|
|
Главная \ Методичні вказівки \ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ« Назад
КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ 22.01.2016 18:08
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
Кафедра кримінального права та процесу
кримінальне право україни
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Навчально-методичний комплекс
Київ – 2013
УДК 314(477) ББК 66.2(4УКР)
Обговорено і схвалено на засіданні Вченої Ради ВНЗ «Національна академія управління» Протокол № 1 від 19.09. 2013 р.
Рецензенти: Савченко Андрій Володимирович –доктор юридичних наук, професор Київського національного університету Внутрішніх справ Сміян Леонід Семенович – кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник ВНЗ «Національна академія управління»
Укладач: Матвійчук Валерій Костянтинович –доктор юридичних наук, професор, Заслужений працівник народної освіти України Харь Інна Олексіївна –кандидат юридичних наук
Кримінальне право України: Загальна частина: Навчально-методичний комплекс // В.К. Матвійчук, І.О. Харь. – К.: Національна академія управління, 2013. – 170 с.
Запропонований читачу навчально–методичний комплекс “Кримінальне право України. Загальна частина” являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами юридичних вузів і факультетів семінарів практичних занять та самостійної роботи з курсу “Кримінальне право України”.
УДК 314(477) ББК 66.2(4УКР)
© Оригінал-макет, "Національної академії управління", 2013
1. ПЕРЕДМОВА
Запропонований читачу навчально–методичний комплекс “Кримінальне право України. Загальна частина” являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами юридичних вузів і факультетів семінарів практичних занять та самостійної роботи з курсу “Кримінальне право України”. Комплекс включає опис дисциплін, програму курсу (побудовану за змістовними модулями, плани семінарських занять із Загальної частини кримінального права (побудовану за змістовними модулями, завданнями для самостійної роботи до змістовних модулів, список рекомендованих джерел, перелік тем курсових робіт та методичні рекомендації з їх написання, орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю. Тимчасове положеня з впровадження рейтингово-модульної системи оцнювння студентів з урахуванням вимог Болонської декларації. Структура навчально–методичного комплексу відповідає програмі навчального курсу. Серцевиною процесу освіти, професійного становлення магістра-юриста є завоєння ним відповідної сукупнсті знань, вмінь і навичок. Як свідчать наукові дослідження і досвід підготовки фахівців, вміня і навички набуваються значно повільніше, ніж знання. Особливо це стосується такої сфери юриспруденції, як застосування закону про кримінальну відповідальність. Нічого дивного і несподіваного в цьому немає, оскільки саме ця сфера дільністі юриста багато в чому носить оціночний характер і в той же час вона детально не регламентована. Ілюстрацією зазначеного може слугувати стан методики навчання умінням і навичкам призначення покарання. Ця трагічна ситуація, нажаль, відповідає реальності, коли суддя і в наш час, як і раніше, отримує навички і уміння в значній мірі методом проб і помилок, не маючи необхідного практичного багажу після завершення процесу навчання в стінах вузу. В цьому плані ми надаємо серйозного значенння цьому навчально–методичному комплексу, основне завдання якого ми бачимо в тому, щоб навчити студентів прикладенню теоретичних знань з крмінального права до практичної роботи, сформувати уміння і навчити використання догматики в правозастосовній діяльності. Природно, що тим самим не заперечується, а, навпаки, наголошується той факт, що відправним і дуже важливим моментом є знання студентами теорії кримінального права. Це той фундамент, який робить продуктивним послідуючі етапи навчання. Таким чином, автори навчально-методичного комплексу пропонують особі, що навчаються йти від знання основних положень Загальної частини до кримінального права до аналізу конкретного випадку; від рішення конкретного випадку до повторення і поглиблення знань теорії, нормативних актів, судової практики. Тим самим забезпечується системний характер отримання заннь і набуття необхідних умінь і навичок застосування кримінального закону; відбувається розумне поєднання методів дедукції, що пропонує рух знання від більш загального до меньш загального, одиничного, і індукції, де приорітет має перше з них. Необхідно звернути увагу на те, що під час самостійної роботи на практичних заняттях необхідно вирішувати задачі з навчального посібника «Кримінальне право України: Практикум: Навчальний посібник / І.П. Козаченко, О.М. Костенко, В.К. Матвійчук та ін.. – К.: КНТ, 2005. – 432 с.». Задачі мають вирішуватися в письмовій формі в окремому зошиті, з розгорнутим аналізом вирішення. Додаткова література надається з метою поглибленного вивчення кримінального права та для підготовки курсових, дипломних, магістерських робіт.
Ухвалено: Вченою радою НАУ від 30 серпня 2012 року, протокол № _4__
2. Порядок оцінювання знань студентів
І. Загальні положення
1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS).
1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань:
- підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок; - систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін; - подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань; - розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу; - оптимізація навчального процесу.
ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.
2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F). 2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті. На іспиті оцінюванню підлягають: - володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни; - здатність творчо мислити та синтезувати знання; - уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань. 2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів. 2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є: - відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій; - робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно планів занять; - виконання модульних контрольних робіт. Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх. Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів). При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем. Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань. 2.5. Структура поточної успішності (50 балів). а) відвідування лекцій та підготовка до них - 10 балів б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів; в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів; г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів. д) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів. При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання. 2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність». 2.7.Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів.
Шкала оцінювання екзаменаційних завдань
Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність. У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту. 2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів. Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано». У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач. 2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-50 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-50 балів.
ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS
Затверджено: Ректор ВНЗ «Національна академія управління» Єрохін С.А., д.ек.н., професор
__________________ 19.09.2013 р.
ВНЗ «Національна академія управління»
КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
3. ПРОГРАМА нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалавра
Галузь знань 0304 “Право” Напрям підготовки 6.030401 “Правознавство” Освітньо – кваліфікаційний рівень «бакалавр»
Київ-2013
Розроблено та внесено: на засідання кафедри кримінального права та процесу, протокол № 1 від 19 вересня 2013 р.
Розробники програми: Матвійчук В.К., докт. юрид.наук, професор; Харь І.О., канд. юрид.наук, доцент.
Завідувач кафедри канд.. юрид. Наук, доцент Ю.В. Нікітін
Затверджено та схвалено радоюї юридичного факультету, протокол № 1 від «12» вересня 2013 р.
Декан юридичного факультету канд. юрид. наук, доцент Ю.В. Нікітін Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Кримінальне право України. Загальна частина» складена відповідно до освітньої-професійної програми підготовки «бакалавра» напряму 6.030401 “Правознавство”. Предметом вивчення навчальної дисципліни є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із вчиненням злочину. Програма навчальної дисципліни складається з таких змістовних модулів: 4-й семестр 1. Змістовний модуль. 1. Поняття кримінального права. Кримінальна відповідальність. Поняття, види та стадії вчинення злочину. 2. Змістовний модуль. 2. Поняття та ознаки складу злочину. Характеристика елементів складу злочину. 5-й семестр 3. Змістовний модуль. 3. Поняття та види співучасті у злочині. Множина злочинів. Обставини, що виключають злочинність діяння. Звільнення від кримінальної відповідальності та покарання. 4. Змістовний модуль. 4. Основні засади призначення та звільненя від покарання.Поняття судимості та примусових заходів медичного характеру і примусове лікування. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх. Основні положення Загальної частини кримінального права зарубіжних країн. 1. Мета та завдання навчальної дисципліни 1.1. Метою викладання навчальної дисципліни«Кримінальне право України. Загальна частина» є з'ясування соціальної суті та юридичного змісту інститутів, понять та норм Загальної частини кримінального права України, взаємозв'язку її норм, оволодіння вміннями їх наукового та практичного застосування. 1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни «Кримінальне право України. Загальна частина» є: 1. формування у студентів глибоких теоретичних та практичних знань щодо використання їх у своїй діяльності; 2. сприяти вихованню у студентів поважного ставлення до кримінального закону як важливого засобу захисту людини і громадяниа, їх прав, свобод і законних інтересів, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань. 1.3. Згідно з вимогами освітньо-прфесійнлої програми студенти повинні знати: 1. основні правові поняття, категорії, кримінально правові інститути, базою для яких є Конституція України, міжнародні правові акти, згоду на застосування яких дала Верховна Рада України та чинне кримінальне законодавство; 2. загальні базові положення кримінального права України про злочин і покарання; 3. досконало законодавчі та теоретичні питання, які стосуються: підстав кримінальної відповідальності у часі і просторі, поняття злочину та його видів, стадій вчиненя злочину, складу злочину, співучасті у злочині, множини злочинів, звільнення від кримінальної відповідальності, поняття та мети покарання, його видів, призначення покарання і звільнення від нього тощо; 4. різні концепції, погляди, дискусійні положення з найбільш важливих питань, які є в науці кримінального права, що розвиває вміння критично обмірковувати проблемні питання, щоб мати про них свою аргументовану думку, а також розвивати правовє мислення, що допоможе правильно орієнтуватися в різноманітних джерелах, що стосуються Загальної частини кримінального права. вміти: 1. в науковому і практичному плані застосовувати положення Загальної частини Кримінального кодексу України; 2. правильно аналізувати та тлумачити кримінально-правові норми, положення постанов Пленуму Вищого спеціалізованого суду України в цивільних і кримінальних справах, застосовувати їх до конкретних обставин кримінальної справи.
На вивчення навчальної дисципліни відводиться 216 годин 8 кредитів ЕСТS
3. ПРОГРАМА КУРСУ 2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І. ТЕМА 1. Поняття, предмет, завдання й система кримінального права. Поняття кримінального права як самостійної галузі права й як науки – галузі правознавства (юриспруденції). Кримінальне право як галузь права. Ознаки кримінального права. Соціальна обумовленість кримінального права. Співвідношення кримінального права і кримінальної політики. Кримінальне право як засіб охорони соціальних цінностей і встановленого в суспільстві правопорядку. Завдання кримінального права, його роль у побудові демократичного суспільства. Кримінальне право в системі права України. Кримінальне право і Система кримінального права. Загальна і Особлива частини. Поняття й система Загальної частини кримінального права. Принципи кримінального права. Наука кримінального права. Розвиток науки кримінального права. Наступність у науці крмінального права. Розробка наукою основних інститутів кримінального права. Соціологія кримінального права як складова частина кримінально-правової норми. Вплив науки кримінального права на законодавчу і правозастосовчу діяльність, на формування юридичного мислення і правової свідомості населення. Предмет і завдання науки кримінального права. Зв'язок науки кримінального права із суміжними науками (кримінологією, юридичною статистикою, судовою медициною, психіатрією та ін). Методи науки кримінального права. Система курсу кримінального права. Вступ до вивчення кримінального права. Закон про кримінальну відповідальність Вчення про злочин; вчення про покарання; кримінальне право зарубіжних держав, критичний підхід до використання літератури, що видана до проголошення незалежності України.
ТЕМА 2. Закон про кримінальну відповідальність Поняття закону про кримінальну відповідальність, його ознаки й значення. Кримінальний кодекс України як єдине джерело кримінального права. Загально-превентивна роль закону про кримінальну відповідальність - необхідна умова зміцнення правопорядку й законності. Види законів про кримінальну відповідальність в історичному аспекті. Структура (будова) Кримінального кодексу України. Загальна й Особлива частини Кримінального кодексу, їх єдність й взаємозв'язок. Структура статей Особливої частини Кримінального кодексу; диспозиції й санкції. Види диспозицій й санкцій. Кримінально-правові норми. Види кримінально-правових норм: визначальні (дефінітивні), роз'яснювальні, заохочувальні та забороняючі (норми-заборони). Тлумачення закону про кримінальну відповідальність: поняття та значення. Види тлумачення за суб'єктом: автентичне (легальне); судове; доктринальне; засоби тлумачення: граматичне, логічно-систематичне, історичне та інші результати (обсяг) тлумачення: буквальне, обмежене й розширене. Роль Конституційного Суду України у тлумаченні законів про кримінальну відповідальність, так званий прецедент тлумачення законів. Аналогія в кримінальному праві. Конституційні положення стосовно дії закону про кримінальну відповідальність у часі й просторі. Чинність законів про кримінальну відповідальність у часі. Вступ закону про кримінальну відповідальність у силу. Обов'язкове опублікування закону про кримінальну відповідальність як необхідна умова його застосування. Поняття часу вчинення злочину. Припинення чинності закону про кримінальну відповідальність. Обставини, внаслідок яких закон втрачає силу. Зупинення чинності законів про кримінальну відповідальність. Зворотна сила закону про кримінальну відповідальність. Поняття більш м'якого (більш суворого) закону про кримінальну відповідальність. Чинність проміжного закону про кримінальну відповідальність. Межі зворотної сили закону про кримінальну відповідальність. Принципи чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі, що закріплені у Кримінальному кодексі України: територіальний, громадянства й універсальний. Зміст територіального принципу чинності закону про кримінальну відповідальність. Поняття території України. Поняття місця вчинення злочину. Вилучення з-під юрисдикції українських судів осіб, які вчинили злочин на території України, але користуються дипломатичним імунітетом. Зміст принципу громадянства. Вирішення питання про відповідальність громадян України, які вчинили злочин за кордоном. Правові наслідки засудження особи за межами України. Зміст універсального принципу дії закону про кримінальну відповідальність. Особливості відповідальності іноземних громадян й осіб без громадянства. Видача злочинців. Витоки кримінального законодавства Украши з часів Київської Русі "Руська Правда". Розвиток кримінального законодавства України піля визволення у 1363 р. від татарстької навали. Статут Князівства Литовського, Магдебурзьке право (Зерцяло Саксонське), “Порядок”. Кримінальне законодавство України після воз’єднання з Росією у 1654 р. "Права, по которьм судится малороссиискии народ". Відміна внаслідок жовтневої революції кримінального законодавства царської Росії, яке діяло на території України (січень 1918 р.). Рецепція кримінального законодавства РФСР. Введення в дію, на Україні "Руководящих начал по уголовному праву РСФСР (1920 р). Зміст "Руководящих начал". Оцінка цього законодавчого акта. Прийняття 23 серпня 1922 р. КК України, який повністю рецепіював КК РРФСР 1922 р. Характеристика цього Кодексу. Створення Союзу РСР і прийняття Основних засад кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік 1924 р. Розмежування компетенції Союзу і України в сфері кримінального законодавства. Прийняття КК УРСР 1927 р. Поступове звуження компетенції союзних республік в галузі кримінального законодавства. Повний перехід до унітаризму в результаті прийняття Конституції СРСР 1936 р. Спроби видання КК СРСР. Паралельна дія КК 1927 р. і загальносоюзних кримінальних законів, які не були поміщення в КК (закон 7 серпня 1932 р. та ін.). Кодифікація кримінального законодавства 1958-1960 р.р. Прийняття Основ кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік 1958 р. і КК УРСР 1960 р. Подальший прояв тенденції унітаризму шляхом активного видання загальносоюзних кримінальних законів. Прийняття Основ кримінального законодавства СРСР і союзних республік 1991 р., ненабуття ними сили в зв'язку з розпадом СРСР. Зміни і доповнення, які були внесені до КК УРСР 1960 р. Необхідність прийняття нового КК України. Проект Кримінального кодексу України. Кримінальний кодекс України 2001 р.
ТЕМА 3. Кримінальна відповідальність та її підстави
Кримінальна відповідальність як вид юридичної відповідальності. Поняття кримінальної відповідальності. Питання про кримінальну відповідальність у науці кримінального права. Кримінально-правові відносини: їх суб'єкт та зміст. Кримінальні відносини й кримінальна відповідальність. Виникнення й припинення кримінальної відповідальності. Кримінальна відповідальність й кримінальне покарання. Філософське обгрунтування кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин. Питання про свободу волі у кримінальному праві. Юридичні підстави кримінальної відповідальності. Питання про юридичні підстави кримінальної відповідальності в науці й законодавстві. Дискусійні питання відносно змісту та реалізації кримінальної відповідальності.
ТЕМА 4. Злочин і його види Соціальна природа злочину. Залежність поняття злочину від соціально-економічних відносин, існуючих у суспільстві на тому чи іншому етапі розвитку. Історично мінливий характер поняття злочину. Криміналізація й декриміналізація суспільне небезпечних діянь. Визначення поняття злочину: 1) формальне; 2) матеріальне; 3) формально-матеріальне, їх суть. Поняття злочину в чинному Кримінальному кодексі України. Ознаки злочину. Суспільна небезпека як матеріальна ознака злочину. Значення суспільної небезпеки. Протиправність як формальна ознака злочину. Неприпустимість застосування статей Особливої частини Кримінального кодексу за аналогією. Співвідношення суспільної небезпеки й протиправності. Винність як ознака злочину; зміст, значення. Караність як невід'ємна ознака злочину. Співвідношення караності як ознаки злочину й фактичного призначення покарання за злочин. Органічна єдність ознак злочину. Значення ч. 2 ст. 11 Кримінального кодексу для визначення поняття злочину. Проблема вдосконалення поняття злочину в кримінальному праві. Місце злочину в системі правопорушень. Критерії відмежування злочинів від інших правопорушень. Питання про відмежування злочинів та інших правопорушень у науці кримінального права. Класифікація злочинів залежно від ступеня тяжкості. Критерії класифікації. Злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі й особливо тяжкі. Значення законодавчої категоризації злочинів (ст.12 КК).
ТЕМА 5. Стадії вчинення злочину Поняття й види стадій вчинення злочину за чинним законодавством. Готування до злочину, його поняття, об'єктивні й суб'єктивні ознаки. Види приготувальних дій. Відмежування готування до злочину від виявлення наміру. Відповідальність за готування до злочину за Кримінальним кодексом України. Замах на злочин, його поняття, об'єктивні та суб'єктивні ознаки. Види замаху на злочин: закінчений та незакінчений; замах на непридатний об'єкт та замах непридатними засобами. Значення такого поділу. Відмежування замаху від готування до злочину. Поняття закінченого злочину. Момент закінчення злочинів залежно від особливостей конструкції складу злочину. Підстави кримінальної відповідальності за готування та замах на злочин. Кваліфікація готування та замаху на злочин. Обставини, що належить враховувати при призначенні покарання за готування та замах на злочин. Добровільна відмова при незакінченому злочині, її поняття та ознаки. Стадії вчинення злочину, на яких можлива добровільна відмова. Питання про добровільну відмову на стадії закінченого замаху на злочин. Підстави усунення кримінальної відповідальності за добровільну відмову від доведення злочину до кінця. Наслідки добровільної відмови від доведення злочину до кінця та їх значення. Діяльне каяття у вчиненні злочину. Відмінність діяльного розкаяння від добровільної відмови від доведення злочину до кінця.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ II.
ТЕМА 6. Склад злочину Поняття складу злочину й його значення. Вичерпний перелік складів злочинів у чинному законодавстві. Співвідношення понять злочину й складу злочину. Елементи складу злочину, їх зміст, органічна єдність. Об'єкт, об'єктивна . сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона як елементи складу злочину, їх ознаки. Обов'язкові й факультативні ознаки складу злочину, значення такого ділення ознак складу злочину: 1) як конститутивних ознак; 2) як кваліфікуючих ознак; 3) як обставин, що обтяжують відповідальність при призначенні покарання. Види складів злочину залежно від їх тяжкості: прості, кваліфіковані, особливо кваліфіковані, привілейовані. Позитивні і негативні ознаки складу злочину. Постійні і замінні, бланкетні й оціночні ознаки складу злочину. Склад злочину й кваліфікація злочину. Поняття кваліфікації злочину та її значення. ТЕМА 7. Об'єкт і предмет злочину Поняття об'єкта злочину. Значення об'єкта злочину в структурі елементів його складу для характеристики суспільної небезпеки злочину й його кваліфікації. Суспільні відносини як об'єкт злочину. Об'єкт злочину й об'єкту кримінально-правової охорони. Структура суспільних відносин: суб'єкти, соціальний зв'язок між ними, предмет суспільних відносин. Об’єкт кримінально-правової охорони і об’єкт злочину. Класифікація (види) об'єктів злочину. Загальний об'єкт злочину. Родовий (спеціальний, груповий) об'єкт злочину. Безпосередній (конкретний) об'єкт злочину, їх значення. Співвідношення родового і загального об’єкта злочину.. Основний (головний) й додатковий безпосередні об'єкти. Поняття предмета злочину та його місце у структурі складу злочину. Відмінність предмета злочину від об'єкта злочину. Ознаки предмета злочину. Поняття потерпілого від злочину та його кримінально-правове значення. Проблеми подальшого розвитку вчення про об'єкт злочину.
ТЕМА 8. Об'єктивна сторона злочину Поняття об'єктивної сторони злочину. Ознаки складу злочину, які характеризують об'єктивну сторону: обов'язкові та факультативні. Значення об'єктивної сторони для оцінки суспільної небезпеки, кваліфікації злочину, а також відокремлення одного складу злочину від іншого. Суспільне небезпечна дія чи бездіяльність (діяння) як зовнішні акти поведінки людей, які вчинюються в реальній дійсності. Поняття та ознаки дії у кримінальному праві. Поняття та ознаки бездіяльності. Умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність. Обов'язок діяти зазначеним чином та наявність можливості виконати обов'язок , який покладено на особу. “Чиста”, “змішана” бездіяльність. Поняття нездоланної сили, фізичного й психічного примусу та їх значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність за суспільне небезпечне діяння (дію чи бездіяльність). Суспільне небезпечні наслідки як ознака об'єктивної сторони злочину; поняття суспільно небезпечних наслідків, їх види та значення у кримінальному праві. Злочини з матеріальними та формальними складами: значення такого поділення. Причинний зв'язок у кримінальному праві та його значення. Вирішення питання про причинний зв'язок між дією чи бездіяльністю й суспільне небезпечним наслідком у науці кримінального права. Об'єктивний характер причинного зв'язку. Вимоги, що пред'являються до співвідношення діяння та наслідків для встановлення між ними причинного зв'язку. Поділ причинного зв'язку на необхідний й випадковий, безпосередній і опосередкований причинний зв'язок та ін. Встановлення причинного зв'язку при наявності так званих особливих умов з боку потерпілого. Особливості причинного зв'язку при злочинній бездіяльності. Спосіб, засоби, обставини, місце, час вчинення злочину як факультативні ознаки, що характеризують об'єктивну сторону злочину; їх значення. Спосіб, засоби, обставини, місце, час вчинення злочину як конститутивні (конструктивні) ознаки конкретного складу злочину; як кваліфікуючі ознаки; як обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність при призначенні покарання. ТЕМА 9. Суб'єкт злочину Поняття суб'єкта злочину в кримінальному праві. Обов'язкові та факультативні ознаки суб'єкта злочину. Загальний й спеціальний суб'єкт злочину в кримінальному праві. Ознаки та види спеціального суб'єкта, його значення для кваліфікації злочину. Суб'єкт злочину та особа злочинця. Проблема визнання юридичних осіб суб'єктами окремих злочинів. Загальний та знижений вік кримінальної відповідальності. Особливості визначення віку кримінальної відповідальності за відсутністю офіційних даних, що його підтверджують. Критерії встановлення в законі зниженого віку кримінальної відповідальності Злочини, за вчинення яких у кримінальному законі встановлено знижений вік відповідальності. Осудність як обов'язкова ознака суб'єкта злочину. Поняття осудності та її значення, формула неосудності та її види. Формула неосудності за чинним Кримінальним кодексом України. Поняття неосудності за кримінальним правом. Критерії неосудності: медичний (біологічний) та юридичний (психологічний). Ознаки медичного критерію неосудності: хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки (розлад психіки). Значення медичного критерію для визнання особи неосудною. Ознаки юридичного критерію неосудності. Характеристика інтелектуальної та вольової ознак юридичного критерію неосудності та їх співвідношення. Значення юридичного критерію неосудності. Співвідношення юридичного та медичного критеріїв неосудності. Наслідки визнання особи неосудною. Кримінальна відповідальність обмежено осудних осіб (ст. 20 КК). Застосування примусових заходів медичного характеру до неосудних осіб, які скоїли суспільно-небезпечне діяння. Обмежена осудність як підстава застосування примусових заходів медичного характеру. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин.
ТЕМА 10. Суб'єктивна сторона злочину Поняття суб'єктивної сторони злочину та її значення. Ознаки суб'єктивної сторони : обов'язкові й факультативні. Поняття вини й її значення. Неприпустимість об'єктивного ставлення. форми вини в кримінальному праві, їх значення для кваліфікації злочину й призначення покарання. Умисел й його види. Поняття прямого й непрямого умислу, їх інтелектуальні й вольові моменти (ознаки). Відмінність непрямого умислу від прямого. Умисел в злочинах з формальним складом. Спеціальні види умислу, їх характеристика й значення. Мотив й мета як факультативні ознаки суб'єктивної сторони складу злочину Значення мотиву й мети 1) як конститутивних ознак складу злочину; 2) як кваліфікуючих ознак; 3) як обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність при призначенні покарання. Необережність й її види. Значення боротьби з необережними злочинами. Злочинна самовпевненість та її інтелектуальний й вольовий моменти (ознаки) Відмежування від непрямого умислу. Злочинна недбалість та її об'єктивний й суб'єктивний критерії, їх значення. Випадок (казус) як невинне заподіяння суспільне небезпечних наслідків, йогс відміна від злочинної недбалості. Подвійна, складна (змішана) форма вини й її значення для кваліфікації злочину, Поняття та види помилок в кримінальному праві. Юридична помилка, її види й вплив на кримінальну відповідальність, фактична помилка, її види й вплив на вирішення питання про кримінальну відповідальність. Випадки, які приєднуються до помилок, й помилка щодо особи; відхилення дії чи удару.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ III.
ТЕМА 11. Співучасть у злочині Поняття й значення співучасті у злочині, її об'єктивні та суб'єктивні ознаки. Спільна участь осіб у виконанні злочину. Зміст цієї ознаки. Суб'єктивні ознаки співучасті. Спільність умислу співучасників. Особливості інтелектуального моменту умислу співучасників. Питання про можливість одностороннього суб'єктивного зв'язку між співучасниками. Вольовий момент умислу співучасників. Питання про можливість співучасті в злочинах, які вчинені з необережності. Відмежування співучасті від "необережного спричинення". Значення мотиву та мети при вчиненні злочину в співучасті. Види співучасників та їх визначення у Кримінальному кодексі. Виконавець та співвиконавець злочину. Організатор злочину. Підбурювач до злочину. Способи підбурювання. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки підбурювання. Пособник злочину. Види пособництва. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки пособництва. Відмежування пособництва від підбурювання. Причетність до злочину. Види причетності: переховування, недонесення, потурання (ч. 6,7 ст. 27 КК). Відповідальність за причетність до злочину. Форми співучасті. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою та злочинною організацією. Підстави та межі відповідальності співучасників. Залежність відповідальності співучасників від дій виконавця. Відповідальність та кваліфікація дій співучасників при різних формах співучасті. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи й злочинної організації. Призначення покарання співучасникам. Спеціальні питання відповідальності співучасників. Посереднє виконавство (виконання). Співучасть у злочині зі спеціальним суб'єктом. Провокація злочину. Ексцес виконавця. Види ексцесу виконавця. Кваліфікація дій співучасників при ексцесі. Невдале підбурювання та пособництво. Добровільна відмова співучасників. Добровільна відмова виконавця. Відповідальність інших співучасників при добровільній відмові виконавця. Особливості добровільної відмови підбурювача та пособника.
ТЕМА 12. Множинність злочинів. Поняття множини злочинів. Соціальна та юридична характеристика множини злочинів та її значення. Одиничний злочин як структурний елемент множини злочинів. Види одиничних злочинів: прості та ускладнені одиничні злочини (триваючі, продовжувані та складні (складові) злочини). Види множини злочинів. Повторність злочинів та її ознаки. Види повторності: повторність злочинів, що не пов'язана із засудженням (фактична повторність) та повторність злочинів, що пов'язана із засудженням (рецидив). Види фактичної повторності: повторність тотожних, однорідних та різнорідних злочинів. Неодноразовість, систематичність та вчинення злочину у вигляді промислу як види повторності тотожних злочинів. Повторність та реальна сукупність злочинів. Значення повторності для кваліфікації злочину та призначення покарання. Сукупність злочинів та її ознаки. Види сукупності злочинів: ідеальна та реальна сукупність. Відмежування ідеальної сукупності від одиничного злочину. Відмежування сукупності злочинів від конкуренції норм. Кваліфікація злочинів при ідеальній та реальній сукупності. Значення сукупності злочинів для кваліфікації злочину та призначення покарання. Рецидив злочину, його ознаки. Види рецидиву: загальний та спеціальний, простий та складний (багаторазовий); пенітенціарний. Значення рецидиву для кваліфікації злочину й для призначення покарання.
ТЕМА 13. Обставини, що виключають злочинність діяння Поняття й види обставин, що виключають злочинність діяння. Обставини, що передбачені Кримінальним кодексом та іншими законодавчими актами (Законом України "Про міліцію" та ін.). Поняття необхідної оборони. Правова оцінка заподіяння (завдання) шкоди при так званій "передчасній" й "запізнілій" обороні. Оцінка використання зброї та інших пристосувань, що вживаються для захисту від посягання. Завдання шкоди при необхідній обороні тому, хто посягає. Мета необхідної оборони — захист від суспільне небезпечних посягань. Співрозмірність необхідної оборони. Врахування суб'єктивного ставлення особи, яка захищається, до заподіяння шкоди. Оцінка стану сильного душевного хвилювання, викликаного суспільно-небезпечним нападом. Перевищення меж (ексцес) необхідної оборони. Його поняття й ознаки. Відповідальність за ексцес оборони. Уявна оборона. Диференціація відповідальності при уявній обороні. Підстави й ознаки затримання злочинця. Вимушений характер завдання шкоди злочинцю при його затриманні. Відповідність завдання шкоди при затриманні небезпеці вчиненого посягання й обставинам затримання злочинця. Врахування суб'єктивного ставлення затриманої особи до шкоди, що була завдана. Відповідальність за заподіяння шкоди, що не була необхідною для затримання злочинця. Підстави й ознаки крайньої необхідності. Загрожуюча небезпека й неможливість її усунення інакше як шляхом завдання шкоди — підстави крайньої необхідності. Джерела небезпеки. Завдання шкоди інтересам так званих "третіх осіб". Вимушеність завдання шкоди у стані крайньої необхідності. Об'єктивні ознаки крайньої необхідності. Характер дій у стані крайньої необхідності. Своєчасність крайньої необхідності. Межі завдання шкоди у стані крайньої необхідності. Врахування суб'єктивного ставлення особи до шкоди, яка заподіюється у стані крайньої необхідності. Відповідальність за заподіяння шкоди більш значної, ніж відвернута при крайній необхідності. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони й затримання злочинця. Фізичний або психічний примус. Поняття та зміст цих обставин. Умови, за яких є наявною та за яких виключається злочинність діяння, скоєного внаслідок фізичного або психічного примусу. Виконання наказу або розпорядження. Поняття, зміст та правове значення цих обставин. Умови, що виключають злочинність діяння внаслідок виконання наказу чи розпорядження. Кримінальна відповідальність за вчинення умисного злочину під час виконання явно незаконного наказу або розпорядження. Діяння, пов'язане з ризиком. Поняття виправданого ризику та його зміст. Умови, за наявності яких ризик є виправданим. Відповідальність за невиправданий ризик. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності. Умови звільнення від відповідальності за вимушене заподіяння шкоди. Кримінальна відповідальність за вчинення умисного особливо тяжкого злочину та тяжкого злочину під час виконання спеціального завдання.
ТЕМА 14. Звільнення від кримінальної відповідальності Поняття та значення звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави та порядок такого звільнення. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям Поняття, умови, правові наслідки. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винногс з потерпілим. Умови такого звільнення. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки. Умови та строки поручительства. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки. Звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок закінчення строків давності, розміри цих строків та їх обчислення. Перерва та припинення перебігу строків давності. Застосування строків давності у справах про злочини, за які може бути призначене довічне позбавлення волі, а також про злочини проти миру та безпеки людства.
ТЕМА 15. Покарання та його види Поняття та ознаки покарання за кримінальним правом. Відмінність від інших заходів державно-правового та громадського впливу. Кара як ознака покарання. Елементи кари. Соціальна природа покарання. Мета покарання. Питання про мету покарання в історії кримінального законодавства України та в науці кримінального права. Виправлення засуджених як мета покарання. Загальне та спеціальне попередження. Питання про відновлення соціальної справедливості як мету покарання. Система та види покарань. Поняття, ознаки та значення системи покарань за кримінальним правом. Система покарань в історії кримінального права та за чинним кримінальним законодавством України. Проблеми удосконалення системи покарань. Класифікація (види) покарань. Основні та додаткові покарання; безстрокові, строкові, та непов'язані із встановленням строків: загальні та спеціальні. Покарання, що пов'язані з виправно-трудовим впливом на засудженого. Характеристика окремих видів покарань за чинним кримінальним законодавством України. Штраф як вид покарання. Поняття штрафу, його розміри та порядок призначення як основного та додаткового покарання. Заміна штрафу іншими видами покарань. Наслідки злісного ухилення від сплати штрафу. Позбавлення військових, спеціальних звань, рангу або кваліфікаційного класу за кримінальним правом. Підстави та порядок призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення військового та спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як вид покарання. Підстави, порядок та строки призначення цього виду покарання. Порядок призначення позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання. Обчислення строків виконання цього виду покарання за умов приєднання його як додаткової міри до різних видів основних покарань. Наслідки ухилення від виконання цього виду покарання. Громадські роботи. Поняття та зміст громадських робіт. Строки й порядок їх застосування. Наслідки злісного ухилення від відбуття громадських робіт. Особи, яким цей вид покарання не може бути призначений. Виправні роботи без позбавлення волі як вид покарання. Зміст цього виду покарання, його строки та види. Підстави та порядок зарахування до трудового стажу засудженого строку відбутих ним виправних робіт. Умови заміни виправних робіт без позбавлення волі іншими видами покарань. Наслідки ухилення засудженого від відбування виправних робіт. Службове обмеження для військовослужбовців. Умови й підстави застосування та скасування. Грошове стягнення як компонент даного виду покарання та його розміри. Вплив службового обмеження на підвищення у посаді, військовому званні та на строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання. Конфіскація майна як вид покарання. Стаття 41 Конституції України про конфіскацію майна. Поняття, сутність конфіскації майна, її види. Підстави та порядок призначення конфіскації майна. Майно, що не підлягає конфіскації. Відмінність конфіскації майна як виду покарання від спеціальної конфіскації. Задоволення майнових претензій за рахунок конфіскованого майна. Арешт як кримінальне покарання. Поняття й зміст арешту, строки й порядок його застосування. Особи, до яких арешт як вид кримінального покарання не може бути призначений. Обмеження волі. Поняття, зміст й умови застосування обмеження волі. Строкий порядок застосування обмеження волі. Наслідки злісного ухилення від відбування покарання у вигляді обмеження волі. Особи, яким цей вид покарання не може бути призначений. Направлення військовослужбовців, які вчинили злочин, у дисциплінарний батальйон. Підстави, порядок та строки призначення цих видів покарань. Особи, які не можуть бути направлені до дисциплінарного батальйону. Позбавлення волі в історії кримінального права та за чинним кримінальним законодавством України. Поняття, види та строки позбавлення волі. Проблема тривалих та коротких строків позбавлення волі. Довічне позбавлення волі. Поняття та зміст довічного позбавлення волі, Категорія осіб, до яких не може бути призначене це покарання.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ IV.
ТЕМА 16. Призначення покарання Загальні начала призначення покарання за кримінальним правом України. Призначення покарання в межах, установлених статтею (санкцією статті закону, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Значення положені Загальної частини кримінального законодавства для призначення покарання Урахування при призначенні покарання ступінь тяжкості вчиненого злочину, особі винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Роль правосвідомості при призначенні покарання та значення індивідуалізації покарання для досягнення його цілей. Загальна характеристика та значення для призначення покарання обставин, що пом'якшують покарання. Види обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, їх характеристика та класифікація. Межі урахування судом при призначенні покарання обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначення покарання за незакінчений злочин. Врахування обставин, через які злочин не було доведено до кінця. Призначення покарання за злочин, вчинений у співучасті. Вплив характеру та ступеня фактичної участі особи у вчиненні злочину на вид та строки покарання. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. Підстави та порядок призначення судом більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. Призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин. Перехід до іншого, більш м'якого виду покарання. Особливості застосування норми про призначення більш м'якого покарання до додаткових покарань. ґ Призначення покарання при вчиненні кількох злочинів – за сукупністю злочинів. Правила призначення покарання за сукупністю злочинів. Призначення покарання за окремі злочини, які входять у сукупність злочинів. Призначення остаточного (загального) покарання за сукупністю шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим. Призначення остаточного покарання за сукупністю шляхом повного чи часткового складання. Межі призначення покарання за сукупністю злочинів, якщо хоча б один з них є умисним тяжким або особливо тяжким, або якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі. Порядок призначення за сукупністю злочинів додаткових покарань. Особливості призначення за сукупністю злочинів різнорідних (різновидних) основних та додаткових покарань. Призначення покарання за сукупністю злочинів за ч. 4 ст. 70 КК України. Призначення покарання за кількома вироками - за сукупністю вироків. Правила призначення покарання за сукупністю вироків. Межі застосування повного чи часткового складання покарань за сукупністю вироків, коли хоча б один злочин є особливо тяжким, а також коли має місце покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Порядок призначення за сукупністю вироків додаткових покарань. Можливість використання поглинання покарань за сукупністю вироків. Особливості (порядок) призначення різнорідних (різновидних) основних та додаткових покарань за сукупністю вироків. Порядок призначення покарань при одночасному збігу сукупності злочинів та сукупності вироків. Відмінність правил призначення покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків. Зарахування попереднього ув'язнення до строку покарання, призначеного судом. Зарахування попереднього ув'язнення при призначенні видів покарання.
ТЕМА 17. Звільнення від покарання та його відбування Поняття та види звільнення від покарання та його відбування. Звільнення від покарання особи, яка перестала бути суспільне небезпечною ( ч. 4 ст. 74 КК). Звільнення від відбування покарання за діяння, караність яких усунута законом (ч.2 ст.74 КК). Звільнення від відбування покарання з випробуванням. Поняття, юридична природа та види. Іспитовий строк, його тривалість та значення. Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням. Застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок й жінок, які мають дітей віком до семи років. Давність виконання обвинувального вироку. Строки давності та їх обчислення. Зупинка перебігу давності, обчислення строків давності при зупиненні. Перерва давності. Обчислення строків при перерві давності. Питання про застосування давності до осіб, які засуджені до довічного ув'язнення. Незастосування давності до осіб, які винні у вчиненні злочинів проти миру та безпеки людства. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання: поняття та значення. Підстави та умови умовно-дострокового звільнення. Види покарань, при відбуванні яких можливе умовно-дострокове звільнення. Роль громадськості в нагляді за умовно-достроково звільненими. Правові наслідки умовно-дострокового звільнення. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким: поняття й значення. Умови, підстави та порядок такої заміни. Участь громадськості в нагляді за особами, яким призначене покарання замінено більш м'яким видом. Правові наслідки заміни покарання. Відміна заміни покарання від умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Категорії засуджених, до яких не застосовується умовно-дострокове звільненш від покарання та заміна покарання більш м"яким. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок й жінок, які мають дітеі віком до трьох років. Звільнення від відбування покарання за хворобою. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта пре помилування.
ТЕМА 18. Судимість. Погашення й зняття судимості Поняття та кримінально-правове значення судимості. Погашення та зняття судимості як форми припинення стану судимості та умови його застосування. Обчислення строків погашення судимості. Зняття судимості. Відміна зняття судимості від погашення судимості.
ТЕМА 19. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування Поняття примусових заходів медичного характеру. Підстави та мета їх застосування. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру. Види примусових заходів медичного характеру та критерії їх призначення. Продовження, заміна або припинення примусових заходів медичного характеру. Зарахування часу застосування примусових заходів медичного характеру до строку покарання. Примусове лікування осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для життя інших осіб.
ТЕМА 20. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх Закон України "Про органи й служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" від 24 січня 1995 р. (Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 6. - Ст. 35). Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх як прояв гуманізму кримінального законодавства України. Особливості призначення покарання неповнолітнім. Види покарань, що застосовуються до неповнолітніх. Призначення позбавлення волі неповнолітнім: строки позбавлення волі. Звільнення від відбування покарання з випробуванням. Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру. Підстави такого звільнення. Заміна кримінального покарання примусовими заходами виховного характеру. Підстави заміни.
ТЕМА 21. Основні положення Загальної частини кримінального Загальна характеристика кримінального законодавства країн, які входять до СНД. Кримінальне законодавство розвинутих зарубіжних країн: Англії, СИТА, Німеччини, Японії. Англо-американська й континентальна (франко-німецька) системи кримінального права. Реформи кримінального законодавства, що здійснюються в останні десятиліття у деяких зарубіжних розвинутих державах. Основні інститути Загальної частини кримінального права зарубіжних країн.Поняття злочину. Класифікація злочинів. Вина та її форми. Неосудність. Замах на злочин. Співучасть. Обставини, що усувають злочинність діяння. Система кримінальних покарань. Заходи безпеки. Умовне засудження. Звільнення від покарання. Наука кримінального права. Виникнення та основні етапи розвитку науки кримінального права. Глосатори (італійська школа), середньовічні доктрини кримінального права (Німеччина, Італія, Франція, Голландія). Просвітницько-гуманістичний напрям у науці кримінального права (Монтеск'є, Бекаріа, Воль та ін.). Класична школа кримінального права: її виникнення, сутність, етапи розвитку. Французький, німецький та російський напрями класичної школи кримінального права (Рост, Фейербах, Грольман, Таганцев, Сергієвський). Значення класичної школи кримінального права, її вплив на кримінальне законодавство та на правозастосування. Виникнення антропологічної школи кримінального права та її подальша еволюція. Основні погляди антропологів (Ломброзо, Фері, Гарофло) та їх вплив на науку кримінального права. Виникнення соціологічної школи кримінального права та її подальша еволюція. Поширення поглядів цієї школи в Європі, Росії, Латинській Америці. Основні погляди соціологів (Ліст, Ван-Гамель, Принс, Тард, Фойницький, Чубинський та ін.). Вплив соціологічної школи на кримінальне законодавство в кінці XIX та XX століть. Міжнародна спілка криміналістів та її з'їзди (1889 - 1915 рр.). Формування змішаних (інтегрованих) напрямів у науці кримінального права. Розвиток науки кримінального права у другій половині XX століття. Новий соціальний захист. Фінальна теорія кримінального права. Нормативізм. Неоантропологія. Оцінка цих напрямів, їх вплив на кодифікацію кримінального законодавства другої половини XX століття на законотворчі роботи та на правозастосування. Примітка. Програма нормативної навчальної дисципліни визначає місце і значення навчальної дисципліни, її загальний зміст та вимоги до знань і умінь. Програма нормативної навчальної дисципліни є складовою державного стандарту вищої освіти.
Затверджено: Ректор ВНЗ «Національна академія управління» Єрохін С.А., д.ек.н., професор
__________________ 19.09.2013 р.
ВНЗ «Національна академія управління» Кафедра кримінального права та процесу
4. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Галузь знань 0304 “Право” Напрям підготовки 6.030401 “Правознавство” Юридичний факультет
Київ-2013
Робоча програма з дисципліни «Кримінальне право України. Загальна частина» для студентів за напрямом підготовки 6.030401 «Правознавство»
Розроблено та внесено: на засідання кафедри кримінального права та процесу, протокол № 1 від 9 вересня 2013 р.
Розробники програми: Матвійчук В.К., докт. юрид.наук, професор; Харь І.О., канд. юрид.наук, доцент;
Завідувач кафедри : Ю.В. Нікітін канд.юр.наук, доцент
Затверджено та схвалено радою юридичного факультету академії, протокол № 1 від «12» вересня 2013 р.
Декан юридичного факультету: Ю.В. Нікітін канд. юрид.наук, доцент
5. ОПИС ДИСЦИПЛІНИ
ДИСЦИПЛІНА: «КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА»
Кримінальне право є однією з профілюючих дисциплін, які вивчають у вищих навчальних закладах України. Викладання кримінального права передбачає розкриття соціальної суті і юридичного змісту кримінального закону, взаємозв’язку його норм, оволодіння вмінням їх наукового та практичного застосування. Конституція України є концептуальним джерелом кримінального права, яке містить норми прямої дії. Вона має вищу юридичну силу. Тому всі кримінально-правові норми повинні відповідати Конституції. Курс “Загальна частина кримінального права України” має своїм завданням формувати у студентів глибокі теоретичні і практичні знання щодо використання їх у своїй професійній діяльності. Вивчення курсу повинно сприяти вихованню у студентів поважного ставлення до кримінального закону як важливого засобу захисту людини, її прав, свобод і законних інтересів, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань. Даний курс дає можливість поглибленого вивчення загальних базових положень кримінального права про злочин і покарання. Порядок і послідовність викладу питань Загальної частини кримінального права прийнято іменувати системою курсу Загальної частини кримінального права. Система курсу Загальної частини кримінального права в основному визначається системою чинного кримінального законодавства. До Загальної частини входять норми, що визначають завдання, принципи та основні інститути кримінального права. Тому метою курсу є засвоєння студентами основних правових понять, категорій, кримінально-правових інститутів, базою для яких є Конституція України та чинне кримінальне законодавство. Зокрема, досконале знання законодавчих та теоретичних питань, які стосуються підстав кримінальної відповідальності, чинності закону в часі і просторі, поняття злочину та його видів, стадій вчинення злочину, складу злочину, співучасті у злочині, множини злочинів, звільнення від кримінальної відповідальності, поняття та мети покарання, його видів, призначення покарання і звільнення від нього та деякі інші. Збагачення студентів теоретичними знаннями передбачає засвоєння ними різних концепцій, поглядів, дискусійних положень з найбільш важливих питань, які є в науці кримінального права, розвиток вміння критично обмірковувати проблемні питання, щоб мати про них свою аргументовану думку, а також розвиток правового мислення, що допоможе правильно орієнтуватися в матеріалі. У зв'язку з цим метою курсу також є не лише детальне вивчення студентами конспектів лекцій та чинного законодавства, керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, підручників і навчальних посібників, а й необхідність вивчення додаткових джерел, що буде сприятиме правильному вмінню аналізувати та тлумачити кримінально-правові норми чинного законодавства, положення постанов Пленуму Верховного Суду України, застосовувати їх до конкретних обставин; засвоєнню основних проблем науки кримінального права; знанню сучасних тенденцій кримінально-правової політики в Україні. Вивчення кримінального права нерозривно пов'язане зі знанням положень інших загальних та спеціальних юридичних дисциплін, зокрема, кримінального процесу, кримінології, історії держави та права, теорії держави та права, конституційного права, трудового права, кримінально-виконавчого права, оперативно-розшукової діяльності, філософії права, соціології права.
Мета. З'ясування соціальної суті та юридичного змісту інститутів, понять та норм Загальної частини кримінального права України, взаємозв'язку її норм, оволодіння вмінням їх наукового та практичного застосування. Завданням є: 1) формування у студентів глибоких теоретичних та практичних знань щодо використання їх у своїй діяльності; 2) сприяння вихованню у студентів поважного ставлення до кримінального закону як важливого засобу захисту людини і громадянина, їх прав, свобод і законних інтересів суспільства і держави від злочинних посягань. У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати: 1) основні правові поняття, категорії, кримінально-правові інститути, базою для яких є Конституція України, Міжнародно-правові акти , згоду на застосування яких дала Верховна Рада України та чинне кримінальне законодавство; 2) загальні базові положення кримінального права України про злочин і покарання; 3) досконало законодавчі та теоретичні питання, які стосуються: підстав кримінальної відповідальності, чинності закону про кримінальну відповідальність у часі і просторі, поняття злочину та його видів,стадій вчинення злочину, складу злочину, співучасті у злочині, множини злочинів, звільнення від кримінальної відповідальності, поняття та мети покарання, його видів, призначення покарання і звільнення від нього тощо; 4) різні концепції, погляди, дискусійні положення з найбільш важливих питань, які є в науці кримінального права, що розвиває вміння критично обмірковувати проблемні питання, щоб мати про них свою аргументовану думку, а також розвивати правове мислення, що допоможе правильно орієнтуватися в різноманітних джерелах, що стосуються Загальної частини кримінального права. Вміти: 1) аналізувати та тлумачити кримінально-правові норми чинного законодавства, положення постанов Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ; 2) застосовувати кримінально-правові норми та постанови пленумів до конкретних обставин кримінальних справ.
6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Змістовний модуль 1.Поняття кримінального права. Кримінальна відповідальність. Поняття, види та стадії вчинення злочину. Тема 1. Поняття, предмет, завдання і система кримінального права. Наука кримінального права. Тема 2. Закон про кримінальну відповідальність. Тема 3. Кримінальна відповідальність та її підстави. Тема 4. Злочин і його види. Тема 5. Стадії вчинення злочину..
6. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Модуль1. Змістовний модуль1. Поняття кримінального права. Кримінальна відповідальність. Поняття, види та стадії вчинення злочину.
Змістовний модуль 2. Поняття та ознаки складу злочину. Характеристика елементів складу злочину.
Тема 6. Склад злочину Тема 7. Об'єкт і предмет складу злочину Тема 8. Об'єктивна сторона злочину Тема 9. Суб'єкт злочину Тема 10 Суб'єктивна сторона злочину
Змістовний модуль 2. Поняття та ознаки складу злочину. Характеристика елементів складу злочину.
5-й семестр Модуль 2. Змістовний модуль 3. Поняття і види співучасті у злочині. Множина злочинів. Обставини, що виключають злочинність діяння. Звільнення від кримінальної відповідальності.
Тема 11Співучасть у злочині. Тема 12. Множина злочинів Тема 13. Обставини, що виключають злочинність діяння. Тема 14. Звільнення від кримінальної відповідальності Тема 15. Покарання та його види
Змістовний модуль 3. Поняття і види співучасті у злочині. Множина злочинів. Обставини, що виключають злочинність діяння. Звільнення від кримінальної відповідальності.
Змістовний модуль 4. Основні засади призначення та звільнення від покарання. Поняття судимості та примусових заходів медичного характеру і примусового лікування. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх. Основні положення загальної частини кримінального законодавства зарубіжних країн.
Тема 16. Призначення покарання Тема 17. Звільнення від покарання та його відбування. Тема 18. Судимість. Погашення судимості. Тема 19. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування Тема 20. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх Тема 21. Основні положення Загальної частини кримінального законодавства зарубіжних країн
Змістовний модуль 4. Основні засади призначення та звільнення від покарання. Поняття судимості та примусових заходів медичного характеру і примусового лікування. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх. Основні положення загальної частини кримінального законодавства зарубіжних країн.
ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
САМОСТІЙНА РОБОТА
7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-вихових завдань. Вони реалізуються через систему способів і прийомів та засобів навчальної діяльності. Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів. Засоби навчання - це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання, технічні засоби тощо). При викладенні курсу «Кримінальне право. Загальна частина» використовуються наступні методи навчання: 1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод. Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція. Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу). Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища (наприклад, злочину і покарання), закону, об'єктивної сторони злочину. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань). Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою. Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (наприклад, знаряддя вчинення злочину або засоби вчинення злочину, місце вчинення злочину тощо). Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо). Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра. Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, у роботі «Юридичної кліники», під час рольових або ділових ігор тощо. Практична робота спрямована на використання набутих знаньу вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів. Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо). Структурний метод навчання за характером логіни пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод. Аналітичний метод передбачає мисленневий або практичний розпад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак (наприклад, склад злочину, елемени складу злочину тощо). Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого (наприклад, ознак злочину для розуміння поняття злочину). Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного (наприклад, загальний об'єкт злочину, потім родовий і нарешті безпосередній об'єкт злочину тощо). Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький. Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді; 2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань); Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуаціюі і пропонує студентам її розв''язати). Частково-пошуковий метод включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання. Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).
8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЬ
Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття. Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом Загальної та Особливої частин кримінального права згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного кримінального законодавства і рекомендованих джерел. Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху. Основними завданнями семінарського заняття є можливість: - розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій; - поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета; - сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати. Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів. Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:
- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями; - семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно -декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою; - комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень. Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види): - сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу -пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено; - вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем. 3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі. За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:
За методикою проведення розрізняють:
Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті. Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи. Структура практичного заняття:
Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти. Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті. Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі: - формування конкретних (окремих) навичок і умінь;
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити. Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів. У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри. Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:
3. Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;
7. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні 8. Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення: - тематичні дискусії та диспути; - колективний пошук відповідей і ролей; - бесіда і вільний обмін думками; - інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів, - ігрове проектування. Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим. Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента фозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти. Під час проведення семінарських занять викладач:
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:
З . Педагогічною майстерністю викладача. 4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів. Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання. В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять. Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так: Заняття - вивчення нових знань:
Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:
Заняття - формування самостійної діяльності:
Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):
Заняття - формування вмінь і навичок:
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок: - ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування); - неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи). Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії. Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях. Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
Практичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року ;за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”. Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгяд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою. Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики, навчання з життям. Основними цілями практичних занять є: - формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків; - розвиток у студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня; - формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності. Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам. Його завданнями можуть бути: - підготовка до самостійного виконання практичних завдань; - підготовка студентів до контрольних робіт; - набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці; - підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо. На цих заняттях викладач організовує розгляд – слухачами студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань. Практичні заняття можуть проходити у таких формах: 1 . Аудиторні практичні заняття;
Досягнення високого кінцевого результату на практичних заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття. Найбільш розповсюдженими методами є: 1. Вправи (групові і індивідуальні), в ході яких аналізується і відпрацьовуються : - різні практичні дії; - професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень; - службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних умовах професійної діяльності; - службові документи. - формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей. 2 етап - розробка практичного заняття: - визначення методу (методів) - проведення; планування - об'єму задач для відпрацювання; - уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків. 3 етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги: - реальність і вірогідність матеріалів; - різноманітність матеріалів, їх новизна; - дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність; - посильність засвоєння на високому рівні складності; - юридична правомірність. 4 етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття: - розробка завдань для студентів; - розробка методичних рекомендацій для викладача; - розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів. 5 етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з 6 етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження. Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів. Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне: - у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим; - вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань; - вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерела отримання недостатньої інформації; - навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації; - використання за можливістю доступних технічних засобів Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розвязування їх студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби. Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи: - повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції; - пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач); - організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно); - розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал: пояснення На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій. Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення. Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленн підсумкової оцінки з даної дисципліни. Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу. Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася загальна дидактична мета. Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань. Найбільш типовими помилками при проведенні відкритих практичних занять є: 1. Робота лише з тими студентами, які мають високі показники успішності; 2. Низький рівень активності групи, відсутність співробітництва і взаємодопомоги;
10.Недосягнення поставленої мети.
9. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І.
Тема 1.Поняття, предмет, завдання і система кримінального права. Семінарське заняття - 2 години 1. Поняття кримінального права як галузі права і галузі правознавства. 2. Виникнення і розвиток кримінального права України. 3. Предмет кримінального права. Основні поняття кримінального права. 4. Завдання кримінального права, його роль в побудові демократичного суспільства. 5. Система кримінального права. 6. Наука кримінального права, її предмет, завдання та методи. 7. Принципи кримінального права. Самостійна робота –4 години.
Теми рефератів, доповідей
Перелік ключових термінів та понять Кримінальне право як галузь права - це система, сукупність юридичних норм, прийнятих Верховною Радою України, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання підлягають застосуванню до осіб, що їх вчинили. Наука кримінального права - злагоджена система кримінально-правових поглядів, ідей, уявлень про злочин і покарання. Кримінально-правова політика. Функції кримінального права, принципи кримінального права, завдання кримінального права, предмет кримінального права, система кримінального права.
Методичні вказівки Вивчення курсу Загальної частини кримінального права потрібно розпочати із з'ясування його поняття, предмета, задач і основних принципів кримінального права як галузі права (фактично галузі законодавства). Визначаючи поняття кримінального права, необхідно зупинитися на його семантиці та походженні, прослідкувати історичний зріз даної проблеми. Слід пам’ятати, що кримінальне право має свої, властиві лише цій галузі права, задачі і свій особливий предмет регулювання, який складають кримінально-правові відносини, тобто суспільні відносини, які виникають між державою, в особі її відповідних органів, і особою яка вчинила злочин. Характеризуючи принципи кримінального права, треба мати на увазі, що як в загальній теорії кримінального права, так і в кримінальному праві їх зміст розуміється неоднаково. Достатньо обґрунтованою є спроба класифікації кримінально-правових принципів на загальноправові та спеціальні (галузеві). З кримінальним правом як галуззю права не можна ототожнювати науку кримінального права, яка має свої задачі, предмет, методи і зміст. Бажано зупинитись на зв'язках кримінального права як науки з іншими науками. Актуальність цього аспекту обумовлена прийняттям нового кримінального законодавства. За результатами самостійної роботи провести тестування (Практикум. Кримінальне право України. Загальна частина за заг. ред. В.К.Матвійчука тести 1 – 9 (с.162 –163). Література до теми [1, 2, 3, 4, 6, 22, 26, 29, 80, 88, 147-153, 156, 157, 163-167, 169, 171, 173, 174, 188, 196]
Тема 2. Закон про кримінальну відповідальність
Семінарське заняття - 2 години
Самостійна робота – 4 години . Теми рефератів, доповідей
6. Вивчити розділ 2 (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука – с.39 – 47). 7. За результатами самостійної роботи провести тестування (Практикум.–тести 10 – 34).
Перелік ключових термінів та понять Закон про кримінальну відповідальність - це письмовий правовий акт, що має вищу юридичну силу, приймається Верховною Радою України або всенародним референдумом і містить кримінально-правові норми, які встановлюють підстави та принципи кримінальної відповідальності, визначають, які суспільне небезпечні діяння є злочинами і які покарання належить застосовувати до осіб, винних у їх вчиненні, формулюють інші кримінально-правові наслідки вчинення злочину. Кримінально-правова норма, диспозиція, санкція, тлумачення закону про кримінальну відповідальність, принципи чинності кримінального закону у просторі, зворотня сила кримінального закону у часі, екстрадиція. Проміжний закон.
Методичні вказівки Важливим питанням даної теми є питання про поняття та значення закону про кримінальну відповідальність. Поняття закону про кримінальну відповідальність законодавець, теорія та судова практика використовують в широкому та вузькому розумінні, виходячи з кола кримінально-правових норм, які містяться в даному законі. Особливу увагу потрібно звернути на аналіз ознак і значення закону про кримінальну відповідальність, зупинитись на джерелах кримінального законодавства. Повнота відповіді включає також і знання історичного розвитку законодавства про кримінальну відповідальність. Правильне застосування законів передбачає глибокі знання чинного кримінального законодавства, враховуючи ті процеси, які відбулись протягом 1994-2001 років під час його створення. Необхідно з’ясувати сутність розподілу нормативного матеріалу на Загальну та Особливу частину, проаналізувати структуру статей Особливої частини КК, розкрити види кримінально-правових норм, види диспозицій та санкцій. Стосовно тлумачення закону про кримінальну відповідальність слід з'ясувати сутність тлумачення та його співвідношення з процесом застосування закону. При цьому слід зосередити увагу на видах тлумачення за суб'єктом, та обсягом, та на способах тлумачення закону про кримінальну відповідальність. Кримінальний Кодекс України передбачає просторову та часову юрисдикцію закону про кримінальну відповідальність (ст. 4-8 КК), а також регламентує екстрадицію громадян України, іноземців, чи осіб без громадянства (ст. 10 КК), та правові наслідки засудження особи за межами України. Література до теми [4, 6, 7, 24, 25, 80, 88, 147-154, 156, 164-167, 169, 171, 191]
Цікаві думки про закон
Сенека
Цицерон
Цицерон
Ш. Монтеск’є
Ф.Вольтер
С.Джонсон
Г.Сковорода
Є.Брек
Ш.Жубер
У.Піт
Тема 3. Кримінальна відповідальність та її підстави
Самостійна робота – 6 годин 1. Поняття відповідальності і кримінальної відповідальності як вид юридичної відповідальності. 2. Структура кримінально – правових відносин. 3. Підстави кримінальної відповідальності. Питання про юридичні підстави кримінальної відповідальності в науці та законодавстві. 4. Межі кримінальної відповідальності. 5. Зміст та реалізація кримінальної відповідальності. 6. Вирішити задачі №№ 41 – 50 (Практикум). 7. Вивчити розділ 3 (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука – с.47 – 50).
Теми рефератів, доповідей 8.Кримінальна відповідальність як вид юридичної відповідальності. 9. Кримінально-правові відносини: їх суб'єкт та зміст. 10. Кримінальна відповідальність і кримінальне покарання. 11. За результатами самостійної роботи провести тестування (Практикум.– тести 27 – 28).
Перелік ключових термінів та понять Кримінальна відповідальність - спосіб державно-правового впливу на особу, яка вчинила злочин, що проявляється в державному осуді протиправної поведінки, а також в покладанні на особу певних позбавлень та обмежень передбачених законом. Зміст кримінальної відповідальності, межі кримінальної відповідальності, підстави кримінальної відповідальності, форми реалізації кримінальної відповідальності, позитивна та негативна кримінальна відповідальність, виникнення криімнальної відповідальності. Відповідальність ретроспективна.
Методичні вказівки Поняття кримінальної відповідальності законодавець широко використовує при формуванні норм кримінального та кримінально-процесуального законодавства, тому з'ясування цього поняття є важливим завданням при вивченні даної теми. Розкриттю підлягають такі аспекти як кримінально-правові відносини, співвідношення кримінальної відповідальності з кримінально-правовими відносинами та кримінальним покаранням, межі кримінальної відповідальності. Слід пам'ятати, що кримінальна відповідальність має місце лише при наявності її підстави, тобто юридичних ознак, які характеризують суспільно-небезпечні діяння як злочин, і які зазначенні в законі. Потребують обґрунтування положення, згідно з якими єдиною підставою кримінальної відповідальності в кримінальному праві визначається наявність в діяннях особи певного складу злочину. Література до теми [4,6,80,88,147-153,156,164-167,169,171] Тема 4.Злочин і його видиСемінарське заняття - 2 години
Самостійна робота – 4 години
Теми рефератів, доповідей
8. За результатами самостійної роботи провести тестування (Практикум тести 30-33; 35-37).
Перелік ключових термінів та понять Злочином є передбачене цим Кодексом суспільне небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у вилі позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Методичні вказівки Визначення поняття злочину дається як у законодавстві (ст. 11 КК) так і в теорії кримінального права. Слід пам'ятати, що визначення поняття злочину залежить від соціально-економічних відносин, що існують в суспільстві на тому чи іншому етапі розвитку, тому поняття злочину має історично-мінливий характер. В свою чергу це обумовлює криміналізацію і декриміналізацію суспільно-небезпечних діянь. Розкриття поняття злочину потрібно робити шляхом аналізу його: 1) формального; 2) матеріального; 3) формально-матеріального визначення.
Важливе значення має характеристика ознак злочину; суспільної небезпеки, протиправності, винності їх змісту та співвідношенні між собою. Особливу увагу потрібно звернути на таку ознаку злочину, як караність, зважаючи на її відсутність з законодавчому визначені. При вивченні даної теми потрібно також уважно проаналізувати положення норми, передбаченої ч. 2 ст. КК України без чого неможливо з'ясування такого поняття як злочин. Необхідно також підняти проблеми вдосконалення понять злочину в кримінальному праві, місця злочину в системі правопорушень і критеріїв відмежування злочинів від інших правопорушень. Класифікацію злочинів потрібно обґрунтувати, насамперед виходячи з її законодавчого визначення (ст. 12 КК) та її практичного значення. Основну увагу потрібно приділити аналізу конкретних критеріїв класифікації та видів злочинів, які охоплюються цими критеріями. Література до теми [4, 6, 80, 88, 114, 147-153, 156, 164-167, 169, 171, 208]
Цікаві думки про злочин > Злочин потребує тільки приводу. Арістотель > Задуманий, хоч і не здійснений злочин є все-таки злочин. Сенека > Хто має можливість запобігти злочину, не робить цього, той йому сприяє. Сенека > Тільки слабкі здійснюють злочини: сильному і щасливому вони не потрібні. Ф. Вольтер > Ганебно не покарання, а злочин. Гердер > Дурні наслідки злочинів живуть значно довше, ніж самі злочини, і подібно привиду вбитих, завжди слідують по п'ятам за злодієм. В. Скот > Немає негідника, який би був настільки бовдуром, що не найшов би ні одного доказу для виправдання своєї гідності. К. Кернер > Велика кількість співучасників не виправдовує злочину. Т. Фуллер > Є три види негідників на світі: негідники наївні, тобто впевнені, що їх підлість являється найвищим благородством; негідники, які соромляться своєї підлості при неодмінному намірі все-таки її закінчити, і, накінец, просто негідники, чистокровні негідники. Ф.М. Достоєеський.
Тема 5. Стадії вчинення злочинуПрактичне заняття -2 год.
Вирішити задачі №№ 166 -176. (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука). Самостійна робота 4 години.
Теми рефератів, доповідей
Перелік ключових термінів та понять Готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину. Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Виявлення умислу, закінченийзамах, незакінчений замах, добровільна відмова від доведення злочину до кінця. Придатний замах. Непридатний замах. Методичні вказівки Вивчення даної теми слід розпочати з чіткого засвоєння положень ст. 13-16 КК України. Потрібно мати на увазі що чинне законодавство визнає три стадії вчинення злочину (готування до злочину, замах на злочин, та закінчений злочин), які різняться між собою за ступнем розвитку об'єктивної сторони злочину. Однак треба врахувати, що суб'єктивна сторона будь-якої стадії характеризується лише прямим умислом. Законодавець визнав замах і готування суспільно-небезпечними діяннями та встановив їх крайність. Слід зосередитись на з'ясуванні сутності кожної стадії, на характеристиці об'єктивних та суб'єктивних ознак з урахуванням момент) закінчення злочину, на вмінні відмежувати готування від замаху, та замах вц закінченого злочину. Особливу увагу потрібно звернути на з'ясування видів замах) від закінченого злочину. Особливу увагу треба звернути на з'ясування видів замах) (закінчений та незакінчений, а також на питання про добровільну відмову ві; доведення злочину до кінця (ст. 17 КК). Література до теми [4,6,80,88,147-153,156,164-167,169,171,179-183,204]
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ II.
Тема 6. Склад злочину Семінарське заняття - 2 години
Самостійна робота –4 години Теми рефератів, доповідей
5. Вирішити задачі №№ 50, 54, 55, 56 (Практикум). 6. Вивчити розділ V (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука – с.50 – 78). 7. За результатами самостійної роботи провести тестування (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука – тести 1 – 4, с.169).
Перелік ключових термінів та понять Склад злочину - сукупність визначених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, які характеризують певне суспільне небезпечне діяння, як злочин. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу злочину, обов'язкові та факультативні ознаки складу злочину, елементи складу злочину (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона), функції складу злочину. Кваліфікація злочину - встановлення точної відповідності між ознаками фактично вчиненого діяння та ознаками складу злочину, передбаченого конкретною кримінально-правовою нормою Особливої частини кримінального кодексу України.
Методичні вказівки Вивчення цієї теми передбачає засвоєння поняття складу злочину та характеристику його ознак. Потрібно обґрунтувати, яке значення має склад злочину, яке співвідношення понять злочин і складу злочину, а також чому склад злочину визнається єдиною підставою кримінальної відповідальності. Аналіз складу злочину включає розгляд його елементів (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони). Необхідно окреслити коло обов'язкових і факультативних ознак складу злочину, назвати види складів злочину залежно від їх тяжкості. Певні труднощі виникають при співвідношенні понять складу злочину та кваліфікації злочину. Має бути дана дефініція поняття кваліфікації злочину та розкрите її значення. Література до теми[4, 6, 80, 88, 95, 106, 116, 117, 120, 122, 130, 143, 147-153, 156, 164-167, 169, 171]
Тема 7. Об'єкт і предмет злочину
Семінарське заняття - 2 години
Самостійна робота – 4 години
3. За результатами самостійної роботи провести тестування (Практикум тести 58 – 70).
Перелік ключових термінів та понять Об'єкт злочину - суспільні відносини, які охороняються кримінальним законом і яким в результаті злочинного посягання завдається чи може бути завдана певна шкода. Загальний, родовий, видовий і безпосередній об'єкти. Основний і додатковий безпосередні об'єкти. Додатковий обов'язковий та додатковий факультативний об'єкти. Предмет злочину - будь-які речі матеріального світу, з приводу яких чи у зв'язку з якими вчиняється злочин.
Методичні вказівки Вивчення даної теми потрібно починати з засвоєння ст. 1 КК України, в якій дається перелік основних об'єктів, що охороняються кримінальним правом. Необхідно з'ясувати, що об'єктом злочину є суспільні відносини, які охороняються кримінальним правом. Слід сказати про значення об'єкта злочину для кваліфікації, а також для визначення ступеня суспільної небезпеки злочину. Треба ґрунтовно розібратися у видах об'єктів (загальний, родовий, безпосередній), звернути особливу увагу на поняття і значення родового і безпосереднього об'єкта. Уточненню підлягає розгляд основного (головного) і додаткового безпосереднього об'єкта. Від безпосереднього об'єкта слід відрізняти предмет посягання (майно, цінності немайнового характеру і т. ін.). В той же час слід визнати, що об'єкт -обов'язковий елемент складу кожного злочину, що не можна сказати про предмет, який існу« лише в так званих "предметних" злочинах. Література до теми[4, 6, 32, 75-78, 80, 88, 115, 116, 131, 133, 140, 147-153, 56, 164-167, 169, 171, 186, 189]
Тема 8. Об'єктивна сторона злочину
Семінарське заняття - 2 години
Самостійна робота – 4 години 1. Вирішити задачі №№ 71 – 79 (Практикум). 2. За результатами самостійної роботи провести тестування (Практикум.– тести 17, 19, 20, 21, 22, 23, 25, 27). 3. Вивчити розділ V (підрозділ 5, 6 Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука – с.61 – 63).
Теми рефератів, доповідей
Перелік ключових термінів та понять Об’єктивна сторона складу злочину - це зовншнє вираження злочину, ще характеризується суспільне небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільне небезпечними наслідками, причинним зв'язком між діянням і суспільне небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчинення злочину. Обов'язкові та факультативні ознаки об'єктивної сторони складу злочину. Дія та бездіяльність. Суспільне небезпечні наслідки, причинний зв'язок, місце, час, спосіб, обстановка, засоби та знаряддя вчинення злочину.
Методичні вказівки Об'єктивна сторона складу злочину, як зовнішній прояв суспільне небезпечного посягання, характеризується обов'язковими та факультативними ознаками. Слід пам'ятати, що дія (бездіяльність) входять до об'єктивної сторони всіх без винятку злочинів і тому називаються обов'язковими ознаками У зв'язку із з'ясуванням ролі наслідків і причинного зв'язку потрібно особливу увагу звернути на питання про розподіл складів злочинів на матеріальні, формальні та усічені. Можливі складнощі при висвітленні значення нездоланної сили, фізичного та психічного примусу для вирішення питання про кримінальну відповідальність за суспільне небезпечне діяння. Факультативність певних ознак об'єктивної сторони складу злочину не завжди свідчить про їх другорядність, необов'язковість. У певних випадках (в разі, якщо такі ознаки належать до конститутивних, кваліфікуючих та ін. ознак злочину), вони переходять до розгляду обов'язкових ознак складу злочину. Література до теми [4, 6, 80, 88, 123, 134, 147-153, 156, 164-167, 169, 171, 187, 194, 206] Тема 9. Суб'єкт злочину Семінарське заняття - 2 години
Самостійна робота – 4 години. Теми рефератів, доповідей
6. Вирішити задачі №№ 107 – 118. (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука ). 7. За результатами самостійної роботи провести тестування (Практикум-тести 31, 36, 37).
Перелік ключових термінів та понять Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність. Осудність, неосудність та обмежена осудність, їх критерії. Вік кримінальної відповідальності (загальний, занижений, завишений). Спеціальний суб'єкт. Особа злочинця. Методичні вказівки Засвоєння даної теми передбачає ґрунтовне знання розділу IV КК України. Крім визначення поняття суб'єкта складу злочину, потрібно розрізняти обов'язкові (фізична особа, вік кримінальної відповідальності, осудність) та факультативні ознаки. Привертає увагу існування загального та спеціального суб'єкта злочину е кримінальному праві. При цьому певну специфіку має оцінка ознак та видії спеціального суб'єкта, його значення для кваліфікації злочину. До кола дискусійню питань належить визнання юридичних осіб суб'єктами окремих злочинів. Необхідно знати, які види віку кримінальної відповідальності існують І кримінальному праві, які особливості визначення такого віку за відсутністк офіційних даних, що його підтверджують. Привертає увагу той факт, що поняття осудності в кримінальному праві сьогодн має законодавчі вираження (21 ст. 19 КК). Неосудність має свою формулу т; критерії (ч. 2 ст. 19 КК). Актуальною є проблема так званої зменшеної обмежено осудності в кримінальному праві (ст.20 КК), а також проблеми кримінальне відповідальності за злочин вчинений у стані сп'яніння внаслідок вживанн алкоголю, наркотичних засобів, або інших одурманюючих речовин. Література до теми[4, 6, 9-17, 19, 20, 23, 33-42, 80, 88, 112, 127, 146-153, 156, 164-167, 169, 170, 171, 175, 177, 184, 193, 202, 203]
Тема 10. Суб'єктивна сторона злочину
Семінарське заняття - 2 години
Самостійна робота – 4 години. Теми рефератів, доповідей
6. Вирішити задачі №№ 119 – 153 (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука). 7. Вивчити підрозділ 5.7. (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука с.62 – 66). 8. За результатами самостійної роботи провести тестування (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука).
Перелік ключових термінів та понять Обов'язкові та факультативні ознаки суб'єктивної сторони складу злочину. Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Сутність вини, форми вини. Умисел та його види (прямий, непрямий). Необережність та її види (злочинна самовпевненість, злочинна недбалість). Казус або випадок у кримінальному праві. Мотив злочину, мета злочину, емоційний стан. Помилка у кримінальному праві. Юридична помилка, фактична помилка. Методичні вказівки Вивчення теми потребує чітких знань розділу V КК України. Необхідно з'ясувати поняття, значення і ознаки (обов'язкові та факультативні) суб'єктивної сторони складу злочину. Центральне місце в суб'єктивній стороні займає вина, відсутність цієї ознаки включає кримінальну відповідальність ст. 2 КК України). Має бути розкрита соціальна та юридична сутність вини, а також форми та види вини. Особлива увага приділяється аналізу складів злочинів зі змішаною (складною) формою вини. Також розглядається поняття казусу, випадку як невинного заподіяння суспільне небезпечних наслідків. Необхідно розглянути поняття та види умислу та необережності. Особливу увагу потрібно звернути на види умислу вироблені теорією кримінального права, а також на ознаки прямого умислу у різних за конструкцією складах злочину. Потребують детального розгляду факультативні ознаки суб'єктивної сторони -мотив, мета, емоційний стан. Література до теми[4, 6, 80, 88, 96, 102-104, 108, 135, 145, 147-153, 156, 160, 164-167, 169, 171, 190,201]
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ III.
Тема 11. Співучасть у злочині Практичне заняття -2 год.
Вирішити задачі №№ 195 - 208. (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука).
Семінарське заняття - 2 години
Самостійна робота – 6 годин Теми рефератів, доповідей
6. Вирішити задачі №№ 195 – 212 (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука). 7. Вивчити розділ VІІ (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука с.85 – 93).
Перелік ключовихтермшів та понять Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Ознаки співучасті. Види співучасників - виконавець, організатор, підбурювач, пособник. Причетність до злочину. Форми співучасті (проста, складна). Група осіб, група осіб за попередньою змовою, організована група, злочинна організація. Специфічні прояви співучасті (ексцес виконавця, посереднє виконавство, провокація злочину, співучасть зі спеціальним суб'єктом, без наслідкова співучасть, невдале підбурювання чи пособництво).
Методичні вказівки Для опанування даної теми потрібно знати норми ст.ст. 26,27,28,29,30,31,383,396 КК України. Має бути з'ясоване законодавче визначення співучасті (ст. 26 КК) об'єктивні та суб'єктивні її органи, що випливають з цього визначення. Важливиїу завданням є розуміння форми співучасті в науці та законодавстві. При вивченн питання про види співучасників необхідно знати об'єктивні та суб'єктивні ознакі діяльності організатора, підбурювача, виконавця та посібника. Особливу увагу потрібно звернути на межі кримінальної відповідальності співучасників, на особливості кримінальної відповідальності організаторів та члені організованої групи чи злочинної організації. Детального вивчення потребуют законодавчі положення про кримінальну відповідальність в разі добровільне відмови співучасників скоєння злочину (ст. 31 КК). Література до теми [4, 6, 28, 80, 88, 97, 137, 147-153, 156, 158, 164-167, 169, 171 ]
Тема 12. Множина злочинів
Семінарське заняття - 2 години
Практичне заняття -2 год. Вирішити задачі №№ 224 - 240. (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука).
Самостійна робота 6 годин. Теми рефератів, доповідей
6. Вирішити задачі №№ 224 – 242 (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука). 7. Вивчити розділ VІІІ (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука – с.93 – 102). 8. По закінченні 12 теми провести тестування.
Перелік ключових термінів та понять Множина злочинів - вчинення однією особою двох або більше злочинних діянь, кожне з яких утворює ознаки самостійного складу злочину. Одиничний злочин. Простий та ускладнений (продовжуваний, триваючий, складений) одиничний злочин. Повторність злочинів. Повторність тотожних та однорідних злочинів. Сукупність злочинів. Реальна та ідеальна сукупність злочинів. Рецидив злочинів. Загальний та спеціальний рецидив. Простий та складний рецидив. Пенітенціарний рецидив.
Методичні вказівки Основну увагу при вивченні цієї теми потрібно приділити визначенню поняття множини злочинів та аналізу її ознак. В зв'язку з тим, що законодавче визначення видів множини відмінне від деяких наукових поглядів на цю проблему, на цей аспект потрібно звернути особливу увагу. Взагалі потрібно зосередитись на таких видах множини як сукупність, повторність, рецидив злочинів. Відмінність ідеальної та реальної сукупності, виде повторності та рецидиву-актуальні проблеми при вивченні цієї теми. Допомогу в опануванні цієї теми можуть надати деякі норми Особливої частиш КК, та положення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червш 1984 року “Про практику застосування судами України законодавства про повторні злочини” Література до теми[4, 6, 80, 87, 88, 101, 109, 119, 126, 147-153, 156, 159, 164-167, 169, 171, 200, 207] По закінченні вивчення дванадцятої теми провести тестування.
Тема 13.Обставини, що виключають злочинність діяння
Семінарське заняття - 2 години
Теми рефератів, доповідей
Практичне заняття 2 години 1. Як оцінюється посягання, вчинене зненацька. 2. Дисертаційні дослідження щодо обставин, що виключають злочинність діяння. 3. Вирішити задачі №№ 142 – 150 (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука ). Самостійна робота – 8 годин 1. Вивчити розділ ІХ (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука – с.102 – 111). 2. Вирішити задачі №№ 151 – 165 (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука). 3. За результатами самостійної роботи провести тестування (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука тести 54 – 57.
Перелік ключових термінів та понять Обставини, що виключають злочинність діяння - це передбачені Кримінальним кодексом, а також іншими законодавчими актами зовнішньо схожі зі злочинами суспільно корисні та правомірні вчинки, які здійснені за наявності певних підстав і виключають злочинність діяння, а тим самим і кримінальну відповідальність особи за заподіяну шкоду. Необхідна оборона, уявна оборона, крайня необхідність, затримання особи, ще вчинила злочин, фізичний або психічний примус, виконання наказу абс розпорядження, діяння, пов'язане з ризиком, виконання спеціального завдання, з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Методичні вказівки Законодавчим матеріалом, обов'язковим для вивчення даної теми, є розділ VІІІ КК України, Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. (із змінами та доповненнями), а постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 "Про практик) застосування судами законодавства, яке забезпечує право на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань" від 26 червня 1991 р. (із змінами та доповненнями). У відповідності з чинним кримінальним законодавством до обставин, що виключають злочинність діяння, належать необхідна оборона та крайня необхідність. Самостійною обставиною є дії по затриманню злочинця (ст. 38 КК України). Крім цього необхідно знати, які ще обставини, що виключаюті злочинність діяння, є в чинному законодавстві, та розроблені теорією кримінального права. При вивченні необхідної оборони потрібно чітко засвоїти всі умови правомірності необхідної оборони, що належать як до посягання, так і до захисту. Також необхідно з'ясувати питання щодо уявної оборони та відмежування необхідної оборони від крайньої необхідності. При вивченні крайньої необхідності слід окреслити умови, які характеризують небезпеку, для усунення якої вчиняються дії в стані крайньої необхідності, а також умови, які характеризують самі ці дії. Також потрібно звернути увагу на такі обставини, як фізичний або психічний примус, виконання наказу або розпорядження, виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, а також, діяння, пов'язані з ризиком. Література до теми [4, 6, 27, 79, 80, 88, 92-94, 105, 113, 136, 141, 143,147-153, 155, 156, 164-167, 169, 171, 172, 185, 197-199]
Тема 14. Звільнення від кримінальної відповідальності
Семінарське заняття – 2 години
Самостійна робота 8 годин. Теми рефератів, доповідей
6. Вирішити задачі №№ 243 – 252 (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука). 7. Вивчити розділ X (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука – с.111 – 113).
Перелік ключових термінів та понять Звільнення від кримінальної відповідальності - це реалізація державою в особі суду свого повноваження, згідно з яким вона відмовляється за наявності підстав, передбачених Кримінальним кодексом, від державного осуду особи, яка вчинила злочин, а також від покладання на неї обмежень особистого, майнового або іншого характеру, встановлених законом за вчинення цього злочину. Дійове каяття, примирення винного з потерпілим, звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки, звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки, звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності. Спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені Особливою частиною Кримінального кодексу. Методичні вказівки Законодавчим матеріалом, для вивчення даної теми є: ст. 44-49 КК України, постанови Пленуму Верховного Суду України тощо. При вивченні теми потрібно звернути увагу на те, що законодавство передбачає нові правові підстави звільнення від кримінальної відповідальності і у зв'язку з дійовим каяттям, примирення винного з потерпілим (ст. 45,46 КК). Потрібно уважно вивчити правові підстави і порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особу на поруки, із зміною обстановки, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Необхідно звернути увагу на відмінність перерви перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності від їх зупинки, та на питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно закону може бути призначено довічне позбавлення волі, а також до тих хто вчинив злочин проти миру та безпеки людства (ст. 437-439, ч. 1 ст. 442 КК України). Література до теми [4, 6, 80, 88, 111, 118, 138, 147-153, 156, 161, 164-167, 169, 171, 178, 195]
Тема 15. Покарання та його види
Семінарське заняття - 2 години
Самостійна робота 8 годин Теми рефератів, доповідей
5. Вирішити задачі №№ 252 – 269 (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука). 6. Вивчити розділ XІ (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука – с.120 – 129). 7. За результатами самостійної роботи провести тестування (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука тести 1 – 6).
Перелік ключових термінів та понять Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Мета покарання (кара, виправлення засудженого, попередження вчинення злочинів самим засудженим та іншими особами). Загальна та спеціальна превенції. Система покарань. Основні та додаткові покарання. Види покарань:
Методичні вказівки Для засвоєння даної теми необхідно чітке засвоєння положень, що містяться в Розділі X Загальної частини КК України (ст. 50-64). Перш за все потрібно знати визначення поняття покарання за кримінальним правом, як заходу державного примусу, який застосовується за вироком суду до особи визнаної винного у вчинені злочину і полягає в передбаченому законом обмежені прав і свобод засудженого. Необхідно з'ясувати мету покарання визначити систему та види повноважень. Вивчаючі окремі види покарань необхідно особливу увагу звернути на ті види, що є новими для нашого законодавства (арешт, обмеження волі), а також на особливості застосування такого покарання як довічне позбавлення волі. Стосовно окремих видів покарань слід з'ясувати їх поняття, строки, умови та порядок застосування, а також виключення з загальних правил їх застосування. Література до теми[30, 31, 80, 88, 98, 99, 110, 132, 147-153, 156, 164-167, 169, 171]
Цікаві думки про покарання
Менандр
Цицерон
Сенека
Сенека
В. Шекспір
Г. Філдінг
Ж.-Ж.Русо
Л. Вовенарг
П. Гоньбах
Г. Ліхтенберг ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ IV.
Тема 16. Призначення покарання
Семінарське заняття — 2 години
Практичне заняття -2 год.
Вирішити задачі №№ 266 - 274. (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука). Самостійна робота – 6 годин. Теми рефератів, доповідей
Практичне заняття – 2 години. 1. Відмінність правил призначення покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків. 2. Співвідношення загальних начал і принципів призначення покарання. 3. Вирішити задачі №№ 266 – 280 (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука) .
Перелік ключових термнв та понять Загальні засади призначення покарання - це ті встановлені законом критерії, якими повинен керуватися суд при призначенні покарання в кожній конкретній справі. Обставини, що пом'якшують покарання та обставини, що обтяжують покарання. Призначення покарання за сукупністю злочинів та призначення покарання за сукупністю вироків. Повне та часткове складання покарань, поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Методичні вказівки Загальні начала призначення покарання за кримінальним законодавством України регламентовані ст. 65 КК України. Норма визначає, що суд призначає покарання в межах установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за цей злочин, відповідно до положень Загальної частини, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, та обставини що пом'якшують чи обтяжують покарання. Дуже важливим є питання про призначення покарання за сукупністю злочинів, та сукупністю вироків, а також правила складання покарань різних видів та зарахування строку попереднього ув'язнення. Потрібно враховувати положення, які стосуються призначення покарання за незакінчений злочин та призначення покарання співучасникам злочину, а також призначення більш м'якого покарання ніж передбачено законом. Вивчаючи тему необхідно крім закону, звернутись до постанови Пленуму Верховного Суду України з даного питання. Література до теми [4-6, 80, 88, 91, 121, 139, 147-153, 156, 162, 164-167, 169, 171, 176]
Тема 17. Звільнення від покарання та його відбування
Семінарське заняття - 2 години
Самостійна робота 6 годин Теми рефератів, доповідей
5. Вирішити задачі №№ 275 –284 (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука). 6. Вивчити розділ XІІІ (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука – с.140 – 153).
Перелік ключових термінів та поняті Види звільнення від покарання та його відбування. Умовне та безумовне звільнення. Звільнення від відбування покарання з випробуванням. Іспитовий строк. Сприятливі та несприятливі наслідки звільнення. Обов'язки, які можуть покладатися на особу під час іспитового строку. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінчення строків давності виконання обвинувального вироку. Зупинення перебігу строків давності та переривання строків давності. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким. Звільнення від покарання за хворобою. Звільнення від покарання на підставі Закону України "Про амністію" або акта про помилування.
Методичні вказівки При вивченні теми потрібно дослідити види звільнення від покарання: звільнення від покарання особи, яка перестала бути суспільно-небезпечною (ч. 4 ст. 74 КК). звільнення від відбування покарання за діяння, караність яких усунута законом (ч. 2 ст. 74 КК) звільнення від покарання з випробуванням. Потрібно з'ясувати значення іспитового строку, вивчити обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання. Слід також звернути увагу на різницю між інститутами звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від кримінального покарання, з'ясувати підстави звільнення, сутність кожного з перерахованих видів звільнення, умови та порядок їх застосування. Також необхідно вивчити строки давності виконання обвинувального вироку, порядок їх обчислення, підстави перерви та зупинення, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміна не відбутої частини покарання більш м'яким, звільнення від відбування покарання за хворобою, звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування. Література до теми [4-6, 18, 21, 80, 84, 85, 88, 107, 124, 144, 147-153, 156, 164-168, 169, 171]
Тема 18. Судимість. Погашення і зняття судимості
Семінарське заняття - 2 години
Самостійна робота – 6 годин. Теми рефератів, доповідей
4. Вивчити розділ XІV (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука – с.150 – 153).
Перелік ключових термінів та понять Судимість - правовий наслідок засудження особи вироком суду до кримінального покарання. Загально-правові та кримінально-правові наслідки судимості.
Погашення судимості. Строки погашення судимості та їх перебіг. Зняття судимості.
Методичні вказівки Необхідно визначити поняття та кримінально-правове значення судимості, його відмінність від кримінологічного терміну "судимість". Проблемні питання теми -погашення та зняття судимості, умови застосування, обчислення строків погашення судимості, відмінність погашення судимості від її зняття. Потрібно звернути увагу на поняття, види та відмінності між амністією та помилуванням. Література до теми [4, 6, 43, 80-82, 88, 128, 129, 147-153, 156, 164-167, 169, 171]
Тема 19. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
Семінарське заняття - 2 години
Самостійна робота – 6 годин Теми рефератів, доповідей
5. Вивчити розділ XV (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука – с.154 – 157).
Перелік ключових термінів та понять Примусові заходи медичного характеру - це надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу, в спеціальний лікувальний заклад. Види примусових заходів медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом. Примусове лікування. Методичні вказівки До кримінально-правових заходів, які не є покаранням належать примусові заходи медичного характеру. Необхідно визначити поняття примусових заходів медичного характеру, підстави та мета їх застосування, визначитись з особами до яких можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру. Потрібно вивчити види примусових заходів медичного характеру та критерії їх призначення, а також підстави продовження, заміни, або припинення таких заходів, зарахування часу застосування примусових заходів медичного характеру до строку покарання. Література до теми [4, 6, 9, 44-46, 80, 86, 88, 100, 147-153, 156, 164-167, 169, 171, 192, 205]
Тема 20. Особливості кримінальної відповідальності
Семінарське заняття - 2 години
Самостійна робота – 6 годин. Теми рефератів, доповідей
5. Вивчити розділ X VІ (Кримінальне право України. Практикум. Загальна частина/за ред.В.К. Матвійчука – с.157 – 160).
Види примусових заходів виховного характеру: 1) застереження;
Методичні вказівки Необхідно врахувати при вивченні теми, що особливостями кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, є те, що крім кримінального покарання до них застосовується інститут примусових заходів виховного характеру, який не є покаранням (ст. 105 ККУ). Особливості також стосуються видів покарання, які призначаються неповнолітнім та їх розмірів, звільнення неповнолітніх від покарання та обчислення строків погашення та зняття судимості. При вивченні теми потрібно опиратись на положення Закону України від 24 січня 1995 р. "Про органи і служби в справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх (Відомості Верховної Ради України - 1995-№ 6). Література до теми [4-6, 83, 80, 88-90, 147-153, 156, 164-167, 169, 171]
Тема 21. Основні положення Загальної частини кримінального
Самостійна робота 6 годин Питання, що виносяться на самостійне вивчення:
Теми рефератів, доповідей
Перелік ключових термінів та понять Англо-американська та континентальна системи кримінального законодавств?. Основні етапи розвитку науки кримінального права. Основні інститути Загально' частини кримінального права зарубіжних країн: поняття злочину, складу злочину обставини, що виключають злочинність діяння, покарання.
Методичні вказівки Вивчаючи тему необхідно зупинитись на таких положеннях: Загальна характеристика кримінального законодавства країни, які входять до СНД. Законодавство розвинутих зарубіжних країн: Англії, США, Німеччини Порівняльна характеристика англо-американської та континентальної (франко німецької) системи кримінального законодавства. Також потрібно детально дослідити основні інститути Загальної частині кримінального права зарубіжних країн: поняття злочину, складу злочину обставини, що виключають злочинність діяння, покарання та інші. Необхідно дослідити основні етапи розвитку науки кримінального права; вплиі на науку, різних шкіл: класичної, антропологічної, соціологічної тощо; розвитої науки кримінального права та кримінального законодавства у другій половині ХХ століття. Література до теми [4, 6, 8, 47-74, 80, 88, 125, 147-153, 156, 164-167, 169, 171]
10. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА
Самостійна робота студента передбачає:
Методичні рекомендації з організації самостійної роботи Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчального процесу. Вона ставить за мету успішне оволодіння студентами курсу кримінального права, вироблення у них навичок і вміння правильного застосування теоретичних положень науки кримінального права в прак-тичній діяльності юристів. Досягнення цієї мети потребує від студентів навичок самостійного мислення, оволодіння методами аналізу наукових проблем, методикою роботи з літературою і законодавчими матеріалами. Самостійна робота студентів при вивченні кримінального права має місце в процесі підготовки до семінарських та практичних занять, іспитів і заліків, при написанні рефератів, контрольних та курсових робіт, допо-відей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. Її формами являються: вивчення відповідних положень Конституції України, кримінальних законів, підручників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, постанов пленуму Верховного Суду України, конс-пектів лекцій, підбір необхідних матеріалів судової та слідчої практики. При підготовці до семінарських та практичних занять результати само-стійної роботи відображаються у вигляді конспектів керівних матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового вирішення задач і виконання завдань. Основою правильної організації самостійної роботи студентів являється її планування в відповідності з відведеними для цього бюджетом часу. Починати самостійне вивчення теми і її питань потрібно з роботи над керівними матеріалами. Опрацювавши рекомендовану літературу і доку-менти, студент повинен з’ясувати задачі по боротьбі із злочинністю (окремими видами злочинів), сформульовані вимоги, що з них витікають по зміцненню законності при застосуванні норм кримінального права, по удосконаленню діяльності правоохоронних органів. В ряді випадків вив-чення керівних матеріалів вимагає від студента з’ясування вміщених в них методологічних положень, що служать основою теоретичної розробки інститутів кримінального права і удосконалення діючого кримінального законодавства. Після глибокого осмислення змісту керівних матеріалів, студент повинен скласти їх конспект. Як правило, конспект повинен бути невеликим по обсягу, оскільки кафедра рекомендує лише окремі сторінки підручників доку-ментів, що відносяться до проблем кримінального права, що вивчаються. Закінчивши конспектування керівні матеріали студент вивчає рекомен-довані кримінальні закони. При цьому потрібно з’ясувати зміст диспозиції кримінально-правової норми. При вивченні норм Особливої частини кримінального права необхідно звертати увагу на бланкетні диспозиції. Точне знання положень, що забороняються, як правило, вимагає від студента додаткового вивчення нормативних актів, які регламентують ту чи іншу діяльність. З’ясування змісту норм Особливої частини дозволяє студенту встановити до матеріальних чи формальних відноситься описа-ний чи названий в ній склад злочину, чи має він суміжні склади, з якими необхідно провести розмежування. Після цього потрібно вивчити конспект лекції по даній темі, відпо-відні глави підручника чи навчального посібника. Завершення цієї частини самостійної роботи дозволяє студенту мати мінімум знань по темі, але недостатньо для глибокого засвоєння питань, що вивчаються. Глибоке засвоєння практичних аспектів теми потребує від студента вивчення рекомендованих постанов пленуму Верховного Суду України, оскільки в них роз’яснюються важливі кримінально-правові поняття, проводиться розмежування суміжних злочинів, даються рекомендації по застосуванню кримінальних законів. Тому студент повинен пам’ятати, що правильне застосування кримінальних законів в його майбутній діяльності неможливе без керівних роз’яснень вищих судових органів. Найважли-віші положення постанов пленуму Верховного Суду України студент повинен виписати в робочий зошит. Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і журналь-них статей. Ця робота найбільш відповідає виробленню вміння самостійно мислити. Вивчаючи в складній дискусії кримінально-правові проблеми, усвідомлюючи їх, порівнюючи спірні питання, оцінюючи надійність і ефективність їх аргументації, студент, по-перше, отримує глибокі теоре-тичні знання, необхідні для юриста вищої кваліфікації, по-друге, вчиться формулювати свою позицію по теоретичним питанням, обгрунтовуючи її. Конспектування додаткової літератури не являється обов’язковими. Але студент повинен пам’ятати, що “саме бліде горнило, краще від самої світлої пам’яті”. Сума знань по темі, отриманих з названих джерел, дозволяє студенту перейти до вирішення задач і виконання завдань. Рішення викладається письмово, в робочому зошиті без переписування умови задачі. Воно повинно бути аргументованим, посилатись на кримінальні закони і роз’яснення, які є в постановах пленуму Верховного Суду України. При вирішенні задач по Особливій частині кримінального права потрібно дати аналіз складу злочину стосовно умов задачі. При вивченні Загальної частини кримінального права студент повинен самостійно вивчити тему “Кримінальне право зарубіжних країн”. Учбове заняття по цій темі не проводиться. Самостійна робота при підготовці до екзаменів і заліків не потребує конспектування і вирішення задач, а являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам (питання організації самостійної роботи при написанні рефератів, курсових і контрольних робіт викладається в окремих методичних рекомендаціях). Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням. Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських та практичних знань, групових та індивідуальних консультацій. В лекціях студентам даються рекомендації методичного характеру про те, як вивчати кримінальне право, яку основну та додаткову літературу, законодавчі акти, постанови пленуму Верховного Суду України потрібно опрацювати. При проведенні самостійних і практичних занять викладач звертає увагу студентів на особливу важливість вивчення певних нормативних актів і літературних джерел для засвоєння тієї чи іншої теми, конкретного питання. Важливу роль для правильної організації самостійної роботи студентів має їх особисте спілкування з викладачем в процесі індивідуальних консультацій. При особистому спілкуванні з викладачем, студент має можливість задати йому питання, почути його роз’яснення по проблемам, що його цікавлять, отримати поради по плануванню самостійної роботи, по раціональному опрацюванню кримінально-правової літератури, по методиці зібрання матеріалу для виконання курсової роботи, реферату, наукової доповіді чи повідомлення і т.д. В цілому таке спілкування пробуджує у студента інтерес до кримінального права, розширює його наукові інтереси і часто викликає потяг до більш глибокого з’ясування теоретичних проблем даної науки шляхом заняття науково-дослідницькою роботою в науковому семінарі, проблемній групі студентів. Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття екзаменів та заліків. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів. Вся робота викладача по організації самостійної роботи студентів повинна бути направлена на вироблення у них переконання про необхідність глибокого знання кримінального законодавства, що викликано вимогами їх професійного обов’язку. Таке знання необхідно не тільки для правильної відповіді на іспиті, але й для вірного застосування кримінальних законів в майбутній практичній діяльності.
11. Методичні рекомендації з підготовки реферативних повідомлень
Вибір теми реферативного повідомлення проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить семінарські, практичні та інші заняття у відповідних навчальних групах. Перевагу слід віддавати питанням, які мають важливе теоретичне та практичне значення, або є найбільш складними для опанування і зв’язку з цим потребують більш широкого й детального розгляду: Мета: – більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносять на розгляд семінарського чи практичного заняття; зв’язок цих положень з діяльністю правоохоронних органів; – прищеплення студентам навичок самостійної роботи з нормативними матеріалами і літературними джерелами; – контроль знань студентів навчального матеріалу. Структура: Реферативне повідомлення передбачає слідуючі частини: вступ, описова частина, висновки. У вступній частині розкривається актуальність теми перелік рекомендованої літератури. При цьому бажано витримувати слідуючу послідовність: – закони та інші нормативні акти; – навчальна, монографічна та інша література; – слідча та судова практика. В основній частині розкривається суть питання, аналізуються нормативні матеріали, судова практика, точки зору вчених, які досліджували і досліджують цю проблему, в даний час вказується важливість для практики, висловлюється та обгрунтовується думка студента, наводиться теоретичний матеріал та практика застосування кримінального закону. Висновок передбачає стисле резюме з найбільш важливих положень питання, що викладене в реферативному повідомленні. Оформлення: Реферативне повідомлення повинно бути виконане самостійно, розбірливим почерком або надруковане. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу необхідно “знести” в підстрочник, де вказати назву джерела, рік та місце видання, а також відповідну сторінку. Обсяг роботи не повинен перевищувати 8-10 сторінок рукописного тексту формату А – 4. Методика: Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити літературу, передбачену по даній темі планом проведення та рекомендовану викладачем. Методологічною основою роботи повинні бути праці по філософії та соціології права, державні документи питань боротьби із злочинністю в Україні.
В зв’язку з тим, що в останні роки в чинне кримінальне законодавство України внесено багато змін та доповнень, студентам, які готують рефе-ративні повідомлення, необхідно обов’язково враховувати ці положення. Щоб реферат був змістовним і відповідав вимогам, які пред’являються до такого виду робіт, студенту який його виконує, важливо “схопити” суть питання, іншими словами, те головне без якого неможлива сама його постановка. Це найбільш складна і відповідальна сторона роботи, що виконується, тому вона вимагає глибокого знання того чи іншого питання. Наприклад, неможливо дати повну юридичну оцінку складу злочину, без відповіді на питання про поняття злочину, тому, що думка про склад злочину може бути реалізована лише на грунті того, чи вчинено взагалі злочин. В реферативному повідомленні з цього питання повинен знайти всоє відображення цілий ряд самостійних положень: – соціально-політична та правова характеристика злочину як основа для конструювання конкретного складу злочину; – розкриття головних ознак злочину; – розгляд поняття складу злочину, проведення співвідношення між – поняттями злочину та складом злочину. Структурно-описова частина реферативного повідомлення повинна мати слідуючий вигляд: – спочатку окреслюється суспільно-політична характеристика питання яке розглядається, його практичне значення; – аналізується нормативний матеріал (закони, укази, постанови, відомчі накази, інструкції), керівні роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, літературні джерела: висвітлюється особиста думка студента відносно тієї чи іншої позиції питання, яке розглядається, чи його згода з однією із думок, висловлених в літературі. Кожна думка, незгода з відомими точками зору мають бути обгрунто-ваними. Це означає, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову та слідчу практику (з вказівкою джерела інформації) або шляхом логічних висновків повинен довести життєвість, приорітет своєї позиції. Реферативне повідомлення може супроводжуватись з використанням на кожне реферативне повідомлення відводиться в середньому 10 хвилин ТЗН. Реферативне повідомлення обов’язковою оцінюється викладачем.
12. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Структурно-описувальна частина курсової роботи повинна бути представлена таким чином: 1) Спочатку дається суспільно-політична характеристика питання, що розглядається; 2) Розкривається його практична значимість; 3) Аналізується нормативний матеріал (закон і підзаконні акти), керівні роз’яснення пленуму верховного Суду України, літературні джерела; 4) Приводиться думка студента по тій чи іншій позиції з питання, що розглядається, або його згода з одним із суджень, що приведено в літературі. Кожна думка, непогодження з відомими точками зору повинна бути обгрунтована. Це значить, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову і слідчу практику (з вказанням джерела інформації) або шляхом логічного висновку, повинен показати “Життєвість”, приорітет своєї позиції в дискусії. Оформлення курсової роботи. Текст повинен бути виконаний розбірливим почерком. Якщо робота написана на окремих листках, вони повинні бути підшиті і понумеровані.
На першому (титульному) листі вказують найменування роботи, прізвище і ініціали виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу дають в підряднику, вказуючи автора (авторів), повне найменування джерела, видавництва, рік його видання, сторінки, з яких приводяться цитати або інший матеріал. Оптимальний обсяг роботи 25-30 сторінок тексту набраних на комп’ютері, формату А – 4. В кінці роботи дається список використаної літератури. При цьому джерела в списку приводяться в такій послідовності: 1) Методологічні матеріали; 2) Закони та інші нормативні акти; 3) Навчальна, монографічна та інша література. Згідно з Конституцією Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. В Україні визначається і діє принцип верховенства права. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом. Професійний рівень юристів багато в чому визначається вмінням правильно тлумачити закони та інші нормативні акти, своєчасно і правильно приймати правові рішення, юридичного грамотно складати ділові документи. Ці завдання необхідно вирішувати на протязі всього навчального процесу і зокрема, важливе знання в закріпленні знань студентів, вироблені в них творчого підходу в отриманні навичок самостійної професійної діяльності займає курсова робота. Вона покликана сприяти закріпленню теоретичних знань, отриманих в процесі вивчення кримінального права, привиттю практичних навичок та навичок науковог-дослідницької роботи. Крім того, при перевірці курсових робіт та в ході їх захисту, здійснюється контроль знань студентів, виявляються ті х них, хто схильний до наукової роботи. Останні можуть залучатись, за їх бажанням, до НДР, готуватись до вступу в аспірантуру. Результати рецензування курсових робіт показують, що більшість студентів сумлінно відносяться до цього навчального завдання, дотримуються вказівок викладачів і рекомендацій, що містяться в навчально-методичній літературі. Але деякі студенти виконують роботу недоброякісно, допускають серйозні помилки. Найбільш характерними з них є: 1. В роботах не використовуються, або використовуються недостатньо нормативні матеріали, судова практика, літературні джерела. 2. Роботи виконуються без урахування змін, внесених в діюче кримінальне законодавство. 3. В роботах студенти посилаються на постанови Пленуму Верхов-ного Суду України або роблять посилання на постанови, які втратили юридичну силу. Тому кримінально-правові питання розкриваються повер-хово або неправильно. Щоб не допускати подібних помилок, необхідно користуватись Вісником Верховного суду, постановами вищого судового органу, Збірником постанов Пленуму верховного Суду України. 4. Мають місце випадки, коли студенти не проявляють необхідної самостійності і творчого відношення до виконання курсових робіт, а дослівно переписують текст із того чи іншого джерела. Механічне запозичення не сприяє глибокому, творчому вивченню і засвоєнню програмного матеріалу. Тому такі роботи до захисту не допускаються. Проте студенти мають право опиратися в своїй роботі на відповідну навчальну і монографічну літературу по даній проблемі. Якщо при цьому він приводить цитату або запозичує із літературного джерела якісь теоретичні положення (наприклад: визначення, висновки соціологічного дослідження, результати узагальнення судової практики. думку автора літературного джерела з того чи іншого приводу і т.п.), то в обов’язковому порядку належить робити посилання на літературне джерело. По діючому зараз ГОСТу дослівно запозичений текст береться в лапки, в кінці його ставиться символ, а в підряднику – прізвище і ініціали автора названої роботи, місце видання, назва видавництва, рік видання і номер (номери) сторінок, на яких в джерелі вміщений текст. Наприклад:таким чином "Злочин – це заборонене кримінальним законом суспільно-небезпечне, винне та протиправне посягання на суспільні відносини. яке спричиняє у їх сфері істотну суспільно-небезпечну шкоду або утворює реальну загрозу заподіяння такої шкоди".* У випадку коли запозичений текст (думка, ідея і т.п.) перефразується, в виносці перед прізвищем автора ставиться "Див.": Наприклад: "на думку Л.Кривоченко, до злочинів, що не ставлять великої суспільної небезпеки, можна віднести такі необережні злочини, за які передбачено покарання, пов’язане з позбавленням волі, на строк до 5 років, або інакше меньш суворе покарання.** Якщо ж робота, із якої запозичений текст, опублікована в журналі, збірнику праць, матеріалів науково-практичної конференції і т.п. в виносці після прізвища автора (авторів) і назви роботи ставляться дві косі риски і далі назва журналу (збірника праць і т.п.), рік видання, номер і сторінка, із якої взято текст для курсової роботи. Наприклад: "як показують узагальнення судової практики, що проводяться в судах, підлітками вчиняється 44 % крадіжок індивідуального майна громадня, 27 % хуліганств, 16% розкрадань майна. При цьому 80 % злочинів вчиняються особами у віці від 16 до 17 років".*** Так оформлюються і виноски при посиланнях на закони, укази і постанови верховних органів влади і управління нашої держави, постанови Пленуму Верховного суду України і інші матеріали, що опубліковані в періодичній пресі. Виноски на кримінальний і інший кодекси не потрібні, крім випадків запозичення тексту із коментаря до деякої статті чи необхідності звернути увагу.
* Коржанський М.Й. Кримінальне право України. – Київ: Наукова думка, 1996. – С. 80. ** Див. Кривоченко Л.Н. Класификация преступлений. – Харьков: Высшая школа, 1983. – С.83. *** Див. Румянцев А. Практика рассмотрения дел о преступлениях несовершеннолетних // Сов. юстиция. – 1987. –С.11. 13. ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ
Студенти можуть запропонувати свою тему роботи, попередньо узгодивши її з викладачем.
14. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Тему контрольної роботи студент вибирає самостійно з переліку тем контрольних робіт, що пропонуються в цих методичних рекомендаціях, виходячи з останньої цифри номера залікової книжки, . Перед написанням контрольної роботи необхідно скласти список літератури, яка підлягає вивченню, уважно з нею ознайомитися. В зв’язку з тим, що прийнято новий Кримінальний кодекс України, студентам, при підготовці контрольних робіт, необхідно вивчити положення, що стосується контрольної роботи. Контрольна робота повинна носити самостійний характер, бути змістовною і вичерпною. При аналізі конкретного складу злочину необхідно дати повну його кримінально-правову характеристику: 1) соціально-політичну характеристику злочину; 2) суспільну небезпечність злочину; 3) об’єкт та предмет злочину; 4) об’єктивну сторону складу злочину; 5) суб’єкт і суб’єктивну сторону складу злочину та кваліфікуючі ознаки складу злочину. 15. ТЕМАТИКАКОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
Теми на перший семестр вивчення курсу дисципліни: Варіант 1
3. Задача. Снєгірьов, який мешкає в Чернівцях, декілька разів виїжджав до Молдови та Румунії, де вчинив 5 квартирних крадіжок: 2 – на території Молдови, а 3 – на території Румунії. Під час спроби продати крадені речі в Чернівцях на базарі він був затриманий працівниками міліції. Чи буде Снєгірьов притягнутий до кримінальної відповідальності за законами України ?
Варіант 2
3. Задача. Варламов серед ночі проник у приміщення аптеки, звідки таємно викрав 6 літрів спирту і ліки, після чого пригощав спиртом свого друга Кобелева. У розмові Кобелев просив Варламова повернути ліки в аптеку, а сам хотів наступного дня повідомити про цей злочин у РВВС. Проти Кобелева було порушено кримінальну справу за несвоєчасне повідомлення про злочин ? Чи є дії Кобелева злочинними ?
Варіант 3
2. Суб'єкт злочину та його ознаки. 3. Задача. У 3-х милях від узбережжя, у територіальних водах України (в Чорному морі), прикордонниками був затриманий риболовецький траулер в забороненій для лову риби зоні. Чи можна притягнути до кримінальної відповідальності іноземних громадян, які займалися незаконним рибним промислом ?
Варіант 4
3. Задача. Визначити злочини, які посягають: а) на два об'єкти; б) мають дві форми вини; в) складаються із двох дій; г) мають два і більше наслідків.
Варіант 5
3. Задача. Зайченко, маючи лише середню освіту, підробив копію диплома про закінчення медичного інституту і на цій підставі оформився на роботу. Протягом 14 років Зайченко працював, виконуючи обов'язки головного лікаря санаторію. Чи є в діях Зайченка склад злочину ? Який його об'єкт ? Варіант 6
3. Задача. Назвіть по чотири статті КК України в яких передбачені матеріальні і формальні склади злочину.
Варіант 7
3. Задача. Уночі Тузов повертався додому. На проїжджій частині дороги він побавив п'яного Борисюка, який лежав, але намагався встати. Тузов поставив його на ноги для того, щоб той пішов додому. Коли він відійшов від нього, Борисюк зробив декілька кроків у напрямку тротуару, потім раптово повернувся в сторону дороги і потрапив під колеса автомобіля. Від заподіяних ушкоджень він помер. Чи створив Тузов умови для наслідків, які настали? Чи є причинний зв'язок між його діями і смертю Борисюка ?
Варіант 8
3. Задача. Агроном колгоспу Костюченко звернувся в РУВС із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності редакцію газети «Вісті» за нанесення йому образи. Слідчий встановив, що в статті газети дійсно вчинена образа Костюченкові. Чи є підстави для притягнення до кримінальної відповідальності редакцію газети? З посиланням на статті Кримінального кодексу розкрийте зміст поняття “Фізична особа”.
Варіант 9
Петрунько, маючи намір викрасти телевізор, уночі вирвав грати, вибив вікно і заліз у магазин споживчої кооперації. У темряві замість телевізора він виніс магнітолу. Свою помилку Петрунько помітив лише дома. Як впливає на відповідальність така помилка? Визначте об'єкт і предмет злочину. Варіант 10
3. Задача. Муратов зустрів на вулиці громадянку Луценко Погрожуючи іграшковим револьвером, став вимагати від неї гроші. Луценко відповіла, що грошей у неї немає. Муратов обшукав її і, нічого не знайшовши, відпустив. Через деякий час Муратов зустрів Романенко і Дорошенко. Погрожуючи їм тим же револьвером, він став вимагати від них гроші на пляшку горщки. Дорошенко заявила, що при собі грошей не має, але може принести їх з дому, а Романенко стала кричати і кликати на допомогу. Злякавшись крику, Муратов утік. Визначте об'єкт і знаряддя злочину.
Теми на другий семестр вивчення курсу дисципліни:
Варіант 1
3. Задача. За заподіяння тяжкого тілесного ушкодження Рябошапку було засуджено на 5 років позбавлення волі. Через місяць після вступу вироку в законну силу він утік з місця позбавлення волі. Через 10 років і 6 місяців його затримали, і у зв'язку з виникненням сумніву щодо психічної повноцінності направили на стаціонарне обстеження. Комісія лікар-психіатр зробила висновок, що Рябошапка перебуває в затяжному реактивному стані, який розвинувся на фоні залишкових явищ органічного захворювання центральної нервової системи. За психічним станом він не здатний усвідомлювати свої дії і підлягає направленню на примусове лікування в психіатричну лікарню. Як має вирішити справу суд ?
Варіант 2
3. Задача. Слєпцов на прохання неустановлених осіб продав їм наркотичні засоби. На момент припинення злочину він одержав гроші від власників наркотичних засобів за свою "роботу". Охарактеризуйте суб'єктивну сторону вчиненого Слегщовим злочину.
Варіант 3
3. Задача. Свиридов у робочу годину прийшов у цех до своєї майбутньої жінки Кудряшової. Побачивши, що вона знаходиться на містку, змонтованої навколо ємкості зі смолою, що кипить, вирішив налякати її. З цією метою він непомітно підійшов до драбини, піднявся по ній, обхватив дівчину за талію і нахилив її над ємкістю. У цей момент під ногою в нього виявився якийсь круглий предмет, Свиридов несподівано підсковзнувся і випустив Кудряшову. Дівчина впала в ємкість. Врятувати її не вдалося. Слідством установлено, що причин для сварки у Свиридова і Кудряшової не було, вони кохали один одного і подали заяву в ЗАГС для реєстрації шлюбу. Смерть Кудряшової Свиридов дуже тяжко пережив. Чи винен Свиридов у тому, що трапилося ? Якщо так, то яка форма і вид вини ? Якщо ні, то за якими підставами ?
Варіант 4
3. Задача. Голованов, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, бив Шуляка. Спочатку наніс два удари кулаком по обличчю, а потім, коли той упав, ногою став бити його по голові. При черговому ударі Шуляк намацав рукою металеву пластинку, яка лежала на землі, і кинув її в нападаючого. Пластинка попала в шию Голованова, який від заподіяних ушкоджень помер. Шуляку були заподіяні легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я. Чи додержані Шуляком вимоги закону про відповідальність захисту, характерові і небезпечності посягання ?
Варіант 5
3. Задача. Рогов дізнався, що його дружина має інтимні стосунки з Максименком. О 22 годині він разом з Деменюком стали ломитися в квартиру Максименка. Останній попередив, що буде стріляти з мисливської рушниці і вимагав, щоб його залишили в спокої. Але Рогов погрожував вбивством і продовжував ламати двері. Зірвавши замок і виламавши двері, він разом з Деменюком увірвався до квартири. Рогов у руці тримав лом. Максименко вистрелив з рушниці, заподіявши посягаючим тяжкі тілесні ушкодження. Дайте кримінально-правову оцінку діям Максименка.
Варіант 6
Вороненко, працюючи бухгалтером-ревізором, поверхово провів ревізію фінансово-господарської діяльності станції автовантажних перевезень, не виявив при цьому факту нестачі грошей на суму 28 мінімальних заробітних плат. Яка форма причетності до розкрадання державного майна є в діях Вороненка ? Чи підлягає він кримінальній відповідальності ?
Варіант 7
3. Задача. Малікова засуджено за пособництво в розкраданні державного майна у великих розмірах до позбавлення волі строком на 5 років з відбуттям покарання в ВТК загального режиму з конфіскацією майна. Розглянувши справу в порядку касаційного провадження, судова колегія в кримінальних справах обласного суду врахувала, що Маліков уперше вчинив злочин і є інвалідом другої групи. На підставі цього вирок суду було змінено з застосуванням до нього умовного засудження з іспитовим строком два роки. Дайте оцінку рішення судової колегії.
Варіант 8
3. Задача. Подружжя Натенків зробило завідомо неправдивий донос у РВВС про те, їх сусід Іваненко нібито вчинила розкрадання державного майна в особливо великих розмірах. Суд засудив подружжя до позбавлення волі строком на 6 років кожного, ураховуючи їх неодноразову судимість. Одночасно суд призначив відбування покарання в колонії-поселенні для осіб, які вчинили умисні злочини. Чи правильний вирок суду ?
Варіант 9
3. Задача. Блохіна звернулася до Фузіка з проханням побити Любченка, за що обіцяла щиро віддячити. Фузік залучив до участі у виконані злочину свого сусіда Григоренка, сказавши йому про обіцянку Блохіної. Остання пояснила Фузіку і Григоренку як проникнути в дім, порадила спровокувати сварку, а сама залишалася на вулиці. Побиття Любченка продовжувалося 10 хвилин. Смерть настала внаслідок великої кількості тілесних ушкоджень. Визначте форму співучасті і види співучасників.
16. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1.
а) кримінальне право - це система юридичних норм, які встановлюють систему і види покарань, які можуть бути призначені особам, що вчинили злочин; б) кримінальне право - це сукупність кримінально-правових поглядів, ідей, понять, теорій про злочин та покарання; в) кримінальне право - це сукупність правових норм, які визначають підстави та принципи кримінальної відповідальності, встановлюють які суспільне небезпечні діяння є злочинами і які покарання можуть бути призначені особам, які їх вчинили, та підстави і умови звільнення від кримінальної відповідальності і покарання.
2. Що є предметом кримінального права? а) предметом кримінального права є відносини, які виникають в результаті вчинення злочину і подальшого застосування відповідного покарання за його вчинення; б) предметом кримінального права є відносини, які виникають до вчинення злочину; в) предметом кримінального права є відносини, які виникають в результаті застосування відповідного покарання за злочин.
3. В чому полягає принцип суб'єктивної осудності? а) особа повинна бути осудною; б) в вину особі ставляться лише ті ознаки злочину, які вона усвідомлює; в) особа повинна усвідомлювати свої дії та бажати, щоб настали наслідки.
4. Який з перерахованих розділів є в Загальній частині КК? а) вина та її форми; б) класифікація злочинів; в) дія кримінального закону в часі.
5. Завданням чинного кримінального закону є: а) охорона життя, здоров'я людини як найвищої соціальної цінності, суспільного ладу України, її політичної та економічної систем, власності й усього правопорядку від злочинних посягань; б) правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам; в) виховний та превентивний вплив на осіб, засуджених за вчинення злочину, а також на інших громадян.
6. Які є види диспозицій, що передбачені в чинному кримінальномузаконодавстві? а) проста, описова, складна та диференційована; б) проста, описова, відсильна та бланкетна; в) відсильна, описова, бланкетна та диференційована.
7. Які види санкцій, що передбачені в чинному кримінальному законодавстві? а) альтернативні та невизначені; б) відносно та абсолютно визначені; в) відносно визначені та альтернативні.
8. На які види поділяється тлумачення кримінального права за суб'єктом? а) автентичне, доктринальне, судове, офіційне; б) законодавче, судове, доктринальне, виконавче; в) офіційне, доктринальне, слідче, судове.
9. Тлумачення кримінального закону за обсягом кола суспільно небезпечнихдіянь може поділятися на такі види: а) порівняльне, обмежене та буквальне; б) буквальне, поширювальне та обмежувальне; в) порівняльне, буквальне та систематичне.
10. Що означає просторова юрисдикція? а) означає поширення кримінального закону України в межах певної території та щодо певного кола осіб; б) означає тривалість дії кримінального закону в межах певного часового інтервалу; в) означає тривалість дії кримінального закону в межах певного часового інтервалу та поширення кримінального закону України в межах певної території та щодо певного кола осіб.
11. Що означає часова юрисдикція? а) означає тривалість дії кримінального закону в межах певного часового інтервалу; б) означає поширення кримінального закону України в межах певної території та щодо певного кола осіб; в) означає тривалість дії кримінального закону в межах певного часового
12. З якого моменту настає кримінальна відповідальність? а) з моменту вчинення суспільне небезпечного діяння, яке, згідно до чинного кримінального законодавства України, визнається злочином; б) з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду; в) з моменту порушення уповноваженою державою службовою особою
13. Що є юридичною підставою кримінальної відповідальності? а) вчинення особою суспільно небезпечного діяння; б) склад злочину, передбачений КК; в) злочинний наслідок.
14. Які є види кримінальної відповідальності? а) загальна та спеціальна; б) позитивна та негативна; в) фактична та юридична.
15. Злочином є: а) визначене КК суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), яке посягає на права та законні інтереси особи, держави та суспільства в цілому; б) суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), передбачене КК, яке вчиняється винно і є караним; в) передбачене КК суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
16. Малозначним діяння буде визнане тоді: а) коли воно не заподіяло істотної шкоди фізичним та юридичним особам, суспільству, державі; б) коли істотна шкода не заподіяна і не могла бути заподіяна; в) коли шкода, яка могла бути заподіяна, не сталася під впливом непереборної сили.
17. За ступенем суспільної небезпечності злочини поділяються на: а) малозначні, середньої тяжкості, тяжкі, особливо тяжкі; б) легкі, середньої тяжкості, тяжкі, особливо тяжкі; в) невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі, особливо тяжкі.
18. Особа, при порушенні правил дорожнього руху, збила пішохода, який загинув на місці пригоди. Суд призначив цій особі покарання у вигляді 6 років позбавлення волі згідно ч.2 ст.286 КК. До якої категорії віднести злочин, який вчинила вказанаособа? а) середньої тяжкості; б) тяжкий; в) особливо тяжкий. ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2.
19. Що таке склад злочину? а) це сукупність ознак, за допомогою яких можна злочин відрізнити від інших правопорушень; б) це суспільно небезпечне діяння, яке передбачене кримінальним законом, є винним і караним; в) це сукупність встановлених кримінальним законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, які характеризують суспільно небезпечне діяння як злочин.
20. Яке співвідношення між злочином і складом злочину? а) поняття злочин характеризує соціальну сутність кримінального-карного діяння, а склад злочину розкриває його юридичну структуру, його необхідні властивості; б) поняття злочин і склад злочину - тотожні, бо характеризують діяння, яке об'єктивно має властивість суспільної небезпеки; в) злочин - це скоєне в реальному житті суспільно-небезпечне, винне, протиправне і карне діяння, а склад злочину це процесуальна форма закріплення злочину.
21. Вкажіть види складів злочинів за ступенем суспільної небезпечності. а) формальний склад, основний склад; б) основний, кваліфікований, матеріальний; в) основний, кваліфікований, особливо кваліфікований, з пом'якшуючими
22. Що таке кваліфікація злочину? а) це застосування кримінально-правових норм в процесі дізнання та досудового слідства; б) це встановлення і юридичне закріплення точної відповідності між ознаками вчиненого діяння і ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою; в) це винесення обвинувального вироку і реалізація покарання у відповідній виправно-трудовій установі.
23. Що є об'єктом злочину: а) предмети; б) гроші, матеріальні інтереси; в) суспільні відносини.
24. Яка існує класифікація об'єктів по "вертикалі": а) загальний, родовий, безпосередній; б) визначений, невизначений; в) конкретизований, неконкретизований.
25. Яка існує класифікація об'єктів по "горизонталі": а) загальний, родовий, безпосередній; б) основний, додатковий, факультативний; в) обов'язковий, необов'язковий, спеціальний.
26. Петров був звільнений судом від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим (ст.46 КК). Яка функція кримінального права була здійснена? а) охоронна; б) регулятивна; в) правофіксуюча.
27. Роман разом з Гурвіцем вчинили грабіж. До цього Гурвіц вчиняв хуліганські дії. Їх було затримано. Дії Романа були кваліфіковані як грабіж, вчинений за попередньою змовою групою осіб (ч.2 ст.186 КК), а дії Гурвіца хуліганство (ч. 1 ст.296 КК) та грабіж, вчинений за попередньою змовою групою осіб (ч.2 ст.186 КК). За яким принципом кримінального права осіб притягли до відповідальності? а) за принципом особистої відповідальності; б) за принципом солідарної відповідальності; в) за принципом дольової відповідальності.
28.Громадянин України вчинив крадіжку в Брянську. Він був затриманий в м. Вінницяі притягнутий до відповідальності за крадіжку (ч.1 ст.185 КК). Якийпринцип дії кримінального закону у просторі був застосований? а) принцип універсальний; б) принцип громадянства; в) принцип територіальний.
29. Громадянин Ірану вчинив вибух у м. Вашингтон, внаслідок якого загинуло56 осіб. Під час митного огляду його було затримано в аеропорту Бориспіль. Він був притягнутий до кримінальної відповідальності за терористичний акт (ч.3 ст.258 КК України). Який принцип дії кримінального закону у просторі був застосований? а) принцип універсальний; б) принцип територіальний; в) принцип громадянства.
30. Киріков разом із іншими особами 20 серпня 2001 року вчинив бандитськийнапад на інкасаторську машину. 28 серпня 2001 року його було затримано. Слідчий кваліфікував його дії як бандитизм (ст.69 КК). За новим КК такі дії передбачені ст.257, при цьому вид та розмір покарання не змінився у порівнянні з КК 1960 року. За яким законом буде притягатися особа до відповідальності? а) за законом про кримінальну відповідальність, який діє на момент досудового слідства; б) за законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння; в) за законом про кримінальну відповідальність, який буде діяти на час передачі матеріалів справи до суду.
3 1 . Що відноситься до території України? а) український риболовний сейнер в порту Мурманська; б) військовий український крейсер в порту Сан-Франциско; в) цивільний "ТУ-154", приписаний до аеропорту Жуляни (м. Київ), що знаходиться на аеродромі біля Парижу.
32.Громадяни Німеччини в м. Дрезден захопили заручників і на автомобілі направлялись до Росії. В Україні їх було затримано. Чи буде цей злочин (захоплення заручників) визнаватися вчиненим на території України? а) так, якщо тільки правоохоронні органи Німеччини не будуть вимагати повернення цих осіб; б) ні; в) так. 33. Особа без громадянства, яка постійно проживає в м. Вінниця вчинила замах на контрабанду в м.Валенсія, її було притягнуто до відповідальності за адміністративним законодавством Іспанії. Коли він повернувся в Україну його було притягнуто до кримінальної відповідальності за замах на контрабанду ( ч.3 ст.15 і ч.1 ст.201 КК) Чи правомірне притягнення цієї особи до відповідальності за КК України? а) ні; б) так; в) так, якщо тільки злочин посягав на інтереси правопорядку України.
34. Особа протягом 2000 року систематично займалася проституцією. За це особа 4 рази притягалася до адміністративної відповідальності. 2 вересня 2001 року її було затримано за заняття проституцією. Слідчий порушив кримінальну справу за проституцію (ч.1 ст.303 КК), яка є новелою в чинному КК. Чи має кримінальний закон в даній ситуації зворотну силу? а) має; б) не має; в) має, якщо особа не сплатила певний розмір штрафу, передбаченого за заняття проституцією (ст.181-1 КпАП).
35. Суспільна небезпечність діяння полягає в тому, що: а) діяння спричиняє матеріальну чи фізичну шкоду потерпілим; б) діяння заподіює реальну шкоду суспільним відносинам, що охороняються законом про кримінальну відповідальність; в) діяння заподіює шкоду відносинам, що охороняються законом про
36. Кура притягли до кримінальної відповідальності за співучасть у умисному вбивстві. Суд не встановив його причетності до вбивства, але визнав його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.384 "Завідомо неправдиві показання" бо Кура давав завідомо неправдиві показання під час попереднього розслідування і тільки під час судового розгляду сказав правду. Чи є дії Кра кримінально протиправними? а) так, він повинен нести кримінальну відповідальність за ч.1 ст.384 ККУ; б) ні, бо потім Кура поміняв свої показання на правдиві; в) ні, бо кримінальна відповідальність підозрюваного та обвинувачуваного за завідомо неправдиві показання не передбачена.
37. Дягелев погрожуючи складним ножем хотів забрати у перехожого громадянина гаманець, де був жетон на проїзд в метро, 2 монети номіналом 5 та 25 копійок та декілька квитанцій про сплату комунальних послуг, але був затриманий нарядом міліції. Чи підпадають дії Дягелева ч.2 ст.11 КК? а) так, у зв'язку з малозначністю шкоди дії Дягелева не є злочином; б) ні, бо істотна шкода правоохоронюваним інтересам могла бути заподіяна; в) ні, бо дія ч.2 ст. 11 КК розповсюджується тільки на ті випадки коли завдано реальної шкоди.
38. Якщо кримінально-правові норми в частині кваліфікації злочинів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то судова-слідча практика виходить із суми, що відповідає: а) тільки податковій пільзі, визначеної для відповідного року; б) тільки мінімальній заробітній платі; в) тільки неоподатковуваному мінімуму доходів громадян.
39. Шура був затриманий під час спроби заволодіти чужим майном, іззастосуванням вогнепальної зброї. Слідчий кваліфікував його дії, як закінченийзлочин, передбачений ч.1 ст.187 КК "Розбій", посилаючись на те, що розбійвважається закінченим злочином з моменту нападу, і те що Шура не встиг заволодіти майном, на кваліфікацію не впливає. Чи правильне рішення прийняв слідчий? а) так, розбій - злочин з усіченим складом; б) ні, розбій - злочин з матеріальним складом; в) ні, розбій - злочин з формальним складом.
40. Науковий співробітник Герич надрукував в газеті "Урядовий кур'єр" рекомендації по кваліфікації окремих злочинних проявів в сфері оподаткування. Стаття містила аналіз найбільш поширених помилок, які допускали судді та слідчі при кваліфікації таких діянь. До якого виду кваліфікації можна віднести ці рекомендації: а) офіційна кваліфікація; б) неофіційна кваліфікація в) матеріальна кваліфікація
41. При застосуванні ножа для вбивства, якою ознакою він буде(ч. 1 ст. 115 КК "Умисне вбивство")? а) об'єктом; б) знаряддям; в) предметом.
42. З яких елементів складаються суспільні відносини: а) моральних, матеріальних; б) суб'єкти, предмет, зміст (соціальний зв'язок); в) основних, додаткових, факультативних.
43. Хто може виступати в якості суб'єктів суспільних відносин: а) предмети, речі, гроші; б) фізичні особи; в) фізичні, юридичні особи.
44. В чому полягає зміст (соціальний зв'язок) суспільних відносин: а) у відношенні суб'єктів до предмета суспільних відношень; б) у неправовій поведінці особи; в) у порушенні закону.
45. Міров напав на слідчого і намагався його задушити за те, що той обравйому міру запобіжного заходу - арешт. Дії Мірова були кваліфіковані за ст. 348 КК "Посягання на життя працівника правоохоронного органу...". Визначіть об'єкт посягання. а) життя; б) основний - життя, додатковий - авторитет органів державної влади; в) основний - авторитет органів державної влади, додатковий - життя.
46. Під час зґвалтування Бура щоб подолати опір потерпілої, побив її, що призвело до середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Дії були кваліфіковані за ч. 1 ст. 152 КК "Зґвалтування", тобто статеві зносини з застосуванням фізичного насильства. Визначте основний об'єкт злочинного покарання. а) статева свобода жінки; б) здоров'я жінки; в) все вищевказане.
47. Кучеров викрав накладні, а потім отримав за ними на автозапчастини, тобто вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 357 КК "Викрадення ... документів" та ч. 2 ст. 185 "Крадіжка". До якої ознаки складу злочину відносяться документи в обох злочинах? а) 1 - об'єкт, 2 - предмет; б) 1 - засіб, 2 - предмет; в) 1 - предмет, 2 - засіб.
48. Через власну неуважність Скок, під час керування автомобілем, виїхав на тротуар і смертельно травмував пішохода, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК "Порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами". В даному випадку автомобіль: а) об'єкт злочину; б) предмет злочину; в) знаряддя (засіб) злочину.
49. Об'єктом злочину передбаченого ст. 294 КК "Масові заворушення" є громадський порядок та моральність в суспільстві. Це: а) загальний об'єкт злочину; б) родовий об'єкт злочину; в) безпосередній об'єкт злочину.
50. Щоб дошкулити колишній дружині Дуні зіпсував в квартирі всі побутові прилади (телевізор, холодильник тощо). Слідчий порушив кримінальну справу за ознами складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК "Умисне знищення або пошкодження майна". Чим будуть виступати зазначені прилади? а) предметом злочину; б) знаряддям (засобом) злочину; в) об'єктом злочину.
51. Диспозиція ч. 1 ст. 241 "Забруднення атмосферного повітря" викладена таким чином: "Забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами, відходами абс іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушенню спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля". Який є диспозиція за видом? а) проста; б) описова; в) бланкетна; г) відсильна.
52. Стаття 403 "Невиконання наказу" має дві частини: ч. 1. - Невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених у частині першій статті 402 цього Кодексу, якщо воно спричинило тяжкі наслідки; ч. 2. - Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. Вкажіть, якими за видами є диспозиції у частинах 1 і 2? а) ч. 1 - проста; ч. 2 - відсильна; б) ч. 1 - описова; ч. 2 - відсильна; в) ч. 1 - бланкетна; ч. 2 - відсильна; г) ч. 1 - відсильна; ч. 2 - відсильна.
53. Неповнолітній вперше вчинив злочин невеликої тяжкості і був звільнений від кримінальної відповідальності. Щодо нього суд застосував примусові заходи виховного характеру. Чи є факт застосування таких заходів реалізацією кримінальної відповідальності? а) так, адже ці заходи передбачені в Кримінальному кодексі України; б) факт застосування заходів виховного характеру є реалізацією кримінальної відповідальності, бо особа зазнає певних обмежень, передбачених в Кримінальному кодексі; в) застосування примусових заходів виховного характеру не є реалізацією кримінальної відповідальності; г) застосування примусових заходів виховного характеру не є реалізацією кримінальної відповідальності, проте є реалізацією кримінального покарання
54. Сучок був засуджений за грабіж і тривалий час не працював, не маючи засобів до існування. Щоб купити продукти він вкрав у сусіда велосипед, який продав за 150 гривень. Дії Сучка були кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК "Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб". Залежно від ступеня суспільної небезпеки до якого виду належить цей склад злочину? а) основний; б) кваліфікований; в) особливо кваліфікований; г) з пом'якшуючими обставинами. 55. Голова міської державної адміністрації Іванов виступаючи на площі під час урочистих заходів, закликав до захоплення державної влади насильницьким шляхом. Його дії були кваліфіковані слідчим за ч. 3 ст. 109 КК “Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації”. Залежно від ступеня суспільної небезпеки до якого виду належить цей склад злочину? а) основний; б) кваліфікований; в) особливо кваліфікований; г) з пом'якшуючими обставинами.
56. Зміст ст. 176 КК "Порушення авторського права і суміжних прав" є таким: 1. Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі, - караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення. 2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, - караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, - караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Примітка. У статтях 176 та 177 цього Кодексу матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі - якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Залежно від ступеня суспільної небезпеки до якого виду належить склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 176 КК, по відношенню до ч. 2 ст. 176 КК? а) основний; б) кваліфікований; в) особливо кваліфікований; г) з пом'якшуючими обставинами.
57. Бутько, під час керування автомобілем вчинив наїзд на пішохода, який помер на місці пригоди. Під час слідства з'ясувалось, що ДТП сталась через прихований технічний брак гальмівної системи автомобіля допущений при виробництві автомобіля. Який елемент складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК "Порушення правил безпеки руху..." відсутній? а) об'єкт; б) об'єктивна сторона; в) суб'єкт; г) суб’єктивна сторона.
58. Стукало було пред’явлено обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.144 КК. Диспозиція цієї норми передбачає відповідальність за насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора. Визначить, які з існуючих факультативних ознак складу злочину стають обов'язковими в цьому випадку? а) предмет, потерпілий, мета; б) обстановка, засоби, мета; в) предмет, потерпілий, спосіб, мета; г) обстановка, спосіб, мета.
59. Дуров був звинувачений у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.243 КК. Диспозиція цієї норми передбачає відповідальність за забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів. Визначить,чим виступає категорія "віходи"? а) предметом вчинення злочину; б) засобом вчинення злочину; в) способом вчинення злочину; г) місцем вчинення злочину.
60. У ч. 1 ст. 203-1 КК криміналізується таке діяння: "Порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинено великих розмірах". Вкажіть скільки складів злочину утворює цей злочин? а) шість; б) сім; в) вісім; г) дев'ять.
61. Диспозиція ч. 1 ст. 262 КК викладена так: "Викрадення, привласненнявимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойови: припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства". Скільки вона містить складів злочину? а) чотири; б) вісім; в) двадцять; г) двадцять чотири.
62. Частина 1 ст. 152 КК визначає зґвалтування як статеві зносини і а) усічений; б) формальний; в) матеріальний; г) як формальний, так і матеріальний.
63. Частина 1 ст. 193 КК звучить таким чином: "Привласнення особою знайденого або такого, що випадково опинилося у неї, чужого майна, яке має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, а також скарбу". Скільки вона містить складів злочину? а) три; б) сім; в) дев'ять; г) десять.
64. Диспозиція ст. 348 КК викладена таким чином: "Вбивство або замах на вбивство працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, а також члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх діяльністю щодо охорони громадського порядку". Який це за конструкцією об'єктивної сторони склад злочину? а) усічений; б) формальний; в) матеріальний; г) як формальний, так і матеріальний.
65. 17-річний Яков в стані алкогольного сп'яніння вчинив у кінотеатрі бешкет: голосно лаявшись, зірвав демонстрацію кінострічки, зламав крісло, а одному громадянину розбив обличчя до крові. Що виступає в даному випадку основним безпосереднім і додатковим факультативним безпосереднім об'єктом хуліганства? а) осн. безпос. об'єкт - громадська безпека; додат. факульт. безпос. об'єкт - громадський порядок і здоров'я особи; б) осн. безпос. об'єкт - власність; додат. факульт. безпос. об'єкт - здоров'я особи та авторитет органів влади; в) осн. безпос. об'єкт - авторитет органів влади; додат. факульт. безпос. об'єкт - громадська безпека та здоров'я особи; г) осн. безпос. об'єкт - громадський порядок; додат. факульт. безпос. об'єкт - власність і здоров'я особи.
66. Стаття 293 "Групове порушення громадського порядку" у своій ч. 1 формулює такий склад: "Організація групових дій, що призвели до грубогс порушення громадського порядку або суттєвого порушення роботи транспорту підприємства, установи чи організації, а також активна участь у таких діях". Яким за конструкцією об'єктивної сторони є цей склад? а) формальний; б) матеріальний; в) усічений; г) одночасно і формальний і усічений.
67. У відповідь на скаргу Рудь, про відмову квартиронаймачами сплатиті обумовлену суму за 6-місячне проживання дільничний інспектор зазначив, що відповідності до ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину. Як функцію в даному випадку виконує склад злочину: а) фундаментальну; б) процесуальну; в) розмежувальну; г) гарантійну.
68. Для того щоб відмежувати таємне викрадення чужого майна (ч.1 ст.185 КК) від відкритого викрадення чужого майна (ч.1 ст.186 КК) потрібно скористатись: а) поняттям злочину; б) поняттям складу злочину; в) поняттям кримінальної відповідальності; г) санкціями кримінально-правових норм.
69. Таран, збираючись на полювання, зарядив свою рушницю та поклав її на столі, а сам вийшов на подвір'я будинку у справах. Його неповнолітній син побачивши на столі рушницю, вирішив погратися нею, але це призвело до того, що рушниця вистрелила, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження. Визначте родовий об'єкт і предмет злочину? а) рушниця - це знаряддя злочину; родовим об'єктом цього злочину є громадська безпека; б) рушниця - це предмет злочину; родовим об'єктом цього злочину є довкілля; в) рушниця - це предмет злочину; родовим об'єктом цього злочину є громадська безпека; г) рушниця - це засіб вчинення злочину; родовим об'єктом цього злочину є життя та здоров'я особи.
70. Кузьмінець у стані алкогольного сп'яніння керував автомобілем і збив пішохода Лопухіна, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження. Визначте чим є автомобіль та який родовий об'єкт цього злочину? а) автомобіль - це предмет злочину; родовим об'єктом цього злочину є життя та здоров'я особи; б) автомобіль - це засіб вчинення злочину; родовим об'єктом цього злочину є безпека руху та експлуатації транспорту; в) автомобіль - це предмет злочину; родовим об'єктом цього злочину є безпека руху та експлуатації транспорту; г) автомобіль - це засіб вчинення злочину; родовим об'єктом цього злочину є життя та здоров'я особи.
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 3.
1. Визначте сукупність яких ознак утворює об'єктивну сторону? а) дія (бездіяльність), наслідок, причиновий зв'язок, обстановка, знаряддя, засоби, мета, спосіб, місце вчинення злочину; б) дія (бездіяльність), наслідок, причиновий зв'язок, знаряддя, засоби, місце, час обстановка, спосіб вчинення злочину; в) дія (бездіяльність), наслідок, причиновий зв'язок, спосіб, мета, обстановка, ситуація, засоби та знаряддя вчинення злочину.
2. Які обов'язкові ознаки об'єктивної сторони складу злочину? а) діяння; б) діяння і наслідки; в) діяння, наслідки, причиновий зв'язок.
3. Діяння, вчинені під впливом нездоланної сили: а) є підставою кримінальної відповідальності; б) виключають кримінальну відповідальність; в) виключають кримінальну відповідальність у випадку скоєння злочин невеликої тяжкості чи злочину середньої тяжкості злочину.
4. Частина 1 ст. 114 КК "Шпигунство" передбачає відповідальність за передачу або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю. Який це склад, злочину за конструкцією об'єктивної сторони? а) формальний; б) матеріальний; в) усічений.
5. Який зміст юридичного критерію неосудності? а) нездатність розуміти значення своїх дій і нездатність керувати своїми діями; б) нездатність вірно оцінити свої дії; в) нездатність усвідомлювати свої діяння або керувати ними.
6. Визначте один з медичних критеріїв неосудності: а) тимчасовий розлад фізичного здоров'я; б) тимчасовий розлад душевної діяльності; в) тривалий розлад фізичного здоров'я.
7. Які ознаки суб'єктивної сторони складу злочину? а) вина, мотив, мета, емоційний стан; б) вина, умисел, необережність; в) вина, діяння, мотив та мета.
8. Які є форми вини в доктрині кримінального права? а) умисна, необережна, недбалість; б) подвійна, умисна, необережна; в) умисел і необережність.
9. Що таке помилка в кримінальному праві? а) неправильна кваліфікація слідчим злочину; б) неправильне визначення законодавцем окремих ознак певного злочину; в) неправильне уявлення особи про юридичні чи фактичні ознаки вчинюваного нею діяння.
10. Стадіями злочину є: а) замах, добровільна відмова, діяльне каяття; б) готування, замах, виявлення наміру; в) готування, замах, закінчений злочин.
11. Готування до якого злочину не тягне за собою кримінальної відповідальності: б) до злочину з невеликою тяжкістю; в) до злочину з усіченим складом.
12. Замах вчиняється шляхом: а) дії; б) бездіяльності; в) дії або бездіяльності.
13. Особа, яка добровільно відмовилася від злочину: а) не підлягає кримінальної відповідальності взагалі; б) підлягає кримінальній відповідальності лише в тому випадку, якщо фактично скоєне ним діяння містить склад іншого злочину; в) підлягає кримінальній відповідальності за готування або замах.
14. Що таке співучасть у злочині? а) умисна спільна участь 2 -х або більше осіб у вчиненні умисного злочину; б) умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину; в) умисна спільна участь 2 -х або більше осіб у вчиненні злочину.
15. Які види причетності до злочину регламентовані в КК? а) приховування злочину, потурання злочину; б) приховування злочину, недонесення про злочин та потурання злочину; в) приховування злочину, недонесення про злочин.
16. Множинність злочинів - це: а) скоєння особою двох або більше одиничних злочинів, якщо хоч два з них мають юридичне значення; б) вчинення особою двох або більше злочинів, за які вона не була засуджена; в) вчинення двома особами двох або більше злочинів, за умови засудження за попередній злочин.
17. Види множинності злочинів - це: а) продовжувані злочини, тривалі, складні; б) рецидив, загальний рецидив, спеціальний рецидив; в) повторність, сукупність, рецидив.
18. Сукупність злочинів - це: а) вчинення особою двох або більше злочинів, ні за один з яких особу не було засуджено; б) вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями КК, за жоден з яких особу не було засуджено; в) вчинення в різний час двох або більше злочинів, за жоден з яких особу не було засуджено.
19. Який рецидив має місце, якщо особа тричі скоїла необережний злочин, що потягнув загибель людей? а) спеціальний; б) пенітенціарний; в) рецидив злочинів відсутній.
20. У стані необхідної оборони можна завдати шкоди: а) тільки життю та здоров’ю нападаючого; б) життю, здоров’ю, майновим та всім іншим інтересам нападаючого; в) Не тільки інтересам нападаючого, а і третім особам.
21. Перевищення меж необхідної оборони полягає: а) особа, здійснюючи захист, завдає шкоду більшу порівняно з тою, що відвернута; б) особа здійснює захист тоді, коли напад уже минув; в) особа, здійснюючи захист, завдає шкоду, яка явно не відповідає характерові посягання чи обстановці захисту.
22. Визначне правильне поняття крайньої необхідності: а) це дія або бездіяльність вчинені з метою усунення небезпеки, що загрожує правоохоронюваним інтересам, якщо цю небезпеку за даних обставин не можна було усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною ніж відвернута; б) це дія, спрямована на усунення небезпеки, що загрожує правоохоронюваним інтересам, якщо цю небезпеку за даних обставин не можна було усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода не більша ніж відвернута; в) це діяння, спрямоване на усунення небезпеки, що загрожує правоохоронюваним інтересам, при умові, що шкода завдається під безпосереднім впливом фізичного примусу.
23. В якому випадку ризик не визнається виправданим? а) якщо завідомо створена загроза для здоров’я інших людей; б) якщо завідомо створена загроза для життя інших людей; в) якщо завідомо створена загроза життю того, хто вчиняє діяння.
24. За якої умови фізичний примус виключає відповідальність? а) існувала реальна загроза заподіяння шкоди здоров'ю; б) тяжка шкода здоров'ю вже була завдана; в) внаслідок безпосереднього впливу фізичного примусу особа позбавлена можливості керувати своїми діями.
25. Звільнення від кримінальної відповідальності може бути здійснено: а) судом; б) слідчим, за погодженням з прокурором; в) судом, слідчим чи прокурором.
26. Що таке бездіяльність як ознака об'єктивної сторони? а) виконання особою дій, які спрямовані на ухилення від виконання юридичних обов'язків; б) невиконання особою покладених на неї юридичних обов'язків або неналежнх їх виконання; в) невиконання особою покладених на неї юридичних обов'язків при можливості їх виконання.
27. Триваючий злочин вважається закінченим: а) з моменту вчинення дії або бездії; б) з моменту затримання злочинця; в) з моменту явки з повинною.
28. Продовжуваний злочин - це злочин, який: а) складається тільки зі злочинної діяльності. б) складається з кількох самостійних відокремлених діянь, кожне з яких має всі ознаки закінченого злочину; в) складається з одного діяння, яке носить безперервний характер;
29. Слідством встановлено, що 15.01.2002 року Яков ревнощів ударив ножем в груди Ломова, маючи намір його вбити. Потерпілого доставили до лікарні, де він 17.01.2002 року вмер. Якову пред'явили обвинувачення у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК "Умисне вбивство". Що потрібно вважати часом вчинення злочину? а) 15. 0 1.2002 року; б) 17.0 1.2002 року; в) 15.01.2002 - 17.01.2002 року.
30. Протор вчинив крадіжку (ст.185 КК) у стані осудності, але де до постановлення вироку захворів на епілепсію. Чи підлягає він покаранню? а) не може взагалі підлягати покаранню; б) так, може підлягати покаранню після одужання; в) він звільняється від кримінальної відповідальності і покарання.
а) 18-річна особа, яка ухиляється від призову на строкову військову службу (ст.335 КК); б) 14-річна матір, яка вчинила вбивство своєї новонародженої дитини (ст.117 КК); в) 25-річний слідчий, який вчинив вбивство з ревнощів (ч.1 ст.115 КК).
32. Який зміст інтелектуального моменту злочинної самовпевненості? а) особа передбачає настання наслідків; б) особа передбачає можливість настання наслідків; в) особа не передбачає настання наслідків.
33. Вкажіть злочин в якому мотив не є обов'язковою ознакою суб'єктивноїсторони складу злочину? а) умисне вбивство вчинене в стані сильного душевного хвилювання; б) хуліганство; в) крадіжка.
34. Водій Т., керуючи автомобілем у нетверезому стані, порушив правиладорожнього руху і вчинив наїзд на пішохода О. Потерпілий помер на місці події. Визначте психічне ставлення С. до свого вчинку. а) злочинна самовпевненість; б) злочинна недбалість; в) змішана форма вини.
35. Які є види помилок в кримінальному праві? а) фактична і теоретична; б) юридична і фактична; в) загальна і спеціальна.
36. З метою вбивства Адамов, Мегера підпалив вночі будинок де той мешкав. В цей час Адамов в будинку не було, про що Мегера не знав. Визначите стадію вчинення злочину: а) готування до вбивства; б) незакінчений замах; в) закінчений замах.
37. В якій ситуації Таран буде пособником злочину? а) коли Таран попросить викрасти автомобіль Якова; б) коли Таран роз'яснить Якову як відмикати двері автомобіля під час викрадення; в) коли Таран придбає автомобіль, який Яков викрав.
38. Рецидив злочину - це: а) скоєння нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин; б) скоєння двох або більше злочинів, за кожен з яких особа засуджена; в) скоєння нового умисного злочину, особою, яка має судимість.
39. Ідеальна сукупність має місце: а) якщо в кожному діянні, що утворює суперечність є всі необхідні ознаки складу злочину; б) якщо в одному діянні є ознаки двох або більше складів злочину, передбачених різними статтями КК України; в) якщо в одному діянні є органи двох або більше складів злочинів, передбачених різними частинами однієї і тієї ж статті.
40. Киянов два дні поспіль ходив на полювання в заповідник. Першого дня він вбив лося, а другого не здобув нічого. Одиничний злочин чи множина в діях Киянова? а) одиничний продовжуваний злочин; б) одиничний триваючий злочин; в) множина - повторність злочинів.
41. Куца було засуджено за ч.1 ст.201 КК "Контрабанда" до 3 років позбавлення волі. Через рік після відбуття покарання, його знову було засуджено, але за ч.2 ст. 201 КК, контрабанда вчинена особою раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею. Який вид множини має місце в діях Куца? а) рецидив злочинів; б) повторність злочинів; в) реальна сукупність злочинів.
42. Данилов, раніше судимий за ухилення від сплати податків (ч.1 ст.212 КК), знову був засуджений за необережне спричинення тяжких тілесних ушкоджень (ст.128 КК). Визначить вид множини злочинів: а) реальна сукупність злочинів; б) множина злочинів відсутня; в) рецидив злочинів.
43. В якому випадку закон дозволяє застосовувати зброю, інші засоби та предмети незалежно від наслідків: а) для відвернення протиправного насильницького вторгнення в житло та інше приміщення; б) для відвернення протиправного проникнення в житло та інше приміщення; в) для відвернення протиправного знищення або пошкодження майна в великих розмірах.
44. Одна особа нацькувала собаку на іншу особу. Причому остання особа застрелила собаку із пістолета, якого мала при собі. Як потрібно розглядати дії цієї особи? а) як дії, скоєні в стані крайньої необхідності; б) як діяння, пов'язані з ризиком; в) як дії, скоєні в стані необхідної оборони.
45. Ворохов намагався втікти після невдалого посягання на життя працівника міліції Дурова. З метою затримання Дурова пострілом з пістолета поранив Ворохова причинив йому тяжкі тілесні ушкодження. Чи правомірні дії Дурова? а) так, він діяв в стані необхідної оборони; б) так, він намагався затримати злочинця, який ухилявся від затримання; в) ні, мар місце перевищення заходів, необхідних для затримання.
46. Зелік з метою охорони врожая яблук встановив в саду вовчі капкани. В один з них попався сусідський хлопчик, якому було спричинені тяжкі тілесні ушкодження. Чи підлягає Зелік кримінальній відповідальності? а) ні, бо діяв в стані необхідної оборони; б) так, за перевищення меж необхідної оборони (ст.129 КК); в) за необорежне спричинення тяжких тілесних ушкоджень (ст.128 КК).
47. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки (за наявності необхідних умов) можливе: а) за клопотанням батьків; б) без будь-якого клопотання; в) за клопотанням підприємства.
48. Кирпа вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, але затриманий не був. Через рік після цієї крадіжки Кирпа знову вчинив новий злочин - грабіж (ч. 2 ст. 186 КК). Перебіг давності за таких умов закінчиться : а) за перший злочин - через 5 років після вчинення грабежу; за другий злочин - через 10 років; б) за перший злочин - через 4 роки після вчинення грабежу; за другий – через 5 років; в) за перший злочин - через 3 роки після вчинення грабежу; за другий – через 6 років. 49. Давність не застосовується за будь-яких умов: а) у разі вчинення диверсії (ст. 113 КК); б) у разі вчинення державної зради (ст. 111 КК); в) у разі порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК).
50. Визначте початок перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності: а) з дня вчинення особою злочину; б) з дня виявлення правоохоронними органами злочину; в) з дня порушення кримінальної справи.
51. Під час розвантажування вагону Циган приховав 2 ящика рибних консервів, а потім частинами за 4 дні виніс непомітно з території складу. За особливостями об'єктивної сторони це: а) складний злочин; б) триваючий злочин; в) продовжуваний злочин; г) повторний злочин.
52. Ломов у невідомого купив пістолет і постійно носив при собі. На а) простий, з моменту затримання особи нарядом міліції; б) триваючий, з моменту придбання пістолета у невідомого; в) складний, з моменту вилучення пістолета; г) продовжуваним, з моменту визнання експертизою пістолета холодною зброєю.
53. Шевко, жартома, зупинив поїзд в якому їхав, натиснувши стоп-кран втамбурі вагона. Це призвело до завдання тяжких тілесних ушкоджень 2 пасажирам.Шевка притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 283 КК "Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда". До якої ознаки складу злочину потрібно віднести стоп-кран? а) об'єкт злочину; б) предмет злочину; в) знаряддя вчинення злочину; г) засіб вчинення злочину.
54. 20-річний П., який страждає на дебільність, після перегляду зарубіжної кінострічки, підпалив будинок. Під час вчинення цих дій він не міг усвідомлювати свої дії, але керував ними. Дайте кримінально-правову оцінку діям П. а) він буде нести кримінальну відповідальність за умисне знищення майні б) він не буде нести кримінальну відповідальність; в) він буде нести кримінальну відповідальність за умисне знищення майна шляхом підпалу (ч.2 ст.194 КК), а його хвороба буде виступати обставиною, щ пом'якшує покарання; г) він буде нести кримінальну відповідальність, бо він діяв у стані обмеженої осудності, тому це впливає на пом'якшення покарання та застосування примусових заходів медичного характеру.
55. Під час обіднього відпочинку робітник С. вирішив пожартувати над іншоюробітницею О. Він підхопив і підняв її над ванною із соляною кислотою. Не втримавши рівноваги він випустив її у ванну. Робітниця отримала тяжке тілесне ушкодження. Визначте форму і вид вини С. а) казус; б) злочинна самовпевненість; в) злочинна недбалість; г) непрямий умисел.
56. Під час розбійного нападу потерпілому А. було заподіяне тяжке тілесне ушкодження. Внаслідок втрати крові А. помер. Обвинувачений С. на допиті показав, що він не хотів вбивати, а тільки завдав удар ножем у живіт для того, щоб А. Не чинив опір. Визначте форму і вид вини С. стосовно завдання тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть особи. а) непрямий умисел; б) подвійна форма вини; в) злочинна самовпевненість; г) злочинна недбалість.
57. Громадянин П. придбав для збуту у невідомого 10 г. порошку білого кольору, вважаючи, що це кокаїн. За висновком експертизи це був крохмаль. Дайте правову оцінку діям П. а) він буде нести кримінальну відповідальність за придбання з метою збуту наркотичних засобів (ч.2 ст.307 КК); б) він не буде нести кримінальну відповідальність; в) він буде нести кримінальну відповідальність за замах на придбання з метою збуту наркотичних засобів (ч.2 ст.15 і ч.2 ст.307 КК); г) він буде нести кримінальну відповідальність за готування на придбання з метою збуту наркотичних засобів (ч.1 ст.14 і ч.2 ст.307 КК).
58. Під час полювання, Воропов з порушенням встановлених правил, зробив кілька пострілів. Одним пострілом був поранений Дірно, який знаходився на лінії вогню. Слідчий кваліфікував дії Воропова як закінчений замах на необережне вбивство (ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 119 КК). Чи правильне рішення слідчого? а) так; б) ні; в) так за умови, що поранення сталося в життєво важливий орган; г) ні, бо замах був незакінченим. 59. Колов вирішив обікрасти касу одного з підприємств. Для цього він виготовив та придбав необхідне знаряддя. Вночі він відключив сигналізацію, зробив пролом в стіні, відкрив двері де знаходився сейф. Після кількох спроб, Колов зрозумів, що сейф відкрити він не зможе і, не сподіваючись більше ні на що, зник з місця події. Визначите стадію вчинення злочину: а) ч.З ст.15, ч.3 ст.185 КК, - незакінчений замах ; б) ч.2 ст. 1 5, ч.3 ст. 185 КК, - закінчений замах; в) добровільна відмова; г) ч. 3 ст. 185 КК, - закінчений злочин, бо мало місце проникнення до приміщення.
60. Під час розмови Курба заявив своїм товаришам, що тепер знає як можна "заробити" гроші. На його думку захист практично любою банківського рахунку можна подолати за допомогою сучасного комп’ютера. Курба вчинив: а) оприлюднення наміру вчинення шахрайства; б) готування до вчинення шахрайства; в) незакінчений замах на вчинення шахрайства; г) закінчений злочин у виді змови на вчинення шахрайства.
61. Соломко вирішив виготовити гроші. Для цього він виготовив необхідне обладнання. Коли він виготовив кілька зразків, підбираючи необхідний колір його було затримано. На виготовлених зразках номіналу купюр ще не було. Соломко притягнуто до кримінальної відповідальності за виготовлення з метою збуту підробних грошей(ст. 199 КК). Визначте стадію вчинення злочину: а) готування; б) закінчений замах; в) незакінчений замах; г) закінчений злочин.
62. Організоване ієрархічне злочинне угруповання, юридичне зареєстроване яі ТОВ "Озон", займалося несплатою податків (ч.2 ст.212 КК). Чи можна визнати так групу - злочинною організацією? а) так; б) ні; в) так, якщо це угруповання вчиняло ці злочини систематично; г) ні, бо в цього угруповання не було зброї.
63. Рог, Іво та Сергій об'єдналися в організовану групу. Спеціалізувалися вони на квартирних крадіжках. Рог підшуковував ймовірну ціль - квартиру. Іво забезпечував транспортом. Сергій безпосередньо вчиняв крадіжку. Які особливості кримінальної відповідальності учасників цієї організованої групи? а) Рог, Іво та Сергій підлягають відповідальності за злочини, у вчиненні яких вони брали участь, в залежності від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них; б) Рог, Іво Сергій підлягають відповідальності за злочини, у вчиненні яких вони брали безпосередню участь; в) Рог, Іво та Сергій підлягають відповідальності за злочини, у вчиненні яких вони брали безпосередню участь, а Іво відповідає тільки за потурання цим злочинам; г) Рог, Іво та Сергій підлягають відповідальності за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них.
64. Сорока замовив Рогозі заподіяти тілесні ушкодження Мокіну. Рогоза знаходячись в стані сп’яніння не розрахував сили і вбив Мокіна. Дайте кримінально правову оцінку діям Сороці. а) Сорока не підлягає кримінальній відповідальності за вбивство, вчинені Рогозою; б) Сорока взагалі не підлягає кримінальній відповідальності; в) Сорок підлягає кримінальній відповідальності за дії, вчинені Рогозою якщо вони, навіть не охоплювалися його умислом; г) Сорока підлягає кримінальній відповідальності за потурання вбивству.
65. Черевко перевищив встановлену швидкість і виїхав на тротуар, де збив пішохода Скрибу, причинивши йому тяжкі тілесні ушкодження. Щоб зникнути з місця події, Черевко знову порушив правила дорожнього руху і зіткнувся на перехресті з вантажним автомобілем. При зіткненні пасажиру Авеко були теж спричинені тяжкі тілесні ушкодження. Чи має місце множина злочинів? а) ні, бо дії передбачені однією статтею КК б) так, ідеальна сукупність; в) так, реальна сукупність; г) так, повторність.
66. Хома незаконно зберігав пістолет ПМ (ч.1 ст.263 КК "Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами"). Одного разу коли він чистив його то зламав бойову пружину, внаслідок чого зброя перестала бути придатною до стрільби. Через рік Хома придбав бойову пружину і полагодив МП. Чи має в діях Хоми множина злочинів? а) так, повторність злочинів; б) ні, одиничний тривалий злочин; в) так, рецидив злочинів; г) ні, одиничний продовжуваний злочин.
67. Сірий і Калина вдень зустріли на вулиці 15-річного Луку і почали з хуліганських спонукань його бити. Захищаючись Лука ударив Сірого складним ножем який мав при собі і завдав йому смерть. В діях Луки має місце: а) необхідна оборона; б) перевищення меж необхідної оборони; в) умисне спричинення смерті; г) необережне спричинення смерті.
68. Альпіністи Юрій та Сергій при сходженні на Говерлу були в одній зв'язці. Сергій при незграбному поруху зірвався і зависнув над прірвою. Юрій намагавсяйого витягнути але не зміг. Знесилівши він зрозумів що сам може зірватись і тоді перерізав мотузку. Сергій загинув. Дії Юрія потрібно розцінити як: а) крайня необхідність (ст.39 КК); б) умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК); в) виправданий ризик (ч.2 ст.42 КК); г) вбивство, вчинене через необережність (ч. 1 ст. 119 КК).
69. Кирило, який має судимість, вчинив злочин невеликої тяжкості. На часрозгляду справи в суді, внаслідок зміни обстановки, вчинене Кирилом діяння втратило суспільну небезпечність. Чи може бути Кирило звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки: а) може, за умови усунення заподіяної шкоди; б) може, якщо сам Кирило проти цього не заперечує; в) не може; г) може, за умови, що і сам Кирило перестав бути суспільне небезпечним.
70. Зебко вчинив особливо тяжкий злочин (державну зраду ст. 111 КК) і ухилився від слідства і суду. Пройшло 15 років. Нового злочину Зебко не вчинив.Чи можна Зебко притягнути до кримінальної відповідальності: а) можна, бо Зебко вчинив особливо тяжкий злочин; б) можна, за умови негативної характеристики особи; в) Зебко не може бути притягнутии до кримінальної відповідальності; г) можна, якщо в діях Зебко є ознаки іншого злочину.
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 4.
1.Що таке покарання за КК? а) застосування примусових заходів кримінально-правового характеру до винних у вчиненні злочину осіб; б) захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого; в) засіб оцінки державою та суспільством скоєного злочинного діяння та особи злочинця.
2.Які цілі покарання визначені в КК? а) запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; б) ізоляція засудженого від суспільства, перевиховання особи, попередження нових злочинів; в) кара за скоєний злочин, виправлення засудженого, обмеження прав і свобод засудженого.
3.За якими статтями КК настає відповідальність у разі ухилення від покарання,призначеного вироком суду? а) статті 389 та 390 цього Кодексу; б) статті 390 та 391 цього Кодексу; в) статті 391 та 392 цього Кодексу.
4.Що серед переліченого належить лише до основних видів покарань? а) штраф; І б) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; в) громадські роботи.
5.Позбавлений спеціального звання - це: а) додаткове покарання; б) основне покарання; в) як основне, так і додаткове покарання.
6.Які види покарань можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові? а) обмеження волі і виправні роботи; б) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і штраф; в) конфіскація майна і штраф;
7.Яке з цих положень, визначених в КК, є однією із загальних засадпризначення покарання? а) суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК; б) суд призначає покарання керуючись міжнародно-правовими нормами; в) суд призначає покарання керуючись своєю правосвідомістю.
8.Лисеийвчинив умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання,викликаного тяжкою образою з боку потерпілого (ст. 116 КК). Чи може суд врахувати, як пом'якшуючу покарання аналогічну обставину (вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання), передбачену ст.66 КК? а) може; б) не може; в) може, але суд у порядку ст.66 КК повинен призначити покарання в межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК.
9.При складанні покарань за сукупністю злочинів менш суворий вид а) три дні обмеження волі; б) два дні службового обмеження для військовослужбовця; в) три дні виправних робіт.
10. Звільнення дорослої особи від відбування покарання з випробуванням а) у виді громадських робіт; б) у виді виправних робіт; в) у виді арешту.
11. Тривалість іспитового строку при звільненні засудженої дорослої а) до 2 років; б) від 1 до 3 років; в) до 3 років. 12. Яке з додаткових покарань не може бути призначене особі у разі а) штраф; б) конфіскація майна ; в) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
13. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може застосована щодо осіб, які відбувають покарання у виді: а) обмеження волі; б) виправних робіт; в) арешту.
14.Закон про амністію Верховна Рада України приймає: а) раз на рік; б) як правило, один раз на рік; в) на розсуд Верховної Ради.
а) фактом відбуття покарання у виді позбавлення волі; б) фактом винесення судом вироку; в) відбуттям покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
16.Особа мав судимість за вчинення ним необережного злочину. Чи може бути вона зареєстровано кандидатом у народні депутати: а) особа, яка має судимість, не може бути зареєстрована кандидатом у народні депутати; б) за таких умов немає перепон для реєстрації особи кандидатом у народні депутати; в) тільки Центральна виборча комісія може дозволити реєстрацію особи кандидатом у народні депутати.
17.Метою примусових заходів медичного характеру може, зокрема, бути: а) обов'язкове лікування особи у зв'язку з психічною хворобою; б) обов'язкове лікування особи у зв'язку з алкоголізмом; в) обов'язкове лікування особи у зв'язку з інфекційною хворобою.
18. Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані особи: а) яка страждає психічною хворобою; б) яка вчинила злочин; в) яка у стані неосудності вчинила суспільне небезпечне діяння.
19. Примусові заходи медичного характеру реалізуються: а) тільки амбулаторне; б) тільки госпіталізацією особи до психіатричного закладу (стаціонарно); в) як амбулаторне, так і стаціонарно.
20. Неповнолітньогоможе бути звільнено від кримінальноївідповідальності, якщо його виправлення можливе без застосуванняпокарання, у разі вчинення ним: а) злочину середньої тяжкості; б) вперше злочину невеликої тяжкості; в) злочину будь-якої тяжкості.
21. Якийіз додаткових видів покарань може бути застосовано донеповнолітнього? а) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; б) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; в) конфіскація майна.
22.Громадські роботи неповнолітнім призначаються у віці: а) від 14 до 18 років; б) від 15 до 18 років; в) від 16 до 18 років.
23. Арешт щодо неповнолітнього призначається на строк: а) від 1 до 6 місяців; б) від 20 до 35 діб; в) від 15 до 45 діб.
24.Громадські роботи неповнолітнім призначаються на строк: а) від 60 до 240 годин; б) від 90 до 270 годин; в) від 30 до 120 годин.
25. Призвільненні неповнолітнього від відбування покараннявипробуванням іспитовий строк встановлюється: а) до одного року; б) від одного до трьох років; в) від одного до двох років.
26. Струк був звільнений від відбування основного покарання у виді позбавлення волі. З якого моменту буде обчислюватися для Струка додаткове покарання у виді позбавлення займати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю: а) з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком; б) початку відбування основного покарання; в) з моменту відбуття основного покарання.
27.Сича було засуджено за умисне легке тілесне ушкодження(ч.1 ст.125 КК) до 200годин громадських робіт. Який порядок виконанняСичомгромадських робіт? а) Сич у вільний від роботи час може безоплатно доглядати за хворими у лікарні; б) Сич може, за визначену законодавством плату, прибирати вулиці міста; в) Сич може виконувати зварювальні роботи на будівництвах.
28. Які є види конфіскації майна як виду покарання? а) змішана, повна, часткова; б) повна, часткова та спеціальна; в) повна, часткова.
29. Арешт не може бути застосований: а) до 15-річної особи; б) до жінки, яка має дитину 8 років; в) до особи, що досягла пенсійного віку.
30. За сукупністю вироків суд призначив С. покарання у виді позбавлення волі 20 років. Адвокат оскаржив вирок суду. Який максимальний розмір позбавлення волі може бути визначений судом в даній ситуації? а) 30 років; б) 15 років; в) 25 років.
31. Солоха був засуджений судом до довічного позбавлення волі за умисне вбивство (ч.2 ст.115 КК). Адвокат подав апеляцію на вирок суду. При якій умові апеляція адвоката підлягає задоволенню? а) якщо Солосі виповнилося 55 років; б) якщо Солоха інвалід другої групи; в) якщо Солосі виповнилося 68 років.
32.Яка із вказаних обставин, що пом'якшує покарання передбачена в КК? а) вчинення злочину неповнолітнім; б) вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку; в) вчинення злочину з перевищенням меж необхідної оборони.
33. Яку обставину, що обтяжує покарання суд обов'язково повинен врахувати? а) вчинення групових хуліганських дій без попередньої змови; б) повторне порушення правил дорожнього руху, що призвело до загибелі пішохода; в) вчинення крадіжки з використанням 10-річної особи.
34. Роман вчинив замах на вбивство (ч.2 ст.15 КК і ч.1 ст.115 КК). Якіобставини суд повинен врахувати, призначаючи покарання за цей злочин? а) суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру; б) суд повинен врахувати причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця; в) всі вищезазначені обставини.
35. Який із обов'язків може бути покладений на особу, звільнену від відбуванняпокарання з випробуванням: а) попросити публічно пробачення у потерпілого; б) відшкодувати заподіяну шкоду; в) доглядати потерпілого при лікуванні.
36. За яких умов засуджений, якого звільнили від відбування покарання з випробуванням, під час іспитового строку може бути направлений для відбування призначеного покарання: а) якщо засуджений не виконує виробничий план; б) якщо засуджений два рази вчинив правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення; в) якщо засуджений 3 рази вчинив правопорушення, що потягли за собої адміністративні стягнення.
37. У разі вчинення засудженим, якого звільнили від відбування покараннявипробуванням, в період іспитового строку нового злочину, суд призначає йом покарання: а) за сукупністю злочинів з урахуванням правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення; б) за сукупністю вироків з урахуванням правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення; в) на розсуд суду: за сукупністю злочинів чи сукупністю вироків з урахуванням правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення.
38. Умовно-дострокове звільнення дорослих осіб від відбування покарання суд може застосувати до осіб, що відбувають покарання: а) у виді громадських робіт; б) у виді виправних робіт; в) у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю.
39.Вовк вчинив дезертирство (ч.1 ст.408 КК). Вирок щодо нього було зачитано. Чи вважається Вовк таким, що має судимість: а) Вовк не є таким, що має судимість; б) Вовк буде вважатися таким, що має судимість, коли буде доставленим в) Вовк буде вважатися судимим з дня отримання копії обвинувального вироку.
40. Законом про амністію Романабуло звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі. Чи вважається Романов в момент звільнення таким, що не має судимості: а) Роман вважається таким, що не має судимості, якщо в законі про амністію обумовлено зняття судимості; б) закон про амністію судимості не знімає; в) закон про амністію безумовно знімає судимість.
41. Симов,маючи судимість, знову вчинив новий злочин. За таких умов: а) перебіг строку погашення судимості зупиняється; б) перебіг строку погашення судимості переривається; в) на перебіг строку погашення судимості вчинення нового злочину не впливає.
42. Татарчука звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку зпримиренням з потерпілим. Чи є Татарчук таким, що має судимість: а) Татарчук судимості не має; б) Татарчук судимості не матиме, коли на це буде вказівка суду; в) Татарчук вважатиметься таким, що має судимість.
43. Що є приводом для вирішення питання про продовження, зміну абоприпинення застосування заходів медичного характеру? а) заява представника психіатричного закладу, який надає психіатричну допомогу; б) згадана заява та висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. в) лише згаданий висновок.
44. Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, а) не рідше одного разу на 6 місяців; б) не рідше одного разу на квартал; в) не рідше одного разу на рік.
45. Особа вчинила злочин у стані осудності, але до постановления вироку захворіла на психічну хворобу. Щодо неї було застосовано примусовий захід медичного характеру. Невдовзі особа видужала. Чи підлягає вона покаранню: а) не підлягає, бо щодо неї було застосовано примусовий захід медичного характеру; б) підлягає на загальних засадах; в) підлягає покаранню лише у разі вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
46. Психічно хвора особа вчинила суспільне небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб. Який вид примусових заходів медичного характеру може бути застосовано щодо цієї особи? а) госпіталізація до психіатричного закладу із посиленим наглядом; б) госпіталізація до психіатричного закладу з суворим наглядом; в) поміщення в одиночну камеру.
47. Неповнолітній вперше заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження у стані сильного душевного хвилювання (ст. 123 КК). Який із передбачених санкцією цієї статті вид покарання не може бути застосований: а) громадські роботи; б) виправні роботи; в) позбавлення волі.
48. У якому випадку неповнолітньому не може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років: а) за особливо тяжкий злочин, пов'язаний з умисним позбавленням життя людини; б) за вчинення державної зради (ст. 111 КК); в) при призначенні покарання за сукупністю злочинів або вироків.
49. Неповнолітнього може бути звільнено від відбування покарання звипробуванням лише у разі засудження до: а) позбавлення волі; б) арешту; в) виправних робіт.
50. Звільнення неповнолітнього від покарання із застосуванням приму сови: заходів виховного характеру можливе, за наявності інших необхідних умов, у разі: а) вчинення вперше тільки злочину невеликої тяжкості; б) вчинення вперше злочину невеликої або середньої тяжкості; в) вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості.
51. Гр-н Арго був засуджений за фіктивне підприємництво (ч.1 ст.205 КК) на 2 роки обмеження волі. У чому полягає сутність відбування цього покарання? а) у триманні Арго в умовах ізоляції від суспільства в кримінально- виконавчій установі закритого типу в умовах здійснення за нею нагляду; б) у триманні Арго в кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства та без здійснення за ним нагляду, але з обов'язковим залученям засудженого до праці; в) у триманні Арго в умовах ізоляції від суспільства в кримінально-виконавчій установі закритого типу в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці; г) у триманні Арго в кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.
52. Ром не зміг заплатити штраф у розмірі 1700 грн. за вчинений злочин. Суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді виправних робіт на строк: а) 24 місяців; б) 20 місяців; . в) 12 місяців; г) 10 місяців.
53. Дюк вчинив умисне вбивство з хуліганських мотивів (ч.2 ст.115 КК) грабіж (ч.1 ст.186 КК). Суд призначив С. покарання у виді позбавлення волі 18 років. Адвокат оскаржив вирок суду. Чи може суд призначити покарання більш суворе, ніж це передбачене відповідними статтями Особливої частини КК? а) суд не може призначити таке покарання, виходячи з максимального розміру цього виду покарання, встановленого в Загальній частині КК; б) суд не може призначити таке покарання згідно положень Конституції України; в) суд може призначити таке покарання за сукупністю вироків; г) суд може призначити таке покарання тільки шляхом повного складання призначених покарань за сукупністю злочинів.
54. Пок займався незаконною лікувальною діяльністю (ст.138 КК). За вироком суду його було засуджено, на 3 роки позбавлення волі. Адвокат подав скаргу, з проханням призначити Покупокарання більш м'яке ніж передбачено законом. За які злочини суд не може призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено законом? а) злочини невеликої тяжкості; б) злочини середньої тяжкості; в) злочини тяжкі; г) злочини особливо тяжкі.
55. 18-річний Вовк знаходячись в стані наркотичного сп'яніння, вчинив крадіжку в особливо великих розмірах (ч.5 ст.185 КК) разом з 13-річним Ігорем. Яка обставина, що обтяжує покарання, передбачена ст. 67 КК, може бути поставлена у вину Вовку? а) тяжкі наслідки, завдані злочином; б) вчинення злочину в стані наркотичного сп'яніння; в) вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб; г) всі вказані обставини.
56. Особа вчинила шахрайство з фінансовими ресурсами (ч.2 ст.222 КК) і службове підроблення (ч.1 ст.366 КК). За перший злочин суд призначив покарання - 3 роки позбавлення волі, за другий - обмеження волі на 1 рік. Призначаючи покарання за сукупністю злочинів, суд застосував принцип повного складання призначених покарань. Який розмір покарання призначив суд? а) 4 роки позбавлення волі; б) 3,6 роки позбавлення волі; в) 3,5 роки позбавлення волі; г) 3 роки позбавлення волі.
57. За один злочин особі було призначено покарання у виді сплати штрафу в розмірі 1700 грн., за іншій - вона позбавлена права займатися комерційною посередницькою діяльністю на 2 роки. Як суд повинен призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів? а) покарання підлягають повному складанню за правилами визначеними КК; б) покарання складанню не підлягають і виконуються самостійно; в) одне покарання (позбавлення права займатися певною діяльністю) поглинає інше (штраф); г) одне покарання (штраф) поглинає інше (позбавлення права займатися певнок діяльністю).
58. Коряку за обман покупців (ч.1 ст.225 КК) було призначене додаткове покарання - позбавлення права займати посади, пов'язані з обслугованням населення і здійснення торгівлі на 2 роки, а за шахрайство в особливо великому розмірі (ч.4 ст.190 КК) - конфіскація майна. Як суд повинен призначити остаточне додаткове покарання за сукупністю злочинів? а) покарання складаються за правилами визначеними КК; б) покарання поглинаються за правилами визначеними КК; в) покарання можуть складатися або поглинатися; г) покарання виконуються самостійно.
59. Тарана засуджено за геноцид (ч.1 ст.442 КК) до 15 років позбавлення волі. Вирок не було виконано протягом 15 років. Чи можливе за таких умов застосування давності до Тарана: а) неможливе за будь-яких умов; б) можливе, адже вирок не було виконано понад 15 років; в) можливе, якщо є клопотання про це трудового колективу або громадської організації, або групи видатних людей (письменників, художників і т.д.); г) неможливе, адже це особливо тяжкий злочин.
60. Макара засуджено за злочин невеликої тяжкості до 2 років позбавлення волі. Протягом 3 років Макар ухилявся від відбування покарання. Чи можливе за даних умов звільнення Макара від відбування покарання : а) можливе, адже пройшло 3 роки; б) таке звільнення можливе за умови не вчинення нового злочину; в) звільнення неможливе; г) звільнення можливе, якщо це визнає суд.
61. Антону було пред'явлено обвинувачення у вбивстві, вчиненому зособливою жорстокістю. Свою вину Антон визнав. Чи можна Антонавважати таким, що має судимість: а) Антона буде визнано таким, що має судимість, лише після набрання обвинувальним висновком законної сили; б) за таких умов Антон не є таким, що має судимість; в) за наведених умов Антон є таким, що має судимість; г) Антона буде визнано таким, що має судимість, лише після складення обвинувального висновку.
62. Зика, 25 років, за вчинений злочин засуджено на 2 роки позбавлення вол: та позбавлено на 3 роки права обіймати певні посади. Відповідно до ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Після закінчення іспитового строку суд звільнив Зика від призначеного покарання у виді позбавлення волі. Чи є Зик таким, що не має судимості: а) Зика буде визнано таким, що не має судимості, через рік після закінченню іспитового строку; б) Зика буде визнано таким, що не має судимості, через два роки післю закінчення іспитового строку; в) Зика є таким, що не має судимості, в момент звільнення його від відбуваню покарання з випробуванням з іспитовим строком; г) після закінчення іспитового строку Зимжє таким, що не має судимості. 63. Куна, 40 років, було засуджено до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості. Кун буде вважатися таким, що не матиме судимості: а) через 2 роки після відбуття основного покарання; б) через 3 років після відбуття основного покарання; в) через 5 років після відбуття основного покарання; г) з моменту закінчення відбування покарання.
64. Левко, 45 років, відбув покарання у виді виправних робіт. Через який термін можна ставити питання (за наявності необхідних умов) про зняття судимості достроково: а) через 6 місяців; б) через 1 рік; в) через 2 роки; г) дострокове зняття судимості за таких умов неможливе.
65. Назар, 35 років, було засуджено на 2 роки виправних робіт, але вироквиконано не було. Нового злочину Назар не вчинив. Коли Назар, будевважатися таким, що не має судимості: а) через 1 рік; б) через 2 роки; в) через 3 роки; г) по закінченню відбуття покарання.
66. Потапа, 28 років, засуджено на 4 роки позбавлення волі. Через 2 роки його було достроково звільнено від відбування покарання. З якого часу обчислюється строк погашення судимості: а) через 2 роки після дострокового звільнення; б) з дня дострокового звільнення; в) через 1 рік після дострокового звільнення; г) цей строк визначає суд.
67.Особі призначено покарання у виді виправних робіт. До неї також застосоване примусове лікування. За даних умов примусове лікування здійснюється? а) за місцем проживання особи; б) за місцем, де вона відбуває покарання; в) за місцем проживання або відбування покарання; г) у спеціальних лікувальних закладах.
68.Психічно хвора особа таємно викрала майно потерпілого. В ході розгляду справи не було визнано за необхідне застосування до неї примусових заходівмедичного характеру. Яке рішення за даних умов може бути прийнято: а) передача особи на піклування родичам з обов'язковим лікарським наглядом; б) звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу з обов'язковим лікарським наглядом; в) звільнення від покарання у зв'язку з тим, що особа перестала бути суспільно небезпечною; г) госпіталізація до психіатричного закладу із особливим наглядом.
69.Неповнолітня у віці 12 років вчинила крадіжку. Чи можливе за таких умов застосування до неї примусових заходів виховного характеру? а) можливе, якщо на цьому наполягають її батьки; б) можливе без будь-яких умов; в) неможливе, оскільки особа у віці 12 років не є суб'єктом крадіжки; г) неможливе, оскільки особа у віці 12 років є малолітньою.
70. Неповнолітній вчинив примушення до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань. Він був звільнений від кримінальної відповідальності і щодо нього застосовані примусові заходи виховного характеру. Він ухилився від застосування цих заходів. Яке рішення за таких умов може бути прийняте? а) до неповнолітньому виноситься офіційне попередження та знов застосовуються примусові заходи виховного характеру; б) неповнолітнього буде притягнено до кримінальної відповідальності лише у разі вчинення ним тяжкого чи особливо тяжкого злочину; в) примусові заходи виховного характеру скасовуються і неповнолітній притягується до кримінальної відповідальності за примушення до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань; г) примусові заходи виховного характеру скасовуються і неповнолітній притягується до кримінальної відповідальності за примушення до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань та за ухилення від застосовання примусових заходів медичного характеру.
17. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА. НАУКА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА
1. Кримінальне право застосовується в таких значеннях: а) як галузь права; б) як світогляд; в) як правовий інститут. 2. Кримінальне право розуміють: а) як науку кримінального права; б) як міжгалузеву дисципліну; в) як правову доктрину. 3. Поняття "кримінальне право" а) це сукупність юридичних норм, прийнятих Верховною Радою України, які встановлюють суспільно-небезпечні діяння як злочини і які міри покарання належить застосовувати до осіб, що їх вчинили; б) це сукупність законів, прийнятих Верховною радою України, які встановлюють суспільно-небезпечні діяння, як адміністративні правопорушення. 4. Кримінальне право регулює відносини: а) що виникають в зв'язку з вчиненням злочину; б) що виникають в зв'язку з вчиненням адміністративного право-порушення; в) що виникають в зв'язку з провадженням по кримінальній справі. 5. Структура кримінально-правових відносин складається: а) з суб'єктів відносин; взаємних прав та обов'язків; б) з суб'єктів відносин; інтересів. 6. Функції кримінального права: а) охоронна функція; регулятивна функція; заохочувальна функція. б) охоронна функція; економічна функція. 7. Принципи кримінального права: а) відповідальність лише за вчинення суспільне небезпечного діяння, б) особистий характер відповідальності, відповідальність лише за в) відповідальність особи лише за вчинення суспільно небезпечного
2. КРИМІНАЛЬНИЙ ЗАКОН 1. Усі норми кримінального права поділяються: а) на норми Загальної частини; б) на норми Особливої частини; в) на Загальну і Особливу частини.
2. Поняття "кримінальний закон": а) це письмовий правовий акт, що має вищу юридичну силу, приймається Верховною Радою України і вміщує кримінально-правові норми, які становлюють підстави і принципи кримінальної відповідальності, визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання належить застосовувати до осіб, винних у їх вчиненні; б) це письмовий акт, що містить правові норми, які прийняті Кабінетом Міністрів України і встановлюють правила безпеки праці. 3. Джерела кримінального права: а) судова практика, звичай, акти амністії; б) кримінальний закон, Кримінальний кодекс; в) постанови Кабінету Міністрів України. 4. Загальна частина Кримінального кодексу України складається: а) з шести розділів; б) з чотирьох розділів; в) з п'яти розділів. 5. Особлива частина Кримінального кодексу України складається: а) з десяти розділів; б) з п'ятнадцяти розділів; в) з двадцяти розділів. 6. Диспозиції статей Особливої частини КК України бувають: а) простими, описовими, бланкетними, відсилочними; б) простими, описовими, розширювальні; в) відсилочні, бланкетні, обмежувальні. 7. Санкції бувають: а) відносно-визначені; відсилочні; б) альтернативні; абсолютні; в) відносно-визначені; альтернативні. 8. Пояснююча (за змістом) норма особливої частини – це норма: а) яка розкриває зміст термінів, певні поняття, що вживаються у кримінальному кодексі; б) яка пояснює підстави звільнення від кримінальної відповідальності; в) яка вміщує загальні положення. 9. Заохочувальна (за змістом) норма особливої частини – це норма: а) яка встановлює умови, за яких застосовуються примусові заходи медичного характеру (ст. 13 КК); б) яка встановлює умови, за яких особа звільняється від кримінальної відповідальності (ст. 222, п. 2 КК); в) яка встановлює умови, за яких попереднє ув'язнення зараховується судом до строку покарання. 10. Забороняюча (за змістом) особливої частини це норма: а) яка розкриває певні поняття, що вживаються у кримінальному кодексі; б) яка встановлює умови, за яких особи звільняються від кримінальної відповідальності; в) яка забороняє певні діяння під загрозою застосування кримінального покарання за їх вчинення. 11. Диспозиція статті особливої частини КК: а) описує конкретний склад злочину; б) описує об'єкт і предмет злочину; в) описує ознаки суб'єктивної сторони складу злочину. 12. Санкція статті особливої частини КК: а) встановлює обставини, що обтяжують відповідальність; б) визначає вид і міру покарань за злочин, вказаний у диспозиції; в) встановлює кваліфікуючі ознаки. 13. Простою визнається диспозиція в якій: а) описуються основні ознаки злочину; б) лише називається злочин і не розкривається його зміст; в) розкриваються основні поняття, що вживаються в особливій частині КК; 14. Описувальною визнається диспозиція в якій: а) тільки називається злочин і не розкривається його зміст; б) описуються основні ознаки злочину; в) описуються певні поняття, що вживаються в особливій частині КК. 15. Бланкетною називається диспозиція, яка: а) тільки називає злочин; б) описує основні ознаки злочину; в) не визначає ознак злочину, а відсилає до інших нормативних актів, що не є кримінальними законами. 16. Відсилочною вважається диспозиція, яка: а) описує основні ознаки злочину; б) тільки називає злочин; в) відсилає до іншої статті чи частини статті КК. 17. Відносно визначеною називається санкція, яка: а) вказує вид покарання і його мінімальні межі; б) вказує вид покарання і його максимальні межі; в) вказує вид покарання і його мінімальні та максимальні межі; 18. Альтернативними називаються санкції в яких: а) вказується один вид покарань; б) вказується два чи більше основних видів покарань; в) пояснюються підстави звільнення від кримінального покарання. 19. Глава 1 Особливої частини містить підрозділ: а) посадові злочини; б) злочини проти правосуддя; в) інші злочини проти держави. 20.Тлумачення кримінального закону в залежності від суб'єкта може бути: а) легальним; судовим; науковим; б) легальним; казуальним; в) доктринальним; граматичним. 21. Прийоми тлумачення кримінального закону є: а) граматичне, систематичне, історичне; б) граматичне, буквальне; в) історичне, поширювальне. 22. Тлумачення кримінального закону за обсягом може бути: а) буквальним; граматичним; б) обмежувальним; історичним; в) поширювальним; обмежувальним; буквальним. 23. Що таке конкуренція кримінально-правових норм? а) одне суспільно-небезпечне діяння підпадає під ознаки двох або більше норм КК; б) диспозиції норм особливої частини не дають вичерпний перелік всіх ознак складу злочину; в) складні склади злочину мають два об'єкти, або подвійну форму вини. 24. У випадках конкуренції кримінально-правових норм застосовується: а) загальна норма; б) спеціальна норма; в) загальна і спеціальна норми. 25. Кваліфікація злочину є: а) встановлення ознак суб'єкту злочину; б) один з етапів застосування норми кримінального права; в) винесення вироку. 26. Правильна кваліфікація злочину є: а) розподіл кримінальних норм за родовим об'єктом; б) встановлення кримінально-правових відносин; в) гарантія здійснення правосуддя відповідно до закону (ст. 3 КК). 27. Правильна кваліфікація це: а) встановлення обставин, що виключають суспільну небезпечність діяння; б) встановлення ознаки злочину: суспільної небезпеки; протиправності; винності і караності; в) додержання законності у діяльності органів суду, дізнання і слідства. 28. Що таке кваліфікація злочинів: а) встановлення і юридичне закріплення точної відповідальності між фактичними ознаками вчиненого діяння і ознаки складу злочину, передбаченого статтею; б) встановлення суб'єкту злочину; в) встановлення суб'єктивної сторони складу злочину.
3. ЧИННІСТЬ ЗАКОНУ ПРО КРИМІНАЛЬНУ 1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі визначається на підставі таких принципів: а) територіального; громадянства; космополітичного; б) територіального; космополітичного; в) універсального. 2. Територіальний принцип: а) означає, про усі особи, які вчинили злочини на території України, підлягають відповідальності на підставі цього Кодексу; б) усі особи які вчинили злочин за межами території України підлягають відповідальності на підставі Кримінального кодексу України. 3. Іноземні громадяни, які користуються дипломатичним імунітетом мають: а) повний дипломатичний імунітет; б) обмежений дипломатичний імунітет; в) повний і обмежений дипломатичний імунітет. 4. Принцип громадянства: а) громадяни України, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за законодавством України, якщо вони притягнуті до кримінальної відповідальності або віддані до суду на території України; б) громадяни України, які вчинили злочини за її межами підлягають кримінальній відповідальності за законодавством місця вчинення злочину. 5. Чинність кримінального закону в часі: а) злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв під час вчинення злочину; б) злочинність і караність діяння визначається новим законом, який прийнятий після вчинення діяння; в) злочинність і караність діяння визначається законом новим, який обтяжує дію перед діянням. 6. Зворотна сила кримінального закону: а) закон який обтяжує відповідальність; б) закон який усовує кримінальну відповідальність, або пом'якшує відповідальність.
4. ПОНЯТТЯ ЗЛОЧИНУ 1. Злочин це: а) визначене Основним законом України суспільно небезпечне діяння, яке посягає на права та законні інтереси особи; б) це суспільно небезпечне діяння, передбачене виключно в кримі-нальному законі, яке вчинюється винно і є караним; в) це суспільно небезпечне, кримінально-протиправне, винне, каране діяння. 2. Поняття злочину визначено: а) в кримінальному законі; б) в керівних роз'ясненнях Пленуму Верховного Суду України; в) в наукових джерелах; г) в Кримінальному кодексі України. 3. Суспільна небезпечність полягає: а) в тому, що діяння або заподіює шкоду (збитки) відносинам, що охороняються кримінальним законом, або містить в собі реальну можливість заподіяння такої шкоди; б) в тому, що шкода від злочину може бути значною; в) в тому, що злочин є особливо небезпечним. 4. Кримінальна протиправність означає: а) передбаченість діяння в законі; б) передбаченість діяння в Кримінальному кодексі України. 5. Винність означає: а) лише суспільно небезпечне діяння, вчинено винно (умисно або з необережності), може бути визнане злочином; б) лише суспільно небезпечне діяння, вчинено особою, може бути визнане злочином. 6. Караність означає: а) що злочином визнається тільки таке суспільне небезпечне діяння за яке передбачене санкцією покарання; б) що за діяння завжди є покарання. 7. Злочином є тільки: а) умисне діяння особи; б) винне діяння особи; в) суспільно-небезпечне, кримінально-протиправне, винне та каране діяння. 8. Матеріальною ознакою злочину є: а) суспільна небезпечність; б) заборона вчинення злочину під страхом покарання; в) винність діяння. 9. Малозначність діяння головним чином характеризується: а) прямою вказівкою на це в Особливій частині Кримінального кодексу України; б) характером та ступенем суспільної небезпеки; в) ставлення винного до об'єкта посягання. 10. Злочини відрізняються від інших правопорушень головним чином за: а) формою вини; б) високим рівнем аморальності; в) суспільною небезпекою, кримінальною протиправністю, караністю. 11. Ознаки злочину виводяться: а) виходячи із аналізу ряду статей кримінального закону; б) на підставі лише ст. 11 КК; в) з врахуванням положень кримінального закону та керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду.
5. СКЛАД ЗЛОЧИНУ 1. Що таке склад злочину? а) це сукупність об'єктивних ознак; б) це суспільне небезпечне діяння, яке передбачене кримінальним законом; в) це сукупність встановлених кримінальним законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, які характеризують суспільно-небезпечне діяння як злочин. 2. Назвіть елементи складу злочину. а) об'єктивна сторона, предмет злочину, діяння (дія, бездіяльність), суб'єкт злочину; б) об'єктивна сторона, об'єкт, суб'єкт злочину, суб'єктивна сторона; в) об'єкт, об'єктивна сторона, мотив, мета злочину. 3. Назвіть підстави кримінальної відповідальності. а) кримінальній відповідальності підлягає особа, яка вчинила протиправне діяння; б) кримінальній відповідальності підлягає особа, в діях якої є склад злочину; в) кримінальній відповідальності підлягає особа, що вчинила умисно чи необережно будь-яке протиправне діяння.
4. Що таке ознаки складу злочину ? а) це вказівка на ту чи іншу суттєву властивість злочину; б) це поняття тотожне ознак для злочину; в) це суспільне небезпечні наслідки злочину. 5. Де вказані ознаки складу злочину ? а) в диспозиції статті Особливої частини КК України; б) в статтях Загальної частини КК України; в) в диспозиції норм Особливої частини КК України; г) в статтях Загальної частини КК України. 6. Які ознаки складу злочину є необхідними (обов'язковими): а) це ті, які є обов'язковими для будь-якого складу злочину (об'єкт, дія або бездіяльність, суб'єкт, вина); б) це ті які вказані в юридичній літературі (об'єкт, предмет, об'єктивна сторона, вина, мотив і мета). 7. Факультативними ознаками складу злочину є: а) об'єкт, предмет, вина, мотив, місце, час, обстановка, спосіб; б) предмет, мотив, мета, час, обстановка, місце, ознаки спеціального суб'єкта. 8. Фундаментальна функція складу злочину полягає у тому, що: а) склад злочину виступає як єдина необхідна законна підстава кримінальної відповідальності; б) склад злочину – юридична модель злочину; в) структура складу злочину складається з чотирьох елементів. 9. Розмежувальна функція складу злочину полягає в тому, що: а) структура складу злочину складається з чотирьох елементів; б) ознаки складу злочину відмежовують один склад від іншого; в) ознаки складу злочину відмежовують норми загальної і особливої частини. 10. Гарантійна функція складу злочину полягає в тому, що: а) склад злочину – юридична модель злочину; б) структура складу злочину складається з чотирьох елементів; в) законодавець, описуючи конкретний склад злочину, гарантує безпеку громадян від безпідставного притягання до кримінальної відповідальності. 11. Склади злочинів класифікуються: а) за ступенем суспільної небезпечності; б) за ступенем суспільної небезпечності, за характером їх структури, за способом описування ознак складу в законі. 12. Кваліфікація злочинів: а) це точне встановлення відповідності вчиненого винним суспільно небезпечного діяння складу конкретного злочину, закріпленого в законі; б) це необхідна умова в боротьбі зі злочинністю. 13. Яке співвідношення між злочином та складом злочину ? а) ці поняття тотожні; б) поняття "склад злочину" похідне від поняття "злочину"; в) в загальному понятті "злочину" знаходить своє вираження соціально-політичний зміст цього явища, а в понятті "складу злочину" – його внутрішня юридична організація (правова форма). 14. Вкажіть види складів злочинів за ступенем суспільної небезпечності: а) формальний склад, основний склад; б) основний, кваліфікований, матеріальний; в) основний (простий), кваліфікований, з пом'якшуючими обставинами. 15. Вкажіть види складів злочинів за конструкцією: а) основні, кваліфіковані, формальні; б) матеріальні, кваліфіковані; в) матеріальні, формальні.
6. КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЇЇ ПІДСТАВИ 1. Кримінальна відповідальність: а) це вимушене перетерпілім особою, що вчинила злочин, державного засудження, а також позбавлень особистого, майнового або іншого характеру, які передбачені кримінальним законом і покладаються на винного спеціальними органами держави; б) це відбування покарання; в) це застосування примусових заходів медичного та виховного характеру. 2. Підстави кримінальної відповідальності: а) наявність в діях особи ознак конкретного складу злочину; б) наявність суб'єкта і суб'єктивної сторони складу злочину; в) наявність об'єктивної сторони складу злочину та суб'єкту,
7. ОБ'ЄКТ ТА ПРЕДМЕТ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ 1. Дайте відповідь на поняття об'єкту складу злочину: а) це суспільні відносини, на які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди, і які поставлені під охорону кримінального закону; б) це те на що посягає злочин; в) це блага; г) це інтереси. 2. Структурні елементи суспільних відносин (об'єкту): а) суб'єкти відносин; б) суб'єкти і соціальний зв'язок; в) суб'єкти (носії) відносин, предмет, з приводу якого існують відносини, соціальний зв'язок (суспільно значуща діяльність) як зміст відносин. 3. Предметом злочину є: а) будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями яких закон пов'язує наявність в діях ознак конкретного складу злочину; б) майно; в) цінності. 4. Предмет злочину є: а) обов'язковою ознакою складу злочину; б) факультативною ознакою складу злочину; 5. Види об'єктів злочинів, їх класифікація: а) загальний, рядовий та безпосередній; б) родовий, безпосередній; в) лише безпосередній об'єкт. 6. Загальним об'єктом злочину є: а) сукупність суспільних відносин, які поставлені під охорону кримінального законодавства; б) об'єкт яким охоплюється певне коло тотожних або однорідних відносин, які поставлені під охорону кримінального закону. 7. Родовим об'єктом злочину є: а) під родовим об'єктом розуміється об'єкт, яким охоплюється певне коло тотожних або однорідних суспільних відносин, які охороняються єдиним комплексом взаємопов'язаних кримі-нально-правових норм; б) під родовим об'єктом є конкретні суспільні відносини, на які посягає конкретний злочин.
8. ОБ'ЄКТИВНА СТОРОНА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ 1. Що таке об'єктивна сторона складу злочину ? а) сукупність всіх ознак злочину; б) сукупність зовнішніх ознак злочину; в) суспільно-небезпечне діяння. 2. Які є обов'язкові ознаки об'єктивної сторони складу злочину зформальним складом ? а) злочинне діяння; б) злочинна бездіяльність, злочинна дія, наслідки; в) злочинна бездіяльність, наслідки, причинний зв'язок. 3. Які є обов'язкові ознаки об'єктивної сторони складу злочину зматеріальним складом? а) злочинне діяння і наслідки; б) злочинне діяння; в) злочинне діяння, злочинні наслідки, причинний зв'язок. 4. Назвіть ознаки, які складають об'єктивну сторону складузлочину. а) суспільно-небезпечне діяння, вина, мотив, злочинні наслідки, спосіб, час, причинний зв'язок; б) суспільно-небезпечне діяння; в) суспільно-небезпечне діяння, злочинні наслідки, причинний зв'язок, спосіб, місце, час, знаряддя, засоби, обстановка вчиненого злочину. 5. Назвіть ознаки суспільно-небезпечної дії. а) суспільна небезпечність, кримінальна протиправність, усвідомленість цієї дії суб'єктами, вольовий характер дії, активна її форма; б) суспільна небезпечність, карність; в) суспільна небезпечність, карність, протиправність. 6. Вякихвипадках настає кримінальна відповідальність зазлочиннубездіяльність? а) колі суб'єкт не виконує відповідних дій в зв'язку з неможливістю їх виконання; б) в разі, колі суб'єкт не виконує покладених на нього юридичних обов'язків, мають можливість їх виконання; в) в разі пасивної поведінки суб'єкта по відверненню злочинних наслідків. 7. Дайте визначення суспільно-небезпечних наслідків: а) спричинення шкоди предмету злочину; б) знищення або пошкодження предмету злочину; в) як шкоди (збитки), що заподіюються злочинним діянням суспільним відносинам, які охороняються кримінальним законом, або небез-пека (загроза) спричинення такої шкоди. 8. До якого виду наслідків відносяться тілесні ушкодження? а) майнові; б) моральні; в) фізичні. 9.Для яких злочинів причинний зв'язок є необхідною ознакою об'єктивної сторони? а) для злочинів з формальним складом; б) для злочинів з матеріальним складом; в) для злочинів з усіченим складом. 10. В яких випадках спосіб буде обов'язковою ознакою злочину? а) в разі його встановлення; б) якщо він вказаний в диспозиції закону; в) в разі виконання діяння певними особами. 11. Дайте визначення способу вчинення злочину. а) це прийоми, методи, форма здійснення суспільно-небезпечних діянь; б) це частина суспільно-небезпечних діянь; в) це засіб вчинення злочину. 12. Дайте визначення знарядь вчинення злочину. а) це предмети і речі, на які направлене злочинне діяння; б) це предмети і речі, за допомогою яких вчиняється злочин; в) це предмети і речі, процеси зовнішнього світу, які використовуються для дії на предмет злочинного посягання. 13.Чи може бути обстановка вчинення злочину обов'язковоюознакоюоб'єктивної сторони складу злочину? а) не може; б) може, якщо вона буде встановлена; в) може, якщо вона передбачена в диспозиції закону. 14. Момент закінчення злочинів з матеріальним складом. а) з моменту вчинення суспільно-небезпечної дії; б) з замаху на злочин; в) з моменту настання наслідків, яких і прагнув винний. 15. Момент закінчення злочинів з усіченим складом. а) з моменту вчинення суспільно-небезпечної дії; б) з моменту замаху або готування до злочину; в) з моменту настання злочинних наслідків. 16. Момент закінчення злочинів з формальним складом. а) з моменту вчинення суспільно-небезпечної дії; б) з моменту замаху на злочин; в) з моменту настання злочинних наслідків. 17. Які ознаки характерні для тривалого злочину? а) складається з кількох тотожних злочинних актів, які поєднані єдністю наміру; б) об'єктивна сторона цього злочину носить безперервний характер; в) об'єктивна сторона цього злочину складається із декількох актів. 18. Момент закінчення складу тривалого злочину. а) з моменту вчинення дії або бездіяльності; б) з моменту затримання злочинця; в) з моменту явки з повинною. 19. Які ознаки продовжуваного злочину? а) складається з кількох самостійних відокремлених діянь, кожне з яких має всі ознаки завершеного злочину; б) складається з одного діяння, яке носить безперервний характер;
9. СУБ'ЄКТ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ 1. Хто може визнаватися суб'єктом складу злочину: а) особа, що вчинила злочин; б) особа, що підлягає кримінальній відповідальності; в) фізична, осудна особа, якій виповнився вік з якого наступає кримінальна відповідальність. 2. Хто з перелічених осіб відповідно до чинного законодавства може бути визнаний суб'єктом складу злочину: а) фізична особа; б) юридична особа; 3. Які з зазначених рецедивів є видами суб'єкта складу злочина: а) загальний; б) особливо небезпечний; в) спеціальний. 4. Які з зазначених ознак не відносяться до ознак суб'єкта складу злочини: а) осудність; б) громадянство; в) досягнення встановленого законом віку. 5. Які з зазначених ознак не відносяться до факультативних ознаксуб'єкта складу злочина: а) осудність; б) громадянство; в) посадова особа. 6. Які з зазначених ознак не є критеріями неосудності: а) медичний; б) соціальний; в) юридичний. 7. За наявності яких ознак особу можна визнати неосудною: а) наявність хронічної душевної хвороби; б) нездатність керувати своїми діями; в) нездатність розуміти значення своїх дій внаслідок тимчасового розладу душевної діяльності. 8. До яких осіб можуть застосовуватися примусові заходи виховного характеру: а) що не досягай 16-річного віку; б) що вчинили злочин у віці до 18-ти років; в) що не досягли 18-річного віку на момент притягнення до кримінальної відповідальності. 9. Які з зазначених осіб звільняються від кримінальної відповідальності: а) особа, яка до винесення судом вироку захворіла на душевну хворобу; б) особа, що вчинила злочин у стані звичайного алкогольного чи наркотичного сп'яніння; в) особа, що вчинила злочин у стані неосудності. 10.Які з зазначених ознак характеризують державно-правове становище особи: а) член виборчої комісії; б) особа без громадянства; в) військовослужбовець. 11.Які з зазначених ознак характеризують специфіку злочинних дій особи: а) особливо небезпечний рецидивіст; б) наявність адміністративного стягнення; в) організатор. 12.Які з зазначених ознак характеризують особу винного: а) посадова особа; б) особа, яка хвора венеричною хворобою; в) громадянин України. 13.Які з зазначених ознак характеризують правовий статус суб'єкта: а) військовослужбовець; б) наявність адміністративного стягнення; в) особливо небезпечний рецидивіст. 14.Які з зазначених ознак характеризують особу винного: а) особа медичного персоналу; б) особа жіночої статі; в) особа, що перебуває під вартою. 15. Які з зазначених ознак характеризують специфіку злочинних дій суб'єкта: а) лікар; б) особа, яка проводить дізнання; в) організатор. 16.Які особі одночасно з покаранням може бути призначене примусове лікування від алкоголізму: а) особі, що вчинила злочин у стані алкогольного сп'яніння; б) особа, яка визнана хронічним алкоголіком; в) особа, яка вчинила злочин на грунті алкоголізму. 17.Назвіть юридичний критерій неосудності: а) нездатність усвідомлювати свої дії; б) нездатність керувати своїми діями; в) нездатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. 18. Наявність зменшеної осудності: а) звільняє від кримінальної відповідальності; б) звільняє від покарання; в) впливає на вид і розмір покарання. 19.Які з зазначених не є ознаками юридичного критерія неосудності: а) біологічний; б) вольовий; в) інтелектуальний. 20. Якій особі одночасно з покаранням може бути призначене примусове лікування від наркоманії: а) особі, що вчинила злочин в стані наркотичного сп'яніння. б) особі, що ухиляється від лікування наркоманії; в) особі, яка вчинила злочин на грунті наркоманії.
10. СУБ'ЄКТИВНА СТОРОНА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ 1. Суб'єктивна сторона складу злочину це: а) усвідомлення суспільної небезпечності вчинюваних дій чи без-діяльності; б) психічне становлення особи до вчинюваного нею суспільне небезпечного діяння та його наслідків; в) вольове ставлення особи до настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій чи бездіяльності. 2. Основними ознаками суб'єктивної сторони складу злочину с: а) мотив, мета; б) емоції; в) вина. 3. Факультативні ознаки суб'єктивної сторони складу злочину: а) вина; б) мотив, мета, емоції; в) мотив, мета. 4. Форми вини: а) умисел і необережність; б) умисел прямий і побічний; в) злочинна самонадійність і злочинна недбалість. 5. Види вини: а) злочинна самовпевненість; б) злочинна недбалість і випадок (казус); в) умисел прямий і побічний, злочинна самонадійність і злочинна недбалість. 6. Прямий і побічний умисел відрізняються лише за ознаками: а) інтелектуального моменту; б) вольового моменту; в) інтелектуального та вольового моментів. 7. Злочинна недбалість – це таке психічне ставлення особи до вчиненого, при якому вона: а) передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховує на їх відвернення; б) передбачала настання суспільно небезпечних наслідків, прямо не в) не передбачала настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій чи бездіяльності, хоча повинна була і могла їх передбачити. 8. Випадок (казус) – це: а) невинне заподіяння будь-якої шкоди; б) невинне заподіяння смерті і тілесних ушкоджень; в) невинне заподіяння майнової шкоди. 9. Подвійна форма вини характеризується: а) різним психічним ставленням особи до суспільно небезпечних наслідків свого діяння; б) різним психічним ставленням особи до суспільно небезпечного діяння і його наслідку; в) різним психічним ставленням до суспільно небезпечних діянь. 10.Помилки в кримінальному праві поділяються на: а) юридичні помилки; б) фактичні помилки; в) політичні помилки; г) юридичні та фактичні помилки. 11.Злочинна самонадійність це: а) форма вини; б) вид необережності; в) ступінь вини. 12.При прямому умислі особа: а) усвідомлює, передбачає, допускає; б) усвідомлює, бажає; в) усвідомлює, передбачає, бажає. 13.При побічному умислі особа: а) усвідомлює, передбачає, бажає; б) передбачає, розраховує відвернути; в) усвідомлює, передбачає, допускає. 14.Злочинна самонадійність і недбалість відрізняються за ознаками: а) інтелектуального моменту; б) інтелектуального і вольового моментів; в) вольового моменту. 15.Мотив злочину це: а) вигадані особою, яка вчинила злочин, причини, що спонукали її до вчинення злочину; б) це результат, до якого прагне злочинець, якого він хоче досягти; в) внутрішні спонукання, якими керується суб'єкт при вчиненні злочину. 16.Юридичні помилки це: а) неправильні уяви про фактичні особливості чи фактичні наслідки своїх дій; б) неправильні уяви про злочинність чи незлочинність вчинюваних дій або неправильні уяви про характер чи міру покарання за злочин; в) неправильні уяви відносно виду і розміру покарання. 17.Вина юридичного характеризується: а) сутністю вини, змістом вини; б) формою вини, видом вини, ступенем вини; в) всіма компонентами разом взятими (п. а, б). 18.Мотив, мета, емоції можуть бути основними (кваліфікуючими)ознаками суб'єктивної сторони певного складу злочину якщо: а) вони безпосередньо вказані у диспозиції кримінального закону як ознака данього злочину або коли випливають з нього; б) вказані прямо в диспозиції кримінального закону; в) випливають зі змісту кримінального закону. 19.Юридичне значення мас помилка в предметах: а) однорідних; б) різнорідних; в) тотожних. 20.Помилка в об'єкті посягання можлива на рівні: а) загального об'єкта; б) родового, видового, безпосереднього об'єктів; в) безпосереднього об'єкта.
11. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯНЬ 1. Які обставини закон передбачає як ті, що виключають злочинність діянь: а) необхідна оборотна, крайня необхідність, виконання службового обов'язку; б) необхідна оборотна, крайня необхідність, затримання злочинця; в) необхідна оборотна, крайня необхідність, професійний ризик. 2. Необхідна оборона це: а) правомірний захист від суспільно-небезпечного посягання, шляхом причинення шкоди особі, яка нападає; б) правомірний захист від суспільно-небезпечного посягання, шляхом завдання шкоди нападаючому, при умові що нападу неможливо було уникнути іншим шляхом; в) правомірний захист від суспільно-небезпечного посягання, шляхом завдання шкоди нападаючому, при умові що завдана шкода менша ніж та яка попередили. 3. В стані необхідної оборони можна захистити: а) тільки свої інтереси; б) свої та державні інтереси; в) свої інтереси, інтереси третіх осіб, а також суспільні інтереси та державні інтереси. 4. Обумовленість необхідної оборони: а) наявність суспільне небезпечного нападу; б) передбачення можливості суспільно-небезпечного нападу. 5. Чи можлива необхідна оборона проти правомірних дій : а) можлива; б) неможлива; в) можлива тільки проти явно незаконних дій посадових осіб. 6. В стані необхідної оборони можна завдати шкоди: а) тільки життю та здоров'ю нападаючого; б) життю, здоров'ю, майновим та всім іншим інтересам нападаючого; в) не тільки інтересам нападаючого, а і третім особам. 7. Завдана шкода повинна бути меншою, ніж шкода яка була відвернута: а) при необхідній обороні; б) при крайній необхідності; в) при затриманні злочинця. 8. Перевищення меж необхідної оборони можливо: а) тільки умисно; б) тільки необережно; в) зі змішеною формою вини. 9. Перевищення меж необхідної оборони карається за кримінальним законодавством України: а) в усіх випадках; б) при заподіянні шкоди життю та здоров'ю, честі та гідності; в) тільки в випадках причинення смерті та нанесення тяжкого тілесного ушкодження. 10. Захист інтересів в стані крайньої необхідності повинен здійснюватись: а) завжди, коли існує небезпека правоохоронюваним інтересам; б) тільки у тих випадках, коли шкоду не можна відвернути іншими засобами; в) тільки тоді, коли здійснюється суспільно-небезпечний напад на особу яка захищається. 11.В яких випадках закон дозволяє застосовувати зброю, інші засоби та предмети незалежно від наслідків: а) для захисту від нападу групи озброєних осіб, для відвернення б) для захисту від нападу озброєної особи чи групи осіб, для відвернення протиправного проникнення в житло та інше приміщення, та якщо, особа що здійснює захист в стані сильного душевного хвилювання, викликаного протиправними діями, і не може оцінити відповідність захисту характерові посягань; в) для захисту від нападу озброєної особи чи групи осіб, відвернення протиправного насильницького проникнення в житло чи інше приміщення, або якщо особа, яка здійснює захист, не могла в наслідок переляку або сильного душевного хвилювання, викликаного суспільно-небезпечними діями, оцінити відповідність захисту характерові посягання. 12. Визначте правильне поняття крайньої необхідності: а) це дія або бездіяльність вчинені з метою усунення небезпеки, що б) це дія спрямована на усунення небезпеки, що загрожує інтересам в) це діяння спрямоване на усунення небезпеки, що загрожує право-охоронюваним інтересам, при умові, що заподіяна шкода менша ніж відвернута шкода. 13.Перевищення меж необхідної оборони полягає: а) особа, здійснюючи захист, завдає шкоди більшу ніж та, що відвертається; б) особа, здійснюючи захист тоді, коли напад уже минув; в) особа, здійснюючи захист, завдає шкоду яка явно не відповідає 14. Відповідальність особи, яка причинила надмірну шкоду злочинцю, якого затримувала: а) не настає; б) настає на загальних підставах; в) настає як за перевищенням меж необхідної оборони. 15.Громадянин Н., нацькував собаку на гр-на В. останній знищив собаку зброєю яку мав при собі. Як потрібно розглядати дії гр-на В.: а) як дії вчинені в стані необхідної оборони; б) як дії вчинені в стані крайньої необхідності. 16. Чи настає відповідальність за випадкове припинення шкоди непричетній до нападу особі: а) не настає; б) настає, як за перевищення меж необхідної оборони; в) настає за заподіяння шкоди з необережності. 17.Крайня необхідність може відбуватись: а) тільки в активних діях; б) тільки в бездіяльності; в) як в діях так і в бездіяльності. 18. Чи можливе завдання шкоди юридичним особам, особою яка знаходиться в стані необхідної оборони: а) не можливе; б) можливе; в) можливе, за умовою, що напад скоїли представники юридичної особи, якій завдано шкоду. 19. Хто повинен відшкодувати шкоду, заподіяну в стані крайньої необхідності: а) особа, яка завдала шкоду; б) особа в інтересах якої завдано шкоду; в) держава.
12. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 1. Звільнення від кримінальної відповідальності – це: а) рішення, яке приймається уповноваженим на те органами держави, про незастосування покрання до особи, яка визнана винною і б) здійснювана відповідно до закону відмова компетентних органів в) засудження, при якому призначене судом покарання реально не вико-нується при умові виконання засудженим відповідних вимог суду. 2. Види звільнення від кримінальної відповідальності: а) умовне засудження; б) відмова у порушенні кримінальної справи з огляду на малозначність діяння; в) застосування примусових заходів виховного характеру. 3. При звільненні від покарання особа: а) не вважається судимою; б) не вважається судимою за винятком деяких випадків; в) вважається судимою завжди. 4. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням заходів адміністративного стягнення допускається: а) при вчиненні особою малозначного діяння, який не визначається злочином; б) в справах про злочини, за які законом встановлені заходи покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більш одного року чи інше, більш м'яке покарання; в) в справах про злочини, за які законом встановлені заходи покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більш трьох років чи інше, більш м'яке покарання. 5. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності – це: а) звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені у деяких нормах особливої частини КК; б) добровільна відмова від вчинення злочина; в) діяльне каяття. 6. Умова застосування інституту давності притягання до кримі-нальної відповідальності; а) не вчинення протягом зазначених у законі строків нового злочину, за який може бути призначене позбавлення волі на строк більше одного року; б) не вчинення протягом зазначених у законі строків нового злочину, за який може бути призначене позбавлення волі на строк більше двох років; в) не вчинення протягом зазначених у законі строків нового злочину, за який може бути призначене позбавлення волі на строк більше трьох років; 7. У випадку зміни кримінального закону, в бік змінення покарання за конкретний злочин при врахуванні строку давності, враховується: а) старий закон; б) новий закон, якщо пом'якшує покарання; в) новий закон, якщо посилює покарання. 8. Президент України здійснює помилування згідно з: а) ст. 104 Конституції України; б) ст. 106 Конституції України; в) ст. 108 Конституції України. 9. На підставі актів амністії та помилування може бути здійснено: а) звільнення тільки від кримінальної відповідальності; б) звільнення тільки від покарання; в) звільнення від кримінальної відповідальності та покарання. 10.Помилування: а) завжди застосовується до однієї особи; б) завжди застосовується до однієї особи чи групи індивідуально вказаних осіб; в) поширюється на конкретні категорії осіб, які вчинили злочин. 11.Акти помилування можуть видаватись: а) Верховною Радою України; б) Президентом України; в) Верховною Радою України та Президентом України. 12. Амністія і помилування торкаються: а) тільки сфери кримінальних правопорушень; б) сфери кримінальних та адміністративних правопорушень; в) сфери кримінальних, адміністративних правопорушень та питань цивільне-правової відповідальності. 13. Якщо у особи було конфісковано майно чи вона виплатила штраф, а згідно амністії звільнено від покарання: а) конфісковане майно чи сума штрафа повертаються; б) конфісковане майно чи сума штрафа повертаються частково; в) конфісковане майно чи сума штрафа не повертаються. 14. Зняття судимості: а) це автоматичне її припинення після перебігу встановлених у ст. 55 КК строків; б) припинення судимості тільки після вступу в законну силу ухвалин суду з цього питання; в) припинення судимості тільки після вступу в законну силу ухвали 15. Такими, що не мають судимості визнаються особи, які: а) засуджені до позбавлення волі на строк не більше трьох років, якщо вони протягом трьох років, від дня відбуття покарання (основного і додаткового) не вчинять нового злочина; б) засуджені до позбавлення волі на строк понад три роки, але не більше шести років, якщо вони протягом шести років від дня від-буття покарання (основного і додаткового) не вчинять нового злочина; в) засуджені до позбавлення волі на строк понад шість років, але не більше восьми років, якщо вони протягом восьми років від дня відбуття покарання (основного і додаткового) не вчинять нового злочина; 16. Дострокове зняття судимості може бути здійснене: а) щодо осіб, які відбули покарання, не пов'язане із позбавленням волі; б) щодо засуджених до позбавленням волі умовно; в) відносно осіб, які відбули покарання у вигляді позбавлення волі. 17. Дострокове зняття судимості може бути здійснене: а) за клопотанням засудженого; б) за клопотанням родичів засудженого; в) за клопотанням громадських організацій або трудового колективу. 18. Стан судимості виникає: а) після вчинення особою злочину; б) після притягнення особи до кримінальної відповідальності; в) після засудження винного судом і вступу вироку в закону силу. 19. Строк судимості залежить від: а) виду покарань; б) розміру покарання; в) виду і розміру покарання.
13. ПРИЧЕТНІСТЬ ДО ЗЛОЧИНУ 1. Дайте поняття причетності до злочину: а) випадок, коли особа допомагає виконавцю вчинити злочин; б) це умисна дія, яке зв'язане з злочином, доторкається до його ознак, не сприяє його вчиненню. в) причетність до злочину – це заздалегідь переховування злочинця. 2. Назвіть форми причетності до злочину: а) проста і складна форми; б) заздалегідь обіцяне переховування і недонесення; в) заздалегідь не обіцяне переховування, недонесення і потурання. 3. У чому відмінність причетності до злочину від співучасті в злочині? а) причетність утворюють необережні злочини, а співучасть лише умисні; б) при співучасть злочин вчиняється зусиллями всіх співучасників, а при причетності лише доторкається до злочину, участі у вчиненні злочину не приймають; в) причетність до злочину – це спеціальна форма співучасті. 4. У чому полягає потурання вчиненню злочинів? а) потурання полягає у тому що посадова особа або представник влади не запобігає вчиненню злочинів незважаючи на те, що запобігання злочинам є його службовим професіональним обов'язком; б) потурання може полягати в тому, що особа заздалегідь пообіцяла виконавцю переховати речі, здобуті злочинним шляхом, і ці речі переховує; в) потурання може полягати в тому, що наприклад, сторож залишив пост, пішов додому спати, цим скористалися злочинці, вчинивши крадіжку речей з магазину. 5. Чи несуть кримінальну відповідальність особи за потурання вчиненню злочину: а) несуть, як співучасники злочину; б) не несуть кримінальної відповідальності тому, що злочини вчиня-ються без їх участі; в) несуть кримінальну відповідальності за посадові злочини: за халатність або за зловживання владою чи службовим становищем. 6. У чому полягає заздалегідь не обіцяне переховування: а) в переховуванні злочинця; б) в переховуванні знарядь злочину; в) в переховуванні злочинця, знарядь, засобів, слідів, предметів здобутих злочинним шляхом. 7. У чому полягає недонесення про злочин: а) у недонесенні тільки про злочин, якій вчинено; б) у недонесенні тільки про злочин, якій на думку особи готувався; в) у недонесенні про достовірно відомий, а також вчинений злочин. 8. Охарактеризуйте форму вини у заздалегідь не обіцяному переховуванні: а) цей злочин вчиняється з необережною формою вини; б) цей злочин вчиняється з побічним умислом; в) злочин вчиняється з прямим умислом. 9. Охарактеризуйте форму і вид вини недонесення про злочин: а) злочин вчиняється у формі вини – необережність, вид необережності – злочинна недбалість; б) злочин вчиняється у формі умислу, вид умислу – побічний; в) злочин вчиняється умисно з прямим умислом. 10. Охарактеризуйте форму і вид вини при потуранні злочинам: а) злочин вчиняється тільки з умислом, вид умислу – прямий; б) злочин вчиняється тільки з необережності, вид необережності – в) в залежності від конкретних обставин злочин може вчинятись або з умислом або необережності. 11. Охарактеризуйте суб'єкти злочину при потуранні вчиненню злочинам: а) суб'єкт загальний-будь яка особа з 16-ти років; б) суб'єкт загальний з 18 років; в) суб'єкт спеціальний-посадова особа, представник влади. 12. Чи несуть кримінальну відповідальність причетні до злочину особи у формі недонесення: а) несуть за халатність; б) не несуть, тому що в недонесенні відсутня суспільна небезпеч-ність бездії; в) несуть лише у випадках, що передбачених в КК України. 13. Брати Данілови і інші організували банду, яка вчинила декілька збройних нападків і вбивств громадян з метою заволодіння їх майном. Бандити вбили міліціонера Устінова, забрали його пістолет. Дружина Данілова Івана – Данілова Марія узнала від чоловіка про вбивство міліціонера, викинула в річку його туфлі, на яких була кров, сховала переданий чоловіком пістолет, про інші злочини, які вчинені чоловіком, вона не знала. Чи несе кримінальну відповідальність Данілова Марія? а) несе кримінальну відповідальність за участь в; б) несе кримінальну відповідальність за пособництво у вбивстві міліціонера бо вона приховала сліди і предмети злочину; в) Данілова повинна нести кримінальну за зазделегідь не обіцяне переховування вбивства міліціонера. 14. Костріцький вдарив Русакова в обличчя, від чого той упав, потім Костріцький продовжував бити ногами лежачого на землі. Русаков помер від одержаних ушкоджень. Денисенко і Абросимова були присутні при вбивстві Костріцьким Русакова, домовившись між собою приховати вбивство. Чи несуть кримінальну відповідальність Денисенко та Абросимова? а) Денисенко та Абросимова повинні нести кримінальну відповідальність за пособництво у вбивстві, тому що вони не заважали Костріцькому вбивати Русакова; б) Денисенко і Абросимова кримінальну відповідальність за здалегідь необачне недонесення; в) Денисенко та Абросимова не несуть кримінальної відповідальності за відсутністю суспільної небезпеки їх діяння. 15. Толочко розповів своєму другові Чернову, що він побив Дроботова і забрав у нього 50 гривень. Чи підлягає Чернов кримінальної відпові-дальності за недонесення? а) Чернов підлягає кримінальній відповідальності за; б) Чернов кримінальній відповідальності за недонесення не підлягає за відсутністю складу злочину; в) Чернов несе кримінальну відповідальність за приховування грабежу, який чинив Толочко. 16. Сидоренко і Паламарь вчинили розбійний напад на Михайлова, забрали у нього відеоапаратуру вартістю 3 тисячі доларів США, а потім попросили Науменко переховати апаратуру той погодився. Кваліфікуйте дії Науменко: а) Науменко є співучасником злочину, форма співучасті – посібництво; б) Науменко повинен нести відповідальність за заздалегідь необіцяне переховування і недонесення.
14. СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ 1. Поняття співучасті: а) співучасть – вчинення злочину двома або більше особами; б) співучасть – це навмисна спільна участь двох або більше осіб у вчиненні злочину; в) співучасть – це причетність до злочину. 2. Назвіть форми співучасті: а) проста, складна; б) проста, складна, злочинна організація; в) проста, складна, причетність до злочину, злочинна організація, співвиконавство. 3. Які види співучасників, передбачені кримінальним законодавством: а) виконавець, ініціатор, укривач, підмовник; б) виконавець, організатор, підмовник; в) виконавець, організатор, підмовник, пособник. 4. Вкажіть об'єктивні ознаки співучасності: а) участь в одному й тому самому злочині двох і більше осіб; б) сумісність дій, вчинення злочину шляхом дії, злочинні наслідки є в) участь в одному й тому самому злочині двох і більше осіб, 5. Вкажіть суб'єктивні ознаки співучасності: а) взаємна погодженість між співучасниками про здійснення злочину, наявність як двобічного так і однобічного суб'єктивного зв'язку між співучасниками, усвідомленість про вчинення злочину спільно з іншими співучасниками; б) взаємна погодженість між співучасниками про здійснення злочину. 6. Чи можлива співучасть у необережних злочинах? а) можлива, якщо один із співучасників діє навмисно; б) співучасть можлива лише в умисних злочинах; в) можлива, якщо дії виконавця навмисні. 7. Дайте визначення простої співучасті: а) це коли кожен із співучасників безпосередній виконавець злочину; б) коли присутні всі види співучасників крім організатора; в) вчинення злочину з розподілом ролей. 8. Складна співучасть: а) співучасть, при якій ролі між співучасниками розподілені, а також присутність всіх видів співучасників; б) співучасть з розподілом ролей співучасників, які залежать від відповідальності організатора злочину; в) співучасть, при якій ролі між співучасниками розподілені і обов'язково повинен бути виконавець, а з ним будь-хто з інших співучасників. 9. Види співучасті за суб'єктивним зв'язком між співучасниками: а) попередньою змовою; б) без попередньої змови; в) з попередньою змовою, безпопередньої змови. 10. Які форми організованої злочинності передбачені кримінальним законодавством? а) банда, організована група, злочинна група у виправно-трудових установах, група контрабандистів; б) банда, організована група, контрабандистів, група терористів, злочинна група у виправно-трудових установах; в) банда, організована група. 11. Яка роль організатора у вчиненні злочину? а) складання плану, підшукання учасників, усунення перешкод, розподіл ролей, поради; б) підшукання учасників, розробка плану, розподіл ролей між співучасниками, спрямування їх дій, матеріальне забезпечення вчинення злочину; в) розробка плану, розподіл ролей між співучасниками, підмова певної особи до вчинення певного злочину. 12. Роль підмовника у вчиненні злочину: а) заклик до злочину взагалі; б) пропозиція вдатися до злочинної діяльності; в) підмова певної особи до вчинення певного злочину.
13. Які види пособництва ви знаєте? а) фізичне пособництво, інтелектуальне, пособництво-переховування; б) інтелектуальне пособництво, спрямовання дій співучасників, пособництво-переховування; в) фізичне пособництво. 14. Спеціальні питання відповідальності за співучасть: а) ексцес виконавця, співучасть із спеціальним суб'єктом; б) посереднє виконавство, ексцес виконавця; в) посереднє виконавство, співучасть із спеціальним суб'єктом, ексцес виконавця, невдале підмовництво чи пособництво, добровільна відмова співучасників. 15. Особливості застосування до співучасників добровільної відмови: а) залежність від поведінки виконавця, добровільна відмова одного із співучасників не звільняє від відповідальності інших, її здійснення до закінчення до злочину виконавцем, добровільна відмова інших співучасників можлива при умові відвернення злочину виконавцем; б) добровільна відмова від вчинення злочину, не залежить від поведінки виконавця, може бути здійснена як шляхом активних дій так і бездій, під впливом яких виконавець відмовився від виконання злочину; в) добровільна відмова інших співучасників можлива при намірі відвернути злочин. 16. Як наступає відповідальність за посереднє вчинення злочину: а) на загальних підставах; б) особа яка досягла злочинного наслідку не власноручно, підлягає відповідальності як виконавець за посереднє вчинення злочину; в) кримінальна відповідальність включається. 17. Відповідальність співучасників при ексцесі виконавця: а) виконавець несе відповідальність за фактично вчинені ним злочини, а інші співучасники – лише за співучасть в тих злочинних діях, які охоплювались їх умислом; б) всі співучасники несуть відповідальність за фактично вчинені злочини виконавцем; в) наступає тільки у тих випадках, коли злочин вчинений виконавцем – навмисний. 18. На якій стадії можлива співучасть? а) в процесі вчинення злочину виконавцем; б) на стадії попередньої діяльності, в процесі вчинення злочину виконавцем; в) на стадії попередньої злочинної діяльності. 19. Причетність до злочину: а) одна із форм співучасті; б) причетність – це заздалегідь обіцяне переховування, недонесення чи потурання; в) причетність – це дії пов'язані зі злочином, але які не сприяли його вчиненню, не обумовили його підготовку і вчинення.
15. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ ЗАХОДИ, ЩО НЕ Є ПОКАРАННЯМ 1. Які кримінально-правові заходи не є покаранням? а) позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю; б) примусові заходи виховного та медичного характеру; в) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу. 2. З якого віку можливе застосування заходів виховного характеру? а) з 11 років; б) з 14 років; в) з 16 років. 3. Хто застосовує заходи виховного характеру? а) слідчий; б) прокурор; в) суд. 4. З вчиненням чого можливе застосування заходів виховного характеру? а) злочину; б) злочину або суспільне небезпечного діяння; в) адміністративного проступку. 5. Як довго неповнолітній може перебувати у спеціальній навчально-виховній установі? а) до виправлення; б) до 2-х років; в) до 3-х років. 6. З вчиненням якої групи злочинів допустиме застосування заходів виховного характеру? а) злочинів, що не становлять великої суспільної небезпеки; б) менш тяжких злочинів; в) тяжких злочинів. 7. Чи виключає закон можливість застосування заходів виховного характеру до неповнолітнього, стосовно якого вони вже застосовувались? а) так; б) ні; в) допускається, за указаних у законі умов. 8. Хто звільняє учнів із спеціальних навчально-виховних закладів? а) директор школи чи училища; б) рада школи чи училища; в) суд. 9. До кого застосовуються примусові заходи медичного характеру? а) до засуджених; б) до не засуджених; в) як до засуджених так і не засуджених. 10. Для застосування примусових заходів медичного характеру достатньо критерію: а) медичного; б) юридичного; в) медичного та юридичного. 11. Примусові заходи медичного характеру здійснюються у лікувальних закладах: а) з звичайним, посиленим та суворим наглядом; б) з звичайним, посиленим та особливо суровим наглядом; в) з звичайним, посиленим та тюремним наглядом. 12. Чим керується суд обираючи тип лікувального закладу: а) характером та ступенем суспільної небезпечності вчиненого діяння; б) душевним захворюванням особи та суспільною небезпечністю вчиненого нею діяння; в) душевним захворюванням та терміном призначеного покарання. 13. Чи є обов'язковим для суду висновок судово-психіатричної експертизи про встановлення типу лікувального закладу? а) ні; б) так; в) так, – з підстав указаних у законі. 14. Особам, засудженим за злочин, вчинений на грунті алкоголізму чи наркоманії: а) обов'язково призначається примусове лікування; б) не призначається; в) може призначатись. 15. Чи залежить призначення примусового лікування від виду кримінального покарання, яке відбуває особа: а) ні; б) так; 16. Примусове лікування від алкоголізму чи наркоманії припиняється у порядку, встановленому: а) Кримінально-процесуальним кодексом; б) Кримінальним кодексом; в) іншими нормативними актами. 17. Чи можливе обмеження дієздатності особи, що знаходиться на примусовому лікуванні: а) так, – за умов передбачених кримінальним законом; б) ні; в) так. – за умов передбачених кримінально-процесуальним кодексом. 18. Чи може бути призначене примусове лікування від алкоголізму чи наркоманії, коли особа вчинила злочин не в стані сп'яніння: а) так; б) ні; в) так, – за мотивованим обвинувальним вироком. 19. Чи можливе застосування примусового лікування до непрацездатних осіб? а) ні; б) так; в) так, – за мотивованим обвинувальним вироком.
18.ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ
19.ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ
20. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1. Матвійчук В.К., Харь І.О., Кримінальне право право України. Загальна частина: Навчально-методичний комплекс. – К.: ВНЗ «Національна академія управління». Структурними частинами навчально-методичного комплексу є: 1. Програма навчальної дисципліни. 2. Робоча програма, до якої входять: 2.1. Опорний конспект лекцій (окрема папка); 2.2. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських занять; 2.3. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських занять; 2.4. Тестові завдання; 2.5. Екзаменаційні та залікови білети (окрема папка); 2.6. Пакет контрольних завдань для комплексної перевірки знань (окрема папка); 2.7. Пакет контрольних завдань для заміру залишкових знань (окрема папка); 2.8. Фонд законодавчих та інструктивних матеріалів ( окрема папка та електроний віріант); 2.9. Методичні вказівки та тематика науково-дослідних робіт студентів (НДРС) (окрема папка); 2.10. Методичні рекомендації та тематика з написання курсових робіт; 2.11. Методичні вказівки та контрольні роботи для студентів заочної форми навчання.
21. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Обов’язкові джерела
Нормативно-правові акти
12.Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 року № 3781-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 11. - Ст.50 ( із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 11 грудня 1998 року № 312-ХІV, від 7 березня 2002 року № 3111-ІІІ, від 15 травня 2003 року № 743-ІV).
24. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР// Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - Ст. 170 (із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 6 жовтня 1998 року № 163-ХІV, від 16 липня 1999 року № 997-ХІV, від 11 січня 2000 року № 1366-ХІV, від 22 червня 2000 року № 1841-III, від 21 грудня 2000 року № 2182-ПІ, від 17 травня 2001 року № 2419-ІП, від 29 травня 2001 року № 2470-ІП, від 7 червня 2001 року № 2493-ПІ, від 11 липня 2001 року № 2628-ІІІ). 25. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 року N 586-ХІV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 20-21. - Ст.190 (із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 17 травня 2001 року № 2419-ІП, від 29 травня 2001 року № 2470-ІП, від 6 березня 2003 року № 594-ІV, від 10 липня 2003 року № 1096-ІV).
Постанови Пленуму Верховного Суду України
77. Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності: постанова №12 Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992р. Із змінами, внесеними постановою №3 Пленуму від 4.06.1993р. //Бюлетень законодавства і юридичної практики України: постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних та кримінальних справах.-1993.-№6.-с.98-99. 78. Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини: постанова Пленуму Верховного Суду України №4 від 27.03.1992р., із змінами, внесеними постановою №3 Пленуму від 4.06.1993р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України: постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних та кримінальних справах. -1993 .- №6. -С.84. 79. Про судову практику у справах про необхідну оборону: постанова Пленуму Верховного Суду України №1 від 26.02.2002р.
87. Про практику застосування судами України законодавства про повторні злочини: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1984 р. //Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963-2000): ОфІц. вид.: У 2 т. / За заг. ред. В.Ф.Бойка. - К.: А.С.К. - 2000. 88. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2002 роки) / За ред. В. Т. Маляренко. - К.: А.С.К., 2003.
ДОДАТКОВІ ДЖЕРЕЛА Монографії
Підручники
Навчальні посібники
Статті
Інформаційні джерела правової інформації на електронних носіях та В Інтернеті
1. Електронні бази законодавства України: Інфодиск: „Законодавство Украины” (нормативно-правова база українською мовою – понад 80 000 документів); ЛИГА: ЗАКОН; Нормативні акти України (НАУ); Парус-Консультант; Юрист + Закон. 2. Верховна Рада України − http:// www.rada.gov.ua ; http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 3. Президент України − http:// www.president.gov.ua 4. Кабінет Міністрів України − http:// www.kmu.gov.ua 5. Конституційний суд України − http:// www.ccu.gov.ua 6. Верховний суд України − http:// www.scourt.gov.ua 7. Вищий адміністративний суд України - http:// www.vasu.gov.ua 8. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини − 9. Міністерство освіти і науки України − http:// www.mon.gov.ua 10. Міністерство праці та соціальної політики України − http:// www.mlsp.gov.ua 11. МОП − http:// www.ilo.org. 12. Рада Європи − http:// www.coe.int 13. Права людини − http:// www.humanrights.coe.int 14. Європейський суд з прав людини − http:// www.echr.coe.int 15. Український портал практики Європейського суду з прав людини − 16. Європейська соціальна хартія − http:// www.chartesociale.coe.int 17. Європейський Союз − http:// europa.eu.int/index-en.htm 18. База законодавства ЄС - EUR-Lex − http:// europa.eu.int/eur-lex/
Навчально-методичне видання
Кафедра кримінального права та процесу
кримінальне право україни
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Навчально-методичний комплекс
Відповідальний технічний редактор: Цаплюк І.В.
Підп.до друку. 30.09.2013. Формат вид. 60х801/16 Ум. друк. арк. 9,21. Обл.-вид. арк. 8,79. Тираж 300 пр.
03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька, 10 Телефон (044) 246-24-46; Тел/факс (044) 246-24-40 E-mail: nam@nam.kiev.ua Інтернет: www.nam.kiev.ua
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||