Інформаційне право

Інформаційне право 09.09.2018 11:41

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3926 Методичні вказівки

з виконання, оформлення і захисту курсових робіт

із дисципліни «Інформаційне право»

для студентів спеціальностей

7.03040101 та 8.03040101

 «Правознавство»

усіх форм навчання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суми

Сумський державний університет

2015

Методичні вказівки з виконання, оформлення і захисту курсових робіт із дисципліни «Інформаційне право» / укладач М. В. Колеснікова. – Суми : Сумський державний університет, 2015. – 50 с.

 

 

 

Кафедра АГПФЕБ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

1. Мета та призначення  курсових робіт…………………………………...…...С.4
2. Тематика курсових робіт………………………………………………….......С.5
3. Основні вимоги до написання курсових робіт………………………….......С.7
4. Основні вимоги до оформлення курсових робіт…………………………....С.8
5. Керівництво курсовою роботою……………………………………………С.11
6. Рецензування та захист курсової роботи …...……………………………..С.12

     Додатки………………………………………………………………… ...……..С.13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. МЕТА ТА ПРИЗНАЧЕННЯ КУРСОВИХ РОБІТ

 

Написання курсових робіт є необхідним елементом навчального процесу при підготовці студентів за спеціальністю «Правознавство» на юридичному факультеті Сумського державного університету.

Курсова робота є індивідуальною, завершеною працею, що відображає інтереси студента, його знання, навички та уміння з зазначеного предмета.

Основною метою виконання курсової  роботи є розвиток мислення, творчих здібностей студента, оволодіння методами сучасних наукових досліджень, а також навичками щодо самостійної роботи, пов'язаної з пошуком, систематизацією і узагальненням наукової та навчальної літератури, законодавчих актів, судової практики, формування умінь аналізувати і критично оцінювати досліджуваний науковий і практичний матеріал.

Курсова робота повинна відповідати сучасному рівню розвитку науки, законодавства і практики. Вона виконується з метою закріплення й узагальнення знань, одержаних студентами, та їх застосування при комплексному вирішенні конкретного фахового завдання.

Отже, метою написання курсової роботи є:

- систематизація і поглиблення теоретичних та практичних знань з обраної спеціальності і профілізації, їх застосування при вирішенні конкретних завдань та набуття вміння їх розв’язувати;

- оволодіння методикою дослідження, узагальнення та логічного викладу матеріалу;

- розвиток уміння студента самостійно вивчати й узагальнювати законодавчі та наукові літературні джерела, юридичну практику.

У процесі роботи студенти вдосконалюють такі навички та вміння:

- самостійно формулювати проблему дослідження;

- визначати мету, основні завдання, предмет, об’єкт дослідження;

- здійснювати пошук і добір потрібної наукової інформації;

- аналізувати практичну діяльність різних організацій та їх керівників;

- логічно й аргументовано висловлювати свої думки, пропозиції, робити висновки;

- правильно оформлювати науково-довідковий матеріал;

- публічно захищати підготовлену роботу (робити наукові повідомлення, відповідати на запитання, захищати свою точку зору тощо).

Загальні вимоги щодо викладення змісту курсової роботи:

- цілеспрямованість, відповідність меті;

- чітка логічність та послідовність побудови роботи і викладу матеріалу;

- глибина дослідження та повнота висвітлення питань;

- переконливість аргументації викладених думок;

- точність формулювань, конкретність викладу матеріалу;

- обґрунтованість висновків і рекомендацій;

- грамотне технічне оформлення роботи.

 

 

2. ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

 

Тематика курсових робіт складається викладачами відповідної кафедри згідно з навчальним планом, обговорюється та затверджується на засіданні кафедри. Теми курсових робіт доводяться до відома студентів завчасно.

Переліки тем курсових робіт із відповідних дисциплін не є вичерпними. Студент може виконати курсову роботу на тему, яка не зазначена в переліку, але становить науковий і практичний інтерес та узгоджена із науковим керівником.

 

Перелік тем курсових робіт

 

1.      Роль поширення інформації для розвитку суспільства, становлення інститутів держави та права.

2.      Місце та перспективи України в інформаційному суспільстві.

3.      Інформаційний суверенітет України.

4.      Україна у міжнародній інформаційній сфері: співробітництво з державами та міжнародними організаціями.

5.      Україна як суб’єкт інформаційної діяльності.

6.      Джерела інформаційного права.

7.      Інформаційно-правові норми Конституції України.

8.      Розвиток інформаційного законодавства: сучасний стан та перспективи.

9.      Природа норм інформаційного права та їх місце у законодавстві.

10.    Сутність інформаційних правовідносин.

11.    Специфіка регулювання інформаційних правовідносин приватноправового характеру.

12.    Держава як суб’єкт інформаційних правовідносин.

13.    Права та обов’язки суб’єктів інформаційних правовідносин.

14.    Відповідальність суб’єктів інформаційних правовідносин.

15.    Межі інформаційних прав людини.

16.    Фізична особа як суб’єкт інформаційної діяльності.

17.    Основні елементи інформаційних правовідносин.

18.    Інформація як об’єкт інформаційних правовідносин.

19.    Бази даних як об’єкт інформаційних правовідносин.

20.    Інформація з обмеженим доступом.

21.    Доступ до інформації: порядок та особливості.

22.    Правове регулювання обігу конфіденційної інформації.

23.    Система захисту інформації з обмеженим доступом.

24.    Правові засади охорони державної таємниці в Україні.

25.    Правові засади охорони комерційної таємниці в Україні.

26.    Правові засади охорони банківської таємниці в Україні.

27.    Правовий статус осіб, що мають доступ до таємної інформації.

28.    Правові засади існування інформаційного ринку в Україні.

29.    Інформаційні послуги: сутність та правове регулювання.

30.    Право власності на інформацію.

31.    Правове регулювання доступу до публічної інформації.

32.    Державна політика в інформаційній сфері в Україні.

33.    Інформаційна безпека України.

34.    Сутність та основні категорії міжнародного інформаційного права.

35.    Міжнародна політика ООН у галузі інформації та комунікацій.

36.    Правове регулювання поширення інформації через космічні супутники.

37.    Інформаційні права та обов’язки людини і громадянина, суспільства і держави.

38.    Особливості правового регулювання правовідносин з обігу персональних даних.

39.    Правовий захист персональних даних за міжнародними стандартами.

40.    Особливості правового регулювання правовідносин у сфері масової інформації.

41.    Правовий статус журналіста.

42.    Правове регулювання діяльності інформаційних агентств в Україні.

43.    Правове регулювання діяльності засобів масової інформації в Україні.

44.    Відповідальність суб’єктів правовідносин у сфері масової інформації.

45.    Особливості правового регулювання правовідносин у сфері державної таємниці.

46.    Правове регулювання інформації в органах державної влади.

47.    Інформаційні служби органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні.

48.    Державне управління у сфері інформаційної діяльності.

49.    Відповідальність посадових осіб за правопорушення у інформаційній сфері.

50.    Особливості правового регулювання правовідносин у сфері інтелектуальної власності.

51.    Правове регулювання обігу інформації в Інтернет-мережі.

52.    Правовий статус учасників Інтернет-відносин.

53.    Правовий статус Інтернет-видань.

54.    Правове регулювання інформаційних відносин у сфері архівної справи.

55.    Правове регулювання інформаційних відносин у сфері бібліотечної справи.

56.    Правове регулювання інформаційних відносин у сфері екологічної інформації.

57.    Правове регулювання реклами.

58.    Безпека особи в інформаційному просторі.

59.    Захист суспільної моралі в інформаційних правовідносинах.

60.    Захист права особи на інформацію.

 

 

 

 

3. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ 

 

Курсова робота повинна являти собою системне та повне висвітлення обраної теми на основі наукових, нормативних джерел та вивченої правозастосовчої практики.

Студенти при написанні курсової роботи повинні вміти правильно користуватися юридичною термінологією, робити самостійні висновки, демонструвати логічність і послідовність в побудові плану роботи, культуру мислення та мови.

Після обрання теми курсової  роботи студентам необхідно ознайомитись із літературою відповідно до теми курсової роботи. Для вибору літератури рекомендується користуватися бібліографічними довідниками, програмами курсів із відповідних дисциплін, довідниками літератури в навчальних посібниках та монографічних наукових джерелах, бібліотечними каталогами, інтернет – ресурсами тощо.

Ознайомлення з джерелами включає  вивчення та аналіз навчальної літератури, наукових монографічних робіт, нормативних матеріалів, матеріалів правозастосовчої практики та судової статистики. Рекомендується використовувати при написанні курсової роботи матеріали, вміщені в наукових журналах, збірниках, юридичній пресі тощо.

Особливої уваги заслуговує Інтернет-ресурс http://reyestr.court.gov.ua/ –   Єдиний державний реєстр судових рішень, де студент може ознайомитись із судовою практикою за обраною тематикою.

Не менш важливим є доступ до Інтернет-ресурсу законодавчої бази Верховної Ради України та доступ в Лабораторії практичного права до правової бази «Ліга-Еліт». Використання зазначених ресурсів потрібно для повного нормативно-правового висвітлення обраної теми та звірки нормативних актів на їх чинність.

Серед основних вимог, які ставляться до студентів при написанні робіт, є обов’язкове вивчення доктринальних положень, які стосуються обраної теми, міжнародно-правових актів, національного законодавства, судових актів.  

Роботу над курсовою роботою необхідно починати зі складання попереднього плану дослідження, визначення ключових проблем, що підлягають вивченню. Такий підхід полегшує визначення структури майбутньої роботи. План роботи потрібно обов’язково затвердити у наукового керівника.

Наступним етапом є підбір і вивчення літератури за темою. Іноді роботу над джерелами курсової роботи починають до затвердження плану. Це допомагає студенту грамотно підійти до укладання плану роботи, ознайомитись із основними науковими досягненнями в обраній площині. Серед доктринальних джерел необхідно звернути увагу на наявні підручники, навчальні посібники, монографії, статті в періодичних виданнях. Пошук таких джерел як нормативно – правові акти, судові акти необхідно здійснювати за допомогою інтернет - ресурсів.

Завершальний етап роботи – виклад результатів дослідження. Нарешті – друк рукопису відповідно до вимог щодо оформлення курсової роботи.

 

4. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Курсова робота має визначену форму і при її написанні треба дотримуватися певних вимог.

Кожна курсова робота повинна мати план, який, як правило, складається з трьох частин – вступу, списку умовних скорочень, основної частини та висновків, додатків. При цьому  основна частина повинна містити конкретний перелік питань, які будуть розглянуті в роботі. У вступі студент зазначає актуальність та наукову значущість обраної теми, об’єкт, предмет та методи дослідження; в основній частині досліджуються включені до плану питання теми. Висновки, отримані в результаті дослідження та аналізу цих питань в узагальненому вигляді зазначаються  в останній частині курсової роботи – висновках.

У всіх випадках використання нормативних матеріалів, теоретичних джерел, матеріалів судової практики та статистичних даних обов’язковими є посилання на відповідні джерела. При цьому в роботі повинні отримати відображення тільки фактично використані студентом джерела. Треба пам’ятати, що курсова робота є формою творчої самостійної роботи, отже, суцільне списування з тих чи інших джерел  є неприпустимим.

Курсова робота друкується з використанням комп’ютера і принтера на одній стороні аркуша формату А4. Текст роботи повинен бути надрукований  кеглем 14, інтервал 1,5. Текст курсової роботи повинен бути набраний у текстовому редакторі Microsoft Word шрифтом Times New Roman. Поля навколо тексту на сторінці повинні бути зліва від тексту – 2,5 см, справа – 1см, зверху – 2см, знизу – 2 см. У рядку має бути не більше 60 знаків (букв, пропусків, розділових знаків), що складе 1800 знаків на одній сторінці. Число рядків на сторінці не повинне перевищувати 30. При виконанні курсової роботи необхідно дотримуватися рівномірної щільності, контрастності і чіткості зображення; лінії, букви, цифри і знаки мають бути однаково чорними по всьому тексту. Для акцентування уваги на певних термінах, важливих моментах, специфічних особливостях, що містяться в роботі, студент може використовувати шрифти різної гарнітури (напівжирний, курсив), підкреслення тощо.

Кожну структурну частину роботи (вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел, додатки) необхідно починати з нової сторінки.

Кожний розділ оформлюється великими літерами, підрозділ – маленькими, по середині сторінки. Назва розділу та підрозділу оформлюється жирним шрифтом із інтервалом 1. Між назвою підрозділу та текстом потрібно пропустити 1 інтервал.

Наприклад:

РОЗДІЛ І. РОЛЬ ПОШИРЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА, СТАНОВЛЕННЯ ІНСТИТУТІВ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА.

1.1. Інформація в житті людини.

 

Кожен абзац  починається з червоного рядка. Відступ абзацу – 1 см від лівої межі тексту. Кожен абзац повинен містити закінчену думку. Великий за обсягом абзац свідчить про невміння чітко висловлювати думку.

Усі сторінки курсової роботи (за винятком титульного аркуша) нумеруються арабськими цифрами, як правило, внизу сторінки, праворуч. При цьому першою сторінкою є титульний аркуш, що включається до загальної нумерації сторінок дипломної роботи. Об’єм курсової роботи – 25–35 аркушів  залежно від обраної форми виконання – рукописної чи друкованої.

За структурою курсова робота складається з:

1)      титульного аркуша;

2)      рецензії;

3)      змісту;

4)      вступу;

5)      основної частини;

6)      висновків;

7)      списку використаних джерел;

8)      додатків (за необхідності).

Список використаних джерел повинен містити не менше 30 джерел.

 

Правила та приклади оформлення виносок та посилань

 

У курсовій роботі можуть бути елементи компіляції, реферування і наукового дослідження. Хоча компіляція і не претендує на самостійність, але систематизація джерел, а тим більше їх аналіз містять авторську самостійність. Курсова робота повинна мати правильно оформлений науковий апарат: виноски, посилання, цитування та ін. Точність цитування, правильне оформлення виносок – ознака дійсно наукової самостійної  роботи. Студент в обов'язковому порядку повинен наводити посилання на джерела, матеріали, що використані ним при написанні курсової  роботи. При цьому у разі дослівного цитування необхідне проставляння лапок.

Неприпустимо запозичення тексту з літературних джерел без посилання на автора цитати.

Виноска чи посилання – це примітка до тексту, бібліографічна довідка, переклад, тлумачення.

Існує декілька варіантів оформлення виносок, які використовуються залежно від ситуації, загального вигляду та типу роботи.

 

Перший варіант: посторінкові виноски (знизу сторінки).

 

Вказівка на виноску робиться в тексті шляхом проставляння наскрізного порядкового номера після відповідного слова в тексті. У кінці сторінки (або в нижньому колонтитулі), на якій відмічено посилання, проводиться межа, завдовжки не менше однієї третини сторінки (20 знаків), під якою друкуються виноски в тому порядку, як вони зазначені в тексті. Виноски друкуються меншим шрифтом (як правило, кегль 9 або 10) і через мінімальний міжрядковий інтервал (інтервал 1).

Порядок оформлення виноски (посилання):

Автор (прізвище, ініціали). Якщо твір написаний двома або трьома авторами, вони перераховуються через кому. Якщо твір написаний чотирма авторами і більше, то зазначають лише першого, а замість прізвищ решти авторів ставлять "та інші”.

Назва твору (без скорочень і лапок) та крапка «Рынковедение.»

Вихідні дані (місце видання, видавництво, рік видання).

При наявності – тип літератури. Дві крапки, скорочення та крапка. «: Навч. посібник.» або «: Підручник.»

Тире, місце видання (з прописної букви), крапка та дві крапки. Київ, Москва скорочено К., М.. « – К.:» Інші міста повністю (Харків, Мінськ) та дві крапки. «– Ірпінь:»

Найменування видавництва (без лапок), кома. Найменування видавництва пишуть так, як зазначено на титульному аркуші видання.

Том/частина (пишуть із прописної або рядкової букви скорочено), крапка або кома. Випуск (з прописної скорочено), крапка. «Т.1», «Вип. 33», «Ч.1».

Рік видання, крапка або тире. Слово "рік” не ставлять ні повністю, ні скорочено. «2007. –»

Сторінки (з прописної букви скорочено), крапка. «С. 23–24».

У кінці бібліографічного опису ставлять крапку.

Якщо на одній і тій самій сторінці роблять декілька посилань, то при повторенні бібліографічних відомостей досить зазначити "там само”, поставити кому і назвати номери сторінок, на які робиться посилання.

 

Другий варіант: у квадратних дужках у тексті.

 

Після цитати ставляться квадратні дужки, усередині яких поміщають через крапку з комою (або просто кому) цифри, які відповідно позначають:  

номер цитованого джерела загалом бібліографічному списку до роботи;  

номер сторінки, з якої узята цитата.

Наприклад,  [2; с. 23] або [2, 23] – обидва варіанти допустимі – це означає, що цитата узята з 23 сторінки другого в списку джерела. Іноді зустрічається така виноска типу [2 ІІ, 23] – цитата узята з 23 сторінки 2 тому другого в списку джерела.

Список використаних джерел наводиться з дотриманням певних вимог (див. додаток 4). Використані джерела в списку розміщуються в алфавітному порядку (див. додаток 5). У текстових посиланнях (виносках) зазначаються мовою оригіналу. Як правило, список використаних джерел розміщується в кінці дипломної роботи.

_____________________________

 

1) Кучеренко В. Р. Основи економічної кон’юнктури.: навч. посібник/ В. Г. Кучеренко, В. А. Карпов. – К.: Центр навч. літ., 2004. – С. 13.

 

Третій варіант: у квадратних дужках у тексті у формі переліку посилань.

У такому випадку перед «Списком використаної літератури» окремо розміщують перелік посилань. При цьому у квадратних дужках, дотримуючись цифрової послідовності, роблять посилання.

Наприклад, текст [1], далі текст [2], далі текст [2] і т. д.

У порядку посилань зазначають бібліографічний опис джерела із вказівкою на сторінку зазначеного тексту. Повний бібліографічний опис зазначається у списку використаної літератури.

У разі, якщо автор посилається двічі на одне і те саме джерело поспіль, зазначається:

наприклад, там само. – С. 13.

У разі, якщо автор посилається на джерело, яке згадувалось раніше, але за ним були інші посилання, зазначається:

наприклад, Чередниченко С. А. – Зазначена праця. – С. 16.

 

5. КЕРІВНИЦТВО КУРСОВОЮ РОБОТОЮ

 

Керівництво курсовою  роботою здійснює викладач відповідної кафедри. Основні форми керівництва включають попередні консультації, погодження плану курсової роботи, поточні консультації та перевірку курсової роботи.

Керівник до початку безпосереднього написання студентом курсової роботи повинен проконсультувати студента про вимоги, які ставляться до дипломних робіт, про методику їх написання, порядок подання до захисту; надати поради щодо бібліографії та рекомендації щодо використання в курсовій роботі матеріалів судової практики.

При ознайомленні із запропонованим студентом планом курсової роботи керівник дає оцінку плану роботи, формулює зауваження та пропозиції щодо плану і обговорює їх із студентом, дає рекомендації щодо опрацювання необхідних джерел.

Поточні консультації проводяться під час безпосереднього написання курсової роботи.

При поданні студентом закінченої курсової  роботи керівник може повернути роботу на доопрацювання, якщо ця робота має суттєві недоліки змістовного чи редакційного характеру.

 

6. РЕЦЕНЗУВАННЯ ТА ЗАХИСТ КУРСОВИХ  РОБІТ

 

Після подання студентом остаточного варіанта курсової роботи науковий керівник пише офіційний відгук на нього. Відгук наукового керівника, його виступ на захисті курсової роботи є необхідними елементами її творчого та критичного обговорення, гарантом виконання встановлених вимог та об'єктивності оцінки. Зміст такого відгуку залежить від конкретних висновків, які керівник зробив після перевірки остаточного варіанта курсової роботи.

Якщо поданий варіант, на думку наукового керівника, повністю відповідає вимогам, що ставляться до курсової роботи у вузі, керівник у загальній формі відзначає це у відгуку і робить висновок про можливість допуску його до захисту.

Якщо поданий варіант, на думку наукового керівника, в основному відповідає вимогам, що ставляться до курсової роботи у вузі, він відзначає це у відгуку. Одночасно керівник може навести конкретні недоліки поданого варіанта роботи, а також зазначити, які його зауваження не були враховані студентом. У кінці відгуку він робить висновок про можливість допуску поданого варіанта роботи до захисту.

У разі, коли поданий варіант, на думку наукового керівника, в цілому не відповідає вимогам, що ставляться до курсової роботи у вузі, він відзначає це у відгуку. Одночасно керівник зобов’язаний навести найбільш істотні недоліки поданого варіанта, а також зазначити, які його зауваження не були враховані студентом. У кінці відгуку він робить висновок про неможливість допуску поданого варіанта курсової роботи до захисту.

Відгук наукового керівника роботи пишеться в довільній формі із зазначенням:

­ рівня підготовки студента за цією навчальною дисципліною або до наукової діяльності чи виконання професійних функцій за спеціалізацією юридичної діяльності;

­ ступеня самостійності у виконанні роботи;

­ новизни поставлених наукових, навчальних та практичних питань, оригінальності шляхів їх вирішення;

­ вміння використовувати нормативно-правові акти та правозастосовні рішення, наукову та навчально-методичну літературу;

­ ступеня оволодіння методами дослідження;

­ повноти і якості розроблення теми;

­ логічності, послідовності, аргументованості, літературної грамотності викладання матеріалу;

­ відповідності вимогам державного стандарту освіти;

­ можливості практичного застосування висновків, рекомендацій роботи;

­ висновку про відповідність вимогам та оцінки роботи за чотирибальною системою: “відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”.

Наявність відгуку на курсову роботу є необхідною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                           

 

Додаток А

(довідковий)

 

       Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Юридичний факультет

Кафедра адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки

 

П. І. П/б. студента (повністю)

 

Курсова робота

з дисципліни

на тему

 

____ курс____ група

Науковий керівник:

(науковий ступінь, П. І. П/б.)

 

 

Робота подана                       Робота допущена                          Робота захищена з                 

на кафедру                        до захисту                                      оцінкою________  «___»____20__р.    _______________                  «___»____20___ р

                                            Науковий керівник                                   Голова комісії:

                                   «___»______20__р.                                ______________

                                 (П. І. П/б.)

                             Члени комісії:

                              ______________

                                  (П. І. П/б.)

                             ______________

                                                                                                         (П. І. П/б.)

                                                                                                       ______________

                                                                                                             (П. І. П/б.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суми 20_                          

    Додаток Б

(довідковий)

                 (для заочної форми навчання)

 

Сумський державний університет

Кафедра _________________________ (назва кафедри)

Дисципліна ____________________________ (назва дисципліни)

Рецензія

на курсовий проект (роботу) ___________________________

(назва роботи)

реєстраційний номер роботи _________

студент  _________________________________групи_______________

 

Вимоги до роботи	Відповідність вимогам (позначати необхідне)
	достатня відповідність	часткова відповідність	невідпо-відність
Відповідність роботи темі
Повнота розкриття теми
Якість оформлення
Правильність оформлення
Правильність оформлення таблиць та рисунків
4.  Якість роботи
4.1.  Наявність коментарів до основних теоретичних понять теми
4.2.  Наявність висновків з окремих пунктів плану роботи
Загальний висновок з роботи
Робота зараховується (допускається до захисту)
Робота зараховується з доопрацюванням зауважень наукового керівника
Робота не зараховується
Повторний висновок для не зарахованих робіт
Робота зараховується (допускається до захисту)
2. Робота не зараховується

 

Керівник (підпис )___________________________________________(посада П. І. П/б.)

Додаток В

(довідковий)

             (для денної форми навчання)

 

Рецензія на курсову роботу

З дисципліни :_____________________________________

На тему:___________________________________________

П. І. П/б (студента): ________________________________

Група__________________ Курс______________________

Дата отримання курсової роботи «____»_____20__року.

Зміст рецензії

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Рецензент

____________            ______________          _____________

(Дата)                           (підпис)              …..       (П. І. П/б)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Г

(довідковий)

 

ЗМІСТ

 

 

С.

 

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………..……………………...…..4

 

ВСТУП…………………………………………………………………….………...….5.

РОЗДІЛ І. ТАЄМНИЦЯ ОСОБИСТОГО ЖИТТЯ ЛЮДИНИ ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ……………..……….………9

1.1. Дослідження таємниці особистого життя людини у науковій літературі………………………………………………………………………...…......9

1.2. Міжнародно-правове і національне регулювання відносин, що виникають із приводу обігу інформації про особисте життя людини…………………….…..….19

РОЗДІЛ ІІ. СУТНІСТЬ ТАЄМНИЦІ ОСОБИСТОГО ЖИТТЯ ЛЮДИНИ ТА ЇЇ ІНФОРМАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ГАРАНТІЙ…………………………….......29

2.1. Поняття та зміст таємниці особистого життя людини……………………...…29

2.2. Правові засоби охорони таємниці особистого життя людини……………......38

2.3. Поняття і класифікація інформаційно-правових гарантій таємниці особистого життя людини……………………………………………………….…………...……45

РОЗДІЛ ІІІ. УДОСКОНАЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ГАРАНТІЙ ТАЄМНИЦІ ОСОБИСТОГО ЖИТТЯ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ……………………………………………………………………….….…56

3.1. Удосконалення інформаційно-правових гарантій таємниці особистого життя людини в Україні………………………………………………………………......…56

3.2. Гарантії таємниці особистого життя людини (на прикладі Сумської області)……………………………………………………………………...………...67

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..………...77

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….……………...80

 

Додаток Д

(довідковий)

 

Приклади оформлення бібліографічного опису у списках літератури при написанні курсових робіт

 

Книги

 

Один автор

Дмитренко I. А. Екологічне право України : підручник для вищих навч. закладів / Іван Адамович Дмитренко. – 2–е вид., перероб. та доп. – М. : Юрінком Інтер, 2001. – 351 с.

 

Заіка Ю. О. Українське цивільне право : навч. посібник / Юрій Олександрович Заіка. – К. : Правова єдність, 2008. – 367 с.

Селецький С. І. Кримінальне право України. Особлива частина: навч. посібник для студ. вузів / Станіслав Іванович Селецький. – К. : Центр учбової літ., 2008. – 495 с.

 

Два автори

Высоцкий А. Ф. Черноморско–Азовский бассейн: правовые вопросы использования пространств и ресурсов / А. Ф. Высоцкий, В. П. Цемко. – К. : Наук. думка, 1991. – 252 с.

 

Ромовська 3. В. Сімейне законодавство України / 3. В. Ромовська,               Ю. В. Черняк. – К. : Прецедент, 2006. – 93 с. – (Юрид. б–ка. Б–ка адвоката).

Гриценко В. И. Дистанционное обучение: теория и практика /                        В. И. Гриценко, В. В. Колос. – К. : Наук. думка, 2004. – 375 с.

 

Три автори

Баб'як О. С. Екологічне право України : навч. посібник для вузів / Олексій Степанович Баб'як, Петро Дмитрович Біленчук, Юрій Онисимович Чирва . – К . : Атіка, 2000. – 216 с.

 

Понікаров В. Д. Цивільне право : навч. посібник для студ. вузів /                   В. Д. Понікаров, С. М. Попова, Д. В. Назаренко. –К. : Центр учб. літ., 2007. – 196 с.

 

Чотири, п'ять і більше авторів

Криміналістика  : підручник для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / Василь Миколайович Глібко, Анатолій Леонідович Дудніков, Володимир Андрійович Журавель та ін ; за ред. Валерія Юрійовича Шепітька ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – К. : Ін Юре, 2001. – 682 с.

 

Екологічне право. Особлива частина : підручник : повний акад. курс для студ. юрид. вузів та фак. / В. І. Андрейцев, Г. І. Балюк, А. Г. Бобкова та ін ; за ред. Володимира Івановича Андрейцева ; Київ. нац. ун–т ім. Т. Шевченка, НАН України. – К. : Істина, 2001. – 543 с.

 

Матеріали конференцій

Економіка, менеджмент, освіта в системі реформування агропромислового комплексу : матеріали Всеукр. конф. молодих учених–аграрників [«Молодь України і аграрна реформа»], (11–13 жовт. 2000 р., Харків) / М–во аграр. політики, Харк. держ. аграр. ун–т ім. В. В. Докучаєва. – X., 2000.

– 167 с.

 

Ризикологія в економіці та підприємництві : зб. наук. праць за матеріалами міжнар. наук.–практ. конф., 27–28 берез. 2001 р. / М–во освіти і науки України, Держ. податк. адміністрація України та ін. – К. : КНЕУ, 2001. –   452 с.

 

Законодавчі та нормативні документи

Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96–ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=254%             EA %2F96–%E2%F0.

 

Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі [Електронний ресурс]: постанова Верховної Ради України від 13.03.1992 р. № 2200–XII // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 25. – С. 355. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?code=2200–12.

 

Про сільськогосподарську кооперацію [Електронний ресурс] : Закон України від 17.07.1997 р. № 469/97–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 39. – С. 261. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1086.488.7&nobreak=1.

 

Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні [Електронний ресурс] : Закон України від 16.07.1999 р. № 996–XIV. – (Законодавство України). – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/ main. cgi? nreg=996–14.

 

Словники

Борейко В. Е. Словарь по гуманитарной экологии / Владимир Евгеньевич Борейко и Николай Владимирович Морохин ; Киев. эколого–культурный центр . – К. : Киев. эколого–культурный центр, 2001. – 94 с. – (Природоохранная пропаганда).

 

Тимошенко 3. І. Болонський процес в дії : словник–довідник основн. термінів і понять з орг. навч. процесу у вищ. навч. закладах /                          3. І. Тимошенко, О. І. Тимошенко. – К. : Європ. ун–т, 2007. – 57 с.

 

Європейський Союз : словник–довідник / ред.–упоряд. М. Марченко. – 2–е вид., оновл. – К. : К.І.С., 2006. – 138 с.

 

 Стандарти

Графічні символи, що їх використовують на устаткуванні. Покажчик та огляд (І5О 7000:2004, ЮТ) : ДСТУ ІЗО 7000:2004. – [Чинний від 2006–01–01]. – К. : Держспоживстандарт України, 2006. – IV, 231 с. – (Національний стандарт України).

 

Якість води. Словник термінів : ДСТУ ІЗО 6107–1:2004 – ДСТУ ІЗО 6107­9:2004. – [Чинний від 2005–04–01]. – К. : Держспоживстандарт України, 2006. – 181 с. – (Національні стандарти України).

 

 Дисертації

Чернов К. В. Организация и деятельность сельськохозяйственных кооперативов Испании: правовые проблемы : [Электронный ресурс] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / Чернов Кирилл Валерьевич. – М., 2006. – 288 с. – Режим доступу к дис.: http://www.dslib.ru/zem–pravo/chernov.html.

 

Бабаєв В. Ю. Державне регулювання розвитку обслуговуючої кооперації в аграрній сфері: дис. … кандидата наук з державного управління : 25.00.02 / Бабаєв Валерій Юрійович. – Х., 2007. – 222 с.

 

Автореферати дисертацій

Нгуен Ші Данг. Моделювання і прогнозування макроекономічних

показників у системі підтримки прийняття рішень управління державними фінансами : автореф. дис. ... канд. техн. наук : 05.13.06 / Нгуен Ші Данг. – К., 2007. – 20 с.

 

Електронні ресурси

Швец В. Н. Кооператив как особая организационно-правовая форма юридического лица [Электронный ресурс] / В. Н. Швец // Представительная власть. – 2007. – № 3(76). – Режим доступа : http://www.pvlast.ru/ archive/ index.388.php.

 

Пантелеймоненко А. О. Неприбуткова природа кооперативних організацій [Електронний ресурс] / А. О. Пантелеймоненко // Українська кооперація. – 2009. – № 2. – Режим доступу до журн. : http://www.ukrcoop-journal.com.ua.

 

Нерсесянц В. С. Философия права: история и современность [Електронный ресурс] / В. С. Нерсесянц,  Д. А. Керимов; [пер. с немецкого Б. Г. Столпнера и  М. И. Левиной]. – М. : Мысль, 1990. – 152 с. – Режим доступа : http://www.i-u.ru/biblio/archive/nersesyans_low_philosofy/.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Е

(довідковий)

 

Приклад оформлення списку використаної літератури

 

1. Бабаєв В. Ю. Державне регулювання розвитку обслуговуючої кооперації в аграрній сфері: дис. … кандидата наук з державного управління : 25.00.02 / Бабаєв Валерій Юрійович. – Х., 2007. – 222 с.
2. Борейко В. Е. Словарь по гуманитарной экологии / Владимир Евгеньевич Борейко и Николай Владимирович Морохин ; Киев. эколого–культурный центр . – К. : Киев. эколого–культурный центр, 2001. – 94 с. – (Природоохранная пропаганда).
3. Высоцкий А. Ф. Черноморско–Азовский бассейн: правовые вопросы использования пространств и ресурсов / А. Ф. Высоцкий, В. П. Цемко. – К. : Наук. думка, 1991. – 252 с.
4. Дмитренко I. А. Екологічне право України : підручник для вищих навч. закладів / Іван Адамович Дмитренко. – 2–е вид., перероб. та доп. – М. : Юрінком Інтер, 2001. – 351 с.
5. Екологічне право. Особлива частина : підручник : повний акад. курс для студ. юрид. вузів та фак. / В. І. Андрейцев, Г. І. Балюк, А. Г. Бобкова [та ін.] ; за ред. Володимира Івановича Андрейцева ; Київ. нац. ун–т ім. Т. Шевченка, НАН України. – К. : Істина, 2001. – 543 с.
6. Економіка, менеджмент, освіта в системі реформування агропромислового комплексу: матеріали Всеукр. конф. молодих учених–аграрників [«Молодь України і аграрна реформа»], (11–13 жовт. 2000 р., Харків) / М–во аграр. політики, Харк. держ. аграр. ун–т ім. В. В. Докучаєва. – X., 2000. – 167 с.
7. Заіка Ю. О. Українське цивільне право : навч. посібник / Юрій Олександрович Заіка. – К. : Правова єдність, 2008. – 367 с.
8. Селецький С. І. Кримінальне право України. Особлива частина : навч. посібник для студ. вузів / Станіслав Іванович Селецький. – К. : Центр учбової літ., 2008. – 495 с.
9. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96–ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=254%             EA %2F96–%E2%F0.
10. Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі [Електронний ресурс] : постанова Верховної Ради України від 13.03.1992 р. № 2200–XII // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 25. – С. 355. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?code=2200–12.

 

 

 

                                                                                                            

 

 

КОРОТКИЙ ОПИС ТЕМ КУРСОВИХ РОБІТ

         Тема 1. Роль поширення інформації для розвитку суспільства, становлення інститутів держави та права.

         Актуальність теми: зумовлена потребою дослідження суспільства нового типу, яке протягом останніх десятиліть все частіше характеризують як інформаційне суспільство. Розвиток інформації має важливе значення на даний час, бо інформація рухає життя, а з останнім швидким розвитком суспільства стрімко розвивається й інформація.

Ключові поняття: інформація, інформаційне право, суспільство, держава, право, інформаційне суспільство.

 

        Тема 2. Місце та перспективи України в інформаційному суспільстві.

        Актуальність теми: у наш час концепція і термінологія «інформаційного суспільства» набули значного поширення в Україні вслід за її поширенням у світі з тими ж, характерними для світу, протиріччями та неясностями у їх застосуванні. Для України, яка все ще перебуває в стані цивілізаційної невизначеності, інформаційне суспільство, на жаль, багато в чому залишається популярним гаслом із лексикону європейських декларацій, ніж реальною практикою», тому й потребує ретельного дослідження.

       Ключові поняття: інформація, інформаційне суспільство, інформаційні технології, глобальний інформаційний простір, індустріальне суспільство, інформаційно – комунікаційні технології.

 

        Тема 3. Інформаційний суверенітет України.

        Актуальність теми: тема роботи є актуальною, бо охоплює інформацію у взаємодії із державою, та її органами. Так, як держава виступає основним регулятором правовідносин у інформаційній сфері шляхом формування та здійснення національної інформаційної політики відповідно до законодавчих актів, тому й потребує більш досконалого вивчення та вдосконалення з законодавчої точки зору.

      Ключові поняття: інформаційний суверенітет, інформаційна безпека, ідентифікація в інформаційних відносинах, інформаційна інфраструктура, інформаційна система, інформаційне середовище, інформаційні послуги, інформаційні процеси.

 

Тема 4. Україна у міжнародній інформаційній сфері: співробітництво з державами та міжнародними організаціями.

Актуальність теми: міжнародна інформаційна діяльність полягає у забезпеченні громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій офіційною документованою або публічно оголошуваною інформацією про зовнішньополітичну діяльність України, про події та явища в інших країнах, а також у цілеспрямованому поширенні за межами України державними органами й об'єднаннями громадян, засобами масової інформації та громадянами всебічної інформації про Україну. Тема досить актуальна, бо взаємозв’язок із міжнародною сферою дуже тісний та постійний.

          Ключові поняття  : інформаційна сфера, інформаційні відносини, міжнародне співробітництво, національний інформаційний центр, Міжнародний союз електрозв’язку (МСЕ).

 

Тема 5. Україна як суб’єкт інформаційної діяльності.

       Актуальність: основними напрямами інформаційної діяльності є політичний, економічний, соціальний, духовний, екологічний, науково-технічний, міжнародний. А Україна як держава зобов’язана постійно дбати про своєчасне створення, належне функціонування і розвиток інформаційних систем. Україна  гарантує свободу інформаційної діяльності в цих напрямах всім громадянам та юридичним особам в межах їх прав і свобод, функцій і повноважень. Ось чому   ця тема є досить актуальною, бо держава виступає як основний гарант та захисник інформаційної діяльності.

Ключові поняття: інформаційна діяльність, наукова (аналітико-синтетична) обробка документів, технічна обробка документів, комп’ютерна обробка документів, інформаційні агентства.

     

Тема 6. Джерела інформаційного права.

        Актуальність: якщо виходити із самого поняття, то призначенням джерел інформаційного права є  впорядкування інформаційного права, надання йому властивості  державно - владного характеру. Саме ці функції і є важливими в цьому дослідженні.

Ключові поняття: форма інформаційного права, внутрішня форма, зовнішня форма, джерела інформаційного права, інформаційно – правовий прецендент, інформаційно – правовий договір, інформаційно – правовий акт.

    

Тема 7. Інформаційно – правові норми конституції України.

         Актуальність: Конституція України є головним законом України, який закріплює основні інформаційні права та свободи, встановлює права та обов’язки суб’єктів інформаційних відносин з приводу створення та поширення інформації певного виду, а також встановлює обмеження в обігу інформації  в державі та суспільстві, тому має надзвичайно важливе значення в становленні інформаційних відносин.

         Ключові поняття: інформаційно – правові норми, імперативні норми, диспозитивні норми,  норми- принципи, норми – декларації, норми – заборони, матеріальні норми, процесуальні норми.

   

 Тема 8. Розвиток інформаційного законодавства: сучасний стан та перспективи.

     Актуальність: нині в Україні утворюються багато нових нормативних актів, які суттєво змінюють характер та основні принципи правового  регулювання інформаційних правовідносин. Актуальним є питання вдосконалення українського інформаційного законодавства, приведення його до загальної кодифікації.

Ключові поняття:  інформаційне законодавство, загальна кодифікація, інформаційно – психологічна безпека, інформаційно-психологічний вплив, національно-інформаційний простір.

 

Тема 9. Природа норм інформаційного права та їх місце у законодавстві.

         Актуальність: проблема галузевої приналежності інформаційного права уже достатньо довгий час є дискусійною, проте все ще не знаходить свого однозначного вирішення. Складна природа інформаційного права зумовлює різнобічне трактування сутності та дозволяє характеризувати її у контексті декількох елементів правової системи.

Ключові поняття: інформація, інформаційне  право, галузь права, галузь законодавства, норма права, нормативно-правові акти.

       

         Тема 10. Сутність інформаційних правовідносин.                          

Актуальність: тема є актуальною, бо в будь-якій сфері права правовідносини стоять на першому місці так як є складовими будь-якої системи права. А інформаційні правовідносини виникають з приводу одержання, використання, поширення, зберігання та/або захисту інформації, необхідних для реалізації прав, свобод та законних інтересів їх учасників.

Ключові поняття: інформаційні правовідносини,  інформаційна діяльність, створення інформації, збирання інформації, одержання інформації, зберігання інформації, використання інформації, поширення інформації, охорона інформації, захист інформації.

    

         Тема 11. Специфіка регулювання інформаційних правовідносин приватно - правового характеру.

          Актуальність: значний прогрес у розвитку інформаційних технологій, їх повсюдне запровадження, пов’язане із збільшенням обсягів і напрямів використання інформації призвело до можливості збирання, зберігання і обробки інформації щодо фізичної особи, яка є повноцінним суб’єктом приватноправових відносин. І це цілком розумно, адже вступ до правових відносин певного кола осіб між собою передбачає взаємний обмін інформацією особистого характеру або, як ще кажуть в праві, «персональними даними».

    Ключові поняття: персональні дані, інформаційні правовідносини, приватно - правові відносини.

 

Тема 12. Держава як суб’єкт інформаційних правовідносин.                 Актуальність: тема роботи є актуальною, бо держава є специфічним суб'єктом інформаційних правовідносин, оскільки встановлює нормативний грунт для існування останніх, а також відповідну інформаційну політику. Що є дуже важливим та про що варто наголосити, що державну інформаційну політику розробляють і здійснюють органи державної влади загальної компетенції, а також відповідні органи спеціальної компетенції, які також виступають суб'єктами інформаційних відносин.                                                                               

Ключові поняття: державна інформаційна політика, автори (творці, виробники) інформації, споживачі інформації, поширювачі інформації, зберігачі (охоронці) інформації.

  

         Тема 13. Права та обов’язки суб’єктів інформаційних правовідносин.

Актульність: суб’єкти інформаційних відносин як і будь-які інші наділені правами та обов’язками. У цих відносинах вони мають специфічне значення. Тому що стосуються не лише одного суб’єкта, а мають відношення й до інших. Вони взаємодіють з органами влади, що мають відношення до інформації. Тому чітко визначаються в чинному законодавстві.

Ключові поняття: права суб’єктів інформаційних правовідносин, обов’язки суб’єктів інформаційних правовідносин.

 

Тема 14. Відповідальність суб’єктів інформаційних правовідносин.

Актуальність: інформаційні відносини останнім часом набувають все більшого розвитку при чому у всіх сферах життя, яке пов’язане з використанням, одержанням, поширенням та ін. інформації. Відповідальність суб’єктів інформаційних правовідносин може бути  цивільно-правовою, адміністративною та кримінальною.

Ключові поняття: відповідальність суб’єктів, суб’єкти інформаційних правовідносин, дисциплінарна відповідальність суб’єктів інформаційних правовідносин, цивільно-правова відповідальність суб’єктів інформаційних правовідносин, адміністративна відповідальність суб’єктів інформаційних правовідносин, кримінальна відповідальність суб’єктів інформаційних правовідносин.

 

Тема 15. Межі інформаційних прав людини.

Актуальність: у цій темі мова йде про термінологічні проблеми визначення меж інформаційних прав людини. Законодавство різних країн, думки науковців не дійшли одностайного розуміння, які ж права і свободи входять до комплексу інформаційних. Навіть система правочинів, яка відповідає конкретному праву, має різний зміст у різних країнах. Ось чому ця тема потребує розгляду.

Ключові поняття: свобода інформації, інформації комерційного характеру, свобода слова або свобода вираження поглядів, свобода преси й інших засобів масової інформації, права на отримання інформації, яка має суспільне значення.

 

Тема 16. Фізична особа як суб’єкт інформаційної діяльності.

Актуальність: ефективне проведення інформаційної діяльності передбачає розуміння кінцевого результату діяльності (мети діяльності), і однією з таких умов є наявність суб'єкта — того, хто її виконує (суб'єкта інформаційної діяльності). Фізична особа, як суб’єкт інформаційної діяльності відіграє важливу роль у поширенні інформації у просторі, саме це зумовлює актуальність цієї теми.

Ключові поняття: суб’єкт інформаційної діяльності, фізична особа, інформаційна діяльність.

 

Тема 17. Основні елементи інформаційних правовідносин.

Актуальність: на сьогодні в доктрині права існує низка концепцій і думок щодо поняття та видів суб’єктів інформаційних правовідносин, а також розуміння складу їхніх об’єктів. Інформаційні правовідносини, що розглядаються як система, являють собою складне явище, складаються з різних елементів та структурних зв'язків між ними. Виходячи зі змісту загальної теорії права,  як елементи правовідносин виділяють учасників (суб'єктів), об'єкт та зміст правовідносин. Так як без даних елементів не може існувати будь-яке право, то тема підлягає обов’язковому ретельному вивченню та дослідженню.

Ключові поняття: автори (творці, виробники) інформації, споживачі інформації, поширювачі інформації, зберігачі (охоронці) інформації, державна інформаційна політика, інформаційна послуга.

       

 Тема 18. Інформація як об’єкт інформаційних правовідносин.

Актуальність: розроблення концепції розвитку інформаційного суспільства сприяє збільшення соціальної значущості інформації як об’єкта інформаційних правовідносин, зростанню потреб у її оперативному отриманні за допомогою новітніх технічних засобів комунікації і для нетрадиційних носіїв інформації, та для детального вивчення інформації як об’єкта.

Ключові поняття: інформація,  документована інформація, інформаційна річ, інформаційні ресурси, інформаційні системи, аудіовізуальні матеріали, рекламні продукти, тиражі періодичних видань.

 

         Тема 19. Бази даних як об’єкт інформаційних правовідносин.

Актуальність: база даних — це засіб збирання й впорядкування даних. Бази даних можуть містити відомості про людей, товари, замовлення тощо. Електронні бази даних є основними джерелами інформації  довідково-енциклопедичного характеру, тому вони в першу чергу несуть важливий характер для отримання певної інформації суб’єктами  інформаційного права, та потребують детального розгляду.

 Ключові поняття: об’єкт інформаційних правовідносин, бази даних, джерела інформації  довідково-енциклопедичного характеру.

 

Тема 20. Інформація з обмеженим доступом.

Актуальність: інформація з обмеженим доступом як правовий феномен у вітчизняній інформаційній доктрині є доволі новим і не розробленим достатньою мірою. Незважаючи на певну кількість розвідок, присвячених праву на доступ до інформації та інформацію з обмеженим доступом, найбільш дискусійними залишаються ті, що спрямовані на формування категорійно-понятійного апарату, що й визначає актуальність цієї теми.

Ключові поняття: захист інформації з обмеженим доступом, інформація з обмеженим доступом, державна таємниця, службова таємниця, конфіденційна інформація.

 

Тема 21. Доступ до інформації: порядок та особливості.

 Актуальність: актуальність питання про правове регулювання порядку доступу до інформації, а особливо способи забезпечення доступу до інформації є нагальною потребою розвитку сучасного громадянського суспільства в Україні. Сукупність способів забезпечення доступу до інформації, що визначені ст. 5 ЗУ “Про доступ до публічної інформації”, потребують ґрунтовного наукового дослідження.

Ключові поняття: доступ до інформації, способи забезпечення доступу до інформації, систематичне й оперативне оприлюднення інформації, офіційні друковані видання, офіційні веб-сайти, запити на інформацію.

 

Тема 22. Правове регулювання обігу конфіденційної інформації.

Актуальність: сьогодні в Україні відбувається активний процес розвитку ринку цінних паперів. Для успішного його функціонування, крім стабільних економічних відносин, розвиненої нормативної бази і кваліфікованих фахівців, необхідне глибоке теоретичне обґрунтування його механізмів та інструментів. Проблематика та актуальність правового регулювання обігу конфіденційної інформації на фондовому ринку України має комплексний міжгалузевий характер: вона стосується як норм інформаційного права, так і норм конституційної, адміністративної, цивільної, господарської галузей права.

        Ключові поняття: конфіденційна  інформація, фондовий ринок, правове регулювання ринку цінних паперів.

 

Тема 23. Система захисту інформації з обмеженим доступом.

Актуальність: постійне зростання ролі інформації – одна з головних тенденцій у сучасному світі. Тому зростання обсягів інформації суттєво вплинуло на телекомунікаційні мережі її обміну. Широкий розвиток корпоративних мереж, інтеграція їх з інформаційними системами загального користування крім переваг породжує нові загрози безпеки інформації. Інформація, що має певну цінність, потребує захисту як від звичайного користувача, так і від навмисного несанкціонованого доступу.

Ключові поняття: корпоративні мережі, телекомунікаційні мережі вузлів, портал з інформаційної безпеки, комп'ютерні злочини.

 

Тема 24. Правові засади охорони державної таємниці в Україні.

Актуальність: сучасна доба характеризується прагненням світу в тому числі й України, як держави, до відкритості економічних, культурних, наукових зв’язків на основі новітніх інформаційно-комунікаційних технологій. За таких умов дедалі більше зростає значення інформації, що становить державну таємницю. В усі часи найважливішим завданням держави була охорона державної таємниці. В інтересах охорони державних таємниць в Україні встановлена загальнодержавна система організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативних заходів, спрямованих на запобігання захисту. Розгляд її організаційно-правових засад можливий у науково-практичному аспекті з урахуванням закономірності та положень науки соціального управління.

Ключові поняття: державна таємниця в Україні, захист інформації з обмеженим доступом, система державної таємниці.

 

Тема 25. Правові засади охорони комерційної таємниці в Україні.

Актуальність: актуальність цієї теми зумовлена тим, що стан інформаційної безпеки  значною мірою залежить від упровадження в організації режиму комерційної таємниці, тобто вживання правових, організаційних, технічних та інших заходів щодо охорони конфіденційності інформації. Проблема захисту комерційної таємниці має багато аспектів, серед яких найважливішими є визначення правового положення комерційної таємниці, юридичне закріплення права на комерційну таємницю та створення правових гарантій реалізації цього права, регулювання відносин, які виникають у сфері обігу комерційної таємниці.

Ключові поняття: комерційна таємниця в Україні, захист комерційної таємниці, цивільно-правовий, кримінально-правовий, адміністративно-правовий та господарсько-правовий засоби правового захисту комерційної таємниці як об’єкта інтелектуальної власності.

 

Тема 26. Правові засади охорони банківської таємниці в Україні.

Актуальність: актуальність цієї теми зумовлена необхідністю вдосконалення правової основи захисту інформації з обмеженим доступом, зокрема банківської таємниці, в умовах зловживання широкими повноваженнями владних структур щодо отримання інформації.

Діюче законодавство про банки та банківську діяльність надає фінансовим, податковим, антимонопольним та правоохоронним органам достатньо широкі можливості для отримання інформації, що становить банківську таємницю. Однак, правам зазначених державних органів на отримання, накопичення та використання такої інформації протистоїть право клієнтів та власне банків вимагати її збереження. У зв’язку з цим потрібно визнати нагальною потребою сучасності введення в законодавство про банки і банківську діяльність норми, яка визначає склад інформації, що становить банківську таємницю, та режим її охорони.

Ключові поняття: банківська таємниця в Україні, охорона банківської таємниці, правова відповідальність, розголошення банківської інформації.

 

Тема 27. Правовий статус осіб, що мають доступ до таємної інформації.

Актуальність: таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується, доступна уповноваженому колу осіб, які мають певний правовий статус та наділені особливими обов’язками. Проблематика цього питання полягає в забезпеченні осіб, які володіють доступом до таємної інформації всіма правами та гарантіями  щодо її захисту. Це питання не досконало закріплено в чинному законодавстві, що і зумовлює актуальність цієї теми.

Ключові поняття: правовий статус, таємна інформація, правовий статус.

 

Тема 28. Правові засади існування інформаційного ринку в Україні.

Актуальність: інформаційний ринок виходить у нинішніх умовах на перший план, бо є одним із джерел постачання найважливіших ресурсів для сучасного етапу розвитку економіки - інформаційних, а також інформаційних продуктів, послуг та комунікацій для роботи з ними. Україна повинна розвивати внутрішній інформаційний ринок, що дозволить послабити залежність від експорту та посилити стабільність розвитку економіки, а сильна внутрішня конкуренція активізуватиме діяльність суб'єктів інформаційного ринку.

Ключові поняття: інформаційний ринок, інформаційний простір, інформаційний ринок України в умовах євроінтеграції, світовий ринок інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).

 

Тема 29. Інформаційні послуги: сутність та правове регулювання.

Актуальність: інформаційні послуги (англ. Information services)  — послуги, орієнтовані на задоволення інформаційних потреб користувачів шляхом надання певної інформації. Тема є достатньо важливою для розгляду так як будь-який інформаційний продукт можна та потрібно  поширювати в такі само способи, що й будь-який інший матеріальний продукт — а саме за допомогою інформаційних послуг.

     Ключові поняття: інформаційні послуги, інформаційні потреби, матеріальний продукт, інформаційний продукт.

 

Тема 30. Право власності на інформацію.

Актуальність: право власності на інформацію — сукупність правових норм, які регулюють відносини щодо володіння, користування і розпорядження інформацією. Інформація може бути об'єктом права власності як у повному обсязі, так і володіння, користування чи розпорядження нею окремо.

Ця тема має важливе значення бо стосується таких процесів, що регулюють повний механізм правових норм, щодо інформації.

Ключові поняття: право власності, володіння, користування, розпорядження, механізм правових норм.

 

Тема 31. Правове регулювання доступу до публічної інформації.

Актуальність: реалії інформаційного суспільства стають дедалі потужнішим чинником впливу на організацію суспільного життя в будь-якій країні. Відомо, що ступінь розвиненості демократії в суспільстві визначається тим, наскільки держава спроможна гарантувати та захищати громадянські, політичні, соціальні, економічні, культурні та інші права своїх громадян. Тому об’єктивні процеси розвитку Української держави висувають вимоги й до реформування інформаційного законодавства, створення дієвих правових механізмів реалізації норм, закріплених у Конституції України.

Ключові поняття: інформація, правове регулювання, доступ до інформації, публічна інформація, інформаційні гарантії, право на інформацію, доступ до інформації, інформаційне законодавство.

 

Тема 32. Державна політика в інформаційній сфері в Україні.

Актуальність : сьогодні Україна переходить від індустріального суспільства до інформаційного. На сучасному етапі інформаційна політика України здійснюється в умовах, коли концепція інформаційного суверенітету перебуває на стадії формування. Водночас інформаційна галузь належить до стратегічних інтересів будь-якої країни й потребує особливої уваги, тому на сьогодні дослідження теми державної політики є актуальним.

Ключові поняття: інформаційне суспільство; державна інформаційна політика; національний інформаційний простір; інформаційні ресурси.

 

Тема 33. Інформаційна безпека в Україні.

Актуальність: сучасні інформаційні технології дають змогу державам реалізувати власні інтереси без застосування військових сил, послабити або завдати значної шкоди безпеці конкурентної держави, яка не має дієвої системи захисту від негативних інформаційних впливів. Інформаційна безпека є невід’ємною складовою кожної із сфер національної безпеки.

Ключові поняття: інформаційна безпека, нормативно-правова база, світовий досвід, аналіз законодавства, міжнародне співробітництво, кіберзлочинність.

 

      Тема 34. Сутність та основні критерії міжнародного інформаційного права.

      Актуальність: дослідження наукової проблеми міжнародної інформаційної політики обумовлено прискореною еволюцією цивілізаційних процесів останньої чверті ХХ – початку ХХІ століття, глобалізацією комунікації, формуванням ідеології інформаційного суспільства, які вирішальним чином впливають на міжнародне середовище, радикально змінюють міжнародну політику, національні зовнішньо  і внутрішньополітичні доктрини, зумовлюють необхідність з'ясування пріоритетів та розроблення оптимальних програм у політичній, економічній, соціальній та культурній сферах міжнародного співробітництва. Інформаційна домінанта посилює ефект глобальної політики, визначає значущість країн у світовій ієрархії, виступає чинником міжнародних впливів, інструментом дипломатії та глобальної стратегії світового порядку.

      Ключові поняття: : цивілізаційні процеси, глобальна комунікація, інформаційне суспільство, моделі інформаціоналізму, міжнародні інформаційні відносини, міжнародна інформаційна політика, інфоінфраструктура, міжнародна інформаційна безпека, інформаційна економіка, мережева дипломатія, міжнародне інформаційне право, інфоетика, європейські інститути, інформаційна політика України.

 

     Тема 35. Міжнародна політика ООН у галузі інформації та комунікації.

      Актуальність:  інформаційні ресурси як стратегічна категорія міжнародних відносин визначають роль і місце кожної держави у світовій ієрархії, тому проблема міжнародного співробітництва в інформаційній сфері набуває глобального значення.

     Ключові поняття: міжнародні інформаційні відносини, урядові та неурядові міжнародні організації, інформаційна політика, інформаційна діяльність, інформаційне співробітництво, ООН.

 

Тема 36. Правове регулювання поширення інформації через космічні супутники.

Актуальність: бурхливий розвиток і вдосконалення технологій у сфері зв'язку протягом останніх сорока років називають телекомунікаційною революцією. Інформаційні послуги і технології виходять на міжнародний рівень, формується глобальна світова система телекомунікації. Факт переходу суспільства у нову фазу розвитку – інформаційне суспільство – стає безперечним. Це, в свою чергу, сприяє розгортанню процесу глобалізації завдяки зменшенню впливу культурних і мовних кордонів, інтенсифікації міжнародного співробітництва з вирішення широкого комплексу проблем як суто технічного, так і юридичного характеру, та реалізації амбіційних космічних проектів.

            Ключові поняття: телекомунікація, безпосереднє телевізійне мовлення, супутники зв’язку, міжнародне космічне право, міжнародно-правове регулювання, нормативно-правова база.

 

Тема 37. Інформаційні права та обов’язки людини і громадянина суспільства і держави.

Актуальність: актуальність обумовлюється  визначенням і поданням авторських пропозицій щодо удосконалення напрямів правового регулювання інформаційних прав і свобод людини та громадянина з урахуванням тенденцій глобалізації, трансформацією геополітичної конфігурації та зміни ролі держави як сучасної політико-територіальної організації громадянського суспільства.

          Ключові поняття: інформаційні права і свободи, право на інформацію, права і свободи в інформаційній сфері, конституційна реформа.

 

Тема 38. Особливості правового регулювання правовідносин з обігу персональних даних.

Актуальність: персональні дані як найбільш вразлива та важлива для людини інформація займають специфічне місце в системі суспільних відносин як в Україні, так і за кордоном. Стрімка розбудова інформаційного суспільства спонукає дедалі більше вчених-юристів вивчати юридичну природу та закономірності такого досить давнього міжнародно-правового засобу боротьби з порушенням прав людини, як захист її персональних даних. Саме концепція безпеки обігу персональних даних пропонується деякими правниками як найоптимальніше вирішення гуманітарних криз сьогодення.

Ключові поняття: інформація, інформаційне право, персональні дані, класифікація персональних даних, вразливі персональні дані, загальні персональні дані, спеціальні персональні дані.

 

 

Тема 39. Правовий захист персональних даних за міжнародними стандартами.

Актуальність: розвиток міжнародно-правової, економічної, фінансової, банківської, культурної, правоохоронної та інших форм співробітництва, що передбачає вільний рух інформаційних ресурсів щодо товарів, капіталів і послуг за умов використання інформаційно-комп'ютерних технологій та телекомунікаційних мереж, збільшення потоків персональних даних і підтримання суверенітету держави визначають об'єктивну необхідність захисту персональних даних.

Ключові поняття: інформація, інформаційне право, персональні дані, класифікація персональних даних, вразливі персональні дані, загальні персональні дані, спеціальні персональні дані.

 

Тема 40. Особливості правового регулювання правовідносин у сфері масової інформації.

Актуальність: принцип пріоритету прав і свобод людини та громадянина, у тому числі права на інформацію, має бути постулатом в інформаційному суспільстві та системоутворюючим чинником інформаційного законодавства України. Безперечно  держава має усвідомлювати, що засоби масової інформації постають найважливішим демократичним інститутом, який сприяє реалізації конституційних прав громадян на свободу думки і слова, права на інформацію. Водночас в умовах розвитку новітніх інформаційно-комунікаційних технологій головним принципом функціонування засобів масової інформації у правовій державі має бути свобода масової інформації, яка також є обов’язковим елементом режиму демократії й необхідною умовою забезпечення для індивідів та їх об’єднань політичного плюралізму і культурного різноманіття, надаючи суспільству можливість контролювати діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, політичних партій, формувати громадську думку тощо. 

Ключові поняття: суверенітет, інформація, інформаційне законодавство, інформаційний суверенітет, інформаційна безпека, свобода інформації, правове регулювання, масова інформація.

 

      Тема 41. Правовий статус журналіста.

      Актуальність: питання правової регламентації журналістської діяльності в Україні на сьогодні є дуже важливим. Загалом українське законодавство в галузі ЗМІ відповідає загальноприйнятим міжнародним правовим стандартам, конвенціям із прав людини. Втім це ще не гарантує реального захисту інтересів суспільства щодо отримання вільної та неупередженої інформації. Немає реальних важелів для регулювання мовної ситуації. Саме тому російськомовна преса в Україні становить переважну частину загального обсягу друкованих ЗМІ. Отже, тема має надзвичайну масу проблем, які стають нагальними в даний час та потребують вирішення.

        Ключові поняття: правовий статус, журналістика, ЗМІ, міжнародно  - правові стандарти, журналістська діяльність.

 

       Тема 42. Правове регулювання діяльності інформаційних агентств в Україні.

       Актуальність: інформаційні агентства - це зареєстровані як юридичні особи суб’єкти інформаційної діяльності, що діють з метою надання інформаційних послуг.

       Із розвитком інформаційного суспільства важливим є законодавче закріплення на державному рівні статусу інформаційних агентств та загальних засад їх діяльності для запобігання будь-яких посягань на безпеку та захист інформації, якою вони володіють.

      Ключові поняття: інформаційні агентства, правове регулювання, інформаційна безпека, інформація, послуги.

 

Тема 43. Правове регулювання діяльності засобів масової інформації в Україні.

Актуальність: оскільки проблема поширення недостовірної інформації залишається не вирішеною, актуальність питання щодо конституційно-правового

регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з використанням ЗМІ, не викликає сумнівів.

Ключові поняття: інформація, засіб масової інформації, Інтернет-ЗМІ, Інтернет-медіа, Інтернет-видання.

 

Тема 44. Відповідальність суб’єктів правовідносин у сфері масової інформації.

Актуальність: права громадян у сфері інформації у розвинутому суспільстві потребують особливого захисту передбаченого на сьогоднішній день різними галузями права зокрема адміністративного, цивільного, конституційного та іншими. Необхідність удосконалення правового регулювання у інформаційній сфері обумовлюється потребою в підвищені ефективності захисту інформаційних прав громадян і зокрема забезпечення реалізації передбаченого в Конституції України обов’язку держави захищати права громадян в інформаційній сфері.

Ключові поняття: інформаційні правопорушення, сутність інформаційних правопорушень, особливості і види інформаційних правопорушень, масова інформація, відповідальність.

 

Тема 45. Особливості правового регулювання правовідносин у сфері державної таємниці.

Актуальність: актуальність обумовлюється необхідністю удосконалення вітчизняного законодавства в сфері охорони державної таємниці, передусім за

допомогою вироблення єдиного погляду на питання визначення суттєвих понять: «таємниця»,«службова таємниця», «конфіденційна інформація», «інформація з обмеженим доступом» тощо, а також потребою в розробленні рекомендацій щодо

вживання заходів кримінально-правової відповідальності за розголошення державної таємниці та необхідністю теоретичного вивчення й обґрунтування цієї проблеми.

Ключові поняття: інформаційні відносини, інформація з обмеженим доступом, міжнародний досвід, охорона державної таємниці, таємниця.

 

Тема 46. Правове регулювання інформації в органах державної влади.

Актуальність: демократичні перетворення, що відбуваються в українському суспільстві, зумовлюють формування нових видів відносин між державою, громадянами та інститутами громадянського суспільства. Інформаційна відкритість органів державної влади, доступність адміністративних послуг для громадян стають основними пріоритетами підвищення ефективності діяльності державного апарату. Однак, для належного задоволення і захисту прав та інтересів громадян органи державної влади України зобов’язані здійснювати важливі державні функції, нерідко пов’язані з необхідністю отримання відповідної інформації, тобто інформаційної комунікації.

Ключові поняття:  державна влада, органи державної влади, інформація, інформаційне право, держава, інформаційні гарантії, інформаційні відносини.

 

Тема 47. Інформаційні служби органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні.

Актуальність:  розвиток інфраструктури та формування певних традицій державного управління в Україні і водночас наявність постійних змін у його змісті зумовлюють актуальність розроблення високоефективних методів інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень в органах державної влади.

Ключові поняття: державне управління, місцеве самоврядування, інформація, інформаційні служби.

 

Тема 48. Державне управління у сфері інформаційної діяльності.

Актуальність: питання формування інформаційної та аналітичної бази для прийняття управлінських рішень на державному рівні є особливо актуальним на сучасному етапі розвитку України.

 Ефективна та якісна система інформаційного-аналітичного забезпечення органів державної виконавчої влади є невід'ємною складовою професійного функціонування системи державного управління. Впровадження та всебічне використання сучасних інформаційних технологій в управлінській діяльності забезпечує інформаційно-аналітичну підтримку прийняття державних управлінських рішень на всіх рівнях, супроводжує інформаційну підтримку соціально-економічного розвитку держави та її окремих регіонів, забезпечує інформаційні потреби державних службовців та інших категорій громадян, створює умови для об'єктивного формування громадської думки щодо діяльності органів влади, а також послуг, які вони надають.

Ключові поняття: інформаційно-аналітичне забезпечення, інформаційно-аналітична діяльність, аналітика, інформаційне суспільство, інформація, інформаційне право.

 

Тема 49. Відповідальність посадових осіб за правопорушення у інформаційній  сфері.

Актуальність: реформування вітчизняного права здійснюється в умовах динамічного та інтенсивного процесу інформатизації суспільних відносин, становлення правової держави і громадянського суспільства. Розвиток інформаційних відносин та гуманізація  правового законодавства дали змогу переглянути соціальну роль  відповідальності в сфері забезпечення інформаційної безпеки як важливого правового інституту.

Ключові поняття: інформація, інформаційне право, відповідальність, правопорушення,  інформаційна безпека.

 

Тема 50. Особливості правового регулювання правовідносин у сфері інтелектуальної власності.

Актуальність: актуальність обумовлена проблемою правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності, висвітленню особливостей правової охорони на захисту окремих об’єктів інтелектуальної власності (зокрема, таких як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, зазначення походження товарів, об’єкти авторського права та суміжних прав тощо). Аналізується місце інтелектуальної діяльності, проблеми законодавчого забезпечення сфери інтелектуальної власності тощо. Значна увага приділена питанням захисту прав і законних інтересів власників прав на об’єкти інтелектуальної власності. 

Ключові поняття: інтелектуальна власність, інноваційна економіка, право інтелектуальної власності, інноваційні технології, кадри у сфері інтелектуальної власності.

 

Тема 51. Правове регулювання обігу інформації в Інтернет-мережі.

Актуальність: актуальність дослідження обумовлена необхідністю подальшого розвитку вітчизняної доктрини щодо правового регулювання інформаційних відносин та потребою у всебічному з’ясуванні можливостей юридичного впливу з боку держави на нове технологічне та людське середовище, яким є віртуальний простір, адже подальший поступальний рух України до соціальної правової держави залежить від матеріальної, технологічної та інформаційної оснащеності.

Ключові поняття: мережа „Internet”, право віртуального простору, суспільні відносини, що пов’язані з використанням мережі „Internet”, предмет, метод, цілі, принципи, типи правового регулювання, галузь права та правовий інститут, межі державного втручання у суспільне життя, джерела права віртуального простору, правовідносини, правозастосування.

 

 

Тема 52. Правовий статус учасників Інтернет-відносин.

Актуальність: важливою ознакою сучасних загальносвітових процесів є розбудова світового інформаційного суспільства. У цьому універсальному процесі розвитку інформаційного суспільства залишається нерозв’язаним одне з найважливіших питань – становлення міжнародно-правових засад регулювання відносин, пов’язаних із функціонуванням мережі Інтернет, а також дослідження сучасного стану і перспектив розвитку такого регулювання. Розроблення цієї теми насамперед необхідна для таких інститутів та галузей міжнародного права, як міжнародно-правове регулювання науково-технічної співпраці, міжнародне інформаційне право, право міжнародної безпеки, міжнародна боротьба зі злочинністю, право міжнародних організацій, захист прав людини, які останнім часом є досить актуальними для міжнародної спільноти.

Ключові поняття: мережа „Internet”, право віртуального простору, суспільні відносини, що пов’язані з використанням мережі „Internet”, предмет, метод, цілі, принципи, типи правового регулювання, галузь права та правовий інститут, межі державного втручання у суспільне життя, джерела права віртуального простору, правовідносини, правозастосування.

 

Тема 53. Правовий статус Інтернет-видань.

Актуальність: завдяки максимальній швидкості публікації нової інформації та доступу до неї, інтернет має велику перевагу перед іншими носіями інформації. Темп сучасного життя тяжіє саме до такого миттєвого отримання інформації та подолання бар’єрів у часі й просторі.

Ключові поняття: інформація, інформаційне право, авторське право, веб-сайти, Інтернет-ЗМІ, захист авторських прав.

 

Тема 54. Правове регулювання інформаційних відносин у сфері архівної справи.

Актуальність: архівна справа є важливою складовою інформаційної та культурної сфери життєдіяльності суспільства. Вона охоплює наукові, організаційні, правові, технологічні, економічні та інші питання, пов’язані з накопиченням, обліком, зберіганням архівних документів та використанням відомостей, що в них містяться. Архівні документи слугують підтвердженням самобутності народу і є свідченнями та фактами державотворення.

Ключові поняття: архівна справа, механізм адміністративно-правового регулювання, архівна система, система архівних установ, архівний документ, Національний архівний фонд, адміністративна відповідальність.

 

Тема 55. Правове регулювання інформаційних відносин у сфері бібліотечної справи.

Актуальність: актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю теоретичної розробки та практичного впровадження нових підходів щодо модернізації державного управління бібліотечною справою як одного з операційних напрямків реалізації державної гуманітарної політики, забезпечення інтеграції України у світовий інформаційний і культурний простори. Потреба в такій модернізації значною мірою викликана станом національної бібліотечної мережі, її інформаційних, матеріально-технічних і кадрових складових. Сучасна бібліотека є не тільки своєрідним індикатором культурного, наукового, освітнього розвитку країни та каталізатором інформаційних процесів, а й потужним комунікаційним центром, стабілізуючим соціальним фактором, що вирівнює інформаційні можливості різних категорій населення. Не менш важливу роль відіграє бібліотека у процесах побудови інформаційного суспільства.

Ключові поняття: бібліотечна справа, інформаційні ресурси бібліотек, електронна бібліотека, державна політика у бібліотечній справі, інформація, інформаційні відносини.

 

Тема 56. Правове регулювання інформаційних відносин у сфері екологічної інформації.

Актуальність: В умовах деградації навколишнього природного середовища, погіршення екологічних умов існування людини, виснаження природних ресурсів та порушення екологічного балансу особливого значення набувають саме правові засоби забезпечення законності в екологічній сфері. Складний стан довкілля віддзеркалює негативні, не завжди прогнозовані наслідки науково-технічного прогресу. Ускладнює ситуацію недостатня поінформованість громадян про свої права в екологічній сфері та можливості їх реалізації, а також досить часта відсутність доступу до екологічної інформації, яка б дала можливість об’єктивно оцінити ситуацію.

Ключові поняття: інформаційний простір в екологічній сфері, інформаційне екологічне забезпечення, державне управління в інформаційній екологічній сфері, конституційні екологічні права, інформаційна безпека.

 

Тема 57. Правове регулювання реклами.

Актуальність: сучасна реклама, яка вже давно вийшла за межі функцій тільки двигуна торгівлі, стала багатофункціональною. Зважаючи на те, що до відносин на рекламному ринку залучається потенційно необмежене коло суб'єктів, в тому числі широкі верстви населення, важко переоцінити значення адміністративно-правового регулювання зазначених відносин через встановлення нормативно-правового забезпечення та побудову адекватної системи регулювання та контролю рекламної діяльності.

Ключові поняття: інформація, рекламна діяльність, прихована реклама, неналежна реклама, преса, мас-медіа, закон, маніпуляція свідомістю, етичні та правові норми.

 

Тема 58. Безпека особи в інформаційному просторі.

Актуальність: на сучасному етапі розвитку глобального інформаційного суспільства, де кордони держав, з огляду на інформаційні потоки, робляться дещо умовними, а власні інформаційні потоки – всеохопними та безперервними, йдеться про одне з основних завдань державного утворення сучасності: підтримку та збереження балансу між дотриманням задекларованих демократичних принципів та збереженням власного інформаційного суверенітету.

Ключові поняття: інформаційне суспільство, пропаганда, “Доктрина інформаційної безпеки України”, інформаційна безпека особистості (суспільства, держави).

 

Тема 59. Захист суспільної моралі в інформаційних правовідносинах.

Актуальність: в умовах стрімкого розвитку процесів інформатизації і виникнення у зв’язку з цим нових суспільних відносин особливої соціальної значущості набуває проблема їх правового регулювання. Важливим це є також з огляду на визнання пріоритетності забезпечення реалізації прав і свобод людини у всіх сферах її життєдіяльності як неодмінної ознаки демократичної правової держави, на чому наголошено в Конституції України. 
Розвиток інформаційно-телекомунікаційних технологій змушує переглянути своє ставлення до ролі інформації в суспільстві та ролі інформаційної складової в українській державній політиці.

Ключові поняття: інформація, інформаційне право, суспільна мораль, інформаційні правовідносини, правове регулювання інформаційних відносин, шкідлива інформація, негативний вплив шкідливої інформації, інформаційна безпека особи, правові способи захисту від дії шкідливої інформації.

 

Тема 60.  Захист права на інформацію.

Актуальність: за роки незалежності в Україні зроблено суттєвий поступ у розвитку вітчизняної інформаційної сфери як особливої системи суспільних відносин, які виникають в усіх напрямках життєдіяльності суспільства та держави в результаті одержання, використання, поширення і зберігання інформації. Насамперед це стосується законодавчого закріплення права особи на інформацію та на вільне поширення її всередині країни і за кордоном, трансформації моделі взаємовідносин між органами державної влади та засобами масової інформації, створення національних систем і мереж інформації тощо.

Ключові поняття: інформація, право на доступ до інформації, свобода масової інформації, свобода інформації, суспільно важлива інформація, інформаційний уповноважений, інформаційний запит.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

Нормативно-правові акти

 

1. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року.

2. Конвенція про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних (Страсбург, 28.01.1981 р.) // Офіційний вісник України. – 2010. - № 58. - Ст. 1994.

3. Додатковий протокол до Конвенції про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних стосовно органів нагляду та транскордонних потоків даних (Страсбург, 8.11.2001 р.).

4. Декларация принципов “Построение информационного общества – глобальная задача в новом тысячелетии” (Женева, 12.12.2003 г.) // Сайт Верховної Ради України. Режим доступу: www.rada.gov.ua.

5. Хартия глобального информационного общества                             (Окинава, 22.07.2000 г.) // Сайт Верховної Ради України. Режим доступу: www.rada.gov.ua.

6. Кодекс про адміністративні правопорушення.

7. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. – 2003. - № 40-44. – Ст. 356.

8. Закон України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. (в ред. від 13 січня 2011 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 32. – Ст. 313.

9. Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 1. – Ст. 1.

10. Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 4. - Ст. 19.

11. Закон України “Про телебачення і радіомовлення” від 21 грудня 1993 р. (в ред. від 1 березня 2006 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. -         № 10. – Ст. 43.

12. Закон України “Про національний архівний фонд і архівні установи” від 24 грудня 1993р. (в ред. від 13 грудня 2001 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 15. – Ст. 86.

13. Закон України “Про державну таємницю” від 21 січня 1994 р. (в ред. від 21 вересня 1999р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 49. – Ст. 428.

14. Закон України “Про захист інформації в автоматизованих системах” від 5 липня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 31. - Ст. 286.

15. Закон України “Про бібліотеки і бібліотечну справу” від 27 січня        1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 7. – Ст. 45.

16. Закон України “Про інформаційні агентства” від 28 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 13. – Ст. 83.

17. Закон України “Про рекламу” від 3 липня 1996 р. (в ред. від 11 липня 2003 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 8. – Ст. 62.

18. Закон України “Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення” від 18 липня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. -                       № 45. – Ст. 284.

19. Закон України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” від 23 вересня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 50. - Ст. 302.

20. Закон України “Про Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення” від 23 вересня 1997 р. (в ред. від 3 березня 2005 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 16. – Ст. 265.

21. Закон України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації” від 23 вересня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 49. – Ст. 299.

22. Закон України “Про Концепцію Національної програми інформатизації” від 4 лютого 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 27-28. – Ст. 181.

23. Закон України “Про обов’язковий примірник документів” від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 22-23. – Ст. 199.

24. Закон України “Про електронний цифровий підпис” від 22 травня     2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 36. – Ст. 276.

25. Закон України “Про електронні документи та електронний документообіг” від 22 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -  2003. - № 36. – Ст. 275.

26. Закон України “Про основи національної безпеки” від 19 червня 2003р.// Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.

27. Закон України “Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 12. – Ст. 155.

28. Закон України “Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України” від 23 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - № 30. - Ст. 25.

29. Закон України “Про захист персональних даних” від 1 червня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 34. – Ст. 481.

30. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних та Додаткового протоколу до Конвенції про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних стосовно органів нагляду та транскордонних потоків даних” від 6 липня 2010 р. // Відомості Верховної Ради. – 2010. - № 46. – Ст. 542.

31. Закон України “Про доступ до публічної інформації”                               від 13 січня 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 32. –           Ст. 314.

32. Концепція Національної програми інформатизації. Затверджено Законом України від 4 лютого 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. -        № 27-28. – Ст. 182.

33. Концепція розвитку телекомунікацій в Україні, схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 червня 2006 р. № 316-р // Офіційний вісник України. – 2006. - № 23. – Ст. 1729.

34. Концепція розвитку електронного урядування в Україні, схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2010 р. № 2250-р // Офіційний вісник України. – 2010. - № 97. – Ст. 3443.

35. Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки. Затв. Законом України від 9 січня 2007 р. // Відомості Верховної Ради.– 2007. - № 12. - Ст. 102.

36. Розпорядження Голови Верховної Ради України від 11 травня 2011 р.    № 393 “Про забезпечення виконання Закону України “Про доступ до публічної інформації” в апараті Верховної Ради України” // Сайт Верховної Ради України. Режим доступу: www.rada.gov.ua.

37. Указ Президента України № 683/2002 від 1 серпня 2002 р. “Про додаткові заходи по забезпеченню відкритості в діяльності органів державної влади”.

38. Указ Президента України від 5 травня 2011 р. № 547/2011 № 547/2011 “Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації” // Урядовий кур’єр. – 2011. - № 84.

39. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1287 “Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств та розміри реєстраційних зборів”// Офіційний вісник України. – 1997. - № 47.

40. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 січня 2002 р. № 3 “Про порядок оприлюднення в мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади”.

41. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2002 р. № 608 “Про порядок доставляння обов’язкових примірників документів” // Офіційний вісник України. – 2002. - № 19. – Ст. 965.

42. Розпорядження Кабінету Міністрів України “Деякі питання організації електронного документообігу та звітності” від 9 вересня 2009 р. № 1087-р. // Урядовий кур’єр. – 2009. - № 171.

43. Інструкція про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затверджена 51 постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 р. № 1813 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 48.

44. Перелік посадових осіб, на яких покладається виконання функцій державного експерта з питань таємниць, затверджено указом Президента України від 1 грудня 2009 року № 987/2009 // Офіційний вісник України. – 2009. - № 94. – Ст. 3204.

45. Положення про Державну службу України з питань захисту персональних даних, затв. указом Президента України від 6 квітня 2011 р.           № 390/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. - № 28. – Ст. 1160.

46. Положення про Державну архівну службу України, затв. указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 407/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. - № 28. – Ст. 1164.

47. Порядок застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. № 1452 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 44. – Ст. 2894.

48. Порядок надсилання електронною поштою службових документів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 р. № 733// Офіційний вісник України. – 2009. - № 54. – Ст. 1867.

49. Правила забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2006 р. № 373 // Офіційний вісник України. – 2006. - № 13. – Ст. 878.

50. Вимоги до структури, змісту та формату оформлення результатів робіт із землеустрою в електронному вигляді (обмінного файла), затверджено наказом Державного комітету земельних ресурсів від 2 листопада 2009 р. № 573 // Офіційний вісник України. – 2010. - № 12. – Ст. 596.

51. Кодекс поведінки працівників, до функціональних обов’язків яких належить оформлення та видача документів, що посвідчують особу, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства інфраструктури України, Головного управління державної служби України від 14 червня 2011 р. № 319/149/145/145 // Офіційний вісник України. – 2011. - № 50. – Ст. 1993.

52. Наказ Голови Служби безпеки України від 18 липня 2001 р. № 190 “Про затвердження зобов’язання громадянина України у зв’язку з допуском до державної таємниці та анкети для оформлення допуску до державної таємниці” // Офіційний вісник України. – 2001. - № 35. – Ст. 1655.

53. Наказ Служби безпеки України від 04 лютого 2002 р. № 26 “Про затвердження форм документів для оформлення громадянам допуску до державної таємниці та порядку їх заповнення” // Офіційний вісник України. – 2002. - № 9. – Ст. 424.

54. Звід відомостей, що становлять державну таємницю, затв. наказом Служби безпеки України від 12 серпня 2005 р. № 440 // Офіційний вісник України. – 2005. - № 34. – Ст. 2089.

55. Перелік документів, що створюються в діяльності Державного комітету архівів України, державних та інших архівних установ України, із зазначенням строків зберігання, затв. наказом Державного комітету архівів України від           25 червня 2010 р. № 88 // Офіційний вісник України. – 2010. - № 56. – Ст. 1913.

56. Перелік типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання, затв. наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 р. № 41 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 38.

57. Положення про центри сертифікації ключів банків України, затверджено постановою Правління НБУ від 17 червня 2010 р. № 284 // Офіційний вісник України. – 2010. - № 87. – Ст. 3080. 52

58. Порядок складання та подання запитів на отримання публічної інформації, розпорядником якої є Головне управління державної служби України, затв. Наказом Головного управління державної служби України від 21 червня 2011 р. № 148 // Офіційний вісник України. – 2011. - № 55. – Ст. 2236.

59. Роз’яснення Міністерства юстиції України від 13 травня 2011 р. “Закон України “Про доступ до публічної інформації”: інформаційний прорив в Україні // Галицькі контакти. – 2011. - № 31. – С. 57

 

 

Основна література

 

60. Гевлич А. Державна політика України у сфері захисту персональних даних: міжнародно-правовий аспект / А. Гевлич, В. Селіванов // Право України. – 2006. - № 1. – С. 9-15.

61. Демкова М. Проблеми правового регулювання доступу до публічної інформації / М.Демкова // Збірник тез доповідей міжнародної конференції “Захист права на інформацію в Україні”, Львів, 20-21 грудня 2007 року. – Львів, 2008. – С. 8-11.

62. Доступ до інформації та електронне урядування / автори-упорядники    М. С. Демкова, М. В. Фігель. – К. : Факт, 2004. – 336 с.

63. Зайцева А. А. Проблемы информационного законодательства России: пути решения / А. А. Зайцева  // Право и политика. – 2004. - № 9. – С. 92-96.

64. Зайцева А. А. Правовые нормы отрасли информационного права /          А. А. Зайцева // Право и политика. – 2005. - № 1. – С.132-140.

65. Інформаційне суспільство в Україні: глобальні виклики та національні можливості. – К., НІСД, 2010. – 29 с.

66. Калятин В. О. Право в сфере Интернета / В. О. Калятин. – М. :           Норма, 2004. – 480 с.

67. Копылов В. А. Информационное право: учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. / В. А. Копылов.  – М. : Юристъ, 2004.

68. Кормич Б. А. Інформаційна безпека: організаційно-правові основи: навч. посібник. / Б. А. Кормич.  – К. : Кондор, 2004.

69. Костецька Т. А. Інформаційне право України: навчальний посібник /     Т. А. Костецька. – К.: Київ. нац. торг.- економ. ун-т, 2009. – 170 с.

70. Кравчук О. Поняття та правовий статус засобів масової інформації в Україні / О. Кравчук  // Право України. – 2005. - № 5. – С. 125-128.

71. Кудрявцева С. П. Міжнародна інформація. Навчальний посібник./         С. П. Кудрявцева, В. В. Колос. – К.: Видавничий Дім “Слово”, 2005. – 400 с.

72. Макаренко Є. А. Європейська інформаційна політика/ Є. А. Макаренко – К.: Наша культура і наука, 2000. – 368 с.

73. Нестеренко О. Стан забезпечення органами державної влади та місцевого самоврядування права на доступ до інформації через інформаційний запит в Україні/ О. Нестеренко // Збірник тез доповідей міжнародної конференції “Захист права на інформацію в Україні”, Львів, 20-21 грудня 2007 року. –      Львів, 2008. – С. 44-45.

74. Олійник О. Державна інформаційна політика та інформаційна безпека України: політико-правові аспекти / О. Олійник // Право України. – 2005. - № 5. – С. 108-111.

75. Панова І. В. Інформаційне право: теоретичні засади формування становлення та утвердження в системі права України / І. В. Панова // Митна справа. – 2011. -  № 4 (76). – Частина 2. – С. 340-345.

76. Письменницький А. А. Етапи становлення інформаційного права в Україні / А. А. Письменницький // Право в системі соціальних норм: історико-юридичні аспекти. Матеріали ХІІІ історико-правової конференції (м. Чернівці, 20-22 травня          2005 року). – Чернівці: Рута, 2005. – С. 218-227.

77.  Рассолов И. М. Интернет-право / И. М. Рассолов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право. – 2004. – 143 с.

78. Рєзнікова В. Право людини на інформацію про стан здоров’я /                 В. Рєзнікова // Право України. – 2004. - № 9. – С. 36-39.

79. Степанов О. А. Перспективы правового регулирования отношений в условиях развития высоких технологий // Государство и право. – 2003. - № 1. –  С. 87-91.

80. Степанов О. А. Ключевые аспекты правового регулирования использования и развития информационно-электронных технологий/                     О. А. Степанов. - Государство и право. - 2004. – № 4. – С. 70-72.

81. Степанов О. А. Проблема обеспечения общественной безопасности в условиях создания “электронного государства”/ О. А. Степанов // Государство и право. – 2006. - № 1. – С. 62-67.

82. Талапина Э. В. Информационная функция государства /                            Э. В. Талапина // Административное и информационное право (состояние и перспективы развития). – М : Академический правовой университет, 2003. – С. 246-250.

83. Тарасенко Р. Б. Інформаційне право: навчально-методичний посібник/  Р. Б. Тарасенко. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2010.

84. Толокнов А. А. Деякі аспекти загального визначення поняття  інформації / А. А. Толокнов // Збірник наукових праць. Вип.47. – Одеса: Юридична література, 2009. – С. 316-323.

85. Чубукова О. Правова основа інформатизації суспільства / О. Чубукова // Право України. – 2000. - № 4. – С. 96-99.

86. Шкіра Я. Юридична сила правочину, укладеного в електронній формі/ Я. Шкіра // Право України. – 2005. - № 3. – С. 59-63.

87. Яворський В. Міжнародні стандарти права на доступ до інформації /      В. Яворський // Збірник тез доповідей міжнародної конференції “Захист права на інформацію в Україні”, Львів, 20-21 грудня 2007 року. – Львів, 2008. – С. 53-54.

 

Додаткова література

 

88. Азаров Д. Про декриміналізацію необережних діянь у сфері комп’ютерної інформації/ Д. Азаров // Право України. – 2004. - № 9. –                  С. 100-103.

89. Алексеева И. Возникновение идеологии информационного общества/    И. Алексеева // Информационное общество. Вып. 1. М., 1999.

90. Антонов А. В. Информация: восприятие и понимание. – К.: Наук. думка, 1994. – 184 с.

91. Антопольский А. А. Информационная деятельность в органах государственного управления/ А. А. Антопольский // Институты административного права России. – М.: Академический правовой университет, 1999. – С. 180-188.

92. Арістова І. В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти. – Х. : УВС, 2000. – 368 с.

93. Баранов А. А. Права человека и защита персональних данных/                 А. А. Баранов, В. М. Брыжко, Ю Л. Базанов. – К.: Государственный комитет связи и информатизации Украины, 2000. – 280 с.

94. Батурин Ю. М. Проблемы компьютерного права / Ю. М. Батурин. – М.: Юрид. лит., 1991. – 272 с.

95. Бачило И. Л. О направлениях развития информационного права/             И. Л. Бачило // Административное и информационное право (состояние и перспективы развития). – М. : Академический правовой университет, 2003. –       С. 211-222.

96. Бек М. Право на інформаційне самовизначення?/ М. Бек, О. Волков // Дзеркало тижня. – 2011. – 16 грудня.

97. Беляев А. Методы и средства защиты информации (курс лекций). – Череповецкий филиал Санкт-Петербургского государственного технического университета, 2000.

98. Беляева Н. Г. Право на неприкосновенность частной жизни и доступ к персональным данным // Правоведение. – 2001. - № 1. – С.101-114.

99. Білан Н. І. Інформаційне суспільство у вітчизняній і зарубіжній теоріях глобального розвитку/ Н. І. Білан // Актуальні питання масової комунікації. – 2009. – Випуск 10. – С. 20-23.

100. Бошицький Ю. Особливості застосування авторського права до інтернет-сайту / Ю. Бошицький, М. Гура // Юридичний вісник України. – 2005. – 12-18 листопада. - № 45. – С.15.

101. Вартанова Е. Информационное общество в стрaтегии Европейского Союза / Е. Вартанова //Електронний ресурс. - Режим доступу: www.internews.ras.ru.

102. Вознесенська О. А. Механізм державного регулювання в галузі аудіовізуальних засобів масової інформації/ О. А. Вознесенська // Часопис Академії адвокатури України. – 2010. - № 2 (7).- С. 54.

103. Горячева Ю. Ю. Разграничение рекламы и информации нерекламного характера / Ю. Ю. Горячева // Законодательство. – 2000. - № 5. – С. 16.

104. Гуцалюк М. Інформаційна безпека у сучасному суспільстві/                 М. Гуцалюк // Право України. – 2005. - № 7. – С. 71-74.

105. Дагиян М. С. Алогизм спама или правовые проблемы несанкционированных массовых рассылок в информационно-комуникационных системах / М. С. Дагиян // Право и политика. – 2004. - № 9. – С. 97-101.

106. Денисова Р. Інтернет і авторське право: актуальні проблеми правового регулювання/ Р. Денисова // Вісник Академії правових наук України. – 2002. -     № 2 (29). –  С. 94-101.

107. Дідук А. Г. Щодо особливостей правового регулювання конфіденційної інформації (комерційної таємниці та ноу-хау) зарубіжним законодавством країн континентальної (пандектної) системи права / А. Дідук // Право та управління. – 2011. - № 1. – С. 148-157.

108. Дрожжинов В. Европейский путь построения информационного общества / В. Дрожжинов, Ф. Широков // Електронний ресурс. - Режим доступу: www.pcweek.ru.

109. Дрожжинов В.  Электронное правительство информационного общества / В. Дрожжинов, Ф. Широков // Електронний ресурс. Режим доступу: www.pcweek.ru.

110. Дутов М. Правові проблеми електронного документообігу/ М. Дутов // Право України. – 2002. - № 6. – С. 122-124.

111. Жилинкова И. Договор о предоставлении услуг доступа в Интернет (договор интернет - провайдинга) / И. Жилинкова // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 11. – С. 3-6.

112. Жилинкова И. Правовая природа доменного шимени / И. Жилинкова // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 6. – С. 30-33.

113. Жилінкова І. Правове регулювання Інтернет-відносин /                            І. Жилінкова // Право України.– 2003. - № 5. – С. 124-128.

114. Закупень Г. В. Информация и ее правовое регулирование/                      Г. В. Закупець, С. Ю. Соболь // Журнал российского права. – 2004. - № 1. –        С. 31-41.

115. Емелин В. Информационные технологии в контексте постмодернистской философии: автореферат дисс. кандидата философских наук. / В. Емелин. - М. : МГУ, 1999. – 22 с.

116. Ершова Т. В. Информационное общество и будущее библиотеки/           Т. В. Ершова, Ю. Б. Хохлов // Педагогическая информатика. – 1997. - № 4.

117. Костецька Т. А. Інформаційне законодавство як галузь і як навчальна дисципліна / Т. А. Костецька  // Часопис Київського університету права. – 2001. - № 1. – С. 61-64.

118. Коталейчук С. Реалізація та захист персоніфікованої інформації у законодавстві України: правове забезпечення // Право України. – 2006. - № 1. –   С. 46-50.

119. Коташевська Т. Презумпція недостовірності поширення негативної інформації/ Т. Коташевська // Юридичний журнал. – 2009. - № 12. Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=3137.

120. Кохановська О. Теоретичні проблеми реалізації інформаційних прав у цивільному праві України // Вісник Академії правових наук України. – 2004. -     № 4 (39). – С. 78-97.

121. Кохановська О. Цивільно-правові аспекти реалізації інформаційних прав та виконання інформаційних обов’язків/ О. Кохановська  // Право України. – 2005. - № 4. – С. 88-91.

122. Красноступ Г. Комп’ютерна програма як об’єкт інформаційних правовідносин / Г. Красноступ // Право України. – 2005. - № 8. – С. 114-117.

123. Красноступ Г. Правове забезпечення державної інформаційної політики/ Г. Красноступ // Юридичний журнал. – 2009. - № 10. Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=3137.

124. Кушакова Н. Правові аспекти ліцензування інтернет-послуг/                   Н. Кушакова // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 8. – С. 69-71.

125. Кушакова Н. Конституційне право на інформацію в Україні: сучасний підхід / Н. Кушакова // Право України. – 2002. - № 12. – С. 51-55.

126. Лебедева Н. Н. Влияние Интернета на взаимоотношения государства и общества / Н. Н. Лебедева //Государство и право. – 2004. - № 10. – С. 84-91.

127. Лютікова П. До питання про правовий режим передачі інформації /          П. Лютікова // Право України. – 2004. - № 1. - С. 129-132.

128. Макаренко В. Правове регулювання захисту конфіденційної інформації, що є власністю держави: становлення, розвиток, проблемні питання/                    В. Макаренко // Право України. – 2006. - № 1. – С. 132-135.

129. Мелень О. Зарубіжний досвід щодо функціонування спеціалізованих інституцій у сфері захисту права на інформацію/ О. Мелень // Збірник тез доповідей міжнародної конференції “Захист права на інформацію в Україні”, Львів, 20-21 грудня 2007 року. – Львів, 2008. – С. 31-33.

130. Мелюхин И. Информационное общество и государство/ И. Мелюхин // Електронний ресурс. - Режим доступу: www.relkom.ru.

131. Миндрова Е. А. Понятие “персональные данные” в российском законодательстве / Е. А. Миндрова // Административное и информационное право (состояние и перспективы развития). – М. : Академический правовой университет, 2003. -  С. 279-287.

132. Новицький А. М. Ризики у правовому регулюванні формування основ інформаційного суспільства/ А. М. Новицький // Право та управління. – 2011. -  № 1. – С. 323-329.

133. Паньшин Б. Н. Концепция формирования информационного пространства стран - участниц СНГ/ Б. Н. Паньшин. – Минск, 1996.

134. Петренко С. Правовий захист комп’ютерних програм/ С. Петренко // Право України. – 2003. - № 3. – С. 108-111.

135. Петренко С. Правовий захист програмного забезпечення в Україні/      С. Петренко  // Право України. – 2003. - № 6. – С. 62-65.

136. Попов В. М. Глобальный бизнес и информационные технологи/            В. М. Попов, Р. А. Маршавин. – М. : Финансы и статистика, 2001. – 272 с.

137. Рассолов И. М. Проблемы управления и информации в области права/ И. М. Рассолов. – М. : Юрид. лит., 1991.

138. Розкладай І. Доступ до інформації: прозорість медіавласності /               І. Розкладай // Збірник тез доповідей міжнародної конференції “Захист права на інформацію в Україні”, Львів, 20-21 грудня 2007 року. – Львів, 2008. – С. 46-48.

139. Свєтіков О. Адміністративні позови із захисту права на інформацію: процесу 3альні проблеми (за результатами мережевого проекту)/ О. Свєтіков // Збірник тез доповідей міжнародної конференції “Захист права на інформацію в Україні”, Львів, 20-21 грудня 2007 року. – Львів, 2008. – С. 34-41.

140. Семилетов С. И. Электронный документ как продукт технологического процесса документирования информации и объект правового регулирования/        С. И. Семилетов // Государство и право. – 2003. - № 1. – С. 92-102.

141. Соснін О. Передумови формування в Україні інформаційного права/     О. Соснін // Право України. – 2005. - № 11. – С. 99-103.

142. Тиновицкая И. Д. Теория и практика информационного права/               И. Д. Тиновицкая // Институты административного права России. – М. : Академический правовой университет, 1999. – С. 144-154.

143. Цимбалюк В. С. Інформаційне право – право інформаційного суспільства/ В. С. Цимбалюк // Вісник Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”. Серія: Політологія. Соціологія. Право. – 2010. - № 3.

144. Чеботарьов В. Закон щодо лазерних дисків у питаннях та відповідях/      В. Чеботарьов, Т. Давиденко// Право України. – 2002. - № 7. – С. 67-73.

145. Чернов А. Становление глобального информационного общества: проблемы и перспективы / А. Чернов // Електронний ресурс. -                                Режим доступу: www.isn.ru.

146. Шишмарева Е. В. Общие паризнаки информации, составляюшей коммерческую тайну/ Е. В. Шишмарева // Журнал российского права. 2004. -      № 9. – С. 73-80.

147. Якубенко В. Проблеми реалізації права журналістів на інформацію/      В. Якубенко // Збірник тез доповідей міжнародної конференції “Захист права на інформацію в Україні”, Львів, 20-21 грудня 2007 року. – Львів, 2008. –                   С. 14-20. 56

148. Ястребов Д. А. Институт уголовной ответственности в сфере компьютерной информации (опыт международно-правового сравнительного анализа)/ Д. А. Ястребов // Государство и право. – 2005. - № 1. – С. 53-63.