КУРСОВА РОБОТА 22.01.2016 17:25

 

 

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

 

 

Кафедра  фінансів і банківської справи

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

Навчально-методичні матеріали

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2011

 

УДК  339.138(075.8)

ББК  65.290.2

 

 

Обговорено і схвалено на засіданні
кафедри фінансів і банківської справи

(Протокол № 1 від 26 серпня 2011 р.)

 

 

 

Рецензент:

Базилюк Антоніна Василівна – доктор економічних наук, професор

 

Укладач:

Паценко Олег Юрійович – кандидат економічних наук, доцент 

 

 

 

Курсова робота: Навчально-методичні матеріали// Укл. О.Ю. Паценко. – К.: Національна академія управління, 2011. – 24 с.

 

 

Написання курсової роботи передбачено навчальними планами і є логічним продовженням оволодіння нормативним матеріалом курсів дисциплін, сприяє поглибленому їх вивченню, певній систематизації, розширенню і закріпленню отриманих знань.

 

 

 

 

УДК  339.138(075.8)

ББК  65.290.2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

© Оригінал-макет,

"Національної академії управління", 2011

ЗМІСТ

 

 

 

 

 

 

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Написання курсової роботи передбачено навчальними планами і є логічним продовженням оволодіння нормативним матеріалом курсів дисциплін, сприяє поглибленому їх вивченню, певній систематизації, розширенню і закріпленню отриманих знань. За умов вдалого вибору тематики можливим є створення циклу курсових робіт з різних навчальних дисциплін, які, об’єднані однією науковою проблематикою, можуть бути основою для написання дипломної роботи.

До основних задач, які розв’язуються під час написання курсової роботи, відносяться:

• · поглиблення, систематизація та закріплення теоретичних знань з курсів навчальних дисциплін;
• · відпрацювання навичок самостійної роботи з елементами наукового пошуку;
• · розвиток вміння узагальнювати теоретичний матеріал;
• · оволодіння науковими методами аналізу практичної інформації;
• · відпрацювання навичок роботи зі спеціальною літературою, довідковими, періодичними виданнями тощо;
• · розвиток навичок формулювання висновків на основі наукової аргументації;
• · здатність обгрунтування рекомендацій та пропозицій щодо вдосконалення існуючої практики господарювання.

Бажаним для студентів є використання фактичних матеріалів зі статистичних збірників, довідкових видань, аналітичних звітів міжнародних та національних науково-дослідницьких організацій, а також матеріалів щодо діяльності та умов господарювання конкретних підприємств.

Тематика курсових робіт та регламент їх виконання встановлюються на початку навчального семестру. Студент самостійно обирає тему курсової роботи і узгоджує її з науковим керівником курсової роботи. Вся тематика робіт є орієнтовною, і тема конкретної роботи може бути уточнена або сформульована за бажанням студента (у відповідності до його теоретичних та практичних інтересів) і з дозволу наукового керівника роботи.

Виконання курсової роботи з однієї теми кількома студентами можливе лише за умови того, що вони є чітко різними за змістом, методами дослідження та висновками.

Студент несе відповідальність за дотримання встановлених вимог до курсової роботи і регламенту її виконання. Робота оцінюється позитивною оцінкою тоді, коли вона є самостійно виконаним дослідженням і оформлена у відповідності до вимог, які зазначені нижче.

 

 

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Процес виконання курсової роботи поділяється на декілька етапів, а саме:

• вибір теми курсової роботи;
• формування інформаційної та статистичної бази написання роботи за визначеною тематикою;
• складання плану роботи;
• формування тексту курсової роботи,
• оформлення роботи;
• захист курсової роботи.

При виборі теми курсової роботи доцільно врахувати актуальність теми для об'єкту дослідження, особисті та професійні інтереси студента та напрямок науково - дослідної роботи, якщо він вже визначився раніше. При виборі тем курсових робіт з загальнонаукового циклу дисциплін слід враховувати, що вони є методологічною основою прикладних досліджень.

Обрана тема затверджується завідувачем відповідної кафедри та науковим керівником. Подальші її зміни або корегування можливе лише з дозволу наукового керівникапри достатньому обгрунтуванні необхідності таких змін студентом.

В процесі підготовки до написання курсової роботи підбираються та вивчаються літературні джерела, складається бібліографія. Дієву допомогу студенту в цьому надає науковий керівник, а також працівники бібліотек. Самостійний пошук літературних джерел здійснюється за допомогою бібліотечних каталогів (систематичного,   алфавітного), реферативних журналів, бібліографічних довідників, засобів Інтернету. Особливої уваги слід приділити періодичним виданням та засобам Інтернету, де оперативно публікуються результати досліджень фахівців відповідних наук. При написанні курсової роботи обов’язково слід користуватися статистичними даними, які містяться в щорічних виданнях. Одним з пріоритетних напрямків є характеристика світового досвіду, вивчення для цього іноземних джерел. 

Методика вивчення літератури як основа наукового дослідження в курсовій роботі залежить від характеру та індивідуальних особливостей студента - загальноосвітнього рівня і спеціальної підготовки, ерудиції та особливостей пам'яті, звичок і працездатності. Разом з тим є доцільним дотримання загальних правил обробки літератури. Спочатку потрібно ознайомитись з основною літературою (підручниками, теоретичними статтями), а потім прикладною (законодавчими актами,    інструктивними матеріалами, статтями про конкретні дослідження, досвід господарювання тощо). Вивчення складних джерел (монографій) слід починати лише після простіших (підручників). Вивчення книг передує вивченню статей, більш давніх видань, найновіших джерел.

Підібрана таким чином література підлягає попередній обробці. Ознайомлення з нею включає огляд змісту, читання передмови, анотації. Розділи, що мають особливе значення для курсової роботи, старанно обробляються з огляду, перш за все, на те, які ідеї та пропозиції щодо розв’язку проблемних питань обраної теми в них пропонуються, чи наявні дискусійні питання, різні точки зору на них та чи виявлені протиріччя у процесі їх розв’язання.

