Фінансове моделювання

Фінансове моделювання 24.04.2015 12:10

Національний університет

 “Києво-Могилянська Академія”

 

Факультет економічних наук

 

Кафедра фінансів

 

 

 

 

 

 

Підсумкове завдання

з дисципліни “Фінансове моделювання”

 

 

 

Оцінка показників фінансового ризику

 

 

 

 

 

 

Виконала група студентів ІІІ курсу у складі:

 

Возної Валентини

Гусєва Анатолія

Казакової Маргарити

Попіля Владислава

Яковенко Галини

 

 

 

Викладач: к.е.н.

Жук В.М.

 

 

 

 

 

Київ-2014

Фінансовий ризик є однією із найбільш складних категорій, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, якій властиві такі характеристики: економічна природа, об’єктивність прояву, імовірність реалізації, невизначеність наслідків, очікувана несприятливість наслідків, варіабельність рівня ризику, суб’єктивність оцінки.

Підприємницька діяльність завжди пов'язана з ризиком. Як правило, найбільший прибуток приносять операції з підвищеним рівнем ризику. Але, водночас, зі збільшенням рівня ризику зростає загроза втрати фінансової стійкості й банкрутства підприємства.

Як економічна категорія ризик означає імовірність виникнення непередбачуваних втрат (зменшення або повна втрата прибутку, недоотримання запланованих доходів, виникнення непередбачуваних витрат, втрата частини доходів або всього власного капіталу) в ситуації невизначеності умов фінансово-господарської діяльності.

Невизначеність розвитку економічного середовища та недосконалість механізму управління підприємством виступають основними причинами виникнення ризику, ставлять суб’єкти господарювання перед необхідністю ідентифікації основних чинників ризикових подій, їх своєчасного прогнозування, оцінки можливих втрат, передбачення та застосування відповідних коригуючих дій. Врахування в діяльності суб’єктів господарювання фактору ризику дозволяє отримати позитивний ефект за мінімально можливих втрат при здійсненні фінансових операцій, реалізації інвестиційних проектів, проведенні інноваційних розробок тощо.

Отже, основним завданням даної роботи є визначення зовнішніх факторів, які впливають на значення фінансового ризику та дослідження впливу кожного з них на аналізований показник.

Теоретичний аналіз заданої проблеми, дає можливість виділити чотири основні чинники, які визначають значення показника фінансового ризику, а саме:

1. загальний економічний стан держави, рівень економічного розвитку країни в цілому;
2. державна економічна (фіскальна, грошово-кредитна та валютно-курсова) політика;
3. рівень інфляції в країні;
4. рівень конкуренції в конкретній галузі, де визначається фінансовий ризик.

 

Перший чинник (рівень економічного розвитку) можемо поділити на чотири множини значень:

• низько розвинені країни (в основному аграрні, бідні країни);
• середньо розвинені країни (мають вищий показник ВВП на душу населення, ніж попередня підгрупа);
• високо розвинені країни (переважно розвинені індустріальні країни, такі, як наприклад, Азійські тигри тощо);
• найрозвиненіші постіндустріальні країни (держави великої сімки).

Задаючи дані множини, залишаємо достатньо великі ділянки перетину множин, адже в нашому аналізі різниця між групами країн достатньо нечітка, адже відсутні чіткі критерії, коли країна переходить з однієї групи в іншу.

 

 

 

Другий фактор – державну економічну політику розглядаємо як певну гарантію для бізнесу, тобто чим більше державного втручання у функціонування економічної системи країни, тим меншим є фінансовий ризик. Так, наприклад, якщо підприємець, який працює з імпортною сировиною, знаходиться у країні з чітко фіксованим валютним курсом, він може не хвилюватися за ціну на сировину завтра. Коли ж навпаки, у країні вільно плаваючий валютний курс, ризики для підприємця значно збільшуються.

Так, виділяємо, чотири підгрупи даного фактору:

• до першої віднесемо країни, в яких повністю відсутня державна економічна політика, а економічна ситуація цілком визначається невидимою рукою ринку, будемо вважати, що саме в таких країнах фінансовий ризик найбільший;
• до другої групи – країни, які вважають за потрібне втручатися в стан економічних справ, проте, не роблять це занадто багато, так, наприклад, такі країни можуть встановлювати вільно плаваючий обмінний курс, проте обмежувати його коридором;
• до третьої групи відносяться країни з достатньо високим рівнем державного регулювання економіки, такі держави регулюють, наприклад, пропозицію грошей в економіці, встановлюють стелю або підлогу цін на певні продукти, використовують митні бар’єри для захисту продукції вітчизняних виробників тощо;
• до четвертої групи країн належать, в першу чергу, держави з централізовано-плановою економікою, проте, якби цю групу формували лише такі країни, то, границя між цією групою та іншими була б чітка, але в даному аналізі сюди ж належать країни, які більше опікуються економікою власної країни, ніж група номер 3.

Таким чином, зважаючи на відсутність чітких критеріїв поділу, множини перетинаються.

 

 

Третім фактором виступає показник інфляції у конкретній країні за конкретний період. Інфляція має прямий зв'язок з показником фінансового ризику, оскільки, чим більше інфляція, тим більше самий ризик. В даному аналізі можна було б використати наявну класифікацію інфляції, яка виділяє три її види, а саме повзуча інфляція, галопуюча інфляція та гіперінфляція. Але такий поділ вважаємо недоцільним у зв’язку з тим, що сьогодні важко знайти країну з гіперінфляцією, абсолютна більшість країн не знають, що таке інфляція більше 100%, тому обмежуємось саме такими рамками (від 0% до 100%) та введемо таку умовну класифікацію з нечіткими межами: низький рівень інфляції, середній рівень інфляції, високий та дуже високий рівні інфляції.

 

 

 

Четвертий фактор характеризує не країну в цілому, а конкретну галузь економіки. Цей чинник описує рівень конкуренції в країні. Відповідно до загальноприйнятого в мікроекономічній теорії поділу розглядаємо чотири групи рівнів конкуренції в галузі, а саме:

• монополія, де конкуренція відсутня або майже відсутня;
• олігополія, де наявна незначна конкуренція між кількома виробниками;
• монополістична конкуренція, де велика кількість продавців, кожен з яких володіє невеликою часткою ринку, конкурують між собою;
• досконала конкуренція, де рівень конкуренції найвищий.

Границі між цими підмножинами більш чіткі і зрозумілі, проте, все ще залишається невеликий простір їх перетину, оскільки існують і сумнівні моменти. Так, наприклад, якщо виробники, які діють в рамках олігополії утворюють картель, то їх можна вважати і монополією.

 

 

 

Результуючою змінною виступає значення самого фінансового ризику. Його значення теж поділяємо на 4 підгрупи відповідно з низьким, середнім, високим та дуже високим рівнями фінансового ризику. Такий підхід є достатньо суб’єктивним, кожен економічний агент самостійно визначає, який фінансовий ризик вважати маленьким і де різниця між високим та дуже високим рівнями фінансового ризику, тому перетин підмножин достатньо великий.

 

 

 

Наступним кроком даного аналізу є формування правил, за якими буде працювати наша система. Таких правил має бути, як мінімум вдвічі більше, ніж факторів, тобто, в цьому випадку, мінімум вісім. Формуємо правила, ґрунтуючись на принципах функціонування економіки та держави загалом. Таким чином, ми утворили 11 логічних правил, а саме:

1)    якщо країна низько розвинена (low-developed) та не проводить економічну політику (no policy), а також наявна висока інфляція (high inflation)  і досконале конкурентне середовище (perfect competition), фінансовий ризик буде дуже високим.

2)    якщо країна низького рівня розвитку(low-developed), не проводить економічну політику(no policy), інфляцію можна охарактеризувати як високу (high inflation), і на ринку панує монополістична конкуренція (monopolistic competition), то фінансовий ризик буде дуже високим.

3)    якщо країна низького рівня розвитку(low-developed), не проводить економічну політику (no policy), інфляцію можна охарактеризувати як високу (high inflation), а на ринку панує олігополія (oligopoly), то ризик буде також дуже високим.

4)    якщо найрозвиненіша постіндустріальна держава (very highly-developed)  піклується про стан економічного середовища (full control), інфляція низька (small inflation), а ринку притаманні монополії (monopoly), то в такому випадку фінансовий ризик буде низьким.

5)    якщо найрозвиненіша постіндустріальна держава (very highly-developed)   проводить активну економічну політику (full control), рівень інфляція доволі низький (small inflation), на ринку панує олігополія (oligopoly), то рівень фінансового ризику буде низьким.

6)    якщо країна високого рівня розвитку (highly-developed) та з достатньо високим рівнем регулювання економіки (medium interference), а також інфляція перебуває на середньому рівні (medium inflation), ринок олігополістичний (oligopoly), тоді рівень фінансового ризику буде також середній.

7)    Якщо високорозвинена держава (highly-developed) частково втручається в економну діяльність (little-interference), інфляція низька (small inflation) та ринок можна охарактеризувати як олігополію (oligopoly), то фінансовий ризик буде середнім.

8)    якщо країна середнього рівня розвитку (medium-developed) з достатньо високим рівнем регулювання економіки (medium-interference), інфляція перебуває на низькому рівні (small inflation), а ринок монополістичний (monopoly), тоді в такому випадку рівень фінансового ризику буде середнім.

9)    якщо середньо розвинена держава (medium-developed), що частково втручається  в економіку(little interference), в якій панує високий рівень інфляції (high inflation) та досконала конкуренція (perfect competition), тоді ризик буде високим.

10)      якщо країна з середнім рівнем розвитку (medium-developed) частково втручається в економіку (little interference), де інфляція висока (high inflation), а ринок характеризується монополістичною конкуренцію (monopolistic competition), то рівень фінансового ризику високий.

11)               якщо держава середнього рівня розвитку (medium-developed), в якій взагалі не проводиться державна економічна політика (no policy) і присутня висока інфляція (high inflation), а на ринку панує монополістична конкуренція (monopolistic competitoin), то під дією всіх цих чинників, фінансовий ризик буде високим.

 

 

 Для кращого аналізу нашої моделі доцільно зробити графічну інтерпретацію 11 раніше сформованих правил. Тепер можемо побачити, як на основі вищезазначених правил працює наша модель. Таким чином, якщо, наприклад, рівень економічного розвитку держави дорівнює 15.9, а регулювання державою економіки всього лише 0.162, інфляція доволі висока і становить 91.7, а конкуренція становить 0,9 (майже досконала конкуренція), тоді фінансовий ризик становитиме 81.8, в таком випадку можна говорити про високий рівень фінансового ризику.

 

 

 

Для більш ґрунтовного аналізу доцільно розглянути декілька випадків з різними значеннями показників.  У першому випадку рівні економічного розвитку та державне регулювання будуть найвищими, а такі показники, як інфляція та конкуренція перебуватимуть на мінімальному рівні. Під тією таких факторів, рівень фінансового ризику буде наближатися до мінімального та становитиме 12.

 

 

 

Якщо у першому випадку ми змінили усі показники на протилежні відповідно до початого результату, то другому випадку усереднимо всі фактори: рівень економічного розвитку становитиме 50, рівень державного регулювання дорівнюватиме 0,5; рівень інфляції – 50, а конкуренція на ринку становитиме 0,5. Таким чином, бачимо, що рівень фінансового ризику також буде приблизно середній (54,5).

 

 

Також перегляд правил дає можливість перевірити значимість тих чи інших факторів. Спробуємо проекспериментувати, залишимо всі фактори на середньому рівні, а один зводимо до нуля і дивимося, як змінюється показник фінансового ризику. Пам’ятаємо, що при всіх середніх значеннях, рівень фінансового ризику становить 54,5. Отже, як можна побачити на наступних прінтскрінах фактор ринкової конкуренції є менш впливовим, ніж фактор інфляції, як ми і хотіли зробити, задаючи правила системи. Таким чином, при зведенні до нуля конкуренції в галузі та інших незмінних показниках, бачимо, що фінансовий ризик все ще високий і становить 47,8. Однак, якщо допустити, що рівень цін в теперішньому періоді буде аналогічному рівню цін в наступному періоду, тобто інфляція дорівнюватиме нулю, то можемо побачити, що фінансовий ризик опуститься до рівня 34,5. Отже, система натренована правильно.

 

 

 

Отже, на основі сформованих правил ми отримали результат, а саме, модель залежності фінансових ризиків від зовнішніх факторів, що впливають на діяльність підприємства. Для кращого аналізу було зроблено візуалізацію отриманих результатів у вигляді площини забарвленої в різні кольори.

На першому графіку зображена залежність фінансового ризику від рівня економічного розвитку країни та інфляції. Загалом можна сказати, що фінансовий ризик з інфляцією має прямий зв'язок, а з рівнем розвитку – обернений.  Варто звернути увагу на те, що на фінансовий ризик більший вплив має інфляція, аніж рівень розвитку держави. Таким чином, фінансові ризики будуть незначними при низькій інфляції, незважаючи на те, що рівень розвитку держави буде наближатися до середнього.

 

 

Другий графік демонструє залежність фінансового ризику від такий двох факторів, як рівень економічного розвитку та конкуренції. Бачимо, що рівень економічного розвитку держави більше впливає на ступінь фінансового ризику, аніж конкуренція. Таким чином, при досконалій конкуренції, але низькому рівні економічного розвитку країни фінансові ризики для підприємства будуть доволі високими. Але варто зазначити, що у випадку панування монополії на ринку та за умов будь-якого рівня розвитку країни, рівень фінансового ризику буде середнім. Фінансові ризики будуть наближатися до нуля, якщо рівень економічного розвитку буде більше середнього та на ринку пануватиме олігополія або монополістична конкуренція.

 

 

І наприкінці, щоб пересвідчитись у наших твердженнях, побудуємо графік залежності фінансового ризику від рівня економічного розвитку держави. Таким чином, бачимо, що наші судження підтвердилися, адже чим вищий рівень розвитку держави, тим меншими будуть фінансові ризики для підприємства.

 

 

Отже, ґрунтуючись на проведений аналіз, можна стверджувати, що існує залежність фінансового ризику від таких зовнішніх факторів, як:

• рівень економічного розвитку країни;
• рівень інфляції;
• рівень конкуренції;
• державна економічна політика.

Виявлено ступені залежності фінансового ризику від кожного з цих факторів.