КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 31.10.2014 23:33

 

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ПОРЯДКУ ВИКЛАДУ МАТЕРІАЛУ РОБОТИ

 

Магістерська робота повинна мати характер наукового дослідження, сприяти вирішенню конкретних прикладних проблем у галузі адміністративного менеджменту. Робота має міститиінформацію про елементи новизни, які пропонуються автором, та практичне використання отриманих результатів. Наукове дослідження повинно здійснюватися за такою логічною схемою: характеристика актуальності вибраної теми, її місце у більш загальній проблемі та стан досліджень останньої, визначення мети та конкретних завдань дослідження, вибір об'єкта і предмета дослідження, обґрунтування теоретичної і методичної бази, виконання аналітико-дослідної частини роботи, формулювання пропозицій, їхня апробація та оцінка одержаних результатів.

Готуючись до виконання і наступного захисту магістерської роботи, студент повинен обов'язково навести посилання на джерела інформації, звідки запозичені наукові положення, цифровий чи фактичний матеріал.

У магістерській роботі має бути розкрито уміння студента чітко, логічно та аргументовано викладати матеріал. Оформлення роботи повинно відповідати вимогам стандартів і нормативів, які висуваються до робіт, поданих до опублікування.

Магістерська робота складається з пояснювальної записки та графічної частини (ілюстративного матеріалу). Загальний обсяг магістерської роботи складає 100-120 сторінок тексту, надрукованого через півтора інтервалу при дотриманні вимог відносно розміру шрифту та полів, наведених у п. 4.1.

Магістерська робота повинна включати у наведеній нижче послідовності такі обов'язкові структурні елементи:

• титульний аркуш встановленого зразку;
• завдання на магістерську роботу;
• реферат;
• перелік скорочень і прийнятих умовних позначень (за потреби);
• зміст;
• вступ;
• основна частина;
• висновки;
• список використаних джерел;
• додатки.

Магістерську роботу умовно поділяють на:

• вступну частину;
• основну частину;
• додатки.

2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО

ВИКОНАННЯ ВСТУПНОЇ ЧАСТИНИ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ

 

Вступна частина роботи містить такі структурні елементи: титульний аркуш, завдання на роботу, реферат, зміст, перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (при потребі). Кожен структурний елемент вступної частини починають з нової сторінки.

 

2.1. Титульний аркуш (титульна сторінка)

Титульний аркуш є першою сторінкою роботи і править за основне джерело інформації стосовно магістерської (курсової) роботи.

На ньому мають бути вказані:

- найменування вищого навчального закладу (повна назва);

- шифр групи;

- прізвище, ім'я, по батькові студента;

- назва магістерської роботи;

- шифр і найменування спеціальності;

- посада, прізвище, ініціали наукового керівника;

- назва міста і рік.

На титульному аркуші магістерської роботи обов'язково зазначається гриф “ДОПУЩЕНО ДО ЗАХИСТУ”.

Слово “МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА” та її назву друкують великими літерами посередині рядка.

Гриф допущення до захисту складається із слів “ДОПУЩЕНО ДО ЗАХИСТУ”, посади, вченого звання особи, яка дала допуск, її підпису, зазначення ініціалів і прізвища, дати погодження.

Дату проставляють арабськими цифрами у такій послідовності: число, місяць, рік.

Наприклад: дату 10 травня 2003 року слід оформлювати так: 10.05.2003 або 10.05.03.

Допускається словесно-цифровий спосіб оформлення дат: 15 травня 2003 року.

Переноси слів у заголовках титульного аркуша не допускаються.

Рік захисту роботи вміщують посередині рядка в нижній частині титульного аркуша (без вживання слова “рік” або “р”).

Зразок оформлення титульних аркушів наведено у додатку А.

 

2.2. Завдання на магістерську роботу

Завдання на роботу оформлюється, як правило, на стандартному бланку, виконаному на двох сторінках аркуша, і розміщується після титульного аркуша.

Зразок завдання на магістерську роботу наведено у додатку Б.

 

2.3. Реферат

Реферат розміщують безпосередньо після завдання на магістерську роботу, починаючи з нової сторінки.

Реферат призначений для ознайомлення з роботою в цілому. Він має бути стислим, інформаційним і містити відомості, які дозволяють прийняти рішення про доцільність читання всієї роботи.

Реферат має включати дані про:

– обсяг роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, кількість джерел згідно з переліком використаної літератури;

– текст реферату;

– перелік ключових слів.

Заголовком цього структурного елементу вступної частини слугує слово "РЕФЕРАТ", розташоване посередині рядка, без крапки в кінці.

Далі, пропустивши один рядок, з абзацу з великої літери вказують: "Магістерська робота", а після двокрапки позначають кількість сторінок (враховуючи додатки), та через кому кількість рисунків, таблиць, використаних джерел та додатків.

Текст реферату повинен послідовно відображати таку інформацію: об'єкт дослідження; мета роботи; методи дослідження.

Далі, пропустивши один рядок вказують основні характеристики об'єкта дослідження; отримані результати; наукова і практична значимість роботи та висновки.

Нижче, через один рядок, наводяться ключові слова, потрібні для забезпечення пошуку в інформаційних системах. Перелік ключових слів (словосполучень) загальною кількістю від 5 до 15 друкується великими літерами, у називному відмінку, через кому.

Ключові слова – це основні поняття, терміни, що характеризують суть роботи. Ключові слова наводяться українською, російською та англійською мовами.

Обсяг реферату повинен становити не більше однієї сторінки.

Приклад складання реферату наведено у додатку В.

 

2.4. Зміст

Зміст розташовують безпосередньо після реферату, з нової сторінки. Його заголовком слугує слово "ЗМІСТ", розташоване посередині рядка, без крапки в кінці. Зміст включає в себе послідовний перелік структурних елементів магістерської роботи, найменування розділів та підрозділів із зазначенням їх нумерації та номерів сторінок, з яких вони починаються. Розряди номерів сторінок розташовують точно один під одним. Поряд з номерами сторінок слово "сторінка" чи позначення "стор." або "с." не пишуть.

Приклад оформлення змісту наведено у додатку Г.

 

2.5. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів

Якщо у тексті магістерської роботи зустрічаються умовні позначення, скорочення, символи, одиниці виміру, не передбачені діючими стандартами, а також спеціальні терміни, то їхній перелік оформлюється окремим списком у вигляді таблиці або стовпчика, де зліва за українським алфавітом наводяться умовні позначення, скорочення або терміни, а справа - їхня розшифровка. Після україномовних позначень за латинським алфавітом наводяться відповідні скорочення та умовні позичення, а після них - за грецьким алфавітом.

Перелік умовних позначень розміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки. Його заголовком слугує напис "ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ТА УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ", розташований посередині рядка, без крапки в кінці. Якщо в тексті скорочення чи умовні позначення зустрічаються менш ніж три рази, то перелік скорочень та умовних позначень не наводиться. При першій появі цих елементів у тексті пояснювальної записки їх наводять в дужках після їхньої розшифровки. Перелік умовних позначень дається у такій послідовності:

1)  скорочення, у тому числі й абревіатурні;

2)  умовні позначення;

3)  одиниці виміру;

4)  терміни.

 

3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ВИКОНАННЮ ОСНОВНОЇ ЧАСТИНИ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ

 

Основна частина магістерської роботи складається зі “Вступу”, “Основного тексту”, “Висновків”.

Структура магістерської роботи і обсяг її розділів та підрозділів залежать від особливостей теми роботи магістра.

Нижче наведено рекомендовану структуру основної частини магістерської роботи, яка складається з таких структурних елементів: вступу; трьох розділів - теоретичного, аналітично-дослідного та рекомендацій щодо практичного впровадження результатів дослідження обраної проблеми. Завершується основна частина роботи висновками і списком використаних джерел. Загальне уявлення про структуру основної частини магістерської роботи дає таблиця 3.1.

Кількість сторінок в окремих розділах строго не регламентується, однак вона повинна відповідати вимогам достатньої інформативності та обґрунтованості висновків.

Зміст основної частини магістерської роботи має відповідати таким вимогам.

Таблиця 3.1

Запропонована структура основної частини магістерської роботи

Найменування розділу	Орієнтовна кількість сторінок
ВСТУП	до 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ, ЯКА ДОСЛІДЖУЄТЬСЯ ДОСЛІДЖУЄТЬСЯ	20-30
1.1.
1.2.
1.3.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД СТАНУ ПРОБЛЕМНОЇ СИТУАЦІЇ В ОРГАНІЗАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ	35-40
2.1.
2.2.
2.3.
РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ТА ПРАКТИЧНОГО ВПРОВАДЖЕННЯ ЙОГО РЕЗУЛЬТАТІВ	30-35
3.1.
3.2. і
3.3.
ВИСНОВКИ	3-4
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	3-4
ДОДАТКИ

 

3.1. Вступ

Кожна магістерська робота повинна мати вступ, де студент висвітлює актуальність теми, її теоретичну та практичну цінність. Слід наводити обґрунтовану характеристику актуальності теми, без використання зайвих дрібниць. Необхідно чітко сформулювати тему, виявити одну чи кілька проблем, які у подальшому дозволять провести науково-дослідну роботу у відповідному напрямку їх розв'язання. Рекомендується навести оцінку та ранжування досліджень проблеми за мірою їх значимості, вказати, які аспекти даної проблеми теоретично та практично вирішені, а які лишаються дискусійними, обов'язково слід навести приклади результатів дослідження проблеми та їх висвітлення у літературних джерелах, вказати на підставі яких досліджень виконується робота. Необхідно аргументувати необхідність розв'язання цієї проблеми, зазначити, хто раніше здійснював аналогічні дослідження. Доцільно також вказати, згідно з якими нормативними документами України, міжнародними стандартами має бути виконане дослідження..

При характеристиці досліджуваної проблеми слід назвати авторів, яким належить істотний внесок у її розробці, навести основні закони та інші нормативні акти України і міжнародного права, на яких базується робота.

Необхідно чітко сформулювати цілі та основні завдання магістерської роботи. Завдання повинні відповідати цілям дослідження, які ставляться у роботі, та виступати їх конкретизацією. Формулювання завдань можна подати, використовуючи такі слова, як: ″виявити... ″, ″описати...″, ″навести формулу…″, ″вивчити... ″, ″визначити…″ тощо. Після визначення основної мети роботи та її допоміжних завдань наводиться алгоритм їх розв'язання, вказуються методи, якими вирішується ця проблема. Слід також чітко визначити об'єкт і предмет дослідження.

Під об'єктом дослідження має бути явище чи сукупність явищ, які породжують проблемну ситуацію в конкретній організації. Наприклад, це загальні явища та процеси, які призвели до неефективної структури управління на підприємстві чи в організації, але не саме це підприємство. Предметом дослідження виступає конкретна проблема, притаманна об'єкту дослідження. Наприклад, нею може бути недостатньо ефективна організаційна структура підрозділів досліджуваного підприємства. Тема дослідження органічно витікає з його предмету. Треба навести використовувані методи дослідження: методи статистичної обробки даних, порівняльний економічний аналіз та інші.

У вступі також відзначаються умови упровадження результатів, можливі ризики, наводяться сфери застосування запропонованих рішень. Вибір методів дослідження визначається необхідністю досягнення мети досліджуваної теми роботи.

Необхідно охарактеризувати і назвати елементи новизни отриманих результатів, вказати їхні відміни від відомих раніше наукових підходів, визначити ступінь новизни (удосконалено, вперше отримано, набуло подальшого розвитку тощо).

Далі треба вказати перспективи практичного використання результатів роботи (де і як вони можуть застосовуватися. Наприклад: в результаті даної роботи сформульовано методичні рекомендації з окремих напрямків діяльності, запропоновано моделі, процедури тощо). Доцільно навести характер і форми прояву економічного, організаційного чи соціального ефекту, можливу галузь упровадження результатів роботи та ступінь вирішення досліджуваної проблеми (наприклад: упорядковано систему організаційного обліку роботи з документами, що знаходяться в документообігу підприємства, установи, організації тощо).

Необхідно коротко повідомити про впровадження результатів досліджень, назвавши структури, де здійснена їх реалізація, та її форми, реквізити документів, у яких це підтверджується. Зазвичай впровадження оформлюється актом, підписаним керівником чи іншою відповідальною особою установи, де таке впровадження здійснено.

Апробація результатів магістерської роботи. Зазначається, на яких наукових конференціях чи в інших формах висвітлено результати досліджень, включених до магістерської роботи.

 

3.2. Основний текст роботи

Основний текст роботи – це виклад відомостей про об'єкт і предмет дослідження, які є необхідними і достатніми для розкриття сутності даної роботи та її результатів.

У теоретичному розділі визначається науково-методична база розв'язання досліджуваної проблеми, здійснюється макроекономічний аналіз, наводиться глибокий ретроспективний огляд науково-організаційної та нормативно-методичної літератури, дається порівняльний аналіз меж доцільного використання тих чи інших методів, обґрунтовується вибір методів розв'язання сформульованої проблеми. Під час підготовки цього розділу необхідно встановити, що зроблено попередниками з обраної тематики. У теоретичних дослідженнях доцільно узагальнити вітчизняний та зарубіжний досвід, результати наукових досліджень провідних учених.

У кожному досліджуваному питанні необхідно навести позиції різних авторів, здійснити їх порівняльний аналіз, виявити можливі суперечності та неточності, сформулювати шляхи їх розв'язання та обґрунтувати власну позицію. Магістерська робота повинна відображати точку зору автора, і тому в ній завжди присутні елементи наукової дискусії та полеміки. Під час вивчення літератури не треба повністю запозичувати прочитаний текст. Необхідно відбирати тільки наукові факти, які складають основу наукового знання, відображають об'єктивні властивості речей і явищ. Наукові факти характеризуються такими особливостями як новизна, точність, об'єктивність та достовірність.

Про достовірність вихідної інформації може свідчити не тільки характер джерела, а й науковий та професійний авторитет автора, його належність до тієї або іншої школи. Літературні джерела треба підбирати і використовувати відповідно до змісту проблеми. Необхідно вдумливо і критично аналізувати, оцінювати науково-методичні публікації, щоб погодитися з ними чи, навпаки, обґрунтувати своє неприйняття позицій та наукових поглядів окремих авторів. Використання науково-методичних джерел супроводжується обов'язковим посиланням на джерело та сторінку, звідки запозичені ті чи інші відомості.

Результатом теоретичного розділу повинна бути повна науково-методична концепція, обґрунтування інструментів та методів вирішення проблеми. У випадку необхідності в кінці цього розділу можуть бути сформульовані пропозиції автора зудосконалення науково-методичної бази.

Аналітико-дослідницький розділ магістерської роботи передбачає всебічне дослідження існуючого становища вирішення проблем, поставлених у роботі, в Україні. Результати порівнянь та аналізу можуть бути прийняті за основу розвитку адміністративного менеджменту наоб'єкті дослідження.

При виконанні аналітико-дослідницького розділу використовуються фактичні матеріали, зібрані під час проходження передмагістерської практики. Ці матеріали повинні бути достатньо повними та достовірними, щоб на їхній основі можна було проаналізувати дійсний стан справ, виявити наявні резерви та визначити методи раціонального їх використання, а також усунути виявлені недоліки у роботі. Треба уникати непотрібних матеріалів, відбираючи тільки ті, які будуть використані для обґрунтування висновків та рекомендацій магістерської роботи.

В аналітичному розділі магістр має відобразити загальну організаційну і техніко-економічну характеристику об'єкта дослідження. Наприклад, описує, до якої галузі належить досліджуваний об'єкт, найменування сфери діяльності, тип виробництва, юридичний статус об'єкта, його організаційну структуру, систему стратегічного планування, практику розробки стратегічних цілей підприємства, механізм реалізації стратегії, номенклатуру продукції чи послуг, структуру управління, систему управління кадрами, організаційні комунікації. Припускається навести характеристики об'єкта в вигляді підсумкової таблиці моніторингу основних техніко-економічних показників за останні три-п'ять років у порівнянні з середніми значеннями по області чи галузі, та з показниками організацій-аналогів. Проведений аналіз описує невикористані резерви, недоліки в організації, методах вирішення проблем, визначає технології управління організацією. Треба зазначити, що є раціональним за ознаками досягнення мети діяльності та використовуваними ресурсами з урахуванням особливостей підприємства, установи, організації або структурного підрозділу, визначеної системи, використовуваних технологій, типових методів управління в системах. Досліджується теорія систем та управління, системний підхід до управління організацією, визначення системи: планування, організація, управління, зв'язок, системні характеристики управління організацією, види зобов'язань у цивільному праві. Визначається ефективність застосовуваних економічних і адміністративних методів керівництва за результатами аналізу діяльності (розвитку) підприємства, установи, організації на основі використання методів порівняльного та інституційного аналізу.

Випускник магістерської програми повинен надати та узагальнити організаційну структуру, внутрішнє та зовнішнє середовище організації, проаналізувати позитивні та негативні риси адміністративного менеджменту у вітчизняних організаціях та за кордоном, навести шляхи підвищення ефективності на досліджуваному об'єкті. Важливою складовою частиною магістерської роботи мають стати всебічний аналіз та оцінка шляхів вирішення існуючих проблем на об'єкті дослідження з метою виявлення позитивних сторін та недоліків. Критерієм такої оцінки виступає рівень співвідношення менеджменту ситуації, що склалася, рекомендацій управлінської теорії, методики та прогресивного практичного досвіду.

При проведенні дослідження майбутній магістр повинен чітко сформулювати проблему та знайти методи її вирішення, висунути доцільні варіанти дій і процедур, спрямованих на розв'язання проблеми, визначити природу зв'язків між досліджуваними явищами; проаналізувати ситуацію з позиції причин та можливих наслідків, виявити найсуттєвіші проблеми в організації та запропонувати методи їх вирішення, розробити і спрогнозувати перспективну зразкову модель досліджуваного об'єкту.

Для дослідження впливу різних факторів на процеси та ефективність управлінської діяльності використовуються методи творчого розв'язання проблемних ситуацій із застосуванням теорії ігор, математичного та імітаційного моделювання, принципу розстановки пріоритетів, матриці оцінки ключових факторів успіху та недоліків у потенціалі підприємства, оптимізації соціально-економічних процесів, а також пакети прикладних програм з управління.

З метою забезпечення наочності подання результатів дослідження у роботі мають бути наведені графіки, емпіричні залежності, ситуаційні моделі, схеми, фінансово-економічні рішення можуть бути оформлені у вигляді блок-схем. Необхідно представити авторську інтерпретацію проблемної ситуації, виявлених тенденцій та обґрунтування пропозицій, спрямованих на їх вирішення.

При розробці магістерської роботи студентові необхідно продемонструвати уміння самостійно використовувати отриманні за час навчання знання для вирішення прикладних проблем адміністративного менеджменту, виконувати наукові дослідження у споріднених галузях, застосовувати сучасні інформаційно-аналітичні методи, економіко-математичні моделі, давати науково-аналітичну характеристику інноваційним рішенням.

При розробці цього розділу необхідно подавати матеріал з таблицями, графіками, діаграмами, схемами.

Завдання третього розділу магістерської роботи полягає в обґрунтуванні конкретних пропозицій з упровадження результатів дослідження проблеми, отриманих в процесі виконання кваліфікаційної роботи магістра. На основі теоретичних узагальнень і всебічного аналізу обґрунтовуються нові підходи до вирішення проблеми, теоретичні, методичні та практичні пропозиції, організаційні та фінансово-економічні заходи з усунення виявлених недоліків і удосконалення адміністративного менеджменту. У цьому розділі наводяться числові розрахунки, пов'язані з результатами аналітичного розділу роботи, формулюються вимоги до побудови інформаційних систем. Обґрунтовуються проектні пропозиції та формулюється їх зміст, визначаються очікувані результати, необхідні фінансові, матеріальні та інші ресурси і розрахунки економічної ефективності результативності за кожною пропозицією. Під час експериментальної перевірки наведених рекомендацій використовуються методи імітаційного моделювання, прогнозування можливих варіантів розвитку проблемної ситуації тощо. При цьому бажано застосовувати інструментарій прикладних комп'ютерних програм. Перевірка практичної важливості пропозицій має здійснюватися на альтернативних засадах, тобто рекомендації і рішення повинні розроблятися у кількох варіантах. Пропозиції з вирішення проблемної ситуації можуть мати вигляд нормативно-методичних матеріалів, соціально-економічних, фінансових, технологічних заходів, економіко-математичних моделей і процедур.

 

3.3. Висновки

Основна частина магістерської роботи завершується висновками. Тут автор у логічній послідовності узагальнює результати магістерської роботи, формулює висновки і пропозиції по кожному розділу і по роботі в цілому.

Висновки відображають найважливіші наукові і практичні результати, отримані в роботі, їхнє значення для науки і практики адміністративного менеджменту. В них формулюються висновки і рекомендації по науковому і практичному використанню результатів.

Формулюючи висновки, слід зробити акцент на кількісних та якісних характеристиках отриманих результатів, обґрунтувати їхню достовірність. Тут наводяться загальні дані про економічну ефективність (результативності) пропозицій та рекомендацій роботи, переваги їх використання у практиці, а також характеризуються шляхи і методи упровадження результатів магістерської роботи у виробничу практику.

Характеризуючи основні теоретичні і практичні результати, студент відзначає ступінь вирішення завдань магістерської роботи. При викладанні матеріалу цього розділу вказується ступінь особистого внеску студента в отримані результати.

 

3.4. Список використаних джерел

Список використаних джерел являє собою повний перелік джерел, що цитуються, розглядаються або згадуються у тексті магістерської роботи.

Перелік джерел, на які є посилання у роботі, наводять у кінці роботи після розділу "ВИСНОВКИ", починаючи з нової сторінки.

Джерела потрібно розміщувати в алфавітному порядку за прізвищами авторів або заголовків.

Враховуючи досвід підготовки магістерських робіт, рекомендована кількість позицій використаної літератури по основній частині роботи повинна бути не меншою за 80 джерел.

Бібліографічні описання посилань у списку джерел інформації здійснюються відповідно до чинного стандарту бібліотечної та видавничої справи ДСТУ 7.1 - 84 "Бібліографічний опис документу. Загальні вимога та правила складання".

Відомості про книги повинні включати; прізвище та ініціали автора, назву книги та її жанр (навчальний посібник, монографія, збірка праць тощо), місце видання; видавництво; рік видання, кількість сторінок. Якщо книга написана трьома або більш авторами, то допускається вказати першого з них разом із словосполученням "та інші" (додаток Г).

Відомості про статті у періодичних виданнях мають містити: прізвище та ініціали авторів; заголовок статті; назву газети, журналу, збірника; місце видання (для збірника); рік видання; число та місяць (для газет); серію (якщо вона є); номер, випуск, том (для журналів та збірників; сторінки, на яких розмішена стаття (крім газет обсягом до 6 сторінок).

Відомості про стандарти чи технічні умови мають включати: назву документа; основний заголовок; дату введення у дію.

 

3.5. Додатки

Додатки не є обов'язковим розділом магістерської роботи. Доцільність наведення додатків їх кількість та обсяг визначаються автором роботи за узгодженням з науковим керівником.

У додатки виносять матеріал, який:

1)   є необхідним для повноти роботи, але включення його до основної частини може порушити логічну цілісність роботи;

2)   не може бути послідовно розташований в основній частині роботи внаслідок великого обсягу або застосування нестандартних засобів відтворення.

У додатки виносяться також проміжні математичнівикладки, таблиці допоміжних вихідних даних, положення про окремі види діяльності організації, форми звітності (бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати тощо), ілюстрації допоміжного характеру, анкети, проспекти. У тексті пояснювальної записки повинні бути посилання на ці додатки.

Додатки оформлюються як продовження магістерської роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Якщо додатки оформлюються на наступних сторінках магістерської роботи, то кожен з них має починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток _ ” і велика літера, що його позначає.

Вимоги до складу, обсягу і структури магістерської роботи та графічних матеріалів є обов'язковими для всіх робіт магістрів, незалежно від їхньої тематики.

4. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ

 

4.1. Загальні вимоги до оформлення

Магістерська робота має бути оформлена у відповідності з вимогами Державного стандарту України ДСТУ 3008-95 "Документація. Звіти у сфері науки і техніки", міжнародного стандарту 180 5966:1982 та „Методичними вказівками до виконання та захисту випусних каліфікаційних / магістерських робіт” затвердженими Вченою радою КиМУ  (протокол №1 від 30.08.07)

Роботу, як правило, друкують на комп'ютері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) через 1,5 міжрядкових інтервали, використовуючи шрифти текстового редактора Word розміру 14.

У громіздких таблицях та рисунках допускається використання шрифту 12 рt. У цьому випадку заголовок таблиці чи назва малюнка повинні бути виконані цим же шрифтом. В роботі не дозволяється використання напівжирного шрифту, підкреслювання або курсиву.

Текст роботи слід друкувати, дотримуючись таких розмірів полів: верхнє і нижнє не менш 20 мм, ліве 25 мм, праве - не менше 10 мм.

Дозволяється вписувати в текст магістерської роботи від руки тушшю або пастою (чорного кольору) окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту, а розмір (по висоті) - не меншим за розмір шрифту усього тексту. Надрядкові та підрядкові індекси, показники степенів тощо можуть бути інших розмірів, але висотою не менше 2 мм.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі написання магістерської роботи, можна виправляти шляхом підчищення або затушовування спеціальним білилом (“коректором”), поверх якого на тому ж місці вписується правильний текст або окремі знаки. На одній сторінці допускається не більше п’яти таких виправлень.

Прізвища, назви закладів, організацій, фірм та інші власні назви у тексті пояснювальної записки приводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви та приводити назви організацій у перекладі на мову магістерської роботи, додаючи в дужках (при першому згадуванні) оригінальну назву.

Заголовки структурних частин магістерської роботи “ЗАВДАННЯ”, “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” і заголовки розділів друкують великими літерами симетрично до тексту, без крапок в кінці, не підкреслюючи.

Основна частина магістерської роботи складається з розділів і підрозділів. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки.

Заголовки структурних елементів магістерської роботи та заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи. Перенесення слів у заголовках розділів не допускаються. Якщо заголовок складається з двох речень, їх розділяють крапкою.

Заголовки підрозділів слід починати з абзацу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці.

Абзацний відступ має бути однаковим по всьому тексту в межах 12-20 мм.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) і текстом зверху і знизу має становити два вільних рядки.

Кожну структурну частину магістерської роботи починають з нової сторінки.

Не допускається розташовувати заголовок розділу або підрозділу в кінці сторінки, якщо після них слідує тільки один рядок тексту або його зовсім нема.

 

4.2. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою магістерської роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, але не нумерують. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини магістерської роботи, як “ЗАВДАННЯ”, “зміст”, “перелік умовних позначень”, “вступ”, “висновки”, “список використаних джерел” не мають порядкового номера, тобто не можна друкувати “1. Вступ”, або “6. Висновки”.

Цифру, що вказує на порядковий номер розділу, ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після неї крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу також має стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

 

4.3. Загальні правила подання ілюстрацій

Ілюструють магістерську роботу, виходячи із загального задуму дослідження, за ретельно продуманим тематичним планом, що дає змогу уникнути ілюстрацій випадкових, другорядних та навпаки, включити ілюстрації вкрай необхідні, стосовно найважливіших тем. Зміст кожної ілюстрації має бути узгоджений з текстом, а зміст тексту – з ілюстрацією.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках магістерської роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Рисунок або креслення за розміром більшим формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або додатках,

Приклад

 

Рис. 2.4. Вигляд залежності сили струму у провіднику від часу

1 – враховується лише виникнення струму самоіндукції;

2 – додатково враховуються нагрівання провідника і температурна залежність електричного опору.

Якщо ілюстрації створені не автором роботи, то при їх поданні необхідно посилатись на джерело, з якого вони взяті.

Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими і після якого ставиться крапка.

Наприклад: Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу).

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють експлікацією – пояснювальними даними (підрисунковим підписом).

Отже, загальний підпис під ілюстрацією зазвичай містить чотири елементи:

- скорочене слово “Рис. ”;

- порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами;

- тематичний заголовок ілюстрації – текст із якомога стислішою характеристикою зображеного;

- експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.

Основними видами ілюстративного матеріалу в роботах є: схема, діаграма, графік.

Схема – це зображення, котре передає за допомогою умовних позначень і без збереження масштабу основну ідею якогось процесу, пристрою або споруди та показує взаємозв'язок між їхніми головними елементами.

На схемах обов'язково витримують товщину ліній зображення основних і допоміжних, відкритих і закритих від спостереження деталей і товщину ліній їхнього зв'язку.

Діаграма – один із способів графічного зображення залежності між величинами. У діаграмах наочно відбивають і аналізують масові дані.

Відповідно до форми побудови розрізняють діаграми площинні, лінійні й об'ємні. Найбільшого розповсюдження набули лінійні діаграми, а з площинних - стовпчикові (стрічкові) і секторні.

Для побудови лінійних діаграм зазвичай використовують координатне поле. На осі абсцис у певному масштабі відкладається час або факторіальні ознаки (незалежні), на осі ординат – показники на певний момент чи період часу або розміри результативної незалежної ознаки. Вершини ординат з'єднуються відрізками, в результаті чого отримують ламану лінію. На лінійні діаграми можна одночасно наносити кілька показників.

На стовпчикових (стрічкових) діаграмах дані зображуються у вигляді прямокутників (стовпчиків) однакової ширини, розміщених вертикально (тоді діаграма називається стовпчиковою чи гістограмою) або горизонтально (називається стрічковою). Довжина (висота) прямокутників є пропорційною до зображених ними величин.

Секторна діаграма являє собою круг, поділений на сектори, розміри яких пропорційні величинам частин зображеного об'єкту чи явища.

Результати обробки числових даних можна подати у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин та їх співвідношень через геометричні фігури, точки і лінії. Графіки використовують як для аналізу, так і для більшої наочності ілюстративного матеріалу.

Крім геометричного зображення, графік містить низку допоміжних елементів: загальний заголовок графіка; пояснення умовних знаків і значення окремих елементів графічного зображення; осі координат, шкалу із масштабами і числові сітки; числові дані, що доповнюють або уточнюють величину вказаних на графіку показників.

Осі координат графіка викреслюють суцільними лініями. На кінцях координатних осей стрілок не ставлять. На координатних осях вказують умовні позначення і розмірності відкладених величин у прийнятих скороченнях. На графіку слід писати лише умовні літерні позначення, наведені у тексті. Написи, що стосуються кривих і точок, залишають тільки у тих випадках, коли їх небагато і вони є короткими. Багатослівні підписи замінюють цифрами, а розшифровку наводять у підрисунковому підпису.

Якщо крива, зображена на графіку, займає невеликий простір, то для економії місця числові поділки на осях координат можна починати не з нуля, а обмежити тими значеннями, в яких розглядається дана функціональна залежність.

Посилання на ілюстрації у тексті магістерської роботи оформлюють у вигляді круглих дужок, наприклад: (рис. 3.1) або як зворот типу: “…як це видно з рис. 3.1”, чи “… як це показано на рис. 3.1”.

 

4.4. Загальні правила подання таблиць

Цифровий матеріал, коли його багато або є необхідність у зіставленні певних показників, як правило, оформлюють у вигляді таблиці.

Таблиці слід розташовувати в магістерській роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.

Таблиці, розміщені на окремих сторінках магістерської роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, розміри якої більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або додатках.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера.

Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу).

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над нею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Таблицю розміщують в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступний аркуш. При цьому слово “Таблиця”, її номер і назву вказують один раз над першою частиною таблиці, а над іншими (перенесеними) пишуть слова “Продовження табл.” і вказують її номер, наприклад: “Продовження табл. 1.2”, і повторюють заголовок. Якщо заголовок громіздкий, його можна не повторювати. У такому разі пронумеровують графи і переносять цю нумерацію на наступну сторінку. У такому випадку заголовок таблиці не повторюють.

Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну над одною в межах тієї самої сторінки. При цьому в кожній частині таблиці повторюють її боковину.

Якщо той самий текст в графі таблиці вживається кілька разів і складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “Те ж”, а далі лапками. Сказане не стосується повторень цифр, математичних і хімічних символів тощо. Коли якийсь із рядків не містить тексту, цифрових або інших даних, в ньому ставлять прочерк.

Усі наведені в таблицях дані мають бути достовірними, однорідними і порівнянними, в основу їх групування покладають лише суттєві ознаки.

Наводити в магістерській роботі треба лише ті таблиці, які неможливо передати звичайним текстом.

 

4.5. Загальні правила подання формул

Формули та рівняння розміщують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки, відділяючи їх від тексту зверху і знизу, а також одне від одного інтервалом не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його переносять в інший після знаків рівності (=), плюс (+), мінус (-), множення (х), ділення (:).

При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують безпосередньо в рядках тексту.

Розшифровку значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони у формулі зазначені.  Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки, потім вказують символ, ставлять тире і записують пояснення з маленької літери. Пояснення кожного символу і числового коефіцієнта записують з нового рядка; кожний рядок завершують крапкою з комою, а останній – крапкою.

 

Приклад

Цитата в тексті: “ … строк окупності інвестицій розраховується

,                                                (1.3)

де          P_k – розмір річних доходів протягом n років;

    IC – розмір інвестицій.

 

Формули в магістерській роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу.

Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери пишуть біля правого поля аркуша в одному рядку з відповідною формулою в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Нумерувати рекомендується лише ті формули, на які у подальшому є посилання у тексті.

Номер, який не вміщується в одному рядку з формулою, переносять у наступний, нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують ззовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться посередині групи формул і звернене в бік номера.

 

4.6. Загальні правила подання приміток і виносок

Примітки вміщують в роботі за необхідністю пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації.

Примітки розташовують безпосередньо після (нижче) тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються.

Якщо примітка одна, то її не нумерують. Слово “Примітка” друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюючи. Після слова “Примітка” ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки. При цьому рекомендується використовувати шрифт меншого розміру, ніж той, яким надруковано основний текст.

Приклад

Примітка. Текст примітки.

Декілька приміток нумерують послідовно, в межах однієї сторінки, арабськими цифрами з крапкою. Після слова “Примітки” ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають тест примітки.

Приклад

Примітки:

1. Текст примітки.

2. Текст примітки.

 

Пояснення до окремих даних, наведених у тексті або таблиці, допускається оформляти виносками. Їх нумерують окремо для кожної сторінки арабськими цифрами у вигляді верхнього індексу.

Якщо виноска на сторінці одна, то її допускається позначати символом у вигляді зірки (*).

Знаки виноски проставляють безпосередньо після того слова, числа, символу, речення до якого дають пояснення. Текст виноски вміщують під таблицею або внизу сторінки і відокремлюють від таблиці чи основного тексту лінією завдовжки 40-50 мм, проведеною в лівій частині сторінки.

Номер (або символ *) і текст виноски друкують з абзацного відступу через один міжрядковий інтервал.

Приклад

"… як можна співвіднести кібернетику – науку управління – й організаційно-технічний інструментарій – зрозуміти нелегко*. Подібна “гра розуму” є не такою вже й невинною, як здається. Накопичення визначень неминуче веде до термінологічної та понятійної плутанини …"

 

4.7. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору варто наводити цитати.

Науковий етикет вимагає точного відтворення цитованого тексту, без найменшого спотворення змісту джерела.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;

б) цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Допускається пропуск слів, речень, абзаців за умови, якщо це не спотворює авторського тексту; такі пропуски позначаються трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед вилученим текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів. Посилатися при цьому треба на джерело непрямого цитування, наприклад: (цит. за: …);

д) цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо в обох випадках це може вплинути на рівень магістерської (курсової) роботи: надмірне цитування створює враження її компілятивності, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу;

е) якщо необхідно виявити власне ставлення до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

є) якщо виникає необхідність виділити в цитаті деякі слова, зробити якесь застереження, то одразу після цього ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора магістерської (курсової) роботи, а весь текст застереження береться у круглі дужки. Наприклад: (курсив наш. - В.С.), (підкреслено нами. – В.С.).

Посилання, в бібліографічному розумінні цього слова, означає вказівку на джерело інформації (книгу, статтю, документ тощо). Воно є обов'язковим, якщо в роботі наведено цитату чи якісь важливі або оригінальні фактичні (цифрові) дані, принципові положення або точки зору різних авторів.

Посилання в роботах слід оформлювати у вигляді квадратних дужок безпосередньо в тексті роботи одразу після цитати чи даних, що потребують такого посилання. Спочатку зазначають арабськими цифрами порядковий номер джерела інформації, під яким воно внесено у “Список використаних джерел”, а потім (через кому) – номер сторінки (чи сторінок), на яких вміщено саме ту інформацію, на яку робиться посилання, наприклад, “… текст цитати … [25, с. 235-237]". Якщо в роботі просто згадується якесь видання (джерело інформації), то посилання на нього не передбачає вказівку конкретних сторінок, наприклад, “… у працях [1-7]…”, “… як зазначається в роботі [12]".

При посиланні на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, додатки магістерської (курсової) роботи зазначають їх номери, наприклад “… у розділі 4 …", “… дивись 2.1. …", “… за 3.4.4. …", “… відповідно до 2.3.4.3. …", “… у додатку Б …".

Посилання на ілюстрації та формули магістерської роботи вказують порядковим номером ілюстрації чи формули – останній беруть у дужки, наприклад, “рис. 1.2”, у формулі (2.1)”.

На всі таблиці магістерської роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово “таблиця” пишуть скорочено, наприклад: “…в табл. 1.2”. У повторних посиланнях вживають скорочено слово “дивись”, наприклад: “див. табл. 1.3”.

 

4.8 Скорочення

Слова в тексті магістерської роботи і в таблицях скорочувати не допускається. Виняток складають скорочення слів і словосполучень, установлені в державних стандартах або загальноприйняті в українській мові.

Дозволяється застосовувати скорочення слів і словосполучень, характерні для професійної сфери знань. Записувати такі скорочення можна одним з двох таких способів: 1) якщо кожне з них повторюється у подальшому не менше трьох разів, - безпосередньо в тексті (у дужках після повного найменування при першому згадуванні); 2) або в переліку умовних позначень.

 

4.9. Перерахування

Перерахування певних однорідних об'єктів чи положень в тексті магістерської роботи позначають арабськими цифрами з дужкою. У випадку необхідності допускається подальша деталізація перерахувань. Для цієї мети використовують маленькі літери українського алфавіту з дужкою. Перед кожною позицією перерахування слід ставити цифру з дужкою, або, не нумеруючи їх, - тире (перший ступінь деталізації).

Для подальшої деталізації перерахування слід використовувати маленькі літери українського алфавіту з дужкою (другий ступінь деталізації).

Приклад. Чинники середовища, які впливають на мотиви трудової поведінки Герцберг поділив на дві групи:

1) ті, що сприяють задоволенню працею;

2) ті, що перешкоджають задоволенню від праці:

а)        трудові успіхи;

б)       визнання заслуг;

в)       сам процес праці;

г)       міра відповідальності;

д)       просування по службі;

є)   професійне зростання.

Переліки першого ступеню деталізації друкують маленькими літерами з абзацу, другого ступеню - з відступом відносно до місцезнаходження переліків першого ступеню.

 

4.10. Оформлення “Списку використаних джерел”

Список використаних джерел – це обов'язкова складова частина, важливий елемент наукового апарату магістерської (курсової) роботи, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний апарат є своєрідним ключем до використаних автором джерел, ознакою наукової етики і культури наукової праці. Крім того, він є показником рівня обізнаності автора з наявною дослідницькою літературою за темою його роботи.

Описи джерел у “Списку використаних джерел” повинні бути повними і точними з дотриманням встановленої послідовності розміщення окремих бібліографічних відомостей. Орієнтуватися тут слід насамперед на бібліографічні каталоги та покажчики. Але якщо виникає необхідність самостійно описати джерело, то слід звертатися до чинних державних стандартів: ГОСТ 7.1-К-1 “Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”, ДСТУ 3582-97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові та бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12-93 “Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила."

Джерела у “Списку використаних джерел” слід розміщувати в  порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті або в алфавітному порядку початкових букв бібліографічного опису.

5.8.4. Кожне джерело має бути пронумероване арабськими цифрами. Якщо використано дві чи більше робіт одного автора, то вони вказуються у хронологічній послідовності їх публікації.

Найбільш типові випадки бібліографічних описів наведені в додатку Г.

 

4.11. Загальні правила оформлення додатків

Додатки оформлюють як продовження магістерської роботи, її окрему частину, розміщуючи після “Списку використаних джерел” у порядку появи на них посилань у тексті магістерської роботи.

Кожен додаток починають з нової сторінки. Додаток має заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток _ ” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Єдиний додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, пронумеровані у межах кожного додатка: перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, “А.2“ другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) – перша формула додатка А.

5. ЕТАПИ ВИКОНАННЯ магістерської РОБОТИ

 

Виконання магістерської роботи складається з таких основних етапів:

1) визначення напряму дослідження;

2) вибір і затвердження теми та плану магістерської роботи;

3) проведення досліджень і написання роботи;

4) оформлення магістерської роботи;

5) підготовка до публічного захисту і захист роботи.

Графік виконання магістерської роботи затверджується на початку навчального року, контролюється науковим керівником і кафедрою. При порушенні графіка студент може бути недопущений до захисту магістерської роботи.

 

5.1. Визначення напряму дослідження

Визначення напряму дослідження здійснюється, враховуючи  наукові інтереси студента, тематики наукових досліджень кафедри, замовлення підприємств тощо.

Вибираючи напрям дослідження, доцільно користуватися запропонованим переліком тем, проте він не є обов’язковим і може уточнюватись або доповнюватись за бажанням студента та його наукового керівника.

 

5.2. Вибір і затвердження теми та плану магістерської роботи

Тема магістерської роботи повинна бути актуальною, мати теоретичне і прикладне значення, відповідати сучасному станові та перспективам розвитку економічної науки і господарської практики.

Студент може скористатися тематикою магістерських робіт, яку розробляє і щорічно переглядає кафедра. Йому надається право запропонувати свою тему з необхідним обґрунтуванням її дослідження.

Тема роботи має бути погоджена як з кафедрою, що випускає, так і з організацією, на матеріалах якої вона буде виконуватися.

Обираючи тему, слід ураховувати її актуальність для організації, можливість одержання відповідних матеріалів (планових, звітних, статистичних), проведення власних спостережень, розрахунків, експериментів, наявність літературних джерел, власні напрацювання.

Обов’язковою вимогою до магістерської роботи є її корисність і практична цінність. Магістерська робота має бути написана на матеріалах конкретної організації.

Матеріали для аналітичної частини роботи студенти одержують за місцем переддипломної практики.

Виконання магістерської роботи на абстрактну тему без використання й аналізу матеріалів, що характеризують діяльність конкретної організації, не допускається.

Пропозиції щодо вибору теми магістерської роботи студент спочатку має обговорити з науковим керівником від кафедри. Кафедра розглядає пропозиції студентів і після цього схвалює проект у вигляді наказу.

Закріплення за студентом теми магістерської роботи оформлюється наказом ректора університету не пізніше ніж за півроку до закінчення навчання за програмою. Цим самим наказом призначаються наукові керівники магістерських робіт.

 

5.3. Обов’язки наукових керівників

Обов’язками наукових керівників є:

- консультування студентів з питань вибору теми роботи, розробки її плану, добору спеціальної літератури, підготовки окремих розділів;

- видача студентові завдання на магістерську роботу із зазначенням термінів виконання кожного розділу;

- контроль за дотриманням студентом регламенту підготовки магістерської роботи;

- контроль якості магістерської роботи;

- підготовка відгуку на магістерську роботу з ґрунтовною характеристикою її якості відповідно до структури критеріїв оцінювання.

План магістерської роботи повинен відповідати темі дослідження, мати чітку логіку поєднання теоретико-методологічної, аналітичної та конструктивної частин. При розробці та обговоренні плану дослідження необхідно скласти поетапний календарний план написання магістерської роботи згідно із затвердженим на кафедрі регламентом. Невиконання графіка та систематичне відхилення від регламенту є підставою для недопущення студента до захисту магістерської роботи.

 

5.4. Проведення досліджень і написання роботи

Головним завданням цього етапу є написання тексту магістерської роботи відповідно до затверджених теми та плану. Студент має ґрунтовно ознайомитись з теоретичними засадами обраної проблеми, на підставі аналізу літературних джерел узагальнити вже існуючі підходи до її вирішення та обґрунтувати методичний фундамент своїх досліджень. За допомогою цього інструментарію та загальновідомих сучасних прийомів і методів аналізу проводиться діагностика об’єкта дослідження під кутом зору обраної теми та визначаються наявні проблеми і причини їх виникнення. Це, у свою чергу, є основою для розробки та обґрунтування альтернативних пропозицій щодо усунення проблем і визначення найбільш доцільного способу їх вирішення в умовах конкретного підприємства. В ході реалізації цього етапу робота з літературними джерелами ведеться паралельно з дослідженнями на підприємстві, окремі аспекти магістерської роботи можуть уточнюватися або коригуватися.

 

5.5. Підготовка до захисту магістерської роботи

Згідно з регламентом студент зобов’язаний подати магістерську роботу науковому керівникові на перевірку частинами у встановлені строки. В разі недотримання студентом календарного графіка виконання магістерської роботи керівник магістерської програми має право не допустити студента до захисту.

Після завершення написання магістерської роботи студент подає її науковому керівникові для письмового відгуку з оцінкою дослідження. Зразок структури змісту відгуку наукового керівника наведено в додатку Д.

Магістерська робота, підписана автором, з письмовим відгуком наукового керівника подається керівникові магістерської програми (завідувачу випускаючої кафедри).

Керівник магістерської програми вирішує питання про допуск студента до захисту, роблячи відповідний запис на титульному аркуші магістерської роботи.

У разі невідповідності магістерської роботи встановленим вимогам керівник магістерської роботи може не допустити студента до захисту.

Рішення керівника магістерської програми щодо недопущення студента до захисту має бути затверджене на засіданні кафедри.

Якщо студент допущений до захисту магістерської роботи, кафедра видає йому направлення до рецензента. Зовнішню рецензію на магістерську роботу може зробити висококваліфікований фахівець, який спеціалізується на розв’язанні проблем, споріднених з темою роботи. Допускається отримання зовнішньої рецензії від підприємства (організації, установи) в якій студент проходив переддипломну практику і на матеріалах якого була написана магістерська робота. У даному випадку рецензію на магістерську роботу дає фахівець в даній сфері.

Зовнішня рецензія має містити ґрунтовний аналіз і диференційовану оцінку якості магістерської роботи. Приклад зовнішньої рецензії наведено у Додатку Е.

 

5.6. Порядок захисту магістерської роботи

Порядок захисту магістерської роботи встановлюється Положенням про державні екзаменаційні комісії.

Студент готує до захисту реферат та ілюстративний матеріал (таблиці, графіки, діаграми, рисунки) для всіх членів комісії.

Час виступу не повинен перевищувати 10 хвилин, має бути стислим, конкретним, з використанням ілюстративного матеріалу: плакатів, роздаткового матеріалу (набору таблиць, графіків, діаграм, схем або відповідних слайдів). Головне призначення таких додатків – детально та наочно проілюструвати ті чи інші твердження автора, тому необхідно вчасно посилатися на відповідний матеріал, акцентувати на ньому увагу членів комісії. В разі використання слайдів треба переконатися у наявності проектора, екрана, можливості затемнення, доступних джерел електричного струму та пам’ятати про специфіку підготовки та застосовування цього методу презентації.

Захист роботи розпочинається з доповіді, в якій студент має розкрити:

- актуальність теми;

- структуру роботи;

- об’єкт дослідження;

- висновки з аналізу, зміст запропонованих заходів та обґрунтування їх ефективності (рекомендується витратити не менше 70% часу, відведеного для доповіді).

Завершуючи доповідь, випускник має відзначити: які його розробки та висновки впроваджені або намічені до впровадження; де ще слід, на його думку, застосувати результати дослідження; яка фактична чи очікувана соціально-економічна ефективність запропонованих ним заходів.

Під час доповіді слід звертатися до ілюстративного матеріалу, коротко пояснюючи його зміст.

Члени ДЕК, присутні на захисті, можуть ставити випускнику запитання з метою визначення рівня його спеціальної підготовки та ерудиції.

Під час захисту ведеться протокол засідання ДЕК. Окремо відзначається думка членів ДЕК про практичну цінність і рекомендації щодо використання пропозицій автора.

Загальний час захисту не повинен перевищувати 30 хвилин у середньому на одного студента.

Після обговорення підсумків захисту на закритому засіданні ДЕК виноситься рішення. В разі незгоди між членами ДЕК думка голови є вирішальною. Рішення комісії оголошується її головою в той самий день.

Випускники, які одержали під час захисту незадовільні оцінки, відраховуються з університету, отримуючи академічну довідку. До повторного захисту магістерська робота може бути подана протягом трьох років після закінчення навчання в університеті. Випускникам, які не захистили магістерську роботу з поважних причин, підтверджених документально, ректор може продовжити термін навчання у ВНЗ до наступного періоду роботи ДЕК за цим же профілем, але не більше ніж на один рік.

Випускникам, які успішно захистили магістерську роботу, рішенням ДЕК присвоюється кваліфікація відповідно до одержаної спеціальності.

Після закінчення роботи ДЕК голова складає письмовий звіт і подає його ректору вищого навчального закладу.

Після захисту магістерська робота передається на зберігання в архів університету.