Кримінальний процес

Кримінальний процес 15.11.2014 00:41

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

 

Дніпропетровський державний університет
внутрішніх справ

 

 

 

 

кафедра кримінального процесу факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО НАПИСАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ

 

з навчальної дисципліни кРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ – 2013

 

 

Методичні рекомендації до написання курсових робіт з навчальної дисципліни «Кримінальний процес». – Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2013. – 35с.

 

 

РОЗРОБНИКИ ПРОГРАМИ:

Сліпченко В.І., начальник кафедри кримінального процесу факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства ДДУВС, кандидат юридичних наук, доцент

Солдатенко О.А., професор кафедри кримінального процесу факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства ДДУВС, кандидат юридичних наук, доцент

Рогальська В.В., викладач кафедри кримінального процесу факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства ДДУВС, кандидат юридичних наук

 

 

РЕЦЕНЗЕНТИ:

Лукашевич В.Г., завідувач кафедри кримінального процесу та криміналістики Інституту права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України

 

Гриза О.В., перший заступник начальника ГУМВС – начальник СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області полковник міліції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розглянуто на засіданні кафедри кримінального процесу 

23 серпня 2013, протокол №1

 

 

Рекомендовано Науково-методичною радою університету

__.__.20__, протокол №__

 

 

Схвалено Вченою радою університету

__.__.20__, протокол №__

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

У процесі вивчення курсу «Кримінальний процес» навчальними планами Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ передбачено виконання та захист курсантами курсової роботи.

Курсова робота є обов’язковою та важливою формою самостійної роботи. Під час виконання курсової роботи курсанти повною мірою проявляють і розвивають свої творчі здібності, поглиблено вивчають певну тему за рамками навчального матеріалу.

Курсова робота повинна бути виконана, оформлена та захищена у відповідності до даних методичних вимог.

 

1. Призначення курсової роботи

1.1. Курсова робота призначена для формування у курсантів навичок самостійної наукової роботи; підвищення їх теоретичного та професійного рівня; кращого засвоєння курсу «Кримінальний процес» та іншого навчального матеріалу.

1.2. Під час написання курсової роботи курсант демонструє свої вміння працювати з науковою та навчальною літературою, аналізувати джерела кримінально-процесуального права, статистичні данні, матеріали практики та зібраний емпіричний матеріал, робити обґрунтовані висновки.

1.3. Курсова робота повинна бути самостійним, творчим, науковим дослідженням, розкривати уявлення курсанта про обрану ним тему (предмет дослідження), зазначену на титульній сторінці, кримінально-процесуальну проблему та свідчити про глибокі знання автора в цій галузі.

1.4. Виконання курсової роботи умовно складається з наступних етапів: з’ясування теми, підбір і вивчення літератури (нормативних актів, монографій, посібників, статей і практичних матеріалів), складання плану роботи, її написання, подання роботи керівникові, одержання рецензії й усунення зазначених недоліків.

 

2. Вибір теми курсової роботи

2.1. Тема курсової роботи для курсантів визначається кафедрою згідно з порядковим номером прізвища курсанта за списком у журналі навчальної групи. Обрана тема реєструється у спеціальному журналі на кафедрі.

2.2. Після вибору та реєстрації теми курсової роботи курсант повинен уважно ознайомитись з методичними рекомендаціями для її виконання та списком рекомендованої літератури, і лише після цього приступити до її виконання.

2.3. На підставі подання наукового керівника, за рішенням кафедри, за курсову роботу може бути зарахована підготовка наукової роботи на конкурс ДДУВС, МВС України або інших навчальних закладів.

 

3. Підготовка курсової роботи

3.1. Зміст курсової роботи повинен відповідати обраній темі та складеному плану.

Курсова робота повинна складатися з титульного аркуша, плану, вступу, основної частини, висновків, списку використаної літератури і додатків.

Титульний аркуш як перша сторінка роботи повинен містити наступні реквізити: назви навчального закладу, кафедри, теми роботи, прізвище ім’я, по батькові автора, факультет, курс і номер його групи, прізвище, ініціали, науковий ступінь і вчене звання керівника, місце й рік виконання роботи.

Наступною сторінкою оформляється план, що повинен включати усі заголовки у роботі й номери сторінок, з яких починається.

Вступ обсягом  до 2 сторінок, який покликаний ознайомити читача із сутністю досліджуваної теми. У вступі обґрунтовується актуальність та значення теми, говориться про стан розробки обраної проблеми; визначається об’єкт, мета та питання, які передбачається розглянути в роботі. Також доцільно пояснити чому саме під таким кутом зору розкривається тема, чому окремим питанням приділяється особлива увага, а інші викладаються поверхово.

Основна частина курсової роботи викладається послідовно згідно з  планом Усі розділи роботи повинні бути логічно пов'язані між собою й у сукупності розкривати тему. Після кожного розділу бажано формулювати короткі (0,5 сторінки) висновки.

Перший розділ повинен містити аналіз щодо розробленості теми курсової роботи у теорії кримінального процесу і займати не більше 3-4 сторінок.

У цьому розділі роботи необхідно відобразити використання теоретичних джерел. При цьому не допускається переписування тексту з монографій або іншої літератури. Повинна бути зроблена творча обробка матеріалу. Найважливіші теоретичні положення теми викладаються своїми словами і за необхідності підкріплюються цитатами. Цитати оформляються відповідно до бібліографічних правил і супроводжуються посторінковими посиланнями на використовуване джерело із вказівкою сторінок. Приклади таких посилань можна побачити практично у кожному друкованому виданні із кримінального процесу.

Під час робот з літературою рекомендується знаходити проблемні ситуації, суперечливі погляди. Різні позиції авторів бажано відобразити у змісті роботи, викласти аргументи на їхню критику і підтримку. Після аналізу точок зору щодо дискусійних питань рекомендується викласти і власну позицію.

Другий розділ курсової роботи повинен бути присвячений дослідженню нормативного матеріалу із обраної теми, аналізові практичного матеріалу, а також з’ясуванню питань, що розроблені до кожної теми і займати приблизно 18-20 сторінок.

Дослідження нормативно-правових актів (НПА) передбачає вивчення і аналіз міжнародних правових документів, ратифікованих Україною, законів України, наказів (інструкцій, положень тощо), виданих Генеральним прокурором України, МВС України, іншими міністерствами і відомствами, якщо ці НПА стосуються теми курсової роботи. Аналіз віднайдених (опублікованих і тих, що містяться на відповідних Інтернет-ресурсах) НПА повинен здійснюватися на предмет пошуку розбіжностей у правовому регулюванні одного й того ж питання, деталізації певних питань у НПА, що мають меншу юридичну силу тощо.

Аналіз практичного матеріалу полягає у дослідженні кримінальних проваджень; окремих процесуальних документів; статистичних показників діяльності органів внутрішніх справ, прокуратури, суду; оглядових матеріалів діяльності зазначених органів; матеріалів (результатів) службових розслідувань ймовірного порушення законодавства під час провадження у кримінальних провадженнях; методичних рекомендацій із складання кримінально-процесуальних документів та бланків цих документів; думок працівників правоохоронних органів і суду.

Що саме буде досліджуватися, курсант обирає самостійно або після консультації із керівником. Обираючи матеріали практичної діяльності правоохоронних і/або судових органів для дослідження, курсант повинен зважати нате, щоб аналіз цих матеріалів дозволив йому повно та всебічно дослідити предмет курсової роботи і виконати усі завдання, поставлені у вступі, а отже і досягти мети роботи.

У курсовій роботі має бути проаналізовано не менше трьох процесуальних документів різних найменувань. а при неможливості отримати такі документи  – не менше трьох документів одного найменування, у формі і змісті яких є суттєві розбіжності.

Предметом аналізу документів мають стати відповідність їх форми (структури) та змісту вимогам кримінально-процесуального закону та науковим рекомендаціям щодо їх складання.

Під час дослідження протоколів слідчих та інших кримінально-процесуальних дій особливу увагу слід приділити дотриманню прав і законних інтересів осіб, щодо яких вони складені.

У разі аналізу документа, у якому викладено кримінально-процесуальне рішення, доцільно звернути увагу на підстави прийняття даного рішення, інформування учасника, щодо якого воно прийняте

У курсову роботу мають бути поміщені аналізовані документи (документ, а за ним  – висновки курсанта).

Документи можуть бути отримані у слідчих підрозділах органів внутрішніх справ, прокуратурі, судах. Не доцільно поміщати до курсової робота процесуальні документи, складені у кримінальних провадженнях, провадження у яких ще не завершено.

Документи рекомендується брати із наглядових справ слідчих у кримінальних проваджень, які закінчені і перебувають у архівах судів або у архівах органів внутрішніх справ. До матеріалів курсової роботи бажано додавати копію вироку у кримінальному провадженні, котрий увесь чи окремі процесуальні документи якого аналізувалися курсантом.

Анкета, за якою курсант планує опитувати практичних працівників, повинна містити не менше п'яти питань, до кожного із яких має бути запропоновано не менше двох формалізованих відповідей з можливістю викладення працівником власного бачення тієї чи іншої проблеми.

За основною частиною роботи слідують висновки. У висновках підводять підсумки роботи у цілому, формулюють положення, які відбивають ступінь досягнення поставлених цілей. Зміст висновку послідовно представляє результати всієї курсової роботи.

У висновках курсант повинен сформулювати найосновніші на його думку, положення, що стосуються теоретичних та практичних аспектів дослідженої ним теми. Тут також формулюють пропозиції щодо удосконалення правового регулювання питання, винесеного у заголовок теми курсової роботи, та практичної діяльності у цьому напрямі.

Обсяг висновків не повинен перевищувати 2-3 сторінки.

Список використаної літератури є теж важливою частиною курсової роботи, оскільки відображає здійснену роботу і глибину дослідження теми, проведений аналіз наукових джерел. Перед початком безпосереднього написання курсової роботи курсант повинен уважно вивчити та опрацювати всі рекомендовані до теми джерела. При цьому доцільно робити виписки з нормативних актів, навчальних посібників та підручників, статей, інших джерел, зазначаючи на чернетці ті сторінки та видання, що найбільш важливі при висвітленні відповідних питань теми курсової роботи, обґрунтування власних висновків та думок.

У список використаної літератури повинні бути включені тільки ті джерела, які дійсно використовувалися (опрацьовувалися) автором і на які є посилання у тексті курсової роботи. На початку списку необхідно вказати нормативні акти за їхньою юридичною силою. Після цього за абеткою перераховуються монографії, посібники, статті, коментарі тощо.

При написанні курсової роботи необхідно використовувати такі джерела:

а) Конституція України;

б) Кримінальний процесуальний кодекс України; інші закони та підзаконні акти; відомча нормативна база;

в) Рішення Конституційного Суду України, Постанови Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, практику Європейського Суду з прав людини;

г) підручники та навчальні посібники з кримінального процесу;

д) спеціальну наукову літературу (збірник тезисів конференцій, матеріалів круглих столів, соціологічні дослідження та статистичні данні за обраною тематикою);

е) матеріали опублікованої та неопублікованої юридичної (в тому числі слідчої і судової) практики, доцільно використовувати ресурси Єдиного реєстру судових рішень;

є) зарубіжне законодавство (для порівняння та обґрунтування власних думок і пропозицій);

ж) інші джерела (наприклад, Інтернет ресурси http://www.coe.kiev.ua; http://www.gdo.kiev.ua; http://www.helsi№ki.org.ua; http://www.hr-lawyers.org;  http://www.khpg.org; http://www.lawyer.org.ua; http://www.medialaw.kiev.ua; http://www.pravo.prostir.ua та ін.).

Список літератури оформляється за бібліографічними правилами. Вказуються наступні елементи: прізвища й ініціали автора (авторів), назва робота (без скорочень і лапок), підзаголовок, місце видання, видавництво, рік видання, том, частина, випуск, порядковий номер видання, кількість сторінок.

Наприклад.

1 Зеленецький В.С., Лобойко Л.М., Сібільова Н.В., Шило О.Г. та ін. Потерпілий: міждисциплінарне дослідження: Монографія. – Харків: Кроссроуд. 2008. – 367 с.

2 Стахівський С Новий Кримінально-процесуальний кодекс України Хто замовляє музику ? // Право України, – 2008. – №4. – С. 54-57.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1961. – № 2. – Ст. 15 (Кодекс втратив чинність на підставі Закону від 13.04.2012 № 4651-VI).

4. Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції [Електронний ресурс]: постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 6 // Інформаційний сервер Верховного Суду України. Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/

5. Проект Кримінально-процесуального кодексу України від 13 грудня 2007 р. № 1233. [Електронний ресурс] // Інформаційний веб-сайт Верховної Ради України. Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/

6. Проект Кримінального процесуального кодексу України від 13 січня 2012 р. № 9700. [Електронний ресурс] // Інформаційний веб-сайт Верховної Ради України. Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/

 

При використанні літературних та інших нормативних матеріалів необхідно давати відповідні посилання на ці джерела в суворій відповідності до встановлених правил (стандартів). Запозичення тексту з чужих літературних та наукових творів без відповідного посилання на них забороняється. Якщо відсутні посилання на використану літературу та використано запозичений текст з чужих літературних творів без посилання на них, то курсова робота повертається для повторного виконання.

Після бібліографічного списку курсова робота повинна містити додатки: процесуальні документи, результати анкетування практичних працівників та вивчення кримінальних проваджень, зібрані статистичні дані тощо.

Сторінки, на яких містяться додатки, не включають до загального обсягу курсової роботи. Тому не виключено, що курсант може додати до курсової роботи навіть кримінальне провадження у копіях, вживши заходів до неможливості ідентифікації за процесуальними документами даних про осіб  – учасників процесу.

Як позитив кафедра відзначатиме ті курсові роботи, до яких будуть додані наукові статті (обсягом 5-8 стор.) з проблемних питань за темою курсової роботи.

4. Обсяг курсової роботи та її оформлення

4.1. Орієнтовний обсяг курсової роботи – 25-30 друкованих сторінок формату А-4. Текст друкується лише на одній сторінці листа грамотно, акуратно, з полями на лівому та правому боці для викладу зауважень рецензента. Інтервал – 1.5, шрифт – Times №ew Roma№, кегль – 14 (Word).

Будь-які скорочення слів, понять у викладі роботи (в заголовках, підзаголовках, плані, тексті, посиланнях на джерела та ін.), крім загальноприйнятих (наприклад, КК, КПК, ст.) неприпустимі. Курсова робота, викладена з помилками, неграмотно, брудно, без полів чи з неприпустимими скороченнями слів, повертається для повторного виконання.

4.2. Нумерацію сторінок подають арабськими цифрами. Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Вступ, висновок, кожний розділ, а у випадку поділу роботи на підрозділи — кожен підрозділ, а також список використаного нормативного матеріалу та літератури починається з нової сторінки. Підзаголовки відтворюються лише в тексті.

4.3. Курсова робота повинна бути підписана автором на останній сторінці після списку використаного нормативного матеріалу та літератури. Тут же треба зазначити дату (число, місяць та рік) фактичної здачі роботи для реєстрації.

4.4. Курсова робота надається на кафедру у роздрукованому (паперовому) підшитому варіанті і на електронному носієві (диск СD або DVD).

 

5. Строки здачі та захисту роботи

5.1. Курсова робота представляється та здається курсантами не пізніше як за місяць до захисту курсової роботи.

5.2. Курсова робота, що надійшла на кафедру, реєструється та передається на рецензування науковому керівникові, а в окремих випадках — іншому викладачеві (за узгодженням з начальником кафедри). Він знайомиться з роботою, визначає її науковий рівень, дотримання вимог до оформлення, дає письмовий відгук на курсову роботу та допускає її до захисту або повертає для доопрацювання та усунення недоліків.

5.3. Критеріями оцінювання курсової роботи є:

а) ступінь розробки теми;

б) повнота охоплення і вивчення літератури стосовно до теми;

в) використання спеціальної літератури, нормативних актів, юридичної практики (у тому числі практики судів та слідчих органів);

г) творчий підхід до написання курсової роботи;

д) правильність та наукова обґрунтованість висновків;

е) самостійність викладення;

ж) додержання розроблених методичних рекомендацій.

При оцінці курсової роботи враховуються: ступінь вивчення і розкриття теми, досягнення мети і задач дослідження; уміння аналізувати зібраний матеріал; грамотність викладу; правильність оформлення, якість доповіді курсанта, аргументованість його відповідей на питання. При виставленні оцінки особливо враховується самостійність і ініціативність курсанта при розробці теми роботи. При виставленні загальної оцінки курсової роботи враховуються: оцінки якості самої роботи (її змісту, оформлення і т.д.) і оцінки захисту курсової роботи курсантом (за результатами співбесіди).

Курсова робота оцінюється за наступними шкалами оцінювання («незадовільно»  – 1-34 балів (F за шкалою ECTS), 35-59 балів (FX за шкалою ECTS), «задовільно»  – 60-67 балів (E за шкалою ECTS),  68-74 балів (D за шкалою ECTS), «добре»  – 75-82 балів (С за шкалою ECTS) , 83-89 балів (B за шкалою ECTS), «відмінно»  – 90-100 балів (А за шкалою ECTS)) за такими критеріями:

-           оцінку «відмінно» або 90-100 балів (А за шкалою ECTS) одержує курсант, який показав у курсовій роботі глибокі знання теми, творчо використовував їх для аналізу сучасного стану проблеми, зміг узагальнити фактичний матеріал і зробив висновки і пропозиції за результатами дослідження.

Курсова робота, яка претендує на оцінку «відмінно», повинна мати: чітко визначені та обґрунтовані актуальність, проблему, об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження. Зміст викладеного матеріалу повною мірою повинен відповідати структурній побудові роботи, має бути розкрита сутність кожного структурного компонента; вдало використані зібрані та проаналізовані практичні матеріали, результати анкетування працівників правоохоронних органів і суду; у повній мірі надана відповідь на усі питання, що необхідно з’ясувати у межах практичних досліджень; додані як додатки наукові статті (обсягом 5-8 стор.) з проблемних питань за темою курсової роботи; чітко сформульовані та відповідати викладеним у роботі думкам висновки.

На захисті доповідь курсанта повинна охоплювати всі аспекти та напрямки власного дослідження, які наведено в курсовій роботі. Мова доповідача має бути чіткою, не містити елементів ненаукової лексики, відповіді на всі поставлені запитання чіткі та ґрунтовні.

-           оцінку «добре» або 75-82 балів (С за шкалою ECTS) , 83-89 балів (B за шкалою ECTS) одержує курсант, що показав у курсовій роботі і при її захисті достатні знання теми, висвітлив усі питання, усунув виявлені недоліки, але не виявив творчого ставлення до роботи.

Письмова робота, яка претендує на зазначену оцінку, повинна мати: чітко визначені та обґрунтовані актуальність, проблему, об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження. Зміст роботи має відповідати зазначеним характеристикам роботи. Допустимі зауваження щодо необхідності додаткового дослідження окремих аспектів проблеми у разі, якщо в роботі все ж такі існує логічно побудована структура викладеного матеріалу. Також допустимим є не у повній мірі надання відповідей на усі ті питання, що необхідно з’ясувати у межах практичних досліджень. Висновки повинні бути сформульовані чітко. Курсант може допустити декілька граматичних та пунктуаційних помилок.

На захисті доповідь курсанта повинна охоплювати всі аспекти та напрямки власного дослідження, у промові можуть існувати поодинокі лексичні та стилістичні помилки. Відповідь на окремі додаткові питання може бути не досить чітка.

-       оцінку «задовільно» або 60-67 балів (E за шкалою ECTS), 68-74 балів (D за шкалою ECTS) одержує курсант, що не повністю розкрив основні питання курсової роботи, або виклав їх недостатньо логічно, не повною мірою усунув виявлені недоліки і невпевнено відповідав при захисті роботи.

Курсова робота, яка претендує на зазначену оцінку, повинна мати: визначені актуальність, проблему, об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, які потребують корекції або доповнення. Зміст викладеного матеріалу вимагає додаткового опрацювання (не розкриті відповіді на усі питання, що необхідно з’ясувати, у роботі не достатньо використовується зібраний практичний матеріал), але в роботі присутня логічна побудова та закінченість думки автора щодо вивчення проблеми дослідження. Висновки мають відповідати викладеному матеріалу. Можуть бути наявні лексичні, стилістичні, граматичні та пунктуаційні помилки, але їх загальна кількість не перебільшує 2-х на сторінку.

На захисті доповідь курсанта не має систематичного характеру, викликає багато додаткових питань, на більшість із яких доповідач все-таки знаходить відповідь. Відповіді дещо відрізняються від думок, викладених у роботі. Доповідач погано володіє науковою термінологією, допускається в промові лексичних та стилістичних помилок.

-           оцінку «незадовільно» або 1-34 балів (F за шкалою ECTS), 35-59 балів (FX за шкалою ECTS)одержує курсант, який не розкрив тему письмової роботи, не надав відповідей на питання, що необхідно з’ясувати у межах практичних досліджень; не проаналізував у роботі зібраний практичний матеріал, або взагалі не зібрав його; припустив грубі помилки і неточності при її написанні. Така робота не допускається до захисту і підлягає переробці.

На захисті доповідь курсанта не охоплює всього кола питань, які описані в роботі. На додаткові питання він не знаходить відповідь, хоча вони розкриті у роботі. Думки доповідача суттєво відрізняються від викладених у письмовій роботі, що свідчить про несамостійність її виконання. Доповідач не володіє науковою термінологією, допускає в промові багато лексичних та стилістичних помилок.

5.4. Захист курсової роботи здійснюється курсантами відповідно до розкладу. Напередодні захисту відрецензована курсова робота видається курсанту для підготовки їх до захисту.

5.5. Прийом захисту курсової роботи здійснюється комісією у складі, що визначений начальником кафедри. Процедура захисту курсової роботи полягає у наступному: попередньо ознайомившись з письмовим відгуком на роботу, автор дає усні пояснення по суті критичних зауважень рецензента, відповідає на запитання членів комісії, обґрунтовує свої висновки додатковими аргументами.

5.6. Під час оцінювання курсової роботи враховується як її зміст, так і результати захисту.

5.7. Захищені курсові роботи не повертаються, а зберігаються на кафедрі або на факультеті. Якщо курсова робота є продовженням вже розроблюваної автором теми, або ця тема продовжує розроблятись ним далі, то йому тимчасово може бути видана захищена курсова робота з дозволу наукового керівника, з подальшим поверненням її на кафедру або факультет.

5.8. Курсанти, які не здали курсові роботи чи не з’явились на їх захист у призначений термін, або отримали на захисті незадовільну оцінку, вважаються такими, що не виконали навчального плану.

5.9. Консультації з усіх інших питань, пов’язаних з виконанням курсової роботи, курсанти можуть отримати безпосередньо у наукового керівника (викладача) або у чергового викладача кафедри кримінального процесу.

6. Плагіат

Плагіат – привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора.

Плагіат необхідно розглядати як шахрайство, суть якого – у крадіжці чужої роботи або її частини і представленні її як власної. Загалом, можна поділити на три основні типи плагіату:

 – копіювання чужої роботи (як без, так і з відома) та оприлюднення її під своїм іменем.

 – представлення суміші власних та запозичених в інших аргументів без належного цитування джерел.

 – перефразування чужої роботи без належно оформленого посилання на оригінального автора або видавця.

Майже всі курсанти розуміють, що подавати роботу, написану іншим автором, або компілювати її, дослівно переписувати уривки з інших розробок, не можна. Деякі курсанти, звичайно, вдаються до цього виду плагіату за допомогою Інтернету. Іноді викладач не спроможний викрити роботу, підготовлену таким чином. Проте якщо він глибоко опанує предмет своєї дисципліни, то курсанти матимуть менше шансів безкарно переписувати чиюсь роботу.

Важко піддається викриттю і той вид плагіату, коли курсанти можуть подавати одну й ту ж роботу декілька разів під іншими прізвищами і назвами. Тоді їм слід пояснити (хоча вони самі і це розуміють), що робота має бути не лише самостійною, а й відповідати змістові курсу.

Ще одна проблема – пояснити, як працювати з матеріалами та ідеями із певних джерел, необхідно наводити цитати з відповідними посиланнями. Але все ж не всі цілком розуміють (або роблять вигляд, що не розуміють), як поводитися з думками, запозиченими з чиїхось праць, навіть переказуючи їх своїми словами. Їм варто порадити весь час запитувати себе, чи змогли б вони дійти цієї думки без чужої публікації. Якщо ні, то їм слід дати посилання на неї, а також навести аргументи та факти свого дослідження. Курсанти повинні зрозуміти, що не потрібно наводити цитати для опису загальної інформації, яку можна відшукати в загальнодоступних джерелах. Натомість інформацію зі спеціальних чи важкодоступних джерел слід цитувати завжди. Доречною буде і така порада: коли не певні, цитувати чи ні, цитуйте.

Якщо хтось із курсантів після усіх порад і застережень таки вдався до плагіату, перш ніж сказати про це – слід переконатися у своїх підозрах: відшукати джерело, з якого переписано текст, і порівняти з роботою курсанта. Говорячи потім із доказами в руках зі курсантом, потрібно дати йому можливість пояснити, чому він так вчинив. Звинувачення у плагіаті є дуже серйозним, і якщо воно підтвердиться, то може мати і серйозні наслідки для курсанта. Тому треба бути обережним з такого роду звинуваченнями. І не слід однаково підходити до різного роду списування. Наприклад, слід розрізняти випадковий плагіат (невелике за обсягом перефразування чи цитата) та свідомий, коли цитування чужих робіт без посилання на авторство є масовим.

 

7. Основні джерела:

1.1. Конституція від 28 червня 1996 року // Офіційний вісник України. – 2010. – № 72/1 Спеціальний випуск. – Ст. 2598.

1.2. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. // http://zako№2.rada.gov.ua

1.3. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р. // http://zako№2.rada.gov.ua

1.4. Європейська Конвенція про взаємодопомогу у кримінальних справах (Ратифікована Законом України від 16 січня 1998 року) // Офіційний вісник України. – 1998. –№13.

1.5. Європейська Конвенція про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року // Офіційний вісник України.  – 1998. – №13.

1.6. Європейська Конвенція про передачу провадження у кримінальних справах від 15 травня 1972 року // Збірка договорів Ради Європи, Київ  – 2000.

1.7. Конвенція про правову допомогу та правові відносини з цивільних, сімейних та кримінальних справ (Мінськ, 22 січня 1993 року) // http://zako№2.rada.gov.ua

1.8. Угода про взаємодію міністерств внутрішніх справ незалежних держав в сфері боротьби із злочинністю (Алма-Ата, 24 квітня 1992 року) // http://zako№2.rada.gov.ua

1.9. Угода між прокуратурою Російської Федерації та Генеральною прокуратурою України про правову допомогу та співробітництво від 21 травня 1993 року // http://zako№2.rada.gov.ua

1.10. Конвенція про права дитини. Ухвалена 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1989 році // http://zako№2.rada.gov.ua

1.11. Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини від 4 листопада 1950 року // Сборник международных договоров СССР.  – Выпуск XLV.  – Москва: Международные отношения, 1991.

1.12. Європейська конвенція з відшкодування шкоди жертвам насильницьких злочинів від 24 листопада 1983 року // Сборник документов Совета Европы в области защиты прав человека и борьбы с преступностью.  – М., 1998.

1.13.Мінімальні стандартні правила Організації Об’єднаних Націй щодо заходів, не пов’язаних з тюремним ув’язненням (Токійські правила) від 14 грудня 1990 року // http://zako№2.rada.gov.ua

1.14. Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила»). Прийняті на 96-му пленарному засіданні ООН у 1985 році // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій.  – Амстердам-Київ, 1996.

1.15. Руководящие принципы Организации Объединенных Наций для предупреждения преступности среди несовершеннолетних (Эр-Риядские руководящие принципы). Приняты и провозглашены резолюцией 45/112 Генеральной Ассамблеи от 14 декабря 1990 года // Права человека. Сборник международных договоров. Том I. Универсальные договоры. Организация Объединенных Наций. Нью-Йорк и Женева, 1994.

1.16. Основні принципи незалежності судових органів (Схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) // «Права людини і професійні стандарти для юристів» в документах міжнародних організацій.  – К., 1996.

1.17. Руководящие принципы, касающиеся роли лиц, осуществляющих судебное преследование. Приняты восьмым Конгрессом Организации Объединенных Наций по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями (Гавана, Куба, 27 августа  – 7 сентября 1990 года) // Права человека. Сборник международных договоров. Том I. Универсальные договоры. Организация Объединенных Наций. Нью-Йорк и Женева, 1994.

Закони України:

2.1. Закон України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» // zako№2.rada.gov.ua/laws/show/5076-17/co№v/page3

2.2. Закон України від 2 червня 2011 року «Про безоплатну правову допомогу» // zako№2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17/co№v

2.3. Закон України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради України.  – 1996.  – № 48.  – Ст. 263

2.4. Закон України від 25 лютого 1994 року «Про судову експертизу» // http://zako№2.rada.gov.ua

2.5. Закон України від 30 червня 1993 року «Про попереднє ув’язнення» // http://zako№2.rada.gov.ua

2.6. Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» // Урядовий кур’єр № 7 від 15 січня 2004 року.

2.7. Закон України від 23 грудня 1997 року «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» // Відомості Верховної Ради України.  – 1998.  – № 20.  – Ст. 99.

2.8. Закон України від 24 березня 1999 року «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» // Відомості Верховної Ради України.  – 1999.  – № 22-23.  – Ст. 197.

2.9. Закон України від 22 березня 2001 року «Про розвідувальні органи України» // Відомості Верховної Ради України.  – 2001.  – № 19.  – Ст. 94.

2.10. Закон України від 23 грудня 1993 року «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» // Відомості Верховної Ради України.  – 1994.  – № 11.  – Ст. 50.

2.11. Закон України від 29 червня 2004 року «Про міжнародні договори України» // Урядовий кур’єр.  – № 155.  – 18 серпня 2004 року.

2.12. Закон України від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів»  – К., 2010. // http://zako№2.rada.gov.ua

2.13. Закон України від 5 листопада 1991 року «Про прокуратуру» // Відомості Верховної Ради України.  – 1991.  – № 53.  – Ст. 793.

2.14. Закон України від 23 грудня 1993 року «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» // Відомості Верховної Ради України.  – 1994.  – № 11.  – Ст. 51.

2.15. Закон України від 18 лютого 1992 року «Про оперативно-розшукову діяльність» // Відомості Верховної Ради України.  – 1992.  – № 22.  – Ст. 303.

2.16. Закон України від 30 червня 1993 року «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» // Відомості Верховної Ради України.  – 1993.  – № 35.  – Ст. 358.

2.17. Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг»: Офіц. видання.  – К, 2003.

2.18. Закон України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» // Відомості Верховної Ради України.  – 1995.  – № 1.  – Ст. 1.

2.19. Закон України від 21 квітня 1995 року «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24 січня 1995 року // Відомості Верховної Ради України.  – 1995.  – № 6.  – Ст. 35.

2.20. Закон України від 26 квітня 2001 року «Про охорону дитинства» // Відомості Верховної Ради України.  – 2001.  – № 30.  – Ст. 142.

2.21. Закон України від 7 березня 2002 року «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» // Відомості Верховної Ради України.  – 2002.  – № 32.  – Ст. 225.

2.22. Закон України від 22 грудня 2005 року «Про доступ до судових рішень» // Відомості Верховної Ради України.  – 2006.  – № 15.  – Ст. 128.

2.23. Резолюція 34/169 Генеральної Асамблеї ООН «Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку» від 17 грудня 1979 р. // http://zako№2.rada.gov.ua

2.24. Кримінальний кодекс України (із змінами та доповненнями станом на 15 січня 2012 року). – Х.: Одіссей, 2012. – 225 с.

2.25. Кримінально-процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – Х. : Одіссей, 2012. – 360 с.

Матеріали Вищого спецiалiзованого суду України

з розгляду цивільних i кримінальних справ

3.1. Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування, інформаційний лист ВССУ від 09.11.2012 р.// http://sc.gov.ua/ua/golov№a_stori№ka/vssu_pidgotuvav_i№formacij№ij_list_pro_dejaki_pita№№ja_porjadku_oskarzhe№№ja_rishe№_dij_chi_bezdijal.html.

3.2. Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, інформаційний лист ВССУ від 03.10.2012 р. // http://sc.gov.ua/ua/i№formacij№i_listi.html.

3.3. Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, інформаційний лист ВССУ від 05.10.2012 р. // http://sc.gov.ua/ua/i№formacij№i_listi.html.

3.4. Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод, інформаційний лист ВССУ від 15.11.2012 р.// http://sc.gov.ua/ua/i№formacij№i_listi.html

3.5. Про деякі питання порядку здійснення судового провадження з перегляду судових рішень у суді апеляційної інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, інформаційний лист ВССУ від 21.11.2012 р.// http://sc.gov.ua/ua/i№formacij№i_listi.html.

 

Рішення Конституційного Суду України:

4.1. Рішення Конституційного Суду України від 12 липня 2011 року № 9-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) // Офіційний вісник України. – 2011.  – № 60. – Ст. 2418.

4.2. Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина Осетрова Сергія Володимировича щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) // http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=165571.

4.3. Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України // http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=160045

4.4. Рішення Конституційного Суду України від 18 січня 2012 року № 1-рп/2012 у справі за конституційними поданнями 47 та  50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин шостої, сьомої статті 218 Кримінально-процесуального кодексу України  (справа про ознайомлення обвинуваченого і захисника з матеріалами кримінальної справи) // http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=167563.

4.5. Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 1-12/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) // http://zako№2.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-03.

4.6. Рішення Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина Трояна Антона Павловича щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) // http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=174313.

4.7. Рішення Конституційного суду України від 8 липня 2003 року № 14-рп/2003 у справі за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення статті 150 Кримінально-процесуального кодексу України стосовно тяжкості злочину (справа про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу) // http://ua-i№fo.biz/legal/basete/ua-cmwusr.htm.

4.8. Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) // Офіційний вісник України.  – 2000.  – № 47.  – Ст. 2045.

4.9. Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 4-рп/2002 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 86 Конституції України, а також частини другої статті 15 та частини першої статті 16 Закону України «Про статус народного депутата України” (справа про запити і звернення народних депутатів України до органів дізнання і досудового слідства) // http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=9443.

4.10. Рішення Конституційного Суду України від 10 вересня 2008 року № 15-рп/2008 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 1, частини першої статті 7, статей 8, 9, 10, частини четвертої статті 14, статті 17, частини першої статті 20, частини третьої статті 29 Закону України «Про прокуратуру“(справа про повноваження прокуратури відповідно до пункту 9 розділу XV «Перехідні положення“ Конституції України) http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=19397

4.11. Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина Касьяненка Бориса Павловича щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України // http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=9924

4.12. Рішення Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року № vd971030 v№5-зп у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України «Про інформацію» та статті 12 Закону України «Про прокуратуру» (справа К.Г.Устименка) // http://zako№2.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-97.

4.13. Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № v006p710-97 у справі за конституційним зверненням громадянки Дзюби Галини Павлівни щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки Дзюби Г.П. щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи) // http://zako№1.rada.gov.ua/laws/show/v006p710-97.

4.14. Рішення Конституційного Суду України від 06.07.1998 № 10-рп/98 у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України від 24 квітня 1997 року № 371 «Про Національне бюро розслідувань України» (справа щодо утворення Національного бюро розслідувань України) // http://ua-i№fo.biz/legal/baseop/ua-ymeuou.htm.

4.15. Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-7/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) // http://zako№2.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-99.

4.16. Рішення Конституційного Суду України від 11.04.2000 № 1-19/2000у справі за конституційним поданням Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 86 Конституції України та статей 12, 19 Закону України «Про статус народного депутата України» (справа про запити народних депутатів України до прокуратури) // http://ua-i№fo.biz/legal/basezp/ua-zmehjt.htm.

4.17. Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року  № 1-15/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) // http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=9339.

4.18. Рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 року №  1-3/2000 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 6, 81 Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) // http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=9354.

4.19. Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року № 1-31/2000 у справі у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) // http://zako№2.rada.gov.ua/laws/show/v015p710-00.

4.20. Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року № 1-31/2000 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» та статті 25 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» (справа про відшкодування шкоди державою) // http://zako№2.rada.gov.ua/laws/show/v012p710-01.

4.21. Рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року № 1-36/2001 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 86 Конституції України, а також частини  другої статті 15 та частини першої статті 16 Закону України «Про статус народного депутата України» (справа про запити і звернення народних депутатів України до органів дізнання і досудового слідства) // http://ua-i№fo.biz/legal/baseie/ua-xmwlfu.htm.

4.22. Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2003 року № 1-31/2000 у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частин першої, третьої статті 80 Конституції України, частини першої статті 26, частин першої, другої, третьої статті 27 Закону України «Про статус народного депутата України» та за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 80 Конституції України стосовно затримання народного депутата України (справа про гарантії депутатської недоторканності) // http://zako№2.rada.gov.ua/laws/show/v012p710-03.

4.23. Рішення Конституційного Суду України від 14 жовтня 2003 року № 1-21/2003 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини другої статті 84, пункту 34 частини першої статті 85, частини першої статті 86, статті 91 Конституції України, частин другої, третьої, четвертої статті 15 Закону України «Про статус народного депутата України» (справа про направлення запиту до Президента України) // http://zako№2.rada.gov.ua/laws/show/v016p710-03.

4.24. Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 1-45/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) // http://zako№1.rada.gov.ua/laws/show/v020p710-10.

4.25. Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 1-18/2008 у справі за конституційним поданням 52 народних депутатів України та за конституційним поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (справа про мову судочинства) // http://zako№1.rada.gov.ua/laws/show/v008p710-08.

4.26. Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 1-17/2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин сьомої, дев’ятої, пункту 2 частини шістнадцятої статті 2368 Кримінально-процесуального кодексу України // www.ccu.gov.ua/doccatalog/docume№t?id.

4.27.  Рішення Конституційного Суду України від 10 вересня 2009 року № 1-26/2009 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» // http://zako№2.rada.gov.ua/laws/show/v020p710-09.

4.28. Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 1-23/2009 у справі за конституційним зверненням громадянина Голованя Ігоря Володимировича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) // http://zako№2.rada.gov.ua/laws/show/v023p710-09.

4.29. Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 1-11/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв’язку з окремими положеннями Конституції України // http://zako№2.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-12.

4.30. Рішення Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 1-10/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина Трояна Антона Павловича щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) // http://zako№1.rada.gov.ua/laws/show/v009p710-12.

4.31. Рішення Конституційного Суду України від 18 квітня 2012 року № 1-13/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина Кузьменка Віталія Борисовича щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 364 Кримінального кодексу України (справа щодо застосування кваліфікуючої ознаки «працівник правоохоронного органу» до працівника державної виконавчої служби) // http://zako№2.rada.gov.ua/laws/show/v010p710-12.

Укази Президента України:

5.1. Концепція реформування кримінальної юстиції України. Затв. Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів» // Офіційний вісник Президента України. – 2008.  – № 12. – Ст. 486.

5.2. Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні. Затверджене Указом Президента України Указом Президента України від 10 червня 1993 року № 198/93 // Голос України.  – 1993.  – 26 червня.

5.3. Положення про порядок здійснення помилування. Затв. Указом Президента України від 12 квітня 2000 року № 588/2000 // http://zako№2.rada.gov.ua

5.4. Концепція забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, схвалена Указом Президента України від 28 грудня 2004 року № 1560/2004 // Офіційний вісник України.  – 2004.  – № 52.  – Ст. 3435.

Постанови Кабінету Міністрів України:

6.1. Типове положення про притулок для дітей служби у справах дітей. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року № 565 // http://zako№2.rada.gov.ua

6.2. Концепція Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006-2016 роки». Схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2006 року № 229-р // http://zako№2.rada.gov.ua

6.3. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1506 «Про затвердження Порядку виплати винагороди та відшкодування витрат на проїзд і наймання житла, виплати добових народним засідателям і присяжним за час виконання ними обов’язків у суді” // http://zako№2.rada.gov.ua

6.4. Інструкція про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів // Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року № 710. // http://zako№2.rada.gov.ua

6.5. Порядок виплати винагороди та відшкодування витрат на проїзд і наймання житла, виплати добових народним засідателям і присяжним за час виконання ними обов’язків у суді // Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1506. // http://zako№2.rada.gov.ua

6.6. Про створення у структурі міліції громадської безпеки спеціальних підрозділів для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві // Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року № 335-р. // http://zako№2.rada.gov.ua

6.7. Про затвердження Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, постанова Кабінету Міністрів України № 15 від 11.01.2012 р., із змінами, несеними згідно з Постановою КМ № 868 від 19.09.2012 р.// http://zako№2.rada.gov.ua/laws/show/15-2012-п.

6.7.1 Порядок внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 11.01.2012 р., із змінами, несеними згідно з Постановою КМ № 868 від 19.09.2012 р.// http://zako№2.rada.gov.ua/laws/show/868-2012-п.

6.8. Про затвердження Порядку отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації, постанова Кабінету Міністрів України № 1169 від 26.11.2007 р., із змінами, несеними згідно з Постановою КМ № 868 від 19.09.2012 р. // http://zako№2.rada.gov.ua/laws/show/868-2012-п.

6.9. Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України, постанова Кабінету Міністрів України № 868 від 19.09.2012 р. // http://zako№2.rada.gov.ua/laws/show/868-2012-п

6.9.1. Зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 19.09.2012 р. // http://zako№2.rada.gov.ua

6.10. Про затвердження Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб, постанова Кабінету Міністрів України № 1363 від 28.12.2011 р. // http://zako№2.rada.gov.ua/laws/show/1363-2011-п

6.10.1 Порядок інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1363 від 28.12.2011 р., із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 504 від 06.06.2012 р. // http://zako№2.rada.gov.ua

Відомчі нормативно-правові акти:

7.1. Наказ МВС №696 від 09.08.2012 «Про затвердження Положення про порядок застосування електронних засобів контролю» // http://zako№2.rada.gov.ua/laws/show/z1503-12.

7.1.1. Положення про порядок застосування електронних засобів контролю, затверджене наказом МВС України №696 від 09.08.2012 р. // http://zako№2.rada.gov.ua

7.2. Наказ МВС №700 від 14.08.2012 «Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень» // http://do№umvd.d№.ua/.

7.2.1. Інструкцію з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень, затверджена наказом МВС України №700 від 14.08.2012 р. // http://zako№2.rada.gov.ua

7.3. Наказ МВС №681 від 06.08.2012 «Про затвердження Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень” // http://search.ligazako№.ua/l_doc2.№sf/li№k1/MVS389.html.

7.4. Інструкцію з організації обліку та руху кримінальних проваджень, затверджена наказом МВС України №681 від 06.08.2012 р. // http://zako№2.rada.gov.ua

7.5. Наказ МВС України № 940 від 22.11.2012 р «Про організацію реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України». // http://zako№2.rada.gov.ua

7.5.1. Інструкція з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затверджена наказом МВС України № 940 від 22.11.2012 р. // http://zako№2.rada.gov.ua

7.5.2. Інструкція про оперативне інформування в органах і підрозділах  внутрішніх справ, внутрішніх військах та навчальних закладах МВС України, затверджена наказом МВС України № 940 від 22.11.2012 р. // http://zako№2.rada.gov.ua

7.5.3. Перелік кримінальних правопорушень, інших правопорушень,  надзвичайних ситуацій та інших подій, інформація про які подається до МВС України, головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, Головного управління внутрішніх військ МВС України, затверджений наказом МВС України № 940 від 22.11.2012 р. // http://zako№2.rada.gov.ua

7.5.4. Форми звітів про діяльність підрозділів внутрішніх військ МВС України, затверджені, наказом МВС України № 940 від 22.11.2012 р// http://zako№2.rada.gov.ua

7.6. Наказ МВС №1050 від 19.11.2012 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та положень про комісії”.// http://zako№2.rada.gov.ua

7.6.1. Інструкція про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затверджена наказом МВС України № 1050 від 19.11.2012 р. // http://zako№2.rada.gov.ua

7.6.2. Положення про комісію головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях з контролю за станом обліково-реєстраційної дисципліни в структурних підрозділах та міськрайлінорганах внутрішніх справ України, затверджене наказом МВС України № 1050 від 19.11.2012 р. // http://zako№2.rada.gov.ua

7.6.3. Положення про комісію міськрайліноргану внутрішніх справ головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях  з контролю за станом прийняття та реєстрації в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затверджене наказом МВС України № 1050 від 19.11.2012 р. // http://zako№2.rada.gov.ua

7.7. Наказ Генерального прокурора України №69 від 13.08.2012 «Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань” із змінами і доповненнями, внесеними наказом Генеральної прокуратури України від 14.11.2012 р. № 113 // http://search.ligazako№.ua/l_doc2.№sf/li№k1/GP12027.html.

7.7.1. Додатки до наказу Генеральної прокуратури України № 69 від 17.08.2012 р. // http://zako№2.rada.gov.ua

7.8. Наказ МВС № 686 від 09.08.2012 «Про організацію діяльності органів досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України” // http://zako№2.rada.gov.ua/laws/show/z1769-12.

7.8.1. Положення про органи досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України, затверджене наказом МВС України № 686 від 09.08.2012 р. // http://zako№2.rada.gov.ua

7.8.2. Положення про Головне слідче управління МВС України, затверджене наказом МВС України № 686 від 09.08.2012 р. // http://zako№2.rada.gov.ua

7.8.3. Типове положення про слідче управління (відділ) головного управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, затверджене наказом МВС України № 686 від 09.08.2012 р. // http://zako№2.rada.gov.ua

7.8.4. Типове положення про слідчий відділ (відділення) міського, районного, лінійного управління (відділу) головного управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, затверджене наказом МВС України № 686 від 09.08.2012 р. // http://zako№2.rada.gov.ua

7.8.5. Інструкцію з організації діяльності органів досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України, затверджена наказом МВС України № 686 від 09.08.2012 р. // http://zako№2.rada.gov.ua

7.9. Наказ МВС України від 27.07.2012 р. № 650 «Інструкція з оформлення документів у системі Міністерства внутрішніх справ України» // http://zako№2.rada.gov.ua

7.10. ро організацію роботи з питань статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та нагляду за обліком кримінальних правопорушень, наказ Генеральної прокуратури України № 15гн від 25.09.2012 р. // http://zako№2.rada.gov.ua

7.11. Наказ Генеральної прокуратури України № 16гн від 01.11.2012 р. «Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод дітей» // http://zako№2.rada.gov.ua

7.12. Наказ Служби безпеки України № 470 від 17.10.2012 р.Про затвердження Змін до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю // // http://zako№2.rada.gov.ua

7.13. Спільний наказ ГПУ, МВС, СБУ, Адміністрації державної прикордонної служби, Міністерства фінансів, Міністерства юстиції №114/1042/516/___/936/1687/5 від 16.11.2012 «Інструкція про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні”.// http://zako№2.rada.gov.ua

7.14. Інструкція про порядок обробки інформації в НЦБ Інтерполу в Україні. Затв. наказом МВС України № 568 від 6 вересня 1993 року // // http://zako№2.rada.gov.ua

7.15. Інструкція про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства. Затв. наказом Мінюсту, Ген прокурором, СБУ, МВС, Верховного Суду, Державної податкової адміністрації, Державного департаменту з питань виконання покарань № 34/5/22/103/512/326/73 від 29 червня 1999 року // // http://zako№2.rada.gov.ua

7.16. Положення про приймальники-розподільники для дітей органів внутрішніх справ. Затв. наказом МВС України від 13 липня 1996 року № 384 // // http://zako№2.rada.gov.ua

7.17. Правила пропуску до приміщень судів та на їх територію транспортних засобів. Затв. наказом Державної судової адміністрації України і Міністерства внутрішніх справ від 12 вересня 2005 року № 102/765 // http://zako№2.rada.gov.ua

7.18. Методичні рекомендації по організації підготовки та направлення до іноземних держав запитів про видачу осіб, які вчинили злочини, і клопотань про продовження кримінального переслідування. Направлені МВС України до органів внутрішніх справ листом № 6235 від 24 листопада 1995 року // http://zako№2.rada.gov.ua

7.19. Інструкція про порядок підготовки, передачі та виконання органами прокуратури України звернень про правову допомогу у кримінальних справах. Затв. наказом Генерального прокурора України від 28 жовтня 2002 року № 8/1 // http://zako№2.rada.gov.ua

7.20. Положення про застосування Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”. Затв. спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5, 3, 41 // http://zako№2.rada.gov.ua

7.21. Порядок виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури, а також судів. Затв. наказом Державного казначейства України № 48 від 7 березня 2003 року // Офіційний вісник України.  – 2003.  – № 13.  – Ст. 603.

7.22. Методичні рекомендації «Відшкодування моральної шкоди (Лист Мінюсту України № 35-13/797 від 13 травня 2004 року). // http://zako№2.rada.gov.ua

Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів про права неповнолітніх (наказ Генерального прокурора України від 28 жовтня 2002 року № 3/1) // http://zako№2.rada.gov.ua

7.23. Інструкція про медичне обстеження дітей і підлітків, які направляються до загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання. Затв. наказом Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства освіти України від 5 травня 1997 року № 137/131 // Офіційний вісник України. – 1997.  – № 34.  – С. 9.

7.24. Порядок застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які хворіють на психічні розлади і вчинили суспільно небезпечні діяння, у психіатричні лікарні із суворим наглядом. Затв. наказом Міністерства охорони здоров’я України від 8 жовтня 2001 року № 397 // http://zako№2.rada.gov.ua

7.25. Інструкція про порядок оформлення особових справ неповнолітніх, які направляються до спеціальних загальноосвітніх шкіл та професійних училищ для дітей, які потребують особливих умов виховання //Затв. Наказом МОН України від 27 грудня 1994 року № 362 // http://zako№1.rada.gov.ua/cgi-bi№/laws/mai№.cgi.

7.26. Про порядок проходження клопотань про перегляд судових рішень в порядку виключного провадження в судовій палаті з кримінальних справ Верховного Суду України (Розпорядження заступника Голови Верховного Суду України від 16 липня 2001 року) // http://zako№2.rada.gov.ua

7.27. Тимчасова інструкція з діловодства в місцевому загальному суді // Затв. наказом Державної судової адміністрації України від 17 лютого 2005 року № 20. // http://zako№2.rada.gov.ua

7.28. Інструкція про порядок фіксування судового процесу технічними засобами. Затв. Наказом Державної судової адміністрації від 21 липня 2005 року № 84 // http://zako№2.rada.gov.ua

7.29. Про організацію підтримання державного обвинувачення в суді, забезпечення його відповідності кримінальному та кримінально-процесуальному законодавству (Наказ Генерального прокурора України від 28 жовтня 2002 року № 5) // http://zako№2.rada.gov.ua

7.30. Про завдання та організацію роботи прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ (Наказ Генерального прокурора України від 30 березня 2004 року № 3гн) // http://zako№2.rada.gov.ua

7.31. Про практику застосування судами законодавства, що регулює закриття кримінальних справ (узагальнення Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України) // Вісник Верховного Суду України.  – 2004.  – № 2.

7.32. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз. Затв. наказом Міністерства юстиції України 8 жовтня 1998 року № 53/5 // Офіційний вісник України.  – 1998.  – № 46.  – Ст. 1715.

7.33. Інструкція про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах. Затв. наказом Міністерства юстиції України від 24 грудня 2003 року № 170/5 // Офіційний вісник України.  – 2003.  – № 52.  – ч. 2.  – Ст. 2853.

7.34. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство. Затв. Наказом Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 року № 4 // http://zako№2.rada.gov.ua

7.35. Про підслідність кримінальних справ слідчим військових прокуратур (наказ Генерального прокурора України від 29 грудня 2006 року № 68 // http://zako№2.rada.gov.ua

7.36. Щодо практики продовження строків слідства (Вказівка Генерального прокурора прокурорам областей, міст Києва, Севастополя та прирівняним до них прокурорам від 18 лютого 1994 року № 15-08 окв.) // http://zako№2.rada.gov.ua

7.37. Порядок надання Держфінмоніторингом Генеральній прокуратурі України узагальнених матеріалів щодо фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів або фінансуванням тероризму, та отримання інформації про хід їх опрацювання. Затв. наказом Державного департаменту фінансового моніторингу, Генеральної прокуратури України від 20 серпня 2003 р. № 98/40 // http://zako№2.rada.gov.ua

7.38. Положення про органи дізнання в системі МНС України. Затв. наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи від 27 квітня 2004 року № 187 // http://zako№2.rada.gov.ua

7.39. Інструкція про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції // Затв. наказом Генерального прокурора України, МВС України, Державної податкової адміністрації України, СБУ, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125 // http://zako№2.rada.gov.ua

Постанови Пленуму Верховного Суду України:

8.1. Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 6) // Вісник Верховного Суду України. – 2010.  – № 7.

8.2. Про деякі питання застосування законодавства, яке регулює порядок і строки затримання (арешту) осіб при вирішенні питань, пов’язаних з їх екстрадицією (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 року № 16) // Вісник Верховного Суду України.  – 2004.  – № 11.

8.3. Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 року № 2) // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973  – 2004). Офіційне видання. За заг. ред. В.Т. Маляренка.  – К., 2004.

8.4. Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5) // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973  – 2004). Офіційне видання. За заг. ред. В.Т. Маляренка.  – К., 2004.

8.5. Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 2) // http://zako№2.rada.gov.ua

8.6. Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року № 7) // http://zako№2.rada.gov.ua

8.7. Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування. (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2) // http://zako№2.rada.gov.ua

8.8. Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 7) // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973  – 2004). Офіційне видання. За заг. ред. В.Т. Маляренка.  – К., 2004.

8.9. Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 1) // http://zako№2.rada.gov.ua

8.10. Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов’язаних із виконанням вироків (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 року № 11) // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973  – 2004). Офіційне видання. За заг. ред. В.Т. Маляренка.  – К., 2004.

8.11. Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985 року № 11) // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973  – 2004). Офіційне видання. За заг. ред. В.Т. Маляренка.  – К., 2004.

8.12. Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5) // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973  – 2004). Офіційне видання. За заг. ред. В.Т. Маляренка.  – К., 2004.

8.13. Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільних справ (Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 1 квітня 1994 року) // http://zako№2.rada.gov.ua

8.14. Про практику винесення судами окремих ухвал (постанов) у кримінальних справах (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 2008 року № 3) // Вісник Верховного суду України. – 2008.  – № 4.  – С. 8.

8.15. Про незалежність судової влади (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8) // http://zako№2.rada.gov.ua

8.16. Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 червня 1999 року № 10) // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973  – 2004). Офіційне видання. За заг. ред. В.Т. Маляренка.  – К., 2004.

8.17. Про завдання судів України по підвищенню рівня правосуддя (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 лютого 1991 року № 1) // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973  – 2004). Офіційне видання. За заг. ред. В.Т. Маляренка.  – К., 2004 // http://zako№2.rada.gov.ua

8.18. Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 6) // Вісник Верховного суду України. – 2008.  – № 6. – С. 10 // http://zako№2.rada.gov.ua

8.19. Про практику застосування судами України законодавства про протокольну форму досудової підготовки матеріалів (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 червня 1986 року) // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах (1973-1998).  – К., 1998 // http://zako№2.rada.gov.ua

8.20. Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 1) // http://zako№2.rada.gov.ua

8.21. Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 2008 року № 2) // http://zako№2.rada.gov.ua

8.22. Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4) // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973  – 2004). Офіційне видання. За заг. ред. В.Т. Маляренка.  – К., 2004.

8.23. Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1999 року № 6) // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973  – 2004). Офіційне видання. За заг. ред. В.Т. Маляренка.  – К., 2004.

8.24. Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 року № 13) // Вісник Верховного Суду України.  – 2004.  – № 8.

8.25. Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 8) // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973  – 2004). Офіційне видання. За заг. ред. В.Т. Маляренка.  – К., 2004.

8.26. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9) // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973  – 2004). Офіційне видання. За заг. ред. В.Т. Маляренка.  – К., 2004.

 

 

Перелік тем курсових робіт

на 2013-2014 навчальний рік

з навчальної дисципліни «Кримінальний процес»

 

1. Особливості початку досудового розслідування.
2. Процесуальний порядок та підстави оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора.
3. Прокурорський нагляд під час досудового розслідування.
4. Затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
5. Застосування запобіжного заходу – особисте зобов’язання.
6. Застосування запобіжного заходу – тримання під вартою.
7. Слідчі (розшукові) дій, які проводяться на підставі ухвали слідчого судді.
8. Процесуальний порядок призначення і проведення експертизи під час кримінального провадження.
9. Процесуальний порядок оформлення і проведення допиту під час досудового провадження.
10. Підстави та процесуальний порядок проведення обшуку.
11. Підстави та процесуальний порядок проведення огляду.
12. Підстави та процесуальний порядок пред’явлення для впізнання.
13. Процесуальний порядок повідомлення особі про підозру.
14. Процесуальний порядок звернення до суду з обвинувальним актом.
15. Підстави та процесуальний порядок закриття кримінального провадження.

ПИТАННЯ ЯКІ НЕОБХІДНО З’ЯСУВАТИ У МЕЖАХ ПРАКТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЗА ОБРАНИМИ ТЕМАМИ КУРСОВИХ РОБІТ:

 

Тема 1. Особливості початку досудового розслідування

1. Що є джерелом відомостей про кримінальні правопорушення? З яких джерел найчастіше надходить інформація про кримінальне правопорушення на практиці? Відповідь потрібно обґрунтувати статистичними показниками територіального РВ та в цілому по Україні.

2. Які відомчі нормативно-правові акти регулюють питання процесуальної фіксації заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення? Висвітлити особливості та порядок фіксації.

3. Які повідомлення визнаються анонімними та який порядок розгляду анонімних повідомлень про кримінальні правопорушення?

4. Які посадові особи органів внутрішніх справ уповноважені на прийняття заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення?

5. Які посадові особи органів внутрішніх справ уповноважені на реєстрацію заяв, повідомлень про кримінальні правопорушення?

6. Які посадові особи уповноважені на внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань?

7. Який процесуальний порядок внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань?

8. Чи за всією інформацію, що зареєстрована в Журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, приймається рішення про початок досудового розслідування (шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР)?

9. Чи передбачає КПК України особливі порядки розгляду заяв та повідомлень щодо окремої категорії осіб?

10. Чи передбачає КПК України особливі порядку розгляду повідомлень щодо окремої категорії кримінальних правопорушень?

 

Тема 2. Процесуальний порядок та підстави оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора

1. Які вітчизняні та міжнародні нормативні акти надають право оскаржувати дії, рішення або бездіяльність посадових осіб?

2. Хто уповноважений розглядати скарги на рішення, дії або бездіяльність слідчого, прокурора?

3. Хто має право подавати скарги на рішення, дії або бездіяльність слідчого, прокурора?

4. Які рішення слідчого та прокурора можуть бути оскаржені під час досудового розслідування?

5. Які дії слідчого та прокурора можуть бути оскаржені під час досудового розслідування?

6. Яка бездіяльність слідчого та прокурора може бути оскаржена під час досудового розслідування?

7. Які строки встановлює КПК України для оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора? Чи є вони достатніми для належної реалізації права на оскарження?

8. В яких випадках строки оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора вважаються пропущеними з поважних причин та можуть бути поновлені?

9. Які рішення, дії або бездіяльність слідчого, прокурора не можуть бути оскаржені під час досудового розслідування?

10. На які рішення, дії або бездіяльність слідчого та прокурора найчастіше надходять скарги (відповідь потрібно обґрунтувати статистичними показниками територіального РВ та в цілому по Україні)?

11. Чи були на практиці випадки, коли слідчий або прокурор самостійно скасовував оскаржуване рішення, або припиняв оскаржувану дію чи бездіяльність до завершення розгляду скарги (відповідь потрібно обґрунтувати статистичними показниками територіального РВ та в цілому по Україні)?

12. Який порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора під час досудового розслідування?

13. Які підстави та порядок оскарження недотримання слідчим, прокурором розумних строків під час досудового розслідування?

 

Тема 3. Прокурорський нагляд під час досудового розслідування

1. Що є предметом нагляду прокурора на початковому етапі кримінального провадження?
2. Чи здійснює прокурор процесуальне керівництво до початку досудового розслідування (до внесення відомостей до ЄРДР)?
3. Яким чином здійснюється призначення з 20.11.2012 року прокурора який здійснюватиме процесуальне керівництво?
4. Що є предметом прокурорського нагляду на стадії досудового розслідування?
5. Визначте та вкажіть форми взаємодії органів досудового розслідування з органами прокуратури на досудовому розслідуванні.
6. Види процесуальних рішень, які може прийняти прокурор під час здійснення ним процесуального керівництва досудовим розслідування.
7. Прокурорський нагляд за дотриманням розумних строків досудового розслідування та під час повідомлення особі про підозру.
8. Прокурорський нагляд під час зупинення та відновлення досудового розслідування, а також під час закриття кримінального провадження.
9. Предмет прокурорського нагляду під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій.
10. Предмет прокурорського нагляду під час оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого. Якими є форми реагування прокурора на незаконні рішення, дії чи бездіяльність слідчого?

 

 

 

 

Тема 4. Затримання особи за підозрою у вчиненні

кримінального правопорушення

1. Хто має право затримати особу за підозрою у вчиненні кримінального проступку, злочину (визначити всіх працівників ОВС у відношенні до ст. 207 та ст. 208 КПК) ?
2. Якими документами оформлюють працівники ОВС факт затримання та доставлення особи за підозрою у вчиненні злочину ?
3. Якими є структура і зміст протоколу затримання за підозрою у вчинені злочину ?
4. Які процесуальні документи вручаються затриманому ?
5. Чи має право особа, затримана за підозрою у вчиненні злочину, повідомити своїх рідних і/чи близьких про затримання ? Якщо так, то у який спосіб ? Як це право реалізується в ОВС ?
6. Якими нормативно-правовими актами, окрім КПК, керуються працівники ОВС під час вирішення питання про затримання особи ?
7. Скільки осіб було затримано в ОВС за підозрою у вчиненні злочину з початку року (відповідь потрібно обґрунтувати статистичними показниками територіального РВ та в цілому по Україні)?
8. Яка із підстав затримання визначена у ст. 208 КПК найчастіше використовується на практиці?  Для визначення цієї підстави необхідно особисто провести бесіди зі слідчими під час практики.
9. Який процесуальний порядок залучення слідчим захисника до участі у кримінальному провадженні після затримання особи за підозрою у вчиненні злочину ? Які проблеми можуть мати місце на практиці? Необхідно особисто провести бесіди зі слідчими під час практики.

 

Тема 5. Застосування запобіжного заходу – особисте зобов’язання

1. Яким є процесуальний порядок обрання запобіжного заходу  – особисте зобов’язання? Які підрозділи ОВС можуть залучатися до забезпечення його виконання?
2. Якими процесуальними документами оформлюється обрання запобіжного заходу  – особисте зобов’язання?
3. У кримінальних провадженнях із розслідування яких кримінальних правопорушень доцільним та ефективним є обрання саме запобіжного заходу  – особисте зобов’язання?
4. Чи мають у діяльності ОВС місце випадки обрання запобіжного заходу  – особисте зобов’язання у справах про злочини, за які передбачене покарання більше 5 років позбавлення волі ? Якщо так, то якими є причини цього?
5. Процесуальні підстави зміни запобіжного заходу особисте зобов’язання на більш суворий?
6. Які обов’язки можуть бути покладені на підозрюваного під час обрання запобіжного заходу?
7. Як повинен діяти слідчий у разі, коли особа відмовляється підписувати будь-які процесуальні документи, пов’язані з застосуванням особистого зобов’язання?
8. Як повинен діяти слідчий у разі порушення підозрюваним умов застосування особистого зобов’язання?

 

Тема 6. Застосування запобіжного заходу – тримання під вартою

1. Яким є процесуальний порядок обрання запобіжного заходу – тримання під вартою ? Які підрозділи ОВС можуть залучатися до забезпечення його виконання?
2. Якими процесуальними документами оформлюється обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ?
3. Хто із суб’єктів кримінального провадження має право звертаються до слідчого судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ?
4. Хто із суб’єктів кримінального провадження має право звертаються до слідчого судді із клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш м’який ?
5. У кримінальних провадженнях із розслідування злочинів якої тяжкості, як правило, обирається запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ?
6. Чи мають місце у діяльності ОВС випадки обрання запобіжного заходу  – тримання під вартою у справах про злочини, за які передбачене покарання менше 5 років позбавлення волі ? Якщо так, то якими є причини цього ? Проконсультуватися зі слідчими під час практики.
7. Яким є порядок продовження строків тримання особи під вартою ? Можливі дії сторони захисту у випадку порушення слід чим вказаного клопотання ?
8. Якими процесуальними документами оформлюється продовження строків тримання особи під вартою ? Розписати порядок їх складання та погодження.
9. Яким може бути найбільший строк тримання особи під вартою під час досудового розслідування ?
10. Чи має право прокурор відмовити у погодженні клопотання слідчого ОВС ? Якщо так, чи зазначав він письмово (на клопотанні чи окремим документом) причини відмови у погодженні клопотання ? Якщо так, то якими можуть бути такі причини ? Проконсультуватися зі слідчими під час практики.
11. Які документи повинен подати слідчий до чергової частини ОВС для поміщення особи в ІТТ ?

 

Тема 7. Види слідчих (розшукові) дії, які проводяться на підставі ухвали слідчого судді. Процесуальний порядок оформлення

1. Які слідчі (розшукові) дії, проводяться на підставі ухвали слідчого судді? Які з цих дій проводяться слідчими найчастіше? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.
2. В яких випадках вказані слідчі (розшукові) дії можуть бути проведенні до винесення ухвали слідчого судді?
3. Які процесуальні документи складає слідчий перед та під час проведення слідчих (розшукових) дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді? Чи встановлені законом або відомчими нормативними актами вимоги до форми і змісту цих документів?
4. Яким є процесуальний порядок проведення слідчих (розшукових) дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді?
5. З`ясуйте які проблеми можуть виникати у слідчого під час проведення слідчих (розшукових) дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді?  З чим пов’язані ці проблеми та які шляхи їх вирішення вбачають слідчі? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.
6. Особливості проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді? З’ясувати теоретичну та практичну сторону проблеми.
7. Особливості проведення обшуку? Яким чином проводиться обшук у приміщенні, що не є житлом чи іншим володінням особи?
8. Особливості проведення огляду у житлі чи іншому володінні особи без ухвали слідчого судді та згоди власника
9. Особливості та процесуальний порядок примусового відібрання біологічних зразків у особи.
10. Якими є строки дії ухвали про проведення слідчих (розшукових) дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді?

 

Тема 8. Процесуальний порядок призначення та проведення експертизи під час досудового розслідування

1. Що таке судова експертиза, види судових експертиз?
2. Які підстави для проведення експертизи можуть існувати? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.
   1. Хто має право на проведення експертизи?
   2. Процесуальний порядок залучення експерта? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.
      1. Випадки обов’язкового звернення до експерта для проведення експертизи?
      2. Який процесуальний порядок розгляду слідчим суддею клопотання про залучення експерта? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.
      3. Який процесуальний порядок примусового проведення медичної або психіатричної експертизи?
      4. В якому процесуальному документі відображається хід та результати проведення експертизи, та яка його структура?
      5.  Які терміни передбачено для проведення експертизи? Відповідь обґрунтуйте вказівкою на нормативно-правовий акт.
      6. Яке значення має висновок експерта у кримінальному провадженні? Для відповіді на це питання також необхідно проконсультуватися зі слідчими під час практики.
      7. Співставлення висновку експерта з іншими доказами.

 

 

 

Тема 9. Процесуальний порядок оформлення і проведення допиту

під час досудового провадження

1.  Види допитів?

1. Хто не може бути допитаний як свідок ?
2. Хто із суб’єктів кримінального провадження попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та відмову від давання показань ? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.
3. Який процесуальний порядок подення допиту ? Вказане питання розкрити залежно від суб’єкта кримінального провадження, який підлягає допиту.
4. Який строк тривалості допиту ?
5. Який процесуальний порядок оформлення проведення допиту?
6. Якою є структура протоколу допиту ? Які реквізити протоколу допиту є обов’язковими ?
7. Які особливості допиту осіб встановлює ст. 65 КПК України ? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.
8.  Які особливості допиту малолітнього свідка та неповнолітнього свідка? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.

10. Який процесуальний порядок проведення допиту під час досудового розслідування в судовому засіданні? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.

 

Тема 10. Підстави та процесуальний порядок проведення обшуку

1. Хто із суб’єктів кримінального провадження дає дозвіл на проведення обшуку? Чи існують винятки з вказаного правила?
2. Яка мета проведення обшуку?
3. Які відомості повинен вказати слідчий в клопотанні про проведення обшуку?
4. Проблеми обґрунтованості клопотання про проведення обшуку? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.
5. Протягом якого строку має бути проведено обшук на який вже було надано дозвіл судом? Чи можливо його продовження або отримання нового дозволу суду?
6. Які матеріали разом з клопотанням про проведення обшуку надаються слідчому судді ?
7. В який час та в якому обсязі може бути проведений обшук?
8. Чи практикують слідчі судді при розгляді клопотання на проведення обшуку заслуховувати пояснення слідчого, який виніс це клопотання? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.
9. Чи можуть під час обшуку вилучатися предмети, які вилучені законом з обігу але не мають відношення до кримінального провадження?
10. Які процесуальні документи складає слідчий, прокурор під час проведення обшуку, а також які додатки можуть бути ними складені?

 

 

Тема 11. Підстави та процесуальний порядок проведення огляду

1. Які види оглядів провадяться слідчим, прокурором під час досудового розслідування?
2. Які процесуальні документи складаються під час проведення огляду слідчим, прокурором? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.
3. Які додатки можуть бути складені слідчим, прокурором під час огляду? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.
4. Хто може та повинен бути запрошений для участі в огляді?
5. Які особливості порядку проведення огляду житла чи іншого володіння особи?
6. Якими є підстави проведення огляду житла чи іншого володіння особи?
7. Чи можна провести огляд житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.
8. Який процесуальний порядок вилучення речей і документів під час огляду?
9. Чи є підстави для відмови у проведенні огляду? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.
10. Яким є процесуальний порядок огляду трупа та особливості огляду трупа, пов’язаного з ексгумацією?

 

Тема 12. Підстави та процесуальний порядок пред’явлення для впізнання

1. Процесуальні особливості пред’явлення особи для впізнання? З’ясувати теоретичну та практичну сторону питання.
2. Що є обов’язковою умовою для проведення слідчої (розшукової) дії пред’явлення для впізнання? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.
3. Коли недоцільно проводити слідчу (розшукову) дію пред’явлення особи для впізнання? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.
4. Процесуальний порядок пред’явлення речей для впізнання?
5. Хто залучається до проведення пред’явлення речей для впізнання?
6. Процесуальний порядок пред’явлення трупа для впізнання?
7. Кому пред’являється труп для впізнання? Чи необхідно залучати понятих для пред’являється труп для впізнання?
8. Технічні засоби фіксації слідчої (розшукової) дії пред’явлення для впізнання?
9. Випадки та процесуальний порядок проведення впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування? З’ясувати теоретичну та практичну сторону питання.

 

 

 

Тема 13. Процесуальний порядок повідомлення особі про підозру

1. Які існують випадки повідомлення про підозру? З’ясувати теоретичну та практичну сторону питання.
2. Які відомості має містити повідомлення про підозру?
3. Процесуальні особливості вручення письмового повідомлення про підозру? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.
4. Які заходи забезпечення кримінального провадження слідчий має право застосувати до підозрюваного після повідомлення особі про підозру?
5. Права та обов’язки підозрюваного у кримінальному процесі?
6. Для яких суб’єктів існує особливий порядок письмового повідомлення про підозру?
7. Процесуальний порядок здійснення виклику особи для вручення письмового повідомлення про підозру? З’ясувати різницю між викликом та повідомленням особи.
8. Участь (присутність) яких суб’єктів кримінального провадження є обов’язковою під час вручення письмового повідомлення про підозру?
9. Які існують поважні причини неприбуття особи на виклик?Наслідки неприбуття особи на виклик без поважних причини?
10. Хто має право змінити повідомлення про підозру, яку здійснив прокурор?

 

Тема 14. Процесуальний порядок звернення до суду

з обвинувальним актом

1. У який спосіб органи досудового розслідування (прокурор, слідчий за дорученням прокурора) повідомляють підозрюваного, його захисника, законного представника та захисника особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, а також потерпілого, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача, його представника, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування?
2. Чи завжди потерпілі з’являються для ознайомлення із матеріалами досудового розслідування? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.
3. Якими є назва, структура і зміст процесуального документу підтвердження про ознайомлення підозрюваного, його захисника, законного представника та захисника особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру з матеріалами досудового розслідування? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.
4. Якими є назва, структура і зміст підтвердження про ознайомлення потерпілого, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача, його представника з матеріалами досудового розслідування?
5. Як діяти прокурору, слідчому у разі, коли захисник підозрюваного не може з’явитися у визначений день і час для ознайомлення із матеріалами досудового розслідування? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.
6. У разі надання прокурором відповідного запиту, чи зобов’язана сторона захисту надає прокурору доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді? Якщо так, то який процесуальний документ складається після здійснення зазначеної процесуальної дії?
7. Які клопотання – усні чи письмові – можуть бути заявлені учасниками кримінального судочинства, після ознайомлення з матеріалами досудового розслідування? Який процесуальний порядок розгляду наданих клопотань?
8. Якими є структура і зміст обвинувального акту ?
9. Які додатки до обвинувального акту складає прокурор, слідчий ? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.
10. Які документи направляються до суду після складання обвинувального акту та його затвердження прокурором? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.

 

Тема 15. Підстави та процесуальний порядок

 закриття кримінального провадження

1. Поняття закриття кримінального провадження, як кінцевого рішення на стадії досудового розслідування. Проблеми законності, обґрунтованості та вмотивованості вказаного процесуального рішення? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.

2. Які підстави закриття кримінального провадження існують на стадії досудового розслідування?

3. Повноваження органів досудового розслідування щодо прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження (з урахуванням процесуальної компетенції слідчих ОВС) ? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.

4. Процесуальний порядок закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування. Межі процесуальної компетенції прокурора, слідчого у разі прийняття ними вказаного процесуального рішення. Процесуальний порядок оформлення процесуального рішення про закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.

5. За якими підставами кримінальне провадження може бути закрито виключно на судових стадіях кримінального провадження? Вкажіть які причини такого розподілу підстав закриття кримінального провадження між слідчим, прокурором та судом? З’ясуйте теоретичну та практичну сторону питання.

6. Який процесуальний порядок розгляду судом клопотання органів досудового розслідування про закриття кримінального провадження (лише за підставами, які можуть застосовуватися судом)? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.

7 Які рішення може прийняти суд за наслідками розгляду клопотання органів досудового розслідування про закриття кримінального провадження? Яким процесуальним документом оформляється таке процесуальне рішення суду?

8. Яким є процесуальний порядок оскарження рішення про закриття кримінального провадження (прийнятого органами досудового розслідування, судом)? Які рішення можуть бути прийняті за наслідками розгляду оскарження рішення про закриття кримінального провадження?

9. Які правові наслідки наступають для особи, якій було повідомлено про підозру, у разі закриття кримінального провадження (в залежності від того за якої підстави воно було закрито)? Для відповіді на це питання проконсультуватися зі слідчими під час практики.