|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ФІНАНСОВЕ ПРАВО
ФІНАНСОВЕ ПРАВО« Назад
ФІНАНСОВЕ ПРАВО 28.07.2015 08:11
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Інститут післядипломної освіти
ФІНАНСОВЕ ПРАВО
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Укладач: Кишинський Андрій Володимирович
КИЇВ - 2013 Кишинський А.В. ФІНАНСОВЕ ПРАВО: Навчально-методичний комплекс [для самостійного вивчення навчальної дисципліни]. - К.: ІПО КНУ ім. Т. Шевченка, 2013. 39 с.
Рекомендовано до друку навчально-методичною комісією Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка. (Протокол №1 від 10.09.2013р.)
© Кишинський А.В., 2013 © ІПО КНУ ім. Тараса Шевченка, 2013 ЗМІСТ
2. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Фінансове право – це навчальна дисципліна у системі загально правових курсів, що являє собою системне викладення теоретичного та прикладного матеріалу з метою підготовки кваліфікованих кадрів. Мета вивчення дисципліни „Фінансове право" полягає у: - одна з двох правових дисциплін; - розуміння основних положень та особливостей фінансового законодавства; - використання знань з фінансового права на практиці; - з'ясування сутності бюджетного, податкового та валютного законодавства. У результаті вивчення навчальної дисципліни слухачі повинні знати: - поняття, зміст, завдання, методи фінансового права; - роль та місце фінансового права у системі права; - суть основних інститутів фінансового права; - правову основу регулювання відносин у сфері фінансової діяльності; - умови та підстави виникнення, зміни і припинення фінансових правовідносин; - підстави, зміст, види та засоби забезпечення відповідальності суб'єктів фінансових правовідносин при порушенні норм фінансового, адміністративного, кримінального законодавства. За результатами вивчення курсу слухачі повинні вміти: - вільно орієнтуватися у фінансовому законодавстві України; - використовувати чинне фінансове законодавство для вирішення конкретних ситуацій у сфері фінансової діяльності на практичних заняттях; - давати правильну юридичну кваліфікацію означеним фактичним фінансових правовідносин; - правильно тлумачити та застосовувати чинне законодавство України; - аналізувати і оцінювати вихідну інформацію, яка містить ознаки порушення норми фінансовою права. Інформаційно-методичним забезпечення навчальної дисципліни є чинне фінансове законодавство України, Закони України „Про освіту", „Про вищу освіту", накази Міністерства освіти та науки України та навчально-методичні матеріали. Фінансове право як одна з провідних юридичних дисциплін взаємопов'язане з теорією держави і права, конституційним правом, адміністративним правом, цивільним правом, кримінальним правом, трудовим правом, правом соціального забезпечення, логікою, основами економічної теорії тощо. Навчальна дисципліна складається із Загальної та Особливої частин, в які об'єднано 5 основних модулів і 18 глав.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Модуль 1. Фінансова діяльність держави. Глава 1. Фінансова діяльність держави. Глава 2. Предмет, метод, джерела та система фінансового права. Глава 3. Правове регулювання фінансового контролю в Україні.
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Модуль 2. Бюджетне право. Глава 4. Бюджетне право і бюджетний устрій України Глава 5. Бюджетні повноваження держави та органів місцевого самоврядування. Глава 6. Бюджетний процес в Україні.
Модуль 3. Податкове право. Глава 7. Податкове право, податкові право-відносини. Глава 8. Правові засади справляння податків з фізичних осіб. Глава 9. Податки з юридичних осіб. Глава 10. Непрямі податки в податковій системі України. Глава 11. Змішані податки в податковій системі України Глава 12. Спрощена система оподаткування
Модуль 4. Правове регулювання. Глава 13. Відповідальність за порушення податкового законодавства. Глава 14. Неподаткові доходи в системі державних доходів. Глава 15. Правове регулювання загальнообов’язкового державного страхування.
Модуль 5. Банківська система. Глава 16. Банківська система України Глава 17. Правові засади грошового обігу та розрахунків. Глава 18. Правові засади валютного регулювання та валютного контролю.
3. ПРОГРАМА ТА СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ 3.1. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ФІНАНСОВЕ ПРАВО»
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Модуль 1. Глава 1. Фінансова діяльність держави. Фінанси як економічна і юридична категорія. Фінансова діяльність держави. Фінансова система України та її складові. Фінанси держави – це економічні відносини з мобілізації, розподілу і витрачання централізованих і децентралізованих фондів держави та органів місцевої влади й місцевого самоврядування для забезпечення розширеного відтворення та соціально-культурних потреб суспільства. Фінансова діяльність держави – це планована діяльність у сфері мобілізації, розподілу й використання централізованих та децентралізованих фондів коштів з метою виконання завдань і функцій держави. Фінансова система – це сукупність фінансових інститутів, кожний з яких сприяє утворенню та використанню відповідних централізованих та децентралізованих фондів коштів для здійснення фінансової діяльності держави.
Глава 2. Предмет, метод, джерела та система фінансового права. Предмет фінансового права та методи фінансово-правового регулювання. Фінансове право в системі права України. Система та джерела фінансового права. Фінансове право та наука фінансового права. Метод фінансово-правового регулювання - це сукупність засобів впливу з боку держави на учасників фінансово-правових відносин. Система права - це багатогранне правове явище, яке включає різні за своїм змістом та обсягом структурні елементи. Галузь права - це відносно самостійний підрозділ системи права, який регулює однорідні суспільні відносини. Фінансове право – це галузь законодавства, що є сукупністю законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі створення, розподілу й використання фондів коштів держави. Основою і джерелом фінансового права є фінансово-правові норми. До джерел фінансового права належать: - Конституція - Основний Закон України; - Загальні та спеціальні закони; - Постанови Верховної Ради України; - Укази Президента України; - Постанови та Декрети Кабінету Міністрів України; - Відомчі нормативно-правові акти (постанови Правління НБУ; накази Міністра фінансів; розпорядження Державного казначейства України тощо); - міжнародні правові акти, звичаї та стандарти, що ратифіковані парламентом та входять до національного законодавства.
Глава 3. Правове регулювання фінансового контролю в Україні. Суть і значення фінансового контролю. Види та методи фінансового контролю. Організація та органи проведення фінансового контролю. Фінансовий контроль є обов'язковим для тих сфер суспільного життя, де застосовуються і функціонують фінанси. Фінансовий контроль здійснюється з метою управління і включає в себе сукупність спостережень та перевірок з метою оцінки обґрунтованості й ефективності прийнятих рішень та результатів їх виконання. Методи фінансового контролю: - ревізія; - тематична перевірка; - обстеження; - безперервне відстежування фінансової діяльності. Види фінансового контролю: за суб'єктом та об'єктом контролю: - внутрішній (самоконтроль, наприклад, внутрішній аудит); - зовнішній (здійснюється стороннім органом). за часом проведення: - попередній (на етапі прийняття рішень, наприклад розробка й прийняття законів, парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний період); - поточний (здійснюється під час господарських операцій і є частиною процесу управління); - наступний (здійснюється після виконання фінансових операцій). за формами проведення: - ініціативний (на підставі рішень самих суб'єктів); - обов'язковий (на підставі планових вимог перевірки ДПА, КРУ, або за рішенням суду та ін.). за суб'єктом контролю: - державний (здійснюють органи державної влади); - внутрішньогосподарський (здійснюють економічні служби підприємств); - відомчий (здійснюють контрольно-ревізійні управління міністерств); - аудиторський контроль (здійснюють незалежні аудиторські фірми); - контроль фінансово-кредитних установ. за цільовою спрямованістю: - стратегічний (спрямовується на розв'язання питання стратегії розвитку); - тактичний (вирішує поточні питання їх фінансової діяльності). за місцем здійснення: - виїзний контроль (контрольні органи перевіряють безпосередню на підконтрольному об'єкті); - дистанційний або безвиїзний контроль (інформація, передається дистанційно). за сферою діяльності: - бюджетний, податковий, валютний, кредитний, страховий, інвестиційний. Органи фінансового контролю - це носії контрольних функцій щодо об'єкта контролю. Провідне місце належить системі державного фінансового контролю, що зумовлено роллю держави. Визначальне місце належить органам законодавчої влади - ініціаторові та виконавцеві державного фінансового контролю.
Глава 4. Бюджетне право і бюджетний устрій України Поняття та значення бюджету для функціонування держави. Бюджетне право та бюджетні правовідносини. Бюджетне законодавство. Бюджетна система України. Склад доходів та видатків бюджетів. В економічному розумінні бюджет – це сукупність грошових відносин між державою і юридичними та фізичними особами з приводу формування і використання централізованого фонду коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. Бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій (держави), які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Бюджетне право України - це сукупність фінансово-правових норм, що регулюють фінансові відносини, які виникають у зв'язку з бюджетною діяльністю, тобто утворенням, розподілом та використанням коштів державного та місцевих бюджетів. Бюджетні правовідносини - це суспільні відносини, врегульовані бюджетно-правовими нормами і пов'язані з розподілом та витрачанням ресурсів, акумульованих бюджетною системою країни. Бюджетна система характеризується: - структурою (бюджетним устроєм); - принципами побудови; - організацією функціонування. Бюджетна система є дворівневою і складається з Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України (складається з 28 бюджетів і затверджується ВРУ). За юридичною формою доходи бюджетної системи поділяються на податкові та неподаткові. Власні доходи бюджетів формуються за рахунок надходжень від власних джерел та засновані на комунальній власності територіальних громад (місцеві податки і збори, відчуження комунального майна та інші). Закріплені доходи довготривало віднесені у фіксованому розмірі (Київ та Севастополь 100% прибуткового податку з громадян, плата за ліцензії та сертифікати). Регулюючі доходи визначаються ВРУ або представницьким орган місцевої влади. Видатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених бюджетами, діляться на 10 статей: 1) загальнодержавні функції; 2) оборона; 3) громадський порядок, безпека та судова влада; 4) економічна діяльність; 5) охорона навколишнього природного середовища; 6) житлово-комунальне господарство; 7) охорона здоров'я; 8) духовний та фізичний розвиток; 9) освіта; 10) соціальний захист та соціальне забезпечення.
Глава 5.Бюджетні повноваження держави та органів місцевого самоврядування. Поняття бюджетних повноважень. Правові засади розподілу доходів і видатків. Правові засади організації міжбюджетних відносин. Бюджетні повноваження - це права та обов'язки органів державної влади та місцевого самоврядування у галузі бюджетної діяльності. Поділяються на матеріальні і процесуальні. Механізм перерозподілу бюджетних коштів є об'єктом централізованого державного регулювання. Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, АРК та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами. Міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого, поділяються на: - дотацію вирівнювання; - субвенцію; - кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів.
Глава 6. Бюджетний процес в Україні. Зміст та стадії бюджетного процесу. Порядок складання проекту бюджету. Розгляд та прийняття Державного бюджету України. Виконання Державного бюджету України та бюджетів місцевого самоврядування. Бухгалтерський облік та звітність про виконання Державного бюджету України. Бюджетний процес - це сукупність дій уповноважених на основі норм бюджетного права органів державної влади та місцевого самоврядування зі складання, розгляду, затвердження й виконання бюджету, а також зі складання, розгляду і затвердження звіту про його виконання. Чотири стадії бюджетного процесу: 1) складання проектів бюджетів; 2) розгляд та прийняття Закону “Про Державний бюджет України”, рішень про місцеві бюджети; 3) виконання бюджету, у тому числі у разі необхідності внесення змін до Закону “Про Державний бюджет України”, рішення про місцеві бюджети; 4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього. Розробка проекту Закону “Про Державний бюджет України”: 1) Мінфін для КМУ розробляє “Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період”. 2) НБУ подає до ВРУ проект основних засад грошово-кредитної політики та проект кошторису доходів та видатків (до 1 квітня). 3) КМУ подає “Основні напрями …” до ВРУ (до 1 червня). 4) ВРУ приймає Бюджетну резолюцію (до 7 липня). 5) Мінфін розробляє та подає проект Закону “Про Державний бюджет України” в КМУ. 6) КМУ подає проект Закону “Про Державний бюджет” Верховній Раді України (до 15 вересня). Розгляд та прийняття Державного бюджету України: 1) На ознайомлення з проектом Закону “Про Державний бюджет України”, народним депутатам дається 5 днів. 2) На пленарному засіданні з доповіддю про проект бюджету виступає Міністр фінансів. 3) Голова Комітету ВРУ з питань бюджету доповідає про відповідність проекту Закону вимогам Бюджетного кодексу та Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період. 4) Комітет ВРУ з питань бюджету готує “Висновки і пропозиції до проекту Закону “Про Державний бюджет” (до 15-20 жовтня). 5) На першому читанні ВРУ затверджує “Бюджетні висновки ВРУ”. 6) КМУ готує проект Закону “Про Державний бюджет” до другого читання (до 3-8 листопада). 7) Друге читання у ВРУ (до 20 листопада). 8) На третьому читанні ВРУ приймає Закон “Про Державний бюджет України”, читання у ВРУ (до 1 грудня). Державне казначейство здійснює: 1) операції з коштами державного бюджету; 2) розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів; 3) контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; 4) бухгалтерський облік та складання звітності про виконання державного бюджету. Єдині правила бухгалтерського обліку визначаються Держказначейством за погодженням з Мінфіном. Облік усіх операцій здійснюють органи Державного казначейства. 31 грудня Державне казначейство закриває всі рахунки на поточний бюджетний період.
Глава 7. Податкове право, податкові право-відносини. Система державних доходів. Податки: поняття, значення та функції. Податкова система України. Податкове право. Податкові правовідносини: особливості та види. Елементи податкового закону. Державні доходи поділяються на: - централізовані (надходять до державних та муніципальних централізованих фондів); - децентралізовані (доходи, що залишаються у розпорядженні державних підприємств). Податок - це тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати. Функції податків: - фіскальна - наповнення доходної частини бюджету; - регулююча - регулювання державою виробництва та споживання; - розподільча - розподіл отриманих коштів; - стимулююча - через пільги; - контролююча - додержання фінансової дисципліни. Податкова система - це сукупність встановлених у країні податків, зборів та обов'язкових платежів. Податкове право являє собою сукупність норм, що регулюють суспільні відносини у сфері справляння податків та обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, встановлюючи при цьому права, обов'язки та відповідальність сторін. Суб'єкт оподаткування - це юридична або фізична особа, яка має самостійне джерело доходу чи майно. Об'єкт оподаткування - це те, що підлягає оподаткуванню та вказує на обставини, за яких у суб'єкта оподаткування виникає обов'язок сплатити податок. Джерело сплати податку - це дохід платника, з якого він сплачує податок. Податкова база необхідна для обчислення податку, але не є умовою оподаткування. Одиниця оподаткування - це одиниця виміру (майнова чи грошова) об'єкта оподаткування. Ставка податку - це його розмір, що стягується з кожної одиниці оподаткування. Строки сплати податку. Податкові пільги - це часткове або повне звільнення юридичних або фізичних осіб від сплати податків.
Глава 8. Правові засади справляння податків з фізичних осіб. Регулювання податку з доходів фізичних осіб. Ставка та порядок сплати податку з доходів фізичних осіб. Регулюється ЗУ “Про податок з доходів фізичних осіб” від 27 листопада 2003 року. Платниками податку з доходів фізичних осіб є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Об'єктом оподаткування є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік Ставка податку становить 13 (15 відсотків - з 1 січня 2007 р.) відсотків від об'єкта оподаткування. Ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом. Податок підлягає сплаті податковим агентом під час виплати оподатковуваного доходу. Платник податку зобов'язаний самостійно включити отримані доходи до оподатковуваного доходу та подати річну декларацію.
Глава 9. Податки зюридичних осіб. Податок на прибуток. Платниками податку на прибуток є: - резиденти - суб'єкти господарської діяльності, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку; - нерезиденти - фізичні чи юридичні особи, які отримують доходи з джерел їх походження з України. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми валового доходу на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань платника податку. Валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Валові витрати - це сума витрат платника податку, пов'язана зі здійсненням господарської діяльності Амортизація основних фондів і нематеріальних активів - це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку. Податкові періоди (крім с/г підприємств - рік): - квартал, - півріччя, - три квартали, - рік.
Глава 10. Непрямі податки вподатковій системі України. Податок на додану вартість. Акцизний збір. Платниками ПДВ є особи, які: 1) зареєструвалася як платник ПДВ; 2) підлягають обов'язковій реєстрації коли: - загальна сума операцій з поставки товарів перевищує 300000 гривень - виникає консолідований податок з послуг підприємств залізничного та підприємств зв'язку; - товари (послуги) поставляються в Україну з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж; - здійснюються операції з реалізації конфіскованого майна; - особи, які ввозять товари на митну територію України. Декретом КМУ “Про акцизний збір” від 26 грудня 1992р. було встановлено, що: акцизний збір - це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що включається у ціну цих товарів (продукції). Він належить до загальнодержавних податків. Перелік товарів та ставки затверджує ВРУ. Платниками акцизного збору є : - виробники або замовники; - імпортери; - громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю; - громадяни України, які ввозять предмети на митну територію України. Об'єктом оподаткування є: - обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів; - безоплатна передача товарів; - обороти з реалізації товарів для власного споживання, переробки; - митна вартість імпортованих товарів.
Глава 11. Змішані податки в податковій системі України. Податок з власників транспортних засобів. Правові засади справляння плати за землю. Місцеві податки і збори. Податок з власників транспортних засобів є загальнодержавним прямим податком. Ставки за податком встановлено у твердій фіксованій сумі залежно від об'єму циліндрів двигуна (зі 100 см3), потужності двигуна (з 1 кВт) або довжини (100 см). Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується: - фізичними особами - перед реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд; - юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом. Згідно з КУ земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є власністю Українського народу. Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати згідно з ЗУ “Про плату за землю” за середніми ставками, виходячи з її кадастрової оцінки. - Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок. - За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. - Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. - Ставки податку встановлюються залежно від якості та місцезнаходження землі. Підставою для обчислення земельного податку є дані Державного земельного кадастру. Грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою КМУ. Органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку . Декрет КМУ “Про місцеві податки і збори”: - збір за паркування автомобілів; - ринковий збір; - збір за видачу ордера на квартиру; - збір з власників собак; - курортний збір; - збір за участь у бігах на іподромі; - збір за виграш на бігах; - збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; - податок з реклами; - збір за право використання місцевої символіки; - збір за право проведення кіно- і телезйомок; - збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; - комунальний податок; - збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі; - податок з продажу імпортних товарів. В обов'язковому порядку мають справлятися на території відповідної територіальної громади: - комунальний податок; - збори: -за паркування автотранспорту; - ринковий; - за видачу ордера на квартиру; - за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; - з власників собак.
Глава 12. Спрощена система оподаткування Патентування деяких видів підприємницької діяльності. Плата за торговий патент. Єдиний податок. Фіксований сільськогосподарський податок. Згідно з ЗУ “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23 березня 1996 р. торговий патент - це державне Свідоцтво, яке засвідчує право займатися передбаченими законодавством видами підприємницької діяльності. Види діяльності, що патентується: - торговельна діяльність - діяльність з надання побутових послуг; - діяльність з обміну валютної готівки; - діяльність з надання послугу сфері грального бізнесу. Вартість торгового патенту у сфері торгівлі встановлюється у межах таких рівнів: - на території Києва, обласних центрів - від 60 до 320 грн.; - на території Севастополя і районних центрів - від 30 до 160 грн.; - на території інших населених пунктів - до 80 грн.; - у курортних місцевостях або на територіях, прилеглих до митниць, інших пунктів переміщень через митний кордон, - до 320 грн. Вартість торгового патенту у сфері грального бізнесу (за рік): - для використання грального автомата - 1400 грн.; - для використання грального столу з кільцем рулетки - 64000 грн.; - для використання інших гральних столів - 48000 грн. за кожний стіл; - для використання кегельбанів - 2000 грн. за кожний гральний жолоб; - для використання столів для більярду, - 600 грн. за кожний стіл. Справляння єдиного податку здійснюється на основі Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 3 липня 1998 р. Платниками єдиного податку можуть бути: - фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і не більше 10 осіб та обсяг виручки за рік не перевищує 500 тис. грн.; - юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки за рік не перевищує 1 млн. грн. Фіксований сільськогосподарський податок сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі або у вигляді поставок сільськогосподарської продукції. Механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку визначається Законом України “Про фіксований сільсько-господарський податок” від 17 грудня 1998 р. Об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь. Сплата податку проводиться щомісячно.
Глава 13. Відповідальність за порушення податкового законодавства. Кваліфікаційні ознаки податкового правопорушення. Фінансові санкції за порушення податкового законодавства. Адміністративна відповідальність. Кримінальна відповідальність. Відповідно до ЗУ “Про державну податкову службу в Україні” завданням Державної податкової служби є: - здійснення контролю; - запобігання злочинам. Ненадходження коштів до фондів і бюджетів, здійснюється внаслідок двох процесів: 1) правомірного обходу податків -можливість несплати, зумовлена недосконалістю законодавства; 2) ухилення від сплати податків - це правопорушення. Платник податку може бути притягнутий до відповідальності у разі: 1) ухилення від сплати податку; 2) заниження об'єкта оподаткування; 3) несвоєчасної сплати податку, іншого обов'язкового платежу; 4) неподання податкових декларацій; 5) неподання до банку платіжних доручень на сплату податків; 6) недопущення перевіряючих для обстеження приміщень. До фінансових санкцій належать: - пеня; - штрафи; - примусове стягнення. Адміністративна відповідальність - це засоби адміністративного впливу за допомогою адміністративно-правових норм, які містять осудження винного та його діяння і передбачають негативні наслідки для правопорушника. Адміністративні санкції застосовуються, якщо є: 1) відсутність тяжких правових наслідків; 2) застосування щодо менш тяжких податкових правопорушень (проступків); 3) адміністративні санкції не тягнуть за собою судимості. За ухилення від сплати податків, інших обов'язкових платежів у значних розмірах платники відповідно до ст. 212 Кримінального Кодексу України (КК) “Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності. Об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок оподаткування юридичних і фізичних осіб. Предметом злочину є податки, збори, інші обов'язкові платежі, що входять до системи оподаткування і запроваджені у встановленому законом порядку.
Глава 14. Неподаткові доходи в системі державних доходів. Митні платежі. Ресурсні платежі. Рентні платежі. Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства. На відміну від податків неподаткові доходи мають, як правило, цільове призначення, чітко виражений умовний та відплатний характер і можуть частково зараховуватися до доходів тих державних органів, які їх збирають. Саме за цими ознаками здійснюється розмежування податкових та неподаткових доходів. До неподаткових доходів відносять: - митні платежі; - рентні; - ресурсні платежі; - інші надходження. Митні платежі – це мито, що стягується митницею. Порядок обкладання митом предметів, які вивозяться або пересилаються громадянами за митний кордон України, та їх перелік встановлено Митним кодексом України, законами України, постановами Кабінету Міністрів та рядом актів Державної митної служби України. Державне мито є плата за здійснення юридично значущих дій в інтересах юридичних та фізичних осіб, та видачу їм відповідних документів. Плата за спеціальне використання природних ресурсів включає: а) плату з відшкодування витрат на геологорозвідувальні роботи; б) плату за спеціальне використання прісних водних ресурсів; в) плату за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду; г) плату за спеціальне використання надр; д) збір за забруднення навколишнього природного середовища. Зазначені платежі є обов'язковими загальнодержавними зборами. В Україні на рівні нормативно-правових актів регулюється порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, електричної енергії, природний газ. Згідно з ЗУ “Про Державний бюджет України на 2006 р.” підприємства, які здійснюють видобування природного газу та нафти,вносять до Державного бюджету України у порядку, визначеному КМУ, рентну плату за природний газ. Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства Стягується на основі ЗУ “Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства” та Постанови КМУ “Про затвердження Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства”. Суми збору, розподіляються: 70% - на розвиток виноградарства, 30 % - на розвиток садівництва і хмелярства. Платниками збору є суб'єкти, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво. Об'єктом оподаткування є виручка. Ставка збору становить 1 % від об'єкта оподаткування.
Глава 15. Правове регулювання загальнообов’язкового державного страхування. Загальна характеристика страхування. Особливості державного страхування. Види страхування. Обов’язкове страхування. Страхування є самостійною ланкою фінансової системи України. Виступає у формі соціального страхування, та страхування, з непередбачуваними надзвичайними подіями. За своїм змістом страхування являє собою систему відносин із формування й використання централізованих і децентралізованих фондів, які необхідні для фінансування непередбачених потреб суспільства та його членів, відшкодування шкоди, яка виникла внаслідок стихійного лиха та інших подібних подій. Ознаками страхування є: - імовірний характер відносин; - поворотність коштів; - перерозподільний характер відносин; - цільове використання створюваного фонду. Призначення страхування проявляються в функціях: - розподільчу, яка в страхуванні виявляється в формі попередження; - відновлення; - ощадну; - контролюючу. В Україні є три форми фондів соціального страхування: - від нещасних випадків; - на випадок безробіття; - від непрацездатності. Відносини в галузі страхування можна класифікувати на такі види: - відносини між державою й органами виконавчої влади; - відносини між органами виконавчої влади та органами-страховиками; - відносини між державними органами й страховиками; - відносини між державними контрольними органами й страховиками. Державне страхування здійснюють у формі обов'язкового й добровільного страхування. Добровільне здійснюють на основі договору між страхувальниками й страховиками. Обов'язкове страхування може виступати в двох формах: у вигляді обов'язкового державного страхування, яке здійснюють за рахунок коштів бюджету, й обов'язкового страхування, яке здійснюють за рахунок коштів самих страховиків. Обов'язкове державне страхування становить систему прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту. Обов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають: 1) особи, які працюють на умовах трудового договору ; 2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно.
Глава 16. Банківська система України. Поняття банківської системи України та її елементи. Національний банк України: його роль у проведенні грошово-кредитної політики та банківського нагляду. Банк - кредитна організація, яка має виключне право здійснювати в сукупності банківські операції. Банківська діяльність складається з трьох базових операцій: 1) прийняття грошових вкладів від клієнтів; 2) надання клієнтам позичок і створення нових платіжних засобів; 3) здійснення розрахунків між клієнтами. ЗУ “Про банки і банківську діяльність”, ділить банки на: а) універсальні; б) спеціалізовані: ощадні, інвестиційні, іпотечні, розрахункові (клірингові). Банківська система – це складова кредитної системи держави, що є сукупністю національних банківських установ. Центральний банк держави має бути: - єдиним емісійним центром; - банком держави; - банком банків, кредитором останньої інстанції; - органом банківського нагляду і контролю. Центробанк має подвійну правову природу: - є органом державного управління у сфері банківської діяльності; - займається господарською діяльністю. Грошово-кредитна політика являє собою сукупність заходів, що спрямовані на забезпечення стабільності національної валюти, стримування інфляційних процесів. Згідно ЗУ “Про Національний банк України” до системи НБУ входять: - центральний апарат; - філії (територіальні управління); - розрахункові палати; - банкнотно-монетний двір; - фабрика банкнотного паперу; - Державна скарбниця України; - Центральне сховище; - спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади та інші структурні одиниці й підрозділи. Однією з основних функцій центробанку є спрямування банківського нагляду на підтримку надійності й ефективності окремих банків, щоб забезпечити стабільність і нормальне функціонування всієї системи.
Глава 17. Правові засади грошового обігу та розрахунків. Правове регулювання грошового обігу в Україні. Організація готівкового обігу та регулювання касових правил. Правовий режим рахунків, що їх відкривають і обслуговують банківські установи. Порядок організації безготівкових розрахунків в Україні. Гривня є грошовою одиницею України, виступає єдиним законним платіжним засобом. Платіжна система - набір платіжних інструментів, банківських процедур і міжбанківських систем переказування коштів. Для забезпечення організації готівкового обігу НБУ здійснює: 1) виготовлення та зберігання банкнот і монет; 2) створення резервних фондів банкнот і монет; 3) встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків; 4) встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет; 5) встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки; 6) визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансово-кредитних установ, підприємств та організацій; 7) визначення вимог стосовно технічного стану та організації охорони приміщень банківських установ. Готівковий обіг - це обіг законних платіжних засобів (банкнот та розмінної монети). Ліміт каси визначається установами банків Договір банківського рахунку передбачає публічний обов'язок клієнта зберігати кошти на рахунку в банківській установі, та двостороннє зобов'язання банку і клієнта на умовах домовленості та платності. Юридичні та фізичні особи: - поточні; - депозитні: - строкові; - до запитання; - умовні. Кореспондентські (банк банку): - лоро (чиїсь рахунки у мене); - ностро (мої рахунки у когось); Рахунки нерезидентів: - типу “Н” (кошторисний режим); - типу “П” (звичайний режим). При здійсненні розрахунків можуть застосовуватись такі форми: - акредитивна; - інкасова; - вексельна; - за розрахунковими чеками; - з використанням розрахункових документів: - на паперових носіях; - в електронному вигляді. Розрахунковий чек - розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунку про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. Акредитив –договір за яким банк за дорученням клієнта проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара.
Глава 18. Правові засади валютного регулювання та валютного контролю Поняття валюти та валютних операцій. Організація валютного регулювання. Валютний контроль. Валютні цінності: - іноземна валюта; - платіжні документи та фондові цінності в іноземній валюті; - дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння (крім ювелірних та побутових виробів). Валютними операціями називають банківські та фінансові операції: - переходом права власності на валютні цінності; - використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу ; - пов'язані з ввезенням та вивезенням валютних цінностей. Відповідно до Декрету КМУ “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” валютні операції здійснюються фінансовими установами, резидентами і нерезидентами на основі індивідуальних та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій Національного банку. Під валютним регулюванням розуміється діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків та порядку здійснення операцій з валютними цінностями. Декрет КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” визначає органи валютного контролю: - НБУ; - уповноважені банки; - органи ДПА; - Мінзв’язку; - Держмитслужба.
4. ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ
1. Зміст, методи і форми здійснення фінансової діяльності держави. 2. Система фінансового права України. 63.Зміст, методи і форми здійснення фінансової діяльності держави.
Варіант контрольної роботи з дисципліни «Фінансове право» обирається відповідно до двох останніх цифр залікової книжки.
ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Орлюк О.П. Фінансове право: Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 528 с. 2. Дмитренко Е.С. Фінансове право України. Практикум. - К.: Атіка, 2003. -216 с. 3. Зюнкін А.Г. Фінансове право: Опорний конспект лекцій. - 2-е вид., доп. - К.: МАУП, 2001. - 144 с. 4. Фінансове право: Навчальний посібник. / Ред. Л.К. Воронова. - К: Вентурі, 1998. - 383 с. 5. Фінансове право: Підручник для вузів. / Ред. Л.К. Воронова. -2-ге вид., випр.та доп. - Харків: Консум, 1998. - 496 с. 6. Фінансове право: Хрестоматія: Посібник для юридичних вузів. / Ред. Ю.І. Шуліка. - К.: Вілбор, 1998. 7. Фінансове право: Курс лекцій: Навч. посібник. – К.: Геопринт, 2006. – 211 с.
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |