|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І ЛІКАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ
ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І ЛІКАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ« Назад
ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І ЛІКАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ 25.07.2015 07:33
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний університет водного господарства і природокористування B.C. Плотка ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І ЛІКАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ Навчально-методичний посібник
Рівне-2012
УДК 615.825 ББК53.54 я73 П 189
Рецензенти: Бенедь В.П. – кандидат біологічних наук, професор; Вовчанська С.Є. – головний лікар Рівненського обласного лікувально- фізкультурного диспансеру; Кузнєцова О.Т. – кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент кафедри фізичного виховання НУВГП.
Автор: Плотка Віктор Степанович, старший викладач кафедри фізичного виховання Національного університету водного господарства та природокористування.
У посібнику ґрунтовно подано інформацію про загальні засади лікувальної фізичної культури та застосування фізичних вправ при різних захворюваннях. Подано орієнтовні комплекси лікувальної фізичної культури, які використовуються при різних захворюваннях.
Навчально-методичний посібник рекомендовано для студентів, які займаються в спеціальних медичних групах, викладачів фізичного виховання та інструкторів лікувальної фізичної культури.
Обговорено і рекомендовано до друку на засіданні кафедри фізичного виховання Національного університету водного господарства та природокористування (протокол № 1 від 04.09.2012 р.)
©Плотка В.С., 2012 р.
ЗМІСТ ВСТУП…………………………………………………………………………….4 І. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ……………5 II. ФОРМИ ТА ЗАСОБИ ЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ………….13 III.РУХОВІ РЕЖИМИ ТА ПЕРІОДИ ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ. АНТРОПОМЕТРИЧНІ ВИМІРЮВАННЯ………...22 IV.ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ…………………………………………... 26 V. ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ОРГАНІВ ДИХАННЯ…………………………………………………………...32 VI.ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ……………………………………………………….. 40 VII.ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ………………………………………………………….46 VIII. ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ОБМІНУ РЕЧОВИН……………………………………………………………..54 ОРІЄНТОВНІ КОМПЛЕКСИ ЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ПРИ ВНУТРІШНІХ ХВОРОБАХ…………………………………………………….62 РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА…………………………………………... 79 3
ВСТУП Використання засобів фізичної культури і масажу з лікувальною метою має давню історію. Впродовж багатьох століть здійснювалася комплексна терапія захворювань за допомогою фізичних вправ, масажу, гартування, лазні, гідропроцедур, дозованої ходьби та ін. Не дивлячись на те, що медицина ще не володіла точними даними про несприятливий вплив гіподинамії, лікарі того часу рекомендували активізацію рухового режиму при тих або інших захворюваннях і відхиленнях в стані здоров'я. Лікувальна фізична культура (ЛФК) є складовою частиною рухового режиму хворого. Лікувальна гімнастика (ЛГ), дозована ходьба прискорюють процеси регенерації тканин, нормалізують дихання, діяльність серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, психоемоційний стан хворого. Важливим у використанні засобів фізичної культури з лікувальною і профілактичною метою є розробка показів і протипоказів до застосування лікувальної фізичної культури. Найбільш ефективним є раннє використання лікувальної фізичної культури у поєднанні з масажем, оксигенотерапією, враховуючи функціональний стан, стать і вік хворого. В результаті пошкоджень і захворювань у людей часто розвиваються різні функціональні розлади, що порушують працездатність і приводять їх до інвалідності. У спортсменів травми і захворювання часто ведуть до припинення занять спортом і інвалідизації. Своєчасне використання засобів реабілітації (відновлення) сприяє ліквідації виниклих негативних явищ (наслідків) травм (захворювання). У окремих розділах посібника представлені різні методики лікувальної гімнастики при захворюваннях серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, обміну речовин, неврологічних захворюваннях та при дитячих захворюваннях. 4
І. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ПЛАН 1.Загальні поняття про ЛФК. 2.Показання та протипоказання до застосування ЛФК. 3.Фізіологічний вплив фізичних вправ на організм людини. 4.Механізми дії фізичних вправ. 5.Педагогічні принципи лікувальної фізкультури. 1. Загальні поняття про ЛФК ЛФК — це фізіологічний метод лікування, особливістю якого є активна участь хворого в лікувально-відновлювальному процесі. ЛФК - метод загальної специфічної терапії, кожна фізична вправа це неспецифічний подразник. Поряд з загальнооздоровчим і загальнозміцнюючим впливом на людину фізичні вправи можуть впливати на окремі функціональні системи і органи. Призначення хворому ЛФК підвищує впевненість його в сприятливому перебігу захворювання, сприяє усуненню тривоги, поліпшує нервово-психічний стан. ЛФК - це тренування за допомогою фізичних вправ, яка розподіляється на загальну і спеціальну. Загальне тренування використовується з метою оздоровлення, укріплення організму в цілому і розвитком адаптації до зростаючих фізичних навантажень спеціальне - з метою відновлення, нормалізації і розвитку функцій органів і систем, порушених внаслідок захворювання або травми. При виконанні спеціального тренування підбираються визначені фізичні вправи, які впливають на нормалізацію і розвиток функцій враженого органу або системи. Методика і дозування всіх фізичних вправ в ЛФК визначається нозологічною формою захворювання, стадією і важкістю стану, загальним станом хворого, віком, попередньою фізичною тренованістю. В підборі і використанні фізичних вправ обов'язкова систематичність (необхідна послідовність для різних кістково-м'язових ланок), регулярність (щоденно) і тривалість 5
(місяці, роки), поступовість підвищення фізичного навантаження на організм пацієнта як на протязі процедури, так і на протязі курсу лікування. Основний засіб ЛФК - фізичні вправи, які розподіляються на гімнастичні, спортивно-прикладні та вправи трудового характеру. Форми застосування ЛФК — лікувальна гімнастика, ранкова гігієнічна гімнастика з включенням елементів ЛФК, дозована ходьба або прогулянки, теренкур, занятгя спортивними вправами в суворо дозованій формі. 2. Загальні показання та протипоказання до застосування ЛФК Показаннями до призначення ЛФК є випадки, коли необхідно підвищити тонус організму людини, стимулювати фізіологічні процеси, сприяти відновленню функції ураженого органа або системи, запобігти прогресуванню захворювання та розвитку його можливих ускладнень і застійних явищ, але за відсутності протипоказань. ЛФК показане при захворюваннях серцево-судинної системи у фазі декомпенсації І-ІІ ступеня (ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, вади серця, дистрофія міокарда та ін.); хворобах периферійних судин; дихальної системи (пневмонія, хронічні неспецифічні захворювання, туберкульоз); системи травлення (гастрит, холецистит, виразкова хвороба в стадії ремісії, колін та ін.); обміну речовин (ожиріння, цукровий діабет, подагра); сечовидільної системи (хронічний нефрит, сечокам'яна хвороба). ЛФК призначають у ранній період після операцій на серці, судинах, легенях та органах черевної порожнини з метою профілактики післяопераційних ускладнень та прискорення відновлення, компенсації функцій, а також використовують при захворюваннях і травмах центральної та периферійної нервової системи, судинних хворобах мозку, які супроводжуються руховими та вестибулярними розладами й порушенням чутливості, при неврозах, до та післяопераційний період у нейрохірургічних хворих. Велике значення мають заняття ЛФК для хворих з травмами опорно-рухового апарату (відновлення його функцій, 6
рухливості в суглобах, зміцнення м'язів, корекції деформацій, покращення регенераторних процесів кісткової та м'яких тканин). ЛФК використовують у разі опікової хвороби та після різних ортопедичних і пластичних операцій. ЛФК показана вагітним, при лікуванні гормональних розладів, хронічних запальних процесів жіночих статевих органів, опущенні матки. Протипоказання до застосування ЛФК:
3. Фізіологічний вплив фізичних прав на організм людини Фізична культура являє собою невичерпне джерело сили і здоров'я. Вона розвиває волю, сміливість, рішучість, винахідливість, прищеплює почуття колективізму, дисципліни, зміцнює здоров'я, загартовує організм, запобігає захворюванням. Фізкультура є важливим засобом продовження життя. Вплив фізичних вправ на організм дуже різноманітний і складний. Вони викликають сильну реакцію-відповідь з боку всіх органів і систем. Великих змін зазнають м'язи, які працюють. Внаслідок вправ м'язи стають пружними, збільшуються. М'язові скорочення посилюють окисні процеси та обмін речовин у всьому організмі. Під впливом фізичних вправ збільшується функціональна здатність дихального апарата. Збільшується і життєва ємкість легень. Фізичні вправи викликають великі зміни і в роботі серцево-судинної системи. У стані спокою серце людини за хвилину 7
перекачує близько літра крові, а при виконанні фізичних вправ - до 40 літрів, тобто працездатність серця зростає майже у 10 разів. Посилюється при цьому й швидкість течії крові. Якщо в стані спокою кругообіг крові в організмі відбувається за 21 секунду, то під впливом фізичних вправ цей час може скоротитися до 15-10 секунд. Великі зміни відбуваються під впливом фізичних вправ у нервовій системі. Вправи сприяють зниженню надмірної збудливості симпатичної нервової системи, поліпшують забезпечення кров'ю головного мозку, посилюють гальмівні процеси, благотворно впливають на психіку людини, підвищують трофічну функцію нервової системи. Фізичні вправи сприяють урівноваженню процесів гальмування і збудження, посилюють їх. При тривалому і систематичному тренуванні значні зміни настають у фізичному розвиткові, зокрема в кістковій системі. Потовщуються кісткові трабекули і кірковий шар трубчастих кісток, збільшується їх поперечник. Таким чином, фізичні вправи сприятливо впливають на організм людини, тому фізкультурою повинні займатися всі люди - незалежно від статі, віку, здоров'я. 4. Фізіологічні механізми лікувальної дії фізичних вправ Розрізняють чотири основні механізми впливу ЛФК на організм людини: 1) стимулююча (іонізуюча) дія; 2) трофічна дія; 3) формування компенсацій; 4) нормалізуюча дія. Стимулююча (тонізуюча) дія ЛФК пов'язана з підвищенням рівня життєдіяльності організму та його найважливіших функціональних систем. Вона проявляється в посиленні діяльності фізіологічних систем хворого. Важливим проявом стимулюючої дії ЛФК на організм є підвищення емоційного тонусу хворого. Трофічна дія засобів ЛФК проявляється в загальному і спрямованому поліпшенні обміну речовин у м'язах і внутрішніх органах, які пов'язані з роботою певних м'язових груп. В її основі 8
лежать складні біохімічні та фізіологічні зміни, спрямовані на відновлення енергетичного потенціалу м'язів. Трофічна дія засобів ЛФК запобігає розвитку атрофічних та дегенеративних процесів при паралічах і парезах, прискорює регенерацію тканин після оперативного втручання або травм. Компенсаторна дія полягає в посиленні або перебудові пристосувальних реакцій, розвиток яких посилює їх компенсаторний ефект. Ці реакції спрямовані на тимчасове або постійне заміщення втраченої чи зміненої функції і забезпечують життєздатність організму. Нормалізуюча дія в системі реабілітації використовується найширше. Суть її полягає в поступовому розширенні діапазону функціональних показників патологічно зміненої системи до фізіологічної та вікової норми. Така нормалізація відбувається під впливом тренувальної дії фізичних вправ і м'язової роботи не тільки на опорно-руховий апарат, в якому відбувається відновлення м'язової сили та обсягу рухів у суглобах і зв'язках, а й на фізіологічні системи, що забезпечують м'язове скорочення. Важливим чинником є відновлення адаптації організму людини до навантаження, у першу чергу фізичного. 5. Педагогічні принципи лікувальної фізкультури 1) Свідомість. 2) Активність. 3) Доступність. Вправи повинні бути простими, легкими для запам'ятовування та виконання. 4) Міцне засвоєння. Вправи треба добре вивчити, старанно виконувати. 5) Систематичність. 6) Послідовність. Це додержання окремих принципів методики. 7) Збільшення навантаження. 8) Усунення різких переходів у коливанні навантаження. 9) Емоційність. 9
Питання для поточного контролю:
12
II. ФОРМИ ТА ЗАСОБИ ЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ПЛАН 1.Засоби лікувальної фізичної культури. 2.Форми лікувальної фізичної культури. 3.Заняття з лікувальної гімнастики. 4.Самостійні заняття з лікувальної гімнастики. 5.Гідрокінезитерапія. 1. Засоби лікувальної фізичної культури Основними засобами ЛФК є фізичні вправи та природні чинники. Природні чинники - сонце, повітря і вода. їх використовують у процесі застосування різноманітних форм ЛФК для підвищення опірності організму негативним впливам зовнішнього середовища та з метою його оздоровлення і загартування, їх застосовують, переважно, у післялікарняному періоді реабілітації (санаторно-курортний етап). Фізичні вправи діляться на наступні: гімнастичні (загальнорозвиваючі і дихальні, активні і пасивні, без снарядів і на снарядах); спортивно-прикладні (ходьба, біг, кидання м'ячів, стрибки, плавання, веслування, ходьба на лижах, катання на ковзанах); ігри (малорухливі, рухливі і спортивні). Гімнастичні вправи виконуються в певних вихідних положеннях, з певною амплітудою, швидкістю, повторюваністю. Вони розвивають силу, витривалість, координацію, покращують рухливість в суглобах. Гімнастичні вправи можна умовно розділити за анатомічною (біомеханічному) ознакою (дії): вправи для м'язів шиї, рук, ніг, тулуба, черевної стінки, тазового дна; по методичній (педагогічною) спрямованості: вправи на координацію, витривалість, розтягання, рівновагу, силу; по характеру активності їх виконання: пасивні, активні, пасивно-активні, ідеомоторні. Статичні вправи проводяться у вигляді напруги м'язів, утримання гантелей, набивних м'ячів, гир, утримання власної ваги на тренажерах. Статичні вправи застосовують для профілактики 13
виникнення атрофії м'язів, зміцнення м'язів і розвитку сили і витривалості. Вправи на розтягування застосовують у вигляді різних згинань в суглобах з подальшою фіксацією суглоба в зігнутому положенні (2-10 секунд). Використовують для зняття стомлення, при контрактурах, при підвищеному м'язовому тонусі. Вправи на розслаблення (релаксація). їх застосовують для зняття стомлення (під час проведення занять), пониження м'язового тонусу (при парезах, паралічах, травмах, контрактурах (обмеження рухів у суглобах)). Ідеомоторні вправи - це вправи які виконуються тільки в уяві, та вправи у надсиланні імпульсів до скорочення м'язів. Застосовуються вони, в основному, у лікарняний період реабілітації при паралічах і парезах, під час іммобілізації, коли хворий не здатний активно виконувати рухи. Пасивні вправи (рухи) виконуються методистом (інструктором) лікувальної фізкультури. Пасивні рухи характеризуються відсутністю вольового зусилля або м'язової напруги у хворого. Пасивні рухи застосовуються для стимуляції відновлення рухів і профілактики контрактур (паралічі, парези). Дихальні вправи збуджують і поглиблюють функцію дихання. Вони сприяють нормалізації і вдосконаленню дихального акту. Одночасно відбувається взаимокоординация дихання і рухів, зміцнення дихальної мускулатури, поліпшення рухливості грудної клітки, запобігання і ліквідація застійних явищ в легенях, виділення мокроти. Дихальні вправи поділяють на статичних (вправи, що не поєднуються з рухом кінцівок і тулуба) і динамічних (коли дихання поєднується з різними рухами). При деяких захворюваннях (бронхіальна астма, емфізема легенів) дихальні вправи виконуються з акцентом на видих, з вимовою різних звуків (особливо у дітей), надуванням іграшок. Нахили, повороти при виконанні дихальних вправ сприяють більшій вентиляції легенів, розсмоктуванню вогнища запалення (пневмонія). Ефективність дихальних вправ вища, якщо їх поєднувати із загальнорозвиваючими вправами, масажем комірної зони (м'язів передпліччя), міжреберних і черевних м'язів. 14
Коригуючі вправинаправлені на виправлення (корекцію), нормалізацію постави. Правильна постава забезпечує найбільш повноцінне у функціональному відношенні взаєморозташування і функціонування внутрішніх органів і систем. До коригуючих вправ відносять гімнастичні вправи для м'язів спини, черевного преса і плечового поясу, що виконуються в різних вихідних положень, як правило, лежачи (на спині, животі), сидячи і стоячи (на гімнастичній стінці, біля стіни, торкаючись лопатками стіни). Вправиможуть бути з гімнастичною палицею, гантелями, на тренажерах, у вигляді плавання брасом. При деформаціях хребта (сколіоз) включають коригуючі вправи у поєднанні із загальнорозвиваючими вправами і масаж. Вправи на гімнастичних снарядахвиконуються у вигляді висів, упорів, підтягувань. Предметами і снарядами можуть бути палиці, гантелі, набивні м'ячі, булави, обручі. Спортивно-прикладні вправице природні рухові дії або їх елементи. Такими вправами є лазіння, побутові і трудові дії, стрибки, метання, плавання, ходьба на лижах, веслування, дозована ходьба, перенесення різних предметів. Використання спортивних вправ є ефективним для розвитку витривалості, нормалізації функціонального стану хворого (особливо при захворюваннях серцево-судинної системи, порушенні обміну речовин). Вправи для відновлення побутових навичокзастосовуються при порушенні рухів (травми, ампутації, паралічі і ін.), які необхідні для побутових і виробничих рухових дій (одягання і роздягання, умивання, чищення зубів, причісування, а також відкриття і закривання замку, водопровідного крану, користування телефоном). Для цих цілей використовують також спеціальні стенди (у кабінетах працетерапії). Біг є вправою загальної дії на серцево-судинну систему і обмін речовин. У поєднанні з ходьбою він широко застосовується при санаторно-курортному лікуванні. У міру адаптації організму до тренувань довжина відрізів збільшується, а час ходьби зменшується. 15
Ходьба на лижах сприяє тренуванню серцево-судинну системи, стимулює метаболізм в тканинах. Залежно від виду ходьби (темпу, швидкості, довжини дистанції, профілю дистанції) інтенсивність вправи може бути помірною, великою і максимальною. Ходьба на лижах має не лише тренуючий ефекг, але й і загартовує організм. Лижні прогулянки широко використовуються в санаторіях і будинках відпочинку. Веслування надає благотворну дію на серцевав-судинну систему, обмінні процеси, на м'язову систему. Катання на ковзанах вимагає хорошої координації. Особливо корисне катання на ковзанах при неврозах, захворюваннях дихальної системи та серцево-судинної системи. Дозування катання залежить від часу, кількості кругів, темпу. Їзда на велосипеді підсилює вегетативно-вестибулярні реакції, стимулює обмінні процеси, та є прекрасним засобом тренування серцево-судинної системи, дихання, функції нижніх кінцівок. Дозування визначається часом їзди на велосипеді, її темпом, відстанню (дистанцією), рельєфом. Застосовується в санаторно-курортному лікуванні, в профілакторіях. Плавання у ЛФК використовується при кардіореспіраторних захворюваннях, порушеннях обміну речовин, травмах і захворюваннях опорно-рухового апарату і в багатьох інших випадках, якуніверсальний і дуже ефективний засіб. Ігрияк засіб ЛФК призначені для вдосконалення рухових навичок в змінних умовах, для поліпшення функції аналізаторів. Ігри мають тренуючий ефект для ряду систем і органів, а якщо ще врахувати емоційний чинник, то вони успішно застосовуються при неврозах, вегетосудинній дистонії. Переваї а ігор полягає також в тому, що під час їх проведення періоди напруги чергуються з періодами відпочинку. Ігри особливо корисні дітям. У іграх розвиваються такі якості, як спритність, увага. З лікувальною метою використовують малорухливі, рухливі і спортивні ігри, ігри у воді. Ігри на місці, малорухливі і рухливі включають в групові процедури ЛФК. Ігри широко використовуються в дитячих лікувально-профілактичних установах, санаторіях, школах-інтернатах. 16
Не слід включати гри в заняття ЛФК груп хворих із захворюваннями серцево-судинної системи, порушеннями функції вестибулярного апарату, переміжною кульгавістю. 2. Форми лікувальної фізичної культури ЛФК застосовують у таких формах- ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна гімнастика, самостійні заняття, лікувальна ходьба, теренкур, спортивні вправи та ігри, гідрокінезитерапія. Ранкову гігієнічну гімнастику виконують після нічного сну у палатах, залах ЛФК. У післялікарняний період реабілітації її рекомендують проводити на відкритому повітрі, з музичним супроводом, поєднуючи з прогулянками і водними процедурами. Основними завданнями ранкової гігієнічної гімнастики є: збудження організму після нічного сну, підняття загального тонусу організму людини, надання йому бадьорого настрою і приведення організму у робочий стан. Комплекси ранкової гігієнічної гімнастики складаються із загальнорозвиваючих вправ. Тривалість її від 5 до 20 хв. Основною з форм ЛФК є лікувальна гімнастика (ЛГ). Її проводять в індивідуальному і груповому порядку. Поступове наростання фізичного навантаження досягається шляхом зміни вихідного положення (лежачи, сидячи, стоячи, на боці, рачки), підбору вправ, ускладнення вправ, збільшення амплітуди рухів, міри силової напруги, темпу виконання вправ і дихальних вправ. Фізичні вправи повинні послідовно охоплювати різні м'язові групи. Вправу виконують ритмічно, в спокійному, середньому темпі. Кожну вправу повторюють по 5-8-12 разів. Кількість вправ в комплексі 5—12 і більш. 17
3. Заняття з лікувальної гімнастики Кожна процедура ЛГ складається з трьох частин: ввідної, основної і завершальної. У ввідній частині використовують прості вправи, в основному для дрібних і середніх м'язових груп, ходьбу, дихальні вправи. Ввідна частина складає 15-20% часу всьго заняття. Вправи сприяють підготовці до основної частини занять. Основна частина складається із загальнорозвиваючих і спеціальних вправ. Можуть використовуватися ходьба, ігри, прикладні вправи, вправи з предметами, на снарядах. За часом основний розділ займає 65-70% часу. Завершальна частина характеризується зниженням загальнофізіологічного навантаження за рахунок використання дихальних вправ, ходьби, вправ на розслаблення. Завершальний розділ займає 10-20% часу. Дихальні вправи в ЛГ застосовують для тренування навиків правильного дихання, зниження фізичного навантаження, а також спеціальної дії на дихальну систему. Особливо важливо застосовувати дихальні вправи в ранньому післяопераційному періоді, при захворюваннях кардіореспіраторної системи. Всі дихальні вправи виконують вільно, без всяких зусиль. При легеневій патології видих має бути подовженим. У процедурах ЛГ велике практичне значення має дозування фізичного навантаження. Необхідно, щоб ЛГ була адекватна стану людини, викликала помірну збудливість функціональних систем організму, як правило, не супроводжувалась посиленням болю, не викликала б виражену втому і погіршення загального самопочуття людини. Використовуючи всі перераховані вище методичні прийоми, можна оптимально регулювати фізичне навантаження. Схематично величину навантаження ділять на три категорії: I - навантаження без обмеження, дозволяється біг, стрибки і II - навантаження з обмеженням, з виключенням бігу, 18
координаційному відношенні вправ при співвідношенні з дихальними вправами; III - слабке навантаженняз використанням елементарних гімнастичних вправ, переважно у вихідному положенні (в.п.) лежачи, сидячи, при співвідношенні з дихальними вправами. 4. Самостійні заняття з лікувальної гімнастики Ходьба як лікувальний засіб широко використовується для відновлення рухових функцій, тренування серцево-судинної і опорно-рухової систем. Використовується також ходьба з милицями, в спеціальних "ходунах", ходьба по сходах, у воді. Дозування проводиться по темпу, довжині кроків, за часом, по рельєфу місцевості (рівна, пересічена). Ходьбу використовують з метою відновлення механізму ходи (при травмах, ампутаціях, паралічах), поліпшення рухливості в суглобах, хворим гіпертонічною хворобою, вегето-судинною дистонією, легеневою патологією (пневмонія, бронхіальна астма), при порушенні обміну речовин. Практикується дозована ходьба, прогулянки по місцевості з різним рельєфом (теренкур). Теренкур - дозована ходьба за спеціальними маршрутами. Вона залежно від довжини дистанції та крутизни схилу, поділяється на: - маршрут № 1 - 500 м, 2-5°; маршрут № 2 - 1000 м, 5-10°; маршрут № 3 - 2000 м, 10-15°; - маршрут № 4 - 3000-5000 м, 15-20°. Окрім цих показників фізичне навантаження дозується темпом ходьби і кількістю зупинок для відпочинку.
19
5. Гідрокінезитерапія Гідрокінезотерапія - це лікування рухами у воді. Застосовується у вигляді гімнастичних вправ, витягнення у воді, корекції положенням, підводного масажу, плавання, купання, механотерапії та ігор у воді. Тренажери, Однією з форм ЛФК є заняття на тренажерах і спеціальних апаратах. Вони призначені для розвитку сили, витривалості м'язів, розробки суглобів, тобто для збільшення рухливості в суглобі (суглобах). Використані вправи на тренажерах впливають на певні (окремі) групи м'язів і суглоби. Заняття на тренажерах і полегшених апаратах сприяють розвитку основних рухів в суглобах і зміцненню мускулатури. Правильно організовані заняття на тренажерах не повинні викликати больових відчуттів. Спеціальні апарати і різні пристосування для проведення ЛФК особливо важливі для відновлення функції кисті, пальців, крупних суглобів. Тренажери широко застосовуються в системі реабілітації спортсменів з наслідками травм і захворювань опорно-рухового апарату, а також після операцій. Але заняття на тренажерах треба починати не раніше чим через 2-3 тижні лікування. При ранньому початку вправ на тренажерах (наприклад, після меніскектомії) можливе погіршення (уповільнення) регенерації хряща, обмеження рухів, виникнення болів, особливо якщо 20
навантаження припадає на нижні кінцівки. При ожирінні, остеохондрозі хребта заняття на тренажерах, використання сауни (лазні), дієти, ходьба і біг дають помітний позитивний результат. Обережно слід застосовувативправи на тренажерах (блокових апаратах) хворим із захворюваннями суглобів (артрити, поліартрити). У будь-якому випадку заняття мають бути з малими навантаженнями, невеликою напругою і у поєднанні з криомассажем суглоба (суглобів), частою повторюванісгю (2-3 рази в день), але нетривалими (10-15 хв). Протипоказаннями до занять на тренажерах Больовий синдром, контрактури, підвищення артеріального тиску, перенесений інфаркт міокарду, виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки у стадії загострення, тромбофлебіт, міокардит, пороки серця, гострі інфекційні захворювання, стенокардія спокою, вагітність, міопія (більше 3 одиниць), цукровий діабет. При захворюваннях серцево-судинною, легеневою систем також небажані вправи на тренажерах. Таким хворим більш показані циклічні вили діяльності (біг. лижні прогулянки, їзда на велосипеді). Питання до поточного контролю: 1.Що відноситься до природних чинників? 2.Які Ви знаєте засоби лікувальної фізичної культури? 3.Охарактеризуйте гімнастичні вправи. 4.У яких формах застосовують ЛФК? 5.Назвіть завдання ранкової гігієнічної гімнастики. 6.Охарактеризуйте заняття з лікувальної гімнастики. 7.Дайте характеристику методам лікувальної гімнастики. 8.Охарактеризуйте лікувальну ходьбу. 9.Що таке теренкур?
21
ІІІ. РУХОВІ РЕЖИМИ ТА ПЕРІОДИ ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ. АНТРОПОМЕТРИЧНІ ВИМІРЮВАННЯ ПЛАН 1.Антропометричні вимірювання. 2.Періоди застосування лікувальної фізичної культури. 1. Антропометричні вимірювання Для спостереження за зміною фізичного стану здоров'я людини користуються методами антропометричних вимірювань. Найчастіше використовують такі антропометричні розміри, як маса тіла, зріст, окружність грудної клітки, життєва ємкість легень (ЖЄЛ) і м'язова сила. Правильно оцінити той або інший показник можна лише шляхом порівняння його чисельного значення з належною або середньою величиною. Визначення маси тіла Одним із показників фізичного розвитку людини є маса тіла, яка залежить від віку, морфологічних і фізіологічних особливостей організму і дає змогу опосередковано робити висновки про стан здоров'я. Динаміка маси тіла пов'язана з інтенсивністю фізичних навантажень, характером харчування, захворюваннями тощо. Проводять зважування на медичних вагах. Визначення зросту Зріс г вимірюють ростоміром. Людина стає спиною до ростоміра, торкаючись його стійки трьома поверхнями: п'ятами, сідницями, ділянкою лопаток. Голова повинна бути в такому положенні, щоб зовнішній кут ока і верхній край зовнішнього слухового отвору знаходилися на одному рівні. У хворого, що сидить, застосовують антропометр, який дозволяє в будь-якому положенні виміряти зріст хворого й довжину окремих частин його тіла. Вимірювання окружності грудної клітки Під час вимірювання окружності грудної клітки користуються сантиметровою стрічкою, яку накладають так, щоб вона ззаду 22
торкалася нижніх кутів лопаток, спереду в чоловіків - нижньої лінії сегментів сосків, у жінок - рівня IV ребра вище від грудної залози. При цьому проводять три вимірювання: під час максимального вдиху, видиху і період паузи. За різницею показників окружності грудної клітки на висоті вдиху й видиху визначають екскурсію грудної клітки. Життєва ємкість легень ЖЄЛ - найбільша кількість повітря, що її видихає людина післямаксимального глибокого вдиху. ЖЕЛ - один з показників зовнішнього дихання і є сукупністю трьох легеневих об'ємів: дихального об'єму - ДО (кількість повітря, яку вдихають або видихають, за кожного дихального циклу), резервного об'єму видиху - РОвид (кількість повітря, яку людина може видихнути після спокійного видиху) і резервного об'єму вдиху РОвд (кількість повітря, яку людина може вдихнути після спокійного вдиху). ЖЄЛ=ДО+РОвид+РОвд. ЖЄЛ залежить від віку, статі, маси тіла, зросту і фізичного розвитку людини. Визначають ЖЄЛ за допомогою спірометрії, спірографії. За допомогою спірометрії досліджують механіку дихання, оцінюють її порушення та резерви дихальної функції. Збільшення ЖЄЛ спостерігають у процесі фізичного тренування. Зменшення відбувається у разі багатьох захворювань, що супроводжуються ослабленням дихальних м'язів, зменшенням розтяжності легень і грудної клітки, венозним застоєм у малому колі кровообігу. Динамометрія Це вимірювання сили,що розвивається за допомогою будь-якої групи м'язів, спеціальним приладом -динамометром. Силу стиснення кисті визначають за допомогою ручного динамометра. Вимірювання проводять у положенні стоячи, при цьому рука витягнута вбік. Проводять по 3 вимірювання кожного рукою, записують найбільший показник. Для орієнтовного оцінювання антропометричних даних застосовують метод індексів. Масо-зростовий індекс (індекс Кетле) - характеризує масу тіла порівняно з довжиною тіла. 23
Маса тіла, г ____________ Зріст, см у нормі цей індекс складає: для чоловіків -350-400, для жінок -325-375. Зросто-масовий індекс Обраховують так: від величини зросту (стоячи) у см віднімають 100, різниця і є масою тіла, кг. Цей показник застосовуємо лише для оцінювання фізичного розвитку дорослих людей зростом 155—165см. Якщо зріст 166-175см, необхідно віднімати не 100, а 105 одиниць, 176-185см -110 одиниць тощо. Життєвий показник ЖЄЛ, мл Маса тіла, кг для чоловіків - 65-70 мл/кг, для жінок - 55-60 мл/кг. Силовий показник Сила кисті, кг ------------------------------------ х 100, Маса тіла, кг для чоловіків - 65-70, для жінок - 48-50 (дані сильнішої руки). 2. Періоди застосування ЛФК Як правило, виділяють 3 періоди: 1-й період відповідає фазі мобілізації організмом фізіологічних механізмів боротьби з хворобою і формування тимчасових компенсацій; 2-й - фазі зворотного розвитку змін і формування постійних компенсацій (період одужання); 3-й - відповідає завершенню-періоду одужання (підтримувальний).
24
Питання до поточного контролю: 1.Дайте визначення антропометричним вимірюванням. 2.Охарактеризуйте життєву ємкість легень. 5.Від яких показників залежить маса тіла? 6.Що таке динамометрія? 7.Охарактеризуйте періоди ЛФК.
25
IV. ЛІКУВАЛЬНА ФІЗКУЛЬТУРА ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇСИСТЕМИ ПЛАН 1.Анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи. 2.Причини виникнення та профілактика серцево-судинних 3. Завдання та періоди лікувальної фізичної культури. 5.ЛФК при інфаркті міокарда. 6.ЛФК при гіпотонічній хворобі. 1. Анатомо-фізіологічні особливості серцево -судинної системи ССС забезпечує доставку до тканин необхідні для їх ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ поживні речовини, кисень, воду і продукти обміну речовин за допомогою рухаючого рідкого середовища. До систем кровообігу відносяться: серце, артерії, вени, капіляри. Викинута серцем кров розноситься по тканинам через артерії, артеріоли (дрібні артерії) і капіляри, а потім повертається до серця по венулам (дрібні вени) і великим венам. Будь яке захворювання ССС призводить до знижень функцій кровообігу. Реабілітація хворих з серцево-судинними захворюваннями - одна із самих актуальних проблем охорони здоров'я, гак, як серцево-судинні захворювання займають перше місце серед причин смерті. При цьому збільшилось кількість хворих у віці до 45 років. 2. Причини виникнення серцево-судинних захворювань Виникненню серцево-судинних захворювань сприяють гіподинамія, нераціональне харчування, несприятливі екологічні 26
фактори, шкідливі звички (куріння, алкоголізм), стресові ситуації, психоемоційні перевантаження. Для профілактики серцево-судинних захворювань необхідні дієтотерапія, активний руховий режим, застосування загальнозміцнюючих засобів (загартування, масаж, сауни, бані та ін.). Дослідження показали, що дозовані фізичні навантаження сприяють зниженню рівня холестерину у крові, знижують ризикрозвитку атеросклерозу у людей. Систематичні (3-4 заняття на тиждень по 35-45хв) дозовані заняття фізичною культурою сприяють нормалізації згортання крові у хворих. Лікувальна та профілактична дія дозованого фізичного навантаження обумовлена тренуванням мікро циркуляції (м'язового кровотоку тканин) тканин опорно-рухового апарату. Фізичні вправи сприяють прискоренню крово- і лімфотока, збільшують об'єм циркулюючої крові, ліквідують застійні явища в органах, нормалізують психоемоційний стан хворого (сон, настрій). 3. Завдання та періоди ЛФК Завдання ЛФК при захворюваннях серцево-судинної системи визначаються характером захворювання та періодом захворювання. В гострому періоді (палатний чи домашній режим) лікувальна гімнастика виконується лежачи, далі сидячи, послідовно руховий режим розширюється (ходьба по палаті, коридорі, піднімання східцями, вихід у парк). В період одужання ЛФК - ефективний засіб реабілітації. Основним видом фізичної активності являється дозована ходьба, яка сприяє фізіологічному відновленню функцій серця. Завдання підтримуючого режиму - закріплення досягнутих результатів і відновлення фізичної працездатності. ЛФК є ефективним засобом вторинної профілактики захворювання. Пацієнтам з захворюванням серцево-судинної системи необхідно продовжувати займатися фізкультурою. 27
4. Гіпертонічна хвороба Гіпертонічна хвороба - підвищення артеріального тиску: систолічного вище 140 мм.рт.ст. діастолічного вище 90 мм.рт.ст. Це пов'язано зі збільшенням тонусу судин, що створює підвищену опірність кровотоку. Гіпертонічна хвороба приводить до втрати працездатності, передчасного старіння, а й інколи до летального випадку (тромбози, інсульти). Механізми підвищення AT вивчені недостатньо. Етіологічними чинниками, що приводять до підвищення AT, є психічне перенапруження і психічні травми, надлишковий споживання кухонної солі, алкоголю, куріння, ожиріння і інші чинники. Розрізняють IIIстадії. I стадія - у хворих невисоке підвищення AT в цій стадії відсутні II стадія — стійке підвищення AT (200/115), відмічається явища IIIстадія - стійке підвищення AT (230/130) виникають Характерними ознаками гіпертонії є головна біль, яка турбує зранку в потиличній ділянці, головокружіння, шум в голові, порушення сну, інколи виникають носові кровотечі, спостерігаються миготіння мушок перед очима. Консервативне лікування в залежності від стадії лікування включає дотримання режиму праці і відпочинку, обмеження прийому кухонної солі, прийом гіпотензивних препаратів, діуретиків (сечогінних), індивідуальну лікарську терапію, масаж, ЛФК. ЛФК призначають для: нормалізації процесів збудження і гальмування в ЦНС, моторно-судинних рефлексів і судинного тонусу, загального зміцнення організму і емоційного стану хворого, підвищення його працездатності. ЛФК в стаціонарі проводиться у вихідному положенні (в.п.) лежачи, сидячи і стоячи. Призначають ранкову гігієнічну гімнастику, загальнорозвиваючі вправи, дихальні і вправи на 28
розслаблення. Вправи виконують з невеликою амплітудою, у повільному темпі повторюючи кожну 3—6 разів. У панів постільному режимі ЛГ триває 15—20 хв. Вправи виконують у повільному і в середньому темпі, кількість повторень 6-8 разів. У вільному руховому режимі ЛГ виконують у вихідному положенні стоячи, тривалість 20-35 хв., кількість повторення вправ 8-12 разів, комплекси насичують спеціальними вправами, достатній відпочинок, сон і масаж. Виключаються вправи із затримкою дихання (натуження), тривалим нахилом голови вниз, а також стрибки, підскоки. Під час виконання ЛФК необхідно постійно стежити за реакцією хворих на фізичні навантаження, оцінювати суб'єктивні та об'єктивні показники. У постільному режимі ЧСС на піку фізичного навантаження може прискорюватись на більше ніж на 15 за хвилину, намів постільному - 20-25 у вільному 25-32 за хвилину. Збільшення максимального AT у палатному режимі не повинно перевищувати 10-15 мм.тр.ст. у вільному 15-25 мм.рт.ст. мінімальний артеріальний тиск може збільшуватись не більше ніж на 10 мм.рт.ст. 5. Інфаркт міокарда Інфаркт міокарда - це вогнищевий некроз серцевого м'яза в наслідок його ішемії. Розвивається в результаті закупорки однієї з гілок коронарних судин тромбом або атеросклеротичною бляшкою з подальшим порушенням кровопостачання даної ділянки сердечного м'яза і розвитком ішемічного некрозу. Інфаркт міокарда розвивається зазвичай в осіб з атеросклеротичним ураженням вінцевих судин і найчастіше при хронічній коронарній недостатності, яка інколи впродовж довгого часу передує інфаркту міокарду. В утворенні тромбу певне значення має підвищене згортання крові. Найбільш характерним симптомом є різкий біль в області серця, який локалізується на передній поверхні грудей і за грудиною.
29
часто болі відчуваються в області серця, між лопатками. Болі супроводяться значним погіршенням загального стану. Після припинення різких болів у пацієнта залишаються тупі болі. У реабілітації хворих інфарктом міокарду виділяють три періоди: стаціонарний, період відновлення і підтримуючий. Стаціонарний період. Лікувальна гімнастика в в.п. лежачи, потім сидячи і стоячи. Тривалість занять 5-15 хвилин, темп повільний, спочатку з невеликою амплітудою і дихальні вправи. Необхідний контроль ЕКГ. Періододужання проходить в кардіологічному санаторії. Включають дозовану ходьбу, лікувальну гімнастику, ігри, терренкур і ін. Заняття проводять груповим методом. Тривалість періоду 1—1,5 місяця в санаторії і 1 місяць в домашніх умовах (під спостереженням лікаря-кардіолога). Займаються хворі або самостійно, або в поліклініці під керівництвом методиста лікувальної фізкультури. Необхідний контроль ЕКГ. Підтримуючий періодпочинається з 3--4 -го місяця від початку захворювання і триває протягом всього життя хворого. Використовуються наступні засоби ЛФК: лікувальна гімнастика, прогулянки (дозована ходьба), лижні прогулянки, їзда на велосипеді, рибалка, збирання грибів і ягід. У комплексному лікуванні інфаркту міокарду поряд з фармакологічними засобами застосовують ЛФК і масаж. Методика ЛФКзалежить від клінічного перебігу захворювання, віку, статі, фізичної підготовки і рухового режиму пацієнта. При складанні комплексу ЛГ враховують стан здоров'я хворого, вік; в.п., дозування (повторюваність вправ) і регулярність виконання комплексу також залежать від характеру перебігу захворювання, його стадії. Припостільному режимівключають вправи для кінцівок, дихальну гімнастику і вправи на розслаблення. При палатному режимі рекомендуються вправи для середніх і крупних м'язових груп в в.п. лежачи і сидячи, а дихальна гімнастика в и.п. стоячи, тримаючись за спинку стільця. Включають ходьбу по палаті і на місці, пізніше з виходом в коридор, ходьба по коридору, 30
по сходах; при вільному режимі - з виходом в сад (парк лікарні) і заняття ЛФК в залі лікувальної фізкультури лікарні в в.п. сидячи і стоячи (спочатку ззаду стільця), включаючи загальнорозвиваючі, дихальні і вправи на розслаблення. Темп повільний і середній. Проблема реабілітації хворих з інфарктом міокарду є соціальною, оскільки останніми роками значно почастішали випадки цього захворювання не лише серед осіб літнього віку, але і серед молодих людей; часті інвалідність і летальний результат. Провідне місце в реабілітації відводиться ЛФК, помірним фізичним тренуванням (ходьба, прогулянки на лижах, циклічні ви; и вправ), метою яких є поступове збільшення об'єму тренуючих і побутових навантажень. 6. Артеріальна гіпотонія Артеріальна гіпотоніяхарактеризується пониженням тиску систоли нижче 100 мм.рт.ст., тиску діастоли - нижче 60 мм.рт.ст. захворювання пов'язане зі зниженням судинного тонусу, причиною якого є порушення функціонального стану ЦНС Розвивається гіпотонічна хвороба в осіб з виснаженою нервовою системою, психотравмуючими ситуаціями, ослаблених хронічними інфекціями і тяжкими захворюваннями, а також в осіб які зловживають тютюнопалінням та алкоголем. Захворювання має хронічний перебіг. Хворі періодично лікуються в поліклініці, санаторії, профілакторії Скарги хворих на слабкість, млявість, утому зранку після сну, головна біль а біль у ділянці серця, запаморочення, підвищену дратівливість, задуху при помірному фізичному навантажені, непритомний стан. У комплексне лікування гіпотонії включається масаж, ЛФК. При стаціонарному лікуванніЛГ проводиться у вихідному положенні сидячи і стоячи. Включаються загальнорозвиваючі, дихальні, вправи з гантелями, м'ячами, біля гімнастичної стінки. При амбулаторному (домашньому) лікуванніЛГ проводиться у поєднанні з прийомом контрастного душу, сауною (лазнями). Тривалість знаходження в сауні 3-5хв (2-3 заходи) з подальшим 31
прийомом холодного душу (або плаванням в басейні); передозування (тривале знаходження в сауні) і прийом теплого душу або ванни веде до знижєння артеріального тиску. Крім того, необхідні заняття лікувальною фізкультурою (лижні прогулянки, їзда на велосипеді, ігри), а також прийом вранці лимоннику, женьшеню. Питання до поточного контролю: 1.Назвіть причини виникнення серцево-судинних захворювань. 2.Назвіть хвороби, які відносяться до серцево-судинних захворювань. 3.Охарактеризуйте гіпертонічну хворобу. 4.ЛФК при гіпертонічній хворобі. 5.Охарактеризуйте артеріальну гіпотензію. 6.ЛФК при артеріальній гіпотензії. V. ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ОРГАНІВ ДИХАННЯ ПЛАН 1.Анатомо-фізіологічні особливості дихальної системи. 2.Завдання лікувальної фізичної культури. 3.ЛФК при гострому бронхіті. 4.ЛФК при гострій та хронічні пневмонії. 5.ЛФК при бронхіальній астмі. 1. Анатомо-фізіологічні особливості дихальної системи Дихальна система складається з тканин і органів, забезпечуючи легеневу вентиляцію і легеневе дихання. Захворювання органів дихання призводить до порушення газообміну в легенях. Ці захворювання можуть бути викликані різними причинами. Дихання - це єдиний процес який складається з трьох не розривних ланок: - зовнішнього дихання, тобто газообміну між зовнішнім середовищем і кров'ю легеневих капілярів; - забезпечення газообміну, виконуючими системами кровообігу та крові; 32
- внутрішнього (тканинного) дихання, тобто газообмін між кров'ю і клітинами, в процесі якого клітини використовують кисень і виділяють вуглекислий газ. Основу тканинного дихання складають складні окисно-відновні реакції, супроводжуються вивільненням енергії, яка необхідна для життєдіяльності організму. Працездатність людини визначається в основному тим, яку кількість кисню засвоєно з повітря, перейшло в кров легеневих капілярів і доставлено в тканини і клітини, що і виконують три вищесказані ланки. Всі вони тісно пов'язані між собою і володіють взаємною компенсацією. Система зовнішнього дихання складається із верхніх дихальних шляхів, бронхів, легень, грудної клітки і дихальних (міжреберних, діафрагми) м'язів. Рівень функції зовнішнього дихання визначається потребою тканин в кисні. У здорових людей із кожного літра провентильованого повітря поглинається приблизно 40 мл кисню. В атмосферному повітрі знаходиться 20.93% кисню. 0,02%-0,03% вуглекислого газу При захворюваннях органів дихання порушуються функції зовнішнього дихання: порушується механіка дихання, яка пов'язана з втратою еластичності легеневої тканини, змінюється ритмічність фаз дихання, зменшується рухливість грудної клітки; здатність легень, що приводить до порушення нормального газообміну між кров'ю і альвеолярним повітрям; затрудняється бронхіальна прохідність в результаті бронхоспазма, потовщення стінок бронхів, підвищеної секреції і механічної закупорки бронхів при великому кількості мокротиння. Порушення газообміну при захворюваннях легень може бути результатом зменшення їх легеневої вентиляції сприяє також погане відходження мокроти, зменшення скорочуючої функції дихальної мускулатури, зменшення дихальної поверхні за рахунок здавлення частини легень плевральними ексудатом в наслідок запальних процесів, наявності інфільтратів, порушення бронхіальної прохідності, застійних явищ в малому колі 33
кровообігу. Загальна мала фізична активність хворого (гіподинамія). При застосуванні фізичних вправ деякі компенсації дихальної недостатності можна досягти за рахунок покращеної вентиляції легень, в наслідок чого створюються умови для посилення газообміну. В стані спокою людина використовує лише 20-25% дихатьної поверхні легень, інші 75-80% включаються тільки у випадку інтенсивних фізичних навантажень. Головною задачею лікувальної фізичної культури при легеневій патології являється відновлення порушеної функції легень. Відомо, що частота і тип дихання міняються в залежності від положення хворого. - В горизонтальному положенні (лежачи на спині) об'єм грудної клітки відповідають фазі вдиху, діафрагма припідията, функція черевних м'язів обмежена, вихід затруджений. - В положенні лежачи на животі має перевагу рухливість ребер нижньої половини грудної клітки. - В вихідному положенні лежачи на боці блокується рухливість грудної клітки на лежачій (опорній) стороні, протилежна сторона рухається вільно. - Вертикальне положення (стоячи) - це найкраще положення для виконання дихальних вправ, так як грудна клітка і хребет може вільно рухатись по всіх напрямках. - В положенні сидячи переважає нижньобокове та нижньозаднє дихання, а черевне дихання затруджене, - сидячи з прогнутою спиною - верхньогрудне і черевне дихання дещо полегшується. 2. Завдання ЛФК Застосування фізичних вправ при легеневій патології націлена на нормалізацію крово- і лімфообігу і тим самим на ліквідацію застійних явищ в легенях. Систематичне та раннє застосування лікувальної гімнастики сприяє нормалізації частоти і глибини дихання, покращується виділення мокроти, покращення дренажної функції, ліквідації застійних явищ. 34
Ефективність застосування лікувальної гімнастики у хворих з легеневою патологією залежить від інтенсивності, дозування виконуючих вправ, співвідношення дихальних і загальнорозвиваючих вправ, вихідного положення хворих а також віку, статі, протікання захворювання і функціонального стану захворювання. При виконанні лікувальної гімнастики глибина дихання повинна бути адекватною стану здоров'я хворого, протіканню захворювання, віку. Активізація дихання зі зміною вихідного положення покращують дренажну функцію бронхів і збільшують глибину дихання. Лікувальна фізична культура сприяє відновленню рухливості ребер, покращенню вентиляції легень за рахунок збільшення мікро циркуляції в легеневих капілярах, закріплює дихальні м'язи, полегшує роботу серцево-судинної системи. 3. Гострий бронхіт Гострий бронхіт- дифузне гостре запалення трахеобронхіального дерева. Відноситься до частих захворювань (за загальними даними складає 1,5% в структурі захворюваності і 34,5% по відношенню до хвороб системи дихання). Захворювання викликається вірусами і бактеріями, хімічними чинниками. Гострий бронхіт виникає також в результаті охолоджування і вдихання холодного повітря, особливо при порушенні носового дихання. Розвитку захворювання сприяють перевтома, нервова і фізичне перенапруження. В комплексному лікуванні масаж і ЛГ призначаються в період поліпшення стану хворого. Застосовують загальнорозвиваючі і дихальні вправи (з акцентом на видиху), вправи для відходження мокроти. За наявності мокроти спочатку проводиться масаж комірної області, шиї, міжреберних м'язів і активізація дихання, а потім виконується комплекс ЛГ. Включаються також вібраційний масаж (або перкуссионный) грудної клітки тривалістю 3-5 хв. 35
На ніч рекомендується на грудну клітку зробити компрес з розігріваючими мазями (финалгон). 4. Пневмонії Пневмонія - це запалення легень. Характерними ознаками пневмонії є: підвищення температури, озноб; болі при диханні на стороні ураженої легені (особливо якщо приєднується плеврит), які посилюються при кашлі, спочатку сухому, пізніше з в'язкою мокротою; прискорена ШОЄ; при рентгенологічному дослідженні визначається гомогенне затемнення всієї ураженої долі або її частини. Причинами виникнення пневмонії є: мікроби (стафілококи, стрептококи, пневмококи), віруси (грип, кір), грибки, зниження природного імунітету, загальне ослаблення організму, зменшення опірності легенево-бронхіальної тканини, у хворий після операцій які мало рухаються. Пневмонія мaє два періоди протікання гострий і хронічний. До гострих запалень відносять вогнищеву і крупозну пневмонії. Вони характеризуються високо. Температурою, болем у боці при диханні, загальним важким станом організму. У лікарняний період - хворих з гострою пневмонією лікують комплексно. Хворим призначають антибіотики, жаропонижаючі, посилене харчування, а також ЛФК після спаду температури, покращення загального стану хворого. Завдання ЛФК: покращення легеневої вентиляції fa відходження мокроти, відновлення нормального механізму дихання, посилення крово- і лімфо обігу, обмінних процесів у легенях та розсмоктування патологічного вогнища в них. Постільний руховий режим (3-5 днів) призначають лікувальну і ранкову гігієнічну гімнастику, самостійні заняття 5—7 разів на день. Комплекси ЛФК складаються з простих вправ, вправ з матою інтенсивністю. Використовують дихальні статичні і динамічні вправи з вихідного положення лежачи на спині та здоровому боці. Максимальне збільшення ЧСС на піку навантаження на 5-10 за хвилину Метод проведення індивідуальний. Тривалість ЛГ 10-12 хв. 36
Напівпостільний руховий режим (5-7днів) доповнюється лікувальною ходьбою, змінюється вихідне положення хворого в.п. сидячи. Комплекси насичують спеціальними дихальними вправами: нахили, повороти тулуба в боки, обертання тулуба. Добирають вихідні положення, що покращують вентиляцію уражених ділянок. Максимальне збільшення ЧСС на піку навантаження на 10-15 за хвилину. Тривалість ЛГ 18-25 хв. Вільний руховий режим призначають на 10-й день перебування хворого у лікарні. Загальний час ЛФК збільшується до 2,5 годин. Комплекси вправ доповнюються вправами зі снарядами і на снарядах. Дихальні вправи призначають для відпочинку. ЧСС на піку навантаження не більше 100 за хвилину. Тривалість ЛГ 25-30 хв. Післялікарняний період - ЛФК застосовують переважно в умовах поліклініки, ЛГ призначають для повного відновлення морфологічної структури і функції органів дихання, попередження виникнення хронічної пневмонії. Використовують форми ЛФК відповідно до призначеного щадного, шадно-тренуючого або тренуючого рухового режиму. Заняття рекомендують проводити на свіжому повітрі. Навантаження слід збільшувати. Тренажери застосовують для зміцнення м'язів грудної клітки, тулуба і тренування всього організму. Хронічна пневмонія це хронічне запалення легень, яке протікає із структурними змінами в легеневій тканини. Причинами є не вилікувані гострі пневмонії, пневмосклероз, переохолодження, шкідливі випари б повітрі, куріння. Клініка - хворі скаржаться на сухий та вологий кашель, який посилюється в ночі і зранку в холодну і сиру погоду. Температура 37,5°С—38°С, задишку, спочатку при фізичному навантаженні, а згодом і у спокої, болями в грудній клітці. Хронічна пневмонія має два періоди: - 1-й - виздоровлення (ремісії); - 2-й - загострення. У період загострення призначають такі самі засоби і форми ЛФК як при гострій пневмонії. Добавляють вправи з подовженим видихом, вимовою звуків "ж", "з", "ш", "щ", "о'", "у". 37
У період ремісії ЛФК проводять відповідно до призначеного режиму для загального зміцнення і підвищення опірності організму, зміцнення м'язів плечового пояса, грудної клітки,, живота, покращення вентиляції і газообміну в легенях, покращення функції ССС, підвищення фізичної працездатності хворого. Призначають дозовану ходьбу, лижні прогулянки рухливі та спортивні ігри, веслування. Також при гострій та при хронічних пневмоніях призначають вітаміни групи А і Б, дієта, лікувальний, фізіотерапія, курорти. 5. Бронхіальна астма Бронхіальна астма - це інфекційно-алергічне захворювання, яке характеризується нападами задухи різної тривалості і частоти в наслідок бронхоспазму. Причинною с: спадковий фактор 52% і алергени, вони бувають різного походження: - рослинного- приступи часто виникають в пору цвітіння квітів; - тваринного - шерсть тварин, пух може призвести до приступу: - медикаментозного - різні ліки можуть привести до алергії; - хімічної промисловості - ацетон, лак. Бронхіальна астма - це хронічне захворювання тому має стадію загострення і стадію ремісії. Загостренім супроводжується приступом бронхіальної астми. Приступ частіше виникає у ночі, хворий скаржиться на задуху, особливо на ускладнений видих. У хворих виникає страх, хворий займає вимушене положення сидячи опираючись руками в стіл чи стільчик. Обличчя у хворого перелякане, бліде, виступає холодний піт, вени шиї набухлі на віддалі можна почути свистяче дихання. Приступ бронхіальної астми триває від кількох хвилин до кількох днів. Під час нападу часто буває сухий кашель, тахікардія. Лікування: призначають оксигенотерапію, спазмолітики, адреналін (але коли у хворого підвищений AT - заборонено). У комплексній реабілітації хворих бронхіальною астмою застосовуються масаж, ЛТ, фізіотерапію і гідротерапію, сауну, дієту, часте вологе прибирання, провітрювання. 38
Головним завданнямЛФК є нормалізація тонусу ЦНС (ліквідація застійного патологічного вогнища) і зниження загальної напруженості; зміцнити вегетативну нервову систему, нормалізувати процеси збудження і гальмування; зміцнення м'язів, ідо приймають участь в акті дихання; збільшення рухливості діафрагми і грудної клітки; навчання хворого керувати своїм диханням для того, щоб володіти ним під час астматичного приступу; підвищити стійкість організму до впливу зовнішнього середовища; зняття спазму бронхів і бронхіол, нормалізація акту дихання, ліквідація гіпоксії тканин. ЛГ проводиться в періоді між нападами. У комплекс ЛГ включають загальнорозвиваючі, ранкова гігієнічну гімнастику, дозовані прогулянки по рівній м сцевості, легкі спортивні ігри, лижні прогулянки, дихальні вправи і вправи на розслаблення з в.п. сидячи, стоячи і лежачи. Дихальні вправи виконуються з акцентом на видиху (подовжений видих), а також дихальні вправи - з вимовлянням приголосних звуків; дітям рекомендують надувати іграшки. Виключаютьсявправи з натуженням і затримкою дихання, які ведуть по гіпоксії тканин і викликають спазми бронхів. Не рекомендується гартування холодною водою (обливання, моржування), плавання в міському басейні (де низька температура і високий відсоток хлорки у воді). Рекомендується також санаторно-курортне лікування (Крим, степовий клімат), прогулянки уздовж берега моря, ігри на березі моря, плавання, уранішня гімнастика, прийом кисневого коктеля, вітамінізація, сон на свіжому повітрі. Питання до поточного контролю:
39
VI. ЛІКУВАЛЬНА ФІЗКУЛЬТУРА ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ ПЛАН
Серед захворювань внутрішніх органів хвороби органів травлення найбільш розповсюдженні. В більшості випадків вони носять хронічний перебіг і мають схильність до загострення. Вони погіршують функціональний стан всіх систем організму, викликають порушення обміну речовин, знижують працездатність. Ряд захворювань (виразкова хвороба, хронічний гастрит) може привести до передчасної інвалідності. Добрі результати при хронічному протіканню захворювання дає систематичне лікування в комплексі з правильним організованим дієтичним харчуванням, правильним режимом праці та відпочинку та лікувальної фізичної культури. 1. Клініко фізіологічне обгрунтування лікувальної фізичної культури при захворюваннях ШКТ Призначення лікувальної фізичної культури при захворюваннях органів травлення в першу чергу ставить перед собою задачу покращення нервових процесів в центральній нервовій системі. При захворюваннях органів травлення від патологічних змін органів в ЦНС доходять імпульси, які створюють застійне збудження чи пригнічення, порушують протікання процесів. Головним завданням фізичної культури являється покращення трофічних процесів органів травлення. Фізичні вправи покращують обмін речовин органів травлення, покращують кровообіг черевної порожнини, зменшують застійні явища. 40
2. Основні методики лікувальної фізичної культури В заняттях лікувальної гімнастики поєднуються загальнозміцнюючі та спеціальні вправи. Загальнозміцнюючі вправи для різних груп м'язів сприяють підвищенню тонусу центральної нервової системи, покращують функцію внутрішніх органів та опорно руховою апарату. Дихальні вправи, з застосуванням діафрагмального дихання, ритмічно змінює внутрішньо - черевний тиск, впливає масажуючою дією на печінку, шлунок, кишечник. В результаті підсилюється відтік жовчі з печінки, покращується перистальтика шлунка і кишечника. Ці вправи сприятливо діють і на кровообіг в черевній порожнині, покращують венозний відтік і зменшують застійні явища в органах травлення. При захворюваннях органів травлення фізичні вправи виконуються з вихідного положення лежачи, з стійки на колінах, стоячи та сидячи. Вихідне положення лежачи призначається безпосередньо після загострення захворювання, найбільш щадний, це вихідне положення зручне при виконанні вправ для м'язів живота, тазового дна. и дихальних вправ. Вихідне положення стійка на колінах широко використовуються для вправ, включаючи в рух нижні кінцівки, коли потрібно обмежити дію на м'язи живота. Вихідне положення стоячи призначається, коли потрібно надати найбільшу дію на органи травлення і на весь організм в цілому. Вихідне положення сидячи найкраще для спеціальних вправ, та найбільш застосовується при ліжковому, палатному режимі. Темп і ритм рухів залежить від стадії захворювання. В підгострому періоді рекомендується використовувати повільний темп та монотонний ритм рухів. При повній ремісії фізичні вправи можна виконувати в різному темпі (в основному середній ) зі зміною ритмів. Позитивно діє на центральну нервову систему виконання фізичних вправ з емоційним піднесенням. Тому в заняття з фізичної культури потрібно включати ігри, цікаві вправи, вправи з предметами. Лікувальна фізична культура найчастіше призначається при хронічному гастриті, язві шлунка та дванадцятипалої кишки, 41
гепатиті, хронічному холециститі, жовчно кам'яній хворобі, опущені органів черевної порожнини (сплаихоптоз). 3. Гастрит Гастрит - запалення слизистої оболонки шлунку, може бути гострим і хронічним. Гострий гастрит - це гостре запалення слизової оболонки шлунку. Причини: на перше місце ставлять харчовий фактор, вживання грубої, холодної, або гарячої їжі, алкоголю; деякі лікарські препарати можуть сприяти виникненню гастриту; гострі та хронічні інфекційно-алергічні захворювання; нервово-психічие перенавантаження; харчові гострі отруєння. Клінічна картина: хворі скаржаться на болі в епігастральній ділянці, втрату апетиту, нудоту, рвоту, інколи підвищення температури, неприємний запах з ротової порожнини, язик вкритий брудним нальотом. При пальпації живота виникає різкий біль в епігастрії. посилюється нудота. При гастроскопії виявляють гіперемію слизової оболонки шлунку, наявність слизу та ерозій. Лікування: необхідно стримуватись від прийому їжі на 1-2 дня, щоб звільнити вміст шлунку і кишечника, необхідно зробити промивання шлунку. Призначають ліжковий режим. ЛФК при гострих гастритах не застосовують. Хронічний гастрит - це захворювання характеризується, ураженням слизової оболонки шлунка та порушенням секреторної та моторної функцій. Причини: порушення режиму харчування, зловживання алкоголем, тютюнопалінням, вдихання парів лугів та кислот, безконтрольного прийому медикаментів, неповноцінне харчування (хронічний недолік в їжі білків тваринного походження, вітамінів). Часто причиною виникнення хронічного гастриту є виконання інтенсивних фізичних навантажень, у тому числі і при заняттях спортом. Також, до хронічного гастриту можуть призвести захворювання жовчного міхура, підшлункової і щитовидної залози, порушення 42
обміну речовин, хронічні запальні процеси, інфекції, часті стреси, порушення функції ЦНС. Характерними ознаками хронічного гастриту є: неприємний смак в роті, відрижка кислим, нудота, особливо вранці, тягар в епігастрії, метеоризм і болі. Гастрити підрозділяються (з врахуванням секреторної функції шлунку) на гастрит з секреторною недостатністю; гастрит з підвищеною секрецією і кислотністю; гастрит з нормальною секреторною функцією. У спортсменів часто зустрічається гастрит з підвищеною секрецією і кислотністю, який часто переходить у виразкову хворобу. Найчастіше хронічний гастрит з підвищеною кислотністю зустрічається у чоловіків. Симптоми: печія, кисла відрижка, відчуття паління, тиску і тягаря в епігастральній ділянці. У лікарняний період для лікування застосовують дієтотерапію, лікарську терапію, вітаміни і інші засоби. Рекомендуються ЛФК. Лікувальну фізичну культуру призначають v період стихання процесу загострення. Вона протипоказана при сильному болю, багаторазовому блюванні. Завдання ЛФК: поліпшення психоемоційного стану і покращення роботи процесів травлення; нормалізація секреторної і моторної функції травного тракту; стимулювання крово- і лімфообігу в органах черевної порожнини, підсилення трофічних процесів, зменшення запальних явищ; покращання функції дихання; зміцнення м'язів живота. ЛФК під час стаціонарного лікування проводять у два періоди. При гастритах з нормальною і підвищеною секрецією шлунка лікувальну гімнастику проводять перед прийманням їжі, що пригнічує шлункову секрецію. З цією метою за 1-1,5 год. до приймання їжі і фізичних вправ вживають мінеральну воду («Лужанська», «Поляна Квасова»), що, у свою чергу, теж гальмує секреторну функцію шлунка. Використовують полегшені гімнастичні вправи у поєднанні зі статичними і динамічними дихальними вправами та вправами на розслаблення, обмежуючи 43
навантаження на м'язи живота. Рухи виконують у повільному темпі, ритмічно. При гастритах із секреторною недостатністю лікувальну гімнастику проводять за 2 год. до приймання їжі, що стимулює шлункову секрецію. Для підвищення ефекту за 20—30 хв. до приймання їжі п'ють мінеральну воду (миргородська). Комплекси складають із загальнорозвиваючих вправ з невеликою кількістю повторень і обмеженою амплітудою рухів. Спеціальні вправи для м'язів живота виконуються обмежено. В гострій та підгострій фазі захворювання. Хворому призначають напівпостільний режим. Застосовують ранкову гігієнічну і лікувальну гімнастику, лікувальну ходьбу тривалість занять лікувальною гімнастикою 10-20 хв., загальне навантаження невелике. Вільний руховий режим, збільшують навантаження, застосовують спортивно-прикладні вправи. У комплексах лікувальної гімнастики зберігається кількість дихальних вправ і вправ на розслаблення, збільшуються спеціальні, загальнорозвиваючі і вправи з предметами. за рахунок чого заняття тривають 20- 25хв. У цьому періоді у хворих на гастрит з підвищеною секрецією навантаження на м'язи живота залишаються обмеженими. Післялікарняний період реабілітації проводиться в поліклініці, санаторії-профілакторії, санаторії. Застосовують ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію. Завдання ЛФК: нормалізація діяльності ЦНС; підтримання досягнутого рівня функціонування шлунково-кишкового тракту, попередження загострення захворювання та максимальне подовження фази ремісїі; зміцнення м'язів живота; загальне зміцнення організму; адаптація до фізичних навантажень виробничого і побутового характеру. Використовують лікувальну і ранкову гігієнічну гімнастику, прогулянки, теренкур, спортивні і рухливі ігри, плавання, катання на велосипеді, ковзанах, прогулянки на лижах. В комплекси лікувальної гімнастики включають вправи для всіх м'язових груп, на координацію, вправи з м'ячами, гімнастичними палицями, гантелями, різні види ходьби. Заняття будують і 44
проводять з урахуванням особливостей секреторної функції шлунка, наявності супутніх захворювань, що обмежують фізичну працездатність. Тривалість лікувальної гімнастики 35-40 хв. 4. Виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки Це захворювання, яке характеризується порушенням цілісності слизової шлунку і дванадцяти палої кишки та утворення зиразки. Хворіють частіше люди середнього віку 30-40 років. Причиною с: гастрит з підвищеною кислотністю, недоброякісне харчування, нервово-психічне перенапруження ЦНС, зловживання алкоголем та тютюнопалінням, в ряду хворих може мати значення спадковий фактор. Клінічна картина: при виразковій хворобі шлунку - скарги хворих на болі в шлунку до прийому їжі за 30 хв. та після прийому їжі через 1,5 год., які особливо посилюються навесні і осінню При виразці дванадцятипалої кишки - скарги хворих на голодні болі. Болі можуть бути різного характеру У хворих відмічається похудання. Скарги на печію, рвоту. запори. При пальпації відмічається напруження м'язів живота, в епігастральній ділянці посилення болю. Ускладнення: кровотеча, проникання виразки в сусідні органи (підшлункову залозу, печінку), переродження виразки в рак. Виразкову хворобу лікують комплексно: призначають медикаменти, дієтотерапію, пиття мінеральної води, ЛФК. ЛФК призначають після стихання гострих проявів захворювання. Протипоказана ЛФК при значних болях, багаторазовій рвоті, постійній нудоті, кровотечі. Завдання ЛФК: нормалізація психоемоційного стану, сну, зняття болю, нормалізація тонусу ЦНС, поліпшення психоемоційного стану: активізації крово- і лімфообігу: обмінних процесів шлунку; попередження застійних явищ. Під час постільного режиму застосовують ЛГ, яка проводиться з вихідного положення лежачи на спині. Комплекси складаються з дихальних вправ, вправ на розслаблення та з малою інтенсивністю. Тривалість лікувальної гімнастики 10-15 хв. 45
У напівпостільному режимі до форм ЛФК додають ракову гігієнічну гімнастику, лікувальну ходьбу. Гімнастику проводять з вихідного положення лежачи, сидячи, стоячи. Вправи проводять у повільному темпі, тривалість збільшують до 20 хв. Під час вільного режиму ускладнюють гімнастичні вправи із зростанням зусилля, починають застосовувати вправи для живота без натуження. Тривалість гімнастики 20-25 хв. Післялікарняний період реабілітації проводять в поліклініці або санаторії. Завдання ЛФК: зміцнення м'язів живота; адаптація до фізичних навантажень виробничого та побутового характеру; загальне зміцнення організму; стабілізація нормальної діяльності ЦНС; попередження загострень та максимальне подовження фази ремісії. Використовують лікувальну і ранкову гігієнічну гімнастику, теренкур, прогулянки, спортивні ігри. Комплекси лікувальної гімнастики складають з вправ для всіх м'язових груп з невеликими обтяженнями Рухи виконують у повільному і середньому темпі. Тривалість заняття 30-40 хв.
Питання до поточного контролю:
VII. ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ПЛАН 1.Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування ЛФК при 2.ЛФК при інсульті. 3.ЛФК при черепно-мозковій травмі. 4.ЛФК в лікуванні невриту лицевого нерву.
46
І. Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування ЛФК при неврологічних захворюваннях ЛФК у неврологічній клініці є методом відновлювальної терапії, її широко застосовують у лікуванні хворих з післятравматичними станами, судинними та інфекційними ураженнями центральної та периферійної нервової системи. Застосування ЛФК сприяє більш повноцінному функціональному відновленню порушеної рухової активності, загальному оздоровленню організму, скороченню термінів непрацездатності, якнайшвидшій фізичній та трудовій реабілітації. ЛФК призначають особам із захворюваннями нервової системи як метод патогенетичної, неспецифічної, комплексної терапії та профілактичної медицини. Патогенетичний характер цього лікування полягає в тому, що він не тільки допомагає усунути причину захворювання, а й змінити перебіг хвороби, умови її виникнення та наслідки. На тлі патологічного процесу ЛФК змінює патологічні міжсистемні співвідношення. Вона є неспецифічним видом терапії, справляє не лише місцевий, а й загальний вплив на весь організм хворого. ЛФК змінює реактивний стан організму, сприяє якнайшвидшому функціональному відновленню організму хворого. Важлива роль належить ЛФК як засобу профілактики різних ускладнень, що пов'язані з розвитком основного патологічного процесу (недостатня рухливість у суглобах, контрактури, анкілоз, порушення координації тощо). Таким чином, у клініці захворювань нервової системи ЛФК с методом природно-біологічного змісту, що використовує основи) функцію людини - рух, який призначають хворим у вигляді спеціальних фізичних вправ. Як біологічний стимулятор сприятливих реакцій, вона забезпечує активне залучення хворого до лікувального процесу, стимулює та вдосконалює фізіологічні процеси, властиві людині. Продукти білкового обміну, що створюються в тканинах під час виконання фізичних вправ, стимулюють тканинний обмін і сприяють змінам нервово-м'язового тонусу. 47
Симулююча дія фізичних вправ на фізіологічні процеси, що перебігають в організмі пацієнтів із захворюваннями нервової системи, здійснюється через нервово-ендокринно-гуморальні механізми.
Механізм дії ЛФК пояснюється такими чинниками: 1.Усунення застійного вогнища збудження в корі великого мозку, що розвивається у зв'язку з патологічним процесом на периферії або в різних внутрішніх органах. Пригнічення та усунення цього негативного вогнища збудження здійснюється завдяки фізичним вправам через рецепторну систему, яка впливає на кортикальну діяльність за принципом зовнішнього гальмування. 2.Нормалізація динаміки основних нервових процесів кори великого мозку, їх сили, рухливості та врівноваження. Регулювальна роль цих процесів у життєдіяльності людини стимулюється під впливом систематичного застосування фізичних вправ. 3.Удосконалення умовно-рефлекторної діяльності між корою великого мозку, підкірковими утвореннями, внутрішніми органами та м'язами, які працюють. Вона поліпшується за рахунок рефлекторної діяльності через прямі та зворотні зв'язки, що йдуть від ЦНС до периферії. 4.Активне включення хворого в лікувальний процес, у боротьбу з власним захворюванням, що підкріплюється систематичним виконанням спеціальних фізичних вправ. Це фактично забезпечує створення нової позитивної домінанти, яка пригнічує вогнища негативного застійного збудження (у тому числі й больового) у корі великого мозку. Під впливом добре проведених занять ЛГ та ознайомлення хворого з позитивними наслідками застосування ЛФК у нього виникають позитивні емоції, які перебудовують вегетативні зрушення, поліпшують кровопостачання та стан нервово-судинного тонусу. Хворий значно швидше одужує, скорочуються терміни непрацездатності, підвищуються можливості самообслуговування в клінічних умовах і в побуті. Ендокринна ланка позитивної дії ЛГ - це гормональна регуляція фізіологічних процесів в організмі. Гормони кори надниркової залози та передньої частки гіпофіза сприяють формуванню до 48
фізичних вправ. Це так звана гормональна система гіпофіз - кора надниркових залоз. Гуморальна ланка регуляції в механізмі позитивної дії ЛФК на організм хворого зумовлена циркуляцією в крові біологічно активних речовин і синтезу нуклеїнових кислот та білків, які посилюються під час виконання фізичних вправ і забезпечують рівень м'язової працездатності та обміну речовин в осіб із захворюваннями нервової системи. Хімічні сполуки, що утворюються в організмі (гормони, метаболіти, іони водню, кисню, калію, кальцію та ін.), потрапивши і кров, розносяться по всьому організму, змінюють функції органів і систем. Під час виконання м'язової роботи (фізичних вправ) у кров надходять гормони (адреналін, норадреналін та ін.), які стимулюють роботу серця. Метаболіти, що утворюються у м'язах, розширюють артеріоли, що постачають кров до цих м'язів. Унаслідок захворювань та гіпокінезії змінюється рефлекторна регуляція, виникають патологічні рефлекси і патологічні домінанти, які порушують нормальний перебіг фізіологічних процесів в організмі. Таким чином, фізичні вправи як неспецифічний біологічний стимулятор сприятливих реакцій є основним пусковим механізмом нейроендокринної та гуморальної регуляції організму під час лікування різних захворювань у неврологічній клініці. 3.Особливості методики ЛФК у лікуванні інсульту Розрізнюють 3 етапи реабілітації хворих на інсульт: 1-й - ранній відновний (до 3 міс), 2-й - пізній відновний (до 1 року), 3-й - етап залишкових порушень рухових функцій (понад 1 рік). Визначаючи мету, засоби і методики ЛГ на цих етапах реабілітації, ураховують призначений руховий режим та ступінь порушення рухових функцій. Використовують суворий та розширений ліжковий режими, напівліжковий (палатний) і вільний рухові режими. 49
Розрізняють 1-й ступінь порушення рухових функцій (легкий парез), 2-й (помірний парез), 3-й (парез), 4-й (глибокий парез) і 5-й ступінь (плегія, або параліч). На ранньому відновному етапі лікування хворому послідовно призначають суворий ліжковий, розширений ліжковий (2а—2б), палатний та вільний режими. Тривалість кожного рухового режиму залежить від стану хворого і ступеня порушень рухових функцій. Чим значніші порушення рухових функцій виявлені, тим повільніше відбувається розширення режимів рухової активності. Якщо хворому призначають суворий ліжковий режим (на 1-3 дні), заняття ЛФК протипоказані, хворому необхідно забезпечити спокій, медикаментозну терапію та лікування положенням. Укладають хворого в положення, протилежне позі Верніке-Манна. Це зменшує еластичність, запобігає розвиткові м'язових контрактур. Хворого укладають у положення на спині, на боці. Положення хворого змінюють декілька разів на день (4-6 разів) на 30--60хв залежно від його стану і тонусу м'язів паретичної кінцівки, 3 3-го по 15-й день хвороби призначають розшипений ліжковий (2а) режим. Мета ЛФК: поліпшення функцій серцево-судинної га дихальної систем, активізація моторики кишок, поліпшення трофіки тканин, запобігання розвитку пролежнів, зниження м'язового тонусу, профілактика геміплегічних контрактур, підготовка до активного повороту на здоровий бік, стимуляція та відновлення ізольованих активних рухів у паретичних нижніх кінцівках. Із засобів ЛФК у цьому руховому режимі використовують лікування положенням на спині, на боці, дихальні вправи, активні вправи для дрібних, середніх, а пізніше також для великих суглобів здорових нижніх кінцівок. З 3-6-го дня - пасивні рухи в суглобах паретичної нижньої кінцівки. Навчають вольового посилання імпульсів до рухів синхронно з ізольованим пасивним розгинанням передпліччя, згинанням гомілки. Орієнтовно з 16-го по 21-й день хвороби призначають розширений ліжковий (26) руховий режим. 50
Мета ЛФК: посилення загально тонізуючого впливу на хворого, навчання розслаблення м'язів здорової кінцівки, зниження м'язового тонусу в паретичних нижніх кінцівках, переведення хворого в положення сидячи, стимуляція відсутніх активних рухів у паретичних нижніх кінцівках, протидія патологічним синкінезіям, підготовка хворого до переведення його в положення стоячи, відновлення функції опори нижніх кінцівок та навичок самообслуговування за допомогою здорової кінцівки. Занятгя ЛГ необхідно починати з пасивних вправ спочатку для здорової, а потім і для паретичної нижньої кінцівки. Під час виконання пасивних рухів велику роль відіграють вихідні положення окремих сегментів кінцівок. Пальці легше розгинаються, якщо кисть зігнута, передпліччя - якщо плече приведене, супінація передпліччя буде більш повноцінною, якщо лікоть зігнутий, відведення стегна - повнішим у зігнутому положенні. Під час виконання активних вправ необхідно застосовувати полегшені положення, використовуючи ліжкові рами, блоки, гамачки для підтримання паретичної кінцівки. Вправи виконують повільно, плавно, кожен рух - 4-8 разів. Спочатку кінцівка повертається у вихідне положення пасивно, за допомогою інструктора, потім - самостійно, а також з опорою. Особливу увагу слід приділяти відновленню руху І пальця (відведення розгинання, протиставлення). Пасивно або активно протидіють патологічним синкінезіям. Для цього під час виконання активних рухів ногою руки фіксують за головою або вздовж тулуба, кисті - під сідницями, їх також може фіксувати методист. У той час, коли здорова рука хворого зі ингинаються, методист може пасивно розгинати паретичну руку. Використовують також вольове зусилля, наприклад, згинаючи йогу, хворий протидіє згинанню руки, утримуючи її вольовими зусиллями в розігнутому положенні. Мета ЛФК у палатному та вільному рухових режимах: зниження м'язового тонусу, протидія геміплегічним контрактурам, подальше відновлення активних рухів, перехід у положення стоячи, навчання ходити, протидія синкінезіям, відновлювання навичок самообслуговування та прикладно-побутових рухів. 51
Мета ЛФК: засобиі методика ЛГ на пізньому відновлювальному етапі та в період залишкових рухових порушень залежить від ступеня порушень рухової функції. Так, наприклад, за наявності 1-го ступеня (легкий парез) завданнями ЛФК є загальнотонізуючий вплив на організм, зміцнення м'язів плечового поясу та спини, поліпшення постави, тренування ходіння, а за наявності 5-го ступеня (плегія - параліч) - активізація діяльності серцево-судинної та дихальної систем, навчання хворого самостійно повертатися на бік, підготовка до переходу в положення сидячи і стоячи, поліпшення опорної функції нижніх кінцівок, розслаблення м'язів здорових кінцівок, зниження тонусу м'язів, протидія контрактурам, поліпшення трофіки паретичних кінцівок та розширення навичок самообслуговування. 3. Особливості методики ЛФК у лікуванні черепно-мозкової травми Черепно-мозкова травмаможе супроводжуватися струсом, забиттям, здавлюванням і ураженням мозку. V комплексному лікуванні хворих виділяють клінічні періоди. У 1-й період призначають спокій, проводять медикаментознета оперативне лікування, а також лікування положенням. ЛФК протипоказана. У 2-й період призначають розширений ліжковий (2а—26) і палатний режими. Мета ЛФК: активізація життєво важливих функцій серцево-судинної, дихальної і травної систем, а також запобігання застійним явищам у легенях, пролежням, поліпшення та відновлення вестибулярної функції, підвищення загально; о тонусу організму. Призначають ЛГ із незначним фізичним навантаженням з вихідного положення лежачи або сидячи. Застосовують прості вправи на розвиток статокінетичної стійкості, вправи зі зміною положень тіла, рухи голови у бічній та передньозадній площинах з обмеженою амплітудою. Доцільним с виконання вправ на координацію рухів, вправ для язика, нижньої щелепи та мімічних м'язів, а також дихальні вправи з активізацією видиху. 52
4. Особливості методики ЛФК у лікуванні невриту лицевого нерва Клінічнії ознаки: паралізований бік обличчя млявий, дряблий, порушено мигання повік, не закривається очна щілина, рот перекошений у здоровий бік, кут рота з цього боку опущений, мова нерозбірлива. Найтяжче ускладнення невриту лицевого нерва - контрактура паретичних м'язів і поява синкінезії. Лікування комплексне: спеціальне положення (лейкопластична маска), лікувальна мімічна гімнастика (з 6-10-го дня захворювання), масаж, фізіотерапевтичні процедури. Призначають пасивно-активні вправи для мімічних м'язів (В. В. Макареня, 1992). Темп виконання цих вправ повільний або середній. Кожну вправу на початку курсу повторюють 10-15 разів, потім кількість повторень збільшують щодня на 3-5 і поступово доводять до 30-40 разів. У міру збільшення амплітуди самостійних рухів і сили скорочення паретичних м'язів необхідно зменшувати допомогу у виконанні вправ. Слід уникати втоми уражених м'язів. Підтримуванню тонусу м'язів на боні ураження й поліпшенню проведення нервових імпульсів допомагає масаж. Якщо розвивається парез лицевого нерва, завдання ЛФК полягає у відновленні самостійних рухів м'язів обличчя з обох боків. Спеціальні вправи починають з виконання найпростіших рухів мімічних м'язів. Використовують артикуляційні рухи губ, починаючи з вимови голосних а, у, і, о та ін., а потім - кількох складів - ма-ма-ма-ма, чу-чу-чу-чу, мі-мі-мі-мі та ін. Слід зазначити, що поєднання звуків б, в, п, ф, з зі звуками с та у важкі для вимови. Тому рекомендується давати хворому завдання на день для самостійного виконання перед дзеркалом найбільш важкозасвоюваних звуків і складів. Критерієм відновлення нормального стискання губ може бути здатність хворого свистіти на видиху та витягувати губи трубочкою. Методика ЛФК у пацієнтів з цими захворюваннями включає всі засоби для загального зміцнення організму, м'язової системи і зв'язкового апарату. Комплекс вправ складається із загальнозміцнюючих і спеціальних вправ, залежно від захворювання; наприклад, для зміцнення м'язів тазового дна 53
виконують вправи лежачи на спині - згинання й розгинання ніг, відведення їх, зведення і розведення колін, нахили і повороти тулуба.
Питання до поточного контролю: 1.Охарактеризуйте клініко-фізіологіні основи застосування 2.Охарактеризуйте ЛФК приінсульті. 3.Дайте характеристику ЛФКпри черепно-мозкових травмах. 4.Охарактеризуйте завдання ЛФК при невриті лицьового нерва. VIII. ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ОБМІНУ РЕЧОВИН ПЛАН 1.Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування ЛФК при 2.ЛФК і ЛК при ожирінні. 3.ЛФК при лікуванні аліментарної дистрофії. 4.ЛФК при цукровому діабеті. 1. Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування ЛФК при захворюваннях обміну речовин Хвороби обміну речовинвиникають внаслідок порушення різних видів обміну речовин: жирового, білкового, вуглеводного, мінерального, водного. Фізична діяльність у вигляді регулярних занять фізичною культурою і спортом, а також фізичною працею в поєднанні і раціональним харчуванням відіграє важливу роль у підтриманні нормального обміну речовин і здоров'я людини. У разі малорухливого способу життя обмінні процеси в тканинах порушуються, що призводить до розвитку низки хвороб обміну речовин. Найпоширеніші порушення обміну речовин - це ожиріння, цукровий діабет, подагра, гіпотрофія, аліментарне виснаження. Лікувальна дія фізичних вправ при порушенні обміну речовин зумовлена впливом фізичних вправ на поліпшення жирового, вуглеводного, білкового, водно-сольового обміну. Під час 54
виконання фізичних вправ посилюються енергетичні витрати організму. 2. ЛФК при ожирінні Ожиріння - результат надмірного харчування й обмеженої рухової активності, велике значення має спадковий чинник. Залежно від етіології виділяють IV ступені ожиріння: I ступінь - надлишок маси тіла складає 20-29%; II - 30-49%; III - 50-99%; IV-100% і більше. Основними принципами лікування хворих на ожиріння є обмеження харчування, збільшення енергетичних витрат і функціональне зміцнення всього організм)'. Під час організації лікувального процесу слід передбачати збільшення витрат і зменшення надходження поживних речовин. Тому за всіх форм ожиріння обов'язкове правильне поєднання режиму харчування і руху. Застосовуючи лише жорстке обмеження в харчуванні, можна досягти помітних успіхів у зменшенні маси тіла, але за відсутності м'язової активності втрата жирових відкладень призводить до ослаблення організму, в'ялості і зморщування тканин. Завданий ЛФК у комплексній терапії ожиріння спрямовані на підвищення обміну речовин, енерговитрат, неспецифічної опірності й адаптаційних можливостей організму, зменшення маси тіла, запобігання ускладненням і відновлення порушених функцій різних органів і систем. Для посилення ліполітичних процесів, активізації вуглеводного і водно-сольового обміну широко використовують фізичні вправи прикладного і спортивного характеру (ходьба, біг підтюпцем, плавання, лижі, їзда на велосипеді) у поєднанні із загальними гімнастичними вправами. При цьому необхідне виконання різноманітних вправ, які посилюють окисні процеси, з обов'язковим включенням вправ для великих м'язових груп, з вираженим м'язовим зусиллям, що їх виконують у середньому або швидкому темпі. 55
Особливо інтенсивному окисненню жирів з вивільненням їх з депо спричиняють щоденна ходьба в прискореному темпі і біг підтюпцем. Біт підтюпцем має бути адекватним стану здоров'я, ступеню ожиріння і зросту хворих. Починати біг слід у повільному темпі: 1км за 8-Ю хв., відстань - 400-800м. У міру адаптації організму та встановлення ритму дихання дистанція поступово збільшується до 8-Ю км, а час зменшується до 5-7 хв. Особам з ожирінням І—II ступеня і за відсутності виражених змін з боку серцево-судинної системи довжину пробігу поступово збільшують до 10 км (більша відстань не доцільна, оскільки призводить до стомлення організму і зниження всіх його функцій). Щоденний біг підтюпцем (7-Ю км) у поєднанні з раціональним харчуванням дає можливість зменшити масу тіла до нормальних величин і підтримувати її на належному рівні без застосування інших засобів ЛФК. При ожирінні НІ ступеня швидкість і відстань підбирають суворо індивідуально. Хворим з ожирінням IV ступеня краще обмежитися щоденними пішохідними прогулянками. Інтенсивність і характер фізичного навантаження залежать також від періоду лікування. У 1-й період хворого адаптують до зростаючих навантажень помірної інтенсивності, переважно піші прогулянки, РГТ і ЛГ, дихальні вправи, прохолодні обливання, обтирання, гідромасаж і самомасаж. У 2-й період розв'язують основні завдання ЛФК. Використовують вправи для великих м'язових груп зі значною амплітудою рухів. Широко застосовують махи, нахили, повороти й обертання тулуба, вправи з обтяженням (гантелі, еспандери, набивні й надувні м'ячі тощо). До комплексу включають піші прогулянки, біг підтюпцем, туристичні походи, ходьбу на лижах, плавання, їзду на велосипеді та ін. Туристичні піші й лижні походи, а також їзда на велосипеді сприятливо впливають на хворих з надмірною масою тіла. Головними позитивними особливостями фізичних вправ при цьому захворюванні є: глибока біологічність та адекватність, універсальність - немає жодного органа, що не реагував би на 56
рухи; відсутність негативної побічної дії (при правильному дозуванні навантажень і раціональній методиці занять); можливість тривалого застосування, що не має обмежень, переходячи з лікувального на профілактичне і загальнооздоровче. Після вивчення впливу дозованих фізичних вправ на хворих з ожирінням було встановлено, що систематичні заняття позитивно позначаються на динаміці всіх показників кардіореспіраторної системи й обміну речовин. Вибір фізичних вправ, обсягу та інтенсивності навантажень залежить від клінічних проявів ожиріння, супутніх захворювань, віку, статі і рівня фізичної підготовки. Активний руховий режим і фізичні вправи дозволяють підвищити загальну працездатність хворого. У зв'язку з цим ЛФК показана при легких, помірних і тяжких формах ожиріння незалежно від патогенезу захворювання. Особливо показані вправи на витривалість: ходьба, біг, катання на лижах тощо. Корисні також гімнастичні вправи для великих м'язових груп у чергуванні з дихальними вправами. Для кінцівок широко застосовують різноманітні махові й колові рухи великих суглобів, вправи з помірним обтяженням. Сеанси ЛФК необхідно проводити протягом 60 хв. і більше. PIT і ЛГ слід поєднувати з водними процедурами. Масаж доповнює ЛФК і розглядається як метод симптоматичної терапії. Таким чином, фізичні вправи є основою лікування і запобігання надмірній масі тіла. При цьому необхідно виконувати основне правило: уникати перевтоми, застосовувати фізичне навантаження систематично, поступово підвищуючи інтенсивність і тривалістьфізичної рухової активності. З. Аліментарна дистрофія Аліментарна дистрофія- недостатнє надходження в організм продуктів харчування, особливо білкового походження. Цьому сприяють гарячка, хвороби травної системи, значні опіки, що супроводжуються втратою білка. З'являються набряки, гіпотермія, серцева недостатність, порушення психіки. 57
Фізичні вправи посилюють тонізуючу й трофічну дію нервової системи, поліпшують пластичні процеси в тканинах і окисно-відновлювальні реакції. У разі ліжкового режиму призначають найпростіші гімнастичні вправи, які виконують з вихідного положення лежачи, з незначним навантаженням, що забезпечує легку тонізуючу дію, зміцнення скелетних м'язів, помірну активізацію процесів обміну і діяльності серцево-судинної системи, органів дихання й травлення. Рухи в дистальних відділах кінцівок виконують у середньому темпі з поступовим переходом до швидкого; рухи, що залучають до роботи великі м'язові групи, з неповною амплітудою, у повільному темпі. У подальшому збільшуються амплітуда рухів і помірно швидшає темп. Вони чергуються з поглибленим диханням і паузами для відпочинку. Заняття проводять двічі на день по 10—12 хв. У разі поліпшення загального стану, зменшення м'язової слабкості і підвищення пристосованості до навантажень заняття проводять у вихідному положенні сидячи; рухи охоплюють всі основні м'язові групи, виконують з повною амплітудою, у різному темпі. Проводять малорухливі ігри на увагу. Потім виконують вправи у вихідному положенні стоячи, а також додають короткочасну ходьбу. Тривалість заняття зростає до 15-20 хв.. Надалі включають вправи з обтяженням (гантелі невеликої ваги, гімнастичні палиці, набивні м'ячі), малорухливі ігри, ходьба в повільному темпі з поступовим збільшенням відстані до 300-500м. Тривалість заняття - 20-25 хв. При виснаженні, що характеризується лише значним схудненням, зникненням підшкірної жирової клітковини, слабкістю і зниженням працездатності (без виражених дистрофічних змін у тканинах), призначають методику занять, відповідних палатному режиму, надалі - вільному. Використовують вправи, що забезпечують найшвидше відновлення тонусу, сили м'язів та адаптацію до побутових і виробничих фізичних навантажень. Застосовують РГГ і ЛГ, лікувальну ходьбу і прогулянки, ходьбу сходами в межах 2-3 поверхів. Засобами ЛФК є вправи з обтяженням і без нього для всіх основних груп м'язів, вправи біля гімнастичної стінки, на 58
гімнастичній лавці, рухливі ігри (переважно з м'ячем), ходьба з прискоренням, короткочасний біг у спокійному темпі. В умовах санаторного лікування призначають щадні тренувальні (другий і третій) рухові режими. Використовують ЛГ (тривалість до ЗО хв.), теренкур, волейбол, прогулянки, екскурсії до 4-6 км, прогулянкове веслування, у зимових умовах - пішохідні прогулянки на лижах, катання на ковзанах. 4. Цукровий діабет Цукровий діабет - одне з найпоширеніших захворювань, зумовлених порушенням вуглеводного обміну, до якого призводить недостатнє вироблення інсуліну підшлунковою залозою. У разі цукрового діабету утворення глікогену в печінці і м'язах зменшується, внаслідок чого підвищується вміст глюкози в крові (гіперглікемія), і вона починає виводитися з сечею (глюкозурія). До розвитку цукрозого діабету призводять порушення діяльності ЦНС (часто після психічних травм), розлади харчування, надмірне вживання вуглеводів, інфекційні хвороби, спадкова схильність. У разі значної гіперглікемії організм зневоднюється, виникає постійне відчуття спраги. Відбувається накопичення жиру в крові (ліпідемія) і холестеринемія. У хворих знижується еластичність шкіри (вона стає сухою, в'ялою), опірність організму інфекції, виникають різні супутні захворювання й ускладнення (гноячкові ураження шкіри, гіпертонічна хвороба, захворювання нирок, крові, периферійних артерій тощо). У тяжких випадках цукровий діабет може призвести до гангрени нижніх кінцівок. Небезпечним для життя проявом цукрового діабету є гіпоглікемічна і гіперглікемічна кома. Гіпоглікемічна кома спостерігається в разі різкого зниження вмісту глюкози в крові (при передозуванні інсуліну) і характеризується появою відчуття слабкості, прискореним серцебиттям, підвищенням збудливості, судомами й знепритомненням. Гіперглікемічна кома зумовлена отруєнням організму продуктами неповного згоряння жирів (накопичення кетонових тіл). Для неї характерні блювання, сонливість і знепритомнення, судоми. Лікування цукрового діабету залежить від тяжкості захворювання. 59
У разі легкої форми нормалізація вуглеводного обміну досягається дієтою з обмеженням вуглеводів, фізичними вправами. Цукровий діабет середньої тяжкості компенсується інсуліном та антидіабетичними препаратами на фоні дієти. За умов тяжкої форми призначають високі дози інсуліну, сувору дієту, у крайньому разі застосовують хірургічне лікування (пересадка підшлункової залози або введення В-клітин, які виробляють інсулін). Застосування ЛФКу комплексному лікуванні хворих на цукровий діабет зумовлено стимулюючим впливом фізичних вправ на тканинний обмін, утилізацією глюкози в організмі і її підвищеним відкладенням у м'язах. Установлено, що під впливом фізичних вправ рівень глюкози в крові значно знижується, іноді до норми. Дозовані фізичні вправи посилюють дію інсуліну, що вводиться. У хворих з надмірною масою тіла під впливом фізичних вправ нормалізується жировий обмін і зменшується жироутворення. V комплекс ЛФК включають вправидля всіх м'язових груп. Рухи виконують з великою амплітудою, у повільному й середньому темпі, а для дрібних м'язових груп - у швидкому. Широко використовують вправи з обтяженням і на гімнастичних приладах (гімнастична стінка, лавка, щаблина). Тривалість занять - 30-45 хв. Хворим з легкою формою цукрового діабету необхідно застосовувати дозовану ходьбу на відстані від 4 до 10 км, спортизні вправи, качання на лижах, ковзанах., плавання, ігри тощо. При цьому необхідний суворий лікарський контроль. У хворих на цукровий діабет середньої тяжкості застосовують вправи помірної та низької інтенсивності для всіх м'язових груп, дихальні вправи і вправи на розслаблення м'язів. Тривалість занять - 25-30 хв. Крім ЛГ, застосовують дозовану ходьбу, біг підтюпцем. Ускладненнями цукрового діабету (особливо у хворих середнього і похилого віку) є захворювання серцево-судинної системи (атеросклероз і гіпертонічна хвороба). Заняття з такими пацієнтами проводять згідно з методикою, яку використовують 60
для супутніх захворювань. Навантаження слід визначати як за ступенем адаптації серцево-судинної системи, так і за показниками вмісту глюкози в крові і сечі. У разі тяжкої форми захворювання заняття ЛФК починають після виведення хворих з тяжкого стану з тим, щоб запобігти ускладненням, зумовленим гіподинамією та порушеннями обміну. Адаптація хворого до фізичних навантажень повинна бути поступовою. Перші заняття проводять за методикою, яку використовують при хворобах серцево-судинної системи, залежно від тривалості призначеного режиму, до настання компенсації (зниження рівня глюкози в крові і сечі під впливом дієти і лікарських засобів). У хворих молодого й середнього віку загальне навантаження на організм невелике або помірне. Широко використовують вправи для дрібних і середніх м'язових груп. Вправи для великих груп м'язів включають до комплексу поступово й обережно залежно до адаптації організму до навантаження. Надалі додають дозовану ходьбу від 500м до 2 км і малорухливі ігри. Під час дозування навантаження необхідно враховувати, що інтенсивна м'язова робота підвищує вміст глюкози в крові. Фізичні вправи, що тривало виконують у повільному темпі, знижуютьвміст глюкози в крові, оскільки при цьому витрачається не тільки глікоген, а й глюкоза в крові. Не можна застосовувати вправи з вираженим загальним сило-вим напруженням і вправи на швидкість, за яких у м'язах пере-важають анаероби; процеси і підвищується вміст в крові кислих продуктів. Таким чином, порушення обміну речовин, що перебігають вигляді самостійних захворювань, можуть бути наслідком розладів діяльності залоз внутрішньої секреції і нервової системи, неповноцінного (у тому числі недостатнього або надмірного) хар-чування та інших причин. У разі переважного порушення одного з видів обміну тією чи іншою мірою завжди виникають порушення і більшості його інших видів. У разі спеціального підбору вправ можна впливати переважно на жировий, вуглеводний або білковий обмін. Довгочасні вправи на витривалість збільшують енерговитрати організму за рахунок 61
згоряння вуглеводів і жирів, силові вправи впливають на білковий обмін і сприяють відновленню структур тканин. Фізичні вправи чинять загальнотонізуючий вплив на організм, нормалізуючи дію нервової і ендокринної регуляції всіх трофічних процесів. Зокрема, при порушенні вуглеводного обміну підвищується засвоєння глюкози тканинами, приожирінні посилюється згоряння жирів, при виснаженні поліпшується засвоєння і синтез білків. Засвоєння форм і методик ЛФК дає змогу забезпечити ефективне її використання при різних захворюваннях залоз внутрішньої секреції і розладах обміну речовин.
Питання до поточного контролю: 1.Охарактеризуйте клініко-фізіологічне застосування ЛФК при 2.Завдання ЛФК при ожирінні. 3.Охарактеризуйте ступені ожиріння. 4.Дайте характеристику ЛФК при лікуванні аліментарної 5. Охарактеризуйте особливості ЛФК при цукровому діабеті. ОРІЄНТОВНІ КОМПЛЕКСИ ЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ПРИ ВНУТРІШНІХ ХВОРОБАХ Орієнтовний комплекс лікувальної гімнастики при бронхіальній астмі 1.В.п. - сидячи на стільці, руки до плечей. З витягуванням рук вгору і випрямленням тулуба - вдих, з легким нахилом тулуба, притисненням плечей до грудної клітки-видих - 4-5 разів (видих подовжений, рухи ритмічні). 2.В.п. - сидячи, руки опущені, ноги витягнуті. Розвести руки і ноги - вдих, звести ноги, обійняти руками грудну клітку - видих - 3-4 рази (п'яти не відривати). 3. В.п. - сидячи, руки на попереку. Спокійне і глибоке дихання - 5 разів (видих ротом). 62
4. B.п.-стоячи. Ходьба звичайна з прискоренням і уповільненням 5. В.п. - стоячи. З підніманням рук в стороии-вдих, з опусканням - видих - 3—4 рази (з посиленням видиху). 6. В.п. - сидячи, палиця перед грудьми. Почергово викидання - видих - 3—5 разів. 7.В.п. - сидячи, палиця перед грудьми. 1 - поворот тулуба і викидання рук вправо, 2 - вихідне положення, 3 - нахил тулуба вперед - видих - по 2-3 рази (те ж в іншу сторону. Рухи спокійні). 8.В.п. - сидячи, руки на поперек. Спокійне дихання - 3-4 рази (з посиленням видиху). 9.В.п. - сидячи, в руках волейбольний м'яч. Перекидання м'яча партнеру однією рукою, з ударом м'яча об підлогу - 12—15 разів (дихання довільне). 10. В.п. - сидячи, руки на поперек. Спокійне і глибоке дихання - Орієнтовний комплекс вправ з лікувальної гімнастики для хворих на інсульт яким призначено розширений ліжковий режим Вихідне положення (В. п.)- лежачи на спині, паретична нога в коригованому положенні, а паретична рука, з мішечком піску на долоні, вздовж тулуба. Згинання та розгинання у плечовому суглобі випрямленої здорової руки, 6-8 разів. Темп середній, амплітуда повна. В. п.- те ж саме, тільки паретичну руку хворого інструктор підтримує знизу в ліктьовому суглобі, а другою рукою фіксує кисть і пальці в положенні розгинання. Пасивне згинання та розгинання у плечовому суглобі випрямленої паретичної руки, 8-10 разів. Темп повільний, рухи плавні, амплітуду збільшувати поступово. В. п. – те ж саме. Пасивне згинання та розгинання в ліктьовому суглобі паретичної руки хворого, зберігаючи розігнуте положення кисті та пальців, 5-6 разів. Темп повільний, амплітуда повна, рухи плавні. 63
В. п. – те ж саме. Пасивна супінація та пронація кисті паретичної руки, 5-6 разів. Темп повільний, амплітуда повна, дихання спокійне. В. п. – те ж саме. Пасивне відведення та приведення в плечовому суглобі випрямленої паретичної руки, 6-8 разів. В. п. - те ж саме, тільки паретична рука трохи відведена, передпліччя в середньому положенні. Пасивне згинання в суглобах пальців паретичної руки. Відведення та приведення І пальця, по10-12 разів у кожному суглобі. Дихання довільне. В. п. – те ж саме, паретичні кінцівки в коригуючому положенні, здорові - випрямлені. Відведення здорової ноги вбік із поверненням у в. п., 5-6 разів. Амплітуда рухів повна, темп повільний, дихання не затримувати. В. її. – те ж саме для паретичної руки. Інструктор рукою фіксує стопу під прямим кутом, а другою знизу підтримує гомілку у верхній третині. Пасивне згинання та розгинання паретичної ноги в колінному та кульшовому суглобах, 8-10 разів. Темп повільний, згинання з максимально можливою амплітудою, а розгинання-з неповною. В. п. – те ж саме для паретичної руки, паретична нога на валику. Згинання та розгинання паретичної ноги у колінному та кульшовому суглобах, 8-10 разів. Темп повільний, амплітуда повна. Орієнтовний комплекс лікувальної гімнастики при гіпертонічній хворобі 1.В. п. - лежачи на спині. Не відриваючи п ятки і лікті від матраца, згинати і розгинати ноги в колінних і кульшових суглобах, а руки в ліктьових, як при ходьбі (7-8 раз). Дихання вільне. 2.В. п. – те ж саме. Підняти руки вгору - вдих, вниз - видих. (3-4 рази). 3.В. п. – те ж саме. Вдихнути, підняти пряму праву ногу, видих -опустити ногу. Те саме лівою ногою ~ 3-5 раз. 4.В. п. - те ж саме. Вдихнути, видихаючи сісти без допомоги рук, нахилитися і торкнутися пальцями рук до пальців ніг. (3-4 рази). 64
5.В. п. - те ж саме. Зробити 3—4 колових рухи лівою ногою, опустити ногу і пролежати 30 сек. Повторити вправу правою ногою 4 рази. Дихання вільне. 6.В. п. - сидячи на стільці. Вдихнути на видиху нахилити тулуб в перед і достати пальцями підлоги. На вдиху повернутися у В.п. (4-5 раз). 7.В. п. - те ж саме. Нахилити голову вперед, потім відвести назад, повернути вправо, вліво, рухи головою по колу. (3-4 рази). Дихання вільне. Темп середній. 8.В. п. - те ж саме. Вдихнути, зігнути ногу в колінному суглобі, видихаючи підняти стегно до живота. (4-5 раз). 9.В. п. - те ж саме. Носками зачепитися за перекладину столу або ліжка. Вдихаючи відвести тулуб назад, на вдиху повернутися у В.п. 3-5 раз. 10.В. п. - стоячи. Ходьба повільна на 2 хв., високо піднімаючи коліна, розмахуючи руками. Дихання вільне. 11.В. п. – те ж саме. Вдихаючи, підняти руки вгору, видихаючи відвести їх в сторони і опустити. 3-4 рази. 12.В. п.- те ж саме. Вдихнути, взятися за спинку стільця, присісти -видих 3-4 рази. 13.В. п. – те ж саме. Вдихнути, нахиляючи тулуб вліво і одночасно піднімаючи праву руку -видих, вирівнюючись вдих, потім нахил вправо 4 5 разів.
14.В. п. – те ж саме. Ноги на ширині плечей - вдих, нахилити тулуб вперед, дістати руками підлогу - видих. 3-4 рази. 15.В. п. – те ж саме. Встати, права рука на спинці стільця, лів? па стегні. Відвести ліву ногу в бік, вперед, назад, зробити колові рухи ногою то в одну сторону до в іншу. Те саме правою ногою 4- 5 раз. Дихання вільне. 16.В п. – те ж саме. Згинання руки в ліктях і одночасно стискати кисті в кулак. Витягнути руки вперед і зробити кілька колових рухів 5-6 раз. Дихання вільне. 17.В. п. – те ж саме. Ноги на ширині плечей, руки на стегнах, повороти тулуба 4-5 раз. 18. В. п. – те ж саме. Спокійна ходьба 1-2 хв., піднімаючи руки вверх - вдих. Опускаючи їх в сторони - видих. 1-2 хв. 65
Лікувальна фізична культура хворих на гостру пневмонію (напівпостільний режим) 1.Лежачи на спині, руки за голову - глибоке рівномірне дихання з підрахунком дихальних рухів 3-4 хв. Увагу приділити підрахункам дихання, глибині вдиху і тривалості видиху. 2.Лежачи на спині, долоні на нижній частині грудної клітки — повільний глибокий вдих з одночасним сильним розправлення грудної клітки тривалий видих із натискуванням на грудну клітку, особливо у другій половині видиху. (3-4 хв.). 3.Лежачи на спині, права рука на грудях, ліва - на животі — почергове грудне і черевне дихання. (6-8 разів). 4.Лежачи на спині. Руки зігнуті в ліктьових суглобах - повне дихання. Під час виконання вправи почергове стискування пальців і розтискування, згинання і розгинання ступень. (2-3 хв.). 5.Лежачи на спині, руки вздовж тулуба - підняти руки, зігнуті в ліктьових суглобах, вверх, трохи розвести їх в сторони - вдих, повернутись в вихідне положення, активно натискуючи на передньобічні відділи грудної клітки плечима - видих. (3-4 рази). Темп - повільний, видих - подовжений, дихання глибоке. 6.В.п. - повільний вдих, глибокий, на 2-3 рахунків, повний видих на 6-8 і т.д. рахунків. (3-4 хв.). 7. Лежачи на спині, руки за головою - глибоке рівномірне Орієнтовний комплекс вправ для зміцнення дихальної мускулатури 1.В. п. - лежачи на спині, мішок з піском в області діафрагми. Після помірного вдиху мішок м'язами черевного преса піднімається догори, на повільному видиху через губи, складені трубочкою, він опускається вниз. Вправи повторюють 4-5 разів (якщо глибокий вдих переноситься добре, то вправи можна починати з нього). 2.В. п. - лежачи на боці, мішок з піском на бічній поверхні грудної клітки. Під час вдиху руку піднімають догори, мішок піднімається якнайвище, на повільному видиху опускається. Щоб 66
видих був тривалішим і повнішим на мішок з піском надавлюють плечем. 3.В. п. - сидячи, руки до плечей, у руках гантелі. Після вдиху на видиху роблять обертальні рухи в плечових суглобах то в одну, то в іншу сторону. 4.В. п. - сидячи на стільці, ноги витягнуті і розставлені на ширину плечей, у руках гантелі. Розвести руки в сторони - покірний вдих, на повільному видиху дістати гантелею носок то правої, то лівої ноги. 5.В. п. - те ж. Після вдиху на видиху нахилити тулуб вправо, підсилюючи нахил піднятою догори рукою. Повторити ту ж вправу вліво. 6.В. п. - те ж. Ноги разом, витягнуті вперед, руки на колінах. На вдиху підняти палицю над головою, на повільному видиху нахилитися вперед, дістаючи палицею стопи. На видиху можна вимовляти голосні (у, і) і шиплячі (ш, ч) букви. 7.В. п. - сидячи на стільці. Після помірного вдиху на повільному видиху "ходьба" сидячи з вимовою то голосних, то шиплячих букв. 8.В. п. - стоячи біля стільця, тримаючись за його спинку. Після вдиху на повільному видиху присідання з вимовою голосних букв. Спочатку 3-4 рази, поступово збільшуючи до 20. 9.В. п. - стоячи збоку біля стільця, одна рука на спинці. Після вдиху на повільному видиху по черзі роблять махові рухи розслабленою рукою і ногою. 10. В. п. - стоячи, руки на поясі. Піднятися на носки, прогнутися 11.В. п. - сидячи. Вдих, на видиху нахил голови вперед, відведення назад, догори, вдих, повороти в сторони, нахили в сторони, вдих, на видиху обертання голови в сторони. Кожен елемент повторюють 3—4 рази. 12.В. п. - те ж. Розслабити всі м'язи, закрити очі, опустити плечі, нахилити голову, спокійне дихання. Ці вправи можна виконувати підряд з паузами для відпочинку чи вибрати ті, що краще переносяться і впливають на хворого. 67
Кожну вправу повторюють 4-5 разів, поступово збільшуючи до 7-10 разів. Орієнтовний комплекс фізичних вправ для хворих пневмонією 1.В. п. - лежачи, руки вздовж тулуба. Спокійне дихання - 40-60 с. 2.В. п. -лежачи, руки вздовж тулуба. Супінація і пронація кисті; дихання довільне - 6-8 разів, (темп середній). 3.В. п. - лежачи, руки вздовж тулуба. Руки вгору до спинки ліжка - вдих; 4.В. п. - видих; дихання злегка поглиблене 3-4 рази (темп повільний). 5. В. п. - лежачи, руки вздовж тулуба. Згинання і розгинання 6. В. п. - лежачи, руки вздовж тулуба. Руки в сторони - вдих: В.п. - видих - 3-4 рази (темп повільний). 7. В п. - лежачи, руки на поперек. Згинання по черзі правої і лівої ноги в колінному суглобі, не відриваючи від постелі; дихання довільне - 3-4 рази (темп повільний). 8. В. п. - лежачи, руки зігнуті в ліктях. Виконати упор ліктями і 8. В. п. -лежачи, руки вздовж тулуба. Спокійне дихання 40-60с. 9. В. п. - лежачи, руки вздовж тулуба. Кисті в "замок", руки 10.В. п. - лежачи, руки вздовж тулуба. Поперемінне відведення ніг сторони, дихання довільне - 2-3 рази (темп, повільний). 11.В. п. - лежачи, руки вздовж тулуба. Спокійне дихання - 30-40 с. 12.В. п. - лежачи, руки вздовж тулуба. По черзі правою і лівою рукою лістати предмет на стільці; дихання довільне - 2-3 рази (темп повільний) 13.В. п, - лежачи, руки зігнуті в ліктях, кисті до плечей. Розвести плечі в сторони - вдих, В.п. - видих - 3-4 рази (темп повільний). 68
14. В. п. - лежачи, руки вздовж тулуба. Спокійне дихання 30-40 (темп повільний). 15.В. п. - лежачи, руки вздовж тулуба. Підняти по черзі праву і ліву ногу вгору, опустити на ліжко; дихання довільне - 2-З рази (темп повільний) 16.В. п. - лежачи, руки вздовж тулуба. Руки вгору, дістати до спинки ліжка вдих, В.п. - видих - 3—4 рази (темп повільний). 17.В. п. - лежачи, руки вздовж тулуба. Спокійне дихання - 40-60 с. При наявності ателектазу в легенях необхідно застосовувати спеціальні дихальні вправи в положенні лежачи на здоровому боці 3 підкладеним під нього валиком, що допомагає підвищити Орієнтовний комплекс з лікувальної гімнастики при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки (стадія ремісії) 1.В. п. - лежачи на спині, руки вздовж тулуба. 1- руки до плечей, 2 - руки в сторони. З - руки до плечей, 4 в.п. (Ритмічно в спокійному темпі) 1-2 вдихнути, 3-4 видихнути. 4 5 раз. 2.В. п. – те ж саме. Одночасне згинання і розгинання пальців рук і згинання і розгинання ступнів. (Повільно ритмічно) 5-6 раз. 3. В. п. – те ж саме. Почергове згинання і розгинання ніг в 4.В. п. - те ж саме. Згинання і розгинання в ліктьових суглобах сумісно з поглибленим диханням. 8—10 раз. 5.В. п. - лежачи на спині, ноги зігнуті. Розведення і зведення стегон. 6-8 раз. 6.В. п. - те ж саме. Припідпяти таз (повільно сумісно з поглибленим диханням ) 3-4 рази. 7.В. п. - лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Почергове піднімання прямих рук вверх. Підняти руки - вдих, опустити -видих. 5-6 раз. 8. В. п. - те ж саме. Почергове піднімання прямих ніг вверх. 3- 4 рази. 69
9. В. п. -лежачи на правому боці. Відведення лівої руки в сторону сумісно з поглибленим диханням. 4—5 раз. 10.В. п. - те ж саме. Згинання ноги в коліні з невеликим підтягуванням її лівою рукою. 3-4 рази. 11.В. п. - те ж саме. Почергове відведення ніг в сторони до краю ліжка (повільно, спокійно). 3—4 рази. 12.В. п. - лежачина правому боці. Рухи лівою прямою ногою назад і зігнутою вперед. (Повільно, ритмічно). 4-5 раз. 13.В. п. - те жсаме. Почергово відведення ніг в сторони до краю ліжка (повільно, спокійно) 3-4 рази. 14.В. п. - лежачи на лівому боці. Рухи стегон вправо і вліво. (Ритмічно, спокійно) 4-5 раз. 15. Діафрагмальне дихання, поглиблене. 4-5 раз. 16.В. п. - те ж саме. Піднімання рук вверх - вдих, опускання -видих (Спокійно, ритмічно). 4-5 раз. 17.В. п. - те ж саме. Піднімання рук вверх - вдих, опускання -видих (Ритмічно, спокійно). 4-5 раз. 18.В. п. - лежачи на спині. М'язи розслаблені, осі закриті. Ритмічне трошки поглиблене дихання. 15-20 раз. Методичні вказівки:вправи виконуються в В.п. стоячи, сидячи, лежачи. Зростає до повної амплітуди дихання, рухів руками, ногами, тулубом, включаючи вправи з снарядами (вагою до 1,5 кг), з переходом на координацію, спокійні ігри і естафети. В цьому періоді необхідно широко використовувати ходьбу в спокійному темпі. Комплекс лікувальної гімнастики для хворих із захворюваннями шлунково-кишкового тракту та печінки 1.В. п. - лежачи на спині. Діафрагмальне дихання. При вдиху живіт піднімається, при видиху опускається (3-5 раз.) 2.В. п. - лежачи на спині. Почергове згинання і розгинання ніг в колінних суглобах (по 5-7 раз). 3.В. п. - лежачи на спині. Почергове і одночасне піднімання колін до грудей (по 7-9 раз). 70
4. В. п. -лежачи на спині на підлозі. Ноги зігнуті. На два рахунки 5.В. п. - лежачи на спині. Піднімаючи зігнуті ноги і таз, перекочуючись на лопатки, виконати стійку на лопатках. Тримати 3-5 сек. (2-3 рази). 6.В. її. - лежачи на спині, ноги вертикально підняті. Опустити ноги, фіксуючи 5-6 сек. в декількох проміжних положеннях.(3-5 раз). 7.В. п. - лежачи на боку, ноги зігнуті. Діафрагмальне дихання (4-6 раз). 8.В. п. - лежачи на боку, ноги зігнуті. Випрямлення і відведення назад ноги, яка лежить зверху, потім згинання її в коліні і підтягування до грудей - видих (по 8-10 раз). 9.В. п. - лежачи на боку: нога, яка знаходиться внизу зігнута, вгорі прямо. Одночасне піднімання (вдих) і опускання (видих) однойменної руки і ноги (6-8 раз).Вправи 7-9 разів повторюються із В.п. лежачи на другому боці. 10. В. п. - стоячи на руках і колінах. Опуститися на лікті. 11.В. п. - стоячи на руках і колінах. Діафрагмальне дихання (З— 5 раз). 12.В. п. -лежачи на животі. Припіднімаючи ноги над підлогою (на 20 -30 см.), відводити їх, скільки можливо то вліво то вправо. В крайніх положеннях ноги опускати на підлогу на 2—3 сек. (по 6-8 раз). 13.В. п. - лежачи на животі. Легко торкаючись підлоги, відвести йогу в сторону, не зупиняючись підняти вгору (при цьому повертаючи таз), продовжуючи рух, опустити її у В.п. 14. Ходьба з високим підніманням колін. Дихання вільне. Лікувальна фізична культура при хронічному гастриті Методичні вказівнії. Всі вправи виконуються у повільному темпі з глибоким диханням переважно діафрагмального характеру, плавно, без 71
ривків і натужування: при підвищеній секреторній функції шлунка - 1,5—1 год. до їжі, при пониженій - за 30-20 хв до їжі. I. В.п. - сидячи на стільці, ноги разом, прямі, долоні на колінах Вправа 1. Підняти пряму ногу і руку вверх - вдих. Повернутися у в.п. - видих. Повторити по черзі кожною ногою і рукою 2—5 разів. Те ж саме, відводячи ногу і руку по черзі в сторону. Повторити 2-5 разів. Вправа 2. В.п. - ноги на ширині плечей, долоні на колінах. З поворотом тулуба відвести зігнуту руку в сторону - назад, доторкання передпліччям спинки стільця - вдих. Повернутися у в.п. - видих. Повторити по 3-5 разів у кожну сторону. Вправа 2а. Посилений варіант. Повороти тулуба виконувати з в.п. (вправа 2) з прямими руками із широко розставленими ногами. Вправа 3. В.п. - те ж саме. Відхилити тулуб назад (до спинки стільця). Долонями ковзаючи до грудей, підняти лікті вверх (пальці біля плечей) - глибокий вдих. Повільно нахилити тулуб вперед, долонями ковзаючи до носків — повний видих (зафіксувати нахил на 2-4 рахунки). Вправа За. Посилений варіант. Підняти руки вверх (або в сторони), прогинаючи спину і нахиляючи голову назад (з торканням спинки стільця) - глибокий вдих. Згинаючи коліна, повернутися у в.п. (долоні на колінах), злегка нахиливши тулуб вперед- видих. Повторити 2-6 разів. Вправа 4. Підняти руки в сторонни- вдих. Піднімаючи зігнуте коліно, обхопити його руками і підтягнути до грудей - видих (зафіксувати положення на 2-4 рахунки). Повторити по черзі кожною ногою 2-4 рази. Примітка: при больових відчуттях коліно до грудей не підтягувати. Вправа 5. В.п. - те ж саме. Перемістити руки на сидіння, за тулуб (в натиск). Спокійно глибоко дихати животом. При вдиху живіт піднімати, при видиху - опускати. Повторити 4-8 разів. II. В.п. - лежачи на спині на лаві або на килимку, ноги 72
Вправа 6. Зігнути одне коліно (ковзаючи ступнею) - видих. Повернутися у в.н. - вдих. Те ж саме, піднімаючи ногу у висі. Повторити кожний варіант по черзі кожною ногою 2-5 разів. Вправа 6а. Посилений варіант, Згинати одночасно обидві ноги, і спочатку ковзаючи ступнями (2-4 рази), а потім у висі (2-3 рази). Вправа 7. У в.п. - зробити вдих. При видиху підняти випрямлену ногу і руку (різнойменні). Повторити по черзі 2-5 разів. Вправа 7а. Посилений варіант. Підняти обидві випрямлені ноги видих. Повернутися у в.п. - вдих. Повторити 2-3 рази. Вправа 8. Поставити ноги, зігнуті в колінах, на ширину плечей, руки - під попереком - вдих. З видихом піднімати поперек і таз якомога вище (з опорою на руки, ступні і голову). Повернутися у в.п. - дих. Повторити 4-8 разів. Вправа 8а. Посилений варіант. Піднявши злегка тулуб після видиху, зафіксувати це положення на 2-4 рахунки. Повторити 2-6 разів. Вправа 9. У в.п. ноги зігнуті, коліна і п'ятки разом - вдих. При видиху нахилити коліна (і таз) в сторону (не зсуваючи голови і плечей). Повернутися у в.п. Повторити по черзі у кожну сторону 4-8 разів. Вправа 9а. Посилений варіант. Нахили ніг робити на вису без зупинки у в.п., чергуюючи вдих і видих. Повторити 4- 10 разів. Вправа 10. У в.п. розвести ноги ширше (коліна зігнуті). Підняти руки вгору або в сторонни - вдих. Дотягнутися долонями до колін, піднімаючи голову і плечі -видих (ноги не піднімати). Повторити 3-8 разів. Вправа 11. По черзі міняти ноги 10-30 разів. Дихання чергується з 1-2 рухами. Вправа 11а. Посилений варіант. "їзду на велосипеді" ногами виконувати на вису до легкого втомлення, стежити за видихом -кожні 3-4 рухи ногами. Вправа 12. У в.п. зігнуті ноги розвести на ширину плечей, долоні покласти на живіт. Діафрагмальне дихання самомасаж живота. III. В.п. - стоячи рачки (колінно-кистьовє). 73
Вправа 13. У в.п. зробити вдих. З видихом висунути коліно вперед (ковзанням). Повернутися у в.п. Повторити по черзі кожною ногою 2-5 разів. Вправа 13а. Посилений варіант. Коліном (при ковзанні вперед) торкнутися різнойменної кисті. Повторити по 3-4 рази кожною ногою. Вправа 14. Підняти одну руку косо вверх - в сторону - вдих. Повернутися у в.п. - видих. Повторити по черзі кожною рукою 2-5 разів. Вправа 14а. Посилений варіант. Підняти обидві руки вверх- в сторони, стоячи на колінах - (вигнути спину) - вдих. Повернутися у в. п. - видих (можна з нахилом вперед до торкання ліктями колін або підлоги). Повторити 2-5 разів. Вправа 15. Опустити таз через сторону (до положення сидячи), піднімаючи руку вгору (з опорою на другу) - вдих. Повернутися у в.п. - видих. Вправа 15а. Посилений варіант. Сідати в сторону і підніматися на коліна без допомоги рук. Повторити 2-5 разів у кожну сторону. Вправа 16. Діафрагмальне дихання. При вдиху живіт опустити (розслабити), при видиху - втягнути. Повторити 4-10 разів. Примітка: 1. Починати і закінчувати комплекс треба спокійною ходьбою (2-3 хв.) із вправами для постави і координації. 2. При постійних болях у ділянці живота, а також ослабленим, нетрепованим хворим вправи 2,3, 8,10, 15, 16, атакож всі посилені варіанти - виключити. По мірі поліпшення стану здоров'я включати поступово по 1-2 вправи. Лікувальна фізична культура при гіпертонічній хворобі І ступеня Методичні вказівки. 1. Ходьба звичайна, ходьба на носках, з високим підніманням колін; ходьба; крок лівою, поворот тулуба вправо, руки вправо, крок правою, поворот тулуба, вліво, руки вліво; звичайна ходьба. 2-3 хв. 2. В.п.-стоячи, в руках палиця, хват за кінці палиці. Руки вперед і вверх, ногу назад на носок-вдих, в.п.-видих. Те ж саме-другою ногою. 6-8 разів. 74
3.8.1!. те ж саме. Руки вверх, ліву ногу в сторону на носок, нахил тулуба вліво - видих, в.п. - вдих. Те ж саме в праву сторону. 6-8 разів, 4.В.п. - те ж саме, ноги на ширині плечей. Руки вліво, піднімаючи лівий кінець палиці вверх, те ж саме вправо. 8-Ю разів у кожну сторону. 5.В.п. - те ж саме. Поворот тулуба вліво, палицю відвести вліво на висоті плечей - видих, в.п. - вдих. Те ж саме в праву сторону. 6-8 разів. 6.В.п. - те ж саме, ноги разом. Випад вправо, палицю відвести вправо - видих, в. п. - вдих. Те ж саме в другу сторону. 6-8 разів. 7.В.п. - те ж саме, руки з палицею вперед. Носком лівої ноги дістати палицю видих, в.п. - вдих. 6-10 разів. 8.В.п. - стоячи, палиця позаду, хват за кінці. Піднімаючись на носки, прогнутися, палицю відвести назад - вдих, в.п. - видих, 4-6 разів. 9.В.п. стоячи, палиця стоїть вертикально, впираючись у підлогу, руки на її верхньому кінці. Піднімаючись на носки, - вдих, присісти, коліна розвести в сторони - видих. 6-8 разів. 10.В.п. - стоячи, в руках палиця, хват за кінці. Палицю вверх, за голову, за спину - вдих; палицю вверх, в.п. - видих. 6-8 разів. 11.В.п. - о.с. по черзі струшувати ногами з розслабленням м'язів. 6-8 разів. 12.Повільний біг - 1-3 хв, потім спокійна ходьба — 1—2 хв. 13.В.п. - о.с. Руки в сторони - вдих, в.п. - видих. 4-6 разів, 14.В.п. - стоячи, поги на ширині плечей, руки на поясі. Нахил вперед - видих, в.п. - вдих. 4-6 разів. 15.В.п. - сидячи. Струшування ногами з розслабленням м'язів. 6-10 разів. 16.В.п. - теж саме. Поворот голови в сторону- вдих, в.п. - видих. Те ж саме в другу сторону. 3-4 рази в кожну сторону. 17.В.п. - сидячи на краю стільця, спертись на спинку, ноги випрямити вперед, права рука на грудях, ліва - на животі. Діафрагмально-грудне дихання. 4-5 разів. 18.В.п. - сидячи. Напружуючи м'язи, руки вперед; зменшуючи напруження м'язів, невеликий напівнахил тулуба вперед: 75
розслаблюючи м'язи рук, опустити руки і дати їм мимоволі погойдатися. 6-8 разів. 19.В.п. - те ж саме. Руки до плечей, зблизити лопатки, напружуючи м'язи рук, плечового пояса і спини; зменшити напруження м'язів з невеликим напівнахилом тулуба вперед; розслаблюючи м'язи спини і рук, опустити руки в упор передпліччями на стегна. 20.В.п. - лежачи на спині, права рука на грудях, ліва на животі. Діафрагмально-грудне дихання. 4-6 разів. 21. В.п. - стоячи. Рівновага на одній нозі, другу зігнути в 22. Із заплющеними очима пройти 5 кроків, повернутися кругом, 23.В.п. - стоячи. Почергове розслаблення м'язів рук і ніг. 3-4 рази. 24.В.п. - те ж саме. Руки в сторони - вдих, в.п. - видих. 3-4 рази. Пасивно-активні вправи для мімічних м'язів (В. В. Макареня, 1992) Відкривання та закривання рота з підтримуванням пальцями верхньої і нижньої губи на боці ураження. Заплющування та розплющування очей за допомогою вказівного пальця з підтримуванням перстеневим пальцем верхньої губи на боці ураження. Одночасне відведення кутів рота в лівий та правий бік і оскал зубів з підтримуванням великим і вказівним пальцями верхньої та нижньої губи на ураженому боці. Витягування зімкнених губ уперед зі збереженням їх симетричності за допомогою пальців. Нюхальні рухи з підтримуванням пальцями зовнішнього краю ніздрі та верхньої губи на ураженому боці. Насуплювання брів задопомогою пальця, розміщеного в ділянці надбрівної дуги, до утворення чіткої вертикальної складки. Зморщування лоба (утворення виразних горизонтальних зморшок), вказівний палець - на надбрівній дузі для активної допомоги рухові брови. 76
Одночасне і лочергове надування щік (губи притиснути пальцями однієї руки, щоб не виходило повітря, долонею другої- натиснути на здорову щоку, щоб вона не надувалася). Почергове і одночасне підгортання верхньої та нижньої губи за допомогою пальців (рот напіввідкритий). Імітування посмішки з підтримуванням пальцем кутика рота. Темп виконання цих вправ повільний або середній. Кожну вправу на початку курсу повторюють 10-15 разів, потім кількість повторень збільшують щодня на 3 5 і поступово доводять до 30-40 разів. У міру збільшення амплітуди самостійних рухів і сили скорочення паретичних м'язів необхідно зменшувати допомогу у виконанні вправ. Слід уникати втоми уражених м'язів. Підтримуванню тонусу м'язів на боці ураження й поліпшенню проведення нервових імпульсів допомагає масаж. Орієнтовний комплекс вправ ЛФК для хворих із черепно-мозковою травмою у 2-й період лікування 1.В. п. - лежачи на спині. Підняти пряму руку косо- вперед -кидих, розслабити м'язи та опустити її у в. п. - видих. Те саме другою рукою. По 3-4 рази кожною рукою. Темп повільний. 2.В. п, -те ж саме. Підняти пряму ногу догори-видих, повернутись у в. п. - видих. Те саме другою ногою. По 5—6 разів кожною ногою. 3.В. п. – те ж саме. Зігну/ти ногу, обхопити її руками і підняти до живота - видих, повернутись у в. п. - вдих. Те саме другою ногою. По 5-6 разів кожною ногою. Темп повільний дихання рівномірне. 4.В. п. – те ж саме. Підняти руку і різнойменну ногу. Повернутись у в. п. Те саме другою рукою та ногою. По 5-6 разів кожною парою кінцівок. Темп повільний, дихання повільне. 5.В. п. - лежачи на спині руки підняті вгору. Опустити руки з одночасним підніманням прямих ніг. Повернутись у в. п. 6-8 разів. Темп повільний дихання не затамувати. 6.В. п. - те ж саме, у руках м'яч. Повороти тулуба в бік відведених рук з м'ячем - видих, повернутись у в. п. - вдих. По 4-5 разів у кожен бік. 7.В. п. - лежачи на спині. Нахилити голову вперед і повернути її вбік. Повернутись у в. п. Те саме у другий бік. По 4-6 разів у 77
кожен бік. Темп повільний, у разі запаморочення вправу припинити, зробити паузу. 8.В. п. – те ж саме. Нахил голови вбік. Повернутись у в. п. По 4-5 разів у кожен бік. Темп повільний. 9.В. п. – те ж саме. Обертання головою з невеликою амплітудою в один бік, вотім - в інший. По 2-3 рази в кожей бік. Темп повільний. Запобігати запамороченню голови. 10.В. п. - сидячи на стільці. Надування щік (одночасно та почергово). Повторити 6-8 разів. Темп повільний, дихання носом, ритмічне. 11.В. п. – те ж саме. "Переміщення" повітря з однієї щоки до іншої. По 6-8 разів до кожно: щоки. Темп середній. 12.В. п. – те ж саме. Максимальний оскал зубів із відкритим та закритим ротом, 6-8 разів. Темп середній. 13.В. п. – те ж саме. Бічні рухи нижньою щелепою (із закритим та відкитим ротом). По 6-8 разів у кожен бік. Темп середній. 14.В. п. - те саме. Відкривання рота з глибоким вдихом через рот (позіхання). По 4-6 разів. 15.В. п. – те ж саме, руки на поясі. Почергові нахили тулуба в лівий та правий бік. По 6-8 разів у кожен бік. Темп середній, дихання вільне. 16.В. п. – те ж саме. Нахил тулуба вперед - видих, повернутись у в. п. - вдих. По 4-6 разів. 17.В. п. – те ж саме. Поворот тулуба ліворукч- видих, повернутись у в. п. - вдих. Те саме праворуч. По 4-6 разів у кожен бік. 18.В. п. - сидячи у руках м'яч Кидання м'яча обома руками в ціль, 8-Ю разів. Темп середній. 78
РЕ КОМЕНДОВАН А ЛІТЕРАТУРА 1.Абрамович О.Д. Большая медицинская энциклопедия диагностики: современ. иллюстрир. изд.: более 4000 симптомов и синдромов различных заболеваний. / О .Д. Абрамович, С. Е. Попович, К. В. Самарцев и др. - М.: Ексмо, 2008. - 736 с. 2.Азарський 1.М. Реабілітація дітей-інвалідів з патологіями психічного стану та опорно-рухового апарату. / І. М. Азарський, О.О. Азарська. - К.: Науковий світ, 2008. - 163 с 3.Аксенова Л. В. Лечение заболеваний позвоночника и суставов. / Л.В. Аксенова. - Донецк: БАО, 2008. - 399 с. 4.Алшибая М. М. Руководство по кардиологии: учеб. пособие для студ. мед. вузов и последиплом. образования врачей: в 3 т. / М.М. Алшибая, Г. И., Г. П. Арутюнов, А. И. Бритов и др., под ред. A. А. Горбаченков. -М.: ГЗОТАР-Медиа, 2008. -669 с. 5. Амосова Е. Н. Внутренняя медицина: учебник для студ. мед. B. Н. Зайцева и др.; отв. ред. Е. Н. Амосова. - К.: Медицина, 2008. - 6. Бауман И. Медицинский уход. Полный справочник 7. Білик Е.В. Ідеальна фігура: харчування, тренування, хороший 8. Бойко И.В. Медицинская реабилитация больных с 9. Болезни сердца и сосудов: полный справочник / Авт. сост. 10.Большуиов СО Універсальне лікування: Як перемогти хворобу засобами нетрадиційної медицини. / ОС. Большунов. - Донецьк: БАО, 2008. - 320 с 11.Булеца Б. А. Захворювання нервової системи: навч. посіб. / Б.А. Булеца; Ужгородський національний ун-т. Медичний 79
факультет; Закарпатське науково-практичне товариство неврологів, психіатрів та наркологів. -Ужгород: Ліра, 2008. - 240 с 12. Вайнер З.Н. Валеология: учебник для вузов. / З.Н. Вайнер - 6-е изд. - 120 с. 13.Внутрішні хвороби/Сабадишин Р. О., БанітВ. М., Григус І. М. і н.; під ред. д.м.н. проф. Сабадишина Р. О. - Рівне: ВАТ "Рівненська друкарня", 2004. - 544 с 14.Гастроэнтерология: нац. руководство/За ред. В.Т. Ивашкина, Т. Л. Лапиной; Ассоциация медицинских обществ по качеству (АСМОК); Национальный проект "Здоровье"/. - ML: ГЗОТАР-Медиа, - 2008. - 700,с. 15.Генни Н.А. Справочник по реабилитации. / Н. А. Генни, Т. Ю. Клипина, Улибина Ю.Н. - Ростов н/Д: Феникс, 2008. -350 с. 16.Гідротерапія в клінічній і санаторно-курортній практиці з використанням сучасної бальнеологічної техніки: методичні рек. / Укл. І. В. Самосюк; Український центр наукової медичної інформації та патентно-ліцензійноі роботи. - К., 2007. - 67 с. 17.Горбатюк CO. Фізична реабілітація при травмах оиорно-рухового апарату: навч. посіб. / С. О. Горбатюк; Міжнародний економіко-гуманітарний ун-т ім. академіка Степана Дем'янчука. - Рівне: Волинські обереги, 2308. - 200 с. 18. Гросс Н.А., Гросс Ю.А., Горбунова Е.А. Физическая 19. Гусєва її. Г. Фізична реабілітація осіб похилого віку: тексти - Луганськ: Альма-матер, 2007. -163с. 20. Дорофеев А. 3. Диагностика и лечение заболеваний 21. Дубровський В. И. Лечебная физическая культура . - Москва: 80
22. Єдинак Г. А. Технологія використання засобів фізичної 23. Кобелєв С. Ю. Фізична реабілітація осіб з травмою грудного 24. Козявкин В.И. Основы реабилитации двигательных 25. Лечебная физическая культура: Справ очник / Под ред. проф. 26. Лечебная физкультура в системе медицинской 27.Лечебная физкультура й врачебный контроль: учебник/ Под ред. В. А. Епифанова, Г. Л. Апанасенко. - М.: Медицина, 1990. -368 с. 28.Лечебный и оздоровительный массаж для всей семьи. - Донецк: ООО ПКФ "БАО", 2007. - 288с. 29. Лечение заболеваний нервной системы / Авт.-сост. 30.Лечение заболеваний опорно-двигательного аппарата / Авт.-сост. С. А. Мирошниченко. - Донецк: БАО, 2007. - 224с. 31.Лильин Е.Т. Детская реабилитология: учеб. пособие для системи послевуз. проф. образования врачей-педиатров. / Е.Т. Лильин, В. А. Доскин . - М.: Медкнига, 2008. - 292с. - (Учебная литература ДЛЯ студентов медицинских вузов). - Библиогр.: с. 289-291. 32.Лильин Е.Т. Комплексная реабилитация детей и подростков с артериальньїми гипертониями и гипотониями. / Е.Т. Лильин, А. П. Королев, О. С Цека. - М.: Медицина, 2007. - 143 с. 81
33.Лікувальна фізкультура в санаторно-курортних закладах / Под ред. Л. І. Фісенко. - К.: Купріянова, 2005. - 400 с. 34.Лікувальна фізкультура та спортивна медицина/ В В. Клапчук, Г. В. Дзяк, І. В. Муравов та ін.; за ред. В.В. Клапчука, Г. В. Дзяка. -Киев: Здоров'я, 1995.-312с. 35.Ловейко И. Д. ЛФК при заболеваниях позвоночника у детей. / И. Д.Ловейко, М. И. Фонарев. -Л.: Медицина, 1988 -141с. 36. Лутай М. І. Медикаментозне лікування стабільної 37.Марченко O.K. Физическая реабилитация неврологических больных./ O.K. Марченко. - Киев; Олимпийская литература, 1999. -56 с. 38.Матеє И. Реабилитация при повреждении руки: Пер. с болг. / И. Матеє, С. Банков-София: Медицина й физкультура, 1987. -255 с. 39.Медицинская реабилитация больных сердечно-сосудистыми заболеваниями / В.Н. Дзяк. Й.И. Крижановская, 3. К. Алексеенко и др. -2-е изд. - К. - Здоров'я, 1976. - 208с. 40. Миколаєва Л.Ф., Аронов Д.М. Реабилитация больных 41.Мошков В.Н. Лечебная физкультура в клинике внутренних болезней. / В.Н. Мошков. - М.: Медгиз, 1991. 42.Мурза В.П. Спортивна медицина: Навч. посіб.дпя студ. вищ. навч. закл. / В.П. Мурза, О.А. Архипов, М.Ф. Хорошую а; Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". - К.. Університет "Україна", 2007. -249 с. 43.Мурза В.П. Фізична реабілітація в хірургії: навчальний посібник / В.П, Мурза, В.М. Мухін: Міжнародний науково-технічний ун-т ім. Ю Бугая. - К.: Науковий світ, 2008. - 247 с 44.Мухин В.Н. Лечебная физическая культура / В.Н. Мухин. Т. А. Третшоза; под ред. В. Н. Мухина. - М.: РИО ГЦОЛИФК, 1985. -114с. 82
45. Мухін В.М. Фізична реабілітація. / В.М. Мухін. - К.: 46. Ногас А. О. Фізична реабілітація при множинних захворюваннях: 47. Пархотик И.И. Физическая реабилитация при травмах 48.Попова Е. А. Лечебная гимнастика- ваш семейный доктор. / Е. А. Попова. - Донецк: БАО, 2008. - 256 с. 49.Порада A.M. Основи фізичної реабілітації: навч. посіб. для студ. виш мед. навч. закл. І-ІІІ рівнів акредитації. / A.M. Порада, О. В. Солодовник, Н. С. Прокопчук. - К.: Медицина, 2006. - 248 с 50.Петрук І. Д. Спортивний масаж: навч. посібник/І. Д. Петрук; Міжнародний економіко-гуманітарний ун-т ім. Степана Дем'янчука. - Рівне: Волинські обереги, 2007. - 152 с 51.Романишин М. Я. Фізична реабілітація в спорті: навчальний посібник. / М.Я. Романишин. - Рівне: Волинські береги. 2007. -68 с. 52. Серебрина Л.А. Реабилитация больньых с патологией 53.Скляренко ОТ. Реабілітація хворих на ревматоїдний артрит /Є. Т. Скляренко. Сучасні основи реабілітації та медико-соціальної експертизи при наслідках травм і ортопедичних захворюваннях: матеріали науково-практичної конф. - Київ. - 1995. - С. 104—107. 54.Степашко М.В. Масаж і лікувальна фізкультура в медицині: підруч. для схуд. вищ. навч. мед. (фармац.) зал І—III рівнів акредитації. / М. В. Степашко, Л. В. Сухсстат. - К.: Медицина, 2006.-287 с. 55.Соколовський B.C. Лікувальна фізична культура: підруч. для етуд. вищ. мед. навч закх. IV рівня акредитації/ B.C. Соколовський, И.О. Романова. О.Г. Юшковська; под ред. B.C. Соколовського; Одеський асрж. медичний ун-т / - О.: Одеський медуніверситет, 2005.-234 с. 83
56.Український НДІ медичної реабілітації та курортології. - О.: ОР1ДУ НАДУ, 2007. - 176 с 57.Федюкович Н.И. Внутренние болезни: Учеб. пособие. / Н.И. Федюкович. - Ростов н/Д: "Феникс", 2001. - 576 с. 58.Фролов М. Здоровье Вашего позвоночника и суставов: рецепти и рекомендации. / М. Фролов, Л. Логінова-Фролова -Донецк: Агентство Мульгипресс, 2008. - 288 с. 59. Дубровский В.И. Лечебная физическая культура 84
Для нотаток
85
Для нотаток 86
Для нотаток 87
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ВИДАННЯ ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І ЛІКАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ Навчально-методичний посібник Укладач: B.C. Плотка КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |