
|
|
Главная \ Методичні вказівки \ КУРСОВА РОБОТА
КУРСОВА РОБОТА« Назад
КУРСОВА РОБОТА 23.01.2016 04:10
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
Кафедри теорії та історії держави і права, кримінального права та процесу, цивільного та господарського права
КУРСОВА РОБОТА
Навчально-методичні матеріали
Київ – 2011 УДК 34(07) ББК 67я73-51
Обговорено та схвалено на засіданні кафедр теорії та історії держави та права, кримінального права та процесу, цивільного та господарського права. (Протокол № 1 від 1 вересня 2011 р.)
Рецензенти: Шевченко Ярославна Миколаївна – доктор юр. наук професор, академік НАПрН України Костенко Олександр Миколайович – доктор юр. наук, професор, академік НАПрН України
Укладачі: Слюсаренко О.Л. – кандидат юридичних наук, професор Ісаєва Н.К. – кандидат юридичних наук, доцент Нескороджена Л.Л. – кандидат юридичних наук, доцент Грищенко А.І. – кандидат юридичних наук, доцент Харь І.О. – кандидат юридичних наук Карпенко М.І. – кандидат юридичних наук Прилуцький Р.Б. – кандидат юридичних наук, доцент
Курсова робота:Навчально-методичні матеріали // О.Л. Слюсаренко, Н.К. Ісаєва, Л.Л. Нескороджена, А.І. Грищенко, І.О. Харь, М.І. Карпенко, Р.Б. Прилуцький. – К.: Національна академія управління, 2011. – 28 с.
Написання курсової роботи передбачено навчальними планами і є логічним продовженням оволодіння нормативним матеріалом курсів дисциплін, сприяє поглибленому їх вивченню, певній систематизації, розширенню і закріпленню отриманих знань. За умов вдалого вибору тематики можливим є створення циклу курсових робіт з різних навчальних дисциплін, які, об’єднані однією науковою проблематикою, можуть бути основою для написання дипломної або магістерської роботи.
УДК 34(07) ББК 67я73-51
© Оригінал-макет, "Національної академії управління", 2011 ЗМІСТ
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Написання курсової роботи передбачено навчальними планами і є логічним продовженням оволодіння нормативним матеріалом курсів дисциплін, сприяє поглибленому їх вивченню, певній систематизації, розширенню і закріпленню отриманих знань. За умов вдалого вибору тематики можливим є створення циклу курсових робіт з різних навчальних дисциплін, які, об’єднані однією науковою проблематикою, можуть бути основою для написання дипломної або магістерської роботи. До основних задач, які розв’язуються під час написання курсової роботи, відносяться:
Бажаним для студентів є використання фактичних матеріалів, що містяться у статистичних збірниках, довідкових виданнях, аналітичних звітах міжнародних та національних науково-дослідницьких організацій, узагальнень досудового слідства, правоохоронних органів, судової практики тощо. Тематика курсових робіт та регламент їх виконання встановлюються на початку навчального семестру. Студент самостійно обирає тему курсової роботи і узгоджує її з науковим керівником курсової роботи. Вся тематика робіт є орієнтовною, і тема конкретної роботи може бути уточнена або сформульована за бажанням студента (у відповідності до його теоретичних та практичних інтересів) і з дозволу наукового керівника роботи. Виконання курсової роботи з однієї теми кількома студентами можливе лише за умови того, що вони є чітко різними за змістом, методами дослідження та висновками. Студент несе відповідальність за дотримання встановлених вимог до курсової роботи і регламенту її виконання. Робота оцінюється позитивною оцінкою тоді, коли вона є самостійно виконаним дослідженням і оформлена у відповідності до вимог, які зазначені нижче.
ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Процес виконання курсової роботи поділяється на декілька етапів, а саме:
При виборі теми курсової роботи доцільно врахувати актуальність теми для об'єкту дослідження, особисті та професійні інтереси студента та напрямок науково - дослідної роботи, якщо він вже визначився раніше. При виборі тем курсових робіт з історіко – правового циклу дисциплін слід враховувати, що вони є методологічною основою прикладних досліджень. Обрана тема затверджується завідувачем відповідної кафедри та науковим керівником. Подальші її зміни або корегування можливе лише з дозволу наукового керівникапри достатньому обгрунтуванні необхідності таких змін студентом. В процесі підготовки до написання курсової роботи підбираються та вивчаються літературні джерела, законодавство, складається бібліографія. Дієву допомогу студенту в цьому надає науковий керівник, а також працівники бібліотек. Самостійний пошук літературних джерел здійснюється за допомогою бібліотечних каталогів (систематичного, алфавітного), реферативних журналів, бібліографічних довідників, засобів Інтернету. Особливої уваги слід приділити періодичним виданням та засобам Інтернету, де оперативно публікуються результати досліджень фахівців відповідних наук. При написанні курсової роботи обов’язково слід користуватися статистичними даними, які містяться в щорічних виданнях. Одним з пріоритетних напрямків є характеристика світового досвіду, вивчення для цього іноземних джерел. Методика вивчення літератури як основа наукового дослідження в курсовій роботі залежить від характеру та індивідуальних особливостей студента - загальноосвітнього рівня і спеціальної підготовки, ерудиції та особливостей пам'яті, звичок і працездатності. Разом з тим є доцільним дотримання загальних правил обробки літератури. Спочатку потрібно ознайомитись з основною літературою (підручниками, теоретичними статтями), а потім прикладною (законодавчими актами, інструктивними матеріалами, статтями про конкретні дослідження, досвідом застосування законодавства та умов його змін тощо). Вивчення складних джерел (монографій) слід починати лише після простіших (підручників). Вивчення книг передує вивченню статей, більш давніх видань, найновіших джерел. Підібрана таким чином література підлягає попередній обробці. Ознайомлення з нею включає огляд змісту, читання передмови, анотації. Розділи, що мають особливе значення для курсової роботи, старанно обробляються з огляду, перш за все, на те, які ідеї та пропозиції щодо розв’язку проблемних питань обраної теми в них пропонуються, чи наявні дискусійні питання, різні точки зору на них та чи виявлені протиріччя у процесі їх розв’язання. В процесі опрацювання літератури на окремих аркушах або картках роблять конспективні записи, виписки з тексту, цитати, зазначають наявний цифровий матеріал. При цьому слід обов'язково робити повні бібліографічні записи джерел, якими користувався автор, назви книги (статті), видавництва (назви журналу), року видання, обсягу книги (номеру журналу), номеру сторінки з тим, щоб використати ці записи для підготовки списку використаних джерел та зробити необхідні посилання на них в тексті курсової роботи. Попереднє ознайомлення з літературними джерелами є основою для складання плану курсової роботи. План включає до себе: ¨ вступ; ¨ 1 розділ – характеристику теоретичних основ об’єкту дослідження; ¨ 2 розділ – аналіз проблеми, дослідження сучасного стану проблеми в Україні; ¨ 3 розділ – проектну частину роботи; ¨ висновки. Самостійно складений студентом план обговорюється з науковим керівником, у разі необхідності уточнюється і після цього затверджується. Формування тексту курсової роботи відбувається шляхом систематизації й обробки зібраних матеріалів по кожній позиції плану. В текст включаються тільки цілеспрямовано проаналізовані матеріали. На цьому ж етапі досліджується діюче законодавство, обґрунтовуються пропозиції, формулюються висновки, підбирається ілюстративний матеріал (рисунки, таблиці). В процесі роботи визначається необхідність доповнення додатковими матеріалами. Одержаний початковий варіант курсової роботи доповнюється, уточнюються деякі положення, остаточно формулюються всі висновки і пропозиції. В процесі написання курсової роботи студент за виникнення такої необхідності може звертатися до наукового керівника за консультацією, час якої призначається навчальним відділом і включається до розкладу занять. Текст курсової роботи повинен бути відредагованим, стилістично витриманим у відповідності до вимог наукового дослідження. Остаточне оформлення курсової роботи здійснюється у відповідності з вимогами, які детально описані в одному з наступних розділів методичних матеріалів. Виконана курсова робота у встановлений регламентом термін подається до навчального відділу і після реєстрації передається науковому керівникові для рецензування. У своїй рецензії викладач відмічає позитивні сторони і недоліки курсової роботи, оцінює ступінь самостійності формулювання основних положень та висновків, наявність елементів творчого пошуку та новизни, величину масиву опрацьованої інформації, дотримання вимог щодо змісту та оформлення роботи, а також робить висновок щодо допуску до захисту з попередньою оцінкою. За незадовільної оцінки робота повинна бути переоформлена з урахуванням зауважень наукового керівника. До повторного захисту робота допускається з попередньою рецензією. Захист курсових робіт здійснюється прилюдно, у відповідності до встановленого навчальним відділом графіку, за необхідності у присутності комісії. Процедура захисту передбачає стислий виклад студентом головних проблем дослідження та їх розв’язку, обговорення основних результатів. До захисту студент знайомиться з рецензією наукового керівника і готується аргументовано відповісти на подані ним зауваження. В процесі захисту членами комісії оцінюється глибина знань студентом досліджуваної теми, вміння вести дискусію, обґрунтовувати і відстоювати свою точку зору, чітко відповідати на поставлені запитання. Остаточна оцінка вноситься в відомість та залікову книжку студента і перегляду (перезахисту) не підлягає.
СТРУКТУРА, ОБСЯГИ ТА ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Курсова робота повинна бути логічно побудованою і мати характер цілісного і завершеного самостійного дослідження. Структура і зміст роботи можуть бути жорстко регламентованими у випадку розрахункової курсової роботи чи проекту, як це передбачено окремими методичними вказівками. Традиційно курсова робота має описово-розрахунковий характер і складається зі вступу, основної частини та висновків. Вступ. У вступі обґрунтовується актуальність вибраної теми, дається характеристика сучасного стану досліджуваної проблеми, визначається мета курсової роботи і завдання, вказується предмет та об'єкт дослідження. У вступі варто також звернути увагу на рівень розробленості теми у вітчизняній та закордонній літературі, визначити інформаційну базу проведеного дослідження. Рекомендований обсяг вступу - 2-3 стор. Основна частина роботи поділяється на 3 розділи. Перший з них, як правило, присвячено характеристиці теоретичних основ досліджуваної проблеми, другий - аналізу проблеми та оцінці чинників, які її визначають, третій – науково обгрунтованим рекомендаціям та пропозиціям щодо розв’язання розглядуваної проблеми. Всі розділи мають бути логічно пов'язані між собою. Теоретичні положення та методичні підходи є основою для аналізу первинних матеріалів або статистичної інформації, висновки і рекомендації базуються на результатах аналізу. Рекомендації можуть стосуватись також теоретико-методологічних основ, понятійного апарату та інструментарію дослідження. В залежності від особливостей досліджуваної проблеми розділи можуть поєднуватися між собою, наприклад, методичний з аналітичним, аналітичний з конструктивним тощо. Зразки планів курсових робіт наведені у додатку 1. Рекомендований обсяг основної частини – 20 -25 стор. друкованого тексту відповідно зі встановленими стандартами (див. стор. 8-15). Заключна частина роботи - висновки - це коротке резюме змісту курсової роботи. Тут вміщуються висновки і рекомендації, що вказують на ступінь вирішення проблеми та досягнення мети, сформульованої у вступі. Обсяг заключної частини - 2-3 стор. Невід'ємною частиною курсової роботи є список використаних джерел, який включає перелік всіх джерел, використаних в процесі роботи. Докладніше про порядок укладання списку використаних джерел - у наступному розділі методичних вказівок. Окремі частини тексту, які мають самостійне значення (об'ємні розрахунки, методики, алгоритми), а також ті частини ілюстративного матеріалу, які доповнюють наведені в тексті курсової роботи матеріали, можуть бути вміщені в додатки. За необхідності до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи: - проміжні математичні доведення, формули і розрахунки; - таблиці допоміжних цифрових даних; - розрахунки економічно – правового ефекту; - інструкції і методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ПК, які розроблені в процесі виконання роботи; - ілюстрації допоміжного характеру. Рекомендований обсяг додаткової частини - не більше 10 стор.
ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Курсова робота повинна бути стилістично, граматично, а також технічно правильно й акуратно оформлена. Вона комплектується в такій послідовності:
Зразок титульного листа наведено в додатку А. Зміст оформлюється у вигляді переліку назв розділів роботи, для кожного з яких вказується відповідний номер початкової сторінки тексту (див.додаток Б). Курсова робота має бути віддрукована на машинці або принтері чітко, охайно, без помарок та виправлень. Текст роботи треба розміщувати тільки з одного боку аркуша, на білому папері формату А4 (210х297 мм), залишаючи поля зліва не менше 30 мм, справа не менше 10 мм, зверху та знизу - не менше 20 мм. У друкованому варіанті на одній сторінці тексту міститься до 40 рядків по 68-70 знаків у кожному. Для цього зазвичай використовують шрифт Times New Roman розміру 14 та міжрядковий інтервал значенням 1,5 (не більше 30 рядків на одному аркуші паперу). Заголовки структурних частин роботи "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", ДОДАТКИ" друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Відстань між заголовком (за виключенням заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам. Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Такі структурні частини роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини курсової роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: "1. ВСТУП" або "Розділ 6. ВИСНОВКИ". Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ", після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: "2.3.". Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: "1.3.2.". Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти. Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках. Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис.1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: "Таблиця 1.2" (друга таблиця першого розділу). Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово "Таблиця" і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження табл." і вказують номер таблиці, наприклад: "Продовження табл.1.2". Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова "Примітки" ставлять двокрапку, наприклад: Примітки: ... ... Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова "Примітка" ставлять крапку. Ілюструють роботи, виходячи із загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов`язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст - ілюстрації. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис). Підпис під ілюстрацією звичайно має такі основні елементи: – найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом "Рис. "; – порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами; – тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного. Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" починають з великої літери. Назву не підкреслюють. За логікою побудови таблиці її логічний суб`єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують в боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предмет таблиці, або присудок (тобто дані, якими характеризується присудок) - у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику - всіх даних цього рядка. Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначити у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку - боковик. При написанні роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в ній, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі. Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, "... у працях [1, с.7]...". Якщо в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань. Посилання на ілюстрації дисертації вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, "рис.1.2". Посилання на формули курсової роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад "... у формулі (2.1)". На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад: "...в табл.1.2". У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див.табл.1.3". Для підтвердження власних аргументів посилання на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальні вимоги до цитування такі: а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий"; б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тесту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається; в) кожна цитата обов`язково супроводжується посиланням на джерело; г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторі своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело). Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т.ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей. Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні робіт), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку. Як правило, перелік використаних джерел (список літератури) укладають у встановленій послідовності:
По кожному з перелічених підрозділів списку літератури першоджерела вміщуються у перелік в алфавітному порядку (згідно з українським або латинським - для іншомовних видань - алфавітом). Набір елементів бібліографічного списку літературних джерел різних видів (Закон України, підручник, навчальний посібник, монографія, стаття, перекладене видання, статистичний щорічник, оригінальне зарубіжне видання), спосіб написання кожного елементу, використання розділових знаків тощо наведено у додатку В. Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов`язковим наведенням назв праць. Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 "Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація" Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила", ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила". Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті дисертації. Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток __" і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А. При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою роботи друкують великими літерами слово "ДОДАТКИ". Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 підрозділ 3.1 додатка В. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) - перша формула додатка А. Скорочення слів у тексті, крім загальноприйнятих, не допускається. Оформлена у відповідності до сформульованих вимог та повністю укомплектована курсова робота повинна бути переплетена (зброшурована). На першій та на останній сторінці студент повинен поставити свій підпис та дату остаточного завершення роботи.
Додаток А. Зразок оформлення титульного листа курсової роботи
«Національна академія управління»
Кафедра теорії та історії держави та права
Курсова робота
(тема курсової роботи)
Студента ___ групи ___ курсу денного (заочного) відділення
___________________________________________ (прізвище, ім’я та по батькові)
Науковий керівник___________________________________________ (вчений ступінь (д.юр.н., к.юр.н.),
___________________________________________ (прізвище, ім’я та по батькові)
Київ 201__ (рік)
Додаток Б. Зразок оформлення плану курсової роботи
Тема: СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ
ЗМІСТ ВСТУП Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВНОСТІ 1.1. Формування концепції правової держави: основні ідеї. 1.2. Сучасна теорія правової держави
Розділ 2. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА ОЗНАКИ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ 2.1. Верховенство закону і права у суспільстві 2.2. Права людини в умовах правової держави 2.3. Взаємна відповідальність особи і держави
Розділ 3. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ УКРАЇНИ 3.1. Демократичні зміни в суспільстві і їх вплив на розвиток правової держави
ВИсновки
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Додаток В.
Зразок оформлення списку використаних джерел
Постанови Пленуму Верховного Суду України
Монографії
ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ
ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ З КУРСУ
ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ З КУРСУ "ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА УКРАЇНИ"
ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ З КУРСУ "ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН"
ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ З КУРСУ "КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ"
ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ З КУРСУ "ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ"
ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ З КУРСУ "ФІНАНСОВЕ ПРАВО" 1. Правові основи здійснення фінансового контролю органамидержавної виконавчої влади 2. Бюджетний процес в Україні (організаційно-правовий аспект) 3. Правовий режим оподаткування прибутку підприємств 4. Правовий режим податку з доходів фізичних осіб 5. Правове регулювання державного кредиту в Україні. 6. Правові основи взаємовідносин НБУ з комерційними банками 7. Відповідальність за порушення податкового законодавства 8. Правовий режим місцевих податків і зборів 9. Правові основи бюджетного фінансування 10. Податкове право і податкові правовідносини 11. Правові проблеми забезпечення своєчасної та повної сплати податків. 12. Проблеми вдосконалення діючого законодавства в контексті забезпечення розподільної функції фінансів. 13. Проблеми вдосконалення чинного законодавства у забезпеченні регулюючої функції оподаткування. 14. Кримінальна відповідальність за фінансові злочини. 15. Адміністративна відповідальність за податкові правопорушення. 16. Правовий режим податкової застави та проблеми її застосування. 17. Відповідальність за бюджетні правопорушення. 18. Правовий режим єдиного податку. 19. Правовий статус Рахункової палати. 20. Організаційно-правові проблеми забезпечення погашення зобов’язань платників перед бюджетами і державними цільовими фондами. 21. Правові засади аудиторської діяльності в Україні. 22. Функції та повноваження податкової міліції. 23. Проблеми вдосконалення податкового законодавства України. 24. Проблеми вдосконалення бюджетного законодавства України.
ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ З КУРСУ "ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО"
Навчально-методичне видання
Кафедри теорії та історії держави і права, кримінального права та процесу, цивільного та господарського права
КУРСОВА РОБОТА
Навчально-методичні матеріали
Укладач Слюсаренко О.Л. – кандидат юридичних наук, професор Ісаєва Н.К. – кандидат юридичних наук, доцент Нескороджена Л.Л. – кандидат юридичних наук, доцент Грищенко А.І. – кандидат юридичних наук, доцент Харь І.О. – кандидат юридичних наук Карпенко М.І. – кандидат юридичних наук Прилуцький Р.Б. – кандидат юридичних наук, доцент
Відповідальний технічний редактор: Цаплюк І.В.
Підп.до друку. 01.09.2011. Формат вид. 60х801/16 Ум. друк. арк. 1,15. Обл.-вид. арк. 1,02.
03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька, 10 Телефон (044) 246-24-46; Тел/факс (044) 246-24-40 E-mail: nam@nam.kiev.ua Інтернет: www.nam.kiev.ua КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |