|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Хвороба
Хвороба« Назад
Хвороба 29.09.2015 01:48
ЗАНЯТТЯ 1
Тема. Схема| історії| хвороби|. Проведення розпиту хворого|.
Вид заняття: практичне.
Навчально-виховна мета заняття: ознайомитись з завданнями пропедевтики внутрішньої медицини, загальним планом обстеження хворих, схемою історії хвороби. Засвоїти основні принципи медичної етики і деонтології. Методика розпитування хворого.
Вихідний рівень знань. Основні закони і категорії матеріалістичної діалектики.
Зміст теми.
4. Методика розпитування хворого. Анамнез і його складові частини.
Хід виконання заняття. 1. Теоретичне обговорення теми. 2. Обстеження хворого в палаті (оформлення паспортної частини, скарг, анамнезу захворювання, анамнезу життя, в т. ч. алергологічного анамнезу).
Практичні навички: вміти застосувати принципи лікарської деонтології при спілкуванні з людьми; знати розділи історії хвороби, план послідовного обстеження хворого, основні поняття про медичну деонтологію і етику. Вміти проводити розпитування хворого, письмово викладати анамнез. Знати план послідовного обстеження хворого, складові частини анамнезу.
Контроль засвоєння теми, контрольні запитання.
Домашня самопідготовка.
Латинські терміни. Auger, gri – хворий Agonia, ae – боротьба, передсмертний стан Ambulo – ходжу, гуляю Aitior, (грецьке) – причина Anamnesis, is – згадування Curator, oris – людина, що спостерігає за хворими Curo – лікую Curator, oris – той, що спостерігає за хворим Diagnosis, is – визначення, розпізнавання хвороби Diagnostica, ae – наука про розпізнавання хвороб Diagnosis, is – розпізнавання хвороби Diagnostica, ae – вчення про розпізнавання хвороби Diathesis, is – схильність Diaeta, ae – спосіб життя, харчовий режим, дієта Epicrisis, is – остаточне рішення про хворобу Epicrisis, is – явище після кризису, кінцеве рішення про хворобу Exacerbatio, onis – загострення Hospitium, ii – притулок, лікарня (часто війскова) Incurabilis, e – невиліковний Invalidus, i –слабий, нездоровий, недієздатний Jatros (гр.) – лікар Kline (гр.) – ліжко, постіль Lazzaretto (італ.) – невелика лікарня, війсковий госпіталь Medicus, i – лікар Morbus, i – хвороба Mors, tis – смерть Nosologia, ae – наука про окремі хвороби Pathognomonicus – патогномонічний, переважно симптом, що вказує на певну хворобу Polis (гр.) – місто Policlinica, ae – поліклініка, міська амбулаторія Prognosis, is – передбачення Propaideuo (гр.) – навчаю попередньо, підготовлюю Prophylacticus, a – запобігаючий Pathos, (грец.) – хвороба Pathogenesis, is – вчення про розвиток хвороби Pathognomonicus, a, um – патологічний переважно симптом, який вказує на визнвчену хворобу Praesens, entis – теперішний Sanus, a – здоровий Sanitas, atis – здоров’я Soma (гр.) – тіло Status, us – стан Status praesens – теперішній стан Symptoma (гр.) –співпадіння, ознака Sanatio, onis – виздоровлення Symptoma (грец.) – співпадіння, ознака Symptomatologia, ae – вчення про ознаки хвороби (семіологія) Therminus – межа, границя Therapia, ae – лікування Vita, ae – життя
Тести: 1. Що таке prognosis lethalis: 1) добрий прогноз; 2) сумнівний; 3) поганий; 4) дуже поганий; 5) смертельний. 2. Діагноз morbi et aegroti – це: 1) синтетичний або повний; 2) діагноз шляхом спостереження; 3) диференціальний діагноз; 4) діагноз по лікувальному ефекту. 3. Діагноз, визначення: 1) це прояв хвороби; 2) сукупність проявів хвороби; 3) об’єктивний стан хворого в момент обстеження; 4) коротке лікарське заключення про суть захворювання і стан хворого; 5) розпізнавання патогенезу захворювання. 4. Що таке prognosis bona: 1) добрий прогноз; 2) сумнівний; 3) поганий; 4) дуже поганий; 5) смертельний. 5. Що вивчає пропедевтика: 1) наука про лікування дітей; 2) “діагностика”, наука про методи обстеження хворого для розпізнавання захворювань і стану хворого. 3) наука про етіологію і патогенез захворювань; 4) наука про диференціальну діагностику захворювань; 5) класифікація внутрішніх захворювань. 6. Що таке об’єктивний симптом: 1) прояви захворювань, що виявляються лікарем при об’єктивному обстеженні; 2) скарги хворого; 3) прояви хворого, що виявляються при розпитуванні; 4) агравація; 5) симуляція. 7. Що таке Status qno: 1) зовнішній вигляд хворого; 2) огляд; 3) об’єктивний стан здоров’я людини в момент медичного обстеження; 4) положення хворого в ліжку; 5) стан без змін. 8. Екзацербація – це: 1) період покращення стану хворого; 2) повне виздоровлення; 3) тимчасове виздоровлення; 4) хронізація захворювання; 5) загострення захворювання. 9. Що таке другорядні скарги: 1) скарги, характерні для основної домінуючої патології; 2) скарги, характерні для супутнього захворювання; 3) скарги, характерні для ускладнення основного захворювання; 4) скарги загального характеру; 5) скарги, окрім тих, що характерні для основної і домінуючої патології. 10. Що таке сімейний анамнез: 1) спадковий анамнез; 2) вияснення стану здоров’я родичів (батьків, братів, сестер); 3) одружений, заміжня, з якого часу; час настання клімаксу; для жінок – початок менструацій, кількість вагітностей, родів, абортів, кількість дітей. 4) непереносимість ліків, харчових продуктів у родичів; 5) вияснити кількість одружень протягом життя і стан здоров’я всіх подружніх “половин”. 11. З якої системи органів треба починати розпитувати по органам і системах: 1) не має значення; 2) з серцево-судинної і системи в зв’язку з її важливістю; 3) з тої, яка з основних скарг хворого виглядає ураженою; 4) з дихальної, особливо в зимовий час; 5) з травної.
12. Яке заключення має бути зроблено в результаті розпитування хворого: 1) оцінити загальний стан хворого; 2) поставлений попередній діагноз; 3) вияснити, яка система уражена, як між собою взаємопов’язані скарги, гострий чи хронічний характер має захворювання; 4) назначити лікування; 5) оцінити стан здоров’я хворого. 13. Патогномонічний симптом це: 1) суб’єктивний симптом; 2) об’єктивний симптом; 3) симптом, характерний виключно для певного захворювання; 4) симптом, що характеризує основне захворювання; 5) симптом, що відображає патогенез захворювання. 14. Синдром – це: 1) сукупність проявів хвороби; 2) ознака захворювання; 3) прояв ефекту лікування; 4) дані про перебіг захворювання; 5) група симптомів, патогенетично пов’язаних між собою. 15. Що таке ремісія: 1) повне виздоровлення; 2) захворювання, що супроводжує основну патологію, але не є пов’язане з нею; 3) виникнення в результаті несприятливого перебігу основного захворювання нової, інколи важкої патології; 4) тимчасове виздоровлення (проміжок між періодами загострення хвороби); 5) відновлення хвороби після деякого періоду виздоровлення. 16. Ідіосинкразія – це: 1) природжене недоумство; 2) ототожнювання; 3) нескладність мислення; 4) сукупність спадкових факторів особин; 5) загальна назва реакцій організму, схожих деякими клінічними проявами на алергічні, виникають при генетично зумовленій підвищеній чутливості до окремих харчових продуктів, лікарських препар., тощо. 17. Що таке “хвороба”: 1) сукупність сипмтомів; 2) морфологічні зміни організму; 3) функціональні зміни організму; 4) психолоічні зміни особи; 5) реакція організму на його пошкодження. 18. Паратипічні захворювання – це: 1) спадкові; 2) неспадкові; 3) ідіопатичні; 4) аутоімунні; 5) інфекційні. 19. Що таке діагноз per exclusionem: 1) синтетичний або повний; 2) діагноз шляхом спостереження; 3) діагноз шляхом виключення; 4) діагноз по лікувальному ефекту; 5) діагноз на основі врахування шкідливого впливу лікування. 20. Реконвалесценція – це: 1) відновлення хвороби після деякого періоду виздоровлення; 2) тимчасове виздоровлення; 3) виникнення на фоні перебігу основного захворювання, нової, інколи важкої патології; 4) захворювання, що супроводжує основну патологію, але не пов’язане з нею; 5) повне виздоровлення. 21. Що таке “діагноз” дослівно: 1) “розпізнавання” (переклад з грецьк. мови); 2) “розпізнавання” (переклад з латинськ. мови); 3) “патогенез” (переклад з грецьк. мови); 4) “назва” (переклад з латинськ. мови); 5) “назва” (переклад з грецьк. мови). 22. Діагноз morbi це: 1) визначення індивідуальних особливостей організму; 2) визначення хвороби по прийнятій класифікації; 3) міжнародна класифікація захворювань; 4) диференціальний діагноз хвороб; 5) класифікація причин захворювань. 23. Визначення терміну “анамнез”: 1) переклад з грецьк. мови “відомості про попередній стан”; 2) перклад з латинськ. мови “відомості про попередній стан” або “спогад про попередній стан”; 3) переклад з грецьк. мови “розпитування”; 4) переклад з латинськ. мови “розпитування”; 5) переклад з латинськ. мови “дані про перебіг захворювання під час лікування”. 24. Що вивчає пропедевтика: 1) наука про лікування дітей; 2) наука про етіологію і патогенез захворювань; 3) “діагностика”, наука про методи обстеження хворого для розпізнавання захворювань і стану хворого. 4) наука про диференціальну діагностику захворювань; 5) класифікація внутрішніх захворювань.
25. Що таке симптом: 1) сукупнісь проявів хвороби; 2) прояв ефекту лікування; 3) переклад з латинськ. мови “співпадіння” 4) переклад з грецьк. мови “співпадіння”, ознака захворювання; 5) скарги хворого.
Література.
ЗАНЯТТЯ 2
Тема. Загальний| огляд| хворого|. Діагностичне| значення| симптомів|, виявлених| під час огляду хворого|. Огляд| окремих| частин| тіла|: голова|, шиї|, тулуба, кінцівок|.
Вид заняття: практичне.
Навчально-виховна мета заняття: навчитися методиці проведення загального огляду, визначення росту, маси тіла, термометрії.
Вихідний рівень знань. Загальні структурні і фізіологічні властивості організму. Вчення про тканини. Обмін речовин і енергії. Харчування. Терморегуляція. Зовнішня клінічна топографія. Поняття про конституцію.
Зміст теми. 1. Методика проведення загального огляду. 1.1. Загальний стан хворого. 1.2. Види розладу свідомості. 1.3. Положення хворого, постава, хода. 1.4. Тілобудова і конституція. 1.5. Огляд шкіри і видимих слизових оболонок. 1.6. Підшкірно-жировий шар. 1.7. М'язова і кістково-суглобова системи. 1.8. Лімфатичні вузли. 2. Детальний огляд хворого. 3. Клінічна антропометрія. 4. Термометрія тіла і її діагностичне значення.
Хід виконання заняття. 1. Контроль домашньої підготовки. 2. В учбовій кімнаті викладач на одному із студентів або спеціально підібраному хворому демонструє методику проведення загального і детального огляду, пальпації лімфатичних вузлів. Студенти повинні засвоїти важливість дотримання послідовності при проведенні загального і детального огляду. 3. Самостійна робота студентів в палатах. Зібравши попередньо аналіз у виділеного для курації хворого, студенти у визначеній послідовності проводять загальний і детальний огляд, визначають загальний стан хворого, свідомість, положення, тілобудову, конституцію, ходу і поставу; обстежують шкірний покрив і видимі слизові, стан підшкірно-жирового шару, провіряють наявність набряків, пальпують лімфатичні вузли, обстежують м’язову систему, суглоби, кістки, проводять огляд голови, лиця, шиї, кінцівок. Отримані дані обстеження у визначеній послідовності записують у зошит. Працюючи в палатах, студенти повинні дотримуватися правил медичної деонтології при проведенні огляду різних хворих. 4. Розбір результатів самостійної роботи студентів. Студенти доповідають викладачеві в присутності всієї групи аналіз обстежуваного хворого, дані загального і детального огляду.
Практичні навички: вміти послідовно провести загальний і детальний огляд хворого, дати клінічну оцінку загального стану хворого, ступінь розладу його свідомості, вміти обстежувати лімфатичні вузли, визначати тип температурної кривої.
Контроль засвоєння теми, контрольні запитання. 1. В якій послідовності проводиться загальний і детальний огляд? 2. Назвіть степені розладу свідомості. 3. Які бувають коми? 4. Які розрізняють положення хворого? 5. Дайте характеристику конституційним типам. 6. Яка буває постава і хода у хворого? 7. На що потрібно звертати увагу при огляді шкіри і слизових оболонок? 8. На що звертається увага при обстеженні м'язової і кістково-суглобової системи? 9. Діагностичне значення характеристики росту, маси тіла хворого, індекс Піньє 10. На що звертається увага при огляді обличчя? 11. Перерахуйте основні типи лихоманки.
Домашня самопідготовка. 1. Діагностичне значення загального огляду хворих. 2. Техніка і послідовність огляду. 3. Стан свідомості. 4. Види коматозних станів. 5. Положення, постава і хода хворого. 6. Тілобудова, конституція. 7. Антропометрія. 8. Огляд шкіри і видимих слизових оболонок. 9. Обстеження підшкірно-жирового шару. 10. Огляд кісткової та кістково-м'язової системи. 11. Огляд периферійних лімфатичних вузлів. 12. Детальний огляд голови, шиї, кінцівок. 13. Термометрія тіла, її діагностичне значення і види температурних кривих.
Латинські терміни. Adipositas, atis – ожиріння Anasarca, ae – загальний набряк підшкірної клітковини Ankylosis, is – нерухомість суглобу Apnoe, es – відсутність дихання, зупинка дихання Ascites, ae – накопичення рідини в черевній порожнині Asthenia, ae – загальна слабість Cachexia, ae – виснаження Clonus, i – судома зі швидким скороченням м’язів Coma, atis – повна втрата свідомості Compressio, onis – здавлення Constitutio, onis – будова Contractura, ae – скорочення, зведення Crisis, is – швидке падіння, наприклад температури Cyanosis, is – синюшність Erythema – почервоніння Facies, ei – лице Facies hippocratica – лице Гіпократа (патологічний симптом при перитоніті) Febris, is – лихоманка Habitus, us – зовнішній вигляд Hecticus, -a, -um – виснажуючий Herpes, etis – герпес, міхурцевий лишай Herpes zoster – опоясуючий лишай (міхурцеве висипання) Hydrops, opis – водянка, загальний набряк Icterus, i – жовтуха Incrementum, i – наростання Inversus, a, um – перекручений Lysis, is – повільне падіння, наприклад температури Lipoma, atis – ліпома, жировик Macula, ae – п’ятно Miliaria – пітниця Miosis, is – звуження зіниць Mydriasis, is – розширення зіниць Oedema, atis – набряк Papula, ae – твердий Paralysis, is – параліч Petechia, ae – точкові крововиливи Ptosis, is – опущення верхньої повіки Remittens, entis – послаблюючий Roseola, ae – мпленьке червоне п’ятно Sopor, oris – отупіння, заціпіння Stenosis, is – звуження Strabismus, i – косоокість Stupor, oris – оглушення, остовпіння Turgor, oris – напруження Ulceratio – виразки Urtica, ae – пухирі Vesicula, ae – пухирці Vitiligo, inis – біле п’ятно
Тести: 1. Що таке симптом:
2. Що таке епікриз:
3. Діагноз morbi :
4. Рецидив захворювання :
5. Яка послідовність розпитування :
6. Inspection:
7. Пасивне положення хворого в ліжку:
8. Ingressus:
9. Що таке delirium:
10. Що таке пастозність:
11.Ematiаtio:
12. Вітиліго:
13. Як виглядає мітральне лице:
14. Обличчя воскової ляльки зустрічається при:
15. Що таке гірсутизм:
16. Ліпома:
17. Температура гіперпіретична :
18. Конвульсія:
19. Що таке пропедевтика:
20. Загальний огляд:
21. Що таке здоров'я:
22. Медична деонтологія:
23. Діагноз morbi et aegroti :
24. Для якого захворювання характерна поза магометанина, що молиться:
25. Sensorium:
Література 1. Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. М., 1989, с.5-26. 2. Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К., “Здоров’я” 1998, с. 5-8, 67-76. 3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 17-34.
ЗАНЯТТЯ 3ро ознаки хвороби (семіологія)
Тема Основні| скарги| хворих| із захворюваннями органів дихання|. Статичний| і динамічний| огляд| грудної| клітки|. Пальпація| грудної| клітки|. Вид заняття: практичне
Навчально-виховна мета заняття: навчитися методиці проведення загального огляду хворих із захворюваннями органів дихання; визначення форми грудної клітки, її пальпації; дослідження голосового тремтіння.
Вихідний рівень знань. Короткі анатомо-фізіологічні дані про систему дихання.
Зміст теми. 1. Методика проведення загального огляду. 2. Детальний огляд хворого. 3. Огляд грудної клітки. 3.1. Нормальні форми грудної клітки. 3.2. Патологічні форми грудної клітки. 3.3. Односторонні деформації грудної клітки. 3.4. Частота і тип дихання. Спостереження за дихальними рухами грудної клітки. 4. Пальпація грудної клітки. 4.1. Болючість грудної клітки. 4.2. Еластичність (резистентність грудної клітки). 4.3. Визначення голосового тремтіння, його зміни в нормі і при патології.
Хід виконання заняття. 1. Контроль домашньої підготовки. 2. В учбовій кімнаті викладач на одному із студентів або спеціально підібраному хворому демонструє методику проведення загального і детального огляду, пальпацію грудної клітки, визначення голосового тремтіння. 3. Самостійна робота студентів в палатах. Студенти проводять розпитування, загальний та детальний огляд хворого. Вивчають форму грудної клітки, симетричність дихальних рухів. Визначають тип дихання, число дихань за 1хв. Проводячи пальпацію грудної клітки, провіряють її болючість, еластичність, голосове тремтіння. Отримані дані дослідження у відповідній послідовності записують в зошит. 4. Обговорення результатів самостійної роботи студентів. Студенти доповідають викладачеві в присутності всієї групи анамнез обстежуваного хворого, дані загального і детального огляду, огляду і пальпації грудної клітки, відмічаючи патологічні відхилення від норми.
Практичні павички: вміти послідовно провести загальний і детальний огляд хворого, дати клінічну оцінку загального стану хворого, визначити форму грудної клітки. Вміти провести пальпацію грудної клітки і дати клінічну інтерпретацію отриманих даних.
Контроль засвоєння теми, контрольні запитання. 1. В якій послідовності проводиться загальний і детальний огляд хворого із захворюваннями органів дихання? 2. Які бувають форми грудної клітки? 3. Дайте характеристику нормальних форм грудної клітки. 4. Які типи дихання бувають? 5. Як проводиться пальпація грудної клітки? 6. Що таке голосове тремтіння? 7. Коли голосове тремтіння буває посиленим чи послабленим?
Домашня самопідготовка. 1. Розпитування та загальний огляд хворих із захворюваннями органів дихання. 2. Огляд грудної клітки, нормальні і патологічні форми грудної клітки. 3. Типи дихання. 4. Ритми дихання. 5. Пальпація грудної клітки. 5.1. Зміна голосового тремтіння при патологічних станах.
Латинські терміни. Арпое, es — відсутність дихання, зупинка дихання Asthenia, ae — загальна слабість Astha, atis — задуха, яка виникає приступами Asthma bronchiale — бронхіальна астма Atelectasis, is - спадіння легені Сасhехіа, аe — виснаження Cavum,i; caverna, ае — порожнина Compressio, onis — здавлення Continuus, a, ит —постійний Cyanosis, is – синюшність Dyspno, ае, еs – задишка Emphysema, atis — підвищена повітряність органу Emphysema pulmonum — емфізема легень Exsudatum — запальний випіт Fremitus, us — тремтіння Fremitus pectoralis — голосове тремтіння Gibbus, i – гoрб Haemothorax, acis —накопичення крові в плевральній порожнині Hydropneumothorax, acis— скупчення повітря і рідини в плевральній порожнині Hydrothorax, acis — водянка плевральної порожнини Kyphosis, is — горб, викривлення хребта дозаду Lordosis, is — горб, викривлення хребта допереду Obturatio, onis — закупорка Orthopnoe, es — задишка в сидячому положенні Pneumothorax, acis — скупчення повітря в плевральній порожнині Pemissio, entis — ослаблений Scoliosis, is — горб, викривлення хребта в сторону Stenosis, is — звужений Stethos (грец.), thorax, асіs — груди Stridor, oris — скрип,свист Sputum, i — харкотиння Tachypnoё, es — частіше дихання Pranssudatum, i — незапальний випіт Tussis, is — кашель
Тести: 1. Пальпацією грудної клітки визначають: 1) крепітацію; 2) голосове тремтіння; 3) вологі хрипи; 4) бронхофонію. 2. Яка форма грудної клітки характерна для людини, яка перенесла рахіт: 1) бочкоподібна; 2) паралітична; 3) астенічна; 4) курячі груди. 3. Біль в правій половині грудної клітки буває при: 1) правосторонній осередковій пневмонії; 2) правосторонньому ексудативному плевриті; 3) жовче-камянній хворобі; 4) ателектазі правої легені. 4. Яка задишка характерна для бронхіальної астми: 1) інспіраторна; 2) експіраторна; 3) змішана; 4) дихання Біота. 5. Який тип дихання характерний для жінок: 1) грудний; 2) черевний; 3) змішаний; 4) ортопное. 6. Що таке дихання Кусмауля : 1) глибоке шумне дихання, що поєднується з патологічним зниженням частоти дихання; 2) глибокі ритмічні дихальні рухи, що чергуються через рівні проміжки часу з довгою дихальною паузою; 3) поверхневі ритмічні дихальні рухи; 4) слабке поверхневе дихання. 7. Характерні особливості астенічної форми грудної клітки : 1) грудна клітка нагадує циліндр, епігастральний кут більше 90º, надключичні ямки згладжені, лопатки щільно пристають до грудної клітки, напрям ребер майже горизонтальний; 2) грудна клітка подовжена і сплющена, епігастральний кут гострий, ребра криво розміщені, надключичні ямки добре виражені, лопатки відстають від грудної клітки; 3) дошкоподібна грудна клітка, епігастральний кут менше 40º; 4) грудна клітка має вдавлення в нижній частині грудини. 8. Що таке апное: 1) задишка в положенні сидячи з опущеними ногами; 2) підвищення частоти дихальних рухів за хвилину; 3) зупинка дихання або подовження дихальної паузи; 4) пониження частоти дихальних рухів за хвилину. 9. Лійкоподібна грудна клітка характерна для: 1) емфіземи легень; 2) туберкульозу легень; 3) кіфосколіозу; 4) спондильозу. 10. При яких патологічних станах спостерігається дихання Грокка : 1) кома; 2) менінгіт; 3) гіпоксія мозку; 4) агональний стан. 11. Голосове тремтіння зникає або ослаблене при: 1) інфаркті легенів; 2) крупозній пневмонії у стадії опеченіння; 3) бронхоектатичній хворобі; 4) емфіземі легенів. 12. Зменшення однієї з половин грудної клітки зустрічається при: 1) ателектазі легенів; 2) емфіземі легенів; 3) великій пухлині легенів; 4) абсцесі легенів 13. Легенева кровотеча може статися при: 1) дифузному катаральному бронхіті; 2) бронхіоліті; 3) бронхоектатичній хворобі; 4) бронхопневмонії 14. Харкотиння "повним ротом" частіше в ранішній час характерне для: 1) туберкульозу легенів; 2) бронхоектатичній хворобі; 3) осередковій пневмонії; 4) гострого бронхіту. 15. "Нічне потовиділення" характерне для: 1) раку легенів; 2) емфіземі; 3) пневмосклерозу; 4) туберкульозу. 16. Кіфосколіозна грудна клітка виникає при: 1) емфіземі легенів; 2) рахіті; 3) інфаркті легенів; 4) пневмосклерозі; 17. При пневмотораксі голосове тремтіння: 1) посилене; 2) ослаблене; 3) відсутній; 4) різко ослаблене. 18. Пальпацією грудної клітки визначають: 1) бронхофонію; 2) екскурсію нижніх країв легенів; 3) резистентність грудної клітки; 4) вологі хрипи. 19. Яка форма грудної клітки характерна для емфіземи легенів : 1) паралітична; 2) рахітична; 3) бочкоподібна; 4) астенічна. 20. Які умови потрібні для посилення голосового тремтіння : 1) розширення легенів; 2) накопичення рідини в плевральній порожнині; 3) ущільнення легенів; 4) пневмоторакс.
21. Що таке дихання Біотта: 1) глибоке шумне дихання, що поєднується з патологічним зменшенням частоти дихання; 2) глибокі ритмічні дихальні рухи, що чергуються через рівні проміжки часу з довгими дихальними паузами; 3) після довгої дихальної паузи спочатку з'являється безшумне дихання, глибина якого зростає і досягає максимуму на 5-7 вдиху, а потім в тій же послідовності зменшується і закінчується наступною короткочасною паузою; 4) поверхневі ритмічні дихальні рухи. 22. При якому стані спостерігається дихання Чейнс-стокса : 1) кома; 2) менінгіт; 3) агональний стан; 4) гіпоксія мозку.
23. Характерні особливості "паралітичної" форми грудної клітки : 1) грудна клітина нагадує циліндр, епігастральний кут більше 90º, напрям ребер майже горизонтальний, надключичні ямки згладжені, лопатки щільно прилягають до грудної клітки; 2) грудна клітка подовжена і сплющена, епігастральний кут гострий, ребра криво розміщені, надключичні ямки добре виражені, лопатки відстають від грудної клітки; 3) дошкоподібна грудна клітка, епігастральний кут менше 45º; 4) грудна клітка має вдавлення в нижній частині грудини. 24. Що таке брадіпное: 1) задишка в положенні сидячи зі спущеними ногами; 2) більше 20 дихальних рухів за хвилину; 3) менше 16 дихальних рухів за хвилину; 4) зупинка дихання. 25. "Лодкоподібна" грудна клітка характерна для: 1) рахіту; 2) туберкульозу; 3) лордозу; 4) сирингомієлії.
:сти.Література. Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. М., 1989, с. 110-124. Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К., «Здоров'я». 1998, с. 77-108. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 36-44.
ЗАНЯТТЯ 4
Тема. Перкусія легень|. Методика| і техніка| проведення порівняльної| перкусії| легень|. Методика| і техніка| проведення топографічної| перкусії| легень|.
Вид заняття: практичне. Навчально-виховна мета заняття: оволодіти технікою і методикою перкусії грудної клітки. Навчитися методиці проведення порівняльної, топографічної перкусії легень і визначення рухомості нижніх країв легень.
Вихідний рівень знань. Анатомія і фізіологія легень. Фізика звуку.
Зміст геми. 1. Перкусія, як метод об'єктивного обстеження хворого. 2. Методика і техніка перкусії. 3.Порівняльна перкусія. 4. Топографічна перкусія.
Хід виконання заняття. 1. Опитування (перевірка вихідного рівня знань). 2. Засвоєння техніки порівняльної і топографічної перкусії. 3. Самостійна робота студентів в палатах (збирання анамнезу, огляд, пальпація, перкусія грудної клітки). 4.Обговорення результатів, отриманих при обстеженні хворих. 5.Оцінка кінцевого рівня знань. Практичні навички: вміти проводити порівняльну і топографічну перкусію, визначення екскурсії нижніх меж легенів. Знати різновидності перкуторного звуку, вміти розрізняти їх на практиці. Знати патологічні процеси в легенях, при яких появляється той чи інший перкуторний звук, а також наступне обмеження рухомості нижніх країв легень. Знати межі легень.
Контроль засвоєння теми, контрольні запитання. 1. Які фізичні основи методу перкусії? 2. Назвіть основні перкуторні звуки. 3. Дайте фізичну характеристику основним перкуторним звукам. 4. Чому існують відмінності в проведенні топографічної перкусії справа і зліва? 5. Що таке простір Траубе? 6. Коли появляється над легенями тупий перкуторний звук; Притуплений звук; Тимпанічний звук; Коробковий звук; Притуплено-тимпанічний звук; Металічний звук; Звук тріснутого горщика? 7. Коли спостерігається зміщення нижніх меж легень вгору, вниз? 8. Коли спостерігається обмеження рухомості нижніх країв легень? 9. Верхні межі легень. 10. Нижні межі легень. Домашня самопідготовка. 1. Теоретичні аспекти перкусії. Історія перкусії, як методу об'єктивного обстеження. 2 Методика порівняльної і топографічної перкусії. 3. Фізичні характеристики перкуторних звуків. 4. Межі легень. 5. Діагностичне значення перкусії легень. Межі легенів
Латинські терміни. Рercussio,onis — постукування Plesso — ударяти Sanquis, inis — кров Tympanum, I — барабан
Тести: 1. Де в нормі знаходиться границя легенів по передній пахвовій лінії: 1) на рівні 7 ребра; 2) на рівні 6 ребра; 3) на рівні 8 ребра; 4) на рівні 9 ребра; 5) верхній край 10 ребра. 2. При якому захворюванні верхня межа легенів визначається нижче нормального рівня: 1) при пневмонії; 2) при туберкульозі; 3) при пневмосклерозі; 4) при гідротораксі; 5) при емфіземі. 3. Вкажіть одну з причин двобічного зміщення нижніх меж легенів догори: 1) лівобічний ексудативний плеврит; 2) пневмоторакс; 3) метеоризм; 4) ателектаз легені; 5) емфізема. 4. Який перкуторний звук над легенями в нормі: 1) коробковий; 2) притуплений; 3) ясний легеневий; 4) притуплено-тимпанічний; 5) тупий. 5. Що таке пасивна рухомість нижніх країв легенів: 1) рухомість при глибокому вдосі і видосі; 2) рухомість при зміні положення тіла; 3) рухомість при глибокому вдосі; 4) рухомість при глибокому видосі; 5) при затримці дихання. 6. Який перкуторний звук над порожниною, що сполучається з бронхом: 1) ясний легеневий; 2) коробковий; 3) тимпанічний; 4) притуплений; 5) тупий. 7. Який перкуторний звук при вогнищевій пневмонії, коли запальне вогнище розміщене на глибині 9 см.: 1) притуплений; 2) притуплено-тимпанічний; 3) тимпанічний; 4) ясний легеневий; 5) коробковий. 8. Яким видом перкусії проводять порівняльну перкусію: 1) голосною; 2) тихою; 3) найтихішою; 4) дуже голосною; 5) звичайною. 9. Що таке поля Кренінга: 1) висота верхівок легенів спереду; 2) висота верхівок легенів ззаду; 3) ширина верхівок легенів; 4) ширина правої легені знизу,спереді і ззаді; 5) ширина лівої легені знизу, ззаді. 10. З фізичної точки зору тупий звук: 1) високий, тривалий, тихий; 2) низький, тривалий, голосний; 3) високий, тихий, короткий; 4) низький, короткий, голосний; 5) низький, тривалий, тихий. 11. Тривалість перкуторного тону тим більша, чим: 1) тканина меншщільна і маса її більша; 2) тканина більш щільна і маса її більша; 3) тканина менш щільна і маса її менша; 4) не залежить від щільності тканини; 5) не залежить від маси тканини. 12. В яких випадках над легенями виникає тупий звук: 1) при емфіземі легенів; 2) при пневмотораксі; 3) над тонкостінними кавернами, що випорожнились; 4) при ексудативному плевриті над рідиною; 5) при бронхіті. 13. Коли виникає тимпанічний звук над легенями: 1) при емфіземі; 2) при ущільненні легеневої тканини; 3) при хронічному застої крові в легенях; 4) при пневмосклерозі; 5) над абсцесом легені, заповненим гноєм. 14. Який перкуторний звук виникає в стадії приливу при крупозній пневмонії: 1) тупий; 2) притуплений; 3) притуплений тимпаніт; 4) ясний легеневий; 5) тимпанічний. 15. Який перкуторний звук виникає над простором Траубе: 1) тупий; 2) притуплений; 3) ясний легеневий; 4) тимпанічний; 5) притуплений тимпаніт. 16. Коли нижня границя легенів зміщується вверх: 1) на глибокому вдосі; 2) при зморщенні легеневої тканини; 3) при емфіземі легенів; 4) при хронічному застої крові в легенях; 5) при ентнроптозі. 17. Що відбувається при пневмонії, яка локалізується в нижній долі легені: 1) появляється тимпанічний звук; 2) зменшується висота стояння верхівок легенів; 3) зменшується ширина полів Креніга; 4) зменшується активна рухомість нижнього краю легені; 5) збільшується активна рухомість нижнього краю легені. 18. В якій послідовності проводиться перкусія легенів: 1) порівняльна перкусія, топографічна; 2) топографічна перкусія, порівняльна; 3) визначення екскурсії легенів, висоти стояння верхівок, порівняльна перкусія; 4) визначення нижніх границь легенів, порівняльна перкусія; 5) визначення полів Кренінга, топографічна, порівняльна перкусія. 19. Розміщення верхньої границі легенів ззаді у здорових людей: 1) остистий відросток 5-го шийного хребця; 2) остистий відросток 6-го шийного хребця; 3) остистий відросток 7-го шийного хребця; 4) остистий відросток 1-го грудного хребця; 5) остистий відросток 2-го грудного хребця. 20. Як визначається активна рухомість нижнього краю легенів (екскурсія): 1) при нормальному диханні; 2) при затримці дихання; 3) на фазі вдоху; 4) при затримці дихання на висоті вдоху і видоху; 5) на фазі видоху. 21. З фізичної точки зору тимпанічний звук: 1) високий, тривалий, тихий; 2) низький, тривалий, голосний; 3) високий, короткий, тихий; 4) низький, короткий, голосний; 5) високий, короткий, голосний. 22. Перкуторна сфера – це: 1) область перкуторного удару; 2) вся ділянка, що коливається під впливом перкуторного удару (має ширину і глибину); 3) ширина розповсюдження перкуторного удару; 4) глибина розповсюдження перкуторного удару; 5) площа коливань, викликаних перкуторним ударом. 23. Коли виникає тупий звук над легенями: 1) при емфіземі легенів; 2) при крупозній пневмонії в стадії опечінкування; 3) при пневмотораксі; 4) над бронхоектазом, каверною, абсцесом легені, що випорожнились; 5) при ателектазі легені, що починається. 24. Активна рухомість нижнього краю легені зменшується при: 1) глибокому диханні; 2) емфіземі легенів; 3) ентероптозі; 4) фізичному напруженні; 5) при задишці. 25. При якому патологічному стані легенів при перкусії визначається тимпанічний звук: 1) емфіземі легенів; 2) пневмотораксі; 3) крупозній пневмонії; 4) бронхіті; 5) бронхіоліті.
Література. 1. Василенко В X. Проледевтика внутреннихболезней.М., 1989г. с. 38-41, с.96-103. 2. Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К., «Здоров'я». 1998, с. 86 - 92; с. 52-56. 3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 44-50.
ЗАНЯТТЯ 5
Тема. Аускультація| легень|: основні| дихальні| шуми| (везикулярне| та бронхіальне| дихання|). Додаткові| дихальні| шуми| (крепітація|, хрипи|, шум| тертя| плеври|).
Вид заняття: практичне.
Навчально-виховна мета заняття: навчитися методиці аускультації легень, вміти розрізняти основні (везикулярне і бронхіальне дихання) та побічні (сухі, вологі хрипи, шум тертя плеври) дихальні шуми в легенях, визначати бронхофонію.
Вихідний рівень знань. Анатомія та фізіологія системи органів дихання, фізика звуку.
Зміст теми. 1. Аускультація як метод об'єктивного обстеження хворого. 2. Методика аускультації. 3. Основні дихальні шуми. 4. Побічні дихальні шуми. 5. Бронхофонія.
Хід виконання заняття. 1. Опитування (перевірка вихідного рівня знань). 2. Аускультація легень здорової людини, вислуховування для порівняння ларингеального та бронхіального дихання. Визначення бронхофонії. 3. Групове прослуховування платівки з записом основних та побічних дихальних шумів. Вислуховування хворого з допомогою стетоскопа. 4. Самостійна робота студентів в палатах з хворими (збирання анамнезу і об'єктивне обстеження хворого). 5. Обговорення результатів, отриманних при обстеженні хворих. 6. Оцінка кінцевого рівня знань.
Практичні навички: вміти проводити аускультацію легень, визначити бронхофонію, вміти відрізнити везикулярне дихання від бронхіального, сухі хрипи від вологих, крепітацію від хрипів, шум тертя плеври від хрипів, вміти розрізнити хрипи: сухі по висоті, вологі по калібру та звучності.
Контроль засвоєння теми, контрольні запитання. 1. Послідовність аускультації легень. 2. Механізм утворення везикулярного дихання. 3. Де утворюється бронхіальне дихання? 4. Різновидності везикулярного дихання та умови їх виникнення. 5. Види бронхіального дихання та умови їх виникнення. 6. Де у здорової людини вислуховується бронхіальне дихання? 7. Які побічні дихальні шуми ви знаєте? 8. Як поділяються сухі хрипи, умови їх виникнення? 9. Діагностичне значення сухих хрипів. 10. Як поділяються вологі хрипи? 11. Діагностичне значення вологих хрипів. 12. Діагностичне значення крепітації. 13. Чим відрізняється шум тертя плеври від хрипів? 14. Чим відрізняються хрипи від крепітації?
Домашня самопідготовка. 1 . Методика аускультації. 2. Основні дихальні шуми, їх діагностичне значення. 3. Побічні дихальні шуми, їх діагностичне значення. 4. Бронхофонія. 5. Схема класифікації основних та побічних дихальних шумів.
Латинські терміни. Аuscultatio, onis — вислуховування Аusculto, are — слухаю Skopeo (гр.) — дивлюсь Stethos (гр.) — грудна клітка
Тести: 1. Від чого залежить тональність і калібр хрипів: 1) від частоти дихання; 2) від характеру секрету; 3) від калібрів бронхів; 4) від глибини дихання; 5) від наявності запальної інфільтрації навколо бронхів. 2. Яке дихання вислуховується про пневмосклерозі: 1) бронхіальне; 2) везикулярне; 3) жорстке; 4) відсутнє; 5) посилене везикулярне. 3. Де виникає бронхіальне дихання: 1) в бронхах; 2) в альвеолах; 3) в гортані; 4) між листками плеври; 5) в бронхіолах. 4. При якій патології легень вислуховується бронхіальне дихання, дзвінкі вологі хрипи: 1) пневмонія; 2) бронхіт; 3) емфізема легенів; 4) сухий плеврит; 5) над поверхнею рідини при ексудативному плевриті. 5. Яке дихання вислуховується при сухому плевриті: 1) бронхіальне; 2) везикулярне; 3) жорстке; 4) амфоричне; 5) пцерильне. 6. Де виникають хрипи: 1) в альвеолах; 2) в бронхах; 3) в плевральній порожнині; 4) в гортані; 5) при проходженні повітря через голосову щілину. 7. В яких точках аускультації легенів почуємо в нормі бронхіальне дихання: 1) над трахеєю; 2) над гортанню; 3) в югулярній ямці; 4) в нижніх відділах легенів; 5) на рівні III–IV грудних гребців між лопатками. 8. При порожнині в легенях, заповненій повітрям вислуховуємо дихання: 1) жорстке; 2) везикулярне; 3) амфоричне; 4) відсутність дихання; 5) бронхіальне. 9. При якій патології легенів вислуховується жорстке дихання: 1) при емфіземі; 2) при бронхітах; 3) при пневмонії; 4) при сухому плевриті; 5) при ексудативному плевриті. 10. На якій фазі дихання вислуховується крепітація: 1) на вдоху; 2) на видиху; 3) вдоху і видоху; 4) при затримці дихання; 5) при видиху. 11. При якому варіанті патології не буде спостерігатися патологічне бронхіальне дихання: 1) вогнищева пневмонія і бронхіт; 2) крупозна пневмонія і бронхіт; 3) пухлина легенів і нормальна прохідність бронхів; 4) крупозна пневмонія в стадії опечінкування і ексудативний плеврит; 5) крупозна пневмонія і сухий плеврит. 12. При наявності великих тонкостінних бронхоектазів, заповнених густим гноєм, виникає такий тип дихання: 1) ослаблене везикулярне дихання; 2) посилене везикулярне дихання; 3) патологічне бронхіальне дихання; 4) амфоричне дихання; 5) пцерильне дихання. 13. При наявності ексудативного плевриту над рівнем рідини в легенях вислуховується: 1) ослаблене везикулярне дихання; 2) жорстке везикулярне дихання; 3) патологічне бронхіальне або везикулобронхіальне дихання; 4) амфоричне дихання; 5) везикулярне жорстке дихання з подовженим видихом. 14. Сухі хрипи спостерігаються при: 1) крупозній пневмонії; 2) абсцесі легенів; 3) емфіземі легенів; 4) приступі бронхіальної астми; 5) сухому плевриті. 15. Коли виникають вологі дрібно міхурцеві хрипи: 1) при наявності рідкого ексудату в дрібних бронхах; 2) при наявності в’язкого, густого ексудату в дрібних бронхах; 3) при наявності крупних каверн з рідким змістом; 4) при абсцесі легенів; 5) при приступі бронхіальної астми. 16. Який з відомих Вам феноменів може посередньо посвідчити про наявність пневмоній: 1) сухі свистячі хрипи; 2) сухі жужачі хрипи; 3) дрібноміхурцеві вологі незвучні хрипи (неконсонуючі); 4) дрібноміхурцеві вологі звучні хрипи (консонуючі); 5) коротке везикулярне дихання. 17. Де виникає крепітація: 1) в дрібних бронхах; 2) в крупних бронхах; 3) в порожнині каверни; 4) в порожнині плеври; 5) в альвеолах. 18. Крепітація при крупозній пневмонії зникає при наступних умовах: 1) поява вторинного бронхіту в стадії розсмоктування при крупозній пневмонії; 2) при появі сухого плевриту; 3) при заповненні альвеол ексудатом (стадія опечінкування); 4) при розрідженні харкотиння; 5) при затрудненному виділенні харкотиння. 19. Яке дихання виникає при ущільненні легеневої тканини: 1) бронхіальне; 2) жорстке; 3) везикулярне; 4) змішане; 5) пуерильне. 20. Які умови для поширення бронхофонії: 1) розширення легенів; 2) наявність рідини в плевральній порожнині; 3) наявність повітря в плевральній порожнині; 4) ущільнення легеневої тканини; 5) катаральні зміни в бронхах. виникає крепітаціяхання.нуючі););
21. При синдромі ущільнення легеневої тканини вислуховується: 1) жорстке везикулярне дихання; 2) ослаблене везикулярне дихання, сухі хрипи; 3) патологічне бронхіальне дихання; 4) посилене везикулярне дихання; 5) амфоричне дихання. 22. Сухі жужачі хрипи виникають при: 1) наявності рідкого вмісту в бронхах; 2) при ураженні дрібних бронхів; 3) при ураженні бронхіол; 4) при наявності в крупних бронхах в’язкого секрету; 5) при сухому плевриті. 23. Чому вологі дрібноміхурчаті дзвінкі хрипи можуть свідчити про наявність бронхопневмонії: 1) бо стінка бронха при запаленні ущільнюється; 2) бо при бронхіті порушується прохідність бронха; 3) бо в ураженому бронху збирається велика кількість рідкого ексудату; 4) бо при бронхопневмонії бронх оточений ділянкою ущільненої, інфільтрованої тканини; 5) бо при бронхопневмонії бронх стискається ущільненою, інфільтрованою тканиною легені. 24. Який аускультативний феномен в стадії приливу при крупозній пневмонії вислуховується одночасно з крепітацією: 1) жорстке везикулярне дихання; 2) бронхіальне дихання; 3) везикулобронхіальне дихання; 4) амфоричне дихання; 5) сухі хрипи. 25. При розширенні легенів вислуховується дихання: 1) бронхіальне; 2) везикулярне; 3) жорстке; 4) ослаблене; 5) посилене.
ести Література. 1 . Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. М., 1989, с. 103-112. 2. Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К., «Здоров'я», 1998, с. 56 -58, с. 92-98. 3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 50-57
ести ЗАНЯТТЯ6
Тема. Інструментальні| і лабораторні| методи| дослідження| органів дихання|. Підсумкове| заняття| на| методах| обстеження| легеневих| хворих|.
Вид заняття: практичне.
Навчально-виховна мета: знати методики лабораторного обстеження харкотиння, ексудату і трансудату, основні інструментальні і лабораторні методи дослідження в пульмонології, вміти давати клінічну оцінку результатам обстежень.
Вихідний рівень знань. Анатомія і фізіологія системи органів дихання. Мікроскопія пофарбованих препаратів по Ціль-Нільсену для виявлення туберкульозної мікобактерії.
Зміст теми. 1. Фізичні властивості харкотиння. 2. Мікроскопічне дослідження харкотиння. 3. Бактеріологічне дослідження харкотиння на мікобактерії туберкульозу. 4. Обстеження фізичних і хімічних властивостей плевральної рідини. 5. Мікроскопія осаду ексудатів і трансудатів. 6. Основні інструментальні методи дослідження в пульмонології.
Хід виконання заняття. 1. Опитування (перевірка вихідного рівня знань). 2. Перевірка домашнього завдання. 3. Групова робота студентів з навчальними зразками лабораторного обстеження харкотиння і плеврального пунктату, діагностична оцінка результатів. 4. Обговорення основних інструментальних методів дослідження в пульмонології, демонстрація рентгенологічних знімків легень, томограм, результатів бронхографії, флюорограм, комп'ютерної томографії, обговорення результатів бронхоскопії та пункційної біопсії. 5. Самостійна робота студентів в палатах з хворими (лабораторні та інструментальні методи дослідження у конкретних хворих із легеневою патологією). 6. Обговорення результатів, отриманих при обстеженні хворих. 7. Оцінка кінцевого рівня знань.
Практичні навички: вміти проводити пробу Рівальта, вміти давати клінічну оцінку результатам обстеження харкотиння, ексудату і трансудату та інструментальних методів дослідження пульмонологічних хворих. Контроль засвоєння теми, контрольні запитання. 1.3 якою метою проводиться обстеження харкотиння, ексудатів і транссудатів? 2. Що таке харкотиння, добова кількість при різних захворюваннях? 3. Розповісти про фізичні властивості харкотиння (колір, запах, прозорість, поділ на шари). 4.Розповісти про характер харкотиння при різноманітних захворюваннях, його діагностичне значення. 5. Що являють собою альвеолярні макрофаги і клітини серцевих вад? 6. Що таке спіралі Куршмана і кристали Шарко-Лейдена, їх діагностичне значення? 7. При яких захворюваннях легенів зустрічаються еластичні волокна? 8. Що таке ексудат? 9. Що таке трансудат? 10. Розповісти диференціальні ознаки ексудату і трансудату. Проба Рівальта. 11. Перерахувати основні інструментальні методи обстеження в пульмонології.
Домашня самопідготовка. 1. Загальні фізичні властивості харкотиння, ексудатів ітрансудатів. 2. Характер харкотиння і види ексудатів. 3. Мікроскопічне обстеження нативних препаратів і пофарбованих мазків харкотиння, ексудату і трансудату. 4. Диференціальна діагностика ексудату і трансудату. 5. Основні інструментальні методи дослідження в пульмонології.
Латинські терміни. Exsudatum, i — запальний випіт (ексудат) Haemoptoe, es — кровохаркання Putridus, a, um — гнилий, гнильний Sputum, i — харкотиння Transsudatum, i — незапальний випіт (трансудат)
Тести: 1.Що таке диспное: 1) зупинка дихання; 2) задишка; 3) знижена частота дихальних рухів за 1 хв; 4) вимушене положення сидячи з опущеними ногами; 5) вимушене положення лежачи? 2. Яка задишка характерна для бронхіальної астми: 1) інспіраторна; 2) експіраторна; 3) змішана; 4) дихання Чейна-Стокса; 5) дихання Біота? 3.Харкотиння «повним ротом», частіше в ранковий час характерно для: 1) інфільтративно-вогнищевого туберкульозу легенів; 2) бронхоектатичної хвороби; 3) вогнищевої пневмонії; 4) гострого бронхіту; 5) емпієми плеври?. 4. Яке захворювання може спричинити кровохаркання: 1) ексудативний гнійний плеврит; 2) дифузний катаральний бронхіт; 3) вогнищева пневмонія; 4) бронхіальна астма (у період нападу); 5) інфаркт легені? 5.Для якої патології дихальної системи характерний біль у грудній клітці: 1) бронхіту; 2) туберкульозу легенів; 3) емфіземи легенів; 4) міжребрової невралгії; 5) ексудативного плевриту? 6.Статичний огляд грудної клітки передбачає: 1) визначення рухів обох половин грудної клітки; 2) огляд обох половин грудної клітки поза актом дихання; 3) огляд м'язів грудної клітки; 4) визначення ступеня участі обох половин грудної клітки в акті дихання;визначення частоти, глибини і ритму дихання. 7. Характерні особливості гіперстенічної форми грудної клітки: 1) грудна клітка нагадує циліндр, епігастральний кут більший за 90°, розташування ребер майже горизонтальне,надключичні ямки згладжені,лопатки щільно прилягають до грудної клітки; 2) грудна клітка видовжена і сплощена, епігастральний кут гострий; ребра косо розташовані, надключичні ямки добре виражені, лопатки відстають від грудної клітки; 3) дошкоподібна грудна клітка, епігастральний кут менший за 45°; 4) грудна клітка має втиснення в нижній частині груднини; 5) грудна клітка у вигляді конуса, передньо-задній розмір менший за бічний, епігастральний кут наближається до90°. 8. Яка форма грудної клітки характерна для людини, що перенесла рахіт: 1) бочкоподібна; 2) паралітична; 3) «куряча»; 4) човноподібна; 5) астенічна? 9. Яка форма грудної клітки характерна для сирингомієлії: 1) бочкоподібна; 2) паралітична; 3) «куряча»; 4) човноподібна; 5) астенічна? 10. Зменшення «хворої» половини грудної клітки характерне для: 1) ателектазу легенів; 2) однобічного ексудативного плевриту; 3) емфіземи легенів; 4) великої пухлини легенів; 5) абсцесу легенів. 11. Яка частота дихання (кількість дихальних рухів за 1 хв) в нормі у новонароджених: 1) 60—90; 2) 40-45; 3) 16—20; 4) 8—15; 5) 90—120? 12. Що таке дихання Біота: 1) глибоке шумне дихання, що поєднується з патологічним зменшенням частоти дихання; 2) глибокі ритмічні дихальні рухи, що чергуються через рівні проміжки часу з довгими дихальними паузами; 3) після довгої дихальної паузи спочатку з'являється безшумне поверхневе дихання, глибина якого наростає і досягає максимуму на 5—7-му вдихові, а потім в тій самій послідовності зменшується і закінчується наступною паузою; 4) таке саме, як попереднє/гільки замість дихальної паузи спостерігається слабке повфхневе дихання; 5) поверхневі ритмічні дихальні рухи? 13. Завдяки пальпації грудної клітки визначають: 1) болючість; 2) бронхофонію; 3) екскурсію нижніх країв легенів; 4) висоту стояння верхівок; 5) вологі дрібноміхурцеві хрипи. 14. Резистентність міжребрових проміжків збільшується у хворих на: 1) бронхіт; 2) бронхоектатичну хворобу; 3) дифузний пневмосклероз; 4) сухий плеврит; 5) ексудативний плеврит?. 15. Голосове тремтіння зникає або стає ослабленим за таких умов: 1) крупозна пневмонія в стадії розпалу; 2) ексудативний плеврит над місцем проекції рідини; 3) сухий плеврит; 4) над лінією Соколова -копія пофарбованих препаратів, Еліса - Дамуазо; 5) інфаркт легені?. 16. В якій послідовності проводять перкусію легенів: 1) порівняльна, топографічна перкусія; 2) топографічна, порівняльна перкусія; 3) визначення екскурсії легені в, висоти стояння верхівок,порівняльна перкусія; 4) визначення нижніх меж легенів, порівняльна перкусія; 5) визначення полів Креніга, топографічна, порівняльнаперкусія? 17. Тривалість перкуторного тону: 1) буває більшою, якщо тканина менш щільна і маса її більша; 2) тканина більш щільна і маса її більша; 3) тканина менш щільна і маса її менша; 4)не залежить від щільності тканини; 5)не залежить від маси тканини. 18. Який перкуторний звук над легенями в нормі: 1) коробковий; 2) притуплений; 3) ясний легеневий; 4) притуплено-тимпанічний; 5) тупий? 19. Тупий звук над легенями характерний для: 1) емфіземи легенів; 2) пневмотораксу; 3) ексудативного плевриту над місцем проекції рідини; 4) бронхіту; 5) над тонкостінними кавернами, що випорожнилися. 20. При якому з перелічених захворювань під час перкусії визначається притуплено-тимпанічний звук: 1) емфіземі; 2) бронхіальній астмі; 3) ателектазі легені; 4) пневмотораксі; 5) бронхіті? 21. Який перкуторний звук характерний для гострого бронхіту: 1) ясний легеневий; 2) коробковий; 3) тимпанічний; 4) притуплений; 5) тупий? 22. Розміщення верхньої межі легенів ззаду у здорових людей: 1) нарівні остистого відростка V шийного хребця; 2) нарівні остистого відростка VI шийного хребця; 3) на рівні остистого відростка VII шийного хребця; 4) нарівні остистого відростка І грудного хребця; 5) на рівні остистого відростка II грудного хребця. 23.Як правильно збирати харкотиння для загального аналізу: 1) зібрати харкотиння після вечері; 2) збирати харкотиння кожні 3 год в окремі посудини —8 порцій; 3) збирати ранкове харкотиння протягом 3 год; 4) збирати харкотиння протягом 1—2 діб; 5) збирати ранкове харкотини я, бажано до їди і після полоскання ротової порожнини? 24. Наявність у харкотинні пробок Дітріха характерна для: 1) емфіземи; 2) бронхіальної астми; 3) гангрени; 4) катарального бронхіту; 5) вад серця. 25. Про яке захворювання слід думати, отримавши геморагійний пунктат з плевральної порожнини: 1) ракове ураження плеври; 2) серцеву недостатніст; 3) туберкульоз легенів вогнищевий; 4) пневмосклероз; 5) карніфікацію?
Література. 1.Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. М., 1989, с. 143-159. 2. Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К., «Здоров'я», 1998, с. 98 - 108. 3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 57-61
ЗАНЯТТЯ 7
Тема. Розпитування| та огляд| хворих| із захворюваннями| органів| кровообігу||. Огляд|, пальпація| ділянки| серця|, периферичних судин|. Перкусія| серця|: визначення| меж| відносної| і абсолютної| тупості| серця|. Конфігурація| серця|. Діагностичне| значення|.
Вид заняття: практичне.
Навчально-виховна мета заняття: навчитися методиці збирання анамнезу, проведення загального і детального огляду хворих з серцево-судинними захворюваннями, пальпації ділянки серця, визначення границь відносної та абсолютної тупості серця.
Зміст теми. 1. Збирання анамнезу у хворих з серцево-судинною патологією. 2. Проведення загального і детального огляду у хворих з захворюваннями серцево-судинної системи. 3. Методика і техніка пальпації ділянки серця, визначення границь відносної та абсолютної тупості серця, ширини судинного пучка, контурів і конфігурації серця. 4. Розбір рентгенограм з різними конфігураціями серця.
Хід виконання заняття. 1. Контроль домашньої підготовки. 2.У пацієнтів з захворюваннями серця зібрати анамнез, виділити основні і додаткові скарги, встановити початок появи симптомів хвороби, їх характер, зв'язок з перенесеними захворюваннями, особливо таких, як ревматизм, ангіна, інфекційні захворювання, сифиліс; стресовими станами та ін. 3.При проведенні загального огляду особливу увагу звернути на положення хворого, колір шкіри та видимих слизових, наявність набряків, стан периферійних судин. 4.Проведення детального огляду та пальпації ділянки серця, визначення верхівкового поштовху. 5. Визначення меж відносної та абсолютної тупості серця. 6. Визначення ширини судинного пучка та конфігурації серця.
Практичні навички: вміти провести розпитування серцевого хворого, загальний, детальний огляд, пальпацію ділянки серця, визначати за допомогою перкусії меж відносної та абсолютної тупості серця, ширину судинного пучка, контурів та конфігурації серця, визначати конфігурацію серця за даними ретгенограм.
Контроль засвоєння теми, контрольні запитання. 1. Скарги при серцево-судинній патології. 2. Які зміни можна виявити у хворого з патологією серцево-судинної системи при загальному, детальному огляді ділянки серця, при пальпації серця? 3. Верхівковий та серцевий поштовхи, дігностичне значення. 4. Діагностичне значення систолічного та діастолічного тремтіння. 5. Відносна та абсолютна тупість серця. Техніка проведення перкусії серця. 6. Конфігурація ширина серця в нормі. Патологічні конфігурації серця.
Межі серця
Домашня самопідготовка. 1. Особливості анамнезу у хворих з патологією серцево-судинної системи. 2. Методика проведення огляду та пальпації ділянки серця. З. Методика і техніка перкусії серця. 4. Складання таблиці з вказанням меж відносної та абсолютної тупості серця, ширини судинного пучка.
Латинські терміни. Astma cardiale — серцева астма Cyanosis, is — синюшність Dolor, oris — болі Dyspnoe,es — задишка Orthopnoe, es — задишка в сидячому положенні Pulsatio, onis — пульсація
Тести: 1. Де і коли виникає і визначається систолічне „котяче муркотіння”: 1) при стенозі мітрального отвору на верхівці; 2) при стенозі гирла аорти; 3) при недостатності клапанів аорти в II-му міжребер’ї справа коло грудини; 4) на верхівці серця при сухому перикардиті; 5) в зоні абсолютної тупості серця при сухому перикардиті. 2. Серцевий поштовх – це: 1) пульсація зліва від грудини на досить великій площі; 2) пульсація в II-му міжребер’ї справа; 3) пульсація в II-му міжребер’ї зліва; 4) епігастральна пульсація; 5) пульсація в югулярній ямці. 3. Як відрізнити пульсацію сонних артерій від пульсації яремних вен на шиї: 1) пульсація сонних артерій видно досередини від грудино-ключичного м’язу, а вен – назовні; 2) пульсацію сонних артерій видно назовні від грудино-ключично-сосковидного м’язу, а вен – досередини; 3) пульсація артерій не помітна в нормі; 4) пульсація вен більш помітна, ніж пульсація артерій; 5) пульсація вен помітна в югулярній ямці. 4. Що таке „голова медузи”: 1) лице при мітральному стенозі; 2) аортальне лице; 3) видимі набряклі вени на животі (венозні колатералі); 4) видимі набряклі вени на шиї; 5) лице при хронічній недостатності кровообігу. 5. Анасарка – це: 1) набряки на ногах; 2) набряки на попереку; 3) набряки на шиї; 4) водянка живота; 5) набряк всього тіла. 6. Осанка „гордої людини” буває при: 1) мітральному стенозі; 2) ексудативному перикардиті; 3) злипливому перикардиті; 4) астмі; 5) ексудативному плевриті. 7. Лице Корвізара буває при: 1) серцевій недостатності; 2) мітральному стенозі; 3) асциті; 4) пастозності; 5) при стисненні верхньої порожнистої вени. 8. Що таке кардіалгія: 1) болі в області печінки; 2) болі в області серця; 3) відчуття „перебоїв” в області серця; 4) м’язові болі; 5) серцебиття. 9. Пастозність – це: 1) кровохаркання; 2) кашель; 3) похолодання кінцівок; 4) відчуття пульсації в тілі; 5) легка ступінь набряку. 10. Що таке гемоптое (haemoptoe): 1) кровохаркання; 2) кашель; 3) похолодання кінцівок; 4) відчуття пульсації в тілі; 5) легка ступінь набряку. 11. Патологічне зміщення верхівкового поштовху вліво буває при: 1) гіпертрофії лівого шлуночка; 2) асциті; 3) метеоризмі; 4) емфіземі легенів; 5) пневмосклерозі. 12. Площа нормального верхівкового поштовху складає: 1) 1 см2; 2) 2 см2; 3) 3 см; 4) 4 см; 5) 5 см2. 13. „Розлитим” називається такий верхівковий поштовх, площа якого складає: 1) 1-2 см2; 2) до 1 см2; 3) до 2 см2; 4) більше ніж 2 см2. 14. Резистентний верхівковий поштовх свідчить про: 1) недостатність мітрального клапану; 2) недостатність клапанів аорти; 3) стеноз гирла аорти; 4) гіпертрофію лівого шлуночка; 5) дилятацію порожнини лівого шлуночка. 15. Надчеревна пульсація, що посилюється на вдоху, свідчить про: 1) атеросклероз аорти; 2) гіпертрофію лівого шлуночка; 3) гіпертрофію правого шлуночка; 4) аневризму аорти; 5) судинну пухлину печінки (гемангіому). 16. Артеріальна пульсація печінки може виникати при: 1) недостатності мітрального клапану; 2) недостатності клапанів аорти; 3) недостатності тристулкового клапану; 4) недостатності скоротливої функції і лівого шлуночка; 5) стенозі мітрального отвору. 17. Коли буває „танок каротид”: 1) при стенозі мітрального отвору; 2) при недостатності мітрального клапану; 3) при стенозі гирла аорти; 4) при недостатності клапанів аорти; 5) при недостатності трикуспідального клапану. 18. Збільшення плоші абсолютної тупості серця спостерігається при: 1) лівобічному пневмотораксі; 2) емфіземі легенів; 3) приступі бронхіальної астми; 4) пневмоперикардиті; 5) запаленні передніх країв легень. 19. Зміщення лівої границі серцевої тупості вліво може спостерігатись при: 1) гіпертрофії правого передсердя; 2) гіпертрофії лівого пердсердя; 3) гіпертрофії правого і лівого пердсердя; 4) гіпертрофії правого і лівого шлуночків; 5) стенозі мітрального клапану. 20. Верхня границя абсолютної тупості серця розміщена: 1) нижній край III-го ребра по лівій середньоключичній лінії; 2) нижній край IV-го ребра по лівій парастернальній лінії; 3) нижній край V-го ребра по лівій середньоключичній лінії; 4) верхній край III-го ребра по лівій парастернальній лінії; 5) верхній край IV-го ребра по лівій середньоключичній лінії. 21. В результаті чого виникає merbuscoeruleus: 1) бронхіальної астми; 2) мітрального стенозу; 3) серцево-судинної недостатності; 4) стеноза гирла легеневої артерії; 5) коарктації аорти . 22. Систолічне “котяче муркотіння” на основі серця пальпується при: 1) недостатності клапанів аорти; 2) стенозі гирла аорти; 3) мітральному стенозі; 4) недостатності лівого атріо-вентрикулярного клапану; 5) недостатності правого атріо-вентрикулярного клапану. 23. Пульсація яремних вен – патогномічний симптом при: 1) недостатності клапанів аорти; 2) недостатності мітрального клапану; 3) недостатності трикуспідального клапану; 4) мітральнvarasternalis стенозі; 5) стенозі правого атріовентрикулярного клапану. 24. При серцево-судинній недостатності набряки появляються на: 1) нижніх кінцівках; 2) лиці; 3) спині; 4) на повіках; 5) на верхніх кінцівках. 25. Характер ціанозу при серцево-судинній недостатності: 1) дифузний; 2) на лиці; 3) акроціаноз; 4) на нижніх кінцівках; 5) на окремих частинах тіла.
Література. 1.Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. М., 1989, с. 155-165. 2. Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К., «Здоров'я», 1998, с. 123 - 139. 3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 62-71.
ЗАНЯТТЯ № 8
Тема. Аускультація серця. Методика і точки вислуховування. Тони серця, механізм утворення. Зміни тонів у патології. Діагностичне значення аускультації серця.
Вид заняття: практичне.
Навнально-виховна мета заняття: навчитися методиці та техніці вислуховування серця; знати проекцію клапанів та отворів серця на передню поверхню грудної клітки, місця вислуховування тонів та шумів, вивчити зміни тонів серця, знати генез тонів серця, причини їх змін; визначення фаз діяльності серця.
Вихідний рівень знань. Загальні положення про систему кровообігу, діяльність серця.
Зміст теми. 1. Проекція клапанів серця на передню поверхню грудної клітки та точок їх вислуховування у здорових осіб. 2. Засвоїти звучання тонів серця у здорових, людей, відмінності І та II тонів серця, механізм їх виникнення. 3. Біля ліжка хворого провести аускультацію серця у осіб з нормальними тонами та у хворих з патологічними змінами. 4. Провести аускультацію серця у хворих з наявними шумами. 5. Групова аускультація хворих з патологією серця.
Хід виконання заняття. 1. Контроль домашньої підготовки. 2. В навчальній кімнаті у здорових людей (студентів) відмітити проекцію клапанів на поверхню грудної клітки га точки аускультації за допомогою дермографа. 3. Аускультація серця в палаті у хворих і захворюваннями серця. 4. Прослуховування платівки з записом тонів серця, їх змін та шумів.
Практичні навички: вміти провести аускультацію серця, застосовувати принципи лікарської деонтології при обстеженні хворих з захворюваннями серця.
Контроль засвоєння теми, контрольні запитання. 1. Чим обумовлений порядок аускультації серця? 2. Проекція клапанів та отворів на поверхню грудної клітки, точки вислуховування серця. 3. І (систолічний) та II (діастолічний) тони серця, їх генез та характеристика. 4. Патологічні зміни тонів серця.
Домашня самопідготовка. 1. Аускультація серця (в нормі та при захворюваннях). 2. Графічне зображення систоли та діастоли серця. 3. Результати аускультації серця у хворого, якого обстежуємо (записати у зошиті) та їх діагностичне значення.
Латинські терміниArrhythmia, ae — аритмія, неправильний ритм Atrium, ii —предсердя Bicuspidalis, e — двохстулковий Bradys (греч.) — повільний, рідкий Bradycardia. ae — рідкі серцеві скорочення Сог, dis — серце Crescendo (італ.) — наростаючий Decrescendo (італ.) — затухаючий Dilatatio, onis — розширення Diastole, es — розтягування, диастола Embriocardia, ae — ембріональний ритм серця Holos (греч.) — цільний Insufficientia, ae — недостатність Mitralis, е — мітральный Ostium, ii — отвірс Regurgitatio, onis — зворотній рух Rhythmus, i — ритм, такт Stenosis, is — звуження Systole, es — стискання, скорочення Tachys (греч.) — швидкий Tachycardfa, ae — швидкі, часті серцеві скорочення Tricuspidalis, е — трьохстулковий Valvula, ae — заслонка, клапан Ventriculus, i — шлуночок Vitium cordis — вада серця
Тести: 1. Тон серця виникає під час: 1) систоли шлуночків; 2) діастоли шлуночків; 3) систоли передсердь; 4) діастоли передсердь; 5) дилатації лівого шлуночка. 2. IIтон серця виникає під час: 1) систоли шлуночків; 2) діастоли шлуночків; 3) діастоли передсердь; 4) систоли передсердь; 5) дилатації шлуночків. 3. Зі скількох компонентів складається І тон: 1)з одного; 2) двох; 3) трьох; 4)чотирьох; 5) п'яти? 4. Зі скількох компонентів складається IIтон: 1) з одного; 2) двох; 3)трьох; 4) чотирьох; 5) п'яти? 5. Унаслідок напруження міокарда шлуночків, закриття перед-сердно-шлуночкових клапанів, скорочення передсердь, коливань початкової частини аорти і легеневого стовбура утворюється: 1) І тон; 2) II тон; 3) III тон; 4) IV тон; 5) перикард-тон. 6. Унаслідок одночасного закриття клапанів аорти і легеневого стовбура утворюється: 1) І тон; 2) II тон; 3) тон відкриття мітрального клапана; 4) III тон; 5)IV тон. 7. Як хворий має дихати під час проведення аускультації серця: 1) спокійно; 2) глибоко; 3) часто; 4) затримати дихання на фазі вдиху; 5) затримати дихання на фазі видиху? 8. Де міститься точка вислуховування лівого передсердно-шлу-ночкового клапана: 1) у місці прикріплення III ребра до груднини зліва; 2) на верхівці серця; 3) на основі серця; 4) біля основи мечоподібного відростка; 5) у другому міжребровому проміжку зліва від груднини? 9. Де міститься точка вислуховування аортального клапана: 1) на верхівці серця; 2) у другому міжребровому проміжку справа від груднини; 3) у другому міжребровому проміжку зліва від груднини; 4) на мечоподібному відростку; 5) у четвертому міжребровому проміжку зліва від груднини? 10. Де міститься точка вислуховування клапана легеневого стовбура: 1) на верхівці серця; 2) у другому міжребровому проміжку справа; 3) у другому міжребровому проміжку зліва; 4) на мечоподібному відростку; 5) у четвертому міжребровому проміжку зліва? 11. Де міститься точка вислуховування правого передсердно-шлуночкового клапана: 1) на верхівці серця; 2) у другому міжребровому проміжку справа від груднини; 3) у другому міжребровому проміжку зліва від груднини; 4) на мечоподібному відростку; 5) у четвертому міжребровому проміжку зліва від груднини? 12. Де міститься 5-та точка вислуховування серця: 1) у місці прикріплення ручки груднини до її тіла; 2) у третьому міжребровому проміжку зліва, біля груднини; 3) біля мечоподібного відростка; 4) на верхівці серця; 5) у другому міжребровому проміжку зліва біля груднини? 13. В якій послідовності вислуховуються клапани серця: 1) лівий передсердно-шлуноч-ковий, правий передсердно-шлуночковий, аортальний, легеневого стовбура; 2) аортальний, легеневого стовбура, лівий передсердно-шлуночковий, правий перед-сердно-шлуночковий; 3) лівий передсердно-шлуноч-ковий, аортальний, легеневого стовбура, правий передсер-дно-шлуночковий; 4) лівий передсердно-шлуноч-ковий, аортальний, легеневого стовбура, правий передсер-дно-шлуночковий, аортальний; 5) правий передсердно-шлуночковий, лівий передсер-дно-шлуночковий, аортальний, легеневого стовбура? 14. Якою має бути послідовність точок вислуховування клапанів серця: 1) другий міжребровий проміжок справа біля груднини, другий міжребровий проміжок зліва, верхівка, мечоподібний відросток; 2) верхівка серця, другий міжребровий проміжок справа біля груднини, другий міжребровий проміжок зліва біля груднини, мечоподібний відросток; 3) верхівка серця, мечоподібний відросток, другий міжребровий проміжок зліва біля груднини, другий міжребровий проміжок справа; 4) верхівка серця, другий міжребровий проміжок справа біля груднини, другий міжребровий проміжок зліва біля груднини, мечоподібний відросток, III—IV ребра зліва в місці прикріплення до груднини; 5) другий міжребровий проміжок зліва, другий міжребровий проміжок справа, верхівка, мечоподібний відросток? 15. Який клапан вислуховується на верхівці серця: 1) правий передсердно-шлу-ночковий; 2) лівий передсердно-шлуноч-ковий; 3) аортальний; 4) клапан легеневого стовбура; 5) легеневих вен? 16. Який клапан вислуховується в другому міжребровому проміжку зліва біля груднини: 1) аортальний; 2) лівий передсердно-шлуноч-ковий; 3) клапан легеневого стовбура; 4) правий передсердно-шлу-ночковий; 5) клапан легеневих вен? 17. Характеристика І тону на верхівці серця: 1) тихий, короткий, високий; 2) голосний, довгий, низький; 3) голосний, високий, довгий; 4) тихий, довгий, низький; 5) тихий, високий, довгий. 18. Характеристика І тону на основі серця: 1) тихий, високий, короткий; 2) голосний, низький, довгий; 3) тихий, низький, довгий; 4) голосний, високий, довгий; 5) голосний, низький, короткий. 19. Хто запропонував 5-ту точку вислуховування серця: 1) Стражеско; 2) Ланг; 3) Боткін і Ерб; 4) Стражеско і Василенко; 5) Гіппократ? 20. У кого можна деколи аускуль-тативно виявити IIIі IVфізіологічні тони в нормі: 1) у дітей; 2) у людей похилого віку; 3) у людей середнього віку; 4) у жінок; 5) у чоловіків? 21. За допомогою якого обстеження можна виявити НІ і IVфізіологічні тони: 1) балістокардіографії; 2) електрокардіографії; 3) векторкардіографії; 4) фонокардіографії; 5) рентгенографії? 22. Як у патологічних випадках, коли звучність змінюється, розрізнити І і IIтони: 1) нахилити хворого вперед; 2) провести аускультацію хворого на лівому боці; 3) вислухати тони в точці Боткіна—Ерба; 4) І тон збігається з верхівковим поштовхом, пульсом аорти і сонної артерії; 5) II тон збігається з верхівковим поштовхом, пульсом аорти і сонної артерії? 23. Для яких станів характерне ослаблення обох тонів серця: 1) тиреотоксикозу; 2) емоційного збудження; 3) ексудативного плевриту зліва; 4) зловживання кавою; 5) після тяжкої фізичної праці? 24. Яке захворювання може спричинити ослаблення обох тонів серця: 1) базедова хвороба; 2) дилатація камер серця, зумовлена серцевою недостатністю; 3) екстрасистолія; 4) запальна інфільтрація передніх країв лівої легені; 5) зловживання кавою? 25. Ослаблення обох тонів серця відбувається внаслідок: 1) аортальних вад; 2) мітральних вад; 3) міокардиту; 4) гіпертонічної хвороби; 5) тиреотоксикозу.
Література. Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. М.,1989, с.165-177. Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К.:”Здоров`я”, 1998, с.139-154. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 71-85.
ЗАНЯТТЯ № 9 Тема. Аускультація серця|. Механізм| утворення| шумів|, класифікація|. Діагностичне| значення|. Фонокардіографія|, Ехо-КГ|. Вид заняття: практичне. Навчально-виховна мета заняття: вивчити механізм утворення органічних, функціональних і позасерцевих шумів серця; оволодіти методикою вислуховування органічних, функціональних (систематичних і діастолічних) шумів серця, вміти їх розрізняти і вміти застосовувати отримані дані з діагностичою метою; вивчити методику і техніку запису фонокардіограми, оволодіти методикою аналізу фонокардіограми; ознайомитись з методом ехокардіографії і змінами показників при серцево-судинній атології.
Вихідний рівень знань: Загальні знання про систему кровообігу. Рух крові по судинам. Регуляція судинного тонусу. Зміст теми: 1. Класифікація шумів. 2. Органічні шуми серця (набуті, вроджені). 3. Функціональні шуми (систолічні, діастолічні). 4. Екстракардинальні (позасерцеві) шуми, диференційна діагностика. 5. Ознайомлення з методами обстеження: фонокардіографією, ехокардіогра- фією. Хід виконання заняття: 1. Перевірка підготовки студентів до заняття. 2. Оволодіння студентами методикою аускультації серця з метою виявлення органічних, функціональних і позасерцевих шумів. 3.Самостійна робота студентів коло ліжка хворого для формування вміння вислуховувати шуми. 4. Практичне ознайомлення з методами фонокардіографії ЕХО-кардіографії. 5. Підведення підсумків заняття. Практичні навички: вміти провести аускультацію серця, застосувати принципи лікарської деонтології при обстеженні хворих з захворюваннями серця. Контроль засвоєння теми, контрольні запитання. 1. Вказати класифікацію шумів за місцем їх утворення. 2. Дати класифікацію шумів за фазою серцевої діяльності. 3. Вказати відмінності в механізмі утворення органічних і функціональних шумів серця. 4. Які особливості шумів враховуються для їх диференціації? 5. Від чого залежить сила шуму? 6. Які причини виникнення систолічного шуму на верхівці серця? 7. Які причини виникнення діастолічного шуму на верхівці серця? 8. Які причини виникнення шуму коло мечоподібного паростка? 9. Які причини виникнення систолічного шуму на основі серця ( в II-му міжребер’ї справа і зліва від грудини ). 10. Який механізм виникнення систолічного шуму на сонних артеріях? 11. Які причини виникнення діастолічного шуму на основі серця? 12. У чому полягає відмінність функціональних і органічних шумів? 13. Який шум виникає при анемії і в яких місцях вислуховується? 14. Які механізми виникнення і характеристика шуму тертя перикарду, в яких місцях він вислуховується? Домашня самопідготовка: Схема порушень кровообігу при клапанних вадах серця, в тому числі у обстежуваного хворого.
Латинські терміни. Murmur cardiacum – серцевий шум Murmur itracardiacum – внутрішньосерцевий шум Мurmur extracardiacum – позасерцевий шум Murmur systolicum – систолічний шум Murmur diastolicum – діастолічний шум Murmur cardicum organicum – органічний серцевий шум Murmur cardicum functionale – функціональний серцевий шум Murmur progrediens(crescendo – ital.) – наростаючий шум Murmur regrediens( decrescendo – ital.) – спадаючий шум Murmur holosystolicum – голо систолічний шум, що займає всю систолу Murmur tacniatum (s.vittatum) – стрічкоподібний шум Murmur rhomboiduim – ромбовидний шум Murmur spirans – дуючий шум Murmur molk – м’який шум Murmur radens – скребучий шум Murmur rude – грубий шум Locus irradiationis – місце іррадіацій Murmures affrictum pericardicus – шум тертя перикарду
Тести: 1. Де розташований лівий передсердношлуночковий клапан: 1) в аорті; 2) у легеневому стовбурі; 3) у легеневих венах; 4) між лівим передсердям і лівим шлуночком; 5) між правим передсердям і правим шлуночком? 2. Де розташований правий передсердношлуночковий клапан: 1) в аорті; 2) у легеневому стовбурі; 3) між правим передсердям і правим шлуночком; 4) між лівим передсердям і лівим шлуночком; 5) у легеневих венах? 3. Як називається шум, який вислуховують між І і IIтонами серця: 1) діастолічний; 2) систолічний; 3) шум тертя перикарда; 4) пресистолічний; 5) мезодіастолічний? 4. Як називається шум, який вислуховують між IIі І тонами: 1) систолічний; 2) діастолічний; 3) перикардіальний; 4) плевро-перикардіальний; 5) функціональний? 5. Як називається шум, який вислуховують між її і І тонами серця: 1) систолічний; 2) діастолічний; 3) шум тертя перикарда; 4) плевро-перикардіальний; 5) екстракардіальний? 6. В якій фазі роботи серця виникає пресистолічний шум: 1) у систолі; 2) у кінці діастоли; 3) у середині діастоли; 4) на початку діастоли; 5) на початку систоли? 7. В якій частині діастоли вислуховують протодіастолічний шум: 1) на початку; 2) у середині; 3) у кінці; 4) займає всю діастолу; 5) займає 2/3 діастоли? 8. В якій частині діастоли виникає мезодіастолічний шум: 1) на початку; 2) у середині; 3) у кінці; 4) займає всю діастолу; 5) перед систолою? 9. В якому положенні хворого найкраще вислуховуються систолічні шуми: 1) стоячи; 2) лежачи; 3)сидячи; 4) коли тулуб нахилений вперед; 5) коли тулуб нахилений назад? 10. В якому положенні хворого краще вислуховуються діасто-лічні шуми: 1) стоячи; 2) лежачи; 3) коли тулуб нахилений вперед; 4) лежачи на спині; 5) лежачи на правому боці? 11. Як називається графічна реєстрація тонів і шумів серця: 1) балістокардіографія; 2) електрокардіографія; 3) векторкардіографія; 4) фонокардіографія; 5) ультразвукова діагностика? 12. Для яких захворювань характерні органічні шуми серця: 1) вад серця; 2) гіпертонічної хвороби; 3) анемії; 4) міокардіодистрофії; 5) тиреотоксикозу? 13. Для яких захворювань серця характерні функціональні шуми серця: 1) набутих вад клапанів; 2) природжених вад; 3) інфаркту міокарда; 4) анемії; 5) стенокардії? 14. Як змінюються органічні шуми після фізичного навантаження: 1) посилюються; 2) ослаблюються; 3) зникають; 4) не змінюються; 5) змінюється місце вислуховування шуму. 15. Як змінюються функціональні шуми під час фізичного навантаження: 1) посилюються; 2) ослаблюються або зникають; 3) не змінюються; 4) різко посилюються; 5) покращується провідність шуму в інші точки? 16. Який органічний шум нагадує котяче муркотіння в другому міжребровому проміжку справа біля груднини: 1) систолічний шум унаслідок недостатності лівого перед-сердно-шлуночкового клапана; 2) діастолічний шум унаслідок стенозу лівого передсердно-шлуночкового отвору; 3) систолічний шум унаслідок стенозу отвору аорти; 4) діастолічний шум унаслідок недостатності клапана аорти; 5) систолічний шум унаслідок недостатності правого перед-сердно-шлуночкового клапана?
17. Який з органічних шумів серця є найголоснішим: 1) систолічний шум на верхівці серця; 2) систолічний шум клапана аорти; 3) діастолічний шум на верхівці серця; 4) діастолічний шум клапана аорти; 5) діастолічний шум клапана легеневого стовбура? 18. Функціональний систолічний шум відрізняється від органічного тим, що: 1) на нього не впливає фаза дихання; 2) він грубий, голосний, довготривалий; 3) не змінюється внаслідок фізичного навантаженння; 4) не має зон проведення (де виникає, там і вмирає); 5) нагадує котяче муркотіння. 19. Гемодинамічний функціональний шум характерний для: 1) базедової хвороби; 2) стенозу лівого передсердно-шлуночкового отвору; 3) міокардиту; 4) міокардіосклерозу; 5) гіпертонічної хвороби. 20. Гемодинамічний функціональний шум характерний для: 1) нервового збудження; 2) стенозу лівого передсердно-шлуночкового клапана; 3) міокардиту; 4) міокардіосклерозу; 5) гіпертонічної хвороби. 21. Для якої патології характерний гемодинамічний функціональний шум: 1) гіпертонічної хвороби; 2) міокардіосклерозу; 3) міокардиту; 4) стенозу лівого передсердно-шлуночкового отвору; 5) у разі значного підвищення температури тіла? 22. Анемічний (гідремічний) шум вислуховується краще: 1) над клапаном легеневого стовбура; 2) у точці Боткіна; 3) над усіма клапанними отворами; 4) на верхівці серця; 5) над клапаном аорти. 23. Анемічний (гідремічний) функціональний шум частіше буває: 1) систолічним; 2) діастолічним; 3) протодіастолічним; 4) пресистолічним; 5) мезодіастолічним. 24. Що таке шум Флінта: 24. Що таке шум Кумбса: 1) органічний систолічний шум; 2) органічний діастолічний шум; 3) функціональний систолічний шум; 4) функціональний діастолічний шум; 5) органічний мезодіастоліч-ний шум? 25. Що таке шум Грехема— Стілла: 1) органічний систолічний шум; 2) органічний діастолічний шум; 3) функціональний систолічний шум; 4) функціональний діастолічний шум; 5) органічний мезодіастоліч-ний шум?
Література. 1. Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. М.,1989, с.177-189.
ЗАНЯТТЯ № 10 Тема. Дослідження| артеріального тиску| і периферійного пульсу|, венозного| тиску|, венозного| пульсу|, швидкість| кровопливу|. Електрокардіографія|. Розшифровки | нормальної| ЕКГ|. Нормативи| зубців|, інтервалів|, сегментів|. Положення| електричної| осі| серця|. Діагностичне| значення|. ЕКГ-ознаки гіпертрофії| передсердь| і шлуночків|.
Вид заняття: практичне. Навчально-виховна мета заняття: ознайомлення студентів з технікою запису ЕКГ та навичками розшифрування ЕКГ у здорових людей, засвоєння основних елементів ЕКГ, навчитися методиці дослідження судин. Визначення з допомогою пальпації властивостей периферичного артеріального пульса; вимірювання артеріального тиску за методом Короткова. Ознайомлення з методикою визначення венозного тиску, осцилографією, тахіосцилографією, реєстрацією сфигмограми, флебограми, реовазографією, капиляроскопією, методами визначення швидкості кровоплину, кількості циркулюючої крові, серцевого викиду, загального периферійного опору, швидкості пульсової хвилі. Значення функціональної діагностики при розпізнаванні захворювань серцево-судинної системи. Ознайомлення з технікою запису і навичками розшифрування ФКГ у здорових людей, засвоєнням основних елементів ФКГ та Ехо-КГ.
Вихідний рівень знань. Діяльність серця: автоматизм, збудливість, провідність та скоротливість. Електрокардіограма. Загальні знання про систему кровообігу. Рух крові по судинам. Регуляція судинного тонусу.
Зміст теми. 1. Ознайомлення студентів з роботою електрокардіографа. 2. Реєстрація ЕКГ в стандартних (двополюсних), підсилених від кінцівок та грудних відведеннях (однополюсних). 3. Опис ЕКГ за схемою: визначення ритму, частоти серцевих скорочень, вольтажу, положення електричної осі серця. 4. Знайомлення з основними типами ЕКГ за допомогою таблиць. альбомів та наборів ЕКГ. 5. Дослідження артеріального пульсу у здорових (студентів). 6. Визначення артеріального тиску у здорових. 7. Визначення пульса і артеріального тиску у хворих артеріальною гіпертензією і гіпотонією. Підрахунок дефіціту пульсу у хворих з миготливою аритмією. 8. Дослідження пульса і артеріального тиску у хворих з синдромом відсутності пульсу на променевій артерії (синдром Такаясу). 9. Разбір типових сфігмограм, осцилограм, тахіосцилограм, реограм, флебограм. 10. Діагностична ціність капіляроскопії, ангіографії; зондування серця, визначення систолічного викиду, периферійного опору, швидкості кровопливу, кількості циркулюючої крові, швидкості пульсової хвилі.
Хід виконання заняття. 1. Контроль домашньої підготовки студентів. 2. Ознайомлення з роботою електрокардіографа і фонокардіографа. 3. Самостійний запис ЕКГ в стандартних (двополюсних), підсилених, від кінцівок та грудних відведеннях (однополюсних). 4. Самостійний опис нормальної ЕКГ (див. схему електрокаріографічного дослідження). 5. За допомогою таблиць, альбому і набору ЕКГ ознайомитися з основними типами ЕКГ. 6. Контроль домашньої підготовки. 7. В учбовій кімнаті студенти один на одному визначають артеріальний пульс, досліджують його властивості, вимірюють артеріальний тиск аускультативним за методом Короткова. 8. Визначення пульса і артеріального тиску у хворих артеріальною гіпертензією і гіпотонією. миготливою аритмією, синдромом відсутності пульсу на променевій артерії (синдром Такаясу). Підрахунок дефіціту пульсу у хворих з миготливою аритмією. 9. Розбір типових сфігмограм, осцилограм, тахіосцилограм, реограм, флебограм, фонокардіограм у здорових людей і при вадах серця. 10. Перевірка практичних навиків обстеження серцевого хворого.
Практичні навички: вміти інтерпритувати ЕКГ у здорових, людей; вміти визначити серцевий ритм, частоту серцевих скорочень, вольтаж, положення електричної осі серця, вміти провести дослідження пульса і артеріального тиску. Ознайомлення з методами осцилографії, тахіосцилографії, сфігмографії, реовазографії, флебографії, капіляроскопії, визначення швидкості кровопливу, кількості циркулюючої крові, швидкості пульсової хвилі. Контроль засвоєння теми, контрольні запитання. 1. Що таке електорокардіографічний і фонокардідження 2. Назвіть основні відведення, за допомогою яких реєструється ЕКГ. 3. Назвіть основні зубці та інтервали ЕКГ, вкажіть їх значення. 4. Що таке вольтаж ЕКГ і як він визначається? 5. Чим характеризується правильний синусовий ритм? 6. Визначення частоти серцевих скорочень за допомогою ЕКГ. 7. Що таке електрична вісь серця? Діагностичне значення істинної ліво- та правограми. 8. Властивості пульсу, які визначаються пальпаторно. 9. Характеристика пульсу при недостатності клапанів аорти. 10. Характеристика пульсу при стенозі устя аорти. 11. Дефіціт пульсу, методика його визначення і його диагностичне значення. 12. Діагностичне значення альтернуючого і дикротичного пульсу. 13. Діагностичне значення «капілярного» пульсу (пульсація артеріол). 14. Діагностичне значення визначення швидкості поширення пульсової хвилі. 15. Аускультативний метод визначення артеріального тиску за Коротковим. 16. Артеріальна осцилографія, сфігмографія, флебографія, реовазографія, капіляроскопія. 17. Діагностичне значення позитивного і від`ємного венозного пульсу. 18. Методи визначення венозного тиску. 19. Методи визначення швидкості кровопливу, кількості циркулюючої крові, швидкості пульсової хвилі, серцевого викиду, периферійного викиду і їх діагностичне значення. 20. Діагностичне значеня проби з затримкою «дихання» і ортостатичної проби. 21. Діагностичні можливості зондування серца та ангіографії. 22. Діагностичні можливості ФКГ і Ехо-КГ.
Домашня самопідготовка.
Латинські терміни Aughmented (А) (англ.) — підсилений Electrocardiographia, ae — записелектричних явищ в серці Foot (F) (англ.) — нога Gramma, atis (греч.) — запис Left (L) (англ.) — лівий Opening snap („OS") (англ.) — тон відкриття мітрального клапану Right (R) (англ.) — правий Aequalis, e — рівний, рівномірний Alter, era, erum — другий, один з двох Alternans, antis — переміний Altus, a, urn — високий Celer, eris, ere — швидкий Deficiens, entis — дефіцитний Dicroticus, a, um — двійний, дикротичний Differens, entis — різний Durus, a, um — твердий Filum, i — нитка Filiformis, e — нитковидний Frequens, entis — частий Grapho (греч.) — пишу Homo pulsans — пульсуючалюдина Hyper (греч.) — над, вище Hypertensio, onis; hypertonia, ae — підвищення тонусу (судин) Hypertonia arterialis — тривале підвищення артеріального тиску Hypo (греч.) — під, нижче Hypotensio, hypotonia, ae — зниження тонусу (судин) Hypotonia arterialis — зниження артеріального тиску Irregularis, e — неправильний Magnus, a, um — великий Mollis, e — м`який Oscillatio, onis — коливання Parvus, a, um — малий Plenus, a, um — повний Pulsus, us — удар, пульс Pulsus aequalis — рівномірний пульс Pulsus altus — високий пульс Pulsus alternans — переміжний пульс Pulsus celer — швидкий пульс Pulsus deficiens — дефіцитний пульс Pulsus dicroticus — подвійний, дикротичний пульс Pulsus durus — твердий пульс Pulsus filiformis — нитковидний пульс Pulsus frequens — частий пульс Pulsus inaequalis — нерівномірний пульс Pulsus irregularis — нерегулярний, неправильний пульс Pulsus magnus — великий пульс Pulsus mollis — м`який пульс Pulsus parvus — малий пульс Pulsus plenus — повний пульс Pulsus rarus — рідкий пульс Pulsus regularis — правильний пульс Pulsus saliens — скачучий пульс Pulsus tardus — повільний пульс Pulsus vacuus — пустий пульс
Тести: 1. Яку частоту пульсу прийнято за норму у дорослих людей: 1) 70 за 1 хв; 2) 60—70 за 1 хв; 3) 70—90 за 1 хв; 3) на мечоподібний відросток; 4) на аорту; 5) у другий міжребровий проміжок зліва? 2. Де вислуховується систолічний шум унаслідок стенозу отвору аорти: 1) на верхівці серця; 2) у 5-й точці; 3) у другому міжребровому проміжку справа; 4) у другому міжребровому проміжку зліва; 5) на мечоподібному відростку? 3. Де розташована зона максимального звучання шуму в разі недостатності лівого передсердношлуночкового клапана: 1) на верхівці серця; 2) у другому міжребровому проміжку справа; 3) у другому міжребровому проміжку зліва; 4) у місці прикріплення мечоподібного відростка; 5) у точці Боткіна — Ерба? 4. Якщо вадою уражений тільки один клапан серця, то в разі пересування стетоскопа по лінії, що з'єднує точки вислуховування аналогічного шуму, гучність шуму буде: 1) посилюватись або ослаблюватися; 2) перериватися на середині відстані між точками; 3) ослаблюватися на середині відстані між точками; 4) посилюватися на середині відстані між точками; 5) не змінюватиметься. 5. Якщо уражені одночасно два клапани серця, то в разі пересування стетоскопа по лінії, що з'єднує точки вислуховування клапанів, гучність шуму буде: 1) зменшуватися; 2) збільшуватися; 3) перериватися; 4) не змінюватиметься; 5) посилюватиметься на середині відстані між точками. 6. Як визначити, уражений один клапан чи два, якщо в двох різних точках одночасно вислуховується аналогічний шум в одній і тій самій фазі серцевої діяльності: 1) нахилити хворого вперед; 2) вислухати в положенні лежачи; 3) вислухати в положенні стоячи; 4) пересувати стетоскоп по лінії, що з'єднує дані точки вислуховавуння, і стежити за зміною гучності шуму; 5) сильніше притиснути стетоскоп до грудної клітки? 7. Шум тертя перикарда виникає в разі: 1) уремії; 2) гідроперикарду; 3) бичачого серця (кардіо-мегалії); 4) стенокардії; 5) зрощення шарів перикарда з пристінковою плеврою. 8. Де найкраще вислуховується шум тертя перикарда: 1) на верхівці серця; 2) над клапаном аорти; 3) над клапаном легеневого стовбура; 4) у ділянці абсолютної глухості серця; 5) у точці Боткіна — Ерба? 9. Який серцевий шум дає пальпа-торні відчуття над зоною абсолютної тупості серця, що посилюються, якщо хворий нахиляє тулуб уперед: 1) систолічний шум на верхівці серця; 2) діастолічний шум на верхівці серця; 3) систолічний шум над клапаном аорти; 4) діастолічний шум над клапаном аорти; 5) систолодіастолічний шум тертя перикарда? 10. Шум тертя перикарда відрізняється від систолічного і діастолічного органічних шумів тим, що він: 1) більш ніжний, ніж органічний; 2) його чути ніби здалеку; 3) його чути близько біля вуха; 4) він завжди збігається із систолою; 5) добре проводиться на інші точки вислуховування. 11. Як називається запис пульсу: 1) осцилографія; 2) флебографія; 3) сфігмографія; 4) балістокардіографія; 5) капіляроскопія? 12. Що таке анакрота: 1) пульсовий тиск; 2) висхідне коліно сфігмограми; 3) повільний пульс; 4) швидкість поширення пульсової хвилі; 5) низхідне коліно сфігмограми? 13. Яка послідовність обстеження пульсу: 1) ритм, частота, синхронність, наповнення, напруження; 2) частота, ритм, синхронність, наповнення, напруження; 3) синхронність, ритм, частота, напруження, наповнення; 4) наповнення, напруження, частота, ритм, синхронность; 5) напруження, наповнення, частота, ритм, синхронность? 14.Якого параметра слід розпочати вивчення властивостей пульсу: 1) ритму; 2) частоти; 3) наповнення 4) напруження; 5) синхронності пульсу на обох променевих артеріях? 15. Нерівномірний пульс найчастіше характерний для: 1) стенозу отвору аорти; 2) міокардиту; 3) миготливої аритмії; 4) ексудативного перикардиту; 5) аортальних вад серця. 16. Коли ритм ЕКГ називають правильним: 1) інтервали R-R відрізняються більше ніж на 10 %; 2) інтервали R-R відрізняються не більше ніж на 0,1 с; 3) інтервали R-R відрізняються більше ніж на 0,1 с; 4) інтервали R-R відрізняються більше ніж на 0,2 с; 5) інтервали R-R відрізняються більше ніж на 0,3 с? 17. Що таке правильний синусовий ритм: 1) зубець Р перед кожним комплексом QRS негативний; 2) зубець Р позитивний перед кожним комплексом QRS, тривалість R-R коливається в межах 0,15—0,45 с; 3) зубець Р перед кожним комплексом QRS позитивний, тривалість R-R коливається в межах до 0,10 с; 4) зубець Р перед кожним комплексом QRS — не однаковий за амплітудою і формою; 5) зубець Р є не перед кожним комплексом QRS, інтервал P-Q коливається від 0,25 до 0,35 с? 18. В якому місці провідної системи серця в нормі виникає імпульс збудження: 1) у пазухо-передсердному (синусовому) вузлі; 2) у передсердно-шлуночково-му вузлі; 3) у лівій ніжці передсердно-шлуночкового пучка (пучка Пса); 4) у правій ніжці передсердно-шлуночкового пучка; 5) у серцевих провідникових міоцитах (волокнах Пуркіньє)? 19. Що означає вислів «зубець Р синусового походження»: 1) не перед кожним комплексом QRS є зубець Р; 2) зубець Р нашаровується на комплекс QRS; 3) зубець Р є перед кожним комплексом QRS, однаковий за формою і величиною, позитивний; 4) зубець Р є перед кожним комплексом QRS, неоднаковий за амплітудою; 5) зубець Р негативний перед кожним комплексом QRS4 20. Який інтервал ЕКГ використовують для визначення частоти серцевих імпульсів: 2) QRS; 3) QRST; 4) R-R1 21. Що реєструє інтервал R-RЕКГ: 1) внутрішньопередсердну провідність; 2) внутрішньошлуночкову провідність; 3) передсердно-шлуночкову провідність; 4) тривалість серцевого циклу; 5) скорочення шлуночків?
22. Яка в нормі частота серцевих імпульсів: 1) 60— 80за1хв; 2) 40— 60 за 1 хв; 3) 90— 120за1хв; 4) 120—240 за 1 хв; 5) 30— 40 за 1 хв? 23. Як визначити вольтаж ЕКГ: 1) виміряти амплітуду R у І стандартному відведенні; 2) виміряти амплітуду R у II стандартному відведенні; 3) виміряти амплітуду S у II і стандартному відведенні; 4) визначити суму амплітуд R у І, II, III стандартних відведеннях; 5) визначити амплітуду R у грудних відведеннях? 24. В якому стандартному відведенні ЕКГ в нормі спостерігається найвищий вольтаж зубців: і)і; 2)П; 3)Ш; 4) III на висоті вдиху? 25. Про що свідчить підвищений вольтаж ЕКГ: 1) про функціональну слабкість міокарда; 2) про тахікардію; 3) про політопний ритм; 4) про гіпертрофію міокарда; 5) про запальні зміни в міокарді? 26. Про що свідчить знижений вольтаж ЕКГ: 1) про зміщення електричної осі серця; 2) про тахікардію; 3) про політопний ритм; 4) про гіпертрофію міокарда; 5) про запальні та склеротичні зміни в міокарді? 27. Електрична вісь серця відхилена вліво, коли: 1) у І відведенні найвищий зубець R, у III — найглибший зубець S; 2) у НІ відведенні найвищий зубець R, у І — найглибший зубець S; 3) найвищий зубець R у II відведенні; 4) найвищий зубець R у III *' відведенні; 5) найвищий зубець і? у І відведенні. 28. Електрична вісь серця відхилена вправо, коли: 1) у І відведенні найвищий зубець R, у III — найглибший зубець S; 2) у III відведенні найвищий зубець R, у І — найглибший зубець S; 3) найвищий зубець і? у II відведенні; 4) найвищий зубець і? у І відведенні; 5) найвищий зубець R у III відведенні. 29. Електрична вісь серця не відхилена, коли: 1) у І відведенні найвищий зубець R, у III — найглибший зубець S; 2) у III відведенні найвищий зубець R, у 1-му — найглибший зубець S; 3) найвищий зубець і? у II відведенні; 4) найвищий зубець R у III відведенні; 5) найвищий зубець R у І відведенні. 30. Яка величина кута а на ЕКГ у людей нормостенічного типу конституції: 1) 0—30°; 2)31—70°; 3)71—90°; 4)91—180°; 5) 0—(-180°)?
Література
ЗАНЯТТЯ № 11
Тема. ЕКГ-ознаки порушень автоматизму і збудливості.
Вид заняття: практичне.
Навчально-виховна мета заняття: навчитися інтерпретувати ЕКГ-ознаки порушень автоматизму синусового вузла (номотопні аритмії) та порушень збудливості, обумовлених перевагою автоматизму ектопічних центрів з механізмом повторного входу хвилі збудження re-entry (гетеротопні аритмії).
Вихідний рівень знань. Анатомічна структура і функції водіїв ритму серця. Автоматизм та збудливість серця. Біофізичні та фізіологічні основи електрокардіографії.
Зміст теми. 1. Аритмії, обумовлені порушенням утворення електричного імпульсу. 2. ЕКГ-критерії порушень автоматизму синусового вузла (номотопні аритмії): синусової тахікардії, брадікардії, синусової аритмії. 3. Ознайомлення студентів з основним механізмом екстрасистолії – повторним входом хвилі збудження (re-entry). 5. ЕКГ-критерії екстрасистол: синусової, передсердної, з атріовентрикулярного з’єднання та шлуночкової. Неповна та повна компенсаторні паузи. 6. ЕКГ-диференціація ліво- та правошлуночкових екстрасистол. 7. ЕКГ-діагностика надшлуночкової та шлуночкової пароксизмальної тахікардії. 8. Верифікація за даними ЕКГ тріпотіння передсердь. 9. Причини, механізм виникнення та форми миготливої аритмії. 10. Особливість ЕКГ при тріпотінні та миготінні шлуночків.
Хід виконання заняття. 1. Контроль домашньої підготовки студентів. 2. Самостійний запис ЕКГ у стандартних та грудних відведеннях пацієнтам з порушеннями серцевого ритму. 3. Верифікація порушень автоматизму та збудливості за аналізом записаних електрокардіограм. 4.Опрацювання набору електрокардіограм з основними типами номотопних та гетеротопних аритмій.
Практичні навички: вміти інтерпретувати ЕКГ при аритміях, в основі яких лежить порушення утворення електричного імпульсу або механізм повторного входу хвилі збудження. Відпрацювати схему розшифрування ЕКГ з оцінкою регулярності серцевих скорочень, підрахунку числа серцевих скорочень, визначення водія ритму, положення електричної осі серця та аналізу зубців, інтервалів, комплексів.
Контроль засвоєння теми, контрольні запитання.
Домашня самопідготовка.
Латинські терміни. Arrhythmia – неправильний ритм; еlektrokardiographia – графічна реєстрація з поверхні тіла біопотенціалів працюючого серця; re-entry – повторний вхід хвилі збудження; fibrillacio atriorum seu arrhythmia absoluta– миготлива аритмія; bigeminia – бігемінія; trigeminia – тригемінія; quadrigeminia – квадрогемінія; excitatum – збуджувати.
Тести: 1. ЕКГ ознаки неповної атріовентрикулярної блокади II ступеня типу Мотибц I: 1) збільшення тривалості інтервалу P-Q; 2) поступове, від циклу до циклу, збільшення інтервалу P-Q і випадіння одного із шлуночкових комплексів; 3) тривалість P-Q постійна, періодичне випадання шлуночкового комплексу; 4) відсутність зв’язку між зубцем Р (в 2-3 рази частіше) і шлуночковим комплексом; 5) зубець Р після комплексу QRS, негативний, ЧСС – 52 в 1 хв. 2. ЕКГ ознаки атріовентрикулярної блокади I ступеня: 1) періодичне випадання повного серцевого циклу; 2) змінений зубець Р і незмінений шлуночковий комплекс; 3) інтервал Р-Q постійний, більше 0,20 с; 4) відсутність зв’язку між зубцем Р (в 2-3 рази частіше) і шлуночковим комплексом; 5) зубець Р після комплексу QRS, негативний, ЧСС – 52 в 1 хв. 3. ЕКГ ознаки фібриляції (мигтіння) шлуночків: 1) не поширений зубець Р і частий, змінений шлуночковий комплекс; 2) високі хвилі Р, частий не змінений шлуночковий комплекс; 3) ЕКГ крива у вигляді синусоїди; 4) хаотичність, нерегулярність, різка деформація, дуже низький вольтаж шлуночкових комплексів; 5) інтервали R-R зменшені, хвилі тріпотіння на ізолінії, QRS не змінені. 4. Що таке синдром Моргань і-Едемса-Стокса: 1) підвищення тиску в артеріальній частині малого кола кровообігу; 2) підвищення периферичного артеріального опору; 3) втрата свідомості в момент переходу неповної блокади в повну поперечну блокаду; 4) вроджена патологія, для якої характерна наявність додаткового пучка проведення імпульсу між правим передсердям і правим шлуночком; 5) отруєння серцевими глікозидами. 5. Ознаки блокади лівої ніжки пучка Гіса: 1) поширення QRS більше 0.10 с, деформація висхідного коліна і вершини зубця R, що нагадує шлуночкову екстрасистолу, у відведеннях I,II,аVI, V5-6; 2) поширення QRS більше 0,1 с,деформація комплексу QRS по типу rSr, rsR, rSR, V1-2; 3) вкорочення інтервалу P-Q, поширення комплесу QRS; 4) комплес QRS коротший 0,1с, нагадує шлуночкові екстрасистолу; 5) комплекс QRS коротший 0,1с. 6. ЕКГ ознаки правошлуночкової екстрасистоли: 1) високий R в I відведенні, глибокий S в III; 2) високий R в III відведенні, глибокий S в I; 3) високий R в II відведенні; 4) глибокий S в II відведенні; 5) RIII > RII > RI. 7.Що таке рефлекс Бейнбріджа: 1) сповільнення серцевої діяльності; 2) пришвидшення серцевої діяльності; 3) посилення скоротливості міокарду; 4) сповільнення атріо-вентрикулярної провідності; 5) збільшення швидкості скорочення міокарду. 8. Що таке синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта: 1) приступи пароксизмальної надшлуночкової тахікардії внаслідок вродженої патології провідної системи серця; 2) приступи втрати свідомості з епілептоїдним станом внаслідок порушення ритму серця; 3) мигтіння передсердь і шлуночків; 4) підвищення тиску в артеріальній частині малого кола кровообігу; 5) втрата свідомості внаслідок різкого падіння АТ. 9. Що таке синдром Фредеріка: 1) мигтіння передсердь і шлуночків; 2) фібриляція шлуночків; 3) блокада Мобітц II; 4) комбінація мигтіння або тріпотіння передсердь і повної атріо-вентрикулярної блокади; 5) миготлива аритмія з ЧСС 120 в хв. 10. Яка ЧСС при пароксизмальній тахікардії: 1) 80-100; 2) 90-160; 3) 90-120; 4) 120-160; 5) 180-240 в хв.
Література.
ЗАНЯТТЯ 12
Тема. ЕКГ-ознаки порушень провідності. Основи проведення електроімпульсної терапії. ЕКГ при комбінованих порушеннях ритму. Підсумкове заняття по методах обстеження серцевого хворого.
Вид заняття: практичне.
Навчально-виховна мета заняття: навчитися розпізнавати на ЕКГ ознаки порушення провідності; оволодіти навичками інтерпретації виявлдених змін на ЕКГ з різними видами розладами функції провідності. Ознайомитися з основами та правилами виконання електроімпульсної терапії.
Вихідний рівень знань. 1. Електрофізіологічні функції серця (автоматизм, збудливість, провідність, скоротливість). 2. Особливості ЕКГ в загальноприйнятих відведеннях, принцип і порядок розшифрування ЕКГ. 3. Структура і функції провідникової системи серця. 4. ЕКГ-ознаки різних видів блокад.
Зміст теми. 1.Зміни на ЕКГ, зумовлені порушеннями функції провідності. 1.1. Синоаурикулярна блокада. 1.2. Внутрішньопередсердна блокада. 1.3. Атріовентрикулярна блокада. 1.3.1. I ступінь атріовентрикулярної блокади; 1.3.2. Атріовентрикулярна блокада II ступеня I типу за Мобітцом; 1.3.3. Атріовентрикулярна блокада II ступеня II типу за Мобітцом; 1.3.4. III ступінь атріовентрикулярної блокади – повна блокада. 1.4. Внутрішньошлуночкові блокади. 1.4.1. ЕКГ-картина блокади лівої ніжки пучка Гіса. 2. Зміни на ЕКГ при комбінованих порушеннях ритму. 3. Синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW). 4. Синдром Фредеріка. 5. Покази до проведення та правила виконання електроімпульсної терапії.
Хід виконання заняття. 1. Контроль домашньої підготовки студентів. 2. Студенти вивчають основні зміни ЕКГ, зумовлені розладами функції провідності за допомогою таблиць, альбомів з ЕКГ і наборів ЕКГ з різними розладами проведення імпульса по провідній системі серця. 3. Самостійна робота студентів з електрокардіограмами з різними видами порушень провідності. Розпізнавання студентами наявних патологічних змін на ЕКГ , оформлення протоколу розшифрування наданої ЕКГ. 4. Розбір результатів самостійної роботи студентів. Оцінювання вмінь і навичок студентів аналізувати отримані результати і формулювати висновки. 5. Ознайомлення студентів з основами надання невідкладної медичної допомоги у випадку виникнення порушень провідності, загрозливих для життя. Вивчення студентами показів до проведення та правил виконання електроімпульсної терапії.
Практичні навички:вміти розпізнавати на ЕКГ основні види блокад серця; виявляти ЕКГ-ознаки синдрому Вольфа-Парніксона-Уайта (WPW), синдрому Фредеріка. Вміти аналізувати виявлені зміни на ЕКГ, оформляти протокол розшифрування ЕКГ, сформулювати висновок.
Контроль засвоєння теми, контрольні запитання. 1. Назвіть основні види порушення провідності. 2. ЕКГ-картина синоауринулярної блокади. 3. ЕКГ-озаки внутрішньопередсердної блокади. 4. Які є різновиди неповної атріовентрикулярної блокади? 5. Чим характеризуються періоди Самойлова-Венкенбаха? 6. Які ЕКГ ознаки III ступеня атріовентрикулярної блокади (повної)? 7. Які причини виникнення та клінічні прояви нападів Морганьї-Адамса-Стокса? 8. ЕКГ-ознаки блокади лівої ніжки пучка Гіса. 9. ЕКГ ознаки блокади правої ніжки пучка Гіса. 10. ЕКГ при комбінованих порушеннях ритму. 11. Чим характеризується синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW)? 12. Синдром Фредеріка. 13. Назвіть покази до проведення та правила виконання електроімпульсної терапії.
Домашня самопідготовка. 1. Електрофізіологічні функції серця. 2. ЕКГ-картина різних видів порушень провідності серця. 3. Намалювати провідну систему серця. Схематично замалювати в зошиті ЕКГ з різними видами порушення функції провідності.
Латинські терміни. Arrhythmia, ae – неправильний ритм Blocade (англ.) – виключення, ізоляція Atrium, ii – передсердя Ventriculus, i – шлуночок Extra – особлива екстрасистола – додаткове, пердчасне скорочення серця Irredularis, e – аритмічний, неправильний Bradycardia, ae – рідкі серцеві скорочення.
Тести: 1. При якій аритмії може бути дефіцит пульсу: 1) синусовій тахікардії; 2) синусовій брадикардії; 3) синусовій аритмії; 4) миготливій аритмії; 5) пароксизмальній тахікардії. 2. ЕКГ ознаки передсердної екстрасистоли: 1) відсутність зубця Р і змінений шлуночковий комплекс; 2) зміненої форми зубець Р перед комплексом Q,R,S, нерозширений звичайний комплекс QRS; 3) нерозширений зубець Р і аберантний комплекс QRS; 4) наявність зубця Р і відсутність шлуночкового комплексу; 5) зубець Р після комплексу QRS, негативний. 3. Як називається екстрасистола, якщо вона регулярно чередується з нормальним синусовим імпульсом: 1) політопна; 2) одиночна; 3) вставочна; 4) аллоритмічна; 5) інтерпольована. 4. Які властивості пульсу при екстрасистолії: 1) нерегулярний; 2) регулярний; 3) частий; 4) рідкий; 5) швидкий. 5. Причини синоаурикулярної блокади: 1) порушення проведення імпульсу по правому передсердю; 2) порушення проведення імпульсу від правого передсердя до лівого; 3) порушення проведення імпульсу від синусового вузла до правого передсердя; 4) відсутність генерації імпульсів синусовим вузлом; 5) порушення проведення імпульсів від передсердь до шлуночків. 6. ЕКГ ознаки миготливої аритмії: 1) зубець Р відсутній, шлуночкові комплекси з’являються рідко, не змінені, на одинаковій відстані; 2) відсутній зубець Р, множинні хвилі f, шлуночкові комплекси регіструються через різні проміжки часу, їх форма звичайно майже не змінюються; 3)зубця Р нема, шлуночкові комплекси регулярні; 4) зубця Р нема, шлуночкові комплекси на різній відстані, різної амплітуди. 7. ЕКГ ознаки повної атріовентрикулярної блокади: 1) випадання повного серцевого циклу на фоні регулярних передсердних комплексів; 2) поступове, від циклу до циклу, подовження інтервалу Р- Q; 3) Р- Q поступово збільшується, проходить випадіння одного з шлуночкових комплексів; 4) нема зв’язку між зубцем Р (75 в I хв) і поширеним аберантним шлуночковим комплексом (25 в I хв); 5) зубець Р негативний після комплекса QRS. 8. Причини миготливої аритмії: 1) порушення збудливості міокарду; 2) порушення провідності; 3) одночасне порушення збудливості міокарду і провідності; 4) порушення автоматизму і провідності; 5) порушення функції автоматизму і збудливості. 9. ЕКГ ознаки тріпотіння передсердь: 1) зубець Р відсутній, одинакові інтервали R-R; 2) зубець Р відсутній, неодинакові інтервали R-R; 3) зубець Р незмінений, інтервал R-R вкорочений; 4) великі хвилі «пилоподібної» форми замість зубця Р, число яких перед кожним шлуночковим комплексом залежить від провідності вузла Ашоффа-Тавара, інтервал R-R різної величини, низько амплітудні хвилі у великій кількості (замість зубця Р). 10. Який рефлекс з’являється при підвищенні тиску в правому передсерді в результаті серцевої недостатності: 1) Терінга-Брейера; 2) Бейнбріджа; 3) Китаєва; 4) Ортнера; 5) Мюссе.
Література. 1. Пропедевтика внутрішніх хвороб / Децик Ю.І., Нейко Є.М., Пиріг Л.А. та ін., за ред. проф. Ю.І. Децика. – К.: “Здоров’я”, 2000. – С. 182-186. 2. Мурашко В.В., Струтинский А.В. Электрокардиография. – М.: Медицина. – 1998. – С. 11-14. 3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб. – К.: “Здоров’я”, 2001. – С. 90 –95.
ЗАНЯТТЯ 13
Тема. Розпитування і огляд хворих із захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Перкусія живота. Методи визначення асциту. Діагностичне значення. Поверхнева та глибока ковзна методична пальпація живота за В.П. Образцовим. Діагностичне значення, пальпації і відділів кишківника та шлунка.
Вид заняття: практичне.
Навчально-виховна мета заняття: оволодіти методикою розпитування хворих з патологією шлунка і кишківника. Вивчити методику і техніку дослідження органів травлення: огляд порожнини рота, живота, перкусію і пальпацію живота (поверхневу і глибоку) за Образцовим-Стражеско, визначення асциту.
Вихідний рівень знань, 1. Клінічна топографія живота. 2. Проекція органів черевної порожнини на передню стінку живота. 3. Фізіологія травлення.
Зміст теми. 1. Збір анамнезу у хворих із патологією шлунково-кишкового тракту. 2. Огляд порожнини рота і живота. 3. Перкусія живота. 4. Пальпація живота за Образцовим-Стражеско.
Хід виконання заняття. 1. Коло ліжка хворих студенти збирають анамнез, проводять огляд порожнини рота і живота. 2. Перкусія живота. 3. Пальпація живота за Образцовим-Стражеско. 4. Визначення асциту.
Практичні навики: вміти проводити розпитування і огляд тематичних хворих, виявляти болючість в точках Мак-Бурнея, Опенховського; вміти визначати наявність симптому Щоткіна-Блюмберга. Оволодіти методикою пальпації живота за Образцовим-Стражеско, технікою перкусії живота, визначенням шуму плеску і асциту.
Контроль засвоєння теми, контрольні питання. 1. Як розуміти поняття диспепсія? 2. Які характеристики больового синдрому при патології ШКТ? 3. Як відрізнити шлункову кровотечу від легеневої кровотечі і кровотечі з варикозно-розширених вен стравоходу? 4. Яке значення мають шкідливі звички і порушення режиму харчування для виникнення даної патології? 5. На що треба звернути увагу при огляді ротової порожнини? 6. Топографія живота і проекція органів черевної порожнини на передню стінку живота. 7.Поверхнева пальпація живота, її діагностичне значення. 8.Принципи глибокої пальпації живота, її діагностичне значення. 9. Ознаки асциту, його визначення.
Домашня самопідготовка. 1. Основні скарги при патології шлунково-кишкового тракту. 2. Топографія живота і проекція органів черевної порожнини па передню стінку живота. 3.Проведення поверхневої і глибокої пальпації живота. 4. Визначення асциту.
Латинські терміни. Achlorhydria, ae — відсутність соляної кислоти в шлунковому соці Achylia, ae — відсутність соляної кислоти і пепсину в шлунковому соці; Anorexia, ae — відсутність апетиту Cheilitis, tidis — запалення губ Colitis, tidis — запалення слизової оболонки товстої кишки Diarrhoea, ae — пронос Dyspepsie,ae —розлад травлення Fructatio, ae — відрижка Melaena, ae — кроваве випорожнення Meteorismus— вздуття живота Obstipacito, onis — закреп Tumor, oris — пухлина Vomitus, us — блювота
Тести: 1. Зниження апетиту: 1) anorexia; 2) hyporexia; 3) cibofobia; 4) eructation; 5) regurgitation. 2. Печія: 1) anorexia; 2) cibofobia; 3) eructation; 4) pyrosis; 5) nausea. 3. Нудота: 1) anorexia; 2) cibofobia; 3) eructation; 4) pyrosis; 5) nausae. 4. Відсутність апетиту: 1) anorexia; 2) hyporexia; 3) cibofobia; 4) eructation; 5) regurgitation. 5. Відрижка їжею: 1) anorexia; 2) hyporexia; 3) eructation; 4) cibofobia; 5) regurgitation. 6. Блювання: 1) pyrosis; 2) nausae; 3) eructation; 4) vomitus (emesie); 5) cibofobia. 7. Страх перед їдою через виникнення болю в шлунку: 1) anorexia; 2) hyporexia; 3) cibofobia; 4) eructation; 5) regurgitation. 8. Відрижка повітрям: 1) anorexia; 2) hyporexia; 3) cibofobia; 4) eructation; 5) regurgitation 9. Здуття живота: 1) cibofobia; 2) meteorismus, 3) vausae; 4) vomitus; 5) erustatio. 10. Що таке метеоризм: 1) здуття товстої кишки; 2) здуття тонкої кишки і шлунка; 3) зниження апетиту; 4) печія в стравоході; 5) нудота? 11. Що таке флатуленція: 1) зниження апетиту; 2) печія в стравоході; 3) здуття тонкої кишки і шлунка; 4) відрижка; 5) блювання? 12. Що таке ахалазія кардії: 1) порушення здатності до розслаблення непосмугованих волокон м'яза—замикача стравоходу; 2) печія; 3) нудота; 4) виразка кардії шлунка; 5) міокардит? 13. Для якого захворювання травної системи найбільш характерний сезонний біль: Ь 1) холангіту; 2) виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки; 3) жовчнокам'яної хвороби; 4) коліту; 5) гепатиту? 14. Для якого захворювання характерний так званий голодний біль: 1) холециститу; 2) панкреатиту; 3) холангіту; 4) виразкової хвороби дванадцятипалої кишки; 5) виразкової хвороби шлунка? 15. Біль у надчерев'ї, що має оперізувальний характер та іррадіює в спину, свідчить про: 1) гастрит або виразкову хворобу шлунка; 2) дуоденіт або виразкову хворобу дванадцятипалої кишки; 3) панкреатит; 4)холецистит; 5) подразнення черевного сплетення внаслідок захворювання шлунка, дванадцятипалої кишки, жовчного міхура, підшлункової залози. 16. Час появи больового синдрому після споживання їжі у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки: 1) через 4—8 год; 2) через 10 хв; 3) через 3—2 год; 4) через 30 хв; 5) після їди. 17. Який біль характерний для виразкової хвороби шлунка з локалізацією виразки в кардії: 1) нічний; 2) голодний; 3) після їди; 4) постійний; 5) оперізувальний? 18. Яким буває апетит у хворого із синдромом підвищеної кислотності шлункового соку: 1) спотворений; 2) нормальний; 3) знижений; 4) підвищений; 5) відраза до м'яса? 19. Характер відрижки у хворих із синдромом зниженої кислотності шлункового соку: 1) відрижка повітрям; 2) відрижка із запахом тухлих яєць; 3) відрижка їжею; 4) відрижка кислим. 20. Відрижка із запахом тухлих яєць характерна для: 1) виразкової хвороби шлунка;' 2) виразкової хвороби дванадцятипалої кишки; 3) раку шлунка; 4) цирозу печінки; 5) панкреатиту. 21. Чим відрізняється шлункове блювання від блювання іншого походження: 1) не пов'язане з їдою; 2) чітко пов'язане з їдою; 3) блювання великою кількістю кислого вмісту; 4) блювання натще? 22. Вранішнє кисле блювання характерне для: 1) виразкової хвороби шлунка; 2) виразкової хвороби дванадцятипалої кишки; 3)холециститу; 4) панкреатиту; 5) цирозу печінки. 23. Особливість блювання у хворих із синдромом стенозу юротаря: 1) у блювотинні є домішки жовчі; 2) у блювотинні є домішки крові; 3) у блювотинні наявна непере-травлена їжа; 4) у блювотинні наявна їжа, спожита напередодні. 24. В основі печії в стравоході є: 1) атрофія слизової оболонки шлунка; 2) гіпохлоргідрія; 3) ахлоргідрія; 4) гастроезофагеальний реф-люкс; 5) гастродуоденальний реф-люкс. 25. Блювання кавовою гущею характерне для: 1) стенозу воротаря; 2) шлункової кровотечі на фоні ахілії; 3) шлункової кровотечі на фоні нормохлоргідрії або гіпер-хлоргідрії; 4) жовтяниці; 5) зловживання кавою.
Література
ЗАНЯТТЯ 14
Тема. Лабораторні| та інструментальні| методи| дослідження| органів| травлення|. Лабораторне| дослідження| шлункового| секрету|, калу|. Рентгенологічне| дослідження| травного| тракту|. Фіброгастроскопія|.
Вид заняття: практичне.
Навчально - виховна мета заняття: оволодіти методиками лабораторного дослідження шлункового та дуоденального вмісту; макро-мікроскопічним дослідженням калу; ознайомитися з методом рН - метрії: з технікою проведення гастрофіброскопії та колоносконії.
Вихідний рівень знань. З курсу нормальної фізіології : методика дослідження шлункової секреції; утворення, виділення та участь у травленні жовчі.
Зміст теми. 1. Багатомоментне (фракційне) дослідження шлункової секреції тонким зондом. 2. Дослідження фізичних, хімічних властивостей шлункового соку. Мікроскопічне дослідження. Діагностичне значення. 3. Дослідження дуоденального вмісту: забір матеріалу, дослідження фізичних властивостей. Мікроскопічне дослідження жовчі. Діагностичне значення. 4. Макро - мікроскопічне та хімічне дослідження калу. Діагностичне значення.
Хід виконання заняття. 1. Забір шлункового соку за допомогою тонкого зонду. 2.Визначення кислотності шлункового соку дебіт-години НС1, мікроскопії шлункового соку, молочної кислоти в шлунковому соці. Інтерпретація отриманих результатів. 3.Ознайомлення з беззондовими методами дослідження шлункової секреції (уропепсин сечі). 4.Ознайомлення з результатами макро- та мікроскопічного дослідження жовчі. 5.Ознайомлення з результатами макро- та мікроскопічного та хімічного дослідження калу. 6.Ознайомлення з методикою проведення РН-метрії, гастрофіброскопії та колоноскопії.
Практичні навички: знати основні властивості шлункового соку та жовчі; методику визначення молочної кислоти в шлунковому соці та уропепсину в сечі; вміти дати клінічну оцінку отриманим результатам дослідження.
Контроль засвоєння теми, контрольні запитання. 1. Методи дослідження шлункового соку. 2. Перерахувати пробні сніданки, які застосовують для стимуляції шлункової секреції. 3. В яких одиницях визначається кислотність шлункового соку. 4. Що таке дебіт-година НС1 і як вона визначається? 5. Що ми розуміємо під базальною секрецією? Яка її величина у здорової людини? 6. Яке діагностичне значення наявності молочної кислоти в шлунковому соці? 7. Яка техніка дуоденального зондування? 8. Яке походження та характер окремих порцій жовчі? 9. Що можна виявити при мікроскопічному дослідженні жовчі в нормі та патології? 10. Яка форма та консистенція калу в нормі і як вона змінюється при патології? 11. На яких випадках проводять пробу на наявність прихованої крові в калі і як потрібно підготувати хворого для дослідження? 12. Що таке гельмінти? Назвіть основні гельмінтози людини. 13. Мікроскопічне дослідження калу в нормі і патології.
Домашня самопідготовка.
4. Езофагогастродуоденоскопія.
Латинські терміни. Chylus, i — сік Hyperaciditas, atis — підвищена кислотність шлункового соку Hyperchlorhydria, ae — підвищення вмісту соляної кислоти в шлунковому соці Hypersecretio, onis — надмірне виділення соку (шлункового соку тощо)
Тести: 1. Гострий нападоподібний біль у правому підребер'ї називається: 1) спленомегалією; 2) метеоризмом; 3) гепатолієнальним синдромом; 4) меленою; 5) печінковою колікою. 2. Для якого захворювання характерна печінкова коліка: 1) хвороби Боткіна; 2) жовчнокам'яної хвороби; 3) алкогольного гепатиту; 4) раку печінки; 5) раку головки пілшлункової залози? 3. Найтиповіша іррадіація болю у разі синдрому печінкової коліки: 1) у ліву руку; 2) у праве стегно; 3) у праву лопатку; 4) у нижній відділ живота; 5) у ліве підребер'я. 4. Характер болю у разі збільшення печінки: 1) постійний тупий; 2) нападоподібний, короткочасний; 3) нападоподібний, тривалий; 4) оперізувальний. 5. Висока температура тіла може бути проявом: 1) виразкової хвороби шлунка; 2) хронічного персистуючого гепатиту; 3) калькульозного холециститу; 4) хронічного гастриту. 6. Свербіння шкіри найбільш характерне для: 1) механічної жовтяниці; і t» 2) паренхіматозної жовтяниці; 3) гемолітичної жовтяниці; 4) властиве всім типам жовтяниці. 7. Виникнення жовтяничного забарвлення шкіри пов'язане з підвищенням вмісту: 1) жовчних кислот у крові; 2) уробіліногену; 3) стеркобіліногену; 4) білірубіну в крові. 8. Асцит у хворих пов'язаний: 1) з підвищенням вмісту білірубіну в крові; 2) зі збільшенням селезінки; 3) зі збільшенням печінки; 4) із портальною гіпертензією. 9. Скарги на метеоризм бувають у хворих на: 1) холецистит; 2) вірусний гепатит; 3) у разі переходу хронічного гепатиту в цироз; 4) гострий гастрит. 10. Блювання масами кольору кавової гущі буває у хворих: 1) на хворобу Боткіна; 2) із пухлиною товстої кишки; 3) на цироз печінки, ускладнений кровотечею з вен стравоходу; 4) на туберкульоз легенів; 5) із жовтяницею. 11. Схильність до проносів характерна для: 1) виразкової хвороби дванада цятипалої кишки; 2) ерозивного дуоденіту; 3) хронічного панкреатиту; 4) хронічного гастриту з підвищеною кислотністю шлункового соку. 12. Мелена може свідчити про: 1) хворобу Боткіна; 2) геморой; 3) хронічний панкреатит; 4) цироз печінки, ускладнений кровотечею з вен стравоходу; 5) пухлину сечового міхура. 13. За допомогою якого методу можна найточніше визначити нижню межу печінки: 1) перкусії; 2) пальпації; 3) аускультації; 4) рентгенологічного; 5) стетоакустичної перкусії? 14. Де розташована в нормі нижня межа печінки по середньо-ключичній лінії: 1) на рівні правої ребрової дуги; 2) на 1 см вище від правої ребровоїдуги; 3) на 2 см нижче від правої ребрової дуги; 4) на рівні пупка; 5) нижче від пупка на 2 см? 15. Який метод звичайно застосовують для визначення верхньої межі печінки: 1) аускультацію; 2) пальпацію; 3) перкусію; 4) огляд; 5) стетоакустичну перкусію? 16. Розміри печінки за Курловим у нормі (в сантиметрах): 1)10,8,9; 2)12,11,10; 3)9,8,7; 4) 8, 7, 6. 17. Для якого захворювання характерна різко збільшена болюча печінка: 1) важкої декомпенсації серцевої діяльності; 2) цирозу печінки; 3) сифілітичних гум печінки; 4) лейкозу? 18. Горбкувата, дуже щільна болюча печінка буває у: 1) хворих із тяжкою серцевою декомпенсацією; 2) хворих із синдромом гострого гепатиту; 3) хворих на рак печінки або за наявності метастазів у печінці; 4) хворих із синдромом жовтяниці. 19. Для якого захворювання характерно зменшення розмірів печінки: 1) цирозу печінки; 2) підгострої жовтої дистрофії печінки; 3) гострого гепатиту; 4) хронічного гепатиту; 5) персистуючого гепатиту? 20. Гепатолієнальний синдром: 1) зменшення печінки і селезінки; 2) збільшення печінки і селезінки; 3) зменшення печінки і збільшення селезінки; 4) збільшення печінки і зменшення селезінки. 21. Для якого захворювання печінки характерний гепатолієнальний синдром: 1) гострого гепатиту; 2) хронічного гепатиту; 3) цирозу печінки; 4) холангіту; 5)холециститу? 22. Для якого захворювання характерний синдром портальної гіпертензії: 1) хвороби Боткіна; 2) хронічного гепатиту; 3) цирозу печінки; 4) холангіту; 5) холециститу? 23. Який із симптомів є найбільш типовим для портальної гіпертензії: 1) блювання незміненою кров'ю; 2) збільшення печінки; 3) блювання масами кольору кавової гущі; 4) біль у животі? 24. Найхарактерніший симптом портальної гіпертензії: 1)закрепи; 2) метеоризм; 3) проноси; 4) асцит. 25. Збільшення жовчного міхура характерне для: 1) виразкової хвороби; 2) хронічного панкреатиту; 3) гострого гастриту; 4) механічної жовтяниці; 5) дуоденіту.
Література
3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 103-106
ЗАНЯТТЯ 15
Тема. Розпитування та огляд хворих із патологією печінки та жовчного міхура. Перкусія печінки за Курловим. Пальпація печінки, жовчного міхура. Діагностичне значення лабораторних методів дослідження функції печінки, показними пігментної, вуглеводної, білковоутворюючої, ферментної, видільної і дезінтоксикаційної функційпечінки. Методика проведення і діагностичне значення дуоденального зондування. Вид заняття: практичне. Навчально-виховна мета заняття:
Міжпредметна інтеграція:
Зміст теми заняття 1. Розпитування і огляд при хворобах печінки, жовчовидільних шляхів. 2. Перкусія печінки за Курловим. 3. Пальпація печінки, жовчного міхура, селезінки. 4. Знаходження больових точок і зон Захар’їна-Геда, характерних для гепатобіліарної патології. 5. Нормальні константи показників основних функцій печінки. 6. Дослідження дуоденального вмісту: забір матеріалу, дослідження фізичних властивостей. Мікроскопічне дослідження жовчі. Діагностичне значення. 7. Макро-мікроскопічне та хімічне дослідження калу. Діагностичне значення. Організаційна структура заняття Підготовчий етап (10-20% робочого часу):
Основний етап (60-90% робочого часу):
Заключний етап (10-20% робочого часу):
Хід виконання 1. Біля ліжка хворого провести розпитування і загальний огляд. 2. Провести перкусію печінки (за Курловим). 3. Провести пальпацію печінки та жовчного міхура. 4. Визначити больові точки і зони Захар'їна-Геда, характерні для захворювання жовчовидільної системи. 5. Ознайомитися з даними лабораторно-інструментальних досліджень хворих, результатами макро- та мікроскопічного дослідження жовчі. Практичні навички: 1. Вміти проводити розпитування, огляд хворих з гепатобіліарною патологією, оволодіти методами перкусії і пальпації печінки та жовчного міхура. 2. Вміти визначити больові точки і зони Захар'їна-Геда при даних захворюваннях.
Контроль засвоєння теми, контрольні запитання 1. Назвати основні скарги при захворюваннях гепатобіліарної системи. 2. Особливості огляду хворих при даній патології. 3. Які інструментальні методи дослідження при хворобах гепатобіліарної системи? 4. Які лабораторні дані найбільш показові для гепатобіліарної патології? 5. В якій послідовності проводиться перкусія печінки за Курловим? 6. Техніка пальпації печінки та жовчного міхура. 7. Яка техніка дуоденального зондування? 8. Яке походження та характер окремих порцій жовчі? 9. Що можна виявити при мікроскопічному дослідженні жовчі в нормі та патології?
Матеріали методичного забезпечення заняття
Тестовий контроль
1. Виникнення жовтяничного забарвлення шкіри пов'язане з підвищенням вмісту: 1) жовчних кислот у крові; 2) уробіліногену; 3) стеркобіліногену; 4) білірубіну в крові. 2. Скарги на метеоризм бувають у хворих на: 1) холецистит; 2) вірусний гепатит; 3) у разі переходу хронічного гепатиту в цироз; 4) гострий гастрит. 3. Свербіння шкіри найбільш характерне для: 1) механічної жовтяниці; 2) паренхіматозної жовтяниці; 3) гемолітичної жовтяниці; 4) властиве всім типам жовтяниці. 4. Що таке симптом Кера: 1) болючість у точці проекції жовчного міхура під час пальпації, особливо на вдихові; 2) болючість під час постукування ребром кисті по правій ребровій дузі; 3) болючість у зоні Шоффара; 4) болючість у точці Дежардена? 5. Що таке симптом Ортнера: 1) болючість у точці проекції жовчного міхура під час пальпації; 2) болючість під час постукування ребром кисті по правій ребровій дузі; 3) болючість в зоні Шоффара; 4) болючість у точці Дежардена? 6. Що таке симптом Мюссі— Георгієвського, або френікус-симптом: 1) болючість у точці прекції жовчного міхура під час пальпації, особливо на вдихові; 2) болючість під час постукування ребром кисті по правій ребровій дузі; 3) болючість у зоні проекції жовчного міхура під час надавлювання на діафрагмовий нерв між ніжками правого груднинно-ключично-соскоподібного м'яза; 4) болючість у зоні Шоффара; 5) болючість у точці Дежардена? 7. Розміри печінки за Курловим у нормі (в сантиметрах): 1) 10,8,9; 2) 12,11,10; 3) 9, 8, 7; 4) 8, 7, 6. 8. Яким чином звичайно отримують міхурову жовч під час дуоденального зондування: 1) витікає самостійно через зонд; 2) після ін'єкції атропіну; 3) після введення через зонд магнію сульфату; 4) після застосування на ділянку печінки грілки? 9. Жовч порції «В» має колір: 1) світло-жовтий; 2) золотисто-жовтий; 3) колір маслини; 4) темно-жовтий. 10. Про що свідчить наявність лейкоцитів у жовчі порції «А»: 1) холецестит; 2) гепатит; 3) дуоденіт; 4) гастрит? 11. Ознака хронічного запального процесу в жовчному міхурі: 1) наявність у жовчі стеркобіліну; 2) зниження рівня холієвої кислоти; 3) підвищення рівня уробіліну; 4) зниження кількості еритроцитів; 5) зниження рівня уробіліну. 12. Ознака хронічного запалення в жовчних протоках: 1) наявність лейкоцитів у жовчі під час І фази дуоденального зондування; 2) зниження лейкоцитів у жовчі під час II фази дуоденального зондування; 3) підвищення кількості лейкоцитів у жовчі порції «А»; 4) підвищення кількості лейкоцитів у жовчі порції «В»; 5) підвищення кількості лейкоцитів у жовчі порції «С». 13. Про що свідчить наявність кристалів холестерину в жовчі? 1) холелітіаз; 2) нефролітіаз; 3) бронхолітіаз; 4) гастролітіаз? 14. Ознака хронічного запального процесу в жовчному міхурі: 1) зниження рівня білірубіну в жовчі з жовчного міхура; 2) зниження кількості еритроцитів; 3) зниження кількості циліндрів; 4) підвищення рівня білірубіну; 5) підвищення рівня уробіліну. 15. Який білірубін у нормі визначають у крові: 1) прямий; 2) 75 % непрямого від загальної кількості; 3) 75 % прямого від загальної кількості; відсутній; 4) 25% непрямого від загальної кількості?
16. Яка функціональна проба краще характеризує вуглеводну функцію печінки: 1) навантаження глюкозою; 2) подвійне навантаження глюкозою; 3) навантаження галактозою; 4) навантаження левулозою? 17. Яку функцію печінки характеризують осадові проби (Вельтмана, тимолова, Таката—Ара): 1 ) антитоксичну; 2) вуглеводну; 3) ферментну; 4) білкову? 18. Який із ферментів належить до органоспецифічних ферментів печінки: 1) альдолаза; 2) кисла фосфатаза; 3) лужна фосфатаза; 4) сорбітдегідрогеназа? 19. Якою пробою користуються для вивчення антитоксичної функції печінки: 1) Ван ден Берга; 2) з натрію бензоатом; 3) з бромсульфалеїном; 4) з навантаженням галактозою? 20. Про що свідчить зміна активності лужної фосфатази: 1) механічну жовтяницю; 2) порушення вуглеводної функції печінки; 3) порушення антитоксичної функції печінки; 4) порушення білковотворної функції печінки; 5) регуляцію білкового обміну внаслідок патології печінки? Домашня самопідготовка. 1. Meтоди дослідження хворих з патологією гепатобіліарної системи. 2. План обстеження хворих із захворюваннями печінки та жовчних шляхів. Латинські терміни. Chloasma — пігментна пляма Cholemia — холемія Fel fellis— жовчний міхур Icterus — жовтяниця Література
ЗАНЯТТЯ 16
Тема Розпитування і огляд хворих із захворюваннями підшлункової залози. Пальпація підшлункоавої залози. Діагностичне значення лабораторних та інструментальних методів дослідження хворих з патологією органів травлення. Вид заняття: практичне Навчально-виховна мета заняття:
Міжпредметна інтеграція:
Зміст теми
Дослідження активності панкреатичних ферментів в дуоденальному вмісті, крові, сечі. Визначення еластази 1 в калі. Копрологічне дослідження калу (макроскопічне, мікроскопічне, хімічне).
Рентгенографія, - скопія верхніх відділів травного каналу. Ендоскопічна ретроградна холецистохолангіопанкреатографія. Ультразвукове дослідження органів черевної порожнини. Комп’ютерна томографія підшлункової залози. Організаційна хід виконання заняття Підготовчий етап (15 % часу):
Основний етап (75% часу):
Заключний етап 10 % часу: Контроль, корекція і оцінка професійних знань і вмінь. Практичні навички:
Контроль засвоєння теми, контрольні запитання.
підшлункової залози.
Матеріали методичного забезпечення заняття
Тестовий контроль 1. Скільки у звичайних умовах виділяється соку підшлункової залози за добу: 1) 1,5-2 л; 2) 0,3-0,5 л; 3) 0,5-1,0 л; 4) 2,0-2,5 л ? 2. Які ферменти визначають у крові та сечі при порушенні зовнішньосекреторної функції підшлункової залози: 1) амілазу; 2) трипсин; 3) ліпазу; 4) усі перелічені ? 3. Який метод є «золотим стандартом» оцінки зовнішньосекреторної функції підшлункової залози: 1) визначення її ферментів у крові та сечі; 2) безпосереднє дослідження панкреатичного соку; 3) визначення еластази 1 в калі; 4)копрологічне дослідження калу ? 4. Які фізіологічні стимулятори секреції панкреатичного соку: 1) холецистокінін; 2) соматостатин; 3) гастрин; 4) соляна кислота та секретин ? 5. Що виявляють під час копрологічного дослідження у хворих зі значним порушенням зовнішньосекреторної функції підшлункової залози: 1) випорожнення масні, консистенції мазі; 2) випорожнення сіруватого забарвлення з гірким запахом; 3) мікроскопічно: краплі жиру, зерна крохмалю, м’язові волокна з поперечною смугастістю; 4) усе перелічене ? 6. Чим проявляється внутрішньосекреторна недостатність підшлункової залози: 1) двогорбими варіантами глікемічних кривих після подвійного навантаження глюкозою з максимальним підвищеням вмісту глюкози в крові після другого навантаження; 2) гіперглікемією; 3) глюкозурією; 4) усім переліченим ? 7. Які основні скарги при патології підшлункової залози: 1) біль, диспепсичні явища (зниження апетиту, метеоризм, бурчання, пронос, нудота; 2) жовтяниця; 3) зниження маси тіла; 4) усе перелічене ? 8. Які особливості болю при патології підшлункової залози: 1) біль інтенсивний, часто нестерпний, може бути нападоподібним, часто провокується надмірним вживанням жирної їжі; 2) локалізується в надчеревний ділянці або лівому підребер’ї з іррадіацією в спину (оперізуючий біль); 3) знімається спазмолітичними, інколи лише наркотичними препаратами; 4) усе перелічене ? 9. Що таке симптом Воскресенського: 1) відсутність пульсації черевної частини аорти в надчеревній ділянці; 2) біль при пальпації у лівому реберно-хребтовому куті; 3) біль у ділянці живота, обмеженій серединною лінією та лінією, проведеною від пупка вгору до переднього краю правої пахвової ямки; біль у точці, розташованій на 6 см вище від пупка на лінії, що з’єднує пупок з переднім краєм правої пахвової ямки ? 10. Яким методом користуються для визначення прохідності внутрішньопечінкових жовчних проток: 1) лапароскопією; 2) спленопортографією; 3) холеграфією; 4) дуоденальним зондуванням? 11. З якою метою використовують лапароскопію: 1) вивчення морфології печінки; 2) вивчення розмірів печінки; 3) вивчення екскреторної функції печінки; 4) огляду черевної порожнини? 12. Ехогепатографія — це обстеження за допомогою: 1) радіоактивних ізотопів; 2) рентгенівського випромінювання; 3) лапароскопії; 4) ультразвукових імпульсів; 5) пневмоперитонеуму. 13. Як називають кал з наявністю великої кількості жиру: 1) стеаторея; 2) мелена; 3) ахолічний кал; 4) овечий кал? 14. Які існують рентгенологічні методи дослідження підшлункової залози: 1) оглядова рентгенографія та рентгеноскопія травного тракту; 2) ретроградна панкреатографія; 3) вірсунгографія, ангіографія; 4) комп’ютерна томографія; 5) усі перелічені ? 15. Яке діагностичне значення методу ультразвукової ехографії підшлункової залози: 1) діагностика гострого панкреатиту; 2) діагностика хронічного панкреатиту; 3) діагностика кіст; 4) діагностика пухлин; 5) усе перелічене ? 16. У чому полягає метод трансдуоденальної ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії: 1) в огляді великого сосочка дванадцятипалої кишки з його канюлізацією під візуальним контролем і введенні в загальну жовчну протоку контрасту з наступною рентгенографією; 2) проведення пошарової рентгенографії з обробкою результатів на комп’ютері; 3) графічна реєстрація розподілу введених в організм мічених радіоактивних сполук; 4) ультразвукове дослідження гепато-біліарної системи ? 17. Унаслідок чого у підшлунковій залозі можуть з’являтися порожнини (кісти): 1) внаслідок перенесеного гострого або загострення хронічного панкреатиту; 2) внаслідок пухлинного ураження; 3) внаслідок травматичного ураження; 4) внаслідок впливу лікарськких препаратів ? 18. Які дослідження, крім визначення стану завнішньосекреторної функції, дозволяють уточнити тяжкість перебігу захворювання підшлункової залози: 1) визначення активності каллікреїн-кінінової системи ; 2) визначення рівня простагландинів та нейропептидів (ендорфінів, енкефалінів) у сироватці крові; 3) визначення активності статевих та адаптаційних гормонів; 4) усе перелічене ? 19. Що лежить в основі методу сканування підшлункової залози: 1) рентгенографічне дослідження підшлункової залози після введення ренгеноконтрасної речовини шляхом катетеризації черевної частини аорти; 2) внутрішньовенне введення розчину міченого метіоніну з наступною реєстрацією швидкості накопичення, тривалості перебування ізотопу в залозі та часу надходження його в кишки у складі секрету підшлункової залози; 3) реєстрація теплового випромінювання над підшлунковою залозою; 4) внутрішньовенне введення розчину радіоактивного колоїдного золота з наступним скануванням залози ?
20. Що лежить в основі методу ангіографії підшлункової залози: 1) рентгенографічне дослідження підшлункової залози після введення ренгеноконтрасної речовини шляхом катетеризації черевної частини аорти; 2) внутрішньовенне введення розчину міченого метіоніну з наступною реєстрацією швидкості накопичення, тривалості перебування ізотопу в залозі та часу надходження його в кишки у складі секрету підшлункової залози; 3) реєстрація теплового випромінювання над підшлунковою залозою; 4) внутрішньовенне введення розчину радіоактивного колоїдного золота з наступним скануванням залози ?
Домашня самопідготовка 1. Анатомо-фізіологічні особливості підшлункової залози. 2. Основні скарги хворих з патологією підшлункової залози. Деталізація скарг. 3. Особливості анамнезу захворювання та життя хворих із захворюваннями підшлункової залози. 4. Пальпація підшлункової залози та виявлення больових точок за наявності патології підшлункової залози. 5. Основні лабораторно-інструментальні методи дослідження функцій та структури підшлункової залози.
Латинські терміни Dyspepsia, ae – розлади травлення Diarrhoea, ae – пронос Tumor, oris – пухлини Meteorismus – вздуття живота Pancreatitis – панкреатит
Література 1. Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. М., 1989, с. 463-492. 2. Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К., 1998, с. 361-384. 3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 103-106.
ЗАНЯТТЯ 17
Тема Розпитування, загальний і детальний огляд хворих з патологією сечовидільної системи. Пальпація нирок. Вид заняття: практичне. Навчально-виховна мета заняття:
Вихідний рівень знань і міжпредметна інтеграція:
Зміст теми 1. Розпитування і огляд хворих із патологією сечовидільної системи. 2. Перкусія ниркових ділянок. 3. Пальпація нирок. Організаційна структура і хід виконання заняття Підготовчий етап (10-20% робочого часу):
Основний етап (60-90% робочого часу): формування професійних вмінь і навичок: робота студентів в палатах з хворими (збір анамнезу, загальний та детальний огляд пацієнтів з нирковою патологією); проведення пальпації нирок; розбір даних, отриманих студентами у хворих.
контроль і корекція рівня професійних вмінь і навичок, організаційні підсумки заняття, інтегральне оцінювання студентів.
Практичні навички: вміти визначати симптом Пастернацького, пальпувати нирки.
Контроль засвоєння теми, контрольні запитання. 1. Перерахувати скарги хворих із патологією нирок і сечовиділення. 2. На що слід звернути увагу при огляді хворих з нирковою патологією? 3. Чим відрізняються серцеві і ниркові набряки? 4. Симптом Пастернацького, його діагностичне значення? 5. Коли пальпується нижній полюс нирки, вся нирка? 6. За яких умов нирка вільно переміщується в різних напрямках?
Матеріали методичного забезпечення заняття
Тестовий контроль
1. Які механізми утворення сечі здійснюються на рівні клубочків: 1) фільтрація та реабсорбція; 2) фільтрація; 3) секреція; 4) фільтрація та секреція; 5) секреція та реабсорбція? 2. Які механізми утворення сечі здійснюються на рівні канальців: 1) фільтрація; 2) фільтрація та реабсорбція; 3) реабсорбція та секреція; 4) фільтрація та секреція? 3. Які основні скарги хворих при патології сечовидільної системи: 1) біль у попереку, порушення сечовиділення, набряки; 2) головний біль, запаморочення, порушення зору; 3) біль в ділянці серця, задишка; 4) нудота, блювота; 5) усе вищеперелічене ? 4. Що таке нефротичне обличчя (faciesnephritica): 1)бліде, набрякле з припухлими повіками та звуженими очними щілинами; 2) червоне, кругле обличчя з наявністю у жінок бороди, вусів; 3) обличчя з вузловато-горбистим стовщенням шкіри під очима і над бровами та розширеним носом; 4) амімічне обличчя; 5) одутле, жовтувато-бліде з синюшним відтінком ? 5. Яке положення хворого під час нападу ниркової коліки: 1) весь час змінює позу, стогне з болю; 2) на хворому боці, із зігнутою в кульшовому та колінному суглобах і приведеною до живота ногою; 3) на животі; 4) на здоровому боці?
6. Яка шкіра у хворих з патологією нирок: 1) бліда, іноді помітні сліди розчухів; 2) жовтого забарвлення; 3) синюшна; 4) бронзового колору? 7. Чим зумовлений колір сечі, що нагадує м'ясні помиї: 1) лейкоцитурією; 2) еритроцитурією; 3) альбумінурією; 4) глюкозурією? 8. Що може свідчити про прогресивне наростання набряків: 1) зменшення діурезу; 2) збільшення діурезу; 3) зменшення маси тіла пацієнта; 4) збільшення маси тіла пацієнта? 9. Повне припинення виділення сечі називається: 1) олігурією; 2) поліурією; 3) анурією; 4) ніктурією? 10. Відсутність різниці показників питомої ваги сечі протягом доби і фіксація її на низьких цифрах називається: 1) полакіурією; 2) дизурією; 3) гіпоізостенурією; 4) гіпостенурією. 11. Поліурія – це: 1) добовий діурез менше ніж 1л; 2) денний діурез менше ніж 2л; 3) добовий діурез менше ніж 2л; 4) добовий діурез більше ніж 2л. 12. Як називається виділення сечі низької питомої ваги: 1) олігурія; 2) гіпостенурія; 3) ізостенурія; 4) поліурія? 13. Як називається зниження добового діурезу: 1) олігурія; 2) анурія; 3) ніктурія; 4) полакіурія? 14. Що таке дизурія: 1) знижена питома вага сечі; 2) виділення сечі переважно вночі; 3) розлади сечовиділення; 4) наявність глюкози в сечі; 5) часте виділення сечі? 15. Що таке ішурія: 1) підвищена питома вага сечі; 2) нічне виділення сечі; 3) наявність глюкози в сечі; 4) порушення виділення сечі нирками; 5) неможливість випорожнити сечовий міхур унаслідок стиснення або ушкодження спинного мозку? 16. Що таке симптом Пастернацького: 1) болючість під час постукування ребром кисті по правій ребровій дузі; 2) болючість у зоні проекції жовчного міхура під час надавлювання на діафрагмовий нерв між ніжками правого груднинно-ключично-соскоподібного м'яза; 3) виникнення болю при постукуванні по попереку в ділянці нирок; 4) болючість у точці Дежардена? 17. Чи пальпується нирка у здорової людини: 1) пальпується в положенні на боці; 2) пальпується в положенні на спині; 3) не пальпується; 4)пальпується тільки права нирка? 18. Яка послідовність пальпації нирок: 1) праву руку кладуть плазом на праву підреберну ділянку; 2) під час видиху праву руку занурюють у живіт, доходячи до задньої черевної стінки; 3) під час глибокого діафрагмального вдиху лівою рукою дещо піднімають поперек, а правою відчувають нирку, якщо вона пальпується; 4) усе перелічене? 19. У яких положненнях проводять пальпацію нирок: 1) лежачи на спині; 2) лежачи на правому боці; 3) лежачи на лівому боці; 4) стоячи; 5) лежачи на спині та стоячи? 20. Коли виставляють діагноз нефроптозу І-го ступеня: 1) коли пальпується нижній полюс нирки; 2) коли пальпується вся нирка; 3) коли нирка вільно переміщується в різних напрямках, може заходити за хребет на протилежний бік і значно зміщуватися униз?
Домашня самопідготовка 1. Особливості збору анамнезу у хворих із патологією нирок і сечовидільних шляхів. 2. Загальний огляд, перкусія ниркових ділянок і пальпація нирок.
Латинські терміни Anuria, ae – відсутність сечі Oliguria, ae – зменшення кількості сечі Pollakiuria, ae – часті позиви до сечовипускання Poliuria, ae – виділення великої кількості сечі Pyuria, ae – виділення гнійної сечі Haematuria, ae – кров в сечі Hypostenuria, ae – виділення сечі із зниженою питомою вагою Isosthenuria, ae – виділення сечі з однаковою питомою вагою Nicturia – нічне сечовипускання
Література 1. Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. М.,1989, с.386-398. 2. Ю.І. Децик. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К., 1998, с.319-339, с.353-358. 3.Основи внутрішньої медицини за ред. проф. Яворського О.Г. 4.Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 120-127.
ЗАНЯТТЯ 18
Тема Лабораторно-інструментальні методи дослідження органів сечовиділення. Ультразвукова діагностика патології сечовидільної системи. Підсумкове заняття по методах обстеження хворих з патологією нирок.
Вид заняття: практичне
Навчально-виховна мета заняття:
Вихідний рівень знань і міжпредметна інтеграція:
Зміст теми:
5. Інтерпретація геморенальних показників. 6. Рентген-, радіоізотопна та ультразвукова діагностика патології сечовидільної системи. 7. Діагностичне значення пункційної біопсії нирки. Організаційна структура і хід виконання заняття Підготовчий етап (15 % часу):
Основний етап (75% часу):
Заключний етап 10 % часу:
Практичні навички: правильно трактувати данілабораторних та інструментальних досліджень, УЗД нирок.
Контроль засвоєння теми, контрольні запитання: 1. Трактування загального аналізу сечі. 2. Діагностичне значення кількісних методів підрахунку елементів сечового осаду (проби за Нечипоренком, Адіс-Каковським, Амбурже). 3.Оцінка розладів екскреторної та концентраційної функцій за даними функціональної проби за Зимницьким. 4. Інтерпретація геморенальних показників. 5.Рентген-, радіоізотопна та ультразвукова діагностика патології сечовидільної системи. 6. Діагностичне значення пункційної біопсії нирки.
Матеріали методичного забезпечення заняття
Тестовий контроль
1. Від чого залежить питома вага сечі: 1) від кількості спожитої їжі; 2) від характеру харчування; 3) від кількості солей у сечі; 4) від кількості виділеної сечі та кількості щільних речовин у сечі; від температури тіла? 2. Вміст якої речовини в сечі значно підвищує її відносну густину (питому вагу): 1) уратів; 2) білка; 3) жовчних пігментів; 4) глюкози; 5)сечової кислоти? 3. Питома вага сечі здорової людини становить: 1) 1,000—1,005; 2) нижче ніж 1,015; 3) вище ніж 1,030; 4)1,005—1,030. 4. Альбумінурія: 1) підвищений вміст глюкози в сечі; 2) відсутність білка в сечі; 3) наявність білка в сечі; 4) наявність осаду в сечі. 5. Цилідри сечі: 1) слиз, що змінив свою консистенцію в кислій сечі; 2) білкові «зліпки» окремих відрізків канальців нирок; 3) скупчення бактерій; 4) спресовані тромбоцити; 5) спресовані солі? 6. Вилужені еритроцити в осаді сечі з'являються в разі: 1) нирковокам'яної хвороби; 2) циститу; 3) пієлонефриту; 4) гломерулонефриту. 7. Вміст лейкоцитів в осаді сечі здорової людини (в полі зору): 1) до 40—60; 2) не містить зовсім; 3) 5-10; 4) 100 і більше. 8. Лейкоцитурія — наявність у сечі великої кількості: 1) циліндрів; 2) епітеліальних клітин; 3) лейкоцитів; 4) еритроцитів. 9. Глюкозурія найчастіше характерна для: 1) зловживання солодкою їжею; 2) емоційних потрясінь; 3) цукрового діабету; 4) гломерулонефриту. 10. Ацетонурія—наявність у сечі: 1) ацетооцтової кислоти; 2) глюкози; 3) (3-оксимасляної кислоти, ацетону, ацетооцтової кислоти; 4) білка. 11. Уробіліноген у сечі: 1) відсутній у здорової людини; 2) з'являється у разі захворювань нирок; 3) з'являється уразі захворювань підшлункової залози; 4) з'являється у разі механічної жовтяниці. 12. Виражена білірубінурія характерна для: 1) гемолітичної жовтяниці; 2) обтураційної жовтяниці; 3) нирковокам'яної хвороби; 4) інфаркту нирки; 5) хронічного гломерулонефриту. 13. Кристали в осаді сечі, забарвлені в рожевий колір, є: 1) карбонатами; 2) фосфатами; 3) оксалатами; 4) уратами. 14. Вміст залишкового азоту в крові здорової людини: 1) 3,2—8,3 ммоль/л; 2) 14,28—28,56 ммоль/л; 3) 0,088—0,176 ммоль/л; 4) 28,56—57,12 ммоль/л. 15. Концентрація сечовини в крові у здорових осіб: 1) 12,3—15,2 ммоль/л; 2) 8,3—12,3 ммоль/л; 3) 1,0—3,2 ммоль/л; 4) 3,2—8,3 ммоль/л. 16. Концентрація креатиніну в крові у здорових осіб: 1)1,107—2,096 ммоль/л; 2)0,176—0,297 ммоль/л; 3)0,088—0,176 ммоль/л; 4)0,044—0,088 ммоль/л. 17. За допомогою якого методу досліджують концентраційну функцію нирок: 1) проби за Нечипоренком; 2) проби за Зимницьким; 3) проби за Амбурже; 4) проби за Аддісом—Каковським? 18. Під час дослідження сечі за методом Аддіса—Каковського визначають: 1) кількість формених елементів у добовій сечі; 2) клітини Штернгаймера— Мальбіна; 3) кількість формених елементів в 1 мл сечі; 4) наявність жовчних пігментів. 19. Дослідження анатомічної будови і форми нирок називається: 1)ангіографією нирок; 2) сканографією нирок; 3)рентгенографією нирок; 4)оглядовою рентгенографією нирок? 20. Метод роздільного визначення сечовидільної функції кожної з нирок: 1) ангіографія; 2) хромоцистоскопія; 3) екскреторна урографія; 4) радіоізотопна ренографія.
Домашня самопідготовка 1. Лабораторні методи дослідження у хворих із патологією нирок і сечовидвлення. 2. Ультразвукове обстеження нирок.
Латинські терміни Anuria, ae – відсутність сечі Oliguria, ae – зменшення кількості сечі Pollakiuria, ae – часті позиви до сечовипускання Poliuria, ae – виділення великої кількості сечі Pyuria, ae – виділення гнійної сечі Haematuria, ae – кров в сечі Hypostenuria, ae – виділення сечі із зниженою питомою вагою Isosthenuria, ae – виділення сечі з однаковою питомою вагою Nicturia – нічне сечовипускання Література 1. Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. М.,1989, с.386-398. 2. Ю.І. Децик. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К., 1998, с.319-339, с.353-358. 3. Основи внутрішньої медицини за ред. проф. Яворського О.Г. 4.Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 120-127.
ЗАНЯТТЯ 19
Тема Обстеження при хворобах органів кровотворення. Розпитування, огляд хворих, пальпація і перкусія селезінки
Вид заняття: практичне
Навчально-виховна мета заняття:
Вихідний рівень знань і міжпредметна інтеграція:
Зміст теми
4. Перкусія і пальпація селезінки. 5. Діагностичне значення збільшених лімфатичних вузлів, печінки і селезінки.
Організаційна структура і хід виконання заняття Підготовчий етап (10-20% робочого часу):
Основний етап (60-90% робочого часу): формування професійних вмінь і навичок:
Заключний етап (10-20% робочого часу):
Практичні навички: 1. Вміти проводити розпитування та огляд хворих при хворобах органів кровотворення, 2. Оволодіти методами перкусії та пальпації селезінки.
Контроль засвоєння теми, контрольні запитання. 1. Які скарги найбільш характерні для хворих з захворюваннями системи крові? 2. На що треба звернути увагу при зборі анамнезу захворювання і життя гематологічних хворих? 3. Яку симптоматику можна виявити при проведенні загального і детального огляду у пацієнтів з патологією системи органів кровотворення? 4. Яка послідовність пальпації периферичних лімфатичних вузлів ? 4. Методика проведення перкусії та пальпації селезінки.
Матеріали методичного забезпечення заняття
Тестовий контроль
1. Який орган черевної порожнини часто збільшується при захворюваннях кровотворної системи: 1) підшлункова залоза; 2) селезінка; 3) шлунок; 4) ліва нирка; 5) права нирка ? 2. Для якого захворювання крові характерна хвилеподібналихоманка: 1) хронічного мієлолейкозу; 2) хронічного лімфолеіїкозу; 3) гемолітичної анемії; 4) лімфогранулематозу; 5) мієломної хвороби ? 3. Свербіння шкіри зустрічасться при: 1) лімфогрануломатозі; 2) гемофілії; 3) залізодефіцитній анеміі; 4) хворобі Верльгофа; 5) спленомегалії. 4. Стерналгія і оссалгія зустрічаються при: 1) лімфогрануломатозі; 2) гемофілії; 3) гострому лейкозі; 4) залізодефіцитній анеміі; 5) тромбоцитопенії. 5. Колір шкірних покривiв при хронічних лейкозах: 1) блідий; 2) рожевий; 3) багровий; 4) жовтяничний ? 6. По якому ребру визначається перкуторно довжина селезінки: 1) УІІІ; 2) IX; 3) XI; 4) X; 5) XII ? 7. Спленомегалія - це: 1) збільшення кількості лейкоцитів; 2) збільшення печінки; 3) збільшення селезінки; 4) збільшення лімфовузлів; 5) збільшення функції селезінки 8. Гепатомегалія - це: 1) збільшення селезінки; 2) збільшення печінки; 3) зменшення селезінки; 4) зменшення печінки ? 9. Болі в правому підребер’ї по типу коліки зустрічаються при: 1) гемолітичній анемії; 2) залізодефіцитній анемії; 3) гемофілії; 4) В12 фолієво -дефіцитній анеміі; 5) тромбоцитопенії. 10. Де пальпується селезінка у здорової людини: 1) на рівні лівої реберної дуги; 2) на 2 см нижче реберної дуги; 3) не пальпусться; 4) на рівні пупка; 5) на рівні правої реберної дуги ? 11. Збільшення яких лімфовузлів характерно для захворювання крові: 1) тільки пахвових; 2) пахвових і підщелепових; 3) потиличних; 4) всіх вузлів, доступних пальпації; 5) пахвинних ? 12. Вигляд язика у хворого з анемією Аддісон-Бірмера: 1) сосочки виражені, бліді; 2) сосочки згладжені, малинові; 3) сосочки виражені, покриті сірим нальотом; 4) сосочки згладжені, покриті білім нальотом; 5)сухий язик ? 13. Метод визначення розмірів селезінки у здорової людини: 1) пальпація; 2) аускультація; 3) огляд; 4) перкусія ? 14. Які з перечислених факторів маять найбільше значення у виникненні захворювань червоної крові: 1) переохолодження; 2) порушення режиму харчування; 3) дія хімічних агентів (бензол, анілін та ін.); 4) емоційне перенапруження ? 15. Розміри довжини селезінки у здорозої людини: 1) 6-8 см; 2) 4-6 см; 3) 2-3 см; 4) 10см; 5) 12 см ? 16. Збільшені лімфозузли (3-5 см з діаметрі) консистенції тіста зустрічаються при: 1) туберкульозі лімфовузлів; 2) лімфогрануломатозі; 3) хронічному лімфолейкозі; 4) хронічному мієлолейкозі; 5) анемії ? 17. "Лаковий" язик зустрічається при: 1) залізодефіцитній анеміі; 2) ВТ2(фолієзо)-дефіцитній анемії; 3) хворобі Верльгофа; 4) гемофілії; 5) тромбоцитопенії ? 18. Болючість при постукуванні по костях буває при: 1) туберкульозі; 2) лімфолейкозі; 3) еритремії; 4) анемії; 5) тромбоцитопенії ? 19. Іктеричність шкірних покривів буває при: 1) залізодефіцитній анемії; 2) гострому лейкозі; 3) хронічному лімфолейкозї; 4) гемолітичній анемії; 5) мієломній хворобі ? 20. Лімфовузли нагноюються і утворюють нориці при: 1) лімфогрануломатозі; 2) хронічному лімфолейкозі; 3) туберкульозі лімфовузлів; 4) хронічному мієлолейкозі ? 21. Гіперспленізм - це: 1) збільшення селезінки; 2) збільшення лімфовузлів; 3) збільшення функції селезінки; 4) зменшення селезінки; 5) зменшення функції селезінки ?
Домашня самопідготовка 1. Методи обстеження хворих із захворюваннями системи крові. 2. Найбільш характерні скарги при гематологічних захворюваннях. 3. Фактори, які сприяють виникненню патології системи крові. 4. Особливості анамнезу захворювання і життя. 4. Загальний і детальний огляд гематологічних хворих. 5. Пальпація лімфатичних вузлів. 6. Пальпація і перкусія селезінки.
Латинськи терміни. Agranulocytosis, is — відсутність зернистих лейкоцитів в периферії чиїй крові Anaemia, ае — малокрів'я Anisocytosis, is — різної величини клітини (еритроцити) Aplasia. ае—недорозвиток, аплазія Coagulatio, onis — зсідання Ervthraemia, ае — істинна червона полщитемія Haemorrhagia, ае — кровотеча Hiatus leucaemicus — лейкемічний провал Hiperplasia, ае — кількісне збільшення складових елементів окремих тканин шляхом розмноження їх клітин Leucaemiа, ае — лейкемія Leucocytosis, is — збільшення кількості лейкоцитів Leucosis,is — лейкоз, білокрів'я Leucopenia, ае — зменшення числа лейкоцитів Leukos (гр.) — білий Lymphadenitis, tidis — лімфаденіт, запалення лімфатичних вузлів Limphocytosis, is — лімфоцитоз-патологічне збільшення числа лімфоцитів в периферичній крові Lymphogranulomatosis, is — лімфогранулематоз, злоякісна гранульома Myelogramma, atis — картина пунктату кісткового мозку Myelos (гр.) — кістковий мозок Pancytopenia, ae — зменшення числа всіх клітинних елементів Paraesthesia, ае — неприємні відчуття у вигляді повзання мурашок по шкірі Poikilocytosis, is — еритроцити різної форми Polycythaemia, ае — збільшення кількості еритроцитів в крові вище норми Splenomegalia, ае - значне збільшення селезінки.
Література. 1. Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. М., 1989, с. 425-438. 2. Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К., 1998, с. 408-423. 3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 127-133.
ЗАНЯТТЯ 20
Тема Стернальна пункція. Діагностичне значення клінічного аналізу крові і основних показників зсідання крові. Підсумкове заняття по методах обстеження хворих з патологією системи органів кровотворення. Вид заняття: практичне
Навчально-виховна мета заняття:
Вихідний рівень знань і міжпредметна інтеграція:
Зміст теми 1. Загальний аналіз крові, його гендерні особливості. 2. Діагностичне значення кольорового показника та рівня гемоглобіну. 3. Інтерпретація кількості еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів у загальному аналізі крові. 4. Лейкоцитарна формула і діагностичне значення її зсуву вліво. 5. Діагностичне значення ШОЕ. 6. Показники зсідання крові в нормі і при патології системи органів кровотворення. 7. Стернальна пункція, техніка проведення. 8. Діагностичне значення мієлограми.
Організаційна структура і хід виконання заняття Підготовчий етап (10-20% робочого часу):
Основний етап (60-90% робочого часу): формування професійних вмінь і навичок:
Заключний етап (10-20% робочого часу):
Практичні навички:
Контроль засвоєння теми, контрольні запитання 1. Які методи лабораторних і інструментальних досліджень застосовуються для діагностики захворювань системи крові ? 2. Яке діагностичне значення рівня гемоглобіну? 3. Що таке кольоровий показник? 4. Якими термінами окреслюють збільшення кількості еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів ? 5. Яке діагностичне значення ШОЕ ? 6. Що таке лейкоцитарна формула та зсув лейкоцитарної формули вліво? 7. Що таке тромбоцитоз та тромбоцитопенія ? 8. Про що свідчить подовження часу кровотечі за Дюке та часу зсідання за Лі-Уайтом ? 5. Яке діагностичне значення стернальної пункції ?
Матеріали методичного забезпечення заняття
Тестовий контроль
1. Назвіть незрілі клітини мієлоїдного ряду: 1) юні нейтрофіли; 2) паличкоядерні нейтрофіли: 3) мієлоцити; 4) сегментоядерні нейтрофіли; 5) базофільні лейкоцити ? 2. Лейкоцитарна формула - це: 1) збільшення лейкоцитів в периферичній крові; 2) збільшення лімфоцитів в периозеричній крові; 3) збільшення паличкоядерних і поява юних нейтрофілів в периферичяній крові; 4) процентне співвідношення окремих видів лейкоцитів крові; 5) зменшення лейкоцитів в периферичній крові. 3. Зсувом лейкоцитарної формули вліво називають: 1) збільшення кількості леикоцитіз периферичної крозі; 2) збільшення лімфоцитів периферичної крові; 3) зниження кількості лейкоцитів периферичної крові; 4) збільшення палочкоядерних і поява юних нейтрофілів (в % спів відношенні ? 4. Кольоровий показник в нормі: 1)0,5-0,6; 2) 0,9-1,0; 3) 1,2-1,5; 4) 0,7-0,8 ? 5. Як називаються клітини, що беруть участь у згортанні крові: 1) еритроцити; 2) лімфоцити; 3) еозинофіли; 4) тромбоцити; 5) базофіли ? 6. Час згортання за Лі-Уайтом значно подовжується при: 1) тромбоцитопенії; 2) тромбоцитозі; 3) зниженні плазмових факторіз згортання; 4) збільшенні ШОЕ; 5)лейкоцитозі ? 7. Показником гемолізує: 1) лейкоцитоз; 2) лейкопенія; 3) збільшення ШОЕ; 4) ретикулоцитоз; 5) еозинофілія. 8. Які з перечислених костей пунктують для отримання кісткового мозку: 1) лобну; 2) гомілкову; 3) ІV грудний хребець; 4) грудину; 5) ребра. 9. Хто з перечислених вчених запропонував спеціальну голку для пункції кісткового мозку: 1) І.А.Кассирський; 2) М.І.Арінкін; 3) М.І.Кончаловський; 4) Г.Ф.Ланг; 5) А.І.Воробйов ? 10. Тривалість кровотечі за Дюке у здорової людини: 1)2-4 хв.; 2) 5-6 хв.; 3) 20 с; 4)10-15 хв.; 5) 1 год ? 11. Тромбоцити виробляються в: 1) кістковому мозку; 2) печінці; 3) селезінці; 4) лімфатичних вузлах; 5) нирках ? 12. Ретикулоцитоз в периферичній крові зустрічасться при: 1) лімфогрануломатозі; 2)гемофілії; 3) гемолітичній анемії; 4) хворобі Верльгофа; 5) мієломній хворобі ? 13. Тривалість квовотечі за Дюке значно збільшується при: 1) хворобі Верльгофа; 2) хронічному лімфолейкозі; 3) гемофілії; 4) хронічному мієлолейкозі ? 14. Співвідношення клітинних елементів пунктату кісткового мозку називається: 1) лейкограмою; 2) міелограмою; 3) нормограмою; 4) лімфограмою ? 15. Лейкемічний провал в аналізі периферичної крові характерний для: 1) лімфогранулематозу; 2) хронічного мієлолейкозу; 3)хронічного лімфолейкозу; 4) гострого лейкозу; 5) тромбоцитопенії ? 16. Який орган черевної порожнини часто збільшується при захворюваннях кровотворної системи: 1) підшлункова залоза; 2) селезінка; 3) шлунок; 4) ліва нирка; 5) права нирка ? 17. Які з перечислених факторів мають найбільше значення у виникненні захворювань крові: 1) переохолодження; 2) порушення режиму харчування; 3) емоційне перенапруження; 4) променеві впливи; 5) сезонні впливи ? 18. Який з факторів, що впливають на ШОЕ, визначальний: 1) співвідношення білкових фракцій у плазмі крові; 2) збільшення концентрації холестерину; 3) алкалоз; 4) макроцитоз; 5) анемія ? 19. Що таке пойкілоцитоз: 1) поява в периферичній крові еритроцитів різної форми; 2) поява в периферичній крові еритроцитів різного розміру; 3) поява в периферичній крові молодих незрілих еритроцитів; 4) поява в периферичній крові великих форм еритроцитів; 5) поява в периферичній крові малих форм еритроцитів ? 20. Скільки виокремлюють фаз згортання крові: 1) одну; 2) дві; 3) три; 4) чотири; 5) п’ять ?
Домашня самопідготовка 1. Загальний аналіз крові, його гендерні особливості. 2. Лейкоцитарна формула і діагностичне значення її зсуву вліво. 5. Діагностичне значення ШОЕ. 6. Показники зсідання крові в нормі і при патології системи органів кровотворення. 7. Стернальна пункція, техніка проведення. 8. Діагностичне значення мієлограми.
Латинськи терміни. Agranulocytosis, is — відсутність зернистих лейкоцитів в периферії чиїй крові Anaemia, ае — малокрів'я Anisocytosis, is — різної величини клітини (еритроцити) Aplasia. ае—недорозвиток, аплазія Coagulatio, onis — зсідання Ervthraemia, ае — істинна червона полщитемія Haemorrhagia, ае — кровотеча Hiatus leucaemicus — лейкемічний провал Hiperplasia, ае — кількісне збільшення складових елементів окремих тканин шляхом розмноження їх клітин Leucaemiа, ае — лейкемія Leucocytosis, is — збільшення кількості лейкоцитів Leucosis,is — лейкоз, білокрів'я Leucopenia, ае — зменшення числа лейкоцитів Leukos (гр.) — білий Lymphadenitis, tidis — лімфаденіт, запалення лімфатичних вузлів Limphocytosis, is — лімфоцитоз-патологічне збільшення числа лімфоцитів в периферичній крові Lymphogranulomatosis, is — лімфогранулематоз, злоякісна гранульома Myelogramma, atis — картина пунктату кісткового мозку Myelos (гр.) — кістковий мозок Pancytopenia, ae — зменшення числа всіх клітинних елементів Paraesthesia, ае — неприємні відчуття у вигляді повзання мурашок по шкірі Poikilocytosis, is — еритроцити різної форми Polycythaemia, ае — збільшення кількості еритроцитів в крові вище норми Splenomegalia, ае - значне збільшення селезінки.
Література. 1. Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. М., 1989, с. 425-438. 2. Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К., 1998, с. 408-423. 3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 127-133.
ЗАНЯТТЯ 21
Тема Клінічні і лабораторно-інструментальні методи обстеження хворих з патологією залоз внутрішньої секреції і обміну речовин. Діагностичне значення Вид заняття: практичне
Навчально-виховна мета заняття: ознайомитися з методикою розпитувапня, огляду і обстеження хворих з патологією ендокринної системи. Оволодіти методикою проведення пальпації щитоподібної залози. Вихідний рівень знань і міжпредметна інтеграція:
Зміст теми. 1. Методика обстеження хворих з захворюваннями щитоподібної залози. 2. Методи обстеження щитоподібної залози: 2.1. Пальпація щитоподібної залози. 2.2. Визначення сироваткового рівня гормонів щитоподібної залози методом імуноферментного аналізу. 2.3. Радіоактивне дослідження щитоподібної залози. 2.4. УЗД дослідження щитоподібної залози. 3. Лабораторно-інструментальні методи дослідження ендокринної частини підшлункової залози: 3.1. Визначення рівня глюкози в крові та сечі. 3.2. Визначення рівня глікозильованого гемоглобіну. 3.3. Визначення рівня С- пептиду. 3.4. Визначення ацетону в сечі. 3.5. Цукровий профіль.
Організаційна структура і хід виконання заняття Підготовчий етап (10-20% робочого часу):
Основний етап (60-90% робочого часу): формування професійних вмінь і навичок:
Заключний етап (10-20% робочого часу):
Практичні навички:
Контроль засвоєння теми, контрольні запитання: 1. Перерахуйте специфічні скарги при тиреотоксикозі та мікседемі. 2. Які скарги мають хворі на цукровий діабет? 3. Які зміни зі сторони серцево-судинної системи спостерігаються при тиреотоксикозі? 4. Які лабораторно-інструментальні дослідження необхідно проводити хворим з захворюваннями щитоподібної залози? 5. Як змінюється рівень вмісту йоду в плазмі крові при гіпер- і гіпофункції щитоподібної залози? 6. Які зміни зі сторони судин розвиваються при цукровому діабеті? 7. Які лабораторні дослідження необхідно провести хворому на цукровий, діабет? 8. Що таке цукрова крива і яке її діагностичне значення? 9. Які гормони виділяють прищиподібні залози? 10. Гормони кіркового і мозгового шарів наднирників. 11. Які біохімічні дослідження необхідно провести хворим для діагностики наднирникової недостатності ?
Матеріали методичного забезпечення заняття
Тестовий контроль
1) тиреотоксикозу; 2) мікседеми; 3) цукрового діабету; 4) акромегалії ? 2. Сонливість, сповільнення рухів, апатія бувають при: 1) тиреотоксикозі; 2) цукровому діабеті; 3) мікседемі; 4) акромегалії ? 3. Підвищена пігментація шкіри, особливо на складках долонь, характерна для: 1) тиреотоксикозу; 2) цукрового діабету; 3) хвороби і синдрому Іценко-К ушинга; 4) акромегалії; 5) хвороби Аддісона ? 4. Брадикардія буває при: 1) цукровому діабеті; 2) тиреотоксикозі; 3) мікседемі; 4) акромегалії; 5) хворобі Іценко-Кушанга ? 5. При легкій формі тиреотоксикозу основний обмін: 1) в нормі; 2) не перевищує 20%; 3) не перевищуе 40%; 4) не перевищуе 60% ? 6. При середній формі мікседеми основний обмін: 1) в межах норми; 2) становить від І до 20%; 3) становить від 20 до 40%; 4) становить від 40 % до 60 %. 7. Для гіперглікемічної (діабетичної) коми характерно: 1)підвищена пітливість шкіри, нормальний або підвищений тонус очних яблук, розширення зіниць, підвищення тонусу м’язів; 2)сухість шкіри, м’які очні яблука, зіниці звужені, тонус м’язів знижений. 8. Нормальний рівень цукру в крові: 1)2,2 - 3,3 ммоль/л; 2) 4,4 - 6,6 ммоль/л; 3) 6,6 - 8,8 ммоль/л; 4) 8,8 - 9,9 ммоль/л;
1) 3,3 ммоль/л; 2) 6,6 ммоль/л; 3) 8,8 ммоль/л; 4) 9,9 ммоль/л ?
11. Для якого захворювання характерний кретинізм: 1) для гіпотиреозу, що виник в дорослому віці; 2) для гіпотиреозу, що виник в ранньму віці; 3) для діабету; 4) для хвороби Аддісона; 5) для синдрому Уотерхауза-Фрідеріксена? 12. Допомога при гіпоглікемічному стані:
13. Для якого захворювання характерний гломерулосклероз Кіммельштиль-Уільсона: 1) тиреотоксикозу; 2) мікседеми; 3) діабету; 4) хвороби Аддісона; 5) ожиріння ? 14. Булімія - це: 1) відсутність апетиту; знижений апетит; 2) спотворення смаку; 3)"вовчий апетит"; 4) відраза до м’яса ? 15. Інсулінова ліподистрофія - це: 1)ожиріння внаслідок введення інсуліну; 2)кахексія внаслідок введення інсуліну; 3)порушення травлення; 4)порушення обміну жирів при діабеті; 5)зникнення жиру в ділянках, де вводять інсулін ? 16. Бронзовий колір шкіри буває при: 1) діабеті; 2) тиреотоксиозі; 3) хворобі Аддісона; 4) кретинізмі; 5) хворобі Іценко-Кшишнга ? 17. Що таке кетоз: 1) збільшення рівня тиреоїдних гормлнів в крові; 2) збільшення рівші цукру в крові і сечі; 3) порушення обміну білка в крові; 4) порушення жирового обміну і накопичення в крові ацетонових тіл і кетонів; 5) накопичення в сечі ацетонових тіл і кетонів ? 18. Щотаке рубеоз: 1) утворення рубців і стрій на тілі; 2) потемніння шкіри у складках; 3)ніжно- рожеве забарблення шкіри обличчя у хворих діабетом; 4) засмаглість шкіри від сонця; 5) набряк підшкірноі клітковини при мікседемі ? 19. Базедове обличчя буває при: 1) акромегалії; 2) мікседемі; 3) тиреотоксикозі; 4) недостатності наднирників; 5)ожирінні? 20. Коли може виникнути нанізм: 1) при синдромі Уотерхауза-Фрідерексена; 2) при хворобі Аддісона; 3) при діабетичній комі; 4) при наявності гіпотіреозу з раннього віку; 5) при виникненні гіпотиреозу в дорослому віці. ? 21.Полідипсія - це: 1) посилений апетит; 2) підвищена спрага; 3)виснажливе потовиділення; 4) схильність до ожиріння ?
Домашня самопідготовка 1. Розпитування та загальний огляд хворого із захворюваннями ендокринної системи. 2. Пальпація та перкусія хворих з ендокринною патологією.
Латинські терміни Diabetes mellitus — цукровий діабет Glandula thyreoidea — щитовидна залоза Glucosuria, ae —виділення цукру з сечею Hirsutismus, i — надмірне оволосіння Hyperglykaemia, ae — збільшення вмісту цукру в крові Hypoglykaemia, ae — зменшення вмісту цукру в крові нище норми Hypothyreosis, is — зниження функції щитовидної залози Cretinismus, is — критинізм - різка вроджена недорозвинутість внаслідок випадіння функції щитовидної залози Polidipsia, aе — спрага Polyphagia, аe — вживання ненормально великої кількості їжі Struma, ae — зоб, збільшення щитовидної залози Struma basedowiana — зоб, характерний для базедової хвороби Struma nodosa — вузловий зоб Thyreotoxicosis, is — тиреотоксигоз Cheilosis, is — поява тріщин, зокрема в кутах роту Melanodermia — меланодермія Melanosis cutis — темне забарвлення шкіри Pellagra, ae — груба, шероховата шкіра, пелагра Substantia corticalis — коркова речовина Substantia medullaris — мозкова речовина Virilismus — наявність чоловічих вторинних статевих ознак у жінок Xerodermia, ae — сухість шкіри Xerophthalmia, ae — сухість ока
Література 1. Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. М., 1989, с. 578-584. 2. Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К., “Здоров’я”, 1998, с. 447-456. 3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 133-138
ЗАНЯТТЯ № 22
Тема Клінічні і лабораторно-інструментальні методи обстеження хворих з патологією кістково-м’язової і сполучно-тканинної систем. Діагностичне значення Вид заняття: практичне
Навчально-виховна мета заняття:
Вихідний рівень знань і міжпредметна інтеграція:
Зміст теми:
Організаційна структура і хід виконання заняття Підготовчий етап (10-20% робочого часу):
Основний етап (60-90% робочого часу): формування професійних вмінь і навичок:
Заключний етап (10-20% робочого часу):
Практичні навички:
Контроль засвоєння теми, контрольні запитання:
4. Що таке аутоантитіла ?
8. Про що свідчить наявність С- реактивного протеїну в крові ?
Матеріали методичного забезпечення заняття
Тестовий контроль
1. Що включає в себе поняття «дифузні захворювання сполучної тканини: 1) запальні і дегенеративні ураження суглобів; 2) захворювання в основі яких лежать аутоімунні ураження сполучної тканини; 3) захворювання по типу «помилок метаболізму» (мікрокристалічні артрити) ? 2. Які основні ознаки дифузних захворювань сполучної тканини: 1) залучення в патологічний процес багатьох органів і систем; 2) прогресуюче ураження сполучної тканини з явищами системного васкуліту; 3) усе перелічене ? 3. Які захворювання відносяться до дифузних захворювань сполучної тканини: 1) системний червоний вовчак, системна склерродермія, дерматоміозит; 2) вузликовий періартеріїт, дифузний еозинофільний фасциїт (синдром Шульмана); 3) синдром Шегрена, синдром Шарпа (змішане захворювання сполучної тканини); 4) усе перелічене ?
4. Що таке рагоцит: 4) нейтрофіл, що фагоцитував імунний комплекс, представлений ревматоїдним фактором (IgМ + аутореактивним IgG (антиген)); 5) нейтрофіл, що фагоцитував ядро зруйнованого лейкоциту (гематоксилінове тільце); 6) усе перелічене ? 5. Що таке феномен LE-клітин: 1) фагоцитоз нейтрофільними гранулоцитами ядер зруйнованих лейкоцитів у периферичній крові та кістковому мозку; 2) імунний комплекс, де антитілом виступає IgМ, а антигеном – аутореактивні IgG; 3) аутоантитіла класу М до фрагменту Fc аутореактивного IgG; 4)фагоцитоз імунних комплексів нейтрофілами ? 6. Хто частіше хворіє на системний червоний вовчак: 1) особи жіночої статі; 2) особи чоловічої статі; 3) однаково часто як особи жіночої статі, так і особи чоловічої статі ? 7. Що таке ревматоїдний фактор: 1)антитіла класу IgМ до фрагменту Fc аутореактивного IgG, що набуває ознак антигену; 2)фагоцитоване нейтрофільним гранулоцитом гематоксилінове тільце; 3)фагоцитований нейтрофільним гранулоцитом імунний комплекс ? 8. Які лабораторні показники крові свідчать про активність ревматичного процесу: 1)лейкоцитоз, прискорена ШОЕ; 2)наявність С-реактивного білка, збільшення кількості фібриногену, диспротеїнемія; 3)підвищення вмісту сіалових кислот, серомукоїду, гексозаміну; 4)підвищення титрів антистрептолізину-О, антигіалуронідази, антистрептокінази; 5)усе перелічене ? 9. Які особливості підвищення температури тіла у хворих на дифузні захворюванння сполучної тканини : 1)підвищення температури тіла рідко супроводжується ознобом; 2)температури тіла не знижується під впливом антибактерійної терапії; 3)температури тіла знижується тільки після призначеня глюкокортикоїдів; 4)усе перелічене ?
10. Що таке системні васкуліти: 1)захворювання, що характеризуються ураженням стінки судин будь-якого калібру у вигляді вогнищевого або сегментарного імунокомплексного запалення та некрозу; 2)дегенеративно- дистрофічний судинний процес; 3)хвороби обміну ? 11. Які дані аускультації серця свідчать про наявність у хворих на ревматизм кардиту: 1) ослаблення тонів серця, тахікардія, ритм галопу; 2) посилення тонів серця, брадікардія; 3) тони серця не змінені, частота серцевих скорочень в нормі ? 12. Що таке ревматизм: 1)дифузне прогресуюче захворюванн сполучної тканини з переважним ураженням суглобів, їхньою деформацією та наявністю запальних і дистрофічних процесів у різних органах; 2)дифузне захворювання сполучної тканини з переважним ураженням шкіри та посмугованої м’язової тканини; 3)дифузне захворювання сполучної тканини з фіброзно-атрофічними змінами шкіри, кістково-суглобової системи та внутрішніх органів; 4)інфекційно-алергічне захворювання рецидивного перебігу з переважною локалізацією процесу в серцево-судинній системі ? 13. Які дані аускультації серця свідчать про наявність у хворих на ревматизм кардиту: 1) ослаблення тонів серця, тахікардія, ритм галопу; 2) посилення тонів серця, брадікардія; 3) тони серця не змінені, частота серцевих скорочень в нормі ? 14. Які лабораторні показники крові свідчать про активність ревматичного процесу: 1) лейкоцитоз, прискорена ШОЕ; 2) наявність С-реактивного білка, збільшення кількості фібриногену, диспротеїнемія; 3) підвищення вмісту сіалових кислот, серомукоїду, гексозаміну; 4) підвищення титрів антистрептолізину-О, антигіалуронідази, антистрептокінази; 5) усе перелічене ? 15. Ознакою якого дифузного захворювання сполучної тканини є симптом окулярів (періорбітальний дерматит з набряком і пігментацією шкіри довкола очей): 1) системного червоного вовчака; 2) системної склеродермії; 3) дерматоміозиту ? 16. Якому з дифузних захворювань сполучної тканини властивий симптом кисету: 1) системному червоному вовчаку; 2) системній склеродермії; 3) дерматоміозиту; 4) вузликовому періартеріїту; 5) синдрому Шарпа ? 17. Що таке системний червоний вовчак: 1) хронічне полісиндромне захворюння переважно молодих жінок, що розвивається на фоні генетично обумовленого розладу імунорегуляції, з неконтрольованою продукцією аутоантитіл; 2) дифузне захворювання сполучної тканини з переважним ураженням дерми, підшкірної клітковини та глибокої фасції з еозинофілією; 3) дифузне захворювання сполучної тканини і дрібних судин з поширеними фіброзно-склеротичними змінами шкіри та строми внутрішніх органів ? 18. Як часто виявляють феномен LE-клітин у хворих на системний червоний вовчак: 1) у 20%; 2) у 30%; 3) у 50%; 4) у 80% ? 19. Яка клінічна картина при системному червоному вовчаку: 1) люпус-дерматит; люпус-артрит; люпус-серозит; 2) люпус-кардит; люпус-пневмоніт; 3) люпус-нефрит; люпус-гепатит; 4) люпус-енцефаліт; люпус-поліневрит; 5) усе перелічене ? 20. Про що свідчить наявність С- реактивного протеїну в крові: 1) про запальну реакцію інфекційного або неінфекційного походження; 2) про реакцію гіперчутливості; 3) про псевдоалергічну реакцію; 4) усе перелічене ?
Домашня самопідготовка:
Латинські терміни. Ankylosis, is – нерухомість суглоба як наслідок патологічного зростання суглобових поверхонь Arthralgia, ae – біль в суглобі Arthritis, tidis – запалення суглобу Arthron (грец.) – суглоб LE cellulae –вовчакові клітини Myalgia, ae – м’язевий біль Myasthenia, ae – слабість м’яза Myatonia, ae – зниження м’язевого тонусу
Література. 1. Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. М., 1982, с. 285-289; 601-612; 615-618. 2. Децик Ю.І. і співавт. Пропедевтика внутрішніх хвороб. Київ, 1998, с. 467-487. 3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 138-141.
Перелік навчально-методичної літератури
Основна література:
Додаткова:
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||