|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ГОСПОДАРСЬКЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
ГОСПОДАРСЬКЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ« Назад
ГОСПОДАРСЬКЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ 23.01.2016 08:18
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
Кафедра цивільного та господарського права
Господарське процесуальне право України
Навчально-методичний комплекс
Посібник
КИЇВ – 2014
УДК 346 ББК 21
Обговорено і схвалено на засіданні кафедри цивільного та господарського права ВНЗ «Національна академія управління» Протокол № 1 від 9 вересня 2013 р.
Рецензенти: Перець Василь Іванович, кандидат юридичних наук, професор кафедри цивільно-правових наук Міжрегіональної Академії управляння персоналом Головченко Валентин Васильович, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України
Укладач: Прилуцький Роман Борисович – кандидат юридичних наук, доцент
Господарське процесуальне право України : Навчально-методичний комплекс : Посібник / Р.Б. Прилуцький. – К. : Національна академія управління, 2014. – 105 с.
Даний навчально–методичний комплекс – посібник, призначений для методичного забезпечення семінарських, практичних занять та самостійної роботи з курсу «Господарське процесуальне право України» студентів юридичних вищих навчальних закладів, а також закладів, де ця дисципліна вивчається. Посібник може бути корисним для використання його з метою самоосвіти і поглибленого вивчення господарського процесуального права.
УДК 346 ББК 21
© Прилуцький Роман Борисович, 2014 © Оригінал-макет, «Національної академії управління», 2014
1. ПЕРЕДМОВА
Навчально–методичний комплекс-посібник «Господарське процесуальне право України» є посібником, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами юридичних вузів і факультетів семінарів, практичних занять та самостійної роботи з курсу «Господарське процесуальне право України». Комплекс включає опис дисциплін, програму курсу «Господарське процесуальне право України», побудовану за змістовними модулями, плани і завдання до семінарських, практичних занять та самостійної роботи студентів, методичні рекомендації з підготовки реферативних повідомлень і написання контрольних робіт, їх тематику, орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю, список рекомендованих джерел, Тимчасове положення з впровадження рейтингово-модульної системи оцінювання студентів з урахуванням вимог Болонської декларації. Структура навчально–методичного комплексу відповідає програмі навчального курсу. Серцевиною процесу освіти, професійного становлення юриста є засвоєння ним відповідної сукупності знань, вмінь і навичок. Як свідчать наукові дослідження і досвід підготовки фахівців, вміння і навички набуваються значно повільніше, ніж знання, особливо у сфері судочинства. Дуже важливим у зв’язку з цим є впровадження у навчальний процес методик і засобів поєднання теоретичних знань з умінням застосування їх у практичній діяльності, на що і націлений даний навчально–методичний комплекс. Разом з тим, ми виходимо з того, що запорукою професійного становлення фахівця у галузі юриспруденції можуть бути тільки фундаментальні теоретичні знання. Навчально–методичний комплекс розроблений з урахуванням останніх досягнень науки господарського процесуального права, змін, що відбулися у зв’язку з започаткованою в країні відповідно до Закону України від 7 липня 2010 р. «Про судоустрій і статус суддів» судовою реформою. Предметним орієнтиром при вивченні господарського процесуального права є програма курсу. У списку рекомендованих джерел міститься перелік основних чинних нормативно-правових актів і науково-теоретичної літератури, що має стати вагомою підмогою при вивченні дисципліни. Додаткова література сприятиме більш глибокому вивченню дисципліни, написанню рефератів та виконанню контрольних робіт.
Ухвалено: Вченою радою НАУ від 30 серпня 2012 року, протокол № _4__
2. Порядок оцінювання знань студентів
І. Загальні положення
1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейських вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS).
1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань:
- підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок; - систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін; - подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань; - розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу; - оптимізація навчального процесу.
ІІ. Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.
2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX, F). 2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті. На іспиті оцінюванню підлягають: - володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни; - здатність творчо мислити та синтезувати знання; - уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань. 2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів. 2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є: - відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій; - робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно планів занять; - виконання модульних контрольних робіт. Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх. Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів). При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем. Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань. 2.5. Структура поточної успішності (50 балів). а) відвідування лекцій та підготовка до них - 10 балів б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів; в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів; г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів. д) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів. При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання. 2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність». 2.7.Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів.
Шкала оцінювання екзаменаційних завдань
Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність. У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту. 2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів. Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано». У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач. 2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-50 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-50 балів.
ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS
Затверджено: Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління», д.ю.н., професор В.К. Матвійчук __________________
ВНЗ «Національна академія управління»
3. ГОСПОДАРСЬКЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
ПРОГРАМА нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалавра
Галузь знань 0304 “Право” Напрям підготовки 6.030401 “Правознавство” Освітньо – кваліфікаційний рівень «бакалавр»
Київ-2013
Розроблено та внесено на засідання кафедри цивільного та господарського права ВНЗ «Національна академія управління» (протокол № 1 від 9 вересня 2013 р.)
Розробник програми: к.ю.н., доцент Р.Б. Прилуцький
Завідувач кафедри: д.ю.н., професор В.К. Матвійчук
Затверджено та схвалено до друку радою юридичного факультету ВНЗ «Національна академія управління», протокол № 1 від 12 вересня 2013 р.
Декан юридичного факультету к.ю.н, доцент Ю.В. Нікітін
ВСТУП Програма навчальної дисципліни «Господарське процесуальне право України» складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки «бакалавра» напряму 6.030401 “Правознавство”. Предметом вивчення навчальної дисципліни є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із судовим вирішенням господарських спорів та розглядом інших справ, визначених законом. Програма навчальної дисципліни складається з таких змістовних модулів: 8-й семестр 1. Змістовий модуль 1. Загальні положення господарського процесуального права. 2. Змістовий модуль 2. Стадії господарського процесу. 3. Змістовий модуль 3. Провадження за окремими категоріями справ.
1. Мета та завдання навчальної дисципліни 1.1. Метою викладання навчальної дисципліни «Господарське процесуальне право України» є з'ясування соціальної суті та юридичного змісту інститутів, понять, норм та інших джерел господарського процесуального права, їхнього взаємозв'язку, оволодіння вміннями їх наукового та практичного застосування при вирішенні спорів, підвідомчих господарськім судам. 1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни «Господарське процесуальне право України» є: 1. формування у студентів глибоких теоретичних та практичних знань щодо використання їх у своїй діяльності; 2. сприяти вихованню у студентів поважного ставлення до процесуального закону як важливого засобу захисту порушених прав суб’єктів господарювання, інтересів суспільства і держави, сприяння економічного розвитку країни. 1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні знати: 1. основні правові поняття, категорії, правові інститути, стадії процесу, джерела, у тому числі національне процесуальне законодавство, міжнародні правові акти, згоду на застосування яких дала Верховна Рада України, звичаї; 2. загальні базові положення господарського процесуального права України про предмет та метод господарського процесуального права, принципи господарського процесу, підвідомчість спорів та склад учасників господарського процес, систему доказів та судові витрати; 3. досконало нормативні та теоретичні питання, що стосуються підстав та порядку звернення до господарського суду та інших органів, які вирішують господарські спори, складання процесуальних документів, порядку та строків розгляду господарських справ, особливості здійснення процесуальних дій у місцевих господарських судах, апеляційній та касаційній інстанціях; 4. систему господарських судів та інших органів, що відповідно до закону мають право розглядати та вирішувати господарські спори, особливості роботи суддів, вимоги до їх підбору; особливості представлення інтересів учасників господарського процесу у судових інстанціях 5. різні теоретичні концепції, погляди, дискусійні положення з найбільш важливих питань, які є в науці господарського процесуального права, що розвиває вміння критично обмірковувати проблемні питання, щоб мати про них свою аргументовану думку, а також розвивати правове мислення, що допоможе правильно орієнтуватися в різноманітних джерелах, що стосуються господарського процесу. вміти: 1. в науковому і практичному плані вільно застосовувати положення Господарського процесуального кодексу України та інших законів, що регулюють господарський процес; 2. правильно аналізувати та тлумачити господарсько-процесуальніі норми, положення рекомендаційних та інформаційних документів Верховного суду України, Вищого господарського суду України, узагальнення судової практики з метою правильного практичного застосовування при вирішенні господарських спорів.
На вивчення навчальної дисципліни відводиться 144 години – 4 кредити ЕСТS.
3. ПРОГРАМА КУРСУ 2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І.
Тема 1. Поняття та загальна характеристика господарського процесуального права
Поняття, предмет і метод господарського процесуального права. Господарські процесуальні відносини. Структура господарського процесуального права. Господарський процес. Форми та стадії господарського процесу. Принципи господарського права та господарського судочинства. Принципи, закріплені у Господарському процесуальному кодексі України, інших законах. Джерела господарського процесуального права. Господарське матеріальне та процесуальне законодавство. Міжнародні нормативні акти (договори). Застосування у господарському процесі законодавства іноземних держав. Договір та звичай як джерела господарського процесу. Міжнародні звичаї. Роль та значення судової практики. Судовий прецедент. Рішення Європейського суду з прав людини. Господарське процесуальне право як правова наука і навчальна дисципліна.
Тема 2. Господарські суди і господарське судочинство
Історія розвитку та становлення третейського та господарського судочинства. Єдина система судових органів загальної юрисдикції. Принципи формування судів загальної юрисдикції (адміністративно-територіальний, принцип спеціалізації). Господарський суд у системі органів судової влади, система господарських судів (місцеві господарські суди, апеляційні господарські суди, Вищий господарський суд України), їх склад та повноваження. Правовий статус судді господарського суду. Третейський суд: поняття та повноваження щодо вирішення господарських спорів.
Тема 3. Досудове врегулювання господарських спорів
Поняття та правове значення досудового врегулювання господарських спорів. Тлумачення Конституційного суду України положень щодо досудового врегулювання спорів. Умови застосування досудового врегулювання господарських спорів. Порядок пред’явлення претензії. Зміст претензії. Порядок і строки розгляду претензії. Відповідь на претензію. Досудове врегулювання спорів, що виникають із перевезень. Досудове врегулювання розбіжностей, що виникають під час укладання, зміни та розірвання господарських договорів.
Тема 4. Підвідомчість та підсудність справ господарським судам
Поняття підвідомчості господарських справ. Справи, підвідомчі господарським судам. Розмежування підвідомчості господарських, цивільних та адміністративних спорів. Поняття та види підсудності справ. Родова та територіальна підсудність справ господарського суду. Виключна підсудність справ. Передача справ з одного господарського суду до іншого господарського суду. Підвідомчість та підсудність справ за участю іноземних суб’єктів господарювання.
Тема 5. Учасники господарського процесу
Поняття та склад учасників судового процесу. Класифікація учасників судового процесу. Процесуальне положення судді господарського суду. Відвід судді. Сторони в судовому процесі. Права та обов’язки сторін. Процесуальна співучасть. Залучення до участі в справі іншого відповідача. Заміна неналежного відповідача. Процесуальне правонаступництво. Поняття та види третіх осіб в судовому процесі. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Участь прокурора у розгляді справ. Правове положення посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів. Участь в судовому процесі судового експерта. Поняття та види представника в судовому процесі. Представники сторін і третіх осіб.
Тема 6. Судові витрати та процесуальні строки
Поняття та склад судових витрат. Судовий збір, порядок його сплати (стягнення). Звільнення від сплати судового збору. Повернення судового збору.. Витрати, пов’язані з розглядом справи. Визначення розміру сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи та послуги перекладача. Розподіл господарських витрат. Відшкодування господарських витрат. Поняття і види строків в господарському процесі. Встановлення та обчислення процесуальних строків. Закінчення процесуальних строків. Зупинення процесуальних строків. Відновлення та продовження процесуальних строків.
Тема 7. Доказування у господарському процесі
Поняття доказування у господарському процесі. Обов’язок доказування і подання доказів. Поняття та види доказів в господарському процесі. Належність доказів і допустимість засобів доказування. Підстави звільнення від доказування. Письмові докази. Речові докази. Витребування доказів. Огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження. Повернення письмових і речових доказів. Призначення і проведення судової експертизи. Висновок судового експерта. Оцінка доказів. Запобіжні заходи.
Змістовий модуль 2.
Тема 8. Позовне провадження у господарських судах
Право на позов. Поняття та елементи позову. Форма і зміст позовної заяви. Документи, що додаються до позовної заяви. Порядок подання позову. Ціна позову. Відзив на позовну заяву. Відмова у прийнятті та повернення позовної заяви. Об’єднання позовних вимог. Зміна позову. Відмова від позову. Подання зустрічного позову. Прийняття позовної заяви. Відмова у прийнятті позовної заяви. Порушення провадження у справі. Дії судді по підготовці справи до розгляду. Забезпечення позову. Підстави забезпечення позову. Скасування забезпечення позову.
Тема 9. Вирішення господарських спорів у суді першої інстанції
Склад господарського суду. Порядок ведення судового засідання. Права учасників процесу. Строк вирішення спору. Вирішення спору при неподанні відзиву на позовну заяву і витребування господарським судом матеріалів. Відкладення розгляду справи, перерва в засіданні. Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем, мирова угода сторін. Зупинення провадження у справі та його поновлення. Припинення провадження у справі. Залишення позову без розгляду. Прийняття рішення. Права господарського суду щодо прийняття рішення. Зміст рішення. Оголошення рішення та набрання ним законної сили. Додаткове рішення, ухвала. Роз’яснення і виправлення рішення, ухвали. Ухвали господарського суду. Окрема ухвала. Повідомлення господарського суду.
Тема 10. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку
Право апеляційного оскарження. Визначення апеляційної інстанції. Строк подання апеляційної скарги. Форма і зміст апеляційної скарги. Відзив на апеляційну скаргу. Повернення апеляційної скарги. Прийняття апеляційної скарги. Межі перегляду справи в апеляційній інстанції. Строк розгляду апеляційної скарги. Повноваження апеляційної інстанції. Підстави для скасування або зміни рішення. Постанова апеляційної інстанції. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду.
Тема 11. Перегляд судових рішень у касаційному порядку
Право касаційного оскарження. Касаційна інстанція. Порядок подання касаційної скарги Строк подання касаційної скарги. Форма і зміст касаційної скарги. Надсилання касаційної скарги сторонам у справі. Відзив на касаційну скаргу. Повернення касаційної скарги. Прийняття касаційної скарги. Відмова від касаційної скарги. Повноваження касаційної інстанції. Підстави для скасування або зміни рішення або постанови. Касаційні скарги на ухвали господарських судів. Постанови, ухвали касаційної інстанції. Перегляд судових рішень Верховним Судом України. Право на звернення про перегляд судових рішень господарських судів. Підстави для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів. Строк подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів. Вимоги та порядок подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів. Порядок розгляду справи Верховним Судом України. Повноваження Верховного Суду України. Постанова Верховного Суду України про задоволення заяви чи відмову в задоволенні заяви.
Тема 12. Перегляд рішення, ухвали, постанови господарського суду за нововиявленими обставинами. Виконання судових рішень
Поняття нововиявлених обставин. Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Порядок і строк подання заяви (внесення подання) про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. Прийняття заяви (подання) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Обов’язковість виконання судових рішень. Наказ господарського суду і пред’явлення його для виконання. Зміст наказу, строк для пред’явлення наказу до виконання. Повноваження пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання. Видача дублікату наказу. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, зміна способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови. Зупинення виконання судового рішення. Оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби. Поворот виконання рішення, постанови.
Змістовий модуль 3.
Тема 13. Розгляд справ про банкрутство
Поняття, ознаки банкрутства. Підвідомчість та підсудність справ про банкрутство. Сторони та інші учасники процедури банкрутства. Підстави та порядок порушення провадження у справах про банкрутство. Строки та порядок провадження у справах про банкрутство. Заходи щодо забезпечення інтересів кредиторів. Судові процедури банкрутства, що застосовуються до боржника. Розпорядження майном боржника. Санація. Ліквідаційна процедура. Мирова угода. Підстави та порядок припинення провадження у справах про банкрутство. Особливості банкрутства окремих категорій суб’єктів підприємницької діяльності.
Тема 14. Розгляд господарських спорів третейським судом
Поняття, роль та завдання третейського (арбітражного) суду. Види третейських (арбітражних) судів та їх повноваження. Національні і міжнародні третейські суди. Загальні і спеціальні третейські суди. Постійно діючі і суди ad hoc. Порядок формування третейського суду, третейське (арбітражне застереження), склад третейського суду, мова та законодавство, регламент розгляду господарських спорів, виконання рішень третейських судів та їх перевірка.
Примітка. Програма нормативної навчальної дисципліни визначає місце і значення навчальної дисципліни, її загальний зміст та вимоги до знань і умінь. Програма нормативної навчальної дисципліни є складовою державного стандарту вищої освіти.
Затверджено: Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління», д.ю.н., професор В.К. Матвійчук __________________
ВНЗ «Національна академія управління» Кафедра цивільного та господарського права
4. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
ГОСПОДАРСЬКЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
Галузь знань 0304 “Право” Напрям підготовки 6.030401 “Правознавство” Юридичний факультет
Київ-2013
Розроблено та внесено на засіданні кафедри цивільного та господарського права ВНЗ «Національна академія управління» (протокол № 1 від 9 вересня 2013 р.)
Розробник програми: к.ю.н., доцент Р.Б. Прилуцький
Завідувач кафедри: д.ю.н., професор В.К. Матвійчук
Затверджено та схвалено до друку радою юридичного факультету ВНЗ «Національна академія управління», протокол № 1 від 12 вересня 2013 р.
Декан юридичного факультету к.ю.н, доцент Ю.В. Нікітін
5. ОПИС ДИСЦИПЛІНИ
ДИСЦИПЛІНА: «ГОСПОДАРСЬКЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ»
Господарське процесуальне право України вивчається в усіх вищих навчальних закладах України юридичного профілю. Викладання господарського процесуального права передбачає розкриття соціальної суті і юридичного змісту господарського процесуального законодавства, взаємозв’язку його норм, оволодіння вмінням їх наукового та практичного застосування. Концептуальним джерелом господарського процесуального права є Конституція України, що містить норми прямої дії і має вищу юридичну силу. Процесуальне законодавство та інші джерела господарського процесуального права мають відповідати Конституції України, загальним та спеціальним принципам процесу, у тому числі верховенства права і законності. Дисципліна «Господарське процесуальне право України» – це система знань про загальні засади вирішення господарських спорів. Основне місце у даній дисципліні займають знання про систему, порядок діяльності господарських судів як складової судової влади України, особливості господарського процесу при вирішенні ними господарських спорів та розгляді справ про банкрутство, процесуальне законодавство, що опосередковує порядок ведення господарського процесу. Разом з тим, в умовах розвитку ринкових відносин при вирішення спорів у сфері господарювання все більшого значення набуває арбітрування, що у більшості розвинених країн забезпечується арбітражними або третейськими судами. В Україні створено законодавчі засади діяльності третейських та арбітражних судів. Процесуальні відносини, що виникають при вирішенні господарських спорів третейськими судами, джерела, що використовуються при цьому, мають багато спільного з відносинами, які мають місце при вирішенні спорів господарськими судами, є однорідними з ними. Тому вивчення господарського процесуального права без включення у програму питань з розгляду спорів третейськими судами суттєво збіднило б знання слухачів. Тому ці питання включено до програми дисципліни. Збагачення студентів теоретичними знаннями передбачає засвоєння ними різних концепцій, поглядів, дискусійних положень з найбільш важливих питань, які є у правовій науці, і, зокрема, науці господарського та господарського процесуального права, розвиток вміння критично обмірковувати проблемні питання з метою формування власної аргументованої думки, правового мислення, що допоможе правильно орієнтуватися в матеріалі. У зв'язку з цим метою курсу також є не лише детальне вивчення студентами конспектів лекцій та чинного законодавства, роз'яснень Вищого господарського суду України, підручників і навчальних посібників, а й необхідність вивчення додаткових джерел. Вивчення господарського процесуального права нерозривно пов'язане зі знанням положень інших загальних та спеціальних юридичних дисциплін, зокрема, «Цивільне процесуальне право», «Адміністративне процесуальне право», «Господарське право», «Цивільне право», «Земельне право», «Аграрне право», «Митне право» та ін.
1. Опис навчальної дисципліни
2. Мета та завдання навчальної дисципліни
Метою дисципліни «Господарське процесуальне право України» є формування у студентів системи теоретичних знань та практичних навичок застосовування норм процесуального права разом з нормами матеріального права при вирішенні спорів, підвідомчих господарськім судам. Завданнямдисципліни є вивчення та засвоєння основних понять, інститутів, принципів і джерел господарського процесуального права, положень щодо організації та діяльності господарських судів України; особливостей розгляду господарських спорів; вміння застосовувати на практиці набуті знання та складати відповідні процесуальні документи. Внаслідок вивчення курсу студенти повиннізнати: - основні засади господарського процесу, структуру господарських судів, їх компетенцію, підвідомчість і підсудність господарських спорів; - стадії і порядок вирішення господарських спорів, виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду; уміти: - тлумачити та застосовувати норми Конституції України, господарського процесуального і матеріального права, постанови Пленуму Верховного суду України, роз’яснення Президії Вищого господарського суду України; - приймати обґрунтовані процесуальні рішення в спірних процесуальних ситуаціях; - складати претензії, позовні заяви та інші процесуальні документи.
6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Змістовий модуль 1. Загальні положення господарського процесуального права
Тема 1. Поняття та загальна характеристика господарського процесуального права. Тема 2. Господарські суди і господарське судочинство. Тема 3. Досудове врегулювання господарських спорів. Тема 4. Підвідомчість та підсудність господарських спорів. Тема 5. Учасники господарського процесу. Тема 6. Судові витрати та процесуальні строки. Тема 7. Доказування в господарському процесі.
6.1. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Змістовий модуль 1. Загальні положення господарського процесуального права
Змістовий модуль 2. Стадії господарського процесу
Тема 8. Позовне провадження у господарських судах. Тема 9. Вирішення господарських спорів у суді першої інстанції. Тема 10. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку. Тема 11. Перегляд судових рішень у касаційному порядку. Тема 12. Перегляд рішення, ухвали, постанови господарського суду за нововиявленими обставинами. Виконання рішення господарського суду.
Змістовий модуль 3. Провадження за окремими категоріями справ Тема 13. Розгляд справ про банкрутство. Тема 14. Розгляд господарських спорів третейським судом
6.2. ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ та практичних ЗАНЯТЬ
7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-виховних завдань. Вони реалізуються через систему способів і прийомів та засобів навчальної діяльності. Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів. Засоби навчання – це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання, технічні засоби тощо). При викладенні курсу «Господарське процесуальне право» використовуються наступні методи навчання: 1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод. Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція. Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу). Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища (наприклад, суті підвідомчості спорів, доказування у судовому процесі), закону тощо. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань). Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою. Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (наприклад, позовну заяву, рішення суду або засоби закріплення доказів тощо). Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо). Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра. Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, у роботі «Юридичної клініки», під час рольових або ділових ігор тощо. Практична робота спрямована на використання набутих знань у вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів. Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо). Структурний метод навчання за характером логіни пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод. Аналітичний метод передбачає мислене або практичне поділення цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак (наприклад, стадії судового процесу, елементи судового рішення тощо). Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого (наприклад, непрямих доказів до доказування юридичного факту). Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного (наприклад, загальні вимоги до змісту позовної заяви, зміст позовної заяви про повернення боргу і сплату неустойки). Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький. Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді; 2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань); Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуацію і пропонує студентам її розв'язати). Частково-пошуковий метод включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання. Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).
8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Згідно з п. 3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття. Семінарське заняття з дисципліни «Господарське процесуальне право» проводиться відповідно до програми, тематичного плану згідно з розкладом навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного процесуального законодавства і рекомендованих джерел. Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарське заняття – це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху. Основними завданнями семінарського заняття є можливість: - розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій; - поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета; - сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати. Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів. Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:
- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями; - семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою; - комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень. Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види): - сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу -пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено; - вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем. 3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі. За дидактичною метою семінари поділяються на заняття по:
За методикою проведення розрізняють:
Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті. Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи. Структура практичного заняття:
Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти. Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті. Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі: - формування конкретних (окремих) навичок і умінь;
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити. Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів. У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри. Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:
3. Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;
7. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні 8. Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення: - тематичні дискусії та диспути; - колективний пошук відповідей і ролей; - бесіда і вільний обмін думками; - інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів, студентів); - ігрове проектування. Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим. Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента розгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти. Під час проведення семінарських занять викладач:
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:
З . Педагогічною майстерністю викладача. 4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів. Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання. В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять. Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так: Заняття - вивчення нових знань:
Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:
Заняття - формування самостійної діяльності:
Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):
Заняття - формування вмінь і навичок:
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок: - ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування); - неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи). Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії. Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях. Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
Практичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій з проведення практичних і лабораторних занять, згідно з п. 3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року ;за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”. Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою. Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики, навчання з життям. Основними цілями практичних занять є: - формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків; - розвиток у студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня; - формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності. Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам. Його завданнями можуть бути: - підготовка до самостійного виконання практичних завдань; - підготовка студентів до контрольних робіт; - набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці; - підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо. На цих заняттях викладач організовує розгляд – слухачами студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань. Практичні заняття можуть проходити у таких формах: 1 . Аудиторні практичні заняття;
Досягнення високого кінцевого результату на практичних заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття. Найбільш розповсюдженими методами є: 1. Вправи (групові і індивідуальні), в ході яких аналізується і відпрацьовуються : - різні практичні дії; - професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень; - службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних умовах професійної діяльності; - службові документи. - формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей. 2 етап - розробка практичного заняття: - визначення методу (методів) - проведення; планування - об'єму задач для відпрацювання; - уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків. 3 етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги: - реальність і вірогідність матеріалів; - різноманітність матеріалів, їх новизна; - дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність; - посильність засвоєння на високому рівні складності; - юридична правомірність. 4 етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття: - розробка завдань для студентів; - розробка методичних рекомендацій для викладача; - розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів. 5 етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з 6 етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження. Тож, підготовка слухача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів. Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне: - у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим; - вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань; - вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерела отримання недостатньої інформації; - навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації; - використання за можливістю доступних технічних засобів (діапозитиви, перфокарти і т.п.). Розвитку самостійного та творчого мислення сприяє розбір та аналіз і різноманітних методів або способів вирішення, виконання практичних завдань, знаходження більш економного та раціонального рішення, стимулювання винахідливості та кмітливості. Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розв’язування їх студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби. Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи: - повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції; - пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач); - організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно); - розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал: пояснення На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій. Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення. Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної дисципліни. Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу. Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася загальна дидактична мета. Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань. Найбільш типовими помилками при проведенні відкритих практичних занять є: 1. Робота лише з тими студентами, які мають високі показники успішності; 2. Низький рівень активності групи, відсутність співробітництва і взаємодопомоги;
10.Недосягнення поставленої мети. Види примусових заходів виховного характеру.
9. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І.
Тема 1. Поняття та загальна характеристика господарського процесуального права. Семінарське заняття - 2 години. 1. Поняття, предмет і метод господарського процесуального права. 2. Принципи та функції господарського процесуального права. 3. Джерела господарського процесуального права. 4. Господарське процесуальне право як наука та навчальна дисципліна. Самостійна робота – 6 годин. Теми рефератів, доповідей. 1. Принципи господарського судочинства. 2. Джерела господарського процесуального права. Перелік ключових термінів та понять. Господарське процесуальне право – самостійна галузь процесуального права. Предмет господарського процесуального права складають господарські процесуальні відносини, що виникають між господарським судом (іншим органом, що має право розглядати господарські спори) і учасниками процесу. Господарський процес, стадії господарського процесу, процесуальні форми. Принципи, функції господарського процесуального права. Джерела господарського процесуального права, процесуальне законодавство, договір та звичай як джерела господарського процесуального права, судовий прецедент. Наука господарського процесуального права, наукові методи, наукова доктрина, предмет науки господарського процесуального права. Методичні вказівки. При вивченні питання про поняття господарського процесуального права необхідно враховувати, що у правовій науці нині ще не існує загально визнаної точки зору щодо складу предмета господарського процесуального права. Існує чотири точки зору, які необхідно знати і розуміти. Слід звернути увагу на особливість господарських процесуальних відносин. Такі відносини не виникають між позивачем і відповідачем. Між ними виникають матеріальні відносини щодо предмета спору. Джерелами господарського процесуального права нині слід розглядати законодавство, договір, звичай, у тому числі міжнародний. Слід зважати, що при вирішенні господарських спорів застосовується і матеріальне, і процесуальне законодавство. Крім того, допускається застосування у випадках, передбачених законом, законодавства зарубіжних держав. Предмет науки господарського процесуального права ширший ніж предмет галузі господарського процесуального права, включаючи у себе історію розвитку господарського процесуального права, судових органів, доктрини тощо. Література до теми [1–10; 15; 24; 42; 43; 45; 53; 55; 61–65; 69; 71; 76; 88; 122-124].
Тема 2. Підвідомчість та підсудність справ господарським судам. Практичне заняття - 2 години. 1. Поняття підвідомчості господарських справ. 2. Справи підвідомчі господарським судам. 3. Підсудність справ: поняття та види Самостійна робота – 6 годин. Теми рефератів, доповідей. 1. Підвідомчість справ господарським судам. 2. Поняття та види підсудності справ господарським судам.
Перелік ключових термінів та понять. Підвідомчість справ господарським судам, предметний та суб’єктний критерії визначення підвідомчості, підвідомчість окремих справ. Підсудність справ, види підсудності, родова підсудність, предметна підсудність, альтернативна підсудність, виключна підсудність передача справи судом до іншого суду за підсудністю. Методичні вказівки. При вивченні питань підвідомчості та підсудності слід звернути увагу на те, що Верховним Судом України і Вищим господарським судом України були визначені і опубліковані як рекомендації ознаки підвідомчості та підсудності, загальні критерії (предметний і суб’єктний) визначення підвідомчості справ господарським судам. Звернути увагу на те, що загальна підвідомчість справ закріплена у ст. 12 Господарського кодексу України (далі – ГПК), особливості визначення підвідомчості визначені низкою законів України (Закони України «Про фермерське господарство», «Про свободу совісті та віросповідання» та ін.), міжнародними нормативними актами (договорами, угодами, конвенціями тощо), ратифікованими Верховною Радою України. Слід уважно вивчити вказані у джерелах постанови та роз’яснення Вищого господарського суду України. Підсудність справ господарським судам визначена у ГПК. Достатньо об’ємну і аргументовану інформацію містять рекомендовані навчально-методичні джерела. Підготовка до практичного заняття і його проведення передбачає вирішення задач, розміщених у посібнику Господарський процес. Практикум. – К. : Національна академія управління, 2009 або за додатковим завданням. Література до теми [2–12; 14-16; 18; 22; 27; 28; 30; 38; 40; 43; 45; 53; 62–65; 84; 102; 103; 111; 113; 114; 121].
Тема 3. Учасники господарського процесу. Практичне заняття - 2 години. 1. Поняття, склад, класифікація учасників судового процесу. 2. Сторони в судовому процесі, їх права та обов’язки. 3. Участь у справі кількох позивачів та відповідачів. Процесуальне правонаступництво. 4. Треті особи в судовому процесі. 5. Участь у судовому процесі прокурора. 6. Участь у судовому процесі експерта. Самостійна робота – 4 години. Теми рефератів, доповідей. 1. Експерт як учасники господарського процесу. 2. Представництво прокуратурою України інтересів держави в господарському суді. 3. Участь у господарському процесі адвоката та перекладача Перелік ключових термінів та понять. Учасник процесу, сторона процесу, позивач, відповідач, права та обов’язки позивача та відповідача, третя особа у господарському процесі, види третіх осіб у процесі, третя особа, що заявляє самостійні вимоги, третя особа, що не заявляє самостійних вимог, повноваження третіх осіб у судовому процесі. Представництво у господарському процесі, процесуальне правонаступництво, суд як учасник судового процесу. Прокурор, перекладач, експерт як учасники господарського процесу.
Методичні вказівки При вивченні питань про учасників господарського процесу необхідно звернути увагу, що у теорії і законодавстві проводиться розмежування понять «учасник господарського процесу» і «сторони у господарському процесі» або «сторони у справі». Сторони мають особливий статус у господарському процесі, без них процес був би не можливий. Учасник процесу – це особа, що бере участь у господарському процесі і здійснює певні процесуальні дії Особливу увагу потрібно звернути на участь у процесі прокурора, який згідно з Законом України «Про прокуратуру» зобов’язаний захищати права держави та фізичних осіб у господарському процесі, тому може від свого імені але в інтересах інших суб’єктів подавати до господарського суду позовні заяви, представляти інтереси у судовому процесі, відмовлятись від позовних вимог тощо. Детально права та обов’язки прокурора визначені ГПК. Права адвоката у господарському процесі визначаються Законом України «Про адвокатур і адвокатську діяльність», ГПК. Правовий статус експерта визначається ГПК і Законом України «Про судову експертизу». Підготовка до практичного заняття і його проведення передбачає вирішення задач, розміщених у посібнику Господарський процес. Практикум. – К. : Національна академія управління, 2009 або за додатковим завданням. Література до теми [2; 13; 17; 23; 30; 43; 46; 63-65; 107].
Тема 4. Судові витрати та процесуальні строки. Практичне заняття - 2 години. 1. Поняття та склад судових витрат. 2. Судовий збір. 3. Витрати, пов’язані з розглядом справи. 4. Поняття і види строків в судовому процесі. 5. Обчислення процесуальних строків. 6. Закінчення процесуальних строків. Самостійна робота – 4 години. Теми рефератів, доповідей. 1. Процесуальні строки: поняття, види та загальна характеристика. 2. Судовий збір як складова судових витрат. Перелік ключових термінів та понять. Судові витрати, склад судових витрат, судовий збір, судові витрати, пов’язані з розглядом справи, судові витрати, пов’язані з проведенням експертизи, судові витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката, судові витрати, пов’язані з оплатою послуг перекладача. Судовий збір, звільнення від сплати судового збору, повернення сплачених сум судового збору. Розподіл судових витрат, відшкодування судових витрат. Процесуальні строки, строки, встановлені судом, початок та закінчення процесуальних строків, обчислення процесуальних строків, відновлення процесуальних строків. Методичні вказівки При вивченні питань про судові витрати необхідно чітко визначитись з їхнім складом. Потрібно звернути увагу на те, що з прийняттям Закону України «Про судовий збір» до складу судових витрат включено судовий збір замість державного мита і витрат на технічно-інформаційне забезпечення судового процесу. Особливістю судових витрат у господарському процесу є те, що до їх складу включаються витрати на оплату послуг адвоката, а вартість таких же юридичних послуг, що надаються не адвокатами, – не включається. Необхідно також звернути увагу на те, що процесуальні строки можуть встановлюватись законом і судом. Від цього залежить можливість зміни та відновлення процесуальних строків. Процесуальні строки, визначені ГПК, відрізняються від строків, визначених Цивільним кодексом України (далі – ЦК). Низку строків передбачено законодавством про банкрутство. Підготовка до практичного заняття і його проведення передбачає вирішення задач, розміщених у посібнику Господарський процес. Практикум. – К. : Національна академія управління, 2009 або за додатковим завданням. Література до теми [2; 44; 51; 63–65; 96; 97; 99; 108; 115].
Тема 5. Доказування у господарському процесі. Практичне заняття - 2 години. 1. Доказування у господарському процесі. 2. Підстави звільнення від доказування. 3. Поняття доказів та їх види. 4. Оцінка доказів. 5. Призначення судової експертизи. Висновок експерта. 6. Запобіжні заходи. Самостійна робота – 6 годин. Теми рефератів, доповідей. 1. Поняття та класифікація доказів у господарському процесі. 2. Порядок призначення та проведення судової експертизи.
Перелік ключових термінів та понять. Доказування, засоби доказування, звільнення від доказування, загально відомі факти, преюдиційні факти, презюмуємі факти, докази у судовому процесі, класифікація доказів, речовий доказ, письмовий доказ, особистий доказ, прямий і непрямий доказ, належність доказів і допустимість засобів доказування, дослідження, оцінка доказів, експертиза, призначена судом, висновок експерта. Запобіжні заходи, підстави вжиття запобіжних заходів, витребування доказів, огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав, накладення арешту на майно, заява про вжиття запобіжних заходів, оскарження ухвал щодо вжиття запобіжних заходів, припинення запобіжних заходів.
Методичні вказівки
Докази відіграють важливу роль при вирішенні господарського спору по суті і винесення судового рішення. Господарське процесуальне законодавство визначає основні засоби доказування. Разом з тим, їх перелік не є вичерпним. Особливістю доказування у господарському процесі є те, що обов'язок доказування покладено на сторони процесу. Важливо також звернути увагу на те, що безпосередньо у господарському процесі огляд і дослідження речових доказів майже не проводиться, це заміняється оглядом таких доказів за місцем їх знаходження, а також документами, що відображають інформацію про такі речові докази (акти огляду доказів, акти приймання-передавання, експертні висновки, сертифікати якості, висновки про відповідність, фото тощо). Потрібно звернути увагу на значимість доказів (прямі, не прямі докази, достатні не достатні докази). Оцінка доказів здійснюється судом, виходячи із внутрішнього переконання судді. Експертний висновок має часто дуже важливе значення, проте не є визначальним для прийняття судового рішення. Особливу увагу потрібно приділити теоретичним розробкам проблеми доказів, що рекомендовані комплексом. Підготовка до практичного заняття і його проведення передбачає вирішення задач, розміщених у посібнику Господарський процес. Практикум. – К. : Національна академія управління, 2009 або за додатковим завданням. Література до теми [2; 23; 25; 34; 48; 49; 58; 63–65; 67; 72; 81-92; 108; 114].
Змістовий модуль 2.
Тема 6. Позовне провадження у господарських судах. Практичне заняття - 2 години.
Самостійна робота – 6 годин. Теми рефератів, доповідей. 1. Право на позов: поняття та порядок реалізації у господарському процесі. 2. Забезпечення позову. Практичне завдання: Підготувати проекти: позовної заяви; ухвали про порушення справи; відзиву на позовну заяву. Перелік ключових термінів та понять. Позов, право на позов, момент виникнення права на позов, структура (елементи) позову, позовні вимоги, позовна заява, зміст позовної заяви, документи, що додаються до позовної заяви, відзив на позовну заяву, зустрічний позов, об’єднання позовних вимог, зміна позову, відмова від позову, відмова у прийнятті та повернення позовної заяви. Порушення провадження у справі, ухвала суду про відкриття провадження у справі, дії судді по підготовці справи до розгляду. Забезпечення позову, заходи про забезпечення позову, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, заборона відповідачеві вчиняти певні дії, заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зупинення стягнення,, зупинення продажу арештованого майна, ухвала про забезпечення позову. Методичні вказівки Розгляд господарських справ у господарських судах розпочинається з подання до суду позову – вимоги позивача до відповідача. Право на позов – це конституційне право. Підставою до подання позову є порушення права або передбаченого законом інтересу особи. Момент виникнення права на позов визначається згідно з положеннями ЦК (ст. 61). Теорією процесуального права вимоги до структури позову, що знайшло своє закріплення у ГПК. Матеріальною (зовнішньою) формою позову є позовна заява. У ГПК чітко визначені вимоги до її змісту, а також до документів, які необхідно додати до позовної заяви (ст.ст. 54, 57 ГПК). Обов’язковими додатками до позовної заяви є документ про сплату судового збору, а також документ, що свідчить про направлення копії позовної заяви відповідачеві. Отримавши позовну заяву суд може прийняти її чи повернути позивачеві, виходячи з наявних підстав. Прийнявши рішення про відкриття провадження у справі, суддя здійснює встановлені ГПК дії з підготовки справи до розгляду. Разом з позовною заявою суд може прийняти рішення щодо заходів про забезпечення позову, які чітко встановлені ГПК і не можуть змінюватись чи доповнюватись судом. Підготовка до практичного заняття включає в себе розробку вказаних процесуальних документів, які будуть розглянуті та проаналізовані на практичному занятті. Підготовка до практичного заняття і проведення передбачає вирішення задач, розміщених у посібнику Господарський процес. Практикум. – К. : Національна академія управління, 2009 або за додатковим завданням. Література до теми [1-4; 13; 15; 32; 40; 56; 58; 63–65; 67; 88-92; 106; 108].
Тема 7. Вирішення господарських спорів у суді першої інстанції. Практичне заняття - 2 години. 1. Склад господарського суду. Порядок ведення засідання. 2. Відкладення розгляду справи, перерва судового засідання. Зупинення провадження у справі та його поновлення. 3. Припинення провадження у справі. 4. Залишення позову без розгляду. 5. Порядок прийняття судового рішення, його форма та зміст. 6. Оголошення рішення та набрання ним законної сили. Розсилання рішень. 7. Ухвала суду та її зміст. Окрема ухвала. 8. Додаткове рішення, ухвала. Роз’яснення і виправлення рішення, ухвали. Самостійна робота – 8 годин. Теми рефератів, доповідей. 1. Рішення господарського суду як результат розгляду справи. 2. Ухвали та постанови господарського суду. Практичне завдання: Підготувати: проект ухвали про припинення провадження у справі; проект рішення у справі. Перелік ключових термінів та понять. Господарський суд першої інстанції, склад господарського суду першої інстанції, судове засідання, строк вирішення спору, відкладення розгляду справи, перерва судового засідання, зупинення провадження у справі, поновлення провадження у справі, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду, судове рішення, форма та зміст судового рішення, оголошення рішення, набрання рішенням законної сили (чинності), додаткове рішення, ухвала суду, окрема ухвала, додаткова ухвала, роз’яснення і виправлення рішення, ухвали, протокол судового засідання, технічні засоби фіксації процесу. Методичні вказівки. Для підготовки до практичного заняття необхідно вивчити положення розділу ХІ ГПК, а також рекомендовані навчально-методичні джерела. Розгляд спорів у суді першої інстанції розглядається, як правило, одноособово суддею суду. При цьому суддя виступає як суд. У випадках, передбачених законом, справа може розглядатись у складі трьох суддів. Строк розгляду справи чітко визначений у ГПК. Розгляд справи може мати перерви, зупинятись. За результатами розгляду позовної заяви суд першої інстанції може залишити його без розгляду, припинити провадження у справі або винести рішення по справі. Вимоги до змісту рішення визначені ГПК. Потрібно визначитись з елементами структури рішення. Рішення набирає чинності у строки, встановлені у ГПК. Якщо господарський суд не вирішує справу по суті, він приймає ухвали. Вимоги до змісту ухвали визначені ГПК. За матеріалами справи господарський суд може прийняти окрему ухвалу. Потрібно звернути увагу на те, що ГПК передбачає прийняття додаткового рішення, додаткової ухвали. Суд може давати роз’яснення рішення. Підготовка до практичного заняття включає в себе розробку вказаних процесуальних документів, які будуть розглянуті та проаналізовані на практичному занятті. Підготовка до практичного заняття і його проведення передбачає вирішення задач, розміщених у посібнику Господарський процес. Практикум. – К. : Національна академія управління, 2009 або за додатковим завданням. Література до теми [2; 20; 32; 35; 40–42; 52; 55; 56; 63; 65; 67; 88-92; 94; 95; 107; 112].
Тема 8. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку. Практичне заняття - 2 години. 1. Право апеляційного оскарження. Строк подання апеляційної скарги. 2. Фора і зміст апеляційної скарги. 3. Відзив на апеляційну скаргу. 4. Повернення апеляційної скарги. 5. Прийняття апеляційної скарги. 6. Повноваження апеляційної інстанції. Підстави для скасування або зміни рішення. 7. Постанова апеляційної інстанції.
Самостійна робота – 6 години. Теми рефератів, доповідей. 1. Розгляд апеляційних скарг на ухвали та постанови місцевого господарського суду. Практичне завдання: Підготувати: проекти апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, на ухвалу місцевого господарського суду про припинення справи. Перелік ключових термінів та понять. Апеляційна інстанція, апеляційне провадження, апеляційна скарга, повноваження апеляційного господарського суду з розгляду апеляційної скарги, межі перегляду апеляційної скарги, скасування рішення (ухвали) місцевого господарського суду, постановлення нового рішення. Методичні вказівки. Апеляційна інстанція – друга стадія господарського процесу, де реалізується конституційне право на апеляційне оскарження з метою перевірки законності й обґрунтованості судового рішення чи ухвали. Необхідно звернути увагу на те, що у ГК визначено вичерпний перелік ухвал господарського суду, які можуть бути оскаржені окремо від судового рішення. Усі інші ухвали можуть бути оскаржені тільки разом з рішенням суду. Слід також звернути увагу на те, що суд апеляційної інстанції розглядає скаргу за правилами розгляду справи судом першої інстанції за виключенням тих положень, що стосуються виключно першої інстанції. Тому господарський суд може вирішити справу по суті. Повноваження апеляційної інстанції при розгляді скарги визначені ГК. Підставами зміни рішення суду першої інстанції можуть бути порушення місцевим судом при винесенні рішення норм матеріального та/або процесуального законодавства. При цьому ГПК містить перелік процесуальних норм, порушення яких за будь-яких обставин є підставою для скасування рішення суду. За наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, яка набирає законної сили з дня її прийняття. Звернути увагу, що у ст. 106 ГПК визначено перелік ухвал господарського суду, які можуть бути оскаржені окремо від рішення господарського суду. Для підготовки до практичного заняття необхідно добре засвоїти положення ХІІ розділу ГПК, літературу, а також постанови, рекомендації Вищого господарського суду України. Підготовка до практичного заняття включає в себе розробку вказаних процесуальних документів, які будуть розглянуті та проаналізовані на практичному занятті. Підготовка до практичного заняття і його проведення передбачає вирішення задач, розміщених у посібнику Господарський процес. Практикум. – К. : Національна академія управління, 2009 або за додатковим завданням. Література до теми [1; 2; 46; 63–65; 67; 88-92; 94; 95; 101].
Тема 9. Перегляд судових рішень у касаційному порядку. Практичне заняття - 2 години. 1. Право касаційного оскарження. Порядок та строк подання касаційної скарги. 2. Форма і зміст касаційної скарги. 3. Порядок розгляду касаційної скарги. 4. Межі перегляду справи в касаційній інстанції. Повноваження касаційної інстанції. 5. Підстави для скасування або зміни рішення або постанови. 6. Постанова касаційної інстанції. 7. Перегляд судових рішень господарських судів Верховним Судом України. Самостійна робота – 10 годин. Теми рефератів, доповідей. 1. Касаційні скарги на рішення господарських судів. 2. Перегляд судових рішень господарських судів Верховним Судом України. Практичне завдання. Підготувати проекти: 1) касаційної скарги на рішення місцевого господарського суду; 2) постанов Вищого господарського суду України про скасування рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду; 3) постанови Верховного Суду України про перегляд рішення господарського суду. Перелік ключових термінів та понять. Касаційна інстанція, касаційне провадження, касаційна скарга, повноваження касаційного господарського суду з розгляду касаційної скарги, межі перегляду касаційної скарги, скасування рішення місцевого господарського суду, скасування постанови апеляційного господарського суду, постанова Вищого господарського суду України, перегляд рішень господарських судів Верховним Судом України. Методичні вказівки. Касаційна інстанція – третя стадія господарського процесу, де реалізується конституційне право на касаційне оскарження з метою перевірки законності й обґрунтованості судових рішень, ухвал місцевого та/чи апеляційного судів. Необхідно звернути увагу на те, що у ГПК визначено перелік ухвал господарського суду, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку окремо від судового рішення (ст. 106 ГПК). Усі інші ухвали, за декільком виключеннями, можуть бути оскаржені тільки разом з рішенням місцевого суду чи постановою апеляційного суду. Роль касаційної інстанції виконує Вищий господарський суд України. Тому касаційні скарги направляються на його адресу через апеляційні суди. Підстави для направлення касаційної скарги визначені ГПК. Слід також звернути увагу на те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Це означає, що касаційна інстанція розглядає скаргу за матеріалами справи. За результатами розгляду справи касаційний суд може прийняти декілька рішень, у тому числі скасувати рішення суду нижчої інстанції. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. При цьому порушення норм процесуального права у випадках, встановлених ГПК, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. За наслідками розгляду апеляційної скарги Вищий господарський суд України приймає постанову, яка набирає законної сили з дня її прийняття. Потрібно також уважно вивчити і проаналізувати положення ГПК щодо перегляду судових рішень Верховним Судом України. ГК встановлено усього дві підстави такого перегляду. Потрібно уяснити, що такий перегляд не є касаційною інстанцією з перегляду рішень Вищого господарського суду України, а переглядом рішень усіх господарських судів після їх перегляду у касаційній інстанції. Це нове положення у господарському судочинстві. Для підготовки до практичного заняття необхідно добре засвоїти положення розділів ХІІ-1, ХІІ-2 ГПК, літературу, а також постанови, рекомендації Вищого господарського суду України. Підготовка до практичного заняття включає в себе розробку вказаних процесуальних документів, які будуть розглянуті та проаналізовані на практичному занятті. Підготовка до практичного заняття і його проведення передбачає вирішення задач, розміщених у посібнику Господарський процес. Практикум. – К. : Національна академія управління, 2009 або за додатковим завданням. Література до теми [1; 2; 42; 43; 55; 63–65; 67; 73; 88-95; 100; 104].
Змістовий модуль 3.
Тема 10. Розгляд справ про банкрутство. Практичне заняття - 2 години. 1. Поняття та ознаки банкрутства. 2. Сторони та інші учасники процедури банкрутства. 3. Підстави та порядок порушення провадження у справах про банкрутство. 4. Порядок провадження у справах про банкрутство. 5. Заходи щодо забезпечення інтересів кредиторів. 6. Судові процедури, що застосовуються до боржника. 7. Підстави та порядок припинення провадження у справах про банкрутство. Самостійна робота – 10 годин. Теми рефератів, доповідей. 1. Судові процедури банкрутства. 2. Особливості банкрутства окремих категорій суб’єктів підприємницької діяльності. Практичне завдання. Підготувати проекти: 1)заяви боржника до господарського суду про визнання його банкрутом; 2) мирової угоди; 3) постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом. Перелік ключових термінів та понять. Неплатоспроможність боржника, банкрутство, фіктивне банкрутство, умисне банкрутство, сторони та інші учасники процедури банкрутства, кредитор, збори кредиторів, комітет кредиторів, заходи щодо забезпечення інтересів кредиторів, судові процедури банкрутства, розпорядження майном боржника, санація, мирова угода, визнання боржника банкрутом, ліквідаційна процедура, заява про порушення справи про банкрутство, повернення заяви про порушення справи про банкрутство і доданих до неї документів без розгляду, припинення провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий, розпорядник майном боржника, сенатор, ліквідатор, мораторій на задоволення вимог кредиторів, підготовче засідання господарського суду, попереднє засідання господарського суду. Методичні вказівки. Особливістю розгляду справ про банкрутство є те, що при цьому загальні правила такого розгляду встановлено нормами ГПК, що регулюють порядок вирішення спорів у суді першої інстанції. Детально порядок розгляду справ про банкрутство врегульовано Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Тому для підготовки до практичного заняття необхідно повторити відповідні положення ГПК і добре засвоїти положення вказаного закону, а також літературу і вказані рекомендації Вищого господарського суду України. Потрібно також мати на увазі, що названий закон отримав таку назву 30 червня 1999 р., а до цього часу з дати прийняття (1992 р.) називався Законом України «Про банкрутство». Необхідно також мати на увазі, що норми про банкрутство містяться також у Господарському кодексі України (далі – ГК). Причиною виникнення справ про банкрутство є неспроможність боржника. Потрібно зважати на те, що підстави звернення до суду із заявою про визнання банкрутом чітко визначені у вказаному законі. Розгляд справ про банкрутство характерне тим, що воно не є суто позовним. Із заявою до суду про визнання суб’єкта господарювання банкрутом може звернутись як кредитор боржника, так і сам боржник. З такою заявою не може звернутись до господарського суду фізична особа, що не є суб’єктом господарювання. Проте така особа може подати заяву і вступити як учасник до вже відкритої до провадження справи. Необхідно мати на увазі, що процес розгляду справи про банкрутство включає у себе декількох спеціальних судових засідань (підготовчого, попереднього тощо), проведення зборів кредиторів, формування комітету кредиторів, який є активним учасником процесу, проведення судових процедур, визначених законом. Активним учасником процесу є такий персонаж як арбітражний керуючий, вимоги до якого, повноваження і обов’язки визначені законом. Необхідно вивчити ці норми. Не кожна справа про банкрутство завершується визнанням боржника банкрутом. Необхідно звернути увагу на норми Закону, які передбачають мораторій на звернення із заявами про визнання суб’єктів банкрутами щодо низки суб’єктів. Подібні норми містяться також в інших законах. Підготовка до практичного заняття включає в себе розробку вказаних процесуальних документів, які будуть розглянуті та проаналізовані на практичному занятті. Підготовка до практичного заняття і його проведення передбачає вирішення задач, розміщених у посібнику Господарський процес. Практикум. – К. : Національна академія управління, 2009 або за додатковим завданням. Література до теми [1-4; 15; 33; 34; 39; 46; 50; 64; 65; 70; 74; 75; 118; 100-104].
Тема 11. Розгляд господарських спорів третейським судом. Практичне заняття - 2 години. 1. Поняття, роль та завдання третейського суду. 2. Види третейських судів та їх повноваження. 3. Порядок розгляду господарських спорів та виконання рішень третейських судів в Україні. Самостійна робота – 10 години. Теми рефератів, доповідей. 1. Третейське судочинство. Практичне завдання. Підготувати проект: 1)третейської угоди; 2) угоди про формування третейського суду ad hoc, вибору правил розгляду справи, законодавства та мови судового процесу. Перелік ключових термінів та понять. Третейське судочинство, постійно діючий третейський суд, суд ad hoc, арбітраж, місце арбітражу, мова арбітражу, третейська угода (арбітражне застереження), підвідомчість справ третейським судам, рішення третейського суду, виконання рішення третейського суду, перевірка рішення третейського суду господарським судом. Методичні вказівки. Третейський суд не відноситься до судової влади. Третейське судочинство здійснюється відповідно до спеціального законодавства. Норми ГПК, крім тих, що регулюють перевірку рішення третейського суду господарським судом, до третейського процесу не застосовуються. Підготовка до практичного заняття включає, поряд зі спеціальною літературою, вивчення положень Закону України «Про третейські суди». Необхідно мати на увазі, що суб’єкти господарювання можуть звертатись за вирішенням господарських спорів до арбітражних судів, у тому числі зарубіжних, наприклад, до Арбітражного Інституту Стокгольмської Торгової палати, чи міжнародних, наприклад, Міжнародний арбітражний суд при Міжнародній торговій палаті ООН, Париж). Підготовка до практичного заняття включає в себе розробку вказаних процесуальних документів, які будуть розглянуті та проаналізовані на практичному занятті. Підготовка до практичного заняття і його проведення передбачає вирішення задач, розміщених у посібнику Господарський процес. Практикум. – К. : Національна академія управління, 2009 або за додатковим завданням. Література до теми [1; 2; 11; 24; 37; 38; 40; 53; 56; 57; 61; 78-81; 86; 98; 118; 122-124].
10. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА
Самостійна робота студента передбачає:
Методичні рекомендації з організації самостійної роботи Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчального процесу. Вона ставить за мету успішне оволодіння студентами курсу господарського процесуального права, вироблення у них навичок і вміння правильного застосування теоретичних положень науки господарського процесуального права в практичній діяльності юристів. Досягнення цієї мети потребує від студентів навичок самостійного мислення, оволодіння методами аналізу наукових проблем, методикою роботи з літературою і законодавчими матеріалами. Самостійна робота студентів при вивченні господарського процесуального права має місце в процесі підготовки до семінарських та практичних занять, заліків, при написанні рефератів, контрольних робіт, доповідей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. Її формами являються: вивчення відповідних положень Конституції України, господарського процесуального законодавства, підручників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, постанов Верховного Суду України і документів Вищого господарського суду України, конспектів лекцій, підбір необхідних матеріалів судової практики. Результатом самостійної роботи студентів (СРС) повинні бути: – конспекти з тем, питань, які винесені на самостійне вивчення з посиланням на зазначені у завданні джерела; – інформація про опрацьовані джерела у письмовому конспективному або реферативному вигляді з зазначенням опрацьованих джерел, прочитаних сторінок і т.і.; – підготовлені у письмовій формі реферати, доповіді на заплановані теми; – проекти юридичних процесуальних та інших документів у письмовій формі. Для забезпечення системної самостійної роботи необхідно мати окремий зошит і папку для зберігання завдань, виконаних на окремих аркушах. Перевірка результатів СРС здійснюється викладачами на практичних (семінарських) заняттях згідно із запланованими способами контролю, під час індивідуальних занять чи консультацій, а також, при необхідності, у процесі семестрового контролю (заліку). Результати СРС враховуються у рейтинговому оцінюванні за бальною системою. Максимальна кількість балів за СРС складає 50 балів. Конспект повинен бути невеликим за обсягом. Закінчивши конспектування студент вивчає рекомендовані нормативно-правові акти. Після цього потрібно вивчити конспект лекції по даній темі, відповідні глави підручника чи навчального посібника. Завершення цієї частини самостійної роботи дозволяє студенту мати мінімум знань по темі, але недостатньо для глибокого засвоєння питань, що вивчаються. Глибоке засвоєння практичних аспектів теми потребує від студента вивчення рекомендованих постанов пленуму Верховного Суду України, пленуму Вищого господарського суду України, його рекомендацій, роз’яснень, інформативних листів тощо. Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної літератури і наукових статей. Ця робота найбільш відповідає виробленню вміння самостійно мислити. Вивчаючи в складній дискусії кримінально-правові проблеми, усвідомлюючи їх, порівнюючи спірні питання, оцінюючи надійність і ефективність їх аргументації, студент, по-перше, отримує глибокі теоретичні знання, необхідні для юриста вищої кваліфікації, по-друге, вчиться формулювати свою позицію по теоретичним питанням, обґрунтовуючи її. Реферативне опрацювання наукової літератури є прекрасним способом поглиблення й закріплення знань. Сума знань по темі, отриманих з названих джерел, дозволяє студенту перейти до вирішення задач і виконання завдань. Рішення викладається письмово, в робочому зошиті без переписування умови задачі. Воно повинне бути аргументованим, з посиланням на ГПК та інші нормативно-правові акти, інші джерела, роз’яснення з судової практики, що містяться у постановах пленуму Верховного Суду України та Вищого господарського суду України. Самостійна робота при підготовці до іспитів і заліків не потребує конспектування і вирішення задач, а являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам (питання організації самостійної роботи при написанні рефератів і контрольних робіт викладається в окремих методичних рекомендаціях). Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги у здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням. Така допомога надається у процесі читання лекцій, проведення семінарських та практичних знань, групових та індивідуальних консультацій. У лекціях студентам даються рекомендації методичного характеру про те, як вивчати господарське процесуальне право, яку основну та додаткову літературу, нормативно-правові акти, постанови пленуму Верховного Суду України, Вищого господарського суду України необхідно опрацювати. При проведенні семінарських і практичних занять викладач звертає увагу студентів на особливу важливість вивчення певних нормативних актів і літературних джерел для засвоєння тієї чи іншої теми, конкретного питання. Важливу роль для правильної організації самостійної роботи студентів має їх особисте спілкування з викладачем в процесі індивідуальних консультацій. При особистому спілкуванні з викладачем, студент має можливість задати йому питання, почути його роз’яснення з питань, які його цікавлять, отримати поради щодо планування самостійної роботи та роботи над правовою літературою, методики збирання матеріалу для виконання підготовки реферату, підготовки наукової доповіді чи повідомлення, підготовки процесуальних документів тощо. У цілому таке спілкування пробуджує у студента інтерес до предмету, пробуджує інтерес до науки, часто викликає потяг до більш глибокого з’ясування теоретичних проблем даної науки шляхом заняття науково-дослідницькою роботою в науковому семінарі, проблемній групі студентів тощо. Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття іспитів та заліків. Найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів. Уся робота викладача по організації самостійної роботи студентів повинна бути направлена на вироблення у них переконання про необхідність глибокого знання господарського процесуального законодавства, що викликано вимогами їх професійного обов’язку. Таке знання необхідно не тільки для правильної відповіді на іспиті чи заліку, але й для вірного застосування отриманих знань у майбутній практичній діяльності.
11. Методичні рекомендації з підготовки реферативних повідомлень
Вибір теми реферативного повідомлення проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить семінарські, практичні та інші заняття у відповідних навчальних групах. Мета: – більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносяться на розгляд семінарського чи практичного заняття; – прищеплення студентам навичок самостійної роботи з нормативно-правовими актами й науково-методичними джерелами; – контроль знань студентів. Структура: Реферативне повідомлення передбачає наступні частини: вступ, описова частина, висновки, джерела. – У вступній частині розкривається актуальність теми та завдання, що ставляться у повідомленні. В основній частині розкривається зміст та суть питання, аналізуються нормативно-правові акти, судова практика, точки зору та позиції вчених з досліджуваних питань чи проблем, показується практичне значення, висловлюється та обґрунтовується думка студента, наводяться положенні теорії матеріал та судової практики. Висновки передбачають стисле резюме з найбільш важливих положень питання, що викладене в реферативному повідомленні. Оформлення: Реферативне повідомлення повинне бути виконане самостійно, розбірливим почерком. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. перелік рекомендованих джерел. При цьому бажано витримувати наступну послідовність: – закони та інші нормативно-правові акти; – навчальна, монографічна та інша література; – судова практика. Посилання на використані джерела роблять у квадратних дужках (номер джерела, сторінка, наприклад, []1, с. 45). Посилання на нормативно-правовий акт здійснюється один раз, при цьому вказується тільки номер джерела. Обсяг роботи не повинен перевищувати 8-10 сторінок рукописного тексту формату А – 4. Методика: Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити літературу, передбачену по даній темі планом проведення та рекомендовану викладачем. Методологічною основою роботи повинні бути праці по філософії та соціології права, державні документи з питань судочинства. У зв’язку з тим, що в господарське процесуальне законодавство України внесено багато змін та доповнень, студентам, які готують реферативні повідомлення, необхідно обов’язково враховувати ці зміни. Щоб реферат був змістовним і відповідав вимогам, які пред’являються до такого виду робіт, студенту який його виконує, необхідно намагатись викласти у ньому суть питання, те, без якого неможлива сама його постановка. Це найбільш складна і відповідальна сторона роботи, що виконується, тому вона вимагає глибокого знання теми реферату. Структурно-описова частина реферативного повідомлення повинна мати наступний вигляд: – спочатку окреслюється суспільно-політична характеристика питання яке розглядається, його практичне значення; – аналізується нормативно-правові акти, роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, наукові джерела, висвітлюється особиста думка студента відносно тієї чи іншої позиції, яке розглядається, чи його згода з однією із думок, висловлених в літературі. Положення реферату повинні бути добре обґрунтованими. Реферативне повідомлення здійснюється в середньому протягом 10 хвилин і супроводжується обговоренням. Реферативне повідомлення обов’язково оцінюється викладачем.
12. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Тему контрольної роботи студент вибирає самостійно з переліку тем контрольних робіт, що пропонуються в цих методичних рекомендаціях, виходячи з останньої цифри номера залікової книжки, . Контрольна робота повинна носити самостійний характер, бути змістовною і вичерпною. Контрольна робота складається із двох питань теоретичного завдання та задачі. Теоретичне завдання необхідно виконати у формі реферату (12-15 машинописних сторінок тексту) за структурою: «Вступ», де розкривається актуальність теми (ступінь дослідження, наявність нових нормативно-правових актів чи суттєвих змін у правовому регулюванні даних відносин, протиріччя у чинних нормативно-правових актах тощо), мета та завдання виконання роботи; „Основна частина”, в якій викладається основний зміст теми (з розбивкою на декілька питань); „Висновки”, де даються обґрунтовані пропозиції та рекомендації стосовно вдосконалення чинного законодавства, теоретичних положень щодо теми завдання; „Список використаної літератури”, де вказуються нормативно-правові акти та література, на які студент посилається при написанні реферату. Список складається з наданням повної назви нормативно-правового акту, автора (авторів), підручника, монографії, статті тощо та джерела (див.: „Список використаної літератури” до даної Навчальної програми). Розкриваючи зміст роботи необхідно проаналізувати Конституцію України, Господарський процесуальний кодекс України, закони та підзаконні нормативні акти, що регулюють досліджуване питання, навчальну та наукову літературу, наявну судову практику з тим, щоб показати поняття, особливості правового регулювання відносин, понять, інститутів, що стосуються даної теми, наявні протиріччя, складнощі застосування правових норм чи неврегульованість певних питань, науково-теоретичні погляди, позиції і т.і. Третє завдання містить практичну задачу, зміст якої студент повинен переписати і вирішити, обґрунтувавши своє рішення посиланням на чинні нормативно-правові акти. У разі наявності необхідно дати також вичерпні відповіді на всі додаткові питання, які містяться у тексті задачі. Титульний лист оформлюється відповідно до методичних вказівок щодо оформлення контрольних робіт. Студент повинен підписати роботу, зазначивши дату її виконання, і у зазначений строк подати на перевірку. Завдання для контрольних робіт складені у дев’яти варіантах. Варіант контрольної роботи вибирається за останньою цифрою номера залікової книжки. 13. ТЕМАТИКАКОНТРОЛЬНИХ РОБІТ Варіант І. 1. Господарське процесуальне право як самостійна галузь права. 2. Склад, права та обов’язки учасників судового процесу. 3. Задача. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) звернулось до господарського суду з позовом до Державного комерційного підприємства (далі – ДП) про примушення ДП дати відповідь на направлену йому ТОВ претензію, а також сплату передбаченої законодавством неустойки в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Яке рішення повинен постановити суд? Яка відповідальність передбачена законодавством за порушення правил досудового врегулювання господарських спорів? Варіант ІІ. 1. Предмет та метод господарського процесуального права. 2. Досудове врегулювання господарських спорів. 3. Задача. Суддя Іванов прийняв позовну заяву від Приватного підприємства «Пробос» до ТОВ „Плай” про стягнення 50 000 грн. і своєю ухвалою призначив розгляд справи на 28 січня 2008 р. До призначення суддею господарського суду Іванов працював юрисконсультом ТОВ «Плай». Представнику позивача став відомий цей факт і до початку вирішення спору він сказав судді Іванову, що не довіряє йому. Чи підлягає суддя у даному разі відводу (самовідводу)? Складіть заяву про відвід судді Іванова. Варіант ІІІ. 1. Докази у господарському процесі. 2. Суддя як учасник господарського процесу. 3. Задача. До Харківського апеляційного господарського суду звернувся прокурор в інтересах Верховної Ради України як суб’єкта загальнодержавної власності з позовом до Фонду державного майна України та Акціонерного товариства „Лада–Україна” (далі – АТ) про визнання недійсним укладеного між Фондом державного майна України і АТ договору оренди державного майна з його подальшим викупом. Чи може бути задоволений судом цей позов? У яких випадках прокурор може бути учасником господарського процесу? Південно-західна залізниця видала вантаж Варіант ІV. 1. Підвідомчість та підсудність господарських спорів. 2. Судові процедури у справі про банкрутство. 3. Задача. Приватному підприємству без перевірки. Після розкриття контейнера підприємство виявило недостачу вантажу і звернулося до залізниці з вимогою видати вантаж з перевіркою та оформленням її результатів комерційним актом. Чи обґрунтована ця вимога? До якого виду доказів належить комерційний акт? Чи може в цьому випадку недостача товару підтверджуватися іншими доказами?
Варіант V. 1. Судові витрати. 2. Вирішення господарських спорів у суді першої інстанції. 3. Задача. Місцевий господарський суд рішенням від 25 січня 2012 р. задовольнив частково позов Приватного підприємства до банку про стягнення 69 000 грн. Не погоджуючись з рішенням господарського суду позивач 25 квітня 2012 р. звернувся до Вищого господарського суду України із заявою про поновлення строку на подання скарги про перегляд в апеляційному порядку рішення, посилаючись на те, що директор підприємства тривалий час знаходився у відрядженні і не зміг своєчасно підписати апеляційну скаргу і заяву. Чи підлягає поновленню вказаний строк? Дайте аргументовану відповідь з можливими варіантами. Варіант VІ. 1. Запобіжні заходи. 2. Розгляд господарських спорів в апеляційному провадженні. 3. Задача. Акціонерний комерційний банк „Правекс-Банк” (далі – Банк) звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації (далі – КМДА) про зобов'язання затвердити розпорядження про переведення квартири № 52 по вул. Борщагівській, 189 з жилого до нежилого фонду. Рішенням господарського суду м. Києва від 29 червня 2012 р. в позові відмовлено. Київський апеляційний господарський суд постановою від 18 жовтня 2012 р. рішення господарського суду м. Києва залишив без змін. Банк подав касаційну скаргу до Вищого господарського суду України, в якій просив скасувати рішення господарського суду м. Києва і постанову Київського апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог Банк стверджував, що Головне управління економіки та розвитку міста безпідставно (у зв'язку з несплатою ним пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури міста) відмовляється погодити проект розпорядження КМДА про переведення жилих приміщень у нежилі. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що статтею 8 Житлового кодексу УРСР, на яку посилається Банк, Київській міській державній адміністрації надано право здійснювати переведення жилих будинків (приміщень) у нежилі лише у виключних випадках. Крім того, у Банка відсутній проект розпорядження про переведення жилого приміщення у нежиле, погоджений з усіма необхідними службами, відповідно до вимог п. 3.4 Порядку переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках комунальної власності у нежилі, затвердженого розпорядженням КМДА № 1825 від 1 жовтня 2002 р.. Тому КМДА не має правових підстав для розгляду даного питання. Чи підлягає задоволенню касаційна скарга? Варіант VІІ. 1. Розгляд господарських спорів у касаційній інстанції. 2. Виконання рішення господарського суду. 3. Задача. 14 липня 2012 р. банк звернувся в місцевий господарський суд з позовом про стягнення з АТ 65 000 грн. заборгованості за кредитним договором. Господарський суд позовні вимоги задовольнив, мотивуючи своє рішення тим, що між позивачем і відповідачем був укладений кредитний договір від 10 липня 2011 р. і відповідач не виконав своїх зобов’язань за договором: не повернув кредит до 10 липня 2012 р. Рішення місцевого суду за апеляційною скаргою відповідача було переглянуто апеляційним господарським судом, який його скасував і прийняв нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовив. При цьому апеляційний суд виходив з того, що сторонами 10 липня 2012 р. була підписана додаткова угода до кредитного договору від 10 липня 2011 р., за якою дата погашення кредиту була перенесена на 30 вересня 2012 р. Ця угода судом першої інстанції не розглядалась і як доказ будь-якої оцінки не отримала. Чи має право апеляційний господарський суд дослідити нові докази і ґрунтуючись на них прийняти нове рішення? Який порядок подання апеляційної скарги та доказів до апеляційного суду? Варіант VІІІ. 1. Суть, строк і порядок перегляду рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами. 2. Виконання та перевірка рішення третейського суду. 3. Задача. Кооператив «Антей» (далі – Боржник) звернувся із апеляційною скаргою на постанову Господарського суду м. Києва від 16 вересня 2012 р. за справою № 24/524-6, якою Боржник був визнаний банкрутом, з мотивів прийняття його з порушенням процесуальних норм – не була проведена процедура санації. Апеляційний господарський суд м. Києва встановив, що справу про визнання Боржника банкрутом було порушено судом за заявою Колективного підприємства „Споруда” (далі – Кредитор) на підставі того, що Боржник був неспроможний сплатити Кредиторові борг у сумі 138 212 грн. Заявлені Кредитором вимоги документально підтверджувались і Боржником не заперечувались. Ухвалою підготовчого засідання від 3 серпня 2012 р. Кредитора було зобов’язано зробити оголошення про порушення справи про банкрутство Боржника, яке було надруковано у газеті „Голос України” від 29 серпня 2012 р., а також призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Т. При розгляді справи у попередньому засіданні, яке відбулось 25 серпня 2012 р., було розглянуто реєстр вимог кредиторів, наданий суду розпорядником майна, та призначено дату проведення зборів кредиторів. На зборах, проведених 14 вересня 2012 р., було прийнято рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Розпорядник майна подав до суду звіт та клопотання про зупинення процедури розпорядження майном Боржника та визнання його банкрутом. Чи підлягає задоволення апеляційна скарга? Які умови і порядок відкриття провадження у справах про банкрутство? Які процедури передбачено законодавством щодо неплатоспроможного боржника? Варіант ІХ. 1. Розгляд господарських спорів третейським судом. 2. Підвідомчість і підсудність господарських спорів за участю іноземців. 3. Задача. Апеляційний господарський суд повернув позивачу апеляційну скаргу про перегляд рішення у справі про розірвання договору оренди на тій підставі, що апеляційна скарга була надіслана апеляційному суду позивачем поштою і до апеляційної скарги не були додані документи, що підтверджують сплату державного мита. Чи законні дії суду? Чи може позивач оскаржити ухвалу про повернення апеляційної скарги і до якого суду?
14. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.
Тема 1. Поняття та загальна характеристика господарського процесуального права.
1. Самостійно опрацювати питання: Принципи господарського судочинства. 2. Опрацювати нормативно-правові акти: 1) ГПК (ст. 3, 4, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5); 2) ЗУ від 7.07.2010 р. N 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (розділ 1, 2); господарських судів України” 3. Опрацювати і законспектувати статтю у переліку джерел за № 76.
Література: 63 (с. 11–45), 64 (с. 8–46), 65 (с. 21–53), 67 (статті 1–4), 70, 76, 77.
Тема 2. Господарські суди і господарське судочинство.
1. Самостійно опрацювати питання: Порядок призначення на посаду та правовий статус судді господарського суду. 2. Опрацювати нормативно-правові акти: 1) ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (розділ 1, 2); 2) ЗУ «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»; 3) ЗУ „Про органи суддівського самоврядування”; 4) ЗУ «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів України»; 3. Написати реферат за темою на вибір: 1) Господарський суд у системі органів судової влади; 2) Принципи господарського судочинства. 4. Опрацювати і законспектувати статтю у списку літератури за № 82.
Література: 63 (с. 11–45), 64 (с. 8–46), 65 (с. 21–53), 67 (статті 1–4).
Тема 3. Досудове врегулювання господарських спорів.
1. Тема виноситься на самостійне опрацювання. Опрацювати питання. 1. Загальні положення про досудове врегулювання господарських спорів. 2. Зміст і порядок пред'явлення та розгляду претензій. 3. Урегулювання розбіжностей, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів. 2. Написати реферат на тему „Досудове врегулювання господарських спорів в Україні”. 3. Опрацювати нормативно-правові акти: 1) Конституція України (ст. 55); 2) ГПК (ст. 5–8, 10 11); 3) ГК (ст. 222, 223, 315); 4) Статут Залізниць України (ст. 130–135).
Література: 63 (с. 46–52), 64 (с. 47–61), 65 (с. 54–59), 67 (статті 5–8, 10 11).
Тема 4. Підвідомчість та підсудність господарських спорів.
1. Опрацювати нормативно-правові акти: 1) ГПК (ст. 12–17); 2) Закони України «Про свободу совісті та релігійні організації» (ст. 16 і 17); «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (ст. 18, 19, 20 та 37); «Про Антимонопольний комітет України» (ст. 25); «Про режим іноземного інвестування» (ст. 26); «Про третейські суди» (ст. 11); 3) Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, укладена в м. Києві 20.03.1992 р., ратифікована Постановою ВРУ № 2889-1289-12 від 19.12.1992 р. 2. Зробити реферативний огляд: 1) Постанова Пленуму ВГСУ від 24.10.2011 р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»; 2) Роз’яснення Президії ВГСУ від 31.05.2002 р. № 04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій».
Література: 63 (с. 46–52 ), 64 (с. 62–68), 65(с. 60–96), 67 (ст. 12–17), 83.
Тема 5. Учасники господарського процесу.
1. Самостійно опрацювати питання: 1) Посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів; 2) Участь в судовому процесі судового експерта та перекладача. 2. Опрацювати нормативні акти: 1) ГПК (ст. 30, 31); 2) ЗУ«Про судову експертизу».
Література: 63 (с. 53–66 ), 64 (с. 69–77), 65 (с. 97–136, 155–160), 67 (статті 30, 31), 71, 77.
Тема 6. Судові витрати та процесуальні строки.
1. Самостійно опрацювати питання: «Процесуальні строки». 2. Опрацювати нормативно-правові акти: ЗУ «Про судовий збір». 3. Вивчити: 1) Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам»; 2) Інформаційний лист ВГСУ від 18.06.2004 № 01-8/1168 «Про практику Верховного суду України з питань відшкодування витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката».
Література: 62 (с. 53–66 ), 63 (с. 78–94), 64 (с. 97–136), 66 (ст. 30, 31).
Тема 7. Доказування у господарському процесі.
1. Опрацювати самостійно питання: 1) Призначення і провадження судової експертизи; 2) Запобіжні заходи. 2. Зробити реферативний огляд: 1) Постанова ВГСУ від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»; 2) Інформаційний лист ВГСУ від 21.052004 р. № 01-8/909 «Про атестованих судових експертів та науково-дослідні інститути судових експертиз».
Література: 63 (с. 67–81 ), 64 (с. 95–118), 65 (с. 161–175), 67 (статті 32–43, 43-1–43-10 ), 71.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2.
Тема 8. Позовне провадження у господарських судах.
1. Самостійно опрацювати питання: «Забезпечення позову”. 2. Розробити план ділової гри з розгляду господарського спору, що витікає з договору поставки товарів суб’єктами господарювання, підготувати проект позовної заяви до господарського суду. 3. Опрацювати нормативно-правові акти: 1) ГПК (ст. 54–60; 66–68); 2) ГК (ст. 20); 3) ЦК (ст. 16); 4)ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ст. ст. 6,7). 4. Зробити реферативний огляд: 1) Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики
Література: 63 (с. 97–129 ), 64 (с. 119–146), 65 (с. 176–221), 67 (статті 66–68),.
Тема 9. Вирішення господарських спорів у суді першої інстанції.
1. Опрацювати: 1) Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»; 2) Постанова Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 р. № 6 «Про судове рішення». 2. Розробити план рольової гри з розгляду спору у суді першої інстанції та підготувати проект рішення суду та ухвали, які могли б бути винесені під час судового розгляду даної справи. За основу спірної ситуації взяти господарську справу, що розглядалась у ВСУ (див.: сайт ВСУ).
Література: 63 (с. 130–139 ), 64 (с. 144–172), 65 (с. 222–258), 67 (статті 69–90).
Тема 10. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку.
1. Опрацювати: Постанова Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»; 2. Підготувати проект постанови суду та ухвали, які могли б бути винесені під час судового розгляду справи в апеляційному провадженні. За основу спірної ситуації взяти господарську справу, що розглядалась у ВСУ (див.: сайт ВСУ).
Література: 63 (с. 140–148 ), 64 (с. 173–189), 65 (с. 259–298), 67 (ст. 91–106).
Тема 11. Перегляд судових рішень у касаційному порядку.
1. Самостійно опрацювати питання: Розгляд Верховним Судом України заяв про перегляд судових рішень господарських судів. 2. Опрацювати нормативно-правові акти: ГПК (розділ 12-1, 12-2). 3. Опрацювати: 1) Постанова Пленуму ВГСУ від 24 10.2011 № 11 «Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України»; 2) Постанова Пленуму ВГСУ від 11 10.2010 № 2 «Про деякі питання практики застосування розділу XII-2 Господарського процесуального кодексу України». 4. Підготувати проект постанови суду та ухвали, які могли б бути винесені під час судового розгляду справи в касаційному провадженні. За основу спірної ситуації взяти господарську справу, що розглядалась у ВСУ (див.: сайти ВСУ, ВГСУ).
Література: 63 (с. 149–159), 64 (с. 190–204), 65 (с. 299–315), 67 (розділи 12-1, 12-2), 71.
Тема 12. Перегляд рішення, ухвали, постанови господарського суду за нововиявленими обставинами. Виконання судових рішень.
1. Самостійно опрацювати питання: 1. Зупинення виконання судового рішення; 2. Оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби України; 3. Поворот виконання рішення, постанови. 2. Опрацювати: Постанова Пленуму ВГСУ 26.12.2011 р. № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»
Література: 63 (с. 160–172), 64 (с. 205–231), 65 (с. 316–354), 67 (розділ 13, 14 ).
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3. Тема 13. Розгляд справ про банкрутство. 1. Самостійно опрацювати питання: 1. Ліквідація суб’єкта господарювання, визнаного банкрутом. 2. Особливості визнання банкрутом окремих категорій суб’єктів підприємницької діяльності. 2. Вивчити: ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». 3. Ознайомитись з нормативно-правовими актами: 1) Наказ Міністерства економіки України № 77 від 11.04.2001 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3.05.2001 р. за № 383/5574, «Про затвердження «Положення про порядок формування та ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство»; 2) Положення про порядок погодження планів санації та мирових угод, затверджене Наказом Фонду державного майна України від 6.06.2007 р. № 895, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.07.2007 р. за № 836/14103. 4. Опрацювати: 1) Інформаційні листи ВГСУ від 16.05.2003 р. № 01-8/525 „Про практику Верховного Суду України у справах про банкрутство”; від 14.12.2006 р. № 01-8/2815 „Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 16.05.2003 № 01-8/525 „Про практику Верховного Суду України у справах про банкрутство”; 2) Роз’яснення Президії ВГСУ від 4.06.2004 р. № 04-5/1193 „Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Література: 64 (с. 173–184), 65 (с. 232–260), 72, 73.
Тема 14. Розгляд господарських спорів третейським судом.
1. Самостійно опрацювати питання. 1. Розгляд спорів арбітражними судами. 2. Опрацювати нормативно правові акти: 1) ЗУ «Про третейські суди»; ЗУ «Про міжнародне приватне право»; 2) Арбітражний регламент Європейської економічної комісії ООН від 20.01.1966 р.; 3) Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж, Женева, 21.04.1961 р. (ратифіковано 18 березня 1963 р.); 4) Конвенція ООН про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 29.12.1958 р. (ратифіковано Указом Президії ВРУ від 10.10.1960 р.); 5) Типовой закон ЮНСИТРАЛ о международном торговом арбитраже, принят на 18 сессии ЮНСИТРАЛ 30.05.1997 г. (Комиссия ООН по праву международной торговли, Вена). 3. Опрацювати: 1) Інформаційний лист ВГСУ від 17.09.2012 р. № 01-06/1258/2012 „Про деякі питання практики застосування Закону України «Про третейські суди»; 2) Рекомендації президії ВГСУ від 11.04.2005 р. № 04-5/639 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України «Про третейські суди».
Література: 64 (с. 185–212).
15. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ до модулів та ПІДСУМКОВИХ КОНТРОЛІВ
Змістовий модуль 1. Тест 1. Знайдіть правильні відповіді: 1. Господарське процесуальне право – це: а) галузь науки; б) навчальна дисципліна; в) галузь права; г) судова практика; д) галузь законодавства; е) система судових органів. 2. Предмет господарського процесуального права складають відносини, що виникають: а) при здійсненні правосуддя господарськими судами; б) при вирішенні господарських спорів третейськими судами; в) при вирішенні господарських спорів КМУ; г) при розгляді справ про банкрутство; д) при досудовому врегулюванні спорів суб’єктами господарювання; е) при розгляді подань з господарських спорів Конституційним судом України. 3. Господарські процесуальні відносини виникають між: а) сторонами господарського процесу; б) сторонами та третіми особами у господарському процесі; в) господарськими та третейськими судами; г) господарськими та третейськими судами і виконавчою службою України; д) господарським судом і іншими учасниками процесу; е) господарським судом і органами виконавчої влади; 4. До предмету господарського процесуального права відносяться: а) матеріально-правові відносини; б) організаційно-правові відносини; в) процесуально-правові відносини; г) адміністративно-правові відносини; д) цивільно-правові відносини; е) господарсько-правові відносини. 5. Методом правового регулювання у господарському процесуальному праві є: а) імперативний; б) негативний; в) диспозитивний; г) метод автономних рішень; д) комплексний; е) гармонічне поєднання імперативного і диспозитивного методів. 6. Принципами господарського судочинства є принципи: а) обов’язковості вирішення господарських спорів; б) змагальності; в) законодавчої ініціативи; г) мови; д) законності; е) гласності; є) безоплатності. 7. Джерелами господарського процесуального права є: а) міжнародні договори; б) норми права інших держав; в) звичай; г) акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України; д) договір; е) рішення Європейського суду з прав людини; є) судова практика. 8. Господарському суду дозволяється відмова у розгляді справи з мотивів: а) неповноти, неясності законодавства; б) відсутності законодавства; в) суперечливості законодаства; г) з інших підстав, передбачених законодавством; д) особистого внутрішнього переконання судді; е) за розпорядженням органів державної влади і управління. 9. Стадіями господарського процесу є: а) порушення провадження у справі; б) досудове врегулювання спору; в) дії судді з підготовки матеріалів справи до розгляду; г) виконання рішення господарського суду; д) касаційне провадження; е) апеляційне провадження; є) перегляд судових рішень ВСУ. 10. До законодавства як джерела господарського процесуального права включаються: а) Конституція України; б) закони України; в) укази Президента України; г) постанови КМУ; д) постанови ВСУ і ВГСУ; е) міжнародні нормативно-правові акти. Тест 2. Знайдіть правильні відповіді: 1. Судову систему України складають: а) третейські суди; б) суд конституційної юрисдикції; в) надзвичайні суди; г) суди загальної юрисдикції; д) Міжнародний арбітражний комерційний суд України; е) референтні суди. 2. До системи господарських судів України входять: а) апеляційні господарські суди; б) Апеляційний суд України; в) обласні суди; г) Верховний суд України; д) районні місцеві господарські суди; е) господарські суди міст Києва та Севастополя; є) господарські суди Автономної республіки Крим. 3. Систему господарських судів України складають: а) господарські спеціалізовані суди; б) Верховний суд України; в) Вищий господарський суд України; г) місцеві господарські суди; д) касаційні господарські суди; е) апеляційні господарські суди; є) республіканські господарські суди. 4. До місцевих господарських судів відносяться: а) районні господарські суди; б) обласні господарські суди; в) республіканські господарські суди; г) господарський суд АРК; д) господарський суд м. Києва; е) господарський суд м. Севастополя; є) господарський суд м. Одеси. 5. В Україні діють апеляційні господарські суди у кількості апеляційних округів: а) 27; б) 24; в) 11; г) 8; д) 16; е) 2. 6. Суддя Вищого господарського суду України: а) призначається Головою Верховного суду України; б) обирається Вищою Радою юстиції України; в) обирається Верховною Радою України; г) призначається указом Президента України; д) обирається Пленумом Вищого господарського суду України; е) обирається з’їздом суддів України; є) призначається Головою судової адміністрації України. 7. Переведення судді у межах п'ятирічного строку на роботу на а) Президентом України; б) Вищою кваліфікаційною комісією суддів України; в) Вищою радою юстиції; г) Пленумом Вищого господарського суду України; д) Головою Вищого господарського суду України; е) Державною судовою адміністрацією України. 8. Голова господарського суду та його заступники призначаються на посади та звільняються з посад: а) Президентом України; б) Вищою кваліфікаційною комісією суддів України; в) Вищою радою юстиції за поданням відповідної ради суддів; г) Пленумом Вищого господарського суду України; д) Головою Вищого господарського суду України; е) Державною судовою адміністрацією України. 9. Підставами дисциплінарної відповідальності судді господарського суду є: а) порушення вимог щодо правил підсудності чи підвідомчості, б) необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову; в) порушення правил щодо відводу (самовідводу); г) систематичне порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя; д) розголошення таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні; е) спізнення на роботу;. є) скасування або зміна судового рішення. Тест 3. Знайдіть правильні відповіді: 1. Досудове врегулювання господарського спору застосовується: а) за законом; б) на будь-якій стадії процесу; в) за домовленістю сторін між собою; г) за домовленістю між сторонами і третіми особами; д) за домовленістю між сторонами і судом; е) при відмові господарського суду у розгляді справи; є) якщо це передбачено міжнародними договорами. 2. Порядок досудового врегулювання спорів визначається: а) законодавством України; б) Господарським процесуальним кодексом України; в) міжнародними угодами; г) домовленістю між сторонами; д) нормативними актами інших країн; е) звичаями; є) Господарським кодексом України. 3. Порядок досудового врегулювання господарських спорів не поширюється на спори про: а) відшкодування моральної шкоди; б) визнання договорів недійсними; в) визнання недійсними актів державних та інших органів; г) визнання недійсними актів підприємств та організацій; д) звернення стягнення на орендоване майно; е) стягнення заборгованості за опротестованими векселями; є) звернення стягнення на заставлене майно. 4. У претензії зазначаються: а) найменування заявника претензії та підприємства, організації, якій претензія пред'являється; б) дата пред'явлення і номер претензії; в) обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; г) нормативні акти, що підтверджують ці обставини; д) докази, що підтверджують ці обставини; е) вимоги заявника; є) сума претензії та її розрахунок; ж) перелік документів, що є у другої сторони. 5. Письмова претензія може пред'являтися порушнику протягом: а) одного місяця; б) двох місяців; в) строку, визначеного законодавством; г) строку, визначеного договором; д) строку, визначеного міжнародними договорами; е) строку позовної давності. 6. Претензії при перевезенні вантажів можуть пред'являтися протягом: а) одного місяця; б) сорока п'яти днів; в) двох місяців; г) шести місяців; д) дев’яти місяців; е) дванадцяти місяців. 7. Перебіг зазначених строків при перевезенні вантажів залізницею починається: а) через 30 діб з дня видачі вантажу для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу; б) через 30 діб з дня закінчення терміну доставки – для претензій про відшкодування за втрату вантажу; в) через 2 місяці з дня прийому вантажу до перевезення – для претензій про відшкодування за втрату вантажу, що виникли з приводу перевезень у прямому змішаному сполученні; г) через 40 діб після закінчення терміну доставки багажу чи вантажобагажу – для претензій про відшкодування за втрату багажу чи вантажобагажу; д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу – для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу; е) після закінчення п’ятиденного терміну, встановленого для оплати штрафу, – для претензій про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень; є) з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії, – в усіх інших випадках. 8. Відповідно до діючого законодавства претензія має бути розглянута протягом: а) двадцяти днів; б) одного місяця; в) двох місяців; г) трьох місяців; д) шести місяців; е) дев’яти місяців; є) 45 днів; ж) 180 днів. 9. Претензія і відповідь на претензію: а) надсилаються рекомендованим листом; б) надсилаються цінним листом; в) передаються факсимільним зв’язком, телетайпом або телеграмою; г) надсилаються поштою; д) передаються кур’єром; е) вручаються під розписку; є) передаються іншим способом. 10. За необґрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми винна сторона сплачує другій стороні: а) штраф у розмірі 5 процентів від списаної суми; б) штраф у розмірі 10 процентів від списаної суми; в) подвійну списану суму; г) пеню в розмірі 0,5 відсотка за кожен день списання, але не більше 30 відсотків; д) пеню в розмірі 1 відсотка за кожен день списання, але не більше 30 відсотків. Тест 4. Знайдіть правильні відповіді: 1. Господарським судам підвідомчі: а) спори, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; б) спори про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; в) справи про банкрутство; г) справи за заявами громадських організацій; д) справи про членство в господарських товариствах; е) справи про вилучення тиражів журналів та газет; є) справи з приводу приватизації державного житла; ж) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів щодо приватизації майна; з) справи у спорах, що виникають із земельних відносин; і) справи зі спорів про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу. 2. Справи за заявою НБУ до Приватного банку «Промінь» м. Харкова про сплату штрафу розглядаються: а) Вищим господарським судом України; б) господарським судом Київської області; в) Печерським господарським судом м. Києва; г) господарським судом м. Києва; д) господарським судом Харківської області. 3. Якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи: а) повертаються господарським судом не пізніше п’яти днів з дня надходження позовної заяви; б) розглядаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п’яти днів з дня надходження позовної заяви; в) надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п’яти днів з дня надходження позовної заяви; г) не розглядаються господарським судом за встановленою підсудністю; д) залишаються без розгляду. 4. Справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням: а) майна; б) заявника-кредитора; в) боржника; г) відповідача; д) основного кредитора; е) арбітражного керуючого. 5. Справи у спорах про порушення строку поставки товарів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням: а) постачальника; б) покупця; в) боржника; г) відповідача; д) поручителя; е) позивача; є) місця доставки товару. 6. Справи у спорах про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням: а) майна; б) позивача; в) нотаріуса; г) відповідача; д) за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса; е) відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором нотаріуса; є) відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача. 7. Господарським судам не підвідомчі спори про: а) продаж державного підприємства фізичній особі; б) передачу комунального майна в оренду; в) закупівлю товарів (робіт, послуг)для державних потреб; г) відмову Міністерства юстиції України зареєструвати Статут ради народних депутатів міста Києва; д) оскарження рішення Антимонопольного комітету України про накладення штрафу на організацію-нафтотрейдера за порушення конкурентного законодавства; е) накладення Державною інспекцією з контролю за цінами штрафу на приватне підприємство за порушення правил визначення цін на продукцію; є) стягнення управлінням Пенсійного фонду України з товариства з обмеженою відповідальністю несплаченої суми страхових внесків; ж) стягнення Фондом соціального захисту інвалідів у судовому порядку з підприємства штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів; з) визнання недійсним наказу акціонерного товариства про звільнення з посади голови його правління, який є акціонером цього товариства; і) відмову районної ради народних депутатів у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства. 8. Господарським судам не підвідомчі спори щодо: а) заяв стягувачів або боржників про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню; б) заяв про визнання наказу господарського суду недійсним; в) визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про звільнення майна з-під арешту; г) скарг про виконання рішення господарського суду; д) позову релігійної організацій про витребування культової будівлі з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), якщо є рішення відповідного державного органу про передачу культової будівлі релігійній організації у володіння або користування; е) витребування акціонером із чужого незаконного володіння акцій. 9. Якщо після відводу суддів неможливо розглянути справу в господарському суді, до підсудності якого відноситься справа, то така справа: а) не розглядається; б) передається до господарського суду, визначеного Вищим господарським судом України; в) передається до господарського суду, найбільш територіально наближеного до цього господарського суду; г) передається до апеляційного господарського суду відповідно до його юрисдикції; д) залишається без розгляду; е) передається до господарського суду м. Києва. 10. У порядку господарського судочинства розгляду підлягають такі категорії спорів: а) з питань набуття та реалізації юридичними особами (в т. ч. суб'єктами підприємницької діяльності), органами місцевого самоврядування та державою права на земельні ділянки; б) визнання незаконними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання у користування, припинення права власності на ділянки, вилучення земельних ділянок із користування; в) пов'язані із захистом права власності або права користування земельною ділянкою (в тому числі відновлення порушеного права третьою особою, яка на підставі рішень державних органів або органів місцевого самоврядування претендує на спірну земельну ділянку); г) про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок; д) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою; е) пов'язані з набуттям, зміною та припиненням права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); є) про встановлення, зміну та припинення земельного сервітуту; ж) про стягнення заборгованості з орендної плати за договором користування земельною ділянкою; з) інші спори, пов'язані з правами суб'єктів господарювання на земельні ділянки. Тест 5. Знайдіть правильні відповіді: 1. Сторонами в господарському судовому процесі є: а) треті особи, які заявили самостійні вимоги на предмет спору; б) прокурор; в) представники підприємств; г) позивач; д) відповідач; е) державні органи, в інтересах яких подано позов прокурором; є) експерт; ж) адвокат. 2. Прокурор може вступити у судовий процес з розгляду господарської справи: а) до початку розгляду справи; б) після подання позовної заяви; в) на будь-якій стадії її розгляду; г) на стадії апеляційного розгляду справи; д) на стадії касаційного розгляду справи. 3. До складу учасників судового процесу можуть входити: а) сторони; б) треті особи; в) прокурор; г) учасники третейського розгляду справи; д) особи, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки; е) інші особи, які беруть участь у процесі. 4. Процесуальне правонаступництво можливе: а) внаслідок реорганізації підприємства чи організації; б) у разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні; в) на будь-якій стадії судового процесу; г) у разі заміни сторони; д) у разі заміни господарським судом правонаступником однієї з сторін, яка вибула внаслідок реорганізації підприємства чи організації; е) в інших випадках. 5. Відвід судді можуть заявити: а) сторони; б) позивач; в) відповідач; г) прокурор; д) орган, в інтересах якого прокурор подав позов; е) орган, до якого прокурор подав позов; є) експерт; ж) треті сторони, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору; з) треті сторони, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору. 6. Суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо: а) він є родичем голови суду; б) він є родичем прокурора, який бере участь у судовому процесі; в) він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі; г) він є родичем осіб, в інтересах яких прокурор подав позов; д) він є родичем осіб, до яких звернено позов прокурора; е) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є) було порушено порядок призначення судді на посаду голови суду; ж) справа, в розгляді якої він брав участь, розглядається після скасування рішення, прийнятого за його участю; з) буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. 7. Питання про відвід судді вирішується: а) головою суду; б) головою суду чи його заступником; в) вищою судовою інстанцією; г) Вищим господарським судом України; д) сторонами, прокурором чи третіми особами; е) сторонами чи прокурором; є) Вищою радою юстиції; ж) Президентом України; з) суддею, якому заявлено відвід. 8. До прийняття рішення по справі позивач вправі: а) збільшити розмір позовних вимог; б) відмовитись від позову; в) зменшити розмір позовних вимог; г) змінити предмет позову; д) змінити підставу позову; е) визнати повністю чи частково позовні вимоги. 9. Суддю господарського суду може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності з таких підстав: а) відмова у доступі особи до правосуддя; б) порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді; в) порушення правил підсудності спору; г) вжиття заходів забезпечення позову; д) невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; е) порушення правил щодо відводу (самовідводу) судді; є) грубе систематичне порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя; ж) скасування або зміна судового рішення. 10. Суддю місцевого та апеляційного господарського суду може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності: а) Верховною Радою України; б) Президентом України; в) З’їздом суддів; г) загальними зборами суддів; д) Вищою кваліфікаційною комісією суддів України; е) Вищою радою юстиції України. Тест 6. Знайдіть правильні відповіді: 1. До судових витрат відносяться: а) заробітна плата суддів; б) заробітна плата експерта; в) витрати, пов’язані з оглядом та дослідженням речових доказів; г) державне мито; д) послуги юриста; е) послуги адвоката; є) винагорода перекладача; ж) судовий збір; з) інші витрати, пов'язані з розглядом справи. 2. При зверненні до господарського суду судовий збір може сплачуватись у розмірі: а) 1 % від суми позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; б) 2 % ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; в) 1000 грн.; г) 1 розмір мінімальної заробітної плати. 3. Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: а) сплати судового збору більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством; б) передачі справи за підсудністю; в) повернення заяви або скарги; г) скасування в установленому порядку рішення суду. д) не внесення судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством; е) залишення позову без розгляду. 4. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений: а) стягується з позивача, якщо відповідач звільнений від сплати судового збору: б) стягується з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог; в) не стягується з відповідача; г) стягується з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору; д) сплачується з державного бюджету. 5. Судовий збір покладається на: а) сторону, яка ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони; б) обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; в) сторони залежно від їхнього матеріального становища; г) сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; д) державу, якщо сторона звільнена від сплати судового збору; е) сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони. 6. Судові витрати покладаються на: а) відповідача; б) позивача; в) сторони; г) відповідача при задоволенні позову; д) позивача при відмові в позові; е) на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 7. У тих випадках, коли процесуальні строки не встановлено, вони призначаються: а) Верховною Радою України; б) Кабінетом Міністрів України; в) Цивільним процесуальним кодексом України; г) господарським судом; д) Господарським процесуальним кодексом України. 8. Строки для вчинення процесуальних дій визначаються: а) планом розгляду справи; б) точною календарною датою; в) зазначенням процесуальної дії, що повинна бути здійснена; г) зазначенням події, що повинна неминуче настати; д) періодом часу. 9. Процесуальна дія може бути вчинена: а) до закінчення роботи господарського суду, де розглядається справа; б) до закінчення роботи офісу фірми; в) до закінчення роботи поштового відділення; г) до 20-ї години останнього дня строку; д) до 24-ї години останнього дня строку; е) у перший наступний за неробочим робочий день. 10. Перебіг усіх незакінчених процесуальних строків зупиняється: а) із відмовою господарського суду у прийнятті позовної заяви; б) із залишенням позовної заяви без розгляду; в) з укладанням між сторонами мирової угоди; г) із зупиненням провадження у справі; д) з оголошенням перерви у розгляді справи; е) із припиненням провадження у справі. Тест 7. Знайдіть правильні відповіді: 1. Доказами у справі є: а) будь-які фактичні дані; б) засоби доказування; в) будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін; г) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; д) факти, викладені у телепередачі. 2. Засобами доказування є: а) письмові та речові докази; б) первинні та похідні докази; в) свідчення адвоката; г) прямі та непрямі докази; д) висновок експерта; е) пояснення представників сторін; є) пояснення третіх сторін. 3. Якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд: а) повертає заяву позивачеві; б) може витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору; в) залишає позов без розгляду; г) зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору; д) розглядає справу на підставі наявних доказів. 4. Не потребують доказування: а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими; б) обставини, встановлені кримінальним судом; в) обставини, встановлені цивільним судом; г) факти, які відповідно до закону вважаються встановленими. д) факти, про які знають всі; е) факти, встановлені рішенням третейського суду; є) факти, встановлені рішенням Міжнародного арбітражного суду; ж) факти, встановлені рішенням господарського суду. 5. Відвід судового експерта здійснюється за: а) заявою сторін; б) заявою прокурора; в) самовідводом експерта; г) заявою суду; д) заявою зацікавлених осіб; е) заявою третіх осіб у справі. 6. Обов'язок доказування покладається на: а) суд; б) прокурора, який подав позов в інтересах особи; в) експерта; г) треті особи; д) кожну сторону у справі; е) слідчі органи. 7. Господарський суд може призначити: а) судову експертизу; б) додаткову судову експертизу; в) повторну судову експертизу; г) оперативну судову експертизу; д) виїзну судову експертизу; е) місцеву судову експертизу. 8. Оцінка доказів ґрунтується на: а) визнанні однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги ; б) всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності; в) висновку експерта; г) законі; д) техніці доказування; е) внутрішньому переконанні сторін; е) внутрішньому переконанні суду. 9. Письмові докази можуть бути наступних видів: а) офіційні документи; б) неофіційні документи; в) документи простої письмової форми; г) локальні документи; д) оригінали та копії; е) документи, підготовлені за допомогою електронно-обчислювальної техніки; є) розпорядчі документи; ж) довідкові документи; з) документи професійної письмової форми; і) документи кваліфікованої письмової форми. 10. У господарському процесі можуть бути наступні вид доказів: а) первинні і повторні; б) похідні; в) особисті і речовинні (предметні); г) достатні і лишні; д) потрібні і не потрібні; е) достовірні, недостовірні; є) необхідні докази і афідевіт. 11. Запобіжні заходи включають: а) арешт доказів; б) витребування доказів; в) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб; г) обшук приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав; д) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав; е) заборона здійснювати певні дії. 12. З дня винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом: а) 3-х днів; б) 5-и днів; в) 7-и днів; г) 10-и днів; 13. Суддя, встановивши, що заяву про вжиття запобіжних заходів подано без додержання вимог, викладених у статті 43-3 ГПК, або не оплачено державним митом: а) повертає заяву; б) залишає заяву без розгляду; в) виносить ухвалу про залишення заяви без руху; г) здійснює іншу дію.
Змістовий модуль 2.
Тест 8. Знайдіть правильні відповіді: 1. Елементами позову є: а) об’єкт; б) предмет; в) обставини; г) підстава; д) вимоги; 2. Позовна заява підписується: а) повноважною посадовою особою позивача; б) представником позивача; в) прокурором; д) головним бухгалтером. 3. Позовна заява повинна містити: а) виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; б) ціну позову; в) заперечення третіх осіб; г) документи, які підтверджують за громадянином статус суб’єкта підприємницької діяльності; д) банківські реквізити сторін; е) вказівки на закони. 4. Предметом позову є: а) процесуально-правова вимога позивача до відповідача; б) процесуально-правове заперечення відповідача; в) матеріально-правова вимога позивача до відповідача; г) матеріально-правове заперечення відповідача; д) процесуально-правові вимоги позивача і заперечення відповідача. а) заява не підлягає розгляду в господарських судах України; б) у провадженні третейського суду є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; в) позов подано до підприємства, організації, яке розташоване в іншій області; г) позов подано до підприємства, яке розташоване в іншій країні; д) позов подано з запізненням; е) у заяві не вказані нормативно-правові акти. 6. Про відмову у прийнятті позовної заяви виноситься: а) постанова; б) рішення; в) ухвала; г) наказ; д) розпорядження. 7. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: а) позовну заяву не підписано; б) не подано доказів оплати поштового відправлення відповідачеві з копією позовної заяви; в) порушено правила звернення до суду; г) не подано доказів надсилання відповідачеві претензії і доданих до неї документів; д) позовну заяву надіслано до суду поштовим відправленням; е) у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес; є) у позовній заяві не вказано банківських реквізитів сторін. 8. Суддя, прийнявши позовну заяву, виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі не пізніше: а) трьох; б) п’яти; в) семи; г) десяти; д) п’ятнадцяти днів з дня її надходження. 9. Забезпечення позову допускається: а) до початку розгляду справи по суті; б) до подачі позовної заяви; в) до прийняття судового рішення по справі; г) в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду; д) при подачі позовної заяви. 10. Заходами забезпечення позову є: а) витребування доказів; б) накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; в) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав; г) заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; д) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; е) огляд приміщень відповідача; є) заборона відповідачеві вчиняти певні дії. Тест 9. Знайдіть правильні відповіді. I. Строк вирішення спору господарським судом може складати не більше: а) десяти днів; б) одного місяця; в) не більше двох місяців; г) трьох місяців; д) півроку від дня одержання позовної заяви. 2. Якщо відзив на позовну заяву не подано, справу може бути: а) перенесено; б) закрито; в) залишено без розгляду; г) зупинено; д) розглянуто за наявними в ній матеріалами. 3. Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ГПК, розгляд справи за наступними обставинами: а) неподання довідки про банківські рахунки; б) необхідність оплати інформаційних послуг; в) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; г) залучення до участі у справі прокурора; д) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта; е) неподання витребуваних доказів; є) передача матеріалів справи до слідчих органів; ж) необхідність витребування нових доказів; з) залучення до участі в справі іншого позивача, заміна неналежного позивача. 4. Господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадках: а) призначення господарським судом судової експертизи; б) надсилання господарським судом матеріалів до інших органів; в) заміни однієї із сторін внаслідок заяви прокурора. г) призначення судом виїзного засідання; д) відкриття кримінальної справи за матеріалами справи. 5. Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: а) спір не підлягає вирішенню в судах України; б) позивач не з’явився до суду; в) підприємство чи організацію, які є сторонами, перевіряє податкова інспекція; г) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом; д) підприємство чи організація, яка є сторонами, почала процес реорганізації; е) відсутній предмет спору; є) підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано. 6. Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо: а) позивач не з’явився до суду; б) позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її; в) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; г) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом; д) у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; е) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; є) позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк; ж) громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором. 7. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколом судового засідання: а) через 3-и дні після винесення рішення по справі; б) після його підписання суддею (головуючим) і секретарем судового засідання; в) протягом 5-ти днів з моменту оголошення рішення; г) через 3-и дні після його підписання д) з моменту оголошення рішення; е) протягом 5-ти днів з моменту його підписання. 8. Фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється: а) завжди автоматично; б) за ініціативою суду; в) на вимогу сторін; г) на вимогу хоча б одного учасника судового процесу; д) у суді першої інстанції; е) у суді апеляційної інстанції. 9. Рішення господарського суду складається з частин: а) обов’язкової; б) початкової; в) описової; г) обгунтувальної; д) мотивувальної; е) вирішальної; є) резолютивної. 10. Рішення господарського суду набирає законної сили: а) після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; б) через 10 днів з дня оголошення рішення, якщо воно не було оскаржене; в) після розгляду справи апеляційним господарським судом; г) після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо його не було скасовано; д) через 10 днів з дня підписання рішення, якщо воно не було оскаржене. Тест 10. Знайдіть правильні відповіді: 1. Право апеляційного оскарження рішення місцевого господарського суду мають: а) прокурор; б) судовий експерт; в) сторони; г) особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки; д) треті особи; е) перекладач; є) особи, в інтересах яких подано позов прокурором. 2. Апеляційна скарга подається: а) особисто представником сторони чи прокурором до апеляційного господарського суду; б) надсилається до апеляційного господарського суду поштою; в) через місцевий господарський суд, який розглянув справу; г) через судову адміністрацію; д) будь-яким іншим зручним способом. 3. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом: а) 3-х днів; б) 5-и днів; в) 10-и днів; г) 20-и днів з дня його оголошення. 4. Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо: а) апеляційна скарга підписана нерозбірливо; б) до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам); в) до скарги не додано квитанції про оплату поштового відправлення; г) скаргу подано до закінчення строку, встановленого для її подання; д) суд має сумніви щодо особи, яка підписала скаргу. 5. Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається: а) протягом десяти робочих днів; б) у місячний строк; в) у двомісячний строк; г) у трьохмісячний строк; д) протягом розумного строку з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. 6. Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: а) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; б) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; в) дати рекомендації щодо перегляду рішення; г) відіслати рішення; д) залишити рішення без розгляду; е) змінити рішення . 7. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: а) неясність обставин справи; б) порушення строку прийняття рішення; в) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; г) порушення порядку оголошення рішення; д) порушення порядку ведення судового засідання; е) прийняття господарським судом рішення про права і обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі; є) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. 8. Постанова апеляційного суду набирає законної сили: а) через 10 днів з дня її прийняття; б) через 10 днів з дня її прийняття, якщо вона не оскаржена до касаційної інстанції; в) через 20 днів з дня її прийняття; г) через 20 днів з дня її прийняття, якщо вона не оскаржена до касаційної інстанції; д) з дня прийняття рішення касаційної інстанції про відмову у задоволенні касаційної скарги на цю постанову апеляційного суду; е) з дня її прийняття. 9. В апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду можуть бути оскаржені ухвали місцевого господарського суду: а) про вжиття запобіжних заходів; б) про призупинення провадження у справі; в) про відмову прийняти додаткове рішення, ухвалу; г) окрема, додаткова ухвали; д) про відмову у прийнятті заяви про передачу справи на розгляд третейського суду; е) про відмову поновити пропущений процесуальний строк. 10. Ухвали місцевого господарського суду, що не підпадають під перелік ч. 1 ст. 106 ГПК: а) не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку; б) можуть бути оскаржені в касаційному порядку; в) розглядаються місцевим господарським судом за окремою заявою; г) заперечуються в апеляційній скарзі на рішення суду; д) оскаржуються іншим чином; Тест 11. Знайдіть правильні відповіді: 1. Право касаційного оскарження мають: а) суд; б) прокурор; в) Вища рада юстиції; г) позивач; д) особи, які не брали участі у справі; е) треті особи; є) перекладач. 2. Касаційна скарга подається до суду касаційної інстанції: а) через місцевий господарський суд; б) через апеляційний господарський суд; в) через місцевий чи апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову; г) через канцелярію суду касаційної інстанції; д) надсилається поштою до суду касаційної інстанції. 3. Касаційна скарга може бути подана протягом: а) 10-ти днів з дня набрання законної сили рішенням місцевого господарського суду; б) 10-ти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного господарського суду; в) 20-ти днів з дня набрання законної сили рішенням місцевого господарського суду; г) 20-ти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного господарського суду; д) 20-ти днів з дня набрання законної сили постановою апеляційного господарського суду; е) 20-ти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили. 4. Касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо: а) касаційна скарга підписана нерозбірливо; б) скаргу надіслано інакше, ніж через місцевий або апеляційний господарський суд, що прийняв рішення або постанову; в) до скарги не додано доказів надіслання її копії прокурору; г) до скарги не додано документів, що підтверджують оплату послуг експерта; д) до скарги не додано доказів надіслання її копії другій стороні та іншим зацікавленим особам; е) скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання. 5. Касаційна скарга розглядається протягом: а) одного місяця з дня постановлення ухвали про прийняття касаційної скарги до провадження; б) двох місяців з дня отримання касаційної скарги з документами касаційним судом; в) розумного строку, але не більше двох місяців; г) 15 днів з дня постановлення ухвали про прийняття касаційної скарги до провадження. 6. Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право: а) доповнити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції; б) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; в) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і направити справу на розгляд Верховного суду України; г) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до апеляційного суду; д) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і винести нове рішення. 7. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо: а) справу розглянуто судом у неповному складі колегії суддів; б) справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду; в) господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків третіх осіб, які були залучені до участі в справі; г) рішення або постанова підписані тими суддями, що зазначені в рішенні або постанові; д) суд прийняв рішення про права і обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі; е) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності. 8. ВСУ переглядає рішення господарських судів України у випадках: а) застосування ВГСУ закону чи іншого нормативно-правового акта, що суперечить нормам моралі; б) у разі їх невідповідності рішенням ВСУ; в) у зв’язку з виявленням різного застосування ВГСУ одного й того ж положення закону чи іншого нормативно-правового акту в аналогічних справах; г) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; д) неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. 9. Заява про перегляд судових рішень ВСУ подається: а) до місцевого господарського суду, який прийняв рішення; б) до апеляційного господарського суду, яким рішення залишено без змін; в) до ВГСУ; г) через ВГСУ; д) до канцелярії ВСУ. 10. Верховний Суд України за результатами розгляду заяви про перегляд рішення господарського суду має право: а) відмовити в задоволенні заяви; б) доповнити судове рішення; в) скасувати судове рішення і прийняти нове рішення. г) скасувати оскаржуване рішення повністю або частково і направити справу на новий розгляд до суду, який виніс оскаржуване рішення; д) прийняти рішення про повне або часткове задоволення заяви; е) скасувати судове рішення повністю або частково і направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції. 11. Строк розгляду справи ВСУ не може перевищувати: а) одного місяця з дня відкриття провадження у справі; б) одного місяця з дня отримання ухвали Вищого господарського суду України про допуск справи до провадження; в) одного місяця з дня винесення ухвали ВГСУ про допуск справи до провадження; г) 15-ти днів з завершення підготовки справи до розгляду суддею-доповідачем. Тест 12. Знайдіть правильні відповіді: 1. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду а) обставини, що мають важливе значення для позивача; б) обставини, що мають істотне значення для справи; в) обставини, що не могли бути вчасно подані до суду; г) обставини, що не могли бути відомі заявникові; д) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; е) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; є) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду. 2. Судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами не пізніше: а) одного місяця; б) двох місяців; в) трьох місяців; г) шести місяців; д) одного року з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. 3. До заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами додаються: а) документи, що підтверджують наявність відносин між сторонами; б) документи, що підтверджують надіслання копії заяви іншим сторонам; в) вирок суду; г) документ про сплату судового збору; д) довідка про наявні банківські рахунки; е) рішення КСУ. 4. Заява про перегляд справи за нововиявленими обставинами до розгляду не приймаються і повертаються заявникові у таких випадках: а) подання заяви після закінчення встановленого строку; б) подання заяви без доказів надіслання копії заяви і доданих до неї документів іншим сторонам; в) відсутність доказів сплати судового збору у порядку і розмірі, встановлених законодавством; г) переконання суду про відсутність нововиявлених обставин; д) якщо заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами не підписана. 5. Перегляд господарських справ за нововиявленими обставинами може здійснюватись: а) місцевим господарським судом; б) апеляційним господарським судом; в) Вищим господарським судом України; г) Верховним Судом України; д) іншим судом. 6. Сторонами у виконавчому провадженні є: а) позивач; б) відповідач; в) стягувач; г) виконавець; д) боржник; е) постраждалий; є) власник майна. 7. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: а) постановою державного виконавця; б) пред'явленням наказу до виконання; в) частковим виконанням рішення боржником; г) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення; д) ухвалою суду про зупинення виконання. 8. Виданий стягувачеві наказ може бути пред’явлено до виконання: а) не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення, ухвали, постанови; б) не пізніше трьох років з дня прийняття рішення, ухвали, постанови; в) не пізніше трьох років з дня закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення; г) не пізніше трьох років після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання; д) не пізніше трьох років з дня зупинення виконання судового рішення; е) протягом року, якщо інше не передбачено законом. 9. У виконанні рішення може бути: а) відстрочка; б) розстрочка; в) зупинення; г) припинення; д) поворот. 10. Поворот виконання рішення, постанови можливий, якщо: а) про це прийнято рішення господарського суду; б) про це прийнято ухвалу господарського суду; в) рішення або постанова змінені чи скасовані; г) рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові; д) виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові; е) виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і провадження у справі припинено, є) виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і позов залишено без розгляду. 11. Скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом: а) трьох; б) п’яти; в) десяти; г) п’ятнадцяти; д) двадцяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. 12. Рішення господарських судів щодо стягнення коштів можуть виконуватися: а) Державною виконавчою службою; б) колекторними фірмами; в) податковими органами; г) банками; е) кредитно-фінансовими установами; є) казначействами. Змістовий модуль 3. Тест 13. Знайдіть правильні відповіді: 1. Банкрутство – це: а) неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності; б) визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; в) неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; г) визнана господарським судом неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів); д) прийняття господарським судом постанови про ліквідацію суб’єкта підприємницької діяльності. 2. Судовими процедурами банкрутства є: а) підготовче засідання господарського суду; б) попереднє засідання господарського суду; в) збори кредиторів та утворення комітету кредиторів; г) мораторій на задоволення вимог кредиторів; д) мирова угода; е) санація боржника. 3. Суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо: а) боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності; б) подано заяву про порушення справи про банкрутство ліквідованої або реорганізованої юридичної особи; в) стосовно боржника юридичної чи фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності ще не порушено справу про банкрутство; г) якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, в сумі складають менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати; д) вимоги кредиторів повністю забезпечені порукою. 4. Суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, якщо: а) заяву підписано заступником директора підприємства; б) не подано доказів щодо сплати державного збору у встановлених порядку та розмірі; в) не подано доказів щодо заборгованості перед фінансовими установами; г) у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову адресу та інші передбачені законом відомості; д) з інших підстав, передбачених статтею 63 ГПК. 5. Підготовче засідання господарського суду має відбутися: а) протягом одного місяця з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство; б) не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено Законом; в) через один місяць і десять днів з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство; г) через два місяці і десять днів з дня проведення зборів кредиторів; д) не пізніше ніж на тридцятий день з дня призначення арбітражного керуючого. 6. В ухвалі за результатами попереднього засідання господарський суд: а) призначає процедуру санації боржника; б) призначає дату проведення зборів кредиторів; в) затверджує склад комітету кредиторів; г) зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів; д) затверджує реєстр вимог кредиторів. 7. Строк процедури санації не може перевищувати: а) трьох місяців; б) шести місяців; в) восьми місяців; г) дванадцяти місяців; д) вісімнадцяти місяців. 8. Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, можуть бути: а) реструктуризація підприємства; б) відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода; в) ліквідація дебіторської заборгованості; г) продаж частини майна боржника; д) виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань. 9. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати: а) шести місяців; б) дванадцяти місяців; в) чотирнадцяти місяців; г) вісімнадцяти місяців; д) двадцяти чотирьох місяців. 10. Господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо: а) боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності; б) подано заяву про визнання банкрутом перетвореної юридичної особи; в) у провадженні господарського суду відсутня справа про банкрутство того ж боржника; г) затверджено звіт керуючого санацією боржника; д) затверджено значну угоду; е) боржник виконав усі зобов’язання перед кредиторами. Тест 14. Знайдіть правильні відповіді: 1. Постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України: а) громадських організаціях; б) всеукраїнських організаціях роботодавців; в) торгово-промислових палатах; г) всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок; д) Центральній спілці споживчих товариств України; е) об’єднаннях бізнесменів; є) державних адміністраціях. 2. Державна реєстрація постійно діючого третейського суду здійснюється: а) Міністерством юстиції України; б) Торгово-промисловою палатою України; в) Вищою радою юстиції України; г) Вищим господарським судом України; д) Президентом України; е) місцевими державними адміністраціями; є) органами місцевого самоврядування. 3. Регламент постійно діючого третейського суду затверджується: а) його суддями; б) Кабінетом Міністрів України; в) засновником; г) Міністерством юстиції України; д) його головою; е) Вищою Радою юстиції; є) Верховним Судом України. 4. Третейські суди можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: а) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; б) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів; в) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; д) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; е) справ, що виникають з корпоративних відносин; є) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України. 5. Третейським судам не підвідомчі спори: а) про розірвання господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб; б) про усунення перешкод у користуванні майном; в) про визнання господарських договорів недійсними; г) про розірвання господарських договорів; д) про визнання недійсними нормативно-правових актів; е) про банкрутство; є) про визнання права власності; ж) про зміну господарських договорів. 6. Третейська угода повинна може містити застереження про вирішення спору: а) судом; б) одним суддею; б) тимчасово діючим третейським судом; в) конкретно визначеним третейським судом; г) певним постійно діючим третейським судом; д) будь-яким третейським судом. 7. Якщо сторони не погодили кількісний склад третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору, то третейський розгляд здійснюється у складі: а) одного судді; б) трьох суддів; в) п’яти суддів; г) семи суддів; д) будь-якої непарної кількості суддів. 8. Рішення третейського суду виконуються: а) зобов’язаною стороною добровільно; б) третейським судом; в) господарським судом; г) прокурором; д) Державною виконавчою службою України; е) особою, на користь якої винесено рішення. 9. Компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо: а) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; б) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа; в) рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою; г) третейська угода визнана недійсною компетентним судом; д) третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу; е) третейський суд вирішив питання про права і обов’язки осіб, які не брали участь у справі. 10. До складу витрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом, належать: а) гонорари третейських суддів; б) третейський збір; в) витрати, понесені третейськими суддями у зв’язку з участю в третейському розгляді справи; г) судовий збір; д) витрати, понесені свідками; е) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; є) витрати на листування, телефонний, телеграфний, телексний, факсимільний, електронний та інший зв’язок третейського суду.
16. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ.
10. Треті особи в судовому процесі, їх види і процесуальний статус. 11. Участь прокурора у розгляді справ. 12. Поняття та склад судових витрат. 13. Судовий збір та порядок його сплати. 14. Розподіл судових витрат між сторонами. Звільнення від сплати судових витрат. 15. Поняття процесуальних строків, їх види. 16. Зупинення, відновлення та продовження процесуальних строків. 17. Поняття і види доказів. 18. Витребування, подання доказів і обов’язок доказування. Підстави звільнення від доказування. 19. Порядок призначення і проведення судової експертизи. Висновок судового експерта. 20. Порядок і строки розгляду претензії. Відповідальність за порушення строку її розгляду. 21. Право на позов. Поняття та елементи позову. 22. Поняття позовної заяви, її форма і зміст. 23. Порядок подання позову. Відзив на позовну заяву, зустрічний позов. 24. Запобіжні заходи та забезпечення позову. 25. Порушення і підготовка справи до розгляду в господарському суді. 26. Склад господарського суду. Строк вирішення спору. 27. Порядок проведення засідання господарського суду. 28. Відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі. 29. Залишення позову без розгляду. 30. Підстави і порядок припинення провадження у справі. 31. Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем. 32. Зменшення або збільшення розміру позовних вимог. 33. Порядок прийняття, форма та зміст рішення. 34. Права господарського суду при прийнятті рішення. 35. Оголошення рішення та набрання ним законної сили. Розсилання рішення. 36. Ухвала господарського суду. 37. Підстави і порядок прийняття додаткового рішення господарського суду. 38. Роз’яснення і виправлення рішення, ухвали господарським судом. 39. Види постанов господарського суду та їх значення. 40. Поняття перегляду судових рішень в апеляційному порядку. 41. Строк подання апеляційної скарги. Форма і зміст апеляційної скарги. 42. Порядок розгляду апеляцій скарги. Межі перегляду справи в апеляційній інстанції. 43. Підстави для скасування або зміни рішення апеляційним судом. 44. Право касаційного оскарження. Порядок та строк подання касаційної скарги. 45. Форма і зміст касаційної скарги. Надсилання касаційної скарги сторонам у справі. 46. Порядок розгляду касаційної скарги. Межі перегляду справи в касаційній інстанції. 47. Повноваження касаційної інстанції. Підстави для скасування або зміни рішення або постанови. 48. Касаційні скарги на ухвали господарських судів. 49. Підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України. 50. Повноваження Верховного Суду України при перегляді судових рішень. 51. Поняття і підстави перегляду рішень за нововиявленими обставинами. 52. Порядок перегляду рішень господарського суду за нововиявленими обставинами. 53. Повноваження господарського суду при перегляді рішень за нововиявленими обставинами. 54. Форма і зміст наказу господарського суду. Порядок видання наказу господарського суду. 55. Порядок та умови виконання рішення. 56. Особливості розгляду справ про банкрутство. 57. Судові процедури, що застосовуються до боржників. 58. Підстави та порядок припинення провадження у справах про банкрутство. 59. Порядок розгляду господарських спорів у третейських судах. 60. Провадження у справах за участю іноземних підприємств і організацій.
17. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1. Прилуцький Р. Б. Господарський процес: Навчальний посібник–практикум для практичних занять та самостійної роботи студентів. – К. : Національна академія управління, 2009. – 94 с. 2. Прилуцький Р. Б. Навчальна програма дисципліни «Господарський процес» (для бакалаврів і спеціалістів). – К.: Національна академія управоіння, 2013. – 37 с. Структурними частинами навчально-методичного комплексу є: 1. Програма навчальної дисципліни. 2. Робоча програма, до якої входять: 2.1. Опорний конспект лекцій (окрема папка); 2.2. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських занять; 2.3. Тестові завдання; 2.5. Білети до заліку (окрема папка); 2.6. Пакет контрольних завдань для комплексної перевірки знань (окрема папка); 2.7. Пакет контрольних завдань для заміру залишкових знань (окрема папка); 2.8. Фонд законодавчих та інструктивних матеріалів (окрема папка та електронний варіант); 2.9. Методичні вказівки та тематика науково-дослідних робіт студентів (НДРС) (окрема папка); 2.10. Методичні вказівки та контрольні роботи для студентів заочної форми навчання.
18. пЕРЕЛІК рекомендованих джерел Нормативно-правові акти:
12. Закон України від 23.04.1991 р. «Про свободу совісті та релігійні організації» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1991. – № 25. – Ст. 283.
40.Закон України від 23.06.2005 р. «Про міжнародне приватне право» // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2005. – № 32. – Ст. 422.
Міжнародні акти:
Література:
Судова практика
96. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 23.05.2012 р. № 01-06/704/2012 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
Акти арбітражів інших країн
Інформаційні джерела правової інформації на електронних носіях та в Інтернеті База законодавства ЄС : EUR-Lex − http:// europa.eu.int/eur-lex/ Верховна Рада України (законодавство) : http://www. zakon1.rada.gov.ua Верховний суд України : http://www.scourt.gov.ua Вищий господарський суд України : http://www.arbitr.gov.ua Вищий адміністративний суд України : http:// www.vasu.gov.ua Європейський суд з прав людини − http:// www.echr.coe.int Європейська соціальна хартія : http:// www.chartesociale.coe.int Європейський Союз : http:// europa.eu.int/index-en.htm Кабінет Міністрів України : http://www.kmu.gov.ua Конституційний суд України : http:// www.ccu.gov.ua Міністерство юстиції України (Інформаційний центр) : http://www.informjust.kiev.ua Президент України : http:// www.president.gov.ua Права людини : http:// www.humanrights.coe.int Рада Європи : http:// www.coe.int Український портал практики Європейського суду з прав людини : http:// www.eurocourt.org.ua Уповноважений Верховної Ради України з прав людини : http:// www.ombudsman.kiev.ua
Навчально-методичне видання
ВНЗ «Національна академія управління»
Кафедра цивільного та господарського права
ГОСПОДАРСЬКЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК
(для бакалаврів)
Автор: Прилуцький Роман Борисович
Відповідальний технічний редактор: Цаплюк І.В.
Підп.до друку. Формат вид. 60х801/16 Ум. друк. арк. 5,15. Обл.-вид. арк. . Тираж 300 прим.
03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька, 10 Телефон (044) 246-24-46; Тел/факс (044) 246-24-40 E-mail: nam@nam.kiev.ua Інтернет: www.nam.kiev.ua
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||