|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ФМ
ФМ« Назад
ФМ 03.12.2014 15:14
ІІІ. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ
Необхідні попередні компетенції, якими має володіти студент:
Знати:
Фінанси підприємств, основи макро- і мікроекономіки, основи інноваційного менеджменту, бухгалтерський фінансовий і управлінський облік, економічний аналіз, звітність підприємств, гроші та кредит. Вміти: На основі базових знань теорії і практики управління фінансами підприємств, стратегії і тактики фінансового забезпечення суб'єктів господарювання, формування вміти управляти операційною, фінансовою та інвестиційною діяльністю з метою знаходження правильних фінансових рішень. Вміти правильно застосовувати методичний інструментарій управління фінансами підприємств; застосовувати одержані навички управління вхідними та вихідними грошовими потоками на підприємстві; системний підхід до управління прибутком, інвестиціями, активами; Вміти обґрунтувати необхідність та методики визначення вартості капіталу, оптимізації його структури; правильно оцінювати фінансові ризики та застосовувати інструменти антикризового управління підприємством, виявляти проблеми і обґрунтувати постановку мети суб’єкту господарювання Використовувати компютерну техніку для обробки даних і аналізу, писати наукові звіти, реферувати і анотувати наукові публікації (в тому числі однією з іноземних мов, що вивчались студентом), працювати в групах, робити ефективні усні презентації.
Форми та методи навчання:
Лекції, практичні заняття в комп’ютерній лабораторії, практичні заняття в аудиторії, самостійна робота в бібліотеках. Формальні та проблемні лекції, робота в малих групах, групові дискусії під час семінарів, методи ділової гри, евристичний пошук.
ВИДИ КОНТРОЛЮ ТА МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ:
Розділ 1.. Поточний тестовий контроль (45 хв.). Виконується в аудиторії. Розділ 2. Поточний тестовий контроль (45 хв.). Виконується в аудиторії. Розділ 3. Поточний тестовий контроль (45 хв.). Виконується в аудиторії. Модуль в цілому: Індивідуальне розрахунково-графічне завдання. Презентація на підсумковому занятті. Завдання видається викладачем на початку вивчення модулю, виконується індивідуально, екзамен – підсумковий модульний контроль (ПМТК).
Для простоти розрахунків поточний і підсумковий контроль оцінюються за 100%, в т. ч. на виконання підсумкового завдання – 50%. Вага кожного складового завдання у загальній сумі балів сумі балів та максимум балів, що можна отримати під час контролю самостійної роботи, надано у таблиці:
ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ (БАЛЬНА ОЦІНКА) ЗА МОДУЛЕМ „ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ”
50% балів відводиться на поточні тестові контролі і 50% на підсумковий тест. Загальна кількість балів, яку може одержати студент за змістовим модулем (блоком) підраховується наступним чином: Б заг = — сума балів за лекції, І- кількість лекцій, — сума балів за практичні, лабораторні, семінари тощо) заняття; р кількість практичних, лабораторних робіт, семінарів тощо; — сума балів за наукову роботу; п — кількість елементів наукової роботи; ПТК — сума балів за поточний тестовий контроль; р — кількість поточних тестових контролів. Загальна кількість балів за модуль розраховується так: Бм = Бзаг + ПМТК ПМТК – кількість балів за підсумковим модулем Оцінка студента буде визначатись відношенням загальної фактично набраної кількості балів (Бф) до максимально можливої . (Бмакс) О = Трансформація результатів в 5 бальну систему оцінок за шкалою, розробленою кафедрою Оі А ХНАМГ.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ І ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Тема 1. Теоретичні та організаційні основи фінансового менеджменту
Практичне заняття за темою:
Тактика і стратегія фінансового менеджменту
Питання для обговорення:
Тема 2: Система забезпечення фінансового менеджменту
Практичне заняття за темою:
Розгляд інформаційно-організаційної системи забезпечення підприємства щодо проведення аналітично – управлінської роботи
Питання для обговорення:
а) великого промислового підприємства; б) торговельного підприємства, яке працює у кількох регіонах; в) багато філіального комерційного банку; г) страхової компанії без філіалів; д) малого підприємства сфери послуг.
Контрольні запитання:
Тема 3: Визначення вартості грошей у часі та її використання у фінансових розрахунках
Практичне заняття за темою:
Типові задачі фінансової математики
В основі фінансової математики лежить поняття тимчасової вартості грошей. Різноманітність завдань щодо визначення зміни вартості грошей у часі можна поєднати у такі групи: І. Нарощення (компаундирування) - визначення майбутньої вартості грошей 1.1) вкладених одночасно на певний термін під певний процент (просте компаундирування); 1.2) вкладених рівними частками через рівні проміжки часу під певний процент (FV або S ануїтетів або ренти): 1.2.1) компаундирування звичайної (відстроченої) ренти - це визначення S ренти, вклади по якій проводяться в кінці кожного періоду; 1.2.2) компаундирування вексельної ренти - визначення FV або S ренти, вклади по якій проводяться на початку кожного періоду. II. Дисконтування - визначення поточної (теперішньої) вартості грошей (англ. РV або Р): 2.1) отриманих у майбутньому одночасно (просте дисконтування); 2.2) отриманих у майбутньому через рівні проміжки часу: 2.2.1) в кінці кожного періоду - це визначення теперішньої вартості звичайних ануїтетів, або РV або Р: звичайної (відстроченої) ренти; 2.2.2) на початку кожного періоду - це визначення РV або Р вексельної ренти. У процесі нарощення і дисконтування грошей розглядаються наступні чотири взаємозалежних фактори: сучасне значення грошей, майбутнє значення грошей, час, виражений у днях t або числом періодів п, норма прибутковості (процентна ставка) r. Характер взаємин між ними визначається способом нарахування відсотків. Розрізняють дві схеми їх нарахування: прості відсотки і складні відсотки. У схемі простих відсотків нарахування доходу на інвестовану суму грошей здійснюється завжди виходячи з початкової суми інвестицій. Таким чином, загальна формула нарахування простих відсотків має наступний вид: FVп = PV×(1+ п r ) (3.1) У формулі (3.3) п може мати дробове значення, коли мова йде про частину періоду (року), наприклад, якщо банк видав позичку на t днів, а в році 365 днів, то (коли знаменник приймається 365 днів - визначаються точні відсотки, а коли 360 – наближені або ж комерційні): FVп = PV×(1+ t /365 r ) (3.2) Кредитна угода може вироблятися при процентній ставці, що змінюється. В цьому випадку нарощення проводиться по формулі FVп = PV×(1+ пi ri ) (3.3) пi — загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri Дисконтування при простих відсотках здійснюється за допомогою формули: PV =FVп ×(1+ п r )-l, (3.4) Визначення процентної ставки проводимо за формулою: r =(FVп – PV)/ п × PV (3.5) Суть дисконтної ставки полягає в тому, що доход інвестора нараховується на суму, що підлягає до оплати наприкінці терміну кредитування, а не на початкову суму. За аналогією визначимо дисконтну ставку d, як наступне відношення: d= (FVn – PV п)/ п × FVп (3.6) Звідси легко випливає формула для дисконтування у випадку використання дисконтної ставки для схеми простих відсотків: PV = FVn (1 – n ×d). (3.7) Звідси: FVn = PV / (1 – n ×d). (3.8)
Складним відсотком називається сума доходу, що утвориться в результаті інвестування грошей за умови, що сума нарахованого простого відсотка не виплачується наприкінці кожного періоду, а приєднується до суми основного внеску й у наступному платіжному періоді сама приносить доход. Загальна формула для нарахування складних відсотків має наступний вид: FVп = PV (1 + r)n (3.9) Поточне (сучасне) значення вартості визначеної майбутньої суми грошей обчислюється за допомогою формули: PV = FVп / (1 + r)n (3.10) Якщо процентна ставка r змінюється в різні періоди часу, то в цьому випадку формули (3.9) і (3.10) узагальнюються в такий спосіб: FVn = PV(1+r1) ×(1+r2) ×...× (1+rk) або FVп = PV × (3.11) PV = FVп / (3.12) Розглянемо співвідношення між показниками нарощення для простих і складних відсотків. За допомогою простих алгебраїчних міркувань неважко установити: - якщо п < I року, то 1 + n × r > (1 + r)п. Інвестувати при простих відсотках більш вигідно; - якщо п > 1 року, то 1 + n × r < (1 + r)п Більш прийнятна для інвестора є схема складних процентів. - якщо n = I рік, то 1 + n × r = (1 + r)п. У цьому випадку вибір варіанта значення не має. Нехай відсотки нараховуються т раз у році, тоді процентна ставка в перерахунку на період дорівнює r / m, а кількість періодів пт. Відповідно до вихідної формули (3.11) нарощення буде відбуватись за допомогою наступного співвідношення: FVп= PV(1 + r/ т)п× т (3.13) Формула для обчислення дійсної вартості також приймає наступний узагальнений вид: PV = FVп (1 + r/ т) – п × т (3.14) Сьогодення характерне процесами інфляції, яка характеризується двома параметрами: Т- темп інфляції (у відсотках чи частках одиниць) – це процентне збільшення деякої усередненої ціни (наприклад, ціни споживчого кошика); І- індекс інфляції: І = 1+ Т.. Звичайно і темп, і індекс інфляції прив'язують до конкретного проміжку часу. Так що: (3.15) де хi — обсяг i-го ресурсу; pi — ціна одиниці i-го ресурсу на початку періоду, рi0 — ціна одиниці i-го ресурсу наприкінці періоду. Економічний зміст такого перерахування: коректуванню на інфляцію підлягає не тільки основна сума коштів, але і процентний доход інвестора, тобто FV=PV(1 + rр + Т + rр Т) = PV(1 + rр )(1+ Т) (3.16) Таким чином для розрахунку норми прибутковості можна використати наступну формулу: r = rр + Т + rр × Т = rр + IP, (3.17) Т + rр × Т = IP де ІP - інфляційна премія. r – Т = rр (1+ Т ) rр= (r – Т) / (1+Т) Через інфляцію вводяться два поняття: 1. Номінальна вартість грошей FVн - обсяг грошової маси, що буде отриманий інвестором у майбутньому через визначений термін за умови, що норма прибутковості за контрактом складає r: FVн = PV(1+r)п. (3.18) 2. Реальна вартість грошей FVр - це величина грошової маси, що була б отримана інвестором у за умови якщо не змінюються ціни і темп інфляції дорівнює 0. Для розрахунку реальної вартості грошей використовується наступне коректування: FVр= PV(1 + rр)п = PV(1 + rр)п / (1 + Т)п (3.19)
Елемент грошового потоку прийнято позначати CFк (від Cash Flow), де k - номер періоду, у який розглядається грошовий потік. Дійсне значення грошового потоку позначене PV, а майбутнє значення - FV. Нарощення грошових потоків здійснюється з допомогою багаторазового використання формули (3.20): FV = CF1 (1 + r )п-1+ CF2 (1 + r )п-2+ + CFп (1 + r )п-к чи: FV = CFк (1 + r )п-к (3.20) У даному випадку грошовий потік складається з однакових щорічних грошових сум. Такий потік називається ануїтетом. Для обчислення майбутнього значення ануїтету використовується формула FV=CF(1 + r )п-к (3.21) яка випливає з (3.20) при CFк = const Розрахунок майбутнього значення ануїтету може проводитися за допомогою спеціальних фінансових таблиць. Дисконтування ануїтету (CFt = const) здійснюється по формулі ( 3.22). РV=CF 1/( 1 + r )к (3.22) Для розрахунку поточного (теперішнього, сучасного) значення ануїтету може бути використана таблиця чи наступне кінцеве співвідношення: РV=CF [1 - ( 1 + r ) – п ] / r (3.23) Сучасне значення нескінченного (за часом) потоку коштів визначається по формулі: РV=CF / r (3.24), Яку одержуємо шляхом підсумовування нескінченного ряду, обумовленого формулою (3.23), при п→∞ Дисконтування грошового потоку припускає дисконтування кожного його окремого члену з наступним підсумовуванням отриманих результатів. Для цього використовується дисконтний множник математичного дисконтування по складній процентній ставці і. Операції нарощення і дисконтування грошових потоків взаємо оборотні, тобто нарощена сума ренти може бути отримана нарахуванням відсотків по відповідній складній ставці на сучасну (приведену) величину цієї ж ренти S = PV× (1 + і)n). Чиста приведена вартість(NPV). Порівнюючи між собою приведені величини грошових припливів і відтоків по фінансовій операції, визначають найважливіший фінансовий показник чиста приведена вартість (NPV). Найбільш загальна формула визначення цього показника: NPV = І0+ PV (3.25) де I0 – початкові інвестиції в проект (відтік грошей), PV – приведена вартість майбутніх грошових потоків по проекту.
Крім правильного обчислення чистої приведеної вартості, необхідно розуміти її фінансовий зміст. Позитивне значення цього показника вказує на фінансову доцільність здійснення операції чи реалізації проекту, а негативна NPV свідчить про збитковість інвестування капіталу.
Практичне завдання по переходу від теперішньої вартості до майбутньої(компаундирування)
Приклад 1: Підприємець хоче покласти на депозит в банк на три роки 100 гр. од. Процентна ставка, яку банк виплачує за рік і = 5%. Виплата відсотків здійснюється у кінці року. Визначити майбутню вартість грошової одиниці.
Рішення INT =100×0,05=5гр.од. в кінці першого року сума складе 100+5=105 грош.од INT- грошовий вираз відсотка , який отримає підприємець наприкінці першого року (множник). FVп = РV (1+і)п = 100 ×(1+ 0,05)3 =115,76 (1+і)п = (FVIF i,n) (FVIFi,n) – фактор майбутньої вартості процента
Приклад 2. Підприємець хоче покласти на депозит на трирічний строк по 100 гр. од. у кінці кожного року під 5% річних. Яку суму він матиме по закінченні трьох років? Рішення Для розв'язання задачі треба розрахувати майбутню вартість ануїтетів, або ренти, (FVАn.) Здійснюється нарахування платежу на платіж до п-го періоду. Сума цих платежів і є майбутньою вартістю ануїтету.
FVАn = РМТ (1+і)0 + РМТ (1+і)1 + РМТ (1+і)2+ + РМТ (1+і)п-1 = = РМТ = РМТ×[(1+і)п - 1] / і = РМТ × FVIFАi,n Зверніть увагу: внаслідок того, що перша виплата проводиться у кінці першого періоду, процент виплачується вже у другому періоді. Таким чином, компаундирування здійснюватиметься не для п періодів, а для (п - 1) періодів. Остання виплата проводиться у самому кінці, тому проценти по ній не нараховуються. FVIFАi,n- фактор процента майбутньої вартості ануїтетів. Таким чином. п=3 роки, і=5%, РМТ=100 FVАn = 100×[(1+0,05)3 - 1] / 0,05 = 315,25 грн FVIFАi,n = 3,1525
Приклад 3. Підприємець хоче покласти на депозит на трирічний строк, вносячи по 100 гр. од. на початку кожного року під 5% річних. Яку суму він матиме по закінченні трьох років? Рішення Суму FVАn визначаємо для випадку вексельної ренти (гроші вносяться на початку кожного року). Тепер ми повинні нараховувати проценти ще на один додатковий рік: FVАn = РМТ × FVIFАi,n = 100×3,1525×1,05 = 331,01 Тобто ми одержимо більше процентів за вексельною рентою ніж за звичайною.
Приклад 4. Підприємець має вибір щодо вкладення грошей на депозит: одночасно на три роки під 5% річних або протягом трьох років рівномірними частками, тобто по 100 грн. Який вибір він зробить?
Рішення 1. FVп = РV (1+і)п = 300 ×(1+ 0,05)3 =300×1,1576=347,28 2. FVАn= РМТ×[(1+і)п - 1] / і = РМТ × FVIFАi,n = 100×3,1525=315,25 315,25-300=15,25 Бачимо, що приріст від вкладання одночасно в 3 рази більший, ніж частками. Це підтверджує теорію, що із зростом ризику також зростає винагорода за ризик.
Завдання по визначенню поточної вартості грошей (дисконтування)
Приклад 5. Підприємцю запропонували вибір інвестування коштів: 1 варіант – трирічна рента з виплатою 100грош.од. в кінці кожного року, 2 варіант – трирічна рента з виплатою 100 грош.од. на початку кожного року, 3 варіант – одноразова виплата всієї суми, 300 грош. од. по закінченню трьох років. Процентна ставка 5% у всіх випадках. Який варіант доцільно вибрати підприємцю? Рішення 1. Визначимо поточну вартість кожного потоку грошей, потім підсумуємо ці показники і одержимо РV ренти. РVАn= РМТ×[1/ (1+і)]1 + РМТ×[1/ (1+і)]2 + ... + РМТ×[1/ (1+і)]пі = = РМТ= РМТ[] = РМТ × РVIFАi,n Фактор РVIFАi,n – показник ануїтетів за п кількість періодів, дисконтований на і процентів. РVIFАi,n= 2,7232грош.од. РVАn = 100× РVIFАi,n = 100× 2,7232=272,32грош.од.
2. За вексельної ренти кожний платіж буде зміщений ліворуч на один рік, тобто дисконтуватиметься на один рік менше. Принцип обчислення такий самий, як і за звичайного ануїтету. При вексельному ануїтеті кожний період дисконтується однією виплатою. Оскільки виплати виконуються швидше, вексельна рента має більшу вартість, ніж звичайна. Рівняння для вексельної ренти: РVАвексельна= РМТ × РVIFАi,n РМТ × (1+і) РVАвексельна= 100 × 2,7232 × 1,05= 285,94грош.од. 3. За допомогою рівняння теперішньої вартості грошей отримаємо: Р V = FVп (1/ 1+і)п= FVп РVIF5%,3 = 300×0,8638 =259,14грош.од.
Наведені підрахунки показують, що три надходження по 100грош. од. щороку протягом трьох років тепер коштують лише 272,32грош. од. за дисконту 5% при звичайній ренті, або 285,94 грош.од. за цієї ж ставки процента при вексельній ренті. Ці приклади демонструють суть дисконтування. Різниці між сумами є різницями у вартості грошей за часом, або загальний дисконт. 300 грош. од. – 272,32 грош. од. = 27,68 грош. од., 300 грош. од. – 285,94 грош. од. = 14,06 грош. од. За одноразового отримання 300 грош. од. від грошей, вкладених на три роки, вигода складе: 300 – 259,14 = 40,86 грош. од. Тобто ефект від вкладання одночасно набагато більший, але й ризик з часом зростає, адже ці гроші «лежать» на депозитному рахунку всі три роки. Таким чином, доцільно вибрати варіант вкладання грошей, який буде не тільки привабливішим з точки зору розрахунків, а й враховуватиме суб'єктивні фактори: загальну ризикованість операції; репутацію банку, що відкриває депозитний рахунок; можливості швидкого та ефективного реінвестування отриманих грошей тощо.
Приклад 6. Визначити номінальну майбутню вартість вкладу з урахуванням фактора інфляції, якщо сума вкладу Р V = 1000грош.од Річна процентна ставка, що використовується для прирощення вартості вкладу (і)=20%. Прогнозований річний темп інфляції (ТІ)= 12%, період розміщення вкладу (п) – три роки. Рішення Для оцінки майбутньої вартості грошей використовуємо формулу: FV =РV×[ (1+і) × (1+ТІ)] п Майбутня вигода з врахуванням фактора інфляції складе: FV = 1000×[ (1+0,2) × (1+0,12)] 3= 2428 грош.од.
Приклад 7. Підприємець може вибрати кілька варіантів інвестування 100 грош. од. під 12 % річних: з нарахуванням складного процента один раз на рік, один раз на півроку, один раз у квартал та один раз на місяць. Який варіант він вибере? Рішення Очевидно, що вигіднішим для підприємця буде частіше нарахування процентів. Зробимо необхідні розрахунки. Коли річна ставка процента дорівнює 12%, то піврічна - 6%, квартальна - 3%, помісячна - 1%. Отже, для визначення річного процента для інвестицій, за якими виплачується 12% річних з вирахуванням складного процента за півріччя, відшукаємо в фінансовій таблиці „Майбутньої вартості грошової одиниці” 6%, але візьмемо два періоди часу. Відповідно, якщо складний процент нараховується щоквартально, його можна підрахувати, використовуючи 3 % та чотири часові періоди. Якщо т-кількість разів нараховується складний процент протягом одного року, тоді майбутня вартість FV депозиту РV за ставки процента і після п років становитиме:
FV = РV (1+і/ т) пт
FV 1= 100 х (1+0,12)1= 100 х 1,1200=112 грош. од. 112 - 100 =12грош.од.
FV 11= 100 х (1 + 0,06)2 = 100 х 1,1236 =112,36 грош. од. 112,36 - 100 = 12,36 грош. од.
FV 111= 100 х (1 + 0,03)4 = 100 х 1,1255 = 112,55 грош. од. 112,55 -100= 12,55 грош. од.
FV1У = 100 х (1 +0,01)12 = 100 х 1,1268=112,68 грош. од. 112,68 - 100 = 12,68 грош. од.
Сподівання підприємця підтверджуються розрахунками.
Альтернативне вкладення грошей.
Приклад 8. Розглянемо потік 1000 грош.од., що генерується якою-небудь інвестицією протягом 3 років. Розрахункова норма прибутковості інвестування коштів підприємства складає 10 %. Питання 1. Яка сучасна вартість цього потоку? Питання 2. Яка майбутня вартість потоку на кінець 3 роки (тобто , якби ми вклали гроші в банк під 10% річних)? Питання 3. Яка майбутня вартість потоку коштів на кінець 3-го року? Питання 4. Як зміниться ситуація, якщо норма прибутковості фінансового вкладення грошей стане вище, наприклад 12%. Рішення. 1.РV = CF1 / (1 + r )+ CF2 /(1 + r )2 + CF3 /(1 + r) 3 РV =1000(1/1,11+1/1,12+1/1,13) =2486.85грош.од. 2.FV = РV (1 + r) 3 = 2486.85 ×1,13=3310 грош.од. 3.FV CF = CF1(1 + r )2 + CF2/(1 + r) + CF3 FV CF = 1000×1,12 +1000 ×1,1+ 1000=3310 грош.од.
Ми одержали однакові відповіді на друге і третє питання. Висновок очевидний: якщо ми інвестуємо в який-небудь бізнес 2486.85 грош.од. і ця інвестиція генерує заданий потік грошей 1000 грош.од., 1000 грош.од., 1000 грош.од., то на кінець 3-го року ми одержимо ту ж суму грошей 3310 грош.од., як якби просто вклали 2486.85 грош.од. у фінансові інструменти під 10% річних. Величина інвестиції складає 2200 грош.од., а генерований потік такий, що приводить до кінця 3-го року до 3310 грош.од. Інвестування 2200 грош.од у фінансові інструменти під 10% дасть: 2200 × 1,13 = 2928.26 грош.од. Виходить, нам більш вигідно інвестувати в даному випадку в реальний бізнес, а не у фінансові інструменти. 4. Як і раніше ми інвестуємо 2486.85 грош.од у бізнес, і це приводить до потоку коштів 1000 щороку протягом 3-х років. Сучасне значення цього потоку зменшилося і стало менше вихідної суми інвестицій 2486.85 грош.од. РV =1000(1/1,121+1/1,122+1/1,123) =2401.83 грош.од Порівняємо майбутнє значення вихідної суми 2486.85 грош.од і потоку коштів, що генерує інвестування цієї суми в бізнес: FV = 2486.25 × 1.123 = 3493.85 грош.од; FV CF = 1000× 1.122 +1000×1.12+ 1000 = 3374.40 грош.од. Висновки, які можна зробити на основі порівняння цих значень, такі: а) інвестування суми 2486.85 грош.од у фінансові інструменти під 12% річних приведе до 3493.85 грош.од через 3 роки, б) інвестування суми 2486.85 грош.од у бізнес, що генерує грошовий потік 1000 щороку протягом 3-х років, приведе до 3374.40 до кінця 3-го року. Очевидно, що при нормі прибутковості 12% інвестувати в бізнес невигідно.
Даний висновок має просте економічне пояснення. Справа в тому, що інвестування грошей у фінансові інструменти починає приносити доход відразу ж, починаючи з першого року. У той же час, інвестування грошей у реальні активи дозволяє одержати першу 1000 грош.од тільки до кінця першого року, і вона приносить фінансовий доход тільки протягом двох років, що залишилися. Іншими словами, має місце запізнення термінів початку віддачі у випадку інвестування в реальні активи в порівнянні з інвестицією у фінансові інструменти. І якщо при нормі прибутковості 10 % обидва варіанти вкладення грошей рівносильні відносно кінцевої суми "зароблених" грошей, то збільшення норми прибутковості робить інвестицію у фінансові інструменти більш вигідною.
Розглянемо, наскільки вигідніше вкладати гроші у фінансові інструменти в порівнянні з реальними інвестиціями в двох тимчасових точках: момент часу "зараз" і кінець третього року. В даний час потік коштів від реальної інвестиції складає 2401.83 грош.од при вихідній інвестиції 2486.85 грош.од. Виходить, фінансова інвестиція більш вигідна на 85 грош.од. До кінця третього року фінансова інвестиція принесе 3493.85 грош.од, а реальна інвестиція -3374.40грош.од. Різниця складає 119.45 грош.од. Ця різниця також підлягає концепції вартості грошей у часі, тобто дисконтуючи 119.45 грош.од при 12 %, ми закономірно одержимо 15 грош.од. Приклад 9. Підприємство володіє 160000 грош.од і хоче вкласти їх у власне виробництво, одержуючи протягом чотирьох наступного років щорічно 50000 грош.од. У той же час підприємство може купити на цю суму акції однієї солідної корпорації, що приносять 12% річних. Який варіант Ви рекомендуєте як більш прийнятний, коли більш вигідної пропозиції щодо вкладення грошей (чим під 12 % річних) підприємство не має? Рішення Для відповіді на питання можна скористатися двома способами. Порівняємо майбутнє нарощене значення ануїтету 50000 грош.од. при процентній ставці 12 % з майбутнім значенням альтернативного вкладення всієї суми 160000 грош.од. .при тій же процентній ставці: - майбутнє значення ануїтету FV = CF (1 + r )к-1= 50000(1+0,12)к-1=50000×4,7793 =238965 грош.од. - майбутнє значення 160000 грош.од.: FVп =PV×(1 + r)п = 160000 (1 + 0.1 2)4 = 160000 1,5735 = 251760 грош.од. Результати розрахунків говорять про те, що придбати акції більш вигідно чим вкладення цієї ж суми грошей у власне виробництво. Можливий інший підхід до рішення прикладів у яких використовується приведення грошових потоків до поточного часу. Цей підхід більш розповсюджений у практиці, оскільки він простіше. У даному випадку ми просто визначаємо дійсне значення ануїтету 50000 грош.од. при показнику дисконтування 12%: РV = CF 1 /(1 + r )к = 500001/(1+0,12)к = 50000×3,0373 =151865 грош.од. Порівнюючи отримане значення із сумою наявних на дійсний час коштів 160000 грош.од., приходимо до такого ж висновку: вкладати гроші в акції солідної компанії більш вигідно. Можна помітити, що чисельне значення розходження альтернативних варіантів вкладення в поточний час 160000 - 151865 = 8135 грош.од. істотно менше чисельного розходження через чотири роки: 251760 - 238965 = 12795 грош.од. Це закономірно через феномен вартості грошей у часі: якщо ми дисконтуємо 12795грош.од. на чотири роки за дисконтом 12%, то одержимо 8131грош.од. Відсутність абсолютного збігу зумовлена похибкою розрахунків, пов'язаної з округленням сум до цілих значень.
Завдання для самостійної роботи
Приклад 10. Ви збираєтеся накопичити 50000 грош.од. протягом року за допомогою банківського депозиту, що пропонує щомісячне нарахування простих відсотків по місячній процентній ставці 1,5%. Яку суму необхідно покласти на депозит? Приклад 11. Визначити відсотки, множник нарощення і суму накопиченого боргу, якщо позичка складає 35 тис.грн., термін боргу – 8 місяців, річна номінальна ставка -18%.
Питання до теми:
Тема 4 Аналіз фінансових звітів
Практичне заняття на тему :
Аналіз фінансових результатів і фінансового стану підприємства за фінансовою звітністю
Для аналізу фінансової звітності використовуються наступні прийоми: читання звітності (вивчення абсолютних показників звітності); - горизонтальний аналіз – вивчення змін статей звітності порівняно з попереднім періодом; - вертикальний (структурний) аналіз – визначення питомої ваги різних статей звітності в загальному результаті (підсумку); - трендовий аналіз – визначення відносних відхилень показників звітності за декілька років від рівня базисного року, для якого всі показники приймаються за 100%; - аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – визначення пропорцій між різними статтями звітності; - факторний аналіз. Аналіз фінансового стану - обов'язкова складова фінансового менеджменту будь-якого підприємства. Задача цього аналізу - визначити які параметри роботи підприємства прийнятні і їх необхідно зберігати на сформованому рівні, а які вимагають оперативного втручання, тобто, щоб успішно працювати, підприємство повинне оцінити причини погіршення свого фінансового стану і знайти способи його корективи. Стандартної системи оцінки фінансового стану підприємства не існує, аналітики можуть використовувати різні комплекти показників. Проте є проблеми і показники, що найбільш часто трапляються у діяльності СПД. Дослідження діяльності ряду підприємств, що відносяться до різних галузей, дозволили виділити три основні проблеми, що впливають на їх фінансовий стан : - дефіцит коштів і зниження платоспроможності, про що можна судити по значній кредиторській заборгованості перед бюджетом, персоналом, постачальниками й ін.; зростанню рівня кредитів. Ці проблеми пов'язані з можливими труднощами щодо погашення зобов'язань і підтверджуються зниженням коефіцієнтів ліквідності. - власник одержує доходи, неадекватно малі своїм інвестиціям і виникає проблема „низької рентабельності власного капіталу”. - зниження фінансової незалежності в зв'язку з проблемами погашення зобов'язань може загрожувати підприємству втратою самостійності. Індикатором зростаючої залежності підприємства від кредиторів є зниження коефіцієнтів автономії (коефіцієнтів фінансової незалежності). Взаємозв’язок фінансових показників використовують в аналізі при розробці заходів щодо покращення фінансового стану СПД, найбільш поширений взаємозв’язок одержав назву моделі Дюпона. Це формула, що розкриває залежність рентабельності активів, рентабельності реалізації продукції і оборотності активів підприємства:
Існує різновидність моделі Дюпона, яка включає елемент, що характеризує платоспроможність СПД і показує залежність рентабельності власного капіталу від рентабельності реалізації, оборотності активів і долі власного капіталу в активах:
Указана залежність дає можливість підбираючи показники оборотності і рентабельності визначити, яке з поєднань цих значень дасть найбільший приріст рентабельності власного капіталу. Доцільно розрахувати темпи змін прибутку, виручки від реалізації та активів і порівняти динаміку показників. Якщо підприємством дотримується співвідношення Тпр >Твир >Такт> 100% , де Тпр, Твир, Такт - темпи змін відповідно прибутку, виручки і активів, то воно ефективно використовує ресурси, зменшує витрати на виробництво, реалізацію і випуск продукції. В оцінці і прогнозуванні фінансового стану підприємства значну роль відіграє прогнозування грошових потоків (за формою №3). Основні елементи вхідного потоку – чистий прибуток і амортизація. В процесі аналізу порівнюються вхідний і вихідний грошові потоки. Стійке перевищення притоку коштів над їх відтоками свідчить про надійний фінансовий стан підприємства. Різкі коливання цього перевищення, чи перевищення відтоків коштів над їх притоками свідчать про нестійкий фінансовий стан підприємства. Фінансова звітність підприємства служить основним джерелом аналізу фінансового стану підприємства як внутрішнім так і зовнішнім користувачам. З метою оцінки фінансового стану підприємств студенти, керуючись показниками звітності СПД (де вони проходили практику) за два останні роки та даними додатку до практичного заняття №3, проводять апробацію фінансової звітності та виконують наступні завдання:
Завдання 1. За даними бухгалтерського балансу дайте попередню оцінку фінансового стану підприємства на початок і кінець звітного року. Обґрунтуйте висновки, спираючись на відповідні показники балансу. Які допоміжні джерела і показники можна використовувати для вивчення загального фінансового стану підприємства?
Завдання 2. На основі балансу проаналізуйте коефіцієнти поточної ліквідності, забезпечення підприємства власними обіговими коштами на початок і кінець звітних періодів. Зробіть висновки.
Таблиця 4.1 – Розрахунок показників ліквідності
Завдання 3. Визначте показники, що характеризують платоспроможність підприємства. Розрахуйте коефіцієнти ліквідності в табл.4.1. Визначте фактори зміни ліквідності. Зробіть висновки.
Завдання 4. За даними балансу проаналізуйте джерела формування активів підприємства. Зверніть увагу на порядок розрахунку суми власних обігових коштів підприємства і визначення впливу чинників на їх величину. Зробіть висновки відносно типу фінансової стійкості підприємства. Виконайте коефіцієнтний аналіз фінансової стійкості підприємства. Розрахунки подайте за таблицею 4.2. Поясніть, про що свідчать одержані результати.
Таблиця 4.2 - Розрахунок показників фінансової стійкості підприємства
Завдання 5. Проаналізуйте показники ділової активності і ефективності роботи підприємства. Розрахунки подайте за таблицею 4.3. Поясніть, про що свідчить динаміка одержаних результатів.
Таблиця 4.3 - Розрахунок показників ділової активності і ефективності роботи підприємства.
Прод. табл. 4. 3 .
Завдання 6. На основі даних попереднього завдання факторний аналіз рентабельності власного капіталу підприємства. Зробіть висновки щодо динаміки та можливостей росту цього показника.
Завдання 7. Розрахуйте темпи змін прибутку, виручки від реалізації та активів і порівняйте динаміку показників. Розрахуйте елементи вхідного і вихідного грошових потоків згідно табл.. 4.4. За одержаними даними зробіть висновки щодо фінансового стану підприємства. Таблиця 4.4 - Розрахунок елементів грошового потоку підприємства
Завдання для самостійної роботи
За даними електронної програми студенти виконують аналіз фінансового стану підприємства, де вони проходили практику, або за даними фінансової звітності, які наведені у додатках. Завдання може бути опрацьоване у вигляді електронних таблиць (пропонується до виконання під керівництвом викладача).
Питання до теми:
РОЗДІЛ ІІ. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВО - ВИРОБНИЧОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ І КАПІТАЛОМ СУБ’ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ
Тема 5 Управління грошовими потоками на підприємстві
Тема практичного заняття :
Управління рухом грошових коштів
Для розгляду питання руху грошових коштів використовують прямий і непрямий методи обліку грошових потоків підприємства. Ці методи розрізняються між собою повнотою уявлення даних про грошові потоки підприємства, початковою інформацією для розробки звітності та іншими параметрами. Результати розрахунку суми чистого грошового потоку (ЧГП) по операційній, інвестиційній і фінансовій діяльностях дозволяють визначити загальний його розмір по підприємству в звітному періоді. Цей показник розраховується за формулою:
ЧГПп = ЧГПо + ЧГПі + ЧГПф, (5.1)
де ЧГПп — загальна сума чистого грошового потоку підприємства за період, що розглядається, тис. грн.; ЧГПо — сума чистого грошового потоку підприємства по операційній діяльності, тис. гри.; ЧГПі сума чистого грошового потоку підприємства по інвестиційній діяльності, тис. гри.; ЧГПф сума чистого грошового потоку підприємства по фінансовій діяльності, тис. грн.
По інвестиційній діяльності сума чистого грошового потоку в узагальненому вигляді розраховується як різниця між сумою реалізації окремих видів необоротних активів, фінансових інвестицій і сумою їх придбання в звітному періоді, по фінансовій діяльності сума чистого грошового потоку визначається як різниця між сумою фінансових ресурсів, залучених із зовнішніх джерел, і сумою основного боргу, а також дивідендів (процентів), виплачених власникам підприємства.
ЧГПі=Роз+Рна+Рдфі+Рва+Дп-Поз-DНКБ-Пна-Пдфі-Ва ; (5.2) ЧГПф=Двк+Ддк+Дкк+БЦФ-Вобд-Вобк-Дза; (5.3)
де Роз, Рна, Рдфі - сума реалізації вибувших основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових інструментів інвестиційного портфелю підприємства, Рва - сума повторної реалізації викуплених власних акцій, Дп - сума дивідендів, одержаних підприємством по довгостроковим фінансовим інструментам інвестиційного портфелю, Поз, Пна - сума придбаних основних засобів і нематеріальних активів, DНКБ - сума приросту незавершеного капітального будівництва, Пдфі - сума придбаних довгострокових фінансових інструментів інвестиційного портфелю, Ва - сума викуплених власних акцій підприємства, Двк - сума додатково залучених зовнішніх джерел власного (акціонерного) чи пайового капіталу, Ддк - сума додаткових довгострокових кредитів і позик, Дкк - сума додатково залучених короткострокових кредитів і позик, БЦФ - сума коштів від безоплатного цільового фінансування, Вобд - виплати основного боргу по довгостроковим кредитам, Вобк- виплати основного боргу по короткостроковим кредитам і позикам, Дза - сума дивідендів, виплачених акціонерам на вкладений капітал.
Фінансовий результат у разі надходження грошових коштів визначається як „позитивний грошовий потік”, у разі витрачання – як ”негативний грошовий потік”.
Визначення чистого грошового потоку від операційної діяльності можливо за двома способами: прямим і непрямим.
Основним джерелом інформації для розробки звітності про рух грошових коштів виступають Баланс, Звіт про фінансові результати і використання коштів.
Методичні рекомендації до розгляду фінансових ситуацій і завдань.
Завдання 1.Оцінити необхідність і обсяг додаткової короткострокової позички для забезпечення виконання запланованих результатів діяльності підприємства по збору комп’ютерів на січень 2005 року при наступних прогнозованих показниках його господарської діяльності: 1) Закупівля комплектуючих елементів планується на суму 218250 грн., з них оплатою грошима до 31.01 буде зроблено тільки 35% вартості. 2) Залишки комплектуючих елементів на складі наприкінці місяця складуть 8730 грн. 3) Продаж готової продукції буде зроблена на суму 450000 грн., з них 48% буде оплачено грошима до 31.01. 4) Плановані валові витрати складуть: - оплата виробничого персоналу з нарахуваннями - 49500 грн. (виплати до 31.01), - виробничі накладні витрати (без амортизації й оренди) -56250 грн., - амортизація -643.8 грн., - оренда оплачена наприкінці минулого року на рік вперед і включається у витрати щомісяця, - адміністративні витрати – 33750 грн. (виплати після 31.01), - маркетингові витрати – 29250 грн. (виплати до 31.01), 5) Процентна ставка банківського кредиту складає 24% річних. Виплата відсотків здійснюється до останнього числа кожного місяця. 6) Наявна кредиторська заборгованість, нараховані зобов'язання і заборгованості перед бюджетом погашаються протягом місяця. 7) Дебітори погашають свою заборгованість протягом місяця наполовину. 8) Ставка податку на прибуток складає 30%. Фінансовий менеджер підприємства вважає, що мінімальний обсяг грошового рахунка, що гарантує йому надійну повсякденну діяльність, складає 22000 грн.. Баланс підприємства на початок місяця приведений у таблиці 5.І.
Таблиця 5.І.- Початковий баланс підприємства (рн.)
Завдання полягає в установленні мінімального обсягу додаткового фінансування підприємства (якщо таке знадобиться).
Рішення. Для оцінки необхідного обсягу додаткового фінансування потрібно скласти баланс підприємства на кінець місяця і звіт про фінансові результати за місяць. При складанні звіту про фінансові результати будемо керуватися вихідними допущеннями і форматом складання звіту. У таблиці 5.2 приведений прогноз звіту фінансових результатів за січень. Таблиця 5.2.- Прогнозний звіт про прибуток підприємства (грн. )
При складанні звіту про фінансові результати всі елементи витрат безпосередньо беруться з вихідних даних. Виключення складають матеріальні витрати. Для їхнього розрахунку необхідно до величини товарно-матеріальних запасів на початок місяця (це число знаходиться в балансі - ТМС поч.) додати величину придбаних запасів протягом місяця (ТМСПРИДБ) і відняти залишки (ТМСКІН) на кінець місяця (останні два числа зазначені у вихідних даних).
ТМС поч + ТМСПРИДБ – ТМСкін = Матеріальні витрати (5.4)
Розрахунок процентних платежів проводиться виходячи з загальної суми боргу (зазначена в балансі) і процентної ставки 24% у рік чи 2% на місяць. Чистий прибуток підприємства по розрахунках складає 45000 грн., і з цього погляду для підприємства все гаразд . Варто нагадати, що звіт про фінансові результати складається на базисі нарахувань, що не збігається з грошовим базисом, тобто наявність прибутку ще не означає забезпечення достатнього обсягу коштів . Проведемо розрахунок грошового рахунку Для цього необхідно відповідно до вихідних даних і допущень розрахувати всі грошові виплати і надходження. Цей розрахунок приведений у таблиці 5.3. Таблиця 5.3 – Прогноз грошового рахунка підприємства
Прокоментуємо проведені розрахунки. - Погашення дебіторської заборгованості минулого місяця проводиться у виді половини суми, зазначеної в балансі по статті „дебіторська заборгованість”. - Грошові надходження від продажів складають за умовою 48% від загальної суми виторгу. Залишок виторгу кваліфікується як дебіторська заборгованість і умується до залишку дебіторської заборгованості минулого місяця. - Грошові витрати внаслідок купівлі комплектуючих елементів складають за умовою 35% від загальної суми зроблених закупівель. Залишок вартості комплектуючих елементів відноситься на кредиторську заборгованість і фіксується в балансі на кінець місяця. - Оплата виробничого персоналу, виробничих накладних і маркетингових витрат здійснюється протягом місяця, тому всі перераховані витрати кваліфікуються як грошові відтоки місяця (їхні значення надані у вихідних даних). - Оплата адміністративних витрат за умовами задачі проводиться в наступному місяці, і тому ці витрати не включені в число грошових платежів місяця, а кваліфікуються як нараховані зобов’язання і, відповідно, містяться в пасив балансу на кінець місяця. - Виплати, що відповідають погашенню кредиторської заборгованості, нарахованих зобов’язань і заборгованостей по податках минулого місяця виробляються відповідно до тих значень, що зазначені в балансі на початок місяця. - Нарешті, величина процентних платежів береться зі звіту про фінансові результати (відсотки по кредиту за умовою задачі погашаються до закінчення місяця). Отже, по розрахунках вийшла негативна величина грошового рахунка підприємства на кінець місяця. Для перевірки цього факту складається баланс підприємства на кінець місяця. Цей баланс надано у таблиці 5.4.
Таблиця 5.4 - Баланс підприємства на початок і кінець місяця (грн.)
