КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 15.10.2016 20:37

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

 

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

 

 

 

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

Для підготовки фахівців

освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»

за напрямом 6.030401  «Правознавство»

галузь знань  0304 ,,Право”

 

 

 

                                             Автори:

1. Коробенко В.М., доцент кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС;

2. Киренко С.Г., доцент кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, кандидат юридичних наук;

3. Плугатир В.С, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС;

4. Жук І.В., доцент кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, кандидат юридичних наук.

 

 

Затверджено на засіданні кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС 19.06.2014 р.,

протокол № 21

 

 

 

 

Київ 2014

ЗМІСТ

1. Витяг з освітньо – кваліфікаційної характеристики 

2. Витяг з освітньо – професійної програми

3. Анотація навчальної дисципліни зі структурно – логічною схемою 

4. Пояснювальна записка до навчальної дисципліни 

5. Навчальна програма навчальної дисципліни

6. Робоча навчальна програма навчальної дисципліни

7. Плани-конспекти лекційних занять

8. Плани семінарських занять

9. Плани практичних занять

10. Завдання для самостійної підготовки

11. Індивідуальні навчально – дослідні завдання

12. Методичні вказівки (рекомендації) для викладачів і студентів

13. Навчально-методичні матеріали для поточного, проміжного контролю та перелік питань підсумкового контрою

14. Навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення навчальної дисципліни

15.Методичні, наочні, мультимедійні матеріали для лекцій і семінарів

16. Рекомендована література

 

 

1.                Витяг з освітньо-кваліфікаційної характеристики

 

Освітньо-кваліфікаційна характеристика

Бакалавр

 

Бакалавр права підготовлений до роботи  по таким видам діяльності:

84     Державне управління й оборона; обов'язкове соціальне страхування

84.2     Надання державних послуг суспільству в цілому

84.23   Діяльність у сфері юстиції та правосуддя

 

Фахівець освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр у відповідності з даною підготовкою може виконувати такі види професійної діяльності:

правозастосовчу (застосування норм матеріального і процесуального права);

наглядову (контроль за дотриманням законності);

установчу (реєстрація юридичних станів, прав і фактів; провадження з відпрацюванням нормативних актів);

правотворчу (локальна правотворчість);

надання правових послуг (надання послуг у сфері забезпечення прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб, держави);

організаційну (забезпечення професійної діяльності).

Фахівець повинен:

- мати громадянську зрілість і високу суспільну активність;

- володіти професійною етикою, правовою та психологічною культурою;

- усвідомлювати глибоку повагу до закону і дбайливе ставлення до соціальних цінностей правової держави;

- шанобливо ставитися до честі й гідності громадянина України;

- виховувати в собі високу моральну свідомість, гуманність, твердість моральних переконань, відповідальність за долі людей і доручену справу;

- бути принциповим і незалежним при забезпеченні прав, свобод і законних інтересів особи, її охорони й соціального захисту;

- бути непримиренним до будь-якого порушення закону у власній професійній діяльності;

- розуміти сутність і соціальну значимість своєї професії;

- чітко уявляти зміст, характер і взаємодію правових явищ;

- знати основні проблеми дисциплін, що визначають конкретну сферу його діяльності;

- бачити їх взаємозв'язок у цілісній системі знань і значення для реалізації права в професійній діяльності.

Предметом діяльності фахівця є вирішення завдань у галузях:

- тлумачення й застосування норм матеріального та процесуального права;

- надання правових послуг, забезпечення дотримання вимог і стандартів щодо організації праці, галузевих нормативних актів.

Фахівці, які пройшли повний курс підготовки, повинні забезпечити:

- реалізацію Конституції та законів України у випадку посягань на права і свободи, честь і гідність громадян, права держави, права юридичних осіб, об’єднань громадян, фізичних осіб тощо;

- правильне тлумачення і застосування норм матеріального та процесуального права;

- складання проектів локальних нормативних актів відповідно до визначених засад регулювання;

- забезпечення дотримання вимог і стандартів щодо організації праці, галузевих нормативних актів;

- упровадження в професійну діяльність нових методик і науково-технічних досягнень;

- використання комп’ютерних технологій та спеціальної техніки;

- формування інформаційно-пошукових, реєстраційних та статистичних документів.

 

Виробничі функції, типові задачі діяльності та уміння, якими повинен володіти випускник вищого навчального закладу освітньо-кваліфікаційного рівня “Бакалавр”, що формуються засвоєнням змісту навчальної дисципліни “Кримінальне право України. Особлива частина”

 

Виробнича функція	Назва типової задачі діяльності	Шифр типової задачі діяльності	Зміст уміння	Шифр уміння
1	2	3	4	5
Застосування знань з історії країни, її зовнішньої політики, історії держави і права у практичній діяльності	Професійні контакти із зарубіжними колегами і партнерами	1.СВ.С.01	Вміння встановлювати і підтримувати професійні контакти із зарубіжними колегами і партнерами	1.СВ.С.01.ПП.О.01
Застосування теоретичних, правових засад та норм права	Захист прав юридичних та фізичних осіб	1.ПФ.Е.01	Вміння на практиці застосовувати теоретичні правові знання та норми права, вміння захищати свої права та права організації	1.ПФ.Е.01.ПР.Р.01
Застосування знань з етики ділового спілкування, культури і стилістики офіційних документів	Ефективна комунікаційна взаємодія	2.СВ.С.01	Вміння встановлювати ефективні комунікаційні взаємодії. Вміння дотримуватись загальноприйнятих норм поведінки і моралі	2.СВ.С.01.ПР.О.01
Створення економіко-правових та соціально-психологічних відносин між членами трудового колективу  на правовій основі	Економіко-правові відносини. Соціально-психологічні відносини	03.СВ.Е.01	Вміння створювати економіко-правові та соціально-психологічні відносини між членами трудового колективу на правовій основі та демократичних засадах	03.СВ.Е.01.ПР.Р.01
Критичний аналіз параметрів політичного, юридичного, економічного соціально-культурного середовища	Прогнозування параметрів середовища правового регулювання економіки	04.СВ.Д.01	Вміння критично  оцінювати  і прогнозувати параметри політичного, юридичного, економічного, соціально-культурного середовища правового регулювання економіки	04.СВ.Д.01.ПР.О.01
Розробка стратегії правового регулювання та обґрунтування рішень	Ефективна робота організації, установи, підприємства	02.ПФ.Е.01	Володіння сучасною методологією розробки стратегії правового регулювання та обґрунтування рішень з урахування загальнолюдських цінностей, особистих, колективних та суспільних потреб та інтересів	02.ПФ.Е.01.ПР.Р.01
Системне розуміння впливу зовнішнього середовища на діяльність організації, підприємства, установи	Забезпечення протидії шкідливого впливу зовнішнього середовища, використання впливу позитивних факторів на свою користь	01.СП.Д.01	Вміння аналізувати вплив зовнішнього середовища на діяльність організації, підприємства, установи	01.СП.Д.01.ПП.О.01
Засвоєння нових знань, прогресивних технологій та інших новацій пов’язаних з професійною діяльністю	Висока мобільність при вирішенні професійних завдань	01.СВ.Д.01	Вміти орієнтуватися в професійній інформації, цікавитись сучасними проблемами, швидко застосовувати потрібні для роботи нові завдання	01.СВ.Д.01.ПР.О.01
Застосування в роботі знань теорії та практики правового регулювання економіки	Правове регулювання економіки	01.ПФ.С.01	Володіти фундаментальними знаннями в області права   Уміти давати правову оцінку юридичним подіям та фактам, пов’язаним з галузями національного прав   Всебічно аналізувати та застосовувати міжнародні правові норми.   Уміти орієнтуватися в теорії та практиці правового регулювання економікою	01.ПФ.С.01.ПП.Н.01         01.ПФ.С.01.ПП.Н.02                 01.ПФ.С.01.ПП.Н.03           01.ПФ.С.01.ПП.Н.04

 

 

 

 

 

 

Здатності, зміст уміння, якими повинен володіти випускник

освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр в галузі знань «Право»

за напрямом підготовки «Правознавство»

 

Зміст здатності вирішувати проблеми і задачі соціальної діяльності	Шифр здатності	Зміст уміння	Шифр уміння
Неупереджено оцінювати політичні явища та події в суспільстві	3.01	Формувати власні оцінки, позиції щодо минулого, сучасного та майбутнього України.   Розуміти  сучасні проблеми розвитку суспільства й виробляти власну життєву позицію.   Володіти поняттями й  категоріями загальнолюдської, політичної  й правової культури.   Застосовувати знання про державно-правові ідеї минулих років при з'ясуванні сучасних вітчизняних і зарубіжних правових теорій, концепцій та  ідей.   Висловлювати свою думку та обґрунтовувати власну  позицію з певних питань.   Мати свій погляд на суспільні та громадські події. Застосовувати досягнення національної та світової культури у вирішенні професійних та життєвих завдань.   Орієнтуватися в законодавчій системі, а також контролювати дотримання законності.	3.01.ПР.Р.01       3.01.ПР.Р.02         3.01.ПП.О.03       3.01.ПР.Р.04         3.01.ПР.Р.05           3.01.ПР.Р.06     3.01.ПР.Р.07
Діагностувати власні психологічні стани та почуття з метою забезпечення ефективної та безпечної діяльності	З.02	За результатами аналізу самоспостережень за емоціями, почуттями, станом і характером перебігу пізнавальних процесів, що супроводжують  професійну й побутову діяльність:
		- оцінювати, із застосуванням відповідних методичних прийомів  і  встановлених критеріїв, рівень розвитку власних пізнавальних процесів (відчуття, сприйняття, уява, пам’ять, мислення, увага);	З.02.ЗП.О.01
		- оцінювати відповідність якісних та кількісних показників рівню розвитку власних пізнавальних процесів за встановленими виробничими нормами й вимогами;	З.01.ЗП.О.02
		- визначати характер впливу рівня розвитку власних пізнавальних процесів на ефективність виконання професійних і соціально-виробничих завдань різного рівня складності;	З.02.ЗП.О.03
		- із застосуванням відповідних методичних засобів визначати фактори, що порушують відчуття психологічного комфорту в процесі життєдіяльності, та зменшувати рівень їх впливу;	З.02.ЗП.О.04
		- встановлювати рівень відповідності власних індивідуально-типологічних особливостей, рис характеру, інтересів, здібностей, переконань та цінностей наявним умовам;	З.02.ЗП.О.05
		- за допомогою спеціальних методичних прийомів здійснювати корекцію власних індивідуально-типологічних особливостей, рис характеру, інтересів, здібностей, переконань та цінностей при виникненні ознак фрустрації, депресії, психоемоційної напруги та інших негативних переживань.	З.02.ЗП.О.06
Визначати цілі і завдання власної діяльності та забезпечувати їх ефективне й безпечне виконання	З.03	На підставі результатів аналізу особистих потреб і усвідомлення мотивів службової й побутової діяльності, спираючись на принципи суб’єктно-діяльнісного підходу:
		- формулювати цілі власної діяльності з урахуванням суспільних, державних і виробничих інтересів;	З.03.ЗП.Р.01
		- визначати структуру власної діяльності та приймати рішення щодо її здійснення;	З.03.ЗП.Р.02
Організовувати власну діяльність, як складову колективної	З.04	В умовах службової або побутової діяльності, з урахуванням мети спільної діяльності, на основі усвідомлених цілей власної діяльності та її структури, за допомогою спостережень за ознаками міжособистісних відносин:
		- діагностувати власний стан, стан і настрій  інших людей, рівень психологічної напруги, вирішуючи завдання  різної складності;	З.04.ЗП.Р.01
		- визначати чинники, що призводять до виникнення конфліктів у міжособистісному спілкуванні, та зменшувати рівень їх впливу;	З.04.ЗП.Р.02
		- формувати та контролювати власну поведінку з метою забезпечення гармонійних стосунків з учасниками спільної діяльності, враховуючи психологічні особливості її членів, зумовлені віком, статтю, політичними та релігійними уподобаннями, рівнем розвитку психічних функцій, можливими життєвими кризами тощо.	З.04.ПП.Р.03
Організовувати власну діяльність	З.05	В умовах службової чи побутової діяльності, на основі усвідомленої мети діяльності та її структури:
		- формувати орієнтовну основу власних дій;	З.05.ЗП.О.01
		- оцінювати результати власної діяльності стосовно досягнення її часткових та загальних цілей;	З.05.ЗП.О.02
		- коригувати цілі діяльності та її структуру з метою підвищення безпеки та ефективності.	З.05.ЗП.О.03
Здійснювати саморегулювання поведінки в побуті і на службі та вести здоровий спосіб життя	З.06	На основі відомостей та власних уявлень щодо етапів розвитку особистості, засобів уникнення життєвих криз, особливостей фахової та  соціально-виробничої й  побутової діяльності:
		- застосовувати спеціальні методики корекції власного психічного стану залежно від психофізичних навантажень;	З.06.ПП.О.01
		- користуватися прийомами саморегулювання та самоконтролю, розвитку вольових якостей особистості;	З.06.ПП.О.02
		- підтримувати сприятливий психологічний клімат у родині, враховуючи психологічні особливості її членів, зумовлені віком, статтю, політичними та релігійними уподобаннями, рівнем розвитку психічних функцій тощо.	З.06.ПП.Р.03
Організація дотримання особистої безпеки	З.07	- виховувати винахідливість та наполегливість у досягненні поставленої мети;	З.07.ПП.Н.01
		-  враховуючи специфіку умов, змісту та форм діяльності, визначити чинники особистої безпеки;	З.07.ПР.Н.02
		- володіти прийомами безпечного спілкування;	З.07.ПП.Н.03
		- мати уявлення про основи психології;	З.07.ПП.Р.04
		- забезпечувати безпеку під час дій в екстремальних умовах;	З.07.ПП.Н.05
Застосовувати вербальні методи спілкування	З.07	У виробничих або побутових умовах за допомогою відповідних методів вербального спілкування:
		- доречно використовувати мовні моделі звертання, ввічливості, вибачення, погодження тощо;	З.07.ЗП.Р.01
		- структурувати тексти;	З.07.ЗП.О.02
		- користуватися правилами спілкування мовця й слухача;	З.07.ЗП.Р.03
		- в умовах усних ділових контактів з використанням прийомів і методів усного спілкування і відповідних комунікативних методів застосовувати прагматичну компетенцію з метою ефективного виконання професійних завдань.	З.07.ЗП.Р.04
		- вміти донести до слухача інформацію, отримати відповідну реакцію у вигляді зацікавленості (упевнити) або будь-яких дій (спонукати).	З.07.ЗП.Р.05
Здійснювати пошук нової інформації	З.09	У виробничих умовах, використовуючи ключові слова у певній галузі на базі професійно-орієнтованих (друкованих та електронних) джерел, за допомогою відповідних методів проводити:
		- пошук нової текстової інформації (робота з джерелами навчальної, наукової та довідкової інформації);	З.09.ЗП.О.01
		- пошук нової графічної, звукової та відеоінформації.	З.09.ЗП.О.02
Спілкування українською професійною мовою	3.10	На підставі виробничих завдань, використовуючи методику складання фахової документації, термінологічні словники тощо, дотримуючись норм сучасної української літературної мови, складати професійні тексти та документи.	З.10.ЗП.О.01
		Використовуючи принципи професійного спілкування на рівні сучасної української літературної мови, здійснювати спілкування з учасниками трудового процесу.	З.10.ЗП.О.02
		У виробничих умовах, працюючи з джерелами фахової інформації, здійснювати аналіз і коригувати тексти відповідно до норм української літературної мови.	З.10.ЗП.О.03
		Складаючи тексти фахової документації, використовувати слова іншомовного походження, на основі певних критеріїв добирати українські відповідники.	З.10.ЗП.О.04
		Працюючи з іншомовними фаховими текстами, використовуючи термінологічні двомовні словники, електронні словники, перекладати тексти українською мовою.	З.10.ЗП.О.05
		Складаючи професійні тексти та спілкуючись на професійному рівні, використовувати українські виробничо-професійні фразеологізми та номенклатурні назви.	З.10.ЗП.О.06
Здійснювати письмові контакти в ситуаціях професійного спілкування	З.11	Використовуючи лексико-граматичний мінімум у певній галузі та іншомовні (друковані та електронні) джерела, в умовах письмових ділових контактів із використанням прийомів і методів письмового спілкування та відповідних методів оформлення ділової документації:	З.11.ЗП.О.01
		- робити записи, виписки, складати план тексту, письмове повідомлення, що відображає певний комунікативний намір;	З.11.ЗП.О.02
		- вести ділове листування, використовуючи фонові культурологічні та країнознавчі знання;	З.11.ЗП.О.03
		- заповнювати анкети;	З.11.ЗП.О.04
		- проводити анотування;	З.11.ЗП.О.05
		- фіксувати інформацію, отриману під час читання тексту;	З.11.ЗП.О.06
Застосовувати елементи соціокультурної компетенції	З.12	У виробничих умовах під час усного та письмового спілкування за допомогою відповідних методів застосовувати компоненти соціолінгвістичної компетенції для досягнення взаємного порозуміння.	З.12.ЗП. О.01
Формалізувати та переводити зовнішні явища та процеси у знаковий вигляд (здійснювати теоретичне абстрагування)	З.13	При здійсненні службової або соціальної діяльності:
		- на підставі власних спостережень за реальними процесами, використовуючи категоріальний апарат та рефлексивні навички, типологізувати результати спостережень;	З.13.ЗП.О.01
		- використовуючи формалізовані результати спостережень, за допомогою наданих критеріїв оцінювання, накопичувати необхідний для структурування обсяг розрізненого інформаційного матеріалу;	З.13.ЗП.О.02
		- на підставі аналізу розрізненого інформаційного матеріалу, за допомогою методологічних принципів розподілу та класифікації, структурувати інформацію.	З.13.ЗП.О.03
Інтерпретувати переводити формалізовану інформацію в іншу знакову систему	З.14	При здійсненні виробничої або соціальної діяльності:
		- у процесі роботи зі структурованою інформацією, відповідно до визначеної мети діяльності, виявляти зв’язки між елементами інформаційного матеріалу;	З.14.ЗП.О.01
		- у процесі роботи зі структурованою інформацією, на основі відомостей про зв’язки між елементами інформаційного матеріалу, визначати наявність системи;	З.14.ЗП.О.02
		- на підставі результатів порівняльного аналізу визначеної системи з існуючими моделями систем визначати її тип та характеристики;	З.14.ЗП.О.03
		- на підставі відомостей про тип та характеристики визначеної системи встановлювати її відповідність (невідповідність) меті діяльності;	З.14.ЗП.О.04
Застосовувати закони формальної логіки в процесі інтелектуальної діяльності	З.15	В умовах виробничої або побутової діяльності:
		- за допомогою формальних логічних процедур проводити аналіз наявної інформації щодо її відповідності умовам необхідним та достатнім для забезпечення ефективної діяльності;	З.15.ЗП.О.01
		- за допомогою формальних логічних процедур проводити аналіз наявної інформації щодо її відповідності вимогам внутрішньої несуперечності;	З.15.ЗП.О.02
		- за допомогою формальних логічних процедур проводити структурування інформації;	З.15.ЗП.О.03
		- за результатами структурно-логічної обробки інформації робити висновки щодо її придатності для здійснення заданих функцій;	З.15.ЗП.О.04
		- на підставі результатів здійсненої діяльності за допомогою певних критеріїв встановлювати якість попередньо виконаних логічних операцій;	З.15.ЗП.О.05
Враховувати нормативно-правові і підзаконні акти щодо розвитку та функціонування держави і права України при здійсненні діяльності	З.16	В умовах професійної або соціальної діяльності:
		- на підставі аналізу Декларації про державний суверенітет України й Конституції України, використовуючи критерії класифікації ознак державного суверенітету, визначати суверенні права держави, співвідношення суверенітету держави з суверенітетом народу та суверенітетом нації;	З.16.ЗП.О.01
		- на підставі аналізу функцій держави, закріплених у Конституції та інших нормативно-правових актах, користуючись ознаками їх класифікації, визначати форми та засоби їх здійснення;	З.16.ЗП.О.02
		- згідно з Конституцією держави, використовуючи критерії поділу органів держави на види, класифікувати центральні та місцеві органи влади;	З.16.ЗП.О.03
		- вміти критично мислити та пропонувати обґрунтовані рішення;	З.16.ЗП.О.04
		- на підставі аналізу нормативно-правових актів держави, використовуючи критерії їх поділу за юридичною силою, вирізняти закони та підзаконні акти;	З.16.ЗП.О.05
		- на підставі аналізу Конституції і й нормативно-правових актів, використовуючи критерії поділу правової поведінки, визначати види правомірної поведінки і види правопорушень, їх склад, а також підстави притягнення до юридичної відповідальності;	З.16.ЗП.О.06
		- за результатами аналізу правових актів, використовуючи критерії розподілу реалізації права на форми, визначати їхні види;	З.16.ЗП.О.07
Враховувати системність методів та засобів попередження, розкриття та розслідування злочинів при здійсненні діяльності	З.17	В умовах виробничої діяльності:
		- знати правила виявлення, фiксацiї, вилучення, аналізу доказів у справі про корупційні діяння задля вирішення завдань провадження в таких справах;	З.17.ЗП.О.01
		- знати порядок притягнення до відповідальності за корупційні діяння;	З.17.ЗП.О.02
		- знати особливості провадження в справах про корупційні діяння;	З.17.ЗП.О.03
		- відповідно до нормативно-правової бази, використовуючи статистичні та інші фактичні дані криміналістичної практики, визначати методи та види криміналістичного прогнозування;	З.17.ЗП.О.04
		- згідно з вимогами нормативно-правових документів щодо використання криміналістичної техніки, використовуючи техніко-криміналістичні засоби, застосовувати судову фотографію та відеозапис для фіксації місця події в залежності від цілей, характеру слідчої дії та специфіки об’єкта;	З.17.ЗП.О.05
		- згідно з нормативно-правовими документами, враховуючи закономірності механізму злочину та виникнення інформації про злочин і його учасників, застосовувати процедуру виявлення, фіксації, вилучення й зберігання доказової інформації;	З.17.ЗП.О.06
		- згідно з нормативно-правовими документами, використовуючи доказову інформацію, визначати вид необхідного криміналістичного дослідження;	З.17.ЗП.О.07
		- за результатами вивчення документальних джерел, ураховуючи систему наукових засад криміналістичної тактики, визначати систему тактичних прийомів, комбінацій та операцій;	З.17.ЗП.О.08
		- відповідно до нормативно-правових документів використовувати реєстраційні дані інформаційно-пошукових систем, згідно з завданнями, які необхідно вирішувати.	З.17.ЗП.О.09
При здійсненні діяльності враховувати явища та процеси, пов’язані зі злочинністю та засобами впливу на неї	З.17	В умовах виробничої діяльності:
		- на підставі аналізу статистичних даних, використовуючи критерії класифікації видів злочинів, оцінювати показники злочинності та встановлювати її взаємозв’язки із суспільними процесами;	З.17.ЗП.О.01
		- на підставі статистичних даних, використовуючи критерії класифікації видів злочинів, визначати причини і умови злочинності.	З.17.ЗП.О.02
Забезпечувати необхідний рівень індивідуальної безпеки у разі виникнення типових небезпечних ситуацій	З.18	В умовах виробничої або побутової діяльності:
		- на підставі аналізу результатів власних спостережень за навколишнім середовищем, використовуючи типові ознаки виникнення небезпек, ідентифікувати джерела і типи небезпек, шкідливі та небезпечні чинники;	З.18.ПР.О.01
		- на підставі результатів аналізу характеру діяльності людини та моделей типових небезпечних ситуацій прогнозувати можливість виникнення небезпек, шкідливих та небезпечних чинників;	З.18.ПР.О.02
		- використовуючи інформацію про допустимий рівень ризику та типові рекомендації щодо адекватних дій у разі виникнення ознак небезпечної ситуації, зменшувати ризик до допустимих значень.	З.18.ПП.О.03
Забезпечувати дотримання прав і свобод людини	З.19	- у межах наданих повноважень планувати заходи із забезпечення громадського порядку   на закріпленій території;	З.19.ПП.Р.01
		- на підставі аналізу інформації,   використовуючи принципи планування, планувати заходи із забезпечення дотримання   вимог Декларації про права й свободи людини;	З.19.ПП.Р.02
		- згідно з діючим законодавством, на основі   аналізу інформації, визначати можливі причини порушень прав і свобод громадян;	З.19.ПР.О.03
		- визначати можливі причини порушень правопорядку;	З.19.ПР.О.04
Оптимізація професійної діяльності	З.20	- самостійно працювати над підвищенням своєї кваліфікації, вільно орієнтуватися в спеціальній літературі, у тому числі іноземній;	З.20.ЗР.Н.01
		- удосконалювати володіння державною мовою в офіційно-діловій сфері;	З.20.ЗР.Н.02
		- покращувати навички грамотного письма, засвоювати норми сучасного українського правопису, вивчати особливості офіційно-ділового стилю;	З.20.ЗР.Н.03
		- демонструвати обізнаність із різноманітними мовними засобами писемної та усної форм державної мови;	З.20.ЗР.Н.04
		- критично аналізувати розподіл власного робочого часу за результатами його інвентаризації та усувати недоліки в організації робочого часу;	З.20.ЗП.Н.05
		- покращувати власні знання щодо використання комп'ютерних технологій та техніки;	З.20.ЗП.Р.06
		- удосконалити навички професійного ділового усного та писемного спілкування іноземною мовою;	З.20.ЗП.Р.07
		- вміло застосовувати в практичній діяльності технічні засоби зв’язку.	З.20.ЗР.Н.08

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Витяг з освітньо – професійної програми

 

ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНА ПРОГРАМА

 

підготовки                                     бакалавр                                       

^{(назва освітньо-кваліфікаційного рівня)}

галузь знань                                   0304 ,,Право”                              

^{(шифр та назва галузі знань)}

напрям підготовки             6.030401  ,,Правознавство”        

^{(код і назва напряму підготовки)}

 

 

Розподіл змісту освітньо-професійної програми підготовки фахівця та максимальний навчальний час за циклами підготовки

Назви циклів	Кількість навчальних годин/кредитів(ECTS)	У тому числі
		нормативні дисципліни, годин/кредитів (ECTS)	вибіркові дисципліни (варіативна компонента), годин/кредитів (ECTS)
Цикл професійно-практичної підготовки (ППП)	6354 год./176,5 кр. (74%)	3384 год./94кр. (39%)	2970 год./82,5кр. (35%)

 

Розподіл навчального часу за циклами дисциплін.

 

№	Цикл дисципліни	Нормативний термін навчання
1.	Обсяг годин визначений програмою: Дисципліни професійно-орієнтованої, гуманітарної та соціально-економічної підготовки	4896

 

Перелік навчальних дисциплін

нормативної частини ОПП за циклами підготовки бакалавр

галузі знань 0304 "Право" за напрямом підготовки «Правознавство»

 

Навчальні цикли та назви навчальних дисциплін	Загальний обсяг		Форма контролю
	годин	кредитів ECTC
Нормативна частина
1.3.  Цикл дисциплін професійно-практичної підготовки (ППП)
ППП 1.3.15. Кримінальне право	432	12	екзамен

3. Анотація навчальної дисципліни зі структурно – логічною схемою

 

Мета: формування у студентів науково-обґрунтованих знань щодо закону про кримінальну відповідальність та умінь правильного застосування його норм.

Предмет: законодавство, практика й наука про злочин і покарання в системі юридичних дисциплін.

Змістовні модулі: 1. Поняття та система Особливої частини кримінального права України. Злочини проти основ національної безпеки України. Злочини проти життя та здоров’я особи. 2. Злочини проти волі, честі та гідності особи. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина. Злочини проти власності. 3. Злочини у сфері господарської діяльності. Злочини проти довкілля. Злочини проти громадської безпеки. Злочини проти безпеки виробництва. 4. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Злочини проти громадського порядку та моральності. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення. 5. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку. Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг. 6. Злочини проти правосуддя. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини). Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Основні положення Особливої частини кримінального права іноземних держав.

Місце в структурно-логічний схемі: після вивчення дисциплін «Теорія держави та права», «Конституційне право».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Структурно-логічна схема дисципліни

 

4. Пояснювальна записка до навчальної дисципліни

«Кримінальне право України. Особлива частина» є спеціальною юридичною дисципліною, яка передбачена навчальним планом для обов’язкового вивчення студентами задля отримання освітньо-кваліфікаційним рівня «Бакалавр», напрямку підготоки «Правознавство», спеціальності «Юрист». Вона вивчається на третьому курсі (у п’ятому та шостому семестрах).

Вивчення Особливої частини криміналього права являється завершальним етапом у процесі освоєння курсу в цілому. Вивчення кримінального права України, зокрема «Особливої частини» підпорядковується меті формування юриста з ґрунтовним знанням кримінального законодавства, розумінням змісту кримінально-правових понять, вмінням вірно тлумачити положення кримінального закону та застосовувати їх у майбутній практичній діяльності; також метою вивчення дисципліни є виховання неухильної поваги до закону, дотримання законності у всіх формах правозастосовної діяльності, відповідальності  за порушення прав і свобод людини і громадянина в державі.

Навчальна дисципліна вивчає основні теоретичні положеня сучасної науки кримінального права та практику їх застосування, а також основні закономірності та тенденції розвитку вчень про злочин та покарання в Україні та зарубіжних країнах. Дисципліна належить до фундаментальних і профілюючих. Нею передбачається вивчення комплексу кримінально-правових інститутів теорії кримінального права та положень закону про кримінальну відповідальність, відповідно необхідного для застосування плоложень кримінального права масиву національних норматикно-правових актів, постанов Пленуму Верховного Суду України, а також окремих положень міжнародних актів та положень актів забубіжного законодавства.

Метою дисципліни є ознайомлення студентів з системою загально-теоретичних та практично-орієнтованих знань, вмінь і навичок юридичного опосередкування, а саме: формування професійного юриста, здібного до прийняття самостійних рішень по складним юридичним питанням, правильної кваліфікації суспільно небезпечних діянь, строгому дотриманні законності, основних прав і свобод людини та громадянина проголошених Конституцією України, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань та надасть можливість поглибленого вивчення загальних базових положень кримінального права про злочин і покарання.

Місце навчальної дисципліни у навчальному процесі визначається за специфікою досліджувальних проблем і практичної спрямованості, яка нерозривно пов’язана з юридичною наукою, а саме такими галузями, як конституційне право, адміністративне право, господарське право, міжнародне право та іншими, а особливо з практикою застосування при розкритті кримінальних справ.

Завданням  навчальної дисципліни є засвоєння студентами комплексу знань з теоретичних, методологічних та практичних засад особливої частини кримінального права України.

Предмет викладання особливої частини кримінального права передбачає розкриття соціальної суті і юридичного змісту особливої частини закону про кримінальну відповідальність,, взаємозв'язку його норм, оволодіння їх науковим тлумаченням та практичним застосуванням.

Методи навчання: пропедевтичні лекції, самостійна робота студентів (написання наукових доповідей, написання рефератів, есе), індивідуальні заняття, практичні заняття у різних формах (запитально-відповідальній, обговорення конкретних ситуацій, тестового опитування, вирішення конкретних правових ситуацій, тощо), написання курсових робіт.

Засоби навчання: робота з рекомендованими літературними джерелами (підручниками, навчальними посібниками), нормативно-правовими актами (Постановами Пленуму Верховного Суду України тощо), матеріалами науково-практичних конференції, виступів практичних працівників правоохоронних органів, використання комп’ютерних технологій, розробок і наукових праць вчених університету, а також праць інших провідних дослідників як вітчизняних, так і закордонних.

 

5. Навчальна програма навчальної дисципліни

 

Навчальна програма визначає місце навчальної дисципліни у системі підготовки фахівця, вимоги до сформованості їх компетенцій та зміст освіти для фахівців відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня з нормативної навчальної дисципліни “Кримінальне право України. Особлива частина”.

Згідно з освітньо-професійною програмою, “Кримінальне право України. Особлива частина” є нормативною навчальною дисципліною обов’язкового вибору, вивчається протягом двох семестрів. Загальний бюджет часу відповідно до ECTS становить 6 кредитів, що дорівнює 216 годинам. Структурно навчальна дисципліна складається із 6 змістових модулів. Форми контролю: залік (у кінці 5 семестру), написання і захист курсової роботи та іспит (у кінці 6 семестру).

Навчальна дисципліна «Кримінальне право. Особлива частина» складається з 22 тем:

1.  Поняття та система Особливої частини кримінального права України.

2.  Злочини проти основ національної безпеки України.

3.  Злочини проти життя та здоров’я особи.

4.  Злочини проти волі, честі та гідності особи.

5.  Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

6.  Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

7.  Злочини проти власності.

8.  Злочини у сфері господарської діяльності.

9.  Злочини проти довкілля.

10.  Злочини проти громадської безпеки.

11.  Злочини проти безпеки виробництва.

12.  Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

13.  Злочини проти громадського порядку та моральності.

14.  Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення.

15.  Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації.

16.  Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян.

17.  Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку.

18.  Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

19.  Злочини проти правосуддя.

20.  Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).

21.  Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

22.  Основні положення Особливої частини кримінального права іноземних держав.

Основні поняття, характеристики, ознаки та інші навчальні елементи, які розкривають зміст навчального матеріалу з дисципліни «Кримінальне право України. Особлива частина» висвітлюються відповідно до визначених тем, а саме:

 

Тема 1. Поняття та система Особливої частини кримінального права.

Поняття Особливої частини кримінального права та її значення. Співвідношення Загальної і Особливої частин кримінального права.

Система Особливої частини кримінального законодавства України. Критерії систематизації. Особливості систем Особливої частини кримінального законодавства інших країн.

Роль науки кримінального права в розкритті змісту норм Особливої частини кримінального права, вирішенні питань правильної кваліфікації.

Значення вивчення судової практики і її узагальнень з окремих категорій кримінальних справ для правильного розуміння й застосування кримінально-правових норм Особливої частини. Джерела судової практики.

Поняття кваліфікації злочинів. Правові основи кваліфікації злочинів. Склад злочину – правова модель і юридична підстава кваліфікації злочинів. Формула кваліфікації та формулювання звинувачення.

Кваліфікація злочину і склад злочину. Значення об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта й суб’єктивної сторони складу злочину для кваліфікації.

Значення правильної кваліфікації злочинів для здійснення правосуддя. Правильна кваліфікація як необхідна умова дотримання законності, прав і свобод громадян.

 

Тема 2. Злочини проти основ національної безпеки України

Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти основ національної безпеки України.

Злочини проти внутрішньої безпеки України

Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади. Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій. Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій. Зміст мети при вчиненні цих дій. Кваліфікуючі ознаки.

Посягання на територіальну цілісність і недоторканість України. Територія та державний кордон України. Дії, спрямовані на зміну меж території або державного кордону України. Публічні заклики до вчинення дій, спрямованих на зміну території або державного кордону України, або розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій. Момент закінчення злочину. Зміст мети при вчиненні цих дій. Кваліфікуючі ознаки.

Посягання на життя державного чи громадського діяча. Поняття посягання. Потерпілий від цього злочину. Момент закінчення злочину. Мотиви даного злочину. Суб’єкт злочину.

Диверсія. Поняття диверсії. Види диверсійних дій. Особливості конструкції складу диверсії. Зміст мети як ознаки суб’єктив­ної сторони диверсії.

Злочини проти зовнішньої безпеки України

Державна зрада. Поняття державної зради. Форми державної зради. Суб’єктивна сторона злочину. Суб’єкт державної зради. Спеціальні умови звільнення від кримінальної відповідальності за державну зраду.

Шпигунство. Поняття шпигунства. Шпигунство, предметом якого є відомості, що становлять державну таємницю. Поняття державної таємниці. Суб’єкт шпигунства. Спеціальні умови звільнення від кримінальної відповідальності за шпигунство.

 

Тема 3. Злочини проти життя та здоров’я особи

Злочини проти життя особи

Загальна характеристика і види. Життя як об’єкт кримінально-правової охорони

Конституція України про охорону життя та здоров’я особи.

Поняття вбивства та його види. Ознаки вбивства. Безпосередній об’єкт вбивства. Момент початку та припинення життя.

Умисне вбивство без обтяжуючих та пом’якшуючих обставин. Характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак цього злочину. Характерні ознаки такого вбивства.

Умисне вбивство за обтяжуючих обставин. Конструкція складу цього злочину. Класифікація обставин, що обтяжують умисне вбивство, та їх зміст.

Умисне вбивство за пом’якшуючих обставин і його види.

Умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання. Конструкція складу цього злочину. Протизаконне насильство, систематичне знущання, тяжка образа. Стан сильного душевного хвилювання та раптовість виникнення такого стану. Особливості змісту умислу в цьому злочині.

Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини. Конструкція складу цього злочину. Потерпілий та час вчинення злочину. Суб’єкт злочину. Відповідальність співучасників.

Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Конструкція складу цього злочину. Поняття перевищення меж необхідної оборони та перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Психічне ставлення суб’єкта до смерті потерпілого.

Вбивство через необережність. Характеристика об’єктив­них та суб’єктивних ознак цього злочину. Відмежування цього виду вбивства від інших злочинів, поєднаних із заподіянням смерті потерпілому. Кваліфікуюча ознака такого вбивства.

Доведення до самогубства. Жорстоке поводження, шантаж, примус до протиправних дій або систематичне приниження людської гідності як ознаки об’єктивної сторони. Момент закінчення злочину. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки цього злочину.

Злочини проти здоров’я особи

Здоров’я людини як безпосередній об’єкт посягання.

Поняття й види тілесних ушкоджень. Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень. Критерії для визначення тяжкості тілесних ушкоджень.

Умисне тяжке тілесне ушкодження. Поняття тяжкого тілесного ушкодження і його види. Зміст ознак тяжкого тілесного ушкодження. Кваліфікуючі ознаки цього злочину. Відмінність тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого від умисного вбивства та вбивства через необережність.

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження. Поняття середньої тяжкості тілесного ушкодження і його ознаки. Кваліфікуючі ознаки цього злочину.

Умисне тяжке тілесне ушкодження за пом’якшуючих обставин.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання. Протизаконне насильство та тяжка образа. Стан сильного душевного хвилювання й раптовість виникнення такого стану.

Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Поняття перевищення меж необхідної оборони та перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Психічне ставлення суб’єкта до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Умисне легке тілесне ушкодження. Поняття легкого тілесного ушкодження, його види та ознаки.

Побої і мордування. Їх відмінність від тілесних ушкоджень. Кваліфікуючі ознаки цього злочину.

Катування. Поняття катування. Мета вчинення злочину. Кваліфікуючі ознаки цього злочину.

Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження. Характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак цього злочину.

Погроза вбивством. Реальність погрози як умова відповідальності за цей злочин. Кваліфікуюча ознака цього злочину.

Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби. Диференціація відповідальності за вчинення цього злочину. Кваліфікуючі ознаки та особливо кваліфікуючі ознаки злочину.

Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби. Предмет цього злочину. Суб’єкт злочину.

Зараження венеричною хворобою. Поняття венеричної хвороби. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки злочину.

Незаконне проведення аборту. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Незаконна лікувальна діяльність. Конструкція складу злочину. Суб’єкт злочину.

Порушення прав пацієнта. Конструкція складу злочину. Суб’єкт злочину.

Незаконне проведення дослідів над людиною. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини. Конструкція складу злочину. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки злочину.

Насильницьке донорство. Насильство та обман. Суб’єкт зло­чину. Особливості суб’єктивної сторони. Кваліфікуючі та особ­ли­во кваліфікуючі ознаки злочину.

Незаконне розголошення лікарської таємниці. Наслідки злочину. Суб’єкт злочину. Особливості суб’єктивної сторони.

Злочини, що ставлять в небезпеку життя чи здоров’я особи

Ненадання допомоги хворому медичним працівником. Зміст завідомості. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником. Наслідки злочину. Суб’єкт злочину. Особливості суб’єктивної сторони. Кваліфікуюча ознака злочину.

Неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей. Момент закінчення злочину. Суб’єкт злочину. Особливості суб’єктивної сторони. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Залишення в небезпеці. Момент закінчення злочину. Свідомість як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Особливості суб’єктивної сторони. Суб’єкт злочину. Відмінність цього злочину від залишення в небезпеці.

Неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби. Суб’єктивні ознаки злочину. Кваліфікуючі ознаки злочину.

 

Тема 4. Злочини проти волі, честі та гідності особи

Злочини проти волі, честі та гідності особи, їх загальна характеристика й види. Конституція України про охорону волі, честі та гідності особи.

Незаконне позбавлення волі або викрадення людини. Конструкція складу злочину. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки цього злочину.

Захоплення заручників. Дії, що утворюють об’єктивну сторону цього злочину. Мета як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Незаконне поміщення в психіатричний заклад. Завідомість як ознака цього злочину. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Підміна дитини. Мотив як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони цього злочину.

Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини. Дії, що утворюють об’єктивну сторону злочину. Мета як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони. Кваліфікуючі та особли­во кваліфікуючі ознаки злочину.

Експлуатація дітей. Потерпілий від злочину. Мета як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом. Потерпілий від злочину. Мета як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони. Кваліфікуючі ознаки злочину.

 

Тема 5. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, їх загальна характеристика та види.

Зґвалтування. Фізичне і психічне насильство як ознака об’єктивної сторони. Поняття безпорадного стану потерпілої осо­би. Потерпілий від злочину. Момент закінчення злочину. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки злочину.

Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Фізичне і психічне насильство як ознака об’єктив­ної сторони. Поняття безпорадного стану потерпілої особи. Потерпілий від злочину. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки злочину. Співвідношення цього злочину із зґвалтуванням.

Примушування до вступу в статевий зв’язок. Поняття примушування. Потерпілий від злочину. Момент закінчення цього злочину. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості. Поняття статевої зрілості. Потерпілий від злочину. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Розбещення неповнолітніх. Поняття розпусних дій. Потерпілий від злочину. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки злочину.

 

Тема 6. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини й громадянина

Поняття, загальна характеристика й види злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав й свобод людини й громадянина. Проблема місця норм, що передбачають відповідальність за посягання на виборчі, трудові та інші особисті права у системі Особливої частини кримінального права.

Злочини у сфері реалізації виборчих та інших політичних прав громадян

Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача. Поняття перешкоджання і способи його здійснення.

Фальсифікація виборчіх документів, документів референдуму чи фальсифікація підсумків голосування, надання неправдивих відомостей до органів Державного реєстру виборців чи фальсифікація відомостей Державного реєстру виборців. Предмет цього злочину.

Порушення таємниці голосування. Характеристика діяння та спосіб його вчинення. Суб’єкт цього злочину.

Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань. Особливості законодавчої структури цього злочину. Види діянь. Суб’єкт злочину (його специфіка для основного та кваліфікованого складів злочину). Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки.

Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій. Особливості законодавчої структури цього злочину. Характеристика перешкоджання. Зміст вини. Суб’єкт злочину.

Злочини у сфері реалізації особистих прав громадян

Порушення недоторканості житла. Особливості законодавчої структури цього злочину. Поняття житла чи іншого володіння особи. Види дій. Характеристика інших дій, що порушують недоторканість. Суб’єкт даного злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер. Поняття таємниці листування. Види дій. Обставини, що виключають протиправність таких дій. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Порушення недоторканості приватного життя. Види дій, та способи їх вчинення. Суб’єктивна сторона злочину. Суб’єкт злочину.

Порушення права на отримання освіти. Характеристика незаконної відмови та вимоги. Момент закінчення злочину. Суб’єкт злочину.

Порушення права на безоплатну медичну допомогу. Характеристика дій. Момент закінчення злочину. Суб’єкт злочину.

Злочини проти сім’ї

Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей. Поняття ухилення. Злісність ухилення як обов’язкова ознака об’єктивної сторони. Умови притягнення до відповідальності. Кваліфікуюча ознака цього злочину.

Ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків. Поняття ухилення та осіб, які відносяться до категорії «непрацездатні». Злісність ухилення як обов’язкова ознака об’єктивної сторони. Суб’єкт злочину. Кваліфікуюча ознака.

Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування. Поняття тяжких наслідків як обов’язкової ознаки об’єктивної сторони. Суб’єкт злочину.

Зловживання опікунськими правами. Характеристика діяння. Суб’єктивна сторона. Мотив як обов’язкова ознака суб’єктив­ної сторони. Суб’єкт злочину.

Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння). Поняття таємниці усиновлення. Об’єктивна сторона злочину. Момент закінчення даного злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння). Поняття незаконної посередницької діяльності або інших незаконних дій щодо усиновлення дитини, передачі її під опіку чи на виховання. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Злочини у сфері реалізації права на працю

Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. Поняття законної професійної діяльності. Момент закінчення злочину. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Грубе порушення законодавства про працю. Особливості законодавчої структури даного злочину. Потерпілий від злочину. Види діянь. Характеристика іншого грубого порушення законодавства про працю. Мотив як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони даного злочину. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Грубе порушення угоди про працю. Поняття угоди про працю. Потерпілий від злочину. Спосіб вчинення даного злочинного діяння. Суб’єкт злочину. Кваліфікуюча ознака.

Примушення до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку. Види діянь. Суб’єктивна сторона злочину. Суб’єкт злочину.

Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат. Поняття безпідставності невиплати. Зміст вини. Суб’єкт злочину. Кваліфікуюча ознака. Особливості звільнення від кримінальної відповідальності.

Порушення авторського права й суміжних прав. Предмет злочину. Види дій. Поняття матеріальної шкоди та її розміри. Суб’єктивна сторона злочину. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки.

Порушення прав на об’єкти промислової власності. Предмет злочину. Наслідки злочину. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Злочини проти релігії

Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків. Предмет злочину. Види дій. Момент закінчення. Суб’єкт злочину.

Незаконне утримання, осквернення або знищення релігійних святинь. Предмет злочину. Види діянь. Суб’єктивна сторона злочину. Суб’єкт злочину.

Перешкоджання здійсненню релігійного обряду. Характеристика діяння. Момент закінчення даного злочину. Суб’єкт злочину. Випадки правомірного присікання релігійних обрядів.

Посягання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів. Поняття групи та її ознаки. Види діянь. Особливості законодавчої конструкції цього злочину. Суб’єкт злочину. Кваліфікуюча ознака злочину.

 

Тема 7. Злочини проти власності

Поняття, загальна характеристика й види злочинів проти власності. Поняття викрадення.

Корисливі злочини проти власності з ознаками викрадення

Крадіжка. Поняття й ознаки. Момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки. Відмежування від суміжних злочинів.

Грабіж. Поняття й ознаки. Момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки. Відмежування від суміжних злочинів.

Розбій. Поняття й ознаки. Особливості складу злочину за конструкцією об’єктивної сторони. Суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки. Відмежування від суміжних злочинів.

Вимагання. Поняття й ознаки. Момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки. Відмежування від суміжних злочинів.

Шахрайство. Поняття й ознаки. Момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки. Відмежування від суміжних злочинів.

Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Поняття та ознаки привласнення. Поняття та ознаки розтрати. Поняття й ознаки заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі ознаки. Відмінність від суміжних злочинів.

Корисливі злочини проти власності без ознак викрадення

Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою. Ознаки діяння. Суб’єктивні ознаки. Відмінність від шахрайства.

Привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї. Особливості предмета злочину. Озна­ки діяння. Особливості суб’єктивної сторони. Відмінність від роз­кра­дання.

Придбання або збування майна, завідомо здобутого злочинним шляхом. Ознаки діяння. Момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки. Відмінність від співучасті у розкраданні.

Некорисливі злочини проти власності

Умисне знищення або пошкодження майна. Види діяння. Наслідки. Суб’єктивні ознаки злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Необережне знищення або пошкодження майна. Види діяння. Наслідки. Суб’єктивні ознаки злочину.

Порушення обов’язків щодо охорони майна. Види діяння. Момент закінчення злочину. Наслідки. Суб’єктивні ознаки злочину.

Погроза знищення майна. Види діяння. Особливості способу. Момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки злочину.

 

Тема 8. Злочини у сфері господарської діяльності

Поняття, загальна характеристика й види господарських злочинів

Злочини, що порушують встановлений порядок заняття господарською діяльністю

Поняття зайняття гральним бізнесом. Ознаки обєктивної сторони. Субьєкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Поняття незаконного виготовлення, зберігання, збуту або транспортування з метою збуту підакцизних товарів. Предмет злочину. Види діянь. Кваліфікуючі ознаки.

Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом. Предмет злочину. Об’єктивна сторона. Кваліфікуючі ознаки.

Поняття фіктивного підприємництва. Ознаки об’єктивної сторони. Наслідки злочину. Суб’єктивна сторона.

Поняття доведення до банкрутства. Ознаки об’єктивної та суб’єктивної сторони.

Шахрайство з фінансовими ресурсами. Предмет злочину. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Наслідки злочину.

Злочини у сфері промислового виробництва

Поняття умисного введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції. Предмет злочину. Ознаки об’єктивної сторони. Визначення розміру спричиненої шкоди.

Поняття незаконного використання товарного знаку. Предмет злочину. Ознаки суб’єктивної сторони. Суб’єкт злочину.

Злочини у сфері фінансової діяльності

Поняття незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення. Предмет злочину. Ознаки об’єктивної сторони. Наслідки злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів). Предмет злочину. Об’єктивна сторона. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Злочини у сфері економічних інтересів держави

Поняття виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного збору чи голографічних захисних елементів. Ознаки суб’єктивної сторони. Наслідки злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Поняття контрабанди. Предмет злочину. Ознаки об’єктивної сторони. Визначення розміру заподіяної шкоди.

Поняття видання нормативно-правових, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону. Ознаки суб’єктивної сторони. Суб’єкт злочину Кваліфікуючі ознаки.

Поняття незаконного виготовлення, підроблення, використання або збуту незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених контрольних марок. Предмет злочину. Ознаки об’єктивної та суб’єктивної сторони. Кваліфікуючі ознаки.

Поняття порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Предмет злочину. Ознаки об’єктивної сторони. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Поняття виготовлення, збуту та використання підроблених недержавних цінних паперів. Предмет злочину. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочину. Наслідки. Кваліфікуючі ознаки. Визначення розміру матеріальної шкоди.

Поняття приховування інформації про діяльність емітента. Предмет злочину. Ознаки об’єктивної сторони. Суб’єктивна сторона злочину.

Поняття незаконного використання інсайдерської інформації. Ознаки об’єктивної та суб’єктивної сторони.

Злочини у сфері приватизації

Поняття незаконної приватизації державного, комунального майна. Предмет злочину. Ознаки об’єктивної сторони. Умови притягнення до відповідальності. Кваліфікуючі ознаки.

Злочини у сфері вільного здійснення господарської діяльності

Протидія законній господарській діяльності. Поняття протидії. Наслідки. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Поняття незаконного збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю. Предмет злочину. Ознаки об’єктивної сторони.

Розголошення комерційної або банківської таємниці. Поняття комерційної таємниці. Ознаки суб’єктивної сторони. Суб’єкт злочину.

Проблеми вдосконалення кримінального законодавства у сфері господарської діяльності. Значення правильної кваліфікації господарських злочинів у діяльності ОВС.

 

Тема 9. Злочини проти довкілля

Поняття, загальна характеристика й види злочинів проти довкілля.

Злочини проти встановленого порядку екологічної безпеки

Порушення правил екологічної безпеки. Особливості законодавчої конструкції, складу цього злочину. Види діянь суб’єкта злочину.

Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля. Види діянь. Наслідки цього злочину. Момент закінчення злочину. Суб’єкт злочину.

Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення. Характеристика діяння. Поняття дезактиваційних та інших відновлювальних заходів. Наслідки цього злочину. Суб’єкт. Місце, як обов’язкова ознака об’єктивної сторони.

Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення. Особливості законодавчої конструкції. Види діянь.

Злочини проти встановленого порядку раціонального використання водних об’єктів атмосферного повітря

Забруднення атмосферного повітря. Види діянь. Поняття забруднення. Наслідки цього злочину. Відповідальність за утворення загрози настання наслідків. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Порушення правил охорони вод. Особливості законодавчої конструкції складу цього злочину. Поняття забруднення. Наслідки цього злочину. Момент закінчення злочину. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Забруднення моря. Особливості законодавчої конструкції складу цього злочину. Види діянь. Поняття забруднення. Відмежування від складу злочину, передбаченого ст. 242, відповідальності за утворення загрози настання наслідків. Момент закінчення злочину. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Злочини проти встановленого порядку використання землі та її надр

Незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель. Особливості законодавчої конструкції складу злочину. Види діянь. Наслідки цього злочину. Момент закінчення. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах. Особливості законодавчої конструкції складу злочину. Види діянь. Наслідки цього злочину. Момент закінчення. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Порушення правил охорони або використання надр. Особливості законодавчої конструкції складу злочину. Види діянь. Наслідки цього злочину. Момент закінчення. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Порушення законодавства про континентальний шельф України. Особливості законодавчої конструкції складу цього злочину. Поняття континентального шельфу. Види діянь. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Забруднення або псування земель. Особливості законодавчої конструкції. Наслідки цього злочину. Момент закінчення. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Безгосподарське використання земель. Особливості законодавчої конструкції. Наслідки цього злочину.

Злочини проти встановленого порядку використання рослинного світу

Знищення або пошкодження об»єктів рослинного світу. Предмет цього злочину. Особливості законодавчої конструкції цього злочину. Поняття знищення й пошкодження. Спосіб як обов’язкова ознака об’єктивної сторони. Наслідки цього злочину. Момент закінчення. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Незаконна порубка лісу. Предмет цього злочину. Поняття незаконної порубки. Момент закінчення злочину. Місце як обов’язкова ознака об’єктивної сторони. Відмінність незаконної порубки від знищення або пошкодження лісових масивів.

Порушення законодавства про захист рослин. Характеристика дії. Наслідки.

Злочини проти встановленого порядку використання тваринного світу

Незаконне полювання. Особливості законодавчої конструкції. Види незаконного полювання. Момент закінчення злочину. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Незаконне заняття рибним, тваринним або іншим водним добувним промислом. Особливості законодавчої конструкції. Наслідки цього злочину. Спосіб як обов’язкова ознака об’єктивної сторони даної норми. Кваліфікуючі ознаки складу злочину.

Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів. Характеристика діяння. Момент закінчення злочину. Суб’єкт.

Порушення ветеринарних правил. Поняття епізоотії. Наслідки цього злочину. Момент закінчення злочину. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Злочини проти встановленого порядку використання територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду

Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду. Особливості законодавчої конструкції. Види діянь. Поняття об’єктів природно-заповідного фонду. Спосіб як обов’язкова ознака об’єктивної сторони даної норми. Кваліфікуючі ознаки злочину.

 

Тема 10. Злочини проти громадської безпеки

Поняття, загальна характеристика й види злочинів проти громадської безпеки.

Злочини проти громадської безпеки, які вчинені з метою залякування населення і органів влади

Терористичний акт. Поняття терористичного акту, його ознаки. Фінансування тероризму. Види дій, що утворюють об’єктивну сторону. Мета як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки. Умови звільнення від кримінальної відповідальності.

Злочини проти громадської безпеки, які вчинені з використанням організованих форм посягань

Створення злочинної організації. Поняття злочинної організації, її ознаки. Види дій. Мета як обов’язкова ознака суб’єктив­ної сторони. Суб’єкт злочину. Спеціальні умови звільнення від кримінальної відповідальності.

Сприяння учасникам злочинної організації та укриття їх злочинної діяльності. Поняття й види заздалегідь не обіцяного сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності. Умови притягнення до кримінальної відповідальності. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Бандитизм. Поняття банди та її ознаки. Види діянь. Особливості законодавчої конструкції даного злочину. Суб’єкт злочину. Кваліфікація дій осіб від 14 до 16 років, які брали участь у банді.

Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності. Поняття неправдивого повідомлення. Момент закінчення злочину. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань. Поняття воєнізованого або збройного формування. Види діянь. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки. Умови звільнення від кримінальної відповідальності.

Злочини проти громадської безпеки, які вчинені з порушенням правил поводження із загальнонебезпечними речовинами, матеріалами та предметами

Напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Поняття предмета злочину та його характеристика. Поняття нападу. Мета як обов’язкова озна­ка суб’єктивної сторони. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі озна­ки.

Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем. Предмет злочину. Види дій та спосіб їх вчинення. Суб’єктивна сторона, суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами. Предмет злочину та його значення для кваліфікації. Види діянь. Момент закінчення злочину. Умови звільнення від кримінальної відповідальності.

Незаконне виготовлення, переробка чи ремонт вогнепальної зброї або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв. Предмет злочину та його значення для кваліфікації. Види діянь. Момент закінчення злочину.

Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів. Предмет злочину. Характеристика діяння. Наслідки як обов’язкова ознака об’єктивної сторони. Суб’єкт злочину.

Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами. Предмет злочину. Види діянь. Момент закінчення. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Погроза вчинити викрадення або використати радіоактивні матеріали. Предмет злочину, потерпіла сторона. Характеристика об’єктивної сторони. Зміст вини. Мета як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони. Суб’єкт злочину.

Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами. Предмет злочину. Види діянь. Наслідки злочину. Суб’єктивна сторона. Кваліфікуючі ознаки.

Незаконне ввезення на територію України відходів й вто­ринної сировини. Предмет злочину. Характеристика ввезення чи транзиту. Суб’єктивна сторона злочину. Суб’єкт злочину.

Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин. Предмет злочину. Інші ознаки даного складу злочину.

Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки. Характеристика діяння. Наслідки злочину. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Поняття умисного знищення або пошкодження об'єктів житлово-комунального господарства. Предмет злочину. Характеристика діяння. Наслідки злочину. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки. Майнова шкода.

 

Тема 11. Злочини проти безпеки виробництва

Поняття, загальна характеристика й види злочинів проти безпеки виробництва.

Злочини, що порушують встановлені умови охорони праці

Порушення вимог законодавства про охорону праці. Особливості законодавчої структури й конструкції складу цього злочину. Основний й додатковий об’єкт злочину. Загальна характеристика правил охорони праці. Кваліфікуючі ознаки.

Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою. Об’єктивні ознаки злочину. Причинний зв’язок між діяннями й суспільне небезпечними наслідками. Кваліфікуючі ознаки.

Злочини, що становлять підвищену небезпеку виробництва

Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах. Ознаки об’єктивної та суб’єктивної сторони. Наслідки злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки. Поняття ядерної, радіаційної безпеки. Характеристика діяння. Наслідки злочину. Умови притягнення до відповідальності.

Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд. Характеристика діяння. Наслідки злочину. Умови притягнення до відповідальності. Кваліфікуючі ознаки.

 

Тема 12. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

Злочини проти встановленого порядку водіння транспорту

Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту. Поняття залізничного, водного й повітряного транспорту. Види діянь. Особливості законодавчої структури і конструкції складу злочину. Відповідальність за створення небезпеки настання наслідків. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами. Поняття транспортного засобу. Види діянь. Причинний зв’язок та наслідки, їх характеристика. Суб’єктивна сторона. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Незаконне заволодіння транспортним засобом. Поняття транспортного засобу. Момент закінчення даного злочину. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки. Умови звільнення від кримінальної відповідальності.

Злочини проти встановленого порядку забезпечення функціонування транспорту

Примушення працівника транспорту до невиконання своїх службових обов’язків. Потерпілий від злочину. Поняття примушення та момент закінчення злочину. Суб’єктивна сторона. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Випуск в експлуатацію технічно-несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації. Види діянь. Наслідки злочину. Характеристика причинного зв’язку. Завідомість як ознака суб’єктивної сторони. Суб’єкт злочину.

Порушення правил, норм й стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху. Поняття порушення правил, норм й стандартів. Наслідки. Причинний зв’язок. Суб’єкт злочину.

Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу. Предмет злочину. Види дій. Момент закінчення. Суб’єкт злочину.

 

Тема 13. Злочини проти громадського порядку та моральності

Поняття, загальна характеристика й види злочинів проти громадського порядку та моральності.

Злочини проти громадського порядку

Групове порушення громадського порядку. Поняття та озна­ки діяння. Момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки. Відмежування від суміжних злочинів.

Масові заворушення. Поняття та ознаки діяння. Момент закінчення злочину. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування від суміжних злочинів.

Хуліганство. Поняття та види. Момент закінчення злочину. Знаряддя хуліганства та їх вплив на кваліфікацію. Суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування від суміжних злочинів.

Злочини проти моральності

Поняття наруги над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого. Місце вчинення. Момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі та особ­ливо кваліфікуючі ознаки. Відмінність від суміжних злочинів.

Знищення, руйнування або пошкодження пам'яток - об'єктів культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам'ятці. Види діяння. Особливості предмета злочину. Момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі та особ­ливо кваліфікуючі ознаки. Відмінність від суміжних злочинів.

Знищення, пошкодження або приховування документів чи унікальних документів Національного архівного фонду. Особливості предмета злочину. Момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі та особ­ливо кваліфікуючі ознаки. Відмінність від суміжних злочинів.

Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію. Особливості предмета злочину. Момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі та особ­ливо кваліфікуючі ознаки. Відмінність від суміжних злочинів.

Створення або утримання місць розпусти і звідництво. Види дій та момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією. Види дій та момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Кримінально-правова характеристика втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність. Момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки. Відмінність від суміжних злочинів.

 

Тема 14. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення

Поняття, характеристика й види злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих факірських засобів. Поняття контрабанди. Об’єкт злочину. Предмет злочину. Ознаки об’єктивної сторони. Кваліфікуючі ознаки. Визначення розміру наркотичних засобів.

Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів. Об’єкт злочину. Предмет злочину. Ознаки об’єктивної сторони. Кваліфікуючі ознаки.

Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Поняття злочинних дій. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі ознаки злочину. Умови звільнення від кримінальної відповідальності.

Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем. Об’єкту злочину. Предмет злочину. Ознаки об’єктивної сторони. Кваліфікуючі ознаки. Види розміру.

Поняття незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту. Об’єкт злочину. Предмет злочину. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Види розміру. Умови звільнення від кримінальної відповідальності.

Поняття посівів або вирощування снотворного маку чи конопель. Види діянь. Об’єкт злочину. Предмет злочину. Суб’єк­тив­на сторона. Кваліфікуючі ознаки. Встановлення розміру.

Поняття незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів. Види діянь. Об’єкт злочину. Предмет злочину. Кваліфікуючі ознаки. Умови звільнення від кримінальної відповідальності.

Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення

Поняття викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем. Види діянь. Об’єкт злочину. Предмет злочину. Суб’єкт злочину. Наслідки злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Поняття незаконного введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Об’єкт злочину. Предмет злочину. Наслідки. Ознаки суб’єктивної сторони. Кваліфікуючі ознаки.

Поняття схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Об’єкт злочину. Предмет злочину. Суб’єктивна сторона злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Поняття незаконного публічного вживання наркотичних засобів. Об’єкт злочину. Предмет злочину. Суб’єктивна сторона злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Поняття організації або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин. Види діянь. Об’єкт злочину. Предмет зло­чину. Ознаки суб’єктивної сторони. Кваліфікуючі ознаки.

Поняття незаконного виробництва, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут отруйних й сильнодіючих речовин. Види діянь. Ознаки суб’єктивної сторони. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Поняття схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів. Види діянь. Об’єкт злочину. Предмет злочину. Ознаки суб’єктивної сторони. Умови звільнення від кримінальної відповідальності.

Поняття порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням. Об»активні та суб»активні ознаки.

 

Тема 15. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації

Злочини проти встановленого порядку зберігання таємниці чи конфіденційної інформації

Розголошення державної таємниці. Предмет злочину. Поняття "державна таємниця". Об’єктивна сторона. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки. Відмінність від державної зради або шпигунства.

Втрата документів, що містять державну таємницю. Предмет злочину та його види. Особливості об’єктивної сторони. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Передавання або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави. Предмет злочину. Особливості об’єктивної сторони злочину. Зміст суб’єктив­ної сторони. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування від державної зради або шпигунства.

Злочини проти встановленого порядку перетинання державного кордону, міжнародних польотів та порядку здійснення міжнародних передач товарів

Незаконне переправлення осіб через державний кордон Украї­ни. Види дій. Зміст суб’єктивної сторони. Кваліфікуючі ознаки.

Порушення правил міжнародних польотів. Особливості об’єктивної сторони злочину. Зміст суб’єктив­ної сторони.

Порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експертному контролю. Предмет злочину. Особливості об’єктивної сторони злочину. Зміст суб’єктив­ної сторони. Кваліфікуючі ознаки.

Злочини проти встановленого порядку формування Збройних сил України

Ухилення від призову на строкову військову службу. Строкова військова служба – загальний військовий обов’язок. Поняття ухилення. Поважні причини неявки на призовний пункт. Суб’єкт злочину.

Ухилення від призову за мобілізацією. Поняття мобілізації. Суб’єкт злочину.

Ухилення від військового обліку або спеціальних зборів. Поняття військового обліку, навчальних (чи перевірочних) або спеціальних зборів. Особливості об’єктивної сторони. Суб’єкт злочину.

 

Тема 16. Злочини проти авторитету органів державної влади, органівмісцевого самоврядування та об’єднань громадян

Загальна характеристика злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян.

Злочини проти встановленого порядку діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських формувань, окремих громадян, пов’язані з незаконним впливом на її суб’єктів чи з перешкоджанням їх діяльності

Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Потерпілий від цього злочину. Діяльність представника влади чи працівника правоохоронного органу по виконанню службових обов’язків та діяльність члена громадського формування з охорони громадського порядку й державного кордону або військовослужбовця з виконання покладених на нього обов’язків щодо охорони громадського порядку. Відмежування опору від злісної непокори. Вина при вчиненні опору. Суб’єкт злочину. Зміст примушення потерпілого при вчиненні опору.

Втручання у діяльність працівника правоохоронного органу. Потерпілий від цього злочину. Види впливу на потерпілого. Зміст вини, мотиву та мети при вчиненні злочину. Суб’єкт втручання. Кваліфікуючі ознаки.

Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу. Потерпілий від цього злочину. Зміст юридичної конструкції "у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків". Кваліфікуючі ознаки злочину.

Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу. Поняття «працівник правоохоронного органу». Зміст юридичної конструкції «у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків». Кваліфікуючі ознаки.

Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку й державного кордону або військовослужбовця. Поняття «посягання на життя». Відмінність цього злочину від умисного вбивства особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку.

Захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника. Потерпілі від злочину. Мета злочину. Відмежування цього злочину від захоплення заручників.

Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок. Потерпілі від цього злочину. Види злочинних діянь. Мета злочину. Відмінність цього злочину від погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу. Кваліфікуючі ознаки.

Умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок. Потерпілий від цього злочину. Мотив і мета злочину. Відмежування цього злочину від умисного знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу та від умисного знищення або пошкодження майна. Кваліфікуючі ознаки.

Злочини проти встановленого порядку використання спеціальних предметів, що використовуються органами влади

Поняття незаконного придбання, збуту або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації. Характеристика об’єктивної сторони. Суб’єктивна сторона злочину.

Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодженя. Види предметів злочину. Різновиди діянь. Мотиви злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів. Предмет злочину. Види дій. Мотив злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Наруга над державними символами. Предмети злочину. Види діянь. Зміст поняття "публічна наруга".

Умисне пошкодження ліній зв’язку. Предмети злочину. Характеристика об’єктивної сторони. Суб’єктивна сторона злочину.

Злочини проти встановленого порядку діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та об’єднань громадян, не пов’язані з незаконним впливом на її суб’єктів

Захоплення державних або громадських будівель чи споруд. Характеристика об’єктивної сторони злочину. Мета злочину.

Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи. Види діянь. Мета самовільного присвоєння вказаних повноважень або звання посадової особи. Суб’єкт злочину.

Підкуп працівника державного підприємства, установи чи організації. Особливості законодавчої конструкції злочину. Суб’єкт злочину.

Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань. Потерпілі від цього злочину. Зміст цивільно-правових зобов’язань. Об’єктивні прояви злочину. Суб’єктив­на сторона. Кваліфікуючі ознаки. Самоправство. Поняття самоправ­ства. Момент закінчення злочину.

Самоправство. Особливості об’єктивної сторони. Суб’єкт злочину.

 

Тема 17. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв'язку

Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку. Предмети злочину. Характеристика об’єктивних ознак злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут. Предмет злочину. Види діянь. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або на носіях такої інформації. Предмет злочину. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї. Предмет злочину. Особливості об’єктивних проявів злочину. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Порушення правил експлуатації  електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється. Предмет злочину. Особливості об’єктивних проявів злочину. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Перешкоджання роботі електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку шляхом масового розповсюдження повідомлень електрозв'язку

Проблеми вдосконалення законодавства про відповідальність за злочини у сфері використання електронно-обчислюваль­них машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв'язку.

 

Тема 18. Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

Поняття, загальна характеристика й види злочинів у сфері службової діяльності. Поняття службової особи.

Злочини проти правомірної діяльності державних установ і недержавних формувань незалежно від форм власності і видів діяльності, що вчинюються службовими особами з використанням ними своїх обов’язків (загальні)

Зловживання владою або службовим становищем. Поняття та ознаки діяння. Наслідки. Момент закінчення злочину. Суб’єктив­ні ознаки. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки. Відмінність від суміжних злочинів.

Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу. Поняття та ознаки діяння. Наслідки. Момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки. Відмежування від суміжних злочинів.

Службове підроблення. Предмет злочину. Види діяння. Мо­мент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування від суміжних злочинів.

Службова недбалість. Поняття та види діянь. Наслідки. Мо­мент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування від суміжних злочинів.

Злочини проти авторитету державного апарату, апарату підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності і пов’язані з ними (хабарництво)

Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою. Поняття та ознаки неправомірної вигоди. Ознаки діяння. Момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки. Відмежування від суміжних злочинів.

Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі. Поняття та ознаки неправомірної вигоди. Ознаки діяння. Момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі ознаки. Умови звільнення від відповідальності за давання хабара.

Провокація підкупу. Поняття та ознаки діяння. Момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі ознаки.

 

Тема 19. Злочини проти правосуддя

Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти правосуддя.

Злочини проти конституційних принципів діяльності органів розслідування, прокуратури і суду

Завідомо незаконне затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою. Види дій. Момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки. Завідомість як ознака злочину. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки.

Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності. Поняття та ознаки діяння. Момент закінчення злочину. Особливості суб’єктивної сторони. Кваліфікуючі ознаки.

Злочини проти інтересів всебічного, повного й неупе­редженого розслідування і судового розгляду кримінальних справ

Примушування давати показання. Поняття та види діяння. Момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі ознаки.

Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину. Поняття та види діяння. Момент закінчення злочину. Особливості суб’єктивної сторони. Відмежування від суміжних злочинів.

Завідомо неправдиве показання. Види дій. Момент закінчення злочину. Особливості суб’єктивної сторони. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків. Види діяння. Момент закінчення злочину. Обставини, що виключають злочинність цього діяння. Час вчинення цього злочину. Суб’єктивні ознаки.

Перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку. Види діяння. Момент закінчення злочину. Потерпілий від цього злочину. Особливості суб’єктивної сторони. Суб’єкт злочину. Відмінність від суміжних злочинів.

Злочини проти інтересів своєчасного присікання та розкриття злочинів

Розголошення даних досудового слідства або дізнання. Види діяння. Момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі ознаки.

Приховування злочину. Поняття та види діяння. Момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки. Обставини, що виключають відповідальність за цей злочин. Відмінність від співучасті у злочині.

Злочини проти інтересів забезпечення неухильного виконання судових рішень

Дії, що дезорганізують установа виконання покарань. Види діяння. Момент закінчення злочину. Суб’єктивна сторона. Суб’єкт злочину. Відмінність від суміжних злочинів.

Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти. Поняття та ознаки діяння. Момент закінчення злочину. Суб’єктивна сторона. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Втеча зі спеціалізованого лікувального закладу. Види діяння. Момент закінчення злочину. Суб’єктивна сторона. Суб’єкт злочину.

Порушення правил адміністративного нагляду. Види діяння. Умови звільнення від кримінальної відповідальності. Момент закінчення злочину. Особливості суб’єктивної сторони. Суб’єкт злочину.

 

Тема 20. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)

Поняття, загальна характеристика й види військових злочинів. Відмежування військового злочину від дисциплінарного проступку.

Непокора. Об’єктивна сторона. Види діянь. Момент закінчення злочину. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки. Відмежування від суміжних злочинів.

Невиконання наказу. Об’єктивна сторона та момент закінчення злочину. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування від непокори.

Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків. Види дій та момент закінчення злочину. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки. Відмежування від суміжних злочинів.

Погроза або насильство щодо начальника. Види дій та мо­мент закінчення злочину. Мотив злочину й його вплив на ква­ліфікацію. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки злочину. Відмежування від суміжних злочинів.

Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості. Об’єктивна сторона та момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки злочину. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки злочину.

Дезертирство. Об’єктивна сторона та момент закінчення злочину. Особливості суб’єктивної сторони. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки. Відмежування від самовільного залишення військової частини або місця служби.

Ухилення від військової служби шляхом самоскалічення або іншим способом. Об’єктивна сторона та момент закінчення злочину. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки злочину.

Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових, інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем. Особливості предмета злочину. Види та способи діяння. Момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки. Відмежування від суміжних злочинів.

Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Предмет злочину. Види діянь та їх наслідки. Особливості суб’єктивної сторони. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки. Відмінність від суміжних злочинів.

Порушення правил водіння або експлуатації машин. Поняття машини. Види порушень та їх наслідків. Особливості суб’єктивної сторони.

Порушення правил польотів або підготовки до них. Види порушень та їх наслідки. Особливості суб’єктивної сторони.

Порушення правил кораблеводіння. Види порушень та їх наслідки. Особливості суб’єктивної сторони.

Порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання. Види порушень. Момент закінчення злочину. Особливості суб’єктивної сторони. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки. Відмежування від дисциплінарного проступку.

Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості. Види діянь та момент закінчення злочину. Особливості суб’єктивної сторони. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі обставини. Відмежування від державної зради.

Злочини проти авторитету і правомірної діяльності військових формувань і правоохоронних органів

Залишення гинучого військового корабля. Поняття залишення корабля. Суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування від суміжних злочинів.

Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю. Види діянь. Суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування від суміжних злочинів.

Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання ними. Ознаки незаконності діяння та його види. Момент закінчення злочину. Суб’єктивні ознаки.

 

Тема 21. Злочини проти миру, безпеки людства та  міжнародного правопорядку

Загальна характеристика кримінального законодавства, що забезпечує захист миру, безпеки людства та  міжнародного правопорядку

Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

Злочини проти миру й безпеки людства

Пропаганда війни. Види діянь. Момент закінчення злочину.

Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни. Особливості законодавчої конструкції. Види діянь. Момент закінчення злочину. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Геноцид. Поняття геноциду. Види діянь. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Екоцид. Поняття екоциду. Види діянь. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Найманство. Особливості законодавчої конструкції. Поняття найманства. Види діянь. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Піратство. Особливості законодавчої конструкції. Поняття піратства. Види діянь. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Злочини проти встановленого порядку, що забезпечують дотримання міжнародних договорів та конвенцій

Порушення законів та звичаїв війни. Особливості законодавчої конструкції. Види діянь. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Застосування зброї масового знищення. Особливості законодавчої конструкції. Поняття зброї масового знищення. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист

Особливості законодавчої конструкції. Види діянь. Момент закінчення злочину. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Посягання на життя представника іноземної держави. Особливості законодавчої конструкції. Момент закінчення злочину. Мета як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони означеного злочину.

 

Тема 22. Основні положення Особливої частини кримінального законодавства зарубіжних країн

Загальна характеристика Особливої частини кримінального права зарубіжних країн.

Види злочинів проти життя та здоров’я в кримінальному законодавстві зарубіжних країн.

Види злочинів проти власності в кримінальному законодавстві зарубіжних країн.

Види злочинів у сфері господарської діяльності в кримінальному законодавстві зарубіжних країн.

Види злочинів проти громадської безпеки в кримінальному законодавстві зарубіжних країн.

 Кримінальне законодавство Великобританії, ФРН, США, Польської республіки, Білорусі, Республіки Казахстан, Іспанії, Російської Федерації, Туркменістану.

 

6. Робоча програма навчальної дисципліни з тематичним планом

 

Метою дисципліни «Кримінальне право. Особлива частина» є ознайомлення студентів з системою загально-теоретичних та практично-орієнтованих знань, вмінь і навичок юридичного опосередкування щодо формування професійного юриста, здібного до прийняття самостійних рішень по складним юридичним питанням, правильної кваліфікації суспільно небезпечних діянь, суворому дотриманні законності, захисту основних прав і свобод людини та громадянина, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, що та надасть можливість поглибленого вивчення загальних базових положень кримінального права про злочин і покарання.

 

Предмет викладання кримінального права передбачає розкриття соціальної суті і юридичного змісту кримінального закону, взаємозв'язку його норм, оволодіння вмінням їх наукового та практичного застосуванням.

 

Завданнями навчальної дисципліни «Кримінальне право. Особлива частина» є засвоєння студентами комплексу знань з теоретичних, методологічних та практичних засад кримінального права особливої частини.

 

Задача дисципліни:

Під час засвоєння навчальної дисципліни “Кримінальне право. Особлива частина” студенти (сліхачі) повинні знати широке коло законодавчих і підзаконних актів, державних програми, що спрямовані на боротьбу зі злочинністю з метою подальшого застосування отриманих знань у практичній діяльності.

Студенти (сліхачі) повинні вміти: працювати з джерелами кримінального права; використовувати отримані знання в процесі застосування норм кримінального права та виробити навички їх правильного використання в практичній діяльності; розвитку навичок самостійного розв’язування практичних завдань.

Студенти (слухачі) повинні володіти навичками наукового та практичного використання закону про кримінальну відповідальність та інститутів кримінального права.

 

Методи навчання: пропедевтичні лекції, самостійна робота студентів (написання наукових доповідей, написання рефератів), індивідуальні заняття, практичні заняття у різних формах (запитально-відповідальній, обговорення конкретних ситуацій, тестового опитування, вирішення конкретних правових ситуацій, тощо), написання курсових робіт.

 

Засоби навчання: робота з рекомендованими літературними джерелами (підручниками, навчальними посібниками), нормативно-правовими актами (Постановами Пленуму Верховного Суду України, тощо), використання комп’ютерних технологій, матеріали науково-практичних конференції, виступи практичних працівників правоохоронних органів, розробки і наукові праці вчених університету, а також праці інших провідних дослідників як вітчизняних, так і закордонних.

 

Форми поточного, проміжного та підсумкового контролю.

Формами поточного та проміжного контролю є:

1. перевірка знань і навичок студентів (сліхачів) під час проведення семінарських та практичних занять;
2. результати контрольних тестів відповідних модулів;
3. оцінка підготовки та захисту рефератів та доповідей, підготовлених студентами (сліхачами).

 

Формами підсумкового контролю є:

1. результати заліку з дисципліни «Кримінальне право. Особлива частина», який проводиться відповідно до Навчального плану у п’ятому семестрі;
2. результати іспиту з дисципліни «Кримінальне про. Особлива частина», який проводиться у шостому семестрі відповідно до Навчального плану;
3. результати написання і захисту курсової роботи з дисциплін «Кримінальне право», що є завершальним етапом вивчення дисциплін «Кримінальне право. Загальна частина» та «Кримінальне право. Особлива частина» студентами (слухачами) ННІПП НАВС.

 

№ з/п	Назва теми	Всього	Лекцій	Семінари	Практичні	Самостійна робота
1.	Поняття та система Особливої частини кримінального права України.	6	-	2	-	4
2.	Злочини проти основ національної безпеки України.	12	-	2	2	8
3.	Злочини проти життя та здоров’я особи.	18	2	2	4*	10
	Всього:	36	2	6	6	22

Робоча програма відбражаєтьс у тематичному плані дисципліни «Кримінальне право. Особлива частина»:

 

Змістовний модуль II
4.	Злочини проти волі, честі та гідності особи.	10	2	2	2	4
5.	Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.	10	2	2	2	4
6.	Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.	4	-	2	-	2
7.	Злочини проти власності.	12	2	4	2*	4
	Всього:	36	6	10	6	14

 

Змістовний модуль III
8.	Злочини у сфері господарської діяльності.	10	2	2	2	4
9.	Злочини проти довкілля.	8		2	2	4
10.	Злочини проти громадської безпеки.	10	2	2	2	4
11.	Злочини проти безпеки виробництва.	6	-	-	2*	6
	Всього:	36	4	6	8	18
	Всього за семестр:	108	12	22	20	54

 

Змістовний моділь IV
12.	Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту	8	2	2	2	2
13.	Злочини проти громадського порядку та моральності.	10	2	2	2	4
14.	Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення.	18	2	2	2	10
	Всього:	36	6	6	6	16

 

Змістовий модуль V
15.	Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації.	8	-	2	2	4
16.	Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян.	10	2	-	2	6
17.	Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку.	6	2	2	-	2
18.	Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.	12	2	2	2*	4
	Всього:	36	6	6	6	16

 

Змістовий модуль VI
19.	Злочини проти правосуддя.	10	2	2	4	2
20.	Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).	8	-	-	4	4
21.	Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.	10	2	-	4*	4
22.	Основні положення Особливої частини кримінального права іноземних держав.	8	-	-	-	6
	Всього:	36	4	2	12	16
	Форма контролю	Іспит
	Всього за семестр:	108	16	14	24	48

 

7. Плани-конспекти лекційних занять   

Плани лекційних занять, наведені нижче, носять рекомендаційний характер і стосуються мінімального необхідного обсягу знань, надання якого лектор повинен забезпечити при викладенні окремих тем з дисципліни «Кримінальне право України. Особлива частина»

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС,

 доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

 

Тема 3. Злочини проти життя та здоров’я особи.

З дисципліни: Кримінальне право. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: формування у студентів уявлення щодо закону про кримінальну відповідальність та навичок його застосування.

Виховна мета:  всебічний розвиток у студентів наукових переконань щодо значення кримінального права у демократичній правовій державі.

Розвивальна мета: закріплення знань щодо закону про кримінальну відповідальність.

Навчальний час: 2 год.

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійна презентація.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: кримінальне право (Загальна та Особлива частини), теорія держави та права.

План лекції (навчальні питання):

1. Злочини проти життя особи. Загальна характеристика і види.
2. Поняття вбивства та його види.
3. Злочини проти здоров’я особи. Здоров’я людини як безпосередній об’єкт посягання.
4. Кримінально-правова характеристика тілесних ушкоджень різних видів.
5. Злочини, що ставлять в небезпеку життя чи здоров’я особи та злочини у сфері надання медичних послуг та здійснення лікувальної діяльності.

Література:

1. Кримінальний кодекс України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до кодексу : http:// zakon1.rada.gov.ua.

2. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (2002–2010). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до постанов : http://www.scourt.gov.ua.

3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук, О. О. Дудоров та ін. ; За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – [7–е вид., переробл. та допов.] – К. : Юридична думка, 2010. – 1288 с.

 

 

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС,

 доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ                                                                                                  

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 4. Злочини проти волі, честі та гідності особи

З дисципліни: Кримінальне право. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: формування у студентів уявлення щодо закону про кримінальну відповідальність та навичок його застосування.

Виховна мета:  всебічний розвиток у студентів наукових переконань щодо значення кримінального права у демократичній правовій державі.

Розвивальна мета: закріплення знань щодо закону про кримінальну відповідальність.

Навчальний час: 2 год.

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійна презентація.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: кримінальне право (Загальна та Особлива частини), теорія держави та права.

План лекції (навчальні питання):

1. Поняття і значення злочинів проти волі, честі та гідності особи. Конституційні гарантії забезпечення недоторканості волі, честі та гідності особи в Україні.
2. Загальна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи.
3. Кримінально-правова характеристика окремих складів злочинів проти волі, честі та гідності особи

Література:

1. Кримінальний кодекс України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до кодексу : http:// zakon1.rada.gov.ua.

2. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (2002–2010). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до постанов : http://www.scourt.gov.ua.

3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук, О. О. Дудоров та ін. ; За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – [7–е вид., переробл. та допов.] – К. : Юридична думка, 2010. – 1288 с.

 

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС,

 доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 5. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи

З дисципліни: Кримінальне право. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: формування у студентів уявлення щодо закону про кримінальну відповідальність та навичок його застосування.

Виховна мета:  всебічний розвиток у студентів наукових переконань щодо значення кримінального права у демократичній правовій державі.

Розвивальна мета: закріплення знань щодо закону про кримінальну відповідальність.

Навчальний час: 2 год.

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійна презентація.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: кримінальне право (Загальна та Особлива частини), теорія держави та права.

План лекції (навчальні питання):

1. Поняття статевої свободи та статевої недоторканості.
2. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, їх загальна характеристика та види.
3. Зґвалтування.
4. Розбещення неповнолітніх.
5. Кримінально-правова характеристика інших видів злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

 Література:

1. Кримінальний кодекс України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до кодексу : http:// zakon1.rada.gov.ua.

2. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (2002–2010). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до постанов : http://www.scourt.gov.ua.

3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук, О. О. Дудоров та ін. ; За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – [7–е вид., переробл. та допов.] – К. : Юридична думка, 2010. – 1288 с.

 

 

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС,

 доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 7. Злочини проти власності

З дисципліни: Кримінальне право. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: формування у студентів уявлення щодо закону про кримінальну відповідальність та навичок його застосування.

Виховна мета:  всебічний розвиток у студентів наукових переконань щодо значення кримінального права у демократичній правовій державі.

Розвивальна мета: закріплення знань щодо закону про кримінальну відповідальність.

Навчальний час: 2 год.

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійна презентація.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: кримінальне право (Загальна та Особлива частини), теорія держави та права.

План лекції (навчальні питання):

1. Поняття, загальна характеристика й види злочинів проти власності. Поняття викрадення.
2. Корисливі злочини проти власності з ознаками викрадення
3. Крадіжка. Грабіж. Розбій.
4. Вимагання. Поняття й ознаки.
5. Шахрайство. Поняття й ознаки.
6. Корисливі злочини проти власності без ознак викрадення
7. Некорисливі злочини проти власності

Література:

1. Кримінальний кодекс України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до кодексу : http:// zakon1.rada.gov.ua.

2. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (2002–2010). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до постанов : http://www.scourt.gov.ua.

3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук, О. О. Дудоров та ін. ; За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – [7–е вид., переробл. та допов.] – К. : Юридична думка, 2010. – 1288 с.

        

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС,

 доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 8. Злочини у сфері господарської діяльності

З дисципліни: Кримінальне право. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: формування у студентів уявлення щодо закону про кримінальну відповідальність та навичок його застосування.

Виховна мета:  всебічний розвиток у студентів наукових переконань щодо значення кримінального права у демократичній правовій державі.

Розвивальна мета: закріплення знань щодо закону про кримінальну відповідальність.

Навчальний час: 2 год.

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійна презентація.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: кримінальне право (Загальна та Особлива частини), теорія держави та права.

План лекції (навчальні питання):

1. Поняття, загальна характеристика й види господарських злочинів
2. Злочини у сфері промислового виробництва
3. Злочини у сфері фінансової діяльності
4. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом
5. Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).
6. Злочини у сфері економічних інтересів держави
7. Контрабанда: характеристика складу злочину.
8. Злочини у сфері приватизації
9.  Злочини у сфері виготовлення товарів та надання послуг

Література:

1. Кримінальний кодекс України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до кодексу : http:// zakon1.rada.gov.ua.

2. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (2002–2010). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до постанов : http://www.scourt.gov.ua.

3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук, О. О. Дудоров та ін. ; За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – [7–е вид., переробл. та допов.] – К. : Юридична думка, 2010. – 1288 с.

 

 

 

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС,

 доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 10. Злочини проти громадської безпеки

З дисципліни: Кримінальне право. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: формування у студентів уявлення щодо закону про кримінальну відповідальність та навичок його застосування.

Виховна мета:  всебічний розвиток у студентів наукових переконань щодо значення кримінального права у демократичній правовій державі.

Розвивальна мета: закріплення знань щодо закону про кримінальну відповідальність.

Навчальний час: 2 год.

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійна презентація.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: кримінальне право (Загальна та Особлива частини), теорія держави та права.

План лекції (навчальні питання):

1. Поняття, загальна характеристика й види злочинів проти громадської безпеки.
2. Злочини проти громадської безпеки, які вчинені з метою  залякування населення і органів влади.
3. Поняття і види злочинів терористичної спрямованості.
4. Злочини проти громадської безпеки, які вчинені з використанням організованих форм посягань.
5. Створення злочинної організації.
6. Бандитизм.
7. Злочини проти громадської безпеки, які вчинені з порушенням правил поводження із небезпечними речовинами, матеріалами та предметами

Література:

1. Кримінальний кодекс України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до кодексу : http:// zakon1.rada.gov.ua.

2. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (2002–2010). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до постанов : http://www.scourt.gov.ua.

3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук, О. О. Дудоров та ін. ; За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – [7–е вид., переробл. та допов.] – К. : Юридична думка, 2010. – 1288 с.

 

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС,

 доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 12. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

З дисципліни: Кримінальне право. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: формування у студентів уявлення щодо закону про кримінальну відповідальність та навичок його застосування.

Виховна мета:  всебічний розвиток у студентів наукових переконань щодо значення кримінального права у демократичній правовій державі.

Розвивальна мета: закріплення знань щодо закону про кримінальну відповідальність.

Навчальний час: 2 год.

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійна презентація.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: кримінальне право (Загальна та Особлива частини), теорія держави та права.

План лекції (навчальні питання):

1. Злочини проти встановленого порядку водіння транспорту. Види діянь. Особливості конструкції складів злочинів.
2. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
3. Незаконне заволодіння транспортним засобом.
4. Злочини проти встановленого порядку забезпечення функціонування транспорту.
5. Випуск в експлуатацію технічно-несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації.

Література:

1. Кримінальний кодекс України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до кодексу : http:// zakon1.rada.gov.ua.

2. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (2002–2010). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до постанов : http://www.scourt.gov.ua.

3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук, О. О. Дудоров та ін. ; За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – [7–е вид., переробл. та допов.] – К. : Юридична думка, 2010. – 1288 с.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС,

 доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 13. Злочини проти громадського порядку та моральності

З дисципліни: Кримінальне право. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: формування у студентів уявлення щодо закону про кримінальну відповідальність та навичок його застосування.

Виховна мета:  всебічний розвиток у студентів наукових переконань щодо значення кримінального права у демократичній правовій державі.

Розвивальна мета: закріплення знань щодо закону про кримінальну відповідальність.

Навчальний час: 2 год.

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійна презентація.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: кримінальне право (Загальна та Особлива частини), теорія держави та права.

План лекції (навчальні питання):

1. Поняття, загальна характеристика та  види злочинів проти громадського порядку та моральності.
2. Злочини проти громадського порядку
3. Хуліганство. Відмежування від суміжних злочинів.
4. Злочини проти моральності
5. Кримінальна відповідальність за ввезення, виготовлення або розповсюдження творів порнографічного змісту, а також  творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію.
6. Кримінальна відповідальність за створення або утримання місць розпусти і звідництва та сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією.
7.  Кримінально-правова характеристика втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

Література:

1. Кримінальний кодекс України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до кодексу : http:// zakon1.rada.gov.ua.

2. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (2002–2010). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до постанов : http://www.scourt.gov.ua.

3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук, О. О. Дудоров та ін. ; За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – [7–е вид., переробл. та допов.] – К. : Юридична думка, 2010. – 1288 с.

 

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС,

 доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 14. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення

З дисципліни: Кримінальне право. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: формування у студентів уявлення щодо закону про кримінальну відповідальність та навичок його застосування.

Виховна мета:  всебічний розвиток у студентів наукових переконань щодо значення кримінального права у демократичній правовій державі.

Розвивальна мета: закріплення знань щодо закону про кримінальну відповідальність.

Навчальний час: 2 год.

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійна презентація.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: кримінальне право (Загальна та Особлива частини), теорія держави та права.

План лекції (навчальні питання):

1. Поняття, характеристика й види злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.
2. Поняття наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.
3. Кримінально-правова характеристика окремих складів злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

Література:

1. Кримінальний кодекс України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до кодексу : http:// zakon1.rada.gov.ua.

2. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (2002–2010). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до постанов : http://www.scourt.gov.ua.

3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук, О. О. Дудоров та ін. ; За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – [7–е вид., переробл. та допов.] – К. : Юридична думка, 2010. – 1288 с.

 

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС,

 доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 16. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян

З дисципліни: Кримінальне право. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: формування у студентів уявлення щодо закону про кримінальну відповідальність та навичок його застосування.

Виховна мета:  всебічний розвиток у студентів наукових переконань щодо значення кримінального права у демократичній правовій державі.

Розвивальна мета: закріплення знань щодо закону про кримінальну відповідальність.

Навчальний час: 2 год.

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійна презентація.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: кримінальне право (Загальна та Особлива частини), теорія держави та права.

План лекції (навчальні питання):

1. Загальна характеристика злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян.
2. Злочини проти встановленого порядку діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських формувань, окремих громадян, пов’язані з незаконним впливом на її суб’єктів чи з перешкоджанням їх діяльності
3. Злочини проти встановленого порядку використання спеціальних предметів, що використовуються органами влади.
4. Злочини проти встановленого порядку діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та об’єднань громадян, не пов’язані з незаконним впливом на її суб’єктів.

Література:

1. Кримінальний кодекс України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до кодексу : http:// zakon1.rada.gov.ua.

2. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (2002–2010). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до постанов : http://www.scourt.gov.ua.

3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук, О. О. Дудоров та ін. ; За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – [7–е вид., переробл. та допов.] – К. : Юридична думка, 2010. – 1288 с.

 

 

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС,

 доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 17. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв'язку

З дисципліни: Кримінальне право. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: формування у студентів уявлення щодо закону про кримінальну відповідальність та навичок його застосування.

Виховна мета:  всебічний розвиток у студентів наукових переконань щодо значення кримінального права у демократичній правовій державі.

Розвивальна мета: закріплення знань щодо закону про кримінальну відповідальність.

Навчальний час: 2 год.

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійна презентація.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: кримінальне право (Загальна та Особлива частини), теорія держави та права.

План лекції (навчальні питання):

1. Загальна характеристика злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв'язку.
2. Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку. Предмет злочину.
3. Створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут. Засоби злочину.
4. Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або на носіях такої інформації.
5. Сучасний стан вдосконалення законодавства про відповідальність за злочини у сфері використання електронно-обчислюваль­них машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв'язку. Модельні норми міжнародного права, що криміналізують діяння порти комп’ютерних систем.

Література:

1. Кримінальний кодекс України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до кодексу : http:// zakon1.rada.gov.ua.

2. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (2002–2010). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до постанов : http://www.scourt.gov.ua.

3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук, О. О. Дудоров та ін. ; За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – [7–е вид., переробл. та допов.] – К. : Юридична думка, 2010. – 1288 с.

 

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС,

 доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 18.    Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

З дисципліни: Кримінальне право. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: формування у студентів уявлення щодо закону про кримінальну відповідальність та навичок його застосування.

Виховна мета:  всебічний розвиток у студентів наукових переконань щодо значення кримінального права у демократичній правовій державі.

Розвивальна мета: закріплення знань щодо закону про кримінальну відповідальність.

Навчальний час: 2 год.

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійна презентація.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: кримінальне право (Загальна та Особлива частини), теорія держави та права.

План лекції (навчальні питання):

1. Поняття, загальна характеристика й види злочинів у сфері службової діяльності.
2. Зловживання владою або службовим становищем.
3. Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу. Відмежування від суміжних злочинів.
4. Неправомірна вигода. Характеристики складів. Особливості суб’єктів.
5. Поняття та ознаки неправомірної вигоди.
6. 6.     Злочини, що вчинюються особами, що здійснюють професійну діяльність у сфері надання публічних послуг.
7. 7.     Перспективи вдосконалення закону про кримінальну відповідальність в частині протидії корупції.

Література:

1. Кримінальний кодекс України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до кодексу : http:// zakon1.rada.gov.ua.

2. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (2002–2010). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до постанов : http://www.scourt.gov.ua.

3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук, О. О. Дудоров та ін. ; За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – [7–е вид., переробл. та допов.] – К. : Юридична думка, 2010. – 1288 с.

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС,

 доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 19. Злочини проти правосуддя

З дисципліни: Кримінальне право. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: формування у студентів уявлення щодо закону про кримінальну відповідальність та навичок його застосування.

Виховна мета:  всебічний розвиток у студентів наукових переконань щодо значення кримінального права у демократичній правовій державі.

Розвивальна мета: закріплення знань щодо закону про кримінальну відповідальність.

Навчальний час: 2 год.

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійна презентація.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: кримінальне право (Загальна та Особлива частини), теорія держави та права.

План лекції (навчальні питання):

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти правосуддя.
2. Злочини проти конституційних гарантій недоторканості особи, права на захист та презумпції невинуватості.
3. Злочини проти встановленого порядку досудового слідства.
4. Злочини проти принципів здійснення правосуддя.
5. Злочини, що посягають на недоторканість учасників судового процесу.
6. Злочини, спрямовані на унеможливлення присікання та розкриття злочинів.
7. Злочини спрямовані на унеможливлення  неухильного виконання судових рішень

Література:

1. Кримінальний кодекс України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до кодексу : http:// zakon1.rada.gov.ua.

2. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (2002–2010). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до постанов : http://www.scourt.gov.ua.

3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук, О. О. Дудоров та ін. ; За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – [7–е вид., переробл. та допов.] – К. : Юридична думка, 2010. – 1288 с.

 

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС,

 доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 21. Злочини проти миру, безпеки людства та  міжнародного правопорядку

З дисципліни: Кримінальне право. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: формування у студентів уявлення щодо закону про кримінальну відповідальність та навичок його застосування.

Виховна мета:  всебічний розвиток у студентів наукових переконань щодо значення кримінального права у демократичній правовій державі.

Розвивальна мета: закріплення знань щодо закону про кримінальну відповідальність.

Навчальний час: 2 год.

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійна презентація.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: кримінальне право (Загальна та Особлива частини), теорія держави та права.

План лекції (навчальні питання):

1. Загальна характеристика кримінального законодавства, що забезпечує захист миру, безпеки людства та  міжнародного правопорядку
2. Поняття та загальна характеристика злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку
3. Види та кримінально-правова характеристика окремих складі злочинів проти миру, безпеки людства та  міжнародного правопорядку.

Література:

1. Кримінальний кодекс України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до кодексу : http:// zakon1.rada.gov.ua.

2. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (2002–2010). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до постанов : http://www.scourt.gov.ua.

3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук, О. О. Дудоров та ін. ; За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – [7–е вид., переробл. та допов.] – К. : Юридична думка, 2010. – 1288 с.

 

8.      Плани семінарських занять

Метою семінарських занять є засвоєння студентами теоретичного матеріалу, який стосується поняття, системи та значення Особливої частини кримінального права України; сучасних завдань протидії з боку держави протиправній поведінці; підстав та принципів кваліфікації конкретних злочинних посягань, передбачених чинним КК України і т.д. Готуючись до семінарського заняття, викладач повинен завчасно дати студентам перелік питань, які будуть винесені на розгляд; повідомити перелік основних джерел (монографій, статей у періодичних фахових виданнях, нормативно-правових актів), які необхідно використовувати при підготовці до заняття.

 

Тема 1. Поняття та система Особливої частини кримінального права України

 

Обсяг аудиторних годин для вивчення: дві академічні години.

 

Теми рефератів, доповідей:

1. Поняття, система і значення Особливої частини кримінального права.

2. Наукові основи кваліфікації злочинів.

 

Питання, що виносяться на обговорення:

1. Поняття та ознаки Особливої частини кримінального права України.
2. Співвідношення Загальної та Особливої частин кримінального права.
3. Система Особливої частини кримінального права України.
4. Поняття кваліфікації злочинів.

 

Список рекомендованої літератури: [1-11, 41-52].

 

Тема 2. Злочини проти основ національної безпеки України

 

Обсяг аудиторних годин для вивчення: дві академічні години.

 

Теми рефератів, доповідей

1. Відмінність між шпигунством, як формою державної зради та шпигунством, як самостійним злочином.
2. Спеціальний потерпілий у злочині „Посягання на життя державного чи громадського діяча”.
3. Поняття національної безпеки, як родового об’єкту злочинів, передбачених розділом І Особливої частини КК.

 

Питання, що виносяться на обговорення:

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти основ національної безпеки України.
2. Дії, спрямовані на насильницьку зміну, чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади.
3. Посягання на територіальну цілісність і недоторканість України.
4. Посягання на життя державного чи громадського діяча.
5. Диверсія.

 

Список рекомендованої літератури: [3-26, 53-69].

 

Тема 3. Злочини проти життя та здоров’я особи

 

Обсяг аудиторних годин для вивчення: дві академічні години.

 

   Теми рефератів, доповідей

   1. Відмінність тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого від умисного вбивства та вбивства через необережність.

         2. Побої і мордування. Їх відмінність від тілесних ушкоджень.

         3. Відмінність „Залишення в небезпеці” від „Ненадання допомога особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані”.

 

Питання, що виносяться на обговорення:

1. Злочини проти життя. Загальна характеристика і види.
2. Поняття вбивства та його види. Ознаки вбивства.
3. Умисне вбивство без обтяжуючих і пом’якшуючих обставин (просте вбивство).
4. Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах.
5. Умисні вбивства при пом’якшуючих обставинах.

 

Список рекомендованої літератури: [3-26, 70-105].

 

Тема 4. Злочини проти волі, честі та гідності особи

 

Обсяг аудиторних годин для вивчення: дві академічні години.

 

   Теми рефератів, доповідей

1.      Відмінність „Незаконного позбавлення волі або викрадення людини” від „Захоплення заручників”.

2.      Спірні питання у визначенні потерпілого при кваліфікації злочину „Підміна дитини”.

3.      Поняття спеціального суб'єкта при встановленні елементів складу злочину, передбаченого ст. 151 КК.

Питання, що виносяться на обговорення:

1. Злочини проти волі, честі та гідності особи, їх загальна характеристика і види.
2. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини.
3. Захоплення заручників.
4. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини.

Список рекомендованої літератури: [3-26, 106-121].

 

Тема 5. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

Обсяг аудиторних годин для вивчення: дві академічні години.

 

Теми рефератів, доповідей

1. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки зґвалтування.

2. Спірні питання у визначенні статевої зрілості особи.

3. Види спеціальних суб’єктів при кваліфікації злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності особи.

 

Питання, що виносяться на обговорення:

1. Загальна характеристика та види злочинів проти статевої свободи та

    недоторканості особи.

2. Зґвалтування.

3. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

4. Примушування до вступу в статевий зв’язок.

 

Список рекомендованої літератури: [3-26, 122-134].

 

Тема 6. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина

 

Обсяг аудиторних годин для вивчення: дві академічні години.

 

Теми рефератів, доповідей

1. Кримінально-правовий захист авторського права і суміжних прав.

2. Кримінально-правовий захист трудових прав громадян.

3. Кримінально-правова охорона приватного життя.

 

Питання, що виносяться на обговорення:

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

2. Перешкоджання здійсненню виборчого права.

3. Порушення таємниці голосування.

4. Порушення недоторканості житла.

5. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей.

6. Ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків.

 

Список рекомендованої літератури: [3-26, 135-171].

 

Тема 7. Злочини проти власності

Обсяг аудиторних годин для вивчення:чотири академічні години.

 

Теми рефератів, доповідей

1. Відмежування крадіжки від суміжних злочинів.
2. Відмежування розбою від вимагання.
3. Вплив предмету викрадення на кваліфікацію злочинного діяння.

 

Питання, що виносяться на обговорення:

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти власності.

2. Корисливі злочини проти власності.

3. Крадіжка.

4. Грабіж.

5. Розбій.

6. Вимагання.

 

Список рекомендованої літератури: [3-26, 172-196].

 

Тема 8. Злочини у сфері господарської діяльності

 

Обсяг аудиторних годин для вивчення:дві академічні години.

 

Теми рефератів, доповідей

1. Теоретичні та практичні питання встановлення корисливого мотиву при фінансових зловживаннях.

2. Поняття легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

 

Питання, що виносяться на обговорення:

1. Поняття, загальна характеристика і види господарських злочинів.

2. Контрабанда.

3. Фіктивне підприємництво.

4. Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).

5. Шахрайство з фінансовими ресурсами.

 

Список рекомендованої літератури:  [3-26, 197-242].

 

Тема 9. Злочини проти довкілля

 

Обсяг аудиторних годин для вивчення: дві академічні години.

 

   Теми рефератів, доповідей

1. Поняття екологічної безпеки, як об’єкта злочину, передбаченого ст. 236 КК.
2. Спірні питання у визначенні засобів та знарядь вчинення злочину при кваліфікації незаконного полювання.
3. Кримінально-правова охорона вод.

 

Питання, що виносяться на обговорення:

1. Поняття, загальна характеристика і види  злочинів проти довкілля.
2. Порушення правил екологічної безпеки.
3. Забруднення атмосферного повітря.
4. Порушення правил охорони вод.
5. Незаконна порубка лісу.
6. Незаконне полювання.

 

Список рекомендованої літератури: [3-26, 243-268].

 

Тема 10. Злочини проти громадської безпеки

 

Обсяг аудиторних годин для вивчення: дві академічні години.

 

   Теми рефератів, доповідей

 1. Поняття злочинної організації.

2. Проблемні питання звільнення від кримінальної відповідальності за створення терористичної групи чи терористичної організації.

3. Поняття та види зброї, як предмету вчинення злочинів проти громадської безпеки.

 

Питання, що виносяться на обговорення:

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти громадської безпеки
2. Створення злочинної організації.
3. Бандитизм.
4. Терористичний акт.
5. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності.
6. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.

    

Список рекомендованої літератури: [3-26, 269-298].

 

Тема 12. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

Обсяг аудиторних годин для вивчення:дві академічні години.

 

Теми рефератів, доповідей:

1. Історичний розвиток незаконного заволодіння транспортним засобом.
2. Кримінально-правова охорона безпеки руху та експлуатації повітряного транспорту.
3. Кримінальна відповідальність за порушення чинних на транспорті правил.

 

Питання, що виносяться на обговорення:

1.      Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

2.      Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту.

3.      Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.

4.      Незаконне заволодіння транспортним засобом.

5.      Самовільне, без нагальної потреби зупинення поїзда.

6.      Випуск в експлуатацію технічно-несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації.

7.      Знищення підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу.

 

Список рекомендованої літератури: [3-26. 315-335].

 

Тема 13. Злочини проти громадського порядку та моральності

 

Обсяг аудиторних годин для вивчення: дві академічні години.

 

Теми рефератів, доповідей:

1. Теоретичні та практичні питання, щодо визначення хуліганства як мотиву злочину.
2. 2.     Відмежування “масових заворушень” від “групового порушення громадського порядку”.
3. Кримінально-правова відповідальність за проституцію.

 

Питання, що виносяться на обговорення:

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти громадського порядку та моральності.
2. Групове порушення громадського порядку.
3. Масові заворушення.
4. Хуліганство.
5. Наруга над могилою.
6. Створення або утримання місць розпусти і звідництва.
7. Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією.

 

Список рекомендованої літератури: [3-26. 336-358].

 

Тема  14. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення

 

Обсяг аудиторних годин для вивчення: дві академічні години.

 

Теми рефератів, доповідей:

1. Кримінально-правовий захист здоров’я населення в нових умовах розвитку суспільства.

2. Злочини, що посягають на встановлений порядок, поводження з предметами, які можуть бути сировиною або технологічними компонентами для виготовлення (виробництва) наркотичних засобів.

3. Злочини, що посягають на встановлений порядок, спрямований на перекриття шляхів поширення наркоманії.

 

Питання, що виносяться на обговорення:

1. Поняття, характеристика і види злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

2.  Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів.

3. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

4. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів чи психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем.

5. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів чи психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.

6. Посів або вирощування снотворного маку чи конопель.

7. Порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

 

Список рекомендованої літератури: [3-26, 359-378].

 

Тема 15. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації

 

Обсяг аудиторних годин для вивчення:дві академічні години.

 

Теми рефератів, доповідей:

1. Поняття „державної таємниці”, відмінність від „конфіденційної інформації” та „комерційної таємниці”.
2. Проблемні питання у визначенні суб’єкта злочинів передбачених статтями 335-337 КК України.

 

Питання, що виносяться на обговорення:

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів у сфері охорони державної таємниці, призову та мобілізації.
2. Розголошення державної таємниці.
3. Втрата документів, що містять державну таємницю.
4. Передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави.
5. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України.

 

Список рекомендованої літератури: [3-26, 379-393].

 

Тема 17. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку

 

Обсяг аудиторних годин для вивчення:дві академічні години.

 

Теми рефератів, доповідей:      

1. Спірні питання визначення предмету злочинів, передбачених розділом ХVІ Особливої частини КК.
2. Напрямки удосконалення кримінально-правової боротьби з комп’ютерними злочинами.

 

Питання, що виносяться на обговорення:

1. Загальна характеристика злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку.
2.  Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку.
3.  Створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження.
4.  Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації.
5.  Несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї.

 

Список рекомендованої літерератури: [3-26, 414-424].

 

Тема 18. Злочини у сфері службово діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг

 

Обсяг аудиторних годин для вивчення:дві академічні години.

 

Теми рефератів, доповідей:

1. Співвідношення зловживання владою або службовим становищем та перевищенням влади або службовим становищем.

2. Неправомірна вигода: надання та одержання – кримінально-правова характеристика.

3. Службова особа, як суб’єкт злочинів, передбачених розділом ХVІІ.

 

Питання, що виносяться на обговорення:

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

2.  Зловживання владою або службовим становищем.

3. Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу. Відмежування від суміжних злочинів.

4. Службове підроблення.

5. Службова недбалість.            

Список рекомендованої літератури:[3-26, 425-442].

 

Тема 19. Злочини проти правосуддя

 

Обсяг аудиторних годин для вивчення:дві академічні години.

 

Теми рефератів, доповідей:

1. Кримінальна відповідальність за завідомо незаконне затримання, привід домашній арешт або тримання під вартою.
2. Кримінальна відповідальність свідка за діючим кримінальним законодавством України.
3. Кримінально-правова охорона безпеки осіб, взятих під захист.

Питання, що виносяться на обговорення:

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти правосуддя.
2. Завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою.
3. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності.
4. Примушування давати показання.
5. Завідомо неправдиве показання.
6. Постановлення судею (суддями) завідомо неправдивого вироку, рішення, ухвали або постанови.

Список рекомендованої літератури: [3-26, 443-464].

9. Плани практичних занять

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 2. Злочини проти основ національної безпеки України

З дисципліни: Кримінальне право України. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Теорія держави та права; Кримінальний процес. 

Запитання до семінару ( 2 год.):

1. Державна зрада.
2. Шпигунство.
3. Розв’язання ситуативних завдань.

 

Тексти ситуативних завдань

Завдання № 1

Спецслужбою однієї з іноземних держав з метою проведення ворожої діяльності проти України був завербований полковник Самсонов – співробітник науково-дослідного інституту Міністерства оборони України. Він неодноразово за грошову винагороду передавав представникам іноземної розвідки секретні матеріали, що стосувалися розробки нового стрілецького озброєння, до яких мав службовий доступ. Згодом, побоюючись розкриття, Самсонов добровільно явився до органів безпеки України із зізнанням.

Завдання № 2

Співробітник науково-дослідного інституту Писарський після закінчення робочого дня не залишив службові документи, як цього вимагалось, у сейфі, а взяв їх додому, щоб попрацювати. Дані документи містили відомості, що складають державну таємницю. Дорогою додому Писарський зустрів свого шкільного товариша Перцова, який запропонував відмітити їх зустріч у ресторані. Писарський у стані сильного алкогольного сп’яніння забув у ресторані дипломат з документами, який після закриття ресторану було знайдено його працівниками та передано до міліції.

Завдання № 3

У гості до Петренка приїхав родич із-за кордону Савченко. У відвертій розмові він запропонував Петренку збирати дані щодо промислового потенціалу області, розміщення військових частин та передавати їх через контактну особу. Петренко погодився, за що отримав 2500 доларів США. Після від’їзду Савченка Петренко зрозумів небезпечність зробленого ним вчинку, з’явився в міліцію і все розповів.

Завдання № 4

Напередодні виборів депутатів до органів місцевого самоврядування, з метою створення напруженої обстановки у місті та маючи матеріальну зацікавленість у цьому, раніше судимі Кіт та Марків виготовили саморобний вибуховий пристрій, поклали його до дорожньої валізи і залишили її на лавці біля привокзальної площі. Пакет знайшла Чебрикова, яка з цікавості стала розбирати його вміст. Стався вибух, в результаті якого Чебрикова загинула на місці, а четверо випадкових перехожих були доправлені до лікарні із пораненнями різного ступеня тяжкості.

Завдання № 5

Поклич та Сметанін, співробітники об’єднання “Технопром-експорт”, укладали контракти із фінансово “слабкими” зарубіжними фірмами, за що одержували від них великі нагороди. Це призводило до подорожчання будівництва за українськими проектами і, як результат, змусило державу виплачувати значну різницю у валюті за рахунок внутрішніх коштів. Крім того, за грошові суми вони розголошували іноземним комерсантам відомості, які містили службову таємницю. У Поклича вилучено понад 2 млн. грн.

Завдання № 6

Громадянин України Матвіїв, завербований розвідкою іноземної держави, отримав від свого “керівництва” завдання викликати масову загибель великої рогатої худоби в одному із регіонів. З цією метою він влаштувався зоотехніком у фермерському господарстві та став підмішувати до кормів, якими годували телят, складники збудника “сибірської язви”. Коли розпочалися перші випадки загибелі худоби, працівники господарства, підозрюючи Матвіїва у непрофесійному відношенні до своїх обов’язків, затримали його та доставили до міліції.

Завдання № 7

Громадянка іноземної держави Софі Леско, яка знаходилась у тривалому службовому відрядженні в Україні, була завербована представником розвідки однієї із західних держав. Виконуючи завдання цієї спецслужби, Леско збирала відомості про розташування військових частин, встановлювала прізвища, військові звання та посади офіцерського складу, який проходив службу у Київському військовому окрузі, фотографувала військову техніку, що виїздила з військових частин, направляючись на полігони і т.д.

Завдання № 8

За ініціативою Борсука і Лучника було створено групу осіб, яка виготовила листівки, що містили заклики до насильницьких дій щодо татар, які мешкають на півдні України. Під час одного із мітингів тисячний натовп, вийшовши з-під контролю представників влади, вчинив збройний опір, почав громити державні установи і заклади, в ході чого загинуло троє громадян. У погромах брали участь Борсук і Лучник, а також Фокін і Зоркін.

Завдання № 9

Народний депутат України Клименко, перебуваючи у службовому відрядженні у одній із областей і зустрічаючись з громадянами, підтвердив своє бажання не обмежуватися одним строком перебування у вищому законодавчому органі держави та взяти участь у чергових виборах, які мали відбутися невдовзі. Місцевий бізнесмен Шпак, який теж мав намір балотуватися до парламенту, побоюючись  досвідченого конкурента, прийняв рішення організувати його вбивство. З цією метою він доручив своїй довіреній особі Зленку знайти потрібних людей. Зленко доручення виконав, і незабаром колишній десантник Фініков на зустрічі Клименка із громадянами кинув у нього гранату РГД-5. Від вибуху Клименко отримав тяжкі поранення, у лікарні йому довелося ампутувати ногу.

Завдання № 10

Коритник у Дніпропетровську познайомився з агентом іноземної розвідки Фуксом, який запропонував йому за винагороду збирати відомості про військово-промислові об’єкти на території області. Для одержання цих відомостей Копитник познайомився з дружиною співробітника режимного об’єкта, який зловживав спиртними напоями і в стані алкогольного сп’яніння повідомляв дружині таємну інформацію. Частину грошей, одержаних від Фукса, Коритник передавав їй як подяку за одержані відомості.

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

 

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 3. Злочини проти життя та здоров’я особи

З дисципліни: Кримінальне право України. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 4 год.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Теорія держави та права; Кримінальний процес. 

Запитання до семінару ( 4 год.):

1.  Злочини проти здоров’я. Загальна характеристика і види.

1. Поняття і види тілесних ушкоджень. Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень. Критерії для визначення тяжкості тілесних ушкоджень.
2. Умисне тяжке тілесне ушкодження. Відмінність тяжкого тілесного ушкодження, що причинило смерть потерпілого від умисного вбивства та вбивства через необережність.
3. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
4. Розв’язання ситуативних завдань.

 

Тексти ситуативних завдань:

Завдання № 1

Зубко часто сварився зі своєю співмешканкою Грушиною. Після чергової сварки, знаходячись у нетверезому стані, він схопив сокиру і з криком: “Тобі не жити” ударив її по голові, заподіявши відкритий вдавлений перелом лобно-тім’яної кістки із пошкодженням речовини головного мозку. Згідно висновку судово-медичної експертизи, ця шкода здоров’ю відноситься до категорії тяжкої, небезпечної для життя.

Завдання № 2

Павлишин вирішив позбутися своєї тещі Дружиніної, з якою перебував у неприязних особистих стосунках, звинувачуючи у тому, що вона заважає його подружньому життю. Працюючи на шахті майстром-підривником, він заволодів необхідною кількістю вибухівки та виготовив саморобний вибуховий пристрій. Даний пристрій він поклав до валізи Дружиніної, яка мала намір поїхати ненадовго до сусідньої області провідати рідну сестру. Вибух стався у потязі. Дружиніна та ще 3 особи, що їхали з нею в купе, загинули від отриманих травм на місці, 14 пасажирів було поранено, вагон – зруйновано вщент.

Завдання № 3

Коростильов ввечері прийшов додому до свого знайомого Рубцова з проханням повернути грошову суму, яку той взяв у нього в борг та зобов’язався вчасно віддати, але так і не зробив цього, незважаючи на давно минулі терміни. Вдома у Рубцова знаходилася компанія друзів, які святкували його день народження. На прохання Коростильова Рубцов, знаходячись у нетверезому стані, знову відповів відмовою, говорячи, що на даний час у нього немає вільних грошей. Коростильов почав наполягати на своєму, натомість його співрозмовник став його всіляко ображати, говорячи, що той “невдаха” по життю, за рахунок якого кожен може нажитися, що гроші він поверне, коли захоче, якщо взагалі поверне і т.д. Після цього господар зробив спробу виштовхати Коростильова за двері квартири. Прийшовши від цих дій у стан обурення, Коростильов схопив пляшку з-під шампанського та наніс Рубцову по голові декілька ударів, заподіявши при цьому перелом склепіння черепа.

Завдання № 4

Шемякіна, яка перебувала в інтимних стосунках із Гавришем, вирішила його вбити, щоб заволодіти борговою розпискою на велику суму, видану тому  партнером по бізнесу. До вчинення злочину вона залучила свого брата, сказавши йому при цьому, що мотивом убивства являється образа на Гавриша, який нібито  постійно її б’є, ображає і т.д. Брат Шемякіної зайшов до неї в гості та, скориставшись слушним моментом, убив Гавриша спеціально придбаним мисливським ножем.

Завдання № 5

Дільничний інспектор міліції Семочко прибув за викликом громадян, що скаржилися на свого сусіда Петріва, який, знаходячись у стані сильного алкогольного сп’яніння, порушував громадський спокій. Побачивши працівника міліції, останній намагався втекти. З метою затримання Семочко застосував табельну зброю, в результаті чого Петрів отримав смертельне поранення.

Завдання № 6

Громов і Лукашів під час спільного вживання спиртних напоїв вирішили “заради жарту” скупати в річці свого начальника – п’яного Святченко та зіштовхнули того у річку. Не впоравшись з течією, Святченко став тонути, проте ні Громов, ні Лукашів, побачивши, що в річці сильна течія, не пришли йому на допомогу. Святченко потонув. Злякавшись відповідальності, вони виловили труп і закопали його. Оскільки по дорозі додому Громов став виказувати думку про доцільність з’явитися із зізнанням до органів міліції, двічі судимий за розбій Лукашів вирішив його позбавитися і ножем убив співучасника.

Завдання № 7

Лісовська народила позашлюбну дитину. Побоюючись осуду своїх односельчан та зіштовхнувшись із труднощами у її годуванні, догляді, вона вирішила від неї позбутися. З цією метою Лісовська через 3 тижні після пологів винесла дитину у одній білизні на вулицю та залишила там, прикидавши снігом.

Завдання № 8

Працівники карного розшуку Чухрай та Гоманенко займалися розкриттям серії квартирних крадіжок. Реалізуючи оперативну інформацію, вони вийшли на Копана та Амірашвілі, котрі ніде не працювали, не мали постійного заробітку, однак останнім часом, за словами сусідів, стали витрачати досить значні суми коштів на розваги та відпочинок. Дізнавшись про посилену увагу до них з боку працівників правоохоронних органів, підозрювані зникли з місця свого проживання, а Чухрай та Гоманенко через непрофесійні дії отримали по догані. За декілька днів, увечері вони з’явилися у квартирі Амірашвілі і, не зважаючи на супротив батьків, забрали на допит його молодшого брата. З метою отримання інформації про місце перебування підозрюваних до молодшого Амірашвілі було застосовано заходи фізичного впливу, які з перервами тривали майже всю ніч. Під ранок затриманий почав скаржитися на сильний біль у животі, втрачати свідомість, його рвало кров’ю, викликана ж черговим бригада швидкої допомоги констатувала смерть, яка настала через ушкодження внутрішніх органів.

Завдання № 9

Романишин, перебуваючи зі своїми друзями у ресторані, святкував вдалий виступ його команди на регіональних змаганнях по боксу серед курсантів військових закладів. До їхньої компанії підійшов Василик, який перебував напідпитку та почав напрошуватися за стіл, вимагаючи щоб його пригостили алкогольними напоями. Бажаючи уникнути конфлікту, Романишин відвів Василика у вестибюль та порекомендував тому не попадатися більше йому на очі. У відповідь Василик почав ображати Романишина, нецензурно висловлюючись про нього, а згодом спробував нанести йому удар по голові. Ухилившись, Романишин завдав професійного удару у відповідь. Василик упав на сходи, отримавши при падінні забиття головного мозку тяжкого ступеня.

Завдання № 10

Вчителі однієї з київських шкіл під час зимових канікул привезли групу школярів у Карпати на екскурсію. Напередодні повернення додому вони вирішили наостанок піднятися в гори, не попередивши при цьому про підйом та  маршрут працівників пошуково-рятувальної служби. Під час сходження погодно-кліматичні умови почали погіршуватися і було прийнято  рішення спускатися донизу. Через заметіль, що розпочалася, та погану видимість двоє учнів відбилися від групи і не повернулися до табору. Про те, що сталося, вчителі вирішили не повідомляти, маючи надію на швидке повернення учнів, і тільки на другу добу викликали рятувальників. Тіла учнів було знайдено на схилі однієї з гір, смерть настала в результаті переохолодження.

Завдання № 11 

Ввечері, у один з останніх місяців зими, Михайлюк зі своєю семирічною дочкою Тетяною на санях повертався додому з гостей. По дорозі у своє село на крутому підйомі сонна дівчинка випала із саней, чого батько, знаходячись у стані сп’яніння та дрімоти, не помітив. Про зникнення дочки батьки заявили тільки через день, сподіваючись, що вона сама прийде додому. Пошуки дівчинки нічого не дали. Тільки на третю добу сильно обморожена дівчинка сама вийшла до людей. У шоковому стані її відправили до лікарні, де ампутували пальці на лівій руці.

Завдання № 12

Паращук, звільнившись з місць позбавлення волі, де він відбував покарання за корисливі злочини, не зміг влаштуватися на роботу та продовжив займатися протиправною діяльністю, а саме – викраденням автомобілів для  розбирання на запчастини з подальшим їх продажем. Заволодівши автомобілем ВАЗ 2108 громадянина Николенка, він розпочав ним рух у напрямку до гаража-“відстійника”. Пересуваючись на великій швидкості вулицями міста, Паращук, не впоравшись із керуванням, збив пішохода та зник з місця пригоди, покинувши авто. Від отриманих травм пішохід помер на місці, до того, як його тіло знайшли перехожі.

Завдання № 13

Геращенко був відрахований з 4-го курсу медичного факультету за неуспішність та прогули занять. Незважаючи на це, він прийняв рішення займатися лікувальною практикою і поширив інформацію про себе, як про успішного та знаного лікаря, спеціаліста з мануальної терапії. До нього згодом звернувся пацієнт Ориш зі скаргами на біль у спині та проханням вправити диски хребта. Внаслідок дій Геращенко, який намагався йому допомогти, хворий отримав травму хребта у виді перелому хребця.

Завдання № 14

До лікаря-гінеколога Себедіної звернулася її знайома Лужна з проханням зробити аборт. У Лужної не було направлення з жіночої консультації, відсутніми виявились лабораторні аналізи та результати інших потрібних тестів, які передбачені Інструкцією про порядок проведення операції штучного переривання вагітності. Себедіна без належного оформлення, в клінічних умовах зробила аборт і того ж дня, враховуючи задовільний стан Лужної, відправила її додому.

Завдання № 15

Оленюк отримав відомості, що Варченко виграла у лотерею значну суму  грошей, і запропонував Іванчуку ними заволодіти. Вночі вони через вікно проникли до її хати і почали шукати гроші. Коли Варченко прокинулася та почала кликати на допомогу, Оленюк двома ударами ножа в шию і груди її вбив. У приміщенні злочинці знайшли лише 580 грн., які й забрали.

Завдання № 16

Дудник разом з Качковським, який мав допомагати йому у виконанні будівельних робіт, розпивав спиртні напої. Коли Дудник відлучився, Качковський сам випив горілку, що залишилася, після чого заснув на подвір’ї. Дудник намагався розбудити Качковського, але той нецензурно лаявся на його адресу та продовжував спати. Обурившись і згадавши, що Качковський сам допив горілку і, крім того, не повернув йому давній борг, Дудник вирішив розправитися з ним. Він вилив на одяг Качковського бачок гасу і підпалив, а сам втік з місця вчинення злочину. Потерпілий від одержаних опіків через два тижні помер.

Завдання № 17

Кримський з метою заволодіння автомашиною ГАЗ-24 “Волга”, що належала львівській геологорозвідувальній експедиції, вчинив напад на водія цієї машини Титла, в процесі якого мисливським ножем завдав сім ударів у шию і спину. Від одержаних ушкоджень Титло через декілька днів помер. Підробивши дорожнього листа, Кримський намагався перегнати автомашину в іншу область, але був затриманий.

Завдання № 18

Чабан сільськогосподарського кооперативу Максимов самовільно залишив роботу і, взявши без дозволу коня, в особистих справах поїхав до сусіднього села. Лише наступного дня він з’явився на роботі, причому був в стані сп’яніння. Через це бригадир сільськогосподарського кооперативу Семенов відсторонив Максимова з роботи. Взявши вдома мисливську рушницю 16-го калібру і зарядивши її патроном з крупним дробом, Максимов повернувся на ферму і з відстані 2 м вистрілив у Семенова. Від одержаного проникаючого поранення черевної порожнини Семенов через кілька годин помер у лікарні. У момент пострілу Семенов розмовляв у тамбурі ферми з Матушкіним, що стояв поруч. Всередині приміщення були й інші люди.

Завдання № 19

Народивши в себе дома дитину, Рулько не надала їй ніякої допомоги. Вона завернула її у простирадло та поклала в шафу, де дитина невдовзі померла внаслідок закриття верхніх дихальних шляхів. Рулько пояснила, що вчинила це через те, що батько дитини не захотів укласти з нею шлюб.

Завдання № 20

Лузіна на ґрунті особистих неприязних стосунків з Налимчуком непристойно висловлювалася на його адресу, вдарила та подряпала йому обличчя. У відповідь Налимчук кілька разів ударив Лузіну каменем по голові. Одна із ран виявилася смертельною. Очевидці засвідчили, що Налимчука трясло, він плакав. Вчиненню злочину сприяла його емоційно-вольова нестійкість, пов’язана з давньою черепно-мозковою травмою.

Завдання № 21

Медична сестра хірургічного відділення лікарні Макух помилково ввела хворій замість гіпертонічного розчину розчин формаліну. Виявивши помилку, вона не повідомила лікарів про те, що трапилося. Через якийсь час хвора померла. При своєчасному наданні кваліфікованої допомоги життя потерпілої могло б бути врятоване.

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 4. Злочини проти волі, честі та гідності особи.

З дисципліни: Кримінальне право України. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Теорія держави та права; Кримінальний процес. 

Запитання до семінару ( 2 год.):

1. Експлуатація дітей.
2. Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом
3. Незаконне поміщення в психіатричний заклад.
4. Розв’язання ситуативних завдань.

 

Тексти ситуативних завдань:

Завдання № 1

Приватний підприємець Дмитренко звернувся до керівника охоронної фірми “Щит” Карпіва із проханням допомогти у поверненні боргу в розмірі 10 000 доларів США від Саакяна. За допомогу Дмитренко пообіцяв Карпіву 50% від суми боргу. Карпів погодився та наказав своїм підлеглим Олексишину і Тузову знайти Саакяна та “особливо з ним не церемонитися”. Встановивши місце знаходження боржника, його силою заставили сісти до автомобіля й відвезли на дачу до Тузова, де у підвалі протримали декілька тижнів. Під приводом зняття суми з банківського рахунку Саакян був відпущений на один день, однак він встиг заявити в міліцію, працівники якої затримали зловмисників.

Завдання № 2

Радченко, знаючи про те, що її дочка та зять зловживають алкогольними напоями і належно не займаються вихованням своїх малолітніх дітей, таємно забрала їх з дитячого садка та повернулася до себе у село. Декілька тижнів потому діти стали проситися додому, однак Радченко їх не відпускала. При нагоді дітям вдалося втекти з села, і по дорозі до міста вони були затримані працівниками міліції (діти розшукувалися як викрадені), яким вони все розповіли.

Завдання № 3

Дерипаско, мати-одиначка, народила третю дитину. Не маючи змоги утримувати трьох дітей і бажаючи виправити своє матеріальне становище, вона продала свою новонароджену дитину подружжю Роденків, яке не мало своїх дітей.

Завдання № 4

Зощенко працювала медсестрою у місцевому пологовому будинку. Коли до них привезли в очікуванні пологів вагітну жінку, вона впізнала в ній свою односельчанку Іванів, з якою перебувала у напружених особистих стосунках. Теперішній чоловік Іванів колись зустрічався із Зощенко, однак покинув незадовго до весілля і одружився на її подрузі. Наступного дня Іванів народила дитину, а ще через два дні Зощенко замінила цю дитину на дитину іншої породіллі, маючи намір помститися.

Завдання № 5

Сущук, Ахатова і Коренчук організували злочинну групу, яка займалася викраденнями дітей віком від одного до трьох років з метою продажу їх за кордон для всиновлення бездітними сім’ями. Сущук, працюючи у відділенні внутрішніх справ, готував підроблені документи на дітей, яких “постачала” медсестра дитячої лікарні Ахатова. Документи були підставою для вивезення дітей за кордон. Дворічна Катя під час перебування на квартирі Коренчука тяжко захворіла. Коренчук помістив Катю до окремої кімнати, де залишена без догляду дитина померла.

Завдання № 6

Козлов, якому виповнилося 60 років, страждав психічним розладом на ґрунті зловживання алкоголем та стояв на обліку у місцевому психоневрологічному диспансері. Він неодноразово висловлював бажання покінчити життя самогубством, а також сварився із сином та невісткою через те, що відмовлявся скласти заповіт на користь сина. Тоді останній за пропозицією своєї дружини умовив знайомих лікарів-психіатрів Дронова і Курлова дати висновок про необхідність примусової госпіталізації Козлова. На підставі відповідного висновку Козлов був примусово госпіталізований до психіатричного стаціонару як особа, що характеризується, зі слів проживаючих з нею родичів, агресивною поведінкою.

Завдання № 7

До правоохоронних органів звернувся голова правління великого промислового підприємства “Азотхімпром” Шевченко із заявою про викрадення незнайомими особами із школи його внука, 11-річного Дмитра. Встановивши засоби для прослуховування телефонних розмов, співробітники правоохоронних органів згодом перехопили дзвінок, адресований Шевченку. Незнайомець просив того посприяти прийняттю його підприємством рішення про реалізацію за заниженими цінами семи вагонів алюмінію, який готували до відправки за кордон. Шевченко погодився, одночасно попросивши про тиждень часу на виконання вимоги, оскільки це питання він не міг вирішити одноособово. Протягом тижня працівники правоохоронних органів, реалізуючи отриману оперативним шляхом інформацію, затримали двох викрадачів, а згодом і третього, який перебував із викраденим Дмитром на знятій за фальшивими документами квартирі.

Завдання № 8

У сім’ї Сухових було дві доньки. Коли Сухов у третій раз повіз дружину до пологового будинку, то сказав, що третьої доньки йому не потрібно, погрожував “порішити всю сім’ю”. Дізнавшись, що в неї народилася дівчинка, Сухова, побоюючись виконання чоловіком погрози, попросила свою подругу Панталюк, лікаря пологового будинку, підмінити новонароджену дівчинку на хлопчика, обіцяючи винагороду. Панталюк прохання виконала.

Завдання № 9

Працівниками міліції у справах дітей було проведено розмову із 12-річним Олексієм, якого доставили з вокзалу, де він займався жебракуванням. Олексій розповів, що його мати померла, а батько відбуває покарання за вчинені злочини. Хлопця підібрала група циганів, які гастролювали по Західній Україні та займалися протиправною діяльністю, залучаючи до неї малолітніх осіб (крадіжками, збутом наркотиків, шахрайством із продажею “циганського золота”). Олексій понад 3 роки не відвідував школу, при медичному огляді було встановлена невідповідність його віку фізичному і психічному розвитку. При проведенні операції “Жебрак” було  затримано 7 дорослих циган та 14 дітей  віком від 6 до 14 років.

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 5. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

З дисципліни: Кримінальне право України. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Теорія держави та права; Кримінальний процес. 

Запитання до семінару ( 2 год.):

1. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості.
2. Розбещення неповнолітніх.
3. Розв’язання ситуативних завдань.

 

Тексти ситуативних завдань:

Завдання № 1

Жарков, зустрівши на безлюдній вулиці Р., вдарив її кулаком у обличчя та штовхнув її у напрямку кущів. Р. від падіння на деякий час втратила свідомість. Скориставшись цим, Жарков вступив з нею у статевий контакт, а коли потерпіла прийшла до тями, він, погрожуючи вбивством, повторно вчинив зґвалтування. Залишаючи Р., Жарков сказав, що якщо вона заявить про те, що сталося, він знайде можливість поквитатися. Експертизою встановлено, що Р. було заподіяно легкий розлад здоров’я і, крім цього, вона була заражена венеричною хворобою – сифілісом.

Завдання № 2

Кувалда попрохав свою давню знайому Зикову познайомити його з В., яка вчилася з нею в одній групі в училищі. При цьому він не приховував, що хотів би мати статевий зв’язок з В. Зикова запропонувала Кувалді прийти до неї додому, куди вона запросить і В., й там спробувати задовольнити своє бажання. В назначений час Кувалда прийшов на квартиру Зикової, де вже знаходилася В., та запропонував “по хорошому” вступити з ним у статевий акт. Однак В. категорично відмовилася і спробувала залишити приміщення. Тоді Зикова схопила її за волосся та повалила на підлогу, після чого Кувалда, не зважаючи на прохання В. її відпустити, зґвалтував її. В результаті цього у В., якій через 2 місяці виповнювалося 18 років, розвинулося хронічне душевне захворювання у формі шизофренії.

Завдання № 3

Тамілов неодноразово запрошував до себе додому учнів 7-9 класів і влаштовував для них “дні сексуальної розрядки”: демонстрував порнографічні фільми, а далі пропонував їм позувати, знімаючи оголених хлопчиків і дівчаток на відеокамеру. Притягнутий до кримінальної відповідальності Тамілов заперечував свою вину на підставі того, що всі учасники “сексуальних вечірок” приходили до нього добровільно і ні в які статеві відносини з ним та між собою не вступали.

Завдання № 4

Єпіфанов разом з Гараном та Олексюком в парку напали на 16-річних учениць ПТУ Н. і В., які після святкування дня народження подруги поверталися до гуртожитку. Гаран став тримати за руку В. і, погрожуючи їй розправою, забороняв кричати, а двоє інших, подолавши опір Н., вступили з нею у статевий зв’язок. За висновком експерта, Н. спричинено тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, а В. відбулася синцями на руці.

Завдання № 5

Луцюк зустрічався з підлеглими йому по службі жінками, розпивав з ними спиртні напої, після чого пропонував вступити у статеві зносини, обіцяючи перевести на краще оплачувану роботу. Теличкіна погодилася.

Завдання № 6

Портенко, застосувавши силу, уклав потерпілу Н. вниз обличчям на подушку і, притискаючи голову рукою, задовольнив свою статеву пристрасть неприроднім способом. Н. померла від асфіксії в результаті закриття дихальних шляхів (рота і носа) м’яким предметом.

Завдання № 7

Лопухін на нічній дискотеці познайомився із Т., декілька місяців потому вони зустрічалися. Незважаючи на умовляння Лопухіна, Т. не погоджувалася на перехід їх стосунків до інтимної сфери. Тоді Лопухін пообіцяв їй з нею одружитися, після чого у них було декілька статевих контактів, однак невдовзі розірвав з Т. всі стосунки та запропонував більше його не турбувати. Т. подала до правоохоронних органів заяву про зґвалтування.

Завдання № 8

Пройшовши конкурс, М. працевлаштувалася на роботу секретаркою в офіс великої іноземної компанії. Зарекомендувавши себе наполегливим і старанним працівником, згодом була підвищена до особистого секретаря-референта керівника компанії Кочкіна. Через деякий час, перебуваючи у закордонному відрядженні, Кочкін під приводом доопрацювання ділових документів запросив М. до свого номера в готелі, де запропонував вступити з ним у статевий зв’язок. В іншому ж випадку пообіцяв звільнити її з роботи. Маючи на утриманні малолітню дитину та непрацездатних батьків, М. погодилася. Повернувшись із відрядження, М. вважала, що такого з нею більше не трапиться, однак Кочкін продовжував вимагати вступати з ним у статеві контакти, пригрозивши розказати її батькам “чим вона займається на роботі”. 

Завдання № 9

Викладач сільгоспакадемії Лісник на іспиті оцінив знання студентки-заочниці Каравайко як незадовільні та сказав, що вона не одержить позитивної оцінки доти, поки не буде більш кмітливою у міжособистісних відносинах з викладачем. Перепитавши, чи йдеться про інтимну близькість та, отримавши ствердну відповідь, Каравайко вступила у статевий зв’язок з Лісником, після чого останній оцінив її знання з навчальної дисципліни як задовільні.

Завдання № 10

16-річна Панькіна та 15-річна Татарчук, які відбували покарання у виховній колонії, побивши новоприбулу 15-річну Красулю, вчинили щодо неї дії сексуального характеру. Красуля чинила опір, але на допомогу Панькіній і Татарчук прийшла 17-річна Козочкіна. Панькіна і Татарчук захворіли на венеричну хворобу.

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 7.  Злочини проти власності

З дисципліни: Кримінальне право України. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Теорія держави та права; Кримінальний процес. 

Запитання до семінару ( 2 год.):

1. Шахрайство.
2. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
3. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою.
4. Привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилось у неї.
5. Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом.
6. Розв’язання ситуативних завдань.

 

Тексти ситуативних завдань:

Завдання № 1

Гуляючи зимовим вечором, 16-річні Васін, Леміш та Бачкур і 13-річний Пашкевич з метою покататися відімкнули автомобіль ВАЗ-21099, який стояв на подвір’ї будинку, в якому проживали підлітки. При цьому вони зламали замки, вибили одне бокове скло та пошкодили систему керування. Васін, який умів керувати машиною, сів за кермо. Внаслідок того, що на дорозі була ожеледиця, водій не впорався із керуванням і автомобіль врізався у дерево, отримавши при цьому серйозні механічні пошкодження кузова. Злякавшись скоєного, підлітки відігнали машину на місце її попередньої стоянки.

Завдання № 2

Кривоніс, знаходячись в гостях у своїх знайомих Мережкіних і скориставшись тим, що господарі вийшли до іншої кімнати, взяв з туалетного столика чоловічий годинник та золотий перстень, зав’язав їх у носову хустинку та викинув у вікно, що виходило на подвір’я. Він мав намір згодом їх забрати. Випадковий перехожий Марін, побачивши, що хтось викинув з вікна пакунок, підняв його та відніс додому.

Завдання № 3

Рибалки рибзаводу Хабло і Терпуг, перевозячи на завод виловлену ними в річці рибу, продали Сафоновій 100 кг риби, а гроші привласнили.

Завдання № 4 

Паливода, виходячи останнім із купе потяга, знайшов забутий кимось із пасажирів шкіряний дипломат. Паливода взяв дипломат, привіз його додому, відкрив та знайшов там ділові папери господарського товариства “Автосвіт”, портмоне з особистими документами та грошима на суму 2640 гривень, мобільний телефон. Дипломат з діловими паперами він викинув у сміттєвий контейнер.

Завдання № 5

Паскіна одержала за кілька місяців пенсію, призначену їй за віком. Проте перевіркою було встановлено, що до пенсійного віку Паскіній не вистачає 10 років. Документ про народження, який Паскіна подала у відділ соціального захисту населення, був виданий не їй, а старшій сестрі, яка через рік після народження померла.

Завдання № 6

Сторож магазину Редько запропонував своєму знайомому Малюку обікрасти магазин, який охороняв, на що останній погодився. Редько визначив дату, час, спосіб проникнення до магазину (через запасний вхід), розповів, де лежать цінні речі. Під час викрадення речей Малюком Редько був біля іншого складу, однак неодноразово підходив до місця злочину і підказував, як розшукати кращий товар. Малюк викрав товарів на 20 тис. грн.

Завдання № 7

Каменєв, який їхав у вагоні поїзду приміського сполучення, вийшов до тамбура перекурити. Згодом до тамбура зайшов Буряков, який став вимагати від Каменєва віддати йому гроші і годинник. Коли Каменєв відмовився виконати його вимогу та спробував повернутися назад до вагона, Буряков різким рухом здер з нього куртку, вихопив із внутрішньої кишені гаманець і потім, у процесі бійки, що зав’язалася між ними, виштовхнув Каменєва з потяга під укіс. Каменєв упав на купу піску та отримав легкі тілесні пошкодження.

Завдання № 8

Комбайнер Носач, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, трактором заїхав у сусіднє село на тракторний стан сільськогосподарського кооперативу, де взяв до трактора фільтр, вимірювальну лінійку до пального, кришку для бака з пальним. Крім того, він зірвав кран від цистерни з соляркою, взявши собі три відра солярки, а 300 л солярки, через погано закритий кран, вилилося згодом на землю.

Завдання № 9

Раніше судимий за вчинення крадіжок та грабежів Дикий шляхом підбору ключів проник до квартири Самохіна, де на той час знаходився його 5-річний син Іван. Дикий сказав малому, що він хороший знайомий його батьків та запропонував тому погратися у “магазин” (Іван – в ролі продавця, а Дикий – покупець). Хлопчик погодився і передав в якості “покупки” Дикому ювелірні вироби, гроші, шкіряне пальто і шубу (всього на суму 40 тис. гривень). Після чого Дикий з Іваном стали гратися у піжмурки, що дозволило злочинцеві непомітно залишити квартиру.

Завдання № 10

Дудник, Олух та Сачко викрали голову кооперативу Асташка і шляхом насильства із застосуванням паяльної лампи вимагали викуп у 10 тис. доларів. Після цих тортур Асташка було визнано інвалідом ІІ групи.

Завдання № 11

Знаючи про виділення централізованих кредитів на закупівлю сільгосптехніки та сільгосппродукції, Гручко, Паньків і Бунчук створили декілька фіктивних комерційних фірм нібито з цією метою. За допомоги підроблених документів, які обґрунтовували кредитний запит, вказані особи отримали протягом 5-ти місяців кредити за пільговими ставками, які призначалися для підприємств АПК. Гроші зараховувалися на розрахункові рахунки фірм, створених названими “підприємцями”. Фактично ними ніякої діяльності із закупівлі техніки і продукції не проводилось. Кредити не були повернуті. Їх було потрачено на особисті потреби, придбання майна близьким родичам, а також особам, які сприяли в отриманні кредитів (автомобілів, квартир, меблів, інших цінних предметів). Сума заборгованості перед комерційними банками, які видали гроші із централізованих кредитів, склала: “Омега-банку” – 440 тис. грн.; “Бізнесбанку” – 1,5 млн. грн.

Завдання № 12

Кулик, дізнавшись від знайомої Н., що та була зґвалтована Єфимовим, порадив їй написати заяву про притягнення Єфимова до кримінальної відповідальності. З цією заявою Кулик і його знайомий Мальцев поїхали до Єфимова на роботу, де видали себе за працівників міліції, пред’явивши останньому посвідчення “червоного кольору”, і заявили, що проти нього порушено кримінальну справу, але якщо він заплатить 5 тис. грн., справу буде закрито. Злякавшись, Єфимов передав потрібну суму Кулику і Мальцеву.

Завдання № 13 

Продавець комерційного кіоску Рудіна використала для своїх потреб товари, які в ньому знаходилися, на загальну суму на 3 тис. грн. З метою приховання недостачі товарних цінностей, Рудіна вночі підпалила кіоск, чим заподіяла збитки його власнику Дунді на 23 тис. грн.

Завдання № 14

Крамаров та Перебийніс, знаючи, що касир акціонерного товариства “Палада” повинен повертатися з міста із великою сумою грошей, домовилися напасти на нього та заволодіти грошима. Коли касир на мотоциклі під’їхав до селища, злочинці перегородили йому шлях і, погрожуючи макетом пістолета Макарова, висунули вимогу віддати гроші. Однак грошей у касира не виявилося, оскільки банк в той день виплати не проводив. Розізлившись, Крамаров та Перебийніс побили касира, заподіявши йому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Завдання № 15

Повертаючись вночі із дискотеки, Панова і Чурсіна зупинили легковий автомобіль, яким керував Чепурний, і попросили довезти їх до гуртожитку. По дорозі Чепурний підсадив до машини свого знайомого Скалкіна. Чепурний і Скалкін стали пропонувати дівчатам вступити з ними у статевий зв’язок, але отримали відмову. Тоді вони стали погрожувати їм убивством. Скалкін дістав бритву та приставив її лезо до шиї Панової. Злякавшись, вона запропонувала їм свій золотий перстень, якого забрав Чепурний. Крім того, дівчата пообіцяли передати їм, коли приїдуть до гуртожитку, ще золотий ланцюжок і гроші. Дорогою до гуртожитку Чепурний і Скалкін змовилися заволодіти майном потерпілих і з цією метою розподілили між собою ролі. Під’їхавши до гуртожитку, Скалкін взяв бритву і повів Панову до будівлі, а Чурсіна залишилася в машині в якості заручниці. В кімнаті гуртожитку Панова передала Скалкіну золотий ланцюжок. На вимогу злочинців Панова знову пішла до гуртожитку, так як Чурсіна залишалася заручницею, та принесла 1750 грн. Після цього Чепурний і Скалкін відпустили дівчат і зникли.

Завдання № 16

Дробот близько 23-ї години на вулиці напав на Пастуха і кількома ударами в голову збив його з ніг, після чого обшукав кишені і забрав портмоне, годинник та документи. Падаючи, потерпілий вдарився об виступ бруківки, зламавши два ребра. За висновком судово-медичної експертизи, від ударів, завданих у голову, потерпілий отримав струс мозку.

Завдання № 17

Після звільнення з виправної колонії Зорін, раніше судимий за розбій, ніде не працював. Він брав у громадян гроші нібито для придбання для них речей, але обіцянок не виконував і грошей не повертав. Так, Зорін отримав: від Юхименка – 2500 грн. на придбання лісоматеріалів, від Пасічника – 18000 грн. на придбання мотоцикла. При цьому Зорін показав Пасічнику заяву на ім’я посадової особи відповідної організації, на якій були розпорядчі резолюції про продаж у кредит мотоцикла «Урал». Підписи від імені посадових осіб зробив сам Зорін.

Завдання № 18 

Довідавшись, що К. було зґвалтовано, Щокін і Горобець поїхали до неї на роботу, викликали на вулицю й зажадали віддати їм по 1000 грн., погрожуючи в разі відмови розповісти її знайомим про факт зґвалтування. Боячись розголосу, К. змушена була задовольнити їх вимогу.

Завдання № 19

Виганяючи з городу сусідське теля, Панасюк кинув у нього вила та тяжко поранив. Побоюючись відповідальності, він дорізав теля, а м’ясо засолив і склав у бочку, яку поставив до льоху.

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 8. Злочини у сфері господарської діяльності

З дисципліни: Кримінальне право України. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Теорія держави та права; Кримінальний процес. 

Запитання до семінару ( 2 год.):

1.Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного збору чи голографічних захисних елементів.

2.Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів.

3.Легалізація (відмивання) доходів одержаних злочинним шляхом.

4.Порушення законодавства про бюджетну систему України.

5.Шахрайство з фінансовими ресурсами.

6.Розв’язання ситуативних завдань.

 

Тексти ситуативних завдань:

Завдання № 1

Раків, Красницький та Малахів організували підпільний цех по виготовленню коньяку. У пляшки з етикетками трьохзіркового коньяку азербайджанського виробництва вони розливали речовину, виготовлену на основі синтетичного спирту, отриману шляхом переробки нафтопродуктів. “Коньяк” вони реалізовували через комерційні кіоски. Лабораторний аналіз речовини показав, що вона складає реальну загрозу для здоров’я людини. Слідством було встановлено, що роботою підпільного цеху керував Раків, а Красницький і Малахів займалися купівлею склотари, виготовленням, транспортуванням та продажем “коньяку”.

Завдання № 2 

Рассудіна, не маючи на те відповідного дозволу, протягом півроку займалася підприємницькою діяльністю, за що була засуджена за ч.1 ст.202 КК  України із вказівкою у вироку, що сукупний дохід винної перевищив 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. У порядку нагляду вирок був відмінений і справа закрита у зв’язку із тим, що великий розмір за цією статтею визначається вигодою, одержаною Рассудіною від підприємницької діяльності, за вирахуванням витрат, пов’язаних з її здійсненням, а вона у результаті виявилась меншою, ніж передбачена у примітці до ст.202 КК України.

Завдання № 3

Машиніст Повзло у подвійній підлозі тепловоза кілька разів привозив з-за кордону диски для лазерних систем зчитування із записами порнографічного характеру, які продавав потім своїм знайомим та передавав на реалізацію приватному підприємцю Кашкіну. Усього Повзло було контрабандою ввезено в Україну дисків на суму 30 тис. грн., з них  Кашкін реалізував їх на суму                22  тис. грн.

Завдання № 4

Коник, являючись керівником ВАТ “Кримські вина”, з метою підвищення рентабельності свого підприємства організував цех по виготовленню тютюнової продукції. Всього за два роки існування цеху було виготовлено і реалізовано виробів на суму біля 230 тис. грн. За статутними і фінансовими документами ВАТ “Кримські вина” являлося виробником алкогольної продукції.

Завдання № 5

Раков за допомогою виготовленого ним шрифту підробляв номери на білетах лотереї “Лото-забава”, по яких одержував виграші – всього у сумі 34 тис. грн.

Завдання № 6

Дронов у відповідності до чинного законодавства зареєстрував підприємство, яке мало займатися виготовленням залізобетонних конструкцій. Після цього він шляхом підкупу і використання підроблених документів отримав великий кредит у комерційному банку, оголосив про ліквідацію підприємства та зник.

Завдання № 7

Когут та Сіверський за вкраденими паспортами на ім’я їх власників зареєстрували кілька приватних підприємств, через які здійснювали незаконні конвертаційні операції. З легально діючими суб’єктами господарської діяльності від імені створених підприємств укладалися удавані угоди на поставки товарів чи надання послуг, за якими такі суб’єкти перераховували безготівкові кошти на рахунки створених приватних підприємств, а натомість їх керівники отримували готівкові кошти в національній чи іноземній валюті. Безготівкові кошти за удаваними угодами перераховувалися на рахунки інших суб’єктів господарської діяльності, натомість Когут та Сіверський отримували готівку, набуту внаслідок реалізації контрабандних чи підпільно виготовлених товарів.

Завдання № 8

Людина похилого віку Герман, будучи власником дачі в престижному відпочинковому районі, зважаючи на фізичну неміч, останні два роки земельну ділянку не обробляв. Дізнавшись про це, Андрейчук зажадав від Германа укласти з ним акт купівлі-продажу земельної ділянки. Діставши відмову, він через декілька днів повторив свої вимоги, погрожуючи насильством, не конкретизувавши при цьому його характеру. Побоюючись виконання погрози, Герман згодився на продаж ділянки.

Завдання № 9

Каверін подав до комерційного банку завідомо неправдиву інформацію про фінансовий стан акціонерного товариства, яким він керував і на основі цього отримав на півроку пільговий кредит у сумі 150 тис. доларів США. Як пізніше було встановлено, акціонерне товариство збанкрутувало, а кредитній установі було завдано великої матеріальної шкоди.

Завдання № 10

Директори виробничих фірм, які займалися торгівлею нафтопродуктів, Шлапак, Мезенцев та Сохатий домовилися між собою підняти ціни на бензин у 2,5 рази без економічного на те обґрунтування. З аналогічним проханням вони звернулися до їх конкурента по бізнесу Куліша, який, проте, на дану пропозицію не пристав, побоюючись відповідальності. Тоді Шлапак, Мезенцев і Сохатий висунули Кулішу вимогу до співпраці, поєднану з погрозою розорити його бізнес, об’єднавши фінансові можливості своїх підприємств. Куліш погодився.

Завдання № 11

ЗАТ “Парма” уклало контракт з іноземною фірмою, згідно з яким продало їй металургійну продукцію на суму 2 млн. доларів США. Після поставки продукції зазначені грошові кошти згідно з контрактом, підписаним головою правління ЗАТ Рижиком, були перераховані не на рахунок ЗАТ в уповноваженому банку України, а на рахунок іншої іноземної фірми як оплата за технологічне обладнання, яке ця фірма поставила ЗАТ “Парма”.

Завдання № 12

Керівник фірми “Укрліс” Берлін доручив її співробітнику Карманову влаштуватися на роботу до конкуруючої фірми “Імпортдерево” та вияснити перспективні плани її комерційної діяльності, а також отримати документацію, яка стосувалася бізнес-проектів. Карманов був прийнятий на роботу у дану фірму, отримав інформацію, що містила комерційну цінність, та передав за винагороду її Берліну. Фірма “Укрліс”, скориставшись цим, завоювала домінуюче становище на ринку збуту лісу, що призвело в подальшому до банкрутства  “Імпортдерева”.

Завдання № 13

Ніконов, голова ради директорів закритого акціонерного товариства, повідомив податкову інспекцію, а також своїх кредиторів, що важкий економічний стан очолюваного ним підприємства не дає можливості сплатити нараховані податки, а також виконати інші фінансові зобов’язання. Як з’ясувалося згодом, Ніконов приховував кошти, які планував скерувати на укладення угоди, яка мала принести великі прибутки.

Завдання № 14

Рябошапко, виїжджаючи у грудні 2005 р. до Бельгії, на прохання Литвина за плату перемістив через митний кордон без декларування 100 тис. доларів США, які лежали у валізі з подвійним дном, відкрив у бельгійському банку валютний рахунок на ім’я Литвина і вніс на нього ці грошові кошти. За свої послуги Рябошапко отримав від Литвина 10 тис. доларів США.

Завдання № 15

Продавець роздрібної торгівлі Манюх попросила свого знайомого слюсаря Курочкіна виготовити їй двокілограмову гирю легшої ваги. Курочкін виконав її прохання, виготовивши гирю, легшу на 150 гр. Використовуючи цю гирю при продажі продуктів, Манюх шляхом “обважування”, як було встановлено контролерами торгової інспекції, обманула 12 чоловік на загальну суму 1740 грн.

Завдання № 16

Громадянин Заєць протягом року тричі поміняв місце своєї роботи, на кожному з яких мав прибутки. Також протягом року він опублікував декілька статей, за які отримав гонорар. У квітні наступного року податкова інспекція повідомила громадянина Зайця про необхідність подачі декларації про доходи за минулий рік, однак він проігнорував повідомлення, вважаючи при цьому, що не відноситься до категорії осіб, які зобов’язані подавати декларацію та платити податок на прибуток.

Завдання № 17

Сидоренко, головний бухгалтер ЗАТ  “Новобуд”, яке виконувало роботи по капітальному ремонту офісів, протягом тривалого часу не здійснювала податкових відрахувань. Після проведення працівниками податкової інспекції фінансової перевірки з’ясувалося, що Сидоренко двічі склала і подала їм документи, у які включила неправдиві відомості, що свідчили про заниження прибутку (доходу), який отримало акціонерне товариство.

 

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 9. Злочини проти довкілля

З дисципліни: Кримінальне право України. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Теорія держави та права; Кримінальний процес. 

Запитання до семінару ( 2 год.):

1. Забруднення або псування земель.
2. Забруднення моря.
3. Знищення або пошкодження лісових масивів.
4. Порушення законодавства про захист рослин.
5. Порушення ветеринарних правил.
6. Безгосподарське використання земель.
7. Розв’язання ситуативних завдань.

 

Тексти ситуативних завдань:

Завдання № 1

У січні 2002 р. у м. Ялта відбувся з’їзд “злодіїв у законі” та кримінальних авторитетів країн СНД. З’їзд проходив у одному із місцевих ресторанів під приводом проведення святкування дня народження одного з них. Збори тривали три дні та супроводжувалися прийняттям ряду рішень: розподілити сфери впливу, налагодити більш тісні міжнародні зв’язки із транснаціональними злочинними угрупованнями, об’єднати можливості у протидії засиллю кавказьких злочинних угруповань. Організував проведення “сходки” один з авторитетів злочинного світу ще часів Радянського Союзу – “злодій у законі” на прізвисько “Лісник”.

Завдання № 2

Пєчкін, Столяров та Марін ретельно підготувалися до нападу на касу машинобудівного заводу: розробили план, вивчили об’єкт нападу та розподілили ролі, добули зброю (два фінські ножі та обріз мисливської рушниці). У процесі готування нападу до них приєднався Фомін, який погодився за гроші надати машину брата. Через деякий час Пєчкін, Столяров та Марін, під’їхавши на автомобілі до прохідної заводоуправління, проникли у приміщення і, погрожуючи зброєю, викрали з каси понад 72 тис. грн.

Завдання № 3

Тарасенко, який працював столяром у загальноосвітній школі, придбав у невідомої особи гранату РГД-5. Наступного дня він закрив на ключ двері роздягальні, в якій знаходилися учні 1-го класу і, погрожуючи підірвати гранату, став вимагати у адміністрації школи виплатити заборговану йому заробітну плату. Після переговорів з директором школи Тарасенко столяр звільнив дітей і здався працівникам міліції. Встановлено, що Тарасенко не отримував заробітну плату протягом 4-ьох місяців, у зв’язку з чим не зміг забезпечити продуктами харчування свою непрацездатну дружину та малолітніх дітей.

Завдання № 4

Брати Лопатюки з метою нападу на громадян та заволодіння майном виготовили маски, придбали газовий пістолет і мисливський ніж, залучили до  групи ряд інших осіб. При підготовці злочинів між ними були розподілені ролі, спільно обговорено плани нападів, які здійснювались із застосуванням наявних на озброєнні предметів. Протягом двох місяців групою було вчинено чотири добре підготовлених розбійних напади на квартири громадян, в результаті яких було викрадено майна на суму біля 40 тис. доларів США.

Завдання № 5

Отримавши незадовільну оцінку на екзамені та образившись на викладача, студент 2-го курсу фінансового інституту Плотніков зателефонував у відділення міліції та повідомив, що у приміщенні інституту встановлено вибуховий пристрій. В зв’язку із отриманим повідомленням з навчального корпусу інституту було евакуйовано людей, які там знаходилися, а заняття скасовано, однак вибуховий пристрій так і не було знайдено.

Завдання № 6

Колишні працівники машинобудівного заводу Раков і Мухін вирішили з метою збуту заволодіти металічними ампулами із радіоактивним цезієм, що разом із вимірювальними приладами знаходилися у приміщенні, яке охоронялося працівником воєнізованої охорони Полуботком. Зустрівши Полуботка на пляжі, Раков і Мухін запропонували викрасти декілька металічних ампул із цезієм. У випадку відмови Раков і Мухін пригрозили, що повідомлять дружину Полуботка про інтимні відносини, які той мав з однією із робітниць заводу. Побоюючись розголошення цих відомостей, Полуботок виконав вимогу Ракова і Мухіна та передав їм 8 ампул із цезієм, викрадених ним на заводі. При спробі продати ампули Раков і Мухін були затримані.

Завдання № 7

Бобрін, Джміль та Васнєцов створили групу, яка займалася розбійними нападами на квартири громадян. В такому складі ними було вчинено 10 нападів. У розпорядженні групи був автомобіль, портативні радіостанції, пістолет системи “Вальтер”, холодна зброя та балончики з нервово-паралітичним газом. В ході нападів Бобрін, Джміль та Васнєцов вчинили одне вбивство. При затриманні працівниками міліції членів групи, останніми було вчинено опір з використанням холодної зброї. Пістолет не використовувався, оскільки виявився непридатним для проведення стрільби, про що було відомо всім співучасникам.

Завдання № 8

На спеціальній площадці, яка належала шахті “Червоноармійська”, знищувались вибухові речовини, у яких закінчилися терміни зберігання. Через порушення встановленого порядку поводження з такого роду матеріалами стався вибух, в результаті якого загинуло двоє робітників та серйозно пошкоджено виробничий корпус. Начальник участку Верховцев при проведенні вибухових робіт особисто ними не керував, порушуючи при цьому вимоги інструкцій.

Завдання № 9

Під час здійснення пасажирського авіарейсу Калкін передав командиру судна записку із проханням повідомити органи державної влади про захоплення пасажирського лайнера та його вимогу звільнити двох рідних братів, які відбували покарання за вчинення злочинів. У протилежному випадку Калкін погрожував знищити літак, на борту якого знаходилися 72 пасажири та 5 членів екіпажу, шляхом підриву гранати Ф-1. Після посадки літака в аеропорту для проведення дозаправки представники спецслужб вступили у переговори з Калкіним, в ході яких останній погодився звільнити частину пасажирів у обмін на 1 млн. доларів США та наркотики. Під час дозаправки літака спецпідрозділу вдалося знешкодити Калкіна.  

Завдання № 10

Група мисливців після полювання поверталася додому вантажним автомобілем. Коли машина забуксувала, мисливці, залишивши свої рушниці, вилізли з кузова, щоб її виштовхнути. У момент розкачки машини стався постріл, яким було смертельно поранено одного із мисливців. Вистрелила рушниця Гончарова, який пояснив, що залишив зброю зарядженою, але на запобіжнику.

Завдання № 11

Капустін під час сварки у себе вдома з родичем Пилипчиком схопив фінського ножа, який зберігав після смерті батька, наздогнав Пилипчика у коридорі і вдарив його ножем у плече, заподіявши середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Завдання № 12

Карпів разом з Губаном, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, вчинили у жіночому гуртожитку бешкет, били мешканців. Працівникові міліції Рогову, який з’явився на виклик мешканців, вони вчинили опір і, завдавши тілесних ушкоджень, заволоділи його табельною зброєю. Карпів забрав пістолет собі і зберігав його вдома у шухляді письмового столу, не закриваючи її на ключ.  14-річний син Карпіва, бажаючи похизуватись перед однолітками, взяв із  шухляди пістолет. Коли його друзі почали роздивлятися зброю, стався постріл, яким Кальману було завдано тяжке тілесне ушкодження.

 

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 10. Злочини проти громадської безпеки

З дисципліни: Кримінальне право України. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Теорія держави та права; Кримінальний процес. 

Запитання до семінару ( 2 год.):

1. Втягнення у вчинення терористичного акту.
2. Публічні заклики до вчинення терористичного акту.
3. Створення терористичної групи чи терористичної організації.
4. Сприяння вчиненню терористичного акту.
5. Фінансування тероризму.
6. Розв’язання ситуативних завдань.

Тексти ситуативних завдань:

Завдання № 1

У січні 2002 р. у м. Ялта відбувся з’їзд “злодіїв у законі” та кримінальних авторитетів країн СНД. З’їзд проходив у одному із місцевих ресторанів під приводом проведення святкування дня народження одного з них. Збори тривали три дні та супроводжувалися прийняттям ряду рішень: розподілити сфери впливу, налагодити більш тісні міжнародні зв’язки із транснаціональними злочинними угрупованнями, об’єднати можливості у протидії засиллю кавказьких злочинних угруповань. Організував проведення “сходки” один з авторитетів злочинного світу ще часів Радянського Союзу – “злодій у законі” на прізвисько “Лісник”.

Завдання № 2

Пєчкін, Столяров та Марін ретельно підготувалися до нападу на касу машинобудівного заводу: розробили план, вивчили об’єкт нападу та розподілили ролі, добули зброю (два фінські ножі та обріз мисливської рушниці). У процесі готування нападу до них приєднався Фомін, який погодився за гроші надати машину брата. Через деякий час Пєчкін, Столяров та Марін, під’їхавши на автомобілі до прохідної заводоуправління, проникли у приміщення і, погрожуючи зброєю, викрали з каси понад 72 тис. грн.

Завдання № 3

Тарасенко, який працював столяром у загальноосвітній школі, придбав у невідомої особи гранату РГД-5. Наступного дня він закрив на ключ двері роздягальні, в якій знаходилися учні 1-го класу і, погрожуючи підірвати гранату, став вимагати у адміністрації школи виплатити заборговану йому заробітну плату. Після переговорів з директором школи Тарасенко столяр звільнив дітей і здався працівникам міліції. Встановлено, що Тарасенко не отримував заробітну плату протягом 4-ьох місяців, у зв’язку з чим не зміг забезпечити продуктами харчування свою непрацездатну дружину та малолітніх дітей.

Завдання № 4

Брати Лопатюки з метою нападу на громадян та заволодіння майном виготовили маски, придбали газовий пістолет і мисливський ніж, залучили до  групи ряд інших осіб. При підготовці злочинів між ними були розподілені ролі, спільно обговорено плани нападів, які здійснювались із застосуванням наявних на озброєнні предметів. Протягом двох місяців групою було вчинено чотири добре підготовлених розбійних напади на квартири громадян, в результаті яких було викрадено майна на суму біля 40 тис. доларів США.

Завдання № 5

Отримавши незадовільну оцінку на екзамені та образившись на викладача, студент 2-го курсу фінансового інституту Плотніков зателефонував у відділення міліції та повідомив, що у приміщенні інституту встановлено вибуховий пристрій. В зв’язку із отриманим повідомленням з навчального корпусу інституту було евакуйовано людей, які там знаходилися, а заняття скасовано, однак вибуховий пристрій так і не було знайдено.

Завдання № 6

Колишні працівники машинобудівного заводу Раков і Мухін вирішили з метою збуту заволодіти металічними ампулами із радіоактивним цезієм, що разом із вимірювальними приладами знаходилися у приміщенні, яке охоронялося працівником воєнізованої охорони Полуботком. Зустрівши Полуботка на пляжі, Раков і Мухін запропонували викрасти декілька металічних ампул із цезієм. У випадку відмови Раков і Мухін пригрозили, що повідомлять дружину Полуботка про інтимні відносини, які той мав з однією із робітниць заводу. Побоюючись розголошення цих відомостей, Полуботок виконав вимогу Ракова і Мухіна та передав їм 8 ампул із цезієм, викрадених ним на заводі. При спробі продати ампули Раков і Мухін були затримані.

Завдання № 7

Бобрін, Джміль та Васнєцов створили групу, яка займалася розбійними нападами на квартири громадян. В такому складі ними було вчинено 10 нападів. У розпорядженні групи був автомобіль, портативні радіостанції, пістолет системи “Вальтер”, холодна зброя та балончики з нервово-паралітичним газом. В ході нападів Бобрін, Джміль та Васнєцов вчинили одне вбивство. При затриманні працівниками міліції членів групи, останніми було вчинено опір з використанням холодної зброї. Пістолет не використовувався, оскільки виявився непридатним для проведення стрільби, про що було відомо всім співучасникам.

Завдання № 8

На спеціальній площадці, яка належала шахті “Червоноармійська”, знищувались вибухові речовини, у яких закінчилися терміни зберігання. Через порушення встановленого порядку поводження з такого роду матеріалами стався вибух, в результаті якого загинуло двоє робітників та серйозно пошкоджено виробничий корпус. Начальник участку Верховцев при проведенні вибухових робіт особисто ними не керував, порушуючи при цьому вимоги інструкцій.

Завдання № 9

Під час здійснення пасажирського авіарейсу Калкін передав командиру судна записку із проханням повідомити органи державної влади про захоплення пасажирського лайнера та його вимогу звільнити двох рідних братів, які відбували покарання за вчинення злочинів. У протилежному випадку Калкін погрожував знищити літак, на борту якого знаходилися 72 пасажири та 5 членів екіпажу, шляхом підриву гранати Ф-1. Після посадки літака в аеропорту для проведення дозаправки представники спецслужб вступили у переговори з Калкіним, в ході яких останній погодився звільнити частину пасажирів у обмін на 1 млн. доларів США та наркотики. Під час дозаправки літака спецпідрозділу вдалося знешкодити Калкіна.  

Завдання № 10

Група мисливців після полювання поверталася додому вантажним автомобілем. Коли машина забуксувала, мисливці, залишивши свої рушниці, вилізли з кузова, щоб її виштовхнути. У момент розкачки машини стався постріл, яким було смертельно поранено одного із мисливців. Вистрелила рушниця Гончарова, який пояснив, що залишив зброю зарядженою, але на запобіжнику.

Завдання № 11

Капустін під час сварки у себе вдома з родичем Пилипчиком схопив фінського ножа, який зберігав після смерті батька, наздогнав Пилипчика у коридорі і вдарив його ножем у плече, заподіявши середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Завдання № 12

Карпів разом з Губаном, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, вчинили у жіночому гуртожитку бешкет, били мешканців. Працівникові міліції Рогову, який з’явився на виклик мешканців, вони вчинили опір і, завдавши тілесних ушкоджень, заволоділи його табельною зброєю. Карпів забрав пістолет собі і зберігав його вдома у шухляді письмового столу, не закриваючи її на ключ.  14-річний син Карпіва, бажаючи похизуватись перед однолітками, взяв із  шухляди пістолет. Коли його друзі почали роздивлятися зброю, стався постріл, яким Кальману було завдано тяжке тілесне ушкодження.

 

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 11. Злочини проти основ безпеки виробництва

З дисципліни: Кримінальне право України. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Теорія держави та права; Кримінальний процес. 

Запитання до семінару ( 2 год.):

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти безпеки виробництва.
2. Порушення вимог законодавства про охорону праці.
3. Порушення  правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою.
4. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах.
5. Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки
6. Розв’язання ситуативних завдань.

Тексти ситуактивних завдань:

Завдання № 1

Ханенко, працюючи прорабом будівельного управління, не забезпечив при будівництві житлового будинку огородження отвору у перекритті над сходовою кліткою, в результаті чого штукатур Миронів, провалившись у цей отвір, упав на підлогу підвального поверху. Від отриманих травм Миронів, не приходячи до свідомості, помер.

Завдання № 2

Комендант будинку Григор’єв не забезпечив необхідної безпеки під час скидання снігу з даху будинку, внаслідок чого скинутою крижиною було смертельно травмовано Лаврову. Скидав сніг Бобул, який, виконуючи цю роботу, не виявив належної уваги.

Завдання № 3

Бригада монтажників робила заміну опор контактної мережі на залізниці. За інструкцією, про виконувану роботу необхідно було доповісти черговому диспетчеру. Не зробивши цього, прораб дільниці Михась дав вказівку зростити дроти і закріпити їх на опорах до ізоляторів. З’єднуючи дроти без гумових рукавиць, яких не виявилося у бригаді, монтер Буровій був смертельно уражений струмом.

Завдання № 4

Працівники комунального підприємства Гапоненко, Жураковський і Овсієнко проводили роботи по усуненню прориву теплотраси на одній із вулиць міста, для чого ними була задіяна спеціальна техніка. Після того, як екскаваторник Жураковський викопав котлован у місці прориву, туди спустилися Гапоненко і Овсієнко для оцінки пошкоджень. Через те, що стінки котловану не були завчасно укріплені, стався зсув ґрунту і людей засипало землею. По дорозі до лікарні один з них, Гапоненко, помер. Майстер Терешкун, який повинен був наглядати за проведенням цих робіт, відлучився по своїм особистим справам.

Завдання № 5

Начальник цеху Кабанов і механік цеху Чепіга, відкривши люк бензоцистерни, в якій накопичилися гази, залишили її без нагляду, не наповнивши водою для видалення залишків бензину. Робітник цеху Крилов, самовільно залишивши робоче місце, зайшов у бензосховище і, спустившись у цистерну, отруївся шкідливими газами. Під час спроби врятувати Крилова загинув також інший робітник – Мукомол.

Завдання № 6

Робітник Добровольський виконував роботи, що належали до вогненебезпечних. На порушення інструкції з техніки безпеки майстер Ганяк не надав йому спецодяг. Під час роботи від іскри у Добровольського зайнявся одяг і він отримав опіки 2-го ступеня. Під час перебування в лікарні, Добровольський захворів на запалення легенів, від чого помер.

Завдання № 7

Працюючи машиністом вугільного комбайна, Гамалюк вивчав Правила безпеки у вугільних і сланцевих шахтах, проходив відповідний інструктаж. Однак, на порушення цих правил він проніс у шахту пачку цигарок і під час робіт з демонтажу комбайна запалив. Його дії припинив заступник головного інженера з техніки безпеки Коновалов.

Завдання № 8

Після того, як прохідники Гарасимович і Кантемир підготували забій до підриву (закріпили забій, пробурили шпури, зарядили їх, змонтували підривний ланцюг), майстер-підривник Холодій підключив кінці вибухового ланцюга до вибухової машини, щоб перевірити цілісність ланцюга та його опір, але помилково включив машину на вибух. У результаті було травмовано Гарасимовича і Кантемира (тяжкі тілесні ушкодження) і самого Холодія (середньої тяжкості тілесні ушкодження). Своїми діями Холодій допустив порушення Інструкції з безпечних методів робіт для майстра-підривника.

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 12. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

З дисципліни: Кримінальне право України. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Теорія держави та права; Кримінальний процес. 

Запитання до семінару ( 2 год.):

1. Пошкодження шляхів сполученя і транспортних засобів.
2. Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства.
3. Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху.
4. Порушення чинних на транспорті правил.
5. Розв’язання ситуативних завдань.

 

Тексти ситуативних завдань:

Завдання № 1

14-річний Варивода, 15-річний Мисько та 16-річний Ковбаса прогулювали шкільні уроки в районі тролейбусного депо, біля якого знаходилася залізнична колія. Ковбаса задля розваги запропонував своїм товаришам пошкодити семафори чи перевести залізничну стрілку. Знявши скло із семафорів, вони спробували перевести механізм залізничної стрілки, однак їм це не вдалося. Ввечері, при проходженні потягу Івано-Франківськ-Київ, машиніст Івасенко завчасно не помітив забороняючого сигналу та, продовжуючи рух, зіткнувся із тепловозом, який здійснював плановий перегон до Львова і рухався у одному із ним напрямку. Як результат два пасажирських вагони зійшли з рейок, 23 пасажири отримали травми різного ступеня тяжкості.

Завдання № 2

Ратушняк виїхав на маршрут без відповідних документів (посвідчення водія, дорожнього листа), порушуючи цим самим встановлені правила. Рухаючись по місту, він побачив хлопчика, який вибіг з кущів у безпосередній близькості від його автобусу, і різко загальмував, проте уникнути наїзду йому не вдалося. Побоюючись відповідальності, Ратушняк не зупинився, а поїхав спочатку в гараж, щоб узяти документи. Через несвоєчасно надану медичну допомогу і велику втрату крові постраждалий Наливайко помер.

Завдання № 3

Відповідальний за випуск на маршрут автобусів, які здійснювали пасажирські перевезення, Долчук не провів через брак часу огляд автобуса марки “Кароза”, що мав везти людей на відпочинок до Криму. Рухаючись гірським серпантином, водій Павлишин втратив контроль над гальмами і, рятуючи автобус та людей, що в ньому знаходилися, від падіння у провалля, змушений був його скерувати на бокову бетонну огорожу. Внаслідок  зіткнення 2-є людей загинуло, ще 12 пасажирів були із травмами доправлені до лікарні. Згодом з’ясувалося, що причиною аварії виявилися несправні гальмівні колодки.

Завдання № 4

Радист китобійного судна прийняв повідомлення про те, що потребує негайної допомоги пасажирський теплохід. Коли радист передав це повідомлення своєму капітану Майко, той сказав, що звертати з маршруту не дозволить, бо тоді будуть зірвані плани вилову риби.

Завдання № 5

Жителі села Верхній Березів, Гурович, Остапович та Цимбалюк вирішили під’єднатися до магістрального нафтопродуктопроводу “Дружба” та викрадати нафтопродукти. Зробивши підкоп у напрямку нафтопроводу, вони обладнали його, забезпечили врізку, яку ретельно замаскували. Протягом 2-ох місяців  викрадалися нафтопродукти, які згодом у лісі, що знаходився неподалік, перероблялися на бензин і супутні продукти. Через неуважність Цимбалюка після проведення останньої “акції” був нещільно закритий отвір, внаслідок чого стався витік нафтопродуктів і забруднення 30 га земель сільськогосподарського призначення.

Завдання № 6

Транспортне судно “Лаперунд” прибуло до Каламітської затоки (поблизу м. Євпаторія). На капітанський місток піднявся портовий лоцман Валько, щоб провести корабель між відмілинами. Проте капітан судна Зюзін, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, неуважно слухав рекомендації Валько. В результаті велике судно (довжина 77,2 і ширина 10,8 м) засіло на мілинах. Тільки після тривалої відкачки баласту два буксири змогли його стягнути та відбуксирувати до одного із причалів судоремонтного заводу.

Завдання № 7

Графін та Іпатов запропонували неповнолітньому Дубчаку покататися на іномарці. Компанія відімкнула автомобіль “Рено Лагуна”, що належав Хохлову і стояв на вулиці Бельведерській у м. Івано-Франківську, та на ньому проїхали до м. Тисмениці, повернулися назад і поставили автомобіль на попереднє місце.

Завдання № 8

Теплохід одного з інститутів Національної академії наук України під керуванням капітана-механіка Друкаренко повертався в затон с.Лютіж із наукової експедиції по Київському водосховищу. При спробі зайти туди вийшло з ладу стернове керування – розійшовся огон штуртроса. Головний інженер інституту Гривнак дав Друкаренко вказівку усунути несправність і йти на стоянку до Києва. Запевнивши, що екіпаж за годину усуне несправність і теплохід піде на стоянку до Києва, Друкаренко не організував усунення цієї поломки. Він залишив теплохід на місці вимушеної стоянки неналежно ошвартованим, без вахти і, не включивши стоянкові вогні, разом з екіпажем пішов гуляти до с.Лютіж. Теплохід вночі було зірвано вітром з місця стоянки та викинуто на залізобетонну дамбу на протилежному боці водосховища. Цією аварією інституту завдано великої матеріальної шкоди.

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 13. Злочини проти громадського порядку та моральності

З дисципліни: Кримінальне право України. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Теорія держави та права; Кримінальний процес. 

Запитання до семінару ( 2 год.):

1. Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку.
2. Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію.
3. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів.
4. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.
5. Розв’язання ситуативних завдань.

 

Тексти ситуативних завдань:

Завдання № 1

Колекціонер військової атрибутики часів Другої світової війни Антонович бачив телетрансляцію поховання учасника Великої Вітчизняної війни маршала К. Він запропонував своїм знайомим Дехтяру та Каливашко викопати вночі на цвинтарі труну з тілом маршала, зняти з нього мундир і передати його  Антоновичу за винагороду в розмірі 3 тисячі грн. Наступної ночі Дехтяр та Каливашко здійснили цей задум, і маршальський мундир поповнив колекцію Антоновича. Через півроку при продажі мундира іноземному колекціонеру Антонович був затриманий і повністю визнав свою вину.

Завдання № 2

На “сходці” злочинних авторитетів міста було прийняте рішення про необхідність дати відсіч злочинним угрупованням, які були створені вихідцями із Кавказу та поступово стали брати під свій контроль найприбутковіші сфери протиправного бізнесу – торгівлю зброєю, наркотиками, викраденими автомобілями, проституцію. При цьому вони не зважали на давно визначені сфери впливу інших угруповань, поєднуючи свої вимоги  поступитися їм із застосуванням насильства та використанням зброї. На виконання цієї домовленості на місцевому продуктовому ринку з’явилися люди авторитета “Мухи”, які стали арматурою бити продавців “кавказької зовнішності”, що потрапляли їм на очі, перевертати лотки із овочами, фруктами, іншим товаром, підпалювати кіоски і лотки тощо. “Муха”, який був присутній при погромі та керував діями через помічників, кричав про “засилля чорних”, необхідність об’єднатися проти цього, викрикував гасла, спрямовані на розпалювання ворожнечі. На ринку виникли стихійні заворушення, погасити яких вдалося лише із залученням спецпідрозділу міліції “Сокіл” та солдат внутрішніх військ.

Завдання № 3

16-річний Казиков та 14-річний Богачевський, знаходячись на дитячій площадці, на якій гралися діти, зловили безпритульну кішку і стали її мучити: прив’язали її за хвіст на дереві, підпалювали шкіру та спостерігали за її муками. Через деякий час на дитячій площадці з’явився 30-річний Пастушин, який вигулював свого ротвейлера. Він зняв із собаки повідок та дав команду собаці: “Фас!”. Пес загриз кішку.

Завдання № 4

П’яний Красій уночі бігав по під’їздах багатоквартирного будинку із відрізком металевої труби, стукав ногами у двері квартир, бив скло на сходових клітках. На вимоги мешканців припинити свої дії відповідав нецензурною лайкою, погрожував розправою. Мешканець однієї із квартир Левицький був змушений викликати міліцію. При затриманні Красій спробував нанести молодшому лейтенанту міліції Данильцю удар трубою по голові, розірвав йому формену сорочку, після чого до нього було застосовано спецзасоби.

Завдання № 5

Зимін зі своєю знайомою Каковихіною на березі озера розпивали спиртні напої. Сп’янівши, Зимін почав нецензурно лаятися у присутності багатьох відпочиваючих, в тому числі дітей. На зауваження Кушніра Зимін відповів лайкою на його адресу, а потім з порожньою пляшкою попрямував до нього. Однак Каковихіна утихомирила Зиміна, вони забрали свої речі і пішли. Та пройшовши метрів 50, Зимін підняв із землі дві порожні пляшки, ударом одна об одну розбив їх і з шийками пляшок пішов до Кушніра. Під час бійки, коли вони опинилися у воді, Зимін шийкою пляшки, що була у правій руці, ударив Кушніра у праву половину грудної клітки, порізавши праве передпліччя, чим заподіяв легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

Завдання № 6

Пахольчук та Солтис, працюючи каменотесами на цвинтарі, укладали з різними особами угоди про виготовлення і встановлення пам’ятників і хрестів на могилах похованих там городян. Ці пам’ятники і хрести вони знімали з інших могил, знищували на них старі написи та наносили нові.

Завдання № 7

15-річна Синиця півроку зустрічалася із раніше судимим за злісне хуліганство Сисоєвим, старшим за неї на вісім років, не відмовлялася від пригощань спиртними напоями, вступала з ним у статеві зносини. Коли Сисоєв попросив її викликати із квартири його знайомого, вона пішла до того і, виявивши незамкненими двері, увійшла до помешкання. Побачивши, що господарі сплять, Синиця взяла з полички трюмо золоту каблучку, про що розказала згодом Сисоєву. За пропозицією останнього каблучку було продано, а гроші витрачено на спиртне.

Завдання № 8

Пижук біля готелю “Монарх” зустрічав його мешканців і пропонував за плату вступити у статевий контакт з жінками або чоловіками у нього на квартирі. Сексуальні послуги приїжджим надавали 15-річні Оля та Вадим, яких він залучив до свого “бізнесу”.

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема  14. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення

З дисципліни: Кримінальне право України. Особлива частина.  

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Теорія держави та права; Кримінальний процес. 

Запитання до семінару ( 2 год.):

1. Незаконне введення в організм наркотичних засобів психотропних речовин або аналогів.
2. Схилення до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
3. Незаконне публічне вживання наркотичних засобів.
4. Організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
5. Розв’язання ситуативних завдань.

 

Питання для обговорення:

Тексти ситуативних завдань:

Завдання № 1

Пелеха, виїжджаючи за кордон, обладнав у каблуку свого черевика спеціальний тайник, куди сховав 120 г порошкоподібного наркотичного засобу. В ході його особистого огляду в аеропорту заховану речовину було знайдено.

Завдання № 2

Студент хімічного факультету одного з українських вузів Коморний прочитав у засобах масової інформації про наркотик “Білий китаєць”, який можна було виготовити із підручних засобів, та вирішив на практиці перевірити свої знання у області хімії. В результаті дослідів у своїй квартирі Коморному вдалося виробити 270 г синтетичного наркотику, про що стало відомо його знайомому Елерту, який був членом одного із злочинних угруповань міста. Керівник угруповання Василенко через Елерта став схиляти Коморного до постійного виробництва “Білого китайця” та продажу наркотика йому. Коморний відмовився, але під впливом погроз змушений був передати Елерту 270 виробленого порошку. При передачі Елертом наркотику Василенку обох було затримано працівниками міліції.

Завдання № 3

Під час особистого обшуку затриманого за хуліганство Ісакова у нього було знайдено порошкоподібну речовину, схожу на наркотичний засіб. З висновку експерта, надана йому для дослідження речовина виявилася синтетичного походження і наділена усіма ознаками наркотичної речовини, проте вона поки не є включеною до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і їх прекурсорів, а тому може бути визнана лише аналогом.

Завдання № 4

Рибчинський та Синенко на городі у Туп’яка вночі зрізали недозрілі головки маку на площі 20 м², зібрали з них сік, яким просочили марлеві бинти.

Завдання № 5

Сержант Белів у присутності рядових Кайкана та Нікітіна курив гашиш, всіляко демонстрував отримуване від цього задоволення, після чого запропонував спробувати наркотик. Кайкан відмовився, а Нікітін погодився і вжив отриманий гашиш. У стані наркотичної ейфорії Белів і Нікітін побили Кайкана, заподіявши його здоров’ю шкоду середньої тяжкості. Після цього вони намагалися відібрати зброю у вартового, однак інші солдати їм не дали цього зробити. Прийшовши до тями, Белів і Нікітін не змогли згадати, що вони робили.

Завдання № 6

Скрипничук на базарі купив у невстановленої слідством особи 2,4 кг макової соломи, яку приніс додому, подрібнив і шляхом хімічної обробки одержав екстракційний опій, який потім вживав. Згодом він продав 5 доз екстракційного опію знайомому Тарнавському.

Завдання № 7

Бутенко страждав на наркоманію, був на обліку. Знаходячись у стані морфійної абстиненції, він зайшов до приміщення станції “Швидкої допомоги” і, скориставшись тим, що у порушення службової інструкції речовини групи “А” зберігалися не у сейфі, а у шафі разом з препаратами групи “Б” і іншими медикаментами, відімкнув її та взяв звідти 10 ампул омнапону ємкістю по 2 мл кожна.

Завдання № 8

Орєхов, відбуваючи покарання у виправній колонії, домовився із вільнонайманим працівником Корендовичем, який мав доступ у колонію, про придбання на волі та збут у колонії етамінал-натрію. Корендович звернувся до завідувача аптеки Турчина, який без рецепта на червоному бланку відпустив Корендовичу 90 конвалют етамінал-натрію. Корендович передав їх у зоні колонії Орєхову, який за гроші збув “товар” ув’язненому Вінтоняку. Той не  лише сам вживав етамінал-натрій, а й давав його іншим ув’язненим. Від надмірного вживання цього препарату, перебуваючи під його сильною дією, Вінтоняк спричинив собі тяжкі тілесні ушкодження.

Завдання № 9

Коломієць, громадянин України, на території Чуйської долини (Казахстан) зібрав мішок стебел, листя та насіння коноплі, привіз їх у Чимкент, де через кілька днів приготував із привезеного 175 г гашишу, 1,5 кг марихуани та 430 г сировини для виготовлення гашишу. Усе це він привіз до Запоріжжя з метою збуту, але був затриманий.

Завдання № 10

Димов на базарі купив у незнайомого йому раніше Вайнера 30 пігулок діазепаму (по 0,1 г) для власного споживання. Споживаючи куплене, Димов з’ясував, що половина придбаного була пігулками аспірину.

Завдання № 11

Калинчук з метою придбання 0,05 кг ефедрину підробив відповідний документ і, отримавши його, згодом використав для виготовлення метамфетаміну, який збував знайомим.

Завдання № 12

Медсестра лікарні Казарцева впродовж двох місяців систематично займалася підробленням рецептів на препарати, що містять наркотичні засоби, які продавала своєму знайомому Нижнику. Нижник за цими рецептами скуповував в аптеках міста наркотики для особистого споживання. Крім того, Казарцева за підробленим нею рецептом придбала дві упаковки наркотиковмісного лікарського засобу та передала їх хворій Засипко.

Завдання № 13

Маслак в один день з проміжком у три години двічі надав Поміркованому приміщення для виготовлення і споживання наркотиків. Це була квартира, яку Маслак винаймав у Стадницької для тимчасового проживання.

Завдання № 14

Судово-медичною експертизою, проведеною у зв’язку із раптовою смертю Панової, було встановлено, що смерть настала внаслідок одноразового вживання великої кількості люміналу. У ході подальшого досудового слідства було з’ясовано, що люмінал для Панової придбала її знайома Мартиненко у фармацевта Рихлюка. Останній пояснив, що в аптеці був відсутній суворий облік відпуску цих ліків і це дозволяло йому задовольняти прохання його знайомої Мартиненко.

 

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 15. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації

З дисципліни: Кримінальне право України. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Теорія держави та права; Кримінальний процес. 

Запитання до семінару ( 2 год.):

1. Ухилення від призову на строкову військову службу.
2. Ухилення від призову за мобілізацією.
3. Ухилення від військового обліку або спеціальних зборів.
4. Розв’язання ситуативних завдань.

 

Тексти ситуативних завдань:

Завдання № 1

Головний інженер військового заводу Дорошенко, не встигнувши на роботі вивчити матеріали, пов’язані із виробництвом нових видів артилерійського озброєння, взяв їх додому. Коли він знайомився з матеріалами, до його кімнати зайшов співробітник інституту Марусин, що проживав по сусідству. Дорошенко залишив матеріали на столі, прикривши їх газетою. Під час бесіди йому зателефонували, і він вийшов з кімнати. Марусин зазирнув у документи, що лежали під газетою, та протягом 10-12 хвилин знайомився з їх змістом. Дізнавшись такого роду інформацію, він, перебуваючи за декілька днів на рибалці, повідомив її в розмові своїм знайомим Скрябіну і Тереннику.

Завдання № 2

Пілоти пасажирського літака, виконуючи рейс поблизу державного кордону, відхилилися від курсу, перетнули кордон і заглибилися у повітряний простір суміжної держави на 25 кілометрів. Літак, під загрозою застосування зброї з боку військ ПВО, був змушений здійснити посадку, після чого з’ясувалося, що причина того, що сталося, – необачність пілотів.

Завдання № 3

Посилаючись на свої релігійні переконання, Колодюк ухилявся від чергового призову на дійсну військову службу, за що був притягнутий до кримінальної відповідальності і засуджений. У апеляції він просив скасувати вирок суду, оскільки його релігійні переконання не дозволяють йому брати до рук зброї.

Завдання № 4

Військовозобов’язаний Пославський одержав повідомлення від райвійськкомату про явку на збірний пункт для відправлення до військової частини на навчальні збори. Пославський прийшов до контори сільськогосподарського кооперативу, щоб разом з іншими військово-зобов’язаними їхати машиною до райцентру. Тут він дізнався, що інші були повідомлені про збори за тиждень, а він – того дня. Односельці почали сміятися, що його не було в списках, а він іде за когось іншого. Пославський вирішив не їхати і пішов додому. Автомашина з іншими військово-зобов’язаними поїхала до райвійськкомату без Пославського.

Завдання № 5

Мешканець одного із районів Закарпатської області Ступар пристав на пропозицію свого знайомого ще з часів військової служби Тер-Саакяна зайнятися переміщенням через державний кордон України нелегальних мігрантів із країни Близького Сходу та Азії, які мали намір потрапити до Західної Європи. Тер-Саакян повинен був підшуковувати потенційних “клієнтів”, а Ступар, використовуючи свої знання гірських маршрутів прикордонних районів, переправляти їх через кордон. Суттєву допомогу Ступарю надав син близької знайомої Яхимович, що проживав біля самого кордону та повідомляв дані про час і маршрути руху прикордонників, місце розташування їх стаціонарних постів. При переправленні 12 громадян Афганістану Ступар був затриманий.

Завдання № 6

Цебрин, не бажаючи служити у Збройних силах України, звернувся до знайомого лікаря Коропа з проханням дати пораду, як на військово-медичній комісії симулювати повну глухоту. Слідуючи порадам Коропа, Цебрин перед проходженням комісії звертався зі скаргами на свій слух до отоларинголога районної поліклініки Слижука, а потім на військово-медичній комісії симулював повну глухоту, але був викритий.

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 16. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян

З дисципліни: Кримінальне право України. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Теорія держави та права; Кримінальний процес. 

Запитання до семінару ( 2 год.):

1. Загальна характеристика  злочинів  проти  авторитету  органів  державної  влади,   органів   місцевого самоврядування та об'єднань громадян.
2. Наруга над державними символами.
3. Опір представнику влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
4. Втручання у діяльність працівника правоохоронного органу.
5. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу.
6. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського    формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця.
7. Захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника.
8. Розв’язання ситуативних завдань.

 

Тексти ситуативних завдань:

Завдання № 1

Василенко, не маючи водійських прав і перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, роз’їжджав по селу на мотоциклі. Старшина міліції Динька запропонував йому пройти разом з ним у відділення міліції, однак той відмовився. Коли на місце події прибув державтоінспектор Михайличенко, Василенка із застосуванням сили було доставлено до пункту швидкої допомоги для медичного освідування. Там він не давав можливості для огляду, чинив опір медичному персоналу, а Диньці декілька разів наніс удари по обличчю.

Завдання № 2

Ролюк, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, вступив у конфлікт з працівниками міліції через затримання останніми його брата, який вчинив дрібне хуліганство. При спробі доставити його у пункт охорони правопорядку Ролюк упирався, хапався за паркан, а також завдав кілька ударів працівникам міліції Усатому та Посохову, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження, які не потягли розладу здоров’я.

Завдання № 3

Поспєлов на подвір’ї будинку, де проживав, посварився із дружиною та її родичем Калієм. Сварка переросла у бійку. На прохання сусідів на місце події прибув Реміцький, що мешкав неподалік та на добровільних засадах перебував у складі формування з охорони громадського порядку. Реміцький показав посвідчення та запропонував Поспєлову пройти з ним до відділення міліції. У відповідь на це Поспєлов, не бажаючи виконати цю вимогу, схопив сікач і вдарив ним Реміцького по голові, спричинивши тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя потерпілого.

Завдання № 4

Стружко займався підробленням і збутом грошей, документів. Після порушення кримінальної справи до Стружко було застосовано запобіжний захід – взяття під варту. Під час допиту Стружко порвав протокол допиту, ображав слідчого, погрожував спалити його будинок.

Завдання № 5

Нємцов, Рекечук і Сливко, розбивши вікно, проникли вночі до будівлі обласного суду. Взявши ключі, які були на прохідній, вони відкрили кабінет судді Потапової, із сейфу якої викрали дев’ять томів кримінальних справ. Шість томів були заведені на групу осіб, яких обвинувачували у вчиненні розкрадань у особливо великих розмірах та дачу хабарів. Три томи містили відомості про осіб, які вчинили ряд заволодінь майном шляхом шахрайства. Зловмисники також привласнили 4 паспорти обвинувачуваних.

Завдання № 6

Корюшко підробив посвідчення слідчого та постанову про проведення обшуку і разом із своїми приятелями Співаком та Хоменко, які грали роль “понятих”, прийшов на квартиру приватного бізнесмена Капітанця. У процесі “обшуку” було вилучено гроші готівкою – 40 тис. доларів США, 14 тис. грн., а також золоті речі (ланцюжки, браслети, персні, годинник).

Завдання № 7

Кулаков без рішення виконкому сільради і технічної документації почав будівництво житлового будинку на своїй присадибній ділянці. 13 травня сільський голова усно попередив Кулакова про недопустимість будівництва, а 27 травня адмінкомісія при виконкомі сільради оштрафувала його та запропонувала припинити будівництво. Однак Кулаков продовжував спорудження будинку, про що у вересні того ж року було складено акт.

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 18. Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг

З дисципліни: Кримінальне право України. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Теорія держави та права; Кримінальний процес. 

Запитання до семінару ( 2 год.):

1. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.

2.Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди.

3.Провокація підкупу.

4.Розв’язання ситуативних завдань.

 

Тексти ситуативних завдань:

Завдання № 1

Ревізія виявила у буфеті залізничної станції недостачу у 3430 грн. Завідувач буфету Рикун пояснив, що він відпустив у кредит велику кількість спиртних напоїв та дав у борг 1,5 тис. своєму знайомому Стрельбіцькому для влаштування весілля його сина. Ці показання були підтверджені Стрельбіцьким, який на прохання Рикуна під час проведення ревізії повернув йому борг за рахунок грошей, подарованих гостями на весіллі його сина. Суд засудив Рикуна за розтрату чужого майна за ч.4 ст.191 КК України. Чи правильно кваліфіковані дії Рикуна?

Завдання № 2

Касир комбінату комунальних підприємств Сихло та бухгалтер розрахункового відділу Чебрик вступили у злочинну змову і протягом двох років систематично підробляли підписи у платіжних відомостях на видачу зарплати, робили дописки і виправлення цифр, включали у відомості вигаданих осіб, розписуючись за них у одержанні грошей тощо. Ці суми списувались по касі, їх на свою користь звертали Сихло та Чебрик. Загальна сума склала 9740 грн. Старший бухгалтер Кокорін не викрив злочинних дій Сихло та Чебрика, оскільки не приділяв належної уваги контролю за використанням коштів підприємства. З його вини у бухгалтерії порушувалися Положення про ведення обліку праці і зарплати, Положення про головних і старших бухгалтерів. Через недбалість Кокоріна було здано в утиль документи первинного бухгалтерського обліку, які мали зберігатися протягом 5 років з часу складання.

Завдання № 3

Начальник УБЕЗ Генега дав вказівку підлеглому йому Єгорову – старшому групи – схилити осіб, що займаються виготовленням фальсифікованої горілки, до дачі хабара на суму 5 тис. грн. Знайшовши у Музальова такого роду продукт, Єгоров зажадав 5 тис. грн., а одержавши, передав гроші Генезі. Слідчий кваліфікував дії Єгорова за ст.368 КК України. Суд Єгорова виправдав, вказавши, що, по-перше, той діяв при виконанні наказу і, по-друге, до передачі грошей Генезі він добровільно заявив до органів міліції про отримання грошей від Музальова.

Завдання № 4

Директор державного підприємства “Медсервіс” Бобир перерахував призначені для закупівлі медикаментів гроші до комерційного банку та отримав золоту кредитну картку на своє ім’я, якою користувався при оплаті своїх витрат. Співробітникам підприємства, яким керував, він встановив зарплату у розмірі 5 тис. грн. на місяць. Згодом Бобир на невелику кількість грошей через іншу фірму “Фармтех” закупив прострочені медикаменти та браковану медтехніку, а основну частину грошей незаконно списав.

Завдання № 5

Проведеною ревізією у продуктовому магазині було виявлено недостачу товарів на велику суму. Причиною цього було погане ставлення завідувача магазину Голика до зберігання і обліку товарів та мішкотари: тару здавали на склад сільського споживчого товариства несвоєчасно; не завжди оформляли належним чином відпуск товарів; у документах неправильно проставляли їх ціну та кількість.

Завдання № 6

Друк, працюючи доцентом кафедри одного із інститутів, одержував від студентів-заочників гроші за заліки та екзамени, котрих останні не здавали, вносив відповідні записи в екзаменаційні відомості та залікові книжки. Адвокат заперечував обвинувачення Друка за ст.366 і 368 КК України, зазначаючи, що Друк є викладачем, який виконував свої професійні функції, а екзаменаційні відомості, залікові книжки не є офіційними документами в значенні ст.366 КК України.

Завдання № 7

Генеральний директор концерну “Укрхліб” Матюшок уклав із казахською комерційною структурою контракт на поставку великої партії пшениці першого сорту та перерахував партнерам 1,5 млн. бюджетних коштів. За вигідний контракт комерційна структура (директор Рустамов) організувала Матюшку та його сім’ї поїздку на дорогий курорт, після чого Рустамов, з дозволу Матюшка, почав поставляти тільки кормову пшеницю замість пшениці першого сорту, в результаті концерну “Укрхліб” було завдано матеріальної шкоди у розмірі 1 млн. грн.

Завдання № 8

Контролери електрозбуту Панов і Мачуляк виявили у будинках Ларіної, Свистуна та Пилюка електроприлади, підключені не через електролічильники. Одержавши від згаданих осіб по 200 грн., вони знищили складені акти про накладення штрафу.

Завдання № 9

Заступник голови обласної державної адміністрації Карпів дійшов домовленості із начальником відділу УЖКГ обласної адміністрації Барчуком, який виділив на перепланування і ремонт його п’ятикімнатної квартири                250 тис. грн., оформивши по документам цю суму як ремонт багатоповерхового житлового будинку. 

Завдання № 10

Лісотехнік Винник та лісник Курило незаконно дозволили Скалкіну заготовити лісоматеріали і виділили для цього клеймуванням десять дерев сосни на пні. За це Скалкін дав Виннику 300 грн., Курило – 500 грн. та неодноразово у себе на квартирі пригощав їх горілкою. Скалкін встиг зрубати лише три сосни.

Завдання № 11

Проти Носова, який працював начальником станції з боротьби із хворобами тварин, було порушено кримінальну справу у зв’язку з обвинуваченням його у розкраданні коштів та зловживанні службовим становищем. Дізнавшись про це, він пішов до районного відділу внутрішніх справ, зайшов до кабінету слідчого Піруса і, коли той вийшов, поклав до кишені його пальта 300 доларів США. Після цього він зайшов до кабінету оперуповноваженого Глушкова, якийсь час розмовляв з ним про свою справу, а потім підійшов до вішалки і поклав до кишені його куртки 200 доларів США. Носов намагався вийти з кабінету, але був затриманий Глушковим, який у присутності понятих склав акт про те, що трапилось.

Завдання № 12

Польовий об’їждчик Рулько помітив на полі сільськогосподарського кооперативу трьох малолітніх дівчат, які збирали полову, що залишилася після комбайну, і спробував затримати їх. Коли дівчата почали тікати, він зробив у їх бік постріл з мисливської рушниці. Дробинами було спричинено легкі тілесні ушкодження двом 12-річним дівчатам.

Завдання № 13

При знятті лишків товарів у магазині, де працював завідувачем Мурін, було виявлено недостачу 80 тис. грн. Мурін заявив членами ревізійної комісії, що гроші зберігаються у холодильнику. Їх було пред’явлено комісії та оприбутковано касою. Під час досудового слідства встановлено, що Мурін протягом шести місяців частину виручки від реалізації товарів не здавав у банк, а за відсутності сейфу зберігав їх у холодильнику магазину, маючи на меті зібрати та здати до банку велику суму, щоб одержати більше преміальних.

Завдання № 14

У березні з горища п’ятиповерхового будинку зірвалася велика брила льоду в момент, коли внизу проходила громадянка Гірник. Від удару та була смертельно травмована. Великі сосульки, що наросли на даху, давно викликали стурбованість у мешканців цього будинку, однак їх неодноразові вимоги до ЖЕКу позбивати лід залишалися без будь-якої реакції.

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 19. Злочини проти правосуддя

З дисципліни: Кримінальне право України. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Теорія держави та права; Кримінальний процес. 

Запитання до семінару ( 2 год.):

1. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти.
2. Невжиття заходів безпеки щодо осіб взятих під захист.
3. Розголошення даних досудового слідства або дізнання.
4. Втручання в діяльність судових органів.
5. Порушення правил адміністративного нагляду.
6. Розв’язання ситуативних завдань.

 

Тексти ситуативних завдань:

Завдання № 1

Оперуповноважений карного розшуку Галамага, проводячи дізнання за фактом розкрадання запасних частин зі складу графітного комбінату, допустив перевищення влади. Він незаконно, без оформлення документів, затримав Жукова за підозрою у розкраданні запасних частин, а через день при допиті застосовував до нього насильство. Галамагу було притягнуто до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.365 КК України.

Завдання № 2

Слідчий прокуратури Квич, маючи на меті швидше закінчити слідство по кримінальній справі, підробив висновок судово-медичної експертизи, підмінив протокол огляду місця події на фальсифікований, склав фіктивні протоколи допитів. В результаті цього до кримінальної відповідальності по обвинуваченню у вчиненні умисного вбивства були притягнуті Нагірний та Зінюк. Додатковим розслідуванням, проведеним Генеральною прокуратурою України, була встановлена непричетність засуджених осіб до вчиненого злочину.

Завдання № 3

Калинюк подала до прокуратури заяву про те, що Білик вступив у статеві зносини з її 13-річною донькою Катрею. Проти Білика була порушена кримінальна справа за ч.1 ст.155 КК України. Слідчий Линник, якому передали справу для розслідування, маючи особисту неприязнь до Білика, умовив потерпілу дати показання про те, що Білик її зґвалтував. Отримавши такі показання, Линник пред’явив Білику обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.152 КК України.

Завдання № 4

Наливайко вчинив крадіжку майна з квартири Перхулина і під час розслідування справи зізнався у вчиненні цього злочину. Щоб покращити показники роботи, слідчий районного відділу внутрішніх справ Марусяк, погрожуючи позбавленням їжі і застосуванням фізичного насильства, домігся того, що Наливайко “зізнався” у вчиненні ще 5-ти квартирних крадіжок, до яких насправді він був непричетний.

Завдання № 5

Адвокат Ковалик, який здійснював захист неповнолітнього Вовка, довідався з матеріалів справи про місце проживання потерпілої та повідомив адресу родичам підзахисного Крюкову та Порайко, які стали навідуватися до потерпілої і за допомогою погроз домоглися дачі нею неправдивих показань.

Завдання № 6

Справа щодо обвинувачення Смоленського за ч.2 ст.189 КК України надійшла до суду і була прийнята до провадження суддею Питльованою. Під час розгляду справи Питльована у своїй поштовій скриньці знайшла анонімного листа з порадою винести “символічний” вирок при розгляді справи Смоленського, пам’ятаючи, що у неї є донька, яка повертається зі школи пізно і може бути зґвалтована. Було встановлено, що записку написав спільник Смоленського по злочинній діяльності Гойсан.

Завдання № 7

Маркевич, обвинувачений в одержанні хабара (ст.368 КК України), був далеким родичем судді Перчика, який розглядав його справу. При винесенні вироку, знаючи про відсутність законних підстав для призначення Маркевичу  покарання нижчого за нижчу межу, суддя став наполягати саме на такому варіанті рішення. Кінець кінцем один із засідателів – Приймак – підтримав його пропозицію, а інший – Сергієчко – хоча і заперечувала, але підписала вирок, не зазначивши про власні зауваження в особливій думці.

Завдання № 8

Оперуповноважений карного розшуку Матвєєв, застосовуючи фізичне насильство, змусив зізнатися Гальперіна у вчиненні вбивства, до якого той не мав відношення. Це зізнання стало підставою для засудження Гальперіна до тривалого строку покарання за вбивство із корисливих мотивів. Вирок по відношенню до Гальперіна був скасований апеляційною інстанцією, а додаткове розслідування, призначене по цій справі, дало змогу вийти на справжнього злочинця.

 Завдання № 9

Суддя Нижегородцев одержав матеріали про факт дрібного хуліганства, вчиненого Пилатюком, з яким перебував у неприязних особистих стосунках. З почуття помсти він виніс постанову про притягнення Пилатюка до кримінальної відповідальності. Вироком суду Пилатюк за ч.1 ст.296 КК України був засуджений до арешту строком на три місяці.

Завдання № 10

Литовкіна заявила усно, а потім і написала на ім’я начальника районного відділення внутрішніх справ заяву про те, що її намагався зґвалтувати Щочкін. При цьому вона пред’явила порвану сукню і просила притягти Щочкіна до кримінальної відповідальності. У ході розслідування було з’ясовано, що Литовкіна обмовила Щочкіна через те, що той не виконав обіцянку одружитися з нею після інтимних стосунків між ними. Зміст заяви вона підтвердила на допиті її як потерпілої.

Завдання № 11

У процесі розслідування справи щодо обвинувачення Фугеля у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, було призначено судово-медичну експертизу. Експерт Налисник дав висновок про причину смерті потерпілого від давньої його хвороби, однак повторна експертиза спростувала його. Як було з’ясовано у процесі слідства, Налисника підкупив родич обвинуваченого – Тесленко. Останній також підмовляв свідка Колоса (очевидця вчиненого злочину) давати неправдиві показання. Колос на допиті заявив слідчому, що йому по суті заданих запитань відповісти нічого і, взагалі, по цій справі нічого невідомо.

Завдання № 12

Син міського голови Рогачевського побив неповнолітнього Копаницького, котрого було госпіталізовано. За наполяганням батька Рогачевського завідувач відділення лікарні виписав Копаницького на    15-ий день перебування його в лікарні, хоча він потребував лікування протягом ще принаймні тижня. Судово-медичний експерт Гамарник, якому також дзвонив батько обвинуваченого, дав висновок, що потерпілому було заподіяно легке тілесне ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров’я, хоча це явно не відповідало дійсності. Повторна експертиза, призначена слідчим, дала висновок, що неповнолітньому Копаницькому було заподіяно середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Завдання № 13

У ході досудового слідства по справі, порушеної за п.6 ч.2 ст.115 КК України, Маркевич під час допиту його як свідка повідомив ряд обставин,  підтвердження яких іншими доказами могло привести до встановлення вбивці. Після допиту слідчий взяв у Маркевича підписку про те, щоб він про свої показання нікому не говорив. Однак Маркевич розповів про них своєму знайомому, а той – вбивці. Останньому на якийсь час вдалося приховати сліди злочину, але зрештою його було викрито.

Завдання № 14

Полатайко, якого обвинувачували у вчиненні умисного вбивства, був доставлений до суду. Скориставшись сум’яттям, яке утворилося через одночасну доставку фігурантів одразу декількох судових процесів, він видав себе за підсудного, якого обвинувачували у вчиненні хуліганства. Вислухавши вирок, згідно якого йому було обрано умовне покарання, він залишив зал судових засідань і зник. Все з’ясувалось після того, як дійшла черга судового розгляду справи “справжнього” хулігана.

Завдання №15

Ув’язнений Рихлюк, відбуваючи покарання у виправній колонії максимального рівня безпеки, побив іншого ув’язненого Власова, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження. Злочин було вчинено через те, що Власов сумлінно ставився до праці, брав активну участь у громадському житті колонії, допомагав адміністрації боротися із порушниками режиму. Крім того, Рихлюк вимагав продукти від тих, хто одержував посилку. Хто не погоджувався, того він жорстоко бив.

Завдання № 16

Хома відбував покарання в місцях позбавлення волі за хуліганство, передбачене ч.4 ст.296 КК України. Після звільнення з виправної установи в жовтні постановою судді за поданням начальника органу внутрішніх справ над ним було встановлено адміністративний нагляд строком на 12 місяців. Хома тричі злісно порушував правила адміністративного нагляду, за що на нього двічі накладалися адміністративні стягнення. 17 березня наступного року Хома таємно виїхав на постійне місце проживання до іншої області України.

Завдання № 17

Татарська, дізнавшись про вчинення її сином Анатолієм під час сварки і бійки умисного вбивства однокласника Дирчака, змила кров з одягу сина, а закривавлені туфлі викинула.

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 20. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)

З дисципліни: Кримінальне право України. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Теорія держави та права; Кримінальний процес. 

Запитання до семінару ( 2 год.):

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).
2. Непокора.
3. Невиконання наказу.
4. Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків.
5. Погроза або насильство щодо начальника.
6. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості.
7. Самовільне залишення військової частини або місця служби.
8. Дезертирство.
9. Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом.
10. Умисне знищення або пошкодження військового майна.
11. Розв’язання ситуативних завдань.

Тексти ситуативних завдань:

Завдання № 1

Гармаш та Черпаков, які проходили військову службу у Києві, вирішили зустріти Новий рік у Львові, де проживали знайомі дівчата. 30 грудня вони залишили військову частину, вийшли на трасу Київ-Львів, зупинили автомашину і запропонували водію відвезти їх до станції Тетерів. Водій відмовився. Вони виштовхали водія з машини, побили його й кинули до кювету, а самі сіли в машину, доїхали до Тетерева, залишили машину біля залізничної станції, взяли квитки до Львова й прибули туди 31 грудня. Зустріли Новий Рік і 3 січня повернулися до військової частини.

Завдання № 2

Рядовий Боднар одержав від батьків посилку з продуктами та солодощами. Солодощами він поділився зі своїми друзями. Молодший сержант Купрін запропонував Боднару взяти участь у спільному вживанні спиртних напоїв і віддати для цього отримані ним продукти. Боднар відмовився від участі у такому “банкеті” і продуктів не дав. Купрін підмовив Завадського і Моршина провчити Боднара. Завадський і Моршин жорстоко побили Боднара, який протягом 22 днів був на лікуванні у госпіталі.

Завдання № 3

Патрульні берегової застави Корнійчук та Савка вирішили скупатися у морі. Вони знайшли тихе місце на березі моря, роздягнулися, накрили автомати одягом та попливли до буйка. Коли вони повернулися, зброї на місці не знайшли.

Завдання № 4

Рядовий Калачик помітив біля входу до караульного приміщення ящик із  димовими шашками і, бажаючи дізнатися про принцип їх дії, перемістив бойок однієї з них у “бойове” положення, а потім вдарив по ньому молотком, від чого шашка загорілася. В результаті загорілися інші димові шашки, дим від яких заповнив караульне приміщення. Четверо військовослужбовців, які в ньому знаходилися, загинули від отруєння, а здоров’ю ще трьох було завдано тяжкої шкоди.

Завдання № 5

Водій бронетранспортера Мацько під час руху по вулиці одного із селищ Чернігівської області передав керування машиною сержанту Журавлю. Той перевищив швидкість і наїхав на пішохода, заподіявши тому тяжке тілесне ушкодження.

Завдання № 6

Молодший сержант Шпортько за вчинену крадіжку військово-технічного устаткування був притягнутий до кримінальної відповідальності, і у якості запобіжного заходу до нього було застосовано арешт із триманням на гарнізонній гауптвахті. У період знаходження на гауптвахті він здійснив втечу, але через три дні був затриманий у лісі пошуковою групою працівників органів внутрішніх справ.

Завдання № 7

Рядовий Ваврів вважав, що до нього не об’єктивно ставиться командир взводу (накладає на нього позачергові наряди, не дозволяє звільнення до міста, наказує командирові відділення проводити з ним додатково стройову підготовку тощо). Коли в черговий раз командир взводу наказав Вавріву за його непристойний гумор вийти із шеренги, Ваврів вийшов і сказав: “Якщо ви будете переслідувати мене, я уб’ю вас на стрілецькому полігоні”, – і замахнувся кулаком на командира взводу.

Завдання № 8

Перебуваючи у 5-денній відпустці, військово-службовець Панасюк вирішив звільнитися з армії. З цією метою він завдав собі сокирою рубленої глибокої рани. Після 25 днів лікування Панасюк був визнаний медкомісією непридатним до строкової служби і звільнений у запас.

Завдання № 9

Начальник військової частини Бачкур, зловживаючи службовим становищем, віддав своїм підлеглим наказ зайнятися незаконним полюванням з використанням вогнепальної зброї та службової автомашини. Підлеглі виїхали на полювання, вбили лося, вепра і козулю, більшу частину впольованого передали Бачкуру.

Завдання № 10

Рядовий Солод був включений до складу караулу як повар. Вночі він, самовільно залишивши караульне приміщення, проник на територію охоронюваного караулом об’єкта, звідки викрав прилади нічного бачення, які згодом продав своєму знайомому Паршину.

Завдання № 11

Никонов, виконуючи обов’язки начальника патруля, з метою затримання без необхідності зробив декілька пострілів у напрямку рядового Марченко, що втікав від нього. Марченку було заподіяно тяжке тілесне ушкодження, від якого він, не приходячи до свідомості, помер.  

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

 

 

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 21. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

З дисципліни: Кримінальне право України. Особлива частина.

Категорія слухачів: студенти 3 курсу.

Навчальна мета: Отримання студентами знань.

Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону.

Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Теорія держави та права; Кримінальний процес. 

Запитання до семінару ( 2 год.):

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
2. Пропаганда війни.
3. Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни.
4. Порушення законів та звичаїв війни.
5. Застосування зброї масового знищення.
6. Розробка, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення.
7. Найманство.
8. Екоцид.
9. Геноцид.
10. Піратство.
11. Розв’язання ситуативних завдань.

 

Тексти ситуативних завдань:

Завдання № 1

Кульчицький у книзі “Кидок на захід”, виданій масовим тиражем, з посиланням на політичну і економічну необхідність закликав до захоплення чужих територій, що межують на захід від України.

Завдання № 2

Капітан іноземного корабля, що наблизився до кордону виключної економічної зони України, віддав наказ про захоронення відходів хімічного виробництва. Внаслідок розгерметизації контейнерів сталося масове отруєння морських тварин, птахів, а також загибель промислових та інших видів морських рослин, що знаходилися у відкритому морі та у виключній економічній зоні України.

Завдання № 3

Співробітники НДІ хімічних технологій Сташок і Мисюк, вступивши в змову з представником зарубіжної терористичної організації Вернером і на його прохання за значну винагороду лабораторним шляхом виготовили 2 літри зарину – отруйної речовини нервово-паралітичної дії. При спробі перетнути кордон України Вернер був затриманий, а зарин вилучений.

Завдання № 4

Комісар військкомату, домовившись з представником однієї зі сторін, що брали участь у збройному конфлікті, організував підготовку осіб для участі в бойових діях цієї сторони. Для цього він повістками викликав молодих людей віком від 18 до 22 років і з числа бажаючих утворював групи для проходження навчання прийомам ведення бойових диверсійних операцій. Навчання відбувалося в тренувальному таборі під керівництвом військовослужбовців, які перебували в запасі й мали досвід ведення бойових дій. Усі витрати, в тому числі і грошова винагорода, виплачувались представником зацікавленої сторони через комісара військкомату.

Завдання № 5

У період “холодної війни” Осадчук, діючи за завданням іноземної розвідки, на території Казахстану, що входив у той час до СРСР, заразив на великих площах посіви зернових культур, викликавши епіфітотію – масове захворювання рослин. В результаті цих дій урожай на площі більше 300 га загинув. Через 40 років Осадчука було затримано в Криму, а вчинений ним злочин – розкрито.

Завдання № 6

Під час боїв між урядовими військами і сепаратистами командир одного із спеціальних підрозділів внутрішніх військ, зупинивши три машини Червоного Хреста, змусив персонал міжнародної організації покинути їх. Потім бійці спецпідрозділу на відібраному транспорті проникли на територію опорного пункту. Сепаратисти, вважаючи, що під’їхали лікарі Червоного Хреста, стали приводити поранених, але в цей час із машин по них було відкрито вогонь. У результаті таких дій опорний пункт було ліквідовано.

Завдання № 7

Громадянин України Курчатов на мітингу в м. Одесі закликав уряд держави для вирішення питання про приналежність острова Зміїний у Чорному морі ввести на територію Румунії бригаду з числа Збройних сил України. Листи з такою самою пропозицією він надіслав Президенту України та Прем’єр-міністру України. Проведеною судово-психіатричною експертизою встановлено, що Курчатов є обмежено осудним.

Завдання № 8

Військовослужбовці Збройних сил України Крячко та Молдаван (громадяни України) за місяць до мобілізації, перебуваючи на стрілецькому полігоні, залишили військову частину, причому кожний забрав із собою закріплений за ним автомат “Калашникова”. Вони перейшли державний кордон України, вступили у військове формування іншої держави і протягом 5-ти місяців брали участь у збройних конфліктах. Ще через місяць вони повернулися в Україну до своїх батьків, які проживали в м. Чернівцях.

10. Завдання для самостійної роботи

 

Тема 1. Поняття та система Особливої частини кримінального права України

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи:чотири години.

 

Завдання:

1. Законспектувати Тему 1.
2. Зробити схему, що демонструє взаємозв’язок загальної та особливої частини кримінального права.
3. Визначити і законспектувати значення і роль особливої частини кримінального права у політиці боротьби зі злочинністюб та кримінально-правовій політиці держави.

 

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Наука Особливої частини кримінального права.
2. Види норм Особливої частини кримінального права.
3. Значення системи Особливої частини кримінального права.
4. Принципи кваліфікації злочинів.

 

Питання до самоконтролю:

1. Що таке Особлива частина кримінального права України?
2. Яке значення має Особлива частина кримінального права?
3. Які фактори обумовлюють єдність Загальної і Особливої частин кримінального права?
4. В чому полягає відмінність між Загальною та Особливою частинами кримінального права?
5. Які критерії систематизації норм Особливої частини?
6. Що таке кваліфікація злочинів?

 

Перелік літератури для конспектування:

1.Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник. (Ю.В. Александров, О.О.Дудоров, В.А.Клименко та ін.) Вид. 3-т е /Заг. ред. М.І.Мельника, В.А.Клименка/ -К.: Атіка, 2009. – 744 с.

1. Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Кузнєцов В. О., Стрельбицький М. П., Гіжевський В. К.  — К. : Істина, 2005. — 380с.
2. Кримінальне право України: Навч. посібник / Волкотруб С. Г., Омельчук О. М., Ярін В. М., Виговський Д. Л., Іванюк Т. І. — К. : Наукова думка, 2004. — 300с.
3. 4.                Кримінальне право України. Особлива частина. За ред. М.І. Мельника,   В.А. Клименка. – К., Атіка, 2008. – 712 с.

 

Тема 2. Злочини проти основ національної безпеки України

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи:вісім годин.

 

Завдання:

1. Законспектувати тему 2.
2. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.
3. Сконструювати схему нацыонадьноъ безпеки України.

 

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Територія та державний кордон України при вчиненні злочину, передбаченого ст. 109 КК України.
2. Момент закінчення злочину, передбаченого ст. 110 КК України.
3. Потерпілий при вчиненні злочину передбаченого ст. 112 КК України.
4. Спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила державну зраду або шпигунство.

 

Питання для самоконтролю:

1. Яка мета вчинення злочину, передбаченого ст. 109 КК України?
2. Що слід розуміти під посяганням на життя державного чи громадського діяча?
3. В чому полягає об’єктивна сторона диверсій?
4. Які є форми державної зради?
5. Хто є суб’єктом шпигунства?
6. Чим відрізняється державна зрада від шпигунства?

 

Перелік літератури для конспектування:

1.Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник. (Ю.В. Александров, О.О.Дудоров, В.А.Клименко та ін.) Вид. 3-т е /Заг. ред. М.І.Мельника, В.А.Клименка/ -К.: Атіка, 2009. – 744 с.

1. Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Кузнєцов В. О., Стрельбицький М. П., Гіжевський В. К.  — К. : Істина, 2005. — 380с.
2. Кримінальне право України: Навч. посібник / Волкотруб С. Г., Омельчук О. М., Ярін В. М., Виговський Д. Л., Іванюк Т. І. — К. : Наукова думка, 2004. — 300с.

 

Тема 3. Злочини проти життя та здоров’я особи

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи:десять годин.

 

Завдання:

1. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.
2. Скласти таблицю кваліфікуючих ознак привелігуйованих вбивств.
3. Законспектувати Постанову пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи № 2 від 7.02.2003р.

 

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Вбивство через необережність.
2. Умисне легке тілесне ушкодження.
3. Катування.

4.  Зараження венеричною хворобою.

5.  Залишення в небезпеці.

6. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.

7. Насильницьке донорство.

 

Питання для самоконтролю:

1. Що таке вбивство?
2. Що є безпосереднім об’єктом при вчиненні вбивства?
3. Що слід вважати початком життя та кінцевим  моментом життя людини при вчиненні вбивства?
4. Які є види вбивств?
5. Які  є види тілесних ушкоджень?
6. Які застосовуються критерії для визначення тяжкості тілесних ушкоджень?
7. Які ознаки тяжкого тілесного ушкодження?
8. Які ознаки середньої тяжкості тілесного ушкодження?

 

Перелік літератури для конспектування:

Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7.02.2003р.

 

Тема 4. Злочини проти волі, честі та гідності особи

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи:чотири години.

 

Завдання:

1. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.
2. 2.                Законспектувати міжнародні акти України у сфері протидії торгівлі людьми.
3. Законспектувати Постанову Пленуму Верховного Суду України Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій №7 від 28.09.1990р.

 

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Підміна дитини.
2. Експлуатація дітей.
3. Незаконне поміщення у психіатричний заклад.
4. Вивчити судово-слідчу практику щодо застосування кримінального законодавства при кваліфікації злочинів проти волі, честі та гідності особи.

 

Питання для самоконтролю:

1. Які дії утворюють об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 147 КК України?
2. Яка мета як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони при захопленні заручників?
3. Чим відрізняється захоплення і тримання заручника від незаконного позбавлення волі або викрадення людини?
4. Які дії утворюють об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 149 КК України?
5. Яка мета при вчиненні злочину, передбаченого ст. 149 КК України?
6. Що слід розуміти під експлуатацією людини при вчиненні злочину, передбаченого ст. 149 КК України?
7. Що слід розуміти під уразливим станом особи у статті 149 КК України?

 

Перелік літератури для конспектування:

1. Декларація ООН про захист усіх осіб від насильницького зникнення від 18.12.1992р.
2. Конвенція  про захист прав і основних свобод людини від 4.11.1950р., ратифікована Україною 17.07.1997р.
3. Конвенція МОП №105 про скасування примусової праці від 25.06.1957р., ратифікована Україною 5.10.2000р.
4. Конвенція про права дитини від 20.11.1989р., ратифікована Україною 27.02. 1991р.
5. 5.     Конвенція про рабство від 25.09.1926р. УРСР приєдналася до Конвенції 29.08.1956 р.
6. Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій: Постанова Пленуму Верховного Суду України №  від 28.09.1990р. // www.rada.gov.ua

 

Тема 5. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи:чотири години.

 

Завдання:

1. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.
2. Законспектувати Постанову пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи                  та статевої недоторканості особи»  №5 від 30.05.2008 р.

 

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Кваліфіковані види зґвалтування та особливості їх кваліфікації.
2. Відмежування зґвалтування від суміжних злочинів.
3. Вивчити судово-слідчу практику щодо застосування кримінального законодавства при кваліфікації злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

 

Питання для самоконтролю:

1. Що таке зґвалтування?
2. Що слід розуміти під статевою свободою та статевою недоторканістю?
3. Чим відрізняється зґвалтування від насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом?
4. Що слід розуміти під фізичним і психічним насильством при вчиненні злочинів, передбачених ст. 152 і ст. 153 КК України?
5. Що слід розуміти під безпорадним станом потерпілої особи при вчиненні злочинів, передбачених ст. 152 і ст. 153 КК України?
6. Хто є потерпілим при вчиненні злочину, передбаченого ст. 154 КК України?
7. Що слід розуміти під розпусними діями при розбещенні неповнолітніх?

 

Перелік літератури для конспектування:

1. Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи                  та статевої недоторканості особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30.05.2008р. // www.rada.gov.ua

 

Тема 6. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи:дві години.

 

Завдання:

1. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.

 

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Грубе порушення законодавства про працю.
2. Грубе порушення угоди про працю.
3. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат.
4. Порушення авторського права і суміжних прав.
5. Порушення недоторканості приватного життя.

 

Питання для самоконтролю:

1. Які ознаки об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 157 КК України?
2. Хто є суб’єктом злочину, передбаченого ст. 157 КК України?
3. Які дії утворюють об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 159 КК України?
4. Чим відрізняється грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 КК України) від грубого порушення угоди про працю (ст. 173 КК України)?
5. Що є предметом злочинів, передбачених ст. 178 і ст. 179 КК України?

 

Тема 7. Злочини проти власності

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи:чотири години.

 

Завдання:

1. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.
2. Законспектувати Постанову пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про злочини проти власності № 10 від 06.11.2009 р.

 

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Умисне знищення або пошкодження майна.
2. Умисне пошкодження об’єктів електроенергетики.
3. Погроза знищення майна.
4. Порушення обов’язків щодо охорони майна.
5. Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво.

 

Питання для самоконтролю:

1. Що є об’єктом при вчиненні злочинів проти власності?
2. Що є  предметом злочинів проти власності?
3. Якими специфічними ознаками повинно бути націлене майно щоб бути предметом злочинів проти власності?
4. Яке значення має розмір викраденого для кваліфікації злочинів проти власності?
5. Чим відрізняється розбій від вимагання?
6. Що таке напад у складі розбою?
7. При яких умовах крадіжка може перерості в грабіж або розбій?
8. Хто є суб’єктом злочину при привласненні, розтраті або заволодінні майном шляхом зловживання службовим становищем? 

 

Перелік літератури для конспектування:

Про судову практику у справах про злочини проти власності: Постанова Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 р. // www.rada.gov.ua

 

Тема 8. Злочини у сфері господарської діяльності

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи:чотири години.

 

Завдання:

1. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.
2. Законспектувати Постанови Пленуму Верховного Суду України:

1) Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів №15 від 08.10.2004р.;

2) Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом № 5 від 15.04.2005р. ;

3) Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил № 8 від 3.06.2005р.

 

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Фіктивне банкрутство.
2. Доведення до банкрутства.
3. Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару.
4. Умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції.
5. Незаконна приватизація державного, комунального майна.

 

Питання для самоконтролю:

1. Що є предметом злочину, передбаченого ст. 199 КК України?
2. Які ознаки суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 199 КК України?
3. Що таке контрабанда?
4. Що є предметом злочину при вчиненні контрабанди?
5. Що таке митний кордон України?
6. Хто є суб’єктом злочину при ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів?
7. Що є предметом злочину при вчиненні шахрайства з фінансовими ресурсами?
8. Чим відрізняється шахрайство з фінансовими ресурсами від шахрайства?

 

Перелік літератури для конспектування:

1. Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 15 від 08.10.2004р.
2.  Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 15.04.2005р.
3.  Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил: Постанова Пленуму Верховного Суду України №8 від 3.06.2005р.

 

Тема 9. Злочини проти довкілля

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи: чотири години.

 

Завдання:

1. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.
2. Проаналізувати зміст:

1)     Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-ІІІ;

2)     Лісового кодексу України від 21.01.1994р. № 3852-ХІІ;

3)     Водного кодексу України від 6.06.1995р. № 213/95-ВР;

4)     Кодексу України про надра від 27.07.1994р. № 132/94-ВР;

5)     Законів України:

-          Про ветеринарну медицину 25.05.1992р.;

-          Про екологічну експертизу 9.02.1995р.;

-          Про мисливське господарство та полювання від 22.02.2000р.;

-          Про охорону атмосферного повітря від 16.10.1992р. ;

-          Про охорону земель від 19.06.2003р.

-          Про пестициди і агрохімікати від 2.03.1995р.

-          Про природно-заповідний фонд від 16.06.1992р.

-          Про тваринний світ від 13.12.2001р.

1. Законспектувати положення зазначних у п. 2 нормативних актів, які мають значення для кваліфікації злочинів проти довкілля.

 

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Забруднення або псування земель.
2. Забруднення моря.
3. Знищення або пошкодження лісових масивів.
4. Порушення законодавства про захист рослин.
5. Порушення ветеринарних правил.
6. Безгосподарське використання земель.

 

Питання для самоконтролю:

1. Що є об’єктом злочину при вчиненні злочинів проти довкілля?
2. Хто є суб’єктом злочину при порушенні правил екологічної безпеки?
3. Що є предметом злочину при незаконній порубці лісу?
4. Що є предметом злочину при вчиненні незаконного полювання?
5. Що є предметом злочину при вчиненні незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом?

 

Перелік літератури для конспектування:

1. Земельний кодекс України від 25.10.2001р. № 2768-ІІІ
2. Лісовий кодекс України від 21.01.1994р. № 3852-ХІІ
3. Водний кодекс України від 6.06.1995р. № 213/95-ВР.
4. Кодекс України про надра від 27.07.1994р. № 132/94-ВР
5. Про ветеринарну медицину: Закон України від 25.05.1992р.
6. Про екологічну експертизу: Закон України від 9.02.1995р.
7. Про мисливське господарство та полювання: Закон України від 22.02.2000р.
8. Про охорону атмосферного повітря: Закон України від 16.10.1992р.
9. Про охорону земель: Закон України від 19.06.2003р.

10. Про пестициди і агрохімікати: Закон України від 2.03.1995р.

11. Про природно-заповідний фонд: Закон України від 16.06.1992р.

12.Про тваринний світ: Закон України  від 13.12.2001р.

 

Тема 10. Злочини проти громадської безпеки

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи: чотири години.

 

Завдання:

1. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.
2. Законспектувати Постанови Пленуму Верховного Суду України:

1)     Про судову практику в справах про знищення та пошкодження        державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки №4 від 2.07.1976р.;

2)     Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами №3 від 26.04.02р.;

3)     Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями №13 від 23.12.2005р.

 

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Втягнення у вчинення терористичного акту.
2. Публічні заклики до вчинення терористичного акту.
3. Створення терористичної групи чи терористичної організації.
4. Сприяння вчиненню терористичного акту.

5. Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності.

6. Створення непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань.

7. Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів.

9. Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами.

10. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки.

 

Питання для самоконтролю:

1. Що таке громадська безпека як об’єкт злочинів проти громадської безпеки?
2. Які ознаки злочинної організації?
3. Які види дій утворюють бандитизм?
4. Які ознаки банди?
5. Що таке терористичний акт?
6. Яка мета при вчиненні терористичного акту?
7. Що таке вогнепальна зброя?

 

Перелік літератури для конспектування:

1. Про судову практику в справах про знищення та пошкодження        державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки: Постанова Пленуму Верховного Суду України №4 від 2.07.1976р.
2.  Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами: Постанова Пленуму Верховного Суду України №3 від 26.04.02р.
3. Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями: Постанова Пленуму Верховного Суду України №13 від 23.12.2005р.

 

Тема 11. Злочини проти безпеки виробництва

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи: чотири години.

 

Завдання:

1. Законупектувати тему 11.
2. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.
3. Законспектувати перелік робіт з підвищеною небезпекою та перелік об’єктів на підприємствах з підвищеною небезпекою.

 

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд.

2. Проблеми вдосконалення законодавства про відповідальність за злочини проти безпеки виробництва.

3. Вивчити судово-слідчу практику щодо застосування кримінального законодавства при кваліфікації злочинів проти безпеки виробництва.

 

Питання для самоконтролю:

1. Що є  родовим об’єктом при вчиненні злочинів проти безпеки виробництва?
2. Що таке виробництво?
3. Які наслідки є обов’язковою ознакою у злочинах проти безпеки виробництва?
4. Хто є суб’єктом злочину при вчиненні порушення вимог законодавства про охорону праці?
5. Які роботи відносяться до робіт з підвищеною небезпекою?
6. Хто є потерпілим при вчиненні злочину передбаченого ст. 274 КК України (Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки)?

 

Перелік літератури для конспектування (за потребою)

2.Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник. (Ю.В. Александров, О.О.Дудоров, В.А.Клименко та ін.) Вид. 3-т е /Заг. ред. М.І.Мельника, В.А.Клименка/ -К.: Атіка, 2009. – 744 с.

1. Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Кузнєцов В. О., Стрельбицький М. П., Гіжевський В. К.  — К. : Істина, 2005. — 380с.
2. Кримінальне право України: Навч. посібник / Волкотруб С. Г., Омельчук О. М., Ярін В. М., Виговський Д. Л., Іванюк Т. І. — К. : Наукова думка, 2004. — 300с.
3. Про об’єкти підвищеної небезпеки: Закон України від 18.01.2001р. // ВВРУ. – 2001. –  № 15. – Ст. 73.
4. Перелік об’єктів та промислових підприємств з підвищеним рівнем вибухо-пожежонебезпеки, які підлягають щорічному пожежно-технічному обстеженню, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України №651 від 5.09.1998р. // www.rada.gov.ua
5. Перелік робіт з підвищеною небезпекою, затверджений наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці №123 від 30.11.1993р.; № 215 від 22.08.2000р. // Офіційний вісник України. – 2000. – №42. – Ст.1813. 

 

Тема 12. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи: дві години.

 

Завдання:

1. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.
2. Законспектувати Постанову пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті №14 від 23.12.2005р.

 

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Угон або захоплення залізничного рухомого складу повітряного, морського чи річкового судна.
2. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов’язків.
3. Порушення правил повітряних польотів.
4. Самовільне  без нагальної потреби зупинення поїзда.
5. Пошкодження об’єктів  магістральних або промислових нафто-, газо-, конденсатопроводів та нафтопродуктопроводів.
6. Вивчити судово-слідчу практику щодо застосування кримінального законодавства при кваліфікації злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

 

Питання для самоконтролю:

1. Хто може бути суб’єктом злочину, передбаченого ст. 276 КК України?
2. Що слід розуміти під транспортним засобом в ст.ст. 286, 287, 289 і 290 КК України?
3. Які ознаки характеризують об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 286 КК України?
4. Якою виною характеризується суб’єктивна сторона злочину передбаченого ст. 286 КК України?
5. Що слід розуміти під незаконним заволодінням транспортним засобом у ст. 289 КК України?
6. У яких формах може бути незаконне заволодіння транспортним засобом?
7. Хто може бути суб’єктом злочину, передбаченого ст. 291 КК України?

 

Перелік літерури для конспектування:

1. Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті: Постанова Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005р.

 

Тема 13. Злочини проти громадського порядку та моральності

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи: чотири години.

 

Завдання:

1. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.
2. Законспектувати Постанови Пленуму Верховного Суду України:

1)     Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність № 2 від 27.02.2004р.;

2)     Про судову практику в справах про хуліганство №10 від 22.12.2006р.

 

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Знищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам’ятці.
2. Знищення пошкодження або приховування документів чи унікальних документів Національного архівного фонду.
3. Вивчити судово-слідчу практику щодо застосування кримінального законодавства при кваліфікації злочинів проти громадського порядку та моральності.

 

Питання для самоконтролю:

1. Які ознаки включає об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 293 КК України?
2. В чому полягає відмінність між масовими заворушеннями і груповим порушенням громадського порядку?
3. Що слід розуміти під грубим порушенням громадського порядку у злочині, передбаченому ст. 296 КК України?
4. В яких випадках грубе порушення громадського порядку при вчиненні хуліганства може бути визнане за ознакою особливої зухвалості?
5. В яких випадках застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень при вчиненні хуліганства (ч.4 ст. 296 КК) має місце ця особливо кваліфікуюча ознака в діях винної особи?
6. Що є предметом злочину при вчиненні злочину, передбаченого ст. 297 КК України?
7. Що слід розуміти під сутенерством при вчиненні злочину, передбаченого ст. 303 КК України?

 

Перелік літератури для конспектування

1. Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України №2 від 27.02.2004р.
2. Про судову практику в справах про хуліганство: Постанова Пленуму Верховного Суду України №10 від 22.12.2006р.

 

Тема  14. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи: десять годин.

 

Завдання:

1. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.
2. Законспектувати:

1)     Постанову Пленуму Верховного Суду України про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів №4 від 26.04.2002. ;

2)     Постанову Кабінету Міністрів України Про перелік видів сировини, матеріалів, обладнання і технологій, що можуть використовуватися для створення зброї, військової спеціальної техніки, вивезення яких за межі України може здійснюватись за спеціальним дозволом №159 від 4.03.1993р.;

3)     Постанову Кабінету Міністрів України Про перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів № 770 від 06.05.2000р.

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів,  психотропних речовин їх аналогів або прекурсорів.
2. Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин.
3. Спонукання неповнолітнього до застосування допінгу.
4. Порушення правил боротьби з епідеміями.
5. Заготівля, перероблення або збут радіоактивних продуктів харчування чи іншої продукції.

 

Питання для самоконтролю:

1. Що таке наркотичні засоби?
2. Що таке психотропні речовини?
3. Що таке прекурсори?
4. Які ознаки характеризують об’єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України?
5. Які ознаки характеризують суб’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 307 КК України?
6. В чому полягає відмінність між злочинами передбаченими ст. 307 КК та 309 КК України?
7. Чим відрізняється злочин, передбачений ст. 308 КК України від злочинів проти власності (ст. 185-187, 189-191 КК України)?
8. Чи впливає кількість незаконного посіву або вирощування снотворного маку чи конопель на кваліфікацію злочину, передбаченого ст. 310 КК України?
9. Що є місцем вчинення злочину передбаченого ст. 316 КК України?
10. Проблемні питання встановлення та призначення покарання за злочини проти здоров′я населення і системи заходів, що забезпечують його охорону, та застосування інших засобів впливу на осіб, які вчинили ці злочини.

 

Перелік літератури для конспектування:

1. Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України №4 від 26.04.2002.
2. Про перелік видів сировини, матеріалів, обладнання і технологій, що можуть використовуватися для створення зброї, військової спеціальної техніки, вивезення яких за межі України може здійснюватись за спеціальним дозволом органів: Постанова Кабінету Міністрів України №159 від 4.03.1993р.
3. Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: Постанова Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000р. // Офіційний вісник України. – 2000. – №19. –  Ст.789

 

Тема 15. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи: чотири години.

 

Завдання:

1. Законспектувати тему 15.
2. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.
3. Законспектувати положення законів України:

-          Про державний кордон 4.11.1991р. ;

-          Про державну таємницю від 21.01.1994р.;

-          Про державну прикордонну службу України від 3.04.2003р. ;

-          Про військовий обов’язок і військову службу від 25.03.1992р.;

-          Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993р.;

-          Про основи національної безпеки України від 19.06.2003р.,

які мають юридичне значення для кваліфікації злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації.

 

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Незаконне вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, технологій для створення зброї, а також військової та спеціальної техніки.
2. Порушення правил міжнародних польотів.
3. Вивчити судово-слідчу практику щодо застосування кримінального законодавства при кваліфікації злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації.

 

Питання для самоконтролю:

1. Які є форми розголошення державної таємниці у злочині, передбаченому ст. 328 КК України?
2. Чим відрізняється розголошення державної таємниці від державної зради у формі шпигунства?
3. Які відомості становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави?
4. Що таке державний кордон України?
5. Хто може бути суб’єктом злочину, передбаченого ст. 305 КК України?
6. Які ознаки характеризують об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 337 КК України?

 

Перелік літератури для конспектування

1. Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник. (Ю.В. Александров, О.О.Дудоров, В.А.Клименко та ін.) Вид. 3-т е /Заг. ред. М.І.Мельника, В.А.Клименка/ -К.: Атіка, 2009. – 744 с.
2. Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Кузнєцов В. О., Стрельбицький М. П., Гіжевський В. К.  — К. : Істина, 2005. — 380с.
3. Кримінальне право України: Навч. посібник / Волкотруб С. Г., Омельчук О. М., Ярін В. М., Виговський Д. Л., Іванюк Т. І. — К. : Наукова думка, 2004. — 300с.
4. Про державний кордон: Закон України від 4.11.1991р. // ВВРУ. – 1999. –№ 49. – Ст. 428.
5. Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994р. // ВВРУ. – 1994. – № 16. – Ст. 422.
6. Про державну прикордонну службу України: Закон України від 3.04.2003р. // ВВРУ. – 2003. – №27. – Ст.208.
7.  Про військовий обов’язок і військову службу: Закон України від 25.03.1992р. // ВВРУ. – 1992. – № 27. – Ст. 385.
8. Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію: Закон України від 21.10.1993р. // ВВРУ. – 1993. – № 44. – Ст. 416.
9. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19.06.2003р. // ВВРУ. – 2003. – №39. Ст.351.

 

Тема 16. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи: шість години.

 

Завдання:

1. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.
2. Законспектувати положення законів України:

-          Про міліцію від 20.12.1990р.;

-          Про участь громадян у охороні громадського порядку і державного кордону від 22.06.2000р.;

-          Про місцеве самоврядування від 21.05.1997р. ;

-          Про об’єднання громадян від 16.06.1992р. ;

-          Про оперативно-розшукову діяльність від 18.02.1992р.;

-          Про прокуратуру від 5.11.1991р.;

-          Про Службу безпеки України від 25.03.1992р.,

які визначають основні чинники, необхідні для кваліфікації злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян

 

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи.
2. Підкуп працівника державного підприємства, установи чи організації.
3. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань.
4. Самоправство.
5. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів.
6. Втручання у діяльність державного діяча.
7. Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча.
8. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу.
   1. Перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради.

 

Питання для самоконтролю:

1. Що є предметом злочину, передбаченого ст. 338 КК України?
2. Що таке опір, як ознака об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 342 КК України?
3. Чим вчинення опору (ст. 342 КК) відрізняється від злісної непокори (ст. 185 КпАП)?
4. Що слід розуміти під виконанням службових обов’язків представником влади або працівником правоохоронного органу?
5. Хто належить до представників влади?
6. Хто відноситься до працівників правоохоронних органів?
7. В чому полягає відмінність між злочином, передбаченим ст. 349 КК України і захопленням заручників (ст. 147 КК України)?
8. Які ознаки характеризують об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 356 КК України та який це склад злочину за конструкцією об’єктивної сторони?
9. Чим відрізняється злочин, передбачений ст. 354 КК України від одержання хабара (ст. 368 КК України).

 

Перелік літератури для конспектування:

1. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990р.
2. Про участь громадян у охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22.06.2000р.
3. Про місцеве самоврядування: Закон України від 21.05.1997р.
4. Про об’єднання громадян: Закон України від 16.06.1992р.
5. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992р.
6. Про прокуратуру: Закон України від 5.11.1991р.
7. Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.1992р.

 

Тема 17. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи: дві години.

 

Завдання:

1. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.
2. Законспектувати основні полодження:

1)    Конвенції ради Європи про кіберзлочинність 2001 р.;

2)                Додатковий протокол до Кнвенції ради Європи про кіберзлочинність 2003 р.,

які стосуються криміналізації суспільно-небезпечних діянь у сфері використання комп’ютених систем.

 

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Перешкоджання роботі електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку шляхом масового розповсюдження повідомлень електрозв’язку.
2. Порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється.
3. Вивчити судово-слідчу практику щодо застосування кримінального законодавства при кваліфікації комп’ютерних злочинів.

 

Питання для самоконтролю:

1. Що є предметом злочину, передбаченого ст. 361 КК України?
2. Що таке автоматизовані електронно-обчислювальні машини (комп’ютери)?
3. Що таке носії ком’ютерної інормації?
4. Що таке комп’ютерні віруси?
5. Що слід розуміти під несанкціонованим втручанням в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку (ст. 361 КК України)?
6. Що слід розуміти під значною шкодою у статтях 361-363¹ КК України?
7. Хто є суб’єктом злочину, передбаченого ст. 362 КК України?
8. Які ознаки об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 363 КК України та який це склад злочину за конструкцією об’єктивної сторони?
9. Хто є суб’єктом злочину, передбаченого ст. 363 КК України?

 

Перелік літератури для конспектування:

1. Конвенції ради Європи про кіберзлочинність 23.11.2001 р.;
2. Додатковий протокол до Кнвенції ради Європи про кіберзлочинність від 28.01.2003 р.,

 

Тема 18. Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи: чотири години.

 

Завдання:

1. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.
2. Законспектувати Постанову Пленуму Верховного Суду України:

1)                Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень №15 від 26.12.2003р.; 

2)                Про судову практику у справах про хабарництво №5 від 26.04.2002р.

 

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Відмежування перевищення влади  або службових повноважень від зловживання владою або службовим становищем.
2. Особливості кваліфікації дій винних осіб при перевищенні влади або службових повноважень, коли ці дії поєднані із вчиненням інших злочинів.
3. Кваліфікація дій, коли підроблений службовою особою документ використовувався нею для вчинення іншого злочину або для приховування злочину, який раніше був вчинений нею самою або для сприяння іншим особам у вчиненні злочину.
4. Відмежування одержання неправомірної вигоди (ст. 368 КК) від підкупу працівника державного підприємства, установи чи організації (ст. 354 КК України).
5. Вивчити судово-слідчу практику щодо застосування кримінального законодавства при кваліфікації злочинів у сфері службової діяльності. 

 

Питання для самоконтролю:

1. Що означає  виконувати організаційно-розпорядчі обов’язки?
2. Що означає виконувати адміністративно-господарські обов’язки?
3. Що визнається перевищенням влади або службових повноважень?
4. Яка шкода визнається істотною у злочинах передбачених статтями 364, 365, 367, КК України?
5. Що таке тяжкі наслідки у злочинах, передбачених статтями 364-367 КК України?
6. Що визнається перевищення влади або службових повноважень?
7. Які службові особи відносяться до службових осіб, які займають відповідальне і особливо відповідальне становище?
8. Яка неправомірна вигода вважається у великому та особливо великому розмірі?
9. Коли  надання неправомірної авигоди (ст. 368 КК України) вважається закінченим злочином?

 

Перелік літератури для конспектування:

1. Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень: Постанова Пленуму Верховного Суду України №15 від 26.12.2003р. 

2.      Про судову практику у справах про хабарництво: Постанова Пленуму Верховного Суду України  №5 від 26.04.2002р.  

 

Тема 19. Злочини проти правосуддя

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи: дві години.

 

Завдання:

1. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.
2. Законспектувати Постанови пленуму Верховного Суду України:
3. Про судову практику в справах про злочини, пов’язані з порушеннями режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі № 8 від 26.03.93р.;
4.  Про незалежність судової влади № 8 від 13.06.07р.;
5.  Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві № 10 від 18.06.99р.;
6. Про застосування законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів №8 від 26.06.92р.

 

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт або яке описано чи підлягає конфіскації.
2. Дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань.
3. Приховування злочину.

 

Питання для самоконтролю:

1. Що таке правосуддя як об’єкт злочинів проти правосуддя?
2. Що таке затримання і арешт?
3. Хто є суб’єктом злочин, передбаченого ст. 371 КК України?
4. Коли притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності буде вважатися закінченим злочином?
5. Які кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ст. 373 КК України (примушування давати показання)?
6. Які ознаки характеризують об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 384 КК України (завідомо неправдиве показання)?
7. Чи можуть нести кримінальну відповідальність особи, за ст. 384 КК України, якщо вони з якихось причин не були попереджені про відповідальність за цією статтею?
8. Які ознаки характеризують об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 393 КК України?
9. Що таке адміністративний нагляд?

10.Чи впливає наявність чи відсутність фактів адміністративної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду(ст. 187 КпАП) на кваліфікацію діянь передбачених ст. 395 КК України (Порушення правил адміністративного нагляду)?

 

Перелік літератури для конспектування:

1. Про судову практику в справах про злочини, пов’язані з порушеннями режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі: Постанова Пленуму Верховного Суду України №8 від 26.03.93р
2. Про незалежність судової влади: Постанова Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.07р.
3.  Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві: Постанова Пленуму Верховного Суду України №10 від 18.06.99р.
4. Про застосування законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів: Постанова Пленуму Верховного Суду України №8 від 26.06.92р.

 

Тема 20. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи: чотири години.

 

Завдання:

1. Законспектувати тему 20.
2. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.

 

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю.
2. Добровільна здача в полон.
3. Мародерство.

 

Питання для самоконтролю:

1. Що таке непокора?
2. Що таке опір начальникові?
3. Що таке дезертирство?
4. Чим дезертирство (ст. 408 КК) відрізняється від самовільного залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК)?
5. Які ознаки характеризують об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 409 КК України?
6. Хто може бути суб’єктом злочину, передбаченого ст. 409 КК України?

 

Перелік літератури для конспектування (за потребою)

1.Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник. (Ю.В. Александров, О.О.Дудоров, В.А.Клименко та ін.) Вид. 3-т е /Заг. ред. М.І.Мельника, В.А.Клименка/ -К.: Атіка, 2009. – 744 с.

1. Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Кузнєцов В. О., Стрельбицький М. П., Гіжевський В. К.  — К. : Істина, 2005. — 380с.
2. Кримінальне право України: Навч. посібник / Волкотруб С. Г., Омельчук О. М., Ярін В. М., Виговський Д. Л., Іванюк Т. І. — К. : Наукова думка, 2004. — 300с.

 

Тема 21. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи: чотири години.

 

Завдання:

1. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.
2. Ознайомитись з:

1)     Декларацією ООН про право народів на мир, від 12.11.1984р.;

2)     Договором про всеосяжну заборону ядерних випробувань від 27.09.1996р.;

3)     Договором про нерозповсюдження ядерної зброї від 1.07.1968р.;

4)     Конвенцією про відкрите море від 29.04.1958р.;

5)     Конвенцією про заборону й обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що спричинили надзвичайні пошкодження або діють не вибірково від 10.10.1980р.;

6)     Конвенцією про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення від 13.01.1993р.;

7)     Конвенцією про запобігання злочинові геноциду та покарання за нього від 9.12.1948р.;

8)     Конвенцією про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів від 14.12.1973р.;

9)     Протоколом про заборону застосування на війні задушливих, отруйних та інших газів і рідин та бактеріологічних засобів від 17.06.1925р.;

10)            Санкт-Петербурзькою декларацією про заборону застосування на війні деяких розривних снарядів вагою менше 400 грамів від 29.11.1868р.;

11)           Гаазькою декларацією щодо заборони застосування куль, що легко сплющуються і розвертаються у тілі людини від 29.07.1899р.,

та законспектуйте основні положення, які виступають базовими для кваліфікації злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

 

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Посягання на життя представника іноземної держави.
2. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист.
3. Незаконне використання символів Червоного Хреста та Червоного Півмісяця.

 

Питання для самоконтролю:

1. Що є родовим об’єктом злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку?
2. Які ознаки об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 436 КК (Пропаганда війни)?
3. Що таке агресивна війна?
4. Що таке воєнний конфлікт?
5. Хто є суб’єктом злочину, передбаченого ст. 437 КК України?
6. Яка зброя відноситься до зброї масового знищення?
7. Що таке екоцид?
8. Що таке геноцид?
9. Що таке піратство?

 

Перелік  літератури для вивчення та конспектування:

12)           Декларацією ООН про право народів на мир, від 12.11.1984р.;

13)           Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань від 27.09.1996р.;

14)           Договір про нерозповсюдження ядерної зброї від 1.07.1968р.;

15)           Конвенція про відкрите море від 29.04.1958р.;

16)           Конвенція про заборону й обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що спричинили надзвичайні пошкодження або діють не вибірково від 10.10.1980р.;

17)           Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення від 13.01.1993р.;

18)           Конвенція про запобігання злочинові геноциду та покарання за нього від 9.12.1948р.;

19)           Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів від 14.12.1973р.;

20)           Протокол про заборону застосування на війні задушливих, отруйних та інших газів і рідин та бактеріологічних засобів від 17.06.1925р.;

21)            Санкт-Петербурзька декларація про заборону застосування на війні деяких розривних снарядів вагою менше 400 грамів від 29.11.1868р.;

22)           Гаазька декларація щодо заборони застосування куль, що легко сплющуються і розвертаються у тілі людини від 29.07.1899р.

 

Тема 22. Основні положення Особливої частини кримінального  права іноземних держав

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи: шість годин.

 

Завдання:

1. Законспектувати тему 22.
2. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.
3. Зробити схеми кримінально-правових систем країн Далекого Сходу, Європи та США.

 

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Загальне характеристика Особливої частини кримінального права іноземних держав.
2. Система Особливої частини кримінального права іноземних держав.
3. Джерела Особливої частини кримінального права іноземних держав.
4. Основні напрямки сучасних порівняльних досліджень Особливої частини кримінального права іноземних держав.
5. Особлива частина кримінального права країн романо-германської сім’ї.
6. Особлива частина кримінального права країн Загального права.
7. Особлива частина кримінального права мусульманських країн.
8. Особлива частина кримінального права держав Далекого Сходу.

 

Питання для самоконтролю

1. В чому особливості формування особливих частин законів про кримінальну відповідальність країн пострадянського простору?
2. В чому особливості опису складів злочинів у кримінально-правовому законодавстві країн Далекого Сходу?
3. Які особливості прецедентного права при кваліфікації злочинів?
4. Які особливості кримінально-правового забезпечення США на федеральному на штатному рівнях?

 

Перелік літератури для конспектування

1.Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник. (Ю.В. Александров, О.О.Дудоров, В.А.Клименко та ін.) Вид. 3-т е /Заг. ред. М.І.Мельника, В.А.Клименка/ -К.: Атіка, 2009. – 744 с.

1. Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Кузнєцов В. О., Стрельбицький М. П., Гіжевський В. К.  — К. : Істина, 2005. — 380с.
2. Кримінальне право України: Навч. посібник / Волкотруб С. Г., Омельчук О. М., Ярін В. М., Виговський Д. Л., Іванюк Т. І. — К. : Наукова думка, 2004. — 300с.
3. Савченко А.В. Кримінальне законодавство України та федеральне кримінальне законодавство США: комплексне порівняльно-правове дослідження: Монографія. – К.: КНТ, 2007 – 596 с.
4. Багрий-Шахматов Л.В. Виды международных преступлений й преступлений международного характера // Вестник Одесского государственного морского университета. Серия «Экономика и право». - Одесса., 2001 - №1. - с.21-47.

11.Індивідуальні навчально-дослідні завдання

 

Індивідуальні навчальні завдання виконуються студентом (сліхачем) протягом одного навчального семестру. Індивідуальні навчальні завдання обираються студентом (слухачем) за бажанням, або призначаються йому у разі необхідності відпрацювань пропущених з поважних причин занять.

Тема індивідуального навчального заняття обирається студентом (слухачем) за погодженням з педагогічним працівником Кафедри, який проводить семінарські та практичні заняття .

Індивідуальна навчальне завдання виконується студентом (слухачем) самостійно. Протягом виконання студент може отримувати консультативну допомогу від педагогічного працівника Кафедри.

У разі використання індивідуального навчального завдання у якості відпрацювання за пропущені з порважних причин заняття, результат його оцінювання враховується у якості сукупної оцінки за модуль / модулі відпрацювання за шкалою оцінювання відповідних робіт у рамках поточного та проміжного контролю.

У разі, якіщо індивідуальне навчальне завдання виконувалось студентом (слухачем) за власною ініціативою, його оцінювання проводиться за правилами оцінки як саомтстійний модуль,і, відповідно, враховується, при підсумковому оцінюванні, за загальним правилами обрахінків підсумкових  балів за відповідний семестр.

 

Індивідуальні навчальні завдання з дисципліни «Кримінальне право. Особлива частина» мають виходити за рамки навчальної програми. Результати досліджень, проведених у рамках індивідуальних навчальних завдань можуть використовуватися у наукових роботах студентів (слухачів) ННІПП НАВС. 

 

Індивідуальні навчальні завдання, наведені нижче, носять рекомендаційний характер, і відображують різні підходи до проведення навчальних завдань різного виду.

 

Приклад 1

Індивідувальне навчально-дослідне завдання №          1

Історико-правовий аналіз

Особлива частина кримінального кодексу 1960 року: історико-правовий огляд

 

Додатковий перелік рекомендованої літератури:

1.                 1.                 Кримінальне право України. Загальна частина. Посібник для вивчення курсу [нормативні акти]. [Анікіна Н.П., Береський Я.О., ВасилашТ В.М., Грищук В.К., Кирись Б.О., Навроцький В.О., Прохоренко А.Г.] За заг. ред. Грищука В.К. - Л.: Юрид. ф-т Львіського держ. ун-ту ім. І.Франка. - 1997. - 92 с.
2.                 2.                 Кримінальне право України: збірник нормативних актів. Випуск 1. / [Грищук В.К., Береський Я.О., Навроцький В.О., Прохоренко А.Г., Пацановський Т.І.] / За заг. ред. Грищука В.К. - Л.: Юрид. ф-т Львіського держ. ун-ту ім. І.Франка. - 1996. - 113 с.
3.                 3.                 Кримінальний кодекс України з постатейними матеріалами: станом на 1 верес. 2000 р.: у 2 кн. /[Упоряд. П.П. Андрушко, С.Д. Шапченко]; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка.- К.: СП “ Юрінком Інтер” , 2000. Книга 1.-784 с.
4.                 4.                 Кримінальний кодекс України з постатейними матеріалами: станом на 1 верес. 2000 р.: у 2 кн. / [Упоряд. П.П. Андрушко , С.Д. Шапченко]; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка.- К.: СП “ Юрінком Інтер” , 2000. Книга 2. - 752 с.
5.                 5.                 Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс, Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності в кримінальних справах:станом на 1 січня 2001 року. / Відп. ред. В.Т.Маляренко.- К.: Юрінком Інтер, 2001.-799с.
6.                 6.                 Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс, Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності в кримінальних справах:станом на 1 січня 1999 року / Відп. ред. В.Т. Маляренко.- К.: Юрінком Інтер, 1999.-717с.

 

Приклад 2

Індивідувальне навчально-дослідне завдання №          2

Політико-правовий аналіз

Кримінально-правова політика

 

Додатковий перелік рекомендованої літератури:

1.                 1.                 Фріс В.Л. Кримінально-правова політика в Україні в XVII ст. // Наше право. – 2004. - № 1. – С. 60 – 64.
2.                 2.                 Фріс П. Л. Джерела кримінально-правової політики // Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності. Матеріали науково-практичного семінару кафедри кримінального права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського університету ім. В. Стефаника. Додаток до збірника „Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України”. (Збірник наукових статей викладачів юридичного інституту). – Івано-Франківськ, 2004. – С. 11-15.
3.                 3.                 Ковальський В. Кримінальний кодекс як інструментарій правової політики // Юридичний вісник України. - 2001 - № 44 (332 ) 3 - 9 листопада с. 6 -7.
4.                 4.                 Ковідіті О.Ф. Про вдосконалення кримінальної політики та законодавства кримінального профілю // Вісник Одес. ін-ту внутр. справ.-1999.- №2.-С. 28-31.
5.                 5.                 Андрушко П.П. Новий Кримінальний кодекс: гуманізація кримінально – правової політики? // Нова політика. – 2001. - № 2 – С. 8 – 10.
6.                 6.                 Ашколуненко О.В. Уголовная политика Украины в отношении несовершеннолетних и пути ёё усовершенствования // Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми. Міжвузівська науково-практична конференція. – Донецьк, 2002. – С. 108 – 115.
7.                 7.                 Багрій-Шахматов Л.В. Об уголовной политике в Украине // Правова система України: теорія та практика. Науково-практична конференція. – К. – 1993. – С. 363 – 365
8.                 8.                 Беца А. Зачем Украине политика “тюремизации”? [О реформе уголовного права ] // Зеркало недели.-1997.-30авг.-5сент.(№35).-с.6.
9.                 9.                 Борисов В.І. Засади формування та реалізації кримінальної політики держави за Конституцією України (виклад виступу) // Право України. – 1997, № 9. – С. 18 – 21.

 

Приклад 3

Індивідувальне навчально-дослідне завдання №          3

Теоретико-прикладне дослідження

Кваліфікація злочинів

 

Додатковий перелік рекомендованої літератури:

1.                 1.                 Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – Київ: Атіка: 2002. – 640 с.
2.                 2.                 Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів.-К.: “Юрінком Інтер”,1998.-415с.
3.                 3.                 Коржанський М. Кваліфікація злочину не повинна бути суперечливою // Юридичний вісник України.- 1996.- № 5 ( 31 ) 31 січня - 7 лютого.- с. 3.
4.                 4.                 Андрушко П.П. Поняття, види, значення кваліфікації злочинів// Вісник Київського університету: Суспільно – політичні науки. – К., Либідь, - 1992. – Вип. 5.
5.                 5.                 Андрушко П. Кваліфікація злочинів: понятя та види // Вісник прокуратури. – 2003. - №12. – С. 48-55.
6.                 6.                 Берзін П. Щодо питання про оціночні поняття, які визначаються матеріальними критеріями і виступають кваліфікуючими ознаками за чинним Кримінальним кодексом України // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 10. – С. 90-95.
7.                 7.                 Брич Л.П. Закономірності відмежування складів злочинів від складів адміністративних правопорушень за законодавством України // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції.9-10 лютого 2006 р. –Львів: Юридичний факультет ЛНУ ім.. Івана Франка, 2006.-С. 326-329.
8.                 8.                 Гончаренко В.Г., Ружицький Ф.Р., Хурцидзе А.Р. Загальнотеоретичні, процесуальні та організаційні питання впровадження автоматизації застосування норм кримінального права // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Юридичні науки. – 1998. – Вип. 35. – С. 64 – 69.
9.                 9.                 Государський В.Ф., Марітчак Т.М. Виявлення та виправлення помилок у кваліфікації злочинів під час розгляду справи судом у першій інстанції // Життя і право.  –2004. - №1. – с. 54-60.
10.            10.                 Гуржій Т.О. Поняття кваліфікації злочину у світлі логіко-філософських категорій// Актуальні проблеми кримінального та кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування: Зб. тез та доповідей регіон. круглого столу (Хмельницький, 21-22 лютого 2003 р.).-Хмельницький, 2003.-С. 139-141.

 

Приклад 4

Індивідувальне навчально-дослідне завдання №          4

Кримінально-правове дослідження соціолого-психологічного характеру

Кримінально-правова протидія поширенню СНІДу

 

Додатковий перелік рекомендованої літератури:

1.                 1.                 Джужа О.М. Актуальные проблемы борьбы со СПИДом ( уголовно-правовой и криминологический аспекты): Учебное пособие.- К.: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1991.
2.                 2.                 Джужа О.М. Запобіганя поширенню СНІДу: кримінологічні та кримінально-правові проблеми: Автореф. дис....д.ю.н. / Українська акад. внутр. Справ - К.- 1996.-
3.                 3.                 Джужа О.М. Запобігання поширенню СНІДу в Україні правовими засобами (правовий, кримінологічний та кримінально-виконавчий аспект): Монографія.- К.: РВВ Української академії внутрішніх справ , 1994.
4.                 4.                 Джужа О.М. Правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти боротьби з поширенням СНІДу в Україні // Актуальні питання розслідування злочинів в сучасних умовах: тактика, методика, інформаційне забезпечення. -К.: УАВС,1995.-0,3д.а.
5.                 5.                 Джужа О.М. Удосконалення кримінального законодавства про відповідальність за поширення СНІДу // Удосконалення кримінального законодавства.- К.: УАВС ,1994.
6.                 6.                 Химченко В.А., Рудницкий А.Н. Проблемы уголовной ответственности за деяния, связаные с заражением СПИДом // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 154 – 161.

 

Приклад 5

Індивідувальне навчально-дослідне завдання №          5

Дослідження, спрямоване на дослідження кримінально-правового впливу на кримінологічне явище

Кримінально-правові механізми протидії корупції

 

Додатковий перелік рекомендованої літератури:

1.                 1.                 Азизьян О. Корупция госслужащих в “зеркале” судебных разбирательств // Юридическая практика.-2001.-№36(194), 5 сентября.-13.
2.                 2.                 Бойко А.М., Навроцький В.О. Проблеми вдосконалення законодавства про боротьбу з корупцією // Державно-правова реформа в Україні. Матеріали науково-практичної конференції (у співавторстві: Бойко А.М.)  - К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України. - 1997. - С.264-267.
3.                 3.                 Багрій-Шахматов Л.В. Корупція як злочинне діяння, види корупційних злочинів // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О.: "Юридична література". – 2001. – Вип. 11. – С. 445 – 451.
4.                 4.                 Бажанов М.И., Герасина Л.Н. Правовой и исторический анализ феномена коррупции // Проблеми законності / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – 2000. – Вип. 45. – С. 162 – 171.
5.                 5.                 Байдуков А.В. Должностное лицо как субъект коррупционной деятельности // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 2001. – Вип. 2. – С. 140 – 143.
6.                 6.                 Борисов В., Христич І. Міжнародні науково-практичні семінари з питань боротьби з корупцією (науковий огляд) // Вісник Академії правових наук України. – Харків, 2000. – № 2(21).   – С. 208 – 216.
7.                 7.                 Борисов В.И., Таций В.Я. Научное обеспечение путей противодействия  коррупции  в  Украине  //  Громадська  експертиза.   Актуальні проблеми боротьби з корупцією в Україні. Вип.4. К., 2004.
8.                 8.                 Борисов В.І. Актуальність дослідження проблем боротьби з корупцією (тези наукової доповіді). Організаційні та правові проблеми боротьби з корупцією: Матеріали “круглого столу” 5 червня 1998 р., м. Харків. – Харків, 1999. – С. 3 – 6.
9.                 9.                 Борисов В.І. Відповідальність за правопорушення корупційного характеру та її види // Проблеми запобігання службовим злочинам у сфері господарської діяльності: Матеріали, наук.-практ. семінару. [Харків] 9 лист. 2004 р. / Редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.) та ін. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - - С. 85-88.
10.            10.                 Борисов В.І. Корупція в Україні // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників: Міжвідом. наук. зб. / Гол. ред. А.І. Комарова. - К., 2003-2004. - Т.29. - С. 1-12.
11.            11.                 Дудоров О.О. Протидії корупції — наукове обґрунтування (рецензія) // Віче. — 2002. — № 5. — С. 76—77
12.            12.                 Мельник М. Антикорупційне законодавство України: досвід застосування та проблеми вдосконалення // Юридична Україна. – 2003. - №6. – с. 64-69.
13.            13.                  Мельник М. Дезінформація владних структур як посадовий злочин // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1998. - №8. - С.16-18.
14.            14.                 Мельник М. І. Нові аспекти кримінальної відповідальності за посадові (службові) злочини .-Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Харків, 25-26 жовтня 2001р.-Х., 2002.-С. 199-203.
15.            15.                 Мельник М. Корупційні правопорушення: поняття та види // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – Вип. 2 (25). – С. 168 – 182.
16.            16.                 Мельник М. Корупція: проблема визначення сутності і поняття // Вісник Академії правових наук України. – №3(10). – Х.: Право. – 1997. – С.76-86.
17.            17.                  Мельник М. Протидія корупції:поняття, мета, напрямки // Право України.-2002.-№4.-с.22-27.
18.            18.                 Мельник М.І. Корупційні злочини за новим Кримінальним кодесом України: проблеми визначення та кваліфікації // Наше право. – 2003. - №2. – с. 45-52
19.            19.                  Мельник М.І. Корупційні злочини: сутність та поняття // Право України.- 2000.- № 11.- с.126- 130.
20.            20.                 Мельник М.І. Корупція – корозія влади: Соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії. – К.: Юридична думка, 2004. – 397с.
21.            21.                 Мельник М.І. Корупція як соціальне явище //Збірник наукових праць Харківського Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні.2002.-Вип. 4.- С. 71-84.

 

Приклад 6

Індивідуально-навчальне завдання 6

Практичне застосування положень закону про кримінальну відповідальність

Розв’язання ситуативних задач з особливої частини кримінального права

(за обранням теми студентом (слухачем)

Перелік рекомендованих джерел:

1.                 1.                 Завдання для практичних занять з Особливої частини кримінального права України. / Брич Л.П., Навроцький В.О -Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка.- 2003.-135 с.
2.                 2.                 Завдання до практичних занять з Особливої частини кримінального права: Для студентів третього курсу / Уклад Панов М. І., Кривоченко Л. М., Борисов В. І., Ломако В. А., Ярмиш  Н. М., Дорош Л. В., Зінченко І. О., Киричко В. М., Касинюк В. І., Гізімчук С. В., Кураш Я. М., Самощенко І. В., Тютюгін В. І., Городецький Ю. В., Пономаренко Ю. А., Мохончук С. М., Козак В. А., Анісімов Г. М., Шевченко Є. В., Радутний О. Е., Пащенко ОО., Дзюба Ю. П., . Грінчак С. В. – Х.: НЮА ім. Ярослава Мудрого, 2004. – 97 с.  
3.                 3.                 Завдання до практичних занять з Особливої частини кримінального права: Для студентів 3-го курсу / Уклад.: М.І. Панов та інші. – Х.: Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого, 2004. – 229с.
4.                 4.                 Збірник задач для практичних занять з кримінального права. Особлива частина / Укладачі: Денисов С.Ф., Лень В.В., Зозуля П.П. та інші.– Запоріжжя: Запорізький юридичний інститут МВС України, 2003.–106 с.

12. Методичні вказівки (рекомендації) для викладачів і студентів

 

Шкали оцінювання знань.

Незалежно від виду оцінки (шкали оцінювання) для різних форм контролю, знання студентів оцінюються відповідно до критеріїв оцінювання знань, зазначених у останній колонці наведеної нижче таюлиці.

За цією ж таблицею оцінюються знання за шкалами:

НАВС,

Націонаьнолю шкалою

Шкалою ECTS

 

За шкалою НАВС	За національною шкалою	За шкалою ECTS	Рівень компетентності	Критерії оцінювання
90 – 100	5 „відмінно”	А	Високий (творчий)	Осооба, що навчається, виявляє особливі творчі здібності, вміє самостійно здобувати знання, без допомоги викладача знаходить джерела інформації, використовує набуті знання і вміння в нестандартних ситуаціях, переконливо аргументує відповіді, самостійно розвиває власні обдарування і нахили.
85 – 89	4 „добре”	В	Достатній (конструктиво-варіативний	Особа, що навчається, вільно володіє вивченим обсягом матеріалу, застосовує його на практиці, вільно розв’язує вправи і задачі в стандартних ситуаціях, самостійно виправляє допущені помилки, кількість яких незначна.
75 – 84		С		Особа, що навчається, вміє зіставляти, узагальнювати, систематизувати інформацію під керівництвом викладача, в цілому самостійно застосовувати її на практиці, контролювати власну діяльність, виправляти помилки, серед яких є суттєві, добирати аргументи на підтвердження певних думок.
70 – 74	3 „задовільно”	D	Середній (репродуктив-ний)	Особа, що навчається, відтворює значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання і розуміння основних положень, з допомогою викладача може аналізувати матеріал, виправляти помилки, серед яких є значна кількість суттєвих.
60 – 69		E		Особа, що навчається, володіє матеріалом на рівні, вищому за початковий, значну частину його відтворює на продуктивному рівні.
35 – 59	2 „незадовільно” з можливістю повторного складання	FX	Низький (рецептивно-продуктивний)	Особа, що навчається, володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становлять незначну частину навчального матеріалу.
1 – 34	2 „незадовільно” з обов’язковим повторним курсом ”	F		Особа, що навчається, володіє матеріалом на рівні елементарного розпізнання і відтворення окремих фактів, елементів, об’єктів.

 

Методичні вказівки (рекомендації) для підготовки практичних, семінарських занять

 

Метою семінарських занять є засвоєння студентами теоретичного матеріалу, який стосується поняття, системи та значення Особливої частини кримінального права України; сучасних завдань протидії з боку держави протиправній поведінці; підстав та принципів кваліфікації конкретних злочинних посягань, передбачених чинним КК України і т.д. Готуючись до семінарського заняття, викладач повинен завчасно дати студентам перелік питань, які будуть винесені на розгляд; повідомити перелік основних джерел (монографій, статей у періодичних фахових виданнях, нормативно-правових актів), які необхідно використовувати при підготовці до заняття.

На практичне заняття викладачем подається для вирішення 8-10 задач, які найбільш повно характеризують матеріал, засвоєний студентами на семінарському занятті з конкретної тематики. Практичні завдання з Особливої частини кримінального права покликані допомогти студентам оволодіти теоретичними знаннями з кримінального права, отримати практичні навички застосування закону про кримінальну відповідальність та навчитися здійснювати правильну, у суворій відповідності до закону, кваліфікацію злочинів.

При підготовці до практичного заняття студент повинен уважно ознайомитися із фабулами задач, звернути увагу на подану термінологію та обставини, які будуть відігравати ключову роль в ході їх розв’язання. При вирішенні задач студенти повинні не тільки називати ту чи іншу кримінально-правову норму, у відповідності до якої дається юридична оцінка діяння, але й відповідним чином аргументувати свою позицію шляхом детального аналізу складу злочину. Для правильного вирішення завдання та його обґрунтування студентам необхідно звертатися до постанов Пленуму Верховного Суду України, матеріалів слідчої та судової практики, підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у конкретній сфері життєдіяльності суспільства, яка стала предметом кримінально-правового розгляду.

Студентам рекомендується готувати короткі конспекти виступів з кожного питання плану семінарського, практичне заняття та письмово виконувати завдання для самостійної роботи.

З усіх питань, що виникають у зв’язку з підготовкою до семінарських та практичних занять студентам слід звертатись до викладача під час щотижневих консультацій. 

 

Тема 1. Поняття та система Особливої частини кримінального права України.

Вивчаючи тему “Поняття та система Особливої частини кримінального права України ”, студенти повинні: знати значення і зміст особливої частини кримінального права України, взаємним впливом та значенням Загальної та Особливої частин закону про кримінальну відповідальність; володіти інформацією про особливості застосування у поєднанні положень Загальної та Особливої частин закону про кримінальну відповідальність; розмежовувати особливості конструкцій та значення норм Загальної та Особливої частини закону про кримінальну відповідальність; володіти механізмами здійснення кваліфікації злочинів; бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми.

 

Тема 2. Злочини проти основ національної безпеки України.

Вивчаючи тему “Злочини проти основ національної безпеки України”, студенти повинні: знати поняття конституційного ладу держави, поняття державної безпеки та її складових у різних сферах життєдіяльності суспільства; володіти інформацією про спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені статтями цього Розділу, та умови їх застосування; розмежовувати державну зраду у формі шпигунства від шпигунства, як злочину, передбаченого ст.114 КК України; бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми. 

 

Тема 3. Злочини проти життя та здоров’я особи.

Вивчаючи тему “Злочини проти життя та здоров’я особи” студенти повинні: знати критерії, з якими пов’язується початок і закінчення життя людини; поняття і види тілесних ушкоджень, критерії, що беруться до уваги при визначенні їх ступеня тяжкості; володіти інформацією про інші злочини з цього Розділу: злочини проти здоров’я людини та злочини, що ставлять у небезпеку життя і здоров’я людини; бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми. 

 

Тема 4. Злочини проти волі, честі та гідності особи.

Вивчаючи тему “Злочини проти волі, честі та гідності особи”, студенти повинні: знати ознаки незаконного позбавлення волі та викрадення людини, володіти інформацією про осіб, які не можуть бути суб’єктом незаконного позбавлення волі та викрадення людини; правильно тлумачити термін “заручник”; вірно оцінювати законність угод, об’єктом яких виступає людина; знати об’єктивно-суб’єктивні характеристики протиправних діянь, пов’язаних з експлуатацією дітей та незаконним поміщенням до психіатричного закладу; бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми. 

 

Тема 5. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи.

Вивчаючи тему “Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи”, студенти повинні: знати, хто може виступати в якості потерпілих від цих злочинів, суб’єктами кримінальної відповідальності за вчинення злочинів даної групи; володіти інформацією про характеристики фізичного/психічного насильства, яке застосовується при скоєнні цих протиправних дій; ознаки, за допомогою яких з’ясовують питання про досягнення особою статевої зрілості, бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми.

 

Тема 6. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини й громадянина.

Вивчаючи тему “Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина”, студенти повинні: володіти інформацією про комплекс конституційних прав і свобод людини та громадянина, які виступають об’єктом даної групи злочинних посягань; знати, що таке виборче право і які складові елементи цього поняття; які права відносяться до трудових прав громадян; які права належать до групи інших особистих прав і свобод людини і громадянина; розмежовувати суміжні склади злочинів (наприклад, “Грубе порушення законодавства про працю” і “Грубе порушення угоди про працю”), бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми.

 

Тема 7. Злочини проти власності.

Вивчаючи тему “Злочини проти власності”, студенти повинні: володіти інформацією про способи і види заволодіння чужим майном; знати, що може виступати в якості предмета злочинів проти власності; з якого моменту протиправне вилучення чужого майна є закінченим злочином; що розуміється під житлом, іншим приміщенням чи сховищем; розмежовувати суміжні склади злочинів (наприклад, “Шахрайство” і “Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою”, “Грабіж” і “Розбій”), бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми.

 

Тема 8. Злочини у сфері господарської діяльності.

Вивчаючи тему “Злочини у сфері господарської діяльності”, студенти повинні: володіти інформацією про способи вчинення контрабанди; бути готовими дати інформацію про поняття акцизного збору та види підакцизних товарів; вміти охарактеризувати об’єктивні і суб’єктивні ознаки основних складів злочинів у сфері господарської діяльності; бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми.

 

Тема 9. Злочини проти довкілля.

Вивчаючи тему “Злочини проти довкілля”, студенти повинні: знати, що таке екологічна безпека та які способи її порушення є кримінально-караними; володіти інформацією про географічно-просторові поняття “земля”, “надра” і “корисні копалини”, “атмосферне повітря”, “водні об’єкти”, які виступають в якості предметів злочинів проти довкілля; вміти давати розгорнуту характеристику способів виконання об’єктивної сторони складів злочинів цієї групи: “забруднення”, “псування”, “виснаження”, “знищення”; бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми.

 

Тема 10. Злочини проти громадської безпеки.

Вивчаючи тему “Злочини проти громадської безпеки”, студенти повинні: знати, що таке громадська безпека та які її складові елементи взяті державою під кримінально-правову охорону; володіти інформацією про сутнісно-структурні ознаки злочинної організації та організованої злочинної групи – банди; вміти давати розгорнуту характеристику тероризму та злочинам терористичної спрямованості; знати, які предмети відносяться до вогнепальної зброї, холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів; бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми.

 

Тема 11. Злочини проти безпеки виробництва.

Вивчаючи тему “Злочини проти безпеки виробництва”, студенти повинні: знати, що виступає в якості родового об’єкта злочинів, які відносяться до Розділу X, що таке безпека виробництва та які її складові елементи взяті державою під кримінально-правову охорону; володіти інформацією про види злочинів проти безпеки виробництва, які розрізняють в кримінально-правовій теорії в залежності від їх безпосереднього об’єкта; хто може виступати в якості потерпілого від цих злочинів, якими ознаками повинен володіти суб’єкт їх вчинення; вміти давати розгорнуту характеристику об’єктивним і суб’єктивним ознакам складів злочинів проти безпеки виробництва; бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми.

 

Тема 12. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

Вивчаючи тему “Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту”, студенти повинні: знати, що виступає в якості родового об’єкта злочинів, які відносяться до Розділу XІ, що таке безпека руху та експлуатації транспорту та які її складові елементи взяті державою під кримінально-правову охорону; володіти інформацією про види злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, які розрізняють в кримінально-правовій теорії в залежності від їх безпосереднього об’єкта; якими ознаками повинен володіти суб’єкт цієї групи злочинів, хто може виступати в якості потерпілого; бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми.

 

Тема 13. Злочини проти громадського порядку та моральності.

Вивчаючи тему “Злочини проти громадського порядку та моральності”, студенти повинні: знати, що таке “громадський порядок”, “моральність”, “мораль”; які моральні засади суспільства виступають у якості безпосередніх об’єктів злочинів даної групи; володіти інформацією про речі матеріального світу, які можуть виступати в якості предметів злочинів проти громадського порядку та моральності; вміти охарактеризувати об’єктивно-суб’єктивні елементи основних складів злочинів цієї групи; бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються теми.

 

Тема 14. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення.

Вивчаючи тему “Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення”, студенти повинні: знати, що таке “наркотичні засоби”, “психотропні речовини”, “їх аналоги”, “прекурсори”, та які із їх видів є найбільш поширеними на території України; в чому полягає суспільна небезпечність “наркоманії”;  володіти інформацією про родовий об’єкт цих злочинів, їх класифікацію в залежності від безпосередніх об’єктів; вміти охарактеризувати об’єктивно-суб’єктивні елементи основних складів злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров’я населення; бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми.

 

Тема 15. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації.

Вивчаючи тему “Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації”,  студенти повинні: знати, що виступає в якості родового об’єкту цієї групи злочинів; володіти інформацією про відомості, які можуть бути предметом такого роду протиправних діянь: “відомості, що становлять державну таємницю”, “відомості, що становлять конфіденційну інформацію”; вміти відмежовувати злочини цієї групи від схожих їм адміністративних правопорушень; вміти охарактеризувати об’єктивно-суб’єктивні елементи основних складів злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми.

 

Тема 16. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян.

Вивчаючи тему “Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян”, студенти повинні: знати, що виступає в якості родового об’єкта цієї групи злочинів; в чому полягає їх суспільна небезпека; вміти давати характеристику об’єктивно-суб’єктивним елементам основних складів злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян; бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми.

 

Тема 17. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв'язку

Вивчаючи тему “Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку” студенти повинні: знати, що виступає в якості родового об’єкта цієї групи злочинів; в чому полягає їх суспільна небезпека; правильно тлумачити поняття “електронно-обчислювальні машини (комп’ютери)”, “автоматизовані системи”, “комп’ютерні мережі” та “мережі електрозв’язку”; вміти давати характеристику об’єктивно-суб’єктивним елементам основних складів злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку; бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми.

 

Тема 18.    Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

Вивчаючи тему “Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, повязаної із наданням публічних послуг”, студенти повинні: знати, що виступає в якості родового об’єкту цієї групи злочинів; в чому полягає їх суспільна небезпека; розуміти значення формулювань “організаційно-розпорядчі” та “адміністративно-господарські обов’язки”, правильно тлумачити поняття “службова особа”, “представники влади”, “юридична особа приватного права”, “незаконне збагачення”; знати, що розуміється під використанням службовою особою влади чи службового становища, в яких випадках є така ознака, як діяння особи всупереч інтересам служби; вміти давати характеристику об’єктивно-суб’єктивним елементам основних складів злочинів у сфері службової діяльності; бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми.

 

Тема 19. Злочини проти правосуддя.

Вивчаючи тему “Злочини проти правосуддя”, студенти повинні: знати, що розуміється під діяльністю щодо здійснення правосуддя та які елементи його здійснення розрізняють у кримінально-правовому розумінні; розуміти, які саме посягання на відносини у цій сфері будуть тягнути за собою кримінальну відповідальність; розрізняти спеціальних суб’єктів злочинів проти правосуддя – осіб, які працюють у сфері правосуддя та які у той чи інший спосіб були до неї залучені; вміти давати характеристику об’єктивно-суб’єктивним елементам основних складів злочинів у сфері службової діяльності; бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми.

 

Тема 20. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).

Вивчаючи тему “Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)”, студенти повинні: знати, що розуміється під поняттям “військовий злочин”; які їх види розрізняють у кримінально-правовій теорії в залежності від безпосереднього об’єкта; володіти інформацією про структуру Збройних сил України та інших військових формувань; правильно трактувати моменти, з якими пов’язується початок перебування на військовій службі і закінчення проходження військової служби; знати, хто може виступати в якості суб’єкта вчинення військових злочинів; вміти давати характеристику об’єктивно-суб’єктивним елементам основних складів злочинів проти встановленого порядку несення військової служби; бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми.

 

Тема 21. Злочини проти миру, безпеки людства та  міжнародного правопорядку.

Вивчаючи тему “Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку”, студенти повинні: знати, що розуміється під поняттями “мир”, “безпека людства”, “міжнародний правопорядок”; які їх види розрізняють у кримінально-правовій теорії в залежності від безпосереднього об’єкта; володіти інформацією про родовий та безпосередні об’єкти даної групи злочинів; вміти давати характеристику об’єктивно-суб’єктивним елементам основних складів злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; бути готовими при дачі відповіді до посилань на відповідні міжнародні акти та чинне кримінально-правове законодавство України, що стосуються цієї теми.

 

Тема 22. Основні положення Особливої частини кримінального законодавства іноземних країн.

Вивчаючи тему “ Основні положення Особливої частини кримінального законодавства іноземних країн.”, студенти повинні: знати основні відмінності систем кримінального права країн пострадянського простору, Близького Сходу, розвинутих країн Європи, країн англо-саксонської правової сім’ї, США; володіти інформацією про відповідність міжнародним вимогам криміналізації положень кримальо-правового законодавства таких країн та особливостями викладення на нормативному рівні тих положень, які стосуються, насамперед, транснаціональної злочинності; бути готовими при дачі відповіді до посилань на відповідні системи та акти, вивчення яких стосується цієї теми.

 

Методичні вказівки (рекомендації) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття

Семінарські та практичні заняття проводяться не меншому, ніж зазначений у методичних вказівках та цьому комплексі для семінарських та практичних занять.

При проведенні семінарських занять викладач заздалегідь формує порядок проведення семінарського заняття, у якому визначає порядок і послідовність заслуховування підготовлених відповідно до теми заняття доповідей, обговорення їх, опитування студентів, проведення захисту рефератів, у разі наявності таких та проведення дискусії з теми семінарського заняття.

Оцінка  доповідей, відповідей на запитання оцінюються за чотирьохбальною шкалою (національною шкалою), про що ставиться відмітка у журналі академгрупи.

При проведенні практичних занять, крім відповідей на питання (відповідно до рекомендованих планів), студентами розв’язуються ситуативні завдання (задачі).

Оцінювання вирішення сутаутивних завдань проводиться також за п’ятибальною шкалою, про що робиться відміта в журналі академгрупи.

 

Методичні вказівки (рекомендації) щодо підготовки до модульного контролю

Студентам рекомендується самостійно опрацьовувати відповіді на тестові завдання з метою підготовки до підсумкового тестування. 

Навчально-методичні матеріалі та тестові завдання в електронному форматі надаються студентам у методичних рекомендаціях, а також містяться у бібліотеці та можуть бути отримані на кафедрі.

Перед проведенням модульного контролю (підсумкового тестування) проводиться індивідуальне заняття, на яке запрошуються студенти, що мають труднощі із самостійним засвоєнням навчального матеріалу або займаються поглибленим вивченням окремих питань з навчальної дисципліни.

 

Методичні рекомендації викладачам щодо проведення модульних контрольних робіт

Модульні контрольні роботи проводяться викладачами кафедри  у межах останнього у відповідному модулі практичного, а за відсутності такого - семінарського заняття.

Термін, який відводиться на вирішення тестового завдання становить від 20 до 30 хвилин. Ціна одного питання тестового завдання становить від 0 до 10 балів. Сума балів утворюють загальну оцінку контрольної роботи, яка за модульну контрольну виставляється за оцінкою НАВС (за 100 бальною шкалою).

Тестові завдання перевіряються викладачем, який проводить у відповідній групі семінарські та практичні заняття протягом розумного строку після їх написання, але не пініше наступного семінарського, або практичного заняття у відповідній групі.

 

Методичні вказівки (рекомендації) для виконання курсової роботи  

Написання курсової роботи є завершальним етапом вивчення дисципліни «Кримінальне право. Загальна частина» Тематика курсових робіт складається з наведених нижче тем:

 

Тематика курсових робіт

Загальна частина

1. Поняття, предмет, завдання та система кримінального права та його науки.
2. Джерела кримінального права.
3. Історія розвитку кримінального законодавства України.
4. Принципи кримінального права.
5. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність.
6. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.
7. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі.
8. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі. Проблема застосування так званого проміжного закону.
9. Інститут екстрадиції у кримінальному законодавстві України.
10. Імплементація норм міжнародного права у кримінальне законодавство України.
11. Кримінальна відповідальність та її підстави.
12. Злочин: поняття, ознаки та класифікація.
13. Поняття й види стадій вчинення злочину.
14. Замах на злочин та його види.
15. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця та її значення.
16. Співвідношення понять злочину та складу злочину.
17. Склад злочину і кваліфікація злочину.
18. Обов’язкові і факультативні ознаки складу злочину.
19. Об’єкт і предмет злочину. Поняття потерпілого від злочину та його кримінально-правове значення.
20. Поняття, ознаки та значення об’єктивної сторони злочину.
21. Причинний зв’язок у кримінальному праві.
22. Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину.
23. Поняття і види суб’єктів злочину.
24. Поняття неосудності та її критерії.
25. Обмежена осудність: теоретичні та практичні проблеми.
26. Поняття і значення суб’єктивної сторони злочину.
27. Вина, її форми та види.
28. Мотив і мета злочину.
29. Складна (змішана) форма вини та її значення.
30. Поняття та види помилок у кримінальному праві.
31. Співучасть у злочині: поняття, ознаки та значення.
32. Види співучасників у кримінальному праві.
33. Причетність до злочину та її види.
34. Форми співучасті у кримінальному праві.
35. Поняття та види множини злочинів.
36. Повторність злочинів: поняття, ознаки та види.
37. Сукупність злочинів: поняття, ознаки та види.
38. Рецидив злочинів: поняття, ознаки та види.
39. Обставини, що виключають злочинність діяння.
40. Поняття та значення звільнення від кримінальної відповідальності.
41. Поняття та ознаки покарання за кримінальним правом.
42. Система та види покарань.
43. Конфіскація майна як вид покарання.
44. Позбавлення волі за чинним кримінальним законодавством України.
45. Довічне позбавлення волі: теоретичні та практичні проблеми.
46. Загальні начала призначення покарання за кримінальним правом України.
47. Звільнення від покарання та його відбування.
48. Погашення та зняття судимості.
49. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування.
50. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.
51. Питання реформування кримінального законодавства України на сучасному етапі.

 

Написання курсової роботи належить до завершальних стадій вивчення студентом дисципліни, який полягає у індивідуальному відображенням засвоєних студентом знань у формі творчого викладення таких знань з обраної тематики  у структурованій роботі, яка здійснюється за обраною студентом темою під керівництвом науково-педагогічного працівника відповідного фаху.

Написання курсової роботи дозволяє сформувати у студента практичні навички самостійної роботи, розвинути його творчість  і навчити методам сучасних наукових досліджень. У процесі написання курсової роботи студент отримує поглиблене вивчення наукового питання, теми або розділу дисципліни.

Курсова робота має комплексний характер і пов’язана з використанням набутих студентом знань, умінь і навичок з дисципліни.

 

Загальні вимоги до курсової роботи

Структура курсової роботи повинна представляти «ВСТУП», «РОЗДІЛИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ».

У «ВСТУПІ»  міститься обґрунтування актуальності обраної теми курсової роботи, визначається об’єкт та предмет дослідження, визначається мета та основні завдання (задачі) роботи.

У «РОЗДІЛАХ» курсової роботи викладається основний зміст дослідження у логічній послідовності, відповідно до визначеного плану, у яких студент послідовно вирішує поставлені відповідно до «ВСТУПУ» завдання (задачі) дослідження.

У «ВИСНОВКАХ» курсової роботи розміщуються найголовніші теоретичні та практичні висновки, які були отримані студентом під час написання курсової.

«ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» формується відповідно до послідовності використання (цитування) таких, або у алфавітному порядку.

Технічні вимоги до курсової роботи:

1)           курсова робота пишеться українською мовою;

2)           друкується машинописним способом на одній сторінці аркушу формату А4 (210x297 мм), з використанням шрифту Тіmеs New Roman розміром 14 пунктів (1,8 мм) з полуторним міжрядковим інтервалом;

3)             заголовки структурних частин («ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ…», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ»), друкують великими літерами по центру до тексту; крапка в кінці заголовка не ставиться, якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою;

4)           сторінки курсової роботи нумеруються арабськими цифрами у верхньому правому куту;

5)           поля: ліве – 30 мм, верхнє, нижнє – 20 мм; праве – 15 мм;

6)           посилання оформлюються у квадратних дужках по тексту, де зазначається номер джерела у «СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» та сторінка, або кілька сторінок.

Цитування у тексті фрагментів нормативно-правових актів, чужої мови (статті), наведені у роботі, оформлюється взяттям всього цитованого тексту у лапках («…») з відповідним посиланням у квадратних дужках безпосередньо за текстом цитати. У дужках зазначається арабськими цифрами номер джерела «СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» та відповідна сторінка або сторінки у такому джерелі ([14, c. 5]; [21, c. 346-347]).

 

Рекомендації до підготовки та написання курсової роботи

Тема курсової роботи обирається студентом з переліку тем курсових робіт, затверджених кафедрою, з допомогою, у разі необхідності, керівника написання курсової роботи.

У разі обрання студентом теми курсової роботи, яка відсутня у затвердженому кафедрою переліку, вона може бути затверджена рішенням засідання кафедри за заявою студента з відповідною візою керівника написання курсової роботи, у разі визнання розробки такої теми доцільною і обгрунтованою. До такої заяви подається обґрунтування актуальності обраної теми та орієнтовний план роботи.

У разі неможливості самостійно обрати тему курсової роботи, студент має завчасно звернутися до курівника написання курсової роботи по допомогу щодо обрання теми.

Після обрання теми курсової роботи, студент розробляє зміст (план) курсової роботи та узгоджує його з керівником.

План курсової роботи є основою роботи і формулюється з урахуванням технічних вимог оформлення курсової роботи.

Перелік рекомендованих для використання та аналізу джерел отримується студентом у наукового керівника, з урахуванням переліку рекомендованої літератури у методичних рекомендаціях з дисципліни, а також сучасних нормативних та теоретичних підходів з обраної для дослідження проблематики.

Основний зміст та «ВИСНОВКИ» курсової роботи є частинами роботи, яку студент здійснює самостійно без втручання наукового керівника, але з можливістю отримання необхідних консультацій.

Після закінчення написання, але не пізніше встановлених керівником строків, студент зобов’язаний передати йому на перевірку закінчену курсову роботу.

Захист курсової роботи призначається деканатом. Захист курсової роботи складається з доповіді студента (до 5 хвилин) та відповідей на запитання викладача та аудиторії.

 

Оцінювання курсової роботи

Курсова робота оцінюється за шкалою оцінки НАВС (100-бальна шкала).

При оцінці роботи враховуються:

-                          повнота та послідовність викладення матеріалу у межах кожного з розділів та частин курсової роботи;

-                          правильність та логічність переходів від одного розділу до іншого;

-                          повнота і відповідність висновків роботи сформульованим її завданням;

-                          оформлення посилань, що робляться студентом у межах тексту розділів;

-                          належність і повноту обсягу досліджених джерел;

-                          правильність оформлення  списку використаних джерел;

-                          правильність оформлення (за наявності) додатків до курсової роботи;

-                          захист курсової роботи: знання матеріалу, здатність аи відповіді на додаткові запитання.

 

Методичні вказівки (рекомендації) для викладачів, які керують курсовою роботою (проектом)

Керівництво курсовою роботою здійснюється науково-педагогічним працівником з числа працівників Кафедри. Керівництво курсової роботи визначається рішенням кафедри, про призначення відповідного науково-педагогічного працівника керівником написання курсових робіт.

Керівництво здійснюється протягом усього часу підготовки та написання курсової роботи студентом (слухачем).

Терміни підготовки та написання курсової роботи, надаються керівником і носять рекомендаційний характер.

Керівник курсової роботи може на будь-якому етапі її написання зажадати від студента представити йому курсову роботу в тому стані її підготовки, який наявний на час такої вимоги.

Керівник зобов’язаний проводити поточне консультування студентів (слухачів) з питань написання курсової роботи.

 До повноважень керівника курсової роботи належать:

1)                консультації студента при обранні теми курсової роботи, визначенні її актуальності, обґрунтованості, визначення предмету та об’єкту вивчення та дослідження, формулюванні мети та завдань роботи;

2)                визначати та рекомендувати студенту поетапні терміни виконання курсової роботи;

3)                допомога у структуруванні курсової роботи та формулюванні змісту (плану) курсової роботи, визначенні основних методів наукового пізнання, доцільних для використання відповідної курсової роботи;

4)                консультування з приводу порядку добору наукової літератури, нормативно-правових актів та їх коментарів, актів тлумачення та узагальнень судової практики, а також найефективніших способів пошуку та отримання таких джерел з урахуванням можливості використання електронних бібліотек та інших ресурсів у інформаційному просторі, використання всіх сучасних можливостей пошуку, обробки та систематизації відповідної інформації;

5)                навчання студента засобам, методам та способам проведення експериментальних заходів та соціологічних досліджень, у разі необхідності проведення таких під час написання курсової роботи;

6)                здійснювати поточний контроль за написанням роботи, забезпечувати поточні консультації щодо оформлення курсових робіт;

7)                здійснити перевірку готової курсової роботи визначати при цьому ступінь відповідності змісту роботи обраній темі, правильність дослідження обраних об’єкту та предмету, ступінь вирішення у роботі поставленої мети, а також відповідність висновків поставленим задачам  роботи;

8)                бути присутнім на захисті курсової роботи;

9)                на підставі проведеної перевірки курсової роботи та результатів її захисту підготувати рецензію (відгук) на курсову роботу з відповідною оцінкою такої роботи за всіма необхідними, відповідно до вимог НАВС, шкалам оцінювання знань;

10)           своєчасно здати курсову роботу з рецензією на Кафедру.

 

Перелік рекомендованої додаткової літератури до тем курсових робіт

Загальна частина

1. Поняття, предмет, завдання та система кримінального права та його науки.

Баулін Ю. Кримінальне право України як публічна галузь права // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. - № 2 – С. 83 – 85.

Кримінальне право України (у питаннях і відповідях): Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Дьомін Ю.М, Юлдашев С.О.. — К. : МАУП, 2005. — 340с.

Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Кузнєцов В. О., Стрельбицький М. П., Гіжевський В. К.  — К. : Істина, 2005. — 380с.

Кримінальне право України: Навч. посібник / Волкотруб С. Г., Омельчук О. М., Ярін В. М., Виговський Д. Л., Іванюк Т. І. — К. : Наукова думка, 2004. — 300с.

 

1. Джерела кримінального права.

Василаш В. До питання про джерела кримінального права // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції. 5-6 лютого 2004 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. – С. 356 – 357.

Кузнєцов В.В. Значення постанов Пленуму Верховного Суду України для судово-слідчої практики: проблеми сьогодення та шляхи їх вирішення // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – 2004. - № 4 (18). – С. 301 – 305.

Куцевич О.П. Проблематика визначення джерела кримінального права України (за КК України 2001 р.) // Молодь у юридичній науці. Збірник тез міжнародної наукової конференції молодих вчених “Четверті осінні юридичні читання”. – 2005. – Частина третя. Підтом І. - С. 224 – 226.

Лихова С.Я. Актуальні проблеми співвідношення поняття «кримінальний закон» та інших джерел кримінального права (відповідно до проекту КК України). // Законодавство України: проблеми та перспективи. Випуск 2. Київ, 2002. - С. 22-26.

Навроцький В.О. Значення судової практики та прецеденту для кримінально–правової кваліфікації // Вісник Верховного суду України. – 2000. – № 6 (22). – С. 49 – 51.

Хавронюк М.І. Біблійні джерела сучасного кримінального законодавства // Часопи Київського університету права. – 2005. - № 2. – С. 142 – 149.

Ягодинський В. Правове значення преюдиціальності // Право України. – 2004. - № 4. – С. 80 – 82.

 

1. Історія розвитку кримінального законодавства України.

Білостоцький С. Класифікація злочинів у ХVI – ХVШ ст. (за матеріалами лавничого суду м. Львова) // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2000. – Вип. 35. – С.73 – 81.

Білостоцький С.М. Основні засади теорії покарання злочинів у XV – XVIII ст. в Україні // Держава і право / Інститут держави і права імені В.М.Корецького НАН України. – 2001. – Вип. 9. – С. 67 – 71.

Богатирьов І.Г. Періоди розвитку кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі (історико-правовий аспект) // Юридична Україна. – 2004. – № 5. – С.63–69.

Бурдін В.М. Історія розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння // Матеріали VІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта ‘2004”. Том 49. Право.- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004.- С. 32-35.

Грищук В К. Кодифікація законодавства Української РСР (1956 - 1985 рр.): Текст лекцій / Л.: Львівський державний ун-т ім. І. Франка.- Л.: ЛДУ, 1991.- 82с.

Грищук В.К. Договори Київських князів з візантійськими імператорами в Х ст.: проблеми кримінально-правового регулювання // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2000. – Вип. 35. – С. 69 – 72.

Єрмолаєв В.М. Деякі проблеми злочину та покарання в Киїській Русі // Вісник Академії правових наук України. – Х. – 1996. – Вип. 5. – С. 135 – 143.

Єсип І.О. До питання про кримінально-правове регулювання в середньовічній Україні // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. Матеріали науково-практичної конференції “Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства)”. – 2003. – Вип. 2 (1). – С. 73 – 76.

Зубашенко Ю. Джерела кримінального права Староруської держави // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2002. – Вип. 37. – С. 79 – 82.

 

1. Принципи кримінального права.

Гацелюк В. Поняття принципів кримінального права: історія вивчення та сучасні теоретичні проблеми // Українське право. – 2004. - № 1. – С. 143 – 150.

Гацелюк В.А. К вопросу о классификации принципов уголовного права // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 2000. – Вип. 3. – С. 124 – 136.

Гацелюк В.А. Принцип равенства граждан перед уголовным законом: вариант толкования // Матерали Мыжнародноъ науковоъ конференцыъ “Проблеми права на зламы тисячолыть”. – Дныпропетровськ, ЫМА-прес, 2001. – С. 193 – 196.

Гацелюк В.А. Проблемы реализации принципов уголовного права в новом УК Украины // Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України. Вісник ЛАВС ім. 10-річчя незалежності України. Спеціальний випуск. Ч.1, Луганськ – 2002. – С. 68 – 71.

Гацелюк В.А. Реализация принципов уголовного права Украины: проблемы и песпективы. – Луганск: РИО ЛАВД, 2003. – 152 с.

Гацелюк В.О. Реалізація принципу законності кримінального права України (загальні засади концепції): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2005. — 20 с.

Гацелюк В.О. Системний характер принципів кримінального права – основа їх ефективної реалізації в умовах побудови правової держави // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2004. – Спеціальний випуск у п’яти частинах. Частина 4. – С. 201 – 204.

Гацелюк В.О. Структура принципу кримінального права та її роль у забезпеченні єдності кримінально-правового регулювання // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2003. – Вип. 2. – С. 120 – 131.

Коломієць Ю.Ю. Невідворотність кримінальної відповідальності: правова природа та зміст: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Одеська національна юридична академія. — О., 2005. — 17с.

Яценко С. Конституційний принцип презумпції невинуватості та інститут кримінальної відповідальності в праві України і деяких інших європейських держав: порівняльний аспект // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. - № 2. – С. 51 – 58.

Яценко С.С. Ніякого покарання без закону (ст. 7 Конвенції про захист прав людини та основних свобод): аспекти реалізації// Актуальні проблеми формування правової держави. До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Матеріали Міжнародної науково – практичної конференції: У 2-х частинах. Частина 1. – Харків, 2000. – С. 125 – 128.

 

1. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність.

Андрушко П.П., Мойсик В.Р. Роз’яснення Пленуму сприятимуть усуненню розбіжностей у судовій практиці.// Вісник Верховного Суду України. – 1999. - № 3. – С. 16 – 22.

Василаш В. До питання про джерела кримінального права // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції. 5-6 лютого 2004 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. – С. 356 – 357.

Кузнєцов В.В. Значення постанов Пленуму Верховного Суду України для судово-слідчої практики: проблеми сьогодення та шляхи їх вирішення // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – 2004. - № 4 (18). – С. 301 – 305.

Навроцький В.О. Значення судової практики та прецеденту для кримінально–правової кваліфікації // Вісник Верховного суду України. – 2000. – № 6 (22). – С. 49 – 51.

 

1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.

Борисов В.І., Пономаренко Ю.А. Законодавство про кримінальну відповідальність та його чинність у часі (науково-практичний коментар) // Законодавство України. Науково-практичні коментарі (юридичний журнал). – 2003. – № 8. – С. 23 – 32.

Бурдін В.М. Окремі питання чинності кримінального закону в часі // Життя і право. – 2005. - № 1 (13). – С. 51 – 56.

Пономаренко Ю.А. Чинність і дія кримінального закону в часі: Монографія. – К.: Атіка, 2005. – 288 с.

 

1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі.

Довгань О.В. Действие уголовного закона в пространстве. Приоритет принципа территориальности в применении уголовной юрисдикции // Актуальні проблеми держави і права. – 2002. – Вип. 15. – С. 3 – 6.

Зарубей В.В. Правові підстави відповідальності іноземних громадян та біженців // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2000. – Вип. 2. – С. 103 – 107.

Маєвська А.А. Універсальна юрисдикція і Римський статут Міжнародного кримінального суду // Проблеми законності. – 2001. – Вип. 47. – С. 198 – 201.

Моісеєв О.І. Коло осіб, на яких поширюється кримінальна юрисдикція України відповідно до принципу громадянства // Життя і право. – 2005. - № 2 (14). – С. 60 – 64.

Пелих Н. Чинність кримінального законодавства України у просторі: деякі теоретичні та практичні аспекти // Право України. – 2001. - № 4. – С. 91 – 92.

Сердюк П. Кіберпростір і дія закону про кримінальну відповідальність у просторі // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 5 – С. 101 – 103.

 

1. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі. Проблема застосування так званого проміжного закону.

Василаш В. Межі зворотної сили кримінального закону // На шляху до правової держави. Регіональна науково-практична конференція. – Л. – 1992. – С. 100 – 101.

Пономаренко Ю.А. Зворотна дія кримінального закону у часі: Автореф. дис.... к.ю.н.: / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого.- Х., 2002.- 20 с.

Хавронюк М., Дячук С. Проблемні питання застосування у кримінальному праві принципу зворотної дії нормативного акту //Предпринимательство, хозяйство и право.- 1999.-№11.- С. 36-43.

 

1. Інститут екстрадиції у кримінальному законодавстві України.

Виноградова О.І. Видача (екстрадиція) осіб, які вчинили злочини // Адвокат. – 1999. - № 4. – С. 13 – 14.

Озерська А.В. Екстрадиція в кримінальному праві України // Економіка, фінанси, право. – 2005. - № 1. – С. 34 – 37.

Свистуленко М.П. Екстрадиція в правовій системі України: основні кримінально-правові аспекти: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Академія адвокатури України. — К., 2005. — 17с.

 

1. Імплементація норм міжнародного права у кримінальне законодавство України.

Гацелюк В.О. Ефективність імплементації міжнародних договорів у національне законодавство як чинник правового забезпечення безпеки у Причорноморському регіоні України // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. – Одеса: Фенікс, 2004. – Вип. 21. – с. 51 – 58.

Гребенюк В.М. Спільними зусилями проти злочинності: Пробл. приєднання України до Європейських конвенцій в галузі кримін. права // Політика і час.-1994.-(№12).-с.45-46.

Дремина Н.В. Международно-правовая интерпретация и виды уголовной юрисдикции // Актуальні проблеми держави і права. – 2002. – Вип. 15. – С. 20 – 24.

Єпур Г. В. Інтеграція кримінального законодавства як запорука його ефективності // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Харків, 25-26 жовтня 2001р.-Х., 2002. – С. 37 – 39.

Єпур Г.В. Напрямки адаптації кримінального законодавства України у сфері правоохоронної діяльності до норм Європейського Союзу // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2004. – Вип. 28. – С. 89 – 102.

Кивалов С.В. Гармонизация уголовного права в Европе и украинское законодательство // Актуальні проблеми держави і права. – 2002. – Вип. 14. – С. 11 – 16.

 

1. Кримінальна відповідальність та її підстави.

Баулін Ю. Кримінальна відповідальність: сутність, зміст та правова форма // Вісник Академії правових наук України. До 10-річчя Академії правових наук України. – 2003. – Вип. 2-3. – С. 626 – 633.

Баулін Ю.В. Поняття кримінальної відповідальності та його значення для практики застосування нового Кримінального кодексу України // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф.(Харків) 25-26 жовтня 2001 р.- К.: Юрінком Інтер, 2002.- С.39-42.

Грищук В. Поняття, види, підстави, форми і стадії реалізації кримінальної відповідальності // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції. 5-6 лютого 2004 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. – С. 371 – 373.

Допилка С.О. Понятие реализации уголовной ответственности и её формы // Правовое регулирование государственного строительства в Украине и проблемы совершенствования законодательства. Тезисы докладов и научных сообщений межрегиональной научной конференции молодых учёных и соискателей. Х.: Украинская юридическая академия, 1992.

Коржанський М.Й., Соловій Я.І. Об’єктивні межі кримінальної відповідальності // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1998. – Вип. 2. – С. 44 – 51.

Красницький І.В. Поняття, підстави та форми кримінальної відповідальності за кримінальним правом Франції та України: порівняльний аналіз: Автореф. дис... к.ю.н.  / Львівський національний університет ім. Івана Франка. – Л.: 2005. – 19 с.

Соловій Я.І. Теоретичні засади інституту підстав кримінальної відповідальності // Актуальні проблеми профілактики правопорушень підрозділами міліції громадської безпеки: тези доп. всеукр. наук. – практ. конференції. – К.: НАВСУ, 2003. – С.176 – 184

Соловій Я.І. Теоретичні обґрунтування підстав кримінальної відповідальності // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2003. - № 4. – С. 74 – 84.

 

1. Злочин: поняття, ознаки та класифікація.

Андрушко П.П. Соціальна сутність, зміст, структура і значення суспільної небезпечності діяння // Вісник Київського університету: Суспільно – політичні науки. – К., 1991. – Вип. 2.

Беньківський В.О. До питання про злочин та його структуру // Держава і право / Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. – 2002. – Вип. 15. – С. 447 – 451.

Борисов В., Пащенко О. До питання про сутність кримінально-правової характеристики злочинів // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – Вип. 3 (42). – С. 181 – 190.

Денисов С.Ф., Киценко Д.М. Розвиток інституту класифікації злочинів у кримінальному законодавстві України // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 3 (8). – С. 187 – 199.

Заруба П. Злочин як соціальне явище // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 10. – С. 137 – 140.

Клименко В. Класифікація злочинів у кримінальному законодавстві // Юридичний вісник України.- № 23 ( 311).- 9 - 15 червня 2001 р. с. 5.

Хейлик В.В., Биструшкін О.С. Щодо класифікації злочинів у Кримінальному кодексі України // Держава і право. – 2003. – Спецвипуск. – С. 236 – 238.

Чубарев В.Л. Тяжесть преступного деяния: Автореф. дис… докт. юрид. наук / Київ. ун- т им. Т. Шевченко.- К., 1992.-47с.

 

1. Поняття й види стадій вчинення злочину.

Тихий В. Закінчений та незакінчений злочин. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин (коментар статей 13, 16 Кримінального кодексу України) // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. - № 2. – С. 104 – 109.

Тихий В.П. Відповідальність за незакінчений злочин // Вісник Академії правових наук України. – 1996. – Вип. 6. – С. 128 – 137.

Тихий В.П. Питання застосування норм Кримінального кодексу України щодо стадій злочину // Законодавство Ураїни: Науково-практичні коментарі.-2002.-№1.

Тихий В.П. Проблеми відповідальності за незакінчений злочин // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. Матеріали науково-практичної конференції. Київ, жовтень 1998.-К.: Інститут законодавства Верховної Ради України.- 1998.-с.261-262.

Тихий В.П. Проблеми застосування норм Кримінального кодексу України про стадії злочину // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. (Харків) 25-26 жовт. 2001 р. /Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.-Х.: "Юрінком Інтер", 2002. – 272с.

Тихий В.П. Стадії вчинення злочину: Конспект лекцій. - Х.: НЮАУ, 1996. - 30с.

Тихий В.П. Стадії злочину як інститут кримінального права // Актуальні проблеми правознавства. Науковий збірник ЮІ ТАНГ. – Тернопіль, 2002. – 296 с.

Фріс П. Л. Стадії вчинення злочину. Лекція. - Івано-Франківськ: Сімик, 2002. – 44 с.

 

1. Замах на злочин та його види.

Гембара О. Замах на злочин як вид незакінченого злочину // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. Матеріали науково-практичної конференції “Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства)”. – 2003. – Вип. 2 (1). – С. 65 – 68.

Дякур М.Д. Еволюція законодавчого визначення замаху на злочин // Наука і життя: Українські тенденції, інтеграція у світову наукову думку. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференція (20-25 квітня 2005 р.). - К., 2005. - С. 49-50.

Дякур М.Д. Інститут замаху на злочин в кримінальному праві зарубіжних країн // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України 2005. Т.2. - С. 464-467.

Дякур М.Д. Об'єктивні ознаки замаху на злочин // Динаміка наукових досліджень - 2005. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (20-230 червня 2005 року). Том 43. Право. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - 5.

Тихий В. Замах на злочин (коментар статті 15 Кримінального кодексу України) // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. - № 4. – С. 91 – 94.

Шевчук А.В. Замах на злочин та його ознаки // Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Серія: Правознавство. – Чернівці: Видавництво „Рута”, 2001. – Вип. 105. – С. 92 – 96.

 

 

1. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця та її значення.

Гродецький Ю.В. Добровольный отказ как институт уголовного права //Нова Конституція України і проблеми вдосконалення законодавства: Темат.зб.наук.праць / Відп.ред. М.І. Панов.- Х.: Нац.юрид.акад. України, 1997.-С.136-141.

Гродецький Ю.В. К вопросу о месте института добровольного отказа в системе норм уголовного права // Актуальні проблеми юридичної науки: Тези доп. та наук.повідомлень наук.конф.молодих учених та аспірантів / За ред.проф. М.І. Панова.- Х.: Нац.юрид.акад. України ,2000.-С.78.79.

Гродецький Ю.В. К вопросу о понятии добровольного отказа //Проблеми впровадження правових реформ в Україні: Збірник наукових праць.- Х., 1996.- с. 93-96.

Гуторова Н.О. Добровільна відмова і звільнення від кримінальної відповідальності учасника організованої злочинної групи.// Проблеми провадження правових реформ в Україні. Зб. статей молодих вчених. Х.. Національна юрид.акд. України.1996. С.101-106.

Клименко С.В. Кримінально-правові наслідки добровільної відмови від вчинення злочину // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2004. - № 6. – С. 296 – 303.

Клименко С.В. Кримінально-правові наслідки добровільної відмови від учинення злочину // Науковий вісник Юридичної академії МВС. – 2002. - № 2. – С. 137 – 143.

 

1. Співвідношення понять злочину та складу злочину.

Вереша Р. Вина і склад злочину в кримінальному праві України: співвідношення понять // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №2. – С. 91 – 94.

 Мірошниченко Н.А. Програма спецкурсу Вчення про злочин і склад злочину та їх значення для кваліфікації. - Одеса: Юридична література, 2001. - 12 ар.

Фріс П.Л . Кримінальна відповідальність та склад злочину Лекція. - Івано-Франківськ: Сімик, 2002. – 32 с.

 

1. Склад злочину і кваліфікація злочину.

Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів.-К.: “Юрінком Інтер”,1998.-415с.

Марін О.К. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм. – К.: Атіка, 2003. - 222 с.

Марітчак Т.М. Помилки у кваліфікації злочинів: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 186с.

Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації – К.:Атіка,1999.- 464с.

Практикум по квалификации преступлений. Учебное пособие. /Ю.А. Кучер, В.А. Зверяка, А.С. Беницкий, Д.В. Астаф’єв, О.В. Тельпов; МВД Украины, Луган. акад. внутр. дел им. 10-летия независимости Украины. – Луганск: РИО ЛАВД, 2003. – 86 с.

Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в следственной           и судебной практике.-К.:Юринком ,1995.-204с.

 

1. Обов’язкові і факультативні ознаки складу злочину.

Див. рекомендації до тем 17, 19-23, 26.

 

1. Об’єкт і предмет злочину. Поняття потерпілого від злочину та його кримінально-правове значення.

Архипов О.М. Теоретичні питання об’єкта злочину // Правова держава. – 2002. - № 5. – С. 75 – 79.

Бандурка О.І. Співвідношення родового та безпосереднього об’єктів злочину: деякі проблеми побудови особливої частини КК України // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2005. – Вип. 29. – С. 109 – 113.

Готин А.Н. Объект преступления в теории уголовного права // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 2001. – Вип. 3. – С. 39 – 63.

Емельянов В.П. Понятие объекта преступлений в уголовно-правовой науке // Право і безпека. – 2002. - № 4. – С. 7 – 11.

Коржанський М.Й. Об’єкт і предмет злочину: Монографія. – Дніпропетровськ: Юридична академія МВС України; “Ліра ЛТД”, 2005. – 252 с.

Лащук Є.В. Класифікація предметів злочинів // Теорія і практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах: Тези доп. наук.-практ. конф.: У 2-х ч. – К., 2002. – Ч. І. – С. 77–78.

Лащук Є.В. Предмет злочину в кримінальному праві України : Автореф. дис... к.ю.н.  / Національна академія внутрішніх справ України. – К.: 2005. – 21 с.

Оробець К.М. Оцінка потерпілого від злочину за Кримінальним кодексом України // Молодь у юридичній науці. Збірник тез міжнародної наукової конференції молодих вчених “Четверті осінні юридичні читання”. – 2005. – Частина третя. Підтом І. - С. 257 – 260.

Присяжнюк Т. До дискусії про потерпілого у кримінальному праві // Право України. – 2005. - № 9. – С. 92 – 95.

Присяжнюк Т. Передумови формування інституту потерпілого у кримінальному праві України // Право України. – 2005. - № 7. – С. 65 – 68.

Радутный А.Э. Информация как предмет преступления // Проблемы законности.-1999.-Вып. 37.-с.181-189

Сенаторов М.В. Потерпілий від злочину в кримінальному праві: : Автореф. дис... к.ю.н. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2005.- 20 с.

Фесенко Є. Цінності як об’єкт злочину // Право України.-1999.-№6.-с.75

 

1. Поняття, ознаки та значення об’єктивної сторони злочину.

Бажанов М.И. О различных трактовках некоторых признаков объективной стороны преступления в науке уголовного права // Проблеми законності / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – 1999. – Вип. 40. – С. 145 – 155.

Беньківський В.О. Проблемні питання об’єктивної сторони злочину // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Юридичні науки. – 2000. – Вип. 37. – С. 62 – 64.

Єпур Г.В. Об’єктивна сторона складу злочину // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 2000. – Вип. 3. – С. 137 – 142.

Лемешко О.М. Характеристика злочинної бездіяльності // Держава і право / Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. – К.:"Юридична книга". – 2001. – Вип. 10. – С. 421 – 423.

Оробець К.М. Структура об’єктивної сторони складу злочину // Митна справа. – 2005. - № 4. – С. 50 – 53.

 

1. Причинний зв’язок у кримінальному праві.

Багіров С.Р. Причинний зв’язок у злочинах, що вичиняються через необережність: Автореф. дис... к.ю.н. / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України. –К, 2005. – 20 с.

Багіров С.Р. Причинний зв’язок у кримінальному праві: огляд стану проблеми // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – К.: КІВС, 2002. – № 7. – С. 166–171.

Беньківський В.О. Проблеми встановлення причинового зв’язку при кваліфікації окремих злочинів // Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів. Міжнародна науково-практична конференція. Збірник наукових праць. – К.: Національна академія управління, 2004. – Ч. 2. – С. 503 – 509.

Ярмиш Н.М. Теретичні проблеми причинно-наслідкового зв'язку в кримінальному праві: Автореф. дис... д.ю.н./ Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Х., - 2004. - 20 с.

 

1. Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину.

Грищук В.К. Способи вчинення злочину: насильство, напад, обман // Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Серія: Правознавство. – Чернівці: Видавництво „Рута”, 1996. – Вип. 4-5. – С. 328 – 335.

Комаха В.А. К вопросу о понятии "места преступления" и его соотношения с "местом совершения преступления" и "местом происшествия" // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 230 – 235.

Кучер В.І. Кримінально-правові проблеми вчинення злочинів способом особливо жорстокого поводження. – К.: Азимут. – України, 2004. – 120 с.

Панов М.М. Средства совершения преступления: понятие й виды // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Вип. 64. -X.: Над. юрид. акад. України, 2003. -С. 127-133.

Романов С.Ю. Про спосіб злочинної діяльності// Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених.- Вип.2.-Х.: Вид-во Університету внутрішніх справ -1997 -с.12-15.

 

1. Поняття і види суб’єктів злочину.

Бурдін В.М. Окремі питання суб’єкта злочину в кримінальному праві // Вісник Львівського університету. Серія юридична.- 2003.- Випуск 38.- С. 399-405.

Магарін М.С., Бараненко Д.В. Суб¢єкт злочину за новим кримінальним законодавством України / Під ред. д.ю.н., професора Є.Л. Стрельцова. - Одеса: Астропринт, 2001. - 104 с.

Меркулова В.О. Жінка як суб’єкт кримінальної відповідальності: Монографія / Одеський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ. – О.: НДРВВ ОЮІ НУВС, 2003. – 281 с.

Хавронюк М.І. Деякі проблеми визначення суб'єкта злочину за Кримінальним кодексом України // Проблеми пенітенціарної теорії і практики.-2004. - № 9. - С. 134 – 148.

Бараненко Д.В. Спеціальний суб’єкт злочину за новим кримінальним законодавством України // Правова держава. – 2002. - № 5. – С. 81 – 87.

Стрельцов Є.Л. Спеціальний суб'єкт злочину у новому Кримінальному кодексі України // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Харків, 25-26 жовтня 2001р.-Х., 2002. – С. 59 – 61.

Терентьев В.И. Уголовная ответственность специального субъекта преступления по уголовному праву Украины: Монография / Одесская нац. юрид. акад., Николаев. учеб. центр Николаев, 2004. - 189 с.

 

1. Поняття неосудності та її критерії.

Гриндей Л.М. Патологічний афект: особливості експертної оцінки // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України 2005. Т.2. - С. 105-109.

Зайцев А.В. Некоторые вопросы ответственности за преступления, совершаемые в бессознательном состоянии // Проблеми законності / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – 2000. – Вип. 44. – С. 162 – 166.

Зайцев О.В. Співвідношення осудності, неосудності та обмеженої осудності //Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 20.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.-С. 395-399.

Казміренко В., Казміренко Л., Клименко О. Кримінальний кодекс України: деякі психологічні аспекти // Право України. – 1995. - № 8. – С. 30 – 31.

Лень В.В. Кримінально-правові проблеми визначення осудності злочинця: Автореф. дис... к.ю.н. / Національний університет внутрішніх справ. - Х., - 2003. - 21 с.

Орловська Н.А. Осудність та її види: Порівняльний аналіз законодавства України та інших держав: Автореф. дис....к.ю.н. / Одеська національна юридична академія.- О., 2001.- 20 с.

 

1. Обмежена осудність: теоретичні та практичні проблеми.

Див. рекомендований список до теми 24, а також

Авраменко О.В. Види емоційних станів людини та їх кримінально-правове значення // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2005. – Вип. 31. – С.128-136.

Бараненко Д. Обмежена осудність за кримінальним законодавством України // Вісник прокуратури // 2002. - № 5 (17). – С. 43 – 49.

Бараненко Д.В. К вопросу об ограниченной вменяемости // Правова держава. – 2001. - № 3. – С. 111 – 115.

Будіянський М.Ф. Проблеми деяких виняткових станів // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ . – 1997. - № 3. – С. 8 – 13.

Кощинець В.В. Обмежена (зменшена) осудність у кримінальному праві // Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. Донецьк, 27 квітня 2001 року. – Д.: ДІВС, 2001. – С. 507 – 516.

Лазюк В.В. Зменшена осудність: за і проти // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 1 (1). – С. 90 – 95.

 

1. Поняття і значення суб’єктивної сторони злочину.

Авраменко О.В. Суб’єктивна сторона злочинів // Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 8-9 квітня 2005 р. Частина 1. Львівський юридичний інститут - 2005. – С.192 - 195.

Зинченко И.А. Субъективная сторона составных преступлений.// Актуальные вопросы правотворческой и правоприменительной деятельности. – Тематический сборник научных трудов. – Киев, 1992. - с.88-92.

Костенко О.М. Воля і свідомість злочинця (дослідження з застосуванням принципу натуралізму) : Автореф. дис... д.ю.н./ Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.- К., - 1995.

Стачук В.І. Стан сильного хвилювання як ознака суб’єктивної сторони злочину // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 1999. – Спеціальний випуск. Частина 3. – С. 74 – 81.

Суб’єктивна сторона злочину: Метод. посібник для студентів / В А. Ломако , В.І. Борисов , В.І. Касинюк , Л М. Кривоченко; Укр. держ. юрид. акад. - Х.: Укр. держ. юрид. акад. , 1993.- 33 с.

Фріс П. Л. Суб’єктивна сторона злочину. Лекція. - Івано-Франківськ: Сімик, 2002. – 51 с.

 

1. Вина, її форми та види.

Беньківський В.О. Деякі теоретичні питання вини // Держава і право / Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. – 2000. – Вип. 7. – С. 392 – 396.

Вереша Р. Вина і склад злочину в кримінальному праві України: співвідношення понять // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 2. – С. 91 – 94.

Вереша Р.В. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України. – К.: Атіка, 2005. – 224 с.

Вереша Р.В. Проблеми вини в теорії кримінального права: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2005. – 464 с.

Воробей П.А. Теорія і практика кримінально - правового ставлення в вину: Автореф. дис....д.ю.н. - К., 1999.- 32 с.

Воробей П.А. Теорія і практика кримінально - правового ставлення в вину: Монографія /М-во внутр. справ України , Нац. акад. внутр. справ України.- К.: Вид-во Нац. акад. внутр. справ України , 1997.- 183 с.

Коржанський М.Й. Презумпція невинуватості і презумпція вини: Монографія. - К.: Атіка, 2004. – 216 с.

Смирнов А.А. Провина у кримінальному праві України: проблеми визначення // Право і безпека. – 2005. - № 4’2. – С. 32 – 35.

Ткачук А.Л. До питання про витоки вини як правової категорії // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 2000. – Вип. 13. – С. 144 – 148.

 

1. Мотив і мета злочину.

Бурко О.В. Особливості формування мотиву при вчиненні злочину в стані фізіологічного афекту // Правова держава / Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. – 1997. – Вип. 8. – С. 291 – 296.

Кощинець В.В. Мотивація злочинної поведінки та судово-психологічна експертиза // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. - 2001. - Вип. VI. - 210 с.

Подільчак О.М. Мотиви та мотивація злочинів, учинених жінками: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2005. — 20с.

Савченко А. Практичне значення мотиву злочину: результати наукового дослідження осудності // Право України. – 1999. - № 1. – С. 99 – 102.

Савченко А.В. Визнання мотиву обов’язковою ознакою складу злочину як засіб забезпечення надійної охорони прав і свобод громадян // Правовий статус особи: стан, проблеми,перспективи: збірник наукових статей, м. К., 1998р./ За редакцією М. Головка, Н.Морзе, П.Біленчука.-К.:АПСВ,1998.-Ч.1.-С.126-129.

Савченко А.В. Класифікація мотивів злочину // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2000. – Вип. 4. – С. 126 – 132.

Савченко А.В. Мотив і мотивація злочину. Монографія. – К.: Атіка, 2002. – 144 с.

 

1. Складна (змішана) форма вини та її значення.

Багіров С. Подвійна форма вини і реформа кримінального законодавства України // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 2 (2). – С. 106 – 112.

Бахуринська О.О. До критики змішаної форми вини у злочині, передбаченому ст. 271 Кримінального кодексу України // Науково-практичні коментарі. – 2005. - № 1. – С. 57 – 63.

Гриймало В. Подвійна форма вини за новим Кримінальним кодексом // Юридичний вісник України.- 2001.- № 34 (322), 25 - 31 серпня с. 7.

Гримайло В. Проблема злочинів з двома формами вини // Юридична Україна. – 2003. - № 10. – С. 45 – 50.

Хавронюк М. Злочини зі складною виною у Кримінальному кодексі України // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 3. – С. 9 – 17.

Шевчук А.В. Подвійна форма вини за кримінальним законодавством України // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2005. – Вип. 273. – С. 102 – 105.

 

1. Поняття та види помилок у кримінальному праві.

Вапсва Ю.А. Класифікація помилок в кримінальному праві: проблеми та значення // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 1999. – Вип. 5. – С. 179 – 182.

Вапсва Ю.А. Помилка у змісті суб’єктивної сторони складу злочину: Автореф. дис....к.ю.н.- Х., 2000.- 19 с.

Вереша Р. Помилка в кримінальному праві: поняття та основні види // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 5. – С. 123 – 126.

Оробець К. Нормативний статус помилки у кримінальному праві: компаративний аналіз // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - № 3. – С. 117 – 119.

Оробець К.М. Визначення і диференціація фактичних помилок в ознаках об’єкту злочину: теорія та практика // Митна справа. – 2004. - № 6. – С. 81 – 85.

 

1. Співучасть у злочині: поняття, ознаки та значення.

Гуторова Н.О. Соучастие в преступлении по уголовном управу Украины / Учеб. пособие.- Х.: Рубикон,1997.- 102 с.

Дуванський О. Деякі проблеми співучасті за КК України // Прокуратура, людина, держава. – 2005. - № 9 (51). – С. 29 – 32.

Дуванський О. Проблеми кваліфікації співучасті // Юридичний вісник України. – 2005. - № 19 від 14 травня.

Жаровська Г.Б. Співучасть у злочині за кримінальним правом України: Автореф. дис... к.ю.н./ Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.- К., - 2003. - 19 с.

Ковітіді О.Ф. Інститут співучасті у кримінальному праві України: Автореф. дис... канд. юрид. наук / Університет внутрішніх справ.- Х. , 1999. – 19 с.

Савченко Д.О. Основи правових норм, що регулюють відповідальність за співучасть у скоєні злочину: Автореф. дис....к.ю.н: / Київський університет ім. Тараса Шевченка.- К., 1994.- 23 с.

Ус О.В. Інститут співучасті в кримінальному законодавстві України: порівняльно-правовий аспект // Проблеми законності. – 2003. – Вип. 59. – С. 115 – 121.

Федоров В.М. Институт соучастия в новом Уголовном кодексе Украйни // Сб.научных трудов Донецкого института внутренних дел. - Донецк., 2001. - С. 11-13.

 

1. Види співучасників у кримінальному праві.

Жаровська Г.П. Класифікація співучасників та її підстави // Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Серія: Правознавство. – Чернівці: Видавництво „Рута”, 2002. – Вип. 147. – С. 109 – 113.

Кваша О.О. Відповідальність за злочинну організаторську діяльність за новим Кримінальним кодексом України // Правова держава. – 2002. – Вип. 13. – С. 325 – 334.

Кваша О.О. Об’єктивні ознаки діяльності організатора злочину //Право України.- 1999.- №1.- С. 106-108.

Кваша О.О. Організатор злочину. Кримінально-правове та кримінологічне дослідження: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 2003. – 216 с.

Лемешко О.М. Кримінально-правова оцінка потурання вчиненого злочину: Автореф. дис....к.ю.н. / Національна. юридична академія України ім. Ярослава Мудрого.- Х. , 2001.- 20 с.

Лизогуб Я. Поняття “виконавець злочину” в новому кримінальному законодавстві // Вісник прокуратури. – 2003. - № 3 (21). – С. 47 – 49.

Орловський Р.С. К вопросу о бездействии при пособничестве. //Актуальні проблеми держави та права. Зб. наукових праць. Вип. 5. О. 1998.- С. 222-228.

Орловський Р.С. Кримінальна відповідальність за пособництво вчиненню злочину: Автореф. дис....к.ю.н. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого.- Х. , 2000.- 19 с.

Ус О.В. Кримінальна відповідальність за підбурювання до злочину: Автореф. дис... к.ю.н. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2005. - 14 с.

 

1. Причетність до злочину та її види.

Лемешко А.Н. О субъекте попустительства совершению преступления // Проблеми законності / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – 2000. – Вип. 43. – С. 141- 145.

Лемешко О. Потурання злочину як різновид наступного (похідного) злочину // Вісник Академії правових наук України. – Х.: „Право”. – 1999. – Вип. 3 (18). – С. 186 – 191.

Лемешко О.М Кримінально-правова оцінка потуранню злочину. -X.: ФІНИ, 2003. – 160 с.

Лемешко О.М. Кримінально-правова оцінка потурання вчиненого злочину: Автореф. дис....к.ю.н. / Національна. юридична академія України ім. Ярослава Мудрого.- Х. , 2001.- 20 с.

Лемешко О.М. Межі потуранню злочину при забезпеченні правопорядку офіційними особами держави// Актуальні проблеми формування правової держави в Україні (До 50-ї річниці Конвенції про захист прав та основних свобод): Тези доп. та наук. Повідомлень Всеукр.нак.-практ.конф.молодих учених / За ред. проф. М.І.Панова. – Х.: Нац.юрид.академія України, 2000. – С.133-135.

 

1. Форми співучасті у кримінальному праві.

Альошин Д.П. Форми співучасті в новому Кримінальному кодексі України // Теорія та практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах: Тези доп. наук-практ. конф.: У 2-х ч.-Ч.1.-К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002.-С.62-63.

Альошин Д.П. Форми співучасті в новому Кримінальному кодексі України: проблеми реалізації правових норм // Право і безпека.-2002.-№1.-С. 15-20.

Альошин Д.П., Орлов П.І. Поняття організованої злочинної групи в новому Кримінальному кодексі України: теоретичний аналіз // Вісник Національного університету внутрішніх справ.-2002.-Спецвипуск.- С. 99-105 с.

Бондаренко Н.А. Уголовно-правовое значение совершения преступления группой лиц // Информационное обеспечение противодействия организованной преступности. Сб. науч тр. - Од.; 2003. - С. 145 - 148.

Головкін О. В. Форми співучасті, які охоплюються поняттям групової злочинності // Проблеми пенітенціарної теорії і практики.-2004. - № 9. – 186 – 194.

Жаровська Г.П. Форми співучасті // Матеріали науково-практичної конференції „Формування правової держави в Україні проблеми і перспективи” (Тернопіль, 28 травня 2001 р.). – Вип.2. – Тернопіль: Тернопільська академія народного господарства. Юридичний інститут, 2001.  – С.195-201.

Іваненко І.В. Розмежування форм співучасті та організованої злочинної діяльності: альтернативна точка зору // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2003. - № 4. – С. 83 – 88.

Кваша О.О. Форми співучасті у злочині: історія і сучасність // Правова держава. – 2004. – Вип. 15. – С. 156 – 165.

Коржанський М.Й. Група осіб як суб’єкт злочину // Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції [Львів] 8-9 квітня 2005 року. – Л., 2005. – Частина 2. – С. 202 – 207.

Лизогуб Б.В. Про деякі проблеми застосування норм Кримінального кодексу України, спрямованих на посилення протидії організованій злочинності // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування  і вивчення. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Питання застосування нового Кримінального кодексу України”. – Харків. – 2002. С. 67 – 70.

Мантуляк Ю. Основні ознаки організованої групи. Окремі питання визначення змісту // Вісник прокуратури. – 2002. - № 6. – С. 25 – 27.

Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України: Наук.- практ. посібник.- К.: Вища шк., 2001. – 94 с.

Попович Н.Є. Форми співучасті: історія та сучасність // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості”. Львівський юридичний інститут. 8-9 квітня 2005 року. – 2005. – Ч. 1. – С. 290 – 295.

Фесенко Є.В. Деякі проблемні питання щодо форм співучасті // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості”. Львівський юридичний інститут. 8-9 квітня 2005 року. – 2005. – Ч. 1. – С. 37 – 41.

 

1. Поняття та види множини злочинів.

Лемешко А.Н. О субъекте попустительства совершению преступления // Проблеми законності / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – 2000. – Вип. 43. – С. 141- 145.

Лемешко О. Потурання злочину як різновид наступного (похідного) злочину // Вісник Академії правових наук України. – Х.: „Право”. – 1999. – Вип. 3 (18). – С. 186 – 191.

Лемешко О.М Кримінально-правова оцінка потуранню злочину. -X.: ФІНИ, 2003. – 160 с.

Стрижевська А.А. Деякі питання повторності, сукупності та рецидиву злочинів за Кримінальним кодексом України 2001 р. // Науково-практичні коментарі. – 2002. - № 3. – С. 113 – 115.

Фріс П.Л. Множинність злочинів. Лекція. - Івано-Франківськ: Сімик, 2002.– 31 с.

 

1. Повторність злочинів: поняття, ознаки та види.

Бажанов М.И. Множественость преступлений по уголовному праву Украины / Нац. юрид. акад. Украины им. Ярослава Мудрого, Харк. центр. Изучения организав. преступности.- Х.: Право, 2000. - 128 с.

Рарог А.К. Проблемы множественности преступлений по законодательству Республики Беларусь, РФ и Украины // Науковий вісник Львівського юридичного інституту МВС України. Матеріали міжнародної конференції “Проблеми коментування кримінального закону”. – 2004. - № 2 (2). Додаток 2. – С. 12 – 17.

Созанський Т.І. Види множинності злочинів // Роль органів внутрішніх справ у сфері запобігання та протидії насильству в суспільстві. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції.- Львів, : ЛІВС при НАВС України, 2000.- С.120-124.

 

Бажанов М.І. Повторюваність злочинів як вид множинності злочинів: ( Конспек лекцій ) /Укр. юрид. акад.- Х.: Укр. юрид. акад., 1993.- 15 с.

Жук П.Ф., Кириленко О.І. Поняття продовжуваного злочину та його ознаки // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2000. – Вип. 3. – С. 181 – 191.

Кириленко О.І. Види повторності злочинів у кримінальному праві України // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2001. – Вип. 4 (17). – С. 202 – 208.

Стрижевська А. Визначення змісту поняття “повторність злочинів” // Прокуратура, людина, держава. – 2004. - № 5 (35). – С. 57 – 62.

Стрижевська А.А. Поняття повторності злочинів за Кримінальним кодексом України // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. - № 11 (37). – С. 93 – 107.

 

1. Сукупність злочинів: поняття, ознаки та види.

Бажанов М.И. Множественость преступлений по уголовному праву Украины / Нац. юрид. акад. Украины им. Ярослава Мудрого, Харк. центр. Изучения организав. преступности.- Х.: Право, 2000. - 128 с.

Рарог А.К. Проблемы множественности преступлений по законодательству Республики Беларусь, РФ и Украины // Науковий вісник Львівського юридичного інституту МВС України. Матеріали міжнародної конференції “Проблеми коментування кримінального закону”. – 2004. - № 2 (2). Додаток 2. – С. 12 – 17.

Созанський Т.І. Види множинності злочинів // Роль органів внутрішніх справ у сфері запобігання та протидії насильству в суспільстві. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції.- Львів, : ЛІВС при НАВС України, 2000.- С.120-124.

Бідюкова М.С. Сукупність злочинів та її основні ознаки // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. – Сімферополь. 2005. – Вип. 7. – С. 68 – 73.

 

1. Рецидив злочинів: поняття, ознаки та види.

Бажанов М.И. Множественость преступлений по уголовному праву Украины / Нац. юрид. акад. Украины им. Ярослава Мудрого, Харк. центр. Изучения организав. преступности.- Х.: Право, 2000. - 128 с.

Рарог А.К. Проблемы множественности преступлений по законодательству Республики Беларусь, РФ и Украины // Науковий вісник Львівського юридичного інституту МВС України. Матеріали міжнародної конференції “Проблеми коментування кримінального закону”. – 2004. - № 2 (2). Додаток 2. – С. 12 – 17.

Созанський Т.І. Види множинності злочинів // Роль органів внутрішніх справ у сфері запобігання та протидії насильству в суспільстві. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції.- Львів, : ЛІВС при НАВС України, 2000.- С.120-124.

Батиргареєва В. Щодо підстав формування нового поняття рецидиву злочинів // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – Вип. 4 (35). – С. 187 – 198.

Захаров В.Ф. Новий Кримінальний кодекс України та рецидив злочину // Держава і право / Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. – 2002. – Вип. 15. – С. 413 – 416.

Зелінський А. Про відповідальність за рецидив у новому кримінальному законодавстві // Право України. – 1996. - № 5. – С. 60 – 63.

Платонов А.А. Рецидив преступлений как обстоятельство, отягчающее наказание // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2003. - № 4. – С. 94 – 101.

Стрижевська А.А. Питання загальної характеристики рецидиву злочинів за чинним КК України // Науковий вісник Львівського юридичного інституту МВС України. Матеріали міжнародної конференції “Проблеми коментування кримінального закону”. – 2004. - № 2 (2). Додаток 2. – С. 170 – 177.

 

1. Обставини, що виключають злочинність діяння.

Баулин Ю.В. Уголовно-правовые проблемы учения об обстоятельствах, исключающих преступность (общественную опасность и противоправность) деяния: Автореф. дисс. …д.ю.н. / Юрид. академия им. Ф.Э.Дзержинского. - Х., 1991.- 41 с.

Баулін Ю.В. Обставини, які виключають злочинність діянь.-Х.: Основа, 1991.- 359 с.

Баулин Ю.В. Новое в уголовном законодательстве о необходимой обороне // Проблемы нормативного регулирования деятельности органов предварительного расследования в условиях формирования Украинского правового государства. Краткие тезисы докладов и научных сообщений региональной научно-практической конференции 10 июня 1994. – Никополь: Ин-т управления, бизнеса и права, 1994. С. 68-74.

Блинська С. Обставини, що виключають злочинність діяння в зарубіжному та українському законодавствах // Міліція України. – 2003. - № 6. – С. 26 – 27.

Дячук С.І. Виконання наказу чи розпорядження у кримінальному праві: Основні поняття, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства.-К.: Атіка, 2001.-176 с.

Осадчий В. Співвідношення права на застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів, заходів фізичного впливу та права на необхідну оборону, затримання злочинця в діяльності правоохоронних органів // Право України. – 1998. - № 4. – С. 69 – 74. Осадчий В.І.

Примаченко В. Проблеми визначення обставин, що виключають злочинність діяння // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2005. - № 1 (20). – С. 285 – 290.

Харитонов С.О. Кримінально-правова оцінка застосування вогнепальної зброї працівником міліції: Автореф. дис....к.ю.н.:./ Університет внутрішніх справ. -Х., 2000.-18 с.

Храмов С.М. Необходимая оборона и причинение вреда при задержании лица, совершившего преступление, в уголовном законодательстве различных стран // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – 2003. - № 2 (11). – С. 226 – 232.

 

1. Поняття та значення звільнення від кримінальної відповідальності.

Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 296 с. Реценція: Мельник М.І., Навроцький В.О. // Право України. - 2004. - №7.

Губська О. А. Питання звільнення від кримінальної відповідальності у Кримінальному кодексі України  // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Харків, 25-26 жовтня 2001р.-Х., 2002. – С. 75 – 77.

Гуторова Н.А. Освобождение от уголовной ответствености.\\ Бизнес-информ. 1996. № 16(188). С. 12-14.

Житний О.О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям / МВС України; Національний університет внутрішніх справ. — Х.: Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2004. — 151 с.

Ковітіді О.Ф. Інститут звільнення від кримінальної відповідальності: окремі питання // Держава і право. – 2003. – Вип. 21. – С. 468 – 473.

Філін Д. Питання звільнення від кримінальної відповідальності // Правничий часопис Донецького університету. – 2002. - № 2 (8). – С. 43 – 47.

Фріс П.Л. Звільнення від кримінальної відповідальності. Лекція. - Івано-Франківськ: Сімик, 2002. – 46 с.

 

1. Поняття та ознаки покарання за кримінальним правом.

Денисова Т.А. Функции уголовного наказания: Монография. - Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2004. - 324 с.

Денисова Т.А. Кримінальне покарання та функції його призначення і виконання за законодавством України: Навчальний посібник. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2004. – 152 с.

Ломако В.А. О понятии и признаках наказания // Проблеми законності / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – 1996. – Вип. 31. – С. 111 – 117.

Маляренко В.Т. Про покарання за новим Кримінальним кодексом України.-К.: Фонд “Правова ініціатива”, 2003.- 156 с.

Маляренко В. Справедливе покарання в контексті нового Кримінального кодексу України // Юридичний вісник України.-2002.-21-27 вересня.-с.6-7

Новий кримінальний кодекс звільнити від покарань // Закон і бізнес.-2001.- 14-20 квітня.(№15).-с.1, 27.

Осадчий В.І, Озеруга О.В. Про потребу коригування окремих положень Кримінального кодексу України щодо покарання // Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів. Міжнародна науково-практична конференція. Збірник наукових праць. – К.: Національна академія управління, 2004. – Ч. 2. – С. 440 – 447.

Осадчий В.І., Озеруга О.В. Проблемні питання покарання в новому Кримінальному кодексі України // Держава та регіони. – 2003. - № 2. – С. 73 – 76.

Пісоцька Н. Підвищення ефективності покарання у світлі впровадження гуманістичних засад у кримінально-правову політику України // Право України. – 1999. - № 12. – С. 88 – 90.

Середа А.В. Питання караності злочинів // Молодь у юридичній науці. Збірник тез міжнародної наукової конференції молодих вчених “Четверті осінні юридичні читання”. – 2005. – Частина третя. Підтом І. - С. 268 – 272.

Шинальський О.І. Покарання та його місце у сфері боротьби із злочинністю // Держава і право. – 2002. – Вип. 16. – С. 295 – 298.

Шолудько Б. Природа покарання // Правова держава. – 2001. – Вип. 12. – С. 584 – 594.

 

1. Система та види покарань.

Андрушко П.П. Окремі питання вдосконалення законодавства про покарання, не пов'язані із позбавленням волі// Європейські громадські санкції та заходи (матеріали семінарських слухань, 11- 12 квітня 2000 року). – К.: Міністерство Юстиції України. Рада Європи, 2000. – С. 73 – 78.

Богатирьов І. Методологія впровадження кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі // Право України. – 2004. - № 7. – С. 24 – 25.

Вербенський М.Г. Покарання, не пов'язані з позбавленням волі: загальна характеристика і проблеми застосування України // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Харків, 25-26 жовтня 2001р.-Х., 2002. – С. 86 – 89.

Еременко А. Нетюремные наказания преступников: [Об альтернативных методах наказания] // Зеркало недели.- 1997.- 18 - 24 янв. (№ 2 - 3 ).- с. 7.

Мацко А. Позбавлення волі - не панацея. Дещо про карно-правову політику в Україні // Юридичний вісник України.-1996.-№ 20 (46),-15-22травня.-с.4.

Топчій Я.М. Кримінальне покарання у вигляді позбавлення виборчого права на певний строк: антиконституційне чи необхідне // Наше право. – 2005. - № 4. – С. 61 – 64.

Тютюгин В.И. К вопросу о системе наказаний и порядке их назначения в проекте УК Украины // Проблеми законності / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – 2000. – Вип. 45. – С. 154 – 162.

Тютюгин В.И. О соотношении видов наказаний по степени их строгости // Проблеми законності / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – 1992. – Вип. 26. – С. 47 – 52.

Тютюгин В.И. Некоторые вопросы системы наказаний в проекте УК Украины // Сборник тезисов докладов и научных сообщений научно-практической конференции по итогам научно-исследовательских работ, выполненных профессорско-преподавательским составом Украинской государственной юридической академии в 1993 году. Харьков. - 1994. - с.128—130.

Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, праові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логіко-математичних методів): [Навч. посібник для студентів гуманіт. і сусп. вищ. навч. закладів].-К.: Вид-во"АртЕк.-1997.-205с.

Фролова О.Г. Проблеми розвитку системи кримінальних покарань // Правова система України: теорія та практика. Науково-практична конференція. – К. – 1993. – С. 455 – 458.

 

1. Конфіскація майна як вид покарання.

Горох О. П. Проблеми застосування покарання у виді конфіскації майна // Проблеми пенітенціарної теорії і практики.-2004. - № 9. - С. 148 – 155.

Гуторова Н. Конфіскація майна як вид кримінального покарання: проблеми захисту прав людини // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Регіональна науково-практична конференція. – Л.: Юридичний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка, 2003. – С. 391 – 394.

Кирись Б.О. Конфіскація майна як вид покарання за Кримінальним кодексом України 1960 р. // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. Серія юридична. – 2005. – Вип. 1. – С. 10 – 26.

Мельнікова-Крикун В.М. Про недоцільність застосування конфіскації майна як виду додаткового покарання // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2005. – Вип. 29. – С. 61 – 65.

Мельнікова-Крикун В.М. Спеціальна конфіскація // Право і безпека. – 2005. – Вип. 4’4. – С. 89 – 92.

Янович Р.М. Щодо тлумачення ст. 59 Кримінального кодексу України // Науковий вісник Львівського юридичного інституту МВС України. Матеріали міжнародної конференції “Проблеми коментування кримінального закону”. – 2004. - № 2 (2). Додаток 2. – С. 168 – 170.

 

1. Позбавлення волі за чинним кримінальним законодавством України.

Житнігор Б.С. Призначення покарання у виді тюремного ув’язнення по сукупності злочинів чи вироків у державі Ізраїль і відповідні кримінально-правові механізми в Україні і Росії // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2003. - №3. – с. 129-134.

Лень В.В. Проблеми неефективного впливу покарання на осіб засуджених до позбавлення волі // Влада. Людина. Закон: Юридичний науково-публіцистичний журнал. ‑ Запоріжжя: ЗДУ, юр. ф-т, 2002. ‑ №1. – С. 138-140.

Рудник В.І. Кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі чи ув’язнення? (український і міжнародний досвід) // Науковий вісник Юридичної академії МВС. – 2003. - № 1. – С. 69 – 77.

Рудник В.І. Право держави на покарання у вигляді позбавлення волі в контексті дотримання прав людини // Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів. Міжнародна науково-практична конференція. Збірник наукових праць. – К.: Національна академія управління, 2004. – Ч. 2. – С. 469 – 476.

Соцький Ю. Позбавлення волі в системі кримінальних покарань України (історичний, правовий та соціальний аспекти) // Право України. – 2003. - № 9. – С. 118 – 120.

 

 

1. Довічне позбавлення волі: теоретичні та практичні проблеми.

 

Кирись Б.О. Довічне позбавлення волі як вид покарання за кримінальним правом України // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. Серія юридична. – 2003. – Вип. 38. – С. 426 – 434.

Мельничук В. Найвищий прояв гуманізму або чи є довічне позбавлення волі належним еквівалентом смертній карі // Юридичний журнал. – 2005. - № 6 (36). С. 83 – 94.

Мостепанюк Л. Довічне позбавлення волі: історія і сучасність // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - № 8. – С. 131 – 133.

Мостепанюк Л.О. Довічне позбавлення волі як вид кримінального покарання: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2005. – 18 с.

Мостепанюк Л.О. Місце довічного позбавлення волі в системі кримінальних покарань // Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування. – Хмельницький: ХІУП. – 2003. – С. 188 – 191.

Старчиков М. Довічне ув’язнення: жорстока необхідність // Український юрист. – 2003. - №9. – с. 45-46.

Фролова О.І. Довічне позбавлення волі у вітчизняному законодавстві // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ. – 2001. – Вип. 2. – С. 307 – 318.

 

1. Загальні начала призначення покарання за кримінальним правом України.

Антипов В.В., Антипов В.І. Обставини, які виключають застосування кримінального покарання: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 208 с.

Грицай В.В. Поняття та значення загальних засад призначення покарання в чинному кримінальному законодавстві України Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2003. – Вип. 2. – С. 138 – 143.

Іванюк Т.І. Місце обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, серед загальних засад призначення покарання // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. Матеріали науково-практичної конференції “Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства)”. – 2003. – Вип. 2 (1). – С. 80 – 82.

Красницький І.В. Питання призначення покарання за множинність злочинів у Кримінальному кодексі України 2001 р. // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. Матеріали науково-практичної конференції “Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства)”. – 2003. – Вип. 2 (1). – С. 180 – 184.

Мостепанюк Л.О. Теоретичні засади призначення покарання за новим Кримінальним кодексом // Молодь у юридичній науці. Збірник тез міжнародної наукової конференції молодих вчених “Четверті осінні юридичні читання”. – 2005. – Частина третя. Підтом І. - С. 245 – 249.

Полтавець В.В. Загальні засади призначення покарання за кримінальним законодавством України: Монографія / МВС України, Луганська академія внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005. – 240 с.

Полтавець В.В. Питання вдосконалення законодавчої регламентації інституту обставин, які обтяжують покарання // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2005. - № 2. – С. 229 – 237.

Пономаренко Ю.А. Визначення більш м’якого кримінального закону при різносторонніх змінах меж передбаченого в санкції покарання // Держава та регіони. Серія: Право. – 2003. - № 2. – С. 77 – 79.

Попрас В. Назначение наказания по совокупности преступлений и приговоров // Бизнес Информ. - 1997. - № 16.- с. 22 - 26.

Сахарук Т.В. Юридична природа обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання // Життя і право. – 2004. - № 4. – С. 65 – 69.

Сахнюк С.В. Теоретичні та практичні аспекти пом’якшення покарання за кримінальним закодавством України: Автореф. дис....к.ю.н. / Інститут держави і права ім. Корецького.- К.,2001.- 19с.

 

1. Звільнення від покарання та його відбування.

Клевцов А.О. Застосування додаткових покарань при звільненні особи від відбування поарання з випробуванням  // Науковий вісник Юридичної академії МВС. – 2004. - № 2 (15). – С. 226 – 232.

Книженко О.О. Звільнення від відбування покарання з випробуванням за кримінальним правом України): Автореф. дис... к.ю.н./ Національний університет внутрішніх справ.- Х., 2003, - 19 с.

Ломако В.А. Основание отсрочки исполнения наказания // Проблеми законності / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – 1992. – Вип. 26. – С. 52 – 57.

Осадчий В.І., Подзігун Г.В. Звільнення від покарання та його відбування: проблемні питання // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – Вип. 2. – С. 3 – 7.

Степанюк А.Х., Трубніков В.М. Звільнення від відбування покарання: Навч. посібник / Укр. держ. юрид. акад. - Х.: УкрЮа., 1994.- 73 с.

Фріс П.Л. Звільнення від покарання. Лекція.- Івано-Франківськ: Сімик, 2002. – 36  с.

Школа С.М. Кримінально-правові проблеми застосування амністії та здійснення помилування в Україні: Автореф. дис... к.ю.н./ Національна академія внутрішніх справ України МВС України.- К., 2004.- 20 с.

Школа С.М. Правова природа амністії та помилування // Держава і право / Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. – 2001. – Вип. 9. – С. 364 – 370.

 

1. Погашення та зняття судимості.

Кирись Б. Дострокове зняття судимості судом // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2000. – Вип. 35. – С. 401 – 409.

Муратова С.О. Зняття судимості за Кримінальним кодексом України // Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку. Тези доповідей та наукових повідомлень учасників наукової конференції молодих учених та здобувачів. – Х.: Національна юридична академія України, 2005. – С. 159 – 163.

Паневін В. Застосування законодавства про погашення і зняття судимості // Закон і бізнес. – 2003. – 12 квітня (№ 15). – С. 7.

Паневін В. Застосування законодавства про погашення і зняття судимості // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 6. – С. 43 - 45.

 

1. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування.

Дремина Н.А. Условия применения принудительных мер медицинского характера в порядке уголовного судопроизводства // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1994. – Вип. 1. – С. 180 – 186.

Зільберблат Г., Ревенюк О., Жабокрицький С., Войтюк Г., Чеченюк Л., Черняховський І. Примусове лікування хронічних алкоголіків та наркоманів. Нові підходи до старої проблеми // Вісник прокуратури. – 2002. - № 5 (17). – С. 88 – 93.

Лень В.В. Примусові заходи медичного характеру: шляхи удосконалення // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1998. – Вип. 3 (5). – С. 118 – 123.

Музика А.А. Примусові заходи медичного і виховного характеру. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1997. - 125 с.

Назаренко П.Г., Лень В.В. До питання застосування примусових заходів медичного характеру // IV Міжрегіональна науково-практична конференція “Концепція формування законодавства України” (листопад 1999 р.).— Запоріжжя.— 2000.— С. 180-183.

Ткачук О.І. Кримінальний кодекс України 2001 року про примусові заходи медичного характеру // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. - № 1. – С. 86 – 89.

Трубников В.М., Яровой А.А. Принудительные меры медицинского характера и принудительное лечение: проблемы, поиски, решения // Право і безпека. – 2003. - № 2’3. – С. 138 – 144.

Фріс П.Л. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. Лекція. - Івано-Франківськ: Сімик, 2002. – 60 с.

 

1. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.

Бурдін В.М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 240 с.

Васильєв А.А. Проблеми притягнення до відповідальності неповнолітніх осіб, які відстають у психічному розвитку // Актуал. пробл. сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ. – 2003. – С. 9 – 11.

Васильєв А.А. Психічні аномалії неповнолітніх та їх вплив на кримінальну відповідальність // Наук. вісн. Юрид. акад. Міністерства внутрішніх справ. – 2003. – № 3 (12). – С. 271 – 276.

Вітвицька В.В. Захист прав та інтересів неповнолітніх у кримінальному законодавстві України // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 1999. - № 3. – С. 137 – 145.

Киренко С. Кримінально-правова охорона неповнолітніх новим КК- старі проблеми // Право України.-2002.-№6.-с.39-42

Киренко С.Г. Проблеми захисту прав неповнолітніх кримінальним законодавством України): Автореф. дис... к.ю.н./ Київський національний університет  ім. Тараса Шевченка.- К., - 2003. - 23 с.

Туляков В.О., Хлицова О.Г. Деякі нормативні проблеми протидії злочинності неповнолітніх // Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наукових праць. – 2004. – Вип. 8. – С. 51 – 52.

Тютюгин В.И. Некоторые вопросы реализации норм об особенностях уголовной ответственности и наказания несовершеннолетних // Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наукових праць. – 2004. – Вип. 8. – С. 47 – 50.

Юзікова Н.С. Проблема кримінально-правового захисту інтересів неповнолітніх.-Дніпропетровськ: Дніпропетровський університет.-1999.-171с.

Яценко С.С. Питання вдосконалення інституту кримінальної відповідальності неповнолітніх // Проблеми удосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства: Міжвузівський збірник наукових праць. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1993. – С. 3-15.

Ямкова О.О. Примусові заходи виховного характеру: правова природа і види: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Одеська національна юридична академія. — О., 2004. — 20с.

 

1. Питання реформування кримінального законодавства України на сучасному етапі.

Ковідіті О.Ф. Про вдосконалення кримінальної політики та законодавства кримінального профілю // Вісник Одес. ін-ту внутр. справ.-1999.- №2.-С. 28-31.

Навроцький В.О., Прохоренко А.Г. Вдосконалення кримінального законодавства України: аналіз пропозицій практиків і вчених // На шляху до правової держави. - Львів. - 1992. - С.110-112.

Навроцький В.О. Сага про Кримінальний кодекс // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. Матеріали науково-практичної конференції “Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства)”. – 2003. – Вип. 2 (1). – С. 20 – 28.

Присяжнюк Т.І. Вдосконалення інституту потерпілого в системі кримінального права України // Матеріали ХІ регіональної науково-практичної конференції “Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні”. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка. – 2005. – С. 339 – 341.

Савінова Н.А. Кримінально-правове забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні:теоретичні та практичні аспекти. – К.: ТОВ «ДКС», 2012. – 342 с.

Фріс П.Л. Актуальні питання вдосконалення Загальної частини чинного Кримінального кодексу України. (Збірник наукових статей викладачів юридичного факультету). – Випуск Х. - Івано-Франківськ, 2002.– С. 127-142.

Фріс П.Л. Нарис історії кримінально-правової політики України. Монографія. – К.: Атіка 2005. - 124 с.

Фріс П.Л. Питання подальшого вдосконалення кримінального законодавства України // Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності. Матеріали науково-практичного семінару кафедри кримінального права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського університету ім. В. Стефаника. Додаток до збірника „Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України”. (Збірник наукових статей викладачів юридичного інституту). – Івано-Франківськ, 2002. – С. 3-13.

Фріс П.Л. Кримінально-правова політика і деякі питання криміналізації та декриміналізації діянь. Матеріали VI-ї Регіональної міжвузівської конференції "Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні (м. Ів.Франківськ, 22 квітня 2005 р.) . – Івано-Франківськ, 2005. – С. 162-167.

Фролова О.Г. Щодо методології пошуку шляхів вдосконалення Кримінального законодавства України // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. Матеріали науково-практичної конференції “Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства)”. – 2003. – Вип. 2 (1). – С. 33 – 35.

Хавронюк М.І. Кримінальний кодекс України: удосконалення триває? // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. Матеріали науково-практичної конференції “Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства)”. – 2003. – Вип. 2 (1). – С. 7 – 13.

 

Особлива частина.

1. Поняття, система та значення Особливої частини кримінального права.

Борисов В.І. Загальна характеристика Особливої частини нового КК України // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матеріали, міжнар. наук.-практ. конф. [Харків.] 25-26 жовтня 2001 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. - К. - X.: Юрінком Інтер, 2002. - С. 99-104.

Бурдін В.М. Термінологія статей Особливої частини Кримінального кодексу України та встановлення вини.- С. 111-116 // Право і лінгвістика // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: У 2-х ч., 18-21 вересня 2003 р.- Сімферополь: ДОЛЯ, 2003.- Ч. 1.- 256 с.

Єпур Г.В. Проблеми розвитку Особливої частини кримінального права // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 2001. – Вип. 2. – С. 78 – 101.

Зелінський А.Ф., Куц В.М. Об’єкт злочину і структура Особливої частини Кримінального кодексу // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 1997. – Вип. 2. – С. 148 – 155.

Навроцький В.О. Вступ до Особливої частини кримінального права України. Лекції для студентів юридичного факультету. - Львів. - Юридичний факультет Львівського держ. у-ту ім. Івана Франка. - 1997. - 32 С.

Навроцький  В.О., Тростюк З.А. Тлумачний словник Особливої частини кримінального законодавства України. – Львів: Юридичний факультет Львівського державного ун-ту імені І.Франка, 1997. – 127 с.

Навроцький В.О. Науковий керівник не буває колишнім // Життя і право. - 2005. - №1. - С.19-22.

Станько А. Проблеми систематизації Особливої частини Кримінального кодексу України // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління і права. – 2002. – спец.вип. – с.235-236

Тростюк З.А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України.-К.:Атіка, 2003.-144с.

Хавронюк М.І. Довідник з Особливої частини Кримінального кодексу України. – К.: Істина, 2004. – 504с 

 

1. Загальні правила кваліфікації злочинів.

Андрушко П.П. Поняття, види, значення кваліфікації злочинів// Вісник Київського університету: Суспільно – політичні науки. – К., Либідь, - 1992. – Вип. 5.

Андрушко П. Кваліфікація злочинів: понятя та види // Вісник прокуратури. – 2003. - №12. – С. 48-55.

Захарченко О.В. Кваліфікація злочину як основний елемент інституту підслідності // Право і безпека. – 2003. – Т.2, №4. – с. 113-266

Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – Київ: Атіка: 2002. – 640 с.

Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів.-К.: “Юрінком Інтер”,1998.-415с.

Короленко М.П. Проблеми кваліфікації і класифікації злочинів за ступенем їх тяжкості.- К.: Наук. світ ,2000.-11с.

Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації – К.:Атіка,1999.- 464с.

Навроцький В.О. Про закріплення принципів і правил кримінально-правової кваліфікації в кримінальному законі // Гармонізація законодавства України з правом Європейського союзу - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, юридичний факультет; Університет Ганновер, юридичний факультет, 2003. - С.83-94.

Навроцький В.О. Кримінально-правова кваліфікація. Конспект лекцій зі спеціального курсу // Життя і право. - 2004. - №11. - С.2-78.

Сопельник И.В. Квалификация преступлений и важность при этом обьективных и субьективных признаков состава // Митна справа.-2004.-№3.-с.104-109.

Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в следственной           и судебной практике.-К.:Юринком ,1995.-204с.

Фролов Д.Є. Деякі аспекти кваліфікації і розмежування злочинів // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 1. – С. 171 – 176.

 

1. Правильна кваліфікація злочинів як необхідна умова дотримання законності, прав і свобод громадян.

Див. рекомендації до теми 53, а також

Брич Л.П. Закономірності відмежування складів злочинів від складів адміністративних правопорушень за законодавством України // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції.9-10 лютого 2006 р. –Львів: Юридичний факультет ЛНУ ім.. Івана Франка, 2006.-С. 326-329.

Брич Л.П. Закономірності розмежування складів злочинів //Життя і право. – 2004. - № 7.

Брич Л.П. Значення ознак суб’єкта для розмежування складів злочинів // Проблеми пенітенціарної теорії та практики.-2005.-№ 10.-С. 214-221.

Брич Л.П. Поняття розмежування складів злочинів (термінологічний аспект) // Право і лінгвістика. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Частина перша. Сімферополь-Ялта, 18-21 вересня 2003 р.Сімферополь: Доля.- 2003.-С.69-74.

Брич Л.П. Предмет злочину як розмежувальна ознака складів злочинів проти довкілля //Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи  та шляхи вдосконалення кримінального законодавства).  Матеріали науково-практичної конференції 4-5 квітня 2003 р. Львів: ЛІВС при НАВС України.- 2003. – С.53-56.

Вапсва Ю.А. Особливості кваліфікації злочинів при наявності помилки // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2000. – Вип. 10. – С. 50 – 55.

Марін О. Причини виникнення та існування конкуренції кримінально-правових норм // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2001. – Вип. 36. – С. 454 – 460.

Марін О. Проблеми кваліфікації злочинів при конкуренції кримінально-правових норм // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Регіональна науково-практична конференція. – Л.: юридичний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка, 2001. – С. 203 – 206.

Марін О.К. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм. – К.: Атіка, 2003. - 222 с.

Марін О.К. Спірні питання кваліфікації при конкуренції норм про деякі посадові злочини і заподіяння тяжкого тілесного ушкодження // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 2 (13). – С. 190 – 195.

Марітчак Т.М. Наслідки неправильної кримінально-правової кваліфікації. // Митна справа. – 2002. - №2. – С.93-100.

Марітчак Т.М. Наслідки неправильної кримінально-правової кваліфікації // Митна справа. – 2002. - № 2. – с. 95-100.

Марітчак Т.М. Помилки у кваліфікації злочинів:  Автореф. дис ... к.ю.н./ Львівський національний університет  ім. Івана Франка.- Л., - 2003. - 16 с.

Марітчак Т.М. Помилки у кваліфікації злочинів: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 186с.

Марітчак Т.М. Причини помилок у кваліфікації злочинів: результати соціологічного дослідження. // Право України. – 2001. - №7. – С.48-51.

 

1. Кримінальна відповідальність за дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади.

Андрусів Г.В., Бантишев О.Ф. Відповідальність за злочини проти держави: Навч. посібник для студентів юрид. фак. / Київський ун-т ім. Т.Шевченка.- К.: РВЦ “ Київ. ун-т”, 1997.-165 с.

Грищук В.К. Соціальна зумовленість злочинів проти держави в умовах відновлення незалежності України.// Вісник Львівського університету. Серія юридична.—1993 – випуск 30 – с.76-80.

Зозуля І.В. Національна безпека України як сукупний об’єкт кримінально-правового захисту // Право і безпека.-2002.-№ 3.-С. 37-43.

Кравець С.Я. Національна безпека України: надзвичайні ситуації і кримінальна відповідальність // Правова держава / Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. – 1997. – Вип. 8. – С. 216 – 221.

 

1. Кримінальна відповідальність за державну зраду.

Див. рекомендації до теми 55, а також

Баулін Ю.В. Спеціальний вид звільнення громадянина України від кримінальної відповідальності за державну зраду // Проблеми пенітенціарної теорії і практики.-2004.-№ 9.-С. 21-30

 

1. Поняття, ознаки та види вбивства в кримінальному праві.

Литвин О.П. Злочини проти життя: Навчальний посібник. – К.: Європейський університет, 2002. – 202с.

Литвин О.П. Кримінально - правовий захист життя та здоров’я громадян України: Монографія / Ред. В.О. Глушков; Європ. ун-т фінансів, інформ. систем, менеджменту і бізнесу.- К.: Наук. світ., 2001.- 200 с.

Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І. Франка.-Л., 1997. - 48с.

Сташис В.В., Бажанов М.І. Особа під охороною кримінального закону.- Х.: Право, 1996.-224 с.,

а також рекомендації до тем 58-59

 

1. Умисне вбивство за обтяжуючих обставин.

Див. рекомендації до теми 57, а також

Дзюба В.Т. Деякі питання кримінальної відповідальності за вбивство за кримінальним законодавством України // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф.  [Харків] 22-23 квітня 2004 року.-К.- Х.: Юрінком Інтер, 2004.- С. 72-78.

Дідківська Н.А. Окремі питання караності умисних вбивств за Кримінальним кодексом України // Адвокат.-2005.-№.-с.23-27.

Бояров В.І. Деякі питання кримінально-правової характеристики умисних вбивств, вчинених на замовлення // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Харків, 25-26 жовтня 2001р.-Х., 2002.-С.  119- 123.

Гайдар Е.А. Некоторые вопросы квалификации убийств, совершённых по заказу // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф.  [Харків] 22-23 квітня 2004 року.-К.- Х.: Юрінком Інтер, 2004.- С. 66-69.

Дідківська Н.А. Кримінальна відповідальність за умисне вбивство з метою приховати інший злочин: Автореф. дис... к.ю.н./ Академія адвокатури України.- К., - 2005. – 20 с.

Дідківська Н.А. Умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення( особливості змісту окремих ознак та деякі питання кваліфікації) // Вісник Верховного Суду України.-2005.-№1.-с.40.

Євдокимов В.О. Питання кваліфікації умисних вбивств при обтяжуючих обставинах //Адвокат.- 1996.- № 3.- с. 19 - 24.

Завгородній А.І. “ Грошові” вбивства практично не розкриваються... [ Бесіда з прокурором Кіровограда А. І. Завгороднім / записала М. Іванова ] // Кіровогр. правда.- 1997.- 30 верес.

Короленко М.П. Кваліфікація і класифікація умисних вбивств при обтяжуючих обставинах: Автореф. дис....к.ю.н./ Інститут держави та права ім. В.М. Корецького.- К., 2002 - 20с.

Лихолоб О.В. Мотивація при вчиненні вбивства з користі // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – Вип. 3. – С. 50 – 55.

Панов Н. И. Проблеми квалификации умышленных убийств, совершенных в соучастии// Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф.  [Харків] 22-23 квітня 2004 року.-К.- Х.: Юрінком Інтер, 2004.-  С. 24-30.

Саинчин А.С. Убийство по заказу (уголовно-правовой, криминалистический и криминологический аспекты). – О.: Юридична література, 2003. – 245с.

Стрижевська А. А. Питання кваліфікації умисних вбивств, учинених особою, яка раніше вчинила умисне вбивство (п. 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального ко­дексу України) // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф.  [Харків] 22-23 квітня 2004 року.-К.- Х.: Юрінком Інтер, 2004.- С. 69-72.

 

1. Умисне вбивство за пом’якшуючих обставин і його види.

Див. рекомендації до теми 57, а також

Авраменко О.В. Кримінальна відповідальність за умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання // Проблеми вдосконалення практики застосування кримінально-правових засобів протидії злочинності органами внутрішніх справ. Матеріали міжнародної науково – практичної конференції 30 вересня 2004р. Львівський юридичний інститут 2005. – С. 73 – 79.

Байлов  А.В.. Деякі  проблеми кримінальної відповідальності за діяння, вчинені у стані сильного душевного хвилювання // Вісн. Ун-ту внутр. справ. - 2000. - Спецвипуск. - С.123-127.

Байлов А. В. Питання кваліфікації посягань на життя та здоров'я особи, що вчинені в стані сильного душевного хвилювання // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф.  [Харків] 22-23 квітня 2004 року.-К.- Х.: Юрінком Інтер, 2004.- С. 78-81.

Байлов О.В. Кримінальна відповідальність за посягання на життя та здоров'я особи вчинені в стані сильного душевного хвилювання: Автореф. дис... к.ю.н./ Національний університет внутрішніх справ.- Х., 2004, - 19 с.

 Бурко О.В. Кримінальна відповідальність за вчинення умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання: Автореф. дис... к.ю.н./ Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.- К., - 1997.

Остапенко Л.А. Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Юридичні науки. – 2002. – Вип. 46. – С. 149 – 153.

Рябчинська О.П. Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини : аналіз складу //Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф.  [Харків] 22-23 квітня 2004 року.-К.- Х.: Юрінком Інтер, 2004.- С. 81-84.

Остапенко Л. Проблемні питання кваліфікації умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №6. – с. 67-70/

Примаченко В.Ф. Кримінальна відповідальність за умисне вбивство у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця та при перевищенні меж необхідної оборони // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Реформування кримінального та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи”, Івано-Франківськ, 30 вересня – 1 жовтня 2005 р. – Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2005. – С. 94- 96.

 

1. Поняття, ознаки й види тілесних ушкоджень.

Якобчук О.М. Умисне заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, побоїв та мордувань // Актуальні проблеми кримінального та кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування: Зб. тез та доповідей регіон. круглого столу (Хмельницький, 21-22 лютого 2003 р.).-Хмельницький, 2003.-С.68-71.

 

1. Кримінальна відповідальність  за катування.

Бояров А.М., Павликівський В.І. Коментар до статті 127 «Катування» Кримінального кодексу України // Законодавство України. Науково-практичні коментарі.-2005-№3.-с.90-100.

Булда Д. Деякі аспекти кримінальної відповідальності за катування // Підприємництво, господарство і право.-2005.-№7.-с.120-124.

Довгань О.В. Катування: кримінально-правова характеристика складу злочину // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 року.-К.- Х.: Юрінком Інтер, 2004.- С. 106-108.

Дорош Л.В., Довгань О.В. Катування : кримінально-правовий аспект / Право України. - № 9. – 2004. – С. 131-134.

 

1. Кримінальна відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження.

Якобчук О.М. Умисне заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, побоїв та мордувань // Актуальні проблеми кримінального та кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування: Зб. тез та доповідей регіон. круглого столу (Хмельницький, 21-22 лютого 2003 р.).-Хмельницький, 2003.-С.68-71.

 

1. Кримінальна відповідальність за захоплення заручників.

Батиргареєва В. С., Борисов В.І., Голіна В.В. Злочини проти особистої волі людини та їх попередження (науково-практич-ний посібник).- Харків. Інститут вивчення проблем злочинності Академії правових наук України. – 2002 р. – 123 с.

Бортник В.А. Кримінально-правова охорона честі та гідності особи: Автореф. дис... к.ю.н./ Національна академія внутрішніх справ України МВС України.- К., 2004.- 17 с.

Акімов М. Відмежування захоплення заручників від незаконного позбавлення волі та викрадення людини // Вісник прокуратури.-2002.-№2.-с. 33-37

Акімов М. Кримінальна відповідальність за захоплення заручників //Право України.-2002.-№3.-с. 150-155.

Політова А.С. Трансформація об’єкта захоплення заручників // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ. – 2001. – Вип. 2. – С. 355 – 365.

Політова Г.С. Неповнолітній як суб'єкт захоплення заручників // Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми. Міжвузівська науково-практична конференція. – Донецьк, 2002. – С. 83 – 86.

Пономаренко Ю.А. Деякі питання дії у просторі статті 123¹ КК України (співвідношення міжнародного та національного законодавства). // Злочини проти особистої волі людини. Збірник матеріалів міжнародного науково-практичного семінару (Х., 19-20 вересня 2000 р.) / [Редкол.: Сташис В.В. (гол.редактор) та ін.]. – Х.: ПФ „Книжкове видавництво” „Лестивця Марії”, 2002. – С.129-133.

Степанюк А.Ф. Захват заложников в местах лишения свободы: вопросы квалификации // Злочини проти особистої волі людини. Збірник матеріалів міжнародного науково-практичного семінару (Х., 19-20 вересня 2000 р.) / [Редкол.: Сташис В.В. (гол.редактор) та ін.]. – Х.: Лестивця Марії, 2002. – С.61-65.

 

1. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини.

Діяльність органів внутрішніх справ по запобіганню торгівлі людьми: Навч. посібник / За ред. О.М. Бандурки. - Харків: Вид-во НУВС, 2001. – 244 с.

Іващенко В.О. Торгівля жінками та дітьми: кримінологічні та кримінально-правові аспекти боротьби. – К.: Атіка, 2004. – 112 с.

Карпачева Н. Украинцы становятся предметом торговли. Защитит ли их закон? [Беседа с Уполномоченным Верховной Рады Украины по правам человека Н. Карпачева / записала О. Марчук] // Наша газ. - 1998.- 26 авг. (№108).- с. 7.

Козак В.А. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми (аналіз складу злочину): Автореф. дис. к.ю.н. /Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого.-Х., 2002.-20 с.

Коляда П. «Біле рабство» та шляхи його подолання // Наука. – 2004. - №17

 Крайній І. Секс - рабиня: у тенетах ловців // Луцьк. замок.- 2000.- 22 червня ( № 25).- с. 9.

Ларін М. Живий товар нині в попиті // Юридичний вісник України.- №24 ( 260 ) 15 - 21 червня 2000р. - с. 3.

Лизогуб Я.Г. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини // Монографія / МВС України, Луган. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2003. – 206 с.

Автореф. дис... к.ю.н./ Київський національний університет  ім. Тараса Шевченка.- К., - 2003. - 20 с.

Лизогуб Я.Г., Яценко С.С. Протидія торгівлі людьми: аналіз вітчизняного та зарубіжного законодавства. Навчальний посібник / Наук. ред. д-р юрид. наук,  проф. С.С. Яценко. – К.: Атіка, 2005. – 240 с.

Наден В.О. Торгівля жінками як кримінально-правова та соціальна проблема сучасності.-К.: Атіка, 2004.-288с.

Орлеан А.М. Кримінально-правова характеристика торгівлі людьми.-Харків: СІМ, 2005.-180с.

Орлеан А.М. Соціальна обумовленість криміналізації та кримінально-правова характеристика торгівлі людьми: Автореф. дис... к.ю.н./ Національний університет внутрішніх справ.- Х., 2003, - 20 с.

Підгородинський В.М. Відповідальність за торгівлю людьми за кримінальним законодавством: Автореф. дис... к.ю.н./ Одеська національна юридична академія.- О., 2005, - 19 с.

 

1. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи: теоретичні та практичні проблеми.

Александров Ю. Злочини проти статевої свободи // Юридичний вісник Ураїни. -2002 -№14(354) 6 -12 квітня. - с.9.

Біль Р.С., Денисов С.Ф. Відповідальність за статеві злочини: порівняльний аспект // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 4 (9). – С. 165 – 173.

Дорош Л. В. Деякі питання кримінальної відповідальності за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 року.-К.- Х.: Юрінком Інтер, 2004.- С.124-128.

Дудоров О.О. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи: Методичні рекомендації з курсу "Кримінальне право (Особлива частина)". — Бердянськ: АРІУ, 2004. —31 с.

Мачужак Я.В. Відповідальність за статеві злочини та інші сексуальні зловживання щодо малолітніх і неповнолітніх // Ухвали судової колегії в кримінальних справах.-1997.-№ 3.- с.52.

Савченко А.В. Кримінально-правова та кримінологічна сутність статевих збочень (парафілій) // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. – Вип. 5. – С. 110 – 117.

Свиридов Б. Кримінальна відповідальність за злочини проти статевої недоторканості особи// Право України. – 1999. -- №5. – С.74.

 

1. Кримінальна відповідальність за зґвалтування.

Брич Л.П. Розмежування згвалтування із суміжними складами злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи // Життя і право.-2004.-№ 4.-С. 69-78.

 Корчовий М.М. Кримінально-правове та кримінологічне поняття згвалтування // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1999. – Вип. 1. – С. 71 – 78.

Корчовий М.М. Погроза як спосіб застосування психологічного насильства при зґвалтуванні // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – Вип. 4. – С. 46 – 52.

Корчовий М.М. Фізичне насильство при зґвалтуваннях: кримінально-правовий та кримінологічний аспекти // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1998. – Вип. 4. – С. 103 – 109.

Пономаренко Є. Кримінально-правова оцінка злочину зґвалтування: деякі аспекти // Право України. – 2005. - № 5. – с. 92.

Самощенко И.В. К вопросу о содержании угрозы в составе изнасилования // Юридическая наука и проблемы формирования демократического правового государства Украина. Наукова конференція. – К. – 1993. – С. 104 – 107.

Синєокий О. Сексуально-садистські вбивства та згвалтування // Вісник прокуратури. – 2002. - №5. – с. 71-74

Шалгунова С.А. Терещенко А.І. Науково практичний коментар до ст.152 КК «Згвалтування» // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВСУ. – 2003. – № 1. – С. 116-131

Шалгунова С.А., Терещенко А.І.Кваліфікація зґвалтування групою осіб // Науковий вісник Львівського інституту внутрішніх справ МВС України, 2003. – Дод. № 2. – С.289-291.

 

1. Злочини у сфері реалізації виборчих та інших політичних прав громадян.

Андрушко П.П. Права громадян на задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів та їх захист як об’єкт кримінально – правової охорони // Нові Цивільний і Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України: Матер. наук.практ.конф. (Івано–Франківськ) 3 – 4 жовтня 2002 р./ Редкол.: Басай В.Д. (голов. ред.) та ін. – Івано–Франківськ: Обласна друкарня, 2002. – С. 159 – 164.

Медіна Л. П. Кримінально-правова характеристика злочинів проти виборчих прав громадян України (ст.ст. 157, 158, 159 КК України): Автореф. дис... к.ю.н.- К., 2004, - 20 с.

Лихова С.Я. Актуальні проблеми систематизації злочинів проти окремих конституційних прав людини і громадянина за КК України 2001р. // Нові Цивільний і Кримінальний кодекси - важливий етап кодифікації законодавства України: Матеріали науково-практичної конференції (Івано-Франківськ), 3-4 жовтня 2002 р. / Редколегія; Васай В.Д. (голов. ред.) та ін. - Івано-Франківськ: Обласна друкарня, 2002 р. - С. 169-172.

Лихова С.Я. Удосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти виборчих прав громадян // Збірник наукових праць Харківського центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні.-2003.-Вип. 5.-с.202-232.

Лихова С.Я., Берзін П.С. Проблеми визначення об’єкта окремих злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини (розділ V Особливої частини Кримінального кодексу України) // Науково-практичні коментарі. – 2004. - № 2. – с. 38-69.

Мельник М.І. Кримінальна відповідальність за злочини проти виборчих прав.-К.: Атіка, 2005.-144с.

Палій М.В. Злочинність у сфері віросповідання та боротьба з нею: Автореф. дис....к.ю.н. / Інститут держави і права ім..В.М.Корецького. - К., 2002. - 19 с.

 

1. Злочини у сфері інтелектуальної власності: теоретичні та практичні проблеми.

Андрушко П.П. Кримінально-правова охорона інтелектуальної власності в Україні.-К.: Форум, 2004.-160с.

Берзін П., Стрижевська А. Питання про сукупність злочинів та цивільних деліктів, що пов’язані з порушенням прав на об’єкти права інтелектуальної власності // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції.3-4 лютого 2005 р. –Львів: Юридичний факультет ЛНУ ім.. Івана Франка, 2005.-С. 324-330.

ДубинскийМ., Коваль А. Особливості кримінально-правової охорони прав інтелектуальної власності // Адвокат. – 2004. - №5. – с. 3-6

Гулкевич В. Об’єкт і предмет кримінально-караного порушення авторського і суміжних прав // Вісник Львівського університету.-Серія юридична.-2005.-Вип. 41.-С. 323-344.

Зейкан Я.П. Порушення авторського права і суміжних прав (ст. 176 КК України): позиція сторони захисту у кримінальних справах // Адвокат. – 2004. - № 2. – С. 22-25.

Карчевський Н.В. Проблемы совершенствования уголовно-правовой защиты авторского права на программное обеспечение и перспективы их разрешения // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 1998. – Вип. 2. – С. 93 – 100.

Тяпкін А.С., Чехунов Д.Н. Кримінально-правова характеристика злочину, передбаченого ст. 176 Кримінального кодексу України "Порушення авторського права і суміжних прав" // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2001. – Вип. 15. – С. 25 – 31.

Харченко В.Б. Захист права інтелектуальної власності у новому Кримінальному кодексі України // Право України.-1995.-№2.-с.31-33.

Харченко В.Б. Кримінально-правова охорона авторського права та суміжних прав: Автореф. дис.....к.ю.н. / Національні юридична академія України ім. Ярослава Мудрого.-Х. , 1996. - 24с.

 

1. Поняття, загальна характеристика й види злочинів проти власності.

Альошин Д.П. Кримінальна відповідальність за розкрадання, вчинені у співучасті: Автореф. дис....к.ю.н./ Національний університету внутрішніх справ. - Х., 2002. - 19 с.

Дудоров О.О. Відповідальність за злочини проти власності: Навч. посібник. ¾ Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 2000. ¾ 148 с.

Емельянов В.П. Защита права собственности уголовным законодательством.-Х.:ВМП “Рубикон”, 1996.-123с.

Коржанский Н. О преступлениях и собственности // Юридическая практика.-1996.-№11-12(21-22),июнь.-с.1,14.

Кузнєцов В.В. Кримінально-правовий захист права людини на власність //Збірник наукових статей міжнародної наукової конференції “ Європа на порозі нового тисячоліття”.- 1999.- С. 77-82.

Кундеус В.Г. Кримінально-правова характеристика викрадення): Автореф. дис... к.ю.н./ Національний університет внутрішніх справ.- Х., 2004, - 19 с.

Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления.-К.: Юринком Интер, 1996.-239с.

Навроцький В.О. Злочини проти власності. Лекції для студентів юрид. фак. -Л., 1997.-80 с.

 

1. Кримінальна відповідальність за крадіжку.

Див. рекомендації до теми 69, а також

Женунтій В., Дадерко Л , Лашку М. Поняття повторності крадіжки індивідуального майна // Право України.-1997.-№ 11.- с.90.

Кузнєцов В. В. Поняття і сутність інституту крадіжки в кримінальному праві України // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України.- 1999.- Вип. 1.- С. 47-53.

Кузнєцов В.В. Кримінально-правові норми про відповідальність за крадіжку як інститут кримінального законодавства: Автореф. дис....к.ю.н. / Національна академія внутрішніх справ України.-К., 2000.

Лашку М.И. Уголовно-правовые и криминологические проблемы борьбы с кражами индивидуального имущества: (на материалах республики Молдова): Автореф. дисс…к.ю.н. / Национальная академия внутренних дел Украины.-К.,1997.-27с.

Ніколаєва Т. Крадіжка зі сховища // Юридичний вісник України.- 2002.- №7 (347). 16 - 22 лютого.-с. 13.

Приймак В. Обманне проникнення у житло громадян з метою вчинення крадіжки // Юридичний вісник України.- № 5 ( 293 ) 1 -7 лютого 2001р. – С. 7.

Юденков О.О. Крадіжка // Вітчизна. - 1993. -№11 -12. -с. 108 -112.

 

1. Кримінальна відповідальність за грабіж.

Див. рекомендації до теми 69, а також

Мартиненко Ю.Д. Кримінально-правові та кримінологічні заходи попередження розкрадань державного або колективного майна, що скоюються шляхом грабежу або розбою: Автореф. дис....к.ю.н. / Національна Аакадемія внутрішніх справ України.-К.,1997.-22с.

 

1. Кримінальна відповідальність за розбій.

Див. рекомендації до теми 69, а також

Гуня І.І. Кримінально-правове визначення розбою та деякі питання його кваліфікації // Право і безпека. – 2004. - № 3’2. – с. 49-53.

Іканов К.Ш. Теоретические и практические вопросы уголовно-правовой характеристики разбоя // Право і безпека. – 2003. – Т.2, №1. – с. 139-142

 

1. Кримінальна відповідальність за шахрайство.

Див. рекомендації до теми 69, а також

 

Берзін П.С. Кримінально-правова класифікація шахрайських дій з використанням банківських „смарт карток” // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2002. – № 5. – С. 93-97.

Берзін П.С. Суб’єктивна сторона шахрайства, що вчиняється з використанням підроблених банківських платіжних карток // Науково-практичні коментарі. – 2003. - № 1. – с. 36-43.

Воронич С.А. К вопросу о способах мошенничества и их классификация // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1998. – Вип. 5. – С. 46 – 50.

Мусиенко О.Л. О классификации способов мошенничества в сфере предпринимательства // Проблеми законності / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – 1999. – Вип. 39. – С. 161 – 167.

Савченко А.В. Кримінально-правові аспекти телемаркетингового шахрайства // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2003. - № 2. – с. 157-161.

Смаглюк О. Шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з  використанням електронно обчислювальної техніки // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 6. – с. 82-87.

Смаглюк О.В. Шахрайство за Кримінальним кодексом України 2001 року):  Автореф. дис... к.ю.н./ Національна академія внутрішніх справ України МВС України.- К., 2004.- 20 с.

Смаглюк О.В. Шахрайство, вчинене організованою групою // Збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів "Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених" : Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - Спецвипуск № 1. - Хмельницький, 2002. - С. 232-233.

Шапочка С.В. Шахрайство – корисливий злочин проти власності: історія та сьогодення // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією. – 2004. - № 9. – с. 173-179. Коржанский Н.И. О преступлениях и собственности // Юридична практика.-1996.-№ 11-12.

 

1. Кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та  самовільне будівництво.

Шульга А.М. Некоторые аспекты уголовной ответственности за самовольный захват земли // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 1999. – Спеціальний випуск. Частина 3. – С. 70 – 74.

 

1. Кримінальна відповідальність за вимагання.

Див. рекомендації до теми 69, а також

Галовиченко В. Грабуй награбоване, чи просто рекет ? // Юридичний вісник України.-№ 3 , 16 - 22 січня, с. 3.

Дьоменко С.В. Деякі проблеми відмежування вимагання від суміжних складів злочинів та кваліфікація за сукупністю // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. - №10. – с. 30-39

Киндиров К.А. Проблемы объекта вымогательства на современном этапе // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 1999. – Спеціальний випуск. Частина 3. – С. 104 – 109.

Клименко В.А., Мельник Н.И. Уголовно-правовая борьба с вымогательством индивидуального имущества граждан: Учебное пособие. - К.: Украинская академия внутренних дел, 1993. - 92 с.

Мельник М. Відмежування вимагательства від розбою і насильственного грабежу // Радянське право. – 1991. – №10. – С.30-33.

Мельник Н. Рэкет - это не просто вымогательство // Предпринимательство, хозяйство и право--1996--№ 11.

Мельник О.В. Особливості застосування законодавства про відповідальність за вимагання // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2002. – Вип. 19. – С. 24 – 28.

Ніколаюк С.І. Характеристика вимагательств, вчинюваних організованими злочинними угрупуваннями // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1998. – Вип. 4. – С. 97 – 103.

Тихий В.П. Проблеми відповідальності за вимагання. // Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю в Україні: Збірник матеріалів наук.-практ. конференції / [Редкол.: Борисов В.І. (гол.редактор) та ін.]. – Х.: ПФ „Книжкове видавництво” „Лестивця Марії”, 2001. – С.29-31.

 

1. Кримінальна відповідальність за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

Антонюк Н.О. Актуальні проблеми виділення форм заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали XI регіональної науково-практичної конференції - Львів, 2005. - С. 311-313.

Антонюк Н.О. Штраф як вид покарання за заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції "Верховенство права  у  процесі державотворення та захисту прав людини в Україні" - Острог, 2005.- С. 308- 309.

 

1. Кримінальна відповідальність за контрабанду.

Дудоров О.О. Злочини в сфері господарсьокї діяльності: кримінально-правова характеристика. – К.: Юридична практика, 2003. – 923 с.

 Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва. Навч. посібник / За ред. Хавронюка М.І. — К.: Атіка, 2001. — 608 с.

Стрельцов Е.Л. Ответственность за преступления, совершенные в сфере предпринимательства. Учебное пособие // О.: Юрист – 1991. – 116 с.

Стрельцов Е.Л. Экономическая преступность в Украине: Курс лекций. - О.: АО БАХВА, 1997. - 571 с.

Шульженко Ф.П., Невмержицький Є.В. Юридична відповідальність за правопорушення у сфері економіки: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 171с.

Андрушко П.П. Коментар до ст. 201 Кримінального кодексу України // Юридичний вісник України.-2001.-№ 51(339), 22-28груд.-с.28-32.

Бантышев А.Ф. Контрабанда, совершаемая организованными преступными группами //Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні (на матеріалах Харківської та полтавської областей): Зб. Матеріалів міжнар. наук.-практ. Конференції (Харків) 26-27 квітня, 1999.-Х.: Право, 2000.-С.64-68.

Баранов С.О. До питання про кримінально-правову характеристику способів вчинення контрабанди // Вісник Одеського Інституту внутрішніх справ.-2004.-№1. – с.74-76.

 Бень А. Контрабанда // Голос України.- 1992.- 10 берез. ( № 43).-с. 14, 11 берез. ( № 44).- с. 16.

Берзін П. Окремі проблеми визначення зброї як предмета контрабанди // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали IX регіональної науково-практичної конференції. 13-14 лютого 2003 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. - С. 378-379.

Гуторова Н.О. Контрабанда (ст. 201 Уголовного кодекса Украйни) // Зкспресс-анализ законодательньїх й нормативних актов. - Харьков, 2003. - № 40(406). - 6 окт - С. 15-17.

Омельчук О.М. Окремі аспекти відмежування контрабанди від суміжних складів злочинів // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління і права. – 2004. – №1-2. – с.169-177

Хавронюк М. Контрабанда (в запитаннях і відповідях) // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1998. - №8. - С.19-22; №9. - С.21-25.

 

1. Кримінальна відповідальність за фіктивне підприємництво.

Андрушко П.П. Коментар до ст. 205, 207 Кримінального кодексу України // Юридичний вісник України.-2001.-№ 52 (340), 29 груд.-4січня2002.-с.26-32.

Андрушко П.П. Коментар до статей 205, 233, 234, 235 Кримінального кодексу України// Законодавство України: Науково – практичні коментарі. – К., 2002. - № 1. – С. 42-68.

Воробей П.А. Фіктивне підприємництво в системі економічних злочинів // Науковий вісник НАВСУ.-К., 1997.-Вип.2.-С.188-190.

Дудоров О.О. Фіктивне підприємництво: вдосконалення кримінально-правоовї норми // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. Вип.2. — Луганськ, 2005. — С. 5—13

Лысенко В.В.Фиктивные предприятия в преступном механизме уклонения от уплаты налогов и отмывания средств, полученных преступным путем // Право і безпека. – 2003. – №2.

Опалінський Ю.В. Кримінальна відповідальність за фіктивне підприємництво: Автореф. дис....к.ю.н.- К., 1998.- 18 с.

Опалінський Ю.В. Несколько слов об ответственности за фиктивное предпринимательство // Финансовая консультация.- 1997.- №33-34. С.31-33.

Опалінський Ю.В. Фіктивне підприємництво в системі економічних злочинів// Науковий вісник НАВСУ.- К., 1997. Вип. 2.-С.188-190.

Приймак І.В. Фіктивне підприємництво як економічний злочин // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 1. – С. 55 – 58.

 

1. Кримінальна відповідальність за протидію законній господарській діяльності.

Андрушко П.П. Фіктивне підприємництво: проблеми кваліфікації та вдосконалення відповідальності // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – №10. - С.16-22. - №11. - С.27-32.

Перепелиця О.І. К вопросу о совершенствовании уголовно-правовой нормы, предусматривающей ответственность за противодействия законной хозяйственной деятельности (206 УК Украины) Проблеми запобігання службовим злочинам у сфері господарської діяльності: Матер. наук.-практ. семінару. [Харків] 9 лист. 2004 р./ Редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.) та ін. К.: Юрінком Інтер, 2005.

Скора Л. Посягання на свободу законної господарської діяльності: порівняльний аналіз кримінального законодавства України та окремих зарубіжних // Право України.- 2005. - №6. – с.38.

Скора Л. Протидія законній господарській діяльності // Підприємництво, господарство і право.-2005.-№.-с.132-135.

Соловйова А.М. Розмежування примушування до виконання (невиконання) цивільно-правових зобов’язань та протидії законній господарській діяльності // Держава і право / Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. – 2002. – Вип. 15. – С. 441 – 447.

 

1. Кримінальна відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Андрушко П.П. Коментар до статті 209 «Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» Кримінальний кодекс України // Законодавство України. Науково-практичні коментарі.-2005-№7.-с.36-67.

Андрушко П.П., Короткевич М.Є. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом: кримінально-правова характеристика.-К.: Юрисконсульт.-2005.-292с.

Беницкий А.С. К вопросу о предмете легализации (отмывания) доходов, бобытых преступным путём // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України.-2005.-№2.-с.71-78.

Беницкий А.С. Легализация доходов. добытых заведомо незаконным путём, как сложное преступление // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 2000. – Вип. 3. – С. 116 – 124.

Беницкий А.С. О некоторых особенностях объективной стороны легализации (отмывания) денежных средств или иного имущества, приобретенных заведомо преступным путем //Проблеми права на зламі тисячоліть: Матеріали міжнародної наукової конференції. Наукове видання.- Дніпропетровськ: ІМА-прес.- 2001.- С. 463-466.

Беницкий А.С. О необходимости совершенствования законодательства о борьбе с легализацией имущества, добытого преступным путем /Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності: Зб. Матеріалів міжнар. Наук.-практ. Конференції [Харків]. /[Редкол.: Сташис В.В. (голов. Ред.) та ін.]. – Харків: ПФ Поіск, 2002. - С. 154-163.

Беницкий А.С. О необходимости совершенствования законодательства о борьбе с легализацией имущества, добытого заведомо преступным путем. // Злочини у сфері кредитно-фінасової та банківської діяльності: Зб. матеріалів міжнар.наук.-практ.конференції [Х.]. / [Редкол.: Сташис В.В. (голов.ред.) та ін.]. – Х.: ПФ „Поиск”, 2002. – С.154-163.

Беницкий А.С. Ограничение легализации денежных средств или иного имущества, приобретенных преступным путем, от смежных составов преступлений // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України.-2000.- Вип. 1.- С. 119-133.

Беницкий А.С. Уголовная ответственность за легализацию (отмывание ) денежных средств и инного имущества, приобретенного преступным путём: проблемы квалификации и совершенствования законодательства: Монография/ Министерство внутренних дел Украины, Луганский ин-т внутр. дел им. 10-летия Незав. Украины.-Луганск: ЛИВД, 2001.-349с.

Берзін П.С. Проблеми законодавчого забезпечення та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. - 2003. - № 8. - С. 33-45.

Берзін П.С. Тлумачення окремих понять, закріплених у Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” // Протидія відмиванню “брудних” коштів та фінансуванню тероризму: громадська підтримка та контроль: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 20 черв. 2003). - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2003. - С. 127-132.

Ізотов О.С. До питання про стадії відмивання «брудних» грошей // Правове забезпечення взаємодії оперативних підрозділів та слідчих апаратів у розкритті та розслідуванні злочинів: Тези доп. – Ч.2. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2005. – С. 167-169.

Чаричанський О.О. Підстави кримінальної відповідальності за легалізацію (відмивання) доходів одержаних злочинним шляхом за КК України:  Автореф. дис... к.ю.н./ Національна юридична академія України  ім. Ярослава Мудрого.- Х., - 2004. - 20 с.

Чаричанський О.О. Предмет легалізації (відмивання) прибутків, одержаних незаконним шляхом // Збірник наукових праць Харківського Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні. Випуск четвертий. – Х.: Харківський Центр вивчення організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні, 2002. – С. 214-227.

 

1. Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.

Андрушко П.П. Коментар до ст. 212 Кримінального кодексу України // Юридичний вісник України.- 5 (345) 2-8 лютого 2002 р.- с. 17-32.

Андрушко П.П. Яким інтересам має надаватись правозастосовними органами пріоритет при вирішенні питання про відповідальність за несплату податкових зобов’язань: фіскальним держави чи платника податків (коментар до постанови Пленуму ВСУ від 8 жовтня 2004р. №15) // Законодавство України. Науково-практичні коментарі.-2005-№1.-с.36-57.

Багрий-Шахматов Л.В., Вересов В.Н. Теневая экономика в Украине в Автономной Республике Крым, пути и методы уклонения от налогообложения и меры по её преодолению // Актуальні проблеми держави та права: Збірн. Наук. прць Одес. Держ. Юрид. акад. Міністерство освіти.Вып. 5.-О., 1998.

Барабаш Т.М. Суб’єктивна сторона ухилення від сплати обов’язкових внесків державі як елемент предмета доказування по кримінальній справі // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2001. – Вип. 1 (14). – С. 159 – 172.

Берзін П.С. Критерії визначення фактичного ненадходження до бюджетів і державних цільових фондів коштів у значних, великих та особливо великих розмірах при ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. - 2005. - № 8. - С. 36-68.

 Бєлінський О., Філіппов В., Лобач В. Відповідальність за окремі правопорушення у сфері оподаткування // Право України. – 1996. – №8. – С.17.

Брич Л.П., Навроцький В.О. Кримінальна кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні: Монографія / Вступна стаття М.Я. Азарова. – Атіка, 2000.- 288 с. Рецензія: Дудоров О. Перша монографія про кваліфікацію господарських злочинів. // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №1. - С.87-90.

Вересов В.М. Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (На матеріалах автономної республіки Крим): Автореф. дис.... к.ю.н./ Університет внутрішніх справ. - Х., 1999.- 18 с.

Гутник А.Є. Запобігання податковою міліцією ухилень від сплати податків: Автореф. дис....к.ю.н..- Х.., 2000.- 19 с.

Дудоров О. Ухилення від сплати податків: момент закінчення злочину // Закон і бізнес. — № 11. — 18 березня 1998 р.

Молодик В.В. Кримінологічні та кримінально- правові аспекти відповідальності за ухилення від сплати податків , зборів, інших обов’язкових платежів: Автореф. дис....к ю.н. / Університет внутрішніх справ.- Х. , 1999. - 18 с.

Останін В.О. Кваліфікація ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів: Автореф. дис... к.ю.н./ Національна академія внутрішніх справ України МВС України.- К., 2004.- 20 с.

Сухов Ю.М. Ухилення від сплати податків, зборів інших обов’язкових платежів: проблеми відмежування від суміжних злочинів та кваліфікації за сукупністю: Автореф. дис....к.ю.н. / Київський національний університет ім. Т. Шевченка.- К., 2000.- 16 с.

 

1. Кримінальна відповідальність за шахрайство з фінансовими ресурсами.

Андрушко П.П., Мойсик В.Р. Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 148⁵ КК України)// Вісник Верховного Суду України. – 2000. - № 2 – С. 32 – 37.

 Василинчук В.І. Кримінально-правова характеристика шахрайств з фінансовими ресурсами // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1999. – Вип. 4. – С. 107 – 111.

Гуторова Н. О. Кримінальна відповідальність за шахрайство з фінансови­ми ресурсами .-Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Харків, 25-26 жовтня 2001р.-Х., 2002.-С.160-163.

Мойсик В.Р. Проблеми кримінальної відповідальності за шахрайство з фінансовими ресурсами: Автореф. дис....к.ю.н. / Київський національний університет ім.Тараса Шевченка. - К., 2002. - 20 с.

Мусиенко О.Л. О класификации способов мошейничества в сфере предпринимательства // Проблемы законности. - 1999 - Вип.39 с. 161-166.

Талпа П.В. К вопросу о способе совершения мошенничества с финансовыми ресурсами // Правова держава / Одеський державний університет імені І.І.Мечнікова. – О.:"Астропринт". – 2000. – Вип. 2. – С. 131 – 134.

 

1. Злочини проти довкілля.

Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства. - К.: Б.в.,2002. - 634 с.

Гавриш С.Б. Основні питання відповідальності за злочини проти природнього середовища (проблеми теорії та розвитку кримінального законодавства України): Автореф. дис… д.ю.н. / Українська державна юридична академія.- Х., 1994.- 38 с.

Матвійчук В.К. Кримінально-правова охорона навколишнього природного середовища (кримінально-правове та кримінологічне дослідження): Монографія.-           К.: "Азимут Україна", 2005. - 464 с.

Міллер А.Й. Поняття і види екологічних злочинів // Правова держава / Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. – 1994. – Вип. 5. – С. 214 – 221.

Навроцький В.О. Злочини проти природи. Лекції для студентів юридичного факультету. - Львів. - Юридичний факультет Львівського держ. у-ту ім. Івана Франка. - 1997. - 56 С.

Сасов В.О. Кримінально-правова оцінка екологічних злочинів // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Юридичні науки. – 1999. – Вип. 2. – С. 184 – 188.

Экологические преступления: квалификация и методика расследования / Гавриш С.Б., Грудкова В.Г., Дудников А.Л. / Под общ. ред. Коноваловой В.Е., Матусовского Г.А. - Х..: Глобус, 1994. - 225 с.

 

1. Кримінальна відповідальність за незаконне полювання.

Голуб С.А. Кримінальна відповідальність за незаконне полювання:  Автореф. дис... к.ю.н./ Академія адвокатури України.- К., - 2005. - 20 с.

Голуб С.А. Кримінальна відповідальність за незаконне полювання: Монографія. – К.: Азимут – України, 2004. -147с.

Грицай В.В. Удосконалення кримінального законодавства з питань злочинів у сфері поводження з відходами // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 2001. – Вип. 2. – С. 111 – 115.

Матвейчук В.К. Квалификация незаконной охоты: Учебное пособие. - К.: РИО МВД Украины, 1992. - 52 с.

 

1. Кримінальна відповідальність за створення злочинної організації.

Бурдін В.М. Окремі питання кримінальної відповідальності за створення злочинних організацій за новим КК України 2001 року // Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства). Матеріали науково-практичної конференції 4-5 квітня 2003 р.- Львів: ЛІВС при НАВС України, 2003. С. 149-152.

Гошевська Т.В., Туркевич І.В. Пролеми застосування Кримінального кодексу України в протидії організованій злочинності // Адвокат. – 2004. - №2. – с. 14-17

Гуторова Н. О. Проблеми відповідальності за злочини проти громадської безпеки, вчинені злочинними організаціями // Проблеми відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим Кримінальним кодексом України: матеріали між нар. наук.-практ. семінару (Харків) 1-2 жовтня 2002р.-Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003.-С. 136-139.

Демидова Л. Кримінальна відповідальність за участь у злочинах вчинених злочинною організацією // Право України. - 2003. - № 1. - с. 102-104.

Демидова Л.М. Кримінальна відповідальність за створення злочинної організації:  Автореф. дис... к.ю.н./ Національна юридична академія України  ім. Ярослава Мудрого.- Х., - 2003. - 20 с.

Литвин О.П. Кримінально-правова охорона громадської безпеки і народного здоров’я.- К.: ВКФ КІВС ,1998.- 286 c.

Навроцький В. О. Кваліфікація злочинів, вчинених у складі злочинних організацій // Проблеми відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим Кримінальним кодексом України: матеріали між нар. наук.-практ. семінару (Харків) 1-2 жовтня 2002р.-Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003.-С. 160-163.

Навроцький В.О. Питання кваліфікації злочинів, учинених злочинними організаціями або організованими злочинними групами (за проектом нового КК України) // Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні (на матеріалах Харківської та полтавської областей): Зб. Матеріалів міжнар. наук.-практ. Конференції (Харків) 26-27 квітня, 1999.-Х.: Право, 2000.-С. 81-92.

Навроцький В.О.Питання кваліфікації злочинів, учинених злочинними організаціями і організованими злочинними групами (за проектом КК України). // Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні (на матеріалах Харківської та Полтавської областей). - Харків. - 1999. - С.50-52.

Стадник С. Проблема кваліфікації дій за «створення злочинної організації» // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління і права. – 2002. – спец.вип. – с.234-235

 

1. Кримінальна відповідальність за бандитизм.

Бурдін В.М. Окремі питання кримінальної відповідальності за бандитизм за КК УКраїни // Перша Всеукраїнська науково-практична конференція “Економічна безпека України: перспективи та шляхи забезпечення”. 27-28 листопада 2003 року. Тези доповідей.- Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003.- С. 26-28.

Гуторова Н.О. Проблеми кваліфікації бандитизму (на матеріалах Харківського обласного суду) //Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні (на матеріалах Харківської та полтавської областей): Зб. Матеріалів міжнар. наук.-практ. Конференції (Харків) 26-27 квітня, 1999.-Х.: Право, 2000.-С. 92-96.

Дремин В. Н. Банда й преступная организация: проблеми разграничения .-Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Харків, 25-26 жовтня 2001р.-Х., 2002.-С.  180-182.

Іваненко І.В. Бандитизм: кримінологічна та кримінально-правове дослідження): Автореф. дис... к.ю.н./ Одеська національна юридична академія.- О., 2003, - 19 с.

Лихова С., Нагнойний Я. Бандитизм: спірні питання кваліфікації. // Право України. – 1998. – №3. – С.75-77.

Радіонов І.І. Кримінальна відповідальність за бандитизм: Автореф. дис... к.ю.н./ Національний університет внутрішніх справ.- Х., 2004, - 19 с.

Чорний Р.Л. Бандитизм за кримінальним правом України: Автореф. дис... к.ю.н ./ Академія адвокатури України.- К., - 2005. – 18 с.

 

1. Кримінально-правова боротьба з тероризмом: міжнародні та національні стандарти.
2. Кримінальна відповідальність за незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.

Антипенко В.Ф. Сучасний тероризм: стан і шляхи його запобігання в Україні: Автореф. дис....к.ю.н. -К., 1999.- 20 с.

Багрий-Шахматов Л. В. Ответственность за терроризм в новом Уголов-ном кодексе Украинн .-Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Харків, 25-26 жовтня 2001р.-Х., 2002.-С. 182-185.

Басіста Н. Терористичний акт: його суть і визначення // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Регіональна науково-практична конференція. – Л.: юридичний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка, 2001. – С. 219 – 221.

 Білоус І.Д. Питання кримінальної відповідальності за вчинення тероризму // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Юридичні науки. – 2001. – Вип. 41. – С. 69 – 72.

Бондаренко Н.А. Уголовная ответственность за терроризм // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – 2000. – Вип. 8. – С. 87 – 90.

Борисов В., Ємельянов В. Науковий семінар з проблем боротьби з тероризмом та злочинами терористичної спрямованості (науковий огляд).              Вісник Академії правових наук України. Збірник наукових праць. – Харків, 1998. – № 4 (15). – С. 207 – 223.

Грищук В.К. Тероризм: проблема поняття // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – 2000. – Вип. 8. – С. 43 – 47.

Ємельянов В.П. Загальні ознаки суб’єкта злочинів терористичної спрямованості // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 1999.- Вип. 9. – С. 125 – 129.

Ємельянов В.П. Злочини терористичної спрямованості / Наук. -досл. ін-т вивчення проблем злочинності Акад. правових наук України.- Х.: Рубікон , 1997.- 159с.

Ємельянов В.П. Поняття і ознаки терористичного акту в кримінальному законодавстві // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2000. – С. 131 – 137.

Ємельянов В.П. Тероризм, злочини терористичної спрямованості, злочини з ознаками тероризування: поняття і співвідношення // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2002. – Вип. 19. – С. 131 – 135.

Ємельянов В.П. Терористичний акт і акт тероризму // Вісник Академії правових наук України. – Х.: „Право”. – 1999. – Вип. 3 (18). – С. 166 – 172.

Коваленко В.В., Журавльов В.П. Кримінально-правовий аспект тероризму // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – 2000. – Вип. 8. – С. 135 – 143.

Ліпкан В. Тероризм і національна безпека України.- К.: Знання , 2000.- 182 с.

 

1. Злочини проти безпеки виробництва.

Борисов В. И. К понятию общественного производства как объекта уголовно-правовой охраны (наукова стаття).         Ученые записки Ха­рьковского гуманитарного института "Народная украинская академия". Вып. I.– Харьков, 1995. – С. 249 – 255.

Борисов В. И. Комментарий к разделу Х Особенной части Уголовного кодекса Украины (науковий коментар) // Юридичний вісник України. – 2001. – № 39 (327). – 29 вересня – 5 жовтня – С. 25 – 39.

Борисов В. І. Науково-практичний коментар до розділу Х "Злочини проти безпеки виробництва" КК України 2001 року (науково-практичний коментар) // Право і безпека. – 2003.- №2'2. – С. 62 – 69. 

Борисов В.И. Объект преступного нарушения правил охраны труда // Проблемы социалистической законности. – Х.:"Основа", 1991. – Вип. 25. – С. 76 – 81.

Мельник П.В. Кримінально - правові гарантії охорони праці в умовах формування підприємницького сектору економіки: Спецкурс з кримінального права: Монографічне дослідження.- Ірпінь , 1998.- 158 с.

Пінчук О. Відповідальність за порушення нормативних актів про охорону праці // Охорона праці-.1997.-№6.-с.44-47.

 

1. Кримінальна відповідальність за сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією.

Іващенко В.О. Деякі соціально-правові проблеми боротьби з проституцією в Україні // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1999.- № 4.- С. 54-56.

Ландіна А.В. Кримінально-правова оцінка проституції в Україні та деяких інших державах: порівняльний аналіз // Молодь в юридичній науці: Збірник тез доповідей Перших Всеукраїнських осінніх юридичних читань студентів та аспірантів. – Хмельницький, 2002. – C. 259-261.

Ландіна А.В. Проблеми кримінальної відповідальності за прости­туцію або примушування чи втягнення до заняття проституцією // Юридична Україна. – 2004. – №2 – C. 73-77.

Осин В. Проституция: уничтожить нельзя разрешить. Где ставить запятую ? // Днепр. правда.- 1999.- 19 янв. ( № 8 ).- с. 4.

Рябчинська О.П. Законодавче забезпечення захисту прав дітей від сексуальної експлуатації: тенденції розвитку та вдосконалення // Вісник Запорізького юридичного інституту.-2001.-№3.-С. 192-199.

Свиридов П. Приборкання проституції можливе лише через її легалізацію // Юридичний вісник України.- 2002.- № 3 ( 343 ) 19 - 25 січня.- с. 6.

 

1. Кримінальна відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.

Звіряка В.А. Кримінальна відповідальність за угон транспортних засобів, попередження угонів: Автореф. дис....к.ю.н. / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького.- К., 1999.- 18 с.

Іванов Ю.Ф. Боротьба із злочинними посяганнями на власність, предметом яких є автотранспортні засоби (кримінально-правові і кримінологічні аспекти): Автореф. дис....к.ю.н. - К.,1999.-20с.

Мазуркевич М., Трусова Т. Порушення правил безпеки руху // Прокуратура, людина, держава. – 2004. - №5. – с. 47-50

Мисливий В.А. Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту: Монографія. – Д.: Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ, 2004. – 380 с.

 Мисливий В.А. Кваліфікація злочинів проти безпеки дорожнього руху в судовій практиці // Наук. вісн. Юрид. академії МВС. – Д.: Юридична академія МВС. – № 4. – 2005. – С.230–236.

Тельпов О.В. Уголовная политика в области автотранспортных преступлений, совершённые водителями в состоянии опьянения / Материалы  международной научно-практической конференции. Луганск, 2002 г. // Вістник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. Спец. Випуск у 2-х частинах. – 2002. – Ч.1. – С. 71-75.

Якимчук М.К. Проблеми встановлення об’єктивних ознак кримінально-караного порушення правил безпеки дорожнього руху і експлуатації  транспорту // Науковий вісник Чернівецького університету.-2003.-Вип.187.-с.109-113.

 

1. Кримінальна відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом.

Айзенберг Й. Зник автомобіль: крадіжка чи угон ?:Кримінальний кодекс “стимулює” кримінальний бізнес // Черкас. край.-1997.-7листоп. (№88).-с.5.

Гуславський В.С., Опальченко О.М., Терещенко А.І. Незаконне заволодіння транспортним засобом (науково-практичний коментар до статті 215-3 Кримінального кодексу України) // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2001. – Вип. 1 (4). – С. 205 – 213.

Емельяненко В.  В. Применение насилия при незаконном завладении транспортньїм средством // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф.  [Харків] 22-23 квітня 2004 року.-К.- Х.: Юрінком Інтер, 2004.- С. 159-163.

Єсип І.О. Попередження злочинів, пов’язаних із протиправним заволодінням транспортними засобами Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. – 2000. – Вип. 2. – С.121-125.

Зверяка В.А. Угон автотраспортных средств: проблемы и пути их разрешения / МВД Украині; Луганск. ин-т внутр. дел.- Луганск, 1998.- 63 с.

Звіряка В.А. Проблема об’єкта злочину угону автотранспортних засобів // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 1998. – Вип. 2. – С. 85 – 93.

Іванов Ю.Ф. Місце угону у кримінальному законодавстві на сучасному етапі // Право України.- 1998.- № 5.- С. 81-84.

Свірін М.О. Незаконні заволодіння транспортними засобами у кримінальному законодавстві України // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. – Вип. 4. – С. 206 – 213.

Фесенко Є. В. Відповідальність за незаконне заволодіння транспортними засобами // Закон і бізнес.- 1998.- 11 лют. ( № 6 ).- с. 7.

Щупаківський Р. Визначення об’єкта і предмета незаконного заволодіння транспортним засобом // Право України. – 2003. - №4. – с. 101-102.

 

1. Кримінальна відповідальність за хуліганство.

Берзін П.С. Поняття “застосування предметів, спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень” у кваліфікації особливо злісного хуліганства // Весы Фемиды. - 2000. - № 4. - С. 32-38.

Звонок Е.А. Хулиганство, совершаемое с использованием компьютерной техники// Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім.. 10-річчя незалежності України.-2005.-спец. випуск .-С. 82-85.

Піщенко Г.І. Відмежування хуліганства від суміжних злочинів і адміністративного делікту // Право України.- 1999.- №3.- С.50-55.

Піщенко Г.І. Кваліфікуючі ознаки хуліганства: проблеми та їх вирішення // Право України.- 1997.-№7.-С.53-55.

ПіщенкоГ.І. Характеристика потерпілих від хуліганства і віктимологічна профілактика // Право України.- 1998.- №7.- С.46-49.

 

1. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів: теоретичні та практичні проблеми.

Бандурка С.А., Слинько С.В. Наркомания: уголовно- правовые средства борьбы:Учебн. пособие [ для слушателей высш. учеб. заведений системи МВД Украины ].- Х.: РИФ “Арсис” , ЛТД , 2001.- 318 с.

Баулін Ю.В. Кримінально-правові заходи протидії наркокорупції //'Відповідальність посадових осіб за корупційну діяльність: 36. матеріалів міжнар. наук.-практ. семінару [Харків] (11-12 травня 2001 року) / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. - X.: Східно-регіон. центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003.- С. 24-27.

Борисов В.І., Баулін Ю.В., Дорош Л.В., Лемешко О.М., Перепелиця О.І. Організований наркобізнес. -X.: Право., 2005.

Боротьба з незаконним наркобізнесом в Україні: Зб. нормат. док. (за станом на 1 вересня 2000 р. ) / [Упоряд. В.І. Лебеденко; Відп. ред. Сущенко В. Д. ]; М-во внутр. справ України.- К.: Нац. акад. внутр. справ України , 2001

Горох О.П. Практика призначення покарання за злочини у сфері обігу наркотичних засобів // Проблеми пенітенціарної теорії та практики.-2005.-№ 10.-С. 236-249.

Исса Халед Фахед Мостафа. Криминологические и уголовно - правовые вопросы борьби с наркоманией: ( На материалах Украины , Иордании и Египта): Автореф. дис… к.ю.н. / Киевский университет им. Тараса Шевченко, - К., 1994.- 15 с.

Лановенко И.П., Светлов А.Я., Костенко А.Я. Наркотизм и преступность // Нац. АН Украины, Ин-т государства и права им. В. М. Корецкого.- К.: Наук. думка, 1994.- 342 с.

Ларін М. Легалізація наркотиків: “за” і “проти” //Юридичний вісник України.- 2001.- № 31 ( 319) 4 - 10 серпня с. 10.

Матишевський П. Боротьба з наркомафією: нове законодавство // Юридичний вісник України.- 1995.- № 6 , 8 серпня.- с. 3.

Музика А.А. Незаконний обіг наркотичних засобів в Україні: (кримінально - правове та кримінологічне дослідження ): Автореф. дис… д. ю.н.) / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького.- К., 1998.- 44 с.

 

1. Кримінальна відповідальність за втручання в діяльність працівника правоохоронного органу.

Осадчий В.І. Проблеми кримінально-правового захисту правоохоронної діяльності: Автореф. дис... д.ю.н./ Національна академія внутрішніх справ України МВС України.- К., 2004, - 36 с.

 

1. Кримінальна відповідальність за погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу.

Див. Рекомендації до теми 95, а також

Осадчий В.І. Кримінальна відповідальність за заподіяння тілесних ушкоджень працівникам правоохорнного органу: (Стаття 189-4 КК України): Автореф. дис....к.ю.н: / Українська академія внутрішніх справ. - К., 1994.- 23 с.

 

1. Комп’ютерні злочини: теоретичні та практичні проблеми.

Азаров Д. Окремі питання кримінально-правової охорони "інформаційних" прав особи // Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення: Матеріали науково-практичної конференції. ЗО січня 2003 р., м. Київ / За ред. Н.Б. Болотіної. -К.: "МП Леся", 2003. - С. 168-170.

Азаров Д.С. Злочини у сфері використання електронно- обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж: деякі критичні  міркування  // Вісник Запорізького  державного  університету (юридичні науки). Збірник наукових праць. - Запоріжжя: ЗДУ. - 2001. - № 1.-С. 107-114.

Глушков В.О., Бєляков К.І., Орлов С.О. Про проект концепції стратегії реалізації державної політики щодо боротьби з кіберзлочинністю в Україні // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2002. - № 5. - С. 99-105.

Голубєв В. Комп’ютерна злочинність // Юридичний вісник України.- 2002.- № 7 ( 347 ) 16 - 22 лютого.- с. 5.

Гуцалюк М.В. Проблеми протидії комп’ютерній злочинності в глобальній мережі INTERNET // Держава та регіони. Сер. Право.- 2001. -№ 4.- с. 59-62.

Карчевский Н.В. Информатика и законодательство об уголовной ответственности: система научных проблем // Злочини у сфері використання комп’ютерної техніки: проблеми  кваліфікації, розслідування та попередження: Вісник  ЛАВС  МВС  імені 10-річчя незалежності України. Спеціальний випуск. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005. – С. 41- 44.

Карчевский Н.В. Компьютерная информация как предмет уголовно-правовой охраньї //Правові основи захисту комп'ютерної інформації від протиправних посягань: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції (22 грудня 2000 року). - Донецький інститут внутрішніх справ, 2001. - С. 54 - 67.

Орлов С.О. Кримінально-правова охорона інформації в комп’ютерних системах та телекомунаційних мережах: Автореф. дис... к.ю.н./ Національний університет внутрішніх справ.- Х., 2005. – 20 с.

Розенфельд Н. Загальна характеристика умисних комп’ютерних злочинів // Право України.-2002.-№10.-с.88—93

Розенфельд Н.А. Об’єкт і предмет злочину «незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин , систем та комп’ютерних мереж»: проблеми визначення // Держава та регіони.-2003.-№1.-с.102-116.

Розенфельд Н.А. Підстави кримінальної відповідальності за незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів) систем та комп’ютерних мереж // Збірник наукових праць Харківського центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні.-2003.-Вип. 5.-с.286-306.

 

1. Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем.

Андрушко П.П. Стрижевська А.А. Зловживання владою або службовим становищем (ст.364 Кримінального Кодексу України); кримінально-правова характеристика // Вісник Верховного Суду України.-2005.-№1 с.32Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика ,проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства.-К.-Парламентське вид-во – 2000.-255 с.

Мельник М.І. Кримінологічгі та кримінально - правові проблеми протидії корупції: Автореф. дис....д.ю.н. / Національна академія внутрішніх справ України.- К., 2002.- 31 с.

Кобан Ж.І. Злочини, що посягають на права людини шляхом зловживання владою або посадовим становищем // Бюлетень Міністерства юстиції України - №6 – 2004 – с. 103-260.

Коваленко В.П. Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності працівників правоохоронних органів за зловживання владою чи службовим становищем. Матеріали науково – практичного семінару. Додаток до збірника “Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України” Юридичного інституту Прикарпатського університету ім. В.Стефаника. – Івано – Франківськ 2004. - С. 33-38.

Маслак Н.В. Уголовная ответственность за злоупотребление властью или служебным положением в системе мер борьбы с корупцией // Збірник наукових праць Харківського центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні.-2004.-Вип. 8.-с.218-243.

Матишевський П. Науково - практичний коментар до Кримінального кодексу України (ст. 164 КК України 1960р. ) // Юридичний вісник України.- 1996.- № 3 ( 29 ), 17 - 24 січня.- с. 1-3. ( ст. 164)

Новаков О.С. Класифікація мотивів злочинної поведінки працівників міліції у сфері службової діяльності // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С.192-196.

Хашев В.Г. Інтереси служби в контексті зловживання владою або службовим становищем: проблема визначення // Підприємництво, господарство і право.—2002.—№1.—С.85-86.

 

1. Кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень.

Салімонов В.Г., Хашев В.Г. Шляхи вирішення проблем відмежування зловживання владою або службовим становищем від перевищення влади або службових повноважень // Вісник Запорізького юридичного інституту.-2004.-№1.-С. 155-164.

Хавронюк Н. Существенный ущерб как признак объективной сторны превышения власти или служебных полномочий. // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. – №1.

Харитонов С. Применение оружия работниками милиции // Бизнес информ.-1999.-с.34-35.

Харитонов С.А. Кваліфікація перевищення влади працівниками міліції при застосуванні вогнепальної зброї // Вісник Університету внутрішніх справ.- 1999.-Вип.9.-С.150-154.

Харитонов С.О. До питання про кваліфікацію перевищення влади працівниками міліції при застосуванні вогнепальної зброї // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 2000. – Вип. 1. – С. 137 – 143.

Харитонов С.О. Кваліфікація перевищення влади працівниками міліції при застосуванні вогнепальної зброї // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 1999. – Вип. 9. – С. 150 – 155.

 Харитонов С.О. Кримінально-правова оцінка застосування вогнепальної зброї працівником міліції: Автореф. дис....к.ю.н.:./ Університет внутрішніх справ. -Х., 2000.-18с.

 

1. Кримінальна відповідальність за хабарництво.

Адрушко П.П., Стрижевська А.А. Кримінальна відповідальність за одержання хабара (ст.368 Кримінального Кодексу України) // Вісник Верховного Суду України.-2005.-№7.-с.22.

Дудоров О. Кваліфікація одержання хабара, поєднаного з вимагательством // Право України.—1994.--№ 5-6. -- с.34.

Дудоров О.О. Деякі питання кваліфікації одержання хабара за попереднім зговором групою // Збірник наукових праць юридичного факультету Чернівцького університету ім.Ю.Федьковича “ Ерліхові читання”- Чернівці-1994.

Дудоров О.О. До питання про суб’єкт одержання хабара //Кримінальний кодекс України /проект/: проблеми теорії та практики.- Науково-практична конференція /Л., 16-17 грудня 1993 року /. Доповіді та виступи.- Л., 1994.- С. 202-204.

 Дудоров О.О. Проблемні питання кримінальної відповідальності за одержання хабара: Автореф. дис....к.ю.н. / Київський університет ім. Тараса Шевченка.- К., 1994.- 23 с.

Кравченко С.С. Кримінально-правовий аналіз ст. 369 КК України // Актуальні проблеми кримінального та кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування: Зб. тез та доповідей регіон. круглого столу (Хмельницький, 21-22 лютого 2003 р.).-Хмельницький, 2003.-С. 174-177.

Лукомський В.С. Кримінальна відповідальність за дачу хабара та посередництво в хабарництві: Автореф. дис....к.ю.н. / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького.- К., 1996.- 28 с.

Матишевський П. Науково - практичний коментар до Кримінального кодексу України ( ст. 171 КК України 1960 р.) // Юридичний вісник України.- 1996.- № 9 ( 35 ), 28 лютого - 6 березня.- с. 1- 2.

Мельник М.І. Провокація хабара як “ підводний камінь” підприємництва // Предпринимательство, хозяйство и право.- 2000.- № 3.- с. 47-53.

Мельник М. Хабарництво в сфері підприємництва // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1997.- № 10.- с. 10-17.

Мельник М.І. Правові проблеми звільнення від кримінальної відповідальності за хабарництво // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2000. – Вип. 2. – С. 47 – 58.

Навроцький В.О. Провокація хабара як можливий спосіб боротьби з корупцією // Вісник Академії правових наук України. – Х.: „Право”. – 1998. – Вип. 4 (15). – С. 157 – 162.

 

1. Злочини проти правосуддя: теоретичні та практичні проблеми.

Азрал’ян Б.П. Про стан захисту працівників суду та безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві // Вісник Верховного Суду України.-2001.-№5.-с.34-36.

Бажанов М.І. Злочини проти правосуддя. –Х., Текст лекцій.- 1995.

Бурдін В.М.Окремі проблеми злочинів проти правосуддя за КК України // Життя і право. – 2004. - №2. - c.74-78.

Дришлюк Й. А. Уголовно-правовая охрана лиц, участвующих в уголовном судопроизводстве // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць Одеської національної юридичної академіі. - Вип. 13/14. - Одеса: Юрид.літ., 2002.- С.370-374.

Кваша О.О. Поняття злочинів проти правосуддя // Правова держава. Щорічник наукових праць. – Вип. 16. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005 – с. 376-382.

Коваль А., Потапенко В. Новый взгляд на защиту правосудия // Юридическая практика.-2001.-№36(194), 5 сентября.-с. 12.

Коляда П. Закон завжди один для всіх // Юридичний вісник України.-2002.-№14-20 вересня.-с. 1, 6-7.

Лукъянчиков Е.Д., Письменный Д.П. Уголовно-правовые проблемы досудебного производства // Вісник ЛАВС МВС ім. 10-річчя незалежності України. – 2004. - №1. – с. 223-232

Плужник О. І. Кримінальна відповідальність за порушення режиму відбування покарання у виправних установах та тримання під вартою:  Автореф. дис... к.ю.н./ Національна академія внутрішніх справ України МВС України.- К., 2003.- 33 с.

 

1. Військові злочини: теоретичні та практичні проблеми.

Білоконєв В.М. Деякі проблеми кваліфікації злочинних діянь, скоєних старшими військових машин // Держава і право / Інститут держави і права імені В.М.Корецького НАН України. – 2000. – Вип. 8. – С. 356 – 362.

Білоконєв В.М., Денисов С.Ф. Деякі міркування щодо змін та доповнень військово-кримінального законодавства України // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 1 (6) – С. 83 – 90.

Богуцький П. Застосування кримінальних покарань за вчинення військових злочинів // Право України. – 1999. -- №8. – С.32.

Бондарєв В.В. Насильство серед військовослужбовців (поняття, характеристика, причини та попередження). – К.: Київський національний торгово-економічний університет, 2002. – 271 с.

Бугаев В. Разграничение воинского преступления и воинского дисциплинарного проступка // Юридический вестник / Одесская национальная юридическая академия. – О.:"Астропринт". – 1999. – Вип. 4. – С. 93 – 96.

Бугаев В.А. Особенности соучастия в воинских преступлениях // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О.: "Юридична література". – 2001. – Вип. 11. – С. 457 – 462.

Бугаєв В.О. Військові злочини і покарання: Автореф. дис....к.ю.н. - О. , 2002.- 21 с.

Карпушева І.Ю. Проблеми вдосконалення законодавства, регулюючого несення військової служби та кримінальної відповідальності за скоєння військових злочинів. Перспективи застосування пропозицій з урахуванням зростання рівня злочинності серед військовослужбовців // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 1999. – Спеціальний випуск. Частина 3. – С. 109 – 112.

Туркот М. Відмежування перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень від суміжних злочинів // Вісник прокуратури.- 2001.- № 5.- с. 21 - 25.

Шамрай В.О. Проблеми забезпечення законності у військових формуваннях України: Навч. посібник / Держ. податк. адмін. України, Укр. фін. ін-т.- К.: Фірма “ Дія” , ЛТД , 1998.

 

1. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку: теоретичні та практичні проблеми.

Базов В. Загальна характеристика чинного законодавства щодо кримінальної відповідальності за порушення законів і звичаїв війни// Український часопис міжнародного права.-2003.-№4.-С. 100-105.

Миронова В. Наукове тлумачення ст.438 КК України про порушення законів і звичаїв війни // Право України.-2004. - №14. – с. 85.

Попович В.П. Кримінальна відповідальність за порушення норм міжнародного гуманітарного права під час збройного конфлікту міжнародного характеру // Молодь в юридичній науці. Збірник тез, доповідей Перших Всеукраїнських осінніх юридичних читань студентів та аспірантів. – Хмельницький. Листопад 2002 р. – С. 278 – 281.

 

1. Кримінальна відповідальність за найманство.

Качуренко Ю.К. Паразити війни [найманці] // Політика і час.- 1993.- № 9.- с. 60 –63

Наден О. Найманство: міжнародно-правове визначення та проблеми криміналізації // Право України.- 2005 . - №3 – 90с.

Наден О. Нові тенденції розвитку феномена найманства // Право України.- 2005. - №5. – с.118.

Репешко П.І. Практичні проблеми боротьби з найманством //  // Збірник наукових праць Харківського центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні.-2004.-Вип. 8.-С. 278-311.

 

1. Порівняльний аналіз кримінального законодавства України та ФРН (Франції, Іспанії, Італії, Англії, США).  

Грищук В.К., Красницький І.В. Поняття, мета, система та види покарань за Кримінальним кодексом Франції 1992 р. // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2001. – Вип. 1 (14). – С. 160 – 169.

Грищук В.К., Красницький І.В. Загальні засади відповідальності юридичних осіб за кримінальним законодавством Франції // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України. – 2003. – Вип. 3. – С. 66-75.

Дудоров О. Кримінальне переслідування за ухилення від сплати податків за законодавством США // Предпринимательство, хозяйство и право--1998--№ 2.- С.28-30.

Дудоров О.О., Каменський Д.В. Умисел як обов’язкова ознака злочинних посягань на систему федерального оподаткування США // Проблеми пенітенціарної теорії та практики.-2005.-№ 10.-С. 168-179.

Зав’ялов С.М. Поняття способу вчинення злочинів у США // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2003. - №4. – с. 90-94.

Захаров С. Кримінально - правова політика Великобританії // Юридичний вісник України.- 1996.- № 20 ( 46) , 15 - 22 травня.- с. 13.

Захаров С. Кримінально - правова політика Великобританії // Юридичний вісник України.- 1996.- 21 (47 ), 22 - 29 травня.- с. 15.

Каменський Д. Несплата податків із доходів найманих працівників як злочин за федеральним законодавством США // Підприємництво, господарство і право.- 2004. - №3. – с. 109-112

Каменський Д. Прокуратура США у боротьбі з податковими злочинами // Вісник прокуратури. —- 2003. — № 7. — С. 114—119

Каменський Д. Протидія податковому адмініструванню як злочин за федеральним законодавством США // Підприємництво, господарство і право.-2004.-№9.-с.123-128.

Каменський Д. Роль і місце державних органів США у протидії податковим правопорушенням // Підприємництво, господарство і право. — 2003. —№ 1. — С. 90—94

Каменський Д. Ухилення від оподаткування нелегальних доходів як злочин за федеральним законодавством США // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — №1. — С. 131—134

Каменський Д.В. Подання хибної податкової звітності як злочин за федеральним законодавством США // Прокуратура, людина, держава. — 2004. — № 3. — С. 122—128

Красницький І.В. Поняття і значення обставин, що виключають злочинність діяння у кримінальному праві України і Франції: порівняльний аналіз // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Регіональна науково-практична конференція. – Л.: Юридичний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка, 2003. – С. 420 – 423.

Красницький І. Призначення покарання за законодавством України і Франції: порівняльний аналіз // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 2 (13). – С. 195 – 201.

Крупко Д.І. Деякі проблеми кваліфікації хабарництва в кримінальному праві ФРН // Правова держава. - 2001. - №3. - С. 157-163.

Марисюк К.Б. Правова регламентація відповідальності за тероризм в Іспанії // Молодь у юридичній науці. Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих вчених "Другі осінні юридичні читання". 14-15 листопада 2003 .(ч- року. - Хмельницький. - 2003. - С. 260 - 262.

Марисюк К. Відповідальність за фальсифікації за Кримінальним кодексом Іспанії  1995 р. // Проблеми державотворення і захисту прав людини вУкраїні. Матеріали VIII регіональної науково-практичної конференції (13-14лютого 2002 р.). - Львів. - 2002. - С. 268 - 269.

Перепадя О.В. Кримінально-правові аспекти примирення між особою, яка вчинила злочин та потерпілим (порівняльний аналіз законодавства України та ФРН) : Автореф. дис... к.ю.н./ Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.- К., - 2003. - 19 с.

Савченко А. Кримінально-правова протидія катуванню у США // Міліція України. – 2004. - №8.  –с. 26-27.

Савченко А.В. Злочин і покарання за кримінальним законодавством України та США // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2003. - №3. – с. 239-242

Савченко А.В. Конституція як джерело кримінального законодавства України та США // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. – Вип. 3. – С. 14 – 20.

Сахарук Т.В. Загальні засади призначення покарання за законодавством України та США: порівняльний аналіз на прикладі відмивання брудних коштів // Право і безпека. – 2003. – №2. – с. 131-136

Сердюк П.П. Проблема визначення поняття насильства у кримінальному праві ФРН, Швейцарії та Голландії // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2001. – Вип. 4 (17). – С. 228 – 233.

 

13.Навчально-методичні матеріали для поточного, проміжного контролю та перелік питань підсумкового контролю

 

 

Контрольні питання до тем, відповідно до робочої програми курсу «Кримінальне право. Особлива частина»

 

До теми 1. Поняття та система Особливої частини кримінального права України.

1. Поняття та ознаки Особливої частини кримінального права України.
2. Співвідношення Загальної та Особливої частин кримінального права.
3. Система Особливої частини кримінального права України.
4. Поняття кваліфікації злочинів.
5. Наука Особливої частини кримінального права.
6. Види норм Особливої частини кримінального права.
7. Значення системи Особливої частини кримінального права.
8. Принципи кваліфікації злочинів.

 

До теми 2. Злочини проти основ національної безпеки України.

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти основ національної безпеки України.
2. Дії, спрямовані на насильницьку зміну, чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади.
3. Посягання на територіальну цілісність і недоторканість України.
4. Посягання на життя державного чи громадського діяча.
5. Диверсія.
6. Державна зрада.
7. Шпигунство.

 

До теми 3. Злочини проти життя та здоров’я особи.

1. Злочини проти життя. Загальна характеристика і види.

2. Поняття вбивства та його види. Ознаки вбивства.

3. Умисне вбивство без обтяжуючих і пом’якшуючих обставин (просте вбивство).

4. Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах.

5. Умисні вбивства при пом’якшуючих обставинах.

6. Злочини проти здоров’я. Загальна характеристика і види.

7. Поняття і види тілесних ушкоджень. Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень. Критерії для визначення тяжкості тілесних ушкоджень.

8. Умисне тяжке тілесне ушкодження. Відмінність тяжкого тілесного ушкодження, що причинило смерть потерпілого від умисного вбивства та вбивства через необережність.

9. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

 

До теми 4. Злочини проти волі, честі та гідності особи

1. Злочини проти волі, честі та гідності особи, їх загальна характеристика і види.
2. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини.
3. Захоплення заручників.
4. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини.

 

До теми 5. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи

1. Загальна характеристика та види злочинів проти статевої свободи та

    недоторканості особи.

2. Зґвалтування.

3. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

4. Примушування до вступу в статевий зв’язок.

1. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості.
2. Розбещення неповнолітніх.

 

До теми 6. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини й громадянина

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

2. Перешкоджання здійсненню виборчого права.

3. Порушення таємниці голосування.

4. Порушення недоторканості житла.

5. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей.

6. Ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків.

 

До теми 7. Злочини проти власності

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти власності.

2. Корисливі злочини проти власності.

3. Крадіжка.

4. Грабіж.

5. Розбій.

6. Вимагання.

7. Шахрайство.

8. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

9. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою.

10. Привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилось у неї.

11. Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом.

 

До теми 8. Злочини у сфері господарської діяльності

1. Поняття, загальна характеристика і види господарських злочинів.
2. Контрабанда.
3. Фіктивне підприємництво.
4. Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).
5. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів.
6. Легалізація (відмивання) доходів одержаних злочинним шляхом.
7. Порушення законодавства про бюджетну систему України.
8. Шахрайство з фінансовими ресурсами.

5. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного збору чи голографічних захисних елементів.

 

До теми 9. Злочини проти довкілля

1. Поняття, загальна характеристика і види  злочинів проти довкілля.
2. Порушення правил екологічної безпеки.
3. Забруднення атмосферного повітря.
4. Порушення правил охорони вод.
5. Незаконна порубка лісу.
6. Незаконне полювання.

 

До теми 10. Злочини проти громадської безпеки

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти громадської безпеки
2. Створення злочинної організації.
3. Бандитизм.
4. Терористичний акт.
5. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності.
6. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.

 

До теми 11. Злочини проти безпеки виробництва

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти безпеки виробництва.

2.  Порушення вимог законодавства про охорону праці.

3. Порушення  правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою.

4. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах.

5.  Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки.

 

До теми 12. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
2. Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту.
3. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
4. Незаконне заволодіння транспортним засобом.
5. Самовільне, без нагальної потреби зупинення поїзда.
6. Випуск в експлуатацію технічно-несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації.
7. Знищення підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу.
8. Пошкодження шляхів сполученя і транспортних засобів.
9. Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства.
10. Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху.
11. Порушення чинних на транспорті правил.

 

До теми 13. Злочини проти громадського порядку та моральності

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти громадського порядку та моральності.
2. Групове порушення громадського порядку.
3. Масові заворушення.
4. Хуліганство.
5. Наруга над могилою.
6. Створення або утримання місць розпусти і звідництво.
7. Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією.
8. Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку.
9. Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості.
10. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів.
11. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

 

До теми 14. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення

1. Поняття, характеристика і види злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

2.  Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів.

3. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

4. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів чи психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем.

5. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів чи психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.

6. Посів або вирощування снотворного маку чи конопель.

7. Порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

8. Незаконне введення в організм наркотичних засобів психотропних речовин або аналогів.

9. Схилення до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

10. Незаконне публічне вживання наркотичних засобів.

11. Організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

 

До теми 15. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів у сфері охорони державної таємниці, призову та мобілізації.
2. Розголошення державної таємниці.
3. Втрата документів, що містять державну таємницю.
4. Передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави.
5. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України.
6. Ухилення від призову на строкову військову службу.
7. Ухилення від призову за мобілізацією.
8. Ухилення від військового обліку або спеціальних зборів.

 

До теми 16. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян

1. Загальна характеристика  злочинів  проти  авторитету  органів  державної  влади,   органів   місцевого самоврядування та об'єднань громадян.
2. Наруга над державними символами.

3.   Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

1. Втручання у діяльність працівника правоохоронного органу.
2. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу.
3. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського    формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця.
4. Захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника.

 

До теми 17. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв'язку

1. Загальна характеристика злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку.
2. Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку.
3.  Створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження.
4.  Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації.
5.  Несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї.

 

До теми 18.         Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

2.  Зловживання владою або службовим становищем.

3. Перевищення влади або службових повноважень працвником правоохоронного органу. Відмежування від суміжних злочинів.

4. Службове підроблення.

5. Службова недбалість.                                       

1. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
2.  Пропозиція. обіцянка або надання неправомірної вигоди.
3. Провокація підкупу.

 

 

До теми 19. Злочини проти правосуддя

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти правосуддя.
2. Завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою.
3. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності.
4. Примушування давати показання.
5. Завідомо неправдиве показання.
6. Постановлення судею (суддями) завідомо неправдивого вироку, рішення, ухвали або постанови.
7. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти.
8. Невжиття заходів безпеки щодо осіб взятих під захист.
9. Розголошення даних досудового слідства або дізнання.
10. Втручання в діяльність судових органів.
11. Порушення правил адміністративного нагляду.
12. Порушення права на захист.
13. Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист.
14. Невиконання судового рішення.

 

До теми 20. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).
2. Непокора.
3. Невиконання наказу.
4. Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків.
5. Погроза або насильство щодо начальника.
6. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості.
7. Самовільне залишення військової частини або місця служби.
8. Дезертирство.
9. Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом.
10. Умисне знищення або пошкодження військового майна.

 

До теми 21. Злочини проти миру, безпеки людства та  міжнародного правопорядку

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
2. Пропаганда війни.
3. Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни.
4. Порушення законів та звичаїв війни.
5. Застосування зброї масового знищення.
6. Розробка, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення.
7. Найманство.

 

До теми 22. Основні положення Особливої частини кримінального законодавства іноземних країн

1. Загальне характеристика Особливої частини кримінального права іноземних держав.
2. Система Особливої частини кримінального права іноземних держав.
3. Джерела Особливої частини кримінального права іноземних держав.
4. Основні напрямки сучасних порівняльних досліджень Особливої частини кримінального права іноземних держав.
5. Особлива частина кримінального права країн романо-германської сім’ї.
6. Особлива частина кримінального права країн Загального права.
7. Особлива частина кримінального права мусульманських країн.
8. Особлива частина кримінального права держав Далекого Сходу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання для модульного контролю (по 6 модулям)

 

Контрольний тест модулю I

 

1. Родовим об’єктом злочинів проти основ національної безпеки України є:

а) суспільні відносини з охорони конституційного ладу, громадського порядку, суверенітету, територіальної недоторканості, обороноздатності держави;

б) суспільні відносини, що забезпечують обороноздатність, незалежність, територіальну цілісність та недоторканість держави;

в) суспільні відносини з охорони конституційного ладу, суверенітету, територіальної недоторканості, обороноздатності держави;

г) суспільні відносини з охорони конституційного ладу, суверенітету, обороноздатності держави.

2.  Кваліфікованими видами публічних закликів до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади (ч.3 ст.109 КК України) є дії, вчинені:

а) з використанням засобів масової інформації;

б) особою, яка є представником влади;

в) державним чи громадським діячем;

г) повторно;

д) організованою групою;

е) загальнонебезпечним способом.

3. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 110 КК України “Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України”, може проявлятися у таких формах:

а) дії, вчинені з метою зміни меж території або з метою зміни державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

б) публічні заклики до вчинення дій, метою яких є зміна меж території (державного кордону України);

в) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій, метою яких є зміна меж території (державного кордону) України;

г)  фінансування діяльності, яка ведеться з метою зміни меж території або з метою зміни державного кордону України;

д) всі відповіді є правильними.

4. Об’єктом злочину, передбаченого ст.111 КК України “Державна зрада”, є:

а) суверенітет держави;

б) територіальна цілісність держави;

в) незалежність держави у її міжнародних зносинах з іноземними державами;

г) обороноздатність держави;

д) територіальна недоторканність держави;

е) безпека держави у науковій сфері.

5. Шпигунство (ст.114 КК України) є закінченим злочином з моменту:

а) встановлення зв’язку з іноземною державою, іноземною організацією або їх представниками;

б) встановлення зв’язку з іноземною державою, іноземною організацією або їх представниками чи отримання завдання від іноземної розвідки;

в) вчинення конкретних дій у формі передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю;

г) вчинення конкретних дій у формі збирання або передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю;

д) вчинення конкретних дій у формі передачі або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю.

6.  До кваліфікованих видів вбивства (ч.2 ст.115 КК України) належать:

а) умисне вбивство заручника;

б) умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб;

в) умисне вбивство з ревнощів;

г) умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення;

д) умисне вбивство з мотивів кровної помсти;

е) умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом;

є) умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

ж) умисне вбивство з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості;

з) всі відповіді є правильними.

7.  Стан сильного душевного хвилювання (ст.116 КК України) виникає:

а) в результаті протизаконного насильства з боку потерпілого;

б) в результаті систематичного знущання з боку потерпілого;

в) в результаті збігу тяжких особистих обставин;

г) в результаті тяжкої образи з боку потерпілого;

д) в результаті протиправних дій з боку потерпілого;

е) в результаті провокаційних дій потерпілого.

8. Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст.121 КК України) відрізняється від умисного вбивства (ч.1 ст.115 КК України):

а) об’єктом злочину;

б) наслідками злочину;

в) моментом закінчення злочину;

г) суб’єктивним ставленням винного до наслідків;

д) об’єктом злочину і суб’єктивним ставленням винного до наслідків;

е) моментом закінчення злочину і суб’єктивним ставленням винного до наслідків;

є) наслідками злочину і суб’єктивним ставленням винного до них;

ж) наслідками злочину і моментом його закінчення.

9.  При визначенні реальності погрози вбивством (ст.129 КК України) значення має з’ясування:

а) характер висловленої погрози;

б) місце і час висловлення погрози;

в) можливість звернутися за допомогою до правоохоронних органів;

г) характер попередніх взаємовідносин між винним і потерпілим;

д) обстановка висловлення погрози;

е) всі відповіді є правильними.

10.    Залишення у небезпеці (ч.1 ст.135 КК України) є злочином з:

а) усіченим складом;

б) формальним складом;

в) матеріальним складом.

 

Контрольний тест модулю II

 

1. Склад злочину, передбачений ст.147 КК України “Захоплення заручників”, відрізняється від злочину, передбаченого ст.146 КК України “Незаконне позбавлення волі або викрадення людини”:

а) особливим способом вчинення злочину;

б) спеціальною метою вчинення злочину;

в) спеціальними засобами вчинення злочину;

г) особливим місцем вчинення злочину;

д) об’єктом злочину.

2.  Під експлуатацією людини за ст.149 КК України “Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини” розуміють:

а) сексуальну експлуатацію людини;

б) рабство;

в) підневільний стан;

г) залучення у боргову кабалу;

д) використання її для проведення дослідів;

е) втягнення у злочинну діяльність;

є) всі відповіді є правильними.

3.  З об’єктивної сторони зґвалтування (ст.152 КК України) полягає у статевих зносинах, які поєднуються із: 

а) застосуванням фізичного насильства;

б) застосуванням психічного насильства;

в) з використанням безпорадного стану потерпілої;

г) обманом чи зловживанням довірою;

д) всі відповіді є правильними.

4. Об’єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст.154 КК України “Примушування до вступу в статевий зв’язок”, не утворюватимуть:

а) одержання службовою особою за виконання чи невиконання певних дій по службі такої послуги, як вступ у статевий зв’язок;

б) примушування до вступу у статевий зв’язок шляхом використання залежності близьких родичів особи, з якою планується вступити у контакт;

в) дії, пов’язані із проханнями, наданням подарунків і пільг,  домаганнями, що не поєднуються з погрозами використати залежність;

г) всі відповіді є правильними.

5. Розпусні дії при розбещенні неповнолітніх (ст.156 КК України) можуть проявлятися у:

а) оголенні статевих органів винної або потерпілої особи;

б) вчиненні у присутності неповнолітнього статевого акту;

в) розповіді відвертих сексуальних історій;

г) фотографуванні потерпілих у сексуальних позах;

д) схиленні потерпілих до вчинення сексуальних дій між собою;

е) всі відповіді є правильними.

6. Злочин, передбачений ст.164 КК України “Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей”, вчиняється:

а) шляхом активної поведінки;

б) шляхом бездіяльності;

в) шляхом дій або бездіяльності.

7.  Які діяння не утворюють злочин, передбачений ст. 183 КК України „Порушення права на отримання освіти”:

а) незаконна відмова у прийнятті до вищого навчального закладу;

б) незаконна відмова у прийнятті у докторантуру;

в) незаконна вимога оплати за навчання у комунальному професійно-технічному училищі;

г) незаконне відрахування з університету;

д) незаконна відмова у прийнятті до приватного інституту.

8.      Предметом крадіжки (ст.185 КК України) не можуть виступати:

а) рухоме майно;

б) вогнепальна зброя;

в) бойові припаси та вибухові речовини;

г) наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги;

д) нерухоме майно;

е) транспортний засіб.

9.      До некорисливих злочинів проти власності належать:

а) заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою;

б) умисне знищення або пошкодження майна;

в) погроза знищення майна;

г) порушення обов’язків щодо охорони майна;

д) придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочин-ним шляхом.

10. Шахрайство (ч.1 ст.190 КК України) відрізняється від заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (ч.1 ст.192 КК України) за:

а) предметом;

б) суб’єктивною стороною;

в) метою;

г) суб’єктом;

д) предметом і суб’єктом;

е) предметом і метою;

є) предметом, способами вилученням майна у власника;

ж) предметом, способами вилучення майна у власника і моментом закінчення злочину;

з) моментом вилученням майна у власника і моментом закінчення злочину.

 

Контрольний тест модулю IIІ

1.      Які дії утворюватимуть об’єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст. 201 КК України “Контрабанда”?

а) переміщення предметів поза митним контролем;

б) переміщення предметів у розташуванні митниці, але поза зоною митного контрою;

в) переміщення предметів із грубим порушення митних правил;

г) переміщення предметів з використанням незаконного звільнення від митного контролю;

д) переміщення предметів у спеціально пристосованих тайниках;

е) переміщення предметів із використанням спеціально підроблених документів як підстави для цього переміщення.

2.      Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 209 КК України “Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом”, може виражатися у формі:

а) укладення угоди з коштами або іншим майном, отриманих злочинним шляхом;

б) вчинення фінансової операції з коштами або іншим майном, отриманих злочинним шляхом;

в) вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів чи майна;

г) набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, отриманих злочинним шляхом;

д) всі відповіді є правильними.

3. Предметом злочину, передбаченого ст.248 КК України “Незаконне полювання”, можуть виступати:

а) дикі звірі та птахи, що перебувають у стані природної волі;

б) дикі звірі та птахи, що утримуються у напіввільних умовах;

в) мисливські тварини у неволі;

г) риби;

д) шкідливі звірі і птахи;

е) всі відповіді є правильними.

4. З об’єктивної сторони злочин, передбачений ст.255 КК України “Створення злочинної організації”, може виражатися у:

а) створенні злочинної організації;

б) керівництві злочинною організацією;

в) участі у злочинній організації;

г) участі у злочинах, які вчиняє злочинна організація;

д) фінансуванні діяльності злочинної організації;

е) організації, керівництві чи сприянні зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп;

є) всі відповіді є правильними.

5. Особа звільняється від кримінальної відповідальності за вчинення діяння, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України “Створення терористичної групи чи терористичної організації”, якщо вона:

а) добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, щиро розкаялась і сприяла усуненню суспільно небезпечних наслідків, що настали;

б) добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність і сприяла її припиненню;

в) добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність і сприяла її припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у зв’язку зі створенням або діяльністю такої групи;

г) добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність і сприяла її припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у зв’язку зі створенням або діяльністю такої групи або організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину;

д) всі відповіді є правильними.

6. Предметом злочину, передбаченого ст.262 КК України “Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем”, можуть виступати:

а) вогнепальна зброя;

б) вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської);

в) пневматична зброя;

г) газова зброя;

д) вибухові пакети;

е) артилерійські снаряди;

є) патрони до гладкоствольної мисливської зброї.

7.      Суб’єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст.272 КК України “Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою”, полягає:

а) в умисній  формі вини;

б) в умисній формі вини та необережному ставленні до наслідків;

в) в необережній формі вини;

г) в необережній формі вини у виді злочинної самовпевненості;

д) в необережній формі вини у виді злочинної недбалості.

8.      Вкажіть, що не є предметом злочину, передбаченого ст. 275 КК України “Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд”:

а) тканини, натуральні та синтетичні нитки, ковдри;

б) одяг, сумки, валізи;

в) меблі, паркет, дерев’яні дошки;

г) папір, шпалери, картон;

д) бензин, дизпаливо, житлові будинки, школи, театри;

е) все вищеперелічене є предметом злочину, передбаченого ст. 275 КК  України.

9. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 275 КК  України  “Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд”, характеризується:

а) прямим умислом;

б) непрямим умислом і необережною формою вини;

в) необережною формою вини;

г) необережною формою вини і спеціальною метою.

 

Контрольний тест  модулю IV

 

1.      До залізничного транспорту, який виступає предметом/знаряддям злочину, передбаченого ст.276 КК України “Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту”, не належать:

а) рейкові магістральні і під’їзні шляхи та належне до них обладнання;

б) рухомий склад (локомотиви, вагони, дрезини);

в) об’єкти рейкового технологічного транспорту;

г) міський рейковий транспорт;

д) засоби управління, сигналізації і зв’язку;

е) канатні підйомники, ескалатори.

2.      Транспортними засобами, у зв’язку із керуванням яких настає відповідальність за ст.286 КК України “Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами”, є:

а) тролейбуси і трамваї;

б) вантажні автомобілі;

в) мопеди;

г) бульдозери;

д) мотоцикли;

е) асфальтоукладачі;

є) скутери.

3.      Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше грубе порушення їх експлуатації (ст. 287 КК України) є кримінально караним діянням при настанні таких наслідків:

а) спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тяжкого тілесного ушкодження або смерті;

б) порушення нормальної роботи транспорту або створення небезпеки для життя людей чи настання інших тяжких наслідків;

в) створення небезпеки для життя людей чи настання інших тяжких наслідків;

г) створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяння шкоди здоров’ю потерпілій особі;

д) створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяння шкоди здоров’ю потерпілій особі, а також спричинення смерті.

4.      Злочин, передбачений ст.293 КК України “Групове порушення громадського порядку”, за моментом закінчення належить до злочинів:

а) із матеріальним складом;

б) із формальним складом;

в) із усіченим складом.

5.      Організація масових заворушень, згідно диспозиції ст.294 КК України “Масові заворушення”, супроводжується:

а) насильством над особою;

б) погромами;

в) підпалами;

г) вибухами;

д) знищенням майна;

е) захопленням будівель чи споруд;

є) опором представникам влади із застосуванням зброї;

ж) всі відповіді є правильними.

6.      До особливо кваліфікованих видів хуліганства (ст.296 КК України), відносяться:

а) вчинення його особою, раніше судимою за хуліганство;

б) хуліганство, пов’язане з опором представникові влади чи громадсь-кості;

в) хуліганство, пов’язане з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії;

г) вчинення його із застосуванням вогнепальної чи холодної зброї;

д) вчинення його із використанням предмета, спеціально пристосо-ваного для нанесення тілесних ушкоджень;

е) всі відповіді є правильними.

7.      Спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності, передбачений ст.307 КК України “Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів”, пов’язаний із наступними діями:

а) коли особа добровільно здала вищезазначені предмети;

б) коли особа з’явилася із зізнанням;

в) коли особа вказала джерело придбання вищезазначених предметів;

г) коли особа сприяла розкриттю злочинів, пов’язаних із незаконним обігом вищезазначених предметів;

д) коли в діях особи не міститься склад іншого злочину, передбаченого нормами КК;

е) коли добровільно особа відшкодувала завдані нею збитки.

8.      За незаконне введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст.314 КК України) кримінальна відповідальність наступає з:

а) 14-річного віку;

б) 16-річного віку;

в) 18-річного віку.

9.      Відмінність ст.322 КК України “Незаконна організація або утримання місць для вживання одурманюючих засобів” і ст.317 КК України “Організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів” проявляється через:

а) мету організації такого роду місць;

б) предмет цих злочинів;

в) мету, яку переслідує вживання вищеназваних засобів;

г) кваліфікуючі ознаки цих складів злочинів;

д) особливості суб’єктивної сторони цих складів злочинів.

10.    Заготівля, перероблення або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції (ч.1 ст.327 КК України) вважається закінченим з моменту:

а) заготівлі, перероблення з метою збуту або збуту радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції;

б) створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків;

в) заподіяння шкоди здоров’ю потерпілому;

г) створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяння шкоди здоров’ю.

Контрольний тест модулю V

 

1.      Відмежування злочинів, передбачених ст.328 КК України “Розголошення державної таємниці” та ст.111 КК України “Державна зрада”, проводиться:

а) за змістом безпосереднього об’єкта злочину;

б) за характеристиками об’єктивної сторони складу злочину;

в) за суб’єктом злочину ;

г) за змістом умислу винної особи.

2.      Злочин, передбачений ст.329 КК України “Втрата документів, що містять державну таємницю”, вважається закінченим з моменту:

а) втрати документів і подальшого ознайомлення з їх змістом сторонніми особами;

б) втрати документів незалежно від того, чи знайомилися з їх змістом сторонні особи.

3.      Суб’єктом злочину, передбаченого ст.335 КК України “Ухилення від призову на строкову військову службу”, не є:

а) особи, які не досягли 18-річного віку;

б) особи, які досягли 25-річного віку;

в) офіцери, які призиваються із запасу;

г) призовники;

д) особи, засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів;

е) особи, які мають духовний сан;

є) особи, які пройшли військову службу в інших державах.

4.      Потерпілими від злочину, передбаченого ст.342 КК України “Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві”, можуть бути:

а) народний депутат України;

б) суддя;

в) працівник прокуратури;

г) працівник міліції;

д) лісничий;

е) військовий комендант;

є) працівник рибоохорони;

ж) державний виконавець;

з) всі відповіді є правильними.

5.      Злочин, передбачений ст.348 КК України “Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця”, вважається закінченим з моменту:

а) вбивства зазначених осіб;

б) замаху на їх життя;

в) спричинення середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень;

г) всі відповіді є правильними.

6.      Предметом злочину, передбаченого ст.357 КК України “Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження”, не можуть виступати:

а) паспорт громадянина України;

б) трудова книжка;

в) диплом про закінчення вищого закладу освіти;

г) трудова книжка;

д) паспорт громадянина іноземної держави;

е) печатка приватного нотаріуса;

є) всі відповіді є неправильними.

7.      Злочин, передбачений ст.361 КК України “Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку”, належить до злочинів:

а) із матеріальним складом;

б) із формальним складом;

в) із усіченим складом.

8.      Службовими особами, поняття якої дається у ст.364 КК України “Зловживання владою або службовим становищем”, не можуть виступати:

а) народні депутати України;

б) депутати місцевих рад;

в) оперативний склад СБУ;

г) працівники податкової міліції;

д) адвокати;

е) лікарі;

є) провідники вагонів;

ж) виконроби на будівництві.

9.      Як перевищення влади (ст.365 КК України “Перевищення влади або службових повноважень”) може бути кваліфіковане:

а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої  службової особи;

б) вчинення дій одноособово, коли вони повинні були бути вчинені колегіально;

в) вчинення дій, які дозволяються тільки у особливих випадках, з особливого дозволу – за відсутності цих умов;

г) вчинення дій із грубими порушенням процедури їх виконання;

д) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти;

е) всі відповіді є правильними.

10.    Особа буде звільнятися від кримінальної відповідальності за давання хабара (ст.369 КК України), якщо:

а) стосовно неї мало місце вимагання хабара;

б) давання хабара було зумовлене тяжкими особистими обставинами у її житті;

в) після давання хабара особа добровільно заявила про те, що сталося, до порушення кримінальної справи щодо неї  органу,  наділеному  законом  правом  порушувати  кримінальну справу;

г) розмір хабара не відповідає визначеним кримінально-правовими нормами мінімальним межам.

Контролльний тест модулю VI

1.      З об’єктивної сторони склад злочину, передбачений ст.371 КК України “Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою”, проявляється у незаконному:

а) затриманні;

б) приводі;

в) арешті;

г) триманні під вартою;

д) взятті під варту;

е) всі відповіді є правильними.

2.      Суб’єктом злочину, передбаченого ст.373 КК України “Примушування давати показання”, може виступати:

а) начальник органу дізнання;

б) особа, яка провадить дізнання;

в) оперативний співробітник органів внутрішніх справ;

г) слідчий;

д) начальник слідчого підрозділу;

е) прокурор;

є) всі відповіді є правильними.

3.      Потерпілими від злочину, передбаченого ст.374 КК України “Порушення права на захист”, можуть виступати:

а) особа, затримана за підозрою у вчиненні злочину;

б) особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого;

в) особа, щодо якої слідчим винесено постанову про притягнення її як обвинуваченого;

г) особа, щодо якої винесено постанову про віддання до суду;

д) всі відповіді є правильними.

4.      Потерпілими від злочину, передбаченого ст.379 КК України “Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя”, можуть бути:

а) суддя вищого спеціалізованого суду;

б) суддя Верховного Суду України;

в) Голова Верховного Суду України;

г) суддя Конституційного Суду України;

д) Голова Конституційного Суду України;

е) народний засідатель;

є) присяжний;

ж) близькі родичі зазначених осіб.

5.      Суб’єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.387 КК України “Розголошення даних досудового слідства або дізнання”, можуть бути:

а) свідок;

б) потерпілий;

в) перекладач;

г) слідчий;

д) оперативний працівник органів внутрішніх справ;

е) понятий;

є) захисник.

6.      Суб’єктам військових злочинів, згідно ст.401 КК України, можуть виступати:

а) особи, які проходять строкову військову службу;

б) особи, які несуть військову службу за контрактом;

в) курсанти, слухачі вищих військових закладів;

г) курсанти школи прапорщиків;

д) військовополонені, яких Україна тримає у полоні;

е) військовозобов’язані особи;

є) військовозобов’язані особи під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

7.      Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ст.406 КК України “Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності ознак підлеглості”, є:

а) порушення вказаних правил щодо кількох осіб;

б) вчинення його групою осіб;

в) вчинення його із застосуванням зброї;

г) заподіяння легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень;

д) порушення правил, яке має характер знущання або глумлення над військовослужбовцем;

е) тяжкі наслідки.

8.      Суб’єктом ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом (ст.409 КК України) можуть виступати:

а) військовослужбовці строкової служби;

б) військовослужбовці-контрактники;

в) курсанти у разі відмови від подальшого навчання у військовому навчальному закладі;

г) особи офіцерського складу, які проходить кадрову військову службу;

д) особи, які проходять альтернативну службу.

9.      Об’єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст.436 КК України “Пропаганда війни”, може характеризуватися:

а) публічними закликами до агресивної війни;

б) публічними закликами до розв’язування воєнного конфлікту;

в) виготовленням матеріалів із закликами до агресивної війни;

г) розповсюдженням матеріалів із закликами до розв’язування воєнного конфлікту;

д) всі відповіді є правильними.

10.    Потерпілими від злочину, передбаченого ст.442 КК України “Геноцид”, можуть бути члени:

а) національної групи;

б) нації;

в) етнічної групи;

г) расової групи;

д) релігійної групи;

е) всі відповіді є правильними.

Перелік питань підсумкового контролю

1)                Поняття та система Особливої частини кримінального права. Наукові основи кваліфікації злочинів.

2)                Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади.

3)                Державна зрада.

4)                Шпигунство.

5)                Поняття вбивства у кримінальному праві. Види вбивств.

6)                Умисне вбивство.

7)                Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання.

8)                Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини.

9)                Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

10)           Вбивство через необережність.

11)           Умисне тяжке тілесне ушкодження.

12)           Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

13)           Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

14)           Умисне легке тілесне ушкодження.

15)           Катування.

16)           Зараження венеричною хворобою.

17)           Залишення в небезпеці.

18)           Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.

19)           Незаконне позбавлення волі або викрадення людини.

20)           Захоплення заручників.

21)           Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини.

22)           Зґвалтування.

23)           Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

24)           Розбещення неповнолітніх.

25)           Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі.

26)           Порушення таємниці голосування.

27)           Порушення недоторканності житла.

28)           Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей.

29)           Порушення недоторканності приватного життя.

30)           Крадіжка.

31)           Грабіж.

32)           Розбій.

33)           Вимагання.

34)           Шахрайство.

35)           Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

36)           Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довіри.

37)           Умисне знищення або пошкодження майна.

38)           Придбання, отримання, зберігання чи збут майна одержаного злочинним шляхом.

39)           Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво.

40)           Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного збору чи голографічних захисних елементів.

41)           Контрабанда.

42)           Фіктивне підприємництво.

43)           Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

44)           Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).

45)           Шахрайство з фінансовими ресурсами.

46)           Порушення правил екологічної безпеки.

47)           Незаконна порубка лісу.

48)           Незаконне полювання.

49)           Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом.

50)           Створення злочинної організації.

51)           Бандитизм.

52)           Терористичний акт.

53)           Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності.

54)           Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання довірою.

55)           Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів.

56)           Порушення вимог законодавства про охорону праці.

57)           Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою.

58)           Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту.

59)           Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.

60)           Незаконне заволодіння транспортними засобами.

61)           Порушення чинних на транспорті правил.

62)           Групове порушення громадського порядку.

63)           Масові заворушення.

64)           Хуліганство.

65)           Знищення, пошкодження або приховування документів чи унікальних документів Національного архівного фонду.

66)           Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією.

67)           Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

68)           Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів.

69)           Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

70)           Викрадення,  привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем.

71)           Посів або вирощування снотворного маку чи конопель.

72)           Незаконне введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або аналогів.

73)           Незаконне публічне вживання наркотичних засобів.

74)           Розголошення державної таємниці.

75)           Втрата документів, що містять державну таємницю.

76)           Ухилення від призову на строкову військову службу.

77)           Наруга над державними символами.

78)           Незаконне перешкоджання організації або проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій.

79)           Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

80)           Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу.

81)           Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу.

82)           Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця.

83)           Захоплення представника влади або представника правоохоронного органу як заручника.

84)           Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових забов’язань.

85)           Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.

86)           Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку.

87)           Несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї.

88)           Порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється.

89)           Зловживання владою або службовим становищем.

90)           Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.

91)           Службове підроблення.

92)           Службова недбалість.

93)           Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.

94)           Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди.

95)           Провокація підкупу.

96)           Завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою.

97)           Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності.

98)           Примушування давати показання.

99)           Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист.

100)      Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист.

101)      Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.

102)      Завідомо неправдиве показання.

103)      Дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань.

104)      Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти.

105)      Приховування злочину.

106)      Самовільне залишення військової частини або місця служби.

107)      Дезертирство.

108)      Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншими способами.

109)      Пропаганда війни.

110)      Геноцид.

111)      Піратство.

112)      Найманство.

 

14.Навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення навчальної дисципліни

 

Навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення навчальної дисципліни складається з:

1)                навчальних й навчально-методичні засобів навчання;

2)                матеріалів для мультимедійного супроводу лекційних занять;

3)                контрольно-тестових програм;

4)                навчальні відеофільмів, аудіо записів та інших матеріали, призначених для передачі з використанням віддалених комунікацій.

 

До навчально навчальних та навчально-методичних засобів навчання з дисципліни «Кримінальне право. Особлива частина», що містяться у цьому комплексі, належать:

1. навчально-методичні засоби, наведені нижче, та зазначені у п. 15 цього комплексу;
2. контрольно-тестові завдання, зазначені у пункті 13 цього комплексу;
3. матеріали для мультимедійного супроводу лекційних занять на електронних носіях, що розробляються викладачами Каедри;
4. навчальні відеофільми.тощо. 

 

Кафедра зобов’язана враховувати та використовувати при проведенні занять з дисципліни «Кримінальне право. Особлива частина» навчальні відеофільми, аудіо записи та інші матеріали, тренінгові програми, призначені для передачі телекомунікаційними каналами зв'язку, а також контрольно-тестові програми та ліцензійоване програмне забезпечення, які надаються для такого використання НАВС.

 

Рекомендована література до науково-методичного забезпечення навчальних дисциплін відповідно до тем:

Тема 1. Поняття та система Особливої частини кримінального права України. [1-11, 41-52].

Тема 2. Злочини проти основ національної безпеки України. [3-26, 53-69].

Тема 3. Злочини проти життя та здоров’я особи. [3-26, 70-105].

Тема 4. Злочини проти волі, честі та гідності особи. [3-26, 106-121].

Тема 5. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи. [3-26, 122-134].

Тема 6. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини й громадянина. [3-26, 135-171].

Тема 7. Злочини проти власності. [3-26, 172-196].                     

Тема 8. Злочини у сфері господарської діяльності. [3-26, 197-242].

Тема 9. Злочини проти довкілля. [3-26, 243-268].

Тема 10. Злочини проти громадської безпеки. [3-26, 269-298].

Тема 11. Злочини проти безпеки виробництва. [3-26, 300-314].

Тема 12. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту. [3-26. 315-335].

Тема 13. Злочини проти громадського порядку та моральності. [3-26. 336-358].

Тема 14. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення. [3-26, 359-378].

Тема 15. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації. [3-26, 379-393].

Тема 16. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян. [3-26, 394-413].

Тема 17. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв'язку. [3-26, 414-424].

Тема 18.     Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг. [3-26, 425-442].

Тема 19. Злочини проти правосуддя. [3-26, 443-464].

Тема 20. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини). [3-26, 465-481].

Тема 21. Злочини проти миру, безпеки людства та  міжнародного правопорядку. [3-26, 482-517].

Тема 22. Основні положення Особливої частини кримінального законодавства іноземних країн. [3-7, 518-566].

15.Навчально-методичні матеріали (НММ) для лекцій

 

Навчально-методичні матеріали для лекцій включають:

- підручники / навчальні посібники, розроблені викладачами Кафедри та/або за їх участю; 

- фондові лекції на паперових носіях, розроблені співробітниками Кафедри, які зберігаються на Кафедрі;

- тексти лекцій на електронних носіях, розроблени працівниками кафедри, та/або за їх участю,

- список літератури, рекомендованої студентам, у тому числі за темами лекцій;

- навачально-методичний комплекс з дисципліни «Кримнальне право України. Особлива частина» у електронному варіанті.

 

Підручники, посібники, методики, розроблені співробітниками кафедри та/або за їх участю:

1. Кримінально-правовий захист і відповідальність працівників правоохоронних органів: Навч. посібник/ МВС України. НАВСУ; В.І. Осадчий, В.С, Плугатир, А.В. Савченко, Н.В. Шепелєва. – К., 2002. – 103 с.
2. Розенфельд Н.А. Коротка методика юридичного аналізу ефективності застосування законодавства / Н.А.Розенфельд.  К.: Юстініан, 2009. – 48 с.
3. Савінова Н.А. Кримінально-правове забезпечення розвитку інформаційного суспільства в раїні: теоретичні та практичні аспекти: Монографія. – Київ: ТОВ «ДКС», 2012 р. – 342 с.

 

16. Рекомендована література

 

Литература для всіх тем курсу

Нормативні акти

1. Про Державну програму боротьби із злочинністю: Постанова Верховної Ради України від 25.06.1993 № 3325-XII / Офіційний сайт Верховної ради України / http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3325-12
2. Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції реформування кримінальної юстиції України: Кабінет Міністрів України; Розпорядження, План, Заходи від 27.08.2008 № 1153-р / Офіційний сайт Верховної ради України / http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1153-2008-%D1%80

Підручники та посібники

1. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник.                   (Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.) / За ред.                           М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. –  656 с.
2. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник / Отв. редактор Е.Л. Стрельцов. – Х.: “Одиссей”, 2006. –  720 с.
3. Кримінальне право України. Особлива частина. За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К., Атіка, 2008. – 712 с.
4. Кримінальне право України. Особлива частина / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, Гавриш С.Б., Дорош Л.В., Зінченко В.О., Касинюк В.І., Киричко В.М., Корчева З.Г., Кривоченко Л.М., Ломвко В.А., Паноа М.В., Перепилиця О.І., Ствшис В.В., Тацій В.Я., Тихий В.П., Тютюгін В.І., Устименко В.В., , Харитонов С.О.Ярмиш Н.М. .-К.: Юрінком Інтер.-Х.: Право.-2002.-496с

10.Кримінальне право України. Особлива частина / За ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К., «Юрінком Інтер», 2010 р. – 720 с.

1. Кримінальне право України (у питаннях і відповідях): Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Дьомін Ю.М, Юлдашев С.О.. — К. : МАУП, 2005. — 340с.
2. Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Кузнєцов В. О., Стрельбицький М. П., Гіжевський В. К.  — К. : Істина, 2005. — 380с.
3. Кримінальне право України: Навч. посібник / Волкотруб С. Г., Омельчук О. М., Ярін В. М., Виговський Д. Л., Іванюк Т. І. — К. : Наукова думка, 2004. — 300с.
4. Кримінально-правовий захист і відповідальність працівників правоохоронних органів: Навч. посібник/ МВС України. НАВСУ; В.І. Осадчий, В.С, Плугатир, А.В. Савченко, Н.В. Шепелєва. – К., 2002. – 103 с.

 

Науково-практичні коментарі

1. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України.-К.: ТОВ “Атіка”: Академія:Ельга.- Н.,2001.-654, [1]с.
2. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. / [Авт. колектив: Андрушко П.П., Арсенюк Т.М., Атаманюк О.Г., Бантишев О.Ф., Бахуринська О.О., Боголюбська Л.Б., Боровенко В.М., Боров В.І., Бурдоль Є.П., Варфоломеєва Т.В., Глушков В.О., Голомша М.Я.., Гончаренко С.В., Гошовський М.І., Гузир В.П., Доброрєз О.О., Євро піна І.В.,Ільковець Л.Б., Картавцев В.С., Костицький В.В., Косюта М.В., Крючкова О.В., Кудрявцев В.В., Лисенков С.Л., Лисенкові О.С., Литвин О.П., Мисливий В.А., Міщенко С.М., Мойсик В.Р., Мудров А.М., Обиход М.С., Оніщенко О.М., Орлова Т.В., Попов В.І., Пристайко В.І., Пшонка В.П., Руденко М.В., Селиванов М.П., Скомороха В.Є., Тихий В.П., Туркевич І.К., Хочунський А.М., Хруппа М.С., Руслова Л.А., Шумило М.Є., Яценко В.В.] : Під заг. ред. М.О. Потебенька, В.Г.Гончаренка.У двох частинах..- К.: Форум , 2001.- Загальна частина - 386 с. Особлива частина. - 942 с.
3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / [Авт. колектив: Бойко А.М., Брич Л.П., Грищук В.К., Дудоров О.О., Мельник М.І., Музика А.А., Навроцький В.О., Ришелюк А.А., Хавронюк М.І.]; За ред. М.І.Мельника ,М.І.Хавронюка. - К.:МП “Каннон”, 2001.- 1102с.
4. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [Авт. колектив: Александров Ю.В., Андрушко П.П., Антипов В.І., Клименко В.А., Матишевський П.С., Фесенко Є.В., Шапченко С.Д.,Яценко С.С.]; Відп. ред. С.С. Яценко.- К.: А.С.К.-2002.-936с.
5. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [Авт. колектив: Александров Ю.В., Андрушко П.П., Антипов В.І., Клименко В.А., Матишевський П.С., Фесенко Є.В., Шапченко С.Д.,Яценко С.С.]; Відп. ред. С.С. Яценко.- 2-ге вид., переробл., доповн. - К.: А.С.К., 2002. – 968 с.
6. Уголовный кодекс Украины. Комментарий. Под редакцией Ю.А.Кармазина и Е.Л. Стрельцова /[Авт. колектив: Бабий А.П., Гончар Т.А., Загика А.В., Кармазин Ю.А., Крупко Д.И., Магарин Н.С., Миколенко А.Н., Панько М.М., Поплавский И.Г., Стрельцов Е.Л., Чуваков О.А.] – Х.: ООО «Одиссей», 2001 - -С.960.
7. Уголовный кодекс Украины. Комментарий. Под редакцией Ю.А. Кармазина и Е.Л. Стрельцова / Бабий А.П., Гончар Т.А., Загика А.В., Кармазин Ю.А., Крупко Д.И., Магарин Н.С., Миколенко А.Н., Панько М.М., Поплавский И.Г., Стрельцов Е.Л., Чуваков О.А. Издание второе. – Х.: ООО «Одиссей», 2002. – 960 с.
8. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [Авт. колектив: Александров Ю. В., Андрушко П. П., Антипов В. І., Клименко В. А., Матишевський П. С. та ін.] // Відповідальний редактор С.С. Яценко. — 4-ге вид., перероб. та доп. — К. : А.С.К., 2005. — 848 с.
9. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [Авт. колектив: Александров Ю. В., Андрушко П. П., Антипов В. І., Клименко В. А., Матишевський П. С. та ін.] // Відповідальний редактор С.С. Яценко. — 3-ге вид., перероб. та доп. — К. : А.С.К., 2003. — 1088 с.
10. Уголовный кодекс Украины. Научно-практический комментарий/ [Авт. колектив: Александров Ю. В., Андрушко П. П., Антипов В. И., Клименко В. А., Матышевський П. С. и др.] // Отв. ред. С.С. Яценко. — 3-е изд., испр. и доп. — К. : А.С.К., 2004. — 1096 с.
11. Научно-практический комментарий Уголовного кодекса Украины от 5 апреля 2001 года. [Авт. коллектив: Бойко А.М., Брич Л.П., Грищук В.К., Дудоров А.А.., Мельник Н.И., Музика А.А., Навроцкий В.А., Ришелюк А.А., Хавронюк Н.И.]; Под ред. Н.И. Мельника, Н.И. Хавронюка. – К.: Каннон, 2002. – 1216 с.
12. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / [Авт. колектив: Бойко А.М., Брич Л.П., Грищук В.К., Дудоров О.О., Мельник М.І., Музика А.А., Навроцький В.О., Ришелюк А.А., Хавронюк М.І.]; За ред. М.І.Мельника ,М.І.Хавронюка. - 3.вид., перероб. та доп. — К. : Атіка, 2003. — 1054 с.
13. Научно-практический комментарий Уголовного кодекса Украины от 5 апреля 2001 года/ [Авт. колектив: Бойко А.М., Брич Л.П., Грищук В.К., Дудоров О.О., Мельник М.І., Музика А.А., Навроцький В.О., Ришелюк А.А., Хавронюк М.І.]; За ред. М.І.Мельника ,М.І.Хавронюка. - К. : А.С.К., 2004. — 1216 с.
14. Уголовный кодекс Украины: Научно-практ. комментарий / [Авт. колектив: Бабий А.П., Гончар Т.А., Загика А. В., Кармазин Ю.А., Кучанский С. Н.] Е.Л. Стрельцов (отв.ред.) — 3.изд., перераб. и доп. — Х. : Одиссей, 2005. — 864 с.
15. Кримінальний кодекс України: Наук.-практ. коментар / [Авт. колектив: Баулін Юрій Васильович, Борисов Вячеслав Іванович, Гавриш Степан Богданович, Гізімчук Сергій Вячеславович, Гуторова Наталія Олександрівна та ін.]; Володимир Володимирович Сташис (заг.ред.), Василь Якович Тацій (заг.ред.) — К. : Видавничий дім "Ін Юре", 2003. — 1193 с.
16. Завдання для практичних занять з Особливої частини кримінального права України. / Брич Л.П., Навроцький В.О -Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка.- 2003.-135 с.
17. Завдання до практичних занять з Особливої частини кримінального права: Для студентів третього курсу / Уклад Панов М. І., Кривоченко Л. М., Борисов В. І., Ломако В. А., Ярмиш  Н. М., Дорош Л. В., Зінченко І. О., Киричко В. М., Касинюк В. І., Гізімчук С. В., Кураш Я. М., Самощенко І. В., Тютюгін В. І., Городецький Ю. В., Пономаренко Ю. А., Мохончук С. М., Козак В. А., Анісімов Г. М., Шевченко Є. В., Радутний О. Е., Пащенко ОО., Дзюба Ю. П., . Грінчак С. В. – Х.: НЮА ім. Ярослава Мудрого, 2004. – 97 с.  
18. Завдання до практичних занять з Особливої частини кримінального права: Для студентів 3-го курсу / Уклад.: М.І. Панов та інші. – Х.: Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого, 2004. – 229с.
19. Збірник задач для практичних занять з кримінального права. Особлива частина / Укладачі: Денисов С.Ф., Лень В.В., Зозуля П.П. та інші.– Запоріжжя: Запорізький юридичний інститут МВС України, 2003.–106 с.
20. Збірник задач з кримінального права. Особлива частина.- К.: УАВС,1995.-111с..
21. Збірник тестів і завдань для практичнтх занять з кримінального права України. Особлива частина.: Навч. посібник для курсантів, студентів юридичних навчальних закладів /Савченко А.В. / Міжнародний наук.-техн. Ун-т, Нац. акад. Внутр.справ України.-К.:Знання,.-2002.-76с.

 

Корисні Internet-ресурси

1. Офіційний сайт Верховної Ради України [Пошукова система]/ http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main
2. Офіційний сайт Кабінету Міністрів / http://www.kmu.gov.ua/control/
3. Офіційний сайт Верховного Суду України / http://www.scourt.gov.ua/
4. Портал судової влади України / http://www.court.gov.ua/
5. Єдиний державний рєстр судових рішень України [Пошукова система] / http://reyestr.court.gov.ua/
6. Національна наукова бібліотека ім. В.І. Вернадського [Пощшукова система] / http://www.nbuv.gov.ua/
7. Європейський суд з прав людини / http://www.echr.coe.int/echr/
8. Рада Європи / http://www.coe.int/

 

Література до теми 1 «Поняття та система Особливої частини кримінального права України»

1. Поняття особливої частини кримінального права, її значення і система. Кваліфікація злочинів і її значення. / Кучера А.В. Івано-Франківськ, Сімик. - 2003. - 20 с.
2. Андрушко П.П. Поняття, види, значення кваліфікації злочинів// Вісник Київського університету: Суспільно – політичні науки. – К., Либідь, - 1992. – Вип. 5.
3. Гуржій Т.О. Поняття кваліфікації злочину у світлі логіко-філософських категорій// Актуальні проблеми кримінального та кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування: Зб. тез та доповідей регіон. круглого столу (Хмельницький, 21-22 лютого 2003 р.).-Хмельницький, 2003.-С. 139-141.
4. Гуторова Н.О., Дорош Л.В., Сенаторов М.В. Кримінальне право України: фундаментальні та прикладні проблеми // Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наукових праць. – 2005. – Вип. 10. – С. 20 – 33.
5. Єпур Г.В. Проблеми підвищення ефективності взаємодії Загальної та Особливої частин кримінального законодавства // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 2001. – Вип. 4. – С. 53 – 69.
6. Іщенко А.В. Взаємозв'язок криміналістики та кримінального права // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1998. – Вип. 5. – С. 35 – 40.
7. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – Київ: Атіка: 2002. – 640 с.
8. Марін О.К. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм. – К.: Атіка, 2003. - 222 с.
9. Сташис В.В., Борисов В.І., Дорош Л.В., Перепелиця О.І. Кримінальне право України: проблеми теорії і практики застосування // Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наукових праць. – 2003. – Вип. 7. – С. 3 – 14.
10. Шапченко С.Д. Механізм кримінально-правового регулювання в правовій системі України: поняття та структура // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Юридичні науки. – 2000. – Вип. 40. – С. 63 – 67.
11. Шапченко С.Д. Механізм кримінально-правового регулювання в правовій системі України: основні режими функціонування // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Юридичні науки. – 2002. – Вип. 47. – С. 198 – 203.
12. Практикум по квалификации преступлений: Учебное пособие / [ Ю.А. Кучер, А.С. Беницкий, В.А. Зверяка и др. ] – Луганск :ЛАВД, 2003. – 88с.

 

Література до теми 2 «Злочини проти основ національної безпеки України»

1. Віденська конвенція про дипломатичні зносини: ООН; Конвенція, Міжнародний документ від 18.04.1961 / Офіційний сайт Верховної Ради України / http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_048
2. Конвенція (основи державної політики) національної безпеки України, схвалена постановою ВРУ №3/97 – ВР від 16.01.1997р. // ВВРУ. – 1997. – № 10. –     Ст. 85.
3. Про ветеринарну медицину: Закон України від 25.06.1992р. // ВВРУ. – 1992. – № 36. – Ст. 531.
4. Про громадянство: Закон України від 18.01.2001р. // ВВРУ. – 2001. – № 13. – Ст. 65.
5. Про державний кордон України: Закон України від 4.11.1991р. // ВВРУ. – 1992. – № 2. – Ст. 5.
6. Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994р. // ВВРУ. – 1994. – № 16. – Ст. 422.
7. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24.02.1994р. // ВВРУ. – 1994. – № 27. – ст. 218.
8. Про захист населення від інфекційних хвороб: Закон України від 6.04.2000р. // ВВРУ. – 2000. – № 29. – Ст. 228.
9. Про інформацію: Закон України від 2.10.1992 р.  // ВВРУ. – 1992. – № 48. – Ст.  650.
10. Про об’єднання громадян: Закон України від 2.10.1996р. // ВВРУ. – 1999. – № 26. – Ст. 219.
11. Про оборону України: Закон України від 6.12.1991р. //  ВВРУ. – 1992. – № 9. – Ст. 106.
12. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19.06.2003 р. // ВВРУ. – 2003. – №39. – Ст.351.
13. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 6.04.2000р. // ВВРУ. – 2000. – № 28. – Ст. 224.
14. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 4.02.1994р. // ВВРУ. – 1994. – № 23. – Ст. 161.
15. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи: Постанова Верховного суду України від 07.02.2003 № 2 / Офіційний сайт Верховної ради України / http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-03
16. Андрусів Г.В., Бантишев О.Ф. Відповідальність за злочини проти держави. – Ред.-вид. центр “Київський університет”, 1997. – 162 с.
17. Климчук О. Нове у кримінальній відповідальності за диверсію // Підприємництво, господарство, право. – 2002. – №3. – С.84-86.

 

Література до теми 3 «Злочини проти життя та здоров’я особи»

73.Загальна декларація прав людини (рос/укр): ООН; Декларація, Міжнародний документ від 10.12.1948 / Офіційний сайт Верховної Ради України / http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015

74.Європейська конвенція з прав людини від 4.11.1950р., ратифікована Україною 17.07.1997р.

75.Конвенція ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання від 10.12.1984р., ратифікована УРСР 26.01.1987р.

76.Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16.12.1966р., ратифікований СРСР 18.09.1973р.

77.Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992р. № 2801-ХІІ // ВВРУ. – 1993. – №4. – Ст. 19.

78.Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17.01.1995р. № 6 // Юридичний вісник України. – 1995. – 31 жовтня – 7 листопада.

79.Про заборону купівлі і продажу органів людини: Резолюція ВООЗ WНА 42.5 від 10.05.1989р.

80.Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз: Закон України від 5.07.2001р. // ВВРУ. – 2001. –  № 49. – Ст. 258.

81.Про донорство крові та її компонентів: Закон України від 23.06.1995р. // ВВРУ. – 1995. –  № 23. –  Ст. 183.

1. Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом        імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ: Закон України від 12.12.1991р. // ВВРУ. – 1992. –  № 11. –  Ст. 152.

83.Про захист населення від інфекційних хвороб: Закон України від 6.04.2000р. // ВВРУ. – 2000. – № 29. –  Ст. 228.

84. Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині: Закон України від 16.07.1999р. // ВВРУ. – 1999. –  № 41. –  Ст. 377.

85. Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку; Інструкція щодо вилучення органів людини в донора-трупа; Інструкція щодо вилучення анатомічних утворень, тканин, їх компонентів та фрагментів у донора-трупа; Перелік анатомічних утворень, тканин, їх компонентів та фрагментів і фетальних матеріалів, дозволених до вилучення у донора-трупа і мертвого плоду людини: Затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 25 вересня 2000 р. №226 // Офіційний Вісник України. – 2000. – №42. –  Ст.1804.

86. Про судову практику у справах про необхідну оборону: Постанова Пленуму Верховного Суду України №1 від 26.04.2002р. // www.rada.gov.ua

87. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України №2 від 7.02.2003р. // www.rada.gov.ua

88. Авдеев М. Определение степени тяжести телесных повреждений // Социалистическая законность. –  1975. – № 7.

89. Авраменко О.В. Стан сильного душевного хвилювання: кримінально-правові та психологічні аспекти: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 [Електронний ресурс] / О.В. Авраменко; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2008. — 19 с. — укp. / http://www.nbuv.gov.ua/ard/2008/08aovppa.zip

90.Андреева Л. Разграничение истязания и смежных составов преступлений // Социалистическая законность. – 1980. –  №6.

91. Баржов В.И., Куну В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации – Харьков, 1995.

1. Борисов В., Гуторова Н., Сенаторов М. Науково-практична конференція "Кримінально-правова охорона життя та здоров'я особи (науковий огляд) // Вісник Академії правових наук України. Збірник наукових праць. – Харків, 2004. – № 2 (37). – С. 250 – 258.

93.Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Харьков: НПКФ “Консул”, 1995. – 104 с.

94.Васецов А. Некоторые вопросы квалификации умышленных убийств // Советская юстиция. –  1980. – №5.

95.Глушков В.А Ответственность за преступления в области здравоохранения. – К., Наук. думка, 1987. – 200 с.

1. Грищук В.К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров’я людини // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 1 (16). – С. 77 – 89.
2. Грищук В.К. Питання системності кримінально-правового захисту людини за новим Кримінальним кодексом України. // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Харків, 25-26 жовтня 2001р.-Х., 2002.-С. 110-113.
3. Джужа О.М. Запобігання поширенню СНІДу в Україні правовими засобами (правовий, кримінологічний та кримінально-виконавчий аспект): Монографія.- К.: РВВ Української академії внутрішніх справ , 1994.

99.Коржанський М. Кримінально-правова охорона особи: види і помилки // Юридичний вісник України. – 1995. – № 12.

1. Литвин О.П. Злочини проти життя: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002. –  184 с.
2. Литвин О.П. Кримінально - правовий захист життя та здоров’я громадян України: Монографія / Ред. В.О. Глушков; Європ. ун-т фінансів, інформ. систем, менеджменту і бізнесу.- К.: Наук. світ., 2001.- 200 с.
3. Орлеан А. М. Людина - потерпіла особа чи предмет злочину? // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф.  [Харків] 22-23 квітня 2004 року.-К.- Х.: Юрінком Інтер, 2004.- С. 54-57
4. Остапенко Л.А. Кримінально-правова характеристика умисних вбивств при пом’якшуючих обставинах (статтті 116, 117, 118 КК України) ):  Автореф. дис... к.ю.н./ Київський національний університет  ім. Тараса Шевченка.- К., - 2004.
5. Портнов И. Неосторожное убийство в сочетании с умышленным причинением менее тяжких телесных повреждений // Советская юстиция. –1978. – №3. 
6. Сенаторов М.В. Проблеми урахування обставин, пов'язаних із потер­пілим, при кваліфікації злочинів проти життя та здоров'я особи // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 року.-К.- Х.: Юрінком Інтер, 2004.- С. 87-90.
7. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья и чести личности. Конспект лекций. – Харьков, 1992.
8. Сташис В.В., Бажанов М.И.  Уголовно-правовая охрана личности в Украине. – Харьков, 1978.
9. Судебная практика. Убийства, изнасилования и другие преступления против личности // Сборник судебных решений по уголовным делам. – К., 1993.

 

Література до теми 4 «Злочини проти волі, честі та гідності особи»

1. Декларація ООН про захист усіх осіб від насильницького зникнення від 18.12.1992р.
2. Конвенція  про захист прав і основних свобод людини від 4.11.1950р., ратифікована Україною 17.07.1997р.
3. Конвенція МОП №105 про скасування примусової праці від 25.06.1957р., ратифікована Україною 5.10.2000р.
4. Конвенція про права дитини від 20.11.1989р., ратифікована Україною 27.02. 1991р.
5. Конвенція про рабство від 25.09.1926р. УРСР приєдналася до Конвенції 29.08.1956р.
6. Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників від 17.12.1979р., ратифікована УРСР 8.05.1987р.
7. Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24.01.1995р. // ВВРУ. – 1995. – № 6. – ст. 35.
8. Про охорону дитинства: Закон України від 26.04.2001р. // ВВРУ. –2001. – № 30. – Ст. 142.
9. Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України: Закон України від 21.01.1994р. // ВВРУ. – 1994. – № 18. – Ст. 101.
10.  Про психіатричну допомогу: Закон України від 22.02.2000р. // ВВРУ. – 2000. – № 19. – Ст. 143.
11.  Акімов М. Кримінальна відповідальність за захоплення заручників // Право України. – 2002. – №3. – С.150-154.
12.  Головченко В. Права жінок в Україні: під кутом зору міжнародно-правових стандартів // Право України. – №7. – 1999.
13.  Лизогуб Я.Г. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини: Монографія. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2003. – 204с.
14.  Наден О.В. Торгівля жінками як кримінально-правова та соціальна проблема сучасності: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 288 с.
15.  Полешко А. Рада Європи на захисті прав людини // Право України. – 1999. – №7.
16.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь. – 1997.

 

Література до теми 5 «Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи»

1. Правила проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів у бюро судово-медичної експертизи, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я від 17.01.1995р. №6.
2. Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи                  та статевої недоторканості особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України №5 від 30.05.2008р.
3. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України №2 від 7.02.2003р.
4. Васецов А. Некоторые вопросы квалификации умышленных убийств // Советская юстиция. – 1980. – №5.
5. Гальперин И. Ответственность за изнасилование // Социалистическая законность. – 1980. – №5.
6. Игнатов А. Некоторые вопросы ответственности за изнасилование // Советская юстиция. –  1981. – С. 313.
7. Мачужак Я.В. Відповідальність за статеві злочини та інші сексуальні зловживання щодо малолітніх і неповнолітніх // ВВСУ. – 1997. – №3. – С.52-60.
8. Панєвін О. Усунути помилки в справах про статеві злочини // Право України. – 1992. – №10. – С.28-31.
9.  Свиридов Б. Кримінальна відповідальність за злочини проти статевої недоторканості особи // Право України. – 1999. – №5. – С.74-75.
10.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья, свободы и чести личности. Конспект лекций. – Харьков,  1992.
11.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. –  Симферополь. –  1997.
12.  Судебная практика. Убийства, изнасилования и другие преступления против личности: Сб. судебных решений по уголовным делам. – К., 1993.
13.  Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. –  Л., 1953.

 

Література до теми 6 «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини й громадянина»

1. Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право від 6.09.1952р. Набула чинності для України 23.12.1993р.
2. Женевський акт Гаазької конвенції про міжнародну реєстрацію промислових знаків від 2.10.1999р.
3. Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 7.03.1948р., ратифікована СРСР 18.03.1954р.
4. Рамкова конвенція про захист національних меншин від 1.02.1995р., ратифікована Україною 9.12.1997р. // Збірка договорів Ради Європи. – К.: Парламентське видавництво, 2000.
5. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993 р. // ВВРУ. – 1994. – № 13. – Ст. 64.
6. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 10.07.2010 // ВВРУ. – 2010. – № 35. – Ст. 1220.
7. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 25.03.2004 р. // ВВРУ. – 2004. –  № 27-28. – Ст. 1098.
8. Про вибори Президента України: Закон України від 5.03.1999р. // ВВРУ. – 1999. – № 14. – Ст. 81.
9. Про видавничу справу: Закон України від 5.06.1997р.  // ВВРУ. – 1997. – № 3. – Ст. 206.
10.  Про Всеукраїнський та місцеві референдуми: Закон України від 3.07.1991р. // ВВРУ. – 1991. – № 33. – Ст. 443.
11.  Про державну допомогу сім’ям з дітьми: Закон України від 21.11.1992р. // ВВРУ. – 2993. – № 5. – Ст. 21.
12.  Про державну службу: Закон України від 16.12.1993р. // ВВРУ. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
13.  Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16.11.1992р. // ВВРУ. – 1993. – № 1. –Ст. 1.
14.  Про інформаційні агентства: Закон України від 28.02.1995р. // ВВРУ. – 1995. – № 13. – Ст. 83.
15.  Про інформацію: Закон України від 2.10.1992р. // ВВРУ. – 1992. – № 48. – ст. 650.
16.  Про міліцію: Закон України від 20.12.1990р. // ВВРУ. – 1991. – № 4. –Ст. 20.
17.  Про об’єднання громадян: від 16.06.1992р. Закон України // ВВРУ. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
18.  Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992р. // ВВРУ. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
19.  Про освіту: Закон України від 23.05.1991р. // ВВРУ. – 1996. – № 21. –Ст. 84.
20.  Про охорону дитинства: Закон України від 26.04.2001р. // ВВРУ. – 2001. – № 30. – Ст. 142.
21.  Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон України від 15.12.1993р. // ВВРУ. – 1994. – № 7. – Ст. 32.
22.  Про охорону праці: Закон України від 14.10.1992р. // ВВРУ. – 1992. – № 49. – Ст. 666.
23.  Про пенсійне забезпечення: Закон України від 5.11.1991р. // ВВРУ. – 1992. – № 3. – Ст. 10.
24. Про політичні партії в Україні: Закон України від 5.04.2001р. // ВВРУ. – 2001. – № 23. – Ст. 118.
25.  Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15.09. 1999р. // ВВРУ. – 1999. – № 45. – Ст. 397.
26.  Про рекламу: Закон України від 3.07.1996р. // ВВРУ. – 1996. – № 39. – Ст. 181.
27.  Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23.04.1991р. // ВВРУ. – 1991. – № 25. – Ст. 283.
28.  Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.1992р. // ВВРУ. – 1992. – № 27. – Ст. 382.    
29.  Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України №2 від 7.02.2003р. // www.rada.gov.ua
30.  Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 1.11.1996р. // www.rada.gov.ua
31.  Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій: Постанова Пленуму Верховного Суду України №7 від 28.09.1990р. // www.rada.gov.ua
32.  Андрушко П.П. Права громадян на задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів та їх захист як об’єкт кримінально-правової охорони // Нові Цивільний і Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України: Матер. наук.-практ. конф. (Івано-Франківськ) 3-4 жовтня 2002 р. – Івано-Франківськ, 2002. – С.159-164.
33.  Лановенко Й.П. Охрана трудовых прав. – К., 1975.
34.  Лихова С. Кримінально-правова охорона виборчих прав громадян за новим КК України // Право України. – 2002. – №2. – С.115-119.
35.  Лихова С., Берзін П. Кримінально-правова охорона трудових прав людини, громадянина, працівника // Бюл. Міністерства юстиції України. – 2004. – №11. – С. 37-49.
36.  Луценко А. Правове регулювання контрактної форми трудового договору: деякі проблеми і шляхи їх вирішення // Право України. – 1999. – №7.
37.  Матишевський М. Злочини проти політичних і трудових прав громадян // Радянське право. – 1964. – №1.

 

Література до теми 7 «Злочини проти власності»

1.  Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. № 116 // Урядовий кур’єр. – 01.01.1996. – №20. 
2.  Про судову практику у справах про злочини проти власності: Постанова Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 р.
3.  Про деякі питання застосування судами України адміністративного і кримінального законодавства у зв’язку із набранням чинності Законом України від 22.05.2003р. “Про податок з доходів фізичних осіб”: Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 28.05.2004р. // www.rada.gov.ua
4. Бажанов М. Й. Ответственность за кражу личного имущества граждан и за разбой по советскому уголовному законодательству. – Харьков, 1957.
5. Гузун В., Милюков С. Критерии определения момента окончания хищения   социалистического имущества // Советская юстиция. – 1984. – №7.
6. Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва: Навч. посібник / За ред. М.І. Хавронюка. – К.: Атіка, 2001. – 632 с.
7. Ємельянов В.П. Защита прав собственности уголовным законодательством. – Харьков: Рубикон, 1996. – 127 с.
8. Клименко В.А., Мельник Н.Н. Уголовно-правовая борьба с вымогательством индивидуального имущества граждан. – К., 1993.
9. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти власності. – К., 1995.
10. Кузнецов В. Комп’ютерна інформація як предмет крадіжки // Право України. – 1999. – №7.
11. Кудрявцев В. Н. Письма с комментариями. (О понятии вооруженного разбоя) // Сов. юстиция. – 1962. –  № 24.
12. Лишашов Й., Тенчов Э. О квалификации хищений государственного или общественного имущества в особо крупных размерах // Советская юстиция. – 1983. – №14.
13. Ляпунов Ю. Разграничение присвоения и растраты социалистического имущества // Советская юстиция. – 1984. – №1.
14. Ляпунов Ю. Причинение имущественного ущерба путем обмана или злоупотребления доверием и смежные составы преступлений // Социалистическая законность. – 1978. – №8.
15. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. – К., 1996.
16. Моисеенко Г., Степичев С. Отграничение разбоя от грабежа, соединенного с насилием // Сов. юстиция. – 1968. – № 15.
17. Панов Н.И. Квалификация преступлений, совершаемых путем обмана. – Харьков, 1980.
18. Панов Н.И. Уголовная ответственность за причинение имущественного ущерба путем обмана или злоупотребления доверием. –  Харьков, 1977.
19. Панов Н.И. Уголовная ответственность за причинение имущественного ущерба путем обмана или злоупотребления доверием. – Харьков, 1977. – 127 с.
20. Пинаев А.А. Основные вопросы квалификации хищений. – Харьков, 1974.
21. Сабитов Р. Квалификация хищений совершенных с использованием обмана // Сов. юстиция. – 1973. – №19.
22. Тарарухин С.А. Социалистическая собственность неприкосновенна: ответственность за хищения социалистического имущества путем присвоения, растраты и злоупотребления служебным положением. – К, 1963.
23. Тарарухин С. Отграничение хищений от злоупотребления слу­жебным положением // Соц. законность. – 1965. – № 1.
24. Тельнов П. Квалификация групповых хищений социалистического имущества // Сов. юстиция. – 1971. –   № 17.
25. Тимейко Г. Повторность хищений как квалифицирующий признак // Сов. юстиция. – 1962. – № 7.

 

Література до теми 8 «Злочини у сфері господарської діяльності»

1. Женевська конвенція по боротьбі з підробкою грошових знаків від 20.04.1929р., ратифікована  СРСР 3 травня 1931р.
2. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7.12.2000р. // ВВРУ. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.
3. Про засади запобігання і протидії корупції: Закон України від 7.04.2011р. // ВВРУ. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
4.  Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991р. // ОВУ. – 2011. – № 11. – Ст. 9.
5. Про ліцензування окремих видів господарської діяльності: Закон України від 1.06.2000р. // ВВРУ. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
6. Податковий кодекс України: від 02.12.2010р. //  ВВРУ. – 2011. – № 13. – Ст. 556.
7. Про цінні папери і фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006р. // ВВРУ. – 1991. – № 38. – Ст. 508. 
8. Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності: Постанова Пленуму Верховного Суду України №3 від 25.04.2003р. // www.rada.gov.ua
9. Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів: Постанова Пленуму Верховного Суду України №15 від 08.10.2004р. // www.rada.gov.ua
10.  Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом: Постанова Пленуму Верховного Суду України №5 від 15.04.2005р. // www.rada.gov.ua
11.  Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил: Постанова Пленуму Верховного Суду України №8 від 3.06.2005р. // www.rada.gov.ua
12.  Андрушко П.П. Кримінально-правова охорона інтелектуальної власності в Україні. – К.: Форум, 2004. – 160 с.
13.  Андрушко П. Фіктивне підприємництво: проблеми кваліфікації та вдосконалення законодавства // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – №10. – С.16-22.
14.  Берзін П. Суб’єктивна сторона шахрайства, що вчиняється з використанням підроблених банківських платіжних карток // Законодавство України: Наук.-практ. коментарі. – 2003. – №1. – С.36-42.
15.  Белахов А.Л. Ответственность за выпуск нестандартной или некомплектной продукции // Под. ред. В.А. Тверденко. – М.: Юрид. лит., 1978. – С. 102.
16.  Белінський О., Філіпов В., Кобач В. Відповідальність за приховування прибутків за законодавством України // Право України. – 1996. – № 7. – С. 21.
17.  Белінський О., Філіпов., Папатка О., Лісова В. Законодавство України про відповідальність за податкові правопорушення // Право України. – 1995. –  № 11. – С.54.
18.  Білецький В. Удосконалення боротьби зі злочинністю у сфері зовнішньоекономічної діяльності // Право України. – 1997. – № 9. – С. 32.
19.  Бюлетень законодавства і юридичної практики України // Випуск 4. Оподаткування в Україні. – 1998. –    С. 352.
20.  Гуторова Н.А. Преступления в сфере хозяйственной деятельности: раздел VII Особенной части УК Украины с научно-практическим комментарием. – Харьков: Одиссей, 2003. – 256 с.
21.  Кореневский Ю.В. Уголовная ответственность за обман покупателя и заказчиков. – М.: Юрид. лит., 1978. – 71с.
22.  Короткевич М. Відповідальність за заняття забороненими видами підприємницької діяльності та відмежування цього злочину від суміжних складів злочину // Право України. – 2000. – № 7. – С. 35.
23.  Кравченко О. Деякі міркування з приводу законопроекту про відповідальність за контрабанду та порушення митних правил // Право України. – 2000. – №5. – С. 59.
24.  Кузьменко Б. Корупція і економічна злочинність у сучасній Україні: вплив на національну безпеку держави // Право України. – 1997. – № 7. – С. 12.
25.  Кузьменко Б. Політологічний: кримінальний аналіз корупції, тіньової економіки і організованої злочинності у пострадянській Україні // Право України. – 1998. – № 6. – С.103.
26.  Кузьмечов В. Комплексний аналіз економічних злочинів // Право України. – 2000. – № 12. – С.145.
27.  Леонтьев Б.Ш. Ответственность за хозяйственные преступления // М.: Юрид. лит., 1963. – С.192.
28.  Лильник П.В. Расследование преступлений в сфере экономики. – М., 1998. – С. 184.
29.  Ляпунова Н. Щодо фіктивного банкрутства // Право України. – 2001. – № 12. – С.88.
30.  Матусовський Г., Корж В., Бущан О. Проблеми розслідування кримінальних справ про злочини у сфері економіки // Право України. – 1997. – № 8. – С. 90.
31.  Міхітарен А. Про вдосконалення кримінального законодавства спрямованого на боротьбу з незаконним виготовленням та реалізацією міцних спиртних напоїв // Право України. – 2000. – № 6. – С. 90.
32.  Мойсик В.Р. Про об’єкт і предмет шахрайства з фінансовими ресурсами // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – №1. – С.34-41.
33.  Москвін Ю. Розслідування злочинної діяльності в сфері економіки // Право України. – 2000. – № 6. – С. 63.
34.  Мокош Я. Засоби дослідження кількісних даних злочинної економічної діяльності // Право України. – 2000. – № 5. – С. 114.
35.  Мокош Я. Загальнонаукові методи в методиці дослідження кількісних даних у справах про економічні злочини // Право України. – 1999р. – № 9. – С.90.
36.  Павлов Л. Деякі аспекти зростання контрабанди і заходи митних органів у боротьбі з нею // Право України. – 2000. – № 7. – С. 60.
37.  Панов М., Гуторова Н. Проблеми оптимізації санкції за фінансові злочини // Право України. – 2000. –    № 9. – С. 56.
38.  Поленов Г.Ф. Ответственность за похищение, подделку документов и их использование. – М.: Юрид. лит., 1980. – С. 72.
39.  Половко С. Відповідальність за здійснення підприємницької діяльності без спеціального дозволу (ліцензії) // Право України. – 1997. – № 9. – С. 22.
40.  Попович В.М. Тіньова економіка.–К.,1998. – 448 с.
41.  Савченко О. Особливості боротьби зі злочинністю в податковій сфері // Право України. – 1999. – № 9. – С.70.
42.  Савченко О. Особливості боротьби з податковою злочинністю в сучасних умовах: актуальні пропозиції // Право України. – 2000. – № 10. – С. 79.
43.  Сушко Ю. Використання спеціальних знань судових експертів-економістів для профілактики правопорушень в сфері економіки // Право України. – 1997. – № 7. – С. 25.
44.  Таций В.Я. Ответственность за хозяйственные преступления. Обьект и система. – Х.: Высшая школа, 1984.
45.  Ущаповський В. Тіньова економіка як інфраструктура організованої злочинності: сутність, тенденції розвитку, кримінально-правові проблеми // Право України. – 2000. – № 2. – С. 61.
46.  Шевченко В. Практика боротьби з контрабандою підакцизних товарів // Право України. – 1999. – № 4. – С.112.

 

Література до теми 9 «Злочини проти довкілля»

1. Земельний кодекс України від 25.10.2001р. № 2768-ІІІ // ВВРУ. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27.
2. Лісовий кодекс України від 21.01.1994р. № 3852-ХІІ // ВВРУ. – 1994. – № 17. – Ст. 99.
3. Водний кодекс України від 6.06.1995р. № 213/95-ВР // ВВРУ. – 1995. – № 24. – Ст. 189.
4. Кодекс України про надра від 27.07.1994р. № 132/94-ВР // ВВРУ. – 1994. – №  36. – Ст. 340.
5. Про ветеринарну медицину: Закон України від 25.05.1992р. // ВВРУ. – 2002. – №8. – Ст.62.
6. Про екологічну експертизу: Закон України від 9.02.1995р. // ВВРУ. – 1995. – №8. – Ст.54.
7. Про мисливське господарство та полювання: Закон України від 22.02.2000р. // ВВРУ. – 2000. – №18. – Ст.132.
8. Про охорону атмосферного повітря: Закон України від 16.10.1992р. // ВВРУ. – 1992. – № 50. – Ст. 678.
9. Про охорону земель: Закон України від 19.06.2003р. // ВВРУ. – 2003. – №39. – Ст.349.
10.  Про пестициди і агрохімікати: Закон України від 2.03.1995р. // Закони України. – К., 1997. – Т.8. – С.182-193.
11.  Про природно-заповідний фонд: Закон України від 16.06.1992р. // ВВРУ. – 1992. – № 35. – Ст. 502.
12.  Про тваринний світ: Закон України від 13.12.2001р. // ВВРУ. – 2002. – № 14. – Ст. 97.
13.  Правила рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства, та інших рубок: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.05.96р. №566 // Збірник Постанов уряду України. – 1996. – №12. – Ст.336.
14.  Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення і засмічення: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.02.96р. №269 // Офіційний вісник України. – 2002. – №14. – Ст.741.
15.  Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля: Постанова Пленуму Верховного Суду України №17 від 10.12.2004р. // www.rada.gov.ua
16.  Вольфман Г.И. Ответственность за преступления в области охраны природы. Квалификация и наказания // Под. ред. В.И. Новоселова. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1984. – 79 с.
17.  Гаврыш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины: Проблемы теории и развития законодательства. – Х.: Основа, 1994. – 639 с.
18.  Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства: Наук. вид. – К.:    Ін-т законодавства Верховної Ради України, 2002. – 635 с.
19.  Жевлаков Э.Н. Преступление против природных богатств СССР. – М.: ВЮЗИ, 1983. – 87с.
20.  Мельник П.В. Кримінально-правова відповідальність за незаконну порубку лісу: окремі питання // Право України. – 2001. – №6.
21.  Навроцький В. Злочини проти природи. Лекції для студ. юрид. факультетів. – Львів.: Вид-во ЛДУ ім. Франка, 1997. – 56с.
22.  Повелицина П.Ф. Уголовно-правовая охрана природы в СССР. – М.: “Юридическая література”, 1987. – 87с.
23.  Рябов А.А. Ответственность за нарушение законодательства о землепользовании // Отв. ред. Н.И. Краснов. – М.: “Юридическая литература”, 1986. – 86с.
24.  Сасов В.А. Екологічні злочини: проблеми теорії та практики // Схід –№7 (14), – вересень 1997р.
25.  Сасов В.А. Кримінально-правова оцінка екологічних злочинів // Вісник Донецького університету. Серія В. Економічні науки. – Вип. 2. – 1999.
26.  Широков В.А. Преступления в области охраны окружающей среды. – Хабаровск: Изд-во Хабаровской высшей школы МВД, 1985. – 64 с.

 

Література до теми 10 «Злочини проти громадської безпеки»

1. Про засади запобігання і протидії корупції: Закон України від 7.04.2011р. // ВВРУ. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
2. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30.06.1993р. // ВВРУ. – 1993. – № 35.
3. Про поводження з радіоактивними відходами: Закон України від 30.06.1995р. // ВВРУ. – К., 1997. – Т.9. – С.97-111.
4. Про пожежну безпеку: Закон України від 17.12.1993р. // Основні чинні кодекси і закони України. – К.: Махаон, 2003. – С.704-710.
5. Про судову практику в справах про знищення та пошкодження        державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки: Постанова Пленуму Верховного Суду України №4 від 2.07.1976р. // www.rada.gov.ua
6. Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами: Постанова Пленуму Верховного Суду України №3 від 26.04.02р. // www.rada.gov.ua
7. Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями: Постанова Пленуму Верховного Суду України №13 від 23.12.2005р. // www.rada.gov.ua
8. Анкова С., Нагнойний Я. Бандитизм. Спірні питання кваліфікації // Право України – 1998. – № 3. – С. 75-76.
9. Антипенко В.Ф. Тероризм: Кримінологічна та кримінально-правова характеристика // НАУ України. Інститут держави і права імені В.М. Корецького. – К.: НБУВ, 1999. – С.59.
10.  Антипенко В.Ф. Борьба с современным терроризмом: международно-правовые подходы. – К.: Юнона-М, 2002. – 723 с.
11.  Димитров Ю. Боротьба зі злочинністю: деякі проблеми і шляхи її вирішення // Право України. – 1998. – № 1. – С. 108-111.
12.  Дорошенко А. Терор і тероризм // Політика і час. – 1997. – № 8. – С. 14-21.
13.  Дремин В.Н. Терористична діяльність організованих злочинних груп // Весы Фемиды. – 1998. –   № 2. – С. 11-14.
14.  Дурдинець В. Боротьба із злочинністю має бути всеохоплюючою, ефективною // Право України. – 1998. – № 1. – С. 25-33.
15.  Зеленецький В.С. Структура злочинної теорії боротьби з злочинністю // Право України. – 1998. – № 2. – С. 3-10.
16.  Ємельянов В. Щодо кримінально-правового визначення тероризму // Право України. – 1999. – № 8. –   С. 83-85.
17.  Емельянов В.П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования: уголовно-правовое исследование. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 289 с.
18.  Емельянов В.П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования: уголовно-правовое исследование/ НИИ изучения проблем преступности Академии правовых наук Украины. – М.: Нота бене, 2000. – 319 с.
19. Кирилко О. Некоторые методологические предпосылки исследования общественной опасности в науке уголовного права // Право і закон. – 1998. –Вип. 33. – С. 118-124.
20.  Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.) / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. –  656 с. 
21.  Матышевский П. Ответственность за преступления против общественной безопасности, общественного порядка и здоровья населения. – М., 1964. – С.14-75.
22.  Постика А. Проблеми криміналістичної характеристики організованої злочинної діяльності // Вісник України. –1998. – № 6. – С. 3-7.
23. Семикін М.В. Створення терористичної групи чи терористичної організації: кримінально-правове дослідження: Монографія. – Харків, 2003. – 145 с.
24.  Тихий В.П. Уголовно-правовая охрана общественной безопасности. – Харьков, 1981. – 172 с.
25.  Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник / Отв. редактор Е.Л. Стрельцов. – Х.: “Одиссей”, 2006. – 720 с.
26.  Фріс П.Л. І знову про відповідальність за організовану злочинну діяльність // Право України. – 1995. – № 1.
27.  Фріс П.Л. Кримінально-правові та кримінологічні ознаки організованої злочинної групи // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. – Івано-Франківськ: Плай, 1997.
28.  Черв’якова О.Б. Деякі питання притягнення осіб до відповідальності за Законом України “Про боротьбу з корупцією”// Проблеми законності. – 2000. – Вип. 42. – С.199-124.
29.  Шумський П., Пришко А. Корупція і організована злочинність // Право України. – 1998. – № 6. – С. 19-21.
30.  Яценко С.С. Спеціальна підстава звільнення від кримінальної відповідальності за терористичний акт // Наук. вісник Нац. академії внутрішніх справ України. – 2003. – №1. – С.67-72.

 

Література до теми 11 «Злочини проти безпеки виробництва»

1. Кодекс законів про працю від 10.12.1971р. // ВВРУ. – 1971. – № 50. – Ст. 375.
2. Гірничий закон України: Закон України від 6.10.1999р. // ВВРУ. – 2000. – №13. – Ст.115.
3. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України від 8.02.1995р. // ВВРУ. – 1995. –  № 12. – Ст. 81.
4. Про об’єкти підвищеної небезпеки: Закон України від 18.01.2001р. // ВВРУ. – 2001. –  № 15. – Ст. 73.
5. Про охорону праці: Закон України від 14.10.1992р. // ВВРУ. – 1992. –  № 49. – Ст. 666.
6. Перелік об’єктів та промислових підприємств з підвищеним рівнем вибухо-пожежонебезпеки, які підлягають щорічному пожежно-технічному обстеженню, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України №651 від 5.09.1998р.
7. Перелік робіт з підвищеною небезпекою, затверджений наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці №123 від 30.11.1993р.; № 215 від 22.08.2000р. // Офіційний вісник України. – 2000. – №42. – Ст.1813. 
8. Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва: Постанова Пленуму Верховного Суду України №7 від 12.06.2009р.
9. Бахуринська О. До питання про потерпілого від порушення вимог законодавства про охорону праці (ст.271 КК України) // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №8. – С.85-88.
10. Борисов В.І. Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони праці. – К., 1991.
11. Борисов В.И. Ответственность за преступные нарушения правил безопасности промышленного производства: Учебное пособие. – Харьков, 1976.
12. Кобзаренко П.В. Про об’єктивну сторону злочинних порушень правил при проведенні будівельних робіт // Вісник Київського університету. Серія права. – К., 1971. – Вип.12. – С.26-27.
13. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник.                        (Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.) / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. –  656 с.
14. Лановенко И.П., Чангули Г.И. Уголовно-правовая охрана трудовых прав граждан. – К.: Наук. думка, 1989. – 280 с.
15. Маляренко В., Борисов В. Практика розгляду справ про порушення правил охорони праці і безпеки ведення робіт: Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 1996. – №6. – С.81-88.

 

Література до теми 12 «Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту»

1. Водний кодекс України // Закони України. – К., 1997. – Т.9. – С.25-66.
2. Кодекс торговельного мореплавства України // Закони України. – К., 1997. – Т.8. – С.292-392.
3. Про дорожній рух: Закон України від 30.06.1993р. // ВВРУ. – 1993. –   № 31. – Ст. 338.
4. Про залізничний транспорт: Закон України від 4.07.1996р. // ВВРУ. – 1996. –  № 40. – Ст.183.
5. Про транспорт: Закон України від 10.11.1994р. // ВВРУ. – 1994. – № 51. – Ст. 446.
6. Про трубопровідний транспорт: Закон України від 15.05.1996р. // ВВРУ. – 1996. – № 29. – Ст.139. 
7. Про автомобільний транспорт: Закон України від 5.04.2001р. // ВВРУ. – 2001. - № 22. – Ст. 105.
8. Про міський електричний транспорт: Закон України від 29.06.2004р. // ВВРУ. – 2004. - №51. – Ст.548.
9. Про затвердження єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони: Постанова Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994р. // www.rada.gov.ua
10.  Положення про використання повітряного простору України: Постанова Кабінету Міністрів України №401 від 29.03.2002р. // Офіційний вісник України. – 2002. – №14. – Ст.727.
11.  Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті: Постанова Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005р. // www.rada.gov.ua
12.  Про судову практику у справах про злочини проти власності: Постанова Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009р. // www.rada.gov.ua
13.  Бєлоконєв В. Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за порушення правил водіння або експлуатації військових машин // Право України. – 2000. – № 3. – С. 56-59.
14.  Борисов В.И., Гизимчук С.В. Уголовная ответственность за нарушение правил, норм и стандартов, обеспечивающих безопасность дорожного движения. – Харьков: Консум, 2001. – 160 с.
15.  Жулев В.И. Предупреждение дорожно-транспортных происшествий // Практ. пособие. – М.: Юрид. литература, 1989. – 221с.
16.  Іванов Ю. Місце угону у кримінальному законодавстві на сучасному етапі // Право України. – 1998. – № 5. – С.81-84.
17.  Иларионов В.А. Экспертиза дорожно-транспортных происшествий: Учебник. – М.: Транспорт, 1989. – 255с.
18.  Ковалів М. Прогнозування криміногенної обставини на об’єктах транспортного комплексу України: шляхи її усунення // Право України. – 2000. – № 3. –     С.71-73.
19.  Коробеев А.И. Транспортные правонарушения: квалификация и ответственность // Практ. пособие. –       М.: Юрид. лит., 1990. – 127с.
20.  Косынюк В.И. Уголовная ответственность за повреждение путей сообщения и транспортных средств. – Харьков, 1979. – 58 с.
21. Романов М., Кирєєв В. Перешкода й небезпека для руху як предмет аналізу слідчим та суддею // Право України. – 1995. – № 8. – С. 44-46.

 

Література до теми 13 «Злочини проти громадського порядку та моральності»

1. Про Національний архівний фонд і архівні установи: Закон України від 24.12.1993р. // ВВРУ. – 1994. – № 15. – Ст. 86.
2. Про охорону культурної спадщини: Закон України від 8.06.2000р. // ВВРУ. – 2000. – №39. – Ст.333.
3. Про охорону археологічної спадщини: Закон України від 18.03.2004р. // ВВРУ. – 2004. – №26. – Ст.361. 
4. Положення про Державний реєстр національно-культурної спадщини, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №466 від 12.08.1992р. //  www.rada.gov.ua
5. Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України №2 від 27.02.2004р. //  www.rada.gov.ua
6. Про судову практику в справах про хуліганство: Постанова Пленуму Верховного Суду України №10 від 22.12.2006р. // www.rada.gov.ua
7. Берзін П.С. Поняття “застосування зброї” у кваліфікації насильницьких злочинів // Весы Фемиды. – 2000. – №1. – С.35-39.
8. Берзін П.С. Поняття “застосування предметів, спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень” у кваліфікації особливо злісного хуліганства // Весы Фемиды. – 2000. – №4. – С.32-38.
9. Гальченко Ф., Матышевский П., Яценко С. Квалификация хулиганства // Советская юстиция. – 1972. – №13. – С.8-9.
10.  Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. – М.: Юрид. лит., 1973. – 200 с.
11.  Дешков С.Ф. Англо-американське законодавство щодо злочинів проти моральності // Придніпровський науковий вісник. – 1997. – №9. – С. 37-44.
12.  Дудоров О. Порнографія і кримінальний закон: питання кваліфікації, проблеми вдосконалення законодавства // Юридичний вісник України. – 2000. –       № 49. – С.8-10.
13.  Кримінальне право України: Особлива частина. Підручник //                   Ю.В. Александров, В.І. Антипов і ін.; відпов. ред. В.І. Шакун. – К.: НАВСУ – Правові джерела, 1998. – 894с.
14.  Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник.                   (Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.) / За ред.                           М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. –  656 с.
15.  Мамалуй А.А. Некоторые вопросы ответственности за вовлечение несовершеннолетних в преступную и иную антиобщественную деятельность // Проблемы законности. – 1999. – Вып. 37. – С. 193-196.
16.  Піщенко Г. Правові аспекти та відмінні особливості кримінально- караного хуліганства // Право України. – 1997. – №2. – С.67-69.
17.  Піщенко Г. Кваліфікуючі ознаки хуліганства: проблеми та їх вирішення // Право України. – 1997. – №37. – С.53-55.
18.  Піщенко Г. Деякі закономірності хуліганства та його профілактика // Право України. – 1998. – №1. – С.124-125.
19.  Піщенко Г. Відмежування хуліганства від суміжних злочинів і його адміністративного делікту // Право України. – 1999. – №3. – С. 50-55.
20.  Проституция и преступность // отв. ред. И.К. Шмаров. – М.: Юрид. лит., 1991. – 303с.
21.  Ягодинський В. Удосконалювати організацію боротьби з втягненням неповнолітніх у злочинну діяльність // Право України. – 2000. – №3. – С. 100-102.
22.  Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник / Отв. редактор Е.Л. Стрельцов. – Х.: „Одиссей”, 2006. – 720 с.
23.  Фетисенко К., Бантишев О. Відповідальність за виготовлення або поширення творів, що пропагують культ насильства і жорстокості // Радянське право. – 1987. –     №8. – С.37-39.

 

Література до теми 14 «Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення»

1. Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними: Закон України від 15.02.1995р. // Закони України. – К., 1997. – Т.8. – С. 128-136.
2. Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів: Закон України від 15.02.1995р. // ВВРУ. – 1995. – № 10. – Ст. 60.
3. Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори: Закон України від 15.02.1995р. // ВВРУ. – 1995. - № 10. – Ст.60.
4. Про поводження з радіоактивними відходами: Закон України від 30.06.1995р. // ВВРУ. – 1995. – № 27. – Ст. 198.
5. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочин-ністю: Закон України від 30.06.1993р. // ВВРУ. – 1993. – № 35. – Ст. 358.
6. Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: Постанова Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000р. // Офіційний вісник України. – 2000. – №19. –  Ст.789.
7. Порядок провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у лікувально-профілактичних закладах і установах: Постанова Кабінету Міністрів України №106 від 07.02.2001р. // Офіційний вісник України. – 2001. – №6. – Ст.226.
8. Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів та зловживанню ними: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.02.1995р.
9. Про перелік видів сировини, матеріалів, обладнання і технологій, що можуть використовуватися для створення зброї, військової спеціальної техніки, вивезення яких за межі України може здійснюватись за спеціальним дозволом органів: Постанова Кабінету Міністрів України №159 від 4.03.1993р.
10. Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України №4 від 26.04.2002.
11. Глушков В.А. Ответственность за преступления в области здравоохранения. – К.: Вища школа, 1987. –    С.145-161.
12. Козаченко О. Кількісні і якісні параметри предмета наркотизму // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – №5. – С.91-93.
13. Конвенция о борьбе против незаконного оборота наркотических средств и психотропних веществ. -Нью-Йорк: ООН, 1988.
14. Конвенция о психотропных веществах 1971 года. - Нью-Йорк: ООН, 1977.
15. Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин і Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом від 8 листопада 1990 р., які ратифіковані Україною відповідно 25 квітня 1991 р. і 17 грудня 1997 р.
16. Мирошниченко Н.А, Музика А.А. Уголовно-правовая борьба с наркоманией. – К.,  1988.
17. Музика А.А. Відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів. – К.: Логос, 1998. – 324 с.
18. Никифорович И.А. Уголовная ответственность за незаконный оборот наркотических средств. – Харьков, 1994.
19. Селіванов М.П., Хруппа М.С. Антинаркотичне законодавство України. – К., 1997.
20. Фесенко Є.В. Кримінально-правовий захист здоров’я населення (коментар законодавства та судової практики). – К.: Істина, 2001. – 192 с.

 

Література до теми 15 «Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації»

1. Митний кодекс України від 11.07.2002р. 92-IV // ВВРУ. – 2002. – № 38-39. – Ст. 288.
2. Повітряний кодекс України від 4.05.1993р. № 3167-ХІІ // ВВРУ. – 1993. – № 25. – Ст. 274.
3. Про альтернативну (невійськову) службу: Закон України від 12.12.1991р. // Основні чинні кодекси і закони України. – К.: Махаон, 2003. – С.107-109.
4. Про державний кордон: Закон України від 4.11.1991р. // ВВРУ. – 1999. –№ 49. – Ст. 428.
5. Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994р. // ВВРУ. – 1994. – № 16. – Ст. 422.
6. Про державну прикордонну службу України: Закон України від 3.04.2003р. // ВВРУ. – 2003. – №27. – Ст.208.
7.  Про військовий обов’язок і військову службу: Закон України від 25.03.1992р. // ВВРУ. – 1992. – № 27. – Ст. 385.
8. Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію: Закон України від 21.10.1993р. // ВВРУ. – 1993. – № 44. – Ст. 416.
9. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19.06.2003р. // ВВРУ. – 2003. – №39. Ст.351.
10.  Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України: Закон України від 21.01.1994р. // ВВРУ. – 1994. – № 18. – Ст. 101.
11.  Дьяков С.В. Ответственность за государственные преступления. – М.: Юридическая литература, 1998. – С. 118-146.
12.  Кримінальне право України: Особлива частина // За ред. Матишевського П.С. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С. 78-96.
13.  Кримінальне право: Особлива частина. Підручник. Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.Б. Володько та ін. // К.: НАВСУ – Правові джерела, 1998. – 894 с.
14.  Кузьменко В.П. Контрабанда – завжди злочин // Урядовий кур’єр – 12 листопада 1998р.
15.  Максименко О. Последствия нарушения таможенных правил // Бизнес информ. – 1998. – №6. – С.24.

 

Література до теми 16 «Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян»

1. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23.12.1993р. // Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С.139-148.
2. Про інформацію: Закон України від 2.10.1992р. // ВВРУ. – 2000. – № 47. – Ст. 213.
3. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990р. // ВВРУ. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
4. Про участь громадян у охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22.06.2000р. // Офіційний вісник України. – 2000. – №30. – Ст.1248.
5. Про місцеве самоврядування: Закон України від 21.05.1997р. // – Урядовий кур’єр. – 1997р. – 14 червня.
6. Про об’єднання громадян: Закон України від 16.06.1992р. // ВВРУ. – 1992. – №34. – Ст. 504.
7. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992р. // ВВРУ. – 1992. – №22. – Ст. 303.
8. Про прокуратуру: Закон України від 5.11.1991р. // ВВРУ. – 1991. – №53. – Ст. 793.
9. Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.1992р. // ВВРУ. – 1992. – № 27.
10.  Про статус народного депутата України: Закон України від 7.11.1992р. // Урядовий кур’єр. – 1997р. – 25 жовтня.
11.  Про застосування судами законодавства, що передбачає захист   суддів,   працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві: Постанова Пленуму Верховного Суду України №10 від 18.06.1999р. // www.rada.gov.ua
12.  Андрушко П.П. Коментар до ст.357 КК України // Офіційний вісник України. – 2001. – 10-16 листопада.
13.  Андрушко П.П. Коментар до ст.358 КК України // Нотаріат для Вас. – 2002. – №3. –  С.10-15.
14.  Бажанов М.І. Злочини проти порядку управління. – Харків, 1971. – 75с.
15.  Єлізаров П.С. Відповідальність за посягання на працівників міліції, що охороняють громадський порядок. – К., 1973. – 80с.
16.  Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник.                       (Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.) / За ред.                       М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 656 с.
17.  Осадчий М. Про зміст насильства в злочинах проти правоохоронної діяльності // Право України. – 1999. – № 6. – С.109-112.
18.  Осадчий В.І. Кримінально-правовий захист правоохоронної діяльності. – К.: Атіка, 2004. –  336 с.
19.  Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник / Отв. редактор Е.Л. Стрельцов. – Х.: “Одиссей”, 2006. – 720 с.
20.  Яценко С.С. Законодавство про охорону життя працівників міліції і народних дружинників // Проблеми правознавства. – 1966. – Вип.5. – С.115-123.

 

Література до теми 17 «Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв'язку»

1. Конвенції ради Європи про кіберзлочинність від 23.11.2001 / Офіційний вісник України від 10.09.2007  № 65, стор. 107, стаття 2535, код акту 40846/2007
2. Додатковий протокол до Кнвенції ради Європи про кіберзлочинність від 28.01.2003 /  Офіційний вісник України  від 02.08.2010, № 56, / № 31, 2006, ст. 2202 /, стор. 73, стаття 1920, код акту 52082/2010,
3. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах: Закон України від 5.07.1994р. // ВВРУ. – 1994. – № 31. – Ст. 286.
4. Положення про технічний захист інформації в Україні: Указ Президента України №1229 від 27.09.1999р. // www.rada.gov.ua
5. Андрушко П.П. Коментар до статей 361-363 КК України // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні: Наук.-техн. збірник. – Вип. 4. – К.: Нац. техн.. ун-т “КПІ”, МОН України, Департамент спец. телекомунікаційних систем та захисту інформації СБУ, 2002. – С.23-29.
6. Безпека комп’ютерних систем.  Злочинність у  сфері комп’ютерної  інформації та її  попередження /  Під заг. ред. Снігерьова О.П. – Запоріжжя: Павел, 1998. – 315 с.
7. Біленчук П.Д., Романюк Б.В., Цимбалюк В.С. та ін. Комп’ютерна злочинність: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002. – 240 с.
8. Вехов В.Б. Компьютерные преступления: Способы совершения. Методики расследования/ Ассициация российских работников правоохратительных органов. – М.: Право и закон, 1996. – 180 с. (Х628.1 В397)
9. Лащук Є. Інформація з обмеженим доступом як предмет злочину // Право України. – 2001. – №3. – С.75-78.
10. Лісовий В. “Комп’ютерні” злочини: питання кваліфікації // Право України. – 2002. – №2. – С.86-88.
11. Кузнєцов В. Комп’ютерна інформація як предмет крадіжки // Право України. – №7. – 1999.

 

Література до теми 18 «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг»

1. Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень: Постанова Пленуму Верховного Суду України №15 від 26.12.2003р.
2. Про судову практику у справах про хабарництво: Постанова Пленуму Верховного Суду України  №5 від 26.04.2002р.
3. Бантишев О.Ф. Злочини у сфері службової діяльності (питання кваліфікації): Навч. посібник. – К.: МАУП, 2002. – 128 с.
4. Брич Л. Кваліфікація ухилення від сплати обов’язкових внесків держави. – Львів, 1998.
5. Волженкин Б.В. Квалификация взяточничества. – Л., 1984.
6. Голубенко С. Налоговая инспекция обкладывает теневую экономику // Бизнес. – 1995. – 2 августа.
7. Дудоров О.О. Проблемні питання кримінальної відповідальності за одержання хабара // Автореферат дис. кан. юрид. наук. – К., 1994.
8. Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва: Навч. посібник / За ред. М.І. Хавронюка. – К.: Атіка, 2001. – С.328-426.
9. Жук В.Г. Деякі проблемні питання застосування судами законодавства про відповідальність за посадові злочини // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – №5. – С.46-50.
10. Зейкан І. Поняття посадової особи в кримінальному законодавстві: порівняльний аналіз // Право України. – 2002. – №3. – С.118-120.
11. Застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за окремі посадові злочини // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – №1. – С.30-35.
12. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку: Резолюція 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1979 року // Міжнародно-правові стандарти поведінки працівників правоохоронних органів при підтриманні правопорядку. Документально-джерельний довідник / Упоряд. Ю.І.Римаренко, Я.Ю.Кондратьєв, І.Г.Кириченко. – К., 2002. - С.5-12.
13. Коржанский М.Й. Квалификация следователем должностных преступлений. – Волгоград, 1986. – С. 8-9.
14. Коржанський М. П’ять статей – сім помилок // Юридичний вісник України. – 1996. – № 8.
15. Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. – К.: Парламентське вид-во, 2000. – 256 с.
16. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Розмежування складів злочинів “зловживання владою або службовим становищем” та “перевищення влади або посадових повноважень” // Право України. – 1997. – №2. – С.31-33.
17. Свєтлов О.Я., Трофимов С.В. Визначення поняття посадової особи в новому КК України // Правова система України: теорія і практика. – К., 1993.
18. Уголовная ответственность за должностные преступления //   В.А. Клименко, Н.И. Мельник, Н.И. Хавронюк. – Киев: Блиц-Информ, 1996. 

 

Література до теми 19 «Злочини проти правосуддя»

1. Про адвокатуру: Закон України від 19.12.1992р. // ВВРУ. – 1993. – №2.  – Ст. 62.
2. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 01.12.1994р. // Закони України. – К., 1997. – Т.7. – С.423-427.
3. Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999р. // ВВРУ. – 2001. – №11. – Ст. 54.
4. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23.12.1993р. // ВВРУ. – 1994. – №11. – Ст. 50.
5. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23.12.1993р. // ВВРУ. – 1994. – Ст. 54.
6. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990р. // ВВРУ. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
7. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992р. // ВВРУ. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
8. Про попереднє ув’язнення: Закон України від 30.06.1993р. // ВВРУ. – 1993. – № 35. – Ст. 360.
9. Про статус суддів: Закон України від 21.06.2001р. // ВВРУ. – № 33. –Ст. 180. 
10.  Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень: Постанова Пленуму Верховного Суду України №15 від 26.12.2003р. // www.rada.gov.ua 
11.  Про судову практику в справах про злочини, пов’язані з порушеннями режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі: Постанова Пленуму Верховного Суду України №8 від 26.03.93р. // www.rada.gov.ua
12.  Про незалежність судової влади: Постанова Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.07р. // www.rada.gov.ua
13.  Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві: Постанова Пленуму Верховного Суду України №10 від 18.06.99р. // www.rada.gov.ua
14. Про застосування законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів: Постанова Пленуму Верховного Суду України №8 від 26.06.92р. // www.rada.gov.ua
15.  Берзін П.С. Кримінальна відповідальність за постановлення завідомо неправосудних постанови і ухвали у цивільних та кримінальних справах // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2003. – 37. – С.19-25.
16.  Брусницин Л. Меры безопасности для содействующих уголовному правосудию: отечественный, зарубежный и международный опыт // Государство и право. – 1998. – № 9. – С. 45-56.
17.  Василенко В.І. Радянське кримінальне право (Особлива частина). – Вип. 3. – К.: Вид-во Київського ун-ту, 1967. – 52 с.
18.  Клименко В. Забезпечення безпеки засуджених, які брали або беруть участь у кримінальному судочинстві // Юридичний вісник України. – 2000. – 26 жовтня - 1 листопада.
19. Маляренко В. Окремі питання відповідальності свідків за дачу завідомо неправдивих показань: Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюл. законодавства і юридичної практики України. – 1996. – №6. – С.68-72.
20.  Машеренко В.  Межі судового контролю за додержанням прав і свобод людини в стадії кримінального розслідування кримінальної справи // Право України. – 2001. – № 4. – С. 40-41.
21.  Рожкова В. Щодо поняття “затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину” // Право України. – 2001. – №8. – С.86-89.
22.  Трубников В.М. Научно-практический комментарий к Закону Украины “Об административном надзоре за лицами, освобожденными из мест лишения свободы”. – Харьков: Рубикон, 1998. – 112 с.

 

Література до теми 20 «Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)»

1. Женевська конвенція про поводження з військовополоненими від 12.08.1940р., ратифікована СРСР 17.04.1954р.
2. Про дисциплінарний статут Збройних сил України: Закон України від 24.03.1999р. // Офіційний вісник України. – 1999. – №19. – Ст.812.
3. Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Закон України від 22.06.2006р. // www.rada.gov.ua
4. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 26.03.1992р. // ВВРУ. – 1992. – № 29. – Ст. 397.
5. Про Збройні сили України: Закон України від 6.12.1991р. // ВВРУ. – 1992. – № 9. – Ст. 108.
6. Про військовий обов’язок і військову службу: Закон України від 25.03.1992р. // ВВРУ. – 1992. – № 27. – Ст. 385.
7. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 06.04.2000р. // ВВРУ. – 2000. – №28. – Ст.224; 2003. – №27. – Ст.209.
8. Про прокуратуру: Закон України від 5.11.1991р. // ВВРУ. – 1991. – №53. – Ст. 793.
9. Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.1992р. // ВВРУ. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
10.  Про статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України: Закон України від 24.03.1999р. // Офіційний вісник України. – 1999. – №19. – Ст.812.
11.  Про участь України в міжнародних миротворчих операціях: Закон України від 23.04.1999 р. // ВВРУ. – 1999. – № 22-23. – Ст. 202.
12.  Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень: Постанова Пленуму Верховного Суду України №15 від 26.12.2003р. // www.rada.gov.ua
13.  Белоконев В. Современные проблемы воинских должностных преступлений // Предпринимательство, государство и право. – 2001. – №5. – С. 97–100.
14.  Бєлоконєв В. Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за порушення правил водіння або експлуатації військових машин // Право України. – 2000. – №3. – С. 56-59.
15.  Карпенко М. Кримінальна відповідальність за нестатутні взаємовідносини // Право України. – 2002. – №3. – С.147-150.
16. Майоров І. Питання гармонізації кримінального законодавства України з правом збройних конфліктів // Право України. – 1999. – №2. – С.79-80.
17. Хавронюк М.І., Дячук С.І., Мельник М.І. Військові злочини: Коментар законодавства // Відп. ред. М.Д. Дрига, В.І. Кравченко. – К.: А.С.К., 2002. – 272 с.

 

Література до теми 21 «Злочини проти миру, безпеки людства та  міжнародного правопорядку»

1. Віденська декларація Ради Європи від 9.10.1993р.
2. Віденська конвенція про правонаступництво держав стосовно договорів від 23.08.1978р., ратифікована Україною 17.09.1992р.
3. Гаазька декларація щодо заборони застосування куль, що легко сплющуються і розвертаються у тілі людини від 29.07.1899р.
4. Декларація ООН про ліквідацію всіх форм непритомності і дискримінації на основі релігії або переконань від 25.11.1981р.
5. Декларація ООН про право народів на мир, від 12.11.1984р.
6. Декларація про заборону метання снарядів і вибухових речовин із повітряних куль від 18.10.1907р.
7. Договір про відмову від війни як знаряддя національної політики від 27.08.1928р. СРСР приєднався до Договору 6.09.1928р.
8. Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань від 27.09.1996р., ратифікований Україною 16.11.2000р.
9. Договір про нерозповсюдження ядерної зброї від 1.07.1968р. Україна приєдналась до Договору 16.11.1994р.
10.  Європейська конвенція про запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, від 28.11.1987р., ратифікована Україною 24.01.1997р.
11.  Конвенція про відкрите море від 29.04.1958р. Ратифікована СРСР 20.10.1960р.
12.  Конвенція про заборону й обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що спричинили надзвичайні пошкодження або діють не вибірково, від 10.10.1980р.
13.  Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення від 13.01.1993р., ратифікована Україною 16.10.1998р.
14.  Конвенція про запобігання злочинові геноциду та покарання за нього від 9.12.1948р., ратифікована УРСР 22.07.1954р.
15.  Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів від 14.12.1973р., ратифікована СРСР 26.12.1975р.
16.  Конвенція про рабство від 25.09.1926р., підписана УРСР 29.08.1956р.
17.  Конвенція про ядерну безпеку від 20.09.1994р., ратифікована Україною 17.12.1997р.
18.  Міжнародна конвенція про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців, ратифікована Україною 14.07.1993р.
19.  Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників від 17.12.1979р. СРСР приєднався до Конвенції 8.05.1987р.
20.  Протокол про заборону застосування на війні задушливих, отруйних та інших газів і рідин та бактеріологічних засобів від 17.06.1925р.
21.  Санкт-Петербурзька декларація про заборону застосування на війні деяких розривних снарядів вагою менше 400 грамів від 29.11.1868р.
22.  Про міжнародні договори України: Закон України від 22.12.1993р. // ВВРУ. – 1994. –  № 10. –  Ст. 45.
23.  Про оборону України: Закон України від 5.10.2000р. // ВВРУ. – 2000. –  № 49. – Ст. 420.
24.  Про правонаступництво України: Закон України від 12.09.1991р. // ВВРУ. – 1991. – № 46. –  Ст. 617.
25.  Про символіку Червоного Хреста і Червоного Півмісяця в Україні: Закон України від 8.07.1999р. // ВВРУ. – 1999. – № 36. – ст. 316.
26.  Про заходи по забезпеченню безпеки мореплавства: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.05.1992р. № 250 // www.rada.gov.ua
27.  Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України №2 від 7.02.2003р. // www.rada.gov.ua
28.  Базов В.П. Кримінальна відповідальність за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права. Навч. посібник. – К.: Істина, 2003. – 136 с.
29.  Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник                           (Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.) / За ред.                               М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 656 с.
30.  Попович В. Питання імплементації норм міжнародного гуманітарного права в чинне кримінальне законодавство України // Держава і право / Ін-т держави і права НАН України ім. В.М. Корецького. – Вип. 17. – 2002. – С.382-386.
31.  Попович В. Кримінальна відповідальність за злочини проти людяності // Проблеми державотворення в Україні. Матер. X регіон. наук.-практ. конф. (5-6 лютого 2004 р.). – Львів, 2004. – С.507-509.
32.  Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник / Отв. редактор Е.Л. Стрельцов. – Х.: “Одиссей”, 2006. – 720 с.
33.  Яценко С.С. Міжнародні злочини // Юрид. енциклопедія. – Т.3: К-М. – К.: Укр. енциклопедія, 2001. – С.694-696.
34.  Яценко С.С. Геноцид // Юрид. енциклопедія. Т.1: А-Г. – К.: Укр. енциклопедія, 1998. – С.573-574.
35.  Яценко С.С. Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни // Юрид. енциклопедія. Т.4: Н-П. – К.: Укр. енциклопедія, 2003. – С.567-568.
36.  Яценко С.С. Порушення законів та звичаїв війни // Юрид. енциклопедія. Т.4: Н-П. – К.: Укр. енциклопедія, 2003. – С.674-675.

 

Література до теми 22 «Основні положення Особливої частини кримінального законодавства іноземних країн»

1. Примерный Уголовный кодекс США. – М., 1969. – 303с.
2. Уголовное право США: Сборник нормативних актов /Под ред. И.Д. Козочкина. - М.: УДН, 1985.
3. Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии, Японии): Сб. законод.мат. /Под ред. И, Л. Козочкина. -М.: Зерцало, 1999.
4. Уголовный кодекс Австралии 1995г. – Санкт-Петербург:  Юридический центр Пресс, 2002. – 388с.
5. Уголовный кодекс Австрии. – Москва: Зерцало-М, 2001. – 144с.
6. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики. – Санкт-Петербург: Юридический центр Пресс, 2001. – 325с.
7. Уголовный кодекс Голландии. – Санкт-Петербург: Юридический центр Пресс, 2000. – 252с.
8. Уголовный кодекс Грузии. – Санкт-Петербург: Юридический центр Пресс, 2002. – 409с.
9. Уголовный кодекс Дании. – СПб.: Изд-во Юрид. Центр Пресс,  2001. – 230с.
10. Уголовный кодекс Испании. – М.: Зерцало, 1998. – 218с.
11. Уголовный кодекс Китайской Народной Республики. – Санкт-Петербург: Юридический центр Пресс, 2001. – 242с.
12. Уголовный Кодекс Кыргызской Республики. – Санкт-Петербург: Юридический центр Пресс, 2002. – 352с.
13. Уголовный кодекс Латвийской Республики. – Санкт-Петербург: Юридический центр Пресс, 2001. – 313с.
14. Уголовный кодекс Республики Беларусь. Принят Палатой представителей 2 июня 1999 года. – Минск: ”Амалфея”, 2001. – 320с.
15. Уголовный кодекс Республики Болгария. – Санкт-Петербург: Юридический центр Пресс, 2001. – 298с.
16. Уголовный кодекс Республики Казахстан. По состоянию на 1 сентября 1999 года. – Алматы: “Юрист”, 1999. – 140с.
17. Уголовный кодекс Республики Польша. – Санкт-Петербург: Юридический центр Пресс, 2001. – 234с.
18. Уголовный кодекс Республики Сан-Марино. – СПб.: Изд-во Юрид. Центр Пресс,  2002. – 253с.
19. Уголовный кодекс Республики Таджикистан. – Санкт-Петербург: Юридический центр Пресс, 2001. – 410с.
20. Уголовный кодекс Республики Туркменистан. - Ашгабад, 1997.
21. Уголовный кодекс Республики Узбекистан: Научно-практический комментарий. – Ташкент: Академия МВД Республики Узбекистан, 1996. - 388с.
22. Уголовный кодекс Российской Федерации // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1996. - № 25. – Ст. 2954
23. Уголовный кодекс Туркменистана.–Ашхабад:”Туркменистан”,1997.– 377с.
24. Уголовный кодекс УССР 1927 г. // Борьба с преступностью в Украинской ССР. Т. 2. 1926-1967 гг. – К.: ВШ МООП УССР, 1967. – С.311-368.
25. Уголовный Кодекс Франции. – Санкт-Петербург: Юридический центр Пресс, 2002. – 650с.
26. Уголовный кодекс ФРГ.  – М.: Изд-во “Зерцало”, 2000. – 208с;
27. Уголовный кодекс ФРГ. - М., 2000.
28. Уголовный кодекс Швейцарии. – Москва: Зерцало, 2000. – 135с.
29. Уголовный кодекс Швеции. – Москва, 2000. –167с.
30. Уголовный кодекс штата Нью-Йорк //Уголовное право США. Сборник нормативных актов. - М.: Университет Дружбы народов,1986. 
31. Уголовный кодекс Эстонской Республики. – Санкт-Петербург: Юридический центр Пресс, 2001. – 262с.
32. Уголовный кодекс Японии. – Санкт-Петербург: Юридический центр Пресс, 2002. – 226с.
33. Красницький І. Підстави відповідальності за кримінальним правом Франції // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2001. – Вип. 36. – С. 502 – 507.
34. Марисюк К. Відповідальність за фальсифікації за Кримінальним кодексом Іспанії  1995 р. // Проблеми державотворення і захисту прав людини вУкраїні. Матеріали VIII регіональної науково-практичної конференції (13-14лютого 2002 р.). - Львів. - 2002. - С. 268 - 269.
35. Марисюк К. Кримінально-правова відповідальність за порушення законодавства у сфері свободи віросповідання у державах пострадянського простору // Право України. – 2003. - №9. – с. 31-34
36. Марисюк К. Кримінально-правова відповідальність за порушення законодавства у сфері свободи віросповідання у державах Далекого Сходу та Південно-Східної Азії // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції.3-4 лютого 2005 р. –Львів: Юридичний факультет ЛНУ ім.. Івана Франка, 2005.-С. 302-303.
37. Марисюк К.Б. Кримінально-правова  відповідальність за порушення законодавства у сфері свободи віросповідання у державах пострадянського простору  // Актуальні  проблеми  вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. - Івано-Франківськ. - 2003. - Випуск XI.-С. 180-184.
38. Марисюк К.Б. Кримінально-правова відповідальність за порушення законодавства у сфері свободи віросповідання у державах Океанії // Життя і право. - 2004. - №5. - С. 58 - 60.
39. Марисюк К.Б. Правова регламентація відповідальності за тероризм в Іспанії // Молодь у юридичній науці. Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих вчених "Другі осінні юридичні читання". 14-15 листопада 2003 .(ч- року. - Хмельницький. - 2003. - С. 260 - 262.
40. Марисюк К.Б. Правове врегулювання еутаназії за законодавством Австралії // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2003. - №38. - С. 486-492.
41. Марисюк К.Б. Правове врегулювання еутаназії за законодавством Бельгії // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. - Івано-Франківськ. - 2003. - Випуск XIII. - С. 158-163.
42. Орлеан А.М. Порівняльний аналіз правових норм різних країн про кримінальну відповідальність за торгівлю людьми // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2001. – Вип. 16. – С. 89 – 92.
43. Павликівський В.1. Кримінальна відповідальність за порушення трудових прав людини в пострадянських республіках (порівняльний аналіз) // Вісник Університету внутрішніх справ. - 2003. -№23. - С. 103-107.
44. Савченко А. Автотранспортні злочини в США // Міліція України. – 2004. - №7. – с. 24-25.
45. Савченко А. Кримінально-правова протидія катуванню у США // Міліція України. – 2004. - №8.  –с. 26-27.
46. Савченко А.В. Злочин і покарання за кримінальним законодавством України та США // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2003. - №3. – с. 239-242
47. Савченко А.В. Конституція як джерело кримінального законодавства України та США // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. – Вип. 3. – С. 14 – 20.
48. Савченко А.В. Кримінальна відповідальність юридичних осіб: американський досвід // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2004. - №2. – с. 217-223.
49. Савченко А.В. Кримінально-правова боротьба з тероризмом: міжнародні, національні та порівняльні аспекти // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – Вип. 2. – С. 168 – 177.