|
|
Главная \ Методичні вказівки \ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО
КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО« Назад
КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО 15.10.2016 20:41
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ
КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО»
Для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» за напрямом 6.030401 «Правознавство» галузь знань 0304 ,,Право”
Автор: Корчинський В.М., професор кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, кандидат юридичних наук, доцент
Затверджено на засіданні кафедри кримінального права і криміналістики ННІПП НАВС 19.06.2014 року, протокол № 21
Київ 2014 ЗМІСТ Витяг з освітньо-кваліфікаційної характеристики Витяг з освітньо-професійної програми Анотація навчальної дисципліни зі структурно-логічною схемою (міждисциплінарними зв'язками) Пояснювальна записка Навчальна програма Тематичний план Робоча навчальна програма Плани-конспекти лекційних занять Плани семінарських занять Плани практичних занять Завдання для самостійної підготовки Індивідуальні навчально-дослідн завдання Методичні вказівки для викладачів і студентів Навчально-методичні матеріали для поточного, проміжного контролю та перелік питань підсумкового контролю Навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення Методичні, наочні, мультимедійні матеріали для лекцій Рекомендована література
1.Витяг з освітньо-кваліфікаційної характеристики
Освітньо-кваліфікаційна характеристика Бакалавр Бакалавр права підготовлений до роботи по таким видам діяльності: 84 Державне управління й оборона; обов'язкове соціальне страхування 84.2 Надання державних послуг суспільству в цілому 84.23 Діяльність у сфері юстиції та правосуддя
Фахівець освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр у відповідності з даною підготовкою може виконувати такі види професійної діяльності: правозастосовчу (застосування норм матеріального і процесуального права); наглядову (контроль за дотриманням законності); установчу (реєстрація юридичних станів, прав і фактів; провадження з відпрацюванням нормативних актів); правотворчу (локальна правотворчість); надання правових послуг (надання послуг у сфері забезпечення прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб, держави); організаційну (забезпечення професійної діяльності). Фахівець повинен: - мати громадянську зрілість і високу суспільну активність; - володіти професійною етикою, правовою та психологічною культурою; - усвідомлювати глибоку повагу до закону і дбайливе ставлення до соціальних цінностей правової держави; - шанобливо ставитися до честі й гідності громадянина України; - виховувати в собі високу моральну свідомість, гуманність, твердість моральних переконань, відповідальність за долі людей і доручену справу; - бути принциповим і незалежним при забезпеченні прав, свобод і законних інтересів особи, її охорони й соціального захисту; - бути непримиренним до будь-якого порушення закону у власній професійній діяльності; - розуміти сутність і соціальну значимість своєї професії; - чітко уявляти зміст, характер і взаємодію правових явищ; - знати основні проблеми дисциплін, що визначають конкретну сферу його діяльності; - бачити їх взаємозв'язок у цілісній системі знань і значення для реалізації права в професійній діяльності. Предметом діяльності фахівця є вирішення завдань у галузях: - тлумачення й застосування норм матеріального та процесуального права; - надання правових послуг, забезпечення дотримання вимог і стандартів щодо організації праці, галузевих нормативних актів. Фахівці, які пройшли повний курс підготовки, повинні забезпечити: - реалізацію Конституції та законів України у випадку посягань на права і свободи, честь і гідність громадян, права держави, права юридичних осіб, об’єднань громадян, фізичних осіб тощо; - правильне тлумачення і застосування норм матеріального та процесуального права; - складання проектів локальних нормативних актів відповідно до визначених засад регулювання; - забезпечення дотримання вимог і стандартів щодо організації праці, галузевих нормативних актів; - упровадження в професійну діяльність нових методик і науково-технічних досягнень; - використання комп’ютерних технологій та спеціальної техніки; - формування інформаційно-пошукових, реєстраційних та статистичних документів.
Виробничі функції, типові задачі діяльності та уміння, якими повинен володіти випускник вищого навчального закладу освітньо-кваліфікаційного рівня “Бакалавр”, що формуються засвоєнням змісту навчальної дисципліни “Кримінально-виконавче право”
Здатності, зміст уміння, якими повинен володіти випускник освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр в галузі знань «Право» за напрямом підготовки «Правознавство»
2. Витяг з освітньо – професійної програми
ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНА ПРОГРАМА
підготовки бакалавр (назва освітньо-кваліфікаційного рівня) галузь знань 0304 ,,Право” (шифр та назва галузі знань) напрям підготовки 6.030401 ,,Правознавство” (код і назва напряму підготовки)
Розподіл змісту освітньо-професійної програми підготовки фахівця та максимальний навчальний час за циклами підготовки
Розподіл навчального часу за циклами дисциплін.
Перелік навчальних дисциплін нормативної частини ОПП за циклами підготовки бакалавр галузі знань 0304 "Право" за напрямом підготовки «Правознавство»
3. Анотація: Навчально-методичний комплекс містить програму навчальної дисципліни “Кримінально-виконавче право», навчально-методичні плани, методичні вказівки, плани семінарських та практичних занять, бібліографічний покажчик, методичні рекомендації, перелік контрольних завдань для студентів. Розрахований на студентів вищих навчальних закладів.
4. Структурно-логічна схема викладання дисципліни:
5. Пояснювальна записка
Дисципліна «Кримінально-виконавче право» є складовою частиною кримінально-правового комплексу, у який поряд із даною галуззю права входять також кримінальне і кримінально-процесуальне право. Їх норми з річних позицій регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі і з приводу застосування кримінального покарання. Так, якщо призначення покарання здійснюється відповідно до норм кримінального і кримінально-процесуального законодавства, то виконання і відбування покарання - відповідно до норм кримінально-виконавчого законодавства. У свою чергу, звільнення від відбування покарання регламентується нормами трьох галузей права: кримінального, кримінально-процесуального і кримінально-виконавчого. Слід зазначити, що кримінально-виконавче право тісно пов’язане також із конституційним, адміністративним, цивільним, сімейним і трудовим правом, оскільки багато його норм є результатом трансформації норм перерахованих галузей права. Подібне перетворення норм обумовлено виникненням у громадянина особливого правового статусу - статусу засудженого. Отже студентам під час опрацювання певних розділів курсу корисно звертатися до джерел із різних галузей знання. Рекомендується також брати до уваги, що значна частина норм кримінально-виконавчого права міститься у різних підзаконних актах і відомчих наказах. У процесі викладання даної навчальної дисципліни звертається увага на роль міжнародних-правових актів у системі кримінально-виконавчого законодавства України. У цьому зв’язку підкреслюється, що при визначенні правового положення засуджених конкретизовані конституційні права і свободи людини і громадянина, відображені положення Загальної декларації прав людини. Міжнародного пакту про цивільні і політичні права. Мінімальних стандартних правил поводження з ув’язненими та ін. Останніми роками до кримінально-виконавчого законодавства було внесено ряд істотних змін та доповнень. Тому, використовуючи підручники і навчальні посібники, які було видано раніше, належить зважати на зазначені обставини. У цьому зв’язку особливого значення у вивченні курсу кримінально-виконавчого права набувають лекції та консультації викладачів. Цілями викладання дисципліни є: вивчення кримінально-виконавчого права відповідно до робочої програми; ознайомлення стулентів із змістом, формами реалізації і перспективами розвитку кримінально-виконавчої політики України; ознайомлення з проблемами розвитку кримінально-виконавчого законодавства України; виробка навичок аналізу норм і інститутів кримінально-виконавчого права України, кваліфікованого застосування їх на практиці. Студент повинен оволодіти теоретичними знаннями і певними правозастосовчими навичками у галузі правового регулювання виконання кримінальних покарань, які необхідні для юриста-правознавця вищого ґатунку. Навчально-методичний комплекс розроблений відповідно до предмета кримінально-виконавчого права і кримінально-виконавчого законодавства України. Програма включає 7 тем, з них: 4 теми присвячується Загальній частині і 3 теми - Особливій частини. Всі теми курсу зорієнтовані на засвоєння студентами основних, найбільш головних проблем виконання кримінальних покарань, на реалізацію їх цілей і задач дисципліни.
6. Навчальна програма дисципліни Тема 1. Кримінально-виконавча політика та кримінально-виконавче право України Кримінально-виконавча політика України як складова частина політики держави. Місце кримінально-виконавчої політики в політиці держави у сфері боротьби зі злочинністю, її співвідношення з кримінальною політикою. Цілі і завдання кримінально-виконавчої політики України. Вплив кримінально-виконавчої політики на кримінально-виконавче законодавство. Суб’єкти формування кримінально-виконавчої політики. Форми реалізації кримінально-виконавчої політики. Фактори, які визначають стратегію, основні напрямки формування і розвиток кримінально-виконавчої політики. Основні принципи кримінально-виконавчої політики. Стратегія та сучасні тенденції розвитку кримінально-виконавчої політики України. Історія найменування і розвитку галузі права, яка регулює виконання кримінальних покарань: тюрмознавство (пепітенціарія), виправно-трудове право, кримінально-виконавче право. Напрямки її сучасного розвитку. Ознаки кримінально-виконавчого права, як самостійної галузі права: предмет і методи правового регулювання, система норм. Поняття кримінально-виконавчого права, його функції і основні завдання у світі положень Конституції України. Зв’язок кримінально-виконавчого права з іншими галузями права. Поняття науки кримінально-виконавчого права, її предмет, метод та завдання. Співвідношення науки кримінально-виконавчого права з юридичними та іншими науками. Роль науки кримінально-виконавчого права в організації вивчення і покращення ефективності кримінально-виконавчого права, прогнозування розвитку кримінально-виконавчої системи. Предмет, задачі і система курсу навчальної дисципліни «Кримінально-виконавче право України». Поняття принципів кримінально-виконавчого права. Джерела їх формування і значення для правового регулювання порядку і умов виконання кримінальних покарань. Система, зміст і правова форма закріплення принципів кримінально-виконавчого права (загальноправові, міжгалузеві, галузеві принципи).
Тема 2. Кримінально-виконавче законодавство України Поняття кримінально-виконавчого законодавства, його цілі і задачі. Структура й зміст кримінально-виконавчого законодавства. Закон як основна форма кримінально-виконавчого законодавства. Кримінально-виконавчий кодекс, його загальна характеристика. Інші закони, які регулюють порядок і умови виконання кримінальних покарань. Підзаконні нормативно-правові акти як форма кримінально-виконавчого законодавства. Співвідношення кримінально-виконавчого законодавства України з міжнародними-правовими актами в області виконання покарань. Застосування кримінально-виконавчого законодавства, його дія у просторі і часі. Поняття і зміст норм кримінально-виконавчого права. Функції та особливості цих норм. Види норм кримінально-виконавчого права: регулятивні, зобов’язальні, уповноважуючі, забороняючі та ін. Охоронні і заохочувальні норми, як стимулятори належної поведінки. Норми матеріальні та процесуальні (процедурні). Структура кримінально-виконавчих норм: особливості гіпотези, диспозиції, санкції. Реалізація норм кримінально-виконавчого права. Поняття кримінально-виконавчих правовідносин та їх особливості. Основні елементи кримінально-виконавчих правовідносин. Юридичні факти, які зумовлюють виникнення, зміну та припинення кримінально-виконавчих правовідносин. Суб’єкти кримінально-виконавчих правовідносин. Об’єкт кримінально-виконавчих правовідносин та їх юридичний зміст. Інші види правовідносин, які виникають при виконанні покарання, їх взаємозв’язок з кримінально-виконавчими правовідносинами.
Тема 3. Система органів і установ виконання покарань Поняття, соціальне призначення, принципи діяльності та задачі органів і установ виконання покарань, їх структура, компетенція та підпорядкованість. Роль та місце органів і установ виконання покарань в системі правоохоронних органів. Види органів і установ виконання покарань. Кримінально-виконавчі установи, їх відмінність від місць тримання під вартою. Виправна колонія як основний вид кримінально-виконавчих установ. Органи держави, які виконують покарання без позбавлення волі, їх загальна характеристика. Організаційні основи діяльності кримінально-виконавчих установ; структура, основи управління і фінансування. Апарати управління в системі органів і установ виконання покарань. Державний департамент України з питань виконання покарань, його правове положення та завдання. Персонал органів і установ виконання покарань, його основні права та обов’язки. Реалізація вимог міжнародних актів про підвищений соціально-правовий захист персоналу органів і установ виконання покарань. Взаємодія органів і установ виконання покарань з судом, прокуратурою, органами Служби безпеки України, підрозділами МВС України та іншими органами. Інформаційно-аналітична робота в системі органів і установ виконання покарань, планування, облік і контроль. Аналіз і оцінка ефективності діяльності органів і установ виконання покарань. Стан і перспективи розвитку системи органів і установ виконання покарань в сучасний період. Міжнародний контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань. Правові основи, форми і зміст контролю органів державної влади й органів місцевого самоврядування за діяльністю органів і установ виконання покарань. Судовий контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань. Цілі і форми відомчого контролю. Прокурорський нагляд за дотриманням законів адміністрацією органів і установ виконання покарань. Підстави і порядок здійснення громадського контролю за діяльністю органів і установ виконання покарань. Повноваження і форми реагування суб’єктів нагляду і контролю на порушення законності, міри відповідальності винних.
Тема 4. Правовий статус засуджених Економічні, політичні і соціальні фактори, які визначають правове положення засуджених в Україні. Міжнародні правові акти про права людини, поводження з правопорушниками і їх вплив на правовий статус засуджених. Загальний, спеціальний і індивідуальний статуси осіб, які відбувають покарання. Правовий статус громадянина, як основа правового положення осіб, які відбувають покарання. Правове положення засуджених іноземних громадян і осіб без громадянства. Визначення правового положення засуджених у кримінально-виконавчому законодавстві, його особливості з урахуванням змісту покарання і режиму його відбування. Встановлення в законодавстві загальних принципів визначення правового статусу засуджених. Загальнодозволяючий і дозвільний принципи правового регулювання і загально громадських прав засуджених. Джерела формування правового статусу засуджених: Конституція України, кримінально-виконавче законодавство й інші закони. Основні права й обов’язки осіб, які відбувають кримінальне покарання. Критерії віднесення прав і обов’язків засуджених до основних. Зміст основних прав і обов’язків засуджених їх регламентація в кримінально-виконавчому законодавстві України і характеристика. Обов’язки і права, законні інтереси засуджених у сфері режиму, навчання, праці і виховної роботи. Права засуджених на особисту безпеку. Правові гарантії і забезпечення виконання засудженими обов’язків, реалізація їх прав і законних інтересів у процесі відбування покарання. Гарантії забезпечення реалізації правового статусу засуджених: економічні, соціально-політичні, юридичні й ін. Роль адміністрації органів і установ виконання покарань у забезпеченні правового статусу засуджених. Правові наслідки відбування покарань. Особливості правового статусу осіб, які відбули покарання.
Тема 5. Міжнародні стандарти виконання покарань в Україні Соціально-правове призначення міжнародного співробітництва в області виконання покарань, його основні напрямки: науково-інформаційний; узагальнення міжнародного досвіду розвитку пенітенціарних систем, вироблення рекомендацій, сприяння і надання допомоги окремим державам; договірно-правова координація в цій сфері. Історія міжнародного співробітництва в області поводження з засудженими. Перша і друга серія міжнародних тюремних конгресів. Конгреси ООН по попередженню злочинності і поводження з правопорушниками як джерела міжнародних актів про поводження з засудженими. Поняття і класифікація міжнародно-правових актів і стандартів. Загальні і спеціалізовані акти. Соціально-правова характеристика Мінімальних стандартних правил поводження з ув’язненими. Конвенція проти катувань і інших жорстоких, нелюдських чи принижуючих гідність видів поводження і покарання. Мінімальні стандартні правила ООН, які визначають відправлення правосуддя у відношенні неповнолітніх (Пекінські правила). Стандартні мінімальні правила ООН у відношенні мір, не пов’язаних з тюремним ув’язненням (Токійські правила). Проблеми реалізації міжнародно-правових актів і стандартів поводження з засудженими в кримінально-виконавчому законодавстві України.
Тема 6. Порядок виконання покарань кримінально-виконавчою інспекцією Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Органи, які виконують покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, їх задачі та функції. Обов’язки адміністрації організацій, в яких працюють засуджені. Обов’язки органів, уповноважених анулювати дозвіл на заняття певною діяльністю. Обчислення строків виконання покарання. Обов’язки засуджених до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Відповідальність за невиконання вироку суду про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді громадських робіт. Органи, які виконують громадські роботи, їх задачі, функції та компетенція. Правовий статус засуджених до громадських робіт. Умови відбування покарання у виді громадських робіт. Обов’язки і заборони, встановлені для засуджених до громадських робіт. Обчислення строків виконання покарання. Обов’язки адміністрації організацій, в яких засуджені відбувають громадські роботи. Відповідальність засуджених до громадських робіт за порушення порядку і умов відбування покарання. Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді виправних робіт. Органи, які виконують виправні роботи, їх задачі, функції і компетенція. Правовий статус засуджених до виправних робіт. Умови відбування виправних робіт. Обов’язки і заборони, встановлені для засуджених до виправних робіт. Обчислення строків виконання покарання. Обов’язки адміністрації організацій, в яких працюють засуджені до виправних робіт. Порядок утримання з заробітної плати засуджених до виправних робіт. Заходи заохочення і стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до виправних робіт. Відповідальність за порушення порядку і умов відбування виправних робіт і за злісне ухилення від їх відбування. Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді обмеження волі. Особливості направлення засуджених до обмеження волі у виправні центри. Обчислення строків виконання покарання. Основні права і обов’язки засуджених. Порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі. Залучення засуджених до праці й умови їх праці. Соціально-виховна робота з засудженими до обмеження волі. Заходи заохочення і стягнення, які застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі. Матеріально-побутове і медико-санітарне забезпечення засуджених до обмеження волі.
Тема 7. Порядок виконання покарань державною виконавчою службою Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді штрафу. Органи, які виконують покарання у виді штрафу, їх задачі та функції. Добровільна сплата штрафу. Примусове виконання штрафу. Права державного виконавця. Перелік майна, на яке не може бути звернене стягнення штрафу. Заміна штрафу при неможливості його сплати і у випадку злісного ухилення від його сплати. Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді конфіскації майна. Органи, які виконують покарання у виді конфіскації майна, їх задачі та функції. Перелік майна, яке не підлягає конфіскації. Обов’язки третіх осіб у відношенні майна, яке підлягає конфіскації. Передача конфіскованого майна фінансовим органам. Дії державного виконавця по виконанню вироку суду про конфіскацію майна.
Тема 8. Виконання покарань стосовно військовослужбовців Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Обов’язки суду по виконанню даного покарання. Обов’язку посадової особи чи органу, який привласнив військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас. Правові наслідки позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців. Органи, які виконують покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, їх задачі та функції. Обчислення строків виконання покарання. Порядок і умови виконання покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців. Утримання з грошового заробітку засудженого військовослужбовця. Переміщення засудженого військовослужбовця по службі. Виховна робота з засудженими військовослужбовцями. Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді тримання військовослужбовців в дисциплінарному батальйоні. Направлення і прийом засуджених військовослужбовців до дисциплінарної військової частини. Обчислення строків виконання покарання. Основні права і обов’язки засуджених. Порядок і умови виконання покарання у виді тримання військовослужбовців в дисциплінарному батальйоні. Навчання та праця засуджених військовослужбовців, виховна робота з ними. Заходи заохочення і стягнення, які застосовуються до засуджених військовослужбовців. Матеріально-побутове і медичне забезпечення засуджених військовослужбовців. Місця відбування арешту засудженими військовослужбовцями. Роздільне тримання засуджених військовослужбовців. Направлення засуджених на гауптвахту. Порядок і умови відбування арешту засудженими військовослужбовцями. Міри заохочення і стягнення, які застосовуються до засуджених військовослужбовців. Особливості правового положення засуджених військовослужбовців. Порядок звільнення засуджених військовослужбовців.
Тема 9. Порядок виконання попереднього ув’язнення під варту Соціально-правове призначення попереднього ув’язнення під варту, його цілі і задачі. Підстави і принципи тримання під вартою. Загальна характеристика законодавчих і нормативно-правових актів, які регулюють тримання під вартою. Місця тримання під вартою. Слідчі ізолятори - основні місця тримання під вартою, їх задачі, структура і правові основи діяльності. Ізолятори тимчасового тримання органів внутрішніх справ. Використання як місця попереднього ув’язнення інших установ кримінально-виконавчої системи України і військових гауптвахт. Підстави і порядок прийому до слідчого ізолятору осіб, взятих під варту. Правовий статус осіб, які тримаються під вартою. Відміна його від правового статусу засуджених до позбавлення волі на певний строк. Нормативне закріплення та загальні принципи визначення правового статусу ув’язнених. Основні права осіб, взятих під варту. Права на інформацію й особисту безпеку, звертання з пропозиціями, заявами і скаргами, свободу віросповідання, участь у цивільно-правових угодах, реалізація права на листування, побачення, отримання посилок І передач, одержання і відправлення грошових переказів. Право на побачення з захисником і одержання юридичної допомоги. Обов’язки осіб, взятих під варту. Особливості правового статусу жінок, які тримаються під вартою, і неповнолітніх. Матеріально-побутове і медико-санітарне забезпечення осіб, взятих під варту. Поняття та цілі режиму в слідчих ізоляторах, основні його вимоги. Засоби забезпечення режиму в слідчих ізоляторах: охорона і постійний нагляд, заходи заохочення і стягнення, матеріальна відповідальність осіб, взятих під варту. Заходи безпеки, їх зміст і правове регулювання. Порядок надання побачень, одержання посилок і передач, купівля продуктів харчування і предметів першої необхідності, подача заяв і скарг. Залучення до праці й організація виховної роботи з особами, які тримаються під вартою. Правове регулювання тримання в слідчих ізоляторах засуджених до позбавлення волі, які працюють по господарському обслуговуванню. Порядок переведення осіб, засуджених до позбавлення волі, із слідчих ізоляторів у кримінально-виконавчі установи. Підстави і порядок звільнення осіб, які тримаються під вартою.
Тема 10. Класифікація, розподіл, прийняття та облік засуджених до позбавлення волі Поняття класифікації засуджених до позбавлення волі на певний строк і її значення для досягнення цілей покарання. Класифікація засуджених - суміжний інститут кримінального та кримінально-виконавчого права. Критерії класифікації засуджених: фізіологічні, юридичні, педагогічні і психологічні. Категорії засуджених і вимоги їх роздільного тримання за видами кримінально-виконавчих установ. Відбування засудженим до позбавлення волі всього строку в одній кримінально-виконавчій установі. Діяльність комісій з питань розподілу і направлення осіб, засуджених до позбавлення волі. Положення про розподільчі і апеляційні комісії. Індивідуальні і персональні наряди. Порядок направлення засуджених до місця відбування покарання. Правові підстави прийому засуджених у кримінально-виконавчі установи, характеристика його етапів. Документи необхідні для прийому засуджених (особова справа засудженого, наряд на направлення, шляховий список та ін.). Поняття і значення обліку засуджених. Облікові апарати. Організація діяльності спеціальних відділів установ виконання покарання. Види і форми обліку засуджених (центральний і місцевий, персональний і кількісний). Особова справа засудженого. Облікові картки засуджених (алфавітні, контрольно-строкові, контрольні, сигнальні). Відомість про наявність і пересування засуджених.
Тема 11. Основні засоби виправлення і ресоціалізації засуджених до позбавлення волі Поняття і нормативне закріплення виправлення і ресоціалізації засуджених. Виправлення засуджених як одна з основних цілей кримінально-виконавчого законодавства. Поняття і види основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених. Режим в системі основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених, його поняття та основні функції. Сфера дії режиму по суб’єктах і в просторі. Правила режиму, які відносяться до персоналу кримінально-виконавчих установ, засуджених та інших громадян. Придбання засудженими до позбавлення волі продуктів харчування і предметів першої необхідності. Побачення засуджених до позбавлення волі. Одержання засудженими до позбавлення волі посилок, передач і бандеролей. Листування засуджених, одержання і відправлення грошових переказів. Телефонні розмови засуджених. Перегляд засудженими до позбавлення волі кінофільмів і телепередач, прослуховування радіопередач. Придбання і збереження цією категорією осіб літератури і письмових приладів. Засоби забезпечення режиму у кримінально-виконавчих установах. Праця як основний засіб виправлення і ресоціалізації засуджених. Правове регулювання і принципи організації праці засуджених. Форми організації праці. Умови та оплата праці засуджених, тривалість робочого часу і його облік. Включення у трудовий стаж часу залучення засуджених до оплачуваної праці. Залучення засуджених до позбавлення волі до робіт без оплати праці. Утримання із заробітку засуджених та їх черговість. Охорона праці, обов’язкове державне страхування і пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення волі. Соціально-виховна робота як засіб виправлення і ресоціалізації засуджених. Задачі, форми і методи виховної роботи з засудженими. Правове регулювання і порядок застосування заходів заохочення і стягнення. Поняття злісного порушення встановленого порядку відбування покарання, наслідки визнання засудженого злісним порушником встановленого порядку відбування покарання. Посадові особи кримінально-виконавчих установ, уповноважені застосовувати заходи заохочення і стягнення. Самодіяльні організації засуджених. Загальноосвітнє навчання і професійна підготовка засуджених як засіб їх виправлення і ресоціалізації. Їх роль у досягненні цілей і задач, поставлених перед кримінально-виконавчим законодавством. Організація загальноосвітнього навчання і професійної підготовки засуджених до позбавлення волі. Громадський вплив як засіб виправлення і ресоціалізації засуджених. Участь громадськості у діяльності установ виконання покарань. Шефство громадських об’єднань і трудових колективів над кримінально-виконавчими установами. Участь громадськості в роботі батьківських комітетів і піклувальних рад. Інші форми участі громадськості в діяльності органів і установ виконання покарань. Поняття та правове регулювання комунального і матеріально-побутового забезпечення засуджених. Розміщення і житлові умови засуджених. Характеристика норм харчування та його організація. Норми і організація речового забезпечення. Торгове забезпечення засуджених. Організація медичної допомоги засудженим, нормативне регулювання та задачі медико-санітарної служби установ виконання покарань. Структура органів, які здійснюють медичне обстеження засуджених, їх основні завдання. Види лікувальних установ, порядок та умови тримання в них різних категорій осіб.
Тема 12. Особливості відбування покарання у виді позбавлення та довічного позбавлення волі Виконання покарання у виправних колоніях і його правове регулювання. Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, як об’єкт виправного впливу. Умови відбування позбавлення волі у виправних колоніях. Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі в процесі відбування покарання. Поняття і класифікація змін умов тримання засуджених у процесі відбування покарання у виправних установах. Підстави і порядок зміни умов тримання засуджених у межах однієї виправної установи. Характеристика юридичних елементів, які змінюють умови тримання засуджених. Підстави, порядок і особливості зміни умов тримання засуджених шляхом переведення їх у виправну установу іншого виду режиму. Види і юридична характеристика інститутів зміни умов тримання засуджених даної форми. Зміна умов тримання засуджених у зв’язку з заміною покарання більш м’яким. Критерії розмежування змін умов тримання від мір заохочення і стягнення, а також співвідношення інституту зміни умов тримання засуджених з поняттям прогресивної системи відбування покарання. Особливості виконання покарань неповнолітніми. Види виховних колоній. Склад засуджених, умови відбування покарання. Праве положення засуджених. Міри заохочення і стягнення, які застосовуються до засуджених у виховних колоніях. Особливості їх застосування. Посадові особи, які застосовують міри заохочення і стягнення до засудженого. Залишення у виховних колоніях засуджених до позбавлення волі, які досягли повноліття. Переведення засуджених до позбавлення волі з виховних колоній у виправні колонії. Організація навчально-виховного процесу. Участь громадських об’єднань у роботі виховних колоній. Особливості відбування покарання засудженими жінками. Особливості їх правового статусу. Будинки дитини. Загальна характеристика покарання у виді довічного позбавлення волі. Правове регулювання виконання (відбування) покарання у виді довічного позбавлення волі. Місця виконання покарання у виді довічного позбавлення волі. Направлення і прийом засуджених до довічного позбавлення волі. Правовий статус засуджених до довічного позбавлення волі. Порядок і умови виконання покарання у виді довічного позбавлення волі. Міри заохочення і стягнення, які застосовуються осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Порядок їх застосування. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування засуджених до довічного позбавлення волі. Загальна характеристика покарання у виді арешту. Правове регулювання виконання (відбування) покарання у виді арешту. Арештні будинки як місце виконання (відбування) покарання у виді арешту. Направлення і прийом засуджених до арешту. Правовий статус засуджених до арешту. Порядок і умови виконання покарання у виді арешту. Порядок залучення до праці засуджених до арешту. Міри заохочення і стягнення, які застосовуються до осіб, засуджених до арешту. Порядок їх застосування. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування засуджених до арешту. Порядок звільнення засуджених до арешту.
Тема 13. Підстави і порядок звільнення від відбування покарання. Допомога особам, які звільнені від відбування покарання, контроль та нагляд за ними. Правові підстави і види звільнення засуджених від відбування покарання. Порядок звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк (після закінчення строку покарання, за амністією, помилуванням, умовно-достроковим звільненням, за тяжкою хворобою та ін.). Соціально-правова та психологічна підготовка осіб, звільнених від відбування покарання. Допомога засудженим, звільненим від відбування покарання, у трудовому і побутовому улаштуванні. Взаємодія кримінально-виконавчих установ з ОВС і органами соціального захисту при звільнені засуджених. Оплата проїзду, забезпечення продуктами харчування, одягом і грошовим утриманням. Правова природа та підстави встановлення адміністративного нагляду в місцях позбавлення волі. Категорії засуджених, які підпадають під адміністративний нагляд. Додаткові обмеження, покладені на осіб, за якими встановлений адміністративний нагляд. Відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду.
7. Тематичний план дисципліни
8. Робоча навчальна програма
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ Кафедра кримінально-правових дисциплін
ЗАТВЕРДЖУЮ Т.в.о. першого проректора НАВС з навчально-методичної та наукової роботи полковник міліції С.С. Чернявський
____ ___________ 20___
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
ПП НЗ 2.2.3. КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО
за напрямом підготовки 6.030401 «Правознавство»
Київ-2014 рік
Робоча програма з навчальної дисципліни «Кримінально-виконавче право» складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», галузі знань – «Право» за напрямом підготовки «Правознавство» (6.030401). 05.12.2013 р., 38 с.
Розробники: Професор кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, кандидат юридичних наук, доцент Корчинський В.О.
Робоча програма схвалена на засіданні кафедри кримінально-правових дисциплін навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ 19.06.2014 року, протокол № 21.
Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС
_________В.Я. Горбачевський ____.___________20___р.
Схвалено науково-методичною радою Національної академії внутрішніх справ
Протокол від ____.___________2014 року № _____.
Голова______________В.В. Чернєй
_____ _______________20__ року
Óпроф. Корчинський В.О., 2014 Ó ННІПП НАВС, 2014
Примітка. Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної роботи: 1/2.
Мета та завдання навчальної дисципліни Мета навчальної дисципліни: Кримінально-виконавче право є складовою частиною кримінально-правового комплексу, у який поряд із даною галуззю права входять також кримінальне і кримінально-процесуальне право. Їх норми з різних позицій регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі і з приводу застосування кримінального покарання. Так, якщо призначення покарання здійснюється відповідно до норм кримінального і кримінально-процесуального законодавства, то виконання і відбування покарання - відповідно до норм кримінально-виконавчого законодавства. У свою чергу, звільнення від відбування покарання регламентується нормами трьох галузей права: кримінального, кримінально-процесуального і кримінально-виконавчого. Слід зазначити, що кримінально-виконавче право тісно пов’язане також із конституційним, адміністративним, цивільним, сімейним і трудовим правом, оскільки багато його норм є результатом трансформації норм перерахованих галузей права. Подібне перетворення норм обумовлено виникненням у громадянина особливого правового статусу - статусу засудженого. Отже студентам під час опрацювання певних розділів курсу корисно звертатися до джерел із різних галузей знання. Рекомендується також брати до уваги, що значна частина норм кримінально-виконавчого права міститься у різних підзаконних актах і відомчих наказах. У процесі викладання даної навчальної дисципліни звертається увага на роль міжнародних-правових актів у системі кримінально-виконавчого законодавства України. У цьому зв’язку підкреслюється, що при визначенні правового положення засуджених необхідно виходити з конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також положеннь Загальної декларації прав людини. Міжнародного пакту про цивільні і політичні права. Мінімальних стандартних правил поводження з ув’язненими та ін. Останніми роками до кримінально-виконавчого законодавства було внесено ряд істотних змін та доповнень. Тому, використовуючи підручники і навчальні посібники, які було видано раніше, належить зважати на зазначені обставини. У цьому зв’язку особливого значення у вивченні курсу кримінально-виконавчого права набувають лекції та консультації викладачів. Цілями викладання дисципліни є: вивчення кримінально-виконавчого права відповідно до робочої програми; ознайомлення студентів із змістом, формами реалізації і перспективами розвитку кримінально-виконавчої політики України; ознайомлення з проблемами розвитку кримінально-виконавчого законодавства України; виробка навичок аналізу норм і інститутів кримінально-виконавчого права України, кваліфікованого застосування їх на практиці. Програма ставить своєю метою оволодіння теоретичними знаннями і певними правозастосовчими навичками у галузі правового регулювання виконання кримінальних покарань, які необхідні для юриста-правознавця вищого ґатунку.
Завдання навчальної дисципліни: - сформувати у студентів систему знань про основи політики держави в області виконання кримінальних покарань, правовому регулюванні цієї сфери діяльності; - виробити у них навики і уміння аналізувати законодавство і нормативні правові акти, регулюючі виконання кримінальних покарань; - добитися формування у студентів правосвідомості як найважливішої умови дотримання законності в діяльності правоохоронних органів. У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати: - виходячи з цілей і завдань курсу, в процесі його вивчення студентам необхідно засвоїти поняття кримінально-виконавчого права, його зміст, основні категорії кримінально-виконавчої політики, її особливості на різних етапах розвитку нашої держави і в сучасний період, тенденції її розвитку в найближчій перспективі тощо. вміти: - правильно вживати майбутніми фахівцями норми кримінально-виконавчого права, захищати права і законні інтереси громадян у сфері реалізації кримінальної відповідальності; - правильно використовувати кримінально-виконавче законодавство при вирішенні практичних питань по виконанню покарань: 1) не пов'язаних з ізоляцією засудженого від суспільства; 2) у виді арешту; 3) у виді позбавлення волі; 4) відносно військовослужбовців. - застосовувати правові основи звільнення засуджених від відбування покарання.
Змістовий модуль 1. Порядок виконання кримінальних покарань. Тема 1. Поняття кримінально-виконавчої політики та кримінально-виконавчого права. Тема 2. Кримінально-виконавче законодавство України. Тема 3. Система органів і установ виконання покарань. Тема 4. Правовий статус засуджених. Тема 5. Порядок виконання покарань не пов'язаних з позбавленням волі. Тема 6. Порядок виконання покарання у виді позбавлення волі. Тема 7. Підстави і порядок звільнення від відбування покарання. Контроль та нагляд за особами, які звільнені від відбування покарання.
4. Структура навчальної дисципліни
5. Теми семінарських занять
6. Теми практичних занять
7. Самостійна робота
Реферативні повідомлення
3. Міжнародно-правові акти в системі джерел кримінально-виконавчого законодавства України. 4. Значення змін внесених до законодавчих актів країни за останні роки щодо забезпечення прав засуджених. Органи і установи виконання покарань в історії України. 5. Прокурорський нагляд за діяльністю установ і органів виконання покарань. 6. Закріплення в міжнародних актах правового статусу засуджених. 7. Особливості правового статусу засуджених до покарань пов’язаних і не пов’язаних з позбавленням волі. 8. Завдання кримінально-виконавчої інспекції. 9. Служба пробації, як один із напрямків реформування системи виконання покарань не пов’язаних з позбавленням волі. 10. Особливості відбування покарання засудженими у дисциплінарному батальйоні в період Великої вітчизняної війни. 11. Порядок виконання покарання у виді довічного позбавлення волі в країнах Америки та Європи. 12. Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі неповнолітніми та жінками. 13. Роль соціальної адаптації в попередженні рецидиву. 14. Правова природа адміністративного нагляду.
9. Методи навчання Курс «Кримінально-виконавче право» вивчається за допомогою наступних форм та методів навчання: лекційні заняття, семінарські та практичні заняття, самостійна робота, робота в групах, індивідуальні консультації, виконання рефератів. Лекційні заняття передбачають викладення нового теоретичного матеріалу безпосередньо викладачем. Лекції охоплюють основний матеріал навчальної дисципліни. Семінарське заняття – це форма навчального заняття, на якому студентами вивчаються попередньо визначені теми навчальної дисципліни шляхом відповідей на питання викладача. Студентами на ці заняття готуються доповіді по темах, що вивчаються. Викладачем організується дискусія по проблемних питаннях теорії та практики кримінально-виконавчого права. Самостійна робота студента по підготовці до семінарського заняття фіксується в робочому зошиті. Його ведення є обов’язковим для кожного студента. Робота на семінарському занятті передбачає реферативну форму виступу. Теми рефератів визначаються викладачем згідно переліку, який міститься в робочій програмі. Викладачем оцінюються виступи студентів, їх участь у дискусії, знання та вміння відстоювати свою позицію. Практичне заняття як форма навчання спрямована на формування у студента практичних навичок застосування теоретичних знань та діючого законодавства при вирішенні практичних завдань. Самостійна робота студента по підготовці до практичногозаняття фіксується в робочому зошиті, ведення якого є обов’язковим для кожного студента. Самостійна робота визначається навчальною програмою дисципліни, методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача. Вона забезпечується цілою низкою навчально-методичних засобів, які застосовуються при вивченні дисципліни: підручник, навчальні та методичні посібники, конспект лекцій, робочі зошити, рекомендована наукова фахова монографічна і періодична література. Самостійна робота може виконуватися у бібліотеці, навчальних кабінетах, комп’ютерних класах, а також в домашніх умовах.
9. Методи контролю Форми контролю з дисципліни «Кримінально-виконавче право»:
Призначення різних форм контролю:
Задачами контролю є:
Поточний контроль навчальної роботи здійснюється в ході аудиторних семінарських і практичних занять. Модульний контроль проводиться після змістового модуля (36 годин). До цього часу вже начитаний визначений лекційний матеріал, виконана самостійна робота, розглянуті типові задачі і т.д. Отже, можна говорити про те, що студентам видана визначена інформація для формування системи поглядів і пізнання. По кожній темі або розділу курсу можна виділити «ключові» моменти, методи і поняття, знання яких говорить про те, що розуміння досягнуте. Звідси випливає, що ефективність рубіжного (модульного) контролю від того, наскільки удалий вибір ключових понять, побудов, наслідок і т.д., а також від якості складених питань, відповіді на який і повинні служити критерієм досягнутих знань. Підсумковий контроль проводиться наприкінці 8 семестру у формі заліку. На підсумковий контроль допускаються тільки ті студенти, які успішно виконали робочий навчальний план поточного семестру, а саме: не мають невідпрацьованих пропусків та незадовільних оцінок. Контроль залишкових знань проводиться за вказівкою ректора академії, директора ННІПП НАВС. Його ціль – виявити збережений рівень знань студентів, що вивчили дану дисципліну. Для цього виду контролю використовуються тестові завдання. Тривалість контролю по перевірці залишкових знань установлює комісія.
Перелік типових питань до заліку з курсу «Кримінально-виконавче право України»:
11. Розподіл балів, що виставляються студентам В умовах кредитно-модульної системи навчання підставою для зарахування заліку з дисципліни «Кримінально-виконавче право України» є 60 і більше балів, набраних студентом при вивченні навчальної дисципліни за затвердженою кафедрою 100-бальною шкалою. Якщо студент не отримав залік за рейтингом, то результат виставляється за наслідками виконання ним залікової контрольної роботи (тестів) або підсумкової співбесіди по матеріалах усіх змістових модулів з демонстрацією набутих компетенцій з предмету.
Шкала оцінювання: національна та ECTS
12. Методичне забезпечення
2. Навчально-методичні матеріали з дисципліни «Кримінально-виконавче право України», 8 семестр для студенів 4 курсу ННІПП НАВС (ОКР «бакалавр», напрям підготовки «Правознавство», 2012, 21 с. (електронний варіант). 3. Навчально-методичний комплекс «Кримінально-виконавче право України», 2012 р., 112 с. (електронний варіант).
9. План-конспекти лекцій з навчальної дисципліни:
Тема 1. Поняття кримінально-виконавчої політики та кримінально-виконавчого права. План
Тема 3. Система органів і установ виконання покарань.
Тема 5. Порядок виконання покарань кримінально-виконавчою інспекцією.
Тема 7. Класифікація, розподіл, прийняття та облік засуджених до позбавлення волі. 1. Класифікація засуджених до позбавлення волі. 2. Розподіл засуджених до позбавлення волі по установам виконання покарань. 3. Облік засуджених до позбавлення волі.
Тема 9. Підстави і порядок звільнення від відбування покарання. Контроль та нагляд за особами, які звільнені від відбування покарання.
10. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН
ЗАТВЕРДЖУЮ Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент _______________В.Я.Горбачевський ____ _______2014 р.
ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ
Тема 1: Поняття кримінально-виконавчої політики та кримінально-виконавчого права. З дисципліни: Кримінально-виконавче право. Категорія слухачів: студенти ОКР «бакалавр». Навчальна мета: Отримання студентами знань. Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону. Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону. Обсяг навчального часу: 2 год. Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Кримінально-виконавче право, Кримінологія, Теорія держави та права; Кримінальний процес.
Ключові терміни та поняття до теми: Кримінально-виконавча політика України, ознаки і складові елементи. Зв'язок між кримінально-правовою політикою та кримінально-виконавчою політикою. Цілі і завдання, функції кримінально-виконавчої політики. Кримінально-виконавче право: предмет, метод, система принципів. Місце кримінально-виконавчого права в системі права. План
Питання для самоконтролю: 1. Визначить поняття кримінально-виконавчої політики. 2. Назвіть основні напрямки розвитку кримінально-виконавчої політики. 3. Які фактори впливають на розвиток кримінально-виконавчої політики. 4. Назвіть суб'єкти кримінально-виконавчої політики. 5. Що є предметом кримінально-виконавчого права? 6. Визначить методи правового регулювання кримінально-виконавчого права. 7. Зв'язок кримінально-виконавчого права з іншими юридичними науками. 8. Визначить особливості принципів кримінально-виконавчого права.
Теми рефератів:
2. Реформування кримінально-виконавчої системи в незалежній Україні.
Література:
10.Кримінально-виконавче право України: (Загальна та Особлива частини): Навч. посіб. / Джужа О.М., Фаренюк С.Я., Корчинський В.О. та ін. – 2-е вид., перероблене та допов. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 448 с. 11.Кримінально-виконавче право України: Підручник. За ред.. професора О.М.Джужи –К.: Атіка, 2010. – 752 с. 12.Бадира В.А., Денисов С.Ф., Денисова Т.А., Мінаєв М.М., Хашев В.Г. Кримінально-виконавче право. Навчальний посібник / За ред.. Т.А.Денисової. – К.: Істина, 2008. – 400 с. 13. Гель А.П., Семаков Г.С., Яковець І.С. Кримінально-виконавче право України: Навч .посібник,/ За ред. .проф. А.Х .Степанюка. – К.: Хрінком Інтер, 2008. – 624 с. 14. Корчинський В.О., Концентри сучасної плебсології: навчальний посібник. – К., 2009. -55 с. 15. Радов Г.О. Першочергові проблеми пенітенціарної політики України на сучасному етапі // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 1996 р. - № 1.- с.12-16.
Професор кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС В.О. Корчинський НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН
ЗАТВЕРДЖУЮ Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент _______________В.Я.Горбачевський ____ _______2014 р.
ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ
Тема 3: Система органів і установ виконання покарань. З дисципліни: Кримінально-виконавче право. Категорія слухачів: студенти ОКР «бакалавр». Навчальна мета: Отримання студентами знань. Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону. Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону. Обсяг навчального часу: 2 год. Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Кримінально-виконавче право, Кримінологія, Теорія держави та права; Кримінальний процес.
Ключові терміни та поняття до теми: Побудова системи органів і установ виконання покарань безпосередньо залежить від тих видів покарань, які передбачені кримінальним кодексом України. Визначити органи і установи, що виконують покарання не пов'язані з позбавленням волі і ті, що виконують покарання у виді позбавлення волі та довічного позбавлення волі.
План
Самостійна робота з теми 3. План
Питання для самоконтролю: 1. Визначить соціальне призначення та завдання органів і установ виконання покарань. 2. Назвіть види кримінальних покарань. 3. Назвіть органи виконання покарань. 4. Визначить види установ виконання покарань. 5. Чи є органи і установи виконання покарань складовим елементом системи правоохоронних органів? 6. Розкрийте основні функції Державної виконавчої служби України? 7. Назвіть основні завдання кримінально-виконавчої інспекції.
Теми рефератів:
Література:
Професор кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС В.О. Корчинський
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН
ЗАТВЕРДЖУЮ Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент _______________В.Я.Горбачевський ____ _______2014 р.
ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ
Тема 5. Порядок виконання покарань кримінально-виконавчою інспекцією. З дисципліни: Кримінально-виконавче право. Категорія слухачів: студенти ОКР «бакалавр». Навчальна мета: Отримання студентами знань. Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону. Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону. Обсяг навчального часу: 2 год. Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Кримінально-виконавче право, Кримінологія, Теорія держави та права; Кримінальний процес.
Ключові терміни та поняття до теми: Покарання не пов'язані з позбавлення волі відносяться до покарань альтернативних позбавленню волі. (визначені у ІІ розділі КВК України), застосування яких є найбільш гуманним і виправданим заходом, що сприяє досягненню мети покарання.
План
Питання для самоконтролю:
Теми рефератів:
Література:
10.Гель А.П., Семаков Г.С., Яковець І.С. Кримінально-виконавче право України: Навч .посібник,/ За ред. .проф. А.Х .Степанюка. – К.: Хрінком Інтер, 2008. – 624 с. 11.Богатирьова О.І.: Оптимізація кримінально-виконавчої інспекції до реалій сьогодення: - Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.: Нац. акад. внутр. справ – 2011. – с. 89. 12.Хлистік М.А.: Проблеми правового регулювання кримінально-виконавчою інспекцією адміністративного стягнення у виді громадських робіт: - Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.: Нац. акад. внутр. справ – 2011. – с. 47. Професор кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС В.О. Корчинський
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН
ЗАТВЕРДЖУЮ Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент _______________В.Я.Горбачевський ____ _______2014 р.
ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ
Тема 6. Порядок виконання покарань Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та іншими органами. З дисципліни: Кримінально-виконавче право. Категорія слухачів: студенти ОКР «бакалавр». Навчальна мета: Отримання студентами знань. Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону. Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону. Обсяг навчального часу: 2 год. Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Кримінально-виконавче право, Кримінологія, Теорія держави та права; Кримінальний процес.
Ключові терміни та поняття до теми: Порядок виконання покарання у вигляді штрафу, конфіскації майна, правове регулювання покарань пов’язаних з проходженням військової та державної служби: позбавлення службових обмежень для військовослужбовців, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, тримання у дисциплінарному батальйоні. План 1. Загальна характеристика виконання покарання у виді штрафу. 2. Порядок виконання покарання у виді конфіскації майна. 3. Характеристика призначення та виконання покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні. 4. Порядок виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців.
Самостійна робота з теми 6. План 1. Основні способи реалізації у виді штрафу. 2. Порядок примусового стягнення штрафу. 3. Визначити сутність покарання у виді конфіскації майна. 4. Перелік майна, що не підлягає конфіскації. 5. Порядок дій державного виконавця під час виконання рішення суду щодо покарання у виді конфіскації майна.
Питання для самоконтролю: 1. Що є підставою для виконання покарання у виді штрафу? 2. У якому разі штраф призначається як основне покарання? 3. Коли і у який строк засуджений зобов’язаний сплатити штраф? 4. Яким нормативним актом регулюється порядок виконання покарання у виді конфіскації майна? 5. Які види конфіскації майна передбачає кримінальний закон? 6. Який порядок проведення виконавчих дій? 7. Які настають наслідки за ухилення засудженого від покарання у виді штрафу та конфіскації майна?
Теми рефератів: 1. Загальна характеристика Закону України «Про виконавче провадження». 2. Особливості виконання покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні.
Література:
Професор кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС В.О. Корчинський
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН
ЗАТВЕРДЖУЮ Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент _______________В.Я.Горбачевський ____ _______2014 р.
ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ
Тема 9. Підстави і порядок звільнення від відбування покарання. Контроль та нагляд за особами, які звільнені за відбування покарання. З дисципліни: Кримінально-виконавче право. Категорія слухачів: студенти ОКР «бакалавр». Навчальна мета: Отримання студентами знань. Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону. Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону. Обсяг навчального часу: 2 год. Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Кримінально-виконавче право, Кримінологія, Теорія держави та права; Кримінальний процес.
Ключові терміни та поняття до теми: Звільнення від відбування кримінальних покарань приводить до припинення кримінально-виконавчих правовідносин і спричиняє суттєву зміну правового становища громадянина. Види звільнення від відбування покарання. Порядок звільнення у зв'язку з відбуттям строку покарання призначеного судом. Звільнення від покарання на підставі закону України «Про амністію» або Акта Президента України «Про помилування». Умовно-дострокове звільнення від покарання.
План
Самостійна робота з теми 7. План 1. Правові питання звільнення від відбування покарання. 2. Порядок підготовки документів щодо звільнення осіб на підставі закону України «Про амністію». 3. Особливості застосування помилування до засуджених на довічне позбавлення волі. 4. Порядок застосування умовно-дострокового звільнення у разі відмови його застосування судом. 5. Правове регулювання взаємодії органів і установ виконання покарань з органами внутрішніх справ та центрами занятості населення щодо вирішення питань трудового і побутового влаштування після звільнення від покарання.
Питання для самоконтролю: 1. Назвіть перелік документів, які надаються звільненим від покарання. 2. Визначить порядок розгляду клопотань про помилування і виконання указу Президента України «Про помилування». 3. Поясніть підстави, умови і порядок умовно-дострокового звільнення. 4. Охарактеризуйте нормативно-правові засади надання соціальної допомоги звільненим від відбування покарань.
Теми рефератів:
2. Правова природа адміністративного нагляду. Література:
Професор кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС В.О. Корчинський
10. ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН
ЗАТВЕРДЖУЮ Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент _______________В.Я.Горбачевський ____ _______2014 р.
ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
Тема 9. Правовий статус засуджених. З дисципліни: Кримінально-виконавче право. Категорія слухачів: студенти ОКР «бакалавр». Навчальна мета: Отримання студентами знань. Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону. Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону. Обсяг навчального часу: 2 год. Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Кримінально-виконавче право, Кримінологія, Теорія держави та права; Кримінальний процес.
Ключові терміни та поняття до теми: Правовий статус засуджених – система прав, свобод і обов'язків громадянина, які закріплені в Конституції України, інших законодавчих актах з обмеженнями, котрі визначені законом і встановлені вироком суду та наявність певних соціальних прав і обов'язків з метою досягнення мети покарання.
План
позбавлення волі.
Питання для самоконтролю: 1. Охарактеризуйте місце і роль особи в правовій системі суспільства. 2. Дайте характеристику правового статусу засудженого. 3. Охарактеризуйте основні права засуджених. 4. Що розуміється під юридичним обов'язком засуджених? 5. У чому полягають основні обов'язки засуджених? 6. Яку відповідальність несуть засуджені за невиконання своїх обов'язків? 7. У чому полягає сутність права на особисту безпеку? 8. Визначить взаємозв'язок спеціальних прав засуджених і конституційних прав громадян.
Теми рефератів:
Література:
10.Кропачев А. Права осужденных не в ущерб правам других граждан// Законность.- 2001.- № 7.- с. 22. 11.Кирилюк А.В. Обмеження в правах засуджених до позбавлення волі у контексті цілей пенітенціарної діяльності. //Актуальні проблеми сучасної пенітенціарної політики України. – Київ, РВВ КІВС,1996 р. 12. Осауленко О. Підзаконне регулювання прав та свобод осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі. // Кримінально-виконавча система України: теорія, практика, законодавство: Матеріали НПК.-К.,21-22 квітня 1994 р.- Київ, РВВ КІВС,1994 р. 13. Селиверстов В.И. Теоретические проблемы правового положения лиц, отбывающих наказание.-М.,1992 г., с.7. 14. Кримінально-виконавче право України: Підручник за ред. О.М. Джужи. – К.: Атака, 2010.- 752 с. 15.Бадира В.А., Денисов С.Ф., Денисова Т.А., Мінаєв М.М., Хашев В.Г. Кримінально-виконавче право. Навчальний посібник / За ред.. Т.А.Денисової. – К.: Істина, 2008. – 400 с. 16. Гель А.П., Семаков Г.С., Яковець І.С. Кримінально-виконавче право України: Навч .посібник,/ За ред. .проф. А.Х .Степанюка. – К.: Хрінком Інтер, 2008. – 624 с. Професор кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС В.О. Корчинський
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН
ЗАТВЕРДЖУЮ Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук, доцент _______________В.Я.Горбачевський ____ _______2014 р.
ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
Тема 8. Основні засоби виправлення та ресоціалізації засуджених до позбавлення волі. З дисципліни: Кримінально-виконавче право. Категорія слухачів: студенти ОКР «бакалавр». Навчальна мета: Отримання студентами знань. Виховна мета: Виховати поважливе ставлення до закону. Розвивальна мета: Розвити навички застосування закону. Обсяг навчального часу: 2 год. Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Кримінальне право. Загальна частина; Кримінально-виконавче право, Кримінологія, Теорія держави та права; Кримінальний процес.
Ключові терміни та поняття до теми: ресоціалізації засуджених до позбавлення волі, встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), організація праці засуджених, виховний вплив на засуджених, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
План 1. Особливості відбування покарання у виправних колоніях різних видів. 2. Зміна умов відбування покарання засуджених до позбавлення волі. 3. Порядок виконання покарань неповнолітніх та жінок. 4. Особливості виконання покарання у виді довічного позбавлення волі. 5. Розв’язання ситуативних завдань.
Самостійна робота з теми 8. План 1. Як слід розуміти вказівку закону про те, що «режим у колоніях має зводити до мінімуму різницю між умовами життя в колонії і на свободі»? 2. Назвіть предмети, речі і речовини зберігання яких засудженим забороняється. 3. Що є підставами для застосування до засуджених заходів фізичного впливу, спецзасобі та зброї? 4. Які є основні засоби виправлення і ре соціалізації засуджених? 5. У чому головна суть соціально-виховної роботи з засудженими до позбавлення волі? 6. Назвіть основні форми зміни умов тримання засуджених. 7. Охарактеризуйте основні елементи зміни умов тримань засуджених через переведення їх в колонію іншого рівня безпеки. 8. Що дозволено засудженим до довічного позбавлення волі? Література:
Професор кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС В.О. Корчинський
11. Завдання для самостійної підготовки Опрацювати наступні питання:
15. Правова природа адміністративного нагляду.
12. Індивідуальні навчально-дослідн завдання
Тема 3: Система органів іУСТАНОВ ВИКОНання ПОКАРАНь 1. За навмисне вбивство, вчинене у м. Києві, Зубков був засуджений до позбавлення волі і розподільною регіональною комісією направлений для відбування покарання у Закарпатську область. Він звернувся зі скаргою на порушення закону, який передбачав направляти засуджених до позбавлення волі для відбування покарання у, межах області України, де особа проживала до арешту. Як повинна бути розглянута скарга засудженого? У колонії якого режиму він має відбувати покарання? 2. Засуджена Харківським обласним судом до позбавлення волі неповнолітня Занко була направлена розподільною регіональною комісією держдертаменту пенітенціарної служби для відбування покарання у виховну колонію, яка розташована на території Запорізької області. Її батьки, що проживали у Харкові, звернулися з проханням перевести їх дочку для відбування покарання у Харків. Яке рішення має бути прийнято за цим проханням? Обґрунтуйте підставу (правову норму). 3. Засуджений до одного року виправних робіт Тіщенко був направлений розподільною комісією для виконання вироку у будівельну установу, розташовану у сусідньому місті за 50 км від його помешкання, де йому було надане місце у гуртожитку на період праці. Проте він не з'явився туди і став вимагати, щоб його працевлаштували за місцем проживання. Як повинна бути розглянута скарга засудженого? Який орган держави виконує покарання у виді виправних робіт? 4. Засуджений за крадіжку особистого майна Барило прийшов до начальника загону з повинною і письмово подав заяву про те, що він ще винний у розбої, який вчинив до винесення останнього вироку. Як повинен відреагувати начальник відділення соціально-психологічної служби колонії? 5. Яценко повинен бути призваний на військову службу в армію. Але він не хотів виконати конституційний обов'язок. Він заявив, що є членом релігійної організації "Свідків Ієгови", і віра йому не дозволяє служити у військах. Призовника направили до Московського райвиконкому м. Харкова на комісію для альтернативної служби. Запропонували невійськову посаду, але він і тут відмовився. Повторно запросили на засідання і попередили про кримінальну відповідальність. Проте й це не допомогло. Яценко Московським райсудом був засуджений до 2 років позбавлення волі. Розподільна регіональна комісія направила його для відбування покарання у виправній колонії середнього рівня безпеки. Чи правильно визначені режим і вид установи виконання покарань? 6. Сидоренко був засуджений за сукупністю злочинів до 6 років позбавлення волі. Розподільна регіональна комісія вирішали щоб перші три роки він відбував у виправній колонії максимального рівня безпеки, а решту - у виправній колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. Чи правильно визначені Сидоренку види установ виконання покарання? 7. Мацько у віці 17 років вчинив розбійний напад. Через рік після цього він був засуджений за ст. 187 КК України до 6 років позбавлення волі. Розподільна регіональна комісія направила його для відбування покарання у виправну колонію мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. . Чи правильно визначений Мацьку вид установи виконання покарань? 8. Александров після відбування покарання у виді позбавлення волі за крадіжку індивідуального майна порушив правила безпеки автотранспорту і був засуджений до півтора року виправних робіт. Під час відбування цього покарання він злісно порушував режим, ухилявся від відбування покарання, за що і був направлений згідно зі ст. 389 КК України засуджений до 6 місяців арешту. Чи відповідає рішення суду діючому законодавстві? 9. Зубенко була засуджена за ст. 196 КК України до трьох років позбавлення волі. Розподільна регіональна комісія направила його відбувати покарання у колонію середнього рівня безпеки. Чи правильно комісія визначила вид колонії?
Тема 4: ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАСУДЖЕНИХ З а в д а н н я
Яке рішення повинен прийняти суд?
У якому порядку і розмірі будуть відшкодовані збитки із засудженого Ковальова?
Тема 6: Порядок виконання покарання у виді позбавлення волі З а в д а н н я
Чи правильно визначена установа відбування покарання?
Чи правильно визначений цій особі режим виправної колонії?
З а в д а н н я
Чи можлива така заміна?
Яке рішення може прийняти адміністрація?
Чи може адміністрація дозволити це?
Чи обґрунтована скарга засудженого?
Чи мотивоване рішення прийняв начальник установ виконання покарання?
Чи правомірний такий дозвіл?
Чи правомірні дії начальника загону?
Яке рішення має прийняти прокурор?
Чи правильна така постанова?
Який порядок застосування такого засобу стягнення, як переведення до дільниці посиленого контролю?
Яке рішення має прийняти апеляційна комісія?
Чи правильне рішення прийняла апеляційна комісія?
Чи правомірні дії начальника УВП?
Чи можливе таке переведення?
Яке рішення має прийняти апеляційна комісія?
Яке рішення має прийняти апеляційна комісія?
Чи правильне таке рішення апеляційної комісії?
Чи правильне рішення прийняв начальник колонії?
Чи обґрунтоване таке рішення апеляційної комісії?
Яке рішення повинен прийняти апеляційна комісія щодо цього клопотання?
Чи правильні дії начальника УВП? У яких випадках застосовується гамівна сорочка?
За яких умов і на який строк можливе введення особливого режиму в місцях позбавлення волі?
Тема 5: Порядок виконаннЯ покарань не пов»язаних з позбавленням волі З а в д а н н я 1. Грицюк був засуджений до покарання у вигляді позбавлення права займатися діяльністю, пов'язаною з обслуговуванням населення строком на З роки. 15 січня 1996 р. районний суд на адресу підприємства, де працював Грицюк, надіслав копію вироку, яку підприємство одержало 17 січня 1996 р. 27 січня на адресу підприємства прийшов запит з вимогою відповісти про те, як виконується вирок суду. У відповіді на запит адміністрація підприємства повідомила, що звільнення Грицюка з посади ще не проведено, оскільки він хворіє з 22 січня 1996 р. Чи є порушення у діях адміністрації підприємства? 2. Буков був засуджений за ст. 148-6 КК України до штрафу у розмірі 500 грн. Буков повідомив, що негайно сплатити штраф він не має можливості, тому йому була надана відстрочка від сплати строком на шість місяців. Однак і після цього строку штраф не був сплачений. Як можна забезпечити виконання визначеного Букову покарання? 3. Загорулько був засуджений районним судом до громадського осуду. При цьому вироком було передбачено довести громадський осуд до відома трудового колективу, де працював Загорулько. Як у даному випадку провадиться виконання покарання? 4. Жуков був засуджений за ст. 148-8 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Хто і як повинен провести даному випадку конфіскацію майна? 5. Жиганов був засуджений до штрафу у розмірі 700 грн. У зв'язку з тим, що в установлений строк штраф не був сплачений, суд видав державному виконавцю виконавчий лист для примусового стягнення штрафу. Державний виконавець тричі приходив додому до Жиганова, але останнього не було. Тоді державний виконавець звернувся на адресу підприємства, де працював Жиганов, з проханням забезпечити виконання штрафу відрахуванням від заробітної плати. Чи законне прохання судового виконавця?
З а в д а н н я 1. Юрченко засуджена судом за ст. 225 КК України до одного року виправних робіт за місцем роботи з відрахування 15 % від заробітку в доход держави. Під час відбування покарання Юрченко часто не виходила на роботу без поважних причин, виїздила в інші міста і за 10 місяців фактично відбула лише 4 місяці строку покарання. Яке рішення і на підставі якої правової норми повинен прийняти суд щодо клопотання кримінально-виконавчої інспекції? 2. Під час відбування покарання у виді виправних робіт засуджений Климов у результаті нещасного випадку став інвалідом 1 групи. Кримінально-виконавча інспекція порушила перед судом клопотання про заміну засудженому 6-місячного строку виправних робіт, що він не відбув, позбавленням волі в колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання на тій підставі, що він не зможе відбувати визначене йому покарання. На підставі якої правової норми і яке рішення повинен прийняти суд? 3. Після 5 місяців роботи на підприємстві Курков вчинив злочин, за який районним судом був засуджений до 10 місяців виправних робіт з відрахуванням 10 % від заробітку в доход держави. Після того, як він відбув 6 місяців строку покарання, Курков звернувся до адміністрації із заявою про надання йому відпустки на тій підставі, що з того дня, коли він влаштувався на роботу, вже пройшло 11 місяців, і згідно з законодавством про працю він має право на чергову відпустку. Яке рішення повинна прийняти адміністрація підприємства? 4. До прокурора району надійшла заява, де висловлювався сумнів щодо законності призначення Муловій державної пенсії. Перевіркою було встановлено, що на день призначення пенсії Муловій, вона досягла пенсійного віку і мала необхідний трудовий стаж і що у цей стаж зараховані 2 роки, протягом яких вона відбувала виправні роботи. Яке рішення має прийняти прокурор? 5. Іванова засуджена до виправних робіт строком на один рік з відрахуванням 15 % від заробітку в доход держави. Після того .як вона відбула 6 місяців строку покарання, Івановій була надана відпустка по вагітності і родах. З'ясуйте порядок обчислення строку цього виду покарання. 6. Гуськов пропрацював на підприємстві 9 місяців, потім був засуджений за обман покупців до 2 років виправних робіт з відрахуванням 15 % від заробітку в доход держави. Вирок суду був звернений до виконання з 1 травня 2009 р. Після того як Гуеьков відбув 6 місяців строку покарання, він захворів, про що свідчить листок непрацездатності, в якому записано, що Гуськов звільнений від праці строком на один місяць. Обчисліть закінчення строку відбування покарання Гуськовим. 7. Борисов був засуджений до 2 років виправних робіт з відрахуванням 20 % від заробітку в доход держави. Адміністрація підприємства, де працював Борисов, на підставі вироку суду зробила відрахування з усієї суми заробітку засудженого. Вважаючи, що ці дії є неправильними, Борисов звернувся до прокурора зі скаргою, де просив роз'яснити адміністрації, щоб вона відраховувала 20 % встановлених вироком суду від суми заробітку, що залишиться після відрахування податків та інших платежів. Які пояснення має дати прокурор і на підставі якої правової норми? 8. Пробкін, який працював на підприємстві, звернувся до прокурора зі скаргою на те, що адміністрація підприємства прийняла його заяву про звільнення з роботи за особистим бажанням ще 2 місяці тому, але відмовляє йому у цьому проханні. Перевіркою було встановлено, що Пробкін є засудженим до одного року виправних робіт з відрахуванням 20% від заробітку в доход держави і до дня подання заяви про звільнення за особистим бажанням відбув тільки 7 місяців строку покарання. Яке рішення повинен прийняти прокурор і на підставі якої правової норми? 9. Фокін, засуджений до одного року виправних робіт з відрахуванням 20 % від заробітку в доход держави, на прийомі з особистих питань у прокурора заявив, що під час відбування покарання він хворів 2 місяці, про що подав необхідні документи. Але адміністрація підприємства неправильно нарахувала йому допомогу, із якої вилучила відрахування за вироком суду у розмірі 20 % від заробітку. Що має відповісти прокурор? 10. Грязнов відбув річний строк виправних робіт. Кримінально-виконавча інспекція внесла до суду подання про умовно-дострокове звільнення від покарання засудженого Грязнова. Колектив цеху, де працював Грязнов, звернувся до суду з клопотанням про одночасне вирішення питання про включення часу відбування покарання у виді виправних робіт у загальний трудовий стаж засудженого на підставі ст. 42 Кримінально-виконавчого кодексу України. У документах, які були подані до суду, Грязнов характеризувався позитивно. Які рішення мають бути прийняті судом?
Тема 7: Підстави і порядок звільнення від відбування покарання. Контроль та нагляд за особами, які звільнені від відбування покарання З а в д а н н я 1. Кузьменко був засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі. Початок цього строку - 29 лютого 2010 р. Назвіть дату звільнення від відбування строку покарання. 2. Адамов, засуджений до позбавлення волі строком на 3 роки, відбував покарання у колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. За календарем строк відбування покарання закінчувався 2 січня. Адамов звернувся до начальника колонії з проханням звільнити його з-під варти 6 листопада, тому що 1 та 2 січня припадають на святкові дні, а 3 січня - вихідний день. Яке рішення повинен прийняти начальник колонії і на підставі якої правової норми? 3. Буров, засуджений до 3 років позбавлення волі за ч. 2 ст. 139 КК України, відбував покарання у колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. 29 квітня у колонію надійшов Указ Президента України про дострокове звільнення Бурова від покарання у зв'язку з помилуванням. Буров брав активну участь у художній самодіяльності колонії і мав брати участь у концерті засуджених 1 і 2 травня. Адміністрація колонії попросила Бурова залишитися, той погодився, що звільнення відбудеться 3 травня. 30 квітня про це стало відомо прокуророві. Чи законне рішення адміністрації колонії і як повинен відреагувати прокурор? 4. Раков був засуджений до 6 місяців позбавлення волі. Строк відбування покарання починався 31 грудня 2010 р. Коли він закінчиться? 5. Засуджений Таран, строк покарання у якого закінчується через три місяці, звернувся до начальника відділення соціально-психологічної служби з проханням дозволити йому відростити волосся на голові та бороду, тому що він бажає приїхати додому у тому вигляді, у якому його запам'ятали рідні та друзі. Що має відповісти начальник відділення соціально-психологічної служби? 6. На час звільнення із виховної колонії ніхто з родичів 15-річного Жолоба не приїхав до колонії зустріти його. Батьки Жолоба проживають в іншому місті, розташованому за 600 км від колонії. Як у такому випадку повинна діяти адміністрація колонії? 7. При звільненні Попова, який відбував покарання за ст. 185 КК України, адміністрація колонії за згодою спостережної комісії та санкцією прокурора винесла постанову про встановлення адміністративного нагляду за звільненим за місцем його проживання. Це рішення мотивовано тим, що Попов раніше був засуджений за крадіжку державного майна, а під час відбування покарання за останній злочин систематично і злісно порушував вимоги режиму, ознак виправлення не виявив, Чи відповідає таке рішення закону? Чи має право адміністрація колонії виносити постанову про адміністративний нагляд? 8. На момент звільнення з колонії за Лазуткіним значилася заборгованість у розмірі 300 грн. Крім того, він згідно зі ст. 158 Кримінально-виконавчого кодексу України підлягав адміністративному нагляду за місцем проживання як особа, яка тричі засуджувалася до позбавлення волі за умисні злочини, але на шлях виправлення не стала і залишилася небезпечною для суспільства. Як документально оформити звільнення Лазуткіна? 9. Під час звільнення у січні 2010 р. Бурмистрова, який відбував покарання у місцях позбавлення волі 8 років, виявилося, що його одежа, в якій він був заарештований, по-перше, була літньою, а по-друге, - старою і непридатною до носіння. Одежа, яку йому видали у колонії, мас специфічний вигляд, тим більше, що заплатити за неї не було чим, бо грошей на рахунку Бурмистрова немає. До міста, де він збирався проживати, їхати понад дві доби. Як має діяти у цьому випадку адміністрація колонії? Яка матеріальна допомога надається особам під час звільнення з установ виконання покарань? 10. Засуджений за розкрадання державного майна в особливо великих розмірах Беєв під час відбування покарання тяжко захворів. У зв'язку з цим адміністрація колонії звернулася до суду з поданням про дострокове звільнення засудженого від відбування покарання, додавши одночасно висновки лікарсько-трудової комісії про захворювання засудженого тяжкою хворобою. Яке рішення повинен прийняти суд і на підставі якої правової норми? 11. Засуджений до 2 років позбавлення волі Тепленко під час відбування покарання захворів на відкриту форму туберкульозу. Яке рішення повинна прийняти адміністрація УВП? 12. Тесленко, засуджений до 2 років виправних робіт, захворів і був визнаний непрацездатним. Хто і на підставі якої норми повинен прийняти необхідне рішення?
З а в д а н н я 1. Юнатов відбував покарання у виді позбавлення волі за злочин, передбачений ст. 296 ч. 2 КК України. Після умовно-дострокового звільнення за ним був встановлений нагляд трудового колективу заводу "Серп і Молот". Незважаючи на дисциплінарні стягнення та попередження, зроблені на засіданні ради профілактики заводу, Юнатов продовжував порушувати трудову дисципліну, громадський порядок, пиячив. Трудовий колектив звернувся до суду з клопотанням про встановлення щодо Юнатова адміністративного нагляду. Яке рішення має бути прийняте і на підставі якої норми? 2. На момент звільнення Критова, який відбував покарання за умисне вбивство, передбачене ст. 116 КК України, було встановлено, що за період перебування у колонії він уперто не бажав стати на шлях виправлення, тому продовжує залишатися особою, небезпечною для суспільства. Які документи повинна підготувати адміністрація колонії перед звільненням Критова? Як проводиться оформлення адміністративного нагляду за особами при звільненні їх з місць позбавлення волі? 3. Куценко після звільнення із колонії повернувся до свого помешкання у м. Харкові, але так сталося, що він залишився без квартири. Спроби підшукати собі житло і прописатися успіху не мали. На роботу без прописки у паспорті його не приймали. Хто і в якому порядку повинен надати йому допомогу в побутовому влаштуванні і працевлаштуванні? 4. 20-річний Пащенко звернувся до місцевих органів влади зі скаргою, де писав, що 3 роки перебував у виховній колонії, потім повернувся до м. Харкова й оселився у бабусі, яка замінила йому матір. Батьків у нього немає. РВВС відмовляє йому у прописці на тій підставі, що не вистачає норми житлової площі. Яке рішення повинен прийняти місцевий орган влади?
13. Методичні вказівки для викладачів і студентів Мета - сформувати у студентів системне уявлення про соціальне призначення і основний зміст кримінально-виконавчого права з тим, аби створити необхідні передумови для правильного розуміння і вживання його норм в юридичній практиці, дотримання законності в діяльності правоохоронних органів. Завдання: - сформувати у студентів систему знань про основи політики держави в області виконання кримінальних покарань, правовому регулюванні цієї сфери діяльності; - виробити у них навики і уміння аналізувати законодавство і нормативні правові акти, регулюючі виконання кримінальних покарань; - добитися формування у студентів правосвідомості як найважливішої умови дотримання законності в діяльності правоохоронних органів. У результаті вивчення даного курсу студент повинен: знати: - виходячи з цілей і завдань курсу, в процесі його вивчення студентам необхідно засвоїти поняття кримінально-виконавчого права, його зміст, основні категорії кримінально-виконавчої політики, її особливості на різних етапах розвитку нашої держави і в сучасний період, тенденції її розвитку в найближчій перспективі тощо. вміти: - правильно вживати майбутніми фахівцями норми кримінально-виконавчого права, захищати права і законні інтереси громадян у сфері реалізації кримінальної відповідальності; - правильно використовувати кримінально-виконавче законодавство при вирішенні практичних питань по виконання покарань: 1. не пов'язаних з ізоляцією засудженого від суспільства; 2. у вигляді арешту; 3. у вигляді позбавлення волі; 4. відносно військовослужбовців; - застосовувати правові основи звільнення засуджених від відбування покарання.
1. Для підготовки і проведення заняття студени використовують бібліотечний фонд, а також навчально-методичні та інші, рекомендовані кафедрою джерела і матеріали. 2. При проведенні занять бажано застосовувати такі методи перевірки занять студентів: Опитувальний - метод перевірки знань, при якому суб'єкт перевірки ставить запитання об'єкту (в усній або письмовій формі). Реферативний – метод перевірки знань, при якому заздалегідь визначені студенти доповідають по контрольній тематиці з наступним обговоренням. Програмний контроь – метод перевірки знань, при якому зі студентами може проводитися тестування. Перевірка конспектів лекцій – метод перевірки знань, який полягає у перевірці наявності лекційного матеріалу у зошитах. 3. Виступами студентів передує вступне слово викладача. Після кожного виступу студенту можуть бути поставлені додаткові запитання, які не були розкриті під час його виступу. У ході виступу, а також і після нього, ставляться запитання до решти студентів, які повинні постійно слідкувати за виступами своїх колег та вчасно висловлювати погляд щодо дискусійних проблем. Після кожного виступу викладач повинен підбити короткий підсумок виступам як основного відповідача, так і інших осіб, які брали участь у обговоренні питання. Загальне резюме робиться наприкінці заняття. Вступ студентів здійснюється через вільне викладання питання без використання конспектів. Можливість використання додаткового матеріалу доцільна, якщо це є самостійно розробленим проектом рішення щодо поданого ситуативного завдання, яке допомагає розкрити правові підстави і порядок дій у запропонованій ситуації. 4. Організаційно заняття складається з доведеного до студентів: - плану проведення лекції або заняття; - переліку рекомендованої літератури; - тем реферативних повідомлень, якщо це заняття. 5. Орієнтовний розрахунок навчального часу на заняттях: - перевірка готовності студентів до заняття – 3 хв. - вступне слово викладача – 5 хв; - розгляд основних навчальних питань – 68 хв; - прикінцеве слово викладача, підбиття підсумків та видача рекомендацій щодо поглиблення знань з даної теми – 4 хв.
14.Навчально-методичні матеріали для поточного, проміжного контролю та перелік питань підсумкового контролю
Підсумковий модульний контроль:
Обведіть номер правильної відповіді:
А) реалізація кримінальної відповідальності Б) визначення правового порядку призначення покарання В) створення правових та організаційних основ виконання покарань Г) участь у боротьбі з транснаціональною злочинністю
А) Конституційний Суд України, Верховний Суд України Б) Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України В) Державна пенітенціарна служба України Г) Міністерство внутрішніх справ України, СБУ Д) органи прокуратури, Міністерство юстиції України
А) запобігання злочинам Б) правове забезпечення виправлення засуджених В) захист інтересів особи, суспільства та держави Г) створення умов для запобігання нелюдському поводженню із засудженими Д) правове регулювання порядку виконання та відбування кримінальних покарань
А) параграфів і пунктів Б) розділів В) параграфів Г) розділів і параграфів Д) розділів і глав
А) самостійна галузь права Б) комплексна галузь права В) складова частина кримінального права Г) складова частина кримінального та кримінально-процесуального права Д) складова частина кримінології
А) комплекс соціально-політичних, економічних, моральних, психолого-педагогічних проблем, які виникають при виконанні кримінальних покарань Б) суспільні відносини, що виникають у зв’язку з призначенням і виконанням покарання В) суспільні відносини, що виникають у зв’язку з виконанням кримінальних покарань
А) поєднання заходів переконання та примусу Б) участь громадськості у діяльності органів і установ виконання покарань В) презумпції невинуватості Г) індивідуалізації виконання покарань Д) рівності засуджених перед законом
А) порядок та умови виконання покарань Б) права і обов’язки суб’єктів правовідносин В) фактична поведінка суб’єктів, блага та інтереси засуджених Г) права і обов’язки суб’єктів та їх фактична поведінка
А) акт помилування Б) наказ начальника виправної установи В) Закон України «Про амністію» Г) вирок суду, який набрав законної сили Д) інші рішення суду
А) норми, що встановлюють правила поведінки Б) норми, що визначають права персоналу установ виконання покарань В) положення, що формулюють правила вибору норм Г) норми, що наділені санкцією покарання
А) так Б) ні
А) є складовою частиною, продовженням кримінального права Б) є самостійною галуззю права В) підгалузь кримінально-процесуального права Г) є комплексним міжгалузевим нормативно-правовим утворенням
А) накази Державної пенітенціарної служби України Б) накази Міністерства юстиції України В) накази Міністерства внутрішніх справ України Г) накази Генерального прокурора Д) міжнародні правові акти
А) взяття особи під варту Б) тримання підсудного у слідчому ізоляторі В) набрання обвинувальним вироком чинності Г) оголошення судом обвинувального вироку щодо застосування покарання
А) громадські роботи, штраф Б) арешт В) позбавлення волі Г) довічне позбавлення волі
А) в системі Міністерства внутрішніх справ України Б) в системі Міністерства юстиції України В) в системі Державної виконавчої служби України Г) в системі Державної пенітенціарної служби України
А) виправні колонії середнього рівня безпеки Б) виправні колонії максимального рівня безпеки В) виправні колонії Г) виправні центри Д) виховні колонії
А) обмеження, що визначаються інструкціями Б) обмеження, що встановлені Державною пенітенціарною службою України В) обмеження визначені законом і вироком суду Г) обмеження визначені органами прокуратури
А) державна виконавча служба Б) кримінально-виконавчі інспекції В) виправні колонії Г) військові частини Д) гауптвахти
А) право на участь в демонстраціях Б) право обирати в органи влади В) право на свободу совісті Г) право на раціоналізацію та винахід
А) Міністерством юстиції України Б) Верховною Радою України В) Президентом України Г) Міністерством внутрішніх справ України
А) виконання покарань у виді виправних робіт Б) виконання покарань у виді службових обмежень для військовослужбовців В) направлення засуджених до обмеження волі до місць відбування покарань Г) виконання покарання у виді штрафу
А) арештний дім Б) виправна колонія В) виховна колонія Г) кримінально-виконавча установа відкритого типу
А) контроль Міністерства внутрішніх справ України Б) контроль Управління з питань виконання покарань В) прокурорський нагляд за виконанням покарань Г) контроль Міністерства соціальної політики України
А) до міжнародного контролю Б) до громадського контролю В) до державного парламентського контролю Г) до контролю державних органів виконавчої влади
А) кримінально-виконавча установа закритого типу Б) виховна колонія В) виправний центр Г) виправна колонія максимального рівня безпеки
А) Державна кримінально-виконавча служба України Б) Державна пенітенціарна служба України В) Державна виконавча служба України Г) Служба пробації
А) Державна пенітенціарна служба України Б) Кримінально-виконавча інспекція В) кримінально-виконавча установа відкритого типу Г) спеціальні виховні колонії
А) 7 днів Б) 20 днів В) одного місяця Г) двох місяців
А) арешт Б) позбавлення волі В) виправні роботи Г) громадські роботи Д) обмеження волі
А) за місцем роботи Б) за місцем проживання засудженого В) в місцях визначених кримінально-виконавчою інспекцією Г) в спеціальних місцях
А) виправні роботи Б) арешт В) позбавлення волі Г) обмеження волі Д) конфіскація майна
А) на державних підприємствах Б) на будь-яких підприємствах В) на державних підприємствах за місцем роботи засудженого Г) на будь-яких підприємствах за місцем роботи засудженого
А) так Б) ні
А) звільнення від відбування покарання Б) заміна виправних робіт на штраф В) призупинення виконання покарання
А) так Б) ні
А) так Б) ні
А) негайно Б) протягом п’яти діб В) протягом трьох діб Г) за бажанням засудженого
А) так Б) ні
А) 15% загальної суми заробітку Б) 50% загальної суми заробітку В) 75% загальної суми заробітку Г) 30% загальної суми заробітку
А) Державна пенітенціарна служба України Б) Державна виконавча служба України В) Кримінально-виконавча інспекція Г) орган який присвоїв звання
А) суд, який постановив вирок Б) начальник СІЗО В) Державна пенітенціарна служба України Г) Генеральний прокурор
А) 3 днів Б) 5 днів В) 10 днів Г) 15 днів
А) 3 днів Б) 5 днів В) 10 днів
А) ресоціалізації Б) посиленого контролю В) соціальної реабілітації Г) карантину, діагностики і розподілу
А) посиленого контролю Б) ресоціалізації В) соціальної адаптації Г) соціальної реабілітації
А) родичами Б) родичами та іншими особами В) близькими родичами Г) будь-якими особами
А) один раз на три місяці Б) один раз на шість місяців В) один раз на рік Г) не передбачені законом, не надаються
А) так Б) ні
А) 3 дні Б) 5 днів В) 10 днів Г) 14 днів 5) 1 місяць
А) один раз на місяць Б) один раз на два місяці В) один раз на три місяці Г) один раз на шість місяців Д) один раз на рік
А) шість Б) два В) три Г) чотири Д) дванадцять
А) 2 м2 Б) 2,5 м2 В) 3 м2 Г) 4 м2 Д) 5 м2
А) Кабінет Міністрів України Б) Державна пенітенціарна служба України В) Верховна Рада України Г) Президент України
А) гроші одержані за переказами Б) гроші привезені з собою В) гроші зароблені в колонії Г) гроші передані родичами Д) гроші отримані від батьків
А) ізоляції різних груп засуджених з метою запобігання можливості негативного впливу суспільно небезпечних злочинців на менш небезпечних Б) можливості точного обліку засуджених до позбавлення волі В) можливості якісного контролю за засудженими до позбавлення волі з боку адміністрації Г) карального впливу на засуджених
А) реорганізація, ліквідація установи або зміна її виду режиму Б) за наявності бажання засудженого В) за клопотанням родичів засудженого Г) за клопотанням громадських організацій
А) анкета засудженого з впізнавальними фотокартками Б) протокол затримання В) вирок суду, що вступив в законну силу Г) розпорядження прокурора
А) мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання Б) мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання В) середнього рівня безпеки Г) максимального рівня безпеки Д) арештних домах
А) мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання Б) мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання В) середнього рівня безпеки Г) максимального рівня безпеки Д) виправних центрах
А) згода потерпілого на звільнення винуватого Б) примирення винуватого з потерпілим В) дійове каяття винуватого Г) повне відшкодування потерпілому завданих злочином збитків Д) хвороба
А) твердо став на шлях виправлення Б) став на шлях виправлення В) довів своє виправлення Г) виправився і ресоціалізувався
А) законом України Б) Указом Президента України В) наказом Голови Державної пенітенціарної служби України Г) наказом Генерального прокурора України Д) наказом Міністра юстиції України
А) Міністром внутрішніх справ України Б) Верховною Радою України В) Генеральним прокурором України Г) Президентом України Д) Головою Державної пенітенціарної служби України
А) форма «А» ‒ жовто-зеленого кольору Б) форма «БВЛ» ‒ рожевого кольору В) форма «Б» ‒ блакитного кольору Г) форма «В» ‒ білого кольору
А) післявихідний або післясвятковий день Б) передвихідний або передсвятковий день В) вихідний або святковий день Г) за три дні до вихідного або свята Д) за розсудом адміністрації виправної колонії
А) тільки в супроводі родичів Б) тільки в супроводі працівника колонії В) в супроводі родичів або працівника колонії Г) в супроводі працівника кримінальної міліції у справах неповнолітніх Д) у супроводі дільничного інспектора міліції
А) неповнолітніх Б) визнаних судом особливо небезпечними рецидивістами В) засуджених до позбавлення волі за злочин вчинений з необережності Г) засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів Д) засуджених за злочини, що пов’язані зі зброєю
А) постановою судді за поданням начальника ОВС у разі погашення або зняття судимості Б) постановою судді у зв’язку з переїздом піднаглядного на інше місце проживання В) постановою судді за поданням начальника ОВС достроково, якщо піднаглядний перестав бути небезпечним для суспільства Г) постановою судді за клопотанням родичів піднаглядної особи Д) у разі засудження піднаглядного і направлення його до місця відбування покарання
А) керівникам підприємств надавати допомогу звільненим у працевлаштуванні Б) керівники підприємств не зобов’язані надавати допомогу В) керівники повинні мати резерв робочих місць в межах 5%, для працевлаштування звільнених з УВП Г) згідно з Законом резервується 10% робочих місць
А) через місяць Б) через чотири місяці В) через півроку Г) через рік Д) розгляд не можливий
А) Закон України «Про амністію» Б) рішення адміністрації УВП В) рішення Державної пенітенціарної служби України Г) рішення суду Д) рішення Генерального прокурора України
А) після відбуття 10 років покарання Б) після відбуття 15 років покарання В) після відбуття 20 років покарання Г) після відбуття 25 років покарання Д) помилування не застосовується
А) Генеральна прокуратура України Б) Міністерство внутрішніх справ України В) Державна пенітенціарна служба України Г) Кримінально-виконавча інспекція Д) громадськість
А) так Б) ні
Критерії оцінювання 1. Кожна повна вірна відповідь на тест оцінюється в 1 бал, неправильна відповідь – 0 балів.
2. Максимально можлива кількість набраних балів – 75.
3. При загальному оцінюванні доцільно виходити з того, що при набранні: - 0-34 балів – знання незадовільні (“2”); - 35-49 балів – знання задовільні (“3”); - 50-64 балів – знання добрі (“4”); - 65-75 балів – знання відмінні (“5”).
Перелік питань до заліку:
Навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення Навчально-методичне забезпечення: 1. Підручники, навчальні посібники. 2. Навчальна програма. 2. Робоча програма. 3. Навчально-методичний комплекс. Матеріально-технічне забезпечення: 1. Ноутбук. 2. Мультимедійний проектор.
Методичні, наочні, мультимедійні матеріали для лекцій:
Додаток 1.
Рекомендована література:
Базова Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141. Кримінальний кодекс України. // Відомості Верховної Ради України. - 2014. - №. 25-26. - Ст. 131. Кримінально-виконавчий кодекс України. Офіційне видання. - К.:Атіка, 2014. - 96 с. Кримінальноий процесуальний кодекс України. Офіційне видання. - К.:Атіка, 2014. - 86 с. Артамонов В.В Использование социально-психологических знаний для совершенствования работы с осужденными. // Вопросы уголовной ответственности, исполнения наказания и перевоспитания осужденных: Сборник научных трудов адъюнктов и соискателей. — М.: ВНИИ МВД СССР, 1988. — с. 26-35 Артюх А.Г. Личностные особенности освобожденных, имеющих паспортные ограничения. // Вопросы совершенствования деятельности органов, исполняющих наказания (Сборник научных трудов адъюнктов и соискателей) Ред. В.А.Гришин - НИИМАШ, Москва, 1979. – с. 90-94 Ахинько А.И. Основные средства обеспечения карательно-воспитательного процесса в дисциплинарных батальонах вооруженных сил и некоторые проблемы их правового регулирования // Вопросы совершенствования исполнения наказаний и предупреждение правонарушений в исправительно-трудовых учреждениях: Межвузовский сборник научных трудов.— Киев: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1987.— с.84-90. Багрий-Шахматов Л.В. Совершенствование управления исполнением уголовных наказаний // ИТУ.— М. - 1979.—№8.— С.31-32. Бажанов О. И. Прогрессивная система исполнения наказания. — Мн.: «Наука и техника», 1981.— 168 с. Байдаков Г.П. Исправление и перевоспитание осужденных — основная задача исполнения наказания // Вопросы совершенствования деятельности органов, исполняющих наказания. Сборник научных трудов адъюнктов и соискателей – М.: НИИМАШ, 1979. – С.8-17 Бандурка А.М., Горбачев А.В. Оперативно-розыскная деятельность: правовой анализ.— Киев: РИО МВД Украины, 1994.— 160 с. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. -- Харків: Основа, 1996. – 398 с. Батюк В.Н Особенности задержания и предварительного заключения под стражу лиц, совершивших преступление в ИТУ. // Вопросы совершенствования исполнения наказаний и предупреждение правонарушений в исправительно-трудовых учреждениях: Межвузовский сборник научных трудов. — Киев: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1987. — С.47-54 Беляев А. А. Правовое положение осужденных к лишению свободы. – Горький: Горьковская высшая школа МВД СССР, 1976. - 120 с. Беца О.В. Психолого-педагогічна класифікація засуджених як основа диференційованого та індивідуального підходу до них у процесі перевиховання // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС. — 1999. — №4.— С.73-85. Бірюков Г.М. Проблеми тактичного забезпечення оперативно-розшукової діяльності карного розшуку у боротьбі з організованою груповою злочинністю. // Теорія оперативно-службової діяльності правоохоронних органів. – Наукове видання // За гол. ред. проф. В.Л.Регульського. – Львів: ЛІВС при НАВС України, 2000. – С.26-29 Бобылева И.Ю. Факторы влияющие на достижение цели исправления и перевоспитания, в отношении лиц, осуждённых к длительным срокам лишения свободы // Проблемы дифференциации исполнения наказаний. Сборник научных трудов. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1991. – С.61-67. Бодюл Є.М. Особливості ізоляції в колоніях-поселеннях. // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 2001.— №6.— С.194-197. Бриллиантов А.В. Исправление осуждённого и задачи органов исполняющих наказание // Проблемы дифференциации исполнения наказаний: Сборник научных трудов. – М.:ВНИИ МВД СССР, 1991. – С.8-11 Брызгалов В.Н., Коломиец В.Т. Некоторые вопросы организации и управления ИТК.— К.: Наука, 1969. —123 с. Букалов А. Система исполнения наказаний Украины в 2004 году. // Аспект. Інформаційний бюлетень. – 2004. - № 3 (13) – С.4 Бундесон У. Надзор за отбывающими наказание на свободе. – М.: Юридическая литература, 1979. – 269 с. Васильев А.И. Цели наказания в советском исполнительно-трудовом праве. // Актуальные проблемы исправительно-трудового права (теория и практика): Сборник научных трудов. – Рязань: РВШ МВД СССР, 1989. – С.6-11 Волков В.Н Особенности сексуальных извращений у осужденных и лиц, находящихся под стражей в СИЗО // Актуальные вопросы организации медицинского обеспечения в ИТУ, СИЗО, ЛТП: Курс лекций под ред. Волкова В.Н. - Домодедово: ВИПК МВД СССР, 1988. – С.26-100. Впровадження альтернативних видів кримінальних покарань в Україні: Посібник / За ред. Беци О.В. - К.: "МП Леся", 2003. - 116с. Вступ до менеджменту: Навчальний посібник / В.П.Пєтков, О.О.Соломенчук, С.В.Пєтков / За заг. ред. д-ра юрид. наук В.П.Пєткова.— Запоріжжя: ЮІ МВС України, 2001.— 158 с. Галай А. Концепція пенітенціарної діяльності в Україні: правовий аспект // Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення: Матеріали науково-практичної конференції. 30 січня 2003 р., м.Київ / За ред. Н.Б.Болотіної.— К.: МП “Леся”, 2003.— С.148-155. Галай А. Проблеми підбору персоналу пенітенціарних установ // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 2002.— №7.— С.65-72. Галай А. Шляхи реформування пенітенціарної політики України в сфері діяльності персоналу пенітенціарних установ // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 1999.— №4.— С. 6-9. Галай А.О. Організаційно-правові засади формування та функціонування персоналу установ виконання покарання: Автореф. дис.. к.ю.н. 12.00.07 / РВВ КІВС.— К., 2003.— 20 с. Галай А.О. Організаційно-правові засади формування та функціонування персоналу установ виконання покарання: Дис... к.ю.н.: 12.00.07./ Національна академія державної податкової служби України — К., 2003. - 214 арк. Галкин М.Н. Материалы к изучению тюремного вопроса. 2-е издание. — СПб, 1868. — 186 с. Гречанюк С.К. Анализ целей деятельности пенитенциарных учреждений. // Историко-правовые и социально-экономические аспекты развития общества. Сборник материалов межвузовской научно-практической конференции. Выпуск 3. – Чернигов: Украинско-Российский институт (филиал) Московского государственного открытого университета в г. Чернигове, 2004. – С.46-49 Гречанюк С.К. Взаємодія кримінально-виконавчих установ України з державними органами та недержавними організаціями // Право України.— 2004.— №11.— С.88-90. Гречанюк С.К. Організаційні аспекти взаємодії кримінально-виконавчих установ з громадськими правозахисними організаціями // Підприємництво, господарство і право – 2005. - №4 – С.133-136 Гречанюк С.К. Теоретико-правові основи взаємодії кримінально-виконавчих установ України з державними органами та недержавними організаціями. // Збірник наукових праць молодих вчених, курсантів, студентів. – К.: РВВ КЮІ МВС України, 2004. – С.15-19 Гречанюк С.К. Цілі пенітенціарної діяльності: виправлення як головна мета діяльності пенітенціарних установ. // Збірник наукових праць молодих вчених, курсантів, студентів. – К., РВВ КІВС, 2003. – С.68-72. Гречанюк С.К. Шляхи удосконалення діяльності персоналу пенітенціарних установ при організації виховно-виправного процесу // Підприємництво, господарство і право – 2005. - №3 – С.134-137 Гришин В.А. Политико-воспитательная работа с несовершеннолетними правонарушителями как один из элементов организации преемственности в деятельности следственных изоляторов и ВТК. // Вопросы совершенствования деятельности органов, исполняющих наказания (Сборник научных трудов адъюнктов и соискателей) - НИИМАШ, Москва. – 1979. – С.48-54 Дети-преступники. Сборник статей с предисловием / под редакцией М.Н.Гернета. - М.: изд. В.И. Знаменского и К-о., 1912. – 550 с. Джужа А.Н. Ответственность за действия, дезорганизующие работу исправительно-трудовых учреждений. // Вопросы совершенствования исполнения наказаний и предупреждение правонарушений в исправительно-трудовых учреждениях: Межвузовский сборник научных трудов.— Киев: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1987.— С.54-61 Дрёмин В.Н. Правовая природа и применение международных стандартов обращения с заключенными. // Актуальные проблемы государства и права. Бюллетень Одесской государственной юридической академии – 1999. - № 6 - С. 3-8 Зубков А.И. Концепция перестройки исправительно-трудовой деятельности в СССР на современном этапе.— Рязань: РВШ МВД СССР, 1989.— 124 с. Изучение преступности и пенитенциарная практика / Всеукр. Кабинет по изучению преступности и преступника при Одесском центр. ДОПРе. — Одесса: Изд. ИТУ НКВД УССР, 1927, вып. 1. — 118 с. Изучение преступности и пенитенциарная практика / Всеукр. Кабинет по изучению преступности и преступника при Одесском центр. ДОПРе.— Одесса: Изд. ИТУ НКВД УССР, 1928, вып. 2. — 184 с. Исаев М.М. Основы пенитенциарной политики. Учебное пособие для вузов. – Л.: Госиздат, 1927. – 196 с. Исаенкова О.В., Шерстюк В.М. Концепция Исполнительного кодекса Российской Федерации (краткие тезисы) // "Законодательство", N 5, 6, 7, май, июнь, июль, 2002 г. Калюжний Р.А., Сергеєв І.С. Актуальні засади побудови пенітенціарної доктрини та пенітенціарної політики // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС. - 2000. - № 5. - С.6-11. Калюжний Р.А., Шкарупа В.К., Горобець Г.Г. Пенітенціарна політика (історико-правовий огляд виникнення і розвитку) // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 1996.— №1.— С. 55-68. Кистяковский А.Ф. Молодые преступники и учреждения для их исправления с обозрением русских учреждений. – К.: типография І.І.Завадскаго, 1878. – 223 с. Клімов М.В. Концептуальна модель системи пенітенціарної освіти // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 1999.— №4.— С.177-189. Клімов М.В. Персонал установ виконання покарань як предмет науково-педагогічного дослідження // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 2001.— №6.— С.340-347. Клімов М.В. Побудова та застосування моделей пенітенціарного персоналу як науково-педагогічна проблема // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС. - 2000. - № 5. - С. 231-238. Ковалев В.М. Содержание и цели наказания, их влияние на назначение и исполнение лишения свободы // Проблемы исполнения уголовных наказаний. Сборник научных трудов. - Рязань: УОП РВШ МВД СССР. - 1991. - С. 23-30. Козаченко И.П., Грищенко А.И. Взаимодействие аппаратов уголовного розыска и оперативно-режимных аппаратов ИТУ в профилактике рецидива преcтуплений: Учебное пособие. - Киев: КВШ МВД СССР, 1991. - 104 с. Козлов П.П. Быт осужденных и его значение в деятельности исправительно-трудовых колоний. // Вопросы совершенствования исполнения наказаний и предупреждение правонарушений в исправительно-трудовых учреждениях: Межвузовский сборник научных трудов. - Киев: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1987. - С.69-77 Койл Э. Подход к управлению тюрьмой с позиций прав человека. Пособие для тюремного персонала. – Лондон: Международный центр тюремных исследований. Intertype, 2002. – 156с. Комментарий к основам Исправительно-трудового законодательства СССР и союзных республик / под ред. Стручкова Н.А. — М.: Юрид. литература, 1972. -184 с. Корблитт Л.Я., Миллер Ф. Что должен знать надзор в местах заключения. - М.: Изд. НКВД, 1928. - 63 с. Корчинський В., Фаренюк С. Проблеми удосконалення правового регулювання виконання покарань у вигляді позбавлення волі // Актуальні проблеми пенітенціарної системи України в сучасних умовах: Збірн. наук. праць. - Київ: РВВ КІВС при УАВС - 1996. - С. 30-38 Кримінально-виконавча система України: рік 2001 (Интерв’ю з В.Льовочкіним) // Аспект. Інформаційний бюлетень. - 2002. - №1 (6). - С. 3-7 Кувшинов В.С. О некоторых вопросах эффективности режима как одного из основных средств исправления и перевоспитания осужденных к лишению свободы. // Вопросы совершенствования деятельности органов, исполняющих наказания (Сборник научных трудов адъюнктов и соискателей) / Под. ред. В.А.Гришина – Москва: НИИМАШ. - 1979 – С. 19-24 Кузнецов Ф.Т., Подымов П.Е., Шмаров И.В. Эффективность деятельности ИТУ. - М.: Юридическая литература, 1968. - 183 с. Кулик С.А. Пути совершенствования санитарно-просветительной работы в ИТУ // Актуальные вопросы организации медицинского обеспечения в ИТУ, СИЗО, ЛТП: Курс лекций под ред. Волкова В.Н. - Домодедово: ВИПК МВД СССР, 1988. – С.100-104. Курс кримінально-виконавчого права України: Загальна та Особлива частини: Навчальний посібник / О.М. Джужа, В.О. Корчинський, С.Я. Фаренюк, В.Б. Василець; за заг. ред. О.М. Джужи. -К.: Юрінком Інтер, 2000. — 304 с. Кучера Г.Н. Оценка ефективности деятельности ИТУ, исполняющих наказания в отношении лиц, осужденных впервые к лишению свободы: дис… кюн: 12.00.08 / УАВД.—К., 1993.— 173 л. Лихолоб В. Г. Правоприменительная практика, связанная с исполнением наказаний в системе исправительных учреждений. // Вопросы совершенствования исполнения наказаний и предупреждение правонарушений в исправительно-трудовых учреждениях: Межвузовский сборник научных трудов.—Киев: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинського. - 1987. — С.32-40 Лихолоб В.Г. Органи внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю (морально-правовий аспект реалізації закону). — К.: Вища школа, 1993. — 220 с. Лихолоб В.Г. Правопорушення: правова та моральна оцінка. — К.: УАВС, 1994.— 171 с. Лучинский Н.Ф. Основы тюремного дела. — СПб.: издательство журнала “Тюремный вестник”, 1904. — 180 с. Лучинский Н.Ф. Памятка тюремному надзирателю. — Петроград, Изд. Главного тюремного управления, 1915. — 135 с. Льовочкін В. Нормативно-правові та організаційні засади забезпечення реалізації в Україні міжнародних стандартів з прав і свобод засуджених до позбавлення волі: Автореферат дис. к.ю.н. 12.00.08 / НАВСУ.— К., 2002.— 18 с. Льовочкін В. Проблемні питання діяльності кримінально-виконавчої системи України // Аспект. Інформаційний бюлетень.— 2001.— №2.— С. 3-8. Льовочкін В.А. Концептуальні питання реформування кримінально-виконавчої системи України // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень Київського інституту внутрішніх справ. — 2002. — № 7. — С. 3-13. Матеріали координаційного засідання Керівного комітету Ради Європи з питань реформування кримінально-виконавчої системи 27 квітня 2004 року м.Київ // Закон і обов’язок. – 2004. - №19. – Ст.2. Матеріали наукового семінару присвяченого проблемам реформування системи пенітенціарних установ // Закон і обов’язок — 2003.— №30.— ст.3 Медвєдєв В.С. Професійна деформація співробітників пенітенціарних установ.— К.: РВВ КІВС при УАВС, 1996. — 80 с. Мединский Н.И., Макушкин В.М. Трехэтапная система реабилитации осужденных-наркоманов в условиях специализированных ИТУ. // Актуальные вопросы и положительный опыт организации принудительного лечения больных наркоманиями в ИТУ и ЛТП. Сборник передового опыта № 8. - Домодедово: ВИПК МВД СССР. - 1988. – С.23-27. Мелентьев М. Соотношение целей уголовного наказания и задач исправительно-трудового законодательства в свете реформы уголовно-исполнительной системы в Украине // Проблемы совершенствования деятельности уголовно-исполнительной системы: Материалы научно-практической конференции 13-14 мая 1993 года / под ред. д-ра юрид. наук В.А.Глушкова.— Киев: РИО Ин-та УАВД, 1994. — С.22-31. Немченко М.І. Шляхи вдосконалення моделі сучасної пенітенціарної установи // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 2003.— №8.— С.38-44. Немченко М.І., Гамалій О.Г. Основи управління органами виконання покарань. Частина 1: Збірник лекцій. — К.: РВВ КІВС, 2000.— 100 с. Немченко М.І., Гамалій О.Г. Основи управління органами виконання покарань. Частина 2: Збірник лекцій. — К.: РВВ КІВС, 2000.— 134 с. Нова концепція пенітенціарної системи / ред. Штанько І.В., Левочкін В.А. — К.: РВВ КІВС при УАВС, 1995. — 238 с. Основні питання діяльності кримінально-виконавчої системи України. Навчальний посібник. Частина 1 / Під заг.ред Льовочкіна В.А.— К.:Леся, 2001.— 52 с. Панасюк М.Б Проблеми реабілітації ув’язнених: західних досвід. // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 2001.— №6.— с. 144-158. Панасюк М.Б. Соціологія девіантної поведінки про злочинність та превентивні методи // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 2002.— №7.— с. 240-262. Петров С.М. Организационные и правовые основы управления исполнением наказания в ИТУ: Учебное пособие / под ред. Туманова Г.А.— Домодедово: ВИПК МВД СССР, 1991. — 112 с. Петров С.М., Туманов Г.А. О двух стратегиях реформирования УИН // Государство и право. — 1995. — №7. — С. 102-109. Печников А. П. Возникновение и развитие отрядной системы в исправительно-трудовых колониях. // Вопросы уголовной ответственности, исполнения наказания и перевоспитания осужденных: Сборник научных трудов адъюнктов и соискателей. — М.: ВНИИ МВД СССР, 1988. — с. 7-15 Пєтков В.П. Управління виховно-виправним процесом: Автореф. дис...д.ю.н.: 12.00.07./ Запорізький юридичний інститут Міністерства внутрішніх справ України.—Х., 1998.— 38 с. Пєтков В.П. Управління виховно-виправним процесом: дис...д.ю.н.: 12.00.07./ Запорізький юридичний інститут Міністерства внутрішніх справ України. — Х.,1998.— 448 арк. Пионтковский А. Дисциплинарные наказания в карательных учреждениях // Журнал Министерства юстиции.— 1904.— апрель.— С.59-101. Познышев С.В. Основы пенитенциарной науки. — М., 1923. — 343 с. Познышев С.В. Очерки тюрмоведения. — М.: изд. Снегиревой, 1913. — 263 с. Принс А. Преступность и репресия.— М., 1898.—179 с. Психологическое изучение осуждённых несовершеннолетних: Учебное пособие. / Под общей редакцией А.П.Северова. – Домодедово: ВИПК МВД СССР, 1991. – 171 с. Пташинський О. Українське законодавство та заборона жорстокого поводження з ув’язненими // Аспект. Інформаційний бюлетень.— 2001.— №3. — С.3-7. Пуйко В.М. Мета кримінального покарання: історико-правовий аналіз. // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС. - 2001. - №6. – С.108-116. Радов Г. Пенітенціарна ідея: Думки на тему. – К.: МП “Леся”, 1997. – 288 с. Радов Г. Социально-правовые и научные основы организации пенитенциарной системы украины в современных условиях. // Актуальні проблеми пенітенціарної системи України в сучасних умовах: Збірн. наук. праць. - Київ: РВВ КІВС при УАВС, 1996. – С.5-10. Радов Г. Цели исполнения наказания и иных мер уголовно-правового воздействия: социальная обусловленность и правовое регулирование // Проблемы гуманизации исполнения уголовных наказаний: Сборник научных трудов.— Рязань: РВШ МВД СССР. - 1990.— С.128-135. Радов Г.О. Доктринальна модель Закону ”Про пенітенціарну систему України” // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень Київського інституту внутрішніх справ. — 1997. — №2. — С.12-53. Радов Г.О. Персонал и взаимодействие тюрьмы и общества // Права людини. Інформаційний бюлетень Харківської правозахисної групи. — 1-15 листопада 2000.— №31.— С.2-6. Радов Г.О. Першочергові проблеми пенітенціарної політики України на сучасному етапі // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 1996.— №1.— С.12-17. Рекомендації щодо взаємодії з релігійними організаціями з питань їх участі в духовному вихованні осіб, які утримуються в установах кримінально-виконавчої системи. // Інформаційний бюлетень № 4. Оперативно-службова та виробничо-господарська діяльність органів і установ виконання покарань України у 1999 році.— К: Державний департамент України з питань виконання покарань, 2000.— С.27-28. Ременсон А.Л. Вопросы лишения свободы и общее учение о наказании/ Материалы научной конференции, посвященной проблемам ИТП. —Томск: Изд. Томск. Универ., 1961.— С.14-31. Романенко О.В. До питання про роль громадянського суспільства в ресоціалізації засуджених. // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 1998.— №3.— С.99-103. Романенко О.В. Проблеми правосуб'єктності інститутів громадянського суспільства в діяльності установ кримінально-виконавчої системи україни // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. Бюлетень КІВС. – 1999. - № 4 – С.22–29. Рощин А.И. О повышении эффективности предупреждения преступлений в ИТУ. // Вопросы совершенствования исполнения наказаний и предупреждение правонарушений в исправительно-трудовых учреждениях: Межвузовский сборник научных трудов.— Киев: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского. - 1987. — С.61-63 Рудник В. Соціально-кримінологічні наслідки застосування кримінального покарання у вигляді позбавлення волі. // Актуальні проблеми пенітенціарної системи України в сучасних умовах: Збірн. наук. праць. - Київ: РВВ КІВС при УАВС. - 1996. – С.10-24. Сабинин Л.Х. Преступные дети и исправительные заведения. – Ровно: Тип-я Меерсона, 1898. – 72 с. Селиверстов В.И. Уголовно-исполнительное право: Схемы и комментарии: Учебное пособие. – М.: Юриспруденция, 2000. – 192 с. Сергеев В. Состояние пенитенциарной системы в России и роль общественных организаций в ее реформировании // Реформирование пенитенциарной системы. Материалы межд. конференции. — Минск: Бел. Хельс. Комитет, 1998. — С.32-40. Середницький В.М. Соціально - корисні зв'язки засуджених позбавлення волі та їх правове регулювання. // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 1999.— №4. — С.39-43 Серова О.В. Трудове виховання та професійна підготовка як складові процесу ресоціалізації засуджених. // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 2001.— №6. — С.238-244 Синьов В.М., Радов Г.О., Кривуша В.І., Беца О.В. Педагогічні основи ресоціалізації злочинців. — К.: Леся, 1997. — 272 с. Синьов В.М., Клімов М.В. Концепція кадрового забезпечення діяльності пенітенціарної системи // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень Київського інституту внутрішніх справ. — 1997. — №2. — С.70-86. Синьов В.М., Кривуша В.І. Пенітенціарна педагогіка: в основних запитаннях і відповідях: Навчальний посібник. – Київ: РВВ КІВС, 2000. – 123 с. Скубеник В.М. К вопросу о правовом положении осужденных к лишению свободы. // Вопросы совершенствования исполнения наказаний и предупреждение правонарушений в исправительно-трудовых учреждениях: Межвузовский сборник научных трудов. — Киев: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1987. — С.28-32. Смольянинов А.А. Ответственность условно осужденных (условно освобожденных) за правонарушения. // Вопросы уголовной ответственности, исполнения наказания и перевоспитания осужденных: Сборник научных трудов адъюнктов и соискателей. — М.: ВНИИ МВД СССР, 1988. — С.47-56 Статут служби в Поправно-трудових установах УСРР. — Харків: Відділ міліції та розшуку , 1926.— 22 с. Стевенс И. Одиночныя тюрьмы в Бельгии, их физическая и нравственная гигиена. Изд.2.— М., 1903.— 167 с. Стягов Г. И. Комплексный подход в организации принудительного лечения больных наркоманиями в ИТУ // Актуальные вопросы и положительный опыт организации принудительного лечения больных наркоманиями в ИТУ и ЛТП. Сборник передового опыта № 8. - Домодедово: ВИПК МВД СССР. - 1988. – С.14-19. Стягов Г.И. Социально-правовые и медицинские аспекты борьбы с наркоманиями и пути их решения в СИЗО, ИТУ, ЛТП, ЛВП //Актуальные вопросы организации медицинского обеспечения в ИТУ, СИЗО, ЛТП: Курс лекций под ред. Волкова В.Н. - Домодедово: ВИПК МВД СССР, 1988. – С.3-26 Сулла В. В., Пищелко А. В. Индивидуально-воспитательная работа как фактор формирования у осужденных положительного отношения к режиму. // Вопросы уголовной ответственности, исполнения наказания и перевоспитания осужденных: Сборник научных трудов адъюнктов и соискателей. — М.: ВНИИ МВД СССР. - 1988. — С.16-22. Тертышкин В.М., Слинько С.В. Взаимодействие следователя с иными подразделениями органов внутренних дел при расследовании преступлений. - Харьков.: Университет внутренних дел, 1995. -66 с. Трубников В.М., Харченко В.М. Кримінально-виконавче право України: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. — Х..: Право, 2001. — 384 с. Трубников В.М., Харченко В.М. Кримінально-виконавче право України : Загальна частина: Навч. посіб. — Х.: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 1999. — 119 с. Трубников В.М. Деякі концептуальні напрями вдосконалення кримінального і кримінально-виконавчого права України //Вісник Харк. нац. ун-т. імені В.Н. Каразіна. № 872. Серія: Право. Збірник наукових праць. Випуск № 6. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2009. – 305 с. (С. 12-19). Трубников В.М., Орел Ю.В. Кримінальна відповідальність за злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи: Монографія. – Х.: Харків юридичний, 2009. - 326 с. Трубников В.М., Шинкарьов Ю.В. Збірник нормативних актів з кримінально-виконавчого права України. – Х.: Харків юридичний, 2008. – 684 с. Уголовно-исполнительное право России: теория, законодательство, международные стандарты, отечественная практика конца XIX — начала XXI века: Учебник для вузов / под ред. ДЮН, проф. А.И.Зубкова.— 2-е изд., перераб. и доп.— М.: Изд. НОРМА, 2002.— 720 с. Уголовно-исполнительное право: Вопросы и ответы. / Под ред. проф. В.И. Селиверстова. — М.: Юриспруденция, 1999. — 160 с. Удалова Л. Актуальні питання проведення дізнання в органах виконання покарань // Актуальні проблеми пенітенціарної системи України в сучасних умовах: Збірн. наук. праць. - Київ: РВВ КІВС при УАВС. - 1996. - С.89-92 Управление органами, исполняющими наказания: Методические разработки и материалы к курсу. / Под. ред. Г.А.Туманова -М.: Академия МВД СССР, 1980. - 386 с. Усенко В.Ф., Гречанюк С.К. Організаційно-правові аспекти підприємницької діяльності засуджених до позбавлення волі // Науковий вісник Національної академії ДПС України – 2004. – №5(27) – С.254-258 Усенко В.Ф., Гречанюк С.К. Підприємницька діяльність засуджених до позбавлення волі // Историко-правовые и социально-экономические аспекты развития общества. Часть 1. Сборник материалов международной научно-практической конференции. – Чернигов: Украинско-Российский институт (филиал) Московского государственного открытого университета в г. Чернигове, 2005. - С.19-24 Уткин В.А. Наказание и исправительно-трудовое воздействие. – Томск: Издательство ТГУ, 1984. – 188 с. Фаренюк С. Деякі питання щодо реалізації норм кримінально-виконавчого права в правозастосувальній діяльності УВП. // Актуальні проблеми пенітенціарної системи України в сучасних умовах: Збірн. наук. праць. - Київ: РВВ КІВС при УАВС. - 1996. - С.24-30. Фаренюк С.Я. Пенітенціарні засади проекту кримінально-виконавчого кодексу України // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 1997.— №2.— С.25-29. Фаренюк С.Я., Корчинський В.О. Виправлення засуджених— основна мета нового пенітенціарного законодавства // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КІВС.— 1998.— №3.— С.3-9. Фойницкий И.Я. Учение о наказании в связи с тюрьмоведением. — СПб.: Типография МПС, 1889. — 504 с. Хрестоматія з історії пенітенціарної системи України / Упор. Г.О.Радов, І.І.Резник. — Київ: РВВ КІВС, 1998. — Т.1. - 4.1. - 414 с. Хрестоматія з курсу “Кримінально-виконавче право” / Упоряд. Іваньков І.В – Донецьк: “Донецький меморіал”, 2000. – 230 с. Ширвиндт Е.Г. Наше исправительно-трудовое законодательство. — М.: юр. Изд. РСФСР, 1925. — 116 с. Шмаров И.В. Эффективность деятельности ИТУ. — М.: Юридическая литература, 1968. — 183 с. Шулежко Т. До питання щодо удосконалення кримінально-виконавчого законодавства України // Актуальні проблеми пенітенціарної системи України в сучасних умовах: Збірн. наук праць. - Київ: РВВ КІВС при УАВС. - 1996. – С.55-61. Южанин В.Е. Специально-предупредительные меры в системе средств достижения целей наказания в виде лишения свободы / Актуальные проблемы исправительно-трудового права (теория и практика) – Рязань: Ротапринт РВШ МВД СССР, 1989. – С. 80-90. Юлдашев О.А., Наборский В.М., Харкевич Г.Ю.Трудовая терапия больных наркоманиями в условиях стационара и ее роль в восстановлении трудоспособности в спец.ИТК // Актуальные вопросы и положительный опыт организации принудительного лечения больных наркоманиями в ИТУ и ЛТП. Сборник передового опыта № 8. - Домодедово: ВИПК МВД СССР. - 1988. - С.39-44. Ясайтис Ю. Система исправительных дел Литовской Республики // Реформирование пенитенциарной системы. Материалы межд. конференции.— Минск: Бел. Хельс. Комитет, 1998.— С. 97-104.
Європейська конвенція з прав людини / Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / упор. Т.Яблонської.— К.: Сфера, 1999. — С.212-229. Європейські пенітенціарні правила. Рекомендація № Р (87) 3 Комітету міністрів державам-членам відносно Європейських пенітенціарних правил. Затверджена комітетом міністрів 12 лютого 1987 року // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій.— К.: Українсько-Американське бюро в справах захисту прав людини, 1996. — С. 171- 217. Загальна декларація прав людини / Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / упор. Т.Яблонської.— К.: Сфера, 1999. — С. 6-9. Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження чи покарання / Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / упор. Т.Яблонської.— К.: Сфера, 1999. — С. 37-44. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року. // Хрестоматія з курсу «Кримінально-виконавче право» / Упор. Іваньков І.В. – Донецьк: “Донецький меморіал”, 2000. – С. 8-20 Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. — К.: Українсько-Американське бюро в справах захисту прав людини, 1996. — С. 47-62. Основні принципи поводження з в'язнями / Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / упор. Т.Яблонської.— К.: Сфера, 1999. — С. 188-191. Правила ООН, що стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених волі // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій.— К.: Українсько-Американське бюро в справах захисту прав людини, 1996. — С. 71-82. Свод принципов защиты всех лиц, подвергаемых задержанию или заключению в какой бы то ни было форме / Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / упор. Т.Яблонської.— К.: Сфера, 1999. — С. 31-37. Актуальні проблеми виконання покарань (сутність та принципи кримінально-виконавчої діяльності: теоретико-правове дослідження): Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / А.Х. Степанюк / Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. — Х., 2002. — 34 с. Допоміжна Уголовно-исполнительный кодекс Российской Федерации. – М.: Ассоциация авторов и изданий «ТАНДЕМ». Издательство «ЭКМОС», 2002. – 96с. Кримінальні кодекси України 2001 та 1960 років: порівняльні таблиці / Упорядники: Є.В. Фесенко, Я.Є. Фесенко. – К.: Істина, 2001. – 272 с. Добровільна відмова при співучасті: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ю.В. Гродецький / Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. — Х., 2002. — 20 с. — укp. Зворотна дія кримінального закону в часі: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ю.А. Пономаренко / Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. — Х., 2002. — 20 с. Алферов Ю.А., Петков В.П., Соловьев В.П. Социальная адаптация освобождаемых из мест лишения свободы: Учебное пособие. - Домодедово: РИПК работников МВД РФ, 1992, - 70 с. Про адміністративний нагляд за особами звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 1 грудня 1994 року N 264/94-ВР // Відомості Верховної Ради – 1994. – №52 - Ст. 455. Про благодійництво та благодійні організації: Закон України від 16 вересня 1997 року N 531/97-ВР // Відомості Верховної Ради – 1997. - N 46 - Ст. 292. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 року N 356/95-ВР // Відомості Верховної Ради – 1995. - N 34 - Ст. 266. Про Державну кримінально-виконавчу службу України: Закон України від 23 червня 2005 року N 2713-IV // Відомості Верховної Ради – 2005 - N 30 - Ст.409 Про загальну структуру і чисельність кримінально-виконавчої системи України: Закон України від 6 лютого 2003 року № 487-IV. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 20.— Ст.151. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII // Відомості Верховної Ради – 1992 - N 48 - Ст.650 Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-XII // Відомості Верховної Ради України.— 1991.— №4.— Ст. 20 Про об'єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 року N 2460-XII // Відомості Верховної Ради – 1992 - N 34 - Ст.504 Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 року N 2135-XII // Відомості Верховної Ради – 1992. - N 22 - Ст.303 Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України 30 червня 1993 року N 3341-XII. // Відомості Верховної Ради – 1993 - N 35 - Ст.358 Про попереднє ув'язнення: Закон України від 30 червня 1993 року № 3352-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1993.— № 35.— Ст.360. Про рекламу: Закон України від 3 липня 1996 року N 270/96-ВР // Відомості Верховної Ради – 1996. - N 39 - Ст. 181 Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23 квітня 1991 року N 987-XII // Відомості Верховної Ради – 1991. - N 25 - Ст.283 Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк: Закон України від 10 липня 2003 року N 1104-IV // Відомості Верховної Ради – 2004 - N 6 - Ст.39 Про соціальну роботу з дітьми та молоддю: Закон України від 21 червня 2001 року N 2558-III // Відомості Верховної Ради – 2001. - N 42 - Ст.213 Про виведення Державного департаменту України з питань виконання покарань з підпорядкування Міністерства внутрішніх справ: Указ Президента України від 12 березня 1999 року № 248. Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року: Указ Президента України від 31 серпня 2000 року № 1370 Про Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань: Указ Президента України від 31 липня 1998 року №827 Про систему центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 року № 1572. Про утворення Державного департаменту України з питань виконання покарань: Указ Президента України від 22 квітня 1998 року № 344. Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 року №1378 Основні напрями реформи кримінально-виконавчої системи України: затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 1991 року №88. Про додаткові заходи щодо залучення громадян до участі в управлінні державними справами: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2005 року №356 Про додаткові заходи щодо фінансування видатків на утримання кримінально-виконавчої системи: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1999 року № 1303. Про заходи щодо забезпечення діяльності Державного департаменту з питань виконання покарань: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 1999 року № 653. Про невідкладні заходи щодо залучення до праці осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1996 року № 454. Про особливості застосування Закону України "Про підприємства в Україні" до підприємств установ виконання покарань і лікувально-трудових профілакторіїв Державного департаменту з питань виконання покарань: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 1994 р. N 352 Про першочергові заходи щодо забезпечення діяльності кримінально-виконавчої системи та державну підтримку її подальшого реформування: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2000 року № 73. Про поліпшення діяльності установ кримінально-виконавчої системи, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 року №446. Програма подальшого реформування та державної підтримки кримінально-виконавчої системи на 2002-2005 роки: затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002р. №167. Програма приведення умов тримання засуджених, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, а також осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах і лікувально-трудових профілакторіях у відповідності з міжнародними стандартами: затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1994 року № 1. Програма розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 роки: затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2003 р. N 1494 Міжвідомчі та відомчі акти органів виконавчої влади України Інструкція про взаємодію кримінально-виконавчих установ з підрозділами пожежної охорони: затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 27 квітня 2000 р. №77. Інструкція про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному кордоні: введена в дію наказом Державного митного комітету України N 181 від 20.06.1995 Інструкція про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04 листопада 2003року N 1303/203 Інструкція про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, Положення про комісію з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, Положення про Апеляційну комісію Державного департаменту України з питань виконання покарань з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі: затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16.12.2003 N 261. Положення про відділення соціально-психологічної служби установи виконання покарань: затверджене наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 17 березня 2000 року № 33 Положення про відомчу пожежну охорону: затверджене наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 27.04.2000 р-№76 Положення про інспекцію пожежної безпеки Державного департаменту України з питань виконання покарань: затверджене наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 27.04.2000 р. № 74 Положення про порядок реалізації у виправних та виховних колоніях програм диференційованого виховного впливу на засуджених до позбавлення волі: затверджене наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 17.06.2004 року № 116 Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань: затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25.12. 2003 № 275 Про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю: спільна інструкція Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державного митного комітету України, Національної гвардії України, Міністерства оборони України, Міністерства юстиції України № 4348/138/151/11-2-2870/172/148-407/2-90-442 від 10.08.94 Про порядок взаємодії органів і установ виконання покарань, територіальних органів внутрішніх справ та центрів зайнятості населення щодо надання особам, які звільнені від відбування покарання, допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні, соціальній адаптації: затверджено наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства праці та соціальної політики України від 12 грудня 2003 № 250 /1562/342 Про порядок передачі оперативної інформації: Наказ Державного митного комітету України N 80 від 21.04.92 Про типові штати та штатні нормативи установ кримінально-виконавчої системи України: затверджено наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28 травня 1999 року №50.
Інформаційний бюлетень № 1. Оперативно-службова і виробничо-господарська діяльність установ кримінально-виконавчої системи України.— К: Державний департамент України з питань виконання покарань, 1998.— 110 с. Інформаційний бюлетень № 2. Оперативно-службова і виробничо-господарська діяльність органів і установ виконання покарань України у 1998 році.— К: Державний департамент України з питань виконання покарань, 1999.— 83 с. Інформаційний бюлетень № 3. Оперативно-службова і виробничо-господарська діяльність органів і установ виконання покарань України у І півріччі 1999 року.— К: Державний департамент України з питань виконання покарань, 1999.— 77 с. Інформаційний бюлетень № 4. Оперативно-службова та виробничо-господарська діяльність органів і установ виконання покарань України у 1999 році.— К: Державний департамент України з питань виконання покарань, 2000.— 84 с. Інформаційний бюлетень № 5. Оперативно-службова та виробничо-господарська діяльність органів і установ виконання покарань України у І півріччі 2000 року.— К: Державний департамент України з питань виконання покарань, 2000.— 57 с. Інформаційний бюлетень № 6. Оперативно-службова та виробничо-господарська діяльність органів і установ виконання покарань у 2001 році.— К: Державний департамент України з питань виконання покарань, 2002.— 109 с. Информационный бюллетень № 8. Оперативно-служебная и производственно-хозяйственная деятельность учреждений уголовно-исполнительной системы за 1992 год.— К.: ГУИН МВД Украины, 1992.— 83 с. Информационный бюллетень № 10. Оперативно-служебная и производственно-хозяйственная деятельность учреждений уголовно-исполнительной системы за 1993 год.— К.: ГУИН МВД Украины, 1993.— 88 с. Інформаційний бюлетень № 15. Оперативно-службова і виробничо-господарська діяльність установ кримінально-виконавчої системи у І півріччі 1995 року.— К: Головне управління виконання покарань Міністерства внутрішніх справ України, 1995.— 74 с. Договір між Державним департаментом України з питань виконання покарань та Дирекцією з питань розвитку і співробітництва Швейцарії стосовно фінансового та технічного співробітництва за проектом “Установа-модель в Білій Церкві". Берн, 11 липня 2001. // Інфодиск. “Законодавство України”
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||