|
|
Главная \ Методичні вказівки \ КРЕДИТУВАННЯ І КОНТРОЛЬ
КРЕДИТУВАННЯ І КОНТРОЛЬ« Назад
КРЕДИТУВАННЯ І КОНТРОЛЬ 22.01.2016 17:24
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
Кафедра фінансів та банківської справи
КРЕДИТУВАННЯ І КОНТРОЛЬ
Навчально-методичний комплекс
Київ – 2013
УДК 314(477) ББК 66.2(4УКР)
Обговорено і схвалено на засіданні Вченої Ради ВНЗ «Національна академія управління» Протокол № 5 від 30.08. 2013 р.
Укладач: Нам Вікторія Геннадіївна, ст.викладач
Рецензенти: Єрохін Сергій Аркадійович, д.е.н., професор Кредитування і контроль: Навчально-методичний комплекс // В.Г. Нам. – К.: Національна академія управління, 2013. – 56 с.
Запропонований навчально-методичний комплекс "Кредитування і контроль" являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами економічних вузів і факультетів семінарів, практичних занять та самостійної роботи з курсу "Кредитування і контроль".
УДК 314(477) ББК 66.2(4УКР)
© Оригінал-макет, "Національної академії управління", 2013
ЗМІСТ
1. ПЕРЕДМОВА
Запропонований читачу навчально–методичний комплекс "Кредитування і контроль" є спеціальною дисципліною, яка пропонується для поглибленого вивчення базових активних банківських операцій студентами, які навчаються з магістерськими програмами "Фінанси", "Банківська справа". Мета курсу — оволодіти комплексом знань і навичок у сфері банківського кредитування та організації контролю за діяльністю комерційних банків. Вивчення дисципліни "Кредитування і контроль" дасть змогу студентам опанувати специфіку окремих етапів процесу кредитування, оцінити кредитну політику комерційного банку. Завдання курсу — навчити студентів особливостей організації кредитного процесу в банку та специфіки окремих видів кредитних операцій: контокорентного кредиту, кредиту за овердрафтом, консорціального кредиту, споживчого та іпотечного кредитів, кредитів, пов’язаних з вексельним обігом, факторингу, лізингу, форфейтингу тощо, а також аналізу особливостей контролю достатнього рівня ліквідності та платоспроможності комерційних банків. Міжпредметні зв’язки: курс "Кредитування і контроль" поглиблює та конкретизує знання, набуті студентами у процесі вивчення таких теоретичних та практичних дисциплін, як "Гроші та кредит", "Фінанси", "Банківська система", "Центральний банк та грошово-кредитна політика", "Фінансовий менеджмент у банку", "Банківське регулювання і нагляд", "Маркетинг у банку". Запропонований навчально-методичний комплекс "Кредитування і контроль" являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами економічних вузів і факультетів семінарів, практичних занять та самостійної роботи з курсу " Кредитування і контроль". Комплекс включає опис дисципліни, програму курсу, плани семінарських занять, завдання для самостійної роботи, список рекомендованих джерел, перелік тем наукових есе, орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю та методичні рекомендації. Також комплекс містить Тимчасове положення з впровадження рейтингово-модульної системи оцінювання студентів з урахуванням вимог Болонської декларації. Структура навчально-методичного комплексу відповідає програмі навчального курсу.
Ухвалено: Вченою радою НАУ від 30 серпня 2012 року, протокол № _4__
ПОРЯДОК ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ
І. Загальні положення
1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS).
1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань:
- підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок; - систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін; - подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань; - розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу; - оптимізація навчального процесу.
ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.
2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F). 2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті. На іспиті оцінюванню підлягають: - володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни; - здатність творчо мислити та синтезувати знання; - уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань. 2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів. 2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є: - відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій; - робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно планів занять; - виконання модульних контрольних робіт. Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх. Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів). При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем. Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань. 2.5. Структура поточної успішності (50 балів). а) відвідування лекцій та підготовка до них - 10 балів б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів; в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів; г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів. д) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів. При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання. 2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність». 2.7.Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів.
Шкала оцінювання екзаменаційних завдань
Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність. У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту. 2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів. Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано». У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач. 2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-50 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-50 балів.
ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS
“ЗАТВЕРДЖЕНО” Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» Матвійчук В.К., д.ю.н., професор ____________________ “26” вересня 2013 р.
Внз "Національна академія управління Кафедра фінансів та банківської справи
кредитування і контроль
3. ПРОГРАМА нормативної навчальної дисципліни підготовки магістра
Напрям підготовки 0305 «"Економіка та підприємництво" Спеціальність 8.03050801 "Фінанси і кредит" Освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр»
Факультет ЕКОНОМІКИ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ (Шифр за ОПП________)ЗАНЯТЬ
Київ-2013
Розроблено та внесено: на засідання кафедри фінансів та банківської справи протокол № 12 від 2 липня 2013 р.
Розробники програми з дисципліни «Кредитування і контроль»: Єрохін С.А., д.е.н., професор Нам В.Г., ст.викл.
Заст.завідувача кафедри д.е.н., професор Г.Г.Бурлака
Затверджено та схвалено радою факультету економіки та інформаційних технологій, протокол № 1 від «25» вересня 2013 р.
Декан факультету економіки та інформаційних технологій д.фіз-мат.н, професор О.К.Лопатін
ВСТУП
Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни "Кредитування і контроль" складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки магістрів напряму 0305 "Економіка та підприємництво".
Предметом вивчення навчальної дисципліни є економічні відносини, що виникають між банками, їх клієнтами та центральним банком в процесі здійснення банками кредитної діяльності.
Міждисциплінарні зв’язки:. Навчальна дисципліна "Кредитування і контроль" є нормативною для підготовки студентів за спеціальністю «Фінанси і кредит», має теоретико-прикладний характер і спирається на такі раніше засвоєні предмети як: «Гроші та кредит», «Фінанси», «Банківська справа», «Центральний банк та грошово-кредитна політика» та інші.
Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:
1. Мета та завдання навчальної дисципліни1.1. Метою викладання навчальної дисципліни "Кредитування і контроль" є формування у студентів теоретичних знань та практичних навичок у сфері банківського кредитування та організації контролю за кредитною діяльністю комерційних банків.
1.2.Основними завданнями вивчення дисципліни «Кредитування і контроль», що мають бути вирішені у процесі викладання дисципліни, є засвоєння студентами:
- теоретичних основ банківського кредитування; - особливостей кредитного ризику в структурі банківських ризиків; - специфіки окремих етапів процесу кредитування; - теоретичних знань та практичних навичок щодо прийняття рішень про надання позичок та мінімізації ризиків, пов’язаних із банківською діяльністю; - методики банківського моніторингу в процесі кредитування та мінімізації втрат, пов’язаних із банківською діяльністю.
1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні: знати: - суть, значення і правову основу банківського кредитування; - основи прийняття рішень про надання позички; - основні етапи процесу банківського кредитування; - методику, складові оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника; - механізм укладання кредитних угод; - поняття кредитного портфелю, види кредитів; - причини виникнення і засоби мінімізації проблемних позичок; - сутність і механізм управління кредитним ризиком; - джерела формування резервних фондів комерційних банків; - порядок розрахунку резерву під кредитні ризики.
вміти: - визначати кредитоспроможність потенційного позичальника; - проводити розрахунки при проведенні кредитних операцій банків; - використовувати методи оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника; - складати кредитні угоди; - здійснювати розрахунки резерву від можливих втрат від кредитних операцій; - здійснювати оцінку та управління кредитним ризиком комерційного банку; - виявляти ознаки погіршення якості кредитного портфелю банку та пропонувати шляхи вирішення таких проблем. .
На вивчення навчальної дисципліни відводиться 108 годин/ 3 кредити ECTS.
3. ПРОГРАМА КУРСУ
2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І. Теоретичні основи та організація процесу банківського кредитування
ВСТУП ДО КУРСУ. Поняття, предмет, завдання курсу Предмет і завдання курсу, його зв’язок з іншими фінансовими дисциплінами. Побудова курсу, зміст окремих розділів та тем. Організація вивчення курсу: лекційні, семінарські заняття та контрольні роботи з курсу, їх дидактична мета. Навчальна література та нормативно-правова база курсу.
Тема 1. Засади банківського кредитування і прийняття рішень про надання позички Сутність кредитування. Теоретичні основи банківського кредитування. Функції та принципи кредитування. Характеристика умов, дотримання яких сприяє отриманню клієнтом позички в комерційному банку. Кредитна заявка, її зміст і аналіз. Умови кредитування. Прийняття рішень про надання позички. Форми забезпечення повернення банківських позичок. Механізм укладання кредитної угоди.
Тема 2. Кредитний ризик як складова частина банківських ризиків Види банківських ризиків та їх характеристика. Ризики внутрішні та зовнішні, економічні та політичні, за активними та пасивними операціями, за балансовими та позабалансовими операціями. Кредитний, процентний, інвестиційний, валютний ризик, ризик ліквідності, інші види банківських ризиків. Сутність і механізм управління кредитним ризиком. Фактори, які формують його рівень: об’єктивні, суб’єктивні, системні, юридичні, кон’юнктурні, форсмажорні. Система рейтингу банків CAMEL. Достатність капіталу, якість активів, менеджменту, доходність, ліквідність. Аналіз маркетингової політики банку. Диверсифікація активів і пасивів, лімітування, застава, формування страхових резервів. Методи управління процентним ризиком. Тема 3. Процес банківського кредитування Сутність процесу банківського кредитування. Класифікація банківських кредитів. Методи надання і способи погашення кредитів. Диференціація позичкового проценту в залежності від облікової ставки, рівня інфляції, терміну позички, вартості депозитів, ступеню ризику, попиту на кредитному ринку, розміру кредиту, характеру і розміру забезпечення, ставок інших банків. Основні етапи процесу банківського кредитування. Моніторинг і контроль якості наданих кредитів. Тема 4. Оцінка кредитоспроможності потенційного позичальника Поняття кредитоспроможності. Показники і коефіцієнти фінансової діяльності позичальника та методика їх розрахунку. Рейтингова оцінка показників діяльності потенційного позичальника. Аналіз кредитної історії позичальника. Ринкова позиція та ефективність менеджменту позичальника. Оцінка забезпечення кредиту. Оцінка ліквідності балансу позичальника. Показники платоспроможності позичальника: коефіцієнти миттєвої, поточної, загальної ліквідності. Показники фінансової стійкості позичальника. Коефіцієнти маневреності і незалежності. Ефективність використання основного капіталу позичальника. Фондовіддача і фондомісткість. Показники рентабельності позичальника: рентабельність підприємства, акціонерного капіталу, активів, витрат, реалізованої продукції. Аналіз грошових коштів позичальника, їх оцінка і прогнозування. Аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості позичальника.
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІІ. Підтримання якості кредитного портфелю банку Тема 5. Проблемні позички і засоби реструктуризації безнадійних кредитів Сутність проблемних кредитів і основні причини їх виникнення. Причини виникнення проблемних позичок, що залежать від банку. Причини виникнення проблемних позичок, що залежать від позичальника. Причини виникнення проблемних позичок, що не залежать ні від банку, ні від позичальника. Діяльність банку по недопущенню появи проблемних позичок. Типові помилки при кредитуванні. Пролонговані і прострочені кредити. Механізм оздоровлення проблемних позичок. Претензійно-позовні заходи впливу на позичальників.
Тема 6. Кредитний портфель комерційного банку, його класифікація та аналіз
Поняття кредитного портфелю. Типи кредитів. Особливості функціонування кредитної лінії. Овердрафт як вид кредитування. Види кредитів згідно валюти кредитування, строків погашення, форми власності позичальників, організаційно-правової форми господарювання, видів економічної діяльності, галузей економіки, секторів економіки, методів погашення, кількості кредиторів, виду забезпечення, категорії ризику. Види кредитів згідно зв’язку кредиту із рухом капіталу. Види кредитів згідно сфери застосування. Види кредитів згідно участі держави. Регіональний розподіл кредитів. Вексельне кредитування як вид активних операцій комерційного банку. Лізинг як вид активних операцій комерційного банку. Факторинг як вид активних операцій комерційного банку. Форфейтинг як вид активних операцій комерційного банку. Види аналізу кредитного портфелю. Аналіз стану кредитного портфелю банку з точки зору якості. Розподіл позичок за якістю.
Тема 7. Створення резерву для покриття можливих втрат від кредитних операцій
Обов’язкові резерви, встановлені НБУ. Резервні фонди комерційних банків. Джерела їх формування. Порядок розрахунку резерву під кредитні ризики.
“ЗАТВЕРДЖЕНО” Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» Матвійчук В.К., д.ю.н., професор ____________________ “26” вересня 2013 р.
Внз "Національна академія управління Кафедра фінансів та банківської справи
4. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
кредитування і контроль
Напрям підготовки 0305 «"Економіка та підприємництво" Спеціальність 8.03050801 "Фінанси і кредит" Освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр»
Факультет ЕКОНОМІКИ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Київ-2013
Робоча програма з дисципліни «Кредитування і контроль» для студентів за спеціальністю 8.03050801 «Фінанси і кредит»
Розроблено та внесено: на засідання кафедри фінансів та банківської справи протокол № 12 від 2 липня 2013 р.
Розробники програми: Єрохін С.А., д.е.н., професор Нам В.Г., ст.викл.
Заст.завідувача кафедри д.е.н., професор Г.Г.Бурлака
Затверджено та схвалено радою факультету економіки та інформаційних технологій, протокол № 1 від «25» вересня 2013 р.
Декан факультету економіки та інформаційних технологій д.фіз-мат.н, професор О.К.Лопатін
5. ОПИС ДИСЦИПЛІНИ
ДИСЦИПЛІНА: «КРЕДИТУВАННЯ І КОНТРОЛЬ»
"Кредитування і контроль" є однією з дисциплін, які вивчають у вищих навчальних закладах України. які формують у студентів теоретичні знання та практичні навички у сфері банківського кредитування та організації контролю за кредитною діяльністю комерційних банків. Викладання дисципліни передбачає розкриття контролю за кредитною діяльністю комерційних банків, взаємозв’язку його норм, оволодіння вмінням їх наукового та практичного застосування. Курс “Кредитування і контроль” має своїм завданням формувати у студентів глибокі теоретичні і практичні знання щодо використання їх у своїй професійній діяльності. Вивчення курсу повинно сприяти вихованню у студентів поважного ставлення до банківського сектору економіки як складової частини державного регулювання, теоретичні знання та практичні навички у сфері банківського кредитування, що перебувають в управлінні державою. Даний курс дає можливість поглибленого вивчення загальних базових положень банківського кредитування. Збагачення студентів теоретичними знаннями передбачає засвоєння ними різних концепцій, поглядів, дискусійних положень з найбільш важливих питань, які є у сфері банківського кредитування, вміння критично обмірковувати проблемні питання, щоб мати про них свою аргументовану думку, а також розвиток аналітичного мислення, що допоможе правильно орієнтуватися в матеріалі. У зв'язку з цим метою курсу також є не лише детальне вивчення студентами конспектів лекцій та чинного законодавства, підручників і навчальних посібників, а й необхідність вивчення додаткових джерел, що буде сприятиме правильному вмінню аналізувати організацію контролю за кредитною діяльністю комерційних банків. Вивчення курсу "Кредитування і контроль" нерозривно пов'язане з такими дисциплінами, як "Банківська система", "Центральний банк та грошово-кредитна політика" та інші.
1.Опис навчальної дисципліни
1.1. Метою викладання навчальної дисципліни "Кредитування і контроль" є формування у студентів теоретичних знань та практичних навичок у сфері банківського кредитування та організації контролю за кредитною діяльністю комерційних банків.
1.2.Основними завданнями вивчення дисципліни «Кредитування і контроль», що мають бути вирішені у процесі викладання дисципліни, є засвоєння студентами:
- теоретичних основ банківського кредитування; - особливостей кредитного ризику в структурі банківських ризиків; - специфіки окремих етапів процесу кредитування; - теоретичних знань та практичних навичок щодо прийняття рішень про надання позичок та мінімізації ризиків, пов’язаних із банківською діяльністю; - методики банківського моніторингу в процесі кредитування та мінімізації втрат, пов’язаних із банківською діяльністю.
1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні: знати: - суть, значення і правову основу банківського кредитування; - основи прийняття рішень про надання позички; - основні етапи процесу банківського кредитування; - методику, складові оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника; - механізм укладання кредитних угод; - поняття кредитного портфелю, види кредитів; - причини виникнення і засоби мінімізації проблемних позичок; - сутність і механізм управління кредитним ризиком; - джерела формування резервних фондів комерційних банків; - порядок розрахунку резерву під кредитні ризики.
вміти: - визначати кредитоспроможність потенційного позичальника; - проводити розрахунки при проведенні кредитних операцій банків; - використовувати методи оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника; - складати кредитні угоди; - здійснювати розрахунки резерву від можливих втрат від кредитних операцій; - здійснювати оцінку та управління кредитним ризиком комерційного банку; - виявляти ознаки погіршення якості кредитного портфелю банку та пропонувати шляхи вирішення таких проблем.
6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1.Теоретичні основи та організація процесу банківського кредитування
Тема 1. Засади банківського кредитування і прийняття рішень про надання позички Тема 2. Кредитний ризик як складова частина банківських ризиків Тема 3. Процес банківського кредитування Тема 4. Оцінка кредитоспроможності потенційного позичальника 6. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Модуль 1. ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1.Теоретичні основи та організація процесу банківського кредитування
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2. Підтримання якості кредитного портфелю банку Тема 5. Проблемні позички і засоби реструктурування безнадійних кредитів Тема 6. Кредитний портфель комерційного банку, його класифікація та аналіз Тема 7. Створення резерву для покриття можливих втрат від кредитних операцій Модуль 2. ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2. Підтримання якості кредитного портфелю банку
Теми семінарських занять
Теми практичних занять
Самостійна робота
Розподіл балів, які отримують студенти
Примітка: Т1 - Т8 – теми змістових модулів, МКР 1, МКР 2 – модульні контрольні роботи.
7. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДГОТОВКИ НАУКОВИХ ЕСЕ
Індивідуальні завдання є однією з форм самостійної роботи студентів, яка передбачає створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів і має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти одержують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. До індивідуальних завдань належать: підготовка рефератів, есе, виконання розрахункових, графічних робіт, оформлення звітів, аналіз практичних ситуацій, підготовка реферативних матеріалів з фахових публікацій, власні дослідження до конференцій, участь в олімпіадах тощо. Складовою індивідуальних завдань є підготовка курсових і дипломних робіт, яка здійснюється відповідно до робочого навчального плану та вимог щодо їх змісту. Індивідуальні завдання виконуються студентами самостійно під керівництвом викладача. Як правило, індивідуальні завдання виконуються окремо кожним студентом. У тих випадках, коли завдання мають комплексний характер, до їх виконання можуть залучатися кілька студентів. Як форма самостійної роботи наукове есе є різновидом індивідуального творчого дослідження, в якому в стислому вигляді висвітлюється сутність проблеми або дається наукова порівняльна характеристика явищ, категорій, теорій тощо. Причому, найважливішим у науковому есе є формулювання власної позиції, оцінки, шляхів вирішення проблеми тощо. Тексту есе передує простий план, що має здебільшого три пункти. В кінці есе подається список літературних джерел (10 найменувань орієнтовно), які були використані для написання роботи. Обсяг наукового есе становить 4,5 – 5,0 аркушів тексту на папері формату А4. В друкованому варіанті на одній сторінці тексту міститься до 30 рядків по 68-70 знаків кожному. Для цього зазвичай використовується шрифт Times New Roman розміру 14 та міжрядовий інтервал значенням 1,5. Якщо текст написаний від руки, то обсяг роботи збільшується в 1,5 – 2,0 рази залежно від індивідуальних особливостей написання. Наукове есе подається викладачу під час проведення аудиторних занять протягом кожного модуля, але не пізніше дня проведення семінарського (практичного) заняття з останньої теми модуля. Якщо есе подане із запізненням, то за кожен день після встановленого строку подання есе з оцінки за роботу знімається один бал. Після 5 днів запізнення есе не приймаються. Якщо студент не зміг вчасно підготувати есе з поважних обставин, то питання приймання на перевірку есе вирішується викладачем індивідуально щодо кожного студента. Найкращі наукові есе рекомендуються викладачем для доповіді на наукових конференціях, подання на конкурси, ґранти, тощо.
Тематика наукових есе з дисципліни «Кредитування і контроль»
8. МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-виховних завдань. Вони реалізуються через систему способів і прийомів та засобів навчальної діяльності. Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів. Засоби навчання - це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання, технічні засоби тощо). При викладенні курсу «Кредитування і контроль» використовуються наступні методи навчання: 1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод. Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція. Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу). Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища (наприклад, злочину і покарання), закону, об'єктивної сторони злочину. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань). Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою. Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (наприклад, знаряддя вчинення злочину або засоби вчинення злочину, місце вчинення злочину тощо). Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо). Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра. Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, під час рольових або ділових ігор тощо). Практична робота спрямована на використання набутих знань у вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів. Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо). Структурний метод навчання за характером логіки пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод. Аналітичний метод передбачає мисленнєвий або практичний розпад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак. Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого. Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного. Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький. Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді; 2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань); Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуацію і пропонує студентам її розв’язати). Частково-пошуковий метод включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання. Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття. Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом Загальної та Особливої частин кримінального права згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного кримінального законодавства і рекомендованих джерел. Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху. Основними завданнями семінарського заняття є можливість: - розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій; - поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета; - сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати. Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів. Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:
- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями; - семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою; - комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень. Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види): - сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу - пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено; - вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем. 3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі. За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:
За методикою проведення розрізняють:
Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті. Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи. Структура практичного заняття:
Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти. Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті. Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі: - формування конкретних (окремих) навичок і умінь;
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити. Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів. У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри. Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:
3. Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;
7. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні 8. Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення: - тематичні дискусії та диспути; - колективний пошук відповідей і ролей; - бесіда і вільний обмін думками; - інформація про конструктивні пропозиції слухачів (студентів); - ігрове проектування. Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим. Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента розгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти. Під час проведення семінарських занять викладач:
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:
З . Педагогічною майстерністю викладача. 4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів. Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання. В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять. Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так:
Заняття - вивчення нових знань:
Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:
Заняття - формування самостійної діяльності:
Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):
Заняття - формування вмінь і навичок:
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок: - ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування); - неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи). Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії. Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях. Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
Практичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року ;за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”. Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою. Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики, навчання з життям. Основними цілями практичних занять є: - формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків; - розвиток у студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня; - формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності. Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам. Його завданнями можуть бути: - підготовка до самостійного виконання практичних завдань; - підготовка студентів до контрольних робіт; - набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці; - підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо. На цих заняттях викладач організовує розгляд – слухачами студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.
Практичні заняття можуть проходити у таких формах: 1 . Аудиторні практичні заняття;
Досягнення високого кінцевого результату на практичних заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття. Найбільш розповсюдженими методами є:
1. Вправи (групові і індивідуальні), в ході яких аналізується і відпрацьовуються : - різні практичні дії; - професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень; - службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних умовах професійної діяльності; - службові документи. - формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей.
2 етап - розробка практичного заняття: - визначення методу (методів) - проведення; планування - об'єму задач для відпрацювання; - уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків.
3 етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги: - реальність і вірогідність матеріалів; - різноманітність матеріалів, їх новизна; - дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність; - посильність засвоєння на високому рівні складності; - юридична правомірність.
4 етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття: - розробка завдань для студентів; - розробка методичних рекомендацій для викладача; - розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів. 5 етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з
6 етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження. Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів. Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне: - у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим; - вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань; - вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерела отримання недостатньої інформації; - навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації; - використання за можливістю доступних технічних засобів
Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби. Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи: - повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції; - пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач); - організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно); - розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал: пояснення На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій. Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення. Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної дисципліни. Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу. Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася загальна дидактична мета. Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань.
9. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. Теоретичні основи та організація процесу банківського кредитування Тема 1 ЗАСАДИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ І ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ПРО НАДАННЯ ПОЗИЧКИ Семінарське заняття - 2год,
самостійна робота – 10год.
Тема 2 КРЕДИТНИЙ РИЗИК ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА БАНКІВСЬКИХ РИЗИКІВ Семінарське заняття - 2год,
самостійна робота - 10год. . Тема 3 ПРОЦЕС БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ Семінарське заняття - 2год, самостійна робота - 10год.
Тема 4 ОЦІНКА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОТЕНЦІЙНОГО ПОЗИЧАЛЬНИКА Семінарське заняття - 2год,
самостійна робота - 12год.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ. Підтримання якості кредитного портфелю банку
Тема 5 ПРОБЛЕМНІ ПОЗИЧКИ І ЗАСОБИ РЕСТРУКТУРУВАННЯ БЕЗНАДІЙНИХ КРЕДИТІВ Семінарське заняття - 2год,
самостійна робота - 10год.
Тема 6 КРЕДИТНИЙ ПОРТФЕЛЬ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ, ЙОГО КЛАСИФІКАЦІЯ ТА АНАЛІЗ Семінарське заняття - 2год,
самостійна робота - 10год. Тема 7 СТВОРЕННЯ РЕЗЕРВУ ДЛЯ ПОКРИТТЯ МОЖЛИВИХ ВТРАТ ВІД КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ Семінарське заняття - 2год,
. самостійна робота - 10год.
10. Методичні рекомендації ЩОДО організації самостійної роботи Самостійна робота студента передбачає:
Самостійна робота студентів при вивченні дисципліни "Кредитування і контроль" має місце в процесі підготовки до семінарських та практичних занять, іспитів і заліків, при написанні рефератів, контрольних та курсових робіт, доповідей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. Її формами являються вивчення відповідних законодавчих актів України, підручників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, конспектів лекцій, аналітичних та статистичних даних по банківській діяльності українських банків. При підготовці до семінарських та практичних занять результати самостійної роботи відображаються у вигляді конспектів керівних матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового вирішення задач і виконання завдань. Основою правильної організації самостійної роботи студентів являється її планування в відповідності з відведеними для цього бюджетом часу. Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і журнальних статей. Сума знань по темі, отриманих з названих джерел, дозволяє студенту перейти до вирішення задач і виконання завдань. Самостійна робота при підготовці до екзаменів і заліків не потребує конспектування і вирішення задач, а являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам. Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням. Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських та практичних знань, групових та індивідуальних консультацій. Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття екзаменів та заліків. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів. Контроль за обов'язковою самостійною роботою студента передбачає виконання студентом домашніх (розрахункових) завдань. Такі завдання розробляються кафедрою та доводяться до студентів. Контроль передбачає перевірку правильності виконання завдань. Максимальна оцінка складає 5 балів, її отримують студенти, які виконали усі завдання. Успішність усіх інших студентів оцінюється в 0 балів. З метою мотивації наукової роботи студентів, викладачі здійснюють контроль виконання студентами завдань самостійної роботи студентів. Студент самостійно, з урахуванням власних інтересів, вибирає та виконує одне або декілька завдань, тип яких наведений нижче: 1. Підготовка навчальних чи наукових конспектів текстів. 2. Написання реферату за заданою тематикою. 3. Аналітичний (критичний) огляд наукових публікацій за заданою проблематикою. 4. Формування аналітичних звітів за заданою тематикою. 5. Написання курсової роботи за заданою проблематикою. Формами контролю за вибірковими завданнями можуть бути: розгляд підготовлених матеріалів під час аудиторних занять; обговорення та/або захист матеріалів реферату та курсової роботи під час; доповідь на наукових студентських конференціях (семінарах); публікація статей або доповідей в збірниках (журналах).
11. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І. Теоретичні основи та організація процесу банківського кредитування
Тема 1 ЗАСАДИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ І ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ПРО НАДАННЯ ПОЗИЧКИ
Рекомендована література для самостійного опрацювання: 1, 2, 3, 4, 6,14,15, 16, 18, 20, 28, 29, 33.
Тема 2 КРЕДИТНИЙ РИЗИК ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА БАНКІВСЬКИХ РИЗИКІВ
Рекомендована література для самостійного опрацювання: 1, 2, 3, 4, 12, 16, 18, 20, 24, 27, 28, 29, 30, 31, 32.
Тема 3 ПРОЦЕС БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ
Рекомендована література для самостійного опрацювання: 1, 2, 3, 4, 5, 14,15, 16, 17, 18, 20, 21, 28, 29, 33.
Тема 4 ОЦІНКА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОТЕНЦІЙНОГО ПОЗИЧАЛЬНИКА
Рекомендована література для самостійного опрацювання: 1, 2, 5, 14,15, 16, 17, 18, 19, 20, 25, 28, 29.
ТЕСТИ
МОДУЛЬ 1
1. За об’єктом кредитування кредити класифікуються: а) у поточну діяльність; б) на консорціумні кредити; в) на довгострокові; г) в інвестиційну діяльність.
2. До незабезпечених кредитів належать: а) довгострокові; б) нестандартні; в) бланкові; г) дисконтні.
3. За способом сплати відсотків кредити бувають: а) бланкові; б) дисконтні; в) комісійні; г) гарантійні.
4. Кредитна політика комерційного банку визначає: а) цільове використання наданих кредитів; б) аналіз кредитного ринку; в) специфіку діяльності банку на ринку кредитування; г) рівень допустимого ризику, який приймає на себе банк.
5. До основних цілей кредитної політики банку відносять: а) забезпечення зваженого використання кредитних ресурсів; б) вимоги до оформлення кредитної документації; в) вимоги до забезпечення кредитів, гарантій і поручництв; г) виконання всіх нормативних показників, встановлених НБУ.
6. Предметом застави не може бути: а) держмайно; б) майнові права; в) земля; г) цінні папери.
7. На рівень відсоткової ставки за кредитом не впливає: а) облікова ставка НБУ; б) рівень кредитного ризику; в) ставки конкурентів; г) валютний курс.
8. Кредит овердрафт не надається у випадку: а) наявності простроченої заборгованості за кредитом у клієнта; б) відсутності поточного рахунку клієнта у даному банку; в) накладеного арешту на поточний рахунок клієнта; г) немає правильної відповіді.
9. Під банківським ризиком прийнято розуміти: а) можливу загрозу, втрати банком частини ресурсів; б) можливу загрозу (неодержання доходів); в) додаткові видатки у результаті здійснення фінансових операцій; г) імовірність небажаної події.
10. Ризик платоспроможності полягає в тому, що: а) банк може втратити можливість відповідати за зобов’язаннями; б) це ризик непогашення основного боргу позичальником; в) це ризик несплати процентів за банківськими позиками; г) це ризик втрати репутації банку.
11. До основних видів банківських ризиків належать ризик: а) кредитний; б) незбалансованої ліквідності; в) процентний; г) недоодержання кредиту.
12. Процентний ризик проявляється у наступних аспектах: а) зниження чистої процентної маржі внаслідок більш швидкого зростання процентних витрат порівняно з доходами; б) зниження ринкової вартості активів банку при зміні ринкової процентної вартості; в) порушення співвідношення між строками залучення та розміщення однакових за обсягом коштів.
13. Залежно від сфери виникнення ризики бувають: а) кредитні; б) фінансові; в) внутрішні; г) функціональні.
14. До зовнішніх ризиків належать: а) кредитний; б) процентний; в) юридичний; г) політичний.
15. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) не має перевищувати: а) 15 %; б) 20 %; в) 25 %; г) 30 %.
16. При визначенні рівня кредитного ризику враховуються: а) репутація клієнта; б) капітал клієнта; в) "кредитна історія" клієнта; г) застава.
17. За сферою виникнення кредитний ризик буває: а) портфельний; б) зовнішній; в) потенційний; г) індивідуальний.
18. Кредитний ризик – це: а) ймовірність збитків унаслідок непередбачених та несприятливих для банку змін відсоткових ставок; б) ризик, який виникає внаслідок неспроможності банком виконувати взяті на себе зобов’язання; в) ризик для надходжень і капіталу, який виникає у зв’язку з неспроможністю сторони, що взяла на себе зобов’язання виконати умови будь-якої фінансової угоди з банком або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов’язання; г) можливість збитків для банку внаслідок шахрайства, розтрат, несанкціонованого доступу до інформації та укладання угод.
19. За рівнем виникнення кредитний ризик буває: а) зовнішній; б) внутрішній; в) індивідуальний; г) портфельний.
20. За статусом позичальника кредитний ризик буває: а) ризик при кредитуванні акціонерів; б) ризик при кредитуванні фізичних осіб; в) ризик при кредитуванні інсайдерів; г) ризик при консорціумному кредитуванні.
21. При кредитуванні банк здійснює контроль за: а) виконанням позичальником умов кредитного договору; б) цільовим використанням кредиту; в) виконанням бізнес-плану; г) своєчасним і повним його погашенням; д) станом збереження заставленого майна.
22. Пролонговані кредити – це кредити: а) щодо погашення яких банк має сумніви; б) що погашаються позичальником на першу вимогу банку; в) за якими прийнято рішення про перенесення строку повернення на більш пізній час; г) за якими прийнято рішення про дострокове погашення.
23. До методів управління кредитним ризиком на рівні окремої позики належать: а) лімітування; б) страхування; в) структурування; г) кредитний моніторинг.
24. До комерційних документів позичальника відносяться: а) звіт про фінансові результати; б) бізнес-план; в) техніко-економічний розрахунок окупності кредиту; г) баланс позичальника.
25. До правоустановчих документів позичальника належать: а) бізнес-план; г) свідоцтво про державну б) статут; реєстрацію позичальника. в) анкета позичальника;
26. Які з документів не подаються в банк для отримання кредиту юридичною особою: а) заявка позичальника; б) аудиторський висновок щорічної перевірки позичальника; в) довідка про репутацію директора та головного бухгалтера; г) статут; д) немає правильної відповіді.
27. Джерелами для оцінки кредитоспроможності позичальника є: а) інформація отримана від клієнта; б) внутрішньобанківська інформація; в) інформація із засобів масової інформації; г) інформація отримана від інших банків.
28. У процесі структурування кредиту визначаються такі параметри: а) рівень ризику; б) сума кредиту; в) термін кредиту; г) рівень процентної ставки.
29. Основними напрямами кредитного моніторингу є: а) аналіз кредитної історії позичальника; б) контроль за цільовим використанням кредиту; в) відстеження змін у фінансовому стані позичальника; г) контроль за ринковою вартістю забезпечення за кредитом.
30. Головною метою кредитного моніторингу є: а) постійний контроль та оцінка рівня кредитного ризику; б) постійний контроль за погашенням кредиту та відсотків; в) постійний контроль за цільовим використанням кредиту; г) постійний контроль за фінансовим станом позичальника.
31. Кредитоспроможність – це: а) комплекс заходів, прийомів і методів щодо управління кредитним ризиком у невизначених умовах, з метою мінімізації збитків банку від кредитних операцій; б) здатність позичальника повністю та у визначений строк роз-рахуватися за своїми борговими зобов’язаннями; в) здатність позичальника повністю та у визначений строк виконувати взяті на себе зобов’язання перед клієнтом; г) сукупність методів для прогнозування ризику і ймовірності його настання з метою мінімізації збитків банку.
32. До методів оцінки кредитоспроможності позичальника належать метод… а) експертних оцінок; б) диверсифікації; в) фінансового аналізу; г) рейтингових оцінок.
33. Напрямами оцінки кредитоспроможності є аналіз: а) кількісних показників позичальника; б) кількісних характеристик позичальника; в) якісних характеристик позичальника; г) тіньової діяльності позичальника.
34. До аналізу кількісних показників позичальника належать: а) ділова активність; б) ділова репутація; в) наявність забезпечення; г) грошові потоки.
35. Коефіцієнт миттєвої ліквідності характеризує: а) як швидко короткострокові зобов’язання можуть бути погашені високоліквідними активами; б) можливість погашення короткострокових зобов’язань у встановлені строки; в) наскільки обсяг короткострокових зобов’язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів; г) як швидко короткострокові зобов’язання можуть бути перетворені в кредити.
36. До напрямів оцінки кредитоспроможності позичальника – банку належать: а) виконання банком зобов’язань у минулому; б) наявність щорічного аудиторського висновку; в) аналіз якості активів і пасивів; г) дотримання економічних нормативів НБУ.
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2. Підтримання якості кредитного портфелю банку Тема 5 ПРОБЛЕМНІ ПОЗИЧКИ І ЗАСОБИ РЕСТРУКТУРУВАННЯ БЕЗНАДІЙНИХ КРЕДИТІВ
Рекомендована література для самостійного опрацювання: 1, 2, 3, 4, 5, 14,15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 28, 29.
Тема 6 КРЕДИТНИЙ ПОРТФЕЛЬ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ, ЙОГО КЛАСИФІКАЦІЯ ТА АНАЛІЗ
Рекомендована література для самостійного опрацювання: 1, 2, 3, 4, 14,15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 28, 29.
Тема 7 СТВОРЕННЯ РЕЗЕРВУ ДЛЯ ПОКРИТТЯ МОЖЛИВИХ ВТРАТ ВІД КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ
Рекомендована література для самостійного опрацювання: 1, 2, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 13, 14,15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 27, 28, 29, 30, 32, 33.
МОДУЛЬ 2
1. До факторів, що зумовлюють виникнення проблемної заборгованості за кредитом належать: а) низький рівень менеджменту позичальника; б) низький рівень іміджу банку; в) погіршення економічної кон’юнктури; г) помилки у структуруванні позички.
2. До зовнішніх факторів, що зумовлюють виникнення проблемної заборгованості за кредитом, відносяться: а) зміна політичної ситуації; б) помилки клієнта у формуванні маркетингової політики; в) відсутність кредитного моніторингу; г) зниження конкурентоспроможності товарів і послуг клієнта.
3. До можливих втрат банку, у випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань, належать: а) відплив кваліфікованих працівників банку; б) фінансові збитки від неотримання відсотків за кредитом; в) зменшення активів банку внаслідок проблемних кредитів; г) зменшення власного капіталу банку.
4. Заходи реструктуризації заборгованості за кредитом – це: а) пролонгація кредиту; б) прострочення кредиту; в) перегляд умов кредитного договору та укладання нового; г) рефінансування заборгованості за кредитом.
5. Заходи щодо переуступлення права вимоги та переведення боргу дають змогу: а) поліпшити якість банківських активів в цілому; б) поліпшити якість кредитного портфеля; в) збільшити обсяги кредитного портфеля; г) зменшити кредиторську заборгованість банку.
6. До методів управління проблемними кредитами відносяться: а) реструктуризація заборгованості за кредитом; б) капіталізація кредитної заборгованості; в) структуризація проблемних кредитів; г) рефінансування заборгованості за кредитом.
7. До можливих втрат банку, у випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань, належать: а) зниження довіри до банку; б) зменшення зобов’язань банку; в) зменшення активів банку внаслідок проблемних кредитів; г) зменшення власного капіталу банку.
8. До сигналів погіршення фінансового стану позичальника відносяться: а) збільшення кредиторської заборгованості позичальника; б) зменшення дебіторської заборгованості позичальника; в) збільшення операційного циклу позичальника; г) зменшення оборотності кредиторської заборгованості.
9. До заборгованості за кредитними операціями банку, що складають кредитний портфель належать: а) вимоги за операціями факторингу; б) кредити у поточну діяльність; в) дебіторська заборгованість банку; г) строкові депозити розміщення в інших банках.
10. До категорій кредитних операцій, за результатами класифікації кредитного портфеля належать: а) стандартні; б) поточні; в) сумнівні; г) інвестиційні.
11. На розмір і структуру кредитного портфеля банку мають вплив: а) рівень кредитного ризику; б) вартість кредитних ресурсів; в) вимоги та обмеження НБУ; г) вимоги позичальника.
12. Оптимальна частка безнадійних позик у портфелі банку не більше: а) 1 %; б) 5 %; в) 10 %; г) 15 %.
13. Оптимальна частка стандартних позик у портфелі банку не менше: а) 25 %; б) 20 %; в) 22 %; г) 30 %.
14. Оптимальна частка сумнівних позик у портфелі банку не більше: а) 1 %; б) 5 %; в) 15 %; г) 20 %.
15. Оптимальна частка позик під контролем у портфелі банку: а) 25 %; б) 38 %; в) 30 %; г) 40 %.
16. Об’єктом резервування є: а) дебіторська заборгованість банку; б) прострочені нараховані доходи за кредитами; в) кошти на коррахунках в НБУ; г) основні засоби банку.
17. Рішення про визнання заборгованості за позикою безнадійною приймає: а) голова правління банку; б) рада акціонерів банку; в) правління банку; г) кредитний комітет банку.
18. Коефіцієнт резервування за стандартними кредитними операціями у національній валюті встановлений у розмірі: а) 1 %; б) 2 %; в) 5 %; г) 10 %.
19. Коефіцієнт резервування за кредитними операціями під контролем у національній валюті встановлений у розмірі: а) 5 %; б) 7 %; в) 10 %; г) 20 %.
20. Коефіцієнт резервування за сумнівними кредитними операціями у національній валюті встановлений у розмірі: а) 10 %; б) 20 %; в) 50 %; г) 100 %.
12. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ, ВАРІАНТИ І ПЛАНИ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ
Лекції для студентів заочної форми навчання проводяться за загальноакадемічними правилами відповідно до планів та графіків екзаменаційних сесій. Поряд із загальними вимогами щодо якості фахової підготовки студентів, однаковими для всіх форм навчання, специфіка викладання курсу для студентів заочного відділення обумовлює наступну організацію навчального процесу і кінцеву оцінку знань за наступними складовими: 1) відвідування лекцій під час сесій – максимально 20 балів (конкретна величина розраховується за методикою, викладеною для студентів денної форми навчання); 2) виконання контрольної роботи; яка має бути представлена не пізніше, як за тиждень до початку екзаменаційної сесії. Максимальна кількість - 30 балів; 3) екзамен як фінальний контроль, що складається письмово за графіком сесії. Максимальна кількість – 50 балів. Таким чином, загальна кінцева оцінка формується як сума:
1) відвідування – 20 2) контрольна робота – 30 3) екзамен – 50 РАЗОМ: – 100
Метою контрольної роботи є засвоєння набутих в процесі навчання знань і вміння їх використовувати для викладання матеріалу по вказаних проблемах. Питання контрольних робіт сформовані згідно з навчальним планом і програмою по курсу "Кредитування і контроль". Контрольна робота складається з трьох питань. Для написання контрольної роботи слід, перед усім, ознайомитися з матеріалом по визначеній темі, викладеним в підручниках, навчальних посібниках, монографіях та інших наукових фахових виданнях, а також з Законом "Про банки і банківську діяльність". Обов’язковою вимогою до написання контрольної роботи є застосування при викладенні матеріалу даних статистичної звітності або будь-якої іншої інформації, яка характеризує сучасний стан розвитку процесів, що описуються. При посиланні на літературні джерела з використанням цитат, формул або іншої інформації, треба зазначати джерело цієї інформації. В кінці роботи наводиться загальний список використаної літератури, оформлений згідно з стандартними вимогами. Робота має бути охайно оформлена: написана або чорнилами одного кольору розбірливим почерком, або надрукована на одній стороні аркуша паперу стандартного формату. Усі сторінки мають бути пронумеровані і скріплені. На останній сторінці студент ставить дату закінчення роботи та власний підпис.
Форма закріплення варіанта – останні дві цифри номеру залікової книжки студента відповідає номеру варіанту
ВАРІАНТИ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ Варіант 1 1. Сутність, функції та принципи банківського кредитування. 2. Засоби мінімізації кредитного ризику. 3. Вимоги банків до забезпечення кредиту. Варіант 2 1. Основи прийняття рішень про надання позички. 2.Види кредитів згідно категорії ризику. 3.Показники, що характеризують фінансову стійкість позичальника, їх характеристика та порядок розрахунку. Варіант 3 1. Сутність проблемних позичок та причини їх виникнення. 2. Бізнес-план, як складова кредитної справи. 3. Визначення кредитоспроможності позичальника. Варіант 4 1. Специфіка факторингу, форфейтингу як кредитних операцій. 2. Етапи процесу банківського кредитування, їх зміст. 3. Робота банку з проблемними кредитами.
Варіант 5 1. Сутність та класифікація кредитів комерційних банків. 2. Застава та реалізація заставного права банком. 3. Формування та використання резервних фондів комерційних банків для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями. Варіант 6 1. Структура кредитного портфелю комерційних банків. 2. Механізм оздоровлення проблемних позичок. 3. Види застави та вимоги до заставленого майна. Варіант 7 1.Пролонговані і прострочені кредити. 2. Структурування позики і укладання кредитної угоди. 3. Банківські ризики, поняття, види та їх характеристика. Варіант 8 1. Позичковий процент, його диференціація. 2. Класифікація проблемних позичок. 3. Кредитний договір – основа кредитних взаємовідносин. Варіант 9 1. Робота з проблемними кредитами і заходи впливу до позичальників. 2. Кредитна політика банку, її зміст та параметри. 3. Сучасні методи кредитування та їх характеристика. Варіант 10 1. Кредитний моніторинг. 2. Специфіка контокорентного кредитування. 3. Порядок оцінки ризикованості кредитного портфеля банку. Варіант 11 1. Оцінка якості кредитного портфелю комерційних банків. 2. Нормативи кредитного ризику, їх характеристика та порядок розрахунку. 3. Форми забезпечення повернення банківських позичок. Варіант 12 1. Аналіз фінансового стану позичальника, як складова оцінки його кредитоспроможності. 2. Гарантія як вид забезпечення банківського кредиту. 3. Реструктуризація безнадійних боргів. Варіант 13 1. Методи надання та способи погашення кредитів. 2. Заходи щодо мінімізації банківських ризиків. 3. Контроль банку за своєчасним погашенням кредиту та сплатою процентних платежів. Варіант 14 1. Особливості функціонування кредитної лінії як виду кредитування. 2. Банківський контроль за своєчасним і повним погашенням кредиту клієнтом. 3. Аналіз якісних показників діяльності позичальника як складова оцінки його кредитоспроможності. Варіант 15 1. Овердрафт як вид кредитування. 2. Оцінка і управління кредитним ризиком. 3. Зміст кредитної заявки та її аналіз.
13. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ
14. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Структурними частинами навчально-методичного комплексу є: 1. Програма навчальної дисципліни. 2. Робоча програма, до якої входять: 2.1. Опорний конспект лекцій (окрема папка); 2.2. Тестові завдання; 2.3. Екзаменаційні білети (окрема папка); 2.4. Пакет контрольних завдань для комплексної перевірки знань (окрема папка); 2.5. Пакет контрольних завдань для заміру залишкових знань (окрема папка); 2.6. Методичні вказівки та контрольні роботи для студентів заочної форми навчання.
15. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА
Базова література
Допоміжна література
Інформаційні джерела
Навчально-методичне видання
Кафедра фінансів та банківської справи
КРЕДИТУВАННЯ І КОНТРОЛЬ
Навчально-методичний комплекс
Відповідальний технічний редактор:
Підп.до друку. ХХ.ХХ.2013. Формат вид. 60х801/16 Ум. друк. арк. 9,21. Обл.-вид. арк. 8,79. Тираж 300 пр.
03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька, 10 Телефон (044) 246-24-46; Тел/факс (044) 246-24-40 E-mail: nam@nam.kiev.ua Інтернет: www.nam.kiev.ua
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||