ЛАТИНСЬКА МОВА

ЛАТИНСЬКА МОВА 14.11.2014 09:57

 

1. ВСТУП

 

Латинська юридична термінологія і фразеологія є складовою частиною і джерельною базою сучасної терміносистеми права.

Латинська мова по праву вважається материнською мовою юриспруденції. Юридична термінологія значною мірою сформована з латинських слів: “юриспруденція”, “юстиція”, “процес”, “адвокат”, “презумпція”, “експертиза”, “трибунал”, “ексгумація”, “криміналістика” та безліч ін.

Латинська мова є важливою складовою юридичної освіти, вона допоможе майбутньому юристу повніше вивчити римське право – Ius Romanum, яке у середньовіччі називали ratio scripta – писаний розум, і яке є основою сучасної правової науки та невід’ємною частиною світової культури.

Студенту-правнику надзвичайно важливо опанувати культурно-правову спадщину людства, що передбачає, насамперед, розуміння понять і термінів, які використовувалися  юристами протягом усього культурно-історичного розвитку людства. Усі фундаментальні юридичні поняття вперше виникли в римському праві, тому римська або латинська юридична термінологія є універсальною, яка об’єднує фундаментальні назви правових інститутів і конструкцій, що виникли в римському праві і стали основою для формування та функціонування міжнародного права, а також сучасних правових систем, які перш за все належать до європейських правових стандартів. 

Важливим і перспективним під час формування професійної мови майбутніх юристів є ознайомлення з латинськими юридичними джерелами. Текстологічний, граматичний та порівняльний аналіз літератури з юриспруденції латинською мовою сприяє більш свідомому розумінню юридичних термінів сучасних української та іноземних мов, формує асоціативне мислення фахівців у галузі права.

Знання афоризмів, висловлювань, термінів свідчить не тільки про високу культуру правника, а й значно полегшує спілкування юристів різних країн.

 

 

2. ЗАГАЛЬНИЙ РОЗРАХУНОК ГОДИН

ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

 

Продовження

 

 

 

 

Закінчення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                  ЗАТВЕРДЖЕНО

вченою радою Національної юридичної

академії імені Ярослава Мудрого

(протокол № 11  від 29.06.2007)

 

 

3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“ЛАТИНСЬКА МОВА”

 

Головною метою навчальної дисципліни “Латинська мова” є засвоєння юридичної термінології, яка базується на латинській мові – джерелі юридичних пам’яток.

Курс латинської мови в структурі юридичної освіти сприяє формуванню мовної культури. Вивчення латинської мови передбачає опанування граматичного строю латинської мови, що допомагає набуттю студентами навичок читання і перекладу джерел римського права, знання латинських юридичних фразеологізмів та крилатих висловів.

На завершальному етапі вивчення навчальної дисципліни “Латинська мова” студенти-юристи повинні

знати:

– граматичний мінімум, який охоплює основні правила морфології та синтаксису і дозволяє правильно розуміти текст;

– лексичний мінімум (300-400 одиниць);

– латинську юридичну термінологію і фразеологію (100 виразів);

– крилаті вислови (30-50);

уміти:

– використовувати юридичну термінологію під час професійного спілкування;

– читати тексти зі словником.

 

ФОНЕТИКА

 

Латинський алфавіт. Голосні (vocales). Дифтонги ае, ое, аи, еи. Довгота і короткість голосних. Приголосні (consonantes), буквосполучення ch, ph, th, rh, su, qu, ngu.

Наголос (accentus).

ГРАМАТИКА

 

МОРФОЛОГІЯ

Іменник (substantivum)

Рід (genus), число (numerus), відмінок (casus).

П’ять відмін латинських іменників (declinatio).

Загальний огляд системи відмінювання. Порівняльна таблиця відмінкових закінчень.

Дієслово (verbum)

Особа (persona), число (singularis et pluralis), час (praesens, imperfectum, futurum 1, perfectum, plusquamperfectum, futurum 2), спосіб (indicativus, imperativus, coniunctivus), стан (activum, passivum).

Дієвідміна (coniugatio).

Безособові форми дієслова: дієприкметник (participium), герундій (gerundium) і герундив (gerundivum), супін (supinum). Їх значення і переклад. Інфінітив (infinitivus) теперішнього, минулого і майбутнього часів обох станів.

Відкладені та напіввідкладені дієслова. Неправильні дієслова. Дієслово esse і похідні від нього. Дієслова fero, eo, volo, malo, nolo.

Прикметник (adiectivum)

Типи відмінювання. Прикметники з трьома, двома і одним закінченням.

Ступені порівняння прикметників (gradus positivus, comparativus, superlativus). Суплетивні ступені порівняння.

Прислівник (adverbium)

Прислівники непохідні. Прислівники, похідні від прикметників. Ступені порівняння прислівників (gradus positivus, comparativus, superlativus).

Числівник (numerale)

Кількісні (cardinalia) і порядкові (ordinalia) числівники.

Займенник (pronomen)

Особові, присвійні, вказівні, означальні, питальні, неозначені, заперечні (personalia, possessiva, demonstrativa, determinativa, interrogativa, indefinita, negativa) займенники. Зворотній займенник(reflexivum).

Прийменник (praepositio)

Прийменники з аблативом та аккузативом. Прийменники із двома відмінками.

СИНТАКСИС

Просте речення (підмет, присудок).

Узгодження присудка з підметом.

Другорядні члени речення (додатки, означення, обставини). Додаток прямий. Додатки непрямі. Означення узгоджені і неузгоджені.

Порядок слів у реченні

Інфінітивні звороти Accusativus cum infinitivo, Nominativus cum infinitivo, дієприкметниковий зворот Ablativus absolutus,  їх значення і способи перекладу.

Складне речення

Складносурядне та складнопідрядне речення.

Підрядні речення з присудком в індикативі і кон’юнктиві. Правило послідовності часів (consecutio temporum).

Типи підрядних речень (непряме питання, речення додаткові, речення обставини, поступки, означальні).

Тексти

De fontibus iuris Romani (Про джерела римського права).

De iustitia et iure (Про справедливість і право).

De iure civile et gentium (Про цивільне і міжнародне право).

Capitis deminutio (Обмеження правоздатності).

De imperio et iurisdictione (Про владу і юрисдикцію).

De magistratibus Romanorum (Про римські посади).

De servis Romanorum (Про римських рабів).

Mancipatio (Манципація).

Res mancipi et nec mancipi (Манциповані і неманциповані речі).

Res corporales et incorporales (Матеріальні та нематеріальні речі).

De effracturis (Про крадіжку із зломом).

Interpretatio stricta (Обмежувальне тлумачення).

De servitutibus praediorum urbanorum (Про права міських володінь).

De servitutibus praediorum rusticorum (Про права сільських володінь).

Codicsllus (Кодицил).

De verbis legatorum (Про слова заповідальних відмовлень).

 

 

С п и с о к   р е к о м е н д о в а н о ї   л і т е р а т у р и

                                                        

Хоміцька З.М. Латинська мова: Підруч. – Х., 2004.

             Хоміцька З.М. Словник латинських юридичних висловів. – Х., 2005.

             Скорина Л.П., Чуракова Л.П. Латинська мова: Підруч. для юрид. ф-тів. – К., 1995.

             Литвинов В.Д. Латинсько-український словник. – К., 1998.

 

 

 

4. ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

I семестр

 

Т е м а  1. Вступ. Фонетика, алфавіт. Правила вимови

та наголосу

 

М е т а: Ознайомити студентів з місцем латинської мови в сучасному мовному середовищі.

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Місце латинської мови у сім’ї індоєвропейських мов.

2.  Алфавіт. Правила читання голосних та приголосних.

3.  Довгота та короткість голосних.

4.  Правила наголосу.

5.  Виконання вправ [1, 11].

 

Т е м а  2. Морфологія: Іменник. Перша відміна іменників. Прикметник. Перша відміна прикметників

 

М е т а: Ознайомити студентів з граматичними категоріями іменника та прикметника. Навчити розпізнавати відмінкові форми та перекладати їх.

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Граматичні категорії іменника та прикметника.

2.  Перша відміна іменника.

3.  Перша відміна прикметника.

4.  Виконання вправ [1,16].

 

Т е м а  3. Дієслово. Основні форми дієслова.

Відмінювання дієслова esse в Praesens.

Теперішній час дійсного способу активного стану

(Praesens indicativi activi). Наказовий спосіб (Imperativus)

 

М е т а: Ознайомити студентів з граматичними категоріями дієслова. Вивчити форми наказового способу та відмінювання дієслів у теперішньому часі. Навчити розпізнавати дієслова в реченні та знаходити їх у словнику.

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Основні форми дієслова.

2.  Відмінювання дієслова esse в теперішньому часі.

3.  Теперішній час дійсного способу активного стану (Praesens indicativi activi).

4.  Наказовий спосіб (Imperativus).

5.  Виконання вправ.

 

Т е м а  4. Іменники другої відміни. Прийменники

 

М е т а: Навчити розпізнавати в тексті іменники другої відміни, відмінювати їх та перекладати. Навчити розпізнавати відмінкові форми чоловічого та середнього роду у реченнях. Дати основні відомості про прийменники.

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Друга відміна іменника. Словникова форма запису.

2.  Vocativus singularis для іменників чоловічого роду.

3.  Вживання прийменників (дві групи прийменників) з іменниками другої відміни.

4.  Юридична фразеологія за темою заняття.

5.  Виконання вправ [1,24].

 

Т е м а  5. Іменники третьої відміни

 

М е т а: Ознайомити студентів з іменниками третьої відміни. Навчити правильно виділяти основу для відмінювання, розпізнавати іменники у реченні та знаходити їх у словнику. Навчити розрізняти типи відмінювання (приголосний, голосний і мішаний).

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Третя відміна іменника.

2.  Словникова форма іменників та визначення основи для відмінювання за Genetivus singularis.

3.  Приголосний тип відмінювання.

4.  Голосний та мішаний типи відмінювання.

5.  Юридична фразеологія за темою заняття.

6.  Виконання вправ [1,35].

 

Т е м а  6. Прикметники першої та другої відмін.

Займенники: присвійні, особові й зворотний займенник

 

М е т а: Ознайомити студентів з прикметниками першої та другої відміни. Навчити розпізнавати відмінкові форми прикметника у реченні. Дати основну характеристику присвійних, особових і зворотнього займенника.

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Прикметники першої та другої відміни.

2.  Словникова форма запису прикметника за родами.

3.  Узгодження прикметників з іменниками за родом, числом та відмінком.

4.  Pronomina possesiva. Особливості відмінювання присвійних займенників.

5.  Pronomina personalia et pronomen reflexivum. Особливості відмінювання особових і зворотного займенника.

6.  Юридична фразеологія за темою заняття.

7.  Виконання вправ [1,41].

 

Т е м а  7. Третя відміна. Прикметники третьої відміни. Дієприкметник теперішнього часу дійсного стану

 

М е т а: Ознайомити студентів із прикметниками третьої відміни. Дати основні групи відмінювання прикметників. Навчити розпізнавати прикметники у тексті і правильно перекладати їх. Дати основні відомості про дієприкметник та ознайомити з правилами утворення дієприкметника теперішнього часу активного стану.

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Прикметники третьої відміни.

2.  Прикметники трьох, двох та одного закінчення.

3.  Особливості відмінювання за голосним типом іменника.

4.  Participium praesentis activi. Основні правила утворення дієприкметника теперішнього часу активного стану та відмінювання його за зразком прикметників третьої відміни одного закінчення.

5.  Юридична фразеологія за темою заняття.

6.  Виконання вправ [1,46].

 

Т е м а  8. Дієслово. Минулий час недоконаного виду

(Imperfectum) і майбутній час 1 дійсного способу

активного стану (Futurum 1)

 

М е т а: Ознайомити студентів з минулим часом недоконаного виду (Imperfectum) та з майбутнім часом першим (Futurum I) дійсного способу активного стану. Ознайомити студентів з правилами утворення часів системи інфекта. Навчити розпізнавати дієслівні форми у тексті та правильно перекладати їх українською мовою.

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Дієслова системи інфекта.

2.  Особові закінчення активного стану, як компонент утворення часів системи інфекта в активному стані.

3.  Imperfectum indicativi activi (минулий час недоконаного виду дійсного способу активного стану).

4.  Futurum I (primum) indicativi activi (майбутній час (перший) дійсного способу активного стану.

5.  Відмінювання дієслова esse у часах системи інфекта.

6.  Юридична фразеологія за темою заняття.

7.  Виконання вправ [1,50-51].

 

Т е м а  9. Іменники четвертої і п‘ятої відмін.

Текст “De servis Romanorum”

 

М е т а: Ознайомити студентів з іменниками четвертої та п’ятої відміни. Навчити розпізнавати відмінкові форми у реченні.

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Четверта відміна іменників.

2.  П’ята відміна іменників.

3.  Юридична фразеологія за темою заняття.

4.  Виконання вправ [1,56].

 

Т е м а  10. Займенники. Займенникові прикметники.

Текст “Codicillus”

 

М е т а: Ознайомити студентів з розрядами займенників. Дати основні правила відмінювання займенників та займенникових прикметників.

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Займенники (вказівні, означальні, питальні, неозначені, заперечні).

2.  Займенникові прикметники. Парадигма відмінювання.

3.  Юридична фразеологія за темою заняття.

4. Виконання вправ [1,86].

 

Т е м а  11. Пасивний стан часів системи інфекта.

Інфінітив теперішнього часу пасивного стану.

Текст “Res mancipi et nec mancipi”

 

М е т а: Дати основні відомості про вживання пасивного стану. Ознайомити студентів зі способами утворення пасивних форм дієслів та інфінітива теперішнього часу. Навчити розпізнавати дієслівні форми в тексті та правильно їх перекладати українською мовою.

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Особові закінчення пасивного стану.

2.  Утворення часів системи інфекта в пасивному стані.

3.  Утворення і вживання інфінітива пасивного стану, особливості перекладу.

4.  Юридична фразеологія за темою заняття.

5.  Переклад текста [1,78].

 

Т е м а  12. Активний стан часів системи перфекта.

Текст “Mancipatio”

 

М е т а: Дати основну характеристику дієслівних часів системи перфекта. Навчити знаходити основу перфекта за словниковим записом дієслів, ознайомити студентів зі способами утворення перфектних форм дієслів.

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Часи системи перфекта.

2.  Основа перфекта у словниковому записі дієслова.

3.  Особові закінчення perfectum indicativi activi.

4.  Утворення особових форм дієслів системи перфекта активного стану.

5.  Юридична фразеологія за темою заняття.

6.  Преклад тексту і виконання вправ [1,71].

 

Т е м а  13. Супін. Дієприкметники. Пасивний стан часів

системи перфекта. Текст “De magistratibus Romanorum”

 

М е т а: Дати основну характеристику супіна (віддієслівного іменника). Навчити правильно виділяти основу супіна та утворювати відповідні форми дієприкметників. Ознайомити студентів з особливостями утворення і вживання дієслівних часів системи перфекта пасивного стану.

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Граматична характеристика супіна та визначення його основи.

2.  Види дієприкметників. Partitipium praesentis activi, partitipium perfecti passivi, partitipium futuri activi.

3.  Утворення особових форм дієслів системи перфекта пасивного стану.

4.  Переклад тексту [1,79].

 

Т е м а  14. Ступені порівняння прикметників.

“Capitis deminutio” , “De effracturis”

 

М е т а: Ознайомити студентів зі ступенями порівняння прикметників. Дати неправильні і суплетивні ступені порівняння. Навчити розпізнавати і перекладати форми прикметників у реченні.

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Три ступені порівняння прикметників.

2.  Основні правила утворення форм прикметників у вищому (gradus comparativus) і найвищому (gradus superlativus) ступенях порівняння.

3.  Неправильні ступені порівняння (прикметники на -er та -ilis).

4.  Суплетивні ступені порівняння.

5.  Юридична фразеологія за темою заняття.

6.  Переклад текстів [1,94].

 

Т е м а  15. Прислівники. Ступені порівняння прислівників. Текст “De iustitia et iure”

 

М е т а: Ознайомити студентів із прислівниками. Дати основні відомості про утворення прислівників. Навчити утворювати ступені порівняння прислівників.

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Прислівник.

2.  Самостійні і утворені від прикметників прислівники.

3.  Ступені порівняння прислівників.

4.  Виконання вправ  та переклад тексту [1,].

 

Т е м а  16. Дієслова третьої дієвідміни на -іо.

Неправильні дієслова fero, eo, fio

 

М е т а: Дати основні відомості про дієслова третьої відміни на -io та неправильні дієслова.

 

П л а н   з а н я т т я

 

1. Дієслова третьої відміни на -io.

2. Відмінювання дієслів на -io у часах системи інфекта.

3. Особові форми дієслів fero, eo, fio.

 

 

2 семестр

 

Т е м а  17. Числівники кількісні й порядкові.

Текст “Res corporales et incorporales”

 

М е т а: Ознайомити студентів з розрядами числівників та їх відмінюванням. Дати основні відомості про римські цифри.

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Числівники кількісні й порядкові.

2.  Відмінювання числівників.

3.  Римські цифри.

4.  Юридична фразеологія за темою заняття.

5.  Виконання вправ [1,106].

 

Т е м а  18. Неправильні дієслова. Дієслова складені з esse.

Відкладні та напіввідкладні дієслова. Недостатні дієслова.

Текст “De imperio et iurisdictione”

 

М е т а: Ознайомити студентів з неправильними, складеними з esse, відкладними та напіввідкладними, недостатніми дієсловами. Навчити студентів правильно знаходити дієслівні форми  у словнику та перекладати їх у тексті.

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Неправильні дієслова (verba anomalia).

2.  Дієслова, складені з esse.

3.  Дієслово possum, potui, posse, як один із видів дієслів, складених з esse.

4.  Відкладні та напіввідкладні дієслова (verba deponentia et semideponentia). Форми запису у словнику.

5.  Недостатні дієслова (verba defectiva).

6.  Юридична фразеологія за темою заняття.

7.  Виконання вправ та переклад тексту [1,100,102].

 

Т е м а  19. Інфінітиви. Інфінітивні звороти.

Особливості їх перекладу. Текст “Interpretatio stricta”

 

М е т а: Ознайомити студентів з інфінітивними формами латинської мови. Навчити перекладати інфінітивні звороти nominativus cum infinitivo та accusativus cum infinitivo українською мовою.

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Інфінітивні форми активного та пасивного стану.

2.  Зворот nominativus cum infinitivo. Особливості перекладу.

3.  Зворот  accusativus cum infinitivo. Особливості перекладу.

4.  Виконання вправ [1,112].

 

Т е м а  20. Дієприкметниковий зворот. Способи

його перекладу. Текст “De servitutibus praediorum urbanorum”

 

М е т а: Ознайомити студентів зі зворотом ablativus absolutus (дієприкметниковий зворот). Навчити правильно знаходити форми підмета і присудка зворота у реченні та перекладати їх українською мовою.

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Дієприкметниковий зворот Ablativus absolutus.

2.  Особливості перекладу звороту українською мовою.

3.  Юридична фразеологія за темою заняття.

4.  Виконання вправ [1,112].

 

Т е м а  21. Герундій. Герундив. Порівняльна характеристика та способи перекладу на українську мову

 

М е т а: Ознайомити студентів з герундієм та герундівом. Навчити відрізняти форми герундія від форм герундіва та правильно їх перекладати українською мовою.

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Gerundium (віддієслівний іменник).

2.  Gerundivum (віддієслівний прикметник).

3.  Правила утворення герундія і герундіва.

4.  Порівняльна характеристика віддієслівного іменника та прикметника.

5.  Способи перекладу на українську мову.

6.  Виконання вправ, [1,119].

 

Т е м а  22. Неправильні дієслова volo, nolo, malo.

Текст “De servitutibus praediorum rusticorum”

 

М е т а: Дати основну характеристику та способи відмінювання неправильних дієслів volo, nolo, malo.

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Дієслова volo, nolo, malo. Способи їх відмінювання.

2.  Переклад тексту [1,121].

3.  Юридична фразеологія за темою заняття.

 

Т е м а  23. Умовний спосіб, його семантика та функції.

Утворення часів кон’юнктива. Текст “De actionibus”

 

М е т а: Дати основну характеристику кон’юнктива як дієслівного способу. Ознайомити студентів з правилами утворення умовного способу.

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Умовний спосіб (кон’юнктив). Основна характеристика.

2.  Praesens coniunctivi (activi, passivi).

3.  Imperfectum coniunctivi (activi, passivi).

4.  Perfectum coniunctivi (activi, passivi).

5.  Plusquamperfectum coniunctivi (activi, passivi).

6.  Юридична фразеологія за темою заняття.

 

Т е м а  24. Кон’юнктив у незалежних реченнях.

Міжнародний студентський гімн “Gaudeamus”

 

М е т а: Ознайомити студентів з особливостями вживання кон’юнктива в незалежних реченнях. Навчити студентів розпізнавати форми кон’юнктива в реченнях і правильно їх перекладати українською мовою.

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Coniunctivus optativus, hortativus, imperativus, prohibitivus, concessivus, potentialis, dubitativus.

2.  Міжнародний гімн студентів “Gaudeamus”.

3.  Виконання вправ [1,128].

 

Т е м а  25. Послідовність вживання часів

у підрядних реченнях. Підрядні речення з непрямим

питанням. Текст “De verbis legatorum”

 

М е т а: Ознайомити студентів з правилами послідовності часів (consecutio temporum) у складнопідрядних реченнях. Навчити студентів правильно перекладати речення з непрямим питанням.

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Правила послідовності часів у складнопідрядних реченнях.

2.  Непряме питання як вид підрядного речення.

3.  Виконання вправ  та переклад тексту [1,135].

 

Т е м а  26. Підрядні речення

 

М е т а: Ознайомити студентів з типами та особливостями вживання і перекладу підрядних речень.

 

 

П л а н   з а н я т т я

 

1.  Підрядні речення мети, причини, умови, обставини часу, наслідку та підрядні допустові.

2.  Виконання вправ та переклад тексту [1,141-142], текст “De iure civile et gentium”.

 

Т е м а  27. Повторення юридичної фразеології

 

 

С п и с о к   л і т е р а т у р и

 

Хоміцька З.М. Латинська мова: Підруч. – Х.: Право, 2004.

 

 

5. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

 

Самостійна робота студентів має за мету поглиблення і систематизацію теоретичних знань з дисципліни та підвищення якості роботи під час практичних занять.

 

ФОРМИ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

1.  Виконання домашніх завдань (підготовка до ПЗ).

2.  Доопрацювання матеріалів ПЗ.

3.  Робота в інформаційних мережах.

4.  Опрацювання додаткової літератури.

5.  Вивчення юридичної фразеології.

 

 

6. ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

V.1

1.  Iustitia non novit patrem nec matrem; solum veritatem spectat iustitia.

2.  Antiqui Romani unum Deum ignorabant, sed multis deis supplicabant.

3.  Dei fuerunt domini naturae et rerum humanarum: in caelo, in terra, in aqua habitabant.

4. Ius est norma recti; quid est contra normam recti est iniuria.

 

V.2

1. Causam vincere.

2. Cicero multos libros de philosophia et de eloquentia scripsit. 

3. Constitutio principis est, quod princeps decreto vel edicto vel epistula constituit.

4. Ius publicum privatorum pactis  mutari non potest.

 

V.3

1.  Consules Romani quotannis creabantur.

2.  De mortuis aut bene, aut nihil.

3.  Omne ius aut consensus fecit, aut necessitas constituit, aut firmavit consuetudo.

4.  Domina et regina omnium rerum est ratio.

 

V.4

1.  Domus propria – domus optima.

2.  E fructu arbor cognoscitur, e cantu avis dignoscitur.

3.  Etiam nostris diebus Roma magna et pulchra est, sed praecipue clara est memoria Romae antiquae.

4.  Quod naturalis ratio inter omnes homines constituit, vocatur ius gentium.

 

V.5

1.  Experientia est optima magistra.

2.  Fabula a magistro narratur.

3.  Facilius est dicere, quam agere.

4.  Fide, sed cui fides, vide!

5. Simplicitas est legibus amica, et nimia subtilitas in iure reprobatur.

 

V.6

1.  Gaius pater historiae iuris Romani nominatur.

2.  Haurit aquam cribro, qui discere vult sine libro.

3.  In manibus consulum summa potestas in pace et summum imperium in bello erat.

5. Consensus facit ius.

 

V.7

1.  In rebus gravibus reges convocabant consilium, quod ex viris claris et sapientibus constabat.

2.  Iudex in iudicio reum aut condemnat, aut absolvit.

3.  Clavus clavo pellitur.

4.  Iura populi Romani sunt notissima omnium artium antiquitatis.

 

V.8

1.  Locus a homine ornatur, non homo loco.

2.  Nemo cogitur rem suam vendere, etiam iusto pretio.

3. Ius populi Romani constat ex legibus, plebiscitis, senatui consultis, constitutionibus principum, edictis, responsis prudentium.

4. Tres legiones a Caesare in Galliam missae erant.

 

V.9

1. Multi sunt oratores clari Graecorum et Romanorum.

2. In numero clarorum oratorum Romanorum erat Cicero.

3. Cicero non solum egregius orator erat, sed etiam clarus scriptor latinus. 

4. Libri Ciceronis varii sunt.

5. Nemo debet bis puniri pro uno delicto.

 

V.10

1.  Mulierem ornat silentium.

2.  Inter Romanos liberi cives et servi erant.

3.  Erat etiam inter liberos cives et servos vestitus discrimen.

4.  Nam servi modo tunicam, liberi super tunicam togam induebat, toga erat insigne civis Romani.

5.  Nulla emptio sine pretio esse potest.

 

V.11

1. Consuetudo et mos vim ligis habere videtur.

2. Nihil agendo homines male agere discunt.

3. Sparta, Delphi et Tusculum tria oppida sunt: duo oppida Graeca et unum oppidum Romanum.

4. Testamentum posterior derogat priori.

 

V.12

1. Orpheus cantu suo etiam bestias et saxa et arbores flexisse dicitur.

2. Memoria exercenda est.

3. Urbs Roma non ad mare, sed ad Tiberim flumen sita est viginti milia passuum a mari.

4. Februarius brevior est quam ceteri undecim menses: is mensis anni brevissimus est.

 

V.13

1. Nihil sine ratione faciendum est.

2. Mercurius, non homo, sed deus mercatorum ut avis volare potest, nam in pedibus et in petaso eius alae sunt.

3. Putatur non omnia intellexisse.

4. Notum est ad salutem civitatis inventas esse leges.

 

V.14

1. Gladii equitum longiores et graviores sunt quam peditum.

2. Videris intellecturus esse.

3. Senatus iussit socios inter se foedera facere.

4. Nemo plus iuris ad alterum transferre potest, quam ipsae habet.

 

V.15

Rei videbantur accusatum iri.

“Censeo: Carthaginem delendam esse!” – ait Cato.

Necessitas leges edicendi.

Adhiberi testes possunt non solum in criminalibus causis, sed etiam in pecuniariis litibus.

 

V.16

Ius habitandi.

Fortuna caeca esse dicitur.

Constat ad salutem civium inventas esse leges.

Institutionum iuris civilis commentarii quattuor anno MCCMXVI aperti sunt.

 

V.17

Iustitia est laudanda.

Uncia est duodecima pars librae.

Sed postea ante Martium duo menses additi sunt: Ianuarius et Februarius; Ianuarius primus anni mensis factus est, sed nomina mensium mutata non  sunt.

Ius bellum dicendi.

 

V.18

L.Catilina,nobili genere natus, fuit magna vi et animi et corporis, sed ingenio malo.

Non exemplis sed legibus iudicandum est.

Qui tacet, consentire videtur.

Cato dixit litterarum radices amaras esse, fructus iucundiores.

 

V.19

1.  Dubitando ad veritatem pervenimus.

2.  Legati missi erant ad pacem petendam.

3.  Imperator Vespasianus dixit pecuniam non olere.

4.  Qui vetante praetore fecit, adversus edictum fecisse videtur.

 

V.20

In statu nascendi.

Initio duo tribuni plebis creati sunt, deinde quinque, postea decem fuerunt.

Notum est labores honores gignere.

Roma a Romulo condita fuisse narratur.

 

 

7. СЛОВНИК ЮРИДИЧНОЇ ЛЕКСИКИ ТА ФРАЗЕОЛОГІЇ

 

Міжнародне право

 

Agressio – напад, незаконне застосування сили однією державою проти іншої держави або народу; агресія.

Annexio – приєднання; насильницьке приєднання, захоплення території іншої держави; анексія.

Casus belli – привід до війни.

Causa belli – причина війни.

Comitas gentium – міжнародна ввічливість.

Consensus – угода, домовленість, згода; консенсус.

Contra legem terrae – проти законів країни.

Conventio – зближення, зустріч, угода, договір; конвенція.

Deportatio – довічне заслання, висилка, вигнання; депортація.

Discriminatio – розрізнення; ставлення до даної держави більш несприятливе ніж до інших; дискримінація.

Foedus – договір або угода між особами, державами.

Ius belli – право війни.

Ius gentium – міжнародне право.

Modus vivendi – спосіб життя; порядок взаємин у міжнародному праві.

Pacta sunt servanda – договори мають виконуватися.

Pactum – договір, угода, правочин; пакт.

Par in parem non habet iurisdictionem – рівний до рівного не має юрисдикції.

Persona grata – бажана особа.

Persona non grata – небажана особа.

Status belli – стан війни.

Status quo ante (bellum) – становище, що існувало (до війни).

Ultima ratio – останній доказ.

 

 

 

Зобов’язальне право

 

Casus minor – нещасний випадок.

Casus sine qua non – причина, за відсутності якої подія не відбулася б.

Charta communis – договір, укладений обома сторонами.

Conditio – умова, застереження.

Conditio sine qua non – необхідна умова.

Consensus facit ius – згода творить право.

Contractus – договір, угода.

Dare, facere, praestare – давати, робити, виконувати 
(три види діяльності юриста).

Debitor – боржник.

Debitum – борг.

Delictum – правопорушення.

Depositum – зберігання, передача рухомої речі на тимчасове і безкоштовне зберігання.

Dolus malus – лихий, злий намір.

Donatarius – той, хто приймає дар.

Donatio – дарунок.

Donator – той, хто дарує (дарувальник).

Emptio venditio – договір купівлі-продажу.

Ex contractu – зобов’язання за договором.

Furtum manifestum – явна крадіжка.

In iure proprio – за власним правом.

Inter alios acta – угоди між іншими особами, між іншими ніж ті, що стоять перед судом.

Lex contractus – договірне право.

Lex mercatoria – торговельне право.

Mandatum – договір доручення.

Mercis appellatione homines non continere – слово “товар” не застосовують до людей.

Nulla emptio sine pretio esse potest – не може бути продажу без ціни.

Obligatio – юридичне зобов’язання боржника щодо кредитора.

Pensio – платіж.

Posterior potior est priori – більш пізнє сильніше більш раннього.

Stipulatio – стипуляція; формальний усний контракт, що встановлює зобов’язання.

Turpis contractus – аморальний договір.

Vis maior – непереборна сила, невідворотна подія.

 

Речове право

 

Actio in rem – речовий позов.

Aliena res – чуже майно.

Aquae ductus – право проведення води через чужу ділянку.

Aquae haustus – право черпати воду на чужій ділянці.

Bona immobilia – нерухоме майно.

Bona mobilia – рухоме майно.

Communio  – спільна власність.

Communio est mater rixarum – спільна власність – матір розбрату.

Divisio – розподіл спільного майна.

Dominium – право власності.

Fructus – користь, плоди.

Iter – право проходу через чужу ділянку.

Iura in re aliena – права на чужі речі.

Ius disponendi – право розпоряджатися своїм майном.

Ius dividendi – право заповісти свою нерухомість.

Ius habendi – право на володіння майном.

Ius possessionis – право володіння.

Ius utendi et abutendi – право користування та використання.

Nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse habet – ніхто не може передати іншому більше прав ніж має сам

Occupatio – захоплення; придбання права власності на безхазяйну річ шляхом заволодіння.

Possessio – володіння, повна влада над річчю.

Privatae sunt quae singulorum hominum sunt – приватні речі – це ті, що належать окремим людям.

Proprietas – власність.

Proprietas plena – повна власність.

Res – річ, матеріальна річ, справа, предмет позову.

Res corporales – тілесні, матеріальні речі.

Res familiaris – домашнє господарство.

Res privatae – приватні речі.

Servitutes – речові права на чужу річ.

Traditio – традиція, передача права власності.

Usus fructus – право на користування чужим майном та отримання від нього доходів.

 

Сімейне право

 

Adoptio – усиновлення.

Agnates – родичі на основі підпорядкування владі голови родини.

Agnatus proximus – найближчий родич.

Agnoscere liberum – визнати батьківство стосовно дитини.

Alieni iuris – підвладний.

Alimenta – утримання, обов’язок між батьками і дітьми.

Caelibes – не одружені.

Consortium – група родин, що веде початок від одного предка.

Divortium – розлучення, добровільне припинення шлюбу.

Divortium ex communi consensu – Розлучення за взаємною згодою.

Divortium sine causa – безпідставне розлучення.

Emancipatio – звільнення дітей з-під батьківської влади.

Familia proprio iure – патріархальна родина.

Femina – жінка.

Filia – дочка.

Filius familias – син під батьківською владою.

Frater – брат.

Honor matrimonii – знаки уваги стосовно партнера по шлюбу.

Iustae nuptiae – законний шлюб.

Manus – перебування дружини під владою чоловіка.

Manus patria potestas – батьківська влада.

Mulier – заміжня жінка.

Parentes – батьки.

Pater familias – батько сімейства.

Sui iuris – повновладний.

Vir – чоловік.

Votum – шлюбний союз.

 

Спадкове право

 

Absens heres non erit – відсутній не буде спадкоємцем.

Abstinere hereditatem – відмовитися від спадщини.

Acquisitio hereditatem – прийняття спадщини.

Administratio – керування, особливо майном.

Ante mortem – перед смертю.

Bona materna – майно дитини успадковане від матері.

Bona vacantia – спадщина від спадкоємця.

Contra tabulas – всупереч заповіту.

Cretio – креція, формальна заява про прийняття спадщини.

Donationes perfectae – незаперечні дарування.

Exheredatio – позбавлення спадщини, ексгередація.

Factio testamenti – складання заповіту.

Fundi patrimoniales – спадкоємні землі.

Heredes facti – набуті спадкоємці (тобто спадкомці за заповітом, а не на підставі факту народження).

Heredes proximi – найближчі спадкоємці.

Hereditas – правонаступництво в спадкуванні.

Hereditas paterno – спадкування по батьківській лінії.

Heres legitimus – законний спадкоємець.

Heritor – власник спадщини.

Interlinere testamentum – підробляти заповіт.

Intestatus – той, хто помер без заповіту.

Ius deliberandi – право на обмірковування.

Nemo est heres viventis – ніхто не є спадкоємцем особи, що перебуває серед живих.

Revocatio testamentum – скасування заповіту укладенням нового.

Semel heres semper heres – один раз спадкоємець – спадкоємець назавжди.

Testamentum – заповіт.

Testatus – заповідач.

Ultima voluntas – остання воля.

Voluntas testatoris pro lege habetur – воля спадкодавця вважається законом.

 

Процесуальне право

 

Absolvo (A) – я виправдовую.

Actio – позов.

Actio in personam – особистий позов.

Actio in rem – речовий позов.

Actum – документ, акт.

Ad curiam – перед судом, до суду.

Advocatus – покликаний, запрошений; прцесуальний помічник сторони, що підтримував її своїм особистим авторитетом і порадами.

Alter ego – мій представник, друге я.

Appelatio – оскарження судового рішення, апеляція.

Arbĭter – (свідок-очевидець), третейський арбітр у судовому процесі, діяв як суддя.

Audiatur et altěra pars – нехай буде вислухана й інша сторона.

Condemno (C) – я засуджую.

Causa privata – приватна судова справа.

Causa publica – публічна судова справа.

Culpa lata, levis, levissima – помилка (необачність, провина) груба, негруба, незначна.

Culpae poena par esto – нехай покарання відповідає злочину.

De dolo malo – за злим наміром.

De facto – фактично, де-факто.

De iure – по праву, законним чином, юридично, де-юре.

Dicěre causam – захищатися в суді.

Examen – суд.

Exsecutio – судове виконання.

Finalis concordia – остаточна угода сторін.

Ibi ius, ubi remedium – де право, там і засоби його захисту.

Ignorantia legis neminem excusat – незнання закону нікого не вибачає.

In curia – у суді.

In dubio pro reo – у разі сумніву – на користь звинуваченого.

Iudex est lex loquens – суддя є закон, що говорить, тобто він є його глашатаєм.

Iurisdictio – судова компетенція, повноваження давати судову оцінку фактам, вирішувати правові питання, юрисдикція.

Lex de futuro, iudex de praeterito – закон діє на майбутнє, суддя розглядає минуле.

Nemo debet esse iudex in propria causa – ніхто не повинен бути суддєю у власній справі.

Nemo potest esse simul actor et iudex – ніхто не може бути одночасно позивачем і суддєю.

Poena – покарання, штраф, кара.

Praetor – один із вищих магістратів, що виконував у Римі суддівські функції.

Reformatio in peius – посилення санкції в гірший бік.

Respondere, cavere, agere – давати відповіді, оформляти документи, виступати у суді (3 види діяльності юриста).

Sub curia – під охороною суду, закону.

Testes ponderantur, non numerantur – свідків зважують, а не лічать.

Testis unus, testis nullus – один свідок – не свідок.

Veto – я забороняю, вето.

 

Право осіб

 

Capitis deminutio – зміна правового положення римського громадянина.

Civis – громадянин як суб’єкт прав і обов’язків стосовно громади, членом  якої він є.

Cognomen – родинне ім’я, третя частина римського імені.

Familia – домовладика й підвладні йому вільні особи.

In plena vita – цілком живий, тобто той, хто існує не тільки фізично, але і як  громадянин.

Nomen – особисте ім’я вільного громадянина.

Pater familias – домовладика, батько сімейства.

Personalia – характеристика особи.

Servitus – рабський стан, рабство, поневолення.

 

Кримінальне право

 

Actor – позивач у цивільному й карному процесах.

Alibi – (в іншому місці) спростування обвинувачення шляхом подання доказу.

Corpus delicti – склад злочину.

Crimen – злочин.

Crimen capitale – тяжкий злочин.

Cui prodest? Cui bono? – кому вигідно? У чиїх інтересах? (основні питання при розслідуванні злочину).

Deportatio – вигнання.

In custodiam dare – взяти під варту, тримання під арештом.

Ius criminale – кримінальне право.

Libero (L) – звільняю.

Locus criminis – місце злочину.

Locus delicti – місце правопорушення.

Magna culpa dolus est – груба необережність равноцінна наміру.

Nullum crimen sine lege – немає злочину не зазначеного в законі.

Nullum crimen, nulla poena sine lege – без закону немає ні злочину, ні покарання.

Poena capitis (vitae) – смертна кара.

Poenalis – карний; пов’язаний із застосуванням покарання або штрафу.

Quaestio – розслідування передбачуваного злочину.

Post factum – наступний акт; акт, який був пізніше.

Quot delicta, tot poenae – скільки правопорушень, стільки й покарань.

Suicidum – самогубство.

Vim vi repellere licet – насильство дозволено відбивати силою.

 

 

Про правосуддя, право та закони

 

Ad legem – за законом.

Aequum et bonum est lex legum – справедливість і благо є законом законів.

Constat, ad salutem civium inventas esse leges – відомо, що закони винайдено для блага громадян.

Consuetudo est altera lex – звичай – те саме право.

Contra bonos mores – проти добрих звичаїв.

Contra legem facere – дії, заборонені законом.

Corpus iuris – звід законів.

Corpus iuris civilis – звід цивільного права.

De minimis non curat lex – закон не переймається дріб’язковим.

Dormiunt aliquando leges, nunquam moriuntur – інколи закони сплять, ніколи не вмирають.

Dura lex, sed lex – закон суворий, але це закон.

Error iuris nocet – помилка у праві шкодить.

Facta contra ius non valere – зроблене всупереч праву – недійсне.

Fraus et ius nunquam cohabitant – обман і правосуддя ніколи не сумісні.

In dubio pro lege fori – у разі сумніву застосовується закон місця розгляду справи.

Inter apices iuris – серед тонкощів права.

Iura legesque – права  і закони.

Ius est ars boni et aequi – право є наука добра і справедливості.

Ius naturale – природне право.

Ius privatum – приватне право.

Ius publicum – публічне право.

Iustitia – правосуддя, справедливість.

Legem brevem esse oportet – закон має бути коротким.

Lex –  закон, право, законодавчий акт.

Lex est norma recti – закон – це панування того, що є правильним.

Lex prospicit, non respicit – закон дивиться вперед, а не назад.

Lex specialis derogat generali – спеціальний закон скасовує дію загального.

Nomen iuris – правове поняття.

Prima lex iustitiae, ne quid falsi dicat – перший принцип правосуддя – не допустити неправди.

Quaestio iuris – питання права.

Sanctio – схвалення, влада, джерело влади; примусова міра.

Silent leges inter arma – закони мовчать під час війни.

 

 

 

8. ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ

ДО ЗАЛІКУ

 

1.  Алфавіт.

2.  Правила читання та наголосу.

3.  Граматичні категорії іменника.

4.  Відмінки, рід, число.

5.  Як визначається відміна іменника.

6.  Словниковий запис іменника.

7.  Прикметники 1, 2 відміни.

8.  Словниковий запис прикметників 1,2 відміни.

9.  Прикметники 3 відміни.

10.    Словниковий запис прикметників 3 відміни.

11.    Ступені порівняння прикметників.

12.    Суплетивні форми.

13.    Займенники особові та присвійні.

14.    Прислівник.

15.    Ступені порівняння прислівників.

16.    Прийменник.

17.    Займенник.

18.    Числівник.

19.    Римські цифри.

20.    Герундій.

21.    Герундівум. Особливості перекладу на українську мову.

22.    Дієслово.

23.    Система інфекта.

24.    Система перфекта.

25.    Словниковий запис дієслова.

26.    Дієслово “esse”. Особові форми.

27.    Активний стан дієслів.

28.    Пасивний стан дієслів.

29.    Ablativus auctoris.

30.    Зворот  Accusativus cum infinitivo.

31.    Зворот  Nominativus cum infinitivо.

32.    Умовний спосіб.

33.    Наказовий спосіб.

34.    Правила узгодження дієслівних часів.

35.    Складносурядні та складнопідрядні речення.

 

Текстуально-тематичні матеріали

 

1.  Accusatio et maledictio (Звинувачення і злослов’я)

2.  Apud arbitro (У судді)

3.  Breviarum historiae Romanae (Коротка історія римлян)

4.  Cautiones (Письмова гарантія)

5.  Consultatio (Консультація)

6.  De actionibus (Про позови)

7.  De appellationibus (Про апеляції)

8.  De Catone (Про Катона)

9.  De dolo malo (Про злий намір)

10.    De furtis (Про крадіжки)

11.    De heredibus (Про спадкоємців)

12.    De iniuriis (Про несправедливість)

13.    De iure et lege (Про право і закон)

14.    De iure personarum (Про право осіб)

15.    De mandatis (Про доручення)

16.    De obligationibus (Про обов’язки)

17.    De patronatu (Про патронат)

18.    De re militari (Про військову справу)

19.    De societate (Про суспільство)

20.    De statu hominem (Про статус людини)

21.    De testamentorum generibus (Про різновиди заповітів)

22.    De testibus (Про свідків)

23.    Divisio hereditatis (Розподіл спадку)

24.    Ex lege XII tabularum (З законів ХІІ таблиць)

25.    In foro (На форумі)

26.    In laudem iuris civilis (На схвалення цивільного права)

27.    Leges agrariae (Земельні закони)

28.    Oratio in Catilinam (Промова проти Катіліни)

29.    Res publicae et privatae (Справи публічні та приватні)

30.    Veteres  (Про давніх правотворців)

 

 

9. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ УСПІШНОСТІ СТУДЕНТІВ

З ЛАТИНСЬКОЇ МОВИ

 

Підсумковий контроль знань студентів з латинської мови проводиться у формі заліку, на якому студент повинен продемонструвати набуті протягом двох семестрів знання, уміння та навички, передбачені навчальною програмою.

Конкретний перелік питань і завдань, що охоплюють зміст навчальної дисципліни, критерії оцінювання залікових завдань, порядок і час їх складання визначаються кафедрою і доводяться до відома студентів на початку навчального року.

Студент отримує “залік”, якщо:

1) правильно переклав текст одного з джерел римського права за допомогою словника;

2) правильно використав при перекладі  набуті знання з граматики;

3) продемонстрував знання з юридичної фразеології.

Критерієм оцінки відповіді на заліку служить рівень володіння студентом теоретичним і практичним матеріалом курсу: відповідь із несуттєвими помилками. 

 

 

 

10. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

Нисенбаум М.Е. Via Latina ad ius: Учеб. – М., 1996.

Скорина Л.П., Чуракова Л.П. Латинська мова: Підруч. для юрид. ф-тів. – К., 1995.

Хоміцька З.М. Латинська мова: Підруч. – Х., 2004.

            Хоміцька З.М. Словник латинських юридичних висловів. – Х., 2007.