Кримінальний процес

Кримінальний процес 15.10.2016 07:51

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

 

 

Загальні положення. Навчальна дисципліна «Кримінальний процес» є однією з основних навчальних дисциплін з підготовки фахівців з освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» та «спеціаліст» за спеціальністю «Правознавство» у всіх вищих юридичних навчальних закладах України.

Кримінальний процес як навчальна дисципліна розглядає поняття, завдання, стадії, засади кримінального провадження, стадій, кримінальне процесуальне законодавство та сферу його дії, правовий статус суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності, теорію кримінально-процесуальних доказів та доказування, процесуальні акти, відшкодування шкоди, положення про процесуальні строки і витрати, заходи забезпечення кримінального провадження, а також  положення щодо процесуальної діяльності, яка відбувається у кожній стадії кримінального процесу, особливих порядків кримінального провадження та міжнародного співробітництва у кримінальному судочинстві.

Предметом цієї навчальної дисципліниє вивчення кримінально-процесуального права; теорії та практики кримінальної юридичної діяльності щодо складання документів та прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні.

Метою навчальної дисципліни «Кримінальний процес» є: навчання студентів кримінально-процесуальному праву України; розвиток умінь щодо: самостійного опрацювання нормативно-правових актів у сфері кримінального судочинства та відповідної навчальної літератури, узагальнення практики роботи органів кримінальної юстиції щодо кримінального провадження; формулювання власних висновків на підставі інформації наукового та статистичного характеру, яка отримана у процесі навчання; оцінки правових ситуації, які виникають у процесі кримінальної процесуальної діяльності; прийняття процесуальних рішень тощо; виховання у студентів прагнення підвищувати свій інтелектуальний та професійний рівні, повагу до фундаментальних принципів існування держави та суспільства – законності, гуманізму, справедливості тощо.

У процесі вивчення цієї навчальної дисципліни студенти зобов’язані знати: кримінально-процесуальне право України; норми Конституції та Кримінальне процесуальне законодавство, основні напрями нормотворчої (законопроектної) роботи у сфері кримінального судочинства; законодавство  України у сфері охорони правопорядку, а також відповідних галузей права, у випадках опрацювання міжгалузевих правових питань, передбачених навчальною програмою; засади побудови, функціонування та взаємодії судів, правоохоронних та правозахисних органів України; нормативно-правові акти (постанови, ухвали, рішення, узагальнення) судової гілки влади у сфері кримінального судочинства; основну навчально-методичну, навчальну та наукову літературу, яка стосується вивчення навчальної дисципліни; загальні засади наукової роботи у сфері кримінального судочинства.

Науково-педагогічним працівникам під час проведення занять необхідно звернути увагу на уміння студентів: показувати рівнобічні, системні і глибокі знання навчально-програмового матеріалу, вичерпно, послідовно, грамотно і логічно правильно його подавати; пов'язувати теорію з практикою, вільно виконувати задачі, завдання та правильно відстоювати прийняті рішення; самостійно узагальнювати і викладати навчальний матеріал, не допускаючи помилок та  проявляти творчі здібності у розумінні, поданні і використанні навчально-програмового матеріалу; опрацьовувати навчальну літературу та нормативно-правові акти у сфері кримінального судочинства; аналізувати наукову та статистичну інформацію, а також роботи власні висновки та висувати відповідні пропозиції щодо вдосконалення діяльності органів кримінальної юстиції; самостійно тлумачити нормативно-правові акти кримінально-процесуального характеру; розв’язувати ситуаційні завдання передбачені навчальною програмою.

Основними формами проведення занять з навчальної дисципліни «Кримінальний процес» є лекційні, семінарські та практичні заняття. Для лекційних, семінарських і практичних занять студент повинен мати робочий зошит і робити у ньому необхідні записи: основних положень лекції; конспектування рекомендованих нормативних актів та літератури; письмове вирішення задач з обґрунтуванням відповідно до норм чинного законодавства, положень теорії та існуючої практики. Під час самостійної роботи студенти готуються до проведення семінарських та практичних занять з відповідної теми передбаченої цією навчальною програмою.

Студенти мають право отримати консультацію у науково-педагогічного працівника, який проводить заняття у відповідній навчальній групі. За структурою відповідь на питання семінару повинна складатись із вступу, основної частини, висновку. За змістом охоплювати норми чинно­го законодавства, положення теорії кримінального процесу, проблеми практики тощо. Перелік нормативних актів та літератури подається до кожної теми окремо. При підготовці до занять потрібно творчо використовувати літературні джерела, з урахуванням норм нового Кримінального процесуального кодексу України.

При підготовці до практичних занять студенти повинні завчасно вирішити ситуаційні завдання зазначені у цій робочій навчальній програмі. Результати поточного контролю під час проведення семінарських та практичних занять заносяться науково-педагогічним працівником до журналу обліку відвідування занять та успішності. Формою підсумкового контролю з цієї навчальної дисципліни є екзамен.

Міжпредметні зв’язки. Навчальна дисципліна «Кримінальний процес» пов’язана з іншими навчальними дисциплінами, зокрема з «Теорією держави та права», «Конституційним правом», «Судовими та правоохоронними органами України», «Адвокатурою України», «Кримінальним правом», «Юридичним документоведенням», «Криміналістикою», «Цивільним правом», «Цивільним процесом» та ін.

 

 

 

 

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

№ з/п	Назва теми	Всього годин	з них
			лекцій	семінарських занять	практичних занять
1.	Загальні положення кримінального процесу та кримінального процесуального законодавства	10	4	4	2
2.	Досудове розслідування	6	2	2	2
3.	Судове провадження у першій інстанції	4	2	2	-
4.	Судове провадження з перегляду судових рішень та особливі порядки кримінального провадження	4	2	2	-
	Всього годин:	24	10	10	4
	Форма кінцевого контролю: екзамен

 

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Апеляційне провадження – це стадія кримінального процесу, в якій суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, у зв’язку з поданою на них апеляційною скаргою.

Виконання судових рішень – це стадія кримінального процесу, в якій суд, що постановив рішення, вирішує усі питання, що виникають у зв’язку зі зверненням цього рішення до виконання, його фактичним виконанням, а у деяких випадках і після його виконання.

