Логіка

Логіка 25.07.2014 23:01

Тема 1. Предмет логіки.

Значення слова "логіка". Логіка як наука про закони і форми правильного мислення. Мислення як предмет логіки. Мислення і мова. Логіка та інші науки про мислення (логіка і граматика, логіка і психологія).  Чуттєвий та раціональний рівні пізнання. Форми чуттєвого пізнання – відчуття, сприйняття, уявлення. Абстрактне мислення: його характерні риси (узагальненість, опосередкованість, активність відображення, зв’язок із мовою) та форми – поняття, судження, умовивід. Основні риси правильного мислення. Зміст і логічна структура думки. Істинність та правильність міркувань. Поняття логічної форми і логічного закону.

Фундаментальні властивості правильного мислення – визначеність, послідовність, несуперечливість, обґрунтованість – і основні закони логіки, що відображають ці властивості. Закон тотожності. Якісна визначеність предметів і явищ об’єктивного світу як підґрунтя закону тотожності. Помилки при порушенні закону (невизначеність понять, «підміна понять») та їх наслідки – унеможливлення процесу міркування. Закон протиріччя. Специфіка закону – протилежні контрарні судження. Закон виключеного третього. Специфіка закону –  відношення між протилежними суперечними (контрадикторними) судженнями і між одиничними судженнями. Зв’язок даного закону із законом протиріччя; розрізнення між ними. Застосування закону в сфері предметної практики. Природні протиріччя та мисленнєві протиріччя. Закон достатньої підстави. Специфіка закону – взаємозв’язок логічної підстави і логічної причини, дії і наслідку. Порушення закону достатньої підстави (хибна «очевидність», визнання більшістю, практична корисність, індивідуальний чуттєвий досвід).

Основні етапи розвитку формальної логіки. Зміна методів логіки в процесі її історичного розвитку. Особливості сучасного етапу розвитку логіки. Некласична логіка: багатозначні логіки, модальна логіка та її види (алетична, епістемічна, деонтична тощо).

Теоретичне і практичне значення логіки. Поняття про культуру мислення. Значення логіки для економіста.

 

Тема 2. Логіка і мова.

Зв’язок мислення з мовою. Специфіка дослідження мови в логіці. Природні і штучні мови, їх переваги і недоліки. Поняття про формалізацію.

Семіотика як наука про знаки. Поняття про знак. Види знаків: знаки-образи (іконічні знаки), знаки-індекси, знаки-символи. Предметне і смислове значення знака. Трикутник віднесення (К.Огден, Дж.Річардс). Міждисциплінарність семіотики, особливості логічної семіотики.

Рівні семіотичного аналізу мови: синтаксис, семантика, прагматика. Дескриптивна і теоретична семіотика.

Об’єкт-мова і метамова. Парадокс брехуна. Розрізнення А.Тарським семантично замкнених і семантично незамкнених мов.

 

 

Тема 3. Загальна характеристика поняття.

                   Поняття як форма мислення. Ознаки та їх класифікація: загальні, одиничні, відмітні та невідмітні, суттєві та несуттєві ознаки. Відображення предмета в його суттєвих ознаках. Логічні прийоми утворення понять: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування та узагальнення. Мовне вираження поняття.  Співвідношення поняття та слова. Синоніми, омоніми, терміни. Проблема точності термінології. Зміст та обсяг поняття. Зображення обсягу понять за допомогою кіл Ейлера. Закон оберненого співвідношення між змістом та обсягом. Обмеження та узагальнення понять.

                   Види понять за змістом та обсягом: порожні та непорожні, одиничні та загальні, збірні та незбірні, абстрактні та конкретні, позитивні та негативні, співвідносні та безвідносні.

                   Відношення між обсягами понять. Порівнювані та непорівнювані, сумісні та несумісні поняття. Типи відношень між сумісними поняттями: тотожність, підпорядкування, часткове збігання. Типи відношень між несумісними поняттями: суперечність, протилежність, співпідпорядкування. Наочне зображення відношень між поняттями: колові схеми Л.Ейлера.                

 

Тема 4. Логічні операції над поняттями.

                   Загальна характеристика логічних операцій. Визначення (дефініція) як логічна операція, що розкриває зміст поняття. Структура визначення: дефінієндум та дефінієнс. Види визначень: номінальні та реальні, явні та неявні визначення. Родо-видове визначення. Генетичне та операційне визначення. Неявні визначення: контекстуальне, аксіоматичне, остенсивне, через вказівку на протилежність. Правила визначення: співмірність, заборона “кола у визначенні”, однозначність, уникнення заперечних визначень. Типові помилки внаслідок порушення правил. Прийоми, подібні до визначень: опис, характеристика, порівняння, розрізнення. Роль визначень у науковому пізнанні, зокрема в економіці та юриспруденції.

                   Логічна операція поділу поняття як розкриття його обсягу. Структура поділу: ділене поняття, члени поділу, основа (підстава) поділу. Види поділу. Дихотомічний поділ та поділ за видозміною ознаки. Правила поділу: співмірність, єдність основи, безперервність поділу, недопущення перетину обсягів членів поділу. Типові помилки внаслідок порушення правил. Класифікація як складний поділ.  Операції, подібні до поділу: поділ цілого на частини, явище омонімії. Роль поділу і класифікації в економічній науці та юриспруденції.

                   Визначення множини. Операції над обсягами понять як множинами: об’єднання, перетин, різниця, доповнення. Значення цих операцій для утворення нових класів понять.

 

Тема 5. Просте судження

                   Судження як логічна форма. Мовний вираз судження, відношення судження і речення. Структура судження: терміни судження (суб’єкт та предикат), логічна зв’язка.

                   Види суджень. Прості та складні судження. Види простих суджень. Атрибутивне судження, судження відношення (релятивне), судження існування (екзистенційне). Категоричні судження: стверджувальні та заперечні; одиничні, часткові, загальні. Виділяючі та виключаючі судження. Об’єднана класифікація простих категоричних суджень за кількістю та якістю: загальностверджувальне, загальнозаперечне, частковостверджувальне, частковозаперечне.

                   Розподіленість термінів. Типи розподіленості термінів у загальностверджувальному, загальнозаперечному, частковостверджувальному і частковозаперечному судженнях.

                   Відношення між простими категоричними судженнями за істинністю. Порівнювані та непорівнювані, сумісні та несумісні судження. Відношення підпорядкування, протилежності, суперечності, співпідпорядкування та їх висвітлення за допомогою "логічного квадрату". Значення відношень між судженнями для юридичної та економічної теорії і практики.

 

Тема 6. Логіка висловлювань і предикатів.

                   Визначення складного судження. Судження і висловлювання. Загальна характеристика логіки висловлювань. Просте (атомарне) та складне (молекулярне) висловлювання. Пропозиційна змінна. Логічні сполучники та логічні операції. Поняття таблиці істинності.

         Кон’юнкція, умови її істинності. Диз’юнкція, її види (слабка і сильна) та умови її істинності. Імплікація, умови її істинності. Антецедент та консеквент імплікації. Матеріальна імплікація та умовне висловлювання. Еквіваленція (подвійна імплікація), умови її істинності. Заперечення, умови його істинності.

         Формалізація виразів природної мови. Алфавіт логіки висловлювань та правила утворення формул. Поняття загальнозначимої, виконуваної та невиконуваної формули. Перевірка правильності логічної структури висловлювань за допомогою таблиць істинності.

Загальна характеристика та особливості класичної логіки предикатів. Необхідність урахування внутрішньої (суб’єктно-предикатної) структури висловлювань для аналізу міркувань. Знакові засоби мови логіки предикатів. Ім’я та предикатор, одномісні та багатомісні предикатори. Алфавіт логіки предикатів, предикаторна змінна, предметна змінна та предметна константа. Визначення терма та визначення формули. Поняття про квантори як логічні оператори. Квантор загальності та квантор існування. Зв’язані та вільні предметні змінні. Квантифікація як спосіб перетворення предикатора у висловлювання.

 

Тема 7. Умовивід. Види умовиводів. Безпосередні умовиводи.

Загальна характеристика умовиводу як логічної форми. Структура умовиводу: засновки, висновок, логічний зв’язок між засновками та висновком. Умови отримання істинного висновку. Логічне слідування. Перевірка правильності міркування встановленням відношення логічного слідування між засновками та висновком.

Види умовиводів за характером зв’язку між засновками та висновком: дедуктивні, індуктивні та традуктивні. Види умовиводів за ступенем обґрунтованості висновку – достовірні (демонстративні) та ймовірні (правдоподібні); умовиводи безпосередні та опосередковані.

Співвідношення термінів простого категоричного висловлювання як підстава для безпосередніх умовиводів. Безпосередні умовиводи: перетворення, обернення (просте та обернення з обмеженням), протиставлення предикату, умовиводи за "логічним квадратом". Правила безпосередніх умовиводів. Значення безпосередніх умовиводів у пізнанні та спілкуванні.

 

Тема 8. Опосередковані умовиводи. Простий категоричний силогізм.

Поняття простого категоричного силогізму. Структура силогізму: засновки та висновок, більший, менший і середній терміни. Аксіома силогізму, її формулювання.

Загальні правила силогізму: правила термінів і правила засновків. Фігури силогізму та їх різновиди (модуси). Особливі правила фігур силогізму. Правильні модуси силогізму, визначення їх за допомогою кіл Ейлера.

Перевірка правильності простого категоричного силогізму; алгоритм аналізу силогізму. Типові помилки в силогізмі. Значення і роль простого категоричного силогізму у міркуваннях юриста та економіста.

Скорочений силогізм (ентимема); перевірка правильності ентимеми відновленням силогізму, з якого вона утворена. Складні (полісилогізми) та складноскорочені силогізми (сорит, епіхейрема).

 

Тема 9. Умовиводи логіки висловлювань.

Поняття про виводи логіки висловлювань. Формальний запис структури умовиводів у логіці висловлювань. Суто умовний умовивід. Принцип транзитивності імплікації.

Умовно-категоричний умовивід. Умови істинності імплікації. Правильні та неправильні різновиди умовно-категоричних умовиводів. Стверджувальний (modus ponens) та заперечувальний (modus tollens) модуси.

Розділово-категоричний умовивід. Типи розділово-категоричних умовиводів: стверджувально-заперечний (modus ponendo tollens) i заперечно-стверджувальний (modus tollendo ponens). Умови їх правильності. Залежність достовірності висновку стверджувально-заперечного різновиду розділово-категоричного умовиводу від типу диз’юнкції.

Умовно-розділові (лематичні) умовиводи та їх типи: дилеми, трилеми, полілеми. Види дилем: проста конструктивна, складна конструктивна, проста деструктивна, складна деструктивна. Ентимеми логіки висловлювань.

 

Тема 10. Індукція та аналогія.

Загальна характеристика індуктивних умовиводів, їхня роль у пізнанні. Зв’язок експериментальних даних із характером логічного слідування між засновками та висновком. Структура індуктивного умовиводу. Повна і неповна індукція. Популярна індукція, проблематичність узагальнень шляхом простого переліку за відсутності контрприкладу. Підвищення ступеня ймовірності популярної індукції.

Специфіка наукової індукції. Причинно-наслідковий зв’язок і методи наукової індукції: метод єдиної подібності, єдиної відмінності, об’єднаний метод подібності і відмінності, метод супутніх змін, метод остач. Індукція як основа статистичних узагальнень. Роль статистичних узагальнень в економіці та юриспруденції.

                   Загальна характеристика умовиводів за аналогією. Роль висновків від окремого до окремого у пізнанні. Структура аналогії: суб’єкт, зразок, основна ознака, переносна ознака. Аналогія властивостей і аналогія відношень. Строга й нестрога аналогія. Засоби підвищення ймовірності висновків за аналогією. Аналогія як логічна основа методу моделювання, її роль в діяльності економістів та юристів.

 

Змістовий модуль 2. Сучасна логіка. Теорія аргументації.

Тема 11. Некласична логіка

Причини виникнення некласичних логік. Гносеологічна основа та особливості некласичної логіки. Основні напрями сучасних логічних досліджень. Проблема універсальності логічних законів. Єдність класичної та некласичної логік. Багатозначна логіка, принципи побудови. Тризначна та чотиризначна логіки Лукасевича. Бескінечнозначна логіка Поста. Логіки Бочвара та Белнапа.

Модальність як характеристика дії. Модальний оператор. Співвідношення між реальністю та можливістю. Співвідношення між необхідністю та можливістю. Можливий світ. Опис можливого стану справ, логічна альтернатива. Основні типи модальностей: алетичні, епістемічні, деонтичні, часові тощо.

Деонтична логіка. Деонтичні модальні оператори. Норма і дія. Головні деонтичні закони. Мова деонтичної логіки. Імперативи, права і обов’язки.

Дія як елемент діяльності. Логіка дій. Структурні елементи дії (суб’єкт, контекст, мотив, план). Логічна структура взаємодії. Логіка практичних міркувань.

Створення інтуїціоністської (конструктивної) логіки. Інтуїціоністська логіка та проблема основ математики. Інтерпретація Колмогорова. Формалізація Гейтинга. Конструктивна логіка Маркова.

 

Тема 12. Аргументація і доведення.

         Процес формування переконань. Підхід до формування переконань в логіці, риториці, психології. Аргументація і доведення. Основні концепції в сучасній теорії аргументації (С.Тулміна, Х.Перельмана, неформальна логіка, формальна діалектика, прагмадіалектика).

Структура доведення: теза, аргументи, демонстрація. Пряме доведення. Непряме доведення: апагогічне та розділове.

         Критика і спростування у пізнанні. Спростування тези: пряме і непряме. Критика аргументів. Критика демонстрації.

         Проста і складна аргументація. Види складної аргументації: підрядна, сурядна, множинна. Алгоритм визначення структури аргументації.

 

Тема 13. Мистецтво полеміки. (Правила і помилки в суперечці).

         Правила доведення та найпоширеніші помилки. Паралогізми і софізми. Правила щодо тези. Помилки: підміна тези, широка/вузька теза тощо. Правила щодо аргументів. Помилки: хибна підстава, випередження підстави, аргумент до особи, до публіки, до авторитету тощо. Правило демонстрації. Використання дедукції, індукції, аналогії, можливі помилки.

Дискусія і суперечка. Конструктивна і деструктивна суперечки. Диспут, дебати, дискусія і полеміка  як  різновиди суперечки. Правила ведення дискусії, мистецтво полеміки, шляхи досягнення консенсусу. Значення дискусій в економічній та юридичній діяльності.

Діалог як універсальна форма комунікації людей. Види діалогу: дослідницький (конструктивний) і риторичний. Мистецтво запитань і відповідей. Функції запитань (пізнавальна, комунікаційна, провокаційна). Види запитань (прості і складні, закриті і відкриті, вузлові і навідні, коректні і некоректні), питання-пастки, примусові, зустрічні, каверзні. Види правильних запитань та їх евристичне значення. Відповіді на запитання: види (короткі і розгорнуті, прямі і непрямі, точні і неточні, істинні і хибні), функції, значення.

 

Тема 14. Методика логічного аналізу текстів

Поняття тексту. Тексти наукові, учбові, художні, ділові. Мета та способи читання. Рівні розуміння тексту. Текст як предмет логічного аналізу. Логічна структура тексту. Методологічна функція формальної логіки. Особливості логічного методу. Логічні методи пізнання. Логічний аналіз мови науки. Логічні принципи побудови наукового знання та логічні вимоги до нього.

Способи викладення наукового знання. Загальна характеристика проблеми. Поняття проблемної ситуації. Визначення гіпотези. Види гіпотез. Логічні засоби підтвердження гіпотез. Теорія як система наукових знань. Види наукових теорій. Роль логіки у розвитку, систематизації та обґрунтуванні наукових знань. Способи викладення наукового матеріалу.

Комунікативно первинні і комунікативно вторинні тексти. Основні способи створення комунікативно вторинних текстів: анотування, реферування, конспектування, фрагментування, огляд. Логічні характеристики художніх текстів.

 

Тема 15. Управління та логіка прийняття рішень

Управління як об’єкт дослідження. Підходи до визначення управління: процесуальний, системний, ситуаційний. Управлінська проблема та управлінська задача. Методи, засоби та мета управління.

Логіка вибору і прийняття рішень. Процес прийняття рішення. Підходи до прийняття рішень: інтуїтивний та раціональний. Етапи раціонального рішення проблеми. Методи вибору рішень та умови їх ефективного застосування. Поняття про управлінське рішення: етапи розробки, реалізація та аналіз результату. Фактори, що впливають на прийняття рішень (суб’єктивні та об’єктивні). Дерево прийняття рішень та його складові. Критерії вибору альтернатив в ситуації вибору. Прийняття рішень у конфліктній ситуації,  визначених умовах, у ситуації ризику, ситуації невизначеності.

Оптимізація прийняття рішень (метод понятійної інверсії, метод бінаризації, «мозкова атака», дельфі-метод тощо).

 

Тема 16. Історія логіки як науки.

Виникнення логіки. Логіка стародавньої Індії. Пошук джерел знання, достовірного міркування (школи моїстів і ньяя).

Логіка античної Греції. Методологія індуктивних і дедуктивних принципів мислення (софісти, Сократ). Проблема дефініції, ділення понять, логічної форми (Платон); Вчення Арістотеля (демаркація між науковим і ненауковим знанням, закони мислення, аналіз силогізму, розкриття сутності доведення). Розробка логічних знань стоїками (Хрісіпп, Секст Емпірик): трактовка модальності, імплікації, оцінка смислу і істини.

Середньовічна логіка і схоластика. В. Оккам, Д. Скотт, А. Кентерберійський. Проблеми: загального та одиничного, визначення понять, модусів й фігур категоричного силогізму.

Логіка в Новий час. Ф. Бекон. Проблема методу (індукція та дедукція). Розробка вчення на основі методологічних принципів Р. Декарта «Логіка Пор-Рояль». Застосування математичних методів для підтвердження істинного значення виразів природної мови (Г. Лейбніц). Класична математична логіка (логіка висловлювань та логіка предикатів). Дж.Буль, Г.Фреге, О.Морган. Формалізовані мови. Поняття логічної функції. Некласична логіка: багатозначні логіки, модальна логіка та її види (алетична, епістемічна, деонтична тощо).

Розвиток логіки в Україні. Розвиток логічних знань доби Київської русі. Логіка в Києво-Могилянській академії. Логіка в харківському та львівському університетах ХІХ ст. Львівсько-Варшавська школа. Логіка в Україні за Радянської доби і на сучасному етапі.