|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Господарське процесуальне право України
Господарське процесуальне право України« Назад
Господарське процесуальне право України 09.09.2018 11:46
Міністерство освіти і науки України Сумський державний університет
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З ДИСЦИПЛІНИ “Господарське процесуальне право України” ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ 5.060101 та 6.060100 “ПРАВОЗНАВСТВО” УСІХ ФОРМ НАВЧАННЯ
Суми Вид-во СумДУ 2008 Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни “Господарське процесуальне право України” для студентів спеціальностей 5.060101 та 6.060100 "Правознавство" усіх форм навчання / Укладач О.Л. Курдес. – Суми: Вид-во СумДУ, 2008. –48 с.
Кафедра права
3 Вступ
Господарське процесуальне право України належить до числа навчальних дисциплін, які посідають провідне місце у професійній підготовці юристів різної спеціалізації, і особливо юристів, які працюють у галузях цивільного, господарського, трудового, фінансового права. Тому глибоке вивчення господарсько-процесуального права та теорії господарського процесу - одна з умов успішної праці на посадах суддів, прокурорів, адвокатів, юрисконсультів, а також в інших сферах юридичної діяльності. Метою викладення курсу “Господарське процесуальне право України” є розкриття його значення для охорони прав і законних інтересів суб’єктів господарської діяльності, для зміцнення законності в господарських правовідносинах. У процесі вивчення зазначеного курсу студенти набувають навичок у застосуванні нормативно-правових актів, їх тлумаченні та прийнятті правових рішень, а також вчиненні інших правових дій відповідно до законодавства. Процес оволодіння науково-теоретичними знаннями та практичними навичками повинен здійснюватися систематично та в установленому порядку. Студенти повинні прослухати курс лекцій, підготуватися до семінарських та практичних занять і брати в них активну участь, виконати контрольну роботу, скласти залік. Однією з форм вивчення господарського процесу є самостійна робота студента. Самостійна робота студента є важливим засобом оволодіння теоретичним матеріалом у вільний від навчальних занять час. Кількість годин, що відводяться для самостійної роботи студента, регламентується робочим навчальним планом. Самостійна робота студента забезпечується підручником, навчальним посібником, конспектом лекцій тощо.
4 Для самостійної роботи студенту рекомендуються відповідна наукова та фахова монографічна й періодична література, а також наукові статті, роз’яснення, які дають з правової тематики у журналах “Право України”, “Вісник господарського судочинства”. Пропонується користуватися нормативно-правовими актами, що публікуються у виданнях “Офіційний вісник України”, “ Відомості Верховної Ради України”, “Голос України” , “Урядовий кур’єр”.
5 Тема № 1 Господарське процесуальне право.
План 1 Поняття, предмет і метод господарського процесуального права. 2 Господарське процесуальне право як наука і навчальна дисципліна.
Ключові поняття: господарське процесуальне право, предмет господарського процесуального права, метод господарського процесуального права, господарські процесуальні правовідносини, господарський процес, господарське процесуальне право як наука.
Методичні вказівки Приступаючи до вивчення першого питання, потрібно усвідомити, що господарське процесуальне право – це сукупність правових норм, що регулюють досудовий порядок урегулювання окремих категорій спорів; порядок здійснення правосуддя в спорах, що виникають під час укладення, зміни та розірвання господарських договорів, під час їх виконання та на інших підставах, передбачених чинним законодавством; регламентує порядок визнання недійсними актів на підставах, зазначених у законодавстві; визначає порядок провадження у справах про банкрутство. Усвідомивши, що собою являє господарське процесуальне право, слід розкрити поняття “господарський процес”. Термін “процес” у перекладі з латині означає “хід, рух вперед”. Отже, господарський процес, по-перше,- це визначений нормами господарського процесуального права постійний рух справи, який виник у сфері господарської діяльності між особами, визначеними господарським процесуальним кодексом, а по-друге, - це встановлена нормами господарського процесуального права форма діяльності господарських судів, спрямована на захист оспорюваних чи порушених прав
6 організацій і громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи. Предметом господарського процесу є господарські та інші спори, які розглядають господарські суди у межах встановленої для них підвідомчості та підсудності. Вивчаючи далі це питання, необхідно звернути увагу, що розгляд і вирішення спорів, їх перегляд, а також виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду здійснюються в установленому нормами господарського процесуального права порядку, який називають господарською процесуальною формою, за допомогою якої досягається законність у діяльності господарських судів. Торкаючись питання методу господарського процесуального права, слід зауважити, що це питання наука господарського процесуального права відносить до недосліджених. Але, виходячи з того, що під методом правового регулювання розуміють різноманітні способи правового впливу на певні суспільні відносини, на думку В.С. Щербини, можна констатувати, що для господарського процесуального права основними методами є метод субординації та метод координації. Під час вивчення другого питання слід звернути увагу, що господарське процесуальне право розглядається не тільки як галузь права, але і як наука та навчальна дисципліна. Господарське процесуальне право як юридична наука являє собою сукупність правових знань щодо організації та діяльності господарських судів та інших органів, що вирішують господарські спори. Предметом науки є система нормативно-правових актів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання процедур господарського судочинства. Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають під час вирішення господарських спорів. Як наука господарське процесуальне право має мету – теоретичне відображення всіх
7 основних проявів правового регулювання, здійснення господарського судочинства. Предметом господарського процесуального права як навчальної дисципліни є система норм, що регулюють організацію і діяльність господарського суду та інших органів господарської юрисдикції, які здійснюють правосуддя в господарських відносинах та вирішують господарські спори. Об’єктом вивчення є також концепції, правові погляди, історичні факти з проблем господарського процесу, які накопичені правовою наукою.
Список рекомендованих джерел Нормативні акти 1. Конституція України.
Юридична література
8
9 Тема №2 Досудове врегулювання господарських спорів
План 1 Загальні положення щодо порядку досудового врегулювання господарських спорів. 2 Порядок пред’явлення і розгляду претензій. 3 Врегулювання розбіжностей, що виникають під час укладання, зміни та розірвання господарських договорів.
Ключові поняття: досудове врегулювання господарських спорів, претензія, врегулювання розбіжностей, що виникають під час укладання, зміни та розірвання господарських договорів.
Методичні вказівки Правовим механізмом, який сьогодні дозволяє певною мірою налаштовувати суб’єктів господарської діяльності на своєчасне і належне виконання договірних зобов’язань, є передбачена ГПК України можливість досудового врегулювання окремих господарських спорів. Сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою, якщо це обумовлено договором. Метою досудового врегулювання господарських спорів є усунення або запобігання негативному впливу на господарську діяльність з боку контрагентів. Добровільне задоволення претензійних вимог забезпечує найбільш швидке відновлення порушених прав кредитора. Такий порядок є позитивним і для добросовісного боржника, оскільки позбавляє його від додаткових витрат на судові витрати. Завданнями досудового врегулювання господарських спорів є:
10
Основні положення досудового врегулювання господарського спору визначено статтею 5 ГПК. Вивчення другого питання потрібно розпочати з глибокого аналізу статей 6 – 8 ГПК України, якими визначено порядок пред’явлення і розгляду претензій. Приступаючи до вивчення третього питання, слід звернутися до статей 10-11 ГПК України. Відповідно до ст. 10 ГПК України спори, що виникають під час укладання господарських договорів, можуть бути подані на вирішення господарського суду. Ініціатива укладання договору може виходити від будь-якої зі сторін, яка готує проект договору і надсилає його контрагенту. За наявності заперечень щодо умов договору підприємство чи організація, які одержали проект договору, складають протокол розбіжностей, про що роблять запис у тексті договору, і надсилають другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом із підписаним договором. Підприємство чи організація, які одержали протокол розбіжностей, повинні його розглянути і вжити заходів щодо врегулювання розбіжностей, а ті розбіжності, що залишилися неврегульованими, передати на розгляд господарському суду. Якщо сторона, яка отримала протокол розбіжностей, не погоджується з ними і не передає їх до господарського суду, то договір вважається неукладеним. Відповідно до ст. 11 ГПК України підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити або розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.
11 Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства та організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, зацікавлена сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.
Список рекомендованих джерел Нормативні акти.
Юридична література
12 Тема № 3 Учасники господарського процесу
План 1 Поняття, склад та класифікація учасників господарського процесу. 2 Сторони в господарському процесі, їхні права та обов’язки. 3 Процесуальна співучасть у господарському процесі.
Ключові поняття: позивач, відповідач, треті особи, процесуальна співучасть, активна співучасть, пасивна співучасть, змішана співучасть.
Методичні вказівки Приступаючи до вивчення першого питання слід усвідомити, що учасники господарських спорів господарським судом передбачені законом процесуальні дії. Згідно зі статтею 18 ГПК до складу учасників господарського процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених ГПК України, зокрема судові експерти, перекладачі, посадові особи чи інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Учасники господарського процесу – це суб’єкти, дії яких можуть сприяти правильному і швидкому розгляду спору, захисту прав та інтересів, що охороняються законом, суб’єктів господарювання. Склад учасників господарського процесу визначено розділом IV ГПК України. Залежно від виконуваних у судовому процесі функцій і мети вступу або залучення до процесу учасників можна поділити на три групи:
13
Вивчаючи це питання, слід також звернути увагу, що в господарському процесі існують й інші підходи щодо класифікації судового процесу. Вивчення другого питання слід розпочати із усвідомлення того, що господарське процесуальне законодавство не містить загального визначення поняття сторін, але визначає, хто може бути кожною з них: позивачами й відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 ГПК України. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред’явлено позовну вимогу. Для пізнання процесуальних прав і обов’язків сторін слід дослідити положення ст.22 ГПК України. Третє питання слід розпочати із аналізу ст.23 ГПК України, яка визначає участь у справі кількох позивачів, що визначається в юридичній літературі як процесуальна співучасть.
Основна та рекомендована література
14
15 Тема № 4 Підвідомчість та підсудність справ господарським судам
План. 1 Поняття підвідомчості господарських справ, її значення. 2 Поняття та види підсудності. 3 Виключна підсудність.
Ключові поняття: підвідомчість, підсудність, родова підсудність, територіальна підсудність, виключна підсудність.
Методичні вказівки За загальним уявленням інститут підвідомчості означає розмежування кола справ між судами, судами і адміністративними органами. Сукупність правових норм, які утворюють інститут підвідомчості, визначає властивості справ (характер правовідносин), унаслідок яких їх вирішення віднесене до компетенції того чи іншого органу. Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Вивчаючи це питання, необхідно проаналізувати положення ст.12 ГПК України, в якій визначене коло справ, які підвідомчі господарським судам. Друге питання слід розпочати із усвідомлення того, що на відміну від підвідомчості, яка визначає розмежування повноважень господарських судів та інших органів, у тому числі загальних судів, щодо розгляду господарських справ, підсудність означає розмежування компетенції між різними ланками господарських судів та між окремими судами однієї ланки. Підсудністю називають розмежування компетенції стосовно розгляду справ між окремими господарськими судами. 16 Таке розмежування здійснюється за двома ознаками:
Для повного, всебічного вивчення зазначеного питання необхідно проаналізувати статті 13 і 15 ГПК України. Виключна підсудність має місце тоді, коли категорія справ законом віднесена до підсудності конкретного суду, що виключає можливість розгляду цих справ у будь-якому іншому суді. Справи, які належать до виключної підсудності, визначені в статті 16 ГПК України, які й рекомендуються до вивчення для засвоєння даного питання.
Основна та рекомендована література
17 Тема № 5 Процесуальні строки
План 1 Поняття і види процесуальних строків у господарському процесі. 2 Обчислення процесуальних строків. 3 Відновлення та продовження процесуальних строків.
Ключові поняття: процесуальний строк, процесуальний строк, строки господарського судочинства, строки окремих процесуальних дій, перебіг процесуального строку.
Методичні вказівки Розглядаючи господарські справи, господарські суди забезпечують не тільки правильне, а й своєчасне їх вирішення. Цьому сприяє встановлення процесуальних строків, тобто періоду часу, протягом якого має бути вчинена певна процесуальна дія господарським судом, сторонами, іншими учасниками господарського процесу. Під строком у праві розуміють певний період, із закінченням якого закон пов’язує виникнення тих чи інших юридичних наслідків. Вивчаючи далі це питання, слід звернути увагу, що за загальним правилом, закріпленим у статті 50 ГПК України, процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені ГПК України, а в тих випадках, коли процесуальні строки не встановлені, вони призначаються господарським судом. Для вивчення другого питання слід проаналізувати положення частин 2 і 3 статті 50, а також статей 51 і 52 ГПК України, які визначають порядок обчислення, закінчення і зупинення процесуальних строків у господарському процесі. Вивчаючи третє питання, необхідно звернути увагу, що господарські процесуальні строки можуть бути відновлені й подовжені . Ст.53 ГПК України визначає порядок продовження та
18 поновлення процесуальних строків. Застосування правил про продовження або поновлення процесуального строку залежить від виду строку. Якщо пропущений строк, призначений суддею або судом, то за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи строки можуть бути продовжені. У разі коли процесуальна дія не вчинена в межах строку, встановленого законом, суд може поновити строк, якщо він пропущений з причин, визнаних судом поважними.
Основна та рекомендована література
19 Тема № 6 Судові витрати
План 1 Поняття та склад судових витрат 2 Державне мито. Порядок його сплати, а також випадки і порядок повернення.
Ключові поняття: державне мито, платники державного мита, судові витрати, витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, позовні заяви.
Методичні вказівки Вивчення першого питання слід розпочати з усвідомлення поняття судові витрати. Так, Притика Д.М. вважає, що судові витрати пов’язані з розглядом справи в господарському суді, що складаються з державного мита і витрат, пов’язаних з розглядом справи. Професор Треушников М.К. і професор Шерстюк В.М. дають таке визначення: судові витрати – це витрати, пов’язані із розглядом та вирішенням справ у порядку господарського судочинства, що покладаються на сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги з метою їх відшкодування державі, спонукаючи їх до врегулювання господарського спору без вручення держави. Стаття 44 ГПК України встановлює склад судових витрат, до яких віднесені: державне мито; суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрати, пов’язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплата послуг перекладача, адвоката; витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи. Державне мито є одним із джерел доходів державного бюджету. У вигляді державного мита в дохід держави надходять грошові суми, що справляються державними органами, зокрема і
20 господарськими судами за вчинення дій. Згідно з ч.1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в дохід Державного бюджету України в порядку і розмірі, встановленому законодавством України. Для засвоєння даного питання потрібно детально проаналізувати статті 45, 46, 47 ГПК України, а також ознайомитися з Декретом КМУ “Про державне мито” від 21.01.1993 року.
Основна та рекомендована література
2. Про практику Верховного Суду України щодо сплати державного мита витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 06.09.2004 № 01-8/1525 // Вісник господарського судочинства. – 2004. - № 4. 3. Декретом КМУ “Про державне мито” від 21.01.1993 року // ВВРУ. – 1993. - № 13. – Ст.113. 4.Наказ Головної державної податкової адміністрації України “Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та справлення державного мита” від 22 квітня 1993 р. № 15. 5.Васильев С.В. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учебное пособие. – Х.: Эспада, 2002. 6.Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / Уклад. В.Е. Белякевич. – К.: Юстиніан, 2002. 7.Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина В.С. та ін. Арбітражний процес: Навч. посібник. – Х.: Консул, 2001. 8.Притика Д.М. , Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. – Х.: Консум, 2003. 9. Чернадчук В. Д., Сухонос В.В., Нагребельний В.П., Лук’янець Д.М. Господарське процесуальне право України: Підручник. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2006.
21 Тема №7 Докази в господарському процесі
План 1 Поняття та види доказів у господарському процесі. 2 Підстави звільнення від доказування. 3 Огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження. 4 Оцінка доказів.
Ключові поняття: докази, речові докази, письмові докази, належність доказів, допустимість засобів доказування, експерт, судова експертиза. Методичні вказівки Для правильного вирішення господарської справи, прийняття законного та обґрунтованого рішення господарський суд повинен встановити дійсні взаємовідносини сторін із цього конкретного спору, перевірити обґрунтованість вимог позивача та заперечень відповідача. Суд має з’ясувати, чи було насправді порушення прав та інтересів позивача і чи існує дійсно обов’язок відповідача щодо відновлення порушених прав. Усі ці обставини, що мають відношення до даного спору, можуть бути з’ясовані господарським судом шляхом вивчення доказів, які містять інформацію щодо відповідних фактів. Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі чого господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги й заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення цього спору. За способом (процесом) формування докази поділяються на:
22 За характером зв’язку змісту доказів з тими фактами, які необхідно встановити в тій чи іншій справі, докази поділяються на прямі та непрямі. За джерелом отримання судові докази поділяються на особисті та речові (предметні) залежно від того, хто є джерелом доказів – людина чи матеріальний об’єкт. Підстави звільнення від доказування наведені в ст.35 ГПК України, в якій зазначаються факти, які хоча і мають значення для правильного вирішення спору, проте не потребують підтвердження доказами. Незважаючи на те, що такі факти покладені в основу вимог позивача чи заперечень відповідача, сторони звільняються від їх доказування. Факти, щодо яких йдеться в ст.35 ГПК, відносять до загальновідомих, преюдиціально встановлених. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими (призюміруємі), не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростоване в загальному порядку. Вивчення третього та четвертого питань слід розпочати із аналізу статтей 39 та 43 ГПК України, в яких визначається порядок огляду та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження, а також оцінка доказів.
Основна та рекомендована література 1.Господарський процесуальний кодекс України// ВВРУ. – 2001. - №36. – Ст.188. 2.Степанова Т.В. Речові докази як засоби доведення й особливий вид доказів у господарському процесі // Вісник господарського судочинства. – 2002. - №1. 3. Степанова Т.В. Місце судових доказів у процесі розгляду господарських спорів // Вісник господарського судочинства. – 2001. - № 4. 4. Степанова Т.В. Поняття допустимості доказів у господарському процесі // Вісник господарського судочинства. – 2002. - № 2.
23 5.Чернадчук В.Д., Сухонос В.В. Основи господарського процесуального права: Навчальний посібник. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2003.
24 Тема №8 Позов у господарському процесі
План 1 Право на позов. Поняття та елементи позову. Форма і зміст позовної заяви. 2 Зустрічний позов. 3 Забезпечення позову.
Ключові поняття: позов, право на позов, елементи позову, предмет позову, зміст позову, зустрічний позов, позовна заява, об’єднання позовних вимог, підстава позову, позивач, відповідач.
Методичні вказівки Право на судовий захист у господарському процесі реалізується через право на позов. Під правом на позов розуміють не саме порушене суб’єктивне право, а можливість отримання захисту у визначеному процесуальному порядку, у визначеній процесуальній формі й разом із тим у примусовій його реалізації. Право на позов виникає з дня, коли особа – володар суб’єктивного права – дізналася або повинна була дізнатися про порушення цього права, якщо інше не передбачене чинним законодавством (див. ст. 261 ЦК України). Позов – вимога позивача до відповідача, направлена через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Для того щоб позов мав змогу виконати роль засобу порушення судової діяльності, він повинен мати визначені складові частини (елементи). Позов складається з трьох частин (елементів): предмета, підстави та змісту. Усі елементи позову знаходяться між собою у тісному зв’язку. Юридичні факти, що підтверджують суб’єктивне
25 матеріальне право і є підставою позову, визначають водночас юридичну природу матеріально-правової вимоги, яка складає предмет позову. У той же час матеріально-правова вимога зумовлює процесуальну форму захисту – зміст позову. Для усвідомлення форми і змісту позовної заяви необхідно проаналізувати ст.54 ГПК України, в якій і визначаються ці питання. Друге питання необхідно розпочати з визначення поняття зустрічний позов. Зустрічний позов – це заявлена відповідачем до позивача у справі самостійна позовна вимога для спільного її розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов має бути взаємозв’язаним із первісним. Подання зустрічного позову проводиться за загальними правилами подання позовів. Зустрічний позов може бути подано відповідачем до прийняття рішення зі спору (ст.60 ГПК України). Зустрічний позов – це активний захист проти позову. Зустрічний позов є найбільш дійовим засобом захисту відповідача проти позову, тому що спрямований на повний чи частковий підрив підстави первісного позову. Задоволення зустрічного позову повністю або частково виключає задоволення первісного позову. Приступаючи до вивчення третього питання, слід звернутися до розділу Х ГПК України, зокрема ст.66, 67, 68, в яких визначаються підстави забезпечення позову, заходи щодо забезпечення позову, а також скасування забезпечення позову.
Основна та рекомендована література
26
9. Чернадчук В. Д., Сухонос В.В., Нагребельний В.П., Лук’янець Д.М. Господарське процесуальне право України: Підручник. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2006.
27 Тема №9 Вирішення господарських спорів
План 1 Склад господарського суду. Строк вирішення спору. 2 Прийняття позовної заяви. Порушення провадження у справі. Порядок підготовки справи до судового розгляду. 3 Відкладання, зупинення, перерва в засіданні і припинення судового розгляду.
Ключові поняття: господарський суд, склад господарського суду, строк вирішення спору, позовна заява, порушення провадження у справі, відкладання, зупинення, припинення судового розгляду.
Методичні вказівки Перше питання слід розпочати з вивчення ст.46 ГПК України, в якій визначається, що справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що належить до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. У цій статті також зазначається, що перегляд в апеляційному порядку рішень місцевих господарських судів здійснюється апеляційними господарськими судами колегією суддів у складі трьох суддів. Перегляд у касаційному порядку рішень місцевих і апеляційних господарських судів здійснюється Вищим господарським судом України колегією суддів у складі трьох або більшої непарної кількості суддів. Вивчення другої частини цього питання потрібно розпочати з аналізу статті 69 ГПК України, в якій визначаються строки вирішення господарського спору. Справи позовного провадження в господарському суді порушуються шляхом подання позовної заяви. Подати позов означає звернутися до господарського суду із заявою, яка 28 повинна містити прохання до господарського суду про розгляд спору про право. Суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п’яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій зазначається про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Для вивчення останньої частини цього питання необхідно проаналізувати положення статті 65 ГПК України, яка визначає дії судді з підготовки справи до розгляду. Відкладання, перерва в засіданні, зупинення та поновлення провадження у справі визначені в статтях 77, 79, 80 ГПК України, які й рекомендуються до вивчення для засвоєння даного питання.
Основна та рекомендована література
2. Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 29.08.2001 р № 01-8-034 // Вісник господарського судочинства. – 2001. - № 4. 3. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з укладанням і виконанням кредитних договорів. Оглядовий лист Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р № 01-8/97 // Вісник господарського судочинства. – 2001. - № 3. 4.Литвинова А.П., Ребриста С.В. Проблеми процесуальних форм вирішення господарських спорів за відсутності відповідача у судовому процесі// Вісник господарського судочинства. – 2005. - № 3. 5.Фонова О.С. Зупинення провадження у справі в господарському процесі (перспективи законодавчого регулювання) // Вісник господарського судочинства. – 2005. - № 6. 29 6. Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина В.С. та ін. Арбітражний процес: Навч. посібник. – Х.: Консул, 2001. 7. Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / Уклад. В.Е. Белякевич. – К.: Юстиніан, 2002. 8. Васильев С.В. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учебное пособие. – Х.: Эспада, 2002. 9.Притика Д.М. , Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. – Х.: Консум, 2003. 10. Чернадчук В. Д., Сухонос В.В., Нагребельний В.П., Лук’янець Д.М. Господарське процесуальне право України: Підручник. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2006.
30 Тема №10 Рішення господарського суду
План 1 Порядок прийняття, форма та зміст рішення. Оголошення рішення. Розсилання рішень. 2 Права господарського суду під час прийняття рішення. 3 Додаткове рішення, ухвала.
Ключові поняття: рішення, ухвала, додаткове рішення, ухвала, окрема ухвала, роз’яснення і виправлення рішення, ухвали. Методичні вказівки На підставі ст.124 Конституції України та ч.1 ст.84 ГПК України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими на всій її території. Рішення господарського суду має прийматися відповідно до норм матеріального і процесуального права та фактичних обставин справи, із достовірністю встановлених господарським судом. Згідно з ч.1 ст.82 ГПК України під час вирішення господарського спору по суті, тобто при задоволенні позову чи при відмові у позові повністю або частково, господарський суд приймає рішення. За загальним правилом рішення приймаються суддею одноособово, а якщо спір вирішується трьома суддями, рішення приймається більшістю голосів суддів. Рішення господарського суду може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи. Рішення господарського суду викладається у письмовій формі та підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні. В разі розгляду справи трьома суддями суддя, не згодний з рішенням, зобов’язаний викласти у письмовій формі свою окрему думку, що додається до справи (ст.82 ГПК України). Зміст рішення, оголошення рішення та набрання ним законної сили, розсилання рішень та ухвал визначені у статтях 84, 85, 87 ГПК України, які необхідно проаналізувати під час вивчення цих питань. 31 Законодавець наділив господарський суд широкими правами, якими він може скористатися під час прийняття рішення. Що це за права, слід звернутися до ст.83 ГПК України, в якій і визначаються права господарського суду під час розгляду господарської справи та прийняття рішення. За загальним правилом господарський суд, який виніс рішення не має право його змінити або скасувати. Лише у виняткових випадках, прямо зазначених у законодавстві, судові рішення можуть бути виправлені тим самим господарським судом, який виніс рішення. Одним із передбачених законодавством способів виправлення недоліків рішення, яких припустився господарський суд, є прийняття додаткового рішення, ухвали. Згідно зі ст. 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:
Додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені в установленому порядку. Іншим способом виправлення допущених господарським судом помилок є роз’яснення й виправлення рішення, ухвали (див. ст.89 ГПК України).
Основна та рекомендована література 1.Конституція України від 28 червня 1996 р // ВВРУ. – 1996. - №30. – Ст.141. 2.Господарський процесуальний кодекс України// ВВРУ. – 2001. - №36. – Ст.188. 3.Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам. Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002 р. №04-5/570 // Юридичний вісник України. – 2002. - № 30. 32 4. Про деякі питання, пов’язані із застосуванням частини другої статті 82 Господарського процесуального кодексу України. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 23.11.2001 р № 01-8/1272 // Вісник господарського судочинства. – 2002. - № 1. 5. Васильев С.В. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учебное пособие. – Х.: Эспада, 2002. 6. Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина В.С. та ін. Арбітражний процес: Навч. посібник. - Х.: Консул, 2001. 7.Притика Д.М. , Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. – Х.: Консум, 2003. 8. Чернадчук В.Д., Сухонос В.В. Основи господарського процесуального права : Навчальний посібник. – Суми ВТД “Університетська книга”, 2003. 9. Чернадчук В. Д., Сухонос В.В., Нагребельний В.П., Лук’янець Д.М. Господарське процесуальне право України: Підручник. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2006.
33 Тема №11 Перегляд судових рішень в апеляційному порядку
План 1 Суть і значення апеляційного оскарження і перевірки рішень та ухвал першої інстанції. 2 Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції та процесуальний порядок його реалізації. 3 Процесуальний порядок розгляду апеляційної скарги.
Ключові поняття: апеляція, апеляційне оскарження, апеляційне провадження.
Методичні вказівки Господарським процесуальним законодавством запроваджена нова стадія, новий механізм перевірки законності та обґрунтованості рішень, ухвал суду першої інстанції, що не набрали законної сили, – апеляційне провадження. Апеляційне провадження – це сукупність дій господарського суду апеляційної інстанції та осіб, які беруть участь у справі, що здійснюється з метою перевірки законності й обґрунтованості актів господарського суду першої інстанції, що не набрали законної сили і повторного розгляду справи по суті. Право апеляційного оскарження є правом на порушення діяльності суду апеляційної інстанції на предмет законності та обґрунтованості рішень місцевого господарського суду. Згідно з ч.1. ст.91 ГПК України таке право надано сторонам у справі та прокурору. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у ГПК України та Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Об’єктом права апеляційного оскарження є рішення та ухвали, у тому числі додаткові та окремі, місцевого господарського суду, які не набрали законної сили.
34 Самостійним об’єктом права оскарження може бути як рішення в цілому, так і в його частині. Для здійснення права на апеляційне оскарження, крім процесуальних передумов (подання скарги на рішення, що підлягає оскарженню відповідно до закону; дотримання строку; подання скарги особою, що має право апеляційного оскарження), необхідним є також дотримання низки формальних умов. Однією з них є умова щодо відповідності апеляційної скарги (подання) визначеним у законі реквізитам. Аналіз статті 94 ГПК України дає можливість сформувати уявлення про реквізити, які визначаються в апеляційній скарзі. Приступаючи до вивчення третього питання, потрібно згадати тему “Розгляд господарських справ у господарському суді”, тому що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Аналіз норм, що регламентують апеляційне провадження (ст.91 – 106 ГПК України), дасть можливість скласти уявлення про суть, значення, процесуальний порядок апеляційного оскарження рішень та ухвал, порядок розгляду апеляційної скарги, повноваження апеляційного суду.
Основна та рекомендована література 1. Господарський процесуальний кодекс України// ВВРУ. – 2001. - №36. – Ст.188. 2. Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України. Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. № 04-5/366 // Вісник господарського судочинства. – 2003. - № 1. 3.Про внесення доповнення до Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р № 04-5/366 “Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України”. Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 03.09.2004 р. № 04-5/1518 // Вісник господарського судочинства. – 2004. - №4. 35 4.Щодо відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги. Лист Вищого господарського суду України від 23.12.2002 р. № 05-2/1486 // Вісник господарського судочинства. – 2003. - № 1. 5. Васильев С.В. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учебное пособие. – Х.: Эспада, 2002. 6.Плевко В.І. Суб’єкти права апеляційного оскарження рішень господарського суду // Вісник господарського судочинства. – 2003. - № 3. 7.Степанова Т.В. Окремі питання апеляційного оскарження в господарському судочинстві (стосовно перегляду рішень у разі відновлення пропущеного строку)// Вісник господарського судочинства. – 2003. -№3. 8.Притика Д.М. , Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. – Х.: Консум, 2003. 9.Чернадчук В.Д., Сухонос В.В. Основи господарського процесуального права : Навчальний посібник. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2003. 10. Чернадчук В. Д., Сухонос В.В., Нагребельний В.П., Лук’янець Д.М. Господарське процесуальне право України: Підручник. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2006.
36 Тема №12 Перегляд судових рішень у касаційному порядку
План 1 Суть і значення касаційного оскарження рішень і ухвал, які набрали законної сили. 2 Право касаційного оскарження. Подання скарги.
Ключові поняття: касація, касаційна скарга, касаційний суд, касаційне подання.
Методичні вказівки Касаційне провадження є однією з гарантій винесення господарськими судами законних судових актів і являє собою самостійну стадію судового процесу. З одного боку, касаційне провадження в господарському процесі обмежується перевіркою дотримання норм матеріального й процесуального права судами нижчого рівня. З іншого боку, до повноважень господарського суду касаційної інстанції віднесено право змінювати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційної інстанції, а також відміняти їхнє рішення та приймати нове. Касаційне провадження - це стадія господарського процесу, яка передбачає перевірку господарським судом законності судових актів, які набрали законної сили. Касаційне оскарження складається з таких етапів:
Право на подання касаційної скарги або касаційного подання мають відповідно сторони й прокурор. Таке саме право мають особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їхніх прав та обов'язків. Касаційна скарга (подання) подається (вноситься) до Вищого господарського суду України через місцевий чи апеляційний 37 господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову. Згідно зі ст. 110 ГПК України касаційна скарга (подання) може бути подана (внесена) протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили. Місцевий або апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення або постанову, зобов'язаний надіслати скаргу (подання) разом зі справою до Вищого господарського суду України у п'ятиденний строк із дня її надходження. Вимоги щодо змісту та форми касаційної скарги встановлені ст. 111 ГПК України. Касаційна скарга (подання) подається (вноситься) у письмовій формі і повинна містити:
Для повного, всебічного вивчення зазначеної теми рекомендується детально ознайомитися з розділом ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст.107-11113.
Основна та рекомендована література 1. Господарський процесуальний кодекс України// ВВРУ. – 2001. - №36. – Ст.188. 2. Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України. Роз’яснення 38 Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. № 04-5/367 // Вісник господарського судочинства. – 2002. - № 3. 3.Біда К.М. Суб’єкти права касаційного оскарження в господарському судочинстві (сучасність та перспективи) // Вісник господарського судочинства. – 2005. - № 3. 4.Осетинський А.Й. Касаційна інстанція в господарському судочинстві як чинник зміцнення законності в економічній сфері // Вісник господарського судочинства. – 2005. - № 3. 5. Притика Д.М., Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. – Х.: Консум, 2003. 6. Чернадчук В. Д., Сухонос В.В., Нагребельний В.П., Лук’янець Д.М. Господарське процесуальне право України: Підручник. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2006.
39 Тема 13 Перегляд судових рішень Вищого господарського суду України Верховним Судом України
План 1 Порушення і порядок перегляду в касаційному порядку постанов Вищого господарського суду України. 2 Повноваження Верховного Суду України при перегляді в касаційному порядку постанов Вищого господарського суду України.
Ключові поняття: Верховний Суд України, Вищий господарський суд України, касаційна скарга, касаційне подання, постанова Верховного Суду України, повноваження Верховного Суду України.
Методичні вказівки Приступаючи до вивчення даної теми, слід звернути увагу на те, що на відміну від цивільного процесу, кримінального процесу в господарському процесі рішення, прийняті господарським касаційним судом, тобто Вищим господарським судом України, можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Верховного Суду України. Це є ще однією гарантією захисту прав і законних інтересів сторін. Право касаційного оскарження судових рішень Вищого господарського суду України надано сторонам у справі та Генеральному прокурору. Верховний Суд України переглядає у касаційному порядку постанови чи ухвали Вищого господарського суду України у випадках, коли вони оскаржені:
40
Касаційна скарга, касаційне подання Генерального прокурора України на постанову чи ухвалу Вищого господарського України подаються до Верховного Суду України через Вищий господарський суд України. Питання про порушення провадження з перегляду Верховним Судом України постанови чи ухвали Вищого господарського суду України подаються до Верховного Суду України через Вищий господарський суд України. Питання про порушення провадження з перегляду Верховним Судом України постанови чи ухвали Вищого господарського суду України вирішується позитивно при згоді хоча б одного судді на засіданні колегії у складі трьох суддів Судової палати у господарських справах і розглядається протягом місяця з дня надходження касаційної скарги чи касаційного подання. Постанова чи ухвала Вищого господарського суду України переглядається на засіданні суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України. Для детального та повного засвоєння даної теми необхідно проаналізувати зміст статей 11114 – 11122 Господарського процесуального кодексу України, які
41 розкривають право касаційного оскарження судових рішень Вищого господарського суду України, підстави для оскарження, порядок подання касаційної скарги та внесення касаційного подання, порядок перегляду у касаційному порядку постанов чи ухвал Вищого господарського суду України, повноваження Верховного Суду України при перегляді у касаційному порядку постанов чи ухвал Вищого господарського суду України, а також інші питання, які стосуються даної теми.
Основна та рекомендована література 1. Господарський процесуальний кодекс України// ВВРУ. – 2001. - №36. – Ст.188. 2. Васильев С.В. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учебное пособие. – Х.: Эспада, 2002. 3. Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами/ Уклад. В.Е.Белякевич. – К: Юстиніан, 2002. 4.Абрамов Н.А. Хозяйственно-процессуальное право Украины: Учебное пособие (курс лекций). – Х.: Одиссей, 2003. 5.Притика Д.М. , Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. – Х.: Консум, 2003.
42 Тема 14 Перегляд рішення, ухвали, постанови господарського суду у зв’язку з нововиявленими обставинами
План 1 Підстави перегляду рішень, ухвал, постанов господарського суду у зв’язку з нововиявленими обставинами. 2 Повноваження Верховного Суду України при перегляді в касаційному порядку постанов Вищого господарського суду України.
Ключові поняття: нововиявлені обставини, судове рішення, ухвала, сторони у справі, об’єкт перегляду.
Методичні вказівки Після перегляду справи в апеляційному порядку набрання рішенням законної сили, перегляду у порядку касаційного провадження судові рішення можуть залишатися такими, що не відповідають вимогам законності та обґрунтованості. Причини можуть бути різноманітні, у тому числі й ті, що не залежать від сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, чи від суду, який розглядав справу. Іноді сумніви в правильності рішення чи іншого судового акта, пов’язані не з порушенням норм матеріального чи процесуального права або з неправильною оцінкою обставин справи, а з відкриттям вже після набрання судовим рішенням законної сили обставин, які мають суттєве значення для справи і які не були враховані судом при ухваленні відповідного рішення. Для усунення таких недоліків у судових рішеннях господарським процесуальним законодавством передбачено низку додаткових гарантій щодо забезпечення законності та обґрунтованості актів суду. До них належить перегляд рішень, ухвал, постанов господарського суду, що
43 набрали законної сили у зв’язку з нововиявленими обставинами, що регулюються ТПК України. Специфіка цього способу перегляду судових рішень полягає в тому, що їх завданням є не стільки перевірка законності того чи іншого судового рішення, скільки встановлення або відсутності обставин, які визначені господарським процесуальним законодавством як нововиявлені. Для вивчення даної теми потрібно проаналізувати положення розділу ХІІ, зокрема ст.112, 113, 1131, 114 Господарського процесуального кодексу України.
Основна та рекомендована література 1. Господарський процесуальний кодекс України// ВВРУ. – 2001. - №36. – Ст.188. 2.Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. Роз’яснення Президії ВГСУ від 21.05.2002 № 04-5/563// Збірник поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики. - 2002. - № 23-24. 3.Про практику Верховного Суду України щодо перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 24.03.2004 р. № 01-8/517// Вісник господарського судочинства. – 2004. - №3. 4.Про практику Верховного Суду України щодо перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 06.10.2005 р. № 01-8/1745// Вісник господарського судочинства. 5.Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами/ Уклад. В.Е.Белякевич. – К.: Юстиніан, 2002. 6. Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина В.С. та ін. Арбітражний процес: Навч. посібник. – Х.: Консул, 2001. - Ч. II. 7.Притика Д.М. , Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.
44 8.Степанова Т.В. Про деякі проблеми в реалізації стадії перегляду судових актів за нововиявленими обставинами у господарському процесі // Вісник господарського судочинства. – 2005. - №6. 9. Абрамов Н.А. Хозяйственно-процессуальное право Украины: Учебное пособие (курс лекций). – Х.: Одиссей, 2003. 10. Чернадчук В. Д., Сухонос В.В., Нагребельний В.П., Лук’янець Д.М. Господарське процесуальне право України: Підручник. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2006.
45 Тема 15 Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду
План 1 Загальна характеристика інституту виконання судових рішень. 2 Наказ господарського суду і порядок його виконання.
Ключові поняття: виконавче провадження, виконання судових рішень, державний виконавець, стягувач, боржник, наказ господарського суду, відстрочка або розстрочка виконання судового рішення, зупинення виконання судового рішення, поворот виконання рішення, постанови. Виконання судових рішень - це самостійний, особливий інститут процесуального права. Виконання рішення господарського суду є завершальною стадією господарського процесу і здійснюється в процесуальній формі. Згідно зі ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, передбаченому розділом XIV Господарського процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження». Виконавче провадження – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів і інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом. Учасниками процесуальних правовідносин у виконавчому провадженні є:
46 Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Як правило, стягувачем є позивач, але ним може стати і відповідач, якщо в позові позивачу відмовлено і з нього стягуються судові витрати на користь відповідача. Стягувачем може бути і третя особа із самостійними вимогами на предмет спору, якщо її вимоги судом задоволені. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням суду вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення. На виконання рішення господарського суду видається наказ, який є основним виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Для всебічного, повного та ґрунтовного вивчення даної теми потрібно ретельно опрацювати положення Закону України “ Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року № 606-ХIV, зокрема гл.2, а також розділ ХIV Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст.115-122.
Основна та рекомендована література 1. Господарський процесуальний кодекс України// ВВРУ. – 2001. - №36. – Ст.188. 2.Закон України “Про виконавче провадження” // ВВРУ. – 1999. - №24. - Ст.207.
4.Про деякі питання практики застосування статті 1212 Господарського процесуального кодексу України. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 19.03.2004 р.№ 01-8/492 // Вісник господарського судочинства. 2004. – №2.
47 5.Про практику Верховного Суду України у справах зі спорів, пов’язаних з виконанням рішень, ухвал, постанов господарських судів. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 21.07.2005р. № 01-8/344 // Вісник господарського судочинства. 2005. 6.Притика Д.М. , Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. – Х.: Консум, 2003. 7. Чернадчук В. Д., Сухонос В.В., Нагребельний В.П., Лук’янець Д.М. Господарське процесуальне право України: Підручник. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2006.
Навчальне видання
Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни “Господарське процесуальне право України” ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ 5.060101 та 6.060100 “ПРАВОЗНАВСТВО” УСІХ ФОРМ НАВЧАННЯ
Відповідальний за випуск В.І. Горевий
Редактор Н.А. Гавриленко
Комп’ютерне верстання Н.О.Гапіч
Підп. до друку 23.06.08, поз.278. Формат 60х84/16. Папір офс. Гарнітура Times New Roman Cyr. Друк офс. Ум. друк. арк. 2,79 . Обл.-вид. арк. 2,11. Тираж100 пр. Собівартість вид. . Зам. №
Видавництво СумДУ при Сумському державному університеті 40007, Суми, вул. Р.-Корсакова, 2 Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру ДК № 3062 від 17.12.2007. Надруковано у друкарні СумДУ 40007, Суми, вул. Р. –Корсакова, 2. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
До друку та в світ дозволяю на підставі “Єдиних правил”, п.2.6.14 Заступник першого проректора – начальник організаційно- методичного управління В.Б.Юскаєв
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З ДИСЦИПЛІНИ “Господарське процесуальне право України” ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ 5.060101 та 6.060100 “ПРАВОЗНАВСТВО” УСІХ ФОРМ НАВЧАННЯ
Усі цитати, цифровий та фактичний матеріал, бібліографічні дані перевірені, написання одиниць відповідає стандартам
Укладач О.Л.Курдес
Відповідальний за випуск В.І. Горевий
Декан гуманітарного факультету Л.П.Валенкевич
Суми Вид-во СумДУ 2008 КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |