|
|
Главная \ Методичні вказівки \ КРИМІНОЛОГІЯ
КРИМІНОЛОГІЯ« Назад
КРИМІНОЛОГІЯ 22.01.2016 18:19
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ Кафедра кримінального права та процесу
кримінологія
Навчально-методичний комплекс
Київ – 2013
УДК 343.9 ББК 67.51я73 Обговорено і схвалено на засіданні Протокол № 1 від 9 вересня 2013 р.
Рецензенти: Михайленко Володимир Петрович – кандидат юридичних наук, доцент Гриценко Віталій Володимирович – кандидат юридичних наук, доцент
Укладач: Нікітін Юрій Вікторович –доктор юридичних наук, доцент Козаченко Іван Петрович – доктор юридичних наук, професор Софіюк Тарас Олександрович – старший викладач
Кримінологія: Навчально-методичний комплекс / Ю.В. Нікітін., І.П.Козаченко, Т.О. Софіюк /– К.:ВНЗ «Національна академія управління», 2013. – 125 с.
Вивчення кримінології підпорядковано меті формування кваліфікованих спеціалістів, здатних на рівні сучасних вимог держави вести успішну протидію злочинності. При цьому мається на увазі, що відповідну кримінологічну підготовку зобов’язані мати всі категорії юристів, які здійснюють функцію запобігання та протидії злочинності та іншим правопорушенням.
УДК 343.9 ББК 67.51я73
© Оригінал-макет, "Національної академії управління", 2013
1. ПЕРЕДМОВА
Запропонований читачу навчально-методичний комплекс “Кримінологія” являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами юридичних вузів і факультетів семінарів практичних занять та самостійної роботи з курсу “Кримінологія ” . Комплекс включає опис дисциплін, програму курсу (побудовану за змістовними модулями, завданнями для самостійної роботи до змістовних модулів, список рекомендованих джерел, орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю. Тимчасове положення з впровадження рейтингово-модульної системи оцінювання студентів з урахуванням вимог Болонської декларації. Структура навчально-методичного комплексу відповідає програмі навчального курсу. Серцевиною процесу освіти, професійного становлення бакалавра-юриста є засвоєння ним відповідної сукупності знань, вмінь і навичок. Як свідчать наукові дослідження і досвід підготовки фахівців, вміння і навички набуваються значно повільніше, ніж знання. Особливо це стосується такої сфери юриспруденції, як кримінологія. Нічого дивного і несподіваного в цьому немає, оскільки саме ця сфера діяльності юриста багато в чому носить оціночний характер,що вимагає знань з психології, соціології, політології, кримінального права і в той же час, вона детально не регламентована. Ілюстрацією зазначеного може слугувати стан методики навчання умінням і навичкам запобігання та протидії злочинності. Ця ситуація, нажаль, відповідає реальності, коли працівник правоохоронного органу і в наш час, як і раніше, отримує навички і уміння в значній мірі методом проб і помилок, не маючи необхідного практичного багажу після завершення процесу навчання в стінах вузу. В цьому плані ми надаємо серйозного значення цьому навчально-методичному комплексу, основне завдання якого ми бачимо в тому, щоб навчити студентів прикладенню теоретичних знань з кримінології до практичної роботи, сформувати уміння і навчити використання догматики в правозастосовній діяльності запобігання злочинності. Природно, що тим самим не заперечується, а, навпаки, наголошується той факт, що відправним і дуже важливим моментом є знання студентами кримінології. Це той фундамент, який робить продуктивним послідуючі етапи навчання. Таким чином, автори навчально-методичного комплексу пропонують особам, що навчаються йти від знання основних положень Загальної частини кримінології до аналізу злочинності в різних галузях народного господарства, злочинності чоловіків і жінок тощо, та поглиблення знань теорії, нормативних актів, судової практики. Тим самим забезпечується системний характер отримання знань і набуття необхідних умінь і навичок протидії злочинності; відбувається розумне поєднання методів дедукції, що пропонує рух знання від більш загального до менш загального, одиничного, і індукції, де приорітет має перше з них. Необхідно звернути увагу на те, що під час самостійної роботи на практичних заняттях необхідно вирішувати тестові завдання, які передбачені в п.17 навчально-методичного комплексу. Тести мають вирішуватися в письмовій формі в окремому зошиті, з розгорнутим аналізом вирішення. Додаткова література надається з метою поглибленого вивчення кримінології та для підготовки курсових, дипломних, магістерських робіт. Курс охоплює 18 тем і включає різні види занять: лекції, семінари, практичні заняття, та самостійну підготовку студентів, підготовку студентів під керівництвом викладача. У процесі вивчення дисципліни студенти готують реферати, здають іспит. Враховуючи проблемний характер викладання та з метою усунення дублювання, упорядники програми вирішили за можливе виключити окремі теми, що дозволяють поглибити теоретичні та практичні знання, краще засвоїти найбільш важливі науково-теоретичні та практичні положення, що торкаються проблем запобігання та протидії злочинності.
Ухвалено: Вченою радою НАУ від 30 серпня 2012 року, протокол № _4__
2. Порядок оцінювання знань студентів
І. Загальні положення
1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS). 1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання академії. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань: - підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок; - систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін; - подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань; - розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу; - оптимізація навчального процесу.
ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.
2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F). 2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті. На іспиті оцінюванню підлягають: - володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни; - здатність творчо мислити та синтезувати знання; - уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань. 2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів. 2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є: - відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій; - робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно планів занять; - виконання модульних контрольних робіт. Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх. Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів). При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем. Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань. 2.5. Структура поточної успішності (50 балів). а) відвідування лекцій та підготовка до них - 10 балів б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів; в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів; г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів. д) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів. При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання. 2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність». 2.7. Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів.
Шкала оцінювання екзаменаційних завдань
Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність. У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту. 2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів. Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано». У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач. 2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-50 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-50 балів.
ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS
Затверджено: Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» д.ю.н.,професор Матвійчак В.К. __________________
ВНЗ «Національна академія управління»
3. КРИМІНОЛОГІЯ
ПРОГРАМА нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалавра
Галузь знань 0304 “Право” Напрям підготовки 6.030401 “Правознавство” Освітньо – кваліфікаційний рівень «бакалавр»
Київ-2013
Розроблено та внесено: на засідання кафедри кримінального права та процесу, протокол № 1 від 9 вересня 2013 р.
Розробники програми: Нікітін Ю.В.., докт. юрид.наук, професор кафедри Козаченко І.П. – доктор юридичних наук, професор. Софіюк Т.О.,ст. викладач кафедри .
Завідувач кафедри : Нікітін Ю.В., д.ю.н.,професор кафедри
Затверджено та схвалено радою юридичного факультету до друку, протокол № 1 від 12 вересня 2013 р.
Декан юр.ф-ту Нікітін Ю.В., д.ю.н.,професор кафедри
ВСТУП Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Кримінологія» складена відповідно до освітньої-професійної програми підготовки «бакалавра» напряму 6.030401 “Правознавство”. Предметом вивчення навчальної дисципліни є висвітлення проблем, пов’язаних з впливом на злочинність та запобігання злочинності. Програма навчальної дисципліни складається з таких змістовних модулів: 5-й семестр 1. Змістовний модуль. 1. Поняття завдання і функції кримінології. Злочинність та її детермінанти. Особа злочинця. Віктімологія. Кримінологічне прогнозування та планування. 2. Змістовний модуль. 2. Запобігання злочинності в різних сферах народного господарства. Організована злочинність. Міжнародне співробітництво у протидії злочинності. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні знати: 1) основні правові поняття, категорії, кримінально правові інститути, базою для яких є Конституція України, міжнародні правові акти, згоду на застосування яких дала Верховна Рада України та чинне кримінальне законодавство, кримінально-процесуальний закон; 2) загальні базові положення кримінології України про злочин і заходи протидії; 3) досконало питання які стосуються: поняття злочинності; детермінації злочинності; кримінологічне прогнозування та планування; організована і рецидивна злочинність; злочинність неповнолітніх; запобігання незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин; корупційна злочинність; злочинність в банківській, інвестиційній сфері, в процесі приватизації майна, в зовнішньоекономічній сфері, в сфері використання електронно-обчислюваних машин і комп’ютерних мереж, протидії злочинності тощо; 4) різні концепції, погляди, дискусійні положення з найбільш важливих питань, які є в науці кримінології, що розвиває вміння критично обмірковувати проблемні питання, щоб мати про них свою аргументовану думку, а також розвивати кримінологічне мислення, що допоможе правильно орієнтуватися в різноманітних джерелах, що стосуються запобігання злочинності. Вміти: 1) в науковому і практичному плані застосовувати положення кримінології; 2) правильно аналізувати та тлумачити положення кримінології та застосовувати їх до конкретних обставин.
