|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Господарське право
Господарське право« Назад
Господарське право 09.09.2018 16:01
Міністерство освіти і науки України Сумський державний університет
3789 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до написання курсових робіт із дисципліни «Господарське право» для студентів спеціальності 6.030401 «Правознавство» освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» усіх форм навчання
Суми Сумський державний університет 2015 Методичні вказівки до написання курсових робіт із дисципліни «Господарське право» / укладач В. С. Шапіро. – Суми : Сумський державний університет, 2015. – 84 с.
Кафедра адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки
Вступ Сьогодні усім справжнім фахівцям-юристам зрозуміло, що відносини між великими підприємствами та їх об’єднаннями, між державними органами та суб’єктами підприємництва, між головними і дочірніми підприємствами, між підприємствами та їх структурними одиницями не можуть повністю охоплюватися цивільним законодавством. Економікою неможливо керувати лише шляхом надання владних приписів, як це передбачається в адміністративному праві. Неможливо управляти економікою і знаходячись на одному щаблі з учасниками економічних відносин (відносин у сфері господарювання), як це передбачається у цивільному праві. Економіка вимагає застосування до себе гнучкого підходу шляхом поєднання протилежних імперативних і диспозитивних засобів регулювання, що можливе у межах підпорядкування правовому господарському порядку і передбачено Господарським кодексом України. Складність правового регулювання сфери господарювання зумовлена динамізмом та необхідністю приведення господарського законодавства у відповідність до практичних потреб суспільного господарського порядку в економічній системі України. Це, у свою чергу, підвищує вимоги до майбутніх фахівців із правознавства щодо знань господарського права та практичних навичок застосування норм господарського законодавства у правозастосовній практиці. Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб’єктів господарювання і державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи із конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність і визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку із дотримання вимог чинного національного законодавства. Навчальна дисципліна «Господарське право» передбачає вивчення студентами основних правових інститутів із господарського права, спираючись на вже отримані знання із попередніх курсів. Оволодіння знаннями відбувається у формі лекцій, практичних занять, індивідуальних і групових консультацій для студентів, виконання самостійних завдань, а також науково-дослідної роботи студентів. Завданням курсу «Господарське право» є: вивчення основних принципів та інститутів господарського права, особливостей правового регулювання суспільних відносин у ринковій економіці; розвинути у слухачів навички аналізу законодавчих актів, роботи з нормативним матеріалом; уміння вирішувати конкретні правові ситуації на базі національного законодавства та міжнародних актів, що виникають у сфері господарської діяльності; здатність активно реалізувати право в обраній сфері діяльності, усвідомлювати свою відповідальність у здійсненні юридично значущих дій. Розкриття основних юридичних категорій та конструкцій господарського законодавства, основних тенденцій його розвитку та застосування є головним напрямом у викладанні цього курсу. Вивчення господарського права має на меті, крім того, і практичні завдання: вироблення поваги до закону, вміння добиватися його додержання, організовувати його виконання у практичній господарській діяльності. Навчальна дисципліна «Господарське право» викладається студентам, які здобувають базову вищу юридичну освіту освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр». Результатом будь-якої наукової роботи студента є систематизація і поглиблення теоретичних та практичних знань з обраної спеціальності і спеціалізації, їх застосування при вирішенні конкретних завдань, розуміння існуючих проблем і набуття вміння їх вирішувати; оволодіння методикою дослідження, узагальнення та логічного викладання матеріалу; розвиток уміння самостійно вивчати й узагальнювати законодавчі та наукові літературні джерела, юридичну практику, різноманітні джерела знань та інформації (Інтернет тощо). Навчальний процес на юридичному факультеті СумДУ передбачає різні форми самостійної індивідуальної роботи з елементами наукового пошуку, зокрема виконання курсової роботи, рівень виконання якої значною мірою свідчить про ступінь засвоєння студентом здобутих знань. Курсова робота з дисципліни «Господарське право» є завершальним етапом її вивчення, повинна відповідати завданням цієї навчальної дисципліни і бути тісно пов’язаною з практичними потребами з цього фаху. Курсова робота сприяє формуванню у студента навичок до самостійної наукової творчості, підвищення його теоретичної і професійної підготовки, кращого засвоєння навчального матеріалу. Курсова робота дозволяє студентам розширювати коло додаткової інформації з обраної теми, а також вивчити ті розділи курсу, які під час занять розглядалися лише оглядово. При написанні курсової роботи студент повинен показати вміння працювати з літературою, аналізувати джерела юридичної та соціальної практики, робити обґрунтовані висновки. Курсові роботи виконуються з метою закріплення, поглиблення й узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання. Ці методичні вказівки є обов’язковими для дотримання студентами, які виконують курсову роботу. Перед написанням курсової роботи радимо студентам ретельно їх вивчити та дотримуватися відповідно до запропонованих вимог. Це полегшить та скоординує їх діяльність, надасть можливість зрозуміти, в якій послідовності і як виконувати той чи інший вид курсової роботи, а також яким чином технічно її оформити.
ТЕМАТИКА ТА ОРІЄНТОВАНИЙ ПЛАН КУРСОВИХ РОБІТ ІЗ ДИСЦИПЛІНИ «ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО»
ТЕМА 1. МІСЦЕ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА У ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ
План Вступ Розділ 1. Завдання, предмет і методи господарського права. Розділ 2. Система господарського права та його форми. Розділ 3. Господарське законодавство. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 2. ГОСПОДАРСЬКІ ПРАВОВІДНОСИНИ: ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ
План Вступ Розділ 1. Правове регулювання господарських відносин. Розділ 2. Поняття та ознаки господарських правовідносин. Розділ 3. Види господарських правовідносин. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 3. ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА ГОСПОДАРСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА
План Вступ Розділ 1. Поняття та ознаки господарського законодавства. Розділ 2. Система господарського законодавства. Розділ 3. Напрямки вдосконалення господарського законодавства. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 4. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА
План Вступ Розділ 1. Поняття, ознаки та види суб’єктів господарського права. Розділ 2. Правовий статус громадянина-підприємця. Розділ 3. Господарські організації: поняття, ознаки та види. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 5. ГОСПОДАРСЬКА КОМЕРЦІЙНА І НЕКОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ
План Вступ Розділ 1. Господарська комерційна діяльність. Розділ 2. Господарська некомерційна діяльність. Розділ 3. Засоби державного регулювання господарської діяльності. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 6. ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ПІДПРИЄМСТВ
План Вступ Розділ 1. Поняття та характерні ознаки підприємств. Розділ 2. Види підприємств. Розділ 3. Особливості правового статусу державних підприємств. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 7. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ
План Вступ Розділ 1. Поняття та ознаки господарських товариств. Розділ 2. Загальні засади правового статусу господарських товариств. Розділ 3. Види господарських товариств. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 8. ПРАВОВИЙ СТАТУС АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА
План Вступ. Розділ 1. Загальні засади правового статусу акціонерного товариства. Розділ 2. Порядок створення акціонерного товариства. Розділ 3. Органи акціонерного товариства. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 9. ПРАВОВИЙ СТАТУС ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
План Вступ Розділ 1. Загальні засади правового статусу товариства з обмеженою відповідальністю. Розділ 2. Загальна характеристика органів товариства з обмеженою відповідальністю. Розділ 3. Порядок виходу учасника з товариства з обмеженою відповідальністю. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 10. КОРПОРАТИВНЕ ПРАВО: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ
План Вступ Розділ 1. Історія розвитку корпоративного права. Розділ 2. Поняття та особливості корпоративного права. Розділ 3. Проблеми правового регулювання корпоративних відносин. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 11. КОРПОРАТИВНІ ПРАВА
План Вступ Розділ 1. Загальні положення про корпоративні права. Розділ 2. Правовий режим корпоративних прав держави. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 12. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ГОСПОДАРСЬКОГО ДОГОВОРУ
План Вступ Розділ 1. Поняття та ознаки господарського договору. Розділ 2. Правове регулювання господарсько-договірних відносин. Розділ 3. Види господарських договорів. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 13. ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ, ЗМІНИ ТА РОЗІРВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ
План Вступ Розділ 1. Порядок укладання господарських договорів. Розділ 2. Зміст та форма господарського договору. Розділ 3. Порядок зміни та розірвання господарського договору. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 14. ВИКОНАННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ
План Вступ Розділ 1. Загальні положення про господарські зобов’язання. Розділ 2. Виконання господарських зобов’язань. Розділ 3. Основні засади припинення господарських зобов’язань. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 15. ПОНЯТТЯ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
План Вступ Розділ 1. Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності. Розділ 2. Функції господарсько-правової відповідальності, її підстави та межі. Розділ 3. Форми господарсько-правової відповідальності. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 16. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКРУТСТВА
План Вступ Розділ 1. Поняття та соціально-економічне призначення банкрутства. Розділ 2. Учасники справи про банкрутство. Розділ 3. Розгляд справ про банкрутство в господарському суді. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 17. СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО БОРЖНИКА У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСТВО
План Вступ Розділ 1. Відкриття провадження у справі про банкрутство. Розділ 2. Судові процедури у справі про банкрутство. Розділ 3. Мирова угода. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 18. ПРАВОВІ ОСНОВИ ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТА ПАТЕНТУВАННЯ ДЕЯКИХ ВИДІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
План Вступ Розділ 1. Загальні засади ліцензування і патентування окремих видів господарської діяльності. Розділ 2. Ліцензування господарської діяльності. Розділ 3. Патентування господарської діяльності. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 19. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЦІНОУТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ
План Вступ Розділ 1. Правове регулювання ціноутворення в Україні. Розділ 2. Правовий статус державних органів управління ціноутворенням. Розділ 3. Відповідальність суб’єктів господарювання за порушення державного регулювання ціноутворення. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 20. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ
План Вступ Розділ 1. Поняття та ознаки економічної конкуренції. Розділ 2. Конкурентне законодавство та його система. Розділ 3. Органи, що забезпечують захист та розвиток конкуренції в Україні. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 21. СПЕЦІАЛЬНІ ПРАВОВІ РЕЖИМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ
План Вступ Розділ 1. Спеціальний правовий режим господарювання та його особливості. Розділ 2. Спеціальний режим господарювання на окремих територіях. Розділ 3. Спеціальний режим господарювання в окремих галузях економіки. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 22. ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
План Вступ Розділ 1. Перевезення вантажів як вид господарської діяльності. Розділ 2. Характеристика договору перевезення вантажів. Розділ 3. Відповідальність за порушення умов перевезення та порядок вирішення спорів. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 23. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
План Вступ Розділ 1. Поняття, ознаки та види господарсько-торговельної діяльності. Розділ 2. Правовий статус суб’єктів торговельної діяльності. Розділ 3. Форми господарсько-торговельної діяльності. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 24. ПРАВОВИЙ СТАТУС ФОНДОВОЇ БІРЖІ
План Вступ Розділ 1. Поняття та особливості створення фондових бірж. Розділ 2. Внутрішні документи біржі, їх зміст, порядок прийняття. Розділ 3. Особливості торгівлі на фондовій біржі. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 25. ПРАВОВИЙ СТАТУС ТОВАРНОЇ БІРЖІ
План Вступ Розділ 1. Поняття та види товарних бірж. Розділ 2. Порядок створення товарної біржі. Розділ 3. Функції та компетенція товарної біржі. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 26. ФОНДОВИЙ РИНОК ТА ЙОГО ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ
План Вступ Розділ 1. Поняття фондового ринку. Законодавство про цінні папери та фондовий ринок. Розділ 2. Учасники фондового ринку та особливості їх діяльності. Розділ 3. Державне регулювання фондового ринку. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 27. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
План Вступ Розділ 1. Поняття та ознаки зовнішньоекономічної діяльності. Розділ 2. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності. Розділ 3. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 28. ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ’ЄКТІВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
План Вступ Розділ 1. Поняття та загальні засади здійснення інвестиційної діяльності. Розділ 2. Поняття та ознаки суб’єктів інноваційної діяльності. Розділ 3. Гарантії прав суб’єктів інвестиційної діяльності. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 29. ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ’ЄКТІВ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
План Вступ Розділ 1. Поняття та ознаки суб’єктів інноваційної діяльності. Розділ 2. Спеціальні суб’єкти інноваційного ринку. Розділ 3. Особливості реалізації суб’єктами інноваційної діяльності інноваційних проектів. Висновки Список використаних джерел
ТЕМА 30. СПЕЦІАЛЬНІ (ВІЛЬНІ) ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ
План Вступ Розділ 1. Теоретичні засади спеціальних (вільних) економічних зон. Розділ 2. Правове регулювання створення, функціонування та ліквідації спеціальних (вільних) економічних зон. Розділ 3. Вільні економічні зони в Україні: сучасний стан та проблемні питання. Висновки Список використаних джерел
ДЛЯ УВАГИ СТУДЕНТІВ! Плани, наведені щодо кожної з перелічених вище тем, є приблизними. При цьому у зазначених планах наведений перелік розділів як основоположних для дослідження відповідної теми. Обов’язково слід звернути увагу на те, що розділи повинні містити у своєму складі окремі підрозділи, які студент визначає самостійно у межах тематики відповідного розділу. ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Нормативно-правові акти
Наукова література
ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ, ОБРАННЯ ТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТЕМИ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Основні вимоги до курсової роботи Курсова робота є важливим етапом підготовки майбутнього фахівця у вищому навчальному закладі. Її науковий рівень, грамотність викладу, правильність оформлення, вміння студента у процесі захисту обґрунтувати і довести викладені у роботі думки та висновки свідчать про рівень володіння досліджуваним матеріалом та можливість самостійного опрацювання обраної теми. Виконання курсової роботи передбачає вироблення навичок самостійної роботи з науковими джерелами й оволодіння методикою досліджень, а також здатність обрати і проаналізувати наукову або практичну проблему роботи, самостійно узагальнити опрацьований матеріал, обґрунтувати висновки. Курсова робота повинна відповідати сучасному рівню розвитку науки, законодавства і практики. Вона виконується з метою закріплення й узагальнення знань, одержаних студентами, та їх застосування при комплексному вирішенні конкретного фахового завдання. Отже, метою написання курсової роботи є:
У процесі роботи студенти вдосконалюють такі навички та вміння:
Загальні вимоги щодо викладення змісту курсової роботи:
Обрання та затвердження теми курсової роботи Перелік предметів, з яких студенти повинні виконувати курсову роботу, визначається навчальними планами. Тематика курсових робіт із дисципліни «Господарське право» складається викладачем кафедри і затверджується не пізніше квітня для наступного навчального року на засіданні кафедри. Перелік затверджених тем друкується і подається для ознайомлення. Зазначений перелік не є вичерпним, студент може самостійно сформулювати тему курсової роботи і з відповідним обґрунтуванням узгодити з науковим керівником із попередженням про це завідувача кафедри. Вибір теми курсової роботи дає можливість студентові оцінити свою готовність до її написання з урахуванням базового рівня знань, одержаних у результаті засвоєння фахових дисциплін, рівень оволодіння конкретними методиками дослідження, певними уміннями працювати з першоджерельною та іншою літературою. У процесі виконання курсової роботи ці знання та вміння значно поглибляться, набудуть подальшого розвитку. Студент обирає ту тему, яка найповніше відповідає його навчальним інтересам та здатностям. Перевага надається темі, при розробленні якої студент може виявити максимум особистої творчості та ініціативи. Студенти денної форми навчання повинні визначитися щодо теми курсової роботи упродовж 4 тижнів із початку навчального року, а студенти заочної форми навчання – упродовж 1 тижня з початку занять на сесії, яка передбачає надання завдань на наступну сесію, у ході якої буде відбуватися захист курсових робіт. При виборі теми необхідно знати, що в межах однієї групи (враховуючи форми навчання), як правило, не допускається виконання курсової роботи за однією темою двома чи більше студентами. Тому лаборант кафедри (староста групи, науковий керівник) повинен інформувати студентів про вже обрані теми курсових робіт. Після вибору теми курсової роботи студент повинен заповнити спеціальний бланк, де зазначається предмет, з якого виконується курсова робота, прізвище, ім’я, по батькові студента, обрана тема курсової роботи та номер групи, в якій навчається відповідний студент. Зазначений перелік погоджується з науковим керівником, затверджується завідувачем кафедри і зберігається на кафедрі. Зміна обраної студентом теми забороняється, окрім виняткових випадків, зумовлених збігом обставин (зміна законодавства тощо), за дозволом декана юридичного факультету. ВИКОНАННЯ Й ТЕХНІЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Процедура виконання курсової роботи Після затвердження завідувачем кафедри теми курсової роботи студент повинен розпочати її виконання. Як правило, ця робота передбачає такі етапи: 1) попереднє ознайомлення з джерелами; 2) визначення об’єкта, предмета та мети дослідження, складання плану роботи; 3) збір та опрацювання необхідних для написання курсової роботи матеріалів; 4) проведення емпіричного дослідження; 5) написання курсової роботи; 6) урахування зауважень наукового керівника та остаточне оформлення курсової роботи. Попереднє ознайомлення з джерелами Таке ознайомлення передбачає опрацювання відповідних розділів наукової, навчальної та довідкової літератури, монографій, дисертацій, публікацій у періодичних виданнях, опрацювання нормативних джерел та роботу з бібліографічними матеріалами, бібліотечними каталогами, збірниками судової та іншої правозастосовної практики тощо. Доцільно звернути увагу на списки використаної літератури з даної проблеми, що розміщені в кінці кожної статті або ж монографії, які також допоможуть поповнити джерела необхідної літератури з даної проблеми. Вивчення літератури з теми передбачає можливість простежити стан вирішення даної проблеми різними авторами, аргументацію їх висновків і узагальнень, систематизувати напрацьований матеріал, щоб чіткіше зрозуміти та виділити проблему для дослідження, проаналізувати методи, які використовували науковці. Доцільно використовувати й можливості комп’ютера в мережі Іnternet. На перший план виходить використання пошукових систем та web-ресурсів Іnternet для збору, накопичення та систематизації необхідної інформації. Для ефективного пошуку необхідної інформації у всесвітній комп’ютерній мережі Іnternet із використанням пошукових систем студент повинен керуватися такими правилами:
Результатом такої роботи повинно бути складання списку джерел, що будуть використовуватися при написанні курсової роботи, його систематизація та упорядкування. Цей список у процесі роботи може доповнюватися та уточнюватися.
Визначення об’єкта, предмета та мети дослідження, складання плану роботи Цей етап виконання курсової роботи має на меті з’ясування та встановлення кола питань, які повинні бути в ній розглянуті. Для цього студент повинен опрацювати основні теоретичні джерела з теми курсової роботи, проконсультуватися з керівником і сформулювати конкретні питання, які, на його думку, повинні становити основний зміст курсової роботи. При з’ясуванні об’єкта, предмета і мети дослідження необхідно зважати на те, що між ними і темою курсової роботи є системні логічні зв’язки. Об’єктом дослідження є вся сукупність відношень різних аспектів теорії і практики науки, яка слугує джерелом необхідної для дослідника інформації. Правильне, науково обґрунтоване визначення об’єкта дослідження – це не формальна, а суттєва, змістовна наукова акція, зорієнтована на виявлення місця і значення предмета дослідження в більш цілісному і широкому понятті дослідження. Треба знати, що об’єкт дослідження – це частина об’єктивної реальності, яка на даному етапі стає предметом практичної і теоретичної діяльності людини як соціальної істоти (суб’єкта). Предмет дослідження – це тільки ті суттєві зв’язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження. Предмет дослідження є таким його елементом, який містить сукупність властивостей і відношень об’єкта, опосередкованих людиною (суб’єктом) у процесі дослідження з певною метою в конкретних умовах. Предмет дослідження є вужчим, ніж об’єкт. Таким чином, предмет відрізняється від об’єкта дослідження характером і специфікою підходів до вивчення цих феноменів. Об’єкт досліджується або як сукупна системна властивість цілісного явища, яка визначає характер функціонування зв’язків між її елементами (частинами), або як така властивість, яка є результатом дії зв’язків між її елементами (частинами). Відповідно закономірності функціонування зв’язків між елементами (частинами) цілісного явища є предметом дослідження. Правильне визначення мети роботи дасть можливість студенту виокремити в ній основний напрям дослідження, упорядкувати пошук і аналіз матеріалу, підвищити якість роботи, уникнути загальних міркувань. Мета курсової роботи повинна бути тісно пов’язана з назвою її теми. На основі сформульованої мети студент повинен визначити основні завдання, які необхідно вирішувати у процесі виконання роботи. Завдання повинні конкретизувати основну мету роботи. Отже, наявність поставленої мети дослідження дозволяє визначити завдання дослідження, які можуть містити такі складові:
Наявність плану курсової роботи дозволяє висвітлити в ній тільки ті питання, які стосуються теми, забезпечити чіткість і послідовність у викладенні матеріалу, уникнути повторів, науково організувати самостійну роботу, певною мірою зекономити час. Складання плану не повинно відбуватися механічно. Для чіткого визначення кола питань, які необхідно розглянути, кожний розділ плану можна розділити на дрібніші підрозділи. При цьому необхідно пам’ятати, що занадто перевантажувати план роботи багатьма питаннями недоцільно. Перша ознака неправильно складеного плану – повторення одним із питань назви теми. Кожне окреме питання повинне розкривати тільки її частину. Після складання плану роботи необхідно узгодити його з науковим керівником. Без такого погодження розпочинати розкриття теми не рекомендується, оскільки невдало складений план може звести нанівець усю подальшу роботу. Отже, результатом цього етапу повинен бути складений у встановленій формі і погоджений із керівником план курсової роботи.
Збір та опрацювання матеріалів, необхідних для написання курсової роботи Як правило, така робота проводиться студентом у вільний від навчання час і передбачає дослідження кола основних питань, що внесені до пунктів плану курсової роботи. Тому зміст її залежить від характеру тих питань, які повинні бути розглянуті в курсовій роботі. Вивчення літератури необхідно починати з праць, де проблема відображається в цілому, а потім перейти до більш спеціалізованих досліджень. Починати ознайомлення з виданням треба з титульного аркуша, з’ясувавши, де, ким, коли воно було видане. Необхідно переглянути зміст, який розкриває структуру видання, наповнення його розділів, звернутися до передмови, де розкрито призначення видання, завдання, поставлені в ньому автором. Читаючи видання, треба уважно стежити за авторською думкою, вміти відрізняти головні положення від доведень та ілюстративного матеріалу. Часто статті з наукових збірок складні для сприйняття, тому необхідно читати їх кілька разів, намагаючись виділити головну ідею та аргументи, якими автор її доводить. З’ясовуючи це, треба виписати всі необхідні цитати, цифри, факти, умови, аргументи, якими оперує автор, доводячи основну ідею статті. Опрацьовуючи матеріали, необхідно постійно пам’ятати тему, мету та завдання курсової роботи, щоб виписувати тільки те, що стосується теми дослідження. Залежно від теми дослідження, поставленої мети та конкретних завдань, а також специфіки та значущості даного джерела вибирають той чи інший вид запису. Найбільш поширеними серед них є: 1) складання логічного плану, тобто послідовний перелік питань, які розглядаються в науковій роботі. Часом до нього додають пояснення та приклади; 2) анотація наукової роботи – короткий опис змісту книги чи статті, який часто поєднує у собі й оцінку твору; 3) виписування цитат для підтвердження тієї чи іншої думки автора. Цитувати потрібно найбільш важливе, суттєве, по можливості завершеними думками, кожну цитату необхідно брати в лапки і після неї у квадратних дужках зазначати використане джерело (номер роботи зі списку підібраної літератури і сторінку, відокремивши їх так: [3, c. 107], [8, c. 15-16]. 4) складання тез, тобто сформулювати основні положення, твердження, які послідовно, коротко, часто в категоричній формі передають основний зміст роботи без пояснень та доказів. Кожна теза самостійна, плавного переходу між ними може і не бути; 5) поширеною формою запису є конспект. Це стисле, логічно зв’язане викладення всього змісту книги чи статті. Конспектування об’єднує в собі різні види запису: тези, що становлять його основу поряд з передачею роздумів автора, повинні бути використані як цитати. На окремі частини роботи може бути складений логічний план. Конспекти бувають різні: тематичні, систематичні, прості або складні, короткі або розширені, можуть бути доповнені різними таблицями, схемами, рисунками, прикладами, поясненнями тощо. Залежно від поставлених завдань роботи та значущості джерела використовують той чи інший вид запису або ж їх комплекс. Використання різних видів запису дасть можливість глибоко й об’єктивно проаналізувати сутність досліджуваної проблеми, оцінити теоретичне і практичне значення даної роботи, зробити відповідні висновки щодо глибини, широти розроблення досліджуваної проблеми. І все це необхідно відобразити в роботі. Проаналізований та систематизований матеріал викладається відповідно до змісту у вигляді окремих розділів і підрозділів. Чим ширшим і різноманітнішим буде коло джерел, якими студент користувався, тим вищими є теоретична і практична цінність його дослідження. Автор роботи повинен проаналізувати чинні нормативні джерела, за необхідності порівняти їх із тими, що вже втратили чинність, а також розглянути історичний аспект досліджуваного питання. Крім того, здійснюються вивчення та аналіз теоретичного матеріалу з обраної теми. Якщо розгляд зазначених питань передбачає використання матеріалів юридичної практики, основне завдання студента – зібрати та проаналізувати такі матеріали. Результатом проведеної на цьому етапі роботи повинен бути зібраний і опрацьований студентом практичний та інший матеріал для безпосереднього написання курсової роботи.
Проведення емпіричного дослідження Важливим змістовним елементом курсової роботи для студентів, які навчаються за спеціальністю «Правознавство», є емпірична частина основного змісту роботи. У ній повинні бути охарактеризовані конкретні дослідницькі процедури (анкетування, інтерв’ю, спостереження, вивчення документів та ін.), здійснено короткий аналіз вибірки, описаний досвід та особливості застосування методів, представлені отримані результати. На окрему увагу заслуговує статистична обробка – це не лише технічний засіб аналізу даних, але і по-справжньому творчий етап дослідження, у ході якого на основі застосування методів математичної статистики здійснюється інтерпретація отриманих результатів, а отже, проявляються самостійність та науково-пошукові й аналітичні здібності студента. Аналіз виконаних студентами курсових робіт за попередні часи свідчить, що у більшості робіт відсутні саме емпіричні дослідження. Отже, окремим розділом (підрозділом) у курсовій роботі можуть представлятися результати емпіричного дослідження, їх обговорення та тлумачення. Вибір та застосування наукових методів, пов’язаних не зі збором матеріалу, а із його поясненням та різнобічним осмисленням, у кожному конкретному випадку залежить від характеру та типу курсової роботи.
Написання курсової роботи Готуючись до викладення тексту курсової роботи, доцільно ще раз уважно прочитати її назву, що містить проблему, яка повинна бути розкрита. Проаналізований та систематизований матеріал викладається відповідно до змісту у вигляді окремих розділів і підрозділів. Кожний розділ (глава) висвітлює самостійне питання, а підрозділ – окрему частину цього питання. Починаючи працювати над розділом, доцільно відмітити його головну ідею, а також перерахувати питання, які планується висвітлити у кожному із підрозділів. Тези необхідно підтверджувати фактами, думками різних авторів, результатами анкетування та експерименту, аналізом конкретного практичного досвіду. Відповідно до розробленого і погодженого з керівником плану студент висвітлює кожне із передбачених у ньому питань. При цьому він, як правило: 1) наводить і розглядає різні погляди щодо спірних проблем окремими науковцями та практичними працівниками; 2) визначає свою позицію щодо спірних проблем, підтримуючи одну чи декілька висловлених точок зору або формулюючи свою власну точку зору з відповідних аргументів; 3) аналізує відповідні положення нормативних актів чи інших першоджерел; 4) використовує матеріали юридичної, соціальної практики, інші матеріали ілюстративного характеру (статистичні дані, узагальнення, витяги з архівних документів тощо); 5) підтримує чи вносить пропозиції щодо вдосконалення законодавства та поліпшення практики його застосування; формулює інші пропозиції теоретичного чи практичного характеру. Треба уникати безсистемного викладення фактів без достатнього їх осмислення та узагальнення. Думки мають бути пов’язані між собою логічно, увесь текст підпорядкований одній головній ідеї. Один висновок не повинен суперечити іншому, а підкріплювати його. Якщо висновки не будуть пов’язані між собою, текст втратить свою єдність. Одне доведення повинне випливати з іншого. Курсова робота має відповідати такими вимогам:
Роботу над чорновим рукописом варто розпочати із компонування основної частини, потім написати висновки і, в останню чергу, вступ. Найголовніше на цьому етапі – це зафіксувати основні думки, систему доказів, не втрачаючи логіки викладу. Готовий чорновий варіант відкладіть на декілька днів, після чого ще раз критично перевірте його. Цей відкоригований варіант покажіть науковому керівнику.
Урахування зауважень наукового керівника та остаточне оформлення курсової роботи Студент повинен врахувати сформульовані науковим керівником курсової роботи конкретні зауваження. Залежно від характеру та змісту зауважень він виправляє змістовні, стилістичні та орфографічні помилки, доповнює курсову роботу новими положеннями, у разі необхідності використовує додаткові матеріали правозастосовної практики, уточнює чи змінює свою позицію щодо спірних проблем тощо. Отже, на даному етапі потрібно зосередитися на літературному оформленні роботи:
Особливу увагу необхідно звернути на стиль роботи, який конкретизується вмінням точно й обґрунтовано висловлювати свої думки мовою науки, умінням розкривати на конкретних прикладах єдність теорії та практики, наявність у роботі понятійного апарату, висновку з кожного питання. У нарисах «Про хорошу мову наукової роботи» відомий вчений-гуманітарій Д.С. Лихачев виділив 11 вимог-орієнтирів для дослідника-початківця (яким, без сумніву, є студент, що виконує курсову роботу):
Технічне оформлення курсової роботи Письмову роботу друкують на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210х297мм) чи форматів у межах від 203х288 до 210х297 мм, через 1,5 міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці. У деяких випадках (як виняток) за дозволом декана можна подавати курсову роботу, підготовлену рукописним способом. Обсяг курсової роботи, як правило, становить 25-35 друкованих сторінок (без додатків). Список використаних джерел повинен містити не менше 20 джерел. Текст курсової роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве – не менше 30 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє – не менше 20 мм, нижнє – не менше 20 мм. Текст повинен бути набраний шрифтом Times New Roman, 14 кеглем. У разі помилки, описок і графічних неточностей, які виявилися в процесі написання, необхідно заміняти сторінки. Іноді (як виняток) допускається зафарбування помилки білою фарбою і нанесення на тому самому місці або між рядками виправленого тексту. Заголовки структурних частин письмової роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами, обираючи команду «по центру». Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу (крапка у кінці заголовка не ставиться). Кожний розділ курсової роботи треба починати з нової сторінки. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів здійснюється арабськими цифрами без знака «№» Першою сторінкою письмової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, але номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ» арабськими цифрами, потім друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому самому рядку йде заголовок підрозділу. Текст може доповнюватися ілюстративним матеріалом у вигляді графіків, діаграм, схем тощо. Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти, діаграми) і таблиці необхідно розміщувати безпосередньо за текстом, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Якщо ілюстрації і таблиці розміщені на окремих сторінках, ці сторінки нумерують за загальною нумерацією сторінок. Таблицю чи ілюстрацію на аркуші формату, більшого за А4, рахують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або в додатках. Зміст ілюстрацій повинен допомагати кращому розкриттю теми, наочно ілюструвати думки автора, і тому в тексті на кожну з них має бути посилання з коментарем. Підпис під ілюстрацією, як правило, має такі основні елементи: - найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис.»; - порядковий номер ілюстрації, який зазначається без знака номера арабськими цифрами; - тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислішою характеристикою зображеного; - експлікацію – пояснення деталей сюжету, позначених на ілюстрації цифрами, тощо. Нумераційний заголовок розміщують під графіком (схемою) поряд із тематичним заголовком. Тематичний заголовок ілюстрації розміщують після нумераційного. За необхідності далі наводять пояснювальні дані (експлікацію). Недоцільно оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься в підписі. Цифровий матеріал, як правило, оформляється у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею посередині рядка. Назву та слово «Таблиця» починають із великої літери. Назву таблиці друкують жирним шрифтом. Заголовки граф (колонок) таблиці починаються з великих літер, підзаголовки, якщо вони становлять одне речення із заголовком – з малих, а якщо вони є самостійними – із великих. Заголовок кожної графи має бути по можливості коротким. У таблицях необхідно обов’язково зазначати одиницю вимірювання. Якщо всі показники таблиці мають однакову одиницю вимірювання, її наводять у заголовку. Одиниці вимірювання повинні наводитися відповідно до стандартів. Числові величини в таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні частини таблиці на наступну сторінку назву розміщують тільки над першою частиною таблиці, а заголовки граф повторюють над кожною наступною частиною. Посилання у тексті на таблиці пишуть скорочено, наприклад: «у табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вживати скорочене слово «див.»: наприклад, «див. табл. 1.2». Для підтвердження власних аргументів посилання на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору необхідно наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальні вимоги щодо цитування такі: а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»; б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тесту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, у кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається; в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело; г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, необхідно бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело). Після такої роботи за погодженням із науковим керівником студент може передати йому для ознайомлення другий (повторний) варіант своєї курсової роботи або лише ті її частини (фрагменти), до яких були зроблені найбільш істотні зауваження. Результатом цієї роботи повинен бути остаточний варіант курсової роботи, погоджений із науковим керівником і оформлений відповідно до встановлених вимог. Він подається на кафедру і реєструється в журналі.
СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ
За структурою курсова робота складається із: 1) титульного аркуша; 2) рецензії; 3) змісту; 4) вступу; 5) основної частини; 6) висновків; 7) списку використаних джерел; 8) додатків (за необхідності). 1. Титульний аркуш курсової роботи повинен містити (додаток А): а) найменування вищого навчального закладу та органу, якому він підпорядковується, факультету, а також кафедри, на якій виконана курсова робота; б) найменування навчальної дисципліни, з якої виконується курсова робота; в) тему курсової роботи; г) прізвище, ім’я, по батькові студента, номер навчальної групи; д) науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника; е) місто і рік виконання 2. Рецензія (додатки Б, В) (нім. rezension, лат. Recensio, англ. Review – огляд, оцінка) – це критичний відгук на наукову роботу, що містить зауваження і пропозиції. 3. Зміст курсової роботи (додаток Г) – це план курсової роботи, згідно з яким вона виконується, що містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів, які мають заголовок, зокрема, вступу, загальних висновків, списку використаних джерел. 4. Вступна частина (додаток Д) курсової роботи повинна віддзеркалювати теоретичну роботу автора. У вступі курсової роботи розкривається актуальність теми дослідження, мета і завдання курсової роботи, визначається її об’єкт і предмет, методи дослідження та ступінь її наукового розроблення Розглянемо більш детально компоненти вступу:
Метод – це спосіб досягнення поставленої мети. Метод об’єднує суб’єктивні й об’єктивні аспекти пізнання. Дамо коротку характеристику основних загальнонаукових методів пізнання. Спостереження – це метод безпосереднього вивчення предметів і явищ шляхом реєстрації подій, явищ, ситуацій, фактів тощо за місцем їх безпосереднього виникнення. Порівняння – це метод виявлення відмінностей між об’єктами, знаходження в них спільного за допомогою органів чуття чи спеціальних пристроїв. Підрахунок – це метод знаходження числа, що визначає кількісне співвідношення однотипних об’єктів або їх параметрів, які характеризують ті чи інші властивості. Експеримент – це метод науково-дослідницької діяльності, в результаті якої перевіряється істинність гіпотез або виявляються закономірності об’єктивного світу. Під час експерименту дослідник втручається в процес, який він вивчає, з метою пізнання. При цьому одні умови досліду ізолюються, інші виключаються, а деякі підсилюються або послаблюються. Узагальнення – це метод визначення загального поняття, в якому відображається головне або основне, що характеризує об’єкти певного класу. За допомогою методу узагальнення утворюються нові наукові поняття, формулювання законів і теорій тощо. Абстрагування – це метод відвертання уваги в думках від несуттєвих властивостей, зв’язків, відношень предметів і виділення декількох сторін, що цікавлять дослідника. Абстрагування, як правило, здійснюється в два етапи. На першому етапі визначаються несуттєві властивості, зв’язки тощо, на другому – досліджуваний об’єкт замінюють на інший, більш простий, тобто спрощену модель, яка зберігає головне у складному. Аксіоматичний метод – це метод побудови наукової теорії, при якому деякі твердження (аксіоми) застосовуються без доведень і тоді використовуються для отримання решти знань (за певними логічними правилами). Аналіз – це метод пізнання, при якому предмет дослідження (об’єкт, властивості тощо) розкладається на окремі складові частини. Синтез – це метод поєднання окремих сторін предмета дослідження в єдине ціле. Аналогія – це один із методів наукового пізнання, за допомогою якого одержують знання про предмети і явища на основі їх подібності з іншими. Гіпотетичний метод пізнання передбачає розроблення наукової гіпотези на основі вивчення суті досліджуваного явища за допомогою описаних вище способів пізнання. Потім формулюються гіпотези, складається схема алгоритму (моделі), здійснюються її вивчення, аналіз і розроблення теоретичних положень. У курсових роботах можна використати історичний метод пізнання. Цей метод передбачає дослідження виникнення, формування і розвитку об’єктів у хронологічній послідовності, у результаті чого дослідник одержує додаткове знання про процес, який вивчає. Доречним у курсових роботах буде використання холістичного методу пізнання, який передбачає застосування дуалістичної стратегії формування і трансформації системної цілісності. Крім методів, можна визначити рівні, засоби, правила і прийоми, які застосовувалися дослідником У вступі бажано вказувати також ступінь наукового розроблення проблеми. Остаточне редагування вступної частини роботи доцільно виконувати на завершальній стадії виконання, коли проблема, що досліджується, постає перед автором у повному обсязі. 5. Основна частина курсової роботи (додаток И). Матеріал основної частини курсової роботи студент повинен викладати послідовно, логічно, взаємозв’язувати окремі його розділи, повністю розкриваючи тему роботи. Для цього необхідно приділити увагу сучасним теоретичним і методичним розробкам, розглянути і творчо осмислити відповідну наукову літературу та періодичні видання, визначити своє ставлення до дискусійних питань теми курсової роботи. На основі аналізу емпіричних або звітних даних, особистих вражень та узагальнень потрібно зробити необхідні висновки, висвітлити досягнуті успіхи, зазначити існуючі недоліки, а також висловити пропозиції щодо можливостей подальшого покращання діяльності об’єкта курсової роботи. У розділах основної частини подається: • огляд літератури за темою: окреслюються основні етапи розвитку наукової думки за проблемою курсової роботи, висвітлюються нормативні, наукові та навчальні джерела, визначаються невирішені питання. Під час роботи над курсовою роботою необхідно звернути увагу і на таке питання, як розбивка тексту на абзаци. Кожен абзац повинен містити в собі певну думку, виражену однією чи кількома фразами або реченнями. Під час написання курсової роботи повинні даватися посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться у роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися необхідно на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише у тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання. 6. Висновки з курсової роботи (додаток К). У висновках курсової роботи описуються найбільш важливі теоретичні та практичні результати курсової роботи, зокрема формулювання проблеми (задачі), методи її дослідження, значення для науки і практики, рекомендації щодо наукового та практичного використання результатів для вдосконалення практичної діяльності, обґрунтування їх достовірності тощо . 7. Список використаних джерел та оформлення посилань (додаток Л). Використовуючи у курсовій роботі нормативні чи практичні матеріали, теоретичні положення інших авторів, студент повинен посилатися на відповідні джерела. Категорично не допускаються так звані «запозичення», коли матеріали чи положення видаються за власний доробок студента. Не можна також допускати суцільного цитування відповідних джерел чи іншого їх надмірного використання. Список використаних джерел свідчить про сутність обізнаності студента з теми курсової роботи. До списку не включаються ті джерела, на які немає посилань у тексті і які фактично не були використані студентом. Оформлювати список використаних джерел необхідно так. Список використаних джерел розміщується у порядку згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією. Посилання наводять одразу після закінчення цитати в квадратних дужках, де зазначають порядковий номер джерела у списку використаної літератури, що подається або в алфавітному порядку, або у міру посилань, та відповідні сторінки джерела (наприклад: [5, с. 18], що означає п’яте джерело зі списку використаних джерел, текст посилання знаходиться на вісімнадцятій сторінці, або [8, с. 28-30], що означає восьме джерело зі списку використаних джерел, текст посилання знаходиться з двадцять восьмої по тридцяту сторінку). У випадках використання нормативних актів для посилання використовується лише номер відповідного джерела зі списку використаних джерел (наприклад [10], що означає десяте джерело зі списку використаних джерел. Якщо сторінки не зазначені, то це один із нормативних актів; або [15; 17; 22] – це означає, що використано три нормативних акти, які у списку використаних джерел зазначаються під номерами п’ятнадцять, сімнадцять, двадцять два). До списку використаних джерел рекомендується включати основну та спеціальну літературу з теми, яка досліджується і на яку в роботі є посилання та виноски. Розміщувати матеріали у списку використаних джерел рекомендується в такій послідовності: 1. Нормативні матеріали. 2. Спеціальна література. 3. Практичні матеріали. 1. Нормативні матеріали. Під цим найменуванням подається перелік правових актів, що використані в курсовій роботі. Порядок розміщення нормативних актів залежить від їх юридичної сили. Найвищу юридичну силу має Конституція України. Вона відкриває перелік, потім ідуть міжнародні правові акти. Далі зазначаються використані закони, у тому числі кодекси, Укази Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти із зазначенням офіційного джерела, в якому вони опубліковані. Наприклад: 1. Про акціонерні товариства : Закон України від 17 вересня 2008 року // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 50-51. – Ст. 384. 2. Кодекс адміністративного судочинства // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35. – Ст. 446. 3. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40-41. – Ст. 492. 4. Про заходи щодо забезпечення надання інформації з питань соціально-економічної ситуації в Україні : Указ Президента України від 12 травня 2009 року № 299-09 // Урядовий кур’єр. – 2009. – 14 травня. 5. Про стимулювання розвитку підприємницької діяльності в умовах світової фінансової кризи : Указ Президента України від 22 червня 2009 року № 466/09 // Урядовий кур’єр. – 2009. – 24 червня. 6. Про утворення Державної міграційної служби України : Постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2009 року № 643 // Урядовий кур’єр. – 2009. – 26 червня. 7. Про затвердження Положення про Державну судову адміністрацію України : Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 14 // Урядовий кур’єр. – 2009. – 16 січня. 8. Про перелік робіт із підвищеною небезпекою : Наказ Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 30 листопада 2008 року № 128. – К., 2008. 2. Спеціальна література. Найбільш доцільним є алфавітний спосіб розміщення літературних джерел, коли прізвища авторів і назв (якщо автор не зазначений) розміщуються за алфавітом. До цього списку включаються підручники, посібники, монографії, збірники наукових праць, їх складові частини, статті, тези доповідей, дисертації, автореферати дисертацій тощо. Наприклад: 1. Булгакова І. В. Господарське право України / І. В. Булгакова. – К.: Прецедент, 2006. – 346 с. 2. Вінник О. М. Господарське право: Навч. посібник / О. М. Вінник. – 2-ге вид., змін. та допов. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 766 с. 3. Голяк Л. В. Господарське право / Л. В. Голяк. – К. : МАУП, 2006. – 200 с. 4. Господарське право: навчальний посібник у схемах і таблицях / за заг. ред. М. Л. Шелухіна. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 616 с. 5. Господарське право: підручник / О. П. Подцерковний, О. О. Квасніцька, А. В. Смітюх та ін.; за ред. О. П. Подцерковного. – X.: Одіссей, 2010. – 640 с. 6. Господарське право України: навчальний посібник / за заг. ред. проф. Н. О. Саніахметової. – X.: Одіссей, 2005. – 608 с. 7. Кравчук С. Й. Господарське право України / С. Й. Кравчук. – К.: Кондор, 2007. – 264 с. 8. Мельник О. О. Господарське право: навч.-метод. посібник для сам. вивч. дисц. / О. О. Мельник. – К.: КНЕУ, 2005. – 208 с. 9. Мілаш В. С. Господарське право: курс лекцій у двох частинах / В. С. Мілаш. – Харків: Право, 2008. – Ч. 1. – 496 с. 10. Несинова С. В. Господарське право України : навч. посіб. / С. В. Несинова, В. С. Воронко, Т. С. Чебикіна; за заг. ред. С. В. Несинової. – К.: Центр навчальної літератури, 2012. – 564 с. 11. Смолін Г. В. Господарське право України. Загальна частина: навчальний посібник / Г. В. Смолін. – Львів, 2008. – 467 с. 12. Хозяйственное право Украины: учебник / под ред. А. С. Васильева, О. П. Подцерковного. – Харьков: ООО “Одиссей”, 2005. – 464 с. 13. Щербина В. С. Господарське право: підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 480 с. 3. Практичні матеріали. Зазначається джерело запозичення практичних матеріалів. Наприклад: 1. Архів Деснянського районного суду м. Чернігова. 2005. Справа № 2-179 щодо виплати заборгованості із заробітної плати Івановій А.А. 2. Центральний державний історичний архів України (м. Київ). – Ф.133. – Оп.1. – Арк. 2. Бібліографічний опис здійснюють за вимогами ВАК України (Бюлетень ВАК України. – 2009. – № 5. – С. 26-30). Бібліографічний опис роблять мовою документа. З метою компактності бібліографічного опису при його складанні слова і словосполучення скорочують, окрім назви документа. 8. Додатки. У додатках розміщують допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття курсової роботи: статистичні дані, результати аналізу юридичних справ, проекти нормативно-правових актів, опис приватних методик та результатів соціологічного, економічного, психологічного дослідження.
КЕРІВНИЦТВО КУРСОВОЮ РОБОТОЮ
Основними формами керівництва курсовою роботою є:
Попередні консультації Попередні консультації, зокрема, включають:
У результаті попередніх консультацій студент повинен одержати чіткі і конкретні орієнтири того, що являє собою курсова робота і що він повинен зробити на початковому етапі її написання.
Погодження плану курсової роботи і визначення індивідуального завдання Як правило, ця форма керівництва курсовою роботою передбачає:
Як результат, на цьому етапі повинен бути вироблений і узгоджений основний варіант (кілька варіантів) плану курсової роботи, а також, керуючись планом роботи, науковий керівник дає студенту індивідуальне завдання.
Поточні консультації Поточні консультації проводяться під час звернення студента до наукового керівника і можуть стосуватися: а) узагальнення юридичної, перш за все правозастосовчої практики та опрацювання інших матеріалів (розроблення анкет, їх заповнення, методика узагальнення, робота з архівними матеріалами тощо); б) використання практичних матеріалів у курсовій роботі (наведення витягів із процесуальних документів, статистичних даних, окремих положень з узагальнень правозастосовчої практики тощо); в) уточнення позиції студента щодо окремих спірних питань, які розглядаються в курсовій роботі; г) формулювання пропозицій щодо вдосконалення законодавства та юридичної практики, інших рекомендацій практичного характеру. У результаті поточних консультацій студент повинен одержати від керівника конкретну допомогу у вирішенні тих питань, які виникають у нього в процесі створення першого варіанта курсової роботи.
Перевірка курсової роботи Перевірка курсової роботи починається з перевірки її першого варіанта, підготовленого студентом. За домовленістю між керівником і студентом це може бути поетапна перевірка окремих розділів курсової роботи, що здійснюється у ході її написання, або перевірка першого варіанта курсової роботи в цілому. Ознайомлюючись із текстом відповідного розділу, керівник формулює конкретні зауваження та інші міркування на полях чи на окремому аркуші. Він дає загальну оцінку всьому розділу, в якій, зокрема, зазначається: - наскільки представлений варіант відповідає вимогам, встановленим до написання курсової роботи; - зауваження, які, на думку керівника, обов’язково повинні враховуватися студентом при доопрацюванні; - зауваження та рекомендації, які бажано врахувати для підвищення рівня якості курсової роботи. Після доопрацювання студент повторно подає науковому керівнику, як правило, лише ті частини курсової роботи, щодо яких були зауваження та рекомендації. Керівник, якщо потрібно, формулює нові зауваження та рекомендації. Якщо студент відмовляється враховувати зауваження чи рекомендації наукового керівника, останній попереджає студента про те, які наслідки, на його думку, це матиме – негативний відгук, зниження оцінки курсової роботи під час її захисту, можливий недопуск до захисту взагалі тощо. Результатом перевірки науковим керівником одного чи кількох варіантів курсової роботи повинні бути зроблені конкретні висновки щодо відповідності представленого варіанта тим вимогам, які ставляться до курсової роботи у ВНЗ.
Терміни здачі та рецензування курсових робіт Термін подання підготовленої і належним чином оформленої курсової роботи на кафедру для рецензування визначається з урахуванням навчального плану відповідної форми навчання та особливостей його виконання в поточному навчальному році. Термін подання курсових робіт на відповідну кафедру встановлюється розпорядженням декана факультету. Кафедри приймають курсові роботи на рецензування в межах установленого терміну і ведуть журнал реєстрації курсових робіт Прийом курсових робіт кафедрою після встановленого терміну можливий лише за наявності поважних причин затримки та з письмового дозволу декана факультету за попередньою згодою завідувача відповідної кафедри та наукового керівника.
Написання відгуку на курсову роботу Після подання студентом остаточного варіанта курсової роботи науковий керівник пише офіційний відгук на неї. Відгук наукового керівника, його виступ на захисті курсової роботи є необхідним елементом її творчого та критичного обговорення, гарантом виконання встановлених вимог та об’єктивності оцінки. Зміст такого відгуку залежить від конкретних висновків, які керівник зробив після перевірки остаточного варіанта курсової роботи. Якщо поданий варіант, на думку наукового керівника, повністю відповідає вимогам, що ставляться до курсової роботи у ВНЗ, керівник у загальній формі відзначає це у відгуку і робить висновок про можливість допуску його до захисту. Якщо поданий варіант, на думку наукового керівника, в основному відповідає вимогам, що ставляться до курсової роботи у ВНЗ, він зазначає це у відгуку. Одночасно керівник може навести конкретні недоліки поданого варіанта роботи, а також вказати, які його зауваження не були враховані студентом. У кінці відгуку він робить висновок про можливість допуску поданого варіанта роботи до захисту. У випадку, коли поданий варіант, на думку наукового керівника, в цілому не відповідає вимогам, що ставляться до курсової роботи у ВНЗ, він відзначає це у відгуку. Одночасно керівник зобов’язаний навести найбільш істотні недоліки поданого варіанта, а також зазначити, які його зауваження не були враховані студентом. У кінці відгуку він робить висновок про неможливість допуску поданого варіанта курсової роботи до захисту. Відгук наукового керівника роботи пишеться в довільній формі із зазначенням:
Наявність відгуку на курсову роботу є необхідною.
ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Захист курсових робіт здійснюється згідно із графіками, підготовленими кафедрою та затвердженими деканом. Захист курсової роботи є публічним і здійснюється перед комісією у складі наукового керівника та члена комісії і проходить за певною процедурою. Вона передбачає: - виступ студента; - відповіді студента на зауваження членів комісії у відгуку; - запитання членів комісії до студента і його відповіді; - оцінка курсової роботи з урахуванням її захисту. Результати захисту курсової роботи оцінюються за чотирибальною шкалою («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно») (додаток М) відповідно до Критеріїв оцінювання курсової роботи та системи оцінювання знань студентів за кредитно-модульною системою.
Виступ студента Студент готує тези свого виступу чи повний його текст, як правило, заздалегідь. Термін виступу встановлюється в межах 7-10 хвилин. Текст виступу включає: - обґрунтування студентом актуальності обраної ним теми курсової роботи; - визначення об’єкта, предмета та мети дослідження; - висвітлення найбільш важливих теоретичних і практичних проблем із теми роботи, визначення власної позиції щодо спірних питань; - конкретні висновки, пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення законодавства, поліпшення юридичної, економічної, соціальної, психологічної практики, подальших наукових досліджень із теми курсової роботи тощо.
Запитання і відповіді Після виступу студент повинен відповісти на запитання, які можуть бути поставлені йому присутніми. Ставити запитання можуть не тільки члени комісії, а й усі присутні на захисті курсової роботи особи. Запитання повинні стосуватися змісту чи форми курсової роботи, а також окремих положень, сформульованих студентом під час його виступу. Відповіді на запитання повинні бути короткими, аргументованими і конкретними. Вони повинні показати рівень загальної юридичної грамотності та рівень підготовки студента за обраною темою дослідження. На всі зауваження, викладені у відгуках та рецензіях, вступах під час захисту роботи, студент зобов’язаний дати вичерпні відповіді. Хід захисту фіксується у протоколі засідання комісії.
Оцінка з курсової роботи Текст курсової роботи та виступ студента є підставою для попередніх висновків щодо оцінки курсової роботи, сумлінності та самостійності студента в роботі над обраною темою дослідження. Після захисту курсових робіт комісія фіксує оцінку студента у відповідних документах (додаток Н). Кращі роботи можуть бути рекомендовані на конкурси і виставки, на конференції, а також до друку у студентських збірниках. Надалі курсові роботи зберігаються на відповідній кафедрі упродовж одного року. По його закінченні лаборант кафедри складає акт списання курсових робіт та відгуків, який затверджується завідувачем кафедри. Після цього курсові роботи перериваються навпіл і передаються коменданту навчального корпусу для здачі в макулатуру. Керівництво курсовими роботами студентів юридичного факультету Сумського державного університету здійснюється згідно із «Посадовими обов’язками науково-педагогічних працівників щодо організації керівництва роботою з написання та захисту курсових робіт із предметів, що передбачені навчальними планами» та з метою надання студентові необхідної допомоги в процесі її написання, а також здійснення контролю за дотриманням тих вимог, що ставляться до курсової роботи у ВНЗ. Консультація щодо захисту курсової роботи проводиться науковим керівником, який пояснює процедуру захисту курсової роботи студентом. Додаток А (обов’язковий) Міністерство освіти і науки України Сумський державний університет Юридичний факультет Кафедра адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки
П.І.П/б студента (повністю)
Курсова робота з дисципліни на тему
____курс____ група Науковий керівник: ( науковий ступінь, П.І.П/б)
Робота подана Робота допущена Робота захищена з на кафедру до захисту оцінкою________ «___»____20__р. _______________ «___»____20___ р Науковий керівник Голова комісії: «___»______20__р. ______________ ( П.І.П/б) Члени комісії: ______________ ( П.І.П/б) ______________ ( П.І.П/б) ______________ ( П.І.П/б)
Суми 20___
Додаток Б (обов’язковий) (для заочної форми навчання) Сумський державний університет Кафедра _________________________ (назва кафедри) Дисципліна ____________________________ (назва дисципліни) Рецензія на курсовий проект (роботу) ___________________________ (назва роботи) реєстраційний номер роботи _________ студент _________________________________групи_______________
Керівник (підпис )_____________________________________(посада П.І.П/б) Додаток В (обов’язковий) (для денної форми навчання)
Рецензія на курсову роботу З дисципліни ________________________________________ На тему _____________________________________________ П.І.П/б (студента) ____________________________________ Група ______________ Курс ___________________________ Дата отримання курсової роботи «____»_____20__року. Зміст рецензії _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Рецензент ____________ ______________ _____________ (Дата) (підпис) (П.І.П/б)
Додаток Г (обов’язковий)
ЗМІСТ
ВСТУП 3
Розділ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНИХ ПІДПРИЄМСТВ 5
1.1. Державна реєстрація припинення діяльності приватних підприємств: загальні положення 5 1.2. Способи та підстави для проведення державної реєстрації припинення діяльності приватних підприємств 9
Розділ 2. ПОРЯДОК ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНИХ ПІДПРИЄМСТВ 14
2.1. Державна реєстрація припинення діяльності приватного підприємства в результаті реорганізації 14 2.2. Державна реєстрація припинення діяльності приватного підприємства в результаті ліквідації 18
Розділ 3. ПРИПИНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРИВАТНИХ ПІДПРИЄМСТВ: НОВОВВЕДЕННЯ ТА ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ 25
ВИСНОВКИ 28
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 29
ДОДАТКИ 30 Додаток Д (обов’язковий)
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Зважаючи на умови сьогодення, підприємницькі відносини складають серцевину ринкової економіки. А головною ланкою, первинним осередком цих відносин є підприємство. Приватні підприємства, як і інші види підприємств, виступаючи учасниками економічних відносин, є провідниками, що поєднують особисті інтереси із суспільними. Удосконалення правового статусу приватних підприємств та підвищення ефективності їх господарювання є невід’ємним елементом стратегії розвитку економіки України. На сьогодні значна кількість видів та організаційно-правових форм підприємств породжують на практиці безліч питань щодо визначення особливостей їх правового статусу і відповідно застосування певних положень чинного законодавства України. Досить важливим питанням є порядок державної реєстрації припинення діяльності приватних підприємств. Відповідно до норм чинного законодавства України припинення діяльності приватного підприємства здійснюється шляхом передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам – у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державних органів, прийнятим у випадках, передбачених законом. Мета і завдання курсової роботи. Метою цієї курсової роботи є комплексне дослідження питань державної реєстрації припинення діяльності приватних підприємств. Відповідно до поставленої мети основними завданнями дослідження є такі:
Продовження додатка Д
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження виступає державна реєстрація припинення юридичної особи. Предметом дослідження виступає державна реєстрація припинення діяльності приватних підприємств як юридичних осіб. Методи дослідження. Під час написання курсової роботи були використані такі методи дослідження, як хронологічний метод (дослідження об’єкта у часовому розрізі), літературний метод (опрацювання спеціальної та нормативної літератури, періодичних видань), методи аналізу та синтезу, метод узагальнення. Ступінь наукового розроблення теми дослідження. В українській правовій науці окремі питання створення і діяльності певних видів підприємств висвітлювалися у працях А. Асаулюка, О. Кібенка, О. Вінника, М. Ісакова, В. Мамутової, Н. Саніахметової, Г. Пронської, І. Труша, О. Щербини та ін. При цьому комплексного дослідження щодо державної реєстрації припинення діяльності приватних підприємств на сьогодні не існує.
Додаток Е (обов’язковий)
ЗРАЗОК ВИЗНАЧЕННЯ ОБ’ЄКТА ТА ПРЕДМЕТА КУРСОВОЇ РОБОТИ
ТЕМА «КОРПОРАТИВНІ ПРАВА» Об’єктом дослідження є корпоративні правовідносини, як особливий вид господарських правовідносин. Предметом дослідження є корпоративні права учасників (засновників) господарських товариств та правовідносини, що складаються з приводу їх набуття та здійснення.
ТЕМА «ЦІНИ І ЦІНОУТВОРЕННЯ В СИСТЕМІ ГОСПОДАРЮВАННЯ» Об’єктом дослідження є правові відносини, що виникають при встановленні цін та ціноутворення в системі господарювання. Предметом дослідження є правове регулювання ціноутворення і цін у системі господарювання.
ТЕМА «ВИКОНАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ. ПРИПИНЕННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ» Об’єктом курсової роботи є господарські зобов’язання. Предметом цієї курсової роботи є низка взаємовідносин, що виникають у процесі виконання господарських зобов’язань між суб’єктами господарювання та їх припиненням. Додаток Ж (обов’язковий)
ПРИКЛАДИ МЕТОДІВ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
Метод – це спосіб відображення дійсності та її взаємозв’язків. Метод завжди є об’єктивним і слугує програмою побудови і практичного застосування теорії. Одночасно з цим метод суб’єктивний, оскільки є знаряддям думки дослідника та передбачає його суб’єктивні особливості. Методи досліджень бувають: загальні, що діють у всіх галузях науки і на всіх етапах дослідження; загальнонаукові, тобто придатні для всіх наук; часткові – для певних наук; спеціальні – для однієї специфічної науки. Такий поділ методів завжди умовний, оскільки в міру розвитку пізнання науковий метод може переходити з однієї категорії в іншу. Коротка характеристика основних загальнонаукових методів пізнання. Спостереження – це метод безпосереднього вивчення предметів і явищ за допомогою органів чуття без втручання в процес з боку дослідника. Є багато видів спостережень залежно від різних чинників. 1. Від ступеня активності спостерігача в досліджуваній ситуації спостереження бувають включені і невключені. Включені спостереження – це спостереження, при якому дослідник тією чи іншою мірою безпосередньо включений у досліджуваний процес. Невключене спостереження – це спостереження, при якому дослідник перебуває поза процесом чи явищем, які вивчає, тобто є зовнішнім спостерігачем. 2. За умовами організації спостереження бувають польові та лабораторні. Польове спостереження – це спостереження, яке застосовують у реальній життєвій ситуації. Лабораторне спостереження – це таке, при якому об’єкт вивчення знаходиться в штучно створених умовах. Його найчастіше Продовження додатка Ж застосовують в експериментальних дослідженнях. 3. Залежно від наявності елементів контролю за проведенням спостереження вони бувають контрольовані та неконтрольовані. Контрольоване спостереження – це таке, при проведенні якого дослідник працює за строго визначеною програмою, його робота контролюється дослідницькою групою. Неконтрольоване спостереження – це спостереження, яке проводиться без контролю за діями спостерігача. 4. За ступенем регулярності спостереження бувають випадкові та систематичні. При випадковому спостереженні вивченню підлягають раніше не заплановані дії, ситуації, явища. Характерною рисою систематичних спостережень є регулярність фіксації дій, ситуацій, процесів протягом певного часу: кожен день, один раз в тиждень, щомісяця і т. д. 5. За характером спостереження бувають: відкриті, приховані, самоспостереження. При відкритих спостереженнях спостерігач не таїться від об’єктів спостереження. Приховані спостереження – це спостереження, коли спостерігач є членом колективу, який вивчає, але про це ніхто не знає. Самоспостереження – це коли об’єкт спостереження фіксує особисто ті чи інші аспекти свого самопочуття. Порівняння – це виявлення відмінностей між об’єктами матеріального світу або знаходження в них спільного за допомогою органів чуття чи спеціальних пристроїв. Підрахунок – це знаходження числа, що визначає кількісне співвідношення однотипних об’єктів або їх параметрів, які характеризують ті чи інші властивості. Наприклад, визначення кількості заготовок однакових розмірів, числа зубів пилки тощо. Вимірювання – це фізичний процес визначення числового значення певної величини шляхом порівняння її з еталоном. Експеримент – це одна зі сфер людської практики, у результаті якої перевіряється істинність гіпотез або виявляються закономірності об’єктивного світу. Під час експерименту Продовження додатка Ж дослідник втручається в процес, який він вивчає, з метою пізнання. Експериментальне дослідження об’єкта або явища має певні переваги порівняно зі спостереженням, а саме: дозволяє вивчати явища в «чистому вигляді» за допомогою відкидання побічних факторів; досліджувати окремі властивості об’єкта, а не їх сукупність. Експеримент виконує 2 основні функції: 1) теоретичну, яка полягає в перевірці наукової гіпотези щодо причинних зв’язків між явищами; 2) практичну, що полягає у досягненні певного ефекту у практично-перетворювальній діяльності. Експерименти класифікують за різними чинниками: 1) за характером об’єкта та предмета дослідження експерименти бувають реальні та уявні. Реальні експерименти здійснюються за генеральною або вибірковою сукупністю. Уявні експерименти здійснюють шляхом маніпулювання інформацією про реальні об’єкти без втручання у хід подій; 2) за специфікою поставленого завдання розрізняють наукові та прикладні експерименти. Наукові експерименти націлені на одержання нових знань. Прикладні експерименти є елементом управлінської діяльності; 3) за логічною структурою доведення гіпотези розрізняють паралельні та послідовні експерименти. При проведенні паралельного експерименту одночасно задіяні дві групи – контрольна та експериментальна, ідентичні за своїми основними характеристиками. При послідовному експерименті аналізові піддається одна й та сама група. Доведення гіпотези спирається на порівняння стану досліджуваного об’єкта до і після впливу експериментальної змінної; 4) за рівнем вимог до проведення ситуації експерименти поділяють на лабораторні, польові та чисті. Для лабораторних експериментів створюють спеціальні умови. Польовий експеримент проводиться за природних умов, звичайних для діяльності групи. Чистим експеримент називають тоді, коли учасники не знають про його проведення. Продовження додатка Ж Узагальнення – визначення загального поняття, в якому відображається головне або основне, що характеризує об’єкти певного класу. Це засіб для утворення нових наукових понять, формулювання законів і теорій. Абстрагування – це відвернення уваги в думках від несуттєвих властивостей, зв’язків, відношень предметів і виділення декількох сторін, що цікавлять дослідника. Абстрагування, як правило, здійснюється в два етапи. На першому етапі визначаються несуттєві властивості, зв’язки тощо, на другому – досліджуваний об’єкт замінюють на інший, більш простий, тобто на спрощену модель, що зберігає головне у складному. Розрізняють такі види абстрагування: ототожнювання (утворення понять шляхом об’єднання предметів, виділених за своїми властивостями, в особливий клас); ізолювання (відокремлення властивостей, невід’ємно пов’язаних із предметами); конструктивізація (не береться до уваги невизначеність меж реальних об’єктів); припущення можливого здійснення. Формалізація – відображення об’єкта або явища у знаковій формі певної спеціальної мови (математичної, статистичної тощо) і забезпечення можливості дослідження реальних об’єктів та їх властивостей через формальне дослідження відповідних знаків. Аксіоматичний метод – спосіб побудови наукової теорії, при якому деякі твердження (аксіоми) приймаються без доведень і тоді використовуються для отримання решти знань (за певними логічними правилами). Загальновідомою, наприклад, є аксіома паралельності ліній, яка прийнята в геометрії без доведення. Аналіз – метод пізнання, при якому предмет дослідження (об’єкт, властивості тощо) розкладається на окремі складові частини. У зв’язку з цим аналіз лежить в основі аналітичного методу досліджень.
Продовження додатка Ж Синтез – це поєднання окремих сторін предмета дослідження в єдине ціле. Аналіз і синтез взаємозв’язані та уособлюють єдність протилежностей. Розрізняють такі види аналізу і синтезу: прямий, або емпіричний, метод (використовують для виділення окремих частин об’єкта); елементно-теоретичний метод (базується на уявленнях про причинно-наслідкові зв’язки різних явищ); структурно-генетичний метод (вилучення зі складного явища таких елементів, які створюють вирішальний вплив на решту сторін об’єкта). Важливими поняттями в теорії пізнання є індукція – умовивід від фактів до деякої гіпотези та дедукція – умовивід, в якому висновок про деякий елемент множини робиться на основі знань загальних властивостей усієї множини. Найважливіше правило дедукції формулюється так: «Якщо із висловлювання А випливає висловлювання Б, а висловлювання А є істинним, то В також є істинним». Одним із методів наукового пізнання є аналогія, на допомогою якої одержують знання про предмети і явища на основі їх подібності з іншими. Ступінь ймовірності (достовірності) умовиводу за аналогією залежить від кількості подібних ознак у явищах, що поширюються (чим їх більше, тим більшу ймовірність має умовивід, і вона підвищується, якщо зв’язок одержуваної ознаки з будь-якою іншою ознакою є відомим відносно точно). Аналогія тісно пов’язана з моделюванням, або модельним експериментом. Якщо звичайний експеримент взаємодіє з об’єктом дослідження, то в моделюванні такої взаємодії немає, тому що експеримент проводиться не власне з об’єктом, а із його замінником. Гіпотетичний метод пізнання передбачає розроблення наукової гіпотези на основі вивчення суті досліджуваного явища за допомогою описаних вище способів пізнання. Потім формулюються гіпотези, складаються моделі, здійснюються їх вивчення, аналіз і розроблення теоретичних положень.
Продовження додатка Ж У дослідженнях часто використовують історичний метод пізнання. Цей метод передбачає дослідження історичної динаміки. При гіпотетичному методі пізнання дослідник часто звертається до ідеалізації – створення в думках об’єктів, які практично нездійсненні. У результаті ідеалізації реальні об’єкти позбавляються деяких властивостей і наділяються гіпотетичними властивостями. Під час дослідження окремих систем із різновидними зв’язками, що характеризуються як безперервністю та детермінованістю, так і дискретністю та випадковістю, використовуються системні методи (дослідження операцій, теорія масового обслуговування, теорія керування, теорія множин тощо). Зараз такі методи набули широкого застосування завдяки використанню сучасних ЕОМ. Під час аналізу явищ і процесів у складних системах виникає потреба розгляду більшої кількості факторів (ознак), серед яких важливо вміти виділити за допомогою методу ранжування головне і виключити другорядні фактори, які істотно не впливають на досліджуваний об’єкт. Цей метод допускає підсилення основних і послаблення другорядних факторів, тобто розміщення факторів за визначеними правилами в ряд спадної або зростаючої послідовності. Рівні методів наукових досліджень Залежно від мети, завдання досліджень і необхідних результатів методи наукового пізнання умовно поділяють на декілька рівнів: емпіричний, експериментально-теоретичний, теоретичний і метатеоретичний. Методи емпіричного рівня: спостереження, порівняння, рахунок, вимірювання, тести, метод проб і помилок та ін. Методи цієї групи конкретно пов’язані з явищами, що вивчаються, і використовуються на етапі формування наукової гіпотези. Методи експериментально-теоретичного рівня: експеримент, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання, Продовження додатка Ж гіпотетичний, історичний та логічний. Вони допомагають досліднику виявити ті чи інші достовірні факти та об’єктивні прояви під час дослідження процесів. За допомогою цих методів здійснюється накопичення фактів та їх перехресна перевірка. Необхідно зазначити, що факти мають науково-пізнавальну цінність лише в тих випадках, коли вони систематизовані, між ними розкриті невипадкові залежності та визначені причини наслідків. Таким чином, завдання виявлення істини потребує не тільки збору фактів, а й правильного їх теоретичного оброблення. Початкова систематизація фактів та їх аналіз виконуються вже в процесі спостережень, міркувань, експериментів, оскільки ці методи передбачають не тільки чуттєве сприйняття предметів і явищ, але й їх відбір, класифікацію, обдумування сприйнятого матеріалу, його фіксування. Методи теоретичного рівня: абстрагування, ідеалізація, формалізація, аналіз і синтез, індукція і дедукція, аксіоматика, узагальнення та ін. На теоретичному рівні проводяться логічні дослідження зібраних фактів, розроблення понять, суджень та виконання умовиводів. У процесі цієї роботи співвідносяться попередні наукові уявлення з новими, що виникають. На теоретичному рівні наукове мислення звільняється від емпіричного опису, створюється теоретичне узагальнення. Таким чином, новий теоретичний зміст знань надбудовується над емпіричними знаннями. На теоретичному рівні пізнання науковці використовують логічні методи подібності або відмінності, розробляють нові системи знань або вирішують завдання подальшого узгодження теоретично розроблених систем із накопиченими новими експериментальними результатами. До методів теоретичного рівня відносять діалектичний метод і метод системного аналізу. За допомогою цих методів досліджуються власне теорії й розробляються шляхи їх побудови, вивчається система положень і понять певної теорії, з’ясовуються межі її застосування, способи запровадження Продовження додатка Ж нових понять, обґрунтовуються шляхи синтезу декількох теорій. Центральним завданням цього рівня досліджень є пізнання умов формалізації наукових теорій і вироблення формалізованих мов, так званих метамов. Рівні методів наукових досліджень відрізняються: глибиною, повнотою і всебічністю дослідження об’єкта; цілями, методами досягнення та способами вираження знань; ступенем значущості в них чуттєвого та раціонального пізнання. Отже, на емпіричному рівні здійснюються спостереження за об’єктами, фіксуються факти, проводяться експерименти, виявляються емпіричні співвідношення та закономірні зв’язки між окремими явищами. На теоретичному рівні створюються системи знань, теорії, в яких розкриваються загальні та необхідні зв’язки, формулюються закони в їх системній єдності та цілісності. На емпіричному рівні вивчення процесів та явищ є поверхневим; встановлюються чуттєво фіксовані зв’язки між явищами без заглиблення в суттєві зв’язки та відношення. На теоретичному рівні досліджень головним завданням розкриття суттєвих причин та зв’язків між явищами. На цьому рівні домінує раціональне пізнання. Методи обох рівнів органічно взаємозв’язані і взаємообумовлюють один одного у цілісній структурі наукового пізнання. Емпіричне переходить у теоретичне, а те, що спочатку було теоретичним, на більш високому етапі розвитку стає емпірично доступним.
Додаток И (обов’язковий)
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ
1.1. Державна цінова політика: загальні положення
Визначено низку ціноутворюючих термінів, яких до цього часу не було або які визначалися підзаконними актами. З-поміж таких термінів у Законі, а саме статті 1 терміни вживаються в такому значенні:
1.2. Основні напрями державної цінової політики
Державна цінова політика є складовою частиною державної економічної та соціальної політики і спрямована на забезпечення:
Продовження додатка И
Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері ціноутворення:
Додаток К (обов’язковий)
ВИСНОВКИ
Верховна Рада України ухвалила нову редакцію Закону «Про ціни і ціноутворення». Як передає кореспондент УНІАН, за таке рішення проголосували 263 із 411 народних депутатів України, зареєстрованих у сесійній залі. Цей закон визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення. Із 3 серпня 2012 року набрала чинності нова редакція Закону «Про ціни та ціноутворення» від 21.06.2012 р. №5007-VI. Відповідно втратив чинність колишній Закон «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.90 р. №507-XII. Багато у чому новий Закон №5007-VI повторює норми попередньої редакції Закону від 03.12.90 р. №507-XII. Проте є й кардинальні зміни. Крім того, деталізовано деякі поняття, до яких необхідно звертатися при встановленні цін із суб’єктами господарювання. Наприклад, у Законі № 507 із чотирнадцяти статей лише дві були присвячені контролю за додержанням державної дисципліни цін та відповідальності за порушення державної дисципліни цін. Тобто контроль та відповідальність, виходячи із кількості статей у Законі № 507, займали 1/7 його частину. У Законі про ціни цим питанням із двадцяти статей присвячено п’ять, тобто 1/4 частина. І присвячена ця частина більш детальному врегулюванню питань щодо органів державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення, їх основних функцій та прав, державного спостереження у сфері ціноутворення, адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення. Тобто Закон про ціни порівняно із Законом № 507 більше уваги приділяє питанням контролю та штрафів.
Продовження додатка К Одразу помітно, що більш урегульованою стала «каральна» функція Закону про ціни. Ключові зміни стосуються штрафних санкцій за недотримання вимог цінової політики. Закон встановлює такі адміністративно-господарські санкції стосовно підприємств:
Додаток Л (обов’язковий)
ЗРАЗОК ОФОРМЛЕННЯ ПОСИЛАНЬ
Суб’єкти господарювання відповідно до ч. 4 ст. 175 ГК можуть, незалежно від статутної мети своєї діяльності, брати на себе зобов’язання про господарську допомогу у вирішенні питань соціального розвитку населених пунктів, їх місцезнаходження, у будівництві й утриманні соціально-культурних об’єктів та об’єктів комунального господарства і побутового обслуговування, надавати іншу господарську допомогу з метою вирішення місцевих проблем. Суб’єкти господарювання мають право брати участь у формуванні відповідних фондів місцевих рад, якщо інше не встановлено законом, та у виконанні робіт щодо комплексного економічного і соціального розвитку територій [8]. Суб’єкт господарювання, який відповідно до закону та своїх установчих документів зобов’язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством. Суб’єкт господарювання, який безпідставно ухиляється від виконання публічного зобов’язання, повинен відшкодувати другій стороні завдані цим збитки в порядку, визначеному законом [4, с. 213].
Додаток М (обов’язковий)
КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
«ВІДМІННО»
Вступ. Дано обґрунтування вибору даної теми, визначені її актуальність, мета та завдання, об’єкт та предмет дослідження, з’ясовані його методологія та методи, а також ступінь наукового розроблення обраної теми. Окреслені теоретична база та нормативна основа курсової роботи. У разі вивчення судової практики необхідно визначити емпіричну базу. Основна частина. Зміст основної частини відповідає плану курсової роботи та свідчить про дослідження студентом значної кількості (не менше 25) інформаційних джерел (як вітчизняних, так і зарубіжних авторів). Основні поняття та визначення сформульовані шляхом аналізу та логічного структурування опрацьованих джерел інформації. Узагальнення та висновки з кожного розділу повинні відповідати викладеному змісту, тобто бути логічним завершенням проведеного в цьому розділі дослідження. Висновки. Сформульовані адекватні, логічні та конкретні висновки всієї курсової роботи. Чітко сформульоване власне бачення (точка зору) проблеми з теми дослідження, а також продемонстроване особисте розуміння можливості удосконалення або зміни усталених теорій, що сприятимуть правозастосуванню тієї чи іншої норми. Додатки повинні включати інформаційні джерела, які відіграють роль доповнення (підтвердження або спростування та ін.) предмета дослідження і які не ввійшли до основного тексту. За своїм змістом додатки використані як допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття курсової роботи: процесуальні документи (їх копії), а також схеми, таблиці, описи приватних методик та результатів соціологічного, економічного, психологічного досліджень. Продовження додатка М Мова та стиль викладення. Курсова робота виконується винятково українською мовою. Цитати, вміщені в основний зміст роботи, повинні бути перекладені українською мовою. Спосіб написання – поєднання академічного (абстрактне, теоретичне спрямування дослідження), ділового (який стосується суті справи, її реалізації; сприятливий, корисний для пізнання) та практичного (зв’язок з життєвими, реальними потребами, можливостями; важливий для життя та пов’язаний із застосуванням на практиці знань у певній галузі) стилів. Використана термінологія повинен відповідати галузі, в якій проводиться дослідження. Посилання та цитати повинні бути грамотно оформлені, наведені адекватно тексту та збігатися з оригіналом (офіційним виданням). Зовнішній вигляд роботи охайний. Оформлення. Згідно з методичними вказівками щодо написання курсових робіт студентами.
«ДОБРЕ»
Вступ. Дано обґрунтування вибору даної теми, визначені її актуальність, мета та завдання, об’єкт та предмет, з’ясовані методологія та методи дослідження, а також ступінь наукового розроблення теми дослідження. Окреслені теоретична база та нормативна основа курсової роботи. У разі вивчення судової практики необхідно визначити емпіричну базу. Однак спостерігається неточність (неузгодженість), неповна обґрунтованість та/або неповнота формулювань. Основна частина. Зміст основної частини відповідає плану курсової роботи та свідчить про дослідження студентом значної кількості (не менше 25) інформаційних джерел (як вітчизняних, так і зарубіжних авторів). Основні поняття визначені. При опрацюванні та аналізі джерел інформації спостерігаються помилки та/або неточності логічного структурування змісту (тексту) роботи. Не завжди має місце критичний аналіз дослідженого матеріалу та формулювання Продовження додатка М власного ставлення до отриманої інформації. Зроблені узагальнені або часткові висновки до кожного розділу. Висновки. Сформульовані узагальнені висновки з теми курсової роботи. Поверхнево або нечітко виражена власна точка зору та/або власне бачення на визначену проблему (предмет дослідження). Автором продемонстроване розуміння можливості використання результатів проведеного дослідження на практиці, однак не визначені способи їх впровадження. Додатки повинні включати інформаційні джерела, які відіграють роль доповнення (підтвердження або спростування та ін.) предмета дослідження і які не ввійшли до основного тексту. За своїм змістом додатки використані як допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття курсової роботи: процесуальні документи (їх копії), а також схеми, таблиці, описи приватних методик та результатів соціологічного, економічного, психологічного досліджень. Мова та стиль викладення. Курсова робота виконується винятково українською мовою. Цитати, вміщені в основний зміст роботи, повинні бути перекладені українською мовою. Спосіб написання – поєднання академічного (абстрактне, теоретичне спрямування дослідження), ділового (який стосується суті справи, її реалізації; сприятливий, корисний для пізнання) та практичного (зв’язок з життєвими, реальними потребами, можливостями; важливий для життя та пов’язаний із застосуванням на практиці знань у певній галузі) стилів. Використана термінологія повинна відповідати галузі, в якій проводиться дослідження. Посилання та цитати повинні бути грамотно оформлені, наведені адекватно тексту та збігатися з оригіналом (офіційним виданням). Зовнішній вигляд роботи охайний. Однак можуть мати місце невідповідність джерела у посиланні з офіційним виданням, граматично або стилістично неправильно оформлені (перекладені) цитати. Оформлення. Відповідає майже всім методичним вказівкам щодо написання курсових робіт студентами.
Продовження додатка М
«ЗАДОВІЛЬНО»
Вступ. Зроблена спроба обґрунтування актуальності теми, мети і завдань курсової роботи, предмета та методів дослідження. Може бути повністю або частково відсутнє визначення об’єкта та предмета дослідження курсової роботи, не сформульовані методологія та методи дослідження, а також ступінь наукового розроблення теми дослідження, не окреслені теоретична база та нормативна основа курсової роботи. Основна частина. Зміст основної частини не повністю відповідає плану курсової роботи. Використана недостатня кількість інформаційних джерел (однак не менше 10). Основні поняття та визначення сформульовані. Зазначені джерела опрацьовані неповністю, інформація проаналізована недостатньо, оскільки відсутній критичний аналіз та власне ставлення до дослідженого матеріалу. Існують логічні помилки при дослідженні. Після кожного розділу мають місце поверхневі узагальнення та висновки або висновки відсутні взагалі (до деяких розділів висновки можуть бути відсутні взагалі). Висновки. Зроблена спроба сформулювати загальні висновки. Власна точка зору (власне ставлення) з приводу існуючих поглядів на визначену проблему (предмет дослідження) виражена слабо, нечітко. Автор не показав свого бачення щодо можливості втілення вивченої теорії на практиці або показав можливість використання результатів проведеного дослідження на практиці, однак не визначив можливі способи їх впровадження. Додатки оформлені з помилками або мають неточності при перекладі цитат українською мовою. Мова та стиль викладення. Курсова робота виконується винятково українською мовою. Стиль написання курсової роботи не витриманий. Термінологія використана неправильно або необґрунтовано. Посилання та цитати не відповідають змісту або оформлені неграмотно. Курсова робота являє собою, Продовження додатка М як правило, переказ. Спостерігається компіляція (несамостійна наукова робота, яка базується на використанні чужих досліджень чи творів) або плагіат (оприлюднення повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору). Оформлення. Зовнішній вигляд роботи задовільний. Не відповідає всім методичним вказівкам щодо написання курсових робіт студентами (помилки, неточності при оформленні бібліографії та додатків, не дотриманий рекомендований обсяг роботи).
«НЕЗАДОВІЛЬНО»
Вступ. Відсутнє обґрунтування вибору теми. Актуальність розкрита частково або не розкрита взагалі. Мета, завдання, об’єкт та предмет курсової роботи не визначені. Не сформульовані методологія та методи дослідження, а також ступінь наукового розроблення теми дослідження. Не окреслені теоретична база та нормативна основа курсової роботи. Основна частина. Недостатня кількість використаної літератури (менше 10). Алогічність тексту роботи, тобто логіка викладення змісту курсової роботи відсутня або має слабке внутрішнє обґрунтування. Відсутнє критичне осмислення прочитаних та опрацьованих інформаційних джерел. Власні думки не сформульовані. Відсутні узагальнення та висновки до кожного розділу. Висновки. Висновки або відсутні, або нелогічні, або не відповідають змісту роботи (меті, завданням дослідження). Власна точка зору з приводу спірних або усталених питань предмета дослідження не висловлена. Автор не робить висновків про можливість впровадження дослідженої теорії у практику або про удосконалення існуючого законодавства на підставі вивченої (дослідженої) теорії. Додатки. Курсова робота містить мало або взагалі не містить додатків за умови, що їх наявність є необхідною для Продовження додатка М доповнення (підтвердження або спростування) предмета дослідження. Мова та стиль викладення. Курсова робота виконується винятково українською мовою. Стиль написання курсової роботи не витриманий. Відсутні посилання на джерела. Термінологія використана неправильно чи необґрунтовано. Спостерігається компіляція або/та плагіат. Оформлення. Зовнішній вигляд роботи задовільний. Основні вимоги щодо оформлення не дотримані. Бібліографічні джерела та додатки оформлені з великою кількістю помилок. Не дотриманий рекомендований обсяг курсової роботи.
Додаток Н (обов’язковий) Сумський державний університет Відомість результатів захисту курсових робіт
Навчальна дисципліна _______________________________ ________ курсу __________ групи Спеціальність_______________________________________ Члени комісії ______________________________________ прізвище, ім’я, по батькові
«__» ______________ 20___ р.
Всього годин на проведення захисту: науковому керівнику ______год. _______хв. члену комісії _________ год. _______хв.
Підписи членів комісії: ____________________ ____________________ ____________________
Декан факультету ____________________ КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
