Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов
Новости все
  • Не нашли подходящий заказ?
    Заказать в 1 клик:  /contactus
  •  
Главная \ Методичні вказівки \ КУРСОВА РОБОТА

КУРСОВА РОБОТА

« Назад

КУРСОВА РОБОТА 23.01.2016 04:10

 

 

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

 

 

Кафедри теорії та історії держави і права,

кримінального права та процесу,

цивільного та господарського права

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

Навчально-методичні матеріали

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2011

УДК  34(07)

ББК  67я73-51

 

Обговорено та схвалено на засіданні кафедр теорії та історії держави та права,

кримінального права та процесу, цивільного та господарського права.

(Протокол № 1 від 1 вересня 2011 р.)

 

Рецензенти:

Шевченко Ярославна Миколаївна –  доктор юр. наук професор, академік НАПрН України

Костенко Олександр Миколайович – доктор юр. наук, професор, академік НАПрН України

 

Укладачі:

Слюсаренко О.Л. – кандидат юридичних наук, професор

Ісаєва Н.К. – кандидат юридичних наук, доцент

Нескороджена Л.Л. – кандидат юридичних наук, доцент

Грищенко А.І. – кандидат юридичних наук, доцент

Харь І.О. – кандидат юридичних наук

Карпенко М.І. – кандидат юридичних наук

Прилуцький Р.Б. – кандидат юридичних наук, доцент

 

 

Курсова робота:Навчально-методичні матеріали // О.Л. Слюсаренко, Н.К. Ісаєва, Л.Л. Нескороджена, А.І. Грищенко, І.О. Харь, М.І. Карпенко, Р.Б.  Прилуцький. – К.: Національна академія управління, 2011. – 28 с.

 

 

Написання курсової роботи передбачено навчальними планами і є логічним продовженням оволодіння нормативним матеріалом курсів дисциплін, сприяє поглибленому їх вивченню, певній систематизації, розширенню і закріпленню отриманих знань. За умов вдалого вибору тематики можливим є створення циклу курсових робіт з різних навчальних дисциплін, які, об’єднані однією науковою проблематикою, можуть бути основою для написання дипломної або магістерської роботи.

 

 

УДК  34(07)

ББК  67я73-51

 

 

 

 

 

© Оригінал-макет,

"Національної академії управління", 2011

ЗМІСТ

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

4

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

5

СТРУКТУРА, ОБСЯГИ ТА ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

8

ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

9

Додаток А. Зразок оформлення титульного листа курсової роботи

15

Додаток Б. Зразок оформлення плану курсової роботи

16

Додаток В. Зразок оформлення списку використаних джерел                                                                            

17

ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

19

Орієнтовна тематика курсової роботи з курсу: «Теорія держави та  права»

19

Орієнтовна тематика курсової роботи з курсу: «Історія держави та права України»,

20

Орієнтовна тематика курсової роботи з курсу: «Історія держави та права зарубіжних країн»

20

Орієнтовна тематика курсової роботи з курсу: «Кримінальне право України»

21

Орієнтовна тематика курсової роботи з курсу: «Цивільне право України»

23

Орієнтовна тематика курсової роботи з курсу: «Фінансове право»

25

Орієнтовна тематика курсової роботи з курсу: «Господарське право»

26

 

 


 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Написання курсової роботи передбачено навчальними планами і є логічним продовженням оволодіння нормативним матеріалом курсів дисциплін, сприяє поглибленому їх вивченню, певній систематизації, розширенню і закріпленню отриманих знань. За умов вдалого вибору тематики можливим є створення циклу курсових робіт з різних навчальних дисциплін, які, об’єднані однією науковою проблематикою, можуть бути основою для написання дипломної або магістерської роботи.

До основних задач, які розв’язуються під час написання курсової роботи, відносяться:

  • · поглиблення, систематизація та закріплення теоретичних знань з курсів навчальних дисциплін;
  • · відпрацювання навичок самостійної роботи з елементами наукового пошуку;
  • · розвиток вміння узагальнювати теоретичний матеріал;
  • · оволодіння науковими методами аналізу практичної інформації та діючого законодавства;
  • · відпрацювання навичок роботи зі спеціальною літературою, законодавством, довідковими, періодичними виданнями, стастистичними даними тощо;
  • · розвиток навичок формулювання висновків на основі наукової аргументації;
  • · здатність обгрунтування рекомендацій та пропозицій щодо вдосконалення законодавства та практики його застосування.

Бажаним для студентів є використання фактичних матеріалів, що містяться у статистичних збірниках, довідкових виданнях, аналітичних звітах міжнародних та національних науково-дослідницьких організацій, узагальнень досудового слідства, правоохоронних органів, судової практики тощо.

Тематика курсових робіт та регламент їх виконання встановлюються на початку навчального семестру. Студент самостійно обирає тему курсової роботи і узгоджує її з науковим керівником курсової роботи. Вся тематика робіт є орієнтовною, і тема конкретної роботи може бути уточнена або сформульована за бажанням студента (у відповідності до його теоретичних та практичних інтересів) і з дозволу наукового керівника роботи.

Виконання курсової роботи з однієї теми кількома студентами можливе лише за умови того, що вони є чітко різними за змістом, методами дослідження та висновками.

Студент несе відповідальність за дотримання встановлених вимог до курсової роботи і регламенту її виконання. Робота оцінюється позитивною оцінкою тоді, коли вона є самостійно виконаним дослідженням і оформлена у відповідності до вимог, які зазначені нижче.

 


ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Процес виконання курсової роботи поділяється на декілька етапів, а саме:

  • вибір теми курсової роботи;
  • формування правової та наукової бази написання роботи за визначеною тематикою;
  • складання плану роботи;
  • формування тексту курсової роботи,
  • оформлення роботи;
  • захист курсової роботи.

При виборі теми курсової роботи доцільно врахувати актуальність теми для об'єкту дослідження, особисті та професійні інтереси студента та напрямок науково - дослідної роботи, якщо він вже визначився раніше. При виборі тем курсових робіт з історіко – правового циклу дисциплін слід враховувати, що вони є методологічною основою прикладних досліджень.

Обрана тема затверджується завідувачем відповідної кафедри та науковим керівником. Подальші її зміни або корегування можливе лише з дозволу наукового керівникапри достатньому обгрунтуванні необхідності таких змін студентом.

В процесі підготовки до написання курсової роботи підбираються та вивчаються літературні джерела, законодавство, складається бібліографія. Дієву допомогу студенту в цьому надає науковий керівник, а також працівники бібліотек. Самостійний пошук літературних джерел здійснюється за допомогою бібліотечних каталогів (систематичного,   алфавітного), реферативних журналів, бібліографічних довідників, засобів Інтернету. Особливої уваги слід приділити періодичним виданням та засобам Інтернету, де оперативно публікуються результати досліджень фахівців відповідних наук. При написанні курсової роботи обов’язково слід користуватися статистичними даними, які містяться в щорічних виданнях. Одним з пріоритетних напрямків є характеристика світового досвіду, вивчення для цього іноземних джерел. 

Методика вивчення літератури як основа наукового дослідження в курсовій роботі залежить від характеру та індивідуальних особливостей студента - загальноосвітнього рівня і спеціальної підготовки, ерудиції та особливостей пам'яті, звичок і працездатності. Разом з тим є доцільним дотримання загальних правил обробки літератури. Спочатку потрібно ознайомитись з основною літературою (підручниками, теоретичними статтями), а потім прикладною (законодавчими актами, інструктивними матеріалами, статтями про конкретні дослідження, досвідом застосування законодавства та умов його змін тощо). Вивчення складних джерел (монографій) слід починати лише після простіших (підручників). Вивчення книг передує вивченню статей, більш давніх видань, найновіших джерел.

Підібрана таким чином література підлягає попередній обробці. Ознайомлення з нею включає огляд змісту, читання передмови, анотації. Розділи, що мають особливе значення для курсової роботи, старанно обробляються з огляду, перш за все, на те, які ідеї та пропозиції щодо розв’язку проблемних питань обраної теми в них пропонуються, чи наявні дискусійні питання, різні точки зору на них та чи виявлені протиріччя у процесі їх розв’язання.

В процесі опрацювання літератури на окремих аркушах або картках роблять конспективні записи, виписки з тексту, цитати, зазначають наявний цифровий матеріал. При цьому слід обов'язково робити повні бібліографічні записи джерел, якими користувався автор, назви книги (статті), видавництва (назви журналу), року видання, обсягу книги (номеру журналу), номеру сторінки з тим, щоб використати ці записи для підготовки списку використаних джерел та зробити необхідні посилання на них в тексті курсової роботи.

Попереднє ознайомлення з літературними джерелами є основою для складання плану курсової роботи.

План включає до себе:

¨                      вступ;

¨                      1 розділ – характеристику теоретичних основ об’єкту дослідження;

¨                      2 розділ – аналіз проблеми, дослідження сучасного стану проблеми в Україні;

¨                      3 розділ – проектну частину роботи;

¨                      висновки.

Самостійно складений студентом план обговорюється з науковим керівником, у разі необхідності уточнюється і після цього затверджується.

Формування тексту курсової роботи відбувається шляхом систематизації й обробки зібраних матеріалів по кожній позиції плану. В текст включаються тільки цілеспрямовано проаналізовані матеріали. На цьому ж етапі досліджується діюче законодавство,    обґрунтовуються пропозиції, формулюються висновки, підбирається ілюстративний матеріал (рисунки, таблиці). В процесі роботи визначається необхідність доповнення додатковими матеріалами. Одержаний початковий варіант курсової роботи доповнюється, уточнюються деякі положення, остаточно формулюються всі висновки і пропозиції.

В процесі написання курсової роботи студент за виникнення такої необхідності може звертатися до наукового керівника за консультацією, час якої призначається навчальним відділом і включається до розкладу занять.

Текст курсової роботи повинен бути відредагованим, стилістично витриманим у відповідності до вимог наукового дослідження. Остаточне оформлення курсової роботи здійснюється у відповідності з вимогами, які детально описані в одному з наступних розділів методичних матеріалів.

Виконана курсова робота у встановлений регламентом термін подається до навчального відділу і після реєстрації передається науковому керівникові для рецензування. У своїй рецензії викладач відмічає позитивні сторони і недоліки курсової роботи, оцінює ступінь самостійності формулювання основних положень та висновків, наявність елементів творчого пошуку та новизни, величину масиву опрацьованої інформації, дотримання вимог щодо змісту та оформлення роботи, а також робить висновок щодо допуску до захисту з попередньою оцінкою.

За незадовільної оцінки робота повинна бути переоформлена з урахуванням зауважень наукового керівника. До повторного захисту робота допускається з попередньою рецензією.

Захист курсових робіт здійснюється прилюдно, у відповідності до встановленого навчальним відділом графіку, за необхідності у присутності комісії. Процедура захисту передбачає стислий виклад студентом головних проблем дослідження та їх розв’язку, обговорення основних результатів. До захисту студент знайомиться з рецензією наукового керівника і готується аргументовано відповісти на подані ним зауваження.

В процесі захисту членами комісії оцінюється глибина знань студентом досліджуваної теми, вміння вести дискусію, обґрунтовувати і відстоювати свою точку зору, чітко відповідати на поставлені запитання. Остаточна оцінка вноситься в відомість та залікову книжку студента і перегляду (перезахисту) не підлягає.


СТРУКТУРА, ОБСЯГИ ТА ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Курсова робота повинна бути логічно побудованою і мати характер цілісного і завершеного самостійного дослідження. Структура і зміст   роботи можуть бути жорстко регламентованими у випадку розрахункової курсової роботи чи проекту, як це передбачено окремими методичними вказівками. Традиційно курсова робота має описово-розрахунковий характер і складається зі вступу, основної частини та висновків.

Вступ. У вступі обґрунтовується актуальність вибраної теми, дається характеристика сучасного стану досліджуваної проблеми, визначається мета курсової роботи і завдання, вказується предмет та об'єкт дослідження. У вступі варто також звернути увагу на рівень розробленості теми у вітчизняній та закордонній літературі, визначити інформаційну базу проведеного дослідження. Рекомендований обсяг вступу - 2-3 стор.

Основна частина роботи поділяється на 3 розділи. Перший  з них,   як правило, присвячено характеристиці теоретичних основ досліджуваної проблеми, другий - аналізу проблеми та оцінці чинників, які її визначають, третій – науково обгрунтованим рекомендаціям та пропозиціям щодо розв’язання розглядуваної проблеми. Всі розділи мають бути логічно пов'язані між собою. Теоретичні положення та методичні підходи є основою для аналізу первинних матеріалів або статистичної інформації, висновки і рекомендації базуються на результатах аналізу. Рекомендації можуть стосуватись також теоретико-методологічних основ, понятійного апарату та інструментарію дослідження. В залежності від особливостей   досліджуваної   проблеми   розділи   можуть поєднуватися між собою, наприклад, методичний з аналітичним, аналітичний з конструктивним тощо. Зразки планів курсових робіт наведені у додатку 1. Рекомендований обсяг основної частини – 20 -25 стор. друкованого тексту відповідно зі встановленими стандартами (див. стор. 8-15).

Заключна частина роботи - висновки - це коротке резюме змісту курсової роботи. Тут вміщуються висновки і рекомендації, що вказують на ступінь вирішення проблеми та досягнення мети, сформульованої у вступі. Обсяг заключної частини - 2-3 стор.

Невід'ємною частиною курсової роботи є список використаних джерел, який включає перелік всіх джерел, використаних в процесі роботи. Докладніше про порядок укладання списку використаних джерел - у наступному розділі методичних вказівок.

Окремі частини тексту, які мають самостійне значення (об'ємні розрахунки, методики, алгоритми), а також ті частини ілюстративного матеріалу, які доповнюють наведені в тексті курсової роботи матеріали, можуть бути вміщені в додатки. За не­об­хід­но­с­ті до до­да­т­ків до­ці­ль­но вклю­ча­ти до­по­мі­ж­ний ма­те­рі­ал, не­об­хід­ний для по­в­но­ти сприй­нят­тя роботи:

 - про­мі­ж­ні ма­те­ма­ти­ч­ні до­ве­ден­ня, фор­му­ли і роз­ра­хун­ки;

 - таб­ли­ці до­по­мі­ж­них ци­ф­ро­вих да­них;

 - роз­ра­хун­ки еко­но­мі­ч­но­ – правового ефекту;

 - ін­ст­ру­к­ції і ме­то­ди­ки, опис ал­го­ри­т­мів і про­грам ви­рі­шен­ня за­дач на ПК, які роз­ро­б­ле­ні в про­це­сі ви­ко­нан­ня ро­бо­ти;

 - ілю­с­т­ра­ції до­по­мі­ж­но­го ха­ра­к­те­ру.

 Рекомендований обсяг додаткової частини - не більше 10 стор.

 

ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Курсова робота повинна бути стилістично, граматично, а також технічно правильно й акуратно оформлена. Вона комплектується в такій послідовності:

  • · титульний лист;
  • · зміст;
  • · вступ;
  • · основна частина (3 розділи, за необхідності поділені на підрозділи);
  • · висновки (заключна частина);
  • · список використаних джерел;
  • · додатки (в разі необхідності).

Зразок титульного листа наведено в додатку А.

Зміст оформлюється у вигляді переліку назв розділів роботи, для кожного з яких вказується відповідний номер початкової сторінки тексту (див.додаток Б).

Курсова робота має бути віддрукована на машинці або принтері чітко, охайно, без помарок та виправлень.

Текст роботи треба розміщувати тільки з одного боку аркуша, на білому папері формату А4 (210х297 мм), залишаючи поля зліва не менше 30 мм, справа не менше 10 мм, зверху та знизу - не менше 20 мм. У друкованому варіанті на одній сторінці тексту міститься до 40 рядків по 68-70 знаків у кожному. Для цього зазвичай використовують шрифт Times New Roman розміру 14 та міжрядковий інтервал значенням 1,5 (не більше 30 рядків на одному аркуші паперу).

