Конкуренція

ТЕМА 1. ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ КОНКУРЕНЦІЇ

 

 

1. Конкуренція у класичних та неокласичних концепціях.

 

Основи класичної теорії конкуренції закладені В. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо.

Вільна конкуренція  товаровиробників автоматично відтворює за допомогою механізму цін рівновагу між попитом та пропозицією (див. рис.1). Ціна на одиницю товару зростає, обмежуючи тим самим попит, і в результаті виникає нова ціна рівноваги. Далі більш висока ціна товару залучає в цю сферу нових товаровиробників, пропозиція зростає, ціна зменшується. Якщо попит на товар менше за його пропозицію, тоді ціна на одиницю товару знижується, зменшуючи тим самим пропозицію. Рівноважна ціна встановлюється на більш низькому рівні.

Конкуренція є економічним змаганням товаровиробників на ринку за перевагу споживачів з метою одержання найбільшого прибутку або доходу.

 

 

Рис. 1 Конкурентний механізм встановлення рівноважної ціни.

 

Основними умовами розвитку вільної (досконалої, чистої) конкуренції є:

1) наявність великої кількості фірм, які виробляють ту ж саму продукцію і неспроможні впливати на ринкову ціну;

2) можливості вільного вступу в різні сектори виробництва;

3) однорідність продукції, що виробляється;

4) досконале знання ринку покупцями і продавцями (умов продажу товару);

5) відсутність транспортних витрат;

6) повна мобільність факторів виробництва між галузями або фірмами.

 

А. Курно: чим більше конкуруючих виробників, тим нижче ціни і більша кількість товару реалізується. Фірма обирає найоптимальніший обсяг виробництва, враховуючи обсяг виробництва цього товару іншої фірми.

 

Рис. 2 Модель Курно.

 

RCh– крива реагування фірмиh

RCf– крива реагування фірмиf

Phn– ізоприбуткові криві для фірми (кожна точка на кривій приносить однаковий рівень прибутків для фірмиh)

Pfn - ізоприбуткові криві для фірми (кожна точка на кривій приносить однаковий рівень прибутків для фірмиf)

C – точка рівноваги для фірмhіf.

 

Ж. Бертран: конкурентна рівновага на ринку досягається, коли ціна дорівнює граничним витратам.

Л. Вальрас: ринок у рівновазі, коли попит на товар за даною ціною відповідає пропозиції; за умов скорочення попиту ціна падає: виникає нова конкурентна рівноважна ціна на більш низькому рівні.

А. Маршалл: основа теорії монополістичної конкуренції, процес встановлення монопольних цін.

 

 

Рис. 3 Модель монополістичної конкуренції.

 

2. Конфліктні теорії економічної конкуренції.

 

Загальні риси: конфліктні теорії конкуренції (соціалістичні і комуністичні) або повністю відкидають об’єктивну необхідність її розвитку в умовах соціалізму, який ґрунтується на загальнонародній власності на засоби виробництва, або припускають можливість прояву її окремих сторін, форм, але в будь-якому випадку не як суттєвої характеристики комуністичного способу виробництва.

Ш. Фур’є: «корпоративна, солідарна, правдива, спрощуючи та гарантована конкуренція» замість конкуренції індивідуальної, несолідарної, обманної, ускладнюючої та свавільної.

К. Маркс, Ф. Енгельс: «Новий суспільний лад знищить конкуренцію і встановить на її місце асоціацію».

О. Шик (ринковий соціалізм): орієнтуюче планування, введення вільних цін, ринкова конкуренція при антимонополістичних заходах.

 

3. Механізм конкуренції у системних концепціях економічного розвитку.

 

Загальні риси: спроба знайти реальні механізми розв’язання протиріч між конкуренцією та монополією, існуванням вільного ринку та державним втручанням.

Кейнсіанська та неокейнсіанська теорії: (Дж. Кейс, Дж. Гелбрейт): держава повинна взяти на себе функції забезпечення  «динамічної рівноваги» шляхом стимулювання попиту в період кризи і депресії; стримання попиту у період пожвавлення і підйому.

Соціал-демократичні концепції (модель «функціонального соціалізму» шведської соціал-демократії): необхідність конкурентного змагання різних форм власності; елімінування негативних соціальних наслідків конкуренції; розвиток конкуренції в нових межах, встановлених державою; економічне змагання – наскільки можливо, планування – наскільки необхідно.

Й. Шумпетер (технологічна конкуренція): інноваційний процес – центральна ланка конкуренції, конкуренція – процес створювального руйнування, інновації – основа конкурентних переваг.

Ф. фон Хайек: конкуренція як процедура відкриття,  «досконала конкуренція» не передбачає наявність нової інформації про стан ринку.

М. Портер: концепція розширеного суперництва фірм-конкурентів (див. рис. 4).

 

 

Рис.4 Чинники галузевої конкуренції.

 

4. Основні різновиди економічної конкуренції.

 

Критерій класифікації	Вид конкуренції
1. Тип ринку	1.1. Досконала (чиста, вільна) 1.2. Недосконала (повна монополія, обмежена монополія, олігополія, взаємна олігополія, обмежена монопсонія, взаємна поліномія, олігополія)
2. Об’єкт	На ринку: 2.1. товарів та послуг 2.2. капіталів 2.3 робочої сили
3. Суб’єкт	Поміж: 3.1. виробниками 3.2. споживачами 3.3. виробниками та споживачами
4. Тип економіки	В економіці: 4.1. ринковій 4.2. що розвивається 4.3. плановій (псевдоконкуренція, негативна, ірраціональна, деформована) 4.4. перехідній
5. Роль держави	5.1 стихійна 5.2. регульована
6. Рівень інтеграції економіки в світове господарство	В економіці: 6.1. закритій 6.2. що пристосовуються 6.3 відкритій
7. Можливість входу в ринок і виходу з нього	7.1. реальна 7.2. потенційна
8. Сектор	8.1. економічна (господарська) 8.2. організаційна 8.3. технологічна
9. Спосіб	9.1. цінова 9.2. споживча (нецінова, ефективна, конкуренція якості)
10. Характер	10.1. добросовісна 10.2. недобросовісна
11. Галузь	11.1. галузева 11.2. міжгалузева
12. Географічне охоплення	12.1. локальна (місцева) 12.2. регіональна 12.3. національна 12.4. міжнародна
13. Сфера	13.1. обігу 13.2. виробництва 13.3. обігу та виробництва
14. Форма відносин	14.1. суперництво 14.2. боротьба 14.3. війна

 

ТЕМА 2. ОСНОВНІ МОДЕЛІ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

 

 

1. Фактори та зміст модифікації умов конкуренції на світових ринках.

 

Фактори модифікації умов досконалої конкуренції на світовому ринку:

-         діяльність ТНК;

-         національне та міждержавне регулювання економіки;

-         науково-технічна революція;

-         нерівномірність соціально-економічного розвитку окремих країн;

-         національні відмінності створення та руху факторів виробництва, тощо.

Модифікація умов досконалої конкуренції на світових ринках:

1. Велика кількість фірм, які виробляють ту ж саму продукцію => велика кількість фірм, які виробляють та реалізують на світових ринках ту ж саму продукцію => збільшення бар’єрів перед потенційною конкуренцією => зменшення кількості конкуруючих фірм.
2. Вільний вхід та вихід з ринку => наявність економічних кордонів, географічних, соціально-економічних, культурно-історичних та інших особливостей => обмежений вхід та вихід на світових ринках.
3. Однорідність (одноманітність) продукції => диференціація продукту, вплив НТР як основа монополістичної поведінки виробників на світовому ринку.
4. Відсутність транспортних витрат => на транспортні витрати у сучасній міжнародній торгівлі до 10-15% ціни товару.
5. Мобільність факторів виробництва між галузями та фірмами => збереження національних обмежень країнами для вільного руху товарів, робочої сили, капіталу та послуг.

 

Висновок: переважна частина світової торгівлі реалізується на ринках недосконалої міжнародної конкуренції; основний вид міжнародного ринку -  олігополія.

 

2. Деформації умов досконалої конкуренції у моделях міжнародної торгівлі окремих країн.

 

2.1. Моделі міжнародної торгівлі за умов досконалої конкуренції.

 

2.1.1. Модель абсолютних переваг (А. Сміт): країна експортує ті товари, які виробляються з найменшими витратами, тобто вона має абсолютну перевагу в  виробництві цього товару, та імпортує ті товари, які виробляються іншою країною з найменшими витратами, тобто інша країна має абсолютну перевагу в виробництві іншого товару.

 

 

Рис. 5

 

2.1.2. Модель порівняльних переваг (Д.Рікардо): країна експортує товари, які виробляються з відносно меншими витратами, та імпортує товари, які відносно дешевше виробляються в іншій країні, ніж у даній країні.

 

 

Рис. 6

 

2.2. Моделі міжнародної торгівлі за умов недосконалої конкуренції.

 

2.2.1.  Модель Хекшера-Оліна (відсутність мобільності факторів виробництва між країнами, різне забезпечення країн факторами виробництва – капіталом та працею): країна експортує товар, у виробництві якого менш за все використовується рідкий (дефіцитний) фактор. Розподіл товарів на праце ємний та капіталоємний.

2.2.2.  Парадокс В. Леонтєва: використання у виробництві трьох факторів – кваліфікована праця, некваліфікована праця, капітал.

2.2.3.  Неотехнологічні (неофакторні) моделі (відмова від однорідності товару, доступності технологій для всіх виробників): країна експортує товар, який не виробляється іншими та має попит на зовнішніх ринках.

а) модель «технологічного розрива» (М. Познер): країна експортує товар внаслідок появи технологічних нововведень саме у цій країні, з часом відносна перевага втрачається.

б) модель «економії на масштабах виробництва» (К. Кістінг, Ф. Хафбауер): великі економіки мають порівняльні переваги при виробництві товарів, які дають економію за рахунок економії на масштабах виробництва, малі економіки – при виробництві товарів, собівартість яких не змінюється за умов збільшення обсягів виробництва.

в) модель «внутрігалузевої торгівлі» (Г. Грубел, П. Ллойд, С. Ліндер): чим більш схожими є структури споживання країн, тим більш інтенсивною є торгівля між ними.

г) модель «цикла життя продукта» (В. Вернон, С. Хаймер): товар проходить наступні стадії життя на ринках – введення, швидкого зростання, сповільнення, закату з відповідними особливостями попиту та технологій.

д) ромб М. Портера: конкурентні переваги країни визначаються 4 факторами (додаткові – випадкові події, дії уряду):

 

 

Рис. 7

 

3.Типові моделі міжнародної недосконалої конкуренції фірм.

 

3.1. Модель чистої міжнародної монополії

 

1. 3.              монополія національної фірми на внутрішньому ринку;
2. 4.              монополія національної фірми на внутрішньому ринку та в експорті;
3. 5.              монополія національної фірми на внутрішньому ринку, але конкуренція в експорті;
4. 6.              зарубіжна фірма має монопольні позиції на внутрішньому ринку.

 

3.2. Модель міжнародної монополістичної конкуренції

 

1. 7.              міжгалузева конкуренція (економія на масштабах виробництва);
2. 8.              внутрішньогалузева конкуренція (різноманітність одного і того товару);
3. 9.              просторова конкуренція (різниця у витратах на транспортування);

 

3.3. Модель міжнародної олігополістичної конкуренції. Для дуаполії:

 

1. 10.         міжнародне лідирування за обсягом продукції;
2. 11.         міжнародне лідирування за цінами;
3. 12.         міжнародна кількісна рівновага;
4. 13.         міжнародний картель (найбільш негативні наслідки для ефективного використання ресурсів з різновидів дуаполії).

 

ТЕМА 3. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК ОКРЕМИХ КРАЇН.

 

 

1. Поняття «конкурентоспроможність національних економік» на зовнішніх ринках.

 

Конкурентоспроможність (КС) національної економіки – поточна і майбутня спроможність розробляти, виробляти, продавати товари, цінові та нецінові якості яких у даних умовах здаються більш привабливими, ніж у їх конкурентів на внутрішньому та зовнішньому ринках (European Management Forum World Competitiveness Report).

         Конкурентоспроможність визначається тим, наскільки нація в змозі в умовах вільної та чесної конкуренції виробляти товари та послуги, які відповідають запитам міжнародних ринків, одночасно зберігаючи на тому ж рівні або збільшуючи реальні прибутки своїх громадян (Комісія Президента США з промислової конкурентоспроможності).

         КС у широкому сенсі – здатність до покращення свого становища на світових ринках та реально існуюче становище; КС у вузькому сенсі – лише існуючі можливості та здатність до конкуренції.

Довгострокова та короткострокова конкурентоспроможність.

Фактори міжнародної КС країни:

- природні (людські ресурси, природне багатство, географічне розташування, клімат тощо);

- набуті (технологія, накопичений капітал, кваліфікація робочої сили, соціально-економічне становище тощо).

 

2. Параметри та показники міжнародної конкурентоспроможності національних господарств.

 

Оцінки КС окремих країн:

 

- «Всесвітній економічний форум» (Звіт про глобальну конкуренцію): 90 факторів; 1/3 – статистичні дані; 2/3 – експертні оцінки 11 тис. топ-менеджерів компаній з 125 країн. Індекс глобальної КС та Індекс КС бізнесу.

У 2006 р. перші десять країн – Швейцарія, Фінляндія, Швеція, Данія, Сінгапур, США, Японія, ФРН, Нідерланди, Великобританія - останні три – Чад, Бурунді, Ангола. Україна – 78 із 125 країн.

 

Рис. 8  Структура індексу глобальної КС країни

 

3 групи країн за індексом глобальної КС:

а) КС визначається дешевими факторами виробництва (робоча сила, сировина) – Індія, КНР, Україна;

б) КС визначається ефективністю виробництва, зростанням продуктивності – Польща, Бразилія, Мексика;

в) КС визначається виробництвом інноваційних товарів на основі новітніх технологій – Фінляндія, ФРН, Японія.

 

Для 2005 р. Індекс глобальної КС складався з 9 параметрів:

1) інституції; 2) інфраструктура; 3) макроекономіка; 4) здоров’я та початкове навчання; 5) вища освіта та підготовка; 6) ринкова ефективність (товари, праця, фінанси); 7) технологічна спроможність; 8) умови бізнесу; 9) інновації.

 

         Звіт про глобальну конкурентоспроможність 2010-2011 рр.:

1. Швейцарія; 2. Швеція; 3. Сінгапур; 4.США; 5.ФРН; 6. Японія; 7.Фінляндія…

83. Греція (-12 позицій)… 89. Україна… 136. Зімбабве; 137. Бурунді; 138.Ангола; 139. Чад.

 

 

 

 

 

Конкурентні переваги економіки України

за Звітом про глобальну конкурентоспроможність

Всесвітнього економічного форуму 2010-2011:

 

Показник	Місце (найвище-1, найнижче - 139)
Середньостроковий вплив малярії на бізнес	1
Індекс правового забезпечення (статистичні дані)	6
Покриття вищою освітою (статистичні дані)	8
Практика найму та звільнення працівників	18
Витрати, пов’язані зі звільненням (статистичні дані)	21
Якість залізничного сполучення	25
Оплата та продуктивність	26
Зайнятість жінок у приватному секторі (статистичні дані)	32
Кількість мобільних користувачів	34
Індекс: обсяг внутрішнього ринку (статистичні дані)	37
Індекс: частка на зовнішньому ринку (статистичні дані)	37
Інноваційна спроможність	37
Тарифні бар’єри	40
Якість математичної освіти	42
Покриття середньою освітою (статистичні дані)	44
Телефонні мережі (статистичні дані)	47
Якість початкової освіти	49

Конкурентні переваги економіки України

за Звітом про глобальну конкурентоспроможність

Всесвітнього економічного форуму 2013-2014:

 

Показник	Місце (найвище-1, найнижче - 148)
Інфляція	1
Вплив малярії на бізнес	1
Випадки малярії	1
Залучення до вищої освіти та професійної підготовки	10
Якість  залізничної інфраструктури	25
Зарплата та продуктивність	26
Якість математичної та фундаментальної підготовки	28
Практика найму та звільнення робочої сили	32
Індекс розміру внутрішнього ринку	36
Забезпеченість мобільним  зв’язком	37
Якість навчальної освіти	37
Індекс розміру зовнішнього ринку	37
ВНП (ПКС – 335,2 млрд дол.)	38
Рівень тарифу у зовнішній торгівлі	41
Забезпеченість стаціонарними телефонами	43
Наявність науковців та інженерів	46
Частка експорту в ВНП (49,7)	50
Імпорт у відсотках до ВНП	51
Заявки на патенти у комп’ютерних технологіях	52

 

Найнижчі показники конкурентоспроможності економіки України

за Звітом про глобальну конкурентоспроможність

Всесвітнього економічного форуму 2013-2014 (148 країн):

 

Захист прав інтелектуальної власності	123	Ефективність антимонопольної політики	137
Хабарництво	130	Юридична незалежність	139
Прозорість урядових рішень	130	Вплив системи оподаткування на стимулювання праці	140
Розміри ринкового домінування	132	Здатність країни до збереження видатних фахівців	140
Фаворитизм урядових рішеннях	133	Ефективне керівництво банків	143
Вплив системи регулювання бізнесу на ПІІ	133	Права власності	143
Надійність міліції	133	Марнотратство державних витрат	143
Здатність країни до залучення видатних фахівців	136	Ефективність правових засад у розв’язанні спорів	144
Розвиток кластерів	136	Вплив системи оподаткування на стимулювання інвестицій	146
Тягар державного регулювання	137	Захист  міноритарних власників	146

 

 

Фактори, які перешкоджають веденню бізнесу в Україні (%)

За результатами опитування українських підприємців(2010-2011рр.):

 

Податкове законодавство	19,6	Нерозвинута система охорони здоров’я	2,8
Політична нестабільність	15,6	Трудове законодавство	2,8
Корупція	13,9	Валютне регулювання	2,8
Доступ до фінансування	10,8	Злочинність	2,5
Зміни урядів	9,5	Нерозвинута інфраструктура	1,5
Інфляція	8,8	Низький рівень освіти працівників	1,4
Податкові ставки	8,4	Низький рівень трудової етики	0,8
Неефективна бюрократія	8,2

 

Фактори, які перешкоджають веденню бізнесу в Україні (%)

За результатами опитування українських підприємців(2013-2014рр.):

 

Низька виробнича етика у національній робочій силі	0,6
Низький рівень підготовки робочої сили	0,8
Низький рівень здоров’я населення	1,3
Обмежуюче регулювання ринку робочої сили	1,9
Недостатність інфраструктурного забезпечення	2,2
Злочинність	2,5
Нестабільність уряду	3,5
Інфляція	3,7
Недостатні можливості для інновацій	4,1
Регулювання у сфері іноземної валюти	4,2
Ставки оподаткування	8,4
Політична  нестабільність	10,1
Система оподаткування	11,0
Неефективність урядової бюрократії	13,4
Корупція	15,5
Доступ до фінансування	16,7

 

 

Індекс глобальної конкурентоспроможності України

 

 

 

- «Міжнародний інститут розвитку менеджменту» (Лозана): 314 факторів; 2/3 статистичні дані; 1/3 – експертні оцінки, 60 країн. Параметри (критерії): економічна могутність національної економіки, виробництво, фінанси, інтернаціоналізація, інфраструктура, управління, наука і технологія, населення.

 

КС визначається за формулою:

С = (С₁ + С₂  + С₃ +… С₃₁₄),

де      С – КС,

         С_n – показник КС, який зважується у відповідності з важливістю, яка запропонована експертами.

 

- «Національна асоціація промисловців США»: 5 параметрів (темпи економічного зростання, стабільність цін, рівень безробіття, ступінь ефективності, стан зовнішньоторговельного балансу).

ТЕМА 4. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ТОВАРУ НА СВІТОВИХ РИНКАХ.

 

 

КС товару визначається  відношенням корисного ефекту Р до витрат на його придбання та використання С (корисний ефект):

К = Р/C

Співвідношення К = Р/C повинно бути максимальним у порівнянні з іншими товарами. КС завжди відносна характеристика, необхідне порівняння з товарами конкурента.

 

Три основні стани оцінки КС товару (див рис. 8):

 

І аналіз ринку та вибір найбільш КС товару-зразка у якості порівняння (товар повинен належать до цієї ж групи товару, бути найбільш розповсюдженим у даній країні, мати найбільший попит на ринку);

 

ІІ визначення набору параметрів товарів для порівняння.

Якості товару: а)споживчі якості (споживча вартість); б) економічні якості (вартість).

Споживчі якості – жорсткі (параметри призначення, класифікаційні, технічна ефективність, конструктивні, ергономічні, відповідності стандартам, нормативам, актам) та м’які (естетичні, дизайн, колір, установка).

Економічна якість товару визначається ціною споживання:

 

                                 m

С = С₁ + С₂ + …С_n= ΕC_i,

                                                       _i=1

 

де С₁ – ціна товару, С₂ – витрати на транспортування, С₃ – встановлення, С₄ –навчання персоналу, С₅ – ремонт, С₆ –технічне обслуговування, С₇ – податки, С₈ – страхові збори тощо.

 

Найбільш конкурентоспроможним є той товар, у якого мінімальною є ціна споживання за весь термін служби у покупця, а не лише мінімальна ціна продажу.

 

 

 

Рис. 9 Схема оцінки рівня КС товару.

 

2. Розрахунок інтегрального показника міжнародної КС товару.

 

1)    Розрахунок одиничного параметричного індексу КС товару:

_, де

q –одиничний параметрний індекс,

P_pr– значення параметру реального товару,

P_pc– значення параметру товару конкурента.

 

2)    Розрахунок зведеного параметрного індексу КС товару:

, де

I_p – зведений параметричний індекс,

q_i–одиничний параметричний показник по і-му параметру,

a_i–питома вага і-го параметру,

n –кількість параметрів.

 

3)    Розрахунок одиничного індексу з економічного параметру:

, де

C – одиничний індекс з економічного параметру,

P_er– значення економічного параметру реального товару,

P_ec– значення економічного параметру товару конкурента.

 

4)    Розрахунок зведеного індексу з економічних параметрів:

, де

I_е– зведений індекс з економічних параметрів,

c_j– одиничний показник з j-го економічного параметру

a_j– питома вага j-го економічного параметру,

m– кількість економічних параметрів товару.

 

5)    Розрахунок інтегрального показника відносної КС товару:

K =

 

Інтегральний показник КС товару збільшується за умов I_p↑, I_e↓; зменшується за умовI_p↓, I_e↑; коливається у межах інтервалів:

 

 

А – товар явно неконкурентоспроможний;

В – пограничні значення індексу КС товару, можливі достатньо швидкі зміни КС;

С – високий рівень КС товару.

 

ТЕМА 5. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ФІРМ НА ЗОВНІШНІХ РИНКАХ.

 

 

1. Поняття та види КС фірм на зовнішніх ринках.

 

КС фірми на зовнішніх ринках – відносна характеристика, яка відображає відмінності розвитку даної фірми від іншого виробника – конкурента як за ступеню задоволення своїми товарами конкретної інтернаціональної потреби, так й за ефективністю виробничої та збутової діяльності на зовнішніх ринках.

 

Особливості:

-         необхідне порівняння з іншою фірмою (фірмами);

-         ступінь задоволення інтернаціональних потреб;

-         ефективність економічної діяльності;

-         сфера – зовнішні ринки.

 

Види КС фірми:

-         цінова – співвідношення доходів та витрат;

-         нецінова – якість продукції та її споживання.

 

Система конкурентних переваг фірм:

а) екзогенні, зовнішні, загальні переваги

- агрегована виробнича функція нації (робоча сила, капітал, технології, природні ресурси, ринкова інфраструктура, географічні умови  тощо);

- політичні та соціокультурні особливості країни походження фірми (політична система, культура праці, рівень життя, бізнес-етика тощо).

б) ендогенні, внутрішні, специфічні переваги:

- власні переваги фіпми (науково-технічні розробки, технології, організаційно-управлінська та маркетингова діяльність, індивідуалізація товарів, фірмова марка та фірмова назва (брендінг та ребрендінг), економія на масштабах виробництва, наявність ресурсів різного характеру тощо);

- переваги інтерналізації внутрішнього обміну (економія витрат та пошук партнерів, переговори, підготовку та виконання контрактів, захист прав власності, контроль постачання та умов продажу, перехресне субсидування, трансфертне ціноутворення);

- переваги розміщення (розмір ринку збуту, забезпеченість факторами виробництва, економія на транспортних витратах тощо).

в) обмежувальна ділова практика на зовнішніх ринках.

 

2. Основні методи визначення КС фірм.

2.1. На основі порівняльних переваг (класична теорія міжнародного поділу праці): менші витрати виробництва є передумовою створення значних ринкових позицій всього народного господарства.

Критерій – витрати на виробництво та збут на зовнішніх ринках.

Показники – обсяг прибутку, норма прибутку, рівень продаж, питома вага на ринку тощо.

 

2.2. На основі теорії рівноваги фірми: у виробника немає стимулів для переходу в інше становище, змін обсягу виробництва та долі на зовнішньому ринку.

Критерій – наявність у виробника факторів виробництва, які можуть бути використані з більшою продуктивністю, ніж у інших конкурентів.

Показники – відсоткові ставки по кредитах, відносна вартість обладнання, відносні ставки заробітної плати тощо.

 

2.3. На основі теорії ефективної конкуренції: ринкові позиції окремих фірм визначають КС галузі. Два підходи до визначення КС: структурний та функціональний.

 

Структурний підхід: оцінка КС фірми на основі знання рівня монополізації галузі (концентрація виробництва та бар’єри входу та виходу з галузі).

Критерій – чим вище концентрація виробництва та бар’єри, тим вище КС фірми.

Показники – економічність великомасштабного виробництва, ступінь диференціації продукції, абсолютні переваги фірми у витратах, розмір капіталу для організації виробництва тощо.

 

Функціональний підхід: оцінка КС фірми на основі економічних показників діяльності.

Критерій – більш висока ресурсовіддача.

Показники ефективності виробничо-збутової діяльності фірми, основного та обігового капіталу, фінансової діяльності – відношення чистого прибутку до чистих продаж, чистих продаж до чистої вартості матеріальних актів, обігового капіталу до поточного боргу, термін погашення поточних рахунків, норма прибутку тощо.

 

2.4. На основі теорії якості товару: вища якість товару за інших однакових умов забезпечує його КС.

Критерій – ступінь задоволення попиту на зовнішніх ринках. Немає єдиних показників.

Формула Беріма:

 

P₁ = P₀ (M₁/M₀)ⁿ, де

P₁ та P₀ ціна відповідна на реальний товар та товар конкурента, М₁ та М_о  – якісні параметри відповідно реального товару та товару конкурента, n - показник ступеня залежності ціни від якості товару (як правило, 0,5-0,7).

 

2.5. На основі матричного методу: визначає залежність між розширенням ринку та відносною питомою вагою фірми на ринку – зростання/питома вага.

 

Матриця Бостонської консультативної групи:

 

Ступінь розширення ринку	висока	ЗІРКА	? (ТЕЛЯ)
	низька	ДІЙНА КОРОВА	СОБАКА
		висока	низька
		Відносна питома вага на ринку

 

Найбільш КС фірми – зірки, найменш КС фірми – собаки.

 

3. Оцінки загального рівня зовнішньоекономічної КС фірми.

 

КС фірми на зовнішніх ринках оцінюється за:

 

K_f = K ∙ K_e , де

 

K_f – КС фірми,

K – інтегральний показник КС товару на зовнішньому ринку,

K_e – показник відносної ефективності виробничої діяльності фірми.

 

Залежність між питомою вагою на зовнішньому ринку та КС фірми має характер:

 

K_f= 1/t ∙ ln [(F/1-f)∙1/b] + 1, де

 

t– час,

ln– натуральний логарифм,

F– питома вага на ринку,

b– характеристика ринку, яка відображає умови конкуренції (бар’єри входу та виходу, ступінь монополізації).

 

Між рівнем КС фірми та її питомою вагою на зовнішньому ринку Д існує не лінійна, а логарифмічна залежність.

Збільшення ринкової частки фірми відбувається пропорційно ступеневої функції вкладених ресурсів:

 

 

де КС- конкурентоспроможність фірми на зовнішньому ринку,

     Д- питома вага фірми на зовнішньому ринку.

 

ТЕМА 6. КОНКУРЕНТНІ СТРАТЕГІЇ ФІРМ НА ЗОВНІШНІХ РИНКАХ.

 

 

1 Основні елементи концепції конкуренції фірм на зовнішніх ринках:

- аналіз умов та факторів конкуренції у галузі (визначення основних сил конкуренції, структурний аналіз галузі, вхідні та вихідні бар’єри);

- визначення переваг фірми на зовнішньому ринку (позиція фірми, джерела, чинники та підтримка переваг);

- сегментація зовнішнього ринку (визначення продукції та географічного району);

- визначення цілей стратегії (доход на інвестиції, рентабельність, позиція на ринку, доступ до технологій, сировини тощо);

- вибір стратегії конкуренції.

 

Рис. 10 Основні конкурентні сили, що визначають прибутковість галузі.

2. Сучасна типологія конкурентних стратегій фірм.

 

Сучасна типологія конкурентних стратегій.

 

Автор	Віолентна стратегія	Патієнтна стратегія	Комутантна стратегія	Експлерентна стратегія
Стратегії М.Портера	Стратегія лідерства за витратами	Стратегія фокусування (на сегменті ринку)	Стратегія диференціації	Стратегія фокусування (на нових товарах)
Стратегії І. Ансоффа	Стратегія максимізації частки на ринку	Стратегія розвитку ринку	Стратегія розвитку товару	Стратегія диверсифікації
Стратегії Г.Л.Азоєва	Стратегія зниження собівартості	Стратегія сегментації ринку	Стратегія негайного реагування на потреби ринку. Стратегія диференціації продукції	Стратегія впровадження нововведень
Стратегії А.А.Томпсона і А.Дж.Стрікленда	Стратегія лідерства за витратами	Стратегія концентрації на вузькому сегменті ринку на основі більш низьких витрат	Стратегія концентрації на вузькому сегменті ринку на основі диференціації. Стратегія диференціації	Стратегія найкращої вартості

 

 

Характерні риси основних конкурентних стратегій фірм.

 

Тип стратегії	Тип компанії	Профіль виробництва	Розмір фірми	Стійкість фірми	Витрати на НДР	Фактори сили
З’єднувальна (диференціації)	комутанти	універсальний, дрібний	мала	низька	низькі	гнучкість
Пристосувальна (фокусування на сегментації ринку)	патієнти	спеціалізований	малі, середні, великі	висока	середні	пристосу-вання до особливо-го ринку
Силова (лідирування за витратами)	віоленти	масовий	великі	висока	великі	висока продуктивність
Піонерська (фокусування на нових товарах)	експлеренти	експериментальний	малі, середні	низька	великі	інновації

 

 

3. Характеристика конкурентних стратегій фірм за М. Портером.

 

Загальні стратегії конкуренції за М. Портером.

 

Масштаб конкуренції	Широкі цільові сегменти   Вузькі цільові сегменти	Мінімізація витрат	Диференціація товару
		1. лідирування за мінімізацією витрат	2. диференціація
		3а. фокусування на витратах	3в. фокусування на диференціації

 

Особливості основних конкурентних стратегій за М. Портером:

 

А. Мінімізація витрат:

- мета – маловитратне виробництво,

- обслуговує декілька сегментів індустрії та суміжні галузі,

- рівновага щодо основ диференціації товарів у порівнянні з конкурентами;

- намагання стати єдиним лідером за витратами.

 

В. Диференціація:

- один або декілька атрибутів товару для диференціації;

- в основі – унікальні я кості продукту, особливості реалізації, маркетингові підходи, термін служби, технічне обслуговування, дилерська мережа тощо;

- пошук нових способів диференціації;

- рівновага щодо витрат у порівнянні з конкурентами.

 

С. Фокусування:

- вузька сфера конкуренції;

- особливі характеристики цільових сегментів.

 

Д. Стратегії фірм, що загальмували на середині:

- спроба об’єднати стратегії А,В,С;

- ознака низької ефективності фірми.

 

Фактори унікальності товарів (стратегія диференціації):

-         політичні установки форми (характеристика продукту, послуги, витрати на рекламу, зміст, види діяльності, технологія, якість ресурсів, що залучаються, процедура, рівень навичок та знань персоналу, інформація);

-         координація різних видів діяльності;

-         зв’язки з постачальником;

-         зв’язки з каналом реалізації;

-         розрахунок часу видів діяльності;

-         місце розташування;

-         взаємозв’язки з іншими бізнес-структурами;

-         навчання та передача знань і технологій;

-         інтеграція фірми інших видів діяльності;

-         масштаб;

-         інституціональні фактори (зв’язки з іншими організаціями та установами).

 

1. Цінова конкуренція на зовнішніх ринках.

2. Нецінові методи конкуренції на зовнішніх ринках.

3. Обмежувальна ділова практика фірм на світових ринках.