|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ГОСПОДАРСЬКЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО
ГОСПОДАРСЬКЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО« Назад
ГОСПОДАРСЬКЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО 04.09.2013 20:08
ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ
Виконання курсових робіт здійснюється відповідно до Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 р. № 161. Курсові роботи виконуються студентами в рамках навчального процесу з метою закріплення, поглиблення, узагальнення і контролю знань, одержаних ними під час навчання та застосування для комплексного вирішення конкретного фахового завдання. Курсова робота – це самостійна письмова студентська робота дослідницького характеру, що передбачає виконання завдань теоретичної спрямованості. Творчий характер курсової роботи зумовлюється тим, що як і реферати, наукові доповіді і повідомлення на конференціях та семінарах, дипломні та магістерські роботи, дисертації та автореферати дисертацій, наукові статті тощо, курсова робота є формою оприлюднення результатів самостійного теоретичного дослідження з елементами наукового підходу. Виконуючи курсову роботу, студент самостійно досліджуює визначену проблему, вивчає нормативні документи, реалізує навички аналізувати наукову та навчальну літературу, критично її оцінювати, висловлювати і аргументувати власні думки, робити виважені висновки. Виконання курсової роботи передбачає систематизацію, розширення теоретичних і практичних знань з обраної студентом спеціалізації та застосування цих знань при вирішенні конкретних навчальних, практичних та інших завдань. У творчому дослідницькому процесі важливою є копітка і належно організована праця. Методи раціональної організації праці, як правило, обираються дослідником особисто. Однак існують загальні принципи наукової організації праці, до яких відносять, зокрема, творчий підхід, мислення, плановість, динамічність, самоорганізацію, економічність, критичність і самокритичність, роботу над собою, діловитість, енергійність, практичність.
Організаційні питання щодо вибору теми, виконання та захисту курсових робіт Порядок і строки виконання та захисту курсових робіт визначаються навчальним планом, планом роботи кафедри відповідно до графіка навчального процесу. Тематика курсових робіт розробляється відповідно до професійних задач, зафіксованих у фаховій освітньо-кваліфікаційній характеристиці, завдань вдосконалення правової системи та національного законодавства, напрямку наукових досліджень кафедри. Студенти обирають тему курсової роботи у відповідності до номера у списку журнала групи. Зміна теми курсової роботи можлива за згодою кафедри до закінчення 1/3 строку, відведеного на підготовку курсової роботи. Для зміни теми студент повинен подати письмову заяву на ім’я керівника кафедри з обґрунтуванням причини зміни, на підставі якої керівник кафедри за узгодженням з керівником курсової роботи надає відповідний дозвіл. Самовільна зміна теми курсової роботи після її затвердження без дозволу наукового керівника та завідувача кафедри не дозволяється. Обрана тема курсової роботи реєструється, а за студентом закріплюється науковий керівник з числа науково-педагогічного складу кафедри. Науковий керівник надає допомогу у виборі теми, розробці плану курсової роботи, доборі літератури, методології та методів дослідження, рекомендує необхідну літературу за темою дослідження, здійснює систематичне консультування студента з питань змісту та організації написання курсової роботи, контролює її виконання, рецензує здійснену роботу.
Загальні вимоги до виконання та оформлення курсових робіт
Підготовка і захист курсової роботи включає такі етапи: 1) вибір теми курсової роботи та її реєстрація на кафедрі; 2) складання бібліографічного списку за обраною темою; 3) вивчення навчальної та наукової літератури, нормативних актів, матеріалів з практики; 4) складання і узгодження з науковим керівником плану роботи; 5) написання курсової роботи та її оформлення; 6) подання курсової роботи на кафедру для рецензування; 7) захист курсової роботи. Велике значення має вибір теми, визначення мети і завдань курсової роботи. Правильний вибір включає усвідомлення всього кола питань, які належить дослідити і висвітлити. Під час вибору теми важливо ознайомитися з літературою, новітніми дослідженнями з даної проблематики, оцінити стан її розробки. При виборі студентом теми курсової роботи можуть бути корисними консультації, методична допомога викладачів кафедри. Разом із керівником курсової роботи студент має визначити межі розкриття теми та перелік установ, досвід роботи яких буде висвітлюватися у дослідженні. При обранні теми слід звертати увагу на можливість отримання відповідного практичного матеріалу, доступність нормативних джерел, спеціальної літератури. Рекомендований обсяг курсової роботи повинен складати 25-30 сторінок друкованого тексту (в разі рукописного тексту – 30-35 сторінок). Обсяг може відхилятися в межах не більше +/- 15% від максимального значення. В облікований обсяг роботи не включають список використаних джерел та додатки, не враховується обсяг ілюстрацій, таблиць, схем та малюнків, які займають більш ніж ½ сторінки.
Структура курсової роботи повинна бути такою:
Під час написання курсової роботи необхідно стисло, логічно й аргументовано викласти основні кваліфікаційні ознаки дослідження: мету, завдання, наукову новизну, методологію, зміст і достовірність отриманих результатів, практичне значення, висновки. Слід також посилатися на авторів і джерела, з яких запозичалися матеріали або окремі результати. При цьому важливо уникати загальних слів і фраз, бездоказових тверджень, тавтологій. Отже, курсова робота повинна готуватися самостійно, на основі глибокого вивчення нормативного матеріалу, рекомендованої та додаткової літератури, матеріалів юридичної практики. Курсова робота, яка виконана лише з використанням підручника чи шляхом механічного переписування опублікованих наукових статей тощо, або така, що написана на підставі нечинного законодавства, визнається незадовільною і повертається студенту на доопрацювання. Виконуючи письмову роботу, студент повинен зосередити увагу перш за все на теоретичному висвітленні питань теми, досконало вивчити монографічні дослідження, наукові статті та підручники, переважно видані за останні роки. У разі, коли з досліджуваної теми відсутня єдина думка, студент повинен зазначити основні відомі думки, що зустрічаються у науковій літературі, висловити щодо них аналітичні судження та додаткові аргументи на користь тієї чи іншої позиції. Прагнення спочатку відпрацювати весь матеріал і лише потім приступити до написання роботи призводить до затягування термінів її виконання. Вже у ході збирання фактичного матеріалу варто написати вступ і частину розділів, що мають оглядовий характер. З послідовним завершенням опрацювання фактичного матеріалу слід приступати до написання відповідних розділів. При цьому необхідно пам’ятати, що: написання роботи – не тільки викладення готових думок, але і творчий процес осмислення напрацьованого матеріалу; тільки під час написання тексту роботи можливо виявити прогалини в зібраному матеріалі й приступити до його додаткового збирання; тільки написаний текст дає можливість на багатократне повернення до його аналізу й удосконалення; тільки написана в цілому робота дозволяє поглибитися в аналіз взаємозалежностей, логіку розкриття й аналізу проблеми; забезпечити наступництво, обгрунтованість і логічність доказів і переходів. Титульний аркуш є першою сторінкою курсової роботи і заповнюється за визначеними правилами (див.: Додаток “А”). Після титульного аркуша розташовується зміст курсової роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок вступу, всіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), загальних висновків, списку використаних джерел і літератури, додатків. Заголовки змісту мають точно повторювати заголовки в тексті. Не можна скорочувати або давати їх за іншою редакцією чи послідовністю або підпорядкованістю ніж заголовки в тексті. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідності). Якщо в роботі вжита специфічна термінологія, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Перелік необхідно друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять скорочення, справа – їх детальну розшифровку. Якщо в роботі спеціальні терміни та скорочення повторюються менше трьох разів, або число спеціальних термінів (найменувань), які скорочуються, невелике, то перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні. Вступ, його композиція. Вступна частина курсової роботи повинна відображати сутність і стан дослідженості наукової проблеми та її значимість, підстави та вихідні дані для розробки теми, обгрунтування необхідності проведення дослідження. Шляхом критичного аналізу та зіставлення з відомими розв’язаннями досліджуваної проблеми студент повинен обгрунтувати актуальність, ступінь наукової розробки та доцільність курсової роботи. Важливо розкрити значимість проведеного дослідження в аспекті пріоритетних напрямків розвитку юридичної науки. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми. Саме з обгрунтування актуальності вибраної теми починають “Вступ” курсової роботи. Характеризують об’єкт дослідження (це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення) та предмет дослідження (міститься в межах об’єкта). При з’ясуванні об’єкта і предмета, а також мети дослідження необхідно зважити на те, що між ними і темою курсової роботи існують системні логічні зв’язки. Об’єкт дослідження – це частина об’єктивної реальності, процес або явище, які породжують проблемну ситуацію і визначені (обрані) для вивчення. Визначаючи об’єкт, треба знати відповідь на запитання: що розглядається? Правильне, обгрунтоване визначення об’єкта дослідження – це не формальна, а суттєва акція, зорієнтована на виявлення місця і значення предмета дослідження в більш цілісному і широкому понятті дослідження. Предмет дослідження – це тільки ті суттєві зв’язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі і є головними, визначальними для конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження вужчий, ніж об’єкт, він міститься у межах об’єкта. Предмет визначає аспект розгляду об’єкта дослідження, дає уявлення про те, які нові відношення, властивості, аспекти і функції об’єкта розкриваються. Іншими словами, об’єктом виступає те, що досліджується, а предметом – те, що в цьому об’єкті має теоретичне пояснення. З об’єктом і предметом дослідження пов’язана його мета,яку формулюють конкретно, точно висловлюючи те основне, що прагне здійснити дослідник. Метою дослідження зумовлюються його кінцевий результат, який передбачає вирішення проблемної ситуації. Остання відображає суперечність між типовим станом об’єкта дослідження в реальній практиці і вимогами суспільства до більш ефективного функціонування означеного об’єкта. Сформульована мета дослідження конкретизується і розвивається у завданнях дослідження, які повинні включати такі складові: аналіз теоретичних питань, що входять до