КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО 15.10.2016 07:50

 

 

 

1. 5.     Теми семінарських занять

 

Тема 1. Кримінально-виконавча політика і кримінально-виконавче право.

Семінарське заняття №1 – 2 год.

План

1.     Поняття і мета кримінально-виконавчої політики. Основні фактори, від яких залежить стратегія формування кримінально-виконавчої політики.

2.     Центральний орган виконавчої влади у сфері виконання покарань.

3.     Поняття кримінально-виконавчого права, його предмет та метод.

4.     Джерела кримінально-виконавчого права.

5.     Види норм кримінально-виконавчого права.

6.     Принципи кримінально-виконавчого права і кримінально-виконавчого законодавства, їх співвідношення.

 

         Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: кримінально-виконавча політика; суб’єкти її формування і реалізації; принципи кримінально-виконавчої політики; фактори, що впливають на кримінально-виконавчу політику держави; центральний орган державної влади з питань виконання покарань; кримінально-виконавче право як галузь права, наука, навчальна дисципліна; предмет і метод кримінально-виконавчого права; норми і джерела кримінально-виконавчого права; принципи кримінально-виконавчого права.

 

Рекомендована література до Теми 1: 1; 1.3.3; 1.3.7; 1.4.1-1.4.2; 2.1-2.5;.3.1-3.2; 4.7.

 

 

Тема 2. Система органів і установ виконання покарань.

Семінарське заняття № 2– 2 год.

План

1. Види установ і органів, що виконують кримінальні покарання.
2. Види покарань, які виконує кримінально-виконавча інспекція.
3. Класифікація засуджених до позбавлення волі.
4. Виправна колонія – основний вид кримінально-виконавчих установ.
5. Взаємодія органів і установ виконання покарань з іншими правоохоронними органами.

         Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: Державна пенітенціарна служба України; органи виконання покарань; установи виконання покарань; арештні доми; кримінально-виконавчі установи; виховні колонії; класифікація засуджених; кримінально-виконавча інспекція.

Рекомендована література до Теми 2: 1.3.3; 1.3.7; 1.4.1-1.4.2; 1.4.5, 2.1-2.5; 3.1-3.3; 4.1-4.2; 4.4; 6.4.

 

 

Тема 3. Кримінально-виконавчі правовідносини.

Семінарське заняття №3 – 2 год.

План

1. Поняття кримінально-виконавчих правовідносин.
2. Елементи кримінально-виконавчих правовідносин.
3. Засуджений як суб`єкт кримінально-виконавчих правовідносин.
4. Об`єкти кримінально-виконавчих правовідносин.
5. Проблемні питання регулювання правовідносин у сучасному кримінально-виконавчому законодавстві України.

         Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: кримінально-виконавчі правовідносини; елементи кримінально-виконавчих правовідносин: суб’єкти, об’єкти, зміст; юридичні факти як обставини  виникнення, зміни і припинення кримінально-виконавчих правовідносин.

        

         Рекомендована література до Теми 3: 2.1-2.5; 3.1-3.2; 4.3; 6.3.

 

 

Тема 4. Правовий статус засуджених.

                                                        Семінарське заняття №4 – 2 год.

                                               План.

1. Поняття правового статусу засуджених.
2. Основні права засуджених за кримінально-виконавчим законодавством України.
3. Правовий статус засуджених до позбавлення волі на певний строк.
4. Особливості правового статусу неповнолітніх, засуджених до позбавлення волі на певний строк.
5.  Поняття законних інтересів засуджених, особливості їх реалізації.

 

         Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: правовий статус особи; правовий статус засудженого; права, обов’язки та законні інтереси засуджених.

Рекомендована література до Теми 4: 2.1-2.5; 4.19; 4.23; 5.2- 5.3.

 

 

Тема 5. Порядок і умови виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.

                                                        Семінарське заняття №5 – 2 год.

1. Порядок і умови виконання покарання у виді штрафу.

2. Порядок і умови виконання покарання у виді громадських та виправних робіт.

4. Порядок і умови виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю.

5. Порядок і умови виконання покарання у виді конфіскації майна.

6. Порядок і умови виконання покарання у виді арешту.

7. Порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі.

8. Виконання не пов’язаних з позбавленням волі покарань, що пов’язані з проходженням військової служби.

         Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: кримінально – виконавча інспекція; державна виконавча служба; військова частина, гауптвахта; дисциплінарний батальйон; порядок і умови виконання та відбування покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.

Рекомендована література до Теми 5: 1.3.3; 1.4.3; 1.4.5; 1.4.9; 2.1-2.5; 4.1-4.2; 4.24.

 

Тема 6.Порядок та умови виконання покарань, пов’язаних з позбавленням волі.

                                                        Семінарське заняття №6 – 2 год.

План.

1. Установи для відбування покарання засудженими до позбавлення волі?
2. Поняття режиму відбування покарання і його призначення.
3. Порядок розподілу і направлення засуджених до виправних установ.
4. Порядок приймання засуджених до установи.
5. Вимоги щодо роздільного тримання засуджених різних категорій.
6. Особливості виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.

         Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: виправна колонія; адміністрація виправної колонії; засуджений до позбавлення волі на певний строк; засуджений до довічного позбавлення волі; режим позбавлення волі.

 

Рекомендована література до Теми 6: 2.1-2.5; 3.1-3.5; 4.15-4.16; 4.25; 6.3-6.4.

 

 

Тема 7. Звільнення засуджених від відбування покарання та здійснення постпенітенціарного впливу на них.

Семінарське заняття №6 – 2 год.

                                          План.

1.Підстави звільнення  від відбування покарання за КВК України.

2. Звільнення від покарання в силу акту амністії.

3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

4. Звільнення від покарання за хворобою.

5. Поняття, завдання та структура постпенітенціарного впливу.

6. Поняття та сутність адміністративного нагляду як крайньої міри постпенітенціарного впливу на осіб, звільнених з місць позбавлення волі.

         Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: підстави звільнення засуджених; амністія; помилування; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; постпенітенціарний вплив; адміністративний нагляд.

        

Рекомендована література до Теми 7: 1.3.11; 2.1-2.5; 3.1-3.3; 1.4.10; 1.4.6.

Тема 8. Міжнародно-правові стандарти поводження із засудженими.

                                  Семінарське заняття №6 – 2 год.

                                          План.

1. Чому виникла необхідність розробки міжнародних стан­дартів поводження із засудженими?
2. Найважливіші європейські правові акти, що визна­чають права людини.
3. Стисла характеристика Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.
4. Класифікація міжнародних стандартів поводження із за­судженими.
5.  Зміст Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
6.  Мету Європейських пенітенціарних правил, їх стисла характеристика.
7. Основний зміст Токійських правил.
8. Стан дотримання Україною вимог Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та Європейських пені­тенціарних правил.

      Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню:

права людини; міжнародно-правові акти; міжнародні стандарти поводження.

Рекомендована література до Теми 8: 1.2.1-1.2.3; 2.1-2.4; 3.4; 4.6; 4.14; 5.1; 6.1.

 

 

 

 

 

 

 

6. Завдання для самостійної роботи

 

Тема 1. Кримінально-виконавча політика і кримінально-виконавче право.

 

І. Тематика рефератів:

1. Концептуальні основи сучасної кримінально-виконавчої політики України.
2. Першочергові проблеми пенітенціарної політики України на сучасному етапі.
3. Сутність і соціальна природа пенітенціарної функції демократичної правової держави.
4. Принципи кримінально-виконавчої політики: поняття, класифікація, зміст.
5. Кримінально-виконавче право як засіб протидії злочинності.
6. Особливості реалізації конституційних принципів щодо прав і свобод людини у  кримінально-виконавчій діяльності.

        

         ІІ. Самостійно підготувати:

1. Тести для оцінки знань з теми №1.
2. Презентацію до теми №1 або рецензію (анотацію) до наукової статті, тез виступу на науково-практичній конференції (семінарі).

 

Рекомендована література до Теми 1: 1; 1.3.3; 1.3.7; 1.4.1-1.4.2; 2.1-2.5;.3.1-3.2; 4.7.

 

Тема 2. Система органів і установ виконання покарань.

 

І. Тематика рефератів:

1. Сучасні місця позбавлення волі: якими вони мають бути?

2. Основні напрями поліпшення діяльності кримінально-виконавчих установ.

3. Критерії оцінки ефективності діяльності персоналу виправних і виховних колоній.

 

         ІІ. Самостійно підготувати:

1. Тести для оцінки знань з теми №2.
2. Презентацію до теми №2 або рецензію (анотацію) до наукової статті, тез виступу на науково-практичній конференції (семінарі).

 

Рекомендована література до Теми 2: 1.3.3; 1.3.7; 1.4.1-1.4.2; 1.4.5, 2.1-2.5; 3.1-3.3; 4.1-4.2; 4.4; 6.4.

 

 

 

Тема 3. Кримінально-виконавчі правовідносини.

 

І. Тематика рефератів:

1. Засуджений як суб’єкт кримінально-виконавчих правовідносин.

2. Проблеми законодавчого вдосконалення кримінально-виконавчих правовідносин.

3. Визначення юридичного і фактичного змісту кримінально-виконавчих правовідносин при виконанні та відбуванні покарання у виді обмеження волі.

4. Проблематика розширення кола суб’єктів кримінально-виконавчих відносин.

        

         ІІ. Самостійно підготувати:

1. Тести для оцінки знань з теми №3.
2. Презентацію до теми №3 або рецензію (анотацію) до наукової статті, тез виступу на науково-практичній конференції (семінарі).

 

Рекомендована література до Теми 3: 2.1-2.5; 3.1-3.2; 4.3; 6.3.

 

Тема 4. Правовий статус засуджених.

 

І. Тематика рефератів:

1. Конституція України – гарант дотримання прав і свобод засуджених.

2. Права людини і проблема позбавлення волі.

3. Генезис правового статусу засуджених у незалежній Україні.

 

         ІІ. Самостійно підготувати:

1. Тести для оцінки знань з теми №4.
2. Презентацію до теми №4 або рецензію (анотацію) до наукової статті, тез виступу на науково-практичній конференції (семінарі).

 

Рекомендована література до Теми 4: 2.1-2.5; 4.19; 4.23; 5.2- 5.3.

 

Тема 5. Порядок і умови виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.

І. Тематика рефератів:

1. Проблеми належного виконання в Україні покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.

2. Соціально-правові основи участі громадськості в діяльності кримінально-виконавчої інспекції.

3. Особливості та проблеми виконання військовими частинами Внутрішніх військ МВС України покарань у виді службового обмеження для військовослужбовців.

 

         ІІ. Самостійно підготувати:

1. Тести для оцінки знань з теми №5.
2. Презентацію до теми №5 або рецензію (анотацію) до наукової статті, тез виступу на науково-практичній конференції (семінарі).

 

Рекомендована література до Теми 5: 1.3.3; 1.4.3; 1.4.5; 1.4.9; 2.1-2.5; 4.1-4.2; 4.24.

 

Тема 6.Порядок та умови виконання покарань, пов’язаних з позбавленням волі.

 

І. Тематика рефератів:

1. Позбавленням волі на певний строк як найбільш розповсюджений вид кримінального покарання.

2. Позбавлення волі неповнолітніх: позитивні і негативні соціальні та психологічні наслідки.

3. Організаційні, правові та інші проблеми виконання і відбування жінками, засудженими до довічного позбавлення волі.

4. Арешт: проблемні питання віднесення до видів покарань, що не пов’язані з позбавленням волі. 

 

         ІІ. Самостійно підготувати:

1. Тести для оцінки знань з теми №6.
2. Презентацію до теми №6 або рецензію (анотацію) до наукової статті, тез виступу на науково-практичній конференції (семінарі).

 

Рекомендована література до Теми 6: 2.1-2.5; 3.1-3.5; 4.15-4.16; 4.25; 6.3-6.4.

 

Тема 7. Звільнення засуджених від відбування покарання та здійснення постпенітенціарного впливу на них.

 

І. Тематика рефератів:

 1. Правова природа звільнення засуджених у зв’язку з тяжким соматичним або психічним захворюванням.

2. Умовно-дострокове звільнення: проблематика критеріїв оцінки ступеню виправлення засуджених.

3. Проблемні питання працевлаштування засуджених, звільнених з місць позбавлення і обмеження волі.

 

         ІІ. Самостійно підготувати:

1. Тести для оцінки знань з теми №7.
2. Презентацію до теми №7 або рецензію (анотацію) до наукової статті, тез виступу на науково-практичній конференції (семінарі).

 

Рекомендована література до Теми 7: 1.3.11; 2.1-2.5; 3.1-3.3; 1.4.10; 1.4.6.

 

Тема 8. Міжнародно-правові стандарти поводження засудженими.

 

І. Тематика рефератів:

 1. Загальна характеристика і класифікація міжнародно-правових стандартів поводження з ув’язненими

2. Основні міжнародно-правові норми про права людини та їх втілення у кримінально-виконавчому законодавстві України.

3. Вимоги міжнародних актів щодо поведінки персоналу пенітенціарних закладів (установ).

4. Міжнародно-правові акти про медико-санітарне забезпечення ув’язнених і поведінку медичного персоналу.

 

         ІІ. Самостійно підготувати:

1. Тести для оцінки знань студентів з теми №8.
2. Презентацію до теми №8 або рецензію (анотацію) до наукової статті, тез виступу на науково-практичній конференції (семінарі).

 

 

Рекомендована література до Теми 8: 1.2.1-1.2.3; 2.1-2.4; 3.4; 4.6; 4.14; 5.1; 6.1.

 

7. Індивідуальні завдання

 

Тема 1. Кримінально-виконавча політика і кримінально-виконавче право.

Підготувати копії (ксерокопії або електор. презентації) основних нормативно-правових актів, в яких втілюється політика держави у сфері виконання покарань.

 

Тема 2. Система органів і установ виконання покарань.

Підготувати схеми підпорядкування органів і установ виконання покарань центральному органу виконавчої влади - ДПтСУ.

 

Тема 3. Кримінально-виконавчі правовідносини.

Знайти у фахових наукових виданнях 1-2 статті, присвячені дослідженню кримінально-виконавчих відносин.

 

ТЕМА 4. Правовий статус засуджених.

Підготувати схем –характеристику правового статусу особи, засудженої: а) до арешту; б) до громадських робіт; в) до виправних робіт; г) до позбавлення волі на певний строк.

 

ТЕМА 5. Порядок і умови виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.

Отримати в кримінально-виконавчій інспекції ксерокопії документів з архівних особових справ засуджених, що характеризують діяльність інспекції з виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.

 

ТЕМА 6. Порядок та умови виконання покарань, пов’язаних з позбавленням волі.

Отримати у виправних колоніях ДПтСУ ксерокопії документів з архівних особових справ засуджених до позбавлення волі, що характеризують практичну дію прогресивної системи виконання покарань.

 

ТЕМА 7. Звільнення засуджених від відбування покарання та здійснення постпенітенціарного впливу на них.

Отримати в районній (міській) спостережній комісії копію протоколу засідання комісії щодо погодження подання начальника КВІ (ВК) стосовно застосування пільг до засуджених.

 

ТЕМА 8. Міжнародно-правові стандарти поводження засудженими.

Підготувати інформаційну довідку про основні міжнародно-правові акти щодо поводження з засудженими та ув’язненими (міжнародні стандарти).

8. Методи навчання

 

Вивчення курсу Кримінально-виконавче право здійснюється за допомогою прийнятих в юридичній науці методів наукового дослідження, а також окремих методів і прийомів наукового пізнання, з яких основними є:

історичний– вивчення нормативних матеріалів, літературних та інших джерел з питань кваліфікації злочинів;

порівняльно-правовий – аналіз та співставлення різних нормативних матеріалів;

діалектичний – як загальний науковий метод пізнання соціально-правових явищ в їх протиріччях, розвитку та змінах;

інші методи – формально-логічний, системно структурний, статистичний та інші.

Під час виклададання дисципліни використовуються такі методи навчання, як:

Словесні методи (бесіда, розповідь, пояснення, лекції тощо) харак­терні тим, що інформацію для засвоєння курсант отримує вербальними засобами,тобто через слово.

Наочні методи — інформація для засвоєння одержується на основі сенсорно-перцептивної діяльності (демонстрування, ілюстрації, показ об?єкта, моделі).

Практичні методи застосовуються шляхом виконання практич­них дій курсант отримує деяку інформацію, яку аналізує, робить висно­вок і приходить до тих знань, які необхідно засвоїти. Особливість ме­тоду в тому, що діяльність з одержання знань накладається в часі на діяльність з їх застосування, що дає винятково важливий педагогічний ефект.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9. Методи контролю

 

Засоби діагностики знань використовуються з метою визначення ефективності вказаних методик навчання. В університеті, відповідно до наказу МОН України від 31.07.1998 № 285 „Про порядок розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою”, педагогічний контроль розглядається як основна ланка, що забезпечує неперервність процесу виховання, освіти та професійної підготовки і має чотири пріоритетні функції: діагностичну, навчальну, організаційну та виховну.

У розумінні постійної взаємодії науково-педагогічного працівника з студентом під час навчально-виховного процесу, педагогічний контроль являє собою систему перевірки результатів якості освіти та професійної підготовки й означає виявлення, вимір та оцінювання знань, умінь та навичок тих, хто навчається. Основним предметом оцінки результатів освіти є отримані результати навчання у вигляді умінь та навичок, а також результати виховання у вигляді сформованих світоглядних настанов та позицій, інтересів, мотивів і потреб особистості.

Засоби діагностики визначають рівень досягнення запланованих навчальних результатів, повинні мати прозорі критерії оцінювання, забезпечувати об’єктивний поточний та підсумковий контролі.

Під час контрольних педагогічних заходів застосовується система об'єктивної оцінки знань, навичок та умінь, зокрема, з використанням технічних засобів. Тестові завдання для проміжного і підсумкового контролю знань студентів є складовими навчально-методичних комплексів навчальних дисциплін і входять до пакетів кваліфікаційних завдань з дисципліни.

Для навчальної дисципліни „Правова статистика” засобами діагностики знань (успішності навчання) виступають:

- тестові завдання (для проміжного (по окремих темах) і підсумкового контролю знань);

- аудиторні контрольні роботи;

- перевірка виконання самостійної та індивідуальної роботи;

- модульний контроль;

- залік;

 

10. Розподіл балів, які отримують студенти:

Розподіл балів за різними формами контролю для дисциплін, з яких навчальним планом передбачено один модульний контроль протягом семестру

Модуль (М)				ЕКЗАМЕН (Е)
Поточний контроль (ПК)			Модульний контроль (МК)
Аудиторна робота	Самостійна робота	Індивідуальна робота
≤30	≤15	≤15
≤60			≤40
Підсумкова оцінка (П)=М=ПК+МК≤100
Підсумкова оцінка у випадку складання екзамену (П)=ПК+Е≤100				≤40

 

Розподіл балів за різними формами контролю для дисциплін, з яких навчальним планом передбачено два модульних контролі протягом семестру

Модуль 1 (М1)					Модуль 2 (М2)					ЕКЗАМЕН (Е)
Поточний контроль 1 (ПК1)			модульний контроль (МК1)		Поточний контроль 2 (ПК2)				модульний контроль (МК2)
Аудиторна робота	Самостійна робота	Індивідуальна робота			Аудиторна робота	Самостійна робота		Індивідуальна робота
≤30	≤15	≤15			≤30	≤15		≤15
≤60			≤40		≤60				≤40
М1=ПК1+МК1≤100					М2 = ПК2 + МК2 ≤ 100
Підсумкова оцінка (П)=				М1+М2			≤100
				2
Підсумкова оцінка у випадку складання екзамену(П) =				ПК1+ПК2			+Е≤100			≤40
				2

 

 

11. Критерії оцінювання

11.1. Критерії оцінювання аудиторної роботи

студентів на семінарських та практичних заняттях

БАЛИ	ПОЯСНЕННЯ
5	Теоретичні питання, винесені на розгляд, засвоєні у повному обсязі; на високому рівні сформовані необхідні практичні навички та вміння; всі навчальні завдання, передбачені планом заняття, виконані в повному обсязі. Під час заняття продемонстрована стабільна активність та ініціативність. Відповіді на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, висловлення власної думки стосовно дискусійних питань ґрунтується на глибокому знанні чинного законодавства, теорії та правозастосовної практики.
4	Теоретичні питання, винесені на розгляд, засвоєні у повному обсязі; в основному сформовані необхідні практичні навички та вміння; всі передбачені планом заняття навчальні завдання виконані в повному обсязі з неістотними неточностями. Під час заняття продемонстрована ініціативність. Відповіді на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, висловлення власної думки стосовно дискусійних питань переважно ґрунтується на знанні чинного законодавства, теорії та правозастосовної практики.
3	Теоретичні питання, винесені на розгляд, у цілому засвоєні; практичні навички та вміння мають поверхневий характер, потребують подальшого напрацювання та закріплення; навчальні завдання, передбачені планом заняття, виконані, деякі види завдань виконані з помилками.
2	Теоретичні питання, винесені на розгляд, засвоєні частково, прогалини у знаннях не носять істотного характеру; практичні навички та вміння сформовані недостатньо; більшість навчальних завдань виконано, деякі з виконаних завдань містять істотні помилки, які потребуютьподальшого усунення.
1	Студент не готовий до заняття, не знає більшої частини програмного матеріалу, з труднощами виконує завдання, невпевнено відтворює терміни і поняття, що розглядалися під час заняття, допускає змістовні помилки, не володіє відповідними вміннями і навичками, необхідними для розв’язання професійних завдань.
0	Відсутність на занятті

 

 

11.2. Критерії оцінювання самостійної роботи

студентів

БАЛИ	ПОЯСНЕННЯ
15	Питання, винесені на розгляд, засвоєні у повному обсязі; на високому рівні сформовані необхідні практичні навички та вміння; всі навчальні завдання, передбачені планом заняття, виконані в повному обсязі. Відповіді на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, висловлення власної думки стосовно дискусійних питань ґрунтується на глибокому знанні чинного законодавства, теорії та правозастосовної практики.
12	Теоретичні питання, винесені на розгляд, засвоєні у повному обсязі; в основному сформовані необхідні практичні навички та вміння; всі передбачені планом заняття навчальні завдання виконані в повному обсязі з неістотними неточностями. Відповіді на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, висловлення власної думки стосовно дискусійних питань переважно ґрунтується на знанні чинного законодавства, теорії та правозастосовної практики.
10	Теоретичні питання, винесені на розгляд, у цілому засвоєні; практичні навички та вміння мають поверхневий характер, потребують подальшого напрацювання та закріплення; навчальні завдання, передбачені планом заняття, виконані, деякі види завдань виконані з помилками.
8	Теоретичні питання, винесені на розгляд, засвоєні частково, прогалини у знаннях не носять істотного характеру; практичні навички та вміння сформовані недостатньо; більшість навчальних завдань виконано, деякі з виконаних завдань містять істотні помилки, які потребуютьподальшого усунення.
5	Студент не виконав всіх завдань, пр. виконанні частини з завдань допускає змістовні помилки, не володіє відповідними вміннями і навичками, необхідними для розв’язання професійних завдань.
0	Студент не виконав жодного завдання

 

 

11.3. Критерії оцінювання індивідуальної роботи

студентів

БАЛИ	ПОЯСНЕННЯ
15	Теоретичні питання, винесені на розгляд, засвоєні у повному обсязі; на високому рівні сформовані необхідні практичні навички та вміння; всі навчальні завдання, передбачені планом заняття, виконані в повному обсязі. Під час заняття продемонстрована стабільна активність та ініціативність. Відповіді на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, висловлення власної думки стосовно дискусійних питань ґрунтується на глибокому знанні чинного законодавства, теорії та правозастосовної практики.
12	Теоретичні питання, винесені на розгляд, засвоєні у повному обсязі; в основному сформовані необхідні практичні навички та вміння; всі передбачені планом заняття навчальні завдання виконані в повному обсязі з неістотними неточностями. Під час заняття продемонстрована ініціативність. Відповіді на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, висловлення власної думки стосовно дискусійних питань переважно ґрунтується на знанні чинного законодавства, теорії та правозастосовної практики.
10	Теоретичні питання, винесені на розгляд, у цілому засвоєні; практичні навички та вміння мають поверхневий характер, потребують подальшого напрацювання та закріплення; навчальні завдання, передбачені планом заняття, виконані, деякі види завдань виконані з помилками.
8	Теоретичні питання, винесені на розгляд, засвоєні частково, прогалини у знаннях не носять істотного характеру; практичні навички та вміння сформовані недостатньо; більшість навчальних завдань виконано, деякі з виконаних завдань містять істотні помилки, які потребуютьподальшого усунення.
5	Курсант, студент, слухач не готовий до заняття, не знає більшої частини програмного матеріалу, з труднощами виконує завдання, невпевнено відтворює терміни і поняття, що розглядалися під час заняття, допускає змістовні помилки, не володіє відповідними вміннями і навичками, необхідними для розв’язання професійних завдань.
0	Індивідуальна робота не виконана

 

 

12. Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за всі види навчальної діяльності	ОцінкаECTS	Оцінка за національною шкалою
		для екзамену, курсової роботи, практики	для заліку
90-100	А	Відмінно	зараховано
83-89	В	добре
75-82	С
68-74	D	задовільно
60-67	Е
35-59	FX	незадовільно з можливістю повторного складання	не зараховано з можливістю повторного складання
0-34	F	незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни	не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

13. Питання для підготовки до підсумкового контролю

 

13.1. Питання для підготовки до підсумкового контролю

 

1. Поняття кримінально-виконавчої політики, її основні принципи.

2. Поняття, предмет і структура кримінально-виконавчого права.

3. Кримінально-виконавче право як галузь наукових знань, її предмет, метод і завдання.

4. Кримінально-виконавче право у системі права України.

5. Джерела кримінально-виконавчого права.

6. Мета і завдання кримінально-виконавчого законодавства України.

7. Правовий статус засуджених.

8. Види органів і установ виконання покарань.

9. Державна виконавча служба.

10. Кримінально-виконавча інспекція.

11. Військові частини, гауптвахти.

12. Арештні доми.

13. Виправні центри.

14. Дисциплінарний батальйон.

15. Виправні колонії.

16. Виховні колонії.

17. Застосування до засуджених заходів медичного характеру.

18. Прокурорський нагляд за виконанням кримінальних покарань.

19. Участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених.

20. Виконання покарання у виді штрафу.

21. Виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

22. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

23. Виконання покарання у виді громадських робіт.

24. Виконання покарання у вид виправних робіт.

25. Виконання покарання у виді службових обмежень для військовослуж-бовців.

26. Виконання покарання у виді конфіскації майна.

27. Виконання покарання у виді арешту.

28. Виконання покарання у виді обмеження волі.

29. Порядок і умови відбування покарання у виді обмеження волі.

30. Умови праці засуджених до обмеження волі.

31. Медичне обслуговування засуджених до обмеження волі.

32. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до обмеження волі.

33. Соціально-виховна робота із засудженими до обмеження волі.

34. Заходи заохочення, що застосовуються до засуджених до обмеження волі.

35. Заходи стягнення, що застосовуються до засуджених до обмеження волі.

36. Порядок виконання покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.

37. Режим у дисциплінарному батальйоні.

38. Праця засуджених військовослужбовців.

39. Заходи заохочення і стягнення, що застосовуються до засуджених військовослужбовців.

40. Порядок визначення засудженому до позбавлення волі виду колонії.

41. Переміщення засуджених до позбавлення волі.

42. Залишення у слідчому ізоляторі чи направлення до виправної колонії максимального рівня безпеки засуджених до позбавлення волі для роботи з господарського обслуговування.

43. Порядок прийняття засуджених до позбавлення волі у виправні та виховні колонії.

44. Структурні дільниці виправних і виховних колоній.

45. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці карантину, діагностики і розподілу.

46. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці ресоціалізації.

47. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці посиленого контролю.

48. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці соціальної адаптації.

49. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці соціальної реабілітації.

50. Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі.

51. Режим у колоніях та його основні вимоги.

52. Технічні засоби нагляду і контролю.

53. Оперативно-розшукова діяльність у колоніях.

54. Режим особливих умов у колоніях.

55. Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї.

56. Права і обов’язки засуджених до позбавлення волі.

57. Придбання засудженими до позбавлення волі продуктів харчування та предметів першої необхідності.

58. Побачення та телефонні розмови засуджених до позбавлення волі.

59. Короткочасні виїзди за межі виправних і виховних колоній.

60. Одержання засудженими до позбавлення волі посилок (передач) і бандеролей.

61. Листування засуджених до позбавлення волі.

62. Одержання і відправлення засудженими до позбавлення волі грошових переказів.

63. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі.

64. Медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі.

65. Виконання примусового лікування.

66. Умови та оплата праці засуджених до позбавлення волі.

67. Відрахування із заробітку або іншого доходу засуджених до позбавлення волі.

68. Пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення волі.

69. Основні напрями, форми і методи соціально-виховної роботи із засудженими до позбавлення волі.

70. Організація загальноосвітнього і професійно-технічного навчання засуджених до позбавлення волі.

71. Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі.

72. Богослужіння і релігійні обряди в колоніях.

73. Заходи заохочення і стягнення, що застосовуються до позбавлених волі.

74. Злісний порушник встановленого порядку відбування покарання.

75. Посадові особи, які застосовують заходи заохочення і стягнення, обсяг їх повноважень.

76. Виправні колонії мінімального рівня безпеки.

77. Виправні колонії середнього рівня безпеки.

78. Виправні колонії максимального рівня безпеки.

79. Відбування покарання засудженими вагітними жінками, матерями-годувальницями і жінками, які мають дітей віком до трьох років.

80. Проживання жінок, засуджених до позбавлення волі, за межами виправної колонії.

81. Виконання та відбування кримінального покарання неповнолітніми.

82. Заходи заохочення і стягнення, що застосовуються до засуджених неповнолітніх.

83. Порядок і умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.

84. Підстави для звільнення від відбування покарання. 

85. Порядок дострокового звільнення від відбування покарання.

86. Соціальна адаптація та допомога особам, які звільнені від відбування покарання.

87. Нагляд і контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.  Відповідальність осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

88. Основні міжнародні стандарти поводження з засудженими.

13.2. Завдання для підготовки до підсумкового контролю

 

Тема 1 Кримінально-виконавча політика і кримінально-виконавче право України

 

  1. Кримінально-виконавче право – це:

1) самостійна галузь права;

2) комплексна галузь права;

3) складова частина кримінального права;

4) складова частина кримінального та кримінально-процесуального права;

5) складова частина кримінології.

 

  2.. За змістом система курсу кримінально-виконавчого права поділяється на частини:

1) Загальну та Спеціальну;

2) Загальну та Особливу;

3) Загальну, Особливу та Спеціальну;

4) Особливу та Спеціальну;

5) не поділяється взагалі.

 

  3. Суб'єктом формування політики у сфері виконання покарань виступає:

1) Верховна Рада України;

2) Президент УкраЇни;

3) КМ України;

4) Державна пенітенціарна служба України;

5) Міністерство внутрішніх справ України.

 

  4. Структурно КВК України складається з:

1) розділів і глав;

2) розділів;

3) параграфів;

4) розділів параграфів;

5) параграфів і пунктів.

 

  5. За формою норми КВП поділяються на:

1) регулятивні, правоохоронні, спеціальні;

2) матеріальні, процесуальні;

3) зобов’язальні, заборонні, уповноважуючі, заохочувальні;

4) регулятивні, правоохоронні, заохочувальні;

5) матеріальні, процесуальні, регулятивні.

 

 6. За характером встановленого правила норми КВП поділяються на:

1) регулятивні, правоохоронні, спеціальні;

2) матеріальні, процесуальні;

3) зобов’язальні, заборонні, уповноважуючі, заохочувальні;

4) регулятивні, правоохоронні, заохочувальні;

5) матеріальні, процесуальні, регулятивні.

 

 7. Одним із завдань кримінально-виконавчого права є:

1) звільнення від відбування покарання, допомога особам, звільненим від покарання, контроль та нагляд;

2) здійснення матеріальної допомоги сім’ям засуджених;

3) відшкодування шкоди потерпілим від злочинів;

4) розкриття та розслідування злочинів;

5) допомога засудженим в отриманні загальної середньої освіти.

 

  8. Кримінально-виконавчий кодекс України має:

1) розділів V; глав 24; статей 181;

2) розділів Х; глав 26; статей 130;

3) розділів VIII; глав 24; статей 166;

4) розділів ХI; глав 23; статей 170;

5) розділів V; глав 26; статей 166.

 

  9. Чинний КВК України було прийнято (А); набрав чинності (В):

1) А – 25.12.91 р.; В – 25.01.92 р.;

2) А – 25.02.2002 р.; В – 01.01.2004 р.;

3) А – 11.07.2003 р.; В – 01.01.2004 р.;

4) А – 23.12.70 р.; В – 01.06.71 р.;

5) А – 23.12.2003 р.; В – 01.06.2004 р.;

 

 10. Суб'єктом реалізації політики у сфері виконання покарань виступає:

1) Верховна Рада України;

2) Державна пенітенціарна служба України;

3) Міністерство юстиції України;

4) Міністерство внутрішніх справ України;

5) Верховний Суд України.

 

  11. Основним методом правового регулювання у кримінально-виконавчому праві є:

1) диспозитивний;

2) заохочувальний;

3) імперативний;

4) порівняльно-правовий;

5) історичний.

 

  12. За соціальним призначенням норми КВП поділяються на:

1) регулятивні, правоохоронні, спеціальні;

2) матеріальні, процесуальні;

3) зобов’язальні, заборонні, уповноважуючі, заохочувальні;

4) регулятивні, правоохоронні, заохочувальні;

5) матеріальні, процесуальні, регулятивні.

 

Тема 2 Органи та установи виконання покарань

 

 1. Установами виконання покарань є:

1) Державна пенітенціарна служба України, її територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція;

2) арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи;

3) органи внутрішніх справ, органи прокуратури, судові органи, кримінально-виконавча інспекція;

4) підприємства, установи і організації різних форм власності;

5) органи державної влади та місцевого самоврядування.

 

  2. Кримінально-виконавча інспекція виконує покарання у виді:

1) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;

2) арешту і позбавлення волі на певний строк;

3) штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;

4) позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі;

5) штрафу і конфіскації майна.

 

 3. Органами виконання покарань є:

1) Державна пенітенціарна служба України, її територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція;

2) арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи;

3) органи внутрішніх справ, органи прокуратури, судові органи;

4) кримінально-виконавча інспекція;

5) виправні центри.

 

  4. Слідчі ізолятори виконують функції:

1) виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування;

2) виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування;

3) виправних колоній мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами тримання;

4) виправних центрів;

5) виправних колоній середнього рівня безпеки.

 

  5. Виправні колонії виконують покарання у виді:

1) позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі;

2) арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк;

3) арешту, позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі;

4) обмеження волі, позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі;

5) конфіскації майна, позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі.

 

  6. Кримінально-виконавчі установи поділяються на:

1) кримінально-виконавчі установи трьох рівнів безпеки;

2) кримінально-виконавчі установи відкритого типу (виправні центри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу (виправні колонії);

3) кримінально-виконавчі установи з правом вибору місця проживання і кримінально-виконавчі установи без права вибору місця проживання;

4) кримінально-виконавчі установи із полегшеними умовами тримання і кримінально-виконавчі установи із загальними умовами тримання;

5) виправні та виховні колонії.

 

7. Державна пенітенціарна служба України  є:

1) складовою частиною МВС України;

2) складовою частиною Збройних Сил України;

3) центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом;

4) складовою частиною Міністерства юстиції України;

5) складовою частиною Генеральної прокуратури України.

 

8.На центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань покладається завдання:

1) забезпечення фінансування органів та установ виконання покарань;

2) здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;

3) контроль за діяльністю установ виконання покарань;

4) здійснення адміністративного нагляду за особами звільненими з місць позбавлення волі;

5) працевлаштування осіб, що звільнились з місць позбавлення волі.

 

  9. Державна виконавча служба виконує покарання у виді:

1) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;

2) штрафу;

3) штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;

4)  штрафу і конфіскації майна;

5 конфіскації майна.

 

  10. Виправні центри виконують покарання у виді:

1) позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі;

2) арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк;

3) арешту, позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі;

4) обмеження волі, позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі;

5) обмеження волі.

 

Тема 3. Кримінально-виконавчі правовідносини

 

1. Кримінально-виконавчі правовідносини - це:

1)    врегульовані нормами кримінального, кримінально-виконавчого та інших галузей права суспільні відносини, які виникають між органами і установами виконання покарань;

2)    врегульовані нормами кримінально-виконавчого права суспільні відносини, які виникають між органами й установами виконання покарань і засудженими з приводу виконання та відбування кримінальних покарань;

3)    врегульовані Конституцією, КК і КВК України суспільні відносини, які виникають під час призначення і виконання кримінальних покарань;

4)    врегульовані нормами КК і КВК України суспільні відносини, які виникають між органами і установами виконання покарань, судами, прокуратурою та громадськими організаціями з приводу виконання та відбування покарань;

5)    врегульовані чинним законодавством суспільні відносини, які виникають між їх суб’єктами та іншими учасниками з приводу виконання та відбування покарань. 

 

1. Кримінально-виконавчі правовідносини складаються з таких елементів:

1)    суб’єкти, об’єкти правовідносин;

2)    суб’єкти, об’єкти, зміст правовідносин;

3)    суб’єкти, зміст правовідносин;

4)    об’єкти, зміст правовідносин;

5)    суб’єкти, об’єкти, зміст правовідносин, юридичні факти.

 

1. Суб`єктами кримінально-виконавчих правовідносин є:

1)    фізичні особи;

2)    юридичні особи;

3)    фізичні та юридичні особи;

4)    засуджені;

5)    засуджені, органи і установи виконання покарань.

 

1. Об`єктами кримінально-виконавчих правовідносин можуть виступати:

1)    правомірна поведінка персоналу ОУВП;

2)    правомірна поведінка засуджених під час відбування покарання;

3)    правомірна і протиправна поведінка засуджених;

4)    матеріальні і нематеріальні блага засуджених і персоналу ОУВП;

5)    продукти духовної творчості засуджених.

 

1. Виникнення кримінально-виконавчих відносин пов`язують з:

1)    рішеннями Верховної Ради України;

2)    декриміналізацією діяння;

3)    комплексом юридичних фактів (юридичних складів);

4)    Указом Президента України про помилування;

5)    Постановами Пленуму ВС України.

 

Тема 4 Правовий статус засуджених

 

  1. Що з нижчепереліченого забороняється засудженим до позбавлення волі:

1) здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови;

2) брати участь у роботі самодіяльних організацій;

3) дарувати предмети, вироби і речі, які перебувають в особистому користуванні;

4) одержувати освіту відповідно до законодавства про освіту;

5) зберігати літературу і періодичні видання.

 

  2. Що з нижчепереліченого дозволяється засудженим до позбавлення волі:

1) дарувати предмети, вироби і речі, які перебувають в особистому користуванні;

2) грати в настільні та інші ігри з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди;

3) вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська;

4) придбавати і зберігати продукти харчування;

5) зберігати і використовувати гроші.

 

  3. Ресоціалізація засудженого - це:

1) свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві;

2) процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки;

3) процес позитивного перетворення особи злочинця під впливом кримінального покарання в законослухняного громадянина;

4) відшкодування збитків потерпілим;

5) примирення засудженого з потерпілим.

 

  4. Не є підставою виконання і відбування покарання:

1) вирок суду, який набрав законної сили;

2) інші рішення суду;

3) закон України про амністію;

4) акт про помилування;

5) рішення комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі.

 

  5. Виправлення засудженого - це:

1) свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві;

2) процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки;

3) процес позитивного перетворення особи злочинця під впливом кримінального покарання в законослухняного громадянина;

4) відшкодування збитків потерпілим;

5) примирення засудженого з потерпілим.

 

  6. Не є одним з основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених:

1) відшкодування засудженим збитків від вчиненого ним злочину;

2) встановлений порядок виконання та відбування покарання;

3) суспільно корисна праця;

4) соціально-виховна робота;

5) громадський вплив.

 

  7. Не є одним з основних прав засуджених:

1) отримання інформації про свої права і обов'язки;

2) вибір місця відбування покарання;

3) гуманне ставлення до себе і на повагу гідності, властивої людській особистості;

4) охорона здоров'я;

5) соціальне забезпечення.

 

  8. Не є одним з основних обов’язків засуджених:

1) залучатись без оплати праці до роботи по благоустрою колоній;

2) виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України;

3) виконувати законні вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань;

4) ввічливо ставитися до інших засуджених;

5) з'являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань.

 

  9. Розпорядком дня засуджених у виправних колоніях має бути передбачено безперервний сон довжиною:

1) шість годин;

2) сім годин;

3) вісім годин;

4) дев’ять годин;

5) десять годин.

 

10. Перевірки-огляди зовнішнього вигляду та стану одягу і взуття засуджених до позбавлення волі мають проводитись з періодичністю не менше як:

1) один раз на тиждень;

2) один раз на два тижні;

3) один раз на місяць;

4) один раз на три місяці;

5) один раз на шість місяців.

 

Тести до тем №№ 5-8

 

1. Громадські роботи повнолітніми особами виконуються не більш, як:

1) дві години на день;

2) три години на день;

3) чотири години на день;

4) п’ять годин на день;

5) десять годин на день.

 

  2. Стосовно засудженого до виправних робіт, який став непрацездатним після постановлення вироку суду, КВІ вносить подання до суду про заміну виправних робіт:

1) громадськими роботами;

2) позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

3) штрафом;

4) арештом;

5) обмеженням волі.

 

  3. Громадські роботи неповнолітніми особами виконуються не більш, як:

1) одна година на день;

2) дві години на день;

3) три години на день;

4) чотири години на день;

5) шість годин на день.

 

  4. Порядок і умови виконання покарання у виді арешту поряд з КВК України регламентує:

1) Положення про спостережні комісії;

2) Інструкція про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань;

3) Державна програма соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі;

4) Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань;

5) Інструкція з організації порядку і умов виконання покарання у виді обмеження волі.

 

5. Засуджені до арешту мають право:

1) установлювати зв'язки з особами, які тримаються в інших камерах;

2) придбавати, виготовляти, уживати і зберігати предмети, вироби і речовини, зберігання яких засудженим заборонено;

3) продавати, дарувати чи відчужувати іншим шляхом на користь інших осіб предмети, вироби і речовини, які перебувають в особистому користуванні;

4) користуватися настільними іграми;

5) наносити собі або іншим особам татуювання.

 

6. Засудженим до обмеження волі дозволяється:

1) придбавати вогнепальну зброю;

2) зберігати холодну зброю;

3) вживати пиво;

4) мати при собі гроші та цінні речі;

5) пересуватись територією житлової зони в час, відведений для сну.

 

 7.  Час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт:

1) зараховується в загальний стаж роботи за умови сумлінного ставлення до праці під час відбування покарання;

2) не зараховується в загальний стаж роботи;

3) зараховується в загальний стаж роботи;

4) зараховується половина строку;

5) зараховується третина строку.

 

8. Засудженому до громадських робіт забороняється без дозволу кримінально-виконавчої інспекції виїжджати за межі:

1) населеного пункту;

2) району;

3) області;

4) України;

5) такі заборони не встановлені.

 

9. Засуджений зобов'язаний сплатити штраф після набрання вироком суду законної сили у строк:

1) три дні;

2) десять днів;

3) два тижні;

4) один місяць;

5) два місяці.

 

10. У разі несплати засудженим штрафу у встановлений строк несплачена сума:

1) стягується примусово Державною виконавчою службою;

2) невиплачена частина штрафу розстрочується судом;

3) замінюється судом на громадські роботи;

4) замінюється судом на виправні роботи;

5) вирішується питання про кримінальну відповідальність засудженого.

 

  11. Із суми грошового забезпечення засудженого до виправних робіт провадиться відрахування у розмірі:

1) до 10 %;

2) від 5% до 15 %;

3) від 15 % до 25 %;

4) від 10 % до 20 %;

5) від 10 до 40 %.

 

  12.  Не є ухиленням від відбування покарання у виді виправних робіт:

1) невиконання встановлених обов'язків;

2) порушення порядку та умов відбування покарання;

3) вчинення проступку, за який його притягнуто до адміністративної відповідальності;

4) поява на роботі в нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

5) допущення протягом місяця одного прогулу або порушення трудової дисципліни.

    13. Засуджені у виправних центрах мають право витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі:

1) користуватись грішми без обмеження;

2) до 75 відсотків мінімального розміру заробітної плати;

3) до 80 відсотків мінімального розміру заробітної плати;

4) до 90 відсотків мінімального розміру заробітної плати;

5) до 100 відсотків мінімального розміру заробітної плати.

 

  14.  Покарання у виді виправних робіт відбувається :

1) у виправних центрах;

2) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності за місцем роботи засудженого;

3) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності не за місцем роботи засудженого;

4) в спеціалізованих кримінально-виправних установах;

5) в арештних домах.

 

 15. Покарання у виді конфіскації майна виконує:

1) прокуратура;

2) міліція громадської безпеки;

3) кримінально-виконавча інспекція;

4) суд, який постановив вирок;

5) Державна виконавча служба.

 

16. Виправні колонії поділяються на колонії:

1) загального, посиленого, суворого та особливого режимів;

2) мінімального, спеціального і максимального рівнів безпеки;

3) мінімального, середнього і максимального рівнів безпеки;

4) загального, посиленого, суворого та особливого рівнів безпеки;

5) загального, посиленого, суворого рівнів безпеки та тюрьми.

 

17. Не є підставою застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї стосовно засуджених до позбавлення волі:

1) вчинення фізичного опору персоналу колонії;

2) невиконання законних вимог персоналу колонії;

3) злісне невиконання законних вимог персоналу колонії;

4) проявлення буйства;

5) участь у масових заворушеннях.

 

18. Засудженим в місцях позбавлення волі дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок:

1) шість разів на рік;

2) дванадцять разів на рік;

3) двадцять чотири рази на рік;

4) не дозволяється листування;

5) без обмеження їх кількості.

 

19. Не є підставою звільнення від відбування покарання:

1) закон України про амністію; 

2) акт про помилування;

3) закінчення строків давності виконання обвинувального вироку;

4) рішення спостережної комісії;

5) тяжка хвороба.

 

20. Адміністративний нагляд здійснює:

1) державна виконавча служба;

2) кримінально-виконавча інспекція;

3) адміністрація виправного центру;

4) прокуратура;

5) міліція.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

14. Інформаційне та методичне забезпечення.

Рекомендована література

 

Основні нормативні акти:

 

1. Конституція України: зі змінами, внесеними згідно з Законом № 2222-IV від 8 грудня 2004 р. - К.: Велес, 2007. - 48с.

 

1.2 Акти міжнародного права:

1.2.1 Акти міжнародного права: Права людини (основні міжнародно-правові документи): Збірник документів. — К., 1989.

1.2.2 Європейські пенітенціарні правила. Рекомендація Ради Європи (2006)2. – «Донецький меморіал», видання друге. - Донецьк, 2010.- 32 с.

1.2.3        Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. — Амстердам-К., 1996. — 228 с.

 

1.3                Закони:

1.3.1        Кримінальний кодекс України: Офіційний документ. - К.: Велес, 2006. - 151 с.

1.3.2        Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінально-процесуального кодексу України».-Х.: Одісей, 2012.- 360 с.

1.3.3        Кримінально-виконавчий кодекс України : чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 1 берез. 2010 р. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2010. – 96 с.

1.3.4        Про застосування амністії в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 48. - Ст. 263. зі змінами, внесеними згідно із Законом № 620/96-ВР від 19.12.96 // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 9. - Ст. 69.

1.3.5        Про попереднє ув’язнення: Закон України від 30 червня 1993 р. // ВВР України. - 1993. - № 35. - Ст. 360.

1.3.6        Про виконавче провадження: Закон України. - 1999. - № 24.

1.3.7        Про Державну кримінально-виконавчу службу України: Закон України від 23.06.05 // Офіц. Вісник України. - 2005. - № 29.

1.3.8        Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 53.

1.3.9        Про міліцію: Закон України від 20.12.1990р., №565-ХІІ // ВВР.-1991.-№4.-Ст.20.

1.3.10   Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України вiд 23.12.1993// ВВР України.- 1991.- № 11.- ст.50.

1.3.11   Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження або позбавлення волі: Закон України від 10.07.2003 р. №1104-IV// Офіційний вісник України. - 2003. - №32. - С.1681.

1.4                Підзаконні акти:

1.4.1        Про утворення Державного департаменту України з питань виконання покарань: Указ Президента України від 22.04.98 р. № 344 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 16. – Ст. 589.

1.4.2        Положення про Державний департамент України з питань вико­нання покарань: Затв. Указом Президента України  від 31 липня 1998  р. № 827/98 // Уряд, кур'єр. — 1998. — № 154-155.

1.4.3        Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 4 жовтня 2004 року №191 «Про затвердження Інструкції з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі».

1.4.4        Положення про здійснення помилування: Затв. Указ. Президента України від 16 вересня 2010 р. № 902/2010.

1.4.5        Про положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України: Указ Президента України від 5 квітня 1994 р. № 139/94.

1.4.6        Про затвердження положень про спостережні комісії та піклувальні ради при спеціальних виховних установах: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2004 р. № 429.

1.4.7        Інструкція про роботу відділів (груп, старших інспекторів) установ виконання покарань та слідчих ізоляторів по контролю за виконанням судових рішень: Затв. наказом ДДУПВП від 11.01.2008 р. №1.

1.4.8        Інструкція про порядок приймання до установ кримінально-виконавчої системи  та звільнення з них ув’язнених і засуджених іноземних громадян: Затв. Наказ. ДДУ ПВП від 22 червня 1999 р. №68.

1.4.9        Інструкція про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань: Затверджена Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2003 № 270/1560.

1.4.10   Інструкція про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Затв. наказом МВС України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04.11.2003р. №1303/203.

1.4.11   Положення про Комісію з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі: Затв. наказ. ДДУ ПВП від 16.12.03 №261 / Офіційний вісник України. - 2004. - № 1. - Ст. 11.

1.4.12    Порядок взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту: Затв. наказом МЮ України і МОЗ України від 10.02.12 №239/5/104.

1.4.13   Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань: Затв. наказом ДДУ ПВП від 25.12.2003 р. №275.

1.4.14   Про затвердження норм добового забезпечення продуктами харчування засуджених до позбавлення волі, а також осіб, які перебувають у слідчих ізоляторах, лікувально-трудових, профілакторіях та ізоляторах тимчасового утримання Міністерства внутрішніх справ України, норм заміни одних продуктів іншими та порядку застосування вказаних норм: Затв. Постановою КМ України від 16.06.1992 р. №336.

1.4.15   Про норми харчування для осіб, хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу: Затв. Постановою КМ України від 27.12.2001 р. №1752.

1.4.16   Порядок забезпечення речовим майном та норм належності речового майна для засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах: Затв. наказом МЮ України від 20.02.2012 №280/5.

1.4.17   Положення про організацію харчування осіб, які тримаються в установах кримінально-виконавчої системи: Затв. наказом ДДУ ПВП від 30.06.2004 р. №126.

 

1.5                 Постанови, інші рішення, роз’яснення судів        (Конституційного, Верховного):

1.5.1        Постанова №2 Пленуму Верхового Суду України від 26 березня 1993 р. “Про судову практику в справах про злочини, пов’язані з порушенням режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі».

 

1. 2.                     Підручники:

2.1                Бадира В.А., Денисов С.М., Денисова Т.А., Мінаєв М.М., Хашев В.Г. Кримінально-виконавче право: Навчальний посібник/За ред. Т.А. Денисової.-К.: Істина, 2008. – 400с.

2.2                 Богатирьов І.Г. Кримінально-виконавче право України: Підручник. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008.-352 с.

2.3                Кримінально-виконавче право України: Підручник /О.М. Джужа, І.Г. Богатирьов, О.Г. Колб, В.В. Василевич та ін.; За заг. ред. докт. юрид. наук, проф.. О.М. Джужи.- К.: Атіка, 2010. -752 с.

2.4                 Кримінально-виконавче право України: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. /За ред. А.Х. Степанюка. - X.: Право, 2005.-256 с.

2.5                Кримінально-виконавче право: підручник/ В.В. Голіна, А.Х. Степанюк, О.В. Лисодєд та ін.; за ред. В.В. Голіни і А.Х. Степанюка. -Х.: Право, 2011. – 328 с.

 

1. 3.                     Навчальні посібники, інші дидактичні та методичні матеріали:

3.1                Бадира В.А., Денисов С.Ф., Денисова Т.А., Мінаєв М.М., Хашев В.Г. Кримінально-виконавче право: Навчальний посібник / За ред. Денисової Т.Д. – К.: Істина, 2008. - 400 с.

3.2                Гель А.П., Семаков Г.С., Яковець І.С. Кримінально-виконавче право України: Навч. посібник / За ред. проф. А.Х. Степанюка. – К.: Юрінком Інтер, 2008. - 624 с.

3.3                Плужнік О.І. Кримінально-виконавче право в таблицях і схемах: Навчальний посібник.-К.: ВД «Професіонал», 2006.-144с.

3.4                Положення Конвенції проти катувань, жорстоких, не­людських або принижуючих гідність людини видів поводження та покарання щодо захисту прав і свобод громадян в сфері правосуддя: Аналіз міжнародно-правових стандартів у галузі поводження із звинуваченими, підсудними, засудженими: Навч. посіб. / Уклад. В.О. Сушко. — Одеса: Астропринт; ОИУМ; ОИПП, 1998. - 148 с.

 

4.                     Монографії та інші наукові видання:

4.1 Богатирьов І.Г., Халімон С.І. Кримінально-виконавча інспекція як суб’єкт запобігання злочинам: Монографія. -Х.: Харків юридичний,2009.-320с.

4.2 Богатирьова О.І. Кримінально-виконавча інспекція як суб’єкт виконання покарань: автореф. дис. канд. юрид. наук (12.00.08). - К.: Київськ. нац. ун-т внутр. справ, 2009.

4.3                Богатирьов І.Г. Поняття кримінально-виконавчих правовідносин в теорії кримінально-виконавчого права України/І.Г. Богатирьов// Держава і закон: теорія, практика, методика: зб. наук. пр. - Івано-Франківськ, 2007. -Вип.2. -С.238-245.

4.4                Бараш Є. Ю. Організаційно-правові засади діяльності установ виконання покарань. Дис. канд. юрид. наук. - Харків, 2006.

4.5                Гречанюк С.К. Організаційно-правові засади взаємодії кримінально-виконавчих установ з державними органами та недержавними організаціями. Дис. канд. юрид. наук. - Ірпінь, 2006.

4.6                Льовочкін В.А. Нормативно-правові та організаційні засади забезпечення реалізації  в Україні міжнародних стандартів з прав і свобод засуджених до позбавлення волі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В.А. Льовочкін.- Київ, 2002.- 20с.

4.7                Гуцуляк М.Я. Поняття та зміст принципів кримінально-виконавчого права України /М.Я. Гуцуляк // Науковий вісник: зб. наук. праць / Дніпропетровський держ. ун-т внутрішніх справ.-Д., 2007.-№2 (33). - 357с.

4.8                Жук Л.А. Господарсько-правові засади організації праці засуджених в пенітенціарних установах України// Л.А. Жук, І.Л. Жук, О.М. Неживець// Повітряне і космічне право: Юридичний вісник.-К., 2009.-№2 (11).- С.56-60.

4.9                Колб О.Г. Прокурорський нагляд за додержанням кримінально-виконавчого законодавства: Монографія /Колб О.Г., Копенюк М.І.-Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2009.-232с.

4.10           Колб О.Г. Установа виконання покарань як суб’єкт запобігання злочинам. Дис. доктора юрид. наук. - К., 2007.

4.11           Орлов Ю.В. Кримінальна відповідальність за злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08/ Орлов Юрій Вікторович. -Х., 2008. -209с.

4.12           Пальченкова В.М. Принципи громадського контролю пенітенціарної системи: теоретичний аспект/ В.М. Пальченкова// Держава та регіони. Серія: Право,2011.-№3.-184с.

4.13           Сокуренко О.М. Кримінальна відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі: Автореферат дис. кандидата юрид. наук: 12.00.08/Сокуренко Олександр Михайлович.- Запоріжжя, 2010.-20с.

4.14           Степанюк А.Х. Втілення міжнародних стандартів у практику діяльності кримінально-виконавчої системи України: Монографія /О.Ф.Степанюк, І.С.Яковець. -«Кроссроуд», 2007. - 183с.

4.15           Стулов О.О. Реалізація принципу законності при виконанні та відбуванні покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Автореф. дис. канд. юрид. наук:12.00.08/ Стулов Олексій Олександрович.-Запоріжжя, 2011.-20 с.

4.16           Стулов О.О.  Додержання принципу законності при залученні до праці осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк/О.О. Стулов// Держава та регіони: Серія Право.-2010.-№4.-С.204-209.

4.17           Стулов О.О. Дотримання законності начальником установи виконання покарань і органами внутрішніх справ при притягненні до кримінальної відповідальності осіб, засуджених до позбавлення і обмеження волі /О.О.Стулов // Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ України за сучасних умов [Текст]: Матеріали Міжнар. наук.–прак. конф., Київ, 4 грудня 2009р. / Державний науково-дослідний інститут МВС України, Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності ОВС Апарату Міністра МВС України, Київський регіональний центр Академії правових наук, Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда-Україна». -К.: ДНДІ МВС України, 2009. -Харків: Права людини, 2009. –С.323-330.

4.18           Стулов О.О. Дотримання принципу законності при притягненні засуджених до кримінальної відповідальності/ О.О.Стулов//Наука-2009: теоретичні та прикладні дослідження: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, Черкаси, 23-24 квітня 2009р. - Черкаси: СУЕМ, 2009. –С.126-127.

4.19           Стулов О.О. Забезпечення законних прав засуджених до позбавлення волі при притягненні їх до кримінальної відповідальності /О.О. Стулов // Держава та регіони: Серія Право.-2008.-№4.- С.77-81.

4.20           Стулов О.О. Характеристика злочинності засуджених в установах виконання покарань / О.О. Стулов// Держава та регіони. Серія: Право. – 2009. – № 4. – С. 125-129.

4.21           Стулов О.О. Питання реалізації конституційних прав засуджених на прикладі виправних колоній Запорізької області/ О.О. Стулов/ Захист прав людини та створення превентивних механізмів проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання в Україні: матеріали науково-практичного семінару 8-9 вересня 2011 року. – Запоріжжя: КПУ, 2011. - С. 30-38

4.22           Стулов О.О. Механізми регулювання правослухняної поведінки засуджених до позбавлення волі на певний строк/ О.О. Стулов// Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2007. - №4. - С. 221-230.

4.23           Трубников В.М., Чеботарева Ю.А. Правовий статус засуджених до позбавлення волі: Монографія. - Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2006. – 372с.

4.24           Кулинич С., Скорбач О. Обмеження волі як покарання, пов’язане з обмеженням особистої свободи без ізоляції від суспільства// Вісник прокуратури. №6 (72). – 2007.- С. 67-70.

4.25           Хорошун О.В. Кримінально-виконавча характеристика довічного позбавлення волі: Автореф. дис. кандидата юрид. наук: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Хорошун Олександр Віталійович. - Д., 2012. - 20 с.

4.26           Козлов П.П., Нікітін Ю.В., Стрелков Л.О. Режим виконання кримінальних покарань: Монографія.-К.:КНТ, 2008.-272 с.

 

1. 5.                Інші джерела:

5.1           Збірник міжнародно-правових актів та угод з питань діяльності пенітенціарних установ і поводження з в’язнями// К.: «АННА-Т», 2008.-502с.

5.2           Проблеми забезпечення прав засуджених у кримінально-виконавчій системі України. / В.А. Бадира, О.П. Букалов, А.П. Гель, М.В. Романов, І.С. Яковець; За загальною редакцією Є.Ю. Захарова. Харківська правозахисна група. – Харків: Права людини, 2009. – 368 с.

5.3           Степанюк А.Ф. Принцип законности в деятельности органов и учреждений исполнения наказаний // Пробл. Законності: Респ. міжвід. наук. зб. -Вип. 40 / Відпов. ред. В.Я.Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999.- С.172-179.

1. 6.                Інтернет-ресурси:

6.1            Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями. [Резолюція Економічної та Соціальної Ради ООН 663 СІ (XXIV) (995_992) від 31 липня 1957 року]. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

6.2            Неживець О.М. Організація та ефективність використання праці засуджених до позбавлення волі в умовах реформування кримінально-виконавчої системи. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.naiau.kiev.ua/tslc/pages/biblio/visnik/2002_4/neshivez.htm

6.3            Осауленко О.І. Особливості правовідносин при виконанні покарань у виді позбавлення волі. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http//www.naiau.kitv.ua/tslc/pages/biblio/visnik/2002_3/osaulenko.htm

6.4            Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25.12.2003 року №275 // Офіційний сайт Верховної Ради України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua