Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов

Не нашли подходящий заказ?

Заказать в 1 клик: /contactus

Главная \ Методичні вказівки \ Культурологія

Культурологія

« Назад

Культурологія 19.08.2015 07:07

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Факультет ____Кредитно-економічний______________________

Кафедра ___________філософії______________________________

ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор з науково –

педагогічної роботи

____________________ А.М.Колот

“____”__________________2014 р.

Методичні матеріали

щодо змісту та організації самостійної роботи студентів,

поточного і підсумкового контролю їх знань з дисципліни

____________________Культурологія ________________________

для всіх галузей знань та напрямів підготовки

(крім напряму підготовки «6.030101 «Соціологія»)

Завідувач кафедри _______________ проф. Вільчинський Ю. М.

“_____”_______________20__р.

Начальник навчально-

методичного відділу

______________Т.В. Гуть

“_____”_______________20__р.

Київ КНЕУ 2014

Укладачі: канд. філос. наук, доц. Мачульський Б.Г.,

канд. філос. наук, доц. Дерев’янко Т. М.

ст. викл. Пітякова Т. С.

1. ВСТУП

Курс “Культурології” належить до вибіркових дисциплін циклу гуманітарної підготовки, виконує гуманітарно-гуманістичні функції, а дисципліна інтегрує в собі систему гуманітарного знання (філософія, етика, естетика, педагогіка, психологія, історія України, українська мова, історія держави і права тощо) під кутом зору з’ясування духовно-екзистенціальних передумов та соціально-історичних чинників становлення культурної ідентичності, культури людських взаємин.

Програма розроблена з урахуванням освітніх пріоритетів, спрямованих на індивідуалізацію навчального процесу, зростання значення самостійної та індивідуально-консультативної роботи в процесі освоєння курсу «Культурологія».

У контексті глобалізаційних процесів, переходу до інформаційного суспільства здійснюються пошуки модернізації освіти, посилюється значення гуманітарної освіти. Сучасна ситуація потребує створення нового покоління освітньо-професійних програм, котрі б забезпечували універсальність, фундаментальність освіти та її практичне спрямування. Культурологія є базовою дисципліною, яка формує уявлення про світ, людину, світову і національну культуру, вчить жити в гармонії з природою і всім світом.

Культурологія намагається вирішувати непрості завдання теоретико-методологічного синтезу різних галузей гуманітарного знання, фахового забезпечення відповідних навчальних курсів. Концептуальними засадами, що визначили логіку, структуру, зміст курсу «Культурологія» є методологія «онтологічної антропології», завдяки якій забезпечується поєднання антропологічної та онтологічної перспективи в дослідженні культури, виокремлення типів культури з погляду її тривання в часі як цілого та увиразнення архетипно-традиційного, міфічного і символічного як універсальних модусів буття культури в знаку й, зокрема, збереження «трансісторичного» образу культури – синтетичної візії культури як внутрішньо-діалогічної, дискурсивно-текстуальної цілості. Метафізичні та деонтологічні припущення в пізнанні феномену культури, як тривалості-тривання висхідного прагнення творити, як виявлення людського в людині уможливлюють угледіти глибоку й рухливу перспективу культ – культура – цивілізація, а також споконвічних і завжди унікальних феноменів культури.

1.2. Мета вивчення дисципліни: ознайомлення студентів з історією становлення предмету культурології – основними універсальними рубрикаціями предметного поля культури, головними концептуальними інтерпретаціями культури та понятійним апаратом, історичними типами культур та їх особливостями. Введення в коло культурологічних проблем та навчання застосуванню культурологічного аналізу до конкретних явищ історії культури та сучасності, навчання мистецтву інтерпретації та розуміння Іншого, допомога у відкритті власної культурної ідентичності.

1.3. Завдання вивчення дисципліни:

цілеспрямоване осмислення загальнотеоретичних засад культурології;
джерелознавче ознайомлення студентів з основними пам’ятками (текстами) світової і вітчизняної культурологічної думки;
вироблення навичок самостійного гуманітарного аналізу текстів (в процесі написання письмових робіт, підготовки до семінарських занять, самостійної та індивідуально-консультативної роботи);
сприяння відкриванню студентами власної культурної ідентичності, становленню морально-естетичної культури міжособових взаємин;
ініціація гуманітарного, гуманістичного мислення та культурологічної компетентності.

ПРЕДМЕТ КУРСУ: культура як модальність людського буття.

На завершення вивчення дисципліни студент має

ЗНАТИ:

- основні терміни та поняття культурології на рівні відтворення, тлумачення та використання в повсякденному житті;

- сутність, функції культури та її складові елементи;

- методологічні засади культурологічного аналізу суспільного і культурного життя;

- зміст основних сучасних концепцій виникнення і розвитку культури;

- основні механізми та напрямки соціокультурної динаміки, шляхи вирішення існуючих проблем у розвитку сучасної культури та цивілізації;

- провідні тенденції в розвитку сучасної культури; сутність, характерні риси та динаміку розвитку української культури;

- механізми залучення людини до культури, характерні риси буття особистості в різних історичних та регіональних типах культури.

ВМІТИ:

- оперувати понятійним та категоріальним апаратом дисципліни;

- застосовувати знання з культурології для аналізу інтеграційних процесів у глобалізованому світі,

- застосовувати знання з культурології для аналізу сучасних соціокультурних процесів та політики держав в сфері культури, науки, мистецтва та освіти;

- розуміти особливості діалогу культур та сучасних змін в українському суспільстві,

- активно залучатися до комунікативних процесів в сучасному світі, застосовувати вербальні і невербальні засоби для покращення власної і корпоративної культури;

- визначати основні цінності та традиції, що складають основу національної та регіональних культур;

- розвивати свій внутрішній світ та моральні якості людини і майбутнього фахівця.

- визначати лінію особистісної поведінки в умовах розмаїття культур і субкультур та реалізовувати набуті знання в майбутній професії.

В результаті вивчення дисципліни «Культурологія» студенти та слухачі у відповідних напрямах підготовки повинні мати такі головні загальнокультурні та професійні компетенції.

Загальнокультурні компетенції охоплюють:

- формування культури професійної діяльності, розвиток духовності, соціальної відповідальності майбутніх економістів (юристів), усвідомлення ними творчого та інноваційного характеру власної спеціалізації;

- розвиток культурологічних знань, моральної та естетичної свідомості, філософської культури, світоглядної орієнтації, успішності, творчого та особистісно-орієнтованого образу майбутнього економіста (юриста);

- вміння розвивати творчий потенціал, що спрямований на досягнення успіху в професійній діяльності, підтримувати прагнення до самовдосконалення та найвищої професійної майстерності.

- опанування філософсько-методологічним змістом категоріально- понятійного апарату навчальної дисципліни з метою його застосування у власній життєдіяльності та в професійній діяльності.

Професійні компетенції за видом діяльності охоплюють:

виробничо-технологічну діяльність:

- здатність орієнтуватися в основних напрямках і течіях сучасної культурології, їх безпосереднього відтворення у духовному світі людини;

- визначити шляхи розв’язання життєвих та професійних питань, орієнтуючись на загальнокультурні стандарти, норми, цінності;

організаційно-управлінська діяльність:

- формування у студентів та слухачів здатності творчо мислити, вирішувати складні проблеми інноваційного характеру й приймати продуктивні рішення у професійній діяльності, з урахуванням її особливостей, а також досягнень науково-технічного прогресу;

- формування у студентів та слухачів здатності ефективно застосовувати: професійні знання різних типів, принципів і закономірностей професійної діяльності, найзагальніших її підстав; знання культурологічної специфіки людських відносин, та професійної діяльності;

- виховання у студентів та слухачів вищої духовної культури з відчуттям соціального партнерства, відповідальності майбутніх фахівців-економістів (юристів);

- формування в особистості економіста (юриста) оптимального, творчого потенціалу, найвищої продуктивності праці, здатності працювати в складних і конкурентних умовах.

- вміння створювати комфортний морально-естетичний клімат заради здійснення ефективної професійної діяльності та попередження виникнення конфліктних ситуацій, усунення їх наслідків;

педагогічно-консультативна діяльність:

- обґрунтування та методичне забезпечення проведення навчання серед колег з питань підвищення їх інтелектуальної культури;

- вміння надавати консультації працівникам та підлеглим в тих видах діяльності, яки є дотичними до історії, теорії та філософії культури;

контрольно-консультативна діяльність:

- вміти практично застосовувати культурологічні знання у науковій та консультативній роботі.

2. Тематичний план дисципліни «КУЛЬТУРОЛОГІЯ»
(всі напрями підготовки, крім напряму «Соціологія» )

№№ пп	Назва тем та модулів	Кількість годин для різних форм навчання
		Денна форма навчання				Заочна форма навчання
		Л	С	І	СРС	Контактні заняття	І	СРС
	Модуль 1. Культурологія як соціально-гуманітарне знання
1.	Культурологія: предметність та моделі дослідження	2	2	4	6	2	2	10
2.	Культура як феномен	2	4	4	10	2	6	15
3.	Культура і цивілізація	2	4	4	8	2	6	15
	За 1 модуль	6	10	12	24	6	12	40
	МОДУЛЬ 2. Історична типологія культури
4.	Архаїчний тип культури.	2	2	2	10		4	10
5	Культура стародавніх цивілізацій	2	4	2	10		2	10
6.	Античність як тип культури	2	2	2	10	1	2	10
7.	Європейська культура: джерела та динаміка розвитку.	2	4	2	12	2	4	20
8.	Культура Середньовіччя (Премодерн)	2	3	2	10	1	4	10
9.	Ренесанс і Реформація в європейській культурі	2	3	2	12	2	4	10
10.	Модерн і Постмодерн в культурі	4	4	2	14	2	4	20
	За 2 модуль	16	22	14	76		24	90
	Разом: 180 год.	22	32	26	100	14	36	130

^{Де Л — лекції, С — семінари, СРС — самостійна робота студентів, І — індивідуально-консультаційна робота}

Вищим навчальним закладам надається право уточнювати зміст, форми, методи проведення занять, послідовність вивчення окремих тем, а також зміни погодинного навантаження тем у відповідності до спеціалізації студентів, без скорочення загального та аудиторного часу передбаченого цією програмою.

3. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ ЗА ТЕМАМИ

Модуль1. Культурологія як соціально-гуманітарне знання

Тема 1. Культурологія: предметність та моделі дослідження

Історія та логіка становлення культурологічного знання. Неокантіанська інтелектуальна традиція: науки про природу та науки про дух. М. Шелер про різновиди знання та ціннісні орієнтації. Культурологія (наукове знання про культуру) і культурфілософія (філософське знання про культуру).

Філософія культури як культурна самосвідомість європейської людини. Культурфілософія як соціальна та культурна антропологія.

Соціальна і гуманітарна культурологія. Культурологія як інтегративна галузь соціально-гуманітарного знання про культуру.

Культура як цілісний об’єкт культурології. Предметне поле культурології. Онтологічні, гносеологічні, телеологічні, етико-естетичні, педагогічні аспекти культури.

Філософія культури як методологія культурологічного пізнання. Методи дослідження культури: дескриптивні, компаративні (порівняльні), психоаналітичні, статистичні та віртуальне моделювання.

Класичні, некласичні, постмодерністські моделі сучасних культурологічних досліджень. Культурологія як іншологія: концепт Іншого в культурфілософській рефлексії (Ж. Дельоз, Ф. Гваттарі).

Місце навчальної дисципліни «Культурології » в системі сучасного знання, зокрема, компетентісної моделі економічної освіти.

Основні поняття: культура, культурологія, соціальна культурологія, гуманітарна культурологія, філософія культури, історія культури, соціологія культури, культурантропологія, методологія, класичні моделі, некласичні моделі, постмодерністські моделі, дескриптивні методи, компаративні методи, статистичні методи, віртуальне моделювання, концепт Іншого, компетентісна модель освіти.

Тема 2. Культура як феномен

Поняття “культура” та її інтерпретації. Культура в антропологічній перспективі. Метафізичні та деонтологічні припущення в пізнанні феномену культури. Культура як онтологічно-антропологічний феномен. Гра як першоджерело культури в концепції Й. Гейзінга. Архетипно-традиційне, міфічне і символічне як універсальні модуси буттєвості культури.

«Архетипи» («універсалії», або «інваріанти») культури як схеми духу. З. Фройд про походження і витоки культури. Неофрейдистські концепції культури (Е. Фромм, Г. Маркузе, К. Г. Юнг, Е. Нойманн). Статус традиції як особливої реалії культури. Феномен традиції крізь призму «вживання» та «дистанціювання», «розриву» та «повернення».

Феномен культури в контексті універсального еволюціонізму. Класичний еволюціонізм (Г. Спенсер, Е. Б. Тайлор, Л. Г. Морган). Культура як особливий біосоціальний організм: вчення В. І. Вернадського про ноосферу, синергетична парадигма.

Аксіологічні концепції культури. Культурні норми і цінності: різновиди та механізми взаємодії.

Культура як знаково-символічна система. Знак, символ та образ в культурі. «Філософія символічних форм» Е. Касирера. Сутність символу як найважливішого механізму пам’яті культури. Символізм і проблема візуалізації культури.

Феноменолого-герменевтичні тлумачення культури. Поняття «мови культури». Мова культури (жест, слово, малюнок, танок, предмет, що має символічне значення). Природні, штучні, вторинні мови.

Герменевтика як метод розуміння культурних феноменів (В. Дільтей, Г.-Г. Гадамер, П. Рікер). Проект герменевтики як онтології в концепціях Ю. Габермаса і К. Апеля. Культура як семіотична проблема (Ф. де Соссюр). Культура як текст (Р. Барт, Ю. Лотман).

Проблема культури як діалогу культур (Р. Барт, М. Бахтін, М. Бубер, Г.-Г. Гадамер, Ю. Габермас, К. Ясперс). Концепт Іншого (Е. Левінас, П. Рікер, Дж. Г.Мід), діалог як спосіб існування культури.

Структуралістсько-антропологічне осягнення світу культури. “Надраціоналізм” К. Леві-Строса: «гарячі» й «холодні» культури.

Постструктуралістські концепції культури (Ж. Дельоз, Ж. Дерріда, Ю. Крістєва, Ж. Ф. Ліотар, М. Фуко та інші). Універсум культури як інтертекст. Гіпертекст і «постгутенбергова доба».

Основні поняття : Аксіологія, антропологія, артефакт, архетип, герменевтика, дискурс, знак, інтерпретація, інтертекст, мова, «мови культури», ноосфера, норма, семіотика, символ, текст, традиція, структуралізм, цінність.

Тема 3. Культура і цивілізація.

Поняття “цивілізація”: етимологія терміну та основні підходи до її тлумачення.

Проблема співвідношення культури і цивілізації. Статус цивілізації у триванні культури. Ж. -Ж. Руссо як один із перших критиків культури і цивілізації. Цивілізація як пік розвитку культури (М. Данилевський). Цивілізація як занепад певної історичної культури (О. Шпенглер). Цивілізація як «самоідентифікація культури, що досягла своїх меж» (А. Тойнбі). «Стиль культури»(А. Крюбер) як симптом цивілізації. «Цивілізація як певна культурна сутність» та ідея зіткнення цивілізацій (С. Гантінгтон).

Цивілізація як форма впорядкування культури і суспільства. Основні ознаки цивілізації. Основні регіони появи найдавніших цивілізацій. Типологія цивілізацій: антропоцентричні та космоцентричні.

Глобальний феномен техногенної цивілізації: знаряддя, інституції та цінності (П. Рікер).

Культура і цивілізація в контексті глобальних викликів сучасності, переходу до інформаційного суспільства. Глобалізація та «екологія культур». Благоговіння перед життям (А. Швейцер) як організуючий принцип культури. Катастрофи світових війн та глобальна екологічна криза.

Основні поняття : Цивілізація, соціум, місто, писемність, держава, «стиль культури», конкуренція, уніфікація, інституціоналізація, наслідування (імітація), техніка, техносфера, дегуманізація, асиміляція культурна, локальна цивілізація, техногенна цивілізація, глобальні проблеми, глобалізація, «екологія культур», екологічний імператив.

МОДУЛЬ 2. Історична типологія культури

Тема 4. Архаїчний тип культури.

Таємниця початку людства: генезис та основні риси культури “прометеївської епохи” (К. Ясперс).

Поняття «міфу» та «архетипу». «Архетипи» («універсалії», або «інваріанти») культури як схеми духу, програми культуротворення.

“Дологічне мислення» (К. Леві-Строс), «надприродне, містичне в первісному мисленні»(Л. Леві-Брюль).

Міф як «архе» культури. Структура міфу (К. Леві-Строс) та головні функції міфу. Ситуація міфу в просторі культури, міф та міфоритуальні комплекси. Міфологія як універсальна властивість культури.

Поняття “сакральне” і «профанне». Феномен «священного» (М. Еліаде). Магія, культ, табу: поняття та інтерпретації. Табу як первісна форма регуляції людської поведінки. Протомораль.

Ранні форми релігії: анімізм, тотемізм, фетишизм. Феномен шаманізму (М. Еліаде).

Неолітична революція – вихідний пункт культурогенезу сучасної людини: трансформація системи релігійно-міфологічного світогляду та перехід від привласнювального суспільства до суспільства продуктивного.

Піктографіка як перший різновид писемності. Піктографіка та орнаментика. Ієрогліфічний та абетковий принципи писемності. Мова як інтеграційний механізм культури.

Передумови виникнення мистецтва. Феномен синкретизму. Мистецтво і гра: аналіз ігрової природи мистецтва (Й. Гейзінга). Доісторичне мистецтво і його видова модель.

Храмова архітектура: дольмени, менгіри, зікурати. Культова скульптура (палеолітичні Венери).

Основні поняття : Архетип, анімізм, міф, дологічне мислення, містична партиципація, магія, священне, культ, табу, магія, ритуал, анімізм, тотем, тотемізм, фетишизм, шаманізм, «прометеївська епоха», неолітична революція, піктографіка, орнаментика, мистецтво.

Тема 6. Культура стародавніх цивілізацій.

Основні регіони появи найстародавніших цивілізацій. Теорія «осьового часу» К. Ясперса. «До осьові» та «після осьові» культури Стародавнього Сходу та Заходу.

Історико-культурні джерела єгиптології. Релігійно-міфологічні уявлення стародавніх єгиптян та ритуалістика поховальної обрядовості. Храм як образ універсуму. Єгипетські піраміди. Стародавній Єгипет: езотеричні і екзотеричні знання, писемність та освіта. Єгипетські витоки інституціоналізації та нормативізму культури.

Феномен «індійської культури» та її своєрідність. Протоіндійська цивілізація. Проблема арійської прабатьківщини та своєрідність ведійської парадигми культури. Веди – найдавніша пам’ятка санскритської писемності та ведійський пантеон. Філософські основи ведійської релігійної традиції, її зв’язок із брахманізмом, джайнізмом, буддизмом, індуїзмом. Буддизм: проблема страждання і “серединний шлях”. Йога та її різновиди в індуїстській традиції. Індійська цивілізація та формування індо-буддійського типу культури. Етико-практична спрямованість та принцип ненасилля в індійській картині світу. Соціокультурний комплекс індуїзму у контексті європейської культури.

Давньокитайський тип культури. Особливості китайської міфології. Людина як “міра всіх речей” в Китайському універсумі. Міфологема “Великого муру”. Конфуціанство як ядро традиційного світогляду: соціально-етичні виміри та ритуал. Даосизм як альтернатива конфуціанству: вчення про “велику порожнечу” – першоджерело всього сущого, про життєвий шлях людини. Поширення і трансформація буддизму в Китаї: конфуціансько-даосько-буддійський синтез. Великі моралісти та їх етичні вчення: Будда, Конфуцій, Лао Цзи.

Основні поняття : «Осьовий час», єгиптологія, піраміда, езотеричні знання, екзотеричні знання, храм, міфологія, ведійська парадигма культури, брахманізм, джайнізм, індо-буддійський тип культури, індуїзм, принцип ненасилля, давньокитайський тип культури, конфуціанство, даосизм, конфуціансько-даосько-буддійський синтез, ритуал.

Тема 6. Античність як тип культури.

Античність як тип культури. “Грецьке диво” – велика спадщина античної Еллади (Б. Рассел). “Прафеномен” “аполонівської” культури (О. Шпенглер). Періоди розвитку грецької культури: крито-мікенський (егейський, мінойський); героїчний (гомерівський); архаїчний; класичний; елліністичний.

Міфологія та релігія греків. Перетворення ритуалу в театр. Відтворення архаїчного дуалізму через трагедію та комедію. Трагедія як надбання античного світу. «Золота доба» грецького мистецтва в класичній Греції. Правило «золотого перетину» і його практичне застосування в мистецтві Греції. Архітектура і скульптура в стародавній Греції. Формування цивілізації античного типу (ремісницько-морська цивілізація, полісність, демократизм, республіканізм, суверенітет народу, роль приватного начала в економіці, класичне рабство). Грецький поліс як своєрідна «моральна субстанція« суспільства.

Елліністичний період античної культури. Грекосхідний соціокультурний синтез і релігійний синкретизм пізньоантичної доби.

Самобутність давньоримської культури як проблема та становлення римської цивілізації. Римська інтерпретація давньогрецької спадщини. Римське право. Публічне життя: свята та видовища. Художня культура. Християнство і занепад греко-римської культури. Антична колонізація Північного Надчорномор’я, вплив античної культури на автохтонні племена материкової України. Культурне значення античності для становлення європейської цивілізації.

Основні поняття : античність як тип культури, космос, гармонія, агора, еллінізм, філософія, полісність, правило «золотого перетину», антропоцентризм, риторика, римське право, мілітарність, видовищність.

Тема 7. Європейська культура: джерела та динаміка розвитку.

Поняття «європейська культура», «прафеномен фаустівської культури» (О. Шпенглер). Західно-європейський тип культури: базові цінності та характерні риси. Аполлонівське та діонісійське начало в європейській культурі (Ф. Ніцше). Античність і християнство як культурні джерела європейської культури. Роль античної культурної спадщини у формуванні європейської культури. Християнство як культурно-історичний феномен та його значення для духовного розвитку Європи. Внутрішньо-регіональні, культурно-конфесійні відмінності: романський, германський, слов’янський культурні світи і вплив на них католицизму, протестантизму, православ’я. Феномен повернення та динаміка культурно-історичного розвитку: Середньовіччя, Відродження, Реформація, Новий час, Сучасність. Поняття «Премодерн-Модерн-Постмодерн» та внутрішня логіка розвитку європейської культури. Раціонально-критична й романтична традиції в європейській культурі. Крах цінностей: Ніцше – клініцист європейського нігілізму (критика граничних основ європейської культури, ідея вічного повернення того ж самого, ідея надлюдини, ідея смерті Бога). Міфологема “кризи” в європейській культурі ХХ ст. Криза європейського гуманізму (Гусерль). Нігілізм, нарцисизм, деморалізація (унезалежнення) уявлень про істину, користь, красу від уявлення про добро) як передумова дезінтеграції культури. «Одномірна людина» (Г. Маркузе), «людина маси» (Х. Ортега-і-Гасет) і феномен масової культури як бунт життя проти культури. Внутрішні фактори ризику сцієнтиськи орієнтованої культури (віртуалізація реальності, антропологічний ризик генетичної інженерії, енергетичні ризики). Урбанізаційні, екологічні кризи – ознаки хаотизації культури. Ризик палеолітичної деградації культури. Європейський тип культури як тип повсякденності. Менеджер як «носій соціальної ідентичності» сучасної культури. Особливості менеджменту у сфері культури.

Основні поняття : фаустівська культура, аполлонівське та діонісійське начала, європейський тип культури, гуманізм, антропоцентризм, динамізм, практицизм, приватна власність, європоцентризм, демократія, свобода, право, раціоналізм, секуляризація, наука, техніка, масова культура, гуманізм, нігілізм, толерантність, плюралізм, громадянське суспільство, принцип відповідальності.

Тема 8. Культура Середньовіччя (Премодерн)

Проблеми визначення культури середніх віків: протиставленість європейського середньовіччя: а) античності, б) Ренесансові. Складові змісту поняття “культура середніх віків”: теоцентризм, трансцендентальність, вертикальність, ієрархізм; їх взаємозалежність. Концепція людини як елементу станового устрою у всесвіті замість архаїчного поділу на “своїх” та варварів (язичницький дуалізм).

Універсалізм та символізм середньовічної картини світу. Семіотика “мови культури” середніх віків. Суб’єкт середньовічної культури та репертуар субкультур. Мовні стилі та особливості їх ієрархії, відповідної до ієрархії трьох субкультур: церковної, куртуазної, народної. “Серединний простір” куртуазної субкультури та її особливості (“мова культури” трубадурів, світ “артуріани” лицарських романів). Лицарська культура, кодекс честі.

Основні поняття : культура середніх віків, премодерн, теоцентризм, ієрархічність, феодалізм, християнство, лицарство, кодекс честі, монастир, споглядання, середньовічний карнавал, сміхова культура, католицизм, дороманське мистецтво, романське мистецтво, готика.

Тема 9. Ренесанс і Реформація у європейській культурі.

Поняття Ренесансу. Характерні риси Південного та Північного європейського Відродження. Ренесанс як тип культури. Відкриття античності. Людина як міра всіх речей. Гуманізм і проблема людської індивідуальності. Ренесансні типи митців: геній і юрба.

Антропоцентризм та автономізація мистецтва, формування ренесансного класицизму як першого з різновидів класицистського стилю. Дж. Вазарі: проблема періодизації та особливостей розвитку мистецтва доби Відродження. Знакові постаті італійського Ренесансу: Тіціан, Мікеланджело, Рафаель. Феномен Леонардо да Вінчі. Етичні ідеї італійських гуманістів: Лоренцо Валла, Піко дела Мірандола, Н. Макіавеллі.

Ренесансний гуманізм на українських землях. Українці в освітніх центрах Західної та Центральної Європи (Ю. Дрогобич, Павло Русин та ін.). Характерні риси Відродження в Україні.

Реформація (M. Лютер, Ж. Кальвін), Контрреформація та становлення культури Нового часу. Духовне значення європейської Реформації. Протестантизм як сепаратний шлях спасіння. Професійна і трудова діяльність як мирська аскеза. «Протестантська етика і дух капіталізму (М. Вебер). Наукова революція (М. Копернік, І. Кеплер, Г. Галілей). Бароко та класицизм.

Основні поняття : ренесансний тип культури, індивідуалізм, титанізм, гуманізм, ренесансний класицизм, бароко, живопис, світська культура, доба Відродження, Реформація, Контрреформація, Новий час, протестантизм, протестантська етика.

Тема 10. Модерн і Постмодерн в культурі.

Поняття «модерн», «постмодерн», «модернізм», «постмодернізм». Ньютоно-картезіанська, індустріальна та фінансова революції – підґрунтя світської просвітницької культури. Апологія розуму як основа просвітницької моделі культуротворення. Просвітництво як характеристика модерної культури (культурологічні ідеї французького та німецького просвітництва).

Формування професійної інтелігенції як ознака Просвітництва. Меркантилізм і романтизм як чинники розвитку культури модерну. Значення доби Просвітництва у формуванні проблематики “іншого” (“L’AUTRE”) у гуманітарній науці. “Проект модерну в європейській культурі та його перспективи” (Ю. Габермас).

Модернізм як одна з інтенцій (світовідчуття, світобачення) та свідома стратегія створення нових культурних світів (аватари модернізму: Ніцше, Джойс, Кафка, Пруст). Мистецтво 20-х рр. ХХ ст.: модернізм між авангардом і неокласицизмом. Модернізм як естетизм (символізм, експресіонізм, акмеїзм).

Теоретичні моделі постсучасності: постіндустріальне, інформаційне суспільство та культура постмодернізму. Філософсько-естетична основа постмодернізму (Ж. Дельоз, Ф. Гваттарі, Ж. Дерріда, Ж. Ф. Ліотар, Р. Рорті ,Ж. Бодрійар, Ю. Крістєва, У. Єко). Постмодернізм як нова парадигма соціокультурної трансформації і його характеристика. Постмодерне розуміння культури (поставангард). Ліберальна іронія як постмодерна культурна позиція (Р. Рорті). Відродження аристократичного відношення до життя (Ж. Батай) та релігійно-духовні виміри постмодерну (П. Козловський).

Співвідношення модерну та постмодерну. Елітарна та масова культура в ситуації постмодерну. Проблема мультикультуралізму. Глобальні комп’ютерні технології і створення планетарної іконосфери, індустрії інформації і розваг. Кіберпростір і «віртуальне» мистецтво.

Основні поняття: Просвітництво, модерн, постмодерн, інформаційне суспільство, модернізм, постмодернізм, авангард, поставангард, неокласицизм, експресіонізм, акмеїзм, символізм, елітарна культура, масова культура, віртуальне мистецтво, мультикультуралізм, постсучасність.

4. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Модуль 1

Семінарське заняття 1. Основні культурологічні концепції.

Мета заняття: Ознайомлення студентів з методикою роботи, з понятійним апаратом та основними темами і проблемами дисципліни.

Студент повинен мати наступні компетенції:

Системні

Знати зміст основних сучасних концепцій виникнення і розвитку культури;

основні терміни та поняття культурології на рівні відтворення, тлумачення та використання в повсякденному житті.

Інструментальні:

Вміти застосовувати культурологічний понятійно-категоріальний апарат;

володіти навичками публічного мовлення та аргументації власної думки.

План семінарського заняття

1. Етимологія терміну “культура” та проблема дефініції.

2. Сучасні концептуальні інтерпретації феномену культури.

3. З. Фройд про походження і витоки культури. Неофрейдистські концепції культури (Е. Фромм, Г. Маркузе, К. Г. Юнг, Е. Нойманн).

4. Концепція культури Й. Гейзінга.

5. Культура як особливий біосоціальний організм: вчення В. І. Вернадського про ноосферу, синергетична парадигма.

Література:

Кравець М.С., Семашко О.М., Піча В.М. та ін. Культурологія: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації / За заг. ред. В.М. Пічі. – Львів: “Магнолія плюс”, 2003. – 235 с.
Кравченко А.И. Культурология: Учебник. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2003. – 288 с.
Культурологія: Навч. посіб. / В.І. Абрамов, Б.Г. Мачульський, Т.С. Пітякова та ін. - К.: КНЕУ, 2007. – 376 с.
Подольська Є.А., Лихвар В.Д., Іванова К.А. Культурологія: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 288 с.
Подольская Е.А., Лихвар В.Д, Погорелый Д.Е. Кредитно-модульный курс культурологии: 6-е изд., перераб. и доп. Учебное пособие. – К.: Фирма “Инкос”, Центр учебной литературы, 2007. – 332 с.
Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. – К.: КНЕУ, 2003. – 367с.
Шевнюк О.Л. Культурологія: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2004. – 353 с.

Семінарське заняття 2. Інформаційно-семіотичне розуміння культури .

Мета заняття: набуття знань про культуру як знаково-символічний феномен, вивироблення вміння працювати в групі.

Студент повинен набути наступні компетенції:

Системні:

знати мову культури, значення та типологію знаків.

Інструментальні:

вміти застосовувати вербальні і невербальні засоби для покращення власної і корпоративної культури

План семінарського заняття

Поняття «мови культури». Мова культури (жест, слово, малюнок, танок, предмет, що має символічне значення). Природні, штучні, вторинні мови. Сутність символу як найважливішого механізму пам’яті культури. Символізм і проблема візуалізації культури.
Знак в культурі. Значення знаків (предметне, смислове, експресивне).
Культура як текст. Універсум культури як інтертекст.

Рекомендована література:

Базова

Абрамов В. І. Культурологія: Навчальний посібник / В.І Абрамов, Б.Г. Мачульський, Т.С. Пітякова та ін. – К.: КНЕУ, 2007. – С. 111-160.
Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2004. – С. 26.–36. 51–66, 154–160.
Культурологія: Навч.посіб. / Упорядники О. І. Погорілий, М. А. Собуцький. – К.: Вид. дім “КМ Академія”, 2003. – С. 9–10, 24–38.
Культурологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів // кол. авторів; за ред. А. Є. Конверського. – К. : Фоліо, 2013. – 863 с.
Культурологія: теорія та історія культури: Навч. посібн. / І.І. Тюрменко, С.Б. Буравчікова, П.А. Рудик та ін.; за ред. І.І. Тюрменко. − вид. 3-тє, переробл. і доповн. – К.:Центр учбової літератури, 2010. – 369 с.
М. С. Кравець. Культурологія [Текст] : підручник / М. С. Кравець. - Львів : Новий Світ-2000, 2012. − 320 с.
Подольська Є. А., Лихвар В. Д., Іванова К. А. Культурологія: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури. 2003. – 288 с. – С. 160-180.
Українська та зарубіжна культура [Текст] : навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисципліни / [Р. М. Вечірко та ін.] – К. : КНЕУ, 2006. – 367 с.

Допоміжна література:

Агеев В.Н. Семиотика. – М.: Весь мир, 2002 – 256 с.
Кравченко А.И. Культурология: Хрестоматия для высшей школы. – 2-е изд., перероб. и доп. – М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2003 – С. 393–397, С. 554-558.
Лотман Ю.М. О семиосфере // Семиотика культуры. - М., 1989.
Моррис Ч.У. Основания теории знаков // Культурология: Учеб. Для студ. Техн. Вузов/ Колл.авт.; Под. Ред. Н.Г.Багдасарян. – 3-е изд. – М.: Высш.шк., 2001. – С.285 – 325, 326–338.
Шейнина Е.Я. Энциклопедия символов / Е. Я. Шейніна. – М.: ООО “Издательство АСТ”; Харьков: ООО “Торсинг”, 2003. – С. 9–44, 286–300, 445-469.
Энциклопедия символов / Сост. В. М. Рошаль – М.: АСТ; Спб.: Сова, 2005. – 1007 с.

Семінарське заняття 3. Статус цивілізації у культурі (2 год.)

Мета заняття: Поглиблений аналіз визначеної теми, формування навичок діалогічного спілкування, формування навичок опрацювання додаткової літератури.

Студент повинен мати наступні компетенції:

Системні:

Знати основні механізми та напрямки соціокультурної динаміки; шляхи вирішення існуючих проблем у розвитку сучасної культури та цивілізації.

Інструментальні:

Вміти визначати лінію особистісної поведінки в умовах розмаїття культур і субкультур та реалізовувати набуті знання в майбутній професії.

План семінарського заняття

Поняття “цивілізація”: етимологія терміну та основні підходи до її тлумачення.
Основні регіони появи найдавніших цивілізацій. Типологія цивілізацій: антропоцентричні та космоцентричні.
Підходи до проблема співвідношення культури і цивілізації (М. Данилевський, О. Шпенглер, А. Тойнбі, А. Крюбер, С. Гантінгтон).
Ваша точка зору щодо конфлікту культури і цивілізації.

Література:

Кравець М.С., Семашко О.М., Піча В.М. та ін. Культурологія: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації / За заг. ред. В.М. Пічі. – Львів: “Магнолія плюс”, 2003. – 235 с.
Культурологія: Навч. посіб. / В.І. Абрамов, Б.Г. Мачульський, Т.С. Пітякова та ін. - К.: КНЕУ, 2007. - 376 с.
Подольска Є.А., Лихвар В.Д., Іванова К.А. Культурологія: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 288 с.
Кравченко А.И. Культурология: Учебник. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2003. – 288 с.
Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. – К.: КНЕУ, 2003. – 367 с.
Шевнюк О.Л. Культурологія: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2004. – 353 с.

Модуль 2

Семінарське заняття 4. Культура архаїчної доби ( 2 год.)

Студент повинен мати наступні компетенції:

Системні:

Знати механізми залучення людини до культури; характерні риси буття людини в архаїчний період, розуміти смисли первісних релігійних культів, архетипу Дерева життя.

Інструментальні:

Вміти визначати основні цінності та традиції, що складають основу національної та регіональних культур; визначати лінію особистісної поведінки в умовах розмаїття культур і субкультур та реалізовувати набуті знання в майбутній професії.

План семінарського заняття

Космічний універсум як сукупність протовідносин і синкретизм міфологічної свідомості.
Міф як «архе» культури. Міфологія як універсальна властивість культури.
Архетип Дерева життя та посередництво людини-медіатора між світами Богів і Предків.
Тотем, табу, магічні ритуали як містерія єднання людини з Космосом.
Первісні релігійні культи.

Література:

Кравець М.С., Семашко О.М., Піча В.М. та ін. Культурологія: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації / За заг. ред. В.М. Пічі. – Львів: ”Магнолія плюс“, 2003. – 235 с.
Кравченко А.И. Культурология: Учебник. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2003. – 288 с.
Культурологія: Навч. посіб. / В.І. Абрамов, Б.Г. Мачульський, Т.С. Пітякова та ін. - К.: КНЕУ, 2007. – 376 с.
Мєднікова Г.С. Українська і зарубіжна культура ХХ століття: Навч. посіб. – 2-ге вид. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. – 214 с.
Подольська Є.А., Лихвар В.Д., Іванова К.А. Культурологія: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 288 с.
Подольская Е.А., Лихвар В.Д, Погорелый Д.Е. Кредитно-модульный курс культурологии: 6-е изд., перераб. и доп. Учебное пособие. – К.: Фирма “Инкос”, Центр учебной литературы, 2007. – 332 с.
Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. – К.: КНЕУ, 2003. – 367 с.
Шевнюк О.Л. Культурологія: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2004. – 353 с.

Семінарське заняття 5.

(Тема до розгляду обирається студентами самостійно)

Семінарське заняття 5. 1. Культура Стародавнього Єгипту (2 год.)

Мета заняття: Поглиблення знань за темою семінару, вироблення вміння працювати в групі.

Студент повинен набути наступні компетенції:

Системні:

знати механізми залучення людини до культури; характерні риси буття людини в культурі Стародавнього Єгипту; єгипетські витоки інституціоналізації та нормативізму культури.

Інструментальні:

вмітивизначати основні цінності та традиції, що складають основу давньоєгипетської культури, порівнювати «до осьові» та «після осьові» культури Стародавнього Сходу.

План семінарського заняття

Релігійно-міфологічні уявлення стародавніх єгиптян.
Храм як образ універсуму.
Єгипетські піраміди. Гіпотези щодо походження і призначення єгипетських пірамід.
Стародавній Єгипет: езотеричні і екзотеричні знання, писемність та освіта.
Правило “Золотого перетину”. Особливості давньоєгипетського мистецтва.

Рекомендована література:

1. Древнеегипетская книга мертвых: Слово устремленного к Свету. – М.: Изд-во Эксмо, 2003. – 432 с.
2. Египетская мифология: Энциклопедия: Пер. с англ./Ред. К.Королев. – М.:ЭКСМО, 2004.- 592 с.
3. Ливрага Х.А. Фивы. /Пер. с исп. – М.: Новый Акрополь, 1997.
4. Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисциліни. – К.: КНЕУ, 2006. – 367 с.

Додаткова література:

Наговицин А.Е. Древние цивилизации: общая теория мифа. – М.: Академический проект, 2005. - 656 с.
Петросян П. Вселенский шифр пирамид. // Наука и религия. – 1992. - №12.
Хэнкок Г. Власть талисмана: Тайны посвященных: от египетских жрецов до виновников трагедии 11 сентября. – М.: ЭКСМО, 2005.- 752с.
Шейко В.М. Історія художньої культури: Первісність. Стародавній світ. – Х.: ХДАК, 2001.

Семінарське заняття 5. 2. Давньокитайська культура (2 год.)

Мета заняття: Поглиблення знань за темою семінару, вироблення вміння працювати в групі.

Студент повинен набути наступні компетенції:

Системні

знати механізми залучення людини до культури; характерні риси буття людини в культурі Стародавнього Китаю; особливості давньокитайського типу культури.

Інструментальні

вміти визначати основні цінності та традиції, що складають основу давньокитайської культури. порівнювати «до осьові» та «після осьові» культури Стародавнього Сходу.

План семінарського заняття

Буддизм, конфуціанство і даосизм у китайській парадигмі культури.
Тілесні моделі особистості і Всесвіту, людина як міра всіх речей в китайському універсумі.
Ритуал та принцип недіяння в китайській культурній традиції.
Технологічні відкриття і винаходи стародавнього Китаю.

Література:

1. Бокань В. Культурологія.-К.;2000.

2. Історія світової культури. (кер.авт.кол. Л.Т. Левчук) - К.; Наука, 2000.

3. Корінний М.М., Потапов Г.Г., Шевченко В.Ф. Короткий термінологічний словник з української та зарубіжної культури. – К.; 2000.

6. Першиц А.И., Монгайт А.Л., Алексеев В.П. История первобытного общества. - М. Политиздат; 1982.

7. Теорія та історія світової і вітчизняної культури. (за ред. Н.Я. Горбач) - Л.; 1992.

9. Греченко В., Чорний І., Кушнерук В., В. Режко. Історія світової та української культури. - К.; 2000.

Семінарське заняття 4.3. Культура Стародавньої Індії

Мета заняття: Поглиблення знань за темою семінару, вироблення вміння працювати в групі.

Студент повинен набути наступні компетенції:

Системні:

знати механізми залучення людини до культури; характерні риси буття особистості в давньоіндійській культурі; своєрідність феномену «індійської культури».

Інструментальні:

вміти визначати основні цінності та традиції, що складають основу давньоіндійської культури. порівнювати «до осьові» та «після осьові» культури Стародавнього Сходу.

План семінарського заняття.

Протоіндійська цивілізація і своєрідність ведичної парадигми культури.
Особливості давньоіндійської міфології, її трансформація та зв’язок з релігійними культами.
Індійська цивілізація та формування індо-буддійського типу культури.
Етико-практична спрямованість та принцип ненасилля в індійській картині світу.
Мистецтво Давньої Індії: архітектура, музика, хореографія.

Основна література.

Бонгард-Левин Г.М. Древняя Индия. История и культура. – Спб., 2001.
И.В.Вайнтруб.Священные лики цивилизаций. – К.: Техніка, 2001.
Крижанівський О.П. Історія Стародавнього Сходу. – К.: “Либідь”, 2000.
Культурологія: українська та зарубіжна культура [Текст] : навч. посібник / під ред. М. М. Заковича. - 4-те вид., виправл. і доповн. – К. : Знання, 2009. – 589 с.
Культурологія: теорія та історія культури: Навч. посібн. / І.І. Тюрменко, С.Б. Буравчікова, П.А. Рудик та ін.; за ред. І.І. Тюрменко. − вид. 3-тє, переробл. і доповн. – К.:Центр учбової літератури, 2010. – 369 с.
Ліндсей Дж. Коротка історія культури. – К., 1995. – Т.1.
Мень А. Проповедь Гаутамы Будды. // Наука и религия. – 1991. -– №11; 1992. - №1,2.
Мифы народов мира. Энциклопедия ( В 2 томах). – М., 1988.
Українська та зарубіжна культура [Текст] : навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисципліни / [Р. М. Вечірко та ін.] – К. : КНЕУ, 2006. – 367 с.

Додаткова література.

Альбедиль М.Ф. Индуизм. – Спб., 2000 .
Ермакова Т.В., Островская Е.П. Классические буддийские практики. – Спб., 2001
История и культура Древней Индии. Тексты. – М., 1990.
Старостина Ю. Космос в учении Будды. // Наука и религия. – 1990. – №6.
Челикани Р., Роде-Лаваль. Веды. В поисках внутреннего мира. // Курьер ЮНЕСКО. – 1990. - №4.

Семінарське заняття 6. Греко-римська культура.

Мета заняття: поглиблений аналіз античності як типу культури, визначення ментальних відмінностей римлян та греків , формування навичок діалогічного спілкування, формування навичок опрацювання додаткової літератури.

Студент повинен набути наступні компетенції:

Системні:

знати механізми залучення людини до культури; характерні риси античної культури, підгрунтя європейської.

Інструментальні:

вміти визначати основні цінності та традиції, що складають основу греко-римської культури.

План семінарського заняття

Концепція “грецького дива”. Античність як тип культури.
О.Шпенглер про прафеномени “аполонівської культури”.
Еллінізм як греко-східний соціокультурний синтез.
Римська інтерпретація грецької спадщини.
Культурологічний зміст опозиції “язичництво-християнство” часів занепаду Римської імперії.

Рекомендована література.

Базова.

Гатальська С.М. Філософія культури. - К.: Либідь, 2005. - 328 с.
Культурологія. Навч. посібник / За ред. І.І.Тюрменко. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. –368 с. – С. 46-51.
Тойнби А. Постижение истории. М.: Прогресс, 1991. – 736 с.
Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / М.М. Закович, І.А. Зязюн, О.М. Семашко та ін.. За ред. М.М. Заковича . – 4-те вид., стер. – К.: Т-во Знання , КОО , 2003. – 557 с.
Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисциліни. – К.: КНЕУ, 2003. – 367 с.

Допоміжна

Лосев, А. Ф. Боги и герои Древней Греции / А.Ф.Лосев, А.А.Тахо-Годи; [Ред. О.И.Ярикова]. — М. : Слово/Slovo, 2000. — 278 с.
Дж. Типы культуры //Антология исследований культуры. Т.1. - СПб, 1997.
Тахо-Годи А. А., Лосев А. Ф. Греческая культура в мифах, символах и терминах. Спб.: Алетейя, 2007.

Електронні ресурси.

Лосев А.Ф. История античной эстетики. // [Електронний ресурс] // Режим доступу до документу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/Losev_HistEst/Est1_0.php
Фейблман Новікова М., Скуратівський В. Юдео-християнське коріння Європи. // [Електронний ресурс] // Режим доступу до документу: http://elib.ukma.edu.ua/Pratsi_vyklad/S/Skurativskiy_Yudeo_khristiyanske.pdf
Ф. Кессиди . Приложение к книге " К проблеме "греческого чуда". // [Електронний ресурс] // Режим доступу до документу: http://www.hecucenter.ru/word-files/Kesisov/miracle.pdf
Ж.-П. Вернан. Происхождение древнегреческой мысли // [Електронний ресурс] // Режим доступу до документу: http://sno.pro1.ru/lib/ver/index.htm

Семінарське заняття 7. Зародження і становлення західно-європейського типу культури (2 год.)

Мета заняття: Продуктивне засвоєння студентами програмного матеріалу, формулювання загальновизнаної в науці та обґрунтування власної точки зору на досліджувану проблему.

Студент повинен мати наступні компетенції:

Системні:

знати:

характерні риси, цінності західно-європейської культури, підґрунтя європейської культури

Інструментальні:

Вміти визначати лінію особистісної поведінки в умовах розмаїття культур і субкультур та реалізовувати набуті знання в майбутній професії. розуміти особливості діалогу культур та сучасних змін в українському суспільстві,

План семінарського заняття

Поняття «європейська культура», «прафеномен фаустівської культури» (О. Шпенглер).
Західно-європейський тип культури: базові цінності та характерні риси.
Роль античної культурної спадщини у формуванні європейської культури.
Християнство як культурно-історичний феномен та його значення для духовного розвитку Європи.
Внутрішньо-регіональні, культурно-конфесійні відмінності: романський, германський, слов’янський культурні світи і вплив на них католицизму, протестантизму, православ’я.

Література:

1. Вебер М. Критические исследования в области логики наук о культуре// Культурология. ХХ век:Антология. –М.: Юрист,2000 – С. 7-57.

4. Сорокин П. Социокультурная динамика. // Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. – М., 1992. – С. 425-504.

5. Тойнбі А. Дослідження історії. У 2-х томах. – К.:Основи, 1995.

6. Шпенглер О. Закат Европы. Т. 2.(фрагменты)// Культурология. XX век: Антология. - М.: Юрист, 1995. – С. 432-454.

7. Фейблман Дж. Типы культуры //Антология исследований культуры. Т.1. - СПб, 1997.

8. Ясперс К. Смысл и назначение истории. - М.:Политиздат, 1991.- 527 с.

Семінарське заняття 8. Динаміка культурно-історичного розвитку європейської культури (2 год.)

Мета заняття: продуктивне засвоєння студентами програмного матеріалу, формулювання загальновизнаної в науці та обґрунтування власної точки зору на досліджувану проблему.

Студент повинен мати наступні компетенції:

Системні:

знати:

шляхи вирішення існуючих проблем у розвитку сучасної культури та цивілізації;

Інструментальні:

План семінарського заняття

Феномен повернення та динаміка культурно-історичного розвитку: Середньовіччя, Відродження, Реформація, Новий час, Сучасність.
Поняття «Премодерн-Модерн-Постмодерн» та внутрішня логіка розвитку європейської культури.
Раціонально-критична й романтична традиції в європейській культурі.
Європейський тип культури як тип повсякденності.
Менеджер як «носій соціальної ідентичності» сучасної культури. Особливості менеджменту у сфері культури.

Література:

Гатальська С.М. Філософія культури. - К.: Либідь, 2005. - 328 с.
Культурологія. Навч. посібник / За ред.І.І.Тюрменко. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004.- 368 с. - С. 46-51.
Вебер М. Критические исследования в области логики наук о культуре// Культурология. ХХ век:Антология. –М.: Юрист,1995. – С. 7-57.
Данилевский Н.Я. Россия и Европа. М.: Книга, 1991. – 574 с.
Крёбер А. Стиль и цивилизации. //Антология исследований культуры. Т.1. - СПб, 1997.
Сорокин П. Социокультурная динамика. // Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. – М., 1992. – С. 425-504.
Тойнбі А. Дослідження історії. У 2-х томах. – К.:Основи, 1995.
Шпенглер О. Закат Европы. Т. - М.,1993.
Фейблман Дж. Типы культуры //Антология исследований культуры. Т.1. - СПб, 1997.
Ясперс К. Смысл и назначение истории. - М.:Политиздат, 1991.- 527 с.
Тойнби А. Постижение истории. М.: Прогресс, 1991. – 736 с.

Семінарське заняття 9. Культура Західно-європейського Середньовіччя (2 год.)

Мета заняття: Продуктивне засвоєння студентами програмного матеріалу, формулювання загальновизнаної в науці та обґрунтування власної точки зору на досліджувану проблему.

Студент повинен набути наступні компетенції:

Системні:

знати характерні риси культури західно-європейського середньовіччя

Інструментальні:

вміти оперувати відповідним категоріальним апаратом для аналізу особливостей культури, реалізовувати набуті знання в майбутній професії.

План семінарського заняття

Проблема визначення культури середніх віків, духовної ситуації премодерну.
Складові змісту поняття „культура середніх віків”: теоцентризм, трансцендентальність, вертикальність, ієрархізм.
Універсалізм і символізм середньовічної картини світу.
Готика як символ „європейської душі”.
Суб’єкт середньовічної культури та репертуар субкультур: церковна – куртуазна – народна.

Література:

Історія української культури. За редакцією П.Толочка. Т.1-3-, К.2003-2005.
Ортега-и-Гассет. Эстетика. Философия культуры. М., 1991.
Вернадский В.И. Научная мысль как планетарное явление. М., 1991.
Тойнби А. Постижение истории. М.: Прогресс, 1991. – 736 с
Мєднікова Г.С. Українська і зарубіжна культура ХХ ст.. К. – Знання – 2002.
Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. – К.: КНЕУ, 2003. – 367с.
Губерначук С.С. Трипілля і українська мова. – К.: Фенікс, 2005.
Касьянов Г. Українська інтелігенція в русі опору, 1960 -80 років. – К., 1995.

Семінарське заняття 10. Відродження і Реформація як “повернення” до витоків європейської культури і становлення новоєвропейської цивілізації

(2 год.)

Мета заняття: Поглиблення розуміння програмного матеріалу шляхом колективного обговорення проблемних питань теми.

Студент повинен мати наступні компетенції:

Системні:

знати шляхи вирішення існуючих проблем у розвитку сучасної культури та цивілізації;характерні риси культури епохи Відродження; вплив реформації на розвиток європейської культури.

Інструментальні:

аргументовано викладати та відстоювати власну точку зору, слухати інших;самостійно опрацьовувати додаткову літературу.

План семінарського заняття

Ренесанс як тип культури.
Основні принципи ренесенсаного світогляду: антропоцентризм, гуманізм, індивідуалізм, титанізм.
Духовне значення європейської Реформації. Контрреформація та становлення культури Нового часу.
Протестантизм як сепаратний шлях спасіння. Професійна і трудова діяльність як мирська аскеза. «Протестантська етика і дух капіталізму (М. Вебер).
Наукова революція (М. Копернік, І. Кеплер, Г. Галілей).
Вплив ідей Ренесансу і Реформації на культуру України.

Література:

1. Кравець М.С., Семашко О.М., Піча В.М. та ін. Культурологія: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації / За заг. ред. В.М. Пічі. – Львів: ”Магнолія плюс“, 2003. – 235 с.

2. Кравченко А.И. Культурология: Учебник. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2003. – 288 с.

3. Культурологія: Навч. посіб. / В.І. Абрамов, Б.Г. Мачульський, Т.С. Пітякова та ін. - К.: КНЕУ, 2007. – 376 с.

4. Мєднікова Г.С. Українська і зарубіжна культура ХХ століття: Навч. посіб. – 2-ге вид. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. – 214 с.

5. Подольська Є.А., Лихвар В.Д., Іванова К.А. Культурологія: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 288 с.

6. Подольская Е.А., Лихвар В.Д, Погорелый Д.Е. Кредитно-модульный курс культурологии: 6-е изд., перераб. и доп. Учебное пособие. – К.: Фирма “Инкос”, Центр учебной литературы, 2007. – 332 с.

7. Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. – К.: КНЕУ, 2003. – 367 с.

8. Шевнюк О.Л. Культурологія: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2004. – 353 с.

Семінарське заняття 11. Культура Модерну (2 год.)

Мета заняття: ознайомлення з особливостями новочасного періоду в європейській культурі.

Студент повинен набути наступні компетенції:

Системні:

знати провідні тенденції в розвитку культури Модерну; сутність, характерні риси та динаміку розвитку української культури в означений період.

Інструментальні:

вміти практично застосовувати культурологічні знання у науковій та консультативній роботі.

План семінарського заняття

Просвітництво як характеристика модерної культури.
Крах цінностей, криза європейського гуманізму (критика основ європейської культури, ідея смерті Бога, нігілізм, нарцисизм, деморалізація).
Культура Модерну: зміст та базові характеристики.
Зміна парадигм. Критика проекту модерну.

Література:

Вейз Дж. Времена постмодерна. – Минск, 2002.
Виклик глобалізації / Зб. наук. праць. – К.: Стилос, 2001. – 206 с.
Жицінський Ю. Бог постмодерністів. – Львів, 2004.
Ильин И. Постмодернизм. От истоков до конца столетия. – М., 1998.
Культурологія: Навч. посіб. / В.І. Абрамов, Б.Г. Мачульський, Т.С. Пітякова та ін. - К.: КНЕУ, 2007. – 376 с.
Культурологія: Навч. посіб./ За ред. І.І. Тюрменко. – К.: Центр навч. літ-ри, 2004. – 368 с.
Козловський П. Культура постмодерну. – М., 2000.
Кравець М.С., Семашко О.М., Піча В.М. та ін. Культурологія: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації / За заг. ред. В.М. Пічі. – Львів: “Магнолія плюс”, 2003. – 235 с.
Краснодембський З. На постмодерністських роздоріжжях культури. – К., 2000.
Соціологія культури: Навч. посібник / За ред. О.М. Семашка, В.М. Пічі. – К., 2001.
Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни.– К.: КНЕУ, 2003. – 367с.

Семінарське заняття 12. Культура Постмодерну.

Мета заняття: набуття здатності орієнтуватися в основних напрямках і течіях сучасної культури, їх безпосереднього відтворення у духовному світі людини;

Студент повинен набути наступні компетенції:

Системні:

знати причини занепаду модерну, переходу до постмодерної культури; місце,роль та значення масової культури в сучасному світі, основні ризики глобалізації для культури.

Інструментальні:

вміти творчо мислити, вирішувати складні проблеми інноваційного характеру й приймати продуктивні рішення у професійній діяльності, з урахуванням її особливостей, а також досягнень науково-технічного прогресу.

План семінарського заняття

Причини занепаду модерністського стану духу й переходу до культури Постмодерну.
Постмодернізм як нова парадигма соціокультурної трансформації і його характеристика. Співвідношення модерну та постмодерну.
Елітарна та масова культура в ситуації постмодерну.
Субкультура і контркультура.
Проблема мультикультуралізму.

Рекомендована література.

Базова.

Культурология. Интегративный курс: учеб. Пособие. / И.Е. Волошко, Б.Г. Мачульский А.А. Машталер и др. – К.: КНЭУ, 2009. – 383 с.
Культурологія: Навч. посіб. / В.І. Абрамов, Б.Г. Мачульський, Т.С. Пітякова та ін. – К.: КНЕУ, 2007. – 376 с. – С. 265 - 270, 272 -291.
Культурологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів // кол. авторів; за ред. А. Є. Конверського. – К. : Фоліо, 2013. – 863 с.
Культурологія: теорія та історія культури: Навч. посібн. / за ред. І.І. Тюрменко. − вид. 3-тє, переробл. і доповн. – К.:Центр учбової літератури, 2010. – 369 с.
Матвєєва Л. Л. Культурологія [Текст] : курс лекцій : навч. посібник / Л. Л. Матвєєва. - К. : Либідь, 2005. − 512 с.
Кравець М. С. Культурологія [Текст] : підручник / М. С. Кравець. - Львів : Новий Світ-2000, 2012. − 320 с.
Попович М.В. Нарис історії культури України / М.В. Попович. − 2-ге вид., випр.. - К.: АртЕк, 2001. – 728 с.
Українська та зарубіжна культура [Текст] : навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисципліни / [Р. М. Вечірко та ін.]. – К. : КНЕУ, 2006. – 367 с. – С. 259 - 287 с

Допоміжна.

Бодріяр Жан. Процесія симулякрів // Бодріяр Жан. Симулякри і симуляція ; / Жан Бодріяр. - К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2004. - С. 5 - 64.
Виклик глобалізації / Зб. наук. праць – К.: Стилос, 2001. - 206 с.
Гантінгтон С. П. Протистояння цивілізацій та зміна світового порядку. // Гантігтнон С. – Львів: Кальварія, 2006. – 474 с.
Гундорова Т. Соцреалізм як масова культура // Сучасність. – 2004. – № 6.– С. 52-66.
Ециклопедія постмодернізму / За ред. Ч. Вінквіста та В. Тейлора; Пер. з англ. В.Шовкун; Наук. ред. пер. О. Шевченко. – К.: «Вид.-во Соломії Павличко «Основи»», 2003. – 503 с.
Загороднюк В. П. Бачення знання та людини у філософії модерну та постмодерну // Філософська думка. – 2006. – № 4. – С. 3-21.
Лиотар. Ж. -Ф. Состояние постмодерна / Жан-Франсуа Лиотар. - М. - СПб. : Ин-т эксперим. социологии : Алетейя, 1998 – 159 с.
Лютий Т. В., Ярош О. А. Культура масова і популярна: теорії та практики. – К., 2007. – 124 с.
Тоффлер Е. Третя хвиля / Пер. з англ. А. Евси. – К.: Всесвіт, 2000. – 480 с.;
Фетисова Т.А. Кич и массовая культура/ Т.А. Фетисова. – Культурология: Хрестоматия для высш. шк./ А.И. Кравченко. - М.: Академический Проект, 2000. – 640 с.
Фишман Л. Г. Постмодерн как возврат к Просвещению. – Вопросы философии. – 2006. – № 10. – С. 69-79.
Флиер А.Я. Массовая культура и её социальные функции/ А.Я. Флиер. – Культурология: Хрестоматия для высш. шк./ А.И. Кравченко. - М.: Академический Проект, 2000. – 640 с.

Електронні ресурси.

Козловски Петер. Культура постмодерна. – [Електронний ресурс] / Режим доступу до документу: http://platonanet.org.ua/load/knigi_po_filosofii/postmodernizm/kozlovski_kultura_postmoderna/54-1-0-2225
С Б. Кримський. Заклики духовності XXI століття. – [Електронний ресурс] / Режим доступу до документу: // http://pidruchniki.ws/16631116/psihologiya/krimskiy_zakliki_duhovnosti_xxi_stolittya
Ильин В.И. Общество потребления:теоретическая модель и российская реальность. – [Електронний ресурс] / Режим доступу до документу: //http://www.hse.ru/journals/wrldross/vol05_2/ilyn.pdf
Кукатас Ч. Теоретические основы мультикультурализма. – [Електронний ресурс] / Режим доступу до документу: // http://inliberty.ru/library/study/327//Милль Дж. С. О
Фукуяма Ф. Великий разрыв – [Електронний ресурс] / Режим доступу до документу: // Электронная библиотека AzbukNET/http: //azbuk.net

5. Плани контактних занять для студентів заочної форми навчання.

Заняття 1. Тема: Культурологія: предмет та моделі дослідження. (2 год.)

План міні-лекції:

Мета заняття: Ознайомлення студентів з історією та логікою становлення культурологічного знання..

1.Історія та логіка становлення культурологічного знання.

2. Культурологія (наукове знання про культуру) і культурфілософія (філософське знання про культуру).

3. Методи дослідження культури.

Заняття 2. Тема: Основні культурологічні концепції (2 год.)

Студент повинен мати наступні компетенції:

Системні

Знати зміст основних сучасних концепцій виникнення і розвитку культури;

Інструментальні:

Вміти застосовувати культурологічний понятійно-категоріальний апарат;

володіти навичками публічного мовлення та аргументації власної думки.

План семінарського заняття

1. Етимологія терміну “культура” та проблема дефініції.

2. Сучасні концептуальні інтерпретації феномену культури.

4. Концепція культури Й. Гейзінга.

Література:

Кравець М.С., Семашко О.М., Піча В.М. та ін. Культурологія: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації / За заг. ред. В.М. Пічі. – Львів: “Магнолія плюс”, 2003. – 235 с.
Кравченко А.И. Культурология: Учебник. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2003. – 288 с.
Культурологія: Навч. посіб. / В.І. Абрамов, Б.Г. Мачульський, Т.С. Пітякова та ін. - К.: КНЕУ, 2007. – 376 с.
Подольська Є.А., Лихвар В.Д., Іванова К.А. Культурологія: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 288 с.
Подольская Е.А., Лихвар В.Д, Погорелый Д.Е. Кредитно-модульный курс культурологии: 6-е изд., перераб. и доп. Учебное пособие. – К.: Фирма “Инкос”, Центр учебной литературы, 2007. – 332 с.
Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. – К.: КНЕУ, 2003. – 367с.
Шевнюк О.Л. Культурологія: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2004. – 353 с.

Заняття 3. Тема: Інформаційно-семіотичне розуміння культури.

Мета заняття: Поглиблення знань за темою семінару, вироблення вміння працювати в групі.

Студент повинен мати наступні компетенції:

Системні: знати:

мову культури;

значення та типологію знаків.

Інструментальні: вміти:

активно залучатися до комунікативних процесів в сучасному світі;

застосовувати вербальні і невербальні засоби для покращення власної і корпоративної культури.

План семінарського заняття

Поняття «мови культури». Мова культури (жест, слово, малюнок, танок, предмет, що має символічне значення). Природні, штучні, вторинні мови.
Сутність символу як найважливішого механізму пам’яті культури. Символізм і проблема візуалізації культури.
Знак в культурі. Значення знаків (предметне, смислове, експресивне).
Культура як текст. Універсум культури як інтертекст.Символи і знаки української культури.

Література:

Агеев В.Н. Семиотика. – М.: Весь мир, 2002. – 256 с.
Бауер В., Дюмотц И., Головин С. Энциклопедия символов / Пер. с нем. Г. Гаева. – М.: КРОН-ПРЕСС, 2000. – 504 с.
Кармин А.С., Новикова Е.С. Культурология. – СПб.: Питер, 2004. – 464 с.
Культурологія: Навч. посіб. / В.І. Абрамов, Б.Г. Мачульський, Т.С. Пітякова та ін. - К.: КНЕУ, 2007. - 376 с.
Культурология: Словарь / Cост. А.И. Кравченко. – М.: Академический проект, 2000. – 671 с.
Кравець М.С., Семашко О.М., Піча В.М. та ін. Культурологія: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації / За заг. ред. В.М. Пічі. – Львів: “Магнолія плюс”, 2003. – 235 с.
Кравченко А.И. Культурология: Учебник. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2003. – 288 с.
Подольська Є.А., Лихвар В.Д., Іванова К.А. Культурологія: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 288 с.

Заняття 4. Тема: Античність як тип культури.

Студент повинен набути наступні компетенції:

Системні:

знати механізми залучення людини до культури; характерні риси античної культури, підгрунтя європейської.

Інструментальні:

вміти визначати основні цінності та традиції, що складають основу греко-римської культури.

План семінарського заняття

Концепція “грецького дива”. Античність як тип культури.
О.Шпенглер про прафеномени “аполонівської культури”.
Еллінізм як греко-східний соціокультурний синтез.
Римська інтерпретація грецької спадщини.
Культурологічний зміст опозиції “язичництво-християнство” часів занепаду Римської імперії.

Рекомендована література.

Базова.

Гатальська С.М. Філософія культури. - К.: Либідь, 2005. - 328 с.
Культурологія. Навч. посібник / За ред. І.І.Тюрменко. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. –368 с. – С. 46-51.
Тойнби А. Постижение истории. М.: Прогресс, 1991. – 736 с.
Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / М.М. Закович, І.А. Зязюн, О.М. Семашко та ін.. За ред. М.М. Заковича . – 4-те вид., стер. – К.: Т-во Знання , КОО , 2003. – 557 с.
Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисциліни. – К.: КНЕУ, 2003. – 367 с.

Допоміжна

Лосев, А. Ф. Боги и герои Древней Греции / А.Ф.Лосев, А.А.Тахо-Годи; [Ред. О.И.Ярикова]. — М. : Слово/Slovo, 2000. — 278 с.
Дж. Типы культуры //Антология исследований культуры. Т.1. - СПб, 1997.
Тахо-Годи А. А., Лосев А. Ф. Греческая культура в мифах, символах и терминах. Спб.: Алетейя, 2007.

Електронні ресурси.

Лосев А.Ф. История античной эстетики. // [Електронний ресурс] // Режим доступу до документу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/Losev_HistEst/Est1_0.php
Фейблман Новікова М., Скуратівський В. Юдео-християнське коріння Європи. // [Електронний ресурс] // Режим доступу до документу: http://elib.ukma.edu.ua/Pratsi_vyklad/S/Skurativskiy_Yudeo_khristiyanske.pdf
Ф. Кессиди . Приложение к книге " К проблеме "греческого чуда". // [Електронний ресурс] // Режим доступу до документу: http://www.hecucenter.ru/word-files/Kesisov/miracle.pdf
Ж.-П. Вернан. Происхождение древнегреческой мысли // [Електронний ресурс] // Режим доступу до документу: http://sno.pro1.ru/lib/ver/index.htm

Заняття 5. Динаміка культурно-історичного розвитку європейської культури (2 год.)

Студент повинен мати наступні компетенції:

Системні: знати:

шляхи вирішення існуючих проблем у розвитку сучасної культури та цивілізації;

Інструментальні: вміти:

визначати лінію особистісної поведінки в умовах розмаїття культур і субкультур та реалізовувати набуті знання в майбутній професії.

План семінарського заняття

Феномен повернення та динаміка культурно-історичного розвитку: Середньовіччя, Відродження, Реформація, Новий час, Сучасність.
Поняття «Премодерн-Модерн-Постмодерн» та внутрішня логіка розвитку європейської культури.
Раціонально-критична й романтична традиції в європейській культурі.
Європейський тип культури як тип повсякденності.
Менеджер як «носій соціальної ідентичності» сучасної культури. Особливості менеджменту у сфері культури.

Література:

Гатальська С.М. Філософія культури. - К.: Либідь, 2005. - 328 с.
Культурологія. Навч. посібник / За ред.І.І.Тюрменко. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004.- 368 с. - С. 46-51.
Вебер М. Критические исследования в области логики наук о культуре// Культурология. ХХ век:Антология. –М.: Юрист,1995. – С. 7-57.
Данилевский Н.Я. Россия и Европа. М.: Книга, 1991. – 574 с.
Крёбер А. Стиль и цивилизации. //Антология исследований культуры. Т.1. - СПб, 1997.
Сорокин П. Социокультурная динамика. // Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. – М., 1992. – С. 425-504.
Тойнбі А. Дослідження історії. У 2-х томах. – К.:Основи, 1995.
Шпенглер О. Закат Европы. Т. - М.,1993.
Фейблман Дж. Типы культуры //Антология исследований культуры. Т.1. - СПб, 1997.
Ясперс К. Смысл и назначение истории. - М.:Политиздат, 1991.- 527 с.
Тойнби А. Постижение истории. М.: Прогресс, 1991. – 736 с.
Швейцер А. Культура и етика. - М.: Прогресс, 1973.- 343 с.

Заняття 6. Відродження і Реформація як “повернення” до витоків європейської культури і становлення новоєвропейської цивілізації

(2 год.)

Студент повинен мати наступні компетенції:

Системні: знати:

шляхи вирішення існуючих проблем у розвитку сучасної культури та цивілізації;

характерні риси культури епохи Відродження;

вплив реформації на розвиток європейської культури.

Інструментальні: вміти:

аргументовано викладати та відстоювати власну точку зору, слухати інших;

самостійно опрацьовувати додаткову літературу.

План семінарського заняття

Ренесанс як тип культури.
Основні принципи ренесенсаного світогляду: антропоцентризм, гуманізм, індивідуалізм, титанізм.
Духовне значення європейської Реформації. Контрреформація та становлення культури Нового часу.
Протестантизм як сепаратний шлях спасіння. Професійна і трудова діяльність як мирська аскеза. «Протестантська етика і дух капіталізму (М. Вебер).
Наукова революція (М. Копернік, І. Кеплер, Г. Галілей).
Вплив ідей Ренесансу і Реформації на культуру України.

Література:

2. Кравченко А.И. Культурология: Учебник. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2003. – 288 с.

3. Культурологія: Навч. посіб. / В.І. Абрамов, Б.Г. Мачульський, Т.С. Пітякова та ін. - К.: КНЕУ, 2007. – 376 с.

7. Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. – К.: КНЕУ, 2003. – 367 с.

8. Шевнюк О.Л. Культурологія: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2004. – 353 с.

Допоміжна.

Баткин Л. Итальянское Возрождение в поисках индивидуальности. [Електронний ресурс] / Режим доступу до документу: http://www.opentextnn.ru/man/?id=2077
Баткин Л. М. Леонардо да Винчи и особенности ренессансного творческого мышления // Л. М. Баткин. — М. : Искусство, 1990. — 413, [2] с.
Баткин Л. М. Европейский человек наедине с собой : Очерки о культур.-ист. основаниях и пределах личного самосознания. — М. : [Рос. гос. гуманит. ун-т], 2000. — 1004 с.
Гвардини Р. Конец нового времени. // Вопросы философии. – 1990. – №4. – С.127-163.
Кримський С. Архетипи української культури. // Проблеми теорії ментальності. – К. : Наук. Думка, 2006. – 408 с.

Заняття 7. Тема: Провідні тенденції сучасної культури.

Студент повинен набути наступні компетенції:

Системні:

Інструментальні:

ції:

План семінарського заняття.

Причини занепаду модерністського стану духу й переходу до культури Постмодерну.
Постмодернізм як нова парадигма соціокультурної трансформації і його характеристика. Співвідношення модерну та постмодерну.
Елітарна та масова культура в ситуації постмодерну.
Глобалізаційні процеси та їх вплив на культуру.
Проблема мультикультуралізму.

Рекомендована література.

Базова.

Культурология. Интегративный курс: учеб. Пособие. / И.Е. Волошко, Б.Г. Мачульский А.А. Машталер и др. – К.: КНЭУ, 2009. – 383 с.
Культурологія: Навч. посіб. / В.І. Абрамов, Б.Г. Мачульський, Т.С. Пітякова та ін. – К.: КНЕУ, 2007. – 376 с. – С. 265 - 270, 272 -291.
Культурологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів // кол. авторів; за ред. А. Є. Конверського. – К. : Фоліо, 2013. – 863 с.
Культурологія: теорія та історія культури: Навч. посібн. / за ред. І.І. Тюрменко. − вид. 3-тє, переробл. і доповн. – К.:Центр учбової літератури, 2010. – 369 с.
Матвєєва Л. Л. Культурологія [Текст] : курс лекцій : навч. посібник / Л. Л. Матвєєва. - К. : Либідь, 2005. − 512 с.
Кравець М. С. Культурологія [Текст] : підручник / М. С. Кравець. - Львів : Новий Світ-2000, 2012. − 320 с.
1. Попович М.В. Нарис історії культури України / М.В. Попович. − 2-ге вид., випр.. - К.: АртЕк, 2001. – 728 с.
2. Українська та зарубіжна культура [Текст] : навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисципліни / [Р. М. Вечірко та ін.]. – К. : КНЕУ, 2006. – 367 с. – С. 259 - 287 с

Допоміжна.

Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. – М. : Academia, 1999. - 787 с.
Бодріяр Жан. Процесія симулякрів // Бодріяр Жан. Симулякри і симуляція ; / Жан Бодріяр. - К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2004. - С. 5 - 64.
Виклик глобалізації / Зб. наук. праць – К.: Стилос, 2001. - 206 с.
1. Гантінгтон С. П. Протистояння цивілізацій та зміна світового порядку. // Гантігтнон С. – Львів: Кальварія, 2006. – 474 с.
2. Гундорова Т. Соцреалізм як масова культура // Сучасність. – 2004. – № 6.– С. 52-66.
3. Ециклопедія постмодернізму / За ред. Ч. Вінквіста та В. Тейлора; Пер. з англ. В.Шовкун; Наук. ред. пер. О. Шевченко. – К.: «Вид.-во Соломії Павличко «Основи»», 2003. – 503 с.
4. Загороднюк В. П. Бачення знання та людини у філософії модерну та постмодерну // Філософська думка. – 2006. – № 4. – С. 3-21.
5. Кутырев В. А. Экологический кризис, постмодернизм и культура // Вопросы философии. – 1996. – № 11.– С.
6. Лиотар. Ж. -Ф. Состояние постмодерна / Жан-Франсуа Лиотар. - М. - СПб. : Ин-т эксперим. социологии : Алетейя, 1998 – 159 с.
7. Лютий Т. В., Ярош О. А. Культура масова і популярна: теорії та практики. – К., 2007. – 124 с.
  1. Тоффлер Е. Третя хвиля / Пер. з англ. А. Евси. – К.: Всесвіт, 2000. – 480 с.;
  2. Фетисова Т.А. Кич и массовая культура/ Т.А. Фетисова. – Культурология: Хрестоматия для высш. шк./ А.И. Кравченко. - М.: Академический Проект, 2000. – 640 с.
  3. Фишман Л. Г. Постмодерн как возврат к Просвещению. – Вопросы философии. – 2006. – № 10. – С. 69-79.
  4. Флиер А.Я. Массовая культура и её социальные функции/ А.Я. Флиер. – Культурология: Хрестоматия для высш. шк./ А.И. Кравченко. - М.: Академический Проект, 2000. – 640 с.

Електронні ресурси.

Козловски Петер. Культура постмодерна. – [Електронний ресурс] / Режим доступу до документу: http://platonanet.org.ua/load/knigi_po_filosofii/postmodernizm/kozlovski_kultura_postmoderna/54-1-0-2225
С Б. Кримський. Заклики духовності XXI століття. – [Електронний ресурс] / Режим доступу до документу: // http://pidruchniki.ws/16631116/psihologiya/krimskiy_zakliki_duhovnosti_xxi_stolittya
1. Ильин В.И. Общество потребления:теоретическая модель и российская реальность. – [Електронний ресурс] / Режим доступу до документу: //http://www.hse.ru/journals/wrldross/vol05_2/ilyn.pdf
2. Кукатас Ч. Теоретические основы мультикультурализма. – [Електронний ресурс] / Режим доступу до документу: // http://inliberty.ru/library/study/327//Милль Дж. С. О
3. Фукуяма Ф. Великий разрыв – [Електронний ресурс] / Режим доступу до документу: // Электронная библиотека AzbukNET/http: //azbuk.net

6. Плани навчальної роботи для студентів заочної форми навчання в міжсесійний період

З ДИСЦИПЛІНИ “КУЛЬТУРОЛОГІЯ”

(для всіх напрямів підготовки)

Обов’язковим видом самостійної роботи студентів заочної форми навчання є виконання домашніх робіт за заданою викладачем темою. Правильність виконання домашніх робіт може бути оцінено максимально в 50 балів.

Поточний контроль здійснюється протягом семестру з метою перевірки розуміння та засвоєння матеріалу дисципліни, запам’ятовування певного навчального матеріалу, умінь самостійно опрацьовувати (аналізувати) рекомендовану літературу, оригінальнітексти, здатності осмислювати зміст теми чи розділу навчального матеріалу, умінь письмово репрезентувати та аргументувати свою відповідь

Виконання завдань та відповіді на контактних заняттях — на кожному занятті викладач має можливість контролювати рівень знань студентів, оцінювати активність в обговоренні питань, що винесені на семінарські заняття. Проводити індивідуальні і групові опитування.

Виконання модульної контрольної роботи — оцінці підлягають теоретичні і практичні знання, які набули студенти після опанування навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитись у формі тестів, відповідей на теоретичні питання тощо. З дисципліни передбачається проведення однієї підсумкової модульної контрольної роботи.

Виконання підсумкової модульної контрольної роботи — не більше 15 балів.

При оцінюванні знань з культурології враховується ступінь розвиненості гуманітарного мислення студента, його загальна культурологічна компетентність, ступінь рефлективності, вміння обґрунтувати багатомірний і суперечливий характер сучасних соціокультурних феноменів та альтернативність сучасних культурологічних підходів до їх осмислення, здатність до діалогу. При виставленні підсумкової оцінки враховується якість виконання студентом всіх форм навчальної діяльності.

Самостійна робота студентів заочної форми навчання поділяється на:

(1) - написання письмових робіт за заданою викладачем тематикою та захист їх під час індивідуально-консультативної роботи і може бути оцінена максимальною кількістю балів 20

(2) – виконання «Індивідуальних завдань для самостійної роботи студентів заочної форми навчання» по одній із нижчезазначених тем і може бути оцінена максимальною кількістю балів 20

(3) - підготовка до підсумкової модульної контрольної роботи (ПМК) за переліком питань навчальних тем, ПМК оцінюється максимальною кількістю балів 15.

Підсумковий контроль знань студентів здійснюється на основі результатів самостійної роботи студентів та підсумкового модульного контролю і може складати від 0 до 100 балів.

«Індивідуальні Завдання для самостійної роботи студентів заочної форми навчання» (всі завдання виконуються письмово згідно Карти самостійної роботи).

Тема 3: Інформаційно-семіотичне розуміння культури

1. Дати письмову відповідь на п¢ять із нижченаведених питань.

а) Які співвідношення існують між поняттями “спілкування” і “комунікація”?

б) Охарактеризуйте найважливіші компоненти і засоби комунікацій.

в) Охарактеризуйте найважливіші типи моделей комунікацій.

г) Яку інформацію несуть невербальні компоненти спілкування?

д) У чому сутність проксеміки? Опишіть її роль комунікації.

е) Охарактеризуйте найважливіші типи моделей комунікації.

ж) Яку інформацію несуть невербальні компоненти спілкування?

з) Які методи дослідження ви знаєте?

и) Якими інформаційними каналами була представлена культурна еволюція в період, коли сформувалося суспільство?

к) Що береться за критерій виділення культурно – історичних епох при інформаційно-семіотичному підході до культури?

л) Хто був авторами концепцій, згідно з якими культура детермінована мовою?

м) Охарактеризуйте особливості формування української мови.

н) У якому культурному центрі давньоруської держави було започатковано літописання? Які літописи вам відомі?

о) Із якого часу бере початок писемний період української Історії?

п) У чому полягає відмінність символу і знака? Наведіть приклади.

р) Як розуміється герменевтичний підхід до інтерпретації текстів культури?

с) Постмодерністи і, зокрема французький дослідник Р. Барт, визначають культурний текст як нелінійний багатовимірний простір, де поєднуються і дискутують одне з одним різні види письма. Якими чином вони це обґрунтовують?

т) Французький дослідник М. Фуко (роботи “Археологія знання”, “Слова і речі”) пов’язує культурологічний аналіз з інтерпретацією, підкреслюючи її безкінечність і незавершеність. Яким чином він це обґрунтовує?

2. Німецький філософ Вільгельм Дільтей зазначав, що «остаточна мета герменевтичної процедури полягає у тому, щоб зрозуміти автора краще, ніж він зрозумів себе сам».

Поясніть цей вираз, вказавши ті аспекти аналізу тексту, які мють важливу роль.

3. Видатний американський семіотик Чарльз Уільям Морріс (1901-1978) в статті «Підґрунтя теорії знаків» зазначив, що «семіотика надає основу розуміння найважливіших форм людської діяльності і зв¢язку цих форм між собою, оскільки усі ці види діяльності і всі відношення знаходять відображення в знаках.»

На якій підставі Ч.Морріс вважає, що семіотика надає основу розуміння найважливіших форм людської діяльності і зв¢язку цих форм між собою. Чи погоджуєтесь Ви з цим твердженням?

4. Американський мислитель Чарльз Сандерс Пірс (1839-1914) виокремлював три основні типи знаків: іконічні, знаки-індекси і символи. При цьому він наголошував, що дія індексу ґрунтується на фактичній, реально існуючій суміжності означаючого і того, що означається, а дія символу ґрунтується головним чином на встановленій за домовленістю згоді щодо певної суміжності означаючого і того, що означається.

5. Поясніть на власних прикладах відмінність знаків-індексів від символів. Один з провідних теоретиків філософії життя і герменевтики, німецький філософ Вільгельм Дільтей (1833-1911) в статті “Виникнення герменевтики” зазначав: “Процес, у якому ми зі знаків, чуттєво даних ззовні, пізнаємо певний внутрішній зміст, ми називаємо розумінням. Це розуміння простягається від сприйняття дитячого щебету до осягнення “Гамлета” або “Критики чистого розуму”. З каміння, мармуру, музично оформлених звуків, з жестів, слів і писемних джерел, з дій господарських устроїв і конституцій до нас звертається один і той самий людський дух і вимагає витлумачення. Розуміння виявляє різні рівні. Ці рівні зумовлені насамперед інтересом. Якщо інтерес обмежений, те саме відбувається і з розумінням. Як нетерпляче ми інколи прислуховуємося до певної дискусії; ми визначили в ній лише один практично значимий для нас пункт, не виявляючи інтересу до внутрішнього життя того, хто говорить. А в тім, іншого разу ми через кожний вираз обличчя, через кожне слово напружено прагнемо проникнути у внутрішній світ оповідача. Але навіть найнапруженіша увага тільки у тому разі може стати процесом “у якому досягається контрольований рівень об¢єктивності, - коли життєвий вияв зафіксований і ми знову і знову можемо до нього повернутися. Таке, згідно з усіма правилами мистецтва, розуміння довгочасно фіксованих життєвих виявів ми називаємо витлумаченням або інтерпретацією. У цьому значенні наявне також мистецтво витлумачення, предметами якого є скульптури або картини” (Сучасна зарубіжна філософія: Хрестоматія/Упорядники В.В.Лях, В.С.Лазенок.-К.: Ваклер, 1996.-с.35-36).

6. На яких взаємопов¢язаних процесах ґрунтується мистецтво тлумачення текстів культури? Чи погоджуєтеся Ви з наведеними визначеннями понять “розуміння” та “інтерпретація”? Відповідь обґрунтуйте.

7. Мова будь-якої культури своєрідна та унікальна. Але у всіх культурах використовуються одні й ті самі типи знаків і знакових систем. Виокремлюють в таких типів: природні; функціональні; іконічні; конвенціональні; вербальні (природні умови); знакові системи запису.

Назвіть відмітні ознаки кожного з зазначених типів та наведіть приклади таких знаків. До складу якого типу знаків і знакових систем можна віднести символи? Назвіть найбільш відомі знакові системи (за виключенням знакових систем запису).

8. Кожна релігія має розвинуту систему символів. Назвіть основні символи християнства, поясніть їх символічні значення. Назвіть символи, що відповідають зазначеним смислам:

А) символ межі між видимим і невидимим світами ______ ;

Б) символ, що знаменує Небесний Престол Божий _______ ;

В) символ єднання з Богом і всіма живими і померлими ______ ;

Г) символ благодарної любові до Бога, віри і надії на Божу допомогу____;

Д) символічне зображення вікон в готичному храмі, відповідає семи смертним гріхам і семи чеснотам _______ ;

Е) символ молитви в мистецтві _________ ;

9. Одним з головних символів буддизму є Колесо закону Дхармачакра. Згідно цьому вченню, один раз у 2500 років Колесо закону може зупинитися, і тоді життя на землі закінчиться. Повернув колесо Будді у проповіді в Бенаресі. Це колесо має вісім спиць, які символізують сутність вчення. Назвіть вісім “благородних принципів”, котрі складають сутність релігійного вчення.

10. Густав Шпет (1879-1937), один із засновників герменевтики і філософії мови в Росії в праці “Естетичні фрагменти” зазначав: “Слово-засіб спілкування; повідомлення – умова спілкування. Слово не тільки явище природи, а також принцип культури. Слово-архетип культури; культура-культ розуміння, лого-втілення розуму”.

11. Аргументовано поясніть завдяки чому слово можна вважати засобом спілкування. Яким чином слово пов¢язано зі смислом і які воно виконує функції?

Тема 2. Культура як феномен

1. Прочитайте статтю А.Бідні у хрестоматії А.І. Кравченко «Культурологія»: с.43-50 (див. Рекомендована література). Поясніть, які помилки існують у вивченні культури? У чому полягають розбіжності у розумінні культури реалістами та ідеалістами?

2. У різні періоди історії культури люди по-різному ставилися до культури. Крайніми полюсами спектра цих відносин були, з одного боку, страх, неприйняття культури, що уявлялась як фатальна, некерована, шкідлива для людської природи сила, а з іншого боку - як конструкція, створена руками людини, підвладна людині, така, що людина може змінювати її за бажанням та відповідно до своїх проектів пристосовувати до потреб суспільства.

Етичні оцінки культури теж неоднозначні. Адаптивними ми називаємо такі моделі, у яких культура представляється її дослідникам як система, що дозволяє людині пристосуватися до життя. Деструктивні – моделі, у яких культура розуміється як система, ворожа для людини, що придушує її волю, особистісні якості, що спотворює її та в остаточному підсумку загрожує її існуванню, або ж руйнує природу.

Сформулюйте найбільш істотні, на ваш погляд, ознаки адаптивності / деструктивності культури. Скористайтеся при цьому наступними ознаками:

Культура робить людину залежною від суспільства, у якому вона живе. Культура дає людині можливість розвивати свої творчі здібності. Культура виховує у людині потреби, які не властиві їй від природи, а іноді є протиприродними. Культура дозволяє людині вижити. Культура виділяє людину як біосоціальну істоту з тваринного світу й дозволяє їй організувати своє життя за законами, заснованими не на принципах біологічного природного добору, а на постулатах моралі. Культура виділяє людину із природи й дає їй відчуття переваги над світом природи, якою людина користується, наносячи шкоду собі й навколишньому середовищу. Культура за допомогою численних морально-етичних і соціально-політичних заборон придушує природу людини, тим самим руйнуючи її цілісність. Всі явища культури двоїсті: вони містять як позитивні для людини і суспільства компоненти, так і негативні. Науково-технічний прогрес неминуче приводить людство до межі самознищення. Розвиток науки і техніки дозволяє людству вишукати додаткові ресурси для найбільш повного задоволення зростаючих потреб. Культура робить людину краще, чистіше й шляхетніше. Культура дозволяє людині перетворювати навколишній світ, поліпшуючи його. Культура дозволяє людині перетворювати навколишній світ, порушуючи закони його природного розвитку. Культура забезпечує прогрес людського суспільства. Культура забезпечує людині внутрішній комфорт, дає їй духовні та ідейні опори існування. Культура знижує природні адаптивні якості людини, дані їй від природи, і тим самим робить її беззахисною перед природою. Культура поневолює людину, управляє нею. Культура створює людині умови для вільної реалізації її задатків і здібностей. Культура втримує людину від саморуйнування й від знищення собі подібних.

Проаналізувавши існуючі визначення культури з погляду адаптивності або деструктивності її ролі у людському житті, запропонуйте власне розуміння культури.

3. Як виникає міф у культурі? Побудуйте модель (або кілька моделей) народження міфу, використовуючи пропоновані фрагменти з наукових культурологічних концепцій. Поясніть, чи є ваша модель універсальною, тобто чи відображає вона об'єктивні процеси створення будь-якого типу міфу, або вона специфічна для одного типу міфу. Наведіть приклад, який би однозначно проілюстрував вашу модель. Скористайтеся наступними визначеннями:

Міф — це розповідь про подію, у якій беруть участь надприродні, надлюдські сили або особистості Міфологічне мислення... приписує певні феномени події дії надприродних, "божественних сил", які мисляться або просто динамічно, або представлені як уособлені духи чи боги. :
Міф— це слово... це форма, спосіб позначення... Міф являє собою особливу систему в тому відношенні, що він створюється на основі вже раніше існуючого семіологічного ланцюжка: вторинна семіологічна система. Те, що в первинній системі було знаком (підсумок асоціації поняття й образи), у вторинній лише означає... матеріали, з яких створюється міфічне висловлення (власне мова, фотографія, живопис, плакат, обряд, річ і т.д.), можуть бути початково різнорідними, але, потрапляючи у володіння міфу, вони зводяться до голої знакової функції; для міфу всі вони – лише сировина, всі вони єдині в тому, що доведені до чистого мовного стану.
Значна частина міфологічних понять про світ, що глибоко проникнули у більшість сучасних релігій, є ні що інше, як психологія, спроектована у зовнішній світ.
Міф - це природний і необхідний щабель між несвідомим і свідомим мисленням.
Міф - це символічна історія, що розкриває внутрішній зміст всесвіту й життю людини.
Міфологія - це поема природи. У ній мистецьки уплетені найвищі ідеали; усе в ній - взаємозв'язок і трансформація, усе з'єднано й перетворюється одне в одне, і цей зв'язок і перетворення становлять її неповторний зміст, її внутрішнє життя, її метод.

4. Охарактеризуйте концепцію циклічного розвитку культури та зробіть порівняльний аналіз поглядів М. Данилевського і А. Тойнбі.

5. Чим еволюційна концепція антропогенезу відрізняється від теїстичної? Чи обов’язково еволюційне вчення має бути й атеїстичним? Відповідь обґрунтуйте.

6. Прочитайте тему №5 із посібника «Культурологія»: Навчальний посібник / В.І. Абрамов, Б.Г. Мачульський, Т.С.Пітякова та ін. – К: КНЕУ, 2007(с.187-224) та главу 1.2.4. навчального посібника Шевнюк О.Л. Культурологія: Навчальний посібник – 3-тє вид., стер. –К.: Знання – Прес, 2007 – (Вища освіта XXI ст. (с.75-78). Проаналізуйте наведені нижче уривки. Які моделі динамічних процесів у культурі вони відображають? Спробуйте визначити авторів:

а) «Цілі сфери культури можуть здійснювати свій рух лише у формі поступових змін. Поступові та вибухові процеси, що представляють антитезу,існують тільки відносно один одного. Знищення одного полюсу призвело б до знищення іншого. Усі вибухові динамічні процеси реалізуються в складному динамічному діалозі з механізмами стабілізації»;

б) «Я бачу на місці одноманітної картини однолінійної світової історії феномен множинності могутніх культур, кожна з яких надає своєму матеріалу, тобто людській природі, свою власну форму , кожна з яких має свою власну ідею, свої власні пристрасті, своє власне життя, волю, манеру сприймати речі та свою власну смерть»;

в) «Відповідно до викликів, суспільство вирішує завдання, що постає перед ним, і тим переводить себе у більш високий і більш досконалий з погляду ускладнення структури стан»;

г) «…пасіонарність – це здатність й прагнення до зміни оточення… Імпульс пасіонарності буває настільки сильним, що носії цієї ознаки – пасіонарії – не можуть примусити себе розрахувати наслідки своїх вчинків. Це дуже важлива обставина, яка вказує на те, що пасіонарність – атрибут не свідомості, а підсвідомості, який виражається в конституції нервової діяльності. Ступені пасіонарності різні, але для того, щоби вона мала очевидну і фіксовану історією форму прояву, необхідно, щоби пасіонаріїв було багато,тобто це ознака не тільки індивідуальна, але й колективна».

7. Прочитайте наведений уривок, визначте автора та назвіть запропоновану ним модель соціокультурної динаміки: «…рушійною силою розвитку локальних цивілізацій є «творча ментальність», яка виступає носієм «життєвого пориву» і здатна давати адекватну відповідь на «історичні виклики», вести за собою маси населення – «інертну більшість». Маса позбавлена творчої ініціативи і навіть на вищих фазах розвитку цивілізації майже не відрізняється від людей первісного суспільства. В тому разі, коли «творча меншість» стає нездатною дати правильну відповідь на чергову проблему, поставлену культурно-історичним розвитком, вона втрачає авторитет і стверджує свою владу насильством, перетворюючись на «пануючу меншість». Процес відчуження маси від еліти завершується тим, що маса, котра стає «внутрішнім пролетаріатом» об’єднується з «варварською периферією» чи колоніальним «зовнішнім пролетаріатом» і руйнує локальну цивілізацію, якщо не гине раніше від військової поразки…».

8. П.Сорокін висунув теорію суперсистем, в основі яких лежить певний тип культури, що відповідає певному морфологічному началу. Всього він відмічав три основних типи культури: чуттєвий, у якому переважає чуттєве сприймання дійсності, ідеаціональний, де переважає раціональний підхід та ідеалістичний, в якому панує інтуїтивістський спосіб пізнання. Що спричинило сучасну кризу західної культури XX століття на переконання П.Сорокіна? Чи згоден автор «Кризи нашого часу» з О. Шпенглером, що кожна культурна епоха має обмежене існування?

Тема 10. Модерн і Постмодерн в культурі.

1) Звернувшись до роботи Г. Маркузе «Одномірна людина» (Маркузе Г. Одномерный человек / Герберт Маркузе ; - М. : АСТ : Ермак, 2003 – 331 с.) проаналізувати основні ідеї, які виділяє автор, характеризуючи стан людини в індустріальному суспільстві.

2) До однієї з найсуттєвіших проблем індустріального суспільства відноситься проблема конвеєра, яка не обмежується границями власне процесу виробництва, а стосується всього життя людини, її існування в рамках наявної культури, усвідомлення оточуючого світу. Виявити ті наслідки, які породжує для людини проблема конвеєра.

3) Данієл Белл постіндустріальне суспільство визначає як "суспільство, в економіці якого пріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до виробництва послуг, проведення досліджень, організації системи освіти і підвищення якості життя; у якому клас технічних фахівців став основною професійної групи і, що важливіше, в якому впровадження нововведень...більшою мірою почало залежати від досягнень теоретичного знання".^{^[1]} Прочитати літературу, рекомендовану до теми, та прокоментувати цю думку Д. Белла.

4) Сучасні дослідження в гуманітаристиці вказують, що цивілізація в своєму розвитку рухається від споживання природних ресурсів, через їх вичерпання, до пошуку і заміни, переходу на освоєння нових ресурсів, що і відображене в концепції розвитку трьох стадій у розвитку цивілізації: доіндустріального (аграрне, традиційне), індустріального і постіндустріального суспільства. Виділення і обґрунтування існування цих трьох епох людської історії належить Д. Белу. О. Тоффлер називав ці стадії людського розвитку "першою, другою і третьою хвилями цивілізації", а С. Крук і С. Леш "премодерністськими, модерністськими і постмодерністськими". Висловити свою думку щодо запропонованих дослідниками етапів розвитку цивілізації. Виявити найдоцільніший, з Вашої точки зору, підхід до зазначеної проблеми. Свою позицію аргументувати.

5) Висловити власне розуміння думки Г. Хелер, яка наголошувала, що саме усвідомлення відповідальності за майбутнє перед лицем загрози знищення дозволить людству позбавитися пріоритету споживацьких відносин. Подумати над тим, що спричинило формулювання вищеназваної позиції автора. У зв’язку з цим прокоментувати вислів «Глобалізація особистої відповідальності».

6) Проінтерпретувати думку О. Забужко, згідно якої елітарна культура ставить запитання, а масова культура дає готові відповіді.

7) Самостійно опрацювати нищезапропоновану літературу та окреслити відмінності модерної і постмодерної моделей культури.

Ециклопедія постмодернізму / За ред. Ч. Вінквіста та В. Тейлора; Пер. з англ. В.Шовкун; Наук. ред. пер. О. Шевченко. – К.: «Вид.-во Соломії Павличко «Основи»», 2003. – 503 с.
Загороднюк В. П. Бачення знання та людини у філософії модерну та постмодерну // Філософська думка. – 2006. – № 4. – С. 3-21.
Козловський П. Постмодерна культура: суспільно-культурні наслідки технічного розвитку. // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. Хрестоматія: Навч. посібник / Упорядники: В. В. Лях, В.С. Пазенок. - К.: Ваклер, 1996 – С. 214-294.
Кутырев В. А. Философия иного, или Небытийный смысл трансмодернизма // Вопросы философии. – 2005. – № 12. – С. 3-19.
Кутырев В. А. Экологический кризис, постмодернизм и культура // Вопросы философии. – 1996. – № 11.– С.
Личковах В. А. Леверкюнівська душа авангарду // Філософська і соціологічна думка. – 1992. – № 2. – С.40-41.

8) Обґрунтувати свою думку щодо можливості поставити знак рівності між поняттями «модернізаційний процес» та «глобалізаційний процес»?

9) Обґрунтувати відповідь на питання, чому, починаючи з 90-х років ХХ ст. і до сьогодні проблематика типологічних відмінностей культурно-світоглядної і наукової парадигми Модерну та сучасності активно дискутується як в українській так і в світовій філософській та культурологічній думці.

8. ІНДИВІДУАЛЬНО-КОНСУЛЬТАТИВНА РОБОТА

Індивідуально-консультативна робота організована у формі консультацій та індивідуальних занять (щотижневі, залежно від кількості груп викладача, відповідно до індивідуальних графіків кожного викладача). Окрім безпосереднього спілкування зі студентами, викладачі обов’язково перевіряють виконання творчих індивідуальних завдань, організовують захист студентських рефератів. На консультаціях проводиться роз’яснення окремих теоретичних питань та практичних аспектів завдань, що стосуються самостійної роботи студентів.

Серед форм індивідуально-консультаційної роботи необхідно акцентувати увагу на індивідуальній роботі з окремими студентами, які виявили творчий нахил до вивчення філософських дисциплін з метою підготовки ними окремих наукових доповідей для студентських науково-практичних конференцій. На індивідуальних заняттях відбувається обговорення навчальних проблем, евристичні бесіди, функціонують наукові гуртки.

Індивідуально-консультаційна робота викладачів зі студентами здійснюєься відповідно до графіка, складеного кафедрою. В ньому визначаються види ідривідуально-консультативної роботи (індивідуальних занять, консультацій, перевірки виконання індивідуальних завдань, перевірки та захисту рефератів, есе тощо), а також час проведення занять та аудиторія.

Метою проведення індивідуально-консультативної роботи є створення необхідних умов для виявлення і розвитку індивідуальних творчих здібностей студента на основі особистісно-діяльнсісного підходу, посилення мотивації до пізнавальної діяльності з урахуванням психофізичних особивостей і академічної успішності студента, що сприяє становленню особистості майбутнього фахівця.

9. Перелік питань, які виносяться на модульну контрольну роботу з дисципліни «Культурологія» для всіх форм навчання.

Історія та логіка становлення культурологічного знання.
Філософія культури як культурна самосвідомість європейської людини.
Соціальна і гуманітарна культурологія.
Культурологія як інтегративна галузь соціально-гуманітарного знання про культуру.
Культура як цілісний об’єкт культурології.
Методи дослідження культури: дескриптивні, компаративні (порівняльні), психоаналітичні, статистичні та віртуальне моделювання.
Місце навчальної дисципліни «Культурології » в системі сучасного знання, зокрема, компетентісної моделі економічної освіти.
Поняття “культура” та її інтерпретації. Етимологія терміну “культура” та проблема дефініції.
Сучасні концептуальні інтерпретації феномену культури.
Гра як першоджерело культури в концепції Й. Гейзінга.
«Архетипи» («універсалії», або «інваріанти») культури як схеми духу.
Статус традиції як особливої реалії культури.
Класичний еволюціонізм (Г. Спенсер, Е. Б. Тайлор, Л. Г. Морган
Культура як знаково-символічна система.
Знак, символ та образ в культурі.
Сутність символу як найважливішого механізму пам’яті культури.
Поняття «мови культури».
Мова культури (жест, слово, малюнок, танок, предмет, що має символічне значення).
Природні, штучні, вторинні мови.
Значення знаків (предметне, смислове, експресивне).
Поняття “цивілізація”: етимологія терміну та основні підходи до її тлумачення.
Проблема співвідношення культури і цивілізації.
Цивілізація як пік розвитку культури (М. Данилевський).
Цивілізація як занепад певної історичної культури (О. Шпенглер). Цивілізація як «самоідентифікація культури, що досягла своїх меж» (А. Тойнбі). «Стиль культури»(А. Крюбер) як симптом цивілізації. «Цивілізація як певна культурна сутність» та ідея зіткнення цивілізацій (С. Гантінгтон).
Цивілізація як форма впорядкування культури і суспільства.
Основні ознаки цивілізації.
Основні регіони появи найдавніших цивілізацій.
Ваша точка зору щодо конфлікту культури і цивілізації.
Таємниця початку людства: генезис та основні риси культури “прометеївської епохи” (К. Ясперс).
Міфологія як універсальна властивість культури.
Магія, культ, табу: поняття та інтерпретації.
Табу як первісна форма регуляції людської поведінки. Протомораль.
Ранні форми релігії: анімізм, тотемізм, фетишизм.
Феномен шаманізму (М. Еліаде).
Неолітична революція – вихідний пункт культурогенезу сучасної людини: трансформація системи релігійно-міфологічного світогляду та перехід від привласнювального суспільства до суспільства продуктивного.
Піктографіка як перший різновид писемності.
Піктографіка та орнаментика.
Ієрогліфічний та абетковий принципи писемності.
Мова як інтеграційний механізм культури.
Передумови виникнення мистецтва.
Поняття міфологічної свідомості.
Міф як «архе» культури.
Архетип Дерева життя та посередництво людини-медіатора між світами Богів і Предків.
Теорія «осьового часу» К. Ясперса.
«До осьові» та «після осьові» культури Стародавнього Сходу та Заходу.
Релігійно-міфологічні уявлення стародавніх єгиптян.
Єгипетські піраміди. Гіпотези щодо походження і призначення єгипетських пірамід.Стародавній Єгипет: езотеричні і екзотеричні знання, писемність та освіта.
Правило “Золотого перетину”. Особливості давньоєгипетського мистецтва.
Буддизм, конфуціанство і даосизм у китайській парадигмі культури.
Тілесні моделі особистості і Всесвіту, людина як міра всіх речей в китайському універсумі.
Ритуал та принцип недіяння в китайській культурній традиції.
Технологічні відкриття і винаходи стародавнього Китаю.
Античність як тип культури.
“Грецьке диво” – велика спадщина античної Еллади (Б. Рассел).
Міфологія та релігія греків.
Перетворення ритуалу в театр. Трагедія як надбання античного світу. «Золота доба» грецького мистецтва в класичній Греції.
Правило «золотого перетину» і його практичне застосування в мистецтві Греції.
Формування цивілізації античного типу (ремісницько-морська цивілізація, полісність, демократизм, республіканізм, суверенітет народу, роль приватного начала в економіці, класичне рабство).
Грецький поліс як своєрідна «моральна субстанція« суспільства.
Еллінізм як греко-східний соціокультурний синтез.
Римська інтерпретація грецької спадщини.
Культурологічний зміст опозиції “язичництво-християнство” часів занепаду Римської імперії.
Роль античної культурної спадщини у формуванні європейської культури.
Християнство як культурно-історичний феномен та його значення для духовного розвитку Європи.
Внутрішньо-регіональні, культурно-конфесійні відмінності: романський, германський, слов’янський культурні світи і вплив на них католицизму, протестантизму, православ’я.
Поняття Ренесансу. Ренесанс як тип культури. Відкриття античності.
Гуманізм і проблема людської індивідуальності. Ренесансні типи митців: геній і юрба.
Реформація (M. Лютер, Ж. Кальвін), Контрреформація та становлення культури Нового часу. Духовне значення європейської Реформації.
Протестантизм як сепаратний шлях спасіння.
Професійна і трудова діяльність як мирська аскеза. «Протестантська етика і дух капіталізму (М. Вебер
Феномен повернення та динаміка культурно-історичного розвитку: Середньовіччя, Відродження, Реформація, Новий час, Сучасність.
Поняття «Премодерн-Модерн-Постмодерн» та внутрішня логіка розвитку європейської культури.
Менеджер як «носій соціальної ідентичності» сучасної культури. Особливості менеджменту у сфері культури.
Складові змісту поняття „культура середніх віків”: теоцентризм, трансцендентальність, вертикальність, ієрархізм.
Універсалізм і символізм середньовічної картини світу.
Суб’єкт середньовічної культури та репертуар субкультур: церковна – куртуазна – народна.
Основні принципи ренесенсаного світогляду: антропоцентризм, гуманізм, індивідуалізм, титанізм.
Духовне значення європейської Реформації. Контрреформація та становлення культури Нового часу.
Наукова революція (М. Копернік, І. Кеплер, Г. Галілей).
Вплив ідей Ренесансу і Реформації на культуру України.
Просвітництво як характеристика модерної культури.
Крах цінностей, криза європейського гуманізму (критика основ європейської культури, ідея смерті Бога, нігілізм, нарцисизм, деморалізація).
Культура Модерну: зміст та базові характеристики.
Постмодернізм як нова парадигма соціокультурної трансформації і його характеристика. Співвідношення модерну та постмодерну.
Елітарна та масова культура в ситуації постмодерну.
Субкультура і контркультура.
Проблема мультикультуралізму.

10. Карти САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ.

Самостійна робота – це діяльність студента щодо освоєння окремих тем, проблем, питань або джерел, що передбачаються навчальним планом, але виносяться на самостійне опрацювання. Опанування програмою курсу передбачає знайомство з окремими оригінальними працями (першоджерелами), уміння працювати з культурологічними та філософськими словниками та довідниками, додатковою літературою (посібниками, статтями, монографіями).

Мета самостійної роботи: змістовне осмислення інформації та ініціювання внутрішніх мотивацій до самостійно-пошукової діяльності, її втілювання у тексті як найвищій творчій цінності. Опанування навичками творчої самостійної роботи.

Форми самостійної роботи: опрацювання першоджерел, реферати, творчі есе, конспекти, переклад іноземних текстів, сценарії до культурологічної гри, тези до «кейс-стаді», тестування, анкетування, комп’ютерні та відео-презентації, навчальні екскурсії.

ВИДИ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

1. Підготовка до семінарських занять.

2. Письмова робота «Аналіз тексту» (першоджерела):

3. Письмова робота (реферат, есе, рецензія).\

4. Підготовка до контактних занять для студентів заочної форми навчання.

1. Підготовка до семінарських занять. (Див. Плани семінарських занять).

2. ПИСЬМОВА РОБОТА «Аналіз тексту» (першоджерела):

Письмова робота «Аналіз тексту» (першоджерела) передбачає:

Вибір першоджерела:студент самостійно вибирає текст, керуючись програмою курсу та списком рекомендованої літератури.

Текст:теоретична робота, що дає уявлення про наукову позицію автора; бажано цілісний текст, або логічно завершений фрагмент.

Вимоги до оформлення:обсяг роботи: не менше 10 сторінок, бажано не більше 15 сторінок (14 Times New Roman, 1,5 інтервал).

Робота виконується письмово і складається із наступних частин:

вступ;
точна вказівка автора, назви тексту та вихідних даних (книга, сайт та ін.);
стисла довідка про автора тексту: дати життя, освіта, творчий шлях, внесок в історію культурологічної думки;
стисла довідка про текст: історія створення, місце та час видання;
конспект тексту з коментарем, включенням цитат автора (посилання оформлюються відповідно до загальних вимог до цитування);
при роботі над коментарем бажано користуватися критичною літературою;
вказати список літератури, використаної при написанні роботи (не менше 5 пунктів).

3. ПИСЬМОВА РОБОТА (реферат, есе, рецензія).

Частина реферативних повідомлень може бути заслухана на семінарських заняттях і відповідним чином оцінена. Оцінка за реферат 10 балів, якщо він відповідає необхідним вимогам, або 0 балів, якщо формальні і змістовні вимоги проігноровані.

Тема 2: Культура як феномен. (Семінарські заняття № 1-2)

Теми письмових робіт:

Концепції циклічного розвитку культури.
Морфологія культури О. Шпенглера.
Культура і особистість.
Й. Гейзінга: культура як гра.
Психоаналітичні концепції культури.
Феномен культури в сучасному неофрейдизмі.
Феноменолого-герменевтична методологія розуміння культурних знаків
Структуралістсько-антропологічне осягнення світу культури;
Архетипи культури в концепції К. -Г. Юнга.

10. Світ культури і його символічні форми.

11. Національний етос культури.

Тема 3:Статус цивілізації у культурі. (Семінарське заняття № 3).

Теми письмових робіт:

Сучасність: конфлікт культури і цивілізації.
О.Шпенглер: культура та цивілізація.
“Ерос та цивілізація” Г. Маркузе.
“Варварство” та “людяність” як форми культурної ідентичності людини.
Історичні типи цивілізації.
Проблема плюральності культур та єдності світової історії в концепції А.Тойнбі.
Феномен Новоєвропейської цивілізації.
Ф. Фукуяма про «завершення історії».
Культура в глобалізованому світі.
Антропологічна криза і пошуки ціннісно-смислових орієнтирів.
Гантінгтон С.: Протистояння цивілізацій.
Культура в постіндустріальному, інформаційному суспільстві.

Тема 4. Архаїчний тип культури. (Семінарське заняття 4)

Теми письмових робіт:

Е. Тейлор про первісну культуру.
З.Фройд: тотем і табу.
Тотемізм і анімізм в культурі.
Міф і символ.
К. Леві-Строс: “гарячі” і “холодні” культури.
Синкретизм ранніх форм культури.
М. Еліаде: культурний феномен шаманізму.
Сакральне й профанне в інтерпретації М. Еліаде.
Міф як “архе” культури.
Міфотворчий аналіз культури (О. Потебня).
Л. Леві-Брюль про надприроднє у первісному мисленні.
Культ і культура.
Структура і логіка міфу.
Ритуал і традиція.
Знаково-символічний характер обрядів і ритуалів.
Проблема походження мови.
Новий образ міфу в етнологічних дослідженнях К. Леві-Строса.
Дар та даріння: теорія обміну М. Мосса.
Марсель Мосс: від загальної теорії магії до понять “персона” та “техніка тіла”. Табу як первісна форма регуляції людської поведінки.
М. Бердяєв про первісну моральну свідомість та етику закону.

Тема 5 Культура стародавніх цивілізацій.(Семінарське заняття 5)

Варіант 1. Культура Стародавнього Єгипту.

Теми письмових робіт:

Міфологічний образ давньоєгипетської цивілізації.
Культ Осіріса.
Космологічні і солярні міфи.
Єгипетська „Книга мертвих».
Езотеричні і екзотеричні знання в Стародавньому Єгипті.
Релігійно-політична реформа Ехнатона і культ Атона.
Культурологічне значення єгипетських пірамід: таємниці і наукові гіпотези.
Писемність: міфологічне та наукове обґрунтування.
Єгипетський ідеал краси і давньоєгипетська мода.
Наукові знання і технології.
Астрономія і астрологія в системі знання.
Теорія гармонії („Золотого перетину”), її застосування в архітектурі.
Символізм образотворчого мистецтва.
Символіка храму як образу Універсуму.

Варіант 2: Давньокитайська культура.

Теми письмових робіт:

Особливості китайської міфології.
Конфуціанська концепція „вень” та „золота доба” китайської цивілізації.
Етика і ритуал в традиційній китайській культурі.
Конфуцій: особистість і вчення.
Даосизм як напрямок давньокитайської філософії. Релігії в стародавньому Китаї.
Морально-духовна практика даосизму.
Давньокитайська медицина в контексті сучасності.
Школи китайського буддизму.
Лао-Цзи: особистість і вчення.
Символіка буддійського храму.
Китайська ієрогліфічна каліграфія і гравюра.
Мова і іерогліфічна писемність.
Вчення про „символи і числа” як джерела сакралізації наукового знання. „Канон перемін” (І Цзін) і магія даосів.
Каліграфія як елемент образотворчого мистецтва.
Монастир Шао-Лінь та бойові мистецтва Китаю.
Проблема безсмертя у даоській філософській традиції.
Класичний китайський театр: канонічні принципи театральної дії.
“Книга змін”: її місце у китайській традиційній культурі.
Традиційна китайська архітектура та садово-паркове мистецтво.
Бойові мистецтва Китаю та їх культурне значення.
Конфуціанство та конфуціанський кодекс у сучасному Китаї.
Буддизм та даосизм: синтез чи суперечності?

Тема 6. Античність як тип культури. ( Семінарське заняття 6).

Теми письмових робіт:

Кріто-мінойська і кріто-мікенська культури.
Культура архаїчної Греції.
“Золота доба” античної культури.
Феномен античного полісу.
Альтернативність тенденцій: Афіни і Спарта.
Грецька міфологія.
Аполонівське і діонісійське підгрунтя античної культури.
Грецька трагедія як перехідна ланка від Міфу до Логосу.
Мудрець і філософія як “любов до мудрості”.

10. Правило «золотого перетину»: особливості та застосування в античному мистецтві.

11. Парадига “гри” і містерія грецького театру.

12. Поняття «еллінізм» та елліністичний період античної культури.

13. Героїчний міф: інтерпретації глибинної психології.

14. Комплекс “мілітарності” в римській культурі.

15. “Хліба і видовищ” – культурологічний образ імперського Риму.

16. Античний і християнський гуманізм.

17. М.Фуко: принцип “турботи про себе” і “культура себе” в античності.

18. Давньогрецька античність та сучасна Європа.

19. Вплив античної культури на автохтонні племена материкової України.

20. Еволюція образу античності в європейській свідомості.

21. Образ християнства в творах римських авторів пізньої античності.

22. Архітектура і скульптура як актуальні види мистецтва в стародавній Греції.

Тема 7. Європейська культура: джерела та динаміка розуитку. (Семінарське заняття 7-8)

Теми письмових робіт:

О. Шпенглер про «прафеномен фаустівської культури».
Аполлонівське та діонісійське начало в європейській культурі (Ф. Ніцше).
Роль античної культурної спадщини у формуванні європейської культури.
Християнство як культурно-історичний феномен та його значення для духовного розвитку Європи.
Романтична традиція в європейській культурі.
Ф.Ніцше – клініцист європейського нігілізму (критика граничних основ європейської культури, ідея вічного повернення того ж самого, ідея надлюдини, ідея смерті Бога).
Міфологема “кризи” в європейській культурі ХХ ст.
Криза європейського гуманізму (за Е. Гусерлем).
«Одномірна людина» (Г. Маркузе), «людина маси» (Х. Ортега-і-Гасет) і феномен масової культури як бунт життя проти культури.
Толерантність: витоки, принципи та проблеми.

Тема 8: Культура Західно-європейського Середньовіччя. (Семінарське заняття 9)

Теми письмових робіт:

Християнська міфологія і середньовічна картина культури.
Романський стиль і готика.
Народна культура середньовіччя.
Культурологічні портрети доби патристики: Афанасій Великий, Ієронім, Амвросій, Августін.
Культурна роль середньовічних монастирів.
Теоцентризм як субстанційний модус середньовічної духовної культури.
Порівняльна характеристика культур латинського Заходу й візантійського Сходу.
Романський культурний елемент у варварській Європі (на прикладі Боеція).
Що таке “Каролінгський ренесанс”?.
Внесок Августина у формування середньовічної культури.
“Сума середньовічної культури” в творах Данте.
Порівняльно-історична характеристика християнського та язичницького світорозуміння у П-УШ ст..
Особливості куртуазної субкультури.
Мова культури трубадурів.
Рицарський роман і його доля.
Канон „сімох вільних мистецтв”.
Феномен лицарства.
Європейське лицарство та українське козацтво – спадкоємці індоєвропейських традицій.
Сучасне лицарство (Дж. Р. Р. Толкієн).

Тема 9. Ренесанс і Реформація у європейській культурі (Семінарське заняття 10)

Теми письмових робіт:

Зміна парадигми культури в добу Проторенесансу.
Католицький захід і культура Ренесансу.
Італійське і Північне Відродження: своєрідність і взаємовпливи. Секуляризація культури і наукові пошуки ренесансної людини.
Титани Відродження: феномен Леонардо да Вінчі.
Ренесанс і антична культурна традиція.
Середньовічна і ренесансна концепція людини.
Проблема генія і юрби у культурі Відродження.
Ренесансний образ світу.
Розвиток мистецтва в добу Відродження.
Міста і міська культура.
Ренесансний гуманізм: витоки і ґенеза.
Освітня парадигма в ренесансній культурі.
Протестантська мораль і формування особистості Нового часу.
Реформація і Контрреформація у європейській культурі.
Українське козацтво як соціокультурний феномен.
Ідеологія кальвінізму й становлення нового відношення до праці. Протестанська версія християнства і новоєвропейська культура.
Ренесансний гуманізм на українських землях.
Культурологічні портрети геніїв Відродження.
Філософсько-історичні положення європейської Контрреформації (І. Лойола, Ф. Суарес, Тридентський собор 1545–1563 рр.).
Філософсько-теологічна концепція М. Лютера і Ж. Кальвіна (порівняльно-історична характеристика).
Культурно-освітній феномен православних Братств в Україні на зламі ХУ1-ХУП ст..
Церковні та культурно-освітні реформи Петра Могили.
Українська еліта ХУ1 – першої половини ХУП ст. та її роль у формуванні вітчизняної культури.
Протестантські ідеї в середовищі української еліти кінця ХУ1-ХУП ст.. Джерела європейського бароко та особливості українського (мазепинського) бароко.
Староукраїнська барокова культура.
Українське бароко як явище світової культури.
Українська музика: від ренесансу до бароко.
Ренесансна сутність та барокова форма української літератури ХУП ст.

Тема 10. Модерн і Постмодерн в культурі. (Семінарське заняття 11, 12).

Теми письмових робіт:

Поняття Нового часу: культурологічне осмислення.
Просвітництво і романтизм як культурні світи.
Просвітництво в Україні першої половини Х1Х ст..
Проект модерну: культурно-історичний контекст.
Модернізм як “революція у мистецтві”.
Імпресіонізм як останній “великий стиль” Х1Х ст. в європейській культурі. Ю.Хабермас: проект модерну в європейській культурі.
Український романтизм як чинник національного відродження.
Герменевтика про визначення сутності культурно-історичних феноменів. ( В.Дільтей, О.Больнов, Х.Гадамер, Ю.Хабермас).
Структуралізм : інтерпретація культури (К.Леві-Строс, М.Фуко).
Критика проекту модерну в європейській культурі.
Філософські та культурні виміри постмодерну.
Ситуація постмодерну в культурі.
Постмодернізм і неоавангардизм в українській культур.
Мова і влада як основні синтезуючі універсалії в європейській культурі ХХ ст..
Т.Адорно про масову та елітарну культуру.
Масова культура та її специфіка в Україні.
Трансцендентальні засади філософії постмодерну (Дерріда, Ліотар).
Постмодерн як тип мислення.
Постмодерн і ідеали національного культурного відродження.
Роль масової культури в культурному полі сучасності.
Елітарна культура: перспективи розвитку.
Традиційна культура: суть та основні риси.
Постмодерн як культурна модель сучасності.
Теорія модернізації та її місце в культурології .
Мультикультуралізм як модель розвитку сучасної культури.
Ризики глобалізації: культурологічний аспект.
Етнокультура в глобалізованому світі.
Роль традиції в розвитку культури.
Джерела культурних інновацій.
Постмодерні тенденції в сучасній українській культурі.

10.1.Карта самостійної роботи студента для студентів денної форми навчання.

Карта самостійної роботи студента

З дисципліни «Культурологія»

Для студентів напряму підготовки_________Всі напрями підготовки________

Денна форма навчання

№ семінарського заняття		Форма самостійної роботи студента	Види семінарських занять		Максимальна кількість балів
За систематичність і активність роботи на семінарських заняттях
Змістовний модуль № 1
Заняття №1	Попередня підготовка з визначених питань			Семінар-розгорнута бесіда		5
Заняття №2	Попередня підготовка з визначених питань			Семінар-обговорення		5
Заняття №3	Попередня підготовка з визначених питань			Семінар-колоквіум		5
Змістовний модуль № 2
Заняття №4	Опрацювання теоретичних основ прослуханого лекційного матеріалу			Дискусія з елементами аналізу		5
Заняття №5	Опрацювання теоретичних основ прослуханого лекційного матеріалу			Семінар-обговорення		5
Заняття №6	Опрацювання теоретичних основ прослуханого лекційного матеріалу			Дискусія з елементами аналізу		5
Заняття №7	Опрацювання теоретичних основ прослуханого лекційного матеріалу та підготовка доповідей			Семінар-конференція		5
Заняття №8	Попередня підготовка з визначених питань			Семінар-розгорнута бесіда		5
Заняття №9	Попередня підготовка з визначених питань			Семінар-колоквіум		5
Заняття №10	Опрацювання теоретичних основ прослуханого лекційного матеріалу			Семінар-обговорення		5
Заняття №11	Опрацювання теоретичних основ прослуханого лекційного матеріалу			Семінар-обговорення		5
Заняття №12	Попередня підготовка з визначених питань			Семінар-колоквіум		5
Разом балів за роботу на семінарських заняттях 60
За виконання модульних (контрольних) завдань
Модуль № 1	Написання модульної контрольної роботи					10
Модуль № 2	Написання модульної контрольної роботи					10
Разом балів за модульний контроль						20
За виконання індивідуальних завдань
Види індивідуальний завдань (студент обирає не більше 2-х завдань упродовж семестру)
Написання реферату, есе, рецензії.						10
Підготовка доповіді та участь у конференції						10
3. Письмова робота «Аналіз тексту» (першоджерела).						10
Разом балів за виконання індивідуальних завдань						20
Всього балів за СРС						100

10.2. Карта самостійної роботи студента для студентів заочної форми навчання

Карта самостійної роботи студента

з дисципліни (вибіркової ) «____Культурологія ______________»

для студентів всіх напрямів підготовки, крім напряму «соціологія»

освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр

Заочна форма навчання

СЕСІЙНИЙ ПЕРІОД
№ заняття	Контактні заняття (теми відповідно до робочої програми)	Форма занять і контролю	Макс. кіл-ть балів
*За систематичність і активність роботи на контактних заняттях*
1.	Тема 1. Культурологія: предметність та моделі дослідження. Тема 2. Культура як феномен	Установча міні-лекція (конспект)	1
		Міні-семінар – розгорнута бесіда	3
		Тестовий контроль знань	3
2.	Тема 3. Культура і цивілізація (самостійне опрацювання). Тема 4.Архаїчний тип культури. Тема 5.Культура стародавніх цивілізацій. (самостійне опрацювання)	Міні-лекція (конспект)	1
		Міні-семінар – розгорнута бесіда	3
		Тестовий контроль знань або виконання практичних завдань	3
3.	Тема 6.Античність як тип культури. Тема 8. Культура Середньовіччя (Премодерн). (самостійне опрацювання)	Міні-лекція (конспект)	1
		Міні-семінар – дискусія	3
		Тестовий контроль знань або виконання практичних завдань	3
4.	Тема 9. Ренесанс і Реформація в європейській культурі. (самостійне опрацювання).	Міні-лекція (конспект)	1
		Міні-семінар – дискусія	3
		Тестовий контроль знань або виконання практичних завдань	3
5.	Тема 10. Модерн і Постмодерн в культурі.	Міні-лекція (конспект)	1
		Міні-семінар – «мозковий штурм»	3
		Тестовий контроль знань або виконання практичних завдань	3
			35
*За виконання модульних (контрольних) завдань*
6.	Комплексна аудиторна *самостійна* контрольна робота	Поточний модульний контроль	15
*Усього балів за контактні заняття*			50

міжСЕСІЙНИЙ ПЕРІОД
*За виконання обов’язкових позааудиторних* *індивідуальних завдань*
Види завдань	Форма подання	Термін подання і реєстрації	Форма контролю	Макс. кіл-ть балів
Домашнє індивідуальне завдання Див. розділ 6 Методичних матеіалів. Обирається тема 3. Інформаційно-семіотичне розуміння культуи. )	(письмова або електронна)	(Дата визначається в залежності від навчального плану. Подається на кафедру або на електронну пошту викладача)	Захист і обговорення результатів за графіком «Дня заочника»	20
Індивідуальна практична робота-онлайн. Див.розділ 6 Методичних матеріалів. Обирається тема 10. Модерн та Постмодерн в культурі.	електронна	Дата визначається в залежності від навчального плану. Подається електронну пошту викладача	Викладачем в онлайн-режимі	20
*За виконання індивідуальних робіт за вибором (1-го завдання)*
1. Аналітичний (критичний) огляд наукових публікацій 2. Аналітичний звіт власних наукових досліджень 4. Підготовка презентації 5. Виконання завдань в рамках дослідницьких проектів кафедри (факультету)*	(письмова або електронна)	Індивідуально викладачу за графіком «Дня заочника»	Захист і обговорення результатів за графіком «Дня заочника»	10
*Усього балів за виконання позааудиторних* *індивідуальних завдань*				50
*Разом*				100

* За рішенням кафедри студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності — участь у конференції, підготовці наукових публікацій тощо — можуть присуджуватись додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів.

11. Система поточного і підсумкового контролю знань

Поточний контроль здійснюється протягом семестру з метою перевірки розуміння та засвоєння матеріалу дисципліни, запам’ятовування певного навчального матеріалу, умінь самостійно опрацьовувати (аналізувати) рекомендовану літературу, тексти, здатності осмислювати зміст теми чи розділу навчального матеріалу, умінь публічно або письмово репрезентувати та аргументувати свою відповідь

Об’єктами поточного контролю знань студентів є:

а) виконання завдань та відповіді на семінарських заняттях — на кожному семінарському занятті викладач має можливість контролювати рівень знань студентів. оцінювати активність в обговоренні питань, що винесені на семінарські заняття. Проводити індивідуальні і групові опитування.

б) виконання завдань для самостійної роботи — підлягає оцінюванню самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань.

в) підготовка і написання реферативних повідомлень — оцінюється уміння самостійно опрацьовувати культурологічні тексти (джерела) під час написання роботи.

г) виконання модульної контрольної роботи — оцінці підлягають теоретичні знання, які набули студенти після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитись у формі тестів, відповідей на теоретичні питання тощо. З дисципліни передбачається проведення двох модульних контрольних робіт.

Самостійна робота студентів поділяється на:

- написання рефератів за заданою викладачем тематикою та захист їх під час індивідуально-консультативної роботи чи семінару і може бути оцінена максимальною кількістю балів 10,

- аналітичний огляд нової літератури з дисципліни «Культурологія» та репрезентація його під час аудиторних занять або індивідуально-консультативної роботи і може бути оцінено максимальною кількістю балів 10;

- участь у наукових студентських конференціях та виступи на них з доповідями максимально оцінюються в 10 балів;

- підготовка наукових публікацій (тез виступів на конференціях, семінарах) та подача відповідних матеріалів до друку оцінюється максимальною кількістю балів 10.

Разом за різні форми самостійної роботи студент може отримати 20 балів.

12.Особливості поточного контролю знань студентів заочної форми навчання.

Виконання підсумкової модульної контрольної роботи — не більше 15 балів.

Самостійна робота студентів заочної форми навчання поділяється на:

15. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Методичне забезпечення

Культурологія: Навч. посіб. / В.І. Абрамов, Б.Г. Мачульський, Т.С. Пітякова та ін. – К.: КНЕУ, 2007. – 376 с.
Культурология. Интегративный курс: учеб. Пособие. / И.Е. Волошко,

Б.Г. Мачульский, А.А. Машталер и др. – К.: КНЭУ, 2009. – 383 с.

Українська та зарубіжна культура [Текст] : навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисципліни / [Р. М. Вечірко, О. М. Семашко, В. В. Олефіренко, Д. Ю. Кобринський, Мачульський Б.Г. та ін.] ; М-во освіти і науки України, Київський нац. екон. ун-т імені Вадима Гетьмана. – К. : КНЕУ, 2006. – 367 с.

Базова

Безвершук Ж. О. Культурологія: відповіді на питання екзаменаційних білетів: навч. посібн. / Ж.О. Безвершук, О.В. Щербакова. – К.: Знання, 2010. – 327 с.
Гатальська С. М. Философія культури. Підручник. – К.: Либідь, 2005.– 328 с.
Історія світової та української культури: Підручник (В. А. Греченко та ін.). – К.: Літера ЛТД, 2002. – 464 с.
Історія української культури / За загал. ред. І. Крип’якевича. – 4-е вид., стереотип. – К.: Либідь, 2002. – 656 с.
Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. – К.: ЦУЛ, 2002. – 508 с.
Кравченко А. И. Культурология: Хрестоматия для высш. шк./ А. И. Кравченко. – М.: Академический Проект, 2000. – 640 с.
Культурология: Учебник для вузов. / Б.А. Эренгросс, Р.Г. Апресян, Е.А. Ботвинник и др.; Под ред. Б.А.Эренгросс. – М.:Изд. Оникс, 2007. – 480 с.
Культурологія [Текст] : навч. посібник / за ред. Т. Б. Гриценко – К. : Центр учбової літератури, 2011. − 392 с.
Культурологія. Українська та зарубіжна культура [Текст] : навч. посіб. / за ред. д-ра філос. наук, проф. М. М. Заковича. - 5-те вид., стер. - К. : Знання, 2010. − 589 с.
Культурологія: історія і теорія світової культури XX століття [Текст] : навч. посібник / В. В. Багацький, Л. І. Кормич. − Вид. 2-ге, переробл. і доповн. − К. : Кондор, 2007. − 304 с.
Культурологія: навч. посібник. / Н.Д. Пальм, Т.Є. Гетало, Д.Ю. Міхайліченко та ін. – Харків: Вид-во ХНЕУ, 2008. – 284 с.
Культурологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів // кол. авторів; за ред. А. Є. Конверського. – К. : Фоліо, 2013. – 863 с.
Культурологія: теорія та історія культури: Навч. посібн. / І.І. Тюрменко, С.Б. Буравчікова, П.А. Рудик та ін.; за ред. І.І. Тюрменко. − вид. 3-тє, переробл. і доповн. – К.:Центр учбової літератури, 2010. – 369 с.
Л. Л. Матвєєва. Культурологія [Текст] : курс лекцій : навч. посібник / Л. Л. Матвєєва. - К. : Либідь, 2005. − 512 с.
1. М. С. Кравець. Культурологія [Текст] : підручник / М. С. Кравець. - Львів : Новий Світ-2000, 2012. − 320 с.
2. Основи культурології: навч. посібник. / Л.О .Саднюк, Н.В .Щубелка, М.В. Шмиголь та ін.; за ред. Л.О. Саднюк, Н.В. Щубелка; М-во освіти і науки України; Одеський держ. екон. університет. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 400 с.
3. Подольская Е.А., Лихвар В.Д, Погорелый Д.Е. Кредитно-модульный курс культурологии: 6-е изд., перераб. и доп. Учебное пособие. – К.: Фирма “Инкос”, Центр учебной литературы, 2007. – 332 с.
4. Попович М.В. Нарис історії культури України / М.В. Попович. − 2-ге вид., випр.. - К.: АртЕк, 2001. – 728 с.
5. Українська та зарубіжна культура [Текст] : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Б. І. Хорошун, О. М. Язвінська, О. Ю. Сєрова ; - К. : НТУ, 2010. - 464 с.
6. Шевнюк О.Л. Культурологія: Навчальний посібник. / О.Л. Шевнюк. – 3-тє вид., стеор.– К.:Знання – Прес, 2007. – 354 с.

Допоміжна

Вебер М. Критические исследования в области логики наук о культуре // Вебер М. Избранные произведения. - М.: Директ-Медиа, 2010. – 340 с.
Гантінгтон С. П. Протистояння цивілізацій та зміна світового порядку. // Гантігтнон С. – Львів: Кальварія, 2006. – 474 с.
Гарсия Д. О понятиях “культура” и “цивилизация”.//Вопросы философии. – 2002. – №12. – С. 228-235.
Гатальська С.М. Філософія культури. / Гатальська С. – К.: Либідь, 2005. - 328 с.
Дворнік Ф. Слов’яни в європейській історії та цивілізації. /Пер. з англ.- К.: Дух і Літера, 2000.
1. Еліаде М. Священне і мирське; Міфи, сновидіння і містерії; Мефістофель і андрогін; Окультизм, ворожбитство та культурні уподобання / Пер. з нім., фр., англ. – К.: Видавництво Соломії Павличко”Основи”, 2001. – С.316-331, 367- 374.
2. Йосипенко С.Л. До витоків української модерності: українська ранньомодернова духовна культура в європейському контексті. – К. : Український центр духовної культури, 2008. – 392 с.
3. Кримський С. Архетипи української культури. // Проблеми теорії ментальності. – К. : Наук. Думка, 2006. – 408 с.
  1. Леві - Строс К. Структурна антропологія./ Пер. з фр. - К.: Основи, 2000 .- 387 с.
  2. Леві-Строс К. Первісне мислення. / Пер. з фр.- К.:Український Центр духовної культури. – 2000. – 324 с.
  3. Моррис Ч.У. Основания теории знаков // Культурология: Учеб. Для студ. Техн. Вузов/ Колл.авт.; Под. Ред. Н.Г.Багдасарян. – 3-е изд., испр. и доп. – М.: Высш.шк., 2001. – С.285 – 325.
    1. Тайлор Э. Б. Первобытная культура. / Пер. с англ. – М.: Погресс, 2008. – 573 с.
    2. Тойнби А. Дж. Постижение истории. / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 2009.– 736 с.
    3. Тоффлер Е. Третя хвиля / Пер. з англ. А. Евси. – К.: Всесвіт, 2000. – 480 с.;
    4. Фишман Л. Г. Постмодерн как возврат к Просвещению. – Вопросы философии. – 2006. – № 10. – С. 69-79.
      1. Ханпира Е. Э. Античная трагедия и трагедия античности. // Вопросы философии. – №9. – 2000. – С. 44-57.
      2. Хейзинга Й. Homo ludens. В тени завтрашнего дня. / Пер. с нем. –М.:”Прогресс”, 1992. – 464 с.
      3. Хейзинга Й. Осень средневековья. /Пер. с нидерланд. – М.,1995. – 416 с.
      4. Элиаде М. Мифы, сновидения, мистерии. /Пер. с англ. – М.: REFL-book, К.: Ваклер, 1996. – 288 с.
      5. Ясперс К. Смысл и назначение истории. / Пер. с нем. – М.: ЭКСМО, 2009.– 527 с.

Енциклопедії, словники:

Египетская мифология: Энциклопедия: Пер. с англ./Ред. К.Королев. – М.:ЭКСМО, 2004.- 592 с.
Ециклопедія постмодернізму / За ред. Ч. Вінквіста та В. Тейлора; Пер. з англ.В. Шовкун; Наук. ред. пер. О. Шевченко. – К.: «Вид.-во Соломії Павличко
Культурология. ХХ век. Словарь. – СПб., 1997.
Культурология: Словарь / Сост. А.И. Кравченко. – М., 2000.
Культурология: ХХ век: Энциклопедия. Т. 1-2. – СПб: Университетская книга; ООО “Алетейя”, 1998. – 447с.
Руднев В.П. Энциклопедический словарь культуры ХХ века: Ключевые понятия и тексты. – М.: Аграф, 2003. – 600 с

Інформаційні ресурси

Козловски Петер. Культура постмодерна. – [Електронний ресурс] / Режим доступу до документу: // http://platonanet.org.ua/load/knigi_po_filosofii/postmodernizm/kozlovski_kultura_postmoderna/54-1-0-2225
С Б. Кримський. Заклики духовності XXI століття. – [Електронний ресурс] / Режим доступу до документу: // http://pidruchniki.ws/16631116/psihologiya/krimskiy_zakliki_duhovnosti_xxi_stolittya
Гончарук, П. С. Історія України з найдавніших часів до початку XX століття [Электронный ресурс] : навч. посібник / П. С. Гончарук. - 2-ге вид. - Електронні текстові дані. - К. : Центр учбової літератури, 2009.
Хабермас Ю. Философский дискурс о модерне [Електронний ресурс] / Режим доступу до документу: // http://www.krotov.info/lib_sec/22_h/hab/haber_5.htm
Науковий журнал «Мультиверсум. Філософський альманах». – [Електронний ресурс] / Режим доступу до документу: // http://multiversum.com.ua/
Журнал "Практична філософія". – [Електронний ресурс] / Режим доступу до документу: // http://sofy.kiev.ua/pf.htm
Основи культурології: Навч. посіб. / За ред. Л.О. Сандюк таН.В. Щубелки. –

К.: Центр учбової літератури, 2012. – 400 с. - [Електронний ресурс] / Режим доступу до документу: // http://www.cul.com.ua/preview/osn_kultur_Sanduk.pdf

8. Історія української культури [Текст] : навч. посіб. / за ред. О. Ю, Павлової. – К. : ЦУЛ, 2012. – 368 с. – [Електронний ресурс] / Режим доступу до документу: // http://library.tneu.edu.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=247&Itemid=23.

9. Ильин В.И. Общество потребления:теоретическая модель и российская реальность. – [Електронний ресурс] / Режим доступу до документу: //

http://www.hse.ru/journals/wrldross/vol05_2/ilyn.pdf

10. Кукатас Ч. Теоретические основы мультикультурализма. – [Електронний ресурс] / Режим доступу до документу: // http://inliberty.ru/library/study/327//Милль

11. Тоффлер Э. Шок будущего – [Електронний ресурс] / Режим доступу до документу: // http: //yanko.lib.ru/gum.htm1

12. Фукуяма Ф. Великий разрыв – [Електронний ресурс] / Режим доступу до документу: // Электронная библиотека AzbukNET/http: //azbuk.net

[1] Покликання університету: Зб. наук. пр. - К.: РІА "Янко"; "Веселка", 2005. - 304 с. - с. 100.

Культурологія

Київ КНЕУ 2014

2. Тематичний план дисципліни «КУЛЬТУРОЛОГІЯ» (всі напрями підготовки, крім напряму «Соціологія» )

Таємниця початку людства: генезис та основні риси культури “прометеївської епохи” (К. Ясперс).

Елліністичний період античної культури. Грекосхідний соціокультурний синтез і релігійний синкретизм пізньоантичної доби.

Семінарське заняття 4.3. Культура Стародавньої Індії

Варіант 2: Давньокитайська культура.

Теми письмових робіт:

Комментарии

2. Тематичний план дисципліни «КУЛЬТУРОЛОГІЯ»
(всі напрями підготовки, крім напряму «Соціологія» )