­­­За­го­лов­ки стру­к­ту­р­них ча­с­тин роботи "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗ­­­ДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКО­­­РИСТА­­­НИХ ДЖЕ­­­РЕЛ", ДОДАТКИ" дру­ку­ють ве­ли­ки­ми лі­те­ра­ми си­ме­т­ри­ч­но до те­к­с­ту. За­го­лов­ки під­ро­з­ді­лів дру­ку­ють ма­лень­ки­ми лі­те­ра­ми (крім пер­шої ве­ли­кої) з аб­за­ц­но­го від­сту­пу. Кра­п­ку в кі­н­ці за­го­лов­ка не ста­в­лять. Як­що за­го­ло­вок скла­да­є­ть­ся з двох або біль­ше ре­чень, їх роз­ді­ля­ють кра­п­кою. За­го­лов­ки пун­к­тів дру­ку­ють ма­лень­ки­ми лі­те­ра­ми (крім пер­шої ве­ли­кої) з аб­за­ц­но­го від­сту­пу в роз­ря­д­ці в під­бір до те­к­с­ту. В кі­н­ці за­го­лов­ка, на­дру­ко­ва­но­го в під­бір до те­к­с­ту, ста­ви­ть­ся кра­п­ка.

Від­стань між за­го­лов­ком (за ви­клю­чен­ням за­го­лов­ка пун­к­ту) та те­к­с­том по­вин­на до­рі­в­ню­ва­ти 3-4 ін­тер­ва­лам.

Ко­ж­ну стру­к­ту­р­ну ча­с­ти­ну роботи тре­ба по­чи­на­ти з но­вої сто­рін­ки.

Ну­ме­ра­цію сто­рі­нок, роз­ді­лів, під­ро­з­ді­лів, пун­к­тів, під­пун­к­тів, ма­люн­ків, таб­лиць, фор­мул по­да­ють араб­сь­ки­ми ци­ф­ра­ми без зна­ка №.

Пер­шою сто­рін­кою роботи є ти­ту­ль­ний ар­куш, який вклю­ча­ють до за­галь­ної ну­ме­ра­ції сто­рі­нок. На ти­ту­ль­но­му ар­ку­ші но­мер сто­рін­ки не ста­в­лять, на на­сту­п­них сто­рін­ках но­мер про­ста­в­ля­ють у пра­во­му вер­х­ньо­му ку­ті сто­рін­ки без кра­п­ки в кі­н­ці.

Такі структурні частини роботи, як зміст, пе­ре­лік умо­в­них по­зна­чень, вступ, ви­снов­ки, спи­сок ви­ко­ри­с­та­них дже­­рел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні час­ти­ни курсової роботи, нумерують звичайним чином. Не ну­ме­ру­ють лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: "1. ВСТУП" або "Розділ 6. ВИСНОВКИ". Но­мер роз­ді­лу ста­в­лять пі­с­ля сло­ва "РОЗДІЛ", пі­с­ля но­ме­ра кра­п­ку не ста­в­лять, по­­тім з но­во­го ряд­ка дру­ку­ють за­го­ло­вок роз­ді­лу.

Під­ро­з­ді­ли ну­ме­ру­ють у ме­жах ко­ж­но­го роз­ді­лу. Но­мер під­ро­з­ді­лу скла­да­є­ть­ся з но­ме­ра роз­ді­лу і по­ряд­ко­во­го но­ме­ра під­ро­з­ді­лу, між яки­ми ста­в­лять кра­п­ку. В кі­н­ці но­ме­ра під­ро­з­ді­лу по­вин­на сто­я­ти кра­п­ка, на­при­к­лад: "2.3.". По­тім у то­му ж ряд­ку йде за­го­ло­вок під­ро­з­ді­лу.

Пун­к­ти ну­ме­ру­ють у ме­жах ко­ж­но­го під­ро­з­ді­лу. Но­мер пун­к­ту скла­да­є­ть­ся з по­ряд­ко­вих но­ме­рів роз­ді­лу, під­ро­з­ді­лу, пун­к­ту, між яки­ми ста­в­лять кра­п­ку. В кі­н­ці но­ме­ра по­вин­на сто­я­ти кра­п­ка, на­при­к­лад: "1.3.2.". По­тім у то­му ж ряд­ку йде за­го­ло­вок пун­к­ту. Пункт мо­же не ма­ти за­го­лов­ка.

Під­пун­к­ти ну­ме­ру­ють у ме­жах ко­ж­но­го пун­к­ту за та­ки­ми ж пра­ви­ла­ми, як пун­к­ти.

­­­Ілю­с­т­ра­ції (фо­то­гра­фії, кре­с­лен­ня, схе­ми, гра­фі­ки, кар­ти) і таб­ли­ці не­об­хід­но по­да­ва­ти в роботі без­по­се­ре­д­ньо пі­с­ля те­к­с­ту, де во­ни зга­да­ні впер­ше, або на на­сту­п­ній сто­рі­н­ці. Ілю­с­т­ра­ції і таб­ли­ці, які роз­мі­ще­ні на окре­мих сто­рін­ках роботи, вклю­ча­ють до за­галь­ної ну­ме­ра­ції сто­рі­нок. Таб­ли­цю, ма­лю­нок або кре­с­лен­ня, роз­мі­ри яко­го біль­ше фор­ма­ту А4, вра­хо­ву­ють як од­ну сто­рін­ку і роз­мі­щу­ють у від­по­ві­д­них мі­с­цях пі­с­ля зга­ду­ван­ня в те­к­с­ті або у до­да­т­ках.

Ілю­с­т­ра­ції по­зна­ча­ють сло­вом "Рис." і ну­ме­ру­ють по­слі­до­в­но в ме­жах роз­ді­лу, за ви­клю­чен­ням ілю­с­т­ра­цій, по­да­них у до­да­т­ках.

Но­мер ілю­с­т­ра­ції по­ви­нен скла­да­ти­ся з но­ме­ра роз­ді­лу і по­ряд­ко­во­го но­ме­ра ілю­с­т­ра­ції, між яки­ми ста­ви­ть­ся кра­п­ка.

На­при­к­лад:

Рис.1.2 (дру­гий ри­су­нок пер­шо­го роз­ді­лу). Но­мер ілю­с­т­ра­ції, її на­зва і по­яс­ню­валь­ні під­пи­си роз­мі­щу­ють по­слі­до­в­но під ілю­с­т­ра­ці­єю. Як­що в роботі по­да­но од­ну ілю­с­т­ра­цію, то її ну­ме­ру­ють за за­галь­ни­ми пра­ви­ла­ми.

Таб­ли­ці ну­ме­ру­ють по­слі­до­в­но (за ви­ня­т­ком таб­лиць, по­да­них у до­да­т­ках) в ме­жах роз­ді­лу. В пра­во­му вер­х­ньо­му ку­ті над від­по­ві­д­ним за­го­лов­ком таб­ли­ці роз­мі­щу­ють на­пис "Таб­ли­ця" із за­зна­чен­ням її но­ме­ра. Номер таб­ли­ці по­ви­нен скла­да­ти­ся з но­ме­ра роз­ді­лу і по­ряд­ко­во­го но­ме­ра таб­ли­ці, між яки­ми ста­ви­ть­ся кра­п­ка, на­при­к­лад: "Таб­ли­ця 1.2" (дру­га таб­ли­ця пер­шо­го роз­ді­лу).

Як­що в роботі од­на таб­ли­ця, її ну­ме­ру­ють за за­галь­ни­ми пра­ви­ла­ми.

При пе­ре­но­сі ча­с­ти­ни таб­ли­ці на ін­ший ар­куш (сто­рін­ку) сло­во "Таб­ли­ця" і но­мер її вка­зу­ють один раз спра­ва над пер­шою ча­с­ти­ною таб­ли­ці, над ін­ши­ми ча­с­ти­на­ми пи­шуть сло­ва "Про­дов­жен­ня табл." і вка­зу­ють но­мер таб­ли­ці, на­при­к­лад: "Про­дов­жен­ня табл.1.2".