Виправданий - обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

Державне обвинувачення – процесуальна діяльність прокурора або іншої уповноваженої КПК України, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Дізнання – форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків.

Докази - фактичні дані, отримані у передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Доказування полягає у збиранні доказів, їх закріпленні, перевірці, відповідній оцінці та отриманні обґрунтованих висновків в кримінальному провадженні. Доказування в кримінальному судочинстві як різновид процесу пізнання є діяльністю розумовою, що протікає відповідно до законів логіки, у визначених логічних формах.

Досудове розслідування – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Досудове слідство – форма досудового розслідування, в якій здійснюється  розслідування злочинів.

Експерт - особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об'єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.

Загальні положення досудового розслідування- це встановлені законом правила, що відображають найбільш характерні риси та особливості досудового розслідування, визначають найбільш суттєві вимоги, які пред'являються до порядку провадження процесуальних дій і прийняття рішень. В них містяться правові вимоги, які забезпечують виконання в цій стадії принципів і завдань кримінального процесу.

Запобіжні заходи – частина заходів забезпечення кримінального провадження, спрямованих на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого через певне обмеження їхніх особистих прав.

Засади кримінально-процесуального права – це закріплені в правових нормах вихідні положення, що відбивають панівні в державі політичні та правові ідеї і визначають сутність організації і діяльності компетентних державних органів щодо досудового розслідування і судового розгляду кримінальних справ.

Засуджений - обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

Захисник - адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

Заходи забезпечення кримінального провадження − передбачені кримінально-процесуальним законом процесуальні засоби державно-правового примусу, що застосовуються уповноваженими на те органами (посадовими особами), які здійснюють кримінальне провадження, у чітко визначеному законом порядку стосовно осіб, котрі залучаються до кримінально-процесуальної діяльності, для запобігання та припинення їхніх неправомірних дій, забезпечення виявлення та закріплення доказів з метою досягнення дієвості кримінального провадження.

Заявник –фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

Зупинення досудового розслідування – це тимчасова вимушена перерва у провадженні досудового розслідування, зумовлена обставинами, що унеможливлюють його подальше провадження.

Касаційне провадження – це стадія кримінального процесу, в якій суд касаційної інстанції переглядає судові рішення суду першої та апеляційної інстанції у зв’язку з поданою на них касаційною скаргою.

Кримінальне провадження – досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Кримінальний процес (кримінальне судочинство) – це діяльність уповноважених суб’єктів, спрямована на захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення невідворотності кримінальної відповідальності та реалізацію інших норм кримінального закону, охорону прав та законних інтересів учасників кримінального провадження та вирішення інших завдань, які поставлені перед нею, що здійснюється на підставах і в порядку, передбачених кримінальним процесуальним законом.

Кримінальний процес як галузь науки – це галузь правової науки, предметом дослідження якої є кримінально-процесуальне право, практика його застосування, а метою – вироблення рекомендацій щодо удосконалення законодавства та практики діяльності суб’єктів кримінального процесу.

Кримінальний процес як галузь права (кримінальне процесуальне право)– це одна із галузей права України, сукупність правових норм, що регулюють діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а також інших фізичних та юридичних осіб, що залучаються у сферу кримінального судочинства, під час кримінального провадження.

Кримінальний процес як навчальна дисципліна – це дисципліна, яку вивчають у вищих навчальних закладах юридичного профілю, предметом якої є кримінально-процесуальне законодавство, практика його застосування, а також наука кримінального процесу.

Кримінальний процес як специфічний вид діяльності – це врегульована кримінально-процесуальним законом діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду за участю інших фізичних та юридичних осіб, спрямована на розслідування кримінальних правопорушень, викриття осіб, які їх вчинили, здійснення правосуддя у кримінальному провадженні, а також на вирішення питань, пов’язаних із виконанням судових рішень.

Кримінальні процесуальні норми – це встановлені державою загальнообов'язкові правила поведінки суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності, виконання яких забезпечується, в основному, добровільними діями учасників процесу, а у необхідних випадках – засобами державного примусу і загрозою юридичної відповідальності.

Кримінально-процесуальна форма – це визначений законом порядок кримінального провадження загалом, порядок виконання окремих процесуальних дій та порядок прийняття процесуальних рішень.

Кримінально-процесуальні гарантії – це передбачені кримінальним процесуальним законом засоби забезпечення ефективного здійснення кримінального судочинства, виконання його завдань.

Кримінально-процесуальні документи – це письмові документи, складені на підставі кримінально-процесуального закону уповноваженим на те суб’єктом у зв’язку із виконанням процесуальних дій або прийняттям процесуальних рішень, у якому зафіксована інформація про хід і результати кримінально-процесуальної діяльності.

Кримінально-процесуальні правовідносини – це врегульовані кримінальним процесуальним законом суспільні відносини, що виникають і розвиваються у зв’язку зі здійсненням кримінального провадження.

Обвинувачений - особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду у порядку, передбаченому статтею 291 КПК України.

Обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

Підготовче провадження – це стадія кримінального процесу, в якій суддя одноособово за участю прокурора та інших учасників кримінального провадження (обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника) здійснює процесуальну діяльність спрямовану на перевірку повноти і правильності проведеного досудового розслідування і вирішує питання про можливість розгляду матеріалів кримінального провадження по суті у судовому засіданні.

Підозрюваний - особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Підсудність у кримінальному провадженні – це сукупність специфічних характеристик кримінального провадження, яка визначає певний судовий орган, на який покладається обов’язок розгляду даного провадження у першій інстанції.

Повідомлення особи про підозру – це одне із важливих процесуальних рішень, яке приймає прокурор або слідчий за погодженням з прокурором до закінчення розслідування у кримінальному провадженні. В цьому процесуальному рішенні на основі доказів, зібраних у ході проведення досудового розслідування, конкретна особа стає набуває статусу підозрюваного.

Понятий - особа, яка запрошена слідчим, прокурором для участі у слідчих діях: пред'явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов'язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатимуть це за доцільне.

Потерпілий - фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Предмет доказування – це сукупність передбачених кримінальним процесуальним законом обставин, які потрібно встановити по кожному кримінальному провадженню і які мають правове значення для правильного його вирішення по суті (ст. 91 КПК України).

Предмет цивільного позову - матеріально-правова вимога позивача до підозрюваного, обвинуваченого чи фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (цивільного відповідача) про відшкодування майнової та/або моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.

Представник цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником; керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю – у випадку, якщо цивільним позивачем, цивільним відповідачем є юридична особа.

Присяжні - громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя (ст. 63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Притягнення до кримінальної відповідальності – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Провадження за нововиявленими обставинами – це стадія кримінального процесу, в якій судове рішення, що набрало законної сили, переглядається у зв’язку з нововиявленими обставинами, тобто такими обставинами, які не були відомі суду на час судового розгляду при винесенні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути (ст. 459 КПК).

Прокурор – Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міжрайонні прокурори, прокурори міст і районів та прирівняні до них, заступники, помічники прокурора, начальники підрозділів органів прокуратури, їхні заступники, прокурори підрозділів органів прокуратури, прокурори-криміналісти, які діють у межах своїх повноважень, визначених КПК України.

Прокурор – суб’єкт кримінального процесу, що бере участь у всіх його стадіях, здійснюючи при цьому нагляд за дотриманням законів і підтримуючи державне обвинувачення у суді.

Процесуальні витрати - витрати на забезпечення кримінального провадження, відшкодування яких покладається на певних його учасників та на державу. Вiднесення до них витрат, пов'язаних з кримінальним провадженням, але не передбачених статтями 118-123 КПК, недопустимо.

Процесуальні строки – встановлені законом, прокурором або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Свідок - фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.

Слідчий – службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Слідчий суддя – суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 КПК України, - голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції визначається зборами суддів із складу суддів цього суду.

Слідчі дії ‑ це регламентовані нормами процесуального права та здійснювані в рамках кримінально-процесуального провадження уповноваженою на те особою, а також забезпечувані заходами державного примусу та супроводжувані необхідним документуванням процесуальні дії, які являють собою комплекс пізнавально-засвідчувальних операцій, спрямованих на отримання, дослідження та перевірку доказів.

Спеціаліст - особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Стадії кримінального процесу – це відносно самостійні етапи кримінально-процесуальної діяльності, що характеризуються безпосередніми завданнями, специфічним колом суб’єктів процесуальної діяльності, властивою їм кримінально-процесуальною формою та підсумковими рішеннями.

Сторони кримінального провадження – з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники. 

Суб’єкти кримінального процесу – це державні органи та посадові особи, які ведуть кримінальний процес, або залучаються до нього, вступають між собою у процесуальні правовідносини, набуваючи процесуальних прав і виконуючи процесуальні обов’язки.

Суд – це єдиний державний орган, на який покладена функція правосуддя. Відповідно до ч. 1 ст. 127 Конституції України, правосуддя здійснюють професійні судді й, у визначених законом випадках, народні засідателі та присяжні.

Суд апеляційної  інстанції - Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційний суд області, міста Києва чи Севастополя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться суд першої інстанції, що ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суд касаційної інстанції - Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суд першої інстанції - районний, районний у місті, міський та міськрайонний суд, який має право ухвалити вирок або ухвалу про закриття кримінального провадження.

Суддя – голова, заступник голови, суддя Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційних судів областей, міст Києва і Севастополя, районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів, які відповідно до Конституції України на професійній основі уповноважені здійснювати правосуддя; а також присяжний.

Судове провадження – кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає попереднє судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, Верховним Судом України, а також за нововиявленими обставинами.

Судовий розгляд – центральна стадія кримінального процесу, в якій суд колегіально або суддя одноособово за участю сторін судового провадження розглядає і вирішує матеріали кримінального провадження по суті, тобто вирішує питання про наявність чи відсутність діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, про наявність складу кримінального правопорушення у цьому діянні, про наявність чи відсутність вини обвинуваченого у вчиненні цього кримінального правопорушення, про необхідність призначення обвинуваченому покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення та інші питання, передбачені законом.

Учасники кримінального провадження – сторони, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, заявник, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання, судовий розпорядник.

Учасники судового провадження – сторони, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, а також інші особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється судове провадження. 

Функції кримінального процесу (кримінально-процесуальні функції) – це визначені законом основні напрями кримінально-процесуальної діяльності.

Цивільний відповідач - фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Цивільний позивач - фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред‘явила цивільний позов.

Основні терміни до навчальної дисципліни процитовано з: Курсу лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (Загальна частина) [Текст]/ [Рожнова В.В., Савицький Д.О., Конюшенко Я.Ю. та ін.]. – К.: Нац. акад. внутр. справ, 2012. – 280 с.; Курсу лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (Особлива частина) [Текст]/ [Хабло О.Ю., Степанов О.С., Климчук М.П. та ін.]. – К.: Нац. акад. внутр. справ, 2012. – 200 с.; Статті 3 Кримінального процесуального кодексу України: Закон України від 13.04.2012. // Голос України. – 2012. – 19 травня (№ 90-91).

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012. // Голос України. – 2012. – 19 травня (№ 90-91).
3. Кримінальний кодекс України: Чинне зак-во зі змінами та допов. на 18 січня 2011 року / Україна. Закони. – К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. – 174 с.
4. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах / упоряд. В.В. Рожнова, А.С. Сизоненко, Л.Д. Удалова. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2011. − 456 с.
5. Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 02 червня 2011 року // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 51. – Ст. 577.
6. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05 липня 2012 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=43306
7. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 року //Відомості Верховної Ради України. – 2010. – №41-45. – Ст. 529.
8. Концепція реформування кримінальної юстиції України: Затв. Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2008 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 27. – Ст. 838.

Монографії, підручники, навчальні посібники,

автореферати дисертацій, збірники наукових статей, тези доповідей на конференціях, круглих столах:

1. Басиста І.В. Прийняття і виконання рішень слідчого на стадії досудового розслідування: Монографія. – Івано-Франківськ: «Тіповіт», 2011. – 500 с.
2. Баулін О.В., Карпов Н.С. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії. – К.: НАВСУ, “Охорона праці”, 2001. – 232 с.
3. Верхогляд-Герасименко О.В. Забезпечення майнових прав особи при застосуванні заходів кримінально-процесуального примусу: Монографія. – Харків.: Вид-во «Юрайт», 2012. – 216 с.
4. Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному процесі. − К.: КНТ, Видавець Фурса С.Я., 2006. – 272 с.
5. Зеленський С.М., Назаренко С.П., Письменний Д.П. Провадження у справах дітей, які не досягли віку кримінальної відповідальності: Навчальний посібник. – К.: КНТ, 2012. – 160 с.
6. Зразки процесуальних документів по кримінальних справах: Навчальний посібник / Кол. авторів: С.О. Бандурка, Р.В. Єдин, С.О. Сичов, С.В. Слінько. – Х.: Золота миля, 2011. – 316 с.
7. Кримінальний процес: Підручник / за ред. Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної. – Х: Право, 2010. – 608 с.
8. Кримінально-процесуальне право: Навч. посібник / Ю.І. Азаров, С.О. Заїка, В.Г. Фатхутдінов. – К., 2008. – 295 с.
9. Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (Загальна частина) [Текст]/ [Рожнова В.В., Савицький Д.О., Конюшенко Я.Ю. та ін.]. – К.: Нац. акад. внутр. справ, 2012. – 280 с.
10. Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (Особлива частина) [Текст]/ [Хабло О.Ю., Степанов О.С., Климчук М.П. та ін.]. – К.: Нац. акад. внутр. справ, 2012. – 200 с.
11. Кучинська О.П., Кучинська О.А. Кримінальний процес України: Навч. посібник. – К.: Прецедент, 2005. – 202 с.
12. Лобойко Л.Н. Уголовно-процессуальное право: Курс лекций. Учеб. пособие. – Х.: Одиссей, 2007. – 457 с.
13. Лоскутов Т.О. Кримінальне переслідування здійснюване слідчим: Монографія. – Дніпропетровськ: «Ліра ЛТД», 2011. – 164 с.
14. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальна компетенція: Монографія. – Д.: Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2006. – 188 с.
15. Ляш А.О. Кримінальний процес (Особлива частина): Навчальний посібник для дистанційного навчання. – К.: Університет “Україна”, 2006. – 470 с.
16. Маляренко В.Т., Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Підручник / 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 712 с.
17. Молдован А.В. Кримінальний процес: Україна, ФРН, Франція, Англія, США: Навч. посібник. 2-е вид. – К.: ЦУЛ, 2010. – 352 с.
18. Назаров В.В., Омельяненко Г.М. Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Юридична думка, 2008. – 548 с.
19. Пашинін О.І. Актуальні проблеми досудового провадження у кримінальному процесі України: Мнографія. – Х.: Кроссроуд, 2009. – 164 с.
20. Рожнова В.В., Азаров Ю.І., Заїка С.О. Кримінальний процес України у питаннях і відповідях: посібник / В.В. Рожнова, Ю.І. Азаров, С.О. Заїка. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2009. – 260 с.
21. Смоков С.М., Горелкіна К.Г. Гарантії застосування заходів процесуального примусу у кримінальному судочинстві. – Одеса: Астропринт, 2012. – 152 с.
22. Слінько С.В. Теорія і практика реформування досудового розслідування: Монографія. – Х.: РВФ «Арсіс ЛТД», 2011. – 270 с.
23. Статіва І.І. Початковий етап досудового провадження в сучасному кримінальному процесі: український і західний контексти: Монографія. – Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2012. – 248 с.
24. Татаров О.Ю Досудове провадження в кримінальному процесі України: теоретико-правові та організаційні засади (за матеріалами МВС) [Текст]: [монографія] / Татаров О.Ю. – Донецьк: ТОВ « ВПП « ПРОМІНЬ», 2012. – 640 с.
25. Удалова Л.Д. Кримінальний процес України: Підручник. − К.: Вид. Паливода А.В., 2007. – 158 с.
26. Удалова Л.Д. Кримінальний процес України в питаннях і відповідях: навч. посібник. – 2-ге вид. – К.: КНТ, 2010. – 160 с.
27. Удалова Л.Д., Рожнова В.В., Шпотаківська О.В. Практикум з кримінального процесу: навч. посібник. – К.: КНТ, 2010. – 360 с.
28. Удалова Л.Д., Корсун В.Я. Суд як суб’єкт кримінально-процесуального доказування: Монографія. – К: Видавничий дім «Скіф», 2012. – 168 с.
29. Хавронюк М.І. Конституція України. Коментар основних положень щодо захисту прав і свобод людини та громадянина. – К.: Літера, 2008. –384 с.
30. Яновська О.Г. Концептуальні засади функціонування і розвитку змагального кримінального судочинства: Монографія. – К.: Прецедент, 2011. – 303 с.

 

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Загальні положення кримінального процесу та
кримінального процесуального законодавства

лекція - 4 години

1. Поняття, суть та завдання кримінального процесу.
2. Кримінальний процесуальний закон.
3. Засади кримінального процесу.
4. Суб’єкти кримінального процесу.
5. Докази і доказування у кримінальному процесі.
6. Відшкодування шкоди у кримінальному процесі.
7. Процесуальні строки і судові витрати.
8. Заходи забезпечення кримінального провадження.

 

Тема 2. Досудове розслідування

лекція - 2 години

1. Загальні положення досудового розслідування.
2. Провадження слідчих (розшукових) дій.
3. Повідомлення про підозру.
4. Зупинення і закінчення досудового розслідування.
5. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.

 

Тема 3. Судове провадження у першій інстанції

лекція - 2 години

1. Поняття та види підсудності.
2. Підготовче провадження.
3. Судовий розгляд.
4. Судові рішення.
5. Особливі порядки провадження у суді першої інстанції.

 

Тема 4. Судове провадження з перегляду судових рішень та
особливі кримінального порядки провадження

лекція - 2 години

1. Провадження в суді апеляційної інстанції.
2. Провадження в суді касаційної інстанції.
3. Провадження у Верховному Суді України.
4. Провадження за нововиявленими обставинами.
5. Особливі порядки кримінального провадження.

 

 

ПЛАНИ СЕМІНАРІВ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 1. Загальні положення кримінального процесу та
кримінального процесуального законодавства

 

Семінарські заняття - 4 години

1. Поняття, суть та значення кримінального процесу.
2. Завдання кримінального процесу.
3. Кримінальне процесуальне законодавство України та сфера його дії.
4. Поняття, класифікація та загальна характеристика засад кримінального провадження.
5. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження.
6. Поняття доказів у кримінальному провадженні та їх загальна характеристика.
7. Доказування у кримінальному процесі.
8. Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному процесі.
9. Процесуальні строки.
10. Судові витрати.
11. Фіксування кримінального провадження.
12. Процесуальні рішення.
13. Поняття, види та підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
14. Запобіжні заходи.

 

Практичне заняття - 2 години

Під час самостійної підготовки студенти вирішують запропоновані задачі. На занятті відбувається обговорення їх рішень та реферативних повідомлень.

1. Прокурор, ознайомившись з матеріалами досудового розслідування, взявши до уваги очевидність вчиненого злочину, дав вказівку слідчому закінчити досудове слідство протягом 2 тижнів з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Слідчий оскаржив вказівку вищестоящому прокуророві, зазначивши, що відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України він має право провадити досудове слідство у продовж двох місяців.

Оцініть ситуацію з точки зору завдання забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.

2. До чергової частини органу внутрішніх справ звернувся Сомов із заявою про вчинений щодо нього злочин. Прийнявши заяву, черговий ОВС пояснив Сомову, що дії по перевірці та вирішенню його заяви будуть виконуватися лише після внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки саме тоді виникають кримінально-процесуальні правовідносини, що надають співробітникам міліції відповідні повноваження.

Чи є правильним пояснення чергового ОВС? Коли виникають та припиняються кримінально-процесуальні правовідносини?

3. Під час провадження досудового слідства по підозрі Федоренка у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України (зґвалтування неповнолітньої), виникла необхідність провести освідування підозрюваного відповідно до вимог ст. 241 КПК України. Оскільки слідчий мав намір самостійно провести освідування підозрюваного, він запросив понятого й оглянув підозрюваного Федоренка. Про результати проведеного освідування слідчий склав акт, який підписав підозрюваний Федоренко й сам слідчий.

Ознайомившись з положеннями ст. 241 КПК України, з’ясуйте, чи не були допущені слідчим порушення кримінально-процесуальної форми. Якщо так, то які саме?

4. Слідчий викликав як свідка Федорова і під час допиту поставив йому ряд питань, що стосуються змісту листів, отриманих ним від підозрюваного. Федоров на ці питання відповідати відмовився, посилаючись на вимоги Конституції України щодо гарантій таємниці спілкування.

Чи є правильними дії Федорова? Які гарантії прав особи в кримінальному процесі встановлені Конституцією України?

5. Комендант гуртожитку у зв’язку з чисельними порушеннями порядку у вечірні години провів з участю прибиральниці та технічного працівника огляд приміщень гуртожитку. За відсутності мешканців гуртожитку вони оглянули їхні кімнати та склали відповідний акт, в якому вказали, що під час перевірки у тумбі Зотова було знайдено 7 пляшок горілки та газовий пістолет, а у шафі Власова – близько 2 кілограм головок маку. Акт підписали прибиральниця, технічний працівник і комендант гуртожитку.

Чи законні дії коменданта гуртожитку? Назвіть гарантії недоторканності житла особи.

6. Вікторов був засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами) до обмеження волі строком на два роки. Він визнав себе винним у тому, що керуючи автомобілем, здійснив наїзд на пішохода, завдавши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Проте в апеляційній скарзі на вирок суду Вікторов написав, що під час судочинства не були забезпечені гарантії його права на захист, а саме: суд не забезпечив участь в судовому засіданні як захисника адвоката, котрий був запрошений Вікторовим, а призначив іншого. Крім того, під час досудового розслідування Вікторова не допустили до участі в проведенні автотехнічної експертизи, не надали можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.

Чи обґрунтована скарга Вікторова? У чому суть кримінально-процесуальних гарантій?

7. Хвостова звернулася із заявою до слідчого, в якій вказала, що з її сараю було викрадено майно на суму 750 грн. Вона висловила припущення, що крадіжку міг вчинити її сусід Саков, з яким у неї неприязні стосунки й який не працює та зловживає спиртними напоями. Слідчий запропонував Сидорчук особисто переговорити з Саковим і з’ясувати його причетність до цієї крадіжки, і тільки потім звернутись до нього з тим, щоб він почав досудове розслідування за цим фактом.

Чи порушив слідчий будь-яку засаду кримінального провадження?

8. Під час судового розгляду у кримінальному провадженні обвинувачений Вялов заявив відвід прокурору, котрий брав участь у досудовому розслідуванні як державний обвинувач на тій підставі, що він сам проводив досудове слідство у кримінальному провадженні, а тому він не може бути об’єктивним обвинувачем. Суд відхилив заявлений обвинуваченим відвід, мотивуючи це тим, що прокурор і під час досудового слідства, і в судовому засіданні здійснює одну функцію – обвинувачення.

Оцініть рішення суду. Чи підлягає відводу прокурор в описаній ситуації? Чи змінилася б відповідь, якби відвід був заявлений прокуророві, що затверджував обвинувальний акт у кримінальному провадженні?

9. Ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, прокурор дійшов висновку, що підозрюваний Шкурко, котрий свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, не визнає, дає неправдиві показання. З метою отримання від підозрюваного необхідних показань, прокурор дав вказівку слідчому, що здійснював це кримінальне провадження, вирішити питання про зміну запобіжного заходу відносно Шкурка на більш суворий.

Як повинен діяти слідчий? Що означає обов’язковість вказівок прокурора у кримінальному провадженні?

10. У кримінальному провадженні по підозрі Соколова у вчиненні умисного вбивства Озерова до слідчого звернулися з заявою про залучення їх до провадження як потерпілими батько, матір, рідний брат і дружина Озерова.

Як повинен діяти слідчий?

11. Дубов підозрювався у вчиненні грабежу Голубової. Дубов винним себе не визнав і повідомив, що на момент вчинення кримінального правопорушення він був у кіно зі своєю знайомою Шаповаловою. Шаповалова на допиті цей факт підтвердила. Потерпіла Голубова при проведенні пред’явлення для впізнання вказала на Дубова як на того, хто вчинив відносно неї грабіж. Свідок Щукін на допиті повідомив, що Шаповалова розповідала йому про пограбування Голубової й про те, що вона дала слідчому неправдиві показання.

Перерахуйте наведені тут докази та їх процесуальні джерела, здійсніть їх класифікацію.

12. Бизов підозрювався у вчиненні умисного вбивства. На допиті він заявив, що злочин вчинити не міг, тому що в цей день знаходився у відрядженні в іншому місті. На підтвердження цього факту він пред’явив залізничні квитки в обидва напрями.

Визначте джерела доказів і самі докази в цій ситуації, класифікуйте їх.

13. 19-річний Туренко разом з 13-річним Єгоровим вчинили крадіжку автомобіля, що належав Завадському. Катаючись на викраденому автомобілі, вони, не впоравшись з керуванням, вдарилися в огорожу та пошкодили автомобіль на суму 2500 гривень.Від потерпілого Завадського надійшла позовна заява про відшкодування йому шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. 

Хто бути нести цивільну відповідальність за заподіяну шкоду? Яким чином особа, якій заподіяно шкоду кримінальним правопорушенням, набуває статус цивільного позивача у кримінальному провадженні?

14. У кримінальному провадженні щодо розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, потерпіла стверджувала, що це кримінальне правопорушення міг вчинити її приятель Павлюк. Втім, за словами потерпілої, довести вину Павлюка буде важко, адже він викрадені речі уже продав та має намір виїхати працювати за кордон. Слідчий, на підставі показань потерпілої, звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування Павлюку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Чи достатньо підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у вказаній ситуації?

15. У кримінальному провадженні щодо розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, слідчий звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування підозрюваним Антонову та Свиридову запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання. Серед підстав застосування цього запобіжного заходу слідчий навів дані, які дають підстави вважати, що підозрювані можуть перешкоджати кримінальному провадженню. Слідчий суддя, після одержання цього клопотання 15 січня о 10 год. 00 хв., призначив дату судового слухання на 18 січня о 16 год. 00 хв. та здійснив судовий виклик Антонова та Свиридова на цей же час.

Оцініть дії слідчого та слідчого судді в описаній ситуації. Чи допустили вони порушення вимог процесуального законодавства?

 

Теми рефератів, доповідей:

1. Історичні форми кримінального процесу.
2. Поняття, види та значення кримінально-процесуальних гарантій.
3. Кримінально-процесуальні акти.
4. Сучасний стан реформування органів кримінальної юстиції в Україні.
5. Межі доказування у кримінальному провадженні.
6. Затримання особи у кримінальному провадженні.

 

Література: [1-8, 11, 12, 15-26, 28, 29, 33-35, 37, 38]

Тема 2. Досудове розслідування

 

Семінарське заняття - 2 години

1. Загальні положення досудового розслідування.
2. Провадження слідчих (розшукових) дій.
3. Провадження негласних слідчих (розшукових) дій.
4. Повідомлення про підозру.
5. Зупинення досудового розслідування.
6. Закінчення та продовження строку  досудового розслідування.
7. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків.
8. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.

 

Практичне заняття – 2 години

Під час самостійної підготовки студенти вирішують запропоновані задачі. На занятті відбувається обговорення їх рішень та реферативних повідомлень.

1. 7 липня прокурором були внесені відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 9 липня він передав наявні в нього матеріали до органу досудового розслідування. Того ж дня керівником органу досудового розслідування був визначений слідчий, який здійснюватиме розслідування. 11 липня слідчий у письмовий формі повідомив прокурора про початок досудового розслідування.

Оцініть дії сторони обвинувачення.

2. Слідчим відділом Голосіївського РУ ГУМВС України здійснюється кримінальне провадження щодо Пашути за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України (крадіжка). Під час розслідування встановлено, що Пашутою також вчинені інші кримінальні правопорушення на території Миколаївської та Одеської областей, передбачені ч.2 ст. 201 КК України (контрабанда) та ч.2 ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)).

Як визначити підслідність цих кримінальних правопорушень?

3. Під час огляду місця події на полі, коли слідчий за участю судово-медичного експерта перейшов до огляду трупа, понята Петренко знепритомніла, побачивши знівечене обличчя загиблого.

Як бути слідчому, маючи на увазі, що огляд проводився у безлюдному місці, де були, крім самого слідчого, привезених понятих та експерта, ще два працівники міліції? Чи може він продовжити огляд з одним понятим?

4. Під час огляду місця події слідчим були запрошені в якості понятих помічник судді апеляційного суду м. Києва та співробітник Дарницького районного управління ГУМВС України в м. Києві.

Оцініть дії слідчого.

5. Допитаний із застосуванням технічного засобу фіксування, свідок Федоренко запитав слідчого, чому він не вносить його показання в протокол допиту, а лише обмежився вказівкою в протоколі про те, що застосовуються технічні засоби. Федоренко наполягав на тому, щоб його показання були внесені до протоколу. Втім, слідчий пояснив, що оскільки показання повністю фіксуються технічними засобами та будуть зберігатися на диску, який приєднають до протоколу допиту, вони обійдуться і без детального викладення показань у самому протоколі.

Оцініть дії слідчого. Які є форми фіксування кримінального провадження?

6. Під час кримінального провадження щодо розслідування зґвалтування неповнолітньої Бузько були розбіжності у показаннях потерпілої та свідків Іванюка та Денисюка. Слідчий викликав усіх трьох на одночасний допит. Під час допиту слідчий зачитав показання Бузько, які вона давала на попередньому допиті, та які на його думку були правдивими, перед тим, як було запропоновано дати показання учасникам цієї слідчої дії.

Оцініть дії слідчого. Чи дозволяється оголошення показань, наданих учасниками цієї слідчої дії на попередніх допитах? Якщо так, то за яких умов? Чи має якесь значення для проведення цього допиту те, що Бузько є неповнолітньою?

7. У кримінальному провадженні, яке здійснювалося у м. Києві, про завдання тяжких тілесних ушкоджень Титаренку, виникла необхідність одночасно допитати свідка Панова та підозрюваного Іванова, так як в їхніх показання, які були дані раніше, існували суттєві суперечності. При цьому свідок Панов на даний момент відбував покарання у виправно-трудовій установі м. Луганська за вчинення вбивства.

Яким чином можна  провести одночасний допит Панова та Іванова?

8. Громадянин Іванов О.А. був затриманий на місці вчинення кримінального правопорушення та негайно доставлений до райуправління внутрішніх справ. Слідчий невідкладно повідомив йому права передбачені ст. 42 КПК, а на прохання підозрюваного детально роз’яснити кожне із зазначених прав, надав Іванову для ознайомлення науково-практичний коментар до КПК та підручник “Кримінальний процес України”.

Оцініть дії слідчого. Перерахуйте права підозрюваного.

9. Після доставлення затриманого громадянина Петрова О.А. до підрозділу органу досудового розслідування було з’ясовано що він є адвокатом. У зв’язку із цим  слідчий негайно повідомив підозрюваному про його права, а також за погодженням з прокурором районної прокуратури вручив Петрову О.А. повідомлення про підозру.

Оцініть дії слідчого.

10. При проведенні досудового розслідування слідчий виявив підстави для зміни раніше повідомленої підозри яке було складене прокурором. У зв’язку із цим слідчий особисто склав та вручив підозрюваному нове повідомлення про підозру та у добовий строк повідомив про прийняте рішення прокурора.

Оцініть дії слідчого. Який процесуальний порядок зміни повідомлення про підозру?

11. Громадянин Іванов О.А. був затриманий на місці вчинення кримінального правопорушення та доставлений до підрозділу органу досудового розслідування. Слідчий склав протокол про затримання, копію якого негайно вручив затриманому та повідомив, що повідомлення про затримання буде вручено після того, коли слідчий суддя обере щодо нього один із запобіжних заходів, які передбачені у ст. 176 КПК.

Оцініть дії слідчого. Який процесуальний порядок вручення письмового повідомлення про підозру?

12. Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що злочин вчинив громадянин Петров О.А. Слідчий за погодженням з прокурором склав відповідне письмове повідомлення про підозру та направив його поштою за місцем проживання підозрюваного, а у телефонній розмові зобов’язав Петрова О.А. з’явитися до органу досудового розслідування у продовж 24 годин для проведення допиту.

Чи відповідають дії слідчого вимогам КПК?

13. Слідчий, встановивши при проведенні досудового розслідування відсутність події кримінального правопорушення, прийняв рішення про закриття кримінального провадження та роз’яснив заявнику, що він має право оскаржити це рішення керівнику органу досудового розслідування.

Чи є вірним роз’яснення слідчого? Які рішення слідчого можуть бути оскаржені?

14. Захисник підозрюваного звернувся до прокурора зі скаргою на дії слідчого про те, що останній відмовив йому у задоволенні клопотання про побачення з підозрюваним до першого допиту.

Як повинен діяти прокурор у цій ситуації? Чи правомірні дії слідчого?

15. Прокурор виніс постанову про зупинення досудового розслідування у зв’язку із тим, що місцезнаходження підозрюваного невідоме, яку через три дні направив потерпілому. Потерпілий на дев’ятий день надіслав скаргу на цю постанову до суду. Слідчий суддя повернув скаргу мотивуючи своє рішення тим, що скарга подана після закінчення передбаченого законом строку, а потерпілий не порушує питання про його поновлення.

Чи відповідають дії слідчого судді нормам КПК?

 

Теми рефератів, доповідей:

1. Початок досудового розслідування.
2. Втручання у приватне спілкування.
3. Форми закінчення досудового розслідування.
4. Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування.
5. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження у стадії досудового розслідування.
6. Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження.

 

Література: [1-8, 9,10, 13-28, 30-35]

 

Тема 3. Судове провадження у першій інстанції

 

Семінарське заняття - 2 години

1. Поняття та види підсудності.
2. Підготовче провадження.
3. Загальні положення судового розгляду.
4. Межі судового розгляду.
5. Процедура судового розгляду.
6. Судові рішення та їх виконання.
7. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків.
8. Провадження в суді присяжних.

 

Теми рефератів, доповідей:

1. Учасники судового провадження.
2. Етапи судового розгляду у першій інстанції.
3. Вирок як судове рішення.

 

Література: [1-8, 14-26, 28, 33-35, 36, 38]

 

Тема 4. Судове провадження з перегляду судових рішень та
особливі кримінального порядки провадження

лекція - 2 години

1. Провадження в суді апеляційної інстанції.
2. Провадження в суді касаційної інстанції.
3. Провадження у Верховному Суді України.
4. Провадження за нововиявленими обставинами.
5. Загальна характеристика особливих порядків кримінального провадження:

• Кримінальне провадження на підставі угод.
• Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення.
• Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб.
• Кримінальне провадження  щодо неповнолітніх
• Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
• Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю.
• Кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.

 

Теми рефератів, доповідей:

1. Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
2. Межі перегляду судових рішень суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку.
3. Підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України.

 

Література: [1-8, 13-26, 28, 33-35, 38]

 

ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ СКЛАДАННЯ СЕМЕСТРОВОГО ЕКЗАМЕНУ З КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

 

1. Поняття та суть кримінального процесу.
2. Завдання кримінального процесу.
3. Історичні форми кримінального процесу.
4. Система стадій кримінального процесу, їх загальна характеристика, завдання та особливості.
5. Кримінально-процесуальні функції, їх види і значення.
6. Поняття, структура і особливості кримінально-процесуальних правовідносин.
7. Кримінально-процесуальна форма.
8. Гарантії у кримінальному судочинстві, їх характеристика.
9. Кримінально-процесуальні акти, їх види і значення.
10. Поняття кримінального процесуального закону та його значення.
11. Структура Кримінального процесуального кодексу України.
12. Поняття, структура і види кримінальних процесуальних норм.
13. Чинність кримінального процесуального закону у просторі, часі і щодо осіб.
14. Застосування кримінального процесуального закону за аналогією.
15. Поняття та значення засад кримінального провадження.
16. Система засад кримінального судочинства і правові гарантії їх реалізації.
17. Рівність перед законом і судом.
18. Забезпечення права на свободу та особисту недоторканність.
19. Недоторканність житла чи іншого володіння особи.
20. Таємниця спілкування, невтручання у приватне життя.
21. Презумпція невинуватості.
22. Забезпечення права на захист.
23. Змагальність сторін.
24. Диспозитивність як засада кримінального провадження.
25. Гласність і відкритість судового розгляду.
26. Поняття суб’єктів кримінального процесу, їх місце і роль у кримінальному судочинстві.
27. Класифікація суб’єктів у теорії кримінального процесу.
28. Суд, суддя в кримінальному процесі.
29. Слідчий суддя в досудовому провадженні.
30. Прокурор у кримінальному процесі.
31. Органи досудового розслідування та їх компетенція.
32. Підозрюваний та обвинувачений, їх права та обов’язки.
33. Потерпілий як учасник кримінального процесу.
34. Захисник і його процесуальне становище.
35. Представники та законні представники потерпілого, їх права та обов’язки.
36. Експерт і спеціаліст у кримінальному провадженні.
37. Свідок, його права та обов’язки. Особи, які не можуть бути допитані як свідки.
38. Обставини, що виключають можливість участі в кримінальному провадженні.
39. Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
40. Поняття, сутність і значення кримінально-процесуального доказування.
41. Предмет та межі доказування у кримінальному провадженні.
42. Поняття доказів та їх класифікація.
43. Способи збирання доказів та їх процесуальних джерел.
44. Належність, достовірність, достатність і допустимість доказів. Умови визнання доказів недопустимими.
45. Показання свідків і потерпілих.
46. Речові докази, строки і порядок їх зберігання.
47. Документи, як джерела доказів.
48. Висновок експерта і його доказове значення.
49. Поняття шкоди завданої кримінальним правопорушенням.
50. Поняття і значення цивільного позову у кримінальному провадженні.
51. Підстави і порядок пред’явлення цивільного позову.
52. Процесуальні засоби забезпечення відшкодування, завданої кримінальним правопорушенням, шкоди та можливої конфіскації майна.
53. Поняття, значення, види і правила обчислення процесуальних строків.
54. Процесуальні витрати, їх поняття, види і значення.
55. Поняття заходів забезпечення кримінального провадження та їх види.
56. Правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
57. Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід.
58. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом.
59. Відсторонення від посади.
60. Тимчасовий доступ до речей і документів.
61. Тимчасове вилучення майна та арешт майна.
62. Поняття, підстави та мета застосування запобіжних заходів.
63. Особисте зобов’язання та особиста порука.
64. Домашній арешт.
65. Застава, визначення її розміру та порядок внесення.
66. Тримання під вартою як запобіжний захід.
67. Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду. Строки затримання.
68. Підстави і процесуальний порядок скасування чи зміни запобіжного заходу.
69. Поняття, значення і завдання стадії досудового розслідування.
70. Дізнання і досудове слідство як форми досудового розслідування.
71. Особливості розслідування кримінальних проступків.
72. Поняття і значення загальних положень досудового розслідування.
73. Підслідність та її види.
74. Початок та місце провадження досудового розслідування.
75. Строки дізнання і досудового слідства, порядок їх продовження.
76. Розгляд клопотань під час досудового розслідування.
77. Об’єднання і виділення матеріалів досудового розслідування.
78. Використання науково-технічних засобів при проведенні досудового розслідування.
79. Здійснення прокурорського нагляду, відомчого і судового контролю за законністю в діяльності органів розслідування.
80. Поняття та класифікація слідчих (розшукових) дій.
81. Загальні процесуальні вимоги до проведення та оформлення слідчих (розшукових) дій.
82. Допит та його процесуальне оформлення.
83. Пред’явлення для впізнання та його види.
84. Підстави і процесуальний порядок проведення обшуку.
85. Огляд і його види. Процесуальний порядок проведення окремих видів огляду.
86. Ексгумація трупа, підстави і процесуальний порядок її проведення.
87. Слідчий експеримент.
88. Освідування і його види.
89. Експертиза та підстави її проведення.
90. Негласні слідчі (розшукові) дії: поняття, підстави проведення та класифікація.
91. Поняття, підстави та значення повідомлення про підозру.
92. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб.
93. Поняття, підстави і умови та процесуальний порядок зупинення досудового розслідування.
94. Форми закінчення досудового розслідування.
95. Закриття кримінального провадження: підстави та процесуальний порядок.
96. Підстави та процесуальний порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності.
97. Обвинувальний акт та його значення. Структура та зміст обвинувального акту.
98. Клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру та його зміст.
99. Поняття та значення інституту оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.

100. Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування.

101. Поняття, значення та види підсудності у кримінальному процесі.

102. Поняття, сутність, завдання та строки підготовчого судового провадження.

103. Сутність і значення стадії судового розгляду.

104. Загальні положення судового розгляду.

105. Межі судового розгляду.

106. Етапи судового розгляду, їх зміст.

107. Поняття і значення вироку. Види вироків та їх зміст.

108. Порядок і строки апеляційного оскарження.

109. Порядок і строки касаційного оскарження.

110. Підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України.

111. Підстави для здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами.

112. Поняття, значення та завдання стадії виконання судових рішень.

113. Загальні засади міжнародного співробітництва у кримінальному судочинстві.

114. Кримінальне провадження на підставі угод.

115. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення.

116. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб.

117. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх.

118. Особливості досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру.

119. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

120. Особливості кримінального провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю.

 

Укладачі:

Начальник кафедри кримінально-процесуальної діяльності навчально-наукового інституту підготовки кадрів кримінальної міліції, кандидат юридичних наук, полковник міліції Осауленко О.А.

Викладач кафедри кримінально-процесуальної діяльності навчально-наукового інституту підготовки кадрів кримінальної міліції, майор міліції Самодін А.В.