Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України 09.10.2015 08:19

 

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ

ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Патика Н.І. Методичні рекомендації щодо виконання та захисту курсових робіт. – К.: ІПК ДСЗУ, 2008. – 34 с.

 

У методичних рекомендаціях викладено основні вимоги до змісту, структури, оформлення курсових робіт.

Для студентів і слухачів, викладачів, наукових керівників курсових робіт.

 

 

 

 

 

 

© Патика Н.І., 2008

 

© Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України, 2008

 

Курсова робота найчастіше є першим кроком студента в науку, але вже в ньому студент повинен виявити самостійність і риси дослідника. Вона дає можливість не лише виявити рівень засвоєння пройденого матеріалу і готовність до вивчення нових навчальних курсів, й розкрити нові грані спеціальності й зробити власний крок у поглиблення розуміння свого фаху. Наукова робота виконується для того, щоб у кінцевому підсумку в обраній галузі одержати нові знання. Тому застерігаємо від поширеного уявлення про наукову роботу як про твір компілятивний, що базується на результатах досліджень інших науковців, викладених у відомих чи  маловідомих працях.  Безсумнівно, будь-якому дослідникові, а тим більше молодому, складно здобути абсолютно нові знання, оскільки майже в кожній галузі науки працювало не одне покоління дослідників і кожне наступне щось додавало до знань, набутих попередніми. Тому студенти при написанні курсової роботи, як правило, розширюють, доповнюють, уточнюють, конкретизують відомі дані.

У процесі виконання курсової роботи студенти набувають навичок зі збору матеріалів й оволодіння методикою наукового дослідження, аналізу джерел з обраної теми, письмового викладу науково обґрунтованої аргументації проблеми роботи. Загалом підготовка та написання студентських курсових робіт сприяють поглибленому засвоєнню програмного матеріалу, дають змогу оволодіти навичками наукової роботи та закріпити теоретичні й практичні знання, набуті в процесі вивчення.

 

 

І. Порядок виконання курсової роботи

 

1.1.            Тему роботи, як правило, студент обирає самостійно з тематики, розробленої та затвердженої кафедрою. Як виняток, студент сам може запропонувати актуальну проблему наукового дослідження. У такому випадку, за згодою наукового керівника, тема подається для затвердження на засідання кафедри, а після схвалення вноситься до кафедральної тематики.

1.2. Обрані студентами й узгоджені з науковими керівниками теми курсових робіт затверджуються на засіданні кафедри та вносяться до загального подання декана факультету на ім’я ректора для затвердження наказом по інституту. Подальші зміни формулювання обраної студентом теми не допускаються.

1.3. Вибравши тему курсової роботи, студент повинен визначитися з об’єктом, предметом і метою наукового дослідження.

1.4. Для проведення ґрунтовного наукового аналізу з теми дослідження складається план, який дає змогу виділити основні структурні одиниці роботи. В тексті роботи він фіксується як зміст роботи. Формуючи план роботи, студент показує вміння визначати головне, найбільш істотне у проблемі, а також послідовність викладення. Перелік питань, які розглядаються, структурується за принципом від загального до конкретного. Тобто питання теми, як вузлові складові обраної проблеми, мають бути єдиною системою, в якій кожне наступне питання розвиває і доповнює попереднє. Питання повинні бути чітко і ясно сформульовані. Назва питань не може дублювати назву курсової роботи.

1.5. Визначення і добір матеріалу для курсового дослідження студент здійснює самостійно, консультуючись із науковим керівником. Важливим етапом є визначення необхідних джерел (нормативних, статистичних, звітних, публікацій у періодичних виданнях тощо), основної та допоміжної літератури, насамперед монографічних досліджень, які мають розділи, що стосуються окремих питань курсової роботи.

Студент повинен знайти найповніші джерела для розкриття теми роботи, на їх основі показати дослідницьку новизну обраної проблеми й уміти охарактеризувати ці джерела.

1.6. При складанні списку літератури за темою курсової роботи студент обов’язково має зазначити прізвище та ініціали автора, назву роботи, видавництво, місце та рік видання, сторінки. Якщо до списку входять журнальні публікації, то потрібно вказати прізвище та ініціали автора, назву статті, рік видання, номер та використані в роботі над темою сторінки.

1.7. Контроль за підготовкою й захистом курсової роботи покладається на завідувача кафедри. Безпосереднє керівництво написанням курсової роботи здійснює науковий керівник із числа професорсько-викладацького складу кафедри.

Науковий керівник курсової роботи:

-        надає допомогу студенту в остаточному формулюванні теми, складанні плану та програми, доборі потрібного матеріалу;

-        здійснює керівництво студентським дослідженням при проходженні практики;

-        рекомендує студенту спеціальну, нормативну літературу й інформаційні джерела за обраною темою курсової роботи;

-        регулярно консультує студента, контролює протягом усього періоду графік виконання курсової роботи, її якість, а також інформує завідувача кафедри про хід підготовки роботи до захисту;

-        дає відгук на курсову роботу після її завершення.

1.8. Курсова робота має характеризуватися логічністю, доказовістю, аргументованістюі відповідати таким вимогам:

-        містити поглиблений аналіз досліджуваної теми;

-        містити розрахунки, виконані на ЕОМ;

-        містити обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення окремих напрямів діяльності досліджуваного об’єкта;

-        бути належно оформленою;

-        мати всі потрібні супровідні документи;

-        бути виконаною і поданою на кафедру втермін, передбачений графіком навчального процесу.

1.9. Курсова робота, яка невідповідає вимогам щодо змісту та оформлення, написана без дотримання затвердженого плану, не містить матеріалів конкретногодослідження теми на реальному підприємстві, обґрунтованих пропозицій, до захисту не допускається

 

2.1. Виконання курсової роботи передбачає:

-        обґрунтування актуальності теми, цілей та завдань дослідження, оцінювання його новизни та перспективності, зазначення методів та джерел дослідження;

-        визначення теоретичних засад дослідження (основних категорій, понять, закономірностей розвитку явища, яке вивчається, розгляд історії питання, документів, нормативних актів, інших джерел інформації);

-        аналіз конкретної проблемної ситуації та підтвердження логічними судженнями, розрахунками відповідних пропозицій і рекомендацій.

2.2. Приступаючи до виконання курсової роботи, студент має чітко уявляти її структуру та зміст. При цьому всі складові частини роботи повинні бути логічно взаємопов’язані та переконливо аргументовані.

2.3. Структура роботи, як правило, включає:

–                   титульна сторінка;

–                   план роботи (зміст);

–                   вступ;

–                   два-три розділи;

–                   висновки;

–                   список використаних джерел;

–                   додатки.

2.3.1. Титульна сторінка містить найменування вищого навчального закладу та відповідного структурного підрозділу (кафедри), де вона виконана, тему роботи, найменування спеціальності, прізвище, ім’я, по батькові автора; науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали наукового керівника; місце й рік виконання роботи.

2.3.2. У вступі до курсової роботи обґрунтовується актуальність проблеми, що вивчається, її практична значимість; формулюються мета й завдання, обґрунтовуються об’єкт, предмет і напрями дослідження, вказуються використані наукові методи дослідження, обсяг і структура наукової роботи (наприклад:  Курсова робота викладена на 45 сторінках комп’ютерного тексту і складається зі вступу, трьох розділів, висновків та додатків. Бібліографічний список включає 40 літературних джерел на 4 сторінках. Робота містить 8 таблиць і 5 рисунків загальним обсягом 8 сторінок). Обсяг вступу не повинен перевищувати 3-х сторінок комп’ютерного тексту.

• Актуальність теми визначається у її зіставленні з широким колом подібних попередніх досліджень з урахуванням необхідності застосування нових наукових підходів до її аналізу та узагальнення. Аналіз монографічних досліджень має на меті характеристику аналогічних досліджень з певної проблеми (монографій, наукових статей), розкриття особливостей авторських підходів дослідників, переваг і недоліків пропонованого дослідницького методу й отриманих результатів, розкриття змісту й підсумків наукових дискусій з проблеми, яка досліджується.
• Мета і завдання дослідження визначаються на основі актуальності обраної теми та з визначенням кінцевого результату роботи. Сукупність усіх завдань має дати уявлення про те, що необхідно зробити для досягнення мети. Кожне поставлене завдання має бути розв’язано й описано в роботі у вигляді аналізу, висновків та рекомендацій. Ключовими словами у формулюванні мети виступають дієслова в неозначеній формі (дослідити, описати, здійснити, вивчити, розкрити і т. ін.), або відповідні віддієслівні іменники (дослідження, опис  тощо). Оскільки мета – це поняття ширше, ніж завдання, тут часто вживаються означення комплексний, всебічний (комплексне дослідження, всебічне вивчення). Мету слід формулювати якомога компактніше, бажано, щоб у ній проглядалася основна думка наукової розвідки, а при визначенні завдань не доводилося іншими словами повторювати вже сказане про мету.

Завдання потрібно не лише правильно й чітко сформулювати, а й поставити їх у певному порядку, так, щоб перед читачем розгорталася програма дій науковця. Спостереження показують, що в науково-економічних дослідженнях звичайно ставляться чотири групи завдань. Перша група завдань може бути пов’язана з розглядом стану досліджуваної проблеми в теорії та практиці, виробленні теоретичних засад дослідження. Друга група завдань спрямована на чіткіше окреслення предмета й об’єкта вивчення. Завдання третьої групи, як правило, мають процесуальний характер – це безпосередній аналіз досліджуваної проблеми та формулювання уточненого і конкретизованого завдання з урахуванням аналізу проблеми. Завдання четвертої групи мають узагальнюючий, підсумковий характер. Перше може починатися словами розробити (обґрунтувати) теоретичні засади (вказується чого), з’ясувати статус (економічну природу) певних категорій тощо, визначити поняття (називається об’єкт), обґрунтувати (принципи, підходи, методику тощо). Друге завдання  може містити словосполучення  виявити склад (моделі), визначити структуру, визначити (уточнити) межі поширення, окреслити сукупність тощо. Виконання цього завдання дасть можливість отримати більш повне уявлення про об’єкт і предмет дослідження.

Без завдань третьої групи – безпосереднього аналізу дібраного фактичного матеріалу – не можна обійтися, адже їх виконання – це основа роботи. Починається формулювання цих завдань словами  з’ясувати  (значення, походження, причини, шляхи появи, особливості, природу, роль, місце, специфіку, особливості, фактори тощо), дослідити (характер, характеристики, фактори, властивості, походження, зв’язки, потенціал, засоби, механізми, функції, співвідношення, фактори, структуру), виявити (ознаки, причини, поширення, відношення, шляхи, засоби, специфіку, чинники, типи, фактори, характеристику, співвідношення, структуру), вивчити (можливості, специфіку, функціонування, потенціал), проаналізувати (структуру, характер, залежність, особливості, реалізацію), описати (функціонування, спосіб), визначити (об’єм, обсяг, типи, моделі, структуру, потенціал, функції, продуктивність, засоби, систему, групи, спільне і відмінне, характеристики), встановити (взаємозв’язки, взаємодію, функції, ступінь продуктивності, мотиви, вплив, типи, ознаки, особливості, зв’язки, роль, критерії), здійснити (аналіз, опис), простежити (функціонування, особливості, залежність, засоби, розвиток, глибину, еволюцію, співвідношення) визначити (динаміку, можливості, процеси, межі, специфіку, місце, роль, належність), показати (зв’язок), описати (особливості, групи, засоби, механізми, значення, конструкції), зіставити (форми),  розкрити (характер, статус, функції, особливості, зміст, вплив), розглянути (взаємодію, засоби), охарактеризувати (особливості, засоби, типи, специфіку), уточнити (хронологію, межі), висвітлити (взаємодію) тощо.

            Завдання четвертої групи не обов’язково ставити наприкінці, хоч у більшості випадків їм там стояти зручніше: вони базуються на виконанні попередніх завдань, тому мають характер узагальнюючий: визначити (окреслити) місце й роль, виявити (встановити) тенденції розвитку, з’ясувати закономірності творення, розробити практичні рекомендації.

• Предмет та об’єкт дослідження. Об’єкт – уся сукупністьзв’язків, відношень різних аспектів теорії та практики проблеми, яка є джерелом  інформації, необхідної для дослідника (підприємство, галузь, народне господарство тощо).

Предмет – це тільки ті суттєві зв’язки та відносини, які підлягають безпосередньому вивченню в певній роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження (наприклад, визначення ефективності управління проектами; дослідження механізму взаємодії тощо).

Таким чином, предмет дослідження є вужчим, ніж його об’єкт. Правильне, науково обґрунтоване визначення об’єкта дослідження – це не формальна, а суттєва, змістовна наукова акція, покликана зорієнтувати самого дослідника на виявлення місця і значення предмета дослідження. Визначення теми, об’єкта, предмета й мети дослідження являє, по суті, єдиний нерозривний процес.

• Методи дослідження. Подається перелік використаних методів дослідження або досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це дає змогу пересвідчитись в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.
• Інформаційна база дослідження являє собою перелік всіх видів інформації, які використовувались при написанні курсової роботи (закони, підзаконні акти, наукові публікації, аналітичні матеріали, звітність підприємств тощо).

2.3.3. Перший розділ обсягом 10 сторінок комп’ютерного тексту, викладеного у двох-трьох підрозділах, повинен містити:

-    виклад основних теоретичних положень, що визначають сутність і зміст предмета досліджуваної теми, з огляду на цілі й завдання курсової роботи;

-    розгляд різних точок зору провідних фахівців з досліджуваних питань на основі аналізу літературних та інших інформаційних джерел;

-    визначення пріоритетних питань, що підлягають першочерговому розв’язанню.

Теоретична сторона проблеми, наведеної в першому розділі, повинна продемонструвати рівень знань студента, його ерудицію в зазначеній галузі та стати інструментом для розв’язання поставлених у роботі завдань.

2.3.4. Другий розділ курсової роботи передбачає аналіз стану досліджуваної проблеми, мета якого – отримання обґрунтованих даних, що дають змогу розв’язати проблемні питання в цілому та їхні можливі варіанти. Структура та зміст другого розділу повинні мати носити аналітичний характер і залежать від специфіки курсової роботи. Орієнтовний обсяг другого розділу – 20 сторінок комп’ютерного тексту.

2.3.5. У третьому розділі на основі отриманих результатів розглядаються пропозиції, рекомендації, заходи щодо досягнення цілей згідно з темою курсової роботи. При цьому студент повинен виявити самостійність та ініціативу. У розділі визначаються обумовлені результатами дослідження тенденції в динаміці досліджуваних проблем і явищ, обґрунтовуються прогностичні оцінки щодо перспектив розвитку досліджуваних процесів. Обсяг третього розділу має становити орієнтовно 10 сторінок комп’ютерного тексту. Обсяги другого і третього розділів можуть взаємно доповнюватись.

2.3.6. Висновки є завершальним етапом виконаної студентом курсової роботи. Вони повинні містити:

-        короткі підсумки за результатами наукового дослідження та прикладного аналізу об’єкта дослідження з наведенням позитивних і негативних сторін, а також нереалізованих можливостей;

-        перелік заходів, спрямованих на розв’язання проблеми, підвищення ефективності об’єкта дослідження;

-        отримані якісні та кількісні показники;

-        можливі варіанти реалізації запропонованих у курсовій роботі заходів.

2.4. Загальний обсяг курсової роботи не повинен перевищувати 50 сторінок комп’ютерного набору, включаючи бібліографію. У загальний обсяг не входять додатки.

 

 

ІІІ. Оформлення курсової роботи

 

3.1. Загальні вимоги

3.1.1. Робота має виконуватися державною (українською) мовою. Викладення повинне мати науковий характер, бути чітким, без орфографічних і синтаксичних помилок, логічно послідовним. Пряме переписування матеріалів з літературних джерел неприпустиме.

3.1.2. Робота має бути надрукована на комп’ютері на одному боці стандартних аркушів паперу формату А4 через 1,5 міжрядкового інтервалу, 28-30 рядків на сторінку, до 65 знаків у рядку. Шрифт Times New Roman, кегль 14.  Сторінки повинні мати поля: ліве – 30 мм, праве – 15 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм.

Абзацні відступи – 1,27 см.

Надрукований текст повинен бути чітким, чорного кольору. Щільність тексту – однакова по всій роботі.

3.1.3. Вписувати в текст окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту має бути наближена до щільності основного тексту.

3.1.4. Друкарські помилки, описки, графічні неточності, які виявилися під час написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбовуванням корегуючою рідиною та нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту рисунка) комп’ютерним способом. На одній сторінці допускається не більше двох виправлень.

3.1.5. Першою сторінкою роботи є титульна сторінка, яка оформлюється за зразком: див. додаток А.1-А.2.

3.1.6. На наступній сторінці після титульної подається зміст роботи із зазначенням сторінок. Зміст містить найменування всіх розділів та параграфів роботи і номери їх початкових сторінок. Зміст має включати усі заголовки, які є в роботі, починаючи зі вступу і закінчуючи додатками.

3.1.7. Кожен розділ роботи разом із заголовком має починатися з нової сторінки. Текст основної частини роботи поділяється на розділи і параграфи згідно з планом.

 3.1.8. Заголовки структурних частин роботи – "ЗМІСТ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" – друкуються великими літерами посередині рядка. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Якщо заголовок складається  з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам основного тексту.

3.2. Нумерація

 

3.2.1. Сторінки курсової роботи мають бути пронумеровані арабськими цифрами (в правому верхньому куті без тире, крапки та знака №). Нумерація має бути наскрізною від титульної до останньої сторінки, включаючи всі ілюстрації та додатки. На титульній сторінці номер не ставиться.

3.2.2. ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ не нумерують як розділи. Тобто не можна друкувати «1. Вступ» чи «Розділ 4. Висновки». Номер розділу ставиться після слова "РОЗДІЛ", після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу, використовуючи номер розділу і порядковий номер підрозділу, між якими ставиться крапка. В кінці номера підрозділу має стояти крапка, наприклад: "1.2." (другий підрозділ першого розділу), після якої в тому ж рядку друкують заголовок підрозділу.

3.2.3. Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти, діаграми) і таблиці необхідно розміщувати безпосередньо за текстом, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Якщо ілюстрації і таблиці розміщені на окремих сторінках, ці сторінки нумерують за загальною нумерацією сторінок. Таблицю чи ілюстрацію на аркуші формату, більшого за А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або в додатках.

3.2.4. Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації має складатися з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, між якими ставлять крапку. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назву та пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

3.2.5. Таблиці нумерують послідовно у межах розділу (за винятком таблиць, поданих у додатках). Для цього в правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщується надпис: Таблиця 1.4 (четверта таблиця першого розділу) без крапки. Якщо таблиця не вміщується на одній сторінці, над її продовженням на наступній сторінці подається надпис: Продовження табл. 1.4. Назву таблиці не підкреслюють.

3.2.6. Формули в роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля сторінки на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

 

3.3. Ілюстрації

 

3.3.1. Текст може доповнюватися ілюстративним матеріалом у вигляді графіків, діаграм, схем тощо.

Зміст ілюстрацій має допомагати кращому розкриттю, теми, наочно ілюструвати думки автора, і тому в тексті на кожну з них має бути посилання з коментарем.

3.3.2. Підпис під ілюстрацією зазвичай має такі основні елементи:

-       найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис. »;

-        порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами;

-       тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;

-       експлікацію – пояснення деталей сюжету,  позначених на ілюстрації цифрами тощо.

3.3.3. Нумераційний заголовок (Рис. 1., Рис. 2.) розміщують під графіком (схемою) поряд із тематичним заголовком.

3.3.4. Тематичний заголовок ілюстрації розміщують після нумераційного. За необхідності далі наводять пояснювальні дані (експлікацію).

 

 

 

2      1                  1    2                                     Рис. 6.2. Схема укладання ф’ючерсного контракту: 1 – реєстрація біржової угоди в Кліринговій палаті біржі 2 – Клірингова палата є гарантом виконання біржової угоди: стає продавцем для покупця, покупцем для продавця

 

3.3.5. Недоцільно оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься в підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де потрібно вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу «... як це видно з рис. 3.1», «... як це показано на рис. 3.1».

 

3.4. Таблиці

 

3.4.1. Цифровий матеріал, як правило, оформляється у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею посередині рядка. Назву та слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву таблиці друкують жирним шрифтом.

3.4.2. Заголовки граф (колонок) таблиці починаються з великих літер, підзаголовки, якщо вони становлять одне речення із заголовком – з малих, а якщо вони є самостійними – з великих. Заголовок кожної графи має бути по можливості коротким.

3.4.3. У таблицях слід обов’язково зазначати одиницю виміру. Якщо всі показники таблиці мають однакову одиницю виміру, її наводять у заголовку. Одиниці виміру мають наводитися відповідно до стандартів. Числові величини в таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків.

3.4.4. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за рухом годинникової стрілки. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні частини таблиці на наступну сторінку назву розміщують тільки над першою частиною таблиці, а заголовки граф повторюють над кожною наступною частиною.

3.4.5. Посилання у тексті на таблиці пишуть скорочено, наприклад: "у табл. 1.2". У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вживати скорочене слово "дивись": наприклад, "див. табл. 1.2".

4.6. Приклад оформлення таблиці наведено на стор. 17.

Таблиця 2.15

Проекти, що реалізуються Чорноморським банком торгівлі та розвитку в Україні

 

№ п/п	Проект	Опис проекту	Загальна вартість проекту, млн. дол. США
1	„Трансбалкан-1 – Газтранзит”	Будівництво газокомпресорної станції в Одеській обл. з метою збільшення транзитних поставок газу з Росії на Балкани і до Туреччини	78
2	AVIN – Чорноморський суднобудівний завод	Будівництво танкера на суднобудівному заводі в м. Миколаєві для міжнародної групи Вардінноянс-Авін (Греція)	36
....	...	...	...
7	„Алроса”	Закупівля російською компанією „Алмази Росії-Саха” видобув-ного обладнання в Україні з метою збільшення видобутку алмазної руди	60
Усього			357,5

Джерело: www.bstdb.org – офіційний сайт ЧБТР

 

3.5. Формули

 

3.5.1. Пояснення значень символів, числових коефіцієнтів у формулах треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані в формулі, і кожне – з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.

3.5.2. Рівняння і формули треба відділяти від тексту вільними рядками: вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менш як один вільний рядок. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (×) і ділення (:).

3.5.3. Нумерувати формули слід лише в тому разі, якщо хоча б на одну з них є посилання в подальшому тексті. Номер формули (арабськими цифрами в круглих дужках) ставлять біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується в рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Наприклад:

                                             ,                                   (2.18)

де  e  –  номінальний валютний курс;

 Р_t – ціна товарів, придатних для міжнародного обміну (в іноземній валюті);

     Р_n –            ціна товарів, що не є об’єктами міжнародної торгівлі (у національній валюті).

 

3.5.4. Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула є складовою речення як його рівноправний елемент, тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього потребує будова речення, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою, які ставлять безпосередньо за формулою до її номера.

3.5.5. При посиланні на формулу у круглих дужках наводять її порядковий номер, наприклад: "у формулі (3.1)".

 

3.6. Загальні правила цитування використаних джерел

та посилання на них

 

3.6.1. У тексті курсової роботи мають бути посилання на джерела інформації. Такі посилання дають змогу відшукати документи, перевірити правильність їх цитування та сприйняття їх студентом. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал не входить до останнього видання.

Якщо використовуються відомості з джерел з великою кількістю сторінок, у посиланні необхідно точно вказати номер конкретної сторінки (чи номери сторінок).

3.6.2. Оформлення посилання в тексті на джерела інформації: у квадратних дужках наводять порядковий номер зі списку літератури, наприклад, «... у працях [1– 3]...».

3.6.3. Цитати беруться в лапки, пропуски в цитатах позначаються трьома крапками, взятими в ламані дужки: <…>. Цитати подаються мовою оригіналу. Після цитати в тексті ставиться в квадратних дужках порядковий номер використаного джерела за списком літератури та сторінка: [3, с.16].

 

3.7. Оформлення списку використаних джерел

 

3.7.1. Список використаних джерел розміщується після основного тексту роботи. У цей список необхідно внести джерела, на базі яких здійснюється аналіз, та спеціальну літературу з теми, яка досліджується і на яку в роботі є посилання або з якою автор ознайомився, з якої запозичив концепцію, але не посилався. Це свідчить про рівень вивчення досліджуваної проблеми і навичок роботи з науковою літературою.

3.7.2. Розміщувати матеріали в списку використаних джерел слід в алфавітному порядку із загальною нумерацією. Іншомовні видання розміщують у кінці списку літератури. Завершують список використаних джерел інтернет-адреси.

При описі літературних джерел у списку використаних джерел слід дотримуватися загальноприйнятих правил (додаток В).

 

3.8. Додатки

 

3.8.1. Додатки оформлюються як продовження курсової роботи і розміщуються в порядку посилань у тексті.Додаткидо роботи мають містити інформаційні матеріали, що становлять базу аналітичних досліджень згідно з обраною темою. Крім того, у додатки доцільно включати допоміжний матеріал, потрібний для повноти сприйняття роботи:

• реальні документи;
• рекламні матеріали;
• проміжні математичні доведення, формули, розрахунки;
• таблиці допоміжних цифрових даних;
• інструкції, методики, опис алгоритмів і програм розв’язання задач на ПЕОМ, що розроблені в процесі виконання роботи;
• ілюстрації допоміжного характеру.

3.8.2. Додаток повинен мати заголовок, написаний або надрукований малими літерами з першої великої літери посередині рядка.

Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток" і поряд – велика літера, що позначає його. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, І, Й, О, Ч, Ь, наприклад: додаток А, додаток Б і т. д. Якщо є лише один додаток, його позначають «Додаток А».

3.8.3. Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: "А.2" (другий розділ додатка А); "В. 3.1" (перший підрозділ третього розділу додатка В).

3.8.4. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: "рис. Д.1.2" (другий рисунок першого розділу додатка Д); "формула (А.1)" (перша формула додатка А).

 

IV. ПІДГОТОВКА КУРСОВОЇ РОБОТИ ДО ЗАХИСТУ

 

4.1. Після написання курсова робота у зброшурованому вигляді (1 примірник) передається науковому керівникові для рецензування, а потім на кафедру економіки та менеджменту для реєстрації.

4.2. Дозволом до захисту курсової роботи є позитивний відгук наукового керівника (Додаток Д).

4.3. Письмовий відгук наукового керівника подається на кафедру не пізніше ніж за 5 днів до захисту, після чого передається до екзаменаційної комісії.

4.4. Одержання позитивного відгуку наукового керівника є підставою для її представлення до захисту відповідно до розкладу засідань комісії із захисту курсових робіт, але не пізніше ніж за 5 днів до засідання Комісії.

 

V. ПУБЛІЧНИЙ ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

5.1. Захист курсової роботи проводиться відповідно до графіка кафедри перед комісією в складі не менше ніж двох викладачів кафедри, можливо за участю наукового керівника курсової роботи.

5.2. До захисту допускаються студенти, які повністю виконали всі вимоги навчального плану й отримали позитивні відгуки на курсову роботу.

5.3. Захист складається з короткої доповіді студента про виконану роботу та відповідей на питання членів комісії. Для виступу студентові відводиться до 7 хвилин. Доповідь має містити:

–    чітке формулювання проблеми;

–    обґрунтування її актуальності;

–    визначення мети та завдання курсової роботи;

–    викладення автором роботи зроблених узагальнень, висновків і конкретних рекомендацій за темою дослідження.

Після цього студент зобов’язаний відповісти на запитання членів комісії та присутніх, дати аргументовані роз’яснення тощо.

5.4. Члени комісії, ознайомившись із курсовою роботою, рецензією наукового керівника та заслухавши студента, оцінюють роботу за чотирибальною системою (“відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”) та в балах за кредитно-модульною системою (ECTS) (Додатки Ж, З). Рішення про оцінку курсової роботи ухвалюється на закритому засіданні Комісії.

При визначенні оцінки враховується актуальність, теоретичний рівень роботи, наукова новизна та практична значущість висловлених рекомендацій, уміння студента вести аргументовану публічну дискусію й захищати свою позицію тощо.

5.5. Після захисту курсова робота передається на зберігання на провідну кафедру інституту, викладачем якої здійснювалося наукове керівництво.

5.6. За пропозицією Комісії відзначаються кращі роботи.

Приклад оформлення титульної сторінки курсової роботи

 

 

 

 

(без слова „тема” і без лапок, великим шрифтом)

 

 

 

Курсова робота

студента(-ки) ____курсу _____ групи

факультету соціальних комунікацій

напряму підготовки психологія

___________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

 

Науковий керівник: ___________________________

(науковий ступінь, вчене звання,   ініціали та прізвище викладача)

 

 

 

 

 

 

Приклад оформлення зворотної сторони титульної стоорінки курсової  роботи

 

 

 

Реєстрація
	номер		дата	підпис лаборанта кафедри
Рекомендовано
до захисту
	підпис наукового керівника		ініціали,	прізвище наукового керівника
Результат захисту
	оцінка		дата	захисту
Голова комісії
	підпис		ініціали,	прізвище зав. кафедри
Члени комісії
	підпис		ініціали,	прізвище
	підпис		ініціали,	прізвище

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Б

Приклад оформлення плану роботи

 

Зміст

			стор.
Вступ			3
Розділ І.	Проекти в області економічної інфраструктури: основні структурні елементи		6
	1.1.	Роль економічної інфраструктури у господарському житті та проблеми її фінансування	6
	1.2.	Основні сторони-учасники реалізації проектів в області інфраструктури	9
Розділ ІІ.	Міжнародне фінансування проектів в області економічної інфраструктури		12
	2.1.	Всесвітній банк: інструменти фінансування інвестиційних проектів	12
	2.2.	Міжнародна фінансова корпорація: мобілізація ресурсів для фінансування економічної інфраструктури	15
	2.3.	Операції міжнародних фінансових організацій з фінансування інвестиційних проектів в Україні	18
Розділ ІІІ.	Ризики, пов’язані з проектами: урядова та міжнародна підтримка		22
	3.1.	Ризики, пов’язані з проектами, та  управління ними	22
	3.2.	Особливості державної системи фінансування та підтримки проектів	26
	3.3.	Підтримка міжнародних фінансових організацій	30
Висновки			35
Список використаних джерел			38
Додатки			41

 

 

 

 

 

Додаток В

Приклад оформлення бібліографічного опису джерел,

які входять до списку використаних джерел

 

Характе-ристика джерела	Приклади оформлення
Нормативні джерела	Конституція України // ВВР України. –  № 30. –1996.  –  Ст. 141. Про громадянство України: Закон України //ВВР України. – 2001. – № 13. – Ст. 65. Про основні засади і напрями становлення економіки України в кризовий період: Постанова Верховної Ради України від 15 черв. 1994 р. // ВВР України. – 1994. –  № 32. – Ст. 292. Про заходи щодо реформування аграрних відносин: Указ Президента України № 63/95 від 18.01.1995 р. // Уряд. кур’єр. – 1995. – 21 січ.
Монографії (один, два або три автори)	Василенко М.В. Теорія коливань: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 1992. – 430 с.
	Бандурка О.М., Дзюба Н.В. Первісне нагромадження капіталу в економіці України: Монографія. –  Х.: НУВС, 2003. – 196 с.
	Дудюк Д.Л., Максимов В.М., Оріховський Р.Я. Електричні вимірювання: Навч. посіб. – Л.: Афіша, 2003. – 260 с.
Чотири автори	Основы создания гибких автоматизированных производств / Л.А. Пономаренко, Л.В. Адамович, В.Т. Музычук, А.Е. Гридасов / Под ред. Б.Б. Тимофеева. – К.: Техника, 1986. – 144 с.
П’ять та більше авторів	Педіатрія: Навч. посіб. / С.К. Ткаченко, Р.І. Поцюрко, Ю.С. Коржинський та ін.. – К.: Здоров’я, 2003. – 752 с.
Багатотомні видання	Остап Вишня: Твори в чотирьох томах. – К.: Дніпро, 1988. – Т. 1. – 526 с.
Перекладені видання	Ферраро Б. Кола на воді: Короткі історії для душі / Пер. з пол. Г. Теодорович. – Л.: Свічадо, 2003. – 752 с.
Стандарти	Український класифікатор нормативних документів: ДК 004 – 2003 (ICS: 2001, IDT) – [Чинний від 2003 – 1 – 01]. – М., 2003. – 81 с. (Держспоживстандарт)
Збірки наукових праць	Обчислювальна і прикладна математика: Зб. наук. пр. – К.: Либідь, 1993. – 99 с.
Словники	Російсько-український словник залізничних термінів / Укл. Л.П. Ватуля, В.С. Фоменко; За ред. Ю.В. Соболєва. – К.: Транспорт України, 2000. – 483 с.
Складові частини: книги,	Герасименко В.Я. Юрій Федькович // Історія української літератури. – К.: Наукова думка, 1968. – Т. 3. – С. 315–349.
збірника	Цеков Ю.І. Підтекст художнього твору і світовідчування письменника // Проблеми сучасного літературознавства. – Одеса, 1998. – С. 149–180.
журналу	Меликов А.З., Пономаренко Л.А. Оптиматизация цифровой сети интегрального обслуживания с конечным числом пользователей и блокировкам // Автоматика и телемеханика. – 1992. – №6. – С. 34–38.
іноземного журналу	Perez K. Radiation therapy for cancer of the cervix // Oncology. – 1993. – Vol. 7, № 2. –  Р. 89–96
енциклопедії	Косяченко В.Т. Анекдот // Укрїнська літературна енциклопедія. – К.: Головна ред. УРЕ ім. М.П. Бажана, 1988. – С. 67
Дисертації	Королько А.З. Громадсько-політична та наукова діяльність Антона Петрушевича: Дис.  … канд. іст. наук.: 07.00.01. – К., 2001. –  185 с.
Автореферати дисертацій	Соловей Е.С. Українська філософська лірика: Традиція. Топологія. Поетика: Автореф. дис... д-ра філол.наук: 10.01.08 / Інт. л-ри ім. Т.Г.Шевченка АН України. – К., 1992. – 40 с.
Архіви	Лист О.П. Довженка до матері. 13 квітня 1947 р. – ЦДАМЛМ України. – Ф. 235. – Оп. 2. – Од. зб. 5. – Арк. 6–7.
Препринти	Пономаренко Л.А., Буадзе В.В. Математические модели и алгоритмы сбора и обработки информации в АСУТП непрерывных станов горячей прокатки: Препр. / АН Украины. Ин-т кибернетики. – К., 1976. – 37 с.

 

Додаток Г

Зразок оформлення посилання на першоджерело

 

Макет сторінки

5 Менеджмент – це процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для того, щоб сформулювати і досягти цілей організації. [1, с.15]       Об’єктом професійного менеджменту як самостійного виду діяльності є господарська діяльність організації в цілому або в її конкретній сфері (виробництво, збут, фінанси тощо), а суб’єктом – спеціаліст-менеджер [28, с.138]

 

Посилання базуються на списку використаної літератури, складеному в певній ієрархічній послідовності (наприклад, 1, 2, 3, і т.д. – за алфавітом, за черговістю посилання у роботі або – за юридичною силою тощо). Наприклад:

 

Список використаних джерел

1. Про інформацію: Закон України // ВВР України. – 1992. –  №48. – Ст. 650.
2. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій: Навч. посіб. – К.: ТОВ „ЕксОб”, 2001. –392 с.

 

 

 

Додаток Д

Приклад оформлення висновку наукового керівника на курсову роботу

 

 

ВИСНОВОК

наукового керівника

на курсову роботу студента ІПК ДСЗУ

 

____________________________________________________

(прізвище, ім’я, по-батькові)

 

 

 

на тему _____________________________________________

____________________________________________________

____________________________________________________

 

 

Подається загальна стисла характеристика проведеного дослідження, його актуальності, новизна та практичне значення, обґрунтованість отриманих висновків  тощо.

 

Відзначається ставлення студента до роботи, можливі позитивні та негативні зауваження й побажання наукового керівника.

 

Робиться обґрунтований висновок про можливість допуску курсової роботи  до захисту та про попередню оцінку, на яку вона заслуговує.

 

 

_____________________                                                      ______________(_______)

(підпис)

 

“____”______________ 200_ р.

 

 

 

Додаток Ж

 

КРИТЕРІЇ  ОЦІНЮВАННЯ

 

“Відмінно” – заслуговує студент, який успішно виконав курсову роботу та під час захисту дає логічно побудовані, послідовні, обґрунтовані відповіді на поставлені запитання; уміло використовує аналіз та  влучно підбирає критерії для порівняння загальнотеоретичних понять. Вільно володіє термінологією при характеристиці різноманітних понять, уміє виділяти й оцінювати корінні проблеми в галузі.

“Добре” – заслуговує студент, який володіє повним обсягом знань відповідно до навчальної програми, але припускається неточностей у відповіді; не завжди може аргументувати та захистити висловлені ним думки й положення; має певні навички аналітичної діяльності, але не завжди може використати їх у відповіді; опрацював усі рекомендовані джерела, але недостатньо оперує ними; використовує для відповіді положення тільки окремих наукових праць; припускається окремих непринципових помилок при відповіді.

“Задовільно” – заслуговує студент, який виявив знання не менше ²/₃ (70%) навчального матеріалу, але має низький рівень навичок аналітичної роботи, не завжди може використати отриману інформацію при розгляді загальнотеоретичних проблем; має недостатні навички систематизації та узагальнення матеріалу; виявив знання основного навчального матеріалу в обсязі, потрібному для подальшого навчання та майбутньої професійної діяльності, але припускається помилок та неточностей у відповіді.

“Незадовільно” – виставляється студенту, який виявив істотні прогалини у знаннях основного навчально-програмного матеріалу, припустився принципових помилок у виконанні кваліфікаційних завдань і не може продовжити навчання без додаткових знань.

 

 

 

 

Додаток З

Приклад розподілу балів, що присвоюються студентам за курсову роботу

Шкала відповідності балів національній системі оцінювання:

 

90-100 балів – відмінно (А)

82 - 89 балів – добре ( В)

75 - 81 балів – добре ( С)

68 - 74 балів – задовільно (D)

61 - 67 балів – задовільно (Е)

35 - 60 балів – незадовільно з можливістю повторного складання (FХ)

1 - 34 бали – незадовільно з обов’язковим повторним написанням та захистом курсової роботи (F)

 

Система оцінювання знань студентів за кредитно-модульною системою з курсової роботи

Таблиця 1

Модуль 1	Модуль 2	Сума
Підготовка курсової роботи	Захист курсової роботи	100
75	25

 

 

Таблиця 2

Модуль 1
Вид навчальної роботи	Мах кількість балів
Відповідність змісту курсової роботи обраній темі, повнота та глибина розкриття поставлених питань, самостійність виконання курсової роботи студентом (відображається у висновку наукового керівника)	40
Відповідність структури курсової роботи встановленим вимогам	10
Додержання вимог щодо оформлення курсової роботи	10
Наявність додатків, що характеризують виконувану роботу	5
Заохочувальні заходи (н-д, своєчасна підготовка та подання курсової роботи)	5
Заняття науковою роботою (н-д, підготовка статті, доповіді на студентську конференцію за результатами наукового дослідження тощо)	5
Усього за модулем 1	75

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

	Вступ.........................................................................	3
	Порядок виконання курсової роботи....................	4
	Структура, зміст і обсяг курсової роботи.............	6
	Оформлення курсової роботи................................	11
	Підготовка курсової роботи до захисту................	21
	Публічний захист курсової роботи........................	21
	Додаток А. Приклад оформлення титульної сторінки курсової роботи.......................................	23-24
	Додаток Б. Приклад оформлення плану курсової роботи.......................................................................	25
	Додаток В. Приклад оформлення  бібліографічного опису джерел, які входять до списку використаних джерел.................................	26
	Додаток Г. Зразок оформлення посилання на першоджерело..........................................................	28
	Додаток Д. Приклад висновку наукового керівника на курсову роботу..................................	29
	Додаток Ж. Критерії оцінювання..........................	30
	Додаток З. Приклад розподілу балів, що присвоюються студентам за курсову роботу.......	31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Навчально-методичне видання

 

Патика Наталія Іванівна

 

Методичні рекомендації щодо виконання та захисту курсових робіт

 

 

Відповідальний за випуск  М.М. Руженський

Комп’ютерний набір Н.І. Патика

 

Підписано до друку „__”______ 2008 р. Формат 60×84/16. Папір офсетний.

Друк ротаційний трафаретний. Ум. друк. арк. 0,7.

Тираж 500 прим. Зам. № ______

 

 

 

 

 

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи

до державного реєстру видавців, виготовників і розповсюджувачів видавничої продукції. Серія ДК №1805 від 25.05.2004.

 

 

 

 

Інститут підготовки кадрів

державної служби зайнятості України (ІПК ДСЗУ)

03038, Київ – 38, вул. Нововокзальна 17.

Тел./факс (044) 536-14-85