ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

 

 

Кафедра фінансів та банківської справи

 

 

 

 

 

 

 

 

ФІНАНСОВИЙ РИНОК

 

Навчально-методичні матеріали

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2012

УДК  336(075.8)

ББК  65.26я73

 

Обговорено і схвалено на засіданні кафедри фінансів та банківської справи

Протокол № 1 від 26 серпня 2011 р.

 

 

 

Рецензент:

Єрохін Сергій Аркадійович – доктор економічних наук, професор

 

Укладач:

Романишин Володимир Орестович – кандидат економічних наук, доцент

 

 

Фінансовий ринок: Навчально-методичні матеріали // В.О. Романишин.  – К.: Національна академія управління, 2012. – 46 с.

 

 

 

Навчальна дисципліна «Фінансовий ринок» є нормативною для підготовки студентів і має теоретико-прикладний характер.

 

 

УДК  336(075.8)

ББК  65.26я73

 

 

 

 

 

 

© Оригінал-макет,

"Національної академії управління", 2012

ЗМІСТ

 

МЕТА ТА ЗАДАЧІ КУРСУ	5
НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН	5
РЕГЛАМЕНТ ВИКЛАДАННЯ ТА КОНТРОЛЮ ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ	6
НАВЧАЛЬНІ МОДУЛІ	10
4.1. Модуль 1. 4.2. Модуль 2. 4.3. Модуль 3. Методичні рекомендації для виконання групової творчої роботи Підрахунок рейтингу	10 16 24 29 29
ПЛАН САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ	32
ОСОБЛИВОСТІ РЕГЛАМЕНТУ ВИКЛАДАННЯ ТА КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ	37
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ	44

 

 

1. МЕТА ТА ЗАДАЧІ КУРСУ,
НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

 

Навчальна дисципліна «Фінансовий ринок» є нормативною для підготовки студентів і має теоретико-прикладний характер.

Мета курсу «Фінансовий ринок» — розкриття теоретичних і практичних основ розвитку та функціонування фінансового ринку як підсистеми фінансових відносин.

Основні завдання дисципліни:

- виявлення макроекономічної позиції фінансового ринку в системі економічних відносин;

- розкриття взаємозв'язків між заощадженнями та інвес­тиціями на основі аналізу руху грошових потоків в еко­номіці;

- обгрунтування необхідності функціонування фінансових інструментів (цінних паперів), рух яких опосередко­вується взаємовідносинами між суб'єктами фінансового ринку;

- обґрунтування необхідності державного регулювання фінансового ринку;

- виявлення суті інфраструктури фінансового ринку, її зна­чення для забезпечення виконання ринком своїх функцій;

- розкриття основних відмінностей обігу різних видів цін­них паперів.

Предметом курсу є фінансовий ринок як економічний простір, на якому формуються і функціонують відносини з купівлі-продажу фінансових фондів, що знаходять своє відобра­ження в цінних паперах.

 

2. Навчально-тематичний план ТА КІЛЬКІСТЬ ГОДИН ДЛЯ ВИКЛАДАННЯ ТА ЗАСВОЄННЯ МАТЕРІАЛУ ТЕМ КУРСУ “фінансовий Ринок ”

БАЗОВА СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “ФІНАНСОВИЙ РИНОК ”
ЗА МОДУЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ

 

№ змісто-вого модулю	Назва змістового модулю (ЗМ)	Кількість годин
		Всього	Лекції	Практичні заняття	Самостійна робота
1	2	3	4	5	6
Семестр 1. Модуль 1.
ЗМ 1	Фінансовий ринок: сутність функції та роль в економіці	8	1	1	6
ЗМ 2	Законодавче регулювання фінансового ринку	12	1	1	10
ЗМ 3	Інфраструктура фінансового ринку	11	2	2	7
Всього		31	4	4	23
Форма модульного контролю		Контрольна робота
Семестр 1. Модуль 2.
ЗМ 4	Ризик та ціна капіталу	15	4	4	7
ЗМ 5	Фондовий ринок	15	4	4	7
ЗМ 6	Ринок похідних цінних паперів	13	2	4	7
ЗМ 7	Фондова біржа та біржові операції	14	4	2	8
Всього		57	16	16	30
Форма модульного контролю		Контрольна робота
Семестр 1. Модуль 3.
ЗМ 8	Грошовий ринок і ринок банківських позичок	10	2	2	6
ЗМ 9	Валютний ринок	10	2	2	6
Всього		20	4	4	12
Форма модульного контролю		Контрольна робота
Форма підсумкового контролю		Екзамен за 1 семестр
Всього		108	22	22	64

 

3.РЕГЛАМЕНТ ВИКЛАДАННЯ ТА КОНТРОЛЮ ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ ДЛЯ СТУДЕНТІВ
ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

 

3.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

При переході до навчання на засадах Болонської декларації згідно з затвердженими Тимчасовими положеннями щодо проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу, в Національній академії управління паралельно застосовуються дві системи оцінювання, а саме ЕСТS (Європейська система трансферту кредитів) та національна (4-ти бальна). З цією метою вводиться рейтингова (100 – бальна шкала) оцінювання знань, за допомогою якої здійснюється конвертація оцінок системи ЕСТS в національну, що представлено в таблиці 1.

Таблиця 1.

Порядок конвертації оцінок

Оцінка за системою ЕСТS	Визначення	Оцінка за 100 – бальною шкалою	Оцінка за національною системою
А	Відмінно	85 - 100	5 (відмінно)
В	Добре	80 - 84	4 (добре)
С	Добре	65 - 79	4 (добре)
D	Задовільно	60 - 64	3 (задовільно)
Е	Задовільно	50 - 59	3 (задовільно)
FX	Незадовільно з можливістю повторного складання	26 - 49	2 (Незадовільно)
F	Незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни	0 - 25	2 (Незадовільно)

 

Таблиця 2

Порядок конвертації 100-бальної шкали у нормовану кількість балів для визначення підсумкової оцінки

Рейтинг студента у семестрі (Qc, бали)	Нормована кількість балів
	за роботу у семестрі, яка враховується на підсумковому контролі (Qcн, бали)	отриманих за підсумковий контроль (бали)
90-100	-	60
75-89	40	50
60-74	30	40
35-59	20	30
17-34	10	20
< 17	0	0

 

Підсумкова оцінка з дисципліни складається з суми нормованої кількості балів за роботу у семестрі (максимально 40 балів) та оцінки за іспит (максимально 60 балів). Конвертація зароблених студентом 100-бальних оцінок за роботу у семестрі та за іспит в нормовану кількість балів для визначення підсумкової оцінки здійснюється в табл.2.

Отримана з урахуванням даних підрахунків підсумкова оцінка конвертується у 5-ти бальну за таблицею 1.

 

3.2. ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДОВИХ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ВИВЧЕННЯ КУРСУ ТА ЇХ ОЦІНЮВАННЯ

Весь програмний матеріал курсу «Фінансовий ринок» поділяється на три змістовні модулі, які представлені в навчально-тематичному плані дисципліни. Викладання основних питань згідно тем модулів та опанування їх студентами денної форми навчання включають такі складові:

1) лекції;

2) семінарські заняття;

3) тести та розв’язування задач;

4) наукові есе;

5) групова творча робота.

Лекції та семінарські заняття проводяться в аудиторний час за розкладом згідно з встановленими правилами. Відвідування лекцій та семінарських занять є обов’язковим, що контролюється викладачем та куратором курсу, які по завершенню семестру оцінюють дану складову максимально 10 балами. Якщо студент з будь-яких обставин мав пропуски, його оцінки розраховуються за простою пропорцією, виходячи із сумарної кількості лекцій та семінарських занять. Так, якщо під час семестру було 14 лекцій і 13 семінарів (разом 27), а студент відвідав 6 лекцій і 10 семінарів (разом 16), то його оцінка відвідування складає 5,9 (16:27х10); отриманий результат за арифметичними правилами округляється до цілої одиниці, тобто в наведеному прикладі складає 6 балів.

Другою складовою комплексної оцінки студента є його активність на семінарських заняттях, під час яких впродовж семестру він може отримати максимально 30 балів (по 10 за кожний модуль). Розрахунок цієї оцінки здійснюється на основі показника інтенсивності і якості роботи студента по кожному модулю за формулою 1. Оцінка активності на семінарських заняттях за семестр складається з суми відповідних оцінок по модулях, але не більше 30 балів.

 (1)

 

Де: Піj – показник інтенсивності і якості роботи студента на семінарських заняттях j – го модуля;

ФОj - Загальна сума всіх зароблених на семінарських заняттях j-го модуля оцінок;

МОj - Максимально можлива кількість отриманих на семінарах j – го модуля балів (5 Х загальну кількість семінарів j-го модуля);

НОj - Нормована кількість балів за активність роботи на семінарах j-го модулю (10 балів).

 

Наприклад, за роботу на семінарах за модулем 2 студент отримав такі оцінки: 5; 3, тобто загальна сума зароблених оцінок склала 8 балів. На трьох семінарах, передбачених навчальною програмою за цим модулем, він максимально міг заробити 15 балів (3 х 5) і отримати за цим видом оцінювання знань нормованих 10 балів. Таким чином з максимально можливих нормованих 10 балів студент за модулем 2 фактично набрав лише 5 балів (8 : 15 х 10). Якщо б студент не брав участь в роботі на семінарських заняттях і не отримав жодної оцінки, то показник інтенсивності роботи за відповідним модулем дорівнював би 0.

Третьою складовою семестрової комплексної оцінки є тести та розв’язування задач, які проводяться по завершенню вивчення модулів 1-3. По кожному з них студент може отримати максимально по 10 балів, тобто - 30 загалом. Тести проводяться або у комп’ютерному класі за спеціально розробленою програмою, або письмово по білетах. Час і аудиторія для тестування визначаються додатково. Технологія тестування передбачає наступне: 1) викладач заздалегідь готує 30-50 тестових завдань та 10-15 задач, що охоплюють програмний матеріал тем модулів. Загальну кількість тестів і задач для проведення оцінювання за певним модулем визначає викладач виходячи із специфіки навчального матеріалу, що контролюється. За правильно розв’язану задачу студент отримує 2 бали, за правильну відповідь по тесту 1 бал. Виходячи з того, що максимальна оцінка за цією складовою становить 10 балів, завдання за модулем 1, наприклад, може складатися з 10 тестів (10 х 1), за модулем 2 – з двох задач та шести тестів (2 х 2 + 1 х 6). Можуть бути і інші співвідношення тестів і задач в залежності відё навчальних програм за спеціальностями.

 Під час тестування на основі комп’ютерної програми студент методом випадкової вибірки отримує необхідну кількість завдань. Для обмірковування відповіді на один тест дається 1 хвилина, на розв’язання одної задачі - 5 хвилин. Загальний час виконання тестових завдань та розв’язання задач може перевищити регламент не більше як на 3 резервні хвилини.

 При письмовій формі проведення тестування складання білетів здійснює викладач на основі випадкової вибірки. Загальна кількість сформованих таким чином білетів має відповідати кількості студентів, які проходять тестування на даний час.

 Після завершення тестування за комп’ютерною програмою студент безпосередньо на місці отримує оцінку, що відповідає кількості правильних відповідей. Повторне тестування на даному занятті не проводиться. Якщо деякі студенти не були присутніми на плановому тестуванні з поважних обставин, вони мають можливість пройти тестування у додатково визначений час. Студенти, що не з’явилися на планове тестування без поважних причин, як і ті, що не були присутніми на додатковому, матимуть нульову оцінку.

Четвертий елемент загальної оцінки становлять результати, отримані за наукові есе з тематики Модулів 1 – 3. З наведеного переліку тем студент обирає по одній темі з різних модулів. За виконання кожної з них він може максимально отримати по 10 балів, тобто 20 балів (2 х 10) за три модулі.

Як форма самостійної роботи наукове есе є різновидом індивідуального творчого дослідження, в якому в стислому вигляді висвітлюється сутність проблеми або дається наукова порівняльна характеристика явищ, категорій, теорій тощо. Причому, найважливішим у науковому есе є формулювання власної позиції, оцінки, шляхів вирішення проблеми тощо.

Тексту есе передує простий план, що має здебільшого три пункти. В кінці есе подається список літературних джерел (10 найменувань орієнтовно), які були використані для написання роботи. Обсяг наукового есе становить 4,5 – 5,0 аркушів тексту на папері формату А4. В друкованому варіанті на одній сторінці тексту міститься до 30 рядків по 68-70 знаків кожному. Для цього зазвичай використовується шрифт Times New Roman розміру 14 та міжрядовий інтервал значенням 1,5. Якщо текст написаний від руки власноруч, то обсяг роботи збільшується в 1,5 – 2,0 рази в залежності від індивідуальних особливостей написання.

Наукове есе подається викладачу через куратора курсу у заздалегідь визначний термін, але не пізніше п’ятниці другого тижня після проведення семінару з останньої теми модуля, тобто строк написання дорівнює не менше двох тижнів. Якщо есе подане із запізненням, то за кожен день після встановленого строку з оцінки за роботу знімається один бал. Після 10 днів запізнення есе не приймаються. При подачі есе куратору останній проставляє дату на титульній сторінці і засвідчує її своїм підписом. Якщо студент не зміг вчасно підготувати есе з поважних обставин, це питання вирішується викладачем у кожному випадку індивідуально.

Теми есе обираються студентами самостійно після першої лекції кожного з модулів. В межах академічної групи теми не повинні дублюватися, що регулюється старостою академічної групи. Найкращі наукові есе рекомендуються викладачем для доповіді на наукових конференціях, подання на конкурси, гранди, тощо.

Останнім п’ятим елементом комплексної оцінки є результат за колективну групову творчу роботу, що виконується впродовж останніх 2-3 тижнів семестру в межах проблематики всього курсу. Максимальна кількість балів – 10, причому кожен з членів групи отримує однакову оцінку (детальніше див. п.4.3.3. плану).

Таким чином комплексна оцінка розраховується як сума зазначених вище складових. Потенційно її максимальна величина дорівнює 100 балам, а саме:

 

1. Відвідування	- 10
2. Активність на семінарах	- 30
3. Тести	- 30
4. Наукові есе	- 20
5. Групова творча робота	- 10
Разом:	100

 

4. Навчальні модулі

 

4.1. Модуль 1.

4.1.1. Зміст тем ТА ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ, ЩО РЕКОМЕНДУЮТЬСЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ рОБОТИ

 

Тема 1. Фінансовий ринок: сутність функції та роль в економіці

Фінансовий ринок як економічний простір, на якому формуються відносини купівлі-продажу фінансових фондів. Місце фінансового ринку у фінансовій системі. Структура фінансового ринку: фондовий ринок, грошовий ринок, ринок банківських позичок.

Суб’єкти відносин – учасники фінансового ринку: держава, емітенти, інвестори, фінансові посередники.

Фінансові інструменти ринку – цінні папери, їх економічна і правова природа. Цінний папір – фінансова вимога. Цінний папір – носій майнових та інших прав інвестора. Процес сек’ютеризації, його значення для фінансового ринку. Впровадження комп’ютеризованих рахунків дебіторів і кредиторів ринку. Електронні цінні папери.

Рівняння балансу руху фондів в економіці. Рух фінансових потоків в економіці. Звіт про рух фінансових фондів та їх використання. Матриця фінансових фондів. Заощадження та інвестиції. Постачальники заощаджень, використання заощаджень, інвестори.

Функції фінансового ринку. Забезпечення руху фінансових потоків, переливу вільних фінансових фондів (заощаджень) в інвестиції.

Внутрішньогалузевий, міжгалузевий та міжнародний рух фінансових потоків. Інтернаціоналізація та глобалізація фінансових ринків. Вплив мережі INTERNET на процеси інтернаціоналізації та глобалізації. Єдина валюта в Європейському Союзі, її вплив на фінансовий ринок.

Формування нагромадження капіталу. Особливості нагромадження капіталу в плановій та ринковій економіках, порівняльний аналіз, переваги та недоліки. Роль фінансового ринку в економіці.

 

Рекомендована література: №1 – с.7 – 25; №2 – с.9-30; №3 – с.9 – 37; с.303 – 328; c.498 - 521

 

Тема 2. Законодавче регулювання фінансового ринку

Розвиток законодавчого регулювання фінансового ринку в країнах з розвинутою ринковою економікою (на прикладі США та Великобританії).

Міжнародні стандарти регулювання фінансового ринку. Рекомендації Групи 30 щодо введення єдиних міжнародних стандартів фінансових ринків. Міжнародне співробітництво з регулювання фінансових ринків. Резолюції Міжнародної організації комісій з цінних паперів (IOSCO). Регулювання фондового ринку в країнах – учасницях Європейського Союзу.

Міжнародні норми банківського регулювання та нагляду. Директиви Базельського комітету з банківського нагляду. Директиви Ради ЄС з регулювання банківської діяльності та нагляду.

Основи правового регулювання фінансового ринку в Україні. Правові норми регулювання фінансового ринку і розвитку його інфраструктури.

Правове регулювання фондового ринку в Україні. Стратегія розвитку фондового ринку. Правові норми захисту майнових прав інвесторів. Права та обов’язки інституційних інвесторів. Забезпечення відкритості, прозорості інформації про емітента. Захист прав емітента.

Правові основи розвитку грошового ринку і ринку банківських позичок в Україні. Особливості формування нормативної бази грошового ринку та ринку банківських позичок в Україні. Правові норми захисту майнових прав інвестора на грошовому ринку.

Захист майнових прав вкладників та акціонерів комерційних банків. Пруденційне банківське регулювання.

Правова база оподаткування операцій на фінансовому ринку.

 

Рекомендована література: №1 – с.26 – 49; №2 – с.31 – 55

 

Тема 3. Інфраструктура фінансового ринку

Поняття інфраструктури фінансового ринку, її склад. Значення інфраструктури для розвитку фінансового ринку. Система інфраструктури фінансового ринку в Україні. Професійна діяльність на ринку цінних паперів.

Технологія торгівлі цінними паперами. Техніка проведення аукціонів. Види аукціонів. Біржовий та позабіржовий обіг цінних паперів.

Фінансові інститути як посередники між суб’єктами фінансового ринку. Значення фінансового посередництва: деномінація заощаджень, приймання ризику неповернення виданої позички та виплати процентів, інформаційне забезпечення, консолідація ризиків та ефект росту масштабів угод.

Роль установ банків як посередників. Депозитні небанківські інститути. Кредитні спілки. Ощадні інститути. Страхові компанії. Інститути спільного інвестування. Пенсійні фонди, перспективи їх розвитку в Україні. Брокери та дилери по цінних паперах. Фонди грошового ринку. Фінансові компанії. Активи та пасиви фінансових посередників, їх управління. Нетто-процентна маржа. Чисті активи.

Організатори торгівлі цінними паперами: фондові біржі, позабіржові фондові торговельні системи.

Національна депозитарна система в Україні, сфера її діяльності та учасники. Два рівні депозитарної системи. НБУ – депозитарій та фінансовий агент з обслуговування обігу державних цінних паперів. Депозитарний договір. Облік цінних паперів. Електронний облік цінних паперів. Ліцензії на право здійснення кожного виду депозитарної діяльності.

Зберігачі цінних паперів. Номінальні утримувачі.

Реєстри та реєстратори власників іменних цінних паперів.

Кліринг. Кліринговий депозитарій, розрахунковий банк.

Інформаційно-аналітичні інститути, їх значення для функціонування фінансового ринку. Фондові індекси та рейтинги. Саморегулівні організації. Розвиток саморегулівних організацій у країнах з розвинутою ринковою економікою, їх функції та значення для розвитку ринку цінних паперів. Саморегулівні організації в Україні.

Органи контролю та нагляду на фінансовому ринку. Контрольні функції Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національного банку України, Міністерства фінансів України.

Рекомендована література: №1 – с.96 – 104; №3 – с.245 – 356.

 

 

4.1.2. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 1. Фінансовий ринок: сутність функції та роль в економіці

Семінарське заняття

ПЛАН

1. Місце фінансового ринку у фінансовій системі.
2. Структура фінансового ринку: фондовий ринок, грошовий ринок, ринок банківських позичок.
3. Фінансові інструменти ринку – цінні папери, їх економічна і правова природа.
4. Рівняння балансу руху фондів в економіці. Рух фінансових потоків в економіці.
5. Внутрішньогалузевий, міжгалузевий та міжнародний рух фінансових потоків.

 

Тема 2. Законодавче регулювання фінансового ринку

Семінарське заняття

ПЛАН

1. Розвиток законодавчого регулювання фінансового ринку в країнах з розвинутою ринковою економікою (на прикладі США та Великобританії).
2. Міжнародні стандарти регулювання фінансового ринку. Міжнародне співробітництво з регулювання фінансових ринків.
3. Основи правового регулювання фінансового ринку в Україні.
4. Міжнародні норми банківського регулювання та нагляду.
5. Правове регулювання фондового ринку в Україні.
6. Правові основи розвитку грошового ринку і ринку банківських позичок в Україні.

 

Тема 3. Інфраструктура фінансового ринку

Семінарське заняття

ПЛАН

1. Поняття інфраструктури фінансового ринку, її склад. Значення інфраструктури для розвитку фінансового ринку.
2. Система інфраструктури фінансового ринку в Україні.
3. Фінансові інститути як посередники між суб’єктами фінансового ринку. Значення фінансового посередництва.
4. Національна депозитарна система в Україні, сфера її діяльності та учасники.
5. Реєстри та реєстратори власників іменних цінних паперів.
6. Кліринг. Кліринговий депозитарій, розрахунковий банк.
7. Інформаційно-аналітичні інститути, їх значення для функціонування фінансового ринку.

 

4.1.3. ТЕМАТИКА НАУКОВИХ ЕСЕ

1. Дискусійні питання щодо структури фінансового ринку.
2. Сегменти фінансового ринку.
3. Сутність та функції фінансового ринку у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі.
4. Суб'єкти фінансового ринку та їх класифікація.
5. Економічна та правова природа фінансових інструментів.
6. Аналіз розвитку фінансового ринку в Україні в 1998-2005 роках.
7. Аналіз особливостей розвитку фінансових ринків країн Східної Європи (по окремих сегментах та країнах).
8. Аналіз особливостей розвитку фінансових ринків в країнах Латинської Америки (по окремих сегментах та країнах).
9. Зарубіжний досвід державного регулювання фінансового ринку (по окремих сегментах та країнах).
10. Проблеми державного регулювання фінансового ринку в Україні (по окремих сегментах).
11. Роль саморегулівних організацій та саморегулювання на фінансовому ринку України.
12. Роль саморегулівних організацій та саморегулювання на фінансовому ринку країн з розвинутою ринковою економікою.
13. Міжнародні стандарти розвитку фінансового ринку та їх застосування в Україні (по окремих сегментах).
14. Проблеми захисту прав інвесторів на ринку цінних паперів України.
15. Напрямки вдосконалення та розвитку інфраструктури фондового ринку в Україні.
16. Аналіз тактичних та стратегічних напрямків розвитку фінансового ринку України (по окремих сегментах).
17. Основні напрямки вдосконалення законодавчої бази щодо функціонування фінансового ринку в Україні (по окремих сегментах).
18. Основні проблеми обліку прав власності на ринку цінних паперів України.
19. Процес сек’ютеризації, його значення для фінансового ринку.
20. Впровадження комп’ютеризованих рахунків дебіторів і кредиторів ринку.
21. Матриця фінансових фондів. Заощадження та інвестиції.
22. Постачальники заощаджень, використання заощаджень, інвестори.
23.  Інтернаціоналізація та глобалізація фінансових ринків.
24. Вплив мережі INTERNET на процеси інтернаціоналізації та глобалізації.
25. Особливості нагромадження капіталу в плановій та ринковій економіках, порівняльний аналіз, переваги та недоліки.
26. Правові норми захисту майнових прав інвестора на грошовому ринку.
27. Захист майнових прав вкладників та акціонерів установ банків.
28. Пруденційне банківське регулювання.
29. Правова база оподаткування операцій на фінансовому ринку.
30. Аналіз функціонування інститутів спільного інвестування в Україні.

 

4.1.4. ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ДО МОДУЛЮ1

 

1. Ринок грошових ресурсів є однією з складових:

а)     ринку інструментів позики;

б)     валютного ринку;

в)     ринку інструментів власності;

г)      кредитного ринку.

 

2. Біржовий ринок виступає як сегмент:

а)      первинного ринку;

б)      вторинного ринку

в)      первинного і вторинного ринку;

г)      правильної відповіді немає.

 

3. Головною функцією фінансового ринку є:

а)     купівля-продаж фінансових інструментів;

б)      регулювання обмінного курсу валют;

в)     розподіл грошових потоків всередині країни;

г)      трансформація бездіючих грошових коштів в позиковий капітал.

 

4. Відповідно до законодавства України офіційний обмінний валютний курс встановлює:

а)     Національний банк України;

б)      Кабінет Міністрів України;

в)     уповноважений комерційний банк;

г)      Рада учасників Української міжбанківської валютної біржі.

 

5. Фінансові інститути, залучаючи вільні грошові кошти, відіграють роль:

а)      позичальника;

б)      посередника;

в)      інвестора

г)      всі відповіді правильні.

 

6. До основних суб'єктів фінансового ринку відносяться:

а)      фінансові інститути, держава, комерційні організації;

б)      фінансові інститути,  домашні господарства, підприємства, суспільні організації;

в)      домашні господарства, підприємства, фінансові інститути, держава.

г)      правильної відповіді немає.

 

7. Інвесторами на фінансовому ринку виступають:

а)      фізичні особи, держава;

б)      юридичні особи, держава;

в)     фізичні та юридичні особи;

г)      фізичні, юридичні особи, держава.

 

8. Ліквідність цінного паперу — це:

а)     підтвердження того, що цінний папір може обертатись на ринку;

б)     здатність бути в будь-який момент реалізованим без великих втрат;

в)     наявність стандартів, реєстрація емісії.

г)      правильної відповіді немає.

 

9.   Кредитними грошима називають:

а)     чек;

б)      вексель;

в)     облігацію;

г)      акцію.

 

10. Комплекс державних заходів, що забезпечують ефективне функціо­нування фінансів і фінансової системи — це:

а)     фінансова стратегія;

б)      фінансовий механізм;

в)     фінансова політика.

г)      правильної відповіді немає.

 

11. Сукупність форм і методів, за допомогою яких забезпечується створення, мобілізація і використання централізованих і децентралізованих грошових доходів, фондів і резервів — це:

а)     фінансові важелі;

б)      фінансова політика;

в)     фінансовий механізм;

г)      фінансова стратегія.

 

12. Здійснення комерційними банками операцій в іноземній валюті в Україні та за кордоном виконується на підставі:

а)     дозволу Міністерства фінансів України;

б)      дозволу Державного митного комітету, в разі наявності закордонних партнерів;

в)     ліцензії Національного банку України;

г)      власного бажання та можливостей проведення таких операцій.

 

13. "Фіктивний капітал" — це:

а)     грошові кошти на рахунках фірм в офшорних зонах;

б)      капітал, вкладений в іноземній валюті;

в)     капітал, вкладений в цінні папери;

г)      фінансові та матеріальні активи, інвестовані іноземними компаніями в розвиток вітчизняних підприємств.

 

14. Забезпечення діяльності суб'єкта фінансовими ресурсами — формування і збільшення власного капіталу, залучення позикового капіталу чи ресурсів в обіг — це:

а)      клієнтські операції;

б)      емісійні операції;

в)      інвестиційні операції.

г)      правильної відповіді немає.

 

15. На формування ціни на фінансовому ринку впливають:

а)     попит;

б)      пропозиція;

в)     інвестиції;

г)      попит та пропозиція.

 

16. Номінальна ціна — це:

а)     ціна продажу фінансового інструмента;

б)      ціна, яка відображає співвідношення попиту і пропозиції;

в)     ціна, яка зазначена на бланку фінансового інструмента;

г)      ціна продажу фінансового інструмента при його первинному розміщенні.

 

17. Ціни на фінансовому ринку класифікуються за:

а)     видом фінансового інструмента;

б)      типом емітента;

в)     сегментом ринку та видом операції на ринку;

г)      всім вищеперерахованим.

 

18. Ціна на фінансовому ринку виконує функцію:

а)     облікову;

б)      управління;

в)     контрольну;

г)      економії витрат.

 

19. На фінансовому ринку встановлюються ціни на:

а)     валюту;

б)      нерухомість;

в)     цінні папери;

г)      золото.

 

20.  Курсова ціна — це:

а)     ціна, яка визначається на біржі в процесі торгів;

б)      ціна, за якою цінні папери обліковуються на балансі підприємства;

в)     ціна, яка відображає співвідношення попиту і пропозиції;

г)      ціна продажу цінних паперів при їх первинному розміщенні.

 

4.2. Модуль 2.

4.2.1. Зміст тем ТА ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ, ЩО РЕКОМЕНДУЮТЬСЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ рОБОТИ

 

Тема 4. Ризик та ціна капіталу

Ціноутворення на фінансовому ринку. Ціна кредиту – процент. Структура процентних ставок фінансового ринку. Дохід і ризик цінного паперу. Теорії структури процентних ставок (неупередженого очікування, переваги ліквідності, сегментації ринку).

Розвиток теорій ризику. Причини появи та розвитку теорій ризику. Теорія Г. Марковіца (Нобелівська премія з економіки 1990 р.) – вибір раціонального (ефективного) портфеля, що забезпечує отримання очікуваного доходу за мінімального ризику. Виокремлення з обігу цінних паперів цінного паперу без ризику.

Теорія В. Шарпа (Нобелівська премія з економіки 1990 р.). Поділ ризику на систематичний та несистематичний. Ефективний портфель – ринковий. Модель оцінки капітальних активів (МОКА) та її фінансове значення. Можливості застосування МОКА в Україні.

Модель арбітражного ціноутворення.

Теорія ефективності фінансового ринку Є.Фами. Сучасна критика теорії.

 

Рекомендована література: №1 – c. 211 – 243; с.259 – 277; №2 – с.102 – 141; №3 – с.166 – 244

 

Тема 5. Фондовий ринок

Фондовий ринок як частина фінансового ринку. Значення розвитку фондового ринку для процесу нагромадження капіталу. Особливість фондового ринку, його суб’єкти. Функції фондового ринку. Рух довгострокових фінансових фондів. Особливості розвитку фондового ринку в Україні.

Первинний фондовий ринок, вторинний фондовий ринок, їх роль, місце, значення та особливості функціонування.

Інструменти фондового ринку: облігації та акції як класичні інструменти ринку капіталів, розвиток похідних цінних паперів.

Ринок облігацій. Облігація – борговий цінний папір. Класифікація облігацій. Ринок державних облігацій. Казначейські ноти та бони. Муніципальні облігації та їх особливості. Облігації корпорації. Емісія, реєстрація та розміщення облігацій.

Дохідність облігації: поточна, до часу погашення, повна реалізована. Показник чутливості ціни облігації щодо зміни ринкового доходу (рівняння Макоулі). Рейтинг облігацій.

Ринок акцій. Акція як частка у статутному фонді акціонерного товариства. Класифікація акцій. Емісія, реєстрація та розміщення акцій. Способи розміщення. Виплата дивідендів. Спліт, консолідації, райти, скріпи.

Поточна доходність акції.

Курс (ціна) акції. Ціна акції з рівномірним ростом дивіденду (модель Гордона). Ціна акції з нерівномірним ростом дивіденду. Оцінка дивідендного доходу.

Фундаментальний аналіз ринку цінних паперів, його методи та значення для вивчення ринку і прийняття стратегічних рішень.

Технічний аналіз ринку цінних паперів. Методи аналізу. Побудова лінійних та стовпчикових графіків. Японські свічки як різновид стовпчикових графіків. Осцилятори. Значення технічного аналізу для прийняття рішень з купівлі-продажу цінних паперів.

 

Рекомендована література: №1 – c. 105 – 210; №2 – с.198 – 230; №3 – с.38 – 88; c.189 – 214; c.357 – 365

 

Тема 6. Ринок похідних цінних паперів

Причини появи та розвитку ринку похідних цінних паперів. Хеджування. Види фінансових похідних цінних паперів, їх особливості.

Форвардні контракти та їх особливості. Поняття відкритої позиції, довгої та короткої позиції.

Ф’ючерсні контракти, їх значення, види: короткостроковий процентний ф’ючерс, довгостроковий процентний ф’ючерс, ф’ючерсні контракти на казначейський вексель та індекс. Ф’ючерсні біржі. Роль розрахункової палати біржі. Маржовий рахунок, початкова та варіаційна маржа. Ф’ючерсна ціна. Базис.

Опціони та їх особливості. Нерівномірний розподіл ризику між покупцем і продавцем опціона. Американський та західноєвропейський види опціонів. Опціон на купівлю фінансового активу, на продаж фінансового активу. Ціна опціона – премія. Нижня межа премії – внутрішня вартість опціона, верхня – часова (зовнішня) вартість. Модель Блека-Скоулса для опціона на продаж. Опціони на акції, облігації, індекси, ф’ючерсні контракти, валюту.

Контракти своп. Процентні свопи. Валютні свопи. Банківський ринок своп, його особливості.

Варанти, права власників. Частки в пулах та взаємних фондах.

Створення ринку “синтетичних” цінних паперів. Фінансовий інжиніринг. Створення нових фінансових інструментів (продуктів). Комбінація опціонів. Стелажна угода. Стренг. Стреп. Стріп. Спред.

Глобальні інвестиційні сертифікати та американські депозитарні розписки, цінні папери українських емітентів на світових фондових ринках.

 

Рекомендована література: №1 – c. 168 – 189; №2 – с.237 – 266; №3 – с.89 – 165

 

Тема 7. Фондова біржа та біржові операції

Фондова біржа – організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Історія створення бірж у західних країнах. Організаційна конференція першої фондової біржі в Україні – Української фондової біржі (21 вересня 1991 р.). Реєстрація Української фондової біржі (УФБ) Кабінетом Міністрів України 29 жовтня 1991 р. Розробка та прийняття основних нормативних документів УФБ. Початок роботи УФБ 2 січня 1992 р. Правовий статус УФБ – закрите акціонерне товариство. Нормативна база УФБ.

Розвиток фондових бірж  в Україні. Донецька фондова біржа. Київська міжнародна фондова біржа. Українська міжбанківська валютна біржа. Придніпровська фондова біржа. Кримська фондова біржа.

Позабіржова фондова торговельна система (ПФТС). Організація торгівлі цінними паперами. Лістинг, кліринг ПФТС.

Основи організації та роботи біржі. Біржовий статут та правила біржі. Біржовий комітет, члени біржі. Котирувальна комісія. Лістинг, основні вимоги та умови на біржі. Включення до біржового (курсового) бюлетеня та реєстрація.

Брокери, дилери, спеціалісти на фондовій біржі.

Види біржових наказів та угод. Повні й неповні лоти. Накази на купівлю і продаж. Накази на день, тиждень, місяць, відкриті накази. Накази “стоп”, накази “на вибір брокера”, лімітні накази.

“Короткі накази” – продаж акцій без покриття. Види коротких продажів. Купівлі з використанням маржі. Виконання наказів. Встановлення цін. Кліринг. Клірингові банки. Біржовий бюлетень, його значення для організації торгівлі.

Біржові індекси, їх значення. Індекси зарубіжних фондових ринків: Dow Jones, Standard and Poor`s, DAX. Міжнародні індекси. Індекси Міжнародної фінансової корпорації (IFC): IFC Frontier, IFC Global, IFC Investable. Включення України до індексу IFC Frontier на базі індексу ПФТС. Фондові індекси України: Комекс-брок, Wood-15, ProU-50, Індекс ПФТС.

Позабіржова торгівля. Національна асоціація дилерів з цінних паперів у США як регулятор торгівлі на позабіржовому ринку. Автоматичні котирування Національної асоціації дилерів з цінних паперів у США NASDAQ, її правила, норми ділової поведінки.

Розвиток позабіржової торгівлі в Україні. Позабіржові торговельні системи в Україні: види, організація торгівлі цінними паперами, лістинг, кліринг, розрахунки, вирішення спорів, комп’ютерна система торгівлі.

 

Рекомендована література: №1 – c. 278 – 303; №2 – с.267 – 302; №3 – с.366 – 415

4.2.2. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 4. Ризик та ціна капіталу

Семінарське заняття 1

ПЛАН

1. Ціноутворення на фінансовому ринку. Ціна кредиту – процент. Структура процентних ставок фінансового ринку.
2. Теорії структури процентних ставок (неупередженого очікування, переваги ліквідності, сегментації ринку).
3. Причини появи та розвитку теорій ризику.
4. Теорія Г. Марковіца – вибір раціонального (ефективного) портфеля, що забезпечує отримання очікуваного доходу за мінімального ризику.
5. Теорія В. Шарпа. Модель оцінки капітальних активів (МОКА) та її фінансове значення.
6. Теорія ефективності фінансового ринку Є.Фами. Сучасна критика теорії.

Практичне заняття

Розв’язування задач:

1. Визначення коефіцієнта бета.
2. Визначення стандартного відхилення портфеля інвестора.
3. Визначення доходу по цінному паперу.
4. Складання графіків лінії ринку цінних паперів та лінії ринку капіталів.
5. Розгляд ситуацій по вирішенню рівняння регресії та побудові графіка лінії характеристики цінного паперу для визначення доходу за цінним папером та систематичного і несистематичного ризику.

 

Тема 5. Фондовий ринок

Семінарське заняття

ПЛАН

1. Особливість фондового ринку, його суб’єкти.
2. Інструменти фондового ринку: облігації та акції як класичні інструменти ринку капіталів, розвиток похідних цінних паперів.
3. Дохідність облігації: поточна, до часу погашення, повна реалізована.
4. Поточна доходність акції.
5. Фундаментальний аналіз ринку цінних паперів, його методи та значення для вивчення ринку і прийняття стратегічних рішень.
6. Технічний аналіз ринку цінних паперів. Значення технічного аналізу для прийняття рішень з купівлі-продажу цінних паперів.
7. Особливості розвитку фондового ринку в Україні.

Практичне заняття

Розв’язування задач:

1. Визначення ціни акції з рівномірним ростом дивідендів.
2. Визначення ціни акції з нерівномірним ростом дивідендів.
3. Визначення ціни акції з постійними дивідендами.
4. Визначення доходності акції.
5. Визначення ціни облігації.
6. Визначення ринкової вартості портфеля облігацій.
7. Визначення поточної доходності облігації.
8. Визначення повної реалізованої доходності облігації.
9. Визначення показника Макоулі.

 

Тема 6. Ринок похідних цінних паперів

Семінарське заняття

ПЛАН

1. Види фінансових похідних цінних паперів, їх особливості.
2. Форвардні контракти та їх особливості.
3. Ф’ючерсні контракти, їх значення, види.
4. Опціони, їх види та особливості. Комбінація опціонів.
5. Ціноутворення на похідні цінні папери.

Практичне заняття

Розв’язання задач:

1. Продаж (купівля) ф’ючерсних контрактів.
2. Продаж (купівля) опціонів.
3. Угода між банками на процентний своп.

 

Тема 7. Фондова біржа та біржові операції

Семінарське заняття

ПЛАН

1. Фондова біржа – основи організації та роботи.
2. Розвиток фондових бірж  в Україні.
3. Брокери, дилери, спеціалісти на фондовій біржі.
4. Види біржових наказів та угод.
5. Біржові індекси, їх значення.
6. Позабіржова торгівля цінними паперами.
7. Розвиток позабіржової торгівлі в Україні.

 

4.2.3 Тематики наукових есе

1. Дискусійні питання щодо понять „фондовий ринок” та „ринок цінних паперів”.
2. Економічна та правова природа цінних паперів. Види цінних паперів.
3. Товаророзпорядчі документи як інструменти ринку цінних паперів.
4. Цінний папір – фінансова вимога. Цінний папір – носій майнових та інших прав інвестора.
5. Електронні цінні папери.
6. Можливості застосування теорії ризику на фінансовому ринку України.
7. Ціноутворення на ринку цінних паперів України.
8. Вексель як інструмент ринку цінних паперів України.
9. Аналіз розвитку ринку державних цінних паперів в Україні.
10. Аналіз особливостей розвитку ринку акцій в Україні.
11. Технічний аналіз та його значення на фінансовому ринку України.
12. Фундаментальний аналіз та його значення на фінансовому ринку України.
13. Проблеми та перспективи розвитку ринку похідних фінансових інструментів в Україні.
14. Аналіз ролі фондових бірж на ринках цінних паперів західних країн.
15. Аналіз розвитку організаційно-оформленого ринку цінних паперів в Україні.
16. Аналіз розвитку позабіржової торгівлі цінними паперами в Україні.
17. Створення ринку “синтетичних” цінних паперів. Фінансовий інжиніринг. Створення нових фінансових інструментів (продуктів).
18. Комбінація опціонів. Стелажна угода. Стренг. Стреп. Стріп. Спред.
19. Глобальні інвестиційні сертифікати та американські депозитарні розписки, цінні папери українських емітентів на світових фондових ринках.
20. Особливості функціонування інститутів спільного інвестування в Україні.
21. Розвиток Національної депозитарної системи України.
22. Страхові компанії на фінансовому ринку України.
23. Пенсійні фонди на фінансовому ринку України.
24. Теорії ризику, причини їх появи та розвитку.
25. Фондовий ринок, як ринок довгострокових цінних паперів.
26. Особливості формування ринку капіталів в Україні.
27. Розвиток ринку державних цінних паперів в Україні, його особливості.
28. Розвиток світових ринків акцій (на прикладі США, Німеччини або будь-якої іншої країни).
29. Ринок акцій в Україні: особливості розвитку.
30. Теорія ефективного фінансового ринку та її економічне значення.

 

4.2.4 ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ДО МОДУЛЮ2

 

1. Операція емітента з цінними паперами, яка передбачає зрівняння у правах акцій чергового випуску з акціями попередніх випусків, позначається як:

а)     консолідація акцій;

б)      дроблення акцій;

в)     асиміляція акцій;

г)      деномінація акцій.

 

2. Зменшення номінальної вартості акцій діленням на визначений коефіцієнт визначається як:

а)      асиміляція акцій;

б)      дроблення акцій

в)     конвертація акцій;

г)      деномінація акцій.

 

3. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що по відношенню до статутного фонду акціонерного товариства перевищує:

а)      5 %;

б)      10 %;

в)      15 %;

г)       25 %.

 

4. Акція, що гарантує власникам фіксований дивіденд незалежно від результатів діяльності акціонерного товариства:

а)     проста іменна акція;

б)      іменна привілейована акція;

в)     конвертована проста акція;

г)      на пред'явника проста акція.

 

5. Випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю акціонерного товариства:

а)     заборонено;

б)      дозволено;

в)     дозволено, якщо товариство знаходиться в процесі фінансового оздоровлення;

г)      дозволено, якщо товариству загрожує банкрутство.

 

6.         Частка облігацій акціонерного товариства по відношенню до розміру статутного фонду не може перевищувати:

а)      20 %;

б)      25 %;

в)      33 %;

г)       50 %.

 

7.         Згідно з законодавством України випуск облігацій для покриття збитків від господарської діяльності здійснюватися:

а)      не може;

б)      може;

в)      може, лише з метою уникнення банкрутства;

г)      може, якщо підприємство знаходиться на стадії фінансового оздоровлення.

 

8.         Випуск облігацій підприємств для формування статутного фонду здійснюватися:

а)      може;

б)      не може;

в)      може, у випадку повної оплати всіх раніше випущених акцій;

г)      може, з метою його поповнення.

 

9.   Похідні цінні папери, що забезпечують проникнення основного паперу на іноземні фондові ринки, — це:

а)      ф'ючерси;

б)      опціони;

в)     варанти;

г)      депозитарні розписки.

 

10.      Документований еквівалент цінних паперів іноземного емітента для обігу на міжнародних фондових ринках — це:

а)     варант;

б)      ордер;

в)     депозитарна розписка;

г)      сертифікат цінного паперу.

 

11.      Документ, що засвідчує право власності на відповідний цінний папір, — це:

а)     опціон;

б)      ф'ючерс;

в)     варант;

г)      сертифікат цінного паперу.

 

12. Взаємне зобов'язання сторін провести валютну конверсію за фіксованим курсом на заздалегідь обумовлену дату — це:

а)     ф'ючерсна операція;

б)      форвардна операція;

в)     операція своп;

г)      операція спот.

 

13. Визначення основних форм розміщення випущених цінних паперів здійснюється:

а)     на першому ринку;

б)      на третьому ринку;

в)     на первинному ринку;

г)      на вторинному ринку.

14. При продажу цінних паперів на первинному ринку доходи отримує:

а)     емітент;

б)      посередник;

в)     інвестор;

г)      державний регулювальний орган.

 

15.  Обсяг випуску акцій акціонерними товариствами визначається:

а)     розміром валового доходу;

б)     номінальною ціною акції;

в)     розміром резервного фонду;

г)      розміром статутного фонду.

 

16. Інфраструктури інститути, які спеціалізуються на виконанні функцій зберігання цінних паперів та обліку прав власності, — це:

а)     реєстратори;

б)      клірингово-розрахункові установи;

в)     довірчі товариства (трасти);

г)      депозитарії.

 

17. Функції нагляду за процесами переходу права власності на випу­щені цінні папери виконують:

а)     агенти з трансферту;

б)      інститути-регулятори;

в)     депозитарії;

г)      довірчі товариства (трасти).

 

18.Добровільне об'єднання професійних учасників ринку цінних паперів, що не має на меті одержання прибутку, створене з метою захисту інтересів своїх членів, інтересів власників цінних паперів та інших учасників ринку цінних паперів, і зареєстроване ДКЦПФР визначається як:

а)     фондова біржа;

б)      довірче товариство;

в)     торговельно-інформаційна система;

г)      саморегульована організація.

 

19.. Ризик, пов’язаний із загальною економічною ситуацією в країні та світі, визначають як:

а)     несистематичний;

б)      систематичний;

в)     ліквідності;

г)       селективний.

 

20. Купівля і/або продаж похідних цінних паперів з метою зниження ризику можливих втрат від майбутніх біржових угод — це:

а)      форфетування;

б)      лімітування;

в)     трансферт;

г)      хеджування

 

4.3. Модуль 3.

4.3.1. Зміст тем ТА ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ,
ЩО РЕКОМЕНДУЮТЬСЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ рОБОТИ

 

Тема 8. Грошовий ринок і ринок банківських позичок

Грошовий ринок і ринок банківських позичок як складові фінансового ринку, їх взаємозв’язок і взаємообумовленість. Особливість грошового ринку як ринку високоліквідних фінансових активів, короткострокових цінних паперів.

Особливість ринку банківських позичок як ринку короткострокових і середньострокових позичок для фінансування оборотного (працюючого) капіталу.

Суб’єкти грошового ринку та ринку банківських позичок: держава (міністерство фінансів та центральний банк), комерційні банки та депозитарні небанківські інститути, господарські одиниці всіх форм власності, фінансові посередники – дилери по державних цінних паперах, дисконтні дома (Великобританія).

Функції грошового ринку. Забезпечення руху короткострокових ліквідних фінансових потоків, купівлі-продажу грошей як засобів платежу. Забезпечення касового виконання державного бюджету.

Інструменти грошового ринку. Вексель – дисконтний фінансовий інструмент. Казначейські векселі, їх особливості та значення для грошового ринку. Дохідність казначейського векселя. Аукціони казначейських векселів. Федеральні фонди. Угоди про продаж з обов’язковим викупом цінних паперів (РЕПО). Сертифікати депозитів, що вільно обертаються. Комерційні цінні папери – прості векселі. Причини зростання обігу сертифікатів депозитів і комерційних векселів. Банківські акцепти, їх зв’язок зі світовою торгівлею.

Функції ринку банківських позичок: кредитування оборотних фондів (працюючого капіталу).

Операції центральних банків на відкритому ринку. Роль казначейських векселів та інших видів короткострокових урядових цінних паперів. Управління грошовим обігом як мета операцій на відкритому ринку, поставлена перед центральним банком. Регулювання портфеля цінних паперів емісійного банку.

Управління державним боргом як мета операцій на відкритому ринку, поставлена перед Міністерством фінансів.

Взаємодія і взаємозв’язок грошово-кредитної та фінансової політики, значення її для грошового ринку. Види операцій на відкритому ринку.

 

Рекомендована література: №1 – c. 50 – 68; c. 91 – 95; c. 148 – 154; №2 – с.142 – 171; №3 – с.416 – 461

 

Тема 9. валютний ринок

Поняття валюти і валютних цінностей. Призначення та сфера використання валюти. Види валюти: національна, іноземна, колективна. Суть та види валютних відносин.

Конвертованість валюти. Види конвертованості. Поняття, значення та механізм забезпечення конвертованості валюти.

Валютний курс і курсова різниця. Суть, основи формування та види валютного курсу. Фактори формування валютного курсу. Закономірності динаміки валютних курсів. Паритет купівельної спроможності. Крос-курси та їх визначення. Режими валютних курсів та методи їх регулювання. Валютний коридор. Валютний кошик. Валютний паритет. Валютні обмеження.

Валютне регулювання: суть та необхідність. Механізм регулювання валютного курсу: девальвація, ревальвація, валютна інтервенція. Органи валютного регулювання.

Валютні системи: поняття, структура, призначення. Види валютних систем. Основні елементи національної валютної системи. Розвиток валютної системи України. Європейська валютна система. Еволюція світової валютної системи. Система золотого стандарту. Бреттон-Вудська валютна система. Ямайська валютна система. Характеристика сучасної світової валютної системи та роль МВФ у її функціонуванні.

Валютний ринок: суть та основи функціонування. Об’єкти і суб’єкти валютного ринку. Учасники валютного ринку. Біржова та позабіржова торгівля валютою. Основні види валютних операцій. Роль банків на валютному ринку. Фактори, що впливають на кон’юнктуру валютного ринку. Специфічні риси сучасного світового валютного ринку.

Ринок FOREX, його сутність, виникнення, значення, загальні засади функціонування. Шилінгові центри та їх роль у функціонуванні ринку FOREX. Умови доступу та участі у торгах на ринку FOREX.

 

Рекомендована література: №1 – c. 69 – 90; №2 – с.172 – 197; №3 – с.462 – 497

 

4.3.2. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 8. Грошовий ринок і ринок банківських позичок

Семінарське заняття

ПЛАН

1. Грошовий ринок і ринок банківських позичок як складові фінансового ринку, їх взаємозв’язок і взаємообумовленість.
2. Суб’єкти грошового ринку та ринку банківських позичок.
3. Інструменти грошового ринку.
4. Угоди про продаж з обов’язковим викупом цінних паперів (РЕПО).
5. Операції центральних банків на відкритому ринку. Види операцій на відкритому ринку.

 

Тема 9. Валютний ринок

Семінарське заняття

ПЛАН

1. Поняття валюти і валютних цінностей. Суть та види валютних відносин.
2. Конвертованість валюти. Види конвертованості.
3. Валютний курс і курсова різниця. Суть, основи формування та види валютного курсу.
4. Валютне регулювання: суть та необхідність.
5. Валютний ринок: суть та основи функціонування. Об’єкти і суб’єкти валютного ринку.
6. Основні види валютних операцій.

 

4.3.3. ТЕМАТИКА НАУКОВИХ ЕСЕ

1. Єдина валюта в Європейському Союзі, її вплив на фінансовий ринок.
2. Включення України до індексу IFC Frontier на базі індексу ПФТС.
3. Особливості розвитку фінансового ринку в Україні в 1998-2007 роках.
4. Фондові індекси та рейтинги: їх значення для біржової торгівлі.
5. Фондові індекси та рейтинги: їх значення для торгівлі цінними паперами в Україні.
6. Основні напрямки розвитку фінансового ринку України.
7. Розвиток фондових бірж в західних країнах.
8. Організатори торгівлі цінними паперами в Україні.
9. Основи організації та роботи фондової біржі в Україні (на прикладі однієї з фондових бірж).
10. Біржові операції, їх види та значення.
11. Позабіржова торгівля: її значення, причини розвитку.
12. Позабіржові торгівельно-інформаційні системи в Україні.
13. Банківські акцепти, їх зв’язок зі світовою торгівлею.
14. Взаємодія і взаємозв’язок грошово-кредитної та фінансової політики, значення її для грошового ринку.
15. Ринок банківських позик, його зв'язок з грошовим ринком.
16. Вексель, учасники вексельного обігу, види векселів.
17. Фінансові інструменти грошового ринку в Україні.
18. Сутність та функції фінансового ринку у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі.
19. Дискусійні питання щодо структури фінансового ринку.
20. Проблеми захисту прав інвесторів на ринку цінних паперів України.
21. Значення Законів 1933 та 1934 року для розвитку фінансового ринку в США.
22. Особливості регулювання фінансового ринку в США.
23. Особливості регулювання фінансового ринку в європейських країнах (за вибором).
24. Правовий захист майнових прав інвестора на грошовому ринку.
25. Ринок банківських позик та його зв'язок з грошовим ринком.
26. Характеристика векселя як фінансового інструменту.
27. Міжнародні норми вексельного права .
28. Правові основи обігу векселів в Україні.
29. Аналіз сучасного стану грошового ринку в Україні, основні проблеми та перспективи його розвитку.
30. Аналіз сучасного стану кредитного ринку в Україні, основні проблеми та перспективи його розвитку.

 

4.3.4. ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ДО МОДУЛЮ 3

 

1. Норма доходу, встановлена за цінними паперами:

а) облігаційний відсоток;

б) депозитний відсоток;

в) позиковий відсоток;

г) правильної відповіді немає.

 

2. Ставку облікового відсотку встановлює:

а) Міністерство фінансів України;

б) Національний банк України;

в) Кабінет Міністрів України

г) Верховна Рада України.

 

3. Частина грошового ринку, де короткострокові грошові засоби перерозподіляються між кредитними інститутами шляхом купівлі-продажу векселів і цінних паперів з термінами погашення, як правило, до одного року - це:

а)    ринок готівки;

б) валютний ринок;

в)    обліковий ринок;

г) ринок цінних паперів.

 

4.  Цінний папір, випущений банком як письмове свідоцтво про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання суми коштів і відсотків після закінчення встановленого терміну, — це:

а)   інвестиційний сертифікат;

б) компенсаційний сертифікат;

в)   депозитний сертифікат;

г) ощадний сертифікат.

 

5. Основними інструментами облікового ринку є:

а)    акції, облігації, банківські сертифікати;

б) банківські, казначейські, комерційні векселі;

в)    опціони, ф'ючерси;

г) земельні бони, житлові сертифікати.

 

 

6. Вільні ресурси кредитних інститутів на міжбанківському ринку залучаються і розміщуються у формі:

а)   відкриття кореспондентських рахунків;

б) міжбанківських електронних переказів коштів;

в)   міжбанківських депозитів і кредитів;

г) купівлі продажу іноземних валют.

 

7. До основних різновидів міжбанківського кредиту відносять:

а) овердрафт, споживчий, комерційний;

б) вексельний, державний, за операціями РЕПО;

в) овернайт, комерційний, вексельний;

г) овердрафт, овернайт, за операціями РЕПО.

 

 

8. Рівень відсоткової ставки за міжбанківськими кредитами встановлюється:

а) Центральним банком;

б) самостійно комерційними банками;

в) за результатами кредитних аукціонів;

г) на рівні облікової ставки Центрального банку.

 

9. Процес встановлення курсів іноземних валют — це:

а)    котирування;

б) конвертування;

в) кліринг;

г) валютний арбітраж.

 

10. Здатність валюти обмінюватись на інші валюти — це:

а)    котирування;

б) конвертованість;

в) валютний арбітраж;

г) кліринг.

 

11. Валютні інтервенції на валютному ринку можуть здійснювати:

а)    комерційні банки;

б) промислові підприємства-експортери;

в)    Центральний банк;

г) валютна біржа.

 

12. Здійснення валютних операцій комерційними банками може відбуватися за умови отримання:

а)   генеральної ліцензії Національного банку України;

б) внутрішньої ліцензії Національного банку України;

в)   розширеної внутрішньої ліцензії Національного банку України;

г) однієї з перерахованих ліцензій.

 

13. Співвідношення між двома валютами, яке встановлюється з їх курсу по відношенню до третьої валюти — це:

а)   спот-курс;

б) форвард;

в)   ф'ючерс;

г) крос-курс.

 

14.      Співвідношення між національною грошовою одиницею та валютами інших країн, яке складається лише на основі попиту та пропозиції характеризує режим:

а)    фіксованого валютного курсу;

б) "вільно плаваючого " курсу;

в)    "регульованого плаваючого"курсу;

г) множинних валютних курсів.

 

15.      Прямий метод котирування — метод, за яким базовою валютою є:

а)    японська єна;

б) англійський фунт стерлінгів;

в)    євро;

г) американський долар.

16.      Вексельне зобов'язання, здійснюване особою, що бере на себе відповідальність за виконання зобов'язань іншої особи (акцептанта, векселедавця, індосанта), — це:

а)   аваль;

б) тратта;

в)   авізо;

г) індосамент.

 

17. Особа, яка одержує право на отримання коштів за передаточним написом (індосаментом) переказного векселя:

а)   індосант;

б) індосат;

в)   трасат;

г) трасант.

18.      Виконання доручення векселетримача по одержанню у встановлений термін належних платежів за векселем — це:

а)   інкасування векселя;

б) дисконт векселя;

в)   облік векселя;

г) форфетування.

 

19.      Відповідно до законодавства України, емітентами векселів можуть бути:

а)   фізичні та юридичні особи;

б) фізичні та юридичні особи, держава;

в)   фізичні особи, держава;

г) юридичні особи, держава.

 

20.      Угода про уступку права на вимогу коштів за іменним ощадним сертифікатом називається:

а)   трансферт;

б) цесія;

в)   авізо;

г) депорт.

 

4.3.5. Методичні рекомендації для виконання
групової творчої роботи

 

Виконання групової творчої роботи має за мету розкриття творчого потенціалу студентів на основі розв’язання ситуативної вправи щодо формування економічного механізму функціонування окремого ринку фінансових послуг та розробки рекомендацій, спрямованих на усунення виявлених проблем, відповідно до даних офіційної статистики щодо показників розвитку певного ринку фінансових послуг та розроблених викладачем вихідних показників.

Кількість ситуативних вправ відповідає кількості навчальних груп; конкретні ситуації оновлюються щорічно і доводяться викладачем до студентів на початку семестру. Оптимальна кількість учасників творчої групи – 5-6 осіб, тобто в межах однієї академічної групи створюється 5-6 творчих груп. Принцип формування групи – за списком в алфавітному порядку, що забезпечує її спонтанне формування і запобігає створенню “сильних” і “слабих” груп.

Студенти однієї академічної групи, розподілені на творчі групи, виконують роботу на єдину для всіх тему, що, з одного боку, створює атмосферу здорової конкуренції, а з іншого, - допомагає викладачу порівняти та диференціювати результати, досягнуті кожною з груп. Після затвердження списків учасників творчих груп на початку семестру, кожна з них починає працювати самостійно, обираючи будь-які форми, методи, календарний графік роботи тощо.

На групових засіданнях, кількість яких визначається також студентами, приймаються всі необхідні рішення: призначення виконавчого керівника групи, розподіл обов’язків, послідовність виконання комплексу робіт і таке інше. Одна група може обрати для себе принцип функціонального розподілу обов’язків (складання плану, збір матеріалів, аналіз даних тощо), друга – працювати за науково-практичними напрямками дослідження. В процесі роботи над розв’язанням ситуативної вправи бажано знайти відповіді на дискусійні питання функціонування і розвитку ринку фінансових послуг в Україні.

Групова творча робота оформлюється як окреме наукове дослідження обсягом не менш 5 аркушів (шрифт, кількість знаків тощо як в наукових есе, див.п.3.2. плану).

Результати дослідження доповідаються на останньому семінарі академічної групи. Після доповідей представників груп, відповідей на запитання та захисту результатів дослідження викладач оголошує оцінку, що є однаковою для всіх членів кожної окремої творчої групи. Це є завершальний етап вивчення курсу, і - остання складова комплексної оцінки кожного студента.

 

4.3.6. Підрахунок рейтингу

За результатами всіх складових здійснюється підрахунок рейтингу кожного студента у відомості встановленої форми (таблиця 3), що є підставою для визначення кваліфікаційної оцінки за курсом «Фінансовий ринок».

Іспит проводиться у письмовій формі.

Тестові завдання та задачі, які включаються до білета, охоплюють теми всіх змістовних модулів.

Завдання по білетах формуються виходячи з 100 бальної оцінки, в якій правильна відповідь за тестом складає 5 балів, за правильне розв’язання задачі 10 балів. Тобто завдання по білету може включати 2 задачі (2 х 10) та 16 тестів (16 х 5), що в сумі буде дорівнювати 100 балам.

Час на складання іспиту визначається за регламентом:

• 1 хвилина на тест;
• 5 хвилин на задачу;
• 5 додаткових резервних хвилин.

Оцінка за іспит за 100 бальною шкалою конвертується в нормовану кількість балів за табл. 2 і проставляється в екзаменаційну відомість, де з урахуванням рейтингової нормованої оцінки за роботу у семестрі здійснюється остаточний підрахунок індивідуальних результатів студента за дисципліною «Фінансовий ринок» і робиться відповідний запис у його залікову книжку.

 

Таблиця 3.

Розподіл балів при рейтинговій системі оцінювання знань студентів

 

Модулі

Модуль 1.

Модуль 2.

Модуль 3.

Сума балів

Підсумковий контроль

Кількість балів за модуль

Модульний контроль

Модульний контроль

Модульний контроль

Змістові модулі

ЗМ 1

ЗМ 2

ЗМ 3

ЗМ 4

ЗМ 5

ЗМ 6

ЗМ 7

ЗМ 8

ЗМ 9

Кількість балів за змістові модулі та модульний контроль

Кількість балів за видами роботи

л1

п1

л1

п1

л2

п2

л3

п3

л4

п4

л5

п5

л6

п6

л7

п7

п8

л8

л9

п9

л10

п10

л11

п11

З них: Відвідування

Активність на практичних заняттях

Виконання срс (наукові есе)

Наукова робота (групова творча робота)

 

 

---