|
|
Главная \ Методичні вказівки \ КВАЛІФІКАЦІЙНІ РОБОТИ З ПСИХОЛОГІЇ
КВАЛІФІКАЦІЙНІ РОБОТИ З ПСИХОЛОГІЇ« Назад
КВАЛІФІКАЦІЙНІ РОБОТИ З ПСИХОЛОГІЇ 17.07.2015 02:40
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Т.Г.ШЕВЧЕНКА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
М.А.Скок, О.Ю.Дроздов, Т.В.Данильченко, А.Г.Скок
КВАЛІФІКАЦІЙНІ РОБОТИ З ПСИХОЛОГІЇ:
КУРСОВА, БАКАЛАВРСЬКА, ДИПЛОМНА, МАГІСТЕРСЬКА
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ
Ψ
Чернігів 2007
УДК 378.147 : 159.9 (07) С 44
Рецензенти:
Бурлачук Л.Ф. – доктор психологічних наук, професор.
Скребець В.О. – доктор психологічних наук, старш. наук. співробітник
Видання рекомендовано вченою радою Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (протокол № 3 від 07.11.2007)
Скок М.А., Дроздов О.Ю., Данильченко Т.В., Скок А.Г. Кваліфікаційні роботи з психології: курсова, бакалаврська, дипломна, магістерська. Методичні рекомендації для студентів. – Чернігів: ЧДПУ імені Т.Г.Шевченка, 2007. – 40 с.
Видання містить науково-методичні рекомендації з підготовки і написання курсових та кваліфікаційних (бакалаврських, дипломних та магістерських) робіт. Для студентів вищих навчальних закладів з фаху "Психологія".
© ЧДПУ ім. Т.Г.Шевченка, 2007 © Скок М.А., О.Ю.Дроздов, Т.В.Данильченко, Скок А.Г., 2007
З М І С Т
Передмова 4
Розділ І. Загальні засади студентських науковихпсихологічних досліджень1.1. Види кваліфікаційних робіт та їх завдання 5 1.2. Типи кваліфікаційних робіт та їх завдання 7 1.3. Загальний алгоритм психологічного дослідження 9 1.4. Етапи підготовки кваліфікаційних робіт 20
Розділ ІІ. Оформлення та представлення кваліфікаційних робіт з психології 2.1. Структура наукових робіт з психології 22 2.2. Стилістичні особливості наукових робіт 24 2.3. Правила оформлення наукових робіт 26 2.4. Захист наукової роботи 28 2.5 Критерії оцінки кваліфікаційної роботи 29
Література 33
Додатки 34
ПЕРЕДМОВА
Підготовка та проведення науково-дослідницьких проектів виступає невід’ємною складовою підготовки фахівців із спеціальності 030102 “Психологія”. Згідно із загальновизнаною світовою практикою сучасний спеціаліст-психолог повинен вміти здійснювати підготовку та проведення наукових досліджень з різних прикладних проблем, аналізувати та описувати отримані результати, формулювати науково-коректні, надійні та достовірні висновки та рекомендації. Представлені методичні рекомендації ставлять за мету допомогти студентам в підготовці різних видів кваліфікаційних робіт (курсових, бакалаврських, дипломних, магістерських). Структурно рекомендації містять два розділи. У першому описані різні види та типи кваліфікаційних досліджень, наводяться загальні вимоги до кваліфікаційних робіт, охарактеризовані конкретні етапи підготовки та проведення наукового психологічного дослідження. Другий розділ розкриває особливості структури, змісту та оформлення наукових робіт з психології. Автори сподіваються, що наведені методичні поради будуть корисними для студентів спеціальності “Психологія” і будуть вдячні колегам за корисні рекомендації та поради.
Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ СТУДЕНТСЬКИХ НАУКОВИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
1.1. Види кваліфікаційних робіт та їх завдання 1.2. Типи кваліфікаційних робіт та їх завдання 1.3. Загальний алгоритм психологічного дослідження 1.4. Етапи підготовки кваліфікаційних робіт
1.1. Види кваліфікаційних робіт та їх завдання
Підготовка кваліфікаційних робіт – важлива форма самостійної, навчальної та наукової роботи студентів. Відповідно до навчального плану підготовки фахівців спеціальності «Психологія», студенти виконують такі види кваліфікаційних робіт: - курсові роботи (на ІІ та ІІІ курсах); - бакалаврська робота (на ІV-му курсі); - дипломна робота (на V-му курсі за програмою підготовки «спеціаліст»); - магістерська робота (на V-му курсі за програмою підготовки «магістр»). Виконання кваліфікаційних робіт має на меті:
Поряд з тим, кожен вид кваліфікаційної роботи має певну специфіку.
Курсова робота. Курсова робота – це навчально-дослідне завдання для студента, який вже має певний досвід наукової діяльності з певної проблематики (дисципліни). З огляду на це, написання курсової роботи полягає не тільки у реферуванні певних наукових джерел. Ця робота має бути самостійним викладом матеріалу з елементами знань, набутих у процесі теоретичного або емпіричного дослідження. Студенти ЧДПУ спеціальності «Психологія» виконують 2 курсові роботи з психології: теоретичну (реферативну – на ІІ курсі) та емпіричну (практичну – на ІІІ-му курсі).
Бакалаврська робота. Бакалаврська робота – це наукове дослідження, яке студент виконує протягом навчання на IV-му курсі і яке має, переважно, комплексний характер (тобто виконується не в межах однієї дисципліни, а присвячене вирішенню конкретної наукової проблеми). При оцінюванні бакалаврської роботи, враховується як якість рукопису дослідження, так і доповідь, яка розкриває вміння репрезентувати матеріал і аргументовано доводити кожне положення, відповідати на запитання щодо змісту роботи.
Дипломна робота. Дипломна робота – це наукове дослідження, яке студент виконує протягом навчання на V-му курсі (за програмою підготовки спеціаліста) і яке має суттєву роль у системі професійної підготовки майбутнього фахівця, інтегровано відображаючи результативність процесу його роботи протягом всього періоду навчання. При оцінюванні дипломної роботи, враховується як якість рукопису дослідження, так і доповідь, яка розкриває вміння репрезентувати матеріал і аргументовано доводити кожне положення, відповідати на запитання щодо змісту роботи.
Магістерська робота. Магістерська робота містить наукову інформацію, яка найбільш повно розкриває результати пошуку із детальним описом методики дослідження (фактичний матеріал, теорії, методи та методики доведення гіпотез). Основою такої роботи має бути матеріал, що включає опис нового фактажу, явищ або закономірностей, а також узагальнений та раніше відомий матеріал, наукову позицію автора роботи, його власний ракурс дослідження проблеми. Така робота повинна відповідати таким вимогам, як оригінальність та унікальність висунутих положень, чітке обґрунтування методології наукового пошуку. При оцінюванні магістерської роботи враховується якість рукопису дослідження, доповідь магістранта, його вміння ерудовано репрезентувати матеріал і аргументовано доводити свої висновки, відповідати на запитання щодо змісту роботи, вести наукову дискусію. Формальні вимоги щодо різних видів кваліфікаційних робіт з психології, які висуваються до студентів ЧДПУ з фаху «Психологія», наведені у таблиці 1. Таблиця 1. Формальні вимоги до кваліфікаційних робіт з психології
1.2. Типи кваліфікаційних робіт та їх завдання
За своїм змістом, кваліфікаційні роботи з психології поділяються на 3 типи: - реферативні роботи; - емпіричні роботи; - роботи в галузі практичної психології. Реферативна кваліфікаційна робота. Завданням цієї роботи є засвоєння реферативних форм наукової діяльності. Студенти повинні опанувати методи відбору, групування та узагальнення наукової інформації, навчитись знаходити невирішені фрагменти досліджуваної теми, визначати ступінь достовірності інформації у наукових джерелах, її доказовість. При виконанні реферативної роботи студент повинен набути наступні вміння: - обґрунтовувати актуальність дослідження, визначати його об’єкт та предмет, формулювати мету та завдання дослідження; - вести самостійний пошук інформації за визначеною темою та правильно оформляти її у списку використаних джерел; - добирати інформацію, необхідну для висвітлення досліджуваної проблеми з обов’язковим посиланням на використані джерела у тексті роботи; - здійснювати аналіз та синтез знань і досліджень із проблеми, узагальнювати та класифікувати набуту інформацію; - формулювати висновки з теоретичного огляду матеріалу; - правильно оформляти наукову роботу.
Емпірична кваліфікаційна робота. Емпірична робота повинна мати дві основних частини – теоретичну (реферативну) та емпіричну. У першій на основі аналізу наукової літератури характеризується стан досліджуваної проблеми. У емпіричній частині студент вирішує конкретне наукове завдання (наводить обґрунтування методів та методик дослідження, описує процедуру емпіричного дослідження, аналізує отримані результати). При виконанні емпіричної роботи студент повинен набути наступні вміння: - обґрунтовувати актуальність свого дослідження, визначати його об’єкт, предмет, мету та завдання; - здійснювати теоретичний аналіз наукових джерел з досліджуваної проблеми; - планувати емпіричне психологічне дослідження; - адекватно обирати валідні методи та методики для перевірки висунутих гіпотез, правильно їх застосовувати; - здійснювати кількісну (статистичну) та якісну обробку даних емпіричного дослідження; - наочно представляти отримані результати (через використання схем, таблиць, графіків), описувати їх. - формулювати науково-коректні висновки; - правильно оформляти наукову роботу.
Кваліфікаційна робота в галузі практичної психології. Основне завдання роботи такого типу полягає у адекватному підборі та наступній апробації методів психодіагностичної, психокорекційної, консультативної, психопрофілактичної, реабілітаційної роботи для вирішення певної прикладної психологічної проблеми. Як і емпірична робота, кваліфікаційна робота з практичної психології містить дві основних логічних частини – теоретичну (реферативну), яка містить теоретичний аналіз досліджуваної проблеми, певних методів та методик практичної психології, та емпіричну (практичну), яка містить процедуру отримання результатів, їх опис та аналіз. При виконанні кваліфікаційної роботи в галузі практичної психології студент повинен набути наступні вміння: - обґрунтовувати актуальність свого дослідження, визначати об’єкт та предмет практичної психологічної роботи, формулювати мету та завдання; - планувати основні етапи психодіагностичної (психокорекційної, консультативної, психопрофілактичної) роботи; - добирати адекватні методи (методики) та технології проведення практичної психологічної роботи; - здійснювати кількісну та якісну обробку результатів емпіричного дослідження; - наочно представляти отримані результати (через використання схем, таблиць, графіків), описувати їх та інтерпретувати. - формулювати науково-коректні висновки; - правильно оформляти наукову роботу.
1.3. Загальний алгоритм психологічного дослідження
Процес будь-якого повноцінного наукового психологічного дослідження включає низку необхідних етапів, які описані нижче.
1. Вибір проблеми та визначення теми дослідження. Будь-яке наукове дослідження починається з цього етапу. Самостійному вибору теми можуть сприяти такі прийоми: - ознайомлення з науковою літературою та фаховими періодичними виданнями; - повторення раніше виконаних (на попередніх курсах) досліджень із використанням інших методів та методик; - перевірка однієї з гіпотез, висунутих, але не перевірених вченими; - вибір проблеми (теми), що близька до проблематики раніше проведених досліджень, але з використанням нових, удосконалених методик тощо. Під науковою проблемою розуміють конкретне питання, яке виникає у випадку, коли наявних наукових знань не вистачає для вирішення певного теоретичного або практичного завдання. На відміну від життєвої (побутової) проблеми, наукова повинна відповідати ряду вимог: По-перше, наукова проблема повинна стосуватись конкретних об’єктів та предметів, тобто бути досить чіткою. Так, питання “В чому полягає сенс життя?” є філософсько-життєвою, але не науковою проблемою, оскільки у науці не існує чіткого визначення поняття “сенс життя”. По-друге, наукова проблема повинна хоча б приблизно вказувати на шлях її вирішення. Наприклад, питання “Чому люди приймають участь у війнах?” не вказує на спосіб її вирішення (це можна робити з точки зору політології, соціології, психології, медицини, біології тощо). Формулювання проблеми типу “Чи залежить агресивність людини більше від виховання або спадковості?” є більш конкретним, а тому більш вдалим. По-третє, наукова проблема повинна бути принципово досліджуваною, тобто не бути псевдонауковою. Наприклад, теологічне твердження про безсмертя людської душі не можливо перевірити науковими методами, і тому воно не може вважатись науковим питанням. Виходячи з наукової проблеми, далі формулюється тема дослідження – та частина проблеми, яка досліджується у даному конкретному випадку (тобто тема є більш вузькою, ніж уся проблема в цілому). Тема формулюється одним (не більш 2-3 рядків) реченням і повинна відповідати двом основним вимогам: актуальності та новизні. Актуальність теми – дослідження повинно допомогти вирішувати якісь значущі для науки або практики питання. Наприклад, тема “Зв’язок емоційних реакцій підлітків на рекламу з їх тілобудовою” є, мабуть, цікавою для когось, але не актуальною. Новизна теми – вона не повинна повністю дублювати тематику інших досліджень. Так, у сучасній психології ніхто не буде виконувати серйозне дослідження на тему “Проблема обсягу короткочасної пам’яті людини” оскільки ця проблема була вирішена ще наприкінці ХІХ ст. Г.Еббінгаузом. Тема (заголовок) повинна бути виражена можливо меншим набором слів, що адекватно виражають зміст роботи. Назва повинна бути зрозуміла, тобто не містити нелегких для читання і незрозумілих або малозрозумілих фраз (слів). Назва повинна містити ключові слова, які репрезентують дослідження. Вона повинна бути конкретною. Важливо при формулюванні заголовку роботи виконати таку умову, як наявність в формулюванні теми проблемних елементів, тобто проблеми. Назва не повинна бути довгою, тобто потрібно подумати про її компактність. І насамкінець, тема повинна бути коректною з літературної точки зору.
2. Визначення мети, завдань, об’єкту та предмету дослідження. Після вибору теми наукової роботи, необхідно сформулювати мету – який саме очікується результат дослідження. Таким чином, мета за своїм змістом близька темі, але формулюється більш точно. Наприклад, якщо темою роботи є “Темперамент як фактор швидкості мисленнєвих процесів”, то метою може бути “Виявлення взаємозв’язку між швидкістю вирішення інтелектуальних завдань та типом темпераменту людини”. Як правило, мета роботи характеризує очікуваний результат. Найбільш типовими результатами наукової і практичної роботи можуть бути:
Відповідно до цього, формулювання мети зазвичай починається словами: “Вивчити...”, “Виявити...”, “Розглянути...”, “Визначити...”, “Дати характеристику...”, “Довести...”. Наприклад: - «Проаналізувати стан розробки проблеми креативних здібностей у зарубіжній та вітчизняній науці»; - «Виявити зв’язок між рівнем тривожності та особистісної агресивності підлітків»; - «Виявити ефективність авторської корекційної психотренінгової програми роботи з тривожними підлітками». В будь-якому випадку робота повинна мати певну новизну (пошук нових знань, нових методів дослідження або психологічної практики або використання існуючих знань, методів дослідження в нових умовах) і творчий підхід до вирішення проблеми. Завдання. Досягнення мети передбачає виконання певних конкретних “кроків”, тобто завдань дослідження. Наприклад, стосовно вищевказаної теми (“Темперамент як фактор швидкості мисленнєвих процесів”) завдання можуть бути такі:
Як правило, в дослідженнях рекомендується формулювати не більше 5 завдань. Об’єкт та предмет. Об’єкт наукового психологічного дослідження – це загальна психологічна сфера пошуку, що перебуває у полі зору дослідника. Предметом же дослідження є певна частина об’єкта (певний аспект обраної проблеми), яка підлягає вивченню у даній конкретній роботі. Таким чином предмет дослідження завжди є частиною об’єкта, і відношення між ними відповідають схемі «загальне (об’єкт) – конкретне (предмет)». Слід зазначити, що хоча реальним об’єктом досліджень у психології завжди виступає людина або група людей, у вітчизняній психологічній науці в якості об’єкту прийнято вказувати певні психологічні явища (властивості, процеси, стани і т.п.). Відповідно, в якості предмету вказуються конкретні особливості, причини, структура, взаємозв'язки, механізми цих явищ, що досліджуються у даному випадку. Так, якщо об'єктом дослідження є психічні процеси, то предметом можуть стати їх структура, взаємозв'язки, механізми. Якщо об'єктом дослідження є психічні стани, то його предметом будуть їх особливості їх прояву, причини, механізми виникнення, наслідки. Якщо об'єктом виступають психічні властивості, то предметом можуть стати індивідуальні особливості, прояви, фактори і механізми розвитку, зв'язок з іншими властивостями. Приклади співвідношення об’єкта та предмета психологічного дослідження наведені у таблиці 2.
Таблиця 2. Приклади об’єктів та відповідних їм предметів у дослідженнях
3. Аналіз наукових джерел. Після того, як визначене те, що і для чого необхідно досліджувати, потрібно розпочинати теоретичний аналіз наукових джерел з обраної теми. Необхідно ознайомитись з наступними видами наукової літератури. Наукові монографії – книги, присвячені певній науковій проблемі, написані одним або декількома авторами. Перелік монографій визначається в ході роботи з бібліотечним каталогом. Необхідно ознайомитись, по-перше, з найбільш відомими “класичними” джерелами (праці видатних вітчизняних та зарубіжних дослідників) та, по-друге, з новими джерелами, які були надруковані за останні роки. Статті у наукових журналах та збірниках – містять опис та результати проведених теоретичних або емпіричних досліджень з певної проблеми. Цей вид джерел є більш оперативним, ніж монографії, адже надрукувати статтю досліднику легше, ніж написати велику книгу. Крім того, в ході теоретичного аналізу деяких специфічних, малодосліджених проблем, можна виявити відсутність будь-яких монографій, і тоді наукові статті стають основним джерелом. Найбільш корисним є ознайомлення з наступними науковими журналами та збірниками: “Вопросы психологии”, “Психологический журнал”, “Мир психологии”, “Вестник Московского университета. Серия 14 (психология)”, “Иностранная психология”, “Социологические исследования (СОЦИС)”, “Практична психологія та соціальна робота”, “Соціальна психологія”, “Педагогіка та психологія”, “Вісник ЧДПУ. Серія: психологічні науки” та ін. Крім вищевказаних джерел, корисними можуть бути матеріали, розміщені на відповідних наукових сайтах у мережі “Інтернет” (перелік адресів деяких сайтів наведений у таблиці 3).
Таблиця 3. Електронні адреси ряду психологічних сайтів в Internet
Пошук необхідної інформації також можна здійснювати за допомогою пошукових систем, наприклад “Google” (www.google.com) При роботі з джерелами інформації необхідно: – визначити головні джерела інформації; – шукати інформацію в різних групах джерел на затверджену тему; – послідовно обробити джерела інформації (вести робочі записи); – сформулювати мету, завдання емпіричного дослідження, гіпотези; – планувати емпіричне дослідження, вибирати методи та методики; – відсіяти непотрібні джерела; – скласти список джерел, необхідних для написання роботи. При компіляції тексту роботи необхідно: – визначити порядок роботи з джерелами інформації, необхідних для написання роботи; – систематизувати та проаналізувати записи; – перевірити повноту та достовірність записів; – доповнити, уточнити і взаємопов'язати робочі записи в суцільний текст; – рубрикувати текст; – уточнити зміст роботи; – залучити додаткові джерела інформації (за необхідності); – скласти розгорнутий зміст роботи. При обробці скомпільованого тексту необхідно: – відредагувати головний текст; – доповнити зміст частинами, що не увійшли в головний текст; – перевірити текст; – оформити теоретичну частину; – отримати методичні рекомендацій щодо проведення емпіричного дослідження.
4. Висування гіпотези. Гіпотеза являє собою наукове припущення, яке висувається в ході дослідження (теоретичного), і яке спрямовує весь подальший хід дослідження (як правило, емпіричного). Гіпотеза є обов’язковою при використанні методу експерименту і бажаною, якщо використовуються інші емпіричні методи. Гіпотеза – науково-теоретичне припущення про ймовірну причину, що викликає виникнення даного явища або групи однорідних явищ. Гіпотеза є пробним рішенням, яке необхідно перевірити і доказово обґрунтувати в тексті роботи. Основні правила формулювання гіпотези наступні: 1. Гіпотеза повинна бути чіткою і конкретною; так, не може бути гіпотези типу “люди з високим рівнем інтелекту мають певні характерологічні особливості”. 2. Вона повинна містити лише наукові поняття (терміни), не мати ненаукових та псевдонаукових понять типу “веселих та товариських людей у групі оточує позитивна аура”. 3. Гіпотеза повинна відповідати принципам верифікованості (мати теоретичну можливість підтвердження) та фальсифакції (можливість спростування). Виділяють наступні типи гіпотез: А) Про існування певного явища, наприклад, “студенти спеціальності “Психологія” мають більш високий рівень саморефлексії, ніж студенти інших спеціальностей”. Б) Про існування зв’язку (кореляції) між явищами, наприклад, “рівень інтелекту дітей корелює з рівнем інтелекту їх батьків”. В) Про існування причинно-наслідкових зв’язків між явищами (детермінації), наприклад, “спостереження агресивних телепрограм дітьми призводить до підвищення рівня їх агресивності”.
5. Визначення групи досліджуваних та забезпечення доступу до них. На даному етапі необхідно вирішити наступні питання: 1) Які вікові та соціальні групи людей будуть брати участь у дослідженні? Це питання є відносно простим – відповідь часто випливає з теми дослідження. 2) Скільки досліджуваних треба вивчити?Теоретично, чим більше осіб приймає участь у дослідженні, тим надійнішими та валіднішими будуть результати. Слід пам’ятати, що якщо вибірку складає менше 100 осіб, то всі відсотки будуть умовними (наприклад, при вибірці у 20 осіб результати 1 досліджуваного відображають 5%). Однак, є випадки, коли кількість досліджуваних є невеликою з об’єктивних причин, наприклад, особи належать до специфічних груп, зокрема творчо обдаровані діти, хворі з певною психопатологією тощо. 3) Буде одна однорідна група досліджуваних, або вони будуть розподілені на декілька груп?Це залежить від мети та завдань дослідження. Так, в ході експериментальних досліджень ефективнішою є схема розподілу всієї вибірки досліджуваних на експериментальну та контрольну підгрупи (метод балансування), що дає можливість порівнювати вплив певних факторів. 4) Де саме, в яких умовах і в який час буде проходити дослідження? Це вирішується за результатами домовленостей з конкретними особами (керівник організації, вчитель, викладач тощо).
6. Вибір методів та методик дослідження. Це визначається наступними моментами: Предмет дослідження – обрані методи та методики, передусім, повинні допомогти вивчити предмет дослідження (фактично мова йдеться про критерій валідності). Слід також враховувати те, що при дослідженні різних психологічних явищ досліджувані можуть давати відповіді різного ступеню об’єктивності. Так, на питання про ставлення до реклами підлітки дадуть більш об’єктивну відповідь, ніж про своє ставлення до алкоголю та наркотиків. Для забезпечення достовірності наукових висновків важливо точно визначити змінні (залежні та незалежні), які будуть вивчатися, та ідентифікувати тип змінних (ознак) і шкалу, що буде використовуватися для виміру психологічних показників. Вибір шкали (номінальної, рангової, метричної) впливатиме на вибір математико-статистичної процедури при аналізі отриманих результатів. Особливості вибірки – методика повинна відповідати демографічним та психологічним особливостям досліджуваних. Так, при роботі з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку особистісні опитувальники будуть неефективними, а дорослі люди часто скептично ставляться до процедури тестування психомалюнковими методиками. Обсяг методик – кількість завдань для досліджуваних повинна співвідноситись з тим часом, який буде у дослідника. Так, при дослідженні інтелектуальних здібностей можна використати відносно великі методики типу тестів Векслера і Амтхауера (якщо у респондентів буде достатньо часу), або відносно невеликий тест прогресивних матриць Равена (якщо час дослідження обмежений).
7. Проведення пілотажного та основного дослідження. Проведення пробного (пілотажного) дослідження є не обов'язковим, але бажаним етапом роботи, який допоможе застрахуватись від помилок (особливо, якщо обсяг вибірки досліджуваних є великим). В ході пілотажу на невеликій групі (10-20 осіб) слід звернути увагу на те, чи розуміють респонденти сутність завдань, чи не є вони занадто складними для них, чи не займає дослідження набагато більше часу, ніж планувалось. Якщо пробне дослідження пройшло вдало (тобто ніяких проблем не виникло), його результати потім можна додати до результатів основної групи. Безпосередньо будь-яке емпіричне дослідження містить наступні кроки: 1. Знайомство з досліджуваними та пояснення їм мети та сутності дослідження. У випадку вивчення тих явищ, відносно яких у респондентів можуть спрацювати ефекти соціальної бажаності (наприклад, рівень агресивності), мету доречно формулювати у загальній абстрактній формі ("дослідження особливостей характеру"); іноді в таких випадках використовується метод ілюзій, коли опитуваним повідомляється неправдива мета (так, при роботі з деякими проективними методиками іноді кажуть, що вони направлені на "дослідження особливостей уяви"). 2. Інструктаж досліджуваних щодо завдань методик або питань анкет. 3. Роздача стимульних матеріалів або зачитування завдань 4. Збір бланків (анкет). Обов'язково слід подякувати респондентам та, при необхідності, домовитись з ними щодо отримання своїх результатів. 5. Проведення обробки результатів – отримання "сирих" результатів, переклад їх у стандартні оцінки.
8. Математико-статистичний аналіз результатів. Після обробки результатів кожного досліджуваного, проводиться первинна та вторинна статистична обробка результатів. У більшості випадків для цього використовуються комп'ютеризовані програми ОСА, SPSS, Statistica тощо. Методи математичного аналізу підбираються у відповідності до мети та завдань дослідження (див. табл. 4).
Таблиця 4. Умови застосування методів статистичного аналізу
9. Якісний аналіз, формулювання рекомендацій та висновків. На основі отриманих математичних даних необхідно провести їх якісний аналіз, в ході якого виявити: а) чи спостерігається у результатах якась тенденція, закономірність? б) чим це можна пояснити (якоюсь теорією, особливістю вибірки і т.п.)? в) чи знайшла підтвердження висунена гіпотеза? г) чи необхідно проведення якоїсь консультативної, психопрофілактичної, психокорекційної, психотерапевтичної роботи? (якщо на це питання відповідь позитивна, то необхідно сформулювати відповідні рекомендації). Нарешті, за результатами всього дослідження (як теоретичного, так і емпіричного) формулюються загальні висновки. В ході аналізу результатів та формулювання висновків дослідник може припустити наступні логічні помилки: 1) Ототожнення кореляційних та причинно-наслідкових зв'язків. Прикладом може бути тлумачення зв'язку рівня агресивності та схильності до перегляду бойовиків по телебаченню (глядачі стають агресивними, тому що дивляться бойовики, або агресивні глядачі дивляться, переважно, бойовики). 2) Наявність “прогалин” у поясненнях причинно-наслідкового зв’язку. Наприклад, може робитись висновок про те, що материнська депривація дітей (нестача материнської турботи) “призводить до порушень адаптації”. У даному випадку між цими двома факторами існують проміжні змінні (материнська депривація – тривожність – … – дезадаптація”). 3) Неправомірне виділення одного фактору як основної причини явища, що досліджується. З цією помилкою тісно пов’язана інша – так званий редукціонізм, тобто приведення всіх аргументів до одного принципу пояснення. Виділяють психологічний редукціонізм – певне явище пояснюється виключно психологічними факторами (наприклад, “причиною злочинної поведінки є високий рівень агресивності”); фізіологічний редукціонізм – в основі пояснення лежать біологічні фактори (“висока працездатність працівників обумовлена наявністю у них сильної нервової системи”), соціологічний – коли основними факторами вважаються соціально-культурні, соціально-політичні та соціально-економічні фактори (“складна соціальна-економічна ситуація в країні призводить до погіршення психічного здоров’я людей”). 4) Заміна одного смислового висловлювання іншим. Наприклад, в ході анкетування більшість студентів дали негативну відповідь на запитання щодо вживання наркотичних речовин. Спираючись на цей результат буде невірно робити висновок про те, що «більшість опитаних не вживали наркотиків»; більш коректним буде висловлювання «більшість опитаних заявило, що не вживали наркотиків».
10. Оформлення результатів. Це може відбуватись у наступних формах: - офіційний звіт певній особі та організації (наприклад, заключний акт психологічної експертизи); - наукова стаття в спеціалізований журнал або збірник; - написання наукової роботи (курсова, бакалаврська, дипломна, магістерська, дисертаційна робота).
1.4. Етапи підготовки кваліфікаційних робіт
Процес підготовки та написання студентом кваліфікаційної роботи містить наступні основні етапи:
Розділ ІІ. ОФОРМЛЕННЯ ТА ПРЕДСТАВЛЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНИХ РОБІТ З ПСИХОЛОГІЇ
2.1. Структура наукових робіт з психології 2.2. Стилістичні особливості наукових робіт 2.3. Правила оформлення наукових робіт 2.4. Захист наукової роботи
2.1. Структура наукових робіт з психології
Будь-яка кваліфікаційна робота з психології повинна мати чітку та логічну структуру, яка відповідає поставленим меті та завданням. До конкретних "складових" цих робіт відносяться: 1. Титульний аркуш. На ньому обов'язково вказуються: – назва організації, де виконана робота (Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка), її підрозділ (психолого-педагогічний факультет, кафедра...) та відомча підпорядкованість організації (Міністерство освіти і науки України); – тема дослідження; – дата передзахисту роботи на кафедрі; – дата та результат захисту роботи (перед комісією кафедри або перед ДЕК); – П.І.Б. студента, номер його академічної групи; – П.І.Б. та посада наукового керівника; – місто та рік виконання та захисту роботи. Титул є першим аркушем будь-якої роботи і ніколи не нумерується. Приклад оформлення титульного аркушу кваліфікаційної роботи наведений у додатку 1.
2. Зміст – містить назви всіх розділів наукової роботи із вказівкою на їх початкові сторінки у самій роботі. План обов'язково повинен мати складну структуру – тобто кожний розділ (глава) поділяється на декілька підрозділів. План завжди знаходиться на наступній за титулом (тобто на 2-й) сторінці і ніколи не нумерується. Приклад плану кваліфікаційної роботи наведений у додатку 2.
3. Вступ – містить інформацію про сутність всього дослідження, дозволяє скласти загальне уявлення про нього. Таким чином, вступ є свого роду "візитною карткою" всієї роботи, її анотацією. Вступ курсових та бакалаврських робіт містить наступні елементи (у тексті вони виділяються). 1) Актуальність теми– в декількох абзацах необхідно показати важливість та необхідність наукового вивчення обраної теми. Основними факторами актуальності можуть бути наступні: - тема у цілому недостатньо досліджена у психологічній науці; - тема відносно добре досліджена західними фахівцями, але не досліджувалась (або мало досліджувалась) у вітчизняній науці (у найбільшій мірі це стосується вивчення соціально-психологічних проблем); - тема порушує важливі соціальні проблеми (наприклад, розвиток особистості, злочинна поведінка, підвищення продуктивності праці тощо). 2) Об’єкт і предмет дослідження. 3) Мета дослідження («виявлення закономірностей…», «обґрунтування…», «виявлення зв’язку…», «розробка та апробація…» тощо). 4) Гіпотези дослідження; 5) Завдання дослідження; 6) Методологічна та теоретична основа дослідження – вказати на які теорії (і яких авторів) спирається дослідження. 7) Методи дослідження – перерахувати використані методи теоретичного, емпіричного дослідження, методи математико-статистичної обробки); 8) Наукове та практичне значення результатів («Було з’ясовано, що…», «Була розроблена та впроваджена програма (рекомендації, методика), яка дозволяє …» тощо); 9) Структура роботи – перерахувати всі складові роботи (вступ, розділи, висновки, перелік літератури, додатки) та дати характеристику основним розділам («Першій розділ присвячено…», «У другому розділі висвітлюються…»). Приклад вступу кваліфікаційної роботи наведений у додатку 3.
4. Основна частина – містить розділи (глави) наукової роботи. У кваліфікаційних роботах з психології може бути 1-2 теоретичних розділи (так звана “теоретична частина”) та 1-2 емпіричних розділи (“емпірична частина”). У теоретичних розділах автор здійснює аналіз наукових джерел по темі дослідження (які напрацювання є у вітчизняній та зарубіжній науці), та, за результатами цього аналізу, робить висновок – які сторони проблеми вивчені кращі, а які гірше, чи є якісь протиріччя між думками дослідниками з приводу окремих питань, в чому їх думки збігаються. У емпіричних розділах автор обґрунтовує висунені гіпотези (якщо вони є), описує процедуру емпіричного дослідження, вибірку досліджуваних, використані методики, наводить результати статистичного аналізу результатів (таблиці, графіки тощо; якщо їх багато, то доцільно переносити їх у додатки) та результати якісного аналізу. В ході останнього, необхідно з'ясувати, чи простежується в отриманих результатах певна закономірність, чи можна пояснити це якоюсь теорією (або, навпаки, результати суперечать їй), чи підтвердилась висунена гіпотеза (або вона спростована). У емпіричній частині також наводяться практичні рекомендації (якщо це є одним з завдань дослідження). Приклад опису результатів емпіричного дослідження наведений у додатку 4.
5. Висновки. Не дивлячись на маленький обсяг цього розділу (2-3 сторінки), він, фактично, є головним у всій роботі, оскільки містить найбільш значущі висновки, які були зроблені за результатами теоретичного та емпіричного дослідження. Слід зазначити, що ці висновки не повинні дублювати конкретні (цифрові) результати, оскільки носять узагальнений (але при цьому чіткий) характер. Бажано, щоб структура висновків відповідала поставленим завданням (часто кожний висновок нумерують). Наприкінці висновків автор надає декілька рекомендацій щодо подальшого дослідження цієї теми. Приклад формулювання висновків наведений у додатку 5.
6. Література. Перелік використаних джерел складається у пронумерованому вигляді в алфавітному порядку (А-Я). Якщо автор використав іншомовні джерела, останні подаються після вітчизняних джерел також у алфавітному порядку (A-Z).
7. Додатки. Цей розділ не є обов’язковим у роботі (але, тим не менш, бажаним). Він може містити: 1) певні схеми, малюнки великого розміру; 2) бланки використаних анкет та психодіагностичних методик; 3) зразки психомалюнків досліджуваних; 4) проміжні математичні розрахунки, статистичні таблиці.
2.2. Стилістичні особливості наукових робіт.
Мова всіх наукових робіт має свої стилістичні особливості, що склались під впливом академічної (наукової) субкультури. Найбільш характерними особливостями даного стилю виступають наступні: 1. Насиченість термінами – заміна побутових, життєвих понять науковими термінами. Приклади заміни одних понять іншими наведені нижче:
Поряд з тим, у наукових роботах не повинно бути професійних жаргонізмів (понять, які використовуються лише у вузькопрофесійному середовищі). Тому замість словосполучення «був проведений Векслер» треба писати «була використана шкала інтелекту (тест) Д.Векслера»). 2. Відсутність емоційних мовних виразів. Науковий текст завжди відрізняється певною «сухістю», йому не властиві емоційні словосполучення типу “хто б міг подумати, що будуть такі результати?» або «які ж це цікаві дані!…». 3. Використання великої кількості іменників з абстрактним значенням. Науковий текст містить багато слів типу «дослідження», «вивчення», «аналіз», «розгляд» тощо. 4. Логічна послідовність, цілісність та пов’язаність тексту. Науковий текст, за своєю суттю, це сукупність певних положень, за допомогою яких доводяться (обґрунтовуються) наступні положення. Це досягається за допомогою словосполучень, які вказують на : - послідовність розвитку думки – “спочатку…”, “по-перше…, по-друге…”, “перед усім…” тощо; - причинно-наслідкові зв’язки – “у зв’язку з цим…”, “внаслідок цього…”, “саме тому…”. - перехід від однієї думки до іншої – “звернемось до…”, “розглянемо…”, “зупинимось на…”, “перш ніж перейти до…”. - висновок, результат – “таким чином”, “у заключенні слід відзначити…”, “все це дозволяє зробити висновок…”. 5. Безособовість. Наукове мовлення, в основному, має характер безособового монологу. Тому, наприклад, замість виразу «я отримав результати…» пишуть «були отримані результати”. Коли автору роботи необхідно вказати на себе, то замість займенника «я» прийнято використовувати «ми» («нами було проведено дослідження…»), або позначати себе у 3-й особі (“автор вважає що...”). 6. Ясність, точність, зрозумілість тексту – відсутність невизначених малозрозумілих словосполучень типу «окремі фактори…» (які саме?), або логічних помилок («більша половина досліджуваних…»). Не треба без необхідності вживати іноземні слова, які дублюють рідну мову («індиферентне ставлення» замість «байдужого»). Виключенням є ті випадки, коли використання слів іноземного походження є загальновизнаним у науці («виявлена кореляція», «рівень сенситивності» тощо). У науковому тексті (як і будь-якому іншому) не повинно бути тавтологій, наприклад «15 осіб досліджуваних», «стресова напруга» тощо. 7. Лаконічність тексту – відсутність багатослів’я, зайвих слів (“замірений коефіцієнт інтелекту…”). 8. Об’єктивність тексту – повинні бути вказівки на джерело тієї чи іншої думки, факту – “за свідченням дослідника…”, “за даними…”, “як вважають…”, “на нашу думку…” тощо. 9. Велика кількість виразів з використанням пасивної форми – “були отримані дані…”, “ця проблема аналізувалась…” (замість “дослідник отримав результати…”, “вчений аналізував проблему…”). Це дозволяє сконцентрувати увагу перед усім на об’єкті та предметі дослідження, а не на суб’єкті-досліднику (хоча останнє іноді є необхідним).
2.3. Правила оформлення наукових робіт
До усіх наукових робіт висуваються певні вимоги стосовно їх оформлення. Ряд цих вимог є універсальними та загальноприйнятими, а деякі торкаються лише наукових робіт з психології. Загальні вимоги: 1) Наукова робота виконується на стандартних білих аркушах паперу формату А4 (210 х 297 мм). Вона друкується на друкарській машинці або принтері подвійним інтервалом (30 рядків на сторінці) стандартним шрифтом (на комп’ютері це 14-й розмір). 2) Стандартні поля аркушу складають: верх та низ – по 20 мм, ліве поле – 30-35 мм, праве – 10-15 мм. 3) Заголовки структурних частин (“Зміст”, “Вступ”, “Розділ…”, “Висновки”, “Література”, “Додатки”) друкуються великими літерами посередині аркушу. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої). Наприкінці заголовку крапка не ставиться. 4) Кожна структурна частина наукової роботи починається з нової сторінки (але не підрозділи). 5) Всі сторінки (крім титулу та змісту) повинні бути пронумеровані. Номер сторінки виставляється арабськими цифрами в правому верхньому кутку сторінки, без крапки після номеру сторінки. 6) Всі розділи та підрозділи основної частини повинні бути пронумеровані – “Розділ І”, “1.1….” тощо. Такі частини, як “Вступ”, “Висновки”, “Перелік використаних джерел”, “Додатки” не нумеруються. 7) Всі схеми, таблиці, малюнки, графіки, формули повинні бути пронумеровані та підписані. 8) При використанні інших джерел повинні бути посилання – у квадратних скобках у тексті вказується номер джерела згідно списку літератури, наприклад “згідно теорії З.Фрейда… [10]”. Якщо наводиться цитата, то вказується і сторінка – [10, 12]. 9) Перелік використаних джерел оформлюється згідно загальнонаукових вимог (нумерований, за алфавітом із зазначенням на автора, назви, міста та року видання, видавництва, для статей вказуються сторінки). Приклади бібліографічного опису джерел наведені у таблиці 5. Таблиця 5. Приклади бібліографічного оформлення джерел
10) Всі додатки повинні бути пронумеровані та підписані. Вимоги до психологічних робіт: 1) Всі вжиті вузьконаукові терміни («гіперкінетичний синдром», «семантичний простір» тощо) повинні мати визначення у тексті. 2) Повинна бути чітка інформація про досліджуваних: їх кількість, стать, вік та соціальний статус. 3) Повинні вказуватись всі використані методи та методики. Якщо використовується стандартна відома методика (тест), дається лише її короткий опис; якщо ж у дослідженні були використані маловідомі, авторські методики, їх необхідно детально описати. 4) У емпіричних розділах повинні наводитись дані статистичної обробки результатів («20% досліджуваних» замість «12 осіб з 60»). Крім цифрових даних у тексті повинні наводиться таблиці або графіки.
2.4. Захист наукової роботи
Захист наукових робіт проходить відповідно до стандартних вимог. Захист курсової роботи проходить перед комісією, до якої входять викладачі певної кафедри. Стандартна процедура захисту включає виступ студента та відповіді на питання членів комісії. Захист кваліфікаційних робіт є формою державного іспиту, проходить перед членами Державної екзаменаційної комісії (ДЕК) і має більш складну процедуру. Остання містить наступні етапи: 1. Виступ студента перед членами ДЕК. Оптимальний час виступу складає 5-7 хвилин. За цей час у своїй доповіді необхідно висвітлити наступні моменти: - тема наукової роботи та її актуальність; - мета, завдання, гіпотези, об’єкт та предмет дослідження; - структура роботи та коротка характеристика основних розділів; - опис процедури емпіричного дослідження; - основні результати емпіричного дослідження; - основні висновки. Типовими помилками студентів під час виступу є: детальний переказ теоретичних розділів і, як наслідок, перевищення часового ліміту; занадто детальний переказ результатів емпіричного дослідження, багато цифр, які члени ДЕК не встигають осмислити. Щоб підвищити ефективність виступу, доцільно до захисту своєї роботи підготувати наочний матеріал. Це можуть бути плакати з таблицями, графіками або схемами, які вивішуються на дошці, або та ж сама інформація, надрукована на окремих аркушах індивідуально для кожного члена ДЕК. 2. Питання членів ДЕК до автора роботи. У більшості випадків вони стосуються: - пояснення причин отриманих результатів; - пояснення практичної цінності результатів; - обґрунтування вибору методів та методик дослідження; - обґрунтування теоретичної основи дослідження. При відповідях на ці та інші питання бажано дотримуватись наступних правил: - не втрачати самовладання, якщо питання містить зауваження (ідеальних робіт не існує та не може існувати в принципі); - відповідати спокійно, впевнено, не боятись висловлювати власну точку зору (поряд з тим, не грубити членам ДЕК); - якщо задане питання або зауваження не відповідає меті та завданням роботи, заявити про це. 3. Оголошення відгуку наукового керівника та його виступ.Після виступу студента, голова ДЕК зачитує висновок з відгуку наукового керівника студента (у якому відображені позитивні та негативні сторони роботи, рекомендації щодо оцінки) і, при необхідності, надає йому слово. 4. Оголошення рецензії.Після відгуку (виступу) наукового керівника, голова ДЕК зачитує характеристику роботи, яку дав інший незалежний експерт – рецензент (з іншої кафедри, факультету, університету). Як і в попередньому випадку, рецензія містить перелік позитивних та негативних сторін роботи і рекомендацію щодо оцінки останньої. 5. Заключне слово автора. Після зачитування відгуку та рецензії, слово знову надається автору роботи. У ньому бажано відповісти на зроблені зауваження (якщо ні, обґрунтувати свою точку зору) та висловити подяку науковому керівнику та членам ДЕК.
2.5. Критерії оцінки кваліфікаційної роботи
Загальні вимоги до курсової роботи: – ґрунтовне висвітлення теоретичних аспектів теми, що досліджується; – повний та об'єктивний аналіз найбільш відомих джерел з теми курсової роботи; – точний опис апробації, умов проведення експериментів, а також їх результатів; – аргументованість висновків, обґрунтованість пропозицій і рекомендацій; – використання (доречно) актуальних статистичних даних; – використання (доречно) таблиць, графіків, діаграм, схем тощо; – відповідність структури основного тексту кінцевому варіанту заголовків змісту; – логічне і лаконічне викладення змісту всередині всіх частин (розділів, пунктів); – використання відповідної до характеру курсової роботи уніфікованої термінології, скорочень тощо; – виважена критика опонентів; – правильне оформлення роботи.
Загальні критерії оцінки бакалаврських, дипломних та магістерських робіт При оцінці теоретичної частини роботи
При оцінці емпіричної частини роботи
При оцінці опису розробки в галузі практичної психології
Критерії оцінки кваліфікаційної роботи
Оцінка “відмінно” ставиться, якщо тема роботи розкрита повністю, робота виконана самостійно, містить аналіз практичних і наукових проблем. Представлений матеріал свідчить про глибоке розуміння автором питань, що розглядаються. Виклад матеріалу відзначається логічною послідовністю. В роботі присутній повний та грамотний опис методичного інструментарію, результатів емпіричного дослідження (за виключенням теоретичних робіт), використані математико-статистичні методи обробки результатів, наявні ілюстративно-аналітичні матеріали (таблиці, діаграми, схеми тощо). В роботі наявні посилання на літературні джерела, наведені висновки. Робота оформлена акуратно, у відповідності до вимог державного стандарту. На її захисті зроблена змістовна доповідь, надані повні відповіді на всі питання щодо змісту роботи. Оцінка “добре” ставиться, якщо розкритий основний зміст роботи, робота виконана переважно самостійно, містить аналіз практичних і наукових проблем. Представлений матеріал свідчить про глибоке розуміння автором питань, що розглядаються. Виклад матеріалу відзначається логічною послідовністю. В роботі присутній грамотний опис методичного інструментарію, результатів емпіричного дослідження (за виключенням теоретичних робіт), використані математико-статистичні методи обробки результатів, наявні ілюстративно-аналітичні матеріали (таблиці, діаграми, схеми тощо). В роботі наявні посилання на літературні джерела, наведені висновки. Є недоліки, що не носять принципового характеру. Робота оформлена акуратно, у відповідності до вимог державного стандарту. На її захисті зроблена змістовна доповідь, надані повні відповіді на всі питання щодо змісту роботи. Оцінка “задовільно” ставиться, якщо тема роботи розкрита частково, робота виконана в основному самостійно, містить елементи аналізу реальних проблем. не всі питання викладені достатньо глибоко, є порушення логічної послідовності. Є недоліки в описі методичного інструментарію, результатів емпіричного дослідження (за виключенням теоретичних робіт). Обмежено використовуються ілюстративно-аналітичні матеріали (таблиці, діаграми, схеми тощо), посилання на літературні джерела. Робота оформлена з деякими порушеннями державного стандарту. Під час захисту надані відповіді не на всі питання. Оцінка “незадовільно” ставиться, якщо не розкрита тема роботи. Робота виконана не самостійно, має описовий характер. Її матеріал викладений неграмотно, без логічної послідовності, використання ілюстративно-аналітичного матеріалу (таблиць, діаграм, схем тощо), посилань на літературні джерела. Відсутнє емпіричне дослідження (за виключенням теоретичних робіт). Робота оформлена з грубим порушенням державного стандарту. Робота, оцінена на “незадовільно”, не допускається до захисту.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
Додаток 1. Приклад титульного аркушу кваліфікаційної роботи
* - лише на титульних аркушах бакалаврських, дипломних та магістерських робіт
Додаток 2. Приклад плану (змісту) кваліфікаційної роботи на тему «Соціально-психологічні фактори агресивної поведінки молоді»
Вступ 3
Розділ 1. Теоретичний аналіз феномену агресивної поведінки молоді 1.1. Агресія як психологічний феномен: сутність та типи 5 1.2. Сучасні теорії агресивної поведінки 10 1.3. Феномен молодіжної агресії: особливості прояву та соціально-психологічні фактори 17
Розділ 2. Емпіричне дослідження соціально-психологічних факторів молодіжної агресії 2.1. Вибірка та процедура емпіричного дослідження 23 2.2. Методи та методики дослідження 25 2.3. Отримані результати та їх аналіз: 2.3.1. Математико-статистичний аналіз результатів 27 2.3.2. Якісний аналіз результатів дослідження 31 2.4. Практичні рекомендації 36
Висновки 38
Література 40
Додатки 42
Додаток 3. Приклад вступу кваліфікаційної роботи на тему: «Соціально-психологічні фактори агресивної поведінки молоді»
Актуальність теми. Дана робота присвячена вивченню соціально-психологічних факторів агресивної поведінки сучасної молоді. Необхідність в проведенні досліджень на вказану тему обумовлюється, на наш погляд, цілою низкою причин. По-перше, проблема агресії людини сама по собі виступає однією з актуальних проблем психологічної науки. Вона пов’язана з широким колом проблем, починаючи від звичайних побутових міжособистісних конфліктів і, закінчуючи насильницькою злочинністю та війнами. По-друге, в психологічній науці досі недостатньо повно вирішена проблема факторів агресивної поведінки, їх місця та ступеню впливу на формування та прояв цього феномену. Ряд дослідників віддавали перевагу внутрішнім факторам, в той час як інші – зовнішнім (соціальним). Таким чином, дане питання, багато в чому, залишається відкритим. По-третє, зі всього кола проблем людської агресії найважливішою можна вважати проблему агресії дітей та молоді, оскільки саме в цьому віці закладається «психологічний фундамент» особистості. Молодь є не лише найбільш активною соціальною групою, але й являє собою майбутнє будь-якого суспільства. Таким чином, обрана тема має як наукову, так і практичну значущість. Об'єктом дослідження виступає феномен агресивної поведінки людини. Предметом дослідження є соціально-психологічні фактори агресивної поведінки сучасної молоді (сімейне виховання, групи однолітків, ЗМІ, соціальні ситуації тощо). Метою дослідження є виявлення соціально-психологічних чинників у становленні агресивної поведінки молоді в умовах сучасного українського суспільства та з’ясування механізмів впливу цих чинників. Гіпотеза дослідження полягає в тому, що існує зв’язок між дією соціально-психологічних факторів агресивної поведінки та певними демографічними і особистісними характеристиками. Згідно з поставленою метою та висуненими гіпотезами було визначено основні завдання дослідження: 1) Теоретичний аналіз феномену агресивної поведінки, форм її прояву, теоретичних підходів щодо природи агресії, особливостей агресивної поведінки молоді та її соціально-психологічних факторів. 2) Організація та проведення емпіричного дослідження серед різних груп молоді по вивченню факторів агресивної поведінки та рівня особистісної агресивності. 3) Проведення статистичного та якісного аналізу отриманих результатів. 4) Розробка практичних рекомендації щодо профілактики насильства в молодіжному середовищі. Методологічною та теоретичною основою дослідження є концептуальні положення вітчизняних дослідників (Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн) щодо формування особистості, та положення ряду вітчизняних та зарубіжних науковців (Ю.Антонян, Е.Аронсон, А.Бандура, Л.Берковітц, Д.Доллард, С.Кудрявцев, Н.Левітов, Д.Майерс, Р.Мертон, Н.Міллер, А.Реан, Е.Фромм та ін.) про соціально-психологічні фактори феномену агресивної поведінки. Методи дослідження. В ході дослідження було використано такі методи: теоретичний аналіз, проведення анкетувань, психодіагностичних вимірювань (за допомогою опитувальників та проективних методик), методи первинного та вторинного математико-статистичного аналізу. Наукове та практичне значення результатів полягає в тому, що отримані дані дозволили поглибити наукове розуміння природи агресивної поведінки молоді, зокрема причин цієї поведінки. На основі результатів емпіричного дослідження були розроблені практичні рекомендації для практичних психологів, соціальних працівників, педагогів щодо психопрофілактики насильства серед сучасної молоді. Структура роботи зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, двох розділів, списку використаних джерел (47 найменувань), додатків. У першому розділі наведені результати теоретичного аналізу проблеми, проаналізовано сутність та види феномену агресії, основні психологічні теорії агресивної поведінки, описані особливості агресивних проявів серед молоді та соціально-психологічні фактори, що їх викликають. У другому розділі наведений опис процедури емпіричного дослідження, отримані результати та практичні психопрофілактичні рекомендації. Загальний обсяг роботи – 50 сторінок.
Додаток 4. Приклад опису та аналізу результатів емпіричного дослідження (фрагмент емпіричної частини кваліфікаційної роботи на тему «Соціально-психологічні фактори агресивної поведінки молоді»)
Таблиця 2. Середні значення показників опитувальника Басса-Даркі у групах піддослідних.
… Порівняння результатів молоді, яка здійснили кримінальні злочини, з результатами їх законослухняних однолітків дає змогу побачити ряд цікавих тенденцій. По-перше, можна побачити, що ряд показників (фізична, непряма, вербальна агресія, загальна агресивність) в цих групах суттєво не відрізняється. Більш того, майже всі ці показники мають середні значення. На наш погляд, це можна пояснити відмінністю між феноменами агресії та агресивності. Молоді люди, які засуджені за скоєння злочинів, здійснили агресивні вчинки, але це не означає, що вони повинні мати високий рівень особистісної агресивності. Цілком можливо, що у ряді випадків, агресивні (злочинні) дії багатьох юнаків обумовлювались не їх агресивністю, а дією певних соціально-психологічних факторів. Поряд з тим, можна відмітити і наявність різних по певним показникам між делінквентною та контрольною групами. Так, у першій групі більш високими є показники дратування, підозрілості, почуття провини, ворожості. Це, на нашу думку, можна пояснити наслідками знаходження молодих людей в умовах позбавлення волі, адже це є доволі стресовою ситуацією для них …
Додаток 5. Приклад формулювання висновків (висновки кваліфікаційної роботи на тему «Соціально-психологічні фактори агресивної поведінки молоді»)
Результати проведених теоретичного та емпіричного дослідження дозволяють дійти наступних висновків. 1. Агресію слід визначити як поведінку, яка спрямована на навмисне заподіяння шкоди іншій живій істоті. При цьому, необхідно розрізняти феномени агресії (як поведінки, певних дій) та агресивності (як особистісної риси, схильності до агресивної поведінки). Існують різні типології агресивної поведінки: в залежності від мотиву виокремлюють інструментальну та ворожу типи агресії; в залежності від типу прояву – фізичну та вербальну; в залежності від напрямку – агресія, направлена на інших, та аутоагресія і т.ін. 2. У психологічній науці відсутня єдина теорія, яка пояснює причини та механізми агресії. В ряді теорій (З.Фрейд, К.Лоренц) основний акцент робиться на внутрішніх факторах (вроджений інстинкт), в той час як в інших (Д.Доллард, Н.Міллер, Л.Берковіц, А.Бандура) – на зовнішніх. Найбільш поширеними у сучасній психології виступають теорії «фрустрації-агресії» та соціального на учіння. 3. Агресія такої соціально-вікової групи, як молодь, має ряд особливостей, зокрема імпульсивність та неадекватність прояву, перевага групових форм агресії над індивідуальними тощо. Соціально-психологічними факторами агресивної поведінки сучасної молоді виступають наступні: вплив сім'ї (склад, взаємовідносини між батьками, стиль виховання дітей), системи освіти, засобів масової комунікації (особливо телебачення), групи однолітків (молодіжна субкультура), а також певних ситуативних факторів (соціально-психологічні ситуації, в яких опиняється особистість; соціально-економічні та соціально-політичні ситуації, в яких опиняється суспільство в цілому). 4. Існує кореляція між дією певних соціально-психологічних факторів агресивної поведінки молоді та певними демографічними та особистісними характеристиками індивіда, зокрема статтю та типом особистості. Зокрема було з’ясовано, що дія таких факторів агресії, як часті конфлікти між батьками, стиль виховання, соціально-економічні фактори та конкретні соціальні ситуації корелює зі статтю індивіда. Тип особистості, у свою чергу, корелює з дією наступних факторів: часті конфлікти між батьками, зловживання батьками алкоголем, стиль виховання, вплив групи однолітків, телефільми, яким надається перевага, наявність соціально-економічних проблем та певних соціальних (конфліктних) ситуацій. 5. Одним зі шляхів попередження поширення насильства серед молоді може виступати розробка та впровадження у психолого-педагогічну практику спеціальних освітньо-профілактичних програм, які дозволяють змінювати соціальні установки молоді відносно агресивної поведінки. У подальших дослідженнях з вказаної проблеми, на наш погляд, слід більш детально дослідити механізм впливу тих факторів, дія яких зростає у сучасному суспільстві (телебачення, комп’ютерні ігри).
Навчально-методичне видання
СКОК Микола Андрійович
ДРОЗДОВ Олександр Юрійович
ДАНИЛЬЧЕНКО Тетяна Вікторівна
СКОК Алла Георгіївна
Кваліфікаційні роботи з психології: курсова, бакалаврська, дипломна, магістерська. Методичні рекомендації для студентів.
Комп’ютерний набір – Дроздов О.Ю.
Технічний редактор – О.В.Клімова
Здано до набору ………. Підписано до друку ……….. Формат 60х90 1/16 Папір офсетний. Друк на різографі Обл. вид. арк.– ….. Ум. друк. арк. – …. Наклад ……….. Зам…….
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |