Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов
Новости все
  • Не нашли подходящий заказ?
    Заказать в 1 клик:  /contactus
  •  
Главная \ Методичні вказівки \ Історія української культури

Історія української культури

« Назад

Історія української культури 15.10.2016 08:06

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

ФАКУЛЬТЕТ ПОЧАТКОВОЇ ТА СПЕЦІАЛЬНОЇ ПІДГОТОКИ

 

КАФЕДРА ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛIН

КАФЕДРА ГУМАНІТАРНОЇ ТА ПРАВОВОЇ ПІДГОТОВКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Робоча програма та методичні рекомендації до вивчення навчальної дисципліни «Історія української культури»

(за вимогами кредитно-модульної системи навчання)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ – 2012

 

 

Історія української культури // Робоча програма та методичні рекомендації до вивчення навчальної дисципліни. – Навчально-науковий інститут права та психології, Факультет початкової та спеціальної підготовки Національної академії внутрішніх справ, 2012. – 49 с.

 

 

 

 

 

Укладач:

Цапко О.М., завідувач кафедри гуманітарних дисциплін, кандидат історичних наук.

 

 

 

 

Розглянуто і схвалено на між кафедральному засіданні кафедри гуманітарних дисциплін та кафедри гуманітарної та правової підготовки.

Протокол № 1 від 21.11.2011 року

 

Завідувач кафедри                                                                               О.М. Цапко

Завідувач кафедри                                                                          О.В. Шкуратенко

 

Схвалено методичною радою академії

 

                                                                                                     

 

ПЕРЕЗАТВЕРДЖЕННЯ РОБОЧОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ

                                                                  

Навчальний рік

2011/2012

2012/2013

2013/2014

Дата засідання кафедри

 

 

 

 

Номер протоколу

 

 

 

 

Підпис завідувача кафедри

 

 

 

 

1. Структура робочої програми навчального курсу

«Історія української культури»

(за вимогами кредитно-модульної системи)

 

ПЕРЕДМОВА

 

Реалізація в сфері вищої освіти України цілей Болонського процесу передбачає впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу, що враховує засади Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ECTS) і ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання, залікових освітніх одиниць (залікових кредитів) та модульно-рейтингової системи контролю.

Методичні рекомендації до вивчення навчальної дисципліни «Історія української культури» розраховані для студентів, курсантів денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр і складаються з робочої навчальної програми, планів семінарських занять, завдань для самостійної та індивідуальної роботи студентів.

Робоча навчальна програма спрямована на реалізацію вимог освітньо-професійної програми і характеристики, складається з опису предмета, мети та основних завдань навчальної дисципліни, модульного тематичного плану (структури залікового кредиту), змісту програми, методики здійснення модульного контролю та визначення підсумкового рейтингу, переліку літератури.

 

Курс: підготовка спеціалістів

Напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчального курсу

1

2

3

Кількість кредитів ECTS: 2

 

 

Змістових модулів:2

 

Загальна кількість годин:72

 

 

Тижневих годин: 6

6.0601

6.060102

Бакалавр

 

 

 

 

 

 

 

6.0301

6.030102

Бакалавр

Обов’язкова:

Студенти, курсанти:

1курс – Правознавство, Громадська безпека,  Психологія

 

Лекції (теоретична підготовка): 16 годин

Семінари: 16 годин

Індивідуальна робота – 4 години

 

Вид контролю: екзамен

 

Знати:

Сутність дисципліни, її структуру, основні етапи розвитку української культури, сучасні тенденції розвитку знань про українську культуру, найбільш відомих діячів української культури та їхній творчий доробок. Основні школи українського мистецтва, науки та літератури.

Вміти:

Порівнювати розвиток української культури з розвитком культур інших народів світу, зокрема культур народів Західної Європи. Орієнтуватися в основних напрямках сучасної української культури, а також вміти дати їм об’єктивну та науково обґрунтовану характеристику. Володіти основними елементами культурного етикету та виявляти свою всесторонню обізнаність в питаннях української культури. Використовувати набуті знання, вміння та навики в обраній за фахом практичній роботі.

Мати навички:

- Вивчення та аналізу наукової літератури та першоджерел, пов’язаних з історією української культури;

- Дослідження основних культурних явищ, а також аналізу основних складових зовнішнього та внутрішнього світу сучасного українця;

- Аналізу і обґрунтування філософсько-культурологічних та соціально-політичних особливостей сучасного суспільства;

- Формування власної точки зору на основні події культурного життя в процесі виконання обов’язків практичної діяльності.

Бути ознайомленим:

З історією розвитку та сучасними світоглядно-методологічними напрямками розвитку української культурологічної думки; з основними проблемами соціокультурного розвитку та значенням знань з історії української культури для загальної культури майбутнього фахівця.

 

МЕТОДИ НАВЧАННЯ:

словесні, наочні, практичні; евристичний, частково-пошуковий, дослідницький, експериментальний, метод проблемного викладання; метод проекту; методи колективної розумової діяльності; методи самостійної роботи.

 

МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ:

вхідний контроль, оперативний контроль, поточний контроль, підсумковий контроль.

2. Опис предмета та мета навчального курсу

Початок ХХІ століття дедалі більше демонструє посилення впливу національної культури на долі цілих народів та окремих людей. Напрям дослідження національної культури як основи розуміння феномена людської культури взагалі – справжнє історичне відкриття часу трансформації сучасного українського суспільства. Можна стверджувати, що на сьогодні проблема національної культури й етнокультурних відмінностей набула в України набагато більшого суспільно-політичного значення, ніж економічні проблеми. Гасло розбудови національної культури нині не менш актуальне, ніж гасла щодо демократизації українського суспільства, побудови правової держави, трансформації української економіки на засадах цивілізованих ринкових відносин тощо. Звідси постає гостра необхідність вивчення саме історії української культури, яка отримала своє відображення у створенні спеціального курсу «Історія української культури» та розробці спеціальної навчальної програми до нього. Однак посилений останнім часом науковий інтерес до питань вітчизняної культури спонукав сучасних дослідників звернути також увагу на методологічний і теоретичний аспекти української культури, внаслідок чого було з`ясовано, що вивчення української культури наразі потребує нових підходів до її періодизації та водночас осмислення її саме як феномена.

Незаперечним є також і те, що у становленні кожної людини як особистості та формуванні її духовної культури важливе місце посідають знання проблем культури. Проте культурні питання мають не лише велике суспільно-політичне значення. Складні політичні процеси в сучасній Україні засвідчують глибокий смисл проблеми національної культури як граничної основи буття української спільноти, її ідентичності та єдності, а також самоствердження серед інших спільнот і культур світу.

Засвоюючи основні принципи та положення історії розвитку вітчизняної культури, кожен громадянин нашої держави знаходить необхідні орієнтири як у власних духовних пошуках, так і в організації свого життя. Для сучасної України історія української культури є відносно новою дисципліною, що почала вивчатися тільки після проголошення її незалежності, а як нормативна дисципліна – вводиться для вивчення бакалаврів і спеціалістів, починаючи з 2009 року, згідно з Наказом Міністерства освіти і науки України № 642 від 9 липня цього року.

Говорячи про історію української культури як окрему навчальну дисципліну, слід зазначити, що одним із найголовніших її аспектів є історико-філософська складова, яка, своєю чергою, обумовлена такими чинниками.

По-перше, у більшості вирішуваних наукових проблем, які пов`язані з українською культурою, історія і філософія використовують єдині універсальні принципи, закони та категорії пізнання.

По-друге, саме філософія, історія, філологія та інші гуманітарні науки включать у сферу свого вивчення і пояснення такі складові духовного життя, як світогляд, мистецтво, мораль тощо. Наукове пояснення їх може бути досягнуто тільки на рівні об’єктивного історико-філософського підходу.

По-третє, слід мати на увазі, що зміст релігієзнавчих знань, окрім історико-філософських, містить у собі і соціологічні, психологічні, моральні, емоційні й інші компоненти.

Таким чином вивчення „Історії української культури”, зробить певний внесок у вільне самовизначення нашої молоді, сприятиме оволодінню нею досягнень вітчизняної культури у контексті розвитку культури світової, пошуку та формування духовних інтересів і цінностей, прискорить відродження історичної пам’яті, що так необхідно в сучасних умовах.

Згідно освітньо-професійної програми, „Історія української культури” є нормативною навчальною дисципліною і вивчається протягом одного семестру. Загальний бюджет часу відповідно до ECTS становить 2 кредити, що дорівнює 72 годинам. Структурно навчальна дисципліна складається із 2 змістовних модулів, рівень засвоєння яких визначається за результатами 2 поточних модульних тестових контролів.

З метою якісного виконання завдань навчального курсу застосовується проблемно-діяльнісна технологія навчання, яка передбачає обов’язкову проблемно-пошукову спрямованість всіх видів занять, а також значне збільшення часу і завдань для самостійної та індивідуальної роботи студентів, курсантів.

Основними видами занять під керівництвом викладача є лекції, семінари та індивідуальна робота у вигляді індивідуальних контрольних співбесід, самостійних занять під керівництвом викладача та повторних модульних контролів.

З метою оцінки рівня опанування студентами, курсантами навчального матеріалу та стимулювання самостійної роботи здійснюється поточний і підсумковий контроль. Поточний контроль проводиться під час семінарських занять, індивідуальної роботи та модульних контролів. Підсумковий контроль здійснюється у вигляді екзамену.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ „ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ”

з/п

Назва тем

Всього годин

Всього годин з викладачем

З них:

Самостійна та індивідуальна робота

 

Лекцій

Семінарських занять

Практичних занять

 

1 

Змістовий модуль І "Витоки української культури та її розвиток у період княжої та литовсько-польської доби"

36

 

 

18

 

 

8

8

2

18

 

2.

Тема 1. Сутність та витоки української культури.

8

 

4

 

2

2

 

4 

 

3.

Тема 2. Культура періоду княжої доби.

14

 

8

 

4

4

 

6 

 

  4

Тема 3. Культура періоду литовсько-польської доби.

14

 

6

 

2

2

2

8

 

5.

Змістовий модуль ІІ "Розвиток української культури з сер. XVII ст. по поч. ХХІ ст."

36

 

18

 

8

8

2

18

 

6.

Тема 4. Розвиток української культури у часи Гетьманщини.

8

 

4

 

2

2

 

4 

 

7.

Тема 5. Українська культура наприкінці  XVIIІ - ХІХ ст.

14

 

6

 

2

2

2

 8

 

8.

Тема 6. Культура українського модерну і постмодерну ХХ - поч. ХХІ ст.

14

 

8

 

4

4

 

 6

 

Всього годин:

 

72

36

16

 

16

 

4

36

 

Підсумковий контроль (екзамен)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Розрахунок рейтингової оцінки змістовного модуля (модулів) та умови отримання підсумкової оцінки залікового кредиту

 

 

Для розрахунку рейтингової оцінки пропонується використати єдину бальну систему оцінювання академічної успішності студентів, курсантів з обов’язковим переведенням оцінок до національної шкали та шкали ECTS.

 

За шкалою

ECTS

За національною шкалою

За шкалою академії

A

5 (відмінно)

90-100

B

4 (добре)

85-89

C

75-84

D

3 (задовільно)

70-74

E

60-69

FX

2 (незадовільно) з можливістю повторного складання

35-59

F

2 (незадовільно) з обов’язковим повторним курсом

1-34

 

 

Розрахунок бальної оцінки змістовного модуля складається з наступних елементів:

М1 = М0+К1+…Кп, де

М0 – максимальна "вартість" модульної контрольної роботи в балах;

Кn – бальні коефіцієнти, встановлені кафедрою згідно (див. табл.);

10 – додаткові бали (ДБ).

Максимальна "вартість" модульної контрольної роботи розраховується за формулою

М0=Мmax – (å К1 ...Кn + 10).

Додаткові бали (ДБ) – бали за виконання завдань індивідуальної та самостійної роботи і результати навчально-творчої діяльності (реферат, наукова робота у гуртках тощо), максимальна кількість яких може бути до 10 включно.

Протягом вивчення модуля студент, курсант може підготувати не більше одного реферату або наукової роботи з дисципліни.

 

 

Таблиця бальних коефіцієнтів

Коефіцієнт

Назва

Вартість

К1

Поточні оцінки семінарських (практичних) занять:

"5" ("відмінно")

"4" ("добре")

"3" ("задовільно")

"2" ("незадовільно").

Відсутність оцінок

 

+5

+4

+3

–2

–1

К2

Відвідування лекцій:

постійно

один та більше невідпрацьованих пропусків

відсутність на більше, ніж половині всіх лекцій

 

+2

0

–1

К3

Відвідування семінарських та практичних занять:

постійно

один та менше половини пропусків занять навчального (змістового) модуля

відсутність на більше, ніж половині занять навчального (змістового) модуля

 

+2

0

 

–1

К4

Ведення конспекту:

змістовно, акуратно

змістовно

задовільно

відсутність конспекту

 

+2

+1

0

–1

К5

Складання модульного контролю:

у визначений термін

поза терміном

повторне

 

+1

0

–1

 

Підсумковий контроль з філософії виставляється як сума балів з усіх модулів та обраховується як середнє арифметичне складових модулів:

 


N
 

  R =

 

де R – результат підсумкового контролю за дисципліну;

M1 ...Mn – сума балів рубіжних (модульних) контролів;

N – кількість модулів.

Якщо за підсумковий контроль в цілому набрано 60 і більше балів та з усіх рубіжних (модульних) контролів отримана позитивна оцінка, то вважається, що студент, курсант засвоїв навчальний матеріал.

 

5. Зміст змістовних модулів та тем програми

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І.

 

„Витоки української культури та її розвиток у період княжої та литовсько-польської доби”

 

Тема 1. Сутність та витоки української культури

 

Основний зміст даної теми складають питання, що розкривають витоки української культури, зокрема культуру найдавніших племен і державних утворень, які знаходилися на території сучасної України і заклали початкову основу формування української культури, культуру східнослов’янських племен дохристиянської доби. При цьому необхідно зазначити, що в силу географічних умов, українська культура формувалася, як синтез культур різних народів, які населяли територію сучасної України. Зокрема культурні надбання племен трипільської та чорноліської культури, а також культури кіммерійців, скіфів, сарматів, стародавніх еллінів, кельтів тощо стали тими культурними екстрактами, які в синтезі і сформували унікальність і самобутність української культури її відособленість від культур інших слов’янських народів. 

 

Тема 2. Культура періоду княжої доби

 

За своїм характером українська культура належить до культур слов’янського типу.  Вивчення даної теми сприятиме залученню нинішніх студентів до стародавньої духовної спадщини наших предків, дасть їм можливість зрозуміти, що запровадження християнства вивело давніх українців на новий якісний щабель у засвоєнні ними нових культурно-етичних цінностей, які є основою сучасної європейської цивілізації та збагатили скарбницю духовного життя українського народу, вивели його культуру на широкі простори світової цивілізації, поставили в один ряд із найрозвинутішими тогочасними культурами. Саме в цей період були закладені основи давньоукраїнської свідомості, що знайшло своє найбільш повне вираження в „Слові про закон і благодать” митрополита Іларіона, „Повісті минулих літ” монаха Нестора, „Молінні” Данила Заточеника тощо. В цей період також сформувався унікальний давньоукраїнський архітектурний стиль. Особливої уваги також заслуговує і процес формування власне української правової культури, яка з самих початків була наповнена гуманістичним змістом.

Важливе місце в розвитку культури княжої доби займає культура Галицько – Волинського князівства, яка після монголо-татарської навали стала спадкоємцем культури Київської Русі.

 

Тема 3. Культура періоду литовсько-польської доби

 

В цей період українська культура розвивалася в надзвичайно складних умовах. До них слід віднести роз’єднаність українських земель, відсутність єдиного політичного центру, соціальне і національне гноблення з боку польських, литовських, угорських, турецьких та інших іноземних загарбників. Разом з цим, період литовсько-польської доби став періодом подальшого формування українського народу, активізації його боротьби проти польсько-литовського панування. В цей період на історичній арені України появляється українське козацтво, яке стає одним із найбільш самобутніх політико-культурних явищ і з яким безпосередньо стає пов’язаними як політичний так і культурний розвиток українського народу. В цей період розпочинається процес формування української мови, активно розвивається український національно-культурний рух, та українська світська література, засновуються перші українські вищі навчальні заклади у вигляді Острожської академії та Києво-Могилянського колегіуму.

 

 

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІІ

„Розвиток української культури з середини XVII ст. по початок ХХІ ст.”

 

Тема 4: Розвиток української культури у часи Гетьманщини

         Українська культура в даний період розвивалася в досить суперечливих умовах. Ліквідація в результаті визвольної війни польсько-шляхетського режиму і формування української козацької держави у вигляді Гетьманщини в цілому сприяли розвитку української культури. Однак, становлення Гетьманщини відбувалося в умовах постійних війн, які тривали протягом 60 років, які призводили до масового винищення культурних цінностей, загибелі носіїв і потенційних діячів культури, гальмували розвиток українського культурного процесу загалом. Відносне покращення культурної ситуації відбулося лише за гетьманування  І. Мазепи і цей період по праву можна назвати ренесансом української культури, хоча він також тривав недовго.

 

Тема 5: Українська культура наприкінці XVIII – ХІХ ст.

         Період кінця XVIII –ХІХ століття в історії української культури пов’язаний з українським національно – культурним відродженням. Національно-культурне відродження як поняття окреслює процес набуття етносом таких якісних рис, які дозволяють йому усвідомити себе нацією. Воно було характерним для тих етнічних спільнот, які в попередні часи втратили власну державність і самостійне національне життя взагалі. До числа таких спільнот відносилися і українці. Соціальним підґрунтям для українського національно-культурного відродження було українське село, яке зберігало головну його цінність-українську мову.

         Наприкінці XVIII століття етно-історична територія України була поділена між Російською та Австрійською імперіями, що суттєво вплинуло на особливості формування української культури на східноукраїнських та західноукраїнських землях.

 

Тема 6: Культура українського модерну і постмодерну ХХ – поч. ХХІ ст.

 

На початку ХХ століття ми можемо чітко прослідкувати наявність двох тенденцій, які визначили подальший розвиток української культури в умовах нової епохи. Перша тенденція полягала у збереженні тяглості української культурної традиції, яка була напрацьована в попередній період, зокрема в ХІХ столітті, у вигляді романтизму. Другу тенденцію становили основні впливи на українську культуру, які були пов`язані з катаклізмами ХХ століття. Оцінюючи ХХ століття загалом, слід зазначити, що до цього світова історія ще не зазнала такої кількості цивілізаційних потрясінь, яких відчуло на собі людство у цей період. До таких потрясінь насамперед належать: дві світові війни, жовтневий переворот 1917 року, загибель колоніальних, а також виникнення і крах тоталітарних режимів, поділ світу на два ворогуючих табори, поява зброї масового винищення, екологічна катастрофа, негативні наслідки політики глобалізації тощо.

Початок ХХ століття в історії культури ознаменувався появою нового художнього явища, яке отримало назву «модернізм», який з часом переріс у постмодерн.

 

 

6. Інформаційно-методичне забезпечення

 

опорні конспекти лекцій; інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни; ілюстративні матеріали щодо змісту модулів та окремих тем.

 

ЛІТЕРАТУРА

Основна:

  1. Історія світової та української культури: Підручник для вищ. закл. освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний, В.А.Кушнерук, В.А.Режко. – К.: Літера ЛТД, 2002 – 464 с.
  2. Історія української культури. - В 5 т. К.: Наукова думка. - Т.1.- 2001. – 1134 с.; Т. 2. –2002. – 846 с.; Т.3.- 2004. – 1246 с.
  3. Історія української культури (кредитно-модульний курс): Навч. посібник (Цапко О.М., Дубчак Л.М., Піскарьова А.І., Гороховська Т.В., Прибутько П.С.). – К.: КНТ, 2010. – 250 с.
  4. Історія української художньої культури. – Харків: ХДАК.- 1999.-194 с.

Додаткова (позначена за темами відповідних семінарських занять)

 

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

ТА ЗАВДАННЯ НА САМОСТІЙНУ РОБОТУ

 

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І

„Витоки української культури та її розвиток у період княжої та литовсько-польської доби”

 

Тема 1. Сутність та витоки української культури

Семінарське заняття – 2 год.

План

  1. Поняття, сутність української культури та її періодизація.
  2. Трипільська культура.
  3. Культура індо-іранського та еллінського населення (кіммерійці, скіфи, сармати, давньогрецькі міста-поліси).
  4. Формування української культури в дохристиянський період.

 

Теми рефератів:

 

  1. Світогляд і вірування давніх трипільців.
  2. Скіфо-еллінські культурні взаємини в VІ-ІІІ століттях до нашої ери.
  3. Культурно-просвітницька діяльність Кирила та Мефодія.
  4. Язичницькі вірування стародавніх слов’ян.

 

Література

Основна:

  1. Історія світової та української культури: Підручник для вищ. закл. освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний, В.А.Кушнерук, В.А.Режко. – К.: Літера ЛТД, 2002 – 464 с.
  2. Історія української культури. - В 5 т. К.: Наукова думка. - Т.1.- 2001. – 1134 с.;  
  3. Історія української культури (кредитно-модульний курс): Навч. посібник (Цапко О.М., Дубчак Л.М., Піскарьова А.І., Гороховська Т.В., Прибутько П.С.). – К.: КНТ, 2010. – 250 с.
  4. Історія української художньої культури. – Харків: ХДАК.- 1999.-194 с.
  5. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 584 с.

 

Додаткова:

  1. Братко-Кутинський О. Феномен України. – К., 1992. – 204 с.
  2. Велесова книга: Легенди. Міти. Думи. Скрижалі буття українського народу. І тис. до н.д. – І тис. н.д. / Упорядн., ритм. переклад, підг. автентичного тексту, довід. мат. Б.Яценка / Заг. ред. В.Довгича. – Індоєвропа. – 7503 (1995). – Кн. 1-4.

3. Лук’янець Н.П., Прибутько П.С. Основи православ’я – К., 2008.–200 с.

 

 

 

Тема 2. Культура періоду княжої доби

Семінарське заняття – 4 год.

 

План

 

  1. Значення прийняття християнської віри для подальшого розвитку української культури.
  2. Мислителі Київської Русі. Книжна справа.
  3. Образотворче, музичне та театральне мистецтво періоду Київської Русі.
  4. загальна характеристика розвитку української культури періоду Галицько-Волинського князівства.

 

Теми рефератів:

 

  1. Подвижницька діяльність Антонія та Феодосія Печерського.
  2. Ярослав Мудрий і українська культура.
  3. Формування давньоукраїнського архітектурного стилю.
  4. Нестор літописець – перший український історик.
  5. Монах Агапіт, як засновник лікарської і цілительної справи в Київській Русі.
  6. Культурно – просвітницька діяльність книжника Тимофія в Галицько – Волинському князівстві.

 

Література

Основна:

  1. Історія світової та української культури: Підручник для вищ. закл. освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний, В.А.Кушнерук, В.А.Режко. – К.: Літера ЛТД, 2002 – 464 с.
  2. Історія української культури. - В 5 т. К.: Наукова думка. - Т.1.- 2001. – 1134 с.; Т. 2. –2002. – 846 с.; Т.3.- 2004. – 1246 с.
  3. Історія української культури (кредитно-модульний курс): Навч. посібник (Цапко О.М., Дубчак Л.М., Піскарьова А.І., Гороховська Т.В., Прибутько П.С.). – К.: КНТ, 2010. – 250 с.
  4. Історія української художньої культури. – Харків: ХДАК.- 1999.-194 с.
  5. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 584 с.

 

 

Додаткова:

  1. Братко-Кутинський О. Феномен України. – К., 1992. – 204 с.
  2. Грабовецький В. Життя і діяльність премудрого книжника Тимофія.// Дзвін. 1992.- №2.- с. 12-18.
  3. Лук’янець Н.П., Прибутько П.С. Основи православ’я – К., 2008.–200 с.
  4. Колибенко О. Двори середньовічного Переяслава (кінець Х – середина ХІІІ ст.) // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. – Вип.. 18. – Тернопіль: Видавництво Астон, 2006. – С. 3-20. 

 

 

 

Тема 3. Культура періоду литовсько-польської доби

Семінарське заняття – 2 год.

 

План

 

  1. Суспільно-політичні умови розвитку української культури.
  2. Розвиток освіти і наукових знань. Книгодрукування.
  3. Діяльність братських шкіл.
  4. Полемічна література.
  5. Західноєвропейський вплив на розвиток української культури.

 

Теми рефератів:

 

  1. Костянтин Островський та українська культура.
  2. Культурно-просвітницька діяльність Львівської братської школи.
  3. Іван Вишенський та релігійна полеміка в Україні  кінця ХVІ початку ХVІІ століття.
  4. Євангелистський рух в Україні кінця ХVІ століття та роль в розвитку української культури.

 

Література

Основна:

  1. Історія світової та української культури: Підручник для вищ. закл. освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний, В.А.Кушнерук, В.А.Режко. – К.: Літера ЛТД, 2002 – 464 с.
  2. Історія української культури. - В 5 т. К.: Наукова думка. - Т.1.- 2001. – 1134 с.; Т. 2. –2002. – 846 с.; Т.3.- 2004. – 1246 с.
  3. Історія української культури (кредитно-модульний курс): Навч. посібник (Цапко О.М., Дубчак Л.М., Піскарьова А.І., Гороховська Т.В., Прибутько П.С.). – К.: КНТ, 2010. – 250 с.
  4. Історія української художньої культури. – Харків: ХДАК.- 1999.-194 с.
  5. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 584 с.

 

Додаткова:

1.Братко-Кутинський О. Феномен України. – К., 1992. – 204 с.

2. Лук’янець Н.П., Прибутько П.С. Основи православ’я – К., 2008.–200 с.

3. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. – К.: „Освіта”, 1992. – 192 с.

4. Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль у розвитку української культури ХУ1-ХУШ ст. – К.: Наукова думка, 1966.- 251 с.

 

 

 

Завдання на самостійну роботу та питання для самоконтролю

 

  1. В чому полягає основний зміст „Плачу” М. Смотрицького?
  2. Розкрити основний зміст поглядів З. Копистенського.
  3. Охарактеризуйте культурницьку діяльність гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного.
  4. В чому полягає основна сутність раннього українського бароко та назвіть кілька основних його пам’яток, які збереглися до наших днів.

 

 

 

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІІ

„Розвиток української культури з середини XVII ст. по початок ХХІ ст.”

 

Тема 4: Розвиток української культури у часи Гетьманщини

Семінарське заняття – 2 год.

 

План

 

  1. Козацтво, як соціокультурне явище в історії українського народу.
  2. Культуротворча діяльність І. Мазепи.
  3. Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії.
  4. Українське бароко та його вплив на розвиток літератури, театру, музики.
  5. Барокова архітектура.

 

Теми рефератів:

 

  1. Феномен запорозького козацтва та його вплив на подальший розвиток української культури.
  2. Теоретична спадщина Юрія Немирича.
  3. Культурно-освітня діяльність останнього гетьмана України К. Розумовського.

 

Література

Основна:

  1. Історія світової та української культури: Підручник для вищ. закл. освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний, В.А.Кушнерук, В.А.Режко. – К.: Літера ЛТД, 2002 – 464 с.
  2. Історія української культури. - В 5 т. К.: Наукова думка. - Т.3.- 2004. – 1246 с.
  3. Історія української культури (кредитно-модульний курс): Навч. посібник (Цапко О.М., Дубчак Л.М., Піскарьова А.І., Гороховська Т.В., Прибутько П.С.). – К.: КНТ, 2010. – 250 с.
  4. Історія української художньої культури. – Харків: ХДАК.- 1999.-194 с.
  5. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 584 с.

 

Додаткова:

1.Братко-Кутинський О. Феномен України. – К., 1992. – 204 с.

      2.Грабовецький В. Життя і діяльність премудрого книжника Тимофія.// Дзвін. 1992.- №2.- с. 12-18.

     3. Лук’янець Н.П., Прибутько П.С. Основи православ’я – К., 2008.–200 с.

4. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. – К.: „Освіта”, 1992. – 192 с.

  1. Костомаров М. Істория України в житєписях визначнїйших єї дїячів. – К., Видавництво „Україна”, 1991. – 493 с.
  2. Ліндсей Д. Коротка історія культури. - В 2 т. – К.: Мистецтво, 1995.- Т.1.- 234 с.; Т.2.- 253 с.
  3. Лоха В. Духовенство Переяслава ІІ половини XVII-XIX ст. // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. – Вип.. 18. – Тернопіль: Видавництво Астон, 2006. – С. 27-34. 
  4. Любар О.О. Історія української школи і педагогіки: Навч. посібник. (О.О.Любар, М.Г.Стельмахович, Д.Т.Федоренко). – К.:Знання. 2006, - 447с.

 

Завдання на самостійну роботу та питання для самоконтролю    

 

  1. Дати розгорнуту характеристику теоретичної спадщини Ф. Прокоповича та С. Яворського.
  2. Козацьке літописання та його вплив на процес формування української національної свідомості.
  3. Розкрити нові тенденції у розвитку української музичної культури.
  4. Дати характеристику козацькому бароко, як новому архітектурному стилю.
  5. Як проявив себе класицизм в українському мистецтві ХVІІІ століття?

 

 

Тема 5: Українська культура наприкінці XVIII – ХІХ ст.

Семінарське заняття – 2 год.

 

Культура українських земель під владою Російської імперії.

 

План

  1. Початок українського культурного відродження. Формування української національної свідомості.
  2. Діяльність українських культурно-просвітницьких організацій.
  3. Романтизм та реалізм в українській літературі, театрі, музиці.
  4. Репресії російського царизму проти української культури.

 

Теми рефератів:

 

  1. Культурницька діяльність членів Кирило-Мефодіївського братства.
  2. Значення творчості І. Котляревського у формуванні української літературної мови.
  3. Світочі українського романтизму. Творча спадщина Г. Квітки – Основ’яненка та М. Гулака.

 

Література

Основна:

  1. Історія світової та української культури: Підручник для вищ. закл. освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний, В.А.Кушнерук, В.А.Режко. – К.: Літера ЛТД, 2002 – 464 с.
  2. Історія української культури. - В 5 т. К.: Наукова думка. - Т.4 ч.1.- 2005. – 1250 с.
  3. Історія української культури (кредитно-модульний курс): Навч. посібник (Цапко О.М., Дубчак Л.М., Піскарьова А.І., Гороховська Т.В., Прибутько П.С.). – К.: КНТ, 2010. – 250 с.
  4. Історія української художньої культури. – Харків: ХДАК.- 1999.-194 с.
  5. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 584 с.
  6. Грушевський М.С. Історія української літератури. - В 6 т.– К.: Либідь.–Т.5.-1995.–254 с.;
  7. Єфремов С. Історія українського письменства. – К.: Femina, 1995. – 685.
  8. Історія української художньої культури. – Харків: ХДАК.- 1999.-194 с.

Додаткова:

  1. Ліндсей Д. Коротка історія культури. - В 2 т. – К.: Мистецтво, 1995.- Т.1.- 234 с.; Т.2.- 253 с.
  2. Лоха В. Духовенство Переяслава ІІ половини XVII-XIX ст. // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. – Вип.. 18. – Тернопіль: Видавництво Астон, 2006. – С. 27-34. 
  3. Любар О.О. Історія української школи і педагогіки: Навч. посібник. (О.О.Любар, М.Г.Стельмахович, Д.Т.Федоренко). – К.:Знання. 2006, - 447 с.
  4. Кафарський В. Нація і держава: Культура, Ідеологія, Духовність. – Івано-Франківськ: Плай. – 1999. – 336 с.
  5. Костенко О. Джерелознавча база до висвітлення питання науково-освітньої діяльності аграрного спрямування в університеті
    Св. Володимира в ХІХ – на початку ХХ ст. // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. – Вип.. 18. – Тернопіль: Видавництво Астон, 2006. – С. 77-83. 
  6. Попович М.В. Нарис історії культури України – К.: Артек, 2001. – 727 с.
  7.  

Завдання на самостійну роботу та питання для самоконтролю    

 

  1. Як у період XVIII – початку ХХ ст. здійснювалася імперська політика поневолення українського народу, культури, мови?
  2. Як розвивалася освіта в Україні в складі Російської імперії в середині XVIII – ХІХ ст.?
  3. Хто очолив рух за збереження української культури? Яка роль культурно-просвітницьких об’єднань у розвитку української культури?
  4. Як розвивалася наука в Україні (природничі та математичні науки, історія, етнографія) в другій половині XVIII – на початку ХХ ст.?
  5. Які особливості розвитку української літератури, театрального мистецтва та музики другої половині XVIII – початку ХХ ст.?
  6. Який вклад Тараса Шевченка в розвиток української культури?

 

 

Формування та розвиток культури західноукраїнських земель під владою Австрійської імперії.

 

План

 

  1. Перші українські культурно-просвітницькі організації. Діяльність „Руської трійці”.
  2. Москвофіли і народовці. Культурно-просвітницька діяльність товариства „Просвіта”.
  3. Діяльність Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка.
  4. Українська література і театр на західноукраїнських землях.

Теми рефератів:

 

  1. Діяльність українських греко-католицьких культурно-просвітницьких організацій у формуванні української національної свідомості серед українців західноукраїнських земель.
  2. Науково-літературна діяльність І. Франка.
  3. „Руська бесіда” та український театр.
  4. Літературно – науковий вісник та український національно – культурний рух

Література

Основна:

  1. Історія світової та української культури: Підручник для вищ. закл. освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний, В.А.Кушнерук, В.А.Режко. – К.: Літера ЛТД, 2002 – 464 с.
  2. Історія української культури. - В 5 т. К.: Наукова думка. - Т.4 ч.1.- 2005. – 1250 с.
  3. Історія української культури (кредитно-модульний курс): Навч. посібник (Цапко О.М., Дубчак Л.М., Піскарьова А.І., Гороховська Т.В., Прибутько П.С.). – К.: КНТ, 2010. – 250 с.
  4. Історія української художньої культури. – Харків: ХДАК.- 1999.-194 с.
  5. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 584 с.
  6. Грушевський М.С. Історія української літератури. - В 6 т.– К.: Либідь.–Т.5.-1995.–254 с.;
  7. Позінкевич Р.О. Освіта в системі культури. – Луцьк: РВВ “Вежа”: Волин. держ. у-тет, 2000.- 347 с.
  8. Софронова Л. Старовинний український театр. – Львів: Львів. нац. у-тет, 2004, - 331 с.

 

Додаткова:

  1. Ліндсей Д. Коротка історія культури. - В 2 т. – К.: Мистецтво, 1995.- Т.1.- 234 с.; Т.2.- 253 с.
  2. Любар О.О. Історія української школи і педагогіки: Навч. посібник. (О.О.Любар, М.Г.Стельмахович, Д.Т.Федоренко). – К.:Знання. 2006, - 447 с.
  3. Кафарський В. Нація і держава: Культура, Ідеологія, Духовність. – Івано-Франківськ: Плай. – 1999. – 336 с.
  4. Кузьмінець О.В., Цапко О.М. Діяльність товариства „Просвіта” в сфері формування української національної свідомості на західноукраїнських землях. – К.: „Знання”, 1998. – 18 с.

 

 

 

Завдання на самостійну роботу та питання для самоконтролю    

 

  1. Як оцінити становище українського народу в другій половині XVIII ст. у складі Австро-Угорщини? Що позитивного дали українській нації в Австро-Угорщині реформи Марії Терезії та Йосифа ІІ Габсбургів?
  2. Яка роль греко-католицької церкви в житті українського народу в складі Австро-Угорщини?
  3. Як виявив себе український культурно-визвольний рух у Галичині? Яке значення мала революція 1848 р. в Галичині для розвитку української культури?
  4. Охарактеризуйте культурні здобутки українців у складі Австро-Угорщини в другій половині XVIII – на початку ХХ ст.

 

 

 

Тема 6:Культура українського модерну і постмодерну ХХ – поч. ХХІ ст.

                                                                 Семінарське заняття – 2 год.

 

План

  1. Вплив модерну на розвиток української культури початку ХХ століття.
  2. Українське національно-культурне відродження періоду „українізації”.
  3. Нищення української культури сталінською тоталітарною системою.
  4. Характеристика основних напрямків розвитку української культури періоду 60-80 –х рр.. ХХ століття.
  5. Постмодерністські тенденції сучасної української культури.

 

Теми рефератів:

  1. М.Зеров та українські неокласики.
  2. Сучасні субкультурні напрямки в україні.
  3. Класик української естрадної музики. Творчість В. Івасюка.
  4. Фактор „радянського патріотизму” в українській культурі 40-50 рр.
    ХХ століття.

 

Література

 

Основна:

  1. Історія світової та української культури: Підручник для вищ. закл. освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний, В.А.Кушнерук, В.А.Режко. – К.: Літера ЛТД, 2002 – 464 с.
  2. Історія української культури. - В 5 т. К.: Наукова думка. - Т.4 ч.1.- 2005. – 1250 с.
  3. Історія української культури (кредитно-модульний курс): Навч. посібник (Цапко О.М., Дубчак Л.М., Піскарьова А.І., Гороховська Т.В., Прибутько П.С.). – К.: КНТ, 2010. – 250 с.
  4. Історія української художньої культури. – Харків: ХДАК.- 1999.-194 с.
  5. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 584 с.
  6. Корабльова В.М. Покоління в полі культури: множинність репрезентацій [Монографія] / В.М. Корабльова. – Х.: ХНУ імені В.Н.Каразіна, 2009. – 180 с.

 

Додаткова:

  1. Бистрицький Є. Протодемократія та культурно-політичні трансформації в Україні. // Політична думка. – 1994. - №4. – С. 16-21.
  2. Гордон Д.И. Звезды театра и кино. – Х.: Фолио, 2005. – 398 с.
  3. Госейко Любомир. Історія українського кінематографа. 1896-1995. – К.: KINO-КОЛО, 2005. – 461 с.

 

 

Завдання на самостійну роботу та питання для самоконтролю    

Дане заняття планується провести в музеї відомих українських підприємців та меценатів – родини Ханенків. В ході заняття студенти ННІПП КНУВС будуть ознайомлені з життям та діяльністю Ханенків, їхнім внеском в розвиток української культури початку ХХ століття. Заняття буде супроводжуватися переглядом студентами унікальних експонатів скульптурних та живописних творів українських митців-модерністів, які відносяться до колекції родини Ханенків.

 

  1. Розкрийте основну сутність і зміст модернізму як культурного явища ХХ століття.
  2. У чому полягає відмінність українського модернізму від модернізму західноєвропейського?
  3. Який вплив мала «українізація» на розвиток української культури 20-х років ХХ століття?
  4. Охарактеризуйте основний зміст дискусії між українським літераторами – членами «Гарту», «Плугу» і ВАПЛІТЕ.
  5. Якими, на вашу думку, були основні причини знищення «українізації» сталінською тоталітарною системою?
  6. Охарактеризуйте основні зміни в розвитку української культури в роки Великої Вітчизняної війни.
  7. Розкрийте основні напрями розвитку української культури періоду «відлиги».
  8. За що було піддано критиці автора роману «Собор»?
  9. Кого ви знаєте з видатних митців української музики та кіномистецтва періоду 60–70-х років ХХ століття?
  10. Які ви знаєте неформальні організації, що були створені українською творчою інтелігенцією в період «перебудови»?
  11. Охарактеризуйте завдання у сфері розвитку культури, що постали перед Україною після отримання суверенітету.
  12. Які проблеми вплинули на розвиток культури незалежної України?
  13. Осмисліть процеси, що характерні для розвитку духовно-культурного розвитку сьогодення.
  14. Надайте характеристику сучасної соціокультурної ситуації в державі.
  15. Розкрийте пріоритетні напрями державної політики в розвитку національної культури.

 

ІНДИВІДУАЛЬНІ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНІ ЗАВДАННЯ

 

Рецензувати статті з історії української культури із сучасного філософського часопису: «Філософська думка», „Українського історичного журналу”, журналу „Сучасність” тощо.[1]

Рецензія має складатися з трьох смислових блоків:

1)    виклад змісту рецензованої статті;

2)    думка рецензента з приводу викладених ідей, їх обґрунтованості та актуальності;

3)    місце рецензованої статті в історико-філософському дискурсі: тематичні паралелі з концепціями вивчених філософів.

До рецензії обов’язково долучити ксерокопію статті.

 

4. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

 

 

  1. Бистрицький Є. Протодемократія та культурно-політичні трансформації в Україні. // Політична думка. – 1994. - №4. – С. 16-21.
  2. Білецький П.О. та ін. Українське мистецтво та архітектура кінця Х1Х – початку ХХ ст. – К.: Наукова думка, 2000. – 236 с.
  3. Білик Б., Горбань Ю., Калакура Я. Історія української та зарубіжної культури. Навч. посіб.- К.: Вища шк.: Т-во «Знання», 2000.-326 с.
  4. Богуцький Ю. П. Українська культура в європейському контексті / Ю. П. Богуцький, В. П. Андрущенко, Ж. О.  Безвершук, Л. М. Новохатько – К.: Знання, 2007. – 679 с.
  5. Борисенко В.Й. Курс української історії: З найдавніших часів до ХХ століття. – 2-ге вид. Навч. посіб. – К.: Либідь, 1998. – 616 с.
  6. Борковський О.І. Вступ до націології. – Мюнхен, 1992. – 346 с.
  7. Братко-Кутинський О. Феномен України. – К., 1992. – 204 с.
  8. Введение в культурологию: Учеб. пос. – 2-е изд., перераб. и       доп. – М.: "Владос", 1995. – 335 с.
  9. Велесова книга: Легенди. Міти. Думи. Скрижалі буття українського народу. І тис. до н.д. – І тис. н.д. / Упорядн., ритм. переклад, підг. автентичного тексту, довід. мат. Б.Яценка / Заг. ред. В.Довгича. – Індоєвропа. – 7503 (1995). – Кн. 1-4.
  10. Великие кинозвезды ХХ века. – М.: Мартин, 2001. – 495 с.
  11. Веселовська Г.І. Дванадцять вистав Леся Курбаса. – К.: Держ. центр театр. мистецтва ім. Л.Курбаса, 2004. – 316 с.
  12. Вінок пам’яті Олеся Гончара: Спогади, хроніка. – К.: Укр. письменник, 1997.- 452 с.
  13. Грабовський С. І. ХХ століття та українська людина. Виклики і відповіді. – К., Стилос, 2000. – 226 с.
  14. Грабовський С. І. Державне самоствердження України у другій половині ХХ століття. – К., Знання, 2006. – 107 с.
  15. Грабовський С. Нариси з українського державотворення. / С. Грабовський, С. Ставрояні, Л. Шкляр – К.: Ґенеза, 1995. – 607 с.
  16. Греченко В. А. Історія світової та української культури: Підручник для вищих закладів освіти. / Греченко В. А., Чорний І. В., Кушнерук В. А., Режко В. А. – К.: Літера, 2000. – 464 с.
  17. Герої та знаменитості в українській культурі. – К.: Укр. центр культ. досліджень. І-тут культ. політики, 1999.- 351 с.
  18. Гнедич Петро Петрович. История искусств: Зодчество. Живопись. Ваяние: В 3 т.- М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2004. – Т. 1. – 479 с.;  Т. 2. – 574 с.; Т. 3. – 638 с.
  19. Гордон Д.И. Звезды театра и кино. – Х.: Фолио, 2005. – 398 с.
  20. Грабовецький В. Життя та діяльність премудрого книжника Тимофія.// Дзвін.- №2.- с. 12-18.
  21. Колибенко О. Двори середньовічного Переяслава (кінець Х – середина ХІІІ ст.) // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. – Вип.. 18. – Тернопіль: Видавництво Астон, 2006. – С. 3-20. 
  22. Гречка А. Спроби земств Лівобережної України українізувати освіту наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. – Вип.. 18. – Тернопіль: Видавництво Астон, 2006. – С. 92-96. 
  23. Грушевський М.С. Історія української літератури. - В 6 т.– К.: Либідь.–Т.1.– 1993.–389 с.; Т.2.–1993.–261 с.; Т.3.–1993.–282 с.; Т.4.–1994.– 232 с.; Т.5.-1995.–254 с.; Т.6.-1996.–260 с.
  24. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. – К.: „Освіта”, 1992. – 192 с.
  25. Госейко Любомир. Історія українського кінематографа. 1896-1995. – К.: KINO-КОЛО, 2005. – 461 с.
  26. Гуревич П.С. Философия культуры. – М.: NOTA BENE, 2001. – 349 с.
  27. Дашкевич Я. Передмова до книги: Кіся Р. Фінал третього Риму. – Львів, 1998. – І-V.
  28. Дідич Галина С. Історія західноєвропейської музики. – Кіровоград: Кіровоград. пед. у-тет, 2003. - Ч. 1. – 170 с.
  29. Дорошенко Д. І.  Нариси історії України: репродуктивне видання.  – Л.: Світ, 1991. – 576 с.
  30. Єфремов С. Історія українського письменства. – К.: Femina, 1995. – 685.
  31. Жаборюк А.А. Український живопис останньої третини Х1Х – початку ХХ ст. – К., Одеса: Либідь, 1990. – 307 с.
  32. Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль у розвитку української культури ХУ1-ХУШ ст. – К.: Наукова думка, 1966.- 251 с.
  33. Єфремов С. Історія українського письменства. – К.: Femina, 1995. – 685.
  34. Історія української культури (кредитно-модульний курс): Навч. посібник (Цапко О.М., Дубчак Л.М., Піскарьова А.І., Гороховська Т.В., Прибутько П.С.). – К.: КНТ, 2010. – 250 с.
  35. Історія української літератури Х1Х ст. - У 3 кн. – К.: Либідь. – Кн.1.- 1995. – 364 с.; Кн. 2.- 1995. – 381 с.; Кн. 3. – 1998. – 429 с.
  36. Історія української літератури ХХ ст. - В 2 кн. – К.: Либідь. – Кн. 1. – 1994. – 781 с.; Кн. – 2 . - Ч.1.- 1994. – 367 с.; Ч.2.- 1995. – 509 с.
  37. Історія української художньої культури. – Харків: ХДАК.- 1999.-194 с.
  38. Історія естради і цирку: Програма курсу / Харківська держ. академія культури. Кафедра історії та теорії культури / З.І. Алфьорова (уклад.). − Х. : ХДАК, 2003. − 19с. − Бібліогр.: с. 16−18.
  39. Історія зарубіжної культури: Програма курсу для студ. вузів культури і мистецтв / Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв / Тамара Борисівна... Борисова (уклад.). − К. : ДАКККіМ, 2002. − 12с. − Бібліогр.: с. 11−12.
  40. Історія кінематографа і телебачення: Програма курсу / Харківська держ. академія культури. Кафедра історії та теорії культури / З.І. Алфьорова (уклад.). − Х. : ХДАК, 2003. − 15с. − Бібліогр.: с. 13−14.
  41. Історія становлення та перспективи розвитку духової музики в контексті національної культури України: Зб. матеріалів Всеукраїнської наук.-практ. конф. / Рівненський держ. гуманітарний ун-т. Кафедра духових та ударних інструментів; Другий Всеукраїнський відкритий конкурс молодих виконавців (ансамблів) на духових та ударних інструментах ім. В'ячеслава Старченка / В.М. Постоловський (голов.ред.) − Рівне : Волинські обереги, 2006. − 148с. − Бібліогр.: в кінці статей. Вип. 3 − 148с.
  42. Історія України (20-90-ті рр. ХХ ст.): Хрестоматія / Рівненський держ. ін-т культури / А.І. Литвинчук (авт.-упоряд.). − К., 1998. − 428с.
  43. Історія України: у 2 т. Т.2. Від середини XVIII століття до 1923 року. \ Н.Полонська-Василенко. – 3-тє вид. – К.: Либідь, 1995. – 608 с.
  44. Історія української культури. Ред. І. Кріп’якевич. 4 вид. стер. – К.: Либідь, 2002. – 650 с.
  45. Історія української культури / За заг. ред. І. Крип’якевича. – 3-тє вид., стереотип. – К.: Либідь, 2000. – 656 с.
  46.  Історія української культури у 5 томах: Т. 2: Українська культура ХІІІ – першої половини ХVІІ століть. – К.: Наукова думка, 2002. – 848 с.
  47. Історія української культури у 5 томах: Т. 3: Українська культура другої половини ХVІІ – ХVІІІ століть. – К.: Наукова думка, 2003. 1246 с.
  48. Канак Ф. Національна ідея: поняття і принцип // Розбудова держави. – 1994. - №11. – С. 22-30.
  49. Капельгородська Нонна М. Начерки далекої кіноісторії. – К.: АВЛІ, 2005. – 213 с.
  50. Кафарський В. Комунізм і український національно-визвольний рух. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – 832 с.
  51. Кафарський В. Нація і держава: Культура, Ідеологія, Духовність. – Івано-Франківськ: Плай. – 1999. – 336 с.
  52. Кафарський В. Комунізм та український національно – визвольний рух.- Івано – Франківськ: «Плай», 2002 – 831 с.
  53. Клапчук С., Білик Б., Горбань Ю., Калакура Я., Остафійчук В. Історія української та зарубіжної культури: навч. посіб. / С. Клапчук (ред.). − 6-те вид., випр. і доп. − К. : Знання-Прес, 2007. − 358с.
  54. Колибенко О. Двори середньовічного Переяслава (кінець Х – середина ХІІІ ст.) // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. – Вип.. 18. – Тернопіль: Видавництво Астон, 2006. – С. 3-20. 
  55. Колодний А. Філософ з українською душею (В.Олексюк Християнська основа української філософії. Вибр. Твори)) – К., 1996. – с. 265.
  56. Кононенко П.П. Українська освіта у світовому часопросторі. (П.П.Кононенко, Т.П.Кононенко) – К.: Товариство “Знання” України, 2008. – 591 с.
  57. Корабльова В.М. Вступ до культурології: Комплекс навчально-методичних матеріалів. – Х.: ХНУ імені В.Н.Каразіна, 2007. – 48 с.
  58. Корабльова В.М. Покоління в полі культури: множинність репрезентацій [Монографія] / В.М. Корабльова. – Х.: ХНУ імені В.Н.Каразіна, 2009. – 180 с.
  59. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 584 с.
  60.  Кордон М. Українська та зарубіжна культура. Курс лекцій.- К.: Центр навч. л – ри, 2005.- 579 с.
  61. Крип’якевич І.П. Історія України. – Л.: Вид-во «Світ», 1990. – 519 с.
  62.  Культура та побут населення України: Навч. посіб. / В.І.Наулко, А.Ф.Артюх, В.Ф.Горленко та ін. – 2-е вид., доп.та перероб. – К.: Либідь, 1993. – 288 с.
  63. Культурологія: теорія та історія культури. Навч. посіб. / За ред.. І. І. Тюрменко, О. Д. Горбула. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 368 с.
  64. Корінний М., Потапов Г., Шевченко В. Короткий термінологічний словник з української та зарубіжної культури. – К.: Україна, 2000. – 182 с.
  65. Костенко О. Джерелознавча база до висвітлення питання науково-освітньої діяльності аграрного спрямування в університеті
    Св. Володимира в ХІХ – на початку ХХ ст. // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. – Вип.. 18. – Тернопіль: Видавництво Астон, 2006. – С. 77-83. 
  66. Костина А.В. Массовая культура как феномен постиндустриального общества. М.: КомКнига, 2006, - 350 с.
  67. Костомаров М. Істория України в житєписях визначнїйших єї дїячів. – К., Видавництво „Україна”, 1991. – 493 с.
  68. Костомаров Н.И. Две русские народности. – Киев-Харьков, 1991. – 22 с.
  69. Крип’якевич І.П. Історія України / Відп. Редактори Ф.П.Шевченко, Б.З.Якимович – Львів: Світ, 1990. – 520 с. / („Пам’ятки історичної думки України”).
  70. Кузьмінець О.В., Цапко О.М. Діяльність товариства „Просвіта” в сфері формування української національної свідомості на західноукраїнських землях. – К.: „Знання”, 1998. – 18 с.
  71. Культура в законі. Стан та проблеми правового регулювання культури в Україні. – К.: Укр. центр культ. досліджень. Ін-т культ. політики, 1998. – 100 с.
  72. Культура и культурология: Словарь. – Екатеринбург, М.: Деловая книга. Академ. проект, 2003.- 926 с.
  73. Культурологія. Українська та зарубіжна культура: Навч. посібник (М.М.Закович, І.А.Зязюн, О.М.Семашко та ін.). – з вид. – К.: Знання, 2007. – 567 с.
  74. Липинський В. Листи до братів-хліборобів, писані в 1919-26 рр. – Нью-Йорк, 1954. – 498 с.
  75. Лісовий В.С. Культура – ідеологія – політика. – К., 1997. – 188 с.
  76. Ліндсей Д. Коротка історія культури. - В 2 т. – К.: Мистецтво, 1995.- Т.1.- 234 с.; Т.2.- 253 с.
  77.  Лобас В. Українська і зарубіжна культура: Навч. посіб. для студ. вищ. закладів освіти / Межрегіональна Академія управління персоналом. − К. : МАУП, 2000. − 221 с.
  78. Лоха В. Духовенство Переяслава ІІ половини XVII-XIX ст. // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. – Вип.. 18. – Тернопіль: Видавництво Астон, 2006. – С. 27-34. 
  79. Лук’янець Н.П., Прибутько П.С. Основи православ’я. – К., 2008. – 200 с.
  80. Любар О.О. Історія української школи і педагогіки: Навч. посібник. (О.О.Любар, М.Г.Стельмахович, Д.Т.Федоренко). – К.:Знання. 2006, - 447 с.
  81. Нариси з історії українського мистецтва. – К.: Мистецтво, 1996. – 670 с.
  82. Нижник В. Жінка та вища освіта в Російській імперії в другій половині ХІХ ст. (на прикладі Київських вищих жіночих курсів) // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. – Вип.. 18. – Тернопіль: Видавництво Астон, 2006. – С. 72-76. 
  83. Нікітін В. Культурна політика в Україні: гуманітарна безпека, мова, освіта. (В.Нікітін, М.Кузьменко, О.Кузьменко; Міжнародний центр перспективних досліджень). – К.: Октіма, 2008. – 88 с.
  84. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. – К.: МП “Абрис”, 1991.- 272 с.
  85. Ототюк О. Становлення системи педагогічної освіти в Україні в 20-х рр. ХХ ст. // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. – Вип.. 18. – Тернопіль: Видавництво Астон, 2006. – С. 209-214. 
  86. Панченко В.І. Мистецтво в контексті культури. – К.: ТОВ “Міжнарод. фін. агенція”, 1998.- 191 с.
  87. Павленко О. Культурологія: посіб. для підгот. до іспитів. − 2-ге вид., стер. − К. : Видавець Паливода А. В., 2006. − 176с.
  88. Пасічник М. Історія України: державницькі процеси, розвиток культури та політ. перспективи:навч. посібник. − 2-ге вид., стер. − К. : Знання, 2006. − 735с.
  89. Подольська Є. А. Культурологія: Навч. посіб. / Є. А. Подольська , В. Д. Лихвар , К. А. Іванова   – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 288 с.
  90. Попович М. В. Нариси історії культури України. – К.: АртЕк, 1998. – 727 с.
  91. Позінкевич Р.О. Освіта в системі культури. – Луцьк: РВВ “Вежа”: Волин. держ. у-тет, 2000.- 347 с.
  92. Попович М.В. Нарис історії культури України – К.: Артек, 2001. – 727 с.
  93. Право и культура. М.: Рос. ун-т дружбы народов. Рос. правовая акад., 2002.- 422 с.
  94. 500 мастеров зарубежной класики: архитектура, живопись, графика, скульптура, декоративное искусство. Энциклопедия. – М.; СПБ: Больш. рус. энциклоп.: фонд “Ленинград. галерея”: АО “Норинт”. – 1995. – 287 с.
  95. Руденко Ю.Д. Українська козацька педагогіка: витоки, духовні цінності, сучасність: Навч. посібник.- К.: МАУП, 2007. – 384 с.
  96. Руднев В.П. Энциклопедический словарь культуры ХХ ст. Ключевые понятия и тексты. – М.: Аграф, 2003.- 599 с.
  97. Рядович-Винницький Я. Україна: від мови до нації. – Дрогобич, 1997. – 225 с.
  98. 70 знаменитых композиторов: Судьба и творчество. – Донецк: БАО, 2006. – 414 с.
  99. 70 знаменитых художников. – Донецк: БАО, 2006, - 447 с.
  100. Семчишин М. Тисяча років української культури: Іст. Огляд культурного процесу. 2 вид. фототипне. – К.: Фенікс, 1993. – 550 с.
  101. Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень / Уклад. Л. О. Пустовіт та ін. – К.: Довіра, 2000. – 1018 с.

102. Субтельний О. Україна. Історія. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1992. – 512 с.

103. Скляренко В.М. 100 знаменитых актеров. – Х.: Фолио, 2006. – 509 с.

104. Скляренко В.М. 100 знаменитых художников Х1Х-ХХ в. - Х., Фолио, 2006. – 509 с.

105. Софронова Л. Старовинний український театр. – Львів: Львів. нац. у-тет, 2004, - 331 с.

106. Сто великих режиссеров. – М.: Вече, 2004. – 468 с.

107. Сто великих чудес света. – М.: Вече, 2000.- 527 с.

108. 100 знаменитых художников Х1У – ХУШ вв. – Харьков: Фолио, 2004.- 509 с.

109. Толочко П.П. Що або хто загрожує українській мові? – К., 1998. – 167 с.

110. Трощинський В.П., Шевченко А.А. Українці у світі. // Україна крізь віки. – Том 15. – К.: Видавничий дім Альтернативи, 1999.

111. Українська графіка ХІ – початку ХХ ст. Альбом. \ Авт.-упоряд.А.О.В’юник. – К.: Мистецтво, 1994. – 328 с.

112. Українська культура. Лекції за ред. Дмитра Антоновича. – К.: Либідь, 1993.

  1. Українська та зарубіжна культура: Підручник. (Л.В.Анучина, Н.Є.Гребенюк, О.А.Лисенко та ін.). – Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків: Одіссей, 2006. – 375 с.
  2. Українське мистецтво та архітектура кінця Х1Х – початку ХХ ст. – К.: Наукова думка, 2000.- 236 с.
  3. Українські гуманісти епохи Відродження. Антологія у 2 частинах. Ч.1. – К.: „Наукова думка”, „Основи”, 1995. – 431 с.
  4. Усовская Э.А. Постмодернизм: Учеб. пособие. – Минск: ТетраСистем, 2006, - 256 с.
  5. Ухач В. ОУН: культурно-освітня діяльність (1929-1944 рр.) – Тернопіль: Джура, 2005. – 152 с.
  6. Феномен нації: основи життєдіяльності. / За ред. Попова Б.В. – К., 1998. – 244 с.

119. Феномен Української культури: Методологічні засади осмислення. – К., Фенікс, 1997. – 477 с.

  1. Филипьев Ю.А. Искусство в системе человеческих ценностей. – М.:Наследие, 1996.- 287 с.
  2. Хоруженко К.М. Культурология. Энциклопедический словарь. – Ростов-на-Дону: Фенікс, 1997.- 639 с.
  3. Художня культура світу: Європейський культурний регіон. – К.: Вища школа, 2001.- 191 с.
  4. Цапко О.М. Боротьба радянської тоталітарної системи із українським дисидентським рухом у 60-70-их рр. ХХ століття // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. – Вип.. 18. – Тернопіль: Видавництво Астон, 2006. – с. 310-315. 
  5. Цапко О.М. Становлення й утвердження сталінської тоталітарної політичної системи в СРСР та її наслідки для України // Людина і політика, 2008, №2(37), с. 35-49.

125. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. К., 1992. – 312 с.

126. Шевчук В. О. Козацька держава як ідея в системі суспільно-політичного осмислення ХVІ-ХVІІІ ст. – К.: Грамота, 2007. – 720 с.

  1. Шендрик А. Теория культуры.Уч. пособ.- М.: «Единство», 2002.- 517 с. 
  2. Шевнюк О.Л. Культурологія: Навч. посібник. - 3 вид. – К.: Знання-Прес, 2007. – 353 с.
  3. Шейко В.М. Історія художньої культури: Західна Європа ХУП і ХУШ ст. – Харків: ХДАК, 2001, - 183 с.
  4. Шейко В.М. Культура. Цивілізація. Глобалізація. (Кінець Х1Х – початок ХХ1 ст.). В 2 т. – Харків: Основа, 2001.- Т.1. - 518 с.; Т.2. – 398 с.
  5. Шейко В.М. та ін. Історія української художньої культури. – Харків: Регіон-інформ, 2003.- 178 с.
  6. Шейко В.М. та ін. Історія художньої культури: Західна Європа Х1Х-ХХ ст. – Харків: ХДАК, 2001.- 205 с.
  7. Шмагайло Р. Мистецька освіта в Україні середини Х1Х – середини ХХ ст.: Структурування, методологія, художня позиція. – Львів: Укр. технології, 2005. – 526 с.
  8. Шуба О. Релігія і політика в українському суспільстві. Релігія і суспільство в Україні: фактори і зміни. Матеріали міжнародної конференції 15-16 травня 1998р. – К., 1998. – 174 с.
  9. Щербак Н.О. Національне питання в політиці царизму у Правобережній Україні (кінець XVIII – початок ХХ століття).: Монографія – К.: ПЦ „Ризографіка”, 2005. – 616 с.
  10. Ентоні Д.Сміт. Національна ідентичність. – К., 1994. – 198 с.
  11. Энциклопедия живописи. – М.: АСТ, 1999.- 799 с.
  12. Энциклопедия импрессионизма. М.: Респ., 2005. – 293 с.
  13. Тейплиц К.Т. Все для всех. Массовая культура и современный человек. – М.: РАН. ПНПОН, 1996. – 123 с.

 

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДО ЕКЗАМЕНУ

 

  1. Предмет і причини вивчення історії культури України.
  2. Сутність, структура, функції української культури.
  3. Природа національної культури та взаємодія культур.
  4. Археологічні, історичні, етнографічні та фольклорні джерела вивчення української культури.
  5. Характерні риси трипільської культури (6-3 тис. до н.е.).
  6. Вплив кіммерійських і сарматських племен на культуру населення території України.
  7. Черняхівська культура та її місце в загальному розвитк слов’янства.
  8. Слов’янські племена  та їх місце в давній
    українській культурі.
  9. Суспільно-політичні   та   господарсько-економічні   умови
    розвитку культури слов’ян в УІ-ІХ ст.
  10. Основні риси української міфології як культурного явища.
  11. Усна народна творчість: її місце в українській культурі.
  12. Дружинний і героїчний епос. Билинна традиція.
  13. Фантастичні  казки,  легенди,  перекази  як етико-духовна
    система.
  14. Головні дохристиянські боги: їх характеристика, морально-
    етичне навантаження і місце в староукраїнській культурі.
  15. Основні риси світогляду давніх слов’ян.
  16. Утворення держави і загальні умови розвитку вітчизняної
    культури в Х-ХІ ст.
  17. Прийняття християнства та його вплив на давньоруське
    суспільство.
  18. Початок письменства, література, найдавніші літописи Х-ХІ
    ст.
  19. Культурний розквіт Київської Русі ХІ-ХІІ ст.  Релігійне
    життя, богословська і суспільно-політична думка.
  20. Літописання, перекладна література, оригінальна творчість
    в Київській Русі.
  21. Суспільно-корисний ідеал людського буття в трактуванні
    Володимира Мономаха.
  22. Становлення  ранньогуманістичної тенденції в  літературі
    Київської Русі («Слово о полку Ігоревім», «Слово про
    закон і благодать»).
  23. Наука і освіта в Київській державі ХІ-ХІІст.
  24. Архітектура і мистецтво Київської Русі ХІ-ХІІ ст.
  25. Загальні умови розвитку культури у ХІІ-ХШ ст.
  26. Література і літописання ХІІ-ХШ ст.
  27. Архітектура і образотворче мистецтво у ХІІ-ХШ ст.
  28. Мислителі Київської Русі.
  29. Загальна характеристика розвитку української культури періоду Галицько-Волинського князівства.
    1. Відносини з Литвою і Польщею та їх вплив на культурне
      життя українських земель.
    2. Реформація в Західній Європі та Польщі та її вплив на
      Україну.
    3. Українські церковні братства, їх діяльність та значення.
    4. Унія 1596 р. та значення цієї події для України.
    5. Освіта та наука в Україні в ХІП-ХУІ ст.
    6. Початок книгодрукування та його розвиток в Україні.       
    7. Архітектура,   образотворче   мистецтво,   музика,   художні
      ремесла XIII - пер. пол. XVI ст.
    8. Ідеї Ренесансу й гуманізму в Україні.
    9. Духовна діяльність християнських церков в Україні в XIV-
      XVI ст.
    10. Суспільно-історичний процес в Україні другої половини XVI – першої половини XVII століття.
    11. Гуманізація наук. Школа і освіта другої половини XVI -
      першої половини XVII ст.
    12. Нове мистецтво: архітектура, живопис, скульптура, графіка
      (друга половина XVI - перша половина XVII ст.).
    13. П.Могила та його вплив на розвиток української культури.
    14. Острозька греко-слов'яно-латинська школа.
    15. Петро Сагайдачний та його вплив на розвиток української
      і культури.
    16. Утворення    Київського    колегіуму   -   першого    вищого
      навчального закладу в Україні.
    17. Відображення ренесансного світовідчуття в літературі XVI-XVII ст.
    18. Українське  друкарство  другої  половини  XVI - першої
      половини XVII століття.
    19. Козацтво і ренесансно-бароковий тип культури.
    20. Нові моральні цінності в українській культурі XVII ст.
    21. Українська культура другої половини XVII ст.
    22. Історичні   умови   розвитку  української  культури   другої
      половини XVII ст.
    23. Нові риси в літературі другої половини XVII ст.
    24. Мистецтво    козацького    бароко:    архітектура,    живопис,
      скульптура, графіка, музика, театр.
    25. Ідеї суспільного прогресу у філософії Києво-Могилянської академії XVII-XVIII ст.
    26. Загальні умови культурного життя в Україні у XVIII ст.
    27. Києво-Могилянська академія та її культурно-просвітницьке
      значення в XVI - XVII ст.
    28. Григорій Сковорода: життя, світогляд, творчість.
    29. Г. Сковорода і розвиток української культури та літератури XV ст.
    30. Проблема   людини    і   людського   щастя   у   творах   Г.Сковороди.
    31. Політика урядових кіл Росії та Австро-Угорщини, загальні умови розвитку української культури в XIX ст.
    32. Церква і релігійна думка в Україні XIX ст. Культурно-освітня діяльність церкви.
    33. Українська     «університетська»      філософія      XIX ст. (О. Новицький, С. Гогоцький, П. Юркевич та ін.)
    34. Кирило-Мефодіївське товариство, громади.
    35. Розвиток   освіти    і    науки.    Харківський   та    Київський університет       як центри національно-культурного відродження.
    36. Класицизм в українській літературі. Вплив романтичного  світогляду.
    37. Українська   архітектура  та   скульптура   XIX   ст.   Риси реалізму.
    38. Українська   живописна   школа   ХІХ   ст.    Романтизація
      козаччини.
    39. Національна    музична    культура.    Творчість    С. Гулака-
      Артемовського та М. Лисенка.
    40. Театральне мистецтво в Україні XIX ст.
    41. Філософія культури,  гносеологія,  онтологія в працях Д.Чижевського.
    42. Суспільно-історичні умови розвитку   української культури XX ст.
    43. Які фактори (соціальні, національні) зумовили український культурний ренесанс у 20-х рр. XX ст.?
    44. Простежте  зв’язок  між  політикою  українізації і  станом освіти у 20-ті роки XX ст.
    45. Основні літературні течії 20-х років в Україні та їх представники.
    46. Які новаторські риси характерні для театру «Березіль»?
    47. Яка з авангардних течій найбільш плідно виявила себе в українському живописі?
    48. Основні риси розвитку української культури в другій половині XX ст.
    49. Які здобутки і втрати української культури в другій половині XX ст..
    50. Дайте характеристику новій соціально-культурній ситуації в період так званої перебудови, її особливості.
    51. Визначте основні риси нової соціально-культурної ситуації в Україні в сучасних умовах.
    52. Які перспективи розвитку української культури в сучасних умовах?
    53. Що свідчить про зростання національної культурної самосвідомості в сучасних умовах, її основні фактори.
    54. Виклики часу  та державна стратегія.
    55. Розвиток мистецтва в суверенній Україні.
    56. Охорона спадщини і музейна справа.
    57. Мовна політика.
    58. Завдання міжнародного співробітництва у сфері культури.

 

МОДУЛЬНІ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

 до змістового модулю І

„Витоки української культури та її розвиток у період княжої та литовсько-польської доби”

 

Варіант 1

1. Більше 1 тис. поселень, так званих протоміст з населенням 10-15 тис. чоловік, що існували на території сучасної України, характерні для:

  1. Трипільської культури
  2. Кіммерійців
  3. Скіфів
  4. Сарматів

 

2.Життєписи, присвячені князям і ченцям-подвижникам, відносилися до:

  1. Філософсько-богословської публіцистики
  2. Повчальної літератури
  3. Агіографічної літератури.

 

3.Першою кам’яною культовою спорудою в Київській Русі були:

  1. Софіївський собор
  2. Десятинна церква
  3. Золотоверхий Михайлівський собор.

 

4. Ювелірні вироби, що являли собою узори з тонких металевих ниток, є технікою:

  1. Скані
  2. Зерні
  3. Перегородчастої  емалі.

 

5. Одна із найдавніших пам’яток давньоруської архітектури – Софіївський собор збудований:

  1. Володимиром Великим
  2. Ярославом Мудрим
  3. Володимиром Мономахом.

 

6. Засновником Києво-Печерського монастиря є:

  1. Агапіт
  2. Никон
  3. Преподобний Антоній.

 

7. Засновником лікарської цілительної справи на Київській Русі вважають:

  1. Никона;
  2. Феодосія Печерського;
  3. Агапіта.

8. Перший вищий навчальний заклад в Київській Русі називався:

  1. Університет Святого Володимира;
  2. Львівська Ставропігія;
  3. Школа книжного вчення.

 

9.Ректором Болонського університету, професором Краківського університету був:

  1. Павло Русин,
  2. Юрій Котермак,
  3. Станіслав Оріховський.

 

10.Після монголо-татарської навали на Київську Русь центр культурного життя українства перемістився в:

  1. Галицько-Волинське,
  2. Ростово-Суздальське,
  3. Новгородське князівство.

 

11.Перші церковні братства були засновані в:

  1. Києві
  2. Острозі
  3. Львові.

 

12.Повне видання Біблії церковнослов’янською мовою здійснив

  1. Костянтин Острозький,
  2. Петро Могила,
  3. Єлисей Плетенецький.

 

13.Основною мовою навчання в Києво-Могилянській колегії була

  1. українська
  2. старослов’янська,
  3. латинськамова.

 

14.”Пересопницьке євангеліє” перекладене у 1561 р. ченцями Пересопницького монастиря на Волині із старослов’янської мови на

  1. польську,
  2. українську,
  3. литовську мову.

 

15.Хто із відомих українських письменників-полемістів був ченцем-відлюдником в одній із святих печер на славнозвісній горі Афон

  1. Мелетій Смотрицький
  2. Захар Копистенський
  3. ІванВишенський.

 

 

Варіант 2

 

1. Під назвою яких стародавніх племен вперше згадуються східні слов’яни у письмових джерелах античних і вітчизняних авторів:

1. Таври.

2. Алани.

3. Сармати.

4. Анти.

5. Венети.

6. Склавини.

7. Скіфи.

 

2. До язичницького пантеону Київської Русі належали:

           1. Зевс.

2. Шива.

3. Мардук.

4. Хорс.

5. Велес.

6. Амон.

 

3. Колти - це:

1. Народ.

2. Знаряддя праці.

3. Духи полів.

4. Жіночі прикраси.

5. Раби.

6. Елемент вбрання воїна.

7. Букви слов’янської абетки.

 

4. Офіційне впровадження християнства в Київській Русі почалося за:

1. Князя Аскольда.

2. Княгині Ольги.

3. Князя Святослава.

4. Князя Володимира.

5. Князя Олега.

6. Князя Ігоря.

7.Князя Ярослава.

 

5. Перша кам’яна храмова споруда Київської Русі - це:

1. Софійський собор в Новгороді.

2. Успенський собор Києво-Печерської лаври.

3. Десятинна церква в Києві.

4. Троїцький монастир у Чернігові.

5. Софійський собор у Києві.

6. Спасо-Преображенський собор у Чернігові.

7. Кирилівська церква в Києві.

 

6. «Людину розумну» прийнято вважати:

1. Пітекантроп.                                          

2. Сінантроп.

3. Дріопітек.

4. Кроманьонець.

5. Австралопітек.

7. Фетиш - це:

1. Чаклун.

2. Знаряддя праці.

3. Тип житла.

4. Божество.

5. Предмет, який наділений людьми надприродними властивостями.

 

 

8. Антропосоціогенез - це:

1. Процес розвитку тваринного світу.

2. Форма взаємодії природи і суспільства.

3. Процес виготовлення первісних знарядь праці.

4. Форма соціальної організації первісних людей.

5. Процес виникнення і становлення людини як істоти розумної і суспільної.

 

9. Першими сюжетами наскальних зображень були:

1. Боги.

2. Люди.

3. Тварини.

4. Рослини.

5. Орнаменти.

 

10. Піктографія - це:

1. Наукова дисципліна.

2. Художній стиль.

3. Малюнкове письмо.

4. Печерний живопис.

5. Жанр декоративного мистецтва.

 

11. Українським першодруком Івана Федорова була книга:

1. «Буквар».

2. «Апостол».

3. «Біблія».

4. «Євангеліє».

5. «Граматика».

6. «Києво-Печерський патерик».

7. «Четьї-мінеї».

 

12. «Лексикон Славеноросский» 1627 р. склав:

  1. 1.  Інокентій Гизель.
  2. 2.  Лаврін Зизаній.
  3. 3.  Памва Беринда.
  4. 4.  Іоаникій Галятовський.
  5. 5.  Касіан Сакович.
  6. 6.  Лазарь Баранович.

7. Семен Полоцький.

 

13. Разом з усім Військом Запорізьким вступив до Київського братства і допомагав братським школам гетьман:

1. Б.Хмельницький.

2. І.Виговський.

3. П.Конашевич-Сагайдачний.

4. П.Тетеря.

5. П.Дорошенко.

6. І.Самойлович.

7. І.Брюховецький.

 

14. Ктитор - це:

1. Музичний інструмент.

2. Керівник хорової капели.

3. Виборний голова братської школи.

4. Людина, що фінансує храмову споруду.

5. Козак, що наглядає за джурами.

6. Церковний староста.

7. Хатній вчитель.

 

 

 

 

15. Найперша українська азбука була надрукована у :

1. 1585 р.

2. 1591р.
3. 1596 р.

  1. 4.  1617 р.
  2. 5.  1619 р.
  3. 6.  1703 р.
  4. 7.  1721р.

 

 

Варіант 3

1. Під назвою яких стародавніх племен вперше згадуються східні слов’яни у письмових джерелах античних і вітчизняних авторів:

  1. Таври.
  2. Алани.
  3. Сармати.
  4. Анти.
  5. Венети.
  6. Склавини.
  7. Скіфи.

 

2.Більше 1 тис. поселень, так званих протоміст з населенням 10-15 тис. чоловік, що існували на території сучасної України, характерні для:

  1. Трипільської культури
  2. Кіммерійців
  3. Скіфів
  4. Сарматів

 

3. Життєписи, присвячені князям і ченцям-подвижникам, відносилися до:

  1. Філософсько-богословської публіцистики
  2. Повчальної літератури
  3. Агіографічної літератури.

 

4.Першою кам’яною культовою спорудою в Київській Русі були:

  1. Софіївський собор
  2. Десятинна церква
  3. Золотоверхий Михайлівський собор.

 

5. Колти - це:

  1. Народ.
  2. Знаряддя праці.
  3. Духи полів.
  4. Жіночі прикраси.
  5. Раби.
  6. Елемент вбрання воїна.
  7. Букви слов’янської абетки.

 

6. Офіційне впровадження християнства в Київській Русі почалося за:

  1. Князя Аскольда.
  2. Княгині Ольги.
  3. Князя Святослава.
  4. Князя Володимира.
  5. Князя Олега.
  6. Князя Ігоря.
  7. Князя Ярослава.

 

 

7. Ювелірні вироби, що являли собою узори з тонких металевих ниток, є технікою:

  1. Скані,
  2. Зерні,
  3. Перегородчастої  емалі.

 

8. Одна із найдавніших пам’яток давньоруської архітектури – Софіївський собор збудований:

  1. Володимиром Великим,
  2. Ярославом Мудрим,
  3. Володимиром Мономахом.

 

9. Перша кам’яна храмова споруда Київської Русі - це:

  1. Софійський собор в Новгороді.
  2. Успенський собор Києво-Печерської лаври.
  3. Десятинна церква в Києві.
  4. Троїцький монастир у Чернігові.
  5. Софійський собор у Києві.
  6. Спасо-Преображенський собор у Чернігові.
  7. Кирилівська церква в Києві.

 

10. Засновником Києво-Печерського монастиря є:

  1. Агапіт;
  2. Никон;
  3. Преподобний Антоній.

 

11. Перший вищий навчальний заклад в Київській Русі називався:

  1. Університет Святого Володимира;
  2. Львівська Ставропігія;
  3. Школа книжного вчення.

 

12.Ректором Болонського університету, професором Краківського університету був:

  1. Павло Русин,
  2. Юрій Котермак,
  3. Станіслав Оріховський.

 

13. «Лексикон Славеноросский» 1627 р. склав:

  1. Інокентій Гизель.
  2. Лаврін Зизаній.
  3. Памва Беринда.
  4. Іоаникій Галятовський.
  5. Касіан Сакович.
  6. Лазарь Баранович.
  7. Семен Полоцький.

 

14.Повне видання Біблії церковнослов’янською мовою здійснив

  1. Костянтин Острозький,
  2. Петро Могила,
  3. Єлисей Плетенецький.

 

15.”Пересопницьке євангеліє” перекладене у 1561 р. ченцями Пересопницького монастиря на Волині із старослов’янської мови на

  1. польську,
  2. українську,
  3. литовську мову.

 

 

 

МОДУЛЬНІ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

 до змістового модулю ІІ

„Розвиток української культури з сер. XVII ст. по поч. ХХІ ст.»

 

Варіант 1

1. Найбільший внесок в розбудову храмової архітектури в Україні в період Гетьманщини зробив гетьман:

  1. Іван Самойлович;
  2. Іван Мазепа;
  3. Кирило Розумовський.

 

2. В період Гетьманщини співацька школа відкрита в:

  1. Чигирині;
  2. Батурині;
  3. Глухові.

 

3. Гадяцький полковник Григорій Граб’янка був автором:

  1. драми;
  2. літопису;
  3. поеми.

 

4. Бароко часів Гетьманщини стало:

  1. загальнонаціональним стилем;
  2. стилем, поширеним на Правобережжі;
  3. стилем, поширеним на Лівобережжі.

 

5. Започаткував українську етнографію працею “Опис весільних українських простонародних обрядів”:

  1. Григорій Калиновський;
  2. Яків Маркович;
  3. Михайло Максимович.

 

6. Автором праці “Досвід збирання старовинних українських пісень”, основоположником української фольклористики є:

  1. Микола Цертелєв;
  2. Михайло Максимович;
  3. Григорій Калиновський.

 

7. Написав багатотомну “Історію України-Руси”:

  1. Микола Костомаров;
  2. 2.     Михайло Грушевський;
  3. Михайло Драгоманов.

 

 

8. Автором “Енеїди” – першого твору, написаного народною мовою, є:

  1. Іван Котляревський;
  2. Григорій Квітка-Основ’яненко;
  3. Пантелеймон Куліш.

 

9. Творцем української соціальної драми був:

  1. Михайло Старицький;
  2. Марко Кропивницький;
  3. Іван Карпенко-Карий.

 

10. Створив першу українську оперу “Запорожець за Дунаєм”:

  1. Семен Гулак-Артемовський;
  2. Петро Ніщинський;
  3. Микола Лисенко.

 

11. Основоположником української класичної музики є:

  1. Семен Гулак-Артемовський;
  2. Петро Ніщинський;
  3. Микола Лисенко.

 

12. Перший професійний український театр, заснований в Західній Україні в 1864 р. (тобто майже на 20 років раніше ніж у Наддніпрянській Україні), виник у:

  1. Галичині;
  2. Буковині;
  3. Закарпатті.

 

13.Державний університет в Кам’янець-Подільську був відкритий в:

  1. 1918 р.;
  2. 1922 р.;
  3. 1924 р.

 

14. Перше в усій Україні українське музичне товариство (1838 р.) організоване в:

  1. Львові;
  2. Чернівцях;
  3. Ужгороді.

 

15. Перша в усій Україні консерваторія (1880 р.) створена в

  1. Ужгороді;
  2. Львові;
  3. Чернівцях.

 

 

Варіант 2

 

1. Історичну секцію Української Академії наук та Археографічну комісію очолив:

  1. Дмитро Багалій;
  2. Михайло Грушевський;
  3. Дмитро Яворницький.

 

2. ”Соціалістичний реалізм” – “як єдиний правильний метод літератури і мистецтва” проголошений в СРСР:

  1. в 1920-х роках;
  2. в 1930-х роках;
  3. в 1940-х роках.

 

3. Офіційна Всеукраїнська Спілка Пролетарських Письменників була створена в:

  1. 1921 р.
  2. 1927 р.
  3. 1937 р.

 

4. Проповідь мистецтва майбутнього в незвичайних проявах аж до створення своєрідної мови і слів була метою:

  1. футуристів;
  2. пролеткультівців;
  3. неокласиків.

 

5. Політика українізації почала проводитися з:

  1. 1923
  2. 1924
  3. 1925 року.

 

6. Напрямок, який отримав назву “українського поетичного кінематографу”, започаткував:

  1. Леонід Осика;
  2. Юрій Іллєнко;
  3. Олександр Довженко.

 

7. Українська академія наук заснована у:

  1. 1918
  2. 1921
  3. 1924.

 

8.У 1930 р. питома газет українською мовою становила

  1. 51 %,
  2. 72 %,
  3. 89 %.

 

9. ”Товариство української мови ім. Т.Шевченка”, що ставить своєю метою утвердження української мови у всіх сферах суспільного життя, її всебічний розвиток, засноване в:

  1. 1985 р.;
  2. 1989 р.;
  3. 1991 р.

 

10. Автором творів “Роксолана”, “Я, Богдан”, “Диво” є письменник:

  1. Павло Загребельний;
  2. Юрій Мушкетик;
  3. Олесь Гончар.

 

11. Фільми “В бій ідуть тільки старики”, “Ати-бати йшли солдати” зняв режисер:

  1. Леонід Осика;
  2. Юрій Іллєнко;
  3. Леонід Биков.

 

12.Дисидентський рух в Україні виник в епоху:

  1. відлиги,
  2. застою,
  3. перебудови.

 

13.Середня освіта стала обов’язковою в СРСР, в тому числі й в Україні, у

  1. 1959,
  2. 1977,
  3. 1980 році.

14.Роман “Людина біжить над прірвою” написав

  1. Олесь Гончар,
  2. Павло Загребельний,
  3. Іван Багряний.

15.”Закон про  мови в Українській РСР” прийнятий Верховною радою УРСР у:

  1. 1985,
  2. 1989,
  3. 1991 році.

 

 

Варіант 3

 

1. Повноправний тип середньої освіти Х1Х ст. – “граматичні школи” функціонували у:

  1. Великій Британії,
  2. Німеччині,
  3. Франції.

 

2. Архітектурна практика, основана на змішуванні різних стилів, отримала назву:

  1. ампір,
  2. рококо,
  3. еклектизм.

 

3.Фотографічне копіювання дійсності – характерна риса:

  1. натуралізму,
  2. символізму,
  3. реалізму.

 

4.Урочисто парадний, декоративно пишний стиль, для якого характерні просторовий розмах, велика кількість архітектурних деталей, переважно зігнутих ліній, дуже складних композицій, це є:

  1. класицизм,
  2. бароко,
  3. еклектизм.

 

5.Розвиток українського театру періоду Гетьманщини пов’язаний із:

  1. Києво-Могилянською академією,
  2. Чернігівським колегіумом,
  3. Харківським колегіумом.

 

6.Автором “Граматика малоросійського наріччя” (1818 р.), що заклала основи українського мовознавства, була першою друкованою граматикою живої української мови був:

  1. Яків Маркович,
  2. Михайло Максимович,
  3. Олексій Павловський.

 

7.Першою в українській історії національно-культурною організацією, створеною у Львові у 1833 р., була:

  1. “Руська трійця”,
  2. “Просвіта”,
  3. “Наукове товариство ім.  Т.Шевченка”.

8. В СРСР “соціалістичний реалізм” як єдиний правильний метод літератури й мистецтва проголошений на початку:

  1. 1920-х,
  2. 1930-х,
  3. 1940-х рр.

 

9. Товариство української мови ім. Т.Шевченка, що ставить своєю метою утвердження української мови у всіх сферах суспільного життя, її всебічний розвиток, засноване в:

  1. 1985 р.,
  2. 1989 р.,
  3. 1991 р.

 

10. Перші українські радянські книги та журнали “Мистецтво”, “Зорі” оформив:

  1. Георгій Нарбут;
  2. Михайло Жук;
  3. Іван Падалка.

 

11.Ратували за створення “лабораторним шляхом” “чисто пролетарської культури”:

  1. українські футуристи,
  2. пролеткультівці,
  3. неокласики.

 

12. Гасло “Геть від Москви!”, тобто  шлях європейського культурного розвитку, проголосив:

  1. Микола Хвильовий,
  2. Павло Тичина,
  3. Остап Вишня.

 

13.В період сталінського тоталітаризму в архітектурі панував архітектурний стиль

  1. неокласицизму,
  2. українського бароко,
  3. еклектизму.

 

14. Український композитор, автор „Червоної рути”, „Водограй”, „Я піду в далекі гори...”:

  1. Ігор Поклад,
  2. Володимир Івасюк,
  3. Геннадій Злотник.

 

15. Український поет-модерніст, засновник літературного стилю „нова дегенерація”:

  1. Юрій Андрухович;
  2. Степан Процюк;
  3. Оксана Забужко.

[1] Слід добирати випуски за останні п’ять років.


Комментарии


Комментариев пока нет

Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий.

Авторизация
Введите Ваш логин или e-mail:

Пароль :
запомнить