Кримінальний процес. Загальна частина 15.10.2016 20:30

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ,

ЗАВДАННЯ НА САМОСТІЙНУ ТА ІНДИВІДУАЛЬНУ РОБОТУ

 

Змістовий модуль 1.

Тема 1. Поняття, суть і завдання кримінального процесу

 

Семінарське заняття – 2 год.

Практичне заняття – 2 год.

Самостійна робота – 4 год.

Індивідуальна робота ‑ 0 год.

 

Ключові терміни та поняття до теми: кримінальний процес; кримінальне провадження, кримінально-процесуальна діяльність; кримінально-процесуальні дії; історичні типи (форми, моделі) кримінального процесу; завдання кримінального процесу; стадії кримінального процесу; кримінально-процесуальні функції; кримінально-процесуальні відносини; кримінально-процесуальна форма; кримінально-процесуальні гарантії; кримінально-процесуальні акти.

 

Семінарське заняття – 2 год.

1. Поняття, сутність і завдання кримінального процесу.

2. Система стадій кримінального процесу.

3. Кримінально-процесуальні функції, кримінально-процесуальні відносини і кримінально-процесуальна форма. Процесуальні гарантії у кримінальному судочинстві.

4. Кримінально-процесуальні акти, їх види і значення.

 

Практичне заняття – 2 год.

Під час самостійної підготовки студенти письмово вирішують запропоновані задачі. На занятті відбувається обговорення їх рішень та реферативних повідомлень.

Вирішити такі задачі:

1. З двох учасників розбійного нападу встановлено і заарештовано одного. Другого учасника цього злочину слідчому встановити не вдалося.

Чи можна вважати виконаною задачу повного розкриття злочину? З якого моменту можна вважати злочин розкритим?

2. Слідчий, здійснюючи досудове слідство у справі про навмисне нанесення громадянину М. тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, затримав за підозрою у вчиненні цього злочину громадянина К.

Які кримінально-процесуальні акти про затримання К. має скласти слідчий? Яка їх структура і які відомості в них мають бути обов‘язково зазначені? Яке значення ці акти мають у кримінальній справі?

3. Слідчий звернувся з клопотанням до районного прокурора про продовження строку досудового слідства щодо вчинення неповнолітнім С. квартирної крадіжки до 3-х місяців, оскільки у встановлений в законі строк він не може його закінчити через відсутність даних, які характеризують С. за місцем його проживання і навчання.

Прокурор відмовив слідчому у задоволенні його клопотання і дав вказівку негайно завершити досудове розслідування щодо С.

Про реалізацію яких загальних завдань кримінального судочинства йдеться в цій ситуації? Чи можуть одні завдання кримінального судочинства мати пріоритет у порівнянні з іншими?

4. Слідчий викликав як свідка приватного нотаріуса Д. щоб з’ясувати зміст його розмови і відомостей, отриманих від підозрюваного у шахрайстві громадянина Ж. Приватний нотаріус на ці питання відповідати відмовився, посилаючись на вимоги законодавства щодо охорони нотаріальної таємниці. Слідчий почав наполягати на необхідності дачі Д. показань, оскільки вони важливі для розкриття злочину і захисту суспільства від шахраїв, а нерозголошення нотаріальної таємниці в кримінальному провадженні забезпечується забороною під загрозою кримінальної відповідальності розголошувати дані досудового слідства будь-яким з його учасників і закритим режимом проведення судового засідання. Проте, Д. своєї позиції не змінив і надав слідчому з цього приводу офіційну письмову заяву.

Про які кримінально-процесуальні гарантії йдеться в умовах цієї задачі? На забезпечення яких завдань кримінального процесу вони спрямовані? Чи є письмова заява приватного нотаріуса Д. кримінально-процесуальним актом? Що змінилося б якщо відмова від дачі показань Д. була зафіксована у протоколі його допиту.

5. Під час судових дебатів у судовому засіданні прокурор навів факти, які свідчили про неможливість одного з підсудних брати участь у вчиненні злочину і відмовився від обвинувачення цієї особи. Як наслідок цей підсудний був виправданий судом, хоча сам він стверджував, що вчинив злочин, а захисника у нього не було.

В якій стадії кримінального процесу відбуваються судові дебати? Чи є відмова прокурора від обвинувачення кримінально-процесуальним актом? Визначте процесуальні функції, які виконував в цій справі прокурор, підсудний і суд?

6. Законний представник неповнолітнього підсудного під час судового засідання заявив про недопустимість використання як доказів відомостей, що містяться в протоколі допиту його сина, оскільки в цій слідчій дії не брали участі ні батьки, ні педагог, як цього вимагає закон.

Про порушення якої кримінально-процесуальної категорії йдеться в заяві законного представника неповнолітнього підсудного. Які наслідки слід очікувати за такою заявою?

7. До органу внутрішніх справ звернувся єгер лісової охорони із заявою про знайдення в лісі трупа невідомого чоловіка з чисельними пораненнями. Черговий слідчий оформив протокол відповідної заяви і одразу виїхав для огляду місця події, до якого залучив крім заявника, двох понятих, спеціаліста-криміналіста, травматолога з районної лікарні, кінолога з службово-розшуковою собакою. Під час огляду була ретельно обстежена ділянка біля трупа, а службово-розшукова собака втратила слід через 2 км, коли вийшла до асфальтової дороги. Про перебіг і результати огляду був складений протокол з необхідними додатками.

Про які відносини йдеться в умовах задачі і хто є їх суб‘єктами? Визначте інші структурні елементи цих відносин. З якого моменту розпочалися дані кримінально-процесуальні відносини і як вони повинні розвиватися за кримінально-процесуальним законом? Чи є протокол огляду місця події та додатки до нього (акт застосування службово-розшукової собаки, схема та фототаблиця місця події, дактілоплівки з відбитками слідів пальців рук тощо) кримінально-процесуальними актами?

 

Питання для самоконтролю:

1. В яких значеннях вживається термін «кримінальний процес»?

2. Як співвідносяться категорії «кримінальний процес», «кримінальне провадження», «правосуддя у кримінальному провадженні»?

3. Які є історичні типи (форми) кримінального процесу?

4. Які завдання кримінального процесу?

5. Дайте визначення стадії кримінального процесу.

6. Які стадії існують в кримінальному процесі України?

7. Назвіть види кримінально-процесуальних функцій.

8. З якого моменту розпочинаються кримінально-процесуальні відносини і коли вони завершуються?

9. Які правовідносини вважаються кримінально-процесуальними?

10. З яких елементів складається структура кримінально-процесуальних відносин?

11. Назвіть види кримінально-процесуальних гарантій і які правові явища можна до них віднести.

12. Що таке кримінально-процесуальна діяльність?

13. Які акти є кримінально-процесуальними?

14. Вкажіть структуру постанови як кримінально-процесуального акту.

15. З яких частин складається протокол слідчої дії?

 

Теми рефератів, доповідей:

1. Історичні типи (форми) кримінального судочинства.

2. Кримінальний процес як юридична наука.

3. Історія становлення та розвитку вітчизняного кримінального процесу.

4. Моральні засади кримінального судочинства.

5. Сучасні напрями удосконалення кримінально-процесуальної форми.

Самостійна робота – 4 год.

Вивчити і законспектувати відповіді з таких питань:

1. Мета і завдання кримінального процесу.

2. Співвідношення понять «кримінальний процес», «кримінальне провадження», «кримінальне судочинство», «правосуддя у кримінальних справах».

3. Кримінально-процесуальна теорія, її предмет, система, метод і значення для законотворчої практики та діяльності органів кримінальної юстиції.

4. Співвідношення і взаємодія кримінального права та кримінального процесу.

5. Взаємодія кримінально-процесуального і міжнародного та адміністративного права.

6. Моральні засади кримінального судочинства.

7. Історичні типи кримінального процесу. Їх характеристика.

 

Література до теми:

[1‑8, 17‑20, 22‑31, 33‑35, 51‑65, 69, 77, 79, 87, 88, 91, 96‑99, 102, 105, 107, 108, 112, 114‑116, 118‑125, 135, 137‑141, 145, 146, 148, 149, 151, 152, 156, 157, 161]

 

Тема 2. Кримінальний процесуальний закон

 

Семінарське заняття – 2 год.

Практичне заняття – 2 год.

Самостійна робота – 4 год.

Індивідуальна робота – 0 год.

 

Ключові терміни та поняття до теми:

Кримінально-процесуальне право; кримінальний процесуальний закон; Кримінальний процесуальний кодекс України; кримінальне процесуальне законодавство; джерела кримінально-процесуального права України; кримінально-процесуальна норма; гіпотеза, диспозиція і санкція кримінально-процесуальної норми; тлумачення кримінального процесуального закону; дія кримінального процесуального закону у просторі, часі та за колом осіб; зворотна дія кримінально-процесуального закону; аналогія кримінально-процесуального закону.

 

Семінарське заняття – 2 год.

1. Поняття, сутність і значення кримінально-процесуального права.

2. Кримінальний процесуальний закон як джерело кримінально-процесуального права, його поняття і структура. Значення рішень Європейського суду з прав людини Конституційного Суду України, постанов Пленуму Верховного Суду України та підзаконних нормативних актів для кримінального судочинства.

3. Поняття, структура і види кримінально-процесуальних норм.

4. Дія кримінального процесуального закону у просторі, часі та щодо осіб.

 

Практичне заняття – 2 год.

1. Проаналізувати нормативні положення, що закріплені в ст.ст. 104, 179, 222, 330, 370, 412, 458 КПК України, і визначити гіпотези, диспозиції та санкції відповідних кримінально-процесуальних норм.

2. Розв`язати задачі:

2.1. Під час кримінального провадження слідчий при складанні одного з документів зробив посилання на норму Конституції України, положення постанови Пленуму Верхового Суду України та пункт наказу Генерального прокурора України.

Прокурор вказав слідчому на недопустимість посилань у кримінально-процесуальних документах на будь-які інші, окрім Кримінального процесуального кодексу України, закони та підзаконні нормативні акти, а також рішення вищих судових органів, оскільки вони не є джерелами кримінально-процесуального права.

Оцініть дії слідчого та роз’яснення прокурора.

2.2. Яким законодавством необхідно керуватися органу досудового слідства при розслідуванні в Києві злочину, який був вчинений у Мінську? Чи має право і за яких умов здійснювати розслідування даної справи в Україні слідчий слідчого управління МВС Республіки Білорусь?

2.3. До органу внутрішніх справ у Одесі звернувся представник консульства однієї з країн з усною заявою про вчинення тяжкого злочину.

Чи є можливість оформити заяву про злочин, відібрати пояснення від заявника чи здійснити його допит? За якими правилами проводяться процесуальні дії з участю осіб, які користуються дипломатичним імунітетом?

2.4. Матроси іноземного теплохода, що зайшов до порту Іллічівськ, вчинили хуліганські дії.

Яким кримінально-процесуальним законом необхідно керуватися під час провадження розслідування і судового розгляду в цій справі?

2.5. Зміни кримінально-процесуального закону спричинили погіршення процесуального становища особи, яка бере участь у кримінальному процесі.

Чи має це положення закону зворотну дію?

2.6. Слідчий, розглядаючи повідомлення про вчинення гр-ном А. хуліганських дій, на підставі ч.8 ст.95 КПК України отримав від нього пояснення, але при цьому використав зазначені у ст.224 цього кодексу правила допиту свідка, оскільки в законі відсутні норми, які регламентують порядок отримання і оформлення пояснення особи.

Якими правилами застосування кримінально-процесуального закону вирішив скористатися слідчий в цій ситуації? Чи вдало він діяв?

 

Питання для самоконтролю:

1. Поняття та співвідношення кримінально-процесуального права і кримінального процесуального закону.

2. Система джерел кримінально-процесуального права України.

3. Структура кримінально-процесуальних норм.

4. Види кримінально-процесуальних норм.

5. Структура Кримінального процесуального кодексу України.

6. Дія кримінального процесуального закону у часі.

7. Дія кримінального процесуального закону у просторі.

8. Дія кримінального процесуального закону щодо осіб.

9. Тлумачення кримінально-процесуальних норм.

10. Значення міжнародних нормативно-правових актів для кримінального процесу України.

 

Самостійна робота – 4 год.

Вивчити і законспектувати відповіді з таких питань:

1. Поняття кримінально-процесуального права.

2. Джерела кримінально-процесуального права України.

3. Поняття і види кримінально-процесуальних норм.

4. Структура кримінально-процесуальної норми.

5. Дія кримінально-процесуального закону в часі.

6. Дія кримінально-процесуального закону в просторі.

7. Дія кримінально-процесуального закону щодо осіб.

8. Тлумачення кримінально-процесуальних норм.

9. Застосування кримінально-процесуального закону за аналогією.

 

Теми рефератів, доповідей

1. Актуальні питання вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, яке регулює діяльність органів досудового розслідування.
2. Шляхи удосконалення кримінально-процесуального законодавства, що регулює судову діяльність.
3. Тлумачення кримінально-процесуального закону.
4. Аналогія кримінально-процесуального закону.
5. Судовий прецедент як джерело кримінально-процесуального права в окремих державах (на прикладі Англії, Австралії, США, Канади).
6. Рішення Європейського суду з прав людини як джерело кримінально-процесуального права.

Література до теми:

[1‑65, 81, 87, 91, 99, 108, 119‑125, 133, 137‑139, 141, 145, 148, 149, 152, 153, 157, 161, 162, 165, 171, 175]

 

Тема 3. Засади кримінального процесу

 

Семінарське заняття – 4 год.

Практичне заняття – 2 год.

Самостійна робота – 4 год.

Індивідуальна робота – 2 год.

 

Ключові терміни та поняття до теми:

Поняття засад кримінального провадження; класифікація засад кримінального процесу; конституційні засади кримінального процесу; спеціальні (галузеві) засади кримінального процесу; верховенство права і законність; публічність; диспозитивність; право на свободу та особисту недоторканність; невтручання у приватне життя; недоторканність житла чи іншого володіння особи; недоторканність права власності; розумні строки; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

 

Семінарське заняття 3.1 – 2 год.

1. Поняття і значення засад кримінального процесу.

2. Система та класифікація засад кримінального процесу і їх класифікація. Правові гарантії реалізації засад кримінального провадження.

3. Сутність та значення засад кримінального процесу: верховенства права і законності; рівності перед законом і судом; здійснення правосуддя виключно судами; участі народу у здійсненні правосуддя; незалежності і недоторканності суддів, їх підкорення лише закону; колегіального і одноособового розгляду справи судом; поваги до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; недоторканності житла та іншого володіння особи; таємниці спілкування; невтручання у приватне життя; недоторканності права власності; презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини; свободи від самовикриття та викриття близьких родичів та членів сім'ї.

Семінарське заняття 3.2 – 2 год.

4. Сутність та значення засад кримінального процесу: заборони двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; забезпечення права на захист; доступу до правосуддя та обов’язковість судових рішень; змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередності дослідження доказів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічності; диспозитивності; гласності судового провадження та його повного фіксування технічними засобами; розумності кримінально-процесуальних строків; мови, якою здійснюється кримінальне провадження.

 

Практичне заняття – 2 год.

Розв`язати ситуаційні завдання:

1. Один з членів слідчо-оперативної групи, яка прибула на місце події, став вимагати, щоб усі сторонні відійшли подалі і не заважали проведенню огляду. Він пояснив, що гласним є лише суд, а зараз слід забезпечити нерозголошення даних досудового слідства.

Чи є правильними дії і роз'яснення члена слідчо-оперативної групи?

2. У клопотанні про застосування запобіжного заходу слідчий вказав, що під час досудового слідства встановлена вина І. у вчиненні шахрайства.

Підозрюваний І. оскаржив це рішення, оскільки вважав, що його слідчий у клопотанні безпідставно назвав винним у вчиненні злочину.

Чи правий підозрюваний? Про дію положень яких засад кримінального процесу можна вести мову в даному випадку? Чи однакові поняття “вина” й “винність”(“винуватість”)?

3. В опублікованому інтерв’ю керівника слідчого підрозділу районного органу внутрішніх справ було вказано про місцевого жителя (із зазначенням його прізвища) як учасника злочинної групи, який оригінальним способом перевіряв чи відсутні вдома господарі квартир, з яких планувалося здійснити крадіжку майна.

Зазначена в інтерв’ю особа написала скаргу прокурору району на тій підставі, що не вважає себе винною у вчиненні крадіжок, а вирок суду, який би констатував вчинення нею квартирних крадіжок, ще не був постановлений.

Дайте оцінку діям начальника органу досудового розслідування. Які наслідки може мати ця скарга. Чи зміниться ситуація якщо аналогічне інтерв’ю дав би прокурор або суддя, які беруть участь у розгляді цієї справи в суді, а скарга буде направлена до прокурора вищого рівня або до головуючого у судовому засіданні.

4. Захисник у своїй апеляційній скарзі на вирок суду стосовно П., угорця за національністю, просив скасувати обвинувальний вирок через те, що в його обґрунтування суд поклав не показання, які П. дав у судовому засіданні, а ті, що є в протоколі його допиту як підозрюваного. При цьому, суд не звернув уваги на те, що допит підозрюваного П., який, крім рідної, слабо розуміє російську мову, здійснював за дорученням слідчого оперативний співробітник, який вільно володіє угорською, російською і українською мовами. Показання П. цей співробітник оперативного підрозділу сам переклав і запротоколював російською мовою на бланку протоколу допиту підозрюваного, виготовленого українською мовою.

Дайте оцінку ситуації, що склалася. Чи може розраховувати захисник на скасування вироку суду?

5. Неповнолітній П., 17 років та його двоюрідний брат С., старший за нього на два роки, вчинили розбійницький напад і були притягнені до кримінальної відповідальності.

Затриманий як підозрюваний, С. відмовився від послуг захисника. Але через кілька днів, коли він узнав, що при допиті П. був присутній захисник, він оскаржив дії слідчого прокурору. У скарзі С. стверджував, що слідчий поставив його у нерівне положення з П., незважаючи на те, що останній теж відмовився від послуг захисника. Такі дії слідчого обмежують його, С., права на захист й суперечать принципу рівності громадян перед законом і судом.

На скільки обґрунтованою є скарга С.? В чому полягає сутність рівності громадян перед законом i судом? Чи існує різниця між поняттями “право на захист” i “право мати захисника”?

6. До прокурора району звернулась гр-ка Т. з заявою, щоб притягнути до кримінальної відповідальності сусіда Ш., який у суперечці побив її 80-річного чоловіка П., інваліда I групи, завдавши йому легкі тілесні ушкодження.

Прокурор дав вказівку керівнику слідчого підрозділу органу внутрішніх справ провести досудове розслідування обставин побиття П.

Через кілька днів до слідчого, який проводив розслідування даного кримінального правопорушення, надійшло клопотання потерпілого П. про закриття справи у зв`язку з його примиренням з Ш.

Слідчий відмовив у задоволенні клопотання. Мотивував він відмову тим, що досудове розслідування було почато за вказівкою прокурора, а сам потерпілий є обмежено дієздатним. Чи правильно діяв слідчий? У чому сутність публічності як засади кримінального провадження?

7. До органу внутрішніх справ одного з районів Київської області надійшло телефонне повідомлення від громадянина Б. про те, що двоє чоловіків, яких він раніше не бачив у його селі, проникли через вікно до будинку його сусіда Л., який з родиною знаходиться на відпочинку в Турції. За цим повідомленням було прийнято рішення про початок досудового розслідування і проведено огляд місця події, під час якого були зафіксовані сліди проникнення до приватного будинку Л. Прибувши через тиждень з відпочинку, Л. подав районному прокурору скаргу на дії працівників міліції, зазначивши, що проведенням огляду його житла без рішення суду було порушено його конституційне право на недоторканність житла.

Чи обґрунтована скарга Л.? Чи порушенні засади кримінального провадження в цій ситуації?

8. До прокурора району звернулась гр-ка П. із заявою про те, що її 18-річну доньку Ірину, яка працювала секретарем директора приватного підприємства, було зґвалтовано останнім у робочому кабінеті.

Прокурор дав вказівку керівнику слідчого підрозділу органу внутрішніх справ провести досудове розслідування обставин цього злочину.

Через кілька днів на допиті потерпіла Ірина П. заявила слідчому, що вона помирилася з підозрюваним, виходить за нього заміж, увійшла до складу співзасновників даного підприємства і бажає закриття кримінального провадження.

Дайте правову оцінку ситуації, що склалася. Як повинен діяти в ній слідчий?

9. Раніше судимий В., який був за крадіжку засуджений до п'яти років позбавлення волі, оскаржив вирок суду на тій підставі, що при вирішенні справи було порушено принцип рівності громадян перед законом і судом, оскільки його співучасник за вчинення цього ж злочину був засуджений лише до двох років позбавлення волі. Дайте оцінку доводам засудженого.

 

Питання для самоконтролю:

1. Як ви розумієте поняття “засада кримінального процесу”?

2. Чому йдеться мова про систему засад, а не про їх сукупність?

3. Які засади кримінального процесу проголошені у міжнародно-правових документах і як вони реалізуються в Україні?

4. Що таке конституційні засади, назвіть їх?

5. Які погляди щодо класифікації засад існують у спеціальній літературі?

6. Розкрийте зміст кожної з відомих вам засад.

7. У чому полягає засада публічності? Чи відрізняється вона від засади гласності?

8. Який зміст засади диспозитивності у кримінальному процесі?

9. Чи закріплена в законі засада презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини?

 

Самостійна робота – 4 год.

Вивчити і законспектувати відповіді з таких питань:

1. Що розуміють під поняттям «засади кримінального процесу»?

2. Чому йдеться мова про систему засад, а не про їх сукупність?

3. Які існують класифікації засад кримінального провадження?

4.Які принципи кримінального процесу проголошені у міжнародно-правових документах і як вони реалізуються в Україні?

5. Що таке конституційні принципи кримінального процесу, назвіть їх?

6. У чому полягає суть публічності? Чи відрізняється ця засада від гласності?

7. Розкрийте суть принципів презумпції невинуватості, змагальності, диспозитивності, права людини на свободу та особисту недоторканність, права особи на захист, недоторканності житла та іншого володіння особи.

 

Теми рефератів, доповідей

1. Дія принципу особистої недоторканності людини під час розслідування злочинів.
2. Принцип недоторканності житла і його реалізація в Україні.
3. Презумпція невинуватості як принцип кримінального процесу.
4. Диспозитивність як принцип кримінального судочинства.
5. Свобода від самовикриття, викриття членів сім`ї та близьких родичів як конституційний принцип правосуддя у кримінальних справах.
6. Розумність кримінально-процесуальних строків як засада кримінального провадження.
7. Участь народу України у здісненні правосуддя в кримінальних справах.
8. Незалежність і недоторканність суддів, підкорення їх тільки закону як конституційна засада українського правосуддя.

 

Завдання для індивідуальної роботи:

1. Розподіліть усі відомі вам засади кримінального провадження України за запропонованою схемою:

ЗАСАДИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Загальноправові	Міжгалузеві	Галузеві

2. Надайте характеристику засаді кримінального провадження, заповнивши таку таблицю:

МОВА, ЯКОЮ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Нормативне джерело закріплення	Зміст засади	Винятки з основного змісту засади	Поняття особи, що не володіє мовою кримінального провадження	Права осіб, що беруть участь у справі та не володіють мовою кримінального провадження

 

Література до теми

[1‑8, 13‑31, 33‑35, 50‑66, 83, 85, 87‑89, 91, 92, 97, 99, 101, 107, 117‑125, 137‑139, 141, 143, 145, 148, 149, 152‑154, 157, 161, 167‑169, 173, 183, 184]

 

 

Змістовий модуль 2.

 

Тема 4. Суб’єкти кримінального процесу

 

Семінарське заняття – 2 год.

Практичне заняття – 2 год.

Самостійна робота – 12 год.

Індивідуальна робота – 0 год.

 

Ключові терміни та поняття до теми:

Суб’єкти кримінального провадження; сторони кримінального провадження; процесуальне становище; правовий статус; процесуальні права; процесуальні обов‘язки; суд; суддя; прокурор; слідчий; слідчий суддя; керівник органу досудового розслідування; підозрюваний; обвинувачений; захисник; потерпілий; цивільний позивач; цивільний відповідач; законний представник цивільного позивача; представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; експерт; спеціаліст; свідок; секретар судового засідання; понятий; перекладач; заявник; судовий розпорядник.

 

Семінарське заняття – 2 год.

1. Поняття і класифікація суб’єктів кримінального процесу.

2. Правовий статус суб’єктів, які здійснюють правосуддя і судовий контроль у кримінальному провадженні.

3. Сторона обвинувачення. Правове становище органів і осіб, які належать до сторони обвинувачення у кримінальному провадженні.

4. Сторона захисту. Правове становище осіб, які належать до сторони захисту в кримінальному провадженні.

5. Свідок, експерт і спеціаліст у кримінальному процесі.

6. Перекладач, поняті, заявник, секретар судового засідання, судовий розпорядник, їх права та обов`язки.

 

Практичне заняття – 2 год.

Вирішити такі задачі:

1. Суддя Печерського районного суду м. Києва Ж. був обраний на посаду судді Апеляційного суду міста Києва.

Чи вправі він розглядати в складі суду апеляційної інстанції кримінальну справу, вирок в якій був постановлений у першій судовій інстанції з його участю?

2. Прокурор, йдучи у відпустку, доручив слідчому З., який проводив досудове слідство у справі про вбивство, виступити по ній у судовому засіданні державним обвинувачем.

Чи є правомірним таке рішення?

3. Прокурор дав вказівку слідчому закінчити розслідування у кримінальній справі протягом 15 днів і обов‘язково провести одночасний допит підозрюваного А. і потерпілого, замінити підозрюваному Б. запобіжний захід, виділити в окреме провадження матеріали щодо підозрюваного В., який захворів психічною хворобою та припинити кримінальне переслідування щодо підозрюваного Д., інакше він передасть справу іншому слідчому.

Чи не перевищив прокурор свої повноваження? Як повинен діяти слідчий, якщо він не згоден з цими вказівками?

4. Керівник органу досудового розслідування прийняв рішення про те, щоб розпочати розслідування за заявою Д. про її пограбування. Він доручив провести невідкладні слідчі дії двом слідчим. Одного з них призначив старшим.

Як повинні бути оформлені рішення начальника органу досудового розслідування? Чи має право слідчий не виконати вказівки керівника органу досудового розслідування? Як діяти слідчому, якщо він не згодний з вказівками керівника органу досудового розслідування?

5. При пред'явленні для впізнання підозрюваного у вчиненні розбійницького нападу Д. потерпілий указав на запрошеного для участі у цій слідчій дії Г. і заявив, що злочин вчинив він.

Яке процесуальне становище Г.?

Як якого учасника процесу його слід допитати?

6. У розмові зі своїм адвокатом підозрюваний у вчиненні крадіжки М. розповів, що він не причетний до цього злочину, але визнає себе винним, щоб уникнути відповідальності за два вбивства, які він вчинив раніше.

Яка повинна бути процесуальна позиція адвоката? Чи зобов'язаний він повідомити про злочини, які вчинив його підзахисний?

7. Ч. обвинувачується в отруєнні А. і Б. У судовому засіданні було встановлено, що вона мала намір отруїти ще й В., але він випадково перекинув склянку з отруєною рідиною, яку повинен був випити.

Чи слід визнати В. потерпілим у цій справі?

8. Батько і рідний брат С., який був убитий під час бійки, звернулись до слідчого із заявою про визнання їх потерпілими.

Яке рішення повинен прийняти слідчий?

9. Слідчий, який проводив досудове розслідування у справі про дорожньо-транспортну пригоду, визнав потерпілим батька 10-річного хлопчика, який був збитий автомашиною, і роз'яснив йому права, передбачені законом.

Прокурор, вивчаючи матеріали даного досудового розслідування, які надійшли до нього з обвинувальним актом, зробив висновок, що слідчий допустив помилку.

Чи правильний висновок зробив прокурор? Як він повинен діяти у цій ситуації?

10. Для представництва інтересів підприємства, визнаного у кримінальному провадженні потерпілим, в судове засідання з’явився юрисконсульт цього підприємства С. і подав суду належним чином засвідчену відповідну довіреність.

Суддя не допустив участі в судовому засіданні С. як представника потерпілого на тій підставі, що він був допитаним у стадії досудового розслідування як свідок. Дайте оцінку рішенню суду.

 

Питання для самоконтролю:

1. Поняття суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності.

2. Класифікація суб’єктів кримінального процесу.

3. Суд як орган правосуддя. Повноваження суду.

4. Роль і основні повноваження прокурора на всіх стадіях кримінального процесу.

5. Повноваження прокурора в суді.

6. Повноваження слідчого і керівника органу досудового розслідування.

7. Захисник у кримінальному провадженні, його права та обов`язки.

8. Обов’язкова участь захисника у кримінальному провадженні.

9. Обвинувачений, його права та обов`язки.

10. Підозрюваний, його права та обов`язки.

11. Потерпілий, його права та обов`язки.

12. Цивільний позивач та цивільний відповідач у кримінальному процесі, їх права та обов`язки.

13. Представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача. Їх права та обов`язки. Законний представник цивільного позивача.

14. Поняття свідка, його права та обов`язки в кримінальному провадженні.

15. Експерт у кримінальному процесі, права та обов`язки експерта.

16. Спеціаліст у кримінальному судочинстві, його права та обов`язки.

17. Понятий і його процесуальне становище.

 

Самостійна робота – 12 год.

Вивчити і законспектувати відповіді з таких питань:

1. Поняття і класифікація суб`єктів кримінального процесу.

2 Суд як орган правосуддя. Повноваження суду.

3. Слідчий суддя як орган судового контролю у досудовому провадженні.

4. Роль і основні повноваження прокурора у кримінальному процесі.

5. Повноваження слідчого і керівника слідчого підрозділу.

6. Процесуальні повноваження оперативних підрозділів і їх співробітників у кримінальному провадженні.

7. Обставини, що виключають можливість участі в кримінальному провадженні суддів, слідчих суддів, прокурорів, захисників, слідчих.

8. Захисник, його права і обов`язки.

9. Законний представник обвинуваченого (підсудного), потерпілого, цивільного позивача і відповідача.

10. Засуджений і виправданий в кримінальному процесі, особливості їх становища.

11. Особи, які не можуть бути свідками в кримінальній справі.

12. Правове становище перекладача в кримінальному процесі.

13. Педагог і лікар як суб‘єкти кримінально-процесуальних відносин.

14. Правовий статус секретаря судового засідання і судового розпорядника.

 

Теми рефератів, доповідей

1. Роль слідчого в реалізації кримінально-процесуальних функцій.

2. Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному процесі.

3. Проблеми забезпечення прав і законних інтересів підозрюваного в Україні.

4. Міжнародні стандарти незалежності та недоторканності суддів при здійсненні правосуддя у кримінальних справах.

5. Роль спеціаліста у кримінальному судочинстві.

6. Захисник в кримінальному процесі.

7. Слідчий суддя, його права і обов’язки при здійснені судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів у кримінальному провадженні.

 

Література до теми

[1‑8, 10‑21, 24‑31, 33‑36, 41‑43, 46, 47, 49, 50‑66, 68, 73‑76, 84, 87, 89, 91, 106, 110-115, 118-127, 129, 136‑139, 141, 142, 144, 147‑149, 153, 157, 163, 165, 172, 175, 178, 179]

 

 

 

 

Тема 5. Докази і доказування у кримінальному процесі

 

Семінарське заняття – 4 год.

Практичне заняття – 2 год.

Самостійна робота – 6 год.

Індивідуальна робота – 2 год.

 

Ключові терміни та поняття до теми:

Кримінально-процесуальне доказування; доказове право; теорія доказів; процес доказування; суб‘єкти кримінально-процесуального доказування; предмет та межі доказування; докази; класифікація доказів; класифікація доказів; прямі та непрямі, обвинувальні та виправдувальні, первинні та похідні докази; процесуальні джерела доказів; показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого; висновок експерта; речові докази; документи; збирання, перевірка і оцінка доказів та їх процесуальних джерел; достовірність, належність, допустимість і достатність доказів.

 

Семінарське заняття – 4 год.

1. Поняття, сутність, мета і значення кримінально-процесуального доказування.

2. Збирання, перевірка і оцінка доказів як структурні елементи кримінально-процесуального доказування.

3 Предмет, межі і суб`єкти доказування у кримінальному судочинстві.

4. Поняття і класифікація доказів та їх джерел.

5. Характеристика окремих джерел доказів (показання, речові докази, висновок експерта, документи).

 

Практичне заняття – 4 год.

Вирішити такі задачі:

1. Гр-ка А. допитана як свідок у справі про хуліганство. Вона розповіла, що сама хуліганських дій, що відбувались у дворі, не бачила. Проте впевнена, що хуліган — гр-н К., який був раніше двічі судимий за подібні злочини. Крім того, А. назвала декілька фактів, які негативно характеризують сусідку по квартирі Ч. і пояснила, що останній, безперечно, повинні бути відомі обставини злочину, адже вона розповідала про це увечері на кухні.

Які докази має слідчий внаслідок допиту А.?

2. Потерпіла в кримінальній справі про зґвалтування заявила такі клопотання: а) про освідування підозрюваного Г. для виявлення на його тілі подряпин, які вона залишила йому, коли чинила опір; б) про витребування документів, які підтверджують, що Г. неодноразово доставлявся до міліції у нетверезому стані; в) про допит осіб, яким відомо, що і батько підозрюваного судимий за крадіжки; г) про огляд її плаття, яке розірвав ґвалтівник.

Яке доказове значення мають обставини, про з'ясування яких заявила клопотання потерпіла? Дайте оцінку кожному з них.

3. Під час огляду місця події виготовлено гіпсовий зліпок вдавленого сліду ноги можливого злочинця, а також зроблена фотозйомка приміщення, з якого викрадені цінності.

Чи є зліпок і фотографії самостійними джерелами доказів? Яка їх правова природа?

4. Б. за підробленим лотерейним квитком одержав велику суму грошей.

До якого виду джерел доказів належать лотерейний квиток і гроші?

5. До якого виду джерел доказів потрібно віднести магнітну плівку, якщо на ній зафіксована розмова заявника і підозрюваного, під час якої останній вимагає виплатити йому певну суму грошей у вигляді викупу?

6. Журналіст Р. зняв на відео фрагмент хуліганських дій, вчинених на вулиці групою підлітків.

Чи є відеозапис вказаної події самостійним джерелом доказів? Як оформити його залучення до процесу доказування у кримінальній справі?

7. У висновку судово-медичного експерта вказано: «Заподіяні М. тілесні ушкодження відносяться до тяжких. За часом вони можуть відноситись до строку, який указаний потерпілим. Ушкодження могли бути заподіяні металевим стержнем, що був направлений для експертного дослідження».

Дайте оцінку доказовому значенню висновку експерта.

8. Під час футбольного матчу один з глядачів вистрілив із ракетниці і поранив Н. Потерпілий заявив клопотання про допит як свідків двадцяти уболівальників, з якими він приїхав на стадіон з іншого міста.

Чи повинен слідчий задовольнити це клопотання?

9. У справі про заподіяння тяжких тілесних ушкоджень Л. одержані такі дані: а) свідок С. пояснив: З. під час випивки сказав йому, що це він побив Л.;

б) свідок П. бачив З. недалеко від того місця, де був знайдений Л. у непритомному стані;

в) у підсобному приміщенні, що належить З., було знайдено ломик, яким, за висновком експерта, могли бути нанесені удари Л.;

г) З. заперечує причетність до злочину і стверджує, що в той вечір, коли було вчинено злочин, він знаходився в гостях у своїх знайомих.

Дайте оцінку доказам, які є у справі, класифікуйте їх.

10. З приватного сільського господарства було викрадено четверо коней, яких мали намір продати за 150 тис. доларів США.

До якого виду доказів слід віднести в даному випадку коней?

 

11. Слідчий викликав як свідка приватного нотаріуса П. і запропонував їй дати відповіді на питання про дату, час та інші обставини відвідування нотаріуса підозрюваним Г., а також про зміст вчинених нею нотаріальних дій. Шмельова відповідати на будь-які питання слідчого відмовилася, вказавши на неможливість розкриття професійної таємниці нотаріуса.

Чи є законною відмова нотаріуса П. від давання показань?

Як повинен діяти слідчий в цій ситуації?

12. Громадянин Д. підозрювався у вчиненні умисного вбивства. На допиті він заявив, що злочин вчинити не міг, тому що в цей день знаходився у відрядженні в іншому місті. На підтвердження цього факту він пред’явив залізничні квитки в обидва напрями.

Визначте джерела доказів і самі докази в цій ситуації, класифікуйте їх.

13. Підозрюваний в ухиленні від сплати податків С. та його захисник адвокат Б. їхали вдвох в автомобілі під керуванням С. Під час цієї поїздки С. не впорався з керуванням і здійснив наїзд на пішохода, завдавши йому тяжкі тілесні ушкодження. За фактом цієї дорожньо-транспортної пригоди було розпочато досудове розслідування і адвокат Б. був викликаний для допиту як свідок. Проте, він давати показання відмовився, мотивуючи це тим, що він не може надавати інформацію про свого підзахисного.

Чи є законною відмова адвоката Б. від давання показань?

14. Майстер виробничої дільниці Т притягувався до кримінальної відповідальності за порушення правил охорони праці, яке призвело до заподіяння тілесних ушкоджень робітнику М (ч. 1 ст. 271 КК України). Під час досудового слідства була проведена технічна експертиза. У судове засідання для з’ясування певних спеціальних питань, які не були вирішені у висновку експерта, суд викликав експерта, який проводив експертизу на досудовому слідстві, і спеціаліста – інженера з техніки безпеки. Після оголошення висновку експерта та його допиту з низки спеціальних питань, суд заслухав і думку спеціаліста з цих же питань. У вироку суд послався на висновок експерта й думку, висловлену в судовому засіданні спеціалістом, як на докази, що підтверджують винуватість Т.

Оцініть дії суду.

15. В обвинувального вироку суд вказав, що показання свідків Ж. і Р. не можуть бути взяті до уваги, оскільки ці громадяни знаходяться в дружніх відносинах з обвинуваченим. Показання ж свідка У. слід вважати правдивими тому, що він похилого віку, позитивно характеризується на роботі та в побуті.

Оцініть висновки суду.

За якими правилами здійснюється оцінка показань свідків?

16. У кримінальному провадженні про контрабанду як свідок був допитаний рідний брат підозрюваного М. Під час допиту свідка слідчий не роз’яснив йому усіх процесуальних прав. У судовому розгляді адвокат, який захищав М., заявив клопотання про визнання показань свідка недопустимим доказом і виключення їх загалом з матеріалів кримінального провадження. Прокурор заперечував проти цього, вказуючи, що показання цього свідка можуть бути визнані недопустимими лише в частині, яка стосується відповідей на запитання про причетність до вчинення злочину брата цього свідка. Інші дані, що містяться в його показаннях, свідок зобов’язаний був повідомити слідчому в будь-якому випадку, тому в цій частині вони можуть бути використані як докази.

Дайте правову оцінку ситуації, що склалася.

17. Громадянин Н. підозрювався у зґвалтуванні Ч. Слідчий звернув увагу на дивну поведінку потерпілої, яка не завжди логічно давала показання і забувала про що говорила, у зв’язку з чим у слідчого виникли сумніви щодо її психічного стану і він призначив судово-психіатричну експертизу.

Чи правильно вчинив слідчий?

У яких випадках призначення судово-психіатричної експертизи є обов’язковим?

 

Питання для самоконтролю:

1. Поняття та елементи кримінально-процесуального доказування?

2. Які норми складають доказове право?

3. Яким чином збираються докази та їх джерела?

4. За якими правилами перевіряються докази та їх джерела?

5. Які існують процесуальні правила оцінки доказів та їх процесуальних джерел?

б. Що означає належність і допустимість доказів та їх джерел?

7. У чому полягає зміст предмету кримінально-процесуального доказування?

8. Що треба розуміти під межами і обсягом доказування у кримінальному процесі?

9. Хто відноситься до суб`єктів кримінально-процесуального доказування і на кого покладений обов`язок доказування у кримінальному провадженні?

10. Що треба розуміти під доказами та їх процесуальними джерелами в кримінальному процесі?

11. Яка існує класифікація доказів та їх джерел у кримінальному процесі?

12. Хто вважається свідком у кримінальному процесі?

13. Які відомості складають предмет показань свідка і потерпілого?

14. У чому полягають правила оцінки показань свідка і потерпілого?

15. Які відомості складають предмет показань підозрюваного і обвинуваченого, в чому полягають їх різновидності і правила оцінки?

16. В яких випадках призначення експертизи в кримінальному провадженні є обов`язковим?

17. Що таке висновок експерта, його доказове значення.

18. Що являють собою речові докази і в чому полягає порядок їх зберігання.

Самостійна робота – 6 год.

Вивчити і законспектувати відповіді з таких питань:

1. Поняття і система доказового права.

2. Збирання доказів та їх джерел у справі про злочин.

3. Правила перевірки доказів та їх джерел.

4. Процесуальні правила оцінки доказів та їх процесуальних джерел.

5. Належність і допустимість доказів та їх джерел.

7. Предмет показань свідка і потерпілого.

8. Правила оцінки показань свідка і потерпілого.

9. Предмет показань підозрюваного і обвинуваченого, в чому полягають їх різновидності і правила оцінки.

10. Висновок експерта, його доказове значення у кримінальному процесі.

11. Речові докази і порядок їх зберігання. Вирішення долі речових доказів.

12. Документи як докази. Документ як речовий доказ.

 

Теми рефератів, доповідей:

1. Правові гарантії у кримінально-процесуальному доказуванні.

2. Непрямі докази в кримінальному процесі.

3. Використання результатів оперативно-розшукових заходів під час кримінально-процесуального доказування.

4. Презумпції та преюдиції в кримінально-процесуальному доказуванні.

5. Висновок експерта як джерело доказів.

6. Речові докази у кримінальному процесі.

 

Завдання для індивідуальної роботи:

1. Охарактеризуйте юридичні ознаки доказів у кримінальному процесі за такою схемою:

ЮРИДИЧНІ ОЗНАКИ ДОКАЗІВ

 

Належність доказу —

 

Достовірність доказу —

 

Допустимість доказу —

 

Достатність доказів —

2. Надайте характеристику сутності та змісту кримінально-процесуального доказування, заповнивши таку таблицю:

КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ  ДОКАЗУВАННЯ
Поняття	Мета	Елементи	Значення

 

Література до теми

[1‑6, 8, 11‑15, 17‑20, 22-31, 33‑44, 47, 51‑66, 78, 82, 86, 90, 91, 94, 95, 97, 99, 100, 104, 105, 107, 109, 118‑128, 130-132, 134‑139, 141, 145, 148‑150, 153‑155, 157, 158, 161, 165, 166, 170, 174, 176, 178, 180, 182]

 

 

 

Змістовий модуль 3.

 

Тема 6. Відшкодування шкоди у кримінальному процесі

 

Семінарське заняття – 2 год.

Практичне заняття – 2 год.

Самостійна робота – 6 год.

Індивідуальна робота – 0 год.

 

Ключові терміни та поняття до теми:

Відшкодування шкоди потерпілому, завданої кримінальним правопорушенням; цивільний позов у кримінальному провадженні; позовна заява; підстави і порядок пред’явлення цивільного позову; процесуальні засоби забезпечення відшкодування шкоди; шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду.

 

Семінарське заняття – 2 год.

1. Поняття та види шкоди, яка підлягає відшкодуванню (компенсації) у кримінальному провадженні.

2. Поняття та значення цивільного позову у кримінальному провадженні.

3. Предмет, підстави пред’явлення та порядок вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні.

4. Відшкодування майнової (моральної) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю правоохоронних органів та суду.

 

Практичне заняття – 2 год.

Під час самостійної підготовки студенти письмово вирішують запропоновані задачі. На занятті відбувається обговорення їх рішень та реферативних повідомлень.

 

1. В результаті нанесення Е. тяжких тілесних ушкоджень двома невідомими особами він втратив зір. В ході досудового розслідування кримінального правопорушення не вдалося встановити осіб, які його вчинили.

Чи має право Е. на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням?

Якщо так, то хто повинен її відшкодовувати та якими нормами це регламентовано?

2. 19-річний З. разом з 13-річним Є. вчинили крадіжку автомобіля, що належав гр.-ну Р. Катаючись на викраденому автомобілі, вони, не впоравшись з керуванням, вдарилися в огорожу та пошкодили автомобіль на суму 2500 гривень.Від потерпілого надійшла позовна заява про відшкодування йому шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Хто бути нести цивільну відповідальність за заподіяну шкоду?

Яким чином особа, якій заподіяно шкоду кримінальним правопорушенням, набуває статус цивільного позивача у кримінальному провадженні?

3. Керуючи автомобілем, що належав ремонтно-будівельному управлінню, Г. допустив перевищення швидкості і, не впоравшись з керуванням, виїхав на тротуар, де здійснив наїзд на підлітка.Протягом 23 днів потерпілий перебував на лікуванні в лікарні, потім, за рекомендацією лікарів, – у санаторії. Під час досудового провадження постало питання про відшкодування матеріальних витрат в розмірі 12000 гривень, пов’язаних з придбанням ліків, санаторним лікуванням, посиленим харчуванням потерпілого. Види витрат і їх розмір підтверджені відповідними довідками.

Яка шкода має бути відшкодована?

Хто вправі пред’явити цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням?

Хто буде нести цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, яке вчинив Г.?

4. Н. і Ш. на вулиці напали на А., забрали в нього мобільний телефон і, аби уникнути переслідування, побили його. А. були завдані середньої тяжкості тілесні ушкодження. Протягом 19 днів він знаходився в лікарні, 8 днів лікувався амбулаторно. Потерпілий заявив цивільний позов у якому вимагав відшкодувати йому різницю в заробітній платі у зв’язку з лікарняним, а також вартість мобільного телефону та пошкодженої куртки.Адміністрація лікарні, де перебував А. на лікуванні, пред’явила позов про відшкодування 6000 гривень, витрачених лікарнею на його лікування та харчування.

Оцініть ситуацію.

Яка шкода і кому має бути  відшкодована?

Чи зобов’язаний цивільний позивач доказувати розмір завданої йому шкоди?

5. Потерпілий Ю. у кримінальному провадженні про порушення правил безпеки дорожнього руху, пред’явив цивільний позов. Він просив стягнути з винного різницю в заробітній платі, що виникла внаслідок його перебування на лікарняному, вартість придбаних ліків, а також 10000 гривень, які він мав отримати за виконання замовлення по виготовленню ювелірної прикраси.

Чи слід задовольнити вимоги Ю.?

6. Із роздягальні басейну Г. викрав шкіряну куртку, що належала С. Потерпілий, а також його батьки, допитані як свідки, заявили, що заплатили за неї на речовому ринку 2460 гривень. Висновком товарознавчої експертизи вартість куртки була визначена в розмірі 1000 гривень.

Визначте характер і розмір завданої потерпілому шкоди в описаній ситуації.

Яке значення має правильне встановлення розміру шкоди?

Які види шкоди передбачені кримінально-процесуальним законом?

7. Громадяни Р., П. і Д. визнані судом винним у вчиненні крадіжки з магазину, Б. − у заздалегідь не обіцяному зберіганні майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, а К. − у заздалегідь не обіцяному придбанні майна, завідомо здобутого злочинним шляхом. Г., який безпосередньо брав участь у вчиненні крадіжки, втік після оголошення йому про підозру і його місцезнаходження не було відоме. У зв’язку з цим матеріали кримінального провадження відносно Г. були виділені в окреме провадження, яке було зупинено на підставі п.2 ч.1 ст.280 КПК України. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням, була визначена в розмірі 9000 гривень, і за позовом адміністрації магазину суд прийняв рішення про стягнення цієї суми солідарно з Р., П., Д., Б., К. і Г.

Оцініть рішення суду.

Чи вправі суд вирішувати питання про відшкодування шкоди за відсутності цивільного позову в кримінальному провадженні?

8. У судовому засіданні розглядалося кримінальне провадження про вчинення П. крадіжки мобільного телефону у І., в результаті чого йому було заподіяно шкоду на суму 3000 гривень. Під час досудового провадження І. подав цивільний позов про відшкодування завданої йому шкоди. В судове засідання І. не з’являвся, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, та ніяких клопотань до суду не подавав. У зв’язку з цим, ухвалюючи обвинувальний вирок, суддя залишив цивільний позов без розгляду.

Оцініть рішення суду.

Чи має право Іваненко звернутися ще раз з цим же позовом, якщо так, то куди він має звертатися?

 

Питання для самоконтролю:

1. Яка шкода підлягає відшкодуванню (компенсації) у кримінальному провадженні?

2. Хто має право на компенсацію шкоди за рахунок Державного бюджету України?

3. Які підстави для заявлення цивільного позову у кримінальному процесі?

4. У чому полягають переваги спільного розгляду кримінального провадження та цивільного позову?

5. Який порядок пред’явлення цивільного позову в кримінальному провадженні?

6. Форма та зміст позовної заяви.

7. На кому лежить обов’язок доказування цивільного позову в кримінальному провадженні?

8. Якими процесуальними заходами забезпечується відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням?

9. Які рішення може ухвалити суд щодо цивільного позову, заявленого у кримінальному провадженні?

10. Які наслідки неприбуття в судове засідання цивільного позивача і цивільного відповідача чи їх представників?

 

Самостійна робота – 6 год.

Вивчити і законспектувати відповіді з таких питань:

1. У чому полягають переваги спільного розгляду кримінальної справи і цивільного позову.

2. Які норми кримінально-процесуального закону регулюють правовідносини, що пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої злочином.

3. В якій формі та у який спосіб можна заявити цивільний позов у кримінальній справ.

4. Назвіть підстави для цивільного позову в кримінальній справі.

5. До якого моменту може з’явитися цивільний позов у кримінальній справі.

6. Чи може бути заявлений позов у кримінальній справі в порядку регресу.

7. Чи допускається накладення арешту на майно, вартість якого перевищує завдану злочином шкоду.

8. У чому полягають особливості досудового провадження у кримінальній справі, в якій заявлено цивільний позов.

9. Чи є особливості судового розгляду кримінальної справи, в якій заявлено цивільного позову.

10. Яким чином вирішується цивільний позов про відшкодування моральної (немайнової) шкоди у кримінальній справі.

11. Засоби забезпечення цивільного позову в кримінальному процесі.

12. Порядок накладення арешту на нерухоме майно, вклади і цінності обвинуваченого.

13. Порядок скасування арешту, накладеного на майно.

14. Наслідки залишення цивільного позову в кримінальній справі без розгляду.

 

Теми рефератів, доповідей

1. Цивільний позов як кримінально-процесуальний засіб забезпечення прав і законних інтересі осіб, що постраждали від вчинення злочину.

2. Особливості накладення арешту на нерухоме майно обвинуваченого.

3. Накладання арешту на банківські вклади обвинуваченого.

 

Література до теми

[1‑6, 8, 15, 29, 31‑33, 38, 40, 47, 49, 51‑65, 71– 73, 87, 99, 100, 103, 106, 110, 112, 119–125, 127, 136‑139, 141, 142, 145, 148‑150, 152‑155, 159, 161, 164, 165, 179, 180, 182]

 

 

 

 

Тема 7. Процесуальні строки і судові витрати

 

Семінарське заняття – 2 год.

Практичне заняття – 2 год.

Самостійна робота – 6 год.

Індивідуальна робота – 0 год.

 

Ключові терміни та поняття до теми:

Процесуальні строки; класифікація процесуальних строків; порядок обчислення процесуальних строків; подовження, зупинення і відновлення процесуальних строків; процесуальні витрати; види процесуальних витрат; визначення розміру та розподіл процесуальних витрат; витрати, що покладаються на державу; рішення щодо процесуальних витрат.

 

Семінарське заняття – 4 год.

1. Поняття, правова природа і значення процесуальних строків у кримінальному процесі.

2. Види процесуальних строків і порядок їх обчислення.

3. Судові витрати, їх поняття, структура, види і значення.

4. Визначення розміру судових витрат, їх розподіл і порядок стягнення у кримінальному провадженні.

 

Практичне заняття – 2 години

Вирішити такі задачі:

1. 20 листопада 2012 р. П. о 20 год. 00 хв. звернулася до міліції з заявою про те, що коли вона поверталася з роботи до дому, незнайомі чоловіки вирвали у неї з рук сумочку з грошима та мобільним телефоном і зникли. 21 листопада 2012 р. о 20 год. 50 хв. відомості про це були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування. Під час досудового провадження було встановлено, що кримінальне правопорушення вчинено Д., якому 15 грудня 2012 р. було оголошено про підозру.

Визначте дату у яку закон вимагає закінчити досудове розслідування у цій ситуації. Який порядок обчислення процесуальних строків, які визначаються місяцями?

2. 7 січня о 10 год. 00 хв. громадянин П. був затриманий уповноваженою службовою особою на підставі п.1 ч.1 ст.208 КПК України. 10 січня о 9 год. 50 хв. він був доставлений до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За результатами розгляду клопотання слідчий суддя постановив ухвалу про обрання щодо П. запобіжного заходу у вигляді застави, і тому він був звільнений з-під варти 10 січня о 11 год. 00 хв.

Чи дотримано в описаній ситуації вимог норм кримінально-процесуального законодавства?

3. Слідчий запланував провести слідчий експеримент на 20 січня 2013 р. та залучити до нього потерпілого Л.

Визначте дату, коли потерпілий має отримати повістку про виклик або бути повідомленим іншим шляхом.

4. Прокурор скасував постанову слідчого про закриття кримінальної справи.

Який строк має слідчий для завершення досудового слідства у цій справі?

5. З матеріалів досудового розслідування про підозру М. та інших у вчиненні бандитизму виділені в окреме провадження матеріали про незаконне зберігання вогнепальної зброї неповнолітнім Ч.

З якого моменту потрібно рахувати строк досудового розслідування незаконного зберігання вогнепальної зброї Ч.? Як визначається строк досудового розслідування у випадку об'єднання двох і більше справ?

6. Через місяць після початку розслідування у справі про зґвалтування і вбивство малолітньої було встановлено і взято під варту Б. Під час досудового слідства з'ясувалось, що він вчинив ще декілька подібних злочинів.

Б. направлений на стаціонарну судово-психіатричну експертизу. На цей час строк досудового розслідування складав три місяці. Експерти, яким доручено проведення експертизи, повідомили слідчого, що вона буде тривати не менше двох місяців.

Яким чином повинно вирішуватися питання про продовження строків досудового розслідування і строку утримання Б. під вартою?

7. До суду надійшли обвинувальний акт і матеріали про обвинувачення К. у вчиненні сорока семи квартирних крадіжок у місті Києві.

На який максимальний строк може розраховувати суд при призначенні справи для слухання? Протягом якого строку може тривати судовий розгляд?

8. Батько неповнолітнього засудженого у зв'язку з хворобою пропустив строк подачі апеляції на вирок суду.

Чи може бути відновлений строк для апеляційного оскарження вироку?

9. В ході кримінального провадження, яке здійснювалося в м. Києві, з Херсонської та Одеської областей викликалися як свідки троє осіб, кожний з яких, у зв’язку з виїздом до місця провадження досудового розслідування, був відсутній на роботі 4 дні. Ряд слідчих дій провадилися слідчим у Львові, куди він виїжджав у відрядження. У кримінальному провадженні також було проведено 2 експертизи, які виконувалися співробітниками експертної установи. Під час провадження допиту одного із свідків, який не володів українською мовою, був присутній перекладач.

Визначте процесуальні витрати в описаній ситуації.

10. Перекладач звернувся до суду з клопотанням, щоб витрати, які пов'язані з виконанням ним своїх обов'язків під час досудового слідства і судового розгляду, були віднесені на засудженого.

Які процесуальні витрати покладаються на особу, що вчинила злочин?

 

Питання для самоконтролю:

1. Процесуальні строки та їх значення у кримінальному процесі.

2. Яка існує класифікація строків у кримінальному процесі?

3. Який порядок встановлення процесуальних строків прокурором, слідчим суддею, судом?

4. Який порядок обчислення процесуальних строків?

5. У яких випадках процесуальні строки не вважаються пропущеними?

6. Які наслідки порушення процесуальних строків?

7. Який порядок поновлення процесуальних строків?

8. Що таке процесуальні витрати?

9. Які є види процесуальних витрат?

10. Який порядок зменшення розміру процесуальних витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення процесуальних витрат.

11. Який процесуальний порядок розподілу процесуальних витрат?

12. Які витрати покладаються на державу?

 

Самостійна робота – 6 год.

Вивчити і законспектувати відповіді з таких питань:

1. Поняття, значення і правова природа процесуальних строків у кримінальному судочинстві.

2. Види процесуальних строків і порядок їх обчислення.

3. Обов`язковість додержання процесуальних строків суб`єктами кримінально-процесуальної діяльності.

4. Порушення процесуальних строків і їх наслідки.

5. Порядок подовження, зупинення і відновлення процесуальних строків.

6. Судові витрати, їх поняття, структура, види і значення.

7. Визначення судових витрат у кримінальному провадженні і порядок їх стягнення.

 

Теми рефератів, доповідей

1. Безоплатна правова допомога у кримінальному провадженні і визначення розміру та відшкодування витрат на оплату праці адвоката, призначеного захисником у кримінальній справі.

2. Визначення розміру судових витрат, пов‘язаних з проведенням судової експертизи у кримінальній справі.

3. Визначення розміру відшкодування витрат, пов‘язаних з явкою і виплатою винагороди перекладачу у кримінальній справі

4. Судові витрати, пов‘язані з участю потерпілих і свідків у кримінальному процесі.

5. Визначення розміру судових витрат, пов‘язаних із збереженням речових доказів у кримінальній справі.

6. Європейські стандарти визначення строків та їх дотримання у кримінальному процесі України.

Література до теми

[1 ‑14, 17‑ 21, 17, 19‑21, 30‑33, 24, 26 ‑28, 30 ‑35, 39, 40, 43, 48, 49, 51, 52, 53, 55, 57 ‑61, 63 ‑65, 68, 70, 80, 87, 89, 91, 93, 99, 103, 106, 107, 119‑126, 136‑139, 141, 142, 143, 148‑161]

 

 

Тема 8. Заходи забезпечення кримінального провадження

 

Семінарське заняття – 0 год.

Практичне заняття – 4 год.

Самостійна робота – 6 год.

Індивідуальна робота – 2 год.

 

Ключові терміни та поняття до теми:

Заходи забезпечення кримінального провадження та їх види; виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід; накладення грошового стягнення; тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; відсторонення від посади; тимчасовий доступ до речей і документів; тимчасове вилучення майна; арешт майна; запобіжні заходи та їх види; порядок, підстави та мета застосування запобіжних заходів; особисте зобов’язання; особиста порука; застава; домашній арешт; застосування електронних засобів контролю; тримання під вартою; затримання та його види; застосування запобіжних заходів щодо неповнолітніх.

 

Практичне заняття – 4 год.

Під час самостійної підготовки студенти письмово вирішують запропоновані задачі. На занятті відбувається обговорення їх рішень та реферативних повідомлень.

 

1. У кримінальному провадженні щодо розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, потерпіла стверджувала, що це кримінальне правопорушення міг вчинити її приятель П. Втім, за словами потерпілої, довести вину П. буде важко, адже він викрадені речі уже продав та має намір виїхати працювати за кордон. Слідчий, на підставі показань потерпілої, звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування до П. запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Чи достатньо підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у вказаній ситуації?

2. У кримінальному провадженні щодо розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, слідчий звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування до підозрюваних А. та С. запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання. Серед підстав застосування цього запобіжного заходу слідчий навів дані, які дають підстави вважати, що підозрювані можуть перешкоджати кримінальному провадженню. Слідчий суддя, після одержання цього клопотання 15 січня о 10 год. 00 хв., призначив дату судового слухання на 18 січня о 16 год. 00 хв. та здійснив судовий виклик А. та С. на цей же час.

Оцініть дії слідчого та слідчого судді в описаній ситуації.

Чи допустили вони порушення вимог процесуального законодавства?

Якщо так, то які саме?

3. До слідчого, що здійснював кримінальне провадження, у якому С. було оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України (хуліганство, вчинене із застосуванням холодної зброї), звернулися 65-річний батько, 18-річний син і дружина підозрюваного з клопотанням передати їм С. на поруки. Усі троє гарантували забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та, за необхідності, доставку його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Слідчий звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, до слідчого судді про застосування С. запобіжного заходу у вигляді особистої покури.

Як слідчий суддя має вирішити заявлене клопотання?

Які є процесуальні вимоги до кількості поручителів у кримінальному провадженні?

4. Під час кримінального провадження щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 164-16 КК України (зайняття забороненими видами господарської діяльності), Л. було оголошено про підозру. Враховуючи, що в матеріалах провадження містилися дані про те, що підозрюваний намагається впливати на потерпілого та свідків з метою схилити їх до давання неправдивих показань, слідчий суддя, на підставі клопотання слідчого, погодженого з прокурором, обрав Л. запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Чи дотримані вимоги кримінально-процесуального законодавства щодо підстав застосування домашнього арешту при вчиненні вказаного кримінального правопорушення?

5. Громадянину С. було оголошено про підозру у вчиненні кримінального проступку. Слідчий звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, до слідчого судді про обрання С. запобіжного заходу у вигляді застави та навів слідчому судді достатньо даних, які дають підстави вважати, що підозрюваний дійсно має намір переховуватися від органів досудового розслідування.

Чи є підстави для обрання С. запобіжного заходу у вигляді застави?

6. 24 жовтня слідчим були внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України (розбій, поєднаний з проникненням у житло). 12 листопада за підозрою у вчиненні цього кримінального правопорушення був затриманий М., а 15 листопада відносно нього слідчим суддею районного суду за поданням слідчого, погодженим з прокурором, був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. 25 листопада М. був звільнений з під варти, так як ним була внесена застава, визначена в ухвалі слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В зв’язку з тим, що М., будучи належним чином повідомлений, не з’являвся за викликом до слідчого без поважних причин та не повідомляв про причини своєї неявки, за рішенням слідчого судді 15 грудня застава була звернена в дохід держави, а відносно М. було прийнято рішення про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою.

З якого моменту слід обчислювати строк тримання під вартою підозрюваного М.?

Чи може слідчий суддя, при повторному взятті під варту, в ухвалі про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою визначити строк її дії 50 днів?

Назвіть максимальний строк тримання під вартою під час досудового розслідування.

7. У дворі будинку був виявлений труп жінки з ножовими пораненнями. Дані, що були отримані під час огляду місця події, давали підстави вважати, що жінка була вбита білявим чоловіком високого зросту, що був одягнутий у світлу шкіряну куртку. Через 30 хвилин працівники міліції в кафе, що розташоване недалеко від місця події, виявили білявого чоловіка високого зросту, що був одягнутий у світлу шкіряну куртку, на якій були плями бурого кольору, а на руках мали місце подряпини. Цей чоловік при появі міліціонерів почав нервувати й намагався вийти з приміщення кафе, однак був ними зупинений. Чоловік пред’явив документи на ім’я Р. та повідомив, що він уже близько двох годин знаходиться в цьому кафе, а свою спробу вийти пояснив тим, що він раніше судимий і не має бажання зайвий раз спілкуватися з працівниками міліції. Р. був доставлений до органу внутрішніх справ.

Чи є підстави для затримання Р. як підозрюваного в кримінальному провадженні про вбивство?

Які  вимоги процесуального законодавства має виконати уповноважена службова  особа, що здійснила затримання особи, негайно після затримання?

8. Громадянин П. був затриманий працівниками міліції о 10 год. 10 хв. на місці вчинення квартирної крадіжки та доставлений до органу внутрішніх справ о 11 год. 20 хв. Через зайнятість іншими справами протокол затримання було складено о 14 год. 00 хв., де вказали, що підставою затримання є “підозра у вчиненні квартирної крадіжки”, а часом затримання − “14 год. 00 хв.”.

Оцініть дотримання вимог процесуального законодавства при складанні протоколу про затримання?

З якого моменту особа є затриманою?

9. Громадянин Л., який працює водієм таксі, керуючи власним автомобілем, порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода та завдав йому тяжкі тілесні ушкодження. Л. було оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Слідчий, враховуючи обставини вчиненого та особу підозрюваного, за погодженням з прокурором, звернувся до суду з клопотанням про відсторонення Л. від посади.

Оцініть ситуацію.

Який захід забезпечення кримінального провадження варто застосувати в описаній ситуації?

10. Свідок І. була викликана для проведення одночасного допиту зі свідком П. Вказані особи були завчасно повідомлені про виклик (було підтвердження отримання ними повістки про виклик). Проте ні І., яка самостійно виховувала п’ятирічного сина, ні П. на допит не з’явилися. При цьому І. не повідомила слідчого про причини свого неприбуття, а П. зателефонував та сказав, що не прибуде у вказаний час, оскільки в цей день він має бути на іспиті в інституті.

Які заходи забезпечення кримінального провадження можуть бути застосовувані до І. та П. через неприбуття їх на виклик?

 

Питання для самоконтролю:

1. Визначте поняття заходів забезпечення кримінального провадження.

2 Які види заходів забезпечення кримінального провадження передбачено в КПК України?

3. Як заходи забезпечення кримінального провадження можна класифікувати?

4. Визначте поняття запобіжних заходів.

5. Які види запобіжних заходів визначено в КПК України?

6. Що є підставою застосування запобіжних заходів?

7. У чому суть запобіжного заходу − особисте зобов'язання?

8. Скільки поручителів може бути у підозрюваного, обвинуваченого?

9. У чому суть запобіжного заходу − застава?

10. Хто і за якими правилами визначає розмір застави?

11. У чому суть домашнього арешту як запобіжного заходу?

12. У яких кримінальних провадженнях може бути застосований запобіжний захід тримання під вартою?

13. З якого моменту обчислюється строк тримання під вартою?

14. Які види затримання передбачено в КПК України?

15 . Які причини неприбуття особи на виклик є поважними?

16. До кого може бути застосований привід?

17. За що може бути накладене грошове стягнення?

18. Які документи можуть бути тимчасово вилученими?

19. Щодо кого може бути здійснено відсторонення від посади?

20. В чому полягає тимчасовий доступ до речей і документів?

21. На яке майно можна накладати арешт?

 

Теми рефератів, доповідей:

1. Застосування запобіжного заходу у вигляді застави: історія розвитку та проблеми застосування.

2. Проблема застосування строків тримання особи під вартою в контексті практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства України.

3. Міжнародні стандарти процедури затримання та взяття під варту. 

 

Завдання для самостійної та індивідуальної роботи:

1. Законспектуйте основні положення:

− Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Корнєв і Карпенко проти України” (Заява № 17444/04). − Режим доступу − http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1014.7315.0;

− Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Петухов проти України” (Заява № 43374/02). − Режим доступу − http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1014.7327.0;

− Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Єлоєв проти України” (Заява № 17283/02). − Режим доступу − http://zakon.nau.ua/doc/?code=974_433.

 

Література до теми:

[1‑35, 37‑49, 51‑65, 70, 75, 80, 87, 89, 91, 99, 101, 105‑109, 110, 112, 113, 119‑125, 137‑139, 141, 142, 144, 148, 149, 152‑154, 157, 159, 161, 164, 177, 182].

 

Приблизний перелік питань для ЗАЛІКУ:

1. Поняття та завдання кримінального провадження.
2. Поняття стадій кримінального процесу і їх система.
3. Кримінально-процесуальне право і його джерела.
4. Чинність кримінально-процесуального закону в просторі, у часі і за колом осіб.
5. Кримінально-процесуальна норма, її структура і види.
6. Конституція України як джерело кримінально-процесуального права.
7. Кримінальний процесуальний кодекс України: його структура і загальна характеристика.
8. Значення Рішень Європейського суду з прав людини для кримінального судочинства України.
9. Поняття і значення кримінально-процесуальної форми.
10. Поняття і види кримінально-процесуальних гарантій.
11. Кримінально-процесуальні відносини: поняття і зміст.
12. Кримінально-процесуальні акти: поняття, види і значення.
13. Поняття, значення і система засад (принципів) кримінального процесу.
14. Конституційні засади (принципи) кримінального процесу.
15. Презумпція невинуватості.
16. Принцип (засада) змагальності сторін у кримінальному провадженні.
17. Верховенство права і законність як засади (принципи) кримінального процесу.
18. Публічність як засада (принцип) кримінального процесу.
19. Диспозитивність у кримінальному провадженні.
20. Недоторканність житла та іншого володіння особи.
21. Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень
22. Невтручання у приватне життя.
23. Таємниця спілкування.
24. Кримінально-процесуальні гарантії і їх види.
25. Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому і засудженому права на захист.
26. Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
27. Гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами.
28. Мова, якою здійснюється кримінальне провадження.
29. Поняття і класифікація суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності.
30. Сторона обвинувачення.
31. Сторона захисту у кримінальному провадженні.
32. Суд як орган правосуддя.
33. Слідчий суддя та його повноваження.
34. Присяжний як носій судової влади.
35. Функції і повноваження прокурора в кримінальному процесі.
36. Секретар судового засідання і судовий розпорядник як учасники кримінального провадження.
37. Процесуальний статус слідчого.
38. Керівник органу досудового розслідування і його правове становище.
39. Правове становище оперативних підрозділів і їх співробітників у кримінальному провадженні.
40. Особи, які мають власний інтерес у кримінальній справі.
41. Підозрюваний, його права і обов’язки.
42. Обвинувачений в кримінальному процесі.
43. Потерпілий: поняття та процесуальний статус.
44. Захисник у кримінальному провадженні, його процесуальні права та обов’язки.
45. Експерт і спеціаліст в кримінальному процесі.
46. Свідок у кримінальному провадженні, його права і обов’язки.
47. Цивільний позивач і його представник у кримінальному провадженні.
48. Цивільний відповідач і його представник у кримінальному провадженні.
49. Законний представник підозрюваного, обвинуваченого і його процесуальні права та обов’язки.
50. Правове становище перекладача у кримінальному провадженні.
51. Понятий, його процесуальні права і обов’язки.
52. Заявник як учасник кримінального провадження.
53. Забезпечення безпеки учасників кримінального процесу.
54. Підстави і порядок відводу суддів та слідчих суддів.
55. Підстави і процесуальний порядок відводу прокурора.
56. Підстави і процесуальний порядок відводу слідчого.
57. Поняття і значення кримінально-процесуального доказування.
58. Способи збирання доказів.
59. Перевірка й оцінка доказів.
60. Предмет, межі і суб’єкти доказування в кримінальному процесі.
61. Поняття і класифікація доказів.
62. Належність та допустимість доказів.
63. Показання як джерела доказів у кримінальному провадженні.
64. Речові докази у кримінальному провадженні.
65. Документи як джерела доказів у кримінальному провадженні
66. Висновок експерта в кримінально-процесуальному доказуванні.
67. Використання оперативно-розшукової інформації при здійсненні кримінально-процесуального доказування.
68. Заходи забезпечення кримінального провадження: поняття, види і значення.
69. Правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
70. Виклик і привід у кримінальному провадженні.
71. Накладення грошевого стягнення у кримінальному провадженні.
72. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом.
73. Поняття, підстави і мета застосування запобіжних заходів.
74. Порядок обрання, зміни і скасування запобіжного заходу.
75. Тримання під варту як запобіжний захід.
76. Застава як запобіжний захід.
77. Домашній арешт як запобіжний захід.
78. Особиста порука як запобіжний захід.
79. Особисте зобов’язання як запобіжний захід.
80. Затримання особи як запобіжний захід
81. Забезпечення відшкодування шкоди, завданої злочином.
82. Цивільний позов у кримінальному провадженні.
83. Відсторонення особи від посади на час кримінального провадження.
84. Підстави і порядок тимчасового вилучення майна у кримінальному провадженні.
85. Тимчасовий доступ до речей і документів.
86. Арешт майна під час кримінального провадження.
87. Кримінально-процесуальні строки та їх види.
88. Порядок обчислення кримінально-процесуальних строків.
89. Кримінально-процесуальні витрати та їх види.
90. Порядок визначення розміру і стягнення судових витрат у кримінальному провадженні.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ДО ДИСЦИПЛІНИ

Нормативно-правові акти і документи

Закони України і міжнародні документи

1. Конституція України (прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.). // Відомості Верховної Ради України. – 1996. ‑ № 30. ‑ Ст.141; [Електронний ресурс]. – Режим доступу (станом на 01. 07. 2012 р.): http://zakon1.rada.gov.ua.
2. Загальна декларація прав людини від 10 груд. 1948 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – К., 1992. – С.18‑24.
3. Міжнародний пакт про громадянські i політичні права від 16 груд. 1966 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – К., 1992. – С. 36‑62.
4. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 лист. 1950 р. // Офіційний вісник України. ‑ 1998. ‑ № 13. ‑ Ст. 270.
5. Кримінальний кодекс України (прийнятий 5 квітня 2001 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. ‑ № 25-26. ‑ Ст.131; [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
6. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квіт. 2012 р. // Голос України. ‑ 2012. ‑ 19 травня (№ 90‑91).
7. Кримінально-виконавчий кодекс України (прийнятий 11 липня 2003 р.) // Голос України. – 2003. – 29 серпня. ‑ № 161. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
8. Кримінально-процесуальний кодекс України (прийнятий 28 грудня 1960 р.) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. ‑ № 2. ‑ Ст.15. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
9. Кодекс законів про працю України (Затверджений Законом від 10.12.71): Офіц. текст із змін. та доп. станом на 13.12.2012 р. / Мін. юстиції України. – К.: Форум, 2012. – 169 с.
10. Кодекс торговельного мореплавства України. Прийнятий 23.05.2005 р.: Офіц. текст зі змінами та доп. станом на 20.05.2012 р. // Мін-во юстиції України. - К.: Форум, 2012.  – 181 с.
11. Кодекс України про адміністративні правопорушення: станом на 03.09.2012 р. ‑ Суми: ТОВ "ВВП НОТІС, 2012. – 262 с.
12. Сімейний кодекс України: (станом на 14 лют. 2012 р.). ‑ Суми: ТОВ"ВВП НОТІС", 2012. – 79 с.
13. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 5 липня 2012 р. // Голос України. ‑ 2012. – 14 серпня.‑ № 148-149; [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
14. Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 2 червня 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 51. – Ст. 577.
15. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. ‑ № 30. ‑ Ст.260.
16. Про доступ до судових рішень: Закон України від 22 грудня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. ‑ № 15. ‑ Cт.128.
17. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України: Закон України від 13 квітня 2012 р. // Голос України. ‑ 2012. ‑ 19 травня. ‑ № 90-91.
18. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Голос України. ‑ 1994. ‑ 2 березня; [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
19. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Голос України. ‑ 1994. – 2 березня; [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
20. Про застосування амністії в Україні: 3акон України від 1 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. ‑ 1996. ‑ № 48. ‑ Ст.263; [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
21. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст.272.
22. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 черв. 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. ‑ 2004. ‑ № 50. ‑ Ст.540.
23. Про міліцію: Закон України  від 20 грудня 1990 р.// Відомості Верховної Ради України. ‑ 1991. ‑ №4. ‑ Ст.20; [Електронний ресурс]. – Режим доступу (станом на 01. 07. 2012 р.): http://zakon1.rada.gov.ua.
24. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Голос України. ‑ 1992. ‑ 27 березня; [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
25. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. // Голос України. – 1993. – 6 серпня.
26. Про попереднє ув`язнення: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. ‑ 1993.‑ № 35.‑ Ст.360; [Електронний ресурс]. – Режим доступу (станом на 01. 07. 2012 р.): http://zakon1.rada.gov.ua.
27. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури i суду: 3акон України від 1 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. ‑ 1995. ‑ № 1. ‑ Ст. 1.
28. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // Голос України. – 1991. ‑ 12 грудня; [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
29. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
30. Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 28. – Ст. 232; [Електронний ресурс] ‑ Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12.
31. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 р. // Голос України. – 2010. ‑ 3 серпня. ‑ № 142; [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
32. Перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком: Додаток до Кримінального кодексу Української РСР від 28 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР.‑ 1961. – № 2. ‑ Ст.14.
33. Модельный Уголовно-процессуальный кодекс государств-участников СНГ. Принят 17 февраля 1996 г. на 7-м Пленарном заседании Межпарламентской Ассамблеи. ‑ СПб, 1996 г. // Информационный бюллетень. – 1996. ‑ № 10, приложение. ‑ [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.iacis.ru/html/?id=22&pag=31&nid=1.

Підзаконні нормативно-правові акти

1. Про концепцію судово-правової реформи в Україні: Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. // Голос України. – 1992. – 12 серпня.
2. Концепція реформування кримінальної юстиції України, затв. Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2008 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 27. – Ст. 838.
3. Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затв. Указом Президента України від 10 червня 1993 р. // Голос України. ‑ 1993. – 26 червня; [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
4. Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 р. № 740. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
5. Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов’язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
6. Порядок отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 верес. 2007 р. №1169. ‑ [Електронний ресурс]. ‑ Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
7. Порядок передачі на зберігання тимчасово вилучених під час кримінального провадження документів, які посвідчують користування спеціальним правом, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
8. Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2012 р. № 868 // Офіційний вісник України. - 2012. ‑ № 71. – Ст.2870.
9. Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України: Постанова Кабінет Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104 // Урядовий кур'єр. – 2012. – 8 грудня. – № 227.
10. Зміни до Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затв. наказом МВС України від 2 листопада 2012 р. № 1002  «Про затвердження Змін до наказу МВС України від 20 січня 2005 р. № 60дск». ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
11. Інструкція про взаємодію правоохоронних органів у сфері боротьби з організованою злочинністю, затв. наказом МВС України і СБУ від 10.06.2011 р. № 317/235 // Офіційний вісник України. ‑2011. ‑ № 53. – Ст. 2139.
12. Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затв. наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 р. № 69. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua
13. Правила внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затв. наказом МВС України від 2 грудня 2008 р. № 638 (в ред. наказу МВС від 2 листопада 2012 р. № 1003). ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
14. Про деякі питання застосування розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України: Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2012 р. № 1735/0/4-12. ‑ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
15. Про затвердження Положення про порядок застосування електронних засобів контролю: Наказ МВС України від 9 серпня 2012 р. № 696 // Офіційний вісник України/ ‑ 2012. ‑ № 76. –Ст. 3093.
16. Про організацію діяльності органів досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України: наказ МВС України від 9 серпня 2012 р. № 686 // Офіційний вісник України. ‑ 2012 р. ‑ № 84. – Ст.3408.
17. Про Положення про автоматизовану систему документообігу суду: Наказ Державної судової адміністрації України від 26 листопада 2010 р. № 188 // Офіційний веб-портал «Судова влада в Україні». – Режим доступу: http://www.court.gov.ua.

Збірники документів

1. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України та постанов Верховного Суду України у справах кримінальної юрисдикції / Гуторова Н.О., Житний О.О. – Х.: Одиссей, 2012. ‑ 432 с.
2. Права людини і професійні стандарти для працівників правоохоронних органів в документах міжнародних організацій. - К.: Сфера, 2002. ‑ 413 с.
3. Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. ‑ Амстердам-Київ: Українсько-Американське бюро захисту прав людини, 1996. ‑ 342 с.
4. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи // Упор. Ю.К. Качуренко. ‑ К.: Наук. думка, 1992. – 199 с.
5. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах: (офіц. текст) / Упоряд. В.В. Рожнова, А.С. Сизоненко, Л.Д. Удалова. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2012. – 452 с.
6. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004) / За ред. В.Т. Маляренка. ‑ К.: Ін Юре, 2004. – 336 с.
7. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. ‑ 3-є вид., змінене і доп. ‑ К.: Скіф, 2008. – 504 c.
8. Рішення Конституційного Суду України (на 22 жовтня 2012 р.). – К.: ЦУЛ, 2012. – 570 с.
9. Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах за 2010 р. / За ред. П.П. Пилипчука.– К., 2012. – 608 с.
10. Узагальнення Верховного Суду України судової практики в кримінальних справах / упоряд. В.В. Рожнова, А.С. Сизоненко, Л.Д. Удалова. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2010. – 180 с.
11. Щорічні доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні. 2010, 2011 роки // Карпачова Н.І. – К, 2012. – 489 с.

Коментарі законодавчих актів

1. Коментар до Конституції України / Автори: В.Б. Авер’янов, В.Ф. Бойко, В.І. Борденюк та ін.; ред. кол. В.Ф. Опришко (гол.), Л.Є. Горьовий, М.І. Корнієнко та ін. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996. – 376 с.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. – К.: Юстиніан, 2012. – 1224 с.
3. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. У 2-х томах. За заг.ред. Тація В.Я., Пшонки В.П., Портнова А.В. – К., 2012. ‑ 1430 с.
4. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України / Під ред. В.Ф. Бойка, В.Г.Гончаренка. ‑ К., 1999. – 624 с.

Монографії

1. Бараннік Р.В., Шибіко В.П. Право особи на свободу від самовикриття, викриття членів її сім'ї чи близьких родичів у кримінальному процесі України. Монографія. ‑ К. КНТ, 2008. – 212 с.
2. Басиста І.В. Прийняття і використання рішень слідчого на стадії досудового розслідування: [монографія] / Басиста І.В. ‑ Івано-Франківськ, 2011. – 532 с.
3. Баулін О.В., Карпов Н.С. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії / За ред. З.Д. Смітієнко. – К.: Охорона праці, 2001. – 232 с.
4. Берназ В.Д. Рішення слідчого (криміналістичний, процесуальний та психологічний аспекти): [монографія] / В.Д. Берназ, С.М. Смоков. ‑ Одеса: ОЮІ НУВС, 2005. – 151 с.
5. Білоусов О.І., Смоков С.М. Затримання підозрюваного у кримінальному процесі України: Монографія. ‑ Одеса, 2009. ‑ 112 с.
6. Ващук Б. Предмет доказування щодо цивільного позову у кримінальному процесі: Монографія. – Львів: ПАІС, 2008. – 208 с.
7. Верхогляд-Герасименко О.В. Забезпечення майнових прав особи при застосуванні заходів кримінально-процесуального примусу: Монографія. – Харків: Вид-во «Юрайт», 2012. – 216 с.
8. Галаган В.І., Калачова О.М. Встановлення процесуального статусу окремих осіб, які беруть участь у досудовому провадженні: Монографія. – Луганськ: СПД Рєзніков В.С., 2012. – 212 с.
9. Городецька М.С. Кримінально-процесуальна компетенція слідчого органів внутрішніх справ / За ред. Л.М. Лобойка. – Дніпропетровськ: Ліра-ЛТД, 2010. – 232 с.
10. Гринків О.О. Заходи забезпечення безпеки у кримінальному судочинстві: [монографія] / О.О. Гринків, А.О. Ляш. – Київ‑Тернопіль: Астон, 2012. – 260 с.
11. Давиденко С.В. Потерпілий як суб'єкт кримінально-процесуального доказування. Монографія / За ред. Ю.М. Грошевого. ‑ Х.: Фінн, 2008. – 296 с.
12. Дубинский А. Я. Исполнение процессуальных решений следователя: правовые и организационные проблемы.‑ К.: Наук. думка, 1984. – 182 с.
13. Запотоцький А.П., Савицький Д.О. Документи як процесуальні джерела доказів у кримінальному процесі: Монографія. – К.: Бізнес Медія Колсантинг, 2011. – 220 с.
14. Зеленецкий В.С., Глинская Н.В. Теория и практика обоснования решений в уголовном процессе Украины. ‑ Харьков: Страйк, 2006. – 336 с.
15. Коваленко Є.Г., Коваленко Г.Я. Кримінально-процесуальні строки при застосуванні заходів процесуального примусу: монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 192 с.
16. Капліна О.В. Правозастосовне тлумачення норм кримінально-процесуального права: Монографія. – Х.: Право, 2008. – 296 с.
17. КипнисН.М. Допустимость доказательств в уголовном судопроизводстве / Отв. ред. П.А. Лупинская. – М. Юрист, 1995. – 128 с.
18. Літвінова І.Ф. Забезпечення недоторканості житла чи іншого володіння особи в кримінальному процесі: [монографія] / Літвінова І.Ф. ‑ К.: О.С. Ліпкан, 2012. ‑ 230 с.
19. Лобойко Л.М.  Кримінально-процесуальна компетенція: Монограф. / Л.М. Лобойко. – Дніпропетровськ: Днепропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2006. – 188 с.
20. Лобойко Л.М. Принцип диспозитивності в кримінальному процесі України: Монографія. — Дніпропетровськ, 2005.
21. Лук‘янчиков Є.Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів: Монографія. ‑ К.: НАВСУ, 2005. – 360 с.
22. Маляренко В.Т. Реформування кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Теорія, історія і практика: Монографія. ‑ К.: Ін Юре, 2004. ‑ 544 с.
23. Мизулина Е.Б. Уголовный процесс: концепция самоограничения государства.- Тарту : Тарт. ун-т., 1991.  – 148 с.
24. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. ‑ К.: Юринком Интер, 1999. – 445 с.
25. Михеенко М.М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве. ‑ М., 1984. – 134 с.
26. Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: Вибрані твори. ‑ К.: Юрінком Інтер, 1999. – 239 с.
27. Назаров В.В. Конституційні права людини та їх обмеження у кримінальному процесі України: монограф. – Х.: Золота миля, 2009. – 400 с.
28. Нор В.Т., Павлишин А.А. Судові витрати у кримінальному процесі України: Монографія. ‑ К.: Атіка, 2003. – 176 с.
29. Погорецький М.А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі: Монографія. – Х.: Арсіс ЛТД, 2007. – 576 с.
30. Попелюшко В.О. Предмет доказування в кримінальному процесі (кримінально-процесуальні та кримінально-правові аспекти): Монографія. ‑ Острог: Нац. ун-т «Острозька академія», 2001. – 195 с.
31. Попелюшко В.О. Функція захисту в кримінальному судочинстві України: правові, теоретичні та прикладні проблеми: Монографія. – Острог: Вид-во Нац. ун-ту «Острозька академія», 2009. – 634 с.
32. Прилуцький П.В. Концепція проблеми істини у кримінальному процесі України. Монографія. – Сміла: Тясмин, 2006. – 200 с.
33. Розовский Б.Г. Ненаучные заметки о некоторых научных проблемах уголовного процесса: Эссе. ‑ Луганск: РИО ЛАВД, 2004. – 600 с.
34. Савицький Д.О., Костовська О.М. Доказування у справах про злочини приватного обвинувачення: монографія. ‑ Львів: Галицька видавнича спілка, 2012. – 199 с.
35. Садова Т.В. Обмеження прав і свобод у кримінальному судочинстві України та держав англо-амеріканської правової системи в контексті міжнародних стандартів: Монографія / За ред. С.М. Смокова. – Івано-Франківськ, Надвірна: ЗАТ «Надвірнянська друкарня», 2011. – 177 с.
36. Смоков С.М., Горелкіна К.Г. Гарантії застосування заходів процесуального примусу у кримінальному судочинстві. – Одеса: Астропринт, 2012. – 152 с.
37. Статіва І.І. Початковий етап досудового провадження в сучасному кримінальному процесі: український і західний контексти: Монографія. – Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2012. – 248 с.
38. Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування. ‑ К.: НАВСУ, 2005. – 272 с.
39. Строков І.В. Правові та моральні засади застосування криміналістичних засобів: Монографія. – К.: НАВС України, 2003. – 325 с.
40. Татаров О.Ю. Досудове провадження в кримінальному процесі України: теоретико-правові та організаційні засади (за матеріалами МВС): монографія / МВС України. ‑ Донецьк: 2012. – 639 с.
41. Тертишник В. М. Гарантії істини та захисту прав і свобод людини в кримінальному процесі / Тертишник В.М. ‑ Дніпропетровськ: Дніпропетр. Юрид. акад. МВС України, 2002. – 432 с.
42. Тітко І.А. Оцінні поняття у кримінально-процесуальному праві України: Монографія. – Х.: Право, 2010. – 216 с.
43. Удалова Л.Д. Теорія та практика отримання вербальної інформації у кримінальному процесі України: Монографія. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 324 с.
44. Удалова Л.Д., Доросінська Г.М. Порушення та розслідування кримінальної справи щодо депутата місцевої ради: Монографія. – К.: КНТ, 2011. – 144 с.
45. Удалова Л.Д., Корсун В.Я. Суд як суб’єкт кримінально-процесуального доказування: Монографія. – К: Скіф, 2012. – 168 с.
46. Удалова Л.Д., Хабло О.Ю. Зловживання у сфері кримінального процесу: Монографія. – К.: Дакор, 2010. – 176 с.
47. Черечукіна Л.В. Судовий контроль за досудовим провадженням: Монографія. – Луганськ: РИО ЛИВД, 1998. – 124 с.
48. Черков В.О. Правовідносини між суб'єктами оперативно-розшукової діяльності, слідчим, прокурором і судом: монографія. ‑ Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2012. ‑ 287с.
49. Шумило М.Є. Реабілітація в кримінальному процесі України. – Х.: Арсіс ЛТД, 2001. – 320 с.
50. Юрчишин В. М. Обвинувачення в судах України. – Чернівці: Рута, 2005. – 152 с.
51. Яновська О.Г. Концептуальні засади функціонування і розвитку змагального кримінального судочинства: Монографія. – К.: Прецедент, 2011. – 303 с.

98.                       Рогатюк І.В. Обвинувачення у кримінальному процесі України: [монографія] / Рогатюк І.В. ‑ К.: Атіка, 2007. – 160 с.

Підручники

1. Коваленко Є.Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України: Підручник.- К.: Юрінком Інтер, 2006.- 632 с.
2. Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: Підручник. ‑ К.: Юрінком Інтер, 2008. ‑ 712 с.
3. Кримінально-процесуальне право України: Підручник / За заг. ред. Ю.П. Аленіна. ‑ Харків: Одіссей, 2009. ‑ 816 с.
4. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Підручник. – К.: Істина, 2010. – 496 с.
5. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник.- Київ: Либідь, 1999. ‑ 536 с.
6. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. ‑ К.: А.С.К., 2007. – 848 с.
7. Удалова Л.Д. Кримінальний процес України. Загальна частина: Підручник. ‑ К.: Кондор, 2005. – 152 с.

Навчальні посібники

1. Азаров Ю.І. Кримінально-процесуальне право України: [навч. посіб.] / Азаров Ю.І., Заїка С.О., Фатхутдінов В.Г. ‑ К.: Кутеп, 2008. – 430 с.
2. Баулін О.В., Карпов Н.С., Поповченко О.І., Савицький Д.О. Спрощене досудове провадження в Україні: історія, сучасність, перспективи. ‑ К.: НАВСУ, 2004. – 151 с.
3. Баулін О.В., Поповченко О.І. Нотаріус в кримінальному процесі: Навч. посібник. – Луганськ: СПД Рєзников В.С., 2011. – 180 с.
4. Гмирко В. Кримінально-процесуальні докази: поняття, структура, характеристика, класифікація: Лекція. ‑ Дніпропетровськ: Академія державної митної служби України, 2002. – 63 с.
5. Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному процесі України. ‑ К.: Юрінком Інтер, 1998. ‑ 189 с.
6. Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному процесі. Науково-практ. посібник. – К.: КНТ, Видавець Фурса С.Я., 2006. – 272 с.
7. Грошевий Ю.М., Фомін С.Б. Кримінально-процесуальне доказування та оперативно-розшукова діяльність. Навч. посібник. ‑ Х.: Право, 2010. – 112 с.
8. Доронін І.М. Документи-докази у кримінальному процесі України. Практ. посібник. ‑ К.: Паливода, 2008. – 184 с.
9. Дроздов О.М. Джерела кримінально-процесуального права.‑ Харків, 2004.
10. Експертизи в судовій практиці: наук.-практ. посібник / Київський НДІ судових експертиз; Академія адвокатури України / В.Г. Гончаренко (ред.). ‑ 2-ге вид. перероб. і доп. ‑ К.: Юрінком Інтер, 2010. – 400 с.
11. Зейкан Я.П. Захист у кримінальній справі: Наук.-практ. посіб. ‑ К.: Вища шк., 2002. ‑ 271 с.
12. Зеленський С.М., Назаренко С.П., Письменний Д.П. Провадження у справах дітей, які не досягли віку кримінальної відповідальності: Навч. посібник. – К.: КНТ, 2012. – 160 с.
13. Кримінальний процес України: Навч. посіб. / МОН України; І.В. Басиста, В.І. Галаган, Ж.В. Удовенко. ‑ К: ЦУЛ, 2010. – 347 с.
14. Кримінальний процесуальний кодекс України: структурно-логічні схеми і таблиці, типові бланки та зразки процесуальних документів / Авт. кол.: Андрєєв·Р.Г., Блажівський·Є.М., Гошовський·М.І. та ін. – Харків: Правова єдність, 2012. – 736 с.
15. Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (Загальна частина) / Рожнова В. В., Конюшенко Я. Ю., Чурікова І. В. – К. : Нац. акад. внутр. справ, 2012. – 280 с.
16. Лобойко Л. М. Стадії кримінального процесу. – Дніпропетровськ: Юрід. акад. МВС, 2004. – 154 с.
17. Ляш А.О. Кримінальний процес (Загальна частина): Навч. посібник. – К.: Університет «Україна», 2006. – 224 с.
18. Мазур О.С., Баулін О.В. Забезпечення прав та законних інтересів особи, яку затримали за підозрою у вчиненні злочину: Навч. посібник. – Луганськ: СПД Рєзников В.С., 2011. – 204 с.
19. Маляренко В.Т. Конституційні засади кримінального судочинства. ‑ К.: Юрінком Інтер, 1999. – 318 с.
20. Маляренко В.Т., Вернидубов І.В. Прокурор у кримінальному судочинстві: Деякі проблеми та шляхи їх вирішення. ‑ К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
21. Манукян В.И. Европейский суд по правам человека: право, прецеденты, комментарии. Научн.-практ. пособие.- К.: Істина, 2006. ‑ 368 с.
22. Михайленко О.Р. Складання процесуальних актів у кримінальних справах: Навч. посіб./ Ін-т адвокатури при Київ. нац. ун-ті ім. Т. Шевченка. ‑2. вид., доп. ‑ К.: Юрінком Інтер, 2000. – 256 с.
23. Мінюков П.І., Мінюков А.П. Процесуальні повноваження начальника слідчого відділу (відділення) органів внутрішніх справ і проблеми керівництва досудовим слідством: Навч. посіб. – К.: Кондор, 2004. – 214 с.
24. Молдован А.В., Мельник С.М. Кримінальний процес України: Навч. посіб.- К.: ЦУЛ, 2013. ‑ 368 с.
25. Назаров В.В., Омельяненко Г.М. Кримінальний процес України: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2008. – 584 с.
26. Оперативно-розшукова діяльність та негласні слідчі (розшукові) дії у схемах: посібник / Никифорчук Д.Й., Зима Л.М., Тарасенко О.С., Василинчук В.І.; за заг. ред. В.В. Коваленка. – К: НАВС, 2012. – 155 с.
27. Погорецький М. А. Кримінально-процесуальні відносини: структура і система. ‑ Харків: Арсис, 2002. ‑ 160 с.
28. Попелюшко В.О. Мала судова реформа та захист прав громадян. Навч. посібник. ‑ К.: Кондор, 2006.- 236 с.
29. Порівняльний аналіз норм колишнього та нового кримінального процесуального кодексу України / Молдован В.В. – К., 2012. – 418 с.
30. Руководство по расследованию преступлений: Научно-практ. пособие / А.В. Гриненко, Т.В. Каткова, Г.К. Кожевников и др. – Харьков: Консум, 2001. – 608 с.
31. Савонюк Р.Ю. Доказування в досудовому слідстві: Навч. посібник.- Сімферополь: ДОЛЯ, 2004. ‑ 184 с.
32. Смирнов А.В. Модели уголовного процесса. ‑ СПб.: Наука, 2000. – 224 с.
33. Стахівський С.М. Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства: Вибрані твори. – К.: Бізнес Медіа Консалтинг, 2010. – 276 с.
34. Тертишник В.М., Козаченко І.П., Антонов К.В. Використання в кримінальному процесі матеріалів оперативно-розшукової діяльності та гарантії захисту прав і свобод людини. ‑ Дніпропетровськ, 2004.
35. Удалова Л.Д., Гаюр І.Й. Накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого: Навч. посібник. – К: КНТ, 2012. – 168 с.
36. Удалова Л.Д., Рибалка О.В. Суб'єкти кримінально-процесуального доказування: навч. посіб. – К.: КНТ, 2012. – 158 с.
37. Фулей Т.І. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: національна практика застосування в кримінальному судочинстві: Навч.-метод. посібник. – К.: ТОВ Гештальт Консалтінг Груп, 2008. – 84 с.

Статті

1. Баулін О.В. Дія кримінально-процесуального закону як гарантія законності в кримінальному процесі // Забезпечення законності в діяльності органів дізнання та досудового слідства: Матеріали І наук.-практ. конф., м.Луганськ 25 березня 2011 р. / редкол.: Л.В. Черечукіна, О.Г. Русанова. – Луганськ: РВВ ЛДВС ім. Е.О. Дидоренка, 2011. – С.5-12; Електронний ресурс: http: //corp-lguvd.lg.ua/dok 101.html/.
2. Баулін О.В. Захист обвинуваченого і деякі проблеми його забезпечення в Україні // Розкриття злочинів за новим Кримінальним процесуальним кодексом України: Матеріали наук.-практ. конф., Київ, 8 листоп. 2012 р. ‑ К.: Нац. акад. внутр. справ, 2012. – С. 57‑59.
3. Богаченко П.П. Відсторонення обвинуваченого від посади на час розслідування // Злочинність у сфері професійної діяльності: Матеріали міжнар. наук. конф. (10 грудня 2010 р.). – Одеса: Одес. нац. ун-т ім. І.І. Мечникова, 2010. ‑ С.164–166.
4. Варфоломеєва Т.В. Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» // Адвокат. ‑2012. ‑ № 8. ‑ С. 4‑7.
5. Воронцова С.В. Роль результатов оперативно-розыскной деятельности в формировании доказательств по уголовному делу // Российский следователь. ‑ 2010. ‑ №3. ‑ С.23‑24.
6. Грошевий Ю., Говорун Д. Скарга як засіб реалізації принципу публічності (до проекту Кримінального процесуального кодексу України) // Вісник Національної академії прокуратури України. ‑ 2012. ‑№ 1 (25). – С.50‑56.
7. Гутник П.М. Сучасні проблеми гласності судового розгляду з позицій практикуючого адвоката // Адвокат. – 2010. – № 7 (118). – С.20‑22.
8. Канюк І.М. Принцип процесуальної економії при ознайомленні обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2010. ‑ № 5. – С.213‑223.
9. Карабут Л.В. Щодо формування доказів під час досудової кримінальної процесуальної діяльності за новим КПК / Л.В. Карабут // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2012. – № 1(5): [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lj.oa.edu.ua/articles/2012/n1/12klvznk.pdf.
10. Карпов Н.С. Дія кримінально-процесуального закону України в часі // Науковий вісник НАВС. ‑ 2011. ‑ Вип. 2 (75). ‑ С. 8‑19.
11. Литвинчук О.І. Процесуальний статус слідчого за новим КПК України // Актуальні проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства й удосконалення діяльності судових і правоохоронних органів України: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Луганськ, 20 квітн. 2012 р. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2012. – С. 62‑65.
12. Лужанський А.В. Доступ до правосуддя: окремі проблеми законодавчого врегулювання // Вісник Верховного Суду України. – 2010. – № 3 (115). – С. 26‑29.
13. Лук’янчиков Є.Д. Зняття інформації з каналів зв’язку – засіб формування судових доказів / Є.Д. Лук’янчиков, Б.Є. Лук’янчиков // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2012. – № 1(5): [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://lj.oa.edu.ua/articles/2012/n1/12ledfsd.pdf.
14. Мазур О. Законодавче забезпечення в Україні прав та законних інтересів особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину // Юридична Україна. ‑ 2007. ‑ № 8. ‑ С.83‑86.
15. Погорецький М. Взаємозв’язок оперативно-розшукової діяльності і кримінального процесу за новим КПК України // Наукова, просвітницька, громадська та політична спадщина академіка І. Маліновського і сьогодення: Матеріали I-го Міжнар. наук.-практ. семінару; [Острог, 16 березня 2012 р.].- Острог: Вид-во Нац. ун-ту «Острозька академія», 2012. ‑ С.191‑195.
16. Попелюшко В. О. Запобіжні заходи в новому КПК України: поняття, мета, підстави, порядок і суб'єкти застосування // Адвокат. – 2012. ‑ № 9 (144). – С. 4‑6.
17. Рибалка О.В. Суд як суб’єкт доказування у разі застосування спрощеного порядку судового слідства // Адвокат. – 2011. – № 12 (135). – С.23‑26.
18. Русанова О.Г. Процесуальне представництво адвоката у кримінальному процесі як гарантія захисту конституційних прав потерпілого // Адвокат. – 2012. – № 2 (137). – С.42‑45.
19. Строков І.В. Проблеми використання результатів оперативно-розшукових заходів у процесі доказування // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. ‑ 2003. ‑ Вип.4. ‑ С.101‑106.
20. Тищенко О., Тітко І. Забезпечення прав потерпілого на стадії досудового розслідування // Вісник Національної академії прокуратури України. ‑ 2012. ‑№ 1 (25). – С. 61‑ 66.
21. Шумило М.Є. Вдосконалення нормативної моделі накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв’язку / М.Є. Шумило, В.С. Рудей // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2012. – № 1(5): [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lj.oa.edu.ua/articles/2012/n1/12smyzkz.pdf.
22. Яновська О.Г. Основні напрями розвитку змагального кримінального судочинства в Україні у світлі євроінтеграційних процесів / О.Г. Яновська // Юридична Україна. ‑ 2011. ‑ № 11. ‑ С.91‑96.
23. Ярлова О. Деякі аспекти застосування державної мови у судочинстві України // Право України. – 2010. – № 3. – С. 226-272.

 

 

Доцент кафедри кримінального права і криміналістики

навчально-наукового інституту права та психології НАВС

кандидат юридичних наук                                                                  О. С. Мазур

 

Професор кафедри кримінального права і криміналістики

навчально-наукового інституту права та психології НАВС

кандидат юридичних наук, доцент                                          О. В. Баулін

 

Завідувач кафедри кримінального права і криміналістики

навчально-наукового інституту права та психології НАВС

доктор юридичних наук, доцент                                          В. Я. Горбачевський

ЗМІСТ

 

ОПИС ДИСЦИПЛІНИ............................................................................................3

 

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ………………..….……………….5

 

СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ..............................................................6

 

Плани семінарських та практичних занять із

Загальної частини Кримінального прОЦЕСУ України………...7

 

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ.(ЗАЛІКУ)...........38

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ......................................................................................40

 

ЗМІСТ……………………………………………………………………………53