|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН« Назад
ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН 28.07.2015 10:12
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС З КУРСУ «ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН» для студентів спеціальності «Правознавство»
Укладач: к.і.н., доцент Вірченко Віра Володимирівна
КИЇВ – 2013
Рецензенти:
д.політ.н., професор Невмержицький Є.В. к.ю.н., доцент Попіль В.І.
Рекомендовано до друку навчально-методичною комісією Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка. (Протокол №2 від 08.10.2013р.)
Навчально-методичний комплекс забезпечення викладання навчальної дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн» для студентів спеціальності «Правознавство» Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Автор: Вірченко Віра Володимирівна, к.і.н., доцент.
ЗМІСТ
ВСТУП
Курс «Історія держави і права зарубіжних країн» займає надзвичайно важливе місце у підготовці студентів спеціальності «Правознавство». В рамках циклу історико-юридичних дисциплін він забезпечує засвоєння студентами базису юридичних знань, ознайомлення із еволюцією правових інститутів в зарубіжних державах, з пам’ятками іноземної юридичної практики та правової культури, формує основу для класичної університетської професійної підготовки. Вивчення зазначеної дисципліни дозволить сформувати цілісне уявлення про зміст та основні етапи розвитку права в країнах Європи, Америки та Сходу. Історія зарубіжного права виконує теоретико-пізнавальну, прогностичну та світоглядну функції, а також базується на методологічних принципах історизму, об’єктивності, системності, науковості та плюралізму наукового пізнання. Історіографія історії зарубіжного права бере свій початок з юридичних пам’яток IV тис. до н.е. і завершується дослідженнями сучасних науковців. Глибоке осмислення історії цивілізаційного розвитку державності та правових інститутів, історичний аналіз юридичних норм, інших джерел права, взаємозв’язків державних органів та правових інститутів, забезпечують формування та підвищення рівня національно-правової і державно-правової свідомості студентів, розуміння неперервності та спадковості процесу державотворення. Історія держави та права є важливою складовою загальної історії, що тісно пов’язана з історією економіки та культури. Зазначена дисципліна на основні методології та категоріального апарату теорії держави і права дозволяє узагальнити досвід минулого, визначити закономірності еволюції правових інститутів у різних країнах світу. Таким чином, курс історії держави та права зарубіжних країн не лише забезпечує належну історико-правову підготовку майбутніх юристів, а й створює базис для вивчення спеціальних юридичних дисциплін і усвідомлення специфіки діючих на сьогодні норм вітчизняного права. Предметом дисципліни є зміст, особливості та закономірності формування, розвитку та удосконалення правових інститутів на території Європи, Америки та Сходу з давніх часів до сьогодення, а також специфіка функціонування державних органів, судових та правових інститутів в конкретних історичних умовах. Мета навчальної дисципліни – формування у студентів комплексного розуміння процесів, принципів та закономірностей розвитку правових інститутів в зарубіжних країнах світу у різні історичні періоди, а також підвищення правової культури майбутніх фахівців у галузі правознавства. Завданнями навчальної дисципліни є забезпечення фундаментальної фахової підготовки, що передбачає засвоєння студентами теоретичних знань щодо розвитку зарубіжних правових систем у різні історичні періоди; ознайомлення з актуальними проблемами еволюції правових інститутів в країнах Європи та Америки; формування поваги до загальновизнаних моральних і правових цінностей, багатовікових традицій розвитку світового права, навичок самостійної роботи з історико-правовими джерелами, вміння використовувати набуті знання на практиці у процесі вирішення проблем прикладного характеру; опанування історико-правової методології та категоріального апарату, вивчення основних етапів становлення правових інститутів в кранах світу, а також самостійне узагальнення історико-правової інформації. Після прослуховування курсу студент повинен володіти категоріальним апаратом історії зарубіжного права, а також базовими теоретичними концепціями, що складають основу курсу; знати предмет, метод та періодизацію історії світового права; розуміти сутність і закономірності еволюції світових правових традиції; знати особливості зародження і розвитку світової правової системи в цілому, а також окремих її галузей у різні історичні періоди; знати фактичний матеріал щодо формування та розвитку державно-правових інститутів та їх хронологію; розуміти актуальні проблеми історії зарубіжного права на сучасному етапі розвитку науки; знати історію кодифікації світового права, а також основні джерела права та закономірності їх розвитку. Студент має вміти використовувати набуті теоретичні знання з історії зарубіжного права у професійній діяльності розв’язуючи конкретні завдання; визначати загальні закономірності виникнення та еволюції системи права у різні історичні періоди; аналізувати процеси розвитку права та державності у їх взаємозв’язку та взаємозалежності зі світовими тенденціями; розкривати особливості еволюції наукових поглядів світових діячів на державу і право; аналітично мислити, самостійно систематизувати та узагальнювати матеріал з історії світового права; вільно орієнтуватися в системі джерел права та аналізувати їх на принципах історизму; об’єктивно висвітлювати основні принципи побудови сучасної правової системи провідних країн світу. Місце в структурно-логічній схемі спеціальності. Навчальна дисципліна «Історія держави і права зарубіжних країн» є складовою циклу професійної підготовки студентів правничих спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» та «спеціаліст», є основою для опанування спеціальних юридичних дисциплін, які присвячені вивченню Цивільного, Кримінального, Господарського, Адміністративного, Трудового права. Крім того, вивчення даної дисципліни логічно та структурно пов’язане з теорією держави і права, історією вчень про державу і право, політологією, історією, філософією, економічною теорією, соціологією. Формами проведення занять є лекції, семінари, практичні заняття, тестування, рішення задач та проблемних завдань. Лекція є елементом курсу, який охоплює основний теоретичний матеріал окремої або кількох тем навчальної дисципліни. Лекції спрямовані на пізнання студентами змісту основних категорій та закономірностей розвитку правових інститутів. Семінарські заняття формують у студентів навички самостійної роботи, оскільки передбачають організацію дискусії навколо попередньо визначених питань або тем курсу, до котрих студенти готують тези виступів на підставі попередньо виконаних завдань. На них студенти повинні демонструвати вміння аналізувати законодавчі акти та інші джерела світового права, формулювати і обґрунтовувати історико-теоретичні висновки та узагальнення. Семінарські заняття не повторюють, а доповнюють і поглиблюють теми лекційного курсу. Для підготовки до семінару студенти мають використовувати план семінару, рекомендовану література, пам’ятки світового права. Практичні заняття передбачають детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань. Проведення практичного заняття ґрунтується на попередньо підготовлених викладачем тестах, проблемних завданнях та задачах. Оцінки, отримані студентами протягом семінарських та практичних занять враховуються при виставленні підсумкової оцінки. З метою кращого засвоєння учбового матеріалу цикл аудиторних навчальних занять доповнюється самостійною роботою студентів у визначеному обсязі, як в присутності викладача, так і поза межами аудиторії. Самостійна робота є основним засобом оволодіння частиною матеріалу курсу у час, вільний від занять. Зміст самостійної роботи визначається даним навчально-методичним комплексом поряд із завданнями та вказівками викладача. Самостійна робота забезпечується підручниками, навчальними посібниками, практикумами, монографічної та періодичною літературою із зазначеного курсу. Знання, засвоєні в процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль. Поточний контроль знань студентів відбувається за результатами оцінювання роботи студентів на семінарських та практичних заняттях, виконання ними модульних робіт, завдань для самостійного опрацювання. Підсумковий контроль проводиться у формі іспиту.
1.ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Примітки: Л – лекції; С – семінари; СР – самостійна робота.
2. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ
Модуль І.Розвиток держави і права в стародавні часи та в епоху середньовіччя
Тема 1. Предмет та періодизація Історії держави та права зарубіжних країн
Предмет та завдання курсу «Історія держави та права зарубіжних країн». Історія держави і права як наука, що вивчає виникнення, становлення і розвиток державності і права країн світу протягом цивілізаційного розвитку, формування державно-правових інститутів, суспільно-політичної системи, еволюцію правового становища населення, джерела права і правових систем в їх історичних формах та хронологічній послідовності. Місце історії держави і права зарубіжних країн в системі юридичних наук. Зв’язок даного курсу з іншими суспільними науками та юридичними дисциплінами. Історіографія історії держави та права зарубіжних країн, джерела та основна література. Система права та її елементи. Основні типи, форми i ознаки державності: територія, кордони, їх захист, державно-правові і дипломатичні інститути, економічна i фінансова системи, грошова одиниця, символіка. Методологія та методи, що використовуються при вивченні даного курсу. Принципи історизму, об’єктивності, системності, абстракції у дослідженні джерел права. Методи пізнання історико-правових явищ – діалектики, аналізу та синтезу, індукції та дедукції, спостереження, порівняння, порівняльно-історичний метод, метод правової аналогії, системно-структурний метод, метод екстраполяції. Функції Історії держави та права зарубіжних країн (світоглядна, методологічна, практична, прогностична, виховна) та їх значення у формуванні правової культури. Періодизація історії держави та права зарубіжних країн. Марксистський і цивілізаційний підходи щодо вивчення історико-правових явищ. Стародавній світ, епоха середньовіччя, новий та новітній час – критерії періодизації вивчення історії держави та права зарубіжних країн. Вплив релігій, ідеології та ціннісних орієнтирів на розвиток держави та права в процесі цивілізаційного розвитку.
Тема 2. Держава та право в країнах Стародавнього Сходу
Історія виникнення держави та права в країнах Сходу в IV-III тис. до н.е. Джерела та основні риси рабовласницького права країн Сходу. Патріархальний характер рабства в країнах Ст. Сходу. Соціальна структура стародавнього східного суспільства. Основні риси політичної організації стародавніх східних суспільств. Форми правління в державах Стародавнього Сходу. Поняття «східної деспотії». Особливості розвитку держави і права в країнах Стародавнього Сходу. Історичне значення рабовласницьких держав Стародавнього Сходу у процесі виникнення державності і права у інших народів. Звичай – як основне джерело права держав Стародавнього Сходу. Виникнення держави на території Єгипту. Основні етапи державного розвитку в історії Стародавнього Єгипту. Раннє, Давнє, Середнє та Нове царства в історії державно-правового розвитку Стародавнього Єгипту. Єгипет Нового царства – перша в історії світова імперія. Правове становище соціальних верств населення єгипетського суспільства. Державний лад Ст. Єгипту. Державний устрій єгипетської держави. Органи верховної та місцевої влади. Правове становище єгипетських військових. Судова влада на всіх етапах історичного розвитку Ст. Єгипту. Джерела та основні риси права Ст. Єгипту. Звичай – основне джерело права в Ст. Єгипті. Нормотворча діяльність фараонів. Земля, раби, домашній інвентар, тварини – головні об’єкти власності в єгипетському суспільстві. Правовий статус земельних володінь (державні, приватні, храмові, общинні). Види договорів в зобов’язальному праві Ст. Єгипту. Шлюбно-сімейне право. Кримінальне право. Основні групи злочинів в кримінальному праві Ст. Єгипту. Покарання за давньоєгипетським правом. Місце смертної кари в загальній системі покарань. Виникнення перших міст-держав в IV тис. до н.е. в Месопотамії. Виникнення та політична гегемонія Вавилонського царства в ХІХ-ХVI ст. до н.е. Соціальна структура суспільства. Правове становище вільного населення. Правовий статус рабів. Джерела рабства. Форма правління в Вавилонському царстві. Деспотичний характер царської влади. Апарат управління та примусу в Вавилонській державі. Невіддільний характер адміністративної та судової влади в Вавилонській державі. Правитель – верховний суддя держави. Жрецькі та храмові суди. Економічна, адміністративна, релігійна та судова реформи за часів правління Хаммурапі (1792-1750 рр.) та їх значення в історії Вавилонського царства. Виникнення професійних суддів в епоху Хаммурапі. Письмовий законодавчий акт правителя – як основне джерело права в державах Стародавньої Месопотамії. Закони Хаммурапі: короткий зміст та основні положення. Право власності за Законами Хаммурапі. Спадкове право. Сімейне право. Злочини та покарання за Законами Хаммурапі. Місце Ассирійської держави (15-11 ст. до н.е.) в історії стародавнього світу. Закони Середньоассирійського царства в 12 ст. до н.е. Виникнення державності на території Індії в ІІІ-ІІ тис. до н.е. Особливості соціальної структури індійського суспільства. Диференціація індійського населення за варновим принципом (брахмани – жреці, кшатрії – воїни, правителі, вайші – землероби, ремісники, шудри – слуги) та спадковий характер варнової класифікації. Релігійно-правові межі між брахманами, кшатріями, вайшами та шурами. Поява кастового поділу як результат чергового поділу праці та поглиблення соціальної нерівності індійського населення. Державний лад та органи державної влади давньоіндійського суспільства. Могутність індійської держави за часів правління династії Маур’їв в 4-3 ст. до н.е. Правовий статус індійського війська та вплив варново-кастової системи на його формування. Звичаєве право, релігійно-правові збірки – основні джерела права Стародавньої Індії. Вплив морально-етичних норм на повсякденне життя індійців. Дхармашастри (трактати про політику та право) як джерело права Ст. Індії. Закони Ману як джерело давнього індійського права та їх правовий зміст. Релігійний характер усіх положень Законів Ману. Право власності в Стародавній Індії. Види земельної власності: царська, приватна, общинна. Зобов’язальні відносини за Законами Ману. Договір позики як один з найдавніших договорів. Норми права про шлюб і сім’ю. Судова система Стародавньої Індії – царська та общинна. Общинні кастові суди. Кримінальне право. Принципи таліону, ордалій, відповідальності общини за злочин в кримінальному праві Ст. Індії. Злочини проти держави та особи. Відповідальність та покарання злочини за давньоіндійськими законами. Учасники і характер судового процесу. Ознаки цивілізації на території Стародавнього Китаю в ІІ тис. до н.е. Періодизація державного розвитку Ст. Китаю: царства Шан (Інь), Чжоу, Цінь, Хань. Держава Шан (Інь) 18-12 ст. до н.е. Правове становище основних верств населення на ранніх етапах становлення давнього китайського суспільства: родової аристократії на чолі з правителем; селян-общинників; рабів. Державний лад та адміністративний апарат китайської держави епохи Чжоу (12 ст. до н.е. – 3 ст. до н.е.). Соціальна характеристика китайського суспільства та подальше поглиблення майнової та соціальної диференціації. Деспотичний характер китайської влади. Реформи Шань Яна та посилення царства Цінь. Виникнення в 3 ст. до н.е. імперії Цінь. Ліквідація Цінської монархії та створення імперії Хань (3 ст. до н.е. – 3 ст. н.е.). Перетворення рабовласницької китайської держави на феодальну. Апарат управління та примусу Ханської держави. Роль армії в житті держав Ст. Китаю. Основні риси старокитайського права. Джерела права. Вплив конфуціанства та школи легістів на розвиток китайського права. «Книга законів» та її значення для давнього китайського права. Право власності. Сімейне право. Кримінальне право і процес в Ст. Китаї. Види покарань. Принцип кровної помсти та широке застосування смертної кари за стародавньокитайськими законами. Поєднання виконавчої та судової влади в компетенції численних чиновників китайського державного апарату. Імператор як верховний суддя. Звинувачувально-змагальний характер судового процесу в Ст. Китаї.
Тема 3. Державно-правовий розвиток Стародавньої Греції
Виникнення перших державних утворення на території Греції в ІІІ-ІІ тис. до н.е. Основні етапи державотворчих процесів на території Ст. Греції: крито-мікенський (ІІІ тис. до н.е. – ХІІ ст. до н.е.); гомерівський (ХІ – ІХ ст. до н.е.); архаїчний (VIII – VI ст. до н.е.); класичний (V – IV ст. до н.е.). Характерні риси крито-мікенської цивілізації: монархічний характер влади, наявність великих державно-храмових господарств та земельної общини. Проникнення дорійських племен в 12 ст. до н.е. та як наслідок уповільнення державотворчих процесів. «Темні віки» 12-8 ст. до н.е. на території Греції. Розклад родоплемінних відносин, формування класового суспільства та держав у формі полісів в архаїчний період (8-6 ст. до н.е.). Ліквідація монархії та перемога республіканського ладу та полісної системи організації держави. Виникнення Афінської держави. Реформи Тезея. Рабовласницький характер античного суспільства. Соціальна структура античного суспільства та правове становище населення. Закони Драконта. Реформи Солона. Солон – батько афінської демократії. Реформи Клісфена. Політичні та громадянські права жителів грецьких полісів. Антична форма власності: єдність державної та приватної власності. Ідея демократичної держави в полісах Стародавній Греції. Державний лад Афін. Афінські органи влади: народні збори, рада п’ятисот, геліеї, колегії стратегів та архонтів. Повноваження народних зборів. Рада п’ятисот – вищий адміністративний орган і муніципалітет з управління службами Афін. Геліея – вищий судовий орган. Ареопаг – орган державної влади, який контролював діяльність посадових осіб та народних зборів. Судові функції ареопагу. Етапи афінського законодавчого процесу: внесення законопроекту на народні збори в порядку законодавчої ініціативи; попередній розгляд радою п’ятисот; прийняття законопроекту народними зборами; скасування закону геліеєю. Основні засади обрання посадових осіб в Афінах – виборність, терміновість, відповідальність, колегіальність. Стратеги та архонти – головні посадові особи Афін. Занепад афінської демократії. Основні риси афінського права. Джерела афінського права. Законодавча діяльність верховних органів влади як джерело афінського права. Збереження пережитків родового ладу в цивільному та кримінальному праві Афін. Право власності та зобов’язань. Характерні риси сімейного права. Безмежна влада батька над дітьми – базовий принцип сімейного права. Злочини та покарання. Злочини проти держави та особи. Види покарань за афінським законодавством. Виникнення та розвиток Спарти. Спарта як зразок аристократичної, військової, тоталітарної держави. Суспільний та державний лад Спарти. Закони Лікурга. Правове становище спартанців, періеків та ілотів. Органи політичної влади Спарти: два архагети (царі), рада старійшин (герусія), народні збори, п’ять ефорів. Криза політичної системи Спарти. Втрата незалежності. Завоювання Греції македонськими військами та приєднання її до складу Македонської монархії в 4 ст. до н.е. Перетворення Греції на одну з провінцій Римської держави в 2 ст. до н.е.
