|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ« Назад
ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ 09.03.2014 20:20
IV. Тематика курсових робіт ЗГІДНО опп
V. Типові плани курсових робіт УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИВСТУП 1. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ ПІДПРИЄМСТВА 1.1. Поняття грошового потоку та характеристика його видів 1.2. Принципи управління грошовими потоками підприємства 2. ПЛАНУВАННЯ ТА АНАЛІЗ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ ЗАЛК 2.1. Розробка плану надходження та витрачення грошових коштів 2.2. Розробка платіжного календаря 3. МЕТОДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ ПІДПРИЄМСТВА ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ СТАНОМ ПІДПРИЄМСТВАВСТУП 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ СТАНОМ ПІДПРИЄМСТВА 1.1. Поняття фінансового стану підприємства 1.2. Показники фінансового стану підприємства 1.3. Фактори впливу на фінансовий стан підприємства 1.4. Функції фінансового менеджменту 2. ФОРМУВАННЯ ТА АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА 2.1. Сучасний стан та тенденції діяльності підприємства 2.2. Аналіз фінансового стану та ділової активності підприємства 2.3. Аналіз ринкової стійкості підприємства 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ СТІЙКОГО ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА 3.1. Стратегічне та тактичне планування 3.2. Удосконалення механізму управління фінансовим станом 3.3. Шляхи боротьби зі збитковістю та пошук резервів збільшення прибутку ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕЗУЛЬТАТАМИ ПІДПРИЄМСТВА ВСТУП 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВ 1.1. Суть фінансової діяльності підприємств 1.2. Прибуток як кінцева мета фінансово-господарської діяльності підприємства 1.3. Роль фінансових результатів у розширеному відтворенні 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 2.1. Організаційна характеристика підприємства. Ефективність використання його виробничого потенціалу 2.2. Оцінка фінансового стану підприємства 2.3. Індексний аналіз прибутку від операційної діяльності. Аналіз взамозв’язку собівартості, прибутку та обсягу реалізації 3. ПЛАНУВАННЯ ЯК ЗАСІБ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕЗУЛЬТАТАМИ ПІДПРИЄМСТВА 3.1. Аналіз рівнів, динаміки та структури фінансових результатів 3.2. Удосконалення системи планування фінансових результатів на підприємстві 3.3. Пропозиції щодо покращення фінансових результатів ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ ВСТУП 1. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ 1.1. Сутність, зміст та класифікація фінансових ризиків 1.2. Політика управління фінансовими ризиками 1.3. Економічний зміст страхування кредитних ризиків 2. АНАЛІЗ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА 2.1. Базові показники фінансового менеджменту, що відображують фінансовий ризик 2.2. Аналіз фінансового стану позичальника 2.3. Необхідний пакет документів 3. МЕХАНІЗМИ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ ТА ЇХ ЕФЕКТИВНІСТЬ 3.1. Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків 3.2. Форми та види страхування фінансових ризиків ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМВСТУП 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ1.1. Сутність і зміст прибутку 1.2. Методи планування прибутку 1.3. Управління використанням прибутку 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОПЕРАЦІЙНОГО АНАЛІЗУ НА ПІДПРИЄМСТВІ 2.1. Розрахунок ефекту фінансового важеля 2.2. Механізм управління витратами 2.3. Розрахунок межі рентабельності, запасу фінансової потужності й сили впливу операційного важеля 3. РОЗРОБКА ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ ТА ЇЇ ОПТИМІЗАЦІЯ ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ
VI. Типовий зміст курсової роботи ЗМІСТ
ВСТУП 1 ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТОРСЬКОЮ І ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ 1.1 Економічна сутність дебіторської і кредиторської заборгованості та формування політики управління 1.2 Показники ефективності управління кредиторською і дебіторською заборгованістю 1.3 Методи управління кредиторською і дебіторською заборгованістю підприємства 2 АНАЛІЗ І ОЦІНКА УПРАВЛІННЯ КРЕДИТОРСЬКОЮ І ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНОСТЯМИ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ «АВТОПАРК» 2.1 . Організаційно-економічна характеристика ВАТ «АВТОПАРК» 2.2 Аналіз ліквідності та платоспроможності 2.3 Аналіз складу і структури кредиторської заборгованості 2.4 Аналіз динаміки, складу і структури дебіторської заборгованості 2.5 Порівняльний аналіз кредиторської і дебіторської заборгованостей 3 ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ КРЕДИТОРСЬКОЇ І ДЕБІТОРСКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТЕЙ В РАМКАХ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ ВАТ «АВТОПАРК» ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ
РЕФЕРАТ
Курсова робота: 69 сторінок друкованого тексту, містить 14 таблиць, 15 рисунок, 3 додатки. Список використаних джерел включає 31 найменування. Об’єктом дослідження: процес управління кредиторською і дебіторською заборгованість на ВАТ «АВТОПАРК». Мета роботи: дослідження методичних і практичних аспектів відображення дебіторської та кредиторської заборгованості на підприємствах, шляхи управління ними та методи оптимізації в умовах ринкової економіки на прикладі ВАТ «АВТОПАРК». В ході написанні курсової роботи були проаналізовані всі показники аналізу фінансового стану підприємства. Також був проведений аналіз складу і структури кредиторськоі і дебіторської заборгованості та їх порівняльний аналіз. Розроблені шляхи оптимізації кредиторської і дебіторської заборгованостей в рамках фінансового управління ВАТ «АВТОПАРК».
ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА, ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ, КРЕДИТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ, ФАКТОРИНГ, ТОВАРНИЙ КРЕДИТ, КОМЕРЦІЙНИЙ КРЕДИТ.
ВСТУП
Актуальність обраної теми полягає в тому, що на сьогоднішній день одним з важливих питанням залишається управління дебіторською і кредиторською заборгованістю, що пов'язано із проблемою неплатежів. Підприємства в першу чергу вирішують власні проблеми, незважаючи на виконання фінансових зобов'язань із платежів перед контрагентами. Таке поводження підприємства обумовлене відсутністю їхньої майнової відповідальності за невиконання договірних зобов'язань і дає їм можливість ухилятися від взаєморозрахунків з контрагентами. У таких умовах усе більше росте необхідність управління дебіторською заборгованістю. Значущість аналізу дебіторської й кредиторської заборгованості визначається, з однієї сторони тим, що недостатня увага до цього питання може привести цілком благополучне підприємство до банкрутства, з іншого боку – реструктуризацію заборгованості доцільно розглядати як метод фінансового оздоровлення підприємства. Саме тому, належний аналіз та контроль за станом дебіторської і кредиторської заборгованості сприятимуть ефективному управлінню їх розмірами, строками утворення на підприємстві та посиленню якості контролю за своєчасним здійсненням розрахунків між підприємствами, що підтверджує актуальність обраної теми. Теоретичні й практичні аспекти аналізу управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємств із різним ступенем повноти розглядалися в працях провідних вітчизняних та зарубіжних вчених: І. Балабанова, В. Белолипецкого, И. Бланка, О. Єфімовій, В. Завгороднього, В. Ковальова, Г. Митрофанова, Є Мниха, Р. Сайфулина, Н. Самсонова, Так, В. Лень дає ґрунтовне визначення видів дебіторської і кредиторської заборгованості, досліджує їх сутність та класифікацію. Більш докладно описують виникнення кредиторської заборгованості та її негативний вплив на економічну систему підприємства В. Гриньова та В. Коюда. В наукових досліджених О. Бондаренко запропоновано методику ефективного управління портфелем дебіторської заборгованості на підприємстві. З метою покращення організації управління заборгованістю В. Сопко та В. Завгородній запропонували визначити об`єкти заборгованості відповідно до термінів її погашення та згрупувати за видами заборгованості. У роботах С. Валдайцева, Н. Вараксіній, С. Кована, О. Степанової, А. Тюриної велика увага приділяється питанням реструктуризації заборгованості підприємств. Віддаючи належне наробіткам вітчизняних і закордонних економістів, здійсненим в області теорії, методики й організації управління дебіторською й кредиторською заборгованостями підприємств, потрібно помітити, що до цього часу багато проблем не знайшли свого остаточного рішення, що й визначає актуальність теми курсового дослідження, її теоретичну й практичну значимість. Об’єктом дослідження виступає процес управління дебіторською та кредиторською заборгованістю, яка утворилася внаслідок господарської діяльності підприємства, її аналіз та пошук шляхів оптимізації. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, практичних та методологічних питань, пов’язаних з управлінням дебіторською та кредиторською заборгованостями на підприємстві ВАТ «АВТОПАРК». Метою роботи є дослідження методичних і практичних аспектів відображення дебіторської та кредиторської заборгованості на підприємствах, шляхи управління ними та методи оптимізації в умовах ринкової економіки. Реалізація мети дослідження потребує вирішення наступних задач: – розглянути економічну сутність дебіторської й кредиторської заборгованостей та їх класифікації; – визначити сутність управління кредиторською заборгованістю в системі фінансового менеджменту підприємства; – розглянути методичні підходи до управління дебіторською заборгованістю; – здійснити аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства ВАТ «АВТОПАРК”; – дослідити вплив дебіторської заборгованості на фінансовий стан підприємства; – проаналізувати структуру та динаміку кредиторської заборгованості ВАТ «АВТОПАРК”; – розглянути зарубіжний досвід удосконалення управління дебіторською й кредиторською заборгованістю; – охарактеризувати вибір джерел фінансування діяльності підприємства; – розглянути, яким чином здійснюється контроль за дебіторською заборгованістю підприємства ВАТ «АВТОПАРК”. Основним завданням, яке досліджується в роботі є визначення методики аналізу ефективного управління дебіторською та кредиторською заборгованістю та реалізація системного підходу до розробки політики фінансового оздоровлення підприємства, що дозволяє уточнити основні цілі й принципи даного процесу на основі розширення системи показників. Послідовність дій у процесі управління дебіторською заборгованістю дає можливість забезпечити належне оперативне керування дебіторською заборгованістю на підприємстві в умовах ринкової економіки. Важливим джерелом дослідження, його інформаційною базою стали законодавчі і нормативні документи, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань економіки, інвестування, менеджменту, планування, обліку фінансових інвестицій; звітність підприємства ВАТ «АВТОПАРК”.
1 ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТОРСЬКОЮ І ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ СУБ`ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УМОВАХ РИНКУ
1.1 Економічна сутність дебіторської і кредиторської заборгованості та формування політики управління
Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприємству кошти, їхні еквіваленти або інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату балансу. Оскільки відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну (квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємствам варто визначати щокварталу [5, c. 115]. На сьогоднішній день складним питанням є управління дебіторською заборгованістю, що пов'язано із проблемою неплатежів. Підприємства в першу чергу вирішують власні проблеми, незважаючи на виконання фінансових зобов'язань із платежів перед контрагентами. Таке поводження підприємства обумовлене відсутністю їхньої майнової відповідальності за невиконання договірних зобов'язань і дає їм можливість ухилятися від взаєморозрахунків з контрагентами. У таких умовах все більш росте необхідність керування дебіторською заборгованістю. Реалізація управлінських функцій підприємства щодо дебіторської заборгованості обумовлює необхідність рішення таких завдань: – дослідження економічної сутності дебіторської заборгованості й виникнення в сучасних умовах господарювання; – доповнення її класифікації й обґрунтування критеріїв визначення; удосконалення нинішньої методики обліку заборгованості і її рефінансувань; – удосконалення обліку простроченої й безнадійної заборгованості; – здійснення аналізу й внутрішнього контролю дебіторської забор-гованості спеціальним структурним підрозділом підприємства по проблемній дебіторській заборгованості [6, c. 59]. Постановка цих завдань вимагає з'ясування насамперед сутності дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість розглядається як кошти, вилучені в підприємства, або які певний час перебувають в іншої особи [2]. Таке трактування дебіторської заборгованості ставить проблему відображення в обліку коштів, які фактично перебувають у розпорядженні іншої особи. Виникає сумнів щодо правильності диференціації видів дебіторської заборгованості й назв бухгалтерських розрахунків, де вона відображається. Як переконує досвід країн з розвитий економікою, розрахунки, які використовуються там, вірніше відображають сутність дебіторської заборгованості. Підприємства, організації й інші юридичні особи незалежно від форм власності при формуванні й узагальненні в бухгалтерському обліку й звітності інформації про дебіторську заборгованість повинні керуватися нормами П(С)БУ 10. П(С)БУ 10 визначає методологічні основи формування в бухгалтерському обліку й розкритті у фінансовій звітності інформації про дебіторську заборгованість [2]. Норми цього положення застосовуються з урахуванням особливостей оцінки й розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості, установлених іншими положеннями. Дебіторська заборгованість відображається у формі №1 “Балансу” у складі активів. Активи підприємства - це ресурси, контрольовані підприємством, від використання яких очікується одержання економічних вигід у майбутньому. Звичайно економічна вигода від дебіторської заборгованості виражається в тім, що підприємство в результаті її погашення розраховує рано або пізно дістати грошові кошти і їхні еквіваленти. Відповідно дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли існує ймовірність її погашення боржником. Якщо такої ймовірності ні, суму дебіторської заборгованості варто списати. Якщо заборгованість неможливо вірогідно оцінити, тобто визначити її суму, вона не може бути визнана активом і не повинна відображатися в балансі [5, c. 116]. На сьогоднішній день згідно П(С)БУ 10 дебіторська заборго-ваність ділиться на довгострокову й короткострокову [2]. Класифікація й структура дебіторської заборгованості згідно П(С)БУ 10 у розгорнутому виді представлена на рис. 1.3.
Рисунок 1.3 – Структура дебіторської заборгованості Розмір дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами, які поділяються на зовнішні та внутрішні (рис. 1.4. і 1.5).
Рисунок 1.4 – Склад зовнішніх факторів, що визначають розмір дебіторської заборгованості
Зовнішні фактори практично не залежать від діяльності підприємств і обмежити їх вплив досить складно. Внутрішні – залежать від того, наскільки фінансовий менеджер володіє навичками управління дебіторською заборгованістю.
Рисунок 1.5 – Склад внутрішніх факторів, що визначають розмір дебіторської заборгованості
Довгострокова дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, що не виникає в ході нормального операційного циклу й буде погашена після 12 місяців з дати балансу. Поточна дебіторська заборгованість – це заборгованість, що виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу [2]. Таким чином, якщо виникла заборгованість не пов'язана з операційним циклом (наприклад, заборгованість орендарів по операціях фінансової оренди, працівників по наданим їм позикам), але передбачається, що вона буде погашена в строк менший 12 місяців, то така заборгованість зізнається поточної. Датою балансу звичайно є останній день звітного періоду. При відбитті дебіторської заборгованості на субрахунках бухгалтерського обліку (див. табл. 1.1) варто враховувати, що перелік рахунків, наведених у Плані, не є вичерпним. При необхідності підприємством можуть бути уведені нові субрахунку, які не повинні порушувати затверджений План.
Таблиця 1.1 – Відбиття дебіторської заборгованості на рахунках бухгалтерського обліку й у Балансі
З метою складання фінансової звітності дебіторська заборгованість класифікується по таких ознаках: – у зв'язку з нормальним операційним циклом; – по строку погашення; – за об'єктам, щодо яких виникли зобов'язання дебіторів; – по своєчасності оплати боржником дебіторської заборгованості. Поряд з аналізом дебіторської заборгованості необхідно вивчати та управляти кредиторською заборгованістю, її складом, структурою. Аналіз кредиторської заборгованості починається з вивчення складу і структури за даними форми № 1 Баланс. Для цього розраховують питому вагу кожного виду кредиторської заборгованості в загальній сумі. Такі показники розраховуються за звітним періодом і за планом, а порівнюючи їх, визначають відхилення в структурі кредиторської заборгованості, установлюють причини змін її окремих складових і розробляють заходи для регулювання заборгованості, особливо тих її складових, які негативно впливають на діяльність підприємства. Зобов'язання – важливий елемент балансу. Сукупна оцінка окремих видів зобов'язань використовується для визначення рівня платоспроможності підприємства, його загальної й швидкої ліквідності. Тому статті зобов'язань у балансі відіграють більшу роль в аналітичних процедурах, які здійснюються зовнішніми й внутрішніми користувачами фінансової звітності, а виходить, і в ефективності економічних рішень, які ними приймаються [8, c. 218]. Відповідно до П(С)БУ 2 “Баланс”: зобов'язання – це заборгованість підприємства, що виникла в результаті минулих подій і погашення якої, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Зобов'язання відображається в балансі за умови, що його оцінка може бути вірогідно визначена й існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення. Погашення зобов'язань може здійснюватися шляхом: – сплати кредиторові коштів; – відвантаження готової продукції або товарів у рахунок отриманого авансу від покупця; – заміняє дане зобов'язання іншими зобов'язання; – перетворить зобов'язання в капітал [14, c. 16]. Склад кредиторської заборгованості, її відбиття на рахунках бухгалтерського обліку й у Балансі наведені таблицею 1.2.
Таблиця 1.2 – Відбиття й склад кредиторської заборгованості
Таким чином, зобов'язання суб'єкта господарювання являють собою важливий елемент балансу. Сукупна оцінка окремих видів зобов'язань використовується для визначення рівня платоспроможності підприємства, його загальної й швидкої ліквідності. Тому статті зобов'язань у балансі відіграють більшу роль в аналітичних процедурах, які здійснюються зовнішніми й внутрішніми користувачами фінансової звітності, а виходить, і в ефективності економічних рішень, які ними приймаються.
1.2 Показники ефективності управління кредиторською і дебіторською заборгованістю
Ризик дебіторської заборгованості містить у собі потенційну можливість значного збільшення, росту безнадійних боргів і загального часу погашення боргових зобов'язань. Про можливість посилення ступеня такого ризику свідчить значний ріст відпуску товарів у кредит, подовження строків цього кредиту, збільшення числа організацій-банкрутів серед покупців, загальне погіршення економічної ситуації в країні. Дебіторська заборгованість становить значну питому вагу в складі поточних активів і істотно впливає на фінансове становище підприємства. Значення аналізу дебіторської заборгованості особливо збільшується в період інфляції, коли мобілізація власних оборотних активів є дуже невигідною [18, c. 141]. Джерелом аналізу є баланс підприємства; для внутрішнього аналізу використовують також дані аналітичного обліку. Аналіз дебіторської й кредиторської заборгованості починається з вивчення даних балансу, по яких установлюють ступінь збільшення або зменшення за звітний період – як в абсолютних сумах, так і по питомій вазі в сумі оборотних коштів. В узагальненому виді зміни в обсязі дебіторської й кредиторської заборгованості за звітний період можуть бути охарактеризовані даними горизонтального й вертикального аналізу балансу. Особлива увага в процесі аналізу дебіторської заборгованості приділяють статті “Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги”, що становить найбільшу питому вагу в загальній сумі дебіторської заборгованості. Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку ця дебіторська заборгованість відображається в балансі по чистій реалізаційній вартості, тобто як сума дебіторської заборгованості за винятком сумнівних і безнадійних боргів [17, c. 33]. Питома вага дебіторської заборгованості показує, яка частина оборотних коштів відвернена в розрахунки, а кредиторської – її частку в джерелах формування оборотних коштів. Для визначення характеру, причин і строку утворення дебіторської й кредиторської заборгованості використовують дані аналітичного обліку. По характері утворення дебіторська й кредиторська заборгованість діляться на нормальну, котра обумовлена діяльністю підприємства й діючих форм розрахунків; і на ненормальну (невиправдану), наявність якої означає порушення платіжної дисципліни. До невиправданої дебіторської й кредиторської заборгованості ставиться в першу чергу прострочена заборгованість по взаємних зобов'язаннях і претензіям. Така заборгованість може утворитися в результаті поганого фінансового стану підприємства, викликаного недоліком власних коштів або їхнім неправильним використанням; розміщення оборотних коштів у зайві (наднормативних) запасах матеріальних цінностей. До неї також ставиться заборгованість покупців і замовників за товари, роботи й послуги, неоплачені в строк і ін. [17, c. 35]. При аналізі кредиторської заборгованості особлива увага приділяється стану розрахунків з постачальниками й підрядниками за отримані матеріальні цінності, роботи й послуги, з бюджетом, Пенсійним фондом і Фондом соціального страхування, з робітниками та службовцями по оплаті праці й ін. [18, c. 142]. За даними бухгалтерської звітності (форма №1, форма №2) можна виділити ряд показників, які характеризують ефективність управління кредиторської і дебіторської заборгованості. До цих показників відносяться наступна група показників для оцінки оборотності дебіторської заборгованості:
1. Оборотність дебіторської заборгованості/кредиторської заборгованості:
Коб= (1.1)
П= (1.2)
3. Частка дебіторської/кредиторської заборгованості в загальному обсязі поточних активів
ЧСЗ= (1.3)
Для аналізу оборотності дебіторської (кредиторської) заборго-ваності з використанням вищевказаних показників складають аналітичну таблицю зразкового такого виду. Для оцінки оборотності кредиторської заборгованості, використовуємо ті ж коефіцієнти, які використовували для оцінки оборотності дебіторської заборгованості, з однією відмінністю, що в знаменнику відображаємо суму обороту для закупівлі сировини, матеріалів і т.п. (кредитові обороти за рік по рахунку 631 “Розрахунки з постачальниками й підрядниками) [18, c. 143]. Ретельному аналізу піддаються також розрахунки з різними дебіторами й кредиторами, причини їхнього виникнення. Важливе значення для підприємства має не тільки величина, але і якість дебіторської заборгованості. Його характеризують ряд показників: – частка боргових зобов'язань, забезпечених заставою, поручництвом або банківською гарантією; – питома вага вексельної форми розрахунків; – частка резервів по сумнівних боргах у загальній сумі дебіторської заборгованості; – питома вага прострочених боргів у їхній сукупній величині. Велике значення для фінансового управління підприємством має аналіз тенденцій зміни співвідношення короткострокової заборгованості й величини доходів організації в аналізованому періоді. Структура власного капіталу визначається на основі аналізу складових елементів. Ефективність їхнього використання оцінюється із застосуванням відносних показників і коефіцієнтів. Особлива увага приділяється показникам, що мають безпосереднє відношення до ризику продажів у кредит: відношенню боргових зобов'язань до загальної вартості основного й оборотного капіталу, співвідношенню поточних активів і пасивів, коефіцієнтам покриття кредиторської заборгованості й ін. [20, c. 94].
2 АНАЛІЗ І ОЦІНКА ПОЛІТИКИ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТОРСЬКОЮ І ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНОСТЯМИ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ «АВТОПАРК»
2.1 Організаційно-економічна характеристика ВАТ «АВТОПАРК»
ВАТ "Автопарк" – акцiонерне товариство, яке займається перевезенням пасажирiв i вантажiв, є правонаступником державного Запорiзького автотранспортного пiдприємства 12310 (ЗАТП 30815 – на момент заснування). Пiдприємство ЗАТП 12310 (ЗАТП 30815) було створено 01.07.1984 р., згiдно наказу Мiнiстерства автомобiльного транспорту УРСР за №88 вiд 16.05.1984 р. У листопадi 1995 року державне пiдприємство ЗАТП 12310 було перетворено в процесi приватизацiї у вiдкрите акцiонерне товариство "Автопарк" (ВАТ "Автопарк"). ВАТ "Автопарк" складається зi наступних пiдроздiлiв: – автоколона №1 – мiськi пасажирськi перевезення автобусами, виконання перевезень автобусами по заявам пiдприємств, органiзацiй, приватних осiб; – автоколона №3 – перевезення вантажiв по заявам пiдприємств, органiзацiй, приватних осiб; – авторемонтнi майстернi – ремонт i технiчне обслуговування автомобiлiв пiдприємств, органiзацiй, приватних осiб. Всi структурнi пiдроздiли ВАТ "Автопарк" знаходяться у Запорiжжi (автоколона №3 територiально вiдокремлена). ВАТ "Автопарк" не має фiлiй, дочiрнiх пiдприємств. До основних видiв дiяльностi товариства належать: – мiськi пасажирськi превезення автобусами – 82,4% вiд доходiв (замовник – мiська адмiнiстрацiя), – вантажнi перевезення – (замовник – пiдприємства, органiзацiї, приватнi особи), – перевезення пасажирiв на замовлення – 13,7%. Обидва види перевезень мають вiдносно стабiльний попит (сезоннi коливання не перевищують 10%). Споживачами послуг, якi надаються емiтентом є фiзичнi та юридичнi особи. Межами ринку дiї товариства можна визначити: м. Запорiжжя, Запорiзьку обл. та межi України. У роботі транспортних підприємств, що здійснюють професійні вантажоперевезення, використовується найрізноманітніший автотранспорт. Все залежить від конкретного замовлення й характеру вантажу – максимально високий рівень надаваних послуг у мінімальний термін плюс стовідсоткова гарантія схоронності під час перевезення вантажів є основною вимогою, що пред'являють до себе автотранспортні компанії, що займаються вантажоперевезеннями. Радіофіковані вантажні автомобілі, автобуси, легкові автомобілі будуть у розпорядженні клієнта протягом 20 хвилин з моменту замовлення. Перевезення вантажів по місту і області провадиться в строгій відповідності з умовами договору, у якому також гарантується відповідаль-ність підприємства перед клієнтом. Замовникові буде запропонований ще цілий ряд послуг. Наприклад, можуть бути надані диспетчерські й експедиторські послуги, а також послуги з надання практично будь-якого автотранспорту, причому, з оплатою одного напрямку; можна замовити бригаду професійних вантажників, що гарантує якість робіт. Можлива доставка вільних і збірних вантажів від одного кілограму автомобільним транспортом. Абсолютна надійність, своєчасність і бездоганна якість надаваних послуг робить роботу транспортних компаній привабливої для замовника. Транспортно-експедиційна компанія ВАТ "Автопарк", що успішно працює вже більше 15 років, пропонує комплекс послуг у сфері вантажоперевезень по Україні й міжнародних перевезеннях вантажів. Компанія робить комплексні послуги по автомобільним вантажо-перевезеннях по території Росії, Європи й Азії, у тому числі негабаритних, великогабаритних, великовагових і небезпечних (ADR) вантажів, забезпечуючи для цього підготовку всіх необхідних документів, консолідацію, сортування й перевантаження на власних транзитних площадках. Маючи належним чином обладнані консолідаційні склади в місті Одесі, компанія організовує й забезпечує своєчасні вантажоперевезення з морського порту в контейнерах (контейнерні перевезення вантажів), вагонами або фурами в різні регіони України, або транзитом в інші країни СНД. Одним з найбільш успішних напрямків діяльності компанії "Автопарк" є транспортно - експедиційне обслуговування підприємств на умові висновку постійних договірних відносин для перевезень вантажів по Україні, областям і іншим регіонам всіма видами автомобільного транспорту або по залізниці. Клієнти підприємства, це не тільки великі й відомі товаровиробники, але й невеликі компанії, зацікавлені в стабільному і якісному обслуговуванні, а так само закордонні партнери із країн Європи, Азії й Америки, що поставляють свою продукцію в Україну. До безсумнівних переваг компанії відносяться: – вантажоперевезення по Україні і міжнародні перевезення; – перевезення негабаритних, важковагових, небезпечних вантажів; – багаторічний досвід вантажних перевезень; – злагоджена команда відповідальних фахівців; – митне оформлення вантажів; – послуги по озброєному супроводу вантажів; – професійна транспортна логістика ; – розробка оптимальних схем для мультимодальних и контейнерних перевезень. Зберігаючи свою репутацію, керівництво компанії однаково сумлінно ставиться як до обслуговування великих контрактів, так і до перевезення вантажів у невеликих обсягах. Компанія "Автопарк" відповідально ставиться до кожного замовлення й гарантує його своєчасне і якісне виконання. Для оперативного обслуговування замовників, у розпорядженні компанії постійно є найрізноманітніші види як власного, так і притягнутого для автоперевезень автотранспорту (тенти, ізотерми, рефрижератори й т.д.) – підприємством забезпечується все, що знадобиться для якісного автоперевезенні вантажів.
2.2 Аналіз ліквідності та платоспроможності
Фінансовий стан підприємства можна оцінювати з погляду короткострокових й довгострокових перспектив. У першому випадку критерії оцінки фінансового стану - ліквідність і платоспроможність підприємства, тобто здатність вчасно й у повному обсязі зробити розрахунки по короткострокових зобов'язаннях. Здатність підприємства платити по своїх короткострокових зобов'язаннях називається ліквідністю (підприємство вважається ліквідним, якщо воно в стані виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи поточні активи). Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і їхніх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення. Таким чином, основними ознаками платоспроможності є: а) наявність у достатньому обсязі коштів на розрахунковому рахунку; б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості. Для простоти розрахунків перетворюємо баланс підприємства в транспонований, в якому активи розміщуються за ступенем ліквідності, а пасиви - за часом виконання зобов'язань (табл.2.1). КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |