Кримінальне право

Кримінальне право 09.09.2018 11:40

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА

 

 

   4145 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ТА ЗАВДАННЯ
до практичних занять
із курсу «Кримінальне право» (Загальна частина)
для студентів напряму підготовки
0.81 «Право»
усіх форм навчання

 

 

 

 

Суми
Сумський державний університет
2016
 

 

          УДК 3432(073)          
           К 85    
Рекомендовано до видання вченою радою навчально-наукового інституту права Сумського державного університету, протокол № 2 від 06.09.2016.          

Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри кримінально-правовоих дисциплін та судочинства, протокол № 2 від 04.10.2016.                       

                                            Укладачі:
В. В. Сухонос, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри кримінально-правових дисциплін та судочинства; ННІ права СумДУ;               
А. М. Клочко, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін та судочинства, ННІ права СумДУ

Рецензенти:
В. А. Мисливий – доктор юридичних наук, професор, професор кафедри публічного права Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського»  
В. Д. Чернадчук, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри
цивільно-правових дисциплін та фінансового права,
ННІ права СумДУ

            Методичні вказівки та завдання до практичних занять із курсу «Кримінальне право» (Загальна частина) / укладачі:         В. В. Сухонос, А. М. Клочко. – Суми : Сумський державний університет, 2016. – 70 с.        

Методичні вказівки містять плани практичних занять, рекомендації    з вивчення тем занять, задачі, питання для самоконтролю та теми рефератів для самостійної роботи.

 

            Призначені для студентів 3-го курсу напряму підготовки 0.81              «Право» усіх форм навчання

                 УДК 3432(073)
© Сухонос В. В, Kлочко A. M., 2016
© Сумський державний університет, 2016

                                                                  
                                                   С.                                 

Зміст

1 . ВСТУП.. 4

2 . Завдання до практичних занять  7

3 . Список  літератури. 66

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                1. ВСТУП

Із метою ґрунтовного засвоєння курсу «Кримінальне право» (Загальна частина) необхідно поєднувати одержані  студентами знання на лекціях із наполегливою підготовкою до практичних занять. Практичні заняття спрямовані на набуття студентами навичок застосування кримінального законодавства при вирішенні того чи іншого завдання. 
            Курс «Кримінальне право» (Загальна частина) спрямований на виховання у студентів поваги до закону, формування у студентів знань кримінального законодавства, вміння правильно тлумачити положення кримінального закону та застосовувати їх у практичній діяльності.      
            Необхідними завданнями вивчення дисципліни є ознайомлення студентів із кримінально-правовими інститутами Загальної частини Кримінального кодексу України (далі ЗЧ КК); формування вмінь самостійно тлумачити і застосовувати відповідні правові приписи з урахуванням конкретних прикладів слідчої та судової практики.

У результаті вивчення курсу «Кримінальне право» (Загальна частина) студенти повинні знати: чинне кримінальне законодавство та інші нормативно-правові акти з метою оволодіння відповідними темами; систему та зміст інститутів
ЗЧ КК.           
      Студенти також повинні вміти: вирішувати питання про наявність чи відсутність у діянні ознак конкретного складу злочину; визначати зміст елементів конкретного виду злочинів та ознак, що їх характеризують; на основі одержаних знань правильно застосовувати положення КК при вирішенні конкретних завдань.           
        Розпочинаючи виконання практичних завдань, необхідно уважно ознайомитися з конспектом лекцій із конкретної теми, відповідними розділами та положеннями рекомендованої літератури.  
      Перед початком розв’язання фабули необхідно ознайомитися з її умовами. З метою правильного розв’язання задачі з ЗЧ кримінального права рекомендується дотримуватися певної послідовності, а саме:                       
1) необхідно встановити наявність або відсутність складу злочину в діянні осіб, характеристика яких надана в умовах задачі. Якщо вчинене діяння не містить ознак злочину, необхідно
зазначити, які саме з них відсутні;            
2) якщо ознаки складу злочину мають місце, необхідно точно зазначити частину, пункт і статтю КК, що підлягає застосуванню у конкретному випадку;
3) при кваліфікації незакінченого злочину (готування до злочину чи замаху на злочин) та за співучасті необхідно зазначити  відповідні посилання на статті ЗЧ КК України;           
4) якщо в певних задачах із питань кваліфікації злочинів виникає потреба у зверненні, необхідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України оформити розгорнуту відповідь із детальним посиланням на ці роз'яснення;         
5) кваліфікація злочину повинна бути детально мотивована шляхом юридичного аналізу складу злочину, а саме –  характеристики об'єкта, предмета (за наявності), об'єктивної і суб'єктивної сторін та суб'єкта злочину;        
6) якщо при розв’язуванні задачі встановлені кваліфікуючі ознаки злочину, необхідно розкрити їх зміст;             
7) при встановленні сукупності злочинів, а також вчиненні самостійних злочинів декількома особами та певного злочину за співучасті осіб, необхідно надавати кваліфікацію кожному із злочинів.        
      Під час практичного заняття студент доповідає зміст питання відповідно до плану практичного заняття та відповідає на поставлені в ньому запитання. В обговоренні запропонованого розв’язування задачі може взяти участь кожен студент, який має свою власну обґрунтовану думку щодо відповіді. Студенти можуть доповнювати відповіді один одного,  аргументовано заперечувати проти суджень свого опонента.      
      Наприкінці заняття після закінчення обговорення завдань студентами викладач робить висновок, звертаючи увагу на
помилки і неточності запропонованих  відповідей, а також відмічає правильні, після чого виставляє оцінки.           
            Підготовка та написання рефератів важливе для засвоєння матеріалу лекцій,  а також додаткової інформації з теми, що вивчається. Написання реферату за заданою проблематикою необхідно починати з ретельно підготовленого вступу. У вступі визначаються мета дослідження, практичне і теоретичне значення теми, з максимально можливою точністю встановлюються межі досліджуваної теми, а також методи дослідження. В основній частині реферату викладається зміст досліджуваної проблеми. Наслідком проведеного дослідження можуть бути пропозиції щодо оптимізації кримінального законодавства. Робота повинна завершуватись аргументованими висновками.           
             Із метою контролю оволодіння знаннями, одержаними студентами під час вивчення навчальної дисципліни «Кримінальне право» (Загальна частина), використовуються контрольні питання.

 

 

 

 

 

 

 

2. Завдання до практичних занять         

          

Тема 1. ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА, ЙОГО ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ ТА  ПРИНЦИПИ            
                   План семінарського заняття           

1. Поняття, предмет, метод правового регулювання криміналь-ного права.
2. Завдання та принципи кримінального права.
3. Зв'язок кримінального права з іншими галузями права.       
4. Методи науки кримінального права.   
5. Структура кримінально-правової норми.

Методичні вказівки щодо вивчення теми        

    Розглядаючи перше питання теми, необхідно запам’ятати, що кримінальне право є системою норм, що видаються вищим органом державної влади – Верховною Радою України, в яких встановлено, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, види та розміри покараннь за них, а також підстави звільнення від кримінальної відповідальності та покарання. Поняття кримінального права необхідно розуміти в декількох значеннях, тому  необхідно з’ясувати їх cутність. Предметом кримінального права є суспільні відносини між суб’єктом злочину та громадянами або державою. Метод правового регулювання кримінального права є особливим і передбачає можливість застосування примусу у вигляді покарання щодо особи, яка вчинила злочин.          
      При розгляді другого питання необхідно звернути увагу на
положення ст.  1 КК, яка має назву: «Завдання кримінального кодексу України». Саме в ній узагальнено визначені об’єкти кримінально-правової охорони. Особливу увагу також необхідно звернути на завдання  охорони найважливіших суспільних відносин. Завдання КК також визначаються відповідно до структури Особливої частини Кримінального кодексу України. Кримінальне законодавство існує та діє відповідно до певних принципів. Принципи кримінального права – це базові положення, які є основою для законодавчої та правозахисної діяльності. Основні принципи кримінального права – це принцип законності; рівності всіх громадян перед законом; особистої відповідальності за наявності вини особи; справедливості; гуманізму; невідворотності кримінальної відповідальності; принцип особистої відповідальності. Необхідно детально розглянути їх сутність.       
            При вивченні третього питання теми необхідно розглянути питання про зв’язок кримінального права з іншими галузями права. Насамперед кримінальне право пов’язане з конституційним правом України, оскільки його норми  ґрунтуються на положеннях Основного документа країни. Крім того, кримінальне право обумовлює багато положень та інститутів кримінального процесуального права. Поряд із адміністративним правом, що передбачає відповідальність за різні правопорушення та виконує охорону функцію – захист суспільства від адміністративних правопорушень,  кримінальне право охороняє  суспільство від найбільш небезпечних правопорушень – злочинів. Кримінальне право також пов’язане з кримінально-виконавчим правом та  ґрунтується на нормах міжнародного права. Необхідно уважно вивчити ці питання.           
            Розглядаючи четверте питання щодо методів науки кримінального права, насамперед, необхідно засвоїти визначення цього поняття. Рорізняють основні та допоміжні методи науки кримінального права. До основних методів відносять: 1) філософський або діалектичний; 2) юридичний або догматичний метод; 3) соціологічний; 4) метод системного аналізу; 5) порівняльного правознавства або компаративістський метод; 6) історичний метод. Допоміжні методи науки
кримінального права – це: 1) методи математичного моделювання; 2) психологічного аналізу, 3) експертних оцінювань тощо. Сутність цих методів необхідно дослідити з метою подальшого продуктивного засвоєння курсу кримінального права.
       Розпочинаючи розгляд п’ятого питання теми щодо структури кримінально-правової норми, необхідно запам’ятати, що кримінально-правова норма, як і будь-яка правова норма, має триланкову структуру, що теоретично складається з гіпотези, диспозиції і санкції. Однак текстуально статті КК описують диспозицію та санкцію. Норми ЗЧ санкцій не містять. У диспозиції статті Особливої частини КК дається описання ознак конкретного злочину, в санкції встановлюються вид та розмір покарання за злочин. За структурою та способом визначення ознак злочину існують такі види диспозицій: проста, описова, бланкетна та відсильна. Санкції поділяють на відносно-визначені та альтернативні. Необхідно розглянути ці класифікації та запам’ятати, які саме види диспозицій та санкцій можуть бути прописані в тій чи іншій кримінально-правовій нормі.       
 

              Питання для самоконтролю    

1. Дайте визначення  кримінального права.       
2. В яких значеннях використовується поняття кримінального права?
3. Поясніть, що становить предмет та метод правового регулювання кримінального права.        
4. Опишіть систему кримінального права.                     
5. Перелічіть та опишіть завдання кримінального права.         
6. Дайте визначення поняття принципів кримінального права.         
7. Перелічіть основні принципи кримінального права та розкрийте їх сутність.     
8. Визначте зв'язок кримінального права з іншими науками, опишіть сутність цього  зв’язку.     
9. Дайте визначення методів науки кримінального права.      
10. Опишіть структуру кримінально-правової норми.                Задачі
1. Громадяни Артеменко та Климов вчинили кражідку з квартири Фоменка. Климов раніше вже спричиняв тілесні ушкодження громадянину Фоменку. Поліція затримала крадіїв. Згодом дії Артеменка були кваліфіковані як крадіжка, вчинена  за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 185 КК), а дії Климова як  умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ч. 1 ст. 122 КК) та крадіжка, вчинена за попередньою змовою групою осіб
(ч. 2 ст. 185 КК ).     
            За яким принципом кримінального права осіб було притягнуто до відповідальності?       
 
           2. Гр. України Кролевецький, перебуваючи на території Грузії, був засуджений за вчинення декількох злочинів. Після відбуття покарання Кролевецький повернувся в Україну. Чи підлягає він кримінальній відповідальності в Україні, якщо кримінальний закон України передбачає за такі злочини більш суворе покарання? Як вирішити питання, якщо Кролевецький є особою без громадянства? Як вирішити питання, якщо Кролевецький за протиправне діяння, яке в Україні є злочином, у Грузії поніс лише адміністративне стягнення?    

3.  Розглядаючи складну кримінальну справу, суддя, вагаючись щодо винесення вироку, вирішив заповнити прогалину в Кримінальному кодексі України та застосувати окремий кримінальний закон щодо цього конкретного випадку, який, на його погляд, є найбільш подібним до справи. Чи правильним є рішення судді? Якими можуть бути правові наслідки від такого рішення?        

Теми рефератів для самостійної роботи

1. Значення кримінального права в системі законодавства України.
2. Охоронна функція кримінального права.
3. Принцип гуманізму в кримінальному праві.
4. Види санкцій у кримінальному праві.
5. Перспективи розвитку кримінального законодавства України.

      Література: 1–7. Додаткова літераура: 17, 18.
 

Тема 2. ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ    

            План семінарського заняття

1. Поняття та функції законодавства України про кримінальну відповідальність.
2. Система кримінального права.
3. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.  
4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі.
5. Тлумачення кримінального закону.

             Методичні вказівки щодо вивчення теми

         При опрацюванні першого питання теми необхідно засвоїти, що  під законом про кримінальну відповідальність розуміють як окремі кримінальні закони, що містять одну або кілька статей, так і весь Кримінальний кодекс у цілому, де усі статті розміщені за визначеною системою. Функції кримінального права – це напрями його впливу на суспільні відносини. Основною функцією кримінального права є охоронна функція, оскільки кримінальне право поряд з іншими соціально-правовими регуляторами охороняє суспільні відносини від потенційних загроз. Поряд з охоронною виділяють виховну та попереджувальну функції кримінального права. Необхідно розкрити їх сутність.

        Друге питання теми передбачає опрацювання матеріалу щодо системи кримінального права. Так, норми кримінального права систематизовані певним чином та поділяються на дві частини – Загальну і Особливу. Загальна частина вміщує норми, що визначають завдання, принципи та основні інститути кримінального права. Вони закріплюють підстави кримінальної відповідальності, чинність кримінального закону в просторі та часі, поняття злочину і його види, осудність і неосудність, форми вини, співучасть, покарання та його види, порядок застосування окремих видів покарання, правила їх призначення, регулюють інститути, пов'язані зі звільненням від кримінальної відповідальності і покарання, погашенням і зняттям судимості, особливості відповідальності неповнолітніх. Особлива частина кримінального права містить норми, що описують конкретні види злочинів із зазначенням видів покарань і меж, в яких вони можуть бути призначені. Норми Загальної та Особливої частин кримінального права знаходяться в нерозривному взаємозв'язку.

            При вивченні третього питання студент повинен запам’ятати, що чинність закону про кримінальну відповідальність у часі містить питання щодо набрання чинності закону про кримінальну відповідальність; припинення чинності закону про кримінальну відповідальність; зворотну дію закону про кримінальну відповідальність. Необхідно уважно ознайомитися зі ст. 4 КК та з’ясувати  основні положення цієї норми. Усунення або встановлення караності діяння,
пом’якшення або посилення покарання відбувається шляхом законодавчого виключення чи введення нового складу злочину, шляхом зміни диспозиції або санкції. Необхідно звернути увагу на підстави припинення чинності закону про кримінальну відповідальність. Закон, який скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі (ч. 1 ст. 5 КК). Закон, який встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної сили (ч. 2 ст. 5 КК).

          Розкриваючи четверте питання теми, необхідно засвоїти, що чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі базується на таких принципах: територіальному, громадянства, космополітичному (універсальному), реальному. Зміст зазначених принципів розкривається відповідно до положень Кримінального кодексу (ст. 6–10 КК). Бажано визначити приблизне коло осіб, стосовно яких ці принципи застосовуються, місце вчинення злочинів та умови застосування відповідних принципів.   
            При опрацюванні п’ятого питання необхідно запам’ятати, що тлумачення кримінального закону – це з’ясування його змісту з метою його правильного застосування. Існують класифікації тумачення кримінального закону: за суб’єктом тлумачення, за способом, за обсягом тлумачення тощо. Потрібно з’ясувати їх зміст та сутність.

 

       Питання для самоконтролю           

1. Що розуміють під визначенням «Закон України про кримінальну відповідальність»?   
2. Перелічіть фукнції законодавства України про кримінальну відповідальність.
3. Опишіть систему кримінального права.         
4. Визначте момент виникнення кримінальної відповідальності.
5. У чому полягає зміст тлумачення кримінального закону?   
6. Які види тлумачення кримінального закону ви знаєте?       
7. Назвіть умови зворотної дії закону про кримінальну відповідальність.
8. Назвіть принципи чинності закону про  кримінальну відповідальність у часі.    
9. Назвіть принципи чинності закону про  кримінальну відповідальність у просторі.        
10. Дайте поняття та значення екстрадиції в кримінальному праві.

             Задачі


1. Гр.  Молдови Альберт на залізничній станції «Харків» вчинив крадіжку жіночої сумки. Альберта було засуджено за крадіжку, вчинену повторно, оскільки до цього ще одну крадіжку він вчинив у Кишиневі. Адвокат оскаржив вирок, мотивуючи це тим, що вирок суперечить положенням КК України про відповідальність за злочин, вчинений за кордоном, та загальновизнаним міжнародним стандартам прав людини.

            Як необхідно вирішити справу?   

2.  Гр. Крамаренко – особа без громадянства, постійно проживав в Україні. Він вирушив до Франції, де вчинив вбивство через необережність. У Франції правоохоронці не змогли притягти Крамаренка до кримінальної відповідальності. Згодом він повернувся до України. Правоохоронні органи Франції звернулися до України з проханням про видачу Крамаренка.

            Варіант 2. Крамаренко був громадянином Тунісу.

            Як необхідно вирішити справу?   

3.  Гр. Фащук вирішив позбутися своєї тещі, яка підбурювала його

дружину розірвати з ним шлюб. З метою вбивства тещі він у Бердичеві (Україна) підклав до багажника її автомобіля міну з годинниковим механізмом. Вибух стався на території Республіки Білорусь, теща загинула на місці вибуху.

            Варіант 2. Теща одержала тяжке тілесне ушкодження, але залишилася живою.

            Варіант 3. Теща померла через 8 днів після вибуху в лікарні Бреста.
            Варіант 4. Міну виявили і знешкодили білоруські прикордонники.

            Ознайомтеся зі статтями 263, 201, 115 і 194 КК. Визначте місце і час кожного з вчинених Фащуком злочинів.       

      



            Теми рефератів для самостійної роботи        

1. Значення кримінального закону в питанні попередження злочинності.
2. Виховна функція кримінального права.         
3. Судове тлумачення кримінального закону.    
4. Наукове тлумачення кримінального закону.  
5. Екстрадиція в кримінальному праві.

 

Література:1–7. Додаткова література: 31, 32, 34.

Тема 3. ПОНЯТТЯ ЗЛОЧИНУ ТА ЙОГО ОЗНАКИ

            План семінарського заняття

1. Поняття злочину, відмежування злочину від інших правопорушень.
2. Поняття та значення малозначного діяння.    
3. Формальне та матеріальне поняття злочину.  
4. Класифікація злочинів за ступенем тяжкості. 
5. Перспективи розвитку кримінального законодавства України.

            Методичні вказівки щодо вивчення теми        
            Розпочинаючи опрацювання першого питання теми, необхідно засвоїти поняття злочину, його основні ознаки. Існують декілька підходів до визначення цього поняття.  Так, розглядають формальне, матеріальне та формально-матеріальне визначення поняття злочину. За чинним кримінальним законодавством поняття злочину міститься у ч. 1 ст. 11 КК. При ознайомленні з ним необхідно виділити та проаналізувати ознаки злочину. При розкритті такої ознаки злочину, як суспільна небезпечність, необхідно звернути увагу на характер і ступінь суспільної небезпеки, їх особливості. При розкритті протиправності необхідно звернути увагу на суттєвість цієї ознаки, зокрема на те, що конкретне суспільно небезпечне діяння визнається злочином лише у тому разі, якщо воно передбачене як злочин чинним кримінальним законом. Розглядаючи ознаку винності, потрібно мати на увазі психічне ставлення особи до діяння, яке вона вчиняє, та у якій формі воно може проявлятися. Аналізуючи ознаки караності, необхідно пам’ятати, що в чинному КК ця ознака не закріплена. Крім того, необхідно звернути увагу на те, що чинне законодавство в окремих випадках передбачає можливість звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності та покарання.
            Розглядаючи друге питання, необхідно уважно ознайомитися із ч. 2 ст. 11 КК, що містить поняття малозначності діяння. Потрібно з’ясувати, в чому полягає його значення, за яких умов застосовується положення ч. 2 ст. 11 КК, чим малозначне діяння відрізняється від злочинів.

            При опрацюванні третього питання необхідно звернути увагу, що розрізняють формальне, матеріальне та формально-матеріальне визначення поняття злочину. Формальне поняття злочину  відображає юридичну природу, юридичні ознаки злочину. Матеріальне поняття злочину вказує лише на соціальну сутність злочину, протиріччя його певним соціальним цінностям.
Формально-матеріальне поняття злочину поєднує соціальну та юридичну характеристику злочину. Тобто злочин – це суспільно небезпечне та передбачене кримінальним законом діяння. В Україні є прийнятним саме формально-матеріальне визначення.

            Розглядаючи четверте питання, необхідно з’ясувати, у зв’язку з чим запроваджується поділ складів злочину на види, значення класифікації складів злочинів, які види складів злочину існують у кримінальному праві (критерії класифікації), а також яким чином поділ складів злочину за ступенем суспільної небезпечності (тяжкості) впливає на диференціацію кримінальної відповідальності.

            При опрацюванні п’ятого питання теми  необхідно звернути особливу увагу, що 13 квітня 2012 р. Верховною Радою України був прийнятий новий Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК). Новий КПК передбачає диференціацію процедур кримінального переслідування осіб, які вчинили злочини, та осіб, які вчинили кримінальні проступки.  Як родове поняття щодо понять «злочин» та «кримінальний проступок» у КПК використовується поняття «кримінальне правопорушення».  Діючий Кримінальний кодекс України 2001р. такої класифікації злочинних діянь не передбачає. Тому необхідно розглянути можливі форми закріплення цього терміна в тексті КК України.          
 

            Питання для самоконтролю      

1. Дайте визначення поняття злочину.    
2. Назвіть ознаки злочину. 
3. Розкрийте поняття основних ознак злочину. 
4. Розкрийте поняття формальних ознак злочину.        
5. Дайте визначення поняття малозначності діяння.     
6. Розкрийте поняття формального визначення злочину.        
7. Розкрийте поняття матеріального визначення злочину.       
8. Розкрийте поняття формально-матеріального визначення злочину.          
9. У чому полягає сутність класифікації злочинів?        
10. Назвіть класифікацію злочинів залежно від ступеня тяжкості.

             Задачі

1. Мисливець Прокопенко недбало зберігав вдома рушницю. Рушниця була розміщена на стіні на видному місці, невисоко від підлоги. Залишаючи квартиру, Прокопенко не завжди замикав двері своєї кімнати. Коли Прокопенка не було вдома, його 15-річний син Артем увійшов до незамкненої кімнати, зняв рушницю зі стіни і вийшов з нею у двір, де було багато дітей. Бажаючи попустувати і не знаючи, що рушниця заряджена, Артем натиснув на гачок. Пролунав постріл, яким було вбито     6-річного хлопчика.            
           
            Ознайомтеся зі ст. 264 КК та коментарем до неї. Чи є дії Прокопенка злочинними?          
            Варіант 2. Прокопенко належним чином зберігав зброю у металевому ящику, але Артем заволодів нею, підібравши ключі до ящика. 

2. Касир банку Вакуленко при видачі грошових коштів Сидорчуку переплутала пачки купюр і фактично видала суму грошей у 10 разів більшу, ніж було необхідно. Сидорчук привласнив зайві гроші. Ознайомтеся зі ст. 190, 191 і 193 КК та коментарями до них. 
            Якою повинне бути кримінально-правове оцінювання дій Вакуленка?

3. Громадянин Бабаєв, перебуваючи у стані сп’яніння, вирішив покінчити життя самогубством. Для досягнення цієї мети він вчинив угон пустого вантажного авта і на значній швидкості спрямував його на товсте дерево. Внаслідок цього Бабаєв одержав тяжке тілесне ушкодження, пошкодив авто, заподіявши автопідприємству значні матеріальні збитки.    
            Чи є дії Бабаєва злочинними?

            Теми рефератів для самостійної роботи

1. Криміналізація і декриміналізація суспільно небезпечних діянь.
2. Ознаки та елементи складу злочину.
3. Суб’єкт як обовязковий елемент складу злочину.
4. Класифікація злочинів, її значення.
5. Кримінальне правопорушення як нове поняття в кримінальному праві.
            Література: 1–7. Додаткова література: 24, 28.
 

Тема 4. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНУ

            План семінарського заняття

1. Поняття та значення складу злочину.  
2. Елементи та ознаки складу злочину.   
3. Види складу злочину.    
4. Кваліфікація злочинів.   

             Методичні вказівки щодо вивчення теми       
             При підготовці першого питання необхідно з’ясувати сутність та визначення поняття складу злочину, співвідношення злочину і складу злочину. З урахуванням ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України. Необхідно розкрити визначення понять «елемент складу злочину», «ознаки складу злочину». Елементом складу злочину є однорідна група юридичних ознак, що характеризують злочин з якогось одного боку. Елементи складу злочину – це об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона злочину. Ознаки складу злочину – узагальнена юридично значуща властивість, що притаманна всім злочинам певного виду. Ознаки, що характеризують об’єкт і об’єктивну сторону, прийнято називати об’єктивними, а суб’єкт і суб’єктивну сторону – суб’єктивними ознаками злочину.                     Уважно розглянувши ключові поняття першого питання теми, необхідно з’ясувати значення складу злочину, що є як підставою притягнення винного до кримінальної відповідалності, так і основою криміналізації діянь.       
            Розпочавши опрацювання другого питання теми, необхідно запам’ятати, що поняття складу злочину утворюють чотири групи ознак, які називають елементами складу злочину. Елементами складу зочину є об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт і суб’єктивна сторона злочину.  За змістом ознак, що утворюють ці елементи, можна відрізняти один злочин від іншого. Під ознаками складу злочину розуміють узагальнену юридично значущу властивість, що притаманна всім злочинам певного виду. Необхідно провести стислий аналіз елементів складу злочину та визначити, що для кожного елемента виділяють обов’язкові та факультативні ознаки. Факультативними називають ті ознаки, які є обов’язковими для одних складів і необов’язковими  – для інших. Необхідно звернути увагу, що факультативні ознаки у разі, коли вони передбачені законодавцем як складові частини конкретного складу злочину, вважаються обов’язковими ознаками цього складу; у всіх інших випадках факультативні ознаки знаходяться за межами конкретного складу злочину та враховуються судом при призначенні покарання винному як обставини, що обтяжують або пом’якшують відповідальність.         
            Під час опрацювання третього питання необхідно визначити, в чому полягає значення класифікації складів злочинів та за якими критеріями вони здійснюються. За загальним правилом,  склади злочину класифікують: за ступенем суспільної небезпечності, за способом опису ознак складу в законі та за особливостями законодавчого конструювання. За ступенем суспільної небезпеки виділяють чотири види складу злочину: основний (простий), кваліфікований (з обтяжуючими, кваліфікуючими ознаками), склад з особливо обтяжуючими (особливо кваліфікуючими) ознаками склад із пом'якшуючими ознаками (привілейований склад) та визначити їх особливості. За способом опису в законі їхніх ознак виділяють прості та складні склади злочинів. До складних належать також альтернативні склади злочину, об’єктивна сторона яких описує не одну злочинну дію чи спосіб дії, або не один злочинний наслідок, а кілька варіантів, наявність хоча б одного з яких є підставою для вирішення питання про кримінальну відповідальність. За особливостями конструкції ознак об’єктивної сторони склади злочинів поділяють на такі: матеріальні, формальні й усічені, або злочини з матеріальним, формальним чи усіченим складом. Необхідно визначити момент закінчення злочинів із зазначеними складами. 
            Розглядаючи четверте питання, необхідно звернути увагу, що для притягнення винного до кримінальної відповідальності необхідно точно з’ясувати, який саме злочин він вчинив. Це можливо зробити  за допомогою процесу кваліфікації злочину. Необхідно запам’ятати, що кваліфікацією злочину є: встановлення та юридичне закріплення точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою. Поняття кваліфікації злочину розглядається як процес встановлення ознак того чи іншого злочину в діях особи, і як результат цієї діяльності слідчих та судових органів – офіційне закріплення у відповідному юридичному акті. Крім того, існують передумови правильної кваліфікації, які є основою найбільш точного встановлення відповідності діянь суб’єкта  кримінально-правовій нормі (нормам), передбаченій діючим КК України. Ці умови необхідно також уважно розглянути.

            Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття складу злочину.   
2. Поясніть, у чому полягає значення складу злочину. 
3. Назвіть елементи складу злочину.       
4. На які групи поділяють ознаки складу злочину?       
5. Назвіть види складів злочину за ступенем суспільної небезпеки. 6. Назвіть види складів злочину за способом опису в законі ознак або за структурою.       
7. Назвіть види складів злочину за особливостями конструкції
ознак об'єктивної сторони злочину.        
8. Дайте визначення поняття «кваліфікація злочину».  
9. Що означає поняття: «кримінально-правова кваліфікація»?            
10. Дайте визначення поняття формули кваліфікації.   
            Задачі            

1. Громадянка Крамаренко, від’їжджаючи у відпустку, попросила свою сусідку Мінченко, щоб та взяла на зберігання найбільш цінні речі на період її відсутності (відеомагнітофон, золоті прикраси тощо). Мінченко погодилась, але пізніше всі речі, які їй залишила на зберігання Крамаренко, продала. Коли Крамаренко повернулася з відпочинку і прийшла до Мінченко забрати свої речі, та їй сказала, що ніяких речей від неї на зберігання не брала.
            Чи є в діях Мінченко ознаки злочину проти власності?

2. Кандидат медичних наук, висококваліфікований лікар-хірург Крилов після проведення операцій брав від родичів оперованих  подарунки (спиртні напої, гроші тощо).
            Варіант 2. Крилов часто погоджувався на проведення складних операцій лише після того, як одержував від хворих або їхніх родичів гроші.  
            Чи є в діях Крилова ознаки злочину прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК)?

3. Мисловський, раніше судимий за крадіжку, який ніде не працював, часто вживав алкогольні напої, жив на випадкові заробітки, а також на кошти, одержувані від збирання й здачі пляшок, вкрав у громадянки Петрової відеоприставку за
2000 грн, яка знаходилася на балконі її квартири.         
            Ознайомтеся зі ст. 185 КК. Ознаки яких кваліфікованих видів передбаченого цією статтею складу злочину є в діях Мисловського?

 

            Теми рефератів для самостійної роботи        
           
1. Обов’язкові ознаки складу злочину.    
2. Співвідношення понять злочину і складу злочину.   
3. Факультативні ознаки складу злочину.           
4. Значення класифікації складів злочинів особливостями конструкції ознак об’єктивної сторони.        
5. Етапи кваліфікації злочину.

            Література: 1–7 . Додаткова література: 12, 19.

            Тема 5. ОБ’ЄКТ ТА ПРЕДМЕТ ЗЛОЧИНУ

            План семінарського заняття      

1. Поняття та значення об'єкта злочину. 
2. Структура суспільних відносин та визначення механізму завдання шкоди об'єкту злочину.    
3. Класифікація об'єктів злочину. Двооб'єктні злочини.          
4. Відмінність предмета від об’єкта злочину.     
5. Ознаки та кримінально-правове значення предмета злочину.

            Методичні вказівки щодо вивчення теми

              Аналізуючи поняття об’єкта злочину, необхідно мати на увазі, що проблема визначення змісту об’єкта злочину розглядається в теорії кримінального права досить давно.  Серед різних точок зору з цього питання складно виділити одну, яка б не містилав собі певних суперечностей. Виходити необхідно із загальновизнаного розуміння, відповідно до якого об’єктом злочину є те, що поставлено під охорону кримінального закону і потерпає від злочинної дії чи бездіяльності або опиняється внаслідок їх вчинення у загрозливому стані. Для всебічного розкриття цієї проблеми обов’язково необхідно приділити увагу теорії визнання об’єктом злочину суспільних відносин. Необхідно зрозуміти спільні риси та розбіжності, які висловлюють вчені з приводу об’єкта злочину, розкрити співвідношення понять об’єкта злочину та об’єкта кримінально-правової охорони. Обов’язково потрібно приділити увагу значенню об’єкта злочину для кваліфікації злочину.

        Розглядаючи третє питання щодо видів об’єктів злочину, необхідно звернутися до структури Особливої частини Кримінального кодексу України. Необхідно також проаналізувати критерій, що є підставою побудови Особливої

частини КК України. Далі потрібно розглянути класифікацію об’єктів за вертикаллю та за горизонталлю. На завершення потрібно звернути увагу на кримінально-правове значення загального, родового та безпосереднього об’єктів злочинів.

      Опрацьовуючи четверте питання, необхідно мати на увазі, що поняття предмета злочину, як і об’єкта, кримінальний закон не дає, його виводить наука кримінального права. Потрібно ознайомитись із визначенням поняття предмета злочину та з’ясувати його основні ознаки. Необхідно засвоїти, що предмет злочину є самостійною, але факультативною ознакою складу злочину, існує поряд з об’єктом злочину. Потрібно визначити ознаки, за якими предмет відрізняється від об’єкта злочину, а також навчитися відмежовувати предмет злочину від знарядь та засобів вчинення злочину, пам’ятаючи при цьому, що одні й ті самі речі можуть в одних злочинах виступати як предмет злочину, а в інших – як знаряддя та засоби вчинення злочину. При вивченні третього питання необхідно розкрити зміст об’єктивної сторони злочину як сукупності ознак, що характеризують зовнішню сторону злочину. Необхідно зазначити існуючу у науковій та навчальній літературі класифікацію ознак на обов’язкові та факультативні, виходячи з їх описування у диспозиціях статей Особливої частини ККУ. Необхідно засвоїти таке: якщо факультативні ознаки прямо зазначені у диспозиції статті Особливої частини ККУ або однозначно випливають з її змісту, то вони набувають значення обов’язкових ознак злочину та їх встановлення у такому разі є обов’язковим.

              

            Питання для самоконтролю      

1. Дайте визначення поняття об’єкта злочину.  
2. Назвіть класифікації об’єктів злочину.
3. Опишіть класифікацію об’єктів «по горизонталі».    
4. Що означає поняття «двооб`єктний злочин».
5. Назвіть та розкрийте значення структурних елементів суспільних відносин.                  
6. Поясніть значення формулювання «предметний злочин».  
7. Назвіть, за якими ознаками предмет відрізняється від об’єкта злочину.                
8. Поясніть, у чому полягає залежність ознак предмета злочину від характеру злочину та від індивідуальних властивостей предмета?     
9. Дайте визначення поняття предмета злочинного впливу.   
10. Перелічіть, хто або що можуть бути предметом злочинного впливу.      
            Задачі

1. Громадянин Дмитренко роздрукував на кольоровому принтері 100-доларову купюру. При цьому виготовлена купюра мала вигляд дуже подібний до справжної. Наступного дня він здійснив обмін цієї купюри на гривнієвий еквівалент літній жінці на місцевому ринку. Ознайомтеся зі статтями 190 і 199 КК і коментарями до них. Ознаки якого з цих злочинів є в діях Дмитренка?       

2. Громадянин Кравченко працював водієм міського маршрутного автобуса підприємства «Київміськавтотранс». При цьому він часто самовільно залишав маршрут і перевозив громадян від ринку в приміські села, а одержані від громадян гроші як плату за проїзд привласнював.

Чи є в діях Кравченка  ознаки злочину проти власності?

 

3. Громадяни Борзенков, Кіктенко та Прилипчук вчинили 7 нападів на квартири громадян. Для подолання опору потерпілих, які відчиняли їм двері після того, як злочинці видавали себе за співробітників поліції, вони застосовували вогнепальну зброю з метою їх залякування, потім зв’язували потерпілих і заволодівали їхнім майном. Чи є в діях цих осіб склад злочину «бандитизм»
 (ст. 257 КК)?           

           Теми рефератів для самостійної роботи         

1. Потерпілий від злочину.
2. Діяння як обов’язкова ознака об’єктивної сторони злочину.          
3. Види безпосередніх об’єктів: основний, додатковий обов’язковий та додатковий факультативний.  
4. Види причинного зв’язку: необхідний та випадковий, безпосередній та опосередкований. Їх характеристика та значення.
5. Предмет злочину та його значення для кваліфікації.

Основна література: 1–7. Додаткова література : 14.

Тема 6. ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ 

            План семінарського заняття

1. Поняття, ознаки та кримінально-правове значення об’єктивної сторони складу злочину.
2. Суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність).
3. Суспільно небезпечні наслідки злочину.        
4. Причинний зв’язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками.   
5. Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину.
 

                    Методичні вказівки щодо вивчення теми

            При вивченні першого питання необхідно розкрити зміст об’єктивної сторони злочину як сукупності ознак, що характеризують зовнішню сторону злочину. Необхідно зазначити існуючу в науковій та навчальній літературі класифікацію ознак на обов’язкові та факультативні, виходячи з їх описування у диспозиціях статей Особливої частини ККУ. Необхідно засвоїти таке: якщо факультативні ознаки прямо зазначені у диспозиції статті Особливої частини ККУ або однозначно випливають з її змісту, то вони набувають значення обов’язкових ознак злочину і їх встановлення у такому разі є обов’язковим.

            Опрацьовуючи друге питання про діяння в кримінально-правовому розумінні як свідомої, вольової, суспільно небезпечної та протиправної поведінки людини, необхідно засвоїти, що воно може виявлятися у двох формах – дії чи бездіяльності. Необхідно приділити особливу увагу визначенню умов кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність.

            Розглядаючи третє питання, необхідно навести поняття суспільно небезпечних наслідків, назвати їх види залежно від різних критеріїв та відзначити кримінально-правове значення злочинних наслідків для вирішення питання про кваліфікацію злочину та призначення покарання. Потрібно засвоїти, що залежно від того, чи включено суспільно небезпечні наслідки в диспозицію статті Особливої частини ККУ як обов’язкову ознаку складу злочину або ні, злочини поділяють на злочини з матеріальним, формальним та усіченим складом.

            Під час відповіді на питання про причинний зв’язок необхідно знати, що обґрунтованою точкою зору в науці кримінального права визнається теорія необхідного спричинення, згідно з якою причинний зв’язок як ознака об’єктивної сторони є закономірним, необхідним, об’єктивно існуючим зв’язком між суспільно небезпечним діянням та суспільно небезпечними наслідками.

       Опрацьовуючи п’яте питання, необхідно засвоїти, що безпосередня характеристика місця, часу та обставин вчинення злочину потребує наведення наукового визначення зазначених ознак об’єктивної сторони злочину. Характеризуючи місце вчинення злочину, необхідно відмітити, що наука кримінального права виділяє одиничні злочини складні, серед яких є такі, що тривають. У зв’язку з цим необхідно звернути увагу на те, що один злочин може вчинюватись у різних місцях, однак при цьому множинність злочинів не утворюється. Для детальної характеристики часу вчинення злочину необхідно стисло охарактеризувати порядок набраня кримінальними законами чинності, щоб пов’язати із часом вчинення злочину. Характеризуючи спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину, необхідно розглянути загальні визначення цих ознак, бажано зазначити різновиди способів вчинення злочину, а також розкрити зміст кожного із них.        
 

               Питання для самоконтролю   

1. Дайте визначення поняття об’єктивної сторони складу злочину.  
2. Якими є ознаки об’єктивної сторони складу злочину?        
3. Де закріплені ознаки об’єктивної сторони складу злочину?
4. У чому полягає значення об’єктивної сторони складу злочину?
5. Дайте визначення понять «діяння», «дія», «бездіяльність». 
6. Дайте визначення поняття «злочинний наслідок».   
7. Які класифікації наслідків ви знаєте?  
8. Дайте визначення поняття злочину з матеріальним складом.
9. Дайте визначення поняття злочину з формальним складом.           
10. Поясніть, що означає причинний зв'язок, його функції.      

                  Задачі

1. Громадянин Пилипенко, підібравши ключі, відчинив двері будинку Трофименка. Пилипенко проникнув до приміщення та викрав особисті речі Трофименка на значну суму. Ознайомтеся зі ст. 185 КК України і проаналізуйте об’єктивну сторону складу злочину, вчиненого Пилипенком. Поясніть значення для кримінальної відповідальності місця вчинення злочину.

2. Громадянка Климова побачила з вікна, як у дворі Сидорчук вдарив її сина. Вона вибігла на вулицю, наздогнала Сидорчука і вдарила його рукою по голові. Сидорчук занедужав і через три дні помер. При розтині виявилося, що смерть Сидорчука викликана запаленням оболонок мозку, причиною якого був удар Климової. Удар викликав розходження кісткових швів за наявності старої черепно-мозкової травми. Проаналізуйте об’єктивну сторону діяння Климової та визначіть, чи є в цьому випадку причинний зв’язок між діяннями Климової та смертю Сидорчука? Розкрийте зміст необхідного причинного зв’язку за наявності особливих умов на боці потерпілого.             Дайте визначення казусу (випадку).        
3. У приватній школі проводився урок плавання для учнів другого класу. Вчитель Тимощук залишив басейн, тому що йому необхідно було зателефонувати своєму товаришу. За час його відсутності школяр Степчук утонув. Охарактеризуйте об’єктивну сторону злочину. Чи перебувають тяжкі наслідки у причинному зв’язку зі службовою діяльністю Тимощука?      

       Теми рефератів для самостійної роботи

1. Види безпосередніх об’єктів: основний, додатковий обов’язковий та додатковий факультативний.  
2. Об’єктивні межі суспільно небезпечної дії як об’єктивної ознаки складу злочину.        
3. Види причинного зв’язку: необхідний та випадковий, безпосередній та опосередкований.     

Основна література: 1–7. Додаткова література: 8, 23, 29. 
 

Тема 6. СУБ’ЄКТ ЗЛОЧИНУ


              План семінарського заняття

1. Суб’єкт злочину. Ознаки спеціального суб’єкта злочину.

2. Поняття осудності та її значення.
3. Неосудність.
4. Обмежена осудність.
5. Вік і його вплив на кримінальну відповідальність.

 

      Методичні вказівки щодо вивчення теми

            Розглядаючи перше питання, необхідно визначити поняття суб’єкта злочину, що міститься у ч. 1 ст. 18 КК, засвоїти існуючі в кримінально-правовій літературі точки зору з цього питання, у загальному вигляді охарактеризувати ознаки суб’єкта. Особливу увагу необхідно приділити питанню неможливості притягнення до кримінальної відповідальності за чинним кримінальним законодавством юридичних осіб, дискусії щодо цього питання у вітчизняній і зарубіжній літературі та закріплення позицій у відповідному кримінальному законодавстві зарубіжних країн.               
            Визначення поняття спеціального суб’єкта злочину міститься у ч. 2 ст. 18 КК. Потрібно засвоїти відмінність спеціального суб’єкта від загального шляхом виділення додаткових ознак, що характеризують спеціального суб’єкта злочину за різними критеріями. Потрібно звернути увагу на особливості видової класифікації спеціального суб’єкта та визначити його значення для кваліфікації.  
        Розкриваючи друге питання, необхідно зазначити, що осудність є обов’язковою ознакою суб’єкта злочину, звернути увагу на те, що здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними відрізняє осудну особу від неосудної.

       Розглядаючи третє питання теми, необхідно взяти до уваги, що неосудність має два взаємозалежних критерії: медичний та юридичний. Медичний (біологічний) критерій неосудності передбачає наявність у особи всіх можливих психічних захворювань, що істотно впливають на свідомість і волю людини.
            Юридичний критерій неосудності передбачає: відсутність у особи здатності усвідомлювати свої дії (інтелектуальна ознака) чи керувати ними (вольова ознака); нездатність особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними саме внаслідок наявності психічного захворювання, тобто медичного критерію.  Наявність медичного критерію є лише підставою для встановлення критерію юридичного, який остаточно визначає стан неосудності.
         При розгляді четвертого питання теми необхідно звернути увагу, що значення обмеженої осудності, як зазначено в ч. 2 ст. 20 КК України, полягає в тому, що вона враховується судом під час призначення покарання і є підставою для застосування примусових заходів медичного характеру. Внаслідок певного психічного розладу особа не повною мірою здатна усвідомлювати фактичні ознаки і суспільну небезпечність вчиненого діяння.      Однак на відміну від неосудної особи здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і (або) керувати ними не виключається, тому і не виключаєтся кримінальна відповідадьність винного за вчинювані ним діяння.          
        Розпочинаючи опрацювання п’ятого питання, необхідно засвоїти, що ознакою суб'єкта злочину, що визначає адекватність його поведінки, є вік особи. Встановлення вікових меж відповідальності за свою поведінку припускає, що при досягненні визначеного віку неповнолітні вже розуміють, що добре і що погано, що робити не можна, у яких випадках їхні дії можуть заподіяти шкоду. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність, визначений у ст.  22 КК України, тому необхідно уважно ознайомитися з її змістом.

Питання для самоконтролю      

1. Дайте визначення поняття суб’єкта злочину.
2. Назвіть ознаки суб’єкта злочину.
3. Поясніть сутність співвідношення понять: «суб’єкт злочину» та «особа злочинця».      

4. Дайте визначення поняття cпеціального суб’єкта злочину.
5. За якими критеріями визначають ознаки спеціального суб’єкта злочину? Наведіть приклади.
6. Дайте поняття осудності.           
7. Розкрийте зміст формули неосудності.
8. Поясніть значення медичного та юридичного  критеріїв неосудності.                  
9. Розкрийте зміст поняття «обмежена осудність».
10. Поясніть, як впливає вік особи на можливість призначення покарання?            

                 Задачі

1. Прокопчук систематично добував річкову рибу із застосуванням вибухових речовин. Під час чергового глушіння риби динамітом його затримали працівники поліції. У процесі розслідування у слідчого виникли сумніви стосовно психічної повноцінності Прокопчука. Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи Прокопчук страждав органічним ураженням головного мозку, яке не позбавляло його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними. Чи зміниться рішення, якщо буде встановлено, що Прокопчук страждає на недоумство у формі дебільності?

 

2. На місці вчинення злочину (крадіжка з квартири) працівниками  поліції був затриманий Філімонов. Під час попереднього слідства було встановлено, що він тривалий час не мав постійного місця проживання, батьків не знав з народження, ніяких документів, що підтверджували б його особу та вік, не знайдено. Його родичів також не було встановлено. У зв’язку з цим виникла необхідність проведення комплексної експертизи.
            Яким чином висновки експертів вплинуть на притягнення Філімонова до кримінальної відповідальності, якщо буде встановлено:

а) що його вік становить 12–13 років;

б) що його вік становить 14–16 років;

в) що його вік становить 14–16 років, але в нього виявлено затримку в розумовому розвитку, що відповідає рівню 10–
11-річної дитини?   

3. Громадянин Стеценко систематично вживав алкогольні напої та ображав свою дружину. Одного разу він прийшов додому у нетверезому стані та  як завжди почав ображати жінку, вдарив її в обличчя. Через систематичне знущання чоловіка у дружини Стеценка виник стан сильного душевного хвилювання, вона вдарила його в груди ножем, яким у цей момент чистила картоплю. Ніж ушкодив серце, чоловік помер. Дружину Стеценка засуджено за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання. Адвокат оскаржив вирок, вважаючи, що злочин вчинено в стані неосудності.

Чи підлягає скарга задоволенню?

            Теми рефератів для самостійної роботи

1. Юридична особа як суб’єкт злочину. Перспективні напрямки розвитку кримінального законодавства України.

2. Службова особа як спеціальний суб’єкт окремих видів злочинів.

3. Вольова ознака критерію неосудності.

4. Інтелектуальна ознака критерію неосудності.
5. Дискусійне питання необхідності зниження віку кримінальної відповідальності за окремі види кримінальних правопорушень.

       Основна література: 1–7. Додаткова література: 25, 26.

Тема 7. СУБ’ЄКТИВНА СТОРОНА ЗЛОЧИНУ 

             План семінарського заняття
1. Поняття та ознаки суб'єктивної сторони складу злочину.
2. Вина: поняття, форми, види, значення.           


3. Мотив та мета складу злочину: поняття, види, значення.
4. Помилка в кримінальному праві: поняття, види, особливості кримінальної відповідальності.

            Методичні вказівки щодо вивчення теми

            При вивченні першого питання необхідно засвоїти, що суб’єктивна сторона є обов’язковою ознакою складу злочину поряд з об’єктом, об’єктивною стороною та суб’єктом. Її характеризують такі ознаки: вина як обов’язкова та мотив і мета як факультативні. Суб’єктивна сторона впливає на кваліфікацію, дає можливість відмежувати один злочин від іншого, а також злочинне діяння від незлочинного, впливає на призначення покарання та вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності і покарання.    
            Розглядаючи друге питання, необхідно приділити основну увагу вивченню форм та видів вини. Поняття умислу та необережності закріплені в законі, що виключає різні підходи до вирішення цього питання. Кожна форма вини містить у собі ознаки, що характеризують свідомість і волю особи. Поняття вини подається в ст. 23 ККУ. Стаття 24 ККУ закріплює поняття прямого та непрямого умислів, а ст. 25 ККУ – злочинної недбалості та самовпевненості. Розглядаючи поняття вини, необхідно виділити в ньому чотири важливих елементи: зміст вини, сутність вини, форми вини, ступінь вини, визначити зміст цих елементів. Потрібно проаналізувати інтелектуальні та вольові ознаки прямого і непрямого умислу, злочинної самовпевненості і злочинної недбалості. Складна (подвійна) форма вини передбачає різне психічне ставлення особи у формі умислу та необережності до різних об’єктивних ознак одного й того самого злочину. Тому злочин, склад якого передбачає наявність двох різних форм вини щодо діяння й наслідків, прийнято називати злочином із складною (подвійною) формою вини.         
            При вивченні третього питання необхідно виходити з того, що мотив, мета та емоційний стан на відміну від вини, без якої неможлива наявність складу злочину, наявні лише в частині диспозицій статей Особливої частини КК, де вони прямо зазначені або випливають з їх формулювань. Там, де згідно із законом факультативні ознаки наявні у тому чи іншому злочині, вони повинні бути встановлені, бо мають обов’язковий (конструктивний) характер щодо основного складу злочину або виступають як кваліфікуючі ознаки. В інших випадках, де факультативні ознаки не впливають на зміст складу злочину, вони можуть виступати як обставини, що враховуються при призначенні покарання. Мотив та мета злочину нетотожні поняття, але вони тісно пов’язані між собою. Необхідно проаналізувати види мотивів та цілей. Особливу увагу потрібно приділити значенню цих ознак, а саме: в яких випадках вони не беруться до уваги, коли впливають на кваліфікацію чи враховуються при призначенні покарання. Доцільно навести конкретні приклади, де мотив або мета є обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони складу злочину.  
            При опрацюванні четвертого питання теми необхідно засвоїти, що помилкою в кримінальному праві є неправильне уявлення винного щодо юридичних і фактичних ознак діяння і його наслідків (або неправильне представлення винного щодо приписів закону і фактичних ознак діяння та його наслідків). Існують різні класифікації помилок, зокрема, юридичні та фактичні. Необхідно розглянути їх сутність.           

            Питання для самоконтролю      

1. Дайте визначення поняття суб’єктивної сторони злочину.
2. Назвіть ознаки суб’єктивної сторони злочину.          
3. Назвіть основні форми вини.    
4. У чому полягає значення вини?                       
5. У чому полягає відмінність прямого умислу від непрямого?
6. У чому полягає відмінність злочинної самовпевненості від непрямого умислу? 
7. Які спеціальні види умислу ви знаєте?                       
8. У чому полягає значення факультативних ознак суб'єктивної сторони складу злочину?          

9. Дайте визначення поняття: «помилка в кримінальному праві».
10. Назвіть класифікації помилок у кримінальному праві.       
           
            Задачі

1. Громадянин Купченко придбав престижний імпортний автомобіль і ввечері катав на ньому знайомих дівчат. Під час однієї з таких поїздок знайома Купченка Варламова, поглянувши на спідометр авта, попередила, що Купченко перевищує максимально допустиму на цьому відрізку шляху швидкість. Однак той відповів, що автомобіль новий і нічого не трапиться. Однак на одному з поворотів перед автомобілем з’явився чоловік, що переходив дорогу.  Купченко  не зміг уникнути наїзду, внаслідок чого пішохода було смертельно травмовано. Проаналізуйте суб’єктивну сторону вчиненого. Чи наявна вина в діях Купченка? Якщо так, то визначте її форму. За якими ознаками злочинна самовпевненість відмежовується від непрямого умислу? 

2. Громадяни Савченко, Прокопов та Жолобов разом розпивали алкогольні напої. Потім Савченко та Прокопов вийшли на балкон, де між ними виникла суперечка. Савченко звинуватив Прокопова в крадіжці грошей у Сидорченка. Під час сварки Савченко підняв Прокопова над перилами балкона. Той ухопився руками за них, але Савченко відірвав Прокопова від перил і штовхнув його з балкона третього поверху. При падінні Прокопов одержав середньої тяжкості тілесні ушкодження. Ознайомтеся зі статтями 122 і 128 КК. Визначте форму і вид вини цього злочину.
3. Упродовж двох років Пилипенко перебувала в неприязних стосунках зі Смирновою. Під час чергової сварки Пилипенко вдарила Смирнову кулаком в обличчя, а потім ногою по тулубу, Смирнова впала і головою вдарилась об асфальт, одержавши від



падіння тяжке тілесне ушкодження. Громадянку Пилипенко засуджено за умисне заподіяння цього ушкодження.
            Ознайомтеся зі статтями 121, 126 і 128 КК. Чи правильно кваліфіковані дії винної?

            Теми рефератів для самостійної роботи

1. Умисел і його види.

2. Необережність та її види.

3. Емоційний стан.

4. Невинувате заподіяння шкоди.
5. Поняття помилки у кримінальному праві та її види.

Основна література: 1–7. Додаткова література: 15, 21.
 

Тема 8. CТАДІЇ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ 
   
            План семінарського заняття

1. Поняття і види стадій злочину. 

2. Закінчений та незакінчений злочини, їх види.          

3. Готування до злочину.   

4. Замах на злочин. 

5. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.

 

            Методичні вказівки щодо вивчення теми

            При вивченні першого питання необхідно мати на увазі, що досить часто на практиці бувають випадки, коли особа не доводить до кінця запланований злочин з тих чи інших причин. У цих випадках виникає питання про кримінальну відповідальність особи на певних стадіях вчинення злочинної діяльності. Поняття стадій вчинення злочину надається наукою кримінального права. Єдиною підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою злочину. Тому не визнаються стадіями вчинення злочину той чи інший стан свідомості особи, її думки, наміри, їх формування та виявлення. Виходячи з визначення поняття стадій учинення злочину, необхідно мати на увазі, що вони мають місце лише в умисних злочинах, які вчиняються з прямим умислом. Поняття видів стадій вчинення злочинів наводиться в ч. 1 ст. 13, ст. 14 та ст. 15 КК.           
           Вивчення другого питання необхідно розпочати зі з’ясування визначень понять: «закінчений злочин», «незакінчений злочин». Так, закінчений злочин – це  діяння, яке містить всі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статею Особливої частини КК України. Незакінчений злочин – це умисне, суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), яке не містить усіх ознак злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України зв’язку з тим, що злочин не був доведений до кінця з причин, не залежних від волі винного. Незакінчений злочин (готування до злочину і замах на злочин) – це не реалізована можливість завдання шкоди об’єкту посягання. При вивченні цього питання необхідно також з’ясувати момент закінчення злочинів із матеріальним, формальним та усіченим складом.

            При опрацюванні третього питання щодо готування до злочину насамперед є потреба ознайомитися з визначенням поняття готування до злочину, що подається у ч. 1 ст. 14 КК. При готуванні до злочину дії винної особи ще безпосередньо не ставлять об’єкт злочину в небезпеку. Суб’єктом злочину ще не виконується діяння, що є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину. Частина 2 ст. 14 КК закріплює види готування до злочину. Перелік видів готування до злочину невичерпний, тому необхідно мати на увазі, що готуванням до злочину можуть бути визнані й інші підготовчі дії. Потрібно відмітити, що відповідно до ч. 2 ст. 14 КК готування до злочину невеликої тяжкості не тягне кримінальної відповідальності.

            Аналізуючи питання замаху на злочин, необхідно ознайомитися з його поняттям, що надається у ч. 1 ст. 15 КК. Потрібно встановити, які саме об’єктивні та суб’єктивні ознаки характеризують замах на злочин та як ці ознаки відрізняють замах на злочин від закінченого злочину та від готування до злочину. Вивчаючи види замаху на злочин, потрібно звернути увагу на розподіл замаху на злочин, який надається законом
(ч. 2, 3 ст. 15 КК). Важливе значення має встановлення критерію такого поділу. Теорія кримінального права поділяє замах на злочин залежно від придатності об’єкта посягання або засобів посягання. Необхідно встановити, що являє собою кожен із цих видів замаху. Тут же потрібно розглянути і значення поділу замаху на злочин на види. Цей поділ має значення для призначення покарання, а також для вирішення питання про добровільну відмову від доведення злочину до кінця.

            При вивченні п’ятого питання щодо добровільної відмови від доведення злочину до кінця  необхідно запам’ятати, що добровільна відмова — це остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця (ч.1. ст. 17 КК). Добровільна відмова можлива при відмові від вчинення  злочину з волі самої особи. Під час вивчення цього питання також необхідно з’ясувати його правове значення та ознаки.

      
            Питання для самоконтролю      

1. Дайте визначення поняття стадій вчинення злочину.          
2. Поясніть сутність незакінченого злочину.      
3. У чому полягає значення прямого умислу щодо стадій вчинення злочину?         
4. Дайте визначення поняття злочину з матеріальним складом.
5. Дайте визначення поняття злочину з формальним складом.           
6. Дайте визначення поняття  з усіченим складом.        
7. Що означає готування до злочину?     
8. Що означає виявлення умислу?
9. Чим готування до злочину відрізняється від виявлення умислу?
10 Дайте визначення поняття замаху на злочин.           
11. Дайте визначення добровільної відмови від доведення злочину до кінця.         

            Задачі

1. Жмайлов із метою вчинення крадіжки в магазині зателефонував сторожу Петруку і повідомив, що у його дружини почалися пологи. Коли сторож побіг додому, залишивши магазин без охорони, Жмайлов підійшов до магазину, але крадіжку вчинити не зміг, бо в цей час біля магазину перебувала група підлітків, які розпивали алкогольні напої і співали. Як кваліфікувати дії Жмайлова?

 

2. Громадянка Дубровська, яка була вагітною, вирішила позбутися дитини. Після народження вона викинула її з вікна восьмого поверху гуртожитку, в якому проживала. Судово-медична експертиза встановила, що дитина народилася мертвою. Чи підлягає Дубровська кримінальній відповідальності?

 

3. У медсестри Федотової мати була паралізованою і потребувала постійного догляду. Бажаючи позбутись її, Федотова підсипала матері в їжу повільно діючу отруту для гризунів. Наступного дня вона почала себе картати за вчинене, а потім викликала лікаря і розповіла йому, чому стан матері погіршився. Своєчасно надана медична допомога відвернула настання смерті. Чи можна Федотову вважати такою, що добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця?

       Теми рефератів для самостійної роботи 

1. Момент закінчення злочинів із матеріальним, формальним та усіченим складом.          
2. Поняття незакінченого злочину та його види.           
3. Готування до злочину, його об’єктивні та суб’єктивні ознаки.
4. Кримінально-правове оцінювання готування до злочину невеликої тяжкості.    
5. Відмежування готування до злочину від виявлення умислу.
6. Добровільна відмова від вчинення злочину. Відмінність добровільної відмови від дійового каяття.

            Основна література: 1–7. Додаткова література: 35, 36.
 

Тема 9. СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ. ВИДИ ТА ОЗНАКИ

            План семінарського заняття

1. Поняття і значення співучасті.

2. Види співучасників.

3. Форми співучасті.

4. Відповідальність співучасників.

5. Спеціальні питання відповідальності за співучасть.

6. Причетність до злочину.

 

            Методичні вказівки щодо вивчення теми
 

            Починаючи вивчення першого питання, необхідно проаналізувати положення ст. 26 КК України. Необхідно розкрити об’єктивні (участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні злочину та спільність їх дій) та суб’єктивні (спільність умислу, участь у вчиненні умисного злочину) ознаки співучасті у злочині, охарактеризувати значення цього інституту в кримінальному праві. Необхідно також приділити увагу аналізу ознак спільності умислу та спільності дій співучасників злочину.

            При опрацюванні другого питання щодо видів співучасників виникає необхідність звернення до положень ст. 27 КК. На підставі закону та за допомогою додаткової літератури необхідно описати критерії, за якими здійснюється поділ співучасників на види, після чого дати характеристики виконавця, організатора, підбурювача та пособника в злочині. При цьому потрібно описати об’єктивні та суб’єктивні ознаки дії (бездіяльності) кожного з них.

            Розглядаючи третє питання, що стосується форм співучасті, необхідно з’ясувати, на підставі яких критеріїв співучасть вирізняється за формою. Аналізуючи форми співучасті за об’єктивними ознаками (за характером ролі, яку виконують співучасники у злочині), необхідно докладно охарактеризувати просту співучасть – співвиконавство, враховуючи те, що за цієї форми співучасті кожен із співучасників є виконавцем злочину.
            Аналізуючи форми співучасті за суб’єктивними ознаками (за ступенем стійкості зв’язків між співучасниками), потрібно звернутися до ст. 28 КК та показати, що хоча співучасть і передбачає домовленість між співучасниками, однак вона може бути досягнута не лише до, але й у процесі вже розпочатого злочину за відсутності попередньої змови про це (ч. 1 ст. 28 КК).    
            Необхідно засвоїти питання про співучасть із розподілом ролей, співучасті за попередньою змовою (ч. 2 ст. 28 КК). Особливу увагу необхідно приділити аналізу ознак організованої групи (ч. 3 ст. 28 КК), а також розкрити поняття злочинної
організації (ч. 4 ст. 28 КК).

            Розглядаючи четверте питання, необхідно засвоїти, що кримінальна відповідальність співучасників визначена відповідно до положень ст. 29 КК України. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації  передбачена ст. 30 КК України. При розгляді цих положень КК України насамперед необхідно звернути увагу, що кримінальна відповідальність співучасників можлива за ті конкретні дії, які охоплювались умислом кожного з них.

         Розпочавши опрацювання п’ятого питання теми щодо спеціальних питань відповідальності за співучасть, необхідно звернути увагу на співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом, провокацію злочину, ексцес виконавця (кількісний та якісний), безнаслідкову співучасть, невдале підбурювання або пособництво, добровільну відмову співучасників (ст. 31 КК). Так, у разі добровільної  відмови  будь-кого  із  співучасників викона-вець  підлягає кримінальній відповідальності за готування до  злочину або за замах на злочин  залежно від того,  на якій із цих стадій його діяння було припинено.

            Аналізуючи шосте питання про причетність до злочину, необхідно дати визначення цього поняття та з’ясувати, за якими ознаками причетність подібна, а за якими відрізняється від співучасті у злочині. На підставі положень ч. 6 і 7 ст. 26 КК, з урахуванням теорії і практики, необхідно назвати види причетності до злочину та окремо охарактеризувати кожний, а також визначити кримінальну відповідальність за причетність до злочину.

 

            Питання для самоконтролю      

1. Дайте визначення поняття співучасті у злочині.       
2. Розкрийте зміст об’єктивних та суб’єктивних ознак співучасті. 3. Розкрийте сутність умислу за співучасті.            
4. Які функції можуть виконувати співучасники злочину?     
5. Як класифікуються пособницькі дії?   
6. Розкрийте зміст вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.      
7. Поясніть особливості кримінальної відповідальності співучасників.        
8. Поясніть особливості спеціальних питань кримінальної відповідальності співучасників.         
9. Дайте визначення причетності до злочину.    
10. Які бувають види причетності до злочину? 

       Задачі

1. Громадянин Тимохін, перебуваючи у неприязних стосунках із Федотовим, вирішив помститися йому за особисту образу. Він підмовив Кобушка, який страждав розладом психіки і був визнаний неосудним, вдарити ножем Федотова, коли той повертатиметься з роботи. Кобушко  виконав прохання Тимохіна. Від завданого поранення Федотов помер у лікарні.

           

            Прокоментуйте можливість притягнення до кримінальної відповідальності Тимохіна та Кобушка.

 

2. Громадяни Жолобов, Андрієнко та Василенко вирішили викрасти речі з квартири Симохіна. Вважаючи, що Симохін на роботі, вони підійшли до його будинку. Василенко і Жолобов залишилися на вулиці, а Андрієнко через вікно проник у квартиру. Там він несподівано застав Симохіна, якого вбив ножем. Після цього зібрав цінні речі й передав їх Василенку та Жолобову. Усі троє були затримані.

            Поясніть, якою в цьому випадку є форма співучасті? За які дії відповідатиме кожен із зазначених злочинців?

 

3. Громадяни Лещенко, Федорчук і Науменко поїхали на автомобілі, який належав Науменку, до центру міста. Науменко був за кермом автомобіля. Приятелі вживали алкогольні напої в ресторані, а потім поїхали додому. Науменко весь час дорогою перевищував встановлену швидкість, а Лещенко і Федорчук підбадьорювали його та заохочували. Науменко не зупинився на червоне світло світлофора і збив громадянина Цимбала, який помер на місці пригоди. Науменко був притягнений до відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України, а Лещенко і Федорчук були притягнені як співучасники цього злочину.

            Чи можна кваліфікувати дії Лещенка і Федорчука як співучасть у злочині? Якщо так, поясніть чому?

 

       Теми рефератів для самостійної роботи

1. Кваліфікація дій співучасників за різних форм співучасті.

2. Відмежування пособника від підбурювача.

3. Кримінальна відповідальність співучасників.

4. Підстави та межі кримінальної відповідальності співучасників.

5. Спеціальні питання відповідальності співучасників.

Основна література: 1–7. Додаткова література: 9, 22.
 

Тема 10.  ПОВТОРНІСТЬ,  СУКУПНІСТЬ ТА РЕЦИДИВ ЗЛОЧИНІВ

            План семінарського заняття

1. Загальна характеристика множинності злочинів.      

2. Одиничний злочин як елемент множинності.

3. Повторність злочинів.

4. Сукупність злочинів.

5. Рецидив злочинів.

            Методичні вказівки щодо вивчення теми

 

            Опрацьовуючи перше питання, необхідно засвоїти поняття множинності злочинів, що може бути визначено як вчинення особою двох або більше злочинів, кожний із яких певною мірою впливає на «сукупну» кримінальну відповідальність цієї особи. Необхідно засвоїти ознаки множинності злочинів, до яких можна віднести такі: вчинення особою двох і більш злочинів; множинність злочинів становлять лише такі злочинні діяння, кожне з яких містить ознаки самостійного складу злочину; наявність непогашених юридичних наслідків хоча б за двома злочинами; випадки приготування і замаху також охоплюються поняттям множинності злочину; до множинності злочинів із повною підставою можна віднести випадки, коли винний вчинює два або більше злочинних діяння, в одному з яких він виконував роль співучасника злочину; множинність злочинів утворюють не менше двох злочинів, коли кожен із них тягне за собою кримінально-правові наслідки.

            При вивченні другого питання необхідно ретельно проаналізувати складові елементи множинності – одиничні злочини. У Кримінальному кодексі немає визначення поняття одиничного злочину. Його дає теорія кримінального права. Встановивши всі ознаки одиничного злочину, потрібно вивчити види одиничних злочинів та з’ясувати різницю між одиничними злочинами та деякими видами множинності злочинів.

            Розглядаючи третє питання, необхідно звернути увагу на визначення поняття повторності злочинів відповідно до ч. 1 ст. 32 КК. Необхідно встановити ознаки повторності злочинів та її види. Особливу увагу потрібно звернути на те, що для повторності злочинів не має значення, з яких одиничних злочинів вона складається, чи є ці злочини закінченими чи ні, а також не мають значення форми співучасті. Необхідно встановити особливості наявності повторності злочинів та її відсутності, які зазначені в
ч. 2, 3 ст. 32 КК. У цьому питанні розглядається лише один із видів повторності – фактична повторність. Тому необхідно розглянути саме види фактичної повторності. Залежно від виду фактичної повторності свої особливості має і кваліфікація.

            При вивченні четвертого питання необхідно ознайомитись із законодавчим поняттям сукупності злочинів (ч. 1 ст. 33 КК), її основними ознаками та з’ясувати зміст цих ознак. Далі необхідно розглянути види сукупності злочинів: реальну та ідеальну, визначити їх особливості та відмінні риси. Потрібно визначити особливості кваліфікації при сукупності злочинів (ч. 2 ст. 33 КК).
            Характеризуючи такий вид множинності як рецидив злочину, необхідно пам’ятати про те, що він є окремим видом повторності разом із фактичною повторністю. Тому при визначенні ознак рецидиву злочинів необхідно вивчити загальне законодавче поняття повторності злочинів та поняття рецидиву злочинів (ст. 34 КК) і встановити чим вони відрізняються. Необідно розглянути класифікації рецидиву злочинів, їх критерії.

 

             Питання для самоконтролю     

1. Дайте визначення поняття множинності злочинів.   
2. Назвіть ознаки множинності злочинів.           
3. У чому полягає значення множинності злочинів?     
4. Дайте визначення поняття одиничного злочину.      
5. Перелічіть форми множинності злочинів.      
6. Дайте визначення повторності, сукупності та рецидиву.    
7. Які бувають види повторності злочинів?       
8. Які бувають види сукупності злочинів?         
9. Які бувають види рецидиву злочинів?
10. Дайте визначення поняття збігу злочинів.    

       Задачі

1. Непрацюючий громадянин Кулибін вночі, близько другої години, проник у квартиру, господарів якої не було вдома. Там він викрав значну суму грошей та ювелірні прикраси. Цієї ж ночі він, розбивши бокове скло автомобіля «Honda», який належав Сергієнку, викрав із салону магнітофон «Samsung», а також автомобільні чохли із сидінь. Вранці цього ж дня Кулибіна було затримано під час спроби вчинити крадіжку в магазині.

            Чи є у діяннях Кулибіна множинність злочинів? Якщо так, то про який вид множинності злочинів йдеться в цьому завданні й скільки злочинів вчинив Кулибін? Які злочини утворюють сукупність злочинів? Яке співвідношення між повторністю та сукупністю злочинів?         
 

2. Громадянин Сидорчук, раніше засуджений за ч. 3 ст. 296 КК і ч. 3 ст. 187 КК України, разом із Разумовським розпивав алкогольні напої. Перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, він почав вимагати у Разумовського гроші, але той відповів, що грошей у нього немає. Тоді Сидорчук поліз до кишені пальто Разумовського, де знайшов гаманець. Разумовський сказав, що хоча гроші в нього є, він їх не віддасть, і став забирати свій гаманець. Сидорчук витяг ножа, вдарив ним Разумовського в живіт і забрав гроші. Разумовському було завдано тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.   
            Варіант 2. Внаслідок заподіяного тяжкого тілесного ушкодження Разумовський через кілька днів помер у лікарні. Чи має місце в діях Сидорчука множинність злочинів? Якщо так, зазначте, скільки одиничних злочинів вчинив Сидорчук. До якого виду ускладнених одиничних злочинів належить розбій (ст. 187 КК України)?

            Охарактеризуйте ускладнений одиничний злочин.

 

3. Громадянин Федощук, керуючи вантажним автомобілем, поїхав на червоне світло світлофора, внаслідок чого збив пішохода, який уже почав переходити вулицю. Після зіткнення Федощук не зупинився, а, навпаки, збільшив швидкість і спробував втекти, щоб уникнути відповідальності. Через 25 хв. він, рухаючись зі швидкістю, що перевищувала дозволену, під час повороту не впорався з керуванням, виїхав на тротуар і збив ще одного пішохода. Від заподіяних тілесних ушкоджень обидва пішоходи померли на місці подій.

Варіант 2. Виїхавши на тротуар, Федощук збив трьох пішоходів, два з яких померли на місці події, а одному було заподіяно тілесне ушкодження середньої тяжкості.

            Ознайомтеся зі ст. 135 і 286 КК. Чи мала місце тут множинність злочинів? Яке кримінально-правове значення має кожний з епізодів, наведених у завданні?

 

       Теми рефератів для самостійної роботи
 

1. Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочину.

2. Відмежування сукупності злочинів від повторності.

3. Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочину.

            Основна література: 1–7. Додаткова література: 27, 37.


Тема 11. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ       

            План семінарського заняття

1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння.
2. Необхідна оборона. Перевищення меж необхідної оборони. Уявна оборона.      
3. Затримання особи, що вчинила злочин. Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.           
4. Крайня необхідність. Перевищення меж крайньої необхідності (ексцес). Фізичний або   психічний примус.         
5. Виконання наказу або розпорядження.           
6. Діяння, пов'язане з ризиком.     
7. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
      
            Методичні вказівки щодо вивчення теми

           
            Починаючи вивчення першого питання теми, необхідно засвоїти, що обставини, які виключають злочинність діяння,  – це передбачені КК, а також іншими законодавчими актами, зовнішньо подібні до злочинів суспільно корисні (соціально прийнятні) і правомірні вчинки, здійснені за наявності певних підстав і які виключають злочинність діяння, а тим самим і кримінальну відповідальність особи за заподіяну шкоду. Чинний КК України вперше виділив такі обставини в самостійний розділ Загальної частини . 
            Під час вивчення другого питання необхідно запам’ятати, що згідно зі ст. 27 Конституції України та ч. 2 ст. 36 КК України кожен має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. Це право є природним, невідчужуваним та абсолютним правом людини. Необхідно уважно ознайомитися з положеннями ст. 36 КК України, проаналізувати її та зробити висновок про те, що право на необхідну оборону можливе лише за наявності відповідної підстави – вчинення суспільно небезпечного посягання, що викликає у того, хто захищається, необхідність у негайному його відверненні чи припиненні шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди. Розглядаючи поняття уявної оборони, необхідно ознайомитися з положеннями ст. 37 КК України. Як правило, заподіяння шкоди у стані уявної оборони не звільняє від кримінальної відповідальності. При уявній обороні кримінальна відповідальність за заподіяну шкоду виключається лише у випадках, коли обставини, що склалися, давали особі достатні підстави вважати, що було реальне посягання, і вона не усвідомлювала й не могла усвідомлювати помилковість свого припущення.

            При вивченні третього питання необхідно розглянути поняття правомірного затримання злочинця потерпілим або іншими особами (ч. 1 ст. 38 КК України). Необхідно з’ясувати, що підставою такого затримання є очевидне для потерпілих або інших осіб злочинне посягання на правоохоронювані інтереси. Затримання особи за відсутності такої підстави може свідчити про незаконність дій і мати наслідком відповідальність за ст. 146 КК України як за незаконне позбавлення волі.   
            Розглядаючи питання про крайню необхідність, потрібно ознайомитися з положеннями ст. 39 КК України, де встановлено, що не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності. Необхідно запам’ятати, що право на заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності є додатковим правом. Ним особа може скористатися лише в тому разі, якщо у цих обставинах заподіяння шкоди є вимушеним, крайнім, останнім засобом усунення небезпеки.         
         При опрацюванні п’ятого питання теми щодо виконання наказу або розпорядження необхідно запам’ятати, що виконання законного наказу як обставина, що виключає злочинність діяння, – це правомірне заподіяння шкоди правоохоронним інтересам особи, суспільства або держави особою, зобов'язаною виконати цей наказ. Це питання потребує вивчення понять: ексцес виконання наказу, явно злочинний наказ. Жодна особа відповідно до норм діючого законодавства не зобов’язана виконувати  явно злочинний наказ.    
            При розгляді питання про діяння, пов'язане з ризиком як обставину, що виключає злочинність діяння, необхідно запам’ятати, що виправданий ризик – це вчинення діяння (дії або бездіяльності), пов’язаного із заподіянням шкоди правоохоронним інтересам особи, суспільства або держави для досягнення значної суспільно корисної мети, якщо ця мета у цих обставинах не могла бути досягнута неризикованою дією (бездіяльністю) і вжиті особою запобіжні заходи давали достатні підстави розраховувати на відвернення шкоди правоохоронним інтересам. Ексцес ризикованого діяння – це заподіяння правоохоронним інтересам шкоди, явно не відповідної значущості тієї суспільно корисної мети, до досягнення якої прагнула особа, яка ризикувала.

            Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації як обставина, що виключає злочинність діяння має свої особливості. Так, перевищення меж заподіяння шкоди при таких обставинах – це вчинення особою в складі організованої групи або злочинної організації одного з трьох видів злочинів: 1) умисного особливо тяжкого злочину, поєднаного з насильством над потерпілим; 2) умисного тяжкого злочину, пов'язаного з спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому; 3) умисного особливо тяжкого і тяжкого злочину, пов'язаного з настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків.    
 

       Питання для самоконтролю           

1. Дайте визначення поняття обставин, що виключають злочинність діяння, перелічіть їх.          
2. При яких обставинах необхідна оборона є правомірною?   
3. Що означають поняття: «перевищення меж необхідної оборони» та «ексцес оборони»?           
4. Що означає поняття «уявна оборона»?
5. У чому полягає сутність правомірного затримання злочинця потерпілими або іншими особами?       
6. Дайте визначення крайньої необхідності.       
7. Що означає перевищення меж крайньої необхідності?        
8. Що означає поняття «фізичний примус»?      
9. Якими ознаками характеризується виконання законного наказу? 
10. У чому полягає значення виправданого ризику?    
       
            Задачі

1. Громадянин Миколайчук, виконуючи спеціальне завдання, став членом організованої злочинної групи з метою розкриття її злочинної діяльності. Для того щоб ввійти в довіру, він вимушений був брати участь у групових крадіжках, грабежах і розбоях, застосовуючи інколи насильство до потерпілих. Одного разу при черговому розбої керівник групи Федотов, щоб остаточно переконатись у благонадійності  Миколайчука, наказав йому вбити потерпілого, що той і зробив. Дайте кримінально-правове оцінювання діям Миколайчука.          
 

2. Касир банківської установи Вакулова, очікуючи інкасатора, взяла грошові кошти з каси та поклала до сумки. Сумку Вакулова поставила  під стіл. У цей момент до банку ввірвалися злочинці і, погрожуючи пістолетом, почали вимагати від Вакулової гроші. Вона витягла сумку з грошима і віддала злочинцям. Дайте оцінку діям Вакулової.

 

3. Громадянин   Панченко,  який  був  неодноразово    судимим,  у   тому    числі   за  вбивство,    зустрів    Кропивницького    і     почав   вимагати  у  нього  гроші  на  випивку.  На                         відповідь  Кропивницького,   що  грошей  він  не має,  Панченко пригрозив,    що   якщо   Кропивницький    не  принесе   гроші     за      20   хв.,     то       він     його        застрелить.           Панченко                                                продемонстрував зброю.  Коли Панченко повернувся спиною до Кропивницького і пішов, останній схопив цеглину і вдарив Панченка по голові, від чого той помер. Чи можна вважати, що Кропивницький діяв у межах необхідної оборони? Поясніть свою відповідь.

 

       Теми рефератів для самостійної роботи
 

1. Умови правомірності необхідної оборони.

2. Уявна оборона. Наслідки заподіяння шкоди у стані уявної оборони.

3. Обставини, що визначають правомірність затримання особи, яка вчинила злочин4. Умови правомірності заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності.

            Основна література: 1–7. Додаткова література: 11, 16.

Тема 12. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

            План практичного заняття       

1. Поняття, юридична природа та значення звільнення від кримінальної відповідальності.          
2. Види звільнення від кримінальної  відповідальності та їх класифікація.   
3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.          
4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, у зв'язку з передачею особи на поруки та  у зв'язку із зміною обстановки.         
5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.          

           

            Методичні вказівки щодо вивчення теми        
            При вивченні першого питання необхідно звернути увагу на те, що про звільнення від кримінальної відповідальності може йти мова лише у тому разі, коли у вчиненому суспільно небезпечному діянні міститься склад злочину. Саме такий підхід відповідає суті терміну «звільнення від кримінальної відповідальності», який вживається в КК України.      
         При опрацюванні другого питання теми  необхідно звернути увагу, що КК України передбачені такі види звільнення від кримінальної відповідальності: у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК); у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК); у зв’язку з передачею особи на поруки (ст.47 КК); у зв’язку зі зміною обстановки (ст. 48 КК); у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК); у зв’язку з амністією (ст. 86 КК) або помилуванням (ст. 87 КК); звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього (ст. 97 КК); звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних сил України (ч. 4 ст. 401 КК); спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності, які передбачені Особливою частиною КК.             
            Розглядаючи третє питання, необхідно засвоїти, що згідно із ст. 45 КК особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Під дійовим каяттям необхідно розуміти добровільну активну поведінку особи після злочину, мотивом якої є щире каяття, спрямоване на усунення фактичних шкідливих наслідків вчиненого нею злочину, а також надання допомоги правоохоронним органам у розкритті цього злочину. Об’єктивними і суб’єктивними ознаками дійового каяття є щире каяття особи, активне сприяння нею розкриттю злочину і повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.
            При вивченні четвертого питання потрібно запам’ятати, що згідно із ст. 46 КК особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. В ст. 46 КК (як і в ст. 45 КК) законодавець закріпив формальні критерії для визначення діянь, після вчинення яких дозволяється звільнення у зв’язку з примиренням: злочин повинен бути юридично першим і мати невеликий ступінь тяжкості. При вивченні питання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки необхідно засвоїти, що згідно із ч. 1 ст. 47 КК особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона впродовж року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. Такий вид звільнення від кримінальної відповідальності є необов’язковим (факультативним). Це означає, що питання про звільнення вирішується судом з урахуванням даних, що характеризують особу та вчинене нею діяння. Зміна обстановки – це істотні зміни в об'єктивних соціальних умовах, внаслідок яких суспільна небезпечність діяння чи особи, що його вчинила, відпадає взагалі або ж стає дуже незначною. Цей вид звільнення від кримінальної відповідальності є факультативним (необов’язковим) і реалізація його є правом, а не обов’язком суду.  
            Зміст звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності відповідно до положень ст. 49 КК України полягає в тому, що винний звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з моменту вчинення злочину минає певний проміжок часу.          

            Питання для самоконтролю      

1. Дайте визначення поняття звільнення від кримінальної відповідальності.           
2. У чому полягає відмінність звільнення від кримінальної відповідальності від звільнення від покарання?           
3. Які бувають види звільнення від кримінальної відповідальності?  
4. Назвіть ознаки дійового каяття.
5. Поясніть сутність звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
6. Поясніть сутність звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки.           
7.  Поясніть сутність звільнення від кримінальної відповідаль-ності у зв'язку та із зміною обстановки.  
8.  Назвіть умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.           
9. Назвіть строки давності, після перебігу яких особа звільняється від кримінальної відповідальності.  
10. Назвіть винятки з правила про обов’язкове звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.       
           
            Задачі
1. Неповнолітній Демченко з групою підлітків брав участь у вчиненні хуліганства (ч. 2 ст. 296 КК), а також у крадіжці речей з прилавка магазину (ч. 2 ст. 185 КК). Усвідомлюючи суспільну небезпеку своєї поведінки, Демченко припинив стосунки з приятелем, пішов працювати, успішно закінчив вечірню школу. У лавах Збройних сил виявив себе якнайкраще, врятував життя командирові. Після звільнення з армії Демченко прийшов до міліції і щиросердно розповів про вчинені ним злочини. Чи є підстави для звільнення Демченка від кримінальної відповідальності згідно із ст. 48 КК України?          

2. Крамаров убив власну вагітну дружину (п. 2 ч. 2 ст. 115 КК), після чого тривалий період переховувався. Його було затримано лише через шістнадцять років після вчинення злочину. Яке рішення може прийняти суд стосовно Крамарова?   

3. Жолобов прийшов на квартиру своєї співмешканки, з якою недавно посварився, з метою примирення. Він запропонував їй знову жити разом. Жінка відмовила, після чого виникла сварка. Під час сварки колишня співмешканка словесно образила Жолобова, в результаті чого у нього виник стан сильного душевного хвилювання. Під впливом цього стану Жолобов наніс жінці кілька ударів по голові, чим заподіяв їй тяжкі тілесні ушкодження. У результаті була порушена кримінальна справа. У ході досудового слідства Жолобов щиро покаявся, помирився з колишньою співмешканкою, повністю оплатив витрати на її лікування.     
Варіант 2. Жолобов у відповідь на образу, не перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, заподіяв жінці умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження. Ознайомтеся зі статтями 122, 123 КК. Чи може бути Жолобов звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45, 46 КК? Якщо таке звільнення можливе, поясніть чому?       
 
            Теми рефератів для самостійної роботи        

1. Відмежування інституту звільнення від кримінальної відповідальності від інституту звільнення від покарання.    
2. Зупинення і переривання термінів давності та їх кримінально-правові наслідки.           
3. Дискусійне питання можливості застосування давності до особи, яка вчинила особливо тяжкий злочин.           
           
            Основна література: 1–7. Додаткова література: 10, 20.

Тема 14. ПОНЯТТЯ ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ОЗНАКИ   

            План практичного заняття       

1. Покарання, його значення у системі державних заходів боротьби із злочинністю.         
2. Ознаки покарання.         
3. Система покарань, її ознаки і значення.          
4. Класифікація видів покарань, їх ознаки.

            Методичні вказівки щодо вивчення теми        
            При вивченні першого питання необхідно засвоїти, що роль і значення покарання залежить від обґрунтованості його призначення і реалізації. Воно повинно відповідати тяжкості вчиненого злочину, бути справедливим і достатнім для виправлення засудженого.       
             Відповідно до ч. 1 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визначеної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Аналіз цього поняття дозволяє виділити основні ознаки покарання: покарання застосовується від імені держави, тобто є мірою державного примусу; покарання застосовується лише за вироком суду від імені держави, що надає йому публічного характеру; покарання застосовується лише до особи, яка визнана винною у вчиненні злочину; покарання полягає в передбачених законом втратах та обмеженнях прав та свобод засудженого; в покаранні знаходить своє вираження засудження, негативна оцінка з боку держави як вчиненого злочину, так і самого злочинця; покарання має особистий характер; покарання має наслідком судимість.       
            КК України 2001 р. запровадив нову систему покарань. Вона передбачає наявність у Кодексі ст. 51. Замість раніше діючої послідовності викладення видів покарань у кримінальному законі за принципом «від більш суворих до менш суворих видів покарань», що певною мірою орієнтували суд на застосування суворіших покарань, у КК України 2001 р. використано більш гуманний і більш справедливий принцип побудови системи покарань – «від найменш суворого до найсуворішого». Така система є орієнтиром, за яким суд може застосувати більш суворий вид покарання лише за умови неможливості застосування м’якшого виду покарання, передбаченого санкцією статті Особливої частини Кодексу.  
            При вивченні питання про види покарань необхідно засвоїти, що за порядком призначення покарань ст. 52 КК України поділяє всі покарання на три групи: 1) основні покарання – покарання, що призначаються у вироку лише як самостійні покарання; 2) додаткові покарання – покарання, що призначаються лише на додаток до основних покарань і самостійно застосовуватись не можуть; 3) покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові. За суб’єктом, до якого застосовуються покарання, вони класифікуються на загальні та спеціальні.

            Питання для самоконтролю      
           
1. Дайте визначення поняття «покарання».        
2. Значення в боротьбі зі злочинністю.    
3. Назвіть ознаки покарання і розкрийте їх зміст.          
4. Які цілі покарання визначені в чинному КК України?          ­
5. Розкрийте зміст мети покарання.         
6. У чому полягає відмінність кари як елемента покарання і як мети покарання­?   
7. У чому полягають правова і соціальна сутність покарання?
8. Наслідки ухилення від покарання, призначеного вироком суду. 9. Класифікація покарань за суб’єктом, до якого застосовується покарання.
10. Основні та додаткові покарання.       
           
            Задачі

1. Громов, який працював охоронником у ювелірному магазині, вночі викрав вироби з дорогоцінних металів на суму 300 000 грн. Його було засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в сфері торгівлі. Чи була допущена помилка судом при призначенні покарання? Якщо так, поясніть, яка саме.           

2. Засуджуючи громадянина Смирнова за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, суд конфіскував також одяг, що належить засудженому, і предмети, які підпадають під п. 2 Переліку майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком. При цьому зазначив, що Смирнову як засудженому до такого покарання вони вже не будуть потрібні. Чи правильно вирішив суд питання про конфіскацію майна?

3. Суд засудив громадянина Дробовецького за ч. 5 ст. 191 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 10 років. Стосовно додаткових покарань у вироку суду не згадувалося. Чи порушено в цьому разі вимоги закону?
           
            Теми рефератів для самостійної роботи        

1. Дискусійні питання щодо запровадження смертної кари як виду покарання в Україні. 
2. Гуманізація кримінальної відповідальності за вчинення


злочинів у сфері господарської діяльності.         
3. Основні групи теорій покарання.        
4. Правові наслідки застосування покарання до особи.
5. Покарання, що призначаються юридичним особам. 

 Основна література: 1–7. Додаткова література: 13, 30.

                       
Тема 15. ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ      

            План практичного заняття

1. Принципи та загальні засади призначення покарання.        
2. Обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.      
3. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.
4. Призначення покарання за сукупністю злочинів.     
5. Призначення покарання за сукупністю вироків.

            Методичні вказівки щодо вивчення теми                    

            При вирішенні питання про види і розмір покарання суд у кожному випадку повинен виходити з вимог ст. 65 КК України про суворо індивідуальний підхід при призначенні покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини КК, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.    Принципи призначення кримінального покарання -закріплені в нормах кримінального та кримінального процесуального права положення, що встановлюють підстави, умови та порядок застосування заходів кримінального покарання.        Основні принципи призначення покарання – принципи справедливості, індивідуалізації

покарання,  гуманізму.  Необхідно ознайомитися з їх сутністю та визначити загальні засади призначення покарань.      
            При опрацюванні другого питання теми необхідно ознайомитися зі змістом ст. 66, 67 КК України.
Обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, – це різноманітні фактори, що стосуються особи винного та вчиненого ним діяння, і які відповідно зменшують або підвищують суспільну небезпечність вчиненого діяння і особи, що його вчинила. Обставини, що пом’якшують покарання, мають вагоме значення для призначення покарання. Наявність у справі декількох таких обставин дає суду змогу звільнити особу, що вчинила злочин, від відбування з випробуванням, призначити більш м’яке покарання, ніж передбачено санкцією статті, в альтернативних санкціях обрати більш м’який вид покарання, та призначити мінімальний строк передбачений санкцією статті. Варто запамятати, що перелік обтяжуючих покарання обставин є вичерпним, а щодо помякшуючих обставин, суд, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в ст. 66 КК.  
            Опрацьовуючи третє питання, необхідно запам’ятати, що особі, яка вчинила злочин, повинне бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Водночас законодавець надає суду можливість призначати покарання більш м’яке, ніж передбачено статтею Особливої частини КК, що визначено в ст. 69, 69-1 КК України. Норма про призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, підпорядкована принципу індивідуалізації покарання. Закон зазначає, що за наявності декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий чи тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК або перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. У цьому разі суд не має права призначити покарання, яке нижче від найнижчої межі, встановленої для цього виду покарання в Загальній частині КК.
            При сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинання будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.    
            При опрацюванні п’ятого питання необхідно звернути увагу на таке: якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для цього виду покарання в Загальній частині КК.           

            Питання для самоконтролю      

1. Обставини, що пом’якшують покарання.       
2. Обставини, що обтяжують покарання.
3. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений за співучасті. 
 

4. Правила складання покарань і зарахування строку поперед-нього ув’язнення.   
5. Обчислення строків покарання.           
6. Порядок призначення додаткових покарань при призначенні покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків.
7. Відмінність між правилами призначення покарання за сукуп- ністю злочинів і за сукупністю вироків.           
8.  Правила складання покарань та обчислення їх строків.

            Задачі

1. Бебешко, звільнений умовно-достроково від покарання з місць позбавлення волі за 1 рік і 8 місяців, знову за кілька місяців вчинив злочин і був засуджений за ч. 3 ст. 187 КК України до 10 років позбавлення волі, а за ч. 3 ст. 185 КК України – до 5 років позбавлення волі і за сукупністю злочинів – до 12 років позбавлення волі. До цього покарання суд частково додав невідбутий строк, остаточно визначивши строк покарання 13 років позбавлення волі. Чи порушено в цьому разі вимоги ст. 70 КК України?      

2. Лисенко був засуджений за вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони до 2 років позбавлення волі. Через 6 місяців після винесення вироку Лисенко був засуджений за умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень на 5 років позбавлення волі. Яким чином суд повинен призначити покарання?

3. Петренко засуджений за ч. 3 ст. 296 КК України до 3 років позбавлення волі та за ч. 1 ст. 185 КК України також до 3 років позбавлення волі. Оскільки Петренко виявився раніше судимим, суд шляхом повного додавання призначених покарань призначив йому остаточну міру покарання – 6 років позбавлення волі. Чи правильний вирок суду?  

 

            Теми рефератів для самостійної роботи        

1. Загальні засади призначення покарання.        
2. Принцип справедливості та індивідуалізації при призначенні покарання.           
3. Значення побудови санкцій у Кримінальному кодексі України для призначення покарання.   
4. Урахування при призначенні покарання тяжкості вчиненого злочину та особи винного.        

Основна література: 1–7. Додаткова література: 33.           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

             
                            Список основної літератури

1. Біленчук П. Д.  Кримінальне право України: Альбом схем : навчальний посібник / П. Д. Біленчук,  М. Т. Задояний,
В. А. Мойсеєнко. –  Київ : Олан, 2003. – 403 c.  
2. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Загальна частина : курс лекцій / М. Й. Коржанський. – Київ : Атіка, 2001. – 432 с.        
3. Кримінальне право України: Заг. част. : підручн. для студ. юрид. вузів і фак. / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса,
В. Я. Тація. – Xарків : Право, 1997. – 368 с.        
4. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / відп. ред. Я. Ю. Кондратьєв. – Київ : Правові джерела, 2002. –
432 с. 
5. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник для студ. юрид. вузів і факультетів / за ред. П. С. Матишевського,
 П. П. Андрушка, С. Д. Шапченка. – Київ : Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.   
6. Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / П. С. Матишевський. – Київ : А.С.К., 2001. – 352 с.           
7. Сухонос В. В. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / В. В. Сухонос, А. М. Клочко, Р. М. Білокінь. –
Суми :  ДВНЗ «УАБС НБУ», 2015.

                           Список додаткової літератури

8. Акоев К. Л. Объективная сторона преступления (факультативные признаки) / К. Л. Акоев, М. А. Кауфман. – Москва, 1995. ─ 426 с.           
9. Алешин Д. П. Соучастие по уголовному законодательству России и Украины / Д. П. Алешин // Российская юстиция. – 2002. – № 9. – С. 66–68.
10. Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності / 


Ю. В. Баулін. – Київ: Атіка, 2004. – 296 с.          
11. Блинська С. Обставини, що виключають злочинність діяння в зарубіжному та українському законодавствах / С. Блинська // Міліція України. – 2003. – № 6. – С. 26–27. 
12. Брич Л. П. Поняття розмежування складів злочинів (термінологічний аспект) / Л. П. Брич  // Право і лінгвістика. – 2003. – Ч. 1. –  С. 69–73.    
13. Богатирьов І. Методологія впровадження кримінальних покарань альтернативних позбавленню волі / І. Богатирьов // Право України. – 2004. – № 7. – С. 21–25.          
14. Ващук А. В. Об’єкт злочину під кутом зору теорії цінностей, а також опонентів цієї концепції: наука і практика /                      А. В. Ващук // Адвокат. – 2003. – № 6. – С. 9–13.     
15. Вереша Р. Вина і склад злочину в кримінальному праві України: співвідношення понять / Р. Вереша  // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 2.  – C. 91–95.   
16. Володарський В. Проблемні питання необхідної оборони /
В. Володарський // Право України. – 1998. – № 11. – С. 118–122.
17. Воробей П. А. Завдання і дія кримінального закону /
П. А. Воробей,  М. Й. Коржанський, В. М. Щупаковський. –  Київ :  Генеза, 1997. – 157 с.          
18. Гацелюк В. О. Реалізація принципу законності кримінального права України (загальні засади концепції) /           В. О. Гацелюк. – Луганськ : РВВ ЛДУВС, 2006. – 280 с.         
19. Гаухман Л. Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика / Л. Д. Гаухман. – Москва : АО ЦентрЮрИнфоР, 2001. – 316 с.    
20. Головко Л. В. Освобождение от уголовной ответственности и освобождение от уголовного преследования / Л. В. Головко // Государство и право. – 2000. – № 6. – С. 41–51.   
21. Гримайло В. Окремі питання інституту вини у Криміналь-ному кодексі України / В. Гримайло // Підприємництво,


господарство і право. – 2007. – № 4. – С. 127.    
22. Дуванський О. Деякі проблеми співучасті за КК України /
О. Дуванський // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 9. – С. 29–32.          
23. Єпур Г. В. Об’єктивна сторона складу злочину / Г. В. Єпур // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 3. – С. 137–142.          
24. Загородников Н. И. Классификация преступлений и ее значение для деятельности органов внутренних дел : учеб. пос. / Н. И. Загородников. - Москва, 1983. 
25. Зайцев О. В. Співвідношення осудності, неосудності та обмеженої осудності / О. В. Зайцев // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Київ : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – Вип. 20. – С. 395–399.     
26. Зайцев О. В. Сутність та критерії обмеженої осудності /
О. В. Зайцев // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Київ : Інститут держави і права
ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – Вип. 17. – С. 414–418.
27.  Кириленко О. І. Види повторності злочинів у кримінальному праві України // Вісник Запорізького юрид. інституту. – 2001. –  
№ 4. – С. 202–208.   
28. Клименко В. Класифікація злочинів у кримінальному законодавстві /  В. Клименко // Юридичний вісник України. – 2001. – № 23. – С. 5.    
29. Парфенов А. Ф. Объективная сторона преступления /
В. Б. Малинин,  А. Ф. Парфенов. – Санкт-Петербург : Издательство Юридического института, 2004. – 301 с.           
30. Махінчук В.  Інститут покарання: критерії визначення адекватності / В. Махінчук  // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 9. – С. 82–84.
31. Митрофанов І. І. Відновлення соціальної справедливості як
мета реалізації кримінальної відповідальності /      І. І. Митрофанов // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України : збірник наукових статей. –               Івано-Франківськ : Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2010. – Випуск 24.  – С. 186–193.      
32. Митрофанов І. І. Закон України про кримінальну відповідальність : навчальний посібник / І. І. Митрофанов,
В. В. Локтіонова. – Кременчук : Видавець «ПП Щербатих О. В.», 2011. – 356 с.    
33. Пономаренко Є. Обставини, що обтяжують кримінальну відповідальність за зґвалтування / Є. Пономаренко // Право України. – 2006. –  № 7. –  С. 82–87.    
34.  Пономаренко Ю. А. Чинність і дія кримінального закону в часі / Ю. А.  Пономаренко – Київ : Атіка, 2005. –  288 с.           
35. Тихий В. П. Стадії вчинення злочину : конспект лекції /
В. П. Тихий. – Харків : Національна юрид. акад. України, 1996. – 30 с.        
36. Проблеми відповідальності за незакінчений злочин /
В. П. Тихий // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом : матеріали науково-практичної конферен-ції. – Київ, 1998. – С. 261–263.   
37. Созанський Т. Кваліфікація ідеальної сукупності злочинів // Вісник Львівського інституту внутр. справ. – 2001. – № 2. –  
С. 167– 171.  
 

 

 

 

 

                                            
                                         Навчальне видання

 

 

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ТА ЗАВДАННЯ

до практичних занять з курсу

 «Кримінальне право»
(Загальна частина)

для студентів напряму підготовки

0.81 «Право»

усіх форм навчання

 

 

 

Відповідальний за випуск В. М. Семенов

Редактор Н. М. Мажуга

Комп’ютерне верстання А. М. Клочко

 

 

 

 

 

 

Підп. до друку  02.12.2016, поз.

Формат 60×84/16.  Ум. друк. арк. 4, 18. Обл.-вид. арк. 3,86. Тираж 50 пр. Зам. №     
Собівартість видання         грн        к.

  

 

 

 

 

 

Видавець і виготовлювач

Сумський державний університет,

вул. Римського-Корсакова, 2, м. Суми, 40007

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 3062 від 17.12.2007.