|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Кримінологія
Кримінологія« Назад
Кримінологія 28.12.2014 09:04
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Юридичний факультет Кафедра кримінального права та кримінології
Навчально-методичний комплексз курсу
“Кримінологія”
для студентів юридичного факультету
Київ – 2009
Навчально-методичний комплекс з курсу “Кримінологія” для студентів юридичного факультету Київ, КНУ. – 2009 рік
Укладачі: д.ю.н., проф.[Туркевич І.К.], к.ю.н., доц. Єфремов С.О., к.ю.н. Бахуринська О.О. Рецензент: д.ю.н., проф. Глушков В.О.
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Навчальна дисципліна “Кримінологія” є базовою нормативною дисипліною для спеціальності “060101 Правознавство”. Вивчення дисципліни передбачає читання лекцій, проведення семінарських занять та іспиту. Обсяг дисципліни – 76 годин, з них лекцій – 30 годин, семінарських занять - 12 годин, самостійної роботи – 34 години. Мета курсу: ознайомлення студентів з основами кримінології, формування розуміння закономірностей існування таких явищ як злочинність та інших негативних соціальних явищ, вивчення закономірностей формування особистості злочинця, причин та умов злочинності, проблем протидії злочинності. Основні завдання курсу: * вивчення методології кримінології та методіки кримінологічних досліджень; * вивчення сутності та природи злочинності, її основних показників та тенденцій розвитку; * вивчення причин та умов злочинності; * вивчення особистості злочинця; * вивчення основних напрямків і засобів протидії злочинності; * вивчення ознак окремих видів злочинності та особливостей протидії їм. Вимоги до знань та вмінь студентів. Кожен студент повинен засвоїти знання із Загальної та Особливої частин кримінології, вміти використовувати статистичні матеріали для вирішення практичних завдань, отримати відповідні практичні навички, необхідні та достатні для підготовки його як юриста, на рівні вимог, що ставляться професійно-освітньою програмою підготовки юристів-бакалаврів.
II. СИСТЕМА КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТА З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “КРИМІНОЛОГІЯ”
Знання та навички студентів, одержані при засвоєнні навчальної дисципліни “Кримінологія”, оцінюються за кредитно-модульною системою. При цьому зміст дисципліни вивчається у межах одного змістовного та одного підсумкового модулів; знання та навички студентів оцінюються за кожен модуль окремо. Формами поточного контролю знань та навичок студентів є: оцінювання усних відовідей та доповнень на семінарських заняттях; оцінювання поточних контрольних письмових робіт, виконаних на семінарських заняттях; оцінювання участі студента у науковій роботі. Формою підсумкового контролю знань та навичок студентів з дисципліни є іспит.
Структура модулів в межах навчальної дисципліни “Кримінологія”
III. МЕТОДИКА ОБЧИСЛЕННЯ ПІДСУМКОВОЇ ОЦІНКИ РОБОТИ СТУДЕНТА З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “КРИМІНОЛОГІЯ”
1. Загальні підходи
Підсумкова оцінка роботи студента з вивчення навчальної дисципліни “Кримінологія” обчислюється відповідно до кредитно-модульної системи за 100-бальною шкалою. Складовими, які враховуються при обчисленні підсумкової оцінки за 100-бальною шкалою, є: - поточна успішність, яка включає наступні види роботи студента: 1) усну відповідь на семінарському занятті; 2) доповнення до усної відповіді; 3) поточні контрольні письмові роботи; 4) наукову доповідь (повідомлення) на семінарському занятті; - іспит. Максимальні показники вказаних у п.1.2 складових: 1) поточна успішність – 40 балів; 2) оцінка, одержана на іспиті – 60 балів.
2.1. Поточна успішність обчислюється з урахуванням оцінок, одержавних студентом на семінарських заняттях, а у випадку відпрацювання пропущених занять – і оцінок, одержаних за результатами відпрацювання. 2.2. Усні відповіді студента на семінарському занятті та поточні контрольні письмові роботи оцінюються за 5-бальною шкалою. Після останнього семінарського заняття викладач, який проводив ці заняття, виставляє середню оцінку за 5-бальною шкалою з наступним її переведенням в загальну оцінку поточної успішності за 100-бальною шкалою з урахуванням наступних орієнтирів: “відмінно” (5) – 40 балів, “добре” (4) – 32 бали, “задовільно” (3) – 24 бали. 2.3. Якщо викладач виставляє студенту загальну оцінку поточної успішності “незадовільно” (2), за його поданням такий студент розпорядженням декана може бути не допущений до складання іспиту. 2.4. Доповнення до усної відповіді на семінарському занятті оцінюється в 1 бал. Кількість балів, одержаних на семінарських заняттях за доповнення до усної відповіді, можуть бути приєднані до загальної оцінки поточної успішності (за винятком випадків одержання студентом максимальної загальної оцінки – 40 балів). 2.5. Наукова доповідь студента на семінарському занятті оцінюється так само, як і усна відповідь на семінарському занятті, з додаванням одного заохочувального балу. 2.5. Присутність студента на лекціях та семінарських заняттях не враховується при обчисленні загальної оцінки поточної успішності. Кожне пропущене і не відпрацьоване семінарське заняття зменшує загальну оцінку поточної успішності на 1 бал. Якщо студент не відпрацював 4 і більше пропущених семінарських занять, він за поданням викладача, який проводив ці заняття, розпорядженням декана може бути не допущений до складання іспиту. 2.6. Оцінка, одержана на іспиті, обчислюється як сума оцінок, одержаних за відповіді на кожне з трьох питань (завдань), поставлених студентам в межах іспитової роботи (у екзаменаційному білеті). Максимальна оцінка за кожну відповідь - 20 балів, які відповідають оцінці “відмінно” (5) за 5-бальною шкалою; в залежності від повноти та правильності відповідь може бути оцінена в менших показниках, які отримуються в результаті співвідношення оцінок за 5-бальною та 100-бальною шкалою.
Оцінювання окремих видів роботи студента
Підсумкова шкала оцінювання
IV. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “КРИМІНОЛОГІЯ”
V. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “КРИМІНОЛОГІЯ”
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Тема 1. Поняття, предмет та система кримінології. Завдання та функції кримінології. Методологія кримінології та методика кримінологічних досліджень
Поняття кримінології. Кримінологія як загальнотеоретична наука та навчальна дисципліна. Соціологічний та правовий аспекти кримінології. Предмет кримінології. Загальна характеристика предмета кримінології. Злочинність, особистість злочинця, причини та умови злочинності, протидія злочинності як складові предмету кримінології. Місце кримінології в системі юридичних та інших наук. Взаємодія кримінології з кримінальним правом та іншими науками кримінально-правового циклу: кримінальним процесом, криміналістикою, кримінально-виконавчим правом. Використання в кримінології даних кримінально-правової та інших галузей статистики. Зв’язок кримінології з іншими юридичними науками: цивільного права, сімейного, адміністративного, трудового правав. Зв’язок кримінології із суспільними та природничими науками: філософією, економікою, соціологією, демографією, психологією, генетикою, судовою статистикою та іншими науками. Система кримінології. Загальна та Особлива частини кримінології. Загальнотеоретичні проблеми, що включені до Загальної частини. Особлива частина - кримінологічна характеристика окремих видів злочинності. Завдання та функції кримінології. Поняття методології кримінології та методики кримінологічного дослідження. Загальна характеристика методів кримінології. Філософський діалектичний метод – основа методології кримінологічної науки. Загальнонаукові методи кримінологічного дослідження: аналіз, синтез, логічний, порівняльний, історичний, системно-структурний та інші методи. Міжгалузеві методи кримінологічного дослідження. Характеристика соціологічних, психологічних та статистичних методів. Спостереження, опитування та тестування. Експеримент в кримінології. Документальний метод.
Тема 2. Історія розвитку та сучасний станкримінології Історія вчень про злочинність та її попередження. Становлення та розвиток кримінології як науки у ХІХ ст. Розвиток кримінології на Україні в 20-30 роках ХХ століття. Причини та наслідки припинення кримінологічних досліджень в середині 30-х років та їх відновлення в кінці 50-х років ХХ століття. Характеристика кримінологічної науки в Україні в період з 1960 року по 1990 рік. Головні здобутки вітчизняної кримінологічної науки за вказаний період. Сучасний стан кримінологічної науки в Україні, проблеми та перспективи її розвитку.
Тема 3. Поняття та загальна характеристика злочинності. Показники злочинності Поняття злочинності. Розвиток наукових позицій щодо розуміння сутності та природи злочинності. Співвідношення понять “злочинність” і “злочин”. Характеристика основних ознак злочинності. Основні якісно-кількісні показники злочинності: рівень, структура, динаміка злочинності. Виначення показників злочинності. Зміст та джерела статистичної інформації. Поняття рівня злочинності. Коефіцієнти злочинності. Значення визначення рівня злочинності при вивченні злочинності. Поняття структури злочинності. Питома вага окремих видів злочинності у струткруі злочинності. Підстави структурування злочинності. Значення вивчення структури злочинності для кримінологічних досліджень. Поняття та способи вимірювання динаміки злочинності. Науково-практична мета аналізу динаміки злочинності. Географія злочинності. Особливості якісних та кількісних показників за регіональною ознакою. Фактори, що обумовлюють особливості стану та розвитку злочинності в різних регіонах країни. Поняття та види латентної злочинності. Причини латентності злочинності, методи її виявлення. Рівні латентності окремих видів злочинів: високий, середній та низький рівні. Суспільна небезпека та «ціна» злочинності: зміст та співвідношення понять. Тенденції розвитку злочинності в Україні в сучасний період.
Тема 4. Причини та умови злочинності Вчення про детермінізм як сукупність та взаємодію явищ, процесів. Причинність як одна з форм детермінації. Відмінність причинного зв’язку від інших видів зв’язку - зв’язку в часі, в просторі, функціонального, кореляційного, системно-структурного, зв’язку станів та інших. Методологічна база вивчення причинності в кримінології. Філософські підходи до розуміння структури причинного зв’язку та взаємодії причин та умов злочинності. Системний підхід до дослідження причин та умов злочинності. Співвідношення причин злочинності та конкретного злочину. Кримінологічне значення вивчення причин та умов злочинності. Характеристика наукових концепцій причин злочинності. Класифікація причин та умов злочинності. Визначення критеріїв класифікації причин та умов злочинності. Причини та умови злочинності в Україні на сучасному етапі. Загострення економічної та соціальної ситуації. Політична нестабільність. Майнове та соціальне розшарування суспільства в умовах ринкової економіки як криміногенні детермінанти. Соціальні конфлікти. Криміногенно детерміновані форми психології суспільства як причина злочинності.
Тема 5. Особистість злочинця Поняття особистості злочинця. Загальнофілософське поняття особистості та його зв’язок з кримінологічним поняттям особистості злочинця. Співвідношення понять “людина”, “особа” та “особистість”. Завдання та значення вивчення особистості злочинця. Межі вивчення поняття особистості злочинця. Рівні кримінологічного вивчення особистості злочинця - індивідуальний, груповий, загальносоціальний. Соціологічний та біологічний (антропологічний) напрямки вивчення особистості злочинця. Характеристика окремих наукових концепцій. Загальні закономірності формування криміногенної спрямованності особистості. Структура особистості злочинця. Кримінологічна характеристика особистості злочинця за окремими ознаками. Соціально-демографічна характеристика особистості злочинця. Характеристика особистості злочинця за соціально-рольовими ознаками. Морально-психологічні ознаки особистості злочинця. Характеристика особистості злочинця за кримінально-правовими ознаками. Типологія особистості злочинця і класифікація злочинців. Критерії класифікації та підстави типологізації злочинців. Практичне значення типологізації та класифікації злочинців. Тема 6. Причини та умови конкретного злочину. Віктимологічний аспект злочинної поведінки Поняття причин та умов конкретного злочину. Механізм злочинної поведінки: поняття та основні структурні частини Види механізму злочинної поведінки. Умови формування криміногенної спрямованості особистості та їх роль у вчиненні злочину. Криміногенний вплив на особу соціального мікро- та макросередовища. Поняття та роль конкретної життєвої ситуації у формуванні мотиву і мети злочину та реалізації рішення вчинити злочин. Види конкретних життєвих ситуацій. Віктимологічний аспект злочинної поведінки. Віктимність як сукупність властивостей потерпілого. Роль віктимної поведінки у механізмі злочинної поведінки. Види віктимної поведінки. Класифікація потерпілих від злочину.
Тема 7. Протидія злочинності Поняття протидії злочинності. Співвідношення понять „протидія злочинності”, «попередження злочинів», «профілактика злочинів», “запобігання злочинності”, “припинення злочинів”, “боротьба зі злочинністю”. Мета, завдання та рівні протидії злочинності. Принципи здійснення превентивної діяльності. Організаційні та правові засади протидії злочинності. Загальна характеристика Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки. Система заходів протидії злочинності. Класифікація заходів протидії злочинності: загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи. Рання та безпосередня профілактика злочинів. Загальна характеристика системи суб’єктів протидії злочинності. Види суб’єктів протидії злочинності: загальні та спеціальні суб’єкти. Характеристика превентивної діяльності окремих суб’єктів протидії злочинності. Правоохоронні органи в системі суб’єктів протидії злочинності. Класифікація суб’єктів за характером провідної функції, виконуваної ними у сфері протитдії злочинності.
Тема 8. Кримінологічне прогнозування та планування Поняття кримінологічного прогнозування. Цілі та завдання кримінологічного прогнозування. Організаційні принципи кримінологічного прогнозування. Види і терміни кримінологічного прогнозування (короткотермінове, середньотермінове, довготермінове кримінологічне прогнозування). Прогнозування індивідуальної злочинної поведінки. Зв’язок прогнозування злочинності із плануванням попередження злочинності. Поняття методу кримінологічного прогнозування. Метод екстраполяції, його призначення. Метод моделювання. Метод експертних оцінок і його ознаки. Порівняльний метод. Поєднання методів як засіб підвищення точності кримінологічних передбачень. Поняття планування боротьби зі злочинністю, його цілі та завдання. Організаційні засади планування боротьби зі злочинністю. Види кримінологічних планів. Кримінологічний прогноз як база кримінологічного планування.
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Тема 9. Кримінологічна характеристика організованої злочинності Поняття та основні ознаки організованої злочинності. Відмінність організованої та групової злочинності. Кримінологічна характеристика організованих злочинних угруповань. Суспільна небезпека організованої злочинності. Стан та тенденції розвитку організованої злочинності в Україні. Латентність організованої злочинності. Особливості детермінації організованої злочинності. Зв’язок організованої злочинності з корупцією та тіньовою економікою. Кримінологічна характеристика особи керівника та учасника організованого злочинного угруповання. Кримінальний професіоналізм як характерна риса учасника організованого злочинного угруповання. Протидія організованої злочинності. Організаційні та правові засади боротьби із організованою злочинністю. Загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи протидії організованій злочинності. Зарубіжний досвід боротьби з організованою злочинністю.
Тема 10. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх Поняття та основні ознаки злочинності неповнолітніх. Рівень, структура і динаміка злочинності неповнолітніх. Латентність злочинності неповнолітніх. Причини злочинності неповнолітніх. Роль факторів мікро- та макросередовища у формуванні криміногенної спрямованості неповнолітнього злочинця. Кримінологічна характеристика особистості неповнолітнього злочинця. Особливості морально-психологічних властивостей неповнолітніх злочинців. Протидія злочинності неповнолітніх. Суб’єкти протидії злочинності неповнолітніх. Система загальносоціальних та спеціально-кримінологічних заходів протидії злочинності неповнолітніх.
Тема 11. Кримінологічна характеристика економічної злочинності Поняття та структура економічної злочинності. Ознаки економічної злочинності. Стан та тенденції розвитку економічної злочинності в Україні. Латентність економічної злочинності в цілому та окремих видів злочинів у сфері економіки. Кримінологічна характеристика окремих груп злочинів у сфері економіки. Злочини у кредитно-фінансовій сфері. Злочини у сфері господарської діяльності, підприємництва та приватизації. Поняття «тіньової економіки». Кримінологічна характеристика хабарництва. Корупція - важливіша умова функціонування тіньової економіки. Поняття та причини корупції. Кримінологічна характеристика особи, яка вчинила злочин у сфері економіки. Особливості ознак та властивостей “економічних” злочинців залежно від виду злочину у сфері економіки. Причини та умови економічної злочинності. Соціально-економічні та правові фактори. Організаційно-управлінські фактори. Протидія економічній злочинності. Організаційні засади протидії економічній злочинності. Система загальносоціальних та спеціально-кримінологічних заходів протидії економічної злочинності. Удосконалення національного законодавства в економічній сфері.
Тема 12. Кримінологічна характеристика насильницької злочинності Поняття та структура насильницької злочинності. Суспільна небезпека насильницької злочинності. Рівень, структура та динаміка насильницьких злочинів і хуліганства. Кримінологічна характеристика умисних вбивств, тілесних ушкоджень, хуліганства і зґвалтувань. Побутові насильницькі злочини. Кримінологічна характеристика осіб, що вчинюють насильницькі злочини. Класифікація та основні типи насильницьких злочинців. Причини насильницької злочинності і хуліганства. Мотивація насильницьких злочинів. Міжособові конфлікти як причина насильницької злочинності. Види конфліктів. Криміногенна роль пияцтва та наркоманії. Протидія насильницьких злочинів і хуліганства. Суб’єкти та система заходів протидії насильницькій злочинності та хуліганства. Профілактика побутових конфліктів.
Тема 13. Кримінологічна характерстика рецидивної та професійної злочинності Поняття рецидивної злочинності. Рецидив злочину і його види. Кримінально-правове і кримінологічне поняття рецидиву злочинів. Стан та тенденції рецидивної злочинності в Україні. Структура рецидивної злочинності. Латентність рецидивних злочинів. Причини та умови рецидивної злочинності. Кримінологічна характеристика особистості рецидивіста. Класифікація та типологія рецидивістів. Протидія рецидивній злочинності. Суб’єкти протидії рецидивній злочинності. Загально соціальні заходи протидії рецидивній злочинності. Особливості спеціально-кримінологічних заходів протидії рецидиву злочинів. Поняття «професії» та «кримінального професіоналізму». Ознаки кримінального професіоналізму. Поняття професійної злочинності. Стан та тенденції професійної злочинності в Україні. Структура професійної злочинності. Причини та умови професійної злочинності. Роль кримінальних традицій та звичаїв у відтворенні професійної злочинності. Кримінологічна характеристика особистості професійного злочинця. Кримінальний професіоналізм в сучасній злочинності, характеристика його ознак. Протидія професійній злочинності. Система суб’єктів та система заходів протидії професійній злочинності.
Тема 14. Кримінологічна характеристика необережної злочинності Поняття та структура необережної злочинності. Необережні злочини у сфері використання джерел підвищеної небезпеки. Основні показники необережної злочинності. Латентність необережних злочинів. Причини та умови необережної злочинної поведінки. Причини та умови конкретного необережного злочину. Механізм необережної злочинної поведінки. Особливості мотивації необережних злочинів. Ситуація та її вплив на вчинення необережного злочину. Віктимогенні умови вчинення необережного злочину. Кримінологічна характеристика особистості необережного злочинця. Протидія необережній злочинності.
VI. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Тема 1.Поняття, предмет та система кримінології. Завдання та функції кримінології. Методологія кримінології та методика кримінологічних досліджень
1. Поняття кримінології як науки. Завдання та функції кримінологічної науки. 2. Предмет кримінології. Загальна характеристика елементів предмету кримінології. 3. Місце кримінології у системі суспільних наук, її зв’язок з іншими науками. 4. Система кримінологічної науки. 5. Методика та методологія кримінологічної науки. Методика конкретного кримінологічного дослідження. 6. Загальна характеристика загальнонаукових методів, що застосовуються у кримінологічних дослідженнях. 7. Загальна характеристика міжгалузевих методів, що застосовуються у кримінологічних дослідженнях.
Тема 2. Поняття та загальна характеристика злочинності. Показники злочинності
3. Характеристика окремих показників злочинності: а) рівень злочинності; б) структура злочинності; в) динаміка злочинності; г) «ціна» злочинності; д) географія злочинності.
Тема 3. Причини та умови злочинності 1. Поняття детермінації та причинності у кримінології. 2. Характеристика філософських підходів до вивчення причинності та їх застосування в кримінології. 3. Поняття причин та умов злочинності. Значення вивчення причин злочинності. 4. Класифікація негативних факторів, які породжують злочинність. 5. Характеристика причин злочинності в сучасній Україні.
Тема 4. Особистість злочинця 1. Поняття особистості злочинця. Співвідношення понять “особа” та “особистість”. 2. Межі та значення вивчення особистості злочинця. Рівні вивчення особистості злочинця. 3. Загальна характеристика антропологічного підходу до вивчення особистості злочинця.. 4. Кримінологічна характеристика особистості злочинця. 5. Загальні закономірності формування особистості злочинця. 6. Класифікація та типологія злочинців.
Тема 5. Причини і умови конкретного злочину. Віктимологічний аспект злочинної поведінки. 1. Поняття причин та умов конкретного злочину. 2. Механізм злочинної поведінки: поняття та його структурні частини. Види механізму злочинної поведінки. 3. Конкретна життєва ситуація: поняття та роль у детермінації злочинної поведінки. Види конкретних життєвих ситуацій. 4. Умови формування криміногенної спрямованості особи та їх роль у вчиненні злочину. 5. Віктимна поведінка: поняття, види та роль в механізмі злочинної поведінки.
Тема 6. Протидія злочинності 1. Поняття протидії злочинності. Мета, принципи та рівні протидії злочинності. 2. Організаційні та правові засади протидії злочинності. 3. Класифікація заходів протидії злочинності. Характеристика окремих класифікаційний груп заходів протидії злочинності. 4. Поняття суб’єкта протидії злочинності. Класифікації суб'єктів протидії злочинності. 5. Загальна характеристика загальних суб’єктів протидії злочинності.
VII. ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ ДО СЕМІНАРСЬКИЙ ЗАНЯТЬ
До теми 1. Поняття, предмет та система кримінології. Завдання та функції кримінології. Методологія кримінології та методика кримінологічних досліджень Самостійно обрати будь-яку кримінологічно значущу проблему, дослідження якої можливе із застосуванням анкетного методу. Визначитися, в яких напрямах доцільно провести дослідження обраної проблеми, на які питання потрібно знайти відповіді. Підготувати анкету, за якою буде відбуватися збір емпіричного матеріалу. Провести невелике дослідження, узагальнити його результати. Скласти звіт про проведену роботу. Варіант: Провести подібне дослідження із застосуванням будь-якого іншого методу.
До теми2. Поняття та загальна характеристика злочинності. Показники злочинності 1. В одному з підручників з кримінології дається таке визначення поняття злочинності : «злочинність - це соціальне явище, яке порушує пануючі суспільні відносини і виражається у соціально-обумовленому відхиленні поведінки окремих членів суспільства від норм, встановлених кримінальним законом». Дати оцінку цього визначення, звернути увагу на те, які риси злочинності в ньому знайшли відображення, а які - ні. 2. Вказати, які з наведених нижче даних характеризують або не характеризують злочинність і які конкретно її показники: а) кількість осіб, звільнених від кримінальної відповідальності з застосуванням заходів адміністративного або громадського впливу; б) кількість злочинів, вчинених в районі за минулий рік; в) питома вага насильницьких злочинів; г) кількість осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності; д) питома вага злочинів, вчинених у співучасті; ж) питома вага злочинів, вчинених неповнолітніми на протязі останніх п’яти років (з розбивкою по роках). 3. У 2007 р. в Україні зареєстровано 401293 злочинів та виявлено 214093 особи, які вчинили злочини. Населення України на цей рік становило 47 млн. осіб. Розрахувати коефіцієнти інтенсивності злочинності та злочинної активності по цих показниках. 4. У 2008 році зареєстровано 384424 злочинів, з них тяжких – 122782 злочинів, особливо тяжких – 13396 злочинів. Визначити питому вагу тяжких та особливо тяжких злочинів у загальній кількості зареєстрованих злочинів.
До теми 3. Причини та умови злочинності
- недоліки в економіці, протиріччя між окремими групами населення, розрив між потребами громадян та досягнутим рівнем виробництва; - порушення принципу оплати за працею; - недоліки в соціальній сфері; - наявність осіб, які страждають психічними аномаліями; - слабка виховна робота серед підлітків і молоді; - недоліки соціального контролю; - недоліки в законодавстві; - деформація моралі; - деформація моральної свідомості працівників правоохоронних органів; - наявність командно-адміністративної системи; - загострення протиріч на національному грунті; - майнова нерівність; - наявність „тіньової” економіки. Визначити, до яких класифікаційних підгруп відносяться перелічені обставини за таким критерієм як зміст детермінуючих факторів.
До теми 4. Особистість злочинця З метою характеристики особистості злочинця необхідно ознайомитись з даними, одержаними при вивченні конкретних кримінальних справ та дати відповіді на поставлені запитання. Відповіді необхідно обгрунтувати. Іваненку 54 роки. В дитинстві ріс і розвивався нормально. Закінчив 8 класів, далі вчитись не бажав і поступив на роботу вантажником у продовольчий магазин. Особливого інтересу до роботи не проявляв, вільний час проводив з друзями, часто випивав. В 30 років одружився на продавщиці магазину, де працював. Від шлюбу народилося двоє дітей, до яких Іваненко відносився байдуже. Згодом він все більше і більше пив, часто з цієї підстави у Іваненка виникали сварки з дружиною. У 1986 році за ініціативою дружини шлюб було розірвано. Але Іваненко продовжував проживати в одній квартирі з сім’єю, пиячив. Його звільнили з роботи, а на нову він влаштуватись не прагнув. Джерелом існування Іваненка були випадкові заробітки та здавання порожніх пляшок. 30 жовтня 2006 року приблизно в 1400 годині Іваненко зайшов в кімнату колишньої дружини і приніс їй листа від сина, який на той час проживав за кордоном. Дружина прочитала листа і сказала Іваненку, що син живе добре і повертатись додому не бажає. Іваненко висловив образу за це на сина, на що колишня дружина відповіла, що до такого батька, як він, і приїжджати не варто. На цьому ґрунті між Іваненком і його колишньою дружиною виникла сварка. Після цього Іваненко пішов у свою кімнату, взяв сокиру і знову прийшов в кімнату колишньої дружини, погрожуючи їй вбивством. З метою вбивства він двічі вдарив жінку сокирою по голові, спричинивши їй тяжкі тілесні пошкодження. З акту судово-психіатричної експертизи випливає, що Іваненко повністю здоровий, будь-яких відхилень в його психіці не виявлено. Нервова система в нормі. Поряд з цим в акті відмічається, що Іваненко в контакт вступав без бажання. В бесіді грубий, відмовляється відповідати на питання, посилається на те, що йому не цікаво розмовляти. Про себе і вчинений злочин повідомляв обставини, які суперечать одна одній, нещирий. Не засмучений тим, що відбулося. Мотив злочину пояснює тим, що колишня дружина виганяла його з квартири. У нього спостерігаються ознаки морально-етичного зниження, що характерно для хронічних алкоголіків. Стійких інтересів ні до чого не проявляв. За цими даними дати кримінологічну характеристику Іваненка та визначити, до якого типу злочинців можна його віднести.
До теми 5. Причини і умови конкретного злочину. Віктимологічний аспект злочинної поведінки 1. Куляшов, раніше неодноразово судимий за крадіжки і хуліганство, знаходячись в нетверезому стані, повертався додому. Раптом він побачив, що працівник міліції намагається затримати підлітка, який зірвав норкову шапку з перехожого. Бажаючи допомогти підлітку втекти, Куляшов накинувся на міліціонера, збив його з ніг, вдарив двічі ногою. Після цього кинувся втікати, але був затриманий. 2. Викладач Перепелиця, управляючи власним автомобілем, поспішав на роботу. Поблизу школи він почав обганяти вантажівка, який їхав поряд, перевищив при цьому швидкість. В цей час зі сторони школи на у частину дороги вибігла дівчинка. Намагаючись уникнути зіткнення, Перепелиця різко звернув вліво, але не справився з управлінням, внаслідок чого машина заїхала в кювет і перевернулася. Перепелиця уникнув будь-яких пошкоджень, а його товариш, який їхав з ним в машині, отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. В наведених прикладах визначити роль особи злочинців і конкретної життєвої ситуації, а також види механізмів злочинної поведінки. 3. Шістнадцятирічні Радов, Відоменко, Дідик та Кужіль, будучи в нетверезому стані, пізно ввечері прогулювалися в міському парку, шукаючи нових розваг. Назустріч їм по алеї йшов пенсіонер Левицький, котрий вийшов перед сном подихати свіжим повітрям. Задерикуватий Радов, побачивши перехожого, підійшов до нього, попрохав сигарету, а коли той відмовив, відразу вдарив його кулаком в обличчя. Левицький почав совістити Радова, у відповідь той, розлютившись, руками та ногами став наносити потерпілому удари в різні частини тіла. Інші приєдналися до нього, гуртом побили Левицького, спричинивши йому тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Оцінити причини скоєння злочину та особливості мотивації поведінки Радова і його товаришів. 4. Тарасов служив у Збройних Силах десантником. Там у нього все виходило. Дослужився до старшини, двічі заохочувався за доблесну службу відпусткою додому. Після демобілізації окриленим та сповненим надій повертався до рідної домівки. Але радісним був тільки шлях додому. Якось не виходило в нього вписатися у нове життя. Не умів він „вертітися”, купувати - перепродувати, обманювати. Перебивався абияк. Коли мати вмерла, став здавати квартиру квартирантам – на те й жив. З горя почав випивати. Поступово спивався і якось утрачав себе. Був випадок, коли він побив свого квартиранта, відібрав у нього гроші, які пропив. Потім перепрошував його, плакав. Той простив. Одного разу увечері Тарасов допив горілку, що залишалася у пляшці, і вирішив піти погуляти. Настрій був гірше нікуди. Навіщо він узяв із собою ніж, він зараз сказати неможе. Чесно кажучи, було якесь неясне бажання кого-небудь прирізати. Не когось конкретно, а так, узагалі. Біля школи йому зустрівся чоловік, котрий попрохав у нього закурити. Тарасов дістав пачку сигарет, простягнув. Чоловік був набагато здоровіший . Він дістав сигарету, закурив, нагло подивився на нього і поклав чужу пачку сигарет у свою кишеню. Він устиг зробити усього крок. Тарасов буквально зрешетив йому спину – наніс 13 ножових ран. Охарактеризувати особу злочинця. Розкрити причини злочину, специфіку мотивації та механізму злочинної поведінки. Дати аналіз віктимологічного аспекту вчинення злочину.
До теми 6. Протидія злочинності 1. В проекті Закону України «Про профілактику правопорушень» міститься таке визначення профілактики: «під профілактикою злочинності слід розуміти здійснення системи заходів, спрямованих на виявлення й усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів». Дати оцінку цього визначення з точки зору його повноти та спрямованості профілактичних заходів. 2. Про які різновиди профілактичної роботи з точки зору часу її проведення іде мова в наведених нижче випадках: а) співробітникам міліції стало відомо, що М., службова особа, запропонував громадянину К. дати хабара за надання місця для автомашини на платній автостоянці. В момент передачі громадянином К. хабара в сумі 500 доларів США громадянину М. останній був затриманий. б) робітник цегляного заводу П. був засуджений за систематичне розкрадання з заводу цегли, яку він вивозив з території заводу, використовуючи заводський автотранспорт. Слідчий, який розслідував цю справу, виніс на адресу адміністрації цегляного заводу подання, в якому серед заходів, спрямованих на недопущення подібних злочинів, вказав на необхідність ретельної перевірки всього транспорту, який виїздить з території заводу. в) робітники підприємства домовились між собою викрасти з приймальної директора комп’ютер, який мали збиралися перевезти з місця крадіжки на машині С. Останній згодився на участь у вчиненні вказаного злочину. Коли про готування злочину стало відомо співробітникам міліції, всі особи, які збирались прийняти участь у викраденні майна, були викликані в райвідділ міліції для дачі пояснень. 3. В Комплексній програмі профілактики правопорушень на 2007-2009 роки містяться серед інших такі заходи: - розроблення методичних рекомендацій щодо запобігання злочинності серед дітей, підлітків та учнівської молоді в професійно-технічних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах; - розроблення та запровадження системи оцінки діяльності державного органу щодо забезпечення дотримання вимог законодавства з питань державної служби та антикорупційного законодавства; - забезпечення соціального супроводу та контролю за поведінкою неповнолітніх, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, засуджені до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, відбули покарання та звільнилися з місць позбавлення волі; - організація та проведення роботи із запобігання контрабанді рухомих культурних цінностей (археологічних предметів) через державний кордон; - збільшення обсягу соціальної реклами, спрямованої на профілактику правопорушень, виробництво телерадіопрограм зазначеної тематики; - організація та забезпечення здійснення цільових оперативно-профілактичних операцій під умовною назвою “Нічне місто”, спрямованих на запобігання, виявлення і припинення протиправної діяльності злочинних груп та окремих осіб, що порушують законодавство з питань захисту суспільної моралі. Визначити, до якої класифікаційної групи за рівнем профілактичної діяльності відносяться вищеназвані заходи.
До теми “Організована злочинність” (для самостійної роботи) Семенюк після закінчення Київського інституту фізкультури за спеціальністю працювати не став. Зійшовся з компанією хлопців та дівчат, для яких чесна праця та життя за законом були не в пошані, хотілося жити безтурботно та ще й на широку ногу. Невдовзі Семенюка та ще декілька його нових друзів було засуджено за розбійний напад на квартиру. Семенюка засудили до 5 років позбавлення волі. У виправній установі тягнувся до злодійського осередку, відрізнявся непослухом, небажанням працювати та дотримуватися правил внутрішнього розпорядку. В особовій справі Семенюку давалася невтішна характеристика людини грубої, цинічної, самовпевненої, невитриманої. Відмічалися його жадібність, прагнення до влади над іншими, підступність характеру. У виправній установі Семенюк опанував картярське шахрайство, яке після звільнення на волю стало основним джерелом життя. Дуже швидко набув авторитету в злочинному середовищі. З початком перебудовчої доби під началом Семенюка шулерством та новим видом обману громадян – наперстництвом - промишляли близько двадцяти чоловік. В рідному місті Н., обласному центрі, усе впевненіше поширює свій вплив за межами району, в якому проживає. Прибирає до рук авто - та залізничний вокзали. Запускає сюди своїх шахраїв, виганяючи чужинців. Збирає “данину” із повій, торговців наркотиками, антикваріатом та виробами мистецтва, книгарів, таксистів. З розвитком кооперативного руху опановує досить прибутковий вид злочинного промислу – вимагання. Нарівні зі зніманням фінансової данини ним широко практикується впровадження в комерційні структури своїх представників на будь-які посади: заступника директора, начальника служби безпеки, експедитора, а то й рядового вантажника. Таким шляхом члени злочинного об’єднання, фіктивно числячись у штаті фірм, забезпечувалися прикриттям своєї злочинної діяльності та ще й одержували реальну зарплату. Крім того, це створювало можливість контролю фінансового стану фірм, а з часом – їх переходу у бригадну власність. Приводів для зміни форми власності комерційних структур знаходилося безліч. Угруповання Семенюка росло і розвивалося, підминаючи під себе більш дрібні та слабкі. На початок 90-х у його складі було за 300 бойовиків, котрі утворювали 12 бригад, озброєних холодною, газовою та вогнепальною зброєю. Головними видами злочинної діяльності були крадіжки автомобілів, грабежі, вимагання, спекуляція золотими виробами, збут наркотиків, скупка та перепродаж гостродефіцитних товарів. Практично всі фірми у рідному районі Семенюка, а також чимало в інших районах та в інших містах ділилися прибутками. Угруповання було захищене від переслідувань правоохоронних органів. Колишній працівник міліції Нікольський, який мав багато знайомих у цих органах, успішно вирішував усі проблеми, котрі виникали з ними. У вимаганнях та інших злочинах Семенюк участі вже не брав. Обмежувався загальним керівництвом, яке здійснював через відданих йому осіб, бригадирів. До рядових членів угруповання відносився як до своєї власності і пильно стежив за їх поведінкою, не прощаючи найменшої провини. Не задумуючись, приміром, наказав убити свого вірного охоронця, котрого було викрито у привласнені бригадних грошей.
Дати оцінку особистості Семенюка, правильності вибору ним способу життя. На наведеному прикладі показати специфіку організованого злочинного угруповання, зокрема, структуру та характер стосунків між його членами, визначити фактори, котрі зумовлюють його розвиток. Розкрити етапи еволюції такого злочинного об’єднання, механізм спеціалізації та диференціації його злочинної діяльності. Охарактеризувати тенденції, притаманні злочинному середовищу.
До теми “Кримінологічна характеристика рецидивної та професійної злочинності” (для самостійної роботи) Перший злочин – крадіжку мотоцикла – Павлов вчинив у 16 років. Всього за плечима має 6 судимостей – за крадіжки, хуліганство, зґвалтування. Зона для Павлова – що мати рідна. Тут він відчуває себе серед своїх. Користується особливою пошаною у засуджених, ходить в авторитетах. Інші за нього працюють, виконують всі його примхи, забезпечують всім необхідним для життя. При бажанні може дістати і спиртне, і наркотики. Непогано він почувається і на волі. Друзі завжди готові допомогти – чи то “підйомними” після відсидки, чи то житлом. Без роботи також не залишиться. У нього непогана спеціальність квартирного злодія. Недавно мав розмову з Ковалем, той запропонував йому працювати у його бригаді. Раніше Павлов категорично відмовився б від такої пропозиції, тепер інші часи, у бригаді працювати краще, аніж самому. Іншого життя Павлову не потрібно. На ресторан та на дівчат гроші завжди знайдуться. Друзів – хоч відбавляй. Його заняття цілком його влаштовують. Він не рівня тим тюхтіям, що батрачать на державу, чи якогось іншого хазяїна, ледве зводячи кінці з кінцями. Не потрібна йому і сім’я. Зайвий тягар.
Охарактеризувати особистість Павлова. На прикладі його злочинної діяльності показати особливості розвитку рецидиву залежно від того, у якому віці починає особа свою злочинну “кар’єру”. Охарактеризувати вплив злочинного середовища на формування особистості злочинця-рецидивіста та його спосіб життя. Чому Павлов зацікавився пропозицією увійти у бригаду Коваля?
VIII. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ
Самостійна робота студентів передбачає самостійне вивчення студентами окремих питань з Загальної та Особливої частин кримінології, які не включені до планів лекцій та семінарських занять, але передбачені програмою навчальної дисципліни. Питання, які виносяться на самостійне вивчення, можуть бути включені до екзаменаційних білетів з кримінології. Самостійне вивчення окремих питань кримінології здійснюється з використанням основної навчальної літератури та додаткової спеціальної літератури з окремих проблем кримінологічної науки.
IX. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ВИКОНАННЯ, ОФОРМЛЕННЯ І ЗАХИСТУ КУРСОВИХ РОБІТ З КРИМІНОЛОГІЇ
Виконання курсових робіт з кримінології передбачене навчальним планом для студентів юридичного факультету. Курсова робота – це одна з основних форм самостійних занять студентів. Головною метою написання курсових робіт є поглиблене вивчення студентами окремих питань курсу кримінології, оволодіння навичками самостійної роботи з теоретичними науковими джерелами, матеріалами правозастосовчої, перш за все судової практики, статистичними матеріалами. Написання курсових робіт є одним з етапів підготовки студентів до іспиту з кримінології, написання дипломних та магістерських робіт, проведення науково-дослідної роботи і самостійної практичної діяльності після закінчення університету.
Тематика курсових робіт з кримінології складається викладачами кафедри кримінального права та кримінології згідно з навчальним планом відповідного курсу, обговорюється та затверджується на засіданні кафедри. Тематика доводиться до відома студентів на початку навчального року. Переліки тем курсових робіт з відповідних дисциплін не є вичерпними. Студент може виконати курсову роботу на тему, яка не зазначена в переліку, але становить науковий і практичний інтерес. В такому разі студент подає завідувачу кафедри заяву про затвердження такої теми з відповідним обгрунтуванням. При виборі теми студент може отримати консультацію викладачів кафедри кримінального права та кримінології.
Курсова робота повинна являти собою системне та повне висвітлення обраної теми на основі наукових, нормативних джерел, вивченої правозастосовчої практики та судової статистики. Студенти при написанні курсової роботи повинні вміти правильно користуватися юридичною термінологією, робити самостійні висновки, демонструвати логічність і послідовність в побудові плану роботи, культуру мислення та мови. Після обрання теми курсової роботи студентам необхідно ознайомитись з рекомендованою науковим керівником літературою. Для вибору літератури рекомендується користуватися бібліографічними довідниками, програмами курсу з кримінології, довідниками літератури в учбових посібниках та монографічних наукових джерелах, бібліотечними каталогами тощо. Ознайомлення з джерелами включає вивчення та аналіз навчальної літератури, наукових монографічних робіт, нормативних матеріалів, матеріалів правозастосовчої практики та судової статистики. Рекомендується використовувати при написанні курсової роботи матеріали, вміщені в наукових журналах, збірниках, юридичній пресі тощо. При написанні курсової роботи з кримінології загальною вимогою є ознайомлення з результатами різноманітних кримінологічних та соціологічних досліджень та їх використання в роботі, задіяння матеріалів судової статистики та інших статистичних даних, які ілюструють стан злочинності в Україні в цілому чи окремих її видів, динаміку та тенденції її розвитку, матеріалів окремих кримінальних справ, інших джерел, у яких міститься кримінологічна інформація: а при дослідженні проблем попередження злочинності-також міжнародно-правових актів та національного законодавства, що регулює питання боротьби зі злочинністю та поводження зі злочинцями. Після опрацювання основних теоретичних джерел з теми курсової роботи студент повинен визначити і сформулювати питання, які становлять основний зміст курсової роботи і потребують дослідження. При цьому студент повинен проконсультуватися з викладачем (керівником) і погодити з ним коло питань. При висвітленні питань теми курсової роботи студент викладає основні науково-теоретичні положення, наводить окремі наукові позиції стосовно спірних проблем з того чи іншого питання, формулює власну точку зору на ці проблеми, проводить аналіз нормативних джерел, матеріалів правозастосовчої практики тощо. Курсова робота має визначену форму і при її написанні треба дотримуватися певних вимог. Кожна курсова робота повинна мати план, який складається з трьох частин – вступу, основної частини та висновків. При цьому основна частина має містити конкретний перелік питань, які будуть розглянуті в роботі. У вступі студент зазначає актуальність та наукову значимість обраної теми; в основній частині досліджуються включені до плану питання теми. Висновки, отримані в результаті дослідження та аналізу цих питань, зазначаются в останній частині курсової роботи – висновках. У всіх випадках використання нормативних матеріалів, теоретичних джерел, матеріалів судової практики та статистичних даних обов”язковими є посилання на відповідні джерела. При цьому в роботі повинні отримати відображення тільки фактично використані студентом джерела. Треба пам”ятати, що курсова робота є формою творчої самостійної роботи, отже суцільне списування з тих чи інших джерел є неприпустимим. Оформлювати посилання на джерела треба за певними правилами. Всі цитати необхідно звірити з першоджерелом, взяти в лапки. В тому місці тексту, яке потребує приміток, ставиться цифра або зірочка, які пишуться на півінтервала вище рядка тексту. Розділові знаки ставляться після цифри чи зірочки. Посилання на джерела (зноски) розміщуються в кінці сторінки і відділяється від основного тексту курсової роботи підкреслюючою лінією. Текст зносок пишеться через один інтервал (при написанні від руки відстань між рядками тексту зносок – не менше 10 мм). При написанні двох чи більше зносок між ними робиться інтервал. Всі тексти посилань на джерела розміщуються на тій сторінці, якої вони стосуються. Не рекомендується розривати зноски чи переносити на іншу сторінку. Список використаних джерел наводиться з дотриманням певних вимог по систематизації нормативних та теоретичних джерел. Спочатку у переліку зазначаються нормативні матеріали (як правило, за їх юридичною силою), далі вказується спеціальна література – монографії, підручники, коментарі, збірники статей тощо (як правило, в алфавітному порядку). Останніми зазначаються практичні матеріали – архівні кримінальні справи, матеріали прокурорської практики та статистичні дані. Використані джерела в списку, а також в текстових посиланнях (зносках) вказуються мовою оригіналу. Як правило, список використаних джерел розміщується в кінці курсової роботи. Титульна сторінка курсової роботи оформлюється за зразком (див. додаток ). Курсова робота виконується державною мовою. Сторінки тексту необхідно пронумерувати і залишити поля для зауважень рецензента. Курсова робота виконується на аркушах формату А-4 (210 мм х 297 мм) власноручно або може бути надрукована з дотриманням певних технічних вимог щодо розміщення тексту. Текст курсової роботи розміщується лише на одному боці аркуша . Текст друкується через два інтервали ( через півтора інтервали – при виконанні на принтері). Ліве поле повинно бути 35 мм, верхнє – не менше 10 мм, праве та нижнє – не менше 8 мм. Об”єм курсової роботи – 25-30 аркушів в залежності від обраної форми виконання – рукописної чи друкованої. Після написання курсової роботи студент підписує її та зазначає дату виконання. Закінчена курсова робота подається на кафедру кримінального права та кримінології для реєстрації та рецензування не пізніше як за один місяць до початку іспитової сесії.
Керівництво курсовою роботою здійснюють викладачі кафедри кримінального права та кримінології. Основні форми керівництва включають попередні консультації , погодження плану курсової роботи, поточні консультації та перевірку курсової роботи. Керівник до початку безпосереднього написання студентом курсової роботи повинен проконсультувати студента про вимоги, які ставляться до курсових робіт, про методику їх написання, порядок подання до захисту; надати поради щодо бібліографії та рекомендації щодо використання в курсовій роботі матеріалів судової практики та статистичних даних. При ознайомленні із запропонованим студентом планом курсової роботи керівник дає оцінку плану роботи, формулює зауваження та пропозиції щодо плану і обговорює їх з студентом, дає рекомендації щодо опрацювання необхідних джерел. Поточні консультації проводяться під час безпосереднього написання курсової роботи. При поданні студентом закінченої курсової роботи керівник може повернути роботу на доопрацювання, якщо ця робота має суттєві недоліки змістовного чи редакційного характеру.
Після реєстрації курсової роботи на кафедрі вона передається на рецензування. В рецензії зазначаються позитивні сторони роботи на її недоліки. Рецензія повинна містити попередню оцінку роботи, яка може бути уточнена при захисті. Якщо курсова робота визнана незадовільною, рецензент повинен вказати, на що треба звернути увагу при її доопрацюванні чи повторному написанні, які матеріали студенту необхідно вивчити додатково. Студент повинен ознайомитись із зауваженнями рецензента, а потім з їх урахуванням підготуватися до захисту курсової роботи. Захист курсових робіт проводиться на кафедрі кримінального права та кримінології відповідно до встановленого графіка. При захисті студенту можуть ставитися запитання з теми курсової роботи. Відповіді на них можуть впливати на остаточну оцінку. Курсова робота оцінюється після рецензування та з урахуванням захисту за 100-ю шкалою відповідно до кредитно-модульної системи. Оцінка виставляється в залежності від повноти викладу і розкриття теми, правильності висвітлення питань теми, ступеню використання необхідних джерел, грамотності, дотримання вимог по оформленню роботи, а також з урахуванням захисту курсової роботи. Оцінка записується в заліково-екзаменаційну відомість та залікову книжку студента. Якщо курсова робота не позбавлена недоліків і потребує доопрацювання, студенту надається 2 тижні для такого доопрацювання. У випадку незадовільної оцінки курсової роботи за результатами захисту (оцінка виставляється в заліково-екзаменаційну відомость) робота повертається студенту для повторного написання і захисту. Повторне написання і захист здійснюються в терміні, які встановлені для складання академічної заборгованості з дисциплін поточного семестру. Захищені курсові роботи зберігаються на кафедрі кримінального права чи кримінології протягом року, а потім передаються до архіву університету.
Додаток
Зразок оформлення титульної сторінки курсової роботи
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
кафедра кримінального права та кримінології
К У Р С О В А Р О Б О Т Аз кримінології
на тему _________________________________________________________
студента _______________________ (курс, форма навчання) _______________________________ (прізвище, ім”я, по батькові)
Керівник________________________ (посада, науковий ступінь, прізвище, ім”я, по батькові керівника)
КИЇВ – 2009
Х. ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
І. До всіх тем
Підручники та навчальні посібники, видані в Україні. Бібліографічні довідники та словники
1. Александров Ю.В., Гель А.П., Семаков Г.С. Кримінологія: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2002. – 296 с. 2. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія - Альбом схем (Загальна і Особлива частини): Навч. пос. – К.: НАВСУ, 2000. 3. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Стислий словник кримінологічних термінів: Навч. пос. – К., 2000. 4. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика. У 3-х кн. Кн. 1. Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки.– К.: Ін Юре, 2007. – 424 с. 5.Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика. У 3-х кн. Кн. 2. Кримінологічна характеристика та запобігання вчинення окремих видів злочинів. – К.: Ін Юре, 2007. – 705 с. 6. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика. У 3-х кн. Кн. 3. Практична кримінологія. – К.: Ін Юре, 2008. – 317 с. 7. Зелинский А.Ф. Кримінологія: Курс лекцій. - Харьков. – 1996. – 175 с. 8. Іванов Ю.Ф. Кримінологія: Навч. посіб. / Ю.Ф.Іванов, О.М.Джужа. МВС України, НАВСУ. – К.: Вид-во Паливода А.В., 2006. – 261 с. 9. Коваленко О.И., Филонов В.П. – Курс лекций по криминологии и профилактике преступности. – Донецк, 1995.- 591 с. 10. Криминология: (Для учебных заведений МВД Украины) / Под ред. В.Г.Лихолоба и В.П.Филонова, Киев-Донецк. – 1997. – 397 с. Кримінологія: Загальна та Особлива частини. Підручник. 2-е вид. / Даньшин І.М., Голіна В.В.; за заг. ред. В.В.Голіни. – Х., 2009 Кримінологія: Підручник / За ред. проф. Джужи О.М.- К., 2010 11. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій у 2-х частинах. Загальна частина (Александров Ю.В., Гаврилишин А.П., Лихолоб В.Г. та ін.) – Київ. – Українська академія внутрішніх справ, 1996. -171 с. 12. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій у 2-х частинах. Особлива частина (Александров Ю.В., Гаврилишин А.П., Джужа О.М. та ін.) – Київ. – Українська академія внутрішніх справ, 2000. 13. Кримінологія: Загальна та Особлива частини / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, О.В. Лисодєд; За ред. І.М. Даньшина. – Харків: Право, 2003. – 352 с. 14. Кримінологія: Навч.-метод. посіб. / С.І.Нежурбіда, А.В.Шевчук, Г.П.Жаровська та ін. – Чернівці: Рута, 2004. – 79 с. 15. Кримінологія: Навч. посіб. / О.М.Джужа, В.В.Василевич, Ю.Ф.Іванов та ін. / За заг. ред. О.М.Джужи. – К.: Прецедент, 2004. – 207 с. 16. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. / О. М. Джужа, П. П. Михайленко, О. Г. Кулик та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с. 17. Курс кримінології: Особлива частина: Підручник: У 2 кн. / О. М. Джужа, П. П. Михайленко, О. Г. Кулик та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 480 с. 18. Янович Р.М. Кримінологія: Конспект лекцій / Р.М.Янович, І.О.Єсип та ін. Львівський держ. ун-т вн. справ. – Львів, 2006. – 143 с. 19. Кальман А.Г., Христич И.А. Краткий словарь криминолого-статистических терминов, - Харьков, 1998.- 48 с. 20. Лисодєд О.В. Бібліографічний довідник з кримінології (1992-2002) / За ред. О.Г.Кальмана. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2003. – 128 с.
Підручники та інша література, видана у зарубіжних країнах
1. Антонян Ю.М. Криминология. Избранные лекции. – М.: Логос, 2004. – 448 с. 2. Криминология. Учебник / Н.А. Беляев, Н.М.Кропачев и др.- СПб, 1992. - 216 с. 3. Криминология. Учебник для юридических вузов. Под общей ред. А.И.Долговой. - М.: Издательская группа ИНФРА – М.: Норма, 1997. - 779 с. 4. Криминология. Учебник / Под ред. В.Н. Кудрявцева и В.Е. Эминова. 3 – е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ. – 2005. – 734 с. 5. Криминология: Учебник / Под ред. Н.Ф.Кузнецовой. - Изд. 2-е, перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2004. – 640 с. 6. Криминология: Учебник для студентов вузов / Ванюшкин С.Р., Долгова А.И., Гришко А.Я. и др. / Под ред. А.И.Долговой. – М.: НОРМА, 2005. – 899 с. 7. Криминология: Учебник / Антонян Ю.М., Дашков Г.В., Кудрявцев В.Н. / Под ред. В.Н.Кудрявцева и Р.Е.Эминова. – М.: Юристъ, 2006. – 734 с. 8. Криминология: Учебник для студ. вузов /А.Д.Агапов, Л.В.Баринова и др. / Под ред. Малкова В.Д. – М.: ЮСТИНЦ ИНФОРМ, 2006. – 524 с. 9. Криминология: Конспект лекций / Н.В.Васильчикова, В.В.Кухарчук. - М.: Юрайт, 2007. – 143 с. 10. Криминология: уч. пос. / Под ред. Н.Ф.Кузнецовой. МГУ им. М.В.Ломоносова. – М.: Проспект: Велби, 2007. – 327 с. 11. Курс советской криминологии: Предмет. Методология. Преступность и ее причины. Преступник. – М.: Юрид. лит., 1985. – 416 с. 12. Курс советской криминологии: предупреждение преступности. – М.: Юрид. лит., 1986. – 352 с. 13. Хохряков Г.Ф. Криминология: Учебник / Отв. Ред. В.Н.Кудрявцев. – М., 2000. – 511 с.
2. Список додаткової літератури з окремих тем
До теми 1. Поняття, предмет та система. Завдання та функції кримінології. Методологія кримінології та методика кримінологічних досліджень
10.Методика изучения территориальных различий преступности и и ее причин: Метод. Пособие. – М., 1989. – 140 с. 11.Методологические проблемы изучения преступности и ее причин: Сб.науч.тр.- М., 1986. – 104 с. 12.Панкратов В.В. Методология и методика криминологических исследований. – М., 1972. – 136 С. 13.Правовая статистика / Отв.ред. Н.А.Осетров. – М., 1980. – 160 с.
До теми 2. Історія розвитку та сучасний стан кримінологічної науки
До теми 3. Поняття та загальна характеристика злочинності. Показники злочинності
8. Латентная преступность в Российской Федерации: 2000-2006 / Иншаков С.М., Максименко И.В. и др. / Под ред. Иншакова С.М. – М.: Закон и право, 2007. – 349 с. 9. Литвак Олег. Злочинність, її причини та профілактика, - Київ: Україна, 1997.- 167 с. 10. Оболенцев В.Ф. Співвідношення характеристик фактичної злочинності та її зареєстрованої частини // Проблеми законності. – 2005. – Вип.72. – С.153-157. 11.Преступность в Украине // Бюлетень законодавства і юридичної практики в Україні. - № 2, 1994.- 191 с. 12. Преступность, статистика, закон. – М.: Криминологическая Ассоциация. – 1997. – 222 С. 13. Туркевич І.К. Злочинність: Навчальний посібник. - К., 1999 14. Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення з допомогою логіко-математичних методів) – навчальний посібник . – К.: АртЕк, 1997. – 206 с. 15. Шакун В.І. Суспільство і злочинність. – К.: 2003. – 784 с. 16. Шепеленко Л.А. Преступность как система: попытка критического анализа / Луганский гос. ун-т внутр. дел. – Луганск, 2006. – 93 с. 17. Акутаев Р.М. К вопросу о методах измерения латентной преступности // ГП. - 1998. - № 7. С. 57-60. 18. Акутаев Р.М. Некоторые аспекты борьбы с искусственно-латентной преступностью // ГП. - 1999. - № 3. - С. 44-52. 19. Попович В. Теоретико-методологічний рівень розробки проблеми латентності злочинів // ПУ. - 1999. - № 11. - С. 106.
До теми 4. Причини та умови злочинності
10.Джужа О., Мозоль А. Міграційні процеси та злочинність в Україні: їх взаємозв’язок // ПУ. - 1998. - № 7. - С. 39. 11.Литвак О. В. Злочинність, її причини та профілактика. - Київ: Україна, 1997- 167 с.
До теми 5. Особистість злочинця
10. Криминальная мотивация / Отв.ред В.Н.Кудрявцев. – М., 1986. – С.44-250. 11. Колб О. Неналежне вивчення особи злочинця – одна з детермінант вчинення злочинів у місцях позбавлення волі // Юридична Україна. – 2005. - № 3. – С.69-72. 12. Личность преступника / Под.ред.В.Н.Кудрявцева. – М., 1975.- 270 с. 13. Механизм преступного поведения. – М., 1981. – С.19-29. 14. Познышев О.В. Криминальная психология: преступные типы; О психологическом исследовании личности как субъекта поведения вообще и об изучении личности преступника в частности. – М.: ИНФРА-М, 2007. -300 с. 15. Антонян Ю. М., Еникеев М. И., Эминов В. Е. Психология преступника и расследования преступлений. - М.: Юристъ, 1996. - 336 с. 16. Федоренко Д. Кримінологічна характеристика особи злочинця у надвеликому промисловому місті // Вісник Академії правових наук України. - 2000. - № 4. - С. 145-155. 17. Свирин Ю. Биологический (генетический) фактор как одно из условий преступного поведения // РЮ. - 1996. - № 12.
До теми 6. Причини та умови конкретного злочину. Віктимологічний аспект злочинної поведінки
10.Кримінальна віктимологія: Навч. пос. / Моісеєв Є.Н., Джужа О.М., Василевич В.В. – К.: Атака, 2006. – 351 с. 11.Криминальная мотивация / Ответств. ред. В.Н.Кудрявцев. – М., 1986. 12.Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии / О структуре индивидуального преступного поведения/. – М., 1968. – С. 12-151. 13. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. – М., 1982. – С.160-178. 14. Кудрявцев В.Н. Борьба мотивов в преступном поведении. – М.: НОРМА, 2007. – 126 с. 15. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений. – М., 1976. – 286 с. 16. Кузнецова Н.Ф. Проблемы криминологической детерминации. – М., 1984. – 208 с . 17. Лактіонова Т.В. Принципи віктимологічної профілактики злочинів // Право і безпека. – 2004. - № 4. – С.26-30. 18. Механизм преступного поведения. – М., 1981. – С.7-170. 19. Піщенко Г. Віктимологічні аспекти негативних соціальних явищ, пов”язаних зі злочинністю // Право України. – 2006. - №5. – С.107-111. 20.Туляков В.А. Виктимология (социальные и криминологические проблемы).– Одесса: ЮЛ, 2000.– 336 с. 21. Франк Л.В. Потерпевшие от преступления и проблемы советской виктимологии. - Душанбе, 1977. - 237 С. 22.Свирин Ю. Биологический (генетический) фактор как одно из условий преступного поведения // РЮ. - 1996. - № 12. 23. Кудрявцев В.Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования. Учеб пос. - М.: “ФОРУМ-ИНФРА-М”, 1998. - 216 с. 24.Веселуха В. Виникнення, розвиток та сучасні проблеми кримінальної віктимології // ПУ. - 1999. - № 6. - С. 98. 25.Веселуха В. Соціальний і правовий статус неповнолітніх і його вплив на віктимну поведінку // ПУ. - 1999. - № 7. - С. 93. 26. Веселуха В. Значення віктимологічної профілактики в системі запобігання злочинності // ПУ. - 1999. - № 10. - С. 67. 27. Литвак О., Зелінський А. Кримінальна психологія: сучасне становище і перспективи // ПУ. - 1998. - № 6. - С. 59. 28. Минская В.С., Чечель Г.И. Виктимологические факторы и механизм преступного поведения. Иркутск, 1988.
До теми 7. Протидія злочинності
13. Шакун В. Нинішні проблеми боротьби із злочинністю й урбанізація // Право України. - 1997. - № 7. - С. 49-53. 14. Закалюк А. Про запровадження в Україні кримінологічної експертизи // ПУ. - 1999. - № 7. - С. 100. 15. Димитров Ю. Боротьба зі злочинністю: деякі проблеми і шляхи їх вирішення // ПУ. - 1998. - № 1. - С. 108. 16. Байбаков Ю.Г., Гайков В.Т., Шаповалов В.А. Криминология (вопросы общей части): Учеб.-метод.пособие. – Ростов н/Д, 1989.- С.87-118. 17. Голина В.В. Работа органов внутренних дел, суда и прокуратуры по предупреждению правонарушений: Учеб.пособие. – Харьков, 1981.- 71 с. 18. Жуков А.М. Предупредительная деятельность следователя по уголовному делу. – Саратов, 1990, - 104 с. 19. Лихолоб В.Г. Органи внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю. – К., 1991. 20. Лопушанский Ф.А. Следственная профилактика преступлений. – К., 1980. 21. Симкин Л.С. Деятельность народного суда по предупреждению преступности. – М., 1983. – 112 с. 22. Чуйков Ю.Н. Профилактическая работа суда: Уч.пособие. – Харьков, 1977. – 64 с. До теми 8. Кримінологічне прогнозування та планування. 1. Аванесов Г.А. Теория и методология криминологического прогнозирования. М., 1972. 2. Закалюк А.П. Прогнозирование и предупреждение индивидуального преступного поведения. М., 1986. 3. Зелинский А.Ф. Методика криминологических исследований. К., 1992. 4. Клейменов М.М. Уголовно-правовое прогнозирование. Томск, 1991. 5. Козлов В.А., Суслов Ю.А. Конкретно-социологические исследования в области права. 1981. 6. Методология и методика прогнозирования в сфере борьбы с преступностью // Труды МВД СССР, М., 1989. 7. Планирование мер борьбы с преступностью. М., 1982.
До теми9. Кримінологічна характеристика організованої злочинності 1. Андрушко П.П., Єфремов С.О., Шапченко С.Д. Концепція Закону про боротьбу з організованою злочинністю // Рад.право. – 1991. - № 9. – С.26-31. 2. Антонян Ю.М., Пахомов В.Д. Организованная преступность и борьба с ней // Сов.государство и право. – 1989. - № 7. – С.65-73. 3. Гуров А.И. Профессиональная преступность: прошлое и современность. – М., 1990. – С. 189-216. 4. Годунов И.В. Энциклопедия противодействия организованной преступности. – М.: Наука, 2006. – 790 с. 5. Гончаренко В.Г., Туркевич І.К. Деякі проблемні питання боротьби з організованою злочинністю / Проблема боротьби з корупцією та організованою злочинністю Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників. Том 7. Київ, 1998. – С.95-99. 6. Долгова А.И. Преступность, ее организованность и криминальное общество. – М., 2003. – 572 с. 7. Єфремов С. Поняття організованої злочинності // Право України. – 2002. – № 9. – С.89 – 91. 8. Єфремов С. Організованість у злочинності та рівні організованої злочинності // Право України. – 2003. - № 1. – С.58 – 62. 9. Єфремов С. О. Організоване злочинне угруповання та його ознаки // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) : Науково-практичний журнал. – К., 2001. - №4 . – С.217-225. 10. Єфремов С. Криміналізація організованої злочинної діяльності у чинному Кримінальному кодексі України // Право України. - 2003. - № 9. – С.95 – 99. 11. Корнієнко М.В. Організована злочинність в Україні: сучасний стан, кримінологічна характеристика, заходи протидії. – К.: Фонд Юр науки АПС, 2004. – 299 с. 12. Корупция: региональные и отраслевые тенденции: Сб. науч. статей Под ред. М.Ф. Орзиха, В.Н. Дремина. – Одесса, 2003. – 240 с. 13. Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії: монографія. – К.: Атіка, 2001. – 304 с. 14. Мірошник Ю.П. Організаційно-правові проблеми боротьби з організованою злочинністю в Україні // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) : Науково-практичний журнал. – К., 2005. – № 11 . – С. 15-21. 15. Организованная преступность / Под ред. А.И.Долговой, С.В.Дьякова. - М., 1989. - 352 С. 16. Организованная преступность – 2. Под редакцией А.И.Долговой, С.В.Дьякова. – М.: Криминологическая Ассоциация, 1993. – 328 с. 17.Организованная преступность – 4. Под ред. Долговой А.И. – М.: Криминологическая Ассоциация, 1998. – 220 с. 18. Организованная преступность, терроризм, коррупция в их проявлениях и борьба с ними /Отв. ред А.И.Долгова. – М., 2005. – 331 с. 19. Организованные преступные группы в Украине. - Харьков: НУВС, 2001 20. Основы борьбы с организованной преступностью. Монография / Под ред. В.С.Овчинского, В.Е.Эминова, Н.П.Яблокова. – М.: «ИНФРА-М», 1996. – 400 с. 21. Правовые проблемы противодействия организованной преступности (сборник науч. ст.). Одесская национальная юридическая академия. – Одесса: Феникс, 2005. – 283 с. 22. Правові основи боротьби з терроризмом: Збірник документів // Упоряд. Крутов В.В. – К.: СБУ, 2006. – 518 с. 23. Правовые проблемы противодействия организованной преступности (сб. науч. ст.). – Одесса: Феникс, 2005. – 283 с. 24. Протидія організованій злочинності у сфері торгівлі людьми / Батиргареєва В.С., Борисов В.І., Гармаш Д.О. – Харків: Одіссей, 2005. – 287 с. 25. Проблемы борьбы с организованной преступностью: Сб.науч.тр. / ВНИИ МВД СССР. - М., 1990. - 113 С. 26. Проблемы борьбы с организованной преступностью и коррупцией : Сборник научных трудов. – М.: ВНИИ МВД России, 1995. – 136 с. 27. Самонов А.П. Психология преступных групп. – Пермь: Кн. изд-во, 1991. – 230 с. 28. Тенденции преступности, ее организованности, закон и опыт борьбы с терроризмом / Долгова А.И., Емельянова П.В., Красильников А.А. – М., 2006. – 143 с. 29. Фріс П. Питання кримінально-правової політики у сфері боротьби з організованою злочинністю // Право України. – 2004. - № 12. – с.101-104. 30. Библиографический указатель по проблемам борьбы с организованной преступностью (Бахин В.П., Карпов Н.С.). – К., 2002. – 588 с.
До теми 10. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх 1. Борьба с групповыми правонарушениями несовершеннолетних. - К., 1982. - 202 с. 2. Ветров Н.И. Профилактика правонарушений среди молодежи. - М., 1980.-184 с. 3. Голіна В. Проблеми боротьби зі злочинністю неповнолітніх з психічними аномаліями // Право України. – 2005. - № 10. – С.74-76. 4. Денисов С.Ф. Формування особи злочинця молодіжного віку / С.Ф.Денисов, О.І. Напиральська // Держава та регіони. Серія: Право. – 2007. - № 1. – С.43-47. 5. Долгова А.И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних. - М., 1981. - 160 с. 6. Злочинність неповнолітніх: причини, наслідки та шляхи запобігання: навч. пос. / С.І.Яковенко, Н.Ю.Максимова, Л.І.Мороз та ін. – К.: Паливода, 2006. – 258 с. 7. Игошев К.Е., Миньковский Г.М. Семья, дети, школа. - М., 1989. - 448 с. 8. Ільковець Л.Б. Туркевич І.К. Характеристика злочинності неповнолітніх // Вісник Київського Університету. - Юридичні науки. - Вип. 33/34. - К., 1995. 9. Інновації в роботі з ре соціалізації неповнолітніх, засуджених до покарання, не по’язаного з позбавленням волі: Метод. Матеріали / Упоряд. Лютий В.П. та ін. – К.: Держ. соц. Служба для сім’ї, дітей та молоді, 2005. – 103 с. 10. Кобринский Ю.Г., Туркевич И.К. Подросток и закон. - К., 1986. - 77 с. 11. Косенко С. Причини та умови вчинення злочинів дітьми «групи ризику» // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 1. – С. 135-136. 12. Криминологи о неформальных молодежных объединениях. - М., 1990. - 272 с. 13. Криминологические проблемы профилактики правонарушений молодежи / Ф.А.Лопушанский, Ю.Н.Крупка, И.К.Туркевич и др. - К., 1986. - 207 с. 14. Кримінологічна характеристика та детермінація насильницьких злочинів проти життя та здоров’я особи, що вчинюються неповнолітніми / В.В.Голіна, В.П. Ємельянов, С.Ю.Лукашевич та ін. // Питання боротьби зі злочинністю. – 2007. – Вип.13. – С.3-38. 15. Кримінологічні проблеми попередження злочинності неповнолітніх у великому місті: досвід конкретно-соціологічного дослідження: Монографія / В.В.Голіна, В.П.Ємельянов, В.Д.Воднік. – Х.: Право, 2006. – 289 с. 16. Профилактика правонарушений среди учащихся / Т.С.Барило, И.С.Демина, З.Г.Зайцева и др.- К., 1983. - 100 с. 17. Селецкий А.И., Тарарухин С.А. Несовершеннолетние с отклоняющимся поведением. - К., 1985. - 176 с. 18. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх. К., 1996. 19. Яницька Н. Поняття молодіжних злочинних угруповань корисливо-насильницької спрямованості // ПУ. - 1998. - № 6. - С. 66. 20. Яницька Н. Сучасні тенденції злочинності серед молоді // ПУ. - 1998. - № 12. - С. 86.
До теми 11. Кримінологічна характеристика злочинності у сфері економіки 1. Антипов В.І. Тіньова економіка та економічна злочинність: світові тенденції, українські реалії та правові засоби контролю (теоретико-методологічне узагальнення). – Вінниця, 2006. – 1039 с. 2. Андрущенко І.Г. Загальні проблеми боротьби з контрабандою у сфері зовнішньо-економічної діяльності // Боротьба з організованою злочинністю та корупцією (теорія і практика). – 2005. - № 11. - С.100-105. 3. Бечастный В.Н. Влияние теневой экономики и экономической преступности на экономическую безопасность: Монография. – Донецк, 2007. – 468 с. 4. Виноградов О.М. Боротьба з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом: наук-практ. пос. – Донецьк: Каштан, 2006. – 166 с. 5. Гега П.Т. Стан боротьби зі злочинністю і корупцією у сфері оподаткування // Боротьба з організованою злочинністю та корупцією (теорія і практика). – 2005. - № 12. - С.38-45. 6. Долженков О.Ф. Боротьба з контрабандою: необхідність нових підходів // Боротьба з організованою злочинністю та корупцією (теорія і практика). – 2005. - № 12. - С.104-112. 7. Джужа О.М. Криміналізація економіки України: сучасний стан, тенденції, напрями протидії // Право України. – 2005. - № 12. – С.35-40. 8. Злочинність у сфері економіки: проблеми прогнозування, планування та координації заходів протидії / Кальман О.Г., Христич І.О., Лукашевич С.Ю. – Харків, 2005. – 255 с. 9. Карпец И.И. Преступность: Иллюзии и реальность. - М., 1992. - С.11-30. 10. Коваленко В.В. Профілактика економічної злочинності в Україні: концептуальні засади,організаційно-правові основи, проблеми управління: Монографія – Харків, 2004. – 387 с. 11. Козлов Ю. Теневая экономика и преступность // Вопр.экономики. - 1990. № . - С. 120-127. 12. Кулініч М.І. Боротьба з економічною злочинністю в контексті глобалізації // Збірник наук. праць (Ін-т економіки та міжнарод. відносин). – 2006. – Вип.48. – С.71-80. 13. Медведев А.М. Экономическая преступность: понятие и система // Сов.государство и право. - 1992. - №1.- С.78-87. 14. Міжнародні економічні відносини: кримінологічний аспект (під ред.Шакуна В.І., Мельника М.І., Поповича В.М.) - К.: Правові джерела. - 1997. - 168 с. 15. Ларьков А. Теневая экономика: истоки и сущность // Хозяйство и право. - 1991. -№ 2. - С.119-126. 16. Предборський В.А. Детінізація економіки і контексті трансформаційних процесів: питання теорії і методології: Монографія. – К., 2005. – 613 с. 17. Предборський В.А. Суспільно-економічні детермінанти розвитку організованої економічної злочинності // Право і безпека. – 2006. – Т.5. - № 3. – С.177-181. 18. Протидія економічній злочинності / Волобуєв А.Ф., Ворнер Р., Зарецька І.М.. – Харків, 2004. – 567 с. 19. Теневая экономика: опыт криминологического исследования: (А.А.Горшак, Э.А.Дидоренко, В.М.Иванов, Б.Г.Розовский - Луганск: РИО ЛИВД, 1997- 20 с. 20. Цимбалюк В.С. Кримінологічний аспект Інтернет-торгівлі // Малий та середній бізнес (право, держава, економіка). – 2007. - № 1. – С.26-33. 21. Туркевич І. Шапченко С. Деякі питання криміналізації відмивання доходів, одержаних незаконним шляхом // Предпринимательство и право. – 1998. - № 12. - С.19-21. 22. Яковлев А.М. Социология экономической преступности. - М., 1988. 23. Білецький В. Фіктивне підприємництво і економічна злочинність // Право України. - 1997. - № 5. - С. 34-37. 24. Білецький В. Удосконалення боротьби із злочинністю у сфері зовнішньоекономічної діяльності // Право України. - 1997. - № 9. - С. 32-35. 25. Кузьменко Б. Корупція та економічна злочинність у сучасній Україні: вплив на національну безпеку держави // ПУ. - 1997. - № 7. - С. 12.
До теми 12. Кримінологічна характеристика насильницької злочинності 1. Алимов С.Б., Антонов-Романовский Г.В., Резник Г.М. Насильственная преступность в сферах быта и досуга (проблемы криминологической типологии) // Вопр. Борьбы с преступностью. - М., 1980. - Вып.33 . - С.12-22. 2. Головкін Б.М. До питання типології жінок-убивць у сімейно-побутовій сфері // Проблеми законності. – 2005. – вип..72. – С.145-153. 3. Головкін Б.М. Кримінологічні проблеми умисних вбивств та тяжких тілесних ушкоджень, що вчинюються в сімейно-побутовій сфері. – Харків: Нове слово, 2004. – 252 с. 4. Іваненко В.О. Торгівля жінками та дітьми (кримінологічні та кримінально-правові аспекти боротьби). – К.: Атіка, 2004. – 109 с. 5. Кашонда В.В. Личность современного насильственного преступника как объект криминологического изучения. – Краснодар, 2007. – 180 с. 6. Кормщиков В.М. Криминология семейного неблагополучия. - Пермь, 1987. - 180 с. 7. Кримінологічна характеристика та детермінація насильницьких злочинів проти життя та здоров’я особи, що вчинюються неповнолітніми / В.В.Голіна, В.П. Ємельянов, С.Ю.Лукашевич та ін. // Питання боротьби зі злочинністю. – 2007. – Вип.13. – С.3-38. 8. Луняк М.О. Кримінологічна характеристика психології злочинця та профілактика насильницьких злочинів: Навч. пос. . – Ніжин, 2004. – 91 с. 9. Нечаева А.М. Правонарушения в сфере личных семейных отношений. - М., 1991. - 238 с. 10. Предупреждение семейно-бытовых правонарушений / Отв.ред. Ф.А.Лопушанский. - М., 1989. - 235 с. 11. Кучер Г.И. Хулиганству - бой. - М., 1986. - 128 с. 12. Франк Л.В. Потерпевшие от преступления и проблемы советской виктимологии. - Душанбе, 1977. - 237 С. 13. Шестаков Д.А. Супружеское убийство как общественная проблема. - СПб., 1992. - 96 с. 14. Щербакова Л. Теоретические основы предупреждения насильственных преступлений женщин // Уголовное право. – Москва. – 2005. - № 1. – С.111-114. 15. Василевич В. Поняття кримінологічної характеристики насильницьких злочинів // Право України. - 1997. - № 12. - С. 82-84. 16. Мельник М., Хавронюк М. Вбивство на замовлення: деякі аспекти кримінологічної характеристики та проблеми кваліфікації // Право України. - 1997. - № 7. - С. 45-49. 17. Горбачевський В. Особливості кримінологічної характеристики вбивств на замовлення // ПУ. - 1999. - № 5. - С. 58. 18. Піщенко Г. Особистість злочинця-хулігана та його основні характеристики // ПУ. - 1999. - № 11. - С. 73.
До теми 13. Кримінологічна характеристика корисливої злочинності 1. Антонян Ю.М., Голубев В.П., Кудряков Ю.Н. Личность корыстного преступника. - Томск, 1989. - 160 с. 2. Голіна В.В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом: соціально-правове та кримінологічне дослідження: Монографія. – Х., 2004. – 210 с. 3. Головкін Б. Раціонально-прагматичні основи дослідження корисливо-насильницької злочинності в Україні // Юридична Україна. – 2007. - № 6. – С.90-96. 4. Коноваленко О. Особа злочинця корисливо-насильницької спрямованості: кримінологічна характеристика та типологія // Право України. – 2006 . - № 4. – С.75-78. 5. Кравченко О.В. Шахрайство як складова кримінологічної ситуації в Україні: досвід психологічного дослідження // Право і безпека. – 2005. – Т.4. - № 2. – С. 181-185. 6. Панкратов В.В., Арсеньева М.И., Куличева Н.И. Предупреждение квартирных краж, совершаемых несовершеннолетними // Вопросы борьбы с преступностью. - М., 1984. - Вып.40. - С.19-26. 7. Правовые меры борьбы с нетрудовыми доходами / Отв.-ред.Н.В.Володько, И.К.Туркевич. - К., 1990. - 287 с. 8. Стрельцов Е.Л. Уголовно-правовая борьба с нетрудовыми доходами: Генезис, квалификация, профилактика. - К., 1988. - 208 С. 9. Яковлев А.М. Социология экономической преступности. - М., 1988. 10. Предупреждение хищений государственного и общественного имущества / И.Н.Даньшин, В.В.Голина, А.Ф.Зелинский и др.; Под ред.И.Н.Даньшина. - Харьков, 1988. - 180 с. 11. Скрибець В. Тенденції корисливої злочинності у сільській місцевості та її особливості // ПУ. - 1997. - № 11. - С. 66.
До теми 13. Кримінологічна характеристика рецидивної та професійної злочинності 1. Батиргареєва В.С. Рецидивні злочинці у ракурсі проблеми визначення феномену особи злочинця // Питання боротьби зі злочинністю. – 2007. – Вип. 13. – С.126-145. 2. Батиргареєва В.С. Кримінологічна характеристика стану рецидивної злочинності в Україні (рівень, структура, динаміка) // Питання боротьби зі злочинністю. – 2006. – Вип. 12. – С.42-61. 3. Батиргареєва В.С. До постановки проблеми «злочинної кар’єри» рецидивістів // Юридична Україна. – 2005. - № 10. – С. 64-70. 4. Батиргареєва В.С. Особливості детермінації рецидивної злочинності // Право України.–2005.– № 2. – С.63-66. 5. Гуров А.И. Профессиональная преступность: прошлое и современность. - М., 1990. -304 с. 6. Гуров А.И. Криминальный профессионализм // Человек и закон.- 1990.-№9. 7. Гуров А.И. Криминальный бизнес // Человек и закон.- 1990.- № 10. 8. Зелинский А.Ф. Рецидив преступлений. - Харьков, 1980. - 152 с. 9. Ефимов М.А. Рецидивная преступность и ее предупреждение. - Минск, 1977 - 190 с. 10. Колб О.Г. Запобігання злочинності в місцях позбавлення волі: навч. пос.. – Луцьк: Вежа, 2005. – 492 с. 11. Лукашевич С.Ю. Попередження злочинності засуджених в місцях позбавлення волі: Монографія. – Харків, 2006. – 103 с. 12. Горобець К. Поняття та кримінологічні показники рецидивної злочинності в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 3. – с.130-133. 13. Овчинский В.С. Стратегия борьбы с мафией. М., 1993. 14. Прохоров Л.А. Общие начала назначения наказания и предупреждение рецидивной преступности. - Омск, 1980. - 77 с. 15. Подлесских Г., Терешонок А. Воры в законе: бросок к власти. М., 1994. 16. Рецидивная преступность: понятие и криминологическая характеристика. - Рига, 1983. - 160 с. 17. Торосян К.С. Предупреждение рецидива преступлений прокуратурой. - Ереван, 1977. - 126 с. 18. Скоков С. Рецидивна злочинність та ефективність покарання у вигляді позбавлення волі // ПУ. - 1999. - № 2. - С. 84. 19. Тэсс Л.В. Воры: «в законе» и прочие... Рига, 1993.
До теми 14. Кримінологічна характеристика необережної злочинності 1. Дагель П.С. Неосторожность. Уголовно-правовые и криминологические проблемы. - М., 1997. - 144 с. 2. Жулев В.И. Предупреждение дорожно-транспортных происшествий. - М., 1989. - 244 с. 3. Квашис В.Э. Теоретические проблемы профилактики неосторожных преступлений: Учеб.пособие. - М., 1977. - 83 с. 4. Квашис В.Е. Профілактика неосторожных преступлений. – К., 1981. 5. Кононов А.Л. О роли личности в механизме неосторожного преступления // Вопр. Борьбы с преступностью. - М., 1985. - Вып.43. - С.31-36. 6. Круміна М. Причини та умови, що призводять до заподіяння смерті і тілесних ушкоджень з необережності // Право України. – 2006. - № 4. – С.78-81. 7. Северин В.А. Личность преступника, совершившего халатность в сфере промышленного производства // Вопр. борьбы с преступностью. - М., 1986. Вып.44. - С.25-37. 8. Совершенствование мер борьбы с преступностью в условиях научно-технической революции. - М., 1980. - 296 с. 9. Строне И.С. Предупреждение дорожно-транспортных происшествий. - Кишинев, 1988. - 163 с. 10. Мойсюк О. Про віктимологічну профілактику дорожньо-транспортних злочинів // ПУ. - 1998. - № 6. - С. 63. 11. Мойсюк О. Віктимологічна профілактика порушень правил безпеки дорожнього руху // ПУ. - 1999. - № 3. - С. 56. 12. Литвак О. Кримінологія необережності // ПУ. - 1998. - № 3. - С. 35.
До інших тем. Кримінологічний аспект пияцтва та наркоманії 1. Анисимов Л.Н. Профилактика пьянства, алкоголизма и наркомании среди молодежи. - М., 1986. - 176 с. 2. Бейсенов Б.С. Алкоголизм: Уголовно-правовые и криминологические проблемы. - М., 1981 . -200 с. 3. Матышевский П.С., Дидковская С.П., Туркевич И.К. Правовые и медицинские меры борьбы с пьянством и алкоголизмом. - К., 1987. - 168 с. 4. Правовые меры борьбы с пьянством. - М., 1987. - 176 с. 5. Профилактика пьянства и алкоголизма / Отв.ред. Г.Г.Заиграев. - М., 1983. - 160 с. 6. Пьянство и преступность: история, проблемы / И.П.Лановенко, А.Я.Светлов, В.В,Скибицкий и др. - К., 1989. - 528 с. 7. Трезвость: иллюзии и реальность / В.И.Тарасенко, Н.Н.Чурилов, А.И.Вишняк и др. - Киев, 1991. - 192 с. 8. Чечот А.М., Шестаков А.А. Социальное зло - алкоголизм. Семья и право. - Л., 1988. - 216 с. 9. Анисимов Л.Н. Профилактика пьянства, алкоголизма и наркомании среди молодежи. - М., 1986. - 176 с. 10. Габиани А.А. На краю пропасти: наркомания и наркоманы. - М., 1990. - 220 с. 11. Дидковская С.П., Фесенко Е.В., Гарницкий С.П. Наркомания: уголовно-правовые и медицинские проблемы. - К., 1989. - 157 с. 12. Доброрез І.Ю. Кримінологічна характеристика та попередження незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (за матеріалами АРК): Монографія. – Сімферополь, 2006. – 199 с. 13. Заросинський О. Запобігання наркоманії і токсикоманії серед неповнолітніх // Право України. – 2005. - № 2. – С.59-62. 14. Мирошниченко Н.А., Музыка А.А. Уголовно-правовая борьба с наркоманией. - К.; Одесса, 1988. - 298 с. 15. Наркозлочинність: кримінологічна характеристика та запобігання: Наук.-прак. пос. / Бова А.А., Женунтій В.І., Закалюк А.П. та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 294 с.
Зарубіжна кримінологія 1. Баранник И.Н. Транснациональная организованная преступность и сотрудничество стран Азиатско-Тихоокеанского региона в борьбе с ней. – М.: Рос. криминол. ассоциация, 2007. – 244 с. 2. Бородин С.В., Ляхов Е.Г. Международное сотрудничество в борьбе с уголовной преступностью. – М., 1983. – 200 с. 3. Воронин Ю.А. Система борьбы с преступностью в США. – Екатеринбург, 1990 4. Иншаков С.М. Зарубежная криминология. – М., 1997. 5. Лунеев В.В. Преступность ХХ века: мировые, региональные и российские тенденции . – М., 1997. 6. Лунеев В.В. Тенденции преступности: мировые, региональные, российские // Государство и право. – 1993. - № 5. – С.3-19 7. Криминология /под ред. Дж.Ф.Шелли/. - Пер. с англ.. – СПб., Питер, 2003. 8. Никифоров А.С. Об организованной преступности на Западе и в СССР // Сов.государство и право. - 1991. - №4. - С.48-57. 9. Попов В.И. Противодействие организованной преступности, коррупции, терроризму в России и за рубежом. – М., 2007. – 580 с. 10. Кайзер Г. Криминология. Введение в основы: Пер. с нем. – М., 1979. – 320 с. 11. Предупреждение – главное направление борьбы с преступностью в социалистическом обществе: Материалы Международного конгресса криминологов социалистических стран 11-15 мая 1987 г. // Вопр. борьбы с преступностью. – М., 1988. – Вып.47. – 208 с. 12. Социальные отклонения. – 2-е изд., перераб. и доп. – М., 1989. – С.203-236. 13. Там Х. Преступность и уровень жизни: Пер. со швед. / Под ред. В.П.Шупилова. – М., 1982. – 252 с. 14. Фокс В. Введение в криминологию. / Под ред. С.Никифорова, В.М.Когана. – М., 1980. – 312 с. 15. Шнайдер Г. Криминология: Пер. с нем.–М.: Издательская группа «Прогресс»-«Универс», 1994. – 504 с. 16. Шур Э. Наше преступное общество. Социальные и правовые источники преступности в Америке: / Под ред. В.Н. Кудрявцева. – М., 1977. – 326 с. 17. Холыст Б. Криминология. Основные проблемы : Пер. с польск. / Под ред. Н.А.Стручкова. – М., 1980. – 264 с. КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||