|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ ТА ПРАВО
ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ ТА ПРАВО« Назад
ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ ТА ПРАВО 23.01.2016 03:29
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
Кафедра теорії та історії держави та права
ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ
Навчально-методичний комплекс
Київ – 2012
УДК 340.121 ББК 67.0я73
Обговорено і схвалено на засіданні Протокол № 1 від 03 вересня 2012 р.
Рецензенти: Бабкін Володимир Дмитрович – професор, доктор юридичних наук Усенко Ігор Борисович – професор, кандидат юридичних наук
Укладач: Музика Ірина Володимирівна – кандидат юридичних наук, доцент
Історія вчень про державу та право: Навчально-методичний комплекс // Укл. І.В. Музика. – К.: Національна академія управління, 2012. – 64 с.
Вивчення цього курсу також має сприяти правовому, демократичному і патріотичному вихованню студентів, формуванню високої правової культури та виробленню у них вміння аналізувати і прогнозувати розвиток як окремих державно-правових інститутів так і держави та права в цілому. Мета навчальних занять полягає в тому, щоб ознайомити студентів з можливими різними підходами та трактуваннями концепцій, доктрин, теорій, окремих ідей, та навчити їх не потрапляти у полон однобічних тенденційних оцінок в науковій літературі. В зв’язку з цим у ході засвоєння програми курсу та під час підготовки до семінарських занять студентам рекомендуеться звертатись до першоджерел.
© Оригінал-макет, "Національної академії управління", 2012
ЗМІСТ
МЕТА ТА ЗАВДАННЯ КУРСУ
Курс історії вчень про державу і право України є одним з провідних у вітчизняній системі підготовки фахівців-правознавців. Мета вивчення даної дисципліни – ознайомлення студентів з основними напрямами наукових досліджень в галузі теорії держави та права, окремими науковими школами, які історично склались, а також з основними концепціями, теоріями, доктринами, ідеями, які відіграли помітну роль у становлення та розвитку знань про державу і право як складні суспільні явища. Вивчення цього курсу також має сприяти правовому, демократичному і патріотичному вихованню студентів, формуванню високої правової культури та виробленню у них вміння аналізувати і прогнозувати розвиток як окремих державно-правових інститутів так і держави та права в цілому. Основними завданнями курсу є осягнення процесу становлення і розвитку теоретичних знань про право, державу, конкретні державно-правові інститути, а також формування світогляду юриста, навичок самостійного аналізу правових джерел та вміння використовувати набуті знання як інструментарій для вирішення сучасних проблем юридичної практики. Підгрунтям цього світогляду має стати розуміння таких загальновизнаних людських цінностей як держава, право, закон, права і свободи людини тощо. Що сприятиме виробленню студентами власної позиції, насамперед, у таких питаннях як праворозуміння, оцінка ефективності функціонування державних і правових механізмів, тощо. Запропоновані методичні матеріали і рекомендації містять розширений тематичний план курсу, розгорнуту програму курсу, плани семінарських занять, орієнтовні питання для заліків та іспитів, список рекомендованої літератури. Методичні матеріали і рекомендації мають допомогти студентам опанувати об’єктивну картину процесу історичного розвитку теоретичних знань про державу і право. При підготовці курсу використовувався вітчизняний та зарубіжний досвід підготовки відповідних програм. В програмі відображені основні наукові здобутки сучасної історії вчень про державу і право та сучасної історії політичної думки. Мета навчальних занять полягає в тому, щоб ознайомити студентів з можливими різними підходами та трактуваннями концепцій, доктрин, теорій, окремих ідей, та навчити їх не потрапляти у полон однобічних тенденційних оцінок в науковій літературі. В зв’язку з цим у ході засвоєння програми курсу та під час підготовки до семінарських занять студентам рекомендуеться звертатись до першоджерел. Формами опанування студентами пропонованого спеціального курсу є лекції, семінарські заняття, самостійна підготовка студентів, контрольні роботи, реферати. Формою контролю є іспит. Формами організації навчального процесу в умовах КМСОНП є: лекційні, семінарські, індивідуальні заняття, консультації, виконання самостійних завдань та науково-дослідницька діяльність студентів.
СТРУКТУРА ПРОГРАМИ навчального КУРСУ «Історія вчень про державу та право » (за вимогами ECTS)
ОПИС ПРЕДМЕТА КУРСУ
Предмет: Історія вчень про державу та право
СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ КУРСУ (денна форма навчання)
принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів
Оцінювання знань студентів з навчальної дисципліни „Теорія держави і права” здійснюється на основі результатів поточної успішності у відповідності з рішенням Вченої Ради НАУ від 18 лютого 2010 р. Зокрема, сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку ставиться сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою EKTS (A, B, C, D, E, FX, F). Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті. На іспиті оцінюванню підлягають: володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни; здатність творчо мислити та синтезувати знання; уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 60 балів і за іспит 40 балів. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (60 балів максимум) є: матеріал викладений на лекціях; питання розглянуті та обговорені на семінарських та практичних заняттях; матеріал опрацьований самостійно; виконання модульних контрольних робіт. Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних) заняттях оцінюванню підлягають рівень знань, продемонстрований у відповідях, виступах, колоквіумах, активність в обговоренні питань, винесених на семінарські заняття, участь у дискусіях. Під час контролю виконання завдань для самостійної та індивідуальної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми або окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іноземних текстів тощо. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитись у формі текстів, відповідей на теоретичні питання, виконання індивідуальних завдань. З навчальної дисципліни „Теорія держави і права” передбачено дві модульні контрольні роботи. Терміни та зміст контрольних завдань доводяться викладачем до відома студентів завчасно. Структура поточної успішності (0-60 балів). Сума болів за семестр складається: з виконання завдань та відповіді на семінарських заняттях – 0-30 балів; виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів; виконання двох модульних контрольних робіт – 0-20 балів; за участь у наукових студентських конференціях, підготовку наукових публікацій – 0-10 балів. Загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 60 балів. Результат екзамену оцінюється у діапазоні від 0 до 40 балів.
Шкала оцінювання екзаменаційних завдань
Система оцінювання знань за шкалою EKTS
ПРОГРАМА КУРСУМодуль I
Тема 1. Загальні питання курсу “Історія вчень про державу і право” (2 години) Предмет навчального курсу “Історія вчень про державу і право”. Місце та значення історії вчень про державу і право в системі суспільних, зокрема юридичних наук, її зв’язок з теорією держави і права, історією держави і права, філософією права та іншими галузями юридичної науки. Основні завдання курсу “Історія вчень про державу і право”, його значення для формування наукового світогляду студентів-юристів. Сучасна методологія досліджень історії вчень про державу і право. Світоглядно-філософські засади, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи дослідження. Епістемологічний, онтологічний і аксіологічний, синергетичний аспекти вивчення державно-правової думки. Характеристика історичного, порівняльного, проблемно-концептуального, формально-догматичного методів дослідження. Юридичний підхід до вивчення політико-правової думки. Проблема періодизації і класифікації вчень про державу і право за їх філософськими і теоретичними засадами та ідеологічним змістом. Стародавній, середньовічний, ренесансний і новий періоди політико-правової думки. Еволюція осмислення державно-правової реальності від міфологічної і епічної форм до новітніх державно-правових доктрин. Джерела з історії вчень про державу і право. Основна наукова і навчально-методична література з курсу.
Тема 2. Розвиток вчень про державу і право у Давній Греції та у Давньому Римі (2 години) Етапи становлення і розвитку вчень про державу і право у Давній Греції. Особливості давноьогрецької державно-правової думки. Фундаментальні цінності навколо яких розбудовувалась державно-правова теорія. Поступовий відхід від міфологічних уявлень і започаткування емпірико-наукових форм пізнання таких явищ як звичай, звичаєве право, право і мораль, держава. Дослідження держави і права на першому етапі розвитку давньогрецької політико-правової думки. Найдавніші пам’ятки давньогрецької думки – поеми Гомера “Іліада” та “Одіссея”. Вживання Гомером понять “діке” – справедливість та “теміс” – звичаєве право. Ідеї права і справедливого суспільного ладу в творах Гесіода (VІІ ст. до н.е.) “Теогонія”, “Труди і дні”. Раціоналізація уявлень про етико-правові стосунки між людьми та ідея панування справедливих законів в працях “семи мудреців”: Фалеса, Піттака, Періандра, Біанта, Солона, Клеобула і Хілона (VII-VI ст.ст. до н.е.). Піфагор (580-500 рр. до н.е.), піфагорійці (Архіт, Лізіс, Філолай та ін.). Аристократична теорія правління кращих (інтелектуальної і моральної еліти), теоретична розробка понять “рівність” і “справедливість”. Погляди на державу і право Геракліта (бл. 530-470 рр. до н.е.). Вчення Геракліта про закони та критика демократії. Період розквіту давньогрецької державно-правової думки. Демокріт (бл. 470-366 рр. до н.е.). Десакралізація понять держава і право. Вчення Демокріта про штучні закони та їх зв’язок з природними. Державно-правові погляди софістів та критика софістів Сократом (469-399 рр. до н.е.). Заперечення Сократом протиставлення природного і писаного (позитивного) права, та ототожнення законності і справедливості. Класифікація Сократом форм державного устрою і правління та формулювання ідеї договірних добровільних стосунків (громадянства) між державою і громадянами. Сократівський ідеал держави. Вчення про державу і право Платона (427-347 рр. до н.е.), викладене в його працях “Держава”, “Закони”, “Політик”, “Софіст”, “Парменід”, “Тімей” та ін. Вчення Платона про закономірність зміни форм держави. Ідеальна держава Платона та поділ форм правління за критерієм принципу законності. Вчення Платона про арифметичну і геометричну рівність та його розуміння принципу соціальної справедливості. Розвиток античної державно-правової думки Арістотелем Стагірітом (384-322 рр. до н.е.) в працях “Політика”, “Афінська політія”, “Етика”, “Риторика”. Вчення Арістотеля про розподіляючу та зрівнюючу справедливість. Визначення форми держави як політичної системи. Поділ форм держави залежно від кількості правлячих та мети правителів: на правильні та неправильні. Концепція ідеальної держави Арістотеля – політії. Розробка Арістотелем теорії демократії. Правові погляди Арістотеля. Вчення про державу і право періоду еллінізму (IV-ІІ ст.ст. до н.е.). Погляди Епікура на державу і право. Вчення про державу і право стоїків. Державно-правові ідеї школи скептиків. Агностичне вчення Піррона (360 – бл. 275-270 рр. до н.е.). Вчення про державу і право Полібія (210-123 рр. до н.е.), викладені в його праці ”Історія в сорока книгах”. Розробка питань про походження держави і зміну державних форм та аналіз конкретних державно-правових інститутів Риму. Концепція про поєднання принципів різних форм правління як передвісниця теорії розподілу влади. Природно-правові уявлення Полібія. Загальна характеристика особливостей вчень про державу і право у Давньому Римі. Римські юристи. Створення науки юриспруденції. Започаткування Мененієм Агріппою органічної теорії держави (494 р. до н.е.), політико-правові ідеї Тіберія (162-133 рр. до н.е.) та Гая (153-121 рр. до н.е.) Гракхів Семпроніїв і Луція Корнелія Сулли (138-78 рр. до н.е.) та їх втілення у державно-правовій практиці Риму. Розвиток державно-правової думки Тітом Лукрецієм Каром (99-55 рр. до н.е.) у праці “Про природу речей”. Вчення Марка Туллія Ціцерона (106-43 рр. до н.е.) про державу і право. Праці Ціцерона “Про державу”, “Про закони”, “Про обов’язки”. Юридизація Ціцероном поняття держави, дослідження причин виникнення держави, визначення критеріїв розрізнення форм державного устрою та розробка ідеї змішаної форми правління. Погляди Ціцерона на організацію суспільства та заперечення ідеї майнової і політичної рівності. Природно-правові уявлення Ціцерона та розробка питання про співвідношення природного та позитивного права. Концепція ідеального громадянина, концепція правової реґламентації діяльності держави. Закладення Ціцероном підвалин міжнародного права. Вчення про державу і право римських стоїків Луція Аннея Сенеки (3-65 рр.), Епіктета (бл. 50 – бл. 140), Марка Аврелія Антоніна (121-180 рр.) Державно-правове вчення римських юристів. Початок світської юриспруденції. Публікація Гнеєм Флавієм збірника юридичних формул Аппія Клавдія Цеки – legis actionis, що застосовуються по закону у процесі (цивільне право Флавія). Розвиток юридичної науки. Доктринальний характер римського права. Закон Валентініана ІІІ (426) про надання сили закону положенням висловленим Гаєм (ІІ ст.), Папініаном (ІІ-ІІІ ст.ст.), Павлом (ІІ-ІІІ ст.ст.), Ульпіаном (ІІ-ІІІ ст.ст.), Модестіном (ІІ-ІІІ ст.ст.), а також цитованим ними положенням Сабіна, Сцеволи, Юліана, Марцелла. Кодифікація Юстініана (30-ті роки ІV ст.) та її роль в розвитку і історії права. Інтерпретація (глосси) законодавства Юстініана і Дигестів (Пандектів). Виникнення школи глоссаторів у Болоньї. Державно-правові ідеї раннього християнства. Вчення про державу і право Аврелія Августина Блаженного (354-430), викладене в праці “Про град божий” (413-426). Співвідношення церкви і держави та обґрунтування ідеї пріоритету церковної влади над світською, заперечення ідеї свободи совісті та заклик до переслідування єретиків державою. Вчення Августина про природні, божественні і людські закони. Особливості розуміння природного права.
Тема 3. Особливості вчень про державу і право періоду середньовіччя (2 години) Загальні риси і особливості державно-правової думки середньовічної Європи. Поширення та панування теологічного світогляду. Боротьба між церквою і світськими феодалами за пріоритет у державі і суспільстві. Ідея божественного походження влади та беззаперечного підкорення церкві. Доктрини “двох мечей”, “сонця і місяця”. Конкуренція між церковним і світським правом. Піднесення ролі закону в державному житті. Схоластичний підхід до вивчення держави і права. Розвиток Іоганом Солсберійським концепції держави як аналогу людського організму в його трактаті “Полікратус” (1159). Виведення Іоаном мети держави з закону божого. Ідея здійснення панування в ім’я “загального блага”, на “користь народу” та запобігаючи “руйнуванню права”. Юридичне визначення тирана та критика тиранії. Вчення про державу і право Фоми (Томи) Аквінського Формування світської державно-правової думки. Вчення про державу і право Марсілія Падуанського (бл. 1275-1342). Юридичне обґрунтування ідеології бюрґерства в праці “Захисник миру”. Обґрунтування вимоги відділення церкви від держави, незалежності світської влади від духовної та позбавлення церковної влади примусу. Визначення сфер впливу церкви і держави та розмежування законів людських і божественних. Висунення вимоги свободи совісті, а також виборності священиків, ліквідації церковної ієрархії і привілеїв римських пап. Розробка патріархальної теорії походження держави. Трактування ідеї народного суверенітету. Вчення про роль і функції правителя (виконавчої влади) та проведення розмежування між законодавчою і виконавчою владами. Вчення англійського антисхоласта Уільяма Оккама (1285-1349) викладене в його працях “Лезо Оккама” та “Розмова між вчителем і учнем проти єресі папи Іоганна ХІІ” (1328). Ідея вивільнення від економічної і політичної опіки церкви та дарування папою світської юрисдикції імператору. Політичне визначення свободи. Ідея загального інтересу, яка повинна лежати в основі реалізації влади. Візантійська державно-правова доктрина. Ідея “таксису” та римської всесвітньої держави. “Симфонія” світської та церковної влад. Формування поняття універсального права. Державно-правові ідеї імператора Лева ІІІ та патріарха Фотія. Поєднання політики та релігії в месіанській державно-правовій доктрини імператора Костянтина Багрянородного (905-959). Становлення державно-правової думки в ранньофеодальній Київській Русі. Вплив візантійської державно-правової доктрини, на розвиток давньоруської державно-правової думки та на погляди князів періоду утворення централізованої Давньоруської держави (Х ст.). Політико-правові реформи Володимира Великого і Ярослава Мудрого та їх закріплення у “Руській правді” та церковних “Уставах” Володимира Великого і Ярослава Мудрого. Проблеми співвідношення світської і церковної влади, визначення правового статусу церкви і церковної власності та сфери церковної юрисдикції. Трактат митрополита Іларіона “Слово про Закон і Благодать” (бл. 1037-1050) про божественну сутність держави та спадкове походження влади. Вчення Іларіона про роль держави та законного правителя. Погляд на християнську релігію як чинник політичної консолідації країни та охоронницю державного централізму. Виступ проти “візантіїзації церкви” та підтримка ідеї незалежності і самобутності Давньоруської держави. Розробка концепції зовнішньополітичних пріоритетів Давньоруської держави. Правові погляди митрополита Іларіона. Державно-правова концепція Володимира Мономаха (1053-1125), висловлена в його працях “Повчання дітям”, “Послання Олегу Чернігівському”, “Уривок” (Автобіографія). Проблема організації і реалізації верховної влади, проблема взаємовідносин церкви і держави, принципи відправлення правосуддя в країні, відмова від кровної помсти і смертної кари. Ідея відповідальності великого князя перед підданими. Ідеал єдиної централізованої сильної держави. Державно-правові погляди Данила Заточника (ХІІ-ХІІІ ст.ст.). Ідея зміцнення великокняжої влади та виведення ідеального образу Великого князя.
Тема 4. Вчення про державу і право періоду Відродження і Реформації (2 години) Значення терміну відродження. Гуманізм як основа державно-правових ідей періоду Відродження. Початок розвитку ранньобуржуазної політичної доктрини. Розробка на базі вчення Арістотеля про багатоманітність форм державного устрою власної ренесансної теорії держави. Віддзеркалення в державно-правовій теорії тенденції руху від феодального партикуляризму до централізації та від полікратії (міста-комуни) через сеньйорії до автократії (принципатів). Проблема консолідації політичної влади та проблема співвідношення свободи і тиранії. Політична практика міст-держав та її теоретичне обґрунтування у працях глави школи болонських постглоссаторів Бартоло да Сассоферрато (Бартолуса) (1314-1357). Обґрунтування права італійських міст на територіальний суверенітет. Погляди Бартолуса на державу та на народ. Започаткування нового напрямку ренесансної науки studia humanitatis (науки про людину) – етико-політичного гуманізму Колюччо Салютаті (1331-1406). Ідеї ренесансного республіканізму в його трактаті “Про тирана”. Формулювання юридичного визначення тирана та ознак тиранії. Вчення про леґітимність правителя та правління. Систематизація форм держави та новий підхід до держави як до історично конкретного феномену. Розуміння Салютаті термінів “монархія” і “республіка”. Початки політичного реалізму в працях Леонардо Бруні Аретіно (Бруні) (1370 – 1444) “Про військову справу”, “Похвала Флоренції”, “Про Флорентійську державу”, “Історія флорентійського народу”, “Лист до імператора Сигізмунда” та ін. Поділ існуючих типів держав. Розробка Бруні ідеї народного представництва та системи превентивних засобів спрямованих проти узурпації влади. Багатоступінчаста процедура прийняття законів. Спроба теоретичного аналізу конституційних засад флорентійської держави у праці “Похвала Флоренції”. Ідея дотримання принципу рівності всіх перед законом як необхідної умови свободи. Розуміння Бруні категорії “свобода” та її співвідношення з “законністю”. Державно-правові погляди Франческо Гвіччардіні (1483-1540) викладені в його працях “Історія Флоренції”, “Діалоги про управління Флоренцією” та ін. Проблема свободи і справедливості та вчення про перевагу змішаної форми правління. Розробка проблеми сфер і меж правового регулювання та справедливості покарань. Політико-правове вчення засновника нової європейської політичної науки Нікколо Макіавеллі (1469-1527) викладене в працях “Державець” (Государ, Правитель), “Роздуми на першу декаду Тіта Лівія”, “Історія Флоренції”, “Про військове мистецтво” та ін. Відхід Макіавеллі від теологічних уявлень про політику і державу та заміна концепції божественного провидіння ідеєю об’єктивної історичної необхідності і закономірності (“фортуна”). Гуманістичне вчення про свободу волі індивіда (людини). Прагматичний підхід до ролі релігії в державі. Обґрунтування політики як практичної науки. Запровадження Макіавеллі одного з визначальних термінів юридичної науки нового часу – “stato” (держава). Визначення держави як політичного стану суспільства. Десакралізоване розуміння держави, як організації для здійснення насильства над людьми. Класифікація форм держави та визначення Макіавеллі залежності форми держави від її змісту. Образ ідеального правителя за працею “Державець”. Тенденція превалювання державних інтересів над громадськими та мораллю. Державно-правові ідеї Реформації (1517-1559). Перебудова взаємин церкви і держави. Державно-правові погляди Мартіна Лютера (1483-1546) і Жана Кальвіна (1509-1564). Соціально-правові ідеї Томаса Мюнцера (бл. 1490-1525) та селянсько-плебейського революційного руху. Державно-правові ідеї в полеміці стяжателів (Іосиф Волоцький) і нестяжателів (Ніл Сорський, Вассіан Патрікєєв, МаксимГрек) (ХV-ХVІ ст.ст.). Єретичне вчення Феодосія Косого.Ідеалізація нестяжателями ранньохристиянських общин і заперечення приватної власності. Доктрина стяжателів (іосифлян) сформульована Іосифом Волоцьким (1439-1515). Вчення про владу. Відмежування від уявлень про божественне походження влади та розробка ідеї про законність спротиву “злостивому” царю. Розробка питань походження і застосування влади. Обґрунтування теорії пріоритету церковної влади над світською, теза про симфонію (союз) двох влад. Вимога переслідування єретиків силами і засобами держави. Класифікація Іосифом законів та оцінка правових і моральних норм з т.з. релігії. Введення Іосифом церковної програми боротьби з єретизмом у сферу державної політики відповідно до рішень Собору 1504 р. Теорія Філофея – “Москва – третій Рим”. Інтерпретація теорії симфонії влад під кутом зору посилення світської влади і підпорядкування їй церковної. Ідея створення всесвітньої православної імперії на чолі з Боговінчаним царем-самодержцем, що є захисником всіх християн. Правові погляди Філофея. Українська політична думка епохи Відродження. Дослідження питань походження держави, форм правління, суті держави та її найкращої форми, обмеження влади монарха законом. Обґрунтування ідеї освіченого абсолютизму. Розвиток доктрини природного права та теорії походження держави з суспільного договору. Гуманістична спрямованість політико-правової думки українських мислителів, які одними з перших у європейській політичній думці почали заперечувати божественне походження держави і влади, виступати проти підпорядкування світської влади церковній, відстоювати невтручання церкви в державні справи. Державно-правове вчення Станіслава Оріховського (Роксолана) (1513-1566), викладене в його працях “Напучення польському королеві Сигізмунду Августу”, “Квінкункс, тобто взірець устрою Польської держави”, “Хроніки”, “Про природне право” та ін. Заперечення Оріховським божественного походження влади й держави, ідея незалежності світської влади від духовної та невтручання церкви в державні справи. Дослідження причин виникнення держави. Визначення держави. Природно-правові погляди Станіслава Оріховського, розробка договірної теорії походження держави. Вчення про ідеального монарха. Визначення метою держави та ідея взаємних обов’язків держави і громадян. Визначення основою функціонування християнської держави дотримання права. “Піраміда влади” Оріховського. Розвиток договірної теорії походження держави та ідеї контролю з боку народу за додержанням владою своїх договірних обов’язків Христофором Філалетом з м. Острога (праця “Апокрисис”) та професорами Києво-Могилянської академії Йосифом Кононовичем-Горбатським і Інокентієм Гизелем. Українська Реформація та два її напрямки реформаційно-єретичний (Герасим Смотрицький, Василь Суразький, Христофор Філалет, Іван Вишенський, Мелетій Смотрицький, Захарій Копистенський) та просвітницько-критичний (члени українських брацтв Стефан і Лаврентій Зизанії, Юрій Рогатинець, Кирило-Транквіліон Ставровецький). Державно-правові погляди Івана Вишенського (бл. 1550 – бл. 1620) викладені в його праці “Короткослівна сповідь... Петру Скарзі”. Критика церковної і феодальної ієрархічної структури влади. Природно-правові уявлення Мелетія Смотрицького (бл. 1572 – 1633) викладені в працях “Тренос” (“Плач”) та “Верифікація прав... народу руського”. Критика католицизму та суспільно-політичного ладу Польщі. Ідея пріоритету світської влади над церковною.
Тема 5. Вчення про державу і право періоду буржуазних революцій у Європі XVII-XVIII ст.ст. (4 години) І. Криза феодального ладу, початок формування ліберально-буржуазної доктрини та розвиток теорії природного права. Концепції “природного стану”, “суспільного договору” і “громадянського суспільства” та їх подальший вплив на розвиток юридичної думки. Генетичний (держава виникає пізніше суспільства і на його основі) та функціональний (держава є формою політичної організації і функціонування суспільства) підходи до розуміння поняття “держава”. Боротьба проти теологічного світогляду і диктату церкви. Звільнення державно-правової думки від теології та розвиток теорії природного права Гуго Гроцієм (Гуго де Гроот Гроцій) (1583-1645) в творах “Про право здобичі”, “Три книги про право війни і миру”, “Про давнину і лад Батавської республіки”, “Вступ до вивчення права у Голландії”. Формулювання природного права як аксіоми функціонування суспільного життя яка не потребує втручання теології. Виведення природного права з розумної природи людини. Концепція суспільного договору Гроція та вчення про суверенітет державної влади. Проблема суверенітету народу та права підданих опиратись тирану. Розмежування Гроцієм предмету правової і політичної науки та закладення основ “юридичного світогляду”. Вчення про різницю і взаємозв’язок природного права з внутрішньодержавним. Розуміння Гроцієм категорій “право” і “закон”. Постановка проблеми співвідношення права і сили. Розробка нової світської доктрини права народів. Новий раціоналістичний підхід до розуміння суспільства, держави і права у працях Бенедикта (Баруха) Спінози (1632-1677) “Теолого-політичний трактат”, “Політичний трактат”, “Етика, доведена геометричним методом”. Особливості трактування Спінозою природного права та розуміння держави (civitas) як “сукупного тіла верховної влади (imperium)”. Дослідження причин виникнення держави. Розробка проблеми меж державно-правового втручання в життя суспільства та особливості трактування “свободи”. Ідея невідчуженості природних прав людини та відповідальності тільки за діяння. Ідея тотожності права і сили. Вчення Спінози про форми держави. Вчення Джона Локка (1632 – 1704) про державу і право, викладена в працях “Два трактати про правління”, “Листи про віротерпіння”, “Дослід про людський розум”. Критика Локком концепцій Р.Фільмера та Т.Гоббса. Природно-правові погляди Локка. Визначення метою суспільного договору гарантування природних прав людини та реалізацію їх за допомогою суспільної влади. Розробка Локком питань про походження, специфіку та призначення держави, політичної влади, законів і державних органів; джерела і носіїв політичної влади; форми державного ладу і правління. Ідея створення конституційного механізму запобігання зловживання державною владою. Ідея контролю за урядом з боку народу. Принципи розподілу влади і законності. Дж.Локк про роль закону і законності. Розвиток ідей природного права українськими мислителями. Державно-правова концепція Юрія Немирича. Ідея рівноправної федерації Польщі, Литви і Великого Князівства Руського (України). Проект трансформації України в аристократичну республіку на основі теорії природного права і суспільного договору. Державно-правові погляди Івана Степановича Мазепи (р.н. не від. – 1709) та його оточення. “Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького” та “Вивід прав України” Пилипа Степановича Орлика (1672-1742) як втілення ідей природного права, договірного походження держави, національно-державного суверенітету та принципів народовладдя, парламентаризму, поділу влади, взаємної відповідальності між державою і народом. Державно-правове вчення Джамбаттіста Віко (1668-1744) викладене в працях “Про незмінність правознавства” та “Засади нової науки про спільну природу націй”. Розвиток концепції циклічного розвитку суспільної історії та впливу природних, економічних, етнічних, психологічних та інших факторів на становлення і розвиток державно-правових інститутів. Заперечення договірної теорії походження держави та дослідження різноманітних причин її виникнення. Вчення засновника класичної школи в науці кримінального права Чезаре Беккаріа (1738-1794), викладене в праці “Про злочини і покарання”. Природно-правові погляди Беккаріа. Проект реформування держави. Розвиток теорії правової держави, заснованої на принципах лібералізму. Вчення Шарля Луи Монтеск’є (де Секонда) (1689-1755) про державу і право, викладене в його працях “Перські листи”, “Роздуми про причини величі та падіння римлян”, “Про дух законів”. Обґрунтування “географічного напрямку” в соціології. Історичний підхід у вивченні закономірностей розвитку держави і права. Природно-правові погляди Монтеск’є, розмежування понять “суспільство” і “держава” та розвиток договірної теорії походження держави. Ідея множинності природних форм правління та остаточне формулювання теорії розподілу влади. Теоретична розробка понять політичної і природної свободи та свавілля. Проблема співвідношення закону і свободи та встановлення меж політичної влади. Створення Монтеск’є синтетичної правової теорії. Ідея передування права закону. Праворозуміння Монтеск’є. Розвиток принципу верховенства права у концепції відповідності позитивних законів нормам природного права. Роль законодавця в правовій концепції Монтеск’є. Державно-правові ідеї Жан-Жака Руссо (1712-1778), викладені у працях “Про суспільний договір, або Принципи політичного права”, “Розмірковування про походження та підстави нерівності між людьми”, “Про політичну економію”, “Міркування про вічний мир”. Природно-правові уявлення Руссо, трактування договірної теорії походження держави та ідеї народного суверенітету. Ідея невідчужуваності верховної влади та заперечення можливості народного представництва. Обґрунтування невід’ємності права народу на опір тирану. Проблема соціальної природи влади. Започаткування концепції плебісцитної демократії. Розмежування понять громадянське суспільство і держава. Правові погляди Руссо. Вчення про закони. ІІ. Обґрунтування абсолютизму в теорії держави і права. Вчення про державу Жана Бодена (1529/1530 – 1596). Договірна теорія походження держави. Вчення про суверенітет державної влади, викладене в праці “Шість книг про республіку”. Взаємозв’язок понять “держава” і “суверенітет”. Вчення про суверенітет Концепція “дійсно суверенної” абсолютної монархічної влади. Визначення поняття “абсолютна влада”. Проголошення принципу “приватна власність і сім’я священні”. Класифікація держав за способом здійснення влади. Теоретичне обгрунтування незалежності світської централізованої держави від церкви. Погляд на право як на мету буття держави. Концепції божественної природи монархічної влади Клавдія Салмазія і патріархального походження держави Роберта Філмера (1588-1653). Обгрунтування концепції необмеженої монаршої влади в становій абсолютній монархії Самуелем фон Пуфендорфом (1632-1694). Використання теорії природного права для захисту абсолютної монархії Томасом Гоббсом (1588-1679). Державно-правове вчення Гоббса, викладене в його працях “Філософські основи вчення про громадянина”, “Левіафан, або Матерія, форма і влада держави церковної і громадянської”, “Бегемот або Довгий парламент”, “Про громадянина”, “Про людину”, “Про свободу і необхідність”. Дослідження Гоббсом причин походження держави. Трактування суспільного договору між підданими і сувереном. Розмежування природних і позитивних законів та понять “право” і “закон”. Визначення дев’ятнадцяти природних законів. Ідея обов’язкової реалізації природних законів через позитивні, які гарантуються силою (примусом) держави. Гоббсівська концепція абсолютної державної влади та вчення про форми держави. Розкриття поняття держава і право без допомоги теології. Державно-правове вчення Феофана Прокоповича (1681-1736) викладене в працях “Слово про владу і честь царську”, “Правда волі монаршої”, “Духовний реґламент”, “Розшук історичний”. Формулювання вчення про освічений абсолютизм під кутом зору теорії природного права і суспільного договору. Ідеї подвійного походження монархічної влади та заперечення можливості будь-якого обмеження царської влади. Заперечення права народу відібрати владу у правителя в разі порушення ним договору або денонсувати договір. Ідея підпорядкування духовної влади світській.
Модуль IІ Тема 6. Розвиток ліберально-демократичного світогляду в європейських вченнях про державу і право (2 години) Формування теорії “класичного” лібералізму. Піднесення до рівня правових норм таких загальнолюдських цінностей як свобода, рівність, автономія волі людини, невідчужуваність природних прав тощо. Втілення принципу “держава – нічний сторож”. Формулювання основних засад сучасного конституціоналізму. Вчення про державу і право засновника німецького лібералізму Іммануїла Канта (1724-1804), викладене в працях “Ідея загальної історії у всесвітньо-громадянському плані”, “Відповідь на питання: що таке просвітництво?”, “Критика практичного розуму”, “До вічного миру”, “Метафізичні засади вчення про право”. Висунення на базі концепції природного права “категоричного імперативу” як провідного принципу філософії Канта. Праворозуміння Канта. Співвідношення права і свободи. Загальнообов’язковість права та співвідношення права і моралі (етики). Три категорії в праві та поділ природного права на публічне і приватне. Погляд на ідею суверенітету народу як центральний інститут публічного права. Розуміння розподілу влад як їх рівноваги, союзу з метою запобігання деспотизму. Трактування Кантом питання договірного походження держави та вчення про форми держави. Розвиток принципу верховенства народу. Обґрунтування тези про необхідність переходу від панування насильства до панування права в державному житті. Кантівський проект встановлення “вічного миру”. Розвиток доктрини демократичного лібералізму Йоганном Фіхте (1762-1814) в працях “Основи природного права відповідно до принципів науковчення”, “Вимоги до правителів Європи повернути назад свободу думки, яку вони досі пригноблювали”, “Замкнена торгова держава”, “Промови до німецької нації”. Суб’єктивний ідеалізм та природно-правова доктрина як підґрунтя загальнотеоретичних поглядів Фіхте на державу і право. Концепція свободи та проблема суперечності між авторитетом (неусвідомленим розумним) та його подоланням (свободою). “Замкнена торгова держава” – проект ідеальної держави. Ідеї гуманістичного індивідуалізму Вільгельма фон Гумбольдта (1767-1835) висловлені в його праці “Ідеї до визначення меж діяльності держави”. Проблема співвідношення суспільства і держави як двох рівнинних величин. Визначення діапазону діяльності держави через її функції. Критика теорії і практики абсолютистської держави. Ідея відмирання держави у майбутньому. Вчення про державу і право Лоренца Штейна (1815-1890) викладене в його працях “Поняття суспільства”(том 1 “Історії соціального руху у Франції”), “Вчення про управління”, “Сучасне і майбутнє науки про державу і право у Німеччині”. Проблема індивіда, його прав та власності в державі. Проблема співвідношення суспільства і держави. Концепція утилітаризму та погляди на державу і право Джеремі Бентама (1748-1832), викладені в його працях “Фраґменти про уряд”, “Принципи законодавства”, “Керівні основи конституційного кодексу для всіх держав”, “Деонтологія, або наука про мораль”, “Теорія покарань”, “Теорія доказів”, “Про смертну кару”, “План парламентських реформ” та ін. Основа лібералізму Бентама – ідея інтересів та безпеки особи. Критика природно-правової теорії та ідеї невідчужуваних прав людини та заміна їх принципом корисності. Ідея демократизації політичної системи суспільства та власне трактування концепції розподілу влади. Проблема співвідношення законодавства з соціальними завданнями держави і балансом інтересів. Постановка питання про співвідношення природного права і закону. Розвиток концепції утилітаризму у творах Джона Стюарта Мілля (1806-1873) “Система логіки”, “Про свободу”, “Основи політичної економії з деяким їх застосуванням до суспільної філософії”, “Роздуми про представницьке правління”, “Утилітаризм”, “Залежність жінок” та ін. Концепція індивідуальної свободи Мілля. Концепція ліберальної держави та ідея представницького правління як форми участі народу в державному будівництві і діяльності держави. Ідея організації державного механізму на демократичних і правових засадах та постановка питання про функції, напрямки і межі діяльності державного апарату. Проблема взаємовідносин держави і громадянського суспільства. Концепція прав людини. Ідея надання політичних прав жінкам. Ідея індивідуальної свободи як ядро доктрини лібералізму Бенжамена Констана (1767-1830), викладеної в працях “Курс конституційної політики”, “Роздуми про конституції та їхні гарантії”, “Про стародавню свободу порівняно зі свободою сучасною”, “Питання про свободу преси” та ін. Проблема співвідношення особистої свободи і держави. Ліберальна держава і право як гаранти свобод людини. Визначення меж народного суверенітету. Вимога чіткого визначення ступеня соціальної корисності конкретних інститутів влади та закріплення меж їх компетенції. Формулювання основних ідей конституціоналізму. Трактування концепції розподілу влади. Концепція індивідуальної свободи Алексіса де Токвіля (1805-1859), викладена в його працях “Демократія в Америці”, “Старий порядок і революція”. Визнання неминучості занепаду аристократії і розвитку демократії. Трактування понять демократія, рівність і свобода. Свобода і рівність як найважливіші чинники існування демократії. Проблема централізації державної влади та визначення меж верховенства народу. Проблема “тиранії більшості” та небезпека деспотичного переродження демократії. Роль місцевого самоврядування в утвердженні на практиці принципів свободи.
Тема 7. Державно-правові ідеї Реставрації та доктрина консерватизму у європейській державно-правовій думці ХVIII-XX ст.ст. (2 години) Ідеї консолідації національних держав навколо централізованої монаршої влади, реставрації абсолютизму. Започаткування політичної доктрини консерватизму Едмондом Бйорком (1729-1797) у праці “Роздуми про Французьку революцію. Заперечення індивідуалізму та теорії суспільного договору. Критика тиранії та ідея збереження засад англійської аристократичної парламентської системи. Проблема свободи та обмеження народного представництва. Критика ідеї народного суверенітету. Теоретичне обґрунтування традиціоналізму. Засудження раціоналізму та заперечення основних прав людини. Апологетика аристократичного, ієрархічного ладу доби Середньовіччя. Берк як один з засновників історичної школи права. Державно-правові ідеї Наполеона Бонапарта (1769-1821). Започаткування доктрини плебісцитарної диктатури – бонапартизму. Ідея особистості покликаної народом. Культ військово-бюрократичного апарату та звуження функцій законодавчої влади. Ідеї консолідації нації, культу імператора як “вождя нації, народу”. Розвиток доктрини консерватизму Луї Бональдом (1754-1840) у працях “Теорія політичної і релігійної влади” та “Початкове законодавство”. Захист монархізму з позицій неотомізму. Заперечення принципу розподілу влади, апологетика монархічної влади та ієрархічної будови суспільства. Ідеї патріархального характеру монархічної влади та заперечення необхідності законодавства. Модель взірцевої держави – абсолютної монархії з домінуючою владою церкви. Започаткування доктрини релігійно-аристократичного католицизму – ультрамонтанізму. Державно-правові погляди Жозефа Марі де Местра (1753-1821). Модель найдосконалішої держави “розумного деспотизму” – монархії. Заперечення принципу розподілу влади та можливості контролювання влади монарха. Обґрунтування теорії неподільного суверенітету монарха. Теологічні погляди на походження держави і права. Критика принципу народного суверенітету і невизнання демократії у чистому вигляді. Заперечення існування прав і свобод народу і заміна прав обов’язками. Ідеї невідповідальності монарха перед народом та його непогрішності. Розуміння конституції як творіння часу, а не людини. Трактування влади церкви як механізму обмеження світської влади. Ідея створення всесвітньої християнської монархії. Вчення Георга Вільгельма Фрідріха Геґеля (1770-1831) про державу і право, викладене в працях “Конституція Німеччини”, Про наукові способи дослідження природного права, його місце в практичній філософії і його відношення до науки про позитивне право”, “Феноменологія духу”, “Звіт станових зборів королівства Вюртемберг”, “Філософія духа”, “Філософія права”, “Філософія історії”, “Англійський білль про реформу 1831 р.” та ін. Філософія права Геґеля. Три основні ступені діалектичного розвитку духу. Держава і право як прояв духу на його об’єктивній ступені. Основне завдання філософії права. Трактування Геґелем свободи. Праворозуміння Геґеля. Три значення поняття “право”. Проблема співвідношення права і закону. Поняття абстрактного права. Співвідношення свободи особистості і приватної власності та обмеження договірних відносин сферою цивільного права. Поняття неправди (проста неправда, обман, примус і злочин). Вчення Геґеля про державу. Обожнення правової держави. Ідея домінування держави над суспільством, нацією та індивідами. Трактування переходу від феодалізму до капіталізму як переходу від насильства до свободи, від сили й сваволі до права й розуму. Ідеальна модель держави Геґеля. Ідея подвійного характеру держави. Трактування держави у вигляді правового утворення (конкретного права), частини правової дійсності як етатистський варіант доктрини “панування права”. Особливості Геґелівської етатистської концепції правової держави та її відмінність від демократичних, ліберальних, тоталітарних та ін. концепцій держави. Геґелівське вчення про громадянське суспільство та його трактування проблеми співвідношення держави і громадянського суспільства. Проблема походження держави і громадянського суспільства. Тоталітарний націоналізм Г.В.Ф.Геґеля. Концепція національної держави та концепція історичних і неісторичних народів. Розробка питання походження і розвитку національної держави. Ідея належності верховної влади і суверенітету в національній державі монархові. Державно-правові погляди Володимира Сергійовича Соловйова (1853-1900) викладені в працях “Три сили”, “Криза західної філософії. Проти позитивізму”, “Філософські основи цілісного знання”, “Критика абстрактних основ” та ін. Проект теократичної утопії. Ідея вселюдської єдності та ідея месіанської ролі російського народу як провідника до Вселенської церкви через утворення справедливої держави. Правова держава як перехідна до християнської держави. Природно-правові погляди Соловйова. Держава як втілення права. Співвідношення категорій держава, суспільство і індивід. Співвідношення понять право і справедливість. Обґрунтування релігійної сутності права. Праворозуміння Соловйова. Державно-правові погляди В’ячеслава (Вацлава-Вікентія) Каземировича Липинського (1882-1931) викладені в його працях “Листи до братів-хліборобів”, “Участь шляхти у великому українському повстанні під проводом гетьмана Богдана Хмельницького”, “Релігія і церква і історії України”, “Універсалізм у хліборобській ідеології” та ін. Концепція трудової леґітимної монархії та класократична теорія Липинського. Принцип “територіального патріотизму” та розробка питань консолідації української нації і соборності України. Тема 8. Державно-правові доктрини представників національно-державницького напрямку в європейській політико-правовій думці ХVІІІ-ХХ ст.ст. (2 години) Особливості розвитку європейської етнодержавницької думки. Концепція національної держави Гердера Йоганна-Готфріда (1744-1803). Трактування Гердером проблеми співвідношення нації і держави. Ідея розпаду багатонаціональних і утворення національних держав. Ідея створення єдиної централізованої німецької національної держави Йогана Фіхте. Програма проведення кардинальних соціальних реформ, скасування феодальних привілеїв, лібералізації політичного життя. Обґрунтування права народу на зміну політичного режиму і форми правління, оскільки лише народ є верховним сувереном. Теоретичне обґрунтування доктрини німецького націоналізму. Концепція “культурно-національної автономії” розроблена Отто Бауером (1882-1938) та Карлом Реннером (Р.Шпрінгером) (1870-1950). Трактування ідеї національної держави Гаамом Ахадом (Ашером Гіршем Гінзбергом) (1856-1927). Державно-правові погляди Володимира Йоахимовича Старосольського (1878-1942), викладені в його працях “Теорія нації”, “Методологічна проблема в науці про державу”, “До питання про форми держави”, “Держава і політичне право”. Ідея передачі нації компетенції і функцій держави – “нація є держава”. Дослідження співвідношення між поняттями “нація – держава”, “нація – економічні інтереси”, “нація – імперіалізм”, “нація – месіанізм”, “нація – раса”, “нація – культура”, “нація – історичні традиції” тощо. Ідея опанування нації державою. Політико-правові погляди Ольгерда Іпполіта Бочковського (1884-1939), викладені в його працях “Поневолені народи царської імперії, їх національне відродження та автономне прямування”, “Націологія і націографія”, “Боротьба народів за національне визволення” та ін. Трактування взаємин між нацією і державою. Дослідження державного аспекту національних відносин та питання політичного самовизначення нації. Визначення тенденцій і перспектив розвитку форм націо-державних відносин. Критика тоталітарних моделей національної держави Б.Муссоліні, Д.Донцова і М.Сціборського. Концепція національної держави Станіслава Севириновича Дністрянського (1870-1935), викладена в його праці “Погляд на теорії права та держави”. Демократія, народоправство, свобода та гарантоване право на працю – основні принципи національної української держави. Проблема співвідношення нації і держави. Праворозуміння Дністрянського. Теоретичні розробки в галузі звичаєвого права і конституційного права.
Тема 9. Неоконсервативні, націократичні та націонал-соціалістичні концепції держави і права (2 години) Державно-правове вчення Артура Шопенгауера (1788-1860) викладене в його працях “Світ як воля і уявлення”, “Афоризми життєвої мудрості”, “Афоризми і максими” та ін. Критика філософської системи Геґеля та інших представників німецької класичної філософії. Погляд на державу як на систему збалансованих воль індивідів, які знаходяться у стані війни всіх проти всіх. Критика соціальних утопій та реформаторських ідей. Обґрунтування необхідності незмінності станової і майнової нерівності між людьми, відкидання вимог рівності і природних прав людини. Трактування ідеї договірного походження держави з точки зору необхідності державного примусу і насильства. Ідея держави як “намордника”. Вчення Шопенгауера про форми правління. Державно-правові погляди Фрідріха Вільгельма Ніцше (1844-1900) викладені в його працях “Так говорив Заратустра”, “По той бік добра і зла”, “Сутінки ідолів”, Антихрист”, “Есе Гомо”. Погляди на державу, право, законодавство, політику як інструмент культури. Вчення Ніцше як морфологія волі до влади. Концепція зменшення ролі держави. Ідея мілітаризації держави та побудови відносин між провідною верствою і масами за зразком начальник – підлеглий, командир – солдат. Заперечення необхідності державного апарату і законодавства. Концепція аристократичного ієрархізму. Ніцшевська концепція права. Критика природно-правової доктрини. Міжнародно-правові погляди Ніцше, ідея створення всесвітньої держави. Концепція тоталітарної національної держави Дмитра Івановича Донцова (1883-1973). Ідея утворення в ході національної революції національної диктатури, основними принципами організації політичної влади в якій мають стати: всеукраїнство, монопартійність, монократизм. Концепція “націократичної” держави Миколи Орестовича Сціборського (1898-1941) викладена в його праці “Націократія” (1935). Теорія націократії. Солідаризм та державний синдикалізм як соціально-політична основа української національної авторитарної республіки. Політико-правова концепція проекту Основних законів (Конституції) української держави (1940) Сціборського. Концепція фашистської тоталітарної нацистської держави Беніто Муссоліні (1883-1945) викладена в статті “Доктрина фашизму”. Паннаціоналістична теорія творення нації державою. Теоретичне обгрунтування концепції недержавних народів та права державної нації асимілювати іншонаціональні меншини. Концепція фашистської тоталітарної нацистської держави Адольфа Гітлера (1889-1945) викладена в праці “Моя боротьба” та сформульована в праці А.Розенберга “Міф ХХ століття”. Право на панування германців як раси “арійців” над іншими націями, антигуманізм, антисемітизм, надкласовість і мілітаризм – іднологічні підвалини концепції Третього рейху. Головні засади концепції фашистсько-партійної держави.
Тема 10. Соціалістичні і комуністичні вчення про державу і право в європейській політико-правовій думці ХV-ХХ ст.ст. ( 2години) Вчення утопічного соціалізму про організацію ідеального суспільства і держави. “Утопія” Томаса Мора (1478-1535) та ідеї утопічного соціалізму Томазо Кампанели (1568-1639), висловлені в його праці “Місто Сонця”. Розвиток комуністичної теорії у Франції. Ранньокомуністичні ідеї Жана Мел’є (1664-1729) та теоретичне обґрунтування ідей утопічного комунізму Морелі. Утопічно-комуністичне вчення Габріеля Бонно де Маблі (1709-1785) викладене в його працях “Про права і обов’язки громадянина”, “Про законодавство, або Принципи законів” та ін. Державно-правові ідеї “Заколоту в ім’я рівності” Гракха Бабьофа (1760-1797). Комуністична програма Бабьофа. Ідея народного правління та визначення шляхів його встановлення. Концепція перехідного періоду. Спроба сполучити концепцію “народної держави” з положеннями Конституції 1793 р. Армійський принцип побудови керівництва суспільством – модель “казарменого комунізму”. Державно-правові погляди Клода Анрі де Рувруа Сен-Сімона (1760-1825) та Франсуа Марі Шарль Фур’є (1772-1837). Державно-правові погляди Роберта Оуена (1771-1858), викладені в праці “Новий погляд на суспільство, або Досліди щодо вироблення характеру” та ін. Правові механізми як шлях побудови нової справедливої держави. Форма майбутньої держави – національна федерація самодостатніх комун. Марксистське вчення про державу і право, викладене в працях Карла Маркса (1818-1883) “До критики Геґелівської філософії права. Вступ.”, “Капітал”, Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта”, “Громадянська війна у Франції”, “Критика Готської програми”, Фрідріха Енгельса (1820-1895) “Становище робітничого класу в Англії”, “Анти-Дюрінг”, “Роль насильства в історії”, “Про розклад феодалізму і виникнення національних держав”, “Походження сім’ї, приватної власності і держави”, “Розвиток соціалізму від утопії до науки”, та у їх спільних працях “Маніфест комуністичної партії”, “Святе сімейство”, “Німецька ідеологія”. Концепція матеріалістичного розуміння історії та теорія додаткової вартості. Теоретичне обґрунтування ідеї диктатури пролетаріату та ідеї пролетарського інтернаціоналізму. Теза про неминучість загибелі капіталізму та концепція пролетарської демократії. Держава і право як явища надбудови. Ідея детермінації елементів надбудови економічним базисом. Класовий характер держави і права. Сучасні критерії переоцінки марксистського вчення та його вплив на розвиток світової політико-правової думки. Вчення про державу і право Володимира Ілліча Леніна (Ульянова) (1970 – 1924), викладене в працях “Що робити?”, “Імперіалізм як вища стадія капіталізму”, “Держава і революція. Вчення марксизму про державу і завдання пролетаріату в революції”, “Пролетарська революція і ренегат Каутський”, “Дитяча хвороба “лівизни” в комунізмі” та ін. Концепція класової природи держави. Розуміння держави як політичної організації класу – власника основних засобів виробництва. Визначення сутності держави як диктатури економічно пануючого класу. Концепція рад як інструмента диктатури пролетаріату. Роль комуністичної партії в механізмі пролетарської державної влади. Ідея відмирання держави та моделі її втілення. Державно-правові погляди Йосифа Віссаріоновича Сталіна (Джугашвілі) (1879-1953). “Сталінське вчення про державу”. Культ влади. Визначення головними завданнями диктатури пролетаріату насильства, придушення та примусу. Сталінське визначення диктатури пролетаріату. Вчення про основні функції держави. Концепція “соціалістичної демократії” як системи організації диктатури пролетаріату. Вчення про “роль партії в епоху диктатури пролетаріату”. Сталінська модель тоталітарної політичної системи. Державно-правова доктрина українського націонал-комунізму та її ідейно-теоретичне обґрунтування Є.Нероновичем, С.Мазлахом, В.Шахраєм, Г.Лапчинським, М.Скрипником, М.Ткаченко, А.Річицьким (Пісоцьким), А.Драгомирецьким, М.Авдієнко, М.Хвильовим, О.Шумським, М.Волобуєвим ті ін. Ідея побудови комуністичної національної української держави та рівноправного федеративного зв’язку з Росією.
Тема 11. Державно-правові погляди анархістів (2 години) Початки анархізму викладені в працях Уільяма Годвіна (1756 – 1836) “Дослідження про політичну справедливість”, “Про власність” та ін. Ідея звільнення людства від всіх форм державної влади і заклик до знищення законів, принципів права, приватної власності тощо. Модель ідеального суспільного ладу. Анархістські ідеї Макса Штірнера (1806 – 1856) викладені в праці “Єдиний і його власність”. Критика лібералізму, ідея знищення держави. Суспільство як “Союз егоїстів”. Розвиток теорії анархізму П’єром Прудоном (1809 – 1865) у працях “Що таке власність”, “Система економічних суперечностей, або Філософія бідності”, “Про створення порядку в людстві, чи Про принципи політичної організації”. Критика парламентаризму. Модель суспільства дрібних виробників – федерації комун. Ідея повернення до натурального обміну без грошей, без прибутку. Концепція “мютюелізму” (взаємності послуг). Ідея обмінного банку, що мав би забезпечити перехід до бездержавної форми життя суспільства. Державно-правові погляди Михаїла Олександровича Бакуніна (1814-1876), викладені у працях “Федералізм, соціалізм і антитеологізм”, “Кнуто-германська імперія”, “Бог і держава”, “Держава і анархія” та ін. Природно-правові погляди Бакуніна, проблема співвідношення природного і позитивного права. Свобода як природне право людини. Контроль над державною владою як найважливіша гарантія забезпечення свободи. Ідея “емансипації суспільства” від держави. Аналіз відмінностей у становищі особи в державі і суспільстві. Критика псевдонародності будь-якої держави. Державно-правові погляди Петра Олексійовича Кропоткіна (1842-1921), викладені в працях “Записки революціонера”, “Анархізм, його філософія й ідеали”, “Взаємна допомога як фактор розвитку”. Погляд на державу як штучне утворення. Протиставлення писаних законів та правових звичаїв і традицій. Концепція походження і розвитку держави Кропоткіна. Погляд на державу як на організацію владарювання. Підтримка експлуатації та поневолення людини людиною як історичної місії держави. Використання досягнень тогочасної біологічної науки для обґрунтування заперечення необхідності держави та ідеї знищення її шляхом анархістської революції. Державно-правові погляди Нестора Івановича Махна (1888 – 1934). Доктрина анархо-синдикалізму Жоржа Сореля (1847-1922), викладена у книзі “Роздуми про насильство”. Заперечення політичної влади ліберально-буржуазної держави, проповідь авторитарного безладдя як нової форми примусу більшості над меншістю, прославляння ультраіндивідуалізму та насильства. Профспілки (франц. – синдикати) як вища форма організації робітничого класу. Концепція держави як федерації профспілок.
Тема 12. Становлення і розвиток прогресивної української державно-правової думки в середині ХІХ – початку ХХ ст.ст. (2 години) Погляди на державу Миколи Івановича Костомарова (1817-1885) викладені в працях “Буття українського народу”, “Брати велокоросіяне і поляки”, “Брати українці”, “Черты южнорусской истории”, “О федеративном начале древней Руси”, “Две русские народности”. Ідея винятковості і самобутності українського народу, що визначається його “демократичною однорідністю”. Концепція розвитку українського народу як демократичного руху до федерації добровільних товариств. Державно-правові погляди Володимира Боніфатійовича Антоновича (1834-1908) викладені в працях “Моя исповедь”, “Очерк истории Великого княжества Литовского до смерти кн.Ольгерда”, “Монографии по истории Западной и Юго-Западной России”, “Виклади про часи козацькі на Україні” та ін. Поширення традицій історичної школи права на Україні. Демократизм, автономізм і федералізм як теоретико-методологічне підґрунтя концепції майбутнього громадського устрою Антоновича. Заперечення необхідності держави та вимога її повного підпорядкування суспільству. Концепція “недержавності” українського народу та теза про провідну ідею української нації – “січовий принцип широкого демократизму”. Ідея, що Київська Русь – перша українська держава. Державно-правове вчення Михайла Петровича Драгоманова (1814-1895), викладене в його працях “Пропащий час”, “Переднє слово (до “Громади”)”, “Шевченко, українофіли і соціалізм”, “Історична Польща і великоруська демократія”, “Чудацькі думки про українську національну справу”, “Листи на Наддніпрянську Україну”, “Вільна Спілка” – “Вольный Союз”: Спроба української політико-соціальної програми” та ін. Створення першої еволюційної концепції українського національного відродження як національної моделі соціалізму. Плюралістична модель розвитку суспільства, заснована на концепції “конституційної держави” з федеративною формою устрою, шлях до якої лежить через політичну децентралізацію суспільства, розвиток місцевого самоврядування та створення радикально-прогресивних політичних партій. Концепція еволюційного розвитку конституційної демократії та роль революції в цьому процесі. Державно-правові погляди Івана Яковича Франка (1856-1916). Трактування революційної перебудови суспільства як еволюції від нижчих форм його організації до вищих. Невизнання необхідності держави диктатури пролетаріату та обґрунтування ідеї зменшення ролі держави в процесі ставлення нового ладу. Трактування держави як системи насильства, обґрунтування моделі майбутньої соціалістичної держави як вільної федерації общин. Критика буржуазної демократії та “Енгельсової народної” держави. Відведення економічним відносинам вирішальної ролі в розвитку держави і права. Ідея національної рівності всіх націй і народів. Вчення про державу і право Михайла Сергійовича Грушевського (1866-1934) викладене в його працях “Історія України-Руси”, “Нариси історії українського народу”, “Ілюстрована історія України”, “Наша політика”, “Вільна Україна”, “Початки громадянства, генетична соціологія”, “Конституційне питання і українство в Росії”, “Українська партія соціалістів-революціонерів та її завдання” тощо. Концепція неперервності українського державотворення. Схема розвитку української історії та критика доктрини “колиски” трьох народів. Концепція федеративної перебудови Російської імперії, викладена в конституційному проекті Грушевського. Проект української радянської національної соціалістичної держави, побудованої на принципі “єдиної комунальної ради”. Погляди на походження держави і права. Праворозуміння Грушевського. Аналіз природи “звичаю” та “закону” та зв’язку між “звичаєм” і “правом”. Характеристика ознак демократичного суспільства. Вчення про державу і право Сергія Павловича Шелухіна (1864-1938), викладене в його працях “Додаткові лекції до курсу “Історія українського народу”, “Критика на працю “Звідкіля походить Русь”, “Критика нового наукового підручника історії України”, “Лист до редакції”, “Дві народності”, “Монархія чи республіка”, “В справі проектів про майбутній лад на Україні”, “Україна”, “Лист до галичан”, “Право України на свою державність” “Шляхи до української соборності” та ін. Обґрунтування ідеї народоправства та права українського народу на державну самостійність. Ідея походження українського народу та теорія кельтського походження Русі. Заперечення монархії як неприродної для українців форми правління. Особливості концепції федеративної держави Шелухіна.
Тема 13. Формування та розвиток новітньої державно-правової думки (4 години) Історична школа права як особливий напрям правової думки. Концепція походження права Густава Гуго (1764-1844), викладена в “Підручнику природного права як філософії позитивного права, а особливо – приватного права” та ін. працях. Ідея витворення публічного і приватного права суспільним розвитком. Ідея зумовленості розвитку позитивного права “народним духом” та “народною свідомістю”. Розвиток ідей Г.Гуго Фрідріхом Карлом фон Савін’ї (1779-1861) у працях “Право володіння”, “Про покликання нашого часу до законодавства і правознавства”, “Система сучасного римського права”. Критика природно-правової доктрини. Розуміння права як витвору народного духу, невід’ємного елементу цілісної культури народу. Обумовленість розвитку права стихійною еволюцією національного духу. Роль юстиції у розробці права. Два етапи в історії розвитку права. Ідея органічності права та трактування права як продукту народного духу, викладені Георгом Фрідріхом Пухта (1798-1846) у працях “Звичаєве право” та “Курс інституцій”. Право як вираз загальної волі всіх учасників правового спілкування, що складається за волею історичної необхідності. Роль “загальних” засад права. Консерватизм практично-політичних висновків представників історичної школи права. Апологетика кріпосництва, монархічної державності і феодального права. Критика природно-правової доктрини та теорії договірного походження держави, права народу на революцію, теорії розподілу влад та ін. прогресивних ідей сучасної їм епохи. Вплив історичної школи права на погляди основоположника школи західноруського права Михаїла Флегонтовича Владимирського-Буданова (1838-1916) викладені в працях “Поместное право в эпоху Литовско-русского государства”, “Очерки из истории литовско-русского права”, “Уложение и Литовский статут” та ін. Концепція західноруського права та її вплив на подальший розвиток вітчизняної історико-правової науки. Концепція становлення і розвитку західноруської державності. Розвиток концепції західноруського права в працях М.Ясинського, О.О.Малиновського, М.О.Максимейка, Г.В.Демченка. Позитивізм як напрямок державно-правової думки. Розвиток юридичного позитивізму Д.Остіном, Ш.Амосом, Т.Холландом, К.Гербером, П.Лабандом, К.Бергбомом, А.Есменом та ін. Позитивізм як філософсько-методологічне обґрунтування демократичного лібералізму. Вчення Огюста Конта (1798-1857), викладене в працях “Курс позитивної філософії”, “Система позитивної політики, або соціологічний трактат про основи релігії людства” та ін. Формулювання та обґрунтування двох головних законів: закону трьох станів (етапів) і закону класифікації наук. Позитивізм як організація суспільства на засадах гармонії і солідарності (соціократія). Заперечення класової структури суспільства та антагонізму класових інтересів. Ідея соціального консенсусу. Особливості праворозуміння Конта. Співвідношення понять право, свобода та права людини. Позитивізм Конта як теоретичне підґрунтя розвитку капіталізму. Трактування свободи та ідея природної ієрархії законів. Погляди Конта на міжнародні відносини та міжнародне право. Завершення філософського обґрунтування ліберальної доктрини держави Гербертом Спенсером (1820-1903) в працях “Основні начала”, “Основи соціології”, “Принципи етики”, “Індивід проти держави”, “Система синтетичної філософії”, “Соціальна статика” та ін. Ідея природного закону “рівної свободи”, що передує виникненню держави. Свобода як первинне природне право людини. Погляд на державну владу як на необхідне зло та обґрунтування необхідності визначення її меж, а також меж законодавчого регулювання держави. Ідея “ігнорування” держави в разі здійснення нею невластивих функцій. Критика ідеї соціальної діяльності держави. Перенесення законів виживання біологічних видів на людське суспільство (соціальний дарвінізм). Ототожнення людського суспільства з живим організмом (теорія суспільного організму). Дві стадії процесу історичного розвитку держави: військовий і промисловий. Вчення про державу і право Бориса Миколайовича Чичеріна (1828 – 1804) викладене в його працях “Історія політичних вчень”, “Про народне представництво”, “Курс державної науки”, “Філософія права”. Неогеґельянська версія класичного лібералізму Чичеріна. Вчення Чичеріна про державу як про спілку народу. Проблема співвідношення держави і громадянського суспільства. Трактування природного права і справедливості. Розуміння права як зовнішньої свободи людини, визначеної зовнішніми законами. Розвиток гуманістичних засад в російській юриспруденції. Розвиток юридичного позитивізму Джоном Остіном (1790-1859) в працях “Визначення предмету юриспруденції”, “Лекції про юриспруденцію, або філософія позитивного закону”. Ідея емпіричного пізнання права. Розуміння права як сукупності правил (норм), принципів і типологічних поділів. Чотири елементи, що характеризують право. Право як наказ суверенної влади. Критика природно-правової концепції та заперечення використання її елементів для обґрунтування і визнання прав особистості. Обґрунтування формули “закон є закон”. Трактування права в строгому розумінні терміну, точне розмежування права і моралі. Погляд на міжнародне право через відсутність суверенної влади тільки як на “позитивну мораль”. Вчення Рудольфа Ієрінга (1818-1892) про державу і право викладене в працях “Дух римського права на різних етапах його розвитку”, “Мета в праві”, “Боротьба за право”. Критика концепції історичної школи права. Ствердження особливої важливості приватного права як основи права публічного. Закладення основ нової теорії соціології та філософії права. Трактування терміну права в об’єктивному та суб’єктивному розуміннях. Розробка “юриспруденції інтересів”. Трактування права як захищеного державою інтересу. Ототожнення понять право і закон. Розкриття функцій права. Проблема мети в праві. Проблема виникнення права. Концепція неминучості боротьби за право: порушення права та заперечення права. Розвиток ідей Остіна німецьким правознавцем Карлом Бергбомом у праці “Юриспруденція і філософія права” (1892). Повний розрив з теорією природного права. Визначення мети правового позитивізму. Особливості трактування права. Влада як джерело правопорядку. Аналітична юриспруденція. Лінгвістичний юридичний позитивізм Герберта Харта. Право як формально-логічна система “первинних” і “вторинних” правил, похідних від так званої вищої форми пізнання (“Концепція права”. 1961). Проблема співвідношення права і моралі. Правило визнання та теоретична конструкція права Харта. Позитивістський нормативізм Ганса Кельзена (1881-1973). Чиста теорія права Кельзена викладена в основній його праці “Чиста теорія права” (1934, 2-ге розш. вид.1960). Обмеження предмету теорії права сферою формально-логічних побудов. Критика природно-правової доктрини. Предмет чистої теорії права. Теоретична конструкція позитивного права, піраміда Кельзена. Особливості трактування держави. Юридичний позитивізм Габріеля Феліксовича Шершеневича (1863-1861). Розвиток формально-догматичного трактування права в працях “Підручник російського цивільного права”, “Загальна теорія права” та ін. Прагматичний позитивізм в праві (американська і скандинавська школи “реального права”). Правовий прагматизм Олівера Вендела Холмса (1841-1935). Залежність розвитку права від превалюючих умов людського буття. Об’єкт вивчення правової науки (“Шлях права”.1897). Право як передбачення того, яким чином буде діяти суд на практиці. Заперечення нормативного характеру права. Перегляд уявлень про право Джеромом Френком (1889-1957) в книзі “Право і сучасний розум” (1930). Заперечення нормативності права. Концепція “реального права” Карла Ллевеліна (1893-1962). Заперечення правового характеру законів і прецедентів. Визначення права як рішень офіційних осіб стосовно спорів. Заперечення нормативності діючого права. Соціологічна юриспруденція. Концепція солідаризму в праві, розроблена О.Контом, Е.Дюркгеймом, Л.Дюги. Вчення про державу і право Леона Дюгі (1859-1928), викладене в працях “Трактат про конституційне право”, “Суспільства, особа і держава” та ін. Концепція солідаризму. Перегляд предмету публічного права та концепції прав людини. Трактування природного права та принципу розподілу влади під кутом зору соціальних інтересів. Ідея залежності норми права соціальної солідарності, а також залежності правового характеру влади і законів від відповідності соціальній нормі (нормі соціальної солідарності). Розробка теорії інституціоналізму Морісом Оріу (1859-1929) в праці “Принципи публічного права” та ін. Інтерпретація ідеї рівноваги сил в сучасній державі. Правові відносини як одна з систем рівноваги. Визначення предметом публічного права державного режиму правління. Право як інструмент урівноваження суперечностей між особою і суспільством. Співвідношення правопорядку і правового ладу. Рух “вільного права” (Є.Ерліх, Г.Канторович, Ф.Жені та ін.). Формулювання концепції “вільного права” Євгенієм Ерліхом (1862-1922) у працях “Вільне правознаходження і вільна наука права”, “Основи соціології права” та ін. Перенесення центру права з юриспруденції в життя суспільств, акцентування уваги не на сутності права, а на його дії. Обґрунтування теорії “живого права людських спілок”. Трактування права як внутрішнього порядку людських спілок. Зведення ролі законодавця до фіксування норм віднайдених юристами в повсякденній практиці. Гарвардська школа права, започаткована Роско Паундом (1870-1964). Інструментальний, прагматичний підхід до вивчення права, викладений у п’ятитомній “Юриспруденції” Паунда. Право як інструмент соціального контролю. Ідеалізування схеми цінностей і інтересів суспільства. Конструкція “позитивного природного права” та концепція “юстиції без права”. Проблема інтересу в праві. Три сторони в розумінні права. Розвиток соціології права Миколою Михайловичем Коркуновим, Максимом Максимовичем Ковалевським (1851-1916), Сергієм Андрійовичем Муромцевим. Психологічна теорія права Льва Йосиповича Петражицького (1867-1931) викладена в праці “Теорія права і держави у зв’язку з теорією моральності” та ін. працях. Проблема співвідношення права і моральності під кутом зору різниці між чисто імперативним характером моральних імпульсів (і відповідних їм норм) і імперативно-атрибутивним характером права. Атрибутивність як “усвідомлення свого права”. Роль права в суспільстві та його спеціальні функції. Вчення про багатоманітність нормативних фактів і видів позитивного права. Критика юридичного позитивізму. Визначення права як закріплених за особою боргів інших осіб. Концепція “політики права”. Неокантіанське вчення про право. Правові погляди Рудольфа Штаммлера (1856-1938) викладені в працях “Господарство і право з точки зору розуміння матеріалістичного характеру історії”, “Вчення про правильне право”, “Теорія юриспруденції”. Критика марксистської правової доктрини. Логічний аспект права та розуміння права як специфічного комплексу нормативних приписів, особливого зовнішнього регулятору сукупної соціальної діяльності. Оцінка співвідношення держави і права. Диференціація права на справедливе і несправедливе. Постійна зміна змісту права. Принцип розвитку права. Правові погляди Богдана Олександровича Кістяківського (1868-1920) викладені в працях “Держава і особа”, “Держава правова і соціалістична”, “Сутність державної влади”, “Соціальні науки і право. Нариси з методології соціальних наук і загальної теорії права” та ін. Трактування природного права в дусі неокантіанського розуміння. Обґрунтування соціокультурного підходу до теорії права та розробка методів аналізу соціокультурної реальності права і правових відносин. Дослідження права в системі соціальної культури. Розвиток концепції плюралізму методів вивчення права як соціального явища. Чотири підходи до вивчення права і чотири визначення права. Розвиток теорії правової держави. Правові ідеї Павла Івановича Новгородцева (1866-1924) викладені працях “ Кант і Геґель в їх вчення про право і державу”, “Вступ до філософії права”, “Криза сучасної правосвідомості”, “Лекції по історії філософії права”, “Про суспільний ідеал” та ін. Обґрунтування необхідності відродження філософії природного права. Проблема втілення в сучасну авторові позитивістську юриспруденцію моральних ідеалів. Критичний аналіз і узагальнення ідеалів соціалізму і анархізму з точки зору природного права. Проблема розробки цінностей правової держави. Розробка власного варіанту концепції природного права. Основні сучасні концепції природного права. Відродження природного права та розвиток неокантіанцями Р.Штаммлером і Б.Кістяківським, неогеґельянцем П.Новгородцевим та позитивістом Федором Васильовичем Тарановським (1975-1936) концепції природного права з історично мінливим змістом. Розвиток Ф.Тарановським концепції правової держави під кутом зору природного права. Неотомістське трактування концепції природного права (Ж.Дабен, В.Катрайн, Ж.Марітен, Дж.Мюрдаль, Дж.Стречі, А.Пігу Дж.Фінніс та ін.) та його раціоналістична (Й.Месснер) та волюнтаристична (А.Ауер) інтерпретації. Об’єктивістський (неогеґельянський) напрямок (Е.Шпрангер). Феноменологічний напрямок (Е.Гуссерль, Г.Вельцель, А.Райнах та ін.). Екзістенціалістський напрямок (Е.Фехнер, В.Майгофер та ін.) Психоіраціоналістичний напрямок (А.Бергсон та ін.). Герменевтична теорія природного права (А.Кауфман, В.Гассемер та ін.). Основні концепції праворозуміння радянської юриспруденції. Більшовицька модель розвитку права – “революційна теорія права”. Концепція права як знаряддя диктатури пролетаріату Д.І.Курського. Соціологічна школа права П.І.Стучки і Є.Б.Пашуканіса. Психологічна концепція класового права М.А.Рейснера. Концепція права як форми суспільної свідомості І.П.Разумовського. Погляди на “червоне право” О.І.Хмельницького. Офіційне “праворозуміння”, концепція А.Я.Вишинського. Відхід від “вузьконормативного” визначення права, розуміння права як єдності правової норми і правовідношення (С.Ф.Кочекьян, А.А.Піонтковський), або як єдності правової норми, правовідношення і правосвідомості (А.К.Стальгевич, Я.Ф.Миколенко). Соціологічний напрям у радянській юриспруденції 60-х – 80-х рр.ХХ ст.. (П.О. Недбайло, В.М. Кудрявцев, В.П.Казимирчук, В.А. Туманов та ін.). Розвиток лібертатної концепції радянського права В.Г.Графським, В.Д.Зорькіним, Д.А.Кєрімовим, Р.З.Лівшицем, О.А.Лукашовою, Л.С.Мамутом, В.С.Нерсесянцем та ін.
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Семінар 1. Розвиток вчень про державу і право у Давній Греції та у Давньому Римі (2 години)
Основна література: Августин Аврелий. Исповедь. – М., 1992. Аристотель. Политика. Афинская полития. – М., 1997. Виц Б.Б. Демокрит. – М., 1979. Платон. Диалоги “Государство”. Собрание сочинений в 4-х т. Т. 3. – М., 1994. Платон. Диалоги “Законы”. Собрание сочинений в 4-х т. Т. 4. – М., 1994. Нерсесянц В.С. Платон. – М., 1984.
Додаткова література: Аристотель. Афинская полития. Государственное устройство афинян. – М., 1937. Аристотель. Политика. Сочинения: В 4-х т. – Т. 4. – М., 1983. Антология мировой филосифии: В 6-ти т. – Т. 1. Ч. 1. – М., 1969. Деревнин А.А. Учение Цицерона о государстве и праве. – М., 1985. Дигесты Юстиниана. Избранные фрагменты в переводе и с примечаниями И.С.Перетерского. – М., 1984. Бергер А.К. Политическая мысль древнегреческой демократии. – М., 1966. Вернан Жан Поль. Происхождениие древнегреческой мысли. – М., 1968. Гиляров А. Греческие софисты, их мировоззрение и деятельность в связи с общей политической и культурной историей Греции. – М., 1988. Гуторов В.А. Античная социальная утопия: Вопросы истории и теории. – Л., 1989. Доватур А.И. Политика и политии Аристотеля. – М.; Л., 1965. Дройзен Иоганн. История эллинизма. – Ростов-на-Дону, 1995. Жмудь Л.Я. Пифагор и его школа. – Л., 1990. Зиновина М.А. Теория права Аристотеля и греческое право IV века до н.э. – М., 1992. Каутский Карл. Платоновский и древнехристианскиий коммунизм. – Пб., 1920. Кечекьян С.Ф. Учение Аристотеля о государстве и праве. – М.; Л., 1947. Левек Пьер. Эллинистический мир. – М., 1989. Лурье С.Я. Демокрит. – Л., 1970. Материалисты Древней Греции. Собрание текстов Гераклита, Демокрита и Эпикура. – М., 1955. Марк Аврелий. Наедине с собой. Размышления. – Магнитогорск, 1994. Мирзаев С.Б. Полибий. – М., 1986. Неволин К. Рассуждение о философии законодательства у древних. – Спб, 1835. Нерсесянц В.С. Политические учения Древней Греции. – М., 1979. Нерсесянц В.С. Сократ. – М., 1977 (2-е изд. – М., 1996). Петрушев В.А. Учение Демокрита о государстве и праве. – М., 1985. Политика Аристотеля. – М., 1911. Римские стоики: Сенека, Эпиктет, Марк Аврелий. – М., 1995. Трубецкой Е. Социальная утопия Платона. – М., 1908. Утченко С.Л. Цицерон и его время. – М., 1972. Фрагменты ранних греческих философов: В 2 ч. Ч. 1. – М., 1989. Фролов Э.Д. Огни Диоскуров: Античные теории переустройства общества и государства. – Л., 1984. Фролов Э.Д. Факел Прометея: Очерки античной общественной мысли. – Л., 1981. Ціцерон М.Т. Про державу. Про закони. Про природу богів. – К., 1998. Шакир-Заде А.С. Эпикур. – М., 1963.
Методичні поради Опрацьовуючи перше і друге питання особливу увагу слід приділити вченню Платона про закономірність зміни форм держави та концепціям його ідеальної держави, а також вченню філософа про закони та їх значення для держави та її громадян. По третьому і четвертому питанню необхідно докладно з’ясувати основний зміст вчення Арістотеля про форми держави та концепцію його ідеальної держави – політії. Особливу увагу звернути на теорію демократії розроблену мислителем і, зокрема на ознаки і види демократії. Проаналізувати правові погляди Арістотеля та основні засади його праворозуміння, зокрема, принцип правління закону. Розкриваючи п’яте питання, слід зупинитись на нових ідеях Ціцерона стосовно визначення держави як загального правопорядку та визначенні поняття “природне право”. Висвітлити проблеми походження держави та ідеальної “змішаної” форми правління у концепції держави Ціцерона. Докладно проаналізувати проблеми співвідношення права і справедливості в праворозумінні мислителя, та зупинитись на заслугах Ціцерона як одного з основоположників міжнародного права.
Основні поняття і терміни Арифметична і геометрична рівність; атараксія (спокій духу), діке (справедливість), катектон (обов’язок), теміс (звичаєве право); аристократична теорія правління кращих; ідеальна держава; політія, монархія, аристократія, тиранія, олігархія, демократія; політичне, природне, умовне (волевстановлене) право, принцип рівності всіх перед законом; “право народів”; республіка; справедливі і несправедливі війни.
Семінар 2. Особливості вчень про державу і право періоду Середньовіччя (2 години) 1. Особливості державно-правової думки Середньовічної Європи. 2. Вчення про державу і право Фоми Аквінського. 3. Антисхоластичні вчення Марсілія Падуанського і Уільяма Оккама. 4. Політико-правова доктрина Візантії. 5. Розвиток державно-правової думки в Київській Русі. Вчення про державу і право Митрополита Іларіона і Данила Заточника.
Основна література: Боргош Ю. Фома Аквинский. – М., 1975. Курбатов Г.Л. Политическая теория в ранней Византии. Идеология императорской власти и аристократическая оппозиция // Культура Византии (IV – первая половина VII в.). – М., 1984. Іларіон Київський. Слово про закон і благодать // Історія філософії України. Хрестоматія. – К., 1993. Мономах Володимир. Поучення // Літопис руський. – К., 1989. Слово Данила Заточеника, що написав він князю своєму Ярославу Володимировичу // Історія філософії України. Хрестоматія. – К., 1993.
Додаткова література: Антология мировой философии: В 6-ти т. Т. 1. – Ч. 1. – М., 1969. Бертран Рассел. Мудрость Запада. – М., 1998. Горский В.С. Философские идеи в культуре Киевской Руси ХI - начала ХII в. - К.: Наукова думка, 1988. Будовниц И.И. Общественно-политическая мысль Древней Руси (XI-XIV вв.) – М., 1960. Идейно-философское наследие Илариона Киевского / Отв. ред. А.А.Бажанова. Ч. 1-2. – М., 1986. Иларион. Слово о законе и благодати // Идейно-философское наследие Илариона Киевского. Ч. 1. – М., 1986. История политический и правовых учений. Средние века и Возрождение. Т. 1. Ч. 2. – М., 1969. Замалеев А.Ф., Зоц В.А. Мыслители Киевской Руси. - К.: Вища школа, 1987 Константин Багрянородный. Об управлении империей. – М., 1989. Літописець Нестор. Літопис руський. – К., 1989. Литаврин Г.Р. Политическая теория в Византии с середины VII до начала XII в. // Культура Византии – вторая половина VII-XII вв. – М., 1189. Медведев И.П. Развитие правовой науки [Византии] // Культура Византии – вторая половина VII-XX вв. Моления Даниила Заточника // Источники по истории политических и правовых учений. – М., 1981. Отечественная общественная мысль эпохи средневековья: Сб. научн. трудов. – К., 1988. Поляковская М.А., Медведев И.П. Развитие политических идей в поздней Византии // Культура Византии (ХIII – первая половина XV вв.). – М., 1991. Соколов В.В. Средневековая философия. – М., 1979. Человек и история в средневековой философской мысли русского, украинского и белорусского народов: Сб.научн.трудов. – К., 1987. Хрестоматия памятников феодального государства и права стран Европы. – М., 1961.
Методичні поради Характеризуючи особливості політико-правової думки Середньовічної Європи, слід докладно зупинитись на віддзеркаленні в державно-правових теоріях боротьби між церквою, папством і світськими феодалами за пріоритет в державі і суспільстві. При розкритті другого питання особливої уваги вимагає аналіз схоластичного підходу Фоми Аквінського до вивчення держави і права, зокрема теологічна концепція походження і сутності держави. Також слід приділити увагу вченню Фоми про закони та їх класифікації. Визначити позитивні і негативні риси вчення Фоми про державу і право та показати його вплив на подальший розвиток юридичної науки. Висвітлення третього питання розпочати з аналізу політико-юридичного обґрунтування ідеології бюрґерства в працях антисхоластів Марсілія Падуанського і Уільяма Оккама, зокрема на проблему прав і свобод людини. Дати оцінку концепції держави Марсілія Падуанського з точки зору сучасного розуміння ролі і функцій гілок влади в державі. Розглядаючи четверте питання, необхідно спинитись на факторах, що вплинули на формування і розвиток візантійської державно-правової доктрини. Висвітлити формування ідей “таксису”, симфонії, всесвітньої християнської імперії та союзу церковної і світської влад. Розглянути обґрунтування у Візантії сильної імператорської влади з наданням останній месіанського характеру. Розглядаючи п’яте питання, слід відмітити вплив візантійської політико-правової доктрини на розвиток вчень про державу і право в Київській Русі. Дослідити проблему співвідношення церковної і світської влади та її концептуальне оформлення в церковних статутах Володимира і Ярослава. Дослідити зв’язок колективних форм влади (дуумвірат, тріумвірат) в руській державі з візантійськими “монократор” і “автократор”. Висвітлити проблему теоретичного обґрунтування інституту “вотчини” та “вотчинного права”. Порівняти концепції держави митрополита Іларіона і Данила Заточника, зокрема звернути увагу на роль великокняжої влади та образ ідеального правителя. Проаналізувати концепцію зовнішньополітичних пріоритетів Давньоруської держави митрополита Іларіона та обгрунтування ним ідеї незалежності Русі від Візантії. Основні поняття і терміни Автократор; доктрини “двох мечів” і “сонця і місяця”; дуумвірат; божественні і людські закони; монократор; народний суверенітет; вотчина і вотчинне право; права і свободи людини; світська і церковна влада; симфонія і “таксис”; теологічна концепція походження держави і права; тріумвірат.
Семінар 3. Вчення про державу і право
Основна література: Брагина Л.М. Социально-политические взгляды итальянских гуманистов (вторая половина XV в.). – М., 1983. Макиавелли Н. Государь. – М., 1990. Оріховський Станіслав (Роксолан). Напучення польському королеві Сігізмунду Августу. Квінкункс, тобто взірець устрою Польської держави // Українські гуманісти епохи Відродження. Антологія: У 2-х частинах. Ч. 1. – К., 1995. Ракитская И.Ф. Политическая мысль итальянского Возрождения: Гуманизм конца ХIV-XV вв. – Л., 1984. Додаткова література: Баткин Л. М. Итальянское Возрождение: проблемы и люди. М., 1995, с. 345-363 Борисов Л.П. Краткие очерки истории политических учений: Древний мир. Эпоха Возрождения. – М., 1995. Бруни. Предисловие к “Политике” Аристотеля // Итальянское возрождение. Гуманизм второй половины XIV – первой половины XV вв. / Сост. Н.В.Ревякина. – Новосибирск, 1975. Гвиччардини Ф. Сочинения. – М., 1934. Горфункель А.Х. Гуманизм и натурфилософия итальянского Возрождения. – М., 1977. История политический и правовых учений. Средние века и Возрождение. Т. 2. – М., 1969. Литвинов В.Д. Проблема государства в трудах Станислава Ориховского // Отечественная мысль эпохи средневековья: Сб.научн.трудов. – К., 1987. Макиавелли Н. Государь. Рассуждение о первой декаде Тита Ливия. О военном искусстве. – М., 1996. Макиавелли Никколо. История Флоренции. – Л., 1973. Макиавелли Никколо. Избранные сочинения. – М., 1982. Медведев И.П. Идея общественного договора в эпоху Ренессанса и ее античные корни // Античное наследие в культуре Возрождения. – М., 1984. Никитин Е. П. Духовный мир: Органический космос или разбегающаяся вселенная? М., 2004, с. 309-331. Рутенбург В. И. Жизнь и творчество Никколо Макьявелли // Макьявелли Н. История Флоренции. Л., 1973. С. 353. Эльфонд И.Я. Тираноборцы. – Саратов, 1991.
Методичні поради Для розкриття першого питання необхідно проаналізувати вплив гуманізму на розвиток ранньобуржуазних доктрин держави і права. Приділити увагу питанню співвідношення свободи і тиранії та розвитку теорії правової держави. По другому питанню необхідно під кутом зору ідеалів гуманізму дослідити розвиток теорії парламентаризму і республіканізму та виведення закономірностей функціонування держави італійськими юристами-гуманістами. Готуючи питання, слід зупинитись на проблемах співвідношення свободи і справедливості, визначення сфер і меж правового регулювання та критеріях справедливості покарань у творчості Ф.Гвіччардіні. По третьому питанню слід з’ясувати вклад Макіавеллі в розвиток політичної науки і теорії держави, зокрема вчення про причини зміни форм держави. Необхідно розкрити зміст вчення про ідеального правителя за твором Макіавеллі “Державець” (“Государ”). По четвертому питанню необхідно зупинитись на природно-правових поглядах Оріховського та особливості його концепції походження і розвитку держави. Зупинитись на його вченні про ідеального монарха та визначенні основ функціонування християнської держави. Розкрити зміст “піраміди влади” Оріховського. Основні поняття і терміни Відродження (Ренесанс), гуманізм, десакралізація науки про державу і право, ідеальний правитель, невтручання церкви в державні справи, позаморальні принципи політики, політичний реалізм, “піраміда влади”, проблема співвідношення свободи і справедливості, стато (stato), “фортуна”.
Семінар 4. Вчення про державу і право періоду буржуазних революцій
Основна література: Баскин М.П. Монтескье. – М., 1965. История политических и правовых учений XVII-XVIII вв. / Под ред. В.С.Нерсесянца. – М., 1989. Монтескье Ш.Л. О духе законов // Антология мировой философии: В 4-х т. Т. 1. – Ч. 2. – К., 1991. Пилип Орлик. Вивід прав України // Вивід прав України. – Львів, 1991. Пилип Орлик. Пакти й конституції законів та вольностей війська запорізького // Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія Української Конституції. – К., 1993. Субтельний Орест. Мазепинці: Український сепаратизм на початку ХVIII ст. – К., 1994. Додаткова література: Асмус В.Ф. Жан-Жак Руссо. – М., 1962. Баренбойм П.Д. 3000 лет доктрины разделения властей. Суд Сьютера. – М., 1996. Беккариа Чезаре. О преступлениях и наказаниях. – М., 1995. Бернадинер Б.М. Социально-политическая философия Жан-Жака Руссо. – Воронеж, 1940. Боден Жан. Шесть книг о государстве // Антология мировой политической мысли: В 5-ти т. Т. 1 – М., 1997. Вико Джамбаттиста. Основания новой науки об общей природе наций. – М., 1994. Витюк В.В. Становление идеи гражданского общества и ее историческая эволюция. – М., 1995. Гоббс Томас. Основ философии // Сочинения в 2-х т. Т. 1. – М., 1989. Гоббс Т. Бегемот, або довгий парламент. – К., 1996. Гоббс Томас. Левиафан, или материя, форма и власть государства церковного и гражданского // Избранные произведения: В 2-х т. Т. 2. – М., 1964. Гроций Гуго. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняются естественное право и право народов, а также принципы публичного права. – М., 1994. Гурвич Г. “Правда воли монаршей” Феофана Прокоповича и ее западноевропейские источники / Ред.и предисловие Ф.В.Тарановского. – Юрьев, 1915. Кленнер Г. О праве природы и природе права / Пер.с нем. – М., 1988. Кресін О. Мазепинці. – К., 1994. Кресіна І., Кресін О. Гетьман Пилип Орлик і його конституція. – К., 1993. Крупницький Б. Гетьман Пилип Орлик. – К., 1991. Куницин А.П. Право естественное. – М., 1918. Локк Джон. Два трактата о правлении // Сочинения в 3-х т. Т. 3. – М., 1985. Локк Д. Два трактата о правлении // Антология мировой философии: Сб.фисософ.текстов. – Т. 1. – Ч. ІІ. – К., 1991. Мироненко О.М. Права і свободи людини в західній політико-правовій ідеології ХVII-XVIII ст.ст. – К., 1995. Монтескье Шарль. Дух законов. – СПб., 1900. Спиноза Бенедикт. Политический трактат // Избранные произведения: В 2-х т. Т. 2. – М., 1957. Монтескье Шарль. Избранные произведения. – М., 1955. От абсолюта свободы к романтике равенства / М.М.Федорова, М.А.Хевеши (отв.ред.). – М., 1994. Прокопович Феофан. Слово о власти и чести царской… // Філософські твори: В 3-х т. Т. 1. – К., 1979. Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре, или принципы политического права // Антология мировой философии. Т. 1. Ч. 2. – К., 1991. Руссо Ж.-Ж. Трактаты. – М., 1969. Философия эпохи ранних буржуазных революций / Под ред. Э.Ю.Соловьева и др. – М., 1983. Четвернин В.А. Современные концепции естественного права. – М., 1988. Энтин Л.М. Разделение властей: опыт современных государств. – М., 1995.
Методичні поради Розкриваючи перше питання, основну увагу приділити особливостям буржуазної доктрини держави і права під кутом зору теорії природного права. Дослідити концепції “природного стану”, “суспільного договору”, “Громадянського суспільства”, “Прав і свобод” громадян та їх вплив на розвиток вчень про державу і право. Висвітлити “функціональний” та “генетичний” підходи до розуміння поняття “держава”. Даючи оцінку поглядам Г.Гроція на державу і право, слід звернути увагу на формулювання природного права як аксіоми суспільного життя і звільнення юридичної науки від впливу теології. Дослідити концепцію держави Гроція з точки зору природно-правової доктрини. Висвітлити розуміння мислителем категорій “право” і “закон” та ідею необхідності правової реґламентації міжнародних відносин. Характеризуючи вчення Дж.Локка про державу і право, основну увагу слід приділити природно-правовим поглядам Локка, розкрити поняття “природні права людини”, “суспільний договір”, “народний суверенітет”, “невідчужуваність прав і свобод особи”. Звернути увагу на розвиток Локком вчення про походження, специфіку та призначення держави, законів і державних органів, а також про принципи розподілу влади в державі. По третьому питанню слід звернути увагу на втілення ідей природного права в політико-правових концепціях Ю.Немирича, І.Мазепи, П.Орлика і, зокрема, таких принципів як народовладдя, розподіл влади, взаємна відповідальність між державою і народом. Аналізуючи вчення про державу і право Ш.Монтеск’є, слід звернути увагу на особливості його природно-правових поглядів та праворозуміння. Докладно зупинитись на створенні синтетичної правової теорії, зокрема, ідеї передування права закону, обґрунтуванні принципу верховенства права. Проаналізувати з точки зору сучасного розуміння трактування Монтеск’є принципу розподілу влади. Готуючи п’яте питання, слід докладно проаналізувати природно-правові уявлення Руссо, його трактування договірної теорії походження держави та ідеї народного суверенітету. Дати критичну оцінку ідеї невідчужуваності верховної влади та неможливості народного представництва. Проаналізувати вчення Руссо про чотири типи законів, та законодавчу владу як прерогативу невідчужуваного народного суверенітету. Висвітлити особливості теоретико-юридичного обгрунтування абсолютизму за його двома напрямками: прородно-правовому (Боден, Гоббс, Прокопович) і теологічному (Босюе, Салмазій). Дослідити особливості концепцій абсолютної державної влади Ж.Бодена, Т.Гоббса, Ф.Прокоповича. Висвітлити особливості доктрини освіченого абсолютизму Ф.Прокоповича.
Основні поняття і терміни Абсолютизм; абсолютна влада; взаємовідповідальність держави і народу; громадянське суспільство; “дух законів”; закон і законність; збалансованість влад; народоправство; невідчужуваність прав і свобод; освічений абсолютизм; право на опір тирану; представницька демократія; природні права людини; принцип розподілу влади; природний стан; соціально-активна держава; суверенітет; суспільний договір.
Семінар 5. Розвиток ліберально-демократичного світогляду в європейських вченнях про державу і право (2 години)
Основна література: Баскин Ю.Я. Кант. – М., 1984. Либерализм Запада ХVII-XX века / В.В.Согрин, А.И.Патрушев, Е.С.Токарева, Т.М.Фадеева. – М., 1995. Философия Канта и современность / Под общей ред. Т.И.Ойзермана. – М., 1974.
Додаткова література: Бентам Джереми. Введение в основания нравственности и законодательства // Избранные сочинения. – Т. 1. – СПб, 1867. Зорькин В.Д. Из истории буржуазно-либеральной мысли России второй половины ХІХ – начала ХХ вв. – М., 1975. Зорькин В.Д. Чичерин. – М., 1984. Кант И. Метафизика нравов. Собрание сочинений: В 8-ми т. Т. 6. – М., 1994. Кант Иммануил. К вечному миру. Идея всеобщей истории во всемирно-гражданском плане. Сочинения: В 6-ти т. Т. 6. – М., 1966. Констан Бенжамен. О свободе у древних в ее сравнении со свободой у современных людей // Полис. – 1992. – № 2. Леонтович В.В. История либерализма в России. 1762-1914. – М., 1995. Милль Джон. О свободе. – СПб, 1906. Рормозер Г. Кризис либерализма / Пер.с нем. – М., 1996. Спенсер Герберт. Основания социологии. Синтетическая философия. – К., 1997. Токвиль Алексис де. Демократиия в Америке. – М., 1992. Фатеев А.Н. Развитие индивидуализма в истории политических учений. – Харьков, 1907. Фихте Иоганн. Сочинения: В 2-х т. – СПб, 1993.
Методичні поради Приступаючи до вивчення цієї теми необхідно спочатку охарактеризувати основні положення “класичного” лібералізму та їх вплив на формування ліберальної доктрини держави і права. Аналізуючи вчення про державу і право І.Канта, насамперед слід з’ясувати особливості його праворозуміння та зміст висунутого на основі природного права поняття-принципу – “категоричний імператив”. Дослідити особливості трактування Кантом питання договірного походження держави, вчення про форми держави та тези про необхідність переходу від панування насильства до панування права в державному житті. Проаналізувати проект “вічного миру” Канта. Відповідаючи на наступне питання, слід звернути увагу на проблеми співвідношення суспільства і держави, та суспільства як певного порядку соціального спілкування та свободи індивіда. Аналізуючи концепції утилітаризму Бентама і Мілля, слід висвітлити ідею інтересів та безпеки особи як основу їх ліберальної доктрини та концепцію невтручання держави в сферу індивідуального життя особи. При висвітленні четвертого питання приділити увагу проблемі співвідношення особистої свободи і держави та піднесенню свободи і рівності до рівня найважливіших чинників існування демократії.
Основні поняття і терміни Автономія волі індивіда; “вічний мир”; держава – нічний сторож; “замкнена торгова держава”; “ігнорування держави”; індивідуалізм; індивідуальна свобода; категоричний імператив; принцип корисності; “тиранія більшості”; утилітаризм.
Семінар 6. Доктрина консерватизму у європейській
Основна література: Гегель Георг Вильгельм Фридрих. Философия права // Философское наследие. Т. 113. – М., 1990. Консерватизм: Антологія / О.Проценко, В.Лісовий (упор.). – К., 1998. Липинський В’ячеслав. Листи до братів-хліборобів: Про ідею і організацію українського монархізму. – Відень, 1922-1923. Нерсесянц В.С. Гегель. – М., 1979. Нерсесянц В.С. Философия права Гегеля. – М., 1998.
Додаткова література: В’ячеслав Липинський. Історико-політологічна спадщина і сучасна Україна. – К.: Філадельфія, 1994. Гегель Георг. Работы разных лет. В 2-х томах. – М., 1971. Гегель. Политические прозведения. – М., 1978. Гегель Георг. Лекции по философии истории. – СПб., 1993. Гелей С. Консервативна течія в суспільно-політичній думці України ХІХ ст. – Львів, 1996. Карсавин Л.П. Жозеф де Местр // Вопросы философии. – 1989. – № 3. Липинський В. Україна на переломі (1657 – 1959): Замітки до історії українського державного будівництва в VІІ ст. – Відень, 1920. Лосский Н.О. История русской философии. – М., 1991. Люблинская А.Д. Франция при Ришелье. Французский абсолютизм в 1630 – 1642 гг. – Л., 1982. Малов В.Н. Ж.-Б. Кольбер. Абсолютистская бюрократия и французское общество. – М., 1991. Манфред А. Наполеон Бонапарт. – М., 1986. Нерсесянц В.С. Политическая философия Гегеля: становление и развитие // Гегель. Политические произведения. – М., 1978. Поляков А.В. Естественноправовая концепция В.С.Соловьева // Правоведение. – 1987. – № 4. Соловьев В.С. Власть и право. Из истории русской правовой мысли. – Л., 1990. Соловьев В.С. Оправдание добра. – М., 1996. Соловьев Владимир. Смысл любви. Избранные произведения. – М., 1991.
Методичні поради По першому питанню слід з’ясувати характерні риси доктрини консерватизму. Висвітлити особливості теоретичного обґрунтування Берком традиціоналізму та заперечення індивідуалізму та теорії суспільного договору. Докладно зупинитись на характерних рисах запропонованої Бональдом концепції держави, побудованої на релігійно-аристократичних засадах (ультрамонтанізм). Розгляд другого питання слід починати із з’ясування розуміння Геґелем понять держава і право та співвідношення понять право і свобода. Докладно висвітлити вчення Геґеля про державу, зокрема, його етатистську концепцію правової держави відмінну від демократичних, ліберальних, тоталітарних та ін. концепцій держави. Зупинитись на трактуванні Геґелем проблеми співвідношення держави і громадянського суспільства. Висвітлюючи концепцію національної держави Липинського, слід розкрити зміст його класократичної теорії та концепції трудової леґітимної монархії.
Основні поняття і терміни Абстрактне право; класократія; консерватизм; надлюдина; право як закон і право як свобода; реставрація абсолютизму; розумний деспотизм; об’єктивний дух; територіальний патріотизм; ультрамонтанізм.
Семінар 7. Державно-правові доктрини представників
Основна література: Гегель Георг. Философия истории. – СПб, 1993. Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К., 1996. Українська державність в ХХ столітті. Історико-політологічний аналіз. – К., 1996.
Додаткова література: Бочковський Ольгерд Іполит. Вступ до націології. – Мюнхен, 1991-1992. Дністрянський Станіслав. Загальна наука права і політики. Т. 1. – Прага, 1923. Музика І.В. Особливості праворозуміння академіка С.С. Дністрянського. // Часопис Київського університету права. – Київ, 2003, №1. Національна держава: національний і наднаціональний виміри / За ред. Ю.І.Римаренка. – К., Донецьк, 1998. Старосольський Володимир. Теорія нації. 2-ге вид. – Нью-Йорк, 1966.
Методичні поради Для розкриття теми необхідно насамперед проаналізувати особливості підходів представників різних напрямків політико-правової думки до вирішення етнополітичних проблем. Проаналізувати особливості національних держав Гердера і Гегеля. Висвітлити основні риси концепції “культурно-національної автономії” Бауера і Реннера. Докладно зупинитись на особливостях теорії національної держави В.Старосольського та його ідеї опанування нації державою. Приділити увагу трактуванню проблеми взаємовідносин нації і держави в працях О.І.Бочковського та висвітлити концепцію національної держави С.Дністрянського.
Основні поняття і терміни Ідеологічний монізм, культурно-національна автономія, нація і держава, національна держава.
Семінар 8. Соціалістичні і комуністичні вчення про державу і право (2 години)
Основна література: Горфункель А.Х. Томмазо Кампанелла. – М., 1969. Ленін В.І. Держава і революція / Повне зібр.творів. – Т. 33. Маркс К. Критика готской программы. Замечания к программе Германской рабочей партии // Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения. Т. 19. – 2-е изд. – М., 1955. Энгельс Фридрих. Происхождение семьи, частной собственности и государства // Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения. – Т. 21. – М., 1955.
Додаткова література: Бабьоф Г. Сочинения. В 4-х т. – М., 1977. Бакунин М.А. Философия. Социология. Политика. – М., 1989. Баталов Э.Я. В мире утопии. Пять диалогов об утопии, утопическом сознании и утопических экспериментах. – М., 1989. Бачинський Юліан. Україна irredenta (по поводу еміграції). – Львів, 1895. Бухарин Н.И. Теория пролетарской диктатуры // Избранные произведения. – М., 1988. Гриффен Л.А. Социализм. Некоторые вопросы теории. – К., 1998. Иоаннисян А.Р. Коммунистические идеи в годы Великой французской революции. – М., 1966. История социалистических учений / Сб. статей под ред. А.А.Искандерова. – М., 1981. История социалистических учений / Отв. ред. Б.Ф.Поришев. – М., 1964. Кампанелла Томазо. Город Солнца. – М., 1954. Кампанела Т. Місто сонця. – К., 1988. Кучеренко Г.С. Сен-Симонизм в общественной мысли ХІХ в. – М., 1975. Лейст О.Э. Вопросы государства и права в трудах социалистов-утопистов XVI – XVII веков. – М., 1966. Ленин В.И. Пролетарская революция и ренегат Каутский / Полн. собр. соч. Т. 37. – М., Ленин В.И. Еще раз о профсоюзах, о текущем моменте и об ошибках тт.Троцкого и Бухарина // Полн.собр.соч. Т. 40. – М., Маркс К. Манифест коммунистической партии // Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения. – Т. 4. – 2-е изд. – М., 1955. Маркс Карл, Енгельс Фридріх. Маніфест Комуністичної партії / Маркс К., Енгельс Ф. Твори: 2-ге вид. – Т. 4. Матвеев В.А. Теория семьи в утопическом социализме первой пол. ХIХ века. – М., 1986. Мейс Джеймс, Пашук Май. Український націонал-комунізм: трагічні ілюзії. – К., 1997. Мор Т. Утопія. – К., 1988. Мор Т. Утопия. – М., 1978. Социалистический идеал: Вчера, сегодня, завтра. – М., 1992. Оуэн Роберт. Избранные произведения. В 2-х т. – М.-Л., 1951. Политические учения: история и современность: Марксизм и политическая мысль ХІХ века / В.Графский, П.Грацианский, В.Гулиев и др. – М., 1979. Прозорова Н.С. Возникновение и развитие марксистского учения о государстве и праве. – К., 1972. Раковский Х. Замечания по проекту резолюции о взаимоотношениях РСФСР с независимыми республиками // Известия ЦК КПСС. – 1989. – № 9. Реуэль А.Л. Западноевропейский утопический социализм. – М., 1963. Сен-Симон Анри. Избранные сочинения. В 2-х т. – М.-Л., 1948. Ситник П.К. Аналіз вихідних принципів соціально-політичного вчення марксизму: уроки історії (у пошуках сенсу людського життя та суспільного ідеалу). – К., 1997. Скрипник М. Від постанов до діла у національній політиці. Революційна законність // Статті і промови. У 2-х т. – Х., 1931. Скрипник М.О. Революційна законність // Вибрані твори. – К., 1991. Сталин И. Вопросы ленинизма. 11-е изд. – М., 1952. Торицын Т.М. Учение Роберта Оуэна и его влияние на распространение и развитие социалистических идей. – Рязань, 1972. Утопический социализм. – М., 1982. Чиколини Л.С. Социальная утопия в Италии: XVI – начало XVII вв. – М., 1980. Шпорлюк Р. Комунізм і націоналізм: Карл Маркс проти Фрідріха Ліста / Пер. з англ. – К., 1998. Штенян А.Э. Утопия и социализм. – М., 1993. Энгельс Фридрих. Республика в Испании // Сочинения. Т. 45. – 2-е изд. – М., 1955.
Методичні поради Розкриваючи перше питання, необхідно висвітлити особливості державно-правових концепцій Т.Мора та Т.Кампанелли. Звернути увагу на трактування ролі держави і права в ранньокумінцстичній теорії Мел’є, Мореллі, Маблі. Проаналізувати політико-правові ідеї якобінців. Висвітлити особливості моделі “казарменого комунізму” Бабьофа та реформістську модель держави Сен-Сімона.Особливу увагу приділити аналізу концепції соціетарного ладу Фур’є та формі майбутньої держави Оуена.По по другому питанню дати критичний аналіз ідеї диктатури пролетаріату Маркса і Енгельса та висвітлити особливості їх концепції держави і права як явища надбудови зумовленого економічним базисом. Докладно проаналізувати концепцію класової природи держави Леніна та трактування ним поняття “диктатура класу”. Висвітлити особливості концепції держав диктатури пролетаріату Сталіна. Назвати відмінні порівняно з більшовицьким трактуванням риси концепції держави диктатури пролетаріату українських націонал-комуністів.
Основні поняття і терміни Диктатура пролетаріату; диктатура класу; знищення приватної власності; “казармений комунізм”; “Маніфест комуністичної партії”; монопартійність; союз комун; українізація (коренізація).
Семінар 9. Становлення і розвиток прогресивної української державно-правової думки в середині ХІХ – початку ХХ століття (2 години)
Основна література: Андрусяк Тарас. Шлях до свободи. – Львів, 1998. Грушевський М. Українська партія соціалістів-революціонерів та її завдання // Хто такі українці і чого вони хочуть? – К., 1991. Драгоманов М. Вольный союз – Вільна спілка. Спроба української політико-соціальної програми. Збір і пояснення / Переклад Т.Андрусяка // Тарас Андрусяк. Шлях до свободи. – Львів, 1998. Копиленко О. “Українська ідея” М.Грушевського: історія і сучасність. – К., 1991. Салтовський О.І. Концепції української державності в історії вітчизняної політичної думки. – К., 2002. Скакун О.Ф. М.П.Драгоманов как политический мыслитель. – Х., 1993. Скакун О.Ф. Иван Франко. – М., 1987. Франко І. Що таке поступ? – Поступ (Коломия),1903. – № 2-26.
Додаткова література: Антонович Володимир. Про козацькі часи на Україні. – К., 1991. Грушевский М.С. Движение политической и общественной украинской мысли в ХIX столетии. – СПб, 1907. Грушевський М. Початки громадянства (генетична соціологія). – Прага; Відень, 1921. Грушевський М. На порозі нової України // Вивід прав України. – Львів, 1991. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть? – К., 1991. Драгоманов М. Переднє слово (до “Громади”, 1978) // Вибране. – К., 1991. Драгоманов М.П. Либерализм и земство. – Женева, 1889. Драгоманов М.П. Собрание политических сочинений: В 2-х т. – Париж, 1906. Драгоманов М. Вольный союз – Вільна спілка. Опыт украинской политико-социальной программы. Свод и объяснения. – Женева, 1884. Драгоманов М.П. Историческкая Польша и великорусская демократия. – Женева, 1882. (2-ге вид. – К., 1918). Драгоманів Михайло. Старі хартії вольності. – Львів, 1915. Костомаров М.І. Закон божий. (Книга буття українського народу). – К., 1991. Павлик М. Михайло Драгоманов, високий рівень “громадянства” та “нова ера”. – Львів, 1906. Франко Іван. Програма галицьких соціалістів // Зібр.творів у 50-ти т. Т. 45. Філософські праці. – К., 1986. Франко І. Поза межами можливого / Зібр.творів у 50-ти т. – Т. 45. Франко І. Народники і марксисти (рецензія на книгу А.Фаресова “Народники и марксисты”. С.-Петербург, 1899) // Літературно-науковий Вісник. – 1899. – Кн. 6. Франко І. Соціялізм і соціял-демократизм // Життє і слово. – 1897. – Т. 6. Франко І. Ukraina irredenta / Життє і слово. – 1895. – Т. 4. Франко І. Свобода і автономія / Зібр. творів у 50-ти т. – Т. 45.
Методичні поради Висвітлюючи перше питання, слід проаналізувати концепцію розвитку українського народу М.І.Костомарова та концепцію “недержавності” українського народу В.Б.Антоновича. Розкриваючи друге питання, основну уваги приділити концепції конституційної федеративної держави Драгоманова та, зокрема ідеї непорушності прав і свобод людини. Зупинитись на драгоманівській плюралістичній моделі розвитку суспільства. Розкриваючи державно-правові погляди І.Я.Франка, слід зупинитись на особливостях його розуміння еволюційного шляху перебудови суспільства та на відмінність його концепції держави від концепції диктатури пролетаріату Маркса та Енгельса. По четвертому питанню слід зупинитись на концепції федеративної держави та конституційному проектові М.С.Грушевського. Висвітлити особливості поглядів М.С.Грушевського щодо проблем походження держави і права.
Основні поняття та терміни Конституційна держава, концепція еволюційного розвитку конституційної демократії, концепція “недержавності” українського народу, принцип “єдиной комунальної ради”, федеративний устрій.
Семінар 10. Розвиток новітньої правової думки (2 години)
Основна література: Академічна юридична думка / Укл. І.Б.Усенко, Т.І.Бондарук. Заг. ред. Ю.С.Шемшученко. – К., 1998. Бондарук Т.І. Концепція західноруського права та її вплив на розвиток української історико-правової науки. – К., 1995. Бондарук Т.І. Основоположники київської історико-юридичної школи (М.Ф.Владимирский-Буданов і Ф.І.Леонтович). – К., 1995. Депенчук Л. Богдан Кістяківський. – К., 1995. Кленнер Г. О праве природы и природе права / Пер. с нем. – М., 1988. Скакун О.Ф. Политическая и правовая мысль на Украине (1861-1917). – Х., 1987. Скакун О.Ф. Историческая школа права на Украине // Проблемы правоведения. – Вып. 49. – 1988. Усенко І.Б. Академік Ф.В.Тарановский // Правова держава. – Вип.4. – К., 1993. Усенко І.Б., Циганкова Е.Г. Академік О.О.Малиновський // Правова держава. – Вип. 2-3. – К., 1992.
Додаткова література: Бошко В. Очерки развития правовой мысли. – Харьков, 1925. Владимирский-Буданов М.Ф. Государство и народное образование в России ХVIII в. – Ярославль, 1874. Зорькин В.Д. Позитивистская теория права в России. – М., 1978. Ильин И.А. Философия права. Нравственная философия / Соч. В 2-х т. Т. 1. – М., 1993. Иеринг Рудольф. Борьба за право. Дух римского права (ч.1). Цель в праве (Ч. 1). – СПб, 1881. Казмер М.Э. Социологическое направление в русской дореволюционной правовой мысли. – Рига, 1983. Кельзен Ганс. Чистое учение о праве // К ХІІІ конгрессу международной ассоциации правовой и социальной философии // Сб. переводов. Вып.1. – М., 1987. Кістяківський Б.О. Вибране. – К., 1996. Кистяковский Б. Право, как социальное явление, б/м, 1911. Кистяковский Б. Социальные науки и право. Очерки по методологии социальных наук и общей теории права. – М., 1916. Ковалевский М. От прямого народоправста к представительному и от патриархальной монархии к парламентаризму. В 3-х т. – М., 1906. Конт Огюст. Дух позитивной философии // Антология мировой политической мысли. В 5-ти т. Т. 1. – М., 1997. Котляревский С.А. Власть и право. Проблема правового государства. – М., 1915. Куприц Н.Я. Ковалевский. – М., 1978. Коркунов Н.М. Государственное право. Т. 1. – Спб., 1908. Куприц Н.Я. Ковалевский. – М., 1978. Милль Джон. Огюст Конт и позитивизм. – СПб, 1906. Нерсесянц В.С. Право и закон: Из истории политических учений. – М., 1983. Новгородцев П.И. Сочинения. – М., 1995. Палиенко Н.И. Учение о существе права и правовой связанности государства. – Х., 1908. Петражицкий Л. Теория государства и права в связи с теорией нравственности. Т. 1. – Спб., 1909. Петражицкий Л. Теория государства и права в связи с теорией нравственности. Т. 2. – Спб, 1910. Усенко І.Б., Музика І.В. Академік Б.О. Кістяківський – правознавець, філософ і соціолог (до 140-річчя від дня народження) // Часопис Київського університету права. – К., 2008 - № 1. – С.11-17. Усенко І. Б. Академік Тарановський: повернення на батьківщину // Вісник НАН України. – 1998. - №3-4. – С.45-55 Чичерин Б. О народном представительстве. – М., 1899. Чичерин Б.Н. Философия права. – СПб, 1998. Чичерин Б.Н. Конституционный вопрос в России / Философия права. – СПб, 1998. Шершеневич Г.Ф. Общее учение о государстве и праве. – М., 1911. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права. – М., 1911. Яковкин И. М.Ф.Владимирский-Буданов // Журнал министерства народного просвещения. – 1916. – № 2.
Методичні поради Розкриваючи перше питання, необхідно зупинитись на ідеї зумовленості розвитку позитивного права “народним духом” та “народною свідомістю”. Дати критичну оцінку критиці природно-правової доктрини представниками історичної школи права та висвітлити два етапи розвитку права в концепції права Савін’ї. Дослідити вплив історичної школи на формування поглядів основоположника школи західноруського права М.Владимирського-Буданова. По другому питанню слід спинитись на особливостях праворозуміння позитивістів та порівняти концепції держави і права різних напрямків позитивізму, зокрема, особливу увагу приділити “чистій теорії права” Кельзена. Розкриваючи концепцію солідаризму в праві, приділити увагу ідеї перегляду предмету публічного права та концепції прав людини. Розглянути особливості теорії інституціоналізму, зокрема, інтерпретацію ідеї рівноваги сил в сучасній державі. Характеризуючи рух “вільного права” докладно зупинитись на теорії “живого права людських спілок”. Висвітлити особливості праворозуміння психологічної теорії права. Аналізуючи основні сучасні концепції природного права, приділити увагу відмінностям у трактуванні походження і змісту природного права неотомістами, об’єктивістами, феноменологами, екзістенціоналістами, психоірраціоналістами, герменевтиками. Висвітлюючи основні концепції радянської юриспруденції основну увагу приділити еволюції праворозуміння та відмінностям між соціологічною, психологічною та лібертатною концепціями радянського права.
Основні поняття і терміни Історична школа права; інституціоналізм; “живе і мертве право”; західноруське право; лінгвістичний юридичний позитивізм; позитивістський нормативізм; “народний дух” права; неокантіанське вчення про право; прагматичний позитивізм; “революційна теорія права”; рух “вільного права”; психологічна теорія права; соціологічна юриспруденція; юридичний позитивізм.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
Тема 2. Розвиток вчень про державу і право у Давній Греції та у Давньому Римі (4 години) 1. Самостійно вивчити раціоналіоналістичні уявлення про етико-правові стосунки між людьми та ідеї панування справедливих законів в працях “семи мудреців”: Фалеса, Піттака, Періандра, Біанта, Солона, Клеобула і Хілона (VII-VI ст.ст. до н.е.). 2. Розглянути і вивчити особливості поглядів на державу і права Піфагора (580-500 рр. до н.е.), Геракліта (бл. 530-470 рр. до н.е, Демокріта (бл. 470-366 рр. до н.е), Сократа (469-399 рр. до н.е.), Епікура, Піррона (360 – бл. 275-270 рр. до н.е.) та Полібія (210-123 рр. до н.е.). 3. З‘ясувати особливості вчень про державу і право у Давньому Римі та специфіку поглядів римських юристів: Мененія Агріппи Тіберія (162-133 рр. до н.е.) та Гая (153-121 рр. до н.е.) Гракхів Семпроніїв і Луція Корнелія Сулли (138-78 рр. до н.е.) та їх втілення у державно-правовій практиці Риму. Розвиток державно-правової думки Тітом Лукрецієм Каром (99-55 рр. до н.е.) у праці “Про природу речей”. Погляди на державу і право римських стоїків Луція Аннея Сенеки (3-65 рр.), Епіктета (бл. 50 – бл. 140), Марка Аврелія Антоніна (121-180 рр.). Звернути увагу на досягнення римської юридичної науки. Зокрема, риси державно-правового вчення римських юристів, Флавія, Аппія Клавдія Цеки – legis actionis, що застосовуються по закону у процесі (цивільне право Флавія) та ін. Вивчити етапи становлення юридичної науки та звернути увагу на доктринальний характер римського права. Закон Валентініана ІІІ (426) про надання сили закону положенням висловленим Гаєм (ІІ ст.), Папініаном (ІІ-ІІІ ст.ст.), Павлом (ІІ-ІІІ ст.ст.), Ульпіаном (ІІ-ІІІ ст.ст.), Модестіном (ІІ-ІІІ ст.ст.), а також цитованим ними положенням Сабіна, Сцеволи, Юліана, Марцелла. Кодифікація Юстініана (30-ті роки ІV ст.) та її роль в розвитку і історії права. Інтерпретація (глосси) законодавства Юстініана і Дигестів (Пандектів). Виникнення школи глоссаторів у Болоньї. 4. Розглянути та вивчити основні державно-правові ідеї раннього християнства. Вчення про державу і право Аврелія Августина Блаженного (354-430), викладене в праці “Про град божий” (413-426).
Тема 3. Особливості вчень про державу і право періоду середньовіччя 1. Розглянути становлення державно-правової думки в ранньофеодальній Київській Русі. Вплив візантійської державно-правової доктрини, на розвиток давньоруської державно-правової думки та на погляди князів періоду утворення централізованої Давньоруської держави (Х ст.). Політико-правові реформи Володимира Великого і Ярослава Мудрого та їх закріплення у “Руській правді” та церковних “Уставах” Володимира Великого і Ярослава Мудрого. 2. З‘ясувати державно-правові погляди Володимира Мономаха (1053-1125), висловлені в його працях “Повчання дітям”, “Послання Олегу Чернігівському”, “Уривок” (Автобіографія).
Тема 4. Вчення про державу і право періоду Відродження і Реформації 1. Розглянути державно-правові ідеї Реформації (1517-1559). Політико-соціальні передумови реформації. Перебудова взаємин церкви і держави. З‘ясувати державно-правові погляди Мартіна Лютера (1483-1546) і Жана Кальвіна (1509-1564). Соціально-правові ідеї Томаса Мюнцера (бл. 1490-1525) та селянсько-плебейського революційного руху. 2. Розкрити державно-правові ідеї в полеміці стяжателів (Іосиф Волоцький) і нестяжателів (Ніл Сорський, Вассіан Патрікєєв, МаксимГрек) (ХV-ХVІ ст.ст.). Єретичне вчення Феодосія Косого.З‘ясувати особливості доктрини стяжателів (іосифлян) сформульованої Іосифом Волоцьким (1439-1515).
Тема 5. Вчення про державу і право періоду буржуазних революцій у Європі XVII-XVIII ст.ст. ( 4 години). 1. Розкрити зміст нового раціоналістичного підходу до розуміння суспільства, держави і права у працях Бенедикта (Баруха) Спінози (1632-1677) “Теолого-політичний трактат”, “Політичний трактат”, “Етика, доведена геометричним методом”. 2. З‘ясувати зміст вчення про державу Жана Бодена (1529/1530 – 1596). Договірна теорія походження держави. Вчення про суверенітет державної влади, викладене в праці “Шість книг про республіку”. 3. Розкрити зміст концепції природного права Томаса Гоббса (1588-1679). Державно-правове вчення Гоббса, викладене в його працях “Філософські основи вчення про громадянина”, “Левіафан, або Матерія, форма і влада держави церковної і громадянської”, “Бегемот або Довгий парламент”, “Про громадянина”, “Про людину”, “Про свободу і необхідність”.
Тема 6. Розвиток ліберально-демократичного світогляду в європейських вченнях про державу і право (2 години) 1. Розкрити зміст доктрини демократичного лібералізму Йоганном Фіхте (1762-1814) в працях “Основи природного права відповідно до принципів науковчення”, “Вимоги до правителів Європи повернути назад свободу думки, яку вони досі пригноблювали”, “Замкнена торгова держава”, “Промови до німецької нації”. 2. З‘ясувати сутність концепції гуманістичного індивідуалізму Вільгельма фон Гумбольдта (1767-1835) висловлені в його праці “Ідеї до визначення меж діяльності держави”.
Тема 7. Державно-правові ідеї Реставрації та доктрина консерватизму у європейській державно-правовій думці ХVIII-XX ст.ст. (2 години) 1. Розкрити особливості політичної доктрини консерватизму Едмондом Бйорком (1729-1797), викладеної у праці “Роздуми про Французьку революцію. 2. З‘ясувати особливості державно-правових ідей Наполеона Бонапарта (1769-1821), зокрема, доктрини плебісцитарної диктатури – бонапартизму. 3. Розкрити зміст доктрини консерватизму Луї Бональдом (1754-1840), викладеної у працях “Теорія політичної і релігійної влади” та “Початкове законодавство”. Розкрити зміст доктрини релігійно-аристократичного католицизму – ультрамонтанізму. 4. Розкрити державно-правові погляди Жозефа Марі де Местра (1753-1821).
Тема 8. Державно-правові доктрини представників національно-державницького напрямку в європейській політико-правовій 1. Розкрити особливості концепції національної держави Гердера Йоганна-Готфріда (1744-1803) та Йогана Фіхте. 2. З‘ясувати зміст концепції “культурно-національної автономії” розробленої Отто Бауером (1882-1938) та Карлом Реннером (Р.Шпрінгером) (1870-1950). Розкрити особливості трактування ідеї національної держави Гаамом Ахадом (Ашером Гіршем Гінзбергом) (1856-1927).
Тема 9. Неоконсервативні, націократичні, фашистські та націонал-соціалістичні концепції держави і права (2 години) 1. З‘ясувати особливості державно-правового вчення Артура Шопенгауера (1788-1860) викладеного в його працях “Світ як воля і уявлення”, “Афоризми життєвої мудрості”, “Афоризми і максими” та ін. 2. Розкрити зсіст концепції фашистської тоталітарної держави Беніто Муссоліні (1883-1945) викладеної в статті “Доктрина фашизму”. 3. Розкрити особливості концепції тоталітарної нацистської держави Адольфа Гітлера (1889-1945) викладеної в праці “Моя боротьба” та сформульована в праці А.Розенберга “Міф ХХ століття”.
Тема 10. Комуністичні і соціалістичні вчення про державу і право в європейській політико-правовій думці ХV-ХХ ст.ст. (4 годин) 1. Розкрити основні ідеї твору Утопія” Томаса Мора (1478-1535) та ідеї утопічного соціалізму Томазо Кампанели (1568-1639), висловлені в його праці “Місто Сонця”. 2. З‘ясувати етапи розвитку та основні риси комуністичної теорії у Франції. Ранньокомуністичні ідеї Жана Мел’є (1664-1729) та теоретичне обґрунтування ідей утопічного комунізму Морелі. Утопічно-комуністичне вчення Габріеля Бонно де Маблі (1709-1785) викладене в його працях “Про права і обов’язки громадянина”, “Про законодавство, або Принципи законів” та ін. Державно-правові ідеї “Заколоту в ім’я рівності” Гракха Бабьофа (1760-1797) за зміст комуністичної програми Бабьофа. 3. Розкрити державно-правові погляди Клода Анрі де Рувруа Сен-Сімона (1760-1825) та Франсуа Марі Шарль Фур’є (1772-1837). 4. Розкрити державно-правові погляди Роберта Оуена (1771-1858), викладені в праці “Новий погляд на суспільство, або Досліди щодо вироблення характеру” та ін. 5. Розкрити особливості вчення про державу і право Володимира Ілліча Леніна (Ульянова) (1970 – 1924), викладеного в працях “Що робити?”, “Імперіалізм як вища стадія капіталізму”, “Держава і революція. Вчення марксизму про державу і завдання пролетаріату в революції”, “Пролетарська революція і ренегат Каутський”, “Дитяча хвороба “лівизни” в комунізмі” та ін.
Тема 11. Державно-правові погляди анархістів (2 годтни) Розкрити особливості поглядів на державу і право анархістів: Уільяма Годвіна (1756 – 1836), Макса Штірнера (1806 – 1856), П’єра Прудона (1809 – 1865), Михаїла Олександровича Бакуніна (1814-1876), Петра Олексійовича Кропоткіна (1842-1921), Жоржа Сореля (1847-1922).
Тема 13. Формування та розвиток новітньої державно-правової думки 1. Розкрити особливості концепцій юридичного позитивізму, розроблених Д.Остіном, Ш.Амосом, Т.Холландом, К.Гербером, П.Лабандом, К.Бергбомом, А.Есменом та ін. 2. Розкрити особливості поглядів на право німецького правознавця Карла Бергбома у праці “Юриспруденція і філософія права” (1892). 3. З‘ясувати особливості напряму – „аналітична юриспруденція”. Розкрити основні ідеї лінгвістичного юридичного позитивізму Герберта Харта та Габріеля Феліксовича Шершеневича (1863-1861). 4. Розкрити зміст концепції солідаризму в праві, розробленої О.Контом, Е.Дюркгеймом, Л.Дюги, а також теорії інституціоналізму Морісом Оріу (1859-1929). 5. Розкрити зміст неокантіанське вчення про право, зокрема, правові погляди Рудольфа Штаммлера (1856-1938) викладені в працях “Господарство і право з точки зору розуміння матеріалістичного характеру історії”, “Вчення про правильне право”, “Теорія юриспруденції”. 6. З‘ясувати особливості вчення про право Павла Івановича Новгородцева (1866-1924) викладені працях “ Кант і Геґель в їх вчення про право і державу”, “Вступ до філософії права”, “Криза сучасної правосвідомості”, “Лекції по історії філософії права”, “Про суспільний ідеал” та ін. 7. Розкрити зміст основних сучасних концепцій природного права. Відродження природного права та розвиток неокантіанцями Р.Штаммлером і Б.Кістяківським, неогеґельянцем П.Новгородцевим та позитивістом Федором Васильовичем Тарановським (1975-1936) концепції природного права з історично мінливим змістом. Розвиток Ф.Тарановським концепції правової держави під кутом зору природного права. Неотомістське трактування концепції природного права (Ж.Дабен, В.Катрайн, Ж.Марітен, Дж.Мюрдаль, Дж.Стречі, А.Пігу Дж.Фінніс та ін.) та його раціоналістична (Й.Месснер) та волюнтаристична (А.Ауер) інтерпретації. Об’єктивістський (неогеґельянський) напрямок (Е.Шпрангер). Феноменологічний напрямок (Е.Гуссерль, Г.Вельцель, А.Райнах та ін.). Екзістенціалістський напрямок (Е.Фехнер, В.Майгофер та ін.) Психоіраціоналістичний напрямок (А.Бергсон та ін.). Герменевтична теорія природного права (А.Кауфман, В.Гассемер та ін.).
ІНДИВІДУАЛЬНІ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНІ ЗАВДАННЯ
|