|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА УКРАЇНИ
ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА УКРАЇНИ« Назад
ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА УКРАЇНИ 15.10.2016 08:03
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Кафедра історії держави та права
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКСЗ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «історіЯ держави та права УКРАЇНИ»
для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» за напрямом підготовки «Правознавство»
київ – 2012 Укладачі: Доктор історичних наук, професор Кузьминець О.В. (керівник) Доктор історичних наук, професор Шевченко В.Ф. Кандидат історичних наук, доцент Калиновський В.С.
При підготовці комплексу також використані матеріали доктора юридичних наук, професора Захарченка П.П., кандидата історичних наук, доцента Дорощук Н.О.
Рецензенти: доктор історичних наук, професор Павленко М.І. кандидат юридичних наук, професор Олійник А.Ю.
Комп’ютерний набір: старший лаборант кафедри Лисак В.І.
Навчально-методичні матеріали з історії держави та права зарубіжних країн затверджені на засіданні кафедри історії держави та права ___.________ 2012 р., протокол № ЗМІСТ
1. Структурно-логічна схема дисципліни (між предметні зв’язки) Навчальна дисципліна «Історія держави та права України» має міжпредметні зв’язки з «Історією держави і права зарубіжних країн», «Теорією держави та права», «Історією України», «Всесвітньою історією», «Українською та зарубіжною культурою» та іншими юридичними і історичними дисциплінами. Ці та інші дисципліни застосовують чимало спільних методів дослідження, категоріально-термінологічних визначень, проте розрізняються за предметом дослідження і рядом специфічних методів вивчення і викладання. 2. Анотація Навчальний курс «Історія держави та права України» є фундаментальною, теоретичною, методологічною та практичною дисципліною в системі предметів юридичного циклу НАВС. Він відображає закономірності розвитку державотворчих процесів і правових систем, вивчає виникнення, розвитку, змін різних типів і форм державності, джерела права, правові інститути на території сучасної України в їх взаємозв’язку та хронологічній послідовності. Історія держави та права України перебуває в тісному зв’язку з загальною історією, теорією держави та права, історією держави та права зарубіжних країн, галузевими юридичними науками. Так, історія держави та права використовує результати узагальнень, категорії та терміни, розроблені теорією держави та права, й водночас дає конкретний історично-правовий матеріал для таких узагальнень. Проте відмінність між ними полягає в тому, що теорія держави та права законодавчо узагальнює за допомогою логічного методу найхарактерніші державно-правові закономірності всієї людської цивілізації, а історія держави та права вивчає конкретні явища державно-правових систем українського народу їх особливості та характерні риси в хронологічній послідовності за допомогою логічного, історичного, порівняльного та ін. методів. Історія держави та права України пов’язана з «Історією держави та права зарубіжних країн», вирішує притаманні обом юридичним наукам завдання. Як одна, так і інша виконують аналогічні функції, проте різняться за предметом та методами дослідження. Історія держави та права України виступає в ролі своєрідного вступу до галузевих і спеціальних юридичних наук. Вона вивчає історію формування галузей права від моменту їх виникнення до нинішнього часу, включаючи і основи чинного права, враховує специфіку окремих галузей, висвітлює їхні роль та значення. Вона з’ясовує взаємозв’язок певних галузей, показує їх підпорядкованість інтересам певних політичних сил, соціальних груп, класів і т. д. У системі юридичних наук історія держави і права України є синтезуючою наукою. Глибоке її вивчення, зокрема отримання знань про найважливіші пам’ятки права, необхідне не лише для підвищення якості історично-правової підготовки спеціалістів вищої кваліфікації, їхньої загальної юридичної культури, а й для чіткого розуміння концепцій і тенденцій розвитку сучасного права. Глибоке знання процесів становлення, розвитку і функціонування української державності та національного права в контексті кращих світових зразків має першочергове значення для усвідомлення і застосування всього державно-правового досвіду нашого народу, для розробки і удосконалення законодавства, для зміцнення правопорядку, здійснення невідкладних завдань по викоріненню злочинності, для задоволення потреб ОВС у всебічно-підготовлених фахівцях. Обов'язковим компонентом, відсутність якого унеможливлює пізнання історико-правової спадщини, є глибокий і всебічний аналіз найважливіших юридичних пам'яток нашої минувшини. Потреба у цьому обумовлена підвищенням якості історико-правової підготовки слухачів, курсантів та студентів, їхньої загальної правової культури, а також можливістю ознайомлення з процесом становлення галузей українського права. Серед рекомендованої монографічної літератури та підручників пріоритетне місце займають праці, підготовлені сучасною національною правовою наукою, а також роботи зарубіжних вчених і дослідників. Звернення насамперед до наукового доробку за роки української незалежності є свідченням не лише значного інтересу дослідників до історико-правової проблематики, але й наслідком реальних зрушень та досягнень у цій сфері. Викладання історії держави і права України включає читання лекцій, проведення семінарських та практичних занять, консультацій, науково-теоретичних конференцій, а також самостійну роботу слухачів з рекомендованою літературою. 3. НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА Тема 1. Вступ. Предмет навчального курсу. Методологія історико-правових досліджень. Періодизація. Джерела права. Історія держави та права України як наука, її витоки та завдання на нинішньому етапі українського державотворення. Предмет історії держави та права України, її місце в системі юридичних дисциплін. Методологія курсу, його значення для підготовки фахівців-юристів та вплив на формування в них історико-правового та державницького світогляду. Сучасні загальнонаукові та спеціальні методи пізнання і вивчення історії держави та права України. Синтез юридичних та історичних методів дослідження. Періодизація державно-правового розвитку України. Загальна характеристика пам’яток українського права. Значення джерел права для вивчення історії держави та права України. Нинішній стан історико-правових досліджень. Історіографія історії держави та права України. Тема 2.Стародавні держави і право на території сучасної України.
Закономірності та особливості переходу первісного суспільства на території України від найпростіших форм соціальних утворень до державності цивілізації. Аратта (Оріяна, Оратанія). Кімерія. Скіфське царство (VІІ ст. до н.е. - ІІІ ст. н.е.), його суспільний лад та державний устрій. Основні риси політичної організації античних міст-держав (VІІ ст. до н.е. - V ст. н.е.). Особливості виникнення та структура управління Боспорського царства (V ст. до н.е. - VІ ст. н.е.). Право. Монархія і республіка - панівні форми правління у стародавніх державах на території України, їхня характеристика. Основні риси права.
Тема 3. Держава і право України-Руси (ІХ-ХІV ст.). Особливості політико-правового розвитку Галицько-Волинської держави. Майнова диференціація та соціальні відносини у ранньослов’янських племен. Антське політичне об’єднання. Військово-демократичні племінні союзи. Дружина. Народні збори. Рада старійшин. Перші ранньофеодальні об’єднання східних слов’ян. Політична консолідація східних слов’ян та створення Руської держави (Кий, Аскольд, Дір). Формування її території та політичне становище в Європі. Реформи Великих Київських князів Володимира і Ярослава. Теорії походження державності у східних слов’ян. Суспільний лад. Панівна верхівка: Великі Київські та удільні князі, дружинники, бояри, духовенство. Вільні общинники, напівзалежна та залежна людність: смерди, закупи, рядовичі, ізгої, задушні люди, челядь та холопи. Правове становище окремих груп людності. Міське населення: аристократія та низи. Державний устрій. Форма правління. Центральні органи влади та управління: віче як форма народовладдя, Великий Київський князь, рада при князі, князівські з'їзди. Місцева адміністрація: удільні князі, посадники, волостелі. Десяткова система управління: тисяцькі, соцькі, десяцькі. Двірцево-вотчинна система управління. Сільська територіальна община (верв) - орган місцевого самоврядування. Судові органи: вервний, князівський, вічовий, доменіальний, церковні суди та їхня компетенція. Право. Джерела права: звичаєве право, договори князя з народом, міжкнязівські та міждержавні договори (Русі з Грецією та Візантією), князівський земляний та церковні устави. "Руська правда", її списки та редакції. Рецептовані джерела права: “Номоканони”, "Закон судний людем", "Еклога", "Прохірон". Цивільне право: право власності, зобов’язальне та спадкове право. Шлюбно-сімейне право. Види злочинів і система покарань. Судочинство. Об'єктивні фактори посилення Галицького та Волинського князівств, їх об'єднання в єдину державу – спадкоємницю Руси-України. Державний устрій, суспільний лад та джерела права Галицько-Волинської держави, їх особливості. Роль Романа Мстиславовича та Данила Галицького у державотворчому процесі. Основні риси права. Магдебурзьке право, його запровадження у містах Галицько-Волинської держави. Відображення правової спадщини Київської Русі та Галицько-Волинської держави як спадкоємниці Руси-України у вітчизняних історико-правових дослідженнях.