загальної проблеми (об’єкта) дослідження (наприклад, виявлення сутності понять, явищ, процесів, подальше вдосконалення їх вивчення тощо); усебічне вивчення практики вирішення даної проблеми, виявлення її типового стану, недоліків і їх причин, особливостей, передового досвіду. Таке вивчення дає змогу перевірити і уточнити дані, що опубліковані у спеціальній науковій літературі, які можна використовувати на рівні наукових фактів; обгрунтування запропонованої системи заходів щодо вирішення даної проблеми; розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження у практиці роботи відповідних установ (організацій), навчально-методичному процесі, наукових дослідженнях. Отже, тема, об’єкт і предмет, мета і завдання дослідження перебувають у нерозривному зв’язку. У своїй сутності вони зумовлюють зміст висновків і рекомендацій курсової роботи. Важливо зазначити, що завдання дослідження не повинні бути глобальними. Вони мають “працювати” на мету дослідження. Не слід також захоплюватися їх кількістю, це призводить до громіздкості роботи й неповного їх вирішення. Доцільно ставити завдання як прикладні, так і теоретичні. Завдання дослідження складається як перелік дій: “вивчити…”, “проаналізувати…”, “встановити…” та ін. Формулювати завдання слід якомога ретельніше, оскільки опис їх вирішення становитиме зміст розділів і підрозділів курсової роботи. Це важливо і тому, що назви розділів роботи мають відповідати конкретним завданням, а в подальшому і результатам дослідження. Важливо наголосити, що мети і завдань дослідження, а також головного результату треба обов'язково досягнути. Про досягнення мети слід зазначити у висновках курсової роботи, про вирішення конкретних завдань – засвідчити висновками до відповідних розділів дослідження. При визначенні мети і завдань курсової роботи необхідно чітко відповісти на запитання щодо передбачуваної провідної ідеї, сутності явища (об’єкта, предмета дослідження), суперечностей, що виникають у процесі чи явищі, тенденцій, етапів розвитку явища чи процесу. Це і буде становити основу концепції дослідження. Її формулювання у свідомості студента здійснюється завдяки вивченню наукових праць відомих учених, узагальнення ідей науковців, які безпосередньо вивчали дану проблему, аналізу концепцій у даній сфері наукової і практичної діяльності українських і зарубіжних учених і практиків. Далі подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої мети. Перераховувати їх слід не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначати, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Наукова новизнає важливою ознакою курсової роботи. Наукова новизна не повинна зводитися до простого переліку встановлених фактів, ідей, закономірностей. Кожний студент повинен уміти визначити новизну свого наукового результату, особистий внесок у збагачення знань, тобто вказати, як наукові результати здійсненого дослідження доповнюють відомі теоретичні чи практичні положення, доповнюють знання в аспекті даної проблематики, конкретизують розуміння певного правового явища, об’єкта тощо. Буває, що дослідники припускають помилки, коли визначають наукову новизну, підмінюючи її формулюванням актуальності теми, її практичною і теоретичною значущістю. Недопустимо, щоб у роботі стверджувалося, що дане питання вивчається вперше, а насправді це не відповідає дійсності. У такому разі авторові доречно визначити новий аспект свого дослідження – і це буде адекватно змісту поняття наукової новизни. Неправильно, коли висновки до розділу мають характер констатації і є самоочевидними твердженнями, які не потребують доказу. Помилкою є також відсутність зв’язку між отриманими раніше і новими результатами. У такому разі порушується спадкоємність наукового процесу. У вступі до курсової роботи слід подати відомості про практичне використання результатів дослідження або рекомендації щодо їх використання. Остаточне редагування вступної частини доцільно виконувати на завершальній стадії підготовки курсової роботи, коли досліджувана проблема постає перед автором концептуально, у повному обсязі. Основна частинакурсової роботи – це головний її підрозділ, який розкриває основний зміст дослідження, у якому викладається опис виявлених і досліджених фактів, явищ, закономірностей, а також узагальнення вже відомих даних з досліджуваної проблеми. Виклад матеріалу основної частини підпорядковують одній провідній ідеї, визначеній автором. Матеріал має містити огляд літератури по темі, дискусійні питання, пов’язані з переглядом усталених поглядів та уявлень, оригінальні погляди автора на вирішення проблеми. Огляд літератури з теми має виявити глибокі знання студента зі спеціальної літератури, його вміння систематизувати джерела, критично їх оцінювати. Огляд літератури слід робити з питань обраної теми, а не з усієї проблеми в цілому. Основна частина курсової роботи складається з розділів, пунктів, підпунктів. Кількість та послідовність розділів залежить від характеру курсової роботи. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку дослідження питання та обгрунтуванням застосованих методів дослідження. У кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням результатів дослідження конкретних питань, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць. Висновки до розділів не повинні мати реферативного характеру. У висновках викладають найбільш важливі наукові та прикладні результати, які повинні містити формулювання розв’язаної наукової проблеми (задачі), її значення для науки і практики. Формулюють також рекомендації щодо практичного використання здобутих результатів. У висновках необхідно обгрунтувати достовірність здобутих результатів. Висновки – це положення, що мають форму синтезу накопиченої в основній частині наукової інформації. При викладенні висновків дослідження важливо запобігти неглибоким і обмеженим висновкам за наявності значного масиву