В процесі опрацювання літератури на окремих аркушах або картках роблять конспективні записи, виписки з тексту, цитати, зазначають наявний цифровий матеріал. При цьому слід обов'язково робити повні бібліографічні записи джерел, якими користувався автор, назви книги (статті), видавництва (назви журналу), року видання, обсягу книги (номеру журналу), номеру сторінки з тим, щоб використати ці записи для підготовки списку використаних джерел та зробити необхідні посилання на них в тексті курсової роботи.

Попереднє ознайомлення з літературними джерелами є основою для складання плану курсової роботи.

План включає до себе:

¨    вступ;

¨    1 розділ – характеристику теоретичних основ об’єкту дослідження;

¨    2 розділ – аналіз проблеми, дослідження сучасного стану проблеми в Україні;

¨    3 розділ – проектну частину роботи;

¨    висновки.

Самостійно складений студентом план обговорюється з науковим керівником, у разі необхідності уточнюється і після цього затверджується.

Формування тексту курсової роботи відбувається шляхом систематизації й обробки зібраних матеріалів по кожній позиції плану. В текст включаються тільки цілеспрямовано проаналізовані матеріали. На цьому ж етапі виконуються необхідні обчислення,    обґрунтовуються пропозиції, формулюються висновки, підбирається ілюстративний матеріал (рисунки, таблиці). В процесі роботи визначається необхідність доповнення додатковими матеріалами. Одержаний початковий варіант курсової роботи доповнюється, уточнюються деякі положення, остаточно формулюються всі висновки і пропозиції.

В процесі написання курсової роботи студент за виникнення такої необхідності може звертатися до наукового керівника за консультацією, час якої призначається навчальним відділом і включається до розкладу занять.

Текст курсової роботи повинен бути відредагованим, стилістично витриманим у відповідності до вимог наукового дослідження. Остаточне оформлення курсової роботи здійснюється у відповідності з вимогами, які детально описані в одному з наступних розділів методичних вказівок.

Виконана курсова робота у встановлений регламентом термін подається до навчального відділу і після реєстрації передається науковому керівникові для рецензування. У своїй рецензії викладач відмічає позитивні сторони і недоліки курсової роботи, оцінює ступінь самостійності формулювання основних положень та висновків, наявність елементів творчого пошуку та новизни, величину масиву опрацьованої інформації, дотримання вимог щодо змісту та оформлення роботи, а також робить висновок щодо допуску до захисту з попередньою оцінкою.

За незадовільної оцінки робота повинна бути переоформлена з урахуванням зауважень наукового керівника. До повторного захисту робота допускається з попередньою рецензією.

Захист курсових робіт здійснюється прилюдно, у відповідності до встановленого навчальним відділом графіку, за необхідності у присутності комісії. Процедура захисту передбачає стислий виклад студентом головних проблем дослідження та їх розв’язку, обговорення основних результатів. До захисту студент знайомиться з рецензією наукового керівника і готується аргументовано відповісти на подані ним зауваження.

В процесі захисту членами комісії оцінюється глибина знань студентом досліджуваної теми, вміння вести дискусію, обґрунтовувати і відстоювати свою точку зору, чітко відповідати на поставлені запитання. Остаточна оцінка вноситься в відомість та залікову книжку студента і перегляду (перезахисту) не підлягає.

 

 

СТРУКТУРА, ОБСЯГИ ТА ЗМІСТ

КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Курсова робота повинна бути логічно побудованою і мати характер цілісного і завершеного самостійного дослідження. Структура і зміст   роботи можуть бути жорстко регламентованими у випадку розрахункової курсової роботи чи проекту, як це передбачено окремими методичними вказівками. Традиційно курсова робота має описово-розрахунковий характер і складається зі вступу, основної частини та висновків.

Вступ. У вступі обґрунтовується актуальність вибраної теми, дається характеристика сучасного стану досліджуваної проблеми, визначається мета курсової роботи і завдання, вказується предмет та об'єкт дослідження. У вступі варто також звернути увагу на рівень розробленості теми у вітчизняній та закордонній літературі, визначити інформаційну базу проведеного дослідження. Рекомендований обсяг вступу - 2-3 стор.

Основна частина роботи поділяється на 3 розділи. Перший  з них,   як правило, присвячено характеристиці теоретичних основ досліджуваної проблеми, другий - аналізу проблеми та оцінці чинників, які її визначають, третій – науково обгрунтованим рекомендаціям та пропозиціям щодо розв’язання розглядуваної проблеми. Всі розділи мають бути логічно пов'язані між собою. Теоретичні положення та методичні підходи є основою для аналізу первинних матеріалів або статистичної інформації, висновки і рекомендації базуються на результатах аналізу. Рекомендації можуть стосуватись також теоретико-методологічних основ, понятійного апарату та інструментарію дослідження. В залежності від особливостей   досліджуваної   проблеми   розділи   можуть поєднуватися між собою, наприклад, методичний з аналітичним, аналітичний з конструктивним тощо. Зразки планів курсових робіт наведені у додатку 1. Рекомендований обсяг основної частини - 30-35 стор. друкованого тексту відповідно зі встановленими стандартами (див. стор. 8-14).

Заключна частина роботи - висновки - це коротке резюме змісту курсової роботи. Тут вміщуються висновки і рекомендації, що вказують на ступінь вирішення проблеми та досягнення мети, сформульованої у вступі. Обсяг заключної частини - 2-3 стор.

Невід'ємною частиною курсової роботи є список літератури, який включає перелік всіх джерел, використаних в процесі роботи. Докладніше про порядок укладання списку літератури - у наступному розділі методичних вказівок.

Окремі частини тексту, які мають самостійне значення (об'ємні розрахунки, методики, алгоритми), а також ті частини ілюстративного матеріалу, які доповнюють наведені в тексті курсової роботи, можуть бути вміщені в додатки. За не­об­хід­но­с­ті до до­да­т­ків до­ці­ль­но вклю­ча­ти до­по­мі­ж­ний ма­те­рі­ал, не­об­хід­ний для по­в­но­ти сприй­нят­тя роботи:

 - про­мі­ж­ні ма­те­ма­ти­ч­ні до­ве­ден­ня, фор­му­ли і роз­ра­хун­ки;

 - таб­ли­ці до­по­мі­ж­них ци­ф­ро­вих да­них;

 - роз­ра­хун­ки еко­но­мі­ч­но­го ефе­к­ту;

 - ін­ст­ру­к­ції і ме­то­ди­ки, опис ал­го­ри­т­мів і про­грам ви­рі­шен­ня за­дач на ПК, які роз­ро­б­ле­ні в про­це­сі ви­ко­нан­ня ро­бо­ти;

 - ілю­с­т­ра­ції до­по­мі­ж­но­го ха­ра­к­те­ру.

 Рекомендований обсяг додаткової частини - не більше 10 стор.

 

 

ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Курсова робота повинна бути стилістично, граматично, а також технічно правильно й акуратно оформлена. Вона комплектується в такій послідовності:

• титульний лист;
• зміст;
• вступ;
• основна частина (3 розділи, за необхідності поділені на підрозділи);
• висновки (заключна частина);
• список використаних джерел;
• додатки (в разі необхідності).

Зразок титульного листа наведено в додатку А.

Зміст оформлюється у вигляді переліку назв розділів роботи, для кожного з яких вказується відповідний номер початкової сторінки тексту (див.додаток Б).

Курсова робота має бути віддрукована на машинці або принтері чітко, охайно, без помарок та виправлень.

Текст роботи треба розміщувати тільки з одного боку аркуша, на білому папері формату А4 (210х297 мм), залишаючи поля зліва не менше 30 мм, справа не менше 10 мм, зверху та знизу - не менше 20 мм. У друкованому варіанті на одній сторінці тексту міститься до 40 рядків по 68-70 знаків у кожному. Для цього зазвичай використовують шрифт Times New Roman розміру 14 та міжрядковий інтервал значенням 1,5 –2 (не більше 30 рядків на одному аркуші паперу).

­­­За­го­лов­ки стру­к­ту­р­них ча­с­тин роботи "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗ­­­ДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКО­­­РИСТА­­­НИХ ДЖЕ­­­РЕЛ", ДОДАТКИ" дру­ку­ють ве­ли­ки­ми лі­те­ра­ми си­ме­т­ри­ч­но до те­к­с­ту. За­го­лов­ки під­ро­з­ді­лів дру­ку­ють ма­лень­ки­ми лі­те­ра­ми (крім пер­шої ве­ли­кої) з аб­за­ц­но­го від­сту­пу. Кра­п­ку в кі­н­ці за­го­лов­ка не ста­в­лять. Як­що за­го­ло­вок скла­да­є­ть­ся з двох або біль­ше ре­чень, їх роз­ді­ля­ють кра­п­кою. За­го­лов­ки пун­к­тів дру­ку­ють ма­лень­ки­ми лі­те­ра­ми (крім пер­шої ве­ли­кої) з аб­за­ц­но­го від­сту­пу в роз­ря­д­ці в під­бір до те­к­с­ту. В кі­н­ці за­го­лов­ка, на­дру­ко­ва­но­го в під­бір до те­к­с­ту, ста­ви­ть­ся кра­п­ка.

Від­стань між за­го­лов­ком (за ви­клю­чен­ням за­го­лов­ка пун­к­ту) та те­к­с­том по­вин­на до­рі­в­ню­ва­ти 3-4 ін­тер­ва­лам.

Ко­ж­ну стру­к­ту­р­ну ча­с­ти­ну роботи тре­ба по­чи­на­ти з но­вої сто­рін­ки.

Ну­ме­ра­цію сто­рі­нок, роз­ді­лів, під­ро­з­ді­лів, пун­к­тів, під­пун­к­тів, ма­люн­ків, таб­лиць, фор­мул по­да­ють араб­сь­ки­ми ци­ф­ра­ми без зна­ка №.

Пер­шою сто­рін­кою роботи є ти­ту­ль­ний ар­куш, який вклю­ча­ють до за­галь­ної ну­ме­ра­ції сто­рі­нок. На ти­ту­ль­но­му ар­ку­ші но­мер сто­рін­ки не ста­в­лять, на на­сту­п­них сто­рін­ках но­мер про­ста­в­ля­ють у пра­во­му вер­х­ньо­му ку­ті сто­рін­ки без кра­п­ки в кі­н­ці.

Такі структурні частини роботи, як зміст, пе­ре­лік умо­в­них по­зна­чень, вступ, ви­снов­ки, спи­сок ви­ко­ри­с­та­них дже­­рел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні час­ти­ни дисертації, нумерують звичайним чином. Не ну­ме­ру­ють лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: "1. ВСТУП" або "Розділ 6. ВИСНОВКИ". Но­мер роз­ді­лу ста­в­лять пі­с­ля сло­ва "РОЗДІЛ", пі­с­ля но­ме­ра кра­п­ку не ста­в­лять, по­­тім з но­во­го ряд­ка дру­ку­ють за­го­ло­вок роз­ді­лу.

Під­ро­з­ді­ли ну­ме­ру­ють у ме­жах ко­ж­но­го роз­ді­лу. Но­мер під­ро­з­ді­лу скла­да­є­ть­ся з но­ме­ра роз­ді­лу і по­ряд­ко­во­го но­ме­ра під­ро­з­ді­лу, між яки­ми ста­в­лять кра­п­ку. В кі­н­ці но­ме­ра під­ро­з­ді­лу по­вин­на сто­я­ти кра­п­ка, на­при­к­лад: "2.3.". По­тім у то­му ж ряд­ку йде за­го­ло­вок під­ро­з­ді­лу.

Пун­к­ти ну­ме­ру­ють у ме­жах ко­ж­но­го під­ро­з­ді­лу. Но­мер пун­к­ту скла­да­є­ть­ся з по­ряд­ко­вих но­ме­рів роз­ді­лу, під­ро­з­ді­лу, пун­к­ту, між яки­ми ста­в­лять кра­п­ку. В кі­н­ці но­ме­ра по­вин­на сто­я­ти кра­п­ка, на­при­к­лад: "1.3.2.". По­тім у то­му ж ряд­ку йде за­го­ло­вок пун­к­ту. Пункт мо­же не ма­ти за­го­лов­ка.

Під­пун­к­ти ну­ме­ру­ють у ме­жах ко­ж­но­го пун­к­ту за та­ки­ми ж пра­ви­ла­ми, як пун­к­ти.

­­­Ілю­с­т­ра­ції (фо­то­гра­фії, кре­с­лен­ня, схе­ми, гра­фі­ки, кар­ти) і таб­ли­ці не­об­хід­но по­да­ва­ти в роботі без­по­се­ре­д­ньо пі­с­ля те­к­с­ту, де во­ни зга­да­ні впер­ше, або на на­сту­п­ній сто­рі­н­ці. Ілю­с­т­ра­ції і таб­ли­ці, які роз­мі­ще­ні на окре­мих сто­рін­ках роботи, вклю­ча­ють до за­галь­ної ну­ме­ра­ції сто­рі­нок. Таб­ли­цю, ма­лю­нок або кре­с­лен­ня, роз­мі­ри яко­го біль­ше фор­ма­ту А4, вра­хо­ву­ють як од­ну сто­рін­ку і роз­мі­щу­ють у від­по­ві­д­них мі­с­цях пі­с­ля зга­ду­ван­ня в те­к­с­ті або у до­да­т­ках.

Ілю­с­т­ра­ції по­зна­ча­ють сло­вом "Рис." і ну­ме­ру­ють по­слі­до­в­но в ме­жах роз­ді­лу, за ви­клю­чен­ням ілю­с­т­ра­цій, по­да­них у до­да­т­ках.

Но­мер ілю­с­т­ра­ції по­ви­нен скла­да­ти­ся з но­ме­ра роз­ді­лу і по­ряд­ко­во­го но­ме­ра ілю­с­т­ра­ції, між яки­ми ста­ви­ть­ся кра­п­ка.

На­при­к­лад:

Рис.1.2 (дру­гий ри­су­нок пер­шо­го роз­ді­лу). Но­мер ілю­с­т­ра­ції, її на­зва і по­яс­ню­валь­ні під­пи­си роз­мі­щу­ють по­слі­до­в­но під ілю­с­т­ра­ці­єю. Як­що в ди­сер­та­ції по­да­но од­ну ілю­с­т­ра­цію, то її ну­ме­ру­ють за за­галь­ни­ми пра­ви­ла­ми.

Таб­ли­ці ну­ме­ру­ють по­слі­до­в­но (за ви­ня­т­ком таб­лиць, по­да­них у до­да­т­ках) в ме­жах роз­ді­лу. В пра­во­му вер­х­ньо­му ку­ті над від­по­ві­д­ним за­го­лов­ком таб­ли­ці роз­мі­щу­ють на­пис "Таб­ли­ця" із за­зна­чен­ням її но­ме­ра. Номер таб­ли­ці по­ви­нен скла­да­ти­ся з но­ме­ра роз­ді­лу і по­ряд­ко­во­го но­ме­ра таб­ли­ці, між яки­ми ста­ви­ть­ся кра­п­ка, на­при­к­лад: "Таб­ли­ця 1.2" (дру­га таб­ли­ця пер­шо­го роз­ді­лу).

Як­що в роботі од­на таб­ли­ця, її ну­ме­ру­ють за за­галь­ни­ми пра­ви­ла­ми.

При пе­ре­но­сі ча­с­ти­ни таб­ли­ці на ін­ший ар­куш (сто­рін­ку) сло­во "Таб­ли­ця" і но­мер її вка­зу­ють один раз спра­ва над пер­шою ча­с­ти­ною таб­ли­ці, над ін­ши­ми ча­с­ти­на­ми пи­шуть сло­ва "Про­дов­жен­ня табл." і вка­зу­ють но­мер таб­ли­ці, на­при­к­лад: "Про­дов­жен­ня табл.1.2".

Фор­му­ли в роботі (як­що їх біль­ше од­ної) ну­ме­ру­ють у ме­жах роз­ді­лу. Но­мер фор­му­ли скла­да­є­ть­ся з но­ме­ра роз­ді­лу і по­ряд­ко­во­го но­ме­ра фор­му­ли в роз­ді­лі, між яки­ми ста­в­лять кра­п­ку. Но­ме­ри фор­мул пи­шуть бі­ля пра­во­го бе­ре­га ар­ку­ша на рі­в­ні від­по­ві­д­ної фор­му­ли в кру­г­лих дуж­ках, на­при­к­лад: (3.1) (пер­ша фор­му­ла тре­тьо­го роз­ді­лу).

 При­мі­т­ки до те­к­с­ту і таб­лиць, в яких вка­зу­ють до­від­ко­ві і по­яс­ню­валь­ні да­ні, ну­ме­ру­ють по­слі­до­в­но в ме­жах од­ної сто­рін­ки. Як­що при­мі­ток на од­но­му ар­ку­ші де­кіль­ка, то пі­с­ля сло­ва "При­мі­т­ки" ста­в­лять дво­кра­п­ку, на­при­к­лад:

 При­мі­т­ки:

   ...

   ...

Як­що є од­на при­мі­т­ка, то її не ну­ме­ру­ють і пі­с­ля сло­ва "При­мі­т­ка" ста­в­лять кра­п­ку.

Ілюструють роботи, виходячи із загального задуму, за ре­тельно продуманим тематичним планом, який допомагає уник­нути ілюстрацій випадкових, пов`язаних із друго­ряд­ни­ми деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілю­ст­рацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має від­повідати тексту, а текст - ілюстрації.

Назви ілюстрацій роз­мі­щу­ють пі­с­ля їхніх но­ме­­рів. При не­об­хід­но­с­ті ілю­с­т­ра­ції до­по­в­ню­ють по­яс­ню­валь­­­ни­ми да­ни­ми (під­ри­сун­ко­вий підпис).

Підпис під ілюстрацією звичайно має такі основні еле­менти:

найменування графічного сюжету, що позначається ско­ро­ченим словом "Рис. ";

порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку но­мера арабськими цифрами;

тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із яко­мо­га стислою характеристикою зображеного.

Ци­ф­ро­вий ма­те­рі­ал, як пра­ви­ло, по­ви­нен офор­м­ля­ти­ся у ви­гля­ді таб­лиць.

Ко­ж­на таб­ли­ця по­вин­на ма­ти на­зву, яку роз­мі­щу­ють над таб­ли­цею і дру­ку­ють си­ме­т­ри­ч­но до те­к­с­ту. На­зву і сло­во "Таб­ли­ця" по­чи­на­ють з ве­ли­кої лі­те­ри. На­зву не під­кре­с­лю­ють.

За логікою побудови таблиці її логічний суб`єкт, або під­мет (позначення тих предметів, які в ній ха­рак­те­ри­зу­ють­ся), розміщують в боковику, головці, чи в них обох, а не у про­графці; логічний предмет таблиці, або присудок (тобто дані, якими характеризується присудок) - у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою сто­су­єть­ся всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в бо­ко­ви­ку - всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по мож­ливості коротким. Слід уникати повторів тематичного за­головка в заголовках граф, одиниці виміру зазначити у те­матичному заголовку, виносити до узагальнюючих за­го­лов­ків слова, що повторюються.

За­го­лов­ки граф по­вин­ні по­чи­на­ти­ся з ве­ли­ких лі­тер, під­за­го­лов­ки - з ма­лень­ких, як­що во­ни скла­да­ють од­не ре­чен­ня із за­го­лов­ком, і з ве­ли­ких, як­що во­ни є са­мо­стій­ни­ми. Ви­со­та ряд­ків по­вин­на бу­ти не ме­н­шою 8 мм. Гра­фу з по­ряд­ко­ви­ми но­ме­ра­ми ряд­ків до таб­ли­ці вклю­ча­ти не тре­ба.

Таб­ли­цю роз­мі­щу­ють пі­с­ля пер­шо­го зга­ду­ван­ня про неї в те­к­с­ті та­ким чи­ном, щоб її мо­ж­на бу­ло чи­та­ти без по­во­ро­ту пе­ре­пле­те­но­го бло­ку роботи або з по­во­ро­том за го­дин­ни­ко­вою стріл­кою. Таб­ли­цю з ве­ли­кою кіль­кі­с­тю ряд­ків мо­ж­на пе­ре­но­си­ти на ін­ший ар­куш. При пе­ре­не­сен­ні таб­ли­ці на ін­ший ар­куш (сто­рін­ку) на­зву вмі­щу­ють тіль­ки над її пер­шою ча­с­ти­ною. Таб­ли­цю з ве­ли­кою кіль­кі­с­тю граф мо­ж­на ді­ли­ти на ча­с­ти­ни і роз­мі­щу­ва­ти од­ну ча­с­ти­ну під ін­шою в ме­жах од­ної сто­рін­ки. Як­що ряд­ки або гра­фи таб­ли­ці ви­хо­дять за фор­мат сто­рін­ки, то в пер­шо­му ви­пад­ку в ко­ж­ній ча­с­ти­ні таб­ли­ці по­вто­рю­ють її го­лов­ку, в дру­го­му ви­пад­ку - бо­ко­вик.

При використанні формул необхідно дотримуватися пев­них техніко-орфографічних правил.

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі ма­ють у складі знаки суми, добутку, диференціювання, ін­тег­ру­вання, розміщують на окремих рядках. Це стосується та­кож і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька ко­ротких однотипних формул, відокремлених від тексту, мож­на подати в одному рядку, а не одну під одною. Не­ве­ли­кі і нескладні формули, що не мають самостійного зна­чен­ня, вписують всередині рядків тексту.

По­яс­нен­ня зна­чень си­м­во­лів і чи­с­ло­вих ко­е­фі­ці­єн­тів тре­ба по­да­ва­ти без­по­се­ре­д­ньо під фор­му­лою в тій по­слі­до­в­но­с­ті, в якій во­ни да­ні у фор­му­лі. Зна­чен­ня ко­ж­но­го си­м­во­лу і чи­с­ло­во­го ко­е­фі­цієн­та тре­ба по­да­ва­ти з но­во­го ряд­ка. Пер­ший ря­док по­яс­нен­ня по­чи­на­ють зі сло­ва "де" без дво­кра­п­ки.

Рі­в­нян­ня і фор­му­ли тре­ба ви­ді­ля­ти з те­к­с­ту ві­ль­ни­ми ряд­ка­ми. Ви­ще і ни­ж­че ко­ж­ної фор­му­ли по­трі­б­но за­ли­ши­ти не ме­н­ше од­но­го ві­ль­но­го ряд­ка. Як­що рі­в­нян­ня не вмі­щу­є­ть­ся в один ря­док, йо­го слід пе­ре­не­с­ти пі­с­ля зна­ка рі­в­но­с­ті (=) або пі­с­ля зна­ків плюс (+), мі­нус (-), мно­жен­ня (x) і ді­лен­ня (:).

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у на­ступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круг­лих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у ряд­ку з формулою, переносять у наступний нижче фор­му­ли. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні ос­таннього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то но­мер такої формули записують зовні рамки з правого боку нав­проти основного рядка формули. Номер формули-дробу по­дають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єд­наних фігурною дужкою (парантезом), ставиться спра­ва від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи фор­мул і зведене в сторону номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: фор­мула входить до речення як його рівноправний еле­мент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові зна­ки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, пе­редбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед фор­му­лою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова текс­ту, що передує формулі.

Розділові знаки між формулами, котрі йдуть одна за од­ною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крап­ка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять все­редині парантеза. Після таких громіздких математичних ви­разів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ста­вити.

При на­пи­сан­ні роботи студент по­ви­нен да­ва­ти по­си­лан­ня на дже­ре­ла, ма­те­рі­а­ли або окре­мі ре­зуль­та­ти з яких на­во­дя­ть­ся в нйі, або на іде­ях і ви­снов­ках яких роз­ро­б­лю­ю­ть­ся про­б­ле­ми, за­да­чі, пи­тан­ня, вивчен­ню яких при­свя­че­на робота. Та­кі по­си­лан­ня да­ють змо­гу від­шу­ка­ти до­ку­мен­ти і пе­ре­ві­ри­ти до­сто­ві­р­ність ві­до­мо­с­тей про ци­ту­ван­ня до­ку­мен­та, да­ють не­об­хід­ну ін­фор­ма­цію що­до ньо­го, до­по­ма­га­ють з'я­су­ва­ти йо­го зміст, мо­ву те­к­с­ту, об­сяг. По­си­ла­ти­ся слід на остан­ні ви­дан­ня пу­б­лі­ка­цій. На більш ран­ні ви­дан­ня мо­ж­на по­си­ла­ти­ся ли­ше в тих ви­пад­ках, ко­ли в них на­яв­ний ма­те­рі­ал, який не вклю­че­но до остан­ньо­го ви­дан­ня.

Як­що ви­ко­ри­с­то­ву­ють ві­до­мо­с­ті, ма­те­рі­а­ли з мо­но­гра­фій, огля­до­вих ста­тей, ін­ших дже­рел з ве­ли­кою кіль­кі­с­тю сто­рі­нок, то­ді в по­си­лан­ні не­об­хід­но то­ч­но вка­за­ти но­ме­ри сто­рі­нок, ілю­с­т­ра­цій, таб­лиць, фор­мул з дже­ре­ла, на яке да­но по­си­лан­ня в роботі.

По­си­лан­ня в те­к­с­ті роботи на дже­ре­ла слід за­зна­ча­ти по­ряд­ко­вим но­ме­ром за пе­ре­лі­ком по­си­лань, ви­ді­ле­ним дво­ма ква­д­ра­т­ни­ми дуж­ка­ми, на­при­к­лад, "... у пра­цях [1-7]...".

Якщо в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного дже­ре­ла, можна наводити посилання у ви­но­с­ках, при цьо­му номер посилання має від­по­ві­да­ти йо­го біб­ліо­г­ра­фі­ч­но­му опи­су за пе­ре­лі­ком по­си­лань.

По­си­лан­ня на ілю­с­т­ра­ції­ ди­сер­та­ції вка­зу­ють­ по­ряд­ко­вим­ но­ме­ром ілю­с­т­ра­ції,­ на­при­к­лад, "рис.1.2".

П­оси­лання на ­фо­рмули­ курсової роботи ­вк­азують по­ря­дковим номером ­фо­рмули в ­дужках,­ на­п­риклад "... у ­фо­рмулі (2.1)".

На всі таб­ли­ці­ роботи­ по­вин­ні­ бу­ти­ по­си­лан­ня в­ те­к­с­ті, при цьо­му сло­во "таб­ли­ця" в­ те­к­с­ті­ пи­шуть ско­ро­че­но, на­при­к­лад: "...в табл.1.2".

­­­У­ по­в­торних­ п­оси­ланнях на ­та­блиці та ­і­л­юс­трації ­треба ­вк­азу­­­вати ­ск­ор­очено ­слово ­"дивись",­ на­п­риклад: "див.табл.1.3".

Для підтвердження власних аргументів посилання на ав­то­ритетне джерело або для критичного аналізу того чи ін­шо­го друкованого твору слід наводити цитати. Науковий ети­кет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо най­менше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і на­во­диться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського на­пи­сан­ня. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не ви­діляються лапками, за винятком тих, що викликали за­галь­ну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) цитування повинно бути повним, без довільного ско­ро­чення авторського тесту і без перекручень думок ав­то­ра. Про­пуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крап­ками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на по­чатку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним тек­стом або за ним стояв розділовий знак, то він не збе­рі­га­єть­ся;

в) кожна цитата обов`язково супроводжується поси­лан­ням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок ін­ших авторі своїми словами), що дає значну економію тек­сту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело).

Список використаних джерел - елемент бібліографічного апа­рату, котрий містить бібліографічні описи використаних дже­рел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за дру­ко­ва­ним твором або виписують з каталогів і бібліогра­фіч­них покажчиків повністю без пропусків будь-яких еле­мен­­тів, скорочення назв і т.ін. Завдяки цьому можна уник­­ну­ти повторних перевірок, вставок пропущених ві­до­мос­тей.

Дже­рела можна роз­мі­щу­ва­ти одним із та­ких способів: у по­­рядку появи п­осилань у­ ­т­ексті (най­більш ­з­ручний для­ к­о­ри­с­туван­­­ня і рекомендований при на­пи­санні робіт), в­ а­л­ф­а­ві­тному­ по­рядку ­прізвищ пер­ших­ а­вторів або­ з­аго­лов­ків, у ­хрон­ол­о­гічному­ по­рядку.

Як правило, перелік використаних джерел (список літератури) укладають у встановленій послідовності:

1. Закони України.
2. Інструкції та нормативні акти, видані Міністерством економіки України, галузевими міністерствами, іншими установами та відомствами.
3. Наукова,  навчально-методична,  спеціальна література, видана українською або російською мовами.
4. Наукова,  навчально-методична,  спеціальна література,  видана іноземними мовами.

По кожному з перелічених підрозділів списку літератури першоджерела вміщуються у перелік в алфавітному порядку (згідно з українським або латинським - для іншомовних видань - алфавітом).

Набір елементів бібліографічного списку літературних джерел різних видів (Закон України, підручник, навчальний посібник,   монографія,   стаття,   перекладене   видання, статистичний щорічник, оригінальне зарубіжне видання), спосіб написання кожного елементу, використання розділових знаків тощо наведено у додатку В.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно да­вати відповідно до вимог державного стандарту з обо­в`яз­ко­вим наведенням назв праць. Зо­кре­ма, потрібну ін­фор­ма­цію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стан­дар­тів: ГОСТ 7.1-84 "Библиографическое описание доку­мен­та. Общие требования и правила составления", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація" Скорочення слів в ук­ра­їнській  мо­ві в бібліографічному описі. Загальні вимоги та пра­вила", ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Со­кра­ще­ние слов на русском языке. Общие требования и пра­ви­ла".

До­да­т­ки офор­м­лю­ють як про­дов­жен­ня роботи на на­сту­п­них її сто­рін­ках або у ви­гля­ді окре­мої ча­с­ти­ни (кни­ги), роз­мі­щу­ю­чи їх у по­ряд­ку по­яви по­си­лань у те­к­с­ті ди­сер­та­ції.

Як­що до­да­т­ки офор­м­лю­ють на на­сту­п­них сто­рін­ках роботи, ко­ж­ний та­кий до­да­ток по­ви­нен по­чи­на­ти­ся з но­вої сто­рін­ки. До­да­ток по­ви­нен ма­ти за­го­ло­вок, на­дру­ко­ва­ний уго­рі ма­ли­ми лі­те­ра­ми з пер­шої ве­ли­кої си­ме­т­ри­ч­но від­но­с­но те­к­с­ту сто­рін­ки. По­се­ре­ди­ні ряд­ка над за­го­лов­ком ма­ли­ми лі­те­ра­ми з пер­шої ве­ли­кої дру­ку­є­ть­ся сло­во "До­да­ток __" і ве­ли­ка лі­те­ра, що по­зна­чає до­да­ток.

До­да­т­ки слід по­зна­ча­ти по­слі­до­в­но ве­ли­ки­ми лі­те­ра­ми укра­їн­сь­кої абе­т­ки, за ви­ня­т­ком лі­тер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, на­при­к­лад, до­да­ток А, до­да­ток Б і т.д. Один до­да­ток по­зна­ча­є­ть­ся як до­да­ток А.

При офор­м­лен­ні до­да­т­ків окре­мою ча­с­ти­ною (кни­гою) на ти­ту­ль­но­му ар­ку­ші під на­звою роботи дру­ку­ють ве­ли­ки­ми лі­те­ра­ми сло­во "ДОДАТКИ".

Текст ко­ж­но­го до­да­т­ка за не­об­хід­но­с­ті мо­же бу­ти по­ді­ле­ний на роз­ді­ли й під­ро­з­ді­ли, які ну­ме­ру­ють у ме­жах ко­ж­но­го до­да­т­ка. У цьо­му ра­зі пе­ред ко­ж­ним но­ме­ром ста­в­лять по­зна­чен­ня до­да­т­ку (лі­те­ру) і кра­п­ку, на­при­к­лад, А.2 - дру­гий роз­діл до­да­т­ка А; В.3.1 під­ро­з­діл 3.1 до­да­т­ка В.

Ілю­с­т­ра­ції, таб­ли­ці і фор­му­ли, які роз­мі­ще­ні в до­да­т­ках, ну­ме­ру­ють у ме­жах ко­ж­но­го до­да­т­ка, на­при­к­лад: рис. Д.1.2 - дру­гий ри­су­нок пер­шо­го роз­ді­лу до­да­т­ка Д); фор­му­ла (А.1) - пер­ша фор­му­ла до­да­т­ка А.

Скорочення слів у тексті, крім загальноприйнятих, не допускається.

Оформлена у відповідності до сформульованих вимог та повністю  укомплектована курсова робота повинна бути переплетена (зброшурована).

На першій та на останній сторінці студент повинен поставити свій підпис та дату остаточного завершення роботи.

 

Додаток А.

Зразок оформлення титульного листа курсовї роботи

 

 

 

 «Національна академія управління»

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

(тема курсової роботи)

 

 

 

 

Студента __________ групи ________ курсу 

                                                              денного (заочного) відділення

_______________________________________

                                                                             (прізвище, ім’я та по батькові)

 

Науковий керівник

_______________________________________

              (вчений ступінь (к.е.н., д.е.н.),
              вчене звання (доцент, професор))

 

_______________________________________

                                                                          (прізвище, ім’я та по батькові)

 

 

 

 

 

 

Київ 200__           (рік)

 

Додаток Б.

Зразок оформлення плану курсової роботи

 

(тема: ВАЛЮТНИЙ КУРС В УКРАЇНІ)

 

ЗМІСТ

ВСТУП - с.

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВАЛЮТНОГО КУРСУ - с.

1.1. Сутність валютного курсу - с.

1.2. Фактори, що визначають валютний курс - с.

1.3. Генеза європейської валютної системи, особливості її становлення - с.

2. АНАЛІЗ СТАНУ ВАЛЮТНОГО РИНКУ В УКРАЇНІ - с.

2.1. Сучасні методичні підходи до досліджень валютного курсу - с.

2.2. Дослідження сучасного стану європейської валютної системи – с.

2.3. Аналіз українського валютного ринку - с.

3. ПРОГНОЗУВАННЯ ДИНАМІКИ ВАЛЮТНОГО КУРСУ В УКРАЇНІ - с.

3.1. Використання статистичних методів прогнозування валютного курсу - с.

3.2. Оцінка ризику роботи з різними валютами на українському ринку – с.

3.3. Сценарії розвитку валютного ринку України – с.

ВИсновки - с.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ - с.

 

 

 

 

 

 

 

Додаток В

Зразок оформлення переліку використаних джерел

	Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 року №889-ІV (зі змінами і доповненнями).
	Белецька О. Загальні тенденції розвитку валютного ринку України 1999 року // Вісник НБУ. - Лютий 2000. - С.31-34.
	Берестовий С. Вплив політики обмінного курсу на економічні процеси в перехідних економіках // Економіст. - 2000. - № 9. - С.33-35.
	Бодюк А.В. Визначення показників податкоспроможності населення // Фінанси України, 2003, № 1. – С. 104-108.
	Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. — К.: НІОС — 2000. — 416 с.
	Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. Б.С. Івасіва. – Тернопіль: Карт-бланш, 2000. – 404 с.
	До питання використання прожиткового мінімуму у якості базового соціального стандарту // Аналітичні огляди проблем і подій суспільного розвитку. – К.: НІСД, 2006, № 16.
	Єрмошенко М.М. та ін. Сучасні проблеми розвитку національної економіки і шляхи їх розв’язання. Колективна наукова монографія. - К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2008. - 452 с.
	Єрмошенко М.М., Єрохін С.А. та ін. Організаційно-економічні аспекти  інноваційного оновлення національного господарства. Наукова монографія. - К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2008. - 216 с.
10.	Єрмошенко М.М., Плужников І.О. Аналіх і оцінка інвестиційних проектів. Навчальний посібник. – 2-е вид. – К.: НАУ, 2006. – 156 с.
11.	Єрмошенко М.М., Стороженко О.А. Комерційна діяльність малих підприємств. Навчальний посібник. - К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2004. - 147 с.
12.	Єрмошенко М.М., Єрохін С.А., Плужников І.О., Бабич Л.М., Соколовська А.М., Чередніченко Ю.В. Засади формування бюджетної політики держави. Наукова монографія/ за наук.ред. М.М.Єрмошенка. - К.: НАУ, 2004. - 284 с.
13.	Єрмошенко М.М., Гарячева К.С., Ашуєв А.М.. Економічні та організаційні засади забезпечення фінансової безпеки підприємства. Препринт наукової доповіді/За наук.ред. д.е.н., проф. М.М.Єрмошенка. - К.: НАУ, 2005. - 78 с.
14.	Єрохін С.А. Інвестиційний бізнес в Україні. Підручник. К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2009, 250 с. (лист №1.4/18-Г – 2423 від 24.11.2008р).
15.	Єрохін С.А. Інвестування. Навчальний посібник. К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2008, 440 с. (лист №1.4/18-Г – 2423 від 24.11.2008р).
16.	Єрохін С.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності.. Підручник/ 2 вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2008. - 518 с. (лист №14/18.2 - 1659 від 13.07.2004р).
17.	Єрохін С.А. та ін. Управління інноваційною діяльністю в економіці України. Колективна наукова монографія. - К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2008. - 116 с.
18.	Єрохін С.А. та ін. Фінансово-економічні механізми інноваційно-інвестиційного розвитку України. Колективна наукова монографія. - К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2008. - 252 с.
19.	Єрохін С.А., Белінська Я.В. Фінансово-економічні розвиток  України в умовах глобалазації. Колективна наукова монографія. - К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2008. - 212 с.
20.	Жук В.  Регіональні та структурні особливості доходів і видатків населення // Аналітичні огляди проблем і подій суспільного розвитку. – К.: НІСД, 2006, № 6.
21.	Иванов Ю.Б., Тищенко А.Н. Современные проблемы налоговой политики: Учеб.пособ. – Х.: ИД «ИНЖЭК», 2006. – 328 с.
22.	Іванов Ю.Б., Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система. Підручник. – К.: Атіка, 2006. – 920 с.
23.	Кізима А.Я. Податковий менеджмент: Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: Астон, 2002.- 166с.
24.	Красноносова О.М. Проблеми матеріального стимулювання персоналу промислових підприємств // Фінанси України, 2002, № 10. – С. 48-52.
25.	Крисоватий А.І., Десятник О.М. Податкова система: Навч.посіб. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 331с.
26.	Маковська І.О. Податкові надходження зведеного бюджету // Фінанси України, 2004, № 5. – С. 118-122.
27.	Маслова С.О. Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навч. посібник, 3-тє вид., виправлене. – К.:Каравела, 2004. – 344 с.
28.	Мочерний С.В., Фомішина В.М., Тищенко О.І. Економічна теорія для менеджерів: Навч. посібник. – Херсон: «Олді-плюс», 2006. – 625 с.
29.	Олійник О.В., Філон І.В. Податкова система: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. - 456с.
30.	Омелянович Л.О. Податкова система: Навч.посіб. (друге видання перероблене і доповнене)/ Л.О.Омелянович, О.О. Папаїка, В.О. Орлова, О.В.Веретенникова. – Донецьк: Дон дует, 2005. - 276 с.
31.	Онисько С.М., Тофан І.М., Грицина О.В. Податкова система. Підручник / За загальною редакцією С.М.Онисько. - Львів: "Магнолія Плюс", 2004. - 312с.
32.	Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник.—2-ге вид., доп. І перероб. – К.: КНЕУ, 2005.— 240 с.
33.	Оцінка громадянами свого соціального статусу та рівня задоволення своїх потреб // Аналітичні огляди проблем і подій суспільного розвитку. – К.: НІСД, 2006, № 19.
34.	Райнин И.Л. Современные проблемы развития малого и среднего бизнеса в Украине // Битзнес-информ. -2004. №5-6. с.12-16.
35.	Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія і практика становлення. – К.: Знання-Пресс, 2004.-454 с.
36.	Статистичний щорічник України за 2006 рік / Держкомстат України; За ред.О.Г.Осауленка. - К: Техніка, 2007. - 648 с.
37.	Тенденції української економіки / Українсько - Європейський консультативний центр з питань законодавства. - Травень 2000. - 28 с.
38.	Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2005. – 400 с.
39.	Чернелевський  Л.М., Редзюк Т.Ю. Податковий облік і контроль. Навчальний посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Пектораль, 2006 -316 с.
40.	http://www.bank.gov.ua/
41.	http://www.kmu.gov.ua/
42.	http://www.me.gov.ua/
43.	http://www.minfin.gov.ua/
44.	http://www.niss.gov.ua/
45.	http://www.pfu.gov.ua/
46.	http://www.president.gov.ua/
47.	http://www.rada.gov.ua/
48.	http://www.sta.gov.ua/
49.	http://www.ukrstat.gov.ua/

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Навчально-методичне видання

 

 

 

Кафедра  фінансів і банківської справи

 

 

 

 

 

 

кУРСОВА РОБОТА

 

 

 

 

Укладач:

Паценко Олег Юрійович
кандидат економічних наук, доцент

 

 

 

 

 

 

 

 

Відповідальний технічний редактор:

Цаплюк І.В.

 

 

 

Підп.до друку. 26.08.2011. Формат вид. 60х80¹/₁₆ 
Папір офсет. № 1. Офс. друк. Гарн. «ArialCyr»

Ум. друк. арк. 1,23. Обл.-вид. арк. 0,98.

 

 

03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька, 10

Телефон  (044) 246-24-46; Тел/факс (044) 246-24-40

E-mail: nam@nam.kiev.ua

Інтернет: www.nam.kiev.ua

 

ДЛЯ НОТАТКІВ