|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО
ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО« Назад
ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО 23.01.2016 08:15
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
Кафедра цивільного та господарського права
ГОСПОДАРСЬКЕ право
Навчально-методичний комплекс
Київ – 2014 ББК 66.2(4УКР)
Обговорено і схвалено на засіданні Вченої Ради ВНЗ «Національна академія управління» Протокол № 1 від 19.09. 2013 р.
Рецензенти: Савченко Андрій Володимирович –доктор юридичних наук, професор Київського національного університету Внутрішніх справ Сміян Леонід Семенович – кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник ВНЗ «Національна академія управління»
Укладач: Нескороджена Лариса Леонідівна –кандидат юридичних наук, доцент
Господарське право: Навчально-методичний комплекс // Л.Л. Нескороджена. – К.: Національна академія управління, 2014. – 136 с.
Запропонований читачу навчально–методичний комплекс “Господарське право” являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами юридичних вузів і факультетів семінарів практичних занять та самостійної роботи з курсу “Господарське право”.
УДК 314(477) ББК 66.2(4УКР)
© Нескороджена Лариса Леонідівна, 2014 ©Оригінал-макет, "Національної академії управління", 2014
1. ПЕРЕДМОВА
Запропонований читачу навчально–методичний комплекс “Господарське право” являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами юридичних вузів і факультетів семінарів практичних занять та самостійної роботи з курсу “ Господарське право ”. Комплекс включає опис дисциплін, програму курсу (побудовану за змістовними модулями, плани семінарських занять із господарського права (побудовану за змістовними модулями, завданнями для самостійної роботи до змістовних модулів, список рекомендованих джерел, перелік тем курсових робіт та методичні рекомендації з їх написання, орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю. Тимчасове положення з впровадження рейтингово-модульної системи оцінювання студентів з урахуванням вимог Болонської декларації. Структура навчально–методичного комплексу відповідає програмі навчального курсу. Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Господарське право», підготовлений у відповідності до навчальних планів і рекомендацій Міністерства освіти і науки, визначає головні напрямки та конкретні обсяги навчального процесу студентів з цієї дисципліни. Розроблений навчально-методичний комплекс відображає сутність господарського права як навчальної дисципліни, що дає можливість студентам вивчити основні положення здійснення господарської діяльності, а також проаналізувати національно-правове та міжнародно-правове регулювання господарської діяльності. Дисципліна «Господарське право» вивчається студентами за напрямом підготовки «правознавство», освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр. Структура навчальної дисципліни «Господарське право» складається з шести змістових модулів, який об’єднує такі теми Теоретичні основи господарського права. Загально-правова характеристика суб’єктів господарювання. Правовий режим майна в господарському обігу. Правові засоби державного регулювання економіки. Відповідальність в господарському праві. Господарські зобов’язання. Особливості правового регулювання господарсько - торговельної діяльності. Особливості правового регулювання комерційного посередництва у сфері господарювання. Особливості правового регулювання перевезення вантажів. Особливості правового регулювання капітального будівництва. Особливості правового регулювання інноваційної діяльності. Особливості правового регулювання фінансової діяльності. Особливості правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Правовий режим іноземних інвестицій. Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон та спеціальний режим господарювання Термін вивчення навчальної дисципліни «Господарське право»: два семестри (на денній формі навчання). Заняття проводяться у формі лекцій, семінарів та практичних занять. Для належного засвоєння матеріалу навчальної дисципліни, слід приділити увагу наступним поняттям та термінам: «господарське право», «господарська діяльність», «суб’єкт господарювання», «юридична особа», «ліцензування», «патентування» тощо.
Ухвалено: Вченою радою НАУ від 30 серпня 2012 року, протокол № _4__
2. Порядок оцінювання знань студентів
І. Загальні положення
1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS).
1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань:
- підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок; - систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін; - подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань; - розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу; - оптимізація навчального процесу.
ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.
2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F). 2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті. На іспиті оцінюванню підлягають: - володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни; - здатність творчо мислити та синтезувати знання; - уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань. 2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів. 2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є: - відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій; - робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно планів занять; - виконання модульних контрольних робіт. Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх. Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів). При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем. Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань. 2.5. Структура поточної успішності (50 балів). а) відвідування лекцій та підготовка до них - 10 балів б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів; в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів; г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів. д) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів. При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання. 2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність». 2.7.Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів.
Шкала оцінювання екзаменаційних завдань
Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність. У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту. 2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів. Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано». У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач. 2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-50 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-50 балів.
ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS
Затверджено: Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління», д.ю.н., професор В.К. Матвійчук
ВНЗ «Національна академія управління»
ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО
3. ПРОГРАМА нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалавра
Галузь знань 0304 “Право” Напрям підготовки 6.030401 “Правознавство” Освітньо – кваліфікаційний рівень «бакалавр»
Київ-2014
Розроблено та внесено на засідання кафедри цивільного та господарського права ВНЗ «Національна академія управління» (протокол № 1 від 9 вересня 2013 р.) Розробники програми: Нескороджена Л.Л., канд. юрид.наук, доцент.
Завідувач кафедри Доктор юридичних наук, доцент В.К. Матвійчук
Декан юридичного факультету канд. юрид. наук, доцент Ю.В. Нікітін Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Господарське право» складена відповідно до освітньої-професійної програми підготовки «бакалавра» напряму 6.030401 “Правознавство”. Предметом вивчення є господарське право як окрема галузь права, норми якої регулюють суспільні відносини при здійсненні господарської діяльності суб’єктами господарювання. Програма навчальної дисципліни складається з таких змістовних модулів:
5-й семестр Змістовий модуль 1 1.Теоретичні основи господарського права. 2. Суб’єкти господарювання.
Змістовий модуль 2
Змістовий модуль 3
6-й семестр
Змістовий модуль 4
Змістовий модуль 5
Змістовий модуль 6
1.1. Метою дисципліни є сприяти одержанню студентами основоположних знань з дисципліни "Господарське право", забезпечити правову підготовку, спрямовану на формування інтелектуального потенціалу висококваліфікованих працівників, що володіють основами теоретичних знань в галузі господарського права, необхідних для їх майбутньої трудової діяльності тощо.
1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни «Господарське право» є: - знати відповідно до програми основні категорії господарського права, вміти розкрити їх зміст; - засвоїти основні положення нормативно-правових актів, що регулюють дані правовідносини; - показати обізнаність з основними теретичними та практичними проблемами господарського права. 1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти та курсанти повинні: Знати: предмет, об’єкти та суб’єктів господарського права; становлення господарського законодавства України; - сучасні тенденції державного регулювання господарських правовідносин; - сутність правових категорій господарського права; - зміст правових інститутів господарського права й об'єктивні закономірності їх розвитку; - порядок застосування норм господарсько-процесуального законодавства. Вміти : орієнтуватися в особливостях правового регулювання господарської діяльності; - своєчасно визначати проблеми правового регулювання господарсько-договірних відносин і, керуючись нормами діючого законодавства України, вирішувати питання захисту прав суб'єктів господарювання; - тлумачити чинне господарське законодавство та правильно застосовувати його при вирішенні практичних завдань, аргументуючи власну точку зору щодо прийнятого рішення; - захищати свої права та представляти інтереси суб'єктів господарювання при вирішенні спорів у господарських судах.
На вивчення навчальної дисципліни відводиться 216 години / 6 кредитів ECTS.
3. ПРОГРАМА КУРСУ 2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни Змістовий модуль 1.
Тема 1. Теоретичні основи господарського права
■ Поняття господарського права як галузі права. Предмет регулювання господарського права. Поняття господарської діяльності, її види (підприємницька та некомерційна). Законодавче визначення господарської діяльності. Методи господарського права: поняття, види (метод автономних рішень, метод власних приписів та метод рекомендацій). ■ Система курсу господарського права: загальна та особлива частина. ■ Наука господарського права: її предмет та система. Основні правові категорії і поняття господарського права. Проблема понятійного апарату та понятійних рядів. Генеральний чи загальний понятійний ряд: право на здійснення господарської діяльності, право на здійснення підприємницької діяльності, підприємець, ринок, державне регулювання, господарювання, господарська діяльність, право власності. Спеціальний понятійний ряд: господарюючий суб'єкт, його структура і компетенція, держава і її органи, правовий режим майна. Функціональний понятійний ряд: інвестування, фінансування, кредитування, облік, звітність, інновація, ціноутворення та цінове регулювання, відповідальність. ■ Принципи господарського права та їх значення для регулювання господарської діяльності. Конституційні та галузеві принципи господарського права: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. ■ Поняття, ознаки і зміст господарських правовідносин. Критерії класифікації і види правовідносин у сфері господарювання. Речові та зобов'язальні правовідносини. Абсолютні, відносні та абсолютно-відносні конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевою самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. ■ Поняття, ознаки і зміст господарських правовідносин. Критерії класифікації і види правовідносин в сфері господарювання. Речові та зобов'язальні правовідносини. Абсолютні, відносні та абсолютно-відносні правовідносини в сфері господарювання. Господарсько - управлінські та оперативні правовідносини. Підстави виникнення господарських правовідносин.
Тема 2. Суб’єкти господарювання: поняття та види
■ Поняття і ознаки суб'єкта господарювання. Господарські організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності. ■ Критерії класифікації і види суб'єктів господарювання. Колективні і індивідуальні суб'єкти господарювання. Організаційні та договірні суб'єкти господарювання. Суб'єкти приватного та публічного права в господарській діяльності. Суб'єкти основного виробництва та інфраструктури ринку. ■ Поняття і значення способів заснування суб'єктів господарського права. Порядок та етапи створення суб'єкта господарювання. ■ Державна реєстрація: порядок та зміст. Документи, які подаються для державної реєстрації. ■ Підстави та порядок припинення господарської діяльності. Добровільне та примусове припинення діяльності. ■ Ліквідація та реорганізація суб'єктів господарювання. Підстави і порядок проведення ліквідації. Задоволення вимог кредиторів при ліквідації. ■ Поняття банкрутства. Заходи щодо запобігання банкрутству суб'єктів підприємництва. Процедури, що застосовуються до неплатоспроможного боржника: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута. ■ Особливості правового статусу громадянина - підприємця. ■ Особливості юридичних осіб господарського права як суб'єктів господарювання. ■ Підприємство. Казенне підприємство. Державне унітарне підприємство. Державне комерційне підприємство. Акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Виробничий кооператив. Приватні підприємства. Особисте селянське господарство. Фермерське господарство. Орендне підприємство. Підприємство з іноземними інвестиціями. Іноземне підприємство. Господарські об'єднання: асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом. Асоційовані підприємства. Холдингові компанії.
Змістовий модуль 2.
Тема 3. Правовий режим майна в господарському обігу
■ Поняття і зміст прав на майно. Особливості реалізації права власності в господарському обігу. Право власності - основне речове право у сфері господарювання. Право господарського відання. Право оперативного управління. Право оперативного використання майна. ■ Поняття і види майна. Загальні правила обліку майна. Особливості правого режиму нерухомого майна. ■ Джерела формування майна суб'єктів господарювання: грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом. ■ Особливості правового режиму державного майна у сфері господарювання ■ Поняття та правовий режим основних фондів. Поняття та правовий режим оборотних фондів. Поняття та правовий режим нематеріальних активів.
Тема 4. Правові засоби державного регулювання економіки
■ Участь держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в господарській діяльності. Мета і принципи державного впливу на економіку. ■ Напрями економічної політики держави: структурно-галузева політика, інвестиційна політика, амортизаційна політика, політика інституційних перетворень, цінова політика, антимонопольно-конкурентна політика, бюджетна політика, податкова політика, грошово-кредитна політика, валютна політика, зовнішньоекономічна політика. ■ Форми реалізації державою економічної політики: економічна стратегія, економічна тактика. ■ Безпосередня участь держави в господарських відносинах. Участь в господарському обігу як власника, інвестора та замовника. Державне регулювання підприємницької діяльності. Державна підтримка малого підприємництва. ■ Прогнозування та планування економічного і соціального розвитку. Основні форми державного планування господарської діяльності: Державна програма економічного та соціального розвитку України, Державний бюджет України, інші державні програми з питань економічного і соціального розвитку. ■ Засоби державного регулювання господарської діяльності: державне замовлення, державне завдання, ліцензування, патентування і квотування; сертифікація та стандартизація; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. ■ Приватизація державних і комунальних підприємств. Поняття приватизації та відмежування від подібних понять (демонополізація, націоналізація, конфіскація, комерціалізація). Система нормативно-правових актів, що регулюють приватизаційні процеси. Система органів держави, що здійснюють приватизацію, їх компетенція. Суб'єкти приватизації: державні органи приватизації, покупці (їх представники), посередники. Об'єкти приватизації та їх класифікація. Об'єкти, що не підлягають приватизації. Способи приватизації: аукціон, конкурс, викуп тощо, оформлення угод по приватизації. ■ Правове забезпечення добросовісної конкуренції. Поняття і форми недобросовісної конкуренції. ■ Обмеження монополізму та сприяння змагальності у сфері господарювання. Поняття і ознаки монопольного становища на ринку. Суб'єкти монопольної діяльності. Природні монополії. Наслідки здійснення монопольної діяльності. Відповідальність за здійснення монопольної діяльності. ■ Державне регулювання ринку цінних паперів. Поняття цінних паперів. їх види, нормативно-правова основа. ■ Правові форми податкового впливу на господарську діяльність. Поняття, зміст, мета та принципи податкового впливу на господарську діяльність. Види засобів податкового впливу. Відповідальність за податкові правопорушення. Змістовий модуль 3.
Тема 5. Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання
■ Поняття відповідальності і санкції в господарських правовідносинах. Види санкцій (відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції, адміністративно-господарські санкції) і відповідальності (часткова, солідарна, регресна та субсидіарна; повна, обмежена та підвищена). Підстави відповідальності. Межі господарсько-правової відповідальності. Зменшення розміру та звільнення від відповідальності. ■ Відповідальність суб'єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства.
Тема 6. Господарські зобов'язання
■ Господарське зобов'язання: поняття та види (майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання, соціально-комунальні зобов'язання суб'єктів господарювання, публічні зобов'язання), підстави виникнення господарських зобов'язань: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єктів або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав: у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання. ■ Господарські договори: види, зміст, форма та порядок укладення. Істотні умови господарського договору: предмет, ціна та строк дії договору. ■ Особливості укладання попередніх договорів. Особливості укладання господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів. Особливості укладання господарських договорів за державним замовленням. Особливості укладання господарських договорів на біржах, ярмарках та публічних торгах. Укладання господарських договорів за рішенням суду. Укладання організаційно-господарських договорів. ■ Загальні правила виконання господарських договорів. Передача (делегування) прав у господарських зобов'язаннях. Місце виконання господарського зобов'язання. Виконання грошових зобов'язань. Забезпечення виконання господарських зобов'язань. Банківська гарантія забезпечення виконання господарських зобов'язань. Загальногосподарські (публічні) гарантії виконання зобов'язань. ■ Страхування підприємницьких ризиків, фінансових ризиків. Перестрахування. ■ Загальні умови припинення господарських зобов'язань. Розірвання господарських зобов'язань або визнання недійсним господарських зобов'язань за рішенням суду.
Змістовий модуль 4.
Тема 7. Особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності
■ Поняття господарсько-торговельної діяльності, її види: внутрішня торгівля та зовнішня торгівля. Форми здійснення господарсько-торговельної діяльності: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності; інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Договори, що укладаються при господарсько-торговельній діяльності: договір поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу тощо. ■ Поняття договору поставки. Істотні умови договору поставки: предмет, кількість, асортимент, строк і порядок поставки. Короткотерміновий та довгостроковий договір поставки. Якість та комплектність товарів, що поставляються. Застосування правил "Інкотермс" при поставці товарів. ■ Поняття договору контрактації сільськогосподарської продукції, істотні умови договору контрактації: види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин; кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника; ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції; обов'язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства; взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору; інші умови, передбачені Типовим договором контрактації сільськогосподарської продукції, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. ■ Поняття договору енергопостачання. Предмет договору енергопостачання. Кількість і якість енергії. Строки, ціни та порядок розрахунків за договором енергопостачання ■ Торговельно-біржова діяльність, як різновид господарсько-торговельної діяльності. Поняття, види та юридичні ознаки біржі. Функції, права та обов'язки біржі. Види біржових угод в залежності від різних критеріїв; угода із заставою на купівлю та угода із заставою на продаж; ф'ючерсна, форвардна угода та опціон. Правила біржової торгівлі. ■ Поняття договору оренди. Об'єкт договору оренди. Істотні умови договору оренди: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Припинення договору оренди. Відмінність договору оренди від договору лізингу. Поняття договору лізингу. Види лізингу. ■ Поняття договору міни. Істотні умови договору міни.
Тема 8. Особливості правового регулювання комерційного посередництва у сфері господарювання
■ Поняття комерційного посередництва (агентської діяльності). Підстави виникнення комерційного посередництва. ■ Агентський договір. Істотні умови агентського договору: сфера, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. Форма агентського договору. Відповідальність за порушення агентського договору ■ Права та обов'язки комерційного агента.
Тема 9. Особливості правового регулювання перевезення вантажів
■ Поняття перевезення вантажу, суб'єкти відносин перевезення. Нормативно-правові акти, що регулюють правила перевезення вантажу. ■ Договір перевезення: поняття, форма укладення, строк укладення. Види договорів перевезення: довгостроковий, навігаційний, спеціальний, річний. Приймання вантажу до перевезення. Зміна умов перевезення. Одержання вантажу в пункті призначення. ■ Відповідальність перевізника за прострочення доставки вантажу. Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, пошкодження вантажу. Порядок вирішення спорів щодо перевезень. ■ Договір транспортного експедирування, як різновид договору перевезення.
Змістовий модуль 5.
Тема 10. Особливості правового регулювання капітального будівництва
■ Підрядні відносини у капітальному будівництві. Поняття договору підряду та їх види: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва. ■ Поняття договору підряду на капітальне будівництво. Ознаки договору підряду: консенсуальний, платний, двосторонній. Сторони договору підряду на капітальне будівництво. Істотні умови договору підряду на капітальне будівництво: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору. Проектно-кошторисна документація. Права та обов'язки сторін договору підряду на капітальне будівництво. Розрахунки за договором підряду на капітальне будівництво. Відповідальність за порушення договору підряду на капітальне будівництво. ■ Договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт. Права та обов'язки сторін договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт. Вихідні дані для проведення проектних та пошукових робіт. Відповідальність підрядника за недоліки документації та робіт. ■ Договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Права та обов'язки сторін договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Наслідки неможливості досягнення результату. Відповідальність виконавця за порушення договору.
Тема 11. Особливості правового регулювання інноваційної діяльності
■ Поняття інноваційної діяльності та інновації. Поняття інвестування інноваційної діяльності. Форми інвестування інноваційної діяльності: державне (комунальне) інвестування, комерційне інвестування, соціальне інвестування, іноземне інвестування, спільне інвестування. Види інноваційної діяльності. Нормативно - правові акти, то регулюють інноваційну діяльність. ■ Поняті я договору на створення і передачу науково-технічної продукції. Предмет договору на передачу науково-технічної продукції. Основні поняття:
Тема 12. Особливості правового регулювання банківської діяльності. Страхування у сфері господарювання
■ Поняття банківської діяльності. Банки: поняття, правове становище та види (державний, кооперативний). Банківські операції та їх види ( приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; операції з валютними цінностями; емісія власних цінних паперів; організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг); надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг); лізинг; послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів; випуск, купівля, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів; випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток; надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій). ■ Поняття та види кредиту. Критерії поділу кредитів на види ( за строками користування; способом забезпечення; ступенем ризику; методами надання; строками погашення; іншими умовами надання, користування або погашення.) Поняття та форма кредитного договору. Істотні умови кредитного договору. ■ Порядок відкриття рахунків у банках. Види рахунків (вкладний та поточний). Порядок та форми розрахунків в господарському обороті. ■ Форми регулювання банківської діяльності: адміністративне регулювання (реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків: застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; нагляд за діяльністю банків; надання рекомендацій щодо діяльності банків) та індикативне регулювання (встановлення обов'язкових економічних нормативів; визначення норм обов'язкових резервів для банків; встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій; визначення процентної політики; рефінансування банків: кореспондентських відносин; управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції; операцій », цінними паперами на відкритому ринку: імпорту та експорту капіталу). ■ Поняття страхової діяльності. Законодавство про страхову діяльність. Договір страхування: поняття, види та істотні умови. Правове становище учасників страхової діяльності. Державний нагляд за страховою діяльністю
Змістовий модуль 6.
Тема 13. Особливості правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Правовий режим іноземних інвестицій
■ Поняття зовнішньоекономічної діяльності. Принципи зовнішньоекономічної діяльності (принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, принцип юридичної рівності і недискримінації, принцип верховенства закону, принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів). Законодавство про зовнішньоекономічну діяльність. ■ Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності. ■ Види зовнішньоекономічної діяльності (експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили; надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі; міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України; кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності тощо). ■ Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій. ■ Принципи оподаткування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності (встановлення рівня оподаткування виходячи з необхідності досягнення та підтримання самоокупності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та забезпечення бездефіцитності платіжного балансу України: гарантування стабільності видів і розміру податків, встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів), а також статусу іноземних валют на території України виключно законом; рівності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при встановленні ставок податків; заохочення експорту продукції вітчизняного виробництва). ■ Валютні рахунки суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності: суб'єкти, порядок відкриття. ■ Поняття іноземних інвестицій. Форми іноземних інвестицій (участь у господарських організаціях, що створюються разом з вітчизняними юридичними особами чи громадянами, або придбання частки в діючих господарських організаціях; створення іноземних підприємств на території України, філій або інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств; придбання безпосередньо нерухомого або рухомого майна, що не заборонено законами України, або придбання акцій чи інших цінних паперів; придбання самостійно або за участі громадян чи вітчизняних юридичних осіб прав користування землею та використання природних ресурсів на території України; господарська діяльність на основі угод про розподіл продукції; придбання інших майнових прав; інші форми, не заборонені законом). Види іноземних інвестицій. ■ Державна реєстрація іноземних інвестицій. ■ Особливості правового регулювання іноземних інвестицій, що здійснюються за окремими договорами (контрактами): концесійні договори, договори (контракти) про інвестиційну діяльність. ' Гарантії та компенсації іноземним інвесторам.
Тема 14. Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон та спеціальні режими господарювання
■ Поняття та види спеціальних (вільних ) економічних зон (зовнішньоторговельні зони, комплексні виробничі зони, науково-технічні зони, туристично-рекреаційні зони, банківсько-страхові зони, зони прикордонної торгівлі; інтеграційні та анклавні; внутрішні та зовнішні.). ■ Порядок створення спеціальної (вільної) економічної зони. Документи про створення спеціальної (вільної) економічної зони ( рішення місцевої Ради та місцевої державної адміністрації з клопотанням про створення спеціальної (вільної) економічної зони (у разі створення спеціальної (вільної) економічної зони за їх ініціативою) або письмову згоду відповідних місцевих Рад народних депутатів та місцевих державних адміністрацій, на території яких має бути розташована спеціальна (вільна) економічна зона (у разі створення спеціальної (вільної) економічної зони за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України); проект положення про її статус та систему управління, офіційну назву спеціальної (вільної) економічної зони; точний опис кордонів спеціальної (вільної) економічної зони та карту її території; техніко-економічне обґрунтування доцільності створення і функціонування спеціальної (вільної) економічної зони: проект Закону про створення конкретної спеціальної (вільної) економічної зони). ■ Органи управління та державного регулювання діяльності спеціальної (вільної) економічної зони. Функції та повноваження місцевих Рад народних депутатів та місцевої державної адміністрації щодо управління спеціальними (вільними) економічними зонами. ■ Інші види спеціальних режимів господарської діяльності: виключна (морська) економічна зона України; здійснення господарської діяльності на державному кордоні України; здійснення господарської діяльності в санітарно-захисних та інших охоронних зонах, на територіях і об'єктах, що особливо охороняються; спеціальний режим господарювання в окремих галузях народного господарства; здійснення господарської діяльності на території пріоритетного розвитку; здійснення господарської діяльності в умовах надзвичайного стану, надзвичайної екологічної ситуації; здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану.
Примітка. Програма нормативної навчальної дисципліни визначає місце і значення навчальної дисципліни, її загальний зміст та вимоги до знань і умінь. Програма нормативної навчальної дисципліни є складовою державного стандарту вищої освіти.
Затверджено: Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління», д.ю.н., професор В.К. Матвійчук __________________
ВНЗ «Національна академія управління» Кафедра цивільного та господарського права
4. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО
Галузь знань 0304 “Право” Напрям підготовки 6.030401 “Правознавство” Юридичний факультет
Київ-2014
Робоча програма з дисципліни «Господарське право» для студентів за напрямом підготовки 6.030401 «Правознавство»
Розроблено та внесено на засідання кафедри цивільного та господарського права, протокол № 1 від 9 вересня 2013 р.
Розробник програми: Нескороджена Л.Л., канд. юрид.наук, доцент;
Завідувач кафедри : В.К. Матвійчук доктор.юр.наук, професор
Декан юридичного факультету канд. юрид. наук, доцент Ю.В. Нікітін
5. ОПИС ДИСЦИПЛІНИ
ДИСЦИПЛІНА: «ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО»
Господарське право є однією з профілюючих дисциплін, які вивчають у вищих навчальних закладах України. Викладання кримінального права передбачає розкриття соціальної суті і юридичного змісту господарського закону, взаємозв’язку його норм, оволодіння вмінням їх наукового та практичного застосування. Конституція України є концептуальним джерелом господарського права, яке містить норми прямої дії. Вона має вищу юридичну силу. Тому всі господарсько-правові норми повинні відповідати Конституції. Курс “Господарського права” має своїм завданням формувати у студентів глибокі теоретичні і практичні знання щодо використання їх у своїй професійній діяльності. Вивчення курсу повинно сприяти вихованню у студентів поважного ставлення до господарського закону як важливого засобу захисту суб’єктів господарювання, інтересів суспільства і держави. Загальною методичною вимогою до вивчення дисципліни «Господарське право» є вироблення особистісного ставлення студентів до її проблем на основі критичного вивчення та аналізу навчальної і наукової літератури. Курс семінарських та практичних занять розрахований як на вивчення та закріплення інформаційно-теоретичної бази, отриманої під час прослуховування лекцій, так і на самостійну роботу студентів. Розв’язання ситуаційних завдань на практичних заняттях повинно цілеспрямовано сприяти підвищенню рівня логічного мислення, мобілізувати продуктивність засвоєння теоретичного матеріалу. Одним із прийомів вивчення господарського права є аналіз положень господарського законодавства, що містить засади його правового регулювання. Варто звернути увагу на вивчення публікацій у періодичних виданнях, зокрема, наукових статей з господарського права. Поточний контроль за засвоєнням відповідних знань здійснюється через оцінювання усних відповідей щодо проблем для обговорення, передбачених планом семінарських занять та розв’язання практичних завдань, а також шляхом проведення експрес-опитувань, тестування, підготовку доповідей і рефератів, написання самостійних і модульних контрольних робіт. При оцінюванні враховується глибина теоретичних знань студентів і вміння застосовувати їх для вирішення практичних задач. Підсумкова перевірка якості засвоєння змісту навчальної дисципліни «Господарське право» здійснюється у формі екзамену, на якому визначається рівень теоретичних знань, а також уміння застосовувати ці знання для вирішення практичних завдань. Вивчення господарського права нерозривно пов'язане зі знанням положень інших загальних та спеціальних юридичних дисциплін, зокрема, теорії держави та права, конституційного права, трудового права, цивільного права, цивільного процесуального права.
1.2. Метою дисципліни є сприяти одержанню студентами основоположних знань з дисципліни "Господарське право", забезпечити правову підготовку, спрямовану на формування інтелектуального потенціалу висококваліфікованих працівників, що володіють основами теоретичних знань в галузі господарського права, необхідних для їх майбутньої трудової діяльності тощо.
1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни «Господарське право» є: - знати відповідно до програми основні категорії господарського права, вміти розкрити їх зміст; - засвоїти основні положення нормативно-правових актів, що регулюють дані правовідносини; - показати обізнаність з основними теретичними та практичними проблемами господарського права. 1.4. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти та курсанти повинні: Знати: предмет, об’єкти та суб’єктів господарського права; становлення господарського законодавства України; - сучасні тенденції державного регулювання господарських правовідносин; - сутність правових категорій господарського права; - зміст правових інститутів господарського права й об'єктивні закономірності їх розвитку; - порядок застосування норм господарсько-процесуального законодавства. Вміти: орієнтуватися в особливостях правового регулювання господарської діяльності; - своєчасно визначати проблеми правового регулювання господарсько-договірних відносин і, керуючись нормами діючого законодавства України, вирішувати питання захисту прав суб'єктів господарювання; - тлумачити чинне господарське законодавство та правильно застосовувати його при вирішенні практичних завдань, аргументуючи власну точку зору щодо прийнятого рішення; - захищати свої права та представляти інтереси суб'єктів господарювання при вирішенні спорів у господарських судах.
6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Змістовий модуль 1 1.Теоретичні основи господарського права. 2. Суб’єкти господарювання.
Змістовий модуль 2 3. Правовий режим майна в господарському обігу 4.Правові засоби державного регулювання економіки
Змістовий модуль 3
6.Господарські зобов’язання
Змістовий модуль 4 7. Особливості правового регулювання господарсько - торговельної діяльності.
Змістовий модуль 5
Змістовий модуль 6 13.Особливості правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Правовий режим іноземних інвестицій 14.Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон та спеціальний режим господарювання
ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
САМОСТІЙНА РОБОТА
7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-вихових завдань. Вони реалізуються через систему способів і прийомів та засобів навчальної діяльності. Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів. Засоби навчання - це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання, технічні засоби тощо). При викладенні курсу «Господарське право» використовуються наступні методи навчання: 1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод. Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція. Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу). Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища (наприклад, господарського правопорушення і санкції), закону, суб’єкта господарювання. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань). Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою. Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (наприклад, укладення господарського договору, викоання господарського договору. припинення дії господарського договору тощо). Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо). Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра. Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, у роботі «Юридичної кліники», під час рольових або ділових ігор тощо. Практична робота спрямована на використання набутих знань у вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів. Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо). Структурний метод навчання за характером логіки пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод. Аналітичний метод передбачає мисленневий або практичний розпад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак. Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого (наприклад, ознак суб’єкта господарювання для розуміння поняття суб’єкта господарювання ). Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький. Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді; 2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань); Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуацію і пропонує студентам її розв’язати). Частково-пошуковий метод включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання. Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).
8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЬ
Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття. Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом господарського права згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного господарського законодавства і рекомендованих джерел. Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху. Основними завданнями семінарського заняття є можливість: - розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій; - поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета; - сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати. Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів. Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:
- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями; - семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно -декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою; - комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень. Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види): - сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу -пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено; - вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем. 3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі. За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:
За методикою проведення розрізняють:
Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті. Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи. Структура практичного заняття:
Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти. Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті. Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі: - формування конкретних (окремих) навичок і умінь;
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити. Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів. У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри. Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:
3. Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;
7. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні 8. Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення: - тематичні дискусії та диспути; - колективний пошук відповідей і ролей; - бесіда і вільний обмін думками; - інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів, - ігрове проектування. Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим. Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента фозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти. Під час проведення семінарських занять викладач:
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:
З . Педагогічною майстерністю викладача. 4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів. Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання. В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять. Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так: Заняття - вивчення нових знань:
Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:
Заняття - формування самостійної діяльності:
Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):
Заняття - формування вмінь і навичок:
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок: - ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування); - неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи). Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії. Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях. Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
Практичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року ;за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”. Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгяд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою. Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики, навчання з життям. Основними цілями практичних занять є: - формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків; - розвиток у студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня; - формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності. Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам. Його завданнями можуть бути: - підготовка до самостійного виконання практичних завдань; - підготовка студентів до контрольних робіт; - набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці; - підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо. На цих заняттях викладач організовує розгляд – слухачами студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань. Практичні заняття можуть проходити у таких формах: 1 . Аудиторні практичні заняття;
Досягнення високого кінцевого результату на практичних заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття. Найбільш розповсюдженими методами є: 1. Вправи (групові і індивідуальні), в ході яких аналізується і відпрацьовуються : - різні практичні дії; - професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень; - службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних умовах професійної діяльності; - службові документи. - формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей. 2 етап - розробка практичного заняття: - визначення методу (методів) - проведення; планування - об'єму задач для відпрацювання; - уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків. 3 етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги: - реальність і вірогідність матеріалів; - різноманітність матеріалів, їх новизна; - дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність; - посильність засвоєння на високому рівні складності; - юридична правомірність. 4 етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття: - розробка завдань для студентів; - розробка методичних рекомендацій для викладача; - розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів. 5 етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з 6 етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження. Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів. Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне: - у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим; - вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань; - вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерела отримання недостатньої інформації; - навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації; - використання за можливістю доступних технічних засобів Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розвязування їх студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби. Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи: - повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції; - пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач); - організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно); - розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал: пояснення На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій. Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення. Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленн підсумкової оцінки з даної дисципліни. Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу. Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася загальна дидактична мета. Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань. Найбільш типовими помилками при проведенні відкритих практичних занять є: 1. Робота лише з тими студентами, які мають високі показники успішності; 2. Низький рівень активності групи, відсутність співробітництва і взаємодопомоги; 3. Неврахування рівня підготовленості групи: занадто складні чи занадто легкі завдання; 4. Намагання уникнути проблемних питань, що можуть виникати під час вирішення завдань; 5. Відрив теорії від потреб практики; 6. Диспропорція між індивідуальними і груповими завданнями; 7. Відсутність проміжних висновків, що відділяють одне завдання від іншого; 8. Суттєве порушення запланованого хронометражу; 9. Занадто велика дистанція між викладачем і студентами викладача; 10.Недосягнення поставленої мети.
9. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І.
Змістовий модуль І. Загальна частина Тема 1. Теоретичні основи господарського права Семінарське заняття - 4 година
Самостійна робота –14 години.
Теми рефератів, доповідей
Перелік ключових термінів та понять
Господарське право(як галузь права) - це система правових норм, що регулюють відносини з приводу безпосереднього здійснення господарської діяльності та/або керівництва нею (такою діяльністю) із застосуванням різних методів правового регулювання. Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Методи правового регулювання господарських відносин - це застосовувані законодавцем способи правового оформлення господарських відносин відповідно до їхніх властивостей і цілей правового регулювання, що відображають взаємне становище сторін, порядок прийняття ними юридичне значущих рішень, характер юридичної відповідальності у випадку порушення і способи юридичного захисту прав та законних інтересів сторін. Господарські правовідносини, їх види; види методів; принципи господарського права та принципи підприємницької діяльності, їх співвідношення.
Методичні вказівки
Вивчення курсу Загальної частини господарського права потрібно розпочати із з'ясування його поняття, предмета, задач і основних принципів господарського права як галузі права (фактично галузі законодавства). Визначаючи поняття господарського права, необхідно зупинитися на його предметі та чітко розкрити питання видів господарської діяльності, а саме: підприємництва та некомерційного господарювання. При вивченні питання про методи господарського права дослідити співвідношення методів правового регулювання господарського та цивільного права.
Література до теми[1-4, 96, 97, 100, 101, 107, 124, 129,130]
Тема 2. Суб’єкти господарювання: поняття та види. Особливості правового статусу окремих видів суб’єктів господарського права
семінарське заняття- 6 год
Самостійна робота –14 години
Теми рефератів, доповідей
Перелік ключових термінів та понять
Суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. банкрутство — це встановлений господарським судом факт неспроможності суб'єкта підприємницької діяльності виконати свої грошові зобов 'язання не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури. Виробничий кооператив - це господарська організація корпоративного типу, яка створюється на добровільних засадах громадянами для спільного здійснення господарської (виробничої) діяльності з метою отримання доходу і діє на підставі статуту, на засадах членства, обов'язкової трудової участі в його діяльності, самоуправління та самофінансування. Сільськогосподарський виробничий кооператив (СВК) - це виробничий кооператив, створений громадянами - сільськогосподарськими виробниками для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов'язкової трудової участі у процесі виробництва. Господарські товариства - це господарські організації, які створюються фізичними та/або юридичними особами на договірних засадах шляхом об 'єднання майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку (як загальне правило). Методичні вказівки
Засвоєння даної теми передбачає ґрунтовне знання Цивільного кодексу України, а саме статей 80-162 ЦК України. Крім того, опрацювати закони, які регулюють діяльність кожного окремого суб’єкта господарювання ( наприклад, Закони «Про кооперацію», «Про фермерське господарство», «Про господарські товариства», « Про акціонерні товариства» та інші). Необхідно дослідити, які документи подаються для реєстрації фізичної особи - підприємця та юридичної особи. Вияснити з якого моменту зазначені особи набувають господарської компетенції. Необхідно дослідити порядок припинення діяльності суб’єктів господарювання та звернути увагу, що припинити свою діяльність суб’єкт господарювання може добровільно та письмово. Розглядаючи питання про банкрутство необхідно звернути увагу на такі категорії: підстави для банкрутства, кредитори та їх поняття, санація, ліквідація, розпорядження майном та інші. Література до теми [1-6, 13, 15-19, 35-39, 42 -43, 51, 54—57, 61-65, 67, 68, 70, 72, 76-79, 82-89, 94, 96, 100, 104, 106, 108-110, 113-117, 119, 122, 123, 127, 129-135, 137, 139-141, 144-145, 147, 153, 154, 155 -157]
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ.
3. Правовий режим майна в господарському обігу.
семінарське заняття- 4 год
Самостійна робота –14 години
Теми рефератів, доповідей
Перелік ключових термінів та понять
Право власності - основне речове право у сфері господарювання, за яким суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна. Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГК Кодексом та іншими законами. Право оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених ГК та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Майно у сфері господарювання - це сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються та використовуються у діяльності суб'єктів господарських відносин та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.
Методичні вказівки
Питання права власності регулюються і ЦК України, і ГК України. Однак при вивченні питань зазначеної теми необхідно з’ясувати суть права господарського відання та права оперативного управління, звертаючи увагу на складові даних понять. При з’ясуванні питання про майно необхідно проаналізувати норми ЦК України (ст.179 -201 ЦК України) та ГК України (ст..133 -172 ГК України). Особливу увагу необхідно звернути на джерела формування майна суб'єктів господарювання та дослідити, з яких джерел не може бути сформований статутний капітал господарського товариства. При вивченні питання про особливості правового режиму державного майна у сфері господарювання дослідити проблеми захисту права державної власності. З’ясувати питання захисту приватної форми власності.
Література до теми [1, 3-6, 13, 15, 20, 26, 28, 29, 31,32, 34-38, 45-46, 48, 50, 53, 95, 96, 107, 111, 113, 122 ]
4. Правові засоби державного регулювання економіки.
Семінарське заняття – 4 година
Самостійна робота –14 години
Теми рефератів, доповідей
1.Форми реалізації державою економічної політики. 2. Державна підтримка малого підприємництва 3. Прогнозування та планування економічного і соціального розвитку 4. Приватизація державних і комунальних підприємств 5. Поняття і форми, види конкуренції. 6. Обмеження монополізму та сприяння змагальності у сфері господарювання 7. Наслідки здійснення монопольної діяльності. 8. Правові форми податкового впливу на господарську діяльність 9. Державне регулювання ринку цінних паперів 10.Патентування та ліцензування господарської діяльності.
Перелік ключових термінів та понять
Державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб’єктів господарювання, незалежно від їх форми власності. Державний контракт — це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб’єктом господарювання — виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов’язання сторін і регулюються їх господарські відносини. Торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта господарювання займатися певними видами підприємницької діяльності впродовж встановленого строку. Спеціальний торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта господарювання на особливий порядок оподаткування відповідно до закону. Ліцензія — документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання-ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. стандартизація — діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар’єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву. Ціна - це визначена грошова сума, що сплачується покупцем як еквівалент за предмет договору. або це вартість товару , величина якої визначається суспільно-необхідними затратами праці.
Методичні вказівки
Вивчення цієї теми передбачає засвоєння поняття основних засобів державного регулювання економіки: державне замовлення, державне завдання;ліцензування, патентування і квотування; сертифікація та стандартизація; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Розглядаючи питання участі держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в господарській діяльності необхідно звернути увагу на можливість та доцільність створення державою підприємств.
Література до теми [1, 3, 7, 11, 23, 25, 27, 31-32, 39, 51, 57, 65, 70, 95, 96, 110, 119, 122, 135]
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ.
5. Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання
Семінарське заняття - 2 години
Самостійна робота – 14 години
Теми рефератів, доповідей
1.Поняття відповідальності і санкції в господарському праві. 2. Види санкцій в господарському праві. 3. Оперативно-господарські санкції 4.Адміністративно-господарські санкції 5. Межі господарсько-правової відповідальності. 6.Звільнення від відповідальності в господарському праві.
Перелік ключових термінів та понять
Часткова, солідарна, регресна та субсидіарна; повна, обмежена та підвищена відповідальність, відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції, адміністративно-господарські санкції, Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Збитки – це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Оперативно-господарські санкції — заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов’язання, що використовуються самими сторонами зобов’язання в односторонньому порядку. Адміністративно-господарський штраф — це грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Методичні вказівки
Вивчення даної теми потрібно починати з засвоєння ст.216 ГК України, в якій дається загальна характеристика поняття відповідальності, принципи на яких ґрунтується господарсько-правова відповідальність. При розгляді питання про санкції необхідно звернути увагу на осіб, які можуть накладати санкції на правопорушника, за яких умов та які санкції можуть бути застосовані. Вивчення питання про межі господарсько-правової відповідальності потребує звернення уваги на організаційно-правову форму суб’єкта господарювання, адже від неї залежить і межі відповідальності, наприклад, учасників. Розгляд питання звільнення від відповідальності в господарському праві передбачає наявність знань про випадок та непереборну силу( ст.. 617 ЦК України).
Література до теми [1, 3, 4, 30,33, 40, 65, 72, 74, 89, 94, 95, 97, 98, 102, 117, 135, 144]
Семінарське заняття - 4 години
Самостійна робота – 2 годин
Теми рефератів, доповідей
Перелік ключових термінів та понять
Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК УКраїни, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Організаційно-господарськими визнаються господарські зобов’язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб’єктом господарювання та суб’єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов’язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Істотні умови договору. Господарський договір. Протокол розбіжностей.
Методичні вказівки
Для опанування даної теми потрібно знати норми ст.ст. 173-188, 193-208 ГК України. Має бути з'ясоване законодавче визначення поняття договору відповідно до ст.202 ЦК України. Необхідно дослідити питання способів забезпечення виконання договорів відповідно до ЦК України та з’ясувати, які із них застосовуються в господарському праві. Варто з’ясувати чим відрізняється припинення дії господарського договору від виконання господарського договору. Розкриваючи питання про недійсність господарського договору необхідно згадати про не укладеність господарського договору.
Література до теми [1, 3, 4, 5, 11, 21, 22, 24, 26, 37, 38, 92, 95, 101, 104, 122, 141-142,145, 150, 151]
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІV.
7.Особливості правового регулювання господарсько - торговельної діяльності.
Практичне заняття - 2 години
Самостійна робота -2 годин.
Теми рефератів, доповідей
Перелік ключових термінів та понять
Господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. За договором поставки одна сторона — постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні — покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (далі — виробник) зобов’язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (далі — контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов’язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її. За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі — енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Товарна біржа є особливим суб’єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов’язаним з ним торговельним операціям. За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Лізинг — це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар.
Методичні вказівки
Основну увагу при вивченні цієї теми потрібно приділити визначенню поняття господарсько-торговельної діяльності та її видів: внутрішня торгівля та зовнішня торгівля. Звернути увагу на законодавче регулювання питання торгівлі. Дослідити, які види договорів укладаються при господарсько-торговельній діяльності. Здійснити дослідження договору поставки, міни, бартеру(міни), контрактації, беручи до уваги норми ЦК України та ГК України. Вивчаючи питання діяльності бірж, необхідно звернути увагу на види бірж, правила біржової торгівлі та правила укладення біржових угод.
Література до теми [1,3, 4, 5, 7, 24, 95, 96, 101, 104, 122, 127, 145, 150,151].
8. Особливості правового регулювання комерційного посередництва у сфері господарювання
Семінарське заняття - 2 години
Самостійна робота -6 годин.
Теми рефератів, доповідей
Перелік ключових термінів та понять
Комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє. За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов’язується надати послуги другій стороні (суб’єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб’єкта і за його рахунок.
Методичні вказівки
Вивчення питань даної теми передбачає наявність ґрунтовних знань з цивільного права. Необхідно порівняти норми ЦК України (ст.ст.1000 -1010) та ГК України (ст..ст.295-305 ГК України).
Література до теми [1,3, 4, 8, 95, 96, 101, 104, 122, 127].
9. Особливості правового регулювання перевезення вантажів
Семінарське заняття - 2 години
Самостійна робота -14 годин.
Теми рефератів, доповідей
Перелік ключових термінів та понять
Перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Договір перевезення вантажу - це договір, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу, договір перевезення пасажирів, істотні умови договорів, кошторис, калькуляція, специфікація.
Методичні вказівки
Вивчення питань даної теми передбачає наявність ґрунтовних знань з цивільного права. Необхідно порівняти норми ЦК України (ст.ст.908 -935) та глави 32 ГК України.
Література до теми [1,3, 4, 8, 95, 96, 101, 104, 122, 127].
10. Особливості правового регулювання капітального будівництва
Семінарське заняття - 2 години
Самостійна робота -14 годин. Теми рефератів, доповідей
Перелік ключових термінів та понять
Договір підряду - це договір, за яким одна сторона (підрядчик) зобов'язується виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), яка, у свою чергу, повинна прийняти роботу і сплатити за неї обумовлену ціну. Договір підряду на виконання проектних і дослідних робіт - це договір, за яким підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати дослідні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх. Договір підряду на капітальне будівництво - це договір, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати обумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. Замовник в галузі капітального будівництва– це суб’єкт інвестиційної діяльності в галузі капітального будівництва, що замовляє у підрядника виконання проектно-вишукувальних, будівельних та пов’язаних з ними робіт.
Самостійна робота -14 годин.
Методичні вказівки
Вивчення питань даної теми передбачає наявність ґрунтовних знань з цивільного права. Необхідно порівняти норми глави 61 ЦК України та глави 33 ГК України. Здійснити дослідження співвідношення понять кошторис, калькуляція, специфікація.
Література до теми [1,3, 4, 8, 95, 96, 101, 104, 122, 127].
Тема 11. Особливості правового регулювання інноваційної діяльності
Семінарське заняття - 2 години 1. Поняття та види інноваційної діяльності та інновації. 2. Поняття, форми інвестування інноваційної діяльності. 3. Поняття та предмет договору на створення і передачу науково-технічної продукції. Теми рефератів, доповідей 1. Порядок інвестування інноваційної діяльності. 2. Форми інвестування інноваційної діяльності. 3. Договір, який укладається при здійсненні інноваційної діяльності.
Перелік ключових термінів та понять Інноваційна діяльність - це одна з економіко-правових форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу з метою досягнення певного соціально-економічного ефекту. Інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери. Самостійна робота -14 годин.
Література до теми [1,3, 4, 8, 95, 96, 101, 104, 122, 127].
Тема 12. Особливості правового регулювання банківської діяльності. Страхування у сфері господарювання. Семінарське заняття - 2 години 1. Поняття банківської діяльності. 2. Поняття та види кредиту. Поняття та форма кредитного договору. 3. Порядок відкриття рахунків у банках. Види рахунків 4. Порядок та форми розрахунків в господарському обороті. 5. Форми регулювання банківської діяльності. 6. Поняття страхової діяльності. Договір страхування: поняття, види та істотні умови. 7. Правове становище учасників страхової діяльності. 8. Державний нагляд за страховою діяльністю.
Теми рефератів, доповідей 1. Склад суб'єктів, що надають фінансові послуги. 2. Порядок отримання ліцензії на здійснення банківської діяльності. 3. Договори, які можуть бути укладенні при здійсненні банківської діяльності. 4. Порядок припинення діяльності банків. 5. Порядок здійснення страхової діяльності. 6. Задоволення вимог кредиторів при банкрутстві страховика.
Перелік ключових термінів та понять Банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Банківська корпорація - це юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки. Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків - учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю. Страховиками визнаються юридичні особи, створені у визначеній організаційно - праововій формі та одержали в установленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Література до теми [1,3, 4, 8, 95, 96, 101, 104, 122, 127].
13. Особливості правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Правовий режим іноземних інвестицій.
Семінарське заняття - 2 година
Самостійна робота – 12 годин.
Теми рефератів, доповідей
Перелік ключових термінів та понять
Зовнішньоекономічною діяльністю суб’єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у ч.1 ст. 139 ГК України, та/або робочою силою. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, INCOTERMS, іноземні інвестиції, державна реєстрація іноземних інвестицій.
Методичні вказівки
Необхідно врахувати при вивченні теми, що зовнішньоекономічна діяльність має такі основні напрями: зовнішня торгівля, фінансово-кредитні відносини, техніко-економічні зв'язки, транспортні і науково-технічні. Відповідно необхідно з’ясувати нормативно-правове регулювання зазначених напрямів зовнішньоекономічної діяльності. Щодо іноземних інвестицій, то необхідно порівняти норми ГК України, які регулюють питання іноземних інвестицій та норми законів.
Література до теми [1, 3, 9, 22, 33, 95, 96, 122, 148.]
14. Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон та спеціальний режим господарювання
Семінарське заняття - 2 година
Самостійна робота – 12 годин.
Теми рефератів, доповідей
Перелік ключових термінів та понять
Спеціальною (вільною) економічною зоною вважається частина території України, на якій встановлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства України. Господарська діяльність у Збройних Силах України — це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, пов’язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності, що передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) у межах і в порядку, визначених законом.
Методичні вказівки
Вивчення даного питання потребує знань про господарську діяльність, про здійснення господарської діяльності. Вивчаючи тему необхідно зупинитись на таких положеннях: загальна характеристика спеціальних (вільних) економічних зон, типи спеціальних (вільних) економічних зон, виключна (морська) економічна зона. Потрібно з’ясувати порядок здійснення господарської діяльності на державному кордоні України, у санітарно-захисних, водоохоронних зонах, зонах санітарної охорони та інших охоронних зонах, в умовах надзвичайного стану, у Збройних Силах України.
Література до теми [1, 3, 95, 96, 122, 148] 10. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА
Самостійна робота студента передбачає:
Методичні рекомендації з організації самостійної роботи
Самостійна робота студентів (СРС) є складовою навчального процесу, важливим чинником, який формує вміння навчатися, сприяє активізації засвоєння студентами знань та їх реалізації. Мета СРС – сприяти засвоєнню в повному обсязі навчальної програми та формуванню самостійності як особистісної риси та важливої професійної якості, сутність якої полягає в умінні систематизувати, планувати та контролювати власну діяльність. Завдання СРС – засвоєння певних знань, умінь, навичок, закріплення та систематизація здобутих знань, їх застосування при виконанні практичних завдань та творчих робіт, а також виявлення прогалин у системі знань із предмета. СРС забезпечується навчально-методичним комплексом дисципліни „Господарське право”, методичними матеріалами для практичних (семінарських) занять, методичними матеріалами для самостійної роботи студентів, конспектами лекцій, підручниками та навчальними посібниками з інтелектуальної власності. Роль викладачів і кафедри в організації самостійної роботи студентів визначається двома основними задачами: а) допомогти студенту в придбанні навичок самостійної роботи з вивчення навчальної дисципліни, роботи над книгою, конспектуванню, використанню нормативно-правового матеріалу, ознайомленню з практикою, підготовці доповідей і рефератів для наукових студентських конференцій чи семінарських занять і т.д. б) забезпечити необхідний контроль за самостійним вивченням студентами навчального матеріалу. Основними формами організації і контролю за самостійною роботою студентів з боку викладача можуть бути визнані наступні: а) проведення консультацій (індивідуальних, з окремими студентами і так званих "тематичних", загальних для групи, курсу і т.д.), а іноді і загальних лекцій (бесід) на тему: "Як працювати над книгою", "Методика конспектування", "Як підбирати необхідну літературу", "Як користатися довідниками по законодавству", "Як узагальнювати практику" і т.д. Виклик на консультації з метою перевірки самостійної роботи студентів може провадитися вибірково або по групах. б) проведення колоквіумів по групах у спеціально відведений для кожної групи час, але не більш одного-двох разів за семестр, з метою перевірки засвоєння навчального матеріалу (чи окремих питань і тем курсу), ведення конспектів, вивчення практики. в) проведення в навчальний час, використовуючи частину лекції чи семінарського заняття, невеликих письмових робіт з опрацьованого студентами матеріалу з метою перевірки якості засвоєння вивченого матеріалу й уміння студентів викладати свої думки, робити самостійні висновки й узагальнення. У випадку незадовільного виконання письмової роботи викладач може зобов'язати студента до повторного виконання такого академічного завдання. г) перегляд конспектів, складених студентами по рекомендованій літературі. д) перевірка словників-визначень необхідних по даній дисципліні юридичних термінів і понять. е) перевірка рефератів. Види СРС З урахуванням змісту, цілей та завдань, що вирішуються у процесі виконання різних форм СРС, вирізняються чотири основних види самостійної роботи:
Основними формами самостійної роботи студентів з навчальної дисципліни „Господарське право” є: І. Підготовка до поточних аудиторних занять:
Важливе місце у СРС студентів відіграють лекції. Лекції слугують тим підґрунтям та інструментом, що спрямовують студентів у найбільш раціональному напрямі щодо вивчення навчальної дисципліни та надають йому знання в обсязі, необхідному для подальшого поглибленого вивчення навчальної дисципліни, роз’яснюють найбільш складні поняття та положення навчальної дисципліни. Плідна робота студентів на лекціях є запорукою подальшого успішного оволодіння тим необхідним масивом знань, що сприятиме формуванню із студента фахівця з необхідним рівнем знань та навичок. На початку лекції, як правило, викладач оголошує тему лекції, план її проведення та необхідну навчальну літературу і нормативно-правові джерела. Крім того, посилання на наукову і спеціальну літературу а також нормативно-правові джерела здійснюються викладачем в ході проведення лекції. Тому, під час лекції студенти повинні уважно слухати викладача, аналізувати отримувану інформацію, а також конспектувати найбільш важливі та необхідні масиви інформації, що надається. В кінці лекції студент може задати викладачеві питання щодо роз’яснення незрозумілих положень прослуханої лекції. Належне ведення конспекту під час лекції сприятиме збереженню необхідної інформації та надасть йому змогу в подальшому проаналізувати її. Робота над конспектами лекцій При підготовці до практичних занять студент уважно читає складений ним конспект лекції та аналізує повторно отримувану інформацію. При опрацюванні матеріалу лекції він звіряє наявність викладеного на лекції та законспектованого ним матеріалу із планом практичного заняття, що знаходиться у навчально-методичному комплексі та методичних матеріалах для практичних занять із обраної дисципліни. При відсутності у конспекті матеріалу з окремих питань лекції, неповне розкриття того чи іншого питання лекції або винесенні їх на самостійне опрацювання чи написання реферату, доповіді зобов’язує студента звернутися до рекомендованих підручників, навчальних посібників та нормативно-правових актів. Вивчення навчального матеріалу з підручників, навчальних посібників, робота з нормативно-правовими джерелами, опрацювання матеріалу за першоджерелами, науковою і спеціальною літературою.
Працювати із підручниками, навчальними посібниками та нормативно-правовим джерелами, науковою і спеціальною літературою необхідно так, щоб отримати з них максимум теоретичних знань та необхідних відомостей. При роботі з цими джерелами студент, в першу чергу, повинен ознайомитись із їх змістом, щоб визначити, чи необхідно опрацьовувати дане джерело і чи має воно відношення до навчального курсу, що вивчається, а лише після цього відбирає необхідний для вивчення матеріал з цього джерела (глави, розділи і т. ін.) та розпочинає його вивчення. При опрацюванні матеріалу необхідно з’ясувати суть питання, що вивчається, не уникаючи при цьому визначення суті незрозумілих чи незнайомих слів, термінів та не з’ясувавши їх змісту у словниках, довідниках, контексті речення. При вивченні матеріалу за підручником, навчальним посібником, роботі із науковою і спеціальною літературою необхідно аналізувати прочитане із прослуханою та законспектованою лекцією, робити логічні висновки, відмічати незрозумілі положення з метою їх подальшого з’ясування на практичному занятті. Тому під час опрацювання студентом матеріалу за підручником, навчальним посібником, опрацюванні матеріалів нормативно-правових актів бажано і необхідно відпрацювати зручну для себе певну систему позначень (підкреслювання, помітки на полях книги чи нормативно-правового акту, виписки, позначення маркерами різних кольорів, формулювання інших авторів та нормативно-правових джерел, посилання на інші джерела, виписки необхідних відомостей на окремих листках та ін.) та фіксації опрацьованого матеріалу. Крім того, при роботі із науковою та спеціальною літературою студент може отримати посилання на джерела не вказані в навчально-методичному комплексі, що є, безперечно, цінним для самостійного поглибленого вивчення правового матеріалу.
Мета практичних занять полягає у закріпленні і поглибленні набутих теоретичних знань студентів, опануванні навичками застосування цих знань при вирішенні конкретних процесуальних ситуативних питань, контролі засвоєння матеріалу, стимулювання самостійної роботи студентів над вивченням навчальної дисципліни, засвоєння ними основних положень та вивчення специфіки галузі права. Основою для підготовки до практичних занять є методичні матеріали щодо підготовки до практичних занять. Тематичним планом передбачено проведення практичних занять з основних тем дисципліни. На практичних заняттях використовуються різні форми та методи контролю знань студентів: усне опитування, дискусія, реферативні повідомлення та їх обговорення, вирішення практичних завдань, тестовий контроль. Специфіка практичних занять з дисципліни „Господарське право” полягає в тому, що під час їх проведення значна увага зосереджується на поєднанні глибокого опанування теоретичним матеріалом з зосередженням на вирішенні практичних завдань, які передбачені планами практичних занять та/або підготовлені викладачем до кожного конкретного заняття. Практичні заняття можуть проходити в різних формах: співбесіда, доповідь, реферативна доповідь, дискусія, колоквіум, рольові ігри, складання процесуальних документів та ін. Найбільш продуктивними і раціональними формами заняття є співбесіда та дискусія, поєднані з розглядом конкретних процесуальних ситуацій. Вони дають можливість обговорити питання з багатьох сторін та залучити до такого обговорення максимальну кількість студентів, допомагають розвивати мислення та мову, сприяють засвоєнню матеріалу та зобов’язують готуватися їх до кожного заняття. Студент, приймаючи участь у практичному занятті, при обговоренні того чи іншого питання повинен: – чітко формулювати основні теоретичні положення; – обґрунтовувати і доводити свої міркування і твердження; – давати повну і стислу відповідь на поставлене запитання; – доповнювати доповідача та ін. У процесі самостійної підготовки до практичних занять студенти повинні всебічно розглянути і усвідомити зміст питань, що виносяться на заняття, опрацювати необхідну літературу (підручники, навчальні посібники, наукову та спеціальну літературу) та нормативно-правові акти, постанови Верховного Суду України і рекомендації й роз’яснення Вищого господарського суду України, рішення Конституційного Суду України. Особливу увагу необхідно приділити судовій практиці. Перевірку засвоєння своїх знань студенти здійснюють за допомогою питань для самоконтролю. При підготовці до практичних занять та у процесі самостійної роботи студентів значну допомогу може надати використання різноманітних технічних засобів та технологій (комп’ютер, відеотехніка, мережа Internet, інформаційні банки даних). Найбільш зручним для використання у навчальному процесі є комп’ютер, оскільки він допомагає здійснювати пошук і систематизацію необхідної інформації, мінімізує витрати часу на такі дії, оптимізує самостійну роботу студентів, надає доробкам студентів закінченого і естетичного вигляду.
Викладач навчальної дисципліни визначає план занять та дає завдання. В завдання може входити: - вивчення судової практики з даного питання; - вивчення рекомендованої до кожного практичного заняття літератури, нормативного матеріалу; - самостійне розв’язання задач та обговорення теоретичних, проблемних питань, яке повинно випливати з вирішення практичних завдань. - Написання реферату по темі практичного заняття. - Складання процесуальних документів. Методичні рекомендації до вирішення задач: Вирішенню задач має передувати глибоке вивчення рекомендованих джерел, спеціальної обов'язкової і додаткової літератури, законодавчих та підзаконних актів, узагальнень судової, прокурорської та управлінської практики застосування законодавства в сфері господарської діяльності. Безпосереднє вирішення задач потрібно розпочинати з уважного і ретельного вивчення та засвоєння фактичних обставин фабули викладеної справи, що мають юридичне значення, які викладені у відповідних умовах задачі. Важливо врахувати, що чітке розуміння обставин справи дає можливість визначити коло суспільних відносин в сфері господарської діяльності та інших споріднених правовідносин та застосувати відповідні правові норми регулятивного чи забезпечувального спрямування. На підставі теоретичних знань, аналізу чинного законодавства далі необхідно ретельно визначити особливості господарських правовідносин , їх характер, види, класи та внутрішні структурні елементи - підстави виникнення, суб'єктний і об'єктний склади, охарактеризувати зміст цих правовідносин, тобто права і обов'язки суб'єктів, при необхідності вказати на підстави їх зміни або припинення. Такий підхід дає змогу найбільш чітко і вірно визначити необхідну підгалузь, правовий інститут, конкретний законодавчий чи підзаконний акт або правову норму (групу норм) нормативно-правового акта, що регулює безпосередньо вказані господарські правовідносини. Після встановлення фактичних обставин справи і вибору відповідної правової норми (групи чи системи норм) необхідно дати вказаним обставинам достовірну, повну і логічну науково обґрунтовану юридичну кваліфікацію, використавши при цьому сукупність способів тлумачення правових норм (спеціально-юридичних, граматичних, логічних, системних тощо). Вирішення кожного казусу має супроводжуватися короткою характеристикою питань відповідної теми курсу, які випливають зі змісту задачі з обов'язковим посиланням на джерела опублікування відповідних законодавчих чи підзаконних актів або на навчальну і спеціальну літературу. Використовувані положення, окремі витяги та норми доцільно брати в лапки (" "), чітко визнаючи їх офіційне джерело опублікування, повну назву, вказуючи на відповідний номер та статтю. Якщо дається аналіз і оцінка нормативно-правового акту, то потрібно вказати його форму, орган, який його прийняв, рік, місяць і дату прийняття. При необхідності слід дати посилання на акти офіційного тлумачення норм права, зокрема роз'яснень Пленуму Верховного Суду України з питань застосування норм законодавства в сфері здійснення господарської діяльності. Робота над вирішенням задач має носити творчий, аналітичний, критичний і самостійний характер з тим, щоб забезпечити всебічно і добре обґрунтовані висновки, які б базувалися виключно на нормах чинного законодавства. При вирішенні завдань, в яких йдеться про форми реалізації і захисту прав громадян при здійсненні господарської діяльності доцільно посилатися на норми міжнародних угод і конвенцій, давати обґрунтований порівняльно-правовий аналіз норм, які забезпечують формально-юридичні форми і засоби охорони прав суб’єктів господарювання. Вирішення задач повинно супроводжуватися обґрунтованим висновком, який має містити оцінку щодо окремих дій та поведінки суб'єктів цих правовідносин та в концентрованій формі однозначну стверджувальну відповідь щодо поставлених питань і узагальненої оцінки обставин справи. При необхідності слід дати оцінку юридичним наслідкам неправомірної поведінки суб'єктів правовідносин з посиланням на конкретні норми регулятивного та забезпечувального характеру. Висновки задач необхідно базувати на аналізі і юридичній оцінці норм законів і підзаконних актів України, міжнародно-правових актів, які щойно використані у процесі вирішення задач. Рішення можуть вважатись обґрунтованими, якщо у процесі даються відповідні посилання на офіційно визнані джерела публікування нормативно-правових актів: Відомості Верховної Ради України, Зібрання постанов і розпоряджень Уряду України, бюлетені законодавства і юридичні практики України, збірники поточного законодавства, нормативних актів, судової практики, офіційно друковані газетні видання Верховної Ради України "Голос України", органів державної виконавчої влади "Урядовий кур'єр", інші газети та друковані офіційні видання нормативно-правових актів міністерств та відомств України, або інкорпоровані нормативно-правові акти у формі окремих зібрань. Дотримання викладених вказівок сприятиме формуванню у студентів професійних правничих навичок та підвищення їх загальної і спеціальної культури, вміння працювати з першоджерелами норм господарського права.
11. Методичні рекомендації з підготовки реферативних повідомлень
Вибір теми реферативного повідомлення проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить семінарські, практичні та інші заняття у відповідних навчальних групах. Перевагу слід віддавати питанням, які мають важливе теоретичне та практичне значення, або є найбільш складними для опанування і зв’язку з цим потребують більш широкого й детального розгляду: Мета: – більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносять на розгляд семінарського чи практичного заняття; зв’язок цих положень з діяльністю субєктів господарювання; – прищеплення студентам навичок самостійної роботи з нормативними матеріалами і літературними джерелами; – контроль знань студентів навчального матеріалу. Структура: Реферативне повідомлення передбачає слідуючі частини: вступ, описова частина, висновки. У вступній частині розкривається актуальність теми перелік рекомендованої літератури. При цьому бажано витримувати слідуючу послідовність: – закони та інші нормативні акти; – навчальна, монографічна та інша література; – судова практика. В основній частині розкривається суть питання, аналізуються нормативні матеріали, судова практика, точки зору вчених, які досліджували і досліджують цю проблему, в даний час вказується важливість для практики, висловлюється та обгрунтовується думка студента, наводиться теоретичний матеріал та практика застосування господарського законодавства. Висновок передбачає стисле резюме з найбільш важливих положень питання, що викладене в реферативному повідомленні. Оформлення: Реферативне повідомлення повинно бути виконане самостійно, розбірливим почерком або надруковане. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу необхідно “знести” в підстрочник, де вказати назву джерела, рік та місце видання, а також відповідну сторінку. Обсяг роботи не повинен перевищувати 8-10 сторінок рукописного тексту формату А – 4. Методика: Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити літературу, передбачену по даній темі планом проведення та рекомендовану викладачем. В зв’язку з тим, що в останні роки в чинне господарське законодавство України внесено багато змін та доповнень, студентам, які готують рефе-ративні повідомлення, необхідно обов’язково враховувати ці положення. Щоб реферат був змістовним і відповідав вимогам, які пред’являються до такого виду робіт, студенту який його виконує, важливо “схопити” суть питання, іншими словами, те головне без якого неможлива сама його постановка. Це найбільш складна і відповідальна сторона роботи, що виконується, тому вона вимагає глибокого знання того чи іншого питання. Наприклад, неможливо дати повну юридичну оцінку господарському правопорушенню, без відповіді на питання про поняття правопорушення. В реферативному повідомленні з цього питання повинен знайти своє відображення цілий ряд самостійних положень: – соціально-політична та правова характеристика злочину як основа для конструювання конкретного складу злочину; – розкриття головних ознак злочину; – розгляд поняття складу злочину, проведення співвідношення між – поняттями злочину та складом злочину. Структурно-описова частина реферативного повідомлення повинна мати слідуючий вигляд: – спочатку окреслюється суспільно-політична характеристика питання яке розглядається, його практичне значення; – аналізується нормативний матеріал (закони, укази, постанови, відомчі накази, інструкції), керівні роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, літературні джерела: висвітлюється особиста думка студента відносно тієї чи іншої позиції питання, яке розглядається, чи його згода з однією із думок, висловлених в літературі. Кожна думка, незгода з відомими точками зору мають бути обгрунто-ваними. Це означає, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову та слідчу практику (з вказівкою джерела інформації) або шляхом логічних висновків повинен довести життєвість, приорітет своєї позиції. Реферативне повідомлення може супроводжуватись з використанням на кожне реферативне повідомлення відводиться в середньому 10 хвилин ТЗН. Реферативне повідомлення обов’язковою оцінюється викладачем.
12. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Структурно-описувальна частина курсової роботи повинна бути представлена таким чином: 1) Спочатку дається суспільно-політична характеристика питання, що розглядається; 2) Розкривається його практична значимість; 3) Аналізується нормативний матеріал (закон і підзаконні акти), керівні роз’яснення пленуму верховного Суду України, літературні джерела; 4) Приводиться думка студента по тій чи іншій позиції з питання, що розглядається, або його згода з одним із суджень, що приведено в літературі. Кожна думка, непогодження з відомими точками зору повинна бути обґрунтована. Це значить, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову практику (з вказанням джерела інформації) або шляхом логічного висновку, повинен показати “Життєвість”, приорітет своєї позиції в дискусії. Оформлення курсової роботи. Текст повинен бути виконаний розбірливим почерком або надрукований. Якщо робота написана на окремих листках, вони повинні бути підшиті і понумеровані. На першому (титульному) листі вказують найменування роботи, прізвище і ініціали виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу дають в підряднику, вказуючи автора (авторів), повне найменування джерела, видавництва, рік його видання, сторінки, з яких приводяться цитати або інший матеріал. Оптимальний обсяг роботи 25-30 сторінок тексту набраних на комп’ютері, формату А – 4. В кінці роботи дається список використаної літератури. При цьому джерела в списку приводяться в такій послідовності: 1) Методологічні матеріали; 2) Закони та інші нормативні акти; 3) Навчальна, монографічна та інша література. Професійний рівень юристів багато в чому визначається вмінням правильно тлумачити закони та інші нормативні акти, своєчасно і правильно приймати правові рішення, юридичного грамотно складати ділові документи. Ці завдання необхідно вирішувати на протязі всього навчального процесу і зокрема, важливе знання в закріпленні знань студентів, вироблені в них творчого підходу в отриманні навичок самостійної професійної діяльності займає курсова робота. Вона покликана сприяти закріпленню теоретичних знань, отриманих в процесі вивчення кримінального права, привиттю практичних навичок та навичок науково-дослідницької роботи. Крім того, при перевірці курсових робіт та в ході їх захисту, здійснюється контроль знань студентів, виявляються ті х них, хто схильний до наукової роботи. Останні можуть залучатись, за їх бажанням, до НДР, готуватись до вступу в аспірантуру. Результати рецензування курсових робіт показують, що більшість студентів сумлінно відносяться до цього навчального завдання, дотримуються вказівок викладачів і рекомендацій, що містяться в навчально-методичній літературі. Але деякі студенти виконують роботу недоброякісно, допускають серйозні помилки. Найбільш характерними з них є: 1. В роботах не використовуються, або використовуються недостатньо нормативні матеріали, судова практика, літературні джерела. 2. Роботи виконуються без урахування змін, внесених в діюче господарське законодавство. 3. В роботах студенти посилаються на постанови Пленуму Верховного Суду України або роблять посилання на постанови, які втратили юридичну силу. Тому господарсько-правові питання розкриваються поверхово або неправильно. Щоб не допускати подібних помилок, необхідно користуватись Вісником Верховного суду, постановами вищого судового органу, Збірником постанов Пленуму верховного Суду України. 4. Мають місце випадки, коли студенти не проявляють необхідної самостійності і творчого відношення до виконання курсових робіт, а дослівно переписують текст із того чи іншого джерела. Механічне запозичення не сприяє глибокому, творчому вивченню і засвоєнню програмного матеріалу. Тому такі роботи до захисту не допускаються. Проте студенти мають право опиратися в своїй роботі на відповідну навчальну і монографічну літературу по даній проблемі. Якщо при цьому він приводить цитату або запозичує із літературного джерела якісь теоретичні положення (наприклад: визначення, висновки соціологічного дослідження, результати узагальнення судової практики. думку автора літературного джерела з того чи іншого приводу і т.п.), то в обов’язковому порядку належить робити посилання на літературне джерело. По діючому зараз ГОСТу дослівно запозичений текст береться в лапки, в кінці його ставиться символ, а в підряднику – прізвище і ініціали автора названої роботи, місце видання, назва видавництва, рік видання і номер (номери) сторінок, на яких в джерелі вміщений текст.
13. ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ
Студенти можуть запропонувати свою тему роботи, попередньо узгодивши її з викладачем. 14. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Тему контрольної роботи студент вибирає самостійно з переліку тем контрольних робіт, що пропонуються в цих методичних рекомендаціях, виходячи з останньої цифри номера залікової книжки, . Перед написанням контрольної роботи необхідно скласти список літератури, яка підлягає вивченню, уважно з нею ознайомитися. Контрольна робота передбачає письмові відповіді на запитання з метою виявити рівень знань з зазначеної дисципліни. У процесі підготовки контрольної роботи студенту необхідно вивчити основні законодавчі акти, теоретичні матеріали, які рекомендуються до кожної теми. Відповіді на поставлені питання повинні бути повними, всебічно обґрунтованими, чітко і юридично грамотно сформульованими. Контрольна робота повинна бути належним чином оформлена. На титульному аркуші студент повинен зазначити назву вузу, кафедри, повну назва дисципліни, з якої пишеться контрольна робота, своє прізвище та ініціали, прізвище та ініціали викладача, який читає лекції, зазначити варіант роботи. Викладення матеріалу повинно бути стислим, точним, послідовним, самостійним. Механічно переписані роботи не рецензуються і повертаються студентові для повторного виконання. В кінці роботи обов’язково наводиться список використаних джерел. Робота має бути написана розбірливим почерком або надрукована та охайно оформлена. Обсяг контрольного завдання – 10-15аркушів.
15. ТЕМАТИКАКОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
Варіант №1
Четверо громадян України віком від 16 до 25 років вирішили створити підприємницьку організацію для спільного здійснення за безпосередньої трудової участі кожного з них ремонтно - будівельних робіт в приватному житловому фонді. Один із цих громадян пообіцяв внести 100 гривень, інший - надати свою невеличку майстерню площею 10 кв. м для облаштування офісу; решта не могла запропонувати нічого, крім своєї праці. Відтак постало питання про вибір організаційно - правової форми підприємницької організації, яка б відповідала таким ознакам :
Яку організаційно - правову форму підприємницької організації Ви можете порекомендувати? Обґрунтуйте свою відповідь.
Варіант №2
Задачі За результатами діяльності акціонерного товариства за рік було отримано 400 тисяч гривень чистого прибутку. Яким чином він має бути використаний, якщо: - розмір резервного фонду товариства сформований лише наполовину і становить 100 тисяч; статутом товариства передбачено щорічні відрахування до фондів: матеріального заохочення (в розмірі 5% чистого прибутку), інноваційного (в розмірі 15% чистого прибутку)? 1. Яка частина прибутку може бути використана на виплату дивідендів? 2. Який порядок виплати дивідендів? Обґрунтуйте свою відповідь посилаючись на конкретні нормативно - правові акти.
Варіант №3
За залізничною накладною на адресу АТ “Дніпропаливо” шахтою було відвантажено 69 т вугілля. На проміжній станції "Павлоград" при прийманні вагону було помічено нерівномірне завантаження вагону вугіллям, заглиблення в середині вагону. При перевірці маси вантажу була виявлена недостача 2,5 т вугілля на суму 340 грн., про що був складений комерційний акт від 13 жовтня 1999 р. Крім того, в акті про технічний стан вагону було зазначено, що несправність вагону могла виникнути при завантаженні, яке здійснювалось засобами відправника. Оскільки вантажоодержувач здійснив попередню оплату вугілля, в тому числі й недопоставленого, він звернувся із претензією до відправника та Придніпровської залізниці із вимогою про сплату йому 340 грн., тобто вартості недопоставленого вугілля. Відправник відхилив претензійні вимоги вантажоодержувача, мотивуючи тим, що мали місце порушення терміну складання комерційного акту, оскільки: 1) вагон прибув на станцію призначення 11 жовтня 2000 р., а комерційний акт складено лише 13 жовтня 2000 р. , що є порушенням ст. 129 Статуту залізниць; 2) термін доставки вантажу було перевищено на шість діб. Перевізник задовольнив претензійні вимоги наполовину. Не погоджуючись з цим, вантажоодержувач звернувся до господарського суду із позовом до відправника та залізниці про відшкодування збитків, що виникли у зв'язку із недостачею вугілля. 1. Хто несе відповідальність за збереження прийнятого для перевезення вантажу? 2. Як вирішити цю справу?
Варіант №4
Статутом ТОВ “Допомога”, засновниками якого є пенсіонер Криштальов В. Л. та ветеран Великої Вітчизняної війни Підпалий Н. Г. передбачені такі види діяльності: торгівельна та посередницька діяльність, виплата та доставка пенсій, маркетингові послуги, грошова допомога малозабезпеченим громадянам, надання всіх видів рекламних послуг, постачання природного та скрапленого газу, надання туристичних послуг, виробництво, передача та постачання електроенергії. Чи всі з названих видів діяльності можуть здійснюватись зазначеним ТОВ? Дайте відповідь, посилаючись на відповідні положення чинного законодавства України..
Варіант №5
Троє громадян вирішили створити господарське товариство, яке б характеризувалося: - можливістю залучення коштів інших осіб (не засновників) з метою створення значного за розмірами капіталу; - незначним ризиком для учасників товариства у разі негараздів в його діяльності; - обмеженим рухом учасників; - незначним рівнем публічності діяльності товариства; - можливістю формування виконавчого органу не лише з учасників товариства, а й з найманих працівників. 1. Якому виду господарських товариств відповідають ці ознаки? 2. Які дії мають виконати засновники для реалізації свого задуму? Обґрунтуйте свою відповідь.
Варіант №6
Варіант №7
1. Особливості правового режиму державного майна у сфері господарювання 2. Приватизація державних і комунальних підприємств Задача У 2008 р. було створено і зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю. Учасниками виступали 3 особи, які мали однакові частки у сформованому статутному фонді. На день реєстрації товариства кожен з учасників вніс до статутного фонду по 30% своєї частки, що відповідало Закону України “Про господарські товариства”. У подальшому учасники решту своїх вкладів не вносили, і статутний фонд товариства не змінювався. Через 1 рік 2 учасники вирішили вийти з товариства, написавши відповідні заяви, які були у встановленому порядку нотаріально засвідчені. У заявах зазначалося, що учасники на майно товариства не претендують, а від своєї частки в статутному фонді відмовляються. Водночас 2 сторонні особи виявили бажання увійти як учасники у товариство. Рішення про вихід зі складу учасників та вступ до цього нових осіб було прийнято на зборах учасників товариства зі складанням відповідного протоколу. На початку 2010 р. учасники, які вийшли з товариства, звернулися до суду із позовом до товариства та його директора (учасника, який залишився) про виділення майна товариства. Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що свого часу позивачі від своїх часток в майні та інших майнових претензій до товариства відмовилися, що і було оформлено належним чином. Чи є підстави для розгляду спору в господарському суді?
Варіант №8
Голова правління публічного акціонерного товариства ”Ліга” (він же - власник 60% акцій), зловживаючи своїм посадовим становищем, почав завдавати шкоди підприємству. Він безкоштовно або за заниженими цінами забирав зі складу товарно-матеріальні цінності, укладав невигідні для ВАТ договори. Питання: 1. Чи мав би право власник 60% акцій, не обіймаючи посади голови правління ПАТ, укладати договори та діяти іншим чином від імені ПАТ? 2. Який орган може відкликати членів виконавчого органу ПАТ (правління)? Чи матиме при цьому значення кількість акцій, що знаходяться у власності акціонера? 3. Що можна порадити акціонерам у ситуації, що склалася?
Варіант №9
1. Особливості укладання господарських договорів на біржах, ярмарках та публічних торгах. 2. Договір транспортного експедирування, як різновид договору перевезення. 3. Задача Колективне підприємство Київської області “Незалежність” запропонувало колективному підприємству “Січ” Херсонської області купити у нього овочеве насіння. У листі були названі овочі та їх сорт, кількість насіння, ціна, а також встановлений місячний строк для відповіді. Підприємство “Січ” направило лист про свою згоду укласти договір купівлі-продажу на умовах, запропонованих йому підприємством “Незалежність”, який з вини пошти був доставлений через два місяці. Встановлений для відповіді місячний строк закінчився. Не знаючи про це, через два з половиною місяці (з часу відправлення листа) підприємство “Січ” направило агронома з двома вантажними машинами до підприємства “Незалежність” за насінням. Оскільки підприємство “Січ” не відповіло на пропозицію в місячний строк , підприємство “Незалежність” продало насіння іншому колективному підприємству, гадаючи, що ніяких зобов'язань у нього перед підприємством “Січ” немає. Підприємство “Січ” вважає, що підприємство “Незалежність” повинно виконати зобов'язання в натурі, або відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням свого обов'язку. Дайте відповіді на такі запитання: 1) які підстави виникнення зобов’язань? 2) чи виникли в даному разі зобов’язання.? Якщо так, то яких видів? 3) що необхідно розуміти під поняттям “ альтернативне зобов’язання” та хто вирішує питання про альтернативний спосіб виконання зобов’язання? Вирішіть спір. Обґрунтуйте свої відповіді.
Варіант №10
Громадянин Васильников, перебуваючи у складі учасників повного товариства, що займалося виготовленням метало пластикових вікон, вирішив заснувати власне підприємство. Не виходячи з товариств, він заснував приватне підприємство, основним видом діяльності якого було виробництво жалюзі та віконних склопакетів. На неодноразові вимоги товариства припинити випуск ідентичної продукції він не реагував. Товариство звернулося до суду із позовом до Васильникова про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди. Питання:
16. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Змістовний модуль 1.
1.Для якого виду господарської діяльності притаманні такі ознаки:- здійснення діяльності щодо виробництва товарів (робіт, послуг); реалізація зазначених товарів на платній основі; здійснення зазначеної діяльності не для власних потреб виробника, мета такої діяльності – отримання прибутку: а) благодійна діяльність; б) підприємницька діяльність; в) господарська некомерційна діяльність,
2. Які з названих осіб несуть відповідальність за відповідність установчих документів господарської організації чинному законодавству: а) власник або уповноважені ним органи, які подають документи для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності; б) керівник організації, що створюється, або уповноважений ними орган; в) орган державної реєстрації; г) засновники і орган державної реєстрації?
3. Якому господарському товариству притаманні такі ознаки: має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості; несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства; акції розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі; установчими документами є установчий договір та статут? а) приватне акціонерне товариство; б) публічне акціонерне товаариство; в) повне товариство; г) командитне товариство; д) товариство з обмеженою відповідальністю.
4. Для якої господарської організації притаманні такі риси: засновники – не менше три фізичні особи, які досягли 16-річного віку; корпоративна система управління (наявність органів: загальні збори, правління, ревізійна комісія (ревізор); відсутність вимог до мінімального розміру майна організації; розподіл прибутку між учасниками в залежності від трудової і майнової участі в господарській діяльності організації; обов'язкова трудова участь учасників у виробничо - господарській діяльності? а) акціонерне товариство; б) товариство з додатковою відповідальністю; в) повне товариство; г) виробничий кооператив; д) товариство з обмеженою відповідальністю.
5. Який мінімальний розмір статутного фонду акціонерного товариства: а) 1500 мінімальних заробітних плат; б) 1250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; в) 625 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; г) 1250 мінімальних заробітних плат; д) 625 мінімальних заробітних плат?
6. Якому господарському товариству притаманні такі ознаки: добровільність створення; здійснення управління безпосередньо учасниками; наявність установчого договору як єдиного установчою документу; відсутність законодавчих вимог до мінімального розміру основного (статутного) капіталу організації; наявність двох категорій учасників - повні учасники і вкладники? а) виробничий кооператив; б) товариство з обмеженою відповідальністю; в) товариство з додатковою відповідальністю; г) командитне товариство; д) повне товариство.
7. Які обмеження передбачені законодавством щодо акцій приватного акціонерного товариства: а) не можна додатково випускати акції; б) не можна розповсюджувати акції через підписку, купувати та продавати на біржі; в) ніяких обмежень.
8. Чи можливо виключити з акціонерного товариства акціонера (власника акції) даного товариства? а) ні за яких обставин; б) у разі припинення трудових відносин з акціонерним товариством; в) у разі розголошення акціонером конфіденційної інформації чи комерційної таємниці товариства, що стала йому відома при виконанні обов'язків посадової особи органів товариства; г) у разі несвоєчасної оплати акцій додаткової емісії, на які підписався акціонер.
9. Чи можна виключити з акціонерного товариства його учасника, який не повністю сплатив акції? а) ні за яких обставин; б) у разі припинення трудових відносин з акціонерним товариством; в) у разі розголошення акціонером конфіденційної інформації чи комерційної таємниці товариства, що стала йому відома при виконанні обов'язків посадової особи органів товариства; г) у разі несвоєчасної оплати акцій відразу після закінчення строку їх повної оплати. д) у разі не оплати акцій після завершення пільгового строку (трьох місяців після закінчення строку повної оплати), протягом якого учасник має погасити заборгованість по оплаті акцій і сплатити десять відсотків річних.
10. Коли можна окремого акціонера (акціонерів) позбавити права на отримання дивідендів при прийнятті загальними зборами рішення про виплату акціонерам товариства дивідендів? а) у разі порушення ним як акціонером - працівником товариства трудової дисципліни; б) у разі завдання майнової шкоди товариству; в) ні в якому разі; г) на підставі рішення загальних зборів товариства; д) у разі розголошення акціонером конфіденційної інформації чи комерційної таємниці товариства, що стала йому відома при виконанні обов'язків посадової особи органів товариства.
11. Чи може вкладник командитного товариства нести додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном ? а) ні в якому разі; б) у випадку завдання своїми діями шкоди товариству; в) якщо його ім'я включено до фірмової назви товариства; г) якщо уклав від імені і в інтересах товариства угоду, схвалену повними учасниками; д) якщо уклав від імені й в інтересах товариства угоду, не схвалену повними учасниками.
12. Ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність: а) з моменту винесення рішення суду про ліквідацію товариства; б)з моменту винесення рішення загальними зборами товариства; в) з моменту внесення запису про ліквідацію до державного реєстру.
13. Ліцензія – це: а) документ, що видається компетентним державним органом , і який засвідчує право особи на винахід. б) документ, що засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися певними видами підприємницької діяльності, які не потребують додаткової кваліфікації; в)документ, який засвідчує право особи на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови обов’язкового виконання ліцензійних умов.
14. Система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство – це: а) санація; б) досудова санація; в) розпорядження майном боржника; г) реструктуризація підприємства; д) ліквідація підприємства.
15. Іноземні громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України користуються: а) правами та законодавством своєї країни щодо здійснення підприємницької діяльності; б) правами своєї країни, а законодавством України щодо здійснення підприємницької діяльності; в) такими ж правами і несуть такі ж обов'язки, що і громадяни України.
16. Які з названих осіб не мають статусу юридичної особи: а) акціонерне товариство; б) державне підприємство; в) філія; г) промислово-фінансова група; д) виробничий кооператив; е) представництво.
17. До компетенції загальних зборів акціонерів належить: а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; б) внесення змін до статуту товариства; в) приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, що перевищує кількість акцій, на які було оголошено підписку (у разі прийняття рішення про підписку, що перевищує розмір, на який було оголошено підписку, відповідно збільшується передбачений статутний фонд); г) приймають рішення про створення акціонерного товариства і затверджують його статут; д) обрання та відкликання членів ради акціонерного товариства (спостережної ради); е) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків; є) зменшують розмір статутного фонду у випадках, коли у встановлений строк підпискою на акції покрита не вся необхідна сума, вказана у повідомленні; ж) вирішують питання про схвалення угод, укладених засновниками до створення акціонерного товариства.
18. Для якого господарського товариства встановлено мінімальний розмір статутного фонду: а) акціонерного товариства; б) товариства з обмеженою відповідальністю; в)повного товариства; г) товариства з додатковою відповідальністю; д) командитного товариства?
19. Учасники яких господарських організацій несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями господарського товариства, в якому беруть участь: а) повного товариства; б) товариства з обмеженою відповідальністю; в) акціонерного товариства; г) товариства з додатковою відповідальністю; д) командитного товариства?
20. Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають до органів державної реєстрації такі документи: а) реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію; б) копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів; в)копії документів щодо наявності права власності на майно особи; г) копії документів щодо паспортних даних особи; д) документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію; е) копію свідоцтва про одруження. 21. До яких державних органів орган державної реєстрації подає відомості щодо реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності:а) до органу державної статистики;б) до внутрішніх справ;в) до органу державної податкової служби;г) до органів Пенсійного фонду;д) до органів прокуратури; е) до Фонду соціального страхування.
22. . Які обов’язки покладені на суб’єкта підприємницької діяльності чинним законодавством України? а) сплачувати податки в межах та строках встановлених чинним законодавством; б) подавати щорічно звіт до Кабінету Міністрів України про ефективність здійснення підприємницької діяльності; в) не завдавати шкоди навколишньому середовищу; г) не порушувати прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій і держави, що охороняються законом; д) щомісячно перераховувати кошти до благодійницьких фондів, що займаються культурним розвитком населення України.
23. Суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо: а) подано заяву про порушення справи про банкрутство юридичної особи, яка реорганізована шляхом перетворення; б) вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою; в) боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності; г) в заяві про порушення справи про банкрутство не зазначені аргументовані підстави банкрутство юридичної особи.
24. Господарськими об’єднаннями, що мають статус юридичної особи, є: а) асоціації; б) промислово – фінансові групи; в) консорціум; г)державні господарські об’єднання.
25. Для застосування яких господарсько-правових санкцій необхідний повний склад правопорушення (протиправна поведінка; наявність збитків; причинний зв'язок між першим і другим; вина правопорушника)? а) сплата неустойки; б) господарсько-адміністративний штраф; в) відшкодування збитків; г) господарсько-організаційні санкції; д) оперативно-господарські санкції; е) планово-госпрозрахункові санкції.
Змістовний модуль 2.
1. Характерною рисою товарної біржі є те, що вона: а) не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку; б) не займається продажем товарів іноземного виробництва; в) не є юридичною особою.
2. Правила Інкотермс поширюються виключно на відносини між: а) постачальниками та покупцями в рамках договору поставки; б) продавцями та покупцями в рамках договору купівлі-продажу; в) замовниками та підрядчиками при укладенні договору підряду; г) перевізником та одержувачем вантажу при укладенні договору перевезення вантажу.
3. Лізинг – це: а) підприємницька діяльність, яка спрямована на надання послуг населенню в соціальній та культурній сфері; б) підприємницька діяльність, яка спрямована на надання особі у виключне користування на визначений строк майна, що є власністю особи або набувається нею у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів; в) підприємницька діяльність, яка спрямована на надання особі майна лише в користування.
4. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише : а) страхування; б) перестрахування; в) фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням; г) страхування та перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
5 Мінімальний розмір статутного капіталу для комерційних банків на момент реєстрації банку не може бути менше: а) 100 мільйонів грн; б) 70 млн. грн.; в) 120 млн. грн. г) 500 млн. грн.
6. Державний банк засновується: а)за рішенням Президента України; б) за рішенням Національного банку України; в) за рішенням Кабінету Міністрів України; г) за рішенням Верховної Ради України.
7. Які вимоги ставляться до члена наглядової ради державного банку: а) вік – не менше 40 років; б) може бути як громадянин України, так і громадянин будь-якої іншої держави; в) має вищу економічну або юридичну освіту або науковий ступінь у галузі економіки, фінансів та/або права; г) стаж роботи у галузі економіки, фінансів, права не менше 10 років; д) має досвід роботи в органах законодавчої влади чи на керівних посадах центральної виконавчої влади України або банківській установі, чи досвід наукової, практичної роботи у галузі економіки, фінансів, права.
8. Демпінг - це: а) вивезення товару українського походження в кількості , що заподіює шкоду економіці України; б) ввезення на митну територію України товару за цінами, нижчими від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, що заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару; в) виробництво неякісного товару та продаж його на території України.
9. Які фактори національного інтересу враховуються при вирішенні питання про застосування антидемпінгових заходів? а) міжнародні економічні інтереси України; б) інтереси національного товаровиробника та споживачів; в) інтереси країни, з якої ввозиться товар; г) інтереси споживачів країни, з якої ввозиться товар; д) зайнятість населення.
10. В якій формі повертаються іноземному інвестору його інвестиції при припиненні інвестиційної діяльності на території України: а) у валюті інвестування в сумі фактичного внеску; б) у валюті України; в) у валюті фактичного проживання інвестора; г) в натуральній формі.
11. У разі створення спеціальної (вільної) економічної зони за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України відповідне рішення може бути прийнято: а) після одержання письмової згоди відповідної місцевої Ради народних депутатів України, на території якої передбачається розташувати спеціальну (вільну) економічну зону. б) після одержання письмової згоди відповідної місцевої державної адміністрації, на території якої передбачається розташувати спеціальну (вільну) економічну зону. в) після проведення на території, де передбачається розташувати спеціальну (вільну) економічну зону місцевого референдуму та отримання позитивної відповіді; г) в будь-яких випадках.
Складання процесуальних документів. Вивчаючи відповідні теми курсу, студент повинен оволодіти навиками складання документів. Для цього використовуються збірники зразків процесуальних актів (документів). Якість складання цих актів перевіряє викладач. Так, протягом вивчення навчальної дисципліни „Господарське законодавство” студенти повинні скласти такі документи: - Скласти статут Публічного акціонерного товариства. - Скласти статут Товариства з обмеженою відповідальністю. - .Скласти господарський договір (поставки, міни, перевезення, підряду, агентський договір ) - Складати позовні заяви при порушенні прав здійснення господарською діяльністю
14. Тестові завдання для підсумкових контролів
1. Для якого виду господарської діяльності притаманні такі ознаки:- здійснення діяльності щодо виробництва товарів (робіт, послуг); реалізація зазначених товарів на платній основі; здійснення зазначеної діяльності не для власних потреб виробника, мета такої діяльності – отримання прибутку: а) благодійна діяльність; б) підприємницька діяльність; в) господарська некомерційна діяльність.
2. Господарське право – це: а) сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини в сфері управління економікою, виробництва та реалізації продукції, виконання роботи та надання послуг. б) система норм, що регулює відносини, що складаються в зв'язку з утворенням, діяльністю і ліквідацією юридичних осіб. в) сукупність правових норм, що регулюють на засадах диспозитивності, юридичної рівності та ініціативи сторін, відносини між приватними особами (тобто, між особами, що не є фігурантами держави ) з метою задоволення матеріальних і духовних потреб громадян та захисту їх інтересів.
3. предметом господарського права є суспільні відносини: а)що виникають в зв'язку з захистом своїх порушених прав та законних інтересів; б)що виникають в зв'язку з реалізацією особи права на власність; в) що виникають в сфері управління економікою, виробництва та реалізації продукції, виконання роботи та надання послуг.
4. Мета науки господарського права: а) регулювання суспільних відносин, які виникають при здійсненні господарської діяльності; б) виявлення прогалин та недоліків регулювання господарських відносин; в)прийняття нормативних актів щодо регулювання господарської діяльності.
5. Принцип єдиного економічного простору може передбачати певні обмеження щодо вільного переміщення товарів на території України: а) так; б) ні.
6. Абсолютні правовідносини. –це коли: а) визначеному суб’єкту права протистоїть невизначена кількість зобов’язаннях осіб з пасивним обов’язком не перешкоджати особі реалізовувати свої права; б) визначеному суб’єкту права протистоїть визначена кількість зобов’язаннях осіб , які також мають свої права та обов’язки .
7.До юридичних осіб публічного права відносяться: а) державні органи й органи місцевого самоврядування, державні і муніципальні підприємства, установи й організації. б)юридичні особи, що створюються частками (недержавними) особами і здійснюють непублічні функції.
8. Непідприємницькими товариствами є товариства: а)які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками б) які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
а) майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. б) відносини, що складаються між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. в) відносини, що складаються між структурними підрозділами суб’єкта господарювання, та відносини суб’єкта господарювання з його структурними підрозділами.
а) держава; б) самостійно; в) суд.
1.До юридичних осіб публічного права відносяться: а) державні органи й органи місцевого самоврядування, державні і муніципальні підприємства, установи й організації. б)юридичні особи, що створюються частками (недержавними) особами і здійснюють непублічні функції.
2. Ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність: а) з моменту винесення рішення суду про ліквідацію товариства; б)з моменту винесення рішення загальними зборами товариства; в) з моменту внесення запису про ліквідацію до державного реєстру..
3. Державний банк засновується: а)за рішенням Президента України; б) за рішенням Національного банку України; в) за рішенням Кабінету Міністрів України; г) за рішенням Верховної Ради України.
4. Характерною рисою товарної біржі є те, що вона: а) не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку; б) не займається продажем товарів іноземного виробництва; в) не є юридичною особою.
5.Подати позов до суду про визнання особи банкрутом можна: а) коли боржник заборгував триста розмірів мінімальних заробітних плат; б) коли в сукупності борг боржника складає триста розмірів мінімальних заробітних плат; в) в будь-якому разі, коли кредитори звернулися до боржника про сплату боргу, а він їм відмовив у виконанні зобов’язання.
6. З якого віку діти сім’ї можуть бути членами фермерського господарства: а) 14 років; б) 16 років; в) 18 років.
7. Що є обов’язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства відповідно до закону «Про фермерське господарство» : а) наявність земельної ділянки; б) згода всіх членів родини; в) висновок професійної комісії з питань створення фермерських господарств
8. Що є представницьким органом фермерських господарств України: А) орган місцевого самоврядування; Б)Асоціація фермерів та приватних землевласників України; В) міністерство агропромислової політики.
9 . Як розшифрувати ПАТ: А) приватне акціонерне товариство; Б) публічне акціонерне товариство; В) підприємство акціонерного типу.
10. Усі акції акціонерного товариства є: А) іменними; Б) простими; В) на пред’явника.
11. На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше: А) п’яти осіб; Б) семи осіб; В) дев’яти осіб.
12. Які вимоги при банкрутстві задовольняються в третю чергу: А) витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; Б) задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). В) вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;
13. За проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, державної реєстрації зміни імені або місця проживання фізичної особи - підприємця справляється реєстраційний збір у розмірі: А) десяти відсотків реєстраційного збору Б) тридцяти відсотків реєстраційного збору В) п’ятдесяти відсотків реєстраційного збору
14. споживчий кооператив (споживче товариство)- це: А) кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку; Б) кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. В) кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів. 15. Чи можуть бути членами кооперативу іноземці: а) так; б) ні.
16. значний правочин - правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить: А) 5 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності; Б) 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності; В) 15 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності;
17.Розмір статутного фонду Національного банку України становить: а) 10 мільйонів гривень; б) 10 мільйонів євро; в) 10 мільйонів доларів.
18. Президент України, депутати, посадові і службові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також члени їх сімей можуть займатися благодійництвом і благодійною діяльністю: а) лише щодо державних фондів; б) лише після оприлюднення декларації про отриманні доходи; в) тільки в межах отриманих і задекларованих доходів.
19. Конкурсні кредитори при банкрутстві – це: а) кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. б) кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство;
А) АТ; Б)ТОВ; В)ТДВ; Г) КТ; Д)ПТ.
21. Яка доля угоди, укладеної від імені товариства до моменту реєстрації: А) тягне за собою правові наслідки лише для засновників. Б) тягне за собою правові наслідки лише для учасників В) тягне за собою правові наслідки для особи,яка уклала таку угоду.
а)два робочих дні; б) п'яти робочих днів; в) десять робочих днів.
а) майном членів фермерського господарства, на яке може бути звернене стягнення; б) у межах майна, яке є власністю фермерського господарства; в) у межах майна, що належить голові фермерського господарства.
24 . Чи мають право фермерські господарства створювати банки: а) так; б)ні.
а) вона знаходиться в труднодоступних місцях; б) в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону; в) якщо орган місцевого самоврядування прийняв рішення про продовження дії фермерського господарства.
26. У товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше: А) 15 відсотків статутного (складеного) капіталу; Б)25 відсотків статутного (складеного) капіталу; В) 50 відсотків статутного (складеного) капіталу.
27. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), за винятком товариств з річним господарським оборотом менш як: А) п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів. Б)сто п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів. В)двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів.
28. значний правочин - правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить: А) 5 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності; Б) 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності; В) 15 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності;
29. За яких умов не укладається засновницький договір акціонерного товариства: А) в разі коли засновники того не бажають; В) У разі заснування товариства однією особою ; В) ) У разі заснування приватного акціонерного товариства.
30. Форма виплати дивідендів: А) грошові кошти; Б) товарна форма; В) натуральна форма.
31. Річні загальні збори акціонерного товариства проводяться не пізніше : А) 30 березня наступного за звітним року. Б) 30 квітня наступного за звітним року. В)30 травня наступного за звітним року.
32. Призначення розпорядника майна є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника. а) так; б)ні.
33. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати: А) дванадцяти місяців; б) вісімнадцяти місяців; В) двадцять чотири місяці.
34. Докази, що підтверджують належність боржника до містоутворюючих підприємств, господарському суду надає: А) орган місцевого самоврядування; Б) боржник; В) комітет кредиторів.
35. Протягом скількох років після визнання громадянина-підприємця банкрутом не може бути порушено провадження у справі про банкрутство за його заявою.: А) двох; Б) п’яти; В) десяти.
36. На посаду державного реєстратора призначається особа: А) з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра та стажем роботи за фахом на державній службі не менше одного року; Б) з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста та стажем роботи за фахом на державній службі не менше трьох років. В) з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста та стажем роботи за фахом на державній службі не менше одного року, або стажем роботи в інших сферах управління не менше трьох років.
37. Юридична особа є такою, що припинилася: А)з дати винесення судового рішення про припинення діяльності юридичної особи. Б) з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. В) з дати скасування дії установчих документів.
38. Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця повинно бути оформлено державним реєстратором і видано (надіслано рекомендованим листом) заявнику не пізніше: А) наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи - підприємця; Б) двох робочих днів з дати державної реєстрації фізичної особи - підприємця; В) п’яти робочих днів з дати державної реєстрації фізичної особи - підприємця.
39. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж : А)дві особи; Б три особи; В) п’ять осіб.
40. Яка відмінність між виробничим кооперативом та іншими видами кооперативів: А) у виробничому кооперативі може бути не менше двох осіб, у всіх інших - не менше трьох; Б) Виробничі кооперативи провадять господарську діяльність з метою одержання прибутку. Інші кооперативи надають послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку; В) ніяка.
41. Засновниками і членами товарної біржі не можуть бути: а) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів; б) фізичні особи; в) юридичні особи.
42. Фондова біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля: а) сільськогосподарськими товарами; б) будь-якими товарами; в) цінними паперами.
43. Установчим документом товарної біржі є: а) статут; б) засновницький договір; в) договір про намір створити товарну біржу.
44. Органом управління державного унітарного підприємства є: а) керівник підприємства, який призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові. б) загальні збори учасників; в) правління.
45. Суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо: а) подано заяву про порушення справи про банкрутство юридичної особи, яка реорганізована шляхом перетворення; б) вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою; в) боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності; г) в заяві про порушення справи про банкрутство не зазначені аргументовані підстави банкрутство юридичної особи.
46. За державну реєстрацію благодійної організації вноситься плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України, але не може бути більшим: а) 1 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. б) 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. в) 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
47. .Хто не може бути засновником благодійної організації: а) іноземні юридичні особи; б) Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи, організації України, що фінансуються з бюджету в) громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства.
48 . Як розшифрувати ПАТ: А) приватне акціонерне товариство; Б) публічне акціонерне товариство; В) підприємство акціонерного типу.
49. Іноземні громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України користуються: а) правами та законодавством своєї країни щодо здійснення підприємницької діяльності; б) правами своєї країни, а законодавством України щодо здійснення підприємницької діяльності; в) такими ж правами і несуть такі ж обов'язки, що і громадяни України
1. Основна відмінність права повного господарського відання від права оперативного управління полягає в тому, що: а) суб’єкти, які здійснюють реалізацію зазначених прав, різні; б) відсутні у одного із зазначених прав певних складових права власності; в) законодавче регулювання різне.
2. Для яких з названих господарських товариств встановлено мінімальний розмір статутного фонду : а) приватнепідприємство; б) акціонерне товариство; в) товариство з додатковою відповідальністю, г) повне товариство; д) комунальне підприємство; е) командитне товариство; є) виробничий кооператив; ж) товариство з обмеженою відповідальністю з) господарське об’єднання.
3. Для якого господарського товариства встановлено мінімальний розмір статутного фонду 1 мінімальна заробітна плата: а) акціонерного товариства; б) товариства з обмеженою відповідальністю; в)повного товариства; г) товариства з додатковою відповідальністю; д) командитного товариства?
4. Який мінімальний розмір статутного фонду акціонерного товариства: а) 1500 мінімальних заробітних плат; б) 1250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; в) 625 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; г) 1250 мінімальних заробітних плат; д) 625 мінімальних заробітних плат?
а) 10 мільйонів гривень; б) 10 мільйонів євро; в) 10 мільйонів доларів. . 6. Майно, яким володіє Національний банк України належить йому на праві: а) повного господарського відання; б) оперативного управління; в) оперативного використання.
7. Мінімальний розмір статутного капіталу для комерційних банків на момент реєстрації банку не може бути менше: а) 10 мільйонів гривень; б) 50 мільйонів гривень; в) 70 мільйонів гривень.
8. Суб’єктами права приватної власності є : а)громадяни України, громадяни інших радянських республік, іноземні громадяни та особи без громадянства. б)держава в особі органів державної влади. в)територіальні громади та органи місцевого самоврядування, що ними створені.
9. На якому праві передається майно державним некомерційним підприємствам: а) праві власності; б)праві господарського відання; в) праві оперативного управління; г) праві оперативного використання.
10. Які фонди створюються до моменту державної реєстрації: а) статутний фонд; б) резервний; в) фонд розвитку виробництва; г)фонд соціального розвитку; д) фонд заохочення; е) фонд оплати праці органам управління та контролю; є)фонд сплати дивідендів; ж) фонд накопичення коштів для викупу власних акцій.
а) один рік; б) п’ять років; в) десять років.
а)документ, в якому визначаються цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку, засоби та шляхи їх досягнення, формується взаємоузгоджена і комплексна система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв’язання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного зростання, а також характеризуються очікувані зміни у стані економіки та соціальної сфери; б)документ, що відповідає вимогам законодавства України щодо документів і відображають прогнози та програми економічного і соціального розвитку.
а) так; б) ні.
4. Державна програма економічного і соціального розвитку України на наступний рік подається до Верховної Ради України: а) одразу після прийняття Державного бюджету України на відповідний рік; б) одночасно з проектом Державного бюджету України на відповідний рік. в) зразу подається програма, а потім проект Державного бюджету України на відповідний рік.
а) Президентом України; б) Кабінетом Міністрів України; в) Верховною Радою України.
а) будь-яка діяльність пов’язана з отриманням прибутку; б) торгівельна діяльність та діяльність в сфері грального бізнесу; в) будівельна діяльність.
7. Ліцензія – це: а) документ, що видається компетентним державним органом , і який засвідчує право особи на винахід. б) документ, що засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися певними видами підприємницької діяльності, які не потребують додаткової кваліфікації; в)документ, який засвідчує право особи на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови обов’язкового виконання ліцензійних умов.
а) коли боржник заборгував триста розмірів мінімальних заробітних плат; б) коли в сукупності борг боржника складає триста розмірів мінімальних заробітних плат; в) в будь-якому разі, коли кредитори звернулися до боржника про сплату боргу, а він їм відмовив у виконанні зобов’язання.
а) Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”;б) Законом України “про банки і банківську діяльність” в) правильні обидві відповіді.
а) Кабінет Міністрів України; б) Міністерство освіти та науки України; в) правильні обидві відповіді.
а)1 до 15 днів. б) 15 днів до 1 місяця; в) 1-3 місяці.
а) так; б)ні.
13. Суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торговельну діяльність на території військових частин і військових навчальних закладів виключно товарами військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців, одержують: а) торговий патент; б)пільговий торговий патент; в) така діяльність не підлягає патентуванню.
14. Планові перевірки дотримання ліцензіатом ліцензійних умов проводяться не частіше: а) одного разу на рік. б) двох разів на рік; в) трьох разів на рік.
а) діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар’єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву. б)документ, що встановлює для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній галузі, розроблений у встановленому порядку на основі консенсусу
а) ні; б)так, однак лише в випадках передбачених чинним законодавством; в) так, в усіх випадках.
а) повинні зберігатися у виробника протягом 5 років після випуску останнього виробу даного виду продукції; б)повинні зберігатися у виробника протягом 10 років після випуску останнього виробу даного виду продукції;; в)повинні зберігатися у виробника протягом 20 років після випуску останнього виробу даного виду продукції;.
а) виключно в державній системі сертифікації; б) і в державній , і вприватній системі сертифікації.
а)щодо будь-якого товару; б) щодо сільськогосподарської продукції. в)щодо експорту або імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків
а) Кабінет Міністрів України; б)Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції; в) Верховна Рада України.
а) 13відсотків до об’єкта оподаткування; б) 25 відсотків до об’єкта оподаткування; в) 30 відсотків до об’єкта оподаткування;
22. У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, то вона : а) повинна придбати на кожен вид діяльності окреме свідоцтво і окремо сплачувати щодо кожного виду діяльності податок; б) повинна придбати одне свідоцтво і сплачує єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
а) один рік; б) п’ять років; в) десять років.
5. Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання
1. Чи може вкладник командитного товариства нести додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном ? а) ні в якому разі; б) у випадку завдання своїми діями шкоди товариству; в) якщо його ім'я включено до фірмової назви товариства; г) якщо уклав від імені і в інтересах товариства угоду, схвалену повними учасниками; д) якщо уклав від імені й в інтересах товариства угоду, не схвалену повними учасниками.
2. Для застосування яких господарсько-правових санкцій необхідний повний склад правопорушення (протиправна поведінка; наявність збитків; причинний зв'язок між першим і другим; вина правопорушника) ? а) сплата неустойки; б) господарсько-адміністративний штраф; в) відшкодування збитків; г) господарсько-організаційні санкції; д) оперативно-господарські санкції; е) планово-госпрозрахункові санкції.
3. В господарському праві потерпіла сторона має право на відшкодування збитків: а) якщо про це прямо передбачено в договорі; б) незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.
4. Господарські санкції застосовуються : а) за ініціативою учасників господарських відносин; б) уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування; в)органами контролю за господарською діяльністю.
5. В яких випадках суб’єкт господарювання не відповідає за шкоду, яку він заподіяв? а) в разі відсутності на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів або відсутність у боржника необхідних коштів. б) якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; в)несе відповідальність в будь-якому випадку.
6. Межі господарсько-правової відповідальності вкладників командитного товариства: а) усім майном, яке їм належить та на яке можна звернути стягнення; б) в межах часток, які вони мають в статутному капіталі товариства; в) не несуть відповідальності за зобов’язання товариства.
7. В який строк повинна бути розглянута претензія? а) в 20-денний строк з з дня її одержання; б) місячний строк з з дня її одержання; в) двомісячний строк з з дня її одержання;
8. У разі порушення встановлених строків розгляду претензії або залишення її без відповіді суд при вирішенні господарського спору стягує в доход держави з винної особи штраф у розмірі: а) від 5 до 200 мінімальних розмірів заробітної плати; б) від 5 до 200 неоподатковуваних розмірів доходів громадян; в) від 5 до 200 розмірів неоподатковуваних соціальних пільг. Г) нічого не стягує.
9. Обчислення розміру збитків здійснюється: а) у гривні; б) у валюті, в якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом; в) за домовленістю сторін.
10. за порушення умов зобов’язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі: а) 20 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); б) 25 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); в) 50 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг). 6. Господарські зобов’язання
а) майново-господарські зобов’язання та організаційно-господарські зобов’язання; б) майново-господарські зобов’язання; в) майново-господарські зобов’язання, соціально -когмунальні та організаційно-господарські зобов’язання;
2. Публічним договором є договір, в якому одна сторона: а)державний орган; б) підприємець, який взяв на себе обов’язок здійснювати продаж кожному хто до нього звернеться; в) державне підприємство.
3. Які господарські зобов’язання визнаються цивільно- правовими? а) майново-господарські зобов’язання; б) організаційно-господарські зобов’язання; в) соціально-комунальні зобов’язання.
4. Чи зобов’язані суб’єкти господарювання за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку? а) так; б) ні.
5. Видавати правила, обов’язкові для сторін публічного зобов’язання, в тому числі щодо встановлення або регулювання цін, має право: а) Президент України; б) Верховна Рада України; в) Кабінет Міністрів України.
6. В який строк розглядається протокол розбіжностей до договору? а) в 20-денний строк з з дня його одержання; б) місячний строк з з дня його одержання; в) двомісячний строк з з дня його одержання;
7. Який орган державної влади виступає гарантом за зобов’язаннями державних замовників? а) Президент України; б) Верховна Рада України; в) Кабінет Міністрів України.
8. Управнена сторона – це: а) кредитор; б) боржник.
9. Якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін — у разі виконання зобов’язання обома сторонами до винних застосовується: а) одностороння реституція; б) двостороння реституція; в) в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.
10. У разі визнання недійсним зобов’язання з інших підстав до винних застосовується: а) одностороння реституція; б) двостороння реституція; в) в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.
а)неустойка; б) застава; в)порука.
а) до банку, який видає гарантію; б) до боржника; в) до кредитора боржника.
13. Банківська гарантія : а) носить самостійний характер; б) залежить від долі основного зобов’язання. в) залежить від долі основного зобов’язання, якщо про це прямо передбачено в договорі.
14. Договірна неустойка може бути встановлена: а) в необмеженому розмірі; б) не більше 3% за кожен день прострочки; в)не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
15.Об’єктом притримання можуть бути: а) лише рухомі речі; б) рухомі та нерухомі речі; в) лише речі з індивідуально визначені ознаками.
16.При відсутності в договорі поруки вказівки про термін, на який він даний, порука припиняється, якщо: а) кредитор протягом шести місяців з дня настання терміну виконання забезпеченого порукою зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя; б) кредитор протягом одного року з дня укладення договору поруки не пред'явить вимогу до поручителя; в) кредитор протягом одного року з дня настання терміну виконання забезпеченого порукою зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя; 17. Розмір винагороди, яку банк стягує за надання гарантії встановлюється: а) законом; б) за домовленістю.
18. Завдаток – це: а)грошова сума, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання. б)грошова сума, що покупець повинен сплатити продавцю за товар. в) грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
19. Угода про завдаток повинна бути укладена: а) усно; б)в письмовій формі; в) письмова нотаріальна форма.
20. Договір про заставу нерухомого майна повинен бути укладений: а) усно; б)в письмовій нотаріальній формі; в) письмова нотаріальна форма та підлягає державній реєстрації.
7.Особливості правового регулювання господарсько - торговельної діяльності.
1. Характерною рисою товарної біржі є те, що вона: а) не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку; б) не займається продажем товарів іноземного виробництва; в) не є юридичною особою. 2. Засновниками і членами товарної біржі не можуть бути: а) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів; б) фізичні особи; в) юридичні особи.
3. Установчим документом товарної біржі є: а) статут; б) засновницький договір; в) договір про намір створити товарну біржу.
4. брокери – це : а)фізичні особи, зареєстровані на біржі відповіднодо її статуту, обов'язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними операцій для реєстрацій на біржі; б) працівники біржі, які ведуть торги, фіксують усну згоду брокерів на укладення угоди на певних умовах та мають право призупиняти торги не більш, ніж на десять хвилин.
5. Форвардний контракт - стандартний документ: а) який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту; б)який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту. в)який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.
6. Біржова угода вступає в дію з моменту: а) її підписання сторонами; б) оголошення згоди на укладення договору; в) оголошення реєстраційного номера покупця та ціни продажу.
7. Фондова біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля: а) сільськогосподарськими товарами; б) будь-якими товарами; в) цінними паперами.
8. Договори за участю організацій завжди укладаються в: а) письмовій формі та нотаріально посвідчуються. б) в будь-якій формі. в) письмовій формі.
9. У разі невиконання або неналежного виконання державного контракту на поставку продукції для державних потреб з винної сторони стягується передбачена контрактом: а) залікова неустойка; б) виключна неустойка; в) штрафна неустойка; г) альтернативна неутойка.
10. Виконавцями державного замовлення можуть бути: а) суб’єкти господарської діяльності України всіх форм власності, які виготовляють і поставляють продукцію для державних потреб відповідно до умов укладеного державного контракту. б) лише державні суб’єкти господарської діяльності України, які виготовляють і поставляють продукцію для державних потреб відповідно до умов укладеного державного контракту.
11. Замовник надає перевагу тендерній пропозиції, поданій вітчизняним виробником, шляхом застосування преференційної поправки до її цінитакого розміру: а) 10% б) 20% в) 50%.
12.. У разі, якщо предметом закупівлі є сільськогосподарська продукція чи продукти харчування вітчизняного виробництва, участь у тендерах можуть брати: а) виключно вітчизняні сільськогосподарські товаровиробники та підприємства харчової або переробної промисловості. б)суб’єкти господарської діяльності України всіх форм власності, які виготовляють і поставляють зазначену продукцію для державних потреб відповідно до умов укладеного державного контракту.
8. Особливості правового регулювання надання послуг та виконання робіт суб’єктами господарювання
1. Визначення “каботажні перевезення “ стосуються: а) морського транспорту; б) річкового транспорту; в) залізничного транспорту.
2. перевезення прямого сполучення –це: а)коли перевезення здійснюється декількома транспортними організаціями різних видів транспорту за єдиним транспортним документом б)якщо в перевезенні вантажу за одним транспортним документом бере участь декілька транспортних організацій одного виду транспорту в)перевезення, що здійснюються лише одним транспортним підприємством
3. Договір про перевезення пасажира автомобільним транспортом загального користування вважається укладеним з моменту: а) з посадки пасажира в автомобіль; б) придбання пасажиром квитка на право проїзду; в) подачі автомобіля на посадку.
4. Чи може бути припинений договір перевезення, якщо пасажир пред’являє до перевезення вантаж , який перевищує встановленні норми: а) так; б)ні.
5. Транспортні договори є: а) реальні, оплатні , двосторонні; б) консенсуальні, оплатні , двосторонні; в) реальні та консенсуальні, оплатні , двосторонні. 6. яким документом підтверджується перевезення вантажу на морському транспорті: а) накладна; б)товарно-транспортна накладна; в)коносамент.
7. Предмет договору перевезення є: а) пасажир; б) вантаж; в) транспортні послуги.
8.Втраченим вважається вантаж, який не виданий вантажоодержувачеві протягом: а)п’ятнадцяти днів; б) тридцяти днів після закінчення строку його доставки; в) шести місяців.
9. трампові перевезення – це: а)здійснюються по визначених напрямках за затвердженим розкладом; б) здійснюються на основі вільного погодження сторін.
10. Чи може договір перевезення пасажира укладатися шляхом вчинення конклюдентних дій: а) так; б)ні.
11. Строк позовної давності відповідно до ГК України щодо договорів перевезення становить: а) шість місяців; б) один рік; в) три роки; г) п’ять років.
12. Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує: а) моральну шкоду за втрату вантажу; б) стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу; в) нічого не відшкодовує.
13. За несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб’єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі -20 відсотків провізної плати за прострочення: а) на дві доби; б) на три доби; в) на чотири і більше діб.
14. Подача залізницею під навантаження неочищеного рухомого складу: а)дозволяється лише за погодженням з вантажовідправником; б)не дозволяється взагалі; в)дозволяється лише після сплати штрафу.
15.. Агентський договір укладається в: А) усній формі; Б) письмовій формі; В) письмова форма з нотаріальним посвідченням.
16. Як називається особа, якій надаються послуги за агентським договором : а) комерційний агент; б) принципал; в)бенефіціар; г) треті особи.
17. Яким терміном позначається додаткова оплата послуг комерційного агента за виконання третіми особами зобов'язань за угодами, укладеними за його (агента) посередництва: а) франшиза; б) делькредере; в)новація.
9. Особливості правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Правовий режим іноземних інвестицій.
1. Демпінг - це: а) вивезення товару українського походження в кількості , що заподіює шкоду економіці України; б) ввезення на митну територію України товару за цінами, нижчими від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, що заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару; в) виробництво неякісного товару та продаж його на території України.
2. Які фактори національного інтересу враховуються при вирішенні питання про застосування антидемпінгових заходів? а) міжнародні економічні інтереси України; б) інтереси національного товаровиробника та споживачів; в) інтереси країни, з якої ввозиться товар; г) інтереси споживачів країни, з якої ввозиться товар; д) зайнятість населення.
3. В якій формі повертаються іноземному інвестору його інвестиції при припиненні інвестиційної діяльності на території України: а) у валюті інвестування в сумі фактичного внеску; б) у валюті України; в) у валюті фактичного проживання інвестора; г) в натуральній формі.
А)за курсом НБУ; Б) за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України; В) на підставі висновку незалежного оцінювача.
А)звільняється від обкладення митом; Б) відсутня квота на ввезення майна; В) можна імпортувати як іноземну інвестицію будь-яке майно.
А) протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення; Б) протягом п’яти робочих днів після фактичного їх внесення; В) протягом десяти робочих днів після фактичного їх внесення.
А)не пізніше трьох місяців з дня припинення цієї діяльності; Б) не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності; В) не пізніше одного року з дня припинення цієї діяльності.
А) так; Б) ні.
9. За яких умов продукціяпідприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню А) за умови відповідності державним стандартам України.; Б) за умови її сертифікації як продукції власного виробництва; В)ні за яких.
10. Який наслідок відчуження майна, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями: А) сплачується ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.; В) сплачуються податки, які розрахоуюються беручи до уваги день зарахування іноземних інвестицій на баланс підприємства.
10.Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон та спеціальний режим господарювання
1. У разі створення спеціальної (вільної) економічної зони за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України відповідне рішення може бути прийнято: а) після одержання письмової згоди відповідної місцевої Ради народних депутатів України, на території якої передбачається розташувати спеціальну (вільну) економічну зону. б) після проведення на території, де передбачається розташувати спеціальну (вільну) економічну зону місцевого референдуму та отримання позитивної відповіді; в) в будь-яких випадках.
2. Ставка податку в СЕЗ на початку її дії становить: а) 0%; б) 5%; в)10%.
3. В який строк розглядає КМУ пропозицію про створення спеціальної (вільної) економічної зони: А) десятиденний строк; Б) тридцятиденний строк; В) шестидесятиденний строк.
А) 20років; Б) 25 років; В) 60 років.
А) з моменту прийняття рішення суду; Б) прийняття відповідного закону про ліквідацію СЕЗ. В)з моменту прийняття рішення органами місцевого самоврядування.18.
ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ
19. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ
20. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1. Нескороджена Л.Л. Господарське право право України: Навчально-методичний комплекс. – К.: ВНЗ «Національна академія управління». Структурними частинами навчально-методичного комплексу є: 1. Програма навчальної дисципліни. 2. Робоча програма, до якої входять: 2.1. Опорний конспект лекцій (окрема папка); 2.2. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських занять; 2.3. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських занять; 2.4. Тестові завдання; 2.5. Екзаменаційні та залікови білети (окрема папка); 2.6. Пакет контрольних завдань для комплексної перевірки знань (окрема папка); 2.7. Пакет контрольних завдань для заміру залишкових знань (окрема папка); 2.8. Фонд законодавчих та інструктивних матеріалів ( окрема папка та електроний віріант); 2.9. Методичні вказівки та тематика науково-дослідних робіт студентів (НДРС) (окрема папка); 2.10. Методичні рекомендації та тематика з написання курсових робіт; 2.11. Методичні вказівки та контрольні роботи для студентів заочної форми навчання.
21. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Обов’язкові джерела
Нормативно-правові акти
Постанови Пленуму Верховного Суду України
ДОДАТКОВІ ДЖЕРЕЛА
22. Віхров О. Оперативно-господарські та адміністративно – господарські санкції як засоби забезпечення виконання організаційно –господарських зобов’язань //Право України – 2009- №8.- С.99-105.
Інформаційні джерела правової інформації на електронних носіях та В Інтернеті
1. Електронні бази законодавства України: Інфодиск: „Законодавство Украины” (нормативно-правова база українською мовою – понад 80 000 документів); ЛИГА: ЗАКОН; Нормативні акти України (НАУ); Парус-Консультант; Юрист + Закон. 2. Верховна Рада України − http:// www.rada.gov.ua ; http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 3. Президент України − http:// www.president.gov.ua 4. Кабінет Міністрів України − http:// www.kmu.gov.ua 5. Конституційний суд України − http:// www.ccu.gov.ua 6. Верховний суд України − http:// www.scourt.gov.ua 7. Вищий адміністративний суд України - http:// www.vasu.gov.ua 8. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини − 9. Міністерство освіти і науки України − http:// www.mon.gov.ua 10. Міністерство праці та соціальної політики України − http:// www.mlsp.gov.ua 11. МОП − http:// www.ilo.org. 12. Рада Європи − http:// www.coe.int 13. Права людини − http:// www.humanrights.coe.int 14. Європейський суд з прав людини − http:// www.echr.coe.int 15. Український портал практики Європейського суду з прав людини − 16. Європейська соціальна хартія − http:// www.chartesociale.coe.int 17. Європейський Союз − http:// europa.eu.int/index-en.htm 18. База законодавства ЄС - EUR-Lex − http:// europa.eu.int/eur-lex/
Навчально-методичне видання
Кафедра цивільного та господарського права
ГОСПОДАРСЬКЕ право україни
Навчально-методичний комплекс
Відповідальний технічний редактор: Цаплюк І.В.
Підп.до друку. 30.09.2013. Формат вид. 60х801/16 Ум. друк. арк. 9,21. Обл.-вид. арк. 8,79. Тираж 300 пр.
03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька, 10 Телефон (044) 246-24-46; Тел/факс (044) 246-24-40 E-mail: nam@nam.kiev.ua Інтернет: www.nam.kiev.ua
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||