дослідженого й проаналізованого фактичного матеріалу й джерел. Воднораз недопустимими є непомірно розширені узагальнення і висновки із незначного фактичного матеріалу. Висновки в кінці роботи не повинні підмінюватися механічним підсумовуванням висновків, що наводилися в кінці розділів, а мають містити те нове, суттєве, що становить підсумкові результати дослідження. У висновках необхідно наголосити на тому, що мету дослідження досягнуто, а всі поставлені завдання вирішено. Список використаних джерел та літератури. Завершальна частина курсової роботи – це бібліографічний покажчик, тобто список використаних джерел і літератури, який є елементом бібліографічного аппарату виконаної роботи. Він містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Бібліографічний опис джерел і літератури в курсовій роботі повинен містити тільки ті бібліографічні позиції, які були використані у цьому дослідженні і на які є посилання у тексті. Зразки оформлення бібліографічного опису використаних джерел вміщені у додатку “Б”. Основні вимоги до оформленнясписку використаних джерел і літератури такі: 1) необхідно дотримувати повну відповідність між первинними посиланнями і бібліографічними позиціями у списку. Не допускається, щоб будь-яка назва наукового твору, на який є посилання у тексті, не була включена до бібліографічного списку і навпаки; 2) слід вказувати всі вихідні дані щодо використаних книг, статей, рецензій, довідників із зазначенням основних елементів бібліографічного опису з позначенням загальної кількості сторінок описуваної наукової праці. Для монографій, брошур та інших окремих видань – спочатку загальна кількість сторінок, а потім скорочене слово “сторінка” ( “. – 350 с.” ). Для статей, рецензій та інших видів друкованої продукції, яка міститься в науковій періодиці, наукових (тематичних) збірниках, – спочатку пишеться скорочено слово “сторінка”, а потім початкова та кінцева цифри ( “С. 5-15.” ). Джерела наукової роботи з правової проблематики містять первинну інформацію про факти, події, явища, процеси правової реальності. До джерел курсової роботи з правничої проблематики, у першу чергу, належать: 1) державні документи: Конституція України; законодавчі акти Верховної Ради; укази Президента України; постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України; 2) документи і матеріали міністерств та відомств, місцевих органів державного управління та самоврядування; 3) інші (письмові) джерела, які поділяються на два великих роди: а) документи або акти (законодавчі пам’ятки, публічно-правові, приватно-правові акти, документи діловодства та ін.); б) оповідальні, або нарративні (літописи, хроніки, хронографи, пам’ятки публіцистики та ін.). Загальноприйняті правила опису використаної літератури вимагають, щоб про кожний документ (книгу, статтю тощо) подавалися повні бібліографічні відомості: прізвище та ініціали автора; якщо книжка написана декількома авторами, то перераховуються або всі прізвища за порядком, в якому вони вказані в книжці, або лише прізвище та ініціали першого автора, після чого роблять приписку “та ін.”; повна і точна назва книжки, яка не береться в лапки; підзаголовок, який уточнює назву (якщо він указаний на титульному листку); дані про повторне видання; назва міста видання книжки в називному відмінку; назва видавництва, рік видання. Відомості про джерело слід наводити мовою оригіналу. Слід сказати, що необхідним елементом підготовчої роботи є вивчення всього комплексу літератури з теми курсової роботи, обробка наукової інформації з подальшим її анотуванням або конспектуванням. Вивчення літератури треба починати з праць, де проблема відображається в цілому, потім перейти до вужчих досліджень. Читаючи видання, важливо уважно стежити за ходом авторської думки, вміти відрізняти головні положення від доказів та ілюстративного матеріалу. Часто статті з наукових збірників складні для сприйняття, тому необхідно їх читати кілька разів, намагаючись виділити головну ідею та аргументи, якими автор її доводить. З’ясовуючи це, треба виписати всі необхідні цитати, цифри, факти, аргументи, якими оперує автор, доводячи основну ідею статті. Основними завданнями огляду літератури є ознайомлення з публікаціями за проблемою і темою курсової роботи, їх систематизація і відбір найбільш вагомих досліджень, фундаментальних наукових робіт, базових наукових результатів; виявлення кола науковців, які досліджували проблему, вивчення їх наукового внеску в розробку цієї проблеми; виявлення актуальних, але недостатньо висвітлених напрямів (аспектів) проблеми. Методика ознайомлення з виданнями рекомендує починати аналіз тексту з титульної сторінки, з’ясувавши і записавши відомості про те, де, ким, коли воно було видано. Необхідно переглянути зміст, який розкриває структуру видання, наповнення його розділів, звернутися до передмови, в якій розкрито призначення видання, завдання, поставлені в ньому автором. При опрацюванні літературних джерел застосовують виписки, анотації, конспекти. Слід пам’ятати, що теоретична та практична цінність дослідження залежить, разом з іншими факторами, від використаних дослідником джерел. Вивчають літературу не для запозичення матеріалу, а для аналізу виявленої інформації і вироблення власної концепції. Працюючи з науковою літературою, досліднику слід фіксувати власні думки та ідеї. Це послужить основою для здобуття ним нового знання. Особливу увагу при вивченні літератури треба приділити науковій термінології. Важливо проаналізувати визначення понять різними вченими і порівняти з тим, що сформульовані в державних стандартах, енциклопедіях, енциклопедичних словниках, підручниках. Слід також пам’ятати, що захоплення цитатами, перенасиченість ними тексту курсової роботи засвідчує у певній мірі формальне ставлення студента до своєї роботи, який не перевантажував себе аналітичною працею. Огляд літератури з теми дослідження є обов’язковою умовою виконання курсової роботи. Слід пам’ятати про загальноприйняті правила, яких необхідно дотримуватися при підготовці такого огляду. Так, неетично наводити конкретні докази правильності тих чи інших поглядів основоположників наукової думки, класиків конкретної галузі науки, оскільки істинність їх наукових ідей доведена всією історією науки. Усі прізвища авторів, які дотримуються єдиних поглядів з того чи іншого питання, вказують в алфавітному порядку, який підкреслює однакове ставлення дослідника до наукових концепцій учених. Водночас студент може звернути увагу на те, що дане питання вперше порушив такий-то вчений і т.д. Недопустимий примітивний огляд літератури, тобто короткі повідомлення про зміст наукових праць різних учених, а також чисто хронологічний перелік публікацій з короткими анотаціями до них. Недоцільне також анотування праць за темою без викладу аналізу їх наукових результатів, а також власної позиції дослідника. Короткий аналіз літератури з досліджуваної проблеми і теми наводиться у “Вступі” курсової роботи для обгрунтування її актуальності та доцільності. Якщо за даною проблемою було проведено багато важливих досліджень, аналіз джерел має бути особливо глибоким і повним, і може бути розміщений у відповідному розділі. Важливо також зазначити, що огляд пишеться не за авторами, а згідно із завданнями дослідження. Кваліфіковано виконаний огляд наукової літератури можна опублікувати як самостійну статтю, яка висвітлювала б історіографію, стан наукової розробки досліджуваної проблеми. Не може бути допущена до захисту курсова робота, у якій відсутні посилання на нормативні акти та літературні джерела і (або) число використаних джерел менше десяти. Така робота повертається студентові для доопрацювання. Якщо в тексті згадується нормативно-правовий акт, то у списку використаних джерел варто вказати офіційне джерело його опублікування. При цьому слід дотримуватися наступних правил: якщо нормативний правовий акт згадується в роботі вперше, то в тексті необхідно вказати його повну назву, номер і дату прийняття, а у списку використаних джерел вказати основу публікації (назва видання, рік, номер журналу, номер статті). Обов’язковою вимогою до курсової роботи виступає вміле обгрунтуване сполучення теоретичних положень, що розкриваються студентом, з даними юридичної практики. Доречним буде наведення прикладів, узятих зі спеціальних джерел та практичної діяльності. Особливості підготовки курсових робіт з Господарського процесуального права. Виконуючи курсову роботу з проблематики Господарського процесуального права, студенти повинні дотримуванися всіх загальних вимог, що зазначені у даних методичних рекомендаціях. Разом з тим, слід звернути увагу на необхідність вивчення юридичної практики, застосування її як джерела дослідження у курсовій роботі. Обов’язковим є складання відповідних процесуальних документів або наведення зразків процесуальних документів чи документів з юридичної (судової) практики. Опрацювання процесуальних документів передбачає їх теоретичний аналіз, коментування. Оформлення курсових робіт. Курсова робота повинна бути зібрана у папку-скорозшивач або переплетена. Вона повинна відповідати правилам оформлення, наведеним нижче. Текст курсової роботи оформлюють рукописним, друкарським спрособом або за допомогою комп’ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм). Рекомендується використання шрифту TimesNewRomanтекстового редактора Word, кегль – 14, через півтора міжрядкових інтервали. Друкується до тридцяти рядків на сторінку, що містять 1600-1700 друкованих знаків. Сучасні комп’ютерні текстові редактори самостійно регулюють кількість знаків у рядку. Текст необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий, верхній, нижній – не менше 20 мм, правий – не менше 10 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, щільність тексту – однаковою. Абзацний відступ повинен дорівнювати 5 знакам. Можна подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату А3. Титульний аркуш має бути оформлений відповідно до вимог, які зазначені у зразку (додаток “А”). На титульному аркуші курсової роботи обов’язково вказується назва навчального закладу; кафедра; дисципліна, з якої виконується робота; тема роботи; прізвище та ініціали автора роботи із зазначенням факультету, курсу, номеру навчальної групи; науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали керівника курсової роботи; місце та рік написання. У разі якщо робота виконана у вигляді рукопису, до неї висуваються додаткові вимоги: текст повинен бути написаний розбірливо, акуратно, чітко; кількість рядків тексту на сторінці – не менше ніж 30 (при цьому враховуються назви структурних підрозділів письмової роботи); абзацний відступ має дорівнювати 15-20 мм, інтервал між словами – 3-6 мм. Вписувати в друкований текст окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту. Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися у процесі написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням коретором і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту машинописним способом. Знаки §, №, % та інші використовуються лише при цифрових або буквених позначеннях, в інших випадках слід писати слова: параграф, номер, відсоток. Весь матеріал курсової роботи розподіляється на змістовні структурні частини, які відокремлюються заголовками. Найбільш поширеним є поділ роботи на розділи, підрозділи, пункти, підпункти. Заголовки структурних частин письмової роботи “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу (крапка в кінці заголовка не ставиться). Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту, в кінці ставиться крапка. Кожну структурну частину письмової роботи треба починати з нової сторінки. Нумерацію сторінок, розділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць подають арабськими цифрами без знака №.. Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять. Потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Позначення розділів та їх порядкові номери також допускається друкувати в одному рядку з заголовком, причому після позначення крапка не ставиться. Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел і літератури не нумерують. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підозділу повинна стояти крапка, наприклад: “1.4.” (четвертий підрозділ першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: “1.4.2.” (другий пункт четвертого підозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як і пункти. Ілюстрації (фотокопії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках. Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами. Таблиці нумерують послідовно у межах розділу, за винятком таблиць, поданих у додатках. Надпис “Таблиця” розміщують у правому верхньому куті над відповідним заголовком. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 2.1.” (перша таблиця другого розділу). Якщо в тексті одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. При перенесенні частин таблиці на іншу сторінку слово “Таблиця” і номер її вказують один раз праворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовження табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: “Продовження табл. 2.1.”. Примітки до тексту і таблиць, у яких указують довідкові й пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова “Примітки” ставлять двокрапку. При написанні роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться у тексті. Посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, надають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг тощо. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання. Загальне число посилань у роботі не може бути меншим від числа використаних джерел, зазначених у списку наприкінці курсової роботи. Робота, що містить меншу кількість посилань, не допускається до захисту. Посилання у тексті роботи слід позначати порядковим номером за списком використаних джерел і літератури, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: “... у працях [1-6] ...”. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, то в посиланні необхідно точно вказувати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела, на яке дано посилання у роботі. Джерела у “СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ” можна розміщувати одним з таких способів:
У кінці роботи після списку джерел та літератури та додатків студент має поставити дату виконання і свій особистий підпис, а також додати один аркуш для написання рецензії (див.: Додаток “В”).
Строки виконання і рецензування курсових робіт Етапи виконання курсової роботи визначаються спільно студентом і керівником таким чином, щоб представлення чистового варіанту роботи могло бути здійнене не пізніше, ніж за місяць до початку екзаменаційної сесії. Письмова робота подається на кафедру для рецензування не пізніше ніж за 20 днів до дня захисту. Курсові роботи перевіряються, рецензуються та повертаються викладачем на кафедру протягом семи днів з моменту їхньої реєстрації у журналі обліку курсових робіт. Керівник кафедри забезпечує вжиття заходів для усунення студентами недоліків курсових робіт до початку їх захисту згідно з встановленим графіком. Якщо курсова робота допущена до захисту, призначається дата захисту, яка повідомляється студентові. Як правило, дата захисту призначається в межах тижня від дати допуску роботи до захисту, але не раніше терміну, встановленого для захисту курсових робіт згідно з навчальним планом. Рецензування курсових робіт є однією з форм керівництва самостійною роботою студентів та засобом контролю виконання ними навчального плану, засвоєння навчального матеріалу в обсязі, встановленому навчальною програмою. Рецензування курсвих робіт має на меті: 1) як працював студент із певної дисципліни та наскільки успішно він її засвоїв, указати на помилки і рекомендувати шляхи їх виправлення; 2) надати допомогу в оволодінні необхідними навичками правильної організації самостійної роботи і виховати критичне ставлення до своєї роботи; 3) указати правильну навчально-методичну спрямованість у вивченні певної дисципліни і шляхи подальшого підвищення її рівня; 4) показати методи з’єднання теоретичних знань і практичних навичок при рішенні відповідних задач у ході навчання. Виконані курсові роботи подаються студентами на кафедру на рецензування відповідно до навчального графіку до початку екзаменаційної сесії. Роботи, які надходять на кафедру реєструються лаборантом у журналі та передаються на перевірку викладачу. За результатами перевірки викладач складає рецензію і разом з роботою повертає лаборанту кафедри. Перевірені курсові роботи студентів у разі їх зарахування залишаються на кафедрі, а у разі незарахування – повертаються лаборанту кафедри, який повинен передати їх на доопрацювання відповідним студентам. Доопрацьовані курсові роботи подаються на кафедру у тому ж порядку. Результати рецензування на підставі отриманої рецензії переносяться до журналу обліку робіт. Студенти після перевірки та рецензування отримують курсові роботи, вивчають зауваження, при необхідності усувають недоліки або переробляють роботу та готуються до захисту у терміни, передбачені графіком навчального процесу. Робота може бути відхилена від подальшого розгляду в разі якщо:
Курсові роботи, які мають зазначені вади, не допускаються до захисту. Курсова робота, визнана рецензентом задовільною, оцінюється словами “допускається до захисту”, а у випадку негативної оцінки – “не допускається до захисту”. Курсова робота, що одержала позитивну оцінку, допускається до захисту і повертається студентові для підготовки до захисту. Негативна рецензія припускає повну або часткову переробку курсової роботи, її повторне рецензування і (у випадку позитивної оцінки) її захист.
Захист курсових робіт. Критерії їх оцінки Захист курсової роботи проводиться відповідно до графіка, запропонованого кафедрою та узгодженого з навчально-методичним центром університету, у присутності комісії у складі керівника курсової роботи та двох-трьох членів кафедри. Процедура захисту включає:
Доповідь студента перед комісією повинна коротко розкривати структуру курсової роботи та зміст питань, що розглядаються. Обов’язково визначаються актуальність дослідження, теоретична база, мета і завдання, об’єкт і предмет дослідження, а також стисло викладаються висновки. У доповіді мають міститися також відповіді на зауваження керівника курсової роботи. Критерії оцінки курсових робіт. Оцінка курсової роботи проводиться за такими критеріями:
При оцінці курсової роботи враховуються ступінь вивчення і розкриття теми, досягнення мети і вирішення задач дослідження; уміння аналізувати зібраний матеріал; грамотність викладу матеріалу, діловий стиль письмової мови; правильність оформлення; змістовність і правильність доповіді студента під час захисту, аргументованість його відповідей на запитання. При виставленні оцінки особливо враховується самостійність та ініціативність студента при проведенні дослідження по темі курсової роботи. При виставленні загальної оцінки по курсовій роботі враховуються: оцінка виконаної письмової роботи (її змісту, теоретичних положень, оформлення тощо) і оцінка захисту студентом курсової роботи. Курсова робота оцінюється за чотирибальною системою: “відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно” за наступними критеріями:
Письмова робота, яка претендує на оцінку “відмінно”, повинна мати: чітко визначені та обґрунтовані актуальність, проблему, об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження. Зміст викладеного матеріалу повною мірою повинен відповідати структурній побудові роботи, має бути розкрита сутність кожного структурного компонента; вдало використані ілюстрації, схеми, таблиці та малюнки; чітко сформульовані та відповідні викладеним у роботі думкам і положенням висновки. На захисті доповідь студента повинна охоплювати всі аспекти та напрямки власного дослідження, які наведено в письмовій роботі. Мова доповідача має бути чіткою, не містити елементів поза наукової лексики. Відповіді на всі поставлені питання мають бути чіткими та ґрунтовними;
Письмова робота, яка претендує на оцінку “добре”, повинна мати: чітко визначені та обґрунтовані актуальність, проблему, об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження. Зміст роботи має відповідати зазначеним вище вимогам. Допустимими є зауваження щодо необхідності додаткового дослідження окремих аспектів, проблеми у разі, якщо в роботі все ж таки існує логічно побудована структура викладеного матеріалу. Висновки повинні бути чітко сформульовані. Допускаються у тексті декілька граматичних та пунктуаційних помилок. На захисті доповідь студента повинна охоплювати всі аспекти та напрями власного дослідження. У промові можуть існувати поодинокі лексичні та стилістичні помилки. Відповіді на окремі додаткові питання можуть бути недостатньо чіткими;
Письмова робота, яка претендує на оцінку “задовільно”, повинна мати: визначені актуальність, проблему, об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, які потребують корекції або доповнення. Зміст викладеного матеріалу вимагає додаткового опрацювання, разом з тим в роботі присутня логічна побудова та певна завершеність думки автора щодо вивчення проблеми дослідження. Висновки мають відповідати викладеному матеріалу. Можуть бути наявні лексичні, стилістичні, граматичні та пунктуаційні помилки, але їх загальна кількість не перевищуватиме 2-х на сторінку. На захисті доповідь студента не має систематичного характеру, викликає багато додаткових питань, на більшість із яких доповідач все-таки відповідає. Відповіді на запитання відрізняються від думок, викладених у роботі. Доповідач погано володіє професійною термінологією, припускає в промові лексичні та стилістичні помилки;
На захисті доповідь студента не охоплює всього кола питань, які визначені у роботі. На додаткові питання він не знаходить відповіді, хоча такі питання висвітлені у письмовій роботі. Думки доповідача суттєво відрізняються від викладених у письмовій роботі, що засвідчує несамостійність її виконання. Доповідач не володіє професійною термінологією, припускає у промові багато лексичних та стилістичних помилок.
Додаток “А” Зразок титульної сторінки
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра цивільно-правових дисциплін
До захисту допустити ______________/_______________ (П.І.Б) (підпис) “______”______________________
КУРСОВА РОБОТА На тему: ___________________________________________________________ ____________________________________________________________________
Виконана студентом гр. ___________________________ (група) ___________________________________ (П.І.Б. студента) Керівник______________________ ______________________________ (П.І.Б., посада, науковий ступінь, вчене звання)
Курсова робота захищена з оцінкою_____________________________________ “____” _____________________200__ р.
Дніпропетровськ 200__
Додаток “Б” Приклади оформлення бібліографічного опису
Додаток “В” Зразок рецензії на курсову роботу
РЕЦЕНЗІЯ на курсову роботу студента Дніпропетровського гуманітарного університету
___________________________________________________________________ (П.І.Б.) на тему: ___________________________________________________________ ___________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ (спеціалізація)
Зміст рецензії ________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Висновок____________________________________________________________ ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Керівник: ______________________ _____________ (П.І.Б., посада, наук. ступінь, (Підпис) вчене звання)
“_____”____________________ 200__ р.
ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ
ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА Нормативна література
18. Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України: Указ Президента України від 11 липня 2001 р. № 511 / 2001 // Збірник поточного законодавства. – 2001. - № 29 – 30. 19. Про державне мито: Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. № 16 – 2004 20. Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств: Постанова Кабінету Міністрів України від 17.03.2000 р. № 515 // Урядовий кур`єр. – 2000. – 17 травня. 21. Про особливості санації підприємств агропромислового комплексу: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.06.1998 р. № 922 // Урядовий кур`єр. – 1998. – 2 червня. 22. Про деякі питання практики застосування Закону України “Про банкрутство”: Роз`яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.11.97 р. № 02 – 5/ 444 // Юридичний вісник України. – 1998. - № 8. 23. Про деякі питання практики застосування Закону України “Про підприємництво”: Роз`яснення Вищого арбітражного суду України від 06.08.97 р. № 02 - 5 / 276 // Збірник роз`яснень вищого арбітражного суду України. – К., 1998. – С. 145 – 150. 24. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із створенням, реорганізацією і ліквідацією підприємств: Роз`яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. № 02 – 5 / 334 // Бізнес. – 1996. - № 44. – С. 5 – 8. 25. Про укладення договорів відособленими підрозділами юридичних осіб: Роз`яснення Вищого арбітражного суду України від 30.03.95 р. № 02 – 5 / 220 // Збірник поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики. – 1995. - № 1. Примітка: всі зазначені нормативні акти а також зміни та доповнення до них можна знайти в Інтернеті на сайті за адресою http : // www.rada.gov.ua/laws/pravo/ або в інших комп’ютерних базах даних а також на CD “Законодавство”. Навчальна література:
9. Задніпровський О. Про деякі проблеми участі адвоката в арбітражному процесі // Підприємництво, господарство і право, 1997. - №8. 10. Зобов`язальне право: теорія і практика. Навчальний посібник для студентів юридичних вузів і факультетів університетів / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць та інші. За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер”, 2000. – 912 с. 11. Каменков В.С. Защита интересов юридических лиц и граждан в хозяйственном (арбитражном) процессе. – Минск: “Амалфея”, 2001. - С.23.; С. 29-30.;С.170-171. 12. Мамутов В.К. Конституция и развитие хозяйственного законодательства // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. № 1. – С. 3 – 6. 13. Миргородський Д. Актуальні проблеми доарбітражного врегулювання господарських спорів // Право України, 1998. - №3. 14. Миргородський Д. Право на позов в арбітражному процесі // Бізнес, №10 (321). – 08.03.1999. 15. Притика Д.М., Тітов М.І. Арбітражний процес: Навчальний посібник. Видання друге, доповнене – Харків: Консум, 2002. – Ч.-2. 16. Роїна О.М. Господарський процес. Збірник процесуальних документів. (З можливістю копіювання). – К.: С.В.Д. ТРЕЙДІНГ, 2002. – 92 с. 17. Руденко М., Глаговський В. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді (теоретичні і практичні аспекти) // Право України, 1997. - № 11. 18. Сергієнко Н.М. Вплив рішень Конституційного Суду України на правозастосовчу практику судів спеціалізованої юрисдикції // Вісник ВАСУ, 2000. - №4. – С. 138-141. 19. Хозяйственное право: Учебник / В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменский, К.С. Хахулина и др. Под ред. Мамутова В.К. – К.: Юринком Интер, 2002. – 912 с. 20. Щербина В.С. Господарське право України. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2003р. – 402 с. 21. Шелухін М.Л., Зубатенко О.М. Господарське процесуальне право: Навч. посібник у схемах. К.: Центр навч. літератури, 2006. -264с. 22. Судова практика у справах господарського судочинствва./ За ред. І.І. Балаклицького. – К.: Центр навч. літ., 2007. – 611с. 23. Роїна О.М. Господарський процес: Практ. посібник – К.: КНТ, 2005. -208с. (2006) 24. Роз’яснення Вищого господарського суду України. – К.: Скіф, 2007. – 312с. 25. Осетинський А.Й. Правові позиції Вищого господарського суду України з питань застосування податкового законодавства: Навч. посібник – К.: Видав. Дім ”Ін Юре”, 2005. – 360с. 26. Науково- практичний коментар Господарського процесуального кодексу України. /За ред. О.І. Харитонової. – К.: Істина, 2007. – 272с. 27. Грек Б.М. Господарський процес України: Навч. посіб. – К.: Прецендент, 2006. -181с 28. Господарський процесуальний кодекс України. – К.: Видав. Дім „Скіф”, 2006. -64с. (2005) 29. Господарське процесуальне право України: Підручник / За ред. В.Д. Чернадчука - Суми: Університетська книга, 2006. -331с. 30. Господарське судочинство в Україні. Судова практика. Обіг цінних паперів/ відп. ред. І.Б. Шицький. – К.: Праксіс, 2006. -331с. 31. Господарське судочинство в Україні. Судова практика. Застосування законодавства про банкрутство/ За ред. В.С. Москаленко. Вип.. 2 - К.: Праксіс, 2006. -544с. 32. Господарське судочинство в Україні. Судова практика. Захист прав інтелектуальної власності / За ред. Д.М. Притики. – К.: Видав. Дім „Ін Юре”, 2004. – 904с. КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |