Кримінальне право

Кримінальне право 09.09.2018 16:06

 

 

      Самостійна робота студентів є складовою навчального процесу, основним засобом опанування навчального матеріалу в позаудиторний час.

      Мета самостійної роботи студентів з дисципліни “Кримі-нальне право” (Загальна частина) ─ засвоїти в повному обсязі навчальну програму і сформувати самостійність як важливу професійну якість, сутність якої полягає в умінні систематизувати, планувати та контролювати власну діяльність.

       Завданнями самостійної роботи студентів із дисципліни “Кримінальне право” (Загальна частина) є засвоєння  та систематизація відповідних теоретичних знань, а також їх застосування при виконанні практичних завдань. Самостійна робота студентів забезпечує їх підготовку до поточних аудиторних занять.

       Зміст самостійної роботи студентів із дисципліни “Кримі-нальне право” (Загальна частина) визначається навчальною програмою дисципліни, а також цими методичними матеріалами.

       До основних форм самостійної роботи студентів з дисципліни “Кримінальне право ” (Загальна частина)  належать такі:

- аналіз та засвоєння прослуханого лекційного матеріалу;      
- вивчення окремих тем,  питань, передбачених для самостійного опрацювання;

-  виконання домашніх завдань;

- виконання та письмове оформлення задач, порівняльних таблиць;

-  підготовка до практичних занять;

-  підготовка до різних форм поточного контролю;

- пошук та огляд літературних джерел за заданою проблематикою;

- написання реферату за заданою проблематикою;       
- виконання тестових завдань;

- аналітичний розгляд наукових публікацій.

         У процесі самостійної підготовки до практичних занять студенти повинні опрацювати прослуханий лекційний матеріал, вивчити питання, що плануються до обговорення на занятті, проаналізувати відповідні навчальні літературні джерела та нор-

 

мативно-правові акти. Студенти перевіряють рівень засвоєння знань самостійно, відповідаючи на контрольні питання з навчальної дисципліни.

        Домашнє завдання з дисципліни студенти виконують з метою закріплення та поглиблення теоретичних знань  та навчального матеріалу, винесеного для самостійного опрацювання. Поряд із вивченням законодавства необхідно також  аналізувати практику його реалізації, обставини і причини прийняття відповідних законодавчих актів. Обсяг об’єктів порівняльного вивчення повинен бути максимально вичерпний. Вивченню підлягають насамперед чинні нормативно-правові акти. У коло об’єктів вивчення можуть входити також скасовані акти, проекти актів з відповідного питання і такі, що фактично втратили чинність. Практичні завдання (фабули) мають на меті закріпити теоретичні знання студентів та сформувати навички роботи з нормативними актами.

         Практичні завдання (фабули) необхідно виконувати в письмовій формі з розгорнутим мотивованим розв’язанням. Під час виконання домашніх завдань необхідно продемонструвати вміння самостійно аналізувати конкретні ситуації, аргументовано відповідати на поставлені питання, посилаючись на відповідні закони та інші нормативні акти. Відповіді повинні бути повні, обґрунтовані, із зазначенням можливих порушень чинного кримінального законодавства і визначенням можливих наслідків таких порушень. При цьому необхідно наводити посилання на конкретні статті Кримінального кодексу України та інших актів законодавства. Підготовлення та написання рефератів є  важливим для засвоєння матеріалу лекцій,  а також підготовлення додаткової інформації з теми, яка вивчається.

          Написання реферату за заданою проблематикою необхідно починати з ретельно підготовленого вступу. У вступі визначаються мета дослідження, практичне і теоретичне значення теми, з максимально можливою точністю встановлюються межі досліджуваної теми, а також методи дослідження.

      

     В основній частині реферату насамперед викладається зміст досліджуваної проблеми. Наслідком проведеного дослідження можуть бути пропозиції щодо оптимізації кримінального законодавства. Робота повинна завершуватись аргументованими висновками.

      Із метою контролю оволодіння знаннями, що одержані студентами самостійно при вивченні навчальної дисципліни «Кримінальне право» (Загальна частина), використовуються контрольні питання та тестові завдання. Частина із запропонованих контрольних питань і тестових завдань буде використовуватися при проведенні модульних та підсумкових контролів знань студентів, тому їх розв’язання сприятиме як підвищенню рівня знань, так і отриманню високих рейтингових балів.

 

Теми самостійної роботи студентів

 

Тема 1. Поняття, предмет, завдання, система і принципи кримінального права України

 

1. Предмет кримінального права.

2. Завдання та функції кримінального права.

3. Система кримінального права.

4. Основні принципи кримінального права.

5. Зв’язки науки кримінального права з іншими науками.

 

        Під час вивчення цієї теми необхідно враховувати, що поняття „кримінальне право” розглядається в декількох значеннях, а саме: як самостійна галузь права, як галузь законодавства держави, як галузь правової науки, а також  як навчальна дисципліна.

        Необхідно засвоїти, що кримінальне право як окрема галузь права має низку специфічних ознак. Кримінальне право є системою юридичних норм, установлених у суспільстві, його норми встановлюються вищими органами законодавчої влади та отримують своє закріплення в законах. Кримінальне право має свій предмет і метод правового регулювання. Таким чином, кримінальне право як галузь права – це система юридичних норм, прийнятих Верховною Радою України, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання необхідно застосовувати до осіб, що їх вчинили.

        Потрібно визначити завдання та функції кримінального права як галузі права та  з’ясувати, в чому виражаються охоронна та регулятивна функції, яким чином вони втілюються у кримінальній політиці держави.

         Під час розгляду питання щодо системи кримінального права, необхідно засвоїти, що її основою є впорядковані кримінально-правові норми.  Всі норми кримінального права поділяються на дві частини – Загальну і Особливу. Саме таким чином структурований  Кримінальний кодекс України (далі КК).

          Також потрібно з’ясувати, в чому полягає взаємозв’язок між нормами Загальної і Особливої частин. Необхідно засвоїти, що норми Особливої частини ґрунтуються на нормах Загальної, а всі інститути Загальної частини мають у своїй основі узагальнення тих ознак, що властиві  злочинам, передбачених Особливою частиною. При кваліфікації діянь, вирішенні питань, пов’язаних зі звільненням від кримінальної відповідальності і покарання, застосовуються одночасно норми обох частин Кримінального кодексу України. Значення єдності Загальної і Особливої частин кримінального права в тому, що вони забезпечують ефективність застосування його інститутів і норм.

Студентам також необхідно звернути особливу увагу, що кримінальне право перебуває в нерозривному зв’язку з іншими галузями права: конституційним, кримінально-процесуальним, кримінально-виконавчим, адміністративним, міжнародним правом.

Задачі

 

1. Максименко був звільнений судом від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням із потерпілим (ст. 46 КК). Яка функція кримінального права була застосована?

 

2. Громадяни Сидоренко і Петров вчинили пограбування. Раніше Петров вже вчиняв хуліганські дії. Грабіжників було затримано. Дії Сидоренка  були кваліфіковані як грабіж, вчи-нений  за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 186 КК), а дії Петрова як  хуліганство (ч. 1 ст. 296 КК) та грабіж, вчинений за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 186 КК ). За яким принципом кримінального права осіб було притягнуто до відповідальності?

Теми рефератів

 

1. Принципи кримінального права України та їх значення.

2. Поняття кримінального права  України як самостійної галузі права.

 

Література: 1–7; 26; 27; 54.

 

Тема 2. Закон про кримінальну відповідальність

 

1. Структура Кримінального кодексу України.

2.  Поняття диспозиції статті Особливої частини Кримінального кодексу України. Види диспозицій.

3. Поняття санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України. Види санкцій.

4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.  Порядок набрання і припинення законом чинності.

5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність.

 

       Аналізуючи структуру кримінального кодексу, необхідно  засвоїти, що Кримінальний кодекс України складається з двох частин, а саме: Загальної та Особливої. Норми Загальної частини мають загальне значення, їх дія поширюється на всі норми Особливої частини Кодексу. Загальна та Особлива частини, в свою чергу, поділяються на розділи, а розділи – на окремі статті. Крім Загальної та Особливої частин, Кримінальний кодекс містить Прикінцеві та перехідні положення, які складаються з двох розділів, а також додаток з переліком майна, що не підля-гає конфіскації за судовим вироком.

       У процесі вивчення другого питання необхідно засвоїти, що у зв’язку з тим, що абсолютна більшість норм Особливої частини встановлює кримінальну відповідальність за окремі види злочинів, їх структура характеризується однорідністю складових елементів: у них чітко визначені диспозиція і санкція. Виняток складають кілька статей, у нормах яких або в примітках до них наведені поняття злочинів певного виду, позначені суб’єкти їх вчинення, сформульовані деякі інші нормативні положення.

       За технікою побудови і способом описування ознак конкретного виду злочину у чинному кримінальному законодавстві розрізняють чотири види диспозицій: просту, описову, бланкетну, відсильну. Необхідно розглянути їх особливості, в отже,  зазначити, що чинне кримінальне законодавство використовує два види санкцій: відносно визначену та альтернативну.

       Під час вивчення четвертого питання  потрібно запам’ятати, що закон, який скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі (ч. 1 ст. 5 КК). Той закон, який встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної сили (ч. 2 ст. 5 КК).

       Необхідно засвоїти, що чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі базується на таких принципах: територіальному, принципі громадянства, космополітичному (універсальному) та реальному принципах. Потрібно проаналізувати зміст вищеподаних принципів відповідно до положень Кримінального кодексу (ст. 6-10 КК), визначити коло осіб, стосовно яких ці принципи можуть застосовуватися, місце вчинення злочинів та умови застосування відповідних принципів.

 

Задачі
 

1.  Громадянин Глущенко виїхав до Польщі, де у складі організованої злочинної групи брав участь у вчиненні розбійних напа-

 

дів. Після повернення до України злочинна діяльність Глущенка була викрита. Яке рішення необхідно прийняти відносно Глу-щенка?

 

2.  На теплоході “Київ”, приписаному до порту Одеси, під час переходу відкритим морем до Нью-Йорка громадянин Нігерії Налвамба вбив громадянина Росії Шоніна. Закон якої країни має бути застосований у цьому разі?

 

Теми рефератів

 

1. Кримінально-правові норми та їх види.

2. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі.

 

Література: 1–7;11; 55; 56; 68.

 

Тема 3. Поняття і ознаки злочину,  класифікація злочинів

 

1. Законодавче визначення поняття злочину, його ознаки.

2. Малозначущість діяння.

3  Законодавча класифікація злочинів, її практичне значення.

 

         Відповідно до чинного кримінального законодавства, поняття злочину міститься у ч. 1 ст. 11 КК України. При ознайомленні зі ст. 11 КК  необхідно виділити та проаналізувати ознаки злочину. Так, історично склалось декілька дефініцій поняття злочину: формальна (нормативна), матеріальна (соціальна), формально-матеріальна, кожну з яких потрібно проаналізувати окремо.

При розкритті такої ознаки злочину, як суспільна небезпечність, необхідно звернути увагу на характер і ступінь суспільної небезпеки, їх особливості.

 

       

     

          При розкритті протиправності необхідно звернути увагу на суттєвість цієї ознаки, а саме на те, що конкретне суспільно небезпечне діяння визнається злочином лише у тому випадку, якщо воно передбачене як злочин чинним кримінальним законом. Розглядаючи ознаку винності, необхідно  мати на увазі психічне відношення особи до діяння, яке вона вчиняє, та у якій формі воно може проявлятися. Аналізуючи ознаки караності, необхідно пам’ятати, що в чинному КК України ця ознака закріплення не знайшла. Крім того, потрібно звернути увагу на те, що чинне законодавство в окремих випадках передбачає можливість звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності та покарання. Закріпивши знання про поняття злочину,  необхідно уважно ознайомитися з ч. 2 ст. 11 КК , яка містить поняття малозначності діяння. Необхідно з’ясувати, в чому полягає його значення, за яких умов застосовується положення ч. 2 ст. 11 КК, чим малозначне діяння відрізняється від злочину.

Вивчаючи питання про класифікацію злочинів, необхідно засвоїти, що в КК  України закріплена класифікація  залежно від ступеня тяжкості злочину.  

 

Задачі

 

1. Громадянин Міщенко знайшов на дорозі гаманець із значною сумою грошей і паспорт власника гаманця. Міщенко гроші залишив собі, а паспорт знищив. Чи підлягає він кримінальній відповідальності?

 

2. Громадянин Жиленко вирішив вчинити самогубство. Він зробив саморобний вибуховий пристрій, а потім, перебуваючи у квартирі, привів його в дію. Вибухова хвиля пішла в бік від Жиленка, зруйнувала  стіну та  вбила сусіда.  Жиленко отримав легкі тілесні ушкодження. Чи підлягає він кримінальній відповідальності за вчинене?

 

                                           Теми  рефератів

 

1. Місце злочину в системі правопорушень.

2. Класифікація злочинів, її кримінально-правове значення.

 

Література: 1–7; 28; 34; 38; 43; 47; 82.

 

Тема 4. Підстави кримінальної відповідальності.

Склад і кваліфікація злочину

 

1.  Поняття кримінальної відповідальності. Обставини, що її характеризують.

2.  Кримінально-правові відносини. Їх елементи.

3.  Наявність складу злочину у вчиненому особою суспільно небезпечному вчинку як підстава кримінальної відповідальності.

 

      Згідно із ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого кримінальним кодексом України.

      Під складом злочину розуміють сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних (об’єктивних та суб’єктивних) ознак, що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне. У теорії кримінального права існує необхідність розмежування таких термінів, як: склад злочину, поняття злочину, конкретний злочин, диспозиція норми, диспозиція статті. Необхідно визначити, в чому полягає співвідношення цих понять.
       При вивченні питання щодо складу злочину у вчиненому особою суспільно небезпечному вчинку необхідно засвоїти, що поняття складу злочину утворюють чотири групи ознак, які називають елементами складу злочину. Ними є об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт і суб’єктивна сторона.

      Під ознаками складу злочину розуміють узагальнену юридично значущу властивість (якість), що притаманна всім злочинам даного виду. Ознаки, що характеризують об’єкт і об’єктивну

 

сторону, називають об’єктивними, а суб’єкт і суб’єктивну сторону – суб’єктивними ознаками злочину.

       Далі необхідно дати стислий аналіз елементів складу злочину та визначити, що для кожного елемента виділяють обов’язкові та факультативні ознаки. До обов’язкових ознак загального складу злочину відносять такі: для об’єкта злочину – соціальні інтереси чи блага, що охороняються кримінальним законом, для об’єктивної сторони – діяння (дія чи бездіяльність), для суб’єкта – фізичну особу, осудність, вік, для суб’єктивної сторони – вину.

       Факультативними називають ті ознаки, які є обов’язковими для одних складів і необов’язковими – для інших. До таких ознак відносять: час, місце, обстановку та спосіб вчинення злочину, мотив та мету, ознаки, що характеризують спеціального суб’єкта злочину тощо.  Потрібно визначити, які саме передумови правильної кваліфікації виділяють в літературі.

 

Задачі

 

1. Громадянин Романенко вчинив квартирну крадіжку (ч. 3
ст. 185 КК). Ключі для проникнення до квартири йому підібрав Купенко (ч. 5 ст. 27 і ч. 3 ст. 185 КК). До вчинення наступної квартирної крадіжки Романенко залучив Хоменка. У момент проникнення до квартири їх було затримано (ч. 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 185 КК). Що є підставою кримінальної відповідальності громадян Романенка, Купенка та Хоменка?

 

2. У громадянина Фільченка виник умисел обікрасти крамницю. Про це він неодноразово розповідав друзям, висловлював різні варіанти вчинення злочину, обіцяв пригостити їх після крадіжки. Однак вчинити будь-які дії він не встиг, оскільки був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 16 КК  (готування до злочину) і ч. 3 ст. 185 КК (крадіжка, поєднана з проникненням у чуже приміщення). Чи є обґрунтованим притягнення Фільченка до кримінальної відповідальності? Якщо так,  поясніть чому?

Теми  рефератів

 

1. Кримінальна відповідальність як вид юридичної відповідальності.

2. Підстави кримінальної відповідальності.

 

Література: 1–7; 16; 28; 43; 73; 67.

 

Тема 5. Об’єктивна сторона складу злочину

 

1. Поняття та ознаки об’єктивної сторони складу злочину.

2. Ознаки, що характеризують бездіяльність як вид суспільно небезпечного діяння.

3. Кримінально-правове значення  суспільно небезпечних наслідків.

4. Причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками.

 

      Під час вивчення питань даної теми необхідно розкрити зміст об’єктивної сторони злочину як сукупності ознак, що характеризують зовнішню сторону злочину. Необхідно зазначити існуючу у науковій та навчальній літературі класифікацію  ознак  на обов’язкові та факультативні з погляду їх описування у диспозиціях статей Особливої частини КК України. Необхідно засвоїти, що якщо факультативні ознаки прямо зазначені у диспозиції статті Особливої частини КК України або однозначно випливають з її змісту, то вони набувають значення обов’язкових ознак злочину і їх встановлення у такому випадку є обов’язковим.

     Вивчаючи питання про діяння в кримінально-правовому розумінні як свідомої, вольової, суспільно небезпечної та протиправної поведінки людини, необхідно засвоїти, що воно може виявлятися у двох формах: дії чи бездіяльності. Потрібно приді-
 

 

лити особливу увагу визначенню умов кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність.

       Розглядаючи третє питання, необхідно надати поняття суспільно небезпечних наслідків, назвати їх види  залежно від різних критеріїв та зазначити кримінально-правове значення злочинних наслідків для вирішення питання про кваліфікацію злочину та призначення покарання. Потрібно засвоїти, що залежно від того, чи включено суспільно небезпечні наслідки в диспозицію статті Особливої частини КК України  як обов’язкову ознаку складу злочину чи ні, злочини поділяються на злочини з матеріальним, формальним та усіченим складом.   
       Під час відповіді на питання про причинний зв’язок необхідно знати, що обґрунтованою точкою зору в науці кримінального права визнається теорія необхідного спричинення, згідно з якою  причинний зв’язок як ознака об’єктивної сторони є закономірним, необхідним об’єктивно існуючим зв’язком між суспільно небезпечним діянням та суспільно небезпечними наслідками.
 

Задачі

 

1. У приватній школі  проводився урок плавання учнів першого класу. Вчитель Микитенко залишив басейн, оскільки йому необхідно було зателефонувати своєму товаришу. За час його відсутності школяр Василенко потонув. Охарактеризуйте об’єктивну сторону злочину. Чи перебувають тяжкі наслідки у причинному зв’язку зі службовою діяльністю Микитенка?

 

2. Громадянин Турченко, підібравши ключі, відчинив двері будинку громадянина Вакуленка. Проникнувши до приміщення, Турченко викрав особисті речі Вакуленка на значну суму. Ознайомтесь зі ст. 185 КК України і проаналізуйте об’єктивну сторону складу злочину, вчиненого Турченком діяння. Поясніть значення для кримінальної відповідальності місця вчинення злочину.

                                  

Теми  рефератів

 

1. Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину.

2. Поняття і значення розподілу злочинів на діяння з матеріальними, формальними та усіченими  складами.

 

Література: 1–7; 8; 22; 36; 48; 72.

 

Тема 6. Суб’єктивна сторона складу злочину

 

1. Поняття і ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.

2. Законодавче визначення провини.

3. Подвійна форма провини, її види.

4. Факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.

5. Поняття помилки у кримінальному праві та її види.

 

      Під час вивчення цього питання необхідно засвоїти, що суб’єктивна сторона є обов’язковою ознакою складу злочину поряд з об’єктом, об’єктивною стороною та суб’єктом. Її характеризують такі ознаки: вина як обов’язкова та мотив і мета як факультативні ознаки.

      Суб’єктивна сторона впливає на кваліфікацію, дає можливість відмежувати один злочин від іншого, а також злочинне діяння від незлочинного, впливає на призначення покарання та вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності і покарання.

      Розглядаючи друге питання, неохідно приділити основну увагу вивченню форм та видів вини. Поняття умислу та необережності  закріплені в законі, що виключає різні підходи до вирішення даного питання. Кожна форма вини містить у собі ознаки, що характеризують свідомість і волю особи.

     Поняття вини надається в ст. 23 КК України. Ст. 24 КК України закріплює поняття прямого та непрямого умислів, а
ст. 25 КК України – злочинної недбалості та самовпевненості. Розглядаючи поняття вини, треба виділити в ньому чотири важливих елементи. Необхідно розрізняти зміст вини, сутність вини, форми вини, ступінь вини, визначити зміст цих елементів.

      Потрібно  проаналізувати інтелектуальні та вольові ознаки прямого і непрямого умислу, злочинної самовпевненості і злочинної недбалості.

       Наприкінці необхідно зазначити, що у КК України немає спеціальних норм, які регламентують питання кримінальної відповідальності за наявності помилки. Тому поняття помилки, її види та вплив на кримінальну відповідальність подані в теорії кримінального права, ґрунтуючись на судовій практиці щодо окремих категорій кримінальних справ.

 

Задачі

 

1. Лікар-гінеколог Черненко робила аборти вдома. Під час проведення одного з абортів у вагітної почалась кровотеча та ускладнення.  Черненко вчасно не викликала швидку допомогу, в результаті чого жінка померла. Визначте форму провини Черненко щодо проведення аборту і настання смерті потерпілої.

 

2. Громадянин Грінченко незаконно зберігав удома пістолет. Його сімнадцятирічний син за відсутності вдома батька знайшов зброю і, бавлячись нею, випадковим пострілом убив приятеля. Визначте форму вини Грінченка і його сина.

 

Теми  рефератів

 

1. Поняття та види помилок у кримінальному праві.

2. Подвійна форма вини.

 

Література: 1–7; 23; 24; 32; 69; 70; 71.

 

Тема 7. Співучасть у злочині

 

1. Форми співучасті.

2. Види співучасників.

3. Умови добровільної відмови співучасників.

 

      Аналізуючи форми співучасті за об’єктивними ознаками (за характером ролі, яку виконують співучасники у злочині), необхідно докладно охарактеризувати просту співучасть – співвиконавство, враховуючи те, що при цій формі співучасті кожний із співучасників є виконавцем злочину. При цьому виконавцем є не лише той, хто повністю виконує об’єктивну сторону злочину, але й та особа, яка безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчиняє хоча б частину діяння, яке описане у диспозиції статті Особливої частини КК України.

       Розглядаючи співучасть з розподілом ролей, необхідно засвоїти, що в цьому випадку лише виконавець (співвиконавці) безпосередньо виконує об’єктивну сторону злочину, а інші співучасники (організатор, підбурювач, пособник) об’єктивізують свій злочинний намір у діянні виконавця.

       Аналізуючи форми співучасті за суб’єктивними ознаками (за ступенем стійкості зв’язків між співучасниками), необхідно звернутися до ст. 28 КК та запам’ятати, що, хоча співучасть і передбачає домовленість між співучасниками, однак вона може бути досягнута не тільки перед вчиненням, але й у процесі вже розпочатого злочину, за відсутності попередньої змови про це (ч. 1 ст. 28 КК України).

       Характеристика добровільної відмови співучасників потребує ретельного вивчення положень, закріплених у ст. 17 та 31 КК України. У цьому питанні необхідно з’ясувати особливості добровільної відмови від вчинення злочину виконавця (співвиконавця) (ч. 1 ст. 31 КК України), з одного боку, та організатора, підбурювача та пособника (ч. 2 ст. 31 КК України) – з іншого. Окремо необхідно зупинитися на правилах кваліфікації дій співучасників при добровільній відмові одного з них від вчинення злочину (ч. 3 ст. 31 КК України ).         
 

 

Задачі

 

1. Громадяни Лисенко, Жолобов і Немченко поїхали на автомобілі, який належав Немченку, до центра міста. Немченко був за кермом автомобіля. Приятелі вживали алкогольні напої  в ресторані, а потім поїхали додому. Немченко весь час дорогою перевищував встановлену швидкість, а Лисенко і Жолобов підбадьорювали його та заохочували. Немченко не зупинився на червоне світло світлофора і збив громадянина Цимбала, який помер на місці пригоди. Немченко був притягнутий слідчим до відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України, а Лисенко і Жолобов були притягнуті як співучасники цього злочину. Чи можна кваліфікувати дії Лисенка і Жолобова як співучасть у злочині? Якщо так, поясніть чому?

 

2. Громадяни Андрієнко, Василенко і Петренко вирішили вкрасти речі з квартири Ващенка. Вважаючи, що Ващенко на роботі, вони підійшли до його будинку. Василенко і Петренко залишилися на вулиці, а Андрієнко через вікно проник у квартиру. Там він несподівано застав Ващенка, якого вбив ножем. Після цього зібрав цінні речі й передав їх Василенку та Петренку. Усі троє були затримані. Поясніть, якою в цьому випадку є форма співучасті? За які дії відповідатиме кожний із зазначених злочинців?

 

Теми рефератів

 

1. Добровільна відмова співучасників.

2. Організована злочинна група і злочинна організація.

 

Література: 1–7; 9; 33; 35; 37; 42; 46; 51; 60.      

         Тема 8. Обставини, що виключають злочинність діяння

 

1. Сутність обставин, що виключають злочинність діяння.

2. Умови правомірності необхідної оборони.

3. Уявна оборона. Наслідки заподіяння шкоди у стані уявної оборони.

4. Обставини, що визначають правомірність затримання особи, яка вчинила злочин.

5. Умови правомірності завдання шкоди у стані крайньої необхідності.

 

      Починаючи вивчення першого питання теми, потрібно з’ясувати, що саме наука кримінального права та чинне кримінальне законодавство розуміє під обставинами, що виключають злочинність діяння: їх дефініції, підстави та ознаки. Необхідно  зазначити, що чинний КК України вперше виділив такі обставини в самостійний розділ Загальної частини.

      Під час вивчення другого питання необхідно з’ясувати, що згідно зі ст. 27 Конституції України та ч. 2 ст. 36 КК України кожен має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. Це право є природним і невідчужуваним, абсолютним правом людини.

      Необхідно уважно ознайомитися з положеннями ст. 36 КК України, проаналізувати її та зробити висновок про те, що право на необхідну оборону можливе лише за наявності відповідної підстави – вчинення суспільно небезпечного посягання, що спричинює у того, хто захищається, необхідність у негайному його відверненні чи припиненні шляхом завдання тому, хто посягає, шкоди.

      Розглядаючи поняття уявної оборони, необхідно ознайомитися з положеннями ст. 37 КК України. Необхідно зазначити, що за загальним правилом завдання шкоди у стані уявної оборони не звільняє від кримінальної відповідальності. При уявній обороні кримінальна відповідальність за завдану шкоду виключається лише у випадках, коли обставина, що склалася, надавала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала й не могла усвідомлювати помилковість свого припущення.

     

        Під час вивчення четвертого питання необхідно розглянути поняття правомірного затримання злочинця потерпілим або іншими особами (ч.1 ст. 38 КК України). Необхідно з’ясувати, що підставою такого затримання є очевидне для потерпілих або інших осіб злочинне посягання на правоохоронні інтереси. Затримання особи за відсутності такої підстави може свідчити про незаконність дій і тягнути за собою відповідальність за ст. 146 КК України як за незаконне позбавлення волі.

       Розглядаючи питання про крайню необхідність, необхідно ознайомитися з положеннями ст. 39 КК України, де встановлено, що не є злочином завдання шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності. Необхідно запам’ятати, що право на завдання шкоди в стані крайньої необхідності є додатковим правом. Ним громадянин може скористатися лише в тому випадку, коли в даній обстановці завдання шкоди є вимушеним, крайнім, останнім засобом усунення небезпеки.

 

Задачі

 

1. Очікуючи  інкасатора, продавець магазину Реброва поклала гроші до сумки і сховала її під прилавок. У цей момент до магазину увірвалися злочинці і, погрожуючи пістолетом, почали вимагати від Ребрової денну виручку. Вона витягла сумку з грошима і віддала злочинцям. Оцініть дії Ребрової.

 

2. Неодноразово судимий, у тому числі за вбивство, громадянин Русак, зустрівши громадянина Кондратюка, почав вимагати у нього гроші на випивку. На відповідь Кондратюка, що грошей він не має, Русак пригрозив, що якщо Кондратюк не принесе гроші за 20 хвилин, то він його заріже, при цьому Русак продемонстрував фінський ніж. Коли Русак повернувся спиною до Кондратюка і пішов, останній схопив цеглину і вдарив Русака по голові, від чого той помер. Чи можна вважати, що Кондратюк діяв у межах необхідної оборони?

 

Теми рефератів

 

1. Сутність фізичного або психічного примусу як обставини, що зумовлює злочинність діяння.

2. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.

 

Література: 1–7; 13; 14; 15; 25; 58; 65.

 

     Тема 9. Звільнення від кримінальної відповідальності

 

1. Сутність звільнення від кримінальної відповідальності.  Види такого звільнення.

2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.

3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.

4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.

5. Визначення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

 

       Під час вивчення першого питання необхідно звернути увагу на те, що про звільнення від кримінальної відповідальності може йти мова лише в тому випадку, коли у вчиненому суспільно небезпечному діянні міститься склад злочину. Саме такий підхід відповідає суті терміну “звільнення від кримінальної відповідальності”, який вживається в КК України.

КК України передбачені такі види звільнення від кримінальної відповідальності:

• у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК);
• у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК);
• у зв’язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК);
  -    у зв'язку зі зміною обстановки (ст. 48 КК);

-    у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК);

• у зв’язку з амністією (ст. 86 КК) або помилуванням (ст. 87 КК);
• звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього (ст. 97 КК);
• звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних сил України (ч. 4 ст. 401 КК);
• спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені Особливою частиною КК.

 Розглядаючи друге питання, необхідно засвоїти, що згідно із ст. 45 КК особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула завдану шкоду. Під дійовим каяттям необхідно розуміти добровільну активну післязлочинну поведінку особи, мотивом якої є щире каяття, спрямовану на усунення фактичних шкідливих наслідків вчиненого нею злочину, а також надання допомоги правоохоронним органам у розкритті цього злочину. Об’єктивними і суб’єктивними ознаками дійового каяття є: щире каяття особи, активне сприяння нею розкриттю злочину і повне відшкодування завданих збитків або усунення завданої шкоди.

Під час вивчення третього питання потрібно запам’ятати, що згідно із ст. 46 КК особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула завдану шкоду.         
          У ст. 46 КК (як і в ст. 45 КК) законодавець закріпив формальні критерії для визначення кола діянь, після вчинення яких дозволяється звільнення у зв’язку з примиренням: злочин повинен бути юридично першим і мати невеликий ступінь тяжкості.

         Під час вивчення питання щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки необхідно засвоїти, що згідно із ч. 1 ст. 47 КК особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона впродовж року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

      Розглядуваний вид звільнення від кримінальної відповідальності є необов’язковим (факультативним). Це означає, що питання про звільнення вирішується судом з урахуванням даних, що характеризують особу та вчинене нею діяння.

      Зміст звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності полягає в тому, що винний звільняється від кримінальної відповідальності, якщо  з моменту вчинення злочину проходить певний час.

Задачі

 

1. Неповнолітній Свиридов з групою підлітків брав участь у вчиненні хуліганства (ч. 2 ст. 296 КК), а також у крадіжці речей з прилавків у магазині (ч. 2 ст. 185 КК). Усвідомлюючи суспільну небезпеку своєї поведінки, Свиридов  припинив стосунки з приятелем, пішов працювати, успішно закінчив вечірню школу, у лавах Збройних сил виявив себе якнайкраще, врятував життя командирові. Після звільнення з армії Свиридов прийшов до міліції і щиросердно розповів про вчинені ним злочини. Чи є підстави для звільнення Свиридова  від кримінальної відповідальності згідно із ст. 48 КК України?

 

2. Громадянин Купченко  вбив власну вагітну жінку (п. 2 ч. 2
ст. 115 КК), після чого тривалий період переховувався. Його було затримано лише за шістнадцять років після вчинення злочину. Яке рішення може прийняти суд стосовно Купченка?

 

                                            

                                      

                                    Теми для рефератів:

 

1. Переривання та зупинення перебігу строків давності.

2. Відмінність добровільної відмови від доведення злочину до кінця від дійового каяття.

 

Література: 1–7; 12; 31; 45; 57; 64.

 

Тема 10. Покарання та його види

 

1. Покарання, його значення у системі державних заходів боротьби із злочинністю.

2. Ознаки покарання.

3. Система покарань, її ознаки і значення.

4. Види покарання.

 

      Під час вивчення першого питання слід засвоїти, що роль і значення покарання багато в чому залежить від обґрунтованості його призначення та реалізації. Воно повинно відповідати тяжкості вчиненого злочину, справедливим і достатнім для виправлення засудженого.

      Відповідно до ч.1 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визначеною винною у вчинені злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Аналіз цього поняття дозволяє виділити основні ознаки покарання: покарання застосовується від імені держави, тобто є мірою державного примусу; покарання застосовується лише за вироком суду від імені держави, що надає йому публічного характеру; покарання застосовується лише до особи, що визнана винною у вчиненні злочину; покарання полягає в передбачених законом втратах та обмеженнях прав та свобод засудженого; в покаранні знаходить своє вираження засудження, негативна оцінка з боку держави як вчиненого злочину, так і самого злочинця;

покарання має особистий характер;  покарання тягне за собою судимість.

       КК України 2001 року запровадив нову систему покарань, що передбачена у ст. 51 у кодексу. Замість раніше діючої послідовності викладення видів покарань у кримінальному законі за принципом “від більш суворих до менш суворих видів покарань”, що певною мірою орієнтували суд на застосування суворіших покарань, КК України 2001 р. використано більш гуманний і більш справедливий принцип побудови системи покарань – “від найменш суворого до найсуворішого”. Така система є орієнтиром, за яким суд може застосувати більш суворий вид покарання лише за умови неможливості застосування м’якшого виду покарання, передбаченого санкцією статті Особливої частини rодексу.

       Під час вивчення питання щодо видів покарань необхідно засвоїти, що за порядком призначення покарань ст. 52 КК України підрозділяє всі покарання на три групи:

1) основні покарання – це покарання, що призначаються у вироку лише як  самостійні покарання;

2) додаткові покарання – це такі покарання, що призначаються лише на додаток до основних покарань і самостійно застосовуватись не можуть;

3) покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові.

      За суб¢єктом, до якого застосовуються покарання, вони класифікуються на загальні та спеціальні.

 

Задачі
 

1. Суд засудив громадянина Хромова за ч. 5 ст. 191 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 10 років. Стосовно додаткових покарань у вироку суду не згадувалося. Чи порушено в цьому разі вимоги закону?

 

2. Засуджуючи громадянина Черненка за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного ув’язнення з конфіскацією майна, суд конфіскував також одяг, що належить засудженому, і предмети якого підпадають під п. 2 Переліку майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком, зазначивши, що Черненку як засудженому до такого покарання вони вже не будуть потрібні. Чи правильно вирішив суд щодо конфіскації майна?

 

Теми рефератів

 

1. Довічне позбавлення волі.

2. Основні та додаткові покарання.

 

Література: 1–7; 17;  18; 19; 49; 62; 84.

 

Тема 11. Призначення покарання

 

1. Загальні засади призначення покарання.

2. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.

3. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
4. Призначення покарання за сукупністю вироків.

 

Під час вирішення питання про види і розмір покарання суд у кожному випадку повинен виходити з вимог ст. 65 КК України про суворо індивідуальний підхід при призначенні покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини КК, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. У той самий час законодавець надає суду можливість призначати покарання більш м’яке та більш суворе, ніж передбачено статтею Особливої частини КК, що визначено в статтях  69, 70 та 71 КК України.
      Норма про призначення більш м’якого покарання ніж передбачено законом підпорядкована принципу індивідуалізації покарання. У законі зазначається про те що за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загальній частині КК.

      При сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинання будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

        Під час вивчення останнього питання необхідно звернути увагу на те, що, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК.

                                                  Задачі

1. Умовно-достроково звільнений від покарання з місць позбавлення волі за один рік і 8 місяців громадянин Бебешко знову за


кілька місяців вчинив злочин і був засуджений за ч. 3 ст. 187 КК України до 10 років позбавлення волі, а за ч. 3 ст. 185 КК України ─ до п’яти років позбавлення волі, і за сукупністю злочинів ─ до 12 років позбавлення волі. До цього покарання суд частково додав невідбутий строк, остаточно визначивши строк покарання 13 років позбавлення волі. Чи порушено в цьому разі вимоги ст. 70 КК України?

 

2. Громадянин Петренко засуджений за ч. 3 ст. 296 КК України до трьох років позбавлення волі та за ч. 1 ст. 185 КК України так само до трьох років позбавлення волі. Оскільки Петренко виявився раніше судимим, суд шляхом повного складання призначених покарань призначив йому остаточну міру покарання — шість років позбавлення волі. Чи є правильним вирок суду?

 

Теми рефератів

 

1. Призначення покарання за сукупністю злочинів і вироків.

2.  Підстави та порядок призначення м’якшого покарання, ніж передбачено законом.

 

Література: 1–7; 17; 20; 44; 50; 66; 75.

 

Тема 12. Звільнення від покарання та його відбування

 

1. Поняття звільнення від покарання.  
2. Види звільнення від покарання.

3. Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпеки.

4. Умови звільнення від відбування покарання з випробуванням,  обов’язки, які можуть бути покладені на особу, щодо якої застосовано цей інститут.

 

      Розглядаючи перше питання, необхідно запам’ятати, що звільнення від покарання можливе виключно в тих випадках, коли його мета може бути досягнута без відбування покарання чи його частини, або, коли її досягнення надалі стає неможливим (наприклад, при важкій хворобі засудженого) чи давності виконання обвинувального вироку. Звільнення від покарання здійснюється лише  судом (крім звільнення від покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування).

       Під час вивчення другого питання необхідно засвоїти, що кримінальне законодавство передбачає різні види звільнення від покарання, які об’єднуються у дві групи: безумовне звільнення (перед особою не ставляться жодні вимоги у зв’язку зі звільненням), умовне звільнення (ставити особі визначені законом вимоги, які вона повинна виконати впродовж певного строку). Також необхідно зазначити, що особливим видом звільнення від покарання є звільнення від покарання у разі прийняття нового закону, що виключає або пом’якшує призначене особі покарання (ч. 2, 3 ст. 74 КК).

        Під час вивчення третього питання необхідно звернутися до
ч. 4 ст. 74 КК, в якій зазначено, що особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною. Таке звільнення особи від покарання має місце при констатації судом того, що вона вже не є суспільно небезпечною, а відтак, що до неї недоцільно застосовувати кримінальне покарання. Звільнення від покарання з підстав, зазначених у ч. 4 ст. 74 КК, є правом, а не обов'язком суду, і має безумовний ха-рактер. Особа, яка звільнена від покарання, у цьому разі визнається такою, що не має судимості (ч. 3 ст. 88 КК).   
       Під час розгляду останнього питання, а саме щодо умов звільнення від відбування покарання з випробуванням, необхідно запам’ятати, що відповідно до ч. 1 ст. 75 КК такий вид звільнення  застосовується судом до особи, якій призначено покарання у вигляді виправних робіт або службового обмеження для військовослужбовців, або обмеження волі, або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

     Неповнолітній може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням лише в разі засудження його до арешту чи до позбавлення волі (ч. 2 ст. 104 КК). У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він упродовж визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (ч. 3 ст. 75 КК), а неповнолітньому – від одного до двох років (ч. 3 ст. 104 КК). У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути також призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або провадити певну діяльність та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Задачі

 

1. Суд, засуджуючи громадянина Дроботова  до трьох років позбавлення права обіймати певні посади або здійснювати певну діяльність, ухвалив рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України). Одночасно суд зобов’язав Дроботова не відвідувати ринки, розташовані в місті. Чи наявні в судовому рішенні суперечності із законом?

 

2. Під час відбування покарання у вигляді виправних робіт громадянин Прокопов захворів на туберкульоз. Він звернувся до

суду щодо звільнення його від подальшого відбування покарання. Яке рішення може прийняти суд?

                                             Теми рефератів

 

1. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким.

2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.

 

Література: 1–7; 76; 77; 78; 79; 80; 81.

 

Тема 13. Судимість

 

1. Правові наслідки, пов’язані із судимістю.

2. Погашення судимості.

3. Зняття судимості та його умови.

       Згідно з ч. 1 ст. 88 КК особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. Судимість є правовим наслідком засудження особи до покарання і являє собою складову частину кримінальної відповідальності. Кримінальна відповідальність особи може вважатися повністю реалізованою лише із припиненням (погашенням чи зняттям) судимості.

         Правове становище особи, яка має не зняту або непогашену судимість, певним чином обмежене, тому судимість називають негативним правовим статусом особи.

Несприятливе правове становище особи, яка має судимість, полягає в обмеженні деяких її прав і в можливості настання певних негативних, небажаних для неї наслідків. Як зазначено в ч. 2 ст. 88 КК, судимість має значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України. Аналіз КК та інших нормативно-правових актів України свідчить про те, що несприятливі наслідки і обмеження прав при судимості можуть бути як кримінально-правового, так і загально-правового характеру.

Погашення і зняття судимості є самостійними формами (видами) її припинення і мають тотожні наслідки, оскільки і в першому, і в другому випадках зникають всі правові обмеження щодо особи. У той самий час кожна з них має свою специфіку і потребує окремого розгляду. 

Погашення судимості – це її автоматичне припинення після виконання зазначених у законі умов, без прийняття з цього приводу спеціальних рішень. Умови та строки погашення судимості і порядок їх обчислення зазначені в ст. 89 і 90 КК. Погашення означає, що після відбуття покарання або після закінчення  зазначеного в законі строку (якщо його не було перервано вчиненням нового злочину) стан судимості припиняється.

Судове зняття судимості можливе лише щодо осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі. Суд до закінчення строків, зазначених у ст. 89 КК, може зняти з них судимість за наявності встановлених у законі, а саме в 
ст. 91 КК умов.

Задачі

 

1. Громадянин Васильченко був засуджений за злочин середньої тяжкості до позбавлення волі. Та за 1 рік після відбуття покарання знову вчинив тяжкий злочин, за який був засуджений до позбавлення волі. Як у цьому разі повинні обчислюватися строки його судимості?

 

2. Громадянин Трофименко був засуджений до штрафу і після його сплати звернувся до суду про зняття з нього судимості. Яке рішення має прийняти суд щодо цього звернення?

 

Теми рефератів

 

1. Відмінність зняття судимості від погашення судимості.

2. Обчислення строків погашення судимості.

 

Література: 1–7; 29; 30.

Тема 14. Примусові заходи медичного характеру і примусове лікування

 

1. Поняття “примусові заходи медичного характеру” і “примусове лікування”.

2. Види примусових заходів медичного характеру.

3. Порядок продовження, зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру.

 

Розділ XIV Загальної частини КК передбачає два види примусових заходів: 1) примусові заходи медичного характеру (статті 92-95) та 2) примусове лікування (ст. 96). З назви та змісту цього розділу випливає, що зазначені види державного примусу мають різну правову природу.

     Згідно зі ст. 92 КК примусовими заходами медичного характеру є: надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, у спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

      На відміну від примусових заходів медичного характеру,  які застосовуються до неосудних та обмежено осудних, примусове лікування застосовується "до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб". Застосування такого примусового лікування є правом, а не обов’язком суду.

       Законом передбачено чотири види примусових заходів медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом (ч. 1 ст. 94 КК).

     Крім того, КК надав суду право передавати психічно хворого на піклування родичам або опікунам з обов’язковим лікарським наглядом. Таке вирішення долі хворого не належить до примусових заходів медичного характеру.

         Примусові заходи медичного характеру застосовуються без вказівки на тривалість перебування у психіатричних закладах. Таке лікування повинно продовжуватися до видужання або зміни ступеня тяжкості захворювання, коли особа перестає бути небезпечною для себе або інших осіб. Тому ст. 95 КК передбачає умови, за яких примусові заходи медичного характеру можуть бути продовжені, змінені або взагалі припинені. Ці питання вирішуються лише судом за заявою представника психіатричного


закладу (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу.

Задачі

 

1. Громадянин Купченко, перебуваючи у нетверезому стані, вчинив вбивство. Призначаючи покарання, суд у вироку застосував до Купченка примусове лікування від алкоголізму. Оцініть рішення суду.

 

2. Громадянин  Вакула притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 122 КК України. Судово-психіатричною експертизою Вакула був визнаний обмежено осудним. Які рішення у його справі може прийняти суд?

 

Теми рефератів

 

1. Види примусових заходів медичного характеру та критерії їх призначення.

2. Примусове лікування осіб, що вчинили злочини та мають психічну хворобу, що становить небезпеку для життя інших осіб.

 

Література: 1–7; 39; 40; 52; 53; 59; 63.

 

Тема 15. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

 

1. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.

2. Види покарань, що можуть можуть бути застосовані до неповнолітніх.

3.  Особливості умовно-дострокового звільнення неповнолітніх від відбування покарання.

 

      

       Розглядаючи перше питання, необхідно звернути увагу на те, що суб’єктом злочину є особа, яка досягла на момент вчинення злочину певного віку: шістнадцяти (загальний вік) або чотирнадцяти (знижений вік) років. Вік суб'єкта злочину є обставиною, що визначає характер і ступінь суворості кримінальної відповідальності.

        Так, неповнолітніми є особи, які не досягли 18-річного віку. Серед неповнолітніх у КК України виокремлюється ще ряд категорій осіб, зокрема: малолітні, тобто ті, які не досягли 14-річного віку, новонароджені діти, діти, які не досягли 16-річного віку, тощо. Звертаючись до кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх, має значення виокремлення серед них тих, що досягли  віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. У такому сенсі неповнолітніми необхідно вважати осіб, які досягли 16-річного, в ряді випадків 14-річного віку, але яким ще не виповнилося 18 років.

        Під час вивчення другого питання потрібно запам’ятати, що  закон передбачає вичерпний перелік видів покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітнього. Відповідно до ч. 1 ст. 98 КК це такі основні види покарання: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) арешт; 5) позбавлення волі на певний строк. На підставі ч. 2 цієї статті до неповнолітнього можуть бути застосовані і додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

       Погашення і зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, відбувається на підставі статей 88–91 КК, але з урахуванням особливостей, передбачених у ст. 108 КК. Ці особливості стосуються: 1) тривалості строків погашення судимості та 2) умов дострокового зняття судимості.     
      Частина 2 ст. 108 визначає такими, що не мають судимості, неповнолітніх: 1) засуджених до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання; 2) засуджених до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони впродовж одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину; 3) засуджених до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину; 4) засуджених до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони впродовж п’яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

        У частині 3 ст. 108 зазначено, що дострокове зняття судимості з осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, застосовується на підставі, передбаченій у ст. 91 КК, з урахуванням таких особливостей: 1) відбуття покарання у вигляді  позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин; 2) закінчення не менше половини строку погашення судимості, визначеного в ч. 2 ст. 108.  

Задачі

 

1. Суд на підставі ч. 1 ст. 97 КК України звільнив від кримінальної відповідальності неповнолітнього Лущенка, який вкрав валізи з речами на вокзалі (ч. 1 ст. 185 КК України), і застосував до нього примусові заходи виховного характеру. Чи правильно вчинив суд?

 

2. Суд засудив неповнолітнього Проценка до одного року поз-бавлення волі за умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони. Чи правильно вчинив суд?

Теми  рефератів

 

1. Призначення покарання у вигляді позбавлення волі неповнолітнім.

2. Порядок звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

 

Література: 1–7;10; 21; 41; 67; 83.

 

Варіанти контрольних питань до навчальної
      дисципліни  «Кримінальне право» (Загальна частина)

 

1. Поняття, завдання та система кримінального права. Наука кримінального права як галузь правознавства.

2. Кримінальне право та суміжні галузі права.

3. Поняття закону про кримінальну відповідальність, його ознаки та значення.

4. Структура закону про кримінальну відповідальність.

5. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність. Види тлумачення.

6. Структура Кримінального кодексу України. Загальна та Особлива частини КК, їх єдність та взаємозв’язок.

7. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України.  
8. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених за межами України громадянами України або особами без громадянства, які постійно проживають в Україні.

9. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених за межами України іноземцями або особами без громадянства, які не проживають постійно в Україні.

10. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину та особи, яка засуджена за вчинення злочину.

11. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.

12. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі.

13. Поняття злочину (формальне, матеріальне, формально-матеріальне, їх сутність).

14. Ознаки злочину. Відмінність злочину від інших правопорушень.

15. Класифікація злочинів.

16. Поняття кримінальної відповідальності.

17. Підстави кримінальної відповідальності. Форми реалізації кримінальної відповідальності.

18. Поняття складу злочину та його ознаки.

19. Співвідношення злочину і складу злочину.

20. Види складів злочину.

21. Кваліфікація злочинів.

22. Поняття об’єкта злочину. Дискусія відносно об’єкта злочину в науці кримінального права.

23. Поняття предмета злочину та його місце у структурі складу злочину.

24. Класифікація (види) об’єктів злочину.

25. Поняття і значення об’єктивної сторони злочину.

26. Суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність).

27. Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види, кримінально-правове значення (злочини з матеріальними та формальними складами).

28. Причинний зв’язок у кримінальному праві та його значення.

29. Місце, час, обстановка, спосіб та засоби вчинення злочину як факультативні ознаки, що характеризують об’єктивну сторону.

30. Поняття суб’єкта злочину. Види суб`єктів злочину.

31. Поняття неосудності, її критерії. Наслідки визнання особи неосудною.

32. Відповідальність за злочини, вчинені в стані сп’яніння, та її обґрунтування.

33. Поняття і значення суб’єктивної сторони злочину.

34. Поняття і значення вини в кримінальному праві. Форми вини у кримінальному праві, їх значення.

35. Умисел та його види.

36. Відмежування прямого умислу від непрямого. Особливості умислу в злочинах з формальним складом.

37. Необережність та її види.

38. Злочинна самовпевненість: її інтелектуальний та вольовий моменти. Відмежування злочинної самовпевненості від непрямого умислу.

39. Злочинна недбалість: її об’єктивний та суб’єктивний критерії, їх значення.

40. Змішана (подвійна, складна) форма вини, її значення для кваліфікації злочину.

41. Мотив та мета злочину як факультативні ознаки суб’єктивної сторони злочину.

42. Випадок (казус) як невинне завдання суспільно небезпечних наслідків. Його відмінність від злочинної недбалості.

43. Юридична помилка, її значення для кримінальної відповідальності.

44. Фактична помилка, її види та значення для кримінальної відповідальності.

45. Поняття та види стадій вчинення злочину.

46. Готування до злочину та його види.

47. Відмежування готування до злочину від виявлення умислу. Відповідальність за готування до злочину.

48. Замах на злочин, його поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки.

49. Види замаху на злочин (закінчений та незакінчений). Непридатний замах та його види.

50. Поняття закінченого злочину. Момент закінчення злочину з матеріальним, формальним та усіченим складом.

51. Відмежування замаху на злочин від закінченого злочину та від готування до злочину.

52. Відповідальність за готування до злочину та замах на злочин.

53. Поняття добровільної відмови від доведення злочину до кінця, її ознаки.

54. Стадії вчинення злочину, на яких можлива добровільна відмова від злочину.

55. Дійове каяття. Його відмінність від добровільної відмови від доведення злочину до кінця.

56. Поняття, ознаки та значення співучасті у злочині.

57. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті. Спільність умислу співучасників злочину.

58. Спільність участі осіб у вчиненні злочину (зміст ознаки).

59. Форми співучасті.

60. Види співучасників та їх визначення у КК України.

61. Виконавці та співвиконавці злочину.

62. Організатор злочину.

63. Підбурювач до злочину. Способи підбурювання.

64. Пособник злочину. Відмінність пособництва від підбурювання.

65. Підстави та межі відповідальності співучасників.

66. Спеціальні питання відповідальності за співучасть.

67. Співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом. Посередня винність (виконання) як спеціальні питання відповідальності за співучасть.

68. Провокація злочину як спеціальне питання відповідальності за співучасть.

69. Ексцес виконавця. Види ексцесу.

70. Невдале підбурювання та пособництво і безнаслідкова співучасть як спеціальні питання відповідальності за співучасть.

71. Добровільна відмова співучасників. Відповідальність при добровільній відмові співучасників.

72. Поняття і види причетності до злочину (переховування, неповідомлення, потурання). Відповідальність за причетність до злочину.

73. Повторність, сукупність та рецидив злочинів як види множинності злочинів.

74. Одиничний злочин як структурний елемент множинності злочинів. Види одиничних злочинів.

75. Поняття сукупності злочинів та її ознаки.

76. Види сукупності злочинів.

77. Повторність як вид множинності злочинів. Види повторності.

78. Відмежування повторності від суміжних із нею понять.

79. Рецидив злочинів: поняття, ознаки, види.

80. Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів.

81. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння.

82. Поняття необхідної оборони. Підстави необхідної оборони та її ознаки.

83. Перевищення меж необхідної оборони.

84. Уявна оборона. Відповідальність при уявній обороні.

85. Поняття та підстави затримання особи, що вчинила злочин. Ознаки правомірного затримання.

86. Поняття, підстави та ознаки крайньої необхідності.

87. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони та затримання злочинця.

88. Фізичний або психічний примус.

89. Виконання наказу або розпорядження як обставина, що виключає злочинність діяння.

90. Діяння, пов’язане з ризиком.

91. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

92. Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності.

93. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

94. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки.

95. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із дійовим каяттям.

96. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.

97. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із примиренням винного з потерпілим.

98. Поняття покарання та його ознаки.

99. Мета покарання та її ознаки.

100. Поняття системи покарань за кримінальним правом. Система покарань за чинним законодавством про кримінальну відповідальність.

101. Види покарань за кримінальним правом.

102. Довічне позбавлення волі.

103. Позбавлення волі: поняття та зміст. Види та строки.

104. Виправні роботи як вид покарання.

105. Громадські роботи як вид покарання.

106. Поняття та зміст позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

107. Штраф як вид покарання.

108. Арешт як вид покарання.

109. Конфіскація майна: поняття, зміст та її види.

110. Позбавлення військових, спеціальних звань, рангів, чинів, кваліфікаційних класів: зміст, умови та порядок застосування.

111. Загальні засади призначення покарання.

112. Обставини, які пом’якшують покарання.

113. Обставини, які обтяжують покарання.

114. Призначення покарання за сукупністю злочинів.

115. Призначення покарання за сукупністю вироків.

116. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.

117. Поняття звільнення від покарання та його відбування.

118. Поняття звільнення від відбування покарання з випробуванням та його підстави.

119. Обов’язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням. Застосування додаткових покарань у разі такого звільнення.

120. Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням.

121. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.

122. Звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

123. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

124. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким видом покарання.

125. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

126. Звільнення від покарання за хворобою.

127. Звільнення від покарання на підставі Закону України про амністію або акта про помилування.

128. Судимість, її правові наслідки, строки погашення та зняття судимості.

129. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування.

130. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

 

Варіанти тестових завдань до навчальної дисципліни

 «Кримінальне право» (Загальна частина)

 

Тема 1. Ккримінальний закон України та його тлумачення

Питання 1. В яких випадках закон має  зворотну силу?

Варіанти відповідей
1. Якщо закон усуває караність діяння.
2. Якщо закон встановлює караність діяння.
3. Якщо закон посилює відповідальність за діяння.
4 .Якщо закон пом'якшує відповідальність.
5. Якщо закон прийнятий після вчинення злочинного діяння.
6. Якщо новий закон відміняє старий закон.

Питання 2. Назвіть види санкцій.

Варіанти відповідей
1. Відсильні.                                   4. Прості.
2. Альтернативні.                          5. Відносно визначені.
3. Бланкетні.

Питання 3. Визначте вид диспозиції у ч. 3 ст. 206 КК України.

Варіанти відповідей
1. Проста.                                                4. Описова.
2. Альтернативна.                                  5. Відсильна.
3. Бланкетна.

 

Питання 4. Лікар-хірург Пекалєв, який працював старшим судновим лікарем плавбази, під час її перебування в плаванні зробив за грошову винагороду операції переривання вагітності 14 жінкам – членам екіпажу і працівникам переробних цехів.


Наказом головного лікаря медсанчастини „Азоврибпрому” заборонялося проведення планових абортів у морі. Вагітних жінок згідно з цим наказом необхідно було списувати на берег. Медичних протипоказань для проведення аборту в жінок не було. Ознайомтеся зі ст. 134 КК.

Чи є в діях Пекалєва склад злочину „незаконне проведен-
   ня аборту”?

 

Варіанти відповідей
1. Так, є, оскільки Пекалєв не мав спеціальної медичної освіти.
2. Ні, немає, оскільки Пекалєв був лікарем..
3. Так, є, оскільки наказом головного лікаря медсанчастини „Азоврибпрому” заборонялося проведення планових абортів у морі.
4. Ні, немає, оскільки жінки самі погоджувалися на переривання вагітності.       
5. Так, є, оскільки Пекалєв не мав спеціальної медичної освіти, а також наказом головного лікаря медсанчастини „Азовриб-
прому” заборонялося проведення планових абортів у морі.

Питання 5. Який вид тлумачення необхідно застосувати у диспозиції ст. 205 КК України?         

Варіанти відповідей   
1. Граматичне.                               4. Автентичне.        
2. Судове.                                       5. Розширене.          
3. Доктринальне.  

Тема 2. Поняття злочину, його ознаки та класифікація

Питання 1. Назвіть ознаки злочину.

Варіанти відповідей
1. Кримінальна протиправність.           4. Караність.
2. Суспільна небезпечність.                  5. Умисність.
3. Виновність.                                         6. Осудність.

Питання 2. Назвіть види злочинів, які класифікуються кримінальним правом за ступенем суспільної небезпечності.

Варіанти відповідей
1. Малозначні злочини.
2. Злочини, що не мають великої суспільної небезпеки.
3. Тяжкі злочини.
4. Особливо небезпечні злочини проти держави.
5. Особливо тяжкі злочини.
6. Політичні злочини.

Питання 3. В яких варіантах відповідей зазначено правильне співвідношення між суспільною небезпечністю і кримінальною протиправністю?

Варіанти відповідей          
1. Усі суспільно небезпечні діяння є протиправними.
2. Усі протиправні діяння є суспільно небезпечними.
3. Частина суспільно небезпечних діянь є протиправною.     
4. Частина протиправних діянь є суспільно небезпечною.     
5. Жодне протиправне діяння не суспільно небезпечне.        
6. Жодне суспільно небезпечне діяння не є протиправним.

Питання 4. Назвіть ознаки, що визначають характер і сутність суспільної небезпечності злочину.

Варіанти відповідей
1.  Мотив і мета злочину.                      5. Форма вини.
2. Особисті якості суб'єкта злочину.    6. Дія чи бездіяльність.
3. Вік, соціальний стан потерпілого.    7. Малозначність діяння.
4. Місце та час скоєння злочину.

Питання 5. Громадянин Сидоренко проходив по вулиці Шевченка. Порівнявшись з будинком № 1, він посковзнувся на льоду і впав. Під час падіння збив із ніг громадянку Шелехову, яка також упала і вдарилася головою об бруківку. Через 2 дні вона померла в лікарні. Чи є у діях Сидоренка ознаки злочину?         


Варіанти відповідей
1. Так, він вчинив умисний злочин з прямим умислом.           
2. Так, він вчинив умисний злочин з непрямим умислом.       
3. Так, він вчинив необережний злочин.
4. Ні, він не вчинив злочин.

Тема 3. Кримінальна відповідальність та склад злочину

 

Питання 1. Назвіть елементи складу злочину.

Варіанти відповідей
1. Об'єктивна сторона злочину.         6. Суб'єкт злочину.
2. Предмет злочину.                            7. Мотив злочину.  
3. Діяння (дія чи бездіяльність).        8. Мета злочину.
4. Об'єкт злочину.                     
5. Суб'єктивна сторона злочину.

Питання 2. В яких варіантах відповідей зазначене правильне співвідношення між злочином та складом злочину?

Варіанти відповідей
1. Поняття «склад злочину» ширше від поняття «злочину».
2. Поняття «злочину» ширше від поняття «склад злочину».
3. Усі злочини діяння мають ознаки «складу злочину».
4. Лише частина злочинів мають склад злочину.
5. Ці поняття тотожні.

Питання 3. Назвіть види складів злочинів залежно від ступеня суспільної небезпеки діяння.

Варіанти відповідей
1. Формальний склад.                       5. Основний склад.
2. Матеріальний склад.                     6. Складний склад злочину.
3. Склад злочину з обставинами, що обтяжують відповідальність.
4. Склад злочину з обставинами, що пом'якшують відповідальність.

Питання 4. Назвіть підстави кримінальної відповідальності.

Варіанти відповідей
1. Кримінальній відповідальності підлягає особа, яка вчинила протиправне діяння.
2. Кримінальній відповідальності підлягає особа, яка вчинила злочин.
3. Кримінальній відповідальності підлягає особа, яка вчинила будь-яке суспільно небезпечне діяння.
4. Кримінальній відповідальності підлягає особа, в діях якої є склад злочину.
5. Кримінальній відповідальності підлягає особа, що вчинила умисно чи необережно будь-яке протиправне діяння.

Питання 5. Громов і Кузін у під'їзді будинку, де мешкали, знайшли портмоне, в якому знаходилося 2500 грн, і поділили їх між собою. На наступний день вони дізналися, що ці гроші загубив їх сусід по під'їзду Шевченко. Громов на вимогу Шевченка повернув йому 1250 грн, а Кузін категорично відмовився зробити це.

Чи підлягають кримінальній відповідальності Громов і Кузін?

Варіанти відповідей
1. Так, тому що вони вчинили суспільно небезпечне діяння.
2. Так, тому що вони вчинили протиправне діяння.                 
3. Громов не підлягає відповідальності, бо він повернув гроші.
4. Громов і Кузін не підлягають кримінальній відповідальності, тому що вони не вчинили дій,  передбачених Кримінальним кодексом.
5. Громов і Кузін не підлягають кримінальній відповідальності, тому що їх дії є малозначними.

 

                            Тема 4. Об’єкт злочину

Питання 1. Зазначте, що є об'єктом злочину за кримінальним правом?


Варіанти відповідей
1. Матеріальні цінності.                       5. Потерпілий.
2. Норми кримінального права.          6. Інтереси держави.
3. Суспільні відносини, що охороняються законом.
4. Інтереси суспільства.
 

Питання 2. Назвіть види об'єктів злочину.

Варіанти відповідей
1. Простий.                                            4. Додатковий.      
2. Родовий.                                            5. Безпосередній  
3. Загальний.                                         6. Складний.

Питання 3. Зазначте, за допомогою якого об'єкта провадиться розмежування складів злочину?

Варіанти відповідей
1. За допомогою простого об'єкта.
2. За допомогою родового об'єкта.
3. За допомогою загального об'єкта.
4.  За допомогою безпосереднього об'єкта.
5. За допомогою додаткового об'єкта.

Питання 4. Назвіть родовий об'єкт злочину, передбаченого
ст. 115 КК «умисне вбивство».

Варіанти відповідей
1. Здоров'я.                                 4. Життя.
2. Свобода.                                 5. Честь.
3. Гідність.    

Питання 5. Кіптенко в нічний час, погрожуючи вбивством, відібрав у громадянки Нестеренко її хутряну шубу та золоті вироби (обручки та сережки). На підтвердження погрози він під час скоєння злочину тримав у руці пістолет, тобто вчинив розбійний напад. Назвіть безпосередній об'єкт цього злочину.


Варіанти відповідей
1. Здоров'я.   
2. Суспільні відносини, що регулюють право власності.         
3. Життя.       
4. Життя та здоров'я.           
5. Здоров'я та суспільні відносини, що регулюють право власності.
6. Життя та суспільні відносини, що регулюють право власності.

                                  Тема 5. Суб’єкт злочину   

Питання 1. Хто визнається суб'єктом злочину, враховуючи, що особа досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність, і є осудною?

Варіанти відповідей
1. Фізична особа.                                         6. Юридична особа.
2. Злочинна група.                                       7. Посадова особа.
3. Особа без громадянства.                         8. Іноземець.
4. Особа, яка використала для вчинення злочину неосудного чи
малолітнього.
5. Малолітня особа.

Питання 2. Зазначте, з якого віку за загальним правилом настає кримінальна відповідальність?

Варіанти відповідей
1. 18 років.    
2. 14 років.    
3. 16 років.    
4. Такого правила немає, тому що в кожному випадку головну роль відіграє не вік, а ступінь психо-фізіологічното розвитку суб'єкта.

Питання 3. Назвіть психічні розлади здоров'я, які належать до медичного критерію неосудності.          



Варіанти відповідей
1. Хронічна душевна хвороба.      
2. Слабоумство.       
3. Тимчасова втрата пам'яті.          
4. Нездатність особи давати звіт своїм діям.       
5. Тимчасовий розлад душевної діяльності.

Питання 4. Назвіть статті Кримінального кодексу України, в яких передбачено відповідальність спеціального суб'єкта.        

Варіанти відповідей
1. Ст. 117 КК.                                       4. Ст. 187. 
2. Ст. 115 КК.                                       5. Ст. 135. 
3. Ст. 185.                                              6. Ст. 139.
4. Ст. 187.     

Питання 5. Неодноразово судимий 20-річний Нестеров втягнув у скоєння квартирних крадіжок 13-річното Климченка, у якого була перша ступінь слабоумства (дебільність). Климченко проникав через кватирки в квартири громадян і викрадав із них цінні речі. Вирішіть питання про кримінальну відповідальність Нестерова та Климченка.   

 Варіанти відповідей          
1. Климченко не підлягає кримінальній відповідальності, тому що він є неосудним.         
2. Климченко не підлягає кримінальній відповідальності, тому що він не досяг 14-річного віку.
3.  Нестеров не підлягає кримінальній відповідальності за крадіжки, тому що сам особисто не скоював їх.      
4. Нестеров підлягає відповідальності за всі скоєні Климченком крадіжки, тому що є суб'єктом цього злочину.        
5. Нестеров підлягає відповідальності лише за втягнення Клим- ченка в злочинну діяльність (див. ст. 304 КК України).

            Тема 6. Об’єктивна сторона складу злочину

Питання 1. Назвіть основні та факультативні ознаки об'єктивної сторони складу злочину.

Варіанти відповідей
1. Місце та час вчинення злочину.
2. Діяння (дія чи бездіяльність).
3. Предмет злочину.
4. Спосіб, засоби вчинення злочину.
5. Мета злочину.
6. Наслідок злочину.
7. Причинний зв'язок.

Питання 2. Бездіяльність буде караною, якщо обов'язок діяти випливає:

Варіанти відповідей
1. Із положення Конституції України.
2. Із службових обов'язків та професійних функцій.
3. Із моральних правил.
4. Із попередньої поведінки людини, яка поставила своїми діями чиїсь інтереси у небезпечне становище.
5. Із близьких чи сімейних відносин.
6. Із необхідності підкорятися волі більшості.

Питання 3. Які особливості причинного зв'язку у кримінальному праві?

 Варіанти відповідей
1. Дія має бути необхідною умовою настання наслідків.
2. Дія може мати кілька наслідків.
3. Наслідок має бути закономірним результатом дії.
4. Причинний зв'язок може бути випадковим.
5. Причинний зв'язок може бути факультативною ознакою складу злочину.


Питання 4. Які із ознак об'єктивної сторони зазначені у ч. 1
ст. 154 КК України?

 Варіанти відповідей
1. Об'єкт злочину.                               5. Наслідки.
2. Предмет злочину.                           6. Причинний зв'язок.
3. Спосіб вчинення злочину.             7. Суб'єкти злочину.
4. Час вчинення злочину.                   8. Місце вчинення злочину.

Питання 5. Тарасенко в ніч на 1 квітня побив свою дружину, потім сповістив про це в швидку допомогу. Черговий швидкої допомоги на виклик не відреагував, тому що знав, що Тарасенко любить пожартувати. Дружина від завданих тілесних ушкоджень померла. За висновком судово-медичної експертизи тілесні ушкодження були несумісні з життям потерпілої.
Чи є причинний зв'язок між бездіяльністю чергового і наслідками (смертю потерпілої)?  

 Варіанти відповідей     
1. Ні, тому що смерть настала в результаті дії Тарасенка і не пе-
ребувала у причинному зв'язку з бездіяльністю чергового.
2. Ні, тому що бездіяльність не може перебувати у причинному зв'язку з будь-якими наслідками.          
3. Ні, тому що черговий подумав, що над ним пожартували.
4. Так, тому що неприйняття черговим необхідних заходів закономірно сприяло смерті потерпілої.

        Тема 7.  Суб’єктивна сторона складу злочину

Питання 1. Назвіть факультативні ознаки суб'єктивної сторони злочину.                       

Варіанти відповідей

1. Вина.                                                   4. Умисел.

2. Осудність.                                           5. Мета злочину.

3. Мотив злочину.                                  6. Емоційний стан.

Питання 2. Назвіть форми вини, передбачені кримінальним законом.

Варіанти відповідей
1. Умисел.                                              5.  Казус.
2. Необережність.                                 6.  Змішана вина.
3. Халатність.                                        7. Неконкретизована вина.
4. Помилка.  

Питання 3. Назвіть елементи, які розкривають зміст прямого умислу.

Варіанти відповідей

1. Усвідомлення суспільно небезпечного характеру своєї дії (бездіяльності).
2. Свідоме допущення суспільно небезпечних наслідків.        
3. Передбачення настання суспільно небезпечних наслідків.  
4. Бажання настання суспільно небезпечних наслідків.           
5. Передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків.
6.  Можливість передбачення настання суспільно небезпечних наслідків.

Питання 4. Які ознаки притаманні злочинній самовпевненості   (ч. 2 ст. 25 КК)?

 Варіанти відповідей
1. Усвідомлення суспільно небезпечного характеру своїх дій.

2. Передбачення настання суспільно небезпечних наслідків.

3. Непередбачення настання суспільно небезпечних наслідків.
4. Передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій.

5. Свідоме допущення настання суспільно небезпечних наслідків.
6. Легковажний розрахунок на відвернення наслідків.

Питання 5. Палкін і Конопленко на даху 5-поверхового будинку розпивали спиртні напої. Палкін, перебуваючи у стані сп'яніння, побачив біля під'їзду цього самого будинку свого брата. Заявивши, що зараз налякає брата, кинув тому під ноги пляшку з-під горілки. У цей час брат Палкіна, який стояв, рушив до під'їзду і кинута  пляшка попала йому в голову. У результаті цих дій, брат Палкіна загинув. Визначте форму вини Палкіна щодо смерті брата. 

 Варіанти відповідей          
1. Прямий умисел.                           4. Випадок.  
2. Непрямий умисел.                       5. Злочинна самовпевненість.

3. Змішана форма вини.                  6. Злочинна недбалість.
 

Тема 8. Обставини, що виключають злочинність діяння

Питання 1. Назвіть види обставин, що виключають суспільну       небезпечність і протиправність діяння.            

  Варіанти відповідей         
 1. Виконання наказу.                            4. Професійний ризик.
 2. Затримання злочинця.                     5. Згода потерпілого.    
 3. Необхідна оборона.                          6. Крайня необхідність.

Питання 2. Назвіть умови правомірності необхідної оборони, що належать до нападу.  
 

Варіанти відповідей

 1. Захист інтересів держави, суспільства, людини.      
2. Суспільна небезпечність посягання.

3. Завдання шкоди нападаючому.

4. Дійсність нападу.

5. Відповідність захисту характерові та інтенсивності нападу.  6. Наявність нападу.

Питання 3. Що необхідно розуміти під перевищенням меж необхідної оборони?

Варіанти відповідей
1. Несвоєчасність захисту.

2. Явна невідповідність захисту небезпечності посягання чи обстановці захисту.
3. Невідповідність захисту характеру і небезпечності посягання чи обстановці захисту.
4. Завдання шкоди нападаючому після того, як з'ясувалося, що напад закінчено.

5. Використання для захисту засобів, яких не мав нападаючий.

Питання 4. У чому полягає відмінність необхідної оборони від крайньої необхідності? 

Варіанти відповідей          
1. У джерелах небезпеки.
2. У характері кримінально-правових наслідків, що спричинені ними.
3. За необхідної оборони шкода завдається нападаючому, а у разі крайньої необхідності ─ інтересам третіх осіб. 
4. За крайньої необхідності шкода, що завдається, повинна бути меншою від відверненої, а за необхідної оборони це необов'язково.

Питання 5. Павлюк систематично пиячив, завдавав побої іншим особам, вчиняв сварки. Якось ввечері він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, схопив дружину за волосся, затягнув в іншу кімнату і, поваливши на підлогу, став бити її ногами, погрожуючи, що заріже. Він протягнув руку за ножем, але дружина встигла першою схопити ніж і нанесла ним Павлюку три поранення, від яких він помер. Чи підлягає дружина Павлюка кримінальній відповідальності?

 


Варіанти відповідей

1. Так, тому що вона вчинила умисне вбивство.
2. Так, тому що вона вчинила вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.
3.  Ні, тому що вона діяла у стані необхідної оборони.

4. Так, тому що вона вчинила умисне вбивство у стані сильного душевного хвилювання, яке раптово виникло внаслідок неправомірних дій або тяжкої образи з боку потерпілого.

5. Ні, тому що дружина Павлюка діяла у стані крайньої необхідності.
 

Тема 9. Стадії вчинення злочину  

 

Питання 1. Назвіть стадії вчинення злочину.

Варіанти відповідей
1. Погроза вчинити злочин.
2. Готування до злочину.
3. Замах на злочин.
4. Приховання слідів вчинення злочину.  
5. Закінчений злочин.
6. Виявлення наміру.

Питання 2. Що необхідно розуміти під готуванням до злочину?

Варіанти відповідей          
1. Заява особи про намір вчинити злочин.        
2. Виявлення умислу на вчинення злочину.     
3. Підшукування чи пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину.     
4. Початок дій, зазначених у диспозиції статті Особливої частини КК України.   
5. Інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Питання 3. Чи можлива попередня злочинна діяльність у не- обережних злочинах?       


Варіанти відповідей          

1. Так, тому що закон у цьому випадку не робить винятку.
2. Так, тому що особу не можна залишати безкарною при випадковому ненастанні шкідливих наслідків необережного діяння.
3. Ні, тому що логічно неможливо готуватися або робити замах  
на вчинення злочину, не бажаючи завдати шкоди охоронюва-
ним суспільним відносинам.       
4. Інколи можлива.

Питання 4. Зазначте обставини, які засвідчують добровільність відмови від вчинення злочину (ст. 17 КК).

Варіанти відповідей
1. Усвідомлення особою, яка почала злочинну діяльність, можливості завершити злочин.
2. Відвернення завдання шкоди.
3. Щире каяття.
4. Повідомлення про вчинене органам влади.
5. Закінченість відмови.

Питання 5. Купченко вночі проник до магазину з метою викрадення грошей із сейфа. У зв'язку з тим, що з допомогою відми-
чок відкрити замок сейфа не зміг, він втік з магазину, нічого не вкравши. Дайте юридичну оцінку діям Купченка.   
         
Варіанти відповідей          
1. Купченко повинен відповідати за закінчений злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК.  
2. Купченко не підлягає кримінальній відповідальності, тому що добровільно відмовився від доведення умислу до кінця.
3. Купченко підлягає відповідальності за готування до крадіж- 
ки.
4. Купченко підлягає відповідальності за вчинення незакінченого замаху на крадіжку.  
5. Купченко підлягає відповідальності за вчинення закінченого замаху на крадіжку.      
6. Дії Купченка не є суспільне небезпечними через малозначність (ч. 2 ст. 11 КК).

Тема 10. Співучасть у злочині

Питання 1. Назвіть обов'язкові ознаки співучасті у злочині.

Варіанти відповідей
1. Участь у злочині двох або більше осіб.
2. Спільність дій.
3. Зговір співучасників.
4. Спільність мотивів і мети.
5. Навмисний характер їхньої діяльності.
6. Взаємна обізнаність співучасників про діяльність кожного з них.

Питання 2. Назвіть види співучасників, які передбачені кримінальним законодавством.

Варіанти відповідей
1. Виконавець.                                                4. Переховувач.
2. Ініціатор.                                                     5. Пособник.  
3. Організатор.                                                6. Підбурювач.

Питання 3. Назвіть форми співучасті у відповідно до кримінального законодавства України.  
         
Варіанти відповідей

1. Співвиконавство.                 4. Співучасть з розподілом ролей.
2. Причетність до злочину.     5. Злочинне співтовариство.
3. Злочинна група.                   6.  Організована злочинність.

Питання 4. У чому відмінність причетності до злочину від співучасті?

Варіанти відповідей
1. Причетність утворюють необережні злочини, а співучасть -лише умисні.           
2. За причетності, на відміну від співучасті, діяння не перебуває у причинному зв'язку зі злочинним результатом. 
3. Співучасть завжди тягне кримінальну відповідальність, а причетність - лише у випадках, спеціально передбачених законом.
4. Причетність визначається як у діях, так і в бездіяльності, а за співучасті - лише в діях.

Питання 5. Борисенко, перебуваючи біля пивного ларка, посварився з Микитенком, який кілька разів вдарив його. Розлютувавшись, Борисенко сходив додому і повернувся з ножем. Побачивши в руках у Борисенка ніж, Микитенко кинувся тікати. Борисенко став його переслідувати. У цей час по вулиці ішов Троцький і, жартуючи, підставив Микитенку ногу, від чого той упав. Цим скористався Борисенко, який підбіг до Микитенка, що лежав на землі, і наніс йому кілька ударів ножем. Від нанесених тілесних ушкоджень Микитенко відразу ж помер. Яку роль у вбивстві відіграють зазначені вище особи?

Варіанти відповідей
 1. Борисенко і Троцький ─ співучасники вбивства.     
 2. Борисенко ─ виконавець вбивства.    
 3. Троцький  ─ пособник вбивства.        
 4. Троцький ─ виконавець вбивства.      
 5. Троцький не є співучасником вбивства.

                      Тема 11. Множинність злочинів

 

Питання 1. Які ви знаєте форми множинності злочинів?

Варіанти відповідей

1. Складні складені злочини.           5. Сукупність злочинів.

2. Продовжувані злочини.                6. Рецидив злочинів.
3. Повторність злочинів.                   7. Триваючі злочини.
4. Латентні (приховані, не враховані) злочини.




Питання 2. Назвіть види рецидиву злочинів.

Варіанти відповідей
1. Загальний рецидив.                      5. Спеціальний рецидив.
2. Пенітенціарний рецидив.            6. Неодноразовий рецидив.
3. Особливий рецидив.
4. Реальний рецидив.

Питання 3.  Назвіть види сукупності злочинів.

Варіанти відповідей

1. Проста.                                                      4. Повторна.

2. Складна.                                                    5. Реальна.
3. Ідеальна.
 

Питання 4. Які правові наслідки рецидиву?
 

Варіанти відповідей

1. Ця обставина розглядається як кваліфікуюча ознака у деяких складах злочинів.
2. Застосування умовно-дострокового звільнення виключається.
3. Судимість не погашається, а знімається.

4. Виключає право на помилування.

5. Покарання за сукупністю злочинів може бути призначено вище вищої межі.     

Питання 5. Макаров, раніше судимий за ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, у серпні вчинив крадіжку  продуктів харчування із магазину, а через два тижні був затриманий під час проникнення до квартири громадянина Петрова (див. ст. 185 КК України). Які види множинності злочинів є у діях Макарова?          


Варіанти відповідей

1. Спеціальний рецидив злочинів.           
2. Повторність злочинів.    
3. Загальний рецидив.

4. Сукупність злочинів.

 

Тема 12. Звільнення від кримінальної відповідальності

 

Питання 1. Назвіть види звільнення від кримінальної відповідальності.
                                                                                                                    

Варіанти відповідей                                                                                  

1. Звільнення у зв’язку із дійовим каяттям.         
2. Звільнення у зв'язку із зміною обстановки.

3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із притягненням особи до адміністративної відповідальності.

4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із вчиненням вперше необережного тяжкого злочину .

5. Звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки громадській організації  або трудовому колективу.

 

Питання 2. Назвіть підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із дійовим каяттям.           
 

Варіанти відповідей

1. Коли особа вчинила злочин, який не становить великої суспільної небезпеки, активно сприяла розкриттю злочину.

2. Якщо особа раніше вчинила інший злочин, за який не притягувалася до кримінальної відповідальності.

3. Якщо буде визнано, що її виправлення і виховання можливе без застосування кримінального покарання.

4. Якщо особа вперше вчинила діяння, що містить ознаки злочину.

5. Якщо особа вчинила умисний злочин, але щиро покаялася та відшкодувала завдану шкоду.

 

Питання 3. Назвіть умови застосування давності притягнення до кримінальної відповідальності.         

Варіанти відповідей
1. Закінчення зазначених у законі строків.         
2. Невчинення упродовж шести місяців будь-яких нових злочинів.

3. Невчинення упродовж передбачених законом строків нового злочину відповідної тяжкості.

4. Давність притягнення до кримінальної відповідальності застосовується до осіб, які захворілі психічною хворобою.

5. Давність притягнення до кримінальної відповідальності зас- тосовується до осіб, які захворіли іншою тяжкою хворобою.

6. Неухилення від слідства і суду.

 

Питання 4. За яких умов переривається строк давності притягнення до кримінальної відповідальності?            

Варіанти відповідей

1. Коли особа вчинила будь-який новий злочин середньої тяжкості, тяжкий чи особливо тяжкий злочин.

2. Коли особа вчинила лише умисний злочин.

3. Коли особа вчинила необережний злочин, за який може бути призначено покарання до одного року  позбавлення волі.

4. Коли особа вчинила новий злочин, за який може бути притягнута до кримінальної відповідальності на строк більше трьох років.

5. Коли особа вчинила новий злочин, за який вона може бути притягнута до кримінально відповідальності на строк більше двох років.

6. Коли особа вчинила новий злочин, за який вона може бути притягнута до кримінальної відповідальності на строк більше чотирьох років.

 

Питання 5. Громадянин Ольшанченко, звільнившись із місць позбавлення волі (де відбував покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки за крадіжку майна), влаштувався на роботу водієм на підприємство, а через вісім місяців вчинив умисний злочин, передбачений ст. 296 КК Україні (хуліганство).

     Чи можна звільнити Ольшанченка від кримінальної відповідальності у зв’язку із передачею його на поруки колективу підприємства? 
 

 Варіанти відповідей

1. Так, можна звільнити громадянина Ольшанченка від кримі-нальної відповідальності, тому що він вчинив не тяжкий злочин.

2. Можна, тому що щодо Ольшанченка раніше не застосовувався такий вид звільнення як передача на поруки підприємству.

3. Можна, тому що щодо Ольшанченка раніше не застосову-вались інші підстави звільнення від кримінальної відповідальності.

4. Ні, тому що Ольшанченко раніше вчинив злочин, судимість за який не знято і не погашено у встановленому законом порядку. 
 

Тема 13. Поняття та мета покарання. Система і види
покарань

Питання 1. Які із видів покарань можуть застосовуватися лише як основні?

Варіанти відповідей
1. Позбавлення волі.

2. Позбавлення військового та спеціального звання.

3. Позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.
4. Штраф.

5. Виправні роботи.

6. Конфіскація майна.
7. Направлення до дисциплінарного батальйону.


Питання 2. Які із перелічених покарань не можуть бути призначені неповнолітньому за вчинений злочин?

Варіанти відповідей

 1. Виправні роботи.

2. Конфіскація майна.
3. Довічне позбавлення волі.

4. Позбавлення права займати певні посади.

5. Штраф.
 

Питання 3. На який строк призначаються виправні роботи? 

Варіанти відповідей

1. Від одного місяця до одного року.

2. Від двох місяців до одного року.

3. Від трьох місяців до двох років.
4. Від двох місяців до двох років.
5. Від шести місяців до двох років.

6. Від одного місяця до двох років.
 

Питання 4. На який строк призначається позбавлення волі?

Варіанти відповідей
1. Від трьох місяців до п'ятнадцяти років.
2. Від трьох місяців до десяти років.
3. Від одного до п'ятнадцяти років.

  4. Від одного року до десяти років.

5. За тяжкі злочини і в деяких випадках - на строк не більше
15 років.      

Питання 5. Капустін якому виповнилося 20 червня 2003 р.
14 років, у цей самий день о 23 годині вчинив вбивство громадянина Павлова із хуліганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115  КК України). Яке покарання йому може призначити суд?       

Варіанти відповідей          

1. Позбавлення волі від десяти до п'ятнадцяти років. 
2. Довічне позбавлення волі.       
3. Позбавлення волі до восьми ─ десяти років.
4. Позбавлення волі більше  п'ятнадцяти років.

     5. Позбавлення волі до двадцяти років.

 

Тема 14. Призначення покарання

 

Питання 1. Назвіть положення, які належать до загальних засад призначення покарання за кримінальним правом України. Суд призначає покарання:                   

Варіанти відповідей
1. У межах, встановлених статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за даний злочин.           
2. Відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу.

3. З урахуванням класифікації злочинів. 4. Керуючись своєю правосвідомістю.
5. Враховуючи особу винного.

6. Враховуючи громадську думку як наслідок вчиненого злочину.
7. Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину.
8. Обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

 Питання 2. Назвіть, які обставини можуть бути визнані обтяжуючими відповідальність згідно з КК України?       
 

Варіанти відповідей

1. Вчинення злочину неповнолітніми.
2. Вчинення злочину щодо малолітнього чи особи похилого віку.





3. Вчинення злочину особою, яка раніше вчинила який-небудь злочин.

4. Вчинення злочину щодо вагітної жінки.
5. Вчинення злочину під впливом погрози чи примусу.
6. Вчинення злочину організованою групою.
7. Вчинення злочину загальнонебезпечним способом.

 

Питання 3. В яких межах суд остаточно визначає покарання при вчиненні особою кількох злочинів? 
             
Варіанти відповідей
1. У межах десяти років позбавлення волі.         
2. У межах 15 років позбавлення волі.

3. У межах, установлених статтею, що передбачає більш суворе покарання.

4. У межах, установлених статтею, що передбачає покарання з врахуванням повторності вчинення злочинів.           
5. У межах покарання, фактично призначеного судом як най- більш небезпечним із вчинених злочинів.

 

Питання 4. Назвіть принципи визначення остаточного покарання, які передбачені законом при вчиненні кількох злочинів.     

Варіанти відповідей

1. Принцип арифметичного складання покарань.

2. Принцип поглинання.

3. Принцип головного покарання.

4. Принцип самостійності виконання покарань.

5. Принцип приєднання покарань при невідбутому покаранні за попереднім вироком.

 

Питання 5. Дмитренко був затриманий за крадіжку індивідуального майна (ч. 1 ст. 185 КК). Під час слідства було встановлено, що перед цим злочином він вчинив  хуліганство у складі групи осіб (ч. 2 ст. 296 КК). Суд за ч. 1 ст. 185 КК призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1,5 року, а за ч. 2 ст. 296 КК - 3,5 року позбавлення волі.

Яку остаточну міру покарання може призначити суд, застосовуючи принцип складання покарань за сукупністю злочинів.
 

Варіанти відповідей           
1. Шість років позбавлення волі.  
2. 5,5 року позбавлення волі.        
3. П'ять років позбавлення волі.

4. У межах від 4,5 до шести років позбавлення волі.

5. У межах від 4,5 до 5,5 року позбавлення волі.

6. У межах від 3,5 до 4 років позбавлення волі.

   Тема 15. Звільнення від покарання і подальшого його
відбування. Погашення та зняття судимості

Питання 1. До яких категорій осіб може застосовуватись умов-
но-дострокове звільнення від покарання?          

Варіанти відповідей
1. До вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох та до семи років.

2. До вагітних жінок, жінок, які мають дітей  віком до восьми  та до десяти років. 
3.  До осіб, які вчинили злочини невеликої або середньої тяжкості.

4. До осіб, засуджених до виправних робіт.       
5. До осіб, які вчинили злочини середньої тяжкості, а також
необережні тяжкі злочини.            
 

Питання 2. Які особи визнаються такими, що не мають судимості згідно з діючим кримінальним законодавством з моменту відбуття покарання?            


 

Варіанти відповідей

1. Особи, звільнені від покарання у зв'язку з тим, що пройшли  строки давності виконання обвинувального висновку.

2. Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання.

3. Особи, що відбули покарання за діяння, злочинність та караність якого усунута законом.

4. Особи, що були реабілітовані.

5. Особи, які засуджені до кримінальної відповідальності у вигляді штрафу, якщо впродовж шести місяців після відбуття покарання не вчинили нового злочину.

6. Особи, які за вироком суду позбавлені права займати визначені посади чи займатися певною діяльністю без виконання цього покарання.  

Питання 3. Визначте правильні строки давності виконання обвинувального вироку.      
 

Варіанти відповідей

1. Один рік – у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

2. Два роки – у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

3. Три роки – у разі засудження до покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі за злочин середньої тяжкості.

4. Чотири роки – у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості,  а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п’яти років за тяжкий злочин.

5. П'ять років – у разі засудження до покарання у вигляді поз-бавлення волі за злочин середньої тяжкості,  а також при за-судженні до позбавлення волі на строк не більше п’яти років за тяжкий злочин.

6. Шість років – у разі засудження до покарання у вигляді поз-бавлення волі на строк  більше п’яти років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

 

Питання 4. Назвіть категорію засуджених, судимість яких погашається через вісім років, якщо вони з дня відбуття покарання не вчинять нових злочинів.
 

Варіанти відповідей

1. Особи, засуджені до позбавлення волі на строк понад десять років.

2. Особи, засуджені до позбавлення волі на строк до шести років.

3. Особи, засуджені до позбавлення волі на строк до п’яти  років.

4. Особи, засуджені до позбавлення волі на строк більше шести років, але не більше десяти років.        

5. Особи, які вчинили тяжкий злочин.                

 

Питання 5. Акушера-гінеколога міської лікарні Симонова було засуджено за незаконне проведення аборту за ч. 2 ст. 134 КК
України до 3 років позбавлення волі з позбавленням його права займатися лікарською діяльністю на 3 роки. Згідно зі ст. 75 КК України Симонов був звільнений від відбування основного покарання з іспитовим строком на два роки.  Обчисліть строк погашення судимості.
 

Варіанти відповідей

1. Через 3 роки після  позбавлення права займатися лікарською діяльністю.

2. Після закінчення іспитового строку.

3. Після закінчення іспитового строку і через 3 роки після  позбавлення права займатися лікарською діяльністю.

4. Через 5 років після позбавлення права займатися лікарською діяльністю.

5. Після закінчення іспитового строку і через 4 роки після  позбавлення права займатися лікарською діяльністю.

 

 
                         Список рекомендованої літератури

 

1. Біленчук П. Д.,  Кримінальне право України: Альбом схем : навчальний посібник / П. Д. Біленчук,  М. Т. Задояний, В. А. Мойсєєнко. –  К. : Олан, 2003. – 403 c.           

2. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Загальна частина: Курс лекцій / М. Й. Коржанський – К. : Атіка, 2001. – 432 с.

3. Кримінальне право України: Заг. част. : підручн. для студ. юрид. вузів і фак. / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса,
В. Я. Тація. – X. : Право, 1997. – 368 с.

4. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / відп. ред. Я. Ю. Кондратьев. – К. : Правові джерела, 2002. –
432 с.

5. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник для студ. юрид. вузів і факультетів / за ред. П. С. Матишевського,
 П. П. Андрушка, С. Д. Шапченка. – К. : Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.

6. Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / П. С. Матишевський – К. : А.С.К., 2001. – 352 с.

7. Уголовное право Украины: Общая часть / отв. ред. Я. Ю. Кондратьев. – К. : Атика, 2002. – 448 с.

8. Акоев К. Л. Объективная сторона преступления (факультативные признаки) / К. Л. Акоев, М. А. Кауфман – М., 1995. ─ 426 с.

9. Алешин Д. П. Соучастие по уголовному законодательству России и Украины / Д. П. Алешин // Российская юстиция. – 2002. – № 9. – С. 66–68.

10. Антипов В. Проблеми застосування до неповнолітніх певних видів кримінальних покарань / В. Антипов // Підприємство, господарство і право. – 2004. – № 8. – С. 134.

11. Багрий-Шахматов Л. В.  Социально-правовые проблемы уголовной ответственности и форм ее реализации / Л. В. Багрий-Шахматов – Одесса : БАХВА, 2000.  – Ч. 2. – 412 с.

12. Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності /  Ю. В. Баулін – К. : Атіка, 2004. – 296 с.           
13. Блинська С. Обставини, що виключають злочинність діяння в зарубіжному та українському законодавствах / С. Блинська // Міліція України. – 2003. – № 6. – С. 26–27.

14. Блинська С. Обставини, що виключають злочинність діяння в зарубіжному та українському законодавствах / С. Блинська // Міліція України. – 2003. – № 8. – С. 20–21.

15. Блинська С. Обставини, що виключають злочинність діяння в зарубіжному та українському законодавствах / С. Блинська // Міліція України. – 2003. – № 9. – С. 20–21.

16. Брич Л. П. Поняття розмежування складів злочинів (термінологічний аспект) / Л. П. Брич  // Право і лінгвістика. – 2003. – Ч. 1. –  С. 69–73.

17. Богатирьов І. Г. Виправні роботи як вид покарань: Кримінальні, кримінологічні та кримінально-виконавчі проблеми : монографія / І. Г. Богатирьов. – К. : МП Леся. – 2002.

18. Богатирьов І. Деякі проблемні питання застосування альтернативних видів покарань в Україні (теоретичні аспекти) / І. Богатирьов // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 6. – С. 84–87.

19. Богатирьов І. Методологія впровадження кримінальних покарань альтернативних позбавленню волі / І. Богатирьов // Право України. – 2004. – № 7. – С. 21–25.

20. Богуцький П. Застосування кримінальних покарань за вчинення військових злочинів / П. Богуцький // Право України. – 1999. – № 8. – С. 32–33.

21. Васильківська І. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні: деякі аспекти / І. Васильківська // Право України. – 2004. – № 1. – С. 95.

22. Ващук А. В. Об’єкт злочину під кутом зору теорії цінностей, а також опонентів цієї концепції: наука і практика / А. В. Ващук // Адвокат. – 2003. – № 6. – С. 9–13.

23. Вереша Р. Вина і склад злочину в кримінальному праві України: співвідношення понять / Р. Вереша  // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 2.  – C. 91–95.

24. Волков Б. С. Мотивы преступлений / (Уголовно-правовое и социально-психологическое исследование) / Б. С. Волков. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1982. – 152 с.     
25. Володарський В. Проблемні питання необхідної оборони /
В. Володарський // Право України. – 1998. – № 11. – С. 118–122.

26. Воробей П. А. Завдання і дія кримінального закону / П. А. Воробей,  М. Й. Коржанський, В. М. Щупаковський – К. : Генеза, 1997. – 157 с.         
27. Гацелюк В. О. Реалізація принципу законності кримінального права України (загальні засади концепції) / В. О. Гацелюк. – Луганськ : РВВ ЛДУВС, 2006. – 280 с.

28. Гаухман Л. Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика / Л. Д. Гаухман – М. : АО „ЦентрЮрИнфоР”, 2001. – 316 с.

29. Голіна В. В. Судимість : монографія / В. В. Голіна; Ін-т вивч. проблем злочинності, Акад. прав. наук України. – Х. : Харків юрид., 2006. – 383 с.

30. Голина В. В. Погашение и снятие судимости по советскому уголовному праву / В. В. Голина – Харьков : Вища школа, 1979. – 137 с.

31. Головко Л. В. Освобождение от уголовной ответственности и освобождение от уголовного преследования / Л. В. Головко // Государство и право. – 2000. – № 6. – С. 41–51.

32. Гримайло В. Окремі питання інституту вини у Кримінальному кодексі України / В. Гримайло // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 4. – С. 127.

33. Гуторова Н. А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины /  Н. А. Гуторова. – Х., 1997.

34. Лисодєд О. До питання про поняття злочинної діяльності /
І. Даньшин, О. Лисодєд // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 3 (14). – С. 94–99.

35. Дуванський О. Деякі проблеми співучасті за КК України / О. Дуванський // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 9. – С. 29–32.

36. Єпур Г. В. Об’єктивна сторона складу злочину / Г. В. Єпур // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 3. – С. 137–142.

37. Єфремов С. О. Деякі питання кваліфікації злочинів, вчинених організованою групою / С. О. Єфремов, А. Л. Редька // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 4 (26). – С. 54–55.    
38. Загородников Н. И. Классификация преступлений и ее значение для деятельности органов внутренних дел / учеб. пос. Н. И. Загородников. - М., 1983.
39. Зайцев О. В. Співвідношення осудності, неосудності та обмеженої осудності / О. В. Зайцев // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Київ : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – Вип. 20. – С. 395–399.

40. Зайцев О. В. Сутність та критерії обмеженої осудності /
О. В. Зайцев // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Київ: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – Вип. 17. – С. 414–418.

41. Заросинський Ю. Причини та умови злочинності неповнолітніх потребують теоретичного і практичного розроблення /
Ю. Заросинський,  О. Заросинський // Право України. – 2004. – № 3. – С. 64.

42. Кваша О. Об’єктивні ознаки діяльності організатора злочину /  О. Кваша // Право України. – 1999. – № 1. – С. 106–108.

43. Клименко В. Класифікація злочинів у кримінальному законодавстві /  В. Клименко // Юридичний вісник України. – 2001. – № 23. – С. 5.

44. Климюк О. Ф. Система кримінальних покарань: питання гуманізації в світлі вимог міжнародного права / О. Ф.  Климюк // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом : матеріали науково-практичної конференції. – К., 1998. – С. 389–392.

45. Ковітіді О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності за злочини, вчинені у неповнолітньому віці / О. Ковітіді // Право України. – 2004. –
№ 4. – С. 121.

46. Козлов А. П. Соучастие: традиции и реальность /
А. П. Козлов. – СПб., 2001.

47. Кривоченко Л. Н.  Классификация преступлений / Л. Н.  Кривоченко. – Х. : Вища шк., 1983. – 129 с.

48. Парфенов А. Ф. Объективная сторона преступления / В. Б. Малинин,  А. Ф. Парфенов. – СПб. : Издательство Юридического института, 2004. – 301 с.

49. Мартиросян А. В. Загальні поняття, види покарання за кримінальним правом Німеччини і місце штрафу в системі кримінально-правових заходів / А. В. Мартиросян // Вісн. Одеського ун-ту внутр. справ. – 1999. – № 4. – С. 146–148.

50. Махінчук В.  Інститут покарання: критерії визначення адекватності / В. Махінчук  // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 9. – С. 82–84.

51. Мельник М. Види співучасників за новим кримінальним кодексом України / М. Мельник // Право України. – 2001. – № 1. – С. 69–74.

52. До проблеми обмеженої осудності / В. Мельник // Право України. – 1999. – № 1. – С. 102–105.

53. Мірошніченко Н. Обмежена осудність та її законодавче вирішення / Н. Мірошніченко, Н. Орловська // Право України. – 1997. – № 7. – С. 23–24, 29.

54. Митрофанов А. А. Основні напрямки кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація / А. А.  Митрофанов. – Одеса : Вид-во Одеського юридичного інституту, 2004. – 132 с.

55. Митрофанов І. І. Відновлення соціальної справедливості як мета реалізації кримінальної відповідальності / І. І. Митрофанов // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України [текст] : збірник наукових статей. – Івано-Франківськ : Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2010. – Випуск 24.  – С. 186–193.

56. Митрофанов І. І. Закон України про кримінальну відповідальність : навчальний посібник / І. І. Митрофанов, В. В. Локтіонова. – Кременчук : Видавець «ПП Щербатих О. В.», 2011. –
356 с.

57. Михайленко О. Звільнення від кримінальної відповідальності / О. Михайленко // Юридичний вісник України. – 2002. – № 23 (363). – С. 6–7.

58. Мочкош Я. Необхідна оборона в кримінальному праві України: від ідеї до реальності / Я. Мочкош. // Право України. – 2006. – № 10. – С. 95.  

59. Музика А. А.  Примусові заходи медичного і виховного характеру / А. А.  Музика. – К. : НАВС України, 1997. – 127 с.

60. Новицький Г. В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України : наук.-практ. посіб. / Г. В. Новицький. – К., 2001.

61. Солопанов Ю. О соучастии / Ю. Солопанов  // Соц. законность. – 1989. – № 2. – С. 35–36.    
62. Павленко В. Громадські роботи в системі покарань, не пов’язаних з позбавленням волі: загальна характеристика та шляхи вдосконалення / В. Павленко // Право України. – 2003. – № 11. – С. 97–101.

63. Первомайський В. Б. Критерії неосудності і межі компетенції психіатра-експерта / В. Б. Первомайський // Держава і право. – 1991. – № 5. – С. 69.

64. Звільнення від кримінальної відповідальності: проблеми теорії і практики / В. П. Півненко // Юрист України. – 2004. –  
№ 1. – С. 31–33.

65. Підкоритова Л. Кваліфікація перевищення меж заподіяння шкоди злочинцю при його затриманні / Л. Підкоритова  // Право України. – 1999. – № 8. – С. 65–67.

66. Пісоцька Н. Підвищення ефективності покарання у світлі впровадження гуманістичних засад у кримінально-правову політику / Н. Пісоцька // Право України. – 1999. – № 12. – С. 88–90.

67. Поволоцька С. До питання про дослідження злочинності не


повнолітніх / С. Поволоцька  // Право України. – 2001. – № 11. – С. 120.

68. Пономаренко Ю. А. Чинність і дія кримінального закону в часі / Ю. А.  Пономаренко – К. : Атіка, 2005. –  288 с.

69. Рарог А. И. Субъективная сторона преступления и квалификация пре ступлений / А. И. Рарог. – М., 2001. – 134 с.

70. Рогачевский Л. А. Особенности субъективной стороны преступлений, совершенных в состоянии аффекта / Л. А. Рогачевский // Правоведение. – 1983. – № 6. – С. 82.

71. Семенов С. А.  Поняття спеціального суб’єкта злочину / С. А.  Семенов // Журнал російського права. – 1998. – № 7. – С. 65.

72. Тимчук О. Концепції причинного зв’язку в західній кримінально-правовій науці / О. Тимчук // Право, підприємництво і господарство. – 2002. – № 10. – С. 122–124.

73. Тихий В. П. Стадії вчинення злочину : конспект лекції / В. П. Тихий. – Харків : Національна юрид. акад. України, 1996. – 30 с.

74. Проблеми відповідальності за незакінчений злочин /
В. П. Тихий // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом : матеріали науково-практичної конференції. – К., 1998. – С. 261–263.         
75. Тютюгин В. И. Назначение наказания при совершении нескольких преступлений и по нескольким приговорам: конспект лекцій / В. И.  Тютюгин. – Харьков, 1992.

76. Трубников В. М. Понятие наказания / В. М. Трубников // Право і безпека. – 2002. – № 2. – С. 121–127.

77. Уголовное наказание и проблемы его исполнения : сб. научных трудов. – М., 1988. – 128 с.

78. Уголовное наказание : моногр. / рук. авт. кол.: Ю. С. Шемшученко, Ю. Л. Титаренко; Ин-т государства и права
им. В. М. Корецкого НАН Украины, Донецкий ин-т внутр. дел МВД Украины. – К. ; Донецк, 1997. – 314 с.

79. Фролова О. Г. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логіко-математичних методів): навчальний посібник / О. Г. Фролова. – К. : АртЕк, 1997.

80. Хохряков Г. Уголовное наказание: благо или зло? / Г. Хохряков // Вестн. Верх. Суда СССР.– 1991. – № 9. – С. 2–5.

81. Хромова В. Преступление и наказание в зеркале судебной статистики / В. Хромова  // Время. – 1994. – № 135. – С. 5.

82. Цвіліховський Л. Кваліфікація дій, пов’язаних з відмовою від повторення замаху на злочин: Коментар судової практики з кримінальних справ / Л. Цвіліховський // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1996. – № 6. – С. 5–6.

83. Якубов А. Е. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх / А. Е. Якубов // Вісник Московського університету. – 1988. –  № 6. – С. 18–24.

84. Яценко С. С. Ніякого покарання без закону (ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основних свобод): аспекти реалізації / С. С. Яценко // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 5. – С. 79–88.

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                               Навчальне видання

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до самостійної роботи з курсу

 «Кримінальне право»
(Загальна частина)

для студентів напряму підготовки

6.030402 « Правознавство»

усіх форм навчання

 

 

 

 

 

Відповідальний за випуск В. М. Семенов

Редактор Н. З. Клочко

Комп’ютерне верстання А. М. Клочко

 

 

 

 

 

Підп. до друку  22.01.13, поз.

Формат 60*84/16 Ум. друк. арк. 4,65. Обл.-вид. арк. 3,68. Тираж       пр. Зам. №     
Собівартість видання         грн.         к.

 

 

 

 

 

 

 

 

Видавець і виготовлювач

Сумський державний університет,

вул. Римського-Корсакова, 2, м. Суми, 40007

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 3062 від 17.12.2007.

 

 

 

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

До друку та в світ

дозволяю на підставі

«Єдиних правил», п. 2.6.14

Заступник першого проректора   –                   

начальник організаційно-методичного

управління                                                                    В. Б. Юскаєв

 

3473 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до самостійної роботи з курсу

 «Кримінальне право»
(Загальна частина)

для студентів напряму підготовки

6.030402 « Правознавство»

усіх форм навчання

 

 

Усі цитати, цифровий

та фактичний матеріал,

бібліографічні відомості перевірені,

написання одиниць відповідає

стандартам

 

Укладач                                                                    А. М. Клочко

 

Відповідальний за випуск                                     В. М. Семенов

 

Декан юридичного факультету                              А. М. Куліш

 

Суми

Сумський державний університет

                                                       2013