На вивчення навчальної дисципліни відводиться 108 годин 3 кредита ЕСТS
3. ПРОГРАМА КУРСУ 2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І. Тема 1. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД ТА СИСТЕМА КРИМІНОЛОГІЇ. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ СТАН КРИМІНОЛОГІЇ
Тема 2. ПОНЯТТЯ ЗЛОЧИННОСТІ ТА ЇЇ ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
Тема 3. ПРИЧИНИ ЗЛОЧИННОСТІ
Тема 4. ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ В КРИМІНОЛОГІЇ
Тема 5. ЗАРУБІЖНІ КРИМІНОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ ПРИЧИН ЗЛОЧИННОСТІ
Тема 6. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ЗЛОЧИННОСТІ
Тема 7. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗЛОЧИНІВ
Тема 8. КРИМІНОЛОГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ЗАХОДІВ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІI.
Тема 9. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗЛОЧИННОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ
Тема 10. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ РЕЦИДИВНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ
Тема 11. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ОРГАНІЗОВАНОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ
Тема 12. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ
Тема 13. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ
Тема 14. ПОПЕРЕДЖЕННЯ НЕГАТИВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ЯВИЩ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЗЛОЧИННІСТЬ (ПИЯЦТВО, НАРКОМАНІЯ, ПРОСТИТУЦІЯ, ПОШИРЕННЯ СНІДу ТОЩО.)
Тема 15. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ КОРУПЦІЙНИХ ДІЯНЬ
Тема 16. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗЛОЧИНІВ У БЮДЖЕТНІЙ СФЕРІ
Тема 17. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗЛОЧИНІВ У БАНКІВСЬКІЙ СФЕРІ.
Тема 18. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗЛОЧИНІВ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ
Затверджено: Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» д.ю.н.,професор Матвійчак В.К. __________________
ВНЗ «Національна академія управління» Кафедра кримінального права та процесу
4. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
КРИМІНОЛОГІЯ
Галузь знань 0304 “Право” Напрям підготовки 6.030401 “Правознавство” Юридичний факультет
Київ-2013 Робоча програма з дисципліни «Кримінологія» для студентів за напрямом підготовки 6.030401 «Правознавство»
Розроблено та внесено: на засідання кафедри кримінального права та процесу, протокол № 1 від 9 вересня 2013 р.
Розробники програми: Нікітін Ю.В., докт. юрид.наук, професор кафедри Козаченко І.П. – доктор юридичних наук, професор. Софіюк Т.О.,ст. викладач кафедри .
Завідувач кафедри : Нікітін Ю.В.,д.ю.н.,професор кафедри
Затверджено та схвалено радою юридичного факультету до друку, протокол № 1 від 12 вересня 2013 р.
Декан юр.ф-ту Нікітін Ю.В., д.ю.н.,професор кафедри
5. ОПИС ДИСЦИПЛІНИ ДИСЦИПЛІНА: «КРИМІНОЛОГІЯ»
Кримінологія є однією з профілюючих дисциплін, які вивчають у вищих навчальних закладах України. Викладання кримінології передбачає дослідження суті і форми проявів злочинності, причини й закономірності її виникнення, її виміру, особи злочинців котрі вчинили злочини,закономірності та форми соціального впливу на причини і умови злочинності з метою попередження й протидії цьому негативному явищу. Курс “ Кримінологія ” має своїм завданням формувати у студентів ґрунтовні теоретичні і практичні знання щодо використання їх у своїй професійній діяльності. Вивчення курсу повинно сприяти вихованню у студентів застосовувати отримані знання у сфері запобігання злочинності, як важливого засобу захисту людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканості і безпеки, які визначені в Україні найвищою соціальною цінністю. Даний курс дає можливість поглибленого вивчення загальних базових положень кримінології про злочинність, кримінологічне прогнозування та планування, а також запобігання злочинності, як в різних сферах народного господарства, так і на міжнародному рівні. Збагачення студентів теоретичними знаннями передбачає засвоєння ними різних концепцій, поглядів, дискусійних положень з найбільш важливих питань, які є в науці кримінологія, розвиток вміння критично обмірковувати проблемні питання, щоб мати про них свою аргументовану думку, а також розвиток правового мислення, що допоможе правильно орієнтуватися в матеріалі. У зв'язку з цим метою курсу також є не лише детальне вивчення студентами конспектів лекцій та чинного законодавства, керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, підручників і навчальних посібників, а й необхідність вивчення додаткових джерел, що буде сприятиме правильному вмінню аналізувати та тлумачити правові норми чинного законодавства, положення постанов Пленуму Верховного Суду України, застосовувати їх до конкретних обставин; засвоєнню основних проблем науки кримінології; знанню сучасних ефективних засобів протидії злочинності в Україні та світі. Вивчення кримінології нерозривно пов'язане зі знанням положень інших загальних та спеціальних юридичних дисциплін, зокрема, кримінального права, кримінального процесу, історії держави та права, теорії держави та права, конституційного права, трудового права, кримінально-виконавчого права, оперативно-розшукової діяльності, філософії права, соціології права, психології.
Мета та завдання навчальної дисципліни
Мета: з’ясування соціальної суті та юридичного змісту інститутів, понять та заходів запобігання злочинності, оволодіння вміннями їх наукового та практичного застосування.
Викладення курсу "Кримінологія" переслідує ряд загальних та спеціальних завдань. До загальних цілей відносяться: - формування у студентів науково-обґрунтованих уявлень про сучасний стан злочинності в Україні та в світі, про її тенденції і фактори, що її обумовлюють, про особистість злочинця, а також про систему заходів протидії злочинності і окремим її видам; - розвиток навичок самостійного комплексного аналізу кримінальної ситуації, організації і безпосередньої реалізації заходів профілактики злочинів на локальному рівні (село, селище міського типу, місто без районного поділу, сільський район, район в складі міста). До спеціальних цілей відносяться: - формування у студентів теоретично і емпірично обґрунтованих уявлень про організовану і професійну злочинність як про одне з найбільш небезпечних соціально-правових явищ сучасної цивілізації; про факторний комплекс організованої злочинності, а також про спеціальні засоби і методи протидії їй; - відпрацювання навичок та уміння факторного аналізу походження і діяльності злочинних угрупувань різних видів і рівнів, визначення та реалізація найбільш ефективних соціальних заходів боротьби з такими угрупуваннями.
Досягнення названих цілей забезпечується рішенням таких учбово-наукових завдань: - забезпечення студентам на лекціях можливості ознайомитись з новітніми науковими та практичними досягненнями у сфері протидії злочинності і окремим її видам; - створення оптимальних організаційних і методичних умов для самостійного вивчення курсу; - закріплення на семінарських заняттях знань про злочинність та закономірностей протидії їй; - розвиток на практичних заняттях навичок та уміння комплексного аналізу локальної кримінальної ситуації, прогнозування, та планування запобігання окремим видам злочинів, у т.ч. організованій злочинності.
6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Структура навчальної дисципліни
Модуль 1.
Змістовний модуль 1. Поняття кримінології. Причини злочинності. Особа злочинця. Попередження злочинності.
Змістовний модуль 2.
Кримінологічна характеристика та попередження злочинності неповнолітніх, рецидивної та організованої злочинності. Кримінологічна характеристика та попередження злочинів у сфері економіки, бюджетній та банківській сферах.
Теми семінарських занять
Теми практичних занять
Самостійна робота
7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-вихових завдань. Вони реалізуються через систему способів, прийомів та засобів навчальної діяльності. Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів. Засоби навчання – це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання, технічні засоби тощо). При викладенні курсу «Кримінологія» використовуються наступні методи навчання: 1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод. Словесні методи: розповідь, пояснення, лекція. Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу). Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища (наприклад, злочинності і профілактичних заходів). Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному, кримінологічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань). Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних і об'єднаних загальною темою. – Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (наприклад, показник соціально-еконоиічного становища країни, що могли вплинути на стан злочинності). Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо). Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра. Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, у роботі «Юридичної клініки», під час рольових або ділових ігор тощо. Практична робота спрямована на використання набутих знань у вирішенні практичних завдань із тестових завдань і практикумів. Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо). Структурний метод навчання за характером логіки пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод. Аналітичний метод передбачає мисленневий або практичний розпад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак (наприклад, виду злочинів в галузі народного господарства тощо). Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого (наприклад, ознак злочину для розуміння поняття злочину, а від нього до злочинності суб’єктами злочину). Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного (наприклад, загальна злочинність, потім родовий і нарешті безпосередній об'єкт злочину тощо). Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький. Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді; 2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань). Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуацію і пропонує студентам її розв’язати). Частково-пошуковий метод включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання. Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).
8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2, Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття. Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом Загальної та Особливої частин кримінології згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного кримінального законодавства і рекомендованих джерел. Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху. Основними завданнями семінарського заняття є можливість: - розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій; - поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета; - сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати. Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів. Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:
- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями; - семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою; - комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень. Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види): - сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу -пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено; - вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу – до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем. 3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою – присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях,– це уміння проводити наукові дослідження з тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі. За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:
За методикою проведення розрізняють:
Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для їх розв'язування студентами на занятті. Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи. Структура практичного заняття:
Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, тестів, виконання вправ, спостереження, експерименти. Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень запобігання злочинності. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті. Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі: - формування конкретних (окремих) навичок і умінь.
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити. Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів. У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри. Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:
3. Розробка плану проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми.
7. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні 8. Розподіли всіх елементів семінарського заняття за часом.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення: - тематичні дискусії та диспути; - колективний пошук відповідей і ролей; - бесіда і вільний обмін думками; - інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів, - ігрове проектування. Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим. Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента розгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти. Під час проведення семінарських занять викладач:
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:
З . Педагогічною майстерністю викладача. 4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів, постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів. Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання. В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять. Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так: Заняття - вивчення нових знань:
Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:
Заняття - формування самостійної діяльності:
Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):
Заняття - формування вмінь і навичок:
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок: - ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування); - неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи). Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії. Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях. Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
Практичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”. Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою. Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики, навчання з життям. Основними цілями практичних занять є: - формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків; - розвиток у студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня; - формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності. Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам. Його завданнями можуть бути: - підготовка до самостійного виконання практичних завдань; - підготовка студентів до контрольних робіт; - набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці; - підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо. На цих заняттях викладач організовує розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань. Практичні заняття можуть проходити у таких формах: 1 . Аудиторні практичні заняття;
Досягнення високого кінцевого результату на практичних заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття. Найбільш розповсюдженими методами є: 1. Вправи (групові і індивідуальні), в ході яких аналізуються і відпрацьовуються : - різні практичні дії; - професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень; - службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних умовах професійної діяльності; - службові документи; - формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей. 2 етап - розробка практичного заняття: - визначення методу (методів) - проведення; планування - об'єму задач для відпрацювання; - уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків. 3 етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги: - реальність і вірогідність матеріалів; - різноманітність матеріалів, їх новизна; - дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність; - посильність засвоєння на високому рівні складності; - юридична правомірність. 4 етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття: - розробка завдань для студентів; - розробка методичних рекомендацій для викладача; - розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів. 5 етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з колегами по кафедрі і їх апробація. 6 етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження. Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів. Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне: - у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим; - вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань; - вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерел отримання недостатньої інформації; - навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації; - використання за можливістю доступних технічних засобів Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розвязування їх студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби. Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи: - повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції; - пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач); - організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно); - розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал: пояснення На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій. Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення. Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленн підсумкової оцінки з даної дисципліни. Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу. Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася загальна дидактична мета. Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань. Найбільш типовими помилками при проведенні відкритих практичних занять є: 1. Робота лише з тими студентами, які мають високі показники успішності; 2. Низький рівень активності групи, відсутність співробітництва і взаємодопомоги.
10.Недосягнення поставленої мети.
9. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Загальна і особлива частини "Кримінології" розглядаються на семінарських (практичних) заняттях у відповідності до програми курсу "Кримінологія". Вивчення кожної теми на семінарських заняттях органічно поєднує теорію кримінологічної науки та напрямки запобігання та протидії злочинності в Україні. Враховується й зарубіжний досвід протидії злочинності. Приступаючи до вивчення на семінарських заняттях основних концепцій запобігання злочинності та практики її застосування відповідними суб’єктами, студенти повинні творчо закріплювати знання лекційного спрямування, поглиблювати їх з урахуванням аналізу практики діяльності правоохоронних органів, суду, прокуратури та громадських об’єднань. При проведенні семінарських занять обговорюються основні теоретичні питання кожної теми, висвітлюються наукові дискусії, обговорюється практика запобігання злочинності, розглядаються успіхи і недоліки протидії злочинності, реформаторські нововведення, світовий досвід тощо. Студент, який пропустив семінарські заняття, зобов’язаний вивчити пропущену тему самостійно і в позанавчальний час здати її викладачу в ході усної співбесіди або шляхом написання відповідального реферату. На семінарські заняття відводиться 16 годин для кожної студентської групи. Семінари проводяться по 8 темам, які вказані в програмі курсу "Кримінологія". В програмі рекомендована основна і додаткова література щодо всього курсу кримінології.
Тема 1. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ ТА СИСТЕМА КРИМІНОЛОГІЇ Семінар – 2 години
Теми рефератів:
Рекомендована література Основна: [1; 13; !5; 16; 43; 46 ] Додаткова: [35; 51; 4; 5; 18]
Практичне заняттяВправа 1. Розрахуйте коефіцієнт злочинності для районів “А” і “Б” по таких показниках: район “А” - населення 150 тисяч чоловік, вчинено злочинів за рік 5000; район “Б” - населення 250 тис. чоловік, вчинено злочинів за рік 7,5 тисяч.
Тема 2. ПОНЯТТЯ ЗЛОЧИННОСТІ ТА ЇЇ ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ Семінар – 2 години
Теми рефератів:
Рекомендована література Основна: [2; 13; 14; 15; 18; 43 ] Додаткова: [47; 49; 55; 57] Практичне заняттяПри підготовці до заняття необхідно пам’ятати, що як і всяке соціальне явище, злочинність має кількісні і якісні показники. Серед них необхідно розрізняти стан, коефіцієнт, структуру, питому вагу, характер, динаміку, географію злочинності. Виконуючи практичне завдання, необхідно відрізняти структуру злочинності від географії злочинності, яка означає розподіл злочинів по географічних регіонах, областях, районах і адміністративних дільницях. Вправа 1. Розрахуйте коефіцієнт злочинності для районів “А” і “Б” по таких показниках: район “А” - населення 150 тисяч чоловік, вчинено злочинів за рік 5000; район “Б” - населення 250 тис. чоловік, вчинено злочинів за рік 7,5 тисяч. Вправа 2. На території міста мешкає 400 тис. осіб, в т. ч.: чоловіків -196 тис., жінок - 204 тис. Осіб до 14 років - 60 тис., від 14 до 18 років - 70 тис., від 18 до 55 років 258 тис., від 55 і старше - 12 тис. За рік в місті зареєстровано: навмисних злочинів 10200 і з необережності - 3100. Серед зареєстрованих злочинів: 1050 - насильницьких, 2350 - корисно-насильницьких, 6800 - корисних. Групою було вчинено 1900 злочинів в яких приймало участь 670 осіб, в т. ч. 120 неповнолітніх. В громадських місцях було вчинено 2350 злочинів. Всього за вчинені злочини було заарештовано 4930 осіб, в т. ч.: неповнолітніх -340 осіб, жінок - 417, чоловіків - 4173. Визначте: 1. Стан злочинності у місті. 2. Загальний і можливі спеціальні коефіцієнти. 3. Структуру злочинності в місті і питому вагу її окремих видів. 4. Питому вагу осіб, що приймали участь у вчиненні злочинів. Вправа 3. З’ясуйте динаміку злочинності в одному із районів Н-ської області, яка наведена в таблиці за останні 5 років: - абсолютний ріст; - темп росту; - темп приросту
Тема 3. ПРИЧИНИ ЗЛОЧИННОСТІ Семінар – 2 години
Теми рефератів:
Рекомендована література Основна: [6; 7; 13; 16; 35; 46; 55] Додаткова: [ 22; 24; 25; 26; 31; 48] Тема 4. ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ В КРИМІНОЛОГІЇ Семінар – 2 години
Теми рефератів:
Рекомендована література Основна: [13; 15; 18; 39; 43] Додаткова: [ 32; 35; 48; 57]
Тема 7. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ Семінар – 2 години
Рекомендована література Основна: [1; 3; 6; 7; 8; 11; 14;16;38] Додаткова: [23;24;30; 54]
Тема 11. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ ОРГАНІЗОВАНОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ Семінар – 2 години
Тема реферату: 1. Досвід зарубіжних органів поліції щодо запобігання організованій злочинності. Рекомендована література Основна: [6; 22; 23; 24] Додаткова: [18; 49; 50]
Тема 12. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ Семінар – 2 години 1. Кримінологічна характеристика злочинів у сфері економіки. 2. Фактори впливу на злочинність в сфері економіки. 3. Суб’єкти запобігання злочинності в сфері економіки. 4. Загально-соціальні та спеціально-кримінологічні заходи протидії злочинності в сфері економіки. Тема реферату: 1. Основні напрямки концептуального підходу протидії злочинності в економічній сфері в Україні. Рекомендована література Основна: [8; 24; 25; 26; 27] Додаткова: [29; 31; 36; 38; 45; 46]
Тема 15. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОРУПЦІЙНИХ ДІЯНЬ ТА ЇХ ЗАПОБІГАННЯ Семінар – 2 години 1. Поняття корупційних діянь та їх вплив на злочинність. 2. Детермінанти корупційної злочинності. 3. Суб’єкти протидії корупційній діяльності та їх взаємодія. 4. Зарубіжний досвід у протидії корупційній злочинності. Тема реферату: 1. Організаційно-правові основи кримінологічної системи протидії корупції. Рекомендована література Основна: [1; 3; 6; 14; 24; 25; 38; 39; 50] Додаткова: [26; 28; 48; 53; 55]
10. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ СТОСОВНО ТАКОЇ РОБОТИ
Самостійна робота студента передбачає:
Методичні рекомендації з організації самостійної роботи Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчального процесу. Вона ставить за мету успішне оволодіння студентами курсу кримінології, вироблення у них навичок і вміння правильного застосування теоретичних положень протидії злочинності в практичній діяльності юристів. Досягнення цієї мети потребує від студентів навичок самостійного мислення, оволодіння методами аналізу наукових проблем, методикою роботи з літературою і законодавчими матеріалами. Самостійна робота студентів при вивченні кримінології має місце в процесі підготовки до семінарських та практичних занять, іспиту при написанні рефератів, контрольних та курсових робіт, доповідей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. Її формами являються: вивчення відповідних положень Конституції України, законів, підручників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, постанов пленуму Верховного Суду України, конспектів лекцій, підбір необхідних матеріалів судової та слідчої практики, запобігання злочинності. При підготовці до семінарських та практичних занять результати само-стійної роботи відображаються у вигляді конспектів керівних матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового вирішення задач і виконання завдань. Основою правильної організації самостійної роботи студентів являється її планування у відповідності з відведеними для цього бюджетом часу. Починати самостійне вивчення теми і її питань потрібно з роботи над керівними матеріалами. Опрацювавши рекомендовану літературу і документи, студент повинен з’ясувати задачі щодо боротьби із злочинністю (окремими видами злочинів), по удосконаленню діяльності правоохоронних органів. В ряді випадків вивчення керівних матеріалів вимагає від студента з’ясування вміщених в них методологічних положень, що служать основою теоретичної розробки інститутів кримінології. Після глибокого осмислення змісту керівних матеріалів, студент повинен скласти їх конспект. Як правило, конспект повинен бути невеликим по обсягу, оскільки кафедра рекомендує лише окремі сторінки підручників, що відносяться до проблем кримінології, що вивчаються. Закінчивши конспектування керівних матеріалів студент вивчає рекомендовані закони. Після цього потрібно вивчити конспект лекції по даній темі, відповідні глави підручника чи навчального посібника. Завершення цієї частини самостійної роботи дозволяє студенту мати мінімум знань по темі, але недостатньо для глибокого засвоєння питань, що вивчаються. Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і журнальних статей. Ця робота найбільш відповідає виробленню вміння самостійно мислити. Вивчаючи в складній дискусії кримінологічні проблеми, усвідомлюючи їх, порівнюючи спірні питання, оцінюючи надійність і ефективність їх аргументації, студент, по-перше, отримує глибокі теоретичні знання, необхідні для юриста вищої кваліфікації, по-друге, вчиться формулювати свою позицію по теоретичним питанням, обгрунтовуючи її. Конспектування додаткової літератури не являється обов’язковим. Сума знань по темі, отриманих з названих джерел, дозволяє студенту перейти до вирішення задач і виконання завдань. Рішення викладається письмово, в робочому зошиті без переписування умови задачі. Воно повинно бути аргументованим. Самостійна робота при підготовці до екзамену і заліків не потребує конспектування і вирішення тестів і задач, являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам (питання організації самостійної роботи при написанні рефератів, курсових і контрольних робіт викладається в окремих методичних рекомендаціях). Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням. Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських та практичних знань, групових та індивідуальних консультацій. На лекціях студентам даються рекомендації методичного характеру про те, як вивчати кримінології, яку основну та додаткову літературу, законодавчі акти, постанови пленуму Верховного Суду України потрібно опрацювати. При проведенні самостійних і практичних занять викладач звертає увагу студентів на особливу важливість вивчення певних нормативних актів і літературних джерел для засвоєння тієї чи іншої теми, конкретного питання. Важливу роль для правильної організації самостійної роботи студентів має їх особисте спілкування з викладачем в процесі індивідуальних консультацій. При особистому спілкуванні з викладачем, студент має можливість задати йому питання, почути його роз’яснення по проблемам, що його цікавлять, отримати поради по плануванню самостійної роботи, по раціональному опрацюванню правової, соціологічної, психологічної тощо літератури, по методиці зібрання матеріалу для виконання курсової роботи, реферату, наукової доповіді чи повідомлення і т.д. В цілому таке спілкування пробуджує у студента інтерес до кримінології, розширює його наукові інтереси і часто викликає потяг до більш глибокого з’ясування теоретичних проблем даної науки шляхом заняття науково-дослідницькою роботою в науковому семінарі, проблемній групі студентів. Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття екзамену. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів. Вся робота викладача по організації самостійної роботи студентів повинна бути направлена на вироблення у них переконання про необхідність глибокого знання кримінології, що викликано вимогами їх професійного обов’язку. Таке знання необхідно не тільки для правильної відповіді на іспиті, але й для вірного застосування запобіжних заходів щодо злочинності в майбутній практичній діяльності.
11. Методичні рекомендації з підготовки реферативних повідомлень
Вибір теми реферативного повідомлення проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить семінарські, практичні та інші заняття у відповідних навчальних групах. Перевагу слід віддавати питанням, які мають важливе теоретичне та практичне значення, або є найбільш складними для опанування і зв’язку з цим потребують більш широкого й детального розгляду: Мета: – більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносять на розгляд семінарського чи практичного заняття; зв’язок цих положень з діяльністю правоохоронних органів; – прищеплення студентам навичок самостійної роботи з нормативними матеріалами і літературними джерелами; – контроль знань студентів навчального матеріалу. Структура: Реферативне повідомлення передбачає слідуючі частини: вступ, описова частина, висновки. У вступній частині розкривається актуальність теми, перелік рекомендованої літератури. При цьому бажано витримувати слідуючу послідовність: – закони та інші нормативні акти; – навчальна, монографічна та інша література; – слідча та судова практика. В основній частині розкривається суть питання, аналізуються нормативні матеріали, точки зору вчених, які досліджували і досліджують цю проблему в даний час вказується важливість запобіжних заходів для практики, висловлюється та обгрунтовується думка студента, наводиться теоретичний матеріал та практика застосування заходів протидії злочинності. Висновок передбачає стисле резюме із найбільш важливих положень питання, що викладене в реферативному повідомленні. Оформлення: Реферативне повідомлення повинно бути виконане самостійно, і надруковане. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу необхідно вказувати у квадратних дужках із порядковою нумерацією, що зазначена в списку використаних джерел. Обсяг роботи не повинен перевищувати 8-10 сторінок формату А – 4. Методика: Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити літературу, передбачену планом по даній темі та рекомендовану викладачем. Методологічною основою роботи повинні бути праці по філософії та соціології права, державні документи щодо питань протидії злочинності в Україні. У зв’язку з тим, що в останні роки в чинне законодавство України внесено багато змін та доповнень, студентам, які готують реферативні повідомлення, необхідно обов’язково враховувати ці положення. Щоб реферат був змістовним і відповідав вимогам, які пред’являються до такого виду робіт, студенту який його виконує, важливо “схопити” суть питання, іншими словами, те головне без чого неможлива сама його постановка. Це найбільш складна і відповідальна сторона роботи, що виконується, тому вона вимагає глибокого знання того чи іншого питання. Структурно-описова частина реферативного повідомлення повинна мати слідуючий вигляд: – спочатку окреслюється суспільно-політична характеристика питання яке розглядається, його практичне значення; – аналізується нормативний матеріал (закони, укази, постанови, відомчі накази, інструкції), керівні роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, літературні джерела: статистичні дані МВД, ГПУ, СБУ, державної судової адміністрації тощо, висвітлюється особиста думка студента відносно тієї чи іншої позиції питання, яке розглядається, чи його згода з однією із думок, висловлених в літературі. Кожна думка, незгодна з відомими точками зору має бути обгрунтована. Це означає, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову та слідчу практику (з вказівкою джерела інформації) або шляхом логічних висновків повинен довести життєвість, приорітет своєї позиції. Реферативне повідомлення може супроводжуватись з використанням ТЗН. На кожне реферативне повідомлення відводиться в середньому 10 хвилин ТЗН. Реферативне повідомлення обов’язково оцінюється викладачем.
12. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Структурно-описувальна частина курсової роботи повинна бути представлена таким чином: 1) Спочатку дається суспільно-політична характеристика питання, що розглядається. 2) Розкривається його практична значимість. 3) Аналізується нормативний матеріал (закон і підзаконні акти), керівні роз’яснення пленуму верховного Суду України, літературні джерела, програми боротьби із злочинністю. 4) Приводиться думка студента по тій чи іншій позиції з питання, що розглядається, або його згода з одним із суджень, що приведено в літературі. Кожна думка, непогодження з відомими точками зору повинна бути обгрунтована. Це значить, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову і слідчу практику (з вказанням джерела інформації) або шляхом логічного висновку, повинен показати “Життєвість”, приорітет своєї позиції в дискусії. Оформлення курсової роботи. Текст повинен бути надрукований. На першому (титульному) листі вказують найменування роботи, прізвище і ініціали виконавця, номер навчальної групи. Оптимальний обсяг роботи 25-30 сторінок тексту набраних на комп’ютері, формату А – 4. В кінці роботи дається список використаної літератури вказуючи автора (авторів), повне найменування джерела, видавництва, рік його видання, сторінки, з яких приводяться цитати або інший матеріал. При цьому джерела в списку приводяться в такій послідовності: 1) Методологічні матеріали; 2) Закони та інші нормативні акти; 3) Навчальна, монографічна та інша література. Згідно з Конституцією Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. В Україні визначається і діє принцип верховенства права. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Професійний рівень юристів багато в чому визначається вмінням правильно тлумачити закони та інші нормативні акти, своєчасно і правильно приймати правові рішення, юридичного грамотно складати ділові документи. Ці завдання необхідно вирішувати на протязі всього навчального процесу і зокрема, важливе знання в закріпленні знань студентів, вироблені в них творчого підходу в отриманні навичок самостійної професійної діяльності займає курсова робота. Вона покликана сприяти закріпленню теоретичних знань, отриманих в процесі вивчення кримінології, привиттю практичних навичок та навичок науковог-дослідницької роботи. Крім того, при перевірці курсових робіт та в ході їх захисту, здійснюється контроль знань студентів, виявляються ті з них, хто схильний до наукової роботи. Останні можуть залучатись, за їх бажанням, до НДР, готуватись до вступу в аспірантуру. Результати рецензування курсових робіт показують, що більшість студентів сумлінно відносяться до цього навчального завдання, дотримуються вказівок викладачів і рекомендацій, що містяться в навчально-методичній літературі. Але деякі студенти виконують роботу недоброякісно, допускають серйозні помилки. Найбільш характерними з них є: 1. В роботах не використовуються, або використовуються недостатньо нормативні матеріали, судова практика, літературні джерела. 2. Роботи виконуються без урахування змін, внесених в діюче кримінальне законодавство. 3. В роботах студенти посилаються на постанови Пленуму Верхов-ного Суду України або роблять посилання на постанови, які втратили юридичну силу. Тому окремі питання розкриваються повер-хово або неправильно. Щоб не допускати подібних помилок, необхідно користуватись Вісником Верховного суду, постановами вищого судового органу, Збірником постанов Пленуму верховного Суду України. 4. Мають місце випадки, коли студенти не проявляють необхідної самостійності і творчого відношення до виконання курсових робіт, а дослівно переписують текст із того чи іншого джерела. Механічне запозичення не сприяє глибокому, творчому вивченню і засвоєнню програмного матеріалу. Тому такі роботи до захисту не допускаються. Проте студенти мають право опиратися в своїй роботі на відповідну навчальну і монографічну літературу по даній проблемі. Якщо при цьому він приводить цитату або запозичує із літературного джерела якісь теоретичні положення (наприклад: визначення, висновки соціологічного чи психологічного дослідження, результати узагальнення судової практики. думку автора літературного джерела з того чи іншого приводу і т.п.), то в обов’язковому порядку належить робити посилання на літературне джерело. По діючому зараз ГОСТу дослівно запозичений текст береться в лапки, в кінці його ставиться символ, а в підряднику – прізвище і ініціали автора названої роботи, місце видання, назва видавництва, рік видання і номер (номери) сторінок, на яких в джерелі вміщений текст. Кримінологія – наука про злочинність, окремі її види та конкретні злочини, їх взаємодію з різними явищами й процесами, результативність застосованих заходів по боротьбі зі злочинністю. У випадку коли запозичений текст (думка, ідея і т.п.) перефразується, в виносці перед прізвищем автора ставиться "Див.": Наприклад: "на думку відомої російської вченої Н.Ф. Кузнецової, злочинність визначається як відносно масове, історично мінливе соціальне, що має кримінально-правовий характер, явище класового суспільства, яке складається з усієї сукупності злочинів, що вчиняються в певній державі у певний період часу.* Якщо ж робота, із якої запозичений текст, опублікована в журналі, збірнику праць, матеріалів науково-практичної конференції і т.п. в виносці після прізвища автора (авторів) і назви роботи ставляться дві косі риски і далі назва журналу (збірника праць і т.п.), рік видання, номер і сторінка, із якої взято текст для курсової роботи. Наприклад: "як показують узагальнення судової практики, що проводяться в судах, підлітками вчиняється 44 % крадіжок індивідуального майна громадня, 27 % хуліганств, 16% розкрадань майна. При цьому 80 % злочинів вчиняються особами у віці від 16 до 17 років".** ________________________________________________________________ *Кузнецова Н.Ф. Преступность и преступление.- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969.- С. 173. ** ** Див. Румянцев А. Практика рассмотрения дел о преступлениях несовершеннолетних // Сов. юстиция. – 1987. –С.11.
Так оформлюються і виноски при посиланнях на закони, укази і постанови верховних органів влади і управління нашої держави, постанови Пленуму Верховного суду України і інші матеріали, що опубліковані в періодичній пресі. Виноски на кримінальний і інший кодекси не потрібні, крім випадків запозичення тексту із коментаря до деякої статті чи необхідності звернути увагу.
13. ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ
14. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Тему контрольної роботи студент вибирає самостійно з переліку тем контрольних робіт, що пропонуються в цих методичних рекомендаціях, виходячи з останньої цифри номера залікової книжки, . Перед написанням контрольної роботи необхідно скласти список літератури, яка підлягає вивченню, уважно з нею ознайомитися. Контрольна робота повинна носити самостійний характер, бути змістовною і вичерпною. При аналізі злочинності в конкретній сфері народного господарства або організованої чи рецидивної злочинності необхідно розкрити основні елементи: 1) Злочинність як суспільно-правове явище; 2) Особа злочинця; 3) Причини та умови (детермінанти) злочинності; 4) Попередження злочинності; 5) Жертва злочину.
15. ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТВаріант 1.
Варіант 2.
Варіант 3.
Варіант 4.
Варіант 5.
Варіант 6.
Варіант 7.
Варіант 8.
Варіант 9.
Варіант 10.
Варіант 11.
Варіант 12.
Варіант 13.
Варіант 14.
Варіант 15.
Варіант 16.
Варіант 17.
Варіант 18.
Варіант 19.
Варіант 20.
16. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ДО ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ.
МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА №1 «НАУКА КРИМІНОЛОГІЯ ТА ПРАКТИКА ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ»
Вивчивши зміст Загальної частини курсу «Кримінологія», систематизуйте засвоєну інформацію по алгоритму визначеному в модульній таблиці з незаповненими клітинами: * заповніть кожну клітинку ключовими словами, відповівши на питання та даючи відповідні визначення; * кожне ключове слово потрібно доповнити відповіддю, що надасть змогу отримати набір тез; * у заповненій вами таблиці проведіть співставлення тез по вертикалі і по горизонталі, зробіть висновки; * вибрані вами тези слід побудувати так, щоб отримати логічно збудовані вами відповіді щодо запропонованих питань модульної таблиці; * з кожним модулем вашої траєкторії відповіді попрацюйте в логіці самостійних міркувань, пропозицій: обґрунтування, уточнення, критика; * проаналізуйте найбільш цікаві та значимі, з вашої точки зору, модулі, надайте їх у вигляді нових таблиць, тобто повторіть запропонований алгоритм. Данна робота є основою модульного навчання та продуктивна. Вонанацілена на розвиток логічного мислення та сприяє засвоєнню знань та професійних кримінологічних навиків.
МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА №2 «КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА І ЗАПОБІГАННЯ РЕЦИДИВНІЙ ТА ПРОФЕСІЙНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ»
Дослідивши вивчені теми, систематизуйте всю засвоєну інформацію по алгоритму, заданому в модульній контрольній роботі, що надано в таблиці з незаповненими клітинками: * заповніть кожний файл ключовим словом чи словосполученням, щоб відповісти на питання та надати відповідне визначення; * із наданих вами відповідей проведіть співставлення по вертикалі та по горизонталі, зробіть висновки; * тези слід вибудувати так, щоб отримати запропоновану вами логічну лінію відповіді щодо запропонованого змісту; * з кожним модулем вашої траєкторії відповідей потрібно попрацювати в логіці особистісних умозаключень: доповнень, уточнень, критики; * проаналізуйте найбільш цікаві ті значимі для вас модулі, в разі потреби зробіть нові таблиці; * у підсумку визначте, що для вас найбільш вагоме, задоволені ви чи ні своїми результатами.
17.ТЕСТОВІ ТА ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВИХ КОНТРОЛІВ
а) кримінально-правова наука; б) філософсько-правова наука; в) психологічно-правова наука; г) соціально-правова наука; д) правова наука.
а) причини і умови злочинності; б) попередження злочинності; в) дослідження злочинності; г) знаряддя вчинення злочину.
а) тільки входять в її предмет; б) входять в предмет психології; в) не тільки входять в її предмет; г) входять в предмет віктимології.
а) загальну; б) спеціальну; в) не поділяється; г) загальну і особливу частини.
а) біологічного направлення; б) соціального направлення; в) кримінального направлення; г) психологічного направлення.
а) Г.Тару; б) Е. Дюркгейма; в) Р.Гарофалло; г) Є.Сатерленда.
а) метод експертних оцінок; б) метод екстраполяції; в) метод моделювання; г) метод масового спостереження
а) розчленовування сукупності досліджуваних явищ на окремі якісні однорідні види; б) розчленовування сукупності досліджуваних явищ на окремі кількісні однорідні види; в) сукупність досліджуваних явищ; г) розчленовування сукупності досліджуваних явищ на окремі кількісні або якісні види.
а) конкретні; б) варіаційні; в) внутрішні; г) зовнішні.
10. Мета аналітичних групувань: а) установлення взаємозалежності досліджуваних явищ; б) розчленовування маси явищ на якісно однорідні категорії; в) характеристика структури сукупності; г) розчленовування маси явищ на кількісні категорії.
11. На які галузі поділяється правова статистика: а) кримінально-правові і цивільно-правові галузі; б) цивільно-правові й адміністративні галузі; в) кримінально-правові, цивільно-правові й адміністративно-правові галузі; г) кримінально-правові й адміністративно-правові галузі.
12. Назвіть види статистичного спостереження по факту часу: а) суцільні; б) поточні; в) облікові; г) вибіркові.
а) кожна одиниця сукупності й усі її ознаки реєструються на окремій картці; б) в одному часопису або формулярі реєструються зведення про декількох одиниць спостереження.
а) вивчення латентної злочинності; б) вивчення злочинності в містах; в) вивчення жертви злочинів; г) вивчення особи злочинця.
а) характеризують поширеність злочинності серед населення по території, областям, окремим категоріям населення; б) дозволяють визначити який вид злочинів переважає в структурі злочинності; в) характеризують зміни явищ у часі; г) характеризують зміни явищ у часі і просторі.
а) історично стійкий характер; б) соціально-правовий характер; в) індивідуальний характер.
а) абсолютне число злочинів, вчинених на визначеній території і за визначений період часу; б) відносне число злочинів, вчинених на визначеній території і за визначений період часу; в) відношення числа злочинів до чисельності осіб, що учинили злочини на визначеній території і за визначений період часу.
а) співвідношення числа злочинів або числа злочинців до чисельності населення; б) інтенсивність прояву злочинності в досліджуваному середовищі на даній території за визначений час; в) процентне співвідношення числа злочинів до числа осіб, що вчинили злочини; г) процентне співвідношення визначеної частини злочинності до її загального показника.
злочинності: а) стан злочинності; б) структура злочинності; в) характер злочинності; г) рівень злочинності.
а) внутрішньо належна їй властивість, що розкриває її будову, окремі складові частини у загальному їхньому числі за визначений період часу на визначеній території; б) об'єктивно належна їй властивість, що розкриває її будову, окремі складові частини у загальному їхньому числі за визначений період часу на визначеній території; в) суб'єктивно належна їй властивість, що розкриває її будову, окремі складові частини у загальному їхньому числі за визначений період часу на визначеній території.
а) найбільша; б) відносно невелика; в) зовсім мала.
а) зменшення насильницьких злочинів; б) ріст насильницьких злочинів; в) відносне зменшення насильницьких злочинів; г) не має тенденції до зрушень.
а) поведінковий характер; б) ситуаційний характер; в) імпульсивний характер; г) ситуаційний та імпульсивний характер.
а) майже половину злочинів; б) незначну долю; в) відносно велику долю; г) найбільшу долю.
а) сукупність правопорушень, що залишилися не виявленими правоохоронними органами, прокуратури, суду; б) сукупність злочинів, не включених при аналізі злочинності в статистичні дані внаслідок відсутності про неї до визначеного моменту офіційних відомостей.
а) загальні і конкретні; б) загальні і спеціальні; в) соціальні і правові; г) логічні й історичні.
а) висока латентна злочинність; б) природна; в) спеціальна; г) конкретна.
а) мимоволі; б) обумовлена діями правоохоронних органів; в) є породженням обставин пов'язаних із довільним обліком злочинності правоохоронними органами; г) є породженням обставин пов'язаних із позицією жертв і довільного обліку злочинності правоохоронними органами.
а) особа яка вчинила злочин; б) сукупність особистісних властивостей та соціальних обставин що характеризують особу як винну в співвідношенні з іншими умовами та обставинами що впливають на антисуспільну поведінку. в) особа яка відбуває покарання; г) особа яка готується до злочину.
а) кримінально-правовий; б) процесуальний; в) кримінально-правовий та процесуальний.
а) злочинну поведінку людини, його біологічні особливості; б) злочинну поведінку людини в суспільстві; в) злочинну поведінку підлітків.
а) демографічна; б) заснована на соціальному положенні; в) враховуюча місце проживання особи злочинця; г) заснована на соціальному положенні, демографічна та враховуюча місце проживання особи злочинця.
а) поведінка; б) сукупність факторів таких як тяжкість вчиненого злочину, обставини його вчинення, поведінка, попередні злочини та ін. в) попередні злочини; г) тяжкість вчиненого злочину.
а) певна система дій та поведінки; б) система поведінки особи; в) система дій особи.
а) джерело розумової і поведінкової активності людини; б) особливий стан психіки людини; в) активні дії людини за для досягнення результату.
а) результат взаємодії індивідуальних властивостей особистості й об’єктивної ситуації; б) дія або бездіяльність особи яка вважається злочинцем; в) індивідуальні властивості особи.
а) властивості певної особи які притаманні тільки їй; б) моральні властивості особи серед яких з цим вчинком зв’язані потреби, інтереси, мотиви та цілі; в) психологічні властивості особи.
а) зацікавленість особи; б) прояв людини який виражається його зацікавленістю; в) суб’єктивна причина певного вчинку чи певної сукупності поведінкового вчинку.
а) наука, що вивчає жертву злочину; б) галузь кримінології, яка вивчає потенційного потерпілого від злочинних діянь; в) вчення про жертву злочину; г) окрема тема загальної частини кримінології.
а) ситуація, що сприяє вчиненню злочинів; б) процес перетворення людини у "жертву" злочину; в) сукупність причин та умов, за наявності яких особа може стати "жертвою" злочинного діяння; г) підвищена здатність особи в силу певних властивостей, якостей, обставин або етапу стати "жертвою" злочину.
а) галузь кримінології; б) процес, спрямований на попередження злочинності та усунення причин її існування; в) система знань про злочинність; г) система заходів, спрямованих на запобігання злочинності, усунення причин і умов, а також нейтралізацію осіб, які схильні до вчинення злочинів.
а) негативні соціальні явища, які впливають на злочинність, її структуру, рівень, динаміку, характер; б) умови, що сприяють вчиненню злочину; в) антигромадська психологія особи; г) злочини, адміністративні та дисциплінарні проступки.
а) комплексні і вибіркові; б) суцільні і вибіркові; в) теоретичні і прикладні; г) територіальні і галузеві.
а) заходи, прийняті державою і суспільними органами щодо запобіганню злочинів; б) кількісні і якісні показники злочинності; в) виктімологія і суїцид; г) сучасний стан кримінології.
а) корисність інформації; б) оптимальність інформації; в) своєчасність інформації; г) достовірність інформації.
б) питання, відповіді які замикаються в рамках запропонованого набору готових відповідей (так, ні); б) питання, відповіді на які даються в довільній формі; в) питання, що спрямовані на виявлення обставин, за допомогою яких можна підтвердити або спростувати утримання відповідей; г) питання, що дозволяють з'ясувати думку опитуваного щодо обставин, пов'язаних із його інтересами.
а) факторна і комплексна; б) теоретична і практична; в) кореляційна і комплексна; г) кореляційна і теоретична.
а) висловленні експертів-спеціалістів у галузі досліджуваних проблем; б) включенні в себе досвіду організації протидії злочинності в минулому, з обліком її дійсного стана і накладення цих даних на майбутній її розвиток; в) створенні ідеального або матеріального об'єкта, що спроможний заміщати або відбивати досліджуваний об'єкт; г) упорядкуванні різноманітних графіків, діаграм, таблиць, що дають наочне уявлення про об'єкти дослідження.
а) оптимальність понять; б) передбачення; в) офіціальність; г) повинні бути максимально простими і не суперечити один одному.
а) визначення мети програми кримінологічного дослідження; б) розробка рекомендацій і пропозицій; в) використання (впровадження) результатів кримінологічного дослідження в соціальній практиці; г) контроль за результатами впровадження кримінологічного дослідження.
а) науково-обгрунтована пропозиція, висунута для яких-небудь явищ; б) передбачення, на основі якого здійснюється пророкування; в) умовне пояснення, яке буде використано для подальшого розвитку дослідження; г) виклад основних задач, методичних передумов.
а) соціально-демографічна структура; б) організаційна функція міста; в) соціально-національні особливості міста; г) особливості економіко-географічного розташування.
а) господарські злочини; б) хуліганство; в) військові злочини; г) злочини проти порядку управління.
а) час виникнення і розмір міста; б) розмір міста і народногосподарські функції, їм виконувані; в) народногосподарські функції міста.
а) сукупність передбачених законом суспільно небезпечних діянь, що послідовно вчиняються тою самою особою після судимості за попередні злочини; б) множинність (повторність) злочинів; в) вчинення повторного злочину незалежно від того, була дана особа засуджена за попередній злочин або злочини, і чи було воно взагалі притягнуто до відповідальності; г) вчинення злочину, неоднорідного з попереднім, за який особа була засуджена.
а) вчинення злочину по необережності; б) злочин, вчинений при наявності судимості за інше діяння, за своїм характером не однорідний з попереднім діянням; в) злочин, вчинений при наявності судимості за інше діяння, за своїм характером однорідне з попереднім діянням.
а) відбування покарання; б) вчинення злочину особою, яка відбуває покарання у виправно-трудових колоніях; в) учинення трьох і більш різноманітних злочинів; г) злочинна діяльність охоплює як однорідні, так і неоднорідні злочини.
а) реальний; б) змішаний; в) спеціальний.
а) фізичними особами; б) юридичними особами; в) посадовими і матеріально-відповідальними особами; г) службовцями.
а) розкрадання; б) ухиляння від сплати податку; в) хабарництво; г) розтрати.
а) організаційно-господарські; б) соціально-правові; в) господарсько-правові.
а) економічна діяльність, що відрізняється від зафіксованої у документах; б) сукупність неврахованих, нерегламентованих і протиправних видів економічної діяльності; в) сукупність протиправних видів діяльності, що чиняться в економічній сфері.
а) план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими Радами народних депутатів; б) основний план держави; в) план утворення і використання фінансових ресурсів; г) план роботи уряду держави.
а) місцевих бюджетів; б) республіканського бюджету Автономної Республіки Крим; в) Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. г) Державного бюджету України.
а) президент України через Міністерство фінансів України, міністерства, відомства, інші органи державної виконавчої влади, уряду Автономної Республіки Крим, виконавчі органи місцевих Рад народних депутатів; б) Верховна Рада України через Міністерство фінансів України, міністерства, відомства, інші органи державної виконавчої влади, Уряд Автономної Республіки Крим, виконавчі органи місцевих Рад народних депутатів; в) Національний Банк України; г) Кабінет Міністрів України через Міністерство фінансів України, міністерства, відомства, інші органи державної виконавчої влади, Уряд Автономної Республіки Крим, виконавчі органи місцевих Рад народних депутатів.
а) використання коштів державного бюджету на цілі, не передбачені Законом про Державний бюджет України, або в обсягах, що перевищують межу видатків, затверджену зазначеним Законом; б) використання коштів державного бюджету на нужди державних службовців; в) використання коштів що перевищують видатки на незаплановані витрати; г) невиконання умов пропорційного фінансування видатків бюджетів всіх рівнів.
а) юридична особа, яка на підставі ліцензії Національного банку України здійснює діяльність по залученню вкладів від фізичних та юридичних осіб, веденню рахунків і наданню кредитів на власних умовах; б) юридична особа, яка здійснює діяльність по залученню вкладів; в) фізична особа, яка на підставі ліцензії Національного банку України здійснює діяльність по залученню вкладів від фізичних та юридичних осіб, веденню рахунків і наданню кредитів на власних умовах; г) фізична особа, яка надає кредити на власних умовах.
а) функція Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм; б) основна функція Національного банку України; в) одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства. г) основний інструмент банківської системи.
а) крадіжки особистого майна громадян; б) несплата податків юридичними та фізичними особами; в) корумпованість та посадові зловживання робітників банків; г) розкрадання коштів з використанням фіктивних платіжних документів та підроблених банківських гарантій, неповернення із-за кордону коштів у іноземній валюті та нецільове використання кредитів.
а) вид кредитно-банківської операції; б) організаційно-правову форму підприємства що здійснює кредитно-банківські операції; в) характеристику особи злочинця; г) спосіб підготовки та приховування злочинів; д) а,б,в,г.
а) нестабільність та недосконалість національного законодавства; б) корумпованість та непрофесіоналізм державних службовців; в) нестабільність та недосконалість національного законодавства, корумпованість та непрофесіоналізм державних службовців.
а) вдосконалення законодавства, стабілізація бюджетних відносин, легалізація тіньової економіки; б) вдосконалення законодавства та легалізація тіньової економіки; в) зменшення корумпованості серед державних службовців.
а) удосконалити законодавчу базу що регулює правовідносини у банківській сфері; б) здійснити перепідготовку працівників та підвищення їх кваліфікації; в) розробити комплексну програму профілактики та пртидії злочинам у цій сфері; г) тільки відповіді а та в; д) відповіді а,б та в.
а) переправлення грошей до іноземних банків; б) контрабанда товарів народного споживання, нафтопродуктів, наркотичних речовин, автомобілів, зброї тощо; в) продаж наркотичних та отруйних речовин; г) держання домів розпусти та звідництва.
а) розкрадається державне та колективне майно; б) поширюється виготовлення та збут грошей та цінних паперів; в) завдається істотна шкода економічним інтересам держави та встановлюються стійкі міжрегіональні та міжнародні злочинні зв’язки.
а) певна структура яка прилаштована для досягнення певної мети; б) діяльність різних осіб не зв’язаних між собою; в) діяльність декількох осіб у яких є певна мета.
а) самофінансування; б) розділення ролей; в) систематична та цілеспрямована діяльність; г) самофінансування, розділення ролей, систематична та цілеспрямована діяльність.
а) законспірованість; б) професіоналізм та спеціалізація; в) протиправні способи досягнення цілей, законспірованість, професіоналізм та спеціалізація; г) проведення розвідувальних робіт.
а) підпорядкованість лідеру; б) законспірованість; в) підпорядкованість злочинній організації з точки зору лідерства та підлеглості; г) організована структура з лідером на верхівці правління.
а) стале об’єднання осіб, що об’єднались для злочинної діяльності у корисних цілях, для досягнення контролю у певній соціальній сфері, на певній території; б) стале об’єднання осіб, на певній території; в) стале об’єднання осіб, що об’єднались для злочинної діяльності.
а) у сфері економіки та професійної злочинності; б) у сфері малого бізнесу; в) в органах державної служби; г) в органах МВС та СБУ.
а) певні вміння людини; б) злочин як вид існування людини; в) взаємовідносини із злочинним світом; г) сталий вид злочинної діяльності зв’язаний з певними вміннями людини приносити їй кошти для існування і наявністю взаємовідносин з злочинним світом.
а) група людей різного соціального статусу з корумпованими зв’язками, об’єднаних для злочинного промислу; б) заклад в якому навчають злочинній діяльності; в) група людей об’єднаних для злочинного промислу.
а) одержання хабара; б) халатність; в) продаж службових таємниць; г) підкуп державних службовців.
а) слабка організаційна основа державної служби; б) стан соціального контролю у сфері служби; в) стан економіки; г) ступінь соціального розвитку суспільства.
а) тип керування; б) характеристики референтного для людини середовища; в) правовий нігілізм; г) цинізм.
а) розтрата ввіреного по службі майна; б) ініціативний, активний підкуп службовців; в) формування організованої злочинності; г) присвоєння ввіреного майна.
а) наукове використання даних про корупцію як засобу становлення нових суспільних відносин; б) режим забезпечення безпеки осіб, що здійснюють протидію корупції; в) постійний аналіз змін корупції і її причин.
а) рання профілактика; б) уникнення обставин які вже призвели до злочину; в) передбачення рецидиву; г) відповіді «а», «б» та «в»; д) відповіді «а» та «в».
а) оздоровлення умов існування та виховання неповнолітніх; б) виявлення та знищення антисуспільного впливу; в) вплив на неповнолітніх; г) оздоровлення умов існування та виховання неповнолітніх, виявлення та знищення антисуспільного впливу, позитивний вплив на неповнолітніх.
а) своєчасне знищення злочинної діяльності; б) застосування виховно-профілактичних заходів; в) своєчасне знищення злочинної діяльності, застосування виховно-профілактичних заходів та застосування покарання; г) застосування покарання.
а) по вихованню неповнолітніх злочинів; б) по наданню допомоги неповнолітнім злочинцям; в) по знищенню антисуспільного впливу в родині та оточенні неповнолітнього злочинця; г) по знищенню антисуспільного впливу в родині та оточенні неповнолітнього злочинця, наданню йому допомоги та його виховання.
а) медичний і соціальний; б) соціальний і юридичний; г) медичний, соціальний і юридичний.
а) насильницькі; б) корисливі і корисливо-насильницькі; в) корисливі; г) корисливо-насильницькі.
а) хвороба, що характеризується потягом до наркотику; б) хвороба, що характеризується соціально-медичними явищами; в) хвороба, що самодетермінується та характеризується потягом до наркотиків; г) хвороба, що характеризується нездоланим потягом до наркотиків.
а) стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я людей. б) погіршення екологічної обстановки в країні; в) застосування заходів від погіршення екологічної обстановки в країні; г) застосування заходів від виникнення небезпеки для здоров’я людей.
а) передбачене кримінальним законодавством суспільно небезпечне діяння яке посягає на суспільні відносини по захисту навколишнього середовища та його складових; б) злочин який ушкоджує навколишнє середовище; в) злочин проти держави та суспільства.
а) сукупність усіх необережних злочинів, що мали місце в даному регіоні; б) сукупність усіх злочинів, вчинених по необережності, що мали місце в суспільстві (регіоні) за визначений період; в) сукупність усіх злочинів, що вчиняються по необережності та злочинців, що мали місце в регіоні за визначений період.
Творчі завдання
І.
Стенлі Крамер. Нюрнберзький процес.
http://image.toutlecine.com/photos/m/u/s/music-box-1989-07-g.jpg Коста-Гаврас. Музична скринька Подивитися на вибір один з двох художніх кінофільмів, присвячених судовим процесам над нацистськими військовими злочинцями – «Нюрнберзький процес» Стенлі Крамера або «Музичну скриньку» Коста-Гавраса. Дати обґрунтовану кримінологічну характеристику особи злочинця - головного юриста гітлерівського рейху («Нюрнберзький процес») або члена спецпідрозділу («групи смерті») фашистської організації («Музична скринька»).
ІІ.
http://cdn5.movieclips.com/mgm/a/a-bridge-too-far-1977/0006903_3228_MC_Tx360.jpg
Річард Аттенборо. На один міст далі Подивитися фрагмент художнього кінофільму «На один міст далі». (01:37:49 – 01:41:50). Дати обґрунтовану кримінологічну оцінку ситуації, зображеної в епізоді фільму.
ІІІ.
http://arneadolfsen.files.wordpress.com/2012/02/der-junge-tc3b6rless-001.jpg?w=1920
Фолькер Шлёндорф. Молодой Тёрлесс Переглянути художній кінофільм "Молодий Терлесс". Провести дискусію з приводу причин та умов появи і розвитку явища насильства у підлітковому колективі.
18. орієнтований перелік питань для пІдготовки до Іспиту
1. Предмет кримінології та його характеристика.
100. Основні причини та умови ічинення злочинів у банківській сфері. 101. Загальна характеристика злочинів у бюджетній сфері. 102. Основні напрямки міжнародного співробітництва в сфері протидії злочинності. 103. Співробітництво держав щодо протидії злочинності в рамках ООН. 104. Роль міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерпол) щодо протидії злочинності. 105. Психіатрична концепція причин злочинності. 106. Генетичні теорії причин злочинності.
1. Кримінологія: Навчально-методичний комплекс / Ю.В. Нікітін., І.П.Козаченко, Т.О. Софіюк /– К.:ВНЗ «Національна академія управління», 2013.– с. 125.
2. Лекції з курсу «Кримінології»
20. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Інформаційні джерела правової інформації на електронних носіях та В Інтернеті
1. Електронні бази законодавства України: Інфодиск: „Законодавство Украины” (нормативно-правова база українською мовою – понад 80 000 документів); ЛИГА: ЗАКОН; Нормативні акти України (НАУ); Парус-Консультант; Юрист + Закон. 2. Верховна Рада України − http:// www.rada.gov.ua ; http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 3. Президент України − http:// www.president.gov.ua 4. Кабінет Міністрів України − http:// www.kmu.gov.ua 5. Конституційний суд України − http:// www.ccu.gov.ua 6. Верховний суд України − http:// www.scourt.gov.ua 7. Вищий адміністративний суд України - http:// www.vasu.gov.ua 8. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини − http:// www.ombudsman.kiev.ua 9. Міністерство освіти і науки України − http:// www.mon.gov.ua 10. Міністерство праці та соціальної політики України − http:// www.mlsp.gov.ua 11. МОП − http:// www.ilo.org. 12. Рада Європи − http:// www.coe.int 13. Права людини − http:// www.humanrights.coe.int 14. Європейський суд з прав людини − http:// www.echr.coe.int 15. Український портал практики Європейського суду з прав людини − 16. Європейська соціальна хартія − http:// www.chartesociale.coe.int 17. Європейський Союз − http:// europa.eu.int/index-en.htm 18. База законодавства ЄС - EUR-Lex − http:// europa.eu.int/eur-lex/ 19. Богомольний Б.Р. Медицина екстремальних ситуацій [Електронний ресурс ] : [навч. Посіб.для студ. Мед. Вузів III-IV рівнів акредитації] Б.Р. Богомольний, В.В. Кононенко, П.М. Чуєв.- Електрон. Дані. – Одес. мед університет, 2001. – 1 електрон. опт. диск (CD-R); 12 см. – (Бібліотека студента – медика = Medical students lsbrary : започати. 1999р.).- Систем. Вимоги: Pentium ; 32 Mb RAM ; Windows 95, 98, 2000, XP ; MS Word 97-2000.- Назва з екрана. – На контейнері назва сер. Парал. Укр.., англ. - ISBN 966-573-216-1.
____________________________________________________________
03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька, 10 Телефон (044) 246-24-46; Тел/факс (044) 246-24-40 E-mail: nam@nam.kiev.ua Інтернет: www.nam.kiev.ua КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
