Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов

Не нашли подходящий заказ?

Заказать в 1 клик: /contactus

Главная \ Методичні вказівки \ ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

« Назад

ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН 22.01.2016 17:23

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

Кафедра фінансів та банківської справи

ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Навчально-методичний комплекс

Київ – 2013

УДК ХХХ (ХХХ)

ББК ХХХ(4УКР)

Обговорено і схвалено на засіданні Вченої Ради

ВНЗ «Національна академія управління»

Протокол № 5 від 30.08.2013 р.

Укладач:

Браславець Олексій Юрійович, ст.викладач

Рецензенти:

Бурлака Григорій Григорович, д.е.н., професор

Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Навчально-методичний комплекс // О.Ю.Браславець – К.: Національна академія управління, 2013. – 75 с.

Запропонований навчально-методичний комплекс "Грошово-кредитні системи зарубіжних країн" являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами економічних вузів і факультетів семінарів, практичних занять та самостійної роботи з курсу "Грошово-кредитні системи зарубіжних країн".

"Національної академії управління", 2013
ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА.	4
ПОРЯДОК ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ.	5
ПРОГРАМА КУРСУ.	8
РОБОЧА ПРОГРАМА.	18
ОПИС ДИСЦИПЛІНИ.	20
ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ.	23
МЕТОДИ НАВЧАННЯ.	27
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ.	28
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.	39
САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ СТОСОВНО ТАКОЇ РОБОТИ	46
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПІДГОТОВКИ РЕФЕРАТИВНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ.	49
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З НАПИСАННЯ І ЗАХИСТУ КУРСОВИХ РОБІТ.	51
ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ.	53
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ.	54
ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ.	54
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ДО ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ.	60
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВИХ КОНТРОЛІВ. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ІСПИТУ. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.	61 64 67 69 70

1. ПЕРЕДМОВА

Запропонований читачу навчально–методичний комплекс “Грошово-кредитні системи зарубіжних країн” являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами семінарів, практичних занять та самостійної роботи з курсу “Грошово-кредитні системи зарубіжних країн”.

Комплекс включає опис дисциплін, програму курсу (побудовану за змістовними модулями), плани семінарських занять з дисципліни (побудовані за змістовними модулями), завданнями для самостійної роботи до змістовних модулів, список рекомендованих джерел, перелік тем курсових робіт та методичні рекомендації з їх написання, орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю. Тимчасове положеня з впровадження рейтингово-модульної системи оцнювння студентів з урахуванням вимог Болонської декларації. Структура навчально–методичного комплексу відповідає програмі навчального курсу.

Серцевиною процесу освіти, професійного становлення студента є завоєння ним відповідної сукупнсті знань, вмінь і навичок. Як свідчать наукові дослідження і досвід підготовки фахівців, вміня і навички набуваються значно повільніше, ніж знання.

У цьому плані ми надаємо серйозного значення цьому навчально–методичному комплексу, основне завдання якого ми бачимо в тому, щоб навчити студентів прикладенню теоретичних знань з теорії грошового обігу та кредитування до практичної роботи, сформувати уміння і навчити використання теоретичних знань практичній фінасновій діяльності. Природно, що тим самим не заперечується, а, навпаки, наголошується той факт, що відправним і дуже важливим моментом є знання студентами теорії грошового обігу та кредиту, а також особливостей функціонування грошово-кредитних систем в умовах конкретних національних дежрав, а також міждержавних об’єднань та союзів. Це той фундамент, який робить продуктивним послідуючі етапи навчання.

Таким чином, автори навчально-методичного комплексу пропонують особі, що навчається, йти від знання основних положень грошово-кредитної теорії до аналізу конкретного випадку; від рішення конкретного випадку до повторення і поглиблення знань теорії, нормативних актів. Тим самим забезпечується системний характер отримання знань і набуття необхідних умінь і навичок застосування норм закону; відбувається розумне поєднання методів дедукції, що пропонує рух знання від більш загального до меньш загального, одиничного, і індукції, де приорітет має перше з них.

Додаткова література надається з метою поглибленного вивчення фінансових дисциплін та для підготовки курсових, дипломних, магістерських робіт.

Ухвалено:

Вченою радою НАУ

від 30 серпня 2012 року, протокол № _4__

2. Порядок оцінювання знань студентів

І. Загальні положення

1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS).

1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань:

- підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок;

- систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін;

- подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань;

- розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу;

- оптимізація навчального процесу.

ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.

2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F).

2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті.

На іспиті оцінюванню підлягають:

- володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни;

- здатність творчо мислити та синтезувати знання;

- уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань.

2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів.

2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є:

- відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій;

- робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно планів занять;

- виконання модульних контрольних робіт.

Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх.

Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій.

Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів).

При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем.

Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань.

2.5. Структура поточної успішності (50 балів).

а) відвідування лекцій та підготовка до них - 10 балів

б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів;

в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів;

г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів.

д) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів.

При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання.

2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність».

2.7.Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів.

Шкала оцінювання екзаменаційних завдань

Оцінка за бальною шкалою	Рівень знань
46-50	Відмінний
41-45	Добрий
36-40	Задовільний
0-35	Незадовільний

Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність.

У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту.

2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів. Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано».

У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач.

2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-50 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-50 балів.

ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за всі види навчальної діяльності		Оцінка за національною шкалою
Сума балів за всі види навчальної діяльності	Оцінка за шкалою ECTS	для екзамену, курсового проекту (роботи) практики	для заліку
90-100	A	5 (відмінно)	зараховано
82-89	B	4 (добре)	зараховано
74-81	C	4 (добре)	зараховано
64-73	D	3 (задовільно)	зараховано
60-63	E	3 (задовільно)	зараховано
35-59	FX	2 (незадовільно) з можливістю повторного складання	не зараховано з можливістю повторного складання
034	F	2 (незадовільно) з обов’язковим повторним вивченням дисципліни	не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

Затверджено:

Ректор ВНЗ «Національна академія

управління» Єрохін С.А.,

д.ек.н., професор

__________________

ХХ.ХХ.20ХХ р.

ВНЗ «Національна академія управління»

ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

3. ПРОГРАМА

нормативної навчальної дисципліни

підготовки бакалавра

Галузь знань 0305 "Економіка і підприємництво"

Напрям підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит", 6.030503 "Міжнародна економіка"

Освітньо – кваліфікаційний рівень «бакалавр»

Київ-2013

Розроблено та внесено: на засідання кафедри ,

протокол № ХХ від ХХ ххххххх 2013 р.

Розробники програми:

Браславець О.Ю.

Завідувач кафедри

д.е.н, проф. С.А.Єрохін

Затверджено та схвалено радоюї економічного факультету, протокол № ХХ від «ХХ» ххххххх 2013 р.

Декан економічного факультету

ВСТУП

Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Грошово-кредитні системи зарубіжних країн» складена відповідно до освітньої-професійної програми підготовки «бакалавра» напряму 0305 "Економіка і підприємництво".

Предметом вивчення навчальної дисципліни є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із організацією грошово-кредитного обігу в модельних зарубіжних країнах.

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістовних модулів:

7-й семестр

1. Змістовний модуль 1. Теоретичні основи грошово-кредитних систем

2. Змістовний модуль 2. Грошово-кредитні системи європейських країн

3. Змістовний модуль 3. Грошово-кредитні системи США та Японії

4. Змістовний модуль 4. Особливості грошово-кредитних систем окремих країн

1. Мета та завдання навчальної дисципліни

Метою вивчення дисципліни є формування й розвиток у студентів теоретичних та практичних знань та навиків щодо функціонування грошово-кредитних систем, механізму проведення грошово-кредитної політики та аналізу його ефективності.

1.2. Основні завдання вивчення дисципліни «ГКСЗК» спрямовані на формування компетентності студентів відносно:

необхідності формування та розвитку грошово-кредитних систем;
особливостей формування грошово-кредитних систем в різних країнах;
різних підходів щодо регулювання грошово-кредитної сфери;
еволюції грошових систем найбільш розвинутих країн Заходу;
особливостей структури кредитних систем найбільш розвинутих країн Заходу;
масштабів та проблем розвитку спеціальних небанківських кредитно-фінансових інститутів;
функціонування грошово-кредитних систем в період золотого монометалізму, фіксованих та плаваючих валютних курсів;
механізмів створення незалежних власних грошово-кредитних систем в країнах, що розвиваються;
проблем становлення грошово-кредитних систем в країнах з перехідною економікою, в тому числі в Україні;
перспектив створення та реформування міжнародних валютних систем, тощо.

1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні знати:

основні функції грошово-кредитних систем країн світу та регіонів, етапи їхнього генезису, термінологію, та класифікацію грошово-кредитних систем за різними ознаками;
основні принципи та особливості функціонування ГКСЗК у різних історичних, економічно-правових та національних умовах;
особливості організації інституцій ГКСЗК;
принципи правового регламентування ГКСЗК;

вміти:

давати характеристику окремим видам ГКСЗК із застосуванням наукової термінології; визначити окремі елементи кожної ГКС.

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 108 години/3 кредитів ECTS

3. ПРОГРАМА КУРСУ

2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГРОШОВО-КРЕДИТНИХ СИТЕМ

ТЕМА 1. ВСТУП ДО КУРСУ “ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ”. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКИ

• Предмет та завдання курсу “Грошово-кредитні системи”.

• Поняття грошово-кредитної системи. Грошова система як форма організації грошового обігу в країні. Кредитна система в вузькому та широкому значенні.

• Основні елементи грошового обігу. Грошова одиниця. Основні засоби обігу - монети (повноцінні та неповноцінні), казначейські білети, банкноти, безготівкові гроші. Показники грошової маси – М0, М1, М2, М3. Закон грошового обігу.

• Основні типи грошових систем та їх еволюція. Металеві та паперові грошові системи. Біметалізм (паралельна валюта, подвійна валюта, “кульгаюча” валюта). Монометалізм (гроші та золото). Грошові реформи та їх види.

• Основні компоненти кредитної системи. Кредитні установи, необхідність та причини їх виникнення. Методи кредитування. Форми кредиту. Форми організації кредитної системи. Зростання конкуренції між окремими ланками кредитної системи в сучасних умовах.

• Загальна характеристика сучасних грошово-кредитних систем. Теоретичні основи їх функціонування та розвитку.

ТЕМА 2. ЕВОЛЮЦІЯ МІЖНАРОДНИХ ВАЛЮТНИХ СИСТЕМ

• Поняття міжнародної валютної системи. Причини її формування. Елементи міжнародної валютної системи. Основні платіжні засоби (іноземна валюта, золото, СПЗ). Механізм валютних паритетів та курсів. Конвертованість національних валют. Форми міжнародних розрахунків та системи міжнародного кредитування. Міжнародні валютні ринки і ринки золота. Механізми регулювання міжнародної валютної системи.

• Система золотого стандарту та її особливості. Золотомонетний, золотозлитковий, золотодевізний (золотовалютний) стандарти. Зміни валютного курсу в період існування золотого стандарту. Золоті точки. Золото як світові гроші. Фідуціарна емісії в період існування золотого стандарту. Переваги та недоліки системи золотого стандарту.

• Бреттон-Вудська валютна система. Система золотодоларового стандарту (конвертування американського долара в золото). Режим фіксованих валютних курсів. Механізм валютних інтервенції. Створення міждержавних інститутів для регулювання міжнародної валютної системи (МВФ, МБРР). Недоліки Бреттон-Вудської валютної системи та її крах.

• Ямайська валютна система. Повна демонетизація золота. Перетворення СПЗ в основний резервний актив та міжнародний засіб розрахунків та платежу. “Плаваючі” валютні курси. Посилення міждержавного регулювання міжнародних валютно-фінансових відносин.

• Особливості участі України в міжнародних валютно-фінансових відносинах.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ II. ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

ТЕМА 3. ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ЄВРОПЕЙСЬКОГО ВАЛЮТНОГО СОЮЗУ (ЄВС)

• Історія створення Європейської валютної системи (ЄВС). Причини валютної інтеграції в Європі у післявоєнний період. Європейський платіжний союз. Система багатосторонніх валютних клірингів. Банк міжнародних розрахунків. Європейська валютна угода. Її відміни від Європейського платіжного союзу. Альтернативні пропозиції щодо створення Європейської валютної системи. План Вернера.

• Елементи ЄВС. Європейська грошова одиниця (ЄКЮ). Кошик валют. Спільне плавання валют. Механізм валютних курсів (МВК) та інтервенцій. Ринковий валютний курс. Центральний валютний курс. Міждержавне регіональне регулювання валютних відносин. Механізм кредитування. “Своп” операції. Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС).

• Етапи формування Європейського валютного союзу. Маастрихтські домовленості. Ключеві елементи договору про створення економічного та валютного союзу. Європейський валютний інститут - прообраз Європейського центрального банку. Координація валютної політики. Критерії конвергенції: дефіцит державного бюджету, державний борг, інфляція, ставка проценту з довгострокових позик. Введення євро.

• Структура Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ). Основні елементи Європейського валютного союзу: Європейський центральний банк, центральні банки країн-учасників. Основні завдання та функції Європейської системи центральних банків. Організаційна структура органів управління ЄСЦБ. Рада управляючих, Виконавча рада, Генеральна рада.

ТЕМА 4. ЕВОЛЮЦІЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

• Основні етапи розвитку грошової системи Великої Британії. Формування та розвиток біметалічної грошової системи. Перехід до золотого стандарту та особливості грошового обігу в період золотого монометалізму.

• Особливості грошового обігу в міжвоєнний період та перші післявоєнні десятиріччя. Причини знецінення фунту стерлінга. Основні джерела покриття дефіциту державного бюджету. Причини повернення до золотого монометалізму в 1925 році. Вплив світової економічної кризи 30-х років на стан грошової системи Англії. Зростання рівня інфляції. Девальвація фунту стерлінга. Введення валютних обмежень. Характеристика функціонування грошової системи при фіксованому валютному курсі.

• Розпад Бреттон-Вудської валютної системи. Особливості грошового обігу в Англії в період плаваючого валютного курсу. Участь фунта стерлінга в європейському механізмі валютних курсів. Політика Великої Британії відносно вступу до Європейського валютного союзу.

• Кредитна система Великої Британії, її структура та особливості. Облікові компанії. Акцептні дома.

• Характеристика банківської системи Англії. Банк Англії, його функції, структура, політика. Особливості діяльності комерційних банків у Великій Британії та загальна характеристика “великої четвірки” (Barclays, National Westminster, Midland, Lloyds). Діяльність іноземних банків в Англії.

• Небанківські фінансові установи та особливості їх діяльності у Великій Британії. Будівельні товариства. Страхові компанії. Інвестиційні компанії. Пенсійні фонди. Кредитні союзи. Фінансові дома споживчого кредиту. Фірми венчурного фінансування, інші.

ТЕМА 5. ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ ФРАНЦІЇ

• Еволюція грошової системи. Закон 1873 року про ведення золотого монометалізму. Крах золотого монометалізму та наступне повернення до нього в 1928 році. Особливість функціонування грошової системи Франції в період світової економічної кризи 1929-1933 рр. Причини офіційного припинення обміну франка на золото в 1936 році. Особливості грошового обігу в період Другої світової війни. Еволюція грошового обігу в післявоєнний період. Особливості функціонування грошової системи Франції на сучасному етапі розвитку економіки.

• Особливості кредитної системи Франції. Основні учасники кредитної системи (державні та напівдержавні кредитні установи). Спеціальні державні банки (Банк зовнішньої торгівлі). Множинність органів регулювання. Відсутність чіткої градації кредитної системи. Участь Франції в Європейському валютному союзі.

• Історія створення та функціонування Банку Франції. Особливості діяльності Банку Франції до його націоналізації у 1945 році. Основні функції Банку Франції та їх розширення в післявоєнний період. Взаємовідносини Банку Франції з МВФ та іншими міжнародними фінансовими організаціями. Загальна характеристика основних змін, що були внесені у 1996 році до Банківського Акту 1984 р. Банк Франції як учасник Європейської системи центральних банків та Європейського Центрального банку. Організаційна структура Банку Франції. Органи нагляду за функціонуванням банківської системи Франції.

• Особливості діяльності комерційних банків та інших фінансово-кредитних інститутів у Франції. Найбільші комерційні банки Франції, масштаби їх діяльності та основні операції. Іноземні банки. Спеціальні кредитні установи, їх класифікація. Національна ощадна каса та депозитно-ощадна каса. Національний кредит. Банк зовнішньої торгівлі. Поземельний кредит Франції. Кооперативні кредитні установи (каси сільськогосподарського кредиту, народні банки). Фінансові компанії. Каси муніципального кредиту. Страхові компанії та пенсійні фонди. Інші вузько спеціалізовані кредитні установи.

ТЕМА 6. ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА НІМЕЧЧИНИ

• Особливості грошового обігу в Німеччині до Другої світової війни. Грошовий обіг в період золотого монометалізму. Знецінення національної валюти в період Першої світової війни. Криза системи золотомонетного стандарту та пошук шляхів формування нової грошової системи.

• Грошово-фінансове положення Німеччини після Другої світової війни. Проект грошової реформи Л.Едхарда. Основні характеристики та наслідки грошової реформи та реформи цін 1948 року. Сучасний стан грошового обігу в країні. Підтримка стабільного курсу національної валюти.

• Особливості кредитної системи Німеччини. Дойче Бундесбанк - центральний банк країни. Історія створення емісійного банку країни, його структура та функції. Прямий та непрямий вплив Бундесбанка на стан грошового ринку. Політика Бундесбанку на сучасному етапі.

• Розвиток мережі комерційних банків та спеціальних фінансово-кредитних інститутів. Найбільші комерційні банки Німеччини, їх відмінні риси. Ощадні каси та кооперативні банки. Іпотечні банки та будівельні ощадні каси. Банки споживчого кредитування. Інвестиційні компанії. Кредитні інститути з особливими завданнями. Особливості та проблеми функціонування кредитної системи після об’єднання Німеччини. Іноземні банки в Німеччині.

• Участь Німеччини в Європейському валютному союзі, особливості та основні проблеми.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ IIІ. ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ США ТА ЯПОНІЇ

ТЕМА 7. ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ

• Особливості грошово-кредитної системи США до створення федеральних резервних банків. Закон Конгресу від 1792 року про офіційне введення в країні біметалічної грошової системи. Відмова від біметалізму та перехід до золотого монометалізму. Особливості функціонування грошової системи в період золотого стандарту.

• Крах золотого стандарту та наступні зміни в грошовій системі країни. Долар в ролі резервної валюти та його криза.

• Історія створення Федеральної Резервної Системи (ФРС). Федеральний закон 1863 року про створення національної банківської системи. Банківська паніка 1907 року як важливий фактор проведення банківської реформи. Акт про створення ФРС. Проблеми розвитку ефективної системи платежів. Загальна характеристика 12 Федеральних резервних банків. Комерційні національні банки та банки штатів. Спроби створення єдиного емісійного банку. Перший та Другий банки США. Особливості банкнотного обігу того періоду.

• Федеральна Резервна Система на сучасному етапі, її цілі, завдання, функції. Система та структура управління ФРС. Комітет відкритого ринку ФРС (FOMC), його функції. Особливості системи регулювання та нагляду за банківською та грошово-кредитною діяльністю. Банки федерального резерву, їх функції, повноваження, структура.

• Розвиток мережі комерційних банків в США. Загальна характеристика найбільших американських комерційних банків. Особливості та проблеми діяльності іноземних банків в США.

• Спеціальні кредитно-фінансові інститути. Інвестиційні банки. Ощадні інститути. Інвестиційні компанії (взаємні фонди, закриті фонди, інвестиційні юніт-трасти). Компанії по страхуванню життя. Пенсійні фонди. Фінансові компанії. Компанії, що надають персональні позички. Кредитні союзи. Позичково-ощадні асоціації. Спеціальні установи сільськогосподарського кредиту. Державний Експортно-імпортний банк та інші фінансово-кредитні організації

ТЕМА 8. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ ЯПОНІЇ

• Формування грошово-кредитної системи та особливості її розвитку до Другої світової війни. Введення золотого стандарту у 1897 році. Створення в 1882 році Банку Японії. Основні характеристики грошового обігу до 1931 р. Участь Японії в стерлінговій зоні, її позитивні та негативні наслідки. Причини знецінення та девальвації йени у воєнний період.

• Особливості функціонування грошової системи після Другої світової війни. Грошова реформа 1946 року та її результати. Особливості післявоєнного розвитку економіки Японії. Роль йени як резервної валюти. Фінансова криза 1997 року та її вплив на стан економіки Японії. Програми виходу з кризи та їх реалізація.

• Особливості сучасної структура кредитної системи Японії. Роль та місце комерційних банків в кредитній системі Японії, особливості їх організації та функціонування. Міські (city banks) та місцеві (local banks) банки. Іноземні банки в Японії: труднощі проникнення на ринок та особливості їх діяльності. Реформа банківської та фінансової системи на сучасному етапі розвитку економіки Японії, її результати.

• Банк Японії, його цілі, завдання, функції. Зміни в структурі Банку Японії в 1990-х роках. Монетарна політика Банку Японії на сучасному етапі. Проблеми ефективності контролю з боку Банка Японії за функціонуванням банківсько-фінансової сфери.

• Спеціальні фінансово-кредитні інститути, їх класифікація та особливості функціонування. Інвестиційні компанії (траст банки). Банки довгострокового кредиту. Страхові компанії. Брокерські компанії. Лізингові компанії. Поштово-ощадні каси. Японський банк розвитку. Експортно-імпортний банк. Фінансово-кредитні корпорації. Сільськогосподарські кредитні кооперативи. Міські кредитні кооперативи.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ IV. ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВО-КРЕДИТНИХ СИСТЕМ ОКРЕМИХ КРАЇН

ТЕМА 9. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРОШОВО-КРЕДИТНИХ СИСТЕМ КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ

• Структура та особливості грошово-кредитних систем країн, що розвиваються, в епоху колоніалізму. Участь країн, що розвиваються, в валютних зонах. Зона фунту стерлінгів. Східноафриканська співдружність. Зона франку. Західноафриканський валютний союз. Франк КФА. Доларова валютна зона.

• Проблеми створення незалежних грошово-кредитних систем після розвалу колоніальної системи. Формування незалежних центральних банків. Особливості створення небанківських фінансово-кредитних інститутів. Найбільші комерційні банки країн Азії та Латинської Америки та їх характеристика.

• Особливості регіональної валютної інтеграції в країнах, що розвиваються. Зона преференційної торгівлі країн Східної та Південної Африки. Карибський спільний ринок. Валютний союз центральної Африки.

• Сучасні проблеми функціонування грошово-кредитних систем країн, що розвиваються. Шляхи їх вирішення. Міжнародні валютні кризи та їх наслідки для країни, що розвиваються.

ТЕМА 10. ЕВОЛЮЦІЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНИХ СИСТЕМ КРАЇН З ПЕРЕХІДНОЮ ЕКОНОМІКОЮ

• Особливості грошово-кредитних відносин в країнах з перехідною економікою до Другої світової війни. Проблеми формування грошових систем, що базуються на золотому стандарті. Інфляційні хвилі. Становлення фінансово-кредитних інститутів. Державна монетарна політика. Особливості функціонування грошово-кредитної системи Росії та України в період золотого монометалізму.

• Особливості організації грошового обігу та кредитних операцій в соціалістичний період. Націоналізація чи одержавлення грошових систем. Післявоєнні грошові реформи в країнах Східної Європи та СРСР. Планування грошового обігу. Націоналізація фінансово-кредитних інститутів та створення соціалістичної кредитної системи. Криза адміністративної системи регулювання грошово-кредитних відносин в соціалістичних країнах.

• Формування ринкової системи та проблеми регулювання грошово-кредитних відносин в країнах з перехідною економікою. Альтернативні варіанти формування грошово-кредитних відносин. Проблеми подолання інфляції та підтримки стабільного курсу національних валют. Формування нової банківської системи та фінансово-кредитних інститутів. Структура та особливості розвитку грошово-кредитної системи Росії на сучасному етапі. Перспективи розвитку грошово-кредитних систем країн з перехідною економікою.

• Проблеми формування незалежної грошово-кредитної системи України. Наслідки розвалу СРСР для грошово-фінансової сфери. Створення власної грошової системи. Грошові реформи. Введення в обіг гривни. Інфляційні процеси та шляхи їх подолання. Монетарна політика на сучасному етапі. Структура та особливості кредитної системи України. Національний банк України, його цілі, завдання, функції, структура та правові основи функціонування. Проблеми організації та розвитку комерційних банків та небанківських фінансово-кредитних установ. Найбільші комерційні банки України (Промінвестбанк, Укрсоцбанк, ПУМБ, Приватбанк, тощо). Особливості функціонування спеціальних фінансово-кредитних установ (інвестиційні компанії та фонди, пенсійні фонди, страхові компанії, кооперативні фінансові інститути, тощо). Проблеми контролю та нагляду за банківсько-фінансовою сферою.

• Історія та сучасність розвитку ГКС Китаю. Специфічні риси сучасної китайської ГКС: "Одна країна – дві системи".

Затверджено:

Ректор ВНЗ «Національна академія

управління» Єрохін С.А.,

д.ек.н., професор

__________________

30.08.2013 р.

ВНЗ «Національна академія управління»

Кафедра фінансів та банківської справи

4. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Галузь знань 0305 "Економіка і підприємництво"

Напрям підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит", 6.030503 "Міжнародна економіка"

Київ-2013

Робоча програма з дисципліни «Грошово-кредитні системи зарубіжних країн» для студентів за напрямом підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит", 6.030503 "Міжнародна економіка"

Розроблено та внесено: на засідання кафедри фінасів та банківскьої справи,

протокол № 5 від 30 серпня 2013 р.

Розробники програми:

Браславець О.Ю.;

Завідувач кафедри : С.А. Єрохін

д.е.н, проф.

Затверджено та схвалено радою економічного факультету академії, протокол № ХХ від «ХХ» ххххххх 2013 р.

Декан економічного факультету:

5. ОПИС ДИСЦИПЛІНИ

ДИСЦИПЛІНА: «ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН»

"Грошово-кредитні системи зарубіжних країн" є однією з профілюючих дисциплін, які вивчають у вищих навчальних закладах України. Викладання дисицпліни передбачає розкриття соціальної суті і економічного змісту особливостей орагнізації грошово-кредитного обороту в різних країнах світу за типами, взаємозв’язку його норм, оволодіння вмінням їх наукового та практичного застосування.

Курс “Грошово-кредитні системи зарубіжних країн” має своїм завданням формувати у студентів глибокі теоретичні і практичні знання щодо використання їх у своїй професійній діяльності.

Вивчення курсу повинно сприяти вихованню у студентів поважного ставлення до грошово-кредитної системи як складової частини державного регулювання економіки та організації грошово-кредитного обігу.

Даний курс дає можливість поглибленого вивчення загальних базових положень фінансової та грошово-кредитної теорії.

Збагачення студентів теоретичними знаннями передбачає засвоєння ними різних концепцій, поглядів, дискусійних положень з найбільш важливих питань, які є в грошово-кредитній та фінансовій теорії, розвиток вміння критично обмірковувати проблемні питання, щоб мати про них свою аргументовану думку, а також розвиток аналітичного мислення, що допоможе правильно орієнтуватися в матеріалі. У зв'язку з цим метою курсу також є не лише детальне вивчення студентами конспектів лекцій та чинного законодавства, підручників і навчальних посібників, а й необхідність вивчення додаткових джерел, що буде сприятиме правильному вмінню аналізувати та тлумачити особливості функціонування як вітчизняної, так і зарубіжних грошово-кредитних систем.

Вивчення курсу "Грошово-кредитні системи зарубіжних країн" нерозривно пов'язане з такими дисицплінами, як "Теорія фінансів", "Фінанси підприємств", "Бюджетна система", "Бухгалтерський облік", "Гроші та кредит", "Банківські операції", "Операції центральних банків" і знанням положень інших загальних та спеціальних дисциплін.

1. Опис навчальної дисципліни

йменування показників	Галузь знань, напрям підготовки, освітньо- Кваліфікаційний рівень	Характеристика Навчальної дисципліни
Кількість кредитів, відповідних ЕСТS -3	Галузь знань 0305 "Економіка і підприємництво" Напрям підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит", 6.030503 "Міжнародна економіка" Економічний факультет	Вибіркова
Модулів -	Спеціальність (професійне спрямування)	Рік підготовки
Змістовних модулів - 4		4-й
Індивідуальне науково-дослідне завдання ______ (назва)		Семестр
Загальна кількість годин 108		7-й
		Лекції - 28
		Практичні - 32
Тижневих годин для денної форми навчання - 36 аудиторних - 60 самостійної роботи студента - 48	Освітньо -кваліфікаційний рівень: бакалавр	Семінарські
		Самостійна робота - 48	-
		Вид контролю	-
		іспит

2. Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета:

формування й розвиток у студентів теоретичних та практичних знань та навиків щодо функціонування грошово-кредитних систем, механізму проведення грошово-кредитної політики та аналізу його ефективності.

Завдання курсу спрямовані на формування компетентності студентів відносно:

необхідності формування та розвитку грошово-кредитних систем;
особливостей формування грошово-кредитних систем в різних країнах;
різних підходів щодо регулювання грошово-кредитної сфери;
еволюції грошових систем найбільш розвинутих країн Заходу;
особливостей структури кредитних систем найбільш розвинутих країн Заходу;
масштабів та проблем розвитку спеціальних небанківських кредитно-фінансових інститутів;
функціонування грошово-кредитних систем в період золотого монометалізму, фіксованих та плаваючих валютних курсів;
механізмів створення незалежних власних грошово-кредитних систем в країнах, що розвиваються;
проблем становлення грошово-кредитних систем в країнах з перехідною економікою, в тому числі в Україні;
перспектив створення та реформування міжнародних валютних систем, тощо.

Студенти повинні знати:

основні функції грошово-кредитних систем країн світу та регіонів, етапи їхнього генезису, термінологію, та класифікацію грошово-кредитних систем за різними ознаками;
основні принципи та особливості функціонування ГКСЗК у різних історичних, економічно-правових та національних умовах;
особливості організації інституцій ГКСЗК;
принципи правового регламентування ГКСЗК;

Студенти повинні вміти:

давати характеристику окремим видам ГКСЗК із застосуванням наукової термінології; визначити окремі елементи кожної ГКС.

6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Змістовний модуль 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГРОШОВО-КРЕДИТНИХ СИСТЕМ

Тема 1. Основні поняття та характеристики курсу

Тема 2. Еволюція міжнародних валютних систем

6. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

	Кількість годин
	Дення форма						Заочна форма
	усього	у тому числі					усього		у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.		л	с	п	інд.	с.р.
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13

Модуль1.

Змістовний модуль1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОПОДАТКУВАННЯ

	Кількість годин
	Дення форма							Заочна форма
	усього	у тому числі					усього			у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.			л	с	п	інд.	с.р.
Тема 1. Основні поняття та характеристики курсу	12	2	2	-	-	8	12		1	-	-	-	11
Тема 2. Еволюція міжнародних валютних систем	14	4	2	-	-	8	14		1	-	-	-	13
Разом за змістовним модулем 1	26	6	4	-	-	16	26		2	-	-	-	24

Змістовний модуль 2. ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

Тема 3. Формування та розвиток Європейського валютного союзу (ЄВС)

Тема 4. Еволюція грошово-кредитної системи Великої Британії

Тема 5. Основні елементи та особливості грошово-кредитної системи Франції

Тема 6. Грошово-кредитна система Німеччини

Змістовний модуль 2. ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

	Кількість годин
	Дення форма							Заочна форма
	усього	у тому числі					усього			у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.			л	с	п	інд.	с.р.
Тема 3. Формування та розвиток Європейського валютного союзу (ЄВС)	8	4	4	-	-	0	8		1	-	-	-	7
Тема 4. Еволюція грошово-кредитної системи Великої Британії	8	4	4	-	-	0	8		1	-	-	-	7
Тема 5. Основні елементи та особливості грошово-кредитної системи Франції	6	2	4	-	-	0	6		1	-	-	-	5
Тема 6. Грошово-кредитна система Німеччини	6	2	4	-	-	0	6		1	-	-	-	5
Разом за змістовним модулем 2	28	12	16	-	-	0	28		4	-	-	-	24

Змістовний модуль 3. ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ США ТА ЯПОНІЇ

Тема 7. Особливості грошово-кредитної системи Сполучених Штатів

Тема 8. Становлення та розвиток грошово-кредитної системи Японії

Змістовний модуль 3.

	Кількість годин
	Дення форма							Заочна форма
	усього	у тому числі					усього			у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.			л	с	п	інд.	с.р.
Тема 7. Особливості грошово-кредитної системи Сполучених Штатів	16	4	4	-	-	8	16		1	-	-	-	15
Тема 8. Становлення та розвиток грошово-кредитної системи Японії	10	2	4	-	-	4	10		1	-	-	-	9
Разом за змістовним модулем 3	26	6	8	-	-	12	26		2	-	-	-	24

Змістовний модуль 4. ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВО-КРЕДИТНИХ СИСТЕМ ОКРЕМИХ КРАЇН

Тема 9. Загальна характеристика грошово-кредитних систем країн, що розвиваються

Тема 10. Еволюція грошово-кредитних систем країн з перехідною економікою

Змістовний модуль 4.

	Кількість годин
	Дення форма							Заочна форма
	усього	у тому числі					усього			у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.			л	с	п	інд.	с.р.
Тема 9. Загальна характеристика грошово-кредитних систем країн, що розвиваються	14	2	2	-	-	10	14		1	-	-	-	13
Тема 10. Еволюція грошово-кредитних систем країн з перехідною економікою	14	2	2	-	-	10	14		1	-	-	-	13
Разом за змістовним модулем 4	28	4	4	-	-	20	28		2	-	-	-	26
Усього годин	108	28	32	-	-	48	108		10	-	-	-	98

ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1	Тема 1. Основні поняття та характеристики курсу	2
2	Тема 2. Еволюція міжнародних валютних систем	2
3	Тема 3. Формування та розвиток Європейського валютного союзу (ЄВС)	4
4	Тема 4. Еволюція грошово-кредитної системи Великої Британії	4
5	Тема 5. Основні елементи та особливості грошово-кредитної системи Франції	4
6	Тема 6. Грошово-кредитна система Німеччини	4
7	Тема 7. Особливості грошово-кредитної системи Сполучених Штатів	4
8	Тема 8. Становлення та розвиток грошово-кредитної системи Японії	4
9	Тема 9. Загальна характеристика грошово-кредитних систем країн, що розвиваються	2
10	Тема 10. Еволюція грошово-кредитних систем країн з перехідною економікою	2

САМОСТІЙНА РОБОТА

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1	Тема 1. Основні поняття та характеристики курсу	8
2	Тема 2. Еволюція міжнародних валютних систем	8
3	Тема 7. Особливості грошово-кредитної системи Сполучених Штатів	8
4	Тема 8. Становлення та розвиток грошово-кредитної системи Японії	4
5	Тема 9. Загальна характеристика грошово-кредитних систем країн, що розвиваються	10
6	Тема 10. Еволюція грошово-кредитних систем країн з перехідною економікою	10
	Разом	48

7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-вихових завдань. Вони реалізуються через систему способів і прийомів та засобів навчальної діяльності.

Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів.

Засоби навчання - це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання, технічні засоби тощо).

При викладенні курсу «ГКСЗК» використовуються наступні методи навчання:

1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод.

Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція.

Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу).

Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища, закону. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань).

Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою.

Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці.

Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо).

Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра.

Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, під час рольових або ділових ігор тощо).

Практична робота спрямована на використання набутих знаньу вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів.

Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо).

Структурний метод навчання за характером логіни пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод.

Аналітичний метод передбачає мисленневий або практичний розпад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак.

Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого.

Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного.

Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький.

Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді; 2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань);

Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуаціюі і пропонує студентам її розв''язати).

Частково-пошуковий метод включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання.

Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).

8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття.

Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного законодавства і рекомендованих джерел.

Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху.

Основними завданнями семінарського заняття є можливість:

- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;

- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета;

- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.

Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів.

Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:

Просемінар. Просемінари у ХVIII-ХІХ ст. існували під назвою
попередніх семінарів для студентів першого семестру. В сучасних умовах в
навчальних планах заняття під такою назвою відсутні, хоч широко застосовуються в педагогічній практиці окремих викладачів. Головне їхнє
завдання – виробити у студента вміння виконувати різноманітні практичні роботи (навчитися працювати з книгою, першоджерелами, навчити реферуванню літератури, складанню тез іншими словами). Просемінари - це своєрідні навчально-методичний комплекси, які проводяться на молодших курсах.
Власне семінар. Це традиційне заняття, в якому ставка робиться на закріплення теоретичних відомостей, формування системи знань, підготовку до виконання подальших практичних завдань. Він може проходити у таких формах:

- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями;

- семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно -декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою;

- комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень.

Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види):

- сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу -пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено;

- вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем.

3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі.

За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:

введенню в тему;
плануванню вивчення теми;
дослідженню фундаментальних освітніх об'єктів;
представленню та захисту освітніх досягнень;
поглибленню, узагальненню і систематизації знань;
контрольні та залікові семінари;
аналітичні семінари.

За методикою проведення розрізняють:

§ вступні семінари (базується на досвіді та знаннях студенти збирають інформацію по новій темі та класифікують її);
· оглядові семінари (самостійний огляд студентами всієї теми за допомогою літератури);
· самоорганізуючі семінари студенти самостійно визначають мету заняття, розподіляють теми рефератів між собою, а в деяких випадках - готують реферати за власною ініціативою, доповідають та коментують їх);
· пошуковий семінар (передбачає дослідницьку діяльність студентів);
· семінар - "круглий стіл" (запрошуються фахівці або спеціально підготовлені студенти. Це обмін інформацією, відповіді на питання, колективний пошук нових шляхів вирішення проблеми (якщо вона є)).

Аналіз виробничих (управлінських) ситуацій.
Вирішення службових задач: наочно, за допомогою відеопосібників і на ЕОМ.
Робота з документами і діловими паперами.
Моделювання ситуацій та коментар вирішення проблем, що виникають.

Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті.

Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи.

Структура практичного заняття:

вступ викладача;
відповіді на питання студентів з матеріалу, що залишився не зовсім зрозумілим;
практична частина як планова;
заключне слово викладача.

Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти.

Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.

МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті.

Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі:

- формування конкретних (окремих) навичок і умінь;

МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити.

Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів.

У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри.

Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:

Ретельно зважити зміст чергової теми семінарського заняття, її місця в загальній системі занять;
Опрацювати необхідну літературу (як рекомендовану для слухачів, так і додаткову);

3. Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;

Скласти перелік основних, додаткових і навідних питань;
Підготувати ілюстративні приклади для зв'язку предмета з практикою, з життям;
Підготувати наочні й допоміжні засоби;

7. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні
труднощі у студентів;

8. Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення:

- тематичні дискусії та диспути;

- колективний пошук відповідей і ролей;

- бесіда і вільний обмін думками;

- інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів,
студентів);

- ігрове проектування.

Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим.

Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента фозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти.

Під час проведення семінарських занять викладач:

повторює і закріплює знання студентів;
демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
контролює засвоєння матеріалу.

Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:

Наявністю лекційних матеріалів, що відповідають вимогам сучасності.
Методикою читання лекцій.

З . Педагогічною майстерністю викладача.

4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів.

Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:

вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу студентів з даної тематики;
обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань студентів з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у студентів організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності студентів).

Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів.

Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання.

В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.

Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:

Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
Оголошення теми і мети, порядку проведення.
Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
Підведення викладачем або сильним студентом загального підсумку заняття.
Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні
заняття.

Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так:

Заняття - вивчення нових знань:

Повідомлення теми і мети заняття.
Мотивація навчальної діяльності.
Активізація базових знань.
Усвідомлення та осмислення нового матеріалу, виділення головного, контроль рівня засвоєння.

Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:

Повідомлення теми і мети заняття.
Мотивація навчальної діяльності.
Огляд та активізація раніше вивченого матеріалу.
Вивчення зв'язку між темами та розділами раніше вивченого матеріалу.
Систематизація вивчених знань.
Розгляд окремих деталей та особливостей вивченого матеріалу.
Ознайомлення з прийомами роботи з систематизації знань і самоконтролю рівня засвоєння матеріалу.
Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття - формування самостійної діяльності:

Повідомлення мети і завдань заняття.
Видача завдань і ознайомлення з методикою роботи.
Виконання роботи.
Аналіз одержаних результатів.
Виявлення труднощів у роботі.
Аналіз та оцінка застосування вивчених методів.
Пошук засобів для удосконалення самостійної роботи з матеріалом.
Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):

Повідомлення мети і завдань заняття.
Мотивація навчальної діяльності і постановка завдань.
Виявлення проблемної ситуації.
Висування і обґрунтування гіпотез.
Перевірка правильності гіпотез.
Аналіз результатів рішень, перевірка правильності обраних методів.
Аналіз причин допущених помилок.
Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття - формування вмінь і навичок:

Повідомлення мети і завдань заняття.
Мотивація навчальної діяльності.
Актуалізація опорних знань, вмінь і навичок.
Ознайомлення з методикою застосування нових знань.
Первинне формування вмінь.
Ознайомлення з методикою закріплення вмінь та формування навичок.

Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:

- ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);

- неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).

Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії.

Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.

Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:

Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності студентів.
Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
Перетворення виступу студентів на діалог “викладач – студент” на фоні інертності аудиторії.
Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

Практичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року; за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”.

Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгяд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою.

Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики, навчання з життям.

Основними цілями практичних занять є:

- формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків;

- розвиток у студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня;

- формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності.

Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам.

Його завданнями можуть бути:

- підготовка до самостійного виконання практичних завдань;

- підготовка студентів до контрольних робіт;

- набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці;

- підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо.

На цих заняттях викладач організовує розгляд – слухачами студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

Практичні заняття можуть проходити у таких формах:

1 . Аудиторні практичні заняття;

Практичні заняття в спеціальних класах (кабінетах);
Практичні заняття на тренажерах;
Практичні заняття на полігонах;
Практичні заняття безпосередньо в судах.

Досягнення високого кінцевого результату на практичних заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття.

Найбільш розповсюдженими методами є:

1. Вправи (групові і індивідуальні), в ході яких аналізується і відпрацьовуються :

- різні практичні дії;

- професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень;

- службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних умовах професійної діяльності;

- службові документи.

- формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей.

2 етап - розробка практичного заняття:

- визначення методу (методів)

- проведення; планування

- об'єму задач для відпрацювання;

- уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків.

3 етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги:

- реальність і вірогідність матеріалів;

- різноманітність матеріалів, їх новизна;

- дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність;

- посильність засвоєння на високому рівні складності;

- юридична правомірність.

4 етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття:

- розробка завдань для студентів;

- розробка методичних рекомендацій для викладача;

- розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів.

5 етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з
колегами по кафедрі і їх апробація.

6 етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження.

Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів.

Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне:

- у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим;

- вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань;

- вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерела отримання недостатньої інформації;

- навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації;

- використання за можливістю доступних технічних засобів
(діапозитиви, перфокарти і т.п.). Розвитку самостійного та творчого
мислення сприяє розбір та аналіз і різноманітних методів або способів
вирішення, виконання практичних завдань, знаходження більш економного та раціонального рішення, стимулювання винахідливості та кмітливості.

Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розвязування їх студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби.

Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи:

- повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції;

- пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач);

- організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно);

- розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал: пояснення
домашнього завдання - зміст, методика роботи з ним, включаючи посилання
на теоретичний матеріал.

На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій.

Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення.

Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленн підсумкової оцінки з даної дисципліни.

Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу.

Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася загальна дидактична мета.

Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань.

Найбільш типовими помилками при проведенні відкритих практичних занять є:

1. Робота лише з тими студентами, які мають високі показники успішності;

2. Низький рівень активності групи, відсутність співробітництва і взаємодопомоги;

Неврахування рівня підготовленості групи: занадто складні чи занадто легкі завдання;
Намагання уникнути проблемних питань, що можуть виникати під час вирішення завдань;
Відрив теорії від потреб практики;
Диспропорція між індивідуальними і груповими завданнями;
Відсутність проміжних висновків, що відділяють одне завдання від іншого;
Суттєве порушення запланованого хронометражу;
Занадто велика дистанція між викладачем і студентами викладача;

10.Недосягнення поставленої мети.

9. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З КУРСУ «ПОДАТКОВА СИСТЕМА»

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І.

ТЕМА 1. ВСТУП ДО КУРСУ “ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН”. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКИ.

Питання для вивчення на семінарі:

Сутність та основні риси грошово-кредитних систем.
Основні елементи грошового обігу та їх характеристика.
Основні типи грошових систем та їх характеристика.
Структура кредитної системи та характеристика її компонентів.
Презентації та розгляд ситуаційних вправ.
Назвіть основні теорії кредиту, чим вони відрізняються?
Які основні положення монетаризму ви можете назвати?
Що таке повноцінні та неповноцінні гроші?
Чому в період існування металічних грошових систем було можливим існування неповноцінних грошей?
Які причини появи паперових грошей ви можете назвати?

Питання для дискусії та обговорення:

Проблеми для самостійного вивчення: [1-4].

Теми до реферативних виступів: [1-3].

Рекомендована література: [8, 10, 13, 15, 17, 20, 23, 25, 29, 30, 32, 34, 35, 38, 39, 44-54, 82].

Базова література: [5: стор. 4-24; 55-70]

ТЕМА 2. ЕВОЛЮЦІЯ МІЖНАРОДНИХ ВАЛЮТНИХ СИСТЕМ

Питання для вивчення на семінарі:

Сутність та основні елементи міжнародної валютної системи.
Система золотомонетного та золотозлитвокого стандарту, їх характеристика.
Особливості функціонування Бреттон-Вудьської валютної системи.
Ямайська валютна система: причини створення та основні характеристики.
Презентації та розгляд ситуаційних вправ.

Питання для дискусії та обговорення:

Чи можливо повернення до системи золотого стандарту?
В чому причини демонетизації золота?
Чим відрізняється золотомонетний стандарт від золотозлиткового та золотодевізного ?
Які основні недоліки системи плаваючих валютних курсів можете назвати?

Проблеми для самостійного вивчення: [27-29].

Теми до реферативних виступів: [32-34].

Рекомендована література: [8, 13, 17, 18, 20, 23, 24, 44, 50-52, 82].

Базова література: [5: стор. 20-24; 71-82]

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ.

ТЕМА 3. ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ЄВРОПЕЙСЬКОГОВАЛЮТНОГО СОЮЗУ (ЄВС)

Питання для вивчення на семінарі:

Еволюція створення Європейської валютної системи.
Загальна характеристика Європейської валютної системи.
Маастрихтські домовленості щодо формування Європейського валютного союзу.
Основні етапи формування Європейського валютного союзу.
Характеристика Європейської системи центральних банків, перші результати та перспективи її розвитку.
Презентації та розгляд ситуаційних вправ.

Питання для дискусії та обговорення:

В чому основні проблеми формування Європейського валютного союзу?
Хто та чому грає основну роль в Європейському центральному банку?
Які, на ваш погляд, будуть наслідки від введення євро в грошовий обіг?
Чи можлива участь України в ЄВС та чому?

Проблеми для самостійного вивчення: [10, 26].

Теми до реферативних виступів: [15, 18].

Рекомендована література: [8, 17, 20, 23, 24, 29, 35, 38, 39, 44-37, 65-67, 82].

Базова література: [5: стор. 25-30; 36-46; 99-128; 149-173]

ТЕМА 4. ЕВОЛЮЦІЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ ВЕЛИКОЇ

БРИТАНІЇ

Питання для вивчення на семінарі:

Основні етапи розвитку грошової системи Великої Британії та їх характеристика
Особливості грошового обігу в Великій Британії в сучасних умовах.
Кредитна система Великої Британії, її структура та особливості.
Характеристика банківської системи Англії.
Небанківські фінансові установи та особливості їх діяльності.
Презентації та розгляд ситуаційних вправ.

Питання для дискусії та обговорення:

Які найбільші банки Англії ви можете назвати?
В чому полягає особливість діяльності акцептних домів?
Чим відрізняється золотомонетний стандарт від золотозлиткового?
Які основні функції комітету з монетарної політики ви можете назвати?

Проблеми для самостійного вивчення: [5,6].

Теми до реферативних виступів: [4-6].

Рекомендована література: [8, 16, 17, 19-21, 26, 31, 33, 37, 44, 51, 52, 55-57, 82].

Базова література: [5: стор. 25-30; 99-128]

ТЕМА 5. ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇСИСТЕМИ ФРАНЦІЇ.

Питання для вивчення на семінарі:

Етапи розвитку грошової системи Франції та їх загальна характеристика.
Сучасна структура та особливості грошової системи Франції.
Особливості формування кредитної системи Франції.
Банк Франції, історія створення, структура та особливості функціонування на сучасному етапі.
Особливості діяльності комерційних банків та інших фінансово-кредитних інститутів у Франції.
Презентації та розгляд ситуаційних вправ.
Чому значну роль в кредитній системі Франції грають державні та напівдержавні кредитно-фінансові організації?
Чому Франція в 1928 році повернулась до золотого стандарту?
Що включають до себе показники М2 та М3, якому з них приділяє більшу увагу Банк Франції на сьогоднішньому етапі?
Чи вірне твердження, що кінцева ціль монетарної політики - стабільність цін? Обгрунтуйте відповідь.
Чи вірне твердження, що політика процентних ставок здійснюється через інтервенції на грошовому ринку?

Питання для дискусії та обговорення:

Проблеми для самостійного вивчення: [11, 12].

Теми до реферативних виступів: [11-14].

Рекомендована література: [14, 17, 20, 22, 23, 31, 32, 35-37, 39, 44, 51, 52, 58-60, 82].

Базова література: [5: стор. 42-46; 161-173]

ТЕМА 6. ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА НІМЕЧЧИНИ

Питання для вивчення на семінарі:

Особливості та еволюція грошового обігу Німеччини.
Особливості функціонування кредитної системи Німеччини.
Дойче Бундесбанк, його функції, завдання, структура.
Комерційні банки та спеціальні фінансово-кредитні інститути Німеччини.
Участь Німеччини в Європейському валютному союзі
Презентації та розгляд ситуаційних вправ.

Питання для дискусії та обговорення:

В чому відміна між організацією банківської системи в Німеччині та США?
Скільки головних (основних) офісів має Бундесбанк, чому?
Гроші якого номіналу знаходяться сьогодні в обігу в Німеччині?
Які позитивні наслідки проведення грошової реформи 1948 року в Німеччині ви можете назвати?

Проблеми для самостійного вивчення: [13-15].

Теми до реферативних виступів: [16, 17].

Рекомендована література: [13, 17, 20, 23, 29, 31, 32, 35, 37-39, 44, 51, 52, 61-64, 82].

Базова література: [5: стор. 36-41; 161-173]

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ.

ТЕМА 7. ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇСИСТЕМИ СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ.

Питання для вивчення на семінарі:

Особливості функціонування грошово-кредитної системи США до створення федеральних резервних банків.
Закон про національні банки та його вплив на розвиток грошово-кредитної системи.
Федеральна Резервна Система історія створення та особливості діяльності на сучасному етапі.
Розвиток мережі комерційних банків в США та масштаби їх діяльності.
Основні типи та характеристики спеціальних фінансово-кредитних установ.
Презентації та розгляд ситуаційних вправ.

Питання для дискусії та обговорення:

Що входить у функції Консультаційної Ради ФРС?
Хто є власником ФРС та за рахунок чого ФРС отримує доход?
Чим відрізняються взаємні фонди (mutual funds) від закритих (closed-end funds) та інвестиційних юніт-трастів (unit trust funds)?
Як ви вважаєте, чи можливо створення повністю віртуальних банків? Чому?
Які позитивні та негативні риси сучасної грошово-кредитної політики США ви можете назвати?

Проблеми для самостійного вивчення: [7-9].

Теми до реферативних виступів: [7-10].

Рекомендована література: [8, 13, 17, 20, 23, 29, 31, 35, 37-41, 44, 51, 51, 68-73, 82].

Базова література: [5: стор. 31-35; 129-148]

ТЕМА 8. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ ЯПОНІЇ.

Питання для вивчення на семінарі:

Формування грошово-кредитної системи Японії та особливості її розвитку до Другої світової війни.
Особливості функціонування грошової системи Японії в післявоєнний період.
Сучасна структура кредитної системи Японії, її особливості.
Банк Японії, його цілі, завдання, функції, структура.
Комерційні банки та спеціальні фінансово-кредитні інститути Японії.
Презентації та розгляд ситуаційних вправ.

Питання для дискусії та обговорення:

Чому, на вашу думку, йена не стала основною резервною валютою в післявоєнний період?
Чому іноземні банки в Японії не отримали широкого розвитку?
Які кредитні інститути набули широкого поширення в Японії, чому?
Як ви вважаєте, чи є ефективною в сучасних умовах політика низьких процентних ставок Банку Японії?

Проблеми для самостійного вивчення: [16-18].

Теми до реферативних виступів: [19-22].

Рекомендована література: [8, 13, 17, 20, 29, 39, 42, 43, 44, 51, 52, 74-76, 82].

Базова література: [5: стор. 47-54; 174-191]

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІV.

ТЕМА 9. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРОШОВО-КРЕДИТНИХ СИСТЕМ КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ.

Питання для вивчення на семінарі:

Грошово-кредитні системи країн, що розвиваються, в епоху колоніалізму.
Валютні зони та їх еволюція.
Проблеми створення грошово-кредитних систем в країнах, що розвиваються, після отримання ними незалежності.
Особливості функціонування грошово-кредитних систем країн, що розвиваються, в сучасних умовах.
Міжнародні фінансові кризи та їх вплив на економіку країн, що розвиваються.
Презентації та розгляд ситуаційних вправ.

Питання для дискусії та обговорення:

Чому після отримання незалежності багато колоніальних країн прив’язали свою валюту до долара США, чим ви можете це пояснити?
Чому досі існують валютні зони?
В чому полягає відмінність між зоною франка та стерлінговою зоною?
Які нові форми фінансового неоколоніалізму ви можете назвати?

Проблеми для самостійного вивчення: [19, 27].

Теми до реферативних виступів: [23, 24].

Рекомендована література: [8, 13, 17, 20, 29, 30, 35, 44, 51, 52, 82].

Базова література: [5: стор. 71-98]

ТЕМА 10. ЕВОЛЮЦІЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНИХ СИСТЕМ КРАЇН З ПЕРЕХІДНОЮ ЕКОНОМІКОЮ.

Питання для вивчення на семінарі:

Особливості грошово-кредитних відносин в країнах Східної Європи та СРСР Другої світової війни.
Особливості організації грошового обігу та кредитних операцій в соціалістичний період.
Формування ринкової системи та проблеми регулювання грошово-кредитних відносин в країнах з перехідною економікою в постсоціалістичний період.
Структура та особливості розвитку грошово-кредитної системи Росії на сучасному етапі.
Презентації та розгляд ситуаційних вправ.

Питання для дискусії та обговорення:

Які негативні та позитивні риси соціалістичної кредитної системи ви можете визначити?
Якими методами здійснюється грошово-кредитна політика в країнах з перехідною економікою на сучасному етапі?
Які перспективи розвитку грошово-кредитних систем у країнах з перехідною економікою?
Чи можливо формування валютного союзу в межах колишнього СРСР? Обгрунтуйте відповідь.
Чи є ефективною політика встановлення валютного коридору?

Проблеми для самостійного вивчення: [20-25].

Теми до реферативних виступів: [25-30].

Рекомендована література: [5, 6, 8, 9, 13, 17, 20, 23, 29, 37, 38, 40, 44-54, 77-82].

Базова література: [5: стор. 71-98]

ТЕМА 11. ЕВОЛЮЦІЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНИХ СИСТЕМ КРАЇН З ПЕРЕХІДНОЮ ЕКОНОМІКОЮ

Питання для вивчення на семінарі:

Основні етапи еволюції грошово-кредитної системи України.
Особливості грошового обігу та монетарної політики України на сучасному етапі.
Національний банк України, його цілі, завдання, функції, структура.
Проблеми створення та функціонування комерційних банків та спеціальних кредитно-фінансових інститутів в Україні.
Презентації та розгляд ситуаційних вправ.

Питання для дискусії та обговорення:

В чому полягала необхідність грошової реформи 1996 року і яки були її наслідки?
Чи є ефективною сучасна грошово-кредитна політика України? Обгрунтуйте відповідь.
Чи можливо приєднання України до валютного союзу Росія-Білорусія, чому?
Чи може вплинути вступ деяких країн Східної Європи в Європейський союз на функціонування грошово-кредитної системи України? Поясніть відповідь.

Проблеми для самостійного вивчення: [30-32].

Теми до реферативних виступів: [35-37].

Рекомендована література: [1-4, 11, 12, 27, 28, 47-47, 53, 54, 80-82].

Базова література: [5: стор. 20-25, 71-98]

10. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА

Самостійна робота студента передбачає:

Підготовку до семінарських, практичних занять, контрольних робіт (опрацювання лекційного матеріалу, законодавчих та інших норма-тивних матеріалів, навчальної літератури, спеціальних джерел і інформації, періодики тощо);
Виконання індивідуальних завдань;
Опанування матеріалу, що винесений цілком на самостійне опрацю-вання згідно з робочою програмою;
Написання контрольних та курсових робіт;
Підготовка до захисту та іспиту.
Опрацювання тестів для самостійної роботи.

Методичні рекомендації з організації

самостійної роботи

Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчального процесу. Вона ставить за мету успішне оволодіння студентами курсу, вироблення у них навичок і вміння правильного застосування теоретичних положень науки в практичній діяльності. Досягнення цієї мети потребує від студентів навичок самостійного мислення, оволодіння методами аналізу наукових проблем, методикою роботи з літературою і законодавчими матеріалами.

Самостійна робота студентів має місце в процесі підготовки до семінарських та практичних занять, іспитів і заліків, при написанні рефератів, контрольних та курсових робіт, доповідей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. Її формами являються: вивчення відповідних положень законів, підручників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, конс-пектів лекцій, підбір необхідних додаткових матеріалів.

При підготовці до семінарських та практичних занять результати само-стійної роботи відображаються у вигляді конспектів керівних матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового вирішення задач і виконання завдань.

Основою правильної організації самостійної роботи студентів являється її планування в відповідності з відведеними для цього бюджетом часу.

Починати самостійне вивчення теми і її питань потрібно з роботи над керівними матеріалами. Опрацювавши рекомендовану літературу і доку-менти, студент повинен з’ясувати задачі по боротьбі із злочинністю (окремими видами злочинів), сформульовані вимоги, що з них витікають.

Після глибокого осмислення змісту керівних матеріалів, студент повинен скласти їх конспект. Як правило, конспект повинен бути невеликим по обсягу, оскільки кафедра рекомендує лише окремі сторінки підручників доку-ментів.

Після цього потрібно вивчити конспект лекції по даній темі, відпо-відні глави підручника чи навчального посібника. Завершення цієї частини самостійної роботи дозволяє студенту мати мінімум знань по темі, але недостатньо для глибокого засвоєння питань, що вивчаються.

Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і журналь-них статей. Ця робота найбільш відповідає виробленню вміння самостійно мислити. Вивчаючи в складній дискусії проблеми, усвідомлюючи їх, порівнюючи спірні питання, оцінюючи надійність і ефективність їх аргументації, студент, по-перше, отримує глибокі теоре-тичні знання, необхідні для юриста вищої кваліфікації, по-друге, вчиться формулювати свою позицію по теоретичним питанням, обгрунтовуючи її.

Конспектування додаткової літератури не являється обов’язковими. Але студент повинен пам’ятати, що “найблідіше горнило, краще від найсвітлішої пам’яті”.

Сума знань по темі, отриманих з названих джерел, дозволяє студенту перейти до вирішення задач і виконання завдань. Рішення викладається письмово, в робочому зошиті без переписування умови задачі. Воно повинно бути аргументованим, посилатись на джерела.

Самостійна робота при підготовці до екзаменів і заліків не потребує конспектування, а являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам (питання організації самостійної роботи при написанні рефератів, курсових і контрольних робіт викладається в окремих методичних рекомендаціях).

Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням.

Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських та практичних знань, групових та індивідуальних консультацій.

В лекціях студентам даються рекомендації методичного характеру про те, як вивчати дисципліну, яку основну та додаткову літературу, законодавчі акти, потрібно опрацювати. При проведенні самостійних і практичних занять викладач звертає увагу студентів на особливу важливість вивчення певних нормативних актів і літературних джерел для засвоєння тієї чи іншої теми, конкретного питання. Важливу роль для правильної організації самостійної роботи студентів має їх особисте спілкування з викладачем в процесі індивідуальних консультацій. При особистому спілкуванні з викладачем, студент має можливість задати йому питання, почути його роз’яснення по проблемам, що його цікавлять, отримати поради по плануванню самостійної роботи, по раціональному опрацюванню літератури, по методиці зібрання матеріалу для виконання курсової роботи, реферату, наукової доповіді чи повідомлення і т.д. В цілому таке спілкування пробуджує у студента інтерес до наукового пошуку, розширює його наукові інтереси і часто викликає потяг до більш глибокого з’ясування теоретичних проблем даної науки шляхом заняття науково-дослідницькою роботою в науковому семінарі, проблемній групі студентів.

Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття екзаменів та заліків. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів.

Вся робота викладача по організації самостійної роботи студентів повинна бути направлена на вироблення у них переконання про необхідність глибокого знання терії, що викликано вимогами їх професійного обов’язку. Таке знання необхідно не тільки для правильної відповіді на іспиті, але й для вірного застосування знань у майбутній практичній діяльності.

11. Методичні рекомендації

з підготовки реферативних повідомлень

Вибір теми реферативного повідомлення проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить семінарські, практичні та інші заняття у відповідних навчальних групах. Перевагу слід віддавати питанням, які мають важливе теоретичне та практичне значення, або є найбільш складними для опанування і зв’язку з цим потребують більш широкого й детального розгляду:

Мета:

– більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносять на розгляд семінарського чи практичного заняття; зв’язок цих положень з діяльністю правоохоронних органів;

– прищеплення студентам навичок самостійної роботи з нормативними матеріалами і літературними джерелами;

– контроль знань студентів навчального матеріалу.

Структура:

Реферативне повідомлення передбачає слідуючі частини: вступ, описова частина, висновки.

У вступній частині розкривається актуальність теми перелік рекомендованої літератури. При цьому бажано витримувати слідуючу послідовність:

– закони та інші нормативні акти;

– навчальна, монографічна та інша література.

В основній частині розкривається суть питання, аналізуються нормативні матеріали, практика, точки зору вчених, які досліджували і досліджують цю проблему, в даний час вказується важливість для практики, висловлюється та обгрунтовується думка студента, наводиться теоретичний матеріал та практика застосування закону.

Висновок передбачає стисле резюме з найбільш важливих положень питання, що викладене в реферативному повідомленні.

Оформлення:

Реферативне повідомлення повинно бути виконане самостійно, розбірливим почерком або надруковане. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу необхідно “знести” в підстрочник, де вказати назву джерела, рік та місце видання, а також відповідну сторінку.

Обсяг роботи не повинен перевищувати 8-10 сторінок рукописного тексту формату А – 4.

Методика:

Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити літературу, передбачену по даній темі планом проведення та рекомендовану викладачем.

Методологічною основою роботи повинні бути праці по філософії та соціології науки.

Щоб реферат був змістовним і відповідав вимогам, які пред’являються до такого виду робіт, студенту який його виконує, важливо “схопити” суть питання, іншими словами, те головне без якого неможлива сама його постановка. Це найбільш складна і відповідальна сторона роботи, що виконується, тому вона вимагає глибокого знання того чи іншого питання.

Структурно-описова частина реферативного повідомлення повинна мати слідуючий вигляд:

– спочатку окреслюється суспільно-політична характеристика питання яке розглядається, його практичне значення;

– аналізується нормативний матеріал (закони, укази, постанови, відомчі накази, інструкції), літературні джерела: висвітлюється особиста думка студента відносно тієї чи іншої позиції питання, яке розглядається, чи його згода з однією із думок, висловлених в літературі.

Кожна думка, незгода з відомими точками зору мають бути обгрунто-ваними. Це означає, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову та слідчу практику (з вказівкою джерела інформації) або шляхом логічних висновків повинен довести життєвість, приорітет своєї позиції.

Реферативне повідомлення може супроводжуватись з використанням на кожне реферативне повідомлення відводиться в середньому 10 хвилин ТЗН.

Реферативне повідомлення обов’язковою оцінюється викладачем.

12. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
з написання і захисту курсових робіт

Тему курсової роботи студент вибирає самостійно із переліку тем курсових робіт, що пропонується в цих методичних рекомендаціях.
Перед написанням курсової роботи необхідно скласти список літератури, яка підлягає вивченню, уважно з нею ознайомитися. На підставі отриманих знань складається план курсової роботи. План необхідно узгодити з викладачем, який веде в групі семінарські і практичні заняття.
В зв’язку з тим, що за останні роки в діюче законодавство внесено ряд змін і доповнень, студентам при підготовці курсових робіт необхідно враховувати положення нових законодавчих актів.
Курсова робота повинна носити самостійний характер. Недопустимо запозичення тексту, фактичних даних з літературних джерел без оформлення посилання на них.
Щоб курсова робота була змістовною і відповідала всім вимогам, студент повинен глибоко зрозуміти суть написання. Це найбільш важливий, складний і відповідальний момент підготовчого етапу написання курсової роботи.
У курсовій роботі повинні знайти відображення ряд самостійних положень.

Структурно-описувальна частина курсової роботи повинна бути представлена таким чином:

1) Спочатку дається суспільно-політична характеристика питання, що розглядається;

2) Розкривається його практична значимість;

3) Аналізується нормативний матеріал (закон і підзаконні акти), літературні джерела;

4) Приводиться думка студента по тій чи іншій позиції з питання, що розглядається, або його згода з одним із суджень, що приведено в літературі. Кожна думка, непогодження з відомими точками зору повинна бути обгрунтована. Це значить, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову і слідчу практику (з вказанням джерела інформації) або шляхом логічного висновку, повинен показати “Життєвість”, приорітет своєї позиції в дискусії.

Оформлення курсової роботи. Текст повинен бути виконаний розбірливим почерком. Якщо робота написана на окремих листках, вони повинні бути підшиті і понумеровані.

На першому (титульному) листі вказують найменування роботи, прізвище і ініціали виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу дають в підряднику, вказуючи автора (авторів), повне найменування джерела, видавництва, рік його видання, сторінки, з яких приводяться цитати або інший матеріал. Оптимальний обсяг роботи 25-30 сторінок тексту набраних на комп’ютері, формату А – 4.

В кінці роботи дається список використаної літератури. При цьому джерела в списку приводяться в такій послідовності:

1) Методологічні матеріали;

2) Закони та інші нормативні акти;

3) Навчальна, монографічна та інша література.

При перевірці курсових робіт та в ході їх захисту, здійснюється контроль знань студентів, виявляються ті х них, хто схильний до наукової роботи. Останні можуть залучатись, за їх бажанням, до НДР, готуватись до вступу в аспірантуру.

Результати рецензування курсових робіт показують, що більшість студентів сумлінно відносяться до цього навчального завдання, дотримуються вказівок викладачів і рекомендацій, що містяться в навчально-методичній літературі.

Але деякі студенти виконують роботу недоброякісно, допускають серйозні помилки.

Найбільш характерними з них є:

1. В роботах не використовуються, або використовуються недостатньо нормативні матеріали, судова практика, літературні джерела.

2. Роботи виконуються без урахування змін, внесених в діюче законодавство.

3. В роботах студенти посилаються на документи, які втратили юридичну силу.

4. Мають місце випадки, коли студенти не проявляють необхідної самостійності і творчого відношення до виконання курсових робіт, а дослівно переписують текст із того чи іншого джерела. Механічне запозичення не сприяє глибокому, творчому вивченню і засвоєнню програмного матеріалу. Тому такі роботи до захисту не допускаються.

Проте студенти мають право опиратися в своїй роботі на відповідну навчальну і монографічну літературу по даній проблемі.

Якщо при цьому він приводить цитату або запозичує із літературного джерела якісь теоретичні положення (наприклад: визначення, висновки соціологічного дослідження, результати узагальнення судової практики. думку автора літературного джерела з того чи іншого приводу і т.п.), то в обов’язковому порядку належить робити посилання на літературне джерело. По діючому зараз ГОСТу дослівно запозичений текст береться в лапки, в кінці його ставиться символ, а в підряднику – прізвище і ініціали автора названої роботи, місце видання, назва видавництва, рік видання і номер (номери) сторінок, на яких в джерелі вміщений текст.

У випадку коли запозичений текст (думка, ідея і т.п.) перефразується, в виносці перед прізвищем автора ставиться "Див."

Якщо ж робота, із якої запозичений текст, опублікована в журналі, збірнику праць, матеріалів науково-практичної конференції і т.п. в виносці після прізвища автора (авторів) і назви роботи ставляться дві косі риски і далі назва журналу (збірника праць і т.п.), рік видання, номер і сторінка, із якої взято текст для курсової роботи.

Так оформлюються і виноски при посиланнях на закони, укази і постанови верховних органів влади і управління нашої держави, постанови Пленуму Верховного суду України і інші матеріали, що опубліковані в періодичній пресі.

Виноски на кодекси не потрібні, крім випадків запозичення тексту із коментаря до деякої статті чи необхідності звернути увагу.

13. ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

№	Тема
1	Особливості формування комерційних банків та їх основні типи.
2	Транснаціональні банки як важливий елемент грошово-кредитних систем зарубіжних країн.
3	Концентрація та централізація банківського капіталу та створення банківських монополій.
4	Система нагляду за кредитно-фінансовими установами Англії та проблеми її вдосконалення.
5	Монетарна політика Банку Англії на сучасному етапі.
6	Історія формування кредитної системи Великої Британії.
7	Взаємні фонди: сутність, типи та особливості функціонування на сучасному етапі розвитку економіки США.
8	Ринок страхових послуг в США, його характеристика та особливості розвитку.
9	Особливості монетарної політики на сучасному етапі розвитку економіки США.
10	Кредитні картки як важливий елемент грошово-кредитної системи США.
11	Особливості регулювання та нагляду за банківською системою та інвестиційними фірмами у Франції.
12	Особливості реформи банківсько-кредитної сфери у Франції в 90-х роках.
13	Особливості діяльності страхових компанії та пенсійних фондів у Франції.
14	Найбільші французькі банки, їх загальна характеристика та особливості діяльності.
15	Особливості участі Франції в ЄВС.
16	Характеристика німецьких кредитних інститутів з особливими завданнями.
17	Особливості грошової системи Німеччини в період Другої світової війни.
18	Особливості участі Німеччини в системі Європейських центральних банків.
19	Основні типи промислово-фінансових груп в Японії та їх загальна характеристика.
20	Масштаби та особливості діяльності міських банків (city banks) в Японії.

Студенти можуть запропонувати свою тему роботи, попередньо узгодивши її з викладачем.

14. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
з написання контрольних робіт

Тему контрольної роботи студент вибирає самостійно з переліку тем контрольних робіт, що пропонуються в цих методичних рекомендаціях, виходячи з останньої цифри номера залікової книжки.

Для визначення конкретних номерів завдання студенти користуються наступною таблицею:

Цифра, якою закінчується номер залікової книжки (варіант роботи)	Номер завдання з переліку тем ДКР
	Завдання 1	Завдання 2	Завдання 3
1	1	11	1
2	2	12	2
3	3	13	1
4	4	14	2
5	5	15	1
6	6	16	2
7	7	17	1
8	8	18	2
9	9	19	1
0	10	20	2

Перед написанням контрольної роботи необхідно скласти список літератури, яка підлягає вивченню, уважно з нею ознайомитися.

В зв’язку з тим, що прийнято новий Податковий Кодекс України, студентам, при підготовці контрольних робіт, необхідно вивчити положення, що стосується контрольної роботи.

Контрольна робота повинна носити самостійний характер, бути змістовною і вичерпною.

15. ТЕМАТИКАКОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

Завдання 1-2.

Особливості формування комерційних банків та їх основні типи.
Транснаціональні банки як важливий елемент грошово-кредитних систем зарубіжних країн.
Концентрація та централізація банківського капіталу та створення банківських монополій.
Система нагляду за кредитно-фінансовими установами Англії та проблеми її вдосконалення.
Монетарна політика Банку Англії на сучасному етапі.
Історія формування кредитної системи Великої Британії.
Взаємні фонди: сутність, типи та особливості функціонування на сучасному етапі розвитку економіки США.
Ринок страхових послуг в США, його характеристика та особливості розвитку.
Особливості монетарної політики на сучасному етапі розвитку економіки США.
Кредитні картки як важливий елемент грошово-кредитної системи США.
Особливості регулювання та нагляду за банківською системою та інвестиційними фірмами у Франції.
Особливості реформи банківсько-кредитної сфери у Франції в 90-х роках.
Особливості діяльності страхових компанії та пенсійних фондів у Франції.
Найбільші французькі банки, їх загальна характеристика та особливості діяльності.
Особливості участі Франції в ЄВС.
Характеристика німецьких кредитних інститутів з особливими завданнями.
Особливості грошової системи Німеччини в період Другої світової війни.
Особливості участі Німеччини в системі Європейських центральних банків.
Основні типи промислово-фінансових груп в Японії та їх загальна характеристика.
Масштаби та особливості діяльності міських банків (city banks) в Японії.

завдання 3.

ВАРІАНТ 1. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Золотий стандарт раніш за всі країни вперше було встановлено:

А) в США

Б) в Англії

В) в Росії

Г) в Німеччині

2. Золотий стандарт вперше було встановлено у формі:

А) золотодевізного стандарту

Б) золотомонетного стандарту

В) золотозливкового стандарту

Г) золотодоларового стандарту

3.Бреттон-Вудська система існувала:

А) Кінець ХІХ-початок ХХ ст.

Б) У період між Першою та Другою світовими війнами

В) 1945-1976 рр.

Г) З 1978 року до сьогодні

4. Приватна тезаврація – це:

А) купівля та продаж золота приватним особам

Б) накопичення золота як скарбу приватними особами;

В)укладання строкових контрактів на золото приватними особами

Г) участь приватних осіб у золотих аукціонах

5. Тройська унція – це:

А) 10 г

Б) 28,5 г

В) 100 г

Г) 31.1 г

6. Емісійні банки у Франції та Англії є державними з періоду:

А) Першої світової війни

Б) були створені як державні

В) були націоналізовані після Другої світової війни

Г) з 20-х років ХХ ст.

7. Сучасні грошово-кредитні системи діють в рамках:

а) Золотодевізного стандарту

б) Золотозливкового стандарту

в) Бреттон-Вудської системи

г) Ямайської валютної системи

8. Ямайська валютна система формально затведжувала:

А) Стандарт СДР

Б) 35 дол. США за унцію золота

В) Стандарт ЕКЮ

Г) Перехід європейських країн на євро

9. Вкажіть грошову систему, при якій роль загального еквіваленту закріплюється за одним дорогоцінним металом:

А) монометалізм

Б) біметалізм

В) поліметалізм

Г) лігатура

10. Як називається валютний курс, що змінюється залежно від попиту і пропозицій на ринку?

А) фіксований

Б) номінальний

В) плаваючий

Г) валютний коридор

11. Система паралельної валюти — це співвідношення між золотими і срібними монетами, яке встановлюється:

А) державою в законодавчому порядку

Б) стихійно на ринковій основі

В) міжнародними валютними організаціями

Г) спекулятивно

12. Золотодевізний стандарт передбачає обмін:

А) грошових знаків (банкнот) на золото

Б) національних грошових одиниць на іноземну валюту, обмінну на золото

В) банкнот на стандартні золоті зливки

Г) банкнот на золоті монети

13. На зміну Бреттон-Вудській валютній системі прийшла:

А) Ямайська валютна система

Б) Генуезька валютна система

В) Паризька валютна система

Г) Європейський валютний та економічний союз

14. Міжнародний валютний фонд (МВФ) створений на:

А) Бреттон-Вудський конференції

Б) Генуезькій конференції

В) Паризькій конференції

Г) Кінгстонській конференції

15. Закон Коперніка-Грешема – це:

А) правовий акт, що визначав порядок обігу срібних монет

Б) правовий акт, що визначав порядок обігу зоотих і срібних монет

В) економічний закон, що пояснював причини кризи монометалізму

Г) економічний закон, що пояснював причини кризи біметалізму

16. Банківські інституції у сучасному розумінні цього термінк з’явилися в

А) Англії

Б) Німеччині

В) Італії

Г) Швейцарії

17. У сучасних грошово-кредитних системах:

А) національна валюта обов’язково гарантується золотом

Б) національна валюта не гарантується нічим

В) національна валюта може гарантуватися золотом

Г) національна валюта обов’язково гарантується сріблом

18. До основних інструментів монетарного регулювання не відносять:

А) операції на відкритому ринку

Б) норму резервування

В) облікову ставку Центрального Банку

Г) фіскальне законодавство

19. До системи монометалізму не відносять

А) кульгаючу валюту

Б) золотозливковий стандарт

В) золотодевізний стандарт

Г) золотомонетний стандарт

20. Центральні Банки будь-якої країни:

А) завжди належать до державної форми власності

Б) завжди є незалежними від урядів

В) можуть бути акціонерними товариствами

Г) є інституціями, заснованими державою

ВАРІАНТ 2. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Укладання двосторонніх угод між європейськими державами в 1947-1950 рр. мало на меті:

А) Забезпечити наднаціональне регулювання банківської діяльності в країнах Європи

Б) Взаємне регулювання платіжних балансів

В) Запровадження єдиної валюти

Г) скасування золотодоларового стандарту

2. Останнім етапом формування єдиної грошово-кредитної системи об'єднаної Європи стало утворення:

А) Європейської валютної системи

Б) Європейський платіжний союз

В) Європейський валютний союз

Г) Європейський економічний та валютний союз

3. Основною ознакою Європейської валютної системи є:

А) Укладання двосторонніх клірингових угод між країнами-учасннцями

Б) Запровадження ЕКЮ як розрахункової одиниці

В) Створення Європейської системи центральних банків

Г) Система фіксації золотого вмісту національних грошових одиниць

4. План Вернера не включав до свого складу такі елементи:

А) Поступове об'єднання національних Центральних банків

Б) Перспективна заміна національних валют спільною грошовою одиницею

В) Запровадження золотого стандарту для національних валют країн-учасниць

Г) Скасування золотого вмісту національних валют

5. Європейська "валютна змія"

А) Це реакція європейських країн на запровадження золотодоларового стандарту

Б) Це природний та органічний етап розвитку грошово-кредитної системи об'єднаної Європи

В) Це елемент "плану Вернера"

Г) Це спосіб стабілізації курсів європейських національних валют

6. З точки зору національних інтересів європейських країн-учасниць, «валютна змія» була

А) Інструментом забезпечення національ¬них інтересів

Б) Інструментом досягнення монетарної стабілізації

В) Інструментом забезпечення загальноєв¬ропейських інтересів

Г) Формою монетарної інтеграції

7. Вірно, що "валютна змія"

А) Була обов'язкова для застосування в усіх європейських країнах

Б) Вимагала компромісів при балансуванні монетарних інтересів країн-учасниць та Європейського Співтовариства

В) Була замінена єдиною грошовою одини¬цею ЄВРО

Г) Була заснована 1968 року

8. Європейська "валютна змія" існувала в умовах

А) Плаваючих валютних курсів

Б) Фіксованих валютних курсів

В) Золотодоларового стандарту

Г) Кульгаючої валюти

9. Після підписання Маастрихтських угод виникла

А) Європейська валютна система

Б) Європейський платіжний союз

В) Європейська валюта ЄВРО

Г) Європейський економічний та валютний союз

10. Основною ознакою ЕКЮ виступало:

А) Вільне визначення її курсу

Б) Визначення її курсу за принципом "кошика валют"

В) Фіксована величина курсу

Г) золотий вміст ЕКЮ

11. Неправда, шо ЕКЮ

А) Існувала у вигляді безготівкових записів на рахунках країн-учасниць

Б) Існувала у вигляді готівкових коштів

В) Була міжнародним платіжним засобом

Г) Існувала паралельно з національними валютами

12. Невірно, шо Європейська система центральних банків

А) Визначає та здійснює грошово-кредитну політику Європейського Союзу

Б) Зберігає офіційні валютні резерви країн-учасниць

В) Повністю замінює Центральні банки країн-учасниць

Г) Забезпечує функціонування платіжної системи Європейського Союзу

13. В кошику ЕКЮ найбільшу питому вагу займала така валюта:

А) Французький франк

Б) Британський фунт

В) Нідерландський гульден

Г) Німецька марка

14. Європейську систему центральних банків було запроваджено

А) Внаслідок підписання Римських угод

Б) Для підтримки "валютної змії"

В) Внаслідок підписання Маастрихтських угод

Г) Для підтримки ЕКЮ

15. Європейський валютний інститут

А) Є попередником Європейського центрального банку

Б) Є спеціалізованою інституцією, шо забезпечує валютну стабільність ЄВРО

В) Є науково-дослідною установою Європейського Союзу

Г) Існував паралельно з ЄЦБ

16. Курс ЄВРО нині визначається

А) Як кошик національних валют європей¬ських країн

Б) Ринковим шляхом як співвідношення попиту та пропозиції на ЄВРО

В) Методом фіксованого курсу

Г) За золотим вмістом

17. Готівкове ЄВРО з'явилося в обігу

А) 1 січня 2001 року

Б) 1 січня 2002 року

В) 1 січня 1999 року

Г) 1 січня 2000 року

18. До зони ЄВРО не входять

А) Німеччина

Б) Великобританія

В) Франція

Г) Монако

19. Закон Р. Піля

А) Регламентував порядок грошового обігу срібних монет

Б) Встановлював розмір фідуціарної емісії

В) Визначав основи банківського законодавства

Г) Розділяв монетарну та фіскальну сфери Британії

20. Банк Англії здійснює операції на відкритому ринку

А) Самостійно

Б) За посередництвом облікових домів

В) За посередництвом банків Співдружності

Г) За посередництвом заморських банків

16. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
ДО ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ

Самостійна робота студентів за будь-якою темою полягає в:

• опрацюванні лекційного матеріалу;

• конспектуванні навчальної літератури;

• зборі та обробці статистичного і фактологічного матеріалу, що безпосередньо пов’язаний з проблемами, які розглядаються в тій чи іншій темі, в тому числі тих, що залишилися за межами лекції;

• підготовці до участі в дискусіях та обговореннях, що передбачаються на семінарських заняттях;

• виконанні практичних завдань, зокрема обговоренні ситуаційних вправ, підготовці рефератів та участі в навчальних ділових іграх.

Проблеми для самостійного вивчення

1. Теорія інфляційної спіралі.

2. Сучасні теорії грошово-кредитного регулювання.

3. Причини розвалу біметалічної грошової системи.

4. Основні обмеження на проведення комерційними банками окремих видів фінансових операцій.

5. Акт про Банк Англії 1998 р., його загальна характеристика.

6. Масштаби діяльності небанківських фінансових установ в Англії.

7. Діяльність інвестиційних компаній в США та їх різновидності.

8. Хедж-фонди, сутність та особливості діяльності в США.

9. Функції та діяльність Федерального комітету по операціях на відкритому ринку.

10. Проблеми управління безготівковими платежами та нагляду за системою платежів в ЄС.

11. Основні методи грошово-кредитного регулювання економіки Франції з боку Банку Франції.

12. Проблеми функціонування вузькоспеціалізованих кредитних установ у Франції.

13. Особливості функціонування ощадних банків Німеччини.

14. Кооперативні банки Німеччини, особливості їх діяльності.

15. Масштаби діяльності іноземних банків в Німеччині.

16. Причини на наслідки фінансової кризи у другій половині 90-х років в Японії.

17. Характеристика та особливості діяльності поштово-ощадних кас в Японії.

18. Причини створення спеціальних державних фінансово-кредитних корпорацій та особливості їх функціонування в Японії.

19. Особливості функціонування сучасної системи грошово-кредитних відносин в нових індустріальних країнах Азії.

20. Труднощі формування та здійснення монетарної політики в країнах Східної Європи.

21. Порівняльний аналіз грошових реформ в країнах Східної Європи в післявоєнний період.

22. Шляхи подолання інфляції в країнах з перехідною економікою та проблеми стабілізації курсу національних валют.

23. Введення в обіг золотого червінця та особливості функціонування грошово-кредитної системи Росії в цей період.

24. Лібералізація цін та проблеми конвертованості російського рубля на початку 1990-х років.

25. Проблеми державного регулювання банківсько-фінансової сфери в Росії.

26. Проблеми взаємодії Європейського центрального банку та національних банків країн-учасниць ЄВС.

27. Напрямки реформування міжнародної валютної системи.

28. Проблеми міждержавного регулювання міжнародних валютно-фінансових відносин.

29. Валютні обмеження та їх вплив на розвиток грошових систем.

30. Основні засади грошово-кредитної політики України на 2001 рік.

31. Шляхи забезпечення стабільності національної валюти України.

32. Реформування банківської сфери України.

17. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

Тести для самоконтролю до МОДУЛЮ №1-2

1. Золотий стандарт раніш за всі країни вперше було встановлено:

А) в США

Б) в Англії

В) в Росії

Г) в Німеччині

2. Золотий стандарт вперше було встановлено у формі:

А) золотодевізного стандарту

Б) золотомонетного стандарту

В) золотозливкового стандарту

Г) золотодоларового стандарту

3.Бреттон-Вудська система існувала:

А) Кінець ХІХ-початок ХХ ст.

Б) У період між Першою та Другою світовими війнами

В) 1945-1976 рр.

Г) З 1978 року до сьогодні

4. Приватна тезаврація – це:

А) купівля та продаж золота приватним особам

Б) накопичення золота як скарбу приватними особами;

В)укладання строкових контрактів на золото приватними особами

Г) участь приватних осіб у золотих аукціонах

5. Тройська унція – це:

А) 10 г

Б) 28,5 г

В) 100 г

Г) 31.1 г

6. Емісійні банки у Франції та Англії є державними з періоду:

А) Першої світової війни

Б) були створені як державні

В) були націоналізовані після Другої світової війни

Г) з 20-х років ХХ ст.

7. Сучасні грошово-кредитні системи діють в рамках:

а) Золотодевізного стандарту

б) Золотозливкового стандарту

в) Бреттон-Вудської системи

г) Ямайської валютної системи

8. Ямайська валютна система формально затведжувала:

А) Стандарт СДР

Б) 35 дол. США за унцію золота

В) Стандарт ЕКЮ

Г) Перехід європейських країн на євро

А) монометалізм

Б) біметалізм

В) поліметалізм

Г) лігатура

10. Як називається валютний курс, що змінюється залежно від попиту і пропозицій на ринку?

А) фіксований

Б) номінальний

В) плаваючий

Г) валютний коридор

11. Система паралельної валюти — це співвідношення між золотими і срібними монетами, яке встановлюється:

А) державою в законодавчому порядку

Б) стихійно на ринковій основі

В) міжнародними валютними організаціями

Г) спекулятивно

12. Золотодевізний стандарт передбачає обмін:

А) грошових знаків (банкнот) на золото

Б) національних грошових одиниць на іноземну валюту, обмінну на золото

В) банкнот на стандартні золоті зливки

Г) банкнот на золоті монети

13. На зміну Бреттон-Вудській валютній системі прийшла:

А) Ямайська валютна система

Б) Генуезька валютна система

В) Паризька валютна система

Г) Європейський валютний та економічний союз

14. Міжнародний валютний фонд (МВФ) створений на:

А) Бреттон-Вудський конференції

Б) Генуезькій конференції

В) Паризькій конференції

Г) Кінгстонській конференції

15. Закон Коперніка-Грешема – це:

А) правовий акт, що визначав порядок обігу срібних монет

Б) правовий акт, що визначав порядок обігу зоотих і срібних монет

В) економічний закон, що пояснював причини кризи монометалізму

Г) економічний закон, що пояснював причини кризи біметалізму

16. Банківські інституції у сучасному розумінні цього термінк з’явилися в

А) Англії

Б) Німеччині

В) Італії

Г) Швейцарії

17. У сучасних грошово-кредитних системах:

А) національна валюта обов’язково гарантується золотом

Б) національна валюта не гарантується нічим

В) національна валюта може гарантуватися золотом

Г) національна валюта обов’язково гарантується сріблом

18. До основних інструментів монетарного регулювання не відносять:

А) операції на відкритому ринку

Б) норму резервування

В) облікову ставку Центрального Банку

Г) фіскальне законодавство

19. До системи монометалізму не відносять

А) кульгаючу валюту

Б) золотозливковий стандарт

В) золотодевізний стандарт

Г) золотомонетний стандарт

20. Центральні Банки будь-якої країни:

А) завжди належать до державної форми власності

Б) завжди є незалежними від урядів

В) можуть бути акціонерними товариствами

Г) є інституціями, заснованими державою

Тести для самоконтролю до МОДУЛЮ №3-4

1. Укладання двосторонніх угод між європейськими державами в 1947-1950 рр. мало на меті:

А) Забезпечити наднаціональне регулювання банківської діяльності в країнах Європи

Б) Взаємне регулювання платіжних балансів

В) Запровадження єдиної валюти

Г) скасування золотодоларового стандарту

2. Останнім етапом формування єдиної грошово-кредитної системи об'єднаної Європи стало утворення:

А) Європейської валютної системи

Б) Європейський платіжний союз

В) Європейський валютний союз

Г) Європейський економічний та валютний союз

3. Основною ознакою Європейської валютної системи є:

А) Укладання двосторонніх клірингових угод між країнами-учасннцями

Б) Запровадження ЕКЮ як розрахункової одиниці

В) Створення Європейської системи центральних банків

Г) Система фіксації золотого вмісту національних грошових одиниць

4. План Вернера не включав до свого складу такі елементи:

А) Поступове об'єднання національних Центральних банків

Б) Перспективна заміна національних валют спільною грошовою одиницею

В) Запровадження золотого стандарту для національних валют країн-учасниць

Г) Скасування золотого вмісту національних валют

5. Європейська "валютна змія"

А) Це реакція європейських країн на запровадження золотодоларового стандарту

Б) Це природний та органічний етап розвитку грошово-кредитної системи об'єднаної Європи

В) Це елемент "плану Вернера"

Г) Це спосіб стабілізації курсів європейських національних валют

6. З точки зору національних інтересів європейських країн-учасниць, «валютна змія» була

А) Інструментом забезпечення національ¬них інтересів

Б) Інструментом досягнення монетарної стабілізації

В) Інструментом забезпечення загальноєв¬ропейських інтересів

Г) Формою монетарної інтеграції

7. Вірно, що "валютна змія"

А) Була обов'язкова для застосування в усіх європейських країнах

В) Була замінена єдиною грошовою одини¬цею ЄВРО

Г) Була заснована 1968 року

8. Європейська "валютна змія" існувала в умовах

А) Плаваючих валютних курсів

Б) Фіксованих валютних курсів

В) Золотодоларового стандарту

Г) Кульгаючої валюти

9. Після підписання Маастрихтських угод виникла

А) Європейська валютна система

Б) Європейський платіжний союз

В) Європейська валюта ЄВРО

Г) Європейський економічний та валютний союз

10. Основною ознакою ЕКЮ виступало:

А) Вільне визначення її курсу

Б) Визначення її курсу за принципом "кошика валют"

В) Фіксована величина курсу

Г) золотий вміст ЕКЮ

11. Неправда, шо ЕКЮ

А) Існувала у вигляді безготівкових записів на рахунках країн-учасниць

Б) Існувала у вигляді готівкових коштів

В) Була міжнародним платіжним засобом

Г) Існувала паралельно з національними валютами

12. Невірно, шо Європейська система центральних банків

А) Визначає та здійснює грошово-кредитну політику Європейського Союзу

Б) Зберігає офіційні валютні резерви країн-учасниць

В) Повністю замінює Центральні банки країн-учасниць

Г) Забезпечує функціонування платіжної системи Європейського Союзу

13. В кошику ЕКЮ найбільшу питому вагу займала така валюта:

А) Французький франк

Б) Британський фунт

В) Нідерландський гульден

Г) Німецька марка

14. Європейську систему центральних банків було запроваджено

А) Внаслідок підписання Римських угод

Б) Для підтримки "валютної змії"

В) Внаслідок підписання Маастрихтських угод

Г) Для підтримки ЕКЮ

15. Європейський валютний інститут

А) Є попередником Європейського центрального банку

Б) Є спеціалізованою інституцією, шо забезпечує валютну стабільність ЄВРО

В) Є науково-дослідною установою Європейського Союзу

Г) Існував паралельно з ЄЦБ

16. Курс ЄВРО нині визначається

А) Як кошик національних валют європей¬ських країн

Б) Ринковим шляхом як співвідношення попиту та пропозиції на ЄВРО

В) Методом фіксованого курсу

Г) За золотим вмістом

17. Готівкове ЄВРО з'явилося в обігу

А) 1 січня 2001 року

Б) 1 січня 2002 року

В) 1 січня 1999 року

Г) 1 січня 2000 року

18. До зони ЄВРО не входять

А) Німеччина

Б) Великобританія

В) Франція

Г) Монако

19. Закон Р. Піля

А) Регламентував порядок грошового обігу срібних монет

Б) Встановлював розмір фідуціарної емісії

В) Визначав основи банківського законодавства

Г) Розділяв монетарну та фіскальну сфери Британії

20. Сучасний Банк Англії

А) Юридично повністю залежить від політики уряду

Б) Здійснює самостійну грошово-кредитну політику і юридично є незалежною інституцією

В) Частково залежить від уряду

Г) Входить до складу ЄСЦБ

21. Банк Англії здійснює операції на відкритому ринку

А) Самостійно

Б) За посередництвом облікових домів

В) За посередництвом банків Співдружності

Г) За посередництвом заморських банків

22. Грошово-кредитну політику М. Тетчер можна охарактеризувати як

А) Кейнсіанську

Б) Монетаристську

В) Соціально-орієнтовану ринкову

Г) Соціал-демократичну

18.ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ
ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ

1. Грошово-кредитні системи: сутність та закономірності еволюції.

2. Загальна характеристика металевих грошових систем.

3. Поява та особливості функціонування паперових грошових систем.

4. Основні елементи грошового обігу та їх характеристика.

5. Основні компоненти та функції кредитної системи.

6. Основні інструменти грошово-кредитної політики та їх характеристика.

7. Поняття та основні елементи міжнародних валютних систем.

8. Особливості функціонування міжнародних валютно-фінансових відносин в період існування золотого стандарту.

9. Характеристика Бреттон-Вудьської валютної системи.

10. Основні риси Ямайської валютної системи.

11. Еволюція створення та формування Європейського валютного союзу.

12. Цілі, функції та структура Європейської системи центральних банків.

13. Основні етапи розвитку грошової системи Великої Британії.

14. Кредитна система Великої Британії, її структура та особливості.

15. Загальна характеристика банківської системи Великої Британії.

16. Особливості діяльності великих комерційних банків у Великій Британії.

17. Небанківські фінансові установи та особливості їх діяльності у Великій Британії.

18. Основні етапи розвитку грошової системи Франції, їх характеристика.

19. Основні учасники та особливості кредитної системи Франції.

20. Особливості діяльності комерційних банків у Франції.

21. Загальна характеристика діяльності спеціальних фінансово-кредитних установ у Франції.

22. Особливості розвитку грошово-кредитної системи Німеччині до Другої світової війни.

23. Грошово-фінансове положення Німеччини після Другої світової війни.

24. Особливості сучасної кредитної системи Німеччини.

25. Розвиток мережі комерційних банків та спеціальних фінансово-кредитних інститутів у Німеччині.

26. Особливості розвитку грошово-кредитної системи США до створення федеральних резервних банків.

27. Етапи становлення грошово-кредитної системи США, їх стисла характеристика.

28. Федеральна Резервна Система на сучасному етапі, її цілі, завдання, функції, структура.

29. Розвиток мережі комерційних банків в США.

30. Спеціальні кредитно-фінансові інститути США, їх загальна характеристика.

31. Формування грошово-кредитної системи Японії та особливості її розвитку до Другої світової війни.

32. Особливості функціонування грошової системи Японії після Другої світової війни.

33. Особливості сучасної структури кредитної системи Японії.

34. Роль та місце комерційних банків в кредитній системі Японії.

35. Реформування банківської та фінансової системи Японії на сучасному етапі розвитку.

36. Спеціальні фінансово-кредитні інститути Японії, їх класифікація та особливості функціонування.

37. Структура та особливості грошово-кредитних систем країн, що розвиваються, в епоху колоніалізму.

38. Валютні зони, їх основні учасники та характеристика.

39. Проблеми створення незалежних грошово-кредитних систем після розвалу колоніальної системи в країнах третього світу.

40. Еволюція розвитку грошово-кредитних систем в країнах з перехідною економікою.

41. Особливості організації грошового обігу та кредитних операцій в країнах Східної Європи та СРСР в соціалістичний період.

42. Формування ринкової системи та проблеми регулювання грошово-кредитних відносин в країнах з перехідною економікою.

43. Структура та особливості розвитку грошово-кредитної системи Росії на сучасному етапі.

44. Особливості формування незалежної грошово-кредитної системи України після проголошення незалежності в 1991 р.

45. Основні засади грошово-кредитної політики України на сучасному етапі.

46. Структура сучасної кредитної системи України та напрямки її реформування.

47. Національний банк України, його цілі, завдання, функції, структура.

48. Створення спеціальних кредитно-фінансових інститутів в Україні, проблеми та особливості їх функціонування.

20. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Структурними частинами навчально-методичного комплексу є:

1. Програма навчальної дисципліни.

2. Робоча програма, до якої входять:

2.1. Опорний конспект лекцій (окрема папка);

2.2. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських занять;

2.3. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських занять;

2.4. Тестові завдання;

2.5. Екзаменаційні та залікови білети (окрема папка);

2.6. Пакет контрольних завдань для комплексної перевірки знань (окрема папка);

2.7. Пакет контрольних завдань для заміру залишкових знань (окрема папка);

2.8. Фонд законодавчих та інструктивних матеріалів ( окрема папка та електроний віріант);

2.9. Методичні вказівки та тематика науково-дослідних робіт студентів (НДРС) (окрема папка);

2.10. Методичні рекомендації та тематика з написання курсових робіт;

2.11. Методичні вказівки та контрольні роботи для студентів заочної форми навчання.

21. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Базова ЛІТЕРАТУРА

(нормативна література, наявні в бібліотеці підручники, навчальні посібники, задачники за погодженням з бібліотекою)

Іванов В.М., Софіщенко І.Я. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Курс лекцій. — К: МАУП, 2001. — 228 с.: http://chitalka.info/mz1_2/mz1_2index.htm
Кармін М.І. Фінансова система України та сусідніх держав: Навч.посіб. – К.: Знання, – 2007. – 589 с.[1]
Лисенков Ю.М., Коротка Т.А. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн. — К: Зовнішня торгівля, 2005. — 118 с.: http://books.efaculty.kiev.ua/grosh/1/
Миргородська Л.О. Фінансові системи зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: ЦУЛ, 2008. – 320 с.
Шамова І. В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — 179 с.: http://www.vuzlib.net/gks_sh/_index.htm або http://enbv.narod.ru/text/Econom/shamova/index.html

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

Конституція України - К.: ЮРІнком, 1996. - 79 с.
Закон України “Про Національний банк України” // Відомості Верховної Ради, 1999, N 29, ст.238.
Закон України “Про банки і банківську діяльність” // Відомості Верховної Ради, 2001, N 5-6, ст.30.
Основні засади грошово-кредитної політики України на 2001 рік. – К. 2001.

Банки Украины, СНГ, стран Балтии – 2000. Сфера услуг для банка и офиса. – К.: КОН, 2000.
Банковские pефоpмы в стpанах Восточной Eвpопы и России: Факты и анализ // Под общ. pед. С.Л.Тигипко – Днепp.: Пpесском, 1995. – 132 с.
Артус М.М. Гроші та кредит: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2004. — 162 с.

Антонов В.А. Мировая валютная система и международные расчеты - М.: ТЕИС ТОО, 2000. - 193 с.
Антонов Н.Г., Пессель М.А. Денежное обращение, кредит и банки. - М.: АО "Финстатинформ", 1991. - 269 с.

Банковская система России. Настольная книга банкира. Лизинговые, факторинговые и форфейтинговые операции банков - М.: ИКК ДеКа, 1995. - 112 с.
Блейк Д., Амат О. Европейский бухгалтерский учет. Справочник - М.: ФИЛИНЪ, 1997. - 400 с.
Войтко Е.В. Валютные аспекты формирования Европейского союза. - К.: НАУ, 1998. - 110 с.

13. Воробьев Ю.Н., Боровский В.Н., Узунов В.Н. Центральный банк и денежно-кредитная политика: Учеб. пособ. для студ. экон. спец. — Симферополь: Крымская академия природоохранного и курортного строительства, 2002. — 141 с.

14. Гальчинський А.С. Теорія грошей. — К.: Основи, 1996. — 413 с.

15. Гриньова В.М., Проскура О.Ю. Гроші і кредит: Навч. посіб. — Харків: ВД "ШЖЕК", 2003. - 207 с.

Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях: Навчальний посібник - Терноп.: Карт-бланш, 2000. - 225 с.
Гроші, банки та кредит: у схемах та коментарях- Львів: Львівський банк. коледж НБУ, 1999. - 156 с.

18. Грошово- кредитна політика в Україні / За ред. В.І. Міщенка. — К.: Знання, 2000. — 305 с.

Грошово-кредитна політика в Україні - К.: Т-во "Знання", КОО, 2003. - 421 с.
Грошово-кредитна політика в Україні - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. - 305 с.
Дахно І.І. Світова економіка: Навчальний посібник - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 264 с.
Деньги, кредит, банки - М.: Финансы и статистика, 1998. - 448 с.
Деньги, кредит, банки - Мн.: Меркование, 1994. - 270 с.
Долан Э.Дж., Кэмпбелл Колин Д, Кэмпбелл Розмари Дж. Деньги, банковское дело и денежно- кредитная политика - М.: Экономическая газета, 1994. - 496 с.
Долгов С.И. Новая европейская валюта - евро. - М.: Юристъ, 1998. - 64 с.
Економіка зарубіжних країн - К.: Либідь, 1996. - 416 с.
Економіка зарубіжних країн - К.: ЦУЛ, 2003. - 352 с.

28. Єрмошенко М.М. та ін. Сучасні проблеми розвитку національної економіки і шляхи їх розв’язання. Колективна наукова монографія. - К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2008. - 452 с.

ЄрохінС.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності.. Підручник/ 2 вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2008. - 518 с. (лист №14/18.2 - 1659 від 13.07.2004р).

30. ЄрохінС.А., Белінська Я.В. Фінансово-економічні розвиток України в умовах глобалазації. Колективна наукова монографія. - К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2008. - 212 с.

31. Єрохін С.А., Сахаров В.Є. Структура перебудови національних економік в умовах формування цілісності світового господарства. Наукова монографія. - К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2008. - 2 с.

Золотов А.Ф. Международные валютно-кредитные отношения - К.: МАУП, 2001. - 112 с.

33. Котелкин С.В., Круглов А.В., Миишльченко Ю.В., Тумарова Т.Г. Основы международных валютно-финансовых и кредитных отношений: Учебн. для студ. экон. вузов. — М.: Инфра-М. 2000. — 432 с.

Купчук М.В. Грошово-кредитна політика та механізм її реалізації в Україні - К.: НАУ, 2004. - 140 с.
Матросов С.В. Европейский фондовый рынок - М.: Экзамен, 2002. - 256 с.
Международные валютно-кредитные и финансовые отношения - М.: Финансы и статистика, 1994. - 592 с.
Международные валютно-кредитные и финансовые отношения - М.: Финансы и статистика, 2000. - 608 с.
Международные валютно-кредитные отношения: Конспект лекций - М.: ПРИОР, 2001. - 144 с.
Миллер Р., Ван-Хуз Д. Современные деньги и банковское дело. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 856 с.
Мировая экономика. Экономика зарубежных стран - М.: Флинта, 2000. - 480 с.
Міжнародні фінанси (за модульною системою навчання): Теоретично-практичний посібник / С.С.Доровська, В.П.Шило, С.Б.Ільїна та ін. – К.: Кондор, 2008. – 310 с.
Міжнародні фінанси: Навч. посіб. / За ред.. Ю.Г.Козака, Н.С.Логвінової, В.В.Ковалевської. – Вид. 3-тє, перероб. і доп. – К.: ЦУЛ, 2007. – 640 с.
Носкова И.Я. Международные валютно-кредитные отношения - М.: Банки и биржи, 1995. - 208 с.
Погорлецкий А.И. Экономика зарубежных стран: Учебник- СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. - 492 с.
Поляков В.П., Московина Л.А. Основы денежного обращения и кредита - М.: ИНФРА-М, 1995. - 208 с.
Поляков В.П., Московина Л.А. Структура и функции центральных банков: Зарубежный опы - М.: ИНФРА-М, 1996. - 192 с.

47. Пуховкіна М.Ф., Остапишин Т.П. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навч.-метод, посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київ. нац. економічний ун-т. — К., 1999. — 71 с

48. Рисін В.В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Національний банк України; Львів, банківський ін-т. — Львів, 2001. — 192 с

Россия и страны-члены Европейского Союза.2003.: Стат.сб., 2003. - 279 с.
Руденко Л.В. Міжнеродні кредитно-розрахункові та валютні операції: Підручник – К.: ЦУЛ, 2007. – 632 с.
Румянцев А.П. Міжнародні фінансові відносини: Навч. посіб. – К.: ЦУЛ, 2008. – 348 с.
Світова економіка - К.: Либідь, 2000. - 582 с.
Смит В. Происхождение центральных банков - М.: АКАЛИС, 1996. - 283 с.
Становление рыночной экономики в странах Восточной Европы- М.: РГГУ, 1994. - 544 с.

55. Стельмах B.C., Єпіфанов А.О., Гребеник Н.1., Міщенко В.І. Грошово-кредитна політика в Україні. - К.: Знання, 2000. - 306 с.

Усоскин В.М. Современный коммерческий банк: управление и операции - М.: Вазар-Ферро, 1994. - 320 с.
Хойер В. Как делать бизнес в Европе - М.: Прогресс, 1992. - 253 с.
Чікіна К.В. Грошово-кредитна політика в Україні: стан і напрямки вдосконалення - К.: НАУ, 2000. - 98 с.
Чужиков В. Економіка зарубіжних країн: Навч.посібник - К.: КНЕУ, 2005. - 308 с.
Шемятенков В.Г. Евро: две стороны одной монеты.- М.: Экономика, 1998. - 346 с.
Шило В.П., Васькова В.Н.Організація міжнародних банківських операцій: Навч. посіб. – К.: Вид. дім "Професіонал", 2008. – 2008. – 224 с.
Шмырева А.И., Колесников В.И., Климов А.Ю. Международные валютно-кредитные отношения - СПб.: Питер, 2001. - 272 с.

Додаткова література

1. Адамик Б.П., Національний банк і грошово-кредитна політика - Терноп.: Карт-бланш, 2002. - 278 с.
2. Гриценко О., Гроші та грошово-кредитна політика. - К.: Основи, 1996. - 180 с.
3. Грошово-кредитна політика в Україні
- К.: Т-во "Знання", КОО, 2003. - 421 с
4. Козюк В.В., Центральний банк і грошово-кредитна політика - Тернопіль: Джура, 1999. - 260 с.
5. Купчук М.В. Грошово-кредитна політика та механізм її реалізації в Україні
- К.: НАУ, 2004. - 140 с.
6. Курочкин Д.Н. Евро: новая валюта для Старого Света: проблемы становления и перспективы развития Европейского экономического и валютного союза. – М.: Европейский гуманитарный ун-т, 2000.
8. Любунь О.С., Любунь В.С., Іванець І.В. Національний банк України: основні функції, грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності: Навчальний посібник
- К.: ЦУЛ, 2004. - 351 с.
Лерой Роджер, Миллер. Девид Д. Современные деньги и банковское дело. – М., 2000.

Національний банк і грошово-кредитна політика - К.: КНЕУ, 1999. - 368 с.

Лопата В. Надії та розчарування або Метаморфози гривні. - К.: Дніпро, 2000. - 160 с.
Лютий І. О. Валютна політика та пеpспективи входження Укpаїни в міжнаpодне економічне співтоваpиство. - К.: Куpс, 2000. - 58 с.
Лютий І.О., Грошово-кредитна політика в умовах перехідної економіки: Монографія
- К.: Атіка, 2000. - 240 с.
Основы законодательства капиталистических стран о банковской системе / Под ред. Залесского В.В. М.: Известия. 1992.
Родин Ю.А. Основные тенденции в развитии кредитной системы Франции. М. 1996.

15. Романишин В.О., Уманців Ю.М. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник- К.: Атіка, 2005. - 480 с.

16. Финансы и кредит субъектов Российской Федерации: Учеб. /Под ред. Л.И.Сергеева. – Калининград: Ин-т экономики и финансов, 1999. – 1036 с. – К-2 [336].

17. Центральний банк та грошово-кредитна політика: Підручник
- К.: КНЕУ, 2005. - 556 с.

18. Чікіна К.В. Грошово-кредитна політика в Україні: стан і напрямки вдосконалення. - К.: НАУ, 2000. - 98 с.

19. An Introduction to Modern Economics / Prof Philip Hardwick. – 4th ed. – UK, 1994.

20. Aoki, Masahiko. 1994. Monitoring Characteristics of the Main Bank System - An Analytical and Developmental View, The World Bank, Economic Development Institute, EDI Working Papers, Number 94-5.

21. International banking and finance / Michael R. Sneyd. – New York et al.: Prentice-Hall, 1992. – XII, 100 p.

22. Theory, practice and progress: Strategic investment decisison / R.Butler. – 2th ed. – 1995.

23. Ueda, Kazuo. 1994. Institutional and Regulatory Frameworks for the Main Bank System, The World Bank, Economic Development Institute, EDI Working Papers, Number 94-4.

Журнал “Банковская практика за рубежом”. – К.
Журнал “Банковские услуги”. – М.
Журнал “Банковское дело”. – М.
Журнал “Банківська справа”. – К.
Журнал “Бюлетень Національного банку України”. – К.
Журнал “Вісник Національного банку України”. – К.
Журнал “Деньги и кредит”. – М.
Журнал “Мировая экономика и международные отношения”. – М.
Журнал “США: экономика, политика, идеология”. – М.
Журнал “Фінанси України”. – К.
Журнал “Економіка України”. – К.

15. Інформаційні ресурси

(електронні джерела вільного доступу з адресами (режимом доступу))

http://www.bankofengland.co.uk/boe.htm - Офіційний сервер Банку Англії.
http://www.hm-treasury.gov.uk/ - Офіційний сервер Казначейства Великої Британії (HM Treasury).
http://www.statistics.gov.uk/ - Сервер Бюро статистичних досліджень Великої Британії (National Statistics).
http://www.banque-france.fr - Офіційний сервер Банку Франції.
http://www.finances.gouv.fr/ - Міністерство фінансів Франції (Ministere de L'Economie).
http://www.insee.fr/ - Національний статистичний інститут Франції(Institut National de la Statist).
http://www.bundesbank.de/ - Офіційний сервер Дойче Бундесбанку (Deutsche Bundesbank).
http://www.bundesfinanzministerium.de/ - Міністерство фінансів Німеччини (Bundesfinanzministerium).
http://www.statistik-bund.de/ - Статистичне управлення Німеччини (Statistisches Bundesamt Deutschland).
http://www.bawi.de/ - Федеральне економічне бюро Німеччини (Bundesamt fur Wirtschaft).
http://www.business-line.com/cebanks/europe - індекс центральних банків Європи.
http://www.ecb.int/ - Європейський центральний банк (European Central Bank).
http://www.europa.eu.int/comm - Європейська Комісія (European Commission).
http://www.federalreserve.gov - Офіційний сервер ФРС.
http://www.bog.frb.fed.us - Офіційний сервер Ради управляючих ФРС.
http://stats.bls.gov/ - Статистичне агентство США (Bureau of Labour Statistics).
http://www.treas.gov/ - Міністерство фінансів США (U.S. Treasury).
http://www.fedstats.gov/ - Служба статистичних досліджень США (FedStats).
http://www.sec.gov/ - Комісія з цінних паперів та бірж США (U.S. Securities and Exchange Commission).
http://www.boj.or.jp/en/about/about_fhtm - Офіційний сервер Банку Японії.
http://www.mof.go.jp/ - Міністерство фінансів Японії (Ministry of Finance Japan).
http://www.stat.go.jp/ - Статистичне бюро Японії (Statistics bureau & Statistics center).
http://www.cbr.ru - Офіційний сервер Банку Росії.
http://www.minfin.ru/ - Міністерство фінансів Росії.
http://www.gks.ru/ - Держкомстат Росії.
http://www.bank.gov.ua - Офіційний сервер Національного Банку України.
http://www.rada.gov.ua - Офіційний сервер Верховної Ради України.
Інші пошукові та довідникові сервери Інтернет.

Навчально-методичне видання

Кафедра фінансів та банківської справи

ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Навчально-методичний комплекс

Відповідальний технічний редактор:

Цаплюк І.В.

Підп.до друку. ХХ.ХХ.2013. Формат вид. 60х80¹/₁₆
Папір офсет. № 1. Офс. друк. Гарн. «ArialCyr»

Ум. друк. арк. 9,21. Обл.-вид. арк. 8,79.

Тираж 300 пр.

03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька, 10

Телефон (044) 246-24-46; Тел/факс (044) 246-24-40

E-mail: nam@nam.kiev.ua

Інтернет: www.nam.kiev.ua

[1] Цим шрифтом позначена література, що знаходиться в бібліотеці НАУ

ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

1. ПЕРЕДМОВА

модулем 1

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

Питання для дискусії та обговорення:

Питання для вивчення на семінарі:

Питання для дискусії та обговорення:

Питання для вивчення на семінарі:

Питання для дискусії та обговорення:

Питання для вивчення на семінарі:

Питання для дискусії та обговорення:

Комментарии