ІНВЕСТУВАННЯ 22.01.2016 17:24

 

 

 

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ»

 

 

Кафедра фінансів та банківської справи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІНВЕСТУВАННЯ

 

 

Навчально-методичний комплекс

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2013

 

 

 

УДК  314(477)

ББК  66.2(4УКР)

 

Обговорено і схвалено на засіданні Вченої Ради

 ВНЗ «Національна академія управління»

Протокол № 5 від 30.08. 2013 р.

 

 

Рецензенти:

Супрун Василь Павлович - доктор економічних наук, професор

 

Укладач:

Штулер Ірина Юріївна - доцент кафедри фінансів та банківської справи, кандидат економічних наук

 

 

 

 

 

Інвестуваня : Навчально-методичний комплекс // І.Ю. Штулер. – К.: Національна академія управління, 2013. –   71 с.

 

 

 

 

 

Запропонований читачу навчально–методичний комплекс “ІнвестуванняІ” може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами економічних вузів і факультетів семінарів практичних занять та самостійної роботи.

 

 

 

 

 

УДК  314(477)

ББК  66.2(4УКР)

 

 

 

 

 

 

 

 

 © Оригінал-макет,

"Національної академії управління", 2013

 

 

 

ЗМІСТ

 

ПЕРЕДМОВА	4
ПОРЯДОК ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ	5
ПРОГРАМА КУРСУ	8
РОБОЧА ПРОГРАМА	14
ОПИС ДИСЦИПЛІНИ	16
ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ	19
МЕТОДИ НАВЧАННЯ	22
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ	23
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ	34
САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ СТОСОВНО ТАКОЇ РОБОТИ	38
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПІДГОТОВКИ РЕФЕРАТИВНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ	39
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ	41
ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ	42
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ДО ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ	46
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВИХ КОНТРОЛІВ	50
ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ЗАЛІКУ	62
ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ІСПИТУ	63
МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ	65
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ	66

 

 

 

 

 

© ВНЗ "НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ", 2013

1. ПЕРЕДМОВА

 

Актуальним завданням на сьогодні є розвиток інвестиційної діяльності, спрямований на створення привабливого інвестицій­ного середовища, та суттєвого нарощування обсягів інвестицій.

Разом із тим, річні обсяги інвестицій поки що залишаються на низькому рівні через несприятливий інвестиційний клімат, що пояснюється недосконалою законодавчою базою, нерозвиненими фондовим ринком та фінансово-кредитною системою, високим податковим тиском неефективним використанням амортизаційних відрахувань, а також низьким рівнем трансформації заощаджень населення до інвестування, що призводить до відпливу вітчизняних капіталів за кордон та не сприяє залученню іно­земних інвестицій в економіку країни.

У зв'язку з цим, інвестиційна діяльність суб'єктів господарювання вимагає глибоких знань теорії та практики прийняття рішень у сфері обґрунтування інвестиційної стратегії, виборі напрямів та форм інвестування, а пошук шляхів удосконалення відносин в інвестиційній сфері в умовах ринкової трансформації економіки є не лише актуальним, а й важливим завданням теоре­тичного та практичного значення.

Здійснення інвестиційної діяльності на підприємстві, що є найскладнішою сферою управлінської діяльності, передбачає наявність глибоких знань з економіки та фінансів, системного підходу, володіння методами економіко-математичного моделювання тощо. Тобто наявності таких знань і вмінь, які дозволяють формувати і забезпечувати реалізацію стратегічних рішень і сприяють економіч­ному розвитку підприємства в перспективі.

Специфічність управління інвестиційною діяльністю, складність методичного інструментарію обумовили виділення в теорії фінансів нового наукового напряму – інвестиційного менеджменту, який є науковою дисципліною, що вивчає форми та механізм управління інвестиціями з метою забезпечення ефективного розвитку підприємства, постійного зростання ринкової вартості.

 

Ухвалено:

Вченою радою НАУ

від 30 серпня 2012 року, протокол № _4__

 

 

2. Порядок оцінювання знань студентів

 

І. Загальні положення

 

1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS).

 

1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань:

 

-            підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок;

-            систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін;

-            подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань;

-            розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу;

-            оптимізація навчального процесу.

 

ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.

 

     2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F).

     2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті.

     На іспиті оцінюванню підлягають:

-                                           володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни;

-                                           здатність творчо мислити та синтезувати знання;

-                                           уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань.

2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів.

2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є:

- відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій;

     - робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно планів занять;

     - виконання модульних контрольних робіт.

Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх.

Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій.

Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів).

При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем.

Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань.

2.5. Структура поточної успішності (50 балів).

а) відвідування лекцій та підготовка до них - 10 балів

б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів;

в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів;

г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів.

д) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів.

При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання.

2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність».

2.7.Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів.

 

Шкала оцінювання екзаменаційних завдань

 

 

Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність.

У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту.

2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів.  Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано».

У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач.

2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-50 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-50 балів.

 

ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS

 

Сума балів за всі види навчальної діяльності		Оцінка за національною шкалою
	Оцінка за шкалою ECTS	для екзамену, курсового проекту (роботи) практики	для заліку
90-100	A	5 (відмінно)	зараховано
82-89	B	4 (добре)	зараховано
74-81	C	4 (добре)	зараховано
64-73	D	3 (задовільно)	зараховано
60-63	E	3 (задовільно)	зараховано
35-59	FX	2 (незадовільно) з можливістю повторного складання	не зараховано з можливістю повторного складання
034	F	2 (незадовільно) з обов’язковим повторним вивченням дисципліни	не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

      

 

  “ЗАТВЕРДЖЕНО”

Перший проректор

ВНЗ «Національна академія

управління» Матвійчук В.К.,

д.ю.н., професор

____________________

“26”   вересня 2013 р.

 

 

 

 

ВНЗ «Національна академія управління»

 

 

«ІНВЕСТУВАННЯ»

 

 

 

 

 

3. ПРОГРАМА

нормативної навчальної дисципліни

підготовки бакалавра

 

 

Галузь знань 0305 "Економіка та  підприємництво"

Напрям підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит"

Освітньо – кваліфікаційний рівень «бакалавр»

Факультет економіки та інформаційних технологій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ - 2013 рік

                                                          

 

 

Розроблено та внесено: на засідання кафедри фінансів та банківської справи протокол № 12  від 2 липня 2013 р.

 

 

Розробники програми з дисципліни «Інвестування»:

Супрун В.П., д.е.н., професор

Штулер І.Ю., к.е.н., доцент

 

 

 

 

Заст. завідувача кафедри

д.е.н., професор                                                             Г.Г.Бурлака

 

 

 

 

Затверджено та схвалено радою факультету економіки та інформаційних технологій, протокол № 1 від  «25» вересня 2013 р.

 

 

 

Декан факультету економіки

та інформаційних технологій

д.фіз-мат.н, професор                                                      О.К.Лопатін                  

 

 

 

ВСТУП

Навчальна дисципліна "Інвестування ІІ" відповідно до освітньо-професійної програми є дисципліною циклу природничо-наукової та загальноекономічної підготовки для бакалаврів і спрямована на вивчення теоретико-методологічних основ, практичних інструментів оцінки ефективності інвестиційної діяльності .

Мета дисципліни – оволодіння сучасними методами оцінки та прогнозування інвестиційного ринку; формування практичних навичок з розробки інвестиційної стратегії підприємства; порядку підготовки та розгляду реальних інвестиційних проектів; формування інвестиційного портфеля підприємства, його оцінки та оперативного управління ним.

Головними завданнями дисципліни є:

― з'ясування економічної сутності інвестицій та їх місця у системі економічних знань;

― визначення пріоритетів інвестиційної політики держави, методів державного регулювання інвестиційної діяльності підприємств;

― оволодіння методикою оцінювання та прогнозування інвестиційної привабливості підприємств;

― формування умінь розробки стратегічних напрямків інвестиційної діяльності підприємства;

― вивчення основних методів вибору оптимального інвестиційного портфеля;

― оволодіння методичним інструментарієм оцінювання ефективності інвестування в умовах невизначеності і ризику;

― проведення аналізу ефективності реальних інвестиційних проектів

― набуття навичок формування портфеля реальних інвестицій підприємства;

― визначення особливості управління інноваційними інвестиціями підприємства

― формування умінь та навичок розробки стратегії управління портфелем цінних паперів.

Предметом дисципліни "Інвестування ІІ" є закономірності інвестиційних процесів, методологія і методика оцінювання інвестиційної діяльності підприємства.

Вивчення дисципліни «Інвестування» поглиблює та конкретизує знання, набуті студентами в результаті вивчення курсів «Економіка підприємства», «Макроекономіка», «Мікроекономіка», "Статистика", "Економічний аналіз" тощо.

 

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 144 годин 4 кредитів ЕСТS

 

3. ПРОГРАМА КУРСУ

 

2.  Інформаційний обсяг навчальної дисципліни

 

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І.

 

Тема 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТУВАННЯ

Інвестиційний процес у державі з ринковою економікою. Стадії інвестиційного процесу. Принципові розходження методології підходу до життєвого циклу інвестиційного процесу в ринковій та командно - розподільчій системах.

Інвестиційний ринок. Взаємозв'язок інвестиційного та фінансового ринку. Ринок інвестицій та інвестиційних товарів.

Інвестиційний клімат та чинник його формування.

Шляхи активізації інвестування. Напрямки створення сприятливих умов інвестування. Державна кредитно - інвестиційна політика. Розвиток ринку інвестиційних цінних паперів. Удосконалення фінансово-кредитної системи.

Прискорення процесу приватизації. Чинники залучення іноземного капіталу. Структурно-інноваційна перебудова економіки країни.

 

Тема 2. СУБ'ЄКТИ ТА ОБ’ЄКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Держава як суб'єкт інвестування. Інвестори та учасники інвестиційної діяльності. Індивідуальні інвестори, фірми та компанії. Орендні, акціонерні та корпоративні учасники. Фінансово-кредитні установи. Галузеві й територіальні угруповання, асоціації, концерни, промислово-фінансові групи, холдінги та ін.

Мотивація інвестиційної діяльності. Поняття про інвестиційний проект. Класифікація інвестиційних проектів. Типи проектного фінансування. Теорія інвестиційного портфеля. Види портфелів та їх взаємозв'язок.

 

Тема 3. ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ

Фінансові інвестиції. Капітал, що інвестується, його різновиди. Фіктивний капітал. Інвестування за допомогою цінних паперів. Похідні цінні папери. Характеристика основних джерел фінансового інвестування.

Особливості та умови залучення фінансових джерел в інвестиційній діяльності. Інвестиційні інститути як спеціалізовані учасники фондового ринку. Органи регулювання ринку цінних паперів та їх функції.

Оцінка інвестиційних якостей та ефективності інструментів фондового ринку.

 

Тема 4. ІНВЕСТИЦІЇ В ЗАСОБИ ВИРОБНИЦТВА

Інвестиції у виробничі фонди, їх сутність і основні показники. Капітальні вкладення як форма реальних інвестицій. Економічний зміст капітальних вкладень та їх роль у розвитку суспільного виробництва. Класифікація і структура капітальних вкладень. Ринок нерухомості. Оцінка об'єктів нерухомості.

 

 

 

Тема 5. ІННОВАЦІЙНА ФОРМА ІНВЕСТИЦІЙ

Інноваційна форма інвестицій. Венчурні інвестиції. Види інтелектуальної власності та процес здійснення інтелектуальних інвестицій.

Джерела фінансування інтелектуальних інвестицій.

Розвиток інноваційної форми інвестування в Україні: проблеми та перспективи.

 

Тема 6. ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ

Іноземні інвестиції. Експорт та імпорт капіталу. Міжнародна інвестиційна діяльність та її інститути. Політика держави щодо залучення іноземних інвестицій. Інвестиції іноземних фірм і спільних підприємств. Форми іноземного інвестування. Оцінка ефективності залучення іноземного капіталу.

 

 

 

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ II.

 

Тема 7. ОБГРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ІНВЕСТУВАННЯ

Концепція й вимірювання ризиків. Класифікація інвестиційних ризиків. Проектні, фінансові, будівельні й експлуатаційні ризики. Заходи для запобігання ризикам або зменшення їх.

Розробка загальних положень інвестиційного процесу. Концепція маркетингу й аналіз ринку збуту. Технічний інжиніринг та консалтингові послуги. Оцінка умов розміщення об'єктів інвестування. Фінансова (комерційна), бюджетна й економічна оцінка ефективності інвестування.

 

Тема 8. ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ

Інвестиційна стратегія, її види, параметри та показники. Інвестиційний аналіз. Методи оцінки ефективності інвестицій суб'єктів господарювання різних форм власності. Життєвий цикл інвестицій, дослідження інвестиційної привабливості проекту. Визначення потреби в інвестиціях. Формування капіталу (основного й оборотного). Попереднє узгодження учасниками інвестування.

Складання бюджету як форма планування інвестицій. Оцінка альтернативних, конкуруючих і споріднених інвестицій. Прогнозування грошових потоків, часова теорія грошей.

Визначення теперішньої та майбутньої вартості грошових потоків. Оцінка якісних факторів інвестиційного проекту.

Методи оцінки реальних інвестиційних проектів.

 

Тема 9. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Фінансові ресурси інвестування. Фінансові інструменти та фінансовий інжиніринг. Способи залучення капіталу. Прогнозування структури джерел інвестування. Власні, позичкові й залучені інвестиції. Фінансовий, операційний та загальний ліверидж і структуризація капіталу.

 

 

 

Тема 10. МЕНЕДЖМЕНТ ІНВЕСТИЦІЙ

Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів. Методи індикативного планування інвестицій. Планування інвестиційної діяльності підприємств та інших суб'єктів господарювання. Стратегія бізнес - плану, його розділи й показники.

 

Тема 11. ОРГАНІЗАЦІЙНО – ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Способи реалізації інвестиційних проектів. Договори (контракти), що регулюють інвестиційний процес. Міжнародні угоди щодо інвестування та захисту інвестицій. Поняття про тендери. Тендерна документація, принципи її опрацювання.

 

Тема 12. ВИКОРИСТАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ

Необхідність підтримки й розвитку виробництва. Інвестування технічного переозброєння та реконструкції. Обгрунтування доцільності санації виробництва. Продовження життєвого циклу інвестиційного проекту, реінвестування. Обгрунтування необхідності закриття проекту.

 

 

 

 

 

 

 

  “ЗАТВЕРДЖЕНО”

Перший проректор

ВНЗ «Національна академія

управління» Матвійчук В.К.,

д.ю.н., професор

____________________

“26”   вересня 2013 р.

 

 

 

 

Вищий навчальний заклад «Національна академія управління»

Кафедра фінансів та банківської справи

 

 

 

4. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

 

 

ІНВЕСТУВАННЯ

 

 

Галузь знань 0305 "Економіка та підприємництво"

Напрям підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит"

Освітньо – кваліфікаційний рівень «бакалавр»

Факультет економіки та інформаційних технологій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ - 2013 рік

                                                          

 

 

Робоча програма з дисципліни «Інвестування ІІ» для студентів за напрямом підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»

 

 

Розроблено та внесено: на засідання кафедри фінансів та банківської справи протокол № 12  від 2 липня 2013 р.

 

 

Розробники програми:

Супрун В.П., д.е.н., професор

Штулер І.Ю., к.е.н., доцент

 

 

 

 

Заст.завідувача кафедри

д.е.н., професор                                                               Г.Г.Бурлака

 

 

 

 

Затверджено та схвалено радою факультету економіки та інформаційних технологій, протокол № 1 від  «25» вересня 2013 р.

 

 

 

Декан факультету економіки

та інформаційних технологій

д.фіз-мат.н, професор                                                      О.К.Лопатін                  

 

 

 

5. Опис дисципліни

 

Актуальним завданням на сьогодні є розвиток інвестиційної діяльності, спрямований на створення привабливого інвестицій­ного середовища, та суттєвого нарощування обсягів інвестицій.

Разом із тим, річні обсяги інвестицій поки що залишаються на низькому рівні через несприятливий інвестиційний клімат, що пояснюється недосконалою законодавчою базою, нерозвиненими фондовим ринком та фінансово-кредитною системою, високим податковим тиском неефективним використанням амортизаційних відрахувань, а також низьким рівнем трансформації заощаджень населення до інвестування, що призводить до відпливу вітчизняних капіталів за кордон та не сприяє залученню іно­земних інвестицій в економіку країни.

У зв'язку з цим, інвестиційна діяльність суб'єктів підприємництва вимагає глибоких знань теорії та практики прийняття рішень у сфері обґрунтування інвестиційної стратегії, виборі напрямів та форм інвестування, а пошук шляхів удосконалення відносин в інвестиційній сфері в умовах ринкової трансформації економіки є не лише актуальним, а й важливим завданням теоре­тичного та практичного значення.

Здійснення інвестиційної діяльності на підприємстві, що є найскладнішою сферою управлінської діяльності, передбачає наявність глибоких знань з економіки та фінансів, системного підходу, володіння методами економіко-математичного моделювання тощо. Тобто наявності таких знань і вмінь, які дозволяють формувати і забезпечувати реалізацію стратегічних рішень і сприяють економіч­ному розвитку підприємства в перспективі.

Специфічність управління інвестиційною діяльністю, складність методичного інструментарію обумовили виділення в теорії фінансів нового наукового напряму – інвестиційного менеджменту, який є науковою дисципліною, що вивчає форми та механізм управління інвестиціями з метою забезпечення ефективного розвитку підприємства, постійного зростання ринкової вартості.

 

 

1. 1.    Опис навчальної дисципліни

 

Найменування показників	Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
		денна форма навчання	заочна форма навчання
Кількість кредитів  – 4	Галузь знань _______________ (шифр і назва)	Нормативна
	Напрям підготовки _______________ (шифр і назва)
Модулів – 2	Спеціальність (професійне спрямування):   Інвестування	Рік підготовки:
Змістових модулів – 2		4-й	3-й
Індивідуальне науково-дослідне завдання ___________ (назва)		Семестр
Загальна кількість годин – 144		8-й	6-й
		Лекції
Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторних – 48 самостійної роботи студента - 96	Освітньо-кваліфікаційний рівень:   Бакалавр	26 год.	12 год.
		Практичні, семінарські
		22 год.	0 год.
		Лабораторні
		- год.	год.
		Самостійна робота
		96 год.	132 год.
		Індивідуальні завдання:
		Вид контролю: іспит

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Мета та завдання навчальної дисципліни

 

Навчальна дисципліна "Інвестування ІІ" відповідно до освітньо-професійної програми є дисципліною циклу природничо-наукової та загальноекономічної підготовки для бакалаврів і спрямована на вивчення теоретико-методологічних основ, практичних інструментів оцінки ефективності інвестиційної діяльності .

 

Мета дисципліни – оволодіння сучасними методами оцінки та прогнозування інвестиційного ринку; формування практичних навичок з розробки інвестиційної стратегії підприємства; порядку підготовки та розгляду реальних інвестиційних проектів; формування інвестиційного портфеля підприємства, його оцінки та оперативного управління ним.

 

Головними завданнями дисципліни є:

― з'ясування економічної сутності інвестицій та їх місця у системі економічних знань;

― визначення пріоритетів інвестиційної політики держави, методів державного регулювання інвестиційної діяльності підприємств;

― оволодіння методикою оцінювання та прогнозування інвестиційної привабливості підприємств;

― формування умінь розробки стратегічних напрямків інвестиційної діяльності підприємства;

― вивчення основних методів вибору оптимального інвестиційного портфеля;

― оволодіння методичним інструментарієм оцінювання ефективності інвестування в умовах невизначеності і ризику;

― проведення аналізу ефективності реальних інвестиційних проектів

― набуття навичок формування портфеля реальних інвестицій підприємства;

― визначення особливості управління інноваційними інвестиціями підприємства

― формування умінь та навичок розробки стратегії управління портфелем цінних паперів.

 

Предметом дисципліни "Інвестування ІІ" є закономірності інвестиційних процесів, методологія і методика оцінювання інвестиційної діяльності підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Програма навчальної дисципліни

 

Змістовний модуль 1. СУТНІСТЬ, ВИДИ ТА ФОРМИ ІНВЕСТИЦІЙ

Тема 1. Методологічні осонови інвестування

Тема 2. Субєкти та обєкти інвестиційної діяльності

Тема 3. Фінансові інвестиції

Тема 4. Інвестиції в засоби виробництва

Тема 5. Інноваційна форма інвестицій

Тема 6. Залучення іноземного інвестування

 

                            6. Структура навчальної дисципліни

	Кількість годин
	Дення форма						Заочна форма
	усього	у тому числі					усього			у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.			л	с	п	інд.	с.р.
1	2	3	4	5	6	7	8		9	10	11	12	13

 

Змістовний модуль 1. СУТНІСТЬ, ВИДИ ТА ФОРМИ ІНВЕСТИЦІЙ

	Кількість годин
	Дення форма							Заочна форма
	усього	у тому числі						усього		у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.			л	с	п	інд.	с.р.
Тема 1. Методологічні основи інвестування.	12	2	2	-	-		8	13	2				11
Тема 2. Суб’єкти та об’єкти інвестиційної діяльності	12	2	2	-	-		8	13	2				11
Тема 3. Фінансові інвестиції	12	2	2	-	-		8	13	2				11
Тема 4.  Інвестиції в засоби виробництва	12	2	2	-	-		8	13	2				11
Тема 5. Інноваційна форма інвестицій	10	2	-	-	-		8	11					11
Тема 6. Залучення іноземного капіталу	10	2	2	-			6	11					11
Разом за змістовним модулем 1	68	12	10	-	-		46	74	8				66

 

 

 

 

 

 

Змістовний модуль 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМПАНІЙ І ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЕКТІВ

Тема 7. Обгрунтування доцільності інвестування

Тема 8. Інвестиційні проекти

Тема 9. Фінансове забезпечення інвестиційного процесу

Тема 10. Менеджмент інвестицій

Тема 11. Організаційно-правове регулювання взаємодії суб’єктів інвестиційної діяльності

Тема 12. Використання інвестицій

 

Змістовний модуль 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМПАНІЙ І ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЕКТІВ

	Кількість годин
	Дення форма						Заочна форма
	усього	у тому числі					усього			у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.		л	с		п	інд.	с.р.
Тема 7. Обгрунтування доцільності інвестування	12	2	2	-	-	8	13	2					11
Тема 8. Інвестиційні проекти	16	4	2	-	-	10	13	2					11
Тема 9. Фінансове забезпечення інвестиційного проекту	12	2	2	-	-	8	11						11
Тема 10. Менеджмент інвестицій	12	2	2	-	-	8	11						11
Тема 11. Організаційно – правове регулювання взаємодії суб’єктів інвестиційної діяльності	12	2	2	-		8	11						11
Тема 12. Використання інвестицій	12	2	2	-		8	11						11
Разом за змістовним модулем 2	76	14	12	-	-	50	70	4					66
Усього годин	144	26	22	-		96	144	12		-	-	-	132

 

 

ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

№	Назва теми	Кількість  годин
1	Тема 1. Методологічні основи інвестування	2
2	Тема 2. Суб’єкти та об’єкти інвестиційної діяльності	2
3	Тема 3. Фінансові інвестиції	2
4	Тема 4. Інвестиції в засоби виробництва	2
5	Тема 5. Інноваційна форма інвестицій	-
6	Тема 6. Залучення іноземного капіталу	2
7	Тема 7. Обгрунтування доцільності інвестування	2
8	Тема 8. Інвестиційні проекти	2
9	Тема 9. Фінансове забезпечення інвестиційного проекту	2
10	Тема 10. Менеджмент інвестицій	2
11	Тема 11. Організаційно – правове регулювання взаємодії суб’єктів інвестиційної діяльності	2
12	Тема 12. Використання інвестицій	2
	Разом	22

 

САМОСТІЙНА РОБОТА

 

№	Назва теми	Кількість годин
1	Тема 1. Методологічні основи інвестування	8
2	Тема 2. Суб’єкти та об’єкти інвестиційної діяльності	8
3	Тема 3. Фінансові інвестиції	8
4	Тема 4. Інвестиції в засоби виробництва	8
5	Тема 5. Інноваційна форма інвестицій	8
6	Тема 6. Залучення іноземного капіталу	6
7	Тема 7. Обгрунтування доцільності інвестування	8
8	Тема 8. Інвестиційні проекти	10
9	Тема 9. Фінансове забезпечення інвестиційного проекту	8
10	Тема 10. Менеджмент інвестицій	8
11	Тема 11. Організаційно – правове регулювання взаємодії суб’єктів інвестиційної діяльності	8
12	Тема 12. Використання інвестицій	8
	Разом	96

 

 

 

7.Методи навчання

 

Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-вихових завдань. Вони реалізуються через систему способів і прийомів та засобів навчальної діяльності.

Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів.

Засоби навчання  - це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання,  технічні засоби тощо).

При викладенні курсу «Інвестування ІІ» використовуються наступні методи навчання:

1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод.

Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція.

Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу).

Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища (наприклад, злочину і покарання), закону, об'єктивної сторони злочину. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань).

Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою.

Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (наприклад, знаряддя вчинення злочину або засоби вчинення злочину, місце вчинення злочину тощо).

Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо).

Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра.

Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, під час рольових або ділових ігор тощо).

Практична робота спрямована на використання набутих знань у вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів.

Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо).

Структурний метод навчання за характером логіки пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод.

Аналітичний метод  передбачає мисленнєвий або практичний розпад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак.

Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого.

Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного.

Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький.

Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді;  2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань);

Метод проблемного викладу знань є перехідним  від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуацію і пропонує студентам її розв’язати).

Частково-пошуковий метод  включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання.

Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).

 

№	Вид засобів активізації навчального процесу	Теми курсу
1	Обговорення та дискусії на лекціях та семінарських заняттях	1 - 12
2	Вирішення тестів і ситуаційних завдань на практичних заняттях	1 - 12
3	Роздатковий матеріал для візуального супроводження навчального процесу	1 - 12
4	Багатоваріантні практичні завдання в електронному форматі	1-12
5	Методичні вказівки до вивчення дисципліни	1 - 12

 

 

8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЬ

 

Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна  академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття.

Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом Загальної та Особливої частин кримінального права згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного кримінального законодавства і рекомендованих джерел.

Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху.

Основними завданнями семінарського заняття є можливість:

-  розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;

-  поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета;

-  сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати   свої   думки,   слухати   один   одного,   продуктивно критикувати.

Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів.

Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:

1. Просемінар. Просемінари у ХУІП-ХІХ ст. існували під назвою
   попередніх семінарів для студентів першого семестру. В сучасних умовах в
   навчальних планах заняття під такою назвою відсутні, хоч широко застосовуються в педагогічній практиці окремих викладачів. Головне їхнє
   завдання –  виробити у студента вміння виконувати різноманітні практичні роботи (навчитися працювати з книгою, першоджерелами, навчити реферуванню літератури, складанню тез іншими словами). Просемінари - це своєрідні навчально-методичний комплекси, які проводяться на молодших курсах.
2. Власне семінар. Це традиційне заняття, в якому ставка робиться на закріплення теоретичних відомостей, формування системи знань, підготовку до виконання подальших практичних завдань. Він може проходити у таких формах:

-       фронтальне  семінарське заняття,  що  передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями;

-       семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно -декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського   заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою;

-  комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень.

Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види):

-       сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу -пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено;

-       вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться   з найважливіших тем.

3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з  тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі.

За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:

• введенню в тему;
• плануванню вивчення теми;
• дослідженню фундаментальних освітніх об'єктів;
• представленню та захисту освітніх досягнень;
• поглибленню, узагальненню і систематизації знань;
• контрольні та залікові семінари;
• аналітичні семінари.

За методикою проведення розрізняють:

• § вступні семінари (базується на досвіді та знаннях студенти збирають інформацію по новій темі та класифікують її);
• · оглядові семінари (самостійний огляд студентами всієї теми за допомогою літератури);
• · самоорганізуючі семінари студенти самостійно визначають мету заняття, розподіляють теми рефератів між собою, а в деяких випадках - готують реферати за власною ініціативою, доповідають та коментують їх);
• · пошуковий семінар (передбачає дослідницьку діяльність студентів);
• · семінар - "круглий стіл" (запрошуються фахівці або спеціально підготовлені студенти. Це обмін інформацією,  відповіді на питання,  колективний пошук нових шляхів вирішення проблеми (якщо вона є)).

1. Аналіз виробничих (управлінських) ситуацій.
2. Вирішення службових задач: наочно, за допомогою відеопосібників і на ЕОМ.
3. Робота з документами і діловими паперами.
4. Моделювання ситуацій та коментар вирішення проблем, що виникають.

Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті.

Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи.

Структура практичного заняття:

• вступ викладача;
• відповіді на питання студентів з матеріалу, що залишився не зовсім   зрозумілим;
• практична частина як планова;
• заключне слово викладача.

Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти.

Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.

 

МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті.

Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі:

- формування конкретних (окремих) навичок і умінь;

 

МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити.

Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів.

У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри.

Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:

1. Ретельно зважити зміст чергової теми семінарського заняття, її місця в загальній системі занять;
2. Опрацювати необхідну літературу (як рекомендовану для слухачів, так і додаткову);

3.  Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;

1. Скласти перелік основних, додаткових і навідних питань;
2. Підготувати ілюстративні приклади для зв'язку предмета з практикою, з життям;
3. Підготувати наочні й допоміжні засоби;

7.  Особливо  спрогнозувати все те, що, як правило,  викликає певні
труднощі у студентів;

8.  Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.

 

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення:

-   тематичні дискусії та диспути;

-   колективний пошук відповідей і ролей;

-  бесіда і вільний обмін думками;

-   інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів,
студентів);

-   ігрове проектування.

Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим.

Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента роозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти.

Під час проведення семінарських занять викладач:

• повторює   і   закріплює   знання   студентів;
• демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
• готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
• контролює засвоєння матеріалу.

Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:

1. Наявністю лекційних матеріалів, що відповідають вимогам сучасності.
2. Методикою читання лекцій.

З . Педагогічною майстерністю викладача.

4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів.

Під час проведення семінарського заняття   слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:

• вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу студентів з даної тематики;
• обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань студентів з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у студентів організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
• заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності  студентів).

Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів.

Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання.

В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.

Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:

1. Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
2. Оголошення теми і мети, порядку проведення.
3. Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
4. Підведення викладачем або сильним студентом загального підсумку заняття.
5. Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні
   заняття.

Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так:

 

Заняття - вивчення нових знань:

1. Повідомлення теми і мети заняття.                                           
2. Мотивація навчальної діяльності.
3. Активізація базових знань.                   
4. Усвідомлення та осмислення нового матеріалу, виділення головного, контроль рівня засвоєння.

 

Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:

1. Повідомлення теми і мети заняття.
2. Мотивація навчальної діяльності.
3. Огляд та активізація раніше вивченого матеріалу.
4. Вивчення зв'язку між темами та розділами раніше вивченого матеріалу.
5. Систематизація вивчених знань.
6. Розгляд окремих деталей та особливостей вивченого матеріалу.
7. Ознайомлення з прийомами роботи з систематизації знань і самоконтролю рівня засвоєння матеріалу.
8. Індивідуалізація домашнього завдання.

 

Заняття - формування самостійної діяльності:

1. Повідомлення мети і завдань заняття.
2. Видача завдань і ознайомлення з методикою роботи.
3. Виконання роботи.
4. Аналіз одержаних результатів.
5. Виявлення труднощів у роботі.
6. Аналіз та оцінка застосування вивчених методів.
7. Пошук засобів для удосконалення самостійної роботи з матеріалом.
8. Індивідуалізація домашнього завдання.

 

Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):

1. Повідомлення мети і завдань заняття.
2. Мотивація навчальної діяльності і постановка завдань.
3. Виявлення проблемної ситуації.
4. Висування і обґрунтування гіпотез.
5. Перевірка правильності гіпотез.
6. Аналіз результатів рішень, перевірка правильності обраних методів.
7. Аналіз причин допущених помилок.
8. Індивідуалізація домашнього завдання.

 

Заняття - формування вмінь і навичок:

1. Повідомлення мети і завдань заняття.
2. Мотивація навчальної діяльності.
3. Актуалізація опорних знань, вмінь і навичок.
4. Ознайомлення з методикою застосування нових знань.
5. Первинне формування вмінь.
6. Ознайомлення з методикою закріплення вмінь та формування навичок.

 

Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:

-           ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);

-           неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний  тренаж, імітаційні вправи).

Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії.

Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.

Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:

1. Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності студентів.
2. Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
3. Перетворення виступу студентів на діалог “викладач – студент” на фоні інертності аудиторії.
4. Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
5. Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

 

Практичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року ;за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”.

Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розггяд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою.

Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії    та практики, навчання з життям.

Основними цілями практичних занять є:

-          формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків;

-          розвиток   у  студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня;

-          формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності.

Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам.

Його завданнями можуть бути:

-          підготовка до самостійного виконання практичних завдань;

-          підготовка студентів до контрольних робіт;

-          набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці;

-          підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо.

На цих заняттях викладач організовує розгляд – слухачами студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

Практичні заняття можуть проходити у таких формах:

1 . Аудиторні практичні заняття;

1. Практичні заняття в спеціальних класах (кабінетах);

 

Досягнення  високого  кінцевого  результату  на  практичних  заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття.        

Найбільш розповсюдженими методами є:

1. Вправи    (групові    і    індивідуальні),    в    ході    яких    аналізується    і відпрацьовуються :

-          різні практичні дії;

-          професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень;

-          службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних    умовах професійної діяльності;

-          службові документи.

-          формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей.

2            етап - розробка практичного заняття:

-          визначення методу (методів)

-          проведення; планування

-          об'єму задач для відпрацювання;

-          уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків.

3            етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги:

-          реальність і вірогідність матеріалів;

-          різноманітність матеріалів, їх новизна;      

-          дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність;

-          посильність засвоєння на високому рівні складності;

-          юридична правомірність.

4            етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття:

-          розробка завдань для студентів;

-          розробка методичних рекомендацій для викладача;

-          розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів.

5            етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з
колегами по кафедрі і їх апробація.

6            етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження.

Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів.

Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне:

-   у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим;

-   вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань;

-   вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерела отримання недостатньої інформації;

-   навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації;

-    використання за можливістю доступних технічних засобів
(діапозитиви, перфокарти і т.п.). Розвитку самостійного та творчого
мислення сприяє розбір та аналіз і різноманітних методів або способів
вирішення, виконання практичних завдань, знаходження більш економного та раціонального рішення, стимулювання винахідливості та кмітливості.

  Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних   завдань   різної   складності   для   розв’язування   їх   студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби.

Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.

 

 

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи:

- повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції;

-   пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач);

-      організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно);

-      розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал:  пояснення
домашнього завдання - зміст, методика роботи з ним, включаючи посилання
на теоретичний матеріал.                        

На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій.

Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення.

Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної дисципліни.

Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу.

Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася загальна дидактична мета.

Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань.

Найбільш типовими помилками при проведенні відкритих практичних занять є:

1.  Робота лише з тими студентами, які мають високі показники успішності;

2.    Низький рівень активності групи, відсутність   співробітництва і взаємодопомоги;

1. Неврахування рівня підготовленості групи: занадто складні чи занадто легкі завдання;
2. Намагання уникнути проблемних питань, що можуть виникати під час вирішення завдань;
3. Відрив теорії від потреб практики;
4. Диспропорція між індивідуальними і груповими завданнями;
5. Відсутність проміжних висновків, що відділяють одне завдання від іншого;
6. Суттєве порушення запланованого хронометражу;
7. Занадто велика дистанція між викладачем і студентами викладача;

10.Недосягнення поставленої мети.

 

 

1. 9.    ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНИ РОБОТИ

 

Тема 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТУВАННЯ

План

Практичні заняття 2

1. Економічна сутність інвестицій. Роль інвестиційного процесу в розвитку економіки.
2. Види та форми інвестицій, їх взаємозв’язок.
3. Чинники, які визначають попит та пропозицію інвестицій.
4. Сутність інвестиційної діяльності та принципи її організації.
5. Інвестиційна політика держави, її принципи і основні напрямки
6. Розвиток інвестиційного ринку в Україні.

Самостійна робота –8 годин.

ТЕМАТИКА НАУКОВИХ ЕСЕ

1. Якої основної помилки припускаються при визначенні економічної сутності інвестицій?
2. Яким чином можливо досягнути оптимального співвідношення при визначенні цілей інвестиційної політики?
3. Визначте основні негативні характеристики інвестиційного клімату в Україні.

 

Рекомендовані джерела: 1, С.10-35; 2; 3; 6; 17, С.26-70.

 

Тема 2. СУБ’ЄКТИ Й ОБ’ЄКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

План

Практичні заняття 2

1. Держава як суб'єкт інвестування.
2. Інвестори та учасники інвестиційної діяльності.
3. Мотивація інвестиційної діяльності.
4. Поняття про інвестиційний проект. Класифікація інвестиційних проектів.
5. Типи проектного фінансування.
6. Теорія інвестиційного портфеля. Види портфелів та їх взаємозв'язок.

Самостійна робота –8 годин.

ТЕМАТИКА НАУКОВИХ ЕСЕ

1. Визначте основні негативні наслідки іноземного інвестування в Україні.
2. Які сегменти інвестиційного ринку є визначальними при оцінці привабливості національної економіки для інвестора?

 

Рекомендовані джерела: 1, С.10-19, С.65-74; 2; 3; 6; 7, С. 26-41.

 

Тема 3. ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ

План

Практичні заняття 2

1. Характеристика основних джерел фінансового інвестування.
2. Особливості та умови залучення фінансових джерел в інвестиційній діяльності.
3. Інвестиційні інститути як спеціалізовані учасники фондового ринку.
4. Органи регулювання ринку цінних паперів та їх функції.
5. Моделі оцінки вартості інструментів фондового ринку.

Самостійна робота –8 годин.

 

ТЕМАТИКА НАУКОВИХ ЕСЕ

1. В чому полягає парадокс “ловушки бідності” Р.Нурксе?
2. Чому фактори інвестиційної привабливості національної економіки не є чинниками збільшення обсягів інвестування в Україну?

Рекомендовані джерела: 1, С.176-218, С.241-248, С.270-283; 2; 3; 6; 11; 16; 23; 24.

 

Тема 4. ІНВЕСТИЦІЇ В ЗАСОБИ ВИРОБНИЦТВА

План

Практичні заняття 2

1. Інвестиції у виробничі фонди, їх сутність і основні показники.
2. Капітальні вкладення як форма реальних інвестицій.
3. Економічний зміст капітальних вкладень та їх роль у розвитку суспільного виробництва.
4. Класифікація і структура капітальних вкладень.
5. Ринок нерухомості. Оцінка об'єктів нерухомості.

Самостійна робота –8 годин.

ТЕМАТИКА НАУКОВИХ ЕСЕ

1. Які фактори, на Ваш погляд, є визначальними для прийняття власником капіталу рішення про початок реалізації інвестиційного проекту?
2. В чому полягають переваги та недоліки більш широкого використання адміністративно – правових методів регулювання інвестиційної діяльності?

Рекомендовані джерела: 1, С.142-175; 2; 3; 6; 7; 17; 23; 24; 26.

 

 

Тема 5. ІННОВАЦІЙНА ФОРМА ІНВЕСТИЦІЙ

Самостійне вивчення

План

1. Інноваційна форма інвестицій.
2. Види інтелектуальної власності та процес здійснення інтелектуальних інвестицій.
3. Джерела фінансування інтелектуальних інвестицій.
4. Розвиток інноваційної форми інвестування в Україні: проблеми та перспективи.

Самостійна робота –8 годин.

ТЕМАТИКА НАУКОВИХ ЕСЕ

1. Визначте найбільш ефективні, на Ваш погляд, економічні методи регулювання інвестиційної діяльності.
2. Обгрунтуйте можливість та наслідки використання в Україні однієї з моделей регулювання інвестиційної діяльності.

Рекомендовані джерела: 1, С.333-338; 17; 18; 19; 20.

 

 

Тема 6. ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ

План

Практичні заняття 2

1. Міжнародний рух капіталів та фактори, що його обумовлюють.
2. Сучасні тенденції руху капіталу.
3. Міжнародний рух капіталу та його наслідки для країн-експортерів та імпортерів капіталу.
4. Іноземні інвестиції в Україну: тенденції, фактори, динаміка.

Самостійна робота –6 годин.

ТЕМАТИКА НАУКОВИХ ЕСЕ

1. В чому полягають переваги та недоліки методик визначення реальної грошової ставки?
2. Перерахуйте основні чинники, що перешкоджають розвиткові українського фінансового ринку.

Рекомендовані джерела: 6; 8; 21; 25.

 

Змістовий модуль 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМПАНІЙ І ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЕКТІВ

 

 

Тема 7. ОБГРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ІНВЕСТУВАННЯ

План

Практичні заняття 2

1. Концепція оцінки інвестиційних ризиків та їх класифікація.
2. Проектні, фінансові, будівельні й експлуатаційні ризики.
3. Заходи для запобігання ризикам або зменшення їх.
4. Розробка загальних положень інвестиційного процесу.
5. Концепція маркетингу й аналіз ринку збуту.
6. Фінансова (комерційна), бюджетна й економічна оцінка ефективності інвестування.

Самостійна робота –8 годин.

ТЕМАТИКА НАУКОВИХ ЕСЕ

1. Дайте аргументовану оцінку вірності твердження: “Власний капітал є безкоштовним”.
2. В чому полягають переваги і недоліки фінансування інвестиційних проектів за рахунок емісії власних цінних паперів?

Рекомендовані джерела: 2; 3; 5; 6; 7; 17; 23, С.45-69; 26, С.188-200.

 

 

Тема 8. ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ

План

Практичні заняття 2

1. Інвестиційна стратегія, її види, параметри та показники.
2. Методи оцінки ефективності інвестицій суб'єктів господарювання різних форм власності.
3. Принципи формування капіталу (основного й оборотного).
4. Складання бюджету як форма планування інвестицій.
5. Прогнозування грошових потоків, часова теорія грошей.
6. Визначення теперішньої та майбутньої вартості грошових потоків. Оцінка якісних факторів інвестиційного проекту.
7. Методи оцінки реальних інвестиційних проектів.

Самостійна робота –10 годин.

ТЕМАТИКА НАУКОВИХ ЕСЕ

1. Наскільки вірогідною є інформація щодо поточної вартості цінних паперів, отримана з її розрахунків за основною моделлю оцінки вартості акцій (облігацій)?
2. За рахунок яких цінних паперів, на Ваш погляд, могли б збільшувати свої активи українські підприємства?

Рекомендовані джерела: 1, С. 113-175, С.360-386; 2; 5; 6; 17; 22; 23, С.70-104.

 

Тема 9. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

План

Практичні заняття 2

1. Фінансові ресурси інвестування.
2. Способи залучення капіталу. Прогнозування структури джерел інвестування.
3. Джерела інвестування: власні, позичкові й залучені кошти інвестора.
4. Фінансовий, операційний та загальний ліверидж. Оптимізація структури капіталу фірми.

Самостійна робота –8 годин.

ТЕМАТИКА НАУКОВИХ ЕСЕ

1. Дайте оцінку стану здійснення реальних інвестиційних проектів в Україні.
2. Обгрунтуйте необхідність використання комплексних методів оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів.

Рекомендовані джерела: 4; 5; 6; 17; 22; 23, С.105-122; 26.

 

Тема 10. МЕНЕДЖМЕНТ ІНВЕСТИЦІЙ

План

Практичні заняття 2

1. Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів.
2. Методи індикативного планування інвестицій.
3. Планування інвестиційної діяльності підприємств та інших суб'єктів господарювання.
4. Стратегія бізнес - плану, його розділи й показники.

Самостійна робота –8 годин.

ТЕМАТИКА НАУКОВИХ ЕСЕ

1. Обгрунтуйте справедливість твердження: “Реальні інвестиції забезпечують вищий рівень рентабельності, ніж фінансові”.
2. Перерахуйте “слабкі місця” бізнес – плану. Відповідь аргументуйте.

Література: 1, С. 113-175, С.360-386; 6; 7; 23, С.70-104; 26.

 

 

Тема 11. ОРГАНІЗАЦІЙНО – ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

План

Практичні заняття 2

1. Способи реалізації інвестиційних проектів.
2. Договори (контракти), що регулюють інвестиційний процес.
3. Міжнародні угоди щодо інвестування та захисту інвестицій.
4. Поняття про тендери. Тендерна документація, принципи її опрацювання.

Самостійна робота –8 годин.

ТЕМАТИКА НАУКОВИХ ЕСЕ

1. В чому полягає суперечність використання методів оцінки реальних інвестиційних проектів і за рахунок чого вона виникає?
2. Якими є основні причини відхилення реальних показників інвестиційного проекту від планових?

 

Рекомендовані джерела: 2; 3; 6; 21; 23, С.145-179; 25; 26.

 

 

 

Тема 12. ВИКОРИСТАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ

План

Практичні заняття 2

1. Необхідність підтримки й розвитку виробництва як одна з задач інвестиційного процесу.
2. Інвестування технічного переозброєння та реконструкції.
3. Поняття санації виробництва. Обгрунтування доцільності санації.
4. Продовження життєвого циклу інвестиційного проекту, реінвестування.
5. Обгрунтування необхідності закриття проекту.

Самостійна робота –8 годин.

ТЕМАТИКА НАУКОВИХ ЕСЕ

1. Які методи оцінки ефективності інвестиційного проекту Ви б запропонували підприємству державної форми власності, яке знаходиться в процесі технічного переозброєння виробництва, метою якого є випуск нових товарів в галузі легкої промисловості?
2. Наскільки вірним є наступне твердження: “Немає сенсу розраховувати всі показники інвестиційного проекту, які мають в основі теорію вартості грошей у часі”?

 

Рекомендовані джерела: 1, С.266-283; 2; 3; 6; 7; 23.

 

10. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА

 

Самостійна робота студента передбачає:

• Підготовку до семінарських, практичних занять, контрольних робіт (опрацювання лекційного матеріалу, законодавчих та інших норма-тивних матеріалів, навчальної літератури, спеціальних джерел і інформації, періодики тощо);
• Виконання індивідуальних  завдань;
• Опанування матеріалу, що винесений цілком на самостійне опрацю-вання згідно з робочою програмою;
• Написання контрольних та курсових робіт;
• Підготовка до захисту та іспиту.
• Опрацювання тестів для самостійної роботи.

 

Методичні рекомендації з організації

самостійної роботи

Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчаль­ного процесу.

При підготовці до семінарських та практичних занять результати само-стійної роботи відображаються у вигляді конспектів керівних матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового вирішення задач і виконання завдань.

Основою правильної організації самостійної роботи студентів являється її планування в відповідності з відведеними для цього бюджетом часу.

Починати самостійне вивчення теми і її питань потрібно з роботи над керівними матеріалами.

Після глибокого осмислення змісту керівних матеріалів, студент повинен скласти їх конспект. Як правило, конспект повинен бути невеликим по обсягу, оскільки кафедра рекомендує лише окремі сторінки підручників доку-ментів.

Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і журналь-них статей. Ця робота найбільш відповідає виробленню вміння самостійно мислити. Конспектування додаткової літератури не являється обов’язковими. Але студент повинен пам’ятати, що “саме бліде горнило, краще від самої світлої пам’яті”.

Сума знань по темі, отриманих з названих джерел, дозволяє студенту перейти до вирішення задач і виконання завдань. Рішення викладається письмово, в робочому зошиті без переписування умови задачі. Воно повинно бути аргументованим.

Самостійна робота при підготовці до екзаменів і заліків не потребує конспектування і вирішення задач, а являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам (питання організації самостійної роботи при написанні рефератів, курсових і контроль­них робіт викладається в окремих методичних рекомендаціях).

Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням.

Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських та практичних знань, групових та індивідуальних консультацій.

Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття екзаменів та заліків. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів.

 

 

11. Методичні рекомендації

з підготовки реферативних повідомлень

 

Вибір теми реферативного повідомлення проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить семінарські, практичні та інші заняття у відповідних навчальних групах. Перевагу слід віддавати питанням, які мають важливе теоретичне та практичне значення, або є найбільш складними для опанування і зв’язку з цим потребують більш широкого й детального розгляду:

Мета:

– більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносять на розгляд семінарського чи практич­ного заняття; зв’язок цих положень з діяльністю право­охорон­­них органів;

– прищеплення студентам навичок самостійної роботи з норматив­ними матеріалами і літературними джерелами;

– контроль знань студентів навчального матеріалу.

Структура:

Реферативне повідомлення передбачає слідуючі частини: вступ, описова частина, висновки.

У вступній частині розкривається актуальність теми перелік рекомен­дованої літера­тури. При цьому бажано витримувати слідуючу послідовність:

– закони та інші нормативні акти;

– навчальна, монографічна та інша література;

– практика.

В основній частині розкривається суть питання, аналізуються норма­тивні матеріали, судова практика, точки зору вчених, які досліджували і досліджують цю проблему, в даний час вказується важливість для практики, висловлює­ть­ся та обгрунтовується думка студента, наводиться теоретичний мате­ріал.

Висновок передбачає стисле резюме з найбільш важливих положень питання, що викладене в реферативному повідомленні.

Оформлення:

Реферативне повідомлення повинно бути виконане самостійно, розбірливим почерком або надруковане. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу необхідно “знести” в підстрочник, де вказати назву джерела, рік та місце видання, а також відповідну сторінку.

Обсяг роботи не повинен перевищувати 8-10 сторінок рукописного тексту формату А – 4.

Методика:

Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити літературу, передбачену по даній темі планом проведення та рекомендо­вану викладачем.

Щоб реферат був змістовним і відповідав вимогам, які пред’явля­ються до такого виду робіт, студенту який його виконує, важливо “схопити” суть питання, іншими словами, те головне без якого неможлива сама його постановка. Це найбільш складна і відпо­відальна сторона роботи, що виконується, тому вона вимагає глибокого знання того чи іншого питання.

Структурно-описова частина реферативного повідомлення повинна мати слідуючий вигляд:

– спочатку окреслюється суспільно-політична характеристика питан­ня яке розглядається, його практичне значення;

– аналізується нормативний матеріал (закони, укази, постанови, відом­­чі накази, інструкції), літературні джерела: висвітлюється особиста думка студента відносно тієї чи іншої позиції питання, яке розглядається, чи його згода з однією із думок, висловлених в літературі.

Кожна думка, незгода з відомими точками зору мають бути обгрунто-ваними. Реферативне повідомлення може супроводжуватись з використан­ням на кожне реферативне повідомлення відводиться в середньому 10 хвилин ТЗН.

Реферативне повідомлення обов’язковою оцінюється викладачем.

 

 

 

 

12. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
з написання контрольних робіт

 

Виконання контрольної роботи з курсу “ІНВЕСТУВАННЯ ІІ” є важливим етапом засвоєння дисципліни студентами заочної форми навчання. Метою контрольної роботи є поглиблення, систематизація і закріплення теоретичних знань, відпрацювання навичок застосування інструментарію розрахунків, а також вміння аналізувати і узагальнювати результати розгляду ситуацій та розрахункових завдань.

Номер варіанту контрольної роботи визначається останньою цифрою номеру залікової книжки студента.

Склад та структура завдання контрольної роботи: текстова (завдання 1-2) і розрахункова (завдання 3) частини. Виконання текстової частини контрольної роботи полягає у викладенні суті певних питань у письмовій формі. Питання мають синтетичний, інтегрований характер, тому перед виконанням роботи слід уважно ознайомитись зі змістом відповідної частини програми курсу (“Навчально-методичні матеріали”). У процесі підготовки слід зібрати і вивчити матеріал за основними літературними джерелами (підручниками та навчальними посібниками), а також ознайомитись з додатковою літературою.

Матеріал, що висвітлює суть питань, має бути логічно структурованим, проілюстрованим графічно, оформленим за встановленими правилами. Обов`язковим є посилання на джерела використаних у роботі положень і даних.

У розрахунковій частині контрольної роботи розв`язується задача або розглядається ситуація з детальним поясненням її етапів та висновками щодо отриманих результатів.

Обсяг контрольної роботи – до 20 сторінок машинописного тексту на стандартних аркушах формату А4. У кінці роботи подається список використаної літератури. Оформлену належним чином контрольну роботу студент представляє в установлений термін до навчального відділу, після чого вона проходить перевірку викладачем. При позитивній оцінці контрольна робота зараховується, при негативній - підлягає доопрацюванню і повторній перевірці.

 

 

 

 

 

 

13. ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

Варіант № 1

1. Характеристика інвестиційних якостей цінних паперів.
2. Проблеми використання власних та залучених коштів підприємства для фінансування інвестицій.
   1. Компанії необхідно визначити проект реконструкції цеху.

За проектом “А” інвестиційні витрати складають 80 млн.грн. (1 рік – 35 млн.грн., 2 рік – 45 млн.грн.).

За проектом “Б” інвестиційні витрати складають 75 млн.грн. Інвестиції здійснюються один рік. Ставка дохідності – 10%. Грошові потоки (млн.грн.):

 

 

Визначити оптимальний інвестиційний проект, виходячи із терміну окупності інвестиційних витрат.

1. Визначити поточну ринкову ціну облігації, якщо:

- номінальна вартість – 150 грн.;

- купонна ставка – 11%;

- необхідна ставка дохідності:

а) 13%;

б) 10%;

- термін часу, що залишився до погашення – 3 роки.

 

Варіант № 2

1. Інституціональні посередники на ринку капіталів в Україні та їх характеристика.
2. Особливості фінансування та пріоритети інвестицій у відтворення навколишнього середовища.

3. Корпорації було запропоновано три інвестиційні проекти з такими грошовими потоками:

Час	Проект А, у.о.	Проект В, у.о.	Проект С, у.о.
0	- 10000	- 30000	- 18000
1	3000	7000	-6000
2	4000	10000	8500
3	5000	13000	8500
4	5500	15000	9000

Визначте індекс прибутковості проектів і виберіть найкращий з цих проек­тів за умови, що необхідна ставка прибутковості корпорації становитиме 12%.

4.На фондовому ринку продається облігація по ціні 88 грн. Облігація випущена на три роки, до погашення залишилось два роки. Номінальна вартість облігації 103 грн. Процентні виплати здійснюються один раз на рік за ставкою 2% до номіналу. Норма поточної дохідності з урахуванням ризику 3% на рік. Необхідно визначити поточну ринкову вартість облігації та її відповідність ціні реалізації.

Варіант № 3

1. Ціноутворення на ринку капіталів.
2. Особливості діяльності комерційних банків на ринку інвестиційних товарів.
3. Визначити чистий приведений дохід. Вихідні показники:

- обсяг інвестицій – 50 млн. грн.;

- щорічні надходження - 25 млн. грн.;

- щорічні витрати (без амортизаційних відрахувань) – 10 млн. грн.;

- амортизаційні відрахування - 5 млн. грн.;

- життєвий цикл проекту - 4 роки;

- ставка оподаткування прибутку - 25%;

- ставка дисконту – 15% ( інфляція в ці роки не перевищуватиме  10%).

Необхідно виконати два варіанта розрахунків: без інфляційної корекції та з попередньою інфляційною корекцією.

1. Визначити поточну і загальну дохідність облігації за наступних умов:

- номінал – 100 грн.;

- купонна ставка – 11%;

- термін часу, що залишився до погашення – 3 роки;

- поточна ціна: а) 75 грн; б) 120 грн.

 

Варіант № 4

1. Іноземні інвестиції в Україні.
2. Зарубіжні інвестиційні інститути.
   1. Компанія розглядає питання вкладення коштів в обладнання, вартість якого – 200 000 грн. Очікуваний прибуток – 100 000 грн. щорічно протягом трьох років. Через три роки станок можна продати за 10 000 грн. Всі показники приводяться в поточних цінах. Процент на капітал - 11%. В наступні три роки очікується інфляція на рівні 8%.

Необхідно визначити чистий приведений дохід проекту, використовуючи:

а) реальну ставку проценту; б) номінальну ставку проценту.

Одержані результати порівняти. Податки не враховувати.

1. В минулому році компанія виплатила дивіденд на акцію 50 грн. Протягом трьох майбутніх років приріст дивідендів - 10%, потім ситуація нормалізується і приріст дивідендів протягом двох наступних років буде складати 5%. Норма поточної дохідності – 10% . Визначити поточну ринкову ціну акції.

 

Варіант № 5

1. Регулювання ринку капіталів.
2. Інвестиційна політика України на сучасному етапі.
3. Облігації номінальною вартістю 10 тис.грн. продаються на два роки зі знижкою 15% від номінальної вартості. Щорічна виплата процентів - 5% від оплаченої вартості облігації. Визначити дохідність облігації та її ринкову ціну.
4. Фірма шукає найбільш оптимальний метод фінансування інвестиційної програми, для реалізації якої необхідно 600 000 грн. Розглядаються два варіанти:

І варіант - змішане фінансування:

-  на 55% суми інвестування: самофінансування;

- на 45% суми інвестування: фінансування здійснюється за рахунок: а) кредит – 50 000 грн., ставка 20%; б) привілейовані акції – 20 000 грн., ставка 20%; в) прості акції – 200 000 грн., ставка 25%;

ІІ варіант - фінансування за рахунок: а) кредит – 270 000 грн., ставка 12%; б) облігації – 330 000 грн., ставка 15%.

Варіант № 6

1. Економічні передумови формування фінансового ринку в Україні.
2. Ринок цінних паперів та його фінансові інструменти.

3. Корпорація збирається почати виробництво нового обладнання. Витрати в фонд відшкодування плануються на рівні 9% на рік. Очікувані грошові потоки проекту:

Роки	Грошові потоки, у.о
0	- 28000
1	- 12000
2	2000
3	8000
4	16000
5—10	18000

 

Визначити період окупності грошових потоків проекту.

 

4.За проектом “А” інвестиційні витрати складають 60 млн.грн. (1 рік – 35 млн.грн., 2 рік – 25 млн.грн.). За проектом “Б” інвестиційні витрати складають 65 млн.грн. Інвестиції здійснюються один рік. Ставка дохідності – 10%. Грошові потоки (млн.грн.):

Визначити оптимальний інвестиційний проект, використовуючи показники ЧПД, терміну окупності, індексу доходності.

 

Варіант № 7

1. Форми міжнародного руху капіталів та інвестицій.
2. Основні тенденції розвитку фінансового ринку в Україні.
3. Компанія виплачує дивіденди за рік 5 грн. Норма поточної дохідності акції даного типу 12%. Приріст дивідендів в наступні роки складатиме 5%. Визначити поточну ринкову вартість акції.
4. Для здійснення інвестиційного проекту необхідно 2,5 млрд. грн. Підприємство має один млрд.грн. валового прибутку. Рентабельність власного капіталу складає 7% за рік. На 500 млн.грн. укладено кредитний договір під 19% річних строком на один рік. Непрямі витрати на укладення кредитного договору складають 3%. Податок на прибуток – 25%.

Рівень дивідендів для можливого залучення акціонерного капіталу повинен складати не менше 5% річних.

Постійні витрати підприємства складають 340 млн.грн.

Визначити вартість фінансування інвестиційного проекту.

Варіант № 8

1. Зарубіжний досвід функціонування ринку капіталів.
2. Організаційно-економічні умови розвитку ринку цінних паперів.
3. Для організації нового підприємства необхідно вкласти 100 000 грн. За проектом протягом чотирьох років грошові потоки складатимуть:

1 рік – 35 000 грн.   2 рік – 45 000 грн.   3 рік – 50 000 грн.   4 рік – 35 000 грн. Дисконтна ставка – 12%. Визначте доцільність проекту.

1. Останній раз компанія виплатила на кожну акцію дивіденди в сумі 18 грн. Очікуваний темп росту дивідендів – 5%, норма поточної дохідності - 15%. Визначити поточну ринкову вартість акції.

 

Варіант № 9

1. Інвестиційний ринок України та його учасники.
2. Державна кредитно - інвестиційна політика.
3. Початкові інвестиції за проектом А складають 90 000 грн., за проектом Б – 100 000 грн. Протягом 3-х наступних років інвестор очікує наступний дохід за дисконтною ставкою, яка дорівнює 12%:

Роки	Проект А, грн.	Проект Б, грн.
1-й	50 000	70 000
2-й	45 000	40 000
3-й	40 000	35 000

Темп інфляції за рік складає 10%. Оцінити ефективність інвестиційних проектів за критеріями ЧПД та індексу дохідності.

1. Визначити поточну і загальну дохідність облігації за наступних умов:

- номінал – 1000 грн.;

- купонна ставка – 11%;

- термін часу, що залишився до погашення – 3 роки;

- поточна ціна: а) 750 грн; б) 1200 грн.

Варіант № 10

1. Комерційні інвестиційні фонди та компанії в Україні.
2. Типи проектного фінансування. Теорія інвестиційного портфеля. Види портфелів та їх взаємозв'язок.
   1. Компанія розглядає питання вкладення коштів в обладнання, вартість якого – 245 000 грн. Очікуваний прибуток – 90 000 грн. щорічно протягом трьох років. За три роки обладнання можна продати за 12 000 грн. Всі показники приводяться в поточних цінах. Процент на капітал 10%. В наступні три роки очікується інфляція на рівні 8%. Необхідно визначити термін окупності проекту, використовуючи: а) реальну ставку доходу; б) номінальну ставку доходу.

 

1. На фондовому ринку продається облігація за ціною 600 грн. Облігація випущена на три роки, до погашення залишилось два роки. Номінальна вартість облігації 1000 грн. Процентні виплати здійснюються щорічно за ставкою 5% до номіналу. Норма поточної дохідності з урахуванням ризику 8% на рік. Необхідно визначити поточну ринкову вартість облігації та її відповідність ціні реалізації.

 

 

14. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
ДО ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ

Тема 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТУВАННЯ

1. Економічна сутність інвестицій. Роль інвестиційного процесу в розвитку економіки.
2. Види та форми інвестицій, їх взаємозв’язок.
3. Чинники, які визначають попит та пропозицію інвестицій.
4. Сутність інвестиційної діяльності та принципи її організації.
5. Інвестиційна політика держави, її принципи і основні напрямки
6. Розвиток інвестиційного ринку в Україні.

 

Розрахункове завдання

Підприємству необхідно визначити ризик вкладення коштів в додатковий випуск товарів народного споживання. Рівень віддачі за минулі роки характеризується наступними даними (в %) :

1994 р. – 10;            

1995 р. – 15;               

1996 р. – 15;

1997 р. – 6;

1998 р. – 14;         

1999 р. – 18; 

2000 р. – 15;    

2001 р. – 9;

2002 р. – 16;

2003 р. – 20 (прогноз).

 

 

Тема 2. СУБ’ЄКТИ Й ОБ’ЄКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Держава як суб'єкт інвестування.
2. Інвестори та учасники інвестиційної діяльності.
3. Мотивація інвестиційної діяльності.
4. Поняття про інвестиційний проект. Класифікація інвестиційних проектів.
5. Типи проектного фінансування.
6. Теорія інвестиційного портфеля. Види портфелів та їх взаємозв'язок.

 

Розрахункове завдання

Інвестор має 9% облігації номіналом 1000 у.о., термін погашення яких настає 2015 року. Якою буде ціна цих облігацій у кінці 2013 року, якщо необхідна ставка прибутковості дорівнює 11%?

 

Тема 3. ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ

1. Характеристика основних джерел фінансового інвестування.
2. Особливості та умови залучення фінансових джерел в інвестиційній діяльності.
3. Інвестиційні інститути як спеціалізовані учасники фондового ринку.
4. Органи регулювання ринку цінних паперів та їх функції.
5. Моделі оцінки вартості інструментів фондового ринку.

 

Розрахункове завдання

В минулому році компанія виплатила дивіденд на акцію 5 грн. Протягом трьох майбутніх років приріст дивідендів становитиме 25%, потім ситуація нормалізується і приріст дивідендів протягом двох років буде складати 5%. Норма поточної дохідності – 10%. Визначити поточну ринкову ціну акції.

 

Тема 4. ІНВЕСТИЦІЇ В ЗАСОБИ ВИРОБНИЦТВА

1. Інвестиції у виробничі фонди, їх сутність і основні показники.
2. Капітальні вкладення як форма реальних інвестицій.
3. Економічний зміст капітальних вкладень та їх роль у розвитку суспільного виробництва.
4. Класифікація і структура капітальних вкладень.
5. Ринок нерухомості. Оцінка об'єктів нерухомості.

 

Розрахункове завдання

Компанії необхідно визначити проект реконструкції цеху.

За проектом “А” інвестиційні витрати складають 60 млн.грн. (1 рік – 35 млн.грн., 2 рік – 25 млн.грн.).

За проектом “Б” інвестиційні витрати складають 65 млн.грн. Інвестиції здійснюються один рік. Ставка дохідності – 10%. Грошові потоки (млн.грн.):

 

Визначити оптимальний інвестиційний проект, виходячи із терміну окупності інвестиційних витрат.

 

Тема 5. ІННОВАЦІЙНА ФОРМА ІНВЕСТИЦІЙ

1. Інноваційна форма інвестицій.
2. Види інтелектуальної власності та процес здійснення інтелектуальних інвестицій.
3. Джерела фінансування інтелектуальних інвестицій.
4. Розвиток інноваційної форми інвестування в Україні: проблеми та перспективи.

 

Розрахункове завдання

Проект з життєвим циклом 4 роки має первинні інвестиції 20000 у.о. і такі річні грошові надходження: 1 рік —1000 у.о., 2 рік —3000 у.о., 3 рік — 4000 у.о., 4 рік — 3000 у.о.Визначити середню ставку прибутковості інвестицій цього проекту.

 

Тема 6. ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ

1. Міжнародний рух капіталів та фактори, що його обумовлюють.

2. Сучасні тенденції руху капіталу.

3. Міжнародний рух капіталу та його наслідки для країн-експортерів та імпортерів капіталу.

4. Іноземні інвестиції в Україну: тенденції, фактори, динаміка.

 

Розрахункове завдання

Для здійснення інвестиційного проекту необхідно 2,5 млрд. грн. Підприємство має один млрд.грн. валового прибутку. Рентабельність власного капіталу складає 10% за рік. На 500 млн.грн. укладено кредитний договір під 17% річних терміном на один рік. Непрямі витрати на укладення кредитного договору складають 1%. Податок на прибуток – 25%. Рівень дивідендів для можливого залучення акціонерного капіталу повинен складати не менше 10% річних. Постійні витрати підприємства складають 300 млн.грн.

Визначити вартість фінансування інвестиційного проекту.

 

Тема 7. ОБГРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ІНВЕСТУВАННЯ

1. Концепція оцінки інвестиційних ризиків та їх класифікація.
2. Проектні, фінансові, будівельні й експлуатаційні ризики.
3. Заходи для запобігання ризикам або зменшення їх.
4. Розробка загальних положень інвестиційного процесу.
5. Концепція маркетингу й аналіз ринку збуту.
6. Фінансова (комерційна), бюджетна й економічна оцінка ефективності інвестування.

 

Розрахункове завдання

Інвестиційний проект має такі річні грошові потоки:

Час	Грошовий потік	Темп інфляції
0	-$10000	5%
1	-20000	4%
2	-150000	6%
3	-250000	6%
4	100000	7%
5—10	120000	6%

Чиста залишкова вартість проекту в період 10 дорівнює $50000. Визначи­ти ЧТВ проекту за умови необхідної ставки прибутковості 12%. Врахувати в розрахунках реальну та номінальну ставку доходності (темп інфляції)

 

Тема 8. ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ

1. Інвестиційна стратегія, її види, параметри та показники.
2. Методи оцінки ефективності інвестицій суб'єктів господарювання різних форм власності.
3. Принципи формування капіталу (основного й оборотного).
4. Складання бюджету як форма планування інвестицій.
5. Прогнозування грошових потоків, часова теорія грошей.
6. Визначення теперішньої та майбутньої вартості грошових потоків. Оцінка якісних факторів інвестиційного проекту.
7. Методи оцінки реальних інвестиційних проектів.

 

Розрахункове завдання

Компанія розглядає питання вкладення коштів в обладнання, вартість якого – 20 000 грн. Очікуваний прибуток – 10 000 грн. щорічно протягом трьох років. За три роки станок можна продати за 1 000 грн. Всі показники приводяться в поточних цінах. Процент на капітал 10%. В наступні три роки очікується інфляція на рівні 6%.

Необхідно визначити чистий приведений дохід проекту, використовуючи:

а) реальну ставку доходу;

б) номінальну ставку доходу.

Одержані результати порівняти. Податки не враховувати.

 

Тема 9. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

1. Фінансові ресурси інвестування.
2. Способи залучення капіталу. Прогнозування структури джерел інвестування.
3. Джерела інвестування: власні, позичкові й залучені кошти інвестора.
4. Фінансовий, операційний та загальний ліверидж. Оптимізація структури капіталу фірми.

 

Розрахункове завдання

Визначити оптимальну структуру капіталу фірми.

 

Тема 10. МЕНЕДЖМЕНТ ІНВЕСТИЦІЙ

1. Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів.
2. Методи індикативного планування інвестицій.
3. Планування інвестиційної діяльності підприємств та інших суб'єктів господарювання.
4. Стратегія бізнес - плану, його розділи й показники.

 

Розрахункове завдання

Інвестор розглядає альтернативи в купівлі двох облігацій з наступними характеристиками:

	Облігація А	Облігація В
Номінал, $	1000	1000
Купонна доходність, % на рік	5%	7%
Ринкова ціна, $	920	910
Очікувана доходність подібних інструментів на ринку впродовж наступного року, %	6%	6,5%

Знайти купонну, додаткову та повну доходність інструментів, прийняти рішення щодо їх купівлі.

 

Тема 11. ОРГАНІЗАЦІЙНО – ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Способи реалізації інвестиційних проектів.
2. Договори (контракти), що регулюють інвестиційний процес.
3. Міжнародні угоди щодо інвестування та захисту інвестицій.
4. Поняття про тендери. Тендерна документація, принципи її опрацювання.

 

Розрахункове завдання

Корпорація СІГМА випустила облігації, за якими платить 10% річ­них. Номінал облігації — 1000 у.о.. Якою буде вартість облігацій, якщо про­центна ставка: а) 5%? б) 8%? в) 12%?

 

Тема 12. ВИКОРИСТАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ

1. Необхідність підтримки й розвитку виробництва як одна з задач інвестиційного процесу.
2. Інвестування технічного переозброєння та реконструкції.
3. Поняття санації виробництва. Обгрунтування доцільності санації.
4. Продовження життєвого циклу інвестиційного проекту, реінвестування.
5. Обгрунтування необхідності закриття проекту.

 

Розрахункове завдання

 Інвестор має 9% облігації номіналом 1000 у.о., термін погашення яких настає 2010 року. Якою буде ціна цих облігацій у кінці 2008 року, якщо необхідна ставка прибутковості дорівнює 11%?

 

 

 

 

15. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

 

1. 1.    Позикові фінансові ресурси інвесторів:

а) облігаційні позики;

б) заощадження населення;

в) бюджетні асигнування;

г) дохіди по цінним паперам.

 

1. 2.    Всі суб’єкти інвестиційної діяльності мають:

а) рівні права;

б) обмежені права;

в) необмежені права;

г) всі відповіді не вірні.

 

1. 3.    Цілі інвестиційної діяльності зводяться:

а) лише до одержання прибутку;

б) лише до соціального ефекту;

в) до одержання прибутку або соціального ефекту;

г) одержання прибутку або соціального ефекту не має значення.

 

1. 4.    В яких випадках має місце соціальний ефект від здійснення інвестиційної діяльності?

а) знизилось безробіття;

б) підвищились виробничі потужності;

в) збільшився статутний фонд;

г) інші відповіді не вірні.

 

1. 5.    Інвестори виступають в ролі:

а) лише вкладників;

б) лише кредиторів;

в) лише покупців;

г) кредиторів, вкладників, покупців і замовників.

 

1. 6.    Власні фінансові ресурси інвестора:

а) облігаційні позики;

б) заощадження громадян;

в) податкові кредити;

г) бюджетні кредити.

 

1. 7.    Якщо люди не тратять весь свій прибуток на споживання, а певну суму заощаджують в банку, то можна стверджувати, що вони:

а) заощаджують, але не інвестують;

б) інвестують, але не заощаджують;

в) не заощаджують і не інвестують;

г) і зберігають і інвестують.

 

1. 8.    Реальні інвестиції – це вкладення:

а) в основні і оборотні фонди;

б) боргові зобов’язання;

в) тверду валюту;

г) страхові поліси.

 

1. 9.    Населення має фінансові ресурси в високоліквідній формі і може їх надати на короткий термін часу, а бізнес потребує довгострокових вкладень. Що необхідно зробити для активізації інвестиційного процесу?

а) скористатися допомогою фінансових посередників;

б) фінансові посередники не потрібні;

в) збільшити бюджетний дефіцит;

г) обмежити іноземне інвестування.

 

10. Попит на інвестиції буде рости, якщо:

а) банківський відсоток росте;

б) рівень заощаджень в доходах інвесторів росте;

в) темп інфляції росте;

г) норма прибутковості інвестицій падає.

 

12. Обсяги інвестицій ростуть, коли:

а) рівень заощаджень населення росте;

б) рівень заощаджень населення падає;

в) рівень заощаджень не змінюється;

г) рівень заощаджень не має значення.

 

1. 4.    Критерії інвестиційної діяльності визначаються:

а) інвестором;

б) державою;

в) реєстраційними органами;

г) комерційним банком, що надає позикові кошти.

 

1. 5.    Варіант інвестування є найбільш вигідним для інвестора, коли вкладання коштів і отримання прибутку має характер:

а) паралельний;

б) послідовний;

в) інтервальний;

г) усі відповіді не вірні.

 

1. 6.    Інвестиційна сфера діяльності має сприятливі умови розвитку, коли:

а) характер попиту і характер пропозиції фінансових ресурсів співпадають;

б) попит фінансових ресурсів має довгостроковий характер, а пропозиція –короткостроковий;

в) відповідність попиту і пропозиції не має значення;

г) переважає попит на інвестиції.

 

1. 7.    Ефективність політики стабілізації зростає, коли держава використовує:

а) лише податкові методи;

б) лише грошово-кредитні методи;

в) податкові і грошово-кредитні методи регулювання інвестиційної діяльності;

г) попередні відповіді не вірні.

 

1. 8.    Визначте, коли має місце політика “дорогих” коштів та її вплив на інвестиційну активність:

а) облікова ставка падає – норми банківських резервів падають – кредитоспроможність банків росте – банківський процент падає – інвестиційна активність росте;

б) облікова ставка росте – норма банківських резервів падає – кредитоспроможність банків росте – банківський процент росте – інвестиційна активність росте;

в) облікова ставка падає – норми банківських резервів падають – кредитоспроможність банків росте – банківський процент росте – інвестиційна активність падає;

г) облікова ставка росте – норми банківських резервів ростуть – кредитоспроможність банків падає – банківський процент росте – інвестиційна активність падає.

 

1. 9.    Які із наступних заходів кореспондують один із одним:

а) зниження норм банківських резервів і збільшення кредитоспроможності банків;

б) прискорена амортизація і зменшення грошових потоків інвестора;

в) збільшення податків і активізація інвестиційної діяльності;

г) зростання цін і стимулювання інвестиційної активності по оновленню основних фондів.

 

10. Відзначте позитивні риси грошово-кредитних методів регулювання інвестиційної діяльності:

а) залежність від політичного тиску;

б) мобільність;

в) циклічна асиметричність;

г) вплив інвестицій.

 

11. Якщо центральний банк продає велику кількість державних цінних паперів на відкритому ринку, то він має на меті:

а) зробити кредит більш доступним;

б) перешкодити населенню купувати державні цінні папери;

в) знизити облікову ставку;

г) зменшити загальну масу грошей в обігу.

 

12. Податкові методи регулювання інвестиційної діяльності включають:

а) всі елементи податкової системи;

б) лише податкові пільги;

в) лише податкові ставки;

г) об’єкти оподаткування.

 

13. Рівень державного регулювання цін в період кризових явищ в економіці:

а) росте;

б) падає;

в) не змінюється;

г) усі інші відповіді не є вірними.

 

14. Які наслідки приватизації та роздержавлення мають місце в економічній системі?

а) росте бюджетний дефіцит;

б) поповнюється фінансовий ринок;

в) ріст цін на ринку споживчих товарів.

г) жодна відповідь не вірна.

 

15. Управлінське рішення щодо інвестицій у виробництво, яке має приносити 15% прибутку щорічно протягом тривалого часу, буде прийнято за умови, коли вартість фінансування проекту:

а) не більша за 2%;

б) не більша 20%;

в) менше чи дорівнює 15%;

г) більше чи дорівнює 15%.

 

16. Рівноважна процентна ставка вирівнює:

а) номінальну та реальну процентні ставки;

б) обсяг попиту та пропозиції заємних коштів;

в) споживання та накопичення;

г) всі вказані вище величини.

 

17. В 2005 р. рівень цін не змінився, а номінальна ставка проценту становила 10%. В 2006 р. темп інфляції склав 5%. Якщо реальна ставка проценту в 2006 р. залишиться незмінною по відношенню до 2005 р., то номінальна ставка має:

а) дорівнювати 15%;

б) дорівнювати 5%;

в) дорівнювати 10%;

г) дорівнювати 20%.

 

18. Фірма здійснює інвестиції в обладнання вартістю 15 млн.грн. терміном на один рік. Розраховано, що додатковий річний дохід від його використання має становити не менше 1,2 млн.грн. Інвестиції буде здійснено, коли вартість інвестиційного капіталу для фірми становитиме:

а) 7%; 

б) 9%;

в) 13%; 

г) всі відповіді є вірними.

 

19. Ставка відсотку по облігаціях буде тим нижчою, чим:

а) менший термін, на який вона випущена;

б) більший можливий ризик;

в) нижча ліквідність;

г) більший рівень очікуваної інфляції.

 

20. Якщо номінальна процентна ставка визначена у 10%, а темп інфляції – у 4% на рік, то реальна процентна ставка становитиме:

а) 14%; 

б) 6%; 

в) –6%; 

г) 4%.

 

21. Фірма може взяти позику на реконструкцію виробництва під 16% річних. Очікувана норма прибутку складатиме 18% на рік. За цих умов фірма:

а) не буде починати реконструкцію; 

б) буде починати реконструкцію;

в) незважаючи на збитки, буде починати реконструкцію;

г) не зможе прийняти рішення про початок реконструкції.

 

22. При прийнятті рішення щодо інвестицій фірми приймають до уваги:

а) номінальну процентну ставку;

б) реальну процентну ставку;

в) різницю номінальної та реальної процентних ставок;

г) різницю реальної та номінальної процентних ставок.

 

23. До мікроекономічних задач державного регулювання інвестиційної діяльності відносяться:

а) зростання чистого прибутку інвесторів;

б) збільшення темпів інфляції;

в) зниження бюджетного дефіциту;

г) оптимізація платіжного балансу бюджету.

 

24. Непрямі методи державного регулювання цін:

а) антимонопольне законодавство;

б) фіксовані ціни;

в) встановлення максимального рівня рентабельності;

г) ставка акцизного збору.

 

 

 

25. Що необхідно віднести до організаційно-правових методів регулювання інвестиційної діяльності?

а) умови вивозу інвестиційного капіталу;

б) державну експертизу інвестиційних проектів;

в) концесійні договори;

г) процеси приватизації і роздержавлення.

 

26. Які із перелічених нижче показників кореспондують один з одним?

а) високі дивіденди та відсотки на фінансовому ринку збільшують обсяг капіталу для продажу;

б) високі ціни на капітал збільшують його попит;

в) низький рівень дивідендів та відсотків на фінансовому ринку збільшує пропозицію інвестиційного капіталу;

г) низькі ціни на капітал зменшують його попит.

 

27. Визначте вади вкладення коштів в інвестиційні фонди:

а) гроші знаходяться в руках професіоналів;

б) відсутня необхідність аналізувати інформацію про цінні папери;

в) частина коштів направляється на адміністративні витрати;

г) відсутній ризик вкладень.

 

28. Що не входить до інституціональної структури ринку капіталів?

а) центральний банк, комерційні банки, пенсійні фонди;

б) фінансові  відділи місцевих органів влади;

в) ломбарди;

г) страхові компанії.

 

29. В якому випадку на фінансовому ринку буде надлишок інвестиційного капіталу?

а) зменшується попит на грошовий капітал, збільшується його пропозиція;

б) величина попиту і пропозиції на грошовий капітал урівноважені;

в) попит і пропозиція не мають значення;

г) жодна відповідь не вірна.

 

30. Для формування ринку капіталів необхідно:

а) впровадити в господарську практику різні форми власності;

б) зміцнювати і розширювати державний сектор економіки;

в) жорстко регламентувати фінансову діяльність комерційних структур;

г) забезпечити централізований розподіл засобів виробництва і матеріальних цінностей.

 

31. Ринок капіталів – це:

а) ринок цінних паперів і середньострокових та довгострокових кредитів;

б) фондовий і грошовий ринки;

в) фондовий ринок;

г) кредитний і грошовий ринки.

 

32. Найбільш потужними постачальниками інвестиційного капіталу є:

а) населення;

б) держава;

в) бізнес;

г) міжнародні фінансово-кредитні організації.

 

33. Найбільш потужними споживачами інвестиційного капіталу є:

а) держава;

б) бізнес;

в) населення;

г) усі відповіді не вірні.

 

34. Форми інвестиційного капіталу:

а) лише грошова;

б) лише товарна;

в) лише продуктивна;

г) грошова, товарна, продуктивна.

 

35. Що визначає реальна ставка дохідності?

а) мінімальну дохідність державних боргових зобов’язань;

б) номінальну дохідність і інвестиційного капіталу;

в) максимальну дохідність цінних паперів;

г) величину інфляційної премії.

 

36. Назвіть основні методи оцінки реальних інвестиційних проектів:

а) коефіцієнт ділової активності, коефіцієнт заборгованості, коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами;

б) чистий приведений дохід, внутрішня ставка дохідності, індекс рентабельності;

в) коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт співвідношення ціни продукції та її собівартості;

г) коефіцієнт інвестування, коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів, коефіцієнт фінансової незалежності.  

46.Інноваційна діяльність впливає на:

а)    структуру виробництва;

б)    якість виробництва;

в)    на структуру соціальної сфери;

г)     всі відповіді вірні.

 

47. Поєднання яких джерел фінансового інвестування використовується найчастіше?

а)    бюджетні інвестиції та власні кошти;

б)    власні кошти та позичкові;

в)    залучені та бюджетні;

г)     можлива будь-яка комбінація.

 

48.Інтелектуальна власність буває:

а)    виключною (вийнятковою) та інформаційною власністю;

б)    інформаційною та ліцензійною власністю;

в)    виключною (вийнятковою) та ліцензійною власністю;

г)     виключною (вийнятковою), інформаційною та ліцензійною власністю.

 

49.Авторське право – право автора на:

а)    документ, креслення, сценарій тощо;

б)    мелодію, ноти, музичне виконання тощо;

в)    архітектуру, режисуру, художній фільм тощо;

г)     всі відповіді вірні.

 

 

50.Інформаційна власність – це:

a)    власність автора захищена правом;

b)    придбанні знання, досвід, навики, кваліфікація.

c)    придбані інвестором права володіння або користування;

d)    всі відповіді вірні.

 

51.Джерелами фінансування інноваційної діяльності є:

а)    кошти Державного та  місцевих бюджетів;

б)    власні кошти інвестора;

в)    залучені кошти;

г)     всі відповіді вірні.

 

52.Оберіть пріоритетні для України напрями розвитку інноваційної політики.

а)    створення умов для високопродуктивної праці;

б)    запровадження системи страхування ризиків інноваційної діяльності;

в)    впровадження і реалізація високорентабельних інноваційних інвестицій;

г)     всі відповіді вірні

 

53.Кошти, спрямовані на розширення або модернізацію виробничого процесу називаються:

а)    реальні інвестиції;

б)    фінансові інвестиції;

в)    бюджетне фінансування;

г)     вірна відповідь відсутня.

 

54.Нетто-інвестиції – це:

а)    вивільнені інвестиційні ресурси, які використовуються на придбання основних засобів виробництва;

б)    початкові інвестиції, які здійснюються на основі проекту або при купівлі підприємства;

в)    інвестиційні ресурси спрямовані на введення інновацій;

г)     вірна відповідь відсутня.

 

55.Капітальні інвестиції за галузями економіки характеризуються:

а)    галузевою структурою;

б)    територіальною структурою;

в)    технологічною структурою;

г)     вірна відповідь відсутня.

 

56.Територіальна структура капітальних вкладень характеризує:

а)    капітальні інвестиції за галузями економіки;

б)    розподіл інвестицій по регіонам, містам тощо;

в)    розподіл інвестицій за елементами витрат;

г)     вірна відповідь відсутня.

 

57.Для проектів загальнонаціонального маштабу залучаються:

а)    іноземні інвестиції;

б)    кошти населення;

в)    бюджетні асигнування;

г)     кредити комерційних банків.

 

58.Державні кредити надаються на:

а)    проекти загальнонаціонального маштабу;

б)    будівництво об’єктів виробничого призначення

в)    на випуск і реалізацію цінних паперів;

г)     інвестор сам вирішує напрям використання цих коштів.

 

59.Фінансування цільових програм (впровадження нових технологій, модернізація виробництва) здійснюється за рахунок:

а)    іноземні інвестиції;

б)    кошти населення;

в)    кредитів Національного банку України;

г)     кредити комерційних банків.

 

60.Витратний метод використовують при оцінці вартості:

а)    нерухомості;

б)    цінних паперів;

в)    грошових потоків

г)     вірна відповідь відсутня.

 

61.Результати експертної грошової оцінки нерухомості оформляються у вигляді:

а)    протоколу;

б)    звіту;

в)    доповідної записки;

г)     вірна відповідь відсутня.

 

62.Амортизація – це процес:

а)    оцінки вартості цінних паперів;

б)    перенесення вартості основних засобів на готову продукцію;

в)    обліку товарно-матеріальних цінностей;

г)     вірна відповідь відсутня.

 

63.Під фінансовими  інструментами розуміють:

а)    цінні папери;

б)    спеціальні (цільові) банківські вклади, депозити;

в)    паї, тощо

г)     всі відповіді вірні.

 

64. До внутрішніх джерел фінансового  інвестування  належать:

а)    власні нагромадження;

б)    кредити банків;

в)    внески в статутний фонд;

г)     бюджетні субсидії.

 

65. Які джерела фінансового інвестування мають поворотний характер?

а)    позичкові кошти;

б)    бюджетні інвестиції;

в)    залучені кошти;

г)     вірна відповідь а) та в).

 

66.Технічне переозброєння – це:

а)    комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв тощо на основі впровадження нової техніки та технологій тощо.

б)    операція пов’язана зі заміною технології виробничого процесу для випуску нової продукції на діючому підприємстві;

в)    операція пов’язана з істотним перетворенням усього виробничого процесу на основі сучасних науково-технічних досягнень на діючому підприємстві;

г)     удосконалення частини основних виробничих фондів і приведенням їх до сучасного технічного стану шляхом конструктивних змін устаткування на підприємстві.

 

67.Реконструкція – це:

а)    комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв тощона основі впровадження нової техніки та технологій тощо.

б)    операція пов’язана зі заміною технології виробничого процесу для випуску нової продукції на діючому підприємстві;

в)    операція пов’язана з істотним перетворенням усього виробничого процесу на основі сучасних науково-технічних досягнень на діючому підприємстві;

г)     удосконалення частини основних виробничих фондів і приведенням їх до сучасного технічного стану шляхом конструктивних змін устаткування на підприємстві.

 

68.Розрізняють такі способи реалізації інвестиційного проекту:

а)    підрядний спосіб;

б)    господарський спосіб;

в)    проектне фінансування;

г)     всі відповіді вірні.

 

69.Підрядний спосіб реалізації інвестиційного проекту передбачає:

а)    поділ обов’язків між усіма учасниками;

б)    виконання робіт фірмами на основі підрядних договорів і контрактів між ним та інвестором;

в)    реалізацію інвестиційного проекту безпосередньо інвестором без залучення підрядника;

г)     вірна відповідь відсутня.

 

70.Змішаний спосіб реалізації інвестиційного проекту передбачає:

а)    поділ обов’язків між усіма учасниками;

б)    комбінація підрядного і господарського способів;

в)    реалізацію інвестиційного проекту безпосередньо інвестором без залучення підрядника;

г)     вірна відповідь відсутня.

 

71.Визначте учасників проектного фінансування::

а)    постачальники;

б)    замовник;

в)    кредитор;

г)     всі відповіді вірні.

 

72.Угода укладена між замовником і підрядником на виконання будівельних, інженерних робіт, постачання і монтаж устаткування тощо називається:

а)    супідрядний договір;

б)    генеральний договір підряду;

в)    договір підряду «під ключ»;

г)     прямий договір підряду.

 

73.Прямий  договір підряду – це угода:

а)    між генеральним підрядником і субпідрядником щодо виконання певних видів робіт;

б)    між замовником і підрядником на виконання будівельних, інженерних робіт, постачання і монтаж устаткування тощо;

в)    між замовником і заводом-виробником обладнання на виконання певних видів робіт;

г)     вірна відповідь відсутня.

 

74.Супідрядний  договір – це угода:

а)    між замовником і заводом-виробником обладнання на виконання певних видів робіт;

б)    між генеральним підрядником і субпідрядником щодо виконання певних видів робіт;

в)    між замовником і підрядником на виконання будівельних, інженерних робіт, постачання і монтаж устаткування тощо;

г)     вірна відповідь відсутня.

 

75.Угода, яка визначає взаємні  обов’язки й права сторін називається:

а)    договір;

б)    контракт;

в)    тендер;

г)     інвестиційний проект.

 

76.Державна концесія – це:

а)    угода сторін, яка регулює організаційно-економічні відносини між суб’єктами інвестиційної діяльності;

б)    уступка державою на певних умовах своїх майнових прав недержавним компаніям на визначений термін;

в)    замовлення на будівництво, для якого підрядник визначається шляхом конкурсного відбору;

г)     домовленість, яка визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів щодо створення і реалізації інвестиційного продукту.

 

77. Замовлення на будівництво, для якого підрядник визначається шляхом конкурсного відбору за встановленими замовником критеріями називається:

а)    договір;

б)    контракт;

в)    тендер;

г)     інвестиційний проект.

 

78.Відкриті торги характеризуються:

а)    спочатку відбувається попередній відбір, а потім остаточний;

б)    оголошенням в пресі та участю всіх бажаючих;

в)    тим, що пропозиції приймаються лише від запрошених підрядників;

г)     одним учасником.

 

79. Одиночні  торги характеризуються:

а)    спочатку відбувається попередній відбір, а потім остаточний;

б)    оголошенням в пресі та участю всіх бажаючих;

в)    тим, що пропозиції приймаються лише від запрошених підрядників;

г)     наявністю одного  учасника.

 

80.Тендерна документація – це:

а)    документи, які підготовлені замовником для торгів та мають містити форму контракту, проектну документацію, перелік робіт тощо;

б)    графічне зображення грошових потоків за роками проекту;

в)    документ, який містить інформацію про відкриту передплату на цінні папери;

г)     документ, який засвідчує право купівлі-продажу цінних паперів на визначених умовах в майбутньому.

 

81.Передача тендерної документації здійснюється:

а)    безкоштовно;

б)    безкоштовно, але при отриманні треба сплатити поштові послуги.

в)    за плату, яка включає в себе її друк та поштові витрати;

г)     за плату, яка включає в себе її друк, затрати на розробку  та поштові витрати;

 

82.Оферта – це:

а)    оголошенням в пресі  про проведення торгів за  участю всіх бажаючих;

б)    пропозиція про укладення угоди;

в)    договір купівлі-продажу цінних паперів;

г)     проектно-кошторисна документація.

 

83.Державне регулювання інвестиційної діяльності належить до:

а)    макроекономічного рівня;

б)    мікроекономічного рівня;

в)    регіонального рівня;

г)     інвестиційного менеджменту.

 

84.Управління інвестиційною діяльністю - це:

а)    процес забезпечення проекту ресурсами, до складу яких входять не лише грошові кошти, а й інші інвестиції;

б)    операція, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу отриманого від інвестиційних операцій;

в)    система принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, які пов’язані зі здійсненням різноманітних аспектів інвестиційної діяльності;

г)     методологія, яка використовується для визначення, порівняння та обґрунтування альтернативних управлінських рішень і проектів, що дозволяє здійснювати вибір та приймати рішення за умов обмеженості ресурсів.

 

85.Чим, на Вашу думку зумовлена необхідність державного регулювання інвестиційної діяльності:

а)    запровадженням ринкових механізмів інвестиційної діяльності;

б)    появою великої кількості інвесторів;

в)    різними джерелами залучення інвестицій;

г)     всі відповіді вірні.

 

16. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ
ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Суть та значення інвестиційної діяльності.
2. Форми та методи інвестування.
3. Стадії інвестиційного процесу.
4. Інвестиційний ринок. Взаємозв'язок інвестиційного та фінансового ринку.
5. Ринок інвестицій та інвестиційних товарів.
6. Чинники, що роблять сприятливим інвестиційний клімат.
7. Шляхи активізації інвестування. Напрямки створення сприятливих умов інвестування.
8. Державна кредитно-інвестиційна політика.
9. Розвиток ринку інвестиційних цінних паперів.

10. Чинники залучення іноземного капіталу.

11. Фінансові інвестиції.

12. Капітал, що інвестується, його різновиди.

13. Інвестування за допомогою цінних паперів.

14. Інвестиційні якості акцій.

15. Інвестиційні якості облігацій.

16. Інвестиційні характеристики похідних цінних паперів.

17. Прямі і портфельні інвестиції.

18. Інвестиції в основний і оборотний капітал.

19. Інноваційна форма інвестицій.

20. Венчурні інвестиції.

21. Інтелектуальна власність та інтелектуальні інвестиції.

22. Іноземні інвестиції. Експорт та імпорт капіталу.

23. Міжнародна інвестиційна діяльність та її інститути.

24. Політика держави щодо залучення іноземних інвестицій.

25. Держава як суб'єкт інвестування. Інвестори та учасники інвестиційної діяльності.

26. Орендні, акціонерні та корпоративні учасники інвестиційного процесу.

27. Роль і функції фінансово-кредитних установ в інвестиційній діяльності.

28. Поняття про інвестиційний проект. Класифікація інвестиційних проектів.

29. Типи проектного фінансування. Теорія інвестиційного портфеля. Види портфелів та їх взаємозв'язок.

30. Фінансові ресурси інвестування.

31. Способи залучення капіталу.

32. Прогнозування структури джерел інвестування. Власні, позичкові й залучені інвестиції.

33. Фінансовий, операційний та загальний ліверідж і структуризація капіталу.

34. Інвестиційна стратегія, її види, параметри та показники.

35. Фінансова (комерційна), бюджетна й економічна оцінка ефективності інвестування.

36. Оцінка альтернативних, конкуруючих і споріднених інвестицій.

37. Показники теперішньої і майбутньої вартості грошей.

38. Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів.

39. Методи індикативного планування інвестицій.

40. Способи реалізації інвестиційних проектів.

41. Матеріально-технічне забезпечення інвестиційного проекту.

42. Капіталізація інвестицій в умовах діючого виробництва.

43. Інвестування технічного переозброєння та реконструкції.

44. Обгрунтування доцільності санації виробництва.

45. Продовження життєвого циклу інвестиційного проекту, реінвестування.

46. Обгрунтування необхідності закриття проекту.

47. Організаційно-правові методи державного регулювання інвестиційної діяльності.

48. Податкові методи регулювання інвестиційної діяльності.

49. Грошово-кредитні методи регулювання інвестиційної діяльності.

50. Економічні методи регулювання інвестиційної активності.

51. Кон’юнктура інвестиційного ринку.

52. Інвестиційна привабливість регіону.

53. Інвестиційна привабливість галузі.

54. Інвестиційна привабливість фірми.

 

 

 

17. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ
ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ

1. Суть та значення інвестиційної діяльності.
2. Форми та методи інвестування.
3. Стадії інвестиційного процесу.
4. Інвестиційний ринок. Взаємозв'язок інвестиційного та фінансового ринку.
5. Ринок інвестицій та інвестиційних товарів.
6. Чинники, що роблять сприятливим інвестиційний клімат.
7. Шляхи активізації інвестування. Напрямки створення сприятливих умов інвестування.
8. Державна кредитно-інвестиційна політика.
9. Розвиток ринку інвестиційних цінних паперів.

10. Чинники залучення іноземного капіталу.

11. Фінансові інвестиції.

12. Капітал, що інвестується, його різновиди.

13. Інвестування за допомогою цінних паперів.

14. Інвестиційні якості акцій.

15. Інвестиційні якості облігацій.

16. Інвестиційні характеристики похідних цінних паперів.

17. Прямі і портфельні інвестиції.

18. Інвестиції в основний і оборотний капітал.

19. Інноваційна форма інвестицій.

20. Венчурні інвестиції.

21. Інтелектуальна власність та інтелектуальні інвестиції.

22. Іноземні інвестиції. Експорт та імпорт капіталу.

23. Міжнародна інвестиційна діяльність та її інститути.

24. Політика держави щодо залучення іноземних інвестицій.

25. Держава як суб'єкт інвестування. Інвестори та учасники інвестиційної діяльності.

26. Орендні, акціонерні та корпоративні учасники інвестиційного процесу.

27. Роль і функції фінансово-кредитних установ в інвестиційній діяльності.

28. Поняття про інвестиційний проект. Класифікація інвестиційних проектів.

29. Типи проектного фінансування. Теорія інвестиційного портфеля. Види портфелів та їх взаємозв'язок.

30. Концепція й вимірювання ризиків.

31. Класифікація інвестиційних ризиків.

32. Заходи для запобігання ризикам або зменшення їх.

33. Фінансові ресурси інвестування.

34. Способи залучення капіталу.

35. Прогнозування структури джерел інвестування. Власні, позичкові й залучені інвестиції.

36. Фінансовий, операційний та загальний ліверідж і структуризація капіталу.

37. Інвестиційна стратегія, її види, параметри та показники.

38. Інвестиційний аналіз.

39. Життєвий цикл інвестицій, дослідження інвестиційної привабливості проекту.

40. Структура бізнес-плану.

41. Концепція маркетингу й аналіз ринку збуту.

42. Оцінка умов розміщення об'єктів інвестування.

43. Фінансова (комерційна), бюджетна й економічна оцінка ефективності інвестування.

44. Оцінка альтернативних, конкуруючих і споріднених інвестицій.

45. Показники теперішньої і майбутньої вартості грошей.

46. Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів.

47. Методи індикативного планування інвестицій.

48. Способи реалізації інвестиційних проектів.

49. Міжнародні угоди щодо інвестування та захисту інвестицій.

50. Поняття про тендери.

51. Технічне проектування, його способи й організація.

52. Ціноутворення в інвестиційній сфері.

53. Матеріально-технічне забезпечення інвестиційного проекту.

54. Капіталізація інвестицій в умовах діючого виробництва.

55. Інвестування технічного переозброєння та реконструкції.

56. Обгрунтування доцільності санації виробництва.

57. Продовження життєвого циклу інвестиційного проекту, реінвестування.

58. Обгрунтування необхідності закриття проекту.

59. Організаційно-правові методи державного регулювання інвестиційної діяльності.

60. Податкові методи регулювання інвестиційної діяльності.

61. Грошово-кредитні методи регулювання інвестиційної діяльності.

62. Економічні методи регулювання інвестиційної активності.

63. Кон’юнктура інвестиційного ринку.

64. Інвестиційна привабливість регіону.

65. Інвестиційна привабливість галузі.

66. Інвестиційна привабливість фірми.

67. Інституціональна структура ринку капіталів.

68. Постачальники і споживачі інвестиційного капіталу.

69. Фінансові посередники на ринку капіталів.

70. Проблеми іноземного інвестування в Україні.

71. Реальні інвестиції та їх значення.

72. Капітальні вкладення як форма реальних інвестицій.

73. Структура і класифікація капітальних вкладень.

74. Напрямки реального інвестування.

75. Проблеми інвестиційної діяльності в Україні.

 

 

18.МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

 

Структурними частинами навчально-методичного комплексу є:

1. Програма навчальної дисципліни.

2. Робоча програма, до якої входять:

2.1. Опорний конспект лекцій (окрема папка);

2.2. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських  занять;

2.3. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських  занять;

2.4.  Тестові завдання;

2.5. Екзаменаційні та залікові білети (окрема папка);

2.6. Пакет контрольних завдань для комплексної перевірки знань (окрема папка);

2.7. Пакет контрольних завдань для заміру залишкових знань (окрема папка);

2.8.  Фонд законодавчих та інструктивних матеріалів ( окрема папка та електронний варіант);

2.9. Методичні вказівки та тематика науково-дослідних робіт студентів (НДРС) (окрема папка);

2.10.  Методичні рекомендації та тематика з написання курсових робіт;

2.11. Методичні вказівки та контрольні роботи для студентів заочної форми навчання.

 

 

 

 

 

 

19. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

Базова література

 

1. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: Учебный курс - К.: Эльга-Н, 2001. - 448 с.
2. Єрохін С.А. Інвестування. Навчальний посібник. К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2008. - 440 с.
3. Єрохін С.А. Інвестиційний бізнес в Україні. Підручник. К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2009. - 250 с.
4. Єрохін С.А. Фінансовий менеджмент. Навчальний посібник. К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2005. - 240 с.
5. Єрмошенко М.М., Плужников І.О. Аналіз і оцінка інвестиційних проектів. Навчальний посібник. – 2-е вид. – К.: НАУ, 2006. – 156 с.
6. Кириченко О.А., Єрохін С.А. Інвестування: Навч.посіб. – К.: НАУ, 2008. – 440 с.
7. Пересада А.А. та ін. Інвестування: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / А. А. Пересада, О. О. Смірнова, С.В.Онікієнко, О.О.Ляхова. - К.: КНЕУ, 2004. – 250 c.

 

Додаткова література

1. Про інвестиційну діяльність. Закон України від 18 вересня 1991р.
2. Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії. Указ Президента України від 19 лютого 1994 р. № 55-94.
3. Про власність. Закон України від 7 лютого 1991 р.
4. Про цінні папери та фондову біржу. Закон України від 18 червня 1991 р.
5. Про приватизацію майна державних підприємств. Закон України від 4 березня 1992 р.
6. Про підприємницьку діяльність. Закон України від 27 березня 1991р.
7. Про господарські товариства. Закон України від 19 вересня 1991р.
8. Про банки і банківську діяльність. Закон України від 20 березня 1991 р.
9. Концепція функціонування і розвитку фондового ринку в Україні. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 р. № 977.
10. Бардиш Г.О. Проектне фінансування: Підручник – 2-ге вид., стереотип. – К.: Алерта, 2007. – 463 с.
11. Єрмошенко М.М., Єрохін С.А. та ін. Організаційно-економічні аспекти  інноваційного оновлення національного господарства. Наукова монографія. - К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2008. - 216 с.
12. Єрохін С.А. та ін. Управління інноваційною діяльністю в економіці України. Колективна наукова монографія. - К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2008. - 116 с.
13. Єрохін С.А. та ін. Фінансово-економічні механізми інноваційно-інвестиційного розвитку України. Колективна наукова монографія. - К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2008. - 252 с.
14. Лук'яненко Д.Г., Мозговий О.М., Губський Б.В. Основи міжнародного інвестування - К.: КНЕУ, 1998. - 124 с.
15. Митяй О.В. Проектний аналіз: Навч. посіб. – К.: Вид.дім "Професіонал", 2008. – 288 с.
16. Пересада А.А. Інвестування: Навчальний посібник - К.: КНЕУ, 2004. - 250 с.
17. Правик Ю.М. Інвестиційний менеджмент: Навч. посіб. – К.: Знання, 2007. – 431 с.
18. Сазонець І.Л., Джусов О.А., Сазонець О.М. Міжнародна інвестиційна діяльність: Підручник. – К.: ЦУЛ, 2007. – 304 с.
19. Фінансовий менеджмент: Підручник - К.: КНЕУ, 2005. - 536 с.
20. Jowthorpe C. Business Accounting and Finance: For Non-specialists. – London: Ihomson, 2003. - 640 p.
21. William M. Pride, Robert J.Hughes Business/3^rd ed. Part 4. Chapter 11. Investment.

 

ПЕРЕЛІК WEB-РЕСУРСІВ З ДИСЦИПЛІНИ „ІНВЕСТУВАННЯ ІІ”

Органи державного управління і національні інститути

Офіційна сторінка Президента України www.president.gov.ua

Урядовий портал Кабінету Міністрів України www.kmu.gov.ua

Національний банк України www.bank.gov.ua

Міністерство економіки України www.me.gov.ua

Міністерство фінансів України www.minfin.gov.ua

Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків «Держзовнішінформ» www.ukrdzi.com

Національні науково-дослідні інститути та центри

Національний інститут стратегічних досліджень www.niss.gov.ua

Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова www.uceps.org

Інститут економічних досліджень і політичних консультацій www.ier.kiev.ua

База українського законодавства в Інтернет www.lawukraine.com

Наукові та електронні бібліотеки в Україні

Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського www.nbuv.gov.ua

Національна парламентська бібліотека www.alpha.rada.kiev.ua

Електронна бібліотека Львівської комерційної академії www.dev.lac.lviv.ua/lib

Наукова бібліотека імені Максимовича www.lib-gw.univ.kiev.ua

Наукова бібліотека Донецького університету www.library.dongu.donetsk.ua

Луганська обласна універсальна наукова бібліотека імені М.Горького www.library.lg.ua

Дніпропетровська обласна наукова бібліотека www.libr.dp.ua

Вінницька державна обласна універсальна наукова бібліотека імені К.А.Тімірязєва www.library.vinnitsa.com

Львівська електронна бібліотека імені В.Стефаника www.lsl.lviv.ua

Одеська державна наукова бібліотека імені М.Горького www.ognb.odessa.ua

Велика економічна бібліотека www.economics.com.ua

Електронна бібліотека  www.lib.com.ua

Міжнародні економічні і фінансові організації

Міжнародний валютний фонд(МВФ) (The International Monetary Fund)www.imf.org

Організація об’єднаних націй (ООН) (UnitedNationsOrganization) www.un.org

Світова організація торгівлі (СОТ) (The World Trade Organization)www.wto.org

Група Світового банку (The World Bank Group)www.worldbank.org

Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) (International Bank for Reconstruction and Development)www.worldbank.org/ibrd

Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ) (TheMultilateralInvestmentGuaranteeAgency) www.miga.org

Міжурядові організації

Конференція ООН по торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) (UnitedNationsConferenceon Trade and Development)www.unctad.org

Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) (The Organization for Economic Cooperation and Development)www.oecd.org

Науково-дослідні, інформаційні та статистичні центри

Статистична служба Європейської комісії (Євростат)  www.europa.eu.int

Органи державної статистики

U.S. Department of the Treasurywww.ustreas.gov

Bureau of the Public Debt T-Bill, Notes and Bondswww.publicdebt.treas.gov

U.S. Bureau of Economic Analysiswww.bea.doc.gov

U.S. Department of Commercewww.doc.gov

National Bureau of Economic Researchwww.nber.org

Investment Company Institute   www.ici.org

Joint Economic Committeewww.house.gov

Statistics Canadawww.statcan.ca

U.K. Office of National Statisticswww.ons.gov.uk

Japan Economic Planning Agencywww.epa.go.jp

German Federal Statistical Officewww.statistik-bund.de

German Finance Ministrywww.bundesfinanzministerium.de

German Federal Economics Officewww.bawi.de

Макроекономічні індикатори

Business Cycle Indicatorswww.globalexposure.com

Economic Information Systemswww.econ-line.com

Dismal Scientist-UKwww.dismal.com

Центральні банки країн

Bank for InternationalSettlementswww.bis.org

Bank of Englandwww.bankofengland.co.uk

Bank of Japanwww.boj.or.jp

Banque de Francewww.bangue-france.fr

Board of Governors of the Federal Reserve Systemwww.bog.frb.fed.us

Deutsche Bundesbankwww.bundesbank.de

European Central Bankwww.ecb.int

Swiss National Bankwww.snb.ch

Asian Development Bankwww.adb.org

Bank of Canadawww.bank-banque-canada.ca

The Central Bank of the Russian Federationwww.cbr.ru

Великі комерційні банки

Bank of New Yorkwww.bankofny.com

Credit Lyonnais S.A.www.creditlyonnais.fr

Nations Bank Corp.www.nationsbank.com

J.P. Morgan & Co.www.jpmorgan.com

ING Euro Deskwww.ing.nl

Nordes Bankwww.nordes-bank.no

CS First Bostonwww.csfb.com

Bank of Montreal  www.bmo.com

IBJ Internationalwww.ibjs.co.jp

Royal Bank of Scotlandwww.rbs.co.uk

Фондові біржі

Australia Stock Exchange www.ase.com.au

Boston Stock Exchange www.bostonstock.com

Chicago Stock Exchange www.chicagostockex.com

Nasdaq-Amex www.nasdaq-amex.com

National Stock Exchange of India www.nseindia.com

Helsinki Stock Exchange www.hse.fi

Italian Stock Exchange www.borsaitalia.it

Korea Stock Exchange www.kse.or.kr

Lima Stock Exchange www.bvl.com

Madrid Stock Exchange www.bolsamadrid.es

Montreal Stock Exchange www.me.org

New York Stock Exchange www.nyse.com

New Zealand Stock Exchange  www.nzse.co.nz

Philadelphia Stock Exchange www.phlx.com

Stock Exchange of Singaporewww.ses.com.sg

Stock Exchange of Thailandwww.set.or.th

Santiago Stock Exchange www.bolsantiago.cl

SBF-Paris Bourse (Paris Stock Exchange) www.bourse-de-paris.fr

Stockholm Stock Exchange www.xsse.se

Vancouver Stock Exchange www.vse.ca

Tel-Aviv Stock Exchange www.tase.co.il

Tokyo Stock Exchange www.tse.or.jp

Toronto Stock Exchange www.tse.com

London Stock Exchange www.londonstockex.co.uk

Pacific Stock Exchange www.pacificex.com

International Stock Exchange www.efinoody.com

Gruppe Deutsche Borse www.exchange.de

Eurex www.eurexchange.com

Berlin Stock Exchange www.money.berlinerboerse.de

 

 

 

 

Навчально-методичне видання

 

 

 

Кафедра ФІНАНСІВ ТА БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

 

 

 

 

 

 

ІНВЕСТУВАННЯ

 

 

Навчально-методичний комплекс

 

 

 

 

 

 

 

Відповідальний технічний редактор:

 

 

 

 

 

 

 

Підп.до друку. 30.09.2013. Формат вид. 60х80¹/₁₆ 
Папір офсет. № 1. Офс. друк. Гарн. «ArialCyr»

Ум. друк. арк. 9,21. Обл.-вид. арк. 8,79.

Тираж 300 пр.

 

 

03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька, 10

Телефон  (044) 246-24-46; Тел/факс (044) 246-24-40

E-mail: nam@nam.kiev.ua

Інтернет: www.nam.kiev.ua