Величина нерозподіленого прибутку (НПРК) на кінець місяця дорівнює значенню цієї статті на початок місяця (НПРН) плюс величина чистого прибутку за місяць (зі звіту про прибуток НП). НПРк = НПРн + ЧП (5.4)
Всі інші статті були пояснені вище, коли коментувався розрахунок грошового рахунка на кінець періоду. Сума активів дорівнює сумі пасивів підприємства, що підтверджує правильність розрахунку грошового рахунка. Залишається відповісти на головне питання: який необхідний обсяг додаткового фінансування? Оскільки фінансовий директор вимагає мінімально 22000 грн. на розрахунковому рахунку на кінець місяця, а в результаті діяльності підприємства прогнозується величина (5408) грн., стає ясним, що компанія повинна узяти в борг близько 28000 грн. Завдання для самостійної роботи: Виконайте розрахунки та зробіть висновки за умови що процентна ставка складає 12% у рік чи 2% на місяць, а податок на прибуток - 20%.
Завдання 2. Надано баланс компанії на початок і кінець 2005 року та її річний звіт про фінансові результати (табл.5.5, табл.5.6).
Таблиця 5.5 - Баланс компанії на початок і кінець року (грн.)
Таблиця 5.6 - Дані звіту про фінансові результати за 2005 рік.
Формування і розподіл прибутку за 2005 рік надані у табл.5.7. Таблиця 5.7 - Дані про формування і розподіл прибутку за 2005 рік.
Примітка: ставка податку на прибуток складає 20%. Додатково відомо, що компанія вигідно продала застаріле обладнання за 12000 грн., одержавши цю суму грошима. Це устаткування мало початкову вартість 9500 грн. і накопичену амортизацію на момент продажу 3650 грн. Замість проданого устаткування компанія придбала нове обладнання, заплативши грошима 17400 грн. Необхідно скласти звіт про рух коштів за допомогою непрямого методу. Рішення. Для рішення задачі варто уважно вивчити попередній приклад. Результати розрахунків представлені нижче у виді закінченого й оформленого звіту про рух грошових коштів.
Таблиця 5.8 - Звіт про рух грошових коштів за 2005 рік. (грн.)
Необхідно зробити перевірку правильності складання звіту про рух грошових коштів. Сума статей „кошти” і „ринкові цінні папери” на початок року складає 106400 грн.. Та ж сума на кінець року дорівнює 48539 грн. Неважко переконатися, що різниця між ними складає (57861) грн. Це в точності дорівнює величині чистого грошового потоку, що пройшов через підприємство за рік.
Завдання для самостійної роботи: Зробити розрахунки, якщо сума податку на прибуток складе 20%. Прокоментуйте одержані результати. За темою №5 студенти в аудиторії виконують самостійну роботу з застосуванням ПЕОМ (під керівництвом викладача). Питання до теми:
Тема 6. Управління прибутком
Практичне заняття на тему:
Управління формуванням витрат і аналіз беззбитковості діяльності підприємства
Аналіз беззбитковості чи аналіз витрат, прибутку й обсягу виробництва (СVP - аналіз) – це аналітичний підхід до вивчення взаємозв'язку між витратами та доходами при різних рівнях виробництва. У процесі проведення аналізу беззбитковості приймаються наступні допущення. 1. Використовується класифікація витрат по характеру їхнього поводження при зміні обсягу реалізації готової продукції. Витрати підрозділяються на постійні і перемінні. 2. Передбачається, що вся зроблена продукція буде продана протягом планового періоду часу. 3. Як критерій для аналізу приймається прибуток до виплати податків, тобто операційний, а не чистий прибуток.
Вплив зміни обсягу виробництва (реалізації) продукції на змінні і умовно-постійні витрати показано в табл.6.1.
Таблиця 6.1 - Залежність зміни обсягу виробництва і витрат.
Величина змінних витрат перебуває у прямій залежності від зміни обсягу виробництва і реалізації продукції. За характером такої залежності змінні витрати можуть мати пропорційний, дигресивний або прогресивний характер росту. До складу постійних належать витрати, сума яких не залежить від зміни обсягу виробництва і реалізації продукції в рамках певного часового періоду. Як правило, постійні витрати здійснюються і за умови відсутності основної діяльності. Постійні витрати, у свою чергу, поділяються на абсолютно постійні (здійснення орендних платежів) та умовно-постійні (знос малоцінних та швидкозношуваних предметів). З метою достовірнішого поділу затрат підприємства на постійні та змінні використовуються такі методи: - метод максимальної і мінімальної точки, сутність якого в тому, що з усієї сукупності даних вибираються два періоди з найбільшим і найменшим обсягом виробництва. Визначається так звана ставка змінних витрат: Ставка перемінних витрат ={ [максимальна загальна сума витрат – - мінімальна сума витрат]· } : Кmax (6.1) де Кmах - максимальний обсяг виробництва, тис. шт.; Кmіn, % - мінімальний обсяг виробництва у відсотках до максимального. Сума постійних витрат = [Максимальна загальна сума витрат – - Ставка перемінних витрат × Кmax] (6.2) - графічним (статистичним) методом. Як відомо, лінія загальних витрат визначається рівнянням першого ступеня: у = а + вх (6.3) де в - загальні витрати, а - рівень постійних витрат, у - ставка змінних витрат, х - обсяг виробництва, фізичних одиниць. На графік наносяться всі дані про сукупні витрати фірми. „На око” проводиться лінія загальних витрат: точка перетину з віссю витрат показує рівень постійних витрат.
Ставка перемінних витрат = (Сукупні витрати - Постійні витрати) (6.4) Обсяг виробництва
- методом найменших квадратів, який є найбільш точним, тому що в ньому використовуються всі дані про сукупні витрати і визначаються коефіцієнти а і в.
Алгоритм визначення коефіцієнтів і результатів розрахунків за методом найменших квадратів приведено в табл. 6.2.
Таблиця 6.2- Алгоритм методу найменших квадратів
Ставка перемінних витрат = (6.5)
Приклад1. Розрахунок за методом максимальної і мінімальної точки Необхідно проаналізувати витрати, пов’язані з доставкою товарів, які є змішаними (поділити на постійні і змінні). Фактичні дані надано в табл.6.3.
Таблиця 6.3 - Вихідні дані.
Рішення
Таблиця 6.4 - Визначення мінімуму і максимуму обсягів і витрат
Коефіцієнт змінних витрат = 4500/700 = 6,43грн/од Доля постійних витрат = сумарні витрати – перемінні витрати = 10000 – 6,43 ×1200 = 2284 грн за міс.
Практична філософія СVР - аналізу в вимірі його результату операційним прибутком. Величина операційного прибутку лише побічно відбиває сумарний грошовий потік внаслідок операційної діяльності. Наявність операційного прибутку є необхідною, але не достатньою умовою здатності підприємства генерувати гроші. У рамках СVР - аналізу використовується формування прибутку, відмінне від традиційного. Традиційно витрати класифікуються на виробничі і невиробничі. Послідовне вирахування їх з виторгу в результаті дає чистий операційний прибуток. Слід зазначити, що витрати, використані в розрахунках, включають як перемінну, так і постійну компоненти. Дане формування прибутку не може бути використане для цілей планування, оскільки не дозволяє простежити зміну витрат у зв'язку із зміною обсягу реалізації товару. Для цілей планування використовується формування прибутку на основі "маржинального (вкладеного) доходу".
Багато авторів використовують інші переклади цього терміну: "внесок на покриття", "контрибуційний доход", „маржовий прибуток”, "валова маржа".
Для порівняння результатів по вищезгаданим способам розглянемо приклад 2.
Приклад 2. Порівняти результати формування прибутку за традиційним поділом витрат і в рамках СVР – аналізу за даними табл. 6.5 та 6.6. Виручка одержана від 400 одиниць продукції. Можливо зменшення обсягу до 356 одиниць. Визначити прибуток, який одержить підприємство при вказаних випусках. Таблиця 6.5 - Традиційний формат звіту про фінансові результати (грн)
Таблиця 6.6 - Формат звіту про фінансові результати на основі "вкладеного доходу" (СVР - аналізу).
_____________________________________________________________ * Студентам рекомендується самостійно визначити коефіцієнти змінних і постійних витрат за методом найменших квадратів (табл.6.3, форм.6.5) і статистичним методом.
Методичні вказівки до рішення прикладу.
Кінцевий результат закономірно однаковий за обома способами. Проте за даними табл. 6.5. визначити обсяг беззбиткового виробництва продукції неможливо. У табл.6.6 з'явився новий елемент - вкладений доход. За змістом цієї характеристики вкладений доход повинний покрити всі постійні витрати і забезпечити задане значення прибутку. З'являється можливість планувати величину прибутку, тому що зі зміною обсягу реалізації змінюються тільки перемінні витрати, у той час як фіксовані залишаються незмінними. Для цілей детального аналізу витрат визначимо витрати на одиницю продукції і витрати зведемо у табл. 6.7. Тут з'являється новий елемент для аналізу - вкладений доход на одиницю продукції, що залишається постійним, поки не зміняться ціна одиниці продукції та перемінні витрати на одиницю продукції. Якщо обсяг реалізації складає 356 одиниць продукції, звіт про прибуток на основі вкладеного доходу має вид згідно з табл..6.8.
Таблиця 6.7- Аналітичний формат звіту про фінансові результати на основі вкладеного доходу (400 од.)
Таблиця 6.8 - Аналітичний формат звіту про фінансові результати на основі вкладеного доходу (356 од.)
З приведених розрахунків випливає, що якщо підприємство буде продавати 356 одиниць товару, воно одержить практично нульовий прибуток. Точка беззбитковості – це обсяг продажу, при якому виторг дорівнює сумарним витратам, або обсяг продажу, при якому вкладений доход дорівнює постійним витратам. Як тільки досягнута точка беззбитковості, кожна додатково продана одиниця продукції приносить додатковий прибуток, рівний вкладеному доходу на одиницю продукції.
Аналіз беззбитковості і цільове планування прибутку
Для проведення практичних розрахунків по аналізу беззбитковості рекомендується усі витрати розділити на перемінні і постійні. Виконуються два варіанти розрахунку: перший за наявним станом підприємства, другий - за очікуваними результатами після впровадження інвестиційних заходів (унаслідок змін технології чи придбання устаткування для поліпшення споживчих якостей продукту).
Приклад 3. Вихідний стан підприємства відповідає першому числовому стовпчику табл.6.9. У результаті реалізації інвестиційних заходів підприємство планує наступні зміни: Придбання нового обладнання загальною вартістю 16.8 млн. грн. з терміном експлуатації 10 років і планованою ліквідаційною вартістю 0,8 млн. грн. Передбачається, що старе устаткування буде цілком виведено з експлуатації і підприємство планує продати його. Упровадження нового обладнання приводить до наступних наслідків: - витрати на електроенергію зменшуються на 16%, - вартість сировини збільшується на 22%, - утрати на брак зменшуються на 50%, - постійні витрати на оплату праці разом з відрахуванням на соцстрах збільшуються на 14 %, у той час як витрати прямої праці на одиницю продукції зменшуються на 40%, - загально цехові витрати збільшуються на 12%. Впровадження інвестиційних заходів дозволить продавати продукцію по більш високій ціні (на 12%) за рахунок поліпшення її якості, що по оцінках маркетологів дозволить збільшити обсяг реалізації на 15%. Визначити зміни стану підприємства з погляду його беззбитковості за рахунок впровадження інвестиційних заходів.
Таблиця 6.9 – Аналітичні дані аналізу беззбитковості
Продовж. табл. 6.9
У колонку, що відповідає планованому стану підприємства, послідовно заносяться всі зміни, що є наслідком інвестиційних заходів. Зокрема, оскільки підприємство продає старе устаткування, амортизація розраховується виходячи з вартісних показників капітальних витрат. Зіставляючи дані обох варіантів розрахунку, можна зробити висновок про те, що впровадження інвестиційних заходів приводить до наступних змін стану підприємства з погляду його беззбитковості: точка беззбитковості збільшилася з 68061 одиниць продукції до 74746. Цей факт сам по собі кваліфікується як негативна зміна. У той же час, за рахунок планованого збільшення обсягу продажів величина прибутку до податків збільшується з 1068903 грн. до 1548807 грн. Як кінцевий результат запас безпеки збільшується. Варто помітити, що ця позитивна зміна ще не говорить про необхідність інвестиційних заходів. Поліпшення прибутковості підприємства є лише необхідною умовою їхньої ефективності, але не достатнім.
Особливість аналізу беззбитковості для декількох видів продукції
Особливістю аналізу беззбитковості для декількох видів продукції є сумісність постійних витрат. Продемонструємо це на прикладі 4.
Приклад 4. Аналіз беззбитковості операційної діяльності підприємства, що виробляє два види продукції, де постійні витрати надані сумарно на види продукції, а перемінні витрати розраховані за кожним видом (табл.6.10.).
Таблиця 6.10 - Вихідні дані.
Визначити точку беззбитковості для цього випадку, а також розрахувати точку беззбитковості для випадку зміни структури випуску продукції. Зробити висновки. Методика рішення завдання. У табл.6.11 наведені розрахункові дані, що враховують зміну структури продукції. По розрахунках (табл.6.10 - 6.11)одержуємо: Загальна точка беззбитковості = 141750 / 0,525 = 270,000.
Таблиця 6.11- Розрахункові дані із зміною структури продукції.
Зі зміною структури виробництва і продажів (при сумарному обліку постійних витрат) загальний відносний вкладений доход і точка беззбитковості змінюються. Змінюється також точка беззбитковості (ВЕР): ВЕР = 141750 / 0,375 =378,000 грн. За допомогою цього формату можна аналізувати структуру виробництва і продажів підприємства і домагатися найбільш ефективної, прийнявши як критерій мінімум значення точки беззбитковості. На практиці, особливо при великій номенклатурі виробництва, звичайно прибігають до роздільного аналізу беззбитковості різних видів продукції.
Докладно ці питання див. у методиці аналізу беззбитковості для багатономенклатурного виробництва.
Вплив вкладеного доходу й аналіз операційного важеля
Крім стандартної техніки проведення аналізу беззбитковості важливе значення в процесі реструктуризації підприємств має аналіз фінансових показників ризику операційної діяльності підприємства. Зокрема, цікаво проаналізувати, як відносний вкладений доход впливає на точку беззбитковості і запас безпеки. Розглянемо приклад порівняльного аналізу двох підприємств із різною структурою витрат.
Приклад 5. Компанія X має 70 % перемінних витрат, а компанія Y - всього 20 %. Інші "вихідні" показники (розмір виручки і прибуток) в обох компаній однакові. У табл.6.12 надано порівняльний аналіз беззбитковості цих компаній. Розгляньте вихідні дані і зробіть висновок щодо переваг структури витрат в кампаніях. Методика рішення завдання. В таблиці вихідних даних (табл.6.12) проводимо виконання аналітичних розрахунків по визначенню показників беззбитковості. З аналізу результатів розрахунку видно, що компанія X, відносний вкладений доход якої складає 30 %, має переваги перед компанією Y, у якої вкладений доход складає 80 % від виторгу. Ця перевага відбиває ризик компаній. Компанія Y ризикує більше, тому що при зменшенні обсягу продажів вона, маючи більш високе значення точки беззбитковості і менший запас безпеки, у більшій мірі підлягає небезпеці більш істотного зниження прибутку порівняно з компанією X.
Таблиця 6.12 - Порівняльний аналіз беззбитковості двох компаній
Більш докладний аналіз ризику в рамках аналізу беззбитковості можна провести за допомогою так називаного операційного важеля. Операційний важіль (Operatіng Leverage) показує, у скільки разів змінюється прибуток при збільшенні обсягу реалізації:
(6.6)
Для обчислення ступеня операційного важеля (Degree of Operatіng Leverage, чи, скорочено DOL) використовується наступна проста формула:
(6.7)
Розглянемо приклад, що ілюструє вплив операційного важеля на зміну прибутку в зв'язку зі зміною обсягу продажів (табл.6.13).
Приклад 6. Прийнявши за основу ті ж вихідні дані, що й у попередньому прикладі, обчислимо операційний важіль кожного з підприємств.
Таблиця 6.13. Вплив операційного важеля на зміну прибутку в зв'язку зі зміною обсягу продажів.
Виходячи з визначення операційного важеля, одержуємо, що збільшення обсягу продажів на 10% приводить у випадку компанії X до збільшення прибутку на 25 %, а у випадку компанії Y - на 67 %. Це легко перевірити за допомогою простих розрахунків, передбачивши 10% збільшення виторгу у форматі звіту про прибуток (табл.6.14)
Таблиця 6.14. Зміна прибутку в зв’язку із збільшенням обсягу продажу.
Розгляд цього прикладу викликає природне запитання: яку вибрати структуру витрат: з перевагою перемінних витрат (малий важіль і невисоке значення відносного вкладеного доходу) чи з перевагою постійних витрат (великий важіль і високе значення відносного вкладеного доходу). Розглянемо це питання на прикладі 7.
Приклад 7. Розглянути вихідні дані двох компаній з різною структурою витрат і визначитись з об’єктом для вкладу інвестицій, якщо передбачається розширення продажу до 10%.
Таблиця 6.15 - Вихідні дані
Методичні рекомендації до рішення прикладу
Нехай у майбутньому очікується поліпшення стану на ринку, що в підсумку приведе до збільшення обсягу продажів на 10 відсотків. Тоді звіти про прибуток будуть мати вигляд (табл.6.16): Таблиця 6.16 - Розрахункові дані аналізу беззбитковості зі зміною виручки від реалізації на 10%.
Пропонується розглянути зміну показників аналізу беззбитковості при зменшенні обсягу на 10% і висновки зробити самостійно.
Завдання для самостійного рішення
Завдання №1. Пан Рацько планує відкрити мале підприємство по виробництву і продажу футбольних м'ячів. Зробивши докладний маркетинг і вивчивши витратну частину цього бізнесу, він зібрав наступні дані. - Ринкова ціна одного м'яча в упакуванні 20 грош. од. - Ціна упакування складає 1.00 грош. од. на один м'яч. - Він може купити необхідне устаткування за 512000 грош. од., термін служби якого складає 5 років із залишковою вартістю 2000 грош. од. - Повна продуктивність устаткування 4 м'ячі в годину (160 у тиждень). - На виготовлення одного м'яча використовується сировина вартістю 10 грош. од. Для виробництва треба найняти одного робітника за контрактом на один рік з оплатою 200 грош. од. у тиждень (52 робочих тижня). Пан Рацько планує виконувати обов'язки директора фірми з функціями бухгалтера за 1000 грош. од. на місяць. Оскільки підприємство мале, пан Рацько не планує відкривати свій магазин, а збирається продавати свою продукцію на комісійній основі, платячи 10 відсотків комісійних за один проданий м'яч. Для виробництва м'ячів він орендує приміщення з орендною платою 300 грош. од. на місяць. Істотним питанням є обслуговування устаткування; відповідно до контракту він оплачує 200 грош. од. за кожен цикл роботи устаткування (один цикл складає 100 годин роботи устаткування). Необхідно допомогти пану Рацько оцінити точку беззбитковості і визначити обсяг прибутку, якщо відповідно до ринкових умов він може продавати 5000 м'ячів у рік. Пана Рацько також дуже турбує, чи зможе він додатково найняти секретаря, виплачуючи йому 500 грош. од. на місяць. Завдання № 2. Компанія виробляє і продає один вид продукції. Виручка від реалізації і витрати компанії в останньому місяці та витрати надані у табл. 6.18. Таблиця 6.18 - Вихідні дані.
Розрахуйте точку беззбитковості в натуральних і грошових одиницях. Без додаткових розрахунків визначте величину маржинального доходу в точці беззбитковості. Який обсяг продажів треба забезпечити для одержання мінімального прибутку 12000 грош.од.? Використовуючи дані таблиці, оцініть запас міцності компанії в грош. од. та відсотках. Підкріпіть розрахунки складанням формату звіту про фінансові результати.
За темою 6 студенти під керівництвом викладача виконують самостійну роботу з застосуванням ПЕОМ.
Питання до теми
Тема 7. Управління активами
Тема практичного заняття:
Обґрунтування рішень щодо управління активами СПД
Практично у більшості підприємств різних галузей найбільшу питому вагу займають запаси і дебіторська заборгованість. Оптимізація рівня виробничих запасів залежить від витрат, пов'язаних з підтриманням їх рівня. До складу витрат входить два елементи: витрати на зберігання і витрати на розміщення і виконання замовлень. Чим більше підприємство витрачає на зберігання оборотних активів (наприклад, необхідні складські приміщення в достатньому обсязі), тим менші витрати на постачання (немає необхідності зайвий раз користуватися послугами транспортних організацій). В теорії управління запасами доведено, що при деяких обмеженнях та передумовах можна розрахувати розмір оптимальної партії замовлень (ЕОQ). Припустимо, що вартість виконання одного замовлення (F), а витрати на зберігання одиниці запасів (Н) і величина витрат ТМЦ за деякий період (D) є постійними. Якщо також прийняти, що витрати запасів є постійними у часі, то середній обсяг запасів = Q / 2 од., де Q - замовлений обсяг запасів (в одиницях), причому передбачається, що він змінюється протягом часу, що розглядається. Відповідна формула (модель Уілсона) має вигляд: (7.1) де: ЕОQ - обсяг партії, од.; F - вартість виконання одного замовлення; D - величина витрат запасів за той же період, од.; H - витрати на утримання одиниці запасів ТМЦ за деякий період, в тому числі витрати по зберіганню, транспортуванню, страхуванню разом з рівнем прибутку на інвестований в запаси капітал.
Приклад1. Фірма купує деталі по 30 грн. /од. В рік їй потрібно 5000 деталей; середня норма прибутку на капітал – 15%; витрати на зберігання однієї деталі - 1 грн., витрати на організацію одного замовлення - 120 грн. Визначити оптимальну партію замовлення з врахуванням знижок (табл.7.1).
Таблиця 7.1 - Система знижок, що надається постачальником
Рішення Розрахуємо витрати на зберігання запасів і втрачену вигоду на одиницю: Н = 1,0 + (15%×30) / 100% = 5,5 грн.
Визначимо кількість замовлень в рік (п) п = 5000 / 467 = 11 Введемо в розрахунки систему знижок (табл. 7.1) і визначимо сумарні річні витрати (табл. 7.2).
Таблиця 7.2 - Визначення оптимальної партії з врахуванням знижок
З таблиці 7.2 видно, що найкращим буде третій варіант (обсяг замовлення - 1000 од.), що забезпечує мінімальні річні сумарні витрати.
Контроль за ефективністю управління запасами на вітчизняних підприємствах здійснюють за допомогою аналізу зміни швидкості обороту запасів. В загальному випадку швидкість обороту виробничих запасів (ВЗ) підприємства прийнято розраховувати за допомогою формули: (7.2)
Середня величина виробничих запасів (ВЗ) за даними балансу визначається за формулою:
(7.3)
Потім визначається тривалість одного обороту в днях:
(7.4)
Управління дебіторською заборгованістю
Алгоритм управління дебіторською заборгованістю має наступні складові: 1) фінансовий аналіз діяльності організації-постачальника; 2) розробка кредитної політики організації; 3) прийняття рішення про надання кредиту, страхування дебіторської заборгованості; 4) зміна кредитної політики організації; 5) контроль за відвантаженням продукції, випискою рахунків та його відправкою покупцю; складання картотеки дебіторів; 6) контроль фінансового стану дебіторів; 7) прийняття рішення про можливість використання факторингу або форфейтингу; 8) при непогашенні боргу або його частини встановлення оперативного зв'язку з дебітором на предмет визнання ним боргу; 9) звернення до господарського суду із позовом про стягнення простроченої заборгованості; 10) порушення справи про банкрутство; 11) компенсація збитків з фонду безнадійних боргів. Після того, як встановлено тривалість виробничо-фінансового циклу, слід провести аналіз дебіторської заборгованості підприємства-постачальника. Розглянемо приклад 2.
Приклад 2. Фінансовий менеджер ТОВ "Імпульс" проводить аналіз дебіторської заборгованості за фінансовою звітністю для прийняття управлінського рішення. Розгляньте алгоритм його роботи і оцініть стан дебіторської заборгованості Вашого підприємства.
Методичні вказівки до рішення прикладу 2.
1.Спочатку аналізується динаміка дебіторської заборгованості та її структура за балансом підприємства (табл. 7.3).
Таблиця 7.3 - Динаміка дебіторської заборгованості та її структури ТОВ "Імпульс"
2. Далі проводиться аналіз оборотності дебіторської заборгованості, для чого використовують відповідні коефіцієнти. Для розрахунку цих коефіцієнтів використовується бухгалтерський баланс і Звіт про фінансові результати. (7.5) де ВР - виручка від реалізації; Д3сер - середня дебіторська заборгованість. Для розрахунку середньої дебіторської заборгованості використовуються формули: - середньої хронологічної (якщо є дані про розміри дебіторської заборгованості на початок кожного місяця або кожного кварталу): , (7.6) де ДЗ1, Д32,...,ДЗП - величина ДЗ на початок кожного місяця або кварталу; - середньої арифметичної (якщо є дані про розміри дебіторської заборгованості тільки па початок і кінець періоду): (7.7) Чим швидше обертається дебіторська заборгованість, тим менший ризик її непогашення. Чим вищий коефіцієнт оборотності, тим агресивніша політика стягнення платежів; (7.8) Чим більший період погашення дебіторської заборгованості, тим вищий ризик її непогашення. Період до 60 днів вважається нормальним, до 90 днів - поганим, а період більше 90 днів – це суцільні проблеми для підприємства. Аналізуються також наступні показники: (7.9) (7.10) Показник (7.9) характеризує якість дебіторської заборгованості. Чим вище його рівень, тим менша ліквідність дебіторської заборгованості. Фінансовий менеджер також може провести аналіз дебіторської заборгованості за покупцями з метою виявлення покупців, що порушують терміни платежів, підготовити звіт про збитки по безнадійних боргах. При аналізі коефіцієнтів, що характеризують дебіторську заборгованість, фінансовий менеджер дотримується наступних принципів: - порівнює їх із середньо галузевими і з коефіцієнтами підприємств цієї ж галузі. Велика розбіжність із вказаними показниками у будь-який бік потребує уваги; - враховує циклічність бізнесу, тобто розраховує коефіцієнти окремо для періодів зростання і для періодів спаду; - порівнює їх значення при зміні кредитної політики, яка проводиться підприємством, і тим самим визначає ефективність цієї політики; - виокремлює продаж в кредит і за готівку. Якщо у підприємства переважає продаж за готівку, а за продажем в кредит мають місце постійні затримки і середній період сплати занадто високий, то можливо потрібно припинити продаж в кредит взагалі і продавати товари та послуги тільки за готівку; - прагне до балансу між кредиторською заборгованістю і дебіторською, адже кредиторська заборгованість є безкоштовним джерелом фінансування. Аналіз дебіторської заборгованості дозволяє зробити висновок про ефективність кредитної політики, що проводиться підприємством, виявити її недоліки і врахувати їх при розробці нової кредитної політики
Розробка кредитної політики підприємства.
На підставі аналізу динаміки дебіторської заборгованості підприємства і складеного прогнозу її стану керівники приймають рішення щодо стратегії кредитної політики підприємства. Період кредитування дорівнює середньому періоду погашення дебіторської заборгованості в днях. Його розраховують за даними попередніх періодів в середньому по галузі чи по аналогічних підприємствах, або ж по підприємству-постачальнику. Вихідними даними для розрахунку середнього періоду погашення дебіторської заборгованості є: виручка від реалізації продукції в кредит; середній розмір дебіторської заборгованості; тривалість періоду, що аналізується, в днях. Особливе значення має прогноз розміру виручки від реалізації, на якому ґрунтуються всі інші розрахунки. Збільшення строку, що надається для сплати рахунків, наприклад з 30 до 60 днів, призводить до залучення нових покупців, зростання попиту на товар та обсягів продажу. На підставі маркетингових досліджень складаються три варіанти прогнозу обсягу продажу: оптимістичний, песимістичний і середній. Розглянемо це на прикладі. Приклад 3. Підприємство планує отримати наступну виручку від реалізації продукції в кредит по місяцях (грн.):
За фактичними даними 20% покупців проводили оплату протягом поточного місяця, 30% - протягом місяця наступного за поточним, 50% - протягом другого місяця, що йде за поточним. Потрібно визначити прогнозовані розміри дебіторської заборгованості на перше квітня і перше липня.
Рішення.
Проведемо розрахунок руху грошових коштів і визначимо суму дебіторської заборгованості: Таблиця 7.4 – Розрахунок суми дебіторської заборгованості.
Таким чином, дебіторська заборгованість на перше квітня - 14600 грн. на перше липня - І9800 грн.(табл. 7.14). Одноденна виручка від продажу товарів та послуг (в грн.): у І кварталі (5000+10000+12000) : 90 = 300; у II кварталі (13000 + 14000+І6000) : 90 = 477,8; за перше півріччя (5000+І0000+12000+13000+14000+16000) : 180 =388,9. Середній період погашення дебіторської заборгованості (в днях): у І кварталі 14600:300 = 48,7; у 2 кварталі: 19800:477,8 = 41,4; за перше півріччя: 19800:388,9 = 50,9. Розрахунок показує, що строк надання кредиту можна взяти рівним 50 дням. Проаналізуємо структуру дебіторської заборгованості за термінами її виникнення
Таблиця 7.5 - Структура дебіторської заборгованості за термінами її виникнення
Дані таблиці 7.5 показують, що на перше квітня буде переважати дебіторська заборгованість із строком виникнення від 31 до 60 днів, на перше липня - із строком до 30 днів. Дебіторська заборгованість на 01.07 - 19800 грн., в тому числі: - з травневої виручки не буде сплачено 7000 грн. (14000-2800-4200) - двохмісячна заборгованість; - з червневої виручки не буде сплачено 12800 грн. (16000-3200) - місячна заборгованість. На основі здійснених розрахунків складемо планову відомість непогашених залишків (табл. 7.6).
Таблиця 7.6 - Планова відомість непогашених залишків
Завдання для самостійної роботи
Завдання 1. Виконати вертикальний і горизонтальний аналіз активів. Зробити висновки щодо їх складу і динаміки. Завдання 2. За даними фінансової звітності визначити показники ефективності управління запасами. Зробити висновки. Які б заходи Ви рекомендували підприємству для більш ефективного використання запасів? Завдання 3. За даними фінансової звітності підприємства, де Ви проходили практику (або за наведеною у додатках) дати оцінку управління дебіторською заборгованість СПД. Аналітичну роботу провести відповідно методичним вказівкам до рішення прикладу Завдання 4. Визначити потребу підприємства в короткостроковому кредиті
Таблиця 7.7 – Річний баланс ВП”ТБМ”
Річний баланс виробничого підприємства "ТБМ" надано у табл.7.7. Потрібно.
Методичні вказівки до рішення завдання. 1. Власні оборотні кошти визначаються як різниця між постійними пасивами і постійними активами: 2. Поточні фінансові потреби обчислюються як різниця між поточними активами (без коштів ) і поточними пасивами: 3. Потенційний надлишок/дефіцит коштів - це різниця між (1) і (2): 4. Реальний надлишок/дефіцит готівки розраховується на базі потенційного надлишку/дефіциту з врахуванням уже наявних на поточний момент короткострокових вкладень (їх можна мобілізувати) і короткострокового кредиту. 5. Сума, на яку поточні фінансові потреби більше власних оборотних коштів (тобто постійних пасивів не вистачає для забезпечення нормального функціонування підприємства) - це і є потрібна сума короткострокового кредиту.
Завдання 5. Визначення чистого оборотного капіталу.
Фірма має наступний баланс (табл.7.8):
Таблиця 7.8 – Баланс фірми (тис.грн).
Потрібно визначити чистий оборотний капітал фірми.
Завдання 6. Затримка в надходженні готівки
Торгова фірма в середньому щодня одержує 100,0 тис. грн. Фінансовий директор визначив, що період між відправленням чека і його дійсним одержанням для використання складає 4 дні. Потрібно визначити, яка сума заморожена через цю затримку.
Завдання 7. Середній касовий залишок Торгова фірма має наступні середні щотижневі касові залишки (тис.грн.):
Таблиця 7.9 – Дані про середні щотижневі касові залишки СПД.
Потрібно: 1. Визначити середній щомісячний касовий залишок. 2. Розрахувати прибуток, одержуваний щомісяця від середнього касового залишку, якщо щорічна ставка відсотка складає 15%.
Завдання 8. Оптимальна сума коштів
У підприємства потреба в готівці складає 1000 тис. грн. на місяць. Очікується, що готівка надходить рівномірно. Річна ставка складає 20%. Вартість кожної операції позики чи зняття грошей з рахунка складає 100 грн. Потрібно: 1. Визначити оптимальну суму операції. 2. Розрахувати середню величину касового залишку. Підказка: Оптимальна сума операції визначається по формулі розрахунку оптимального (чи максимального) залишку (модель Баумоля).
Питання до теми:
Тема 8. Вартість та оптимізація структури капіталу
Практичне заняття на тему:
Методика визначення вартості та оптимізація структури капіталу
Під вартістю капіталу розуміється доход, який повинні принести інвестиції для свого виправдання з погляду інвестора. Вартість капіталу виражається у вигляді процентної ставки (чи частки одиниці) від суми капіталу, вкладеного в який-небудь бізнес, яку варто заплатити інвестору протягом року за використання його капіталу. Інвестором може бути кредитор, власник (акціонер) чи підприємства саме підприємство. Основна область застосування вартості капіталу - оцінка економічної ефективності інвестицій. Ставка дисконту, що використовується в методах оцінки ефективності інвестицій, тобто за допомогою якої всі грошові потоки, що з'являються в процесі інвестиційного проекту, приводяться до поточного моменту часу, - це і є вартість капіталу вкладеного в підприємство. Вартість капіталу підприємства - це мінімальна норма прибутковості при вкладенні зароблених у ході реалізації проекту грошей. Якщо підприємство пропонує інвесторам вкласти капітал у більш ризиковану справу, то йому треба забезпечити і більш високий рівень прибутковості. Чим більше величина ризику, присутнього в активах СПД, тим більшим має бути доход по них, для залучення інвестора. Це золоте правило інвестування. Для того щоб визначити загальну вартість капіталу, необхідно спочатку оцінити величину кожного його компонента. Звичайно структура капіталу інвестиційного проекту включає: І. Власний капітал у вигляді - звичайних акцій, - накопиченого прибутку за рахунок діяльності підприємства; 2. Суму засобів, притягнутих за рахунок продажу привілейованих акцій. 3. Позиковий капітал у вигляді - довгострокового банківського кредиту, - випуску облігацій.
Підходи і моделі визначення вартості капіталу
Розрізняють кілька моделей оцінки вартості капіталу, кожна з який базується на використанні інформації, що є в розпорядженні того, хто оцінює капітал.
Модель прогнозованого росту дивідендів. Розрахунок вартості власного капіталу ґрунтується на формулі (8.1) де СЕ - вартість власного капіталу, Р - ринкова ціна однієї акції, D1 - дивіденд, обіцяний компанією в перший рік інвестиційного проекту, g - прогнозований щорічний ріст дивідендів.
Приклад 1. Поточна ціна звичайної акції компанії складає 4 грош.од. очікувана в наступному році величина дивідендів 4 грош.од. Крім того, планується щорічний приріст дивідендів 4%. Розрахувати вартість власного капіталу Рішення Використовуючи формулу (8.1) одержуємо СЕ=4/40 +0,04 = 0,04 = 14%
Цінова модель капітальних активів (САРМ). Використання даної моделі найбільш поширено в умовах стабільної ринкової економіки при наявності досить великого числа даних, що характеризують прибутковість роботи підприємства. (8.2)
де СRF показник прибутковості (віддачі) для без ризикового вкладення капіталу, См-середній по ринку показник прибутковості, ß - фактор ризику.
Приклад 2. Підприємство ABC є щодо стабільною компанією з величиною ß =0,5. Величина процентної ставки без ризикового вкладення капіталу дорівнює 6%, а середня на фондовому ринку - 9%. Визначити вартість капіталу за ціновою моделлю. Рішення Відповідно до цінової моделі капітальних активів вартість капіталу компанії дорівнює: Св = 0,06 + (0,09 - 0,06) ×0.5 = 7.5%.
Модель прибутку на акцію. Дана модель оцінки вартості власного капіталу базується на показнику прибутку на акцію, а не на величині дивідендів. Відповідно до даної моделі вартість власного капіталу визначається по формулі С Е = EPS/ Р (8.3)
де EPS— величина прибутку на одну акцію, Р — ринкова ціна однієї акції.
Приклад 3. Величина прибутку на 1 акцію компанії Х склала 5 грош.од.; - а ринкова ціна акції в середньому дорівнювала 40 грош.од. Розрахувати вартість власного капіталу відповідно до моделі прибутку на акцію. Рішення Відповідно до моделі прибутку на акцію оцінка вартості власного капіталу складає CЕ= 5 / 40=12, 5%
Приклад 4. Величина показника ß компанії дорівнює 1.5. Поточна ринкова ціна акції складає 20 грош.од., а величина прибутку на 1 акцію торік дорівнювала 2 грош.од. Величина дивіденду, виплачуваного в поточному році, складає 1 грош.од. на 1 акцію. Очікується щорічний ріст дивідендів у розмірі 6%. Вважаючи, що процентна ставка без ризикового вкладення капіталу дорівнює 6%, а середній доход по всьому ринку складає 9%, необхідно обчислити вартість власного капіталу з використанням усіх трьох методів. Рішення Для моделі росту дивідендів одержимо: СЕ =1/ 20 + 0,06 =11% Для цінової моделі капітальних активів: СЕ = 6% + (9% - 6%) 1,5 = 10,5% Для моделі прибутку на акцію: СЕ =2 /20 = 10% Як видно, для всіх трьох моделей ми одержали різні результати. У даному випадку розбіжність несуттєва, хоча в реальній практиці розходження в оцінках можуть бути більш драматичними. Модель премії за ризик. Дана модель займає особливе місце, тому що носить договірної характер. Договір полягає між підприємством і потенційним інвестором про те, яка повинна бути премія за ризик вкладення капіталу. Якщо Сн - рівень віддачі на вкладення грошей інвесторам у звичайні (номінальні) для нього можливості, то вартість капіталу, вкладеного в дане підприємство, оцінюється за формулою: СЕ = Сн +RP (8.4) RP – премія за риск. Для державних підприємств із усіх перерахованих вище моделей у більшій мері підходить модель прибутку на акції за умови її адаптації для умов державного підприємства за обставин самофінансування. Вартістю капіталу в даному випадку може служити відношення щорічного прибутку підприємства до суми його власних засобів, накопичених до звітного року: СЕ = П / S (8.5)
де П – річний прибуток підприємства, що залишився в його розпорядженні; S - сума власних засобів підприємства на кінець року за балансом.
Приклад 5. У результаті господарської діяльності підприємства після сплати всіх податків залишається 25000 грош.од.. На кінець року балансова вартість власних засобів підприємства складає 200000 грош.од. Оцінити вартість капіталу підприємства. Рішення Вартість капіталу може бути оцінена як СЕ =25000/ 200000 = 12,5%. Даний підхід може бути використаний як для існуючих даних, що відбивають результат діяльності підприємства минулого року, так і для планових показників. Модель визначення вартості привілейованих акцій. Дана модель дуже проста, оскільки доход на привілейовані акції встановлюється звичайно дуже простим способом: по привілейованих акціях звичайно виплачується фіксований дивіденд і понад цей дивіденд, незалежно від розміру прибутку, нічого не виплачується. Тому прибутковість по привілейованих акціях (вартість привілейованих акцій) розраховується по наступній формулі СР = D/Р (8.6)
де D — величина щорічного дивіденду на акцію, Р - ринкова ціна однієї акції.
Приклад 6. По привілейованих акціях компанії виплачується щорічний дивіденд розмірі 8 грош.од., ринкова ціна акції складає 100 грош.од. за акцію Визначити вартість привілейованої акції компанії. Рішення Вартість привілейованої акції компанії складає: СР = 8/ 100 = 8%. Якщо ринкова ціна привілейованих акцій зменшиться до 80 грош.од. за одну акцію, то вартість привілейованих акцій зростає до СР = 8/ 80 =10%.
Моделі визначення вартості позикового капіталу.
У процесі своєї діяльності підприємство використовує позикові засоби одержувані у виді: - довгострокового кредиту від комерційних банків і інших підприємств, - випуску облігацій, що мають заданий термін погашення і номінальну процентну ставку. У першому випадку вартість позикового капіталу дорівнює процентній ставці кредиту і визначається шляхом договірної угоди між кредиторами і позичальником у кожнім конкретному случавши окремо. В другому випадку вартість капіталу визначається величиною виплачуваної по облігації номінальної процентної ставки. Номінальна вартість – це ціна, що заплатить підприємство - емітент власнику облігації в день її погашення. Термін погашення облігації указується при їх випуску. У момент випуску облігації звичайно продаються по номінальній вартості. Отже, у цьому випадку вартість позикового капіталу СD визначається номінальною процентною ставкою облігації ін. С D = ін (8.7)
Однак в умовах зміни процентних ставок по цінних паперах, що є наслідком інфляції й інших причин, облігації продаються за ціною, що не відповідає номінальній. Оскільки підприємство-емітент облігацій повинен платити по них доход, виходячи з номінальної процентної ставки і номінальної вартості акції, реальна прибутковість облігації змінюється: збільшується, якщо ринкова ціна облігації падає в порівнянні з номінальною і зменшується у протилежному випадку. Відповідно до умов випуску облігації фірма-емітент зобов'язується щороку робити процентну виплату ІNT і виплатити номінальну вартість М по закінченні терміну дії облігації, тобто на момент її погашення. Оскільки ринкова ціна облігації коливається, а сума виплачуваного доходу на облігацію залишається незмінною, то прибутковість облігації також міняється: конкретно, прибутковість облігації збільшується при зменшенні ринкової вартості і зменшується в протилежному випадку. Для оцінки вартості позикового капіталу, заснованого на облігаціях (реальної прибутковості облігацій) використовується прибутковість облігації до погашення: (8.8) де Vм - поточна ринкова ціна облігації, N- кількість років, що залишилися до погашення облігації. Це рівняння можна вирішити лише приблизно за допомогою числових методів на ЕОМ чи фінансовому калькуляторі. Результат, близький до цього рівняння дає наступна наближена формула: (8.9)
Приклад 7. Компанія Z п'ять років тому випустила облігації номіналом 1000 грош.од. з номінальною процентною ставкою 9%. Поточна вартість облігації на фондовому ринку складає 890 грош.од і до погашення залишається ще 10 років. Необхідно визначити вартість облігації. Рішення Використовуючи наближену формулу, одержимо С D =[90+(1000-890) ]/10 : [ (890+1,000)/2] =10,69 Точним значенням СD одержуваним у результаті рішення рівняння є 10.86%.
Ефективна вартість позикових засобів. На відміну від доходів, виплачуваних, акціонерам, відсотки, виплачувані за позиковим капіталом включаються в собівартість продукції, тобто враховуються в звіті про фінансові результати до оподаткування прибутку. Таким чином, вартість позикового капіталу після сплати податків стає нижче кінцевої прибутковості (вартості до сплати податків).
Приклад 8. Кінцева прибутковість залученого позикового капіталу складає 10%. Який прибуток буде приносити щорічно випущена облігація номіналом 1000 грош.од.? Визначте вартість позикового капіталу після сплати податків, якщо величина ставки податку дорівнює 30%. Рішення Випущена облігація номіналом 1000 грош.од у цьому випадку буде приносити щорічно 10% × 1000 = 100 грош.од. Якщо величина ставки податку дорівнює 30%, то витрати в 100 грош.од на виплату відсотків будуть означати економію в податках у розмірі 30 грош.од. При цьому витрати на виплату відсотків після сплати податків складуть 70 = 100 - 30. Тому вартість позикового капіталу після сплати податків складе 70/ 1000 = 7%.
Для того відображення цього фінансового феномену, уводять поняття ефективної вартості позикового капіталу, рівну CеD =(1 – Т )× CD (8.10) де Т— ставка податку. В умовах попереднього приклада ми приходимо до такого ж результату, але більш простим способом: CеD =(1 – Т )× CD = (1 – 0,30 ) 10% =7%
Зважена середня вартість капіталу Останнім кроком для СПД в оцінці загальної вартості капіталу є комбінування вартості засобів, отриманих з різних джерел. Цю загальну вартість часто називають зваженою середньою вартістю капіталу. Розрахунок зваженої середньої вартості капіталу виконують за формулою:
WACC= WD – CD × (1 – Т ) + WР CР + WЕ CЕ (8.11) де - WD, WР, WЕ – відповідно частки позикових засобів, привілейованих акцій, власного капіталу (звичайних акцій і нерозподіленого прибутку), CD CР, CЕ - вартості відповідних частин капіталу, Т- ставка податку на прибуток. Залучаючи капітали з різних джерел, фінансові менеджери намагаються оптимізувати структуру капіталу, щоб зменшити середньозважену вартість капіталу (WACC) - середню плату підприємства за всі джерела фінансування. Середньозважена вартість капіталу може бути використана в інвестиційному аналізі як дисконтна ставка для дисконтування грошових, потоків при розрахунку NРУ проекту, для зіставлення з величиною ІRR проектів. Якщо ІRR виявиться більше середньозваженої вартості капіталу, то проект може бути схвалений, якщо менше, то проект відхиляється.
Приклад 9. Ринкова вартість звичайних акцій компанії складає 450000 грош.од., привілейованих акцій – 120000 грош.од., а загального позикового капіталу - 200000 грош.од. Вартість власного капіталу компанії - 14%, привілейованих акцій - 10%, облігацій - 9%. Визначити зважену середню вартість капіталу компанії при ставці податку Т= 30%. Рішення Обчислимо спочатку частки кожного компонента капіталу. Загальна сума капіталу компанії складає 450000 +120000 + 200000 = 770000 грош.од. Тому: WЕ=450000/770000=58,45% WР=120000/770000= 15,58% WD=20000/770000=25,97% Розрахунок WACC зручно робити за допомогою табл.. 8.1:
Таблиця 8.1 - Розрахунок WACC
Приклад 10. Розрахувати середньозважену вартість капіталу корпорації за даними, приведеним у табл. 8.2.
Таблиця 8.1 – Вихідні дані
Рішення. WACC = 32 × 0,41 + 25 × 0,04 + 30 × 0,2 + 20 × 0,08 + 15 × 0,27 = 25,75 %
Вартість капіталу і вартість підприємства взаємозалежні. Один з методів оцінки вартості підприємства - капіталізація доходів. Якщо спрогнозувати середньорічний грошовий потік (чистий прибуток плюс амортизація), а потім капіталізувати його, використовуючи як дисконтну ставку середньозважену вартість капіталу, одержимо вартість підприємства. Чим більше грошовий потік, обумовлений діяльністю підприємства, і нижче вартість капіталу, тим вище вартість підприємства. Якщо вартість фінансування збільшується, то вартість підприємства зменшується. Зі зменшенням вартості фінансування вартість підприємства збільшується. Такий розрахунок можна застосовувати при рішенні різних задач, зокрема при виборі можливості продати підприємство за запропонованою ціною чи реконструювати його. Приклад 11. Підприємство можна продати за 4,3 млн. гр. од. чи реконструювати. Після реконструкції прогнозується середньорічний чистий грошовий потік 0,54 млн. гр. од. Середньозважена вартість капіталу - 12%. Для вибору варіанта потрібно визначити вартість підприємства методом капіталізації доходів. Якщо вище виявиться ціна продажу, то підприємство доцільніше продати, а якщо вище буде розрахункова вартість, те вигідніше його реконструювати. Рішення. Розраховуємо вартість підприємства як приведену вартість вічної ренти по формулі: FVA=A /Kr.n (8.11) 0,54:0 ,12 = 4,5 млн. гр. од. Оскільки 4,5 > 4,3, те кращим варіантом буде реконструкція підприємства.
Для зниження середньозваженої вартості капіталу можна використовувати такі прийоми, як зменшення дивідендів чи тимчасове відмовлення від їхньої виплати, виплата дивідендів акціями, залучення додаткової кредиторської заборгованості відповідно до договорів про постачання товарів, якщо це не загрожує значним зниженням показників ліквідності підприємства, одержання кредитів на пільгових умовах під пріоритетні інвестиційні програми.
Керування структурою капіталу У процесі управління капіталом підприємства необхідно враховувати, що вартість капіталу залежить від рівня підприємницького і фінансового ризику, пов'язаних з цим підприємством. Рівень підприємницького ризику виміряється силою впливу операційного важеля. Фінансовий ризик пов'язаний з дивідендною політикою СПД і підвищенням частки позикових засобів у структурі капіталу та появленням фінансових витрат по обслуговуванню боргу. Підвищення частки позикового капіталу може спонукати кредиторів підняти процентну ставку по кредитах; при цьому фінансові витрати ще більше зростуть. Оскільки виплата відсотків по кредитах відноситься до умовно-постійних витрат, то зросте також рівень підприємницького ризику СПД. Однак залучення позикового капіталу в розумних межах дає можливість одержати так називаний ефект фінансового левериджу, що також повинні враховувати фінансові менеджери, регулюючи структуру капіталу підприємства. Фінансовий леверидж - (важіль) означає використання боргів для фінансування інвестицій. Показником фінансового левериджу є відношення довгострокового позикового капіталу до власного капіталу (плече фінансового важеля). Ефект фінансового важеля виявляється в збільшенні рентабельності власного капіталу за рахунок використання позикового капіталу, незважаючи на його платність. Беручи в борг кошти, фірма може збільшити доход на кожну одиницю власного капіталу, поки віддача від позикових засобів більше, ніж відсотки, що доплачуються за використання цього капіталу. Ефект фінансового левериджу може бути не тільки позитивним, але і негативним. Зростання плеча фінансового важеля може привести до збільшення плати за кредит; якщо процентна ставка перевищить економічну рентабельність, фінансовий важіль буде зменшувати рентабельність власного капіталу. Розглянемо докладніше дію фінансового левериджу на прикладах.
Приклад 12. Фірми А і Б мають однаковий капітал і однакову економічну рентабельність капіталу (розраховується як відношення суми прибутку (до відрахування податку) і відсотків за кредит до суми всього капіталу) – 20%. Розрізняються фірми А і Б структурою джерел фінансування: фірма А має в пасивах 1 млн. грн власного капіталу і не має позикових засобів, а фірма Б має 500 тис. грн власного капіталу і 500 тис. грн позикового капіталу. Прибуток (з урахуванням відсотків за кредит) обидва підприємства мають однаковий - 200 тис. грн (прибуток до відрахування податку плюс відсотки за кредит). Визначити вплив фінансового левериджу на рентабельність підприємств.
Рішення Рентабельність власного капіталу фірми А складає 200 тис.грн. / 1 млн.грн.× 100 % = 20 %. Фірма Б повинна платити за користування кредитом 15 % від 500 тис. грн, тобто 75 тис. грн. Таким чином, рентабельність власного капіталу фірми Б складає (200 тис. - 75 тис.) / 500 тис. × 100 % = 25 %. При однаковій економічній рентабельності капіталу – 20 %, у фірм А та Б різна рентабельність власного капіталу через різну структуру пасивів. Фірма Б має рентабельність власного капіталу на 5 % вище, ніж фірма А у результаті використання позикових засобів. Це і є ефект фінансового левериджу. У зазначеному прикладі ефект фінансового важеля визначений без обліку податку на прибуток. З урахуванням податку на прибуток (наприклад 30 %) ефект зменшиться і складе: 5 % o (1 - 0,3) = 3,5 %. Чим вище податок на прибуток, тим менше фінансовий важіль буде впливати на рентабельність власного капіталу, розраховану за чистим прибутком. Ефект фінансового левериджу (ЕФЛ) можна розрахувати по формулі ЕФЛ = (Рк - r)(1 - Нпр) ПК/ВК (8.12) де Рк - економічна рентабельність капіталу (відношення прибутку до відрахування податку і відсотків за кредит до суми всього капіталу підприємства), %; r - процентна ставка за користування кредитом, %; Нпр - ставка податку на прибуток, частка одиниці; ПК/ВК - плече фінансового левериджу (відношення суми позикового капіталу до суми власного капіталу). Підставивши у формулу (8.12) дані приведеного приклада, одержимо ЕФЛ = (20 % - 15 %)(1 - 0,3) 500/500 = 3,5 %.
Завдання для самостійного виконання
Завдання 1. Банк надає підприємству кредит на умовах 2 грош.од. на кожну наявну у нього 1 грош.од. власних засобів. Своїх грошей підприємство не має, але може залучити акціонерний капітал, почавши випуск акцій. Банк дає кредит по ставці 6%, а акціонери згодні вкладати гроші за умови одержання 12%. Підприємству необхідні 3000 грош.од. Розрахувати зважену середню вартість капіталу підприємства, якщо указана сума буде одержана як за рахунок акціонерного капіталу так і за рахунок кредиту (50/50). Методичні вказівки до рішення завдання 1. Визначити необхідний чистий грошовий доход підприємства для задоволення вимог банку і вимог акціонерів 2. Визначити зважену вартість капіталу
Питання до теми
РОЗДІЛ ІІІ. ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ І ПРОГНОЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТУ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Тема 9. Управління інвестиціями
Тема практичного заняття:
Ефективність і фінансування інвестицій
Для своєї діяльності підприємству необхідні як короткострокові так і тривалі інвестиції. Короткострокові інвестиції підприємства використовуються в основному на поповнення оборотних засобів, а довгострокові – на реконструкцію, технічне переоснащення та впровадження нових технологій. На практичному занятті будуть розглянуті питання визначення доцільності і ефективності інвестиційних заходів та їх фінансування.
Приклад 1 Тривалість інвестицій у створення нового виробництва (нової технологічної лінії) складає 3 роки з розподілом по роках 50%, 25%; 25%. Необхідні обсяги інвестицій у будинки, споруди й устаткування відповідно рівні 250 тис. грош.од., 240 тис. грош. од., 1700 тис. грош. од. Загальний обсяг вкладень в оборотні кошти складає 80 тис. грош. од. Визначити загальний обсяг прямих інвестицій і його розподіл по роках і структурним складовим з урахуванням наступних співвідношень між складовими інвестицій . - витрати на пристосування й оснащення складають відповідно 18% і 12% від витрат на устаткування, - витрати на транспортні засоби складають 15% від суми витрат на спорудження й устаткування, - витрати на придбання технології дорівнюють половині витрат на устаткування. Рішення Результати рішення задачі будуть надаватись у таблиці, яку будемо послідовно заповнювати в процесі рішення. Рішення проведемо в наступній послідовності. 1)Спочатку обчислимо загальний за всі три роки обсяг вкладень в усі приведені компоненти інвестицій. Обсяг вкладень у будинки, спорудження, устаткування й оборотні кошти задані. Розрахуємо відсутні значення: - витрати на пристосування 1700 × 0.18 =306 тис. грош. од., - витрати на оснащення 1700 ×0.12 = 204 тис. грош. од., - витрати на транспорт (1700 + 240) × 0.15 = 291 тис. грош. од.; - витрати на технологію 1700 × 0.50 = 850 тис. грош. од., Складемо усі компоненти вкладень в основні засоби. У результаті одержимо 3841 тис. грош. од. Внесемо всі отримані і вихідні дані в підсумковий стовпчик таблиці. Зробимо розподіл капітальних витрат по роках. Процедура розподілу однакова для всіх складових. Наприклад, для сумарних вкладень в основні засоби одержимо: у перший рік: 3841 × 0.50 = 1920,5 тис. грош. од у другий рік: 3841 × 0.25 = 960,25 тис. грош. од , у третій рік: 3841 × 0.25 = 960,250 тис. грош. од. 4)Розподіливши подібним до образів усі компоненти витрат, заповнюємо таблицю й обчислюємо підсумкові значення. Кінцевий результат рішення задачі представлений у табл.9.1:
Таблиця 9.1 –Результати інвестування
Складання графіків повернення довгострокових кредитів
У процесі розробки інвестиційних проектів можуть залучатися кредитні ресурси, що повертаються в процесі реалізації проекту. Сума кредиту звичайно повертається поступово протягом його терміну. Розрізняють два типи порядку погашення: - періодичними внесками; - поступова виплата рівномірними внесками ("амортизаційне"). Погашення періодичними внесками. При цьому способі основну суму кредиту виплачують протягом усього терміну кредиту. Однак порядок погашення такий, що по закінченні терміну від суми кредиту залишається досить значна частка, що підлягає погашенню.
Приклад 2. Підприємство одержує кредит у сумі 100000 грош.од. терміном на 5 років. Платежі в рахунок погашення кредиту вносяться щорічно в сумі 120000 грош.од. плюс відсоток. Таким чином, наприкінці 5-літнього періоду вже здійснені чотири платежі по 12000 грош.од. (усього 48000 грош.од.), і залишається невиплаченою сума 52000 грош.од., що повністю виплачується по закінченні терміну кредиту. Такий порядок погашення проілюстрований табл. 9.2.:
Таблиця 9.2 – Порядок погашення кредиту періодичними внесками
Як видно, відсотки нараховуються виходячи з величини початкового на поточний рік балансу боргу.
Погашення рівними внесками Кредит може бути погашений рівними внесками. Відсоток виплачують по непогашеній частині боргу, тому загальна сума внеску по погашенню основної суми і відсотка зменшується в міру скорочення терміну кредиту. Внески по погашенню основної суми не змінюються. Однак кожна наступна процентна виплата менше попередньої, тому що непогашеної честь основної суми, що залишається, зменшується. Якщо підприємство планує сплачувати борг рівними порціями, то графік обслуговування боргу буде мати вигляд табл..9.3:
Таблиця 9.3 - Порядок погашення кредиту рівними внесками
При порівнянні результатів з табл.. 9.2 можна зробити висновок про те, що сума процентних платежів у першому варіанті закономірно вище.
"Амортизаційне" погашення кредиту. При "амортизаційному" погашенні основну суму кредиту виплачують поступово протягом терміну кредиту. Платежі здійснюють рівними сумами регулярно (як правило, щомісяця, чи щокварталу, чи раз у півроку), і вони включають визначену частину суми кредиту і відсоток. Разом з останнім внеском суму кредиту погашають. Цей принцип використовують при іпотечному кредиті. Багато західних кредитних інвесторів використовують цю схему як вихідний графік повернення боргу підприємством-позичальником. Приклад 3. Кредитний інвестор пропонує підприємству кредит під 12% річних терміном на 4 роки при піврічній схемі повернення боргу. Підприємство планує залучити 800000 американських доларів. Необхідно розрахувати графік обслуговування боргу. Рішення По – перше, необхідно обчислити величину піврічної виплати. При розрахунку цієї суми використовується концепція вартості грошей у часі. Щодо даного питання вона полягає в тому, що приведена до відповідного дійсності моменту сума всіх платежів повинна бути рівній сумі кредиту. Якщо РМТ - невідома величина піврічної виплати, a S - величина кредиту, то при процентній ставці кредиту й і кількості періодичних платежів п величина РМТ може бути обчислена за допомогою рівняння: S = РМТ / (1+ і )0 + РМТ / (1+ і )1 +......+ РМТ / (1+ і )п (9.1) Рішення цього рівняння виконується за допомогою фінансових таблиць чи електронного процесора ЕХСЕL. Для заданого прикладу сума річного платежу дорівнює 128829дол. Таблиця обслуговування боргу має вид (табл. 9.4):
Таблиця 9. 4 – Обслуговування боргу, дол.
Для порівняння приведемо графік обслуговування тієї ж суми кредиту за схемою погашення основної частини боргу рівними порціями (табл..9.5):
Таблиця 9. 4 – Обслуговування боргу за схемою погашення основної частини боргу рівними порціями, дол.
Оскільки сумарні процентні виплати в другій схемі істотно менше, може здатися, що цей графік більш вигідний. Насправді обидві схеми однакові щодо „справедливості” взаємин між кредитором і позичальником, тому що сучасне дисконтоване значення всіх річних платежів у другій схемі, як і в першій, дорівнює вихідній сумі кредиту 800000 дол.
Завдання для самостійної роботи
Приклад 5. Грошові потоки за інвестиційним проектом складають у 2006 році 1000 грош.од., у 2007 році - 1500 грош.од., у 2008 році - 1500 грош.од., у 2009 і 2010 роках відповідно 1800 і 700 грош.од. Початкові інвестиції однакові і складають 1600 грош.од. Дисконтна ставка складає 20%. Визначте доцільність даного проекту.
Приклад 6. Тривалість інвестицій у створення нового виробництва (нової технологічної лінії) складає 3 роки з рівномірним розподілом по роках. Необхідні обсяги інвестицій у будинки, споруди й устаткування відповідно рівні: 400000 грош.од.; 5600000 грош.од.; 52000000 грош.од. Загальний обсяг вкладень в оборотні кошти складає 100000 грош. од.. Визначити загальний обсяг прямих інвестицій і їх розподіл за роками і структурними складовими з урахуванням наступних співвідношень між складовими інвестицій: - витрати на пристосування й оснащення складають відповідно 15% і 12% від витрат на устаткування, - витрати на транспортні засоби складають 20% від суми витрат на споруди й устаткування, - витрати на придбання технології рівні третій частині витрат на устаткування.
Відповідь
Питання до теми
Тема 10. Управління фінансовими ризиками
Практичне заняття та тему:
Методологічні основи визначення ризиковості проектів
Управління ризиком означає поетапне здійснення визначених операцій, а саме: ідентифікації ризику; кількісної оцінки рівня ризику; розробки стратегії і тактики керування ризиком; здійснення конкретних процедур по керуванню ризиком. Ідентифікація ризику найбільш складний етап. Він вимагає проведення наступних процедур: виявлення джерел (причин) ризику; визначення і класифікація можливих для того чи іншого напрямку діяльності (чи проекту) типів ризику; вибір критеріїв і параметрів для оцінки кожного типу ризику; визначення граничних умов для оцінки прийнятного рівня ризику; установлення зон підвищеного ризику; визначення послідовності (за часом) виникнення різних типів ризику і прив'язка її до календарних планів виробничо-господарської діяльності (чи здійснення конкретного проекту); оцінка імовірності виникнення різних типів ризику. Кількісна оцінка рівня ризику складається у визначенні розмірів окремих ризиків і сумарного ризику того чи іншого напрямку діяльності (чи проекту). Ризик визначають в абсолютному вимірі як величину прогнозованих збитків і у відносному - як величину втрат, віднесену до визначеної бази. Менеджери вибирають базу в залежності від специфіки підприємства і виду конкретного ризику (це можуть бути прибуток, витрати на виробництво, вартість активів, утрати минулих років і т.д.). Для кількісної оцінки рівня ризику використовують: статистичний метод і метод експертних оцінок. Статистичний метод використовують при наявності значного обсягу статистичної інформації про реалізацію визначених видів ризику і збитках від них у минулі періоди по конкретних напрямках підприємницької діяльності, з метою оцінки імовірності їхнього настання в майбутньому. Ця імовірність і буде ступенем ризику. Він дорівнює величині середнє квадратичного відхилення від очікуваних величин. Головні елементи статистичного методу - математичне чекання, дисперсія, середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації. Математичне чекання () - це сума добутків усіх можливих значень, що може приймати досліджуваний параметр (), на імовірність їхнього виникнення (Рі). Математичне чекання приблизне дорівнює середньому арифметичний можливих значень розглянутого параметра. (10.1) Дисперсія - це міра відхилення фактичного значення ознаки Е від її середнього значення. У теорії імовірностей дисперсію визначають як математичне чекання квадрата відхилення: (10.2) Середнє квадратичне відхилення ()показує максимально можливе відхилення параметра від його середнього очікуваного значення і розраховується: . (10.3) Ця величина характеризує ступінь конкретного ризику - чим вона більше, тим ризикованіше обраний шлях. Коефіцієнт варіації визначається за формулою: Коефіцієнт варіації = / (10.4) Чим менше коефіцієнт варіації, тим більш стабільна прогнозована ситуація і менший рівень ризику.
Приклад 1. Фірма повинна вибрати один із двох напрямків свого розвитку. Перший напрямок вимагає одноразових інвестицій у розмірі 100000 грош.од. З огляду на зміни ринку, можливі чотири варіанти ситуацій. У випадку першого варіанта фірма може дістати прибуток від вкладеного, капіталу в розмірі 40 %; другий і третій варіанти однакові за результатами, а відрізняються тільки деякими специфічними особливостями, пов'язаними з рекламою, - фірма може одержати прибуток від вкладеного капіталу в розмірі 10 %; четвертий - фірма може понести збитки - 20 % вкладеного капіталу. Другий напрямок розвитку фірми вимагає такого ж обсягу інвестицій, як і перший; при цьому також можуть виникнути чотири варіанти ситуацій: перший - фірма одержує 70 % прибутку від вкладеного капіталу; другий і третій - по 10 %; четвертий - фірма втрачає 50% вкладеного капіталу. Допоможіть фірмі вибрати варіант її розвитку.
Рішення За першим напрямком розвитку фірма має імовірність 1 з 4 (чи 0,25), що вона одержить 40 % прибутку; 2 з 4 (чи 0,5) - 10 % прибутку; 1 з 4 (0,25) - утратить 20 %. Таким чином, математичне чекання (середнє значення відсотку прибутку) для цього напрямку розвитку з урахуванням імовірності складе 10 %, тобто. = 0,25 × 40 + 0,5 × 10 + 0,25 × (-20) = 10 %. Для другого напрямку розвитку фірми = 0,25 × 70 + 0,5 ×10 + 0,25 × (- 50) = 10 %. Таким чином, математичне чекання для обох напрямків однаково. В табл. 10.1 проведемо розрахунки дисперсії, середньоквадратичного відхилення.
Таблиця 10.1- Розрахунок показників кількісної величини ризику
З табл. 10.1 видно, що для першого напрямку дисперсія дорівнює 450, середньоквадратичне відхилення , коефіцієнт варіації 21/10=2,1; для другого напрямку дисперсія дорівнює 1800, середньоквадратичне відхилення , коефіцієнт варіації 42/10 = 4,2. При першому напрямку розвитку ризик складає 21 одиницю, а коефіцієнт варіації - 2,1, при другому напрямку - відповідно 42 і 4,2, що вдвічі більше, ніж для першого напрямку. Виходить, другий напрямок у 2 рази ризикованіше. При відсутності статистичної інформації застосовують метод експертних оцінок, який зводиться до збору й обробки думок досвідчених експертів, котрі дають бальну оцінку імовірності виникнення того чи іншого виду ризику і ступеня втрат. У практиці доцільно комбінувати статистичний і експертний методи оцінки рівня ризику.
Завдання для самостійного опрацювання.
Приклад 2. Грошові потоки за інвестиційним проектом складають у 2006 році 1000 грош.од., у 2007 році - 1500 грош.од., у 2008 році - 1500 грош.од., у 2009 і 2010 роках відповідно 1800 і 700 грош.од. Частка безпечних надходжень за експертними оцінками складає у перший рік – 95%, у другий -080%, у третій – 70%, четвертий – 60%, у п’ятий -40%. Початкові інвестиції однакові і складають 1600 грош.од. Безпечна дисконтна ставка складає 20%. Визначте доцільність даного проекту. Приклад 3. При вкладенні капіталу у проект А із 100 випадків у 26 було отримано прибуток 3000 грош.од., 2580 грош.од - у 48 випадках, 1790 грош.од. у 26 випадках. Визначити середній очікуваний прибуток і найменш ризикований варіант інвестиційного проекту. Методичні рекомендації Розрахунки треба виконати відповідно табл.10.2., а потім провести порівняння одержаних результатів.
Таблиця 10.2- Розподіл ймовірності очікуваних доходів за проектами.
Питання до теми:
Тема 11. Внутрішньофірмове фінансове прогнозування та планування
Тема практичного зняття:
Технологія складання бюджету підприємства
Методологія фінансового планування включає в себе організацію планування фінансів, яка будується на принципах науковості (розрахунок планових показників базується на аналізі звітних даних, визначенні перспектив розвитку фінансових показників), комплексності (показники фінансового плану повинні бути взаємопов’язані між собою) та оптимальності (найбільш раціонального використання капіталу і ресурсів). Головним інструментом фінансового планування є кошторисне планування (бюджетування).
Рис. 11.1 Напрями бюджетування на підприємстві.
Кошторис – це форма планового розрахунку, яка визначає докладну програму дій підприємства на майбутній період. З технологією складання бюджету підприємства знайомимось на прикладі, що описує співвідношення між окремими показниками бюджетних таблиць і формування бюджетних таблиць у єдине ціле – бюджет СПД. У якості спрощених факторів прийняті наступні: - бюджетні таблиці складаються на основі розподілу року на квартали, - підприємство виробляє і продає один вид продукції, - у розрахунках виключені розрахунки за сплатою податку на додану вартість, - усі непрямі податки, що включаються до валових витрат, автоматично враховуються до складу базових показників, виходячи з яких вони визначаються (наприклад, заробітна плата планується разом з нарахуваннями), - податок на прибуток розраховується за спрощеною схемою - прибуток оцінюється за підсумками роботи компанії за рік, а потім рівномірно поділяється на чотири частини.
Завдання 1. Розгляньте фінансову ситуацію і складіть за вихідними даними підприємства бюджетні таблиці і прогнозну фінансову звітність підприємства. ФІНАНСОВА СИТУАЦІЯ
На підприємстві іде підготовка короткострокового фінансового плану на наступний рік. Вихідні дані надаються за блоками у відповідності списку бюджетів, які розробляються фінансовим менеджером підприємства. За традицією фінансовий менеджер складає систему бюджетів на щоквартальній основі, одержавши з відділу маркетингу прогнози обсягу реалізації продукції за відповідними цінами (табл.11.1). Частка оплати грошима в кожному кварталі складає 70% до виручки, а 30% що залишилися, оплачуються в наступному кварталі. Планований залишок запасів готової продукції на кінець планового періоду (кварталу) складає 20% від обсягу продажів майбутнього періоду.
Таблиця 11.1 - Прогноз обсягів продажів і цін
Запаси готової продукції на кінець року плануються в обсязі 3000 одиниць продукції. Норма витрат матеріалу на одиницю продукції - 5 кг. Ціна за 1 кг - 0.60 грн. Залишок сировини на кінець кожного кварталу планується в обсязі 10% від потреби майбутнього періоду. Необхідний запас матеріалу на кінець року складає 7500 кг. Оплата постачальнику за сировину проводиться на наступних умовах: частка оплати за матеріали, придбані в поточному кварталі, складає 50% від вартості придбаної сировини. На інші 50% сировини постачальник надає відстрочку платежу, яка повинна бути погашена в наступному кварталі. Оплата прямої праці розраховується на наступних умовах: витрати праці основного персоналу на одиницю продукції складають 0.8 години, вартість однієї години разом з нарахуваннями складає 7,50 грн. Накладні витрати дані окремо за перемінною і постійною частинами. Планування перемінних витрат проводиться виходячи з нормативу 2,00 грн. на 1 годину роботи основного персоналу. Постійні накладні витрати складають 60600 грн. за квартал, в т.ч. амортизація – 15000 грн. Величина витрат на реалізацію і управління планується у вигляді перемінної і постійної частин. Норматив перемінної частини складає 1,80 грн. на одиницю проданого товару. Плановані обсяги постійних адміністративних і yпpaвлінських витрат приведені нижче:
Таблиця 11.2 - Обсяги постійних адміністративних і yпpaвлінських витрат, грн
Підприємство планує закупівлю устаткування на суму 30000 грн. у першому кварталі і 20000грн. – у другому кварталі. Планована до виплати сума дивідендів рівномірно розподіляється по кварталах і складає 40000 грн. у рік. Підприємство має можливість брати банківську позичку під 10% річних. Виплата відсотків проводиться одночасно з частковим погашенням основної суми боргу при нарахуванні відсотка тільки на частину позички, що погашається. Ставка податку на прибуток складає 30%. Стан активів і пасивів підприємства на початок планового періоду надано у вигляді балансу (див. табл. 11.3).
Таблиця 11.3 - Початковий баланс підприємства
Виконання завдання: На підставі треба побудувати систему бюджетів підприємства, яка включає: 1. Бюджет продажів. 2. План виробництва продукції (СПД виробляє один продукт). 3. Бюджет витрат на основні матеріали. 4. Бюджет витрат на оплату праці основного персоналу. 5. Бюджет накладних витрат. 6. Бюджет собівартості 7. Бюджет адміністративних і маркетингових витрат. 8. Плановий звіт про прибуток. 9. Бюджет грошових коштів . 10. Плановий баланс.
Складання бюджету продажів і графіку одержання грошей від споживача.
Бюджет складають з використанням прогнозу продажів, цін на готову продукцію і коефіцієнтів інкасації(табл. 11.3). Перші два рядки табл. 11.3 - вихідні дані. Рядок „Виручка” – це добуток обсягу реалізації та ціни. При складанні графіка надходження грошей враховують, що виручка від продажів поточного періоду приходить у вигляді грошей на 70%, а частина, що залишилася надходить у наступному періоді. У першому періоді підприємство планує одержати гроші по рахунках дебіторів у розмірі 90000 грн. Це значення беруть з початкового балансу підприємства. Додатково в першому періоді підприємство одержує грошима 70% виторгу першого періоду в обсязі 200000 грн., що складає 140000 грн. У підсумку, очікувана сума надходжень у першому періоді складає 230000гр. (90000+140000). В другому періоді підприємство очікує одержати 30% від виторгу першого кварталу і 70% відсотків від виторгу другого періоду. У сумі це складає 480000 грн.
Таблиця 11.4 - Бюджет продажів підприємства і графік надходження грошей (грн)
Аналогічно розраховують інші показники бюджету. Відповідно йому підприємство не отримає у плановому році 30% виручки четвертого кварталу у сумі 120000 грн., що буде зафіксовано в підсумковому прогнозному балансі підприємства на кінець року. План виробництва продукції План виробництва продукції складають відповідно бюджету продажів з врахуванням необхідної для підприємства динаміки залишків готової продукції на складі. План виробництва надано у табл. 11.5:
Таблиця 11.5 - План виробництва продукції
Підприємство планує у 1 кв. продати 10000 одиниць продукції. Для забезпечення безперебійного постачання готовою продукцією підприємство планує залишок продукції на кінець першого періоду в обсязі 20% від обсягу реалізації другого періоду (див. вихідні дані), що складає 6000 штук. Таким чином, необхідний обсяг продукції складає 16000 штук. Але на початок першого періоду на складі є 2000 одиниць готової продукції. Отже, обсяг виробництва першого періоду складе: 16000 – 2000 = 14000 одиниць. Аналогічно розраховуються інші показники виробничого плану. Необхідно врахувати, що плановані запаси на кінець першого періоду це планові запаси на початок другого періоду. Що стосується суми запасів на кінець останнього періоду (вони ж на кінець року), то вона прогнозується і враховується при складанні блоку вихідних даних усього процесу бюджетування. Бюджет витрат на основні матеріали з графіком виплат Цей бюджет складається з двох частин: розрахунку обсягів необхідної для виробництва сировини і графіка її оплати. Даний бюджет надано у табл. 11.6. Він базується не на плані продажів, а на виробничому плані. Використовуючи норматив споживання сировини на одиницю продукції (5 кг), оцінюють планований обсяг сировини для виробництва продукції даного періоду. Для забезпечення безперебійного постачання сировини у виробництво, фінансовий менеджер планує запас сировини на кінець періоду в розмірі 10% від потреби в сировину наступного періоду.
Таблиця 11.6 - Бюджет витрат на основні матеріали з графіком виплат
Для першого кварталу це значення складає: 160000 × 10% / 100% = 16000 (грн). Знаючи потрібний обсяг сировини для виконання плану першого кварталу, 70000 кг, оцінюють загальний потрібний обсяг сировини: 70000 + 16000 = 86000 кг. Але на початок першого кварталу на складі є 7000 кг сировини. Отже, потрібно закупити: 86000 - 7000 = 79000 кг сировини. Оскільки 1 кг сировини коштує 0.60грн., загальна сума витрат на придбання сировини складе 47400 грн. Аналогічно розраховують планові витрати на сировину для всіх інших періодів. Треба врахувати що планований обсяг запасів сировини на кінець останнього періоду оцінюється відокремлено, а не в складі загальної процедури. У нашому випадку - це 7500 кг, наведені в складі блоку вихідних даних. Розрахунок графіка виплат проводять аналогічно графіку одержання грошових коштів. У першому кварталі підприємство планує погасити кредиторську заборгованість, що мала місце на початок року (див. початковий баланс) у сумі 25800 грн. Відповідно до домовленості з постачальником сировини (див. блок вихідних даних) підприємству треба оплатити за постачання сировини першого кварталу 50% вартості закупівель, тобто 23700 грн. У підсумку у першому кварталі планується заплатити 49500 грн., у другому кварталі підприємство планує погасити заборгованість по закупівлі сировини першого кварталу і сплатити 50% вартості сировини, придбаної в другому кварталі і т.д. При плануванні бюджету четвертого кварталу допускаємо кредиторську заборгованість на кінець року в обсязі 50% вартості сировини, планованої до закупівлі в четвертому кварталі. Вона складає 27900грн. (див. підсумковий баланс підприємства в ст. „Кредиторська заборгованість”. Бюджет витрат на оплату праці Бюджет витрат на оплату праці основного персоналу складають на основі існуючої на підприємстві системи оплати (у завданні використовують найпростішу відрядно-погодинну систему оплати).
Таблиця 11.7 - Бюджет витрат прямої праці
Норматив витрат прямої праці на одиницю готової продукції складає 0.8 год. Одна година витрат прямої праці оплачується у розмірі 7.5 грн. за годину. У підсумку планується бюджет часу і грошових витрат на оплату прямої праці, що надано у табл. 11.7.
Бюджет виробничих накладних витрат Бюджет виробничих накладних витрат складають з використанням агрегованих фінансових показників. Всі накладні витрати попередньо поділяються на перемінні і постійні. Планування перемінних накладних витрат здійснюється відповідно до планового значення відповідного базового показника (у завданні - обсяг витрат прямої праці). У процесі попереднього аналізу встановлений норматив витрат прямої праці - 2 грн. на 1 годину роботи основного персоналу (табл. 11.8).
Таблиця 11.8 - Бюджет виробничих накладних витрат (грн)
Відповідно табл. 11.8 планова сума накладних витрат у першому кварталі - 83000 грн. Плануючи грошову оплату за накладні витрати, із загальної суми накладних витрат треба відняти величину амортизаційних відрахувань, бо за амортизацію підприємство нікому не платить. Оцінка собівартості продукції Оцінка собівартості продукції необхідна для складання звіту про прибутки й оцінки величини запасів готової продукції на складі на кінець планового періоду. Собівартість складається з трьох компонентів: прямі матеріали, пряма праця і виробничі накладні витрати. Розрахунок собівартості для розглянутого приклада приведений у табл. 11.9.
Таблиця 11.9 - Розрахунок собівартості одиниці продукції, грн.
Собівартість одиниці продукції 13.00
Так як нормування перемінних накладних витрат розраховувалось за допомогою витрат прямої праці, сумарні накладні витрати розраховуємо пропорційно витратам прямої праці. Треба оцінити повні, а не тільки перемінні накладні витрати. Для цього зіставимо загальну суму накладних витрат за рік (вона була розрахована в табл. 11.8 і складає 404000 грн.) із загальною сумою трудовитрат (80800грн., як випливає з табл. 11.7). Неважко установити, що на одну годину прямої праці приходиться 404000 / 80800 = 5 грн. накладних витрат. Оскільки на одиницю продукції витрачається 0.8 години, вартість накладних витрат в одиниці продукції складає 5 × 0.8 = 4.0 грн., що і відзначено в табл. 11.9, де собівартість одиниці продукції склала 13 грн. Оцінимо величину запасів готової продукції в кінцевому балансі підприємства. Оскільки фінансовий менеджер запланував 3000 од. залишків готової продукції на кінець року, у балансі підприємства на кінець року в статті „Товарно-матеріальні запаси готової продукції”, буде заплановано: 3000 ×13 = 39000 грн. Бюджет адміністративних і маркетингових витрат. Даний бюджет складається аналогічно бюджету виробничих накладних витрат. Усі витрати розділяються на перемінні і постійні. Для планування перемінних витрат як базовий показник використовується обсяг проданих товарів. Норматив перемінних витрат - 1.80 грн./од. проданих товарів. Постійні накладні витрати переносяться в бюджет згідно вихідних даних (табл. 11.10).
Таблиця 11.10 - Бюджет адміністративних і маркетингових витрат
У методичному змісті даний бюджет не викликає проблем. Складніше всього обґрунтувати конкретні суми витрат на рекламу, адміністративні витрати і т.п. Методична проблема полягає в оцінці результатів бюджету для різних варіантів обсягів фінансування усіх функціональних підрозділів підприємства. Це питання вирішується з допомогою сценарного аналізу. З усіх варіантів вибирається найбільш прийнятний щодо стратегії управління підприємством. Плановий звіт про прибуток. Раніше відзначалися два базиси планування підприємства: ресурсний і грошовий. У рамках ресурсного базису відбувається планування прибутку підприємства, наявність якого є необхідною умовою здатності підприємства генерувати гроші. Звіт про прибуток слугує для перевірки цієї необхідної умови, а також у звіті оцінюється величина податку на прибуток, що потім використовується в складі звіту про рух грошових коштів (табл.11.11). Виручка від реалізації – це добуток загального обсягу одиниць продажу за рік і на ціни одиниці продукції, собівартість реалізованої продукції - це добуток загального обсягу одиниць продажу за рік і собівартості одиниці продукції. Загальні і маркетингові витрати були розраховані в табл. 11.10. Ставку податку на прибуток приймаємо на рівні 30%. У даному звіті про прибуток величина відсотків за кредит прийнята рівною нулю, так як у процесі попереднього бюджетування питання кредитування не розглядалися. Потребу в додатковому фінансуванні виявляють при складанні звіту про кошти. Варіант планового звіту про прибуток (табл. 11.11) є попереднім, тому що в процесі бюджетування може виявитись потреба у кредитуванні, тоді величина чистого прибутку зменшиться.
Таблиця 11.11 - Плановий звіт про прибуток (без додаткового фінансування)
Бюджет коштів є підсумковим і найбільш важливим у всій схемі бюджетування, так як у результаті одержуємо грошове сальдо, що може бути позитивним і негативним (табл. 11.12). У даному завданні є наступні особливості бюджету коштів: 1) спрощений характер схеми сплати податку на прибуток, коли планова річна величина податку на прибуток поділяється на чотири рівні частини і кожна з них враховується в бюджеті коштів щокварталу. Зробити цю схему адекватною реальній ситуації нескладно; 2) інвестиційний бюджет СПД надано у табл. 11.12 як витрати на купівлю устаткування.
Таблиця 11.12 - Бюджет коштів (без додаткового фінансування), грн.
За даними табл. 11.12 отриманий бюджет є дефіцитним і необхідно передбачити додаткові джерела фінансування, тобто суму банківського кредитування. Для цього у табл..11.12 вводиться додатковий блок у якому передбачаються одержання кредиту і його повернення, а також виплату банку процентної винагороди. Обґрунтування суми кредитування передбачає планування грошового рахунку на допустимому рівні (для завдання – не менше 30000грн. ), тобто на цьому етапі треба узгодити дані бюджету коштів із плановим звітом про прибуток. Ця необхідність пов'язана з оцінкою додаткової суми процентних платежів і врахуванні її у розрахунках. Крім того, сума податкових платежів оцінюється в звіті про прибуток і підставляється в бюджет коштів. У табл. 11.13 і 11.14 наведені узгоджені плановий звіт про прибуток і бюджет коштів, як результат роботи фінансового менеджера по підбору бюджетних показників.
Таблиця 11.13 - Плановий звіт про прибуток (остаточний варіант), грн
Таблиця 11.14 - Бюджет коштів (остаточний варіант), грн.
Завершує систему бюджетів плановий баланс підприємства (табл. 11.15). Таблиця 11.15 - Баланс підприємства, грн.
Формування статей балансу. Стаття „Грошові кошти” - це підсумкове значення бюджету коштів. Дебіторська заборгованість визначається як 30% виторгу четвертого кварталу, на яку підприємство планує надати відстрочку платежу. Запаси сировини визначаються як величина залишків сировини з табл. 3.22 у розмірі 7500 кг за ціною сировини 0.60 грн., що складає 4500 грн. Запаси готової продукції визначаються як добуток залишків готової продукції на кінець року (табл. 11.4) на собівартість готової продукції: 3000 × 13 = 39000 грн. Стаття „Споруди й устаткування” розраховується як сума початкового значення цієї статті та суми закупівлі устаткування. Амортизація за вихідними даними - 15000 грн. у квартал, тобто 60000 грн. у рік. Це значення додають до накопиченої амортизації на початок періоду. Величина кредиторської заборгованості складає 50% від вартості закупівель четвертого кварталу, розрахованої в бюджеті (табл.11.5). Суму нерозподіленого прибутку на кінець року визначають за допомогою формули: Суму нерозподіленого прибутку на кінець року = Нерозподілений прибуток на початок року + Чистий прибуток за рік – Сплачені дивіденди. (11.1) У результаті сума активів повинна дорівнювати сумі пасивів балансу, що є підтвердженням правильності складання бюджету. За завданням СПД планує закінчити рік без фінансових боргів. Ця умова зовсім не є обов'язкова. Підприємство може закінчити рік з частково не погашеним банківським кредитом, і тоді в статті балансу „Банківський кредит” з'явиться деяке значення, що „не розбалансує” баланс.
Завдання для самостійної роботи. В якості самостійної роботи студенти виконують Розрахунково-графічне завдання. (Варіанти вихідних даних і необхідні допоміжні таблиці для рішення надаються також у електронному вигляді в додатку до практичних занять)
Тема 12. Антикризове фінансове управління підприємством
Практичне заняття на тему:
Діагностика фінансового стану підприємства
На даному занятті студенти прогнозують платоспроможність підприємств за показниками фінансової звітності за різними моделями, наданими у додатку до теми 12.
ЧАСТИНА ІІ. ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНИХ РОБІТ ПІД КЕРІВНИЦТВОМ ВИКЛАДАЧА З ВИКОРИСТАННЯМ ПЕОМ
Тема 4. Аналіз фінансової звітності.
Аналіз фінансового стану підприємства за його фінансовою звітністю
Ціль роботи: Придбати практичні навички аналітичної роботи для прийняття рішень щодо фінансового управління підприємством, оцінки одержаних результатів з точки зору власників та менеджерів підприємства, його позичальників. Короткий опис роботи. Для аналітичної роботи використовуються вихідні дані підприємства, де студенти проходили виробничу практику чи працюють. Робота виконується за допомогою спеціально розробленої програми . У процесі виконання роботи студент повинний: - відповісти на ряд теоретичних питань, що відносяться до теми роботи; - вивчити програму (читаючи її текст з екрана монітора) і відповісти на ряд питань, що відносяться до конкретного приклада; - за допомогою програми провести коефіцієнтний аналіз фінансового стану підприємства, прогнозувати його платоспроможність і прибутковість. Теоретична основа роботи. Перед виконанням лабораторної роботи студент повинний постаратися відповісти на наступні питання:
Підготовча частина роботи. Вивчити структуру програми і відповісти на наступні питання:
Виконання роботи. Перед початком роботи студент проводить збір необхідної фінансової документації по аналізованому підприємству (Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал і Додатки до фінансової звітності за три – чотири останні періоди). Виконуючи роботу, необхідно дотримувати наступної інструкції:
3. При уведенні вихідних даних варто враховувати особливості оподаткування в аналізованих періодах. 4. Після уведення усіх вихідних даних варто проконтролювати правильність обчислення всіх показників. 5. Результат роботи представити у виді файлу, з даними, що відповідають звітним даним „Вашого” підприємства.
Примітка: а) спочатку рекомендується ввести дані для першого, потім другого і третього періодів, б) при уведенні вихідних даних у програму необхідно пам’ятати, що підсумкові значення обчислюються автоматично, а не вводяться користувачем, в) величини коефіцієнтів розраховуються автоматично.
*Аналітичні дані розрахунків показників і проведеного аналізу фінансової звітності можуть бути використані для написання курсової роботи.
Тема 5 Управління грошовими потоками на підприємстві
Планування надходження і використання грошових коштів
Завдання виконується з метою придбання практичних навичок аналізу балансу, складання звіту про фінансові результати і руху грошових коштів за допомогою електронних таблиць EXCEL. Робота може виконуватись шляхом ручного набору, або ж з використанням спеціально розробленої програми.
Вихідні дані до роботи включають дані табл.5.1 та баланс підприємства на початок періоду (табл. 5.2) і незаповнені форми звіту про фінансові результати та розрахунок руху грошових коштів. У процесі виконання практичного завдання студентам треба виконати наступне
- скласти звіт про фінансові результати; - зробити розрахунок суми грошових коштів прямим методом.
Виконання практичного завдання
Практичне завдання виконується послідовно у три етапи. Перший етап. Перед початком роботи кожний студент одержує свій номер варіанта і виписує з табл.5.5 відповідні вихідні дані. Виконуючи роботу за допомогою спеціальної програми, необхідно дотримуватись наступної інструкції. - Запустити програму. На екрані з’являється текст програми, що співпадає з табл.5.9 і табл.5.10. - Використовуючи вихідні дані треба заповнити всі порожні осередки, підсвічені блакитним кольором, у тій частині програми, що називається «Вихідні дані». Якщо це не зроблено, то подальша робота не має сенсу. - Робоче поле для самостійних розрахунків починається з 76 ряду таблиць EXCEL. Подальша робота ґрунтується на складанні звіту про фінансові результати (заповнюється табл. 5.3.), проведенні розрахунку грошового потоку (заповнюється табл. 5.4) та складанні балансу на кінець періоду. Скласти баланс підприємства, розрахувавши інші (крім грошового рахунка) статті балансу і заповнивши таблицю 5.2. На цьому перша частина роботи вважається закінченою. Другий етап аналітичної роботи базується на аналізі залежності величини чистого прибутку підприємства і величини грошового потоку від частки виторгу, отриманої підприємством грошима. Для цього необхідно повторити розрахунок табл. 5.2, табл. 5.3, табл. 5.4 багаторазово, змінюючи частку виторгу, отриманої підприємством грошима, в інтервалі [20% - 100%] із кроком 20% . Третій етап аналітичної роботи базується на аналізі залежності величини чистого прибутку підприємства і величини грошового потоку від грошової частки оплати за комплектуючі (рис.5.1). Для цього необхідно повторити розрахунок табл. 5.2, табл. 5.3, табл. 5.4 багаторазово, змінюючи грошову частку оплати за комплектуючі, в інтервалі [20% - 100%] із кроком 20% . Результати аналізу оформляються у виді таблиці і графіка, аналогічного рисунку 5.1.
Таблиця 5.1 - Вихідні дані до планування надходження і використання грошових коштів
Таблиця 5.2 – Баланс підприємства
Оренда оплачена наприкінці минулого року на рік вперед і включається у витрати щомісяця. Виплата відсотків здійснюється до останнього числа кожного місяця. Наявна кредиторська заборгованість, нараховані зобов'язання і заборгованості перед бюджетом погашаються протягом місяця. Дебітори погашають свою заборгованість протягом місяця на половину.
Таблиця 5.3 - Звіт про фінансові результати за період
Прод.табл.5.3
Таблиця 5.4 - Розрахунок грошового потоку
Рис.5.1 Планування надходження і використання грошових коштів
*Користуючись матеріалами „Практикуму” у електронному вигляді студенти можуть використати рис. 5.1. як електронний посібник для розв’язання практичного завдання з застосуванням електронної програми.
Таблиця 5.5 – Варіанти виконання роботи
Усі відсоткові частки визначаються залежно від розміру виручки (крім стовпчиків 5 і 10)
Студенти самостійно роблять висновки щодо виконаного задання, коментуючи одержані результати.
Тема 6. Управління прибутком
Моделювання точки беззбитковості і планування цільової суми прибутку.
Мета заняття: придбання практичних навичок моделювання точки беззбитковості і цільового планування прибутку за допомогою електронних таблиць EXCEL.
Завдання складається з двох частин.
Зміст першої частини завдання
Цегельний завод планує модернізувати устаткування, замінивши його більш новим і сучасним. Аналіз беззбитковості існуючого виробництва надано у табл. 6.1. Необхідно виконати аналіз беззбитковості пропонованого проекту модернізації виробництва і порівняти його результати з результатами аналізу беззбитковості існуючого виробництва та провести ситуаційний аналіз беззбитковості і цільового планування прибутку за допомогою електронних таблиць EXCEL. Проект модернізації передбачає придбання нового обладнання загальною вартістю 16.8 млн. грн., терміном експлуатації 10 років і планованою ліквідаційною вартістю 0.8 млн. грн. Заміна старого устаткування новим приводить до наступних наслідків: - витрати на електроенергію збільшуються на 20%; - витрати на закупівлю сировини збільшуються на 10%; - утрати на брак зменшуються на 60%; - перемінні цехові витрати виростуть на 10%; - постійні витрати на оплату праці і відрахування на соцстрах збільшуються на 15%, у той час як витрати прямої праці на одиницю продукції зменшуються на 40 %; - постійні цехові витрати збільшуються на 10%.
Таблиця 6.1 - Аналіз беззбитковості виробництва силікатної цегли.
Прод. табл.. 6.1
По оцінках відділу збуту впровадження нового обладнання приведе до збільшення продажу на 20% і дозволить підняти ціну на 10% за рахунок поліпшення якості продукції, що випускається. Аналітична робота за першою частиною завдання виконується за допомогою електронних таблиць EXCEL ручним набором або за спеціально розробленою програмою аналізу беззбитковості. Читаючи текст програми з екрана монітора за допомогою програми треба розробити альтернативний варіант аналізу беззбитковості і цільового планування прибутку, що відповідає заданому варіанту зміни базової структури собівартості і плану продажів. У процесі підготовки до виконання завдання треба відповісти на наступні питання:
Рис. 6.1. Приклад графіку беззбитковості
Користуючись програмою треба дотримуватись наступної інструкції: Після запуску програми на екрані з'явиться текст завдання, у якому міститься незаповнений стовпчик, який відповідає варіанту запропонованої модернізації. Дані вводяться в осередки, виділені зеленим кольором. Треба зробити всі необхідні зміни у вихідних даних (див.табл.6.1) і розрахувати беззбитковість пропонованого проекту, побудувати декілька графіків беззбитковості проекту заміни устаткування, використовуючи можливості форматування діаграм Excel (приклад див. рис.6.1).
Зміст другої частини завдання
Завжди існує імовірність того, що події будуть розвиватися несподіваним чином, хоча попередній аналіз беззбитковості покаже економічну доцільність проекту. Цілком імовірно, що витрати виробництва виявляться вище очікуваних, а ціна реалізації й обсяги збуту нижче запланованих. Необхідно оцінити стійкість проекту до впливу різних змін витрат, цін і обсягів продажу. Аналітична робота виконується з використанням можливостей Excel по ситуаційному аналізу вручну, або за допомогою спеціально розробленої програми. У процесі виконання роботи студентам треба опанувати текст завдання з монітора, електронну програму і майстер сценаріїв табличного процесора Excel. За допомогою електронної програми треба протестувати проект на чутливість до змін різних параметрів вихідних даних, проаналізувати критичні статті вихідних даних, імовірність несприятливого розвитку подій і оцінити стійкість проекту. В процесі виконання другої частини завдання треба відповісти на наступні питання:
Виконуючи роботу за допомогою спеціально розробленої програми, необхідно дотримуватись наступної інструкції: - Після запуску програми. на екрані з'явиться текст завдання у якому містяться розрахунки по аналізу беззбитковості проекту модернізації устаткування (відповідні результатам розрахункам попередньої частини завдання). - Зберегти вихідні дані (в осередках зеленого кольору) у виді базового сценарію. Для цього варто виділити осередки з вихідними даними, зайти в меню "Сервіс" підменю "Сценарії" і додати сценарій за назвою "базовий". - Змінюючи по черзі кожну статтю вихідних даних на 5 - 20 %, протестувати чутливість проекту і виділити фактори, критичні для прибутковості проекту. Наприклад, коли Ви збільшите витрати на пряму працю на 10%, подивіться, яким чином це позначилося на вкладеному доході, на точці беззбитковості і на загальній величині чистого прибутку. Чи став проект збитковим? Наскільки сильно знизився прибуток? Чи є цей показник критичним для успішності проекту? При яких умовах виростуть витрати на оплату праці? - Розробити три ситуації (сценарії) розвитку подій, при яких проект стає економічно неефективним. Оцінити імовірність виникнення кожної ситуації. Наприклад, можливе зростання цін на прямі матеріали, що приведе до збільшення витрати на прямі матеріали на 5%. При цьому ціна цегли також виросте на 5%, а обсяги продажу знизяться на 10%. Така ситуація (сценарій) розвитку подій досить ймовірний.
Таблиця 6.2 - Результати сценарного аналізу
- Оцінити стійкість проекту й обґрунтувати рішення: прийняти чи відхилити проект. - Оформити висновки на окремому листі у виді рекомендацій із проекту, описавши економічні умови його успішної реалізації або причини його відхилення (див. табл.6.2). На доопрацювання аналітичного матеріалу студентам відводяться години самостійної роботи. Перша і друга частини практичного заняття мають бути оформлені наступним чином: спочатку даються відповіді на поставлені запитання, далі слідують розрахунки і висновки. Матеріали лабораторної роботи мають бути віддруковані 14 кеглем, ТNR на аркушах формату А4 через 1 інтервал з полями 2×2×2×2.
ЧАСТИНА ІІІ. ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ
ТЕСТИ ДО ТЕМ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ ТЕОРЕТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ МОДУЛЮ
Тема 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
1.Фінансовий менеджмент це процес: 1) формування і використання фінансових ресурсів; 2) управління фінансовими ресурсами; 3) управління оборотом фінансових ресурсів; 4) оптимізація грошових коштів господарського суб'єкта. 2.Фінансовий механізм підприємств це 1) система управління їх фінансами; 2) організації фінансових відносин підрозділів підприємства; 3) формування грошових коштів; 4) аналітична робота визначення ефективного впливу оптимізації коштів на кінцеві результати. 3.Головна мета фінансового менеджменту 1) оптимізація використання грошових коштів господарського суб'єкта; 2) управління активами підприємства і їх джерелами; 3) максимізація добробуту власників підприємства; 4) поточне та перспективне управління фінансами. 4.До сфери питань, які мають розв'язуватись у фінансовому менеджменті, не належить: 1) розроблення фінансової стратегії суб’єкта господарювання; 2) створення організаційних структур, які забезпечують прийняття та реалізацію управлінських рішень відносно росту доходів підприємства і розширення ринків збуту продукції (послуг); 3) формування ефективних інформаційних систем, які забезпечують обґрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень; 4) планування фінансової діяльності підприємства за ключовими напрямами. 5.Об'єктом управління фінансового менеджменту: 1) процес поточного і перспективного планування фінансових результатів; 2) розрахунки грошових потоків підприємства; 3) фінансова діяльність підприємства щодо забезпечення доходів; 4) фінанси та фінансова діяльність підприємства. 6. Фінансова стратегія підприємства – це 1) формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності; 2) розробка бізнес – планів і контроль за їх досягненням; 3) аналітична робота по прогнозуванню фінансового стану підприємства; 4) планування діяльності підприємства на перспективу. 7. Указати умову, що не відповідає забезпеченню досягнення цілей фінансової стратегії: 1) достатність капіталу для формування необхідних активів; 2) оптимальність якісної структури активів і фінансової структури капіталу; 3) зниження рівня витрат на виробництво продукції (послуг), стабільне одержання доходу; 4) впровадження фінансових інновацій. 8. Яке з питань не відноситься до складових тактики фінансового менеджменту: 1) аналіз маркетингових досліджень і прийняття фінансовим менеджером цінових рішень, 2) вірна орієнтація на сегменти ринку, інтенсивні зусилля по просуванню товарів (послуг), 3) контроль за реалізацією та своєчасним коригуванням маркетингової політики; 4) контроль за виконанням бізнес – планів.
Тема 2. СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
1. Який з перелічених пунктів не входить до системи забезпечення фінансового менеджменту: 1) система організаційного забезпечення; 2) система інформаційного забезпечення; 3) система планування доходів і використання ресурсів; 4) методи внутрішнього фінансового контролю. 2. Система організаційного забезпечення фінансового менеджменту – це 1) сукупність служб підприємства, що займаються розробкою управлінських рішень стосовно діяльності підприємства; 2) взаємопов'язана сукупність внутрішніх служб і підрозділів підприємства, що забезпечують, розробляють і приймають управлінські рішення стосовно фінансової діяльності та відповідальності за результати здійснення цих рішень; 3) взаємопов'язана сукупність внутрішніх структурних служб створених для забезпечення діяльності підприємства та контролю виконання фінансових зобов’язань контрагентами підприємства;. 4) структурні служби створених для забезпечення планування фінансової діяльності підприємства та контролю за одержаними результатами. 3. Найпоширенішою ієрархічною будовою центрів управління СПД є: 1) двох або трьохрівнева; 2) система управління структурних одиниць і підрозділів; 3) двох або однорівнева; 4) чотирьох або трьохрівнева. 4. Функціональна будова центрів управління підприємством ґрунтується на: 1) розподілі функцій у структурному підрозділі; 2) формуванні служб контролюючих внутрішню і зовнішню діяльність СПД 3) диференціації за функціями управління або видами діяльності; 4) трьохрівневій ієрархічній будові центрів управління. 5. Система інформаційного забезпечення фінансового менеджменту – це: 1) добір звітності підприємства, необхідної для здійснення планово – аналітичної роботи і підготовки ефективних управлінських рішень СПД; 2) добір звітності підприємства по всім напрямкам його діяльності для планування оптимальних фінансових результатів і стабільного фінансового стану СПД; 3) добір відповідних економічних показників для здійснення аналізу, планування і підготовки ефективних управлінських рішень по всім напрямкам фінансової діяльності; 4) добір відповідних економічних показників для аналітичної роботи і підготовки ефективних управлінських рішень СПД. 6.Система показників інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, що формуються із зовнішніх джерел: 1) показники, що характеризують загальний економічний розвиток країни; 2) показники, що характеризують загальний економічний розвиток господарського суб’єкту; 3) показники, що характеризують кон’юнктуру фінансового ринку; 4) нормативно-регулюючі показники. 7. До показників, що характеризують фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства в цілому відносяться: 1) показники, які обов'язково відображаються в балансі підприємства; 2) показники, які обов'язково відображаються в звіті підприємства по продукції (роботам, послугам). 3) показники, які відображаються в звіті про фінансові результати; 4) показники, які відображаються в звіті про власний капітал, звіті про рух грошових коштів; 8. Внутрішній фінансовий контроль являє собою: 1) перевірка підприємством виконання і забезпечення реалізації управлінських рішень щодо діяльності своїх структурних підрозділів підприємства з метою досягнення оптимальних фінансових результатів; 2) процес перевірки підприємством виконання УР у сфері управління фінансами підприємства для досягнення стратегічних цілей і попередження банкрутства; 3) організований процес перевірки управління фінансами підприємства з метою попередження кризових ситуацій, які можуть призвести до банкрутства. 4) процес аналізу виконання реалізації управлінських рішень у сфері управління фінансами підприємства з метою попередження кризових ситуацій.
Тема 3 ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ГРОШЕЙ У ЧАСІ ТА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ У ФІНАНСОВИХ РОЗРАХУНКАХ
1.У перелік завдань щодо визначення зміни вартості грошей у часі не входить: 1) визначення майбутньої вартості грошей вкладених одночасно на певний термін під певний процент 2) компаундирування вкладених рівними частками через рівні проміжки часу під певний процентів; 3) визначення поточної вартості грошей; 4) визначення фінансового результату підприємства за звітний рік. 2. Декурсивний метод нарахування відсотків - це 1) нарощення первісної суми по процентній ставці; 2) визначення величини дисконту; 3) визначення різниці між майбутньою і сучасною вартостями грошей; 4) процес застосування дисконтної ставки для нарощення вартості грошей у часі. 3. Нарощення первісної суми при нарахуванні простих відсотків відбувається: 1) у геометричній прогресії; 2) шляхом додавання до початкового внеску коригувань на інфляцію; 3) в арифметичній прогресії; 4) шляхом віднімання від суми перспективного періоду початкових вкладень. 4. Позначення точних відсотків: 1) (365/360); 2) (360/360); 3) (365/365). 4) (360/365); 5. Нарощена вартість на коротких відрізках часу найбільш педантичними кредиторами визначається за формулою: 1) 2) 3) 4) 6. Дисконтування по складних відсотках у випадку однократного нарахування відсотків має вид: 1) ; 2) ; 3) ; 4) . 7. Потік платежів, усі члени якого рівні один одному, так само як і інтервали часу між ними – це 1) дисконтна сума; 2) фінансова рента; 3) майбутня вартість грошей; 4) надходження на поточний рахунок. 8. У аналізі грошових потоків застосовується техніка обчислення: 1) тільки складних відсотків, 2) тільки простих відсотків, 3) тільки точних відсотків, 4) тільки комбінованих відсотків, 9. Про інвестиційну привабливість проекту свідчить 1) негативна величина NPV; 2) NPV = 0; 3) позитивне значення NPV; 4) термін окупності менше 10 років.
Тема 4 АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ ЗВІТІВ
1. Фінансовий стан підприємства – це 1) комплекс показників, що характеризують стійкість підприємства; 2) комплекс показників, що характеризують доходи власників; 3) спроможність підприємства фінансувати свою діяльність; 4) комплекс показників, що характеризують рентабельність підприємства. 2. Який з розділів не входить до фінансового аналізу? 1) аналіз фінансових результатів; 2) аналіз фінансового стану; 3) аналіз випуску і реалізації продукції (робіт, послуг); 4) аналіз ділової активності. 3. Моментальний знімок фінансово - господарського стану суб’єкту господарювання на певну дату дає: 1) баланс (форма № 1); 2) звіт про фінансові результати (форма № 2); 3) звіт про рух грошових коштів(форма № 3); 4) звіт про власний капітал (форма № 4). 4. Ліквідність підприємства – це 1) показник, що визначається співвідношенням високоліквідних активів і валюти балансу; 2) спроможність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань; 3) показник, що визначається співвідношенням активів і заборгованості; 4) характеристика розміщення активів балансу. 5. Вимоги, що пред’являються до звітності: (укажіть). 6. Укажіть показник, який характеризується відношенням власного і залученого капіталу: 1) коефіцієнт фінансової автономії; 2) коефіцієнт фінансової залежності;. 3) коефіцієнт фінансового ризику (позикових коштів); 4) коефіцієнт фінансової стійкості. 7. Укажіть показник, який характеризує залежність СПД від довгострокових зобов’язань: 1) коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень; 2) коефіцієнт фінансового лівереджу; 3) коефіцієнт покриття інвестицій; 4) коефіцієнт критичної оцінки. 8. Показник, що характеризує ефективність виробничої діяльності СПД, а також ефективність політики ціноутворення: 1) рентабельність сукупного капіталу; 2) рентабельність власного капіталу; 3) валова рентабельність реалізованої продукції; 4) операційна рентабельність реалізованої продукції. 9. Коефіцієнт, що оцінює ефективність використання СПД наявних ресурсів не залежно від джерел їхній залучення: 1) Коефіцієнт трансформації;. 2) Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості; 3) Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості; 4) Коефіцієнт оборотності запасів. 10. Якщо тривалість оборотності оборотних коштів (То.о.к.) 1) То.о.к < 0, 2) То.о.к. > 0; 3) То.о.к =0; 4) То.о.к..= тривалості операційного циклу, це означає, що СПД має потребу у грошових коштах.
Тема 5 УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ
1. Укажіть позицію,, що не відноситься до принципів процесу управління грошовими потоками підприємства: 1) інформативна достовірність; 2) збалансованість; 3) висока оборотність; 4) ліквідність підприємства. 2. Непрямий метод складання Звіту про рух грошових коштів передбачає: 1) трансформацію чистого прибутку в чисту суму отриманих (витрачених) грошових коштів; 2) обробку інформації для розробки звітності; 3) розрахунок надходжень/виплат при фінансовій діяльності; 4) оцінку ліквідності підприємства. 3. Алгоритми визначення чистого грошового потоку за прямим і непрямим способом відрізняються по: 1) інвестиційній діяльності; 2) фінансовій діяльності; 3) операційній діяльності; 4) фінансовій і операційній. 4. Визначення достатності величини грошового потоку, що направляється на розвиток підприємства визначається: 1) коефіцієнтом ефективності грошових потоків; 2) коефіцієнтом реінвестування чистого грошового потоку; 3) сумою приросту реальних інвестицій підприємства; 4) ліквідність підприємства. 5. Збалансування грошових потоків повинне забезпечити: 1) необхідну пропорціональність позитивних і негативних грошових потоків; 2) синхронізацію грошових потоків за часом; 3) ефективне використання залучених коштів; 4) максимізацію чистого грошового потоку. 6. Форма поточного фінансового плану управління грошовими потоками, що розробляється на короткостроковий період з щоденною сегментацією – це 1) касовий бюджет; 2) платіжний календар; 3) кошторис витрат; 4) план реалізації продукції (виконання робіт). 7. Коефіцієнти інкасації відображають: 1) процент очікуваних грошових надходжень від продажів у відповідному часовому інтервалі з моменту реалізації; 2) процент очікуваних грошових надходжень від погашення кредиторської заборгованості; 3) процент грошових надходжень від планової виручки; 4) процент очікуваних грошових надходжень від інвестицій.
Тема 6 УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ
1. Прогнозування прибутку підприємства проводиться лише в рамках його 1) звичайної діяльності; 2) операційної діяльності; 3) фінансової діяльності; 4) інвестиційної діяльності. 2. Різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції це: 1) чистий прибуток (збиток); 2) валовий прибуток (збиток); 3) прибуток (збиток)від звичайної діяльності; 4) прибуток (збиток)до оподаткування. 3. Метод „Витрати - Обсяг – Прибуток” застосовується для аналізу: 1) звичайної діяльності; 2) операційної діяльності; 3) фінансової діяльності; 4) інвестиційної діяльності. 4. Операційний аналіз передбачає поділ витрат на: 1) прямі і непрямі ; 2) постійні і змінні; 3) основні і накладні; 4) виробничі і комерційні. 5. Межею рентабельності називається: 1) співвідношення мінімального і максимального обсягу виробництва; 2) виручка від реалізації, при якій забезпечується беззбиткова діяльність підприємства за умови неотримання прибутку; 3) співвідношення прибутку і загального обсягу витрат підприємства; 4) співвідношення порогової кількості товару та постійних витрат і обсягу реалізації 6. Збільшення обсягу прибутку підприємства не залежить фактору: 1) збільшення обсягу реалізації продукції; 2) збільшення числа споживачів та поставників; 3) підвищення ціни на продукцію; 4) зниження затрат на виробництво і реалізацію. 7. Сила дії виробничого важеля це 1) співвідношення маржинального прибутку і прибутку; 2) співвідношення постійних затрат і затрат на виробництво та реалізацію продукції; 3) співвідношення темпів приросту прибутку та темпів приросту обсягу реалізації продукції; 4) співвідношення маржинального прибутку і затрат на виробництво та реалізацію продукції. 8. Який із методів не використовується при формування ціни? 1) Витратний метод формування ціни 2) Метод маркетингових оцінок 3) Метод максимальної і мінімальної точки. 4) Метод граничних втрат 9. Яка з перелічених теорій не відноситься до основних теорій дивідендної політики? 1) теорія залишкового принципу; 2) теорія Ф. Модильяні і М. Міллера; 3) теорія М. Гордона; 4) теорія Міллера – Орра.
Тема 7. УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ
1. Важкореалізовані активи - це 1) гроші в національній валюті ; 2) дебіторська заборгованість підприємств; 3) готова продукція масового споживання і незавершене виробництво; 4) основні засоби. 2. Надмірна величина запасу коштів свідчить: 1) про серйозні фінансові труднощі підприємства; 2) про те, що підприємство зазнає збитків, зв'язаних з інфляцією і упущеною можливістю їхнього вигідного розміщення; 3) про несвоєчасні розрахунки за кредиторською заборгованістю; 4) про наявність понад прибутків. 3. Раціональність управління коштами на підприємстві визначають за допомогою коефіцієнта: 1) коефіцієнта абсолютної ліквідності; 2) коефіцієнта оборотності коштів; 3) співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості; 4) коефіцієнта стабільності. 4. Для визначення оптимальних розмірів грошових коштів на рахунку (касі) застосовуються наступні моделі 1) Модильяні і М. Міллера 2) М. Гордона; 3) Міллера – Орра 4) Паретто. 5. Яка з перелічених позицій не входить до складу оборотних активів: 1) товарні знаки; 2) векселі; 3) запаси; 4) гроші у касі. 6. Група активів підприємства, яка може бути конвертована в грошову форму без втрати своєї поточної вартості з метою своєчасного забезпечення платежів по поточних фінансових зобов'язаннях: 1) активи матеріальні; 2) активи ліквідні ; 3) активи оборотні; 4) активи нематеріальні. 7. Сукупність майнових цінностей підприємства, які сформовані за рахунок власного капіталу є 1) активи нематеріальні; 2) активи оборотні; 3) активи чисті; 4) активи фінансові. 8. Оборот виробничих запасів характеризує : 1) швидкість руху матеріальних цінностей і їхнього поповнення; 2) значний відтік коштів на поповнення запасів; 3) збільшення витрат, що виникають у зв'язку з володінням запасами; 4) збільшення питомої ваги запасів у активах підприємства. 9. Розмір оптимальної партії замовлень можна розрахувати за допомогою моделі 1) Баумоля; 2) Гордона; 3) Модильяні; 4) Уілсона. 10. Коефіцієнт, який показує, суму прибутку, одержуваного підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи – це 1) ROA; 2) ROЕ; 3) рентабельність продажу; 4) рентабельність продукції.
Тема 8. ВАРТІСТЬ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ
1. Вартість капіталу виміряється: 1) його рентабельністю, 2) відсотковою ставкою, яку потрібно платити інвесторам, що вкладають капітал у підприємство; 3) співвідношенням нерозподіленого прибутку і активів; 4) долею власних коштів у джерелах фінансування. 2. Вартість акціонерного капіталу залежить 1) від балансової вартості власного капіталу; 2) від кількості звичайних акцій; 3) від суми дивідендів і темпу приросту дивідендів; 4) від вартості майна АТ. 3. Найдорожчим джерелом фінансування є 1) позиковий капітал; 2) кредиторська заборгованість поставникам; 3) короткостроковий кредит; 4) нерозподілений) прибуток. 4. Оптимізація структури капіталу досягається 1) зменшенням середньозваженої вартості капіталу; 2) збільшенням середньозваженої вартості капіталу; 3) утриманням постійного рівня середньозваженої вартості капіталу; 4) накопиченням власного капіталу. 5. Чим більше грошовий потік, обумовлений діяльністю підприємства, і нижче вартість капіталу, тим 1) більша вартість фінансування; 2) вище вартість підприємства; 3) менша вартість підприємства; 4) менша вартість фінансування 6. Рівень підприємницького ризику виміряється: 1) рентабельністю бізнесу; 2) фінансовою стійкістю підприємства; 3) ростом дебіторської і кредиторської заборгованості; 4) силою впливу операційного важеля. 7. Відношення довгострокового позикового капіталу до власного капіталу – це показник 1) ефекту фінансового важеля; 2) фінансового левериджу; 3) плеча операційного важеля; 4) фінансової незалежності. 8. Після реконструкції підприємства прогнозується середньорічний чистий грошовий потік 540 тис.грн. Середньозважена вартість капіталу - 12%. Яка вартість підприємства? 1) 4,0 млн. грн.; 2) 4,5 млн. грн.; 3) 5,0 млн. грн.; 4) 6,4 млн. грн.
Тема 9. УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ
1. До основних форм фінансування інвестицій не відноситься: 1) самофінансування 2) кредитне фінансування 3) змішане фінансування 4) розрахунок з споживачами за послуги. 2. Реальний інвестиційний проект передбачає: 1) придбання акцій і облігацій інших підприємств; 2) емісію власних акцій; 3) капітальні вкладення; 4) придбання цінних паперів. 3. Програма в який представлені суми залучення засобів за рахунок власних чи позикових джерел, терміни їх залучення, тривалість періоду, на який залучаються засоби – це 1) стратегія фінансування капіталовкладень; 2) бюджет підприємства; 3) фінансовий план; 4) прогнозний баланс. 4. До простих методів попередньої оцінки інвестиційних проектів відносять: 1) метод еквівалентної річної вартості (приведених витрат); 2) метод внутрішньої норми прибутку; 3) метод облікової (бухгалтерської) норми прибутку ; 4) метод еквівалентної річної вартості. 5. Якщо NPV= 0, то ефективність проекту розраховують за 1) внутрішньою нормою рентабельності ; 2) періодом окупності; 3) прибутковістю; 4) різницею одержаних доходів і інвестицій. 6. Визначити NPV інвестиційного проекту, якщо доходи будуть надходити в сумі 40 і 30 тис.грн. відповідно через 1 та 2 роки. Первісні інвестиції 50 тис.грн., дисконтна ставка - 10%. 1) 10,5 тис.грн: 2) 20,0 тис.грн; 3) 11,2 тис.грн.; 4) 8,5 тис.грн. 7. До форм фінансового інвестування не відносять: 1) вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств; 2) вкладення капіталу в дохідні види грошових інструментів; 3) вкладення капіталу у впровадження передових технологій; 4) вкладення капіталу в дохідні інструменти фондових бірж. 8. Цінні папери з фіксованим доходом – це 1) облігації ; 2) звичайні акції; 3) привілейовані акції; 4) векселі. 9. Вибір найвигідніших шляхів розширення і поповнення активів підприємства з метою забезпечення основних напрямів його економічного розвитку – це 1) інвестиційна політика підприємства; 2) прийняття перспективного УР 3) корпоративна політика підприємства, 4) планування діяльності.
Тема 10. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ
1. Операційний ризик підприємства не виникає у сфері: 1) виробництва; 2) збуту; 3) придбання облігацій і акцій; 4) постачання. 2. При оцінці фінансового ризику не розраховують: 1) фінансового левериджу; 2) коефіцієнти незалежності; 3) коефіцієнти фінансової стабільності; 4) коефіцієнт виробничого левериджу; 3. При неплатежах чи несвоєчасних розрахунках за відпущену підприємством у кредит продукцію, а також перевищення розміру розрахункового бюджету по інкасації боргу має місце 1) кредитний ризик; 2) податковий ризик; 3) структурний ризик; 4) процентний ризик. 4. Оптимізація портфеля боргових зобов'язань досягається на основі: 1) отримання позики; 2) реалізації власних цінних паперів; 3) мінімізації платежів за користування позичковим капіталом; 4) вчасних розрахунків за кредитами. 5. При оцінці цінних паперів треба планувати наступні варіанти розвитку подій: 1) оптимістичний, песимістичний, реалістичний; 2) найбільш ймовірний. варіант; 3) песимістичний варіант; 4) оптимістичний, песимістичний 6. Способі зниження ризиків, який полягає в розподілі ризиків шляхом розширення об'єктів капіталовкладень асортименту товарів і послуг, фінансових інструментів тощо – це 1) диверсифікація 2) формування резервів; 3) хеджування; 4) страхування ризиків. 7. Інструменти хеджування ризиків: 1) форвардні контракти., 2) ф'ючерсні контракти 3) опціони 4) контракти на поставку сировини і матеріалів.
Тема 11. ВНУТРІШНЬОФІРМОВЕ ФІНАНСОВЕ ПРОГНОЗУ-ВАННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ
( У позиціях 2, 3, 4, 6, 7 - треба указати неправильні відповіді) 1. Процес розробки системи фінансових планів і бюджетів по забезпеченню функціонування і розвитку фінансової діяльності СПД у наступному періоді – це 1) фінансове планування 2) прогноз діяльності 3) бюджетування 4) планування динаміки показників 2. Перспективне фінансове планування включає наступні документи: 1) прогноз звіту про прибутки і збитки; 2) прогноз руху грошових коштів (потоків); 3) прогнозу бухгалтерського балансу; 4) прогноз впровадження інновацій. 3. Стратегія фінансування підприємства полягає у: 1) формуванні структури і витрат капіталу; 2) визначенні джерел довгострокового фінансування; 3) визначенні вартості капіталу підприємства; 4) виборі способів нарощування капіталу на перспективу. 4. Основні кроки прогнозування потреб фінансування: 1) складання прогнозу продажів; 2) складання прогнозу прибутків;. 3) складання прогнозу інвестицій в основні й оборотні активи; 4) розрахунок потреб у зовнішньому фінансуванні і пошук відповідних джерел з урахуванням раціональної структури джерел засобів. 5. Період оперативного планування фінансової діяльності складає: 1) до 3-х років 2) 1 рік 3) місяць, квартал 4) 5 років. 6. Методи фінансового прогнозування включають 1) „метод відсотка від продажів” 2) „метод формули” 3) бюджетний метод 4) АВС – метод. 7. Основними видами поточних фінансових планів підприємства є: 1) план реалізації продукції (послуг, робіт); 2) план доходів і видатків з інвестиційної діяльності; 3) план надходжень і видатків грошових коштів (план руху грошових коштів); 4) прогнозний баланс.
Тема 12. АНТИКРИЗОВЕ ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ ( У позиціях 2, 4- треба указати неправильні відповіді) 1. Розбалансована діяльність підприємства та обмежені можливості впливу його керівництва на фінансові відносини свідчать про 1) фінансову кризу 2) відсутність менеджменту 3) важке економічне становище у країні; 4) заборгованість підприємства. 2. В організації фінансової санації підприємств розрізняють основні функціональні блоки: 1) розробка плану; 2) реорганізація; 3) проведення санаційного аудиту; 4) менеджмент санації. 3. Наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних і правових можливостей, що сприяють проведенню фінансової санації характеризує показник: 1) санаційний прибуток 2) структура капіталу; 3) санаційна спроможність 4) резервний капітал. 4. Залежно від характеру заходів, які застосовуються, виділяють наступні форми реструктуризації: 1) реструктуризація виробництва; 2) реструктуризація запасів; 3) фінансова реструктуризація; 4) корпоративна реструктуризація (реорганізація). 5. Фінансова реструктуризація – це 1) реструктуризація заборгованості перед кредиторами; 2) одержання додаткових кредитів; 3) диверсифікація асортименту продукції; 4) заморожування інвестиційних вкладень. 6. Вірогідна ціна, за яку активи можуть бути продані на ринку на дату оцінки з урахуванням терміну продажу, визначеного ліквідаційною комісією. 1) ліквідаційна ціна акцій 2) ліквідаційна ціна майна 3) ліквідаційна маса 4) ліквідаційна вартість 7. Форма реорганізації, яка здійснюється шляхом придбання корпоративних прав фінансово неспроможного підприємства підприємством-санатором: 1) поділ підприємства; 2) ліквідація підприємства; 3) поглинання підприємства; 4) приєднання підприємства.
РОЗРАХУНКОВО – ГРАФІЧНЕ ЗАВДАННЯ З ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Умова розрахунково-графічного завдання з фінансового менеджменту.
Підприємство почало підготовку короткострокового фінансового плану на наступний звітний рік. Сукупність зібраної інформації (вихідні дані) наведена в Додатку 1. Система бюджетів підприємства складається на щоквартальній основі та включає (див. Додаток 2): 1. Прогноз продажу. 2. План виробництва продукції (підприємство виробляє один вид продукції). 3. Бюджет витрат на основні матеріали. 4. Бюджет витрат на оплату праці основного персоналу. 5. Бюджет накладних витрат. 6. Бюджет запасів готової продукції на кінець року. 7. Бюджет операційних витрат. 8. Бюджет коштів. 9. Плановий Звіт про фінансові результати за рік. 10. Плановий Баланс на кінець року.
Підготовивши відповідні бюджети і фінансові документи фінансовий менеджер має обґрунтувати прийняття рішення щодо способів фінансування операцій підприємства в майбутньому році. Бюджет підприємства може бути схвалений лише після розробки його фінансової політики і прийняття у ключовому бюджеті коштів рішення про способи фінансування і завершення останніх трьох бюджетів. У процесі виконання роботи фінансовий менеджер підприємства (роль якого належить виконувати Вам, студентам) повинний провести ситуаційний (сценарний) аналіз бюджету.
Підготовча частина розрахунково-графічного завдання.
Перед виконанням аналітичної частини підсумкової роботи треба дати теоретичне обґрунтування темі, відповівши на наступні питання:
(надається лише стисла відповідь, що розкриває сутність перелічених питань) Виконуючи аналітичну частину роботи, необхідно дотримуватись наступного порядку: 1. Заповнити вихідні дані з Додатка 1. 2. Провести процедуру розрахунку бюджетів підприємства. 3. Проаналізувати кожний з бюджетів підприємства, установити взаємозв'язок між бюджетами. 4. Проаналізувати отриманий бюджет коштів. Пояснити, чи існує можливість у даній ситуації обійтися без залучення додаткових позикових засобів 5. Обґрунтувати, який тип кредиту необхідний: короткостроковий чи довгостроковий. 6. Провести необхідні розрахунки для наступної схеми фінансування: виплата відсотків відбувається одночасно з частковим погашенням основної суми боргу при нарахуванні відсотка тільки на частину позички, що погашається; плануючи одержання позички і її повернення, підприємство повинне завжди тримати на розрахунковому рахунку не менш 35000 грн. 7. Після розрахунку фінансування проаналізувати прогнозний баланс і звіт про фінансові результати підприємства: як виглядають основні фінансові пропорції підприємства за результатами даного фінансового плану? Які з них можуть говорити про слабкі сторони позиції компанії? 8. Сценарії річного бюджету розроблюються студентами виходячи з можливих ситуацій, виконуються розрахунки сценаріїв за даними, указаними в додатках та погодженими з викладачем. У додатку 4 до індивідуального завдання надані варіанти сценаріїв, що прогнозуються на наступний період. 9. Зробити висновок про необхідне фінансування в кожному кварталі. 10. Зробити висновки щодо фінансового стану підприємства на основі розробленого прогнозного звіту про фінансові результати, бюджету коштів і балансу підприємства (для базового варіанта бюджету), а також для відповідного розрахованого за варіантом сценарію (додаток 4). Виконуючи аналітичні розрахунки за питаннями 3 – 10 студентам треба надати пояснення (обґрунтування) розрахунків, які ними проводяться та зробити відповідні висновки.
ДОДАТОК 1
Вихідні дані
ДОДАТОК 2 Таблиця 2.1 - Бюджет продажів.
Таблиця 2.2 - Бюджет виробництва, грн.
Таблиця 2.3 - Бюджет основних матеріалів
Таблиця 2.4 - Бюджет заробітної плати, грн.
Таблиця 2.5 - Бюджет накладних витрат, грн.
Таблиця 2.6 - Бюджет кінцевих запасів продукції
Таблиця 2. 7 - Бюджет витрат на реалізацію і управління, грн.
Таблиця 2.8 - Бюджет коштів
Таблиця 2.9 - Прогнозний звіт про прибуток (збиток), грн.
Таблиця 2.10 - Прогнозний баланс на кінець року, грн.
Продовження табл. 10 додатку 2.
ДОДАТОК 3.
Таблиця 3.1. Аналіз фінансової стійкості підприємства, грн.
ДОДАТОК 4.
В додатку 4 наведені варіанти сценаріїв, що прогнозуються на наступний період.
Таблиця 4.1 – Варіанти розрахунку прогнозної фінансової звітності
Сценарій 1.
Сценарій 2. Може змінитися сезонність продажів і обсяг продажу по кварталам:
Сценарій 3.
ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ з наукова роботи студентів (денне відділення)
Наукова робота студентів з модулю „Фінансовий менеджмент” включає підготовку рефератів, презентація їх на заняттях (за темами), студентських конференціях, підготовка наукових статей і ін. Етапи виконання наукової роботи:
Тематика рефератів
Тема реферату може бути запропонована студентом самостійно і погоджена з викладачем.
ЛІТЕРАТУРА :
Бланк И.А. Финансовый менеджмент- Учебный курс - К.: Ника-Центр, 2004.
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||