
|
|
Главная \ Методичні вказівки \ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА« Назад
КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА 13.07.2015 02:47
ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ
КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН
І.П. Міщук
КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Навчально-методичний комплекс
ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ
КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН
І.П. Міщук
КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Навчально-методичний комплекс
К И Ї В 2014
УДК 343.2 Х 628.1 М 42
Рекомендовано до друку методичною радою Інституту (протокол № __ від „ ” _______ 2014 р.)
Міщук І. П. Кримінальне право. Загальна частина: навчально- М 42 методичний комплекс / І. П. Міщук. – К. : Інститут кримінально- виконавчої служби, 2014. – 55 с.
Рецензенти:
Н.М. Ярмиш, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри кримінального права Національної академії прокуратури України О.В. Смаглюк, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального права Національної академії внутрішніх справ
Відомості про автора: Міщук І.П. – старший викладач кафедри кримінально-правових дисциплін Інституту кримінально-виконавчої служби, кандидат юридичних наук.
Навчально-методичний комплекс забезпечує курсанта тематичною інформацією з Загальної частини кримінального права, планами семінарських та практичних занять, питаннями для самостійної підготовки та підготовки до заліку та екзамену. Для курсантів другого курсу Інституту кримінально-виконавчої служби
ББК Х628.1 © І.П. Міщук, 2014 © Інститут кримінально-виконавчої служби, 2014 ЗМІСТ
ВСТУП ..........................................................................................................................................5
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН..............................................................................................................6
ПРОГРАМА КУРСУ...................................................................................................................8
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ...............................................22
СИТУАТИВНІ (ПРАКТИЧНІ) ЗАВДАННЯ........................................................................35
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ..............................................................................................................38
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЗАЛІКУ...........................................................................................47
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЕКЗАМЕНУ....................................................................................49
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.................................................................52
ВСТУП
Кримінальне право України – одна з профілюючих дисциплін, що вивчається в Інституті кримінально-виконавчої служби. Ґрунтовне знання кримінального права є обов’язковою вимогою, що пред’являється до кваліфікованого випускника-юриста, а у зв’язку з цим і необхідною передумовою його успішної практичної роботи. Вивчення кримінального права України, зокрема його загальної частини підпорядковується меті формування кваліфікованого випускника-юриста з поважним ставлення до закону про кримінальну відповідальність як важливого засобу захисту людини, її прав і свобод, проголошених Конституцією України, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань. Саме в Загальній частині кримінального права розглядаються базові, концептуальні положення загального значення, дія яких поширюється на застосування приписів Особливої частини Кримінального кодексу України (далі – КК). У ній визначаються завдання та межі чинності КК, підстави, порядок, форми реалізації та правові наслідки кримінальної відповідальності та звільнення від такої тощо. Збагачення курсантів теоретичними знаннями передбачає засвоєння ними різних концепцій, поглядів, дискусійних положень з найбільш важливих питань, які є в науці кримінального права, розвиток вміння критично обмірковувати проблемні питання, щоб мати про них свою аргументовану думку, а також розвиток правового мислення, що допоможе правильно орієнтуватися в матеріалі. Дисципліна «Кримінальне право. Загальна частина» вивчається протягом другого курсу і посідає належне місце серед інших юридичних дисциплін в процесі фахової підготовки юриста, що визначається її провідним положенням серед основних галузей права, законодавства та особливим значенням для організації, існування і діяльності правової держави. Кримінальне право тісно пов’язане з окремими темами таких навчальних дисциплін, як теорія держави та права, судові та правоохоронні органи, адміністративне право, конституційне право, кримінальне-виконавче право тощо. Накопичення балів відбувається як за рахунок поточного контролю, так і за результатами позааудиторної роботи (виконання практичних завдань, написання наукової роботи), а також підсумкового контролю. Форма підсумкового контролю: по завершенню 1-го семестру – залік; по завершенню 2-го семестру – екзамен.
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
ПРОГРАМА КУРСУ
Змістовий модуль 1 Тема 1. Поняття, джерела, предмет, завдання, система та принципи кримінального права України. Закон про кримінальну відповідальність Поняття кримінального права як самостійної галузі права й як науки – галузі правознавства (юриспруденції). Кримінальне право як галузь права. Ознаки кримінального права. Соціальна обумовленість кримінального права. Співвідношення кримінального права і кримінальної політики. Кримінальне право як засіб охорони соціальних цінностей і встановленого в суспільстві правопорядку. Завдання кримінального права, його роль у побудові демократичного суспільства. Кримінальне право в системі права України. Кримінальне право і суміжні галузі права (кримінально-процесуальне право, кримінально-виконавче право, адміністративне право). Система кримінального права. Загальна і Особлива частини. Поняття й система загальної частини. Принципи кримінального права. Наука кримінального права. Розвиток науки кримінального права. Наступність у науці кримінального права. Розробка наукою основних інститутів кримінального права. Соціологія кримінального права як складова частина кримінально-правової норми. Вплив науки кримінального права на законодавчу і правозастосовну діяльність, на формування юридичного мислення і правової свідомості населення. Предмет і завдання науки кримінального права. Зв'язок науки кримінального права із суміжними науками (кримінологією, юридичною статистикою, судовою медициною, психіатрією та ін.). Методи науки кримінального права. Система курсу кримінального права. Вступ до вивчення кримінального права. Закон про кримінальну відповідальність. Вчення про злочин; вчення про покарання; кримінальне право зарубіжних держав, критичний підхід до використання літератури, що видана до проголошення незалежності України. Поняття закону про кримінальну відповідальність, його ознаки й значення. Закон про кримінальну відповідальність як єдине джерело кримінального права. Загально-превентивна роль закону про кримінальну відповідальність – необхідна умова зміцнення правопорядку й законності. Види законів про кримінальну відповідальність (Кодекс, окремі кримінальні закони, закони тимчасової дії та ін.). Структура (будова) Кримінального кодексу України. Загальна й Особлива частини Кримінального кодексу, їх єдність й взаємозв'язок. Структура статей Особливої частини Кримінального кодексу; диспозиції та санкції. Види диспозицій та санкцій. Кримінально-правові норми. Види кримінально-правових норм: визначальні (дефінітивні), роз'яснювальні, заохочувальні та забороняючі (норми-заборони). Тлумачення закону про кримінальну відповідальність: поняття та значення. Види тлумачення за суб'єктом: автентичне (легальне); судове; доктринальне; засоби тлумачення: граматичне, логічно-систематичне, історичне та інші результати (обсяг) тлумачення: буквальне, обмежене й розширене. Роль Конституційного Суду України у тлумаченні законів про кримінальну відповідальність, так званий прецедент тлумачення законів. Аналогія в кримінальному праві. Конституційні положення стосовно дії закону про кримінальну відповідальність у часі й просторі. Чинність законів про кримінальну відповідальність у часі. Вступ закону про кримінальну відповідальність у силу. Обов'язкове опублікування закону про кримінальну відповідальність як необхідна умова його застосування. Поняття часу вчинення злочину. Припинення чинності закону про кримінальну відповідальність. Обставини, внаслідок яких закон втрачає силу. Зупинення чинності законів про кримінальну відповідальність. Зворотна сила закону про кримінальну відповідальність. Поняття більш м'якого (більш суворого) закону про кримінальну відповідальність. Чинність проміжного закону про кримінальну відповідальність. Межі зворотної сили закону про кримінальну відповідальність. Принципи чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі, що закріплені у Кримінальному кодексі України: територіальний, громадянства й універсальний. Зміст територіального принципу чинності закону про кримінальну відповідальність. Поняття території України. Поняття місця вчинення злочину. Вилучення з-під юрисдикції українських судів осіб, які вчинили злочин на території України, але користуються дипломатичним імунітетом. Зміст принципу громадянства. Вирішення питання про відповідальність громадян України, які вчинили злочин за кордоном. Правові наслідки засудження особи за межами України. Зміст універсального принципу дії закону про кримінальну відповідальність. Особливості відповідальності іноземних громадян й осіб без громадянства. Видача злочинців. Історична еволюція кримінального закону.
Тема 2.Поняття та ознаки злочину. Кримінальна відповідальність та склад злочину Соціальна природа злочину. Залежність поняття злочину від соціально-економічних відносин, існуючих у суспільстві на тому чи іншому етапі розвитку. Історично мінливий характер поняття злочину. Криміналізація і декриміналізація суспільно небезпечних діянь. Визначення поняття злочину: 1) формальне; 2) матеріальне; 3) формально-матеріальне, їх суть. Поняття злочину в чинному Кримінальному кодексі України. Ознаки злочину. Суспільна небезпека як матеріальна ознака злочину. Значення суспільної небезпеки. Протиправність як формальна ознака злочину. Неприпустимість застосування статей Особливої частини Кримінального кодексу за аналогією. Співвідношення суспільної небезпеки й протиправності. Винність як ознака злочину; зміст, значення. Караність як невід'ємна ознака злочину. Співвідношення караності як ознаки злочину й фактичного призначення покарання за злочин. Органічна єдність ознак злочину. Значення ч. 2 ст. 11 Кримінального кодексу України для визначення поняття злочину. Проблема вдосконалення поняття злочину в кримінальному праві. Місце злочину в системі правопорушень. Критерії відмежування злочинів від інших правопорушень. Питання про відмежування злочинів та інших правопорушень у науці кримінального права. Класифікація злочинів залежно від ступеня тяжкості. Критерії класифікації. Злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі й особливо тяжкі. Значення законодавчої категоризації злочинів (ст. 12 КК України). Кримінальна відповідальність як вид юридичної відповідальності. Поняття кримінальної відповідальності. Питання про кримінальну відповідальність у науці кримінального права. Кримінально-правові відносини: їх суб'єкт та зміст. Кримінальні відносини й кримінальна відповідальність. Виникнення й припинення кримінальної відповідальності. Кримінальна відповідальність і покарання. Філософське обґрунтування кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин. Питання про свободу волі у кримінальному праві. Юридичні підстави кримінальної відповідальності. Питання про юридичні підстави кримінальної відповідальності в науці й законодавстві. Дискусійні питання відносно змісту та реалізації кримінальної відповідальності. Поняття і значення складу злочину. Співвідношення понять «злочин» і «склад злочину». Ознаки складу злочину. Види складу злочину. Елементи складу злочину, їх зміст, органічна єдність. Об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона як елементи складу злочину, їхні ознаки. Обов'язкові та факультативні ознаки складу злочину, значення такого ділення ознак складу злочину: 1) як конститутивних ознак; 2) як кваліфікуючих ознак; 3) як обставин, що обтяжують відповідальність при призначенні покарання. Склад злочину як основа правильної кваліфікації. Вчинення особою діяння, що містить склад злочину, як підстава кримінальної відповідальності. Матеріальні, формальні та усічені склади злочину.
Тема 3. Об’єкт злочину Поняття об'єкта злочину. Значення об'єкта злочину в структурі елементів його складу для характеристики суспільної небезпеки злочину і його кваліфікації. Суспільні відносини як об'єкт злочину. Об'єкт злочину і об'єкт кримінально-правової охорони. Структура суспільних відносин: суб'єкти, соціальний зв'язок між ними, предмет суспільних відносин. Об'єкт кримінально-правової охорони і об'єкт злочину. Класифікація (види) об'єктів злочину. Загальний об'єкт злочину. Родовий (спеціальний, груповий) об'єкт злочину. Безпосередній (конкретний) об'єкт злочину, їх значення. Співвідношення родового і загального об'єкта злочину. Основний (головний) і додатковий безпосередні об'єкти. Поняття предмета злочину та його місце у структурі складу злочину. Відмінність предмета злочину від об'єкта злочину. Ознаки предмета злочину. Поняття потерпілого від злочину та його кримінально-правове значення. Проблеми подальшого розвитку вчення про об'єкт злочину.
Змістовий модуль 2 Тема 4. Об’єктивна сторона складу злочину Поняття об'єктивної сторони злочину. Ознаки складу злочину, які характеризують об'єктивну сторону: обов'язкові та факультативні. Значення об'єктивної сторони для оцінки суспільної небезпеки, кваліфікації злочину, а також відокремлення одного складу злочину від іншого. Суспільно небезпечна дія чи бездіяльність (діяння) як зовнішні акти поведінки людей, які вчинюються в реальній дійсності. Поняття та ознаки дії у кримінальному праві. Поняття та ознаки бездіяльності. Умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність. Обов'язок діяти зазначеним чином та наявність можливості виконати обов'язок, який покладено на особу. «Чиста», «змішана» бездіяльність. Поняття нездоланної сили, фізичного й психічного примусу та їх значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність за суспільно небезпечне діяння (дію чи бездіяльність). Суспільно небезпечні наслідки як ознака об'єктивної сторони злочину; поняття суспільно небезпечних наслідків, їх види та значення у кримінальному праві. Злочини з матеріальними та формальними складами: значення такого поділення. Причинний зв'язок у кримінальному праві та його значення. Вирішення питання про причинний зв'язок між дією чи бездіяльністю й суспільно небезпечним наслідком у науці кримінального права. Об'єктивний характер причинного зв'язку. Вимоги, що пред'являються до співвідношення діяння та наслідків для встановлення між ними причинного зв'язку. Поділ причинного зв'язку на необхідний і випадковий, безпосередній і опосередкований причинний зв'язок та ін. Встановлення причинного зв'язку при наявності так званих особливих умов з боку потерпілого. Особливості причинного зв'язку при злочинній бездіяльності. Спосіб, засоби, знаряддя, обстановка, джерела, місце, час вчинення злочину як факультативні ознаки, що характеризують об'єктивну сторону злочину; їхнє значення. Спосіб, засоби, знаряддя, обстановка, джерела, місце, час вчинення злочину як конститутивні (конструктивні) ознаки конкретного складу злочину; як кваліфікуючі ознаки; як обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність при призначенні покарання.
Тема 5. Суб'єкт злочину Поняття суб'єкта злочину в кримінальному праві. Обов'язкові та факультативні ознаки суб'єкта злочину. Загальний і спеціальний суб'єкт злочину в кримінальному праві. Ознаки та види спеціального суб'єкта, його значення для кваліфікації злочину. Суб'єкт злочину та особа злочинця. Проблема визнання юридичних осіб суб'єктами окремих злочинів. Загальний та знижений вік кримінальної відповідальності. Особливості визначення віку кримінальної відповідальності за відсутністю офіційних даних, що його підтверджують. Критерії встановлення в законі зниженого віку кримінальної відповідальності Злочини, за вчинення яких у кримінальному законі встановлено знижений вік відповідальності. Осудність як обов'язкова ознака суб'єкта злочину. Поняття осудності та її значення, формула неосудності та її види. Формула неосудності за чинним Кримінальним кодексом України. Поняття неосудності за кримінальним правом. Критерії неосудності: медичний (біологічний) та юридичний (психологічний). Ознаки медичного критерію неосудності: хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки (розлад психіки). Значення медичного критерію для визнання особи неосудною. Ознаки юридичного критерію неосудності. Характеристика інтелектуальної та вольової ознак юридичного критерію неосудності та їх співвідношення. Значення юридичного критерію неосудності. Співвідношення юридичного та медичного критеріїв неосудності. Наслідки визнання особи неосудною. Кримінальна відповідальність обмежено осудних осіб (ст. 20 КК). Застосування примусових заходів медичного характеру до неосудних осіб, які скоїли суспільно небезпечне діяння. Обмежена осудність як підстава застосування примусових заходів медичного характеру. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин.
Тема 6. Суб’єктивна сторона складу злочину Поняття суб'єктивної сторони злочину та її значення. Ознаки суб'єктивної сторони: обов'язкові й факультативні. Поняття вини та її значення. Неприпустимість об'єктивного ставлення. Форми вини в кримінальному праві, їх значення для кваліфікації злочину й призначення покарання. Умисел і його види. Поняття прямого й непрямого умислу, їхні інтелектуальні й вольові моменти (ознаки). Відмінність непрямого умислу від прямого. Умисел в злочинах з формальним складом. Спеціальні види умислу, їх характеристика й значення. Мотив і мета як факультативні ознаки суб'єктивної сторони складу злочину Значення мотиву і мети: 1) як конститутивних ознак складу злочину; 2) як кваліфікуючих ознак; 3) як обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність при призначенні покарання. Необережність і її види. Значення боротьби з необережними злочинами. Злочинна самовпевненість та її інтелектуальний і вольовий моменти (ознаки). Відмежування від непрямого умислу. Злочинна недбалість та її об'єктивний і суб'єктивний критерії, їхнє значення. Випадок (казус) як невинне заподіяння суспільно небезпечних наслідків, його відмінність від злочинної недбалості. Подвійна, складна (змішана) форма вини та її значення для кваліфікації злочину. Поняття та види помилок в кримінальному праві. Юридична помилка, її види та вплив на кримінальну відповідальність, фактична помилка, її види та вплив на вирішення питання про кримінальну відповідальність. Випадки, які приєднуються до помилок, і помилка щодо особи; відхилення дії чи удару.
Змістовий модуль 3 Тема 7. Стадії вчинення злочину Поняття й види стадій вчинення злочину за чинним законодавством. Готування до злочину, його поняття, об'єктивні й суб'єктивні ознаки. Види приготувальних дій. Відмежування готування до злочину від виявлення наміру. Відповідальність за готування до злочину за Кримінальним кодексом України. Замах на злочин, його поняття, об'єктивні та суб'єктивні ознаки. Види замаху на злочин: закінчений та незакінчений; замах на непридатний об'єкт та замах непридатними засобами. Значення такого поділу. Відмежування замаху від готування до злочину. Поняття закінченого злочину. Момент закінчення злочинів залежно від особливостей конструкції складу злочину. Підстави кримінальної відповідальності за готування та замах на злочин. Кваліфікація готування та замаху на злочин. Обставини, що належить враховувати при призначенні покарання за готування та замах на злочин. Добровільна відмова при незакінченому злочині, її поняття та ознаки. Стадії вчинення злочину, на яких можлива добровільна відмова. Питання про добровільну відмову на стадії закінченого замаху на злочин. Підстави усунення кримінальної відповідальності за добровільну відмову від доведення злочину до кінця. Наслідки добровільної відмови від доведення злочину до кінця та їх значення. Діяльне каяття у вчиненні злочину. Відмінність діяльного розкаяння від добровільної відмови від доведення злочину до кінця.
Тема 8. Співучасть у злочині Поняття і значення співучасті у злочині, її об'єктивні та суб'єктивні ознаки. Спільна участь осіб у виконанні злочину. Зміст цієї ознаки. Суб'єктивні ознаки співучасті. Спільність умислу співучасників. Особливості інтелектуального моменту умислу співучасників. Питання про можливість одностороннього суб'єктивного зв'язку між співучасниками. Вольовий момент умислу співучасників. Питання про можливість співучасті в злочинах, які вчинені з необережності. Відмежування співучасті від «необережного спричинення». Значення мотиву та мети при вчиненні злочину в співучасті. Види співучасників та їх визначення у Кримінальному кодексі. Виконавець та співвиконавець злочину. Організатор злочину. Підбурювач до злочину. Способи підбурювання. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки підбурювання. Пособник злочину. Види пособництва. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки пособництва. Відмежування пособництва від підбурювання. Причетність до злочину. Види причетності: переховування, недонесення, потурання (ч. 6, 7 ст. 27 КК України). Відповідальність за причетність до злочину. Форми співучасті. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою та злочинною організацією. Підстави та межі відповідальності співучасників. Залежність відповідальності співучасників від дій виконавця. Відповідальність та кваліфікація дій співучасників при різних формах співучасті. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи та злочинної організації. Призначення покарання співучасникам. Спеціальні питання відповідальності співучасників. Посереднє виконавство (виконання). Співучасть у злочині зі спеціальним суб'єктом. Провокація злочину. Ексцес виконавця. Види ексцесу виконавця. Кваліфікація дій співучасників при ексцесі. Невдале підбурювання та пособництво. Добровільна відмова співучасників. Добровільна відмова виконавця. Відповідальність інших співучасників при добровільній відмові виконавця. Особливості добровільної відмови підбурювача та пособника.
Тема 9. Множинність злочинів Поняття множини злочинів. Соціальна та юридична характеристика множини злочинів та її значення. Одиничний злочин як структурний елемент множини злочинів. Види одиничних злочинів: прості та ускладнені одиничні злочини (триваючі, продовжувані та складні (складові) злочини). Види множини злочинів. Повторність злочинів та її ознаки. Види повторності: повторність злочинів, що не пов'язана із засудженням (фактична повторність) та повторність злочинів, що пов'язана із засудженням (рецидив). Види фактичної повторності: повторність тотожних, однорідних та різнорідних злочинів. Неодноразовість, систематичність та вчинення злочину у вигляді промислу як види повторності тотожних злочинів. Повторність та реальна сукупність злочинів. Значення повторності для кваліфікації злочину та призначення покарання. Сукупність злочинів та її ознаки. Види сукупності злочинів: ідеальна та реальна сукупність. Відмежування ідеальної сукупності від одиничного злочину. Відмежування сукупності злочинів від конкуренції норм. Кваліфікація злочинів при ідеальній та реальній сукупності. Значення сукупності злочинів для кваліфікації злочину та призначення покарання. Рецидив злочину, його ознаки. Види рецидиву: загальний та спеціальний, простий та складний (багаторазовий); пенітенціарний. Значення рецидиву для кваліфікації злочину й для призначення покарання.
Тема 10. Обставини, що виключають злочинність діяння Поняття й види обставин, що виключають злочинність діяння. Обставини, що передбачені Кримінальним кодексом України та іншими законодавчими актами (Законом України «Про міліцію» та ін.). Поняття необхідної оборони. Правова оцінка заподіяння (завдання) шкоди при так званій «передчасній» і «запізнілій» обороні. Оцінка використання зброї та інших пристосувань, що вживаються для захисту від посягання. Завдання шкоди при необхідній обороні тому, хто посягає. Мета необхідної оборони – захист від суспільно небезпечних посягань. Співрозмірність необхідної оборони. Врахування суб'єктивного ставлення особи, яка захищається, до заподіяння шкоди. Оцінка стану сильного душевного хвилювання, викликаного суспільно небезпечним нападом. Перевищення меж (ексцес) необхідної оборони. Його поняття й ознаки. Відповідальність за ексцес оборони. Уявна оборона. Диференціація відповідальності при уявній обороні. Підстави й ознаки затримання злочинця. Вимушений характер завдання шкоди злочинцю при його затриманні. Відповідність завдання шкоди при затриманні небезпеці вчиненого посягання й обставинам затримання злочинця. Врахування суб'єктивного ставлення затриманої особи до шкоди, що була завдана. Відповідальність за заподіяння шкоди, що не була необхідною для затримання злочинця. Підстави й ознаки крайньої необхідності. Загрожуюча небезпека й неможливість її усунення інакше як шляхом завдання шкоди - підстави крайньої необхідності. Вимушеність завдання шкоди у стані крайньої необхідності. Об'єктивні ознаки крайньої необхідності. Характер дій у стані крайньої необхідності. Своєчасність крайньої необхідності. Межі завдання шкоди у стані крайньої необхідності. Врахування суб'єктивного ставлення особи до шкоди, яка заподіюється у стані крайньої необхідності. Відповідальність за заподіяння шкоди більш значної, ніж відвернута при крайній необхідності. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони й затримання злочинця. Фізичний або психічний примус. Поняття та зміст цих обставин. Умови, за яких є наявною та за яких виключається злочинність діяння, скоєного внаслідок фізичного або психічного примусу. Виконання наказу або розпорядження. Поняття, зміст та правове значення цих обставин. Умови, що виключають злочинність діяння внаслідок виконання наказу чи розпорядження. Кримінальна відповідальність за вчинення умисного злочину під час виконання явно незаконного наказі або розпорядження. Діяння, пов'язане з ризиком. Поняття виправданого ризику та йоге зміст. Умови, за наявності яких ризик є виправданим. Відповідальність за невиправданий ризик. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності. Умови звільнення від відповідальності за вимушене заподіяння шкоди. Кримінальна відповідальність за вчинення умисного особливо тяжкого злочину та тяжкого злочину під час виконання спеціального завдання.
Тема 11. Звільнення від кримінальної відповідальності Поняття та значення звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави та порядок такого звільнення. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям. Поняття, умови, правові наслідки. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим. Умови такого звільнення. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки. Умови та строки поручительства. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки. Звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок закінчення строків давності, розміри цих строків та їх обчислення. Перерва та припинення перебігу строків давності. Застосування строків давності у справах про злочини, за які може бути призначене довічне позбавлення волі, а також про злочини проти миру та безпеки людства.
Змістовий модуль 4 Тема 12. Поняття і мета покарання. Система та види покарань Поняття та ознаки покарання за кримінальним правом. Відмінність від інших заходів державно-правового та громадського впливу. Кара як ознака покарання. Елементи кари. Соціальна природа покарання. Мета покарання. Питання про мету покарання в історії кримінального законодавства України та в науці кримінального права. Виправлення засуджених як мета покарання. Загальне та спеціальне попередження. Питання про відновлення соціальної справедливості як мету покарання. Система та види покарань. Поняття, ознаки та значення системи покарань за кримінальним правом. Система покарань в історії кримінального права та за чинним кримінальним законодавством України. Проблеми вдосконалення системи покарань. Класифікація (види) покарань. Основні та додаткові покарання; безстрокові, строкові та не пов'язані зі встановленням строків: загальні та спеціальні. Покарання, що пов'язані з виправно-трудовим впливом на засудженого. Характеристика окремих видів покарань за чинним кримінальним законодавством України. Штраф як вид покарання. Поняття штрафу, його розміри та порядок призначення як основного та додаткового покарання. Заміна штрафу іншими видами покарань. Наслідки злісного ухилення від сплати штрафу. Позбавлення військових, спеціальних звань, рангу, чину або кваліфікаційного класу за кримінальним правом. Підстави та порядок призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення військового та спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як вид покарання. Підстави, порядок та строки призначення цього виду покарання. Порядок призначення позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання. Обчислення строків виконання цього виду покарання за умов приєднання його як додаткової міри до різних видів основних покарань. Наслідки ухилення від виконання цього виду покарання. Громадські роботи. Поняття та зміст громадських робіт. Строки й порядок їх застосування. Наслідки злісного ухилення від відбуття громадських робіт. Особи, яким цей вид покарання не може бути призначений. Виправні роботи без позбавлення волі як вид покарання. Зміст цього виду покарання, його строки та види. Підстави та порядок зарахування до трудового стажу засудженого строку відбутих ним виправних робіт. Умови заміни виправних робіт без позбавлення волі іншими видами покарань. Наслідки ухилення засудженого від відбування виправних робіт. Службове обмеження для військовослужбовців. Умови й підстави застосування та скасування. Грошове стягнення як компонент цього виду покарання та його розміри. Вплив службового обмеження на підвищення у посаді, військовому званні та на строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання. Конфіскація майна як вид покарання. Стаття 41 Конституції України про конфіскацію майна. Поняття, сутність конфіскації майна, її види. Підстави та порядок призначення конфіскації майна. Майно, що не підлягає конфіскації. Відмінність конфіскації майна як виду покарання від спеціальної конфіскації. Задоволення майнових претензій за рахунок конфіскованого майна. Арешт як кримінальне покарання. Поняття й зміст арешту, строки й порядок його застосування. Особи, до яких арешт як вид кримінального покарання не може бути призначений. Обмеження волі. Поняття, зміст і умови застосування обмеження волі. Строки та порядок застосування обмеження волі. Наслідки злісного ухилення від відбування покарання у вигляді обмеження волі. Особи, яким цей вид покарання не може бути призначений. Направлення військовослужбовців, які вчинили злочин, у дисциплінарний батальйон. Підстави, порядок та строки призначення цих видів покарань. Особи, які не можуть бути направлені до дисциплінарного батальйону. Позбавлення волі в історії кримінального права та за чинним кримінальним законодавством України. Поняття, види та строки позбавлення волі. Проблема тривалих та коротких строків позбавлення волі. Довічне позбавлення волі. Поняття та зміст довічного позбавлення волі. Категорія осіб, до яких не може бути призначене це покарання.
Тема 13. Призначення покарання Загальні начала призначення покарання за кримінальним правом України. Призначення покарання в межах, установлених статтею (санкцією статті закону, що передбачає кримінальну відповідальність за вчинений злочин). Значення положень Загальної частини кримінального законодавства для призначення покарання. Урахування при призначенні покарання ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Роль правосвідомості при призначенні покарання та значення індивідуалізації покарання для досягнення його цілей. Загальна характеристика та значення для призначення покарання обставин, що пом'якшують покарання. Види обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, їхня характеристика та класифікація. Межі врахування судом при призначенні покарання обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначення покарання за незакінчений злочин. Врахування обставин, через які злочин не було доведено до кінця. Призначення покарання за злочин, вчинений у співучасті. Вплив характеру та ступеня фактичної участі особи у вчиненні злочину на вид та строки покарання. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. Підстави та порядок призначення судом більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. Призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за певний злочин. Перехід до іншого, більш м'якого виду покарання. Особливості застосування норми про призначення більш м'якого покарання до додаткових покарань. Призначення покарання при вчиненні кількох злочинів – за сукупністю злочинів. Правила призначення покарання за сукупністю злочинів. Призначення покарання за окремі злочини, які входять у сукупність злочинів. Призначення остаточного (загального) покарання за сукупністю шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим. Призначення остаточного покарання за сукупністю шляхом повного чи часткового складання. Межі призначення покарання за сукупністю злочинів, якщо хоча б один з них є умисним тяжким або особливо тяжким, або якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі. Порядок призначення за сукупністю злочинів додаткових покарань. Особливості призначення за сукупністю злочинів різнорідних (різновид-них) основних та додаткових покарань. Призначення покарання за сукупністю злочинів за ч. 4 ст. 70 КК України. Призначення покарання за кількома вироками - за сукупністю вироків. Правила призначення покарання за сукупністю вироків. Межі застосування повного чи часткового складання покарань за сукупністю вироків, коли хоча б один злочин є особливо тяжким, а також коли має місце покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Порядок призначення за сукупністю вироків додаткових покарань. Можливість використання поглинання покарань за сукупністю вироків. Особливості (порядок) призначення різнорідних (різновидних) основних та додаткових покарань за сукупністю вироків. Порядок призначення покарань при одночасному збігу сукупності злочинів та сукупності вироків. Відмінність правил призначення покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків. Зарахування попереднього ув'язнення до строку покарання, призначеного судом. Зарахування попереднього ув'язнення при призначенні видів покарання.
Тема 14. Звільнення від покарання. Судимість Поняття та види звільнення від покарання та його відбування. Звільнення від покарання особи, яка перестала бути суспільно небезпечною (ч. 4 ст. 74 КК). Звільнення від відбування покарання за діяння, караність яких усунута законом (ч. 2 ст. 74 КК). Звільнення від відбування покарання з випробуванням. Поняття, юридична природа та види. Іспитовий строк, його тривалість та значення. Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням. Застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбувань покарання з випробуванням. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років. Давність виконання обвинувального вироку. Строки давності та їх обчислення. Зупинка перебігу давності, обчислення строків давності призупиненні. Перерва давності. Обчислення строків при перерві давності. Питання про застосування давності до осіб, які засуджені до довічного ув'язнення. Незастосування давності до осіб, які винні у вчиненні злочинів проти миру та безпеки людства. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання: поняття т значення. Підстави та умови умовно-дострокового звільнення. Види покарань, при відбуванні яких можливе умовно-дострокове звільнення. Рол громадськості в нагляді за умовно-достроково звільненими. Правові на слідки умовно-дострокового звільнення. Заміна невідбутної частини покарання більш м'яким: поняття й значення. Умови, підстави та порядок такої заміни. Участь громадськості в нагляді за особами, яким призначене покарання замінено більш м'яким видом. Правові наслідки заміни покарання. Відміна заміни покарання від умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Категорії засуджених, до яких не застосовується умовно-дострокове звільнення від покарання та заміна покарання більш м'яким. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. Звільнення від відбування покарання за хворобою. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування. Поняття амністії. Категорії осіб, які підлягають звільненню за амністією. Види покарань, від яких звільнюються засуджені. Обсяг амністії, тобто її поширення лише на покарання або ж і на кримінальну відповідальність. Категорії осіб, до яких не застосовується амністія. Органи, на які покладається виконання закону про амністію. Види амністії. Поняття помилування. Порядок застосування помилування. Органи на які покладається виконання акту про помилування. Поняття та кримінально-правове значення судимості. Погашення та зняття судимості як форми припинення стану судимості, умови його застосування. Обчислення строків погашення судимості. Зняття судимості. Відмінність зняття судимості від погашення судимості.
Тема 15. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування Поняття примусових заходів медичного характеру. Підстави та мета їх застосування. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру. Види примусових заходів медичного характеру та критерії їх призначення. Продовження, заміна або припинення примусових заходів медичного характеру. Зарахування часу застосування примусових заходів медичного характеру до строку покарання. Примусове лікування осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для життя інших осіб.
Тема 16. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх як прояв гуманізму кримінального законодавства України. Особливості призначення покарання неповнолітнім. Види покарань, що застосовуються до неповнолітніх. Призначення позбавлення волі неповнолітнім: строки позбавлення волі. Звільнення від відбування покарання з випробуванням. Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру. Заміна кримінального покарання примусовими заходами виховного характеру.
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Змістовий модуль 1
ТЕМА 1. Поняття, джерела, предмет, завдання, система та принципи кримінального права України. Закон про кримінальну відповідальність
Питання, які розглядаються на семінарі:
Література до теми:
1, 2, 6, 8, 9, 10-16, 19-28, 30, 31, 34, 38, 42, 45, 49, 50, 51, 53, 55, 57 .
Пропоновані теми рефератів:
Завдання до самостійної роботи:
ТЕМА 2. Поняття та ознаки злочину. Кримінальна відповідальність та склад злочину
Питання, які розглядаються на семінарі:
Література до теми:
1, 2, 6, 10-16, 19-28, 30, 31, 34, 38, 40, 44, 45, 49, 50, 51, 53, 55.
Пропоновані теми рефератів:
Завдання до самостійної роботи:
ТЕМА 3. Об’єкт злочину
Питання, які розглядаються на семінарі: 1. Поняття та значення об’єкта злочину. 2. Класифікація об’єктів злочину. 3. Поняття предмета злочину та його місце у структурі складу злочину. 4. Потерпілий від злочину
Питання, які розглядаються на практичному занятті:
Література до теми:
1, 2, 6, 10-16, 19-28, 30, 31, 34, 36, 38, 45, 47, 50, 51, 53, 55.
Пропоновані теми рефератів:
Завдання до самостійної роботи:
Змістовий модуль 2
ТЕМА 4. Об’єктивна сторона складу злочину
Питання, які розглядаються на семінарі:
Питання, які розглядаються на практичному занятті:
Література до теми:
1, 2, 4, 6, 10-16, 19-28, 30, 31, 34, 38, 45, 50, 51, 53, 55, 58.
Пропоновані теми рефератів: Ø Вплив нездоланної сили, фізичного та психічного примусу на кримінальну відповідальність.Ø Матеріальні, формальні та усічені склади злочинів.
Завдання до самостійної роботи:
ТЕМА 5. Суб’єкт злочину
Питання, які розглядаються на семінарі:
Література до теми:
1, 2, 5, 6, 10-16, 18, 19-28, 30, 31, 33, 34, 38, 45, 50, 51, 53, 55.
Пропоновані теми рефератів: Ø Проблема визнання суб’єктом злочину юридичної особи.
Завдання до самостійної роботи:
ТЕМА 6. Суб’єктивна сторона складу злочину
Питання, які розглядаються на семінарі:
Питання, які розглядаються на практичному занятті:
Література до теми:
1, 2, 6, 7, 10-16, 19-28, 30, 31, 34, 38, 45, 46, 50, 51, 53, 55.
Пропоновані теми рефератів: Ø Відмінність непрямого умислу від прямого.
Завдання до самостійної роботи:
Змістовий модуль 3
ТЕМА 7. Стадії вчинення злочину
Питання, які розглядаються на семінарі:
Питання, які розглядаються на практичному занятті:
Література до теми:
1, 2, 6, 10-16, 19-28, 30, 31, 34, 38, 45, 50, 51, 53, 55.
Пропоновані теми рефератів: Ø Відмінність готування до злочину і виявлення умислу.
Завдання до самостійної роботи:
ТЕМА 8. Співучасть у злочині
Питання, які розглядаються на семінарі:
Питання, які розглядаються на практичному занятті:
Література до теми:
1, 2, 6, 10-17, 19-28, 30, 31, 34, 35, 37, 38, 45, 50, 51, 53-55.
Пропоновані теми рефератів:
Завдання до самостійної роботи:
ТЕМА 9. Множинність злочинів
Питання, які розглядаються на семінарі: 1. Поняття множинності злочинів. 2. Поняття та види одиничного злочину. 3. Повторність злочинів. 4. Сукупність злочинів та її види. 5. Рецидив злочинів та його види.
Література до теми:
1, 2, 6, 10-16, 19-28, 30, 31, 34, 38, 45, 48, 50-51, 53, 55.
Пропоновані теми рефератів:
Завдання до самостійної роботи:
ТЕМА 10. Обставини, що виключають злочинність діяння
Питання, які розглядаються на семінарі:
Питання, які розглядаються на практичному занятті:
Література до теми:
1, 2, 6, 10-16, 19-28, 30, 31, 34, 38, 45, 50, 51, 53, 55.
Пропоновані теми рефератів:
Завдання до самостійної роботи:
ТЕМА 11. Звільнення від кримінальної відповідальності
Питання, які розглядаються на семінарі:
Література до теми:
1, 2, 6, 10-16, 19-28, 30, 31, 34, 38, 45, 50, 51, 53, 55.
Пропоновані теми рефератів:
Завдання до самостійної роботи:
ТЕМА 12. Поняття і мета покарання. Система та види покарань
Питання, які розглядаються на семінарі:
Питання, які розглядаються на практичному занятті:
Література до теми:
1, 2, 6, 10-16, 19-28, 30, 31, 34, 38, 43, 45, 50, 51, 53, 55.
Пропоновані теми рефератів:
Завдання до самостійної роботи:
ТЕМА 13. Призначення покарання
Питання, які розглядаються на семінарі:
7. Правила складання покарань і зарахування строку ув’язнення та обчислення строків покарання.
Література до теми:
1, 2, 6, 10-16, 19-28, 30, 31, 34, 38, 45, 50, 51, 53, 55, 56.
Пропоновані теми рефератів:
Завдання до самостійної роботи:
ТЕМА 14. Звільнення від покарання. Судимість
Питання, які розглядаються на семінарі:
Питання, які розглядаються на практичному занятті:
Література до теми:
1, 2, 3, 6, 10-16, 19-28, 30-32, 34, 38, 40, 41, 44, 45, 50, 51, 53, 55, 56.
Пропоновані теми рефератів:
Завдання до самостійної роботи:
ТЕМА 15. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
Питання, які розглядаються на семінарі:
Питання, які розглядаються на практичному занятті:
Література до теми:
1, 2, 6, 10-16, 19-31, 34, 38, 45, 50, 51, 53, 55.
Пропоновані теми рефератів:
Завдання до самостійної роботи:
ТЕМА 16. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх
Питання, які розглядаються на семінарі:
Питання, які розглядаються на практичному занятті:
Література до теми:
1, 2, 6, 10-16, 19-28, 30, 31, 34, 38, 39, 45, 50, 51, 53, 55.
Пропоновані теми рефератів:
Завдання до самостійної роботи:
СИТУАТИВНІ (ПРАКТИЧНІ) ЗАВДАННЯ
Чи буде цей злочин (захоплення заручників) визнаватися вчиненим на території України? 2. Визначити родовий та безпосередні об’єкти злочину, передбаченого: Розділ XVIII. Злочини проти правосуддя. Стаття 378. Умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного 1. Умисне знищення або пошкодження майна, що належить судді, народному засідателю чи присяжному або їх близьким родичам, у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, -
Розділ XIX. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини). Стаття 405. Погроза або насильство щодо начальника 1. Погроза вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові або знищенням чи пошкодженням його майна у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби -
Визначте предмет та об’єкт злочину, на який посягав Мамедов. Як кваліфікувати дії Калабзорова?
У чому полягає об’єктивна сторона злочину?
Дайте кримінально-правову оцінку діям Кардаша.
Дайте кримінально-правову оцінку діям Петрова.
Визначте форму вини Краня.
Проаналізуйте суб’єктивну сторону вчиненого. Якою формою і видом вини характеризується діяння?
Проаналізуйте суб’єктивну сторону вчиненого.
Проаналізуйте суб’єктивну сторону вчиненого.
Проаналізуйте суб’єктивну сторону вчиненого.
Чи закінчений злочин? Кваліфікуйте дії винних.
Проаналізуйте стадії вчинення злочину. Кваліфікуйте дії винного.
Визначте стадію вчинення злочину.
Які особливості кримінальної відповідальності учасників цієї організованої групи?
До якого виду відноситься цей вид покарання?
Який порядок виконання Семеновим громадських робіт?
Чи може суд врахувати, як пом’якшуючу покарання аналогічну обставину (вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання), передбачену ст.66 КК України?
Які обставини суд повинен врахувати, призначаючи покарання за цей злочин?
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
Змістовий модуль № 1
1. ЩО ТАКЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ ЯК ГАЛУЗЬ ПРАВА? а) сукупність кримінально-правових норм, сформульованих і прийнятих Верховною Радою України у вигляді законів, які визначають підстави та принципи кримінальної відповідальності, а також те, які суспільно небезпечні діяння є злочинними і які покарання слід застосовувати до осіб, що їх вчинили; б) система юридичних норм, встановлених парламентом, які визначають систему і види покарань, які можуть бути призначені особам, що вчинили злочин; в) сукупність кримінально-правових поглядів, ідей, понять, теорій про злочин та покарання; г) система юридичних норм, встановлених парламентом, які визначають відповідальність та покарання, які можуть бути призначені особам, що вчинили злочин; д) система правових норм, встановлених народом України, що визначають які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання можуть бути призначені особам, які їх вчинили. 2. ЩО Є ПРЕДМЕТОМ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА? а) предметом кримінального права є злочин та покарання; б) предметом кримінального права є відносини, які виникають до вчинення злочину; в) предметом кримінального права є відносини, які виникають в результаті застосування відповідного покарання за злочин; г) предметом кримінального права є відносини, які виникають в результаті вчинення злочину і подальшого застосування відповідного покарання за його вчинення; д) предметом кримінального права є відповідальність за злочини. 3. ВКАЖІТЬ, ЩО НЕ ВХОДИТЬ У КОЛО ЗАВДАНЬ, ЯКІ СТОЯТЬ ПЕРЕД КРИМІНАЛЬНИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ? а) правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина; б) правове забезпечення охорони власності; в) правове забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки; г) правове забезпечення охорони довкілля; д) виховання громадян в дусі неухильного дотримання законності. 4. ЩО ТАКЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО ЯК НАУКА? а) це система кримінально-правових норм; б) це система теорій, поглядів, ідей щодо теорії кримінального закону, практики його застосування та шляхів реформування; в) це наука про злочинність як явище; г) це система кримінально-правових норм та систематизованих знань про генезу кримінального права; д) це наука про запобігання злочинам. 5. ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ – ЦЕ: а) Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права; б) система національних законодавчих актів України та імплементованих у них положень міжнародних договорів, що містять норми різних галузей права; в) система положень міжнародних договорів, що містять норми кримінального права; г) система національних законодавчих актів України, що містять норми кримінального права; б) система національних законодавчих актів України, що містять норми різних галузей права. 6. НА ЯКІ ВИДИ ПОДІЛЯЄТЬСЯ ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА ЗА СУБ’ЄКТОМ, ЯКИЙ РОЗ’ЯСНЮЄ ЗАКОН? а) президентське, парламентське та прем'єрське; б) судове, доктринальне, виконавче; в) офіційне, доктринальне, слідче; г) граматичне та історичне; д) доктринальне, судове, офіційне. 7. ЯКИЙ ЗЛОЧИН ВВАЖАЄТЬСЯ ВЧИНЕНИМ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ? (ДАЙТЕ НАЙБІЛЬШ ПОВНУ ВІДПОВІДЬ) а) той, який почато на територій України; б) той, який продовжено на території України; в) той, який закінчено на території України; г) той, який містить всі ознаки злочину, передбаченого відповідною нормою Особливої частини КК; д) той, який розпочато, продовжено або закінчено на території України, а також, якщо хоча б один із співучасників злочину діяв на території України; е) той, який виявлений на території України компетентними органами України. 8. ЯКИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ ЗАКОН МАЄ ЗВОРОТНУ СИЛУ? (ВКАЖІТЬ НАЙПОВНІШУ ВІДПОВІДЬ) а) який скасовує злочинність діяння; б) який пом’якшує покарання; в) який змінює кримінальний закон; г) який зменшує строки покарання; д) який скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. 9. ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ЗЛОЧИНОМ ВИЗНАЄ: а) визначене законом України суспільно небезпечне діяння, яке посягає на права та законні інтереси особи; б) суспільно небезпечне діяння , передбачене кримінальним законом, яке вчиняється винно суб’єктом злочину і є караним; в) суспільно небезпечне, протиправне, винне діяння вчинене особою; г) будь-яке винне діяння особи, передбачене законом про кримінальну відповідальність; д) передбачене законом про кримінальну відповідальність суспільно небезпечне, винне діяння, вчинене суб’єктом злочину. 10. ЩО Є ПІДСТАВОЮ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ? а) винесення постанови про притягнення в якості обвинуваченого; б) винесення судом обвинувального вироку; в) наявність вини особи у вчиненні злочину; г) вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений КК України; д) вступ в силу обвинувального вироку суду.
Змістовий модуль № 2
1. ЩО ЯВЛЯЄТЬСЯ ОБ’ЄКТОМ ЗЛОЧИНУ? а) предмети; б) гроші, матеріальні інтереси; в) суспільні відносини; г) потерпілі; д) держава. 2. ЯКА ІСНУЄ ТИПОВА КЛАСИФІКАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ ПО “ВЕРТИКАЛІ”: а) загальний, родовий, безпосередній; б) визначений, невизначений; в) конкретизований, неконкретизований; г) простий, складний; д) основний, додатковий. 3. ДОДАТКОВІ БЕЗПОСЕРЕДНІ ОБ’ЄКТИ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА ТАКІ ВИДИ: а) прості і складні; б) продовжувані і тривалі; в) повні і часткові; г) матеріальні і формальні; д) обов’язкові і факультативні. 4. ЩО ТАКЕ ПРЕДМЕТ ЗЛОЧИНУ? а) суспільні відносини, яким не завдається шкоди внаслідок вчинення злочину; б) речі матеріального світу, з приводу яких чи у зв’язку з якими вчинюється злочин; в) речі матеріального світу, за допомогою яких особа вчиняє злочин; г) предмет злочину і предмет суспільних відносин тотожні поняття; д) речі матеріального світу, які особа використовує при вчиненні злочину. 5. ЩО ТАКЕ ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ? а) сукупність всіх необхідних ознак злочину; б) сукупність ознак, які характеризують зовнішній прояв злочину; в) сукупність ознак, які характеризують предмет злочину; г) сукупність ознак, які характеризують внутрішню сторону злочину; д) сукупність ознак, які характеризують об’єкт злочину. 6. ВИЗНАЧТЕ СУКУПНІСТЬ ЯКИХ ОЗНАК УТВОРЮЄ ОБ’ЄКТИВНУ СТОРОНУ. а) дія, наслідок, причинний зв’язок, спосіб, обстановка вчинення злочину, особа, що скоїла злочин; б) дія (бездіяльність), наслідок, причинний зв’язок, спосіб, можлива мета, обстановка вчинення злочину; в) дія (бездіяльність), наслідок, причинний зв’язок, спосіб, знаряддя, засоби, місце, час, обстановка вчинення злочину; г) дія (бездіяльність) час, місце, знаряддя та засоби вчинення злочину; д) дія, наслідок, час, місце, спосіб, обстановка вчинення злочину. 7. ЗЛОЧИН З ФОРМАЛЬНИМ СКЛАДОМ ВВАЖАЄТЬСЯ ЗАКІНЧЕНИМ: а) з моменту готування до злочину; б) з моменту вчинення злочинного діяння; в) з моменту настання хоча б частини злочинних наслідків; г) з моменту настання наслідків; д) з моменту виявлення наміру вчинити злочин. 8. ЯКІ ОЗНАКИ СУБ’ЄКТА ЗЛОЧИНУ ВИЗНАЧЕНІ В КК УКРАЇНИ? а) осудність, вік; б) вина, мотив та мета; в) вік, осудність, фізична особа, судимість; г) вік, осудність, фізична особа; д) фізична чи юридична особа. 9. ЯКІ Є ОЗНАКИ СУБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ? а) вина, мотив, мета, емоційний стан; б) вина, умисел, необережність; в) вина, діяння, мотив та мета; г) суб'єкт та вина; д) мотив та мета. 10. ЯКИЙ ЗМІСТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО МОМЕНТУ ПРЯМОГО УМИСЛУ? а) особа не усвідомлює суспільну небезпеку і передбачає настання наслідків; б) особа усвідомлює суспільну небезпеку і не передбачає настання наслідків; в) особа усвідомлює суспільну небезпеку і передбачає настання наслідків; г) особа усвідомлює суспільну небезпеку діяння; д) особа свідомо припускає настання наслідків.
Змістовий модуль № 3
1. ЩО ТАКЕ СТАДІЇ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ? а) це структурні елементи складу злочину; б) це ознаки злочину; в) це готування та замах на злочин; г) це певні етапи здійснення злочину; д) це незакінчений та закінчений замах на злочин. 2. ГОТУВАННЯМ ДО ЗЛОЧИНУ Є: а) змова на вчинення злочину; б) оприлюднення наміру вчинити злочин; в) наявність умислу на вчинення злочину; г) бажання особи вчинити злочин; д) вчинення дій для досягнення злочинної мети. 3. З ЯКИМ ВИДОМ ВИНИ ВЧИНЯЄТЬСЯ ЗАМАХ? а) прямим умислом; б) непрямим умислом; в) злочинною самовпевненістю; г) прямим або непрямим умислом; д) зі злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю. 4. ЧИМ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ЗАМАХ НА ЗЛОЧИН ВІД ГОТУВАННЯ ДО ЗЛОЧИНУ? а) спрямованістю на різні об’єкти; б) наявністю при замаху знарядь та засобів вчинення злочину; в) відсутністю у готуванні будь-якої дії; г) характером та спрямованістю вчинених діянь; д) усім вищевказаним. 5. ЩО ТАКЕ СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ? а) умисна спільна участь 2–х або більше осіб у вчиненні умисного злочину; б) умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину; в) умисна спільна участь 2–х або більше осіб у вчиненні злочину; г) умисна спільна участь 3–х або більше осіб у вчиненні умисного злочину; д) спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні злочину. 6. ХТО Є ВИКОНАВЦЕМ ЗЛОЧИНУ? а) виконавцем визнається особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК; б) виконавцем визнається тільки особа, яка самостійно вчинила злочин, передбачений КК; в) виконавцем визнається тільки особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину; г) виконавцем визнається особа, яка шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК; д) виконавцем визнається особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо вчинила злочин, передбачений КК. 7. ЯКІ ФУНКЦІЇ МОЖЕ ВИКОНУВАТИ ОРГАНІЗАТОР? а) інформаційне забезпечення діяльності злочинного об’єднання; б) технічне забезпечення діяльності злочинного об’єднання; в) фінансове забезпечення діяльності злочинного об’єднання; г) сприяти порадами вчиненню злочину; д) виконувати об'єктивну сторону складу злочину. 8. МНОЖИННІСТЬ ЗЛОЧИНІВ – ЦЕ: а) вчинення особою двох або більше одиничних злочинів, якщо хоч два з них мають юридичне значення; б) вчинення особою двох або більше злочинів, за які вона не була засуджена; в) вчинення двома особами двох або більше злочинів, за умови засудження за попередній злочин; г) вчинення особою двох або більше злочинів, за які вона була засуджена; д) вчинення особою двох або більше злочинів, за які вона була засуджена та відбула покарання. 9. В ЯКОМУ ВИПАДКУ МАЄ МІСЦЕ ПОВТОРНІСТЬ ЗЛОЧИНІВ? а) якщо особу звільнили від кримінальної відповідальності за попередній злочин; б) якщо особа вчиняє злочин і адміністративне правопорушення; в) якщо особа у різний час скоїла такі злочини, як крадіжка (ст. 185 КК) та зґвалтування (ч. 1 ст. 152 КК); г) особа вчинила спочатку крадіжку (ч. 1 ст. 185 КК), а потім крадіжку, пов’язану з проникненням у житло (ч. 4 ст. 185 КК); д) особа одночасно вчинила хуліганство (ч. 1 ст. 296 КК) та умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ч. 1 ст. 122 КК). 10. РЕЦИДИВ ЗЛОЧИНУ – ЦЕ: а) вчинення двох або більше злочинів, за кожен з яких особа засуджена; б) вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість; в) вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин; г) вчинення нового тотожного злочину особою, яка має судимість; д) вчинення нового злочину особою, яка вчинила раніше два або більше тяжких злочинів.
Змістовий модуль № 4
1. ЩО ТАКЕ ПОКАРАННЯ ЗА КК УКРАЇНИ? а) застосування примусових заходів кримінально-правового характеру до винних у вчиненні злочину осіб; б) захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого; в) засіб оцінки суспільством скоєного злочинного діяння та особи злочинця; г) вирок суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого; д) обмеження прав і свобод засудженого. 2. ЯКІ ЦІЛІ ПОКАРАННЯ ВИЗНАЧЕНІ В КК? а) запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами та виправлення засудженого, кара за вчинений злочин; б) обмеження прав людини, перевиховання особи, попередження нових злочинів; в) кара за вчинений злочин, виправлення засудженого, завдання злочинцю фізичних та моральних страждань; г) запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; д) обмеження прав людини та перевиховання особи. 3. ЯКІ ВИДИ ПОКАРАНЬ МОЖУТЬ ЗАСТОСОВУВАТИСЯ ЯК ОСНОВНІ, ТАК І ЯК ДОДАТКОВІ? а) обмеження волі і виправні роботи; б) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і штраф; в) штраф і позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; г) обмеження волі, виправні роботи, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та штраф; д) виправні роботи, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та штраф. 4. ЯКА ІЗ ВКАЗАНИХ ОБСТАВИН, ЩО ПОМ'ЯКШУЄ ПОКАРАННЯ, ПЕРЕДБАЧЕНА В КК? а) вчинення злочину неповнолітнім; б) вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку; в) вчинення злочину з перевищенням меж необхідної оборони; г) вчинення злочину повнолітнім; д) вчинення злочину інвалідом. 5. ЯК, ЗА ЗАГАЛЬНИМ ПРАВИЛОМ, ОБЧИСЛЮЮТЬСЯ СТРОКИ ПОКАРАННЯ? а) в роках, місяцях та годинах; б) в роках, місяцях, днях та годинах; в) в роках, місяцях; г) в роках, місяцях, днях, годинах та хвилинах; д) в роках, місяцях, днях, годинах, хвилинах та секундах. 6. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ З ВИПРОБУВАННЯМ (СТ. 75 КК) МОЖЛИВЕ, ЯКЩО ОСОБІ ПРИЗНАЧЕНО ПОКАРАННЯ У ВИДІ: а) штрафу; б) громадських робіт; в) арешту; г) виправних робіт; д) тримання в дисциплінарному батальйоні. 7. ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ ПРИЗНАЧЕНОГО СУДОМ ІСПИТОВОГО СТРОКУ ЗАСУДЖЕНИЙ: а) який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється від призначеного йому покарання; б) який виконав покладені на нього обов'язки, звільняється судом від призначеного йому покарання; в) який не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання; г) звільняється судом від призначеного йому покарання за умови письмового звернення засудженого до установи виконання покарання; д) який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання. 8. ПОМИЛУВАННЯ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ: а) Президентом України; б) Кабінетом Міністрів України; в) Верховною Радою України; г) Міністерством юстиції; д) трудовим колективом. 9. СУДИМІСТЬ – ЦЕ: а) правовий стан особи, який виникає у зв’язку з її засудженням до кримінального покарання чи застосування до особи адміністративного стягнення і за зазначених у законі умов тягне настання для неї негативні наслідки; б) правовий стан особи, який виникає у зв’язку з вчиненням особою суспільно небезпечного діяння яке містить склад злочину і тягне для особи певні негативні наслідки; в) правовий стан особи, який виникає у зв’язку з вчиненням особою суспільно тяжкого чи особливо тяжкого злочину і тягне для особи певні негативні наслідки; г) правовий стан особи, який виникає у зв’язку із засудженням особи до позбавлення волі на певний строк чи довічного позбавлення волі; д) правовий стан особи, який виникає у зв’язку з її засудженням до кримінального покарання і за зазначених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків. 10. МЕТОЮ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ Є: а) покарання за вчинене суспільно небезпечне діяння; б) примушування до суспільно корисної праці; в) обов'язкове лікування, а також запобігання вчиненню суспільно небезпечних діянь; г) виправлення особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння; д) створення можливості для активної участі з протидії злочинності.
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЗАЛІКУ
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЕКЗАМЕНУ
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||