КЕЙС 22.06.2015 00:12

ЗАГАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ ДО ВСЬОГО КЕЙСУ

Оберіть собі один з номерів завдання[1] і:

1. Визначте основну ідею у наведених матеріалах. Проаналізуйте мету, яка ставиться авторами (що вам хочуть довести) та які стратегіїї стоять за наведеними у них тверженнями
2. Сфoрмулюйте 3 запитання до  наведеного (зробіть спробу за допомогою запитань спростувати, поставити під сумнів  або підтвердити наведене)
3. Дайте короткі, чіткі відповіді на поставлені вами питання
4. Змоделюйте, протилежну описаній, ситуацію
5. Зробіть узагальнюючий висновок

(Обсяг відповіді – не більше 1 стор). Максимальна оцінка – 15 балів.

 

1. СОТ: ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ РОЗБІЖНОСТЕЙ

 

Відомо, що Україна продовжує технічні консультації щодо перегляду максимальних ставок ввізного мита на 371 товарну позицію в рамках Світової організації торгівлі. Таким чином ми намагаємося виправити помилку, якої припустилися під час вступу України до цього об'єднання.

Як відомо, на етапі обговорення умов вступу Україна не скористалася можливістю призупинити відкриття власних кордонів для імпорту. Вона не встановили ввізні мита на ті групи товарів, на які це можна було зробити, і надходження імпорту істотно збільшилося.

Крім того, Україна не скористалася можливістю отримати суттєву допомогу від СОТ, особливо у межах правил Дохійського раунду щодо розвитку сільської інфраструктури (дороги), засобів та інфраструктури санітарного контролю (лабораторії, обладнання), допомоги у розвитку фермерських господарств(«червона, жовта, зелена скриньки»), на які мають право країни, що розвиваються, або трансформують свою економіку.

Як результат, Україна влилася до СОТ ще більш відкритою і вразливою, ніж була. Наслідками стали  від’ємне сальдо торговельного, і відповідно – платіжного балансу.

Проте, основною проблемою функціонування СОТ є невиконання країнами-учасницями її основних правил та угод. Особливо країнами G8.

Наша країна не була єдиною, хто висловлював незадоволення існуючим станом речей всередині СОТ. Таке незадоволення стало "сіллю", що роз'ятрила рани всередині самої організації.

Під сумнів почали ставити саму необхідність існування СОТ. Все частіше країни-учасниці вголос розмірковували про користь протекционізму - захисту внутрішніх ринків від товарів та послуг іноземного походження.

Тому на початку грудня 2013 року на зустрічі в Балі міністри 159 країн світу, було досягнутонових угод, що повинні полегшити глобальну торгівлю та її наслідки для економік периферії та транзитивних економік.

Ядром нової домовленості є спрощення процедур торгівлі. Йдеться про скорочення витрат і затримок, пов'язаних з міжнародною торгівлею. Це часто описується як "боротьба з бюрократією".

Другий аспект - спрощення процедури продажу продукції бідним країнами. Ця частина пакета торкається тарифів та квот при імпорті. Багаті і більш розвинені країни погодилися знизити тарифи на продукти з найбідніших країн.

 

2. СОТ: «БОРОТЬБА З БЮРОКРАТІЄЮ»

На початку грудня 2013 року на зустрічі в Балі міністри 159 країн світу досягли угоди, яка повинна полегшити глобальну торгівлю.

Ядром нової домовленості є спрощення процедур торгівлі. Йдеться про скорочення витрат і затримок, пов'язаних з міжнародною торгівлею. Це часто описується як "боротьба з бюрократією".

Так, Африка має найдовші у світі затримки на митниці. Африканський банк розвитку повідомляє, що перетин митного поста Вікторія-Фолз із Замбії в Зімбабве може тривати понад 36 годин. Далі проблеми тільки починаються: на шосе між Лагосом і Абуджа в Нігерії розташовано 69 офіційних КПП.

Регулювання імпорту в Еквадорі має обмежувальний характер і породжує невизначеність для торговців. Коли Еквадор у січні 1996 року приєднався до СОТ, він встановив більшу частину своїх тарифних ставок на рівні 30% або менше.

Хоча Росія, ставши членом організації, спростила свої режими ліцензування, процес отримання імпорту або ліцензії лишається обтяжливим і непрозорим. Росія також ввела "плату за утилізацію" на автомобілі та інші транспортні засоби.

Структура митних тарифів і зборів Індії складна і характеризується відсутністю прозорості у визначенні митних тарифів, акцизів та інших зборів. Нема жодної офіційної інформації у відкритому доступі, що включає всю необхідну інформацію.

Індія відчуває нестачу всеосяжної державної політики закупівель. Як наслідок, державна процедура закупівель може відрізнятися на різних рівнях контролю.

Аргентина також накладає велику кількість митних та дозвільних процедур, що робить імпорт набагато складнішим. Ці заходи включають додаткові обстеження при обмеженій кількості пунктів пропуску. Країна забороняє імпорт багатьох видів уживаного капітального майна, мито при його ввезенні сягає 28%.

 

 

3. СОТ: ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ

На початку грудня 2013 року на зустрічі в Балі міністри 159 країн світу досягли угоди, яка повинна полегшити глобальну торгівлю.

Один з важливих аспектів "балійського пакета" - спрощення продажу продукції бідними країнами. Ця частина пакета торкається тарифів та квот при імпорті. Багаті і більш розвинені країни погодилися знизити тарифи на продукти з найбідніших країн.

Це рішення зняло трохи напруги. Як відомо, продукції з країн третього світу доволі важко потрапити на ринки розвинених країн - якщо вони не виробляються світовими корпораціями. Існує велика кількість нетарифних бар'єрів, які роблять майже неможливим ввезення товарів - зокрема, складна система сертифікатів якості. І навпаки, продукція

Дохійський раунд повинен був збалансувати торгівлю товарами сільського господарства та задовольнити потреби висхідних країн після десятиліть несправедливих правил. Однак тоді переговори виявилися провальними.

Країнам, що розвиваються, запропонували віддавати непропорційно більше, а натомість отримати лише обіцянки загальних вигод від лібералізації.

Конфлікт інтересів між розвиненими і висхідними країнами почався з приводу неузгодженості щодо фокусу угод. Розвинені держави наполягали, що країни з висхідними економіками повинні встановити торговельні режими, аналогічні їхнім.

Країни з економікою, що розвивається, протестують проти такого підходу. Вони підкреслюють, що їх доходи на душу населення набагато нижчі, ніж у їх розвинених партнерів, і наполягають, що вирішення їх проблем вимагає гнучкості.

Рано чи пізно висхідним економікам таки доведеться вирівняти торгові зобов'язання до рівня країн з розвиненою економікою, але і розвинені країни повинні розуміти, що бідніші держави потребують довгого перехідного періоду.

Гальмування перемовин зробило СОТ майже недоречним місцем для переговорів про лібералізацію торгівлі. Це була одна з головних причин, чому так багато країн прагнули укладати угоди на двосторонній основі або між невеликими групами.

Звісно "балійський пакет" частково допоможе відновити зіпсований імідж СОТ, проте щодо інших частин Дохійського раунду домовитись буде важко. Протягом останніх шести місяців більшість членів G-20 ввели в дію нові торговельні обмеження або заходи, які здатні обмежити торгівлю.

При цьому спостерігається тенденція до зростання кількості обмежень. Після останньої доповіді СОТ було зафіксовано 116 нових торгових обмежень порівняно з 109 обмеженнями за попередній семимісячний період.

Це були в основному нові дії торговельного захисту, зокрема ініціювання антидемпінгових розслідувань, підвищення тарифів і суворіші митні процедури. Нові заходи зачіпають близько 1,1% товарного імпорту країн G-20, що еквівалентно 0,9% світового імпорту товарів.

 

1. 4.                 СОТ: НОВІ ЗАВДАННЯ

 

На початку грудня 2013 року на зустрічі в Балі міністри 159 країн світу досягли угоди, яка повинна полегшити глобальну торгівлю.

Глобальне економічне зростання залишається повільним і нерівномірним не тільки в розвинених країнах, але і в країнах, що розвиваються. Дефіцит активності лягає важким тягарем на світові торговельні потоки.

Очікується, що у 2013 році торгівля порівняно з 2012 роком зросте несуттєво. Хоча перспективи поліпшуються, прогноз на 2014 рік нижчий за історичний тренд. Обсяг світової торгівлі товарами зріс на 2,5% у 2013 році і прогнозується, що зросте на 4,5% у 2014 році.

Лідерство країн G-20 має вирішальне значення для світу, щоб рухатися вперед на позитивній хвилі, яка утворилася після прийняття пакета документів у Балі. Успіх  дев'ятої  конференції СОТ на рівні міністрів не повинен бути кінцем дороги, а повинен стати початком завершення Дохійського раунду переговорів.

Торговельна система повинна бути посилена, щоб допомогти лібералізації світової торгівлі та оновити правила відповідно до викликів 21 століття. Ця система залишається найкращим захистом від протекціонізму і найсильнішим чинником економічного зростання, стійкого відновлення та розвитку.

Альтернативи продовженню переговорів нема. Система СОТ довела свою корисність. Звісно, протекціоністський тиск співіснуватиме з повільним та нерівномірним економічним зростанням і високим безробіттям, що в часи економічної невизначеності може стати занадто дорогим задоволенням.

Найближчим часом всім сторонам доведеться визнати, що багатополярний світ та міжнародна торгова система, заснована на оновленому наборі правил, є найменш ризикованими засобами досягнення глобального економічного зростання.

 

 

1. 5.                 ГЛОБАЛІЗАЦІЯ І МАЙБУТНЯ ДОЛЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ДЕРЖАВ[2]

Исходным пунктом и центральным предметом дискуссий о будущем наций является положение национального государства - главного воплощения национального принципа. ….В глобализации легко усмотреть определенный вызов государственному суверенитету: она создает либо усиливает отдельные ограничители возможностей и/или свободы действий государства в таких сферах, как развитие национальной экономики, контроль над информацией и связями общества с внешним миром, экология, формы и масштабы применения военной силы, отношения с остальными странами, выбор режима правления и т.д. … Но - власть вообще относительна, государства никогда не были абсолютно суверенными и автономными, а общества - полностью оторванными друг от друга.

Исторический опыт свидетельствует, что факторы ограничения государственной власти могут компенсироваться и даже перекрываться другими силами, действующими противоположным образом. Когда-то, на заре индустриального капитализма, Д.Юм и особенно А.Смит уже обосновывали маловероятность усиления государства законами свободного движения капитала. В начале XX столетия раздавались идеалистические уверения в том, что благодаря усилению экономических взаимосвязей между великими державами война между ними стала невозможной. После 1945 г. многие государства попали в очевидную внешнюю экономическую и политическую зависимость от сверхдержав, но это не помешало общему внушительному расширению их внутренней роли в разных сферах жизни.

…. Наиболее наглядно отступление государства в экономической области, где его связывают с зависимостью национальных хозяйств от международных товарных и особенно финансовых потоков, с глобальной ориентацией экономических субъектов и с влиянием ТНК, на которые приходится примерно 70% мировой торговли, 1/3 мирового производства, 80% международных инвестиций. Все это, как считается, лишает правительства весомого влияния и сужает их поле маневра, диктуя отказ от социальных приоритетов ради обеспечения максимально привлекательных условий, а точнее - максимальной свободы для капитала. В итоге, пишет, например, С.Стрэйндж, «безличные силы мировых рынков ныне более могущественны, чем государства, которым предположительно принадлежит высшая власть над обществом и экономикой». В этих высказываниях с представителями бизнеса и либералами-энтузиастами глобализации любопытным образом смыкаются левые антиглобалисты, разоблачающие «новый вид тоталитаризма» - «глобалитарный» диктат капитала.

…Что касается транснациональной экономической деятельности, то ее основной объем концентрируется в определенных зонах. Одну из них образуют страны Запада (внутри которого выделяется в качестве отдельной консолидированной части ЕС), другую - государства Азиатско-Тихоокеанского региона, группирующиеся вокруг Японии и Североамериканской ассоциации свободной торговли (НАФТА), в связи с чем часть экономистов считают более определяющей чертой современного мира не «глобализацию», а «регионализацию». Уровень хозяйственной интегрированности внутри национальных границ намного превосходит аналогичный показатель в рамках международных рынков: доля «транснациональной продукции» составляет в странах ОЭСР не более 10% производства; сохраняются и существенные торговые барьеры, прежде всего нетарифные; внутренний финансовый оборот значительно превышает международный и растет сопоставимыми темпами. Отдельные аспекты экономической жизни общества остаются и будут оставаться мало зависимыми от мирового рынка. В каких-то случаях современные технологии позволяют преодолеть или снизить традиционную сырьевую зависимость страны от импорта. По мнению Дж.Гэретта, было бы корректнее говорить не о «глобальных» рынках, а о действительно растущей степени их интернационализации.

Отказ от кейнсианских методов прямого вмешательства государства в экономику и масштабного перераспределения доходов в любом случае означает возвращение к более классической системе отношений между государством и социумом и еще не ставит под вопрос национально-государственные основы. А изменение условий и механизмов экономической политики не равнозначно прогрессирующему вытеснению государства из данной сферы. Косвенным подтверждением тому служит эволюция самого либерализма, усвоившего определенные дирижистские начала. Несмотря на неолиберальные реформы последней четверти XX в., роль государства в экономике повсюду сохранилась в объеме, значительно превосходящем ее уровень в предшествующем столетии.

К тому же очередной период преобладания монетаризма вряд ли ставит точку в его давнем споре с кейнсианством, новые версии которого имеют все шансы стать более востребованными по мере выявления социальных последствий глобальной конкуренции.

Либеральная мысль всегда настаивала на том, что свобода капиталистического предпринимательства, несмотря на отдельные социальные издержки, несет благо динамичного развития обществу в целом. Но еще нигде этот процесс, названный Й.Шумпетером «созидательным разрушением», не удерживался в данном русле без направляющего вмешательства структур политической власти. И каковы бы ни были подчеркиваемые сегодня преимущества интернационализации для производственного роста, параллельно возникают и возрождаются острые социально-экономические и политические проблемы, удовлетворение которых без участия государств невозможно.

Феномен стремительно растущих международных финансовых спекуляций и уязвимость реального производительного сектора и денежных систем от конъюнктуры этого оборота воспроизводят на новом уровне имманентную рыночную проблему нестабильности и недостаточной саморегулируемости. Как пишет Дж.Грэй, «огромная, практически не поддающаяся изучению виртуальная экономика... увеличивает риск системного краха».

Вовлекая всех в стихию конкуренции на планетарном уровне, глобализация повсеместно ведет к социальной рестратификации обществ, усугублению неравенства между социальными группами, их внутренней фрагментации и росту потенциала конфликтности. В этих условиях естественным является обращение значительной части общественных сил к регулирующей функции государства и объединяющей философии национальной идеи, несмотря на недостаточность национальных возможностей и сопротивление кругов, более всего выигрывающих от максимальной либерализации глобальных связей.

 

1. 6.                 СТРАТЕГІЯ МОДЕРНІЗАЦІЇІЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК[3]

Современные рассуждения на тему модернизации не стоит отождествлять с теорией модернизации, возникшей в 1950-х годах в США…. Эта американская концепция, призванная решать проблемы перехода от «отсталости» к «современности», была специфическим продуктом эпохи, наступившей после Второй мировой войны. Построенная на многочисленных упрощениях, теория модернизации трактует исторический процесс как однолинейный и безальтернативный.

Модернизация (modernity) обычно трактуется как пе­реход от традиционного общества к индустриальному. В ее осно­ве лежит интерпретация Талкоттом Парсонсом взглядов Макса Вебера в духе универсальности капитализма западного образца, необходимости принятия вестернизации всеми странами мира. ….

Профессор Крейг Калхун пишет: «Касательно модернизации очень важно понять, что это - американская теория, которая возни­кает именно после победы во Второй мировой войне. Это был про­ект американской либерально-центристской интеллигенции. Идея заключалась в том, что теория модернизации должна распростра­ниться из Америки…; она должна быть принята в других странах. … Центральным агентством по разработке теории модернизации был Совет по социальным наукам.[4]» Она отразила стремление США интеллектуально подчинить себе страны «треть­его мира», освободившиеся от прямой колониальной зависимости, и по возможности включить в сферу своего идейного влияния со­циалистические страны во главе с Советским Союзом….«Парсонс и Шилз - … два самых известных основателя этой школы, они служили во время войны в разведке и в аналитических отделах... После войны ….они начинают задумываться над тем, как после войны с победой Соединенных Штатов мощь американского государства должна быть преобразована в долго­срочное господство».

Концепция Парсонса и Шилза сводились к следующему. Есть традиционные страны с устоявшейся веками иерархией ран­гов и статусов. И есть более динамичные демократичные страны. Традиционализм препятствует экономическим и социальным из­менениям, а демократическое устройство способствует прогрессу. Поэтому традиционные страны отстают в своем развитии, они ос­тались в Средних веках, в прошлом. А демократические развитые страны определяют лицо современности. Миссия США и других развитых стран заключается в том, чтобы привести отсталые тра­диционные страны в современность.

…Теория Парсонса и Шилза заинтересовала политические и дело­вые круги США. На ее разработку были выделены огромные день­ги из государственных и частных фондов. Наиболее щедрые гранты предоставил Фонд Форда, поскольку стоявшие за ним деловые круги понимали, что страны, принявшие теорию модернизации, примут и американские инвестиции, сулящие гигантские прибыли. Для политиков же было важно, что указанная теория создавала большое количество рабочих мест для экспертов, отправлявшихся в качестве советников правительств в страны «третьего мира».

Широкое рас­пространение теория модернизации получила в конце 1950-х -1960-е годы, когда были опубликованы монографические труды Даниэля Лернера, Нейла Смелзера, Эверетт Хаген, Марион Леви, Дэвида Аптера и др.], заложившие основу классической теории мо­дернизации.

Ее создатели считали, что социальные и экономические измене­ния являются однолинейными, и потому менее развитые страны должны пройти тот же путь, по которому идут более развитые госу­дарства. Они утверждали, что изменения необратимы и неизбежно ведут процесс развития к определенному финалу - модернизации. С их точки зрения, мировое экономическое пространство долино стать унифицированным по западному образцу, что будет способствовать продвижению демократических ценностей, … что модернизация принесет всеобщее улучшение социальной жизни и условий человеческого существования.

Первый удар по теории модернизации нанесли ее же разработчи­ки. В 1964 г. Шмуэль Айзенштадт в Израиле восстал против вестернизации современности. Если сравнить западноевропейский и американский вариант капитализма, то можно найти довольно серь­езные отличия. Поэтому европейская современность не совсем такая же, как американская современность. И точно так, как Запад создал для себя западную современность, исламский мир создает для себя исламскую современность. Так возникло представление о «множе­ственных современностях», «множественных модернах», что, конеч­но, ставило под вопрос лидерство США в современном мире.

Следующий удар нанесли латиноамериканисты: Рауль Пребиш, экономист из латиноамериканского центра ООН; левора­дикальный экономист Андре Гундер Франк; социолог и будущий президент Бразилии Фернандо Энрике Кардозо; а также Т. Дус Сантус, Р. Ставенхаген, О. Фальс Борда, Э. Торрес Ривас, М. Каплан и другие. В своих выступлениях и статьях они утверждали, что теория модернизации не способна вывести страны «третьего мира» из отсталости. В частности страны Латинской Америки, не­смотря на то что они наполнили свои институты американскими советниками и получили колоссальные инвестиции из США, оказались в ловушке отсталости. Главная причина отсталости - за­висимость латиноамериканской экономики от экономики США. Зависимые экономически и интеллектуально страны в принципе не могут стать передовыми державами.

Кроме того, решительной критике теорию модернизации под­вергли исследователи и почитатели Макса Вебера. По их мнению, Талкотт Парсонс сильно исказил учение великого немецкого соци­олога и экономиста. Вебер никогда не опускался до примитивной дихотомии традиционализм-современность. Он понимал много­мерность и многоуровневость исторического процесса. Поэтому его нельзя считать предшественником и тем более основоположни­ком теории модернизации.

Однако наиболее сокрушительные удары по теории модерниза­ции были нанесены несколько позднее, причем самими американ­скими социологами. …Запад мог претендовать на лидер­ство, главным образом, в большей части стран «третьего мира», нуждавшихся в экономической помощи. Поэтому он без труда мог навязывать им свою «современность». Но существовал еще Совет­ский Союз, страны Восточной Европы, Китай, Вьетнам, Куба. У них была своя теория современности, свое понимание индустри­ального общества, отрицавшее универсальность западной модели.

Поэтому нужна была дополнительная теория, способная объяс­нить, «кто хорошие парни в этом мире, а кто - негодяи». Ею стала теория «открытого общества» Карла Поппера, осуждающего соци­алистический мир за недемократичность и автаркию. …

Но и в недрах капитализма попытки модернизировать общество не приво­дят к обещанным результатам. Нищету в отсталых странах преодо­леть не удалось, более того, ее масштабы даже увеличились. Не только не исчезли, но и широко распространились авторитарные и диктаторские режимы, обычным явлением стали войны и народ­ные волнения, возникли и новые формы религиозного фундамен­тализма и национализма.

1. 7.                 СТРАТЕГІЯ РЕФОРМ ДЛЯ УКРАЇНИ

Рішенню надати Україні у 2009 році кредит від Міжнародного валютного фонду (МВФ) на загальну суму в 16 мільярдів доларів передувала розробка списку реформ , які спочатку були схвалені урядом США, а згодом передані на розгляд МВФ. Серед них на першому місці - пенсійна реформа.

Список реформ - вимог до України включає в себе наступні:

1. Підвищити пенсійний вік - на два роки для чоловіків, на три - для жінок. Ліквідувати право на достроковий вихід на пенсію та скасувати принцип вважати рік за два на небезпечних підприємствах .

2. Ліквідувати інститут спеціальних пенсійних допомог, які надаються вченим,  державним службовцям,  керівникам державних підприємств. Обмежити пенсії працюючим пенсіонерам. Встановити пенсійний вік офіцерам армії в 60 років.

3. Підвищити ціну на газ для муніципальних підприємств на 50 % , у ​​два рази для приватних споживачів. Збільшити вартість електроенергії на 40 %. Дозволити встановлювати ЖКГ ціни за ринковим принципом. Прив’язати зростання цін до зростанню цін на газ. Збільшити акциз на бензин на 60 євро.

4. Скасувати пільги та підвищити податки на транспорт на 50 %. Не підвищувати прожитковий мінімум, балансувати соціальну ситуацію за рахунок точкових субсидій.

5. Приватизувати всі шахти і скасувати всі субсидії. Скасувати пільги для підприємств ЖКГ, транспорту та іншого. Скасування державної підтримки безкоштовного харчування, видання підручників.

6 . Обмежити практику спрощеного оподаткування. Скасувати практику пільг по ПДВ у сільській місцевості. Зобов'язати аптеки і фармацевтів платити ПДВ.

7. Скасувати мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення. Скасувати субсидії для виробників свинини і курятини.

8. Скоротити кількість міністерств до 14. Залишити лише одного віце-прем'єра. Скасувати посаду міністра кабінетів міністрів. Підпорядкувати всі державні органи міністерствам. Податкова адміністрація, митниця, Фонд держмайна повинні увійти до сфери управління міністерства фінансів.

9. Обмежити надбавки в оплаті праці державним особам.

10. Допомога по безробіттю має нараховуватися тільки після мінімального періоду в шість місяців роботи . Оплачувати лікарняні на рівні 70 % від заробітної плати, але не нижче прожиткового мінімуму. Оплачувати лікарняний починаючи тільки з третього дня хвороби.

 

1. 8.      КРЕДИТ МВФ - 2014[5]

МВФ дважды нарушал свой базовый принцип – давать деньги только на поддержку платежного баланса и национальной валюты и ни в коем случае не допускать использования кредитов на покрытие бюджетного дефицита. Впервые он официально отступил от этого правила в 2008-2009 гг., когда кредит был выдан под подписанный меморандум, который не был реализован[6], второй раз отступает сейчас. Но повторная политическая операция по поддержке Украины отличается от предыдущей тем, что Фонд больше не верит правительству на слово и собирается лично проверять доходы страны. Для чего фактически введено внешнее управление таможней и налоговой администрацией.

Вопреки традиции, полный текст меморандума Украины с МВФ не опубликован на сайте Нацбанка, в верхнем правом углу, среди наиважнейших финансовых документов. Неполная его версия размещена на сайте Международного валютного фонда - она не похожа на ту, которую раздобыло и опубликовало «Зеркало недели». Причем, что характерно, как отмечает само издание, у него было два источника, откуда оно доставало «секретную бумагу» – Минфин и Нацбанк. И у каждого ведомства была своя копия меморандума, с небольшими, но существенными отличиями. Из этого можно сделать теоретический вывод, что согласование условий предоставления кредита еще не завершено.

В авральном порядке нам «отрезают» только $3 млрд. – сумму, которую уже дала Россия в конце прошлого года за отказ от подписания соглашения об ассоциации с ЕС. Вторая и третья выплаты, по словам представителей МВФ, будут зависеть от данных двухмесячных обзоров и исследований так называемых критериев эффективности. Таким образом, получить еще раз столько же двумя траншами мы сможем только после выполнения ряда условий. И вовсе не тех, что записаны в меморандуме.

Первое и самое главное условие – сохранить восток. С их точки зрения Донецкая, Луганская и Харьковская области вместе дают 21% украинского ВВП и 30% промышленного производства и если Украина их потеряет, то не сможет рассчитаться по долгам МВФ, а также конфликт на востоке может серьезно навредить инвестиционным перспективам. Поэтому Фонд предупреждает: в случае утраты правительственного контроля над востоком страны программа может быть пересмотрена.

Второе важное условие: МВФ меняет практику, когда отчеты о доходах и расходах казны ему подавало правительство - сейчас он хочет сам контролировать все налоговые и таможенные поступления.  Для этого вводится беспрецедентный (для цивилизованных стран) механизм внешнего контроля МВФ как главного кредитора за доходами государства Украина. В рапорте МВФ сказано, что отныне налоговая и таможенная службы Украины будут ежемесячно и ежеквартально подавать в Международный валютный фонд информацию, включая данные о собранных налогах, таможенных платежах и предоставленных льготах и возмещениях, а также об отложенных платежах и наложенных штрафах. Ежемесячными должны быть доклады налоговой службы по взиманию и возмещению налога на добавленную стоимость с указанием не только выплат, но и заявок от предприятий, а также с указанием причин отсутствия или отказа в возмещении налога в случаях, если таковые будут иметь место. И даже предоставление ежемесячных докладов по общему наполнению доходной части и выполнению местных бюджетов. А это значит - создается механизм прямого контроля Фонда над фискальными потоками в Украине.

В принципе, то, что МВФ хочет знать, сколько зарабатывает Украина и не утаивает ли она от него свои доходы, логично. Поскольку национальным видом спорта для всех без исключения элит стало дурить тех, кто опрометчиво дал нам деньги. Особенно актуален данный тезис с учетом послабления, на которое согласился МВФ, отойдя от собственных правил. Ведь его деньги пойдут не только на увеличение и поддержание стабильности валютных ресурсов страны, но и на финансирование дефицита бюджета. По сути – на текущие расходы.

Это логично еще и с той позиции, что, несмотря на выделение кредита, Украину ждет почти экономический крах. Международный валютный фонд прогнозирует падение реального ВВП Украины в 2014 году на 5% при ускорении инфляции до 16% по итогам года. Государственный долг вырастет до 57% ВВП, валовой внешний долг будет чуть ниже 100% ВВП, гривна может «докатиться» до 13 грн. за $1.

В этих условиях нашей стране еще нужно возвращать старые долги и платить России за газ. Оба вопроса также непосредственно беспокоят МВФ. Если мы не заплатим по облигациям и объявим дефолт (в связи с войной на востоке), то пострадают кредиторы – финансовые учреждения западных стран – основных акционеров МВФ. Если Украина перестанет платить за газ России, то у «Газпрома» образуется дыра в балансе, и он снизит дивиденды по акциям. Соответственно, вновь пострадают транснациональные инвесторы, прямо или через подставных лиц владеющие акциями газового монополіста:  49% акций российской газовой монополии принадлежат частным инвесторам. Среди них большинство иностранные (прежде всего, американские) пенсионные и инвестиционные фонды.

По словам главы East European Gas Analysis Михаила Корчемкина, более 53% владельцев «газпромовских» ценных бумаг ADR (американские депозитарные расписки) находятся в США. Дивиденды за 2013 год «Газпром» обещал выплатить из расчета 6-8 руб. на акцию. Если считать по верхнему значению диапазона, на это потребуется около 190 млрд. руб. ($5,2 млрд.). По оценке UBS, выручка компании по итогам 2014 года составит $158 млрд., чистая прибыль – $32 млрд., при этом будет сгенерировано около $5 млрд. свободного денежного потока.

Разумеется, именно поэтому  МВФ согласился, чтобы Украина выплатила за счет его денег $2,16 млрд. долга «Газпрому» (обоснование: снижение суммы долга автоматически снизит дефицит бюджета).

 

 

 

 

9. СТРАТЕГІЯ РОЗБУДОВИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ: ДЕРЖАВНІ КОРПОРАЦІЇ

Франклін Рузвельт:

«Державні корпорації (ГК ) поширені у всьому світі і виникають на всіх рівнях державної влади. Це " рука держави", що робить помірною, приборкує, стримує ринкову стихію в окремих галузях економіки, важлива ланка в ланцюзі, що об'єднує заощадження громадян з можливостями держави в ім'я економічного зростання.

 Державні корпорації діють як ринкові суб’єкти і значною мірою вирішують протиріччя між потребою суспільства в державних інвестиціях і нездатністю держави бути ефективною інвестором».

Франклін Рузвельт, 32 -й президент США, ініціатор створення найбільших Державних корпорацій, стверджував, що, як загальне правило, розвиток економіки є функція приватної ініціативи та приватного капіталу, але з цього правила бувають життєво важливі винятки, що вимагають радикального державного втручання.

Оскільки таке втручання в США викликає супротив, держава впливає на економіку за допомогою власних підприємницьких структур - Державних корпорацій.
«Треба створювати підприємство, що належить уряду і буде кероване ним, здатне десятиліттями на неприбутковій основі робити загальнодержавну справу».

 

Майкл Портер:

У Японії державна участь в реструктуризації національної економіки через Державні корпорації пройшла увесь життєвий цикл - від створення в першій половині 1950-х років Системи джерел спеціального фінансування, до створення Державних корпорацій і до приватизації в 2005 р. чотирьох державних корпорацій у зв'язку з виконанням покладеної на них місії. За японським шляхом пішли Корея, Індонезія, Малайзія та деякі інші країни.

Японський підхід є окремим випадком глобального підходу до вирішення великих господарських завдань у країнах з ринковою економікою. Ключовим терміном тут стає не «державно-приватне партнерство", а " державна корпорація".   Державні корпорації розглядаються як осередок розвитку національної економіки, як такі, що спрямовують його у потрібному напрямку, забезпечують контроль за використанням національного фінансового ресурсу.

 

 

10. СТРАТЕГІЯ РОЗБУДОВИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ: ДЕРЖАВНА ВЛАСНІСТЬ

Шарль де Голль:

 

Державна власність є основою регулювання розвитку національної економіки. Доходи від діяльності державних підприємств можуть використовуватись державою на формування раціональної економічної структури, створення стратегічних галузей та напрямків розвитку, розвитку соціальної сфери.

Державні підприємства можуть виступати локомотивами, «полюсами росту і розвитку» національної економіки, впливати на напрямки розвитку приватного сектора. Тут створюється контрольований державою ресурс інвестицій, субсидій і допомоги приватному сектору і цілим галузям, які не завжди є прибутковими.

Державне планування, що виключає стихійність національного економічного розвитку, поширюється на державні підприємства, але втягує в свою сферу і приватний сектор, який значною мірою обслуговує великий державний капітал.

 

 

 

 

11. СУЧАСНІ СВІТОВІ ВАЛЮТНІ СТРАТЕГІЇ[7]

 

«На сьогодні ми можемо впевнено стверджувати, що найбільша національна економіка світу, США, з 1976 року є чистим імпортером капіталу. На початку 1990-х років країна з найбільшого кредитора перетворилась на найбільшого боржника у світовій економіці. Одним із джерел залучення капіталу став активний випуск державних боргових зобов’язань. Під час кризи до пасивного поточного рахунку долучились численні внутрішні чинники збільшення державного боргу, внаслідок чого у травні 2011 року державний борг США перевищив законодавчо встановлений максимум у 14,3 трлн дол. США та наблизився до рівня річного номінального ВВП країни. Враховуючи масштаби економіки, абсолютні обсяги накопиченого боргу сягають рекордних історичних значень. Основними країнами-кредиторами американської економіки є Китай, Японія, країни-експортери нафти, Гонконг, Швейцарія. Цим країнам традиційно притаманний активний баланс поточного рахунку. Фактично,  економічне зростання США відбувається за рахунок внутрішнього попиту, тоді як такі країни із зовнішньоторговельними профіцитами, як Китай та Німеччина, зростають за рахунок експорту.

Зазначені диспропорції розвитку світової економіки підштовхують національні уряди до «валютних війн», якими вже названо гострі суперечки між крупними світовими економіками. Уряд США в численних зверненнях закликав Китай не вдаватись до штучного стримування курсу юаня ремінбі і дозволити курсу китайської валюти встановлюватись вільно. Девальвація національних валют з метою підвищення конкурентоспроможності експорту в тій чи іншій мірі застосовувалась Японією, Бразилією, Колумбією, Перу. Про ризик початку періоду масової девальвації валют економісти всього світу попереджали ще в часи активної фази кризи. Низький курс національної валюти дає змогу частково знецінити борги, а також стимулює експорт. Негативні наслідки від зниження курсу національної валюти в даному випадку мають прийнятний вигляд для країн-боржників.

Існування «механізмів перетікання» (spillovers) наслідків прийняття економічних рішень між країнами в сучасній глобальній економіці сприяло розумінню спільності економічних проблем. Міжнародні організації та уряди країн світу в численних планових документах проголошують необхідність подальшої реформи наднаціональної монетарної політики, створення механізмів узгодження фіскальної політики в міжкраїнній взаємодії, підвищення стійкості міжнародної банківської системи на основі впровадження глобальної реформи «Базель-3», створення системи моніторингу за цінами на сировинні товари, а також необхідність вирішення продовольчої проблеми».

 

 

12.ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ З ЄС

Угода містить положення про створення поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ), яка передбачає взаємне відкриття ринків, а також регуляторне і інституційне наближення України до Євросоюзу. Виконання зобов’язань, взятих Україною відповідно до Угода, передбачає впровадження 552 заходів, зокрема:

• інституційні та адміністративні зміни;
• інфраструктурні зміни;
• системні та нормативно-правові зміни;
• заходи із співробітництва та забезпечення діалогу Україна-ЄС.

Вільна торгівля з таким потужним партнером як Європейський Союз означає для українських компаній як мінімум більшу конкуренцію.

Набуття чинності положень Угоди матиме відчутний вплив на українську економіку, зокрема – на зовнішньоторговельні відносини з країнам ЄС і тими її торговельними партнерами, що не є членами Євросоюзу.  Відкриття ринків і звільнення від митного оподаткування зумовить не лише позитивні явища, але й ускладнення певних аспектів функціонування економіки. В умовах лібералізації торгівлі українські виробники товарів, конкуруючих з імпортом з ЄС, відчують істотне посилення тиску з боку конкурентів і постануть перед перспективою згортання неконкурентоспроможних виробництв.

У цьому контексті слід визнати, що ті позитиви, які несе в собі Угода для України можуть бути досягнуті лише за умов ефективної імплементації її положень українською стороною. У іншому випадку українські підприємства та населення не тільки не будуть отримувати очікувані вигоди, а й навпаки де-факто стануть основними донорами покриття або компенсації негативних наслідків її підписання.

Але такі труднощі не є безумовно тотальним негативним фактором. У більш довгостроковому аспекті, за умови адекватної реакції на нові виклики, вони, навпаки, можуть стимулювати розвиток і модернізацію економічної структури. У свою чергу, це вимагає чіткого визначення і забезпечення надійних джерел необхідного і достатнього фінансування розвитку і модернізації вітчизняної економіки. На сьогодні це питання залишається без відповіді.

 

13. ТОРГІВЛЯ В РАМКАХ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ З ЄС

Відповідно до Угоди сторони будуть створювати зону вільної торгівлі протягом десятирічного перехідного періоду. Відмінною рисою ЗВТ Україна – ЄС є комплексна програма адаптації регуляторних норм у сфері торгівлі до відповідних стандартів ЄС. В перспективі це створить можливість усунути нетарифні (технічні) бар’єри у торгівлі між Україною та ЄС. ЗВТ має забезпечити поступову інтеграцію економіки України до внутрішнього ринку ЄС.

ЗВТ передбачає, що кожна Сторона зменшить або анулює ставки ввізного мита на товари походженням з іншої сторони. Поступове зниження ставок ввізного мита передбачено на 97% тарифних позицій або 95% обсягу двосторонньої торгівлі між Україною та ЄС.

З цією метою для кожного товару визначено базовий розмір ставки ввізного мита та перехідний період протягом якого її буде знижено. При цьому слід врахувати, що мито за своєю природою є не так фіскальним, як регулюючим та обмежувальним заходом.

Високий рівень захисту передбачено для сільськогосподарської та харчової продукції (для України середньоарифметичні ставки ввізного мита у перший рік знизяться з 9,2% до 6,77% та до 1,38% в останній рік перехідного періоду). Для промислових товарів лібералізація означає негайне скасування діючих ввізних мит на більшість товарів (82,6% для України та 91,8% - для ЄС).

Також особливі умови застосування ввізного мита передбачено для секонхенду, спеціальні заходи до легкових автомобілів та механізм тарифного квотування м’ясної, зернової, цукрової та іншої харчової групи товарів, чутливих для України.

Державний бюджет України внаслідок дії ЗВТ недоотримає доходи від справляння мита на імпортні товари та доходи від сплати податку на прибуток від неконкурентоспроможних українських підприємств (за оцінками Міндоходів у перший рік дії Угоди орієнтовні втрати бюджету можуть скласти від 3 до 3,5 млрд. грн.).

Компенсаторами втрат від ненадходження ввізного мита можуть бути збільшення надходжень ПДВ і акцизного податку від зростання імпорту товарів з ЄС та загальної активізації інвестиційної діяльності у більш конкурентному середовищі. У перспективі стимулювання через конкуренцію зростання глобально конкурентоспроможних виробництв поступово розширюватиме базу доходів держбюджету.

Водночас, виникатиме потреба у стимулюванні та бюджетній підтримці окремих галузей (машинобудування, хімічна промисловість), які потребують додаткового захисту, а також тих галузей (сільське господарство, харчова та легка промисловість), які можуть збільшити експорт продукції до ЄС за умов державної підтримки.

Крім бюджетних питань слід звернути увагу також на те, що ЄС встановив на практично увесь перехідний період значну кількість (понад 400 товарних позицій) вилучень, що стосуються найбільш чутливих та виграшних для України позицій сектору торгівлі аграрною продукцією. При цьому незмінною залишається існуюча система дотацій у аграрному секторі ЄС.

Іншим проблемним питанням є те, що для отримання права на експорт до ЄС потрібно не стільки зменшення митних бар’єрів, скільки виконання Україною інших зобов’язань, зокрема стосовно європейських принципів підтвердження якості продукції, які у перші рокі дії ЗВТ Україні буде важко реалізувати. Натомість, європейський виробник може скористатися зниженням ставок ввізного мита відразу після настання терміну дії відповідної норми.

Таким чином, вітчизняному виробнику за відсутності дешевих фінансових ресурсів буде надзвичайно важко за 10-річний період модернізуватися та закріпитися на ринку. Більш того, для модернізації вітчизняного виробництва будуть використовуватися іноземні технології, що спричинить значне погіршення торговельного балансу України за рахунок необхідності імпорту технологій.
14. ТЕХНІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА СТАНДАРТИЗАЦІЯ ЗА УГОДОЮ ПРО АСОЦІАЦІЮ З ЄС

Аналіз тексту Угоди про Асоціацію дозволяє зробити висновок, що українські товаровиробники не отримають відразу преференційний торговий режим. Більш того, навіть за умови повної гармонізації українського законодавства до вимог законодавства ЄС, Україні потрібно буде пройти складну процедуру внесення доповнень до Угоди з метою зняття існуючих технічних бар’єрів та отримання умов, що застосовуються у торгівлі між країнами-членами ЄС, зокрема шляхом підготовки та укладання окремої Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів, яка буде додана до Угоди про асоціацію як окремий протокол. До вирішення цих питань торгівля буде здійснюватися на чинних умовах.

Україна також повинна поступово впровадити європейські стандарти як національні. Одночасно, передбачається скасування цілої низки діючих в країні стандартів, зокрема міждержавних (ГОСТів), розроблених до 1992 року. Тільки під технічні регламенти на промислову продукцію необхідно буде прийняти близько 5 тис. європейських стандартів (на сьогодні в Україні прийнято 1340 таких стандартів).

Враховуючи, що адаптація українського виробника до євростандартів потребує значних фінансових коштів та часу, виникає реальна загроза втрати власного машинобудування та деяких інших секторів економіки, як галузей національного значення.

Тому, після підписання Угоди про асоціацію єдиним ефективним механізмом захисту вітчизняних виробників від недобросовісного імпорту іноземної продукції залишатимуться антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні захисні заходи. При цьому особливої уваги потребуватимуть: сільськогосподарська техніка, холодильне та морозильне обладнання, електродвигуни та генератори, побутова техніка.

 

15. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНИ В УМОВАХ АСОЦІАЦІЇ З ЄС

Для АПК Угода про асоціацію містить кілька позитивних положень:

• лібералізація тарифних ліній, де скасування ввізних мит ЄС по більшості товарів відбудеться у перший рік, а Україна знижуватиме свої мита поступово впродовж 3-10 років (ЄС одразу скасовує імпортні мита на 82% сільськогосподарської продукції, а по найбільш чутливим 333 тарифним лініям встановлює квоти и лібералізує впродовж 3-7 років 45 тарифних ліній; Україні відразу лібералізує торгівлю по 38% або 868 тарифним лініям і матиме перехідний період 1-7 років по 1276 тарифних лініях, а по 65 найбільш чутливим позиціям встановлює квоти);
• зберігається перехідний період стосовно застосування ставок експортного (вивізного) мита на окремі товарні позиції живої великої рогатої худоби, живих овець, шкір необроблених, насіння соняшникового тощо;
• введення для українських експортерів квот на експорт продукції АПК до країн-членів ЄС без сплати ввізного мита;
• не застосування експортних субсидій обома сторонами.

Водночас, існують багато проблем, що значно знижують результативність цієї Угоди для українського АПК.

По-перше, обсяги тарифних квот на ключові позиції українського аграрного експорту (пшениці, кукурудзи, цукру, молока і молочних продуктів, курятини та свинини) менші за фактичні обсяги експорту до країн-членів ЄС.

По-друге, європейські сільгоспвиробники на відміну від вітчизняних отримують значні обсяги дотацій (обсяг бюджетної підтримки сільськогосподарських виробників в Україні становить лише 6,1% від обсягу виробленої валової продукції, а в країнах ЄС відповідний показник субсидування з бюджету Спільної аграрної політики становить 45%) і ЄС планує зберегти таку систему недоторканою. Такий рівень аграрного протекціонізму з боку ЄС автоматично робить українське аграрне виробництво менш конкурентоспроможним на ринку в умовах лібералізації і значною мірою нівелює тарифні та нетарифні переваги.

По-третє, технічні, санітарні, фітосанітарні заходи, які застосовують країни ЄС для захисту своїх ринків, будуть суттєво стримувати нарощування експорту вітчизняної продукції навіть у рамках виділених квот, оскільки далеко не вся сільськогосподарська та харчова продукція може задовільнити вимоги ЄС щодо безпечності та стандартів якості продукції.

Зокрема, якщо для української рослинницької продукції немає серйозних перешкод для експорту в ЄС, то тваринницька продукція і продукція харчової промисловості таким вимогам не відповідають і їх подальший розвиток знаходиться під питанням.

Так, дозвіл на експорт можуть отримувати лише крупні вітчизняні підприємства із так званим замкнутим циклом виробництва (крім виробників курятини, інші виробники процедуру сертифікації не пройшли), які повинні забезпечити ідентифікацію худоби (вушні бирки, паспорта тварин, комп’ютерні бази даних тощо) та систему етикетування продукції (зв'язок між окремою твариною та м’ясною продукцією).

Крім того, Угодою передбачається попереднє схвалення стороною ЄС потужностей для виробництва продуктів тваринного походження для споживання людьми, що на момент вступу Угоди в дію фактично забороняє переробку м’яса тварин, забитих на подвір’ях  (питома вага такого м’яса в Україні більше 50%) та молока, що заготовлюється у населення (питома вага такого молока 80%).

Угодою також передбачаються певні зобов’язання України щодо торгівлі насінням та садивним матеріалом. В результаті, суб’єкти господарювання, що займаються вирощуванням овочів, не зможуть використовувати власний посадковий матеріал, а будуть змушені закуповувати його виключно у акредитованих підприємств із вирощування розсади або посадкового матеріалу з урахуванням системи захисту авторських прав у ЄС. Аналогічні проблеми виникатимуть і в садівництві – технології вирощування саджанців в Україні відрізняються від європейських стандартів, що пов’язано із відмінністю у кліматичних умовах. Тому, через таку невідповідність вітчизняні саджанці не тільки не зможуть експортуватися до ЄС, але й отримують обмеження для використання на внутрішньому ринку України.

Ще одним з проблемних питань є вимога на протязі 10 років заборонити виробництво та експорт товарів, які є зареєстрованими в ЄС (шампанське, коньяк, херес, сири фета, рокфор, пармезан, брі тощо). Це призводитиме до тимчасового припинення виробництва з метою ребрендінгу товарів, переоснащення та модернізації підприємств,  що потребуватиме значних коштів.

 

 

 

16. МАШИНОБУДУВАННЯ І УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ З ЄС

Україна бере активну участь у зовнішній торгівлі продукцією машинобудування більш ніж із 190 країнами світу. Основний обсяг товарообігу за цією групою продукції майже порівну розподіляється між країнами Митного Союзу (33,8%), ЄС (33,4%) та третіх країн (32,8%). Проте, якщо у торгівлі продукцією машинобудування з країнами Митного Союзу Україна має позитивне сальдо у розмірі 5,1 млрд. дол. США, то у торгівлі з країнами ЄС сальдо є від’ємним (-6,8 млрд. дол. США).

При такій ситуації Угода про асоціацію не несе додаткових прямих загроз вітчизняним промисловим підприємствам. Проте, перспективи створення ЗВТ з ЄС можуть поставити під загрозу програми кооперації у машинобудівній галузі із країнами Митного Союзу, особливо по профільних галузях –авіа- та ракетобудування, енергетичне машинобудування, виробництво транспортних засобів, зважаючи на суттєву відмінність технічних стандартів, діючих в Україні та ЄС.

Так, АТ «Мотор Січ» для приєднання до технічних регламентів ЄС потрібно прийняти близько 15 тис. нормативних документів, що потребуватиме фінансових витрат понад 100 млн. дол. США, та провести повну модернізацію обладнання. При цьому, випуск по європейським стандартам основної продукції товариства, такої як двигуни для гелікоптерів марок МІ та КА, унеможливлює її застосування у країнах Митного Союзу, де ці гелікоптери виробляються. Аналогічні проблеми існують у ДП «Антонов» та інших ключових підприємствах машинобудівної галузі.

 

17.ЕКОНОМІКА ЗНАНЬ І СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ[8]

Сегодня относительно постсоветского пространства  как никогда уместно ставить задачу реабилитации ценности идеи развития в общественном созна­нии, поскольку в реальной жизни идея развития не относится к числу безусловных базовых ценностей как массового, так и элитарного сознания.

Постсоветский период ознаменовался заклю­чением негативного консенсуса относительно раз­вития: и элиты, и население солидарно отвергали ценности развития. И если равнодушие массовых групп к ценности идеи развития не играло ключевой роли, ибо не оказывала значимого влияния на определе­ние стратегического курса, то результатом равнодушия элит  к идее развития стала деградация экономики. Элиты продемонстрировали утрату стратегической субъектности, без которой развитие невозможно.

 Особенностью эволюции постсоветских государств на рубеже ХХ-XXI веков стало перерасп­ределение традиционных и новых функций в пользу модернизации. Оно было обусловлено не гумани­тарными соображениями, а главным образом мотива­ми экономической целесообразности — стремлением обеспечить конкурентоспособность национальных экономик. Но, как показывает практика, отказ от социальных ценностей в пользу приоритетности экономических целей делает элиту и социум равнодушными к судьбе страны. Особенно это опасно на фоне падения уровня образованности масс.

Опыт наиболее экономически развитых стран показывает, что развитие человеческого потенци­ала выступает механизмом развития. В развитых странах развитие человеческого капитала является ресурсом и фактором создания knowledge-based economy, в развивающихся обществах — инстру­ментом преодоления бедности и разрыва порочно­го круга «бедность—необразованность—бедность», что отличает современное «государство развития» ("new developmental state") от его предыдущей версии ("old developmental state"), основанной на представлениях о первоочередности экономичес­кого по отношению к социальному: «Сегодня мы наблюдаем инверсию социального и экономичес­кого по сравнению с периодом индустриализации: социальное выдвигается на первый план, экономи­ческое подчиняется его императивам».

Анализ опыта лидеров мировых рейтингов конкурентоспособности   показывает, что одной из ведущих технологий обеспечения конкурентоспособности стало созда­ние и эффективное функционирование «knowledge based economy». Ключевым условием, предпосылкой и инструментом создания экономики данного типа стало качество человеческого потенциала, развитие которого является исключительной прерогативой государства. Отсюда — значительные вложения в человеческий капитал, осуществленные в успешных экономиках мира.

 

 

18. ГЛОБАЛИЗАЦИЯ СДЕЛАЛА СВОЕ ДЕЛО И НАМЕРТВО СВЯЗАЛА СТРАНЫ ЭКОНОМИЧЕСКИМИ УЗАМИ

 

Глобальный рынок состоит из взаимозависимых национальных рынков.

Дестабилизация в Украине невыгодна в принципе нашим европейским торговым партнерам хотя бы потому, что, несмотря на официальную бедность, наш рынок поглощал на $3 млрд. легковых автомобилей в год, на $3,2 млрд. различного электрооборудования, из них на $1,2 млрд. – диодов, транзисторов, полупроводниковых и фотоэлементов, а также использующей их аппаратуры. Плюс на $2,6 млрд. лекарств и на $1 млрд. ‒ косметики, парфюмерии и моющих средств.

Общий импорт РФ - на уровне $270 млрд. в год. Европейский Союз – крупнейший экономический партнер России. На его долю в январе-декабре 2013 года[9] приходилось 49,4% российского товарооборота, на страны СНГ только 13,6%, на страны Таможенного союза лишь 7,1%.

У России самый большой товарооборот с Китаем – $88,8 млрд. Нидерландами – $76 млрд., Германией – $75 млрд., Италией – $53,9 млрд., Японией – $33,2 млрд., Турцией – $32,8 млрд., Польшей – $27,9 млрд. и США $27,7 млрд.

Америка – может почти безболезненно отказаться от торговли с Россией и потерять$27,7 млрд. А для Польши потеря $27,9 млрд. существенно подорвет экономику.

$37,5 млрд. РФ ежегодно тратит на закупку продуктов питания. Из них $11 млрд. уходят на овощи, фрукты, кофе, чай, какао, пальмовое масло, орехи, цитрусовые фрукты, бананы, виноград, абрикосы, сухофрукты. Завозит их из Польши (40%), Аргентины (10%), Бельгии (10%) и Китая (8%).

Импортного вина Россия импортирует в среднем на $3 млрд. Это серьезные доходы для виноделов из Италии и Франции.

Норвегия поставляет рыбы на $1 млрд. Остальные страны-рыболовы – еще на $1,5 млрд. На $6 млрд. завозится мяса. Новозеландское скотоводство серьезно пострадает, если откажется поставлять мясо в Россию.

Турки продают России томатов на $2,5 млрд., и как только резко высказались против российской экспансии в Крым, в московских супермаркетах появилось большое количество марокканских помидоров по демпинговым ценам.

Импорт стабилен (пока) и ему не грозят санкции, – это молочная продукция. Основной поставщик Беларусь (50% импорта). Другими крупными экспортерами в Россию молочных товаров являются Финляндия (12%) и Германия (8%). Причем финские молочные товары производятся на эстонских мощностях, а немецкие йогурты выпущены по лицензии в Польше.

Российский авторынок не самый емкий в мире, но в 2013 году новых иномарок было закуплено на $17 млрд. Это почти на 16% меньше, чем за аналогичный период 2012 года, говорится в материалах Федеральной таможенной службы, и сокращение объясняется ростом выпуска собственной автомобильной продукции, которой становится все больше. Так, автомобилестроительный концерн Toyota начинает строительство новой сборочной линии стоимостью $179 млн., на которой будут собираться кроссоверы RAV4 под Санкт-Петербургом. Вряд ли японцы откажутся от поставок в Россию своих авто даже при введении жестких экономических санкций.

По данным аналитического управления Фонда национальной энергетической безопасности России (ФНЭБ), доля «Газпрома» в энергетическом балансе ЕС увеличилась: с 26,5% в 2012 г. до почти 30% в 2013 г. Теоретически российский экспорт можно заменить сжиженным природным газом (СПГ) из Катара и даже Австралии

Но для этого нужно полностью перекроить систему транспортировки, построить газоприемные терминалы. К тому же принять в Европе сжиженный газ – это одно, а сжижать его в стране-производителе – это другое. Скажем, в том же Катаре не хватит мощностей, чтобы «упаковать» газ в баллоны.

На помощь могут теоретически прийти Штаты. У них много сланцевого газа. «Но сланцевый газ в США – дотируемый. Именно его дешевизна способствовала тому, что американская экономика рванула вверх. Представить, что американцы будут продавать этот дешевый субсидированный газ в Европу, невозможно: цены на него на внутреннем американском рынке тут же резко возрастут. К тому же есть проблема с мощностями по сжижению необходимого объема газа.

Норвежцы в последние годы били рекорды по добыче газа и наращивали поставки, но в 2012 г. мощности добычи достигли пика, перспектив для резкого увеличения экспорта нет. Проблемы возникли также и с поставками газа из Алжира.

Украина

Основными товарными группами украинского импорта в Россию в 2013 году были: минеральные продукты – 60,1%; изделия химической промышленности – 11,2%; машины, оборудование и транспортные средства – 12,4%; металлы и изделия из них – 8,2%.

Принято считать, что у нас российский газ, российский бензин, российская нефть.

Частично за последние 3 года Украине удалось сократить энергетическую зависимость от России:

¾                импорт природного газа из России Украина сократила на 35,2%; 

¾                с 2013 года российская нефть в Украину не поставляется вообще, а доля российских нефтепродуктов составляет всего 8% рынка.

¾                мы не потребляем российский бензин:  порядка 30% – это внутреннее производство, до 50% – Беларусь, около 10% – Литва, 10% – Румыния, небольшие поставки из Польши, Венгрии.

50% бензина в Украине – это белорусский бензин (в Беларусь  нефть поступает из России и перерабатывается на местных мощностях, как правило, государственных). И если Беларусь примет решение перестать завозить к нам бензин, то очереди на украинских заправках начнутся у польской границы и достигнут российской.
По газу – аналогичная картина. Украина в 2013 году сократила импорт российского газа по сравнению с 2012 годом на 15,1% – до 28,1 млрд. куб. м. Большую часть импорта составил российский газ (порядка 26 млрд. кубометров), остальное – европейский (который закупила компания Ostchem в Германии и Венгрии  – российский, оформленный на европейские структуры). Газ из Чехии и Словакии покупается по ценам, по которым Украина закупает у России[10] плюс транзит. Объемы ограничены, определяются квотой на перепродажу (реэкспорт), и это пока их не контролировала Россия (до введения санкций).

Представитель Белого дома Джош Эрнест уже сказал, чтобы мы не волновались: члены комитета по энергетике и коммерции палаты представителей США 6 марта 2014 года зарегистрирован законопроект, разрешающий экспорт сжиженного природного газа в страны Восточной Европы, в том числе и Украину, для снижения их зависимости от поставок российского газа. И уже более 20 компаний в США подали заявки на экспорт сжиженного природного газа. 

Но по данным западных аналитических центров, которые по просьбе украинского правительства провели оперативные расчеты, построить необходимые доки и загрузить их оборудованием возможно не раньше конца 2016 года.

 

 

 

 

19. ТОЧКА ЗОРУ АВСТРІЇ ЩОДО НЕЙТРАЛЬНОГО СТАТУСУ УКРАЇНИ.

 

4 квітня 2014 р. в Афінах Україна проводила консультації з Австрією про можливості нейтрального статусу держави. Про це повідомляє сьогодні видання Deutche Welle.

«Україна звернулася до нас і запитує про ноу-хау в питаннях нейтралітету, зокрема позаблокового статусу», - сказав австрійський міністр закордонних справ С.Курц на закулісній зустрічі глав МЗС країн Євросоюзу в Афінах. «Експерти з питань нейтралітету уряду Австрії вже відвідували Україну, де розповідали про австрійський досвід і зокрема правову концепцію нейтрального статусу. Проте у будь-якому разі остаточне рішення приймає Україна як суверенна держава. Вступ України в НАТО може виглядати як провокація на адресу Росії», - сказав Курц.

МЗС Австрії розробило пакет рекомендацій, за якими Україні радять не вступати ні в НАТО, ні в ЄС. Україна повинна оголосити позаблоковий статус і приєднатися до Європейського економічного простору - вважають в МЗС Австрії, яка сама є повноправним членом ЄС. Однак згідно з документом Україна могла б проголосити нейтралітет тільки у випадку контролю всієї своєї суверенної території. Для цього необхідно визнати статус-кво Криму - є положення, що існувало перед анексією півострова. «Втім, цей пункт виглядає дуже нереалістичним, адже Росія не поверне Крим», - зазначає австрійське видання Heute .

В економічному вимірі, згідно з даними Die Presse, МЗС Австрії пропонує включення України в Європейську економічну зону разом з Норвегією, Ліхтенштейном та Ісландією. Згодом Україна могла б увійти і в Зону вільної торгівлі з Росією, якщо Москва і Брюссель домовляться про створення такої зони «від Ліссабону до Владивостока».

 

20. TELETRADE: ОБЕСПОКОЕННОСТЬ ОСЛАБЛЕНИЕМ КУРСА ЮАНЯ

 

Представитель руководства американского Министерства финансов предостерегло Китай от намеренного ослабления курса национальной валюты - юаня.

«Если ослабление валюты в последнее время свидетельствует об изменении политики Китая в сторону от допущения корректировки и продвижения к рыночному обменному курсу, то это вызвало бы серьезную обеспокоенность», - заявил сотрудник ведомства.

По его мнению, в Китае последние данные свидетельствуют о некотором замедлении темпов роста, а в теневой банковской системе накапливаются риски.

«У Китая имеется политический инструментарий для того, чтобы в краткосрочной перспективе поддерживать силу своей экономики при выполнении амбициозной реформаторской повестки дня. Чтобы обеспечивать собственный долгосрочный рост и больше способствовать глобальному росту, Китаю необходимо сдвинуться к модели развития, опирающейся в большей степени на потребление и в меньшей - на инвестиции и экспорт», - отметил представитель Минфина.

Напомним, что китайские власти недавно расширили «коридор» валютного курса. Однако, этой мере предшествовало удешевление юаня на фоне сообщений о существенных валютных интервенциях. Между тем, у Китая сохраняются существенные профициты платежного баланса по счетам текущих операций, крупные притоки прямых иностранных инвестиций, растут и без того огромные резервы.

21. «МАСТЕР БРОК»: ОСНОВНЫЕ ФОНДОВЫЕ ИНДЕКСЫ США

УВЕЛИЧИЛИ СВОИ ПОТЕРИ

Основные фондовые индексы США, начав торги в минусе, увеличили свои потери, продолжив начатое в пятницу снижение. Среди факторов, которые сегодня оказывали негативное влияние на настроения участников рынка, следует отметить понижение Всемирным банком прогнозов по ВВП Китая на 2014 год до 7,6% с 7,7% и опасения относительно новой волны эскалации конфликта между Украиной и Россией. Причиной последнего являются сообщения о действиях сепаратистов в областных центрах Восточной Украины.

Все больше внимание инвесторов фокусируется на сезоне квартальных отчетов, который после завершения регулярной сессии во вторник неофициально открывает публикация финансовых показателей за последний отчетный квартал компании Alcoa (AA). Среди важных отчетов текущей недели стоит отметить данные от JPM и WFC, которые будут опубликованы в пятницу.

Участники рынка также ждут публикации протокола заседания Федеральной резервной системы за март. Именно эти данные смогу оказать существенное давление на динамику цен на рынке. Напомним, что в ходе этого заседания было принято решение об уменьшении объемов программы количественного смягчения в размере 10 млрд. долларов уже третий раз подряд. Таким образом, ежемесячная сумма выкупа составит теперь порядка 55 млрд. долларов.

По материалам компании «Мастер брок»

 

22. О ГЕОГРАФИИ ГОСДОЛГА ПО СТРАНАМ МИРА, КРЕДИТАХ МВФ И УКРАИНЕ

 

Один из известнейших еженедельных журналов Германии «Шпигель» вначале апреля 2015 года опубликовал карту стран по госдолгу в соотношении с ВВП[11]. Не лишим будет обратить внимание на положение дел в крупных международных альянсах. Многие специалисты считают «Большую семёрку» (далее – G7) организацией, которая объединяет мощнейшие экономики мира, и призывают ориентироваться в международном пространстве именно на членов G7. Но если посмотреть на объёмы госдолга в процентом соотношении к объёмам ВВП стран G7, то ошибочность данного суждения становится очевидной: Великобритания – 91%, Германия – 72%, Канада – 86%, Италия – 136%, США – 105%, Франция – 98%, Япония – 245%.

 На фоне этих показателей куда более здоровыми смотрятся экономики членов-стран «БРИКС», что достаточно легко подтверждается статистикой, которую приводит журнал «Шпигель»: Бразилия – 65%, Россия – 16%, Индия – 41%, Китай – 41%, ЮАР – 50%. Несколько важнейших цифр в отношении стран «Большой семёрки» и стран «БРИКС»: в странах «БРИКС» проживает почти 3 млрд. человек, а в странах «Большой семёрки» проживает всего 0,5 млрд человек, которые потребляют в несколько раз больше материальных благ и ресурсов, чем остальные.

Если взять топ-5 экономик ЕС, то размер их госдолга в соотношении с ВВП колеблется от 72% до 136%.

Современная официальная наука учит молодых студентов тому, что кредит – это неотъемлемая часть экономики государства, и в целом нынешняя кредитно-финансовая система в мире является единственно верной и правильно с точки зрения официальной науки. Это даже отображено в самом названии изучаемой дисциплины в ВУЗах: не «финансовая система», а «кредитно-финансовая система», что уже закладывает устойчивый шаблон.

Как известно, МВФ - это специализированное учреждение ООН, которое предоставляет кратко- и среднесрочные кредиты государствам при обязательном внедрении в жизнь МВФовских реформ. Фактически эти реформы носят антисоциальный характер, так как их внедрение наносит ущерб самым незащищённым слоям населения любого государства.

Та же Украина в этом списке стран не первая и, к сожалению, не последняя.

Задекларированная система управления МВФ, где все решения принимает совет директоров, который формируется на основе квот, отображающих уровень экономики государств (если взглянуть на экономические показатели стран, квоты в МВФ и количество голосов, которым обладают страны-члены МВФ[12].  Но, США обладает 16,7% голосов в МВФ, а уровень ВВП (ППС) США по состоянию на 2014 года (по данным того же МВФ) составляет 17,4 трлн долларов. Китай: уровень ВВП (ППС) составляет 17,6 трлн долларов (чуть больше чем у США), но при этом у Китая всего лишь 3,8% голосов. Так же в качестве примера можно взять Германию: её уровень ВВП составляет 3,7 трлн долларов (5-я часть китайского ВВП), но при этом Германия имеет 5,8% голосов в МВФ. Россия при объёме ВВП (ППС) в 3,5 трлн долларов (сопоставим с Германией) имеет всего лишь 2,3% голосов.

Руководство МВФ очень неохотно идёт на пересмотр квот и количества голосов стран-участниц. Таким образом некоторые государства, заручаясь поддержкой своих союзников, успешно кредитуют сами себя на льготных условиях, в то время, когда кредит для стран так называемого «Второго и Третьего мира» выдаётся на кабальных условиях, опуская и без того низкий уровень жизни в этих странах.

Некоторые государства стараются избегать «сотрудничества с МВФ» по максимуму. К примеру, тот же Китай сейчас ведёт работу по созданию международной финансовой организации AIIB (аналог МВФ и ВБ), на участие в которой подано 57 заявок от различных стран. Параллельно с этим проектом Россия с Китаем создают другой вариант международного банка в рамках стран-членов «БРИКС». То есть финансовый-валютный мир проходит этап децентрализации, и процессы вокруг МВФ носят центробежный характер.

У Германии с Украиной почти совпадает процент госдолга в соотношении с ВВП (ППС): 73% и 72% соответственно, но при этом почему-то уровень жизни и зарплаты в Германии и в Украине существенно отличаются. Здесь, конечно же, необходимо учитывать объём ВВП (ППС), который в Германии составляет 3,7 трлн долларов, а Украине – всего 370 млрд долларов. Для достоверности примера можно сравнить Украину и африканскую Гану: процент госдолга совпадает, но объём ВВП Ганы составляет чуть более 100 млрд долларов. Так же стоит отметить динамику роста госдолга в период с 2010-го по 2015-й годы: в Германии рост госдолга составил 20%, в Гане рост госдолга составил 52%, а в Украине – 81%, причём темпы роста украинского госдолга ввиду известных событий 2014-2015 годов выглядят устрашающе. И нельзя не отметить то, что в период с 2007 года по сегодняшний день украинский госдолг вырос на целых 496%.

Выход из подобного положения для Украины (и не только), пожалуй, один: хочешь больше тратить – нужно больше зарабатывать. Хочешь больше зарабатывать – нужно больше производить.

 

 

1. 22.