Фор­му­ли в роботі (як­що їх біль­ше од­ної) ну­ме­ру­ють у ме­жах роз­ді­лу. Но­мер фор­му­ли скла­да­є­ть­ся з но­ме­ра роз­ді­лу і по­ряд­ко­во­го но­ме­ра фор­му­ли в роз­ді­лі, між яки­ми ста­в­лять кра­п­ку. Но­ме­ри фор­мул пи­шуть бі­ля пра­во­го бе­ре­га ар­ку­ша на рі­в­ні від­по­ві­д­ної фор­му­ли в кру­г­лих дуж­ках, на­при­к­лад: (3.1) (пер­ша фор­му­ла тре­тьо­го роз­ді­лу).

 При­мі­т­ки до те­к­с­ту і таб­лиць, в яких вка­зу­ють до­від­ко­ві і по­яс­ню­валь­ні да­ні, ну­ме­ру­ють по­слі­до­в­но в ме­жах од­ної сто­рін­ки. Як­що при­мі­ток на од­но­му ар­ку­ші де­кіль­ка, то пі­с­ля сло­ва "При­мі­т­ки" ста­в­лять дво­кра­п­ку, на­при­к­лад:

 При­мі­т­ки:

   ...

   ...

Як­що є од­на при­мі­т­ка, то її не ну­ме­ру­ють і пі­с­ля сло­ва "При­мі­т­ка" ста­в­лять кра­п­ку.

Ілюструють роботи, виходячи із загального задуму, за ре­тельно продуманим тематичним планом, який допомагає уник­нути ілюстрацій випадкових, пов`язаних із друго­ряд­ни­ми деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілю­ст­рацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має від­повідати тексту, а текст - ілюстрації.

Назви ілюстрацій роз­мі­щу­ють пі­с­ля їхніх но­ме­­рів. При не­об­хід­но­с­ті ілю­с­т­ра­ції до­по­в­ню­ють по­яс­ню­валь­­­ни­ми да­ни­ми (під­ри­сун­ко­вий підпис).

Підпис під ілюстрацією звичайно має такі основні еле­менти:

– найменування графічного сюжету, що позначається ско­ро­ченим словом "Рис. ";

– порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку но­мера арабськими цифрами;

– тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із яко­мо­га стислою характеристикою зображеного.

Ци­ф­ро­вий ма­те­рі­ал, як пра­ви­ло, по­ви­нен офор­м­ля­ти­ся у ви­гля­ді таб­лиць.

Ко­ж­на таб­ли­ця по­вин­на ма­ти на­зву, яку роз­мі­щу­ють над таб­ли­цею і дру­ку­ють си­ме­т­ри­ч­но до те­к­с­ту. На­зву і сло­во "Таб­ли­ця" по­чи­на­ють з ве­ли­кої лі­те­ри. На­зву не під­кре­с­лю­ють.

За логікою побудови таблиці її логічний суб`єкт, або під­мет (позначення тих предметів, які в ній ха­рак­те­ри­зу­ють­ся), розміщують в боковику, головці, чи в них обох, а не у про­графці; логічний предмет таблиці, або присудок (тобто дані, якими характеризується присудок) - у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою сто­су­єть­ся всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в бо­ко­ви­ку - всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по мож­ливості коротким. Слід уникати повторів тематичного за­головка в заголовках граф, одиниці виміру зазначити у те­матичному заголовку, виносити до узагальнюючих за­го­лов­ків слова, що повторюються.

За­го­лов­ки граф по­вин­ні по­чи­на­ти­ся з ве­ли­ких лі­тер, під­за­го­лов­ки - з ма­лень­ких, як­що во­ни скла­да­ють од­не ре­чен­ня із за­го­лов­ком, і з ве­ли­ких, як­що во­ни є са­мо­стій­ни­ми. Ви­со­та ряд­ків по­вин­на бу­ти не ме­н­шою 8 мм. Гра­фу з по­ряд­ко­ви­ми но­ме­ра­ми ряд­ків до таб­ли­ці вклю­ча­ти не тре­ба.

Таб­ли­цю роз­мі­щу­ють пі­с­ля пер­шо­го зга­ду­ван­ня про неї в те­к­с­ті та­ким чи­ном, щоб її мо­ж­на бу­ло чи­та­ти без по­во­ро­ту пе­ре­пле­те­но­го бло­ку роботи або з по­во­ро­том за го­дин­ни­ко­вою стріл­кою. Таб­ли­цю з ве­ли­кою кіль­кі­с­тю ряд­ків мо­ж­на пе­ре­но­си­ти на ін­ший ар­куш. При пе­ре­не­сен­ні таб­ли­ці на ін­ший ар­куш (сто­рін­ку) на­зву вмі­щу­ють тіль­ки над її пер­шою ча­с­ти­ною. Таб­ли­цю з ве­ли­кою кіль­кі­с­тю граф мо­ж­на ді­ли­ти на ча­с­ти­ни і роз­мі­щу­ва­ти од­ну ча­с­ти­ну під ін­шою в ме­жах од­ної сто­рін­ки. Як­що ряд­ки або гра­фи таб­ли­ці ви­хо­дять за фор­мат сто­рін­ки, то в пер­шо­му ви­пад­ку в ко­ж­ній ча­с­ти­ні таб­ли­ці по­вто­рю­ють її го­лов­ку, в дру­го­му ви­пад­ку - бо­ко­вик.

При на­пи­сан­ні роботи студент по­ви­нен да­ва­ти по­си­лан­ня на дже­ре­ла, ма­те­рі­а­ли або окре­мі ре­зуль­та­ти з яких на­во­дя­ть­ся в ній, або на іде­ях і ви­снов­ках яких роз­ро­б­лю­ю­ть­ся про­б­ле­ми, за­да­чі, пи­тан­ня, вивчен­ню яких при­свя­че­на робота. Та­кі по­си­лан­ня да­ють змо­гу від­шу­ка­ти до­ку­мен­ти і пе­ре­ві­ри­ти до­сто­ві­р­ність ві­до­мо­с­тей про ци­ту­ван­ня до­ку­мен­та, да­ють не­об­хід­ну ін­фор­ма­цію що­до ньо­го, до­по­ма­га­ють з'я­су­ва­ти йо­го зміст, мо­ву те­к­с­ту, об­сяг. По­си­ла­ти­ся слід на остан­ні ви­дан­ня пу­б­лі­ка­цій. На більш ран­ні ви­дан­ня мо­ж­на по­си­ла­ти­ся ли­ше в тих ви­пад­ках, ко­ли в них на­яв­ний ма­те­рі­ал, який не вклю­че­но до остан­ньо­го ви­дан­ня.

Як­що ви­ко­ри­с­то­ву­ють ві­до­мо­с­ті, ма­те­рі­а­ли з мо­но­гра­фій, огля­до­вих ста­тей, ін­ших дже­рел з ве­ли­кою кіль­кі­с­тю сто­рі­нок, то­ді в по­си­лан­ні не­об­хід­но то­ч­но вка­за­ти но­ме­ри сто­рі­нок, ілю­с­т­ра­цій, таб­лиць, фор­мул з дже­ре­ла, на яке да­но по­си­лан­ня в роботі.

По­си­лан­ня в те­к­с­ті роботи на дже­ре­ла слід за­зна­ча­ти по­ряд­ко­вим но­ме­ром за пе­ре­лі­ком по­си­лань, ви­ді­ле­ним дво­ма ква­д­ра­т­ни­ми дуж­ка­ми, на­при­к­лад, "... у пра­цях [1, с.7]...".

Якщо в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного дже­ре­ла, можна наводити посилання у ви­но­с­ках, при цьо­му номер посилання має від­по­ві­да­ти йо­го біб­ліо­г­ра­фі­ч­но­му опи­су за пе­ре­лі­ком по­си­лань.

По­си­лан­ня на ілю­с­т­ра­ції­ ди­сер­та­ції вка­зу­ють­ по­ряд­ко­вим­ но­ме­ром ілю­с­т­ра­ції,­ на­при­к­лад, "рис.1.2".

П­оси­лання на ­фо­рмули­ курсової роботи ­вк­азують по­ря­дковим номером ­фо­рмули в ­дужках,­ на­п­риклад "... у ­фо­рмулі (2.1)".

На всі таб­ли­ці­ роботи­ по­вин­ні­ бу­ти­ по­си­лан­ня в­ те­к­с­ті, при цьо­му сло­во "таб­ли­ця" в­ те­к­с­ті­ пи­шуть ско­ро­че­но, на­при­к­лад: "...в табл.1.2".

­­­У­ по­в­торних­ п­оси­ланнях на ­та­блиці та ­і­л­юс­трації ­треба ­вк­азу­­­вати ­ск­ор­очено ­слово ­"дивись",­ на­п­риклад: "див.табл.1.3".

Для підтвердження власних аргументів посилання на ав­то­ритетне джерело або для критичного аналізу того чи ін­шо­го друкованого твору слід наводити цитати. Науковий ети­кет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо най­менше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і на­во­диться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського на­пи­сан­ня. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не ви­діляються лапками, за винятком тих, що викликали за­галь­ну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) цитування повинно бути повним, без довільного ско­ро­чення авторського тесту і без перекручень думок ав­то­ра. Про­пуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крап­ками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на по­чатку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним тек­стом або за ним стояв розділовий знак, то він не збе­рі­га­єть­ся;

в) кожна цитата обов`язково супроводжується поси­лан­ням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок ін­ших авторі своїми словами), що дає значну економію тек­сту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело).

Список використаних джерел - елемент бібліографічного апа­рату, котрий містить бібліографічні описи використаних дже­рел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за дру­ко­ва­ним твором або виписують з каталогів і бібліогра­фіч­них покажчиків повністю без пропусків будь-яких еле­мен­­тів, скорочення назв і т.ін. Завдяки цьому можна уник­­ну­ти повторних перевірок, вставок пропущених ві­до­мос­тей.

Дже­рела можна роз­мі­щу­ва­ти одним із та­ких способів: у по­­рядку появи п­осилань у­ ­т­ексті (най­більш ­з­ручний для­ к­о­ри­с­туван­­­ня і рекомендований при на­пи­санні робіт), в­ а­л­ф­а­ві­тному­ по­рядку ­прізвищ пер­ших­ а­вторів або­ з­аго­лов­ків, у ­хрон­ол­о­гічному­ по­рядку.

Як правило, перелік використаних джерел (список літератури) укладають у встановленій послідовності:

  1. Закони України.
  2. Інструкції та нормативні акти, видані Міністерством Внутрішніх справ, галузевими міністерствами, іншими установами та відомствами.
  3. Наукова,  навчально-методична,  спеціальна література, видана українською або російською мовами.
  4. Наукова,  навчально-методична,  спеціальна література,  видана іноземними мовами.

По кожному з перелічених підрозділів списку літератури першоджерела вміщуються у перелік в алфавітному порядку (згідно з українським або латинським - для іншомовних видань - алфавітом).

Набір елементів бібліографічного списку літературних джерел різних видів (Закон України, підручник, навчальний посібник,   монографія,   стаття,   перекладене   видання, статистичний щорічник, оригінальне зарубіжне видання), спосіб написання кожного елементу, використання розділових знаків тощо наведено у додатку В.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно да­вати відповідно до вимог державного стандарту з обо­в`яз­ко­вим наведенням назв праць. Зо­кре­ма, потрібну ін­фор­ма­цію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стан­дар­тів: ГОСТ 7.1-84 "Библиографическое описание доку­мен­та. Общие требования и правила составления", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація" Скорочення слів в ук­ра­їнській  мо­ві в бібліографічному описі. Загальні вимоги та пра­вила", ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Со­кра­ще­ние слов на русском языке. Общие требования и пра­ви­ла".

До­да­т­ки офор­м­лю­ють як про­дов­жен­ня роботи на на­сту­п­них її сто­рін­ках або у ви­гля­ді окре­мої ча­с­ти­ни (кни­ги), роз­мі­щу­ю­чи їх у по­ряд­ку по­яви по­си­лань у те­к­с­ті ди­сер­та­ції.

Як­що до­да­т­ки офор­м­лю­ють на на­сту­п­них сто­рін­ках роботи, ко­ж­ний та­кий до­да­ток по­ви­нен по­чи­на­ти­ся з но­вої сто­рін­ки. До­да­ток по­ви­нен ма­ти за­го­ло­вок, на­дру­ко­ва­ний уго­рі ма­ли­ми лі­те­ра­ми з пер­шої ве­ли­кої си­ме­т­ри­ч­но від­но­с­но те­к­с­ту сто­рін­ки. По­се­ре­ди­ні ряд­ка над за­го­лов­ком ма­ли­ми лі­те­ра­ми з пер­шої ве­ли­кої дру­ку­є­ть­ся сло­во "До­да­ток __" і ве­ли­ка лі­те­ра, що по­зна­чає до­да­ток.

До­да­т­ки слід по­зна­ча­ти по­слі­до­в­но ве­ли­ки­ми лі­те­ра­ми укра­їн­сь­кої абе­т­ки, за ви­ня­т­ком лі­тер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, на­при­к­лад, до­да­ток А, до­да­ток Б і т.д. Один до­да­ток по­зна­ча­є­ть­ся як до­да­ток А.

При офор­м­лен­ні до­да­т­ків окре­мою ча­с­ти­ною (кни­гою) на ти­ту­ль­но­му ар­ку­ші під на­звою роботи дру­ку­ють ве­ли­ки­ми лі­те­ра­ми сло­во "ДОДАТКИ".

Текст ко­ж­но­го до­да­т­ка за не­об­хід­но­с­ті мо­же бу­ти по­ді­ле­ний на роз­ді­ли й під­ро­з­ді­ли, які ну­ме­ру­ють у ме­жах ко­ж­но­го до­да­т­ка. У цьо­му ра­зі пе­ред ко­ж­ним но­ме­ром ста­в­лять по­зна­чен­ня до­да­т­ку (лі­те­ру) і кра­п­ку, на­при­к­лад, А.2 - дру­гий роз­діл до­да­т­ка А; В.3.1 під­ро­з­діл 3.1 до­да­т­ка В.

Ілю­с­т­ра­ції, таб­ли­ці і фор­му­ли, які роз­мі­ще­ні в до­да­т­ках, ну­ме­ру­ють у ме­жах ко­ж­но­го до­да­т­ка, на­при­к­лад: рис. Д.1.2 - дру­гий ри­су­нок пер­шо­го роз­ді­лу до­да­т­ка Д); фор­му­ла (А.1) - пер­ша фор­му­ла до­да­т­ка А.

Скорочення слів у тексті, крім загальноприйнятих, не допускається.

Оформлена у відповідності до сформульованих вимог та повністю  укомплектована курсова робота повинна бути переплетена (зброшурована).

На першій та на останній сторінці студент повинен поставити свій підпис та дату остаточного завершення роботи.

 

Додаток А.

Зразок оформлення титульного листа курсової роботи

 

 

 

 

 «Національна академія управління»

 

Кафедра теорії та історії держави та права

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

 

 

 

(тема курсової роботи)

 

 

 

 

Студента ___ групи ___ курсу 

денного (заочного) відділення

 

___________________________________________

                                                             (прізвище, ім’я та по батькові)

 

Науковий керівник

___________________________________________

                                                 (вчений ступінь (д.юр.н., к.юр.н.),
                                                           вчене звання (доцент, професор))

 

___________________________________________

                                                             (прізвище, ім’я та по батькові)

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 201__           (рік)

 

Додаток Б.

Зразок оформлення плану курсової роботи

 

Тема: СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ

 

ЗМІСТ

ВСТУП 

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

1.1.  Формування концепції правової держави: основні ідеї.

1.2. Сучасна теорія правової держави

 

Розділ 2. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА ОЗНАКИ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ

2.1.  Верховенство закону і права у суспільстві

2.2. Права людини в умовах правової держави

2.3.  Взаємна відповідальність особи і держави

 

Розділ 3. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ  УКРАЇНИ

3.1. Демократичні зміни в суспільстві і їх вплив на розвиток правової держави

 

ВИсновки

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток В.

 

Зразок оформлення списку використаних джерел

 

  1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
  2. Кримінально-виконавчий кодекс України: Закон України від 11 липня 2003 року // Офіційний вісник України. – 2003. – № 33. – Ст. 1767.
  3. Кримінальний кодекс України: Офіц. видання. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. – 336 с.
  4. Митний кодекс України: Закон України від 11 липня 2002 року № 92-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38-39. – Ст. 288 (Із змінами і доповненнями).
  5. Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України: Закон України від 7 березня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 32. – Ст. 225.
  6. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 26 березня 1992 р. № 2235-ХП (Із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29. – Ст. 397.
  7. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 року № 3781-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50 (Із змінами і доповненнями)..

 

Постанови Пленуму Верховного Суду України

  1. Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами: постанова Пленуму Верховного Суду України №3 від 26 квітня 2002р.
  2. Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність працівників правоохоронних органів: постанова Пленуму Верховного Суду України №8 від 26.06.1992р.
  3. Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності: постанова №12 Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992р. Із змінами, внесеними постановою №3 Пленуму від 4.06.1993р. //Бюлетень законодавства і юридичної практики України: постанови.

 

Монографії

  1. Астемиров      З.А.     Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних. – М, 1970. (Х628.1 А91).
  2. Бабаев М.М. Индивидуализация наказания несовершеннолетних. – М., 1968. (Х628.1Б12)
  3. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. —К., 1980. (Х628.1 Б16)
  4. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. -Харьков: Основа, 1991-360 с. (Х628.1 Б291)
  5. Брайнін Я.М. Основні питання загального вчення про склад злочину. – К.,1964. (Х628.1Б87)
  6. Волков В.С. Мотивы преступлений: Уголовно-правовое и социально-психологическое исследование. – Казань, 1982. (Х628.1 В67)
  7. Діденко Р.П. Кримінальний закон, його тлумачення й застосування:
    Лекція. – К.: УАВС, 1994. (Х628.1 Д444)
  8. Діденко В.П. Обставини, що виключають злочинність діяння: Лекція. – К., 1993. (Х628.1 Д444)
  9. Збірник завдань з Загальної частини кримінального права України– К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2003.
  10. Конституційне законодавство України (законодавчі акти, коментар, офіційне тлумачення): Збірник нормативних актів. У 2 кн. / Автори– упорядники: С.В. Лінецький, М.І. Мельник, А.М. Ришелюк. Кн. 2. – К.: Атіка, 2004. (Х99 (4Укр) К65)
  11. Кондратьев Я.Ю., Матвійчук В.К., Осадчий В.І. Співучасть у злочині: Навч. посібник. – К.: НАВСУ, 1997. (Х628.1 К823)
  12. Кривошеий П.К. Практика применения уголовного законодательства по делам о продолжаемых преступлениях: Учеб. пособие. – К., 1990. (Х628.1 К821)

23.  http://www.bank.gov.ua/

24.  http://www.kmu.gov.ua/

25.  http://www.me.gov.ua/

25.  http://www.minfin.gov.ua/

26.  http://www.niss.gov.ua/

27.  http://www.pfu.gov.ua/

28.  http://www.president.gov.ua/

29.  http://www.rada.gov.ua/

30.  http://www.sta.gov.ua/

 

 


ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

 

ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ З КУРСУ
«ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА»

  1. Сучасні концепції правової держави.
  2. Сучасні концепції соціальної держави.
  3. Сучасні форми правління: особливості та критерії їх класифікації.
  4. Державно-правовий режим: поняття та види.
  5. Демократичний державно-правовий режим.
  6. Функції сучасної української держави.
  7. Механізм держави: сучасне розуміння та основні елементи.
  8. Сучасне розуміння сутності права.
  9. Сучасні підходи до праворозуміння.
  10. Теорії походження права.
  11. Принципи права: поняття та класифікація.
  12.  Види норм права.
  13.  Види та суб‘єкти правотворчості.
  14.  Законодавчий процес: поняття та стадії.
  15.  Правова система: поняття та структура.
  16.  Система права і система законодавства: поняття, структурні елементи, співвідношення.
  17.  Правова свідомість: поняття, види, структурні елементи.
  18.  Правова культура: поняття, види, структурні елементи.
  19.  Стадії процесу застосування права.
  20.  Офіційне тлумачення норм права.
  21.  Акти тлумачення норм права: поняття, ознаки, види.
  22.  Правовідносини: поняття: склад, види.
  23.  Поняття та види правопорушень.
  24.  Ознаки  та склад правопорушення.
  25.  Юридична відповідальність: поняття, підстави, принципи, види.
  26.  Поняття та структура механізму правового регулювання.
  27.  Правове регулювання та правовий вплив.
  28.  Закон: поняття, ознаки, види.
  29.  Нормативно-правовий акт, як основна форма права в Україні.
  30.  Форми права: поняття, види.
  31.  Правовий статус і правовий режим: поняття, види.
  32.  Правопорядок і законність: поняття, ознаки, принципи, співвідношення.
  33.  Правовий нігілізм: джерела та шляхи подолання.
  34.  Правові системи сучасності: поняття, види, критерії класифікації.
  35.  Юридична практика та юридична діяльність: поняття, ознаки, види, структурні елементи.
  36.  Ефективність правового регулювання: поняття та критерії оцінки.

 


ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ З КУРСУ

"ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА УКРАЇНИ"

  1. "Руська правда" – пам’ятник давньоруського права.
  2. Особливості суспільного ладу та державно-правового розвитку Галицько-Волинського князівства.
  3. Джерела та основні риси права. Литовсько-Руської держави (Великого князівства Литовського).
  4. Козацька республіка та її право.
  5. Козацький суд і процес гетьманської України.
  6. Договірні статті (Конституція) гетьмана Пилипа Орлика.
  7. Буржуазні реформи середини 19 ст.  в Російській імперії і наслідки їх запровадження в Україні.
  8. Селянська реформа 1861 р. в Україні.
  9. Суспільно-політичний устрій українських земель в складі Російської імперії.
  10. Зміст і значення Універсалів Української Центральної Ради.
  11. Українська держава в період гетьманату, її державне право (1918 р.).
  12. Конституційне   оформлення   радянської влади в Україні. Конституція 1919 р.
  13. Судові та правоохоронні органи УРСР в 20-30-х роках.
  14. Конституція УСРР 1932 р., її зміст і значення.
  15. Держава і право України в роки другої світової війни.
  16. Кодифікація 50-60 років радянського права в Україні.
  17. Надзвичайне законодавство СРСР в 30-х роках.
  18. Кодифікація радянського права в Україні в 20-х роках. Конституція УСРР 1929 р.
  19. Конституція УРСР 1978 р., її основні положення і значення.
  20. Конституція України 1996 р., її основні положення і значення.

 

ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ З КУРСУ

"ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН"

  1. Джерела та основні риси права Стародавньої Індії.
  2. Проблеми східної деспотії в роботах російських і українських дослідників.
  3. Реформи Сервія Тулія та Закони XII таблиць – пам’ятки права Римської рабовласницької держави.
  4. "Салічеська Правда" і "Руська Правда" (порівняльний аналіз).
  5. Регулювання економічних і соціальних відносин в "Каролині".
  6. Економічна політика французького абсолютизму першої половини  XVI  століття.
  7. Правове і економічне положення сільського населення Середньовікової Англії.
  8. Комерційне страхування у Візантії та Італії в XV  століття.
  9. Ділове життя міста у країнах Західної Европи.
  10. Інститут  власності у  Мусульманському праві.
  11. Парламентська реформа 1832 р. в Англії.
  12. Французький цивільний кодекс 1804 р. (кодекс Наполеона): історія створення, основні положення і значення.
  13. Декларація прав людини і громадянина 1789 р. та питання кримінального права.
  14. Суд і процес Парижської Комуни.
  15. Поліцейські реформи 60-70 років XIX ст. в Російській імперії.
  16. Особливості політичного режиму імперіалістичної Німеччини в роки першої світової війни.
  17. Діяльність Тимчасового уряду і його законодавство.
  18. Відновлення  державно-правових інститутів у післявоєнній (1945) Італії.
  19. Відновлення державно-правових інститутів у післявоєнній Німеччині.
  20. Відновлення державно-правових інститутів у післявоєнній Японії.

 

ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ З КУРСУ

"КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ"

  1. Філософська (методологічна) основа кваліфікації злочинів.
  2. Психологічний аспект кваліфікації злочинів.
  3. Логічна основа кваліфікації злочинів.
  4. Співвідношення норм міжнародного права з нормами кримінального права України.
  5. Функції кримінального закону.
  6. Принципи кримінального закону.
  7. Джерела кримінального права україни.
  8. Особливості кримінальної відповідальності за злочини вчинені на повітряних і морських суднах України.
  9. Закони, що пом’якшують покарання і усувають злочинність діяння.
  10. Тлумачення кримінального закону з точки зору відповідності духу і букві закону.
  11. Відмінність тлумачення від аналогії закону.
  12. Співвідношення об’єкта кримінально-правової охорони і об’єкта злочину.
  13. Значення родового об’єкту злочину.
  14. Значення безпосереднього об’єкту злочину.
  15. Предмет злочину і його ознаки.
  16. Відмінність об’єкту від предмету злочину.
  17. Властивості злочинного діяння.
  18. Класифікація злочинних наслідків.
  19. Визначення розміру злочинних наслідків.
  20. Наслідки визнання особи неосудною.
  21. Встановлення віку суб’єкта, що підлягає кримінальній відповідальності.
  22. Співвідношення мети з наслідками, що настали.
  23. Значення помилки в кримінально-правовій забороні діяння.
  24. Об’єктивні ознаки готування до злочину.
  25. Межі відповідальності за готування до злочину.
  26. Практичне значення поділу замаху на закінчений та незакінчений.
  27. Особливості добровільної відмови співучасників злочину.
  28. Підстави і межі кримінальної відповідальності співучасників.
  29. Наслідки ексцеса виконавця.
  30. Перевищення меж необхідної оборони.
  31. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
  32. Юридичне значення рецедива злочину по КК України.
  33. Спірні положення, що стосуються мети покарання.
  34. Помилки на практиці при застосуванні статей Загальної частини КК України, що регламентує види покарання.
  35. Правова природа умовного засудження.
  36. Звільнення від покарання за хворобою.
  37. Правове значення початкового і кінцевого моментів життя.
  38. Амністія.
  39. Обчислення строків погашення судимості
  40. Правове значення спорів майнового характеру, що передували вбивству.
  41. Короткочасний розлад здоров’я в кримінальному праві.
  42. Інші тяжкі наслідки при згвалтуванні.
  43. Структура об’єктивної сторони складу злочину, порушення правил охорони праці.
  44. Відмежування майнових цінностей від природних багатств.
  45. Примусове лікування.
  46. Громадські роботи.
  47. Штраф.
  48. Арешт.
  49. Розголошення комерційної таємниці і її кримінально-правове значення.
  50. Способи обмана замовників.
  51. Катування.
  52. Погроза вбивством.
  53. Залишення в небезпеці.
  54. Незаконна лікувальна діяльність.
  55. Порушення прав пацієнта.
  56. Відмінність відмови від дачі показань, від дачі завідомо неправдивих показань.
  57. Історія розвитку кримінального законодавства України.
  58. Насильницьке докорство.
  59. Експлуатація дітей.
  60. Об’єктивна сторона складу злочину та її значення для класифікації злочинів.
  61. Значення факультативних ознак об’єктивної сторони складу злочину для кваліфікації злочину.
  62. Злочинні наслідки і кваліфікація злочину.
  63. Причинний зв’язок у кримінальному праві.
  64. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.
  65. Вплив помилки на вину.
  66. Причетність до злочину.
  67. Система покарань.
  68. Найманство.
  69. Відповідальність за виготовлення або збут підроблених грошей або цінних паперів.
  70. Розкрадання державного або колективного майна шляхом шахрайства.
  71. Вимагання державного або колективного майна.
  72. Умисне тяжке тілесне ушкодження, в наслідок якого сталася смерть потерпілого.
  73. Види тілесних ушкоджень.
  74. Порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю.
  75. Відповідальність за шахрайство з фінансовими ресурсами.
  76. Порушення порядку заняття господарською та банківською діяльністю.
  77. Протидія законній господарській діяльності.
  78. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті.
  79. Порушення законодавства про Бюджетну систему України.
  80. Перевищення влади або посадових повноважень.
  81. Відповідальність за зловживання владою або посадовим становищем.
  82. Службова недбалість.
  83. Відповідальність за одержання хабара.
  84. Провокація хабара.
  85. Службове підроблення.
  86. Відповідальність за відомо незаконний арешт, затримання або привід.
  87. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.
  88. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.
  89. Доведення до банкрутства.
  90. Приховування стійкої фінансової неспроможності.
  91. Незаконні дії у разі банкрутства.
  92. Незаконне використання товарного знака.

 

ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ З КУРСУ

"ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ"

  1. Цивільне право як галузь права.
  2. Джерела цивільного права та їх загальна характеристика.
  3. Принципи цивільного права та їх загальна характеристика.
  4. Цивільні правовідносини: поняття та види.
  5. Суб'єкти цивільного права.
  6. Фізичні особи як суб'єкти цивільного права.
  7. Фізична особа-підприємець як суб'єкт цивільного права.
  8. Юридичні особи як суб'єкти цивільного права.
  9. Держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади як суб'єкти цивільного права.
  10. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.
  11. Право суб'єктів цивільного права на захист цивільнихправ та інтересів за цивільним законодавством України.
  12. Відшкодування моральної шкоди: поняття та зміст.  
  13. Відшкодування моральної шкоди: практика застосування.
  14. Опіка та піклування як цивільно-правові інститути.
  15. Правові основи створення та діяльності підприємницьких то­вариств.
  16. Особливості правового статусу непідприємницьких товариств.
  17. Філії та представництва як окремі підрозділи юридичної особи.
  18. Порядок створення юридичних осіб.
  19. Способи створення юридичних осіб.
  20. Установчі документи та органи юридичних осіб.
  21. Організаційно-правові форми юридичних осіб.
  22. Правовий статус юридичних осіб публічного права.
  23. Правовий статус юридичних осіб приватного права.
  24. Форми припинення юридичної особи.
  25. Ліквідація як форма припинення юридичної особи.
  26. Реорганізація як форма припинення юридичної особи.        
  27. Правовий статус господарських товариств.                   
  28. Правовий статус відкритих акціонерних товариств.
  29. Правовий статус закритих акціонерних товариств.
  30. Повне товариство: поняття та правовий статус.
  31. Правовий статус товариства з додатковою відповідальністю.
  32. Особливості здійснення діяльності командитними товариства­ми.
  33. Цивільна правосуб'єктність банків.
  34. Види об'єктів цивільних прав.
  35. Оборотоздатність об'єктів цивільних прав.
  36. Речі як об'єкти цивільних прав.
  37. Гроші та валютні цінності як об'єкти цивільних прав.
  38. Цінні папери як об'єкти цивільних прав.
  39. Становлення та розвиток ринку цінних паперів в Україні.
  40. Інформація як особливий об'єкт цивільних прав.
  41. Особисті немайнові блага: види та способи захисту.
  42. Поняття та види правочинів у цивільному праві.
  43. Недійсність правочинів.
  44. Біржові правочини, їх особливості.
  45. Фіктивні та удавані правочини: судова практика.
  46. Поняття та підстави представництва в цивільному праві.
  47. Представництво за довіреністю.
  48. Цивільно-правові строки: поняття та види.
  49. Позовна давність: поняття, значення і межі дії.
  50. Види строків здійснення цивільних прав.
  51. Гарантійні строки та їх загальна характеристика.
  52. Спеціальна позовна давність.
  53. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існу­вання фізичної особи.
  54. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
  55. Право власності: поняття та зміст.
  56. Підстави набуття права власності.
  57. Підстави припинення права власності.
  58. Право приватної власності: підстави набуття та припинення.
  59. Особливості здійснення права спільної власності.
  60. Право власності на землю (земельну ділянку): правове регу­лювання.                          
  61. Речові права на чуже майно: поняття та зміст.
  62. Історичний розвиток речових прав на чуже майно.
  63. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди: судова практи­ка в Україні.
  64. Захист честі, гідності та ділової репутації фізичних осіб.
  65. Право на ім'я як особисте немайнове право фізичної особи.
  66. Право на донорство - особисте немайнове право, що забезпе­чує природне       
  67. існування фізичної особи.
  68. Право на особисте життя та його таємницю.
  69. Права на інформацію та таємницю про стан свого здоров'я.
  70. Право на медичну допомогу.
  71. Історичний розвиток права власності.
  72. Зміст права власності та його характеристика.
  73. Форми власності в Україні.
  74. Генеза права приватної власності.
  75. Підстави набуття права державної власності.
  76. Особливості приватизації майна в агропромисловому комп­лексі.
  77. Особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва.
  78. Право спільної сумісної власності подружжя.
  79. Особливості права спільної власності фермерського господар­ства.
  80. Особливості права спільної власності на житловий будинок (квартиру).
  81. Генеза сервітуту.
  82. Історичний розвиток емфітевзиса.
  83. Право оперативного управління казенним підприємством.
  84. Генеза права інтелектуальної власності.
  85. Об'єкти права інтелектуальної власності, їх загальна характе­ристика.
  86. Правова охорона та захист права інтелектуальної власності.
  87. Авторське право в мережі Інтернет.
  88. Правова охорона та захист авторського права і суміжних прав.
  89. Особливості використання фонограм та відеограм.
  90. Правова охорона «ноу-хау».
  91. Суб'єкти права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки.
  92. Оформлення прав на винаходи, корисні моделі та промис­лові зразки.
  93. Суб'єктивні права на винаходи, корисні моделі та промис­лові зразки.
  94. Правова охорона сортів рослин.
  95. Строки в авторському праві.
  96. Виникнення зобов'язань за рішенням суду.
  97. Виникнення зобов'язань внаслідок заподіяння майнової (мате­ріальної) та  моральної шкоди.
  98. Оформлення права на спадщину.
  99. Спадкові відносини за Римським цивільним правом та порівняльна характеристика з ЦК України.
  100. Правова охорона раціоналізаторських пропозицій.
  101. Проблема строків в  суміжних майнових правах.
  102. Суб'єкти зобов'язань.
  103. Укладення, зміна і розірвання договору.
  104. Судовий захист договірних відносин.
  105. Грошові зобов'язання.
  106. Цивільно-правова відповідальність за порушення грошових зобов’язань.

 

ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ З КУРСУ

"ФІНАНСОВЕ ПРАВО"

1.      Правові основи здійснення фінансового контролю органамидержавної виконавчої влади

2.      Бюджетний процес  в Україні (організаційно-правовий аспект)

3.      Правовий режим оподаткування прибутку підприємств

4.      Правовий режим податку з доходів фізичних осіб

5.      Правове регулювання державного кредиту в Україні.

6.      Правові основи взаємовідносин НБУ з комерційними банками

7.      Відповідальність за порушення податкового законодавства

8.      Правовий режим місцевих податків і зборів

9.      Правові основи бюджетного фінансування

10.    Податкове право і податкові правовідносини

11.    Правові проблеми забезпечення своєчасної та повної сплати податків.

12.    Проблеми вдосконалення  діючого законодавства в контексті забезпечення розподільної функції фінансів.

13.    Проблеми вдосконалення чинного законодавства у забезпеченні регулюючої функції оподаткування.

14.    Кримінальна відповідальність за фінансові злочини.

15.    Адміністративна відповідальність за податкові правопорушення.

16.    Правовий режим податкової застави та проблеми її застосування.

17.    Відповідальність за бюджетні правопорушення.

18.    Правовий режим єдиного податку.

19.    Правовий статус Рахункової палати.

20.    Організаційно-правові проблеми забезпечення погашення зобов’язань платників перед бюджетами і державними цільовими фондами.

21.    Правові засади аудиторської діяльності в Україні.

22.    Функції та повноваження податкової міліції.

23.    Проблеми вдосконалення податкового законодавства України.

24.    Проблеми вдосконалення бюджетного законодавства України.

 

ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ З КУРСУ

"ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО"

  1. Проблеми захисту прав суб’єктів господарювання.
  2. Вирішення спорів господарськими судами.
  3. Господарський договір в ринкових умовах
  4. Господарсько-правова відповідальність за порушення правил здійснення господарської діяльності.
  5. Захист економічної конкуренції за законодавством України
  6. Правова регламентація створення і діяльності акціонерних товариств в Україні
  7. Правове регулювання біржової діяльності в Україні.
  8. Правове регулювання діяльності товарної та фондової бірж за законодавством України.
  9. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності за законодавством України
  10. Правове регулювання інвестиційної діяльності за законодавством України
  11. Правове регулювання корпоративних правовідносин в Україні.
  12. Правове регулювання підприємницької діяльності за законодавством України.
  13. Порівняльна характеристика товариств з обмеженою відповідальністю та акціонерного товариства
  14. Правове становище товариств з обмеженою відповідальністю
  15. Правові засади діяльності господарських товариств в Україні
  16. Правові проблеми державного регулювання господарської діяльності.
  17. Припинення діяльності суб’єкта господарювання
  18. Теоретико-правові аспекти господарських зобов’язань.
  19. Теоретико-правові основи лізингу.
  20. Теоретичні аспекти контролю та перевірок в господарській діяльності.
  21. Цінні папери в господарській діяльності.
  22. Некомерційне господарювання.
  23. Діяльність страхових та банківських установ.
  24. Діяльність благодійних фондів  та громадських об’єднань.
  25. Агентський договір за Господарським кодексом України.
  26. Майново-господарські зобов’язання.
  27. Спеціальні (вільні )економічні зони.
  28. Правовий режим майна в господарському обігу
  29. Особливості правового регулювання комерційного посередництва у сфері господарювання
  30. Особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності

 

 


Навчально-методичне видання

 

 

 

Кафедри теорії та історії держави і права,

кримінального права та процесу,

цивільного та господарського права

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

Навчально-методичні матеріали

 

 

 

Укладач

Слюсаренко О.Л. – кандидат юридичних наук, професор

Ісаєва Н.К. – кандидат юридичних наук, доцент

Нескороджена Л.Л. – кандидат юридичних наук, доцент

Грищенко А.І. – кандидат юридичних наук, доцент

Харь І.О. – кандидат юридичних наук

Карпенко М.І. – кандидат юридичних наук

Прилуцький Р.Б. – кандидат юридичних наук, доцент

 

 

 

 

 

 

Відповідальний технічний редактор:

Цаплюк І.В.

 

 

 

Підп.до друку. 01.09.2011. Формат вид. 60х801/16 
Папір офсет. № 1. Офс. друк. Гарн. «ArialCyr»

Ум. друк. арк. 1,15. Обл.-вид. арк. 1,02.

 

 

03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька, 10

Телефон  (044) 246-24-46; Тел/факс (044) 246-24-40

E-mail: nam@nam.kiev.ua

Інтернет: www.nam.kiev.ua


Комментарии


Комментариев пока нет

Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий.

Авторизация
Введите Ваш логин или e-mail:

Пароль :
запомнить