Географія туризму

Географія туризму  08.03.2014 08:03

Географія туризму – це дисципліна, яка висвітлює просторово-часові особливості розвитку туризму.

 

ПРОСТОРОВО-ЧАСОВІ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ТУРИЗМА

Географічні контрасти, що подекуди просто-таки полярні, не залишаються незмінними у часі і просторі. Вони посилюються, послаблюються і часом можуть навіть зовсім зникати. Для пояснення цих контрастів і для можливого передбачення подальших просторово-часових змін були запропоновані відповідні теорії. Загалом майже усі вони спираються на поняття «інновації».

Поняття «інновація» означає «нововведення» – принципово нові види продукції, ресурси, технології обслуговування, ринки збуту і таке ін.,  які уже використовуються у практичній діяльності. Будь-які інновації в туризмі нині є не просто бажаними, а необхідними. Саме інновації потужною є нині рушійною силою, що визначає успішний розвиток туризму. Процес розповсюдження інновацій в географічному середовищі, тобто розширення території, що охоплюється нововведеннями, називається дифузією інновацій (від лат. diffusio – розповсюдження, розтікання, розсіювання).

Концепція просторової дифузії інновацій пов’язується передусім з ім’ям шведського географа Торстена Хегерстранда, який виявив  закономірності поширення нововведень. Важливим просторовими  аспектами концепції Хегерстранда є те, що дифузія інновацій відбувається у двох напрямках. Перший – це від країни до країни і від регіону до регіону, другий – від міста до міста. Але це відбувається не хаотично, оскільки утворюється певна ієрархічна система, де інновації поширюються від більш розвинутих регіонів і міст до менш розвинутих.

Серед часових аспектів даної концепції варто звернути увагу на те, що інновації поширюються не стабільно у часі, а у вигляді своєрідних хвиль. При цьому, зазначав Хегерстранд, швидкість дифузії залежить не від відстані, а від здатності окремих міст генерувати інновації.

Концепція «Центр-Периферія» американського географа Джона Фрідмана. Згідно цієї концепції, завдяки інноваційним процесам сформувалися так званий Центр – територія, де генеруються й звідки поширюються інновації та його антипод – Периферія. Остання характеризується відсутністю або слабким розвитком інноваційних процесів. Такі відміни, за Фрідманом, породжені нерівномірністю економічного зростання.

Взаємовідносини між Центром і Периферією мають як позитивні, так і негативні наслідки для останньої. З одного боку, Центр завдяки інноваціям надає Периферії  нові технології туристичного обслуговування і управлінських навичок, забезпечує надходження іноземної валюти, приплив інвестицій в туристичну сферу, створення робочих місць і підвищення зайнятості серед місцевого населення, створення позитивного іміджу країни тощо.  З іншого боку, Центр постійно викачує різного роду ресурси з периферійних районів. Адже відносини між метрополіями, що генерують туристичні потоки, і країнами Периферії, що їх приймають нерідко мають напівколоніальний характер.

Загалом розвиток туризму в країнах Периферії здійснюється під контролем і відбувається на користь ТНК з штаб-квартирами в метрополіях. Очевидно, що такі взаємовідносини також підсилюють і закріплюють відмінності між Центром і Периферією, ослабляючи Периферію.

 За Фрідманом, будь-який  вплив Центру на Периферію здійснюється у просторі неоднаково. Залежно від того, наскільки тісними є зв'язки у Периферії з Центром, існує «внутрішня» («ближня») і «зовнішня» («далека») Периферія. Різниця між ними полягає у тому, що ближня Периферія знаходиться у безпосередньому контакті з Центром, від якого одержує імпульси до розвитку. Водночас, «зовнішня», або «далека» Периферія, майже не зазнає впливу Центра.

Велику роль у формуванні Центру і Периферії відіграють світові (глобальні) міста, які і є безпосередніми джерелами інновацій.  Світові міста – це такі міста, економічні і політичні функції яких мають планетарне значення. Вважається, що головна ознака світових міст – це ступінь ділової активності. Ділова активність передбачає наявність штаб-квартир і представництв передусім чотирьох бізнес-послуг: фінансових, аудиторських, рекламних і юридичних. Крім того, вважається, що світовим містам притаманні ще й такі види  діяльності у сфері послуг, як от: управління і контроль (наявність органів національних державних структур, розташування штаб-квартир ТНК); креативні види діяльності (театри, музеї, галереї, засоби масової інформації); туризм (вкл. туристичну інфраструктуру).

 Світові міста утворюють глобальну мережу, в якій вони виконують роль своєрідних вузлів територіальної структури світового господарства, у т.ч. й туристичної індустрії. Адже ці міста-вузли пов'язані між собою сталими фінансовими та інформаційними потоками, оскільки самі є не лише місцями зародження, але й поширення інновацій.

Світові міста виконують функції генераторів інновацій неоднаково, оскільки відрізняються за обсягом і діапазоном впливу. За цією ознакою розрізняють головні, провідні й значні міста. Існує три головні світові міста – Лондон, Токіо і Нью-Йорк.

Головним містам дещо поступаються провідні міста. Прикладом провідних світових міст в Європі є Париж, Брюсель, Франкфурт-на-Майні, в Америці – Чикаго, Лос-Анжелес, Вашингтон, в АТР – Сінгапур тощо. 

Ще менша роль в дифузії інновацій належить значним містам. До значних світових міст належать зокрема Берлін, Осака, Сянган, Сідней, Ріо-де-Жанейро, Торонто та ін.

Наприкінці 70-х рр. XX ст. популярність отримала концепція світових систем, розроблена відомим американським соціологом Іммануїлом Валлерстайном. Відповідно до цієї концепції, просторова структура світового господарства представлена Центром, Напівпериферію і Периферію, що різняться рівнем економічного розвитку, роллю та спеціалізацією в системі світового господарства. Центр, який характеризується розгалуженою структурою економіки і застосуванням прогресивних технологій, експлуатує Периферію. Периферія, яка навпаки, має просту економічну структуру і використовує примітивні технології, залежить від Центру. Напівпериферія – проміжна ланка, що володіє властивостями Центру і Периферії. Вона підпорядкована Центру, але експлуатує Периферію. Напівпериферія пом'якшує протистояння Центру і Периферії, оскільки кожна відстала країна сподівається потрапити в групу країн Напівпериферії.

Центр представлений у Європі країнами західної частини її території. В Америці Центр представлений лише США і Канадою. В АТР Центр – це Японія, Австралія і Н.Зеландія.

Концепція циклічного розвитку туризму. У розвитку світового туризму, подібно до інших галузей економіки, досить чітко простежується неодноразове повторення періодів підйому і спаду. Це можна спостерігати через зміни у щорічних приростах кількості туристичних прибуттів. Періоди зростання темпів розвитку туризму чергуються з періодами уповільнення розвитку світового туризму. Загалом такі періоди утворюють цикли різної тривалості – до 5 років і 7-11 років.

Причин циклічного розвитку чимало, але найчастіше це зумовлено змінами у світовій економіці,  або важливими політичними процесами.

Модель «життєвого циклу дестинації» – запропонована Річардом Батлером. Суть її полягає у тому, що туристична дестинація в умовах вільного ринку проходить п’ять стадій еволюції: розвідка, залучення, розвиток, зміцнення, стагнація (з подальшим занепадом або оновленням).

 

Геопросторова структура світового туризму може розглядатися на різних вертикальних ієрархічних рівнях:

-  глобальний рівень, якому відповідає вся земна поверхня; діяльність у її межах регулюється законами міжнародного права та контролюється міжнародними організаціями;

-  макрорівень, якому відповідають такі частини земного геопростору як регіони і субрегіони. Туристична діяльність у їх межах регулюється двосторонніми та багатосторонніми угодами з певних сфер діяльності (як от Шенгенська угода тощо) і контролюється міждержавними організаціями;

-  мезорівень, якому відповідає територія окремих країн, в межах яких туристична діяльність здійснюється відповідно до чинного національного законодавства;

мікрорівень, який відбиває особливості функціонування туризму в межах окремих частин тієї чи іншої країни

 

ГЛОБАЛЬНІ ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ

1. Зростання абсолютної кількості міжнародних туристичних прибуттів;
2. Уповільнення темпів приросту кількості міжнародних туристичних прибуттів;
3. Сезонність туристичних потоків;
4. Прихильність туристів щодо основної мети подорожі;
5. Залежність між тривалістю перебування в місці призначення та його віддаленістю від місця проживання туристів;
6. Мобільність туристів;
7. Переважання туристичних потоків між країнами триєдиного Центру;
8. Перерозподіл туристичних потоків на користь Напівпериферії та Периферії, посилення їх ролі у світовому туризмі;
9. Зростання туристичних потоків між Центром та Периферією і Напівпериферією;
10. Переважання внутрішньорегіональних туристичних потоків над міжрегіональними;
11. Посилення туристичних потоків між різними регіонами;
12. Лідерство повітряного транспорту у перевезеннях туристів.

 

ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ

НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

 

Найпопулярнішим регіоном відвідування у міжнародних туристів нині є Європа, яка (подібно до Америки) поступово втрачає популярність, оскільки усе більшу увагу у  туристів привертають країни інших регіонів, передусім, АТР.

Найбільше зарубіжних туристичних подорожей нині здійснюють європейці, основну конкуренцію яким у майбутньому складатимуть жителі АТР.

Зовні беззаперечно успішні регіональні туристичні ринки, як от Європейський та Американський вочевидь зазнають негативних тенденцій і поступово втрачають свої позиції. Основним конкурентом їх є передусім АТР.

ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ

В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ РЕГІОНІ

 В’їзний туризм в Європі. Якщо говорити про іноземний туризм, то передусім слід зазначити, що упродовж багатьох років Європа залишається найвідвідуванішим туристичним регіоном для туристів з усього світу. Сказане означає, що в Європі найбільші обсяги туристичних міжнародних прибуттів – понад 534 млн. у 2012 р. Це більше, ніж у 2 рази порівняно з найближчим суперником – АТР (234 млн.). Упродовж останніх більш як 20 років кількість туристичних прибуттів до Європейського регіону загалом зростає – від 266 млн. в 1990 р. до 534 млн. у 2012 р. Але  темпи приросту туристичних прибуттів в Європі неухильно зменшуються, що й зумовлює уже розглянуте вище зменшення частки Європи у загальносвітовому обсязі в’їзного туризму.  Інакше кажучи, розвиток в’їзного туризму в Європі продовжується, але швидкість цього розвитку повільно знижується.

Провідні країни в’їзного туризму. Саме європейська країна – Франція – не перший рік очолює топ-десятку країн світу, що лідирують за обсягами туристичних прибуттів (83 млн.). Крім неї, ще 7 країн Європейського туристичного регіону увійшли за результатами 2012 р. до провідної «десятки»: Іспанія (4 – 58 млн.), Італія (5 – 46 млн.), Туреччина (6 – 36 млн.), Німеччина (7 – 30 млн.), Великобританія (8 – 29 млн.), Росія (9 – 26 млн.). Якщо ж скласти провідну десятку найвідвідуваніших країн Європи, то вище наведений перелік доповнюють такі країни: Австрія (7 – 24 млн.), Україна (8 – 23 млн.), Греція (10 – 16 млн.).

Виїзний туризм в Європі. З Європи здійснюється 52% (2012 р.) усіх виїздів за кордон – майже 540 млн. виїзних поїздок.  

Упродовж останніх більш як 20 років кількість туристичних вибуттів з країн Європейського регіону загалом зростає – від 252 млн. в 1990 р. до 534 млн. у 2012 р. Але темпи приросту виїзного туризму повільно знижуються – з більш як 4% на початку 1980-х років до 3% нині і до 2% після 2020 р. Як наслідок, частка Європи у виїзному туризмі серед інших регіонів поступово зменшується – з більш як 60% у 1980 р. до 54% нині і менш як 50% після 2020 р. Отже, розвиток виїзного (так само як і в’їзного) туризму в Європі продовжується, але швидкість цього розвитку повільно знижується.

При цьому слід враховувати, що переважна більшість туристичних подорожей європейців здійснюється у межах власного регіону. Хоча частка подорожей європейців до інших регіонів зростає (на тлі зменшення частки європейців у межах власного регіону).   

Провідні країни виїзного туризму: Німеччина (90 млн. вибуттів), Великобританія (57), Росія (41), Італія (29), Франція (26), Україна (20), Нідерланди (18), Угорщина (16), Швейцарія (15), Швеція (15). На ці країни припадає 70% загальноєвропейського обсягу виїзного туризму.

Загалом же, баланс в’їзного та виїзного туристичного потоку для Європи є від’ємним. Це означає, що кількість виїзних подорожей з країн Європи перевищує кількість в’їзних подорожей до цих країн.

Доходи від МТ. Європа впевнено лідирує також за доходами (надходженнями) від міжнародного туризму. У 2012 р. частка Європи у загальносвітових доходах від МТ становила 43 %  – 458 млрд. дол.  

Загалом доходи Європи від МТ з кожним роком зростають. Але вище згадана тенденція уповільнення темпів приросту туристичних прибуттів до даного регіону спричинює і закономірне уповільнення темпів зростання доходів від міжнародного туризму. Ситуація з доходами регіону від МТ віддзеркалює стан із доходами у провідних європейських країнах. Серед десяти провідних країн світу, що одержують найбільші доходи від МТ, є 5 країн Європейського регіону. Найбільше в Європі заробляє на туризмі Іспанія (2 – 56 млрд.дол.), Франція (3 – 54 млрд.дол.), Італія (6 – 41 млрд.дол.), Німеччина (7 – 38 млрд.дол.), Великобританія (8 – 36 млрд.дол.). 

Підсумки. Негативні тенденції тут щодо розвитку в’їзного туризму продовжують зберігатися. Вони проявляються у  зменшенні темпів приросту туристичних прибуттів і як наслідок зменшенні частки Європи у загальносвітовому обсязі в’їзного туризму. 

Ситуація, яка склалася нині у Європі не є випадковою і зумовлена не лише глобальними кризовими явищами. Серед основних причин поступової втрати Європейським регіоном своїх позицій є наступні фактори:

-         старіння туристичного продукту, що пропонує регіон;

-         висока вартість туристичних послуг у деяких країнах Європи;

-         збільшення популярності дестинацій АТР, що активно та успішно розвивають свою тур індустрію;

складність пристосування туристичної індустрії східноєвропейських країн до ринкової економіки та нерідко невідповідність якості туристичних послуг, що пропонуються їхньої вартості.

 

СУБРЕГІОНАЛЬНИЙ ОГЛЯД ЄВРОПИ

 

Європейський ринок туристичних послуг є неоднорідним, у зв’язку з чим ЮНВТО поділяє його на кілька субрегіонів. За рейтингом популярності в іноземних туристів вони розташовуються так.

Перше місце посідає Західна Європа, Західна Європа залишається лідером в регіоні і щодо надходжень від МТ, яка є лідером як за прибуттями, так і за доходами від ІТ.

Рейтинг прибуттів 2012 р. Франція – 83 млн., Німеччина – понад 30 млн., Австрія – 24 млн. прибуттів.

Рейтинг доходів 2012 р. Іспанія – 56 млрд. дол.,  Франція – 54 млрд. дол., Італія – 41млрд.

 Однак загальні тенденції щодо туристичних прибуттів у Західній Європі є негативними, оскільки за останні приблизно 10 років частка ринку Західної Європи на загальносвітовому неухильно зменшується. Більш того, не перший рік поспіль темпи приросту туристичних прибуттів у Західній Європі є найгіршими серед інших європейських субрегіонів. Аналогічна ситуація й з доходами.

Друге місце серед європейських субрегіонів за обсягами туристичних прибуттів традиційно посідає Південна Європа. У 2012 р. Південна Європа не набагато відставала від Західної Європи за туристичними прибуттями. Якщо частка Західної Європи у загальноєвропейському обсязів’їзного туризму становила 32 % (159 млн.), то на Південну Європу припадало понад 29 % (148 млн.) усіх туристичних прибуттів до Європейського регіону.

Головний внесок з 14 країн субрегіону належить двом країнам, які упродовж багатьох років є лідерами за обсягами в’їзного туризму. Це передусім Іспанія та Італія, які входять до світової топ-десятки, посідаючи за кількістю прибуттів іноземних туристів 4-е (Іспанія, 57 млн. осіб) і 5-е (Італія, 46 млн.) місця у світі. Лише удвох вони мають понад 100 млн. прибуттів зі 148 млн. до усієї Південної Європи.

Ці два лідери з великим відривом випереджають інші туристичні дестинації Південної Європи. Серед таких варто звернути увагу на Грецію – понад 16 млн. прибуттів.

Південна Європа продовжувала міцно утримувати друге місце в регіоні і за доходами від МТ (146,3 млрд. дол.). Звертає на себе увагу той факт, що подібно до ситуації з туристичними прибуттями Південна Європа не набагато поступається своєму головному конкурентові – Західній Європі. Якщо частка Західноєвропейсього субрегіону у загальноєвропейських доходах становить 35% (160,4 млрд. дол.), то частка Південної Європи складає 32%.

Іспанія разом з Італією залишаються серед провідних країн світу – як за прибуттями, так і за доходами. Іспанія зберегла за собою 2 місце у світі за надходженнями (60 млрд. дол.). Італія посідає 5-е (43 млрд. дол.). У 2011 р. ці дві країни разом одержали завдяки іноземному туризму понад 100 млрд. дол. зі 146млрд., що надійшли до усієї Південної Європи.

Серед інших країн субрегіону, що одержали найбільші доходи знаходяться лідери за туристичним прибуттями – Греція (понад 14,5 млрд. дол.).

Аналіз динаміки розвитку туристичного ринку Південної Європи свідчить про наявність негативних тенденцій. Вони полягають передусім у зниженні упродовж останніх років темпів приросту туристичних прибуттів, що у свою чергу спричиниює і загальне зниження темпів приросту доходів від в’їзного туризму у даному субрегіоні Європи.

Третє місце серед європейських субрегіонів посідає Центрально-Східна Європа. На неїприпадаєпонад20 % загальноєвропейського обсягу в’їзного туризму (103,5 млн. прибуттів).

Основними суперниками в субрегіоні є Україна і Росія. Упродовж останніх років обсяги в’їзного туризму в Україні були на рівні 20-21 млн. прибуттів. В Росії цей показник за той самий період коливається від 19 до 22,5 млн. турприбуттів. Найближчий конкурент двох лідерів в групі країн Центрально-Східної Європи – Польща (12-13 млн. турприбуттів).

Загалом на названі три країни – Україну, Росію і Польщу – припадає щонайименше половина усіх туристичних прибуттів у субрегіоні. Інші найбільші дестинації даного субрегіону помітно поступаються названій трійці лідерів

Центрально-Східна Європа вирізняється серед інших субрегіонів ще й дуже малими доходами від МТ. Частка надходжень цього субрегіону від загальноєвропейських дозходів у 2011р. становила лише 12 % (56 млрд. дол.). Доходи навіть провідних країн субрегіону є більш ніж скромні: Росія – 11 млрд. дол. за рік, Польща – 10 млрд. дол., Чехія – близько 8млрд. дол. Але звертає на себе увагу те, що разом ці три країни одержують понад половину від усіх надходжень від МТ в субрегіоні. Щодо України, то її доході становили в 2011 р. близько 4млрд. дол.

Передостаннє місце серед європейських субрегіонів займає Північна Європа. Найпопулярнішоюу Північній Європі є беззаперечно Великобританія.Як одинзі світових лідерів, ця країна помітно випереджає за обсягами в’їзного туризму інші провідні дестинації Північної Європи – Данію (близько 9млн.), Ірландію (6,5 млн.)

У зв’язку з високим рівнем життя в країнах Північної Європи і відповідно вимушено високими витратами там іноземних туристів доходи Північної Європиперевищують доходи Центрально-Східної Європи (попри відставання від неї за кількістю туристичних прибуттів більш як у півтора рази). У той час, як Північна Європа одержала від в’їзного туризму понад 70 млрд. дол., Центрально-Східна Європа мала тільки 56 млрд. дол. 

Безперечним лідером за доходами в субрегіоні є не лише популярна, але й досить дорога для туристів Великобританія, яка за цим показником посідає 7 місце у світі (36 млрд. дол.). Усі інші країни субрегіону помітно поступаються В.Британії за доходами, у т.ч. й Швеція, яка утримує за цим показником друге місце в субрегіоні – близько 14 млрд. дол. Ще мене одержують Данія (6 млрд. дол.).

Східноєвропейське Середземномор’я – аутсайдер серед субрегіонів Європи. Це є найменший за кількістю країн субрегіон, який включає у себе лише Туреччину, Кіпр та Ізраїль. На відміну від Північної Європи, Східноєвропейське Середземномор’я є реципієнтом, тобто більше приймає, ніж генерує іноземних туристів (кількість  виїздів становить 16,3 млн проти 34,6 млн. туристичних  прибуттів). Правда, через невеликі розміри частка даного субрегіону на загальноєвропейському ринку виявляється досить малою. Частка ринку субрегіону у загальноєвропейському обсязі в’їзного туристичного потоку становить лише близько 7 %.

Беззаперечним лідером у Східноєвропейському Середземномор’ї є Туреччина (29 млн. прибуттів), яка забезпечує понад 80 % усіх туристичних прибуттів до Східноєвропейського Середземномор’я.  На відміну від Туреччини, Ізраїль (близько 3 млн. прибуттів) та Кіпр (2,2млн.) помітно поступаються обсягами в’їзного туризму.

За доходами від МТСхідноєвропейськеСередземномор’я так само посідає останнє місце серед європейських субрегіонів. Його частка на загальноєвропейському ринку лише 6,5 % (30,4 млрд. дол.).

При цьому левова частка з них припадає на Туреччину – 23млрд. дол. Набагато менше одержують Ізраїль (близько 5 млрд. дол.) і Кіпр (2,5 млрд. дол.).

 

АЗІЙСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКИЙ РЕГІОН (АТР)

За обсягами туристичних прибуттів іноземних туристів даний регіон посідає серед інших друге місце, але відстає від Європейського більш ніж у 2 рази.

Два представники Азійсько-Тихоокеанського регіону посідають місця у провідній десятці світу щодо обсягів в’їзного туризму. Це – Китай (3-е місце) і Малайзія (9-е місце).

Так само впевнено посідає Азійсько-Тихоокеанський регіон друге місце у світі серед інших регіонів і за доходами від МТ. Але й за цим показником АТР помітно поступається Європі. Серед десяти провідних країн світу, які одержують найбільші доходи від МТ, є чотири представники Азійсько-Тихоокеанського регіону – Китай (4-е місце), Австралія (8-е місце), Макао (9-е) і Гонконг (10-е місце).

Тенденції розвитку ринку АТР.Загалом, з 1990 р. обсяг іноземних туристичних прибуттів у даний регіон зріс більш ніж у три з половиною рази. Так, якщо у 1990 р. в Азійсько-Тихоокеанському регіоні було зареєстровано близько 55 млн. прибуттів, то у 2011 р. –  близько 217 млн.

Якщо у 1990 р. частка регіону на світовому рику становила 12% (за цим показником АТР посідав третє місце у світі, поступаючись Європі та Америці), то у 2012 р. на АТР уже припадало 16%. Подальший стрімкий розвиток туризму в АТР дозволив збільшити свою частку на світовому ринку до 22%.

 Доходи від міжнародного туризму в Азійсько-Тихоокеанському регіоні за останні приблизно 20 років загалом також постійно зростали від 46,5 млрд. дол. у 1990 р. до 289 млрд. дол.

Якщо у 1990 р. частка АТР на світовому рику становила 17%, а у 2000 р. – 19%, то у 2011 р. на АТР уже припадало 27%. Варто зауважити, що тривалий час АТР посідав третє місце у світі серед інших регіонів за доходами, поступаючись не лише Європі, але й Америці. Однак у 2006 р. АТР фактично зрівнявся за доходами з Америкою, а наступного, 2007 р., випередив її і посівши друге місце за надходженнями від МТ. 

 

СУБрегіональний огляд АТР

Очевидним і давнім лідером за кількістю міжнародних туристичних прибуттів є Північно-Східна Азія.Динаміка туристичних прибуттів до субрегіону є позитивною і кращою ніж у інших субрегіонів АТР. Загальна кількість відвідувань цього субрегіону з 1990 року по 2011 рік зросла більш як у 4 рази (з 26 млн. до 116 млн. прибуттів). Свідченням позитивних процесів, є зокрема і зміни частки Північно-Східної Азії на туристичному ринку АТР. У 1990 р. вона становила тільки 47%, у 2000 р. – уже 52%, а у 2010 р. на Північно-Східну Азію припадало 55% усіх відвідувань (112 млн.).

Завдяки передусім саме Китаю і зобов’язаний своїми успіхами туристичний ринок Північно-Східної Азії. Адже Китай – це не просто провідна країна субрегіону і регіону. Китай є одним зі світових лідерів за кількістю туристичних прибуттів (3-е місце – 58 млн. осіб в 2011р.).

Інші країни субрегіону чи навряд зможуть скласти серйозну конкуренцію Китаю, зважаючи на їхні відносно малі території.

Однозначним лідером є Північно-Східна Азія і за доходами. На цей субрегіон припадає майже половина усіх доходів в Азійсько-Тихоокеанському регіоні (143 з 289 млрд. дол.). При цьому близько 40 % доходів Північно-Східної Азії – це заслуга лише одного Китаю; єдиної з країн Азійсько-Тихоокеанського регіону, що знаходиться у провідній десятці світу країн лідерів за доходами від МТ (4-е місце – 48 млрд. дол. в 2011 р. – за ЮНВТО)

Помітний внесок у доходи Північно-Східної Азії забезпечує Австралія (8-е, 31 млрд. дол..), Макао і Гонконг (9-е  і 10-е місце, близько 28 млрд. дол.).

Північно-Східна Азія далеко випереджає свого найближчого конкурента – ПІВДЕННО-СХІДНУ АЗІЮ (ПдСА) за кількістю прибуттів (112 проти 70 млн. у 2010 р.). Втім, ПдСА, у свою чергу, значно випереджає інші два субрегіони –  Океанію та Південну Азію.

Частка Південно-Східної Азії на світовому туристичному ринку становить лише 7%.  Однак для АТР цей субрегіон відіграє велику роль. Разом, ПнСА і ПдСА приймають левову частку іноземних туристів в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. На ці два субрегіони припадає ледь не 90% туристичних прибуттів в АТР.

Серед названих країн провідне місце на туристичному ринку субрегіону посідає Малайзія. Це єдина (крім Китаю) країна АТР, яка опинилася серед світових лідерів у 2010 р.– 9-е місце, 25 млн. прибуттів (36% прибуттів до ПдСА). Успіх у туристів даний субрегіон має також завдяки країні, яку називають туристичною Меккою Південно-Східної Азії – Таїланду (16 млн. прибуттів і 16-е місце у світовому рейтингу 2010 р.). Третє місці в субрегіоні за обсягом в’їзного туризму посідає Сінгапур (9млн. і 26-е місце у світовому рейтингу). Досить популярною є Індонезія (7 млн. і 36-6 місце у світовому рейтингу). До рейтингу перших 50-ти країн світу потрапив і В’єтнам (5 млн. прибуттів і 43-е місце у світовому рейтингу)

Слід зазначити, що подібно до ПнАР динаміка розвитку туризму в ПдАР загалом є позитивною. Хоча темпи приросту турприбуттів тут поступаються тим, що у ПнСА. І тим не менш, за період 1990-2010 р. кількість туристичних прибуттів у ПдСА зросла більш ніж у три рази – від 21 до 70 млн.

Південно-Східна Азія посідає друге місце в АТР і за доходами. Але сума, яку одержує Південно-Східна Азія від МТ майже у 2 рази менша від доходів Північно-Східної Азії (68 проти 122 млрд. дол.). Найбільші доходи одержують тут Таїланд (20 млрд. дол. і 11-е місце), Малайзія (18 і 14-е місце) і Сінгапур (9 млрд. дол. і 17-е місце). У рейтинг перших 50-и країн світу за доходами від МТ з даного субрегіону потрапила ще тільки Індонезія (37-е місце, 7 млрд. дол.).

Аутсайдерами у Азійсько-Тихоокеанському регіоні є Океанія та Південна Азія.

Передостаннє місце в регіоні посідає ОКЕАНІЯ – дуже специфічний субрегіон світу. Адже це є здебільшого сукупність островів, у центральній та південно-західній частині Тихого океану. Загалом в Океанії нараховується 20 країн і територій.

За туристичними прибуттями частка Океанії на світовому туристичному ринку в 2010 р. трохи перевищувала 1% (12 млн. прибуттів). Зовсім мала її частка і в АТР – 6%. При тому 72% усіх прибуттів в субрегіоні припадає лише на дві країни – Австралію (9 млн. прибуттів і 40-е місце у світовому рейтингу 2010 р.) та Нову Зеландію (2,5 млн. прибуттів).

Беззаперечним лідерство у цьому субрегіоні названих країн зрозуміло. Адже йдеться про дві економічно розвинуті країни, що володіють дуже багатими природними ресурсами. Австралія має дуже цікавий унікальний органічний світ, типові представники якого є державними символами і відображені зокрема на австралійському гербі. Материк-заповідник – так називають інколи цей материк-країну, що має до того ж розвинену інфраструктуру. Великий інтерес туристів і до мистецтва та побуту аборигенів Австралії і Нової Зеландії. 

Ще одне популярне у туристів місце в Океанії – це о.Гуам, що в групі Маріанських островів (володіння США). Щорічно тут понад 1 млн. туристичних прибуттів. Понад 0,6 млн. прибуттів на островах Фіджі.

За доходами від МТ Океанія помітно поступається найближчому конкуренту – Південно-Східній Азії (39 проти 68 млрд. дол. у 2010 р.). Однак варто зауважити, що за цим показником Океанія так само помітно випереджає і аутсайдера Азійсько-Тихоокеанського регіону – Південну Азію. Головну роль одержувача доходів відіграє  Австралія, яка посідає 8-е місце у світовому рейтингу (30 млрд. дол. у 2010 р.). Якщо сюди додати близько 5 млрд., які одержує від МТ Н.Зеландія, то виходить, що лише ці дві країни мають близько 90% усіх доходів субрегіону.

Субрегіон ПІВДЕННА  АЗІЯ посідає останнє місце в АТР за кількістю туристичних прибуттів. Однак слід звернути увагу на те, що цей субрегіон не на багато поступається Океанії. Трохи більше ніж 11 млн. туристичних прибуттів – таке відвідування Південної Азії.

Половина від цієї кількості припадає на Індію, яка має близько 6 млн. і 41-е місце у світовому рейтингу 2010 р. Понад 900 тис. прибуттів у Пакистані, дещо менше на Мальдівських островах – близько 800 тис. Крім цих трьох лідерів субрегіону помітними є також Шрі-Ланка (понад 600 тис.) і Непал (понад 500 тис.).

У 2004 р. Південна Азія зазнала руйнівної сили цунамі. Велика кількість курортних територій, особливо на Мальдівських островах і о. Шрі-Ланка, була паралізована. Через це темпи зростання обсягів в’їзного туризму різко уповільнились. Однак загалом за середньорічними темпами приросту туристичних прибуттів Південна Азія у поточному столітті впевнено випереджає Океанію (6,2 % проти 1,9 %). Завдяки цьому не виключено, що у майбутньому відсунути найближчого суперника на останнє місце.

Південна Азія посідає останнє місце і за доходами. Цей субрегіон  заробляє на іноземному туризмі близько 19 млрд. дол. Це менше, ніж одержує за рік Гонконг або Малайзія. Понад 73% названої суми одержує Індія (14млрд. дол.). Інші країни субрегіону, у т.ч. й лідери за прибуттями заробляють менш як 1 млрд. дол. (Мальдіви – 700 млн., Пакистан – понад 300 млн.).

Висновки. Азійсько-Тихоокеанський регіон є досить розвинутий туристичний регіон світу, який за своїми показниками нині поступається лише Європейському туристичному регіону, але має очевидні гарні перспективи. 

 

АМЕРИКАНСЬКИЙ ТУРИСТИЧНИЙ РЕГІОН

Даний туристичний регіон, що об’єднує в собі 50 країн і територій, є одним з найпопулярніших у світі. Саме він став другим (після Європи) регіоном, що заклав підвалини майбутнього «триєдиного» світового центру міжнародного туризму. Адже саме тут розташовані 2 країни з так званої великої сімки. Серед таких передусім світовий економічний лідер – США. Не випадково ж усі основні потоки в цьому регіоні починаються і завершуються в США.

Туристів приваблюють в даному регіоні не лише економічні здобутки США і Канади, американські багатомільйонні міста з хмарочосами, музеї із багатими колекціями художніх творів та інші культурно-історичні цінності, як от осередки давніх цивілізацій у Центральній та Південній Америці. Зауважимо, що американський регіон має унікальні природні об'єкти, що зберігаються у численних національних парках.

Не можна не згадати про те, що Америка простягається від північної до південної полярної області – від арктичного до субантарктичного поясу, охоплюючи таким чином природне усе різноманіття Землі. З огляду на це, регіон здатний задовольнити будь-який попит туристів на природні умови – від льодяних до спекотливих пустель, від лiсотундрового рiдколiсся і безкраїх безлісних степів до пишних вологих тропiчних лiсiв.

Америка, де домінують англійська та іспанська мови, а також поширені французька і португальська мови є додатковим стимулом для багатьох іноземних туристів з відповідних країн Європи.

Сучасний стан туризму.  У 2012 р. на Американський регіон припадало 16 % світового обсягу в’їзного туризму (163 млн. прибуттів). За цим показником він помітно відстає від Європи (52%) та АТР (23%). Разом із тим Америка на даний час впевнено утримує третє місце серед регіональних туристичних ринків, оскільки  найближчі конкуренти, що позаду – Африка та Близький Схід сильно відстають (маючи лише 5 % загальносвітового обсягу  потоків). 

Варто зазначити, що лише одна країна Американського регіону знаходиться у провідній десятці світу (2012 р.) за туристичними прибуттями: США – друге місце, 67 млн. Серед інших за обсягом в’їзного туризму країн, вирізняється ще Канада (16 млн.) і Мексика (14 млн. прибуттів). Усі інші країни даного регіону далеко відстають від названих держав за туристичними прибуттями.

За доходами від міжнародного туризму Америка так само впевнено посідає третє місце. У 2012 р. частка Американського регіону у загальносвітових доходах від ІТ становила 20% (за ЮНВТО – 213 млрд. дол.). Це значно менше, ніж у найближчого суперника – АТР (30%), однак помітно більше ніж у БР та Африки (4% і 3% відповідно).

У провідній десятці світу за доходами від ІТ є тільки одна країна даного регіону. Але саме ця країна – США – посідає перше місце у світі (126 млрд. дол.). При цьому вона далеко випереджає навіть найближчого суперника, як от Іспанія (56 млрд. дол.). Серед країн регіону вирізняються доходами ще Канада (17 млрд.) і Мексика (13 млрд.). Щодо інших країн Американського регіону, то вони помітно поступаються за доходами названим лідерам.

Отже,  розрив між лідерами регіону та іншими країнами, як туристичними дестинаціями є досить суттєвим і однозначну свідчить про провідну роль трьох держав серед десятків інших країн і територій Америки.

Особливості і тенденції розвитку туризму. Тривалий час, Американський регіон посідав друге місце після Європи за кількістю туристичних прибуттів і надходжень від МТ. Однак після вересневого теракту 2001 р. Америка поступилася АТР. Втім подіїї 2001 р. були лише додатковим негативним фактором, який посилив негативні тенденції у в’їзному  туризмі. Адже темпи приросту туристичних прибуттів до цього регіону зменшуються. Останніми роками (2005-2012 рр.) вони є ледь не найгіршими серед інших регіонів – 2,9% (тільки Європа має гірші – 2,5%).

Отже, як уже зазначалося, зовнішньо успішний нині туристичний ринок Америки продовжує втрачати свої позиції однієї з найпопулярніших світових туристичних дестинацій.

Це певною мірою відбивається і на темпах зростання доходів від туризму. Аналіз динамікинадходженьвід ІТ в Американському регіоні свідчить про негативну тенденцію – падіння темпів приросту доходів і як наслідок переміщення регіону з другої позиції світових лідерів на третю. Починаючи з 1990 р. Америка поступалася доходами від ІТ лише Європі. Однак розрив за цим показником між Америкою і найближчим суперником – АТР поступово зменшувався. У 2007 р. АТР уперше випереджає Америку за надходженнями від МТ. На початку відрив був порівняно незначний. Але наступні роки засвідчили про невипадковість даного факту, оскільки розрив між цими двома регіонами так само поступово зростає, але уже не на користь Америки. У 2012 р. цей розрив перевищував 10%. 

 Звертає на себе увагу і той факт, що останніми роками (2005-2012 рр.) Америка посідає останнє місце за темпами зростання обсягів виїзного туризму (3,3 %). Тобто усе менше туристів не лише відвідують Америку, але й з кожним роком усе менше жителів Америки подорожує по світу.

 

СУБРЕГІОНАЛЬНИЙ ОГЛЯД АМЕРИКИ

  Американський ринок є досить неоднорідним і за ЮНВТО поділяється на такі субрегіони – Північну, Центральну, Південну Америку, а також Карибський басейн.

Очевидним багаторічним лідером є Північна АмерикаДруге – Південна Америка, третє – Карибський басейн. Аутсайдером серед субрегіонів є Центральна Америка.

У межах регіону домінує Північна Америка, оскільки 66% туристичних прибуттів в усьому регіоні припадає на лише три країни – США, Мексику та Канаду. За станом на 2012 р. у Північній Америці було зареєстровано 107 млн. туристичних прибуттів.

Варто зауважити, що даний субрегіон чимало туристів втратив через кризу. Звертає на себе увагу той факт, що показник по туристичних прибуттях до Північної Америки за 2009 р. (93 млн.) дуже близький до показника за 2000 р. (91,4 млн.). Отже, наприкінці першого десятиліття 21 ст. американський регіональний лідер фактично опинився на позиціях початку століття.

Тим не менш, за абсолютними показниками щодо кількості іноземних туристів, Північна Америка є незаперечним лідером у даному регіоні. Це досягнуто завдяки розвинутій економіці країн субрегіону.

Дві з них – США (47 тис. дол. на душу насел.) і Канада (43 тис. дол.) – належать до групи економічно розвинутих країн. Мексика, яка належить до групи країн, що розвиваються, помітно відстає за цим показником – близько 9 тис. дол. на душу населення (приблизно стільки ж, скільки в Росії і набагато більше ніж в Україні /близько 3 тис./). Завдяки потужній економіці загалом в субрегіоні створена потужна туристично-рекреаційна інфраструктура. 

 Очевидним і незмінним лідером в субрегіоні є США. Останніми роками (2011-2012 рр.) у США щорічно було 63-67 млн. туристичних прибуттів, що дозволило країні посісти друге місце у світі. При цьому, як уже зазначалось, саме США заробляє на міжнародному туризмі більше, ніж будь-яка інша країна світу – 126 млрд. дол. США у 2012 р.

Лідерство США та їх значення для туристичного ринку  субрегіону відіграли на певному етапі й негативну роль. Теракти восени 2001 р. у США, що викликало справжню паніку на їх туристичному ринку, не лише призвели до втрати країною другої позиції у списку провідних країн світу за кількістю іноземних туристів (поступились Іспанії). Оскільки саме США є лідером у даному регіоні, то негативних наслідків зазнав увесь північноамериканський субрегіон. Тільки через 7 років обсяги іноземних туристів у Північній Америці перевищили рівень початку століття. Як наслідок, різко впали надходження і від міжнародного туризму.  

Крім США, іншою надзвичайно атрактивною країною субрегіону є Мексика – один зі світових лідерів МТ. У 2011р. вона увійшла в десятку провідних держав світу за обсягами іноземних туристів, посівши останнє, але почесне 10-е місце. Останніми роками Мексика характеризується стабільним (хоч і повільним) збільшенням потоків туристів.

Успіхи Мексики можна пояснити кількома причинами. Перш за все, близькістю до США – основного «постачальника» туристів, зокрема вельми забезпечених. Завдяки близькості до США і доступності країни для американців (спрощені туристичні формальності), американці нерідко виїжджають на відпочинок до Мексики на вихідні.

Туризм за обсягом валютних надходжень посідає у цій країні друге місце після торгівлі нафтою і газом. Тому уряд Мексики вкладає значні кошти у розвиток туристичної інфраструктури, яка на відміну від більшості інших країн Латинської Америки тут добре розвинена. Важливе значення безумовно відіграє сприятливий клімат на східному узбережжі Мексики. Кліматичні умови вдало доповнюють пам'ятники стародавніх цивілізацій, що привертають туристів з усього світу (майя – до н.е.; ацтеки – 14-15 ст.).

Найгіршу позицію серед країн Північної Америки посідає Канада. Її показники не настільки потужні, як у країн-сусідів. До того ж спостерігається багаторічна тенденція падіння притоку туристів: 2000 р. – понад 19 млн.,  2012 р. – близько 16 млн. прибуттів.

Це пов‘язано з цілим рядом чинників. Не зважаючи на величезні розміри території, через суворі кліматичні умови країни (більша частина її території розташована в області багаторічної мерзлоти) туризм розвивається лише у невеликій, південній частині Канади. Віддалена від інших основних туристичних регіонів, Канада не володіє такими різноманітними і привабливими туристичними ресурсами, як США або Мексика.

Друге місце серед субрегіонів Америки Південна Америка, яка включає у себе 13 країн. Південна Америка нині позиціонуються як територія з потужними природними ресурсами – екзотичною флорою і фауною, що сприяє інтенсивному розвитку екотуризму. Однак   віддаленість цього субрегіону від головних країн-постачальників туристів, помітно знижує інтенсивність в’їзних туристичних потоків.

Даний субрегіон помітно відстає від Північної Америки, оскільки за станом на 2012 р. має лише 27 млн. прибуттів, що становить тільки 16% від загального обсягу в’їзного туризму в Америці.  Разом із тим звертає на себе увагу той факт, що Південна Америка упродовж 2011-2012 рр. мала вищі темпи приросту туристичних прибуттів, ніж Пів.Америка.

Успіхи Південної Америки пов’язані передусім із такими країнами як от Аргентина і Бразилія. Саме ці дві країни змагаються між собою за лідерство в субрегіоні, маючи близькі обсяги іноземного туризму – близько 5,5 млн. туристичних прибуттів (у 2012 р. Бразилія – 5,7 млн., Аргентина – 5,6). Іноземні туристи приїжджають сюди здебільшого із сусідніх країн. Причому до  Аргентини найбільше відвідувачів прибуває з Бразилії, а до Бразилії – з Аргентини.

При цьому є деякі відмінні особливості у в’їзному туризмі двох країн. До більш віддаленої від основних генеруючих туристичних ринків світу Аргентини понад 65 % відвідувачів прибуває з Південної Америки. Загалом же у цій країні домінують прибуття з Американського регіону – понад 80%.

До Бразилії з країн Південної Америки прибуває менше половини іноземних туристів. Загалом же Американський регіон забезпечує понад 60% в’їзного потоку Бразилії. Близько 1/3 іноземних відвідувачів цієї країни прибуває з Європи. До того ж, Бразилія, на противагу Аргентині, викликає інтерес у туристів з АТР та Африки.

Інші країни Південної Америки помітно поступаються лідерам. 

Доходи країн від ІТ відносно невеликі: Бразилія – 7 млрд. дол., Аргентина –5 млрд. дол. у 2012 р.

Третє місце за кількістю туристичних прибуттів серед субрегіонів Америки посідає Карибський басейн (24 млн. у 2012р.). До складу Карибського субрегіону входять 30 острівних країн, переважна більшість яких називають «країни-готелі». Адже вони існують здебільшого за рахунок міжнародного туризму, який є найголовнішою галуззю господарства.

Найпопулярнішою дестинаціями останніми роками у субрегіоні є Домініканська Республіка (4,5 млн. туристичних прибуттів) і Пуерто-Ріко (3 млн.). Третє місце в субрегіоні посідає Куба з результатом понад 2,5 млн. прибуттів у 2012 р.

Домініканська Республіка як туристична дестинація найбільшим попитом користується у туристів з Північної Америки (переважно із США та Канади – понад 45%), а також з розвинутих європейських країн – понад 25%. Але особливо виразна роль туристів із США в Пуерто-Ріко (володіння США), де їхня частка перевищує 82%.

Щодо Куби, то тут найбільше за все туристів з Канади, частка яких перевищує 25% від загального обсягу в’їзного потоку. Разом із тим, чимало іноземних відвідувачів на Кубі також з таких регіонів як Європа та Близький Схід.

 Помітні у даному субрегіоні також Ямайка (близько 2 млн.) і Багамські острови (1,4 млн. прибуттів).

Доходи країн: Домініканська Республіка – 4,5 млрд, дол., Пуерто-Ріко – 3 млрд., Куба – 2 млрд. дол.

Субрегіон Центральна Америка включає у себе 7 країн так званого центральноамериканського перешийку (звуженої частини суходолу між двома океанами). За рівнем розвитку міжнародного туризму помітно поступається Карибському. Адже переважна більшість держав Центральної Америки, які часто називають «банановими республіками», є бідними аграрними країнами, що спеціалізуються на вирощуванні бананів, кави, какао, цитрусових, цукрової тростини, кукурудзи, рису. Величина доходу у розрахунку на одну особу змінюється від 1тис. дол. у Нікарагуа до 7 тис. дол. у Панамі та Коста-Ріка.

Міжнародний туризм належить до пріоритетних напрямків розвитку національних господарств. Однак країни субрегіону забезпечують лише 9 млн. туристичних прибуттів (у 2012 р.)

Найпопулярнішими є Коста-Ріка (понад 2 млн. туристичних прибуттів), її сусід – Панама (понад 1,5 млн. прибуттів) і  Гватемала (1 млн. туристичних прибуттів).

Основними  іноземними відвідувачами цих країн є туристи з американського регіону. Так, лише  одна країна – США забезпечує близько 40% прибуттів до Коста-Ріки. Загалом же частка резидентів Америки, що відвідують цю країну з туристичними цілями становить більш як 80%. В Панамі та Гватемалі частка жителів американського регіону серед іноземних туристів ще більша і перевищує 85%.

 Доходи країн: Коста-Ріка і Панама (понад 2 млрд. дол. кожна), а також Гватемала – понад 1 млрд. дол.

БЛИЗЬКОСХІДНИЙ ТУРИСТИЧНИЙ РЕГІОН

Найменший за площею та кількістю країн регіон ЮНВТО і єдиний, що не поділяється на субрегіони. Включає у себе північно-східну частину Африки (Лівія та Єгипет) і Аравійський півострів з прилеглими територіями. Загалом даний регіон об’єднує в собі 14 країн.

Близький Схід, попри непросту політичну ситуацію у даному регіоні, нині залишається туристично привабливим регіоном. Одним зі свідчень сказаного є той факт, що упродовж останніх 20 років в регіоні спостерігалося майже безперервне зростання обсягів іноземного туризму – з менш як 10 млн. у 1990 р. до 52 млн. туристичних прибуттів у 2012 р.

Як і в інших туристичних регіонах, зростання кількості іноземних туристів на Близькому Сході було нерівномірним упродовж останніх 20 років. При цьому у даному регіоні особливо виразно простежувався негативний вплив політичних умов і факторів. Саме через них періоди стрімкого злету показників приросту кількості іноземних туристів чергувались тут з періодами подекуди не менш стрімкого падіння. 

Через народні повстання останніми роками регіон, який донедавна за темпами зростання був найуспішнішим в світі, мав в 2011 р. приріст -6%, а в 2012 р. -5%. Ще більші втрати понесли чимало популярних туристичних напрямків регіону. Так, наприклад, в Сирії у 2011 р. приріст становив -41%, а за 2012 р. взагалі інформації немає.

Доходи від ІТ. Упродовж останніх 20 років в регіоні спостерігалося здебільшого зростання доходів від іноземного туризму – від 5 млрд. дол. у 1990 р. до 47 млрд. дол. в 2012 р.

Однак подібно до коливань в обсягах в’їзного туризму в динаміці доходів від в’їзного туризму так само спостерігаються періоди абсолютного зниження надходжень. У переважній більшості своїй вони співпадають з періодами зниження туристичних потоків і визначаються передусім нестабільною політичною ситуацією в регіоні.  Приріст доходів в регіоні у 2011 р. становив -14%, а у 2012 р. -2%.

Своїми успіхами та невдачами Б.Схід зобов’язаний передусім кільком країнам, що є регіональними лідерами. За туристичними прибуттями серед таких слід назвати одразу дві країни, які з перемінним успіхом змагаються між собою за першість. Це – Єгипет і Саудівська Аравія. Третє місце в регіоні за кількістю іноземних відвідувачів посідають ОАЕ – 9 млн. прибуттів.

У цьому рейтингу упродовж останніх років відбулися зміни. У 2010 р. першість належала Єгипту. Однак через вказані причини нині на першому місці Саудівська Аравія з показником понад 13 млн. прибуттів. 

Такі успіхи країни на туристичному ринку пояснюються очевидно перерозподілом туристичних потоків. Адже через вкрай несприятливу політичну ситуацію у цілому ряді мусульманських країн, чимало паломників рушили передусім до Саудівської Аравії. Саме тут розташовані головні місця паломництва мусульман – священні міста Мекка (з чорним каменем Кааба) і Медина. Це міста, пов'язані з зародженням ісламу, мільйони прихильників якого прибувають сюди як паломники з усього світу. Більшість з них (близько 80 %) є мешканцями близькосхідного регіону. Сотні тисяч прибуває до Саудівської Аравії з європейських країн, у т.ч. з України – в 2011 р. 150 осіб.

Єгипет у 2011 р., який завершив з від’ємним показником щодо турприбуттів (-32%), перемістився на одну сходинку униз і посідає тепер друге місце в регіоні за туристичними прибуттями – 11 млн. На відміну від Саудівської Аравії  ця країна привертає увагу передусім європейців. Саме вони становлять переважну частку (75%) загального в’їзного потоку до країни.

Єгипет приваблює туристів своїми історико-культурними пам'ятниками і теплими морями – Середземним та Червоним. Розвиткові в’їзного туризму сприяє й сприятлива туристична політика Єгипту. Адже завдяки іноземному туризму Єгипет одержує більші доходи ніж Саудівська Аравія – 10 проти 7,5 млрд. дол. Останніми роками саме Єгипет був лідером в регіоні за надходження від ІТ. Однак через зменшення в’їзного потоку країна поступилася за доходами ОАЕ, які одержали завдяки ІТ понад 10 млрд. дол.

 

АФРИКАНСЬКИЙ ТУРИСТИЧНИЙ РЕГІОН

Сучасний стан ринку.  Даний регіон, подібно до Американського регіону об’єднує в собі 50 країн. Але усі вони разом забезпечують лише 52 млн. туристичних прибуттів (2012р.), що становить 5% від загальносвітового обсягу в’їзного туризму. За цими показниками Африка поділяє з Б.Сходом два останні місця.

За доходами від ІТ Африка також посідає останнє місце серед регіонів. У 2012 р. частка Африки на світовому ринку становила лише 3 % (33 млрд. дол.), що загалом мало чим відрізняється від ситуації у 1990 р. – 2,4% (6 млрд. дол.).

Причини відставання африканського регіону різні. Країни даного регіону здебільшого бідні, більшість з них (34) належать до найменш розвинутих країн світу. Загалом для країн регіону характерним є несформованість національного ринку і слабо розвинута туристична інфраструктура. До того ж, у багатьох країнах регіону часто-густо нестабільна політична ситуація, міжетнічні конфлікти. Додамо, на значній території дискомфортні для відпочинку європейців і американців погодно-кліматичні умови (спека, надмірна вологість, пилові бурі тощо), висока захворюваність на СНІД та інші недуги і відсутність елементарних побутових умов. Усе це й визначає позицію аутсайдера Африки на світовому ринку туристичних послуг.

Разом із тим, Африканський регіон є досить привабливим для туристів. Цьому значною мірою сприяє близькість даного регіону від Європи. Крім того, країни Африки багаті на природні ресурси. Африканські заповідники і національні парки з екзотичною флорою та фауною мають світову популярність. Привертає увагу туристів і тривалий пляжний сезон, а також самобутність культури народів Африки.

До того ж, уряди багатьох африканських країн приділяють належну увагу розвитку міжнародному туризму, вбачаючи в ньому важливу статтю доходів, а подекуди – єдине джерело економічного підйому. Економіка таких країн, як Кенія, Танзанія, Марокко, Туніс, Мадагаскар і Маврикій, значною мірою залежить від іноземного туризму. Недаремно в урядах майже усіх названих країн є пост міністра туризму.

Після здобуття африканськими державами незалежності, поступової демократизації суспільства та покращення стану інфраструктури відбулося поступове покращання розвитку в’їзного туризму.

Тенденції.  Африка характеризується досить високими середньорічними темпами приросту туристичних прибуттів (+6 % у 2005-2012 рр.). За цим показником Африка поступається тільки АТР (6,2%). 

Але темпи приросту туристичних прибуттів до Африканського регіону упродовж 1990-2012 рр. були неоднаковими. Різке зниження показників приросту відбулося кілька разів через збройні конфлікти в ряді держав.

Разом із тим, остання за часом глобальна фінансова криза найменше позначилась на цьому регіональному ринку. Африка – єдиний серед регіонів, що мав позитивний приріст туристичних прибуттів в 2009 р. (близько +4 %). А у ряді країн Африки приріст в’їзних туристичних потоків вимірювався двозначними цифрами (+24% – Ангола; +22% – Мозамбік; +20% – Свазіленд; тощо). Такі позитивні тенденції панували у Африці у зв’язку з підготовчими заходами для проведення чемпіонату світу FIFA 2010, а також у зв’язку  з успішною реалізацією деяких сучасних проектів та активною рекламно кампанією.

У 2012 р. темпи приросту прибуттів до Африки (6%) поступалися лише таким в АТР (7%). Проте найцікавіші прогнози на найближчі десятиліття. Припускається, що упродовж 2010-2030рр.  середньорічний приріст турприбуттів до Африки становитиме 5%. Це найкращий (!) результат серед регіонів (в АТР – 4,9%).

За ЮНВТО Африканський регіон поділяється на п’ять субрегіонів: Північна, Південна, Західна, Східна і Центральна Африка.

Багаторічним лідером серед субрегіонів є Північна Африка, яка включає у себе лише 4 країни: Алжир, Марокко, Туніс і Судан. На цю групу країн припадає понад третину усіх туристичних прибуттів до Африки (17млн.). Серед причин благополучної ситуації, яка склалася останнім часом на туристичному ринку Північної Африки – це потужна державна підтримка туризму в Марокко і Тунісі в поєднанні з легким доступом та привабливими цінами в порівнянні з північними середземноморськими узбережжями Європи.

Близько 13 млн. туристичних прибуттів належить Південній Африці, що об’єднує 5 країн (ПАР,Ботсвана, Лесото, Намібія, Свазіленд). Наступною у рейтингу субрегіонів розташована Східна Африка  – близько 12 млн. прибуттів, потім – Західна Африка  (4,8 млн. прибуттів), і замикає рейтинговий список Центральна Африка – 2 млн. прибуттів.

За станом на 2011 р. лідером на африканському ринку туристичних послуг є Марокко, на  яку припадає близько 19% усіх туристичних прибуттів регіону (понад 9 млн. прибуттів і понад 7 млрд. дол. доходи). Понад 40% прибуттів здійснюється з Європи – передусім з Франції, для жителів якої тут немає мовного бар’єру, оскільки в цьому королівстві поряд із державною арабською мовою широко розповсюджена французька.

Головні туристичні зони розташовані на узбережжі Атлантичного та Середземного морів. Марокко має багаті природні туристичні ресурси, що забезпечують розвиток рекреаційного туризму  – відпочинок, оздоровленні та лікування.

Друге місце посідає єдина розвинута країна Африки – Південно-Африканська Республіка (понад 8 млн. прибуттів). Понад 70% прибуттів до цієї країни припадає на Африку (найбільше із Зімбабве). Ще приблизно 15% здійснюється з Європи. Доходи країни становили 9,5 млрд. дол. Основна увага тут зосереджена на спортивному та пригодницькому видах туризму. Крім того, країна пропонує пляжно-купальний відпочинок, гастрономічний та екологічний туризм.

Третє місце в рейтингу країн Африки за турприбуттями належить також країні Північної Африки – Тунісу. У 2011 р. обсяг в’їзного туризму у цій країні становив близько 5 млн., що забезпечило країні доходи у близько 2  млрд. дол. Порівняно з 2010 р. обсяг прибуттів різко впав – приріст був від’ємний і становив -31%.

Найпопулярнішою туристичною дестинацією Туніс є передусім у європейців, адже з Європи (передусім з Франції) здійснюється понад 50% усіх прибуттів. Другим регіоном, звідки найбільше відвідується з туристичними цілями Туніс – це Близький Схід (з Лівії). І тільки на третьому місці за обсягом виїзного потоку до Тунісу розташована Африка (з Алжиру).

Туніс відомий своїми лікувальними термальними джерелами і тривалим пляжним сезоном, завдяки чому іноземні туристи у цій країні мають доступ до висококласної й недорогої таласотерапії і spa. Особливою популярністю користуються програми омолодження.

Туніс приваблює не лише піщаними пляжами, але й  багатою екскурсійною програмою. У туристів є можливість поєднувати відпочинок на морі з ознайомленням із давніми містами. Саме в Тунісі, за 16 км від столиці, знаходиться знаменитий Карфаген – давня велична держава-місто, що нині є одним із найбільш популярних туристичних центрів. В Тунісі також розташований четвертий за значенням в ісламському світі після Мекки, Медини та Єрусалиму центр релігійного туризму – місто Кайруан. 

У Східній Африці найпопулярнішими у туристів субрегіонами є Зімбабве (понад 2 млн. прибуттів – понад 85% з Африки і передусім з ПАР), Кенія (близько 1,5 млн. – понад половину з Європи, найбільше з Великобританії).  І Маврикій (0,9млн. – понад половину з Європи, найбільше з Франції) – пляжно-купальний відпочинок і весільний туризм.

У Західній Африці інтерес серед іноземних туристів викликає Гана (0,9 млн. прибуттів і понад 600 млн. дол. від ІТ), до якої з Африканського регіону більшість туристів прибуває з Нігерії, а поза межами Африки – із США. У Центральній Африці провідною туристичною дестинацією є Ангола (понад 0,4 млн. прибуттів і понад 700 млн. дол. від ІТ), де найбільше за все туристів з Європи.