Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов

Не нашли подходящий заказ?

Заказать в 1 клик: /contactus

Главная \ Методичні вказівки \ Господарське право

Господарське право

« Назад

Господарське право 09.09.2018 11:41

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

3908 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до самостійної роботи

з дисципліни «Господарське право»

для студентів спеціальності 6.030401 «Правознавство»

освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

усіх форм навчання

Суми

Сумський державний університет

2015

Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Господарське право» / укладачі: М. М. Бурбика, В. С. Шапіро. – Суми : Сумський державний університет, 2015. – 70 с.

Кафедра адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки

Вступ

Здійснення господарської діяльності неможливе без знання правових засад цієї діяльності. Господарське законодавство України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), що базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності.

Складність правового регулювання сфери господарювання зумовлена динамізмом та необхідністю приведення господарського законодавства у відповідність із практичними потребами суспільного господарського порядку в економічній системі України. Це, в свою чергу, підвищує вимоги до майбутніх фахівців із правознавства щодо знань господарського права та практичних навичок застосування норм господарського законодавства у правозастосовній практиці.

Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб’єктів господарювання і державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, і визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

Суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку з дотримання вимог чинного національного законодавства.

Навчальна дисципліна «Господарське право» передбачає вивчення студентами основних правових інститутів із господарського права, спираючись на вже одержані знання з попередніх курсів. Оволодіння знаннями відбувається у формі лекцій, практичних занять, індивідуальних і групових консультацій для студентів, виконання самостійних завдань, а також науково-дослідної роботи студентів.

Завданням курсу «Господарське право» є вивчення основних принципів та інститутів господарського права, особливостей правового регулювання суспільних відносин у ринковій економіці; розвинути у слухачів навички аналізу законодавчих актів, роботи з нормативним матеріалом; уміння вирішувати конкретні правові ситуації на базі національного законодавства та міжнародних актів, які виникають у сфері господарської діяльності; здатність активно реалізувати право в обраній сфері діяльності, усвідомлювати свою відповідальність у здійсненні юридично значущих дій. Розкриття основних юридичних категорій та конструкцій господарського законодавства, основних тенденцій його розвитку та застосування є головним напрямом у викладанні цього курсу. Вивчення господарського права має на меті, крім того, і практичні завдання: вироблення поваги до закону, його додержання та виконання у практичній господарській діяльності.

Навчальна дисципліна «Господарське право» викладається студентам, які здобувають базову вищу юридичну освіту освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр».

Завданням навчальної дисципліни «Господарське право» є вивчення нормативно-правового матеріалу з питань господарювання; формування у майбутніх спеціалістів правової свідомості, а також відповідального ставлення до виконання своїх обов’язків, дотримання законів при здійсненні господарської діяльності; забезпечення підвищення ділової активності майбутніх суб’єктів господарювання і розуміння того, що результати їхньої діяльності як суб’єктів господарювання багато в чому залежатимуть від уміння захищати власні права та інтереси, для чого необхідні знання відповідного законодавства.

Метою вивчення курсу «Господарське право» є формування високої правової культури студентів; опанування сукупності знань для здійснення в майбутньому ефективної господарської діяльності та досягнення економічних й соціальних результатів, правового регулювання майнових та управлінських відносин, що виникають між різними суб’єктами у сфері господарських відносин; формування практичних навичок опрацювання норм чинного національного законодавства, наукової юридичної літератури, періодичних видань, а також їх систематизації з метою подальшого використання у практичній діяльності.

Після вивчення навчальної дисципліни «Господарське право» студент повинен знати: базові конституційні основи правопорядку у сфері господарювання; предмет, метод і систему господарського права; основні проблеми науки господарського права; суб’єктів господарювання; організаційно-правові форми суб’єктів господарської діяльності; правову характеристику корпоративних відносин; принципи господарювання в Україні й положення чинного національного законодавства, що регулюють господарську діяльність; майнову основу господарювання; господарські зобов’язання; відповідальність за правопорушення в сфері господарювання; засоби державного регулювання господарської діяльності; особливості правового регулювання в окремих сферах господарювання, зокрема, в торговельній діяльності, банківській сфері, зовнішньоекономічній діяльності, інвестиційній сфері, на ринку цінних паперів, у сфері страхування, в інноваційній діяльності.

У результаті вивчення дисципліни «Господарське право» студенти повинні вміти використовувати отримані знання в практичній діяльності; вільно орієнтуватися в системі нормативно-правових актів, якими регламентуються відносини у сфері господарювання; аналізувати та коментувати відповідні нормативні положення; прогнозувати напрями здійснення реформ у зазначеній сфері; логічно викладати матеріал та аргументовано доводити свою думку на практичних заняттях; користуватися сучасною науковою та спеціальною літературою, іншими інформаційними джерелами тощо.

Тема 1. Поняття, предмет, методи і система господарського права

План

1. Господарське право як галузь права.

2. Принципи господарського права.

3. Господарська діяльність: поняття і види.

4. Особливості здійснення підприємницької діяльності.

5. Господарські відносини та їх правове регулювання. Ознаки та види господарських правовідносин.

6. Методи господарського права.

7. Система господарського права.

Розглядаючи перше питання, необхідно пам’ятати, що господарське право можна розглядати як галузь права, що базується на нормах господарського права для регулювання господарських відносин у процесі здійснення господарської діяльності; сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері управління економікою; юридичну дисципліну, основним змістом викладення якої є основні засади господарської діяльності, процесів приватизації, підприємництва, кредитно-банківських відносин, майнових основ господарювання та податкової політики суб’єктів, особливостей правового регулювання в окремих галузях діяльності тощо.

Розглядаючи питання щодо принципів господарського права, потрібно звернути увагу на те, що господарська діяльність здійснюється на певних економіко-правових засадах (принципах), закріплених у Господарському кодексі України.

Для того щоб з’ясувати сутність господарської діяльності, необхідно, перш за все, дати визначення господарської діяльності. Також у контексті цього питання необхідно розмежувати певні види господарської діяльності та дати окрему характеристику кожному з них.

З метою розкриття питання щодо особливостей здійснення підприємницької діяльності, як одного з видів господарської діяльності, потрібно дати визначення підприємницької діяльності, а також дати характеристику простого та складного підприємництва. Розкрити поняття вільної та дозвільної підприємницької діяльності, визначити основи здійснення підприємницької діяльності.

Розглядаючи питання господарських відносин, потрібно дати їх визначення та виділити їх види. Необхідно пам’ятати, що в Господарському кодексі України (далі – ГК) чітко визначено, що господарські правовідносини можуть бути господарсько-виробничими, організаційно-господарськими та внутрішньогосподарськими. Також необхідно встановити та дати характеристику видам господарських правовідносин залежно від критеріїв їх класифікації.

Розкриваючи питання щодо методів господарського права, потрібно зазначити, що під методами господарського права необхідно розуміти сукупність прийомів та способів впливу на господарські правовідносини. Комплексний характер господарських правовідносин, які поєднують у собі організаційні та майнові відносини, зумовлює складний характер методів правового регулювання.

В останньому питанні щодо системи господарського права, перш за все, необхідно зазначити, що вона поділяється на загальну та особливу частини. При цьому необхідно дати повну характеристику кожній із частин системи господарського права.

Список літератури та нормативно-правових актів

1. Булгакова І. В. Господарське право України / І. В. Булгакова. – К. : Прецедент, 2006. – 346 с.

2. Вінник О. М. Господарське право : навч. посібник / О. М. Вінник. – 2-е вид., змін., та допов. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 766 с.

3. Голяк Л. В. Господарське право / Л. В. Голяк. – К. : МАУП, 2006. – 200 с.

4. Господарське право : навчальний посібник у схемах і таблицях / за заг. ред. М. Л. Шелухіна. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 616 с.

5. Господарське право : підручник / О. П. Подцерковний, О. О. Квасніцька, А. В. Смітюх та ін.; за ред. О. П. Подцерковного. – X. : Одіссей, 2010. – 640 с.

6. Господарське право України : навчальний посібник / за заг. ред. проф. Н. О. Саніахметової. – X. : «Одіссей», 2005. – 608 с.

7. Кравчук С. Й. Господарське право України / С. Й. Кравчук. – К. : Кондор, 2007. – 264 с.

8. Мельник О. О. Господарське право : навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / О. О. Мельник. – К. : КНЕУ, 2005. – 208 с.

9. Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у двох частинах / В. С. Мілаш. – Харків : Право, 2008. – Ч. 1. – 496 с.

10. Несинова С. В. Господарське право України. Навч. посіб. / С. В. Несинова, В. С. Воронко, Т. С. Чебикіна; за заг. ред. С. В. Несинової. – К. : Центр навчальної літератури, 2012. – 564 с.

11. Смолин Г. В. Господарське право України. Загальна частина : навчальний посібник / Г. В. Смолин. – Львів : 2008. – 467 с.

12. Хозяйственное право Украины: учебник / под ред. А. С. Васильева, О. П. Подцерковного. – Харьков : ООО «Одиссей», 2005. – 464 с.

13. Щербина В. С. Господарське право : підручник / В. С. Щербина. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

Тема 2. Суб’єкти господарського права. Суб’єкти господарювання

План

1. Поняття та види суб’єктів господарського права.

2. Утворення суб’єктів господарювання.

3. Державна реєстрація суб’єктів господарювання.

4. Припинення суб’єкта господарювання.

Розглядаючи перше питання, необхідно розкрити поняття суб’єкта господарського права, а також виділити види суб’єктів господарського права. Потрібно також зазначити в чому полягає відмінність понять «суб’єкт господарського права» та «суб’єкт господарювання», як вони між собою співвідносяться. Також при цьому дати визначення суб’єкта господарювання і зазначити хто відноситься до цієї категорії суб’єктів.

У питанні щодо утворення суб’єкта господарювання необхідно зазначити способи утворення такого суб’єкта. Окрім утворення суб’єкта господарювання за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу (загальний порядок) та у випадках, спеціально передбачених законодавством, – за рішенням інших органів, організацій і громадян (спеціальний порядок), необхідно назвати, які існують передбачені законодавством способи утворення суб’єкта господарювання.

З метою розкриття питання державної реєстрації суб’єкта господарювання спочатку необхідно зазначити, що державна реєстрація суб’єктів господарювання – це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Також необхідно зазначити, хто проводить державну реєстрації суб’єктів господарювання, які необхідні документи для здійснення такої реєстрації, що в них повинно міститися, які повноваження має державний реєстратор та, яке рішення він може приймати при здійсненні державної реєстрації, які документи підтверджують державну реєстрацію суб’єкта господарювання.

При розкритті питання припинення суб’єкта господарювання потрібно назвати, які існують види такого припинення, а також підстави припинення суб’єкта господарювання залежно від виду припинення такого суб’єкта. Охарактеризувати такі правові форми припинення суб’єкта господарювання, як реорганізація (злиття, приєднання, поділ, перетворення) та ліквідація.

Список літератури та нормативно-правових актів

1. Булгакова І. В. Господарське право України / І. В. Булгакова. – К. : Прецедент, 2006. – 346 с.

3. Голяк Л. В. Господарське право / Л. В. Голяк. – К. : МАУП, 2006. – 200 с.

7. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р., № 436-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15.

8. Кравчук С. Й. Господарське право України / С. Й. Кравчук. – К. : Кондор, 2007. – 264 с.

9. Мельник О. О. Господарське право : навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / О. О. Мельник. – К. : КНЕУ, 2005. – 208 с.

10. Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій у двох частинах / В. С. Мілаш. – Харків : Право, 2008. – Ч. 1. – 496 с.

11. Несинова С. В. Господарське право України. Навч. посіб. / С. В. Несинова, В. С. Воронко, Т. С. Чебикіна; за заг. ред. С. В. Несинової. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 564 с.

12. Смолин Г. В. Господарське право України. Загальна частина : навчальний посібник / Г. В. Смолин. – Львів : 2008. – 467 с.

13. Хозяйственное право Украины : учебник / под ред. А. С. Васильева, О. П. Подцерковного. – Харьков : ООО «Одиссей», 2005. – 464 с.

14. Щербина В. С. Господарське право : підручник / В. С. Щербина. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

15. Щербина В. С. Суб’єкти господарського права : монографія / В. С. Щербина. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 264 с.

Тема 3. Правове становище підприємств

План

1. Поняття підприємства як організаційної форми господарювання.

2. Види та організаційно-правові форми підприємств.

3. Організаційна структура та управління підприємством.

4. Правове становище державних підприємств.

5. Правове становище комунального підприємства.

6. Поняття, види та правове становище підприємств колективної власності.

7. Приватне підприємство.

Розкриваючи перше питання, необхідно розкрити поняття підприємства, що закріплено на законодавчому рівні. При цьому необхідно дати характеристику особливостей підприємства, а саме, що підприємство є самостійним суб’єктом, виступає суб’єктом господарювання, статутним суб’єктом господарювання, а також має необхідне для свого функціонування майно.

У наступному питанні необхідно зазначити, що залежно від форм власності відповідно до норм чинного законодавства України підприємства можуть бути приватними, підприємства колективної власності, комунальне підприємство, державне та підприємства, засновані на змішаній формі власності. Також потрібно зазначити, за якими критеріями виділяють організаційно-правові форми підприємств.

Розкриваючи питання організаційної структури підприємства, необхідно, перш за все, зазначити, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює кількість працівників і штатний розпис. При цьому підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Щодо управління підприємством необхідно зазначити, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Розкриваючи питання правового становища державних підприємств необхідно зазначити, яке підприємство вважається саме таким, що діє на основі державної власності, яке майно йому може належати для функціонування, питання щодо статуту такого підприємства та здійснення його управління.

У питанні щодо правового становища комунальних підприємств необхідно визначити, яке підприємство може виступати таким, що входить до статутного капіталу такого підприємства, яке найменування воно повинно мати, а також вказати на особливості здійснення господарської діяльності таким підприємством.

Розглядаючи правове становище підприємств колективної власності, необхідно дати визначення такого підприємства, обов’язково зазначити, що відповідно до законодавства України до таких підприємств належать виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом. Потрібно також дати характеристику кожному з видів підприємств колективної власності.

У питанні щодо приватного підприємства необхідно зазначити, що відповідно до чинного законодавства України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання – юридичної особи. У цьому питанні також необхідно визначити порядок організації та діяльності приватних підприємств.

Список літератури та нормативно-правових актів

1. Булгакова І. В. Господарське право України / І. В. Булгакова. – К. : Прецедент, 2006. – 346 с.

3. Голяк Л. В. Господарське право / Л. В. Голяк. – К. : МАУП, 2006. – 200 с.

8. Кравчук С. Й. Господарське право України / С. Й. Кравчук. – К. : Кондор, 2007. – 264 с.

10. Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у двох частинах / В. С. Мілаш. – Харків : Право, 2008. – Ч. 1. – 496 с.

14. Щербина В. С. Господарське право : підручник / В. С. Щербина. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

Тема 4. Правовий статус господарських товариств

План

1. Поняття господарського товариства.

2. Види господарських товариств.

3. Майно та майнові права у господарському товаристві.

4. Права і обов’язки учасників господарського товариства.

5. Управління господарським товариством.

Під час розгляду першого питання необхідно спочатку дати визначення поняття господарського товариства, що закріплено на законодавчому рівні, а саме в ГК України та Законі України «Про господарські товариства». Потім потрібно виділити характерні ознаки, що притаманні всім видам господарських товариств. Також необхідно зазначити, хто може бути засновниками та учасниками господарського товариства, а також, які документи необхідно вважати установчими документами господарського товариства. При цьому потрібно пам’ятати, що існує лише два види установчих документів господарського товариства, а саме: статут – для акціонерного товариства, товариство з обмеженою та товариства з додатковою відповідальністю; засновницький договір – для командитного та повного товариства.

Розглядаючи друге питання, потрібно звернутися до Закону України «Про господарські товариства», який чітко визначає види господарських товариств та їх характерні ознаки. Зазначений Закон виділяє такі види господарських товариств, як акціонерне, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне та командитне товариство.

Переходячи до розгляду третього питання, перш за все, необхідно дати визначення майна товариства. Також потрібно навести визначення майна, що регламентовано положеннями Господарського кодексу України. При цьому необхідно назвати, які можуть бути джерела формування майна товариства та на які з об’єктів може бути встановлено право власності господарського товариства. У цьому самому питанні необхідно назвати, які існують майнові права учасників товариства.

У четвертому питанні потрібно перелічити права та обов’язки учасників господарського товариства. Необхідно пам’ятати, що вони чітко визначені в Законі України «Про господарські товариства». При цьому необхідно зазначити, що перелік прав та обов’язків учасників господарського товариства, визначених законодавством, не є вичерпним. Це говорить про те, що учасники господарського товариства можуть мати не тільки ті права та обов’язки, що чітко визначені в законодавстві, але й інші, що можуть міститися в установчих документах господарського товариства, але при цьому не суперечать вимогам чинного законодавства.

Розглядаючи останнє питання щодо управління господарським товариством, потрібно зазначити, хто може виступати посадовими особами господарського товариства, а хто ні. У даному питанні необхідно розглянути як відбувається управління господарським товариством, а саме, виходячи з існуючих видів господарських товариств. Іншими словами потрібно розглянути як відбувається управління акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, товариством із додатковою відповідальністю, повним та командитним товариством окремо.

Список літератури та нормативно-правових актів

1. Булгакова І. В. Господарське право України / І. В. Булгакова. – К. : Прецедент, 2006. – 346 с.

3. Голяк Л. В. Господарське право / Л. В. Голяк. – К. : МАУП, 2006. – 200 с.

8. Кравчук С. Й. Господарське право України / С. Й. Кравчук. – К. : Кондор, 2007. – 264 с.

10. Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій у двох частинах / В. С. Мілаш. – Харків : Право, 2008. – Ч. 1. – 496 с.

12. Про акціонерні товариства : Закон України від 17.09.2008 р., № 514-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/514-17.

13. Про господарські товариства : Закон України від 19.09.1991 р., № 1576-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1576-12.

14. Смолин Г. В. Господарське право України. Загальна частина : навчальний посібник / Г. В. Смолин. – Львів : 2008. – 467 с.

15. Хозяйственное право Украины : учебник / под ред. А. С. Васильева, О. П. Подцерковного. – Харьков : ООО «Одиссей», 2005. – 464 с.

16. Щербина В. С. Господарське право : підручник / В. С. Щербина. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

Тема 5. Правове становище об’єднань підприємств

План

1. Поняття об’єднання підприємств.

2. Види та організаційно-правові форми об’єднань підприємств.

3. Функції та компетенція об’єднання підприємств. Управління об’єднанням підприємств.

4. Асоційовані підприємства та холдингові компанії.

Розглядаючи перше питання, необхідно звернутися до ст. 118 ГК України, що містить законодавчо закріплене визначення об’єднання підприємств. Відповідно до неї об’єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств із метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. При цьому необхідно зазначити як утворюються об’єднання підприємств та, які характерні ознаки їм притаманні.

У другому питанні потрібно наголосити на тому, що необхідно розмежовувати поняття «вид об’єднання підприємств» та «організаційно-правова форма об’єднання підприємств». Якщо розглядати види об’єднання підприємств, то вони відповідно до ст. 119 ГК України можуть утворюватися як: господарські об’єднання, державні господарські об’єднання, комунальні господарські об’єднання. Якщо ж говорити про організаційно-правові форми об’єднання підприємств, то відповідно до ст. 120 ГК України їх існує чотири: асоціація, корпорація, концерн і консорціум.

У третьому питанні необхідно виділити та розглянути, які функції притаманні об’єднанню підприємств та, яка компетенція. При цьому обов’язково потрібно пам’ятати про те, що чіткого та вичерпного переліку загально визначених функцій та компетенції об’єднання підприємств не існує. Функції та компетенція об’єднання підприємств за загальним правилом визначаються в індивідуальному порядку – тими актами, якими створюється об’єднання.

В останньому питанні необхідно дати визначення асоційованого підприємства та зазначити, яка може бути залежність між асоційованими підприємствами. Для того щоб дати визначення холдингової компанії, а також визначити характерні їй особливості потрібно звернутися до Закону України «Про холдингові компанії в Україні».

Список літератури та нормативно-правових актів

1. Булгакова І. В. Господарське право України / І. В. Булгакова. – К. : Прецедент, 2006. – 346 с.

3. Голяк Л. В. Господарське право / Л. В. Голяк. – К. : МАУП, 2006. – 200 с.

8. Кравчук С. Й. Господарське право України / С. Й. Кравчук. – К. : Кондор, 2007. – 264 с.

10. Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у двох частинах / В. С. Мілаш. – Харків : Право, 2008. – Ч. 1. – 496 с.

12. Про холдингові компанії в Україні : Закон України від 15.03.2006 р., № 3528-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3528-15.

13. Смолин Г. В. Господарське право України. Загальна частина : навчальний посібник / Г. В. Смолин. – Львів : 2008. – 467 с.

14. Хозяйственное право Украины : учебник / под ред. А. С. Васильева, О. П. Подцерковного. – Харьков : ООО «Одиссей», 2005. – 464 с.

15. Хозяйственное право : учебник / В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменський, К. С. Хахулин и др. ; под ред. В. К. Мамутова. – К. : Юринком Интер, 2002. – 912 с.

16. Щербина В. С. Господарське право : підручник / В. С. Щербина. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

Тема 6. Правові засади приватизації державного майна

План

1. Приватизація: загальні положення.

2. Об’єкти приватизації.

3. Суб’єкти приватизації.

4. Приватизаційний процес.

5. Способи приватизації.

Вивчаючи це питання, необхідно звернутися до Закону України «Про приватизацію державного майна», що містить основні положення щодо поняття приватизації, об’єктів та суб’єктів приватизації державного майна, порядку приватизації та її способів.

У першому питанні даної теми необхідно дати визначення приватизації державного майна. Відповідно до зазначеного Закону приватизація – платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розміщений об’єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки. У цьому питанні також необхідно зазначити на яких принципах засновується приватизація державного майна.

Розгляд другого питання потребує визначення об’єктів, що можуть бути приватизовані. Тут також необхідно зазначити, що існує ряд об’єктів, що мають загальнодержавне значення, і тому відносяться до тих, що не можуть бути приватизовані.

У третьому питанні необхідно зазначити, що існують такі суб’єкти приватизації державного майна, як державні органи приватизації, покупці (їх представники) та посередники. Необхідно зазначити, які повноваження мають державні органи в процесі приватизації державного майна, хто може виступати покупцями об’єктів приватизації, а хто ні.

Питання приватизаційного процесу має на меті розгляд етапів, в які може відбуватися процес приватизації. Потрібно звернути увагу, що ініціювати приватизацію об’єктів можуть як державні органи приватизації, уповноважені органи управління, так і покупці. Розгляду підлягають також випадки, в разі наявності яких може бути відмовлено в приватизації об’єктів. Також необхідно дати характеристику діяльності Комісії з приватизації об’єкта, до компетенції якої входить складання проекту плану приватизації об’єкта.

В останньому питанні необхідно визначити, які існують способи приватизації об’єктів державного майна. Для відповіді на це питання потрібно звернутися до ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна», що встановлює в який спосіб можуть бути приватизовані об’єкти державного майна. При цьому потрібно звернути увагу на те, що Закон дає перелік таких способів, що не є вичерпним.

Список літератури та нормативно-правових актів

1. Булгакова І. В. Господарське право України / І. В. Булгакова. – К. : Прецедент, 2006. – 346 с.

3. Голяк Л. В. Господарське право / Л. В. Голяк. – К. : МАУП, 2006. – 200 с.

8. Кравчук С. Й. Господарське право України / С. Й. Кравчук. – К. : Кондор, 2007. – 264 с.

10. Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у двох частинах / В. С. Мілаш. – Харків : Право, 2008. – Ч. 1. – 496 с.

12. Про приватизацію державного майна : Закон України від 04.03.1992 р., № 2163-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2163-12.

16. Щербина В. С. Господарське право : підручник / В. С. Щербина. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

Тема 7. Правовий режим цінних паперів у господарській діяльності

План

1. Поняття та види цінних паперів.

2. Умови і порядок емісії та розміщення цінних паперів.

3. Регулювання ринку цінних паперів.

Для вивчення цієї теми необхідно звернутися як до положень ГК України, так і до Цивільного кодексу України (далі – ЦК), Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Вивчаючи перше питання, потрібно, перш за все, дати визначення цінних паперів. Цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що засвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов’язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам. У цьому самому питанні необхідно зазначити, які існують види цінних паперів за їх класифікацією, а саме за порядком їх розміщення, за формою їх існування, за формою випуску.

У другому питанні необхідно дати визначення емісії цінних паперів. При цьому розміщення цінних паперів – це відчуження цінних паперів емітентом або андерайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником. Потрібно також зазначити, що існує два шляхи розміщення цінних паперів, а саме – відкрите (публічне) та закрите (приватне).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів – це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері. Необхідно також зазначити, що саме на меті має державне регулювання ринку цінних паперів та, які основні його завдання. Форми державного регулювання ринку цінних паперів визначені в ст. 3 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Список літератури та нормативно-правових актів

1. Булгакова І. В. Господарське право України / І. В. Булгакова. – К. : Прецедент, 2006. – 346 с.

3. Голяк Л. В. Господарське право / Л. В. Голяк. – К. : МАУП, 2006. – 200 с.

8. Кравчук С. Й. Господарське право України / С. Й. Кравчук. – К. : Кондор, 2007. – 264 с.

10. Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у двох частинах / В. С. Мілаш. – Харків : Право, 2008. – Ч. 1. – 496 с.

12. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні : Закон України від 30.10.1996 р., № 448/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/448/96-%D0%B2%D1%80.

13. Про цінні папери та фондовий ринок : Закон України від 23.02.2006 р., № 3480-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3480-15.

16. Хозяйственное право : учебник / В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменський, К. С. Хахулин и др. ; под ред. В. К. Мамутова. – К. : Юринком Интер, 2002. – 912 с.

17. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р., № 435-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15.

18. Щербина В. С. Господарське право : підручник / В. С. Щербина. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

Тема 8. Загальні положення щодо господарських зобов’язань

План

1. Поняття, види та підстави виникнення господарських зобов’язань.

2. Виконання господарських зобов’язань, забезпечення виконання господарських зобов’язань.

3. Припинення господарських зобов’язань.

4. Розірвання господарських зобов’язань. Недійсність господарського зобов’язання.

Перш за все необхідно зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 173 ГК господарське зобов’язання – це зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Кодексом, через який один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Господарське зобов’язання має ряд характерних ознак, а також існують певні підстави для їх виникнення. Необхідно зауважити, що видами господарських зобов’язань виступають саме майново-господарські та організаційно-господарські зобов’язання.

Розглядаючи друге питання, необхідно зазначити, що загальні принципи і умови виконання господарських зобов’язань, а також господарських договорів врегульовані главою 22 ГК (статті 193-198). Щодо господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК.

У третьому питання потрібно визначити випадки, за наявності яких можливе припинення господарського зобов’язання. До них відповідно до ГК України відносяться: виконання, проведене належним чином; зарахування зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання; поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; неможливість виконання; інші випадки, передбачені ГК або іншими законами.

В останньому питанні потрібно сказати, що господарське зобов’язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених ст. 188 ГК стосовно розірвання господарських договорів. Визнання господарського зобов’язання недійсним здійснюється судом на вимогу однієї зі сторін зобов’язання або відповідного органу державної влади. Господарське зобов’язання може бути визнано недійсним повністю або в частині.

Список літератури та нормативно-правових актів

1. Булгакова І. В. Господарське право України / І. В. Булгакова. – К. : Прецедент, 2006. – 346 с.

3. Голяк Л. В. Господарське право / Л. В. Голяк. – К. : МАУП, 2006. – 200 с.

8. Кравчук С. Й. Господарське право України / С. Й. Кравчук. – К. : Кондор, 2007. – 264 с.

10. Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у двох частинах / В. С. Мілаш. – Харків : Право, 2008. – Ч. 1. – 496 с.

14. Хозяйственное право : учебник / В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменський, К. С. Хахулин и др. ; под ред. В. К. Мамутова. – К. : Юринком Интер, 2002. – 912 с.

15. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р., № 435-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15.

16. Щербина В. С. Господарське право : підручник / В. С. Щербина. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

Тема 9. Основні засади господарсько-правової відповідальності

План

1. Поняття, ознаки та принципи господарсько-правової відповідальності.

2. Підстави та межі господарсько-правової відповідальності.

3. Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності.

4. Відшкодування збитків у сфері господарювання.

5. Штрафні та оперативно-господарські санкції.

6. Адміністративно-господарські санкції.

Розглядаючи поняття господарсько-правової відповідальності, перш за все, необхідно дати визначення господарського правопорушення. Господарське правопорушення – це протиправна дія або бездіяльність учасника господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов’язками зазначеного учасника, порушує суб’єктивні права іншого учасника господарських відносин або третіх осіб. Потрібно зазначити, що існує два таких види господарських правопорушень, як договірні та позадоговірні. Господарсько-правова відповідальність має ряд характерних ознак та покликана стимулювати належне виконання учасниками господарських відносин господарських зобов’язань. Її головною метою є забезпечення правопорядку у сфері економіки (в господарських відносинах).

Господарські санкції, в свою чергу, – це заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК у сфері господарювання застосовуються три види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У другому питанні необхідно сказати, що як і будь-яка інша юридична відповідальність, господарсько-правова відповідальність ґрунтується на певних правових підставах, а саме: нормативні підстави; господарська правосуб’єктність правопорушника (боржника) і потерпілого (кредитора); юридично-фактична.

Розглядаючи третє питання, необхідно зазначити, що метою досудового порядку реалізації господарсько-правової відповідальності є безпосереднє врегулювання спору з порушником, яке передує зверненню потерпілої сторони до суду. Згідно з ч. 2 ст. 222 ГК суб’єкт господарювання чи інша юридична особа – учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, має право звернутися до порушника з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Відшкодування збитків як вид відповідальності різнобічно врегульоване законом. Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна; додаткові витрати; неодержаний прибуток; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Господарське законодавство розрізняє такі види санкцій, як штрафні, оперативно-господарські та адміністративно-господарські. Необхідно дати визначення кожному із зазначених видів господарських санкцій, а також зазначити які характерні ознаки їм притаманні.

Список літератури та нормативно-правових актів

1. Булгакова І. В. Господарське право України / І. В. Булгакова. – К. : Прецедент, 2006. – 346 с.

3. Голяк Л. В. Господарське право / Л. В. Голяк. – К. : МАУП, 2006. – 200 с.

8. Кравчук С. Й. Господарське право України / С. Й. Кравчук. – К. : Кондор, 2007. – 264 с.

10. Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у двох частинах / В. С. Мілаш. – Харків : Право, 2008. – Ч. 1. – 496 с.

15. Щербина В. С. Господарське право : підручник / В. С. Щербина. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

Тема 10. Господарські договори

План

1. Поняття та ознаки господарського договору.

2. Види господарських договорів.

3. Функції господарського договору.

4. Зміст і форма господарського договору.

5. Порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів.

Розглядаючи питання правового регулювання господарських договорів, необхідно звернутися до глави 20 ГК України, що має назву «Господарські договори».

Зазначимо, що чіткого визначення поняття господарського договору ГК України не містить. Натомість, із загально-правової точки зору господарський договір становить собою господарське правовідношення між двома або більше суб’єктами, змістом якого є їхні договірні зобов’язання діяти певним чином: передати і прийняти майно, виконати роботу, надати послуги і т. ін. Господарський договір – це домовленість суб’єкта господарювання з іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх прав та обов’язків у сфері господарювання. Як спеціальна правова категорія господарський договір має особливі ознаки.

У другому питанні необхідно зазначити, що існують різноманітні класифікації господарських договорів. Так, за суб’єктним складом розрізняються дво- і багатосторонні договори; залежно від юридичної підстави укладення договору розрізняють плановані та регульовані договори; залежно від способу виникнення розрізняють формальні, реальні і консенсуальні господарські договори; за способом оферти і визначення змісту розрізняють договори приєднання та договори, зміст яких сторони визначають при їх укладанні; за регулятивними функціями розрізняють попередні й основні господарські договори та генеральні й поточні господарські договори.

Переходячи до розгляду третього питання, необхідно зазначити, що функції господарського договору – це передбачені або санкціоновані законом регулятивні властивості його як юридичного акта, завдяки яким врегульовуються відповідні господарські відносини. При цьому потрібно сказати, що існують як загальні, так і специфічні функції господарських договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань. При цьому необхідно звернути увагу на те, що господарські договори мають укладатися в письмовій формі.

Останнє питання потребує розгляду укладання господарських договорів, а також порядку зміни та розірвання господарських договорів.

Список літератури та нормативно-правових актів

1. Булгакова І. В. Господарське право України / І. В. Булгакова. – К. : Прецедент, 2006. – 346 с.

3. Голяк Л. В. Господарське право / Л. В. Голяк. – К. : МАУП, 2006. – 200 с.

8. Кравчук С. Й. Господарське право України / С. Й. Кравчук. – К. : Кондор, 2007. – 264 с.

10. Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у двох частинах / В. С. Мілаш. – Харків : Право, 2008. – Ч. 1. – 496 с.

15. Щербина В. С. Господарське право : підручник / В. С. Щербина. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

Тема 11. Загальні засади майнових відносин

у сфері господарювання

План

1. Правовий режим майна суб’єктів господарювання.

2. Види майна суб’єктів господарювання та джерела його формування.

3. Право власності та похідні права у сфері господарювання.

4. Корпоративні права.

Перш за все необхідно зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 133 ГК України основою правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, є право власності, а також майнові права осіб, які не є власниками, – право господарського відання і право оперативного управління. Зміст кожного з цих прав розкривають статті ГК.

Ст. 139 ГК визнає майном сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), що мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб’єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів. При цьому загальні, найпоширеніші джерела, з яких формується майно суб’єктів господарювання, встановлює ст. 140 ГК.

Розглядаючи право власності як основне майнове право у сфері господарювання, необхідно зазначити, що таке право може розглядатися як в об’єктивному, так і в суб’єктивному розумінні. У цьому самому питанні необхідно розглянути такі форми правового режиму майна, як право господарського відання та право оперативного управління.

В останньому питанні потрібно зазначити, що визначення поняття «корпоративні права» містить ч. 1 ст. 167 ГК, згідно з якою корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правочинність на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правочинності, передбачені законом та статутними документами. При цьому закон визначає, що володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом.

Список літератури та нормативно-правових актів

1. Булгакова І. В. Господарське право України / І. В. Булгакова. – К. : Прецедент, 2006. – 346 с.

3. Голяк Л. В. Господарське право / Л. В. Голяк. – К. : МАУП, 2006. – 200 с.

8. Кравчук С. Й. Господарське право України / С. Й. Кравчук. – К. : Кондор, 2007. – 264 с.

10. Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у двох частинах / В. С. Мілаш. – Харків : Право, 2008. – Ч. 1. – 496 с.

15. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р., № 435-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15.

16. Щербина В. С. Господарське право : підручник / В. С. Щербина. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

Тема 12. Правове регулювання банкрутства

План

1. Поняття банкрутства. Суб’єкти у відносинах банкрутства.

2. Судові процедури, які застосовуються щодо боржника.

3. Провадження у справах про банкрутство.

4. Ліквідаційна процедура.

5. Мирова угода.

6. Припинення провадження у справах про банкрутство.

Відповідно до ч. 2 ст. 209 ГК банкрутством вважається нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури. Також необхідно зауважити, що важливої уваги потребує визначення неплатоспроможності боржника, що регламентована Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до цього закону під неплатоспроможністю розуміють неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого терміну їх сплати грошових зобов’язань перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. У цьому самому питанні необхідно дати визначення боржника та кредитора. При цьому потрібно пам’ятати, що кредитори можуть бути як конкурсними, так і поточними.

Переходячи до другого питання, необхідно зазначити, що законодавець визначає такі види судових процедур, що можуть застосовуватися щодо боржника, як розпорядження майном боржника, санація, мирова угода та ліквідація боржника. Кожна із зазначених судових процедур має свої особливості, включаючи терміни їх проведення, ініціацію, статус арбітражного керуючого тощо.

У питанні стосовно провадження у справах про банкрутство необхідно зазначити, що справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом. При цьому заява до господарського суду може бути подана як боржником, так і кредитором, але обов’язково повинна містити реквізити, визначені законодавством.

Ліквідаційна процедура має на меті ліквідацію боржника, який на даній стадії змінює свій правовий статус із боржника на банкрута. Під ліквідацією законодавець розуміє припинення суб’єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, із метою здійснення заходів щодо задоволення в законодавчому порядку вимог кредиторів шляхом продажу його майна. Також необхідно зазначити, що існує певна черговість задоволення вимог кредиторів, а саме мова йде про шість черг задоволення вимог останніх.

У наступному питанні необхідно обов’язково звернути увагу на те, що мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. У процедурі розпорядження майном боржника мирову угоду може бути укладено лише після виявлення всіх кредиторів і затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів. Укладення мирової угоди також містить ряд умов, а також обов’язково повинна бути укладена в письмовій формі та підлягати затвердженню господарським судом.

Існує ряд випадків, за наявності яких відбувається припинення провадження у справі про банкрутство. Припинення провадження у справі про банкрутство чітко регламентоване Розділом VI Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Список літератури та нормативно-правових актів

1. Булгакова І. В. Господарське право України / І. В. Булгакова. – К. : Прецедент, 2006. – 346 с.

3. Віхров О. П. Господарське право. Спеціальна частина : навч. посібник / О. П. Віхров. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2004. – 344 с.

4. Голяк Л. В. Господарське право / Л. В. Голяк. – К. : МАУП, 2006. – 200 с.

5. Господарське право : навчальний посібник у схемах і таблицях / за заг. ред. М. Л. Шелухіна. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 616 с.

6. Господарське право : підручник / О. П. Подцерковний, О. О. Квасніцька, А. В. Смітюх та ін.; за ред. О. П. Подцерковного. – X. : Одіссей, 2010. – 640 с.

7. Господарське право України : навчальний посібник / за заг. ред. проф. Н. О. Саніахметової. – X. : «Одіссей», 2005. – 608 с.

8. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р., № 436-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15.

9. Кравчук С. Й. Господарське право України / С. Й. Кравчук. – К. : Кондор, 2007. – 264 с.

10. Мельник О. О. Господарське право : навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / О. О. Мельник. – К. : КНЕУ, 2005. – 208 с.

11. Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у двох частинах / В. С. Мілаш. – Харків : Право, 2008. – Ч. 1. – 496 с.

12. Несинова С. В. Господарське право України. Навч. посіб. / С. В. Несинова, В. С. Воронко, Т. С. Чебикіна; за заг. ред. С. В. Несинової. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 564 с.

13. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом : Закон України від 14.05.1992 р., № 2343-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2343-12.

17. Щербина В. С. Господарське право : підручник / В. С. Щербина. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

Тема 13. Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції та обмеження монополізму в господарській діяльності

План

1. Економічна конкуренція: поняття та правові засади підтримки.

2. Поняття та форми прояву недобросовісної конкуренції.

3. Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання.

4. Антиконкурентні дії органів влади та місцевого самоврядування.

5. Монопольне (домінуюче) становище суб’єктів господарювання та зловживання ним.

6. Поняття економічної концентрації та контроль за її здійсненням.

7. Природні монополії та суміжні ринки.

8. Правовий статус та повноваження Антимонопольного комітету України.

Вивчаючи питання щодо цієї теми, необхідно керуватися положеннями не тільки ГК України, а також Законами України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про природні монополії», а також «Про Антимонопольний комітет України».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», економічна конкуренція – змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. При цьому економічна конкуренція має ряд складових елементів. Потрібно зазначити, що існує два види економічної конкуренції, а саме внутрішньогалузева та міжгалузева.

У свою чергу, поняття недобросовісної конкуренції визначено в Законі України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Відповідно до нього недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Зазначений Закон визначає також форми прояву недобросовісної конкуренції.

Поняття антиконкурентних узгоджених дій міститься в Законі України «Про захист економічної конкуренції» та полягає в тому, що ними є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Також необхідно зазначити, що Закон розрізняє й антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

За загальним правилом монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. У цьому самому питанні необхідно дати визначення зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Правове регулювання природних монополій відбувається відповідно до Закону України «Про природні монополії». Суб’єктом природної монополії є суб’єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.

Правовий статус Антимонопольного комітету України визначається Законом України «Про Антимонопольний комітет України». Відповідно до нього Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Закон також визначає основні завдання, систему органів та повноваження Антимонопольного комітету України.

Список літератури та нормативно-правових актів

1. Булгакова І. В. Господарське право України / І. В. Булгакова. – К. : Прецедент, 2006. – 346 с.

4. Голяк Л. В. Господарське право / Л. В. Голяк. – К. : МАУП, 2006. – 200 с.

9. Кравчук С. Й. Господарське право України / С. Й. Кравчук. – К. : Кондор, 2007. – 264 с.

11. Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у двох частинах / В. С. Мілаш. – Харків : Право, 2008. – Ч. 1. – 496 с.

13. Про Антимонопольний комітет України : Закон України від 26.11.1993 р., № 3659-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3659-12.

14. Про захист від недобросовісної конкуренції : Закон України від 07.06.1996 р., № 236/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/236/96-%D0%B2%D1%80.

15. Про захист економічної конкуренції : Закон України від 11.01.2001 р., № 2210-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2210-14.

16. Про природні монополії : Закон України від 20.04.2000 р., № 1682-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1682-14.

17. Смолин Г. В. Господарське право України. Загальна частина : навчальний посібник / Г. В. Смолин. – Львів : 2008. – 467 с.

18. Хозяйственное право Украины : учебник / под ред. А. С. Васильева, О. П. Подцерковного. – Харьков : ООО «Одиссей», 2005. – 464 с.

19. Щербина В. С. Господарське право : підручник / В. С. Щербина. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

Тема 14. Основні засади правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності

План

1. Поняття та принципи зовнішньоекономічної діяльності.

2. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності.

3. Види зовнішньоекономічної діяльності.

4. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

5. Повноваження органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

6. Страхування зовнішньоекономічних операцій.

Вивчаючи питання щодо цієї теми, необхідно керуватися положеннями не тільки ГК України, а також Конституції України, Митного кодексу України, Законів України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про міжнародний комерційний арбітраж», а також Постанов Верховної Ради України, Указів Президента України, актів Уряду та відомчих нормативно-правових актів.

Зазначимо, що зовнішньоекономічною діяльністю суб’єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у ч. 1 ст. 139 ГК України, та/або робочою силою. Необхідно зазначити, що зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів господарювання базується на певних принципах, серед яких необхідно назвати принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва; принцип юридичної рівності і недискримінації; принцип верховенства закону; принцип захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Розглядаючи друге питання, потрібно обов’язково зазначити, що загальний перелік суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності міститься в ГК України, натомість, у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» даний перелік більш конкретизований.

Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території. Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб’єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з цим та іншими законами України.

Страхування зовнішньоекономічних операцій в Україні здійснюється комерційними страховими компаніями (державними, акціонерними, іноземними, змішаними, кооперативними та іншими), а також іншими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, до статутного предмета діяльності яких входять страхові операції (страхування). При цьому необхідно зазначити, що вибір страхової компанії (страхувача) здійснюється суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності самостійно.

Список літератури та нормативно-правових актів

1. Булгакова І. В. Господарське право України / І. В. Булгакова. – К. : Прецедент, 2006. – 346 с.

4. Голяк Л. В. Господарське право / Л. В. Голяк. – К. : МАУП, 2006. – 200 с.

9. Кравчук С. Й. Господарське право України / С. Й. Кравчук. – К. : Кондор, 2007. – 264 с.

11. Митний кодекс України від 13.03.2012 р., № 4495-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4495-17.

12. Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у двох частинах / В. С. Мілаш. – Харків : Право, 2008. – Ч. 1. – 496 с.

13. Несинова С. В. Господарське право України. Навч. посіб. / С. В. Несинова, В. С. Воронко, Т. С. Чебикіна; за заг. ред. С. В. Несинової. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 564 с.

14. Про зовнішньоекономічну діяльність : Закон України від 16.04.1991 р., № 959-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/959-12.

15. Про міжнародний комерційний арбітраж : Закон України від 24.02.1994 р., № 4002-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4002-12.

16. Смолин Г. В. Господарське право України. Загальна частина : навчальний посібник / Г. В. Смолин. – Львів : 2008. – 467 с.

17. Щербина В. С. Господарське право : підручник / В. С. Щербина. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

Тема 15. Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання

План

1. Агентська діяльність, агентські відносини та їх види.

2. Агентський договір.

3. Взаєморозрахунки в агентських відносинах.

4. Обов’язки щодо нерозголошення конфіденційної інформації в агентських відносинах.

5. Відповідальність за порушення агентського договору.

6. Припинення агентського договору.

Розглядаючи перше питання, необхідно розкрити поняття комерційного посередництва. Комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє. Агентські відносини виникають за наявності певних підстав, визначених законодавством. При цьому потрібно обов’язково дати визначення монопольним та немонопольним агентським відносинам.

За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов’язується надати послуги другій стороні (суб’єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб’єкта і за його рахунок. Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.

Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб’єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

У четвертому питанні обов’язково необхідно вказати, що комерційний агент не має права передавати конфіденційну інформацію, одержану від суб’єкта, якого він представляє, без згоди цього суб’єкта, використовувати її у власних інтересах чи в інтересах інших осіб всупереч інтересам суб’єкта, якого він представляє, як при здійсненні комерційним агентом своєї діяльності в інтересах зазначеного суб’єкта, так і після припинення агентських відносин із ним. Комерційний агент несе відповідальність за розголошення конфіденційної інформації відповідно до закону та договору.

Законодавством також передбачено випадки припинення агентського договору. Основною формою припинення агентського договору є припинення його за угодою сторін, але ж існує й ряд інших випадків, за наявності яких можливе припинення агентського договору, і як наслідку – припинення агентських відносин.

Список літератури та нормативно-правових актів

1. Булгакова І. В. Господарське право України / І. В. Булгакова. – К. : Прецедент, 2006. – 346 с.

3. Голяк Л. В. Господарське право / Л. В. Голяк. – К. : МАУП, 2006. – 200 с.

8. Кравчук С. Й. Господарське право України / С. Й. Кравчук. – К. : Кондор, 2007. – 264 с.

10. Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у двох частинах / В. С. Мілаш. – Харків : Право, 2008. – Ч. 1. – 496 с.

14. Щербина В. С. Господарське право : підручник / В. С. Щербина. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

Тема 16. Правове регулювання перевезення вантажів

План

1. Перевезення вантажів як вид господарської діяльності.

2. Договір перевезення вантажу.

3. Приймання вантажу до перевезення та зміна умов перевезення.

4. Одержання вантажу в пункті призначення та плата за перевезення вантажів.

5. Відповідальність перевізника.

6. Порядок вирішення спорів щодо перевезень.

7. Договір транспортного експедирування.

Розглядаючи перше питання, необхідно розкрити поняття перевезення вантажу. Перевезенням вантажів у ГК України визнається господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. При цьому законодавець визначає суб’єктами відносин перевезення вантажів: перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. При цьому укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Розглядаючи третє питання, необхідно зазначити, що вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування. Саме з моменту прийняття вантажу до перевезення виникає відповідальність перевізника за збереження вантажу.

У четвертому питанні необхідно звернути увагу на те, що перевізник зобов’язаний повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу. В свою чергу, одержувач зобов’язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов’язаних із перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Вивчаючи питання відповідальності перевізника вантажу необхідно пам’ятати, що законодавець встановлює відповідальність перевізника за прострочення доставки вантажу та за втрату, нестачу, пошкодження вантажу.

До пред’явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред’явлення йому претензії. У разі ж якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано у встановлений законодавцем строк, заявник має право звернутися до суду.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних із перевезенням вантажу.

Список літератури та нормативно-правових актів

1. Булгакова І. В. Господарське право України / І. В. Булгакова. – К. : Прецедент, 2006. – 346 с.

3. Голяк Л. В. Господарське право / Л. В. Голяк. – К. : МАУП, 2006. – 200 с.

8. Кравчук С. Й. Господарське право України / С. Й. Кравчук. – К. : Кондор, 2007. – 264 с.

10. Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у двох частинах / В. С. Мілаш. – Харків : Право, 2008. – Ч. 1. – 496 с.

14. Щербина В. С. Господарське право : підручник / В. С. Щербина. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

Тема 17. Правове регулювання капітального будівництва

План

1. Підрядні відносини у капітальному будівництві.

2. Договір підряду на капітальне будівництво.

3. Генеральний підрядник і субпідрядник.

4. Права замовника.

5. Розрахунки за договором підряду на капітальне будівництво.

6. Відповідальність за порушення договору підряду на капітальне будівництво.

7. Умови укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві.

8. Договір підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт.

Розглядаючи перше питання, необхідно розкрити поняття договору підряду на капітальне будівництво. За договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов’язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об’єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов’язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об’єкти і оплатити їх. При цьому договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками.

Законодавець встановлює перелік прав, що має замовник при укладенні договору підряду на капітальне будівництво. Серед таких прав необхідно виділити такі: не втручаючись у господарську діяльність підрядника, здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, вартості і якості виконаних робіт проектам і кошторисам.

У договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення. Вартість робіт за договором підряду (компенсація витрат підрядника та належна йому винагорода) може визначатися складанням приблизного або твердого кошторису.

Потрібно також зауважити, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

За договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов’язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов’язується прийняти і оплатити їх.

Список літератури та нормативно-правових актів

1. Булгакова І. В. Господарське право України / І. В. Булгакова. – К. : Прецедент, 2006. – 346 с.

3. Голяк Л. В. Господарське право / Л. В. Голяк. – К. : МАУП, 2006. – 200 с.

8. Кравчук С. Й. Господарське право України / С. Й. Кравчук. – К. : Кондор, 2007. – 264 с.

10. Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у двох частинах / В. С. Мілаш. – Харків : Право, 2008. – Ч. 1. – 496 с.

14. Щербина В. С. Господарське право : підручник / В. С. Щербина. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

Тема 18. Правове регулювання інноваційної діяльності

План

1. Інноваційна діяльність та її види.

2. Інвестування інноваційної діяльності.

3. Державне регулювання інноваційної діяльності.

4. Державні гарантії інноваційної діяльності.

5. Договір на створення і передачу науково-технічної продукції.

Розглядаючи перше питання, необхідно зазначити, що інноваційною діяльністю у сфері господарювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій із метою виконання довгострокових науково-технічних програм із тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

Законодавець встановлює, що інноваційна діяльність передбачає інвестування наукових досліджень і розроблень, спрямованих на здійснення якісних змін у стані продуктивних сил і прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, розроблення і впровадження нових видів продукції і технологій.

У другому питанні необхідно вказати, що інвестування інноваційної діяльності має на меті довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об’єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту. Законодавець також встановлює й форми інвестування інноваційної діяльності.

Необхідно також зазначити, що держава здійснює контроль за інноваційною діяльністю суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин, її відповідністю вимогам законодавства і державним інноваційним програмам. При цьому держава також гарантує підтримку в здійсненні інноваційної діяльності.

За договором на створення і передачу науково-технічної продукції одна сторона (виконавець) зобов’язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (далі – НДДКР), а замовник зобов’язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх. Предметом договору на передачу науково-технічної продукції може бути модифікована науково-технічна продукція.

Список літератури та нормативно-правових актів

1. Булгакова І. В. Господарське право України / І. В. Булгакова. – К. : Прецедент, 2006. – 346 с.

3. Голяк Л. В. Господарське право / Л. В. Голяк. – К. : МАУП, 2006. – 200 с.

8. Кравчук С. Й. Господарське право України / С. Й. Кравчук. – К. : Кондор, 2007. – 264 с.

10. Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у двох частинах / В. С. Мілаш. – Харків : Право, 2008. – Ч. 1. – 496 с.

12. Про інноваційну діяльність : Закон України від 04.07.2002 р., № 40-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/40-15.

15. Щербина В. С. Господарське право : підручник / В. С. Щербина. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

Тема 19. Особливості правового регулювання фінансової діяльності

План

1. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання.

2. Правовий статус та види банків.

3. Банківські операції: депозитні та розрахункові.

4. Банківські рахунки.

5. Міжнародні розрахункові операції.

6. Кредитні операції банків. Кредитування суб’єктів господарювання.

7. Страхування у сфері банківської діяльності.

8. Посередництво, пов’язане з випуском та обігом цінних паперів.

9. Фондова біржа та аудиторська діяльність в Україні.

Розглядаючи перше питання, необхідно зазначити, що фінансова діяльність суб’єктів господарювання включає грошове та інше фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування.

Переходячи до другого питання, необхідно перш за все сказати, що банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до закону. Банки – це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб. При цьому існують такі організаційно-правові форми банків, як публічне акціонерне товариство або кооперативний банк.

Перелік банківських операцій визначається законом про банки і банківську діяльність. Банківські операції провадяться в порядку, встановленому Національним банком України. Банком провадяться як депозитні, так і розрахункові операції.

Четверте питання потребує розгляду особливостей банківських рахунків суб’єктів господарювання. Юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

У наступному питанні потрібно зазначити, що міжнародні розрахункові операції провадяться за грошовими вимогами і зобов’язаннями, що виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, суб’єктами господарювання, іншими юридичними особами та громадянами, які перебувають на території різних країн. Суб’єктами міжнародних розрахунків є експортери, імпортери і банки, які вступають у відносини, пов’язані з рухом товаророзпорядчих документів та операційним оформленням платежів.

Кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.

У наступному питанні необхідно дати визначення страхуванню. Страхування – це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб’єктів господарювання (страховиків), пов’язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов’язкове страхування).

В останньому питанні необхідно зауважити, що для забезпечення функціонування ринку цінних паперів утворюється фондова біржа. Порядок утворення та провадження діяльності фондової біржі визначається законом. У свою чергу, аудиторською діяльністю визнається діяльність громадян та організацій, предметом якої є здійснення аудиту, організаційне і методичне забезпечення аудиту та надання інших аудиторських послуг. В Україні існує Аудиторська палата України, тобто самоврядний орган, що покликаний здійcнювати сертифікацію суб’єктів, які мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде облік аудиторських організацій та аудиторів.

Список літератури та нормативно-правових актів

1. Булгакова І. В. Господарське право України / І. В. Булгакова. – К. : Прецедент, 2006. – 346 с.

3. Голяк Л. В. Господарське право / Л. В. Голяк. – К. : МАУП, 2006. – 200 с.

8. Кравчук С. Й. Господарське право України / С. Й. Кравчук. – К. : Кондор, 2007. – 264 с.

10. Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у двох частинах / В. С. Мілаш. – Харків : Право, 2008. – Ч. 1. – 496 с.

12. Про аудиторську діяльність : Закон України від 22.04.1993 р., № 3125-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3125-12.

13. Про банки і банківську діяльність : Закон України 07.12.2000 р., № 2121-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2121-14.

14. Про затвердження Положення про функціонування фондових бірж : Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 2.11.2012 р., № 1688 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z2082-12.

15. Про цінні папери та фондовий ринок : Закон України від 23.02.2006 р., № 3480-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3480-15.

17. Хозяйственное право Украины : учебник / под ред. А. С. Васильева, О. П. Подцерковного. – Харьков : ООО «Одиссей», 2005. – 464 с.

18. Щербина В. С. Господарське право : підручник / В. С. Щербина. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

Завдання для самостійної роботи студентів

Тестові завдання

1. Товариства можуть займатися:

а) лише некомерційною господарською діяльністю;

б) торговельною діяльністю;

в) будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України;

г) діяльністю з емісії та розміщення цінних паперів.

2. Найменування товариства:

а) не може вказувати на належність товариства до відповідних міністерств, відомств і громадських організацій;

б) може вказувати на належність товариства до міністерств лише у встановлених законом випадках;

в) може вказувати на належність товариства до громадських організацій лише у встановлених законом випадках;

г) може вказувати на належність товариства до відомств лише у встановлених законом випадках.

3. Засновницький договір є установчим документом:

а) акціонерного товариства;

б) товариства з обмеженою відповідальністю;

в) повного та командитного товариства;

г) товариства з додатковою відповідальністю.

4. Якщо в установчих документах товариства не вказано строк його діяльності, товариство визнається створеним на:

а) строк, що не повинен перевищувати 10 років;

б) строк, що не повинен перевищувати 20 років;

в) строк, що не повинен перевищувати 50 років;

г) невизначений строк.

5. Видами акціонерного товариства є:

а) закрите та повне;

б) приватне та публічне;

в) повне та командитне;

г) з додатковою та з обмеженою відповідальністю.

6. Вищим органом акціонерного товариства є:

а) загальні збори товариства;

б) правління акціонерного товариства;

в) голова та заступники голови акціонерного товариства;

г) головне управління акціонерного товариства.

7. Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати:

а) 200 акціонерів;

б) 50 акціонерів;

в) 110 акціонерів;

г) 100 акціонерів.

8. Об’єднання підприємств утворюються:

а) на строк, що не може перевищувати 3 роки;

б) на строк, що не може перевищувати 5 років;

в) на строк, що не може перевищувати 10 років;

г) на невизначений строк або як тимчасові об’єднання.

9. Об’єднання підприємств є:

а) юридичною особою;

б) фізичною особою;

в) тимчасовою юридичною особою;

г) юридичною особою, що має статус державного підприємства.

10. Господарські об’єднання діють:

в) на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується Головою господарського об’єднання;

б) на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується Головою господарського об’єднання та його заступниками;

в) на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується більшістю їх засновниками;

г) на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками.

11. Державне (комунальне) господарське об’єднання діє:

а) на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об’єднання;

б) на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується Головою господарського об’єднання;

в) на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується Головою господарського об’єднання та його заступників;

г) на основі рішення про його утворення.

12. Рішення про утворення об’єднання підприємств (установчий договір) та статут об’єднання погоджуються з:

а) Президентом України в порядку, встановленому законодавством;

б) Антимонопольним комітетом України в порядку, встановленому законодавством;

в) Верховною Радою України в порядку, встановленому законодавством;

г) Міністерством юстиції України в порядку, встановленому законодавством.

13. Майно передається об’єднанню його учасниками:

а) у господарське відання або в оперативне управління на основі установчого договору;

б) у господарське відання на основі установчого договору;

в) в оперативне управління на основі установчого договору;

г) на праві приватної власності.

14. Неемісійні цінні папери можуть існувати виключно в:

а) документарній формі;

б) бездокументарній формі;

в) електронній формі;

г) паперовій формі.

15. Неемісійні цінні папери за формою випуску можуть бути:

а) лише ордерними;

б) лише на пред’явника;

в) лише ордерними або на пред’явника;

г) іменні.

16. Цінні папери за формою існування поділяються на:

а) бездокументарні цінні папери та документарні цінні папери;

б) прості та складні цінні папери;

в) паперові та електронні цінні папери;

г) прості та електронні цінні папери.

17. Цінні папери за формою випуску можуть бути:

а) на пред’явника, іменні або ордерні;

б) документарні або бездокументарні;

в) іменні та електронні;

г) електронні та паперові.

18. Ордерні цінні папери можуть існувати виключно в:

а) бездокументарній формі;

б) електронній формі;

в) документарній формі;

г) паперовій формі.

19. До пайових цінних паперів відносять:

а) акції;

б) облігації підприємств;

в) державні облігації України;

г) векселі.

20. До боргових цінних паперів відносяться:

а) акції;

б) облігації підприємств;

в) інвестиційні сертифікати;

г) сертифікати ФОН.

21. Акціонерне товариство розміщує тільки:

а) іменні акції;

б) інвестиційні сертифікати;

в) ордерні акції;

г) акції на пред’явника.

22. Сферу господарських відносин становлять:

а) господарсько-торговельні відносини;

б) господарсько-виробничі відносини;

в) господарсько-споживчі відносини;

г) органічно-господарські відносини.

23. За метою здійснення господарська діяльність буває таких видів:

а) виробнича;

б) комерційна та некомерційна;

в) виконання робіт та надання послуг;

г) торговельна господарська діяльність.

24. Підприємництво здійснюється на основі принципу:

а) політичної багатоманітності;

б) вільного найму підприємцем працівників;

в) здійснення антиконкурентної політики;

г) здійснення некомерційних операцій.

25. Не є учасниками відносин у сфері господарювання:

а) суб’єкти господарювання;

б) споживачі;

в) територіальні громади;

г) органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

26. Суб’єктами господарювання в Україні не вважаються:

а) юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України;

б) фізичні особи - підприємці;

в) відокремлені структурні підрозділи підприємств;

г) державні, комунальні та інші підприємства.

27. Державну реєстрацію фізичних осіб – підприємців здійснюють:

а) секретар виконавчого комітету місцевої ради;

б) державний виконавець;

в) державний реєстратор;

г) районні адміністрації.

28. Державну реєстрацію юридичних осіб здійснюють:

а) банківські установи України;

б) виконавчі комітети районних у містах рад;

в) секретарі виконавчих комітетів міських рад;

г) державний реєстратор.

29. Строк державної реєстрації фізичної особи - підприємця не повинен перевищувати :

а) два календарних дні;

б) три робочих дні;

в) десять робочих днів;

г) два робочі дні.

30. Строк державної реєстрації юридичної особи - суб’єкта господарювання не повинен перевищувати :

а) два календарних дні;

б) десять робочих днів;

в) три робочих дні;

г) три календарних дні.

31. Суб’єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права:

а) відання;

б) власності;

в) управління;

г) повного господарського відання.

32. Суб’єкт господарювання може бути утворений шляхом:

а) реорганізації діючого суб’єкта господарювання;

б) утворення філій і представництв юридичної особи - суб’єкта господарювання;

в) примусової ліквідації діючого суб’єкта господарювання;

г) добровільної ліквідації діючого суб’єкта господарювання.

33. Установчими документами суб’єкта господарювання є:

а) свідоцтво про державну реєстрацію;

б) засновницький договір;

в) рішення про скликання установчих зборів;

г) документ про сплату реєстраційного збору.

34. Підстави для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії:

а) порушення порядку звернення за видачею ліцензії;

б) порушення порядку створення юридичної особи;

в) документи подано не в повному обсязі;

г) недостовірність даних, поданих заявником для видачі ліцензії.

35. У разі визнання суб’єкта господарювання банкрутом, у першу чергу, задовольняються такі вимоги:

а) вимоги щодо сплати податків і зборів;

б) вимоги, забезпечені заставою;

в) витрати на оплату судового збору;

г) вимоги громадян-довірителів довірчих товариств.

36. Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі:

а) приватної власності;

б) особистої власності;

в) відокремленої власності;

г) індивідуальної власності.

37. Підприємство не може мати у своєму складі:

а) юридичних осіб;

б) некомерційних одиниць;

в) фізичних осіб;

г) структурних одиниць.

38. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі:

а) положення;

б) установчого документа;

в) статуту;

г) рішення про заснування.

39. Підприємство визнається підприємством з іноземною інвестицією, якщо в його статутному фонді іноземна інвестиція становить:

а) не менш як десять відсотків;

б) хоча б десять відсотків;

в) більш як десять відсотків;

г) перевищує десять відсотків.

40. Функції, права та обов’язки структурних підрозділів підприємств визначаються їх:

а) положеннями;

б) наказами;

в) інструкціями;

г) установчими документами.

41. За метою створення підприємства поділяються на:

а) комерційні та некомерційні;

б) унітарні та колективні;

в) змішаної власності;

г) середні.

42. Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні підприємства можуть діяти у двох організаційних формах:

а) малі та середні;

б) унітарні та корпоративні;

в) комерційні та некомерційні;

г) змішаної власності.

43. До підприємств колективної власності належать:

а) виробничі кооперативи;

б) підприємства з іноземною інвестицією;

в) іноземні підприємства;

г) господарські товариства.

44. Підприємницька діяльність припиняється:

а) з власної ініціативи підприємця;

б) з ініціативи органів державної влади;

в) у разі втрати торгового патенту;

г) у разі подання завідомо неправдивих відомостей.

45. Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність:

а) безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється;

б) виключно через приватне підприємство, що ним створюється;

в) без права залучення найманої праці;

г) з обов’язковим залученням найманої праці.

46. До майново-господарських зобов’язань належать:

а) цивільно-правові;

б) деліктні;

в) внутрішньо-майнові;

г) господарські договірні.

47. Зловживанням монопольним становищем визнається:

а) встановлення неузгоджених цін;

б) встановлення цін, які неможливо було б встановити за умов значної конкуренції;

в) встановлення невигідних цін;

г) встановлення низьких цін.

48. Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, що призвели або можуть призвести до:

а) незначної конкуренції;

б) недобросовісної конкуренції;

в) усунення конкуренції;

г) відсутності конкуренції.

49. Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює:

а) Національний банк;

б) Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

в) Міністерство економіки;

г) Міністерство фінансів.

50. Свобода підприємництва полягає у:

а) вільному нарахуванні та сплаті податків;

б) вільному встановленні цін;

в) вільному виборі видів підприємницької діяльності, не заборонених законом;

г) вільному використанні природних ресурсів.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Нормативно-правові акти

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р., № 436-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15.
Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст. 141.
Митний кодекс України від 13.03.2012 р., № 4495-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4495-17.
Про акціонерні товариства : Закон України від 17.09.2008 р., № 514-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/514-17.
Про Антимонопольний комітет України : Закон України від 26.11.1993 р., № 3659-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3659-12.
Про аудиторську діяльність : Закон України від 22.04.1993 р., № 3125-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3125-12.
Про банки і банківську діяльність : Закон України 07.12.2000 р., № 2121-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2121-14.
Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом : Закон України від 14.05.1992 р., № 2343-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2343-12.
Про господарські товариства : Закон України від 19.09.1991 р., № 1576-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1576-12.
Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні : Закон України від 30.10.1996 р., № 448/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/448/96-%D0%B2%D1%80.
Про затвердження Положення про функціонування фондових бірж : Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 2.11.2012 р., № 1688 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z2082-12.
Про захист від недобросовісної конкуренції : Закон України від 07.06.1996 р., № 236/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
.
Про захист економічної конкуренції : Закон України від 11.01.2001 р., № 2210-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2210-14.
Про зовнішньоекономічну діяльність : Закон України від 16.04.1991 р., № 959-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/959-12.
Про інноваційну діяльність : Закон України від 04.07.2002 р., № 40-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/40-15.
Про міжнародний комерційний арбітраж : Закон України від 24.02.1994 р., № 4002-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4002-12.
Про природні монополії : Закон України від 20.04.2000 р., № 1682-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1682-14.
Про цінні папери та фондовий ринок : Закон України від 23.02.2006 р., № 3480-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3480-15.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р., № 435-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15.

Наукова література

20. Булгакова І. В. Господарське право України / І. В. Булгакова. – К. : Прецедент, 2006. – 346 с.

21. Вінник О. М. Господарське право : навч. посібник / О. М. Вінник. – 2-е вид., змін., та допов. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 766 с.

22. Віхров О. П. Господарське право. Спеціальна частина : навч. посібник / О. П. Віхров. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2004. – 344 с.

23. Голяк Л. В. Господарське право / Л. В. Голяк. – К. : МАУП, 2006. – 200 с.

24. Господарське право : навчальний посібник у схемах і таблицях / за заг. ред. М. Л. Шелухіна. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 616 с.

25. Господарське право : підручник / О. П. Подцерковний, О. О. Квасніцька, А. В. Смітюх та ін.; за ред. О. П. Подцерковного. – X. : Одіссей, 2010. – 640 с.

26. Господарське право України : навчальний посібник / за заг. ред. проф. Н. О. Саніахметової. – X. : «Одіссей», 2005. – 608 с.

27. Кравчук С. Й. Господарське право України / С. Й. Кравчук. – К. : Кондор, 2007. – 264 с.

28. Мельник О. О. Господарське право : навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / О. О. Мельник. – К. : КНЕУ, 2005. – 208 с.

29. Мілаш В. С. Господарське право : курс лекцій : у двох частинах / В. С. Мілаш. – Харків : Право, 2008. – Ч. 1. – 496 с.

30. Несинова С. В. Господарське право України. Навч. посіб. / С. В. Несинова, В. С. Воронко, Т. С. Чебикіна; за заг. ред. С. В. Несинової. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 564 с.

31. Смолин Г. В. Господарське право України. Загальна частина : навчальний посібник / Г. В. Смолин. – Львів : 2008. – 467 с.

32. Хозяйственное право Украины : учебник / под ред. А. С. Васильева, О. П. Подцерковного. – Харьков : ООО «Одиссей», 2005. – 464 с.

33. Хозяйственное право : учебник / В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменський, К. С. Хахулин и др. ; под ред. В. К. Мамутова. – К. : Юринком Интер, 2002. – 912 с.

34. Щербина В. С. Господарське право : підручник / В. С. Щербина. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

Господарське право

Тема 7. Правовий режим цінних паперів у господарській діяльності

Комментарии