Історія України 30.09.2015 08:04

                                          Міністерство освіти і науки України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Історія України

Методичні вказівки до семінарських занять для бакалаврів напряму підготовки 6.030509 – облік і аудит

денної форми навчання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Луцьк

  2015

УДК 94 (457) (07)

 

М 14

 

До друку   _____________ Голова Навчально-методичної ради Луцького НТУ

 

Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозитарій Луцького НТУ   ________________  директор бібліотеки.

 

Затверджено Навчально-методичною радою Луцького НТУ,

протокол №  ___ від «            »                    2015 року.

 

Рекомендовано до видання Навчально-методичною радою факультету обліку та фінансів Луцького НТУ, протокол №          від «        »            2015 року.

__________ Голова навчально-методичної ради факультет обліку та фінансів

 

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри інженерної педагогіки, психології та українознавства Луцького НТУ, протокол № 10 від « 6 » травня 2015 року.

 

Укладачі: _____ М.П. Костюк, кандидат історичних наук, доцент Луцького НТУ, _____О.Л.Майборода кандидат історичних наук, доцент Луцького НТУ

 

Рецензент:_____ Я. М. Мартинюк, кандидат історичних наук, доцент Луцького НТУ

 

Відповідальний

за випуск: ____ О. М. Жук, кандидат історичних наук, доцент Луцького НТУ

 

Історія України [Текст] : Методичні вказівки до семінарських занять для бакалаврів напряму підготовки 6.030509 – облік і аудит. Денної форми навчання.

М 14  « Історія України» / уклад. М.П. Костюк, О. Л. Майборода. – Луцьк : Луцький НТУ, 2015. – 32 с.

 

Видання містить теми для самостійного опрацювання, зразки тестових завдань та методичні вказівки до виконання модульного контролю.

Призначене для студентів напряму обліку і аудиту денної форми навчання.

 

© М. П. Костюк, О. Л. Майборода 2015

                                                                     ЗМІСТ

 

                                                                                                                                                                                        стор.

Пояснювальна записка                                                          3                                 

 

Тематичне планування                                                          5                                 

 

 

Практичний курс                                                                   6

                                                                               

 

Перелік питань, які включені до екзаменаційних білетів

 

 

Список рекомендованої літератури

 

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Незалежність України, пов’язані з нею економічні та суспільно-політичні трансформації, участь нашої держави у європейських та світових інтеграційних процесах вимагають від вищої школи підготовки високоосвічених спеціалістів – патріотів. Важливу роль у досягненні цієї мети відіграє вузівський курс „Історія України”.

Методичні матеріали з нормативного курсу “Історія України” містять тематичний план, тематику та основні питання лекційних та семінарських занять, методичні вказівки для підготовки до семінарських занять, запитання і тести для самоперевірки, а  також список рекомендованої літератури. Саме в такому структурному поєднанні, на наш погляд, вони мають допомогти студенту осягнути суть та зміст культурно-цивілізаційного, соціально-економічного, державно-політичного поступу українського народу від найдавніших часів до сьогодення.

Методичні вказівки орієнтовані на вивчення вітчизняної історії в контексті світових, загальноцивілізаційних вимірів. Автори намагалися закласти в них можливості широкомасштабного, концептуального бачення тієї чи іншої проблеми нашої історії, маючи за основний орієнтир сприяння виробленню у студентів навичок історичного мислення, вміння аналізувати й узагальнювати найхарактерніші тенденції, події та явища в цивілізаційному поступі українського народу. Кожна історично значима проблема розглядається крізь призму сучасних теоретико-методологічних підходів, які застерігають від ідеологічної чи кон’юктурно-політичної закомплексованості, від однозначних оціночних визначень, що суперечать об'єктивній багатогранності, неодномірності історичних процесів і явищ.

 

Історія – давня наука. Її цінували ще давні римляни, називаючи „вчителем життя”. Історія України бере свій початок з перших давньоруських літописів. Вона міцно пов’язана з іншими науками, зокрема, з психологією, соціологіє., філософіє., економічною теорією, і, навіть з математикою та кліометрією. Але на відміну від них вона розглядає процес розвитку суспільства в цілому, аналізуючи всю сукупність явищ суспільного життя.  

Предметом вивчення вузівського курсу історії України є український історичний процес від найдавніших часів, тобто від появи людей на території України, до сьогодення включно. Курс української іторії акумулюю найновіші досягнення історіографії етногенезу українського народу, його соціально-економічного, політичного і культурного розвитку, місця в системі міжнародних відносин та у світовій цивілізації.

            Мета та завдання курсу:

• подати наукову періодизацію історії України, характерні риси основних періодів української історії, їхні особливості, визначальні події та явища в кожному з них;
• узагальнити досвід національного державотворення, традиції української державності, значення боротьби українського народу за її відродження та збереження;
• висвітлити зміст і особливості розвитку української матеріальної та духовної культури, її взаємозвязок  зі світовою культурою;
• розкрити історію соціально-економічних та суспільно-політичних процесів в Україні, основні етапи українського національно-визвольного руху, його конкретний зміст і організаційні форми, визначити роль і місце в українській історії видатних історичних осіб.

 

            Вимоги до знань і вмінь студентів.

            Студент повинен знати: проблеми зародження, існування та відбудови української державності; роль різних соціальних верств у збереженні, розвитку і захисті української національної ідеї, умови формування української народності та спільність цього процесу із всесвітньо–історичним; Київська Русь, Галицько-Волинське князівство, гетьманщина, УНР, УРСР – форми української державності; економічні, соціальні, політичні, культурні процеси в Україні (Х – ХХ ст.); особливості сучасного розвитку країни.

            Студент повинен вміти:

• аналізувати й узагальнювати історичний матеріал у певній системі, оцінювати найважливіші події та явища української історії в контексті світової історії;
• знаходити і критично аналізувати потрібну інформацію з минулої та сучасної історії України;
• застосовувати набуті знання у повсякденній діяльності; прогнозувати суспільні процеси сучасності.

             

            Форми контролю.

            Поточний контроль здійснюється за допомогою усного опитування, письмових контрольних робіт, тестових завдань, співбесід, захисту рефератів, колоквіуму  та інших форм.

Підсумковий контрольпроводиться у формі екзамену, який уміщує 90 теоретичних питань, спрямованих на перевірку набутих студентами знань.

 

 

 

 

Структура курсу ”Історія України”

 

Форма навча-ння	К у р с	С е м е с т р	Нормативні дані				Форма контро-лю
			Лек-ції (год.)	Семінар-ські заняття (год.)	Самостій-на робота (год)	Всьо-го (год.)	Екзамен (семестр)
Денна	1	1	18	54		72	1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тематичне планування курсу

№ п/п	Назва теми	Лекції (год.)	Семінарські заняття (год.)	Самостійна робота (год.)	Всього (год.)
1.	Вступ. Феномен української історії. Доісторична доба української історії.	2	4		6
2.	Україна княжої доби (ІХ-ХІV ст.)	2	2		4
3.	Литовсько-польська доба української історії. Виникнення козацтва.	-	4		4
4.	Національно-визвольна революція серед. ХVІІ ст. Створення української держави.	2	4		6
5.	Українські землі в кінці ХVІІ-ХVІІІ ст. Ліквідація козацької державності.	2	4		6
6.	Україна у складі Російської та Австрійської імперії (кінець ХVІІІ-ХІХ ст.).	2	4		6
7.	Україна на початку ХХ ст.	-	6		6
8.	Українська національно-демократична революція 1917-1921 рр.	2	4		6
9.	Міжвоєнний період історії українського народу (1921-1939 рр.)	2	4		6
10.	Україна в роки Другої світової війни та першому повоєнному десятиріччі.	-	2		6
11.	Суспільно-політичні та соціально-економічні зміни в Україні (середина 50-х –перша пол. 80-х років ХХ ст..)	2	4		6
12.	Національно-державне відродження українського народу. Розбудова незалежної держави.	2	4		6
	Всього:	18	54	-	72

 

 

 

 

ПРАКТИЧНИЙ КУРС

 

Семінарське заняття 1: Вступ. Феномен української історії (2 год.)

1. Предмет, методологічні основи вивчення курсу історії України.
2. Джерела та вітчизняна історіографія.
3. Проблеми української історії в зарубіжній історіографії.

Література

  Основна                                                                                                          

1.    Брайчевський М.Ю. Вступ до історичної науки. – К., 1995.

2.    Дорошенко Д. Огляд української історіографії. – К., 1996.

3.    Макарчук С.А. Писемні джерела з історії України: Курс лекцій. – Л., 1999.   

4.  Реєнт О.П. Сучасна історична наука в Україні: шляхи поступу // УІЖ. – 1999. – № 3-4.

      Додаткова

1. Крисаченко В.С. Українознавство. Хрестоматія-посібник. У 2 кн. К., 1996.
2. Тойнби А. Постижение истории. – М., 1991.
3. Ясперс К. Смисл и назначение истории. М., 1991.  

 

Ключові терміни та поняття: історична пам’ять,менталітет, предмет вивчення, методи вивчення, історичні джерела, історіографія, цивілізація

Теми рефератів:-

1. Методологічні основи історичної науки.
2. Етапи розвитку історичної науки в Україні.
3. Цивілізаційний підхід до вивчення історії.

Питання для дискусії:

1. У чому полягає значення історії в житті суспільства?
2. Поясніть сутність цивілізаційного підходу до вивчення історії?
3. Охарактеризуйте формаційний підхід до вивчення історії.
4. Що таке історичний прогрес?

Запитання для самоконтролю:

1. Давні римляни називали історію “вчителем життя”. Чому?
2. Доведіть, що історія України є частиною всесвітньої історії.
3. Що є предметом вивчення історії України?
4. Охарактеризуйте методологічні засади історичної науки.
5. Назвіть основні  види пам’яток української історії.
6. Назвіть видатних істориків України.
7. Дайте визначення поняття “”історіографія”.

Методичні вказівки

Історія України – одна зі складових історичної науки, що досліджує генезис і закономірності становлення та розвитку українського народу, його боротьбу за національно-державну незалежність та пов’язані з нею подвиги, тріумфи, драми, трагедії. З’ясуйте, що є предметом вивчення вивчення курсу історії України? Зверніть увагу на те, що історія України має розглядатися в тісному взаємозв’язку з глобальними історичними процесами, з історією її найближчих сусідів, з якими у різні часи українці перебували в складі різних держав.

При аналізі методологічних основ курсу доцільно розкрити зміст цивілізаційного, формаційного, синергетичного та інших підходів до вивчення історії України.

Спробуємо з багатьох основоположних принципів вивчення історії України виокремити декілька найбільш визначальних і практично вживаних у процесі історичного пізнання. Завдання полягає в тому, щоб до кожного з принципів знайти відповідні приклади, які б більш повно розкривали суть кожного з них.

Наприклад, пріоритет історичного факту, а не його оцінка не викликає сумнівів. Однозначною може бути лише констатація факту (за умови, що він достовірний), а не його оцінка, яка завжди суб'єктивна.

Коли йдеться про критичний підхід до історичних подій, явищ, фактів, йдеться про такий підхід який, як правило, уникає ціннісних критеріїв “добре чи погано”. Амбівалентний характер події, явища, факту означає, що він може бути оцінений з протилежними значеннями, що виключають одне одного, причому однією й тією ж особою.

При висвітленні наукового плюралізму як норми історичного пізнання, доцільно вказати, що ніхто не може нав'язувати своє бачення, розуміння історії як єдино вірне. Якщо той чи інший історичний факт, подія, чи явище має подвійне, потрійне і т. д. трактування, то “право на життя” повинні мати усі версії.

Необхідно враховувати (визнаємо ми це чи не визнаємо), що історія більшою мірою порушує проблеми свого часу, ніж тієї епохи, яку вона вивчає. Отже, якими б палкими прибічниками “правди історії” ми не були, як би не переконували себе й інших у тому, що “історія є сестрою істини, а не служницею ідеології”, все ж мусимо визнати: історія як наука є суб'єктивною реконструкцією минулого.

Правдиве пізнання минулого можливе лише зі справді наукових методологічних позицій. Історична наука спирається на такі основні методологічні принципи:

1. 1.       Принцип об’єктивності. Він виходить передусім з цивілізаційного погляду на історію як на об’єктивний процесс. Зобов’язує історика і кожного, хто вивчає історію знаходити історичну закономірність суспільного розвитку, його зумовленість насамперед матеріальними й духовними чинниками. Водночас цей принцип вимагає спиратися на факти у їхньому правдивому вигляді, без перекручувань. 
2. 2.       Принцип історизму. Він передбачає, що по-перше, розгляд кожного явища з точки зору того, як воно виникло, які основні етапи пройшло в своєму розвитку. По-друге, вимагає, щоб кожне явище розглядалося у зв’язку з іншими, визначалось його місце в системі суспільних відносин, щоб чітко простежувались взаємовплив, взаємозумовленість історичних явищ. По-третє, він передбачає розгляд кожного явища крізь призму конкретного досвіду історії за умови збереження причинних зв’язків між різними явищами і подіями.

Важливо дати характеристику основним джерелам історичного дослідження. Сукупність історичних джерел класифікують на п’ять основних типів:

1)       речові джерела – пам’ятки матеріальної культури, тобто археологічні знахідки: засоби виробництва, предмети побуту, монети, архітектурні пам’ятки;

2)       етнографічні джерела – пам’ятки, які містять дані про особливості буття, культури, звичаї певного народу;

3)       лінгвістичні джерела – дані з історії розвитку мови;

4)       усні джерела – народні пісні, історичні думи, перекази, легенди, народні прислів’я та ін.;

5)       писемні джерела –  літописи, документи тощо, які є основою історичних знань.

Писемні джерела в свою чергу поділяють на дві основні групи: актові матеріали (джерела, які є результатом діяльності різних установ, організацій та офіційних осіб: грамоти, договори, протоколи, накази тощо) та розповідаючі джерела (літописи, спогади, щоденники, листи, нотатки, публіцистичні, літературні тощо).  Наведіть приклади обох груп писемних джерел.

При характеристиці історіографії історії України необхідно оцінити внесок у її дослідження корифеїв української класичної історичної думки; М.Грушевського, Н.Полонської-Василенко, О.Єфіменко, Д.Дорошенка, І.Крип'якевича, а також представників сучасної науки В.Барана, В.Верстюка, М.Котляра, С.Кульчицького, Ю.Мицика, В.Сергійчука, В.Смолія, П.Толочка, Ю.Шаповала, Н.Яковенко.

Ознайомтеся з роботами зарубіжних авторів: Д.Бовуа, Т.Гунчака, А.Жуковського, О.Оглобліна, О.Пріцака, О.Субтельного, Р.Шпорлюка.

 

Семінарське заняття 2: Східні слов’яни (2 год.)

1.Праслов’яни і слов’яни. Версії походження слов’ян.

2.Зародження та еволюція праукраїнських племен. Держава антів.

3.Східнослов’янські об’єднання племен на території України. Господарство та суспільний лад.

4. Передумови утворення держави на Русі.Теорії походження Київської Русі.

5. Термін „Русь”, „Україна”, „русичі” та їх ідентифікація.   Походження національної символіки.

 

Література

Основна

1. Баран В.Д.Давні слов’яни // Україна крізь віки. Т.3. – К, 1999.
2. Баран В.Д. Козак Д.Н., Терпиловський Р.В. Походження слов’ян. –- К, 1991.
3. Брайчевський М.Ю. Походження Русі. – К., 1968.
4. Винокур О., Трубчанінов С. Давня і середньовічна історія України. – К., 1996.
5. Давня історія України. Кн.2. – К., 1995.
6. Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. – К., 1994.
7. Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І. Т. Археологія та стародавня історія України. – К., 1992.

Додаткова

1. Алексеева Т.И. Этногенез восточных славян по данным антропологии. – М, 1973.
2. Возняк М. Україна та східне слов’янство. // Возняк М. Історія української літератури. – Львів , 1992. – Кн.1.
3. Котляр М.Ф. Русь язичницька. Біля витоків східнослов’янської цивілізації. – К., 1993.
4. Петров В.П. Етногенез слов’ян. – К., 1972.
5. Петров В.П. Походження українського народу. – К., 1992.
6. Півторак Г. Звідки ми і наша мова? – К., 1992.
7. Трубачёв А.М. Этногенез и культура древних славян: Лингвистические исследования. – М., 1991.

 

Ключові терміни та поняття: рід і плем’я, родова і територіальна община, племінні союзи, анти, автохтонність, етногенез, військово-політичний союз.

Теми рефератів:

1. Місце східнослов’янських племен в етногенезі праукраїнського населення.
2. Антський племінний союз.
3. Проблема “прабатьківщини” слов’ян в історіографії.

Питання для дискусії:

1. Які праслов’янські племена населяли територію України в I тисячоліття до н.е.?
2. Охарактеризуйте писемні відомості про східних слов’ян?
3. Яке місце в історії українського народу належить антам?
4. Як вплинуло Велике переселення народів на зміну етнічної карти Євразії?

Запитання і завдання для самоконтролю:

1.Яка територія, на думку більшості вчених, є батьківщиною слов’ян:

       а) Між Віслою і Одером;

       б) між Віслою і Дніпром;

       в) По Дунаю.

2. Охарактеризуйте господарство та суспільний лад східних слов’ян.

3.    Які східнослов’янські племена дали початок українському етносу?

4.   Антський племінний союз на початку VII ст. розпався під ударами:

1) готів; 2) гунів; 3) візантійців; 4) аварів.

5.  Вкажіть язичницьких богів східних слов’ян:

1) Зевс, Сварог, Марс; 2) Даждьбог, Велес, Перун; 3) Афро-діта, Даждьбог, Венера; 4) Юпітер, Венера, Сварог; 5) Юно-на, Венера, Велес.

 

Методичні вказівки

Готуючи цю тему, варто звернути увагу на найдавніші писемні та археологічні джерела про слов’ян, дати їм характеристику. Для з’ясування одного з центральних питань нашої історії слід охарактеризувати версії походження праслов’янських предків і відокремлення східних слов’ян. Більшість дослідників вважають слов’ян автохтонами східної Європи і ведуть мову про культурну єдніст населення України протягом принаймні ста тисяч років.

На зламі двох ер завершився розподіл слов’ян на західних і східних. Східні слов’яни, які мешкали на території сучасної України починаючи з ІV ст. об’єдналися в державну формацію антів. Держава антів простяглася від Дністра до Азовського моря і Дону на північ до Чорного моря, об’єднувала слов’янські племена, а також ті, що заселяли простори України – рештки готів, греків, іранців. Особливої уваги вимагає осмислене з’ясування джерел про антський племінний союз, його виникнення і занепад. Охарактеризуйте форму правління, господарство та суспільний лад антів.

М.С.Грушевський саме з цього моменту виводить історію України, пов’язуючи перших українців з антами.

Далі слід проаналізувати процес розселення, територію і основні заняття східнослов’янських об’єднань племен, особливості їх звичаїв, вірування. Прослідкуйте еволюцію суспільного устрою східних слов’ян, їх взаємовідносини із сусідніми народами.

 

 

           Семінарське заняття 3: Київська Русь у ІХ - ХІІІ ст.((2 год.)

 

1. Становлення Київської Русі (князювання Олега, Ігоря, Ольги та Святослава).
2. Період найвищого піднесення Київської Русі за Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
3. Київська Русь  період децентралізації. Причини занепаду Київської Русі.
4. Суспільно-політичний устрій та соціально-економічний розвиток Київської Русі.

5.  Монгольська навала та встановлення золотоординського іга.

Література

Основна

1. Боровський Я. Походження Києва: Історіографічний нарис. – К., 1981.

2. Київська Русь: культура, традиції. – К., 1982.

3. Костомаров Н.І. Князь Володимир Святий // Український історичний журнал (далі – УІЖ). – 1986. - № 6.

4.Котляр М.Ф. Полководці Древньої Русі. – К., 1991.

5.Ричка В.М. За літописним рядом. Історичні оповіді про Київську Русь. – К., 1991.

Ключові терміни та поняття:віче,варяги, дружина, погости, Любецький з’їзд.

Теми рефератів:

1. Русь у працях іноземних мандрівників та хроністів.

2. Внутрішня та зовнішня політика князя Святослава.

3. Від язичництва до християнства.

4. Зовнішня політика Давньоруської держави.

5. Основні етапи розвитку Київської держави в ХI ст.

Питання для дискусії:

1.Як відбувався державотворчий процес в Київській Русі?

2.Якими були основні причини занепаду Русі?

3.Основні причини зміни духовної догми ( прийняття християнства).

Запитання і завдання для самоконтролю:

 1.Назвіть східнослов’янські племена.

 2.В чому суть норманської теорії походження Київської Русі?

 3.  Коли і ким було засновано київ (потрібне визначити):

- 912 р. - Рюриком;

- 882 p. - Аскольдом;

- 482 p. - Києм.

4. Проаналізуйте економічні та соціальні політичні передумови формування ранньофеодальної держави Київська Русь.

5. Хто з київських князів запровадив християнство в Київській Русі (потрібне визначити):

- Ігор (912-945 pp.);

- Святослав (957-972 pp.);

- Олег (882-912 pp.);

Володимир (978-1015 pp.).

6.Як вплинуло запровадження християнства на соціально-економічний, політичний та культурний розвиток Київської Русі, її міжнародні зв’язки?

7.Розкрийте значення кодексу законів „Руська Правда” Ярослава Мудрого.

8.Охарактеризуйте суспільно-політичний устрій Київської Русі.

 

Методичні вказівки

Вивчаючи перше питання, слід зазначити, що у VIII-IX ст. у слов’янському світі склалися передумови для формування державності. Цьому сприяли соціально-економічні (підвищення продуктивності праці і виникнення додаткового продукту, соціальне розшарування, поглиблення суспільного поділу праці, виникнення постійних поселень, розвиток внутрішньої і зовнішньої торгівлі) і політичні (збільшення території, військова активність, необхідність нових форм управління, зниження ефективності народних зборів  і зростання ефективності князівської влади, постійна загроза з боку сусідніх кочових племен) чинники.    

                Далі слід виділити виділити декілька якісно відмінних періоди. Перший період в історії Київської Русі, який охоплює князювання Олега (882-912 рр.), Ігоря (912-945 рр.), Ольги (945-964 рр.), Святослава (964-972 рр.) – це період швидкого територіального зростання Русі і поступової консолідації держави.

Названі князі об’єднали  майже всі східнослов’янські племена, підпорядкували собі найважливішу торговельну артерію по Дніпру. Консолідації племен сприяла боротьба з кочівниками і Візантійською імперією. Відповідно східний і південний напрямки були головними в зовнішньополітичній діяльності київських князів. За князювання Олега та Ігоря до складу держави увійшли поляни, сіверяни, древляни, кривичі, радимичі, уличі, ільменські словени, а також неслов’янські племена – чудь і зміцнювали кордони держави та забезпечували Русі ринки збуту.            Дружина Ігоря – Ольга, в зовнішній політиці віддавала перевагу дипломатії. Вона здійснила першу на Русі податкову реформу, чітко визначивши розміри дані та місця її збору (погости). Ольга першою з великих київських князів прийняла християнство. Син Ігоря і Ольги – Святослав збільшив територію держави, поширивши владу на в’ятичів, що мешкали в межиріччі Волги і Оки. Князь здійснював надзвичайно активну зовнішню політику, приєднавши територію Дунайської Болгарії та Північного Кавказу (пізніше ці території були втрачені). 

      Друге питання варто розпочати з узагальненої характеристики періоду Київської Русі, якій в історичній науці отримав назву «золотий вік». Це насамперед, зумовлювалось  економічним та культурним розквітом держави, досягнення нею вершини політичної могутності. Він припадає на  князювання Володимира Великого (980-1015 рр.) та Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.).  Розглядаючи їхню політику, слід сказати, Володимир повертає Русі землі хорватів і дулібів, радимичів і в’ятичів, фактично завершуючи формування території Київської Русі. ЇЇ площа стала найбільшою в Європі.  Забезпечив захист Русі від печенігів, зміцнивши прикордонні землі системою валів та укріплених містечок. З метою створення сильної армії він впроваджує військову реформу, встановлюючи феодальну організацію війська – службу за право володіти землею. Провів адміністративну реформу, замінивши племінних вождів своїми дванадцятьма синами і вірними боярами, зміцнивши тим самим владу київського князя. У 988 р. було запроваджено християнство у Київській державі.

 Ярослав, названий в народі Мудрим, звертається до зовнішніх проблем, розбивши печенігів.  За його правління проводиться кодифікація юридичних норм, які існували, а також постає перший письмовий звід норм давньоруського права – „Руська правда”, які захищали приватну власність і власника.  Завдяки підтримці Ярослава зростала церква, стрімко розвивалася культура. Він заснував Києво-Печерську Лавру, збудував багато церков, серед яких був і Софійський собор, зведений у Києві на честь перемоги над печенігами.

З метою зміцнення стосунків Русі з європейськими державами Ярослав Мудрий використовував так звану „шлюбну дипломатію”.. Тому історики називають Ярослава тестем Європи.

                 Проаналізуйте причини початку  феодальних усобиць, які розгортаються після смерті Ярослава Мудрого.    

                Слід сказати, що деякий час єдність руських князів підтримував тріумвірат старших синів Ярослава – Ізяслава, Святослава і Всеволода. Брати спільно вирішували державні справи, видавали закони („Правда Ярославичів”), очолювали походи проти половців. Але після невдалої битви на р. Альті у 1068 р. спілка Ярославичів фактично розпалася. Починається боротьба за одноосібні владу. Спробу припинити усобиці було вжито у 1097 р. на об’єднавчому з’їзді  князів у м. Любечі. Було скасовано принцип сеньйорату, а кожен князь отримував успадковані від батька землі – вотчину.

Онук Ярослава Мудрого – Володимир Мономах (1113-1125 рр.), зайнявши великокняжий престол, припинив усобиці і об’єднав ¾ території Русі, відродив її престиж. Талановитий та досвідчений політик, Володимир Мономах зумів тримати удільних князів у покорі, здійснив успішні походи проти половців, які зайняли місце печенігів, і зупинив їх натиск на Русь.

                Син Володимира Мономаха – Мстислав – продовжував централізаторську політику батька, та після його смерті у 1132 р. Русь вступає в смугу роздробленості.

 Розгялядаючи наступне питання акцентуємо увагу на те, що Київська Русь була ранньофеодальною монархією. Основними елементами механізму політичної влади були: князь, боярська рада, віче (народні збори). За часів Київської Русі  сформувалося феодальне суспільство в східних слов’ян. У соціальній структурі давньоруського суспільства можна виділити такі основні групи  населення: князі, селянство(смерди), холопи, міщанство, духовенство.

Провідною галуззю економіки Київської Русі було сільське господарство. Особливого розвитку досягло землеробство за рахунок використання досконалих знарядь праці (плуг, рало, соха борона, мотика, серп, коса), різних систем обробітку (вирубна, перелогова та парова з двопільною і трипільною сівозмінами). Допоміжними галузями галузями господарства стали промисли – бджільницто, мисливство, рибальство.

Розвиток господарства Київської Русі характеризувався відокремленням ремесла від сільського господарства, пожвавленням торгівлі. Ремесло набирало все більшої ваги (існувало до 60 спеціальностей). Найважливішими його галузями були: чорна металургія та металообробка, гончарство, ткацтво, ювелірне та деревообробне виробництво. Розквіту Київської Русі сприяло те, що її територія була вкрита мережею важливих міжнародних торговельних шляхів.

Аналізуючи останнє питання, констатуємо, що вторгнення на Русь монголо-татарів почалось восени 1237 р., а в 1240 р. вони вже встановили всоє панування на Русі.  Відзначаємо, що саме воно, полегшило процес роздробленості Київської держави, стало однією з причин відставання давньоруських земель від країн Західної Європи.

 

 Семінарське заняття 4: Галицько-Волинське князівство (2 год.)

1. Об’єднання Волині і Галичини. Політика Романа Мстиславовича.
2. Галицько-Волинське князівство у 40-60-х роках ХІІІ ст. Данило Галицький.
3. Галицько-Волинське князівство за наступників Данила.

4.     Історичне значення Галицько-Волинської держави.

Література

Основна

1. Брайчевський М. Конспект історії України. – Київ, 1993.
2. Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції. – К., 1993.
3. Костомаров Н.И. Князь Данило Галицкий // Исторические произведения. – К., 1989.
4. Котляр М.Ф. Данило Галицький. – К., 1984.
5. Котляр М.Ф. Роман Великий // Історія України в особах: ІХ-ХVІІІ ст. – К., 1993.
6. Котляр М.Ф. Галицько-Волинська Русь // Україна крізь віки. Т.5. – К., 1998.
7. Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. – К., 1984.
8. Кучінко М. Нариси стародавньої і середньовічної історії Волині. – Луцьк, 1994.
9. Літопис Руський. За Іпатським списком переклад. / Леонід Махновець. – К., 1989.
10. Рыбаков Б.А. Киевская Русь и другие княжества ХІІ-ХІІІ в. – М., 1982.

Додаткова

1. Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси ІХ-ХІІІ вв. – К., 1985.
2. Пашуто В.Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. – М., 1950.
3. Толочко П.П. Історичні портрети. – К., 1990.

 

Ключові терміни та поняття: Галичина, Волинь, Галицько-Волинське князівство,  коронація, модель „доброго порядку”, „ярлик” на князювання

Теми рефератів:

1. Політичні портрети галицьких князів Володимира та Ярослава Осмомисла.
2. Галицько-волинські землі в період громадянських воєн.
3. Роль Данила Галицького в історії Галицько-Волинської держави..
4. Галицько-Волинська держава у боротьбі із золотоординським ігом.
5. Культура Галицько-Волинського князівства.

Питання для дискусії:

1. Чому вважається, що  Галицько-Волинське князівство є спадкоємцем державних і соціокультурних традицій Київської Русі?
2. Які чинники сприяли виникненню і об’єднанню Галицько-Волинської держави?

Запитання і завдання для самоконтролю:

1. За яких обставин утворилось Галицько-Волинське князівство?
2. До якого часу належить перша письмова згадка про м. Львів?
3. Охарактеризуйте роль Данила Галицького в історії Галицько-Волинської держави.
4. Хто був останнім князем Галицько-Волинського князівства?
5. Визначте історичне значення Галицько-Волинського князівства.

6.  Який князь і коли вперше об’єднав Волинську і Галицьку землі, врятувавши останню від зазіхань польських і угорських феодалів?

1) у 1199 р. Роман Мстиславович; 2) у 1238 р. Данило Галицький; 3) у 1199 р. Ярослав Осмомисл; 4) у 1199 р. Данило Галицький.

7.  Хто з галицьких князів домігся створення в Галичині митрополії?

1) Данило Романович; 2) Лев Данилович; 3) Юрій Львович; 4) Юрій ІІ; 5) Роман Мстиславович.

8. Назвіть галицько-волинських князів, які прийняли королівський титул:

1) Роман Мстиславич; 2) Василько Романович; 3) Данило Романович; 4) Лев Данилович; 5) Юрій Львович.

 

Методичні вказівки

Приступаючи до розгляду першого питання відзначте, що віддаленість Галичини і Волині від Києва забезпечувала відносну незалежність і самостійність цих земель. З розпадом Київської Русі над Дністром виникло Галицьке князівство (кінець ХІ ст.), а над Бугом – Волинське князівство (середина ХІІ ст.) з центром у м. Володимирі.

Охарактеризуйте самостійний розвиток обох князівств. Відзначте, що зміцнення Галичини відбулося за князя Володимира та його сина Ярослава. Ярослав (1153-1187) був наймогутнішим галицьким князем, за великий розум і спритність його прозвали Осмомислом.

Забезпечити єдність Волинської землі, яка після відокремлення від Києва розпалась на дрібні князівства, вдалося талановитому князю Роману Мстиславовичу (1170-1205). У своїй об’єднавчій політиці він зробив ставку не на бояр, а на дворянство і городян, чим забезпечив внутрішню стабільність Волинського князівства. Це дозволило йому розпочати активну боротьбу за розширення своїх володінь. В 1199 р. Роману Мстиславовичу вдалося вперше об’єднати Волинську і Галицьку землі, врятувавши останню від зазіхань польських і угорських феодалів. Проаналізуйте запропоновану Романом Мстиславовича модель „доброго порядку” на Русі, спрямовану на припинення міжкнязівських чвар.

У 1205 р відбувся тимчасовий розпад Галицько-Волинського князівства, викликаний загибеллю Романа Мстиславовича і посиленням боротьби бояр за владу.

1205-1238 рр. – період тимчасового розпаду Галицько-Волинського князівства, викликаний загибеллю Романа Мстиславовича і посиленням боротьби бояр за владу.

            У 1238 р. Данило Галицький утверджується в Галичі і відроджує Галицько-Волинську державу. У 1239 р. Данило знову приєднав до своїх володінь київські землі. Однак, в період, коли Данило вже відбудував свою державу, на руські землі напали монголо-татари, які після зруйнування в грудні 1240 р. Києва пішли походом на Волинь і Галичину. Данило змушений був визнати залежність від Золотої Орди і сплатити їй данину. Це дозволило йому захистити князівство від монголо-татарських набігів, відновити економіку. Проте Данило не думав коритися і готував сили для боротьби проти Золотої Орди. У руслі цієї анти монгольської політики:

• -уклав союз з угорським королем;
• -уклав союз з Папою Римським: Папа обіцяв допомогу Данилу організацією хрестового походу проти монголо-татар, а Данило обіцяв церковну унію з Римом. У 1253 р. він отримав від Папи Римського королівську корону, однак обіцяна йому допомога не надійшла;
• -організовував війська, укріпляв старі міста і будував нові – заснував Холм і Львів (перша літописна згадка про м. Львів належить до 1256 р.).

                Але антимонгольська політика Данила Галицького зазнала краху. Татари здійснили похід на князівство і змусили князя знищити відновлені ним укріплення міст. Це справило гнітюче враження на Данила і прискорило його смерть у 1264 р.  Головної мети визволення держави від монголо-татар Данило не досяг. Однак українська історіографія вважає Данила Галицького одним із найвидатніших руських князів. У надзвичайно складних умовах він зміг перетворити князівство у високорозвинену державу, яку поважали у Європі.

Прослідкуйте розвиток Галицько-Волинського князівства за спадкоємців Данила Галицького, відзначте поступове політичне ослаблення князівства.

                Останнім галицько-волинським князем став племінник нащадків Данила Галицького – Андрія та Лева ІІ – Юрій ІІ Болеслав, який мав українсько-польське походження (мати – сестра Андрія та Лева ІІ, а батько – польський князь Тройдент). Болеслав перейшов у православну віру і отримав ім’я Юрій. Він був вихований на західній культурі і проводив прозахідну політику: сприяв переселенню німців і поляків в українські землі, лояльно ставився до поширення католицтва в Україні. Невдоволені бояри отруїли князя у 1340 р. Він був останнім галицько-волинським князем, оскільки не мав спадкоємців, і престол перейшов до його зятя – литовського князя Любарта. З’ясуйте наслідки цього для долі Галицько-Волинського князівства.

Роблячи підсумок, відзначте, в чому полягало значення Галицько-Волинської держави.

 

       Семінарське заняття 5: Україна під владою Литви і Польщі (2 год.)

1. Інкорпорація українських земель Великим князівством Литовським. Литовсько-Руська держава.
2. Кревська унія: суть і наслідки. Зростання впливу Польщі на Литву.
3. Люблінська унія та її наслідки.
4. Соціально-економічне становище українських земель.
5. Наступ католицизму. Берестейська церковна унія.
6. Культурний розвиток українських земель. Братства.

Література

Основна

1. Гуслистий У. Україна під литовським пануванням і захоплення її Польщею (з ХІV ст. до 1569 р.). – К., 1939.
2. Дашкевич Н. Заметки по истории Литовско-Русского государства. – К., 1985.
3. Стрийковський М. Хроніка польська, литовська, жмудська і всієї Русі // Дзвін. – 1990. – № 1-4.
4. Тимошенко Л.В. Артикули Брестської унії 1596 р. // УІЖ. – 1996. – № 2.
5. Шабульдо Ф.М. Земли Юго-западной Руси в составе княжества Литовского. – К., 1987.
6. Шабульдо Ф.М. Про початок приєднання Великим князівством Литовським Південно-Західної Русі. // УІЖ. – 1984. – № 6.
7. Яковенко Н. Здобутки і втрати Люблінської унії // Київська старовина – 1993. – № 3.
8. Яковенко Н.М. Українська шляхта з кін. ХІV до сер.ХVІІ ст. (Волинь і центральна Україна). – К., 1993.

       Додаткова

1. Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль у розвитку української культури XVI-XVIII ст. – К., 1966.
2. Історія християнської церкви на Україні. Релігієзнавчий нарис. – К., 1992.
3. Плохий С.Н. Папство и Украина: Политика римской курии на украинских землях в ХVI- ХVII вв. – К., 1989.
4. Феодалізм на Україні. Зб. Наукових праць. – К., 1990.
5. Харшин М.В. Українська церква між двома уніями (1569-1596 рр.) // УІЖ. – 1996. – № 4.
6. Шабульдо Ф.М. Битва біля Синіх Вод 1362 р. маловідомі та незнані аспекти. // УІЖ. – 1996. – № 2.

 

Ключові терміни та поняття: Велике князівство Литовське, окатоличення, Кримське ханство, Литовський статут, Османська (Оттоманська) імперія, пани-Рада, сейм. Тевтонський орден, уніатство, „Устава на волоки”, шляхта, козак, Запорізька Січ, Кревська унія, Городельська унія, Люблінська унія, Річ Посполита, кріпак, Берестейська церковна унія, греко-католицька церква, шляхта, магнати, магдебурзьке право, цехи, братства.

Теми рефератів:

1. Польсько-Литовська державна унія і утворення Речі Посполитої.
2. Братства та їх роль в духовній консолідації українства.
3. Магдебурзьке право.

Питання для дискусії:

1. Чи були характерними ознаки ремісничого виробництва середньовічних міст Західної Європи для міських ремесел в Україні?
2. Чому українські землі стали предметом боротьби між Литвою, Польщею, Московією та іншими державами?
3. Яку роль в історії України відіграло її входженнядо складу Великого князівства Литовського?
4. Порівняйте становище українських земель в складі Польської та Литовської держав.

Запитання і завдання для самоконтролю:

1. Як західна історіографія пояснює причини інкорпорації Русі Литвою?
2. Чому більшість українських істориків називають Велике князівство Литовське Литовсько-Руською державою?
3. Охарактеризуйте становище українських земель у Великому князівстві Литовському?
4. Розкрийте причини і наслідки Кревської унії.
5. Визначте соціально-економічні зміни на українських землях в другій половині ХVІ ст.

6. У який період більшість українських земель перебувала у складі Великого Князівства Литовського?

1) у 1340-1596 р.; 2) в 1363-1596 р.; 3) в 1349-1569 р.; 4) в 1362-1569 р.; 5) у 1385-1596 р.

7. Поставте у хронологічній послідовності унії між Литвою і Польщею:

1) Люблінська; 2) Городельська; 3) Кревська.

8. Коли і де відбулося остаточне оформлення держави Речі Посполитої?

1) в 1596 р. на спільному польсько-литовському сеймі в Бресті; 2) у 1569 р. на спільному польсько-литовському сеймі в Любліні; 3) у 1385 р. за умовами Кревської унії; 4) у 1413 р. за умовами Городельської унії; 5) у 1658 р. за умовами Гадяцкього договору.

9.  Встановіть відповідність:

1) братства                                                    а) феодальне господарство, що базувалося на праці кріпосних селян і було пов’язане з ринком;

 

2) фільварки                                                 б) професійні об’єднання ремісників в середньовічних містах

 

3) цехи                                                           в) релігійні та культурно-просвітницькі рганізації українських міщан, які  виникли при церковних  парафіях  на Україні в ХVI-XVII ст.?

10. Які з перерахованих міст України мали магдебурзьке право у XIV-XV ст.?

       1) Львів; 2) Кам’янець-Подільський; 3) Одеса; 4) Луцьк; 5) Київ.

 

Методичні вказівки

Розпочинаючи вивчення першого питання, необхідно звернути увагу на те, що занепад Галицько-Волинського князівства у другій половині XIV ст. став фінальним акордом епохи, яку ми називаємо княжою добою. Протягом XIV ст. долі князівств, що виросли з Київської Русі, розійшлися остаточно. Зверніть увагу на характер колонізації українських земель Великим князівством Литовським, яке з’явилось на політичній карті Європи у XIII ст. Протягом XIII- XIV ст. Литва здобула половину території Київської Русі. Витворений без помітних завойовницьких зусиль новий державний організм являв собою неординарний суб'єкт історії – державу, в якій 90% населення фактично складали русичі, тобто білоруси й українці. Руська мова стала офіційною мовою урядових органів та великокнязівського двору.

До кінця ХIV ст. Велике князівство Литовське лишалося, вживаючи сучасні поняття, свого роду федерацією земель-князівств, у тому числі українських – Київського, Чернігово-Сіверського, Волинського, Подільського. Кожним з них правив удільний князь, щоправда вже не з руської династії Рюриковичів, а з литовської – Гедиміновичів. Володарями Київської та Чернігово-Сіверської земель стали сини великого князя – Володимир і Дмитро-Корибут Ольгердовичі. На Волині княжив молодший брат Ольгерда Любарт, на Поділлі – племінники Ольгерда князі Коріатовичі. Охрещені за руським православним обрядом, одружені з руськими князівнами, ці правителі не сприймалися як чужинці-завойовники.

Поміркуйте, які ще тенденції в соціально-політичному і культурному розвитку Великого князівства Литовського давали підстави М.Грушевському назвати його Русько-Литовською державою?

Всі обставини, здавалось, спонукали до того, щоб Велике князівство Литовське стало державою руською, слов'янською і забезпечило слов'янству вільний політичний, соціально-економічний і культурно-релігійний розвиток. Але так не сталося. Спробуйте з’ясувати, які причини перешкодили цьому процесу?

Наступне питання розпочніть із з’ясування причин підписання Кревської унії між Польщею і Великим князівством Литовським у 1385 р. Що являла собою унія за змістом? Які її наслідки. Прослідкуйте посилення наступу Польщі на Литву після Кревської унії. Підкресліть роль литовського князя Свидригайла, який очолив литовсько-руську опозицію в боротьбі проти посилення Польщі, за незалежність Великого князівства Литовського.

Історичну динаміку в реалізації політичної програми об’єднання двох сусідніх держав (польської і литовської) продовжили в XVІ ст. дві унії – Люблінська 1569 р. (державна) і Берестейська 1596 р. (церковна). Слід звернути увагу на умови підписання, зміст і наслідки цих уній.

Аналізуючи четверте питання, необхідно наголосити на змінах у соціально-економічному становищі української землі. Важливо визначити категорії селян, прослідкувати процес утворення господарств-фільварків, запровадження панщини, зародження мануфактурного способу виробництва. Варто прослідкувати процес розвитку міст, ремесла і промислів, визначити суть та наслідки магдебурзького права.

 Студенти повинні визначити особливості культурного розвитку українських земель наприкінці XVI –  на початку XVII ст., процес покатоличення та ополячення місцевої знаті, виникнення братства та їх ролі у житті українського народу.

 

Семінарське заняття 6: Зростання козацтва в другій половині ХVІ - першій половині ХVІІ ст.  (2 год.)

1. Причини виникнення козацтва.
2. Запорізька Січ як християнська козацька республіка.
3. Козацько-селянське повстання в другій половині ХVІ ст. (Косинський, Наливайко).
4. Боротьба козацтва проти татаро-турецької агресії.
5. Козацько-селянські виступи проти Речі Посполитої на початку ХVІІ ст.

Література

Основна

1. Антонович В. Коротка історія козаччини. – Київ,  1991.
2. Апанович О.М. Про козацькі часи на Україні. – К., 1991.
3. Борисенко В.Й., Заремба С.З. Україна козацька. – К.,  1993.
4. Голобуцький В.О. Запорізьке козацтво. – К., 1994,
5. Леп’явко С. Козацькі війни кінця XVI ст. в Україні – Чернівці, 1996.
6. Щербаков В.О. Антифеодальні рухи на Україні напередодні Визвольної війни 1648-1654рр. – Київ, 1989.
7. Яворницький Д. Історія Запорозьких козаків. У 3т. – Київ, 1990-1991.

Додаткова

1. Котляр Н.Ф. Смолій В.А. История в жизнеописаниях.. /С. Наливайко/. – К.. 1990. с141-156.
2. Марочкін В.П. Антифеодальний і визвольний рух на Україні в І чв. XVII ст. – К., 1989.
3. Михайлина П.В. Визвольна боротьба трудового населення міст України (1569-1654). – К.,  1975.
4. Сергійчук В.І. Козацький гетьман Іван  Сулима. // УІЖ. – 1987. – №5.
5. Щербак В.О. Яків Острянин. //УІЖ. – 1997. – №6.
6. Україна перед визвольною війною 1648-1654рр. : збірник документів (1639-1648). – К., 1946.

 

 Ключові терміни і поняття: уходники, козак, січ, реєстр, ординація, гетьман, козацька рада, козацька старшина, Кіш, кошовий отаман, булавничий, хорунжий, пушкар, гармаш, полки, сотні, писар, курінь, паланка.

Теми рефератів:

1. Козацька символіка.
2. Запорізька Січ у міждержавних відносинах країн Європи та Азії.
3. Гетьман П. Конашевич-Сагайдачний.
4. Духовний світ українського козацтва.
5. Національно-культурницька діяльність українського козацтва.

Питання для дискусії:

1. Визначте особливості устрою Запорізької Січі.
2. Обґрунтуйте причини, які викликали хвилю козацьких виступів на початку XVII ст.

Запитання і завдання  для самоконтролю:

1. Розкрийте причини виникнення і джерела формування українського козацтва.
2. Де, як і коли виникла Запорізька Січ?
3. У чому полягало військове мистецтво запорожців?
4. Охарактеризуйте боротьбу козаків проти турецько-татарської агресії  часів Запорізької Січі (друга половина  ХVІ – перша половина ХVІІ ст.).
5. Визначте причини козацько-селянських повстань другої половини ХVІ ст.
6. Назвіть найбільш відомі походи козаків під проводом гетьмана Сагайдачного.
7. На що була спрямована „Ординація Війська Запорозького реєстрового”, видана польським сеймом 1638 р.?

10. В якому році польський король Сигізмунд ІІ Август прийняв на військову службу перших 300 козаків?

        1) у 1575 р.; 2) у 1572 р.; 3) у 1552 р.; 4) у 1616 р.; 5) у 1578 р.

11. Верховна влада на Запорізькій Січі належала:

1) козацькій раді; 2) кошовому отаману; 3) старшині; 4) раді старійшин.

12. Хто з гетьманів на чолі з козацьким військом врятував поль-ське військо від розгрому у битві під Хотином у 1621 р.?

       1) С.Кішка; 2) П.Конашевич-Сагайдачний; 3) Д.Вишне-вецький; 4) І.Виговський. 

13. Розташуйте в хронологічному порядку селянсько-козацькі   повстання другої половини XVI - першої половини XVII ст. в Україні під проводом:

1) К.Косинського; 2) Т.Федоровича; 3) І.Сулими; 4) С.На-ливайка; 5) П.Павлюка (Бута) і Я.Острянина.

14. У якому році відбувся знаменитий морський похід запорожців на Кафу? Хто його очолював?

1) 1614 р.; 2) 1616 р.; 3) 1635 р.; 4) 1620 р.; 5) 1648 р.;

6) П.Конашевич-Сагайдачний; 7) М.Дорошенко; 8) І.Сірко; 9) Д.Вишневецький; 10) І.Сулима.

 

Методичні вказівки

Готуючи перше питання, студентам необхідно визначити, що в історії по різному трактували сам термін „козак” і час появи козацтва як феномена нашої історії; навести відповідні думки вчених. Далі варто визначити основні причини виникнення козацтва і дати їм ґрунтовну характеристику. Відзначте нетрадиційність козацького стану для класичних європейських суспільств доби середньовіччя. З’ясуйте, відколи можна вести мову про існування козацтва як суспільної верстви у Речі Посполитій?

Слід наголосити, що на заселених козаками землях склався своєрідний козацький устрій. Це була своєрідна оригінальна форма української державності. М.Костомаров назвав Січ „християнською козацькою республікою”, і це визначення стало класичним, адже Війську Запорозькому Низовому справді були притаманні певні риси демократичної республіки. Спробуйте з’ясувати, які. Необхідно приділити увагу характеристиці органів управління на Запорізькій Січі і довести, що Січ мала форму демократичної республіки.

Взаємовплив волелюбних і національно-релігійних засад був основою світобачення козаків, своєрідним ідеологічним фундаментом усієї будови козацької держави. Глибока релігійність, ревний захист православної віри – характерні ознаки духовного життя Запорожжя. Наведіть підтвердження цього.

Після опрацювання найновіших праць зі списку рекомендованої літератури (В.Голобуцький, Д.Яворницький) дайте характеристику господарства, побуту, духовного світу українського козацтва.

Посилення Польщею соціального, національного та релігійного гніту, зміцнення українських сил призвело до активізації в Україні антифеодального і визвольного руху. Головними силами цього руху стало селянство та козацтво. Розглядаючи дане питання, потрібно визначити  рушійні сили, причини, перебіг і наслідки козацько-селянських питань: повстання 1591-1593 рр. під проводом гетьмана реєстрових козаків Кшиштофа Косинського (охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля, Волинь) та повстання 1594-1596 рр. під проводом Северина  Наливайка (охопило майже всі українські землі). Повстання Наливайка поставило під загрозу існування польської влади в Україні.

Придушивши повстання, польський сейм у 1597 р. проголосив козаків ворогами держави і прийняв рішення „винищити їх до останку”. Але рішення залишилося на папері – здійснити його вже було Польщі не під силу. До того ж на початку ХVІІ ст. Польща ув’язнула в майже безперервних війнах з Москвою та Туреччиною і потребувала допомоги козаків.

Варто виділити боротьбу козацтва проти турецько-татарської агресії, як одну з найголовніших ланок в житті козацтва та в зовнішній політиці Запорізької Січі.

Героїчні, найбільш резонансні походи проти татар і турків пов’язані з іменами гетьманів Богдана Ружинського (1575 р.), Самійла Кішки (початок  ХVІІ ст.), Михайла Наймановича (1608 р.), Петра Конашевича-Сагайдачного (1616 р.).

Завдяки активній наступальній тактиці козаки підривали могутність Кримського ханства і Туреччини, перетворювалися на провідну силу у боротьбі проти цих держав.

                Після смерті Сагайдачного козаки відмовилися від політики компромісів з Польщею. Посилення тиску з боку польського уряду (заборона нереєстрового козацтва, будівництво для контролю над козаками фортеці Кодак на Дніпрі та ін.) викликало нову хвилю козацько-селянських повстань. Найбільш відомі з них – повстання 1630 р. під проводом гетьмана Тараса Федоровича, повстання 1635 р. під проводом гетьмана Івана Сулими і повстання під проводом гетьманів Павла Павлюка і Якова Острянина.

Придушивши повстання, Польща вжила жорстокі заходи проти козаків. У 1638 р. польський сейм схвалив „Ординацією війська Запорозького реєстрового” , спрямовану на ліквідацію привілеїв козацтва. Проаналізуйте суть  і наслідки прийняття цього документа. Зробіть висновок про історичне значення козацько-селянських повстань кінця  ХVІ – початку ХVІІ ст.

 

Семінарське заняття 7: Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої (1648-1657 рр.) (2 год.)

1. Початок війни. Перші переможні битви і поширення повстанського руху.
2. Розгортання національно-визвольної боротьби. Збаразько-Зборівська кампанія.
3. Воєнно-політичні події 1650-1653 р. Білоцерківський мирний договір.
4. Переяславсько-московський договір 1654 р. і його історико-правова оцінка.

  5.    Воєнно-політичні події 1654-1657 рр.

 

Література

Основна

1. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. Київ, 1991.
2. Величко С. Літопис. – Київ., 1991.
3. Голобуцький В. Запорізьке козацтво. – К., 1994.
4. Крип’якевич І. Богдан Хмельницький. – Львів, 1990.
5. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. – Київ, 1992.
6. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. – К., 1995.
7. Статті Богдана Хмельницького // Пам’ятки України. – 1991. – № 2.
8. Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця ХVІІ ст. – Київ, 1997.
9. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. У 3 т. – К., 1990.

Допоміжна

1. Брайчевський М. Приєднання чи возз’єднання // Україна. – 1991. - № 6-7.
2. Сергійчук В. До і після Переяславської Ради // Наука і суспільство. –1990. – № 1.
3. Степанков В.С. Антифеодальна боротьба в роки визвольної війни та її вплив на формування Української держави (1648-1654). – Львів, 1991.
4. Хоткевич Г.М. Два гетьмани (про Б. Хмельницького і І.Мазепу). – К., 1991.

 

Ключові терміни і поняття: полковий устрій, періодизація визвольної війни, чорна рада, Переяславсько-московський договір 1654 р., характер визвольної війни.

Теми рефератів:

1. Богдан Хмельницький та його місце в історії українського народу.
2. Соціально-політичні зміни в ході визвольної боротьби.
3. Створення Української козацької республіки.
4. Дипломатична діяльність Б.Хмельницького.

Питання для дискусії:

1. Коли і за яких умов сформувалася програма створення незалежної козацької держави?
2. Порівняйте умови Зборівського і Білоцерківського договорів.
3. Як оцінюється преяславсько-московський договір 1654 р. в історіографії?

Запитання і завдання для самоконтролю:

1. Які чинники стали запорукою успішного визвольного походу війська Б.Хмельницького у 1648 році?
2. Визначте основні етапи визвольної війни середини ХVІІ ст. і дайте їм узагальнюючу характеристику.

3.     Союзником Б.Хмельницького протягом 1648- 1654 рр. був:

        1) кримський хан; 2) турецький султан; 3) російський цар;

        4) молдавський господар; 5) трансильванський князь.

4.     У травні 1648 р. відбулися такі битви:

        1) під Корсунем, під Пилявцями; 2) під Жовтими Водами, під Корсунем; 3) під Жовтими Водами, під Пилявцями; 4) під Корсунем, під Берестечком; 5) під Жовтими Водами, під Берестечком.

5.     Як називалася держава часів Б.Хмельницького:

        1) Козацька Українська Держава; 2) Гетьманська Держава Б.Хмельницького; 3) Велике Князівство Руське; 4) Україна; 5) Військо Запорозьке.

6.     На які адміністративні одиниці було поділено Українську державу за часів Б.Хмельницького?

        1) воєводства, повіти; 2) полки, сотні; 3) губернії, провінції;

        4) волості; 5) намісництва.

7.     Які права отримували українці за Зборівським мирним договором 1649 р.?

1) козацький реєстр у 40-тис. козаків, 2) козацька територія охоплювала три воєводства - Київське, Чернігівське та Брацлавське; 3) учасникам повстання оголошувалась амністія; 4) польській шляхті заборонялось повертатись до своїх маєтків; 5) влада на козацьких землях належала гетьманові.

8.   Розташуйте у хронологічному порядку події визвольної війни під проводом Б.Хмельницького:

        1) Білоцерківський договір; 2) битва під Пилявцями; 3) Збо-рівський мир; 4) битва під Берестечком; 5) Переяславська угода.

 

Методичні вказівки

Доцільно було б визначити основні етапи війни періоду 1648-1657 р., проаналізувати розгортання національно-визвольного руху. Визначте чинники, які стали запорукою успішного визвольного походу війська Б.Хмельницького у 1648 році. Зупиніться на перемогах повстанців  у квітні-травні 1648 р.: на р. Жовті Води  та під Корсунем, внаслідок чого визвольна боротьба охопила майже всі українські землі Речі Посполитої. На кінець червня 1648 р., повстанці звільнили від польських магнатів і шляхти всю Лівобережну Україну, а на середину вересня були звільнені Правобережжя, Поділля, частина Волині. На звільненій території українці створювали власні органи влади, формували нову модель соціально-економічних відносин.

У вересні 1648 р. відбулася битва з 60-тисячною польською армією поблизу міста Пилявці. Перемога українців створила сприятливі умови для визволення Західної України. У жовтня 1648 р. Б.Хмельницький взяв в облогу м. Львів, а згодом – фортецю Замостя. В листопаді 1648 р. козацькі полки разом із загонами місцевих повстанців звільнили увесь західноукраїнський регіон. Варто подумати над питаннями: які причини змусили Б.Хмельницького зняти облогу польської фортеці Замость? Чи правильний вибір зробив гетьман, повернувшись до Києва? Адже Річ Посполита стояла на  межі воєнної катастрофи. Виникла можливість об’єднання українських земель у межах національної держави збройною силою. Однак гетьман не пішов на ескалацію бойових дій, пра гнучи політичного врегулювання конфлікту, тому у листопаді 1648 р. він уклав перемир’я з новообраним польським королем Яном Казимиром, погодившись відвести військо від західних рубежів і в ході подальших переговорів вирішити українську проблему.

У травні 1649 р. Польща відновила воєнні дії. Б.Хмельницький у союзі з Кримом здобув переконливі перемоги над польськими військами під Збаражем (липень 1649 р.) і Зборовим (серпень 1649 р.). Військовий табір короля Яна Казимира опинився в оточенні під Зборовим. Становище польської армії було катастрофічним, і лише зрада татар (поміркуйте, з яких причин) врятувала поляків від остаточного розгрому. Це змусило Б.Хмельницького припинити воєнні дії і піти на переговори з польським королем, внаслідок чого                був підписаний Зборівський мирний договір. Проаналізуйте умови цього договору, чому він не задовільнив селянство?.

Союз був нетривким, сторони знову готувалися до війни. Польський уряд, прагнучи не допустити зміцнення України, у лютому 1651 р. відновив війну. Вичікувальна, непослідовна тактика Криму, чергова зрада стали результатом найтяжчої за всю війну поразки українців під Берестечком у червні 1651 р.

У липні литовські війська взяли Київ. Трагедія під Берестечком і втрата Києва завдали серйозного удару Україні. Однак, Хмельницькому вдалося відновити боєздатність армії, зупинити польсько-литовське військо під Білою Церквою і змусити противника до переговорів. Та все ж укладена 28 вересня 1651 р. Білоцерківська угода призвела до тяжких для України наслідків. Проаналізуйте умови Білоцерківського договору, та порівняйте з умовами Зборівського договору.

Український народ не прийняв тяжкі умови Білоцерківської угоди, і навесні 1652 р. Б.Хмельницький відновив воєнні дії проти Польщі., заручившись в черговий раз підтримкою Криму. У травні 1652 р. козаки здобули перемогу біля гори Батіг на Поділлі, в результаті на всій території України у червні 1652 р. відновлюється влада гетьмансько-старшинської адміністрації.

В цей час почало ускладнюватися міжнародне і внутрішнє становище України, до цього призвела політика Б.Хмельницького, спрямована на встановлення союзницьких стосунків з Молдавією і шлюбний союз його сина з донькою молдавського правителя. Сформувалася антиукраїнська коаліція у складі Речі Посполитої, Валахії, Трансільванії, а згодом  і Молдавії  (з’ясуйте, чому). Козацька армія не могла успішно протидіяти силам антиукраїнської коаліції. Восени 1653 р. в битві біля м. Жванець на Поділлі польська армія опинилася в оточенні, проте кримський хан зрадив і пішов на переговори з польським королем. Тому гетьман і старшина зосереджують увагу на пошуках надійного союзника. 

Варто проаналізувати еволюцію українсько-російських зв’язків в роки війни, умови підписання Переяславсько-московського договору 1654 р., основні положення „Березневих статей” та визначити його оцінки в історіографії.

У відповідь на українсько-московську угоду поляки і татари об’єднали свої сили, уклавши влітку 1654 р. Вічний договір і почали новий етап війни. Внаслідок цього було знищено Брацлавщину, оскільки Москва вчасно не надала допомогу. Отже, і промосковська орієнтація не зміцнила української державності.

Влітку 1655 р. театр воєнних дій перемістився на західноукраїнські землі, які Б.Хмельницький прагнув приєднати до своєї держави. Поміркуйте, які причини не дали можливості здійснити цих намірів?

В цей же час Москва пішла на зближення з Річчю Посполитою, побоюючись загрози з боку Швеції, яка вже захопила значну частину польської території. У 1656 р. було укладене Віленське перемир’я, яке передбачало згоду Московії залишити Україну в складі Речі Посполитої після обрання її царя на польський престол. Укладене перемир’я означало порушення російсько-українського військового союзу, що розв’язувало руки Б.Хмельницькому. Гетьман, формально не розриваючи договору з царем, спрямовує свої зусилля на створення антипольської коаліції без Москви і всупереч її інтересам. До складу союзного об’єднання ввійшли, крім України, Швеція, Трансільванія (Семигород), Молдавія, Валахія, Бранденбург. Проте спільний українсько-семигородський похід на Польщу закінчився трагічно. Звістка про це спричинила смерть хворого гетьмана 6 серпня 1657 р.

 

 

Семінарське заняття 8: Україна в другій половині ХVІІ ст. Руїна

1.Загострення кризи української державності у 1657-1663 рр. Політика І.Виговського і Ю.Хмельницького.

2.Розкол України на Лівобережну та Правобережну.

3. Петро Дорошенко у боротьбі за незалежність українських земель. Причини поразки національно-визвольних змагань середини ХVІІ ст.

Література

 

Основна

1.Апанович О.М. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької січі. – К., 1993.

2.Борисенко В.Й., Заремба С.З. Україна козацька. – К., 1993.

3.Величко С. Літопис. – Київ, 1991.

4.Гуржій О.І. Українська козацька держава в другій половині ХVII- ХVIIІ ст. Кордони, населення, право. – К., 1996.

5.Руїна: друга половина ХVII ст. / Упор. і передмова І.Гуржія. – Київ, 1996.

6.Смолій В., Степанков В.С. Українська національна революція (1648-1676 рр.) // Україна крізь віки. Т.7. – К., 1999.

7.Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця ХVIIІ ст. – Київ, 1997.

8.Яковлева Т. Гетьманщина в другій половині 50-х р. ХVII ст. Причини і початок Руїни. – Київ, 1998.

 

Ключові терміни і поняття: Руїна, Слободищенський трактат,Чорна Рада

Теми рефератів:

1.Доба «Руїни» в соціально-політичній історії України.

2. Україна в системі міжнародних відносин середини – другої половини ХVII ст.

3.Гетьманування П.Дорошенка.

4.Гадяцький трактат 1658 р.

 

Запитання і завдання для самоконтролю:

 

1.  Коли і з ким гетьман Іван Виговський уклав Гадяцький мирний договір   (потрібне визначити):

- 1657 p. - з Москвою;

- 1656р. - з Польщею;

- 1658 p. - з Швецією;

- 1659 p. - з Туреччиною.

2.  Що було соціальною базою національно-визвольної війни?

3. Коли Б.Хмельницьким була сформульована ідея створення незалежної    Української держави?

4.  На ваш погляд, які сили сприяли „Руїні” більшою мірою: внутрішні чи зовнішні? Обґрунтуйте свою точку зору, наведіть приклади.

5.   На чому базувалась внутрішня політика І.Виговського?

6.   Яка історична роль Слободищенського трактату 1660 р.?

7. Чому П.Дорошенко був змушений прийняти турецький протекторат?

 

Методичні вказівки

 

Розглядаючи перше питання наголошуємо, що після смерті Б.Хмельницького гетьманом, згідно з його заповітом мав стати молодший син Юрій. Але він був надто молодий і недосвідчений для цієї посади. Полковники обирають на своїй раді гетьманом генерального писаря Івана Виговського (1657-1659), якого пізніше затверджують на козачій раді.

Новий гетьман розпочав переговори з Річчю Посполитою. У вересні 1658 p. в Гадячі підписано договір з польськими представниками, за яким Україна (в складі Брацлавського, Київського, Чернігівського воєводств) переходила під протекторат Речі Посполитої. При цьому Україна зберігала свій суд, грошову систему, військо. Унія скасовувалася, православні зрівнювалися у правах з католиками, засновувалось два університети. Україна втрачала право вести власну зовнішню політику, реєстр козаків скорчувався з 60 тис. осіб до 30 тис. Гадяцький трактат був ратифікований польським сеймом, проте його здійснити не вдалося. Народні маси були невдоволені свавіллям польських військ та не бажали повернення до минулих часів. ЮрійХмельницький (1659-1663).  на переговорах в Переяславі в 1659 році з російськими представниками підписав угоду, яка обмежувала права України. В Києві, Ніжині, Переяславі, Брацлаві та Умані розміщувались російські гарнізони з воєводами. Ю.Хмельницький не мав хисту до державної діяльності та перебував під сильним впливом більш старших та досвідченіших генеральних старшин і полковників. Після Чуднівської битви укладає у жовтні 1660 р. з поляками Слободищенський трактат, згідно статей якого Україна розривала Переяславські статті й визнавала зверхність польського короля. Більшість козацтва і старшини Лівобережної України де переважали проросійські орієнтації, виступили проти угоди і відмовилися визнавати владу Ю.Хмельницького. Спроби гетьмана поширити свій вплив на Лівобережжя виявилися невдалими. Усвідомлюючи свою політичну неспроможність Ю.Хмельницький склав булаву.

Аналізуючи друге питання, констатуємо, що саме Слободищенський трактат, став початком розколу України за територіальною ознакою і водночас відкрив новий етап боротьби за гетьманську булаву. Особливість цього етапу полягала в тому, що предметом бажань старшини одночасно стали дві булави. У 1663 році на “чорній раді” у Ніжині гетьманом Лівобережжя було обрано Івана Брюховецького (1663-1668 рр.), який,прийшовши до влади, широко застосовував демагогічні прийоми, грав на сподіваннях простих козаків. Він займав відверто промосковські позиції. Першим з українських гетьманів у вересні 1665 p. Здійснив візит до Москви, де підписав Московські статті, які обмежували права гетьманського уряду в фінансовій та адміністративній сферах. Російський цар надав Брюховецькому титул боярина. В результаті повстання у 1668 p. Брюховецького було вбито.

Після зречення Ю.Хмельницького на Правобережжі гетьманом було обрано Павла Тетерю (1663-1665 рр.).  Новий гетьман хотів відновити єдність козацької України шляхом компромісу з лівобережною старшиною. Він не одразу виявив себе як прихильник пропольської орієнтації. Проте Правобережжя територіально було міцно прив’язане до Польщі, і тому кожен з правобережних гетьманів мусив демонструвати свою лояльність польському уряду. Тому П.Тетеря взяв участь у поході Яна ІІ Казимира в Лівобережну Україну, тим паче, що в разі успіху перед гетьманом відкривалася перспектива возз’єднання козацької України. Проте похід закінчився невдачею, до того ж проти політики гетьмана Тетері та повернення польських властей на Правобережжі не раз вибухали повстання, що врешті-решт змусили Тетерю зректися булави.

Наступне питання слід почати з аналізу причин глибокої кризи державності, що виникла на Українських землях. Спробу зупинити цю руйнівну тенденцію, об’єднати українські землі в межах однієї держави та відновити її незалежність зробив черкаський полковник Петро Дорошенко (1665-1676 рр.).

Намагаючись зміцнити свої внутрішні позиції, Дорошенко здійснив кілька реформаційних кроків: систематично скликав військову раду; створив постійно наймане військо (сердюцькі полки), забезпечуючи цим незалежність від козацької старшини; провів нову митну лінію на кордоні, розпочав випуск власної монети; заселяв спустошені окраїни Правобережжя. Далі потрібно проаналізувати основні мирні договори та їх наслідки для України. Насамперед мова йде про Андрусііївську угоду та Бучацький мирний договір.

Падіння гетьманства П.Дорошенка ознаменувало кінець національно-визвольної війни та її поразку. Була ліквідована українська державність на Правобережжі, а Лівобережжя на правах автономії входило до складу Росії.

 

 

Семінарське заняття 9: Козацько-гетьманська держава наприкінці ХVІІ-ХVІІІ ст. Ліквідація козацької державності.

1.Наступ на політичну автономію України. Політика гетьмана Івана Мазепи.

2.Перший український уряд в екзилі. Конституція Пилипа Орлика.

3.Обмеження царським урядом козацького самоврядування:

а) перша ліквідація гетьманства Павло Полуботок;

б) друга ліквідація гетьманства. Данило Апостол;

в) останнє відновлення гетьманства.

4.Остаточне скасування української державності.

 

Література

Основна

1. Борисенко В. Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в другій половині ХVІІ ст. – К, 1996.
2. Гуржій О.І. Українська козацька держава в другій половині ХVІІ ст. – К, 1992.
3. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. – К., 1992.
4. Літопис Самовидця. – К., 1971.
5. Сафроненко К.А. Малоросийский приказ Русского государства второй половины ХVІІ и начала ХVІІІ века. – М., 1970.
6. Смолій В.А., Степанков В.С. Правобережна Україна у другій половині ХVІІ- ХVІІІ ст.: Проблеми державотворення. – К., 1993.
7. Яковенко Н.М. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст. – К., 1997

        Додаткова

1. Гайдамацький рух на Україні у ХVІІІст.: Збірник документів. – К., 1970.
2. Гетьмани України: історичні портрети. – К., 1991.
3. Когут З. Російський централізм і українська автономія. Ліквідація Гетьманщини (1760-1830). – К., 1996.
4. Лола О.П. Гайдамацький рух на Україні в 20-60 рр. ХVІІІ ст. – К., 1965.
5. Нариси історії Закарпаття. – Ужгород, 1993-1995. Т. 1-2.

 

Ключові терміни і поняття: Батуринська трагедія, Малоросійська колегія, “Правління гетьманського уряду”, губернії, Олешківська Січ, Кам’янська Січ, Чорноморське козацтво, Задунайська Січ, інкорпорація, наказний гетьман. Правобережна Україна, Західна Україна, слободи, фільварок, гайдамаки, Коліївщина, опришки, поділи Речі Посполитої, інкорпорація.

Теми рефератів:

1. Наказний гетьман Павло Полуботок.
2. Останні гетьмани – Данило Апостол і Кирило Розумовський.
3. Культура кінця ХVІІ-ХVІІІ ст.
4. Реформи Петра І і доля українців.

Питання для дискусії:

1. Чому російська історіографія наступників І. Мазепи, гетьманів України, як правило називала мазепинцями?
2. Охарактеризуйте обставини і причини, які перетворили Правобережну Україну на пустку в 60-80-х роках ХVІІ ст.
3. За якими напрямками проходив процес скасування російським царатом української автономної державності у ХVІІІ ст.?
4. Які наслідки для України мали поділи Речі Посполитої?

Запитання і завдання для самоконтролю:

1. Назвіть основні етапи ліквідації автономії українських земель.
2. Визначте причини ліквідації Запорізької Січі.

3.    Розкрийте причини і характер гайдамацького руху.         

4.     В … році було скасовано гетьманство в Україні, а справи управління були передані … . Вставте пропущені слова.

        1) 1750, Малоросійського приказу; 2) 1764, Сенату; 3) 1709, Малоросійської колегії; 4) 1764, Малоросійської колегії;

        5) 1775, Державної думи.

5.     Коли царські війська вперше зруйнували Запорізьку Січ та коли царат остаточно ліквідував її (вкажіть дві дати)?

        1) 1708 р.; 2) 1709 р.; 3) 1734 р.; 4) 1775 р.; 5) 1783 р.

6.     Після І.Мазепи гетьманом став:

        1) І.Самойлович; 2) І.Скоропадський; 3) І.Брюховецький;

        4) Д.Апостол; 5) К.Розумовський.

7.     Вкажіть дати трьох поділів Речі Посполитої:

        1) 1764 р.; 2) 1772 р.; 3) 1793 р.; 4) 1782 р.; 5) 1795 р.

8.    Які події пов’язані з такими іменами: Максим Залізняк, Іван Гонта, Олекса Довбуш?

9.  В якому році і за яким поділом Польщі Волинь відійшла до Російської імперії?

 

Методичні вказівки

Характеризуючи перше питання, потрібно сказати, що на кінець ХVII ст. Лівобережжя перетворилося на центр політичного і культурного життя в Україні. Цей край українці називали Гетьманщиною, а росіяни – Малоросією. 26 липня 1687 р. козацькою радою на р.Коломак гетьманом Лівобережжя було обрано генерального писаря Івана Мазепу (1687-1709 рр.).  Проаналізуйте“Коломацькі статті” (договірні статті між гетьманом і російським урядом). Слід наголосити, що за час правління гетьмана було збудовано 12 і реставровано 20 храмів, Києво-Могилянська колегія здобула статус академії. Вкажіть на не досить гнучку соціальну політику гетьмана.

               При розгляді другого питання вказуємо, що Бендерська конституція мала на меті консолідацію українського суспільства, про що свідчать зафіксовані в ній обмеження самовладдя гетьмана, розширення демок­ратичних засад у суспільстві, повернення Запорозькій Січі традиційних прав і вольностей та особливого статусу, під­твердження прав українських міст, обмеження соціаль­ної експлуатації. Єдиний недемократичний пункт цього документа, який стверджував виняткові права православ’я в Україні, також був спрямований на ідею суспільної єдності.

  Наступні питання слід розглядати в контексті колонізаторської політики російського уряду щодо України. Проаналізуйте діяльність першої і другої Малоросійських колегій. Дайте оцінку діяльності « Правлінню гетьманського уряду». За яких умов відбувалась перша і друга ліквідація гетьманства на українських землях. Варто зупинитися на основних реформаційних кроках, зроблених П. Полуботком та Д. Апостолом.

    Аналізуючи останнє питання слід наголосити на основних причинах падіння українського гетьманства. Особливо важливим є акцентування уваги на тому, що саме зміцнення козацької державності внаслідок реформ, проведених К.Розумовським, стало однією з причин занепокоєння Катерини II щодо України, і як наслідок, у 1764 р.вона остаточно ліквідувала гетьманство.

 

 

Семінарське заняття 10: Правобережна Україна наприкінці ХVІІ-ХVІІІ ст.

Поділи Речі Посполитої та доля українських земель.

1.   Політичний статус Правобережжя.

2.    Гайдамацький рух: причини, характер, розмах.

3.    Загарбання українських земель Польщею та Австрією.

Література

Основна

1.Смолій В.А., Степанков В.С. Правобережна Україна у другій половині ХVІІ- ХVІІІ ст.: Проблеми державотворення. – К., 1993.

2.Яковенко Н.М. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст. – К., 1997

        Додаткова

3.Гайдамацький рух на Україні у ХVІІІст.: Збірник документів. – К., 1970.

4.Гетьмани України: історичні портрети. – К., 1991.

5.Когут З. Російський централізм і українська автономія. Ліквідація Гетьманщини (1760-1830). – К., 1996.

6.Лола О.П. Гайдамацький рух на Україні в 20-60 рр. ХVІІІ ст. – К., 1965.

7.Нариси історії Закарпаття. – Ужгород, 1993-1995. Т. 1-2.

 

Ключові терміни та поняття: Правобережна Україна, Західна Україна, слободи, фільварок, гайдамаки, Коліївщина, опришки.

Теми рефератів:

 

1.Гайдамацький рух та його значення.

2.Коліївщина в оцінках істориків.

 

Запитання і завдання для самоконтролю:

 

1. Охарактеризуйте обставини і причини, які перетворили Правобережну Україну на пустку в 60-80-х роках ХVІІ ст.
2. Чому запровадження слобод було оптимальним рішенням?
3. У чому полягали особливості адміністративного, політичного та культурного розвитку західноукраїнських земель для відродження краю?
4. Визначіть причини і характер гайдамацького руху. Назвіть основні його хвилі.

 

Методичні вказівки

 

     Розкриваючи перше питання, необхідно визначити суть терміну „Правобережна Україна”, відзначити, що кордони Правобережжя склалися історично. Геополітичне становище спричиняло постійне втручання іноземних держав на цю територію. Далі потрібно відмітити наслідки війни для Правобережжя, політичну ситуацію після Карловицького миру та систему міждержавних договорів 1711-1714 рр., які остаточно визначили правовий статус українського Правобережж

     Характеризуючи друге питання потрібно сказати, що боротьба Правобережжя між „чотирьох вогнів” призвела до економічного руйнування краю і розкрити напрями у відродженні економіки цієї території. Необхідно проаналізувати організацію слобод, визначити особливості розвитку фільваркової системи господарства, початки мануфактурного виробництва і зробити відповідні узагальнення.

Далі варто охарактеризувати церковне життя в краї, шукаючи основні причини та характер гайдамацького руху, виділити основні етапи і перебіг повстань, зосередити основну увагу на розгортанні Коліївщини.

     Готуючись до наступного питання, необхідно вказати, які етнографічні землі традиційно входили до складу Західної України та визначити їх підпорядкування урядам різних країн. Варто проаналізувати форми боротьби, характерні для карпатського регіону, зупинитися на поясненні опришківства. Доцільно згадати про особливості адміністративного устрою західноукраїнських земель, економічного розвитку краю. Насамкінець, слід проаналізувати територіальні зміни українських земель згідно поділів Польщі і процес інкорпорації України в державні системи Російської і Австро-Угорської імперій

 

Семінарське заняття 11: Українські землі у складі Росії у першій половині ХІХ ст.

1. Політико-адміністративний устрій. Русифікаторська політика царизму.
2. Соціально-економічний розвиток.
3. Суспільні рухи. Декабристи в Україні.

4. Національне відродження в Україні. Кирило-Мефодіївське товариство.

Література

Основна

1. Кирило-Мефодіївське товариство: зб. док. у 3 т. – К., 1990.
2. Кондратюк К. Нариси історії українського національно-визвольного руху ХІХ ст. – Тернопіль, 1993.
3. Мельник Л.Г. Технічний переворот на Україні у ХІХ ст. – К., 1972.
4. Рибалка І.К. Історія України: Дорадянський період. – К., 1991.
5. Сарбей В.Г. Національне відродження України. – К., 1999.
6. Сергієнко Г.Я. Декабристи та їх революційні традиції на Україні. –К., 1975.
7. Шип Н. Интеллигенция на Украине (ХІХ век). – К., 1991.

Додаткова

1.    Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. – К., 1994.

2.   Зародження робітничого класу на Україні. в cередині ХVІІІ. ст. – 1861.: зб. док. – К., 1982.

3.  Лазанская Т.И. Государственные крестьяне Украины в период кризиса феодально-крепостнической системы. – К., 1989.

 

Ключові терміни і поняття: українська інтелігенція, українська нація, шовінізм, інтернаціоналізм, декабристи, кирило-мефодіївці, індустріальне суспільство, культурницькі форми національного відродження.

Теми рефератів:

1. Інентарні реформи на Україні.
2. Становлення і розвиток української історичної науки.
3. “Енеїда” Івана Котляревського і народження сучасної української літератури.
4. “Історія Русів” як “вічна книга незалежності українського народу”.

Питання для дискусії:

1. Чим відрізнялися погляди представників радикального і поміркованого крила Кирило-Мефодіївського братства.
2. Порівняйте бачення ролі й місця України в документах Кирило-Мефодіївського братства та декабристів.
3. Визначте план Наполеона щодо України.
4. Проаналізуйте основні тенденції економічного розвитку Наддніпрянської України першої половини ХІХ ст.

Запитання і завдання для самоконтролю:

1. Визначте державно-правовий статус України у складі Російської імперії.
2. Що свідчить про уніфікацію адміністративно-політичного устрою  українських земель в складі Російської імперії в першій половині ХІХ ст. .з російським устроєм?
3. Дайте характеристику суспільним рухам в Наддніпрянській Украї

        їні в першій половині ХІХ ст.

1. Розкрийте участь українського народу у Вітчизняній війні 1812 р. та покажіть її вплив на розвиток суспільних рухів в Україні.
2. Охарактеризуйте етапи національного відродження в Наддніпрянській Україні у першій половині ХІХ ст.

6.     За яким принципом утворено цей логічний ряд?

  М.Костомаров, П.Куліш, Т.Шевченко, В.Білозерський – це:

 1) викладачі Київського університету; 2) члени Кирило-Мефодіївського товариства; 3) художники; 4) члени перших у Наддніпрянській Україні таємних товариств.

7.     Які таємні політичні об’єднання дворянських революціонерів діяли в Україні в першій половині ХІХ ст.?

1) Союз порятунку; 2) Північне товариство; 3) Союз благоденства; 4) Південне товариство; 5) Товариство об’єднаних слов’ян.

8.     Вкажіть програмні цілі Кирило-Мефодіївського товариства:

1) знищення царизму і скасування кріпосного права та ста-нів; 2) проголошення незалежної Української держави; 3) встановлення демократичних прав і свобод; 4) утворення федерації слов’янських народів з центром у Києві; 5) зрівняння в правах усіх слов’янських народів щодо їх національної мови, культури й освіти; 6) проголошення Росії демократичною республікою.

9.     Доповніть речення: Автором програмного документу таємної організації декабристів – Південного товариства - …а) був…б):

        а) 1)“Конституції”, 2) “Руська правда”, 3) “Катехізис автономіста”, 4) “Книга буття українського народу”, 5) “Положення”;

        б) 1) В.Лукашевич, 2) М.Муравйов, 3) К.Рилєєв, 4) С.Муравйов-Апостол, 5) П.Пестель.

 

Методичні вказівки

                Характеризуючи адміністративно-територіальний устрій українських земель у першій половині ХІХ ст., необхідно наголосити на його уніфікації з устроєм Російської імперії, проаналізувати соціальну структуру населення та його чисельність, визначити основні напрями політики царизму щодо українських територій.

Розкриваючи наступне питання, слід, оперуючи фактами, статистичними даними, проілюструвати розвиток товарних відносин і визначити причини і наслідки кризи феодальної системи господарства, особливості розвитку промисловості, торгівлі, процес поширення кріпацтва на Південну Україну.

                Далі потрібно відзначити вплив на розвиток національних ідей в Україні подій Великої французької революції та Вітчизняної війни 1812 р., що полягав у радикалізації українського суспільства, спрямував свідомість його кращих представників на пошуки виходу з абсолютистської імперії. Варто проаналізувати програму Північного товариства, Південного товариства, Товариства об’єднаних слов’ян, перебіг повстання Чернігівського полку і визначити його наслідки.

    Розкриваючи зміст четвертого питання слід азначити, що наприкінці ХVIII – початку ХІХ ст. внаслідок політики національного гноблення, яку здійснювала Росія в Україні розпочинається національно-культурне відродження. Суть цього процесу полягає у відновленні різних сфер (національної, духовної, культурної, мовної) буття народу після їхнього занепаду. Тому наприкінці ХVIII – початку ХІХ ст. помітно зріс інтерес до національної історії. В чому це проявлялося? Відзначте недоліки перших історичних творів (описовість, компілятивність, фрагментарність), але разом з тим слід зробити висновок про те, що поява цих праць свідчила про початок активного осмислення й узагальнення вузлових моментів вітчизняної історії, сприяла формуванню історичної і національної самосвідомості.

Окремо зупиніться на характеристиці „Історії Русів”( на рубежі сторіч поширювалась в рукописному варіанті, а вийшла друком лише у 1846 р.), а також чотиритомній праці Д.Бантиш-Каменського „Історія Малої Росії”  (1822 р.). Відзначте появу праць з етнографії та українського мовознавства.

Українське національно-культурне відродження, започатковане наприкінці ХVIII - у першій третині ХІХ ст., продовжувало розвиватися і в 40-і роки ХІХ ст. Найважливіше значення мало опублікування в 1840 р. „Кобзаря” і в 1841 р. „Гайдамаків” Т.Шевченка (подумайте чому?).

У середині 40-х років ХІХ ст. склалися умови, що сприяли кристалізації національної політичної думки, організаційному згуртуванню передової інтелігенції, тобто переходу процесу українського відродження на якісно новий етап. Колонізаторська, антиукраїнська політика царизму була неспроможна знищити волелюбні змагання українського народу.

У 1846-1847 рр. в Києві діяла перша суто українська таємна політична організація – Кирило-Мефодіївське товариство. З’ясуйте склад його учасників, основні програмні документи й положення, практичну діяльність кирило-мефодіївців. Зробіть висновок, що  діяльність Кирило-Мефодіївського товариства була першою спробою української інтелігенції перейти від культурного до політичного етапу боротьби за національне визволення України.  

    Потрібно відзначити вплив на розвиток національних ідей в Україні подій Великої французької революції та Вітчизняної війни 1812 р., що полягав у радикалізації українського суспільства, спрямуванні свідомісті його кращих представників на пошуки виходу з абсолютистської імперії. Створюються декабристські організації: Північне товариство, Південне товариство, Товариства об’єднаних слов’ян та ін.

Наприкінці ХVIII – початку ХІХ ст. внаслідок політики національного гноблення, яку здійснювала Росія в Україні розпочинається національно-культурне відродження. Суть цього процесу полягає у відновленні різних сфер (національної, духовної, культурної, мовної) буття народу після їхнього занепаду. Тому наприксінці ХVIII – початку ХІХ ст. помітно зріс інтерес до національної іторії. З’явились перші історичні твори: „Історія Русів” (на рубежі сторіч поширювалась в рукописному варіанті, а вийшла друком лише у 1846 р.), а також чотиритомна праця Д. Бантиш-Каменського „Історія Малої Росії”  (1822 р.). Ці твори мали певні недоліки (описовість, компілятивність, фрагментарність), але разом з тим поява цих праць свідчила про початок активного осмислення й узагальнення вузлових моментів вітчизняної історії, сприяла формуванню історичної і національної самосвідомості.

Українське національно-культурне відродження, започатковане наприкінці ХVIII – у першій третині ХІХ ст., продовжувало розвиватися і в 40-і роки ХІХ ст. Найважливіше значення мало опублікування в 1840 р. „Кобзаря” і в 1841 р. „Гайдамаків” Т.Г. Шевченка. У середині 40-х років ХІХ ст. склалися умови, що сприяли кристалізації національної політичної думки, організаційному згуртуванню передової інтелігенції, тобто переходу процесу українського відродження на якісно новий етап. Колонізаторська, антиукраїнська політика царизму була неспроможна знищити волелюбні змагання українського народу. У 1846-1847 рр. в Києві діяла перша суто українська таємна політична організація – Кирило-Мефодіївське товариство. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства була першою спробою української інтелігенції перейти від культурного до політичного етапу боротьби за національне визволення України.  

 

Семінарське заняття 12: Українські землі у складі Росії в другій половині ХІХ ст.

1.Модернізаційні процеси в Російській імперії та Україна. Скасування кріпацтва.

2.Соціально-економічний розвиток українських земель у пореформену добу.

3.Суспільно-політичні процеси в українських землях в кінці ХІХ ст.

 

Література

Основна

1.Кондратюк К. Нариси історії українського національно-визвольного руху ХІХ ст. – Тернопіль, 1993.

2.Мельник Л.Г. Технічний переворот на Україні у ХІХ ст. – К., 1972.

3.Рибалка І.К. Історія України: Дорадянський період. – К., 1991.

Додаткова

1.    Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. – К., 1994.

2.   Зародження робітничого класу на Україні. в cередині ХVІІІ. ст. – 1861.: зб. док. – К., 1982.

3.  Лазанская Т.И. Государственные крестьяне Украины в период кризиса феодально-крепостнической системы. – К., 1989.

Ключові терміни і поняття: Модернізація, кріпацтво,Емський указ.

Запитання і завдання для самоконтролю:

 

1. За яким принципом утворено цей логічний ряд?

    М. Костомаров, П. Куліш, Т. Шевченко, В. Білозерський – це:

1) викладачі Київського університету; 2) члени Кирило-Мефодіївського товариства; 3) художники; 4) члени перших у Наддніпрянській Україні таємних товариств.

2. Вкажіть програмні цілі Кирило-Мефодіївського товариства:

1) знищення царизму і скасування кріпосного права та станів; 2) проголошення незалежної Української держави; 3) встановлення демократичних прав і свобод; 4) утворення федерації слов’янських народів з центром у Києві; 5) зрівняння в правах усіх слов’янських народів щодо їх національної мови, культури й освіти; 6) проголошення Росії демократичною республікою.

3. Вкажіть, хто входив до культурно-освітнього гуртка “Руська трійця”?

    1) М. Шашкевич; 2) І. Лавровський; 3) І. Могильницький; 4) Я. Головацький; 5) І. Вагилевич.

4.  Як називались органи місцевого самоврядування, створені згідно з реформою 1864 у більшості губерній Європейської Росії, в т.ч. України, а в 1911 і в трьох правобережних губерніях – Київській, Волинській та Подільській. Юридично вони були загальностановими виборними органами з розпорядчими (земські зібрання) та виконавчими функціями. Займалися питаннями місцевого господарства, медицини, народної освіти, місцевого зв’язку, страхування, статистики.

1) земства; 2) гміни; 3) думи; 4) магістрати; 5) віче.

5.  Які причини обумовили проведення реформи 1861 р.:

 1) добра воля царя, кріпосників; 2) зростаюча класова боротьба; 3)   Кримська війна 1853-1856 рр.; 4) поглиблення кризи феодально-кріпосницької системи; 5) міжнародні обставини, тиск на царя з боку інших держав.

6. Який документ заборонив ввіз літератури українською мовою в Російську імперію?

1) Валуєвський циркуляр; 2) “Положення” про шкільну реформу 1864 р.; 3) Емський указ; 4) указ “Прокухарчиних дітей”; 5) розпорядження губернатора Східної Галичини.

7.   Що таке «Головна Руська Рада»:

    1) літературний гурток в західноукраїнських землях; 2) таємна організація; 3) військова організація: 4) політичний орган влади в західноукраїнських землях; 5) парламент Австроугорщини.

8.     Кріпосне право в західноукраїнських землях було ліквідоване в:

        1) 1848 р.; 2) 1853 р.; 3) 1861 р.; 4) 1860 р.; 5) 1849 р.

9. Коли була заснована перша легальна українська політична  паргія (РУРП)?

      1)1890 р.;2)1893 р.; 3)1895 р.; 4) 1900 р.; 5)1896 р.

Методичні вказівки

 

Аналізуючи перше питання, наголошуємо, що на середину  ХІХ ст. Російська імперія знаходилась у кризовому стані, який загострила поразка у Кримській війні. Кріпацтво довело свою неефективність, близько половини дворянських господарств були банкрутами, масовими були селянські виступи. За цих обставин в імперії стала очевидною необхідність модернізації, тобто оновлення, удосконалення, перетворення відповідно до сучасних вимог економіки, технічне та технологічне переобладнання економічної сфери.Зміни ініціювались верхами і розпочались з приходом до влади молодого царя Олександра ІІ. 19 лютого 1861 p. цар підписав Маніфест, „Загальне положення про селян, що вийшли з кріпосної залежності” та „Положення про викуп селянами їх земельних угідь”. Далі слід проаналізувати земську, судову, освітню та військову реформи 1864 р.

Розглядаючи друге питання, констатуємо, що з 1877 p. уряд застосовує політику протекціонізму: вводяться великі ввізні мита на паровози і вагони, чавун, металеві вироби, вугілля. Такі дії уряду спричинили до того, що економічно вигідним стало ввозити капітал, котрий вкладався у підприємства важкої промисловості. У 1900 р. частка іноземного капіталу (передусім, німецького, англійського, французького, бельгійського) в Україні становила  80-90 %.На початку XX ст. 88 % населення України складали селяни. Україна була головним регіоном капіталістичного землеробства в Росії. Однак 60 % селян вимушені були шукати додатковий заробіток, подаючись на поденну роботу в південні регіони. Малоземелля штовхало селян до міграції, основними напрямками якої були Сибір та Північний Кавказ.

У другій половині XIX ст. значно активізує свій вплив на суспільне життя  українська інтелігенція. Свою основну роботу вони вбачали у просвітницькій діяльності для народних мас. Першим кроком став початок друкування в Петербурзі українського часопису „Основа” (1860). На його сторінках велися дискусії щодо українців.З ополяченої шляхти Правобережної України виділялася група молодих студентів, які вбачали потребу в проведенні змін. Від сучасників вони отримали назву хлопомани, за те що говорили українською мовою, носили народне вбрання, дотримувались народних звичаїв. Лідером цього угрупування був Володимир Антонович. 

Варто дати оцінку Валуєвському таємному циркуляру.  Наголошуємо також на тому, що в 1876 p. імператор Олександр ІІ, перебуваючи на відпочинку в німецькому місті Емс, підписав спеціальний указ, який передбачав заборону всього українського (вилучалися українські книжки з шкільних бібліотек, звільнялись вчителі українофіли, заборонялось ввозити українські книжки з-за кордону).  Важливо відзначити, що з кінця ХІХ ст. відбувається політизація національного руху, формуються перші українські політичні партії: Русько-українська радикальна партіїя (1890 р.), Українська національно-демократична партія (1899 р.) та Українська соціал-демократична партія (1899 р.).

 

Семінарське заняття 13: Західноукраїнські землі у ХІХ ст. (2 год.)

1. Адміністративно-політичний устрій.
2. Соціально-економічний розвиток.
3. Національні рухи. „Руська трійця”
4. Західноукраїнські землі у революції 1848-49 рр.
5. Піднесення суспільно-політичного та національного руху в другій половині ХІХ ст. Перші політичні партії.

Література

Основна

1. Ковальчак Г.І. Економічний розвиток західноукраїнських земель. – К., 1983.
2. Кондратюк К. Нариси історії українського національно-визвольного руху ХІХ ст. – Тернопіль, 1993.
3. Кугутяк М. Галичина: сторінки історії. Нарис суспільно-політичного руху (ХІХ ст.-1939). – Івано-Франківськ, 1993.
4. Русалка Дністрова”: Документи і матеріали. – К., 1989.
5. “Руська трійця” в історії суспільно-політичного руху і культури України. – К., 1987.
6. “Трусевич С.Н. Суспільно-політичний рух у Східній Галичині в 50-70-х рр.ХІХ ст. – К., 1978.

Додаткова

1. Кравець М.М. Селянство Галичини і Північної Буковини у другій половині ХІХ ст. – Львів, 1964.
2. Освободительное движение народов Австрийской империи (период утверждения капитализма). – М.,1981.
3. Шип Н. Интеллигенция на Украине (ХІХ век). – К., 1991.

 

Ключові терміни і поняття: “Руська трійця”, “Русалка Дністрова”, Головна руська рада, “королівство Галіції і Лодомерії”, намісництво, жупи, магістрати, сейм, “весна народів”, національно-територіальна автономія.

Теми рефератів:

1. Реформи Йосифа ІІ в Західній Україні.
2. “Весна народів” на західноукраїнських землях.
3. “Руська трійця” в історії суспільного руху України.
4. Греко-католицька церква в культурно-національному розвитку Галичини і Закарпаття.

Питання для дискусії:

1. Охарактеризуйте особливості адміністративного устрою західноукраїнських земель.
2. Які головні завдання стояли перед українським національним рухом у революції 1848-1849 рр.

Запитання і завдання для самоконтролю:

Проаналізуйте соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель в ХІХ ст.

Коли було скасовано кріпосне право в Австро-Угорщині?

3.     “Головна Руська Рада” виникла у місті … 2 травня … . Вставте пропущені слова.

        1) Києві 1848 р.; 2) Львові 1849 р.; 3) Львові 1848 р.; 4) Харкові 1858 р.; 5) Полтаві 1861 р.

4.     Вкажіть, хто був засновником культурно-освітнього гуртка “Руська трійця”?

        1) М.Шашкевич; 2) І.Лавровський; 3) І.Могильницький;

        4) Я.Головацький; 5) І.Вагилевич.

5.    Які особливості діяльності „Руської трійці”?

6.    “Москвофіли” – це … . Продовжте речення.

        1) суспільна течія в українському політичному русі, представники якої виступали за поширення освіти та пробудження національної самосвідомості; 2) суспільна течія в українському політичному русі, представники якої пов’язували вирішення українського національного питання із соціальним визволенням українського народу; 3) течія українського культурно-просвітницького руху, представники якого виступали за проведення демократичних реформ у Російській імперії; 4) течія в суспільно-політичному рухові в західноукраїнських землях, представники якої прагнули до повного злиття українців Галичини з росіянами; 5) течія в українському політичному русі, представники якої проповідували об’єднання всіх національних сил в боротьбі за самостійність України.

7.     Які наслідки мала революція 1848-1849 рр. для Західної України?

 

Методичні вказівки

                При висвітленні першого питання семінарського заняття слід згадати яким чином західноукраїнські землі потрапили до складу Австро-Угорщини та дати характеристику адміністративно-політичному устрою Галичини, Буковини та Закарпаття. Можна зупинитися на характеристиці етнічного складу населення цих земель, який був доволі строкатий.

Характеризуючи економічний розвиток західноукраїнських земель, потрібно зупинитися на проблемах кризи кріпосницького господарювання, становища селянства, антикріпосницьких рухів. Студентам варто порівняти процеси соціально-економічного розвитку української спільноти  у складі Австро-Угорської та Російської імперій. Визначте основні тенденції економічного розвитку західноукраїнських земель у першій половині XIХ ст.

На початку ХІХ ст. внаслідок політики національного гноблення в західноукраїнських землях, як і в Наддніпрянській Україні, розпочинається національне відродження. Але зчинателі національного відродження у Західній Україні, на відміну від Наддніпрянської України, вийшли із середовища  греко-католицького духовенства. У 1816 р. священик Іван Могильницький заснував у м. Перемишлі „Клерикальне товариство” з метою розповсюдження релігійної літератури українською мовою. І.Могильницький створив „Граматику” української мови, довів, що українська мова є рівноправною слов’янcькою мовою, а не діалектом російської чи польської мов.

    У 30-ті роки ХІХ ст. центр діяльності, спрямованої на пробудження національної свідомості західних українців, переміщується до Львова, де з 1830 по 1837 рр. діяв культурно-освітній гурток „Руська трійця”. Назвіть засновників гуртка, мету їх діяльності, форми роботи. Які літературні альманахи вони видавали? З’ясуйте, в чому історичне значення діяльності цього гуртка?

При з’ясуванні останнього питання потрібно наголосити, що основним вогнищем українського національного руху 1848-1849рр. стала Східна Галичина, де було утворено першу політичну українську організацію — Головну Руську Раду, яка виступала за національно-територіальну автономію України. Далі треба визначити особливості національно-визвольного руху на Закарпатті і Буковині та основні наслідки “весни народів” 1848-1849 років.

                Висвітлюючи останнє питання, слід зазначити, що в другій половині ХІХ ст. в суспільно-політичному русі в Західній Україні діяло три напрямки: 1) москвофіли, 2) народовці; 3) радикальний напрямок. З’ясуйте їхні цілі і напрямки роботи.

                Зупиніться на діяльності Наукового товариства ім..Т.Шевченка, яке очолив М.С.Грушевський (переїхавши з Києва до Львова він зайняв посаду професора Львівського університету).  В чому важливе значення діяльності цього товариства?

                З кінця ХІХ ст.. відбувається політизація національного руху, формуються перші українські політичні партії. Зупиніться на формуванні та цілях  діяльності Русько-української радикальної партії (1890 р.), Української національно-демократичної партії (1899 р.) та Української соціал-демократичної партії (1899 р.).

 

 Семінарське заняття 14: Україна на початку ХХ ст. та в роки І світової війни.

     1.Активізація національного руху в Наддніпрянщині.

      2. Україна в роки революції 1905-1907 рр. Столипінська реакція.

3. Українське питання напередодні першої світової війни. Військові дії на українських землях.

4. Ставлення українських політичних партій до І світової війни.

5. Українські січові стрільці. Наслідки війни для України.

Література

Основна

1. Безручко М. Січові стрільці в боротьбі за державність. – Калуш, 1932.
2. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст.: Нариси політичної історії. – К., 1993.
3. Грушевський М. Новий період історії України на роки від 1914 до 1919. – К., 1992.
4. Історія січових стрільців: Воєнно-історичний нарис. – К., 1992.
5. Мороз В. Історія України ХХ ст. – Тернопіль, 1992.
6. Політичні партії на Україні (1905-1925). – Зб. наук. праць. – К., 1992.
7. Сарбей В. Історія України ХІХ – поч. ХХ ст. – К,, 1994.

Додаткова

1. Брусилов А.А. Мои воспоминания. – М, 1993.
2. Історія українського війська (1917-1995). – Львів, 1996.
3. Кугутяк М. Галичина: сторінки історії. Нарис суспільно-політичного руху (ХІХст. – 1939). – Івано-Франківськ, 1993.
4. Субтельний О. Україна: Історія. – К., 1993.

 

Ключові терміни і поняття: Перша світова війна, еміграція, політична партія, січові стрільці, брусиловський прорив, “українська карта напередодні першої світової війни”, “Союз визволення України”, ТУП, УСДРП, “Сокіл”, “Пласт”, “Січ”

Теми рефератів:

1. Волинь у роки першої світової війни.
2. Історичні уроки першої світової війни для України.
3. “Союз визволення України”
4. Українське Січове Стрілецтво в боротьбі за державність.

Питання для дискусії:

1. Як царські чиновники планували назавжди покінчити з “мазепинством”?
2. Які обставини посилювали трагізм тієї ситуації, в якій опинилася Україна в період Першої світової війни?
3. Чому політику царської окупаційної влади в Галичині П. Мілюков назвав “Європейським скандалом”?

Запитання для самоконтролю:

1. Визначте основні завдання “Союзу визволення України”.
2. У чому полягало „українське питання” під час Першої світової війни?
3. Охарактеризуйте австро-угорський і російський терор в українських землях в роки першої світової війни.
4. Яким було ставлення австро-угорського уряду до ідеї створення українського легіону? Об мотивуйте відповідь.

5. Наприкінці серпня 1914 р почалося формування Легіону Українських Січових Стрільців (УСС). УСС – це… (продовжіть речення):

        1) військова частина, сформована в Австро-Угорщині з місцевих українців на добровільних засадах; 2) військова частина, сформована в Росії з військовополонених Галичан; 3) військова частина, сформована в Австро-Угорщині з емігрантів Наддніпрянської України; 4) військова частина, сформована в Австро-Угорщині з полонених українців з Російської імперії; 5) військова частина, сформована в Росії з українців на основі військової повинності.

6.     Союз визволення України – це:

1) політична організація, створена у серпні 1914 р. емігрантами з Наддніпрянщини, ставила собі за мету пропаганду ідеї самобутності України; 2) політична організація, створена на Західній Україні австро-угорською владою з метою антиросійської пропаганди; 3) політична організація, створена на західноукраїнських землях українцями за допомогою Росії з метою антиавстрійської пропаганди; 4) політична організація, створена у 1914 р. з метою організації українських частин у складі російської армії; 5) політична організація, створена у 1914 р. у Львові з метою пропаганди ідеї надання автономного статусу Східній Галичині у складі Австро-Угорщини.

7.     Захоплення росіянами Східної Галичини відбулося в результаті наступу, відомого як..., який почався ... . Вставте пропущені слова:

1) Верденська битва, в червні 1916 р.; 2) Брусиловський прорив, в червні 1916 р.; 3) Галицька битва, восени 1914 р.; 4) битва на Марні,  червні 1916 р.; 5) битва на Соммі, в червні 1916 р.

8.     В якому році відбулася військова операція “Брусилівський прорив”?

        1) 1918; 2) 1942; 3) 1916; 4) 1915; 5) 1914.

9.     Вставте пропущені слова. В 1914 році у Львові було утворено міжпартійний блок - ... , який виступив (ла) ініціатором формування українських військових частин на боці ... .

        1) Союз визволення України, Росії; 2) Українську головну раду, Росії; 3) Головну Українську раду, Австро-Угорщини; 4) “Спілка”,  Австро-Угорщини, 5) “Просвіта”, Росії.

                                

Методичні вказівки

                На початку семінарського заняття студентам варто пригадати причини, які привели до Першої світової війни, формування воюючих блоків Антанти та Троїстого союзу. Далі потрібно визначити, які плани щодо українських земель виношували представники урядів Росії, Австро-Угорщини, Німеччини, охарактеризувати місце і значення “української карти” в планах переділу світу.

                Аналізуючи друге питання, потрібно визначити основні події Першої світової війни, що відбувалися на українській території. Основну увагу слід приділити характеристиці антиукраїнської політики, яку проводили власті воюючих держав.

                Характеризуючи наступне питання, потрібно підкреслити, що в умовах війни поширюється національно-визвольний рух на українських землях. Далі необхідно проаналізувати відношення до війни Товариства українських поступовців, УСДРП, умови створення і мету “Союзу визволення України”.

                Висвітлюючи четверте питання, потрібно наголосити, що за ініціативою Головної Української Ради протягом серпня 1914 р. було утворено Легіон січових стрільців, який мав стати зародком майбутньої української армії. Варто визначити осіб, які керували справою організації УСС, бойові операції при участі стрільців та подальшу долю легіону.

                Опрацьовуючи останнє питання, слід визначити наслідки війни для України і обґрунтувати висновок, що Перша світова війна до кінця розхитала Російську і Австро-Угорську імперії і висунула нові завдання перед українським національно-визвольним рухом.

 

 

Семінарське заняття 15: Українська національно-демократична революція 1917-1921 рр.

1. Створення Центральної Ради. Проголошення автономії України.
2. Проголошення УНР. Війна Радянської Росії проти УНР .
3. Зовнішня політика Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 р.)
4. Встановлення гетьманського режиму. Внутрішня і зовнішня політика П.Скоропадського.
5. Боротьба проти гетьманату. Крах гетьманщини.
6. Утворення Директорії, її склад та політика.
7. Утворення ЗУНР та її політика. Злука УНР і ЗУНР.
8. Українсько-польська війна 1919 року.

 

Література

Основна

1. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. – К., 1996.
2. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст.: Нарис політичної історії. – К., 1993.
3. Дорошенко Д. Історія України. 1917-1923рр. – К., 1992. Т. 1-2.
4. Кульчицький С. Українська держава гетьмана Павла Скоропадського // Історія України. – 1998. – №18.
5. Малик Я. Українське селянство за умов гетьманського режиму 1918р. // Історія України. – 1998. – №18.
6. Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття.  –К., 1993.
7. Павленко Ю., Храмов Ю. Українська державність у 1917-1919рр. – К., 1995.

Додаткова

1. Вєтров В. Ставлення до гетьманської держави українських і російських соціалістичних партій // Історія України. – 1998. – №18.
2. Клименко В. Українська Гетьманська держава 1918 року: місце в українській революції // Нова політика. – 1996. – №4.
3. Лозовий В.С. Аграрна політика Директорії УНР // УІЖ. – 1997. – №2.
4. Політичні партії на Україні (1905-1925). – Збірник наук. праць. – К., 1992.
5. Скоропадський П. Спогади: кінець 1917 - грудень 1918 рр. – К., 1995.

 

Ключові терміни і поняття: Гетьманат, державний переворот, Директорія, злука.

Теми рефератів:

1. Культурно-освітня політика гетьманату.
2. В.Винниченко та С.Петлюра як політичні діячі.
3. Політичний портрет П.Скоропадського.

Питання для дискусії:

1. В чому виявилися сильні сторони влади Павла Скоропадського, а в чому нестійкість гетьманату?
2. Обґрунтуйте причини падіння гетьманської влади.

3.     Проаналізуйте суперечливість політичного курсу Директорії.

Запитання і завдання для самоконтролю:

1.    Охарактеризуйте внутрішню і зовнішню політику гетьманату.

2. В якій сфері діяльності урядом гетьмана П.Скоропадського досягнуто найбільших успіхів?

3.    Як і з якою метою створювалась Директорія?

1. Проаналізуйте політику Директорії УНР у 1918 – на початку 1919 рр.

5.  Охарактеризуйте боротьбу за державність в західноукраїнських землях.

6.  Президентом проголошеної 13 листопада 1918 р. ЗУНР став … (вкажіть прізвище), а головою Державного секретаріату (уряду) … (вкажіть прізвище).

        1) Є.Петрушевич, К.Левицький; 2) К.Левицький, Є.Петрушевич; 3) М.Грушевський, К.Левицький; 4) Є.Петрушевич, М.Грушевський; 5) К.Левицький, М.Грушевський.

7.     Коли і в якому місті було підписано мирний договір між Польщею, Радянською Росією та Радянською Україною? Які українські землі приєднувалися за цією угодою до Польщі?

        1) 18 березня 1920 р. у Варшаві, Холмщина, Західна Волинь, Західне Полісся; 2) 18 березня 1921 р. у Ризі, Східна Галичина, Західна Волинь, Західне Полісся, Холмщина і Підляшшя; 3) 18 квітня 1921 р. у Москві, Західна Волинь, Східна Галичина; 4) 18 березня 1922 р. у Ризі, Холмщина, Східна Галичина.

8.     Українську Академію Наук було засновано:

        1) у 1918 р. за Центральної Ради; 2) у 1918 р. за Гетьманату; 3) у 1919 р. за Директорії УНР; 4) у 1919 р. за Радянської влади в Україні; 5) у 1917 р. за Центральної Ради.

9.     З ким довелося воювати Директорії УНР у 1919 р.?

        1) з більшовицькою Росією; 2) з Добровольчою армією генерала  Денікіна; 3) з Німеччиною; 4) з Антантою; 5) з Румунією; 6) з Польщею.

10. В якій сфері діяльності урядом гетьмана П.Скоропадського досягнуто найбільших успіхів?

        1) у зовнішній політиці; 2) в аграрній політиці; 3) у будівництві збройних сил; 4) у національно-культурному

11. Відповідно до Варшавської угоди Польща визнавала:

        1) існування УНР; 2) існування ЗУНР; 3) акт злуки УНР і ЗУНР.

12. Членами Директорії УНР, утвореної у листопаді 1918 р., були:

1) В.Винниченко, С.Петлюра, С.Квіринг, В.Затонський, К.Левицький; 2) В.Винниченко, С.Петлюра,Ф.Швець, К.Левицький, А.Макаренко; 3) В.Винниченко, С.Петлюра, Ф.Швець, А.Макаренко, П.Андрієвський; 4) В.Винниченко, С.Петлюра, В.Затонський, Х.Раковський, Ф.Швець; 5) В.Вин-ниченко, В.Чехівський, С.Єфремов, М.Грушевський, С.Петлюра.

будівництві.

13. Розташуйте події, які відбулися в Україні протягом квітня 1918 – лютого 1919 р., у хронологічній послідовності:

1) утворення Директорії УНР; 2) акт Злуки УНР та ЗУНР;

3) проголошення Західноукраїнської Народної Республіки;

  4) прихід до влади гетьмана П.Скоропадського;

 

Методичні вказівки

                Розглядаючи перше питання, необхідно перш за все розкрити історичні передумови квітневого перевороту 1918 року. Слід відзначити, що в умовах австро-німецької окупації Центральна Рада не могла контролювати становище на місцях і при сприянні німців було здійснено гетьманський переворот. Було б доцільно зупинитися на біографічні Павла Скоропадського, проаналізувати ставлення до гетьмана різних політичних сил, структуру гетьманської держави, визначити форму правління.

                Характеризуючи друге питання, варто зупинитися над висвітленням соціальної політики гетьмана, визначити соціальну базу гетьманату, з’ясувати, яким чином П. Скоропадський мав намір вирішити аграрне питання. Військова політика, міжнародні відносини, проблеми національно-культурного відродження — наступні питання, які варто проаналізувати.

                Далі потрібно зробити висновок щодо наслідків внутрішньої політики П. Скоропадського і прослідкувати появу і розвиток опозиції Гетьманщині, проаналізувати ті політичні сили, які виступили проти гетьмана.

                В третьому питанні, потрібно висвітлити умови утворення і програмові засади Директорії, прослідкувати внутрішні суперечності, проблеми зовнішньої політики, соціальну базу Директорії. Далі треба розібратися в природі режиму Директорії, основних етапах її політики і наслідках діяльності. Слід зупинитися на питанні про злуку УНР і ЗУНР, дати оцінку цієї події в історії.

                У жовтні 1918 р. почався розпад Австро-Угорщини, яка потерпіла поразку в Першій світовій війні і була охоплена національно-визвольним рухом. 18 жовтня 1918 р. українські політичні діячі та церковні ієрархи Східної Галичини і Буковини утворили у Львові Українську Національну Раду на чолі з Євгеном Петрушевичем. Своєю метою УН Рада оголосила об’єднання західноукраїнських земель в одне ціле – Українську державу. З національною Радою співпрацював військовий комітет, створений офіцерами-українцями австрійської армії. Внаслідок листопадового повстання австрійський намісник передав владу УН Раді,  9 листопада було сформовано західноукраїнський уряд на чолі з Костем Левицьким, а 13 листопада 1918 р. було затверджено державну самостійність Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) зі столицею у Львові. В Західній Україні розпочалися  державотворчі процеси. Визначте соціально-економічні та демократичні перетворення уряду ЗУНР.

Однак ЗУНР відразу стала об’єктом агресії з боку Польщі, оскільки поляки прагнули включити західноукраїнські землі до відновленої польської держави. Ситуація ускладнювалася тим, що Польщу підтримували і країни Антанти. Прослідкуйте основні події українсько-польської війни 1919 р., яка призвела до окупації у липні 1919 р. польськими військами Східної Галичини. Уряд ЗУНР переїхав до Кам’янець-Подільського, а в листопаді – емігрував до Відня. Українська Галицька Армія (УГА) перебралася на територію, яку контролювала Директорія і об’єдналася з армією УНР.

 

Семінарське заняття 16: Боротьба за українську державність у 1919-1920 рр. (2 год.)

1. Друга українсько-більшовицька війна. Встановлення більшовицької влади на початку 1919 р.
2. Політика „воєнного комунізму”. Антикомуністичний повстанський рух.
3. Денікінський режим на Україні Революційна повстанська армія в денікінському тилу.
4. Зближення УНР і Польщі. Радянсько-польська війна 1920 року. Ризький мирний договір 1921 року.

5.    Відновлення радянської влади. УРСР у 1920 році.

Література

Основна

1. Верстюк В.Ф. Махновщина. Селянський повстанський рух на Україні (1918-1921рр.). – К., 1992.
2. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. – К., 1996.
3. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст.: Нарис політичної історії. – К., 1993.
4. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1918-1928). – К., 1996.
5. Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття. – К., 1993.
6. Рубльов О.С., Рент О.П. Українські визвольні змагання: 1917-1921 рр. // Україна крізь віки. Т.10. – К., 1999.
7. Удовиченко О.І. Україна в війні за державність: історія організації і бойових дій Українських Збройних Сил 1917-1921. – К., 1995.

Додаткова

1. Дорошкевич В. Правда про історію встановлення радянської влади на Україні // Сучасність. – 1991. – ч. 7-8.
2. Кульчицький С. Війна радянської Росії проти УНР // Історія України. – 1998. – №41.
3. Махно Н. Воспоминания: Репринт. воспроизвод. – К., 1991.

 

Ключові терміни і поняття: “Воєнний комунізм”, продрозкладка, націоналізація, анархізм, отаманщина, воєнна інтервенція, червоний терор, диктатура пролетаріату, денікінський режим.

Теми рефератів:

1. Селянський повстанський рух як історичний феномен.
2. Нестор Махно.
3. Причини поразки національно-визвольної революції 1917-1920 рр.

Питання для дискусії:

1. Проаналізуйте основи політики “воєнного комунізму”.
2. Що являв собою денікінський режим і яку реакцію з боку українського населення викликало його встановлення?
3. Визначте фактори, які зумовили утворення Української радянської республіки.
4. Чи міг стати Н.Махно лідером української держави?

Запитання і завдання для самоконтролю:

1. Коли була затверджена і що закріплювала перша радянська конституція?
2. Охарактеризуйте більшовицьку політику “воєнного комунізму”.
3. Що являв собою денікінський режим і яку реакцію з боку українського населення викликало його встановлення?
4. Охарактеризуйте особливості боротьби за владу в Україні у 1919-1920 рр.?

5.     Коли був утворений воєнно-політичний союз п’яти радянських республік?

        1) у 1921 р.; 2) у 1919 р.; 3) у 1918 р.; 4) у 1922 р.; 5) у 1920 р.

6.     Рішенням радянських властей з січня 1919 р. стара назва держави – Українська Народна Республіка – була замінена новою:

        1) УСРР; 2) УРСР; 3) УСНР; 4) Українська держава.

7.     Політика “воєнного комунізму” включала такі заходи (виберіть необхідне):

        1) націоналізація промисловості, фінансів, зв’язку; 2) свобода торгівлі; 3) запровадження продрозкладки; 4) допуск капі-талістичних елементів в економіку; 5) загальна трудова повинність; 6) карткова система.

8.     Як називався радянський уряд України:

        1) Генеральний Секретаріат; 2) Народний секретаріат; 3) Кабінет Міністрів; 4) Раднарком.

 

Методичні вказівки

                Розгляд теми варто почати з характеристики атмосфери, яка панувала в Україні – анархія, свавілля, хаос, партизанщина. На початку 1919 р. розпочався другий наступ більшовиків на Україну. Варто проаналізувати невдалі спроби Директорії врегулювати відносини з більшовиками, сподівання на допомогу Антанти, переїзди Директорії. Слід відзначити, що друга українсько-більшовицька війна закінчилася новим встановленням радянської влади і прослідкувати особливості політики Раднаркому УСРР на чолі з Християном Раковським.

                Аналізуючи наступне питання, потрібно вказати на основні риси більшовицького режиму, який всіляко обмежував суверенітет України, розпочав політику червоного терору, розгорнув націоналізацію промисловості і встановлення контролю над економікою України. Важливо чітко визначити основні риси політики “воєнного комунізму” і поширення антибільшовицького повстанського руху.

                Далі потрібно відзначити, що боротьба за українські землі наприкінці літа 1919 р. закінчилася перемогою білогвардійського режиму генерала Денікіна. Важливо показати основні риси денікінського режиму як режиму терористичної диктатури, гаслом якої були слова “України не було, нема й не буде”. Варто проілюструвати поширення боротьби народних мас України з білогвардійським режимом, зупинитися над характеристикою селянського повстанського руху Нестора Махна.

                Далі слід відзначити, що в цілому боротьба за Україну закінчилася перемогою більшовицьких військ і проілюструвати особливості більшовицького режиму у 1920 р.

В останньому питанні з’ясуйте причини зближення урядів УНР і Польщі, умови Варшавського договору та хід радянсько-польської війни 1920 р. Вона завершилась перемир’ям Радянської Росії і Польщі і укладенням Ризького мирного договору 1921 р., за яким Польща визнавала існування самостійної Радянської України, до Польщі відійшли Східна Галичина, Західна Волинь, Західне Полісся, Холмщина і Підляшшя.

 

Семінарське заняття 17: Радянська Україна в 1921-1939 рр. (2 год.)

1. Індустріалізація і шляхи, методи, наслідки.
2. Колективізація українського села, методи її здійснення та соціально-економічні наслідки.
3. Голодомор 1932-33 рр.

4     Політика у сфері культури.

Література

Основна

1. Білас І.Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953рр.: суспільно-політичний та історико-правовий аналіз у 2 кн. – К., 1994.
2. Голод  1932-1933рр  на  Україні: очима істориків, мовою документів.– К., 1990.
3. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. – К., 1996.
4. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст.: Нарис політичної історії. – К., 1993.
5. Касьянов Г.В., Даниленко В.М. Сталінізм і українська інтелігенція (20-30-ті роки). – К., 1991.
6. Колективізація і голод на Україні 1929-1933рр.: Збірник документів і матеріалів. – К., 1993.
7. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1918-1928). – К., 1996.

Додаткова

1. Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор. – К., 1993.
2. Кульчицький С. Ціна “великого перелому“. – К., 1993.
3. Шаповал Ю.І. Україна 20-50-х рр.: Сторінки ненаписаної історії. –К., 1993.

 

Ключові терміни і поняття: НЕП, продподаток, індустріалізація, комнезами, колективізація, кооперація, куркульство, підкуркульники, колгоспи, радгоспи, розкуркулення, ліквідація куркульства як класу, голдомор.

Теми рефератів:

1. Формування сталінської тоталітарної системи.
2. Сталінський “стрибок” в індустріалізацію.
3. Кооперація і колективізація: суть, відмінності, наслідки.
4. Феномен “соціалістичного змагання”.

Питання для дискусії:

1. Які наслідки мала індустріалізація на Україні?
2. В чому полягала суть хлібозаготівельної кризи?
3. Визначіть причини голодомору 1932-1933рр.
4. Як змінилася демографічна ситуація на Україні внаслідок голодомору?
5. Яка ціна сплачена народом України за сталінськи „стрибок у соціалізм”?
6. Чому 20-і роки в історії України називають „українським відродженням”?

Запитання і завдання для самоконтролю:

1. Коли і з якою метою радянським керівництвом було взято курс на індустріалізацію?
2. Якими методами здійснювалося утвердження колгоспного ладу в Україні?
3. Визначте особливості культурного розвитку України і 30-ті роки.
4. Які причини занепаду національно-духовного життя в Україні в 30-х роках ХХ ст.?
5. Розкрийте значення понять: індустріалізація, колективізація.

6.     В якому році було проголошено курс на колективізацію, і в якому році розпочалась суцільна колективізація українського села?

        1) 1925 р.; 2) 1927 р.; 3) 1928 р.; 4) 1929 р.; 5) 1930 р.; 6) 1932 р.

7. Чому віддавалися головні пріоритети в ході індустріалізації (виберіть необхідне):

      1) важкій промисловості; 2) легкій промисловості; 3) сіль-ському господарству; 4) економічному прискоренню; 5) під-вищенню життєвого рівня; 6) вертикальним структурам управління; 7) професійній компетентності.

8.   Яке твердження є на вашу думку найбільш повним і вірним?

      Політика українізації передбачала:

1) Утвердження української мови як державної. Підготовку і висунення на керівні посади осіб української національності. Запровадження навчання в культурно-освітніх закладах, видання газет і журналів українською мовою; 2) Добровільне вивчення в школах російської мови. Запровадження навчання в культурно-освітніх закладах, видання книжок, газет і журналів українською мовою. Підготовка і висунення на керівні посади осіб української національності, перехід до діловодства українською мовою; 3) Запровадження навчання в культурно-освітніх закладах, видання книжок, газет і журналів українською мовою. Підготовка і висунення на керівні посади осіб української національності. Створення умов для рівноправного культурного розвитку національних меншин.

9.     Розташуйте події з історії Радянської України 20-30-х років у хронологічній послідовності:

        1) початок колективізації; 2) запровадження НЕПу; 3) про-голошення курсу на індустріалізацію; 4) початок масових репресій; 5) утворення СРСР.

10. Джерелами сталінської індустріалізації були:

        1) перекачування коштів із сільського господарства і легкої промисловості; 2) вилучення коштів у населення через примусові державні позики; 3) кошти, одержані за рахунок масового продажу спиртних напоїв; 4) дешева робоча сила в’язнів; 5) продаж культурних цінностей за кордон; 6) продаж нафти, газу за кордон; 7) експлуатація селян та робітників; 8) запровадження найновіших досягнень науки і техніки у виробництво.

11. Назвіть 5-7 найважливіших новобудов промисловості України в роки перших п’ятирічок.

 

Методичні вказівки

                При з’ясуванні першого питання необхідно звернути увагу на те, що процес переходу до індустріального суспільства виступає як об’єктивна необхідність, однак в СРСР він здійснювався такими методами, які призвели до потворних форм, а для України — це одна з трагічних сторінок в історії. При розгляді цього питання було б доцільно проаналізувати звідки бралися кошти на індустріалізацію, відмітити, що, незважаючи на недоліки, індустріалізація різко збільшила промисловий потенціал республіки.

                Характеризуючи дане  питання потрібно визначити передумови і суть хлібозаготівельної кризи 1928-1929 рр., а також проаналізувати її наслідки. Примусова колективізація, яка супроводжувалася такою жорстокістю і жертвами, що її можна назвати війною режиму проти селянства. Потрібно проаналізувати основні директиви щодо розгортання колективізації на селі та її наслідки.

                При розгляді четвертого питання необхідно усвідомити, що голодомор 1932-1933 рр. став найбільшою трагедією для українського народу. Потрібно визначити причини і передумови голодомору, уяснити відмінності його від голоду 1921-1923 рр., прослідкувати перебіг голодомору, його наслідки. Варто зазначити дані в історіографії щодо жертв голодомору. Важливо проаналізувати роль колгоспів у системі командної економіки після 1933 року.

Готуючи останнє питання, слід виділити два цілком протилежні періоди в розвитку культури протягом означеного періоду. Перший період – українізація, яка сприяла швидкому розвитку культури в 20-х роках. З’ясуйте причини, складові, а також наслідки цієї політики для української культури. Чому наприкінці 20-х років ХХ ст. в Україні почався погром української культури?

 Переслідували науковців, літераторів, митців, представників інтелігенції, передусім  тих, котрі сформувались в дореволюційний час. Розпочалася боротьба з „націоналістичними елементами” в Академії наук України (назвіть прізвища репресованих вчених).

Відбувалися гоніння проти українських письменників, діячів мистецтва. Лише за один 1934 р. було розстріляно 28 письменників, серед них М.Зеров, Г.Косинка, К.Буревій. Були піддані репресіям діячі українського мистецтва: театральний режисер Л.Курбас, засновник української школи монументального мистецтва М.Бойчук. Культурний процес потрапив під контроль партійно-державних чиновників.

Якщо 20-і роки ввійшли в історію України як період „національного відродження”, то 30-і роки дослідники назвали „розстріляним відродженням.”

 

Семінарське заняття 18: Тоталітаризм і Україні: його сутність та механізми реалізації (2 год.)

1. Україна і процес формування тоталітарного режиму.
2. Зростання культу особи Сталіна. Репресії в Україні.
3. Великий терор 1937-1938 рр.

4.    Сталінська конституція 1937 р. як ширма тоталітаризму.

Література

Основна

1. Білас І.Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953рр.: суспільно-політичний та історико-правовий аналіз у 2 кн. – К., 1994.
2. Костюк Г.О. Сталінізм в Україні. (Генеза і наслідки). – К., 1995.
3. Шаповал Ю.І. Людина і система. – К., 1994.
4. Ярош Б.О. Тоталітарний режим на західноукраїнських землях. 30-50- роки ХХ століття. – Луцьк, 1995.

Додаткова

1. Лихолобова З.Г. Сталінський тоталітарний режим та політичні репресії кінця 30-х років в Україні. – Донецьк, 1996.
2. Марочко В. Голод на Україні (1931-1933рр.) причини та наслідки // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. – К., 1991.
3. Шаповал Ю.І. Україна 20-50-х рр.: Сторінки ненаписаної історії. –К., 1993.

Ключові терміни і поняття: одноособова диктатура, “Культурна революція”, русифікація, поняття титульної нації, репресії, націонал-ухильництво, “СВУ”, “національний центр”, лікнеп.

Теми рефератів

1. Війна політичного режиму з національною інтелігенцією.
2. Політичні процеси 30-х років.
3. Сталін і Україна.
4. Тоталітаризм як явище світового порядку. Його суть і особливості в Радянському Союзі.

Питання для дискусії

1. Які фактори сприяли утвердженню тоталітарного режиму і одноособової влади Сталіна?
2. Які причини запровадження тоталітаризму в Україні?
3. Чому дослідження проблем масових репресій 30-х років в сучасних умовах має пріоритетне значення?

Запитання і завдання для самоконтролю:

1. Визначте характерні риси тоталітарного режиму.
2. Назвіть хвилі масових репресій в Україні.
3. Яких верств суспільства торкнулися репресії в Україні?

4.     Які з перелічених рис характерині для тоталітарної держави?

        1) придушення політичної опозиції; 2) збереження економічної свободи; 3) політична цензура; 4) співробітництво з традиційними соціальними й політичними інститутами: кадровою армією, церквою, монархією; 5) існування таємної поліції, свавілля каральних органів; 6) контроль над всіми сферами життя.

5.   Пік кривавого розгулу сталінського режиму в Україні припадає на       той період, коли генеральним секретарем ЦК КП(б)У був:

        1) В.Молотов; 2) С.Косіор; 3) Л.Каганович; 4) М.Хрущов.

6.    На сфабрикованому ОДПУ процесі над „Спілкою визволення України” (СВУ) видатних діячів української інтелігенції звинувачували у:

        1) шпигунстві на користь західноєвропейських країн; 2) намірах реставрувати в Україні буржуазно-поміщицький лад;

         3) „шкідництві” на промислових підприємствах.

7.     Розташуйте події у хронологічній послідовності:

        1) голодомор в Україні; 2) „шахтинська справа”; 3) процес СВУ;

        4) ліквідація Української автокефальної православної церкви; 5) затвердження нової Конституції УСРР.

8.     У правій колонці наведіть конкретні приклади масових репресій

        30-х рр.

Основні напрямки репресій	Конкретні факти
1) Репресії проти селянства
2) Боротьба з „підпільними націоналістичними організаціями”
3) Репресії проти членів КП(б)У
4) Гоніння проти українських вчених, письменників, діячів мистецтва
5) Боротьба проти церкви
6) Чистка війських кадрів

 

Методичні вказівки

                Розгляд питання слід розпочати із з’ясування терміну „тоталітаризм”, що в перекладі з італійської означає „охоплюючий все, вцілому”. Вперше цей термін було вжито італійськими опонентами Мусоліні на початку 20-х років, коли в Італії створювалася однопартійна фашистська система. З 1929 р., починаючи з публікації у газеті „Таймс”, цей термін почали застосовувати для характеристики політичного режиму СРСР.

Про зміцнення тоталітаризму в Україні у 20-30-х роках свідчать такі тенденції:

1. Утвердження комуністичної форми тоталітарної ідеології.
2. Монополізація влади більшовицькою партією.
3. Зрощення правлячої верхівки з державним апаратом.
4. Встановлення жорсткого контролю держави над усіма сферами  життя.
5. Масові репресії і розгалужений апарат репресивно-каральних органів.

Зверніть увагу на характерні риси сталінської тоталітарної системи в економічній галузі, соціальній сфері, політичному відношенні, зростання впливу репресивних органів у суспільстві, ідеологічну нетерпимість.

                Потрібно відзначити зростання культу особи Сталіна і проілюструвати це твердження фактами. Необхідно простежити розгортання репресій на Україні, суть судових політичних процесів 30-х років, чистки в партії, боротьбу з “буржуазним націоналізмом”, “націонал-ухильництвом”. Органи ДПУ-НКВС розгорнули масові жорстокі репресії проти всіх прошарків населення.

Слід зауважити, що масові репресії в Україні розпочалися з кінця 20-х років і проходили трьома хвилями:

1)       1921-1931 рр. – репресії проти селянства (розкуркулювання), Боротьба з „підпільними націоналістичними угрупуваннями” – „Спілка визволення України” та ін., боротьба проти релігії;

2)       1932-1934 рр. – штучний голодомор, постишевський терор, репресивний спалах після смерті М.Кірова, репресії проти діячів національної культури (лише за один 1934 р. було розстріляно 28 письменників);

3)       1936-1938 рр. – доба „Великого терору”.

Підтвердіть фактами, що репресії торкнулися представників усіх верств суспільства.

Масові репресії були захисною реакцією тоталітарного режиму, оскільки при наявності широкої опозиції цей режим не зміг би забезпечити свого існування.

                Ящо репресії кінця 1920-х – першої половини 1930-х рр. були  спрямовані насамперед проти українців, то терор 1937-1938 рр. охопив весь Радянський Союз і мав на меті змести всіх реальних та уявних ворогів Сталіна. У той час репресіям піддавались не лише керівні особи, а й робітники, колгоспники, інтелігенція, військовослужбовці і навіть діти „ворогів народу”.

Масові репресії призвели не тільки до фізичного винищення найбільш активної та інтелектуальної частини нації, вони також понівечили долю багатьох людей, так званих членів сімей ворогів народу. За розмахом знищення населення власної країни комуністичний терор не знає собі рівних.

                Потрібно довести на фактах, що конституція 1937 року була демократичною на папері, прослідкувати “розрив між словом і ділом” щодо сталінського основного закону.

 

Семінарське заняття 19: Західноукраїнські землі у міжвоєнний період

1. Політика Польщі щодо Галичини і Волині.

2. Національно-визвольний рух в Західній Україні.

3. Українські землі під румунською окупацією.

4. Закарпаття у складі Чехословаччини. Карпатська Україна.

Ключові терміни і поняття: окупаційна політика, ОУН, Карпатська Україна.

Теми рефератів

1.Утворення та діяльність ОУН.

2.УАПЦ у 1920-ті рр..

Запитання і завдання для самоконтролю:

1.Охарактеризуйте становище українців під владою Польщі.

2. Висвітліть особливості економічного розвитку західноукраїнських земель у 1920-1930-ті рр., покажіть чому і чим відрізнялося економісне становище українців Закарпаття від економічного становища їхніх побратимів у Польщі та Румунії.

3. Дайте правову оцінку проголошення незалежності Карпатської України.

                                                                   Методичні вказівки

           

 Перше питання слід почати з того, що західноукраїнськими землями в міжвоєнний період володіли інші держави. Під польською окупацією впродовж 1919-1921 рр. опинилися Східна Галичина, Західна Волинь, Полісся, Холмщина, Підляшшя, що становило третину усієї території тодішньої Польської держави.  Війська Румунії наприкінці 1918 р. окупували Північну Буковину і Бессарабію, до складу якої входили етнічні українські землі – Ізмаїльський, Аккерманський і Хотинський повіти. Закарпаття під назвою „Підкарпатська Русь” у 1920 р. було приєднане до Чехословаччини. Окупація українських земель Польщею, Румунією та Чехословаччиною відбулася за підтримки західноєвропейських країн та США.

     Польський уряд намагався витравити поняття „Україна”, „українці”, застосовуючи замість них терміни „Східна Малопольща”, „русини”. У 1924 р. було видано закон про заборону вживання української мови у всіх державних установах. Польський уряд розділив країну на дві території – Польщу „А” і Польщу „Б”. До першої входили корінні польські землі, до другої – переважно західноукраїнські і західнобілоруські. Сприяючи розвитку промисловості в Польщі „А”, уряд в той же час свідомо гальмував промислове будівництво в Польщі „Б”.

На особливу увагу заслуговує діяльність Організації українських націоналістів (ОУН), яка утворилася у 1929 р. у Відні на базі Української військової організації. Організатором і керівником ОУН протягом 1929-1938 рр. був Є. Коновалець. Ідеологією ОУН став „інтегральний націоналізм”, розроблений Д. Донцовим: проголошувалася перевага національних інтересів над індивідуальними, вищою метою боротьби стверджувалося досягнення державної незалежності.

Румунська влада здійснювала щодо українського населення політику тотальної румунізації, вдаючись до відкритих насильницьких дій. З 1919 по 1928 рр. на території Буковини діяв воєнний стан. У 1920 р. заборонено вживання української мови. Українців не визнавали окремою нацією, називаючи їх „громадянами румунського походження, які забули рідну мову”. Була заборонена українська преса, здійснювалася румунізація православної церкви. В економічній сфері Буковина була відсталою окраїною Румунії, буковинська економіка залишалася напівкустарною.

Розглядаючи третє питання, наголошуємо, що  уряд Чехословаччини здійснював більш помірковану політику щодо Закарпаття, особливо в суспільно-політичній сфері. Але й ця політика була спрямована на те, щоб втримати українські землі під владою Чехословаччини. Економічний сектор Закарпаття був надзвичайно відсталим. За двадцять років тут не було збудовано жодного значного підприємства.  15 березня 1939 р. Сейм проголосив незалежність Карпатської України, проте вона опинилася і міжнародній ізоляції, а Карпатська Січ не могла зупинити окупантів. Закарпаття було окуповане угорськими військами.Проголошення незалежної Карпатської України мало велике історичне значення: воно сприяло зростанню національної свідомості населення краю і продемонструвало прагнення українського народу до створення власної держави.

 

 

   Семінарське заняття 20: Україна в роки Другої світової війни (2 год.)

1. Радянсько-німецькі договори 1939 р. Приєднання західноукраїнських земель до УРСР та їх радянізація
2. Початок радянсько-німецької війни. Оборонні бої 1941-1942 рр.
3. Окупаційний режим на Україні.
4. Рух опору.
5. Визволення України (1943-1944 рр.). Вклад України у перемогу. Наслідки і уроки війни.

Література

Основна

1. Гунчак Т. Втрати українців під час другої світової війни // Сучасність. – 1992. – ч. 7.
2. Вєтров І. Економічна експансія третього рейху в Україні. К., 2000.
3. Коваль М. Нацистський геноцид щодо євреїв та українського населення (1941-1944 рр.) // УІЖ. – 1992. – №5.
4. Косик В. Україна і Німеччина в другій світовій війні. – Париж, Нью-Йорк, Львів, 1993.
5. Літопис УПА. – Львів, 1992.
6. Мірчук П. Українська Повстанська Армія. 1942-1952: Документи і матеріали. – Львів, 1991.
7. Роєнко В. Друга світова війна 1939-1945: матеріали з літературних джерел. – К., 1994.
8. Трофимович В. Україна в роки другої світової війни (1939-1945). – Львів, 1995

Додаткова

1. Боротьба й діяльність ОУН під час війни. Документи та матеріали // УІЖ. – 2000. – № 2.
2. Замлинський В. та ін. Боротьба трудящих західних областей УРСР проти фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни Радянського союзу. – К., 1989.
3. Коваль М. ОУН-УПА: між “третім рейхом” і сталінським тоталітаризмом // УІЖ. – 1994. – №2-3.
4. Лебедь М. УПА. Кн. 1. – Дрогобич, 1993.
5. Муковський І.Т., Лисенко О.Є. Звитяга і жертовність. Українці на фронтах другої світової війни. – К., 1997.
6. ОУН і УПА у другій світовій війні // УІЖ. – 1994. №2-6, 1995. –  №1-2.

Ключові терміни і поняття: радянсько-німецька війна, Велика Вітчизняна війна, “бліцкриг”, “план Барбаросса”, німецький окупаційний режим, “план Ост”, нацистський “новий порядок”, геноцид, колабораціонізм, батальйони “Нахтігаль”, “Роланд”, “Поліська січ”, УПА, Рейсхкомісаріат “Україна”, Трансністрія, генерал-губернаторство, рух опору, дивізія “SS—Галичина”.

Теми рефератів:

1. Причини катастрофічних поразок радянських військ у 1941-1942 роках.
2. Наш край в роки другої світової війни.
3. Українська повстанська армія.
4. Культурне життя в Україні в період Другої світової війни.
5. Втрати України у війні.

Питання для дискусії:

1. Визначте місце пакту Молотова -Рібентропа серед причин Другої світової і радянсько-німецької війни.
2. Прокоментуйте вашу думку щодо вступу Червоної армії в західноукраїнські землі 17 вересня 1939
3. Дайте оцінку Акту возз’єднання українських земель у 1939-1940 рр. 

Запитання для самоконтролю:

1. В чому полягала сутність „українського питання ” в політиці західних держав напередодні Другої світової війни?
2. Які причини поразок радянських військ у 1941-1942 рр.
3. Прокоментуйте зміст радянсько-німецького договору про дружбу і кордони.
4. Розкрийте сутність політики „радянізації”.
5. Охарактеризуйте фашистський окупаційний режим в Україні.
6. Як розгортався процес визволення України від фашистів?
7. Розкрийте роль радянських партизан та УПА у боротьбі з фашистами.

8.      Радянсько-німецький Договір про дружбу і кордони було підписано:

         1) 17 вересня 1939 р.; 2) 23 вересня 1939 р.; 3) 28 вересня 1939 р.

9.    Найбільший танковий бій початкового періоду війни відбувся 23-   29 червня 1941 р. у районі:

        1) Луцьк-Броди-Рівне; 2) Дрогобич-Ковель-Здолбунів; 3) Рівне-Здолбунів.

10. На території західноукраїнських земель окупаційною владою було            утворено:

  1) рейхскомісаріат “Україна”; 2) дистрикт “Галичина”;

  3) “Трансністрію”.

11.   Центром окупаційної адміністрації в Україні стало місто... . Рейхскомісаром України  був... . Встевте пропущене.

.       1) Рівне; 2) Вінниця; 3) Київ; 4) Житомир;

        5) Розенберг; 6) Рунштедт; 7) Кох; 8) Кейтель.

12. Коли і де було проголошено Акт про відновлення Української держави було:

        1) у Львові ; 2) у Рівному; 3) у Луцьку; 4) у Києві.

13. Вставте пропущені слова.

УПА була утворена у … . Головнокомандувачем УПА був…

1) вересні 1939 р.; 2) липні 1942 р.; 3) жовтні 1942 р.;

4) Т.Бульба–Боровець; 5) Р.Шухевич; 6) С.Бандера; 7) Є.Ко-новалець.

14. В якому році до УРСР було приєднано: а) Північну Буковину і Бессарабію, б) Закарпаття, в) Східну Галичину, Західну Волинь і Західне Полісся?

        1) 1939; 2) 1940; 3) 1941; 4) 1944; 5) 1945.

15. Розташуйте в хронологічній послідовності наступні події 1939 -1945 рр.:

        1) остаточна окупація гітлерівцями всієї території України;

        2) визволення м.Києва від фашистських загарбників; 3) під-писання радянсько-німецького Договору про ненапад; 4) оборона м.Севастополя; 5) окупація території Карпатської України Угорщиною.

16. Проект онімеччення та колонізації України на перспективу був розроблений:

        1) у “Зеленій папці” Герінга; 2) у “Генеральному плані Ост”; 3) у плані “Ольденбург”; 4) у плані “Барбаросса”; 5) у плані Німецького південного економічного товариства.

17. Вставте пропущені слова.

        Український штаб партизанського руху (УШПР) було утворено …

      Начальником УШПР було призначено … .

      1) у червні 1941 р.; 2) у червні 1942 р.; 3) у грудні 1942 р.;

      4) П.Пономаренка; 5) Т.Строкача; 6) С.Ковпака.

 

Методичні вказівки

                При підготовці до першого питання слід згадати про міжнародну обстановку напередодні Другої світової війни і становище українських земель в цей період. Потрібно пам’ятати, що українське питання напередодні Другої світової війни стало важливою міжнародною проблемою. “Українську карту” намагалися розіграти в своїх далекосяжних інтересах великі західноєвропейські держави. Використовуючи новітні досягнення історичної науки доцільно розглядати Другу світову війну не тільки як загрозу світовій цивілізації з боку німецького фашизму, а й з боку сталінського Союзу РСР.

Розкриваючи зміст „українського питання” напередодні Другої світової війни, слід зазначити, що роз’єднаність і перебування українських земель у складі чотирьох держав було значним дестабілізуючим фактором політичного життя довоєнної Європи. Крім СРСР, Польщі, Румунії та Чехословаччини, які намагались утримати вже підвладні і приєднати нові українські землі, на них, у боротьбі за “життєвий простір”, почала активно претендувати Німеччина, а також Угорщина, що домагалась повернення українського Закарпаття. Драматизм ситуації полягав у тому, що самостійно український народ в той час об'єднати свої землі в єдиній державі і, таким чином, вирішити українське питання не міг. Все залежало від балансу інтересів насамперед великих держав - Німеччини та СРСР. Це робило українське питання, тобто питання про подальшу долю українських земель, клубком серйозних суперечностей, а “українську карту” – вагомим козирем у великій дипломатичній грі напередодні війни.

Висвітлюючи значення пакту Молотова-Рібентропа (23 серпня 1939 р.) „Про ненапад”, доцільно сказати про те, що тільки тверда позиція радянського керівництва змусила Німеччину відмовитися від зазіхань на українські землі і планів створення “Великої України”. Але не треба забувати і про те, що цей договір фактично розв’язав руки Гітлеру для початку Другої світової війни. У той же час, радянсько-німецький договір став своєрідною точкою відліку процесу реального возз’єднання українських земель у межах однієї держави, що об’єктивно було явищем прогресивним. Інша річ, що для радянського керівництва возз’єднання України було не самоціллю, а лише частиною більш глобальних сталінських планів розповсюдження комунізму в західному напрямку.

З початком Другої світової війни (1 вересня 1939 р.), згідно з договором і таємним протоколом щодо розподілу сфер впливу між Німеччиною та СРСР, радянські війська 17 вересня перейшли польський кордон і окупували Західну Волинь і Східну Галичину.

28 вересня 1939 р. був підписаний новий радянсько-німецький договір „Про дружбу і кордон між СРСР і Німеччиною”. Визначте, як пройшов кордон між двома державами за цим договором?

                Намагаючись надати своїм діям на західноукраїнських землях легітимного характеру, радянське керівництво організувало там вибори до Народних Зборів Західної України, які відбувалися на безальтернативній основі під контролем держави та безпосередньої участі радянських військ, органів влади та спецслужб. 26-28 жовтня 1939 р. у Львові, новообрані Народні Збори прийняли декларацію про встановлення радянської влади на території Західної України та возз’єднання з УРСР. Це рішення  було затверджене Верховними Радами СРСР (1 листопада) і УРСР (14 листопада) 1939 р.

Далі з’ясуйте, яким чином,  коли і які українські землі були приєднані до Радянського Союзу від Румунії.

Висвітлюючи процес радянізації західноукраїнських земель, слід відзначити, відзначте його неоднозначність (позитивні і негативні сторони). Але попри всю суперечливість та неоднозначність політики тоталі­тарного режиму в західноукраїнських землях об’єднання більшості етнічних українських земель у межах однієї держави було надзвичайно визначною подією в житті українців, важливим кроком у розв’язанні українського питання.

                Готуючись до другого питання, варто назвати причини, які викликали вибух радянсько-німецької війни. Необхідно з’ясувати і обґрунтувати причини і наслідки катастрофічних поразок 1941 р., зупинитися над питаннями оборони Києва, Одеси, Севастополя.

                В третьому питанні необхідно висвітлити плани гітлерівців щодо України, суть німецького окупаційного режиму, встановленого в українських землях  в липні 1942 р. Охарактеризуйте розподіл українських земель на чотири адміністративні одиниці, зупиніться на характеристиці нацистського режиму.

Найхарактернішою ознакою, що свідчила про природу нацистського режиму, було ставлення гітлерівців до інших народів. Вони планували щорічно знищувати 10 млн. неарійців. Першими в цьому трагічному реєстрі стояли євреї. Спеціальні частини СС знищили 900 тис. євреїв в Україні. Тільки за п’ять днів вересня в Києві у Бабиному Яру фашисти розстріляли понад 50 тис. мирного населення – євреїв, українців, росіян.

Трагедія євреїв в роки Другої світової війни  дістала назву Голокост. Ознайомтеся з літературою, що висвітлює дане питання і визначте, якими методами діяли фашисти, до яких репресивних акцій вдавалися, щоб виключити євреїв з життя ще до їх смерті. З’ясуйте, що таке гетто і чи існувало гетто у вашому населеному пункті?

                При аналізі наступного питання, потрібно наголосити, що перемога Червоної армії під Сталінградом сприяла початку визволення території України. Після Курської битви розпочинається розгортання наступу на Лівобережній Україні. Значну увагу необхідно надати питанням з висвітлення битви за Дніпро, боїв на Правобережжі, в західних областях, завершення визволення України восени 1944 року.

З’ясуйте, коли і внаслідок якої операції було визволено Волинь, коли були звільнені Луцьк і Рівне?

                При розгляді останнього питання варто зупинитися на демографічних наслідках війни, чітко визначити вклад українського народу в розгром нацистської Німеччини у роки війни.

 

Семінарське заняття 21: Національно-визвольна боротьба в Україні у роки Другої світової війни

1.Український націоналістичний рух на початку Другої світової війни. Батальйони «Роланд» і «Нахтігаль».

2.Акт відновлення Української держави 30 червня 1941 року, його історичне значення.

3.Діяльність ОУН, Похідні групи.

4.Створення Української повстанської армії та її боротьба проти іноземних загарбників.

Література

Основна

1. Гунчак Т. Втрати українців під час другої світової війни // Сучасність. – 1992. – ч. 7.
2. Вєтров І. Економічна експансія третього рейху в Україні. К., 2000.
3. Коваль М. Нацистський геноцид щодо євреїв та українського населення (1941-1944 рр.) // УІЖ. – 1992. – №5.
4. Косик В. Україна і Німеччина в другій світовій війні. – Париж, Нью-Йорк, Львів, 1993.
5. Літопис УПА. – Львів, 1992.
6. Мірчук П. Українська Повстанська Армія. 1942-1952: Документи і матеріали. – Львів, 1991.
7. Роєнко В. Друга світова війна 1939-1945: матеріали з літературних джерел. – К., 1994.
8. Трофимович В. Україна в роки другої світової війни (1939-1945). – Львів, 1995

Додаткова

1. Боротьба й діяльність ОУН під час війни. Документи та матеріали // УІЖ. – 2000. – № 2.
2. Замлинський В. та ін. Боротьба трудящих західних областей УРСР проти фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни Радянського союзу. – К., 1989.
3. Коваль М. ОУН-УПА: між “третім рейхом” і сталінським тоталітаризмом // УІЖ. – 1994. – №2-3.
4. Лебедь М. УПА. Кн. 1. – Дрогобич, 1993.
5. Муковський І.Т., Лисенко О.Є. Звитяга і жертовність. Українці на фронтах другої світової війни. – К., 1997.
6. ОУН і УПА у другій світовій війні // УІЖ. – 1994. №2-6, 1995. –  №1-2.

Ключові терміни і поняття: батальйони “Нахтігаль”, “Роланд”, “Поліська січ”, УПА, Рейсхкомісаріат “Україна”, Трансністрія, генерал-губернаторство, рух опору, дивізія “SS—Галичина”.

 

Теми рефератів:

1.Діяльність ОУН. Історичне значення руху у визвольній боротьбі українського народу.

2. Українська повстанська армія.

 

                                                                              Питання для дискусії:

1.ОУН-УПА  - невідємна частина руху опору в Україні.Визначте місце пакту Молотова -Рібентропа серед причин Другої світової і радянсько-німецької війни.

2.Прокоментуйте вашу думку щодо суперечливих поглядів до діяльності підпільних організацій в роки війни.

 

Методичні вказівки

 Розглядаючи перше питання зазначимо, що „Новий порядок”, встановлений гітлерівцями, викликав всенародний опір німецько-фашистському режиму. Розкрийте діяльність таких складових руху Опору, як масовий партизанський і підпільний рух, а також діяльність ОУН-УПА. Треба чітко прослідкувати причини, умови, методи розгортання радянського та націоналістичного партизанського руху проти окупантів. Варто зупинитися над висвітленням діяльності Української повстанської армії, з’ясувати програму і тактику ОУН. Документи „Хрестоматії з історії України”, а також „Літопис УПА” показують основний зміст цієї боротьби. Покажіть процес переходу націоналістів до тактики двофронтової боротьби, підкресливши, що боротьба на два фронти не тільки знесилювала УПА, але й призводила до трагізму братовбивчої війни між українцями. Наприклад, відомий похід з’єднання С.Ковпака „Від Путивля до Карпат” влітку 1943 р. супроводжувався кривавими боями між націоналістичними і комуністичними партизанськими загонами та призвів до великих втрат з обох боків.

Слід вивчити процес розгортання партизанського руху на території Волині (назвіть керівників підпільних партизанських загонів та груп). На Волині й Поліссі виникли й перші збройні загони українських націоналістів. Коли було утворено Українську повстанську армію (УПА), хто був її головнокомандуючим? Проаналізуйте методи боротьби повстанської  армії  проти іноземних загарбників.

 

Семінарське заняття 22: УРСР у повоєнне десятиріччя

(2 год.)

1. Україна в системі міжнародних відносин. Возз’єднання українських земель.
2. Труднощі відбудовчого періоду в Україні. Голод 1946-1947 рр.
3. Культурно-ідеологічні процеси в Україні.
4. Радянізація західних областей України. Дії збройних формувань ОУН - УПА.
5. Депортація українців. Операція „Вісла”.

Література

Основна

1. Воронцов І., Пилявець Ю. Голод 1946-1947рр. – К., 1991.
2. Коваль М. Українська РСР у період відбудови і розвитку народного господарства (1945-1955рр) // УІЖ. – 1990. – №4.
3. Кожушкало І. 1946-1947: Невідомий голод // Маршрутами історії. – К., 1990.
4. Літопис УПА. – Львів, 1990.
5. Ткачов С. Польсько-український трансфер населення 1944-46рр. – Тернопіль, 1997.
6. Ярош Б.О. Тоталітарний режим на західноукраїнських землях. 30-50- роки ХХ століття. – Луцьк, 1995.

Додаткова

1. Мірчук П. Українська Повстанська Армія. 1942-1952: Документи і матеріали. – Львів, 1991.

 

Ключові терміни і поняття: “Ждановщина”, “бандерівщина”, “холодна війна”, радянізація, етнічні чистки, акція “Вісла”, ліквідація греко-католицької церкви, голод 1946-1947рр.

Теми рефератів

1. “Ждановщина” на Україні.
2. ОУН-УПА в боротьбі з радянською владою.
3. Доба пізньої сталінщини в історії України.

Питання для дискусії

1. Якими шляхами йшла післявоєнна відбудова народного господарства?
2. Чим пояснюється протистояння політичних сил в Західній Україні після закінчення Другої світової війни?
3. Як відбувався процес врегулювання територіальних питань між Україною і Польщею.

Запитання і завдання  для самоконтролю:

1. З’ясуйте причини та наслідки голоду 1946-1947рр.
2. До яких наслідків призвів ідеологічний наступ сталінізму?

3. Післявоєнна відбудова народного господарства України характеризувалася:

1) швидкою відбудовою всіх галузей економіки; 2) швидкою відбудовою важкої промисловості при повному ігноруванні легкої промисловості і сільського господарства; 3) швидкою відбудовою важкої промисловості при недостатній увазі до легкої промисловості і сільського господарства.

4.     Післявоєнний голод в Україні був упродовж:

        1) 1945 р.; 2) 1946-1947 рр.; 3) 1948-1949 рр.

5.     Командувач УПА Роман Шухевич загинув:

        1) 1947 р.; 2) 1948 р.; 3) 1949 р.; 4) 1950 р.

6.     Що таке “жданівщина”?

        1) узагальнююча назва тієї культурної політики, яку проводило сталінське керівництво в 30-х роках; 2) система заходів ВКП(б), спямована на відбудову народного господарства у 1945-1950 рр.; 3) політика сталінського керівництва в галузі культури повоєнні роки, спрямована на придушення національно-визвольного руху; 4) напрям розвитку культури в СРСР у 30-і роки.

7.    Проаналізуйте участь України в системі міжнародних відносин в повоєнний час (1945-1955 рр.).

8.    Як відбувався процес урегулювання територіальних питань між Україною і Польщею?

9. Які причини і наслідки операції „Вісла”?

 

Методичні вказівки

            Розгляд питання доцільно починати з оцінки нового міжнародного статусу України у повоєнний період. Зокрема, геополітичні наслідки Другої світової війни безпосередньо стосувалися УРСР. За Договором між СРСР та Чехословаччиною від 29 червня 1945 р. Закарпатська Україна возз’єдналася з Україною у складі Радянського Союзу.  Вперше протягом декількох століть її основні етнічні території були об’єднані в складі однієї державної структури. Після війни були створені республіканські військове і закордонне міністерства. Цінуючи роль України в розгромі фашизму, незліченні жертви, яких вона зазнала, країни-переможці включили УРСР до складу фундаторів Організації Об’єднаних Націй (1945 р.).

Слід також дати характеристику основним тенденціям в міжнародній політиці того часу: політиці “холодної війни”; формуванню системи „Схід-Захід”; складності і суперечності формування соціально- політичного устрою в сусідніх з Україною державах Східної і Південно-Східної Європи; утворенню систем військових блоків. Необхідно також сказати й про національний чинник у протистоянні супердержав, про використання українського питання у міжнародній політиці 50-х років (факт протистояння політичних сил у Західній Україні у повоєнне десятиріччя).

                Характеризуючи друге питання, треба визначити пріоритети, строки та результати післявоєнної відбудови промислового потенціалу УРСР, звернути увагу на становище селянства та сільського господарства, з’ясувати причини, перебіг та наслідки голоду 1946-1947 рр., порівняти процеси післявоєнного голоду з періодом 1932-1933 рр.

                Аналізуючи наступне питання, потрібно наголосити на подальшому розгортанні репресій. Головна увага приділялася Західній Україні, а її населення намагалися форсованими темпами привести у відповідність з радянською системою. Основними напрямками перетворень у Західній Україні були:

-                насадження тоталітарного режиму, монополізація влади Комуністичною партією; 

-                утвердження комуністичної ідеології, боротьба проти так званого українського буржуазного націоналізму за допомогою репресій;

-                здійснення форсованої і насильницької колективізації. 1950 рік став роком суцільної колективізації.

            Підсумовуючи наслідки вступу західноукраїнських земель до складу СРСР, необхідно відзначити як негативні, так і позитивні сторони.

Населення Західної України в цілому вороже поставилося до комуністичного режиму і вело боротьбу проти нього. Цю боротьбу очолювали дві сили: греко-католицька церква та ОУН-УПА.

Греко-католицька церква була ліквідована більшовиками в 1946 р. Важливим є аналіз проблеми підпільної партизанської боротьби з тоталітарним режимом, еволюції тактики цієї боротьби, методи дій радянської влади на західноукраїнських землях.

Діяльність УПА почала занепадати після загибелі у 1950 р. її головнокомандувача Р.Шухевича. Окремі загони повстанців діяли до середини 50-х років.

                Процес консервації тоталітарного режиму в СРСР у повоєнний період вимагав остаточного утвердження сталінської ідеологічної доктрини, саме тому в цей час, з одного боку, активізується пропагандистська обробка населення, з іншого – посилюється тиск на інтелігенцію. Все, що виходило за межі офіційної доктрини, чи брало під сумнів її постулати, категорично відкидалося системою. Такий підхід обґрунтовував боротьбу не тільки проти „націоналізму”, а й проти „космополітизму” та „низькопоклонства”.

3 1946-1947 рр. під керівництвом секретаря ЦК ВКП(б) Жданова почалася ідеологічна кампанія по „наведенню порядку” в галузі науки, культури, літератури і мистецтва. Розгорнулася нищівна критика інститутів історії України та історії української літератури Академії Наук, творчих спілок, редакцій ряду газет і журналів. Здійснювалися кампанії проти видатних діячів української культури (назвіть – яких). Репресії торкнулися і тих людей, котрі жили у зоні німецької окупації, а також мобілізованих на роботи до Німеччини.

                Далі варто зупинитися над проблемами етнічних чисток у прикордонних районах України і Польщі, проаналізувати їх етапи та визначити суть і наслідки акції “Вісла”.

 

 

Семінарське заняття 23: Україна в період десталінізації (1953-1964 рр.)

1.Зміни в суспільно-політичному житті України після смерті Сталіна.

2.Реформи М.С.Хрущова та їх наслідки.

3. Основні тенденції та характерні риси духовного життя в Україні.

 

Література

Основна

1. Баран В.К. Україна після Сталіна: нарис історії 1953-1985 рр. – Львів, 1992.
2. Баран В.К. Україна 1950-1960-х рр.: еволюція тоталітарної системи. – К., 1996.
3. Білас Г.І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953: Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз: У 2-х кн. – К., 1994.
4. Зайцев Ю. Дисиденти: опозиційний рух 60-80-х рр. // Сторінки історії України: ХХ ст. – К., 1992.
5. Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція у русі опору 1960-80-х р. – К., 1995.
6. Курносов Ю. Інакомислення в Україні (60-ті – перша половина 80-х років ХХ ст.) – К., 1994.
7. Литвин Ю. Правозахисний рух на Україні, його засади та перспективи // Сучасність. – 1979. – с.10.
8. Шаповал Ю.І. Україна 20-50-х років: сторінки ненаписаної історії. – К., 1993.

Додаткова

1. Баран В.К. Цензура в системі тоталітаризму // Сучасність. – 1994. – № 6.
2. Гарань О. Від створення Руху до багатопартійності. – К., 1992.
3. Кульчицький С.В. Спроби реформ (1956-1964) // УІЖ. – 1998 – № 3-4.
4. Ляшко О. Микита Хрущов: відлига і заморозки // Вітчизна. – 1994. - № 7-8.
5. Прокоп М. Падіння Петра Шелеста // Сучасність. – 1973. – Ч. 6.
6. Рубльов О.С., Черненко Ю.А. Сталінщина і доля західноукраїнської інтелігенції (20-60-і роки ХХ ст.) – К., 1994.

Ключові терміни і поняття: “Відлига”, десталінізація, МТС, раднаргоспи.

Теми рефератів

1.Політичний портрет М.С.Хрущова.

2.Розвиток науки і культури в Україні в умовах десталінізації.

Запитання і завдання  для самоконтролю:

1.В чому полягають характерні риси та особливості розвитку України в умовах десталінізації?

2.Охарактеризуйте духовний розвиток суспільства у період «Відлиги».

 

Методичні вказівки

 

Смерть Сталіна 5 березня 1953 р. внесла в життя СРСР істотні зміни, потреба в яких давно назріла. Ці зміни були пов’язані з діяльністю першого секретаря ЦК КПРС М.Хрущова. Він поклав початок десталінізації і здійснив реформи в усіх сферах життя суспільства.

Висвітлюючи проблеми обмеження тоталітаризму і лібералізації радянської системи за часів М.Хрущова у першу чергу необхідно звернути увагу на характер демократичних процесів в Україні. Розпочавшись з масової реабілітації невинно репресованих людей, „відлига” продовжила процеси десталінізації й в національній, державно-адміністративній, економічній, внутрішньопартійній, культур­ній сферах. Розкрийте суть процесу десталінізації, який особливо активно відбувався після ХХ з’їзду КПРС  в лютому 1956 р., на якому М.С.Хрущов засудив культ особи Сталіна у доповіді „Про культ особи Сталіна і його наслідки”. Проте слід пам’ятати, що розпочата критика культу особи носила однобічний характер і не торкалась основ існуючого режиму. 

Процес лібералазіції передбачав підняття престижу національного фактора. Після призначенняв 1953 р. першим секретарем ЦК КПУ українця О.Кириченка, українці все частіше висувались на керівні партійні і державні посади в республіці, розширились функції і відповідальність КПУ, активізувалась діяльність України на міжнародній арені. Пригадайте і дайте оцінку факту приєднання Криму до УРСР до 300-річчя відзначення возз’єднання України з Росією.

 Відзначте зрушення в духовному житті в період „хрущовської відлиги”.

                Важливо уяснити, що саме роки десталінізації стали переломними в історії України. Однак реформи в політичній сфері Були половинчастими і непослідовними. Вони не торкались основ тоталітарного режиму, залишалась монополія КПРС у всіх сферах суспільного життя. Повної демократизації життя суспільства не відбулося.

 

Семінарське заняття 24: Криза тоталітарної системи у 60-80-х роках ХХ ст. (2 год.)

1. Зміни в кремлівському керівництві у 1964 р. та їх наслідки для України. Економічні реформи середини 60-х років та їх згортання
2. Суспільно-політичне життя: стабілізація і закритість.
3. 3.       Духовний розвиток суспільства: ідеологічний диктат.

5.    Дисидентський рух.

Література

Основна

1. Баран В.К. Україна після Сталіна: нарис історії 1953-1985 рр. – Львів, 1992.
2. Винниченко І.І. Україна 1920-1980-х: депортації, заслання, вислання. – К., 1994.
3. Зайцев Ю. Дисиденти: опозиційний рух 60-80-х рр. // Сторінки історії України: ХХ ст. – К., 1992.
4. Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція у русі опору 1960-80-х р. – К., 1995.
5. Куь    рносов Ю. Інакомислення в Україні (60-ті – перша половина 80-х р. ХХ ст.) – К., 1994.
6. Литвин Ю. Правозахисний рух на Україні, його засади та перспективи // Сучасність. – 1979. – с.10.
7. Шаповал Ю.І. Україна 20-х – 50-х років: сторінки ненаписаної історії. – К., 1993.

Додаткова

1. Баран В.К. Цензура в системі тоталітаризму // Сучасність. – 1994. - № 6.
2. Прокоп М. Падіння Петра Шелеста // Сучасність. – 1973. – ч. 6.
3. Табачник Д. Апостол застою. Ескіз до політичного портрета В.Щербицького // Вітчизна. – 1992. - № 9, 10, 11.

 

Ключові терміни та поняття: стабілізація, розвинутий соціалізм, екологічна небезпека, застійні тенденції, консерватизм, "комуністичний фундаменталізм",  неосталінізм, опозиція, стагнація , шестидесятники, дисиденти, Українська Гельсінська Группа.

Теми рефератів:

1. Петро Шелест і Україна.
2. Політичний портрет В.Щербицького.
3. Русифікація в Україні: причини і наслідки.

Питання для дискусії;

1.  Дайте оцінку значення економічних реформ середини 60-х років для України та розкрийте причини їх незавершеності.

2.   Поясніть суть терміну „неосталінізм”.

Запитання і завдання для самоконтролю:

1.   Коли розпочались застійні тенденції в суспільному житті України?

2.   Які причини виникнення дисидентського руху в СРСР?

3.   Висвітліть розвиток правозахисного руху в Україні.

4. Господарська реформа середини 60-х років у СРСР була:

1) невдалою спробою переходу до ринкових відносин у промисловості; 2) невдалою спробою запровадження економічних методів управління в рамках адміністративно-командної системи; 3) вдалою спробою переходу до винкових відносин у промисловості.

5.   Яке визначення відповідає дійсності?

Дисидентський рух – це …

1) широкий суспільний рух за суверенітет України в рамках СРСР; 2) широкий рух протесту проти політики русифікації в Україні; 3) невелика кількість об’єднаних в окремі організації осіб, які протестували проти тоталітаризму за демократичні перетворення і національне відродження; 4) міжпартійна організація, створена ждя координації зусиль під час виборів до Верховної ради УРСР; 5) громадсько-політичний центр, створений групою інтелігенції для боротьби за дотримання прав людини в тодішньому СРСР.

6. У чому головні причини застійних явищ у промисловості України (друга половина 60-х  - середина 80-х рр.)?

1) діяльність раднаргоспів; 2) інтенсивний шлях розвитку;

3) екстенсивний шлях розвитку; 4) впровадження у виробництво досягнень науки і техніки; 5) економічні методи управління; 6) командно-адміністративні методи керів-ництва; 7) відсутність економічних стимулів праці.

7. Поставте події 1960-1970-х років в Україні у хронологічній послідовності:

1) усунення М.Хрущова з посади першого секретаря ЦК Компартії України; 2) перша значна хвиля арештів дисидентів в Україні; 3) утворення Української Гельсінської групи; 4) схвалення Верховною Радою УРСР нової Конституції УРСР.

8.  Характерними рисами розвитку політичної сфери у 1965-1985 рр. були:

1) розширення прав союзних республік; 2) підміна справжнього народовладдя формальним представництвом трудящих у Радах;

3) зростання бюрократичного апарату; 4) згортання гласності; 5) висування гасла про “розвинутий соціалізм”.

9.   Коли виникла Українська Гельсінська група (УГГ)? Хто її очолив?

1) 1975 р.; 2) 1976 р.; 3) 1977 р.; 4) 1978 р.; 5) М.Руденко;

6) Л.Лук’яненко; 7) П.Григоренко; 8) О.Бердник.

 

Методичні вказівки

                Незважаючи на згортання всіх господарських та адміністративно-партійних реформ М.Хрущова після приходу до влади неосталіністів на чолі з Л.Брежнєвим, середина 60-х рр. відзначалася ще однією спробою реформування економіки. Реформи 1965 р. торкалися кількох галузей промисловості, будівництва, сільського господарства. На перше місце висувалися проблеми оновлення й удосконалення господарського механізму, розвиток економічної самостійності підприємств і галузей промисловості на основі госпрозрахунку, зміни в порядку планування і матеріального стимулювання в сільському господарстві та ін. Але, як і попередні реформи М.Хрущова, їх було згорнено. Знову повернулись до звичних директивних методів керівництва.

Поясніть причини непослідовності і незавершеності реформ 50-60-х років.

Слід наголосити, що з середини 70-х років радянське суспільство дедалі глибше втягувалося в тотальну суспільно-економічну, політичну та ідеологічну кризу.

Зверніть увагу і проілюструйте конкретними фактами, що Україна у складі СРСР почала втрачати темпи розвитку, з’явились застійні явища,  утворився механізм гальмування. Зокрема, слід підкреслити хижацьку експлуатацію природних багатств України, наростання екологічної небезпеки тощо.

                Розкриваючи друге питання, відзначте, що якщо в галузі економіки  принаймні декларувалися деякі реформи, то у політичній сфері брежнєвське керівництво намагалося зберегти існуючий режим, не втратити спадкоємність з владними інститутами попередніх десятиріч. Головними елементами цієї спадкоємності були: ігнорування принципу розподілу влади, збереження декоративного характеру органів народного самоуправління, зміцнення політичного монополізму КПРС. Конституція СРСР 1977 р. і Конституція УРСР 1978 р. оголосили комуністичну партію „ядром політичної системи суспільства”.

Сподівання прогресивної громадськості на продовження процесу десталінізації не відбулися. В епоху Брежнєва відбулася реанімація сталінізму:

-    відновлено „престиж” Сталіна;

-    порушувалися громадянські права і свободи;

-    демократична активність людей визнавалася за інакомислення;

-    здійснювалися незаконні репресії, при збереженні в суспільстві атмосфери „помірного” страху.

У 1967 р. у структурі КДБ було створено спеціальне „п’яте управління” по боротьбі з „ідеологічними диверсіями”, а в дійсності – з інакомисленням.

Адміністративно-командна система робила все, щоб із суспільних відносин виключити національний фактор. Цьому підпорядковувалися гасла про зближення і злиття націй, про утворення нової історичної спільноти – радянського народу. На практиці це означало тотальну русифікацію України.

Першей секретар ЦК КПУ П.Шелест (1963-1972 рр.), який проявляв наполегливість у захисті інтересів республіки в певних сферах, був усунутий з посади. Його наступником став В.Щербицький (1972-1989 рр.), вищим орієнтиром якого були інтереси і настрої союзних верхів, а не населення України.

                Динамічне „хрущовське” десятиріччя формувало нову суспільну свідомість, нове покоління людей, яке вперше за багато десятиліть офіційно поставило під сумнів декларовані комуністичні цінності та ідеали. Цей імпульс був настільки сильним, що під його впливом у 60-70-х роках в радянському суспільстві виникає нова форма опозиції – дисидентський рух.

Варто визначити й інші передумови посилення цих тенденцій. Серед них - зовнішні: світовий процес деколонізації 50-60-х років; антикомуністичні виступи в соціалістичних країнах, зокрема в НДР (1953 р.), Польщі й Угорщині (1956 р.), Чехословаччині (1968 р.); потужний правозахисний рух в різних країнах світу, що був заохочений прийнятою в 1948 р. ООН Декларацією прав людини.

Щодо внутрішніх передумов, то ними були: практично бездержавний статус УРСР і повне підкорення її інтересам Москви, функціонування командно-адміністративної системи і панування партійно-радянської бюрократії; утиски національного культурно-духовного життя; цілеспрямована русифікація народів тощо. Безпосередній імпульс розвитку дисидентства в Україні надало і розгортання аналогічного руху в Росії та інших республіках СРСР.

Необхідно назвати основні течії опозиційного руху в Україні. Це - самостійницька, яку представляли, зокрема, національно-визволь­ний рух підпільних груп; національно-культурницька, яку репрезентував рух „шестидесятників”; правозахисна; рух за свободу совісті (релігійна опозиція). При цьому важливо розкрити концептуальні погляди дисидентів, наголосивши, що найрадикальнішою і найбільш пересліду­ваною була самостійницька течія. Її представники боролися за державну незалежність України шляхом агітації за вихід її зі складу СРСР.

Окрім цих вимог дисиденти та опозиційні організації у своїх програмних документах і заявах висловлювалися й щодо економічних  і соціально-політичних проблем суспільства. Зокрема, констатувались  колоніальний статус економіки УРСР, кріпосницьке становище колгоспного селянства та злиденність робітництва, викривалися розбіжності між соціальним становищем державного чиновництва та іншими станами населення, критикувались бюрократичні методи керівництва народним господарством, централізованого планування, обмеження прав громадських організацій, відсутність приватної власності на засоби виробництва.

У сфері міжнародних відносин українські дисиденти рішуче  засуджували як шовінізм (особливо імперський), так і національну обмеженість, виступали за самовизначення народів. Характеризуючи документи і заяви дисидентів, слід підкреслити, що знаряддям реалізації своїх цілей вони вважали мирні, конституційні методи (на відміну від збройних методів боротьби повстанського руху 40-50-х років). Назвіть форм  і методи боротьби дисидентів.

Висвітлюючи процеси посилення політичних репресій і придушення інакомислячих у 60-х роках, слід зазначити, що у боротьбі з дисидентством УРСР посіла чи не найперше місце в СРСР. Так, за даними Секретаріату Міжнародної амністії, політв’язнів в СРСР нараховувалось близько 600-700 осіб, серед яких українці становили у різні часи від 25% до 75%. Слід мати на увазі, що за сталінською традицією покаранню підлягали не лише самі дисиденти, а й їх батьки, діти, близькі родичі.

Однак репресії 60-х років не лише не відвернули інакомислячих від політичної боротьби, а й надали тим, хто залишився на волі, натхнення й відваги. Опозиція 60-х років підготувала грунт для подальшої боротьби в 70-80-ті роках. Характеризуючи опозиційних рух цього періоду, необхідно показати нову хвилю репресій проти інакомислячих, широкомасштабні позасудові переслідування тощо. Особливої уваги потребує висвітлення процесу утворення, діяльності і розгрому Української Гельсінської групи.

Значну увагу приділіть аналізу опозиційного руху на етапі національно-державного відродження України. Адже подальші виступи борців за права людини та національну свободу на цьому етапі спростовували офіційні заяви радянського уряду про те, що на початку 80-х років з дисиденством в СРСР остаточно покінчено.

Підсумовуючи питання, слід визначити значення опозиційного руху України у підготовці передумов для розбудови Української незалежної держави. Важливо також дати оцінку реакції світової громадськості на події в Україні.

 

Семінарське заняття 25: Проголошення незалежності України

1. Процес перебудови. Перший крок демократизації суспільства.
2. Зростання суспільно-політичної активності населення України наприкінці 80-х- на початку 90-х років. Створення багатопартійної системи.
3. Спроба серпневого перевороту в Москві та його наслідки для України.
4. Проголошення незалежності та референдум в Україні. Розпад СРСР та утворення СНД.

5.    Державотворчий процес в незалежній Україні.

Література

Основна

1. Акт проголошення незалежності України. – К., 1991.
2. Білоус А. Політичні об’єднання України. – К., 1993.
3. Декларація про державний суверенітет України. Прийнята Верховною Радою УРСР 16 липня 1990р. – К., 1990.
4. Іванченко Р. Україна від Кия до Кравчука: Короткий нарис історії української держави. – К., 1992.
5. Красівський З. Становище України в сучасному світі // Державність. – 1991. – №1.
6. Слюсаренко А., Томенко М. Спроба класифікації політичних партій України // Політологічні читання. – 1992. – №1.
7. Юхновський І. Україна –  незалежна держава. – Львів, 1994.

Додаткова

1. Гарань О. Від створення Руху до багатопартійності. – К., 1992.
2. Кульчицький С.В.Новітня історія України: перебудова // УІЖ. – 1991. – №12.

Ключові терміни і поняття: перебудова, демократизація, гласність, багатопартійність, плюралізм, прискорення, “Новоогарьоівський процес”, “ГКЧП”, серпневий путч, суверенітет, “перехідна економіка”, конституційний процес, “парад суверенітетів”, референдум.

Теми рефератів

1. Формування багатопартійності в Україні.
2. Чорнобильська катастрофа: трагедія і біль нації.
3. Міжнародне визнання незалежності України.

Питання для дискусії

1. Назвіть основні напрямки розбудови незалежності України.
2. Визначте особливості процесу демократизації, що почався в Україні на початку 90‑х років.
3. Яка роль молодіжного руху в суспільно-політичному житті України?

Запитання  і завдання для самоконтролю:

 1.  Дайте характеристику тотальній суспільно-економічній, політичній та ідеологічній кризі в СРСР та Україні в 80-х роках.

1. Чому спроби  „перебудови” М. Горбачова закінчились провалом?
2. Розкрийте причини і наслідки розпаду СРСР. Що таке „парад суверенітетів”?
3. Як вплинула Чорнобильська трагедія на розгортання процесу демократизації в Україні?
4. Як  проходив процес формування багатопартійності в Україні?
5. Які причини серпневого 1991 р. перевороту в Москві і які його наслідки для України?
6. Визначте передумови створення незалежної держави України.
7. Коли і в яких документах було проголошено незалежність України?

11.   В якому році прийнято Закон про державну мову?

        1) 1989; 2) 1990; 3) 1991; 4) 1992.

12.  Конституція України була прийнята:

        1) у червні 1994 р.; 2) у червні 1995 р.; 3) у червні 1996 р.;

        4) у січні 1997 р.

13. Вкажіть фактори, які сприяють відродженню релігійного життя в сучасній Україні:

        1) зняття заборон на релігійну діяльність, забезпечення з боку держави реальних гарантій свободи совісті; 2) перетворення церкви на державну структуру; 3) різке загострення всього спектра суспільних проблем (політичних, економічних, соціальних, міжнаціональних тощо); 4) значна втрата населенням старих ідеологічних орієнтирів; 5) відсутність міжконфесійних протиріч; 6) різновекторний пошук народом духовної опори в житті; 7) відновлення традиційних духовних цінностей.

14.   Коли було прийнято Акт проголошення незалежності України?

        1) 16 липня 1990 р.; 2) 24 серпня 1991 р.; 3) 1 грудня 1991 р.; 4) 22 січня 1992 р.; 5) 24 серпня 1992 р.

15. Факт розпаду СРСР та створення Співдружності Незалежних Держав (СНД) було зафіксовано:

        1) 1 грудня 1991 р. у Києві; 2) 8 грудня 1991 р. у Мінську;

        3) 15 грудня 1991 р. у Москві; 4) 8 грудня 1991 р. у Москві.

16.   На другий день після Всеукраїнського референдуму про визнання незалежної України оголосили:

        1) Латвія і Литва; 2) Канада і Польща; 3) Угорщина; 4) Росія та Аргентина.

17. У Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.) було проголошено намір республіки:

        1) в подальшому бути постійно нейтральною державою;

        2) приєднатися до блоку НАТО; 3) увійти до стратегічного союзу з Росією та Білорусією.

 

Методичні вказівки

Слід висвітлити критичне становище, в якому опинився СРСР у середині 80‑х років і яке диктувало необхідність перетворень. Необхідно показати об’єктивну зумовленість змін у всіх сферах життя країни і в УРСР, зокрема.  Зупиніться на характеристиці окремих періодів перебудови:

1985-1988 рр. – період розробки концепції перебудови і здійснення перших економічних реформ. Визрівання політичного курсу перебудови.

Висунута програма перетворень передбачала „прискорення соціально-економічного прогресу” країни на основі широкого впровадження досягнень науково-технічного прогресу, створення нового господарського механізму, активізації людського фактора. Проте це вимагало якісних структурних змін у радянській економічній системі. Прагнення ж поєднати ринок і централізоване планування ще більше ускладнили соціально-економічні проблеми, призвели до формування масового незалежного робітничого руху.

1988-1991 рр. – період активних політичних перетворень під лозунгом побудови демократичного, гуманного соціалізму, проголошених ХІХ партійною конференцією в червні 1988 р.

Проведення реформи політичної системи сприяло демократизації суспільства, політика гласності прискорила процеси десталінізації, реабілітацію жертв репресій.

Величезний вплив на події в Україні мала аварія на Чорнобильській АЕС в ніч з 25 на 26 квітня 1986 р., яка призвела до небаченого забруднення біосфери, радіоактивного опромінювання тисяч людей, появі на території України мертвої 30-кілометрової зони. Аварія на ЧАЕС була справжнім потрясінням для республіки, обумовила активізацію суспільного руху проти існуючого режиму, проти Компартії України, яка замовчувала страшні масштаби і наслідки катастрофи.

            Перебудовчі процеси сприяли зростанню політичної активності, відродженню національної свідомості українського народу. Суспільно-політичний рух, що відбувався в Україні в період перебудови, мав одночасно демократичний і національно-визвольний характер.

З 1985 по 1988 рр. суспільно-політичний рух проявлявся, в основному, в критиці існуючого ладу, у відродженні української історії та культури. Із забуття почали повертатись твори М.Грушевського, М.Костомарова, В.Винниченка, та ін., здійснювалися спроби заповнити „білі плями історії” (голодомор 1933 р., сталінські репресії, ОУН-УПА, Центральна Рада).

У 1988 р. населення України переходить від критики до активних політичних дій, відбувається радикалізація суспільно-політичного руху. У вересні 1989 р. була створена суспільно-політична організація „Народний рух України за перебудову”. Важливим чинником суспільно-політичного життя стали страйки, демонстрації, мітинги і т.ін.

Прослідкуйте процес формування багатопартійності, який розпочався після ліквідації у 1990 р. статті 6 Конституції СРСР та прийняття Верховною Радою України постанови „Про порядок реєстрації громадських об’єднань”.

Необхідно розглянути питання виборчих кампаній 1989-1990 рр., прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р.

                У висвітленні наступного питання необхідно відзначити, що економічна криза неминуче вела до кризи політичної. Слід розкрити діяльність опозиції в українському парламенті, включення в боротьбу студентської молоді. Варто зупинитися на проблемах спроби реформування СРСР, “ДКНС” як поворотному пункті в історії СРСР. Потрібно прослідкувати наслідки спроби серпневого перевороту для України.

            Далі треба з’ясувати коли і в яких умовах здобула незалежність Україна, охарактеризувати проголошення “Акту незалежності України”, результати всеукраїнського референдуму на його підтвердження і вибори Президента України (61,6% виборців, що прийшли на виборчі дільниці, віддали свій голос за Л.М.Кравчука). Проаналізуйте процес наростання відцентрових тенденцій і розпаду СРСР, визначте причини його розпаду. Зверніть увагу на утворення СНД.

            Першочерговим завданням незалежної України стало державне будівництво. Необхідно підкреслити, що державотворчі процеси ускладнювалися тривалою відсутністю нової Конституції, яка мала визначити принципи формування і здійснення державної влади, засади суспільного і державного устрою країни, створити юридичну базу для розробки і прийняття нових законів. Діючою ж залишалася Конституція УРСР 1978 р., до якої в умовах розбудови самостійної держави було внесено понад 200 поправок.

            Розкрийте вузлові події державотворення в Україні.

Зупиніться на характеристиці процесу формування трьох гілок влади і конституційного процесу, який завершився прийняттям Конституції 28 червня 1996 року.

 

Семінарське заняття 26-27: Розбудова української держави після проголошення незалежності.

1.Державотворчі процеси в Україні у 1991-1996 рр.

2.Суспільно-політичний процеси 1997-2008 рр.

3.Суспільно-політичне життя в 2009-2014 рр. Євромайдан і Революція Гідності: причини та наслідки.

4.Україна в системі міжнародних відносин.

 5.Україна і українська діаспора.

6.Духовне життя суспільства в  незалежній Україні.

Література

Основна

1.Акт проголошення незалежності України. – К., 1991.

2.Білоус А. Політичні об’єднання України. – К., 1993.

3.Вівчарик М., Карабанов М. Україна етнонаціональна: від етногенезу до суверенної держави. – К., 2003

4.ЄвтухВ. Проблеми етнонаціонального розвитку: український та світовий контексти. – К., 2001.

5.Курас І. Проблемні питання розвитку відносин із сусідніми країнами в контексті державної політики України щодо національних меншин // Іст. Журн. – 2003. – №1.

6.Національна інтеграція в полікультурному суспільстві : український досвід 1991-2000 років. – К., 2001.

 

Ключові терміни і поняття:діаспора, етнічна індеферентність, етнонігілізм, етнополітика, етноізоляція, політизація етнічності, регіоналізм, сепаратизм,урбанізація, щовінізм, омбудсмен, Небесна Сотня, Євромайдан, Революція Гідності.

Теми рефератів

1.Революція Гідності.

2.Типи етнічних конфліктів та їх прояви в Україні.

3.Вплив релігійного чинника на сучасний стан міжнаціональних відносин в Україні.

4.Повернення депортованих народів в Україну: вирішення політичних та соціально-економічних проблем.

Питання для дискусії

1. Назвіть основні напрямки розбудови незалежності України.
2. Визначте особливості процесу демократизації, що почався в Україні на початку 90‑х років.
3. Яка роль молодіжного руху в суспільно-політичному житті України?

Запитання  і завдання для самоконтролю:

 1.Проаналізуйте, які принципи покладені в основу Декларації прав національностей України. Що вони гараютують всім національностям?

2. Охарактеризуйте політико-правовивий статус національних меншин.

3.Що таке етнічна група? Наведіть приклади етнічних груп на Україні.

4.Прояви сепаратизму: причини і наслідки.

5.Євромайдан очима сучасників.

Методичні вказівки

       Розпочинаючи вивчення першого питання, необхідно констатувати, що в грудні 1991 р. з набуттям власної державності українська нація вийшла на якісно новий рівень розвитку.  Формування власної держави ставить перед українцями завдання принципово нового рівня. Вцьому контексті варто проаналізувати «Міжнародний пакт про громадянські і політичні права». І усвідомити, які внутрішні і зовнішні умови мають бути для його реалізації; в чому специфіка умов українців. Характерною особливістю даного періоду є два суперечливі тенденції у формуванні остаточної моделі української нації: з одного боку, політизація українського етносу, його чітко окреслене прагнення до державотворення, а з іншого – наявність важливих ознак формування нації, яка ю грунтувалась на принципі громадянської незалежності. Тобто відбувається процес оформлення не етнічної нації (що об єднує людей за етнічною ознакою), а політичною, що об єднує всіх громадян держави. Саме від цього залежить вибір моделі етнонаціональної політики: або сприяти утвердженню етнічного, або політико-громадянського розуміння української нації. Чи набуває українська нація політико-громадянських форм? Що про це свідчить?

           Варто проаналізувати, які особливості українців сформував бездержавний статус українського народу і як це впливає на розвиток сучасного державотворення? Необхідно звернути увагу на те, що українців характеризує відсутність великодержавних прагнень, вони не зорієнтовані на пригніченні інших народів, здебільшого демонструють високу толерантність щодо національних меншин.

          Проголосивши державність, український народ здобув можливість ліквідувати недоліки у своєму розвиткові, зумовлені довготривалим статусом бездержавності. Однією з важливих проблем є впровадження української мови в усі сфери суспільного життя, оскільки вживання і створення умов для розвитку власної мови є ознакою нації. Потрібно обговорити, як Ви оцінюєте сучасний процес розширення вживання української мови. Адже шлях набутття українською мовою реального статусу повноцінно державної та провідної є досить складним. У цьому контексті варто згадати, які історичні передумови призвели до цього. Приобговоренні цієї проблемиварто приділити увагу недостатнійекономічній підтримці українського друку. З метою стимулювання розвитку видавничої справи у березні 2001 р. Верховна Рада прийняла відповідний закон « Про зміни і доповнення до деяких податкових законів у частині, що стосується видавничої справи». Це дасть змогу скласти належну конкуренцію російськомовним, виданим у росії, перш за все внаслідок великого оподаткування.

       На особливу увагу заслуговують події Євромайдану. Варто відзначити основні суспільно-політичні причини; кризу економічного становища, що врешті-решт змусили підняти український народ до Революції Гідності. У цьому ж контексті слід простежити реакцію світу і української діаспори на події на Майдані.  

  

 

 

 

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ, ЯКІ ВКЛЮЧЕНІ ДО ЕКЗАМЕНАЦІЙНИХ БІЛЕТІВ

1. Становлення і розвиток людського суспільства на території України в добу палеоліту і мезоліту.
2. Доба неоліту. Трипільська культура.
3. Формування державотворчих традицій на території України: кіммерійці, скіфи, сармати
4. Грецька колонізація Північного Причорномор'я.
5. Походження слов'ян та їх розселення на території України. Господарство та вірування східних слов’ян.
6. Теорії походження Русі. Руська земля.
7. Формування централізованої держави на чолі з Києвом. Перші князі, їх зовнішня і внутрішня політика.
8. Піднесення та розквіт Київської Русі. Володимир Великий та Ярослав Мудрий.
9. Запровадження християнства на Русі та його зна­чення.
10. Суспільно-політичний устрій та характеристика господарства Київської Русі.
11. Русь-Україна у період політичної роздробленості: причини і наслідки.
12. Боротьба Русі-України з монголо-татарською на­валою.
13. Галицьке та Волинське князівства у XI—XII ст. та їх об’єднання. Князь Роман Мстиславич.
14. «Королівство Русі» Данила Галицького.
15. Галицько-волинська держава за наступників Данила Галицького.
16. Литовсько-Руська держава: формування, устрій, суспільно-політичні відносини.
17. Польська експансія на українські землі в другій половині XIV — у середині XVII ст. Люблінська унія.
18. Соціально-економічне становище України після Люблінської унії.
19. Національно-культурний рух в Україні середини XIV-першої половини XVII ст.                
20. Берестейська унія, її причини та наслідки.
21. Зародження українського козацтва: причини та сутність. Реєстрові козаки.   
22. Запорізька Січ як християнська козацька республіка.
23. Українське козацтво в боротьбі з турецько-татарською експансією. Петро Сагайдачний.            
24. Народні виступи проти Речі Посполитої другої половини  XVI - першої половини XVII ст.
25. Причини, характер, рушійні сили і періодизація національно-визвольних змагань українського народу середини XVII ст.
26.  Визвольна війна українського народу у період 1648-1649 рр. Умови Зборівського миру.
27. Становлення Української козацької держави Б.Хмельницького.
28. Воєнні дії між Україною і Польщею в 1650 — 1653 рр. Білоцерківський договір. Битва під Батогом.
29. Українсько-московська угода 1654 р., її причини та наслідки. Розвиток Української національної революції в 1654-1657 рр.
30. Загострення кризи української державності у 1657—1663 рр. Гетьманування Івана Виговського та Юрка Хмельницького.
31. Розчленування України на Лівобережну та Пра­вобережну. Павло Тетеря та Іван Брюховецький.
32. Боротьба гетьмана Петра Дорошенка за незалеж­ність і територіальну цілісність Української держави.
33. Становлення Гетьманщини. Дем'ян Многогрішний та Іван Самойлович.
34. Гетьманування Івана Мазепи. Полтавська катастрофа.
35. Гетьман Пилип Орлик та його Конституція.
36. Обмеження політичної автономії України в першій половині XVIII ст.
37. Остаточна ліквідація автономного устрою Украї­ни в другій половині XVIII ст.
38. Правобережні та західноукраїнські землі в другій половині XVII — XVIII ст. Гайдамацький і опришківський рух.
39. Політика російського царизму на українських зем­лях в першій половині XIX ст.      
40. Соціально-економічне та політичне становище за­хідноукраїнських земель у кінці XVIII — першій по­ловині XIX ст.
41. Національне відродження у Наддніп­рянській Україні в першій половині XIX ст. Кирило-Мефодіївське братство.
42. Зростання національної свідомості в Західній Україні в першій половині XIX ст. «Руська трійця».
43. Революція 1848 р. та її вплив на розвиток західно­українських земель. Головна руська рада.
44. Україна в умовах російських реформ другої по­ловини XIX ст., їх вплив на зміну соціальної структури суспільства.
45. Український національний рух в Російській імперії в другій половині XIX ст. Валуєвський та Емський укази.
46. Піднесення суспільно-політичного та національ­ного руху на західноукраїнських землях у другій по­ловині XIX ст. Перші політичні партії.
47. Зростання організованості українського руху в  Наддніпрянщині на початку ХХ ст. Українські землі в період Першої російської революції (1905-1907 рр.)
48. Україна в Першій світовій війні. Українські січові стрільці.
49. Утворення Української Центральної Ради та її діяльність. І і II Універсали.
50. Проголошення Української Народної Республіки. Війна Радянської Росії проти УНР.
51. Брестський мир. Вступ німецьких та австро-угорських військ в Україну. Розпуск Центральної Ради.
52. Українська Держава гетьмана Павла Скоропад­ського.
53. Діяльність Директорії УНР. Акт злуки УНР і ЗУНР від 22 січня 1919 р., його історичне значення.
54. Національно-визвольна боротьба на західноукраїн­ських землях в 1918-1919 рр.
55. Радянсько-польська війна 1920 р. Ризький мирний договір 1921 р. та доля західноукраїнських земель.
56. Причини поразки, історичне значення та наслідки Української національно-демократичної революції 1917-1921 рр.
57. Встановлення радянської влади в Україні на початку 1919 р. Політика «воєнного комунізму».
58. Денікінський режим в Україні. Боротьба проти денікінщини.
59. Міжнародне і внутрішнє становище УСРР на початку 1920-х років. Голод 1921—1923 рр. в Україні, його причини і наслідки.
60. Україна в роки нової економічної політики.
61. Створення Союзу РСР і Україна.
62. Політика українізації. Досягнення і прорахунки.
63. Здійснення індустріалізації в Україні в 1930-ті роки.
64. Запровадження антинародного колгоспного ладу в Україні.
65. Голодомор 1932—1933 рр. в Україні, його причи­ни і наслідки.
66. Україна і процес формування тоталітарного режиму. Масові репресії в Україні у 1930-х роках.
67. Наступ сталінізму на українську культуру та духовне життя в 1930-х роках.
68. Політика Польщі в Галичині та на Волині у 1920-30-х роках.
69. Суспільно-політичний рух і національно-визвольна боротьба на західноукраїнських землях в період поль­ської окупації (1920—1930-ті роки). Діяльність полі­тичних партій.
70. Становище українців Буковини між двома світо­вими війнами.
71. Українські землі під владою Чехословаччини. Про­голошення незалежності Карпатської України.
72. Західноукраїнські землі в системі радянсько-німецьких договорів 1939 р.
73. Політика „радянізації” Західно­ї України  в 1939—1941 рр.
74. Початок німецько-радянської війни. Встановлен­ня фашистського окупаційного режиму в Україні.
75. Рух Опору проти німецько-фашистського режиму на українських землях..
76. Визволення України від німецько-фашистських загарбників. Возз'єднання українських земель.
77. Труднощі післявоєнної відбудови в Україні. Го­лод 1946-1947 рр.
78. Соціально-економічні і політичні процеси в Захід­ній Україні після Другої світової війни. Боротьба ОУН-УПА проти тоталітарного режиму.
79. Ідеологічний наступ комуністичного режиму в Україні після Другої світової війни (1945—1953 рр.).
80. Суспільно-політичні зміни в Україні після смерті Сталіна.
81. Економічне становище України в період хрущовської «відлиги».
82. Культурницьке шістдесятництво в У РСР, його передумови і наслідки.
83. Наростання кризових явищ у соціально-економіч­ному житті України в другій половині 1960-х — сере­дині 80-х років.
84. Посилення реакції в політичному та національно-культурному житті України в другій половині 1960-х — у середині 80-х років.
85. Дисидентський рух в Україні.
86. Суперечливість перебудовчих процесів в Україні. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
87. Зростання суспільно-політичної активності насе­лення України в кінці 1980-х — на початку 1990-х років. Створення багатопартійної системи.
88. Розвал СРСР та проголошення незалежності України. Утвердження національної дер­жавності.
89. Проблеми соціально-економічного реформування українського суспільства на сучасному етапі.
90. Діяльність України на міжнародній арені після проголошення незалежності.

                                    СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

І. Підручники й посібники

1. Аркас М. Історія України-Русі. – К., 1990.
2. Бойко О.Д. Історія України: Посібник. – К., 2000.
3. Борисенко. В.Й. Курс української історії: 3 найдавніших часів до XX століття. – К., 1996.
4. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. – К., 1994, 1995.
5. Грушевский М.С. Ілюстрована історія України. – К., 1992.
6. Дорошенко Д.І. Історії України: У 2-х т. – Львів, 1991.  – Т.1.
7. Дорошенко Д.І. Історії України: У 2-х т. – Львів, 1991. – Т.2.
8. Історія України / Кер. авт. кол. Ю.Зайцев. – Львів, 1996.
9. Історія України: Курс лекцій: У 2-х т. / Кер. авт. кол. Л.Г. Мельник. – К., 1991. – Кн.1.
10. Історія України: Курс лекцій: У 2-х т. / Кер. авт. кол. Л.Г. Мельник. – К., 1992. – Кн.2.
11. Історія України: Нове бачення: У 2 т. / За ред. В.А. Смолія. – К., 1995. – Т.1.
12. Історія України: Нове бачення: У 2 т. / За ред. В.А. Смолія. – К., 1996. – Т.2.
13. Історія України / За ред. В.А.Смолія. - К., 1997.
14. Історія України: Посібник / За ред. Г.Д.Темка, Л.С.Тупчієнка. – К., 2001.
15. Лановик Б.Д., Лазарович М.В. Історія України. – К., 2001.
16. Історія України: Документи. Матеріали. Посібник / Уклад, комент. В.Ю.Короля. – К., 2002.
17. Політична історія України. Посібник. / За ред.В.І.Танцюри. – К., 2001.
18. Полонська-Василенко Н.Д. Історія України: У 2 т. – К., 1993. – Т.1.
19. Полонська-Василенко Н.Д. Історія України: У 2 т. – К., 1993. – Т.1.
20. Рибалка І. Історія України.  – Харків, 1995. – Ч.1.
21. Рибалка І. Історія України. – Харків, 1997. – Ч.2.
22. Світлична В.В. Історія України. – Львів, 2002.
23. Субтельний О. Україна: історія. – К., 1996.

 

 

 

ІІ. Документи і матеріали

24. Великий українець: Матеріали з життя та діяльності М.Грушевського. – К., 1992.
25. Колективізація і голод на Україні (1929-1933); Зб. док. і матеріалів. – К., 1993.
26. Конституція України. – К., 1997.
27. Літопис гадяцького полковника Григорія Граб’янки. – К., 1992.
28. Літопис Руський. – К., 1989.
29. Літопис УПА. Т.1. – Торонто, 1995.
30. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953: У 2-х кн. – К., 1994.
31. Центральна рада в документах і матеріалах. Т. 1-2. – К., 1997.

 

ІІІ. Додаткова література

32. Батюк В.С. Українська державність напередодні та в роки Визвольної війни 1648-1654 рр. у працях дослідників із західної діаспори // Укр. іст. журн. – 1993. – № 1.
33. Боплан Г.Л. Опис України. – К., 1990.
34. Брайчевський М.Ю. Вступ до історичної науки. – К. 1995.
35. Брайчевський М.Ю. Приєднання чи возз’єднання: (Критичні замітки з приводу однієї концепції) // Україна. – 1991. – № 17.
36. Бунтяк К.П., Мурзін В.Ю., Симоненко О.В. На світанні історії // Україна крізь віки. Т. 1. – К., 1998.
37. Винниченко В. Відродження нації: У 3 т. – К., 1990.
38. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. – К., 1994.
39. Горський А.А. Ще раз про роль норманів у формуванні Київської Русі // Укр. іст. журн. - 1994. – № 1.
40. Грабовський С. Українська Народна Республіка: виклики доби і відповіді нації // Пам'ять століть. – 1998. – № 1.
41. Грушевський М.С. Звичайна схема "русскої" історії і справа раціонального укладу східного слов'янства // Пам'ятки України. – 1991. – №3.
42. Грушевський М.С. Хто такі українці і чого вони хочуть? – К., 1991.
43. Етнічний довідник. Національні меншини в Україні. – К., 1996.
44. Зарубіжні українці / Керівн. авт. кол.С.Ю.Лазебник. – К., 1991.
45. Історія Волині. З найдавніших часів до наших днів / Відповід. ред.О.Михайлюк. – Львів, 1988.
46. Канигін Ю. Шлях аріїв – К., 1999.
47. Котляр М.Ф. Галицько-волинська Русь // Україна крізь віки. Т. 5. – К., 1998.
48. Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. - Париж – Нью-Йорк – Львів, 1993.
49. Кремень В., Табачник Д., Ткаченко В. Україна: альтернативи поступу. – К., 1996.
50. Кремень В., Ткаченко В. Україна: шлях до себе: Проблема суспільної трансформації – К.,1998.
51. Крижицький С.Д., Зубар В.М., Русяєва А.С. Античні держави північного причорномор'я // Україна крізь віки. Т. 2. – К., 1998.
52. Кульчицький С.В. Комунізм в Україні: Перше десятиріччя .(1919-1928). – К.,1996.
53. Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921 – 1939 рр.). – К., 1999.
54. Липинський Л.С. Україна на переломі: 1657-1659 рр.: Замітки до історії українського державного будівництва в XVII столітті // Укр. іст. журн.-1992. – № 2,4,5.
55. Литвин В. Політична арена України: Дійові особи та виконавці. – К., 1994.
56. Литвин В.М. Україна на межі тисячоліть (1991 – 2000 рр.) // Україна крізь віки. Т. 14. – К., 2000.
57. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. – Львів, 1995.
58. Мицик Ю. Національно-визвольна війна українського народу 1648–1658 рр. // Пам'ять століть. – 1998. – № 4.
59. Мозолевський Б.М. Скіфський степ. – К., 1983.
60. Муковський І.Т., Лисенко О.Є. Звитяга і жертовність; Українці на фронтах Другої світової війни. – К„ 1997.
61. Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття. – К., 1994.
62. Овсій І.О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посібник. – К., 2002.
63. Оглобін О. Українсько-московська угода 1654 // Літературна Україна. – 1991. – 2 лип.
64. Пасек І. Трипільська культура. – К., 1990.
65. Пасічник М. Варшава, Москва і Стамбул у боротьбі за Україну (1657–1665). – Львів, 1998..
66. Реєнт О.П. Сучасна історична наука в Україні: шляхи поступу // Український історичний журнал. – 1999.–№ 3,4.
67. Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання: 1917-1921 рр. // Україна крізь віки. Т. 10. – К., 1999.
68. Русина О.В. Україна під татарами і Литвою // Україна крізь віки. Т.6. – К., 1998.
69. Сарбей В.Г. Національне відродження України // Україна крізь віки. Т.9. – К., 1999.
70. Сергійчук В.І. Іменем Війська Запорізького: Українське козацтво в міжнародних відносинах XVI – сер. XVII ст. – К., 1991.
71. Смолій В.А., Степанков В.С. Українська національна революція (1648-1676 рр.) // Україна крізь віки. Т. 7. – К., 1999.
72. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. – К., 1997.
73. Солдатенко В.Ф. Українська революція: концепція та історіографія – К., 1997.
74. Степанков В.С. Українська революція 1648-1676 рр. в контексті європейського, революційного руху ХVІ-ХVІІ ст.: спроба порівняльного аналізу //Укр. іст. журн. – 1997. – № 1.
75. Толочко П. Київська Русь. – К., 1996.
76. Томенко М. Самоозначення України: від історії до політики. – К., 1998.
77. Україна: друга половина ХХ ст.. Нариси історії / П.Панченко, М.Плющ, Л.Шевченко. – К.,1997.
78. Українська революція і державність (1917–1920). – К., 1998.
79. Українські політичні партії кінця XIX–початку XX ст.: програмові і довідкові матеріали / Упоряд. В.Ф. Шевченко. – К., 1993.
80. Ульяновський В., Кржижанівський О., Плохій С. Історія церкви та релігійної думки в Україні: У 3-х кн. – К., 1994.
81. Чайковський А.С. Невідома війна: Партизанський рух на Україні: мовою документів, очима істориків. – К., 1994.
82. Шабульдо Ф.М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. – К., 1987.
83. Швагуляк М.М. Українська карта: (Українське питання у міжнародній політиці напередодні і на початку Другої світової війни) // Дзвін. – 1990. – №12.
84. Шаповал Ю.І. Сталінізм і Україна. – К., 1995.
85. Шаповал Ю.І. Україна 20-50 рр.; Сторінки ненаписаної історії. -К., – 1993.
86. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків: У 3-х т. – К., 1990–1993.
87. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1991.
88. Яблонський В.М. Сучасні політичні партії України. Довідник. – К., 1998.

 

Навчально-методичне видання

 

 

Історія України. Методичні вказівки до семінарських занять для студентів І курсу  денної форми навчання.

 

 

 

 

 

 

Комп’ютерний набір і верстка:                     Оксана Леонтіївна Майборода

                                                                             

 

Редактор:                                                             Лариса Юріївна Тиха

 

 

 

 

 

 

 

 

                Підписано до друку                          . Формат 60х84/16. Папір офс. Гарн.  Tаймс. Ум. друк. арк.  . Обл.–вид.    арк.   Тираж 100 прим. Зам.

 

 

 

 

 

 

 

 

Редакційно-видавничий відділ

Луцького національного технічного університету

43018 м. Луцьк, вул. Львівська, 75.

Друк – РВВ ЛНТУ