КОНФЛІКТОЛОГІЯ 13.07.2015 04:35

 

УДК316.48:159.964.21:355.233:159.9](076)

ББК60.5:88.6; 68:88

С90

 

Рекомендовано до друку методичною радою Інституту

(протокол № 9 від „19” травня 2014 р.)

 

 

 

 

   Сурганова Ю.О. Конфліктологія. – К.: Інститут кримінально-виконавчої служби, 2014. – 29 с.

 

 

 

 

 

 

 

                               Рецензенти:   

 

В.В. Ткаченко, доктор  історичних наук, професор, в.о. завідувача кафедри суспільних наук Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління».

Т.В. Гороховська, кандидат педагогічних наук, доцент, професором кафедри гуманітарних та соціально-економічних дисциплін Навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ.

С.В. Дєніжна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри пенітенціарної педагогіки та психології Інституту кримінально-виконавчої служби.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відомості про автора:

Сурганова Ю.О. – викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Інституту кримінально-виконавчої служби, кандидат політичних наук.

 

 

                                   © Ю.О. Сурганова, 2014

© Інститут кримінально-виконавчої служби, 2014

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП ..........................................................................................................................................5

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН..............................................................................................................6

 

ПРОГРАМА КУРСУ...................................................................................................................7

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ...............................................11

 

СИТУАТИВНІ ЗАВДАННЯ....................................................................................................18

 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ..............................................................................................................23

 

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЗАЛІКУ...........................................................................................25

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ…….................................................................27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Вся історія людства невпинно демонструє неминучість конфліктів: вони існували, існують та існуватимуть стільки, скільки існуватиме соціум. Ще у Стародавньому світі конфлікт почали розглядати як важливу, невід’ємну частину суспільного життя та розвитку. Як один зі способів вирішення суперечностей, конфлікт часто виявляється єдиним способом відновлення рівноваги у людській взаємодії, узгодження різних інтересів. Отримання знань з даної дисципліни допоможе краще орієнтуватися у складних життєвих ситуаціях, сприятиме пошуку оптимальних шляхів подолання конфліктів, їх прогнозування та управління.

Фундаментальною метою дисципліни є формування світоглядних позицій щодо розкриття суті конфліктів, що пронизують взаємодію людей у всіх сферах суспільного життя.

Предметно-видовими цілями є отримання вичерпної інформації про основні проблеми, що визначені предметним полем сучасної конфліктології як галузі наукового знання та стосуються закономірностей функціонування соціуму у його конфліктному стані. Отримання навичок застосування категоріального апарату конфліктології, її методами дослідження, а також теоретичними та концептуальними напрацюваннями.

Загально-функціональними цілями є формування в усього загалу тих, хто навчається:

–                  уявлень про об’єкт, предмет, методи конфліктології як науки, її категоріально-понятійний апарат; досягнення світової та вітчизняної конфліктологічної думки,  основні сучасні напрями, концепції;

–                   навичок дослідження конфліктів загалом та його структурних складових на рівні особистості, соціальної групи (спільноти), соціальних організацій та інститутів;

–                  розуміння основних закономірностей виникнення та розвитку конфліктних ситуацій та конфліктів;

–                   умінь прогнозувати конфліктний «потенціал» особистості щодо ескалації конфліктів; навчитися обирати оптимальний стиль поведінки у конфліктній ситуації.

–                   навичок застосувати психологічні методи та техніки управління, попередження та вирішення конфліктів.

         Дисципліна «Конфліктологія» відноситься до циклу соціально-гуманітарних дисциплін, що сприяють формуванню всебічно розвиненої людини з широким світоглядом. Конфліктологія тісно пов’язується з окремими темами таких навчальних дисциплін, як філософія, соціологія, політологія, психологія, історія, теорія держави та права, культурологія тощо.

Накопичення балів відбувається як за рахунок поточного контролю, так і за результатами поза аудиторної роботи (виконання практичних завдань, підготовка реферативних доповідей), а також підсумкового контролю. Форма контролю – залік.

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

№ з/п	Назви тем	Нормативний обсяг годин	з них								Технічні засоби/ дидактичні засоби	Взаємозв’язок тем, що вивчаються, з іншими дисциплінами
			Всього годин з викладачем	з них				Самостійна та індивідуальна робота	з них
				Лекцій	Семінарських занять	Практичних занять	Модульна контрольна робота		Самостійна робота	Індивідуальна робота
1.	ТЕМА 1.  Конфліктологія  як наука. Історія розвитку конфліктології	10	4	2	2			6	2	4	Ноутбук, мультимедійний проектор	Філософія, Соціологія, Політологія
2.	ТЕМА 2.   Конфлікт як об’єкт дослідження конфліктології	12	4	2	2			8	4	4	Ноутбук, мультимедійний проектор	Філософія,  Соціологія, Психологія
3.	ТЕМА 3.   Типологія конфліктів	10	6	2	2	2		4	2	2	Ноутбук, мультимедійний проектор	Філософія, Соціологія, Психологія, Політологія, Теорія держави і права
4.	ТЕМА 4.   Динаміка конфлікту	12	6	2	2	2		6	2	4	Ноутбук, мультимедійний проектор	Соціологія, Психологія
5.	ТЕМА5.      Управління та розв’язання конфліктів	10	6	2	2	2		4	2	2	Ноутбук, мультимедійний проектор	Соціологія Психологія, Теорія держави і права
6.	ТЕМА6. Переговори як основний метод вирішення конфлікту	10	6	2	2	2		4	2	2	Ноутбук, мультимедійний проектор	Соціологія Психологія, Теорія держави і права
7.	ТЕМА7.    Стратегії поведінки в конфлікті	8	4			4	+	4	2	2	Ноутбук, мультимедійний проектор	Соціологія, Психологія
8.	Форма контролю – залік
9.	Всього годин	72	36	12	12	12		36	16	20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОГРАМА КУРСУ

 

ТЕМА 1. Конфліктологія як наука. Історія розвитку конфліктології.

Сучасна характеристика конфліктології як науки. Передумови виникнення конфліктології як окремої науки. Проблема об’єкту та предмету конфліктології. Структура сучасної конфліктології як наукової дисципліни: загальна теорія конфліктів, окремі галузі конфліктології та прикладна конфліктологія. Принципи та методи конфліктології (загальнонаукові та спеціальні). Напрями дослідження конфліктології (філософсько-соціальний, організаційно-соціо­логічний, індивідуально-психологічний).Функції конфліктології (гносеологічна, практично, профілактична, прогностична). Місце та роль конфліктології в системі соціальних наук.

Становлення знань про природу конфліктів у Стародавньому світі (Конфуцій, Геракліт, Геродот, Епікур,  Демокрит, Платон, Аристотель), Середньовіччі та Новому часі (Фома Аквінський, Еразм Ротердамський, Нікколо Макіавеллі, Френсіс Бекон, Томас Гоббс,  Жан-Жак Руссо, Адам Сміт, Іммануїл Кант, Георг Вильгельм Фридрих Гегель, Чарльз Дарвін).

Радикальна конфліктологічна теорія марксизму. Розвиток конфліктологічної доктрини у другій половині ХХ ст.: теоретична опозиція структурного функціоналізму (Толкот Парсонс) і неомарксистського діалектичного підходу до конфліктів. Соціопсихологічні теорії конфлікту ( Огюст Конт, Герберт Спенсер, Еміль Дюркгейм, Макс Вебер, Георг Зіммель Людвиг Гумплович, Зігмунт Фрейд, Карл Густав Юнг). Діалектична конфліктології Ральфа Дарендорфа. Інтерпретації проблем конфлікту в символічному інтеракціонізмі (Кеннет Еварт Боулдінг). Ідеї соціальної конфліктності П’єра Бурд’є, Ентоні Гідденса, Алена Турена.

 

ТЕМА 2. Конфлікт як об’єкт дослідження конфліктології.

Конфлікт як складне соціальне явище. Теорія безконфліктного суспільства. Конфлікт як аномалія суспільного життя. Конфлікт як норма суспільного життя. Характерні ознаки конфлікту. Позитивні та деструктивні функції конфлікту. Структурна модель конфлікту: предмет і об’єкт, суб’єкти конфліктної взаємодії. Умови перебігу конфлікту:  мікро- і макросередовище конфліктної ситуації. Масштаб і межі конфлікту. Характеристика конфліктної ситуації (в суспільстві, групі, між індивідами, всередині особистості).

Причини виникнення конфліктів. Класифікація причин конфліктів Мортона Дойча та Вінса Лінкольна. Соціально-психологічні чинники виникнення конфлікту (альтернативні протиріччя, стереотипи свідомості, психологічний механізм прогнозування думки, мотиви конфліктної поведінки). Мета конфлікту та її роль у ньому. Результати конфліктних дій.

Форми прояву конфлікту: пасивні (громадська непокора, абсентеїзм, протести, мітинги, страйки, демонстрації, саботаж), активні (революція, бунт, війна, бійка, суперечка), проміжні (напруга, конфронтація, суперництво, конкуренція). Рівні прояву конфлікту: когнітивний, нервово-психічний, внутрішньоособистісний, міжособовий, емоційний, моральний.

 

ТЕМА 3. Типологія конфліктів.

Проблема класифікації конфліктів. Критерії типології конфліктів: за носіями суперечності (внутрішньо особистісні; міжособистісні; між особою і групою; між групові (К. Боуддінга); за мотивацією учасників (прагматичні; особисті); за статусом учасників (горизонтальні; вертикальні); за доцільністю (закономірні; необхідні; вимушені; невиправдані); за функцією (конструктивні; деструктивні); за масштабом (особисті; групові; суспільні); за емоційністю (високоемоційні; низько емоційні); за кількістю учасників (діадичні; локальні; загальні; міжгрупові); за динамікою виникнення, розвитку, усунення, згасання; за етичною формою (соціально прийнятні; соціально не прийнятні).

Типологія конфліктів Арен Хорні відповідно до статі: між чоловіками та жінками; між хлопцем та дівчиною; за віковою специфікою. Типологія Мортона Дойча відповідно до сприйняття: справжній конфлікт; умовний конфлікт; зміщений конфлікт; невірно приписаний конфлікт; латентний конфлікт; хибний конфлікт. Більш або менш інтенсивні конфлікти; більш або менш насильницькі конфлікти (Ральф Дарендорф).

Конфлікт між соціальними статусами у різних сферах суспільного життя: в сфері сім'ї («батьки – діти», «чоловік – дружина»); в сфері освіти («учень – вчитель», «студент – викладач»); в сфері виробництва («керівник –робітник»); у військовій сфері («офіцер – солдат», «солдат – солдат») тощо.

Витоки багатоманітності соціальної конфліктності. Класифікація конфліктів відповідно до сфер суспільного життя: економічний конфлікт; політичний конфлікт; конфлікти культурно-мистецької сфери; релігійний конфлікт; міжетнічні конфлікти; конфлікти у сфері моралі; соціально-професійний конфлікт; трудовий конфлікт; сімейно-побутовий конфлікт; інституційні конфлікти; юридичні конфлікти; глобальні конфлікти цивілізації.

Трансактний аналіз конфліктних ситуацій. Трансактний аналіз міжособистісної взаємодії. Рольова схема трансактного аналізу «Дорослий-Батько-Дитина». Співвідношення ролей у міжособистісній конфліктній взаємодії як показник міри конфліктності.

 

ТЕМА 4. Динаміка конфлікту.

Загальна характеристика стадій конфлікту: виникнення об’єктивної конфліктної ситуації; виникнення суб’єктивної конфліктної ситуації; демонстраційна стадія; стадія конфліктної поведінки; Стадія затухання конфлікту та його розв’язання; стадія залишкового впливу конфлікту (пост конфліктна стадія).

Виникнення конфліктної ситуації.  Сигнали конфліктів (Хелена Конеліус та Шошана Фейр): криза; напруга; непорозуміння; інцидент; дискомфорт. Чинники, що призводять до виникнення та розвитку конфліктів (характеристики сторін; передісторія їх взаємодії;соціальне середовище; зацікавлені сторони; стратегія та тактика, що застосовується; можливі наслідки конфлікту). Інцидент. Конфліктогени та їх типи (прагнення до переваги; прояв агресивності; прояв егоїзму). Теорії механізмів виникнення конфліктів (за формулами «А», «Б», «В»). Параметри конфліктів: гострота; тривалість; інтенсивність; зрілість; направленість; територія поширення; ступінь насильства.

Конфліктологічна експертиза: картографія конфлікту. Поняття конфліктологічної експертизи та її складові. Картографія конфлікту. Моніторинг конфлікту.

Графічне уявлення компонентів та фактів конфлікту. Протиріччя. Установки сторін. Поведінка. Люди. Процеси. Проблеми. 

Модель трикутника конфлікту. Картографія конфлікту за допомогою кіл, що перетинаються. Картографія циклів ескалації конфліктів. Картографія трансформації відносин сторін асиметричного конфлікту.

Уявлення компонентів та чинників конфлікту. Дійові особи. Спірні питання. Чинники, що лежать в основі поведінки. Масштаб конфлікту. Попередні спроби регуляції конфлікту. Фази та інтенсивність. Баланс влади. Можливості та ресурси. Стан відносин між сторонами конфлікту.

 

ТЕМА 5. Управління та розв’язання конфліктів.

Поняття та сутність управління конфліктом. Об'єктивна необхідність регулювання конфліктів. Зміст процесу управління конфліктами: прогнозування конфліктів та оцінювання їх функціональної спрямованості; попередження або стимулювання конфліктів; регулювання конфліктів; вирішення конфліктів.

Діагностика конфлікту та його мета. Алгоритм управління конфліктом. Кар­тографічний аналіз конфлікту. Управлінське рішення в конфліктних ситуаціях. Принципи управління конфліктами. Структурні методи управління конфліктами. Міжособистісні методи управління конфліктами. Внутрішньоособистісні методи управління конфліктами.

Фактори, що справляють вплив на конструктивний або деструктивний характер розвитку конфлікту. Побудова інформаційних моделей актуального стану об’єкту управління. Описова, пояснювальна, прогностична моделі, модель мети, управлінська модель.

Прогнозування і профілактика конфліктів: сутність, підходи та напрями. Заходи щодо попередження конфліктів. Підтримка співробітництва. Дисципліна як засіб запобігання конфліктів. Технології регулювання конфліктів (інформаційні, комунікативні, організаційні, соціально-психологічні). Методи розв’язання конфліктів.

 Специфіка врегулювання правових конфліктів. Правові інститути та механізми розв’язання правових і юридичних конфліктів: інститут судочинства; розподіл влад і повноважень; конституційні та парламентські процедури; адміністративні процедури тощо.

 

 

 

ТЕМА 6. Переговори як основний метод вирішення конфлікту.

Переговори як універсальний спосіб розв’язання конфліктів. Поняття переговорів, сутність і методика переговорного процесу, умови їх проведення. Етапи переговорного процесу. Аналіз етапів переговорного процесу: підготовчий етап (підготовка до початку переговорів; початковий етап (уточнення інтересів і позицій); дискусійний етап (пошук компромісного рішення); завершальний етап (підведення підсумків). Поняття «толерантності», вплив толерантності на позиції в конфлікті.

         Види переговорів. Функції переговорів. Типи спільних рішень. Технології стратегій (позиційні переговори (на боротьбу) та принципові переговори (на співробітництво) і тактик в переговорному процесі. Моделі поведінки особистості в процесі переговорів. Раціонально-інтуїтивна модель оволодіння конфліктною ситуацією (Джині Грехем Скотт). Метод «принципових переговорів» Роджера Фішера і Уїльяма Юрі.

Медіація в переговорному процесі. Визначення посередництва та його види. Основні ролі медіатора (посередника): третейський суддя, арбітр, посередник, помічник, спостерігач. Функції медіатора. Тактики впливу медіатора. Конфліктний медіаторинг (офіційно-правове і неофіційне посередництво): сутність, зміст, етапи, статус офіційних медіаторів.

 

ТЕМА 7. Стратегії поведінки в конфлікті.

Двомірна модель стратегій поведінки особистості в конфліктній взаємодії К. Томаса та Р. Кіллмена. Психологічна характеристика стратегій поведінки в конфлікті (конкуренція, ухилення, пристосування, співробітництво, компроміс). Методика дослідження акцентуацій характеру С. Шмишека. Визначення темпераменту особистості (методикаГ. Айзенка).

Теорії поведінки особистості у конфліктній взаємодії (Карл-Густав Юнг, Ерік Ленард Берн). Сутність конфліктологічної методики Хелени Корнеліус–Шошанни Фейр. «Я–концепція» Карл Ренсом Роджерса.

Психологічна структура особистості. Методи визначення соціально-психологічного клімату в колективі. Соціометрія.

Стрес як причина конфлікту. Поняття стресу та дистресу. Фізіологічний та психологічний (інформаційний, емоційний) стрес. Попередження стресу. Стресостійкість як механізми психологічного захисту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

ТЕМА 1. Конфліктологія як наука. Історія розвитку конфліктології.

 

Питання які розглядаються на семінарі:

1. Об’єкт, предмет, структура конфліктології як науки.
2. Методи та функції конфліктології.
3. Періодизація розвитку конфліктології як науки.
4. Соціологічні теорії та психологічні концепції конфлікту.

Література до теми:

 

2, 15, 20, 22, 29, 32, 39, 43-44,52-53.

 

Пропоновані теми рефератів:

• Концепція соціального конфлікту К. Маркса та його послідовників.
• Конфліктний функціоналізм Г. Зіммеля.
• Діалектична теорія конфлікту Р. Дарендорфа.
• Конфліктний функціоналізм Л. Козера.
• Концепція соціальної згоди та «людських стосунків» (Т. Парсонс, Е. Мейо).
  • Теорія балансу Ф. Хайдера та Т. Ньюкомба.

Завдання до самостійної роботи:

1. Опишіть конфліктологічну проблематику в історії соціогуманітарних наук.
2. Які Ви знаєте напрями дослідження сучасної конфліктології, її місце в системі наук?
3. В чому полягає міждисциплінарний характер конфліктологічного знання?
4. В чому полягає біхевіористичне тлумачення конфлікту?
5. Розкажіть про результати дослідження М. Дойча та М.Шерифа.
6. Опишіть когнітивістський підхід К. Левіна.
7. Який займає статус конфліктологія у системі професійної підготовки юристів?
8. В чому полягає розуміння конфлікту як результату суб’єктивної інтерпретації ситуації.    

 

ТЕМА 2. Конфлікт як об’єкт дослідження конфліктології.

 

Питання які розглядаються на семінарі:

1. Поняття конфлікту. Характерні ознаки та функції конфлікту.
2. Структурна модель конфлікту.
3. Причини виникнення конфліктів.
4. Форми та рівні прояву конфліктів.

 

Література до теми:

 

2, 9, 14, 17, 20-22, 26, 28, 31-32, 39, 46, 52-53.

 

Пропоновані теми рефератів:

• Соціальні відхилення, як причини та умови виникнення соціальних конфліктів.
• Політекономічний (А.Сміт) та соціо-біологізаторський (Г. Спенсер) підходи до тлумачення природи конфлікту.
  • Основні психологічні концепції конфліктів: З. Фрейд, К. Юнг, Е. Берн.
  • Протиріччя як основа конфлікту.
  • Критичні ситуації: конфлікт, стрес, фрустрація, криза.
  • Проблема аналізу позицій у конфлікті.
  • Конфлікт як норма суспільного життя.

Завдання до самостійної роботи:

1. Зазначте необхідні та достатні умови виникнення конфлікту.
2. Розкрийте сутність поняття конструктивного та деструктивного конфлікту.
   1. Співвідношення конфлікту та інциденту.
   2. Розмежуйте поняття опонент та противники у конфлікті.
   3. Співвідношення поняття «конфлікту» з іншими позначенням зіткнень інтересів у людських стосунках («суперництво», «конкуренція», «криза»).
   4. Наведіть приклад пасивних та активних форм прояву конфліктів.
   5. В чому полягає суть теорії безконфліктності суспільства?

 

 

ТЕМА 3. Типологія конфліктів.

 

Питання які розглядаються на семінарі:

1. Типологія конфліктів у класичній конфліктологічній традиції.
2. Типологія конфліктів за сферами суспільного життя.
3. Психоаналітичні теорії внутрішньоособистісних конфліктів.
4. Юридичний конфлікти.

 

Питання які розглядаються на практичному занятті:

1. Трансактний аналіз міжособистісної взаємодії.
2. Рольова схема трансактного аналізу «Дорослий-Батько-Дитина».:
3. Співвідношення ролей у міжособистісній конфліктній взаємодії як показник міри конфліктності (Оцінка співвідношення позицій відповідно до тесту «Дорослий-Батько-Дитина»).

 

 

Література до теми:

 

1-3, 5-6, 10, 12, 14-16, 24, 34, 47, 50.

 

Пропоновані теми рефератів:

• Поняття та сутність рольових конфліктів.
• Конфлікт інтересів, конфлікт цінностей та когнітивний конфлікт.
• Особливості конфліктів у суспільстві, що трансформується.
• Поняття міжособистісного конфлікту і його особливості.
• Внутрішньо групові та міжособистісні процеси як причини міжгрупового конфлікту.
• Психоаналітичні теорії внутрішніх конфліктів.
• Неюридичний арбітраж, його роль у попередженні правових конфліктів.
• Юридичний консенсус і компроміс як чинники запобігання та врегулювання конфліктних ситуацій в праві.
• Трансактний аналіз Е. Берна.

 

 

Завдання до самостійної роботи:

1. Розкрийте сутність гендерних конфліктів.
2. Порівняльний аналіз конфлікту інтересів, конфлікту цінностей та когнітивного конфлікту.
3. Конфлікт культури і духовних цінностей.
4. Управління міжособистісними конфліктами.
5. Поняття міжгрупового конфлікту і його особливості.
6. Конфлікти між дітьми раннього та дошкільного віку.
7. Умови стабільності подружніх відносин.
8. Психологічні конфлікти в організаціях.
9. Педагогічний конфлікт на різних вікових етапах
10. Проблеми юридизації конфліктів у сучасній Україні.
11. Перерахуйте основні складові елементи трансактного аналізу особистості.

 

ТЕМА 4. Динаміка конфлікту.

 

Питання які розглядаються на семінарі:

1. Основні етапи розвитку конфлікту. Формули конфліктів за В.П. Шейновим.
2. Класифікація конфліктогенів. Форми прояву конфліктогену.
3. Основні форми завершення конфлікту.
4. Постконфліктний латентний період.

 

 

 

Питання які розглядаються на практичному занятті:

1. Поняття конфліктологічної експертизи та її складові.
2. Картографія конфлікту.
3. Графічне уявлення конфлікту та його чинників.

Література до теми:

 

1-2, 4, 7-10, 13, 18-20, 26-27, 36-38, 40, 43, 47-48.

 

Пропоновані теми рефератів:

• Міжособистісна перцепція і вирішення конфліктів.
• Початок конфлікту. Інцидент та зовнішні дії.
• Створення образу ворога як ознака ескалації конфлікту.
• Демонстрація сили та загроза її застосування.
• Постконфліктний синдром.
• Ревересія конфлікту як спосіб вирішення конфлікту.
• Ø Моніторинг (треккинг) конфлікту як діахронний метод дослідження змін елементів конфліктної структури.
• Ø Картографія конфлікту як один з методів визначення причин конфліктної поведінки особистості.
• Ø Модель трикутника конфлікту (І. Гальтунг) .
• Ø Трикутник конфлікту (модель Ж.-П. Ледераха).
• Ø Картографія акторів і підхід до постконфліктної світобудові.

 

 

Завдання до самостійної роботи:

1. Схема аналізу конфліктної ситуації.
2. Латентна передконфліктна стадія.
3. Умови початку та завершення конфлікту.
4. Вирішення конфлікту як зміна образу конфліктної ситуації.
5. Поняття елементарного конфлікту.
6. Сприйняття конфліктної ситуації.
7. Загальні характеристики ескалації конфлікту.
8. Розширення та поглиблення меж конфлікту (територіальних, часових, суб’єктних).
9. Надайте перелік основних складових конфлікту.
10. Назвіть джерела інформації про конфлікт?
11.  Поясніть проблему визначення основних причин, що породили конфлікт?
12. Визначення суб'єктів конфлікту.
13. Які Ви можете назвати модель діагностики конфлікту?
14. Перерахуйте основні етапи складання карти конфлікту.

 

 

 

 

Тема 5. Управління та розв’язання конфліктів.

 

Питання які розглядаються на семінарі:

1. Сутність управління конфліктом і його структура.
2. Прогнозування та профілактика конфліктів.
3. Врегулювання і розв’язання конфліктів.

 

Питання які розглядаються на практичному занятті:

1. Стиль управління та індивідуальний стиль керівництва:

А) Методика «Визначення стилю управління трудовим колективом»;

Б)Тест «Управлінська ситуація і спрямованість керівника».

2. Об’єктивні та суб’єктивні чинники, що впливають на вибір стилю управління.

 

Література до теми:

 

4, 7-8, 10-11, 13, 18, 21, 25-27, 33,36, 38, 41-42, 45.

                       

Пропоновані теми рефератів:

• Ø Роль взаєморозуміння у міжособистісних відносинах.
• Ø Атракція як спосіб подолання конфлікту.
• Ø Роль керівника в управлінні конфліктами.
• Ø Раціонально-інуїтивна техніка управління конфліктом.
• Ø Індивідуальний стиль керівництва за К.Левіним.
• Ø Концепція стилю керівництва Р.Р.Блейка та Дж.С.Мутон.
• Ø Індивідуальний стиль спілкування керівника за Р.Х. Шакуровим.
• Ø Трансформація стилів керівництва в останній чверті XX століття.

Завдання до самостійної роботи:

1. Які форми профілактичних дій щодо попередження конфліктів Вам відомі?
2. Назвіть і розкрийте зміст основних технологій врегулювання конфліктів.
3. Що означає поняття «стимулювання конфлікту» і за яких умов його застосовують?
4. Зазначте показники успішного розв’язання конфлікту.
5. Соціально-психологічні характеристики колективу як фактор ефективності стилю керівництва.
6. В чому виражається вплив основних стилів керівництва на соціально-психологічний клімат організації?

 

 

 

 

 

Тема 6. Переговори як основний метод вирішення конфлікту.

 

Питання які розглядаються на семінарі:

1. Переговорний процес та його основні характеристики.
2. Стратегія і тактика переговорів.
3. Сутність та основні форми посередництва.

 

Питання які розглядаються на практичному занятті:

1. Самооцінка готовності до ведення переговорів:

А) Тест «Чи вмієте Ви вести перемовини?»;

Б) Тест «Моя тактика ведення перемовин».

1. Конструктивна поведінка під час перемовин (на основі рекомендацій Х. Конеліус та Ш. Фейр).

Література до теми:

 

4-8,10, 11, 16, 21, 23, 27, 33, 36, 37, 41, 44-45, 48, 53.

 

Пропоновані теми рефератів:

• Ø Маніпулятивні технології в переговорному процесі та протидія їм.
• Ø Стиль ведення переговорів: особистісний, професійний та національний.
• Ø Проблеми формування переговорної культури.
• Ø Посередництво. Основні види посередництва та ролі посередника.
• Ø Принципи успішного ведення переговорів та їх недоліки.

 

Завдання до самостійної роботи:

1. Як співвідносяться між собою поняття «стратегія переговорного процесу» і «тактики переговорного процесу»?
2. Що таке раціонально-інтуїтивна модель розв’язання конфліктів Дж.Гр.Скотт?
3. Визначте основні етапи переговорного процесу.
4. Перерахуйте і розкрийте зміст тактик переговорного процесу.
5. Які існують правила самоконтролю емоцій під час процесу перемовин?
6. Технологія медіації, її результативність та фактори впливу на неї.

 

Тема 7. Стратегії поведінки в конфлікті.

 

Питання які розглядаються на практичному занятті:

1. Двомірна модель стратегії поведінки особистості у конфліктній взаємодії (Тест «Стратегія поведінки у конфлікті» К. Томаса та Р. Кіллмена).
2. Методика дослідження акцентуацій характеру С. Шмишека.
3. Визначення темпераменту особистості (методика Г. Айзенка).
4. Визначення рівня конфліктності особистості (Тест «Самооцінка конфліктності»).

 

Література до теми:

 

4, 7, 8, 11, 13, 19, 21, 23, 25-27, 37-38, 47-50.

 

Пропоновані теми рефератів:

• Ø Теорії поведінки особистості у конфліктній взаємодії (К.-Г. Юнг, Е.-Л. Берн).
• Ø Сутність конфліктологічної методики Х. Корнеліус–Ш. Фейр.
• Ø «Я–концепція» К.- Р. Роджерса.
• Ø Діагностика індивідуального стилю поведінки у конфліктній ситуації.

 

Завдання до самостійної роботи:

1. Які Вам відомі стратегії поведінки індивіда у конфлікті?
2. Надайте характеристику умовам, за яких суб’єкт конфлікту вибере: 1) стратегію суперництва, 2) стратегію компромісу, 3) стратегію співробітництва, 4) стратегію уникання, 5) стратегію поступки. 
3. Перерахуйте типи конфліктних особистостей. До якої з них ви себе відносите?
4. Проведіть діагностику особливостей поведінки особистості в конфлікті, а також надайте інтерпретацію отриманих даних.
5. Назвіть можливі шляхи самокорекції поведінки конфлікту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СИТУАТИВНІ ЗАВДАННЯ

 

1. Прочитайте фрагмент роздумів мислителя Античності Геракліта Ефейського та дайте відповідь на питання: «Війна – батько всіх речей, а світ – їх мати… Все суще складається в гармонію через протилежність… Універсум почергово або єдиний у зв’язку з дружбою, або множинний і сам собі ворожий в сили певної  ненависті» [Фрагменты ранних греческих философов. Ч. 1. — М.: Наука, 1989. — С. 200—201.].

Як сприймає мислитель Античності конфлікт: позитивно чи негативно? Чи є для нього протиріччя універсальною якістю буття, що об’єктивно існує? 

 

2. У Радянському Союзі конфліктологія як науковий напрям не розвивалася, що було пов’язано з пануванням у той період ідеологічної доктрини про безконфліктне соціалістичне суспільство. У середині 50-х років ХХ ст., коли теорія конфлікту стала всебічно розглядатися в західній соціології, у радянській літературі стали з’являтися наукові праці з проблем соціального конфлікту, але стосувалися вони переважно міжнародних відносин, відносин у родині і на виробництві. У цілому теорія конфлікту розглядалася як «буржуазна» і не прийнятна для соціалістичного ладу.

Проаналізуйте особливості функціонування недемократичних систем  та вкажіть, які загрози несе таке замовчування об’єктивного існування конфлікту?

 

3. Попри те, що в часи Середньовіччя, коли відбулось утвердження християнської релігії, заснована на ідеї любові до людини, рівності всіх перед Богом, досягти злагоди між людьми так і не вдалось. Духівництво намагається певним чином виправдати прояви зла у світі. Один з християнських богословів Тертуліана висловив наступну думку з цього приводу: «І я, зневажаючи сором, щасливо безсоромний і спасенно дурний. Син Божий розіп’ятий – це не ганьба, хоч і достойне ганьби; і відійшов Син Божий – це цілком віри гідне, бо нісенітне; і похований, воскрес – це несумнівно, бо ж неможливо…» [Тертуліана «Про плоть Христову»].

Поясніть уявлення мислителя Середньовіччя щодо конфлікту?

 

4. Прочитайте фрагмент із наукового соціологічного тексту, дайте відповідь на питання: «Соціальний конфлікт – результат спротиву існуючим у будь-якому суспільстві відносинам панування і підкорення. Придушення соціального конфлікту веде до його загострення, а «раціональна регуляція» – до «контрольованої еволюції». Хоча причини соціальних конфліктів у принципі усунути неможливо, «ліберальне» суспільство може залагоджувати їх на рівні конкуренції між індивідами, групами, класами» [Дарендорф Р. Соціальний конфлікт в індустріальному суспільстві. – Штутгарт, 1957.].

Яким чином, на Вашу думку, конфліктну ситуацію вирішую тоталітарні та авторитарні системи?

5. Засновник теорії «людських відносин» Е. Мейо стверджував, що головною проблемою сьогодення повинне стати подолання небезпечної соціальної хвороби – конфліктності. На його думку, соціальне здоров’я – це «соціальна рівновага», «стан співробітництва». До такого стану в суспільстві можна було прагнути не тільки застосовуючи економічні методи, але і використовуючи психологічні методи для формування сприятливого психологічного клімату в колективах, почуття задоволеності власною працею, розширюючи демократичний стиль керування.

Які  психологічні методи  формування сприятливого клімату в колективі Ви можете назвати?

 

6. Конфлікт даного типу виникає на кожному кроці і з самих різних причин. Він передбачає зіткнення між окремими індивідами в процесі їх соціальної і психологічної  взаємодії. Прикладом такого конфлікту може бути: протиріччя між студентами з приводу впливу у групі або симпатичної панянки; протиріччя між керівником та підлеглим щодо розміру заробітної платні; між пасажирами громадського транспорту.

Про який тип конфлікту йде мова і в яких сферах суспільного життя вони можуть виникати? 

 

7. У цілому виникнення і розвиток причин конфліктів можна об’єднати у дві великі групи. Перша група - це об’єктивні причини (ті обставини, які своєю появою або існуванням сприяли появі зіткнення інтересів людей). Друга група  - суб’єктивні (зв’язані з психологічними особливостями сторін). Суб’єктивний бік конфлікту безпосередньо впливає на можливість вибору конфліктного або неконфліктного спосіб вирішення протиріччя між особами.

Проаналізуйте конфліктні ситуації, які траплялися у Вашому житті та виокремить об’єктивні та суб’єктивні причини, що сприяли утворенню конфліктної ситуації та вибору саме конфліктного способу вирішення протиріччя.

 

8. Суперечливість мотивів поведінки може стати основою для виникнення конфлікту внутрішньоособистісного типу. Дж.Честара зазначає: «Нерідкі випадки, коли мотиви нашої поведінки вступають між собою в суперечку. Як правило, люди практично ніколи не керуються одним-єдиним мотивом. Мотиви перетинаються і можуть вступати в протиріччя, причому кожний раз по-різному. Найбільш поширені випадки конфлікту мотивів можна умовно назвати так: «рівний – рівний», «запобігання – запобігання», «рівний – запобігання».

Проілюструйте на прикладах зазначені найбільш поширені випадки конфліктів?

 

         9. Важливий аспект розгляду сутності та динаміки конфлікту є його співвідношення з такими близькими за змістом явищами, як різного роду суперництва: спортивні, культурні, раціональні. Коли команда або окремий індивід беруть участь у спортивній грі, у конкурсі на найкращу пісню, математичній олімпіаді, то може скластися уявлення, що це конфлікт. За формою це нагадує конфлікт, адже тут такі його елементи як взаємодія, конкуренція, прагнення до досягнення поставленої мети.

         Поясність, чим відрізняється конфлікт від суперництва чи змагання. Наведіть приклади, коли суперництво перетворюється на конфлікт?

 

10. Арабські країни займають 9% суші і п’яте місце за чисельністю населення у світі. В цей же час їх водні ресурси становлять лише 0,7% сукупності світового запасу, а об’єм води на душу населення дорівнює 0,5 тис. м³ на рік при середній світовій забезпеченості 13 тис м^3.. Стан такий, що дефіцит води у майбутньому може стати суттєвим обмежуючим чинником економічного зростання.

         Чи може проблема води на Ближньому Сході стати причиною конфлікту з іншими країнами, чинником його ескалація та  розв’язання війни?

 

11. В реальній динаміці конфлікту межа між основними та неосновними учасниками часто виявляється рухомою та відносною. Діалектика криється в тому, що у процесі розвитку конфлікту основні та неосновні діючі особи можуть мінятися місцями. Конфлікт, що виник на побутовому рівні між двома сусідами, може поступово перерости у міжгруповий конфлікт між етнічними общинами, у якому вже мало хто згадає про першопричинах та подіях.

         Які ще можливі варіанти зміни позицій у конфлікті між основними та неосновними учасниками?

 

12. Конфліктологи, психологи-практики стверджують, що виникнення конфліктів, як правило, пов’язане з психологічними особливостями особистості, її поведінкою, потребами. До основних характеристик особистості, що визначають її поведінку, належать: 1) природні властивості особистості, її індивідуально-психологічні особливості; 2) система потреб, мотивів, інтересів; 3) внутрішнє уявлення особистості про себе, її «Я»-образ. Природні властивості особистості — це те, що закладено в ній від народження і виражається такими динамічними характеристиками, як активність та емоційність. На початку 20-х років ХХ ст. швейцарський психіатр К. Юнг (1875–1961) запропонував психологічні особливості індивіда щодо його інтересів до навколишнього світу називати «екстраверсія – інтроверсія».

Якою буде поведінка людини-екстраверта та людини-інтроверта у конфліктній ситуації.

 

         13. Будь-яке протистояння відбувається в межах фізичного, географічного, кліматичного і екологічного середовища, що можна визначити як фізичне середовище конфлікту. На макрорівні фізичне середовище конфлікту включає сукупність таких зовнішніх умов взаємодії людей як чистота повітря, рівень освітленості і шуму на робочому місті. На макрорівні фізичне середовище представлене географічними, кліматичними і екологічними факторами, які можуть суттєво впливати на розвиток конфлікту.

         Наведіть приклади того, як фізичне середовище може впливати на протікання конфлікту та як це можна використати задля його управління?

        

         14. Фахівці зазначають, що ніхто не знає, як уявляє собі дану ситуацію інший. Але для виникнення конфлікту не має значення ні те, чи дійсно ситуація така, якою її бачать, ні те, чи вірно судять про неї конфліктери. З цього приводу соціологом У. Томасом був сформульований принцип: «Якщо ситуація визначається як реальною, вона реальна за своїми наслідками».

         Яке значення має наведена «теорема Томаса» для розвитку конфлікту?

 

         15. Важливим елементом конфлікту є сприйняття людиною як інших людей, так і самого себе. Завищення чи заниження якостей інших людей або особистих може породжувати найрізноманітніші непорозуміння, протиріччя і конфлікти. Серед типових помилок сприйняття виокремлюють так званий ефект ореола – помилка, яка виникає за умов необхідності робити висновки про внутрішні характеристики іншого за рахунок зовнішніх ознак.

         В чому полягає сенс даної помилки, які її причин? Наведіть приклади, коли ефект ореола стає чинником конфлікту.

 

         16. Розбіжності поведінки, пов’язані зі статтю учасників конфлікту, обумовлені взаємними непорозуміннями, розходженнями інтересів, цінностей і підходів до розв’язання проблем, що виникають. Жінки характеризуються стабільністю, консервативністю, терпінням. Для них властиві також емоційна чутливість, конформність. Чоловіки частіше знаходяться на крайніх полюсах, а жінки тяжіють до середньої вираженості різних властивостей.

         Яким чином вирішується проблема конфліктності чоловіків і жінок?

 

17. Тактика переговорів – методи та прийоми, що дозволяють досягти поточних цілей, завдання кожного конкретного моменту переговорного процесу. Позиційний тиск – полягає в створенні умов, які спонукають опонента йти на поступки, щоб досягти хоча б якогось позитивного результату. Основними прийомами позиційного тиску є: «закриті двері», «пропускний режим», «візування», «зовнішня небезпека».

Наведіть приклади застосування даних прийомів, які передбачає тактика позитивного тиску?

 

         18. Обираючи певний тип поведінки у конфлікті, важливо зберегти гнучкість – застосовувати до конкретної людини відповідний підхід, враховуючи його приховані інтереси та особливості, а також Ваші особисті пріоритети та складність ситуації. Уявіть собі ситуації, що у Вас виник конфлікт із замкнутою людиною, яка не бажає іти на контакт або дуже ображена.

         Який тип поведінки Вам допоможе вирішити цей конфлікт?

 

         19. Можна виокремити три основні моделі поведінки особистості у конфліктній ситуації: конструктивну, деструктивну, конформістську. Кожна з наведених моделей викликана предметом конфлікту, образом конфліктної ситуації, цінностями між особових відносин та індивідуально-психологічними особливостями особистості.

Яка з перерахованих моделей поведінки є найбільш прийнятною? 

 

         20. Одним із способів виходу з конфлікту є насильство або примус. Це такий вихід з конфлікту, який пов’язаний з нав’язуванням такого закінчення конфлікту, яке задовольняє того з конфліктерів, котрий має більшу силу або володіє більшими ресурсами. Формула такого конфлікту: «Спільний завжди прав» (варіанти такого гасла є «Керівник завжди правий», «Батьки завжди праві», «Старші завжди праві» тощо), оскільки під насильством у даному випадку мається не лише застосування фізичної сили. Насильство може набувати форми адміністративного та іншого примусу).

         Вкажіть переваги та недоліки такого методу вирішення конфлікту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

Змістовний модуль №1

 

1. Конфліктологія спрямована на:

А. Утворення безконфліктного світу.

В. Формування поведінки під час конфлікту.

С. Витиснення конфлікту у сферу несвідомого.

 

2. Теорія конфлікту розроблена на противагу:

А. Теорії «дзеркального Я»

В. Етнометодології.

С. Марксистській теорії класової боротьби.

 

3. Кому належить думка про те, що конфлікт у закритому (тоталітарному) суспільстві конфлікт має насильницький, руйнівний характер?

А. М. Вебера.

В. Р. Дарендорфу.

С. Л. Козеру.

 

4. На галузевому рівні конфліктологія вивчає:

А. Особливості різних типів конфліктів.

В. Природу конфлікту як соціального феномену.

С. Методи діагности та технології, що спрямовані на вирішення конфлікту.

 

5. Інцидент – це:

А. Привід для конфлікту, що зачіпає інтереси  іншої сторони.

В. Розрив відносин, втрата контролю над емоціями.

С. Інтуїтивне відчуття, що щось не так.

 

6. На якій стадії конфлікт переходить з латентного стану у відкрите протистояння сторін?

А. На стадія конфліктної поведінки.

В. На стадії виникнення суб’єктивної конфліктної ситуації

С. На демонстраційній стадії.

 

7. Автором  трансактного аналізу як спрощеної   технології психоаналізу в вирішення стереотипних конфліктів є:

А. А. Адлер.

В. Е. Берн.          

С. К. Юнг.

 

8. Кокус – це

А. Процес врегулювання розбіжностей на основі взаємних поступок, досягнення часткового задоволення своїх інтересів.

В. Окрема закрита нарада, на час якої сторона, що бере участь в переговорах, уходить із загальної сесії переговорів.

С. Процес, в якому нейтральна третя сторона, медіатор, допомагає вирішити конфлікт.

 

9. До жорсткого стилю в переговорах відносять:

А. Конфронтацію.

В. Ультимативну тактику.

С. Суперництво.

 

10. Принципові переговори

А. Ставлять своєю за мету максимально задовольнити як свої власні інтереси, так і інтереси опонента.

В. Характеризуються відсутністю бажання як піти назустріч опонентові, так і захищати власні інтереси.

С. Спрямовує зусилля

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЗАЛІКУ

 

1. Об’єкт, предмет, структура конфліктології як науки.
2. Методи та функції конфліктології.
3. Періодизація розвитку конфліктології як науки.
4. Історична традиція в дослідженні проблем конфлікту: від Античності до Нового часу
5. Соціологічні теорії та психологічні концепції конфлікту.
6. Поняття конфлікту та характерні ознаки конфлікту.
7. Структурна модель конфлікту.
8. Причини виникнення конфліктів.
9. Форми та рівні прояву конфліктів.
10. Зовнішні та внутрішні умови виникнення конфліктів.
11. Позитивні функції конфліктів.
12. Негативні функції конфліктів.
13. Типологія конфліктів у класичній конфліктологічній традиції.
14. Конструктивні та деструктивні конфлікти.
15. Особливості рольових конфліктів.
16. Роль політичних конфліктів у житті соціуму.
17. Сімейні конфлікти та шляхи їх подолання.
18. Міжетнічний конфлікт як одна з форм стосунків між національними спільностями.
19. Конфлікти у духовній сфері суспільства.
20. Юридичний конфлікт як різновид соціального конфлікту.
21. Конфлікти в межах економічної сфери суспільного життя.
22. Типи внутрішньоособистісних конфліктів.
23. Причини внутрішньоособистісного конфлікту.
24. Причини та форми прояву міжособистісного конфлікту.
25. Конфлікт між особою та групою.
26. Трансактний аналіз міжособистісної взаємодії.
27. Рольова схема трансактного аналізу «Дорослий-Батько-Дитина».:
28. Основні етапи розвитку конфлікту.
29. Порушення спілкування в латентній фазі конфлікту.
30. Порушення спілкування в демонстративній фазі конфлікту.
31. Порушення спілкування в агресивній фазі конфлікту.
32. Порушення спілкування в батальній фазі конфлікту.
33. Класифікація конфліктогенів.
34. Форми прояву конфліктогену.
35. Основні форми завершення конфлікту.
36. Постконфліктний латентний період.
37. Сутність управління конфліктом і його структура.
38. Технології управління конфліктом.
39. Прогнозування та профілактика конфліктів.
40. Врегулювання і розв’язання конфліктів.
41. Види завершення конфліктів.
42. Стиль управління та індивідуальний стиль керівництва
43. Типологія конфліктних особистостей.
44. Картографія конфлікту.
45. Графічне уявлення конфлікту та його чинників.
46. Переговорний процес та його основні характеристики.
47. Стратегія і тактика переговорів.
48. Сутність та основні форми посередництва.
49. Зміст підготовки до переговорного процесу.
50. Зміст психологічної підготовки до переговорів по урегулювання конфліктів.
51. Маніпулятивні технології у процесі переговорів.
52. Посередництво в конфлікті.
53. Стилі поведінки в конфліктній ситуації.
54. Компроміс як стиль конфліктної поведінки.
55. Ухиляння як стиль поведінки в конфлікті.
56. Пристосування як стиль конфліктної поведінки.
57. Співробітництво як стиль поведінки в конфлікті.
58. Вирішення конфлікту на об’єктивному рівні.
59. Часткове вирішення конфлікту на об’єктивному рівні.
60. Вирішення конфлікту як зміна образу конфліктної ситуації.

 

 

 

 

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аклаев А.Р. Этнополитическая конфликтология: Анализ и менеджмент: Учеб. Пособие // А. Р. Аклаев. - М.: Изд-во Дело, 2005. – 450с.
2. Анцупов А. Я. Конфликтология / А.Я. Анцупов , А. И. Шипилов. — М.: ЮНИТИ,1999. — 552 с.
3. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют вигры / Э. Берн. — СПб.: Лениздат,  1992. — 400 с.
4. Бобровник С.В. Компроміс і конфлікт у праві: антрополого-комунікативний підхід до аналізу / С. В. Бобровник; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К. : Юрид. думка, 2011. — 383 с.
5. Будіянський М.Ф. Правова конфліктологія: навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / М. Ф. Будіянський [и др.] ; Одеський національний ун-т ім. І.І.Мечникова. Інститут інноваційної та післядипломної освіти. Навчально-науковий комплекс "Школа-Коледж-Університет". - О. : Астропринт, 2005. - 120 с.
6. Воронов І.О. Політична конфліктологія: діалектика соціальних суперечностей і суспільної злагоди / І. О. Воронов. - К. : Генеза, 2005. - 320 с.
7. Гіренко С.П.  Практична конфліктологія : навч. посіб. / С. П. Гіренко; М-во внутр. справ України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. — Х. : ХНУВС, 2010. — 183 с.
8. Данакин Н.С., Дяченко Л.Я. Технология разрешения социальных конфликтов. // Социс. – 1993. – № 9. – С. 103 – 112.
9. Дарендорф Р. Современный социальный конфликт. Очерки политики свободы / Р. Дарендорф. – М.: РПЭ, 2002. – 288 с.
10. Дуткевич Т.В. Конфліктологія з основами психології управління: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Т. В. Дуткевич ; Кам'янець-Подільський держ. ун-т. Інститут соціальної реабілітації та розвитку дитини. - К. : Центр навчальної літератури, 2005. - 456 с.
11. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии / С.М. Емельянов. — СПб.: Питер, 2001. -360 с.
12. Єзеров А. Конституційний конфлікт як феномен та процес в Україні / А. Єзеров; М-во освіти і науки України, Одес. нац. юрид. акад. — О. : Юридична література, 2008. — 236 с.
13.  Зигерт В. Руководить без конфликтов / В. Зигерт, Л. Ланг. — М.: Экономика,1990. — 336 с.
14. Іванов В.М. Юридична конфліктологія: навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / В. М. Іванов, О. В. Іванова ; Міжрегіональна академія управління персоналом. - К. : МАУП, 2004. - 224 с.
15. Калаур С.М. Соціальна конфліктологія: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Калаур Світлана Миколаївна, Фалинська Зоряна Зенонівна ; Терноп. нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. - Т. : Астон, 2010. - 360 с.
16. Капітоненко М. Міжнародні конфлікти /М. Капітоненко.– К.: Либідь, 2009. – 352 с.
17. Козер Л. Функции социального конфликта. - М.: Идея-Пресс, 2000. - 205 с.
18. Козер Л. Завершение конфликта: пер. с анг.// Социальный конфликт: современные исследования.- М.,  - 1991.- 420 с.
19. Коломінський Н. Стиль поведінки керівника в конфліктній ситуації: діагностування та шляхи оптимізації / Коломінський Н., Бондарчук О. // Освіта і управління. – 1998. – Т. 2. – № 1. – С. 92 – 95.
20. Конфліктологія : [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. інж.-пед. спец. / Д. В. Коваленко та ін.]. — Х. : Точка, 2012. — 221 с.
21. Конфліктологія для управлінця / упоряд. Л. В. Галіцина. - К. :Шкільний світ, 2008. - 128 с.
22. Конфліктологія: підручник для студ. вищих навч. закладів юрид. спец. / Г. Ю. Васильєв [та ін.] ; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Х. : Право, 2002. - 256 с.
23. Корнелиус X.Выиграть может каждый. Как разрешать конфлікт / Х. Корнелиус, Ш. Фэйр.- М., 1992.
24. Коцур В.В. Етнополітичний конфлікт у Придністров’ї у контексті українсько-молдовських міждержавних відносин / Коцур В. В. — К. : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса, 2013. — 271 с.
25. Крутінь Г.І. Соціологія конфлікту : практикум / Г. І. Крутінь, H. В. Чубур; [редкол.: В. Я. Кардаш (голова) та ін.]; М-во освіти і науки України, Держ. вищ. навч. закл. «Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана». — К. : КНЕУ, 2007. — 152 с.
26.  Ликсон Ч. Конфликт. Семь шагов к миру / Ч. Ликсон. — СПб.: Питер, 1997. —148 с.
27. Ложкін Г. Практикум з конфліктології / Г. Ложкін, Е. Юрковський ,І. Моначін. — Тернопіль: Воля, 2005. — 168 с.
28. Маляренко Т.А. Соціальний конфлікт у системі загроз економічній безпеці держави / Маляренко Т. А.; М-во освіти і науки України, Донец. держ. ун-т упр. — Донецьк : ДонДУУ, 2010. — 407 с.
29. Мацієвський Ю. Конфліктологія: що та як вивчати? / Ю. Мацыэвський // Людина і політика. – 2000. – №1. – С. 25-30.
30. Миронова О.М. Конфліктологія: навч. посіб. / Миронова О. М., Мазоренко О. В. ; Харк. нац. екон. ун-т. - Х. : Вид. ХНЭУ, 2011. - 168 с.
31. Пажес Ж.-П. Конфликт и общественное мнение // Социологические исследования. – 1991. -№7. – С. 23-37.
32. Пірен М. І. Кофліктологія / М. І. Пірен. — К.: МАУП, 2005. — 360 с.
33. Прикладная конфликтология: Хрестоматия / Сост. К. В. Сельченок. — Минск: Харвест, 2003. — 624 с.
34. Примуш М.В. Політична конфліктологія: теорія та практика : навч. посіб. / М. В. Примуш, О. В. Клюжев. — Донецьк : Юго-Восток, 2011. — 198 с.
35. Проскуріна О.О. Політична конфліктологія : [підруч. для студ. вищ. нач. закл.] / О. О. Проскуріна, О. І. Ладига, Л. І. Ладига; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, ДЗ ”Луган. нац. ун-т ім. Т. Шевченка”. — Луганськ : ЛНУ ім. Т. Шевченка, 2012. – 351с.
36. Психология индивидуального стиля управления // Урбаиович А.А. Психология управления: Учебное пособие. — Мн.: Харвест, 2003. — С. 59-68.
37. Психология личности. Тесты, опросники, методики - М., 1995.
38. Психологія управління та конфліктологія : зб. матеріалів для практ. занять з дисципліни для студ. 5 курсу спец. 7.050201, 8.050201 всіх форм навчання / Укоопспілка, Львів. комерц. акад.; [уклад.: Новицька-Колодіна А. О.]. — Львів : Вид-во Львів. комерц. акад., 2006. — 56 с.
39. Раппопорт А. Истоки насилия: подходы к изучению конфликт/ А. Раппопорт// Социальный конфликт: современные исследования. – М., 1991. – 420с.
40. Сегрега А., Арайза М. Разрешение социального конфликта: личностно-центрированная модель / А. Сегрега, М. Арайза// Вопросы психологии. – 1993. - №5. – С. 78-89.
41. Скотт Д. Г. Конфликты. Пути их преодоления / Д.Г. Скотт. — К.: Внештор-гиздат, 1991. — 192 с.
42. Слободянюк А.В. Психологія управління та конфліктологія: навч. посіб. для практ. та семінар. занять / А. В. Слободянюк, Н. О. Андрущенко ; Вінниц. нац. техн. ун-т. - Вінниця : ВНТУ, 2010. - 120 с.
43. Титаренко Л.М. Конфліктологія. Профілактика конфліктів в організаціях : навч. посіб. / Л. М. Титаренко, В. В. Завальнюк; М-во освіти і науки України, Одес. нац. юрид. акад. — О. : Юрид. л-ра, 2010. — 293 с.
44. Тихомирова Є.Б. Конфліктологія та теорія переговорів: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Є. Б. Тихомирова, С. Р. Постоловський. - Рівне : Перспектива, 2007. - 389 с.
45. Урбанович А.А. Психология управления: Учебное пособие / А.А. Урбанович.  — Мн.:Харвест, 2003. — 640 с.
46. Уткин Э.А. Конфликтология: теория и практика / Э.А. Уткин // Ассоциация авторов и издателей «Тандем». – М.: «ЭКМОС», 1998. – 264 с.
47. Фанталова Е.Б. Диагностика и психотерапия внутреннего конфликта/ Е.Б. Фантанов. – М., 2001. – 360с.
48.  Фишер Р. Путь к согласию, или переговоры без поражения /Р. Фишер, У. Юри — М.: Наука, 1990. — 156 с.
49.  Хорни К. Ваши внутренние конфликты / К. Хорни. — СПб.: Лань, 1997. —212 с.
50. Чалдини Р. Психология влияния / Р. Чалдин. - СПб.: ПИТЕР, 2000.- 270 с.
51.  Чорненький Ю.Л. Вплив стильової сфери на конфліктну поведінку вчителя / Ю.Л.Чорнецькикй// Практична психологія тасоціальна робота. — 1999. — №3. – С. 5-8.
52. Шейнов В.П. Конфликты в нашей жизни и их разрешение/ В.П. Ш. – Минск: Амалфея, 1977. – 288 с.
53. Яхно Т.П. Конфліктологія та теорія переговорів : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Т. П. Яхно, І. О. Куревіна; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Вищ. навч. закл. Укоопспілки, Львів. комерц. акад. — К. : Центр учб. л-ри, 2012. — 175 с.