
|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Історія економіки та економічної думки
Історія економіки та економічної думки« Назад
Історія економіки та економічної думки 23.01.2016 04:20
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
Кафедра фундаментальних економічних дисциплін
Навчально-методичний комплекс
Київ – 2014
УДК 330.342 ББК
Обговорено і схвалено на засіданні Вченої Ради ВНЗ «Національна академія управління» Протокол № 4 від 20.06. 2014 р.
Рецензенти: Мельничук Г.С. –кандидат економічних наук, доцент кафедри міжнародної економіки та підприємництва Національного університету державної податкової служби України. Костюк В.Р. –кандидат економічних наук, доцент, зав.кафедрою фундаментальних економічних дисциплін
Укладач: Белінська Яніна Василівна –доктор економічних наук, професор кафедри фундаментальних економічних дисциплін
Історія економіки та економічної думки: Навчально-методичний комплекс // Белінська Я.В. – К.: Національна академія управління, 2014. – 43 с.
Запропонований читачу навчально–методичний комплекс “Історія економіки та економічної думки” являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами практичних занять та самостійної роботи.
УДК 330.342 ББК
© Оригінал-макет, "Національної академії управління", 2014
ЗМІСТ
1. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
2. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ ПО ТЕМАХ
Економічна історія та історія економічної думки – це історія спроб зрозуміти дію економіки, що базується на ринкових операціях, шляхом органічного поєднання історичного та логічного методів дослідження. Вони вивчають економічні погляди, які пройшли складний шлях від поверхового тлумачення економічних явищ до формування економічних теорій, учень в специфічних історичних умовах. Особливістю розвитку економічної науки є відсутність чіткого переходу від меншої до більшої достовірності, відсутність істини, яка залишається вірною назавжди. Тож саме спіральний процес розвитку економічних теорій та певних форм господарювання теорій є предметом дослідження економічної історії економічних учень. Вивчення економічної історії економічних учень потрібне не лише для глибшого розуміння закономірностей економічного розвитку і минулого економічної науки, а й для усвідомлення сучасних економічних теорій та поглибленого розуміння економічних механізмів. Знання різних економічних теорій допомагає зрозуміти складність та взаємозалежність всіх економічних змінних та уникнути властивої людині схильності шукати простих, але не завжди правильних шляхів вирішення складних проблем. Накопичуючи конкретні історичні факти та аналізуючи економічні процеси, які відбувались у різні епохи, простежуючи історичний розвиток економічних ідей, економічна історія дозволяє краще зрозуміти сучасні господарські проблеми і передбачити зміну форм господарювання в майбутньому. Мета дисципліни - поглиблене вивчення та творче осмислення основних етапів і напрямів розвитку економічних учень, вивчення господарської діяльності людства в історичному розвитку, починаючи від стародавніх часів до сьогодення. Завдання курсу:
Тема 1. Предмет і завдання курсу
Предмет історії економічних учень та економічної історії — процес виникнення, розвитку, боротьби і зміни систем економічних поглядів. Концепції періодизації економічного розвитку. Метод історії економічних учень. Роль і завдання економічної історії. Періодизація і структура курсу. Значення історії економічних учень для оволодіння культурою економічного мислення, розуміння його альтернативності для творчого сприйняття політичної економії і розвитку економічної науки її цілому.
Тема 2. Економічна думка і господарські форми стародавнього світу Етапи господарської діяльності первісного суспільства. Виникнення землеробства, скотарства, зародження ремесла. Типи стародавніх цивілізацій. Характер взаємодії людини та природи Економічний розвиток держав Стародавнього Сходу. Особливості східного рабства. Економічна думка Стародавнього Сходу. Економічна думка Стародавнього Єгипту. Закони царя Хаммурапі. Економічна думка Стародавньої Індії. «Артхашастра». Економічна думка Стародавнього Китаю. Конфуціанство, легізм, даосизм, моізм, трактат «Гуань-цзи». Господарство Стародавньої Греції. Господарство Античного Риму. Економічна думка античного світу. Стародавня Греція—Ксенофонт, Платон, Арістотель. Стародавній Рим — Катон, Гракхи, Варрон, Колумслла. Внутрішня та зовнішня торгівля. Гроші, кредит, податки. Господарство скіфів, грецьких і римських колоній Північного Причорномор’я.
Тема 3. Становлення і розвиток феодальної системи господарства. Економічна думка середньовіччя Причини занепаду рабовласницької системи. Зародження протофеодальних відносин. Економічні погляди раннього християнства. Августин Блаженний. Основні ознаки феодального господарства. Форми феодального землеволодіння: алод, бенефіцій, феод. Агрокультура і сільськогосподарські знаряддя праці. Феодальне місто, його виникнення та економічна роль. Галузева структура середньовічного ремесла, значення його цехової організації. Переростання ремесла у дрібнотоварне виробництво. Внутрішня та зовнішня торгівля. Торгові гільдії. Гроші. Банки. Податки. Особливості економічного розвитку в V-XVст. Франції, Англії, Німеччини. Економічна думка середньовіччя в Західній Європі. «Салічеська правда». «Капітулярій про вілли». Економічні погляди каноністів. Фома Аквінський.
Тема 4. Господарство українських земель у V-XVcт. Економічна думка України доби середньовіччя Особливості генези і розвитку феодального господарства в українських землях. Характер землеволодіння та сільськогосподарського виробництва у V-XII ст. Категорії залежного населення. Міста і ремесло. Торгівля. Гроші. Доходи князів Київської Русі. Економічні причини феодального роздроблення східнослов’янських земель. Вотчинне і селянське господарство. Дворища і громади. Економічні наслідки монголо-татарської навали. Форми економічної залежності в умовах монголо-татарського іга. Зміна у земельних відношеннях з початком польсько-литовської доби. Посилення влади феодалів та закріпачення селянства. Категорії селян. Відродження ремесел та розвиток міст у XIV-XV ст. Пожвавлення торгівлі. Податки. Економічна думка України доби середньовіччя. «Руська правда». «Повісті, временних літ». «Повчання дітям» Володимира Мономаха. Галицько-Волинський літопис. Полемічні рукописи 80-х рр. XVI ст.
Тема 5. Генезис капіталізму. Мануфактурний період світової економіки (XVI – XVIII ст.). Економічне вчення меркантилізму Передумови та економічні наслідки великих географічних відкриттів кінця XV - початку XVІ cт. Криза натуральної системи господарювання і початок становлення ринкового господарства. Особливості зародження капіталізму у різних країнах. Історія первісного нагромадження капіталу, його джерела, методи та результати. Особливості процесу первісного нагромадження в Англії і Нідерландах. Становлення та розвиток мануфактурного виробництва в Європі. Галузева структура промислового виробництва. Стан земельних відносин. Аграрний переворот в Англії та його наслідки. Продовольча революція XVIII ст. Економічне значення буржуазних революцій в Нідерландах (1566-1609рр.), Англії (1640-1650рр.), Франції (1789-1794рр.) та війни за незалежність у Північній Америці (1775-1783рр.) Фінанси, грошовий обіг та кредит у мануфактурний період. Політика меркантилізму і протекціонізму. Теорія грошового балансу раннього меркантилізму. В.Стаффорд (Англія), Г.Скаруффі (Італія). Теорія торговельного балансу пізнього (мануфактурного) меркантилізму. Т.Мен (Англія), А.Монкретьєн (Франція). Економічна політика меркантилізму і сучасність.
Тема 6. Господарство українських земель в умовах панування феодальної системи(xvi - перша половина xixcт.) Адміністративний поділ, площа і населення українських земель в складі Речі Посполитої. Розподіл земельної власності. Аграрна реформа 1557 р. Розвиток фільваркового господарства. Закріпачення селян. Категорії селян та їх майнове розшарування. Розміри феодальної ренти. Наслідки татарських набігів та турецької експансії. Адміністративно-територіальний поділ Гетьманської і Слобідської України. Міграційні процеси і освоєння нових земель. Козацьке, церковне і селянське землеволодіння. Остаточне закріпачення селян у другій половині XVIII ст. Зміна правового статусу козацької старшини. Місячина і робота за наймом. Рівень агрокультури на українських землях. Галузева структура сільськогосподарського виробництва. Господарство Запорозької Січі. Колонізація причорноморських і приазовських степів та Криму у другій половині XVIII ст. Ідеї меркантилізму в українській соціально-економічній думці кінця XVII — початку XVIII ст. Грабянка та С.Величко—ідеологи козацької старшини.. Збільшення товарності сільського господарства, обезземелення селянства та еволюція форм феодальної ренти у першій половині XIXст. Визрівання передумов скасування феодально-кріпосницької системи. Закарпаття, Галичина і Буковина під владою Габсбургів. Реформи Йосифа II. Розвиток ремесла на українських землях. Цехові ремісники і партачі. Сільські ремесла і промисли. Виникнення нових міст і збільшення міського населення. Демографічна і територіальна статистика. Зародження мануфактурного виробництва. Вотчинні, посесійні та орендні мануфактури. Галузева структура промисловості. Торгівля, фінансово-податкові системи і грошовий обіг.
Тема 7. Епоха переходу до індустріального суспільства (кінець xVIII - ХІx cт.). Зародження і розвиток класичної школи політичної економії Суть промислової революції і її роль у розвитку продуктивних сил. Передумови та наслідки промислового перевороту в Англії. Особливості промислового перевороту у Франції, Німеччині та США. Англія - світовий економічний лідер. Свобода торгівлі (фрітредерство). Загальна характеристика класичної політичної економії. У.Петті — основоположник класичної політичної економії в Англії. Теорія цінності. Заробітна плата. Земельна рента і ціна землі. Залишки меркантилістських уявлень у Петті. Особливості економічного розвитку Франції XVII—XVIII ст. і їх відображення в поглядах П.Буагільбера. Критика меркантилізму та захист сільського господарства. Теорії цінності, багатства, грошей. Фізіократи — представники класичної політичної економії у Франції другої половини XVIII ст. Ф.Кене і А.Тюрго. Розвиток фізіократами економічної теорії Буагільбера. Фізіократи про еквівалентний обмін. Вчення фізіократів про чистий продукт, продуктивну і непродуктивну працю. Аналіз капіталу. Визначення класової структури суспільства. Проблема відтворення суспільного продукту. «Економічна таблиця» Ф.Кене. Радикальні буржуазні реформи А.Тюрго. Економічне вчення А.Сміта. А.Сміт - економіст мануфактурного періоду. Вчення про розподіл праці. Теорія цінності. Вчення про доходи: заробітну плату, прибуток, земельну ренту. Визначення капіталу. Проблема відтворення. Вчення про продуктивну і непродуктивну працю. Економічне вчення Д.Рікардо. Д.Рікардо - економіст епохи промислового перевороту. Теорія цінності. Трактування капіталу. Вчення про прибуток, заробітну плату. Теорія земельної ренти. Гроші. Проблема відтворення і реалізації.
Тема 8. Еволюція класичної політичної економії в першій половині XIX століття. Завершення класичної традиції Передумови трансформації класичної політекономії на межі XVIII — XIX ст. Економічна теорія у Франції. Політична економія Ж.Б.Сея. Вчення про три фактори виробництва. Теорія ринкової рівноваги. Закон попиту та пропозиції. Теорія реалізації. Ф.Бастіа. Теорії «послуг» і «економічних гармоній», теорія розподілу суспільного продукту. Політична економія в Англії. Економічні концепції Т.Р.Мальтуса. Теорія народонаселення, реалізації, економічного зростання. Трактування земельної ренти. Н.Сеніор. Теорії «утримання», «відносної та граничної корисності», «попиту та пропозиції», «суб'єктивної вартості». Економічні погляди Д.Мілля та Д.Мак-Кулоха. Завершення класичної політичної економії у працях Дж.С.Мілля. Праця Дж.С.Мілля «Принципи політичної економії». Синтез економічних теорій вартості, капіталу, прибутку, ренти. Теорія відтворення. Теорії попиту і пропозиції, корисності. Теорія економічної рівноваги. Теорії монополії і конкуренції. Економічний розвиток США від утворення незалежної держави до громадянської війни. Соціально-економічні причини і наслідки громадянської війни. Особливості політичної економії в США. Теорії національної економіки та протекціонізму Г.Ч.Кері.
Тема 9. Критичний напрям політичної економії. Формування соціалістичних ідей. Економічні вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів С.Сісмонді як критик «економічної ортодоксії» (класичної школи). Критика капіталізму та ідеалізація дрібного виробництва у працях С.Сісмонді. С.Сісмонді про предмет і метод політекономії. Вчення С.Сісмонді про вартість, гроші, капітал, прибуток. Теорія відтворення і криз. Проповідь принципу державного втручання. Економічне вчення П.Ж.Прудона. Теорія «конституйованої вартості». Ідея «робочих грошей» і проект реформування суспільства через реформування обміну. Соціалісти-рікардіанці У.Томпсон. Дж.Грей, Дж.Брей, Т.Годскін. Економічні погляди К.Родбертуса. Теорія вартості. Земельна рента у визначенні Родбертуса. Проблема розподілу. Теорія криз. Ідея «державного соціалізму». Ф.Лассаль і його економічна програма. «Залізний закон заробітної плати». Ф.Лассаль про необхідність втручання держави в суспільно-економічні процеси. Історичні умови виникнення утопічного соціалізму в Західній Європі (початок XIX ст.) і його загальна характеристика. Концепція А.Сен-Сімона, його критика капіталізму. Проект нової індустріальної системи. Історична концепція Ш.Фур'є. Фур'є як критик капіталізму. Вчення про асоціацію. Особливості англійського утопічного соціалізму. Практична діяльність Р.Оуена. Оуен про перетворення суспільства. Проект «трудових грошей» і «справедливого обміну».
Тема 10. Виникнення і розвиток марксистської економічної теорії Економічний розвиток континентальної Європи у другій третині XIXст. Історичні умови зародження і початок формування марксистської політичної економії в 40—50 рр. XIX ст. Розробка К.Марксом і Ф.Енгельсом економічної теорії капіталізму. Структура і основні проблеми І, II і III томів «Капіталу» К.Маркса. Теоретичні проблеми IV тому «Капіталу». Питання економічної теорії в працях К.Маркса і Ф.Енгельса 70—90-х років. Розвиток В.І. Леніним марксистської політичної економії. Марксизм і сучасність. Суть реформізму і ревізіонізму. Економічні концепції основоположників ревізіонізму Е.Бернштейна, К.Каутського, Р.Гільфердінга. Еволюція реформізму. Концепція «демократичного соціалізму» як теоретична платформа соціал-реформізму.
Тема 11. Економічний розвиток України після скасування кріпацтва до першої світової війни Економічна думка в Україні та Росії Основні положення та економічні наслідки аграрної реформи 1861 року. Капіталістична еволюція поміщицьких та селянських господарств. Столипінська аграрна реформа. Характеристика розвитку землеробства і тваринництва. Спеціалізація і товарність сільськогосподарського виробництва. Початок промислового перевороту на Україні. Промислове піднесення кінця XIX ст. Становлення залізорудної, вугільної та металургійної промисловості. Будівництво залізниць. Зародження машинобудування. Розвиток українських міст. Створення монополістичних об’єднань і акціонерних товариств. Роль іноземного капіталу. Реформування аграрних відносин на західноукраїнських землях. Галузева структура сільського господарства. Особливості промислового розвитку західноукраїнських земель. Технічне переоснащення нафтодобувної промисловості. Значення видобутку солі. Чисельність, структура і добробут населення. Еміграція до США і Канади. Торгівля, фінанси, гроші, кредит. Соціально-економічні ідеї народництва. Економічна програма революційних народників. Економічні концепції ліберального народництва. В.Воронцов, С.Южаков, М.Михайловський, М.Даніельсон. Економічні погляди О.Герцена і М.Огарьова. Економічна система М.Чернишевського. Відображення економічного вчення К.Маркса в працях російських економістів. Дискусія навколо «Капіталу» К.Маркса. Розвиток політичної економії в Росії наприкінці XIX — поч. XX ст. А.Чупров, М.Каблуков, Ю.Жуковський, І.Іванюков, І.Кауфман, А.Міклашевський, В.Дмитрієв. Суспільно-економічна думка в Україні в дореформений період. Антикріпосницькі ідеї в працях Я.Козельського, В.Каразіна, А.Скальковського, Д.Журавського. Економічні ідеї М. Драгоманова. Революційно-демократичний напрям суспільно-економічної думки. Економічні погляди С. Подолинського. Економічні ідеї революційного народництва. Розвиток політичної економії в Україні. Т.Степанов, М.Бунге, І.Вернадський, М.Вольський, А.Антонович, І.Цехановецький, М.Коссовський, Д.Піхно, Р.Орженцький, О.Білімович, Є.Слуцький, М.Туган-Барановський.
Тема 12. Виникнення альтернативної школи політичної економії. Німецька національна політекономія Економічний розвиток Німеччини у другій половині ХІХ ст. Причини її відсталості. Особливості аграрного розвитку. “Пруський” та “американський” шляхи розвитку капіталізму в сільському господарстві. Зародження системи національної політичної економії в Німеччині. Економічні погляди Ф.Ліста. Метод дослідження. Тлумачення капіталу. Проблеми зайнятості та інвестицій. Доктрина «індустріального виховання нації». Ідеї протекціонізму. Концепції історичної школи. Предмет і метод дослідження. Опозиція класичній школі, критика гедонізму. Інституціоналізм історичної школи. В.Рошер, К.Кнісс, Б.Гільдебранд. Нова історична школа. Критика методу класичної політичної економії. Дослідження соціальних проблем, ролі соціальних інститутів. Започаткування соціал-націоналістичних ідей. Теорії державного регулювання економіки, Г.Шмоллер, Л.Брентано, К.Бюхер. Соціальний напрям у політичній економії. Ідеї реформізму. Р.Штаммлер, Р.Штольцман.
Тема 13. Маржиналізм. Становлення неокласичної традиції в економічній теорії Виникнення маржиналізму. Проблеми економічної рівноваги. Започаткування основ теорії граничної корисності. Г.Госссн, Й.Тюнен, Ж.Дюпюї, А.Курно. Австрійська школа граничної корисності. Предмет і метод дослідження. Теоретичні погляди К.Менгера, Є.Бем-Баверка, Ф.Візера. Формування неокласичної традиції в західній політичній економії в другій половині ХІХ — на поч. XX ст. Кембрідзька школа. Економічна теорія А.Маршалла. Синтез піс-лярікардіанської політекономії і маржиналізму. Теорії корисності, ціни, «попиту та пропозиції», «економічної рівноваги». Розвиток неокласичної традиції в працях А.Пігу та Р.Хоутрі. Перегляд неокласичної теорії ринку. Американська школа маржиналізму в політичній економії. Теорії «статики та динаміки», «граничної продуктивності» Д.Б.Кларка. Категорії заробітної плати, ціни, процента, прибутку, закон спадної прибутковості. Економічні концепції шведської (стокгольмської) школи. К.Вікселль, Г.Кассель. Математична школа в політичній економії. Економічна рівновага. Ринкове саморегулювання. Теоретичні моделі Л.Вальраса, В.Парето. Еволюція теорій прибутку та підприємництва.
Тема 14. Інституціоналізм та економічні умови його зародження Прогрес світової науки, техніки та технології виробництва. Структурні зміни в промисловості. Загострення взаємин людини і природи. Монополізація економіки. Показники економічного розвитку провідних країн світу протягом останньої третини XIX - на початку XXст. Виникнення інституціонального напряму Загальна характеристика інституціоналізму та основні етапи його розвитку. Теорії соціально-орієнтованого та свідомо сформованого суспільства. Ідеї соціального плюралізму. В.Зомбарт, М.Вебер. Американський інституціоналізм початку XX ст. та його головні напрямки. Соціально-психологічний інституціоналізм Т.Веблена. Соціально-правовий інституціоналізм Дж.Р.Коммонса. Кон'юнктурно-статистичний інституціоналізм У.Мітчелла. Дж.М.Кларка. Соціально-технологічний інституціоналізм. Неоінституціоналізм.
Тема 15. Господарство провідних країн світу в міжвоєнний період (1919-1939 рр.). Кейнсіанство та його особливості в різних країнах. Економічні наслідки першої світової війни і їх вплив на повоєнний розвиток США, Англії, Франції, Німеччини. Версальський договір 1919р. Плани Дауеса та Юнга, їх суть і мета. Світова економічна криза 1929-1933рр. Наслідки економічної кризи для США. Початок державного регулювання економіки. “Новий курс” Ф.Д.Рузвельта. Особливості кризи в Німеччині, Англії, Франції. Мілітаризація економіки Японії та Німеччини. Історичні умови виникнення кейнсіанства. Теоретична система Дж.М.Кейнса. Метод дослідження. Макро-економічний аналіз. Трактування Дж.М.Кейнсом причин порушення рівноваги капіталістичної економіки. «Основний психологічний закон». Теорія мультиплікатора. Економічна програма Дж.М.Кейнса. Державне регулювання економіки. Основні важелі державного впливу на економіку. Поширення кейнсіанства і його особливості в різних країнах. Американський варіант кейнсіанства. А.Хансен, С.Харріс. Інвестиційна теорія циклу. Принцип акселератора. Кейнсіанство у Франції. Г.Ардан. В.Перру. Кейнсіанство у Швеції. Г.Мюрдаль. Е.Вігфорс. Неокейнсіанські теорії економічного зростання. Теорії «економічної динаміки» Р.Харрода (Англія) та «економічного зростання» Є.Домара (США). Посткейнсіанство. Дж.Робінсон, Т.Сраффа, Н.Калдор. Проблеми зростання і розподілу в посткейнсіанських теоріях. Кейнсіанська теорія і економічна політика.
Тема 16. Розвиток провідних індустріальних країн у другій половині ХХ ст. Еволюція неокласичних ідей. Неолібералізм. Вплив другої світової війни на економіку провідних країн. Особливості повоєнного економічного розвитку. План Маршалла. Інтеграційні процеси в економіці. Розпад колоніальної системи. Посилення державного регулювання. Науково-технічна революція. Зрушення в галузевій структурі промисловості. Економічний розвиток провідних країн світу у 50-60рр. Реформи Л.Эрхарда. Економічне відродження ФРН. Реформування економіки Японії і Франції. Еволюція неокласичної теорії у XX ст. Перегляд неокласичної концепції ринку. Теорії монополії та конкуренції. Дж.Робінсон, Е.Чемберлін, Й.Шумпетер. Консервативна неокласика. Неокласичні теорії економічного зростання. Вчення про виробничу функцію. Функція Кобба-Дгласа. Багатофакторні моделі економічної динаміки. Р.Солоу, Дж.Мід. Виникнення і загальна характеристика неолібералізму, його різні форми. «Лондонська», «фрайбурзька», «паризька», «чиказька» школи. Лондонська школа неолібералізму. Ф.Хайєк. Неолібералізм у Німеччині. Фрайбурзька школа ордолібералізму. Теорія порядків. В.Ойкен і його концепція «ідеальних типів господарських систем». В.Рьопке, А.Мюллер-Армак, Л.Ерхард. Теорії «соціального ринкового господарства» та «сформованого суспільства». Чиказька школа монетаризму. Монетарна модель циклу М. Фрідмена. Неокласичне відродження. «Економіка пропозиції». А.Лаффер, К.Мандел. Теорія «раціональних очікувань». Т.Сарджент, Р.Лукас, С.Фішер. Неокласичний синтез. П.Самуельсон. Досвід практичного застосування рекомендацій неокласичної теорії в економіці різних країн.
Тема 17. Сучасні теорії розвитку суспільства Закономірності і наслідки НТП. Зростання воєнних витрат і формування військово-промислового комплексу. Індустріалізація сільськогосподарського виробництва. “Нові індустріальні країни”, причини їх швидкого економічного піднесення. Динаміка міжнародних економічних відносин і основні риси світового господарства в 90- ті роки ХХ ст. Вплив на світову економіку розпаду СРСР та світової соціалістичної системи господарства. Економіка країн, що йдуть некапіталістичним шляхом розвитку. Еволюція теорій трансформації капіталізму під впливом НТР. Поява концепцій технологічного детермінізму. Теорія «стадій економічного зростання» У.Ростоу. Концепції «індустріального суспільства» П.Дракера (США), Р.Арона, «технологічного суспільства» Ж.Еллюля (Франція). Теорії «конвергенції». «Нове індустріальне суспільство» Д.Гелбрейта. Теорія трансакційних витрат. Економічна теорія прав власності Р.Коуз (США). Теорії трансформації капіталізму. «Народний капіталізм». «Колективний капіталізм» Г.Мінза та А.Берлі. Концепції футурології, «Постіндустріальне суспільство» Д.Белла. «Супер індустріальне суспільство» А.Тоффлера. Суспільство «нової цивілізації», «цілісної гуманної цивілізації». Футурологія і глобальне моделювання. Моделі «змішаного економічного ладу»: німецька, французька, скандинавська, лейбористська.
Тема 18. Розвиток радянської економічної думки. Економіка України у складі СРСР та у період незалежності Наслідки першої світової війни для української економіки. Соціально-економічна політика Центральної Ради. Брестський мирний договір. Економічні заходи уряду гетьмана П.Скоропадського та Директорії. Економічна політика більшовиків у 1919-1920рр. (політика “воєнного комунізму”). План “ГОЭЛРО”. Нова економічна політика і її значення для відбудови народного господарства. Позитивні і негативні наслідки індустріалізації та колективізації. Голодомор 1933 року. Народне господарство УРСР у другій половині 30-х років. Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки і економічна політика її уряду. Анексія західноукраїнських земель Польщею, Румунією та Чехословаччиною. Стан промисловості і сільського господарства. Добробут населення. Негативний вплив світової економічної кризи 1929-1933рр. Соціально-економічні наслідки приєднання західноукраїнських земель до УРСР. Економічна думка перехідного періоду. Методологічні дискусії 20—30рр. Розробка теорії сільськогосподарської кооперації в працях А.В.Чаянова та інших. Теорія «довгих хвиль» М.Д.Кондратьєва. Розвиток економічної думки в повоєнний період. Економічна дискусія 1951—1952 рр. Створення підручника з політичної економії. Проблеми політичної економії капіталізму та соціалізму у працях радянських економістів. Спроба створити основи цілісної системи політичної економії соціалізму. Внесок українських економістів у розвиток економічної теорії. Господарські і людські втрати України в роки другої світової війни. Повоєнна відбудова народного господарства. Голод 1946-1947рр. Грошова реформа 1947 року. Колективізація та індустріалізація на західноукраїнських землях. Структурні зрушення у народному господарстві України в 50-х - першій половині 60-х років. Створення раднаргоспів. Економічні реформи 1965р. та їх результативність. Застійні явища в економіці 70-х - 80-х років і спроби її реформування. “Перебудова”. Науково-технічний прогрес, інвестиційна політика. Урбанізація. Проблеми зростання добробуту і розвитку соціальної сфери. Економіка незалежної України. Проблеми і труднощі реформування економіки. Роль і місце України в світогосподарських зв’язках. Українська економічна перспектива.
3. РОБОЧА ПРОГРАМА
4. ПЛАНИ ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ
Тема 1. Економічна думка і господарські форми стародавнього світу
Трипільська культура. Економічний розвиток східнослов’янських племен до Vст. н.е. Типи стародавніх цивілізацій. Характер взаємодії людини та природи. Економічний розвиток держав Стародавнього Сходу. Особливості східного рабства. Господарство Стародавньої Греції. Господарство Античного Риму. Особливості економічних знань в стародавньому світі (Єгипет, Індія, Китай, Греція та Рим).
Тема 2. Становлення і розвиток феодальної системи господарства. Економічна думка середньовіччя
Тема 3. Генезис капіталізму. Мануфактурний період світової економіки (XVI – XVIII ст.). Економічне вчення меркантилізму
Тема 4. Епоха переходу до індустріального суспільства (кінець xVIII - ХІxcт.). Зародження і розвиток класичної школи політичної економії
Тема 5. Еволюція класичної політичної економії в першій половині XIX століття. Критичний напрям політичної економії
Тема 6. Формування соціалістичних ідей
Тема 7. Економічний розвиток України після скасування кріпацтва до першої світової війни. Економічна думка в Україні та Росії
Тема 8. Виникнення альтернативної школи політичної економії. Німецька національна політекономія
Тема 9. Маржиналізм. Становлення неокласичної традиції в економічній теорії
Тема 10.Інституціоналізм та економічні умови його зародження
Тема 11. Господарство провідних країн світу в міжвоєнний період (1919-1939рр.)
Тема 12. Кейнсіанство та його особливості в різних країнах
Тема 13-14. Розвиток провідних індустріальних країн у другій половині ХХ ст. Еволюція неокласичних ідей. Неолібералізм.
Тема 15. Сучасні теорії розвитку суспільства
Тема 16. Розвиток радянської економічної думки.
5. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Тема 1. Форми господарювання і економічна думка стародавнього світу. Становлення і розвиток феодальної системи господарства.
ЛІТЕРАТУРА: 1.с.5-27; 2. С.16-33; 8. С.9-31; 25. С.3-54; 26.с.7-41; 34.с.7-25; 35.с.12-135; 60.с.5-26; 72.с.9-28.
Тема 2. Генезис капіталізму. Мануфактурний період світової економіки (XVI – XVIII ст.). Економічне вчення меркантилізму
ЛІТЕРАТУРА: 1.с.28-52; 2.с.34-127; 9.с.32-59, 82-135; 16; 18.с.18-101, 117-140; 25.с.55-88; 26.с.42-74; 29; 34.с.26-55; 35.с.136-180; 47; 50; 53; 60.с.32-57; 72.с.30-75.
Тема 3. Епоха переходу до індустріального суспільства (кінець xVIII - ХІxcт.). Зародження і розвиток класичної школи політичної економії
Тема 4. Еволюція класичної політичної економії в першій половині XIX століття. Критичний напрям політичної економії.
ЛІТЕРАТУРА: 1.с.53-70; 2.с.161-238; 9.с.136-205; 18.с.102-115; 25.с.89-139; 26.с.75-94; 34.с.56-66; 35.с.184-223; 42; 60.с.58-61; 72.с.83-96.
Тема 5. Формування соціалістичних ідей
ЛІТЕРАТУРА: 4.с.322-353; 18.с.165-207; 25.с.153-174; 35.с.223-269; 55; 72.с.134-142. 1.с.71-83; 9.с.207-274; 18.с.351-372; 25.с.175-215; 26.с.110-137; 34.с.67-81; 35.с.270-309; 37; 38; 60.с.85-90; 72.с.97-111.
Тема 6. Економічний розвиток України після скасування кріпацтва до першої світової війни Економічна думка в Україні та Росії.
ЛІТЕРАТУРА: 1.с.198-218; 2; 25.с.266-292; 26.с.330-383; 34.с.137-150; 56; 60.с.27-31; 60.с.61-68; 15; 20; 21; 22; 23; 25.с.293-337; 32; 33; 44; 61.
Тема 7. Історична школа.
ЛІТЕРАТУРА: 18.с.210-227, 298-320; 25.с.216-237; 26.с.138-159; 35.с.310-318; 54.с.23-55; 60.с.134-144; 72.с.143-149.
Тема 8. Маржиналізм. Становлення неокласичної традиції в економічній теорії.
ЛІТЕРАТУРА: 1.с.84-99; 9.с.275-526; 10; 11; 19; 25.с.238-265; 26.с.175-311; 34.с.82-136; 35.с.337-467; 39; 43; 54.с.145-233; 60.с.113-119; 72.с.150-189; 1.с.127-139; 3; 5; 9.с.527-585; 17; 26.с.214-289; 40; 46; 60.с.105-283; 64; 65; 72.с.235-292.
Тема 9. Інституціоналізм
ЛІТЕРАТУРА: 6; 11; 14; 25.с.454-497; 34.с.203-212; 41; 52; 54.с.56-144; 60.с.134-144; 72.с.190-212.
Тема 10. Господарство провідних країн світу в міжвоєнний період (1919-1939рр.) Кейнсіанство та його особливості в різних країнах.
ЛІТЕРАТУРА: 1.с.163-175; 9.с.607-646; 25.с.338-370; 26.с.481-566; 28; 34.с.151-178; 35.с.468-493; 54.с.234-286; 60.с.91-94; 60.с.127-133; 72.с.213-225.
Тема 11. Розвиток провідних індустріальних країн у другій половині ХХ ст. Еволюція неокласичних ідей. Неолібералізм.
Тема 12. Сучасні теорії розвитку суспільства.
Тема 13. Розвиток радянської економічної думки. Економіка України у складі СРСР та у період незалежності.
6. РЕГЛАМЕНТ КОНТРОЛЮ ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ
6.1. Загальні положення Оцінювання знань студентів здійснюється у відповідності до шкали, яка застосовується у ВНЗ „Національна академія управління”(див.табл.1). Таблиця 1.
6.2. Характеристика складових навчального процесу вивчення курсу та їх оцінювання Порядок, встановлений відповідним наказом ректора НАУ, передбачає можливість диференційованого підходу до формування 100 - бальної оцінки з окремих дисциплін, що об’єктивно обумовлено специфікою їх викладання. Весь програмний матеріал курсу «Історія економічних вчень» поділяється на два модулі: 1)«Еволюція форм господарювання та економічної думки до кінця ХІХ століття» (теми 1-8 курсу); 2) «Сучасні економічні школи та течії» (теми 9-15 курсу), які представлені в навчально-тематичному плані дисципліни. Викладання основних питань згідно темам модулів та опанування їх студентами денної форми навчання включають такі складові: 1) лекції; 2) семінарські заняття; 3) тести; 4) есе. Лекції та семінарські заняття проводяться за загально-академічними правилами в аудиторний час за розкладом. Відвідування лекцій та семінарів є обов’язковим, що контролюється викладачем та куратором курсу, які по завершенню семестру оцінюють дану складову максимально 10 балами. Якщо студент з будь-яких обставин мав пропуски, його оцінки розраховуються за простою пропорцією, виходячи із сумарної кількості лекцій та семінарських занять. Так, якщо під час семестру було 16 лекцій і 10 семінарів (разом 26), а студент відвідав 12 лекцій і 8 семінарів (разом 20), то його оцінка відвідування складає 8.3 балу; результат за арифметичними правилами округлюється до цілої цифри і дорівнює 8 балам. Другою складовою комплексної оцінки студента є його активність на семінарських заняттях, під час яких впродовж семестру він може отримати максимально 10 балів. Результати роботи кожного студента (виступи, доповнення, коментарі, участь у дискусії, грамотно поставлені запитання тощо) визначаються викладачем на семінарах індивідуально. Тобто після будь-якого заняття кожен студент має в журналі оцінку від 0 до, наприклад, 10 балів за вдалий виступ. Виходячи з конкретних обставин, ці показники можуть коригуватися викладачем. Оцінки у 0, 3,4,5 балів передбачають наступне: ü відмінному рівню (5 балів) відповідає правильна і вичерпна відповідь на поставлене питання, в якій студент показав всебічне системне знання програмного матеріалу; засвоєння основної та додаткової літератури; чітке володіння понятійним апаратом, методами, методиками та інструментами, вивчення яких передбачене програмами дисциплін; уміння аргументувати своє ставлення до відповідних категорій, залежностей та явищ; ü задовільному рівню (3-4 балів) відповідає у цілому правильна відповідь на поставлене запитання, в якій студент показав достатній рівень знань з основного програмного матеріалу, але не спромігся переконливо аргументувати свою відповідь, помилився у використанні понятійного апарату, показав недостатні знання літературних джерел; ü незадовільному рівню (0 балів) відповідає неправильна або неповна відповідь на запитання, в якій студент продемонстрував значні прогалини у знаннях з основного програмного матеріалу; ухилився від аргументувань; показав незадовільні знання понятійного апарату і спеціальної літератури чи взагалі нічого не відповів.
Враховуючи обмежену кількість аудиторних семінарських занять, наявність певної заздалегідь визначеної кількості балів у студента за кожний модуль не є обов’язковим. Активність визначається тільки по завершенню семестру. Водночас, крім виступів, число яких об’єктивно лімітоване питаннями планів семінарських занять, за нормальної практики кожен може накопичувати бали за рахунок всіх інших форм активності на семінарах. Третьою складової семестрової комплексної оцінки є тестові завдання, виконання яких відбувається протягом семестру, і сумарна оцінка за які може становити від 0 до 10 балів. Переведення оцінок у загальну сумарну оцінку за тестами відбувається наступним чином: отримання протягом семестру середньої оцінки від 0 до 2,5 балів – 0 балів за шкалою ЕСТS; від 2,6 до 4 балів – 5 балів за шкалою ЕСТS; від 4 до 5 балів – 10 балів за шкалою ЕСТS. Четвертий елемент поточної оцінки знань студента – виконання 2-х контрольних робіт, максимальна оцінка за кожну з яких становить 10 балів. Перша контрольна робота проводиться після вивчення першого навчального модуля, друга – після вивчення другого навчального модуля. Повторне написання контрольних робіт не проводиться. Якщо деякі студенти не були присутніми на плановому контрольній з поважних обставин, вони мають можливість пройти тестування у додатково визначений час. Студенти, що не з’явилися на планове тестування без поважних причин, як і ті, що не були присутніми на додатковому, матимуть нульову оцінку. П’ятий елемент (вибірковий) загальної оцінки становлять результати, отримані за есе з тематики Модулів які дають максимально 10 балів (5 балів – написання і оформлення результатів, 5 – захист). Тему есе визначає викладач, який проводить практичні та семінарські заняття. Як форма самостійної роботи, есе є різновидом індивідуального творчого дослідження, в якому в стислому вигляді висвітлюється сутність проблеми або дається наукова порівняльна характеристика явищ, категорій, теорій тощо. Причому, найважливішим у науковому есе є формулювання власної позиції, оцінки, шляхів вирішення проблеми тощо. Тексту есе передує простий план, що має здебільшого три пункти. В кінці есе подається список літературних джерел (10 найменувань орієнтовно), які були використані для написання роботи. Обсяг наукового есе становить 4,5 – 5,0 аркушів тексту на папері формату А4. В друкованому варіанті на одній сторінці тексту міститься до 30 рядків по 68-70 знаків кожному. Для цього зазвичай використовується шрифт Times New Roman розміру 14 та міжрядковий інтервал значенням 1,5. Якщо текст написаний від руки власноруч, то обсяг роботи збільшується в 1,5 – 2,0 рази в залежності від індивідуальних особливостей написання. Подається викладачу через куратора курсу у заздалегідь визначний термін, але не пізніше п’ятниці другого тижня після проведення семінару з останньої теми модуля, тобто строк написання дорівнює не менш ніж двома тижням. Якщо есе подане із запізненням, то за кожен день після встановленого строку з оцінки за роботу знімається один бал. Після 10 днів прострочки есе не приймаються. При подачі есе куратору останній проставляє дату на титульній сторінці і засвідчує її своїм підписом. Якщо студент не зміг вчасно підготувати есе з поважних обставин, це питання вирішується викладачем із кожним персонально. В межах академічної групи теми не повинні дублюватися, що регулюється старостою академічної групи. Таким чином, комплексна оцінка поточної успішності студентів розраховується як сума вищезгаданих складових, і її максимальна величина потенційно дорівнює 50 балам, а саме:
5. Іспит з дисципліни “Економічна історія та економічних вчень” проводиться виключно в межах екзаменаційної сесії в процесі підсумкового оцінювання знань студентів з дисциплін навчального плану. Підсумкове оцінювання знань студентів за межами сесії не допускається. Іспит проводиться за завданнями, складеними в повній відповідності з програмою дисципліни, які доводяться до студентів на початку навчального року. Іспит проводиться потоком в письмовій формі за розкладом, що доводиться до студентів за місяць до початку екзаменаційної сесії. До іспиту допускаються всі студенти незалежно від кількості балів за результатами проміжних контрольних заходів. Тривалість іспиту – 2 (дві) астрономічні години. Іспит проводиться комісією, в склад якої входять лектор потоку, викладачі, що проводять заняття, співробітники кафедри, які необхідні для організації іспиту. Екзаменаційний білет містить 4 теоретичні завдання. Кожне завдання екзаменаційного білету оцінюється окремо за такою шкалою: 10; 5, 0 балів. Результати іспиту додаються до оцінки поточної успішності студентів і заносяться в відомість, перетворюючись на оцінки національної шкали за табл.1.
7. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
Перехід до ринкової економіки та розвиток нових форм економічних процесів зумовлює необхідність поглибленого вивчення історичного розвитку різних форм господарювання і теоретичних засад та практичних рекомендацій різних економічних шкіл щодо закономірностей функціонування сучасної економічної системи. Саме із ознайомлення з історією виникнення та розвитку основних економічних форм підходів до сутності і методів управління економічними процесами починається розуміння глибинних процесів, що відбуваються в економіці України. Тож ґрунтовне освоєння курсу історії економічних вчень набуває особливого значення. Велике значення цей курс має для студентів заочної форми навчання. Це пояснюється необхідністю поєднання теоретичних знань із практичною діяльністю, використання набутих знань для підвищення власної кваліфікації та використання нових ідей для удосконалення організації виробничого процесу на своєму підприємстві. Важливою складовою глибокого засвоєння основних теоретичних засад і практичних проблем історії економічних вчень є самостійна робота студентів. Головне полягає не в механічному запам’ятовуванні основних положень окремих економічних течій та шкіл, характеристик економічного розвитку різних країн в певний історичний період, а в умінні самостійно, логічно аргументувати свою відповідь. Для цього при вивченні матеріалу слід зіставляти різні наукові точки зору на певне явище, прослідкувати еволюцію певних підходів до вирішення економічних проблем, вчитися обмірковувати проблеми господарської практики, розуміти їх реальні причини та знаходити можливі шляхи вирішення. На цій основі необхідно навчитися аналізувати, робити узагальнення, виділяти головні та суттєві риси, розуміти історичний та логічний розвиток економічних ідей, обґрунтовувати висновки. Основними етапами організації самостійної роботи є: 1. Пошук літератури з дисципліни в цілому та її окремих тем зокрема з використанням бібліографічного підбору літератури, який наведено після кожної теми. При цьому слід виділяти основний підручник, додаткову літературу і першоджерела для поглибленого вивчення теми. 2. З’ясування, якою мірою навчальна програма курсу відповідає змісту наявних у студента підручників і, за необхідності, підбір додаткових джерел інформації (монографії, брошури, статті тощо). 3. Ознайомлення з матеріалами лекції, літературними першоджерелами – їх детальне вивчення, конспектування, виділення головних положень, закономірностей тощо. 4. Осмислення змісту окремих питань теми в контексті цілісної структури курсу, зв’язку економічного напряму та школи з попереднім розвитком економічної думки. 5. Розгляд питань для самостійної перевірки знань по темі, що вивчається. Це допоможе краще засвоїти матеріал, який викликає певні труднощі. 6. Намагання опанувати (після вивчення окремих тем) матеріал певного розділу курсу в цілому. При цьому основну увагу слід зосередити на головних ідеях, положеннях, недоліках конкретної економічної школи, еволюції поглядів її представників у сучасному світі. Після вивчення курсу студенти зможуть зрозуміти сутність та причинно-наслідкові зв’язки економічних явищ і господарських процесів в контексті їх розуміння різними економічними школами, закономірності виникнення та розвитку окремих економічних напрямів, зорієнтуватися в різних підходах і рекомендаціях щодо регулювання функціонування ринкового механізму, ознайомитися з найважливішими особливостями сучасних економічних концепцій, вивчити теоретичні засади сучасної економічної політики. Набутті знання є базою для вивчення інших економічних дисциплін – макро- та мікроекономіки, міжнародної економіки тощо. СТУДЕНТ ПОВИНЕНЗнати: ¨ представників, основні теоретичні положення і рекомендації щодо здійснення економічної політики певних економічних шкіл і напрямів; ¨ специфіку економічного розвитку окремих країн в різні історичні періоди; ¨ теоретичні і практичні передумови виникнення та закономірності розвитку основних економічних ідей та положень; ¨ механізм дії основних економічних законів і рекомендації щодо їх використання їх людьми у процесі господарської діяльності з позицій окремих економічних течій; ¨ переваги та недоліки окремих економічних шкіл і напрямки еволюції їх основних положень.
Вміти: ¨ логічно і аргументовано викласти сутність і закономірності економічного розвитку певної країни, ¨ сутність поглядів економічної школи або течії; ¨ пояснити особливості історичних етапів розвитку певних економічних ідей у контексті функціонування конкретної соціально-економічної системи суспільства; ¨ використовувати набуті теоретичні знання для пояснення причин та наслідків реальних процесів з точки зору окремої економічної школи; ¨ розкрити зв’язок певних політичних заходів із програмою економічної школи; ¨ приймати обґрунтовані рішення щодо вибору шляхів вирішення економічної проблеми згідно з рекомендаціями певної економічної школи. Вивчення дисципліни базується на знаннях, отриманих за програмою середньої освіти в процесі вивчення гуманітарних, фундаментальних та загальноосвітніх дисциплін.
7.1. ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ:
7.2. ПРОАНАЛІЗУЙТЕ ТА ПРОКОМЕНТУЙТЕ НИЖЧЕНАВЕДЕНІ ВИСЛОВИ З ПОЗИЦІЇ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ І ГОСПОДАРСЬКОЇ ПРАКТИКИ.
7.3. ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:
7.4.ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗА ОСНОВНИМИ ТЕМАМИ КУРСУ:
1. Вартість товару за А.Смітом визначається як сума зарплати, ренти і прибутку: а) так; б) ні. 2. За А. Смітом праця у сфері послуг є продуктивною: а) так; б) ні. 3. Поділ праці за А.Смітом породжує схильність до обміну: а) так; б) ні. 4. “ Видима рука” ринку за А.Смітом – це: а) дія законів попиту і пропозиції; б) економічний егоїзм індивіда; в) регулювання державою господарського життя; г) економічне шпигунство. 5. Кому адресувалися слова А.Сміта: “Деякі глибоко мислячі лікарі думали, що для здоров’я політичного організму необхідні суворий режим дієти і регламентація”? а) У. Петті; б) Ф.Кене; в) П.Буагільбер; г) А.Тюрго. 6. Теорія реалізації суспільного продукту Ж.Б.Сея називається “законом ринків”: а) так; б) ні. 7. Який фактор виробництва є зайвим у три факторній теорії виробництва Ж.Б.Сея? а) праця; б) капітал; в) організація; в) земля. 8. кваліфікована праця, яка оплачується високими заробітками, за Ж.Б.Сеєм, формує: а) клас рант’є; б) середній клас; в) клас посередників; г) клас менеджерів-професіоналів. 9. За Д.Рікардо вартість товару прямо залежить від його корисності: а) так; б) ні. 10. Найбільш сприятливим режимом існування економіки Д. Рікардо вважав: а) вільну конкуренцію; б) монополію; в) олігопонію; г) монопсонію. 11. За Д.Рікардом “природна ціна праці” – це: а) грошова величина; б) сумарна вартість відпрацьованих годин; в) плата за природні здібності робітника; г) кількість споживчих благ, які можна придбати за ці гроші. 12. Т.Мальтус був прихильником “хлібних законів”: а) так; б) ні. 13. На думку Т.Мальтуса війни є необхідним і сприятливим чинником, що перешкоджає зростанню людства: а) так; б) ні. 14. Який рецепт розв’язання криз надвиробництва не належить Т.Мальтусу? а) наявність “третіх осіб”; б) формування ефективного попиту; в) регулювання державою процесу виробництва; г) утримання зарплати на природному рівні. 15. Яка перешкода зростання людності відноситься до природних? а) утримування від шлюбу; б) атмосфера великих міст; в) моральна стриманість; г) геній людського розуму. 16. Вчення С.Сісмонді в європейській економічній думці першої половини ХІХ ст. отримало назву „економічний романтизм”: а) так; б) ні. 17.Для розмежування малих і великих ферм С.Сісмонді пропонував критерій наявності в господарстві робочої худоби: а) так; б) ні. 18.Предметом політекономії С.Сісмонді вважає: а) природу багатства, способи його створення, порядок розподілу та феномен зникнення; б) матеріальний добробут людей, який залежить від держави; в) економічну поведінку індивідів; г) природу виробництва та розподілу багатства.
а) зростання народонаселення; б) покращання становища робітників; в) розвитку торгівлі; г) руйнування дрібного виробництва. 20. Модифікований варіант теорії „третіх осіб” С.Сісмонді розвиває: а) Ж.Б.Сей; б) Д.Рікардо; в) Т.Мальтус; г) Ж.Тюрго. 21. До „третіх осіб” С.Сісмонді відносив: а) промислових підприємців; б) науковців, військових і священиків; в) найманих робітників; г) дрібних виробників (ремісників, селян). 22. Завдяки еволюційно-історичному підходу, вчення К.А. Сен-Сімона суттєво відрізняється від інших ідей утопізму: а) так;. б) ні. 23. Утопія Сен-Сімона впроваджувалася на практиці: а) так; б) ні. 24. Яка з перелічених рис не притаманна новому суспільству К.А.Сен-Сімона: а) всі люди повинні працювати; б) не буде експлуатації людини людиною; в) не буде панувати принцип: від кожного за здібності, кожній здібності за її діла; г) буде панувати гармонія ринкових сил попиту та пропозиції. 25. Кого не можна віднести до послідовників К.А.Сен-Сімона: а) Базара; б) Анфатена; в) Фур’є; г) Перейра. 26. На скільки класів поділяв суспільство К.А.Сен-Сімон? а) 2; б) 3; в) 4; г) 5. 27. Яку складову суспільного розвитку не виділяв К.А.Сен-Сімон? а) технічний прогрес; б) політика; в) економіка; г) знання. 28. Хто фінансував наукову діяльність К.А.Сен-Сімона: а) землевласники; б) банкіри; в) капіталісти; г) король. 29.Який процес економічного розвитку передбачив К.А.Сен-Сімон? а) індустріалізм; б) комунізм; в) імперіалізм; г) соціалізм. 30. Яким має бути політичний устрій суспільства індустріалів? а) монархія; б) колективне управління; в) анархія; г) диктатура. 31.Історична школа виступала проти соціалістичного вчення: а) так; б) ні. 32.В.Зомбарт брав участь у розробці економічної програми А.Гітлера: а) так; б) ні. 33.Хто з названих економістів не належав до засновників історичної школи? а) В.Рошер; б) К.Кніс; в) Б.Гільдебрант; г) І.Кант. 34.Яка з цих фаз в історії господарського розвитку, за Б.Гільдебрантом, є зайвою? а) натуральне господарство середніх віків; б) грошове господарство; в) товарне господарство; г) кредитне господарство. 35.Кредитне господарство Б. Гільдебрант ототожнює з а) плановою економікою; б) ринковою економікою; б) олігополією; г) перехідно економікою. 36. Дж.Коммонс – прихильник еволюціоналізму: а) так; б) ні. 37.Ринок без інституціоналізації породжує тіньову економіку і корупцію: а) так; б) ні.
а) школа; б) суди; в) інстинкт; г) гроші. 39. Хто засновник Гарвардського барометра кон’юнктури? а) У.Мітчел; б) Ф.Перру; в) Т.Веблен; г) У.Гамільтон. 40. Методологія інституціоналістів найбільше спільних рис має з методологією: а) чиказької школи; б) історичної школи; в) класичної школи; г) критичної школи. 41. Інституціоналізм можна охарактеризувати як: а) теорія контролю суспільства над економікою; б) теорія монополізації ринку; в) теорія реалізації і криз; г) теорія економічного зростання. 42. Кого з інституціоналістів називали „американським Марксом”? а) Т.Веблена; б) Дж.Коммонса; в) У.Мітчела; г) Р.Коуза. 43. Т.Веблен у своїх працях на перший план висував: а) соціальні чинники; б) юридичні норми; в) правові норми; г) психологічні і біологічні фактори. 44.В основі схеми фаз еволюції господарського розвитку Б.Гільдебранта лежав принцип: а) розподілу; б) купівлі-продажу; в) обміну; г) рівноваги. 45. Австрійська школа виділяла поняття простої і абстрактної корисності благ: а) так; б) ні. 46. Головним об’єктом дослідження представників австрійської шкли є індивідуальне господарство а) так; б) ні. 47. На думку О. Бем-Баверка первинними факторами виробництва є: а) праця і капітал; б) праця і земля; в) земля і капітал; г) капітал і організація. 48. Хто з представників австрійської школи виконував обов’язки міністра фінансів?: а) К.Менгер; б) Ф.Візер; в) Є.Бем-Баверк; г) Ф.Й. Шумпетер. 49. Хто у своїй науковій діяльності використав термін „господарства Робінзона”? а) Є.Бем-Баверк; б) Ф.Візер; в) П. К.Менгер; г) Т.Веблен. 50. Яка економічна школа не поділяла принципів маржиналізму?: а) австрійська; б) кембріджська; в) лозаннська; г) історична. 51. Хто є автором закону насиченості потреб? а) Є.Бем-Баверк; б) К.Менгер; в) А.Пігу; г) Г.Госсен. 52. Яку одиницю кількісного вимірювання корисності запровадили австрійці?: а) зуфріден; б) ютиль; в) генуфт; г) консюме. 53. „Економікс” – це наука, що вивчає людство в його повсякденному житті: а) так; б) ні. 54. А.Маршал запровадив в науку поняття „репрезентативна фірма”:: а) так; б) ні. 55. Хто ввів поняття споживчий надлишок? а) А.Маршалл; б) А.Пігу; в) К.Менгер; г) Р.Дж.Хоутрі. 56. Яким терміном А.Маршал запропонував замінити термін „політична економія”? а) „аналітична економія”; б) „економікс”; в) „економіка”; г) „математична економія”. 57. Розмір середньої фірми за А.маршалом збільшується зі зростанням: а) чисельності працівників; б) обсягу прибутку фірми; в) сукупного обсягу виробництва г) обсягу витрат і капіталу. 58. Що вивчає „економікс" А.Маршала? а) родинні основи ведення домашнього господарства; б) внутрішні залежності буржуазних відносин виробництва; в) економічні закони розподілу багатства; г) людство в його повсякденному житті. 59. Хто з економістів ввів поняття короткостроковий та довгостроковий періоди: а) А.Маршалл; б) К.Менгер; в) А.Сміт; г) У.Мітчел.
7.5. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ
8. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ З ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ СТУДЕНТАМИ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ 7.1. Виконання контрольної роботи з курсу “Економічна історія та економічних вчень” є важливим етапом засвоєння дисципліни студентами заочної форми навчання. Метою контрольної роботи є поглиблення, систематизація і закріплення теоретичних знань з економічної історії та історії економічних вчень. Номер варіанту контрольної роботи визначається останньою цифрою номеру залікової книжки студента. Контрольна робота повинна бути логічно структурована, тобто викладена за відповідним планом, який належним чином розкриває зміст теми. Текстовий матеріал, якщо це потрібно, ілюструється цифровими даними, графіками, таблицями, схемами тощо, оформленими за встановленими правилами. Обов’язковим є посилання на джерела використаних у роботі і положень і даних. Обсяг контрольної роботи приблизно 20-25 сторінок друкованих аркушів форма А4. У кінці роботи подається список використаної літератури. Оформлену належним чином контрольну роботу студент здає в установлений термін в навчальний відділ академії. При позитивній оцінці роботи викладачем, який її перевіряє, вона зараховується. У випадку негативної оцінки робота потребує доопрацювання і повної перевірки. При позитивній оцінці контрольна робота зараховується, при негативній - підлягає доопрацюванню і повторній перевірці. 7.2. Особливості регламенту викладання та контролю знань для студентів заочної форми навчання Лекції для студентів-заочників проводиться за загально-академічними правилами відповідно до планів та графіків екзаменаційних сесій. Поряд із загальними вимогами щодо якості фахової підготовки студентів, однаковими для всіх форм навчання, специфіка викладання курсу для студентів-заочників обумовлює наступну організацію навчального процесу і кінцеву оцінку знань за складовими: 1) відвідування лекцій під час сесій – максимально 10 балів; 2) виконання контрольної роботи, що містить 2 питання (по 20 балів за кожне (разом – 40 балів)); 3) екзамен як фінальний контроль, що складається письмово за графіком сесії. Екзаменаційне завдання містить 2 питання в межах програмного матеріалу тем курсу.. Таким чином, загальна кінцева оцінка формується як сума: 1) відвідування – 10 2) контрольна робота – 30 3) екзамен – 60 РАЗОМ: - 100 Варіант 1
Варіант 2
Варіант 3
Варіант 4
Варіант 5
Варіант 6
Варіант 7
Варіант 8
Варіант 9
Варіант 10
9.ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ
10. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Базова література
Додаткова література
10.Історія народного господарства Української РСР: У 3-х т., 4-х кн. / АН УРСР, Ін-т економіки; Голов.ред. І.І.Лукінов. - К.: Наукова думка, 1983-1987. 11.Коропецький І.С. Дещо про минуле, недавнє минуле та сучасне української економіки. - К.: Либідь, 1995. 12.Лященко П.И. История народного хозяйства СССР: В 3т. - М.: ГИЗ, 1947-1956. 13.Лортикян Э.Л. История экономических реформ: Мировой опыт второй половины ХІХ-ХХ вв.- Харьков: Консум, 1999. 14.Неровня Т.Н. История экономики в вопросах и ответах.- Ростов н/Д: «Феникс», 1999. 15.Панченко П.П. та ін. Аграрна історія України: Навчальний посібник. - К.: Просвіта, 1996. 16.Розенберг Н., Бирдцелл Л.Е. Как Запад стал богатим. Экономическое преобразование индустриального мира.- Пер.с англ. – Новосибирск, «Экор», 1995. 17.Субтельний О. Україна: історія. / Пер. з англ. Ю.І.Шевчука; Вст.ст.С.В.Кульчицького. - К.: Либідь, 1991. 18.Тицкий С.И. Всемирная история денег, кредита и банков. - К.: Крещатик, 1997. 19.Царенко О.М., Захарчук А.С. Економіка України і світу. Курс лекцій: Навчальний посібник. – Суми: Видавництво “Університецька книга”, 2000. 20.Чунтулов В.Т., Кривцова Н.С., Чунтулов А.В., Тюшев В.А. Экономическая история СССР: Учебник. – М.: Высшая школа, 1987. 21.Экономическая история капиталистических стран: Учебное пособие. / Под ред.В.Т.Чунтулова и В.Г.Сарычева. - М.: Высшая школа, 1985.
ПЕРЕЛІК WEB-РЕСУРСІВ
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||