Компанія «Хекля»

Десять років тому петербурзька компанія «Хекля» практично з нуля відкрила бізнес по пошиттю професійного одягу.

До 1995 р. пітерський підприємецьВалерійПижов понад рік намагався виготовляти повсякденний одяг. Успіхів на цьому поприщі досягти не вдалося — у Росію саме надійшов потік дешевих китайських товарів. Фірма збанкрутувала. У комерсанта залишалися дві швейні машинки, дві швачки і закрійник. Сам він виступав у трьох іпостасях — гендиректора, менеджера з продажу і збутовика. Пан Пижов ризикнув узяти банківський кредит $ 6000, сподіваючись за допомогою цих грошей повернутися у швейний бізнес.

У цей момент до нього звернувся керівник місцевої фірми по виробництву зовнішньої реклами з пропозицією зшити профодяг для персоналу. «Мені не потрібні ватники, — пояснив замовник. — Виробіть мені те, що дотепер шили, тільки з моїми фірмовими квітами і логотипом». Продукт вийшов пристойної якості. До Валерія Пижова потягнулися нові замовники. Він вирішив зареєструвати фірму по виробництву одягу для корпоративних клієнтів, а її назва народилася випадково на якійсь вечірці. «Ім’я типу «Легпромвостокодежда» мене не влаштовувало, — розповідає пан Пижов. У середині 1990-х років на телебаченні багато говорили про «акул бізнесу», і мені теж хотілося стати якою-небудь рибиною в діловому світі. І от у голову прийшло слово «хек» — лише, тільки ця риба і була тоді в магазинах. Я додав зменшуваль­ний суфікс «-ля», вийшло «Хекля». Потім з’ясувалося, що це справжня удача. Клієнти думали, що «Хекля» — це фінське СП, яке після кризи стало російською конторою. Але технологія залишилася та сама. Тому вони вирішили віддавати до цієї «Хеклі» замовлення».

Компанія намагалася відповідати цьому «скандинавському» іміджу. Із самого початку вирішено було шити одяг європейської якості та працювати із замовником, як у першокласному ательє — з огляду на особливості корпоративної культури кожного клієнта. В асортименті «Хеклі» є й одяг для промислового персоналу, однак акцент завжди ставився на потреби адміністративних служб.
Звідси і середня ціна за комплект фірмового одягу — $ 170—180.

За словами Валерія Пижова, перші вкладення в цей бізнес вже окупилися, але ринок зростає, тому доводиться постійно інвестувати в розвиток. Після кризи «Хекля» відкрила фірмовий роздрібно-оптовий магазин (своєрідний бутік професійного одягу). Сьогод­ні його місячний обіг становить $ 20—35 тис. Він орієнтований на клієнтів, яким потрібний один чи кілька комплектів стандартної уніформи, причому прямо тут і тепер.

Торік «Хекля» запустила власне виробництво у Пскові, залишивши в Петербурзі лише потужності під виготовлення невеликих партій одягу. У той же час компанія віддає підрядникам від 10 до 50 % замовлень залежно від сезону.

Рік тому фірма Валерія Пижова освоїла новий напрям — здачу профодягу в оренду (до цього в Петербурзі подібну послугу пропонували лише фіни). Разом з одягом клієнту надають послуги по чищенню і ремонту. В обігу є три комплекти (чи предмета): один носить працівник підприємства-клієнта, другий лежить у нього на складі, а третій знаходиться в пранні і ремонті у орендодавця.

За словами підприємця, його компанія нині здійснює перепозиціонування.«Традиційно наш слоган, — говорить Валерій Пижов, — звучав так: «Хекля» — це частина вашої корпоративної культури». Тепер же ми хочемо, щоб одяг з нашим лейблом був ще й модним, щоб його було престижно носити на роботі. Гадаю, на це піде мінімум три-п’ять років».

Нині «Хекля» — одне з найуспішніших підприємств такого профілю в Північно-Західному регіоні. У компанії працюють 150 чоловік, а її річний обіг перевищує $ 1 млн при середній рентабель­ності 15—20 %. Нещодавно «Хекля» почала виходити на інші регіони Росії, а близько року тому відкрила філію в Москві.

1. Визначте цільові ринки та потенційних споживачів перепозиціонованої компанії «Хекля».

2. Які конкурентні переваги компанії в новому напрямі бізнесу?

3. Які загрози і небезпеки можуть очікувати компанію «Хекля» при реалізації нових напрямів?