КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ 20.07.2014 02:43

 

ТЕМА № 1. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ ЯК ОСНОВА ПОБУДОВИ ПРАВОВОЇ ТА ДЕМОКРАТИЧНОЇ ДЕРЖАВИ

 

 

ПЛАН

Вступ

1. Характеристика способів прийняття конституцій та внесення до них змін. Порядок внесення змін до Конституції України.
2. Поняття, функції та юридичні властивості Конституції України.

3. Науково-практичний аналіз Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р. № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) від 30 вересня 2010 р.

Висновки

Законодавство та література.

 

1. 1.    Конституція (Основний Закон) України. - К., 1996.
2. 2.    Про Конституційну Асамблею : Указ Президента України від 17.05.2012 № 328/2012 // Офіційний вісник України. – 2012. - № 39. – Ст. 1449.
3. 3.    Аблязов Д.Е. Принципи верховенства конституції та сучасні проблеми її реалізації в Україні Збірник наукових праць Держава і право. Випуск 30, Київ, 2005 .
4. 4.    Аваков А. Конституція як основа для побудови правової та демократичної держави / А.Аваков // Вісник Академії правових наук України / Президія Академії правових наук України : Видавництво "Право" Академії правових наук України. - ISSN 1993-0909. - 2008. - №  3. - C. 33-35
5. 5.    Бабенко К.А. Конституція України як правова основа забезпечення політичної участі громадян / К.А.Бабенко // Бюлетень Міністерства юстиції України : Офіційне видання : Міністерство юстиції України. - 2007. - №  9. - C. 43-52.
6. 6.    Барна Т.Б. Конституція як основний закон держави / Т.Б.Барна // Правова свідомість молоді в умовах розбудови соціальної демократичної держави : Матеріали всеукраїнської курсантсько-студентської конференції (27-28 квітня 2007 р.). - Івано-Франківськ,  2007. - C. 9-12
7. 7.    Бернард Г., Сіган Д. Створення Конституції для народу чи республіки, які здобули свободу. - Київ, 1993.
8. 8.    Бориславська О. Поняття легітимності Конституції: синтез змістовного та процедурного компонентів / О. Бориславська // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали XVІ регіональної наук.-практ. конференції (м. Львів, 8-9 лютого 2010 р.). - Львів,  2010. - C. 100-101.
9. 9.    Веремієнко С. До питання про структуру Конституції України / С. Веремієнко, Л. Шестак // Підприємництво, господарство і право : ТОВ "Друкарня Бізнесполіграф". - 2010. - № 12. - C. 144-148 .
10. 10.  Ковальчук В. Конституція як основа легітимності публічної влади в правовій демократичній державі / В. Ковальчук // Право України. - К. : Мінюст України. - 2010. - №  7. - C. 59-69.
11. 11.  Конституція і народний суверенітет в Україні: проблеми теорії і практики реалізації : зб. наук. праць / Товариство конституційного права ; рец.: П. Ф. Мартиненко, А. А. Мелешевич ; ред.: В. М. Кампо, М. В. Савчин. - К. : ПП "Час друку", 2008
12. 12.  Конституція України. Науково-практичний коментар / В.Б. Аве’рянов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.; Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевий та ін. – Харків: Видавництво „Право”; К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 808 с.
13. 13.  Костицький В. Конституція України 1996 року – модель Української держави // Право України. – 2001. - №8. – С.16.
14. 14.  Куненко І. С.Процедура внесення змін до конституції: порівняльно-правовий аспект / І. С. Куненко // Держава і право. - 2010. - Вип.  47. - C. 170-176 (Шифр ДІП1/2010/47)
15. 15.  Лісний В. Референдний спосіб прийняття Конституцій: досвід зарубіжних держав / В. Лісний // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали XVІ регіональної наук.-практ. конференції (м. Львів, 8-9 лютого 2010 р.). - Львів,  2010. - C. 110-111 (Шифр 67.9(4УКР)/П 78-499190)
16. 16.  Лукаш О.Л. Конституція України в забезпеченні організації і функціонування системи державної влади / О.Л.Лукаш // Митна справа / Одеська національна юридична академія : ТОВ "Митна газета". - 2008. - № 2. - C. 74-80
17. 17.  Мельник В. Конституція України в ієрархічній структурі законодаства: науково-теоретичний аспект / В.Мельник // Право України / Міністерство юстиції України. - К. : Мінюст України. - 2009. - №  5. - C. 61-66
18. 18.  Мірошниченко Ю. Контроль Конституційного Суду України за додержанням процедури внесення змін до Конституції України як засіб забезпечення її верховенства / Ю. Мірошниченко // Вісник Конституційного Суду України : Юрінком Інтер. - 2011. - № 1. - C. 42-52 (Шифр ВКСУ1/2011/1)
19. 19.  Оніщук М.В. Проблеми взаємодії референдної демократії з іншими видами демократії в Україні / М.В.Оніщук // Конституція і народний суверенітет в Україні: проблеми теорії і практики реалізації : зб. наук. праць. - К.,  2008. - C. 198-232
20. 20.   Сліденко І. Теоретичні та конституційні засади народного суверенітету / І.Сліденко // Конституція і народний суверенітет в Україні: проблеми теорії і практики реалізації : зб. наук. праць. - К.,  2008. - C. 9-29
21. 21.  Скрипнюк О.В. Конституція України та розвиток теорії та практики конституційно-правової відповідальності / О.В.Скрипнюк // Бюлетень Міністерства юстиції України : Міністерство юстиції України. - 2009. - №  6. - C. 41-49
22. 16.  Тодика Ю. Реалізувати потенціал Основного Закону // Віче. – 2001. - №6. – С.3.
23. 17.  Шемшученко Ю.С. Конституція України на шляху до оновлення / Ю.С.Шемшученко // Часопис Київського університету права / Київський університет права НАН України. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України : Київський університет права НАН України. - 2008. - №  1. - C. 3-5.

 

Методичні рекомендації.

 

Автору необхідно визначити та висвітлити способи прийняття і внесення змін до конституцій. Надати характеристику порядку внесення змін до Конституції України та статус Конституційної Асамблеї у цьому процесі.

Слід проаналізувати наукові підходи вчених конституціоналістів щодо з′ясування поняття конституції, з′ясувати юридичні властивості конституції, визначити види її функцій, показати яким чином через функції Конституції України проявляється соціальне призначення Основного Закону нашої держави.

При викладі третього питання, застосовуючи здобуті знання з конституційного права, використовуючи наукові та інші джерела (ЗМІ) надати власне бачення стосовно рішення Конституційного суду України, що відмінило конституційну реформу 2004 року. Потрібно висвітлити питання, пов’язані з сутністю цього рішення, правових підстав його прийняття, а також його наслідків. Показати, яке значення має це рішення для подальших політичних і економічних реформ, діяльності державних органів і місцевого самоврядування, становлення громадянського суспільства, побудови незалежної, демократичної, соціальної та правової держави.

 

 

 

 

 

 

ТЕМА № 2. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ТА ЇЇ РОЛЬ В ПОЛІТИКО-ПРАВОВОМУ ЖИТТІ УКРАЇНИ

 

ПЛАН

Вступ

1. Аналіз наукових досліджень юридичної природи конституційно-правової відповідальності.
2. Поняття та зміст конституційно-правової відповідальності.
3. Практика реалізації конституційно-правової відповідальності органів публічної влади та їх службових і посадових осіб (приклади за матеріалами ЗМІ).

Висновки.

Законодавство та література

 

1.Александров О.А. Конституційна відповідальність парламентарія / О.А.Александров // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2007. - №  2. - C. 94-103

2.Барабаш Ю. Парламентська відповідальність Уряду в конституційній практиці країн ЄС та України / Ю. Барабаш // Право України : Юридичний журнал / Міністерство юстиції України. - К. : Мінюст України. - ISSN 0132-1331. - 2007. - № 4. - C. 12-16

3.Батанова Н. Конституційно-правова відповідальність у сфері місцевого самоврядування / Н.Батанова // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2008. - № 4. - C. 61-68

4.Батанова Н.М. Співвідношення конституційно-правової відповідальності та політичної відповідальності / Н. М. Батанова // Бюлетень Міністерства юстиції України : Міністерство юстиції України. - 2011. - №  3. - C. 24-31

5.Батанова Н. М. Конституційно-правова відповідальність держави за порушення прав і свобод людини і громадянина / Н. М. Батанова // Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні : матеріали наук.-практ. конф., присвяченої 60-річчю проголошення Загальної декларації прав людини (м. Івано-Франківськ, 8 грудня 2009 р.). - Івано-Франківськ,  2010. - C. 65-70.

6.Гагиев А.К. Развитие конституционных норм: допустимые пределы // Конституционное и муниципальное право. – 2000. - № 1. - С. 2-3.

7.Демиденко В.О. Конституційно-правова відповідальність: позитивний та ретроспективний аналіз / В.О.Демиденко // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ : Науково-теоретичний журнал. - 2006. - Вип. 1. - C. 60-66

8.Кафарський В. І. Політична і конституційно-правова відповідальність суб’єктів державно-політичних відносин / В. І. Кафарський // Держава і право. - 2010. - Вип. 48. - C. 124-131.

9.Книш В. В. Конституційно-правова відповідальність суб’єктів державно-політичних відносин як невід’ємний елемент їх правового статусу / В. В. Книш // Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні : матеріали наук.-практ. конф., присвяченої 60-річчю проголошення Загальної декларації прав людини (м. Івано-Франківськ, 8 грудня 2009 р.). - Івано-Франківськ,  2010. - C. 111-117.

1. 10.  Книш В. В. Методологічні проблеми визначення дефініції "конституційно-правова відповідальність суб’єктів державно-політичних відносин" / В. В. Книш // Держава і право. - 2010. - Вип. 48. - C. 131-137.
2. 11.  Конституції України. Науково-практичний коментар / В.Б. Аве’рянов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.; Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевий та ін. – Харків: Видавництво „Право”; К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 808 с.
3. 12.  Красникова А. Конституционная ответственность в современном украинском конституционализме // Юридический Вестник. – 2001. - №2. – С.90.
4. 13.  Крусян А.Р. Конституційна відповідальність у функціональному механізмі сучасного українського конституціоналізму / А.Р.Крусян // Митна справа. - 2008. - № 6. - C. 73-78
5. 14.  Лабенська Л.Л. Юридична відповідальність депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів / Л.Л.Лабенська // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - Дніпропетровськ,  2008. - №3. - C. 21-27
6. 15.  Липачова Л.М. Методологічний аналіз сучасних інтерпретацій поняття "конституційно-правова відповідальність" / Л. М. Липачова // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - Дніпропетровськ,  2010. - Вип. №3. - C. 118-126
7. 16.  Майданник О. Конституційно-правова відповідальність: ознаки, підстави, суб’єкти // Право України. – 2001. - №2. – С.92.
8. 17.  Малишко М. Конституційний процес. Час звірити підходи // Віче. – 2001. - №7. – С.34.
9. 18.  Мартинюк Р. Парламентська відповідальність уряду в Україні: особливості нормативного регулювання / Р.Мартинюк // Право України. - К. : Мінюст України. - 2008. - №  9. - C. 19-26
10. 19.  Мельник О.В. Конституційно-правова відповідальність: Автореф. на здоб. наук. ст. канд. юр. наук, 12.00.02. – Київ. національний унів. ім. Т.Шевченко. – К., 2000. – 16 с.
11. 20.  НаливайкоЛ. Конституційний контроль та конституційно-правова відповідальність //  Нова політика. – 1999. - № 5. - С. 48 – 50.
12. 21.  НаливайкоЛ. Конституційно-правова відповідальність: критерії класифікації та види // Віче. – 1999. - № 10. - С. 25 – 32.
13. 22.  Повяляєва М. Інститути конституційного права України: поняття. Ознаки та критерії розмежування // Право України. – 2000. - №5. – С.20-24.
14. 23.  Проблемы правовой ответственности государства // Государство и право. – 2000. - №3. – С.24.
15. 24.  Рогожин А., Гончаренко В. Проблеми становлення конституціоналізму в Україні // Право України. – 2000. - №12. – С.143.
16. 25.  Селіванов А., Євграфов П. За невиконання рішень Конституційного суду України – конституційна відповідальність // Закон та бізнес. – 1999. - №47. – С.10.
17. 26.  Червяцова А. Констиуційно-правова відповідальність держави й фізичних осіб / А.Червяцова // Вісник прокуратури. - 2007. - № 1. - C. 80-85

 

Методичні рекомендації.

 

          Розгляд теми роботи слід розпочати з аналізу праць вітчизняних та зарубіжних вчених щодо юридичної природи конституційно-правової відповідальності.

          При розгляді другого питання, необхідно визначити поняття конституційно-правової відповідальності, показати її місце в системі юридичної відповідальності. Встановити співвідношення, що існує між поняттями «конституційно-правова», «державно-правова», «конституційна» та «публічно-правова відповідальність».

Також необхідно визначити специфіку конституційно-правової відповідальності, яка виявляється: в особливому статусі суб’єктів, в характері конституційних принципів; в особливості юридичних конституційних порушень (деліктів); у взаємозв’язку з політичною відповідальністю. Надати аналіз Конституції України та інших джерел конституційного права України, що містять норми, які передбачають конституційно-правову відповідальність. Визначити форми конституційно-правової відповідальності посадових осіб та органів публічної влади, окресливши коло проблемних питань її реалізації.

При висвітленні останнього питання в обов’язковому порядку навести приклади конституційно-правової відповідальності посадових осіб та органів публічної влади (за матеріалами ЗМІ, наприклад конституційно-правової відповідальності народних депутатів України, депутатів місцевих рад, органів та посадових осіб).

 

 

ТЕМА № 3. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ЯК СУБ'ЄКТИ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

 

ПЛАН

Вступ

1. Наукові дослідження становлення та діяльності політичних партій в Україні.

2. Конституційно-правове регулювання організації та діяльності політичних партії в Україні

3. Аналіз участі політичних партій у виборчому процесі 2012 року (за матеріалами ЗМІ, за місцем проживання автора).

Висновки.

 

Законодавство та література.

 

1. 1.      Конституція (Основний Закон) України. - Київ, 1996.
2. 2.      Закон України “Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001р. // ВВР. – 2001. – - №23. - ст.118.
3. 3.      Закон України “Про об’єднання громадян” // ВВР. – 1992. - №34. - Ст.504; (чинний до 01.01.2013 року).
4. 4.      Положення “Про порядок легалізації об’єднань громадян” від 26.02.93 р. № 140 // ЗП Уряду України. – 1993 .– № 7.
5. 5.      Постанова “Про порядок справляння і розміри збору за реєстрацію об’єднань громадян” від 26.02.93 р. № 143 // ЗП Уряду України. – 1993 .– № 7.
6. 6.      Положення “Про порядок реєстрації символіки об’єднань громадян” від 26.02.93 р. № 144 // ЗП Уряду України. – 1993 .– № 7.
7. 7.      Положення “Про порядок реєстрації філіалів, відділів, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організації закордонних держав в Україні” від 26.02.93 р. № 145 // ЗП Уряду України. – 1993 .– № 7.
8. 8.      Аніщук В. Форми правового забезпечення діяльності політичних партій в Україні // Право України. – 2000. - № 2.
9. 9.      Білоус А. Політичні об’єднання України. - К.: Україна, 1993.
10. 10.  Бондарчук І.В. Конституційно-правовий статус громадських організацій та політичних патрій в Україні: проблеми законодавчого регулювання / І. В. Бондарчук // Бюлетень Міністерства юстиції України : Міністерство юстиції України. - 2011. - №  3. - C. 88-95
11. 11.  Болдирєв О.В. Перша спроба організації української політичної партії // Український історичний журнал. – 1995. – № 6.
12. 12.  Веденеев Ю.А. Политические партии в избирательном процессе: правовые иллюзии и юридические реальности // Государство и право. – 1995. – № 7.
13. 13.  Висоцький В.М. Функції політичних партій: правовий зміст зміст поняття, ознаки, правова регламентація / В. М. Висоцький // Держава і право. - 2010. - Вип.  49. - C. 134-140.
14. 14.  Головко О. Громадсько-політичний рух Дніпропетровщини // Право України. – 1999. - №4. – С.113.
15. 15.  Журавський В.С. Становлення політичних партій в українському суспільстві та їх роль у політичному структуруванні парламенту. -  К.:, 2002.
16. 16.  Кафарський В.І. Конституційні засади законодавчої діяльності політичних партій України / В. І. Кафарський // Теорія і практика сучасного права : зб. матеріалів конф.(м. Херсон, 29 жовтня 2010 р.). - Херсон,  2010. - Т. 1. - C. 21-23
17. 17.  Кафарський В. І. Двопалатний парламент і механізми оптимізації діяльності політичних партій / В. І. Кафарський // Держава і право : Збірник наукових праць. - 2009. - Вип.46. - C. 145-150.
18. 18.  Кафарський В. І. Методологічні підходи та методи дослідження конституційно-правового регулювання діяльності політичних партій / В. І. Кафарський // Держава і право : Збірник наукових праць. - 2009. - Вип.  45. - C. 182-188.
19. 19.  Костицький В. Політичні партії у системі “громадянське суспільство і держава” // Право України. – 1995. – № 12.
20. 20.  Лапаева В.В. Становление многопартийности в России. // Государство и право. – 1995. – № 6.
21. 21.  Лукянов Д.В. Діяльність політичних партій у арламенті та їх правовое регулювання // Проблеми законності:. – Х., 2000.- Вип.44.
22. 22.  Мельниченко В. Політичні партії на правовій орбіті // Віче. – 1996. – №12.
23. 23.  Рубанник В.Е. К вопросу об утверждении многопартийности в политической системе Украины // Проблемы законности. – 1995. – № 29.
24. 24.  Снігур І. Законодавчі пропозиції у сфері регулювання організації та діяльності політичних партій в Україні (правовий аналіз) / І. Снігур // Підприємництво, господарство і право : ТОВ "Друкарня Бізнесполіграф". - 2010. - № 4. - C. 7-10
25. 25.  Снігур І. Й. Висвітлення діяльності політичних партій державними телерадіоорганізаціями: правові аспекти / І. Й. Снігур // Часопис Київського університету права : Київський університет права НАН України. - 2010. - №  1. - C. 101-106.

 

Методичні рекомендації.

 

При розгляді першого питання необхідно проаналізувати сучасні наукові дослідження щодо становлення та діяльності політичних партій в Україні, а також визначити значення багатопартійності для демократизації суспільства.

Висвітлюючи друге питання слід з’ясувати сутність політичних партій, їх місце і роль в політичній системі України, розглянути діюче законодавство України, що визначає статус політичних партій. Акцентувати увагу на тому, що право на об’єднання є невід’ємним правом людини, яке гарантується перш за все Конституцією України та іншими нормативними актами. Слід розглянути порядок створення політичних партій і припинення їх діяльності, права політичних партій, гарантії свободи опозиційної діяльності, фінансування та відповідальність політичних партій.

Також, необхідно надати класифікацію партій, якій існують в Україні і світі, звернутись до реальної практичної діяльності політичних партій України, показати структуру, склад, основні напрямки, форми та методи реалізації партіями своїх функцій. Доцільно використати програмні документи та статути партій, виступи їх лідерів, показати компетенцію. Охарактеризувати партійний склад Верховної Ради України, показати роль партійних фракцій в реалізації функцій Українського парламенту, її правове регулювання.

В третьому питанні важливо розкрити особивості участі політичних партій у виборах 2012 року до Верховної Ради України.

 

 

ТЕМА №4. ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК СУБ’ЄКТИ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

 

ПЛАН

Вступ

1. Наукові дослідження конституційно-правового статусу громадських організацій в Україні.

2. Конституційно-правове регулювання організації та діяльності громадських організацій в Україні.

3. Громадські організації як структурний елемент громадянського суспільства (на прикладах за матеріалами ЗМІ).

Висновки.

 

Законодавство та література.

 

1. 1.      Конституція (Основний Закон) України. - Київ, 1996.
2. 2.      Закон України “Про об’єднання громадян” // ВВР. – 1992. - №34. - Ст.504 (чинний до 01.01.2013 року).
3. 3.      Про громадські об'єднання : Закон України від 22.03.2012 № 4572-VI // Офіційний вісник України. – 2012. - № 30. – Ст. 1097.
4. 4.      Положення “Про порядок легалізації об’єднань громадян” від 26.02.93 р. № 140 // ЗП Уряду України. – 1993 .– № 7.
5. 5.      Постанова “Про порядок справляння і розміри збору за реєстрацію об’єднань громадян” від 26.02.93 р. № 143 // ЗП Уряду України. – 1993 .– № 7.
6. 6.      Про порядок реєстрації символіки об’єднань громадян : Постанова Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 144 // ЗП Уряду України. – 1993 .– № 7.
7. 7.      Положення “Про порядок реєстрації філіалів, відділів, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організації закордонних держав в Україні” від 26.02.93 р. № 145 // ЗП Уряду України. – 1993 .– № 7.
8. 8.      Білоус А. Політичні об’єднання України. - К.: Україна, 1993.
9. 9.      Бондарчук І.В. Конституційно-правовий статус громадських організацій та політичних патрій в Україні: проблеми законодавчого регулювання / І. В. Бондарчук // Бюлетень Міністерства юстиції України : Міністерство юстиції України. - 2011. - №  3. - C. 88-95
10. 10.  Головко О. Громадсько-політичний рух Дніпропетровщини // Право України. – 1999. - №4. – С.113.
11. 11.   Заворотченко Т.М. Право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації: конституційно-правовий аспект / Т. М. Заворотченко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - Дніпропетровськ,  2009. - Вип. №4. - C. 68-77
12. 12.  .Пасічніченко С.В. Громадські організації інвалідів як структурний елемент громадянського суспільства / С.В.Пасічніченко // Держава і право. - 2009. - Вип.  44. - C. 284-289.

 

Методичні рекомендації.

 

При розгляді першого питання необхідно висвітлити стан розробки даної тематики вітчизняними науковцями; підкреслити значення такого різновиду об'єднань громадян як громадські організації для розбудови громадянського суспільства.

Висвітлюючи друге питання слід з’ясувати сутність громадських організацій, їх місце і роль в політичній системі України, проаналізувати діюче законодавство України про об’єднання громадян. Акцентувати увагу на те, що право на об’єднання є невід’ємним правом людини, яке гарантується перш за все Конституцією України та іншими нормативними актами. Розглянути порядок створення і припинення їх діяльності громадських організацій, їх права, гарантії тощо.

Дати класифікацію громадських організацій, якій існують в Україні. Доцільно використати виступи їх лідерів, показати компетенцію.

Важливо розкрити характер та зміст відносин громадських організацій з органами державної влади та місцевого самоврядування, зосередити увагу на принципі невтручання державних органів в їх діяльність, визначити роль громадських організацій у побудові громадянського суспільства (на прикладах за матеріалами ЗМІ).

 

 

ТЕМА №5. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ

 

ПЛАН

Вступ.

1. Наукові дослідження виникнення та розвитку інституту омбудсмена.

2. Конституційно-правові основи статусу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

3. Порядок звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

4. Аналіз діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його взаємодії з органами державної влади та місцевого самоврядування щодо забезпечення конституційних прав, свобод людини та громадянина у 2010 -2012 рр. (за матеріалами ЗМІ).

Висновки.

 

 

 

 

 

 

Законодавство та література.

 

1. 1.      Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від  23.12.97 р. // ВВР. – 1998. - №20. – Ст.99.
2. 2.      Громадська оцінка державної політики у сфері прав людини. Короткий аналіз діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини // Влада. Людина. Закон : Юридичний науково-публіцистичний журнал. - 2007. - № 5. - C. 19-22 .
3. 3.      Барчук В. Роль і місце Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в юридичному механізмі закріплення прав людини / В. Барчук // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 10. - C. 134-137.
4. 4.      Голяк Л. В. Спеціалізовані омбудсмани у механізмі утвердження гендерної рівності: конституційно-правові аспекти організації та функціонування / Л. В. Голяк // Бюлетень Міністерства юстиції України : Міністерство юстиції України. - 2010. - №  3. - C. 126-133.
5. 5.      Давиденко Є. Службі Омбудсмана в Україні – три роки // Право України. – 2001. - № 6. – С.132-134.
6. 6.      Майданник О. Інститут омбудсмана у механізмі забезпечення прав людини в Україні / О. Майданник // Адвокат : ТОВ "Редакція журналу "Адвокат". - 2010. - №  7. - C. 12-16.
7. 7.      Наулік Н. Роль інституту омбудсмана в механізмі захисту прав та свобод людини і громадянина В Україні / Н. Наулік // Вісник прокуратури : Видавництво "Істина". - 2010. - №  10. - C. 119-124.
8. 8.      Король Я. В. Проблеми законодавчого закріплення правового статусу уповноваженого Верховної Ради України з прав людини / Я. В. Король // Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні : Матеріали всеукр. наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 23 квітня 2010 р.). В 2-х ч. - Запоріжжя,  2010. - Ч. 1. - C. 73-74.
9. 9.      Євінтов В. Зарубіжний досвід: французький посередник з прав людини // Український  часопис з прав людини. – 1995. – № 2.
10. 10.  Закоморна К. Особливості законодавчого регулювання діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини // Право України. – 2000. - №1. - с.47-51.
11. 11.  Закоморна К.О. Інститут омбудсмана як засіб забезпечення прав і свобод людини та громадянина (порівняльно-правовий аналіз): Автореф. дис. на здоб. н. ст. к. юрид. н. – Харків, 2000. – 16 с.
12. 12.  Карпачова Н. Співпраця Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з Конституцйним Судом України / Н. Карпачова // Конституційний Суд у системі органів державної влади: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення : матеріали міжнар. конф. (м. Київ, 16 травня 2008 р.). - К. : Ін Юре. - 2008. - C. 131-135
13. 13.  Карпачова Н. Стан дотримання прав і свобод біженців в Україні :  Доповідь / Н.Карпачова // Влада. Людина. Закон : Юридичний науково-публіцистичний журнал. - 2007. - № 4. - C. 12-25
14. 14.  Карпачова Н. Сучасні виклики правам і свободам людини / Н.Карпачова // Право України. - 2008. - № 6. - C. 4-8
15. 15.  Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні (Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини). – Київ. – 2000. – 377 с.
16. 16.  Карпачова Н.І. Стан дотримання Україною міжнародних стандартів у галузі прав і свобод людини: Спеціальна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з нагоди 60-річчя Загальної декларації прав людини / Н. І. Карпачова // Право. Вісник : додаток до журналу "Право України" № 1, 2009 / Голов. ред. О.Д. Святоцький. - 2009. - №  1. - C. 5-73
17. 17.  Конституція (Основний Закон) України. - Київ, 1996.
18. 18.  Конституція України: Офіц. текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. Посібник / Авт.-упоряд. М.І.Хавронюк. – К.: Парламент. вид-во: 1999. – 544 с.
19. 19.  Нова Конституція України: огляд, коментарі і текст Основного Закону. - К.: Наукова думка, 1997.
20. 20.  Пейчева С.Д. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини: сучасні завдання та організаційні проблеми / С.Д.Пейчева // Правова держава очима молодих дослідників : матеріали 5-ї звітної щорічної студентської наукової конференції (м. Одеса, 25 квітня 2002 р.). - Одеса,  2002. - C. 95-104
21. 21.  Пустовіт Ж. Інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в системі парламентського контролю / Ж.Пустовіт // Актуальні проблеми управління та службово-оперативної діяльності органів внутрішніх справ у сучасний період розвитку державності України : Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (26 жовтня 2007 р.). - К.,  2008. - C. 198-201
22. 22.  Пустовіт Ж.М.  Інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в системі парламентського контролю / Ж. М. Пустовіт // Бюлетень Міністерства юстиції України : Офіційне видання : Міністерство юстиції України. - 2007. - №  5. - C. 5-13
23. 23.  Савенко М. Конституційний Суд і омбудсмен у державному механізмі захисту прав та свобод людини і громадянина // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. - № 1. – С.68-83.
24. 24.  Сравнительное конституционное право / Под ред. В.Е. Чиркина. - М: Манусктрипт, 1996.
25. 25.  Тененбаум А. Статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і прогалини в Законі // Право України. – 1999. - № 2. – С.101-102.
26. 26.  Хальота А. Щодо захисту конституційних прав шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини // Право України. – 2000. -  №3. - С.31-34.
27. 27.  Хаманева Н.Ю. Специфика правового статуса Уполномоченного по правам человека в Российской Федерации и проблемы законодательного регулирования его деятельности // Государство и право. – 1997. – № 9.
28. 28.  Хаманева Н.Ю. Уполномоченный по правам человека – защитник прав граждан. – М.: Институ государства и права РАН, 1998. – 80 с.

 

Методичні рекомендації

 

При висвітленні першого питання необхідно охарактеризувати наукові дослідження щодо виникнення та розвитку інституту омбудсмена. Слід проаналізувати причини виникнення інституту омбудсмена, його подальше становлення та функціонування в різних країнах світу.

В другому питанні автору потрібно проаналізувати Конституцію України та Закон України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”. При цьому необхідно визначити правовий статус Уповноваженого і його діяльність як одного з елементів парламентського контролю в Україні. Необхідно звернути увагу на діючу в Україні процедуру вибору, звільнення з посади та припинення повноважень Уповноваженого; організацію його діяльності; повноваження і особливості актів Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Привести поняття інституту омбудсмена як публічно-правового засобу захисту прав і свобод людини та громадянина, показати специфічні риси його діяльності (незалежність від владних структур; особливе коло відношень, в яких він приймає участь; право омбудсмена „розслідувати” і „рекомендувати”, але не „наказувати і зобов′язувати”).

При викладі останнього питання слід проявити самостійність та творчість - визначити основні напрямки удосконалення діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, для чого необхідно проаналізувати сучасні наукові підходи вітчизняних науковців, вивчити громадську думку з цього питання, використати інформацію зі ЗМІ тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 6. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ІНОЗЕМЦІВ ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА В УКРАЇНІ

 

ПЛАН

 

Вступ

1. Стан вітчизняних наукових досліджень правового статусу іноземців та осіб без громадянства.

2. Конституційно-правові засади правового статусу іноземців та осіб без громадянства в Україні.

3. Особливості юридичної відповідальності іноземців та осіб без громадянства.

4. Аналіз діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування щодо забезпечення прав, свобод та законних інтересів іноземців й осіб без громадянства в Україні (на прикладах ЗМІ).

Висновки.

Законодавство та література.

 

1. 1.      Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.
2. 2.      Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства : Закон України від 22 вересня 2011 № 3773-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2012. - № 19-20. – Ст. 179.
3. 3.      Про імміграцію: Закон України від 7 червня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 41. – Ст. 197.
4. 4.      Автономов А. Новое в правовом положении иностранцев в Исландии / А. Автономов // Сравнительное конституционное обозрение / Институт права и публичной политики : Институт права и публичной политики. – 2007. - №  1. – C. 34-41.
5. 5.      Бобокал О.М. До питання про конституційно-правовий статус іноземців в Україні // Часопис Київського університету права: Український науково-теоретичний часопис. – 2007. - № 3. – C. 88-91.
6. 6.      Бобокал О.М. До питання про конституційно-правовий статус іноземців в Україні / О.М.Бобокал // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис. - 2007. - № 3. - C. 88-91
7. 7.      Бобокал О.М. Правове регулювання порядку в’їзду іноземців в Україну і виїзду з України // Держава і право :  Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2007. – Вип.  37. – C. 212-218.
8. 8.      Бобокал О.М. Правове регулювання порядку в’їзду іноземців в Україну і виїзду з України / О.М.Бобокал // Держава і право :  Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2007. - Вип.  37. - C. 212-218
9. 9.      Герасименко Є.С. Адміністративне видворення іноземців та осіб без громадянства. Проблеми правового регулювання в Україні / Є.С.Герасименко // Бюлетень Міністерства юстиції України : Міністерство юстиції України. - 2009. - №  1. - C. 54-61
10. 10.  Заржицький О., Бандуристий Р. Працевлаштування іноземців та осіб без громадянства в Україні / // Право України: юридичний журнал / Святоцький О.Д. (голов. ип..). – К. : Мінюст України. – 2007. - №  2. – С.40-44.
11. 11.  Іноземці в Україні. Політико-правові аспекти / Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України / В. Побережний (ред. Кол.), Н. Пархоменко (авт. дослідж. та упоряд.), О. Сушко (авт. дослідж. та упоряд.). — К., 2001. — 81с.
12. 12.  Москаль Г.Г. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства: проблеми правового регулювання // Наук. вісн. Юрид. акад. М-ва внутр. справ. – 2005. – № 2.
13. 13.  Самарина Е.С. Эволюция дефиниции «иностранец» в российской правовой системе / Е.С.Самарина // Правовая политика и правовая жизнь : Академический и вузовский юридический научный журнал. – 2007. - № 2. – C. 132-137.
14. 14.  Хавронюк М. І., Прощаєв В. В., Марченко М. І., Трофимов С. Г. Порядок виїзду з України і в'їзду в Україну ; Правовий статус іноземців: Науково-практичні коментарі та нормативно-правові акти. — К. : Правові джерела, 1998. — 446с.
15. 15.  Яковлева Е.В. К вопросу о содержании конституционно-правового статуса иностранных граждан // Конституционное и муниципальное право : научно-практическое и информационное издание / Авакьян С.А. /глав. Ред./. – М. : ИГ «Юрист». – 2007. - № 2. – С.23-26.

 

Методичні рекомендації.

 

Робота над цією темою перш за все передбачає вивчення стану вітчизняних наукових досліджень правового статусу іноземців та осіб без громадянства.

Також автору необхідно розкрити: зміст понять іноземця та його конституційно-правовий статус в Україні (права та обов’язки), режим перебування іноземців в Україні; визначити категорії іноземців, які мають різний правовий статус в Україні (обсяг прав та обов’язків, характер юридичної відповідальності); розкрити зміст понять осіб без громадянства та особливостей їх правового статусу в Україні.

Розглядаючи особливості юридичної відповідальності іноземців та осіб без громадянства, необхідно в загальному вигляді охарактеризувати стягнення, що накладаються на іноземців та осіб без громадянства за порушення законодавства України. Слід також висвітлити питання щодо впливу перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні на політичну та соціально-економічну ситуацію в державі, а також загальні питання політики держави щодо функціонування правового режиму іноземців та осіб без громадянства.

Щодо четвертого питання, то необхідно охарактеризувати діяльність органів державної влади на місцях щодо забезпечення прав, свобод та законних інтересів іноземців й осіб без громадянства в Україні на прикладах діяльності місцевих органів державної влади (за місцем проживання автора).

 

 

ТЕМА 7. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС БІЖЕНЦІВ ТА ОСІБ, ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ ДОДАТКОВОГО АБО ТИМЧАСОВОГО ЗАХИСТУ

 

 

ПЛАН

 

Вступ

1. Стан наукових досліджень статусу біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

2. Конституційно-правові засади правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

3. Аналіз діяльності уповноважених органів виконавчої влади, що беруть участь у вирішенні питань, пов'язаних із біженцями та особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту (на прикладах ЗМІ).

Висновки.

Законодавство та література.

 

1. 1. Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту : Закон України від 08 липня 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2012. –  № 16. – Ст. 16.
2. 2. Про імміграцію: Закон України від 07 червня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 41. – Ст. 197.

3. Конвенція про статус біженців від 28.07.1951 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_011.

4. Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців : Закон України від 10.01.2002 № 2942-III // Відомості Верховної Ради України. -2002. - № 17. – Ст. 118.

5. Козинець І.Г. Про співвідношення понять "біженці" та "особи переміщені всередині країни" / І. Г. Козинець // Держава і право : Збірник наукових праць. - 2009. - Вип.  45. -  С. 231-233.

6. Зінич В.М. Діяльність управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Україні / В. М. Зінич // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - Київ, 2009. - Вип. 6. - С. 312-319.

7.Сірант М.М. Проблеми біженців та шляхи їх вирішення/ М. М. Сірант // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення : Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 7-8 квітня 2006 р.). В 2-х ч. - Львів, 2006. - Ч. 2. -  С. 196-199.

8.Сірант М.М. Забезпечення статусу біженців у країнах Африки/ М. М. Сірант // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - Львів, 2010. - Вип. 2. -  С. 374-379.

9.Сірант М.М. Проблеми забезпечення захисту прав окремих категорій біженців/ М. М.Сірант // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - Львів, 2010. - Вип. 4. -  С. 198-202.

1. 10.  Діденко Н.А. Розвиток міжнародно-правового поняття "біженці" на сучасному етапі/ Н. А. Діденко // Часопис Київського університету права. - 2011. - №  4. -  С. 379-382.
2. 11.  Савченко Я.А. Деякі питання визначення статусу біженців та надання їм права притулку/ Я. А. Савченко // Вісник Академії адвокатури України: право: наука, практика. - 2011. - Число 3 (22). -  С. 214-217.
3. 12.  МалиновськаО, Проблема нелегальної міграції та транспортування мігрантів в Україні (наукова доповідь) // Міжнародна організація з міграції. — К., 2000. — С. 17.
4. 13.  Грабар Н.М. Проблема біженців та шляхи її вирішення країнами СНД // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. – 2004. – № 3. – С. 193–202.
5. 14.   Грабар Н.М. Біженство як проблема сьогодення // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. – 2005. – № 1. – С. 222–230.
6. 15.   Грабар Н.М. Правова регламентація порядку порушення справи про надання статусу біженця // Право України. – 2005. – № 7. – С. 57–61.
7. 16.   Грабар Н.М Особливості порядку в’їзду та виїзду з території України біженців та осіб, які проходять процедуру набуття статусу біженця // Науковий вісник Дніпропетровської юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2005. – № 3. – С. 266–270.
8. 17.   Грабар Н.М. Адміністративно-правова регламентація скерування до органу охорони державного кордону України осіб, які нелегально потрапили на територію України // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 2. – С.185–191.
9. 18.   Грабар Н.М. Специфіка процедури видворення за законодавством України // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 1. – С. 36–40.
10. 19.  Гончаренко Е. А. Принципы международно-правового статуса беженцев // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2004. – Вип. 65. – С. 187-194.
11. 20.  Качур О. А. Щодо правового статусу біженців в Україні // Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті: Тези наук. доповідей та повідомлень учасників наук. конференцій молодих учених (м. Харків, 25-26 грудня 2002 р.). – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2003. – С. 31-33.
12. 21.  Гончаренко О.А.Статус біженця в міжнародному праві. – дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук за спец. 12.00.11 – міжнародне право. – Х, 2005.

 

Методичні рекомендації

При розгляді першого питання необхідно висвітлити стан розробки даної тематики вітчизняними науковцями, згрупувати дослідження за певними напрямами та визначити питання, що потребують наступних наукових досліджень.

Робота над цією темою передбачає розкриття змісту понять біженець; особа, яка потребує додаткового захисту; особи, які потребують тимчасового захисту; тимчасовий  захист; країна громадянської належності; країна походження; країна попереднього  постійного проживання особи без громадянства та інших. При розгляді другого питання автору слід здійснити характеристику конституційно-правового статусу біженця та особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, а саме зясувати права, обов’язки та гарантії цих категорій осіб.

В роботі необхідно розглянути порядок визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також порядок втрати цих статусів. Окремо слід розглянути питання щодо статусу осіб, яким надано тимчасовий захист, а саме підстави і строк надання тимчасового захисту, права та обов’язки осіб, яким надано тимчасовий захист, припинення тимчасового захисту тощо.

При висвітленні третього питання, автору необхідно охарактеризувати діяльність одного або декількох уповноважених органів виконавчої влади, що беруть участь у вирішенні питань, пов'язаних із біженцями та особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а саме: Кабінету Міністрів України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань міграції, інших органів виконавчої влади (спеціально   уповноважений  центральний  орган  виконавчої влади з питань охорони державного  кордону, Служба безпеки України, спеціально   уповноважений  центральний  орган  виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерство   закордонних   справ   України тощо).

 

 

ТЕМА №8. КОНСТИТУЦІЙНІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ  ПРАВА

ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ

 

ПЛАН

Вступ

1. Стан наукових досліджень проблем конституційних соціально-економічних прав людини і громадянина.

2. Поняття та зміст конституційних соціально-економічних прав людини й громадянина в Україні.

3. Забезпечення соціально-економічих прав місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування (на матеріалах ЗМІ).

Висновки.

 

Законодавство та література.

 

1. 1.      Богатирьов І.Г. Конституційне право на соціальний захист працівників правоохоронних органів України / І.Г.Богатирьов // Юриспруденція ХХІ століття: теорія і практика : Збірник тез. - Дніпропетровськ,  2008. - C. 74-78.
2. 2.      Веприцький Р.С. Окремі аспекти забезпечення соціально-економічних прав людини / Р.С.Веприцький // Південноукраїнський правничий часопис. - 2008. - №  2. - C. 6-8
3. 3.      Верланов С. Європейська соціальна хартія: нові можливості захисту прав людини в Україні / С. Верланов // Підприємництво, господарство і право : Науково-практичний господарсько-правовий журнал / ТОВ "Друкарня Бізнесполіграф". - 2007. - № 6. - C. 7-10.
4. 4.      Верланов С. Імплементація Європейської соціальної хартії (переглянутої) у вітчизняну юридичну практику: проблеми та перспективи / С.Верланов // Юридична Україна :  Правовий часопис / Київський регіональний центр Академії правових наук України : Юрінком Інтер. - 2008. - №  4. - C. 15-21.
5. 5.      Верланов С.О. Європейська соціальна хартія: особливості принципів міжнародного тлумачення / С.О.Верланов // Бюлетень Міністерства юстиції України : Офіційне видання : Міністерство юстиції України. - 2008. - №  2. - C. 119-12.
6. 6.      Головін А. Гарантії права людини і громадянина на соціальний захист: деякі питання законодавчого регулювання та здійснення конституційного судочинства / А. Головін, В. Годованець // Вісник Конституційного Суду України. - 2008. - № 2. - C. 84-92.
7. 7.      Задорожня Г. Специфіка державного захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні / Г.Задорожня // Право України. - 2008. - № 1. - C. 28-30.
8. 8.      Колєснік С.В. Соціальний захист Президента України як елемент гарантії його діяльності / С.В.Колєснік // Матеріали круглого столу з актуальних проблем конституційного права (Кривій Ріг, 24 квітня 2008 р.). - Дніпропетровськ : ДДУВС. - 2008. - C. 32-34.
9. 9.      Константінов С.Ф. Права людини в контексті сьогодення / С.Ф.Константінов // Право і суспільство. - 2007. - № 2. - C. 7-11.
10. 10.  Кормич Л.І. Гендерна політика в аспекті соціальної відповідальності держави і суспільства / Л.І.Кормич // Держава і право : Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 40. - C. 574-579.
11. 11.  Кравченко М. Міжнародні стандарти та українські реалії забезпечення соціальних прав та свобод людини і громадянина / М.Кравченко // Актуальні проблеми управління та службово-оперативної діяльності органів внутрішніх справ у сучасний період розвитку державності України : Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (26 жовтня 2007 р.). - К.,  2008. - C. 170-172.
12. 12.  Лукаш Л.О. Принцип пріоритету прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів державної влади в Україні / Л.О.Лукаш // Бюлетень Міністерства юстиції України : Офіційне видання : Міністерство юстиції України. - 2007. - №  12. - C. 83-92.
13. 13.  Мудролюбова Н.О. Право на гідне людське існування - основний критерій соціальної держави / Н.О.Мудролюбова // Бюлетень Міністерства юстиції України : Офіційне видання : Міністерство юстиції України. - 2008. - №  1. - C. 111-120.
14. 14.  Павлів-Самоїл Н.П. Право працівників-мігрантів на соціальний захист / Н.П.Павлів-Самоїл // Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи : Матеріали Другої звітної наукової конференції (29 лютого 2008 р.). - Львів,  2008. - C. 272-276.
15. 15.  Прилипко С.М. До питання соціальних прав людини / С.М.Прилипко // Держава і право : Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 40. - C. 271-277.
16. 16.  Проскуряков П.Д. Забезпечення соціально-економічних прав людини як ідеологічна парадигма сучасного розвитку правової системи України / П. Д. Проскуряков, В. С. Ярчук // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності :  Збірник наукових праць / МВС України. Донецький юридичний інститут ЛДУВС : ВНР ДЮІ ЛДУВС. - 2007. - Вип. 1. - C. 52-62.
17. 17.  Сташків Б. Механізм забезпечення прав людини у сфері соціального захисту: проблеми гарантій / Б.Сташків // Право України : Юридичний журнал. - 2007. - № 9. - C. 21-24.
18. 18.  Строган А. Соціальні права людини та громадянина як невід’ємний елемент побудови правової держави і громадянського суспільства / А.Строган // Підприємництво, господарство і право : ТОВ "Друкарня Бізнесполіграф". - 2008. - № 11. - C. 137-140.
19. 19.  Цебенко С.Б. Соціально-економічні права людини в інтерпретації сучасного православ'я (на матеріалах соціальної доктрини Російської Православної Церкви) / С.Б.Цебенко // Держава і право : Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 39. - C. 677-682.
20. 20.  Шаповал Т.В. Права людини і громадянина: концептуальні підходи до визначення / Т.В.Шаповал // Держава і право : Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 40. - C. 154-160.

 

Методичні рекомендації.

Для розуміння проблеми і завдань забезпечення прав особи на сучасному етапі необхідно простежити розвиток політико-правової думки з даного питання.

Після цього слід проаналізувати юридичну природу та ознаки соціально-економічних прав. Слід зазначити, що реалізація соціально-економічних прав, особливо в умовах роздержавлення економіки, є одним із головних способів подолання соціальної нерівності, забезпечення людині гідного рівня життя, реалізація, зокрема, права на соціальне забезпечення є головним обов’язком держави, що проголосила себе у Конституції України соціальною. Автору необхідно надати поняття, визначити зміст, виділити гарантії конституційних соціально-економічних прав людини і громадянина.

Важливою складовою курсової роботи є розгляд питання забезпечення конституційних соціально-економічних прав людини і громадянина органами державної влади на місцях та місцевого самоврядування (на вибір автора), а також особливості їх захисту органами судової влади та прокуратури, окреслення шляхів його удосконалення.

 

 

ТЕМА №9. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ, СВОБОД ТА ОБОВ’ЯЗКІВ  ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

 

ПЛАН

Вступ.

1. Стан наукових досліджень проблем забезпечення конституційних прав, свобод та обов’язків  людини і громадянина в Україні органами внутрішніх справ.

2. Поняття та зміст забезпечення конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина органами внутрішніх справ.

3. Аналіз практичної діяльності органу внутрішніх справ щодо забезпечення конституційних особистих прав, свобод людини і громадянина(на матеріалах ЗМІ за місцем проживання автора).

Висновки.

 

Законодавство та література.

 

1. 1.      Про звернення громадян: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст.256.
2. 2.      Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
3. 3.      Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 23. – Ст. 176.
4. 4.      Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17 липня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
5. 5.      Білозьоров Є.В Правові гарантії прав і свобод людини та громадянина у сфері діяльності міліції: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Київський національний ун-т внутрішніх справ. — К., 2008.
6. 6.      Букач В.В Конституційні політичні права та їх забезпечення міліцією: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2004. — 20с.
7. 7.      Галай А.О., Стеценко С.Г., Тимченко С.М., Штанько О.Ф. Судові та правоохоронні органи України: навч. посібник за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу / Київський національний ун-т внутрішніх справ ; Національна академія прокуратури України ; Запорізький національний ун-т. — К. : Правова єдність, 2008.
8. 8.      Гамалій І.В. Теоретичні проблеми правового регулювання діяльності міліції щодо забезпечення реалізації конституційних прав і свобод громадян: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2000. — 17 с.
9. 9.      Гіда Є.О. Загальнолюдські стандарти прав людини і забезпечення їх реалізації в діяльності міліції: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / НАН України ; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. — К., 2000. — 16с.
10. 10.  Горова О.Б. Конституційні громадянські права людини в Україні і їх забезпечення міліцією (роль міжнародно- правових норм в цьому процесі): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2000. — 16с.
11. 11.  Гуренко М.М. Проблеми захисту людини від дискримінації у правоохоронній діяльності / М.М.Гуренко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : Збірник наукових праць. - 2007. - Вип. 3. - C. 106-113.
12. 12.  Дашо Т.Ю. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав, свобод та обов'язків людини і громадянина / Т.Ю.Дашо // Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи : Матеріали Другої звітної наукової конференції (29 лютого 2008 р.). - Львів,  2008. - C. 29-39.
13. 13.  Демиденко В.О. Утвердження і забезпечення конституційних прав та свобод людини й громадянина в діяльності міліції: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2002. — 16с.
14. 14.  Долгополов О.В. Гарантії прав і свобод громадян у контексті правоохоронної діяльності міліції / О.В.Долгополов // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ : Науково-теоретичний журнал / МВС України. - Луганськ : РВВ ЛДУВС. - 2007. - Спеціальний випуск №3. У 4-х ч. Ч.3 : Ідея права і держава . - C. 158-163
15. 15.  Задорожня Г. Специфіка державного захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні / Г.Задорожня // Право України. - 2008. - № 1. - C. 28-30
16. 16.  Кобко В. Особливості діяльності міліції щодо забезпечення реалізації поколінь прав людини / В.Кобко, К.Слюсар // Актуальні проблеми управління та службово-оперативної діяльності органів внутрішніх справ у сучасний період розвитку державності України : Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (26 жовтня 2007 р.). - К.,  2008. - C. 162-166.
17. 17.  Ковалів М.В. Міліція громадської безпеки як суб’єкт забезпечення охорони прав та свобод громадян / М. В. Ковалів // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична :  Збірник наукових праць / голов. ред. В. Л. Ортинський : ЛьвДУВС. - 2006. - Вип. 3. - C. 112-119.
18. 18.  Корнієнко М.В. Дотримання працівниками міліції конституційного права людини на таємницю особистого та сімейного життя в ході проведення оперативно-розшукових заходів // Наук. вісн. Юрид. акад. М-ва внутр. справ. – 2005. – № 4. – С. 170-177.
19. 19.  Кременовська І.В. Органи внутрішніх справ та кримінально-виконавчої служби у структурі правоохоронних органів із забезпечення національної безпеки України у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина / І.В. Кременовська // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ : Серія юридична. - 2007. - Вип. 2. - C. 350-358.
20. 20.  Лукаш Л.О. Принцип пріоритету прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів державної влади в Україні / Л.О.Лукаш // Бюлетень Міністерства юстиції України : Офіційне видання : Міністерство юстиції України. - 2007. - №  12. - C. 83-92.
21. 21.  Мінюков А. Теоретичні та історико-правові засади забезпечення органами державної влади прав і свобод людини і громадянина в Україні / А. Мінюков // Право України :  Юридичний журнал / Міністерство юстиції України. - К. : Мінюст України. - ISSN 0132-1331. - 2007. - № 5. - C. 15-20.
22. 22.  Негодченко О.В. Організаційно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини: Монографія. – Д.: Вид-во Дніпроп. ун-ту, 2003. – 408 с.
23. 23.  Негодченко О.В. Дотримання органами внутрішніх справ міжнародних стандартів забезпечення прав і свобод людини / О.В.Негодченко // Збірник праць науковців у галузі права. До 70-річчя О.М. Бандурки / За ред. К.Б. Левченко. - К.,  2007. - C. 230-238.
24. 24.  Негодченко О.В. Критерії оцінки діяльності поліції в сучасних умовах щодо забезпечення прав і свобод людини / О.В. Негодченко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : Збірник наукових праць. - 2007. - № 4. - C. 8-16 
25. 25.  Негодченко О.В. Проблеми розвитку правоохоронних органів України в аспекті забезпечення прав і свобод людини / О.В.Негодченко // Безопасность жизнедеятельности в XXI веке :  Материалы седьмой Международной конференции (Украина, г. Днепропетровск, октябрь 2007 г.) / Южно-Украинское отделение МАНЭБ. Всеукраинский научно-технический журнал "Технополис". - Днепропетровск : Южно-украинское отделение МАНЭБ. - 2007. - C. 26-30.
26. 26.  Огородник А. Механізм забезпечення прав і свобод людини та принципи законності в Україні / А.Огородник // Право України. - 2008. - № 6. - C. 14-18.
27. 27.  Пелих Н.А. Конституційні засади діяльності міліції України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2002. — 18с.
28. 28.  Права людини в діяльності української міліції: звіт, підготовлений за результатами роботи Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ України МВС України в 2008 році / Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ МВС України / Ю.Л. Бєлоусов (заг.ред., авт.-упоряд.). — К.; Х. : Права людини, 2009. — 296с.
29. 29.  Пушкіна О.В. Органи державної влади в Україні і захист прав людини: органи внутрішніх справ // Бюл. М-ва юстиції України. – 2005. – № 6. – С. 5-15.
30. 30.  Савенко М.Д. Національна система правового захисту людини / М.Д.Савенко // Наукові записки :  Збірник наукових статей / Національний університет "Києво-Могилянська академія". - К. : Видавничий дім "Києво-Могилянська академія". - 2007. - Т.  64. - C. 10-14.
31. 31.  Савченко В.А. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини і громадянина як головний обов’язок держави / В.А.Савченко // Держава і закон: теорія, практика, методика : Збірник наукових праць. - 2007. - Вип. ІІ. - C. 101-110.
32. 32.  Фільштейн В.Л. Забезпечення дотримання прав та свобод громадян під час розслідування злочинів (на досвіді національної поліції держави Ізраїль) / В.Л.Фільштейн // Право і суспільство. - 2007. - № 3. - C. 125-129.

 

Методичні рекомендації.

 

Перш за все автору необхідно здійснити характеристику стану наукових досліджень проблем забезпечення конституційних прав, свобод та обов’язків  людини і громадянина в Україні органами внутрішніх справ. Слід акцентувати увагу на тому, що конституційно закріплене положення про головний обов’язок держави (ст. 3 Конституції України ) має принципове значення для взаємовідносин держави і особи. Найвищою соціальною цінністю у державі визнана людина, що передбачає концептуальну зміну зв’язків – не людина для держави,  а держава для людини. Для розуміння проблеми і завдань забезпечення прав особи на сучасному етапі необхідно простежити розвиток політико-правової думки з даного питання.

При розгляді другого питання, функціонування органів внутрішніх справ - провідної складової системи правоохоронних органів в Україні - слід висвітити як елемент механізму забезпечення прав та свобод людини; означити не тільки основні напрямки діяльності міліції у цій сфері, а й на основі бачень сучасних науковців, правників, власного життєвого досвіду охарактеризувати проблеми забезпечення прав, свобод людини і громадянина та можливі шляхи їх вирішення.

Важливою складовою даної роботи має бути аналіз практичної діяльності відділу ОВС у сфері забезпечення конституційних особистих прав, свобод людини і громадянина, які становлять основу правового статусу особи; ознайомитись із досвідом діяльності щодо їх охорони та захисту за матеріалами ЗМІ; взяти інтерв’ю у співробітників міліції громадської безпеки, оперативних підрозділів, слідчих щодо здобутків у цій сфері, також означити існуючі проблеми у даному напрямку та, за баченням практичних працівників, можливі шляхи їх вирішення на сучасному етапі державотворення (на матеріалах ЗМІ за місцем проживання автора).

 

 

ТЕМА № 10. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ, СВОБОД ТА ОБОВ’ЯЗКІВ  ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА ОРГАНАМИ ПРОКУРАТУРИ

 

ПЛАН

Вступ.

1. Стан наукових досліджень проблем забезпечення конституційних прав, свобод та обов’язків  людини і громадянина органами прокуратури.

2. Правова основа діяльності прокуратури та завдання органів прокуратури щодо забезпечення конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина.

3. Аналіз практичної діяльності органу прокуратури щодо забезпечення конституційних прав, свобод людини і громадянина(на матеріалах ЗМІ).

Висновки.

 

 

 

Законодавство та література.

 

1. 1.      Про звернення громадян: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст.256.
2. 2.      Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
3. 3.      Бородін М.К. Функціональні обов’язки прокуратури у сфері забезпечення прав людини і громадянина (загальний нагляд, представництво інтересів громадян) // Право України. – 2000. – №7. – С.50.
4. 4.      Галай А.О., Стеценко С.Г., Тимченко С.М., Штанько О.Ф. Судові та правоохоронні органи України: навч. посібник за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу / Київський національний ун-т внутрішніх справ ; Національна академія прокуратури України ; Запорізький національний ун-т. — К. : Правова єдність, 2008.
5. 5.      Гуренко М.М. Проблеми захисту людини від дискримінації у правоохоронній діяльності / М.М.Гуренко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : Збірник наукових праць. - 2007. - Вип. 3. - C. 106-113.
6. 6.      Задорожня Г. Специфіка державного захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні / Г.Задорожня // Право України. - 2008. - № 1. - C. 28-30
7. 7.      Каркач П.М. Державне обвинувачення в суді: конституційна функція прокуратури: навч.- метод. посіб.. — Х. : Право, 2007. — 208 с.
8. 8.      Каркач П.М Організація роботи прокуратури міста (району) по виконанню функцій, визначених Конституцією України: Навч. посібник. — Х. : Лєгас, 2004. — 240 с.
9. 9.      Лукаш Л.О. Принцип пріоритету прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів державної влади в Україні / Л.О.Лукаш // Бюлетень Міністерства юстиції України : Офіційне видання : Міністерство юстиції України. - 2007. - №  12. - C. 83-92.
10. 10.  Мінюков А. Теоретичні та історико-правові засади забезпечення органами державної влади прав і свобод людини і громадянина в Україні / А. Мінюков // Право України :  Юридичний журнал / Міністерство юстиції України. - К. : Мінюст України. - ISSN 0132-1331. - 2007. - № 5. - C. 15-20.
11. 11.  Негодченко О.В. Проблеми розвитку правоохоронних органів України в аспекті забезпечення прав і свобод людини / О.В.Негодченко // Безопасность жизнедеятельности в XXI веке : Материалы седьмой Международной конференции (Украина, г. Днепропетровск, октябрь 2007 г.) / Южно-Украинское отделение МАНЭБ. Всеукраинский научно-технический журнал "Технополис". - Днепропетровск : Южно-украинское отделение МАНЭБ. - 2007. - C. 26-30.
12. 12.  Огородник А. Механізм забезпечення прав і свобод людини та принципи законності в Україні / А.Огородник // Право України. - 2008. - № 6. - C. 14-18.
13. 13.  Савенко М.Д. Національна система правового захисту людини / М.Д.Савенко // Наукові записки :  Збірник наукових статей / Національний університет "Києво-Могилянська академія". - К. : Видавничий дім "Києво-Могилянська академія". - 2007. - Т.  64. - C. 10-14.
14. 14.  Савченко В.А. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини і громадянина як головний обов’язок держави / В.А.Савченко // Держава і закон: теорія, практика, методика : Збірник наукових праць. - 2007. - Вип. ІІ. - C. 101-110.
15. 15.  Шуба В. Факти та коментарі з приводу обмежень функцій прокуратури // Крок. – 2001. – № 11-12. – С. 10.

 

Методичні рекомендації

 

При розгляді першого питання автору слід здійнити аналіз та характеристику сучасних наукових досліджень проблем забезпечення конституційних прав, свобод та обов’язків  людини і громадянина органами прокуратури.

При розгляді другого питання - функціонування органів прокуратури - складової системи правоохоронних органів в Україні - слід висвітити як елемент механізму забезпечення прав та свобод людини; означити основні напрямки діяльності органів прокуратури у цій сфері.

Важливою складовою даної роботи має бути аналіз практичної діяльності органу прокуратури у сфері забезпечення конституційних прав, свобод людини і громадянина; ознайомитись із досвідом діяльності щодо їх охорони та захисту; взяти інтерв’ю у співробітників прокуратури щодо здобутків у цій сфері, також означити існуючі проблеми у даному напрямку та, за баченням практичних працівників, можливі шляхи їх вирішення на сучасному етапі державотворення (на матеріалах ЗМІ).

 

 

ТЕМА №11. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ІНСТИТУТУ ГРОМАДЯНСТВА В УКРАЇНІ

 

ПЛАН

Вступ

1. 1.      Аналіз вітчизняних наукових досліджень поняття та змісту громадянства.
2. 2.      Нормативно-правове регулювання громадянства України: принципи, підстави та форми набуття і припинення громадянства України.
3. 3.      Аналіз практичної діяльності органів державної влади у вирішенні питань громадянства України (за матеріалами ЗМІ).

Висновки

Законодавство та література.

 

1. 1.      Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65., зі змінами та доповненнями.
2. 2.      Андрієнко В. Д., Бритченко С. П., Суботенко В. П., Чехович С. Б. Науково-практичний коментар закону України «Про громадянство України». — К. : МП Леся, 2002. — 251с.
3. 3.      Бедрій Р.Б. Громадянство України: конституційно-правові основи: Автореф. дис... канд. Юрид. Наук: 12.00.02 / Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2005. — 16с.
4. 4.      Ванюшин Я.Л. Соотношение гражданства и подданства: некоторые вопросы теории и практики // Юрист-правоведъ : Научно-теоретический и информационно-методический журнал / Баранов П.П. (глав. ред.) : РЮИ МВД России. – 2007. – № 2. – C. 47-51.
5. 5.      Комогоров Ю. Громадянство України: правові та соціологічні питання // Право України. – 2000. – № 38.
6. 6.      Лотюк О. Принципи громадянства України відповідно до Конституції України // Право України. – 1998. – № 7.
7. 7.      Ляхович У.І. Громадянство як одна з передумов набуття особою правового статусу державного службовця / У.І.Ляхович // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - Харків,  2007. - Вип 38. - C. 187-192.
8. 8.      Майданник О. Про інститут громадянства України // Право України. – 1999. – № 2.
9. 9.      Манжура Н. Поновлення в громадянстві України як підстава набуття громадянства // Юридичний журнал : Правове видання / Гуцалова К. (гол. ред.)». – 2007. – № 5. – C. 63-64.
10. 10.  Россол Т.І. Особа без громадянства (апатрид): міжнародне визначення та національне закріплення // Право і суспільство. – 2007. - № 2. – C. 3-6.
11. 11.  Россол Т.І. Особа без громадянства (апатрид): міжнародне визначення та національне закріплення // Право і суспільство. – 2007. – № 2. – C. 3-6.
12. 12.  Тодыка Ю. Н. Гражданство Украины: конституционно-правовой аспект. — X., 2002.
13. 13.  Чамахашвілі О. Інститут подвійного громадянства // Юридичний журнал : Правове видання / Гуцалова К. (гол. ред.). – 2007. – № 3. – C. 62-64.

 

Методичні рекомендації

 

У першому питанні необхідно приділити увагу науковим дослідженням щодо сутності громадянства та законодавства незалежної України з цього питання.

Друге питання щодо нормативно-правового регулювання підстав і форм набуття громадянства України слід пов’язати з конституційним визначенням процедурних питань набуття громадянства України, а також розкрити вплив інституту громадянства на кількість та якісні характеристики населення, а також на стан суспільно-економічного розвитку України.

Щодо нормативно-правового регулювання підстав і форм набуття громадянства України, слід також звернути увагу на такі форми, як вихід та втрата громадянства. Слід розкрити питання щодо підстав, за яких особам може бути відмовлено у виході з громадянстві чи у прийнятті до громадянства.

Аналізуючи практику діяльності органів державної влади щодо вирішення питань громадянства, необхідно висвітлити такі положення, як процедуру та результати розгляду звернень осіб щодо зміни громадянства тощо (на прикладах з діяльності відділу (сектору) ОВС у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб (за матеріалами ЗМІ, за місцем проживання автора).

 

 

ТЕМА №12. КОНСТИТУЦІЙНІ ПОЛІТИЧНІ ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА

 

ПЛАН

Вступ

1. Стан наукових досліджень проблематики забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини  та громадянина.

2. Поняття та зміст конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина в Україні, їх відмінність від категорії особистих (громадянських) прав і свобод.

3. Забезпечення політичних прав і свобод місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування (на прикладах за місцем проживання автора (на матеріалах ЗМІ)).

Висновки.

Законодавство та література.

 

1. 1.      Конституція України: Прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. 2.      Задорожня Г. Специфіка державного захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні / Г.Задорожня // Право України. - 2008. - № 1. - C. 28-30.
3. 3.      Ієрусалімов О.І., Стахурський М.Ф., Ієрусалімова І.О. Конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина: Курс лекцій, навчально-методичні та довідкові матеріали до них / За заг. ред. І.П. Голосніченка. – К.: ГАН, 2004. – 352 с.
4. 4.      Беляєва М.В. Забезпечення політичних прав громадян як складова політичної функції української держави / М. В. Беляєва // Актуальні проблеми охорони громадського порядку та досудового провадження : матеріали наук.-практ. конференцій і круглих столів (м. Дніпропетровськ, 11.12.2009, 16.02, 11.03 та 28.05.2010 р.). - Дніпропетровськ, 2010. – С. 302-303.
5. 5.      Букач В.В. Нормативно-правове регулювання конституційних політичних прав і свобод людини та громадянина в Україні / В. В. Букач // Право і суспільство. - 2010. - № 1. – С. 7-12.
6. 6.      Грицай І.О. Місце та роль неурядових правозахисних організацій в механізмі забезпечення прав громадян України / І. О. Грицай // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - Дніпропетровськ, 2011. - Вип. № 4. – С. 113-122.
7. 7.      Діденко С.В. Шляхи удосконалення діяльності міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина / С. В. Діденко // Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні : Матеріали всеукр. наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 23 квітня 2010 р.). В 2-х ч. - Запоріжжя, 2010. - Ч. 1. – С. 46-53.
8. 8.      Заворотченко Т.М. Місце політичних прав і свобод людини й громадянина в системі конституційних прав і свобод людини й громадянина в Україні / Т. М. Заворотченко // Право і суспільство. - 2011. - № 1. – С. 66-72.
9. 9.      Заворотченко Т.М. Нормативно-правові гарантії політичних прав і свобод людини й громадянина в Україні / Т. М. Заворотченко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - Дніпропетровськ, 2011. - Вип. №2. – С. 62-72.
10. 10.  Заворотченко Т.М. Політичні права в системі конституційних прав і свобод людини й громадянина в Україні / Т. М. Заворотченко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - Дніпропетровськ, 2011. - Вип. №1. – С. 89-97.
11. 11.  Заворотченко Т.М. Право на звернення в системі політичних прав і свобод людини й громадянина / Т. М. Заворотченко // Право і суспільство. - 2010. - № 1. – С. 12-16.
12. 12.  Заворотченко Т.М. Право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації: конституційно-правовий аспект / Т. М. Заворотченко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - Дніпропетровськ, 2009. - Вип. №4. – С. 68-77.
13. 13.  Костюк І. Політичні права громадян та їх імплементація в національному законодавстві України / І. Костюк // Юридична наука та правоохоронна діяльність : Матеріали міжвуз. наук.-практ. конф. курсантів, студентів та слухачів (м.Дніпропетровськ, 15 травня 2009 р.). - Дніпропетровськ, 2009. - Вип. 10. – С. 37-41.
14. 14.  Кульбач С. Органи внутрішніх справ як гарант забезпечення політичних прав громадян / С. Кульбач // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : Матеріали Х регіональної наук.-практ. конференції (м. Львів, 5-6 лютого 2004 р.). - Львів, 2004. – С. 165.
15. 15.  Плахотнік О.В. Конституційне право громадян на референдум / О. В. Плахотнік // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - Київ, 2009. - Вип. 1. – С. 89-98.
16. 16.  Сінєльнік Р.В. До питання про визначення сутності та змісту політичних прав людини і громадянина в Україні / Р. В. Сінєльнік // Правова освіта та правова наука в Україні в умовах сучасних трансформаційних процесів : тези доповідей міжнародної наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 24-25 грудня 2009 р.). - Запоріжжя, 2009. – С. 68-71.
17. 17.  Федоренко В.Л. Конституція України: правова природа та законодавче забезпечення реалізації її положень в сфері прав людини / В. Л. Федоренко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. - Луганськ, 2010. - Вип. 3. – С. 5-14.
18. 18.  Константінов С.Ф. Права людини в контексті сьогодення / С.Ф.Константінов // Право і суспільство. - 2007. - № 2. - C. 7-11.
19. 19.  Лукаш Л.О. Принцип пріоритету прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів державної влади в Україні / Л.О.Лукаш // Бюлетень Міністерства юстиції України : Офіційне видання : Міністерство юстиції України. - 2007. - №  12. - C. 83-92.
20. 20.  Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навч. посібник. — К. : Атіка, 2004. — 463 с.
21. 21.  Шаповал Т.В. Права людини і громадянина: концептуальні підходи до визначення / Т.В.Шаповал // Держава і право : Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 40. - C. 154-160

 

Методичні рекомендації.

Для розуміння проблеми і завдань забезпечення прав особи на сучасному етапі необхідно простежити розвиток політико-правової думки з даного питання. Після цього слід проаналізувати юридичну природу та ознаки політичних прав і свобод людини і громадянина.

Далі автору необхідно надати поняття, визначити зміст, класифікацію та виділити гарантії конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина, а також їх відмінності від категорії особистих (громадянських) прав і свобод.

Важливою складовою курсової роботи є розгляд питання забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина органами державної влади на місцях та органами місцевого самоврядування, окреслення шляхів його удосконалення (на основі вивчення практики діяльності вищезазначених органів, на прикладах із ЗМІ за місцем проживання автора).

 

 

 

 

ТЕМА № 13. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ В УКРАЇНІ

 

ПЛАН

Вступ

1. Аналіз вітчизняних наукових досліджень проблем гендерних відносин та гендерної рівності.

2. Поняття, соціально-правова природа гендеру, гендерних відносин та гендерної політики.

3. Нормативно-правове регулювання гендерних відносин в Україні.

4. Проблеми реалізації гендерної політики в Україні (приклади – за матеріалами ЗМІ за місцем проживання автора).

Висновки.

Законодавство та література література.

 

1. Конституція України: Прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. 2.      Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: Закон України від 08.09.2005 // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 52. – Ст. 561.
3. 3.      Про попередження насильства в сім’ї: Закон України від 15.11.2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 10. - Ст. 70.
4. 4.      Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 48.
5. 5.      Про національні меншини в Україні: Закон України  від 25.06.1992 року // ВВРУ . – 1992. - № 36.
6. 6.      Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.
7. 7.      Про імміграцію: Закон України від 7 червня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 41. – Ст. 197.
8. 8.      Про правовий статус закордонних українців: Закон України від 4 березня 2004 р. – Режим доступу: www.rada.gov.ua
9. 9.      Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22 вересня 2011 р. // Офіційний вісник України від 04.11.2011. - № 83. - С.7.
10. 10.  Про ратифікацію Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України  // ВВРУ. – 1997. - № 40.
11. 11.  Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України  від 23.04.1991 // ВВРУ. – 1991. - № 25. (зі змінами та доповненнями)
12. 12.  Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України  від 23.12.1997 р. // ВВРУ. – 1998.
13. 13.  Указ Президента України “Про заходи щодо поліпшення становища багатодітних сімей” від 12.11.99 № 1460/99. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua
14. 14.  Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних та неповних сімей від  30.12.2000 № 1369/2000. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua
15. 15.  Указ Президента України “Про підвищення соціального статусу жінок в Україні” від 25.04.2001 № 283 // Урядовий кур'єр. – 2001. – № 78.
16. 16.  Указ Президента України “Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” від 26.07.05 № 1135/2005. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/3036.html.
17. 17.  Указ Президента України “Про заходи щодо заохочення народжуваності в Україні” від 03.01.2002 № 5/2002. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua.
18. 18.  Концепція державної сімейної політики : Постанова Верховної Ради України від 15.09.99 № 1063-ХІV // Відомості Верховної Ради України, 1999, № 46-47, Ст. 404.
19. 19.  Декларація  про загальні засади державної політики України стосовно сім’ї та жінок: Постанова Верховної Ради України від 05.03.99 № 475-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 17. -  Ст.129.
20. 20.  „Про рекомендації парламентських слухань „Становище жінок в Україні: реалії та перспективи” : Постанова Верховної Ради України від 29.06.04 № 1904-ІV // Відомості Верховної Ради України, 2004. - № 50. - Ст. 542.
21. 21.  Про Рекомендації парламентських слухань "Сучасний стан та актуальні завдання у сфері попередження гендерного насильства" : Постанова Верховної Ради України  // Відомості Верховної Ради України. – 2007. - № 18-19. - Ст.273.
22. 22.  Про Рекомендації парламентських слухань "Забезпечення прав дітей в Україні. Охорона материнства та дитинства"// Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 48. – 19. – Ст.491.
23. Аніщук Н.В. Визначення категорії гендерного насильства: загальнотеоретичні проблеми / Н.В.Аніщук // Держава і право : Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 40. - C. 18-21.
24. Аніщук Н.В. Еволюція прав жінок у контексті викорінення гендерного насильства  / Н.В.Аніщук // Держава і право : Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 39. - C. 19-23.
25. Аніщук Н.В. Цивілізаційний підхід в осягненні феномена гендерного насильства / Н.В.Аніщук // Митна справа / Одеська національна юридична академія : ТОВ "Митна газета". - 2008. - № 2. - C. 55-58.
26. Бардин Н. Гендерне виховання та освіта як засіб розвитку особистості / Н.Бардин // Механізм правового регулювання правоохоронної та правозахисної діяльності в умовах формування громадянського суспільства (Осінні юридичні читання) : Тези доповідей учасників Всеукр. курсантсько-студентської наукової конф. (7 листопада 2008 р.). - Львів,  2008. - C. 8-10.
27. Бордіженко Т.М. Реалізація рівності прав чоловіка та жінки у суспільстві / Т.М.Бордіженко // Держава і закон: теорія, практика, методика : Збірник наукових праць. - 2007. - Вип. ІІ. - C. 110-119.
28. Венедиктова В.М. Напрямки удосконалення нормативно-правового забезпечення гендерної рівності у трудових відносинах / В.М.Венедиктова // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - Харків,  2007. - Вип 37. - C. 389-398.
29. Гайворонюк Н.В. Гендерна рівність як принцип формування державної політики / Н.В.Гайворонюк // Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи : Матеріали Першої звітної наукової конференції (2 березня 2007 р.). - Львів,  2007. - C. 86-89.
30. Гайворонюк Н.В. Проблеми гендерної рівності і права людини / Н.В.Гайворонюк // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2007. - Вип. № 3. - (Серія юридична. - C. 421-432.
31. Гуренко М.М. Наукознавчі засади утвердження гендерної рівності / М.М.Гуренко // Південноукраїнський правничий часопис. - 2007. - № 3. - C. 94-96.
32. Дашковська О. Державно-правові механізми забезпечення гендерної рівності в Скандинавських країнах / О.Дашковська // Вісник Академії правових наук України. - 2007. - № 3. - C. 150-157.
33. Дашковська О. Законодавче забезпеченя прав жінок в США другої половини XX ст. / О.Дашковська // Вісник Академії правових наук України / Президія Академії правових наук України : Видавництво "Право" Академії правових наук України. - ISSN 1993-0909. - 2009. - №  2. - C. 144-149.
34. Дашковська О. Становлення принципу гендерної рівності та його закріплення в законодавстві США XIX - XX ст. / О.Дашковська // Вісник Академії правових наук України. - 2008. - № 4. - C. 183-191.
35. Івченко Ю.В. Зміст і сутність поняття "гендер" / Ю.В.Івченко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ : Науково-теоретичний журнал / МВС України. - Луганськ : РВВ ЛДУВС. - 2007. - Спеціальний випуск №3. У 4-х ч. Ч.2 : Ідея права і держава . - C. 42-53.
36. Кормич Л.І. Гендерна політика в аспекті соціальної відповідальності держави і суспільства / Л.І.Кормич // Держава і право : Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 40. - C. 574-579.
37. Лєнь Т. Система гендерної соціалізації в сучасних умовах / Т.Лєнь // Вища освіта України : Теоретичний та науково-методичний часопис. - 2007. - № 3. - C. 63-69.
38. Левченко К.Б. Гендерна політика в сучасній Україні та впровадження гендерних підходів у діяльність Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності / К.Б.Левченко // Збірник праць науковців у галузі права. До 70-річчя О.М. Бандурки / За ред. К.Б. Левченко. - К.,  2007. - C. 190-202.
39. Липець Л.В. Проблеми гендерної нерівності в контексті особистих немайнових прав подружжя / Л.В.Липець // Бюлетень Міністерства юстиції України : Офіційне видання : Міністерство юстиції України. - 2008. - №  6. - C. 105-110.
40. Львова О.Л. Природне право та гендерна рівність: взаємодія у сучасних умовах / О.Л.Львова // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис. - 2007. - № 2. - C. 15-21.
41. Макаренко Л.О. Гендерний менталітет в умовах сучасних перетворень / Л.О.Макаренко // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис. - 2007. - № 2. - C. 21-28.
42. Марцеляк О.В. Інститут омбудсмана: теорія і практика / Відп. ред. О.Я. Ярмиш. – Харків: Вид-во НУВС, 2004. – 450с.
43. Нагорняк К.М. Рівність прав чоловіка та жінки в українському суспільстві / К.М.Нагорняк // Правова свідомість молоді в умовах розбудови соціальної демократичної держави : Матеріали всеукраїнської курсантсько-студентської конференції (27-28 квітня 2007 р.). - Івано-Франківськ,  2007. - C. 66-71.
44. Оніщенко Н.М. Гендерно-правова теорія: формування та розвиток / Н. М. Оніщенко, Л. О. Макаренко, В. В. Демичева, К. П. Поволокіна // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2007. - Вип. 38. - C. 3-14.
45. Слубський І.Й. Гендерна експертиза чинного законодавства України / І.Й.Слубський // Держава і закон: теорія, практика, методика :  зб. наук. праць. - Івано-Франківськ,  2007. - Вип. ІІІ. - C. 87-103.
46. Стецюк Н.В. Гендерна рівність в Україні: суспільно-політичні та конституційно-правові аспекти / Стецюк Н.В.,  Бурда С.Я. // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична :  Збірник наукових праць / голов. ред. В. Л. Ортинський : ЛьвДУВС. - 2006. - Вип. 3. - C. 34-40.
47. Шахман Н.В. Конституційно-правові проблеми забезпечення гендерної рівності в Україні / Н.В.Шахман // Держава і право. - 2008. - Вип. 42. - C. 214-217.
48. Шупта Т.В. Гендерна політика в державі та суспільстві / Т.В.Шупта, О.С.Парфененко, І.В.Солов’євич // Удосконалення діяльності ОВС України з попередження й розкриття злочинів та інших правопорушень : Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (2 листопада 2007 року): У 2-х ч. - Запоріжжя,  2007. - Ч. 2. - C. 188-194.
49. Ярош О.Б. Ефективне врядування у реалізації гендерної політики в Україні / О.Б.Ярош // Держава і право : Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 40. - C. 592-596.
50. Ярош О.Б. Розвиток гендерної рівності у Республіці Польща / О.Б.Ярош // Держава і право :  Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2007. - Вип.  37. - C. 644-648.

 

Методичні рекомендації.

 

При розгляді першого питання необхідно підкреслити значення гендерної рівності для демократизації суспільства, визначити етапи становлення цього феномену правової держави в Україні. З’ясувати сутність та соціально-правову природу гендерної рівності, її місце і роль в соціально-правовій системі України.

Висвітлюючи друге питання, слід акцентувати увагу на тому, що гендерна рівність є одним із принципів конституційно-правового статусу особи, а саме принципом рівності незалежно від статі.

При викладі третього питання важливо проаналізувати чинне законодавство України про гендерні відносини та гендерну рівність, розкрити характер та зміст правової основи гендерних відносин в Україні.

Четверте питання слід присвятити аналізу державної гендерної політики та проблемам її реалізації в сучасних умовах (на прикладах за місцем проживання автора – участь жінок у політичному житті, у інших сферах суспільної діяльності (навчання, служба в ОВС тощо)). Матеріал зібрати через публікації в ЗМІ, інтерв’ю, бесіди, зустрічі з громадськими та державними діячами, здійснення власного аналізу.

 

 

ТЕМА №14. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА НА БЕЗПЕЧНЕ ДЛЯ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ’Я ДОВКІЛЛЯ В УКРАЇНІ

 

ПЛАН

Вступ

1. 1.    Вітчизняні наукові дослідження конституційного права людини та громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля.
2. 2.    Поняття та зміст конституційного права на безпечне для життя і здоров’я довкілля.
3. 3.    Аналіз практичної діяльності органів прокуратури (органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади – за вибором автора) у сфері забезпечення конституційного права людини і громадяни на безпечне для життя і здоров’я довкілля (за матеріалами ЗМІ за місцем проживання автора).

Висновки.

Законодавство та література.

 

1. 1.      Конституція України: Прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. 2.      Про звернення громадян: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст.256.
3. 3.      Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17 липня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
4. 4.      Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
5. 5.      Алиев О.К. Конституционные основы охраны окружающей природной среды и природопользования: характеристика, проблемы, тенденции / О. К. Алиев // Юрист : Научно-практический журнал. - 2007. - №  4. - C. 2-3.
6. 6.      Беляєва М.В. Конституційно-правові засади діяльності української держави в екологічній сфері / М.В.Беляєва // Вісник Запорізького юридичного інституту :  Науково-практичний збірник / голов. ред. С. М. Алфьоров : Запорізький юридичний інститут. - 2006. - Вип. №3 (36). - C. 32-40.
7. 7.      Дика Ю.В. Поняття правових обмежень права на екологічну інформацію / Ю.В.Дика // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис. - 2007. - № 4. - C. 167-171.
8. 8.      Задорожня Г. Специфіка державного захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні / Г.Задорожня // Право України. - 2008. - № 1. - C. 28-30
9. 9.      Іванюшенко В.В. Особливості гарантій права людини на безпечне для життя і здоров’я довкілля / В. В. Іванюшенко // Бюлетень Міністерства юстиції України : Міністерство юстиції України. - 2011. - №  1. - C. 36-43.
10. 10.  Іванюшенко В.В. Юридичні гарантії права людини на безпечне для життя і здоров’я довкілля / В.В.Іванюшенко // Право і суспільство. - 2007. - № 3. - C. 8-13
11. 11.  Константінов С.Ф. Права людини в контексті сьогодення / С.Ф.Константінов // Право і суспільство. - 2007. - № 2. - C. 7-11.
12. 12.  Лукаш Л.О. Принцип пріоритету прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів державної влади в Україні / Л.О.Лукаш // Бюлетень Міністерства юстиції України : Офіційне видання : Міністерство юстиції України. - 2007. - №  12. - C. 83-92
13. 13.  Назарова И.С. Экологические права личности: конституционно-правовое преломление / И. С. Назарова // Конституционное и муниципальное право : научно-практическое и информационное издание. - М. : ИГ "Юрист". - 2007. - № 9. - C. 10-13.
14. 14.  Соловйов А. До питання співвідношення права людини на життя та права на безпечне для життя і здоров’я довкілля / А.Соловйов // Підприємництво, господарство і право : Науково-практичний господарсько-правовий журнал. - 2008. - № 1. - C. 7-9.
15. 15.  Ястребов А.Е. Актуальные проблемы судебной защиты конституционных экологических прав граждан / А.Е.Ястребов // Конституционное и муниципальное право : Научно-практическое и информационное издание. - 2007. - № 12. - C. 17-21.
16. 16.  Жуковіна Л. Забезпечення права громадян на захист від шкідливого впливу шуму / Л.Жуковіна // Юридичний журнал :  Правове видання / НПУ ім. М.П. Драгоманова,   Інститут політології, соціології і права : ВО "Юстініан". - 2007. - №  9. - C. 86-91.
17. 17.  Шаповал Т.В. Права людини і громадянина: концептуальні підходи до визначення / Т.В.Шаповал // Держава і право : Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 40. - C. 154-160.

 

Методичні рекомендації.

 

Право людини та громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля відноситься до основних прав людини. Розкривати його сутність слід розпочинати із вивчення основних наукових підходів учених-юристів до різних аспектів цього права; по можливості здійснити історичний екскурс розвитку в Україні законодавства про право людини та громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

При розгляді другого питання автору слід означити конституційно-правові засади діяльності української держави в екологічній сфері; здійснити аналіз співвідношення права людини на життя та права на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Базуючись на наукових доробках учених, власному опрацюванні нормативно-правової бази необхідно надати власне бачення сутності та змісту означеної можливості людини і громадянина.

Ознайомлення автора з інформацією ЗМІ, даними про діяльність  органів державної влади на місцях (прокуратури зокрема) та органів місцевого самоврядування про стан забезпечення права на безпечне для життя і здоров’я довкілля за місцем проживання автора, іншими факторами суспільного розвитку надасть можливість не тільки означити сучасні перешкоди для можливостей вільного користування людиною даним правом, а й на основі вивчення практики діяльності вищезазначених органів запропонувати шляхи їх вирішення. Для цього через співбесіду, інтерв’ю  необхідно ознайомитися з роботою органів державної влади на місцях та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб із труднощами щодо забезпечення права людини та громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля (на основі вивчення практики діяльності вищезазначених органів, за матеріалами ЗМІ за місцем проживання автора).

 

 

ТЕМА 15. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ГРОМАДЯН НА ПРОВЕДЕННЯ МИРНИХ ЗБОРІВ, МІТИНГІВ, ПОХОДІВ І ДЕМОНСТРАЦІЙ

 

ПЛАН

Вступ

1. Стан наукових досліджень конституційного права громадян на мирні збори, мітинги, походи і демонстрації.

2. Поняття та зміст права громадян на мирні збори, мітинги, походи і демонстрації.

3. Забезпечення конституційного права громадян на мирні збори, мітинги, походи і демонстрації органами державної влади та місцевого самоврядування в Україні (на прикладах, за матеріалами ЗМІ).

Висновки.

Законодавство та література.

 

1. 1.      Конституція України: Прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. 2.      Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 25. – Ст. 284.
3. 3.      Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
4. 4.      Рішення Конституційного Суду України  у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) // Офіційний вісник України. – 2003. – № 28. – Ст. 1379.
5. 5.      Довідка Вищого Адміністративного Суду України щодо вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами законодавства під час розгляду та вирішення впродовж 2010 - 2011 років справ стосовно реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо) від 1 квітня 2012 р.
6. 6.      Лист Міністерства Юстиції України № 1823-0-1-09-18 “Щодо правового регулювання проведення мирних заходів” від 26 листопада 2009 р.
7. 7.      Веніславський Ф. Ідея народовладдя в теорії та практиці українського державотворення (соціально-правова цінність ідеї народовладдя) / Ф. Веніславський // Вісник Конституційного Суду України. - 2011. - № 3. – С. 48-56
8. 8.      Марчук Д. Законодавче регулювання масових заходів в Україні / Д. Марчук // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : зб. наук. праць. - Донецьк, 2010. - Вип. 4. – С. 83-90.
9. 9.      Царук Л. С. Право на одночасні мирні зібрання та контрзібрання в Україні / Л. С. Царук // Держава і право. - 2011. - Вип. 54. – С. 216-219.
10. 10.  Масич В.В. Особливості реалізації права на мирні зібрання в Україні / В. В. Масич // Держава і право. - 2011. - Вип. 54. – С. 697-701.
11. 11.  Кружилина О.А. Деякі проблемні питання реалізації та судового захисту права громадян збиратися мирно, без зброї проводити збори, мітинги, походи й демонстрації / О. А. Кружилина // Право і безпека. - Харків, 2012. - № 4 (41). – С. 14-19.

 

Методичні рекомендації.

 

Виклад першого питання слід пов’язати з загальним аналізом наукових праць щодо права громадян на мирні збори, мітинги, походи і демонстрації. Розкривати його сутність слід розпочинати із вивчення основних наукових підходів учених-юристів до різних аспектів цього права; по можливості здійснити історичний екскурс розвитку в Україні законодавства про дане право, перевірити його на відповідність відповідним положенням Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Під час розгляду другого питання, базуючись на власному опрацюванні нормативно-правової бази та на наукових доробках учених, необхідно надати власне бачення сутності та змісту означеної можливості громадян України. Обов’язковою є характеритсика наступних понять: “мирний захід”, “мітинг”, “демонстрація”, “пікетування”, “збори” та “похід”.

Ознайомлення автора з інформацією ЗМІ, даними про діяльність органів державної влади на місцях (прокуратури зокрема) та органів місцевого самоврядування про стан забезпечення права громадян на мирні збори, мітинги, походи і демонстрації за місцем проживання автора, іншими факторами суспільного розвитку надасть можливість не тільки означити сучасні перешкоди для можливостей вільного користування людиною даним правом, а й на основі вивчення практики діяльності вищезазначених органів запропонувати шляхи їх вирішення (на матеріалах ЗМІ за місцем проживання автора).

Для підготовки до написання роботи обов’язковим є опрацювання: Указу Президії Верховної Ради СРСР “Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР” від 28 липня 1988 р.; Рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 р. № 4 – рп/2001; Проекту Закону “Про порядок організації і проведення мирних заходів”, зарєстрованого 6 транвя 2008 р. за № 2450.

 

 

 

ТЕМА 16. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ

ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ

 

ПЛАН

Вступ

1. 1.    Вітчизняні наукові дослідження виборчої системи.
2. 2.    Поняття та зміст сучасних виборчих систем в Україні.
3. 3.    Аналіз розвитку та становлення виборчих систем щодо виборів народних депутатів Україні у 2002 – 2012 рр.

Висновки.

 

Законодавство та література.

 

1.Конституція України: Прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2.Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 10 липня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України, 2010. - № 35-36, ст.491.

3.Про вибори народних депутатів України: Закон України від 17 листопада 2011р. // Офіційний вісник України. – 2011. – № 97. – С. 16.

4.Про всеукраїнський та місцеві референдуми: Закон України від 3 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 33. – Ст. 443.

5.Про вибори Президента України: Закон України від 5 березня 1999 р. в редакції Закону від 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 20-21. – Ст. 291.

6. Про Центральну виборчу комісію : Закон України від 30 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 36. – Ст.448.

7. Адашис Л.І. Правові основи участі політичних партій у формуванні виборчих комісій: проблеми та подальші перспективи // Наук. вісн. Дніпроп. держ. ун-ту внутр. справ. – 2006. – № 4.

8.Бакумов О. Принципи участі громадян України у виборах та референдумах / О. Бакумов // Право України. - 2012 . - №  3/4. -  С. 504-510

9.Березюк О. Вибори без вибору / О.Березюк // Юридичний журнал : Правове видання / НПУ ім. М.П. Драгоманова, Інститут політології, соціології і права : ВО "Юстініан". – 2007. – № 9. – C. 22-24.

1. 10.   Богашева Н. В., Ключковський Ю. Б., Колісецька Л. В. Еволюція виборчого законодавства України (1989-2006 роки): Деякі аспекти / Національний ун-т "Києво-Могилянська академія"; Інститут виборчого права. — К. : ПЦ "Фоліант", 2006. — 146с.
2. 11.  Бойко Н. Інституційна легітимність виборчої системи / Н.Бойко // Вісник Центральної виборчої комісії : Загальнодержавне офіційне, нормативно-правове, інформаційне видання. – 2007. – № 2. – C. 64-67.
3. 12.  Бондаренко І. В. Виборчі системи та повноваження глав держав, парламентів, урядів окремих країн світу/ І. В. Бондаренко, І. Л. Машковська // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - К., 2009. - Вип. 21. - С. 170-181.
4. 13.  Будник Ю.В. Інститут всеукраїнського референдуму: проблеми теоретико-методологічного та законодавчого забезпечення / Ю. В. Будник // Бюлетень Міністерства юстиції України : Міністерство юстиції України. - 2010. - № 7. - C. 82-89.
5. 14.   Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики: Збірник / Редкол.: М.М. Рябець (голова) та ін. – К., 2001.
6. 15.   Виборче законодавство України: проблеми та шляхи їх вирішення: За матер. наук.-практич. конф. та круглих столів / Інститут виборчого права. — К. : ФАДА, ЛТД, 2005. — 180с.
7. 16.  Головко О. Становлення та розвиток виборчого законодавства в Україні / О. Головко, В. Мойсієнко // Вісник Центральної виборчої комісії : Загальнодержавне офіційне , нормативно-правове, інформаційне видання / Центральна виборча комісія : ЦВК. – 2007. – № 1. – C. 45-50.
8. 17.   Горшков Д.М., Кампо В.М., Петренко Є. М. Політичні партії та місцеві вибори. – К., 2001.
9. 18.  Грабильнікова О.А. Захист прав виборця в Україні // Наук. вісн. Дніпроп. держ. ун-ту внутр. справ. – 2006. – № 2.
10. 19.  Дашковська О. Референдум як інститут безпосередньої демократії: досвід зарубіжних країн / О. Дашковська // Вісник Академії правових наук України : Видавництво "Право" Академії правових наук України. - 2010. - №  1. - C. 235-241.
11. 20.   Єременко О.М. Декілька нестандартних міркувань про шляхи вдосконалення виборчої системи в Україні // Вибори - 2006. Досвід. Проблеми. Перспективи :  Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 31 жовтня - 1 листопада 2006 року) / Центральна виборча комісія : Атіка, 2007. - C. 203-209.
12. 21.  Жданов І. Яка виборча система необхідна Україні? // Дзеркало тижня. – 2007. – № 44.
13. 22.  Загуменник В., Гуріїв О. Порівняльний аналіз законодавства про вибори депутатів до органів місцевого самоврядування // Право України. – 2005. – № 10.
14. 23.  Заяць Н.В. Актуальні проблеми становлення інституту народовладдя в сучасній Україні / Н. В. Заяць // Право і суспільство. - 2010. - № 2. - C. 44-53/
15. 24.  Заяць Н.В. Виборча система України: сучасний стан і перспективи розвитку/ Н. В. Заяць // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - Донецьк, 2011. - Вип. 2. -  С. 20-24.
16. 25.   Інформація щодо проведення повторних, проміжних, позачергових виборів депутатів місцевих рад // Вісник Центральної виборчої комісії :  Загальнодержавне офіційне , нормативно-правове, інформаційне видання /  Центральна виборча комісія : ЦВК. - 2007. - №  3. - C. 104.
17. 26.  Лавринович О.В. Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року: досвід визначальних рішень вітчизняного державотворення / О. В. Лавринович // Бюлетень Міністерства юстиції України : Міністерство юстиції України. - 2010. - №  12. - C. 5-11
18. 27.  Лазарєв А.А. Конституційно-правовий статус Центральної виборчої комісії в Україні / А. А. Лазарєв // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - Дніпропетровськ,  2010. - Вип. №3. - C. 112-118.
19. 28.   Лелочи К., Каларова Р., Димитров Д., Стефан Е. Формирование избирательных законов // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. – 1994. – №2.
20. 29.  Любченко П. Переваги і недоліки пропорційної виборчої системи при формуванні місцевих рад // Право України. – 2003 . – № 2.
21. 30.  Марцеляк О.В. Поняття виборчої системи: проблеми визначення // Наук. вісн. Юрид. акад. М-ва внутр. справ. – 2005. – № 4.
22. 31.  Негодченко А.В. Избирательный закон и развитие многопартийности в Украине // Актуальні проблеми розвитку суспільної думки і практики управління / Збірник наукових праць. Вип. II. – Запоріжжя: ЗІДМУ, 1996. – С. 158.
23. 32.  Негодченко А.В., Бычковский А.П. О некоторых аспектах проблемы выбора избирательной системы для Украины // Международная научно-практическая конференция, посвященная памяти проф. Федорова К.Г. – Запорожье, 1996.
24. 33.  Негодченко О.В. Виборча система і проблеми становлення української держави / Избирательная система и ее законодательное закрепление. – К., 1993.
25. 34.  Потоцька О.О. Варіант обрання виборчої системи в Україні / О.О.Потоцька // Матеріали круглого столу з актуальних проблем конституційного права (Кривій Ріг, 24 квітня 2008 р.). - Дніпропетровськ : ДДУВС. - 2008. - C. 81-83.
26. 35.  Прийдак М.М. Виборчому законодавству – конституційну досконалість // Наук. вісн. Юрид. акад. М-ва внутр. справ. – 2005. – № 2.
27. 36.  Розвиток публічного права в Україні (доповідь за 2005-2006 роки) / За заг. ред. Н.В. Александрової, І.Б. Коліушка. – К.: Консус-Ю, 2007. – 496 с.
28. 37.  Савенко М.Д. За якою виборчою системою мають відбуватися вибори в Україні? / М.Д.Савенко // Вибори - 2006. Досвід. Проблеми. Перспективи :  Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 31 жовтня - 1 листопада 2006 року) / Центральна виборча комісія : Атіка. - ISBN 978-966-326-228-4. - 2007. - C. 132-136.
29. 38.  Ставнійчук М. І. Законодавство про вибори народних депутатів України: актуальні проблеми теорії і практики. – К., 2001.
30. 39.  Фрицький Ю.О. Пропорційна система виборів до Верховної Ради України: оціночний аспект // Право України. – 2006. – № 4.
31. 40.  Червяцова А.О. Право на вільні вибори: правові основи позиції Європейського суду з прав людини // Наук. вісн. Дніпроп. держ. ун-ту внутр. справ. – 2006. – № 4.
32. 41.  Шведа Ю. Політичні наслідки виборчих систем: теорія та зарубіжна практика / Ю.Шведа // Віче. - 2007. - №  15. - C. 24-26.
33. 42.  Шляхи оптимізації виборчої системи для парламентських та місцевих виборів в Україні. м. Київ, 20 березня 2007 року: доповіді, виступи:матеріали круглого столу / Інститут виборчого права. — К. : Фоліант, 2007. — 158c.
34. 43.  Шукліна Н.Г. Пропорційна виборча система як етап становлення виборчої системи України / Н.Г.Шукліна // Вибори - 2006. Досвід. Проблеми. Перспективи :  Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 31 жовтня - 1 листопада 2006 року) / Центральна виборча комісія : Атіка. - ISBN 978-966-326-228-4. - 2007. - C. 125-131.
35. 44.  Янчук А. Суб’єкти референдного процесу та особливості їх конституційно-правового статусу // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 5. - C. 38-41.

 

Методичні рекомендації.

 

Виклад першого питання слід пов’язати з аналізом різновидів виборчих систем, побудованим на наукових дослідженнях вітчизняних науковців.

Друге питання має містити відповідь на питання „що таке виборча система? У чому її сутність”, а також стислу характеристику видів виборчих систем. Висвітлення цього питання повинно відбуватись через аналіз чинного виборчого законодавства, а саме ємної характеристики виборчих систем, за якими формується Верховна Рада України, обирається Президент України та органи місцевого самоврядування. Визначення недоліків і переваг різновидів виборчих систем в Україні слід підкріпити власними пропозиціями автора щодо вдосконалення виборчої системи в України на основі конституційного принципу народовладдя.

Бачення автора щодо потреби удосконалення виборчої системи в Україні також має базуватись на аналізі виборів народних депутатів. Для цього бажано проаналізувати переваги/недоліки мажоритарної виборчої системи, змішаної та пропорційної систем (на прикладах виборів народних депутатів України за період з 2002 – 2012 рр.).

 

 

ТЕМА 17. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИБОРІВ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

 

ПЛАН

Вступ

1. Сучасні наукові дослідження конституційно-правового інституту виборів Президента в Україні.

2. Правова регламентація порядку організації та проведення виборів Президента України.

3. Вибори Президента України у 2004 та 2010 рр.: порівняльна характеристика.

Висновки.

Законодавство та література.

 

1.Конституція України: Прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2.Про вибори Президента України: Закон України від 5 березня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 20-21. – Ст. 291.

3.Про Центральну виборчу комісію : Закон України від 30 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 36. – Ст.448.

4.Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 23. – Ст. 176.

5.Про Положення про Адміністрацію Президента України: Указ Президента України від 02 квітня 2010 р. № 504 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 25. – С. 21.

6.Агафонов С. Історичний розвиток інституту глави держави в Україні // Право України. – 2001. – №7. – С.102.

7.Батанов О.В. Інавгурація президента як інститут конституційного права: аксіологічні та онтологічні засади / О. В. Батанов // Часопис Київського університету права. - 2011. - № 4. – С. 114-119.

8.Бедрій Р.Б. Поняття єдності державної влади та роль Президента України у забезпеченні її / Р.Б.Бедрій // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ : Серія юридична. - 2007. - Вип. 2. - C. 97-102.

9.Берназюк Я.О. Проблеми становлення та розвитку інституту президенства в Україні та зарубіжних країнах / Я.О.Берназюк // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 6. – C. 13-21.

1. 10.  Берназюк Я.О. Роль та місце указів Президента України в системі актів глави держави / Я. О. Берназюк // Публічне право. - 2012. - №  2. – С. 15-22. Берназюк Я.О. Розпорядження Президента України як один з видів актів глави держави / Я. О. Берназюк // Держава і право. - 2011. - Вип. 53. – С. 152-158.
2. 11.  Бєлов Д.М. Тимчасове виконання повноважень глави держави на прикладі України та Франції // Держава і право: Збірник наукових праць. – 2005. – Випуск 28.
3. 12.  Білак (Тесленко) М. Президент України як гарант Конституції України / М.Білак (Тесленко) // Право України : Юридичний журнал / Міністерство юстиції України. – К. : Мінюст України. – 2007. – № 11. – C. 11-17.
4. 13.  Вето Президента України: конституційні основи, практика і проблеми застосування // Голос України. – 1999. – №148. – 12 серпня.
5. 14.  Волощук О.Т. Місце Президента у механізмі державної влади / О. Т. Волощук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2011. - № 12. – С. 23-33.
6. 15.  Волощук О.Т. Імпічмент як форма контролю за діяльністю вищої посадової особи / О. Т. Волощук // Держава і право. - 2012. - Вип. 55. – С. 184-191.
7. 16.  Вуєв В. Конституційно-правовий статус Президента України та Президента Франції: порівняльна характеристика / В. Вуєв // Юридична наука та правоохоронна діяльність : Матеріали міжвуз. наук.-практ. конф. курсантів, студентів та слухачів (м. Дніпропетровськ, 15 травня 2009 р.). - Дніпропетровськ, 2009. - Вип. 10. – С. 22-23.
8. 17.  Гутнік В. Деякі пропозиції щодо вдосконалення імунітету Президента України / В. Гутнік // Юридичний журнал : Правове видання / Гуцалова К. (гол. ред.) : ВО "Юстініан". - 2007. - №  3. - C. 84-87.
9. 18.  Горбатюк В.В. Інститут президенства в Україні: історико-правовий аспект / В. В. Горбатюк // Часопис Київського університету права. - 2011. - № 2. – С. 325-329.
10. 19.  Діус Н.І. Конституційно-правове регулювання підстав дострокового припинення повноважень глави держави в Україні та країнах СНД / Н. І. Діус // Держава і право. - 2010. - Вип. 49. – С. 175-183.
11. 20.  Кафарський В.В. Судовий захист прав громадян у процесі виборів Президента України / В. В. Кафарський // Судова апеляція. - 2010. - № 4. – С. 24-30.
12. 21.  Когут Н.І. Повноваження Президента України та органів виконавчої влади в контексті конституційної реформи 2004 року / Н. І. Когут // Актуальні проблеми адміністративного законодавства України: шляхи його вдосконалення : матеріали ІІІ міжнародної наук.-практ. конференції (м. Івано-Франківськ, 4-5 червня 2010 р.). - Івано-Франківськ, 2010. – С. 201-207.
13. 22.  Кохановський В.В. Інститут Президента в Україні та конституційно-правове закріплення строку його повноважень та способу обрання / В. В. Кохановський // Часопис Київського університету права. - 2011. - № 3. – С. 113-116.
14. 23.  Литвинов О. Інститут президента як невід’ємний елемент республіканської форми правління: конституційно-правова характеристика/ О. Литвинов // Підприємництво, господарство і право. - 2011. - № 6. - С. 122-126.
15. 24.  Лойко Л.І. Забезпечення прав національних меншин у контексті президентських виборів / Л. І. Лойко // Держава і право : Збірник наукових праць. - 2009. - Вип.46. – С. 617-620.
16. 25.  Магера А. Правове регулювання та основні аспекти організації і проведення виборів Президента України 17 січня 2010 року / А. Магера, Ю. Мазур // Вісник Центральної виборчої комісії : ЦВК. - 2010. - № 1. - C. 26-39.
17. 26.  Макаренко О.Г. Роль та місце Президента України у здійсненні зовнішньої політики / О.Г.Макаренко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 6. – C. 111-121.
18. 27.  Основні статистичні відомості виборчого процесу 2010 року з чергових виборів Президента України // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2010. - № 1. – С. 12-13.
19. 28.  Павловська Н. Механізм процедури імпічменту/ Н. Павловська // Право України. - 2010. - № 3. - С. 115-119.
20. 29.  Польщиков І.В. Проблемні питання удосконалення законодавства про вибори президента України в аспекті додержання міжнародних виборчих стандартів / І. В. Польщиков // Право і безпека: Юриспруденція. Економіка. Техніка. Психологія. Соціологія. - Харків, 2009. - № 5. – С. 10-14
21. 30.  Пушкіна О. Особливості конституційно-правового регулювання інституту Президента України / О. Пушкіна // Юридична Україна. - 2012. - № 2. – С. 20-25.
22. 31.  Результати голосування на виборах Президента України 17 січня 2010 року // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2010. - № 1. – С. 14.
23. 32.  Фрицький Ю.О. Деякі аспекти правового статусу Президента України / Ю. О. Фрицький // Право і суспільство. - 2010. - № 4. – С. 40-43.

 

Методичні рекомендації.

 

При висвітленні першого питання слід ознайомитись із науковими працями вітчизняних науковців, що досліджували цей конституційно-правовий інститут. Це надасть загальну уяву про ступінь розробки даної проблематики.

                Друге питання вимагає ретельного опрацювання нормативно-правової бази, що регламентує порядок організації та проведення виборів Президента України (див. Закон України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р.). Обов’язково слід звернути увагу на основоположні засади здійснення виборів, на вимоги, що встановлюються для кандидатів на пост Президента України та стадії виборчого процесу.

Для здійснення порівняльного аналізу виборів Президента України у 2010 р. з попередніми у 2004 р., слід звернути увагу на новели чинного виборчого законодавства; визначити їх схожість та відмінності.

 

 

ТЕМА №18. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС

КОМІТЕТІВ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

 

ПЛАН

Вступ

1. 1.    Наукові дослідження організації та діяльності комітетів Верховної Ради України у вітчизняній державно-правовій науці.
2. 2.    Нормативно-правове регулювання статусу комітету як основного робочого органу парламенту.
3. 3.    Порівняльний аналіз практичної діяльності комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (чи будь-якого іншого комітету за бажанням автора) у 2010 та 2011 роках.

Висновки.

Законодавство та література.

 

1. Конституція України: Прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Про Регламент Верховної Ради України: Закон України від 10 лютого 2010 р. № 1861-VI // Офіційний вісник України. – 2010. – № 12. – Ст. 565.
3. 3.      Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 4 квітня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 19. – Ст. 134.
4. 4.      Про статус народного депутата: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №3. – Ст. 17.
5. 5.       Про назву, структуру і кількісний склад парламенту України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 42. – Ст. 395.
6. 6.      Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
7. 7.      Парламентське право України: Навч. посібник / Кол.авт; За ред. д-ра юрид. наук, проф.. О.Н. Ярмиша. – Харків: Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2007. – 500 с.
8. 8.      Горовенко М. Парламентські комітети і комісії в Україні та зарубіжних країнах / М.Горовенко // Право України. - 2008. - № 7. - C. 30-34.
9. Кальченко С. Окремі аспекти нормотворчої діяльності Верховної Ради України / С. Кальченко // Юридичний журнал : правове видання / Гуцалова К. (гол. ред.) : ВО "Юстініан". - 2007. - №  1. - С.8-12.
10. Мудра О. Роль комітетів Верховної Ради України у законодавчому процесі // Право України. – 2000. – №12. – С.29.
11. Порубенський О.М. Окремі питання організації комітетів у структурі парламенту: заурбіжний досвід та Україна / О. М. Порубенський // Часопис Київського університету права :  Український науково-теоретичний часопис / Ю.С. Шемшученко (голов. ред.) : Київський університет права НАН України. - 2007. - №  1. - C. 72-77.
12. Суска В.А. Вдосконалення роботи Верховної Ради / В.А.Суска // Матеріали круглого столу з актуальних проблем конституційного права (Кривій Ріг, 24 квітня 2008 р.). - Дніпропетровськ : ДДУВС. - 2008. - C. 34-37.
13. Федоренко В. Конституційні засади організації та діяльності комітетів, тимчасових спеціальних комісій і тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України/ В. Федоренко // Вісник прокуратури. - 2011. - №  2. -  С. 40-50.
14. 14.   Фрицький Ю. Парламент України - Верховна Рада та його роль у реалізації законодавчої влади / Ю.Фрицький // Право України : Юридичний журнал. - 2007. - № 7. - C. 3-7.
15. 15.  Швець Т.В. Основні аспекти діяльності комітетів Верховної Ради України та аналогічних органів у парламентах окремих зарубіжних країн: порівняльний аналіз / Т.В. Швець // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ:  Науково-теоретичний журнал. - 2006. - Вип. 2. - C. 85-90.

 

Методичні рекомендації.

 

Для висвітлення першого питання автору необхідно ознайомитись з науковими працями вітчизняних науковців, в яких комплексно розглянуто питання організації та діяльності комітетів Верховної Ради України.

Загальна характеристика нормативно-правового регулювання основних засад діяльності парламенту надасть також можливість ознайомитись із його структурою, в якій важливим елементом є комітети - постійно діючі депутатські органи Верховної Ради України. Слід висвітлити порядок формування персонального складу комітетів Верховної Ради України, основні завдання цих робочих органів парламенту.

Особливої уваги потребує третє питання пропонованого плану. Розкриття даного питання вимагає від студента проявити вміння працювати з Інтернет джерелами, знаходити необхідну інформацію на шпальтах періодичних видань тощо. Автору слід самостійно опрацювати дані про практичну діяльність комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (чи іншого комітету  - за бажанням автора) у 2011-2012 роках, порівняти цю діяльність за роками відповідно; визначити особливості роботи комітету в ці роки; означити проблеми та шляхи підвищення  результативності та ефективності діяльності комітету.

 

 

 

ТЕМА №19. ЗАКОНОДАВЧИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ

 

ПЛАН

Вступ

1. Стан наукових досліджень поняття та сутності законодавчого процесу (законодавчої процедури).
2. Конституційно-правова основа стадій законодавчого процесу.
3. Особливості прийняття конституційних законів.
4. Аналіз законодавчої діяльності Верховної Ради України у 2007 – 2012 р.р. (за матеріалами ЗМІ).

Висновки.

Законодавство та література.

 

1. 1.      Конституція України: Прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. 2.      Закон України “Про статус народного депутата” // ВВР. – 1993. - №3. - Ст.17.
3. 3.      Про Регламент Верховної Ради України: Закон України від 10 лютого 2010 р. № 1861-VI // Офіційний вісник України. – 2010. – № 12. – Ст. 565.
4. 4.      Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 4 квітня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 19. – Ст. 134.
5. 5.      Про затвердження Положення про Апарат Верховної Ради України : Розпорядження Верховної Ради України № 769 від 25 серпня 2011 р.
6. 6.      Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності: Указ Президента України №503/97 від 10 червня 1997 року // Офіційний вісник України. – 1997. – № 24. – С 11.
7. 7.      Андрусів Л.М. Правова основа законодавчого процесу в Україні / Л.М.Андрусів // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична : Збірник наукових праць / Львівський державний університет внутрішніх справ. – Львів : РВВ ЛьДУВС. – 2007. – Вип. 1. – C. 231-239.
8.  Андрусів Л.М. Теоретичні основи дослідження законодавчого процесу в Україні / Л.М.Андрусів // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2007. - Вип. № 3. - (Серія юридична. - C. 143-149).
9. 9.      Безсмертний Р. Президент України і Верховна Рада України. // Віче. –2000. - № 7. – с.34-38.
10. 10.  Єрмолаєв В. Про законодавчу діяльність Верховної Ради Української РСР / В.Єрмолаєв // Вісник Академії правових наук України. – 2007. – № 2. – C. 71-79
11. 11.   Журавський В. Керівництво парламентом та його палатами // Юридичний Вісник. – 2001. - №2. – С.100.
12. 12.  Колодій А., Лисенков С., Тихомаров О. Закон для законів // Віче. – 1995. - №5.
13. 13.  Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник \ За ред. Я.Ю. Кондратьєва. - К.: Юрінком Інтер, 2007. – 499 с.
14. 14.  Косинський В. Законодавчий процес та процедура, їх основні стадії і етапи // Право України. – 1999. - №6. – С.26.
15. 15.  Лінецький С. Особливості законодавчого процесу : динаміка змін. // Юридичний вісник України. – 1990. - № 6.
16. 16.  Манжул К.В. Поняття законодавчого процесу / К.В.Манжул // Кримський юридичний вісник : Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів. - Сімферополь,  2008. - Вип. 2(3). - C. 148-158
17. 17.  Манжул К.В. Участь народних депутатів у законодавчому процесі / К. В. Манжул // Центральноукраїнський правничий часопис Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС. - Кіровоград,  2006. - № 1. - C. 15-20.
18. 18.  Мудра О. Роль комітетів Верховної Ради України у законодавчому процесі // Право України. – 2000. – №12. – С.29.
19. 19.  Опришко В. Наукове забезпечення законотворчого процесу – вимога часу // Віче. – 1995. - №3.
20. 20.  Парламент України: версія 2000 // Юридичний вісник України. – 2000. - №5.
21. 21.  Перерва Ю. Еволюція законодавчого процесу: зарубіжний досвід / Ю. Перерва // Підприємництво, господарство і право /   : ТОВ "Друкарня Бізнесполіграф". - 2009. - № 11. - C. 18-22.
22. 22.  Процюк И. Главная функция законодательной власти / И. Процюк // Бизнес- информ. – 1999. - № 3-4.
23. 23.  Тертишник В. Забезпечення верховенства права та концептуальні проблеми гармонізації законодавчого процесу / В. Тертишник // Право України. - К. : Мінюст України. - 2010. - №  12. - C. 74-79
24. 24.  Теплюк М., Ющик О. Законодавча ініціатива та її реалізація в законодавчому процесі // Віче. – 1995. - №7.
25. 25.  Український парламентаризм: минуле і сучасне / За ред. Ю.С.Шемшученка. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 368 с.
26. 26.  Чимний Р. Регламент – не закон, “меншість“ – не парламент // Закон і бізнес. – 2000. - № 28. – с. 1-2.
27. 27.  Як написати закон, ніде не вчать // Голос України. – 1999. - №147. - 11 серпня.
28. 28.  Ющик О.І. Актуальні проблеми законодавчого процесу / Віче. – 2007. – № 12.
29. 29.  Ющик О.І. Теоретичні основи законодавчого процесу. – К.: Парламентське вид-во, 2004. – 520 с.
30. 30.  Фархадов Ф. Правовий статус Кабінету Міністрів у контексті законодавчого процесу / Ф.Фархадов // Матеріали круглого столу з актуальних проблем конституційного права (Кривій Ріг, 24 квітня 2008 р.). - Дніпропетровськ : ДДУВС. - 2008. - C. 97-100.

 

Методичні рекомендації.

 

Слід уяснити, що законодавча влада в демократичній державі переважно здійснюється загальнодержавним представницьким органом, оскільки народне законотворення – прийняття законів шляхом референдуму – надзвичайно рідкісне явище в законодавчій практиці, а в Україні законодавчі референдуми взагалі ще не проводились; акцентувати увагу слід на тому, що  головним видом парламентських процедур є законодавча.

Надаючи відповідь на друге питання слід базуватись на положеннях ст. 93; вказати на те, що Конституція України суттєво обмежує коло суб’єктів права законодавчої ініціативи при внесенні змін і доповнень до Основного Закону. Необхідно висвітлити порядок внесення і відкликання законодавчих пропозицій‚ законопроектів‚ поправок. Звернути увагу на таку важливу стадію законодавчого процесу в Україні як підписання, опублікування, ведення в дію законів, що прийняті Верховною Радою України.

Особливу увагу приділити з’ясуванню відмінностей у процедурі прийнняття конституційних законів.

Висвітлюючи останнє питання слід проаналізувати законодавчу діяльність парламенту за період 2007-2012 р.р.; вказати на проблеми в означеній сфері та, опрацювавши нормативні джерела, наукову літературу, запропонувати шляхи вдосконалення законодавчої діяльності Верховної Ради України.

 

 

 

ТЕМА №20. ФУНКЦІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

 

ПЛАН

Вступ.

1. Стан наукових досліджень основних напрямків діяльності (функцій) та повноважень Верховної Ради України.

2. Характеристика основних функцій Верховної Ради України.

3. Особливості реалізації установчої та контрольної функцій Верховною Радою України в сучасних умовах (на прикладах у період 2010 – 2012 рр.).

Висновки.

 

Законодавство та література.

 

1.Конституція України: Прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2.Про статус народного депутата України: Закон України від 17 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 3. – Ст. 17.

3.Про Регламент Верховної Ради України: Закон України від 10 лютого 2010 р. № 1861-VI // Офіційний вісник України. – 2010. – № 12. – Ст. 565.

4.Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 4 квітня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 19. – Ст. 134.

5.Про затвердження Положення про Апарат Верховної Ради України : Розпорядження Верховної Ради України № 769 від 25 серпня 2011 р.

6.Про вибори народних депутатів України: Закон України від 17 листопада 2011р. // Офіційний вісник України. – 2011. – № 97. – Ст. 3526.

7.Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 4 квітня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 19. – Ст. 134.

8.Про статус народного депутата: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 3. – Ст. 17.

9.Про назву, структуру і кількісний склад парламенту України: Закон України// Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 42. – Ст. 395.

1. 10.  Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
2. 11.  Про Рахункову палату Верховної Ради України: Закон України від 11.07.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 43. – Ст. 212.
3. 12.  Про структуру апарату Верховної Ради України: Постанова Верховної Ради України від 20 квітня 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. – №17. – Ст. 698.
4. 13.  Постанова Верховної Ради України Положення про помічника-консультанта народного депутата України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №37. – Ст.283.
5. 14.  Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності: Указ Президента України №503/97 від 10 червня 1997 року // Офіційний вісник України. – 1997. – № 24. – С 11.
6. 15.  Бері В. Регламент Верховної Ради України – процедурно-правова основа реалізації функції парламенту. // Право України. – 2005. – № 11.
7. 16.  Гладуняк І. Політико-управлінські функції парламенту / І.Гладуняк // Віче / Верховна Рада України : Редакція журналу. – 2007. – № 23-24. – C. 16-17.
8. 17.  Єрмолаєв В. Про законодавчу діяльність Верховної Ради Української РСР / В.Єрмолаєв // Вісник Академії правових наук України. – 2007. – № 2. – C. 71-79
9. 18.  Журавльова Г. Форми та механізми парламентського контролю / Г. Журавльова // Вісник Центральної виборчої комісії : Загальнодержавне офіційне , нормативно-правове, інформаційне видання / Центральна виборча комісія : ЦВК. – 2007. – № 1. – C. 51-55.
10. 19.  Журавський В. Становлення і розвиток українського парламентаризму (теоретичні та організаційно-правові проблеми). – К.: Парламентське видавництво, 2002. – 344 с.
11. 20.  Зміст конституційних положень, які стосуються парламентської (депутатської) недоторканності. ( Витяги з конституцій країн Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки та країн Співдружності незалежних держав) // Віче / Верховна Рада України : Редакція журналу. – 2007. – № 17. – C. 21-25.
12. 21.  Майданник О. Парламентський контроль за функціонуванням виконавчої влади в Україні: питання теорії/ О. Майданник // Право України. - 2010. - № 5. – С. 102-108
13. 22.  Орзих М., Крусян А. Современный конституционализм в Украине. – К.: Алеута, 2006. – 300 с.
14. 23.  Парламентське право України: навч. посібник / Кол.авт; за ред. проф. О.Н. Ярмиша. – Харків: Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2007. – 500 с.
15. 24.  Савгиря О.В. Правовий статус парламентської опозиції. – К.: Центр навчальної літератури, 2006 – 262 с.
16. 25.  Федоренко Г.О. Законодавча влада в системі розподілу державної влади в Україні. Автореферат дисертації. – К., 2000.
17. 26.  Фрицький О.Ф. Проблеми подальшого розвитку парламентаризму в Україні. Матеріали міжнародної конференції (Європа – Японія – Україна – проблема державотворення). – Вид-во Інституту держави і права НАН України. – 2001.
18. 27.  Фрицький Ю.О. Державна влада в Україні: становлення, організація, функціонування: Монограф. – Д.: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; Ліра ЛТД, 2006. – 360 с.
19. 28.  Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм: Монография. – К.: Юрид. фірма «Салком»; Юрінком Інтер, 2005. – 560 с.
20. 29.  Ярмиш О.Н., Серьогін В.О. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні / Навч. посібник. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 672 с.

 

Методичні рекомендації

 

Розкриваючи перше питання, слід звернутися до напрацювань вчених та наукових публікацій, присвячених проблемам наукового та законодавчого визначення та практичній реалізації функцій сучасного парламенту як органу законодавчої влади.

Виклад другого питання необхідно пов’язати із положеннями теорії держави та права щодо понять, класифікації та видів функцій держави та її органів і органічно перейти до харектристики функцій і повноважень Верховної Ради України. Слід пам’ятати, що у науці конституційного права немає єдиного погляду стосовно функцій парламенту.

Під час розгляду третього питання необхідно детально проаналізувати існуючу нормативно-правову базу з питань реалізації Верховною Радою України установчої функції, окресливши при цьому сфери та напрямки її повноважень відносно формування (прининення повноважень) органів держави та призначення (звільнення з посади) вищих посадових осіб, а також контрольної функції, зосередивши додаткову увагу на характеристиці органів, що беруть участь у її здійсненні, та існуючих формах парламентського контролю.

Важливою складовою змісту третього питання має бути наголос на особливостях здійснення установчої та контрольної функцій праламенту України у період 2011 – 2012 рр., з урахуванням останніх змін, внесених до Конституції України.

 

 

ТЕМА №21. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС

НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ

 

ПЛАН

 

Вступ

1. Стан наукових досліджень вчених-конституціоналістів про статус народного депутата України.

2. Конституційно-правове регулювання статусу народного депутата України: загальна характеристика.

3. Аналіз діяльності народного депутата із забезпечення прав та свобод людини і громадянина (за матеріалами ЗМІ за місцем проживання автора).

Висновки.

Законодавство та література.

 

1. 1.      Про вибори народних депутатів України: Закон України від 17 листопада 2011р. // Офіційний вісник України. – 2011. – № 97. – Ст. 3526.
2. 2.      Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 4 квітня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 19. – Ст. 134.
3. 3.      Про статус народного депутата: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 3. – Ст. 17.
4. 4.      Про назву, структуру і кількісний склад парламенту України: Закон України// Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 42. – Ст.395.
5. 5.      Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
6. 6.      Про Рахункову палату Верховної Ради України: Закон України від 11.07.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 43. – Ст. 212.
7. 7.      Про Регламент Верховної Ради України: Закон України від 10 лютого 2010 р. № 1861-VI // Офіційний вісник України. – 2010. – № 12. – Ст. 565.
8. Постанова Верховної Ради України Положення про помічника-консультанта народного депутата України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №37. – Ст.283.
9. 9.      Абдукадыров К.А. Институт депутатской неприкосновенности: недостатки и злоупотребления / К.А.Абдукадыров // Право і суспільство :  Науковий журнал /  Київський національний університет внутрішніх справ. Всеукраїнський фонд юридичної науки академіка права В.В. Сташиса. Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. Фонд юрнауки АПС. - 2007. - № 1. - C. 45-47.
10. 10.  Александров О.А. Конституційна відповідальність парламентарія / О. А. Александров // Бюлетень Міністерства юстиції України : Офіційне видання : Міністерство юстиції України. - 2007. - №  2. - С.94-103.
11. 11.  Александров О.А. Повноваження народного депутата України: питання класифікації / О. А. Александров // Бюлетень Міністерства юстиції України : Офіційне видання : Міністерство юстиції України. - 2007. - №  1. - С.123-132.
12. 12.  Бондарчук О.В. Особливості конституційно-правового закріплення інституту недоторканності депутата в зарубіжних країнах / О.В.Бондарчук // Держава і право :  Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2007. - Вип.  37. - C. 230-234.
13. 13.  Бондарчук О.В. Поняття інституту недоторканності депутата та його ознаки / О.В.Бондарчук // Держава і право :  Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2007. - Вип.  36. - C. 231-236.
14. 14.  Борденюк В. Депутатська недоторканність у конституційно-правовому вимірі: вітчизняний та зарубіжний досвід / В.Борденюк // Віче. - 2007. - №  15. - C. 20-24.
15. 15.  Грушанська Н. Поняття та сутність інституту депутатської етики // Право України. – 1999. – №5. – С.79.
16. 16.  Деревянко Б. Питання депутатської недоторканості / Б.Деревянко // Підприємництво, господарство і право : Науково-практичний господарсько-правовий журнал. - 2007. - № 11. - C. 3-6.
17. 17.  Держалюк О.М. Депутатський запит як засіб парламентського контролю в Україні: досвід та перспективи / О.М.Держалюк // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2007. - Вип. 38. - C. 262-268.
18. 18.  Доронина О.М. Некоторые вопросы конституционно-правового регулирования депутатской неприкосновенности в субъектах Федерации / О.М.Доронина // Современное право :  Новое в российском законодательстве: обзоры, комментарии, практика / Министерство юстиции РФ.  Российская Академия адвокатуры : Новый индекс. - ISSN 1991-6027. - 2007. - №  6. - C. 47-49.
19. 19.  Зміст конституційних положень, які стосуються парламентської (депутатської) недоторканності. (Витяги з конституцій країн Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки та країн Співдружності незалежних держав) // Віче /  Верховна Рада України : Редакція журналу. - 2007. - №  17. - C. 21-25.
20. 20.  Иванов П.В. Правовая природа мандата депутата законодательного органа государственной власти Кыргызской Республики / П. В. Иванов, К. А. Абдукадыров // Право і суспільство. - 2007. - № 2. - C. 20-24.
21. 21.  Лабенська Л.Л. Правовий статус депутатів місцевих рад: Монографія. – Д.: Юрид. Акад. М-ва внутр. Справ, 2005. – 160 с.
22. 22.  Майданник О. Повноваження та форми діяльності народного депутата України у сфері парламентського контролю (теоретичний аспект) / О.Майданник // Право України : Юридичний журнал. - 2007. - № 8. - C. 9-13.
23. 23.  Покутнєв Є.Є. Проблеми удосконалення статусу народних депутатів України / Є.Є.Покутнєв // Матеріали круглого столу з актуальних проблем конституційного права (Кривій Ріг, 24 квітня 2008 р.). - Дніпропетровськ : ДДУВС. - 2008. - C. 52-53.
24. 24.  Полховська І.К. Депутатська недоторканність в Україні: деякі проблемні питання теорії та практики / І. К. Полховська // Право і суспільство. - 2011. - № 6. -  С. 39-44.
25. 25.  Реєнт О.О. Поняття депутатської недоторканності / О. О. Реєнт // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : Збірник наукових праць / МВС України : ВНР ДЮІ ЛДУВС. - 2006. - Вип.3. - С.34-43.
26. 26.  Реєнт О.О. Сучасні концептуальні підходи правового регламентування інституту депутатської недоторканності / О.О.Реєнт // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності :  Збірник наукових праць / МВС України. Донецький юридичний інститут ЛДУВС : ВНР ДЮІ ЛДУВС. - 2007. - Вип. 2. - C. 57-68.
27. 27.  Рогач О.Я. Проблеми зловживання правом при використанні народними депутатами України депутатського імунітету/ О. Я. Рогач // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2011. - №  2. -  С. 21-27
28. 28.  Шевченко Т. Дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі його невходження до складу депутатської фракції політичної партії або виходу із складу такої фракції / Т. Шевченко // Підприємництво, господарство і право : Науково-практичний господарсько-правовий журнал. - 2007. - №  5. - C. 108-112.
29. 29.  Шевченко Т. Законодавче регулювання припинення повноважень парламентаріїв: Україна та світовий досвід / Т.Шевченко // Підприємництво, господарство і право. - 2008. № 3. - C. 15-18.

 

Методичні рекомендації.

 

Автору слід ознайомитись зі станом наукових досліджень правового статусу народного депутата; переконатись у тому, що його становлення відбувалось під впливом здобуття Україною незалежності, зміни конституційного ладу, переходу від авторитарного методу управління до побудови демократичної держави тощо.

Відповідь на друге питання приведе до висновку, що остаточно правове становище  народного депутата, а відтак його місце і роль у державі, було визначено й закріплено Конституцією України 1996 року та законами, що були прийняті на її основі. При викладенні цього питання слід розгнлянути основні форми діяльності депутата; особливості його відповідальності, що надасть можливість автору надати власні судження, висловити свою позицію щодо удосконалення правового статусу парламентарія.

Відповідь на третє питання дасть можливість проявити автору самостійність та творчість: потребує вивчення та висвітлення  практики  діяльності народного депутата із забезпечення прав та свобод людини і громадянина (за місцем проживання автора) як через вивчення практики діяльності громадської приймальні народного депутата, інтерв’ю з його помічниками, ним особисто, так і за допомогою матеріалів зі ЗМІ.

 

 

ТЕМА № 22. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС

КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

 

ПЛАН

Вступ.

1. Наукові дослідження становлення та функціонування системи органів виконавчої влади в Україні.

2. Конституційно-правове закріплення статусу Кабінету Міністрів України, як вищого органу в системі органів виконавчої влади в державі.

3. Аналіз нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих протягом 2011 – 2012 рр., що стосуються діяльності правоохоронних органів (за матеріалами ЗМІ).

Висновки.

Законодавство та література.

 

1.Конституція України: Прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2.Про звернення громадян: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.

3.Про Кабінет Міністрів України: Закон України вiд 7 жовтня 2010 // Відомості Верховної Ради України, 2011. - № 9. - Ст. 58.

4.Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17 березня 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. –  № 38. – Ст. 385.

5.Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.

1. 4.    Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольсько міської, районної, районної в мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій : Постанова Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 р. // Офіційний вісник Україи. – 2012. – № 50. – Ст. 1984.
2. 5.    Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади в Україні: Указ Президента України від 12 березня 1996 р. // Урядовий кур'єр. – 1996. – С. 14.
3. 6.    Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 9 грудня 2010 р. № 1085 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 94. – Ст. 3334.
4. 7.     Авер’янов В. Дуалізм виконавчої влади у світлі конституційного вдосконалення форми державного правління в Україні / В. Авер’янов // Вісник Конституційного Суду України. - 2010. - № 3. -  С. 106-115
5. 8.    Барабаш Ю. Парламентська відповідальність Уряду в конституційній практиці країн ЄС та України // Право України – К. – 2007. – № 4. – C. 12-16
6. 9.    Бодров А.В. Роль губернатора в современной региональной политике / А.В.Бодров // Правовая политика и правовая жизнь : Академический и вузовский юридический научный журнал. - 2007. - № 2. - C. 68-79.
7. 10.    Гаєцький І.З. Правові проблеми взаємодії органів місцевого управління та самоврядування в Україні / І.З.Гаєцький // Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи : Матеріали Другої звітної наукової конференції (29 лютого 2008 р.). - Львів, 2008. - C. 15-18
8. 11.    Гаєцький І.З. Удосконалення системи публічної влади на місцях у контексті проблеми взаємодії органів місцевого управління та самоврядування / І.З.Гаєцький // Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні : Тези доповідей на Всеукраїнській науковій конференції ад’юнктів, аспірантів та здобувачів (28 вересня 2007 р.). - Львів, 2007. - C. 38-41.
9. 12.    Галигіна Ж.В. Місце і роль коаліційних урядів у політичній системі суспільства // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2007. – Вип. 35. – C. 246-251.
10. 13.    Гаркавий С. В. Уряд України: проблеми конституційно-правового статусу / С. В. Гаркавий // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - Запоріжжя, 2009. - Вип. № 4. - С. 14-20.
11. 14.    Друцул Т. Органи виконавчої влади в системі поділу державної влади/ Т. Друцул // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 7. - С. 10-14.
12. 15.    Єзеров А.А. Сучасні проблеми конституційно-правової організації виконавчої влади / А. А. Єзеров // Бюлетень Міністерства юстиції України : Міністерство юстиції України. - 2010. - № 2. - C. 51-60.
13. 16.    Журавльов Д.В. Поняття та загальна характеристика центральних органів виконавчої влади України/ Д. В. Журавльов // Право і суспільство. - 2012. - № 1. - С. 75-79.
14. 17.    Неделько О.О. Особливості функціонування влади в Автономній Республіці Крим / О.О.Неделько // Вісник Запорізького юридичного інституту : Науково-практичний збірник / МВС України. ЗЮІ ДДУВС. - Запоріжжя : ЗЮІ ДДУВС. - 2007. - Вип. № 1 (39). - C. 3-10.
15. 18.    Мацелик Т. О. Система органів виконавчої влади / Т. О. Мацелик, Т. І. Друцул // Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні : Матеріали всеукр. наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 23 квітня 2010 р.). В 2-х ч. - Запоріжжя, 2010. - Ч. 1. - С. 104-107.
16. 19.    Мельниченко Н. Плахотнюк Статус уряду в контексті конституційної реформи: можливість зробити перший крок до самостійності? // Віче – 2006, № 1-2.
17. 20.    Олійник А.Ю. Місцеві органи виконавчої влади в механізмі забезпечення конституційних свобод людини і громадянина в Україні / А.Ю.Олійник // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : Збірник наукових праць. - 2007. - № 4. - C. 97-105.
18. 21.    Онупрієнко А. Місцеві державні адміністрації в системі виконавчої влади / А.Онупрієнко // Підприємництво, господарство і право : Науково-практичний господарсько-правовий журнал. - 2008. - № 1. - C. 13-16.
19. 22.    Олійник А.Ю. Місцеві органи виконавчої влади в механізмі забезпечення конституційних свобод людини і громадянина в Україні // Науковий вісник ДДУВС: Збірник наукових праць. - 2007. - № 4. - C. 97-105.
20. 23.    Панова І.В. Межі компетенції місцевих державних адміністрацій / І.В.Панова // Південноукраїнський правничий часопис. - 2007. - № 2. - C. 5-6.
21. 24.    Совгиря О. Види та правова природа актів Кабінету Міністрів України/ О. Совгиря // Юридична Україна. - 2011. - №  8. -  С. 39-45
22. 25.    Сушинський О.І. Місцеві державні адміністрації в Україні: концептуальний політологічно-правовий аспект: Монографія. – Львів: Державне спеціалізоване видавництво «Світ», 2002. – 96 с.
23. 26.    Токар А.М. Акти місцевого управління: поняття та ознаки / А.М.Токар // Університетські наукові записки : Часопис Хмельницького університету управління та права / Хмельницький університет управління та права. - Хмельницький : Хмельницький університет управління та права. - 2006. - Вип. 2. - C. 186-190.
24. 27.    Хомда М. Особливості здійснення виконавчої влади в місті Києві / М.Хомда // Право України. - 2008. - № 1. - C. 110-114.

 

Методичні рекомендації.

 

В першому питанні автору необхідно проаналізувати історію становлення виконавчої гілки влади за часів незалежності України, а саме визначити як змінювався статус органів виконавчої влади, які саме процеси державотворення мали вплив на зміну статусу.

При розгляді другого питання потрібно звернути увагу на те, яке місце займає Кабінет Міністрів України як центральний орган загальної компетенції в системі органів державної влади України та органів виконавчої влади зокрема. Проаналізувати нормативно-правову базу, що визначає засади організації та регламентує порядок діяльності Кабінету Міністрів України. Визначення нормативного порядку питань набуття та припинення повноважень Кабінетом Міністрів України є також об’єктом розгляду цього питання. Обов’язковою умовою при висвітленні цього питання є посилання автора на практичні приклади стосовно утворення або припинення повноважень урядів України після набуття незалежності.

Під час відповіді на останнє питання необхідно проаналізувати офіційні джерела Кабінету Міністрів України (офіційні видання, офіційні сайти) або ЗМІ, що стосуються нормативно-правових актів, прийнятих Кабінетом Міністрів України протягом 2011 – 2012 рр. для виконання своїх конституційних повноважень (стаття 116 Конституції України) стосовно діяльності правоохоронних органів нашої держави.

 

 

ТЕМА № 23. МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ТА ЙОГО ТЕРИТОРІАЛЬНІ ОРГАНИ

 

ПЛАН

Вступ.

1. 1.    Наукові дослідження вітчизняних учених-конституціоналістів про центральні органи виконавчої влади.
2. 2.    Конституційно-правове регулювання організації і функціонування МВС та його територіальних органів.
3. 3.    Аналіз практичної діяльності територіальних органів (управлінь, міських та районних відділів) Міністерства внутрішніх справ із забезпечення прав та свобод людини і громадянина  (за місцем проживання автора).

Висновки.

Законодавство та література.

 

1. 1.    Конституція (Основний Закон) України. - Київ, 1996.
2. 2.    Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України від 6 квітня 2011 р.// http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/383/2011.
3. 3.    Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України : Постанова № 950 від 18 липня 2007 р. // Офіційний вісник України / Міністерство юстиції України  : Міністерство юстиції України. - 2007. - №  54. - C. 21-85
4. 4.    Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 7 жовтня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 9. – Ст. 58.
5. 5.    Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17 березня 2011 року // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 38. – Ст. 385.
6. 6.    Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України № 1085 від 9 грудня 2010 року // Офіційний вісник України. – 2010. – № 94. – С. 15.
7. 7.    Про затвердження Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України № 563 від 25 травня 2011 р. // Офіційний вісник України. – 2011. – № 41. – С. 84.
8. 8.    Боняк В.О., Завгородній В.А., Самотуга А.В., Філяніна Л.А. Конституційне право України : навч. посібник для підгот. до іспиту за кредитно-модульною сист. навчання. – Дніпропетровськ : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2012. – 288 с.
9. 9.    Ємельянова І.І. Питання щодо стану законопроектної роботи та взаємодії Міністерства з Верховною Радою // Бюлетень Міністерства юстиції України: Офіційне видання: Міністерство юстиції України. - 2007. - № 4. - C. 31-58.
10. 10.  Негодченко О.В. Основи діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини: Навч. посібник. – Д.: Юрид. акад. М-ва внутр. справ, 2005. – 164 с.
11. 11.  Чикурлій С. Конституційно-правовий статус міністерств України: основні теоретичні питання // Підприємництво, господарство і право: Науково-практичний господарсько-правовий журнал. - К. : ТОВ "Друкарня Бізнесполіграф". - 2007. - № 3. - C. 115-118

 

Методичні рекомендації.

 

Основною метою дослідження є визначення статусу Міністерства внутрішніх справ України як центрального органу виконавчої влади.

При висвітленні першого питання слід ознайомитись із науковими працями учених, які досліджували центральні органи виконавчої влади – міністерства, служби, агентства тощо.

У другому питанні автору необхідно проаналізувати відповідні нормативно-правові джерела, на основі чого означити систему міністерства, порядок його діяльності.

Висвітлюючи третє питання слід означити структуру управління як територіального органу; охарактеризувати порядок його роботи.

При висвітленні останнього питання автору потрібно ознайомитись з практикою діяльності управління (відділу) як територіального органу міністерства за місцем проживання автора; проаналізувати практику діяльності цього територіального органу саме із забезпечення прав та свобод людини і громадянина, навести приклади. Для цього через зустрічі-бесіди, інтерв’ю, інформацію зі ЗМІ необхідно самостійно зібрати матеріал, систематизувати його та викласти четвертим питанням курсової роботи.

 

 

 

 

 

ТЕМА № 24. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС

ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ В УКРАЇНІ

 

ПЛАН

 

Вступ.

1. Наукові дослідження вітчизняних учених з проблем правового статусу прокуратури.

2. Нормативно-правове регулювання організації та діяльності прокуратури як самостійної державно-правової інституції.

3. Аналіз практичної діяльності органів прокуратури із забезпечення (за вибором автора – особистих, політичних, економічних, соціальних, культурних чи екологічних) конституційних прав та свобод людини і громадянина (на матеріалах ЗМІ за місцем проживання автора).

Висновки.

 

Законодавство та література.

 

1. 1.    Про звернення громадян: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст.256.
2. 2.    Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
3. 3.    Про прокуратуру: Закон України у редакції 2012 р. // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/
4. 4.    Грицаєнко Л. Елементи конституційно-правового статусу прокуратури / Л.Грицаєнко // Право України. - 2008. - № 8. - C. 115-123.
5. 5.     Медведько О. Гарантії забезпечення незалежності Генерального прокурора України при виконанні його обов’язків / О. Медведько // Право України. - К. : Мінюст України. - 2010. - № 4. - C. 231-238
6. 6.    Попов, Г. В. Взаємодія органів прокуратури з іншими державними органами місцевого самоврядування в контексті нагляду за додержанням законів щодо захисту прав і свобод дітей ; Г. В. Попов // Часопис Київського університету права : Київський університет права НАН України. - 2010. - № 1
7. 7.    Руденко В.Ю. Правозахисна функція органів прокуратури / В.Ю.Руденко // Держава і право : Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 39. - C. 276-280.
8. 8.    Сірик Д. Прокурорське провадження за зверненнями громадян як процесуальна форма юрисдикційного захисту / Д.Сірик // Вісник прокуратури : Загальнодержавне фахове видання / Генеральна прокуратура України. Національна юридична академія ім. Я. Мудрого. Київський національний університет ім. Т. Шевченка : Видавництво "Істина". - 2007. - № 11. - C. 44-49.
9. 9.    Сірик Д. Роль прокурора у механізмі захисту права особи на інформацію / Д.Сірик // Вісник прокуратури : Загальнодержавне фахове видання / Генеральна прокуратура України. Національна юридична академія ім. Я. Мудрого. Київський національний університет ім. Т. Шевченка : Видавництво "Істина". - 2008. - № 5. - C. 45-49.
10. 10.  Шестакова Н. Роль прокурора у захисті прав та інтересів неповнолітніх / Н.Шестакова // Вісник прокуратури : Загальнодержавне фахове видання / Генеральна прокуратура України. Національна юридична академія ім. Я. Мудрого. Київський національний університет ім. Т. Шевченка : Видавництво "Істина". - 2008. - № 1. - C. 33-36.

 

Методичні рекомендації.

 

Перше питання роботи слід пов’язати з висвітленням підходів і думок учених щодо поняття, правової природи та місця і ролі прокуратури як самостійної державно-правової інституції в Україні.

Відповідь на друге питання вимагає виділити особливості нормативно-правового регулювання організації та діяльності прокуратури, що являє собою єдину централізовану систему органів і установ, котра не входить до жодної з гілок влади; на основі ознайомлення з правовою базою та науковими працями означити перспективи удосконалення її правового статусу. Виклад питання здійснювати відповідно до чинного законодавства.

В останньому питанні слід проаналізувати практичну діяльність органів прокуратури із забезпечення конституційних прав та свобод людини і громадянина (за місцем проживання автора); надати дані про цю діяльність в означеній сфері, що може бути почерпнута як з інтерв’ю працівників прокуратури, звітних чи статистичних даних, так і з місцевих засобів масової інформації.

 

 

ТЕМА №25. КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ та його роль

 у розбудові правової держави

 

ПЛАН

Вступ.

1. Наукові дослідження інституту конституційної юрисдикції.

2. Зміст конституційно-правового статусу Конституційного Суду України.

3. Аналіз актів Конституційного Суду України у сфері забезпечення конституційних прав і свобод людини й громадянина.

Висновки.

Законодавство та література.

 

1. Конституція (Основний Закон) України. – Київ, 1996.

2. Закон України “Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 р. // ВВР. – 1998. - №25.

3. Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р. // ВВР. – 1996. - №49. - Ст.272.

4. Гергелейнік В. Конституційний Суд в системі органів контрольної влади: теоретичні аспекти // Право України. – 1999. - №5. – С.81-85.

5. Жук М. Велика “мала судова реформа” // Юридичний Вісник України. – 2001. – 335. – 1-7 вересня.

6. Красникова А. Конституционная ответственность в современном конституционализме // Юридичний вісник, Одеса. – 2001. - №2. – С.90.

7. Ліфшиць Ю. Правовий статус Конституційного Суду // Право України. - 1994. - № 5, 6.

8. Негодченко О.В., Кукурудз Р.О. Конституційна юрисдикція в Україні: реальність та перспектива // Концепція реформування законодавства України. – Запоріжжя: ЗДУ, 1997. – С.35.

9. Німченко В. Конституція України і реформа в системі судової влади // Юридичний вісник України. – 2001. - №25. – 23-29 червня.

1. Овсепян Ж. Й. Судебный конституционый контроль в зарубежных странах. Правовая защита конституций. - Р.-н-Д., 1992.
2. 11.  Полешко А.Третя річниця діяльності Конституційного Суду України // Право України. – 1999. - №11. - с.10-11.
3. 12.  Рішення Конституційного Суду України // Право України. – 1999. - №4. - С.123; №5. - С.105; №6. - С.128.
4. 13.  Савчин М. Конституційний Суд України у механізмі гарантування прав і свобод людини // Право України. – 1999. - №4. – С.35.
5. 14.  Селіванов А. Теоретичні і практичні погляди на тлумачення Конституційним Судом України норм законодавства // Право України. –1999. - №10. – С.37.
6. 15.  Скомороха В. Конституційний Суд України: досвід і проблеми // Право України. – 1999. - №1. – с. 8 – 14.
7. 16.  Стефанюк В. Судовий контроль за діяльністю органів державної влади // Право України. – 1998. - №3. – С.3.
8. 17.  Тесленко М. Взаємозв’язок права і політики в діяльності Конституційного суду України // Право України. – 1999. - №10. – С.11.
9. 18.  Тесленко М. Правова природа актів Конституційного Суду України // Право України. – 2000. - №2. – с. 6 – 10.
10. 19.  Тесленко М. Про місце Конституційного Суду України в системі вищих органів державної влади // Право України. – 1999. - № 12. – с. 33-36.
11. 20.  Тимченко І. Принцип гласності – один з фундаментальних принципів діяльності Конституційного Суду України // Право України. – 1998. - №6. - – С.3.
12. 21.  Тодика Ю. Способи тлумачення Конституції і законів України Конституційним Судом // Вісник Академії правових наук України. – 2001. - №2 (25). – С.51-60.
13. 22.  Шишкін В. Конституційний Суд: право і межі звернення // Віче. - 1997. - №10.

 

Методичні рекомендації

 

Спочатку автору слід проаналізувати наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених та на основі цього надати поняття конституційного правосуддя, уточнити категоріальний апарат, що застосовується для дослідження феномену конституційної юрисдикції; означити роль класичних моделей конституційного правосуддя у становленні та розвитку сучасних систем конституційної юстиції; розкрити співвідношення понянь «конституційний контроль» та «конституційна юрисдикція», зазначивши, яке саме з них  має місце в Україні.

При висвітленні другого питання, на основі Закону України «Про Конституційний Суд України», розкрити зміст правового статусу даної інституції: визначити його завдання, розкрити основні принципи організації та діяльності. Вказати склад Конституційного Суду та порядок його формування за чинним законодавством.

Зверніть увагу на повноваження Конституційного Суду України та підстави визнання ним правових актів неконституційними.

      При висвітленні третього питання теми необхідно проаналізувати практику КСУ стосовно перевірки крнституційності правових актів органів державної влади, котрі забезпечують реалізацію та захист прав та свобод людини і громадянина.

 

 

ТЕМА №26. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС

МІСЦЕВОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

 

ПЛАН

Вступ.

1. 1.    Вітчизняні наукові розробки питань правового статусу місцевих державних адміністрацій.
2. 2.    Нормативно-правове закріплення статусу місцевих державних адміністрацій.
3. 3.    Голова місцевої державної адміністрації: правовий статус, акти (на прикладах за місцем проживання автора).
4. 4.    Діяльність місцевої державної адміністрації із забезпечення прав та свобод людини й шляхи її удосконалення (на матеріалах ЗМІ за місцем проживання автора).

Висновки.

 

Законодавство та література.

 

1. 1.    Про звернення громадян: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст.256.
2. 2.    Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 7 жовтня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 9. – Ст. 58.
3. 3.     Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.
4. 4.    Про структуру місцевих державних адміністрацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2005 р. – 2005. -№ 328.
5. 5.    Бодров А.В. Роль губернатора в современной региональной политике / А.В.Бодров // Правовая политика и правовая жизнь : Академический и вузовский юридический научный журнал. - 2007. - № 2. - C. 68-79.
6. 6.    Гаєцький І.З. Правові проблеми взаємодії органів місцевого управління та самоврядування в Україні / І.З.Гаєцький // Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи : Матеріали Другої звітної наукової конференції (29 лютого 2008 р.). - Львів, 2008. - C. 15-18
7. 7.    Гаєцький І.З. Удосконалення системи публічної влади на місцях у контексті проблеми взаємодії органів місцевого управління та самоврядування / І.З.Гаєцький // Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні : Тези доповідей на Всеукраїнській науковій конференції ад’юнктів, аспірантів та здобувачів (28 вересня 2007 р.). - Львів, 2007. - C. 38-41.
8. 8.     Єзеров А.А. Сучасні проблеми конституційно-правової організації виконавчої влади / А. А. Єзеров // Бюлетень Міністерства юстиції України : Міністерство юстиції України. - 2010. - № 2. - C. 51-60
9. 9.    Неделько О.О. Особливості функціонування влади в Автономній Республіці Крим / О.О.Неделько // Вісник Запорізького юридичного інституту : Науково-практичний збірник / МВС України. ЗЮІ ДДУВС. - Запоріжжя : ЗЮІ ДДУВС. - 2007. - Вип. № 1 (39). - C. 3-10
10. 10.  Олійник А.Ю. Місцеві органи виконавчої влади в механізмі забезпечення конституційних свобод людини і громадянина в Україні / А.Ю.Олійник // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : Збірник наукових праць. - 2007. - № 4. - C. 97-105.
11. 11.  Онупрієнко А. Місцеві державні адміністрації в системі виконавчої влади / А.Онупрієнко // Підприємництво, господарство і право : Науково-практичний господарсько-правовий журнал. - 2008. - № 1. - C. 13-16.
12. 12.  Олійник А.Ю. Місцеві органи виконавчої влади в механізмі забезпечення конституційних свобод людини і громадянина в Україні // Науковий вісник ДДУВС: Збірник наукових праць. - 2007. - № 4. - C. 97-105
13. 13.  Панова І.В. Межі компетенції місцевих державних адміністрацій / І.В.Панова // Південноукраїнський правничий часопис. - 2007. - № 2. - C. 5-6.
14. 14.  Сушинський О.І. Місцеві державні адміністрації в Україні: концептуальний політологічно-правовий аспект: Монографія. – Львів: Державне спеціалізоване видавництво «Світ», 2002. – 96 с.
15. 15.  Токар А.М. Акти місцевого управління: поняття та ознаки / А.М.Токар // Університетські наукові записки : Часопис Хмельницького університету управління та права / Хмельницький університет управління та права. - Хмельницький : Хмельницький університет управління та права. - 2006. - Вип. 2. - C. 186-190.
16. 16.  Хомда М. Особливості здійснення виконавчої влади в місті Києві / М.Хомда // Право України. - 2008. - № 1. - C. 110-114.

 

Методичні рекомендації.

 

      При висвітленні першого питання слід здійснити аналіз наукових досліджень з проблематики  правового статусу місцевих державних адміністрацій.

       Друге питання необхідно присвятити аналізу положень відповідних нормативно-правових актів, що закріплюють систему, порядок формування, структуру, принципи, функції та повноваження місцевих державних адміністрацій. Необхідно також, обов’язково, звернути увагу на організаційно-правові аспекти взаємодії місцевих державних адміністрацій з органами місцевого самоврядування.

       У третьому питанні слід визначити компетенційні повноваження голів місцевих держадміністрацій, підтверджуючи це практичними прикладами діяльності відповідного голови місцевої державної адміністрації за місцем проживання автора (інформацією із ЗМІ).

При викладі четвертого питання необхідно проаналізувати практику діяльності місцевої державної адміністрації в аспекті забезпечення прав та свобод людини й громадянина (за місцем проживання автора на матеріалах ЗМІ).

 

 

 

 

ТЕМА № 27. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ

МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

 

ПЛАН

Вступ

1. Наукові розробки щодо становлення і розвитку інституту місцевого самоврядування в Україні.

2. Конституційно-правове закріплення системи, принципів, завдань та функцій місцевого самоврядування.

3. Аналіз практичної діяльності місцевої ради, як складової системи місцевого самоврядування, у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина (за матеріалами ЗМІ - за місцем проживання автора).

Висновки.

 

Методичні рекомендації.

 

Розкриття першого питання вимагає творчого підходу. Автору надається право проаналізувати різні погляди фахівців, які існують на сьогоднішній день щодо історичного становлення, шляхів реформування та подальшого розвитку місцевого самоврядування в нашій державі, але висновок стосовно перспектив розвитку правового статусу місцевого самоврядування повинен бути зроблений автором самостійно, на підставі знань, отриманих у ході дослідження.

У другому питанні автору слід звернути увагу на відмінності законодавчого, конституційного та регламентованого Європейською хартією про місцеве самоврядування визначення поняття “місцеве самоврядування”, проаналізувати ці дефініції та навести власні авторські судження з цього приводу. Не буде повною відповідь на дане питання, якщо автор не висвітить форми, завдяки яким здійснюється місцеве самоврядування (місцеві референдуми, вибори тощо), а також принципи, завдання та систему органів місцевого самоврядування. Обов’язковим є посилання на нормативні джерела, які регламентують ці положення.

Для розкриття третього питання необхідно використати відповідні матеріали ЗМІ, а також інші джерела (інтерв’ю, результати співбесід та опитувань, звітні дані), які б містили необхідну інформацію з приводу діяльності органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина за місцем проживання автора роботи.

Законодавство та література.

 

1. 1.        Про звернення громадян: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст.256.
2. 2.      Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” : Закон України від 10.07.2010 № 2487-VI // www.rada.gov.ua
3. 3.      Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.// www.rada.gov.ua
4. 4.      Закон України “Про статус депутатів місцевих рад” від 2 липня 2002 року // www.rada.gov.ua
5. 5.      Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” від 7 червня 2001 року // www.rada.gov.ua
6. 6.      Закон України “Про органи самоорганізації населення” від 1 серпня 2001 року // www.rada.gov.ua
7. 7.      Закон України “Про статус депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим” від 22 грудня 2006 року. № 533 – V // www.rada.gov.ua
8. 8.        Гаєцький І.З. Правові проблеми взаємодії органів місцевого управління та самоврядування в Україні / І.З.Гаєцький // Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи : Матеріали Другої звітної наукової конференції (29 лютого 2008 р.). - Львів, 2008. - C. 15-18
9. 9.      Європейська хартія про місцеве самоврядування // Віче. – 2000. - № 3.
10. 10.  Всемирная Декларация местного самоуправления 1985 г. - Гаага, 1985.
11. 11.  Европейская конвенция об основных принципах трансграничного сотрудничества между территориальными общинами или органами власти 1980 г. - МЗС України, 1992.
12. 12.  Алєксєєнко І.Г. Питання залучення фінансових та матеріальних ресурсів для розвитку територіальних громад органами місцевого самоврядування // Юриспруденція ХХІ століття: теорія і практика : Збірник тез. - Дніпропетровськ, 2008. - C. 78-81
13. 13.  Баєва Л. Статут теритотріальної громади як засіб реалізації конституційного права громадян на участь у місцевому самоврядуванні / Л. Баєва // Підприємництво, господарство і право : ТОВ "Друкарня Бізнесполіграф". - 2010. - № 4. - C. 11-14
14. 14.  Баймуратов М.М. Компетенція місцевого самоврядування та органу місцевого самоврядування: онтологічні та аксіологічні підходи щодо виявлення та розуміння // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2007. - Вип. 38. - C. 287-296
15. 15.  Батанов О. Територіальна громада - первинний суб’єкт муніципальної влади в Україні: поняття та ознаки // Вісник Центральної виборчої комісії: Загальнодержавне офіційне , нормативно-правове, інформаційне видання / ЦВК. - 2008. - № 2. - C. 51-58
16. 16.  Батанов О. Науково-методологічні проблеми дослідження публічно-самоврядної (муніципальної) влади територіальних громад / О. Батанов // Вісник Конституційного Суду України / Конституційний Суд України : Юрінком Інтер. - 2010. - № 1. - C. 121-135
17. 17.  Гончаренко В. Функціонування органів самоорганізації населення у системі місцевого самоврядування // Підприємництво, господарство і право: Науково-практичний господарсько-правовий журнал. - 2007. - № 11. - C. 11-14
18. 18.  Грабильніков А.В. Проблеми правового статусу людини у місцевому самоврядуванні // Науковий вісник ДДУВС. - 2007. - № 2. - C. 59-65
19. 19.  Делія Ю.В. Правотворча діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування / Ю. В. Делія // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. - Луганськ, 2010. - Вип. 1. - C. 146-156
20. 20.  Добровольська В. Деякі питання компетенції органів місцевого самоврядування: господарсько-правовий аспект / В. Добровольська // Підприємництво, господарство і право : ТОВ "Друкарня Бізнесполіграф". - 2010. - № 3. - C. 11-14
21. 21.  Долженков О.О. Місцеве самоврядування в системі організації публічної влади в Україні / О. О. Долженков // Південноукраїнський правничий часопис. 85-річчю Одеського юридичного інституту ХНУВС присвячується: Науковий журнал / Одеський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ: Одеський юридичний інститут ХНУВС. - 2007. - №1. - C. 10-11
22. 22.  Дорохін Д. Проблема визначення фінансової основи місцевого самоврядування в Європейській хартії місцевого самоврядування / Д. Дорохін // Юридична Україна: правовий часопис / Київський регіональний центр Академії правових наук України: Юрінком Інтер. - 2007. - № 1. - С.35-39
23. 23.  Делія Ю.В. Статути територіальних громад як джерело національного права // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : Збірник наукових праць. - 2007. - Вип. 4. - C. 38-51
24. 24.  Делія Ю.В. Юридична природа місцевих референдумів: поняття, стадії та ознаки / Ю. В. Делія // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - Донецьк, 2009. - Вип. 3. - C. 19-26
25. 25.  Журавльова Г.С. Питання безпосередньої демократії в Україні на прикладі місцевих виборів // Влада. Людина. Закон: Юридичний науково-публіцистичний журнал. - 2007. - № 1. - C. 47-48
26. 26.  Задорожня Г.В. Функції органів місцевого самоврядування: загальнотеоретичний аспект // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2007. - № 8. - C. 14-22
27. 27.  Задорожня Г. Специфіка нормотворчої діяльності органів місцевого самоврядування // Право України. - 2007. - № 6. - C. 18-21.
28. 28.  Задорожня Г.В. Форми роботи постійних комісій місцевих рад: теоретико-практичний аспект // Часопис Київського університету прав : Український науково-теоретичний часопис: Київський університет права НАН України. - 2007. - № 1. - C. 66-72
29. 29.  Кравченко В. Проблеми адаптації законодавства України до стандартів і принципів Європейської хартії місцевого самоврядування // Вісник Центральної виборчої комісії : Загальнодержавне офіційне , нормативно-правове, інформаційне видання / ЦВК. - 2008. - № 2. - C. 38-42
30. 30.  Кулі К. Конституційна модель місцевого самоуправління в Україні // Юридический вестник: Научное издание: Одесская национальная юридическая академия. - 2007. - № 1. - C. 54-62
31. 31.  Костенко Л. Депутатське звернення як форма реалізації дептатських повноважень депутатами місцевих рад // Юридичний журнал: Правове видання: ВО "Юстініан". - 2007. - № 3. - C. 79-84
32. 32.  Молодожен Ю.Б. Поняття і сутність територіальної громади в системі місцевого самоврядування України // Університетські наукові записки : Часопис Хмельницького університету управління та права / Хмельницький університет управління та права. - 2006. - Вип. 2. - C. 347-352
33. 33.  Мороз О.Ю. Особливості становлення та проблеми вдосконалення місцевого самоврядування в Україні // Університетські наукові записки : Часопис Хмельницького університету управління та права. - 2007. - Вип. 1. - C. 270-274
34. 34.  Мішина Н. Термін "органи самоорганізації населення": законодавчий і доктринальний // Право України. - К. - 2008. - № 3. - C. 68-71
35. 35.  Щербань Т. Підвищення значення та ролі органів самоорганізації населення в системі місцевого самоврядування // Вісник Центральної виборчої комісії : Загальнодержавне офіційне , нормативно-правове, інформаційне видання / ЦВК. - 2008. - № 2. - C. 84-92

 

 

ТЕМА № 28. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС

ОБЛАСНОЇ ТА РАЙОННОЇ РАД

 

ПЛАН

Вступ

1. Наукові дослідження організації та діяльності обласних та районних рад, що представляють спільні інтереси сільських, селищних, міських рад.

2. Особливості організаційно-правового, матеріально-технічного забезпечення діяльності обласної, районної ради та її органів.

3. Аналіз практики діяльності обласних, районних рад у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина (за місцем проживання автора на матеріалах ЗМІ).

Висновки.

 

Законодавство та література.

 

1. 1.    Конституція України. Розділ XI (ст. 140-146). – Київ, 1996.
2. 2.    Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.// www.rada.gov.ua
3. 3.    Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” (науково-практичний коментар). – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. – 397 с.
4. 4.    Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” : Закон України від 10.07.2010 № 2487-VI // www.rada.gov.ua
5. 5.    Закон України “Про статус депутатів місцевих рад” від 2 липня 2002 року // www.rada.gov.ua
6. 6.    Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” від 7 червня 2001 року // www.rada.gov.ua
7. 7.    Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 р. // www.rada.gov.ua
8. 8.    Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991 р. // www.rada.gov.ua
9. 9.    Батанов О.В. Акти місцевого самоврядування як джерела конституційного права України: поняття та правова природа // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис / Київський університет права НАН України. - 2007. - № 1. - C. 52-59
10. 10.  Батанова Н. Проблеми конституційно-правової відповідальності у сфері місцевого самоврядування // Актуальні проблеми тлумачення і застосування юридичних норм: Збірник статей міжнародної науково-практичної конференції (28-29 березня 2008 р.). - Львів, 2008. - C. 70-71
11. 11.  Бориславська О. Окремі аспекти державного контролю за функціонуванням місцевого самоврядування в Україні // Вісник Львівського університету - 2006. - Вип. 43. - C. 112-117
12. 12.  Бориславська О. Принципи державного контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування // Львівський національний університет ім. І. Франка: ЛНУ ім. Я.Франка. - 2007. - С.156-157
13. 13.  Гончаренко В. Організаційно-правовий механізм взаємодії місцевих рад та органів самоорганізації населення // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 5. - C. 42-45
14. 14.  Грабильніков А.В. Проблеми правового статусу людини у місцевому самоврядуванні // Науковий вісник ДДУВС. - 2007. - № 2. - C. 59-65
15. 15.  Гулак Л.С. Забезпечення правопорядку в системі функцій органів місцевого самоврядування різних рівнів // Митна справа: Науково-аналітичний журнал з питань митної справи та зовнішньоекономічної діяльності / Одеська національна юридична академія: ТОВ "Митна газета". - 2007. - № 3. - C. 57-62
16. 16.  Делія Ю.В. Правотворча діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування / Ю. В. Делія // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. - Луганськ, 2010. - Вип. 1. - C. 146-156
17. 17.  Добровольська В. Деякі питання компетенції органів місцевого самоврядування: господарсько-правовий аспект / В. Добровольська // Підприємництво, господарство і право : ТОВ "Друкарня Бізнесполіграф". - 2010. - № 3. - C. 11-14
18. 18.  Долженков О.О. Місцеве самоврядування в системі організації публічної влади в Україні / О. О. Долженков // Південноукраїнський правничий часопис. 85-річчю Одеського юридичного інституту ХНУВС присвячується: Науковий журнал / Одеський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ: Одеський юридичний інститут ХНУВС. - 2007. - №1. - C. 10-11
19. 19.  Дробот І. Проблеми гарантування місцевого самоврядування в умовах вітчизняного державотворення / І.Дробот // Вісник Центральної виборчої комісії: Загальнодержавне офіційне , нормативно-правове, інформаційне видання / ЦВК. - 2008. - № 2. - C. 42-51
20. 20.  Дунаєва Л.М. Світова політико-правова думка про відносини "влада-самоврядування": основні етапи розвитку та сучасне тлумачення // Держава і право: Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 40. - C. 621-628
21. 21.  Журавель О. Класифікація органів місцевого самоврядування // Підприємництво, господарство і право: Науково-практичний господарсько-правовий журнал / ТОВ "Друкарня Бізнесполіграф". - 2007. - № 4. - C. 61-64
22. 22.  Журавель Я. Форми управлінської діяльності органів місцевого самоврядування // Підприємництво, господарство і право: Науково-практичний господарсько-правовий журнал. - 2007. - № 5. - C. 113-116
23. 23.  Журавльова Г.С. Питання безпосередньої демократії в Україні на прикладі місцевих виборів // Влада. Людина. Закон: Юридичний науково-публіцистичний журнал. - 2007. - № 1. - C. 47-48
24. 24.  Зінченко О.С. Проблеми місцевого самоврядування. Перспективи вдосконалення // Матеріали круглого столу з актуальних проблем конституційного права (Кривій Ріг, 24 квітня 2008 р.). - Дніпропетровськ : ДДУВС. - 2008. - C. 71-72
25. 25.  Задорожня Г.В. Функції органів місцевого самоврядування: загальнотеоретичний аспект // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2007. - № 8. - C. 14-22
26. 26.  Задорожня Г. Специфіка нормотворчої діяльності органів місцевого самоврядування // Право України. - 2007. - № 6. - C. 18-21.
27. 27.  Задорожня Г.В. Форми роботи постійних комісій місцевих рад: теоретико-практичний аспект // Часопис Київського університету прав : Український науково-теоретичний часопис: Київський університет права НАН України. - 2007. - № 1. - C. 66-72
28. 28.  Кінаш Б.С. Проблеми реалізації конституційних засад функціонування місцевого самоврядування в Україні / Б.С.Кінаш // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України : Науково-теоретичний журнал. - 2003. - Вип. 4. - C. 129-134
29. 29.  Карташов Є.Г. Практика та досвід роботи органів місцевого самоврядування / Вибори - 2006. Досвід. Проблеми. Перспективи: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 31 жовтня - 1 листопада 2006 року) / Центральна виборча комісія: Атіка. - ISBN 978-966-326-228-4. - 2007. - C. 395-397
30. 30.  Кравченко В. Проблеми адаптації законодавства України до стандартів і принципів Європейської хартії місцевого самоврядування // Вісник Центральної виборчої комісії : Загальнодержавне офіційне , нормативно-правове, інформаційне видання / ЦВК. - 2008. - № 2. - C. 38-42
31. 31.  Кулі К. Конституційна модель місцевого самоуправління в Україні // Юридический вестник: Научное издание: Одесская национальная юридическая академия. - 2007. - № 1. - C. 54-62
32. 32.  Костенко Л. Депутатське звернення як форма реалізації дептатських повноважень депутатами місцевих рад // Юридичний журнал: Правове видання: ВО "Юстініан". - 2007. - № 3. - C. 79-84
33. 33.  Лемещенко К.Б. М.І Костомаров про місцеве самоврядування як форму управління в українській державі / К.Б.Лемещенко // Часопис Київського університету права: Український науково-теоретичний часопис. - 2007. - № 2. - C. 45-49
34. 34.  Литвин І.І. Характер (види) взаємодії місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування // Південноукраїнський правничий часопис. - Одеса, 2007. - №4. - C. 9-12
35. 35.  Любченко П. Проблеми правового регулювання служби в органах місцевого самоврядування // Вісник Академії правових наук України. - 2008. - № 1. - C. 89-97
36. 36.  Мінченко Р.М. Проблеми децентралізації державної влади і їх взаємодія з місцевим самоврядуванням в Україні // Держава і право: Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 39. - C. 299-308
37. 37.  Неделько О.О. Особливості функціонування влади в Автономній Республіці Крим // Вісник Запорізького юридичного інституту: Науково-практичний збірник: ЗЮІ ДДУВС. - 2007. - Вип. № 1 (39). - C. 3-10
38. 38.  Несвіт Є.О. Питання нормотворчості органів місцевого самоврядування у світлі дотримання прав громадян та їх гарантування / Є. О. Несвіт // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. - Луганськ, 2009. - Спеціальний випуск №3 : Розвиток держави і права в сучасних умовах: досвід, реалії, перспективи. - C. 191-197
39. 39.  Обрусна С.Ю. Про розуміння та принципи організації місцевого самоврядування // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2007. - Вип. 36. - C. 183-188
40. 40.  Орловський О.С. Регламентація права на місцеву ініціативу у статусах територіальних громад / О. С. Орловський // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - Харків, 2009. - Вип. 45. - C. 137-143
41. 41.  Павленко С.В. Питання взаємодії органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами // Науковий вісник КНУВС: Науково-теоретичний журнал. - 2006. - Вип. 3. - C. 101-106
42. 42.  Петришина М. Загальна характеристика нормотворчого процесу в органах місцевого самоврядування в Україні / М. Петришина // Право України. - К. : Мінюст України. - 2010. - № 4. - C. 329-335
43. 43.  Пронюк Н.В. Поняття місцевого самоврядування в сучасній юридичній науці // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ / Львів : РВВ ЛьвДУВС. - 2007. - Вип. 1. - C. 22-34
44. 44.  Пронюк Н.В. Природа місцевого самоврядування: теоретико-правовий аналіз // Науковий вісник КНУВС : Науково-теоретичний журнал / К. : КНУВС. - 2007. - Вип. 1. - C. 30-38
45. 45.  Пронюк Н. Формування системи принципів місцевого самоврядування в Україні / Вісник Львівського університету . - 2007. - Вип. 44. - C. 151-160
46. 46.  Рудик П.А. Пропоновані зміни до Конституції України щодо вдосконалення системи місцевого самоврядування // Держава і право: Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 40. - C. 109-115
47. 47.  Скрипнюк О.Теоретичні засади реформування системи місцевого самоврядування в Україні на сучасному етепі / О. Скрипнюк // Юридична Україна / Київський регіональний центр Академії правових наук України : Юрінком Інтер. - 2010. - № 1. - C. 10-15
48. 48.  Слінько Т.М. Становлення територіальної громади як парадигма розвитку місцевого самоврядування / Т. М. Слінько, Є. В. Литвиненко // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права / Хмельницький університет управління та права. - Хмельницький : Хмельницький університет управління та права. - 2006. - Вип. 2. - C. 80-83
49. 49.  Софінська І.Д. Поняття і сутність європейських стандартів місцевого самоврядування // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична : Збірник наукових праць / Львів : РВВ ЛьДУВС. - 2007. - Вип. 1. - C. 365-375
50. 50.  Селезньов М.В. Місцеві вибори. Практика та досвід роботи Харківської обласної територіальної виборчої комісії // Вибори - 2006. Досвід. Проблеми. Перспективи: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 31 жовтня - 1 листопада 2006 року) / Центральна виборча комісія: Атіка. - 2007. - C. 403-406
51. 51.  Семко С.С. Окремі аспекти правового регулювання організаційних форм роботи представницьких органів місцевого самоврядування / С. С. Семко // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - Харків, 2009. - Вип. 44. - C. 164-173
52. 52.  Тісногуз В.В. Питання місцевого значення та їх юридичне закріплення / В. В. Тісногуз // Бюлетень Міністерства юстиції України: Офіційне видання: Міністерство юстиції України. - 2007. - № 4. - C. 213-218
53. 53.  Тісногуз В.В. Принцип субсидіарності і правові питання реформування місцевого самоврядування в Україні // Бюлетень Міністерства юстиції України: Офіційне видання: Міністерство юстиції України. - 2007. - № 3. - C. 157-163
54. 54.  Ткачук А. Місцеве самоврядування: на часі кардинальні зміни // Вісник Центральної виборчої комісії: Загальнодержавне офіційне, нормативно-правове, інформаційне видання / ЦВК. - 2008. - № 2. - C. 28-32
55. 55.  Удовенко К.В. Правове забезпечення розроблення та реалізації муніципальних програм // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2007. - Вип. 35. - C. 227-233
56. 56.  Устименко В.А. Правовий статус територіальної громади району в місті як суб’єкта відносин комунальної власності // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : Збірник наукових праць / МВС України. Донецький юридичний інститут ЛДУВС : ВНР ДЮІ ЛДУВС. - 2007. - Вип. 2. - C. 48-57
57. 57.  Федоров И.В. Роль органов местного самоуправления в становлении социальной работы в территориальной громаде: теоретические подходы к пониманию становления системы // Держава і право: Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 39. - C. 285-294

 

Методичні рекомендації.

 

Для всебічного розуміння  питань організації та діяльності обласних та районних рад, що представляють спільні інтереси сільських, селищних, міських рад, необхідно проаналізувати наукові праці вітчизняних учених, які досліджували дану проблематику.

У другому питанні на підставі законодавства, що регулює порядок утворення, діяльність, функції та компетенцію місцевих рад, автору слід з’ясувати особливості правового статусу саме обласної та районної рад, як представницьких органів місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; приділити увагу структурі рад, порядку заміщення посади голови ради та його заступника тощо. Доцільно вказати на роль регіональних представницьких органів місцевого самоврядування у формуванні органів місцевої державної адміністрації та проаналізувати питання, що стосуються власних та делегованих повноважень.

Останнє питання повинно будуватися на прикладах діяльності відповідної районної чи обласної ради (за місцем проживання автора) щодо забезпечення прав та свобод людини та громадянина.

 

 

ТЕМА № 29. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС

 СІЛЬСЬКОГО, СЕЛИЩНОГО, МІСЬКОГО ГОЛОВИ

 

ПЛАН

Вступ

1. Сучасні наукові дослідження інституту правового статусу сільського, селищного, міського голови.

2. Нормативно-правове регулювання порядку обрання сільського, селищного, міського голови.

3. Повноваження сільського, селищного, міського голови.

4. Аналіз практичної діяльності сільського, селищного, міського голови у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина (за місцем проживання автора на матеріалах ЗМІ).

Висновки.

 

Законодавство та література.

 

1. 1.    Конституція України.– Київ, 1996.
2. 2.    Конституції України. Науково-практичний коментар / В.Б. Аве’рянов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.; Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевий та ін. – Харків: Видавництво „Право”; К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 808 с.
3. 3.    Борденюк, В. Правовий статус сільського, селищного, міського голови у контексті законодавчих ініціатив [Текст] / В. Борденюк // Право України. Юридичний журнал : наук.-практ. фахове вид. - 2011. - N 3. - С. 193-201.
4. 4.    Борденюк, В. Сільський, селищний, міський голова у механізмі здійснення місцевого самоврядування: конституційно-правові аспекти [Текст] / В. Борденюк // Право України. Юридичний журнал : наук.-практ. фахове вид. - 2011. - N 2. - С. 208-216. .
5. 5.    Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник / 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 504.
6. Батанов О.В. Муніципальна влада в Україні: конституційно-правові проблеми організації та функціонування (Спеціальність 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право). Автореф..на здобут.доктор юрид.наук., 2011.
7. 7.    Шаповал В.Д. Форми й методи діяльності сільського, селищного, міського голови / Науковий вісник ДДУВС : Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ : РВВ ДДУВС. - 2006. - Вип. 3. - C. 86-94
8. 8.    Чернецька О.В. Конституційно-правовий статус депутатів місцевих рад в Україні : Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук : 12.00.02 / Київський Національний університет внутрішніх справ. – [б. м.], 2006 с
9. 9.    Шаповал В.Д. Методи діяльності сільського, селищного та міського голів // Вісник Запорізького юридичного інституту .Запорізький юридичний інститут. – 2006. – Вип. №1. – C. 9-19
10. 10.    Лабенська Л.Л. Взаємодія депутатів місцевих рад із сільським, селищним, міським головою: деякі питання // Право України. - 2003. - №11.

 

Методичні рекомендації.

 

Метою дослідження є аналіз конституційно-правового статусу місцевого голови. Автору спочатку необхідно проаналізувати наукові розробки вітчизняних та зарубіжних учених щодо визначення елементів статусу місцевого голови, історію розвитку цього інституту у незалежній Україні.

Особливу увагу слід звернути на нормативно-правове регулювання порядку обрання сільського, селищного, міського голови, його повноваження, питання їх набуття та підстави припинення. Обовязковою вимогою при наданні відповіді на це питання є авторський аналіз положень нового виборчого законодавства з подальшими висновками стосовно його переваг та недоліків під час практичної реалізації норм закону.

У роботі слід проаналізувати проблемні питання статусу місцевого голови, а також шляхи удосконалення законодавства у даному напрямку.

Останнє питання будується на висвітленні автором практичних прикладів діяльності відповідного місцевого голови ( на матеріалах ЗМІ за місцем проживання автора) у сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина.

 

 

ТЕМА № 30. ОСОБЛИВОСТІ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ДЕПУТАТА МІСЦЕВОЇ РАДИ

 

ПЛАН

Вступ

1. Наукові дослідження інституту правового статусу депутата місцевої ради в Україні.

2. Нормативно-правове регулювання статусу депутата місцевої ради.

3. Види та межі відповідальності депутата місцевої ради.

4. Аналіз діяльності депутата місцевої ради із забезпечення прав та свобод людини і громадянина (за місцем проживання автора, на матеріалах ЗМІ).

Висновки.

 

Законодавство та література (див. до тем27 та 28)

 

Методичні рекомендації.

 

У першому питанні необхідно проаналізувати теоретичні розробки вітчизняних та зарубіжних науковців щодо статусу депутатів представницьких органів місцевого самоврядування та його особливостей.

Розкриваючи друге питання, важливо визначити правове положення депутата місцевої ради, порядок набуття мандату та здійснення повноважень, особливу увагу приділити змінам виборчого законодавства, що регламентує порядок обрання депутатів місцевих рад.

При розкритті третього питання необхідно дати поняття юридичної відповідальності, визначити види відповідальності, до якої можуть бути притягнуті саме депутати місцевих рад, а також обов’язково проаналізувати підстави та порядок відкликання депутата місцевої ради.

При викладі останнього питання, на основі матеріалів (інтерв’ю, бесід, зустрічей з депутатами місцевої ради та інших джерел) необхідно розглянути та проаналізувати роботу депутата відповідної місцевої ради із забезпечення прав та свобод людини і громадянина. По можливості, встановити чи відповідає практична діяльність відповідного депутата його передвиборній програмі або програмі політичної партії, від якої його було обрано.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 31. КОНСТИТУЦІЙНО – ПРАВОВИЙ СТАТУС

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

 

ПЛАН

Вступ

1. 1.    Наукові дослідження конституційно-правового статусу  Автономної Республіки Крим.
2. 2.    Конституційно-правові засади організації та проведення виборів депутатів Верховної Ради АРК.
3. 3.    Автономія в Україні: особливості конституційно-правового статусу АРК.
4. 4.    Аналіз діяльності Ради міністрів АРК у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина (за матеріалами ЗМІ).

Висновки

Законодавство та література.

 

1. Конституція Автономної Республіки Крим. – Х.: «Апекс+», 2005. – 39 с.

2. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg (Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2491-VI ( 2491-17 ) від 30.08.2010).

3. Рішення Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Конституції Автономної Республіки Крим та Закону України “Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим” від 16 січня 2003 р. № 1-рп/2003 // Вісник Конституційного суду України. — 2003. — № 1. — С.

4. Копиленко О. Межі компетенції (пошук варіантів правового статусу Криму) / О. Копиленко // Політика і час. — 1996. — № 11. — С. 47—53.

5. Копиленко О. Л. Автономна Республіка Крим: проблеми правового статусу / О. Копиленко ; НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. — К. : Таксон, 2002. — 262 с.

6. Копиленко О. Від Конституції України до Конституції Автономної Республіки Крим / О. Копиленко // Право України. — 1999. — № 3. — С. 9.

1. 7.    Магновський І. Особливості конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим // Юридична Україна. – 2009. - №5.
2. 8.    Копиленко О. Крим як невід´ємна складова частина України: правові аспекти [Електронний ресурс] / О. Копиленко.
3. 9.    Дрожжина С. Теоретичні аспекти впливу процесів децентралізації влади на рівень демократії в державі / С. Дрожжина // Українознавство. — 2006. — № 4(21) — С. 15.
4. 10.    Смирнова Є. В. Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим в Україні (1991—2000 рр.): історіографія проблеми / Є. В. Смирнова // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. — 2005. — № 1. — Т. 18 (57). — С. 22—94.
5. 11.    Копиленко О. Від Конституції України до Конституції Автономної Республіки Крим / О. Копиленко // Право України. — 1999. — № 3. — С. 9.
6. 12.    Шаповал В.М. Сучаснийконституціоналізм / В.М. Шаповал. — К. : Салком : Юрінком Інтер, 2005. — 560 с.
7. 13.     Мальцева Є. В. Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим в Україні (1991— 2000 pp.) : історіографія проблеми // Вчені записки Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського. Серія “Юридичні науки”. — 2006. — Т. 20, № 2. — С. 69-80.
8. 14.    Темненко В. А. Автономная Республика Крым: Конституция и проблемы коренных народов // Розвиток демократ та демократична освіта в Україні: доповіді IV міжнар. наук. конф. (Ялта, 28-30 верес. 2006 р.). — Ялта, 2006. — С. 60-64.

15. Швачка Г. О. Автономна Республіка Крим — норма чи виняток українського унітаризму // Розвиток демократії та демократична освіта в Україні : доповіді IV міжнар. наук. конф. (Ялта, 28-30 верес. 2006 p.). — Ялта, 2006. — С 56-59.

Методичні рекомендації.

 

Виклад першого питання слід пов’язати з науковими працями вітчизняних учених щодо характеристики особливостей конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим.

У другому питанні, на основі чинного законодавства, що було суттєво змінено та доповнено  у порівнянні з попереднім, необхідно висвітлити особливості організації та проведення виборів депутатів Верховної Ради АРК, їх витоків, вибору оптимальної виборчої системи тощо.

Важливою складовою курсової роботи має бути аналіз особливостей конституційно-правового статусу АРК.

Для висвітлення четвертого питання бажано отримати інформацію з мережі Інтернет, друкованих наукових та періодичних видань  щодо діяльності Ради міністрів АРК у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина.

 

 

ТЕМА № 32. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ

ВИКОНАВЧИХ ОРГАНІВ МІСЦЕВИХ РАД

 

ПЛАН

Вступ

1. 1.    Наукові дослідження становлення інституту виконавчих органів місцевих рад.
2. 2.    Нормативно-правове регулювання статусу виконавчих органів місцевих рад (система, порядок формування, функції, повноваження, форми діяльності та акти).
3. 3.    Аналіз діяльності виконавчих органів місцевої ради із забезпечення прав та свобод людини і громадянина (за місцем проживання автора на матеріалах ЗМІ).

Висновки.

Законодавство та література (див. до тем27 та 28)

 

Методичні рекомендації.

 

При написанні курсової роботи автору необхідно проаналізувати різні наукові погляди стосовно поняття “виконавчі органи” місцевих рад та визначення їх системи. У першому питанні роботи необхідно коротко розглянути питання досліджень історичного становлення, розвитку та діяльності виконавчих органів місцевого самоврядування як за часів УРСР, так і незалежності України.

При викладі другого питання, на основі законодавчої бази, що регулює основні засади діяльності виконавчих комітетів місцевих рад, необхідно визначити їх систему, порядок утворення, структуру, компетенцію. Проаналізувати питання нормотворчої діяльності виконавчих комітетів. Особливу увагу приділити питанню власних та делегованих повноважень виконавчих органів рад; проаналізувати форми та методи діяльності виконавчих органів місцевих рад.

В останньому питанні роботи, на основі матеріалів ЗМІ, інших джерел (інтерв’ю, результатів співбесід та опитувань, звітних даних) автору необхідно розглянути діяльність виконавчих органів відповідної місцевої ради із забезпеченням прав і свобод людини і громадянина за місцем проживання на матеріалах ЗМІ.