Тема 4. Становлення та розвиток держави та права Стародавнього Риму
Розкладу первіснообщинного ладу та формування римської общини. Племінний склад римської общини. Структура римської общини. Народні збори та їх компетенція. Сенат (Рада старійшин) та його функціональне призначення. Рекс (цар) та його повноваження. Соціальна структура римської громади. Правове становище іноземців в римському суспільстві. Реформи Сервія Туллія та їх історичне значення. Періодизація розвитку римської держави. Суспільний і державний лад Риму в період республіки. Суспільний і державний лад Риму в період монархії (імперії). Причини занепаду Римської імперії. Римське право в світовій історії та основні етапи його розвитку. Предмет римського приватного права. Значення римського права для сучасної юриспруденції. Римське право стародавнього Риму як складне правове явище, яке складалося з трьох правових систем: цивільного права, права народів, преторського права. Роль та історичне значення римського права в розвитку світової правової культури. Періодизація історії римського права: а) давній період (6 ст. до н.е. – середина 3 ст. до н.е.); б) класичний період (середина 3 ст. до н.е. – кінець 3 ст. н.е.): в) пост класичний період (4 – 6 ст.). Джерела римського права давнього періоду. Колегія понтифіків (жреців) та їх роль в формуванні та поясненні норм права. Звичаєве право як найдавніше джерело права. Кодифікація римського права. Римське право давнього та класичного періодів. Закони ХІІ таблиць – перша писемна пам’ятка римського права, їх історичне значення. Закони ХІІ таблиць, рішення народних зборів, постанови сенату, едикти преторів, розпорядження імператорів – джерела римського права класичного періоду. Акти імператорської влади (конституції): едикти, рескрипти, декрети, мандати. Роль римських юристів в становленні права. Завдання римських юристів: надання юридичної консультації, особливо з питань судового процесу; участь в судовому процесі; надання правової допомоги. Найвідоміші римські юристи: Катон Старший, Алфен Вар, Сервій Сульпіцій, Публій Сцевола та ін. Римські школи права. Джерела права пост класичного періоду. Законодавство імператорів. Звід законів Юстиніана. Поняття особи та правоздатності за римським правом. Складові правоздатності за римським правом: бути вільним, бути громадянином риму, сімейний статус. Обмеження правоздатності. Поняття дієздатності за римськими законами. Обмеження дієздатності. Поняття законного строку пред’явлення позову. Сімейні правовідносини. Поняття сімейного права. Римська сім’я. Агнатське і когнатське споріднення. Поняття шлюбу та його види. Форми укладення шлюбу. Умови вступу до шлюбу. Місце та значення шлюбного договору в римському праві. Закони імператора Августа про шлюб. Види шлюбів. Фіктивний, заочний шлюби. Поняття конкубінату в римському праві. Шлюб між різними класами. Перешкоди для укладення шлюбу. Припинення шлюбу. Розлучення в римському законодавстві. Особисті та майнові відносини подружжя. Батьківська влада та способи її встановлення: закононародження, узаконення та всиновлення. Припинення батьківської влади. Поняття емансипації. Опіка та піклування за римськими законами. Спадкове право. Поняття спадкового права. Поняття спадщини, спадкодавця, спадкоємця. Спадкування за законом і за заповітом. Форма заповіту. Види заповітів. Відкриття і прийняття спадщини. Сингулярне наступництво. Легати і фідеїкоміси в римському праві. Право приватної власності. Власність держави. Об’єкти права власності. Манциповані (економічно важливі об’єкти речового права) та неманциповані (решта речей) об’єкти власності. Манципація – процедура, яка вимагала складної та урочистої обрядовості; визначена формальна угода. Фіктивний судовий позов як формальний спосіб передачі прав власності. Сервітути як особливий вид речового права. Сервітути – фіксований в звичаях та законах суворо обмежене право користування чужою річчю. Поняття делікта (правопорушення) в римському праві. Систематизація та пристосування принципів римського права до нових потреб феодального суспільства.
Тема 5. Історія держави та права Франкського королівства
Падіння Західної Римської імперії в 476 р. – завершення епохи Стародавньго Світу та початок періоду Середньовіччя. Виникнення держави франків та основні періоди її розвитку. Держава франків – перша феодальна політична структура на території західної Європи. Правління Меровінгів (кінець V-VII ст.) та Каролінгів (VIII-IX ст.) в історії франкської держави. Соціальна структура та правовий статус населення франкської держави. Алод, бенефіцій, феод – форми землеволодіння. Франкська держава – ранньофеодальна монархія. Центральне та місцеве управління держави франків. Особливості формування органів державного управління. Міністеріали – вищі посадові особи Франкської держави. Адміністративно-територіальний устрій Франкської держави. Судова система держави франків. Джерела права у Франкській монархії. Записи звичаєвого права варварських племен – найважливіші джерела права. Едикти, декрети, розпорядження, капітули, акти королів – як джерела права. Зводи капітуляріїв. Історія виникнення Салічної правди. Структура, форма викладу правових норм в Салічній правді. Загальна характеристика Бургундської, Баварської, Саксонської, Рипуарської Правд – як джерел середньовічного права. Загальні закономірності становлення та розвитку феодального права. Загальні риси права франків. Патріархальний характер шлюбно-сімейних відносин в франкському суспільстві. Поняття злочину. Основні види злочинів. Види покарань. Кровна помста та її застосування в франкському суспільстві. Застосування ордалій. Політичний занепад Франкського королівства, розподіл держави між нащадками (Верденський договір 843 р.) імператора Карла Великого.
Тема 6. Держава і право Арабського Халіфату
Виникнення і розвиток Арабського Халіфату в VII ст. Виділення племінної знаті та її вплив на формування державності на Аравійському півострові. Мухаммед як засновник нової релігії – ісламу. Організаційна перебудова мусульманської общини в єдину державу. Мухаммед як духовний та військовий лідер новоствореної держави. Політичний портрет мусульманського пророка як реальної та конкретної історичної особи. Територіальні завоювання арабської держави – стратегічне завдання халіфів. Стуктура та етнічний склад армії Арабського Халіфату. Династії Омейядів та Аббасидів в історії арабської держави. Суспільний та державний лад Арабського Халіфату. Світська та духовна влада в молодій арабській державі. Арабський Халіфат як теократична монархія. Халіф – глава арабської держави. Центральні органи державного управління. Адміністративно-територіальний лад арабської держави. Халіф як верховний суддя. Колегія авторитетних богословів та їх роль у здійсненні правосуддя. Причини політичного занепаду Арабського Халіфату. Монгольське завоювання Арабського халіфату в ХІІІ ст. Джерела мусульманського права. Коран та Сунна – священні книги мусульман. Створення нових правових норм мусульманськими вченими-юристами та їх тісний зв’язок зі священними книгами. Іджма (погляди з релігійних та правових питань, висловлені сподвижниками Мухаммеда) як джерело мусульманського права. Кияс (рішення правових справ за аналогією) – як одне з найбільш спірних джерел мусульманського права. Місцеві звичаї, укази та розпорядження халіфів та інші джерела мусульманського права. Основні риси правової системи Арабського Халіфату. Роль віросповідання у визначенні правового статусу особи згідно мусульманського права. Правовий статус рабів. Правова нерівність осіб чоловічої та жіночої статі відповідно мусульманського права. Пригноблений статус жінки відповідно норм мусульманського права. Поняття дієздатності в мусульманському праві. Шлюбно-сімейні відносини. Спадкові правовідносини за нормами мусульманського права. Норми кримінального права. Групи злочинів та способи покарань в середньовічному мусульманському праві. Кровна помста відповідно норм шаріату. Жорстокість мусульманських середньовічних покарань. Основні риси судового процесу в Арабському Халіфаті. Звинувачувальний характер мусульманського судового процесу.
Тема 7. Японська держава та система права в епоху середньовіччя
Розпад первіснообщинного ладу та виникнення держави на території Японського архіпелагу. Соціально-станова структура японського суспільства. Правове становище населення. Перші законодавчі документи молодої японської держави. Закон 17 статей або Конституція Сетоку. Переворот Тайка. Реформи Тайка. Державний лад та система управління в японській державі. Місцеве управління. Армія. Правовий статус самураїв. «Кодекс честі» самурайського стану. Японська держава на чолі зі спадковим монархом. Реальні повноваження японського імператора в середньовічному суспільстві. Повноваження Державної Ради в японському середньовічному суспільстві. Імператорський двір, правлячий клан та буддистські монастирі – центри політичної влади в Японії. Сьогунат – форма феодальної японської військової диктатури в ХІІ-ХІХ ст. Представницькі функції імператора в часи сьогунату. Джерела права середньовічної Японії. Тісний зв’язок права з релігійними та етичними нормами. Основні риси права середньовічної Японії. Кодекси «Тайхо ре» (702 р.) та «Еро рицу ре» (718 р.) – як єдине зведення, що містить найбагатший матеріал про ранньофеодальну державу Японії. Поточна нормотворчість імператора у якості указів та постанов як джерела японського права. «Слід виконувати, а не знати» – один з принципів середньовічної правової системи. Відсутність чітких відмінностей між правопорушенням і злочином в японському середньовічному праві. Японське шлюбно-сімейне право. Спадкове право в японському суспільстві. Спадкоємництва за законом – найпоширеніший спосіб прийняття спадщини. Форми власності на землю та їх правове регулювання. Особливості судового процесу в Японії. Інквізиційний характер судового процесу. Види покарань. Системне реформування японського суспільства. Особливості японських державних та правових інститутів в світовій історії.
Тема 8. Середньовічні держава та право в країнах Західної Європи
Припинення існування Франкської держави та виникнення на руїнах імперії нових феодальних держав. Верденський договір 843 р. Середньовічне європейське суспільство. Соціальна структура європейського суспільства, правове становище населення. Виникнення Франції та її розвиток у ранньофеодальний період. ХІІ-ХІІІ ст. – утвердження спадкового характеру формування королівської влади. Правовий статус французьких міст. Х-ХІІ ст. – французькі міста звільняються від влади феодалів. Органи управління міст. Державний лад ранньофеодальної французької держави. Судова система на ранніх етапах формування французької держави. Судова реформа Людовіка ІХ. 1260 р. Збройні сили Французького королівства. Франція в період станово-представницької монархії в ХIV-XV ст. Генеральні штати – представницький орган. Абсолютна монархія у Франції. Джерела права середньовічної Франції. Звичаї та збірники звичаєвого права – перші джерела французького права. Акти королів, систематизовані збірники кримінального, торговельного, морського права, рішення Генеральних штатів, міські статути, статути купецьких гільдій та ремісничих цехів – джерела французького права. Запозичення та засвоєння римського права. З XVI ст. Франція стає одним із провідних центрів вивчення та застосування римського права. Основні риси права Середньовічної Франції. Право власності. Зобов’язальне право. Види договорів. Сімейне право. Спадкове право. Репресивний характер кримінального права. Види злочинів: проти релігії, проти держави, проти приватних осіб. Види покарань. Змагальний та слідчий (інквізиційний) види судових процесів у середньовічній Франції. Феодальна держава та право Англії. Суспільний та державний лад англосаксів. Формування централізованої бюрократичної системи управління в Англії. Нормандське завоювання 1066 р. Держава Вільгельма І Завойовника в Англії та її розвиток. Повноваження англійського монарха. Королівська курія – вищий орган центрального управління, що поєднувала функції виконавчого, судового та фінансового органу. Повноваження Великої ради, яка діяла при королі. У ХІІ-ХІІІ ст. в Англії формується система центральних установ, яка сприяє зміцненню королівської влади. Створення станово-представницької монархії в Англії. Велика хартія вольностей 1215 р. та її історичне значення. 1265 р. виникнення Парламенту – як результат компромісу між королем та політичною верхівкою суспільства. Структура англійського Парламенту. Палата лордів та палата общин. Виникнення процедури імпічменту. Особливості абсолютної монархії в Англії. Джерела права середньовічної Англії. Звичаєве право та збірники звичаєвого права (Правда Іне, Правда Альфреда). Звичай, правовий прецедент, акти органів центральної влади, роботи англійських юристів – основні джерела права середньовічної Англії. Уніфікація загального (звичайного) права в Англії наприкінці ХІІІ ст. Судове рішення, винесене у якійсь справі, набувало сили закону для всіх наступних аналогічних справ. Основні риси англійського права. Вплив церкви на формування шлюбно-сімейних відносин. Безправний статус жінки відповідно норм англійського сімейного права. Принцип майорату (успадкування старшим сином) в англійському спадковому праві. Спадкування за законом та заповітом. Феодальне кримінальне право. Поняття високої та малої зради в кримінальному праві. Держава та право Німеччини в середні віки. Виникнення та особливості розвитку феодальної держави в Німеччині. Державний лад Німеччини. Повноваження колегії курфюрстів, рейхстагу. Суспільний лад німецької держави. Судова система Німеччини в епоху середньовіччя. Станово-представницька монархія в Німеччині. Золота булла 1356 р., основний зміст. Адміністративно-територіальний устрій Німеччини. Особливості німецького абсолютизму. Джерела та основні риси права середньовічної Німеччини. Основна характеристика збірників німецького звичаєвого права. Магдебурзьке право. «Кароліна» – загально німецьке кримінальне та кримінально-процесуальне уложення. Загальні закономірності становлення та розвитку феодального права. Ленне (земельне), церковне (канонічне) та міське (магдебурзьке) право. Відсутність єдиного права та панування правових систем, заснованих на місцевих звичаях. Запозичення основних положень римського права. Інквізиція – судово-слідча організація, створена католицькою церквою для розслідування єресей. Правовий статус Інквізиції та соціальні наслідки її діяльності. Ордалії – найстаріший тип судочинства у вигляді покладання на вирок Божий чи сили природи.
Модуль ІІ.Еволюція держави та права в XVII-XXI ст.
Тема 9. Становлення та розвиток німецької держави та системи права в Новий час
Адміністративно-територіальний лад Німеччини в XVII ст. Князівський абсолютизм. Державний лад Австрії та Прусії, двох великих абсолютистських держав імперії. Політичне суперництво Австрії та Прусії. Військово-поліцейський характер Пруської держави. Розпад «священної римської імперії» та виникнення «Рейнського союзу» в 1806 р. Створення нового об’єднання германських держав в 1815 р. – Германського союзу. Органи державної влади новоствореного союзу. Перші германські конституції. Обмежений перелік демократичних прав і свобод германських конституцій. Вплив революції 1848 р. на подальший розвиток германського конституціоналізму. Франкфуртська Конституція Германської імперії 1849 р. Система органів федеральної влади. Основні права та свободи німецького народу, відповідно до конституції. Специфічні риси прусської Конституції 1850 р. Створення Північно-германського союзу в 1866 р. під лідерським началом Прусії. Виникнення Германської імперії. Конституція 1871 р. та розвиток державного ладу Германської імперії. Особливе місце Прусії в Германській імперії. Повноваження германського імператора. Органи законодавчої влади: Союзна рада (бундесрат), рейхстаг. Відсутність в конституції 1871 р. декларованих прав і свобод німецького народу – одна з характерних рис. «Військові права та обов’язки» відповідно до конституції 1871 р. Політичний режим кайзерської Німеччини. Політична постать Отто фон Бісмарка, беззмінного канцлера Німеччини в 1862-1890 рр. Соціальне законодавство Отто фон Бісмарка. Закони про соціальне страхування: на випадок хвороби, у зв’язку зі старістю та інвалідністю в 1883 р. та при нещасних випадках в 1884 р. Причини та наслідки Першої світової війни. Закон 1916 р. «Про службу Вітчизні», який завершив повну мілітаризацію праці в Німеччині. Крах кайзерської Германської імперії. Листопадова революція 1918 р. в Німеччині. Головні завоювання революції. Виникнення республіки Веймара. Конституція Веймара 1919 р., основні її положення. Право Німеччини. Джерела права Німеччини нового періоду. Партикулярні правові системи Німеччини. Основні риси права німецьких держав в XVII-XVIII ст. Прийняття Германського цивільного кодексу 1896 р. – першої загально-германської кодифікації цивільного права. Основні інститути права за Германським цивільним кодексом. Право власності та володіння. Шлюб та сім’я за німецьким правом. Характерні риси спадкового права. Кримінальне право Германської імперії. Система покарань за німецьким законодавством.
Тема 10. Держава та право Франції в буржуазний період
Криза французького абсолютизму. Велика французька революція 1789-1799 рр. Повалення монархії та встановлення республіки. Декларація прав людини та громадянина 1789 р., основні її положення. Свобода – центральна ідея Декларації прав людини та громадянина. Перелік природних прав людини (свобода, власність, безпека). Доктрина про поділ влади, як запорука ефективності відстоювання інтересів народних мас. Декрет про націоналізацію церковного майна та земель духовенства 1789 р. Зміни правового становища церкви. Конституція Франції 1791 р. Основні права та свободи людини та громадянина за Конституцією Франції. Скасування станового поділу суспільства, відміна феодальної системи спадкування, введення загального та частково безкоштовної народної освіти – правові зміни внаслідок французької революції. Концепція національного суверенітету в Конституції. Формування та повноваження законодавчої та судової влади. Повноваження короля, відповідно до конституції. Національні Законодавчі збори – французький законодавчий орган влади. Адміністративно-територіальний устрій Франції. Виборча система Франції. Декрет про ліквідацію королівської влади 1792 р., проголошення Францію республікою. Політика якобінської диктатури. Прийняття нових Конституцій Франції в 1793, 1795 рр. Державний переворот Бонапарта та Конституція 1799 р. Диктатура Наполеона. Перша імперія у Франції. Формалізм основного закону Франції за часів правління Наполеона. Еволюція державного ладу Франції від режиму Реставрації до Другої імперії. Конституція 1848 р., основний її зміст. Паризька комуна 1871 р. Третя республіка Франції 1871-1900 рр. Архаїчність та консервативність французької правової системи напередодні революції. Законодавча діяльність Установчих зборів в період революції. Скасування феодальних архаїчних законів у сфері торгівлі, ремеслі, орендних, спадкових,сімейних відносинах. 1792 р. закон про секуляризацію актів цивільного стану: введення обов’язкового цивільного шлюбу, визнання права на розлучення, зрівняння в правах законних та незакононароджених дітей. Прийняття Кримінального кодексу в 1791 р. Структура кодексу: «Про злочини» та «Про злочини та покарання». Злочини проти держави та проти особи. Види покарань: каторжні роботи, позбавлення волі, смертна кара (застосовувалася в 35 випадках), публічна ганьба. Правова система Франції та її розвиток в ХІХ ст. Вплив спадщини римських юристів на розвиток французької правової системи. Закон – головне джерело французького права. Кодекси Наполеона (цивільний, торговий, кримінальний, цивільно-процесуальний, кримінально-процесуальний) 1804-1810 рр. Поділ правової системи на публічне та приватне право. Цивільний кодекс Наполеона 1804 р. та його характерні риси. Інститут права власності. Особливості розвитку сімейних правовідносин за французьким законодавством. Зобов’язальні правовідносини. Особливості французького спадкового права в ХІХ ст. Розвиток трудового та соціального французького законодавства. Закони 1874-1892 рр. забороняли дитячу працю до 13 років, встановили для підлітків 10-годинний робочий день, а для жінок 11-годинний. Основні положення Кримінально-процесуального кодексу.
Тема 11. Державно-правова система Великобританії в Новий час
Англійська буржуазна революція XVII ст., основні етапи. Причини англійської буржуазної революції. Політичні та соціально-економічні наслідки англійської революції. Зміни в державному ладі країни. Розпуск парламенту королем та період безпарламентського правління Карла І (1629-1640 рр.). Скликання та діяльність «Довгого» парламенту (1640-1653). Обмеження діяльності Таємної ради в галузі судочинства, знищення системи надзвичайних трибуналів, позбавлення короля права самовільно встановлювати штрафи, проголошено недоторканість майна підданих в 1641 р. Громадянська війна в Англії між королем та парламентом. Військова реформа в період громадянської війни. Акт 1646 р. про відміну системи феодальних рицарських землекористування та перехід їх в приватну власність. Припинення війни, перемога прихильників влади парламенту. Суд над королем та його страта в 1649 р., скасування посади короля. Конституційне закріплення республіканської форми правління актом 19 травня 1649 р. Історичний портрет Кромвеля та його роль в англійській буржуазній революції. Загострення соціальної боротьби. Утвердження конституційної монархії та її еволюція в XVIII и XIX ст. Реставрація монархії Стюартів в 1660 р. Основні конституційні акти. Акт про краще забезпечення свободи підданих (Habeas Corpus Amendment Act) 1679 р., який поряд з Великою хартією отримав значення одного з основних конституційних документів Англії. Двірцевий переворот 1688 р. або «Славна революція». Встановлення конституційної монархії. Білль про права 1689 р. Закон про престолонаслідування 1701 р. Розвиток конституційної монархії: обмеження королівської влади, встановлення нових принципів взаємовідносин виконавчої та законодавчої влади. Втрата королем права абсолютного вето на закони в 1707 р. Становище монарха за принципом «король царствує, але не править». Виборче право в Англії в ХVIII ст. Реформи виборчої системи ХІХ ст. Реформи місцевого управління. Зміни в державному устрої країни в XVIII-XIX ст. Унії Англії з Шотландією (1707 р.) та Ірландією (1801 р.). Створення Об’єднаного Королівства Великобританії та Ірландії в 1801 р. Реформа судової системи в к. ХІХ ст. Відмова від поділу судової системи на суди «загального права» та суди «справедливості». Розвиток англійського права в новий час. Секуляризація церковних землеволодінь. Ордонанс про конфіскацію земель архієпископів та єпископів 1646 р. Витоки антимонопольного законодавства. Закон про монополії 1624 р., заборона їх діяльності. Монопольне право на винаходи. Відображення боротьби з бідністю в законодавстві. 1657 р. «Акт проти безпритульних та волоцюг, ледачих людей». Особливості розвитку шлюбно-сімейних правовідносин. Застосування смертної кари за подружню зраду. Зміни в сімейному праві. Особливості розвиток англійського законодавства в XVIII-XІX ст. Збереження середньовічного принципу майорату при отриманні спадщини. Виключення жінок з кола спадкоємців. Використання процесуальних норм обох гілок прецедентного права. Створення Верховного суду. Колоніальні завоювання держави. Колоніальне право британських володінь.
Тема 12. Виникнення та розвиток держави і права США в XVII-XIX ст.
Економічне та політичне становище Північно-Американських колоній Англії. Соціальна структура американського суспільства. Безправ’я чорношкірого населення. Правовий статус Північно-Американських колоній: коронні, приватні та ті, що користувалися самоврядуванням. Війна за незалежність. «Чайний закон» 1773 р., який спровокував війну Північно-Американських колоній за незалежність. Перший континентальний конгрес в Філадельфії (5 вересня – 26 жовтня 1774р.). Другий континентальний конгрес, рішення про створення єдиної революційної армії на чолі з Дж. Вашингтоном. 4 липня 1776 р. – Декларація незалежності США. Створення конфедерації. Верховні органи влади конфедерації. Повноваження конгресу. Визнання Англією нової незалежної держави, підписання мирного договору в 1783 р. Конституція США 1787 р. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади США, відповідно до Конституції. Повноваження Верховного Суду США. Повноваження президента США. Білль про права 1791 р., основний зміст. Причини та хід громадянської війни 1861-1865 рр. Вересень 1862 р. – скасування рабства на території США. Реконструкція Півдня. Політичні наслідки громадянської війни. «Чорні кодекси» парламентів південних штатів, обмеження прав чорношкірого населення. Зміни в державному устрої США у другій половині ХІХ ст. Другий цикл поправок до Конституції США. Виборче право чорношкірого населення. Джерела та основні риси американського права. Правові системи Північно-Американських колоній. Дія спрощеного англійського права, вплив морально-релігійних принципів. Еволюція загального права після завоювання незалежності. Перевага федерального права над правом окремих штатів. Прийняття писаних конституцій в штатах і федеральної Конституції в 1787 р., як важливий етап в розвитку законодавства. Основні джерела американського права: Конституція США, Федеральні закони, Конституції та закони штатів, загальне право (офіційні публікації рішень судів штатів, федеральних судів). Історія цивільного права та правового регулювання підприємництва в США. Становлення та розвиток трудового законодавства в США. Особливості сімейного права за американським законодавством. Боротьба американських жінок за рівні права з чоловіками. Розвиток екологічного права в США. Розвиток кримінального права і процесу. Основні групи злочинів. Види покарань. Місце смертної кари в системі покарань американського законодавства. Стадії кримінального процесу: попереднє розслідування, вирішення питання про віддання обвинуваченого під суд, вирішення питання про винність або невинність обвинуваченого. Суд присяжних в системі американського правосуддя.
Тема 13. Держава та право Японії в Новий та Новітній час
Політичні та соціально-економічні наслідки політики «самоізоляції» для японського суспільства. «Відкриття» Японії. Ансейські угоди. Системне реформування японського суспільства в ХІХ ст. Революція Мейдзі. Відновлення влади імператора. Кардинальні соціально-економічні перетворення. 1870-1871 рр. – запровадження єдиної недиференційованої за станом системи державних законів і судів. Основні положення військової реформи. Адміністративно-територіальна реформа. Сутність та значення агарної реформи. Основні принципи освітньої реформи. Японська виборча система. Прийняття Конституції 1889 р., основні її положення. Законодавча влада, за конституцією, належить імператору та парламенту. Повноваження імператора. Японське виборче законодавство. Відсутність виборчих прав в жінок та військовослужбовців. Права та обов’язки японських підданих. Державний розвиток Японії після прийняття Конституції. Створення сучасної армії та військово-морського флоту – стратегічне завдання японської влади. Судова система. Повільні перетворення в японській судовій системі та судочинстві. Створення місцевих окружних, апеляційних судових інстанцій. Правовий статус суддів в японському суспільстві. Формування системи прокурорського нагляду в кінці ХІХ ст. Закон про адвокатуру 1893 р. Контроль міністерства юстиції та прокуратури за діяльністю адвокатського корпусу. Скасування майнового виборчого цензу в 1925 р. Прийняття в 1925 р. репресивного закону «Про охорону громадського порядку» або так званого «закону про небезпечні думки». Встановлення профашистської диктатури в Японії. Мілітаризація японської економіки. 1938 р. введення державного контролю за фінансами, торгівлею, транспортом, робочою силою, розподілом продукції. Організація поліцейсько-бюрократичних органів. Припинення діяльності демократичних організацій, профспілок. Закони 1938, 1939 рр. «Про всезагальну реєстрацію та мобілізацію». Заборона самовільної зміни робітником місця роботи. Система тотального поліцейського контролю в Японії в 30-40 рр. ХХ ст. Репресивні заходи держави в боротьбі з проявами демократичних прав та свобод. Поєднання адміністративних, поліцейських та військових функцій органами влади в роки війни. Розвиток японської держави після Другої світової війни. Перемога союзних держав в війні на Далекому Сході та капітуляція Японії. Японська держава в умовах окупації. Окупаційна політика США в Японії, проведення демократизації та демілітаризації країни. В 1947 р. було введено нове трудове законодавство, яким гарантувався 8-годинний робочий день. Реформа системи освіти. Прийняття в 1947 р. нової Конституції Японії, основні її положення. Збереження інституту імператора як «символу держави та єдності нації». Своєрідність японської конституційної монархії. Політичний розвиток країни на сучасному етапі: проблеми, перспективи, стратегічні завдання.
Тема 14. Держава і право Німеччини в Новітню добу
Версальський мирний договір та його наслідки для Німеччини. Неспроможність Веймарської республіки вирішити соціально-економічні проблеми країни. Створення Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії, її програма. Спроба державного перевороту (пивний путч) в 1923 р. під егідою фашистських ватажків. Соціально-економічні та політичні наслідки Великої депресії для Німеччини. Прихід фашистів до влади, встановлення фашистської диктатури в Німеччині. Скасування посади президента та сконцентрування влади в руках А. Гітлера, довічного рейхсканцлера. Державний апарат фашистської влади. Заборона Комуністичної та Соціал-демократичної партій Німеччини. «Саморозпуск» демократичних партій Німеччини. Наступ на демократичні права та свободи німецького народу. Декрет про примусову трудову повинність для юнаків 1935 р., в 1938 р. він був розповсюджений на все доросле населення. Тоталітарна централізована система управління німецької держави. 1933 р. Закон про спадковість дворів, за яким вводився середньовічний принцип майорату – спадковість землі від батька до старшого сина. Наступ на соціальні завоювання Веймарської республіки: введення 10-14 годинного робочого дня, переважно без відпусток. Поразка Німеччини у війні, угоди Потсдама і створення військово-контрольного управління окупованою Німеччиною. Демілітаризація, декартелізація, денацифікація та демократизація – основні принципи політики союзників по відношенню до Німеччини. Проведення перших демократичних виборів, після фашистської диктатури, в Німеччині восени 1946 р. Нюрнберзький процес в історії Німеччини. Утворення ФРН. Прийняття Конституції ФРН 1949 р. Основні права та свободи проголошені новою Конституцією. Державний лад ФРН. Засадничі принципи конституційного ладу ФРН знаходять своє вираження в системі найвищих органів державної влади: бундестагу, бундесрату, президента, уряду та органів правосуддя. Особливості шлюбно-сімейного законодавства в німецькій державі. Перший закон про рівноправ’я чоловіка і жінки в сімейних стосунках 1957 р., встановив роздільний режим майна подружжя. Закон 1974 р. встановив загальний вік шлюбного повноліття для чоловіків і жінок, та виключив право батьків давати згоду на шлюб своїх дітей. Об’єднання Німеччини в жовтні 1990 р. Конституція 1949 р. розглядалася в якості основного закону об’єднаної Німеччини. Створення Конституційної комісії, з метою внесення поправок до Конституції. Сучасні проблеми та тенденції державно-правового розвитку ФРН.
Тема 15. Державно-правова система країн соціалістичного табору на сучасному етапі
Політичний розвиток Куби після революційних подій та приходу Ф. Кастра до влади в 1959 р. Соціалістичний характер кубинської революції. Державний лад. Центральні органи влади: однопалатний парламент (Національна Асамблея), Державна Рада, Рада Міністрів. Судова система країни. Виборча система. Політичний портрет Ф. Кастро: міфи та реальність. Конституція Куби 1976 р., основний зміст. Політичні та соціально-економічні засади держави. Основні права та обов’язки кубинських громадян. Соціалістичний характер правової системи Куби. Пріоритет державної власності над приватною, однопартійність політичної системи, партійне керівництво судами та правоохоронною системою – соціалістичні правові принципи. Соціальне законодавство Куби. Конституція, закони Національної Асамблеї, декрети Державної Ради, постанови Ради Міністрів, правила та інструкції Верховного народного суду – основні джерела права. Політичний та економічний розвиток Куби в ХХІ ст. Корейський півострів – останній осередок «холодної війни» в ХХІ ст. Поділ Кореї на радянську та американську окупаційні зони. Створення КНДР в 1948 р. Корейська війна 1950-1953 рр. та її політичні наслідки. Державний лад КНДР. Центральні та місцеві органи влади Північної Кореї. Соціальна структура північно-корейського суспільства. Правове становище «основного», «несталого» та «ворожого» класів в КНДР. Політика автаркії та її соціально-економічні наслідки для північно-корейського народу. Армія та силові структури Північної Кореї, загальна характеристика. Соціалістична правова система КНДР. Конституція 1948 р., основні положення. Загальна характеристика Конституції 1972 р. Права людини в Північній Кореї. Система тотального контролю та жорстокість репресивного апарату – ключові заходи спрямовані на збереження існуючого режиму в Північній Кореї. Ядерний статус КНДР. Причини та загроза виникнення військового конфлікту в ХХІ ст. між Північною Кореєю та країнами капіталістичного табору.
Тема 16. Держава і право США в ХХ-ХХІ ст.
Розвиток державного апарату США в ХХ ст. Політичне суперництво за лідерство Демократичної та Республіканської партій США. Поправки до Конституції США в ХХ ст., основний зміст. 1920 р. ХІХ Поправка до Конституції надала виборче право жінкам. Поправка ХХІІ від 1933 р. обмежила термін перебування на посаді президента двома термінами. Правове становище афроамериканського населення в ХХ ст. Питання расової нерівності та расизму в США в першій половині ХХ ст. Закон про громадянські права 1964 р., який формально скасував дискримінацію чорношкірого населення в сферах економічного і політичного життя. Особливості виборчої системи США. Попередні вибори. Фінансування виборчих кампаній. Складність механізму виборчої системи США. Вплив англійської системи права на формування американського законодавства. Судові прецеденти прийняті судом одного штату не є обов’язковими у разі ухвалення рішення судом в іншому штаті. Відмінні риси американського спадкового права від спадкового права країн континентальної Європи. Особливості спадкового законодавства. Закони штатів – джерела правового регулювання сімейного права в США. Прийняття в 1970 р. уніфікованого закону про шлюб та розлучення, який отримав схвалення в 11 штатах. Закон про захист шлюбу від 1996 р.. який на федеральному рівні визначив шлюб як юридично оформлений союз між чоловіком і жінкою. Легалізація та заборона одностатевих шлюбів різними штатами США. Громадянські та релігійні форми укладення шлюбів. Умови укладення шлюбу. Підстави визнання шлюбу недійсним. Підстави та правове регулювання процесу розлучення в законодавстві американських штатів. Шлюбний договір в американському законодавстві. Особисті немайнові стосунки подружжя. Майнові та особисті правовідносини між батьками та дітьми. Усиновлення. Американське трудове законодавство в ХХ ст. Головні питання трудового законодавства. 1914 р. – Закон про 8-годинний робочий день для жінок та дітей. 1917 р. – введення загального 8-годинного робочого дня. 1935 р. Закон Вагнера, який вперше в історії США визнавав права профспілок та гарантував їх права. 1935 р. – Закон про соціальний захист населення, виплата пенсій за старістю з 65 років. Закон Тафта-Хартлі 1947 р. про заборону низки страйків (державних службовців, із солідарності та ін.). Закон про рівну оплату праці чоловіків та жінок 1963 р., закон про дискримінацію в трудових стосунках за віком 1967 р., Закон про права інвалідів 1990 р. Суд присяжних в американській правовій системі. Існування інституту присяжних – можливий захист громадян від свавілля державних органів, право бути виправданим чи засудженим рівними собі. Групи злочинів за федеральним законодавством: фелонії, місдімінори та незначні посягання. Види покарань в американському законодавстві. Зміни принципів функціонування судової системи США. Справою Гідеона (1963 р.) було затверджено принцип про те, що суди штатів зобов’язані надавати обвинуваченим у кримінальних справах судовий захист в особі адвоката. Справа Міранда (1963 р.) затвердила «право підозрюваного на мовчання», «право свідчити під час допиту у присутності адвоката». Справа Ескобедо (1964 р.), відповідно до якої обвинувачений має право на безкоштовну допомогу адвоката з моменту першого допиту в поліції. Смертна кара в системі американського правосуддя.
3. ТЕМАТИКА ТА ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ
Тема 1. Предмет та періодизація Історії держави та права зарубіжних країн
Тема 2. Держава та право в країнах Стародавнього Сходу
Тема 3. Державно-правовий розвиток Стародавньої Греції
Тема 4. Становлення та розвиток держави та права Стародавнього Риму
Тема 5. Історія держави та права Франкського королівства
Тема 6. Держава і право Арабського Халіфату
Тема 7. Японська держава та система права в епоху середньовіччя
Тема 8. Середньовічні держава та право в країнах Західної Європи
Тема 9. Становлення та розвиток німецької держави та системи права в Новий час
Тема 10. Держава та право Франції в буржуазний період
Тема 11. Державно-правова система Великобританії в Новий час
Тема 12. Виникнення та розвиток держави і права США в XVII-XIX ст.
Тема 13. Держава та право Японії в Новий та Новітній час
Тема 14. Держава і право Німеччини в Новітню добу
Тема 15. Державно-правова система країн соціалістичного табору на сучасному етапі
Тема 16. Держава і право США в ХХ-ХХІ ст.
4. ТЕМАТИКА ТА ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Тема 1. Предмет та періодизація Історії держави та права зарубіжних країн
Література [ 2; 3; 4; 6; 9; 10; 20].
Тема 2. Держава та право в країнах Стародавнього Сходу
Література [2; 4; 6; 7; 14; 25; 29].
Тема 3. Державно-правовий розвиток Стародавньої Греції
Література [; 3; 4; 5; 7; 9; 10; 17].
Тема 4. Становлення та розвиток держави та права Стародавнього Риму
Література [2; 4; 5; 7; 8; 10; 23; 28].
Тема 5. Історія держави та права Франкського королівства
Література [2; 4; 6; 9; 10; 14].
Тема 6. Держава і право Арабського Халіфату
Література [2; 3; 4; 6; 9; 11; 16].
Тема 7. Японська держава та система права в епоху середньовіччя
Література [ 2; 3; 4; 8; 17; 18; 25].
Тема 8. Середньовічні держава та право в країнах Західної Європи
Література [2; 4; 8; 9; 10; 12; 18].
Тема 9. Становлення та розвиток німецької держави та системи права в Новий час
Література [3; 4; 5; 6; 7; 10; 21;28; 33].
Тема 10. Держава та право Франції в буржуазний період
Література [2; 3; 4; 6; 8; 14; 23].
Тема 11. Державно-правова система Великобританії в Новий час
Література [2; 5; 6; 7; 8; 21; 25; 27].
Тема 12. Виникнення та розвиток держави і права США в XVII-XIX ст.
Література [ 2; 3; 8; 9; 30; 33].
Тема 13. Держава та право Японії в Новий та Новітній час
Література [5; 8; 9; 14; 16; 25; 28]. Тема 14. Держава і право Німеччини в Новітню добу
Література [3; 4; 6; 7; 8; 10; 19].
Тема 15. Державно-правова система країн соціалістичного табору на сучасному етапі
Література [2; 4; 5; 7; 10; 12; 25; 31].
Тема 16. Держава і право США в ХХ-ХХІ ст.
Література [2; 4; 6; 7; 9; 17; 22; 24].
5. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
Завдання для самостійного опрацювання, підготовки до наукової дискусії та фіксованих виступів
6. ІНДИВІДУАЛЬНІ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНІ ЗАВДАННЯ
Підготовка навчально-дослідного завдання Навчально-дослідне завдання є формою самостійного наукового пошуку та узагальнення студентами навчального матеріалу курсу «Історія держави і права зарубіжних країн». У процесі виконання завдання і підготовки матеріалу студенти мають навчитися: здійснювати пошук джерел інформації з обраної тематики; опрацьовувати необхідну монографічну та періодичну наукову літературу; аналізувати та узагальнювати матеріал щодо обраної тематики дослідження; викладати й обґрунтовувати власну щодо обраної тематики та проаналізованих питань; здійснювати літературне і редакційно-технічне оформлення роботи; викладати положення дослідження під час захисту, демонструючи при цьому навички етичної і професійної культури майбутнього юриста. Вибір теми навчально-дослідного завдання із зазначеного нижче переліку студент робить самостійно. У той же час, він має право запропонувати свій варіант теми. Після схвалення обраної теми викладачем, вона реєструється на кафедрі. Своєчасність вибору теми дає можливість вчасно спланувати і здійснити основні етапи науково-дослідної роботи, глибоко і всебічно розкрити основні положення матеріалу дослідження, а також визначити основні шляхи вирішення окресленого кола наукових проблем. Роботу над обраною темою необхідно почати зі знайомства з рекомендованою науковою та навчальною літературою. Якісне виконання навчально-дослідного завдання можливе за умов поетапного здійснення наукової роботи. На першому етапі здійснюється пошук інформації з обраної проблематики дослідження, бібліографічний опис літератури. Пошук необхідних джерел здійснюється у бібліотеках та інших інформаційних ресурсах. Потрібно обов’язково звернути увагу на правильність оформлення списку використаних джерел, необхідно зазначати усі необхідні реквізити: автор, назва, місце видання, рік видання, видавництво, кількість сторінок тощо. Необхідно пам’ятати, що у описі списку праць важливий кожен знак, кожна кома, тире, двокрапка тощо.
Зразок оформлення списку використаних джерел:
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Гражевська Н.І. Економічні системи епохи глобальних змін [Текст]: [монографія] / Гражевська Н.І. – К.: Знання, 2008. – 431 с. 2. Цінні папери [Текст]: підручник / В.Д. Базилевич, В.М. Шелудько, Н.В. Ковтун [та ін.] ; за ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2011. – 1095 с. 3. Потенціал національної промисловості: цілі та механізми ефективного розвитку / [Кіндзерський Ю.В., Якубовський М.М., Галиця І.О. та ін.]; за ред. канд. екон. наук Ю.В. Кіндзерського; НАН України; Ін-т екон. та прогнозув. – К., 2009. – 928 с. 4. Шостак Л.О. Відкрита економіка: перспективи позиціювання України у світовій господарській системі [текст] / Л.О. Шостак, О.О. Бадрак // Економіка України. – 2009. – № 7. – С.38-48. 5. Ананян М.А. Наноиндустрия – основной вектор развития [Електронний ресурс] / М.А. Ананян. – Режим доступу: http://spkurdyumov.narod.ru/ ananyan77.htm. – Назва з екрана. 6. Випуск товарів та послуг і валовий внутрішній продукт за 2008 рік [Електронний ресурс] // Держкомстат України: [сайт]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua. – Назва з екрана. 7. Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України [Текст]: Зб. наук. праць: Вип. 36 / ДВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ». – Суми: УАБС НБУ, 2012. – 365 с.
Список використаних джерел оформлюється одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати згідно вимог Держстандарту. На другому етапі складається план роботи і розробляється вступ. Робота повинна складатися з титульного аркуша, змісту, вступу, 4-5 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. У вступі обсягом до 2 сторінок розглядається актуальність поставленої проблеми; ступінь розробки проблеми вітчизняними та зарубіжними дослідниками; визначається мета і завдання дослідження, а також об’єкт та предмет дослідження, методологічна основа, теоретична та фактологічна основа дослідження, практичне або наукове значення результатів дослідження. Мета відображає той науковий результат, який має бути отриманий на підставі проведеного дослідження. Завдання роботи формулюються, як правило, у відповідності до послідовності розв’язання проблеми, визначеної планом наукового дослідження. Формулювання змісту завдань може бути здійснене у наступному вигляді: «вивчити...», «виявити...», «дослідити...», «визначити...», «розробити...», «обґрунтувати...», «вдосконалити...». Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення. Предмет дослідження міститься в межах об’єкта й відповідає обраній темі роботи. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Предмет дослідження визначає тему роботи, яка визначається на титульному аркуші як її назва. На третьому етапі готується текст роботи та додатки, якщо вони передбачені. Основну частину роботи складають підрозділи. Їх зміст має органічно випливати один з одного і утворювати єдине ціле. Такий підхід забезпечить закінченість і логічність дослідження. Особлива увага має звертатися на наукові джерела, які, зазвичай, знаходять відображення у наведених цитатах, статистичних даних, історичних фактах. Усі цитати мають бути достовірними і підкріпленими посиланнями на джерело. При використанні цитат і посилань необхідно додержуватися наступних вимог: текст цитати переписується абсолютно точно, із зберіганням існуючої пунктуації; незалежно від розміру цитати, що цитується, слова беруться у лапки; обов’язково дається посилання на джерело. У висновках викладають найважливіші наукові та практичні результати, одержані в роботі. Висновки подаються у вигляді чітко сформульованих узагальнень наукової роботи. Крім того, вони у жодному разі не повинні включати інформації, яка відсутня у основному тексті роботи. У висновках необхідно наголосити на якісних і кількісних результатах дослідження. На четвертому етапі проводиться літературне і редакційно-технічне оформлення роботи, її представлення викладачу для попереднього ознайомлення. Титульний аркуш має містити в собі вичерпні дані про роботу і її автора, назву навчальної дисципліни, назву навчального закладу, факультету та кафедри. Обсяг роботи не повинен бути менше 20 і не повинен перевищувати 35 аркушів формату А4. Верхнє, нижнє та праве поле – 1,8 мм., а ліве – не менше 2,5 мм. Абзацний відступ – 1,2 мм. Шрифт Times New Roman, розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом. Текст роботи слід старанно відредагувати, усунути всі стилістичні та граматичні помилки, виключити суперечливі висловлення, зайві слова, повтори, перевірити всі цитати і посилання. Захист роботи відбувається на останніх практичних заняттях. На виступ виділяється 5 хв. Студент виступає з короткою доповіддю, в якій викладає мету, завдання, основний зміст своєї роботи, а також висновки, до яких він прийшов, відповідні пропозиції та узагальнення, які він зробив. Викладач задає запитання, автор роботи має дати вичерпні відповіді, а також пояснити ті або інші положення своєї роботи. Оцінка за виконане навчально-дослідне завдання виставляється із врахуванням результатів захисту. Проблематика дослідження
7. КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ
Август (священний, великий) – титул римських імператорів. Алод – приватна спадкова форма землеволодіння, яка склалася в ранньофеодальному західноєвропейському суспільстві у процесі розкладу общинної власності на землю. Англосаксонське право – прецедентне право, виникнення та становлення якого відбулося у Великобританії, в подальшому набуло поширення в країнах Північної Америки, а також в Австралії та Новій Зеландії. В основу права покладено судовий прецедент. Ухвалені суддями рішення бралися за основу судовими інстанціями при розгляді аналогічних справ. Атимія(зневага) – одне з найбільш тяжких покарань, яке застосовувалося в містах-державах Стародавньої Греції, передбачало позбавлення громадянських права. В якості покарання за злочин особа не мала права брати участь в народних зборах, обирати та займати посади, служити у війську, брати участь в Олімпійських іграх, часто при цьому відбувалася конфіскація майна. Бенефіцій – умовна неспадкова середньовічна форма землеволодіння, яка передбачала виконання військових чи адміністративних обов’язків. З часом бенефіцій переростав у феод. Білль про права – 1) юридичний акт англійського парламенту, прийнятий в 1689 р., яким обмежувалися права короля (без згоди парламенту король не мав права видавати нові закони, вводити нові податки та ін.); 2) назва перших десяти поправок до Конституції США, які вступили в силу в 1791 р. та якими закріплювалися основні права та свободи людини та громадянина. Бундесрат – федеральний орган ФРН, через який німецькі землі беруть участь в здійсненні законодавчої та виконавчої влади. Бундестаг – парламент, законодавчий орган ФРН. Обирається на основі загальних, рівних, прямих, вільних виборів всіма громадянами країни. До функцій бундестагу належить прийняття законів, обрання федерального канцлера, контроль за діяльністю центральної влади. Варни – становий поділ у давньоіндійському суспільстві. Виділяли 4 варни: брахмани (жреці, вчені), кшатрії (воїни, правителі), вайші (землероби, ремісники, торговці), шудри (слуги). Васалітет – система взаємовідносин в епоху середньовіччя за якою один феодал визнавав над собою зверхність іншого феодала, більш могутнішого. Васальні відносини базувалися на земельних відносинах: васалові надавалася земельна ділянка у тимчасове чи спадкове володіння. Веймарська республіка – історична назва німецької держави з 1919 р. по 1933 р. Виникла в результаті буржуазно-демократичної революції в 1919 р., повалення монархії та прийняття нової Конституції за якою Німеччина проголошувалася республікою. Припинила своє існування з приходом А. Гітлера до влади в 1933 р. Генеральні штати – вищий станово-представницький орган у Франції в 1302-1789 рр., який скликався королем для вирішення дипломатичних, військових, фінансових питань. Генеральні штати не мали законодавчої влади. Їх скликали з метою забезпечення легітимності рішень в очах народу. Скликалися головним чином для отримання згоди на збір нових податків. Звинувачувально-змагальний процес – найдавніший різновид судового процесу, відбувався в усній формі, характеризувався відсутністю спеціальних інститутів, які б мали відати організацією судового процесу. Загальне право – правова система, яка була створена в Англії в ХІ ст. у результаті діяльності королівських судів. Загальне право було частиною прецедентного права. «Кароліна» – кримінально-процесуальний та кримінальний кодекс феодальної Німеччини 1532 р. «Кароліна» поклала початок загально німецькому кримінальному праву. Отримала назву на честь імператора Карла V. Даний кодекс діяв до кінця ХVІІІ ст. «Кароліна» була побудована на презумпції вини, звинувачений мав самостійно доводити свою невинуватість. Кодифікація Юстиніана – діяльність спеціальних законодавчих комісій в 528-565 рр. при візантійському імператорі Юстиніані. Наслідком роботи стало видання спеціальних збірників: Кодексу Юстиніана в 529 р., Дигестів, Пандектів та Інституцій в 533 р., оновленої редакції Кодексу Юстиніана в 534 р. та Новел в 565 р. Упорядкування законів та творів римських юристів мало на меті створення єдиної правової системи. У ХVІ ст. Кодифікація Юстиніана стала називатися Звід цивільного права. Криваве законодавство – низка законів виданих у Англії королями династії Тюдорів в кінці ХV – ХVІ ст. і направлених проти жебраків та бідних людей. Цими законами вводилися жорстокі закони за збирання милостині. Людей звинувачених у бродяжництві піддавали жорстоким тортурам: били, таврували, відрізали частину вуха, а то й страчували. Головними жертвами репресій стали селяни, які були зігнані із землі в результаті політики обгороджування. Схожі закони існували і в інших європейських країнах, які стали на шлях розбудови капіталізму (Нідерланди, Франція). Магдебурзьке право – право міського самоврядування, яке виникло у середні віки. Сформувалося в ХІІІ ст. в м. Магдебург (Німеччина) в процесі комунального руху. Магдебурзьке право передбачало існування власної системи правових норм, які регулювали політичне та економічне життя міста. Магдебурзьке право знайшло своє поширення в містах Європи та юридично закріпило права і свободи городян, їх право на самоврядування. Ордалії – один з найстаріших середньовічних типів судочинства, який передбачав випробовування підозрюваного вогнем та водою.
8. СИСТЕМА ПОТОЧНОГО І ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ
Перелік питань для підготовки до іспиту
Зразки тестових завдань
а) др. пол. IV тис. до н.е. ; в) ІІ тис. н.е; б) др. пол. VI тис. до н.е.; г) др. пол. І тис. до н.е..
а) поліси; в) оазиси; б) номи; г) губернії.
а) Закони Ману; в) Закони ХІІ таблиць; б) Закони Навуходоносора; г) Закони Хаммурапі.
а) брахмани; в) вайші; б) кшатрії; г) шудри.
а) Платона; в) Ксенофонта; б) Арістотеля; г) Цицерона.
а) Україні; в) Римській імперії; б) Ст. Китаї; г) Ст. Греції.
а) 476 р.до н.е.; в) 647 р. до н.е.; б) 476 р. н.е.; г) 395 р.
а) Візантійської держави; в) Арабської держави; б) Вавилонської держави; г) Єгипетської держави.
а) Рим; в) Антіохія ; б) Александрія; г) Константинополь.
а) конституційна монархія; в) республіка; б) самодержавна монархія; г) царська республіка.
а) лише доньки; в) лише старший син; б) лише сини; г) лише молодший син.
а) звичаєве право; в) ленне право; б) магдебурзьке право; г) канонічне право
а) скликання Генеральних штатів; в) штурму Бастилії; б) страти короля Людовіка ХVI; г) страти Наполеона
а) Римській імперії; в) США; б) Англії; г) Німеччині.
а) серпні 1789 р.; в) серпні 1791 р.; б) жовтні 1789 р.; г) жовтні 1793 р.
а) «Статути Наполеона»; в) «Капітулярії Наполеона»; б) «Кодекси Наполеона»; г) «Таблиці Наполеона».
а) Франції при Наполеоні І; в) Англії при Генріху VIII; б) США при Дж. Вашингтоні; г) Німеччині при Бісмарку.
а) 4 липня 1783 р.; в) 24 серпня 1991; б) 4 липня 1776 р.; г) 14 липня 1789 р.
а) Дж. Адамс; в) Т. Джефферсон; б) А. Лінкольн; г) Дж. Вашингтон.
а) «Білль про права»; в) «Закони про права і свободи»; б) «Маніфест про права»; г) «Декларація про права».
а) права справедливості; в) канонічного права; б) звичаєвого права; г) загального права.
а) ХІІ; в) ХІV; б) ХІІІ; г) ХІХ.
а) 26; в) 27; б) 24; г) 21. Порядок та критерії оцінювання знань студентів під час поточного, підсумкового та модульного контролю
Об’єктом контролю є знання студентом ключових понять та категорій, матеріалу курсу у вигляді основоположних концепцій, теорій, методів та законів. Навчальна дисципліна «Історія держави і права зарубіжних країн» оцінюється за модульно-рейтинговою системою і складається з двох модулів. Підсумкова оцінка розраховується як сума наступних показників: суми балів, отриманих за роботу на семінарських або практичних заняттях (максимально 12 бали); суми балів, отриманих за самостійну роботу (максимально 18 балів); суми балів, отриманих за проміжне тестування (максимально 6 балів); суми балів, отриманих за модульну контрольну роботу (максимально 24 бали); суми балів, отриманих за іспит (максимально 40 балів). За виступ на семінарі зараховується 6 балів, за доповнення – 2 бали. Модульна контрольна робота містить два теоретичні запитання, 5 категорій та 5 тестових завдань. За кожне теоретичне питання ставиться по 8 бали, за відповідь на 5 тестових завдань та розкриття змісту 5 категорій – по 4 бали. Протягом модульного контролю перевіряються знання теоретичних питань №1-70 та відповідних їм категорій. Після належної підготовки до підсумкового контрою студент має оволодіти відповідним категоріальним апаратом, повинен вміти аналізувати державну політику провідних держав світу, мати цілісне уявлення про процес перетворення одних форм держави та права на інші; про загальні закономірності розвитку державності та регіональні особливості права тих країни, які відігравали провідну у роль у світовому цивілізаційному розвитку на різних етапах історії; розуміти принципи побудови законодавчої системи різних країн світу протягом історичного розвитку цивілізації; орієнтуватися у поглядах видатних науковців щодо питань виникнення і розвитку держави і права зарубіжних країн у різні історичні періоди; розуміти процес еволюції правової системи від стародавнього періоду до сьогодення, вміти виокремлювати етапи державно-правового розвитку. Екзаменаційний білет містить 2 теоретичних запитання, 5 тестових завдань та 5 категорій. За кожне теоретичне запитання ставиться по 14 балів, за відповідь на 5 тестових завдань та розкриття змісту 5 категорій – по 6 балів. Підсумкова оцінка виставляється як за національною шкалою, так і за 100 бальною шкалою. Поточний контроль знань студентів відбувається за результатами оцінювання роботи студентів на семінарських та практичних заняттях, виконання ними модульних робіт, завдань для самостійного опрацювання. Підсумковий контроль проводиться у формі іспиту.
ЗРАЗОК ЕКЗАМЕНАЦІЙНОГО БІЛЕТУ
Спеціальність І курс, «Правознавство». Семестр І сем., 2013/2014 н.р. Навчальний предмет Історія держави і права зарубіжних країн ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 11. Підходи до періодизації Історії держави і права зарубіжних країн 2. Реформування правової систем Японії у ІІ половині ХІХ ст. 3. Категорії: архонти, дигести, Салічна правда, делікт, Кароліна. 4. Тестові завдання.
Затверджено навчально-методичною комісією Інституту післядипломної освіти, протокол № 12 від «23» квітня 2013 р.
Екзаменатор Вірченко В.В.
Директор Інституту Пересєкін В.М.
Методика розрахунку підсумкової оцінки
9. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Додаткова література
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||