|
|
Главная \ Методичні вказівки \ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО (загальна частина)
КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО (загальна частина)« Назад
КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО (загальна частина) 13.07.2015 03:29
ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ
КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА
В.А.Кирилюк
КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО (загальна частина)
Навчально-методичний комплекс
ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ
КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА
В.А.Кирилюк
КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО (загальна частина)
Навчально-методичний комплекс
К И Ї В 2014
Х О
Рецензенти: Кваша О.О., доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри кримінального права та процесу Київського університету права Національної академії наук України; Василевич В.В., кандидат юридичних наук, доцент, начальник кафедри кримінально-виконавчого права Національної академії внутрішніх справ Автор: Кирилюк В.А., кандидат юридичних наук, начальник кафедри кримінально-виконавчого права Інституту кримінально-виконавчої служби Кримінально-виконавче право (загальна частина): Навчально-методичний комплекс. – К.: Інститут кримінально-виконавчої служби, 2014. – 39 с.
Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту кримінально-виконавчої служби від 24 квітня 2014 року (протокол № 4)
О Кримінально-виконавче право (Загальна частина) Навчально-методичний комплекс / Кирилюк В.А. - К.: Ін-т крим.-викон. служби, 2014. – 40 с.
Структуровані навчально-методичні матеріали для підготовки до семінарських та практичних занять. Для курсантів, слухачів і студентів вищих навчальних закладів юридичної спрямованості.
ББК Х
© Інститут кримінально-виконавчої служби, 2014 © В.А.Кирилюк, 2014
ЗМІСТ
ВСТУП ..........................................................................................................................................5
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН..............................................................................................................6
ПРОГРАМА КУРСУ...................................................................................................................8
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ...............................................12
СИТУАТИВНІ (ПРАКТИЧНІ) ЗАВДАННЯ........................................................................23
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ..............................................................................................................27
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЕКЗАМЕНУ....................................................................................33
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.................................................................36
ВСТУП
Кримінально-виконавче право в системі юридичної освіти займає особливе місце як дисципліна фундаментальної та професійної підготовки майбутніх фахівців Державної кримінально-виконавчої служби України. Метою цієї дисципліни є формування знань, умінь, навичок відносно змісту, сутності та елементів предмету кримінально-виконавчого права, основних методів та методології їх застосування в кримінально-виконавчому процесі, а також системи норм та кримінально-виконавчих правовідносин під час виконання кримінальних покарань. Глибоке знання кримінально-виконавчого права, чинного законодавства та практики його застосування є не тільки необхідною передумовою їх правильного розуміння, засвоєння та застосування але й стає професійним обов’язком тих, хто навчається у вищих закладах освіти пенітенціарного спрямування. Вивчення дисципліни «Кримінально-виконавче право» – спрямоване на комплексне оволодіння теоретичними знаннями і відповідними правозастосовними навиками у галузі правового регулювання виконання різних видів кримінальних покарань, які необхідні для кваліфікованого юриста-правознавця. Навчальна дисципліна «Кримінально-виконавче право» тісно пов’язана з іншими дисциплінами, а саме: Теорією держави та права, Конституційним правом, Кримінальним правом, Кримінальним процесуальним правом, Адміністративним правом, Цивільним правом, Сімейним правом, Трудовим правом, Оперативно-розшуковою діяльністю, Кримінологією, Пенітенціарною кримінологією, Пенітенціарною психологією, Пенітенціарною педагогікою, Пенітенціарною політикою та пенітенціарною системою України, Історією та теорією пенітенціарії тощо. Міждисциплінарні зв’язки дозволяють сформувати у курсантів цілісний науковий світогляд, вміння використовувати знання суміжних дисциплін, що є вкрай необхідним для використання у практичній діяльності. «Кримінально-виконавче право (загальна частина)» вивчається з п’ятого семестру третього курсу, після чого продовжується вивчення особливої частини. Накопичення балів відбувається як за рахунок поточного контролю, так і за результатами поза аудиторної роботи (виконання практичних завдань, підготовка реферативних доповідей), а також підсумкового контролю. Форма контролю – екзамен.
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
ПРОГРАМА КУРСУ
Змістовий модуль 1. Теоретико-правові засади кримінально-виконавчої політики та права
Тема 1. Кримінально-виконавче право України Історія найменування і розвитку галузі права, яка регулює виконання кримінальних покарань: тюрмознавство (пенітенціарія), виправно-трудове право, кримінально-виконавче право. Поняття кримінально-виконавчого права, його функції і основні завдання. Ознаки кримінально-виконавчого права як самостійної галузі права: предмет, методи правового регулювання, система норм. Зв’язок кримінально-виконавчого права з іншими галузями права. Предмет, метод, задачі і система курсу навчальної дисципліни «Кримінально-виконавче право». Поняття науки кримінально-виконавчого права, її предмет, метод та завдання. Співвідношення науки кримінально-виконавчого права з юридичними та іншими науками. Роль науки кримінально-виконавчого права в організації вивчення і підвищення ефективності кримінально-виконавчого права, прогнозування розвитку кримінально-виконавчої системи України та практики виконання покарань. Система функцій кримінально-виконавчого права. Соціально-політичні функції: відображення та реалізації соціальної політики в процесі виправлення та ресоціалізації засуджених; функція закріплення та реалізації кримінально-виконавчої політики. Спеціально-юридичні функції: функція встановлення і конкретизації правового статусу суб’єктів карально-виховного процесу; функція конкретизації кримінально-правової кари; функція встановлення та закріплення системи заходів виправного впливу на засуджених; функція забезпечення організації виконання покарання і застосування заходів виправного впливу; функція запобігання та протидії злочинності та іншим правопорушенням засуджених та інших осіб.
Тема 2. Кримінально-виконавча політика та її роль в боротьбі зі злочинністю Кримінально-виконавча політика України як складова частина внутрішньої політики держави. Місце кримінально-виконавчої політики в політиці держави у сфері боротьби зі злочинністю, її співвідношення з кримінально-правовою, кримінальною процесуальною та кримінологічною політикою держави. Цілі і завдання кримінально-виконавчої політики України. Внутрішні та зовнішні фактори, які визначають стратегію, основні напрямки формування і розвиток кримінально-виконавчої політики. Рівні кримінально-виконавчої політики: доктринальний, законодавчий, правозастосовний, організаційно-управлінський. Функції кримінально-виконавчої політики. Принципи кримінально-виконавчої політики. Суб’єкти формування та реалізації кримінально-виконавчої політики. Форми реалізації кримінально-виконавчої політики. Стратегія та сучасні тенденції розвитку кримінально-виконавчої політики України.
Тема 3. Загальна характеристика міжнародних нормативно-правових актів у сфері виконання покарань і поводження із засудженими Поняття і класифікація міжнародних правових актів у сфері виконання покарань і поводження із засудженими. Характеристика міжнародних правових актів у сфері виконання покарань і поводження із засудженими. Реалізація міжнародних правових актів у кримінально-виконавчому законодавстві України та практиці виконання покарань.
Тема 4. Міжнародне співробітництво у сфері виконання кримінальних покарань і поводження із засудженими Становлення та розвиток міжнародного співробітництва з проблем виконання кримінальних покарань і поводження з в’язнями. Міжнародний досвід та його реалізація в законодавстві та практиці виконання покарання в Україні. Сучасні міжнародні урядові та неурядові організації з питань поводження із засудженими та їх роль в удосконаленні законодавства і практики виконання покарань в Україні.
Тема 5. Принципи кримінально-виконавчого права Поняття принципів кримінально-виконавчого права. Джерела їх формування і значення для правового регулювання порядку і умов виконання кримінальних покарань. Система, зміст і правова форма закріплення принципів кримінально-виконавчого права. Загально-правові принципи: законності, демократизму, гуманізму, поваги до прав і свобод людини; міжгалузеві принципи: справедливості, невідворотності виконання і відбування покарання; галузеві принципи: рівності засуджених перед законам, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарання, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань.
Змістовий модуль 2. Система кримінально-виконавчого законодавства та кримінально-виконавчі правовідносини
Тема 6. Кримінально-виконавче законодавство Поняття кримінально-виконавчого законодавства, його цілі і задачі. Структура й зміст кримінально-виконавчого законодавства. Закон як основна форма кримінально-виконавчого законодавства. Кримінально-виконавчий кодекс, його загальна характеристика. Інші закони, які регулюють порядок і умови виконання кримінальних покарань. Підзаконні нормативно-правові акти як форма кримінально-виконавчого законодавства. Співвідношення кримінально-виконавчого законодавства України з міжнародними правовими актами в області виконання покарань. Застосування кримінально-виконавчого законодавства, його дія у просторі та часі.
Тема 7. Структура і види норм кримінально-виконавчого права Поняття структури кримінально-виконавчого права. Кримінально-виконавче право (галузь права) як вищий рівень структури права. Інститути кримінально-виконавчого права як другий рівень структури права. Норма кримінально-виконавчого права як «матеріальна клітинка» правової системи – перший рівень структури права. Поняття і зміст норм кримінально-виконавчого права. Класифікація норм кримінально-виконавчого права: в залежності від місця та ієрархії в нормативно-правових актах (закони, підзаконні нормативно-правові акти: акти президента, уряду, відомчі та міжвідомчі), за правовою природою: матеріальні та процесуальні; за соціальним призначенням: регулятивні (уповноважуючі, зобов’язуючі, забороняючі), правоохоронні, спеціальні, технічні. Функції та особливості цих норм. Особливості структури норм кримінально-виконавчого права.
Тема 8. Кримінально-виконавчі правовідносини Поняття кримінально-виконавчих правовідносин та їх особливості. Основні елементи (склад) кримінально-виконавчих правовідносин. Суб’єкти і учасники кримінально-виконавчих правовідносин. Об’єкт кримінально-виконавчих правовідносин. Юридичний та фактичний зміст кримінально-виконавчих правовідносин. Юридичні факти, які зумовлюють виникнення, зміну та припинення кримінально-виконавчих правовідносин. Інші види правовідносин, які виникають при виконанні покарання, їх взаємозв’язок з кримінально-виконавчими правовідносинами.
Тема 9. Правове становище засуджених як суб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин Сутність правового становища засуджених. Основи правового статусу засуджених. Основні права засуджених. Основні обов’язки засуджених. Гарантії забезпечення правового статусу. Право засуджених на особисту безпеку. Залежність правового становища засуджених від виду покарання, виду кримінально-виконавчих установ та поведінки засуджених під час відбування покарання. Правообмеження, які передбачені кримінально-виконавчим законодавством, а також встановлені вироком суду, їх характеристика. Змістовий модуль 3. Організаційна система та персонал органів та установ виконання покараньТема 10. Система органів і установ виконання покарань УкраїниПоняття, соціальне призначення, принципи діяльності та задачі органів і установ виконання покарань їх компетенція та підпорядкованість. Роль та місце органів і установ виконання покарань в системі правоохоронних органів. Державна пенітенціарна служба України її правове становище та завдання. Види органів і установ виконання покарань: центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція, установи виконання покарань. Виправна колонія як основний вид кримінально-виконавчих установ. Органи держави, які виконують покарання не пов’язані з позбавлення волі, їх загальна характеристика.Взаємодія органів і установ виконання покарань з судом, прокуратурою, органами внутрішніх справ, громадськими організаціями тощо.
Тема 11. Персонал органів та установ виконання покарань Загальна характеристика персоналу органів та установ виконання покарань та його діяльності відповідно до Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» та положення «Про Державну пенітенціарну службу України». Класифікація персоналу. Вимоги до персоналу. Правовий статус персоналу органів і установ виконання покарань. Соціально-правовий захист персоналу кримінально-виконавчої служби.
Тема 12. Контроль та нагляд за діяльністю органів і установ виконання покарань Законність – конституційний принцип діяльності органів і установ виконання покарань. Сутність, основні вимоги і способи забезпечення законності в діяльності органів і установ виконання покарань. Правові основи, форми і зміст контролю органів державної влади й органів місцевого самоврядування за діяльністю органів і установ виконання покарань. Судовий контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань. Цілі і форми відомчого контролю. Парламентський контроль (Уповноваженого Верховної ради з прав людини). Прокурорський нагляд за дотриманням законів адміністрацією органів і установ виконання покарань. Підстави і порядок здійснення громадського контролю за діяльністю органів і установ виконання покарань. Повноваження і форми реагування суб’єктів нагляду і контролю на порушення законності, відповідальність винних. Міжнародний контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань.
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Змістовий модуль 1.
ТЕМА 1. Кримінально-виконавче право України.
Питання які розглядаються на семінарі:
Література до теми: 1,2,3,4,5,6,7,8,10,13,22,23,24,25.
Пропоновані теми рефератів:
Завдання до самостійної роботи:
ТЕМА 2. Кримінально-виконавча політика та її роль в боротьбі зі злочинністю.
Питання які розглядаються на семінарі:
Література до теми: 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,13,15,16,23,42,43,44,45,46.
Пропоновані теми рефератів:
Завдання до самостійної роботи:
ТЕМА 3. Загальна характеристика міжнародних нормативно-правових актів у сфері виконання покарань і поводження із засудженими
Питання які розглядаються на семінарі:
Література до теми: 1,2,3,4,5,6,7,14,15.
Пропоновані теми рефератів:
Завдання до самостійної роботи:
ТЕМА 4. Міжнародне співробітництво у сфері виконання кримінальних покарань і поводження із засудженими.
Питання які розглядаються на семінарі:
Література до теми: 1,2,3,4,5,6,7,8,9,14,15,
Пропоновані теми рефератів:
Завдання до самостійної роботи:
ТЕМА 5. Принципи кримінально-виконавчого права.
Питання які розглядаються на семінарі:
Література до теми: 1,2,3,4,5,6,7,8,9,20,22,24,25.
Пропоновані теми рефератів:
Завдання до самостійної роботи:
Змістовий модуль 2.
ТЕМА 6. Кримінально-виконавче законодавство України.
Питання які розглядаються на семінарі:
Література до теми: 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,13,14,24-56.
Пропоновані теми рефератів:
Завдання до самостійної роботи:
ТЕМА 7. Структура і види норм кримінально-виконавчого права.
Питання які розглядаються на семінарі:
Література до теми: 1,2,3,4,5,6,7,22, 24,25.
Пропоновані теми рефератів:
Завдання до самостійної роботи:
- cуб’єкту нормотворчості; - предмету правого регулювання кримінально-виконавчих правовідносин; - методу правового регулювання; - за соціальним призначенням; - характеру правовідносин, що регулюються.
- уповноважуючих норм; - зобов’язуючих норм; - забороняючих норм; - заохочувальних норм; - правоохоронних норм; - декларативних норм; - норм-принципів; - норм-дефініцій; - матеріальних норм; - процесуальних норм; - технічних норм; - норми які містять гіпотезу; - норми які містять диспозицію; - норми які містять санкцію. ТЕМА 8. Кримінально-виконавчі правовідносини.
Питання які розглядаються на семінарі:
Питання які розглядаються на практичному занятті:
Література до теми: 1,2,3,4,5,6,7,10,13,19,22,25.
Пропоновані теми рефератів:
Завдання до самостійної роботи:
- позбавлення волі на певний строк, - довічного позбавлення волі, - позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, - штрафу, - громадських робіт. ТЕМА 9. Правове становище засуджених як суб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин.
Питання які розглядаються на семінарі:
Питання які розглядаються на практичному занятті:
Література до теми: 1,2,3,4,5,6,7,9,10,12,13,14,17,18,19,22,24,25.
Пропоновані теми рефератів:
Завдання до самостійної роботи:
Змістовий модуль 3.
ТЕМА 10. Система органів і установ виконання покарань України.
Питання які розглядаються на семінарі:
Питання які розглядаються на практичному занятті:
Література до теми: 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,13,16,18,19,20,23,24,26,28,34,35,55.
Пропоновані теми рефератів:
Завдання до самостійної роботи:
ТЕМА 11. Персонал органів та установ виконання покарань.
Питання які розглядаються на семінарі: 1. Загальна характеристика персоналу органів і установ виконання покарань та його діяльності.2. Вимоги до персоналу органів і установ виконання покарань.3. Соціально-правовий захист персоналу кримінально-виконавчої служби.
Питання які розглядаються на практичному занятті:
Література до теми: 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,16,18,19,21,22,23,30,31,32,33,34,35,37,40,42.
Пропоновані теми рефератів:
Завдання до самостійної роботи:
ТЕМА 12. Контроль та нагляд за діяльністю органів і установ виконання покарань.
Питання які розглядаються на семінарі:
Питання які розглядаються на практичному занятті:
Література до теми: 1,2,3,4,5,6,7,9,10,13,19,20,22,25,34,44,51,52,53,54,56.
Пропоновані теми рефератів:
Завдання до самостійної роботи:
СИТУАТИВНІ (ПРАКТИЧНІ) ЗАВДАННЯ
1. За зразкову поведінку і сумлінне ставлення до праці до засудженого до виправних робіт Барсука О.І. було застосовано заохочення у виді зарахування часу щорічної відпустки у строк відбування покарання. Назвіть суб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин, які компетентні застосовувати даний вид заохочень і правові підстави такого застосування. Визначте об’єкт і зміст (юридичний і фактичний) кримінально-виконавчих правовідносин в цій ситуації. Який юридичний факт виступає в якості чинника, що покращив становище засудженого в цій ситуації?
2. Мартиненко В.В. засуджена до покарання у виді трьох років обмеження волі після двох років перебування у виправному центрі завагітніла. Адміністрація виправного центру внесла до суду подання про звільнення засудженої від відбування покарання. Якими юридичними фактами були започатковані кримінально-виконавчі правовідносини? Назвіть їх суб’єктів. Яким юридичним фактом будуть припинені кримінально-виконавчі правовідносини. Визначте їх суб’єктів.
3. Засуджений до двох років позбавлення волі Сомов О.Я. відбуваючи покарання у виховній колонії для неповнолітніх за сумлінну поведінку і ставлення до праці та навчання отримав заохочення у виді надання права виходу за межі виховної колонії в супроводі батьків чи інших близьких родичів до восьми годин. Проаналізуйте даний вид правовідносин за суб’єктами, об’єктами, змістом і юридичними фактами. Визначте які суб’єкти та інші учасники приймають участь у застосування даного заходу заохочення, а також юридичний факт, що є підставою застосування.
4. На засіданні ради колективу засуджених відділення соціально-психологічної служби розглядалося питання стану дисципліни засуджених. Ураховуючи постійні порушення правил внутрішнього розпорядку засудженим Шиловим В.В. радою колективу було прийнято рішення про його покарання шляхом позбавлення права брати участь у конкурсі художньої самодіяльності (Шилов був професійним музикантом), а також про встановлення над Шиловим шефства з боку засуджених позитивної спрямованості. Проаналізуйте правовідносини, що витікають із завдання.
5. Трубніков А.В. засуджений Шевченківським районним судом м.Києва за ч. 2 ст. 185 КК України, до 3 років позбавлення волі. З урахуванням тримання під вартою початок строку покарання Трубнікову рахується з 25 жовтня 2012 року. Вирок набрав чинності 29 грудня 2012 року, а звернутий до виконання 30 грудня 2012 року. 10 січня 2013 року Трубніков прибув до виправної колонії. З якого моменту виникли кримінально-виконавчі правовідносини?
6. Відомо, що засуджені несуть обов’язки та користуються правами, установленими для громадян України, але з визначеними обмеженнями. Чим передбачені обмеження засуджених в правах? Відповідь обґрунтуйте з посиланням на чинне законодавство.
7. Засуджений Потапов М.В., що відбуває покарання у виправній колонії мінімального рівня безпеки, вирішив продати власний автомобіль, в зв’язку з чим звернувся до начальника виправної колонії з проханням про дозвіл у відповідності зі ст.111 КВК України виїхати на сім діб до свого місця проживання. Чи може начальник колонії задовольнити прохання засудженого Потапова? Як засудженому реалізувати свої права в умовах позбавлення волі?
8. Клімов Б.Л., засуджений до позбавлення волі на п’ятнадцять років, відбуває покарання у виправній колонії максимального рівня безпеки, виявив бажання укласти шлюб з Мухіною Н.П., яка дала на нього згоду. Адміністрація колонії у реєстрації шлюбу відмовила, мотивуючи свою відмову тим, що засуджених познайомився з Мухіною через листування, в фактичних шлюбних стосунках з нею не перебував та в них відсутні спільні діти. Чи порушені в даному разі права засудженого Клімова? Аргументуйте відповідь з посиланням на чинне законодавство.
9. Краско С.В. засуджений за ст. 185 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі відбуває покарання у виправній колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, звернувся до начальника відділення соціально-психологічної служби з проханням надати йому адвоката, так як він вважає вирок суду несправедливим і тому хоче оскаржити його у встановленому законом порядку. Начальник відділення пояснив засудженому, що оскільки вирок вже набрав законної сили, звернений до виконання, засуджений прибув до установи для його відбування оскаржувати вирок вже пізно і немає ніякого сенсу. Чи правильно вчинив начальник відділення соціально-психологічної служби? Роз’ясніть засудженому його права під час відбування покарання та механізм їх реалізації.
10. Ковальов С.Л. засуджений за ст. 185 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі відбуває покарання у виправній колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. Під час відбування покарання допускав порушення режиму за що мав дві догани. Засуджений звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зі скаргою на адміністрацію УВП з приводу того, що до нього не застосовують умовно-дострокове звільнення, на яке він має право так як відбув визначену частину строку покарання. Дайте оцінку ситуації. Чи порушені в даному разі права засудженого?
11. Авраменко С.С. засуджений вперше до позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, що спричинило загибель кількох осіб). Строк покарання – 10 років. Визначте вид виправної колонії, в якій повинен відбувати покарання засуджений.
12. Баранов Б.Л. засуджений до позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 139 КК (ненадання допомоги хворому медичним працівником, що спричинило смерть хворого). Строк покарання – 3 роки (максимальна санкція). Раніше він був засуджений і відбував покарання у виді арешту (строк – 6 місяців). Визначте вид виправної колонії, в якій повинен відбувати покарання засуджений.
13. Волков С.О. засуджений до позбавлення волі на строк 5 років (мінімальна санкція) за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 119 КК (вбивство через необережність двох і більше осіб). Раніше відбував покарання у виді позбавлення волі (строк – 2 роки). Визначте вид виправної колонії, в якій повинен відбувати покарання засуджений.
14. Громов І.Д. засуджений до позбавлення волі на строк 7 років (мінімальна санкція) за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК (умисне вбивство), під час відбування покарання у виді обмеження волі у виправному центрі. Визначте вид виправної колонії, в якій повинен відбувати покарання засуджений.
15. В. засуджено до позбавлення волі на трок 5 років (максимальна санкція) за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 129 КК (погроза вбивством). Раніше відбував покарання у виді позбавлення волі. Визначте вид виправної колонії, в якій повинен відбувати покарання засуджений.
16. До Шепетівської виправної колонії середнього рівня безпеки управління ДПтС Хмельницької області приїхав міський голова м. Василькова Київської області, який заявив адміністрації колонії, що відповідно до ст.24 КВК України він має право відвідання колонії з метою контролю. Однак, представники адміністрації УВП не надали можливості такого відвідування, посилаючись на законодавство. Чи правомірні дії адміністрації колонії? Назвіть правові підстави і порядок відвідання УВП для здійснення контролю.
17. Журналіст місцевої газети звернувся до прокурора району зі скаргою щодо відмови йому без спеціального дозволу відвідати Бориспільську виправну колонію середнього рівня безпеки, при цьому посилався на те, що адміністрація УВП своєю відмовою протидіє його журналістській діяльності і здійсненню громадського контролю за діяльністю колонії, який передбачений законом. Чи правомірні дії адміністрації колонії? Назвіть правові підстави і порядок відвідання УВП журналістами.
18. Засуджений Петренко В.І. поскаржився в своєму листі до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини на те, що адміністрація колонії не надає йому позачергове побачення для реєстрації шлюбу, посилаючись на те, що останній мав таке побачення з матір’ю тиждень тому. Крім цього, засуджений заявив, що його листи до омбудсмена вскривалися і прочитувалися адміністрацією УВП, що знайшло своє підтвердження під час перевірки. Чи правомірні дії адміністрації щодо ненадання побачення і перегляду листів адресованих Уповноваженому Верховної Ради? Назвіть форми реагування Уповноваженого ВР з прав людини на дії адміністрації.
19. В ході прокурорської перевірки діяльності кримінально-виконавчої інспекції було встановлено, що в особовій справі засудженого до покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами Волкова В.І. відсутня інформація щодо направлення повідомлення до органу, який має право анулювати дозвіл на заняття цим видом діяльності та про вилучення водійського посвідчення. Яких заходів має вжити прокурор відповідно до чинного законодавства?
20. Під час розгляду кримінальної справи за фактом вчинення кримінального проступку засудженим до 7 років позбавлення волі Плотніковим О.С. було встановлено, що під час управління технологічним транспортним засобом (самоскидом) у кар’єрі він здійснив навмисний наїзд на бригадира, з яким перебував у конфліктних відносинах. Також було встановлено, що крім основного покарання у виді 7 років позбавлення волі Плотніков був засуджений до трьох років позбавлення права керувати транспортними засобами. Які порушення кримінального і кримінально-виконавчого законодавства були виявлені з боку адміністрації в процесі судового контролю? Визначте до якої відповідальності мають бути притягнуті винні особи.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ Змістовий модуль 1. Теоретико-правові засади кримінально-виконавчої політики та права.
1. ДО СУБ’ЄКТІВ РЕАЛІЗАЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ ПОЛІТИКИ ВІДНОСЯТЬ А) Президента України. Б) Кабінет Міністрів України. В) Установи виконання покарань. Г) Міністерство внутрішніх справ.
2. ВКАЖІТЬ СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУБ'ЄКТА РЕАЛІЗАЦІЇ ЄДИНОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ А) Державна виконавча служба. Б) Державна автомобільна інспекція. В) Державна податкова адміністрація. Г) Державна пенітенціарна служба України.
3. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО З ПРОБЛЕМ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ РОЗПОЧАЛОСЯ А) З середини ХІХ ст. Б) З кінця ХХ ст. В) На початку ХІХ ст. Г) На початку ХХ ст.
4. МІЖНАРОДНІ ТЮРЕМНІ КОНГРЕСИ ПРОВОДИЛИСЯ З МЕТОЮ А) Вироблення спільного законодавства. Б) Обміну досвідом з питань пенітенціарної практики, розроблення і вдосконалення методів роботи із засудженими. В) Пропагування пенітенціарної системи США. Г) Всі відповіді вірні.
5. ДО МІЖНАРОДНИХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ СПЕЦІАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ ВІДНОСЯТЬ А) Декларація прав дитини. Б) Кодекс поведінки посадових осіб при підтримання правопорядку. В) Декларація ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Г) Мінімальні стандартні правила поводження із в’язнями.
6. КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО УКРАЇНИ ЦЕ А) Воля народу України, піднесена до закону. Б) Сукупність правових норм різних галузей права. В) Галузь права, що регулює суспільні відносини у сфері виконання кримінальних покарань. Г) Окремий розділ кримінального права.
7. ПРЕДМЕТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА СКЛАДАЮТЬ А) Суспільні відносини, які виникають між засудженими та органами і установами виконання покарань. Б) Відносини між громадськими, релігійними і державними організаціями з приводу виконання покарань В) Відносини між суб'єктами цивільного процесу. Г) Відносини між суб'єктами кримінального процесу.
8. ДО ЗАГАЛЬНО-ПРАВОВИХ ПРИНЦИПІВ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА ВІДНОСЯТЬ А) Законності. Б) Рівності засуджених перед законом. В) Справедливості. Г) Диференціації і індивідуалізації покарання
9. ДО МЕТОДІВ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА ВІДНСЯТЬ А) Системно-структурний та диспозитивний. Б) Імперативний, диспозитивний, заохочувальний. В) Правоохоронний та імперативний. Г) Зобов’язуючий, правоохоронний, імперативний. Д) Метод владного примусу і безумовного виконання розпоряджень.
10. ОСНОВНИМИ ФУНКЦІЯМИ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА Є А) Охоронна, виправна, запобіжна, регулятивна та соціальна. Б) Каральна, виправна, попереджувальна, ресоціалізуюча. В) Реабілітаційна, соціальна, каральна, виправна, запобіжна. Г) Виправна, охоронна, трудова, виховна.
Змістовий модуль 2. Система кримінально-виконавчого законодавства та кримінально-виконавчі правовідносини
1. НАЗВІТЬ ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА А) Нормативно-правовий акт. Б) Правовий звичай. В) Юридичний прецедент. Г) Правовий договір. 2. ЯКІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ВИДАЄ ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ? А) Державні цільові програми. Б) Закони. В) Накази організаційно-розпорядчого характеру. Г) Постанови.
3. ОБОВ’ЯЗОК УЧАСНИКІВ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИХ ПРАВОВІДНОСИН ЗДІЙСНЮВАТИ ПЕВНІ ДІЇ ЗАКРІПЛЮЮТЬ А) Уповноважуючі норми. Б) Зобов’язуючі норми. В) Правоохоронні норми. Г) Норми-дефініції.
4. ПРАВООХОРОННІ НОРМИ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА РЕГЛАМЕНТУЮТЬ А) Обов’язок виконувати певні дії, або утримуватись від певних дій. Б) Заходи державного примусу за скоєне засудженими правопорушення. В) Санкції, які застосовуються до засуджених в разі скоєння злочинів під час відбування кримінальних покарань. Д) Призначення органів і установ виконання покарань.
5. НОРМАМИ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА, ЯКІ ВОЛОДІЮТЬ ВИЩОЮ ЮРИДИЧНОЮ СИЛОЮ Є А) Норми законів. Б) Норми підзаконних нормативних актів. В) Накази керівництва органів і установ виконання покарань. Г) Міжнародні нормативно-правові акти.
6. З ЯКОГО ЧАСУ ВИНИКАЮТЬ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧІ ПРАВОВІДНОСИНИ? А) З часу скоєння злочину. Б) З часу оголошення обвинувального вироку суду. В) З часу набрання чинності вироку суду і звернення його до виконання. Г) З часу прибуття засудженого до органу, установи виконання покарань.
7. СУБ’ЄКТАМИ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИХ ПРАВОВІДНОСИН Є А) Засуджені та адміністрація органів і установ виконання покарань. Б) Засуджені, адміністрація органів і установ виконання покарань та родичі засуджених. В) Засуджені, адміністрація органів і установ виконання покарань, органи суду, прокуратури, громадські та релігійні організації. Г) Усі, хто приймає участь у формуванні та реалізації кримінально-виконавчої політики держави.
8. ВИЗНАЧТЕ ЮРИДИЧНИЙ ФАКТ ЯКИЙ ПРИПИНЯЄ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧІ ПРАВОВІДНОСИНИ У РАЗІ ЗВІЛЬНЕННЯ ЗАСУДЖЕНОГО ЗА ХВОРОБОЮ А) Постановлення висновку лікарської комісії. Б) Винесення постанови начальника органу (установи) виконання покарань. В) Винесення рішення суду про звільнення від відбування покарання в зв’язку з тяжкою хворобою. Г) Винесення рішення Державної пенітенціарної служби Спостережної комісії
9. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАСУДЖЕНОГО ЗАЛЕЖИТЬ ВІД А) Виду кримінального покарання. Б) Відбутого строку покарання. В) Поведінки засудженого. Г) Усі відповіді вірні.
10. ЩО З НИЖЧЕ ПЕРЕРАХОВАНОГО ВІДНОСИТЬСЯ ДО ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ЗАСУДЖЕНИХ? А) Умовно-дострокове звільнення. Б) Отримання медичної допомоги. В) Отримання передач, посилок бандеролей. Г) Отримання правової допомоги.
Змістовий модуль 3. Організаційна система та персонал органів та установ виконання покарань
1. ЯКЕ З НАЗВАНИХ ПОКАРАНЬ ВИКОНУЄ ДЕРЖАВНА ВИКОНАВЧА СЛУЖБА УКРАЇНИ А) Позбавлення військового або спеціального звання. Б) Позбавлення права обіймати певні посади. В) Громадські роботи. Г) Конфіскація майна.
2. ХТО ПРИЗНАЧАЄ ГОЛОВУ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ? А) Генеральний прокурор. Б) Прем’єр-міністр. В) Міністр юстиції. Д) Президент.
3. НА ЯКІ ВИДИ ПОДІЛЯЮТЬСЯ ВИПРАВНІ КОЛОНІЇ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД РІВНЯ БЕЗПЕКИ? А) Максимального. Б) Суворого. В) Особливого. Г) Мінімального. Д) Середнього.
4. ДО СЕРЕДНЬОГО НАЧАЛЬНИЦЬКОГО СКЛАДУ ДКВС ВІДНОСИТЬСЯ А) Рядовий внутрішньої служби. Б) Старший прапорщик внутрішньої служби. В) Лейтенант внутрішньої служби. Г) Майор внутрішньої служби.
5. ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ БЕЗ СПЕЦІАЛЬНОГО ДОЗВОЛУ УСТАНОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ МОЖУТЬ ВІДВІДУВАТИ А) Представники засобів масової інформації. Б) Голова, заступники голови та члени Комісії при Президентові України у питаннях помилування. В) Представники релігійних та благодійних організацій. Г) Міністр внутрішніх справ.
6. ВІДОМЧИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ І УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ А) Державною пенітенціарною службою України. Б) Судами загальної юрисдикції. Г) Міжнародними організаціями.
7. НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ ПЕРЕГЛЯДУ ПРОПОЗИЦІЇ, ЗАЯВИ ТА СКАРГИ ЗАСУДЖЕНИХ АДРЕСОВАНІ А) Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини. Б) Голові Державної пенітенціарної служби України. В) Голові Верховного суду України. Г) Адвокату.
8. ФОРМАМИ МІЖНАРОДНОГО КОНТРОЛЮ Є А) Проведення інспекційних перевірок Б) Здійснення моніторингу стану дотримання прав і свобод громадян Г) Усі вище перераховані
9. СПОСТЕРЕЖНІ КОМІСІЇ ВИКОНУЮТЬ НАСТУПНІ ФУНКЦІЇ А) Погоджують постанови і подання щодо зміни умов тримання засуджених у межах однієї виправної колонії або у зв’язку з переведенням їх до виправної колонії іншого рівня безпеки. Б) Приймають участь у судових засіданнях при винесенні вироку та звільненні засуджених від відбування покарань. В) Визначають місце відпрацювання засудженим до громадських робіт. Г) Приймають участь у розшукових заходах щодо засуджених, які ухиляються від відбування покарань.
10. ПИСЬМОВІ ЗВЕРНЕННЯ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ДО ПРОКУРОРА НАПРАВЛЯЮТЬСЯ А) Після перегляду на протязі доби.
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЕКЗАМЕНУ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО (загальна частина)
44. Загальна характеристика персоналу органів і установ виконання покарань та його діяльності.45. Класифікація персоналу Державної кримінально-виконавчої служби.46. Правовий статус персоналу органів і установ виконання покарань.47. Відповідальність персоналу Державної кримінально-виконавчої служби.48. Вимоги до персоналу органів і установ виконання покарань.49. Соціально-правовий захист персоналу кримінально-виконавчої служби.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
5.Кримінально-виконавче право України. Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. проф. А.Х. Степанюка.-Х.: Право,2005.-256с.
науково-практичне видання
Кирилюк Валентина Анатоліївна
КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО (загальна частина)
Навчально-методичний комплекс
_______________________________________________________________ Підписано до друку 30.04.2014.Формат 60Х84/16 Папір офсетний. Обл.-вид. 3,5 Ум.друк.арк. 3,25. Тираж 100 прим КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||