Тема 4. Суспільно-політичний лад і право України у складі Великого князівства Литовського (Литовсько-Руської держави) (др. пол. XIV-ХVІ ст.). Формування території Великого князівства Литовського: захоплення білоруських, українських, московських земель. Автономний статус України у рамках Великого князівства Литовського, її політичний та адміністративний устрій. Умови Кревської (1385 р.), Городельської (1413 р.) уній та Острівської угоди 1392 р.р. Суспільний лад. Формування станової організації суспільства: магнати, бояри, шляхта, духовенство, міщани, їхня внутрішня соціальна диференціація. Правове становище окремих категорій селянства. Державний устрій. Еволюція органів державної влади. "Старії думи", Великий князь Литовський, пани - рада, сейм, їхні повноваження, взаємини з центральними органами влади та управління. Місцеві органи управління: старости, воєводи, городничі. "Копа" як орган місцевого самоуправління. Громадська рада та сільські отамани. Судоустрій: суди державні та церковні. Судова реформа сер. ХVІ ст.: створення повітових судів - земського, гродського або замкового, підкоморського. Апеляційні установи. Джерела права. Звичаєве право, "Руська правда", привілеї литовських князів та їх види. Судебник Казимира ІV Ягелончика 1468 року. "Устава на волоки" - початок процесу закріпачення селян. Литовська метрика. Міжнародні договори. Литовський статут в трьох редакціях. Третій Литовський статут 1588 р. – остаточне закріпачення селян. Право власності. Види землеволодіння. Зобов’язальне право: види договорів, форма та порядок їх укладення. Спадкове право: успадкування за законом та заповітом. Процедура укладення заповіту. Кримінальне право: види злочинів та система покарань. Судовий процес.
Тема 5. Державно-правове становище України під владою Польщі та Речі Посполитої Польської (ХІV - ХVІІІ ст.). Приєднання західноукраїнських земель до складу Польщі у др. пол. ХІV ст., зміна їх політико-правового становища. Адміністративно-територіальний поділ Польщі. Причини об'єднавчих тенденцій між Литвою та Польщею. Люблінська унія 1569 року та утворення Речі Посполитої Польської. Зміна статусу українських земель. Наслідки Берестейської церковної унії 1596 р. Буковина у складі Молдавії і Туреччини. Закарпаття у складі Угорського королівства. Кримське ханство під протекторатом Туреччини. Суспільний лад. Творення замкнених суспільних верств – станів. Магнати, шляхта, середні та дрібнопомісні землевласники. Духовенство римо-католицьке, греко-католицьке та православне, їхнє місце в системі суспільних і правових відносин. Вільні селяни та їхні категорії. Петриківський сейм 1496 року – оформлення кріпацтва в Польщі. Каланні, ординці, сотні люди – напівзалежна людність, їхні відмінності від вільних селян. Міщани. Невільники. Державний устрій. Центральні органи державної влади, їх функції та еволюція. Органи Польського королівства та Речі Посполитої: король, королівська рада, вальний сейм, сенат, посольська зборня (ізба). Повноваження центральних органів влади та управління: коронний маршалок, підканцлер, підскарбій, гетьман, референдарій. Місцеві органи влади та органи самоуправління в сільській місцевості: воєводи, старости, каштеляни, волосний староста, писар, сільський сход. Судоустрій. Світські суди: земські, старостинські, магістратські, підкоморські. Королівський суд та його види. Духовний суд. Варшавський сейм 1578 року та утворення Коронного трибуналу. Джерела права. Звичаєве право. "Руська Правда". Магдебурзьке право. Вислицький статут 1347 року. Вартський статут 1420-1423 років. Королівські закони, загальні й особисті привілеї, законодавство сеймів та ухвали сеймиків. Судова практика. Право власності. Види землеволодіння. Зобов'язальне право. Способи забезпечення зобов’язань. Види договорів: купівлі-продажу, позики, підряду. Спадкове право. Шлюбно-сімейне право. Види злочинів і система покарань. Судовий процес.
Тема 6. Козацька республіка та її право (кін. XV – пер. пол. XVII ст.) Джерела формування козацтва. Д. Байда-Вишневецький. Утворення Запорозької Січі. Місце розташування та адміністративно-територіальний поділ Запорозької Січі. Органи військово-адміністративної влади та козацького самоуправління. Базові принципи політичного устрою Запорозької Січі. Компетенція: козацької (військової) ради, кошового уряду (отамана, військового судді, писаря, осаула), полкової старшини (курінних отаманів, паланкової (полкової) та наказної старшини). Судова система: суд курінного отамана, військового судді, кошового отамана, козацької ради. Характерні риси звичаєвого козацького права. Види злочинів та класифікація покарань. Судочинство. Тема 7. Українська гетьманська держава (Військо Запорозьке) та її право (серед. ХVІІ – кін. ХVІІІ ст.). Соціально-економічне та політичне становище України напередодні і в ході національно-визвольної революції (війни) 1648 – 1658 р.р. Зборівська 1649 р., Білоцерківська 1651 р. угоди Війська Запорозького із Річчю Посполитою. Формування української держави за Б.Хмельницького. ”Руїна” та її наслідки. Віленський договір 1656 року, Гадяцький договір І. Виговського (1658 р.), Андрусівське перемир’я 1667 р., Вічний мир 1686 р., Константинопольський мирний договір з Туреччиною 1710 р.. Роль гетьмана І.Мазепи в боротьбі за незалежну соборну Україну. Шведсько-українська угода 1708 р.. Конституція Пилипа Орлика 1710 р. – закономірний результат розвитку державно-правової думки українського народу. Поділи Речі Посполитої Польської та входження Правобережної України і Західної Волині до складу Російської імперії. Загарбання Росією Північного Причорномор’я та Криму. Буковина та Закарпаття під австрійським пануванням. Суспільний лад. Зміни у суспільних відносинах. Ліквідація польського магнатського землеволодіння. Зміцнення українського старшинського, шляхетського та церковного землеволодіння. Особливості соціально-економічного розвитку Лівобережної України. Бунчукове та значкове військові товариства. Українська родова шляхта. Урівняння в правах козацької старшини з російським дворянством. Реєстрове козацтво. Міщани, селяни-посполиті, їх соціально-правовий статус. Відновлення панщини. Духовенство. Державний устрій. Ліквідація польської адміністративно-політичної системи управління. Центральні органи влади. Полково-сотенний адміністративно-територіальний устрій. Структура та компетенція органів місцевого управління. Міське самоврядування: магістрати та ратуші. Дипломатичні стосунки Б.Хмельницького з Московією. Рішення Земських соборів 1651 р. та 1653 р. Переяславська рада 8 січня 1654 р. Державно-правовий статус України Гетьманщини у складі Московії за Березневими статтями 1654 р. та царськими жалуваними грамотами від 27 березня та 12 квітня 1654 р. Гетьманські конституції. Обмеження автономних прав України. Органи самодержавного управління Україною – Гетьманщиною: Посольський приказ, Малоросійський приказ 1663 р., Колегія іноземних справ, Сенат, перша Малоросійська колегія ( 1722-1724 р.р.), Правління гетьманського уряду (1734-1750 р.р.). Остаточне скасування гетьманської влади у 1764 р. Запровадження посади генерал-губернатора. Друга Малоросійська колегія (1724-1786 р.р.). Ліквідація козацьких полків на Слобідській Україні та Лівобережжі (1765-1783 р.р.), Запорозької Січі та її паланок (1775 р.). Поширення загальноросійської системи управління. Введення у 1782-1785 р.р. губернського поділу відповідно до російського “Учреждения о губерниях 1775 г.” Організація судів. Судова реформа 1760-1763 р.р. Джерела права. Зростання ролі українського права. Звичаєве право. Договірні статті. Нормативно-правові акти гетьманської влади: гетьманські універсали, ордери, інструкції, листи, декрети, грамоти. Джерела польсько-литовського походження. Збірники Магдебурзького права. Збірники церковного права. Царське законодавство. Кодифікація українського права. “Права, за якими судиться малоросійський народ” 1743 р.. “Суд і розправа в правах малоросійських” 1750 р. Ф. Чуйкевича. “Книга Статут та інші права малоросійські” 1764 р. В.Кондратьєва. “Екстракт малоросійських прав” 1767 р.. “Екстракт із указів, інструкцій і настанов… Сенату ”1786 р. Основні риси права. Право власності. Зобов’язальне право. . Шлюбно-сімейне право. Право успадкування за заповітом та за законом. Кримінальне право. Види злочинів і система покарань. Зміни у процесуальному праві. Обвинувально-змагальний та слідчий (інквізиційний) форми процесу.
ТЕМА 8. Правове становище України у складі Австрійської, Австро-Угорської та Російської імперій (XVIII- поч. ХХ ст.) . Поділи Речі Посполитої, їхні наслідки для українських земель. Правовий статус етнічних територій у складі Росії та Австро-Угорщини. Адміністративно-територіальний поділ. Колоніальна політика обох держав. Суспільний лад на підпорядкованих Росії українських землях. Буржуазні реформи в Росії другої половини ХІХ ст. та особливості їх проведення в Україні. Правові засади та характерні риси столипінських аграрних перетворень в Україні. Державний устрій. Центральні органи влади та управління Російської імперії. Компетенція місцевої адміністрації. Губернське, повітове та волосне управління. Органи селянського самоврядування. Зміни в судовій системі. Джерела права і специфіка їх застосування в різних регіонах України. Кодифікація права. "Зібрання малоросійських прав" 1807 року, "Звід місцевих законів губерній і областей, приєднаних від Польщі", "Звід законів Російської імперії", характеристика його редакцій. Суспільний лад на підпорядкованих Австро-Угорщині українських землях. Правовий статус окремих категорій населення до відміни кріпосного права (1848 р.) і після неї. Державний устрій. Центральні органи влади та управління Австрійської монархії. Крайова і місцеві адміністрації, їхні повноваження. Створення дуалістичної Австро-Угорської монархії (1867 р.), особливості функціонування органів управління. Руський Собор. Польська Рада Народова. Українці в австрійському парламенті. Слов'янський конгрес у Празі. "Галицько-Руська матиця", її діяльність. Ю. Бачинський, його ідея самостійності та соборності України. (“Ukraine irredenta”). Зародження та становлення українських політичних партій. Організація українських військових частин - "Руських стрільців". Судова реформа за імперським положенням про суд 1849 р. Джерела права. Кодифікація місцевого права. Цивільний кодекс Австрії 1811 року. Цивільний кодекс 1895 року. Торговий кодекс 1863 року. Закон про компетенцію суду 1852 року. Закон про судочинство по безспірних справах 1854 року. Цивільно-процесуальний кодекс Австрії 1895 року. Кримінальний кодекс Австрії 1852 року. Військово-кримінальний кодекс Австрії 1855 року та його дія на території Галичини та Буковини. Кримінальний кодекс Угорщини 1879 року і його запровадження на Закарпатті. Надзвичайне законодавство початку ХХ ст.
Тема 9. Національна державність і право України в 1917 - 1921 рр. Повалення царизму. Проведення Тимчасовим урядом перетворень в державному устрої Росії. Розпад Російської імперії. Українська Центральна Рада (УЦР) Боротьба за національно-державне відродження України. Український національний з’їзд (конгрес) його роль в легімітизації УЦР. І Універсал Центральної Ради - проголошення суверенності українського народу. Створення уряду автономної України –Генерального Секретаріату. ІІ Універсал Центральної Ради. ІІІ Універсал Центральної Ради - проголошення суверенної Української Народної Республіки, ІV Універсал – юридичне закріплення незалежного статусу Української Народної Республіки. Берестейська угода (1918 р.) та її наслідки для України. Організація центральної і місцевої влади. Військове будівництво. Створення в Україні органів охорони революції і порядку, судової системи. Правотворча діяльність в Українській Народній Республіці. Конституція УНР від 29 квітня 1918 року. Українська держава. Переворот 29 квітня 1918 року і утворення гетьманської держави П.Скоропадського. "Грамота до всього українського народу" від 29 квітня 1918 року. Організація влади згідно з "Законами про тимчасовий державний устрій України" і "Тимчасовим законом про верховне управління державою...". Зовнішня і внутрішня політика Гетьманату. Будівництво збройних сил. Судова система. Право. Українська Народна Республіка за доби Директорії. Встановлення влади Директорії. Заява Директорії від 26 грудня 1918 року. Трудовий конгрес. Закон "Про форму влади в Україні" від 23 січня 1919 р. та інші нормативно-правові акти. Держави Антанти і Директорія. Варшавський договір від 21 квітня 1920 року. Західноукраїнська Народна Республіка. Утворення ЗУНР. Відозви Української Національної Ради від 1 листопада 1918 року. Вищі і місцеві органи влади та управління ЗУНР. Органи охорони порядку. Судова система. Реорганізація армії. Передвступний договір з Директорією УНР від 14 грудня 1918 року. Акт проголошення соборності України 22 січня 1919 року. Законодавство ЗУНР. Паризька конференція. Уроки національної державності 1917 - 1921 року для українського державотворення.
ТЕМА 10 Державно-правовий розвиток України у Союзі РСР (1917-1991 р.р.).
Жовтневі (1917 р.) події у Петрограді та зміни державного устрою в Україні. Всеукраїнський (грудень 1917 року) з’їзд Рад у Києві. Ультиматум радянської Росії та розв’язання війни з Українською Народною Республікою. Легітимність з’їзду Рад України в м. Харкові. Утворення радянської УНР. Взаємини з РСФРР. Надзвичайні органи влади: ВУЧК, ДПУ, ОДПУ. Конституція УСРР 1919 року. Ризький (1921 року) мирний договір і його наслідки для України. Зв’язки радянської України з Російською Федерацією. Договори про воєнний, господарський, дипломатичний союзи. Правові засади утворення Союзу РСР. Державно-правове становище України за Конституцією СРСР 1924 р. Утворення Молдавської АСРР у складі УСРР. Формування адміністративно-командної системи управління. Ліквідація правових засад багатоукладної економіки. Примусова колективізація сільського господарства. Штучний голодомор в Україні 1932-1933 р.р. Конституція УРСР 1937 року. Судова система. Прокуратура. НКВС. Створення системи ГУЛАГ. Проголошення незалежності Карпатської України (березень 1939 р.). Радянсько-німецький договір та секретний протокол Молотова-Ріббентропа (серпень 1939 р.), його історико-правова оцінка. Початок Другої світової війни. Вступ радянських військ на територію Західної України (вересень 1939 р.). Вибори до Народних Зборів Західної України та їх рішення. Входження Західної України до складу УРСР. Радянський репресивний апарат у новостворених областях, характеристика політичного режиму. Включення Північної Буковини, Північної і Південної Бессарабії до УРСР, а решти Бессарабії – до колишньої Молдавської АСРР і утворення МРСР у складі СРСР. Утворення Чернівецької області у складі УРСР. Німецько-Угорська-Румунська агресія проти СРСР та України в складі останнього. Спроба відновлення Української держави актом ОУН (30 червня 1941 р.). Українське державне правління на чолі з Я.Стецьком. Утворення Української Національної Ради в Києві. Розчленування території України, характеристика окупаційного режиму та його ліквідація. Українська РСР – член-засновник ООН (24 квітня 1945 р.). Капітуляція Німеччини (8 травня 1945 р.). Кінець Другої світової війни. Об’єднання українських земель у межах СРСР і адміністративно-командне розв’язання територіально-етнічних проблем. Державницька позиція загонів ОУН-УПА. Штучний голодомор 1946-1947 р.р. в Україні. Репресії. Правові засади входження Кримської області та Севастополя до складу УРСР. Центральні та місцеві органи державної влади і управління. Перебудова судової системи та посилення прокурорського нагляду. Реорганізація органів держбезпеки і внутрішніх справ. Конституція СРСР (1977 р.) та УРСР 1978 р.: основні положення. Державне будівництво в УРСР. Судова система. Прокуратура. Органи внутрішніх справ. Право. Перші декрети радянської влади. Кодифікація законодавства Радянської України. Обмеження громадянських прав. Політичне забезпечення насильницької колективізації. Посилення репресивно-кримінального права. Надзвичайний порядок кримінального судочинства: “двійки”, “трійки”, “особлива нарада” при наркомі внутрішніх справ. Масові репресії в Україні. Зміни в окремих галузях права в післявоєнний період. 50-60 р.р. кодифікація загальносоюзного і республіканського законодавства. Зміни в законодавстві УРСР у 1970-1980 р.р. Порушення владою законності, прав і свобод людини. Дисидентський рух в Україні. Гельсінська спілка.
ТЕМА 11. Розпад СРСР та відродження Української незалежної держави ( 1991-поч.ХХІ ст.) Проголошення курсу на перебудову: демократизація, гласність, економічні реформи. Конституційні зміни в умовах перебудови: з’їзди народних депутатів, введення інституту президентства, реформа державного апарату. Зміни у правовому статусі союзної республіки. Референдум 17 березня 1991 року . Демократизація виборчої системи. Вибори до Верховної Ради УРСР і місцевих Рад народних депутатів (березень 1990 р.). Ухвалення 16 липня 1990 р. “Декларації про державний суверенітет України”, її зміст. Діяльність новообраної Верховної Ради. Розмежування повноважень між законодавчими, виконавчими та судовими органами. Зміни в структурі вищої виконавчої влади республіки. Заснування поста Президента УРСР. Реформування судової системи. Зміни в конституційному праві, трудовому, кримінальному законодавстві. Процесуальне законодавство. Законодавче оформлення створення Української незалежної держави. Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року. Вибори Президента України. Розпад Союзу РСР і заснування Співдружності Незалежних Держав. Діяльність державного центру УНР у еміграції (екзилі). Перші кроки на шляху утвердження політичного, економічного і оборонного статусу незалежної України, забезпечення її територіальної цілісності. Міжнародне визнання України, встановлення дипломатичних відносин. Підготовка та прийняття Конституції України 1996 року, подальший конституційний процес. Структура, основні положення і значення Основного Закону держави. Вибори до Верховної Ради в умовах незалежності України, формування складу народних депутатів за мажоритарним, змішаним та пропорційним принципах. Розстановка політичних сил у вищому законодавчому органі України. Вибори Президента України в 1994-2010 р.р. Гуманізація правових відносин. Реформування галузей права. Правова регламентація майнових відносин в умовах становлення ринкової економіки. Радикальні зміни в кримінальному, кримінально-процесуальному законодавстві України. Новий Кримінальний кодекс та відміна смертної кари. Сімейний кодекс. Цивільний кодекс України та інші нормативно-правові акти незалежної України.
4. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Структура залікового кредиту
Модульний тематичний план З історії держави та права України для підготовки фахівців з освітньо-кваліфікаційним рівнем «Бакалавр» за напрямом підготовки «Правознавство»
Предметом історії держави та права України є закономірності виникнення, становлення, розвитку типів і форм держави та права, а також державно-правових інститутів і суспільно-політичних систем, українського народу, в їх історичній конкретності та хронологічній послідовності. Метою історії держави та права України є формування історичної свідомості, науково-юридичного світогляду та мислення, необхідних для вивчення та застосування права, а також виховання правової культури. Завданням даної навчальної дисципліни є засвоєння майбутніми правоохоронцями знань, які допоможуть їм у практичній діяльності щодо подальшого здійснення програми глибоких економічних реформ, демократизації політичного життя в Україні, охорони прав громадян, реалізації конституційної ідеї правової держави. Вивчаючи історію держави та права України, курсанти повинні знати: - загальні закономірності державно-правового розвитку України; - особливості державно-правового розвитку України. уміти: - аналізувати та правильно розуміти державно-правові явища, а також джерела права і практику їх застосування; - прогнозувати майбутній розвиток держави та права; - творчо використовувати здобути знання з історії держави та права України в практичній діяльності ОВС. Методи навчання: словесні, наочні (з використанням комп’ютерів, практичні, евристичні, частково-пошукові, дослідницькі, експериментальні, проблемного викладання, проекту колективної розумової діяльності, самостійної роботи. Методи оцінювання: вхідний контроль, оперативний контроль, поточний контроль, підсумковий контроль.
ТЕМАТИКА ТА ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ
Змістовний модуль 1. Держава і право найдавніших часів та періоду Середньовіччя
Тема 1.1. Предмет, методологія, періодизація і джерела історії держави та права України 1 година
Тема 1.2. Стародавні держави і право на території сучасної України
1 година
Тема 1.3. Держава і право Русі. Особливості політичного розвитку Галицько-Волинської держави та її права
6 годин
Тема 1.4. Суспільно-політичний лад і право України у складі Великого князівства Литовського
4 години
Тема 1.5. Державно-правове становище України під владою Польщі та Речі Посполитої Польської
2 години
Модуль 2. Історія держави і права України періоду пізнього Середньовіччя та Нового часу
Тема 2.1. Запорозька Січ – предтеча Української гетьманської держави
2 години
Тема 2.2. Українська гетьманська держава (Військо Запорозьке) та її право (серед. ХVІІ – кін. ХVІІІ ст.) 6 годин
Тема 2.3. Суспільно-політичний лад і право України у складі Австрійської, Австро-Угорської та Російської імперій (кін. XVIII – поч. ХХ ст.)
4 години
Змістовий модуль 3. Новітня історія держави та права України
Тема 3.1. Національна державність і право України у 1917–1921 роках
4 години
Тема 3.2. Радянська державність і право в Україні (1917 – 1991 рр.) 4 години
Тема 3.3. Розпад СРСР і відродження Української незалежної держави (1991 – поч. ХХІ ст.)
2 години
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ Семінарські заняття допомагають слухачам, курсантам та студентам глибше оволодіти курсом історії держави і права України у відведений програмою час. Плани семінарських занять складені з урахуванням сучасних наукових оцінок державно-правового розвитку України. Велика увага приділяється новим підходам в оцінці виникнення і функціонування на теренах сучасної України форм державності, державності України та становлення українського права. На семінарах викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до яких слухачі, курсанти та студенти готують тези виступів, повідомлення, доповіді, реферати на основі самостійного вивчення матеріалу, використовуючи конспекти лекцій. Запропоновані теми рефератів та доповіді можуть бути висвітлені у формі конкурсних чи наукових робіт. По кожній темі семінарського заняття передбачено вивчення необхідного мінімуму обов’язкової літератури: підручники, пам’ятки права, нормативні акти‚ а також додаткові джерела (на вибір). Слухачі, курсанти та студенти повинні показати вміння аналізувати‚ робити висновки‚ реферувати вказану літературу‚ виділяти в ній головне та другорядне. Практичні заняття проводяться шляхом обговорення вивчених тем з метою набуття досвіду застосування знань. З метою кращого засвоєння матеріалу використовуються мультимедійні засоби з допомогою яких слухачі, курсанти та студенти мають можливість ознайомитись з документальними фільмами, слайдами тощо по тій чи іншій темі занять. Контрольні заходи включають поточний та підсумковий контроль. Поточний контроль здійснюється під час проведення семінарських занять і має на меті перевірку рівня підготовки слухачів до конкретної теми: безмашинний та машинний контроль (тести)‚ індивідуальні письмові роботи‚ контрольні роботи тощо. Підсумковий контроль включає проведення колоквіумів після вивчення логічно завершеної частини навчального дисципліни. Результати колоквіумів враховуються на семестровому екзамені.
Змістовний модуль 1. Держава та право України від найдавніших часів до Нового часу
Тема 1.1. Предмет, методологія, періодизація і джерела історії держави та права України Вивчається самостійно
Основні терміни та ключові історико-правові категорії: Предмет науки, методи вивчення, держава, право, методика, методологія, дисципліна, періодизація, історіографія історії держави та права України Контрольні питання: 1. Що вивчає історія держави і права України? 2. Що спільного між дисциплінами «Історія держави і права України», «Теорія держави і права» та «Історія України»? Чим відрізняються між собою названі дисципліни? 4. Як взаємодіє історія держави і права України з історією держави і права зарубіжних країн? 5. З якою метою вивчається названа навчальна дисципліна? 6. Яка методологія навчального курсу? Література: 14, 15, 17, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 39, 43, 47, 52, 55 Тема 1.2. Стародавні держави і право на території сучасної України
Семінарське заняття 2 години
Індивідуальні навчально-дослідні завдання: Підготувати реферати:
Завдання для самостійної роботи:
Методичні вказівки для самостійної роботи Приступаючи до вивчення теми, слід мати на увазі брак базових документальних джерел як історичних, так і правових, які б належним чином забезпечили ознайомлення з темою. Існуючі підручники з історії держави та права України не дають повної картини перебігу державотворчих процесів у Північному Причорномор’ї періоду еллінської колонізації. Правова система також обійдена увагою. З огляду на це варто самостійно опрацювати підручники з історії держави та права зарубіжних країн у тій частині, де йдеться про античну Грецію і розвиваються такі питання як: складання і функціонування полісної системи господарських і суспільних відносин у материковій Греції; розвиток окремих галузей права, зокрема інститутів цивільного, кримінального та процесуального права. Скориставшись методом історико-правових аналогій, матеріал стане доступнішим, яснішим і зрозумілішим, а засвоєння – тривкішим.
Контрольні питання:
Література: 17, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 39, 43, 47, 55
Тема 1.3. Держава і право України–Русі. Особливості політичного розвитку Галицько-Волинської держави та її права
Семінарське заняття 6 годин
Індивідуальні навчально-дослідні завдання: Підготувати реферати:
Основні терміни та ключові історико-правові категорії: Анти, венеди, склавіни, племінні союзи, військова демократія, військове ієрархічне правління, княжіння, рада старійшин, бояри, біле духовенство, чорне духовенство, смерди, “люде”, закупи, рядовичі, ізгої, холопи, челядь, гості, двірцево-вотчинна система, чисельна або десяткова система управління, рада при князі, віче, верв, двірський, намісники, волостелі, стольник, дєтський, воєвода, староста, звичаєве право, устав, покон, урок, “Руська правда”, віра, полувіра, дика віра, “потік та пограбування”, заклич, звід, гоніння сліду, обіда, співучасть, випадковий та навмисний злочин, клятва, ордалії, кровна помста, ярлик, баскаки.
Методичні вказівки для самостійної роботи При опрацюванні теми слід з’ясувати умови формування державності у східних слов’я, її державно-політичний устрій та функціонування органів центральної та місцевої влади. Розглядаючи структуру органів влади, слід звернути увагу на умови, в яких відбувалося зародження десяткової (чисельної) та двірсько–вотчинної системи управління. Вивченню суспільних відносин та їх триваліший фіксації в пам’яті студента, безумовно, сприятиме схема суспільного ладу, яку кожен може відтворити самостійно або, в разі складнощів, звернувшись до рекомендованого посібника С. Кудіна і В. Капелюшного. Знайомлячись із правовою системою Руської держави, потрібно звернути увагу не тільки на способи формування місцевих джерел, а насамперед на причини значного розповсюдження римського, візантійського, канонічного права, яке врегульовувало прогалини руського законодавства. При розгляді процесуальних питань, необхідно розібратися у формах досудового процесу (“звід”, ”заклич”, “гоніння сліду”), з’ясувати роль позивача, відповідача, очевидців, послухів у судовому засіданні. Аналіз особливостей суспільно-політичного життя Галицько-Волинської держави, порівняно з тими князівствами, що утворилися після розпаду Руської держави, дає найкраще уявлення про тяглість державно-правових традицій, успадкованих від своєї авторитетної попередниці. Державний устрій, адміністративно-територіальна організація влади базувалася на тих же принципах, що і в Київській Русі. Однак Галицько-Волинське князівство потрапило під потужніший політичний вплив європейської цивілізації, ніж Руська держава. Знайомлячись із станом суспільних відносин, варто визначити причини економічного та політичного посилення ролі галицького боярства. Саме воно у сер. ХІV ст. зіграло роль руйнівного чинника, що призвів до загибелі Галицько-Волинської держави.
Контрольні питання:
Література: 9, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 31, 32, 39, 43, 47, 55
Тема 1.4. Суспільно-політичний лад і право України у складі Великого князівства Литовського
Семінарське заняття 4 години
Індивідуальні навчально-дослідні завдання: Підготувати реферати:
Основні терміни та ключові історико-правові категорії: Магнати, шляхта, привілеї, воєводство, земля, повіт, воєвода, староста, хорунжі, маршалки, великий князь, канцлер, земський підскарбій, гетьман, Пани-Рада, сейм, вальний сейм, данники, тяглі селяни, магдебурзьке право, волоське право, маєткове право, право патронату, суд земський, суд підкоморський, бургомістр, ратман, лавники, волочна реформа, писане право.
Методичні вказівки для самопідготовки Ліквідація останнього осередку державності – Галицько-Волинського князівства поклало край періоду державної самостійності Русі. Землі нинішньої України надовго потрапляють у васальну залежність від більш удачливих сусідів Литви і Польщі. Знайомлячись з обставинами їхньої експансії на українські землі, варто звернути увагу на особливості захоплення тих територій, де йшов процес формування української нації. Важливе значення для засвоєння суті існуючих між Литвою і Польщею об’єднавчих тенденцій має з’ясування загроз та викликів на їхню адресу з боку Московського царства та Тевтонського ордеру. Впоравшись із цим завданням, студент дистанційної форми навчання має наблизитися до розуміння двостороннього руху на зустріч, аж до злиття державних систем обох країн в одну Річ Посполиту Польську. Відтак, вбачаємо нагальну потребу в поглибленому вивченні правових пам’яток даної епохи, що діяли на українських землях обох держав, зокрема, і об’єднаної взагалі. Їхнє опрацювання сприятиме засвоєнню змісту базових нормативно-правових актів, насамперед Великого князівства Литовського, які в своїй основі складалися із норм руського права. Серед рецептованих джерел цього періоду велике значення мало магдебурзьке право. У Литві воно називалося німецьким, а в Польщі – так зрослося із місцевими правовими звичаями, що стало називатися польським. Дозволи на самоврядування отримували й українські міста. Проте правозастосовча практика на цих територіях мала свої характерні риси. Виявити їх – одне із завдань, винесених на самопідготовку.
Контрольні питання:
Література: 10, 16, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 31, 32, 39, 43, 47, 51, 54, 55 Тема 1.5. Державно-правове становище України під владою Польщі та Речі Посполитої Польської
Семінарське заняття 4 години
Індивідуальні навчально-дослідні завдання: Підготувати реферати:
Основні терміни та ключові історико-правові категорії: Король, сейм, сенат, посольська зборня, маршалок, підскарбій, референдарій, каштелян, старостинські та магістратські суди, королівський суд, копний суд, Люблінська унія, Берестейська унія, уніати, полонізація, Кревська та Городельська унії, Генрикові артикули, польська корона, Вислицький статут, Вартський статут.
Методичні вказівки для самопідготовки До надзвичайно складних завдань належить проблема виокремлення інститутів державної влади, з’ясування особливостей правових систем, галузей права, їхніх інститутів тощо Великого князівства Литовського та Королівства Польського. Кафедра історії держави і права НАВСУ вперше здійснила спробу адсорбувати належне Литві і притаманне Польщі. Не забуваймо при цьому, що політико-правове становище зазначених держав ми розглядаємо лише у контексті процесів, що проходили на українських землях Литви і Польщі. Знайомлячись зі змістом параграфа «Суспільний лад Королівства Польського», дізнаємося про притаманну для тогочасного польського суспільства особливість – напівзалежне сільське населення перебувало в кращому економічному становищі, ніж вільне населення. Цей факт нерідко сприяв добровільному переходу вільних людей до категорії напівзалежних. Відтак дане явище потребує глибшого аналізу і детальнішого розгляду на семінарських заняттях. Незаперечним є той факт, що право Королівства Польського, а потім і Речі Посполитої рясно забарвлене римо-католицькою релігійною традицією. Особливо контрастно це відтіняється на шлюбно-сімейному праві. Потрібно самостійно ознайомитись із джерелами «родинного права» Польщі та відшукати характерні риси, які б підтверджували вплив церкви на шлюб та сім’ю в державі.
Контрольні питання:
Література: 3, 7, 14, 17, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 34, 39, 43, 45, 47, 49, 52, 55
Тема 2.1. Запорозька Січ – предтеча Української гетьманської держави
Семінарське заняття 2 години
Індивідуальні навчально-дослідні завдання: Підготувати реферати:
Основні терміни та ключові історико-правові категорії: Козак, кошовий отаман, полковник, курінний отаман, військовий писар, військовий суддя, військовий осавул, пушкар, хорунжий, полково-сотенний устрій, паланка, реєстрові козаки, випищики, козацьке звичаєве право, фільваркова система, голота, дуки.
Методичні вказівки для самопідготовки Розпочати вивчення модуля рекомендуємо із з’ясування причин виникнення та джерел формування українського козацтва. Засвоєння означених питань відкриє шлях до розуміння природи політичного устрою Запорізької Січі, сутності її правової системи, заснованої на засадах звичаєвого права. В жодному разі із поля зору не повинен випасти матеріал, пов’язаний із проблемою політичного статусу Запорізької Січі. Володіючи базовими знаннями, навичками і вміннями з правознавства та теорії держави та права, студент має визначити політично-правовий статус Запорізької Січі. З цією метою необхідно порівняти окремі атрибути держави із характерними ознаками, притаманними об’єкту вивчення. Висновки, до яких прийдуть студенти, можуть бути різноманітними аж до протилежності. У такому разі, їхні аргументи та мотивація також стануть предметом дискусії під час зустрічі із викладачем на консультативних пунктах. При вивченні правової системи Запорозької Січі, слід звернути увагу на те, що основним регулятором правовідносин виступило звичаєве право. Воно склалося задовго до появи самої Січі, як військово-політичної одиниці, і розвинулося в надрах козацького стану, який інтенсивно формувався. Одна з особливостей козацького звичаєвого права полягала в існуванні на Запорожжі надзвичайно жорстокої системи покарань. При підготовці до семінарського заняття необхідно з’ясувати причини суворих санкцій (здебільшого кваліфікованої смертної кари) і спробувати під час дискусії обґрунтувати, чи, навпаки, заперечити доцільність саме таких заходів впливу. Процес не мав чіткого поділу на кримінальний та цивільний. Справи розглядалися в одних і тих самих судових інстанціях, які не були відокремлені від адміністрації. Відтак постає необхідність глибшого ознайомлення із судоустроєм та перебігом правосуддя на Січі. Варто замислитися над питанням про те, чи можна вважати Січ демократичним утворенням, якщо не існувало чіткого поділу на гілки влади, у тому числі й судова не була відокремлена від законодавчої та виконавчої.
Контрольні питання:
5. Якими були структура та функції реєстрового козацтва.
Література: 3, 5, 14, 17, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 37, 39, 42, 43, 44, 47, 52, 55, 57, 60
Питання для колоквіуму до змістового модуля № 1
Тема 2.2. Українська гетьманська держава (Військо Запорозьке) та її право (серед. ХVІІ – кін. ХVІІІ ст.)
Семінарське заняття 10 годин (6 год.- в музеї)
Індивідуальні навчально-дослідні завдання: Підготувати реферати:
Основні терміни та ключові історико-правові категорії: “Ординація Війська Запорозького 1638 р.”, “Зборівський (1649 р.) і Білоцерківський (1651 р.) мирні договори”, “Березневі статті” Б.Хмельницького та “Жалувана грамота царя Олексія Михайловича Війську Запорізькому” 27 березня 1654 р., Український конституціоналізм, Андрусівське перемир’я, “Вічний мир” 1686 р., Гетьманщина, Малоросійський приказ, Малоросійські колегії, проста і кваліфікована смертні кари, губернське правління, наказ суспільного призирства, межові контори, лікарські управи, капітан-справник, земський суд, асесор, нотаріус (писар).
Методичні вказівки для самопідготовки Дана тема логічно пов’язана з попередньою. Адже полково-сотенна організація запорізького товариства лягла в основу адміністративно-територіального устрою Української гетьманської держави, започаткованої Б.Хмельницьким. Відтак, студент має твердо усвідомлювати, що саме цей феномен найвиразніше характеризує сутність Української гетьманської держави. Знайомство із розгалуженою правовою системою має розпочинатися із знайомства з пам’ятками права доби, що вивчається. У низці інших, беззаперечне місце належить міжнародним договорам, а серед них – Березневим статтям Б.Хмельницького 1654 року. Вивчення положень договору дасть змогу з’ясувати справжні параметри української автономії під протекторатом Московської, пізніше Російської держави. Опановуючи обидві теми модуля, студенти мають засвоїти тезу про демократичний характер як Запорізької Січі, так і Української гетьманської держави. У кінцевому підсумку вони мають усвідомити, що кількасотрічні традиції самоврядування, покликали до життя головне надбання політико-правової думки епохи – “Конституцію П.Орлика”. Розглядаючи основні положення, структуру та зміст варто з’ясувати, чи можна її вважати конституцією у сенсі сучасного розуміння понять та правових категорій.
Контрольні питання:
Література: 4, 17, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 37, 39, 42, 43, 44, 47, 52, 55, 57, 60
Тема 2.3. Суспільно-політичний лад і право України у складі Австрійської, Австро-Угорської та Російської імперій (кін. XVIII– поч. ХХ ст.)
Семінарське заняття 6 години
Індивідуальні навчально-дослідні завдання: Підготувати реферати:
Основні терміни та ключові історико-правові категорії: «Малоросія», «Юго-западная Россия», «Новороссия», поміщицькі латифундії, купецькі гільдії, інвентарна реформа, військові поселення, Державна Рада, Кабінет Міністрів, Селянська реформа 1861 р., Валуєвський циркуляр 1863 р., Емський указ 1876 р., судова реформа 1864, презумпція невинуватості, королівство Галичини та Володомерії, циркулі, дистрикти, округи, домінії, мундатор, дуалістична держава, рейхстаг, крайові сейми.
Методичні вказівки для самопідготовки Тривале перебування Західної України у складі Австрії та Австро-Угорщини дає можливість простежити за зміною політичного статусу населених українцями регіонів: Закарпаття, Галичина, Північна Буковина. У цьому контексті слід зосередити увагу на особливостях суспільно-політичного розвитку окремо взятих українських територій, з’ясувати закономірності політики колоніальної влади щодо українського етносу. Найкраще це простежується через вивчення реальних впливів українців на механізм державного управління як у центрі, так і на місцях. У Російській імперії, так як і в Австрійській, середина XIX ст. ознаменувалася ліквідацією кріпосного права. Після вивчення теми студент має прийти до висновку про системний характер реформ, які слідували після цього. Він повинен знати правову базу перетворень, засвоїти специфіку їх проведення на Україні. Підводячи підсумки, рекомендуємо зробити особливий наголос на реформі судової системи України як такої, що мала яскраво виражені риси буржуазного судоустрою та судочинства. Торкаючись установ загальної юстиції окремо слід ознайомитися з новим для України інститутом присяжних засідателів.
Контрольні питання:
Література: 3, 17, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 39, 41, 43, 47, 52, 55
Змістовий модуль 3. Новітня історія держави та права України.
Тема 3.1. Національна державність і право України у 1917–1921 роках
Семінарське заняття 4 години
Індивідуальні навчально-дослідні завдання: Підготувати реферати:
Основні терміни та ключові історико-правові категорії до теми: Українська Центральна Рада, Всеукраїнський національний конгрес, Мала Рада, Генеральний секретаріат, Універсали, Всеросійські установчі збори, Брестський мирний договір 1918 р., “Статут про державний устрій права і вільності УНР” від 23 квітня 1918 р., Українська держава, “Грамота до всього українського народу” та “Закон про тимчасовий державний устрій”, Директорія УНР, Трудовий конгрес, Варшавський договір, Українська національна рада, Західноукраїнська Народна Республіка, Державний секретаріат, “Тимчасовий основний закон ЗУНР”, Українська Галицька армія, “Ухвала про злуку Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою” від 22 січня 1919 р., Ризький мир.
Методичні вказівки для самопідготовки Знайомство з матеріалами необхідно розпочинати із з’ясування ролі українських національних партій в Українській Центральній Раді. Саме вони стали осередком консолідації українських політичних сил з громадськими, кооперативними товариствами та організаціями. З їхнього середовища постали лідери Української революції: М.Грушевський, В.Винниченко, С.Петлюра. При вивченні теми необхідно уважно ознайомитися з основними положеннями усіх чотирьох Універсалів Центральної Ради. Спираючись на зміст документів, курсанти, студенти і слухачі простежать за еволюцією поглядів чільних діячів УЦР на процеси державотворення. Шлях, започаткований ними, знайшов своє втілення у появі національних органів державної влади та основного закону УНР – її Конституції. Вивчення основних положень Конституції стане запорукою розуміння мети революційних перетворень. З особливою увагою необхідно поставитися до конституційних норм, що забезпечували демократичний характер розвитку держави. Справжні наміри гетьмана П.Скоропадського найкраще пізнаються через ознайомлення зі змістом двох його конституційних актів від 29 квітня 1918 року. Саме в них можна знайти обриси майбутньої держави, її політичного устрою, суспільного ладу, базованого на засадах приватної власності на засоби виробництва, у тому числі й на землю. Перенесення об’єкта вивчення на західноукраїнські землі має супроводжуватися усвідомленням обставин, які тут склалися на момент розпаду Австро-Угорської імперії. Відтак, проголошення незалежності ЗУНР необхідно розуміти як закономірне історично-правове явище. Воно стоїть в одному ряду з Актом злуки Західноукраїнської республіки з Наддніпрянською Україною. Розглядаючи систему органів державної влади, зверніть увагу на те, як враховувався українською владою багатонаціональний характер регіону. Знайомство з правовими системами УНР, гетьманської держави П.Скоропадського, Директорії УНР, ЗУНР має привести до висновку про незавершений характер їх будівництва. Курсанти, слухачі і студенти повинні знати і вміти пояснити причини цього явища.
Контрольні питання:
Література: 3, 6, 12, 14, 15, 17, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 35, 36, 39, 43, 47, 48, 50, 52, 53, 55, 59
Тема 3.2. Радянська державність та право в Україні (1917–1991 рр.)
Семінарське заняття 14 год. (6 год.-в музеї, 4 год.-конф.) Індивідуальні навчально-дослідні завдання: Підготувати реферати:
Основні терміни та ключові історико-правові категорії до теми: Українська військова організація, Організація Українських Націоналістів (ОУН), Великий Збір ОУН в 1929 р., “Нахтігаль”, “Ролянд”, Українське державне правління, Українська Національна Рада, Мюнхенська угода 1938 р., автономний уряд, Карпатська Січ, депортації, ОУН(м), ОУН(б), Українська Головна Визвольна Рада, Українська Повстанська Армія (УПА), дивізія “Галичина”, похідні групи.
Методичні вказівки для самостійної роботи Вивчення даної теми слід розпочинати із з'ясування терміну "радянська держава". Студент має запам'ятати, що радянським називають спосіб організації політичної влади, який здійснюється через представницькі органи – Ради народних депутатів. В Україні вона насаджувалася за допомогою зброї, залякування населення та відвертого терору. З перших днів існування, попри декларації, радянська форма державності істотно обмежувала суверенне право України на її території, самостійне функціонування державного апарату, видання загальнообов'язкових правових актів тощо. Фактично, від виникнення держави у 1917 р. до її розпаду у 1991 р. Україна функціонувала як частина радянського державно-політичного мегакомплексу. При вивченні джерел радянського права, варто загострити увагу на особливостях розуміння більшовиками революційної правосвідомості, а також їхнього ставлення до правових джерел попередніх історичних епох, насамперед Російської імперії. Конституційний процес необхідно розглядати через аналіз основних положень кожної із чотирьох ухвалених в радянській Україні конституцій. Саме такий порівняльний підхід дасть змогу з'ясувати причини частих змін основного закону, їх повній змістовій та структурній аналогії як з конституціями Російської Федерації, так і Радянського Союзу. В окремому блоці розглядаються суспільно-політичні процеси на Західній та Закарпатській Україні напередодні та в умовах Другої світової війни. Слід уяснити, що створення державницьких організацій на кшталт Української військової організації чи ОУН не носили винятково антиросійське чи антипольське спрямування. Своєю програмною метою вони вважали визволення всіх українських етнічних територій від країн, які їх окупували. Зважаючи на актуальність проблеми, варто подумати над дискусійним питанням про можливість політичного і юридичного визнання вояків ОУН та УПА воюючою стороною у Другій світовій війні.
Контрольні питання:
Літератрура: 1, 3, 6, 14, 15, 17, 19, 20, 21,22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 38, 39, 43, 46, 47, 52, 55
Тема 3.3. Розпад СРСР і відродження Української незалежної держави (1991 – поч. ХХІ ст.)
Семінарське заняття 2 години
Індивідуальні навчально-дослідні завдання: Підготувати реферати:
Основні терміни та ключові історико-правові категорії до теми: Перебудова, декларація, референдум, суверенітет, конституційний процес, економічна самостійність, соборність, правонаступність, політична система, парламентська республіка, президентсько-парламентська форма правління.
Методичні вказівки для самостійної роботи Ознайомлення зі змістом теми слід розпочинати із реконструкції події, пов'язаних з проголошенням незалежності України. Необхідно згадати про конвульсивні спроби колишнього керівництва Радянського Союзу, зокрема її Президента М. Горбачова, зберегти СРСР, щоправда у вигляді оновленого Союзу Суверенних республік. На цьому тлі варто проаналізувати перші законодавчі кроки, здійснені Верховною Радою УРСР на шляху до державного суверенітету. Серед них виділяються закони "Про Президента Української РСР" та "Про вибори Президента Української РСР". Слід глибоко і всебічно ознайомитися з основними положеннями "Декларації про державний суверенітет Української РСР", яка започаткувала українську незалежність, яка остаточно відновилась актом від 24 серпня 1991 р. Входження до Співдружності Незалежних Держав (СНД) та особливий статус України у цьому утворені, мусить спонукати курсантів, слухачів і студентів до роздумів про доцільність існування об'єднання у даному політичному форматі. Чи не заважає СНД входженню України до Європейських та Євроатлантичних структур, особливо після проголошення у травні 2002 року Радою Національної безпеки України курсу на зближення з НАТО? Як останнє кореспондується зі статусом України як нейтральної держави? Ці дискусійні питання виносяться на самопідготовку. До знайомства з конституційним процесом в Україні у 90-х роках ХХ ст. варто приступати після вивчення основних положень Конституції 1996 р. у курсі теорії держави та права. У свою чергу історія держави та права дає можливість порівняти та співставити на відповідність української конституції до світових конституційних стандартів не лише за структурою, а й за змістом.
Контрольні питання:
а) Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р.; б) Акту про незалежність України 24 серпня 1991 р.
Література: 2, 3, 11, 14, 15, 17, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 39, 40, 43, 47, 52, 55
Питання для колоквіуму до змістового модуля № 2
ОСНОВНІ ТЕРМІНИ:
Великий (вальний) сейм – один з вищих органів влади Великого князівства Литовського у XV – XVI ст.ст. Збирався в разі потреби. Складався з виборних представників шляхти, панів ради, верхівки православного духовенства. Військова (генеральна) рада – загальновійськові збори запорізьких козаків, вищий орган військового керівництва в Україні XVII – XVIII ст.ст. Рада вирішувала питання війни і миру, обирала гетьмана та інших вищих посадових осіб, зокрема генеральних старшин. Віче (від "віщати" – говорити) – збори городян у Київській Русі, що впливали на вирішення державних справ. Віче досягло розквіту в період феодальної роздробленості. У другій половині XI – XII ст.ст. віче вирішувало питання війни і миру, обрання та усунення від влади князів, виборів і зміщення посадових осіб, укладання договорів, наділення землею та привілеями. Скликалося за необхідності вищими адміністративними органами. Генеральна старшина – у 2-й пол. ХVII – ХVIII ст.ст. найвища виборна військова і цивільна адміністрація; рада при гетьмані, яка відігравала роль виконавчого органу державного управління. Гетьман (польск. – начальник) – в Україні у XVI – XVII ст.ст. командуючий козацьким військом; у ХVII – ХVIII ст.ст. – верховний правитель України. Гетьманські статті - державно-правові документи, що визначали суспільно-політичний лад Української держави – Гетьманщини ХVII – ХVII ст.ст. та її взаємовідносини з Російською державою. Здебільшого вони укладалися з нагоди виборів нового гетьмана як своєрідні угоди між козацькою старшиною на чолі з гетьманом і представниками московського царя. Кіш – у Запорозькій Січі XVI – XVIII ст.ст. місце постійного перебування запорозьких козаків і назва їхнього органу управління, що мав військові, виконавчі, судові та адміністративні функції. Князь – голова ранньофеодальної держави. Титул князя з виборного стає спадковим. Великі князівства очолювалися великими князями, які були, як правило, суверенними монархами (на Русі, в Литві). Кошовий отаман був главою Запорізької республіки, головнокомандувачем збройних сил і військовим комендантом Січі. Кошові отамани, як і решта управлінців, щорічно обиралися на козацькій раді. Литовські статути – кодекси права Великого князівства Литовського, що діяли на приєднаних до нього українських землях у ХVІ ст. – 40-х роках ХІХ ст. у трьох редакціях 1529 р. (Старий статут), 1566 р. (Волинський), 1588 р. (Новий). Магнати – великі феодали, родовита і багата знать у низці країн Європи, зокрема аристократичний прошарок шляхти в українських землях часів панування великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Наказний гетьман – в Україні ХVII – ХVIII ст.ст. особа, яка тимчасово обіймала посаду гетьмана. Призначався гетьманом чи обирався козацькою старшиною. Наказний отаман – посадова особа в Запорозькій Січі. Призначався на час відсутності кошового отамана. Найчастіше, ці функції виконував військовий суддя. Осавул (від тюрк. – начальник) – помічник козацького отамана, який наглядав за дотриманням козаками порядку на Січі, стежив за поповненням продовольчих запасів війська, організовував виконання судових рішень, провадив дізнання за скоєними злочинами. Рада при князі – у давньоруській державі – дорадчий орган князя, до якого входили дружинники, бояри, духовенство. Разом із князем рада розглядала питання зовнішньої політики, укладання союзів, видання нових законів. Річ Посполита – назва держави, що утворилася поєднанням Польщі (Корони Польської) та Великого князівства Литовського згідно Люблінської унії в 1569 р., припинила своє існування після так званого третього поділу Польщі (1795 р.). Руська Правда – перший давньоруський писаний звід норм світського права, найдавніша частина якого укладена у 1-й половині ХІ ст. за князювання Ярослава Мудрого, згодом доповнена та перероблена його наступниками.
КОНТРОЛЬ УСПІШНОСТІ Для визначення академічних успіхів осіб, які навчаються, за допомогою контрольних заходів, передбачених навчальним планом, пропонується використовувати єдину бальну систему розрахунків рейтингових балів за шкалою НАВС з обов’язковим їх переведенням до національної шкали та шкали ECTS (табл. 1). Таблиця 1
Контрольні заходи включають поточний, рубіжний (модульний), підсумковий контроль та державну атестація. Поточний контроль проводиться для оцінювання рівня навчальних досягнень курсантів (слухачів, студентів) під час семінарських, практичних занять та якості виконання індивідуальної і самостійної роботи. Поточний контроль під час проведення семінарських та практичних занять передбачає перевірку рівня засвоєння знань, умінь і навичок курсантом (слухачем, студентом) з кожного окремого навчального (змістового) модуля навчальної дисципліни та їх корекцію. Прозорість оцінювання рівня знань курсантів (слухачів, студентів) забезпечується чіткими критеріями. Конкретна кількість балів за роботу курсантів (слухачів, студентів) під час семінарських та практичних занять визначається керівником заняття. Результати поточного контролю під час проведення семінарських та практичних занять заносяться науково-педагогічним працівником до журналу обліку відвідування занять курсантами (слухачами, студентами) та їх успішності. Рубіжний (модульний) контроль визначає якість виконаної курсантом (слухачем, студентом) навчальної роботи з певного навчального (змістового) модуля та оцінюється за сукупними підсумками поточної успішності, включаючи виконану індивідуальну, самостійну та модульну контрольну роботу. Модульна контрольна робота (тестування або інші види діагностики навчальних досягнень) проводиться після вивчення модуля, а її максимальна "вартість" у балах для кожного модуля визначається кафедрою для кожної навчальної дисципліни. Складові оцінки рубіжного (модульного) контролю для всіх модулів мають бути універсальними. Бали за шкалою НАВС за рубіжний (модульний) контроль виставляються в журнали обліку відвідування занять курсантами (слухачами, студентами) та їх успішності. Якщо за підсумками рубіжного (модульного) контролю курсант (слухач, студент) показав незадовільні результати менше 60 балів, йому виставляються відповідні бали за шкалою НАВС, що передбачає його обов’язкове наступне перескладання. Перескласти рубіжний (модульний) контроль потрібно обов’язково до початку наступного рубіжного (модульного) контролю. Для перескладання рубіжного (модульного) контролю проводиться додатковий контроль у визначеній кафедрою формі та відповідно затвердженого графіка.
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||